МОЛОЧНА ЗАЛОЗА Виконала Студентка 2 групи 4 медичного факультету Букантас А.Л. Молочна залоза являє собою складну розгалужену альвеолярно-трубчасту залозу з апокриновим типом секреції. РОЗВИТОК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ Вперше вона виникає на ранніх стадіях розвитку зародка і має вигляд поздовжніх потовщень епідермісу — молочних смужок на черевній поверхні тулуба. За рахунок молочних смужок утворюються молочні горбики, кількість яких відповідає кількості молочних залоз у тварин різних видів. Від молочних горбиків в товщу мезенхіми епітелій розростається у вигляді тяжів, у них з'являються порожнини, а із горбиків утворюються соски. Молочні цистерни з’являються на місці численних виростів стінки первинних соскових каналів. Розвиток молочної залози інтенсивно продовжується після народження і, особливо, в період статевої зрілості. Поряд з залозистими утвореннями формується сполучна тканина та жирові острівці. Регуляція розвитку і функції молочної залози Фізіологічні процеси, що відбуваються в молочній залозі, знаходяться під постійним гормональним впливом різних ендокринних органів. На розвиток молочних залоз у період статевого дозрівання, їх функцію в репродуктивному періоді і під час вагітності, інволюцію в постменопаузі надають регулюючу дію, щонайменше, 15 гормонів. Молочна залоза при статевому дозріванні У дівчаток до початку статевого дозрівання молочні залози знаходяться в зародковому стані, молочні залозки складаються з коротких нерозгалужених трубочок, альвеоли відсутні. З початком статевого дозрівання під дією естрогенів, що виробляються в яєчниках, молочні залозки починають рости в довжину і галузитися, на кінцях їх утворюються зачатки альвеол. Одночасно збільшується кількість жирової та сполучної тканини і заліза набуває розмірів і форму, характерні для дорослої жінки. Молочна залоза і менструальний цикл З початком менструального циклу молочна залоза зазнає щомісячні циклічні зміни. Під дією прогестерону, що виділяється в другу фазу циклу, починається розвиток альвеол. Але тривалість вироблення прогестерону (12-14 днів) під час менструального циклу надто мала, тому альвеоли, не встигнувши розвинутися, знову зникають до початку наступного циклу. До кінця менструального циклу молочні залози трохи збільшуються в розмірах, може з'являтися невелика хворобливість (відбувається горезвісне "нагрубання" залоз). Якщо цей процес виражений надмірно, це може доставляти деяку незручність. Надмірне нагрубання і болючість молочних залоз є одним із проявів передменструального синдрому. Молочна залоза при вагітності Повного розвитку молочна залоза досягає тільки під час вагітності. Під дією тривало виділяючогося прогестерону остаточно розвиваються альвеоли. В кінці вагітності різко зростає вироблення іншого гормону - пролактину. Пролактин викликає вироблення в альвеолах особливого секрету - молозива. Молозиво відрізняється від звичайного жіночого молока великим вмістом білка і меншим вмістом ліпідів. У перші дні після пологів молочна залоза перемикається на вироблення зрілого грудного молока і стає здатною до виконання своєї основної функції - лактації. Основним гормоном, який регулює виділення молока з альвеол, є окситоцин. На функцію молочної залози також впливають гормони щитовидної залози. ■ Естрогени. Впливають на ріст і розвиток проток і сполучної тканини. Останні дослідження показали, що в процесі росту і розвитку в молочній залозі можуть формуватися 4 типи часточок: Часточки I типу. Найменш диференційовані і відомі як "незаймані", так як представляють незрілі жіночі груди до настання щомісячних менструацій (менархе). У часточках I типу від 6 до 11 проток. Часточки II типу. Еволюціонують з часточок I типу, в них представлена комплексна морфологічна картина, число проток - 47 на одну часточку. Часточки III типу. Це молочні залози, що знаходяться під впливом гормональної стимуляції під час вагітності. В середньому в часточках III типу є 80 проток або альвеол на одну часточку. Часточки IV типу. Цей тип часточок представлений у жінок з лактацією і не виявляється у жінок, які не були вагітні; вони свідчать про максимальне диференціювання і розвиток жіночої молочної залози. У часточці IV типу близько 120 проток. ■ Прогестерон. Відповідає за ріст і розвиток залозистої тканини, збільшення числа альвеол, зростання часточок. Підвищує кількість власних рецепторів в тканині залози. Дія прогестерону на молочну залозу залишається в даний час до кінця не вивченою. ■ Пролактин. Сприяє проліферації епітеліальних клітин, викликаючи їх зростання. Велике значення пролактину приділяється в розвитку молочної залози під час вагітності та лактації. Під впливом пролактину збільшується кількість рецепторів естрадіолу і прогестерону в тканині молочної залози. При взаємній дії пролактину і прогестерону виявляється синергізм впливу на молочну залозу - посилення росту клітин в 3-17 разів. Пролактин є активним стимулятором лактації, а також впливає на вміст у молоці білків, жирів і вуглеводів. ■ Тиреоїдні гормони надають опосередкований вплив за рахунок дії на секрецію пролактину і підвищують пролактин зв'язуючу здатність альвеолярних клітин молочної залози. ■ Кортикостероїди індукують утворення рецепторів пролактину в тканини молочної залози і в синергізмі з пролактіном беруть участь в стимуляції росту епітеліальних клітин, а також в процесі їх диференціювання, ■ Інсулін може грати роль посередника в процесах стимуляції росту клітин, викликаного прогестероном, пролактином і глюкокортикоїдами Таким чином, регуляція росту і розвитку молочної залози відбувається під складним гормональним впливом. Основну роль в регуляції всіх процесів в залозі грають естрогени, прогестерон і пролактин. Але, на жаль, молочна залоза залишається поки одним з найзагадковіших органів - мішеней, так як повного уявлення про гормональний вплив на неї немає. Вікові інволютивні зміни в структуру молочних залоз також характеризуються заміщенням паренхіми жировою тканиною. Ці процеси посилюються після 40 років. У постменопаузі заліза майже позбавлена залозистих структур і складається з жирової тканини з не різко вираженими сполучнотканинними прошарками. ГІСТОЛОГІЧНІ ДАНІ ПРО МОЛОЧНУ ЗАЛОЗУ Молочна залоза побудована з часточок різного розміру, розділених між собою пухкою сполучною тканиною. Сполучна тканина — строма містить кровоносні судини, нерви та міжчасткові вивідні протоки, жирові клітини, інші клітини сполучної тканини. Залозиста частина — паренхіма молочної залози являє собою систему багаторозгалужених трубок, гілки яких закінчуються альвеотрубками. Частки залози корів містять 158-226 кінцевих відділів — молочних альвеол, кінцеві вивідні протоки та сполучнотканинну строму. Вони відмежовані внутрішньочастковою сполучною тканиною. Лактуюча молочна залоза 1-міжчасточкова сполучна тканина; 2-вивідна протока; 3-кровоносна судина; 4-секреторний кінцевий відділ (альвеола); 5-одношаровий секреторний епітелій; 6-внутрішньочасточкова сполучна тканина; 7- кінцевий секреторний відділ; 8-секрет; 9-молочні камені; 10-запустіваючі частки. Стінка кінцевих відділів залози складається з лактоцитів, базальної мембрани та міоепітеліальних корзинчастих клітин, які своїми відростками охоплюють кінцеві відділи. Лактоцити мають кубічну або призматичну форму і пов'язані між собою десмосомами. Апікальна поверхня лактоцитів містить мікроворсинки. Під час секреції молока клітини стають призматичними з великою кількістю мітохондрій, значним розвитком ендоплазматичної сітки, рибосом, комплексу Гольджі, вмістом жирових включень. Нелактуюча молочна залоза: 1-сполучна тканина; 2жирові частки; 3залозиста паренхіма; 4вивідні протоки. Жирові включення утворюються у базальній частині клітини, де формуються більші краплі й переміщуються до її вершини, покриваються тонкою мембраною. На вершині клітини великі жирові кульки відриваються разом з частиною плазмолеми. Таким чином, жирові кульки обмежені двома мембранами. Білок з'являється у вигляді дрібних зерен всередині вакуоль пластинчастого комплексу. При виході із клітини мембрана вакуолі зв'язується з клітинною мембраною і розривається, внаслідок чого зерна білка виходять за межі клітини. Альвеолярне молоко — секрет лактоцитів, у складі яких є жирові кульки, залишки лактоцитів, інколи з ядрами, білок, солі, казеїн та ін. Схема будови ацинуса молочної залози: 1-ацинус; 2-молочний хід; 3-внутрішньочасточкова протока; 4-апокринова секреція; 5-міоепітеліальні клітини; 6-нервове волокно; 7-гемокапіляр; 8- лактоцит. Вивідні протоки є продовженням альвеол, вони збільшуються в діаметрі і впадають у молочну цистерну, із цистерни молоко надходить у сосковий канал. У вивідних протоках залози епітелій одношаровий кубічний, в напрямку цистерни він перетворюється в призматичний одношаровий, а потім двошаровий, здатний до секреції. В малих і середніх вивідних протоках знаходяться міоепітеліальні клітини, а в стінках великих вивідних проток з’являються міоцити, які місцями утворюють сфінктери. Малі вивідні протоки знаходяться всередині часток, більші — між частками. Сосок молочної залози являє собою кільцевидну складку шкіри, між її листками знаходиться сполучна та непосмугована м'язова тканини. Внутрішня поверхня соскового каналу утворена слизовою оболонкою, яка покрита багатошаровим зроговілим плоским епітелієм. Сполучна тканина соска ближче до молочної цистерни містить добре розвинений поздовжній м'язовий шар міоцитів. У ділянці сфінктера знаходяться три шари міоцитів; кільцевий, змішаний та радіальний. Сосок покритий шкірою, що не має волосся та залоз. В кінці лактаційного періоду альвеоли ущільнюються, запустівають, стають малопомітними, кількість їх значно зменшується, зберігаються лише вивідні протоки різного діаметра. Частки стають маленькими і мають вигляд острівців серед значних прошарків сполучної тканини з групами жирових клітин. Нерви проникають у молочну залозу разом з міждольковою сполучною тканиною і формують в ній сплетення, які мають тісний контакт з альвеолами та кровоносними судинами. В молочній залозі є чутливі нервові закінчення, серед яких — інкапсульовані тільця. Схема поздовжнього розрізу соска 6місячної телиці а-сосковий канал; бмолочна цистерна; в-випинання цистерни; г-додаткові бокові канальці. АНАТОМІЧНІ ДАНІ ПРО МОЛОЧНУ ЗАЛОЗУ Скелетотопічно молочна залоза у жінок розміщується між ІІІ і VІІ ребрами зверху і знизу та між linea parasternalis i linea axillaris anterior – з боків. За будовою молочна залоза є складною альвеолярною залозою. У жінок вона складається з 15-20 часточок, оточених і розділених відростками поверхневої фасції. Часточки залози розміщуються радіально, навколо соска. Кожна часточка має свою вивідну або молочну (ductus lactiferus) протоку діаметром 2-3 мм. Молочні протоки радіально сходяться до соска і біля його основи ампулоподібно розширюються, формуючи молочні пазухи (sinus lactiferi), які дистально знову звужуються і відкриваються на верхівці соска точковими отворами (pori lactiferi). Отворів на соску значно менше, ніж молочних проток, оскільки деякі з них біля основи соска з’єднуються між собою. Радіальне розташування молочних проток слід враховувати під час оперативного втручання на молочній залозі – розрізи потрібно проводити за радіусами. Капсула молочної залози утворена поверхневою фасцією, яка бере участь у фіксації залози до ключиці. Крім того, за допомогою сполучнотканинних перетинок залоза з’єднана з глибоким шаром грудної стінки. Це зв’язки, що підвішують молочну залозу – ligg. suspensoria mammaria. У товщі пухкої волокнистої сполучної тканини під основою залози іноді зустрічаються слизові сумки, в шарі яких нерідко можуть розвиватися ретромаммарні абсцеси. Кровопостачання молочної залози Кровопостачання молочної залози відбувається за рахунок гілок ІІІ-V міжреберних артерій, 3-5 перфоративних гілок внутрішньої грудної артерії, яка відходить від підключичної артерії, а також за рахунок гілок зовнішньої грудної артерії, яка є гілкою аксилярної артерії. Венозні судини йдуть паралельно артеріальним і впадають в аксилярну і підключичну вени, а також у внутрішню грудну і верхню порожнисту вени. Іннервація молочної залози Іннервація молочної залози здійснюється в основному за рахунок передніх гілок ІІ-V міжреберних нервів і задньо-бокових гілочок ІІІ-V міжреберних нервів, а також гілочок надключичних нервів. Найбільшу густину нервові сплетення мають в зоні соска. Лімфатична система молочної залози Лімфатична система молочної залози досить розвинута і тісно пов’язана з сусідніми лімфатичними басейнами. Внутрішньоорганна судинна сітка складається із поверхневого і глибокого сплетень судин. Поверхнева сітка зв’язана з лімфатичною сіткою шкіри і зливається разом з нею в параареолярне сплетення. Глибока сітка починається з внутрішньочасткових і міжчасткових лімфатичних сплетень, які прямують в радіальному напрямку вздовж молочних проток в зону ареоли. Основним напрямком відтоку лімфи з молочної залози є аксилярний шлях, який починається 2-4 лімфатичними судинами із параареолярного сплетення і продовжується у вигляді магістральної судини надфасціально і внутрішньофасціально по краю великого грудного м’язу, вступаючи в аксилярні лімфатичні вузли. Поряд з цим шляхом має важливе значення і другий – парастернальний, яким відтікає лімфа переважно з глибоких відділів молочної залози, головним чином із медіальних її квадрантів. Крім цих напрямків, лімфа з молочної залози може відтікати по додаткових шляхах: 1) інтерпекторальному, який огинає зовнішній край великого грудного м’язу і вступає між ним і малим грудним м’язом в розташовані тут лімфатичні вузли (Роттера) і далі – в підключичні лімфатичні вузли; 2) транспекторальному, який направляється крізь обидва грудних м’язи безпосередньо в підключичні лімфатичні вузли; 3) в медіальному напрямку в аксилярні лімфатичні вузли протилежної сторони; 4) в напрямку епігастральної ділянки – в лімфатичну сітку передочеревинної клітковини епігастральної ділянки, а звідти – в лімфатичні судини зв’язок печінки. Лімфатичні вузли, які приймають лімфу з молочної залози і суміжних ділянок, досить багаточисельні. Вони розміщуються на різних етапах току лімфи. 1. Найближчий етап – lnn. thoracales anteriores, які розміщуються під зовнішнім краєм великого грудного м’яза. Перший з них, що знаходиться поблизу верхньо-зовнішнього краю молочної залози, порівняно частіше уражається метастазами раку і називається вузлом Зоргіуса. 2. Нижче цієї групи знаходяться 2-3 лімфатичних вузли – lnn. thoracales inferiores, які приймають лімфу з нижніх відділів молочної залози і із бокової стінки живота. 3. На задній стінці аксілярної ямки по ходу підлопаткових судин розміщені lnn. thoracales posteriores, s. subscapulares, які збирають лімфу з верхньої частини спини, під- і надлопаткового простору. 4. В верхньо-зовнішньому куті пахвової впадини, в безпосередній близькості до судинно-нервового пучка знаходяться lnn. thoracales superiores, s. brachiales, в які впадає лімфа з верхньої кінцівки. 5. У верхньо-внутрішньому куті пахвової впадини, поблизу підключичної вени або безпосередньо на ній, розміщується група з 2-4 лімфатичних вузлів, які з’єднані лімфатичними судинами з вищезазначеними групами і з нижчеописаними лімфатичними вузлами. Це lnn. thoracales centrales, s. intermediales, які служать центральним колектором для всіх шляхів, які несуть лімфу в пахвову ямку, і частіше всього вражаються у випадках раку молочної залози. 6. Центральна група аксілярних лімфатичних вузлів зв’язана з двома групами дрібних лімфатичних вузлів: а) lnn. subpectorales, які розташовані під малим грудним м’язом і безпосередньо на грудній стінці; б) lnn. interpectorales, які лежать між великим і малим грудними м’язами. Ці вузли порівняно рідко поражаються метастазами пухлин і запальними процесами. 7. Зі всією системою лімфатичних вузлів зв’язані за рахунок центральних лімфатичних вузлів, а частково і безпосередньо прямими стовбурами, група лімфатичних вузлів, які розташовані між медіальним краєм малого грудного м’язу і ключицею – lnn. subclaviculares. Переважно вони складаються з двох груп: одна з них розташована ближче до малого грудного м’язу, друга – ближче до ключиці, на самій підключичній вені або під нею. Ці вузли можуть бути виявлені і виділені лише після пересічення малого грудного м’язу і відведення ключичних волокон великого грудного м’язу доверху і досередини. 8. Група парастренальних лімфатичних вузлів – lnn. parasternales – знаходяться в грудній порожнині, розміщуючись по ходу внутрішніх грудних судин, переважно в І-ІV міжребер’ях; кількість їх може доходити до 15. 9. Наступним етапом лімфатичних вузлів, в які зливається лімфа з підключичних і парастернальних зон, є надключичні лімфатичні вузли – lnn. supraclaviculares, які розташовані позаду кивального м’язу в ділянці злиття внутрішньої яремної і підключичної вен. Згідно з дослідженнями, лімфа із пахвово-підключичної і парастернальної ділянок вливається в лімфатичний басейн (cysterna terminalis), який з’єднаний безпосередньо з венозним руслом у місці злиття підключичної і внутрішньої яремної вен. На шляху лімфатичних судин до цього басейну знаходиться великий лімфатичний вузол, який першим з надключичних вузлів уражується раком і пальпується позаду зовнішньої ніжки кивального м’яза. Цей вузол носить назву "сторожового", "сигнального", і лише після його ураження і блокади, як правило, втягуються в раковий процес решта надключичних лімфатичних вузлів. Можливе також впадіння частини лімфатичних стовбурів безпосередньо у венозний кут, минаючи сторожовий вузол. Можна припустити, що порівняно висока частота віддалених метастазів раку молочної залози, зокрема в легені і кістки, пояснюється раннім проникненням пухлинних елементів з лімфатичного в кровоносне русло ще до формування виражених метастазів в регіонарних лімфатичних вузлах. 10. В глибині, позаду крупних венозних судин, в клітковині нижнього відділу шиї безпосередньо на її глибокій фасції знаходяться глибокі надключичні, або, вірніше, шийні лімфатичні вузли, зв’язані з лімфатичними шляхами середостіння, які уражаються метастазами при втягненні в пухлинний процес глибоких медіастинальних вузлів. Шляхи лімфовідтоку від молочної залози 1 - парамамарні лімфовузли; 2 - центральні аксилярні лімфовузли; 3 - підключичні лімфовузли; 4 - надключичні лімфовузли; 5 - глубокі шийні лімфовузли; 6 - парастернальні лімфовузли; 7 - перехресні лімфатичні шляхи; 8 - лімфатичні судини, що йдуть у черевну прожнину і ворота печінки (шлях Герота); 9 – поверхневі пахвинні лімфовузли. ЗМІНИ В ПЕРІОД ВАГІТНОСТІ І ЛАКТАЦІЇ Під час менструального циклу молочна залоза піддається циклічним змінам, проте найбільші зміни відбуваються в період вагітності. Молочна залоза зазвичай має розмір в поперечнику в середньому 10-12 см, в товщину 2-3 см. Вага залози у молодих народивших жінок коливається в межах 150-200 г. Вже на другому місяці вагітності спостерігаються видимі зміни. Навколососковий гурток збільшується і стає темнішим. Відбуваються зміни і всередині самої залози, аж до моменту пологів залоза поступово збільшується в розмірах і внутрішньо перебудовується. В період лактації вага молочної залози збільшується до 300-900 м Під час вагітності залоза поступово починає виділяти так зване молозиво (лат.colostrum gravidarum), яке поступово з розвитком вагітності змінює свої властивості і стає все більш схожим на молоко. У перші дні після пологів виділяється так зване перехідне молоко (лат. Colostrum puerperarum), яке, як правило, густіше і жовтіше, звичайного грудного молока. Нормальне зріле жіноче молоко (лат. Lac femininum) - це чисто біла або блакитнувато-біла рідина без запаху зі слабким солодкуватим смаком, жирність близько 4%. Жіноче молоко також містить солі і мікроелементи, необхідні для здорового росту новонародженого. Після закінчення періоду лактації залоза знову зменшується, але зазвичай не досягає початкового (до вагітності) розміру. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
