Загрузил Наталія Будіна

Виступ

Будіна Н.В.
Виступ на педагогічній раді.
Тема: «Технологій відкритої освіти на уроках інформатики»
Постійний прогрес в області створення й впровадження в систему освіти засобів
ІКТ є основним поштовхом для розвитку й інтенсифікації відкритої освіти. Відкрита
освіта - це система навчання, доступна будь-якому бажаючому, без аналізу його вихідного
рівня знань, що використовує технології й методики дистанційного навчання й забезпечує
навчання в ритмі, зручному учневі. Згідно визначення, даного Льюисом, "Відкрите
навчання включає дві основних вимоги: поліпшена доступність освіти для студентів, і
розвиток незалежності студентів. Ці цілі досягаються шляхом надання студентові
широкого вибору можливостей у рамках різних аспектів навчального процесу. Вибір може
бути наданий щодо місця й часу навчання ... а також щодо самих навчальних програм,
після того, як студентові наданий доступ до них: наприклад, студент може вибирати вміст
навчальних програм, їхню інтенсивність, методику, застосовувані мультимедійні
матеріали, а також форму оцінки знань".
Відкрите навчання технічно реалізується на основі дистанційних технологій
навчання, однак між відкритим і дистанційним навчанням не можна ставити знак рівності.
Дистанційне навчання являє собою сукупність сучасних педагогічних, комп'ютерних і
телекомунікаційних технологій, методів і засобів, що забезпечує можливість навчання без
відвідування навчального закладу, але з регулярними консультаціями у викладачів
навчального закладу. Відкрите навчання являє собою певну філософію, в основі якої
лежить розширення доступності й особистого вибору в процесі навчання, у той час як
дистанційна освіта зв'язана винятково зі способами передачі знань. Дійсно, можна досягти
більшої доступності й гнучкості методами дистанційної освіти, але також існують системи
дистанційної освіти, які не реалізують ідей відкритого навчання.
Розвиток дистанційної освіти спричиняє розвиток нових підходів до розробки
педагогічних засобів, таких як підручники, практикуми, збірники завдань і тестів. Всі
вони повинні бути націлені на учня, а тому бути більш інформативними,
енциклопедичними. Більший упор повинен бути зроблений на розробці різних тренажерів
і самовчителях, а з розвитком телекомунікаційних технологій найважливішими
педагогічними засобами для особистісно-орієнтованого навчання стають освітні ресурси
Інтернет і гіпертекстові електронні підручники. Реалізація парадигми відкритої освіти
приводить до необхідності створення відкритого освітнього простору, що істотно
доповнює структуру існуючої системи освіти.
Створення перспективної системи освіти, здатної підготувати українське
суспільство в цілому й кожної людини окремо до життя в умовах конкурентноздатної
економіки - одна з важливих й актуальних проблем, рішення якої можливо лише на рівні
державної політики. Розвиток системи освіти в нинішніх умовах відбувається на засадах
парадигми випереджаючої відкритої освіти. Подібна система дає можливість кожному
учню, вибудувати ту освітню траєкторію, що найбільше повно відповідає його освітнім і
професійним здатностям, незалежно від того, де б територіально він не перебував. У
підсумку, формується мережа (консорціум) навчальних установ, що забезпечує створення
простору освітніх послуг, взаємозв'язок і наступність програм, здатних задовольняти
запити й потреби населення.
Порівняльні характеристики форм традиційної та відкритої освіти
Форми традиційної освіти
Форми відкритої освіти
Навчання починається і закінчується у
відповідності з втановленими датами
Студент сам вирішує, коли почати і
завершити вивчення програми
Студент має відвідувати заняття в
навчальному закладі
Студент сам вирішує, в якому місті йому
вчитися
Цілі і зміст програм визначені навчальним
закладом
Студент після консультації з тьютором
(викладачем-консультантом) визначає цілі і
зміст навчання у відповідності зі своїми
потребами й інтересами
Послідовність навчання визначається
програмою або викладачем-консультантом
(тьютором)
Студент спільно з тьютором розробляє
робочий план і графік занять
Швидкість навчання дІКТуеться програмою, Студент й тьютор домовляються про темп
викладачем і групою
навчання
Викладач забезпечує підтримку переважно
за допомогою лекційних занять
Тьютори і студент домовляються про форму
підтримки, що може бути надана у вигляді
очних занять або дистанційно
Навчання здійснюється за допомогою
Студент вчиться, відвідуючи лекційні й
навчального комплексу, який містить: цілі,
семінарські заняття або вивчаючи наукову й
навчальний матеріал, засоби самооцінки й
методичну літературу
іншу інформацію для самостійної роботи
Принципи відкритої освіти:

Вільний доступ до навчання.

Відкрите планування навчання, тобто свобода складання індівідуальной програми
навчання шляхом вибору з системи курсів.

Свобода у виборі часу і темпів навчання, відсутність фіксованих термінів вивчення
курсу.

Свобода у виборі місця навчання: учні можуть бути фізично відсутніми в учбових
аудиторіях основну частину учбового часу і можуть самостійно вибирати, де навчатися.

Перехід від принципу “освіта на все життя” до принципу “освіта крізь усе життя”.

Перехід від руху учня до знань до зворотного процесу - знання доставляються
людині.

Вільний розвиток індивідуальності, що є головним чинником, тоді як класична
модель освіти припускає жорсткі норми, що уніфікують людську індивідуальність.
Відкритість можна зв'язати з переходом освітніх установ у ситуацію виникнення й
наростання конкурентної боротьби за учнів, за ресурси. Відкритість освіти - це організація
й структура освіти, що забезпечує доступність освітніх установ і можливість вибору їх
учнями; можливість одержання інформації про освітній процес і його результати учнями
та їхніми батьками. Менеджмент в освіті як відкритій системі припускає перехід на якісно
новий рівень управлінської діяльності, що сполучає одночасно ринкову й неринкову
природу освіти.
Інформатика - основа відкритої освіти. В інформаційному суспільстві
інформатика є фундаментальною загальноосвітньою дисципліною, інтегруючою наукові
досягнення людства, отримані за допомогою комп’ютера, яка вивчає всі аспекти
отримання, зберігання, перетворення, передачі і використання інформації.
Технології відкритої освіти
Відкрита освіта базується на дистанційних освітніх технологіях. Основними
дистанційними освітніми технологіями є: кейс-технологія, Інтернет-технологія,
телевізійно-супутникова технологія. Допускається сполучення технологій.
Кейс-технологія реалізується за допомогою спеціального набору учбовометодичних матеріалів, чітко структурованих і відповідним чином скомплектованих. Ці
матеріали пересилаються (передаються) учневі для самостійного вивчення. Наступні
періодичні консультації з викладачами-консультантами (тьюторами або інструкторами)
проводяться в навчальних центрах або на базі школи. Інтернет-технології (мережні
технології) для забезпечення учнів учбово-методичними матеріалами й для інтерактивної
взаємодії між викладачем і учнями використовують мережу Інтернет.
Телевізійна технологія (Тв-технология) - це спосіб використання телевізійних
лекцій з консультаціями у викладачів-консультантів за місцем проживання учнів, по
телефону або по мережі Інтернет.
Залежно від використовуваних дистанційних технологій подання інформації для
учнів здійснюється у вигляді друкованих матеріалів (учбово-методичних комплексів);
електронних матеріалів (комп'ютерних освітніх середовищ, баз даних, банків знань,
електронних видань навчального призначення); аудио- і відеопродукції; телевізійних
передач.
Взаємодія учасників процесу навчання в системі відкритої освіти, у першу чергу,
опирається на новітні інформаційні технології, центральною ланкою яких є засоби
телекомунікації. Вони використовуються для забезпечення освітнього процесу
необхідними навчальними й учбово-методичними матеріалами, зворотним зв'язком між
викладачем і учнем, обміном управлінською інформацією усередині системи.
Основні послуги Інтернет, використовувані при навчанні, - публікація навчальних
матеріалів і підтримка педагогічного спілкування між учасниками освітнього процесу.
Принципи, властиві системі відкритої освіти, що розширюють їхній типовий набір,
характерний для традиційного навчання:
– особистісно-орієнтований характер освітніх програм (маркетинговий підхід, облік
освітніх потреб учнів);
– практична спрямованість змісту й способів спільної діяльності (системність і
цілісність змісту освіти й видів діяльності);
– активність і самостійність учнів як основних суб'єктів освіти;
– проблемність змісту й діалогічний характер взаємодії в навчальному процесі;
– рефлексивность (усвідомленість учнем змісту й способів діяльності, а головне,
власних особистісних змін);
– варіативність (розмаїтість) освітніх програм - зміст освіти повинний відображати
множину точок зору на проблему та граней її рішення;
– принцип підтримуючої мотивації;
– модульно-блоковий принцип організації змісту освітніх програм і діяльності учнів.
Дійсно ефективним можна вважати лише навчання, при якому учням
прищеплюються навички мислення нового типу, на відміну від мислення, що
сформувалося на основі оперування друкованою інформацією, користування засобами
масової комунікації. Перегляду піддаються уявлення не тільки про мислення; але й про
інші психічні функції: сприйняття, пам'ять, уявлення, емоції. Перед психологами встають
завдання концептуального опису розвитку людської діяльності й психічних функцій
людини в умовах технологізації й використання засобів ІКТ у відкритій освіті.
Основною метою особистісно-орієнтованого відкритого навчання є створення
умов, що забезпечують:
–
мотивацію до освіти, інтелектуальний й духовний розвиток особистості учня;
–
гуманне ставлення до учня.
Принцип самоцінності індивідуума заснований на гуманному ставленні до учня, на
визнанні самоцінності індивідуума як носія суб'єктивного досвіду, на розвитку й
збереженні його самобутності, індивідуальної волі, на розкритті його творчих здібностей,
суспільно корисних, унікальних особистісних й інтелектуальних здатностей.
Принцип визначеності учня як активного суб'єкта пізнання означає, що в процесі
відкритого навчання педагогічний вплив і вибір конкретного засобу ІКТ визначається
активністю учня, самостійним вибором цілей, темпу й траєкторії навчання.
Принцип соціалізації учня спрямований на здійснення розвитку соціальних
здатностей особистості.
Принцип опори на суб'єктивний досвід учня дозволяє максимально
індивідуалізувати й диференціювати навчання за рахунок вибору необхідних для
конкретного індивідуума педагогічних впливів і засобів ІКТ.
Принцип орієнтації на саморозвиток, самонавчання, самоосвіту учня означає, що
основним пріоритетом особистісно-орієнтованого відкритого навчання є створення умов
для самостійної навчальної діяльності учнів.
Принцип урахування індивідуальних психофізіологічних особливостей учня
спрямований на всебічний облік його здатностей, бажань, мотивів, інтересів і переваг.
Дидактичні
принципи
особистісноорієнтованого
навчання в
умовах
використання
засобів ІКТ в
системі
відкритої
освіти
• Принцип самоцінності індивідуума
• Принцип визначеності учня як
активного суб'єкта пізнання
• Принцип соціалізації учня
• Принцип опори на суб'єктивний
досвід учня
• Принцип орієнтації на саморозвиток,
самонавчання учня
• Принцип урахування
психофізіологічних особливостей учня
• Принцип розвитку комунікативних
здібностей учня
Принцип розвитку комунікативних здатностей особистості припускає формування
вмінь цінувати й поважати інших людей, умінь спілкуватися, відстоювати свою позицію,
беручи до уваги думку партнерів.
Практична реалізація принципів особистісно-орієнтованого навчання в системі
відкритої освіти заснована на таких вимогах до його організації:
–
гуманного ставлення до учня, визнання його самоцінності;
–
індивідуалізації й диференціації навчання;
–
створення умов, що забезпечують виникнення власної активності учнів;
–
забезпечення
сприятливих
умов
для
самопізнання,
саморозвитку,
самовдосконалення й самонавчання учня;
–
урахування суб'єктивного досвіду кожного учня;
–
організації комунікативної й соціальної діяльності учня;
–
забезпечення об'єктивності контролю й виміру результатів навчання;
–
доцільності використання можливостей засобів ІКТ у навчанні;
–
комплексного використання можливостей засобів ІКТ при проведенні різного роду
занять, у ході виконання різноманітної навчальної діяльності.
Форми організації навчання діляться на індивідуальні, індивідуально-групові,
колективні, класні й позакласні, шкільні й позашкільні.
Впровадження інноваційних педагогічних технологій через
 Участь в роботі МАНу. Розробка проекту Учень-Учень-Вчитель;
 Участь в олімпіадах.
Похожие документы