Uploaded by Сергей Мартыненко

методвказівки з курсових робіт

advertisement
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра перекладу та слов’янської філології
Методичні рекомендації
до написання курсових робіт
з першої мови
та
перекладознавства
(на матеріалі текстів за вибором)
Кривий Ріг 2020
2
Методичні рекомендації до виконання курсових робіт студентами спеціальності
035 Філологія. Германські мови та літератури (переклад включно).
Рекомендовано кафедрою перекладу та слов’янської філології Криворізького
державного педагогічного університету.
Протокол № 1 від 01 вересня 2020 року.
Укладач:
Бережна М.В., канд. філол. н., доц. кафедри перекладу та слов’янської філології
Криворізького державного педагогічного університету
Рецензенти:
Зацний Ю.А., доктор філол. наук, проф., проф. кафедри теорії та практики
перекладу з англійської мови Запорізького національного університету;
Клименко І.М., канд. філол. наук, доцент кафедри англійської філології
Методичні рекомендації. Для написання курсових робіт студентів факультету
іноземних мов. У методичних рекомендаціях розглядається зміст, структура та опис
методики проведення та написання дослідження, яке подається у вигляді курсової
роботи. Для бакалаврів закладів вищої освіти.
3
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Курсова робота є важливим видом самостійної роботи студентів. У процесі
її написання під керівництвом викладачів кафедри студенти опановують методи
проведення наукового дослідження та набувають вміння їх застосування.
Успішне проведення наукового дослідження та написання курсових робіт
залежить від багатьох чинників, серед яких найважливішим є чітка уява до
основних вимог, що висуваються до них. Ці вимоги стосуються насамперед
наукового рівня роботи, її змісту, структури, форми викладу матеріалу, стилю,
дотримання академічнї доброчесності, а також оформлення.
Теми курсових робіт пропонуються студентам відповідно до наукової
тематики кафедри, з урахуванням наукових зацікавлень студентів. Передбачається,
що студент до написання курсової роботи має базові навички наукової діяльності
та наукові інтереси. Бажано, щоб проблеми, розглянуті в курсовій роботі,
базувалися на попередній курсовій роботі студентів та наукових публікаціях, а у
майбутньому переросли у магістерську роботу.
Курсовою роботою студент завершує певний етап навчальної та наукової
підготовки в університеті. Вона повинна засвідчити знання студента, виявити його
загальнонаукову,
загальнофілологічну
та
спеціальну
підготовку,
вміння
застосовувати здобуті в університеті знання для розв’язання конкретних наукових
та практичних завдань.
Оцінюючи курсові роботи, комісія враховує не лише якість самого
наукового дослідження, його наукову новизну, вміння захистити сформульовані
положення та висновки, а також оформлення роботи і її презентацію. Оформленню
роботи повинна бути приділена особлива увага.
Підготовка курсової роботи потребує виділення її певних етапів та
визначення конкретних завдань, які необхідно розв’язати на кожному з них.
Планування передбачає розподіл часу для написання роботи, дотримання
визначених термінів та обсягів. Для виконання курсової роботи слід виділити
щонайменше шість етапів: 1) вибір матеріалу та затвердження теми; 2) пошуки та
4
вивчення літератури; 3) складання та погодження з науковим керівником плану
курсової роботи; 4) підбір та опрацювання фактичного матеріалу; 5) написання
роботи; 6) захист роботи.
Курсова робота включає такі основні елементи:
– титульний аркуш;
– зміст;
– за необхідності – перелік умовних позначень;
– вступ;
– теоретичний розділ;
– практичний розділ;
– висновки;
– перелік використаних джерел;
– за наявності – додатки.
Титульний аркуш (додаток А) містить:
– найменування Університету, факультету, кафедри, де виконано роботу;
– назву роботи;
– прізвище, ім’я, по батькові автора;
– ступінь вищої освіти, за яким навчається студент;
– науковий ступінь, учене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового
керівника;
– оцінка;
– інформація про членів комісії та їх підписи.
Назва роботи повинна бути, по можливості, короткою та відповідати суті
вирішеної наукової проблеми, вказувати на мету дослідження. Можна для більшої
конкретизації до назви додавати невеликий (до 7 слів) підзаголовок у дужках, або
без них. Наприклад: Проблеми перекладу аудіомедіальних текстів (на матеріалі
м/с «Сімпсони»).
Зміст (додаток Б) подають на початку роботи. Він містить найменування та
номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають
5
заголовок), зокрема вступу, розділів, висновків до розділів, загальних висновків,
додатків, списків використаної літератури і джерел, додатків.
У вступі, що починається з нової сторінки, дають характеристику курсової
роботі в такій послідовності.
Актуальність теми. Розкривається сутність і стан розробки наукової
проблеми (задачі) на основі аналізу вітчизняної і зарубіжної наукової літератури із
зазначенням практично розв’язаних завдань, актуальних проблем у певній
предметній галузі, підстави і вихідні дані для розроблення теми, обґрунтування
необхідності проведення дослідження. Інакше кажучи, тут треба обґрунтувати, що
саме ще не зроблено в галузі, чому вибрана саме ця тема, що зроблено і що саме
потребує подальшого дослідження.
Мета і завдання дослідження. Від формулювання наукової проблеми і
доведення того, що та частина проблеми, яка стала темою роботи, ще не отримала
розробки або достатньо глибокого освітлення у спеціальній літературі, необхідно
перейти до формулювання мети дослідження, а також вказати конкретні завдання,
які стоять на шляху її досягнення. Формулювання завдань повинні бути
змістовними, чіткими і точними, оскільки опис розв’язання поставлених завдань
складає зміст розділів роботи. Не слід формулювати мету як «Дослідження...»,
«Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму
мету.
У вступі мають бути сформульовані об’єкт і предмет дослідження, а також,
при необхідності, – гіпотеза. Будучи категоріями наукового процесу, об’єкт і
предмет співвідносяться як загальне і часткове: об’єкт – це процес або явище, що
породжує проблемну ситуацію, вибрану для вивчення, а предмет – це те, що
знаходиться в межах об’єкта. В об’єкті виділяється та його частина, яка служить
предметом дослідження і визначає тему курсової роботи, позначену на титульному
листі як її заголовок.
Матеріал дослідження. У цій частині вступу вказується, на якому
конкретному матеріалі виконана робота, характеризуються основні джерела
6
отримання наукової і практичної інформації (офіційні, наукові, літературні,
бібліографічні та ін.).
Методи дослідження. Подають перелік методів дослідження, використаних
для розв’язання поставлених у роботі завдань. Для робіт філологічного
спрямування базовими методами є описовий, порівняльний, статистичний, метод
контекстуального, стилістичного та перекладознавчого аналізу, метод наскрізної
вибірки.
Перераховувати їх треба коротко та конкретно, визначаючи, що саме
досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та
прийнятності вибору саме цих методів.
Практичне значення одержаних результатів. Подаються відомості про
практичне застосування одержаних
результатів
або рекомендації,
як їх
використати, вказується, при вивченні яких дисциплін можна застосувати отримані
результати.
У вступі може бути віддзеркалено результати апробації курсової роботи
(участь у наукових конференціях, публікації за темою дослідження тощо).
Вступ завершується описом структури роботи: дається перелік структурних
елементів роботи (указується кількість розділів і частин), зазначається кількість
джерел у списку використаної літератури та кількість додатків.
Основна частина може складатися із двох або трьох розділів. Кожний
розділ починають з нової сторінки. Основному текстові кожного розділу може
передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням
застосованих методів дослідження. У кінці кожного розділу формулюють висновки
із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів.
Розділи основної частини можуть складатися з підрозділів, пунктів,
підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного
розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напряму та
обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу
формулюють висновки із стислим викладом наведених у розділі наукових і
практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від подробиць.
7
У розділах основної частини подають: огляд літератури за темою і вибір
напрямів досліджень; виклад загальної методики і основних методів досліджень;
аналіз і узагальнення результатів досліджень.
В огляді літератури студент відзначає основні етапи розвитку наукової
думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи публікації, студент
повинен назвати ті проблеми, які потребують дослідження і, отже, визначити своє
місце у розв’язанні проблеми. У першому розділі переважно обґрунтовують вибір
теми роботи, наводять методи дослідження і їх порівняльні оцінки, розробляють
загальну методику дослідження, висувають гіпотези. Бажано закінчити цей розділ
коротким резюме стосовно необхідності проведення дослідження у цій галузі.
При написанні курсової роботи студент має обов’язково посилатися на
авторів та джерела, звідки запозичені цитовані матеріали та результати. Зверніть
увагу, що оформлення прізвища та ініціалів (як на титульній сторінці, так і в тексті
роботи) мають оформлюватися однаково, тобто або ініціали, потім прізвище (В.І.
Карабан), або прізвище, потім ініціали (Карабан В.І.), також не бажано допускати
розташування прізвища та ініціалів на різних рядках у тексті. В цьому випадку
рекомендовано використовувати перед ініціалами розрив рядка (Shift та Enter).
Оформлення фактичного матеріалу. Фактичний іншомовний матеріал
подається курсивом, а його переклад – без курсиву у лапках. Використання жирного
чи підкреслювання в роботі не дозволяється. Для виділення окремих одиниць, що
потребують цього в тексті, використовується курсив.
Категорично забороняється повністю позичати роботи та матеріали із
Інтернету, що вважається плагіатом. У виявленні таких випадків студент не
допускається до захисту роботи, а сама робота анулюється.
Зміст роботи має бути викладеним стисло і логічно, уникаючи загальних
слів, бездоказових стверджень, тавтології, та особистого спрямування викладеного
матеріалу. Треба використовувати безособові конструкції.
У наступних розділах (одному або двох) викладають результати власних
досліджень. Студент повинен давати оцінку повноти розв’язання визначених
завдань, оцінку достовірності отриманих результатів, їх порівняння з аналогічними
8
дослідженнями
українських
та
зарубіжних
авторів.
Виклад
матеріалу
підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній темою роботи. Студент
повинен оцінити повноту й достовірність одержаних ним результатів, порівняти їх
з даними аналогічних досліджень інших авторів. Кожен розділ завершується
короткими висновками (узагальненнями).
У разі необхідності (якщо це вимагається темою, об’єктом, предметом,
метою і завданнями дослідження) проводиться експериментальна перевірка
висловлених у курсовій роботі тверджень. Проведення експериментальної роботи
повинно відповідати вимогам нормативних документів. Організація експерименту
має забезпечити вірогідність, валідність та надійність одержуваних результатів і
висновків.
Висновки. Загальні висновки починають із нової сторінки. У них дається
оцінка отриманих результатів та пропозиції щодо їх використання. Текст висновків
можна розділяти на підпункти. Висновки мають містити відповіді на всі завдання,
поставлені у вступі. Усе це дасть змогу авторові засвідчити, що сформульованої у
вступі мети досягнуто. Варто наголосити на окремих важливих здобутих
результатах, обґрунтувати їх достовірність. Тут бажано стисло і лаконічно подати,
що зроблено в роботі. Рекомендується уникати багатьох цифр чи фактичного
матеріалу, повторюючи те, що вже подавалось в основних розділах.
На підставі отриманих висновків у роботі можуть надаватися рекомендації,
у яких визначають необхідні, на думку автора, подальші дослідження проблеми,
подають пропозиції щодо ефективного використання результатів дослідження.
Список використаної літератури. З нового аркуша наводиться перелік
покликань на літературні джерела, зокрема публікації студента. Бібліографічні
описи наводяться в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.
Бібліографічний опис списку використаних джерел може оформлятися з
урахуванням Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та
документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила
складання» або одним із міжнародних стилів оформлення списку наукових
публікацій. Бібліографічний опис використаного джерела може обмежуватися
9
обов’язковою інформацією, необхідною для однозначної ідентифікації цього
джерела. Приклади оформлення бібліографічного опису наведено в додатку В
(згідно з ДСТУ 8302:2015).
Список джерел фактологічного матеріалу подається в разі необхідності.
Додатки. До додатків можуть бути залучені:
– додаткові ілюстрації або таблиці;
– матеріали, які через великий обсяг або форму подання не можна ввести до
основної частини (приклади, обрані для аналізу у практичній частині, діаграми, що
наочно демонструють статистичну інформацію і т.ін.).
ВИМОГИ ДО КУРСОВИХ РОБІТ
Курсова робота має відповідати низці вимог, найважливішими з-поміж яких
є:
– актуальність теми, відповідність її сучасному стану й перспективам
розвитку тієї чи тієї галузі науки;
– самостійність наукових пошуків студента;
– окресленість наукового апарату (мета, завдання роботи, об’єкт, предмет,
методи дослідження тощо);
– глибина й повнота аналізу наукової літератури з теми дослідження;
– достовірність отриманих результатів;
– аргументованість і конкретність висновків і рекомендацій;
– змістовність;
– логічність викладу матеріалу;
– грамотність, науковий стиль викладу.
Курсова робота має відповідати загальним вимогам наукової етики, зокрема
щодо наявності всіх необхідних покликань, коректності цитування тощо.
У разі виявлення в роботі плагіату вона не допускається до захисту, а якщо
цей факт установлено в процесі роботи Екзаменаційної комісії, така робота
оцінюється на «незадовільно».
10
Виконання і захист курсової роботи здійснюється державною мовою.
ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ
На випусковій кафедрі відповідальність за організацію та якість виконання
курсових робіт несе завідувач кафедри. Він здійснює безпосереднє керівництво й
контроль.
Випускові кафедри:
– розробляють методичні рекомендації (вказівки) з виконання курсових
робіт, які визначають вимоги до змісту, обсягу, оформлення курсових робіт,
порядку контролю за їх виконанням, підготовки до захисту тощо з урахуванням
специфіки спеціальностей;
– розробляють теми курсових робіт, заздалегідь ознайомлюють із ними
студентів і закріплюють теми курсових робіт за студентами;
– визначають керівників курсових робіт;
– приймають рішення про допуск курсових робіт до захисту або про
недопущення до захисту курсових робіт студентів, які не подали в установлений
термін підготовлену до захисту курсову роботу або робіт, в яких був виявлений
плагіат;
–
забезпечують
студентів
необхідними
методичними
матеріалами,
бібліографічними даними, спеціальною й довідковою літературою;
– складають розклад консультацій керівників курсових робіт;
– регулярно обговорюють на своїх засіданнях питання щодо організації та
ходу виконання курсових робіт;
– готують пропозиції щодо складу комісій для захисту курсових робіт;
– обговорюють на своїх засіданнях підсумки роботи комісій, розробляють і
впроваджують заходи щодо покращення організації виконання курсових робіт та
підвищення їх якості.
Для керівництва курсовими роботами призначаються викладачі випускової
кафедри. Керівник курсової роботи:
11
– розробляє теми курсових робіт, подає їх на затвердження на засідання
кафедри, а після оприлюднення тематики надає студентам необхідні консультації;
– видає рекомендації студенту щодо опрацювання необхідної літератури,
нормативних і довідкових матеріалів, наукових видань тощо за темою курсової
роботи;
– допомагає студенту скласти план-графік виконання роботи, контролює
реалізацію;
– здійснює загальне керівництво курсовою роботою. Час, відведений на
керівництво курсовою роботою, використовує для систематичних консультацій, на
яких студент інформує про стан виконання курсової роботи, обговорюються
можливі варіанти рішень, конкретизуються окремі пункти завдання тощо;
– готує студента до захисту курсової роботи;
– має бути присутнім на засіданні комісії під час захисту курсових робіт,
керівником яких він є.
Студент, який виконує курсову роботу, має право:
– вибирати тему курсової роботи з низки запропонованих випусковою
кафедрою або запропонувати власну тему з необхідним обґрунтуванням
доцільності її розроблення і можливості виконання;
– працювати над курсовою роботою в аудиторії, обладнаній комп’ютерною
технікою, бібліотеці університету тощо;
– отримати методичні вказівки щодо виконання та оформлення складників
роботи тощо;
– отримувати консультації керівника;
– самостійно вибирати варіанти розв’язання завдань роботи;
– звертатися (в усній або письмовій формі) до голови комісії, керівництва
факультету, Університету та Міністерства освіти і науки України зі скаргами або
апеляціями щодо порушення його прав.
Студент зобов’язаний:
– своєчасно вибрати тему курсової роботи та отримати конкретні завдання
від керівника на добір та опрацювання необхідних матеріалів;
12
– скласти та узгодити з керівником роботи план-графік виконання курсової
роботи з урахуванням трудомісткості розділів та необхідності перевірки матеріалів
керівником;
– регулярно інформувати керівника про стан виконання роботи відповідно
до плану-графіка, надавати на його вимогу необхідні матеріали для перевірки;
– самостійно виконувати роботу;
– дотримуватися вимог наукової етики, зокрема недопущення плагіату,
фальсифікації результатів тощо;
– під час розроблення питань ураховувати сучасні досягнення науки і
техніки, використовувати передові методики наукових та експериментальних
досліджень, приймати оптимальні рішення із застосуванням системного підходу;
– використовувати сучасні комп’ютерні технології;
– відповідати за правильність прийнятих рішень, обґрунтувань, розрахунків,
якість оформлення роботи, її відповідність методичним рекомендаціям з виконання
курсових робіт випускової кафедри, нормативним документам та державним
стандартам;
– дотримуватися плану-графіка виконання курсової роботи, своєчасно й
адекватно реагувати на зауваження та рекомендації керівника роботи;
– у встановлений термін подати роботу для перевірки керівнику і після
усунення недоліків повернути керівнику;
– у встановлені терміни подати курсову роботу до захисту на комісію;
– своєчасно прибути на захист курсової роботи.
ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ Й ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Організаційно процес підготовки курсової роботи складається з таких
етапів:
– підготовчого, що полягає у виборі студентом теми та отримання
індивідуального завдання від керівника роботи щодо питань, які необхідно
13
розв’язати (ознайомлення зі станом проблеми, добір фактичного матеріалу,
проведення необхідних досліджень тощо);
– основного, який починається одразу після затвердження теми дослідження
та отримання консультацій і завершується за тиждень до захисту курсової роботи
на засіданні комісії. На цьому етапі робота повинна бути повністю виконана й
перевірена керівником;
– завершального, який передбачає отримання візи завідувача випускової
кафедри про допуск до захисту, подання роботи до комісії, захист курсової роботи
на відкритому засіданні комісії.
Для захисту курсових робіт створюється комісія із складу викладачів
випускової кафедри, як правило, керівників курсових робіт.
Під час захисту курсової роботи в комісію подається курсова робота,
оформлена згідно з вимогами; також можуть подаватися й інші матеріали, які
характеризують наукову і практичну цінність виконаної курсової роботи:
надруковані статті за темою роботи, документи, що вказують на практичне
застосування роботи тощо.
Захист курсових робіт проводиться на відкритому засіданні комісії.
Для захисту роботи студент готує доповідь (до 7 хвилин), яка повинна
відображати зміст дослідження, його мету, завдання, предмет та об’єкт;
обґрунтування вибору теми, ступеня її висвітлення в науковій літературі.
Основна частина доповіді присвячується викладу науково-практичних
висновків і рекомендацій, результатів за матеріалами дослідження. Як правило,
захист відбувається із застосуванням мультимедійної техніки, доповідь подається у
формі презентації. У дискусії з проблем, порушених у курсовій роботі, можуть
брати участь усі присутні члени комісії, викладачі, студенти, громадськість.
Комісія на закритому засіданні обговорює результати захисту і простою
більшістю голосів членів комісії, які брали участь у засіданні, приймає рішення про
оцінку роботи за прийнятою в університеті системою. При однаковій кількості
голосів голос керівника роботи є вирішальним.
14
Повторний захист курсової роботи задля підвищення позитивної оцінки не
дозволяється.
Після захисту курсові роботи здають на відповідні випускові кафедри, де
вони зберігаються. Відповідальність за їх збереження покладається на матеріально
відповідальних осіб. Курсовими роботами користуються студенти, викладачі, та
інші працівники. На кафедрах ведуться спеціальні журнали видачі й повернення
курсових робіт.
ДОТРИМАННЯ ПРИНЦИПІВ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ
При виконанні курсової роботи студенти повинні дотримуватись принципів
академічної доброчесності. Курсову роботу студент має виконувати самостійно.
Необхідно дотримуватись етики цитування, давати покликання на використані
джерела, подавати достовірну інформацію про виконану роботу та її результати.
У разі виявлення порушення студентом академічної доброчесності, зокрема
академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, курсова робота не допускається
до захисту, а якщо такі факти були виявлені під час захисту, робота оцінюється на
«незадовільно».
Керівник курсової роботи та відповідна кафедра зобов’язані контролювати
дотримання студентами принципів академічної доброчесності та не допускати їх
порушення.
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота має бути виконана комп’ютерним способом. Робота
оформлюється на білих аркушах формату А4 (210 х 297 мм) через півтора
міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці, 14-м кеглем шрифту Times
New Roman. Обсяг основного тексту курсової роботи – до 30 сторінок.
15
До основного обсягу роботи не входять додатки, списки використаної
літератури і джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки.
Але всі сторінки зазначених структурних одиниць підлягають суцільній нумерації.
Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве –
не менше 30 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – не менше 20 мм, нижнє – не
менше 20 мм.
Окремі слова та формули, що вписуються до надрукованого тексту, мають
бути чорного кольору та мати близьку до основного тексту густоту.
Оформлення заголовків. Кожну структурну частину роботи треба починати
з нової сторінки. Заголовки структурних частин – ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ 1,
РОЗДІЛ 2, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, СПИСОК
ДЖЕРЕЛ ФАКТОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ, ДОДАТКИ – не нумерують,
друкують великими літерами по центру рядка без крапки в кінці. Відстань між
заголовком та наступним або попереднім текстом має бути не менше двох рядків.
Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть
мати заголовки. Заголовки підрозділів друкують на окремому рядку маленькими
літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не
ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють
крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої)
з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого
в підбір до тексту, ставиться крапка. Не можна розміщувати заголовок у нижній
частині сторінки, якщо після нього залишається тільки один рядок тексту.
Нумерація.
Розділи,
підрозділи,
пункти
і
підпункти
нумеруються
арабськими цифрами без знака №. Номер підрозділу складається з номера розділу
та порядкового номера підрозділу, розділених крапкою, наприклад: 2.3. (третій
підрозділ другого розділу). У кінці номера підрозділу має бути крапка. Потім у тому
ж рядку наводиться заголовок підрозділу. Номер пункту складається з номера
розділу, номера підрозділу і порядкового номера пункту, розділених крапками. У
кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: 1.3.2. (другий пункт третього
підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводиться назва пункту. Пункт
16
може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими
ж правилами, як пункти.
Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами у правому верхньому
кутку зі збереженням наскрізної нумерації усього тексту. Титульний аркуш також
підлягає нумерації, але номер сторінки не ставлять.
Ілюстрації. Ілюстрації необхідно розміщувати безпосередньо після тексту,
де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Основними видами
ілюстративного матеріалу є креслення, технічний рисунок, схема, фотографія,
діаграма і графік. На всі ілюстрації (власні та запозичені) мають бути покликання в
роботі. Усі ілюстрації, які виносяться на захист, необхідно навести в основній
частині курсової роботи або в додатках. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих
сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або
креслення, розміри якого більше формату А4, ураховують як одну сторінку і
розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках.
Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за
винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з
номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.
Наприклад: Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву
й пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі
подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Таблиці. Цифровий матеріал, здебільшого, оформлюють у вигляді таблиць.
Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується
вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути покликання в тексті.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах
розділу. У правому верхньому кутку над відповідним заголовком таблиці
розміщують напис «Таблиця» із зазначенням номера. Номер таблиці повинен
складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться
крапка, наприклад: «Таблиця 1.2.» (друга таблиця першого розділу). Якщо в розділі
є лише одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При перенесенні
частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують
17
один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть
слова «Продовж. табл. » і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2.
». Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують
симетрично до тексту. Назву наводять жирним шрифтом. Текст у таблиці варто
друкувати кеглем 12 з одинарним інтервалом. Якщо цифрові або інші дані в якомунебудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
Формули та рівняння. Формули та рівняння наводять безпосередньо після
тексту, у якому вони згадуються, посередині рядка з полями зверху та знизу не
менше одного рядка. Їх нумерують у межах розділу. Номер формули або рівняння
складається з номера розділу і порядкового номера, між якими ставлять крапку.
Номери пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули чи рівняння
в круглих дужках, наприклад: (3.1.) (перша формула третього розділу). Під час
використання формул необхідно дотримуватися певних правил. Найбільші, а також
довгі і громіздкі формули, що мають у складі знаки суми, добутку,
диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках.
Покликання. При написанні курсової роботи студент повинен покликатися
на цитовану літературу, або на ту літературу, звідки взято ідеї, висновки, задачі,
питання, вивченню яких присвячена робота. Покликатися слід на останні видання
публікацій. Покликання на літературу в тексті роботи розмішують у квадратних
дужках, наприклад [4, с. 125], де 4 – номер джерела у списку літератури, 125 – номер
сторінки, на якій розміщується цитата. Після дужки – крапка чи інший розділовий
знак. Наприклад: «Як зазначє Р.П. Зорівчак у своїй роботі …» [51, с. 23]. Посилання
може бути прямим (цитуються слова автора у лапках), непрямим (переказується
думка автора, без лапок), або наведеним за іншим джерелом, наприклад: [цитата за
220, с. 3]. При необхідності посилань на декілька робіт, їх оформлюють через
крапку з комою наступним чином: [4, с. 125; 8, с. 345; 34, с. 53]. Для підтвердження
власних аргументів покликанням на авторитетне джерело або для критичного
аналізу того чи того друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет
потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення
наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
18
Загальні вимоги до цитування такі: а) текст цитати починається й
закінчується лапками й наводиться в тій граматичній формі, у якій він поданий у
джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни,
запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що
викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так
званий»; б) цитування повинно бути повним. Пропуск слів, речень, абзаців при
цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома
крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, усередині,
наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то
він не зберігається; в) кожна цитата обов’язково супроводжується покликанням на
джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів
своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у
викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати
відповідні покликання на джерело; д) якщо необхідно засвідчити позицію щодо
окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять
знак оклику або знак питання; е) коли студент (автор роботи), наводячи цитату,
виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту,
який пояснює виокремлення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали
автора, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких
застережень є, наприклад: (курсив наш – М. Х.), (підкреслено мною – М. Х.).
Додатки. Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її
сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи
покликань у тексті. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках, кожний
такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати
заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично
відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з
першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за
винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: «Додаток А». Один додаток
позначається як додаток. При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на
19
титульному аркуші під назвою роботи друкують великими літерами слово
«ДОДАТКИ». Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на
розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед
кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 –
другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В.
Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного
додатка, наприклад: Рис. Д. 1.2. – (другий рисунок першого розділу додатка Д);
формула (А.1.) – перша формула додатка А.
20
Додаток А
Зразок титульної сторінки
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра перекладу та слов’янської філології
Реєстраційний № _________
«__» ______ 202__ р.
МОВЛЕННЄВИЙ ПОРТРЕТ ДЕТЕКТИВА В ОРИГІНАЛІ ТА ПЕРЕКЛАДІ
(НА МАТЕРІАЛІ ТЕЛЕСЕРІАЛУ ШЕРЛОК)
Курсова робота
студентки факультету іноземних мов
групи АНП-17
освітнього-кваліфікаційного рівня
«бакалавр»
спеціальності
035 Філологія "Германські мови
та літератури (переклад включно)"
Сухоніної Ксенії Миколаївни
Керівник:
кандидат філологічних наук, доцент
Бережна М. В.
Оцінка:
Національна шкала __________________
Шкала ECTS ____ Кількість балів _____
Члени комісії __________ __________________
(підпис)
(прізвище та ініціали)
__________ __________________
(підпис)
(прізвище та ініціали)
__________ __________________
(підпис)
(прізвище та ініціали)
21
Додаток Б
Зразок оформлення змісту
ВСТУП………………………………………………………………………
3
РОЗДІЛ 1. МОВА РЕКЛАМИ В ОРИГІНАЛІ ТА ПЕРЕКЛАДІ………..
5
1.1
Дослідження реклами у лінгвістиці…………………………………
7
1.2
Поняття локалізації при перекладі рекламних текстів……………..
9
1.3
Слоган як мовна одиниця…………………………………………….
11
1.4
Методологія дослідження рекламних слоганів……………………
13
1.5
Підходи до перекладу рекламних слоганів…………………………
15
РОЗДІЛ 2. РЕКЛАМНІ СЛОГАНИ В АНГЛО-УКРАЇНСЬКОМУ
ВИМІРІ……………………………………………………………………….. 17
2.1
Аналіз рекламних слоганів на основі теорії мовленнєвих актів
Джона Серля………………………………………………………….
19
2.2
Аналіз рекламних слоганів на основі теорії А. Маслоу…………..
21
2.3
Аналіз рекламних слоганів за використанням стилістичних
2.4
засобів…………………………………………………………………
23
Аналіз рекламних слоганів за способом перекладу………………
25
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………
27
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….
30
ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 35
22
Додаток В
Зразок оформлення списку використаних джерел
1. Ґудманян А. Ґ. Відтворення власних назв у перекладі : дис. …
доктора філол. наук : 10.02.16 / А. Ґ. Ґудманян. – К., 2000. – 392 с.
2.
Денисенко Я. Ю. Гендерно маркована лексика як засіб вираження
концептів «чоловік» та «жінка» в англійській мові / Я. Ю. Денисенко //
Соціально-гуманітарні аспекти розвитку сучасного суспільства: матеріали
Всеукраїнської наукової конференції викладачів, аспірантів, співробітників та
студентів фак-ту іноземної філології та соціальних комунікацій (Суми, 19-20
квітня 2012 р.) / відп. за вип. В. В. Опанасюк. – Суми : СумДУ, 2012. – Ч.1. –
С. 28–30.
3.
Комов О. В. Ґендерний аспект перекладу / О. В. Комов // Актуальні
проблеми слов’янської філології: лінгвістика і літературознавство. –
Бердянськ: БДПУ, 2011. – Випуск XXІV. – Частина 1. – С. 409–417.
4.
Коптілов В. Теорія і практика перекладу: навч. посібник. Київ:
Юніверс, 2002. – 280 с.
5.
Кузенко Г. М. Культурологічний аспект перекладу у міжмовній
комунікації / Галина Миколаївна Кузенко // Міжнародний науковий журнал
«ІНТЕРНАУКА». – Київ, 2017. – № 2. – С. 20–22.
6. Оксамитна С. М. Основи теорії ґендеру: навч. посіб. / за ред. М. М.
Скорик. Київ: К.І.С., 2004. – 536 с.
7.
Baker M. In Other Words. A Coursebook on Translation / M. Baker. –
London/New York: Routledge, 1992. – 304 p.
8.
Berman A. Translation and the Trials of the Foreign // The Translation
Studies Reader / A. Berman [ed. Lawrence Venuti]. – London and New York:
Routledge, 2000. – P. 284-297.
23
9.
Fairus R. The Role of Gender in the Process Translation / R. Fairus,
A. Fauzi – Journal of Applied Linguistics and Language Research, Volume 4, Issue
4, 2017. – P. 273–282.
10.
Fernandes L. Translation of Names in Children’s Fantasy Literature:
Bringing the Young Reader into Play / L. Fernandes // New Voices in Translation
Studies. – 2006. – № 2. – P. 44-57.
11.
Shisler B. The Influence of Phonesthesia on the English Language :
[Електронний
ресурс].
/
B.
Shisler.
–
Режим
доступу:
http://www.geocities.com/SoHo/Studios/9783/phonpap1.html#manifestations
Download