4

Тема: Психологічні особливості при терапевтичних, хірургічних
захворюваннях. Психологічні особливості жінок при вагітності та
пологах. Особливості психології хворих дітей та осіб похилого віку.
У терапії дуже часто доводиться зустрічатися з впливом
психологічних факторів та формування психогенних факторів.
Серцеві і судинні розлади завжди взаємопов’язані. Найчастішою
скаргою є болі в ділянці серця, «кардіологічний синдром».
Судинна дистонія, що виникає внаслідок стресу і виявляється
надмірною втомою, запамороченням, втратами свідомості,
тахікардією, кардіалгією, систолічним шумом, екстрасистолією
(~10% всіх пацієнтів).
Психогенна артеріальна гіпотензія. Хронічна психогенна
гіпотензія зазвичай формується у астенічних особистостей
(переважно у жінок середнього віку) з малорухливим способом
життя, син копальні епізоди.
Психогенна артеріальна гіпертензія – залежність між
підвищенням АТ та характерологічними особливостями особистості
пацієнта, що виявляється у: значній тривожності, підвищенні
вразливості і збудливості, афективній нестійкості.
Г.Ф. Ланг виокремив основні патогенетичні фактори
гіпертонічної хвороби:
– Психічна травматизація;
– Постійна афективна напруженість;
– Тривога і неспокій;
– Пригнічення гніву та агресивних імпульсів;
– Боротьба за визнання;
– Підвищене почуття відповідальності та страх не справитись з
дорученою справою;
– Хронічний брак часу;
– Відчуття необхідності безперервного контролю зовнішніх
проявів своїх відчуттів.
У передінфарктний період виникають відчуття важкості в голові,
труднощі з концентрацією уваги, передчуття неминучою небезпеки,
тривога, інколи ейфорія.
У гострий період – безсоння, ілюзії, рухове збудження, тривога,
пригніченість, страх смерті, часом анозогнозія, втрата критичності,
ейфорія. Надалі розвиваються стійка іпохондрія, фобії (кардіофобії),
астенодепресивні і невротичні реакції.
У разі дрібновогнищевого
інфаркту міокарду розвивається
виражений астенічний синдром з елементами сльозливості, загальною
слабкістю, інколи нудотою, ознобом, тахікардією, субфибрильною
температурою.
Описаний тип А – ворожо суперницький особистості хворих на
ІХС. Це люди які наполегливою працею намагаються досягнути
успіху, поставивши перед собою високі але чіткі та досяжні цілі,
водночас інтенсивно конкуруючи з колегами.
Психосоматичні розлади органів дихання.
Психогенна задишка – найбільш поширений симптом, що
виявляється у скаргах на брак повітря, потребу у глибоких вдихах,
утруднений вдих або видих, сухий надривний кашель, сухість в горлі,
запамороченні, клубок в горлі та відчуття стиснення в грудях (так
званий дихальний корсет), які виникають при незначних фізичних або
емоційних навантаженням.
Невротична бронхіальна астма – так звана уявна невротична
астма, яка клінічно імітує бронхіальну астму – відзначаються
бронхоспазми, порушення секреції, набряк слизових оболонок, але
завжди має психогенну, а не алергічну причину виникнення.
Нервова анорексія (F50.0) – переважно у дівчаток 12-18 років,
втрата ваги 15%, аменорея (приклади).
Нервова булімія (F50.2) – блювання (приклад).
Психологічні складові хірургії.
Через раптовість значно зростає значимість психологічного
операційного стресу (перед і після операційного), що виявляються у
феномені тривоги. Про тривогу опосередковано свідчать такі
вегетативні ознаки, як підвищене потовиділення, тремор, тахікардія,
часті випорожнення і розлади сну.
Формується страх перед хірургом, який набуває уявних
неприємних рис: байдужий, суворий, злий, неуважний тощо.
Підготовка до операції (приклад).
Післяопераційна тривога (низька, помірно виражена і висока).
Вегетативні симптоми: затримка сечовипускання (приклад),
закрепи, блювання.
Психотична реакція – як пост операційне ускладнення (надмірна
тривожність, психомоторне збудження, порушення орієнтації,
галюцинації, маячні ідеї, оглушення).
Як правило, після виходу із психозу настає стан виразної астенії,
інколи, легкі прояви психоорганічного синдрому. Хворі стають
дратівливими, плаксивими, вразливими, у них погіршується апетит і
сон, з’являються тривожні сновидіння, розвивається депресія.
Больовий синдром.
Болі, що виникають у пацієнтів в післяопераційний період,
значною мірою залежать від психогенної складової.
Хворі з депресією, істерією, іпохондрією часто висловлюють
скарги на значні больові відчуття, що не мають чітко означеної
органічної структури.
Характерним для цього болю є його тривалість, відсутність або
змінність чіткої локалізації і часте поєднання несумісних, з анатомофізіологічних позицій органів та систем. Психогенний біль рідко
супроводжується
симптомами,
притаманними
органічним
ураженням: лихоманка, блювання, жовтяниця, гематурія тощо.
Психологічні особливості і психічні розлади в період вагітності.
Ще Гіпократ: «істеричним дівчатам я наказую заміжжя, щоб вони
вилікувались вагітністю».
Реактивна депресія на початковому етапі (часто сімейна
ситуація).
На 6-8 місяці вагітності може спостерігатися декомпенсація
психопатологічних рис характеру.
Поширеність психічних розладів від 6-34%.
У вагітної, як правило, виділяють декілька видів тривожного
стану:
1. Генералізований.
2. Фізичний.
3. Страх за долю плода, його фізичне здоров’я.
4. Страх перед необхідністю доглядати за новонародженим.
5. Страх перед пологами.
6. Страх перед годуванням новонародженого.
7. Психопатологічні феномени тривоги.
Частота депресивних феноменів від 10-14%.
Пологові психози спостерігаються надто рідко (1 випадок на
10000 породіль).
Післяпологові психози – які розвиваються переважно в перші 1,5
місяці після пологів, не пізніше третього місяця. Спостерігаються не
часто (6-16 на 10000; інші від 10-50).
Розрізняють 3 групи психозів:
1. Власне післяпологові.
2. Психози періоду лактації.
3. Ендогенні, спровоковані пологами.
Через 2-3 дні після пологів проявляється, як правило, трьома
синдромами:
– Аментивним (на 3-5 день на фоні температури, ендометриту,
маститу).
– Кататоно-онейроїдним.
– Депресивно-параноїдним.
Менархе.
Психогенна аменорея, що виникає під впливом психічних
чинників, триває понад 6 місяців, належить до найбільш поширених
психосоматичних розладів, з якими працюють психотерапевти і
медичні психологи («аменорея війни»).
Соматичні і фізичні наслідки хронічного захворювання або
фізичного дефекту у дітей і підлітків.
Приблизно кожна 10та дитина (П.М. Вемайер, 2001) має хронічне
захворювання або фізичний дефект (приклад – Словакія, проф.
Фасулаті).
Тісна співпраця між хворою дитиною, її батьками, лікуючими
лікарями і психологами або психотерапевтами, які беруть участь у
лікуванні.
Ефективна терапія має на меті – незалежно від виду хронічного
захворювання або фізичного дефекту – розуміння психології пацієнта
і сімейної ситуації.
Психологічні особливості хворих у похилому віці (приклад).