ЗМІСТ 1. Вступ 2. Глава 1. Психологічні теорії депресії 2.1. Аналіз основних підходів з проблеми депресивних розладів 2.2. Форми депресивних розладів 2.3. Фактори, що впливають на виникнення депресивних станів 3. Глава 2. Лікування депресії 4. Висновки 5. Список використаної літератури та джерел ВСТУП «Депресія (від латинського слова dedivssio - придушення) - це психологічний розлад, що характеризується зниженим настроєм (гіпотіміей), гальмуванням інтелектуальної та моторної діяльності, зниженням вітальних спонукань, песимістичними оцінками себе і свого становища в навколишній дійсності, соматоневрологічних розладами. Депресії притаманне такі когнітивні властивості, як негативна, нищівна оцінка власної особистості, зовнішнього світу і майбутнього. Депресивні стани відрізняються великим різноманіттям і поширеністю ». Депресія - розлад настільки поширене, що її іноді називають «застудою» серед психічних захворювань. Кожен з нас коли-небудь бував пригніченим. «У мене депресія», - іноді говорять абсолютно здорові люди, коли вони відчувають себе пригніченим у зв'язку з такими важливими для них планами. Незважаючи на сумні почуття люди, продовжують жити своїм повсякденним життям. На противагу цьому, страждають депресивним розладом відчувають розпач і безпорадність, яка долає ними надовго, так просто не проходить, і, як правило, істотно порушує здатність людини адекватно думати і діяти, що не може не позначитися на його роботі і спілкуванні з людьми. В даний час депресивні стани є однією з найважливіших проблем нашого суспільства. Це викликано, перш за все, збільшенням депресивних захворювань в даний час. Особливо дана проблема актуальна зараз для нашої країни у зв'язку з нестабільним економічним і політичним становищем, невпевненістю людей у завтрашньому дні, а так само збільшенням кількості стресових ситуацій. Крім того, виявлення і лікування депресії в Росії складно в силу культурно-історичних особливостей. Це робить вельми значущим більш глибоке вивчення причин, що призводять до депресивних станів у сучасному суспільстві. Все це вказує на актуальність і пріоритетність обраного напрямку дослідження. Його результати на наш погляд сприятимуть більш ефективному вивченню депресивних станів, а так само їх діагностики і створення оптимальної системи психологічної адаптація до стресових умов в сьогоднішньому суспільстві. Особливо цікаво було вивчити дану проблему за допомогою вивчення суб'єктивної психосемантики. Так як основним відрізняємо психосемантична методів є відсутність жорстких інструкцій і певних стимулів. Спостереження в умовах вільних інструкцій можуть допомогти виявити пристрій суб'єктивної картини світу. Відбиває у собі особистісно-маніпулятивні особливості. Пряма констатація актуальних властивостей, якими наділяється є об'єкт, може надати відомості про когнітивних структурах. Дуже істотним для описуваних структур є їх у відносинах суб'єкта зі світом. Глава 1. Психологічні теорії депресії 1.1. Аналіз основних підходів з проблеми депресивних розладів Визначення депресії відноситься до різних сфер, об'єднуючи неоднорідні явища: 1) знижений настрій, 2) розумово-мовленнєвий гальмування; 3) моторна загальмованість. У зв'язку з тим, що, деякі з цих ознак так само мають не абсолютним значенням (наприклад, депресія може виражатися також і в руховому збудженні і ажитації), деякі дослідники ведуть пошук ядерного розлади (О. П. Вертоградова, В. М. Синицький 1986, Ю. Л. Нуллер). У той же час радий дослідників як і раніше виділяють три рівні, на яких проявляється депресія: афективний, ідеаторний і моторний (Вертоградова О.П. та ін.) Спроби впорядкувати накопичені дані про депресивних розладах знайшли реалізацію в численних типологиях та класифікаціях (Kleist 1928, Плотічер 1968, Наджаров 1968, Ю. Л. Нуллер 1973, Kielholz 1970, Хвілівіцкая 1972 і ін.) «В основу одних покладено традиційний для клініки причинно-наслідковий критерій, що дозволяє виділити первинну і вторинну депресії. Поділ на первинну і вторинну депресії дає можливість клініцистам виділити провідну або допоміжну роль депресивного розладу у синдромі, незалежно від обговорення етіології, і уникаючи дискусії з приводу співвідношення - "ендогенне-реактивне" або "психотическое-невротичний". Таким чином, дихотомія "первинна - вторинна", встановлюючи причинно-наслідкові залежності між різними розладами, вирішує діагностичні задачі, встановлюючи первинність: «1) за часом прояву; 2) за ступенем вираженості (обсягом симптомів), 3) з терапевтичної динаміці (в порядку редукції) ». Інший підхід пов'язаний з вибором в якості підстави для класифікації депресивних розладів етіологічного критерію. Так, виділяються депресивні розлади, що мають внутрішню біологічну причину - ендогенна депресія, і зовнішню (в широкому сенсі як екзогенне вплив) - реактивна депресія. Чинники, що викликають ендогенну депресію, і фактори, що провокують реактивну депресію, належать до двох принципово різних класів причин. До перших належать генетичні, біохімічні матеріальні процеси, що відбуваються у внутрішньому середовищі організму; до других - соціальні, психологічні процеси, що визначають адаптацію особистості. Розподіл депресивних розладів на психотичні і невротичну депресію частково перетинається з поділом на ендогенні та екзогенні депресії, будучи більш багатозначним. Воно виникло, головним чином, під впливом теоретичних робіт Фройда та інших психоаналітиків, і в основу типології покладено критерій тяжкості симптомів. Поділ "психотическое-невротичний" - головна позиція традиційних діагностичних класифікацій, зокрема ICD-9, DSM-1 і DSM-П. Поняття "невротична депресія" не має єдиного визначення і вживається в літературі у наступних значеннях: 1) непсихотичних форма депресії, що характеризується відсутністю марення, галюцинацій, порушень сприйняття, 2) неендогенная депресія, тобто викликана психологічними причинами, а не біологічними чинниками, 3) депресія ситуаційно обумовлена; 4) малоадаптівниі особистісний патерн, 5) "неавтономних" тип депресії. Пізніші класифікації Американської психіатричної асоціації (DSM-I1L, DSM-ffl-R, DSM-IV) відхилилися від попередніх номенклатур шляхом виключення цієї категорії, яка перестала існувати як окрема рубрики. Однак, на думку деяких авторів (Молодецький В.А. 1997), усунення етіологічного чинника з класифікацій викликало втрату психологічного (змістовного) аспекту, як у розгляді генезу депресій, так і при виборі адекватних заходів впливу. Інша напрямок створення типологій депресій пов'язано з виділенням в якості критерію класифікації формального ознаки - типу провідного афекту. Так, Вертоградова О.П. виділяє тужливий, тривожний і апатичний афект, що викликають формування специфічних ідеаторний і моторних порушень. Психологічне визначення афекту не збігається з клінічним, залишає апатію за межами кола емоційних явищ, скоріше як негативний розлад емоційної сфери, відсутність афекту. Емпіричним шляхом були виділені кластери облігатних і факультативних депресивних симптомів. Цей підхід покладено в основу практичних настанов (DSM) і визнає рівноправність всіх теоретичних напрямків, об'єднуючи біологічні, психоаналітичні, поведінкові теорії і дослідження у вирішенні завдань лікування та вивчення психічних розладів. Узагальнюючи різноманітні кваліфікації депресії як розлади, що визначається, в першу чергу, емоційними переживаннями негативного спектру (гіпотімним афектом), розглянемо точки зору авторів основних моделей депресії на етіологію цих переживань. Слід зазначити, що в літературі навіть сам термін "депресія" вживається в різних значеннях. Так, під депресією увазі клінічний синдром (О. П. Вертоградова та ін 1980), нозологічну одиницю (Ю. Л. Нуллер, Т. Я. Хвілівіцкая), тип емоційної реакції. «Вивчення психоаналітичних концепцій депресії показало, що дослідження депресії починається з класичної роботи З. Фрейда" Сум і меланхолія "(1917). Він пов'язує виникнення депресії з втратою улюбленого об'єкта, але на відміну від "роботи печалі", коли зберігається принцип реальності, меланхолія викликана "несвідомої втратою", пов'язаної з нарцисовим характером прихильності і интроекцией властивостей об'єкта любові. На думку Фрейда, зовні спрямована на себе ворожість (агресія) у вигляді позбавлення енергії та самозвинувачень, при депресії спрямована на загублений об'єкт, що перетворився в результаті ідентифікації в частину Его. Психоаналітики припускають, що схильність до страждання формується на оральної стадії розвитку немовляти, в період його максимальної безпорадності і залежності. Втрата об'єкта лібідо (реального чи уявного) призводить до регресії, при якій Его переходить в стан домінуючою інфантильною травми. Виникнення депресії пов'язано не з реальним, а "внутрішнім об'єктом", чиїм прообразом є мати або навіть мамині груди, задовольняє вітальні потреби немовляти. Травматичні переживання, пов'язані з відібранням від грудей, формують нестійку самооцінку, в результаті чого пацієнтові не вдається досягти в дорослому житті довіри до себе, і він повертається до своєї амбівалентной залежності від грудей. M. Klein (1948) вбачає походження депресії саме в усвідомленні цієї амбівалентності. Введене автором поняття "депресивної позиції" описує етап, через який проходить кожна дитина (або пацієнт в аналізі), усвідомлюючи, що його любов і ненависть спрямовані на один і той самий об'єкт - мати. Саме фіксація на депресивної позиції, по Klein, стає причиною депресивного розладу. В якості загальної генетичної грунту депресивного і обсессивного розладів Winnicott (1958) бачив неможливість успішного проходження стадії депресивної позиції. Відповідно до його концепції, депресія є регрес до часу, коли дитина робив перші успіхи за допомогою матері, а обсессія - до образу виховує, стримує і карає матері (Winnicott 1958) онтогенетичної позиції дотримується і Fairbairn (1952), що виводив етіологію депресії (також як і шизофренії) з порушень розвитку дитини, що знаходиться на стадії повної залежності від матері та її годує грудях ». Загальною принциповою позицією психоаналітиків є визнання всіх депресій екзогенним розладом, які виникли у відповідь на психотравмуючі подія. Хоча депресія може розглядатися як автономне утворення, тобто виникло одного разу в результаті фрустрирующей впливу і персистирующее протягом життя, етіологічно вона визначається як реактивна. Бихевиористские теорії депресії також як і психоаналітичні, відносяться до етіологічним, проте, на відміну від психоаналізу, концентрується на інтрапсіхіческіх явищах, в бихевиористских підходах увагу звернено до поведінки, а міркування будуються на строго верифікованих феномени. «Центральним конструктом, за допомогою якого більшість поведінкових теорій пояснюють виникнення депресії, служить явище" навченої безпорадності "(Seligman, 1975). Цей феномен, спостережуваний в дослідах на тваринах, які зазнали неминучим ударам струму, був запропонований як аналога реактивної депресії у людини. Передбачалося, що повторювані дії неминучою болю або загрози ведуть до страху, страждання і депресії. Депресивний афект представляється як передбачення травматичної події і наслідок негативного навчання. Інші біхевіористи, використовуючи терміни теорії оперантного навчання, припускають, що депресивні індивідууми втратили певні види адаптивного поведінки внаслідок відсутності підкріплення, і у них посилюється поведінка "позбавлення" і "уникнення". Бихевиористский підхід не дозволяє зрозуміти особистість в цілому і ті константи, які характеризують даного індивіда ». Когнітивна теорія депресії (А. Бек 1967,1976, А. Бандура 1977,1983) заснована на твердженні, що погляд людини на себе, на світ і на своє майбутнє є головною детермінантою депресії. А. Бек стверджує, що пізнання є первинною детермінантою емоцій, настрою і поведінки. Негативний погляд на себе змушує депресивного людини розглядати себе як "неадекватного" і "неварта" і пояснювати власні нещастя своїми дефектами. Негативний погляд на майбутнє змушує його бачити попереду нескінченний ряд мук. А. Бек пояснює більшість типових депресивних симптомів, таких як параліч волі, спроби самогубства і самообесценіваніе як результат специфічних когнітивних детермінант. «На думку А. Бека, депресивні симптоми є наслідком своєрідних помилкових" несвідомих умовиводів ", і всі прояви депресивного синдрому є наслідок активації негативних когнітивних паттернів. Спостерігаються при депресії поведінкові симптоми суть відображення порушення мотиваційної сфери: параліч волі, уникати поведінки і т.д. »В депресії людина бачить себе як слабкого і безпорадного, шукає допомоги від оточуючих і поступово стає все більш і більш залежним від інших. Фізикальні симптоми пояснюються А. Беком як загальна психомоторна загальмованість, що випливає з відмови від активності внаслідок повної впевненості у безперспективності будь-яких починань. У роботах А. Бека пропонується комплексний аналіз симптоматики і феноменології депресії. Він відносить характеристики депресії до 5 основним групам: емоційні, когнітивні, мотиваційні, вегетативні і фізичні. Емоційні прояви виражаються часто спостерігаються зневірою чи пригніченим настроєм. Когнітивні прояви представлені схильністю депресивного людини розглядати себе як неповноцінну у відношенні того, що є для нього найбільш важливим. Мотиваційні прояви представлені пасивністю, залежністю, униканням і паралічем волі, вегетативні і фізичні - втратою апетиту і розладами сну. А. Бек виділяє наступні когнітивні патерни, які продукують депресивні стани: когнітивна тріада, когнітивні схеми і когнітивні помилки. Функціонування цих паттернів сприяє формуванню почуття безпорадності і залежності від навколишнього середовища депресивного суб'єкта. В силу певних спотворень розумових процесів правила будуються на основі невірних умовиводів типу "не бути успішним - значить бути повністю неуспішним". Когнітивний підхід вводить ряд важливих концептів, що дозволяють екстраполювати їх на область нормального психічного функціонування самосвідомості, і є однією з найбільш психологічно опрацьованих моделей депресії. Однак зведення депресивного симптомокомплексу до когнітивному каузативом деякі автори вважають недоведеним і вважають, що когнітивні порушення є скоріше наслідком, а не причиною депресивних станів. Не знаходять свого пояснення в рамках когнітивної теорії і випадки раптово виникають депресивних станів за типом циркулярної депресії і зміни фази захворювання при маніакально-депресивному психозі. «Деякі автори, не займаючись створенням спільних теорій депресії, намагаються виділити факти, яким приписують вирішальне значення у виникненні цього розладу. Вони, розвиваючи ідеї егопсіхологіі вказує на можливість виникнення депресії в слідстві втрати мети існування, а також порушення соціальних зв'язків і втрати соціальної ідентичності ». Часто в депресивному стані виникають суїцидальні ідеї - думки про навмисне позбавлення себе життя в силу придушення інстинкту самозбереження. Суїцидальні думки можуть мати різну ступінь оформленості, стійкості та інтенсивності в залежності від характеру депресії, її глибини і течії, а також особливостей ситуації. На висоті розвитку депресії можливі імпульсивні суїцидальні спроби, однак, найчастіше суїцидальні тенденції з'являються при відносно неглибоких депресіях без ідеаторного і моторного гальмування, зі значною вираженістю переживань малоцінності, ідей самозвинувачення, депресивної деперсоналізації. Нерідко їх розвитку супроводжує несприятлива ситуація, втрата психотерапевтичного контакту з лікарем або близькими людьми. Мотиви, які рухають суїцидальною поведінкою: нестерпна душевний біль, ідеї неповноцінності і самознищення, самопокарання, самозвинувачення, іпохондричні ідеї, екзистенційний глухий кут (безвихідь, безвихідність), невиліковні захворювання, втрата екологічної ніші, ситуаційні моменти, які раніше не були патогенними (сімейні, службові, міжособистісні) та ін 1.2. Форми депресивних розладів У деяких людей періоди пригніченого настрою чергуються зі станами крайньої радості та неадекватної поведінки, відомими під назвою манії. Цю форму депресивного розладу називають маніакальною депресією, біполярним розладом або маніакально-депресивним психозом. Ця хвороба робить людину надактивним, надмірно самовпевненим і роздратованим. Більш легка, але триваліше протікає форма біполярної депресії - це циклотимія, або циклотимической розлад. У людини, що страждає циклотимії, настрій постійно міняється від стану гіпоманії (легкої форми манії) до прояву легкої депресії і навпаки. «Біполярна депресія, як і велика, теж може бути небезпечною. Під час депресивної фази хворого долають думки про самогубство, під час маніакальною - у нього випаровуються як дим тверезість розуму і розумове здібності і він не в змозі передбачити важкі наслідки своїх вчинків ». Менш поширені такі легкі форми депресії, як дистимія (дистимической розлад або депресивний невроз) і мала депресія (мале депресивний розлад). Післяпологова депресіядепресивний розлад, який розвивається у породіль в межах від однієї до шести місяців після пологів. Предменструальное дисфорические розлад являє собою періодичне захворювання, яким страждають до 10% жінок, що зберігають здатність до місячних. Жінки з цим розладом щомісячно відчувають себе дуже пригнічено і вкрай роздратовано протягом одного-двох тижнів перед приходом менструальних кровотеч. Сезонне афективний розлад зустрічається лише в певну пору року. Які страждають цим розладом люди відчувають протягом зимових або осінніх місяців сонливість і пригніченість, тоді як в літній час почувають себе нормально. У будь-яких своїх «нарядах» депресія - це стан, який спотворює образ бачення людиною самої себе, інших людей і навколишнього світу В тій чи іншій мірі ризик захворіти депресивним розладом має будь-який з нас. Депресія може вражати всіх: і багатих і бідних, і молодих і старих, як одружених і заміжніх, так і не перебувають у шлюбі. Події, що призводять до напруги і стресу, виникають в житті кожної людини, які можуть послужити пусковим механізмом для депресивного розладу, особливо якщо це важкі події, і якщо вони йдуть один за іншим. Діагноз великого депресивного розладу частіше ставиться при зверненні за допомогою жінок, ніж у чоловіків. Думку з цього питання зводиться до того, що жінки просто частіше звертаються за допомогою, вони більш охоче визнають при цьому, що ними володіють такі депресивні переживання, як почуття печалі, самотності, безнадійності. Чоловіки, замість того щоб звертатися за психологічною допомогою, схильні заглушати у себе прояви депресії за допомогою алкоголю або інших психоактивних речовин. Депресія може протікати приховано - у вигляді так званої маскированной депресії, яку розглядають не як самостійне розлад, а як результат алкоголізму або зловживання лікарськими препаратами. У результаті чоловіки більш рідко звертаються за психологічною допомогою. Депресивний розлад проявляється в різних формах. «Депресивні стани різняться за своєю глибиною, тобто за ступенем вираженості. Якщо на фоні окремих симптомів пригніченого настрою ви знаходите сили змусити себе займатися щоденними справами, це - легкий ступінь депресії. Якщо ж виявляються кілька депресивних симптомів, і, незважаючи на спроби, ви все ж таки не в змозі робити те, що потрібно - це депресія помірного ступеня. І важка депресія, коли в наявності практично всі симптоми розлади і людині вкрай важко справлятися зі звичайними повсякденними завданнями в побуті ». Монополярна депресія (велика або клінічна депресія)-найбільш поширена форма депресивного розладу. Під словом монополярна мається на увазі наявність одного крайнього положення - «полюси» - в діапазоні емоцій, що характеризується відповідно тільки одним - тужливим, пригніченим - настроєм. Як правило, це непроходящие відчуття печалі або повна безрадісність, безсоння, нездатність зосередитися, забудькуватість, зниження апетиту, біль у різних місцях, наголошується важке почуття глибокої душевної болю - туги. У цьому стані людина вважає себе нікчемним, ні на що не здатним, а своє становище безнадійним. Самооцінка падає. «Є різні точки зору на виникнення депресії; на думку медиків, початок захворювання пов'язане з порушенням процесів біохімічної активності головного мозку. Схильність до цього розладу у деяких людей спадкова. В інших депресія буває пов'язана з відхиленнями у змісті гормонів в організмі. Серед причин можуть бути різні стреси, смерть близьких людей, пологи, стан безпорадності і гормональні впливи ». У картині депресії можна виділити чотири основні групи симптомів: розлади настрою (людина впадає в стан туги, пригніченості, виникають думки про власну винність), зміни в поведінці, наприклад, відхід від спілкування з іншими людьми, утруднення мислення або порушення пізнавальної здатності (неуважний, важко зосередитися), фізичні прояви, наприклад порушення сну, втрата ваги, головні болі. Симптоми депресії можуть виявлятися по-різному в залежності від віку та способу життя. Самому людині важко дати правильну оцінку свого стану, оскільки депресивний розлад вражає мислення людини, душевний настрій, спостерігається волнообразность в перепадах настрою. Дві головні ознаки депресії - це стійке відчуття пригніченості і втрата інтересу до радощів життя аж до крайнього байдужості до всього і всіх. Гнітюче відчуття пригніченості, спустошеність, повна безнадія і нікчемність власного життя - це не просто печаль, а болісна душевний біль. В депресії багато замикаються в собі і відгороджуються від інших, все це сприяє зниженою товариськості, У стані депресії може знизитися статевий потяг, виникають труднощі в досягненні ерекції та оргазму. При депресії змінюється фізична картина: моторика людини зазвичай різко сповільнюється, плечі опущені, хода повільна, замедленна і мова, вона бідна словами, такий стан називається психомоторної загальмованістю. Буває і навпаки, зміни в руховій сфері свідчать лише тоді, коли це виглядає незвично в очах інших, прискорені рухи називаються психомоторним збудженням. Депресія сильно впливає на думки і почуття людини. У депресивному стані думки спрямовані лише на негативні сторони життя. Спостерігається також утруднення мислення, думки плутаються, течуть уповільнено, важко зосередитися на конкретному питанні, неуважність, забудькуватість. У цьому стані думки і почуття спотворені і не відображають дійсного стану речей, людина відчуває тривогу, знаходиться у владі страхів, страждають заниженою самооцінкою, страждають від почуття власної нікчемності і провини. Депресивний почуття незадоволеності самим собою може посилюватися різними хворобливими проявами, періодично виникаючими суїцидальними думками без спеціального плану, суїцидальними спробами або ж спеціальним планом для здійснення суїциду. У великої депресії є кілька менш поширених форм, так званих її підтипів. «Це психотическая депресія (окрім симптомів самої депресії розвиваються марення і галюцинації, різко зростає загроза самогубства, потрібно негайно госпіталізувати), атипова депресія (спостерігається змішана картина симптомів типових для великої депресії і нетипових« атипових »), післяпологова депресія, післяпологовий психоз і предменструальное дисфорические розлад ». Дистимія, або як її ще називають мала депресія, - це тривало перебігає форма депресивного розладу, яка характеризується непроходящим почуттям безрадісності. У стані дистимії людина похмурий - завжди або майже завжди. У думках переважає тривога, почуття провини, людина в собі, загальмований, будь-які події і обставини життя сприймаються лише як невдачі, осуд себе та інших. Перебіг дистимії тривале - роками. Притаманне дистимії похмурий настрій веде до напруги в сім'ї, в подружніх відносинах, в професійній сфері. У минулому дистимії лікували в основному за допомогою психотерапії, найчастіше психоаналізом. Інші методи психотерапії при цьому розладі - це когнітивна, поведінкова та міжособистісна психотерапія. Багато лікарів вважають, що найкраща схема лікування це все ж поєднання психотерапії з прийомом ліків - антидепресантів. Сезонне афективний розлад - це форма депресії, яка настає строго в певний час року. Більшість страждаючих цим захворюванням відчувають взимку пригніченість і загальмованість, тоді як влітку настрій у них нормальний і навіть радісне. Як правило, депресія виникає в жовтні-листопаді, а закінчується в березні-квітні. Якась частина людей страждає сезонним афективним розладом в інші місяці року. Супроводжується занепадом сил, втомою, потребою більше спати, підвищенням апетиту, нездатністю зосередитися на роботі і робити що-небудь по дому після роботи, в настрої переважає пригніченість, тривога, уникнення спілкування, підвищена дратівливість, З приходом весни депресія зникає. Настає приплив сил, людині здається, що до нього «повернулося життя». Причини сезонного афективного розладу все ще залишаються неясними. Вказують, зокрема, на знижений рівень гормону серотоніну, на коливання у вмісті гормону мелатоніну, на порушення добових біоритмів організму, у деяких людей схильність до цього розладу передається у спадок. Біполярна депресія (відома ще як біполярні розлади, маніакальна депресія або маніакально-депресивний психоз). При біполярної депресії настрій людини здійснює переходи між крайніми положеннями або полюсами: між сумним настроєм (депресія) і радісним (манія). У середньому, проміжним положенням настрій нормальний. Під час депресивної фази розлади проявляються ті ж симптоми, що і при великій депресії, у міру зміни настрою може настати стан легкої манії (гіпоманії), яка характеризується посиленою діяльністю, підвищеною активністю, емоційної жвавістю і впевненістю в собі. У фазі ж манії ненормально підвищений настрій, яскраво виражені надмірна товариськість, дратівливість і безглуздого. Такі зміни настрою зазвичай мало пов'язані або зовсім не пов'язані з повсякденними подіями, тому прояв хвороби можуть істотно порушувати нормальний хід життя і виконання нагальних завдань. Напади біполярної депресії можуть наступати і розвиватися по-різному. У залежності від фази приступу людина відчуває різні хворобливі переживання. Для депресивної фази характерні вже описані вище симптоми. Мучить почуття розпачу і нікчемності, важко зосередитися. Протилежна ж фаза розлади, манія, навпаки, характеризується гарним самопочуттям, посиленням розумових здібностей, настрій ненормально піднесений, небувалий приплив сил. З наростанням манії збудження все більше стає неприборканим, а вчинки - непередбачуваними. Відчуттям крайньої радості змінюється гнівом, будь-яка невдача просто нестерпна, напади злості, коли хто-небудь намагається стримати і обложити надмірно високі вимоги до інших. Відмінна риса манії - недолік критичного ставлення до свого стану. «Незвично радісний настрій можна вважати ознакою манії, якщо воно супроводжується ще не менш ніж трьома симптомами, а незвично гневливой якщо не менше ніж чотирма симптомами з таких країн: · Явно роздута самооцінка або відчуття величі; · Різко впала потреба у сні; · Незвичайна нав'язливість з розмовами до інших або взагалі балакучість; · Швидкий і непослідовний перехід з однієї думки на іншу, · Схильність легко відволікатися на дрібні і не відносяться до справи деталі; · Швидкість рухів і явно посилена активність у всіх сферах життя: в роботі, навчанні, в спілкуванні з людьми, в статевому житті: · Надмірне захоплення заняттями, що обіцяють серйозні ускладнення у майбутньому ». Діагноз манії ставлять тільки тоді, коли ці симптоми виражені настільки, що вони заважають нормально працювати, перебувати в громадських місцях, порушують відносини людьми, в цьому стані люди впевнені, що їм все можна, все дозволено. Неприборкана самовпевненість маніакального хворого може перерости в манію величі, коли людина вважає, що підтримує зв'язок з надприродними істотами, це робить їх поведінка надзвичайно небезпечним, при сильно вираженому стані манії хворі в відсутність говорять чують голоси - це слухові галюцинації. Мислення при манії прискорено, характерно рухове збудження, посилена статева активність гіперсексуальність в поєднанні з бездумним зневагою будь-якої небезпеки може призвести до нерозбірливим статевим зв'язкам. Біполярні розлади зустрічається ще в деяких більш рідкісних своїх формах, до яких відносяться: прискорене циркулярний розлад (розлад настрою часто змінює напрямок, здійснюючи переходи туди і назад між депресією, манією і гіпоманією більше 4-х разів на рік), дисфоричного манія (похмура) , змішаний стан і циклотимія (пом'якшена, не різко виражена форма розлади). 1.3. Фактори, що впливають на виникнення депресивних станів Перелічимо основні психогенні травматизуючі фактори, що впливають на виникнення депресивних станів. 1. Ситуації короткочасні, але різко зачіпають особистість через індивідуальної значущості травмуючих впливів: а) ситуація втрати - це сварка з близькою особою, що порушує цінні дружні відносини, раптове розчарування у поважному і дорогу людину, втрата близької людини у зв'язку з розлукою або його смертю, несподіваний майновий краху; б) ситуація раптово порушують основні спрямованості особистості: порушення планів, намірів, сподівань, крах кар'єри, гостро виниклу кризу світогляду, раптова втрата засобів досягнення заповітної мети (наприклад, голос у співака), раптово розкрилися серйозні помилки свого життєвого шляху, що призвели до каяття, різка зміна способу життя (зміна професії, ситуація бойкоту, арешту); в) раптово травмуючі впливу, які зачіпають особливо ранимі сторони особистості. Особистість може вибрати наступні можливі інтерпретації: 1) констатація у себе будь-яких фізичних дефектів, які оцінюються як потворність, понижувальний людини в очах оточуючих і тому ретельно приховуваних; 2) констатація у себе будь-якого недоліку в характері, що становить постійне джерело невдоволення собою (підвищена сором'язливість, боязкість, незграбність, що призводить до постійне побоювання стати смішним в очах оточуючих, невпевненість у можливості публічних виступів і т.п.); 3) наявність готовності до підвищеного реагування на певну конкретну ситуацію в силу того, що колись у минулому аналогічна ситуація була дуже важко пережита (страх купання після пережитої небезпеки утоплення, боязнь будь-якої поїздки після пережитого краху, реактивне зниження працездатності після службової неприємності, нав'язливий страх занедужати яким-небудь хворобою, після того, як хворий сильно розхвилювався, дізнавшись про важке захворювання знайомого, виникнення внутрішньої тривоги з приводу того, що оточуючі «відкрили» ретельно приховану таємницю). 2. Ситуації сильних тривало існуючих травмуючих впливів: а) конфлікти суспільних відносин можуть проявлятися як протиріччя суспільного та особистого інтересу, звідси зіткнення особистості з суспільством у цілому, з виробничим колективом, зіткнення інтересів товаришів по службі по типу конфліктів субординації, конкуренції, конфлікт відносин до власності; б) конфлікти се6мейних відносин найчастіше характеризуються зіткненням різних установок, інтересів членів сім'ї, змушених бути в постійному зіткненні (протиріччя старшого і молодшого поколінь, інтересів свекрухи і невістки, тещі і молодого подружжя, сварки братів, сестер, конфліктні стосунки з сусідами); в) конфлікти сексуальних взаємин. При наявності взаємного почуття, тим не менш, може мати місце різке розходження в структурі почуття любові в силу наявності у подружжя різного питомої ваги особистісного (визначального ставлення людини до улюбленого як до людини з його особистісними особливостями) і чуттєвого (відношення до улюбленого як до об'єкта пристрасті) компонентів любові, що обумовлює постійне переживання невідповідності один одного, все більш і більш накопичується розчарування. Дуже конфліктні переживання втрати довіри до коханої людини подальшими відтінками ревнощів. У сексуальній сфері часто зустрічається виникнення протиріччя між моральними установками і низькими потягами, причому зазвичай має місце підпорядкування спокусі з подальшими спробами порядок складні взаємини. Своєрідні труднощі переживаються особистістю при мотивованій придушенні почуття любові в силу соціальних і моральних вимог. Нарешті, слід вказати на складні переживання, пов'язані з нерозділеним коханням. 3. Ситуації зі слабкими, але тривало діючими травмуючими впливами. 1) ситуації тривалого психічного напруги: - Розірваний темп роботи і життя, що вимагає постійного перемикання в зовсім несподіваних напрямках; - Ситуації необхідності постійно стримувати себе найбільш часті в умовах, що склалися недружніх Сімейних або службових відносин, коли вже момент включення в ситуацію переживається з очікуванням чергових неприємностей. 2. Ситуація підвищеної відповідальності. 3. Ситуація, що викликає постійне відчуття досади, «невдоволення собою», нудна, нецікава однотипна робота, постійно докучає дрібниці домашньої обстановки, нудні набридають, але не можна усунути, вироджені докучає компоненти сексуального життя. 4. Ситуації незадоволених прагнень: вимушене перебування на роботі, неадекватні можливості людини і ні в якій мірі не задовольняє його основних інтересів, випадки неможливості отримання улюбленої справи, що становить справжнє покликання. «Розглянемо психосоціальні стреси, попередні розвитку психогенної депресії. 1. М'які психосоціальні стреси: - Сварки з близькими і значущими людьми; - Зміна роботи; - Зміна професії, розставання з близькими. 2. Середні психосоціальні стреси: - Звільнення; - Труднощі у вихованні дитини; - Втеча дитини з дому. 3. Важкі психосоціальні стреси: - Гострі психічні порушення у чоловіка; - Смерть чоловіка (актуального родича); - Подружня невірність (зрада); - Позашлюбні розриви інтимних відносин; - Жертва грабіжницького нападу; - Жертва сексуального насильства, 15 - Жертва агресивної насильства; - Дорожня катастрофа; - Судово-слідча ситуація. 4. Катастрофічні психосоціальні стреси: - Раптова смерть усіх членів сім'ї; - Смерть дитини; - Невиліковні захворювання; - Руйнівні лиха ». Глава 2. Лікування депресії Лікувати депресію простіше всього на ранніх стадіях, як і будь-яке інше захворювання. Чим раніше фахівець поставить діагноз і призначить лікування, тим швидше піде одужання. Невиліковна депресія часто приймає важку форму, що приводить до суїциду. Сучасний підхід до лікування депресій включає в себе цілий комплекс різних методів біологічної та психотерапії. Біологічна терапія має на увазі як медикаментозне, так і інші види лікування. Щоб лікування дало результати, пацієнт повинен строго слідувати всім розпорядженням фахівця, дотримуватися режиму терапії, регулярно відвідувати лікаря. Не варто соромитися походів до психіатра, адже він дійсно зможе допомогти пацієнту позбутися депресії. Медикаментозне лікування зазвичай є невід'ємною частиною лікування депресії. Лікують депресію за допомогою антидепресантів, які практично не мають побічних ефектів і є безпечними. Дуже важливо, що дані препарати не викликають звикання. Але завжди необхідно строго дотримуватися дози, встановленої лікарем. На додаток до медикаментів, застосовується також і психотерапія. Цей метод передбачає активну роль пацієнта в процесі лікування. Спеціаліст вчить хворих справлятися зі своїми переживаннями, не впадаючи в депресію. Для лікування депресії використовуються різні види психотерапії: - когнітивно-поведінкова психотерапія; - психоаналіз; - гештальт-терапія, гуманістична та ін.; ВИСНОВКИ Незважаючи на зовнішні благополуччя, серед успішних людей, зустрічаються депресивні стани. Депресія - це психічне пригнічення, хворобливий стан безвиході, яке супроводжується млявістю мислення, уповільненими рухами, людина почуває себе глибоко нещасною і цілковито нездатною відчувати задоволення, такою, що втратила мету та зміст життя. Порушується апетит та сон, також може бути переїдання і недоїдання, ранні пробудження, в 4-5 ранку, або коли людина не може заснути, хронічна втома або занадто багато сну. І саме головний критерій депресії - це суїцидальні думки. Депресія як правило погіршує загальний стан здоров'я та самопочуття людини. Нерідко депресія супроводжуються іншими психічними розладами, зокрема неврозом. Перебіг депресії та неврозів може також привести до виникнення психосоматичних захворювань. Депресія змінює мислення людини, виникає емоційна і тілесна загальмованість, втрачається сенс життя. Діагностувати депресію може тільки лікар-психіатр. Чільне місце серед пояснень причин виникнення депресивних розладів посідає біохімічна теорія. Деякі біологічні зміни під час старіння подібні до тих, що мають місце за депресії. Так, і нормальне старіння, і стан пригноблення пов’язані зі зниженням у мозку концентрації так званих нейромедіаторів, а саме серотоніну, допаміну, норадреналіну та їхніх метаболітів. Розвитку депресивного розладу можуть сприяти деякі хронічні хвороби. Вони ускладнюють людині життя, потребують змін життєвого стилю, вимагають перебування у стаціонарі для лікування, заважають повноцінному встановленню контактів з людьми, нерідко завдають фізичного болю. До переліку таких захворювань відносять СНІД, онкологічні захворювання, синдром хронічної втоми, бронхіальну астму, захворювання серця, цукровий діабет, вірусний гепатит, системний червоний вовчак, розсіяний склероз, хворобу Паркінсона, гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт), виразкову хворобу. Причиною виникнення депресії може бути не тільки психологічні розлади, але і проблеми з хребтом. Мозок людини забезпечується кров'ю по двох кровоносних судинах - по сонної і хребетної артерії. Навіть невелике защемлення хребців в будь-якому відділі хребта призводить до часткового перекриття хребетної артерії і зниження припливу крові до головного мозку. В результаті мозкова діяльність людини знижується, що є причиною нервово-психічного розладу. Депресія може виявлятися у різних формах: важка депресія, депресія середнього ступеня важкості, легка, дистимічний розлад, емоційний розлад, біполярний розлад, сезонна депресія, гормонально обумовлена депресія. Лікувати депресію простіше всього на ранніх стадіях, як і будь-яке інше захворювання. Чим раніше фахівець поставить діагноз і призначить лікування, тим швидше піде одужання. Невиліковна депресія часто приймає важку форму, що приводить до суїциду. Сучасний підхід до лікування депресій включає в себе цілий комплекс різних методів біологічної та психотерапії. Біологічна терапія має на увазі як медикаментозне, так і інші види лікування. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ 1. Авдєєв Д.А. Депресія - як пристрасть і як хвороба. М.: Світ, 2002. с. 195. 2. Авдєєв Д.А. Із щоденника православного психіатра. М.: Світ, 1999. с. 284. 3. Авдєєв Д.А., Нев 'ярович В.К. Нервовість: її духовні причини та прояви. М.: Світ, 1999. с. 252. 4. Березін Ф.Б., Мірошников М.П., Соколова Є.Д. Методика багатостороннього дослідження особистості. М.: MГУ, 1994. с. 312. 5. Блейлер Е. Посібник з психіатрії. Видавництво незалежної психіатричної асоціації, 1993. с. 215. 6. Блейхер В.М., Крук І. В. Тлумачний словник психіатричних термінів. Воронеж, ВДУ 1995. с. 325. 7. Блум Ф., Лейзерсон А., Хофстедер Я. Мозок, розум, поведінку. М.: Мир, 1988. с. 112. 8. Булко М.І. Туга. М.: Російське товариство медиків і літераторів, 1999. с.160. 9. Васильєв І.А., Поплужний В.Л., Тихомиров OK Емоції і мислення. М., MГУ, 1980. с. 415. 10. Вейн А.М. Депресія в неврологічній практиці. М.: Медичне інформаційне агенство, 2002. с.160. 11. Вертоградова О.П. Депресія: псіхопаталогія, патогенез. М.: MГУ, 1980 12. Вілюнас В.К. Перспективи розвинули психології емоцій. СБ: Тенденції розвитку психологічної науки. М,, 1989. с. 77. 13. Вілюнас В.К., Основні проблеми психологічної теорії емоцій. Психологія емоцій. М., МГУ, 1984. с. 176. 14. Вілюнас В.К. Психологія емоційних явищ. М., МГУ, 1976. с. 351. 15. Волошин В.М. Діагностичне та прогностичне значення співвідношення афективних і ідеаторний розладів при депресії. Ленінград, автореферат, 1983. с. 17. 16. Виготський Л.С. Вчення про емоції. М., собр.соч.т.6, 1984 17. Данників Н.І. Безсоння, депресія, невроз. М.: Рипол Класик, 1997. с.240. 18. Дельгадо X. Мозок і свідомість. М.: Світ, 1971. с. 214. 19. Депресія. Довідник. Сост. В.Д. Сухарєва. М.: Світ, 2000. с.214. 20. Кемпінський А. Меланхолія. СПб, Наука, 2002. с. 405. 21. Кообі О. Темна ніч душі. Шляхи виходу з депресії. М.: Енідентіс, 2002. с.208. 22. Ллойд-Джонс М. Духовна депресія. СПб, Мірт, 2000. с.176. 23. Романов І.А. Нове в терапії депресії. М.: ЧеРо, 2001. с.40. 24. Хелл Д. Ландшафт депресії. М.: Алатейа, 1999. с. 280. 25. Ширман А. Депресія і методи її лікування. М.: Деконт Плюс, 1998. с. 110.
