6 ВСТУП Відхід суспільства від системи планової економіки і вступ у ринкові відносини докорінно змінили умови функціонування підприємств України. Підприємства, для того щоб вижити, повинні виявити ініціативу, заповзятливість і ощадливість для того, щоб підвищити ефективність виробництва. В іншому випадку вони можуть виявитися на грані банкрутства. У ринкових умовах головною заставою виживаності й основою стабільного положення підприємства служить його фінансова стійкість. Вона відбиває такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство вільно маневруючи коштами, здатна шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати по його розширенню і відновленню. Визначення границь фінансової стійкості підприємств відноситься до числа найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринку, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до відсутності в підприємств засобів для розвитку виробництва, їх неплатоспроможності й у кінцевому рахунку, до банкрутства, а «надлишкова» стійкість буде перешкоджати розвитку, обтяжуючись витратами підприємства зайвими запасами і резервами. Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідний аналіз його фінансового стану. Фінансовий стан являє собою сукупність показників, що відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Ціль аналізу складається не тільки і не стільки в тому, щоб установити й оцінити фінансовий стан підприємства, але також і в тому, щоб постійно проводити роботу, спрямовану на його поліпшення. Аналіз фінансового стану показує, за якими конкретними напрямками треба вести цю роботу. Відповідно до цього результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші способи поліпшення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності. Разом з тим, фінансовий стан - це найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішньому середовищі. Він визначає конкурентноздатність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, в якій ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансовим і іншим відносинам. Тому система показників має на меті показати його стан для зовнішніх споживачів, тому що при розвитку ринкових відносин кількість користувачів фінансової інформації значно зростає. Умовно їх можна розбити на три групи: особи 7 безпосередньо зв'язані з підприємництвом, тобто менеджери і працівники керування підприємством; особи, що можуть не працювати безпосередньо на підприємстві, але мають прямий фінансовий інтерес, - акціонери, інвестори, покупці і продавці продукції (послуг), різні кредитори; особи, що мають непрямий» фінансовий інтерес, - податкові служби, різні фінансові інститути (біржі, асоціації), органи статистики й ін. Усі ці користувачі фінансової звітності ставлять собі задачу провести аналіз стану підприємства і на його основі зробити висновки про напрямки своєї діяльності стосовно підприємства. Отже, метою дипломного проекту повинен бути аналіз і оцінка фінансового стану підприємства та розробка заходів щодо його поліпшення. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі: визначити поняття - фінанси підприємства, та джерела його фінансової діяльності; надати характеристику виробничо - економічного становища вугільної галузі; охарактеризувати підприємство та його структуру; провести оцінку динаміки видобутку та витрат за період з 1996 по 2002 роки; провести аналіз фінансового стану шахти ім. А. І. Гаєвого за період з 1999 по 2002 роки; зробити облік і систематизацію факторів, що негативно впливають на фінансовий стан ДВАТ “Шахти ім. А. І. Гаєвого”; розробити заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства; розрахувати економічну ефективність основних заходів щодо поліпшення фінансового стану вугільного підприємства. Об’єктом дослідження виступає фінансово-господарська діяльність ДВАТ “Шахта ім. А. І. Гаєвого”. Теоретичною базою дослідження стали сучасні монографії по теперішньому фінансово – економічному становищу вугільної галузі України, наукові статті в таких журналах, як “Вугілля України”, “Фінанси” та інші. Предметом дослідження в проекті є фінансово – економічна діяльність підприємства. Для проведення дослідження використовувались наступні методи: фінансовий аналіз на базі визначення коефіцієнтів (ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та ділової активності), метод експертних оцінок. 8 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ 1.1 Фінанси підприємства та джерела його фінансової діяльності У зв’язку з багатоаспектністю застосування фінансів багато існує їх визначень. Наприклад, у словнику Бічика С.В. [6, с. 196] надається таке тлумачення цього слова: “під фінансами розуміється система економічних відносин у процесі відтворення та використання фондів грошових коштів”. Піддєрьогін А.М. [7, с. 5] визначає фінанси як систему відносин, що виникають між державою, підприємствами і фізичними особами, між окремими державами з приводу формування, розподілу і використання коштів. Фінанси комерційних організацій і підприємств являють собою економічні відносини, що виникають в процесі формування виробничих фондів, виробництва і реалізації продукції, утворення власних фінансових ресурсів, залучення зовнішніх джерел фінансування, їхнього розподілу і використання. На думку Опаріна В.М. [11, с. 5], фінанси – сутність економічних відносин, пов’язаних з обліком, розподілом і перерозподілом в грошовій формі вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), а в певних умовах і національного багатства. На наш погляд, надане Піддєрьогін А.М. [7, с. 5] визначення більш точно відображає сутність фінансів. Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний доход — основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни [9, с. 15]. Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів [11, с. 35]. 9 Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття «фінанси», якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими загальними властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів [16, с. 12]. Групи фінансових відносин які належать до фінансів показані в аркуші 1 графічної частини. Отже, об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами [12, с. 41]. Безпосередньою сферою фінансових відносин підприємств є процеси первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, коли вона розподіляється на вартість матеріальних витрат, необхідного продукту, додаткового продукту. При цьому утворюються різні фонди грошових доходів. З допомогою фінансів у суспільному виробництві відбувається рух грошових коштів, які набирають специфічної форми фінансових ресурсів, що формуються в суб'єктів господарювання та в держави [9, с. 52]. Фінанси підприємств - це економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення. В процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції: формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності; розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційно-виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб'єктами; 10 контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення. Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. У зв'язку з цим поняття «формування» та «розподіл» доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів. Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання. Рух грошових потоків кількісно відображає всі стадії процесу відтворення через формування, розподіл та використання грошових доходів, цільових фондів. Відтак фінанси є безвідмовним індикатором виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошових коштів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та інших негативних явищ у процесі фінансовогосподарської діяльності підприємств. Тобто фінансам властива потенційна можливість контролювати фінансово-господарську діяльність підприємств. Завдання фінансових служб підприємств полягає в якнайповнішому використанні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансового контролю. Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод [10, с. 63]. За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничогосподарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансів підприємств. До найважливіших завдань останніх належить забезпечення стабільності економіки та суспільного життя в країні. Це досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному 11 рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди [14, с. 126]. Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві [22, с. 187]. Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створеного внутрішнього валового продукту, забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів, безпосередньо пов'язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею [19, с. 75]. Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки [8, с. 223]. Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є: різноманітність форм власності; свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень; вільне ринкове ціноутворення та конкуренція; самофінансування підприємництва; правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності; обмеження і регламентація державного втручання у діяльність підприємств [20, с. 48]. Життя довело ефективність ринкового механізму в забезпеченні збалансованості економіки, раціонального використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. Ринкова система сприяє створенню гнучких виробництв, які здатні легко адаптуватись до запитів споживачів та досягнень науково-технічного прогресу. В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання [15, с. 116]. 12 Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів [21, с. 76]. Основні задачі на вирішення яких спрямована фінансова діяльність представлені в аркуші 1 графічної частини. Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками: фінансове прогнозування та планування; аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності; оперативна, поточна фінансово-економічна робота. Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів. За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків [9, с. 63]. Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування [23, с. 271]. Основна цільова настанова фінансового аналізу оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування підприємства за допомогою раціональної фінансової політики. Під фінансовим станом суб'єкта, що хазяює, розуміють здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю. [13, с.156] Фінансовий стан може бути стійким, хитливим і кризовим. Здатність підприємства вчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на 13 розширеній основі свідчить про його гарний фінансовий стан. Якщо виробничі і фінансові плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове положення підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок, погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності [17, с. 21]. Головна мета фінансової діяльності вирішити де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва й одержання максимуму прибутку. Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, потрібно добре знати як керувати фінансами, який повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні засоби, а яку позикові. [9, с. 79] У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу: внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результатів використовуються для планування, контролю і прогнозування. Його ціль установити планомірне надходження коштів і розмістити власні і позикові засоби для одержання максимального прибутку і виключення банкрутства. Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріалів і фінансових ресурсів, що контролюють органами на основі публічної звітності. Його ціль - установити можливість вигідно вкласти засоби. [7, с. 63] Аналіз фінансового стану підприємства переслідує кілька методів: визначення фінансового положення; виявлення змін у фінансовому стані в просторово-тимчасовому розрізі; виявлення основних факторів, що викликають зміни у фінансовому стані; прогноз основних тенденцій фінансового стану. При цьому зважуються наступні задачі: 1. Оцінка виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства на основі вивчення причинно-наслідкового зв'язку між різними показниками виробничо-комерційної діяльності. 2. Прогнозування можливих результатів економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану. 14 3. Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства. Ці цілі досягаються за допомогою різних методів і прийомів [13, с. 163]. Існують різні класифікації методів фінансового аналізу, серед яких можна виділити основні: 1. Горизонтальний аналіз (тимчасовий) порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. 2. Вертикальний аналіз (структурний) визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому. 3. Трендовий аналіз порівняння кожної позиції звітності з поруч попередніх періодів і визначення основної тенденції зміни показника. За допомогою тренда ведеться перспективний прогнозний аналіз. 4. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) розрахунок відносин між окремими позиціями чи звіту позиціями різних форм звітності за окремими показниками фірми, визначення взаємозв'язку показників. 5. Порівняльний аналіз це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками підприємства, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів, зі середньо галузевими і середніми господарськими даними. 6. Факторний аналіз аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою різних прийомів. [17, с. 27] На підставі вищезгаданого можна зробити висновок, що фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття «фінанси», якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Основна ціль фінансового аналізу оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування підприємства 15 за допомогою раціональної фінансової політики. Під фінансовим станом суб'єкта, що хазяює, розуміють здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Головна мета фінансової діяльності є вирішення де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва й одержання максимуму прибутку. Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, потрібно добре знати як керувати фінансами, який повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні засоби, а яку позикові. 1.2 Характеристика виробничо - економічного становища вугільної галузі На території України зосереджено 117 млрд. т геологічних запасів вугілля, у тому числі промислових – 7,2 млрд. т, для коксування – 3 млрд. т, отже вугільна галузь була й досі є найважливішою в економіці нашої держави. Сучасний критичний стан вугільної галузі в Україні ні для кого не є таємницею. Вугільна галузь є збитковою і функціонує лише завдяки державної підтримці. Але на сьогоднішній час загальна економічна криза зробила неможливим отримання державної підтримки у повному обсязі, яка потрібна для існування та функціонування шахт галузі [2, с. 10]. Вугілля протягом декількох сторіч було практично єдиним енергоносієм у світі, поступившись нафті та газу лише в шістьдесяті роки двадцятого сторіччя. Головне положення нафтогазових енергоносіїв, згідно з прогнозами, збережеться до 2010 року, а потім вугілля знову поверне собі лідируюче положення в енергетиці. За розрахунками вчених, на вугілля припадає не менше 60-80% енергетичного потенціалу всіх придатних до розробки корисних копалин органічного походження. При сучасному рівні видобутку і споживання наявних запасів природного газу вистачить на 50, нафти - на 90, а вугілля - на 600 років. Саме з урахуванням співвідношення запасів у надрах основних видів палива енергетика повинна орієнтуватися в подальшій перспективі на вугілля, як головний енергоресурс і гарант енергетичної безпеки переважного числа країн світового співтовариства. Вже зараз половина всієї електроенергії у світі, а в США 60% виробляється на теплоелектростанціях, що працюють на вугільному паливі [3, с. 3]. Крім того, вугілля є незамінною сировиною для виробництва металу, різноманітної хімічної продукції, а потенційні можливості технологічної переробки дозволяють одержувати з нього газоподібне і рідке паливо. 16 У багатьох вугільних родовищах (зокрема в Україні) утримуються в промислових обсягах газ метан, рідкоземельні елементи, алюміній, сірка та інші корисні копалини. Основними споживачами вугілля є енергетика (60%), коксохімія (25%), інші галузі економіки і комунальне господарство (15%). Таким чином, світові тенденції видобутку і споживання вугілля свідчать про те, що в перспективі його роль, насамперед у паливно-енергетичному комплексі, буде підвищуватися. Цей висновок особливо важливий для України, що має у своєму розпорядженні величезні запаси вугілля різноманітного призначення (геологічні запаси складають більше 117 млрд. т, балансові - 57 млрд. т), не має достатніх запасів нафти і природного газу та зіштовхується зі значними труднощями в області розвитки атомної енергетики [24, с. 7]. В енергетичному секторі України головну роль грає теплова енергетика. На теплових електростанціях (ТЕС) зосереджене біля 70% загально встановленої потужності парку, що генерує енергію. У паливній же базі вітчизняної теплової енергетики на частку вугілля припадає 51% від споживаних енергоносіїв при тенденції зростання пайової участі в загальному балансі [3, с. 3]. В Україні енергетичне вугілля добувається на 136 шахтах з загальною виробничою потужністю 72, 7 млн. т. Проте, через обмежене виділення протягом тривалого часу централізованих капітальних вкладень у ці шахти, а також відсутності паритету цін на вугілля та споживані вуглевидобувними підприємствами матеріали й енергоресурси обсяг видобутку енергетичного вугілля знизився за останні десять років на 37 млн. т, або в 1,8 разів. Виробничий потенціал шахт, що добувають енергетичне вугілля у даний час використовується тільки на 60% [2, с. 11]. Програму по видобутку вугілля в 2002 році було виконано на 101,3%; план по видобутку вугілля перевищено на 1 млн. т вугілля, приріст видобутку до 2001 року склав 5 млн. т або 6,5%. Об’єм видобутку вугілля в 2002 році склав 81 млн. т. [1, с. 3]. Ряд інших економічних показників мають у цьому році кращі величини: продуктивність праці робочого по видобутку вугілля 21,3 т/ міс, що є 108, 8 % до програми, а також вище, ніж рівень цього показника у 2001 році на 9, 5%; навантаження на очисний вибій 353 т/ доб. (+ 40 т / доб. до рівня 2001 року); добове навантаження на комплексно - механізований вибій (КМВ) перевищила показник передбачений програмою на 15 т та склала 547 т; 17 заробітна платня робочих по видобутку вугілля зросла на 7% та перевищила плановий рівень більш, ніж на 10%; поліпшалася трудова дисципліна. Так, втрати від страйків знизилися з 2001 року на більш, ніж на 2,4 млн. т, а добова кількість виходів гірничих робітників очисного вибою (ГРОВ) у листопаді та грудні перевищила розрахункову на 800 та 1700 чол. відповідно. Особливо можна визначити шахти по видобутку вугілля для коксування: вони виконали завдання на 109,7% видав 3069,3 тис. т зверху плану. Але енергетичного вугілля видобуто 46,2 млн. т, що складає 95,8% від плану; отримано зріст біля 2 млн. т або 4,4%, що нижче за позначений рівень. Аналіз показує, що зі 100 шахт, які не виконали завдання по видобутку, 74 видобувають енергетичне вугілля. Вони не виконали завдання на 6,5 млн. т. Головна причина їх незадовільної роботи - відсутність обігових коштів і нестача готівки – “живих грошей” за відвантажене вугілля на електростанції. [1, с. 3] Для окремих холдінгових компаній борги електростанцій складають 100 млн. грн. (“Ровенькиантрацит” - 108 млн. грн.), з приводу чого несвоєчасно шахти забезпечується запасними частинами забійного та транспортного обладнання; поповнюється парк електровозів і батарей до них, а також парк вагонеток; замінюються скребкові ланцюги та конвеєрні стрічки та ролики, блоки керування та інші деталі, що викликає високу аварійність та великі утрати (до 450 тис. т/міс). Крім того, затримується монтаж та впровадження до дії лав. З приводу несвоєчасної виплати заробітної платні не перестає зменшуватися кількість робочих основних гірничих професій. У багатьох випадках лави на пластах потужністю більше 1 м кріпляться деревом та утримуються на бутових смугах, що збільшує трудомісткість та викликає невиправдані страти. Враховуючи, що лава з дерев’яним кріпленням при тієї ж кількості ГРОВ має навантаження у 4 рази нижче, ніж така ж лава обладнана комплексом, можна уявити собі витрати у собівартості та продуктивності паці. Треба враховувати, що втрати від відсутності лісоматеріалів, несвоєчасності їх доставки складають 20% загальних втрат (200 тис. т щомісячно). Таким чином впровадження до дії нових комплексно-механізованих вибоїв зостається практично єдиним резервом, котрий повинен бути використаним у 2000 році [24, с. 15]. Розглянемо причини росту видобутку вугілля у 2002 році, з 4,93 млн. т прирощеного обсягу 2,43 млн. т (більш, ніж 49%) - це скорочення витрат від страйків, кількість яких знизилася. 18 Зріст обсягу гірської маси слід віднести на рахунок погіршання якості видобутого вугілля на 0,4 % . Аварійність у 2002 році не вдалося скоротити: страти у другому півріччі зросли на 4,1%, а на підземному транспорті на кінець року зросла у 1,5 рази. Тому інша частина збільшення обсягу виробництва вугільної галузі був отриманий за рахунок збільшення навантаження на очисний забій, особливо обладнані механізованими комплексами, збільшення питомої ваги видобутку із КМВ. Для наявності порівняємо показники по КМВ за 2001 і 2002 роки (табл. 1.1). Таблиця 1.1 - Основні показники видобутку вугілля за 2001 та 2002 рік Показники 2001 рік 2002 рік 1. Обсяг видобутку, млн. т 76, 2 81 2. Середньодіюча кількість лав 618 575 3. Середньодіюча кількість КМВ 337 306 4. Добове навантаження, т на лаву: 312 353 на КМВ 463 547 План видобутку вугілля на 2002 рік виконано на 101,3%. Вище встановленого завдання видано більше за 1 млн. т вугілля. Приріст видобутку вугілля до обсягу 2001 року склав біля 5 млн. т, що стало можливо завдяки нормалізації соціального клімату галузі, зросту питомої ваги КМВ на 1,2 %, навантаження на очисні вибої на 13,1 % та на КМВ на 18%. Недолік ГРОВ та робочих по видобутку вугілля в період, коли у вугільній промисловості взято напрямок на концентрацію та інтенсифікацію праці, із спеціалістів, що маємо слід відбирати найбільш кваліфікованих та працездатних. Але, незважаючи на закриття нерентабельних шахт не вдається на діючих шахтах укомплектовувати чисельність ГРОВ, що потребується для роботи шахт та робочих по видобутку вугілля. Більше за це, якщо в 2001 році з галузі пішло 1332 ГРОВ (2,5% загальної чисельності) і 6991 робочих по видобутку (2,1% загальної чисельності), то в 2002 році ці показники складають 4735 ГРОВ (8,9%), та 16280 робочих (5,1%) відповідно. Це означає, що темпи втрати ГРОВ за один рік збільшилися в 3,6 рази, а робочих по видобутку в 2,5. Ці обставини повинні викликати турботу не лише керівництва та Верховної Ради, але й усій громадськості України, так як у майбутньому на шахтах нема кому буде працювати. Заробітна платня робочих основних професій на добре та погано працюючих шахтах відрізняється в 2,5 – 2 рази. Тому на перших працюють 19 занадто ГРОВ та робочих по видобутку вугілля. На перспективних шахтах, які мають запаси, але які загубили у період експериментів спочатку оборотні кошти, а потім й очисний фронт, який нема змоги заповнити. Незначна підтримка держави може зробити їх ефективними. Зараз шахти, об’єднання та холдінги розділилися на тих, які мають високі досягнення та на тих, які мають дуже низькі. Неприйняття радикальних мір у галузі може змінити це співвідношення у гірший бік, процес може початися вже з квітня, коли піде інтенсивний стік шахтарів на сільськогосподарські та інші сезонні роботи. Положення можна врятувати, якщо у січні виділити вугільній промисловості кошти на обладнання нових лав та на придбання прохідницької техніки та засобів підземного транспорту. Ця сума за скромними розрахунками повинна бути не менше за 200 млн. грн. [1, с. 4]. Головним досягненням 2002 року можна вважати виконання плану по видобутку вугілля. Цілком показники минулого року викликають оптимістичний настрій, хоча поряд зі позитивними є й багато проблем, які й повинно буде вирішити керівництво Мінвугілляпрому. Зросла продуктивність праці, навантаження на забій. Рівень навантаження на забій досягає такого рівня, що з ним маючи таку ж кількість обладнаних вибоїв як у 1990 році можна було досягнути середньодобового видобутку у 350 тис. т. Зараз Мінвугілляпром має можливість увести до дії 80 вибоїв, але не має на це коштів [4, с. 6]. В 2002 році галузь отримала з бюджету на 180 млн. грн. більше, ніж у минулому році, хоча державний бюджет наповнювався лише наполовину. Для подолання кризової ситуації відповідно до рішень Верховної Ради, Президента й уряду України Міністерством вугільної промисловості разом із Національною академією наук України, а також поруч зацікавлених міністерств і відомств розроблений проект Державної програми реформування і фінансового оздоровлення підприємств вугільної промисловості на 2002-2003 роки. Крім цього, підготовлені і подані Мінекономіки пропозиції по зміни та доповнення деяких положень і показників Національної енергетичної програми України до 2010 року [3, с. 4]. Також для подалання кризової ситуації в галузі потрібно вирішити питання відсутності або недоліки власних інвестиційних ресурсів на більшості шахт яка не дозволяє розраховувати на активізацію будівництва шахт, їхню реконструкцію і модернізацію, на відновлення гірничо - шахтного устаткування [24, с. 54]. Оцінюючи фінансово-господарський стан вугільних підприємств, необхідно вже в найближчі два-три роки розв'язати наступних проблеми: 20 в області ціноутворення: приведення ціни на вугільну продукцію у відповідність з понесеними витратами; упровадження ринкових механізмів ціноутворення на вугільну продукцію шляхом гармонізації цінової політики в гірничо-металургійному комплексі по ланцюжку "вугілля-кокс-чавун-стальпрокат"; в області ліквідації заборгованості по платежах: списання заборгованості в бюджет і позабюджетні фонди; погашення заборгованості по заробітній платі і соціальних виплатах з урахуванням причин їхнього утворення; бюджетне фінансування капітального будівництва, науки, геологорозвідки, гірничорятувальних служб і соціальної сфери до її передачі в комунальну власність, упорядкування ліквідації збиткових шахт, включаючи рішення соціальних, економічних, екологічних і технічних питань, як у регіональних, так і в галузевих аспектах; в області інвестування: підвищення інвестиційної привабливості вуглевидобувних підприємств для залучення недержавних інвестицій на поповнення оборотних коштів і технічний розвиток; створення реальних механізмів зміни форм власності підприємств, що враховують специфіку галузі; зниження податкового тиску на підприємства шляхом установлення на законодавчому рівні пільг [3, с. 5]. Для дозволу зазначених проблем необхідно здійснити комплекс заходів і закріпити їх законодавчо. I. В області зміни форм власності і залучення недержавного капіталу у виді інвестицій. З метою залучення інвестиційних ресурсів і підвищення ефективності інвестиційної діяльності необхідно: забезпечити можливість додаткової емісії акцій корпоратизованих підприємств на розмір недержавних інвестицій без збільшення первісної вартості статутного фонду, зафіксованого на дату корпоратизації на суму індексації основних фондів за станом на 01.04.96 р., і без збільшення (зменшення при наявності збитків) статутного фонду на суму власного капіталу; закріпити за інвестором, на розмір інвестицій якого проводиться додаткова емісія акцій, право на придбання додатково випущених акцій; установити максимальний розмір державного пакета акцій вугільного підприємства на рівні 25% + одна акція. 21 Визначити, що приватизація підприємств вугільної галузі буде здійснюватися при одночасному виконанні таких умов: вартість пакета акцій визначається за ціною, зафіксованої на дату корпоратизації; засоби від продажу акцій направляються на інвестування конкретного підприємства; засоби, отримані від продажу державних пакетів акцій, направляються винятково на технічне і технологічне відновлення підприємств; взаємні зобов'язання в частині своєчасної оплати акцій з боку інвесторів і фінансового оздоровлення підприємства державою відповідають нормам діючого законодавства. В залежності від інвестиційної привабливості підприємств передбачити можливість продажу 100% акцій, що належать державі, а також продажу великих неподільних державних пакетів акцій зі збереженням пакета, що блокує, за державою і з можливістю його подальшого продажу, передачі на баланс холдингової компанії чи місцевим органам влади, міністерству, інвестору. При цьому відродження галузі можливо і без залучення закордонних інвесторів (тим більше що чекання західних і українських інвесторів багато в чому відрізняються), оскільки іноземний інвестор прагне одержати високі прибутки в короткий термін. II. В області зниження податкового тиску і встановлення пільг по оподатковуванню. Високий рівень оподатковування не дає можливості розвиватися підприємствам енергетичного комплексу. Наочним прикладом необхідності зниження податків став експеримент у гірничо-металургійному комплексі, коли зменшення оподатковуваної бази і податкових ставок дозволило підприємствам, що беруть участь в експерименті, передбаченому Законом "Про проведення економічного експерименту на підприємствах металургійного комплексу України", істотно поповнити власні оборотні кошти, зменшити кредиторську заборгованість і погасити заборгованість по соціальних виплатах. [24, с. 68] Вугільні підприємства є сировинною базою гірничо-металургійного комплексу, але, на жаль, норми вищевказаного закону не були на них поширені; не можуть вони скористатися і податковими пільгами, передбаченими новим Законом України "Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу". Останнім часом прийнятий ряд законодавчих актів, що підтримують інноваційну діяльність шляхом уведення пільгового режиму оподатковування. Але вуглевидобувні підприємства також виявилися за межами пільгового 22 оподатковування. Мова йде про Закони України "Про спеціальний режим інвестиційної й інноваційної діяльності технологічних парків" і "Про інноваційну діяльність" [3, с. 5]. Єдиним законодавчим актом, норми якого поширюються на вуглевидобувні підприємства, є Закон України "Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" і аналогічний Закон "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області". І вуглевидобувні підприємства частково скористалися податковими пільгами в рамках реалізації окремих інвестиційних проектів, хоча цього і недостатньо. Однак державні органи порушують законодавчі акти, що регламентують спеціальний режим інвестиційної діяльності у вільних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку. Мова йде про скасування пільг на імпорт сировини для підприємств, що працюють у рамках Закону про СЕЗ [2, с 13]. На підставі вищезгаданого можна зробити висновок, що на території України зосереджено 117 млрд. т геологічних запасів вугілля, у тому числі промислових – 7,2 млрд. т, для коксування – 3 млрд. т, отже вугільна галузь була й досі є найважливішою в економіці нашої держави. Сучасний критичний стан вугільної галузі в Україні ні для кого не є таємницею. Вугільна галузь є збитковою і функціонує лише завдяки державної підтримці. Але на сьогоднішній час загальна економічна криза зробила неможливим отримання державної підтримки у повному обсязі, яка потрібна для існування та функціонування шахт галузі Для подолання кризової ситуації відповідно до рішень Верховної Ради, Президента й уряди України Міністерством вугільної промисловості разом із Національною академією наук України, а також поруч зацікавлених міністерств і відомств розроблений проект Державної програми реформування та фінансового оздоровлення підприємств вугільної промисловості на 2002-2003 роки. 1.3 Методика проведення фінансового аналізу для підприємства Різні автори пропонують різні методики фінансового аналізу. Деталізація процедурної сторони методики фінансового аналізу залежить від поставлених цілей, а також різних факторів інформаційного, тимчасового, методичного і технічного забезпечення. Логіка аналітичної роботи припускає її організацію у виді двохмодульної структури: експрес-аналіз фінансового стану та деталізований аналіз фінансового стану. 23 Метою метода експрес - аналізу є наочна і проста оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку підприємства. У процесі аналізу Ковальов В.В. [17, с. 157] пропонує розрахувати різні показники і доповнити їх методами, заснованими на досвіді і кваліфікації фахівця. Ціль деталізованого аналізу фінансового стану більш докладна характеристика майнового і фінансового положення підприємства і результатів його діяльності в звітному періоді, що минає, а також можливостей розвитку підприємства на перспективу. В статті Левина М.І. [5, с. 14] розглядаються деякі можливості застосування матричних методів оцінки й аналізу фінансових показників, ув'язаних з діючою формою бухгалтерського балансу. Матрична модель являє собою прямокутну таблицю, елементи якої відбивають взаємозв'язок об'єктів. Бухгалтерський баланс підприємства можна представити як матрицю, де по горизонталі розташовані статті активу (майно), а по вертикалі пасиву (джерела засобів). При складанні скороченої форми балансу варто не тільки згрупувати його статті, але і виключити із суми статутного і додаткового капіталу статті активу балансу “Розрахунки з засновниками” і “Збитки минулих років і звітного року”. Необхідні також дані зі звіту про фінансові результати. Матричний баланс підприємства складається за єдиною методикою. Перші два баланси носять статичний характер і показує стан засобів підприємства на початок і кінець року. Третій баланс відбиває динаміку зміни засобів підприємства за рік (найбільш придатний для аналітичних і прогнозних розрахунків). Матричні баланси істотно розширюють інформаційну базу для фінансового аналізу. Баланс грошових надходжень і витрат підприємства погоджує бухгалтерський баланс із фінансовими результатами роботи, наявністю коштів на рахунках, що поточним оборотом коштів. Він дозволяє реально оцінити, скільки коштів, і на якому етапі потрібно підприємству, а також дає наочне представлення про склад і структуру доходів і витрат, факторах, що вплинули на зміну грошових залишків на рахунках. При необхідності інформація про доходи і витрати може бути розширена і деталізована по кожній статті [5, с. 14]. Для подальшого фінансового аналізу звітного підприємства будимо застосовувати слідуючу методику аналізу фінансового стану, що включає в собі: 1. Загальну оцінку фінансового стану та його зміну за аналізуємий період; 2. Аналіз фінансової стійкості; 24 3. Аналіз ліквідності балансу; 4. Аналіз платоспроможності; 5. Аналіз ділової активності. Фінансовий стан характеризується розміщенням та використанням засобів підприємства (активів) джерел їх формування (пасивів) [18, с. 103]. Для зручності проведення аналізу складається аналітичний баланс ( див. додаток Б). В аналітичному балансі статті активу групуються по ступіні їх ліквідності, статті пасиву групуються по ступені терміновості зобов’язань. Аналіз балансу проводять за наступними напрямками: характеристика структури активів та пасивів; зміна вартості майна (абсолютне, темпи приросту, структура змін); джерела покриття росту майна (абсолютне, темпи приросту, структура змін). Ознаки гарного балансу з погляду підвищення його ефективності: 1) Має місце ріст власного капіталу; 2) Немає різких змін у статтях балансу; 3) Дебіторська заборгованість відповідає кредиторської; 4) В балансі відсутні “хворі статті” (збитки, прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість); 5) Коефіцієнти ліквідності знаходяться на рівні, що перевищує критичне (нормативне) значення; 6) Запаси і витрати не перевищують величину основних джерел їх фінансування. Показники за пунктами 1 - 4 можна одержати на етапі загальної оцінки фінансового стану, а 5 та 6 є розрахунковими [13, с. 213]. Фінансова стійкість - це стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Фінансова стійкість оцінюється в двох напрямках: 1) Забезпеченість запасів і витрат джерелами їхнього фінансування; 2) Зезалежність від позикових засобів. Оцінка забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього фінансування. Балансове рівняння має наступний вид: А ВК П де А – активи; ВК – власний капітал; П - пасиви. Розширимо дане рівняння: (1.1) 25 ОК З ГРа ВК К дз К кз РПЗ де ОЗ - основні кошти та вкладення; 3 - запаси і витрати; ГРа - грошові кошти і розрахунки (дебіторська заборгованість); Кдз - довгострокові кредити і позикові засоби; Ккз - короткострокові кредити і позикові засоби; РПЗ - розрахунки (кредиторська заборгованість) і поточні зобов'язання по розрахунках. З огляду на, що довгострокові кредити і позикові засоби направляються переважно на придбання основних засобів і на капітальні вкладення, перетворимо вихідне балансове рівняння: З ГРа ( ВК К дз ОК ) К кз РПЗ Звідси можна зробити висновок, що при обмеженні величини запасів і витрат (З), величиною власних оборотних коштів ( ВК К дз ОК ): З ВК К дз ОК буде виконуватися умова платоспроможності підприємства: ГРа К кз РПЗ тобто, величина найбільш ліквідних активів перевищить суму найбільш термінових зобов'язань. Забезпеченість запасів і витрат величиною власних оборотних коштів ( З ВК К дз ОК ) є сутністю фінансової стійкості, а платоспроможність ( ГРа К кз РПЗ ) є зовнішнім її проявом. Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується кілька показників, що відбивають різний ступінь охоплення джерел. До цих показників відносяться показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування (див. додаток В). Виділення трьох груп показників наявності і забезпеченості запасів і витрат дозволяє класифікувати фінансові ситуації по ступені їхньої стійкості (див. додаток В). [13, с. 214] Абсолютна стійкість фінансового стану зустрічається вкрай рідко і є крайнім типом фінансової стійкості 26 Нормальна стійкість фінансового стану підприємства гарантує його платоспроможності. Хитливий фінансовий стан сполучений з порушенням платоспроможності, але при цьому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збільшення власних оборотних коштів. Кризовий фінансовий стан означає, що підприємство знаходиться на грані банкрутства, оскільки кошти і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позичок. Фінансова стійкість як незалежність від позикових засобів. Незалежність від позикових засобів визначається за допомогою розрахунку ряду коефіцієнтів: 1. Коефіцієнт автономії (Ка), дорівнює частці джерел засобів (ВК) загалом, підсумку балансу (Б): Ка ВК Б (1.2) Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0,5. Нормальне обмеження Ка 0,5, означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними засобами. Виконання обмеження важливо не тільки для самого підприємства, але і для його кредиторів. Ріст коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниженні ризику фінансових ускладнень у майбутньому. Така тенденція з погляду кредиторів підвищує гарантованість підприємством своїх зобов'язань. 2. Коефіцієнт співвідношення запозичених і власних засобів підприємства (Кз/в), дорівнює співвідношенню величини зобов'язань підприємства ( К дз К кз РПЗ ) до величини його власних засобів (ВК): Кз/в К дз К кз РПЗ ВК (1.3) Нормальне обмеження: Кз/в 1. 3. Коефіцієнт маневреності (Км) є істотною характеристикою стійкості фінансового стану. Він дорівнює співвідношенню власних оборотних коштів підприємства ( ВК К дз ОК ) до загальної величини джерел власних засобів: 27 Км ВК К дз ОК ВК (1.4) Даний коефіцієнт показує, яка частина власних засобів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами. Високі значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризують фінансовий стан, однак яких-небудь устояних у практиці нормальних значень показника не існує. Іноді в спеціальній літературі як оптимальну величину коефіцієнта рекомендується величина 0,5. 4. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів (К д.з.п.з) дорівнює відношенню величини довгострокових кредитів і позикових засобів (Кдз) до суми джерел власних засобів підприємства і довгострокових кредитів і позик ( ВК К дз ): К д. з . п . з Кд ВК К д (1.5) Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів дозволяє приблизно оцінити частку позикових засобів у фінансуванні капітальних вкладень [13, с 215]. Ліквідність балансу - це ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення в кошти яких відповідає терміну погашення зобов'язань. Такий аналіз полягає в порівнянні активів, згрупованих у порядку убування їхньої ліквідності, (A1, А2, А3 і А4) з пасивами, згрупованими в порядку зростання терміновості повернення засобів. У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, активи підприємства поділяються на наступні групи: А1 - найбільш ліквідні активи (кошти і їхні еквіваленти); А2 - швидко реалізовані активи (дебіторська заборгованість); A3 - повільно реалізовані активи - запаси, незавершене виробництво, готова продукція; також сюди включаються довгострокові фінансові вкладення (крім вкладень у статутний фонд інших підприємств); А4 - важко реалізовані активи - основні фонди та інші позаобігові активи. Пасиви балансу групуються по ступені терміновості їхньої оплати: П1 - найбільш термінові зобов'язання - кредиторська заборгованість і кредити не повернуті в термін; П2 - короткострокові пасиви - короткострокові пасиви і позикові засоби; 28 П3 - довгострокові пасиви - довгострокові кредити і позикові засоби; П4 - джерела власних засобів (група пасиву П4 зменшується на величину іммобілізації оборотних коштів). Для визначення ліквідності балансу варто зіставити підсумки приведених груп по активі і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення: А1 П1 А2 П2 А3 П3 А4 П4 (1.6) Виконання перших трьох нерівностей з необхідністю волоче виконання і четверта нерівність, тому практично істотним є зіставлення підсумків перших трьох груп по активі і пасиву. Четверта нерівність носить ”балансуючий” характер; у той же час воно має глибокий економічний зміст: його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості - наявності в підприємства власних оборотних коштів. У випадку, коли одне чи кілька нерівностей мають знак, протилежний зафіксований в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому чи меншому ступені відрізняється від абсолютної. При цьому недолік засобів по одній групі активів компенсується їхнім надлишком по іншій групі, хоча компенсація при цьому має місце лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити більш ліквідні. Ліквідність активів характеризується терміном перетворення активів у кошти за умови відсутності втрат чи вартості при незначних утратах вартості активу. Оцінка ліквідності активів здійснюється за допомогою коефіцієнтів, що показують співвідношення найбільш ліквідних активів з найбільш терміновими зобов'язаннями. 1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л) дорівнює відношенню величини найбільш ліквідних активів до суми найбільш термінових зобов'язань і короткострокових пасивів: К а. л А1 П1 П 2 (1.7) 29 Показує, яку частку короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості можна погасити найближчим часом. Нормальне обмеження даного показника наступне Ка.л 0,2...0,5. 2. Коефіцієнт критичної ліквідності (Кк.л): К к. л А1 А2 П1 П 2 (1.8) Показує платоспроможність підприємства за умови повернення дебіторської заборгованості Нижньою нормальною границею даного коефіцієнта вважається Кк.л 1. 3. Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття) (Кп.л): К п. л А1 А2 А3 П1 П 2 (1.9) Даний коефіцієнт показує платіжні можливості підприємства; оцінювані за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливої реалізації готової продукції, але і продажу у випадку нестатку інших елементів матеріальних оборотних коштів, тобто платоспроможність підприємства у випадку реалізації всіх оборотних коштів. Нормальним значенням для даного коефіцієнта вважається обмеження Кп.л 1. 4. Інтегральний показник ліквідності (Кі.л): К і. л 1 А1 2 А2 3 А3 П1 П 2 3 П3 (1.10) де 1 , 2 , 3 - вагові коефіцієнти, що враховують значимість активів і пасивів з погляду термінів повернення засобів і погашення зобов'язань (для розрахунку прийняти наступні значення вагових коефіцієнтів - 1; 0,5; 0,3 відповідно). Інтегральний коефіцієнт використовується для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому і показує відношення суми всіх ліквідних засобів підприємства до суми всіх платіжних зобов'язань (короткострокових, довгострокових і середньострокових) за умови, що різні групи ліквідних засобів і платіжних зобов'язань входять у зазначені суми з ваговими коефіцієнтами, що враховують їхня значимість з погляду термінів надходження засобів і погашення зобов'язань. Даний показник дозволяє порівнювати баланси 30 підприємства, що відносяться до різних звітних періодів, а також баланси різних підприємств і з'ясовувати, який баланс більш ліквідний. Аналіз дідової активності необхідно проводити для того, щоб прогнозувати можливі зміни фінансового стану в майбутньому [13, с. 216]. Для оцінки ділової активності використовуються показники рентабельності й оборотності. Показники рентабельності: 1. Рентабельність продажів (Rпр): Rпр П * 100% ВР (1.11) де П - прибуток підприємства, тис. грн.; ВР – виторг від реалізації, тис. грн. Даний показник показує частку прибутку у виторзі від реалізації. Для розрахунку показників рентабельності в якості прибутку може використовуватися прибуток від реалізації продукції, балансовий прибуток, чистий прибуток. 2. Рентабельність витрат (Rв) Rв П * 100% В (1.12) де В - величина витрат підприємства, тис. грн. Даний показник показує, яку віддачу одержує підприємство від витрат. 3. Рентабельність активів (Ra): Rа П *100% А (1.13) де А - величина активів підприємства, тис. грн. Даний показник показує віддачу від використання активів підприємства, ефективність минулих інвестицій. 4. Рентабельність власного капіталу (Rск): Rв к П *100% ВК (1.14) 31 Даний показник показує, яку віддачу одержують власники підприємства на 1 грн. вкладених коштів. Максимальне збільшення показника Rвк є однієї з перспективних задач. Показники оборотності: 1.Оборотність активів (Оа): Оа ВР * 100% А (1.15) де А - величина всіх активів підприємства, грн. Показує ефективність використання активів і потенціал одержання доходу при сформованій структурі капіталу. 2. Фондовіддача (ФО): ФО ВР ОФ (1.6) де ОФ – величина основних фондів підприємства, тис. грн. 3. Оборотність дебіторської заборгованості, у днях (Одз): Одз Р ВР ср (1.17) де Р - дебіторська заборгованість підприємства, тис. грн.; BPcp - середньоденний виторг від реалізації (ВР/365), тис. грн. Показує, скільки підприємству потрібно днів для збору дебіторської заборгованості. 4. Оборотність готової продукції (Огп): Огп ГП ВР ср (1.18) де ГП - величина запасів готової продукції на підприємстві, тис. грн. Показує кількість днів, що готова продукція знаходиться на складі [13, с. 217]. На підставі вищезгаданого можна зробити наступний висновок, що різні автори пропонують різні методики фінансового аналізу. Деталізація процедурної сторони методики фінансового аналізу залежить від поставлених цілей, а також різних факторів інформаційного, тимчасового, методичного і технічного забезпечення. Логіка аналітичної роботи припускає її організацію у 32 виді двохмодульної структури: експрес-аналіз фінансового стану та деталізований аналіз фінансового стану. Фінансовий стан характеризується розміщенням та використанням засобів підприємства (активів) джерел їх формування (пасивів). Для зручності проведення аналізу складається аналітичний баланс. В аналітичному балансі статті активу групуються по ступіні їх ліквідності, статті пасиву групуються по ступені терміновості зобов’язань. Висновок за першим розділом. Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття «фінанси», якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Основна ціль фінансового аналізу оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування підприємства за допомогою раціональної фінансової політики. Під фінансовим станом суб'єкта, що хазяює, розуміють здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Головна мета фінансової діяльності є вирішення де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва й одержання максимуму прибутку. Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, потрібно добре знати як керувати фінансами, який повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні засоби, а яку позикові. На території України зосереджено 117 млрд. т геологічних запасів вугілля, у тому числі промислових – 7,2 млрд. т, для коксування – 3 млрд. т, отже вугільна галузь була й досі є найважливішою в економіці нашої держави. Сучасний критичний стан вугільної галузі в Україні ні для кого не є таємницею. Вугільна галузь є збитковою і функціонує лише завдяки державної підтримці. Але на сьогоднішній час загальна економічна криза зробила неможливим отримання державної підтримки у повному обсязі, яка потрібна для існування та функціонування шахт галузі 33 Різні автори пропонують різні методики фінансового аналізу. Деталізація процедурної сторони методики фінансового аналізу залежить від поставлених цілей, а також різних факторів інформаційного, тимчасового, методичного і технічного забезпечення. Логіка аналітичної роботи припускає її організацію у виді двохмодульної структури: експрес-аналіз фінансового стану та деталізований аналіз фінансового стану. Фінансовий стан характеризується розміщенням та використанням засобів підприємства (активів) джерел їх формування (пасивів). Для зручності проведення аналізу складається аналітичний баланс. В аналітичному балансі статті активу групуються по ступіні їх ліквідності, статті пасиву групуються по ступені терміновості зобов’язань. 34 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 2.1. Економіко-фінансова характеристика об’єкту дослідження Шахта імені А. І. Гаєвого, розташована в Центральному районі Донбасу в місті Горлівка та відпрацьовує круті пласти, потужністю 0,45 - 2,6 м. Кут залягання пластів 58 - 68 градусів. Шахта введена в експлуатацію в 1947 році з проектною потужністю 700 тис. т/рік. Після реконструкції виконаної в 1968 році проектна потужність склала 900 тис. т/рік. Виробнича потужність за станом на 01.01.2003 р. склала 520 тис. т/ рік. Промислові запаси складають більш 16 млн. т., що забезпечує перспективу в роботі шахти (при видобутку вугілля на рівні 350-400 тис. т. вугілля на рік) протягом більш 30 років. Марка вугілля, що добувається - Кр (вугілля, що коксується). Поле шахти розкрите 3-ма центрально - розташованими стовбурами і поверховими квершлагами. Стовбури №№ 8(а) та 8(б) – вантаже - людські, № 3 -скіповий. В даний час у роботі знаходиться горизонт 975 м, горизонт 860 м - є вентиляційним. У стадії підготовки горизонт 1095 м. Шахта по газу віднесена до категорії небезпечних по раптових викидах. З 17 пластів, що відпрацьовуються , 10 віднесені до категорії небезпечних по раптових викидах, 7- загрозливи по раптових викидах, 1- загрозливий по гірських ударах, 3-и схильні до самозаймання. Відпрацьовування пластів у свитах, як правило, виробляється в спадному порядку. Спочатку відпрацьовуються захисні шари, потім викидонебезпечні. Гірські роботи ведуться по стовповій, комбінованій і суцільній системам розробки, із групуванням через промквершлаги на групові штреки. Відпрацьовування пластів здійснюється лавами з потовкоуступними і ґрунтоуступними (прямолінійними) формами вибоїв на ВМ (відбійні молотки). Відкочування вантажів виробляється колісним транспортом. Основними споживачами вугілля, що добуваються шахтою, є ЦОФ ім. Калініна та Авдіївскій КХЗ. Показники видобутку вугілля та прибутків (збитків) за період з 1996 по 2002 роки наведені в рисунках 2.1 і 2.2 відповідно. 35 млн. т 500 400 300 200 100 0 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 роки Рисунок 2.1 – Видобуток вугілля шахтою за 1996-2002 роки Як видно з рисунка 2.1 видобуток вугілля шахтою зростав в період з 1996 по 1998 роки (з 339 тис. тон до 389,3 тис. тон). Таке зростання видобутку було викликане відпрацюванням більш потужних пластів. З 1999 року по 2000 рік відбувся спад виробництва вугілля (з 389,3 тис. грн. до 336,6 тис. грн.). Спад виробництва відбувся за рахунок ряду факторів, таких як: фізичний та моральній знос устаткування, багато дрібних аварій на виробництві, відпрацювання малопотужних шарів. В 2001 році відбулось незначне зростання виробництва, за рахунок зменшення кількості аварій на виробництві та введення в дію нового щитового агрегату. В 2002 році відбувся значний спад видобутку вугілля, це відбулось в основному за рахунок великої аварі, яка спричинила смерть десятьох гірняків та виводу на значний час виробничої дільниці. Як видно з рисунку 2.2 збитки підприємства на всьому звітному періоді збільшувались, це відбулось за рахунок наступних факторів: збільшення собівартості добутого вугілля, недостатня державна підтримка, низька ціна добутого вугілля, значні витрати на ліквідацію наслідків аварії та інше. 36 тис. грн. 5000 0 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 роки -5000 -10000 -15000 -20000 -25000 Рисунок 2.2 - Прибутки (збитки) шахти за 1996 –2002 роки Структура керування фінансами підприємства наведена в додатку Д. Основні задачі і напрямки діяльності фінансових служб визначені типовими положеннями про організацію фінансової роботи в об'єднаннях, підприємствах і в господарських організаціях [12, с. 23]. Фінансовий відділ має право контролювати: роботу інших відділів з питань, що входять у їхньому обов'язку, вимагати інформацію (звітність і планові матеріали); бухгалтерські звіти і баланси; проекти і затверджені плани випуску товарної продукції і її собівартості, реалізації продукції і прибутку; забезпечення схоронності оборотних коштів і прискорення їхньої оборотності; контроль за ефективним використанням основних виробничих фондів і капвкладень; 37 організація й удосконалювання форм грошових розрахунків з постачальниками і покупцями, робітниками та службовцями, вищестоящою організацією, держбюджетом, банками. Функції фінансової служби: організація фінансово-кредитного планування; розробка перспективних, з розбивкою по роках, фінансових планів, річного балансу доходів і витрат з поквартальною розбивкою; доведення фінансових показників і нормативів до безпосередніх виконавців і контроль за їхнім виконанням; складання оперативних фінансових планів, кредитних заявок і касових планів. Служба повинна забезпечити організацію і здійснення розрахунків (забезпечення у встановлений термін грошових перерахувань, виплат робітникам та службовцям, бюджету; визначення документів на одержання позичок, здійснення контролю за цільовим і своєчасним фінансуванням капвкладень);проведення економічної роботи, спрямованої на підвищення ефективності виробництва. Разом з іншими відділами впроваджує заходу щодо удосконалювання організації і планування оборотних коштів, нормування; визначає заходу для прискоренню оборотності оборотних коштів (зниження виробничих запасів, витрат на незавершене виробництво, запасів готових виробів, недопущення утворення наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, скорочення термінів документообігу і розрахунків); виявляє непотрібні підприємству матеріальні цінності (сировина, матеріали, запчастини, устаткування), уживають заходів по реалізації; вивчає попит споживачів і розробляють рекомендації зі зняття з чи виробництва заміни на нові; вивчає динаміку, склад і структуру основних фондів і показників їхнього використання, вносять пропозиції по збільшенню фондовіддачі і рентабельності; здійснює контроль за виконанням фінансового і кредитного планів, за раціональним використанням ресурсів, дотриманням фінансової дисципліни; проводить аналіз господарсько-фінансової діяльності. Діяльність планово-економічного відділу спрямована на виконання плану і подальше поліпшення економічних показників роботи підприємства. У своїй діяльності планово-економічний відділ керується чинним законодавством, нормативними документами, єдиними нормами і розцінками, кваліфікаційним довідником. Основні задачі відділу: забезпечення єдиної політики в області організації праці і планування господарства; 38 впровадження передових форм і методів організації праці, матеріального стимулювання, організації і нормування праці, організації економіки підприємства. Основні функції відділу: проводить роботу з удосконалюванню організації праці і керуванням виробництвом, форм і систем заробітної плати і матеріального стимулювання; організує розробку заходів щодо створення сприятливих умов праці і підвищенню його продуктивності; організує роботу з нормування праці, своєчасний перегляд норм, упровадження технічно обґрунтованих нормативів по праці; бере участь у розробці режимів праці, положень по виплаті премій з фонду матеріального заохочення, проектів колективних договорів; підготовляє проекти, кошториси використання фондів економічного стимулювання; контролює й аналізує використання робочого часу всіма категоріями працюючих; контролює дотримання на підприємстві трудового законодавства; забезпечує правильність застосування норм і розцінок, присвоєння тарифних розрядів, ставок, окладів, надбавок, доплат; контролює витрата фонду заробітної плати, дотримання штатної дисципліни, режимів праці і відпочинку. Планово-економічний відділ має право: одержувати інформацію в структурних підрозділів для розробки і визначення норм виробітку, окладів, надбавок, доплат і аналітичної роботи з усіх напрямків господарської діяльності; припиняти дія розпоряджень і вказівок, що порушують трудове законодавство; проводити обстеження структурних підрозділів з питань, що відноситься до компетенції відділу; накладати дисциплінарні стягнення на порушників трудової і виробничої дисципліни. Відділ несе відповідальність за: вірогідність звітних даних; своєчасне представлення статистичної звітності; виконання розпоряджень і покладених на відділ задач. Основні задачі бухгалтерії містять у собі: забезпечення контролю за виконання зобов'язань, за наявністю і рухом майна, за використанням матеріальних і фінансових ресурсів згідно затверджених нормативів і кошторисів; своєчасне запобігання негативних явищ у фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських резервів; 39 формування повної, достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства, необхідної для оперативного керівництва і керування, а також для її використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами і т.п. Бухгалтерія відповідає за: незмінність протягом року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій і оцінку майна; повноту відображення в обліку за звітний період усіх господарських операцій, проведених у зазначений час, і результатів інвентаризації майна і зобов'язань; правильність віднесення доходів і витрат до відповідного звітним періодам; розмежування в обліку поточних витрат на виробництво і капітальні фінансові вкладення; тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам по рахунках синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Діяльність фінансових служб постійно зв'язана з проведенням економічного і фінансового аналізу для розробки і прийняття рішень по керуванню фінансами підприємства [12, с. 24]. На підставі вищезгаданого можна зробити наступний висновок. Шахта імені А. І. Гаєвого, розташована в Центральному районі Донбасу в місті Горлівка та відпрацьовує круті пласти, потужністю 0,45 - 2,6 м. Кут залягання пластів 58 - 65 градусів. Виробнича потужність за станом на 01.01.2003 р. склала 520 тис. т/ рік. Промислові запаси складають більш 16 млн. т., що забезпечує перспективу в роботі шахти (при видобутку вугілля на рівні 350-400 тис. т. вугілля на рік) протягом більш 30 років. Марка вугілля, що добувається - Кр. Видобуток вугілля шахтою протягом останніх п’яти років знижувався, це відбулося за рахунок ряду факторів, таких як насамперед фізичний та моральний знос устаткування, велика глибина залягання та малопотужність шарів, а також велика кількість дрібних аварій. Збитки підприємства на протязі семи років постійно зростали. Найбільший їх зріст відбувся в 2002 році це відбулося за рахунок самого низького за десять років видобутку вугілля. 40 2.2 Аналіз фінансового стану шахти ім. А. І. Гаєвого Фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, відображаючи покриття, розміщення, використання фінансових ресурсів підприємства та всю його виробничо-господарську діяльність. Основною формою при аналізі фінансового стану є баланс. 2.2.1 Попередній огляд балансу Для загальної динаміки фінансового стану шахти ім. Гаєвого згрупуємо в окремі групи статті балансу за признакам ліквідності (статті активу) і терміновості забов’язань (статті пасиву). Аналітичний баланс охоплює багато важливих показників, характеризуючи статику та динаміку фінансового стану підприємства. Безпосередньо з аналітичного балансу можна простежити динаміку показників абсолютних величин статей активу та пасиву аналітичного балансу (див. арк. 2 графічної частини). Статті активу та пасиву аналітичного балансу на протязі всього звітного періоду зазнавали змін. Так з аналізу статей активу видно, що показник статті “Основні кошти та вкладення ” на протязі всього звітного періоду зменшувався, так у 1999 році він склав 148516 тис. грн., а в 2002 році був вже 136583 тис. грн. (- 11933 тис. грн.). Зменшення показника статті “Основні кошти та вкладення ” відбулось за рахунок зменшення відрахувань на незавершене будівництво, а також зменшилась залишкова вартість основних фондів. Стаття “Запаси та витрати” в 1999 році складала 4632 тис. грн., а на кінець звітного періоду вона вже була 3759 тис. грн. (- 873 тис. грн.). Зменшення показника відбулось за рахунок зменшення витрат на завершення виробництва. В статті аналітичного балансу “Грошові кошти та розрахунки” в період с 1999 по 2002 рік проходили наступні зміни: з 1999 по 2001 рік відбувався ріст показника (з 7972 тис. грн. в 1999 року до 9747 тис. грн. в 2001 році), а в 2002 показник зменшився та склав 7383 тис. грн.. Зміна показника на початку звітного періоду відбувалась за рахунок збільшення дебіторської заборгованості підприємства, а на кінець звітного періоду вона зменшилась. Таким чином проаналізувавши актив балансу підприємства ми можемо сказати про те, що майже за всіма статтями активу аналітичного балансу відбулося зниження показників. Аналізуючи показники абсолютних величин пасиву аналітичного балансу видно, що показник статті “Джерела власних коштів” на протязі всього звітного періоду зменшувався, так у 1999 році він склав 116868 тис. грн., а в 41 2002 році був вже 76726 тис. грн. (- 40592 тис. грн.). Зменшення показника відбулось за рахунок суттєвого зменшення статті пасиву балансу “Нерозподілений прибуток”. Стаття “Кредити та інші запозичені кошти” в 1999 році складала 2887 тис. грн., а на кінець звітного періоду вона зменшилася та вже була 1111 тис. грн. (- 1776 тис. грн.). Зміни в статті “Кредити та інші запозичені кошти” в звітному періоді відбулись за рахунок того, що підприємство стало більш обережно ставитись до своєї кредитної політики. Аналізуючи статтю аналітичного балансу “Розрахунки та поточні забов’язання за розрахунками” видно, що на протязі всього звітного періоду вона збільшується, так у 1999 році вона складала 41365 тис. грн., в 2000 році вона складала вже 50906 тис. грн., в 2001 році – 62557 тис. грн., а в 2002 році вона склала 70338 тис. грн. Зміни в статті “Розрахунки та поточні забов’язання за розрахунками” відбулися за рахунок збільшення підприємством своєї кредиторської заборгованості (заборгованість за спожиту електрику, воду, устаткування та інше). Таким чином проаналізувавши пасив балансу підприємства ми можемо сказати про те, що за двома статтями пасиву аналітичного балансу відбулося зменшення показників (“Кредити та інші запозичені кошти” та “Джерела власних коштів” де зменшення відбулося суттєвим), а за статтею “Розрахунки та поточні забов’язання за розрахунками” відбулося збільшення показника. Далі простежуємо динаміку показників відносних величин статей активу та пасиву аналітичного балансу (див. арк. 3 графічної частини). Відносні величини активу та пасиву аналітичного балансу на протязі всього звітного періоду зазнавали змін. Так з аналізу структури статей активу видно, що в 2002 році доля основних коштів в структурі активу підприємства склала 92,46% (136583 тис. грн.), а в 1999 році доля основних коштів в структурі активу складала 92,18% (148516 тис. грн.). Доля запасів і витрат в структурі активу підприємства в 2002 році склала 2,54% (3759 тис. грн.) це мельне ніж у 1999 році тоді доля запасів і витрат складала 2,87% (4632 тис. грн.). Доля грошових коштів і розрахунків у 2002 році склала 5% (7383 тис. грн.) це трохи більше ніж у 1999 році, тоді доля грошових коштів і розрахунків складала 4,95% (7972 тис. грн.). Аналіз статей пасиву аналітичного балансу показує, що в 2002 році доля джерел власних коштів в структурі пасиву аналітичного балансу склала 51,63% (76276 тис. грн.), а в 1999 році доля джерел власних коштів в структурі пасиву аналітичного балансу становила 72,53% (116868 тис. грн.). Доля кредитів та інших запозичених коштів у 2002 році становила 0,75% (1111 тис. грн.), що значно менше ніж у 1999 році, тоді доля кредитів та інших запозичених коштів 42 складала 1,79% (2887 тис. грн.). Доля розрахунків і поточних забов’язань за рахунками в структурі пасиву аналітичного балансу склала 47,61% (70338 тис. грн.), а в 1999 році доля розрахунків і поточних забов’язань за рахунками в складала 27,67% (41365 тис. грн.). Таким чином на підставі проведеного попереднього огляду балансу шахти ім. Гаєвого за період з 1999 по 2002 рік виявлені слідуючи недоліки в фінансовому стані підприємства: відсутність прибутку за результатами господарської діяльності; недостатність вільних грошових коштів; збільшення дебіторської та кредиторської заборгованості; зменшення власного капіталу. 2.2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства Фінансова стійкість - це стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. У результаті здійснення якої-небудь господарської операції фінансовий стан підприємства може залишитися незмінним, або покращитися, або погіршитися. Потік господарських операцій, чинений щодня, є як би “обурюювачем” визначеного стану фінансової стійкості. Знання граничних границь зміни джерел засобів для покриття вкладень капіталу в основні чи фонди виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, що ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості. Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується кілька показників, що відбивають різний ступінь охоплення джерел. До цих показників відносяться показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування (див. дод. Ж). Виділення трьох груп показників наявності та забезпеченості запасів і витрат дозволяє класифікувати фінансові ситуації по ступені їхньої стійкості (див. дод. Ж). Підприємство на протязі з 1999 по 2002 знаходиться в кризовому фінансовому стані ( З Н заг ) це означає, що підприємство знаходиться на грані банкрутства. Запаси та витрати перевищують джерела формування на суму котра в 1999 році складала 33393 тис. грн., в 2000 році 42234 тис. грн., в 2001 52810 тис. грн., а в 2002 році вона вже складала 62955 тис. грн.. Як бачимо на протязі всього звітного періоду запаси та витрати не тільки не зменшуються, а продовжують збільшуватися. 43 Фінансова стійкість визначається за допомогою розрахунку ряду коефіцієнтів: 1. Коефіцієнт автономії (формула 1.2): 116868 0,73 161120 105554 К а2000 0,66 159069 87104 К а2001 0,58 151169 76276 К а2002 0,52 147725 К а1999 2. Коефіцієнт співвідношення підприємства (формула 1.3): запозичених і власних засобів 2887 0 41365 0,38 116868 2609 0 50906 К з2000 0,51 /с 105554 1508 0 62557 К з2001 0,74 /с 87104 1111 0 70338 К з2002 0,94 /с 76276 К 1999 з/с 3. Коефіцієнт маневреності (формула 1.4): 116868 2887 148516 0,25 116868 105554 2609 146795 К м2000 0,37 105554 87104 1508 138090 К м2001 0,57 87104 76276 1111 136583 К м2002 0,78 76276 К 1999 м 4. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів (формула 1.5): К д1999 . з .п. з . 2887 0,02 116868 2887 44 2609 0,02 105554 2609 1508 0,02 87104 1508 1111 0,01 76276 1111 К д2000 . з .п. з . К д2001 . з .п. з . К д2002 . з .п. з . Результати розрахунків коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства зведемо в таблицю 2.1. Таблиця 2.1 - Коефіцієнти фінансової стійкості підприємства Коефіцієнт Норма 1. Коефіцієнт автономії 2. Коефіцієнт співвідношення запозичених і власних коштів 3. Коефіцієнт маневреності 4. Коефіцієнт довгострокового залучення запозичених коштів Звітний період 1999 2000 2001 2002 0,5 0,73 0,66 0,58 0,52 1 0,38 0,51 0,74 0,94 0,5 -0,25 -0,37 -0,57 -0,78 - 0,02 0,02 0,02 0,01 На підставі розрахунку коефіцієнтів наведених в таблиці 2.1 можна зробити висновок про стан кожного коефіцієнту та уточнити фінансовий стан підприємства в цілому. Коефіцієнт автономії за весь звітний період зменшувався з 0,73 в 1999 році до 0,52 в 2002 році, але на протязі всього аналізує мого періоду він відповідає нормативу. Така тенденція свідчить про підвищення долі запозичених коштів. Зниження коефіцієнта автономії показує зменшення фінансової незалежності підприємства, підвищення ризику фінансових ускладнень в майбутньому. Значення коефіцієнту співвідношення запозичених і власних коштів свідчить, що на початку звітного періоду (1999 рік) підприємство залучило на 1 грн. власних коштів, вкладених в активи 38 копійок запозичених коштів, а в кінці періоду (2002 рік) запозичені кошти зросли до 94 копійок на 1 грн. власних вкладень. Значення коефіцієнта співвідношення запозичених коштів і власних коштів за аналізує мий період не перевищує нормативу. Коефіцієнт маневреності на протязі всього аналізуємого періоду має негативне значення. Це викликане недоліком власних коштів підприємства які знаходяться в мобільній формі та обмеження свободи в маневруванні цими коштами. 45 Коефіцієнт довгострокового залучення запозичених коштів характеризує долю запозичених коштів в фінансуванні капітальних вкладень. Даний коефіцієнт на протязі з 1999 по 2001 рік не змінювався та дорівнював 0,02, а в 2002 році він зменшився в два рази та склав 0,01. Це говорить про те, що доля запозичених коштів у фінансуванні капітальних вкладень незначна. 2.2.3 Аналіз ліквідності балансу Ліквідність балансу - це ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення в кошти яких відповідає терміну погашення зобов'язань. Такий аналіз полягає в порівнянні активів, згрупованих у порядку убування їхньої ліквідності, (A1, А2, А3 та А4) з пасивами, згрупованими в порядку зростання терміновості повернення засобів (П1, П2, П3 та П4). Згрупуємо активи у порядку убування та пасиви в порядку терміновості повернення засобів та все це зведемо в таблицю 2.2. Таблиця 2.2 – Згруповані статі балансу Стаття балансу Умовні позначення Звітний період 1999 2000 2001 2002 3 4632 7969 148516 161120 2 3602 8670 146795 159069 11 3332 9736 138090 151169 165 3759 7218 136583 147725 П1 41365 50906 62557 70338 П2 0 0 0 0 3. Довгострокові пасиви П3 2887 2609 1508 1111 4. Постійні пасиви П4 116868 105554 87104 76276 161120 159069 151169 147725 Актив 1. Найбільш ліквідні активи 2. Швидкореалізуємі активи 3. Повільнореалізуємі активи 4. Важкореалізуємі активи Баланс А1 А2 А3 А4 Пасив 1. Найбільш термінові забов’язання 2. Короткострокові пасиви Баланс Для визначення ліквідності балансу варто приведених груп по активу та пасиву (таблиця 2.3). зіставити підсумки 46 Таблиця 2.3 – Співвідношення груп по активам і пасивам Абсолютно ліквідний баланс 1999 2000 2001 2002 А1 П1 А1 П1 А1 П1 А1 П1 А1 П1 А2 П 2 А2 П2 А2 П2 А2 П2 А2 П2 А3 П 3 А3 П3 А3 П3 А3 П3 А3 П3 А4 П 4 А4 П4 А4 П4 А4 П4 А4 П4 Звітний період Виходячи з цього, можна охарактеризувати ліквідність балансу шахти ім. А.І. Гайового, як недостатню. Зіставлення підсумків А1 і П1, що відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень у звітному періоді, свідчить про неплатоспроможність підприємства. Причому через відсутність коштів зріс платіжний недолік найбільш ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань з 41365 тис. грн. в 1999 році до 70338 тис. грн. в 2002. Ця закономірність спостерігається протягом 4-х років. Співвідношення А1 і П1 в 1999 року складало 0,00007:1 (2,0 тис. грн. / 41365,0 тис. грн.), в 2000 році 0,00004:1 (2 тис. грн. / 50906 тис. грн.), в 2001 році 0,00018:1 (11 тис. грн. / 62557), а в 2002 році співвідношення склало 0,0023:1 (165 тис. грн. / 70338 тис. грн.). Таким чином, в 2002 році підприємство могло оплатити найбільш ліквідними активами лише 0,23% своїх найбільш термінових зобов'язань. Порівняння підсумків А2 і П2, що відбиває співвідношення платежів і надходжень в звітному періоді свідчить про тенденцію до збільшення платоспроможності (А2 > П2 ). Порівняння підсумків (А3+А4) і (П3+П4), що відбиває довгострокову перспективу підприємства на основі існуючого співвідношення платежів і надходжень, свідчить про платоспроможність підприємства в довгостроковій перспективі. 2.2.4 Аналіз платоспроможності Ліквідність активів характеризується терміном перетворення активів у кошти за умови відсутності втрат вартості чи при незначних утратах вартості активу. Оцінка ліквідності активів здійснюється за допомогою коефіцієнтів, що показують співвідношення найбільш ліквідних активів з найбільш терміновими зобов'язаннями. 47 Для повного уявлення про платоспроможність підприємства розрахуємо основні коефіцієнти та зведемо їх в таблицю 2.4. 1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (формула 1.7): 3 0,0001 41365 0 2 К а2000 0,0001 . л. 50906 0 11 К а2001 0,0002 . л. 62557 0 165 К а2002 0,002 . л. 70338 0 К а1999 . л. 2. Коефіцієнт критичної ліквідності (формула 1.8): 3 4632 0,11 41365 0 2 3602 К к2000 0,07 . л. 50906 0 11 3332 К к2001 0,05 . л. 62557 0 165 3759 К к2002 0,06 . л. 70338 0 К к1999 . л. 3. Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття) (формула 1.9): 3 4632 7969 0,31 41365 0 2 3602 8670 К п2000 0,23 . л. 50906 0 11 3332 9736 К п2001 0,21 . л. 62557 0 165 3759 7218 К п2002 0,16 . л. 70338 0 К п1999 . л. 4. Інтегральний показник ліквідності (формула 1.10): 1* 3 0,5 * 4632 0,3 * 7969 0,11 1* 41365 0,5 * 0 0,3 * 2887 1* 2 0,5 * 3602 0,3 * 8670 0,09 1* 50906 0,5 * 0 0,3 * 2609 К і1999 . л. К і2000 . л. 48 К і2001 . л. К і2002 . л. 1*11 0,5 * 3332 0,3 * 9736 0,07 1* 62557 0,5 * 0 0,3 *1508 1*165 0,5 * 3759 0,3 * 7218 0,06 1* 70338 0,5 * 0 0,3 *1111 На підставі даних наведених у таблиці 2.4 можна зробити висновок про стан кожного коефіцієнту та проаналізувати платоспроможність підприємства. Таблиця 2.4 – Коефіцієнти платоспроможності підприємства Звітний період Коефіцієнт Норма 1999 2000 2001 2002 0,2...0,5 0,0001 0,0001 0,0002 0,002 2. Коефіцієнт критичної ліквідності 1 0,11 0,07 0,05 0,06 3. Коефіцієнт поточної ліквідності 1 0,31 0,23 0,21 0,16 4. Інтегральний показник ліквідності 1 0,11 0,09 0,07 0,06 1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності Коефіцієнт абсолютної ліквідності на протязі 1999 та 2000 році був незмінний (0,0001), а з 2001 року він почав збільшуватись до 0,0002 в 2001 році та 0,002 в 2002, по співвідношенню до нормативної величини цей показник мізерний. Цей коефіцієнт показує, що в 2002 році підприємство може покрити свою кредиторську заборгованість лише на 0,2%. Значення коефіцієнту критичної ліквідності зменшилось з 0,11 в 1999році до 0,06 в 2002. Це значення нижче нормативного. Цей коефіцієнт показує, що за рахунок дебіторської заборгованості, в випадку її сплати, шахта ім. А.І. Гайового змогла погасити в 1999 році 11% кредиторської заборгованості, в 2000 році 7%, в 2001 році 5%, а 2002 році 6%. Коефіцієнт поточної ліквідності в на протязі всього звітного періоду зменшувався з 0,31 в 1999 році до 0,16 в 2002 році (при нормі К к.л. >1). Зміст цього коефіцієнту полягає в тому, якщо підприємство направить всі свої обігові активи на погашення заборгованості, то воно ліквідує короткострокову заборгованість на 31% в 1999 році, 23% в 2000 році, 21% в 2001 і тільки 16% в 2002 році. Значення коефіцієнта інтегральної ліквідності в 1999 році було 0,11, а в 2002 році знизилось до 0,06. Таким чином при умові реалізації найбільш ліквідних активів, 50% швидкореалізуємих і 30% повільнореалізуємих активів, підприємство не зможе покрити 94% зобов’язань в порядку їх терміновості. 49 На підставі вищезгаданого можна зробити висновок, що всі значення коефіцієнтів, характеризуючих платоспроможність нижче норми, крім цього спостерігається їх зниження. 2.2.5 Аналіз ділової активності. Аналіз ділової активності необхідно проводити для того, щоб прогнозувати можливі зміни фінансового стану в майбутньому. Для оцінки ділової активності використовуються показники рентабельності й оборотності. Показники рентабельності: 1. Рентабельність продажів (формула 1.11): 10754 *100% 35,20% 30550 12324 2000 R пр *100% 38,22% 32248 11632 2001 R пр *100% 27,95% 41622 20876 2002 Rпр *100% 65,85% 31701 1999 R пр 2. Рентабельність витрат (формула 1.12) 10754 *100% 22,34% 48143 12324 Rв2000 *100% 25,03% 49239 11632 Rв2001 *100% 21,20% 54857 20876 Rв2002 *100% 37,01% 56406 Rв1999 3. Рентабельність активів (формула 1.13): 10754 *100% 6,67% 161120 12324 Rа2000 *100% 7,75% 159069 11632 R а2001 *100% 7,69% 151169 R а1999 50 R а2002 20876 *100% 14,13% 147725 4. Рентабельність власного капіталу (формула 1.14): 10754 *100% 9,20% 116868 12324 Rв2000 *100% 12,01% к 105554 11622 Rв2001 *100% 13,34% к 87104 20876 Rв2002 *100% 27,37% к 76276 Rв1999 к Показники оборотності: 1.Оборотність активів (формула 1.15): 30550 *100% 0,19% 161120 32248 Оа2000 *100% 0,20% 159069 41622 Оа2001 *100% 0,28% 151169 31701 Оа2002 *100% 0,21% 147725 О а1999 2. Фондовіддача (ФО) (формула 1.16): 30550 0,20 149768 32248 ФО 2000 0,22 147655,5 42622 ФО 2001 0,29 142470 31701 ФО 2002 0,23 137364 ФО 1999 3. Оборотність дебіторської заборгованості, у днях (формула 1.17): 1999 Одз 7969 95 83,70 51 8670 98 88,35 9736 Одз2001 85 114,03 7218 Одз20023 83 86,52 Одз2000 4. Оборотність готової продукції (формула 1.18): 683 8 83,70 683 Огп2000 7 88,35 683 О гп2001 6 114,03 683 Огп2002 8 86,52 1999 О гп Розраховані показники ділової активності зведемо в таблицю 2.5. Таблиця 2.5 – Аналіз ефективності та інтенсивності використання капіталу Показник 1. Рентабельність продажу 2. Рентабельність витрат 3. Рентабельність активів 4. Рентабельність власного капіталу 1. Оборотність активів 2. Фондовіддача 3. Оборотність дебіторської заборгованості 4. Оборотність готової продукції Звітний період 1999 2000 Показники рентабельності -35,20 -38,22 -22,34 -25,03 -6,67 -7,75 -9,20 -12,01 Показники оборотності 0,19 0,20 0,20 0,22 2001 2002 -27,95 -21,20 -7,69 -65,85 -37,01 -14,13 -13,34 -27,37 0,28 0,29 0,21 0,23 95 98 85 83 8 7 6 7 На підставі даних наведених у таблиці 2.5 можна зробити висновок про стан ділової активності на підприємстві. Рентабельність продажу показує, скільки прибутку (збитків) приходиться на одиницю реалізованої продукції. Рентабельність продажу на 52 всьому звітному періоді була негативною, так у 1999 році вона складала – 35,20%, в 2000 році – 38,22%, в 2001 році – 27,95%, а в 2002 рентабельність продажу достигла мінімального значення - 65,85. Таке значення говорить про дуже негативну тенденцію. Рентабельність витрат показує віддачу від витрат, тобто скільки прибутку (збитку) приходиться на одну одиницю витрат на виробництво продукції. Зменшення даного показника свідчить про погіршення віддачі від витрат на виробництво. Рентабельність витрат на всьому звітному періоді була негативною, так у 1999 році вона складала – 22,34%, в 2000 році – 25,03%, в 2001 році – 21,20%, а в 2002 рентабельність продажу достигла мінімального значення – 37,01%. Рентабельність активів показує ефективність використання всього майна підприємства. Зниження рентабельності основного капіталу свідчить про падаючий попит на продукцію підприємства. Рентабельність активі на всьому звітному періоді була негативною, так у 1999 році вона складала – 6,67%, в 2000 році – 7,75%, в 2001 році – 7,69%, а в 2002 рентабельність продажу достигла мінімального значення – 14,13%. Рентабельність капіталу відбиває ефективність використання власного капіталу та показує кількість чистого прибутку (збитку) , що приходиться на одиницю власного капіталу. Рентабельність власного капіталу на всьому звітному періоді була негативною, так у 1999 році вона складала – 9,20%, в 2000 році – 12,01%, в 2001 році – 13,34%, а в 2002 рентабельність продажу достигла мінімального значення - –27,37%. Показник оборотність активів показує використання активів і потенціал одержання доходу при склавшийся структурі капіталу. Цей показник на кінець звітного періоду зріс, так у 1999 році він склав 0,19, а в 2002 році він вже складав 0,21. Таке значення показника говорить про позитивну тенденцію. Показник фондовіддачі характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої фонди, тобто розмір виторгу від реалізації, що приходиться на одиницю основних фондів. Збільшення показника фондовіддачі свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів підприємством. Як бачимо з таблиці 2.8 фондовіддача в 2002 склала 0,23 це нижче ніж у 2001 році (0,29), але трохи більше ніж у 1999 році. Показник оборотності дебіторської заборгованості показує скільки підприємству потрібно днів для збору дебіторської заборгованості. Цей показник на кінець звітного періоду знизився, так у 1999 році він був 95 днів, а в 2002 році він вже став 83 дні. Таке значення показника говорить про позитивну тенденцію. 53 Оборотність готової продукції показує кількість днів, котрих готова продукція знаходиться на складі. Цей показник на кінець 2002 року знизився та склав 7 днів (в 1999 році він був 8 днів). Таким чином можна зробити наступний висновок, що Проаналізувавши аналітичний баланс ми можемо зробити наступний висновок, що за всіма статтями активу аналітичного балансу відбулося зниження показників Таке зниження відбулося за рахунок: зменшення відрахувань на незавершене будівництво, зменшення витрат на незавершене виробництво, а також за рахунок зменшення дебіторської заборгованості. За двома статями пасиву балансу відбулося суттєве зменшення показників (“Кредити та інші запозичені кошти” та “Джерела власних коштів”), а за статтею “Розрахунки та поточні забов’язання за розрахунками” відбулося збільшення показника Зробивши розрахунки фінансового стану підприємства видно, що вугільне підприємство в звітному періоді знаходилося в кризовому фінансовому стані. Показники, що характеризують фінансову стійкість, платоспроможність і рентабельність підприємства на протязі всього звітного періоду знаходяться в незадовільному стані к співвідношенню до нормативних значень . 2.3 Облік і систематизація факторів, що негативно впливають на фінансовий стан ДВАТ “Шахта ім. А. І. Гаєвого” Під фінансовим станом суб'єкта, що хазяює, розуміють здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю. Фінансовий стан може бути стійким, хитливим і кризовим. Здатність підприємства вчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарний фінансовий стан. Якщо виробничі і фінансові плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове положення підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок, погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. На основі анкет (див. дод. І) заповнених фахівцями з підприємства та інституту визначаємо фактори які 54 негативно впливають на фінансовий стан підприємства представлені в таблиці 2.6. Таблиця 2.6 – Фактори, що негативно впливають на фінансовий стан ДВАТ “Шахти ім. А. І. Гаєвого” Фактори Позначення Ранг 1. Зниження видобутку ЗВ 2. Затримка з введенням нового горизонту ЗВНГ 3. Високий знос устаткування ВЗУ 4. Висока енергоємність виробництва ВЕВ 5. Висока собівартість добутого вугілля ВСДВ 6. Малопотужні пласти МП 7. Відсутність вільних фінансових коштів ВВФК 8. Важкі гірничо-геологічні умови ВГГУ 9. Висока кредиторська заборгованість ВКЗ 10. Несвоєчасна оплата за відвантажене вугілля НОВВ Оцінку важливості кожного фактора проведемо за допомогою методу експертних оцінок.[30, 16] У якості вихідних даних використовуємо думку десяти спеціалістів в галузі економіки та гірничого діла. Кожен з десяти експертів оцінює вище перераховані фактори в балах (таблиця 2.7). Для кожного i-го фактора визначається сума набраних балів по m (j=1,2…,m) експертам m а j 1 ij . Потім обчислюється середня сума балів за оцінками десяти експертів a : a 1 k ai , k i 1 (2.1) де aij - кількість балів, привласнених j-м експертом i-му фактору; к - загальна кількість факторів, що впливають на розвиток лізингових відносин; m - загальна кількість експертів. Визначається відхилення і суми балів від середньої з урахуванням знаків: n i aij a , j1 (2.2) 55 2 Далі обчислюються квадрати відхилень ( і ) і знаходиться сума квадратів відхилень по усіх факторах: k 2 S (i ) j 1 , (2.3) Нарешті, для з'ясовування тісноти зв'язку між факторами обчислюється коефіцієнт конкордації, який визначається за допомогою наступної формули: W 12 S 3 n (k k ) 2 , (2.4) де S - сума квадратів відхилень від середньої по усіх факторах; n - загальна кількість експертів; k - загальна кількість факторів. Для оцінки значимості коефіцієнта конкордації визначається критерій 2 Пірсона за формулою: 2 p n( k 1)W , (2.5) 2 Далі визначається критичне (табличне) значення критерію при рівні 2 2 значимості =0,05 і числі ступенів свободи f k 1 . Якщо расч табл , то коефіцієнт конкордації значимий. За допомогою цієї методики проведемо ранжування факторів, що негативно впливають на фінансовий стан ДВАТ “Шахти ім. А. І. Гаєвого”. Дані оцінки експертів наведені в табл. 2.7. Обчислюємо середню суму балів: a = 55, сума квадратів відхилень S =6208. Визначаємо коефіцієнт конкордації: W 12 * 6208 0,7457 102 * (103 1) Таблиця 2.7 - Результати оцінки факторів експертами і послідовність їхнього ранжування Зниження видобутку Затримка з введенням нового гаризонту Високий знос устаткування Висока енергоємкість устаткування Висока собівапртість видобутого вугілля Малопотужні пласти Відсутність вільних фінансових коштів Важкі гірничо гіологічні умови Висока кредиторська заборгованість Несвоєчасна оплата за відватажене вугілля ФАКТОРИ ЗВ 1 ЗВНГ 8 ВЗУ 6 ВЕВ 5 ВСДВ 2 МП 9 ВВФК 7 ВГГУ 10 ВКЗ 4 НОВВ 3 Кулаков В.О. 7 10 8 9 1 6 5 4 2 3 Гончаренко В.І. 1 10 4 5 2 8 9 7 6 3 Гончаров А.Д. 3 8 5 4 2 9 10 7 6 1 Угнівенко М.І. 1 7 6 4 2 9 10 5 8 3 Рудий В.І. 2 10 6 3 4 9 8 7 5 1 Крижановська Л.О. 1 9 5 3 4 10 8 7 6 2 Байбородова А.В. 2 9 4 3 5 8 10 6 7 1 Назаренко Л.О. 1 8 5 4 3 9 10 7 6 2 Васильчук О.Є, 1 10 4 3 5 9 6 7 8 2 Сума балів 20 89 53 43 30 86 83 67 58 21 35 1225 I 34 1156 X 2 4 V 12 144 IV 25 625 III 31 961 IX 28 784 VIII 12 144 VII 3 9 VI 34 1156 II ЕКСПЕРТИ Деречинський Ю.Н. Відхилення Квадрати відхилень Ранги факторів 57 100 мало суттєві 90 істот Сума за кажним фактором 80 70 домін 60 50 40 30 20 10 0 1 10 5 4 3 9 Ранги факторів 8 Рисунок 2.7 – Діаграма ранжування факторів 7 6 2 58 Визначаємо чи значиме це значення 2 10 * (10 1) * 0,7457 67,11 2 табл = 16,9 при числі ступенів свободи f 9 і рівні значимості =0,05. Як ми бачимо, коефіцієнт конкордації значимий, тому що 2 2 расч > табл (67,11>16.9). На підставі даних таблиці 2.7 та розрахунків побудуємо діаграму рангів (рисунок 2.3). Аналізуючи діаграму рангів можна говорити, що домінуючими факторами, що негативно впливають на фінансовий стан ДВАТ “Шахти ім. А. І. Гаєвого” є такі: зниження видобутку; несвоєчасна оплата за відвантажене вугілля; висока собівартість видобутого вугілля. Істотними факторами є: висока енергоємність виробництва; високий знос устаткування; висока кредиторська заборгованість; важкі гірничо-геологічні умови. Мало суттєвими факторами є: відсутність вільних фінансових коштів; малопотужні пласти; затримка з веденням нового горизонту. Таким чином, за допомогою метода експертних оцінок ми виявили фактори, що негативно впливають на фінансовий стан ДВАТ “Шахта ім. А. І. Гаєвого”: домінуючі - зниження видобутку, несвоєчасна оплата за відвантаження вугілля, висока собівартість видобутого вугілля; істотні висока енергоємність виробництва, високий знос устаткування, висока кредиторська заборгованість, важкі гірничо-геологічні умови; мало суттєві відсутність вільних фінансових коштів, малопотужні пласти, затримка з веденням нового горизонту. Висновки за другим розділом. Шахта імені А. І. Гаєвого, розташована в Центральному районі Донбасу в місті Горлівка та відпрацьовує круті пласти, потужністю 0,45 - 2,6 м. Кут залягання пластів 58 - 65 градусів. Виробнича потужність за станом на 01.01.2003 р. склала 520 тис. т/ рік. Промислові запаси складають більш 16 млн. т., що забезпечує перспективу в 59 роботі шахти (при видобутку вугілля на рівні 350-400 тис. т. вугілля на рік) протягом більш 30 років. Марка вугілля, що добувається - Кр. Видобуток вугілля шахтою протягом останніх п’яти років знижувався, це відбулося за рахунок ряду факторів, таких як насамперед фізичний та моральний знос устаткування, велика глибина залягання та малопотужність шарів, а також велика кількість дрібних аварій. Збитки підприємства на протязі семи років постійно зростали. Найбільший їх зріст відбувся в 2002 році це відбулося за рахунок самого низького за десять років видобутку вугілля. Проаналізувавши аналітичний баланс ми можемо зробити наступний висновок, що за всіма статтями активу аналітичного балансу відбулося зниження показників Таке зниження відбулося за рахунок: зменшення відрахувань на незавершене будівництво, зменшення витрат на незавершене виробництво, а також за рахунок зменшення дебіторської заборгованості. За двома статями пасиву балансу відбулося суттєве зменшення показників (“Кредити та інші запозичені кошти” та “Джерела власних коштів”), а за статтею “Розрахунки та поточні забов’язання за розрахунками” відбулося збільшення показника Зробивши розрахунки фінансового стану підприємства видно, що вугільне підприємство в звітному періоді знаходилося в кризовому фінансовому стані. Показники, що характеризують фінансову стійкість, платоспроможність і рентабельність підприємства на протязі всього звітного періоду знаходяться в незадовільному стані к співвідношенню до нормативних значень . За допомогою метода експертних оцінок ми виявили фактори, що негативно впливають на фінансовий стан ДВАТ “Шахта ім. А. І. Гаєвого”: домінуючі - зниження видобутку, несвоєчасна оплата за відвантаження вугілля, висока собівартість видобутого вугілля; істотні - висока енергоємність виробництва, високий знос устаткування, висока кредиторська заборгованість, важкі гірничо-геологічні умови; мало суттєві відсутність вільних фінансових коштів, малопотужні пласти, затримка з веденням нового горизонту. 60 3. РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА За допомогою метода експертних оцінок були виявлені фактори які негативно впливають на фінансовий стан вугільного підприємства. Найбільш суттєвим на думку експертів виявилось зниження видобутку. Саме тому заходи, що в подальшому будуть розроблені будуть направленні на підвищення видобутку вугілля. В даний час шахта відпрацьовує 18 крутопадаючих шарів, що мають промислове значення, та 3 шара- захисних. Очисні роботи в даний час ведуться: на горизонті 975 м (9 лав), а на горизонті 860 м очисні роботи тимчасово зупинені через пожежну ділянку (Подп’яток Схід). Діючими горизонтами є горизонти 975 м і 860 м. В стадії будівництва знаходиться поглиблення стовбура № 8(6) з горизонту 860 м до горизонту 1095 м та навколостовбурний двір горизонту 1095 м. Будівництво нового горизонту 1095 м затрудняється складними гірничогеологічними умовами, зв'язаними з великою глибиною робіт (підтримка вироблень, висока температура гірських порід, викидонебезпека шарів, схильність шарів до самозаймання, до вибуховості вугільного пилу і т.п.). Крім цього головним стримуючим фактором будівництва є незабезпеченість фінансування об'єктів у повному обсязі. Горизонт 975 м відпрацьовується до 2007 році. Для заповнення лінії очисних вибоїв, що вибуває, і забезпечення видобутку 600 тис. тонн товарного вугілля на рік намічається здача горизонту 1095 м у 2007 році та спільна його робота з горизонтом 860 м протягом 13 років. Однак практичний термін будівництва горизонту показує, що він буде зданий в експлуатацію в 2011 – 2012 році. Таким чином, для шахти в майбутній період до 2011 року буде складатися важка ситуація у виробничій та фінансовій діяльності через погіршення техніко-економічних показників у цей період. В умовах, що складаються, у подальшій роботі шахти одним з варіантів усунення зниження її видобутку та поліпшення його фінансового становища варто враховувати включення у відпрацьовування запасів вугілля, що залишились на горизонті 631 м і насамперед, високо продуктивного шару k 51 “Підп’яток”, що має потужність 1,8 – 2,0 метри з виїмкою щитовим агрегатом. Доцільність такого рішення підтверджується ще і тим, що необхідні вироблення навколостовбурних дворів для відпрацьовування запасів раніше 61 пройдені й потрібно їх відновлення з невеликим обсягом розширення їх перетинів. Ці обсяги можуть успішно виконати бригади ремонтно-підготовчих ділянок шахти. Підготовчі роботи будуть вироблятися в більш сприятливих умовах, чим на горизонтах нижче горизонту 975 м. Слід зазначити, що при успішному відпрацьовуванні шару k 51 “Підп’яток” на горизонті 631 м, цей шар буде відпрацьований і на горизонті 521 м, а також на цих горизонтах можливі відпрацьовування й інших шарів, що мають необхідні кондиції. Таким чином запаси вугілля, що залишилися на горизонтах 521 м і 631 м по суті будуть служити резервом для стабілізації видобутку при відпрацьовуванні запасів нижче горизонту 975 м. Ціль даного заходу – вирішення питань розкриття і відпрацьовування запасів шару k 51 “Підп’яток”, що залишилися на східному крилі шахтного поля, спочатку на горизонті 631 м при можливо мінімальних обсягах робіт, їх вартості та термінах виконання. 3.1 Заходи по розкриттю шахтного поля Поле шахти ім. А. І. Гаєвого в тектонічному відношенні розташовано в центральній частині південного крила Головної антикліналі. Простягання порід переважно моноклінальне з північно-заходу на південний схід, падіння південно-західне під кутом від 48 до 730. У геологічній будівлі беруть участь відкладення звити С23 , С 24 , С25 , С 26 , С 27 , перекриті чохлом четвертинних відкладень. Літологічні вугленосні відкладення представлені чергуванням агриллітів, алевролітів і піщаників, що включають малопотужний прошарок вугіль і вапняків. На балансі шахти числяться шари: m 62 , m51 , m5 , m 44 , m 42 , m3 , m2 , m1 , l 81 , l 7в , l 5 , l 4н , l 3 , l1 , k8 , k 71 в , k 52 , k 51 , k 5 , k 4 , k 3н , k 22 , k 2 , k1 . З них розробляється: m51 , m5 , m3 , m2 , l 81 , l 3 , k 71в , k 51 . Поле шахти ім. А. І. Гайового в тектонічному відношенні розташовано в центральній частині південного крила Головної антикліналі. Простягання порід переважно моноклінальне з північно-заходу на південний схід, падіння південно-західне під кутом від 48 до 730. За даними гірських робіт шар k 51 складної будівлі із середньою потужністю 2,41 на горизонті, що допрацьовується. Структура шару багатопачечна, кількість пачок коливається від 12 до 16. 62 Контакти шару і бічних порід чіткі. Кут падіння шару 660. Природна газоносність шару 20 м3/т.с.б.м.. Вихід летучих речовин 20,5%. За матеріалами геометричних досліджень температура породи на горизонті 631 м порядку 210С. Шар k 51 , що самозаймається, небезпечний за раптовими викидами вугілля і газу, небезпечний за обваленнями. За змістом вільного двоокису кремнію Si2 усі породи у вибої шахти силікозонебезпечні. Характеристика вугільного шару k 51 приведена в таблиці 3.1. 2,2 0,28 20,5 11 8446 Збогатимість вугілля за золою та сіркою Загальна теплота згорання, кал./кг. Товщина пластичного слою, мм. 32 Вихід летучих речовин, % 16 Масова частка фосфору, % На вийману потужність ОС вугільних пачок k 51 Марка вугілля Найменування (індекс) пласта Зольність, % Масова частка загальної сірки, % Таблиця 3.1 – Характеристика вугільного шару k 51 важка За станом на 01.01.2003 року на балансі шахти числяться запаси в кількості 22488 тис. тонн, у тому числі по балансі k 51 - 4004 тис. тон. Пропонується відпрацьовувати запаси на горизонті 631 м у кількості 437 тис. тонн за чистими вугільними пачками (511 тис. тон по потужності, що виймається). Діючим горизонтом на шахті в даний час є горизонт 975 м. Здійснюється будівництво нового горизонту 1095 м. Здача його в експлуатацію передбачена в 2007 році з проектною потужністю 600 тис. тонн вугілля на рік. Однак, у зв'язку з відставанням у термінах будівництва, практично горизонт буде зданий в експлуатацію в 2011 – 2012 році. Для своєчасного заповнення видобутку, при доробці запасів горизонту 975 м, передбачається включити у відпрацьовування запаси східного крила шару k 51 - “Підп’яток”, що залишилися невідпрацьованими на горизонті 631м. k 51 Навантаження на очисний вибій шару визначено за гірничотехнічними умовами з урахуванням ускладнюючих факторів, перевірене за газовим фактором і складає 370 т/доб. (за потужністю, що виймається). Відповідно до вимог коефіцієнт резерву за видобутком прийнятий 0,8. Річний видобуток з виїмочної ділянки шару k 51 складе 90 тис. тонн (370 * 300*0,8 = 90 тис. тонн). 63 Таким чином, спільне відпрацьовування горизонту 975 м і запасів за шарою k 51 на горизонті 631 м дозволить підтримувати видобуток шахти на рівні затвердженої 520 тис. тонн вугілля на рік до введення горизонту 1095 м. Після будівництва та введення горизонту 1095 м проектна потужність буде дорівнювати 600 тис. тонн вугілля на рік. Режим роботи шахти прийнятий наступний: число робочих днів на рік для шахти - 300 ; п'ятиденний робочий тиждень для трудящих з одним загальним вихідним днем і одним за графіком ; Тривалість робочої зміни: на підземних роботах - 6 годин; на поверхні - 8 годин. Кількість робочих змін: в очисних вибоях на шарах небезпечних за раптовими викидами і потребуючих проведення заходів щодо пилоподавлення - двох зміни за видобутком, одна для проведення спеціальних заходів і одна – ремонтнопідготовча; у підготовчих вибоях - три зміни безпосередньо по проведенню вироблень і одна для здійснення спеціальних заходів і ремонтно-підготовчих робіт. Існуюча схема підготовки шахтного поля поверхова з групуванням зближених шарів. Групові штреки проводяться по стійких породах. Порядок відпрацьовування шарів - прямий (від стовбурів до границь шахтного поля) з відкочуванням вантажів на задні і передні промквершлаги. Розробка шарів щитовими агрегатами здійснюється без проведення штреків із проведенням гезенків на промквершлаги, що проводять з групових штреків через 40-60 м. В групах у першу чергу виробляється виїмка захисних шарів з наступною розробкою робочих шарів, як правило, у спадному порядку. Шар k 51 “Підп’яток” відпрацьований на верхніх горизонтах до горизонту 427 м включно. На горизонті 521 м у 50-і роки після кількаразових спроб відпрацьовувати шар і на сході і на заході, очисні роботи були припинені через відсутність виїмочної техніки, що відповідає гірничо-геологічним умовам. На горизонті 631 м західне крило із середньою потужністю шару 1,6 м. було відпрацьовано в 1968-1973. рр. Запаси на східному крилі із середньою потужністю 2,44 м після спроби відробити їх у 1969 році в районі целіка під вертикальні стовбури були залишені. 64 Починаючи з I980 р. при відпрацьовуванні горизонту 740 м була застосована розробка шару k 51 щитовими агрегатами, що зарекомендувала себе позитивно. Із застосуванням щитових агрегатів шар k 51 успішно відпрацьований на горизонтах 740 м і 860 м. З огляду на старі гірські роботи до першочергової підготовки передбачаються запаси східного крила між горизонтами 521 м і 631 м на ділянці, що розташована між позначкою погашеного, східного штреку по шарі k 51 на горизонті 521 м і виробленим простором горизонту 740 м. За результатами їх відпрацьовування в перспективі не виключається можливість відробити запаси між горизонтами 427 м і 521 м. Довжина крила по шарі k 51 від квершлагу на схід до технічного кордону складає 2120 м. З огляду на те, що шар k 51 схильний до самозаймання, підготовку виїмочного поля передбачається здійснити за допомогою польових штреків розташованих на вентиляційному і відкаточному горизонтах. Головний вентиляційний штрек на горизонті 521 м і польовий відкаточний штрек на горизонті 631 м відносяться до головних вироблень за підготовкою запасів на фланзі поля, що, по суті, є окремою блок - ділянкою. Виїмка вугілля намічається широкими смугами по падінню щитовими агрегатами. Кожна виїмочна ділянка на вентиляційному (521 м) і відкаточному (631 м) горизонті підготовляється проміжними квершлагами, проведеними на кожну виїмочну смугу з польових штреків. Проектовані промквершлаги на горизонті 631 м передбачається прокласти між існуючими з метою уникнути порушення існуючих ізолюючих перемичок. При підготовці першої щитової ділянки на всю висоту поверху проводиться розрізна піч. При відпрацьовуванні наступних виїмочних смуг вентиляційна піч (надалі вугілляспускна) обладнається в міру просунення очисного вибою. Відпрацьовування шару k 51 на горизонті 631 м передбачене щитовими агрегатами 2АНЩ із застосуванням системи розробки смугами за падінням. На окремих ділянках, де потужність шару перевищує 2,2 м, виходячи з досвіду роботи шахти, передбачається застосування 2АНЩ зі спеціальним пристроєм для його використання при відпрацьовуванні шарів з потужністю, що перевищує паспортну характеристику. Порядок відпрацьовування смуг у поверсі прийнятий послідовний у напрямку з заходу на схід. 65 Похила висота поверху визначена фактичними оцінками горизонтів 521 м і 631 м й складає 120 м. Ширина виїмочної смуги прийнята 40 м, керування покрівлею - повне обвалення. Для забезпечення ритмічної роботи щитових агрегатів кожна чергова виїмочна смуга повинна бути цілком підготовлена до моменту відпрацьовування попередньої. Для забезпечення безупинної роботи щитової ділянки рекомендується технологічна схема, що передбачає застосування на ділянці двох напівкомплектів агрегатів, один із яких знаходиться в роботі, а інший в перемонтажі. Технологія виїмки вугілля щитовими агрегатами смугами по падінню містить у собі підготовку виїмочної ділянки, проведення і кріплення монтажної ніші, монтажно-демонтажні роботи, виїмку вугілля конвеїростругом і посадку щитової кріпи, доставку лісоматеріалів і кріплення вентиляційної печі, погашення вугілляспускної печі. При підготовці першої виїмочної ділянки розрізна піч проводиться на усю висоту поверху один раз. Після завершення проведення вона переобладнується у вугілляспускну. Піч, проведена в міру просування щитового агрегату, використовується як вентиляційна, а при відпрацьовуванні наступних смуг - як вугілляспускна. В період відпрацьовування першої смуги в вугілляспускної печі, що погашається з боку невідпрацьованого вугільного масиву варто встановлювати схильні багаття зі шпального бруса для запобігання віджиму і висипання вугілля. Вентиляційна піч розділяється на два відділення: сходове і вантажне. Вантажне відділення розташовується з боку вугільного масиву і служить для доставки матеріалів і устаткування з вентиляційного горизонту до щитового агрегату, а надалі для транспортування вугілля на відкаточний горизонт. Ширина його прийнята. 1,0 м. Доставка кріпильних матеріалів і устаткування до щитового агрегату передбачається скіпом. Скіп переміщається за допомогою лебідки встановленої на вентиляційному горизонті. Сходове відділення служить для переміщення людей, провітрювання очисного вибою і розміщення кабелів. Ширина сходового відділення прийнята 0,8 м. У ньому через 10 м. по падінню необхідно встановлювати вікна для спостереження за станом кріпи вантажного відділення і пропуску застряглого потоку вугілля. Сходове відділення обладнається сходами і полками. Полки влаштовуються через 8 м по падінню. Кожен полиць має 0,7 х 0,6 м для проходу людей, та обладнаний ґратчастими лядами. Нормальне 66 положення ляд – закрите. Гирло вентиляційної печі перекривається металевою ґратчастою лядою. Вентиляційна піч кріпиться слідом за висуванням щитового агрегату. Після посадки агрегату встановлюється тимчасова кріп. Відставання постійної кріпи від щитового агрегату не повинне перевищувати 1,4 м. З огляду на те, що шар небезпечний за раптовими викидами, встановлення постійного крепу повинно вироблятися в спеціально відведену зміну. Для запобігання раптових обвалень вугілля з борта вентиляційної печі на ділянці між вибоєм щитової лави і постійної вінцевою кріплю необхідно встановлювати органну кріп з відставанням від обвідної голівки на 0,7 м. Для запобігання обвалення вугільного масиву перед щитової лави на 2426 м у вугілляспускній печі у вугільного масиву необхідно встановлювати додаткову суцільну органну кріп. При необхідності в паспорт кріплення й охорони печей повинні бути внесені зміни. Перед початком очисних робіт на черговій виїмочної смузі вентиляційна піч повинна бути обладнана пристроями, що охороняють елементи кріпи вантажного відділення від зносу падаючим потоком гірської маси. З цією метою передбачається улаштування полків для гасіння швидкості потоку гірської маси з дерев'яних стійок через 4 м по падінню, поперемінно з боку ґрунту й покрівлі. В міру посунення очисного вибою вугілляспускна пічь погашається. З метою недопущення обвалення порід у робочий простір вугілляспускної печі над вантажним і сходовим відділеннями вище агрегату через 3 м по падінню настилаються полки зі стійок. Для огородження просипання завалених порід на кінцевих секціях кріпи встановлюють фартухи під кутом 30° до лінії падіння шару. У вентиляційній печі під фартух, що переміщається, установлюється двохграна кріп. Робота щитового агрегату передбачається під невідпрацьованим поверхом горизонту 521 м. З метою запобігання сповзання і руйнування нависаючого масиву вугілля в монтажній ніші варто виконати наступне кріплення. По простяганню уздовж нависаючого масиву через 1 м установлювати дерев'яні стійки, які закріплені анкерними гаками з арматури АШ, що вставляються в шнури діаметром 36 мм, пробурені в породи покрівлі й ґрунту шару. 3а стійки накатом укладається стіна з круглого лісу. Простір між накатом і вугільним масивом розклинюється. З метою ізоляції виробленого простору нижче горизонту 631м, де можливі скупчення метану й інших газів, передбачається в нижній частині виїмочного стовпа залишати целік вугілля 10 м. 67 Розкриття шару на відкаточному горизонті передбачається похилими під 55° гезенками, проводимими з промквершлага на кожну виїмочну смугу. У верхній частині вентиляційної печі передбачається пристрій акумуляторного бункера (двохроздільного, зі сходовим відділенням). В органній кріпи, що поділяє сходове та вантажне відділення залишаються вікна розмірами 0,4 х 0,4 м для розбучивання застряглого вугілля. Сходове відділення бункера нижче місця випуску гірської маси перекривається стаціонарним ґратчастим металевим полкам. В цьому ж відділенні на два метри вище робочого місця встановлюється відкидні захисні полиці, що під час провадження робіт по випуску гірської маси повинний бути закритий. Показники, по системі розробки приведені в табл. 3.2. Таблиця 3.2 – Показники системи розробки Найменування показників 1. Середня виймана потужність шару 2. Кут падіння шару 3. Довжина очисного вибою 4. Механізація очисних вибоїв 5. Кількість очисних забоїв на горизонті 631 м. по шару k 51 6. Середньодобое навантаження на очисний вибій 7. Добове просування очисного вибою 8. Річне просування очисного вибою 9. Кількість підготовчих вибоїв по підготуванню виїмочної дільниці шару k 51 10. Добове просування підготовчого вибою 11 Кількість породи з виїмочної дільниці Одиниці виміру М град м Показники за шарою k 51 2,44 66 40 2АНЩ вибій 1 т м м 370 2,8 840 вибою м т/доб 2 2,2 144 Навантаження на очисний вибій визначені за гірничотехнічним фактором та перевірені за газовим фактором. Результати розрахунку навантажень приведені в таблиці 3.3. Календарний план розвитку видобутку складений до 2014 року з обліком повного відпрацьовування запасів східного крила шару k 51 . Залучення у відпрацьовування запасів шару k 51 на горизонті 631 м необхідно для заповнення лінії очисних вибоїв, яка вибуває, на діючому горизонті 975 м, що забезпечить підтримку виробничої потужності на рівні 520 тис. тонн вугілля на рік до введення в експлуатацію горизонту -1095 м. 68 Таблиця 3.3 – Результати розрахунку навантажень досягнута діючою шахтою рекомендована технологічними схемами розрахована за виїмочним механізмом прийнята заходом 2,44 прийнята заходом Потужність шару, м 66 рекомендована технологічними схемами Кут падіння шару, град. k 51 Навантаження, т/доб. за діючою шаштою, розробляючою шару Індекс шару Механізація 1АЩМГ АНЦ 2АНЦ 320 370 371 370 Для своєчасного заповнення ліній очисного вибою в процесі відпрацьовування запасів по шарі k 51 на горизонті 631 м кожна чергова виїмочна смуга повинна бути цілком підготовлена до моменту відпрацьовування попередньої. Для цього в роботі повинне знаходитися одночасно 2 підготовчих вибої. Проведення підготовчих вироблень передбачається буропідривним способом з використанням породанавантажельних машин 1ППН5-П. Дані по характеристиці якості вугілля шару k 51 прийняті головним чином за даними кернових проб з розвідницьких шпар шахтним пробам. За середньо материнською зольності шар віднесений до середньозольних. За змістом загальної сірки вугілля шару середньосірнисте. Розрахунок очікуваної зольності гірської маси зроблений з урахуванням гірничо-геологічних умов відповідно до технології виїмки вугілля, календарного плану відпрацьовування шару. Очікувані показники зольності приведені в таблиці 3.4. Таблиця 3.4 – Показники зольності Якісна характеристика Геологічний індекс Марка вугілля k 51 ОС зольність, % масова частка загальної сірки, % 28,0 2,0 Визначення зольності товарного вугілля зроблено відповідно до “Методики розрахунку норми показників якості вугілля і продуктів їхньої переробки”, виходячи з розрахункової зольності гірської маси і масової частки мінеральних домішок. Гранулометричний склад шару, що відпрацьовується, прийнятий за фактом (таблиці 3.5). 69 Таблиця 3.5 – Гранулометричний склад шару Класи 50-100 25-50 13-25 6-13 3-6 1-3 0-1 Сума класів Всього Найменування продуктів Вихід, % Зола, % Порода Вугілля Порода Вугілля Вугілля Вугілля Вугілля Вугілля Вугілля Порода Вугілля 3,0 1,2 6,8 15,9 16,0 17,0 19,0 21,0 90,2 9,8 100,0 84,2 10,9 83,0 45,6 38,7 32,9 28,0 18,0 31,4 83,4 36,5 На підставі даних про розрахункову зольність гірської маси, змісту що допускається і фактичному змісту, а також зольності матеріальних домішок зроблений розрахунок зольності товарного вугілля. Очікувана зольність вугілля шару k 51 - 31,5%. Таким чином можна зробити наступний висновок Поле шахти ім. А. І. Гаєвого в тектонічному відношенні розташовано в центральній частині південного крила Головної антикліналі. Простягання порід переважно моноклінальне з північно-заходу на південний схід, падіння південно-західне під кутом від 48 до 730. За матеріалами геометричних досліджень температура породи на горизонті 631 м порядку 210С. Шар k 51 , що самозаймається, небезпечний за раптовими викидами вугілля і газу, небезпечний за обваленнями. За змістом вільного двоокису кремнію Si2 усі породи у вибої шахти силікозонебезпечні. Для своєчасного заповнення видобутку, при доробці запасів горизонту 975 м, передбачається включити у відпрацьовування запаси східного крила шару k 51 - “Підп’яток”, що залишилися невідпрацьованими на горизонті 631м. k 51 Навантаження на очисний вибій шару визначено за гірничотехнічними умовами з урахуванням ускладнюючих факторів, перевірене за газовим фактором і складає 370 т/доб. (за потужністю, що виймається). Відпрацьовування шару k 51 на горизонті 631 м передбачене щитовими агрегатами 2АНЩ із застосуванням системи розробки смугами за падінням. На окремих ділянках, де потужність шару перевищує 2,2 м, виходячи з досвіду роботи шахти, передбачається застосування 2АНЩ зі спеціальним пристроєм для його використання при відпрацьовуванні шарів з потужністю, що перевищує паспортну характеристику. 70 Робота щитового агрегату передбачається під невідпрацьованим поверхом горизонту 521 м. З метою запобігання сповзання і руйнування нависаючого масиву вугілля в монтажній ніші варто виконати наступне кріплення. По простяганню уздовж нависаючого масиву через 1 м установлювати дерев'яні стійки, які закріплені анкерними гаками з арматури АШ, що вставляються в шнури діаметром 36 мм, пробурені в породи покрівлі й ґрунту шару. 3а стійки накатом укладається стіна з круглого лісу. Простір між накатом і вугільним масивом розклинюється. 3.2 Організація будівництва та його організаційно-технічні заходи Вирішення питань організації будівництва пов'язано з фактичними виробничими можливостями діючої шахти і її транспорту, підйомів, вентиляції та ін. Відповідно до технологічної частини заходу загальний обсяг гірських вироблень у світлі, проводимих за заходом для підготовки і відпрацьовування запасів шару k 51 складає 15711 м3, у т.ч. включені у вільний кошторисний розрахунок – 9444 м3. Загальна вартість будівельно-монтажних робіт відповідно до зведеного кошторисного розрахунку складає 8237 тис. грн., у тому числі на гірські роботи 5179 тис. грн. З метою скорочення термінів будівництва календарним графіком передбачене технологічно й організаційно можливе сполучення в часі гірничопроходчеських і монтажних робіт. Загальна розрахункова тривалість будівництва складає 18 місяців. Відповідно до календарного плану будівництва освоєння засобів на капітальне будівництво по роках приведено в таблиці 3.6. Таблиця 3.6 – Освоєння засобів по роках Роки будівництва 1 2 Вартість будівельно – монтажних робіт, тис. грн. 4078,7 4158,3 Шахта ім. Гаєвого розташована в місті Горлівка Донецької області. Промплощадка шахти зв'язана під'їзними залізничною й автомобільною дорогами зі споживачами вугілля і постачальниками будівельних й інших матеріалів, необхідних для нормального її функціонування. Будівництво буде здійснюватися хоззасібом. Проведення всіх гірських вироблень намічено здійснювати буровим способом. 71 Видачу вугілля і породи, одержуваних від проведення вироблень у період будівництва, а також спуск матеріалів і устаткування передбачене робить в загальному вантажопотоці шахти. Провітрювання проводимих у період будівництва гірських вироблень буде здійснюватися вентиляторами місцевого провітрювання з висновком вихідної в загальношахтну вихідну. Розрахункова тривалість будівництва визначена виходячи з нормативних технічних швидкостей проведення вироблень з урахуванням технологічно й організаційно можливої в умовах діючої шахти послідовності спорудження окремих об'єктів, а також сполучення в часі гірничопроходчеських і монтажних робіт і склала 18 місяців. Проведення капітального вугілляспускного схилу передбачено паралельно нашаруванню порід під кутом 65° у покрівлі шару k 51 в породах міцністю f=8, представлених піщаником. Проведення головного вентиляційного штреку на горизонті 521 м і відкаточного штреку на горизонті 631 м довжиною 268 м і 87 м відповідно передбачено по шарі k 52 з підривкою порід покрівлі й ґрунту до кордону ведення гірських робіт з цього шару. Породи покрівлі представлені піщаником міцністю f=8. Породи ґрунту - сланцем піщано – глинистим і піщаним міцністю f=6. Розкриття шару k 51 в межах виїмочної ділянки на горизонтах 521 м і 631 м передбачено промквершлагами з польового вентиляційного і відкаточного штреків, проводимих у 25 м у ґрунті шару k 5 в породах представлених піщаником міцністю f=8. Обводнювання гірських вироблень у період їх будівництва прогнозується за рахунок пересічних водоносних піщаників, припливи води з яких очікуються до 3-5 м3/г. Шахтні води по своєму хімічному складі сульфатогідро - карбонатно хлоридні та сульфатно - хлоридні - гідрокарбонатні натрієві. За технічними показниками такі води можуть володіти сильноагресивними властивостями стосовно бетонів нормальної щільності на основі несульфатостійких цементів, а до сталевих конструкцій середньоагресивними. Шахта відноситься до небезпечних за раптовими викидами вугілля і газу. Шар k 51 самозаймистий, небезпечний за раптовими викидами вугілля і газу, небезпечний за обваленнями: шар k 5 - небезпечний за обваленнями, погрозливий за раптовими викидами вугілля і газу. Усі вугільні шари небезпечні за вибуховістю вугільного пилу. Усі породні вибої силікозонебезпечні. Температура порід на горизонтах 521 м і 631 м порядку 210С. 72 Конструктивна характеристика основних проведення яких передбачене, приведена в таблиці 3.7. гірських вироблень Таблиця 3.7 – Конструктивна характеристика основних гірських вироблень Найменування виробіток 1. Головний вентиляторний штр. гор. 521 м. 2. Польовий відкаточний штр. гор. 631 м. 3. Капітальний вугілляспускний скат Перетин, м2 Вид крепі 8,8 мет. арки з-б. зат. мет. арки з-б. зат. 5,0 Дерево 8,8 Кут нахилу, град. Коефіцієнт міцності 00 50% f=8 50% f=6 50% f=8 50% f=6 660 f=8 0 0 Також передбачене ведення ремонтних робіт у межах вироблень навколостовбурних дворів на кожному з горизонтів, що крім збирання породи полягають у наступному: для вироблень закріплених металевою арковою кріплю: часткова (30% від загальної довжини) заміна кріпи, перестилання рейкового шляху та улаштування водовідливної канавки по всій довжині вироблення; для вироблень, закріплених бетонною кріплю: часткове посилення бетонного зводу анкерною кріплю з металевою сіткою (30% від загальної довжини), перестилання рейкового шляху та улаштуванням водовідливної канавки по всій довжині вироблення. Виконання гірничопроходчеських робіт на підставі завдання на проектування передбачається хоззасібом силами шахти. Розподіл вартості будівельно-монтажних робіт за роками будівництва наведено в таблиці 3.8. Таблиця 3.8 – Розподіл вартість будівельно-монтажних робіт з років Вартість будівельно – монтажних робіт, тис. грн. Види робіт 1. Горні роботи 2. Монтажні роботи Всього Всього 1 рік 2 рік 5179,0 3058,0 8237,0 2638,9 1439,8 4078,7 2540,1 1618,2 4158,3 Працевитрати та середньоспискова чисельність робітників за основними категоріями по роках будівництва визначені виходячи з розподілу вартості 73 будівельно-монтажних робіт за роками будівництва відповідно до календарного графіка на гірничопроходницькі роботи, за трудовими витратами на підставі кошторисних норм організації, що відбивають середньо-галузевий рівень будівельного виробництва і наведені в таблиці: 3.9. Таблиця 3.9 – Працевитрати та середньоспискова чисельність робітників Працевтрати, чол. –дн. Види робіт 1. Горні роботи 2. Монтажні роботи Всього Середньоспискова чисельність робітників, чол., всього в т.ч. на гірничих роботах Всього 1 рік 2 рік 25896 17988 43884 13195 8469 21664 12701 9519 22220 58 40 60 38 Календарний графік гірничопроходницьких робіт розроблений на підставі пророблення питань технічно й організаційно можливої послідовності проведення гірських вироблень з урахуванням технічних можливостей існуючих основних технологічних ланок шахти, пов'язаних із процесом підземного будівництва: підйому, підземного транспорту, вентиляції та ін. Основним напрямком визначення послідовності проведення гірських вироблень є забезпечення введення в експлуатацію шару k 51 “Підп’яток” на горизонті 631 м з найменшими трудовими, матеріальними і фінансовими витратами в найкоротший термін з метою продуктивної потужності на рівні 520- тис. тонн товарного вугілля на рік. Проведення вироблень намічається буропідривними способом. Спочатку, у перший рік будівництва ведення всіх гірських робіт передбачено здійснювати паралельно двома прохідницькими бригадами: перша з яких буде виконувати відновлення кріпи і перестилання рейкового шляху в межах навколостовбурного двору і проведення головного вентиляційного штреку на горизонті 521м, a також вентиляційної збійки по шарі k 52 з горизонту 521 м на горизонт 631 м; друга бригада - ремонтні роботи у навколостовбурному дворі горизонту 631 м, проведення відкаточного штреку по шарі k 52 і будівництво обхідного вироблення з камерою перекид - штовхальника. Після збійки головного вентиляційного штреку горизонту 521 м з відкаточний штреком горизонту 631 м до гірничопроходницьких робіт передбачається залучення третьої бригади для будівництва комплексу вироблень вугілляспускного схилу. 74 Будівництво завершується проведенням монтажної ніші і монтажем щитового агрегату 2АНЩ. Струмоприймачі прохідницьких вибоїв передбачаються на напругу 660 В. і 127 В. Споживачами електричної енергії на горизонтах 521 м і 631 м є: горизонт 521 м – комплекс обміну вагонеток у стовбура № 8(б) і освітлювальна мережа; горизонт 631 м – породанавантажельна машина, комплекс обміну вагонеток у стовбура № (8б), вентилятор місцевого провітрювання ВМЕУ – 6/1 і освітлювальна мережа; капітальний вугілляспускний схил з горизонту 740 м на горизонт 860 м – вантажна лебідка ЛШВ – 25 і вентилятор місцевого провітрювання ВМЕУ – 6/1. Інші гірничопроходницькі механізми є споживачами пневматичної енергії. Для розподілу електроенергії і підключення прохідницького устаткування передбачається РП-0,66 кв, які комплектуються автоматичними вимикачами АВ-400Р й магнітними пускачами ПРВ і ПВИ. При виконанні прохідницьких робіт на горизонтах 521 м і 631 м, а також при проведенні капітального вугілляспускного схилу, з горизонту 740 м на горизонт 860 м використовується пересувна трансформаторна підстанція власних нестатків, ТСБП-250/6 передбачена основним проектом для споживачів горизонту 631 м. До того як буде подана електрична енергія на горизонти 521 м і 631 м усі роботи будуть проводитися на пневмоенергії. Споживча потужність складе 61,3 квт. Силові кабельні мережі виконуються кабелями марки ВЕВПШ-6, ЕВТ-6, СБлУ-1 і КГЕШУ відповідних перетинів. Робочі вентилятори місцевого провітрювання ВМЕУ6/1 горизонту 631 м і капітального вугілляспускного схилу харчуються від тих же пересувних підстанцій власних нестатків, що й устаткування підготовчих вибоїв. Резервні вентилятори прийняті на пневмоенергії. Пускорегулююча апаратура механізмів забезпечує максимально – токову і нульову захисти, а також захист від витоків струму. Висвітлення проводимих гірських вироблень передбачається світильниками ЛСР 01-20У5. Харчування освітлювальної мережі здійснюється від пускових агрегатів АПШ 1. Освітлення камер, в яких передбачена стаціонарна мережа освітлення, виконується в період будівництва за постійною схемою. 75 Розподільні пункти РП-0,66 кв, пересувні трансформаторні підстанції, вентилятори місцевого провітрювання, а також: електроустаткування, що стоїть окремо й апарати повинні бути заземлені відповідно до вимоги ПБ і “Інструкцій з пристрою, огляду і виміру опору шахтних заземлень”. В якості місцевих заземлень використовуються сталеві аркуші площиною 0,6 м2, розміром 240 x 2500 мм, товщиною З мм, а провідники, що заземлюють, виконуються зі смугової сталі розміром 25 x 4 мм. Забезпечення стисненим повітрям механізмів, що використовуються на проведенні гірських вироблень, передбачається від існуючої компресорної станції шахти продуктивності, що має достатній резерв. Максимальна потреба в стисненому повітрі визначена на період максимального розвитку робіт з проведення гірничих вироблень на горизонтах 521м і :63l м і капітального вугілляспускного схилу і складає 23,6 м3/хв. Підключення трубопроводів стиснутого повітря на горизонтах 521 м і 631 м виробляється до існуючого трубопроводу, прокладеного по стовбурі № 8(б). Потреба в основних машинах і механізмах, використання яких передбачено проектом для механізації гірничопроходницьких і монтажних робіт з років будівництва визначена виходячи з календарного графіка гірничопроходнецьких робіт. Дані про потребу в гірничопроходницьких машинах і механізмах за роками будівництва наведені в таблиці 3.10. Для зв'язку машиністів вантажних лебідок ЛВП, ЛШВ-25 а інших абонентів з комутатором на поверхні в період будівництва передбачається використання телефонних апаратів типу ТАШ-2305, які підключаються до існуючої телефонної мережі на відповідних горизонтах. Подача сигналів машиністу лебідки ЛШВ-25 при проходженні капітального вугілляспускного схилу з горизонту 740 м на горизонт 860 м передбачається за допомогою голих проводів і реле контролю рівня (УКР). Резервна сигналізація – механічна. При виконанні прохідницьких робіт на горизонтах 521 м і 631 м при роботі існуючої піднімальної установки стовбура № 8(б) повинна використовуватися стовбурна сигналізація, передбачена для роботи підйому на період експлуатації цих горизонтів. 76 Таблиця 3.10 – Потреба в основному гірничопроходницькому та підйомно - транспортному устаткуванні Найменування машин і механізмів 1. Підйомна машина 2. Маневрова лебідка 3. Вантажна лебідка 4. Ручна лебідка 5. Гіровоз 6. Забійний насос 7. Агрегат цепний 8. Товкач 9. Стопор 10. Вентилятор місцевого провітрювання 11. Вентилятор місцевого провітрювання 11. Породанавантажувальна машина 12. Станок буровий газодренажний 13. Перфоратор 14. Відбійний молоток 15. Гідравлічна бурова колонка 16. Крепівстановлювач Кількість Тип, марка Потреба по рокам в будівництві 1 2 1 4 1 2 1 1 1 2 4 МК5 х 2 ЛВП ЛВП-25 ЛР-1/М ГР5 1В20/10 АЦМ ТК016-80 СП400-93 1 4 1 2 4 3 1 2 1 1 1 1 2 4 3 3 ВМЄУ-6/1 2 3 3 ВМП-6 2 3 3 1 6 6 2 3 1ППН5-2 СВГ 1М ПР55 М06 НА16/500 КПМВ 2 4 4 2 2 3 1 6 6 2 3 Проведення гірських вироблень при будівництві згідно з геологічними даними передбачається в основному за породами середньої стійкості. Зустрічі великих геологічних порушень гірських вироблень, що утрудняли проведення, не очікується. Будівництво камери перекидача і проведення горизонтальних вироблень на горизонтах 521 м і 631 м намічається з використанням наступних машин і механізмів: існуючої піднімальної машини МК5 х 2, встановленої на вертикальному стовбурі № 8б; перфораторів ПР-55 - для буравлення шпурів по породі; відбійних молотків МО-6, для виїмки шару; породанавантажувальної машини 1ППН5-П; маневрової лебідки ЛВП; вентиляторних установок місцевого провітрювання, що складаються з двох вентиляторів ВМЭУ-6/1 і ВМП-6. При проведенні ремонтних робіт передбачене використання: 77 породанавантажувальної машини 1ППН5-П; маневрової лебідки ЛВП; гідравлічного бурового стовпчика НА 16/500; кріпівстановлювача КПМ8. Капітальний вугіляяспускний схил передбачається проходити зверху униз використовуючи наступне устаткування: вантажна лебідка ЛШВ-25; забійний насос 1В-20/10; ручні лебідки ЛР-1/М; перфоратори Пр-55-для буравлення шпурів по дорозі. Технологія проведення капітального вугілляспускного схилу наступна: в існуючому виробленні, що підводить до сліпого стовбура на горизонті 740 м встановлюється вантажна лебідка ЛШВ-25. Порода від проведення схилу завантажується в скіп вручну і видається на горизонті 740 м, вантажиться у вагонетки і з загальним вантажопотоком шахти направляється до стовбура № 8б. Гірничопроходницькі роботи у вугіляспускному схилі ведуться під запобіжним полком. Техніко-економічні показники по організації будівництва наведені в таблиці 3.11. Потреба в матеріалах показана дробом у чисельнику загальна потреба в знаменнику – потреба за виключення матеріалів для виготовлення конструкції і виробів на підприємствах будівельної інструкції. Таблиця 3.11 – Техніко-економічні показники будівництва Найменування 1 1. Тривалість будівництва 2. Обсяг гірничо-проходницьких робіт, всього в т.ч. включений в зведений кошторис 3. Капвкладення 4. Загальна вартість будівельно-монтажних робіт, всього в т.ч. гірних монтажних підземних 5. Розподілення вартості будівельномонтажних робіт за роками будівництва: 1 рік 2 рік Один. виміру Показники 2 міс. м3 м3 тис. грн. 3 18 14569 9444 14985 тис. грн. тис. грн. тис. грн. 8237 5179 3058 тис. грн. Тис. грн. 4078,7 4158,3 78 Продовження таблиці 3.11 1 6. Загальна трудомісткість у т.ч за гірничими роботами за монтажними підземними роботами 7. Чисельність працівників за роками будівництва 1 рік 2 рік 8. Питомий видаток основних матеріалів: а) на 1000 т. річної потужності: метала цементу лісоматеріали б) на 1 млн. грн. будівельно-монтажних робіт: метала цементу лісоматеріали 2 чол. дн. чол. дн. чол. дн. 3 43884 25896 17988 чол. чол. чол. 58 60 т. т. 8,6/0,2 4,7/1,8 м3 т. т. м3 5,0 93,6/2,7 51,0/19,3 54,9 Таким чином можна зробити наступний висновок. Вирішення питань організації будівництва пов'язано з фактичними виробничими можливостями діючої шахти і її транспорту, підйомів, вентиляції та ін. Загальна вартість будівельно-монтажних робіт відповідно до зведеного кошторисного розрахунку складає 8237 тис. грн., у тому числі на гірські роботи 5179 тис. грн. Загальна розрахункова тривалість будівництва складає 18 місяців. Будівництво буде здійснюватися хоззасібом. Видачу вугілля і породи, одержуваних від проведення вироблень у період будівництва, а також спуск матеріалів і устаткування передбачене робить в загальному вантажопотоці шахти. Провітрювання проводимих у період будівництва гірських вироблень буде здійснюватися вентиляторами місцевого провітрювання з висновком вихідної в загальношахтну вихідну. Розкриття шару k 51 в межах виїмочної ділянки на горизонтах 521 м і 631 м передбачено промквершлагами з польового вентиляційного і відкаточного штреків, проводимих у 25 м у ґрунті шару k 5 в породах представлених піщаником міцністю f=8. 79 3.3 Розрахунок економічного ефекту від впровадженого заходу Техніко – економічні показники по проекту визначенні на період роботи виїмочної дільниці за шаром k 51 горизонту 631 м при одночасній його роботі з дільницями горизонтів, що лежать нижче, у період з 2004 по 2009 рік, коли згідно з календарним планом розвитку видобутку буде підтримуватися видобуток по шахті на рівні затвердженої потужності – 520 тис. тонн. 3.3.1 Розрахунок чисельності працюючих і продуктивності праці Списковий склад по шахті наведений в таблиці 3.12. Таблиця 3.12 – Списковий склад працівників по шахті Показники Категорія працюючих 1. Підземні робітники – всього, чол. на очисних роботах на підготовчих роботах на підземному транспорті на інших підземних роботах на утриманні та ремонті виробіток і відкаточних шляхів 2 Робітники на поверхні – всього, чол. Всього робітників по видобутку, чол. Керівники, спеціалісти, інші службовці, чол. Промислово-виробничій персонал, чол. Видобуток шахти, тис. т. факт за 2002 р. За проектом 1508 641 348 135 276 1485 580 330 158 309 108 472 1980 332 2312 346,5 108 472 1957 332 2289 520,0 Чисельність працюючих визначена за фактичними даними та у відповідності з прийнятою в проекті технологією всіх ланок виробництва та режимом роботи шахти. Чисельність робочих очисних і підготовчих вибоїв інших дільниць шахти прийнята за фактичними даними. Чисельність працівників на підземному транспорті та інших підземних роботах прийнята за фактичними даними з урахуванням обслуговування проектуємого електровозного гаражу на горизонті 631 м, за рахунок обслуговування комплексів обміну вагонеток на горизонтах 521 м і 631 м, а також з урахуванням обслуговування устаткування на “вугільному ланцюгу” сліпа шахта - конвеєр стрічковий-капітальний вугілляспускний скат. 80 Дані про трудомісткості робіт за групами механізації праці наведені в таблиці 3.13. Таблиця 3.13 – Трудомісткість робіт по групам механізації праці Чисельність робочих за списком Категорія робітників 1. Чисельність робітників, всього, чол. з них: на очисних роботах на підготовчих роботах на на утриманні та ремонті гірних виробіток і відкаточних шляхів на підземному транспорті на інших підземних роботах Всього на підземних роботах На поверхні 2. Чисельність робочих на 1000 т. добового видобутку, всього, чол. з них: на очисних роботах на підготовчих роботах на на утриманні та ремонті гірних виробіток і відкаточних шляхів на підземному транспорті на інших підземних роботах Всього на підземних роботах На поверхні 3. Питома вага робочих окремих груп в загальній чисельності робочих, % 4. Рівень ручної праці, % в тому числі в основному виробництві За проектом Факт за 2002 р. Всього в тому числі по групам механізації праці I II III IV V 1980 1957 40 743 52 726 396 641 348 580 330 - 300 180 - 200 128 80 22 108 135 108 158 - 48 31 108 23 56 276 309 5 102 - 62 140 1508 472 1485 472 5 35 630 113 31 21 521 205 298 98 2029 1129 23 429 30 418 229 657 357 335 190 - 173 104 - 116 74 46 12 111 138 62 91 - 28 18 62 13 32 282 179 3 59 - 36 81 1545 484 857 272 3 20 364 65 18 12 300 118 172 57 100,0 42,0 100,0 39,8 1,9 38,0 2,5 38,1 19,5 40,0 39,0 Продуктивність праці робітника за видобутком приведена в таблиці 3.14. 81 Таблиця 3.14 - Продуктивність праці робітника за видобутком Продуктивність праці Категорії працюючих Робітник за видобутком, всього Робітника: На підземних роботах На очисних роботах Працюючого Факт за 2002 р. За проектом Місячна т/міс. змінна т/міс. 14,4 12,2 22,1 1,38 19,1 39,6 12,5 29,2 65,7 18,9 1,82 4,1 - Показники в знаменнику - при режимі роботи шахти в 300 робочих днів. 3.3.2 Капітальні вкладення, основні промислово-виробничі фонди та собівартість продукції Кошторисна вартість розкриття та відпрацювання запасів шару k 51 на горизонті 631 м за зведеному кошторисному розрахунку складає 14985, 32 тис. грн. Дані про капіталовкладення приведені в таблиці 3.15. Таблиця 3.15 – Капіталовкладення Найменування робіт та витрати за главами й напрямками 1 Гірничопроходчеські роботи Монтажні роботи Устаткування Інші роботи й витрати Утримання служби замовлення та авторський нагляд Проектні та дослідницькі роботи, витрати на експертизу Кошти на покриття ризику всіх дільниць будівництва й кошти на покриття витрат, зв’язаних з інфляційними процесами Податки, збори, обов’язкові платежі, встановленні дійсним законодавством і не враховані складові вартості будівництва В тому числі: - комунальний податок Всього капіталовкладення Податок на додану вартість (ПДВ) Кошторисна вартість, тис. грн. 2 5173,83 3019,11 3159,14 580,5 4,0 17,83 530,36 3,0 12487,77 2497,55 82 Продовження таблиці 3.15 1 Всього капіталовкладення в виробниче будівництво в т.ч. будівничо-монтажні роботи Питомі капіталовкладення в виробниче будівництво на 1 т річної потужності за товарним видобутком вугілля, грн. в т.ч. КМР на 1 т річної потужності 2 14985,32 8236,84 28,8 15,8 За рахунок капіталовкладень на розкриття та відпрацювання запасів вугілля шару k 51 на горизонтах 521 м і 631 м буде введено основних фондів на суму 14985, 32 тис. грн. При роботі шахти протягом розглянутого періоду основні фонди будуть складатись з використовуваних існуючих основних фондів шахти й основних фондів, що вводяться. Вартість основних фондів по шахті приведена в таблиці 3.16. Таблиця 3.16 - Вартість основних фондів по шахті Групи основних фондів Всього, тис. грн. Виробничі основні фонди: 1 група: будівлі, спорудження, передаточні пристрої 2. група: автомобільний транспорт, електромеханічні пристрої, телефони (механізми й устаткування) 3. хозінвентар та інші Всього Основні фонди, що водяться за дійсним проектом, всього %к тис. грн. підсумку Діючі основні фонди 01.01.03 Основні фонди на балансі шахти на рік засвоєння потужності Всього, %к тис. грн.. підсумку 152618,2 84,3 6780,0 159398,2 81,3 24252,9 4158,3 181029,4 13,4 2,3 100,0 8140,0 65,32 14985,32 32932,9 4223,62 196014,72 16,5 2,2 100,0 Собівартість видобутого вугілля визначається з урахуванням технічних рішень дійсного проекту й фактичними даними шахти за 2002 рік. Загальні експлуатаційні витрати на 1 т видобутого вугілля за елементами приведені в таблиці 3.17. 83 Таблиця 3.17 - Загальні експлуатаційні витрати на 1 т видобутого вугілля за елементами Найменування Допоміжні матеріали Робота та послуги виробничого характеру Паливо Електроенергія Використання природної сировини Всього матетеріальні витрати Заробітна плата Відрахування на соціальне страхування Амортизація основних фондів Інші грошові витрати Всього виробнича собівартість Адміністративні витрати Витрати на збут Повна собівартість Видобуток, тис. Т Факт, за 2002 рік на 1 т видобутку 28,21 За проектам Річна сума на 1 т видобутку витрат, тис. грн. грн. 12012,0 23,1 2,54 1,56 34,96 936,0 442,0 12870,0 0,76 67,63 37,99 416,0 26676,0 16328,0 12,92 12,60 2,58 133,72 14,87 2,63 151,22 346,5 5564,0 7280,0 988,0 56836,0 5148,0 1456,0 63440,0 520,0 1,8 0,85 24,75 0,80 51,30 31,4 10,7 14,0 1,9 109,3 9,9 2,8 122,0 3.3.3 Техніко – економічна ефективність проекту. При розрахунку економічної ефективності проекту перш за все треба визначити плануєме навантаження на очисний вибій ( Qдоб ), реалізація якого належно забезпечуватись технічними можливостями виїм очної техніки, підземного транспорту, вентиляції й т.п. Методи розрахунку планує мого навантаження на забій застосовуються технічними робітниками шахт при складанні проектів відпрацювання лав. Далі визначаються сумарні витрати на підготовку та експлуатацію виїмочної дільниці ( З y ). Ці витрати складаються з слідуючи складових елементів витрат: В y Вn В м.д. Воч. К * Т шара Т об (3.1) 84 де: Вn - витрати на проведення всіх підготовчих виробіток, у т.ч. та розрізу лави, зв’язаних з підготуванням шару, за весь період підготовки та експлуатації; В м.д. - витрати на монтажно – демонтажні роботи всього устаткування шару; В оч. - витрати в очисному вибої за весь період його експлуатації (без витрат на амортизацію устаткування); К - капітальні витрата на придбання очисного та іншого дільничного устаткування або залишкова вартість повторно використовуваного устаткування; Т об - нормативний термін служби устаткування; Т шара - час експлуатації шару. Додаткові непрямі витрати по дільниці, зв’язані з умовно - постійними витратами по шахті по обслуговуванню одного очисного вибою за весь період його експлуатації. Вдод Вш ( Ввид Впідг ) * Т шара n *Т ш (3.2) де: В ш - фактичні витрати на видобуток та реалізацію вугілля по шахті за будь який період ; Вдоб - фактичні сумарні витрати за видобувним дільницям за період прийнятий для В ш ; Впыдн - фактичні сумарні витрати за підготовчими дільницями за той же період; n - кількість очисних та підготовчих дільниць шахти; Т ш - період, за який приймаються витрати В ш , Вдоб , Впідн . Т шара - період відпрацювання шару в одиницях часу як і Т ш . Визначається плануєма сума від реалізації видобутого вугілля за весь період експлуатації шару: С р Qдоб * N * Tшара * Ц (3.3) де: Qдоб - плануємий добовий видобуток вугілля з відпрацьованого шару; N - плануєма кількість робочих днів на рік; Т шара - час відпрацювання шару, років; 85 Ц - проектна ціна 1 т вугілля, грн./т. Економічний ефект (прибуток) по шару за весь період підготовки та експлуатації визначається за формулою: Эш С р ( Вш Вдод ) (3.4) Поряд з економічною ефективністю важливим показником є термін окупності додаткових капіталовкладень. В нашому випадку відносять капітальні витрати на придбання очисного та іншого шахтного устаткування. Термін окупності додаткових капіталовкладень розраховується за формулою: К * Т шара Т ок (3.5) Эш В вугільній галузі нормативний термін окупності додаткових капіталовкладень прийнят 5 років. У випадку, якщо економічний ефект буде негативним (експлуатація шару приводить к збиткам) необхідно розробити технічні та організаційні заходи по збільшенню навантаження на очисний вибій, а також зменшення витрат на підготовку та відпрацювання шару. Мінімальне навантаження яке лава працює без збитків, а також і без прибутку називається порогом рентабельності. Величина такого мінімального навантаження на вибій може бути визначена за допомогою формули: Qmin З шара Здод Е y * Qдоб Ц * П пр (3.6) де П пр - промислові запаси виїмочної дільниці, т. У випадку, якщо лава працює ефективно (має прибуток), мінімальне навантаження порога рентабельності буде нижче плануємого. Вихідні дані для розрахунку економічної-ефективності (прибутку) шару приведені в аркуші 4 графічної частини. Сумарні витрати на підготовку та експлуатацію шару (формула 3.1): Вш 20169 8237 2569 14985 * 5 40340,625 (тис. грн.) 8 86 Додаткові непрямі витрати за шаром, зв’язані з умовно-постійними витратами по шахті по обслуговування одного очисного вибою за весь період його експлуатації (формула 3.2): Вдод 51657 (31265 19687) 528,75 (тис. грн.) 8 *10 Сума від реалізації вугілля шару за весь період експлуатації (формула 3.3): С р 370 * 300 * 5 *102,6 56943 (тис. грн.) Економічний ефект (прибуток) по шару за весь період підготовки та експлуатації (формула 3.4): Эш 56943 (40340,625 528,75) 16073,625 (тис. грн.) Термін окупності капіталовкладень на придбання устаткування складає (формула 3.5): Т ок 14985 * 5 4,66 ( роки ) 16073,625 що входить в норматив. Величина мінімального навантаження на вибій (формула 3.6): Qmin 40340,625 528,75 16073,625* 370 175,68 (т / доб ) 102,6 * 509 Основні техніко – економічні показники проекту в порівнянні з фактичними показниками роботи підприємства наведені в таблиці 3.18. Введення лави на горизонті 631 м шару k 51 забезпечить до завершення будівництва горизонту 1095 м підтримку виробничій потужності шахти на рівні затвердженої – 520 тис. тонн вугілля та поліпшить фінансове становище підприємства. 87 Таблиця 3.18 - Основні техніко – економічні показники проекту в порівнянні з фактичними показниками роботи підприємства Найменування показника 1. Проектна потужність за товарним вугіллям, тис. т 2. Річний видобуток, тис. т 3. Добовий видобуток, т 4. Режим роботи шахти: - кількість робочих днів на рік, дні - кількість змін по видобутку вугілля на добу, зміна 5. Кількість одночасно відпрацьовуємих шарів, на яких засновується проектна потужність, шар 6. Кількість лав, лава 7. Середньо динамічна потужність шару, м 8. Марка вугілля, найменування 9. Кут падіння шарів, град 10. Зольність рядового вугілля, % 11. Механізація очисних робіт 12. Середньодобове навантаження на очисний вибій, т 13. Протяжність підтримувальних гірничих виробіток, км 14. Обсяг гірничих виробіток, ведених за проектом за рахунок капвкладень, тис. м3 15. Вартість основних виробничих фондів, тис. грн. 16. Середньомісячна продуктивність праці робітника за видобутком, т/міс 17 Трудоємкість на 1000 т добової потужності, чол. 18. Рівень ручної праці, % 19. Повна собівартість 1 т. вугілля, грн. 20. Фондовіддача на 100 грн. основних виробничих фондів, грн. 21. Фондоозброєність праці робітника за видобутком, тис. грн./чол. Показники Факт за 2002 р. За проектом 520,0 520,0 287,5 520,0 810 1733 355 3 300 3 8 10 8 8 Ж, КЖ, К, ОС, КС, ТС, Т 66 35,0 1АЩМ 101,0 Ж, КЖ, К, ОС, КС, ТС, Т 66 34,0 2АНЩ 370 36,0 37,0 181029,4 9444 196014,72 12,2 2029 42,0 151,22 22,1 1202 40,6 121,06 0,19 0,27 91,4 100,2 Збільшення річного видобутку як основного фактора поліпшення всіх показників роботи шахти, використання високопродуктивної техніки в очисному вибої на горизонті 631 м, поліпшення організації праці й режиму роботи дає змогу знизити загальну трудомісткість робіт. При цьому продуктивність праці робітника по видобутку 12,2 т/міс (фактична при зіставлені режиму роботи шахти 300 робочих днів на рік) збільшується за проектом до 22,1 т/міс. 88 Зниження собівартості за рахунок впливу умовно-постійних витрат при збільшені видобутку, а також за рахунок зниження видатків електроенергій при використанні щитових агрегатів, росту продуктивності праці та поліпшенню якості вугілля, дає змогу знизити щорічні збитки на 7611 тис. грн., що приведе к зменшенню держпідтримки. Необхідна величина держпідтримки в подальшому для досягнення рентабельності роботи шахти потрібна бути не нижче 20 грн. на 1 т готової продукції проти затвердженої на 2003 рік – 43,47 грн. Крім цього, держава щорічно зможе отримувати додаткова к видобутку 2002 року 232,5 тис. т цінного коксующигося вугілля, дефіцит якого в теперішній час відчувається в металургійній галузі. Світові ціни на коксующися вугілля з урахуванням транспортних видатків значно вище ніж видатки на 1 т видобутого шахтного вугілля з транспортними видатками до споживача. На підставі вище сказаного можна зробити наступний висновок. За рахунок капіталовкладень на розкриття та відпрацювання запасів вугілля шару k 51 на горизонтах 521 м і 631 м буде введено основних фондів на суму 14985, 32 тис. грн. При роботі шахти протягом розглянутого періоду основні фонди будуть складатись з використовуваних існуючих основних фондів шахти й основних фондів, що вводяться. Проаналізувавши економічну ефективність проекту ми можемо сказати, що економічний ефект від провадженого заходу складе 16073,625 тис. грн., а термін окупності буде дорівнювати 4,66 роки, що входить у норматив для даної галузі. Введення лави на горизонті 631 м шару k 51 забезпечить до завершення будівництва горизонту 1095 м підтримку виробничій потужності шахти на рівні затвердженої – 520 тис. тонн вугілля та поліпшить фінансове становище підприємства . Збільшення річного видобутку як основного фактора поліпшення всіх показників роботи шахти, використання високопродуктивної техніки в очисному вибої на горизонті 631 м, поліпшення організації праці й режиму роботи дає змогу знизити загальну трудомісткість робіт. При цьому продуктивність праці робітника по видобутку 12,2 т/міс (фактична при зіставлені режиму роботи шахти 300 робочих днів на рік) збільшується за проектом до 22,1 т/міс. 89 Висновок за третім розділом. Поле шахти ім. А. І. Гаєвого в тектонічному відношенні розташовано в центральній частині південного крила Головної антикліналі. Простягання порід переважно моноклінальне з північно-заходу на південний схід, падіння південно-західне під кутом від 48 до 730. За матеріалами геометричних досліджень температура породи на горизонті 631 м порядку 210С. Шар k 51 , що самозаймається, небезпечний за раптовими викидами вугілля і газу, небезпечний за обваленнями. За змістом вільного двоокису кремнію Si2 усі породи у вибої шахти силікозонебезпечні. Для своєчасного заповнення видобутку, при доробці запасів горизонту 975 м, передбачається включити у відпрацьовування запаси східного крила шару k 51 - “Підп’яток”, що залишилися невідпрацьованими на горизонті 631м. k 51 Навантаження на очисний вибій шару визначено за гірничотехнічними умовами з урахуванням ускладнюючих факторів, перевірене за газовим фактором і складає 370 т/доб. (за потужністю, що виймається). Відпрацьовування шару k 51 на горизонті 631 м передбачене щитовими агрегатами 2АНЩ із застосуванням системи розробки смугами за падінням. На окремих ділянках, де потужність шару перевищує 2,2 м, виходячи з досвіду роботи шахти, передбачається застосування 2АНЩ зі спеціальним пристроєм для його використання при відпрацьовуванні шарів з потужністю, що перевищує паспортну характеристику. Вирішення питань організації будівництва пов'язано з фактичними виробничими можливостями діючої шахти і її транспорту, підйомів, вентиляції та ін. Загальна вартість будівельно-монтажних робіт відповідно до зведеного кошторисного розрахунку складає 8237 тис. грн., у тому числі на гірські роботи 5179 тис. грн. Загальна розрахункова тривалість будівництва складає 18 місяців. Будівництво буде здійснюватися хоззасібом. Видачу вугілля і породи, одержуваних від проведення вироблень у період будівництва, а також спуск матеріалів і устаткування передбачене робить в загальному вантажопотоці шахти. Провітрювання проводимих у період будівництва гірських вироблень буде здійснюватися вентиляторами місцевого провітрювання з висновком вихідної в загальношахтну вихідну. За рахунок капіталовкладень на розкриття та відпрацювання запасів вугілля шару k 51 на горизонтах 521 м і 631 м буде введено основних фондів на суму 14985, 32 тис. грн. 90 При роботі шахти протягом розглянутого періоду основні фонди будуть складатись з використовуваних існуючих основних фондів шахти й основних фондів, що вводяться. Проаналізувавши економічну ефективність проекту ми можемо сказати, що економічний ефект від провадженого заходу складе 16073,625 тис. грн., а термін окупності буде дорівнювати 4,66 роки, що входить у норматив для даної галузі. Введення лави на горизонті 631 м шару k 51 забезпечить до завершення будівництва горизонту 1095 м підтримку виробничій потужності шахти на рівні затвердженої – 520 тис. тонн вугілля та поліпшить фінансове становище підприємства. 91 4 БЕЗПЕЧНЫСТЬ ТА ЕКОЛОГІЧНІСТЬ ПРОЕКТУ 4.1 Аналіз і характеристики виробничих шкідливостей та небезпек Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, вплив якого на працюючого в визначених умовах приводить к травмі або к іншому раптовому різкому погіршенню здоров’я. Шкідливий виробничий фактор – фактор, вплив якого на працюючого в визначених умовах приводить к професійному захворюванню або зниженню працездатності. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори за природою їх впливу на організм людини підрозділяються на фізичні, хімічні, біологічні, психологічні. Працюючим на шахті приходиться працювати при впливі багатьох небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Аналіз і характеристику цих факторів зводимо в таблицю 4.1. Таблиця 4.1 – Небезпечні та шкідливі виробничі фактори № п/п 1 1. 2. 3. 4. Найменування шкідливого або небезпечного фактора 2 машини Стисла характеристика фактора 3 Рухомі та Транспортні механізми засоби, автонавантажувачі та інш. Рухома частка Устаткування, виробничого устаткування вантажопідйомні механізми та інш. Поразка електричним Струм, через тіло струмом людини проходить викликає термоелектричну та біологічну дію Де можуть виникнути 4 Шахтний склад Вплив на людину та наслідки 5 двір, Травми Стволи, виробничі дільниці Виробничі дільниці, освітлювальне устаткування Травми Опіки, розкладання крові, збудження та подразнення нервової системи, смерть Підвищена запиленість та Пил, здійманні Виробничі Захворювання загазованість повітря частки в повітрі, дільниці, а легень, робочої зоні загазованість також отруєння, шкідливими газами ремонтний та нудота, акумуляторний стомлюваність цех 92 Продовження таблиці 4.1 1 5. 6. 7. 8. 9. 10. 2 3 Підвищений рівень шуму Шум – звук, на робочим місці викликає негативні дії на організм людини 4 Виробничі дільниці, ремонтний цех, вентиляторна, компресорна Підвищений рівень вібрації Вібрація механічні Виробничі коливання гнучких дільниці, тіл, проявляющіїся ремонтний цех в переміщені центру їх тяжіння Недостатнє освітлення Природне, штучне, Виробничі робочого місця комбіноване дільниці, освітлення ремонтний цех Підвищений рівень Ультрафіолетові Електрозварюультрафіолетової радіації проміні вальні роботи Підвищений рівень інфрачервоної радіації Хімічно небезпечні шкідливі речовини Інфрачервоні промені Отрутні небезпечні речовини 5 Захворювання нервової системи, органів слуху Захворювання, втома Травми Опіки шкіри, захворювання очей Ковальські Захворювання, роботи перегрів та Малярні роботи, Захворювання, акумуляторна отруювання, опіки 4.2 Заходи з охорони праці Найбільш вагомими факторами та причинами виникнення виробничих травм на підприємстві розробляється комплекс заходів охорони праці по усуненню можливих захворювань та травм. Для зменшення небезпеки наїзду рухомих транспортних засобів і механізмів на території шахти та в виробничих помешканнях розробити та встановити в людних місцях план – схеми руху по шахті з вказівкою дозволених і заборонених напрямків, поворотів для руху транспортних засобів і персоналу. На інструктажі начальникам підрозділів довести до свідомості всіх робітників основні положення плану. Для зменшення ризику враження електричним струмом персоналу треба провести заміну негодних електричних кабелів. Закрити захисні шити в виробничих помешканнях. Виконати огородження електромоторів та іншого електричного устаткування в котельної, вентиляторній розмістити в шафу, що зачиняється шити з рубильниками та запобіжники. Для зменшення запиленості та загазованості повітря робочої зони необхідно обладнання по зменшенню концентрації пилу та газів в повітрі, тому що високі концентрацій пилу та газу (метану) можуть призвести до вибуху. Для ослаблення впливу шкідливих та небезпечних факторів необхідно виконати декілька заходів: 93 ручки молотів, кували повинні бути виготовлені з твердих порід дерева та бути гладенькими. Бійки повинні бути трохи випуклі, інструмент надійно закріплюється металевими клинами на ручці; інструменти, які використовуються на виробничих дільницях, повинні бути справними, перевірка та дефектування їх повинні проводитися кожного місяця; роботи з кислотою необхідно виконувати тільки в спеціально відведених для цього місцях. Робітнику, який працює з кислотою, необхідно вдягатись в спеціальний захисний одяг і мати захисні засоби (окуляри, рукавиці, резиновий фартух). Місце роботи повинно бути обладнане витягом вентиляції; одним із головних заходів боротьби з пилом є організація технологічного процесу, який буде забезпечувати зменшення пилу; для боротьби з шумом використовують звукоізоляцію, раціоналізацію технологічних процесів. До позитивного результату приводить використання захисних кожухів, індивідуальних засобів захисту, зміна більш гучних приладів та обладнання менш гучними. 4.3 Розрахунок природного освітлення При розрахунках штучного освітлення вентиляторної площею 208 м2 використовуємо метод коефіцієнта світлового потоку: Ф Е *к*S N *n*u (4.1) де Ф – світловий потік лампи, лм; Е – задана мінімальна освітленість, лк; к – коефіцієнт запасу, к = 1,5 S – площа освітлювального приміщення; N – чисельність світильників; n – чисельність ламп в світильнику; u – коефіцієнт використання світлового потоку, величина коефіцієнта залежить від типу світильників, коефіцієнту відбиття стіни ст , стелі стл , розрахункової густини повітря тр , індексу приміщення. Для вентиляторної приймаємо люмінесцентні лампи ПБ (Ф = 5220 лм. При потужності W = 80 Вт.) 94 u S ( H u * ( A B)) (4.2) де S – площа приміщення, м2; Нu – розрахункова висота світильників над робочою поверхнею, м; А і В – величини сторін вентиляторної, м. u 208 1,2 (6 * (16 13)) Тоді необхідна чисельність світильників Ф ( E * к * S ) /( N * n * u ) : N 200 *1,5 * 208 5 (світильників) 5200 * 2 *1,2 Для освітлення вентиляторної потрібно п’ять світильників. 4.4 Розрахунок заземлення вентиляторної. Для захисту від ураження електричним током обладнання, яке використовує електричний струм повинне бути заземлено. Розрахунок заземлення приведений нижче. Приймається контурне заземлення. Для контуру використовуються труби діаметром 60 мм, довжиною 3,5 м і заглиблення 1 м – стальна, шириною 40 мм. Питомий опір землі = 2*102 Ом/м (чорнозем). Напруга 220 В, потужність споживачів – 74 кВт. Опір одного заземлення дорівнює: R l 1 4*l 7*t * ln ln 2 * * l r 2 l 7 *t де l – довжина заземлення, l = 3,5 м; r – радіус стержня, r = 0,03 м; t – величина заглиблення заземлення, t = 1м. 2 *10 2 3,5 * 2 1 4 * 3,5 7 *1 R * ln ln 48,75 (Ом) 2 * 3,14 * 3,5 0,06 2 3,5 7 *1 Орієнтована кількість одиночних заземлень, які входять в контур: (4.3) 95 n R * Rм (4.4) де - орієнтований коефіцієнт використання заземлення, = 0,7; Rn - опір заземлення, Rn = 4 Ом. n 48,75 17,41 0,7 * 4 Слід взяти 18 труб. Труби розташовуються в ряд з інтервалом 2 м. Опір вертикальних заземлень, які складають контур. Rk R n * k (4.5) де k - коефіцієнт використання заземлень з труб, без врахування впливу з’єднуючи смуги k = 0,75. Rk 48,75 3,61 (Ом) 18 * 0,75 Довжина з’єднуючої смуги для 18 труб, розташованих з інтервалом 2 м, складає: l 2 * (18 1) 34 (м) Опір з’єднуючої смуги без урахування коефіцієнта використання: Rh Rh 1,5 * l * ln *l b*t (4.6) 2 * 10 2 1,5 * 34 * ln 10,89 (Ом) 3,14 * 34 0,04 * 1 Опір з’єднуючої смуги з урахування коефіцієнта використання: Rk Rh k (4.7) 96 Rk 10,89 14,52 (Ом) 0,75 Опір контуру: R0 R0 Rn * Rk Rn Rk (4.8) 3,61 *14,52 2,89 Ом 4 Ом 3,61 14,52 Отже, опір розрахованого контуру менш встановленої величини (4 Ом), то умовою безпеки буде задовольняти контур з 18 труб та з’єднуючої смуги довжиною 34 м. Таким чином, можна зробити висновок, що на ДВАТ “Шахта ім. А.І. Гаєвого” виконуються усі нормативно-встановлені правила із техніки безпеки для забезпечення працівників підприємства належними умовами праці, які не шкідливі для життя та здоров’я людини. 4.3 Екологічність проекту Для вугільної промисловості характерні процеси порушення природного стану земних надр і ландшафтів, нагромадження на поверхні виданих з гірською масою побіжних для основної корисної копалини твердих матеріалів і води, пряме й опосередковане забруднення атмосфери і гідросфери, вплив на біосферу (таблиця 4.2). З ростом темпів експлуатації родовищ корисних копалин техногенний вплив підсилює будівництво інженерних споруд: промислові та цивільні, транспортні й гідротехнічні об'єкти. У зв'язку з цим предметом вивчення наслідків стає все геологічне середовище. [26, с. 26] В основу уявлень про формування потоків забруднення з початку геологорозвідувальних і наступних видобувних робіт можуть бути покладені геохімічні дані по розподіл хімічних елементів у продуктивних товщах і виробничих ареалах. Досвід геохімічних досліджень рудних родовищ вказує на практичну відсутність їхніх чітких фізичних меж, а промислові ділянки виділяються по змісту рудного матеріалу, економічно і технологічно ефективного для витягу і збагачення при досягнутому технічному рівні і сформованій кон'юнктурі. До складу супутніх елементів для багатьох родовищ 97 Таблиця 4.2 - Види і результати впливу гірничо видобувного виробництва на елементи біосфери Елементи навколишнього середовища 1. Атмосфера 2. Гідросфера 3. Літосфера 4 Ландшафти 5. Населення Види впливу Наслідки впливу Запилення і загазовування Погіршення якості повітря. Розвиток атмосфери. Теплові викиди корозії Осушення родовищ. Водозабір для технічних нестатків. Скидання рудничних вод. Скидання стічних вод. Теплове забруднення. Драгировання річкових відкладень Порушення гідрологічного режиму водяних басейнів. Зменшення запасів підземних і поверхневих вод. Погіршення якості вод. Порушення екологічної рівноваги водойм Проведення гірських вироблень і шпар. Витяг корисних копалин. Поховання твердих і рідких відходів виробництва в надрах Зміна природного стану масиву гірських порід. Підземні пожежі. Обводнювання родовища. Розвиток карстових процесів. Скорочення концентрації речовин. Забруднення надр Деформація земної поверхні. Будівництво споруджень і інженерних комунікацій. Пристрій відвалів. Утворення кар'єрів Заболочування земель. Порушення природного дренажу. Утворення техногенного ландшафту. Скорочення земельного фонду Погіршення якості ґрунтів. Порушення вічної мерзлоти Викиди пилу і газів. Шкідливі Респіраторні професійні та інші випари. Шум, вібрація, захворювання. Стреси, фізичні температура, вологість, радіація розлади. Зниження комфортності місць проживання Скидання рудничних і стічних вод у поверхневі водойми. Забруднення і загазовування атмосфери. Деформація земної поверхні. 6. Флора і фауна Виробничий шум Забруднення водойм і ґрунту шкідливими речовинами. Скорочення розмірів лісових і орних угідь. Міграція і скорочення чисельності диких тварин. Зниження врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності лісового господарства. Зниження продуктивності тваринництва і рибного господарства входять хімічні елементи, які відносять до забруднень (ртуть, свинець, миш'як, фтор, кадмій). Природно, для кожного генетичного типу родовища виявлене специфічне співвідношення елементів-індикаторів і наявність домішок, що включають як рудоутворюючі, так і рідкі елементи. Уявлення про рівні їх змісту при сучасних масштабах гірничих робіт є важливою інформацією для екологічної оцінки, тому що багато елементів накопичується у відвалах. Високе проникність насипного матеріалу відвалів для агентів вивітрювання і видалення 98 продуктів, що утворяться, умови міграції матеріалу зі шламонакопичувачів ведуть до додаткового забруднення-утворення геохімічних аномалій. Вивчення поводження хімічних елементів у природних корах вивітрювання. дозволяє дати прогноз і для відвалів [27, с. 79]. Вугільні шахти і збагачувальні фабрики мають породні відвали наступних типів: конічні (терикони), хребтовидні та плоскі, що приймають породу від окремої шахти чи групи шахт і збагачувальних фабрик. Статистичний облік породних відвалів ведеться тільки по двом формам конічні і плоскі породні відвали. Слід зазначити, що велику роль у забрудненні повітря, що надходить у шахти, грають породні комплекси, основна частина технологічного ланцюжка яких знаходиться на шляху руху свіжого повітря, а також породні відвали, розташовані поблизу повітряподаючих стовбурів. При розвантаженні вагонеток на верховині породного відвала утворяться хмари пилу, що при вітрі, спрямованому вбік усмоктувальних стовбурів, попадають у свіжий вентиляційний струмінь. Забруднення повітря на промплощадці шахти ще більше збільшується, якщо відвал горить. Вплив на поверхню породних відвалів температури навколишньої атмосфери, що змінюється, опадів, вітру, тепла, одержуваного в результаті окислювання вугілля й вуглистих порід, призводить до руйнування частини великих шматків до розмірів пилу. У суху погоду цей пил вітром здувається з відвалів і несеться на значні відстані, забруднюючи атмосферу. На відстані 150 м від породних відвалів з підвітряної сторони. Палаючі породні відвали виділяють велику кількість диму й отрутних газів. Атмосфера на відстані до 800 м від палаючих відвалів інтенсивно забруднюється сірчистим газом і окисом вуглецю. Палаючі експлуатовані конічні відвали становлять велику небезпеку для обслуговуючих їх робітників. На таких відвалах можуть відбуватися випадки загибелі людей внаслідок отруєння і влучення їх у вогнища горіння, температура в який досягає 800-900° С [26, с. 30]. Після припинення експлуатації відвалів вогнища горіння породи на їх поверхні швидко зникають, а глибинні пожежі продовжуються до 10 років і більше. На поверхні зупинених відвалів горять тільки гази, що виходять з глибинних пожежних ділянок, кількість яких у відвалах дуже велике. До специфічних підземних умов відносяться первинне очищення шахтних вод від великої суспензії у водозбірниках головних і дільничних водовідливів і наявність великих вироблених просторів із заваленими породами, що можуть використовуватися для поховання шламів і фільтрації 99 води. З урахуванням цього очисні спорудження на поверхні шахт можуть бути значно спрощені [28, с. 168]. Забруднення шахтних вод зваженими речовинами в підземних гірських виробленнях залежить від фізико-хімічних і механічних властивостей вугілля і порід, що вміщають, їх мінералогічного складу, технології і процесів ведення очисних і підготовчих робіт, схем і засобів транспортування, схем каналізації шахтних вод, ефективності засобів боротьби з пилом і ін [27, с. 82]. У процесі ведення підготовчих і очисних робіт руйнуються великі маси порід і вугілля з виділенням дрібнодисперсних часток пилу, що, потрапляючи в шахтні води, забруднюють їх. Інтенсивне розмокання слабких глинистих і піщанистих порід збагачує шахтні води колоїдною фазою. Застосування стругів і вузькозахватних комбайнів з робочими органами, що забезпечують великий відкол вугілля, поліпшує сортність його і зменшує питоме пиловидалення на тонну видобутого вугілля і, як наслідок цього, знижує забруднення шахтної води. Значно знижує пиловидалення зволоження вугільного масиву нагнітанням води в шар, нормалізоване зрошення джерел пилоутворювання, сухе пиловловлення й інші заходи [29, с. 170]. Велике значення по зниженню забруднення шахтної води зваженими речовинами має зниження запиленість повітря зрошенням при транспортуванні вугілля від лави до поверхні. Комплекс протипилевих заходів, застосовуваний у даний час у шахтах, значно знижує запиленість повітря і забруднення шахтної води в процесі руху її до водозбірників головного водовідливу. Важливим заходом, що не допускає забруднення шахтної води зваженими речовинами, є своєчасне чищення від осілого шламу водостічних канавок і ретельне їх перекриття. Чищення водостічних канавок важка робота, тому вона не завжди вчасно виконується, а засобів механізації, що випускаються серійно, цього процесу поки ні, хоча маються розробки таких машин і створені досвідчені зразки [26, с. 45]. Істотно забруднюють шахтні води зваженими речовинами при пилевибухозахисті шахт, заснованої на застосуванні інертного пилу. Розроблений у МакНДІ спосіб пилевибухозахисту шахт, заснований на застосуванні води, дозволяє цілком ліквідувати джерело забруднення, хоча і при такому способі в шахтні води надходить змитий зі стінок вироблень пил, який значно менше, ніж при осланцюванні вироблень [27, с. 86]. Важливим заходом щодо зниження змісту зважених часток у шахтних водах є створення групових водовідливів для декількох шахт, збитих між собою гірськими виробленнями й відпрацьовуючи ті самі шари. При цьому загальний водовідливний комплекс розташовується на одній з шахт, головний водовідлив якої розташований нижче оцінок гірничих робіт усієї групи шахт. У цьому 100 випадку при русі шахтної води по спеціальних дренажних виробленнях, де немає інтенсивного руху транспорту і людей, відбувається часткове освітлення води. Вода, що надходить з водоносних обріїв і з поверхні, проходить через товщу тріщинуватих не завалених і безладно завалених порід вироблених просторів, фільтрується в них і виходить чистою без додаткового забруднення зваженими речовинами. Групові водовідливи не виключають можливості мати на шахтах і свої водовідливи. Така система в деяких випадках дозволяє розділити шахтні води шахти на сильно забруднені і помірковано забруднені і видавати їх окремо [26, с. 47]. Численними дослідженнями газоносності вугільних родовищ встановлено, що в них міститься велика кількість метану, вуглекислого газу, азоту, а на деяких ділянках — сірчистого газу, сірководню, водню, гелію й ін. Істотний вплив на природне середовище на земній поверхні роблять метан і вуглекислий газ, а також рудничне повітря, збіднене киснем [29, с. 226]. Як відомо, рудничне повітря складається із суміші атмосферного повітря, активних газів і мертвого повітря. Атмосферне повітря представляє суміш газів, з яких три складові частини (азот, кисень, вуглекислий газ) входять у майже постійній пропорції: близько 79% азоту, 20,96% кисню і близько 0,03% по обсягу вуглекислого газу. Надходячи в гірські вироблення, він перетерплює ряд змін у своєму складі, тому рудничне повітря завжди містить інші кількості азоту, кисню і вуглекислого газу. Під активними газами розуміються всякого роду отрутні і вибухові гази, що виділяються в гірські вироблення і приєднуються до рудничному повітря [26, с. 50]. Мертве повітря — це повітря, що цілком втратило кисень. Як складену частину рудничного повітря мертве повітря знижує зміст у ньому кисню, необхідного для подиху людей . У зв'язку з тим, що основну небезпеку для життя людей представляє знижена концентрація кисню в рудничному повітрі, що виходить на поверхню з ліквідованих шахт, у небезпечних зонах на поверхні землі необхідно контролювати зміст кисню [28, с. 172 ]. Метан у вугільних шарах міститься у вільному і сорбованому стані. Основна частина метану міститься в сорбованому стані. Сорбований метан виділяється в атмосферу при знятті навантаження із шару, тріщіноутворенні і руйнуванні вугілля. Питома вага метану стосовно повітря 0,554, тому він скопичується в покрівлі вироблень, а в непровітрюваних похилих чи вертикальних виробленнях і тріщинах у верхніх частинах. Джерелами виділення вуглекислого газу в гірничі вироблення є: процеси розкладання органічних речовин, головним чином гниття кріпильного лісу; 101 процеси розкладання гірських порід органічного і неорганічного походження; повільне окислювання вугілля, розкладання вуглекислих порід кислими шахтними водами; виділення вуглекислого газу в готовому виді з гірських порід і вугілля та з мінеральних джерел. У деяких шахтах спостерігається постійне виділення вуглекислого газу з ґрунту шарів вугілля. Виділення на денну поверхню вуглекислого газу і мертвого повітря відбувається, як правило, з ліквідованих шахт чи ділянок, яких десятки років після ліквідації можуть йти процеси з виділенням чи утворенням вуглекислого газу і мертвого повітря. Зони виділення цих газів на поверхню небезпечні для життя людей і тварин, тому вони повинні визначатися комісіями так само, як зони метановиділення, і в цих зонах необхідно проводити відповідні інженерні заходи, спрямовані на своєчасне виявлення вогнищ з неприпустимими концентраціями вмісту кисню в атмосфері, а також на попередження появи небезпечних зон, а у випадку появи — на своєчасну їхню ліквідацію [27, с. 85]. 4.4 Цивільна оборона. Розробка інженерно-технічних заходів із пристосування гірничих виробіток для захисту людей в умовах радіаційного забруднення місцевості. При видобутку корисних копалин у товщі землі утворюються вільні вироблення порожнини, що одержали назву підземних гірських вироблень. Сучасне гірниче підприємство розміщається на значній глибині, розробка корисних копалин ведеться шахтним способом на великих площах. Для освоєння цих площ створюється розгалужена система підземних гірських вироблень. Підземні гірські вироблення по способу розкриття родовища можна розділити на розкриті вертикальними, похилими стовбурами або штольнями (горизонтальні або з невеликим ухилом вироблення, що мають безпосередній вихід на поверхню). За напрямками проходки вироблення поділяються на вертикальні, похилі і горизонтальні, за призначенням і тривалістю експлуатації - на капітальні, підготовчі й очисні. Гірничі вироблення мають високий захист від сучасних засобів уражень. Розташування вироблень забезпечує повний захист від проникаючої радіації, світлового випромінювання, а також значне зниження впливу ударної хвилі й іонізуючого випромінювання при радіоактивному зараженні місцевості. Найбільший інтерес з погляду розміщення в гірничих виробленнях захисних споруджень представляють капітальні вироблення, що мають постійну кріп і пройдені в стійких породах [25, с. 134]. 102 Досвід обладнання захисних споруджень у гірничих виробленнях показав, що найбільш раціональним є їхнє розміщення в протяжних виробленнях з мінімальною кількістю відгалужень. Виходячи з цього найчастіше під захисні спорудження пристосовують протяжні квершлаги й інші вироблення, пройдені в стійких породах, а також вироблення навколостовбурного двору. На шахтах з розкриттям родовища штольнями і похилими стовбурами з кутом нахилу до 30° притулку і ПРП найчастіше розташовують у штольнях і стовбурах, входи в який з поверхні розміщені на основній промисловій площадці гірничого підприємства. Вироблення можуть мати різну форму перетину: прямокутну, трапецієподібну, склепну або аркову (рисунок 4.1). Рисунок 4.1 – Форми перетину гірничих вироблень: а) прямокутна; б) трапецієподібна; в) склепна; г) аркова. Поперечні розміри гірничих вироблень визначаються їхнім призначенням і можуть коливатися у великих межах. Мінімальні розміри поперечного переріза гірських вироблень, що пристосовуються під захисні спорудження, приймаються наступними: висота 1,8, ширина 2 м [25, с. 135]. Великий інтерес для розміщення захисних споруджень являють родовища корисних копалин, що розробляють камерним способом. Цим способом розробляють, як правило, родовища гіпсу, повареної, калійний солей і ін. Розміри камер можуть досягати до 10 м у висоту і до 20 м у ширину. Між 103 камерами залишають невироблені ділянки, що називаються цілинами. Цілини служать для підтримки стійкості покрівлі. Незважаючи на високі природні захисні властивості, не всі гірничі вироблення придатні для розміщення в них захисних споруджень внаслідок деяких властивих їм особливостей. По-перше, цей значний гірський тиск, що не тільки постійно впливає на вироблення, але і збільшується в міру поглиблення розробки родовищ. У деяких випадках гірничий тиск приводить до того, що захисні спорудження деформуються настільки, що подальша їхня експлуатація стає неможливою. Особливо піддані такої деформації захисно-герметичні вузли: двері, ставні й ін. По-друге, відмінні від поверхневих газовий склад, температура і вологість повітря у виробленнях. За змістом кисню й азоту шахтне повітря при промисловій вентиляції мало відрізняється від атмосферного, хоча частина кисню в деяких шахтах витрачається на окисні процеси. Небезпеку для організму людини являють шкідливі гази - метан, сірководень, сірничанистий газ, чадний газ і ін., що виділяються при технологічних процесах розкриття гірських порід [25, 136]. Метан - пальний газ без кольору і запаху, легше повітря. Власне метан не має отрутні властивості, але-розведення їм кисню в повітрі може привести до ядухи. Наявність метану в повітрі стає особливо небезпечним, коли його кількість досягає 5-16%. У цьому випадку утворюється суміш, що від відкритого вогню вибухає, викликаючи сильні руйнування. Сірничанистий газ має їдкий запах і стає небезпечним для життя при змісті в повітрі більш 0,05%. Гранично припустима концентрація його встановлена 0,01 мг/л. Сірководень має характерний запах тухлих яєць. Він дуже отрутний, впливає на нервову систему людини. Гранично припустима концентрація його встановлена 0,01 мг/л. Значну небезпеку для життя людей являє чадний газ - окис вуглецю. Цей газ без запаху і кольору, дуже токсичний і може бути смертельним при змісті його в повітрі 0,16-0,64%. Гранично припустима концентрація його 0,02 мг/л. Чадний газ може з'явитися внаслідок підривних робіт, а також пожеж на поверхні і при загорянні вугілля, що добувається. Відносна вологість повітря в шахтах досягає 95-98%. Висока вологість повітря багатьох гірничих виробленнях пояснюється випаром великої кількості ґрунтових вод, а також води, застосовуваної для технологічних потреб [25, с. 137]. Температура повітря всередині гірничих вироблень залежить від глибини шахти. На глибині близько 30 м температура залишається незмінної цілий рік і складає 4-17°С, при подальшому поглибленні вона підвищується в 104 середньому на 10С на кожні 25-30 м. Температура підвищується в середньому на 1°С через кожні 100 м і внаслідок збільшення атмосферного тиску. Підвищення температури і вологості повітря негативно позначається на організмі людини через порушення його терморегуляції. При відключенні зовнішнього джерела електроенергії виникають труднощі, зв'язані з зупинкою водовідливних установок, механічних піднімальних засобів і системи шахтної вентиляції. У таких випадках вироблення багатьох шахт і рудників можуть бути швидко затоплені підземними водами. Унаслідок цього при устаткуванні захисних споруджень у гірничих виробленнях необхідна ретельна перевірка можливості затоплюваності шахт, а також зведення при необхідності водозагороджувальних пристроїв. У першому наближенні час початку затоплення горизонту гірничих вироблень із захисним спорудженням можна визначити розподілом обсягу всіх гірничих вироблень, що знаходяться нижче цього горизонту, на приплив води, що надходить туди за одиницю часу [25, с. 138]. Зупинка механічних піднімальних засобів викликає певні труднощі при виведені людей пішим ходом із шахт на поверхню, особливо по вертикальних стовбурах. Гірничі вироблення можуть бути пристосовані для захисту населення і є більш економічними в порівнянні з захисними спорудженнями, зведеними на поверхні. Вироблення для розміщення людей повинні бути обладнані місцями для лежання та сидіння розмірами відповідно 0,55 х 1,8 і 0,45 х 0,45 м. Робота системи повітропостачання передбачається за режимами чистої вентиляції та фільтровентиляції. На 1 чол. приділяється 1 м2 площі підлоги вироблення. Коли існує небезпека надходження зараженого повітря, що не очищається фільтрами поглиначами, норма площі на 1 чол. збільшується до 6 м2, що необхідно для повітропостачання за рахунок використання обсягу повітря, укладеного у виробленні, що пристосовується. На рудниках і шахтах з вертикальними стовбурами укриття наземної зміни доцільно у сховищах, розташованих на поверхні, підземного персоналу у гірничих виробленнях. Це обумовлюється тим, що працюючі на поверхні не встигають спуститися для укриття в шахту за нормативний час, а працюючі в шахті - піднятися на поверхню [25, с. 138]. Для працюючих у неглибоких шахтах (до 100 м) використовують сполучене сховище. Приміщення для людей у таких сховищах розміщаються в гірничому виробленні і призначені для захисту не тільки підземного, але й наземного персоналу працюючих змін. Такий притулок складається з двох 105 секцій - наземної і підземної, з'єднаних між собою спеціальним шурфом, обладнаним для спуску і підйому людей. У наземній секції розташоване приміщення для тимчасового розміщення людей, що працюють на поверхні, а також вентиляційна камера. Наземна секція має площу на 1 чол. у 5-6 разів менше нормативної і служить як нагромаджувач для працюючих на поверхні, що згодом спускаються в підземну секцію спорудження. Крім більш низької вартості (навіть при спорудженні спеціального шурфу) у порівнянні з роздільними сполучені сховища мають і ряд інших переваг. Це, по-перше, можливість подачі в підземне спорудження свіжого повітря з поверхні. Подруге, спеціальний шурф, захищений від ударної хвилі і провітрюємий свіжим повітрям, є надійним виходом із шахти на поверхню. Захист від ударної хвилі при устаткуванні сховищ у гірничих виробленнях досягається пристроєм захисно-герметичних перемичок. Особливість перемичок полягає в тому, що їх врубують у породу гірничих вироблень. Цим досягається надійний зв'язок перемички з навколишньою породою по периметру вироблення. Для пропуску людей та транспорту в діючих шахтах у перемичках установлюють захисно-герметичні двері і ворота, а також улаштовують отвори для систем повітропостачання. Різновидом захисно-герметичних перемичок є ізолюючі перемички. Вони служать для ізоляції (огородження) не використовуємий гірничих вироблень, що примикають, запобігання надходження до спорудження шкідливих газів, а також для збереження необхідного напрямку струменя повітря при організації системи повітропостачання. При устаткуванні сховищ у гірничому виробленні основний обсяг будівельних робіт приходиться на спорудження захисно-герметичних перемичок входів (захисних вузлів). Вхід у виді тамбура-шлюзу складається з тамбура для пропуску транспорту в мирний час, вентильованого відсіку і шлюзової камери. При цьому перемички вентильованого відсіку виконуються захисними. Вхід такого типу влаштовують з боку входу в притулок природного струменя повітря, коли через нього планують заповнення притулку основною масою людей, що вкриваються. Вхід такої конструкції забезпечує пропуск людей в умовах зараженої атмосфери підхідного вироблення. Вхід у виді однокамерного тамбура складається з двох перемичок із захисно-герметичними і герметичними дверми. Входи такого типу влаштовують на стороні виходу з притулку струменя повітря [25, с. 139]. Входи, що використовують тільки в мирний час, складаються з одиничних перемичок із захисними дверцями. Такі перемички з постійно 106 закритими дверцями у режимі сховища встановлюють тільки на стороні виходу зі спорудження струменя повітря (рисунок 4.2). Рисунок 4.2- Залізобетонна захисно-герметична перемичка з захисно герметичними дверми. Якщо люди, що укриваються, мають можливість займати спорудження тільки з боку виходу з притулку струменя повітря, то по обидва боки вироблення улаштовують входи з однокамерними тамбурами чи тамбурамишлюзами. Такі ж входи влаштовують в гирло вироблення, що розкривається, з кутом нахилу до° 30 для пропуску людей, що працюють на поверхні. Найбільш розповсюджений варіант входу до притулок, розташованому в протяжному виробленні, що не має сполучень з іншими виробленнями. Протирадіаційні укриття в гірських виробленнях улаштовують з меншими капітальними витратами, ніж сховища. Протирадіаційний захист забезпечується простим розміщенням людей на безпечному видаленні від входу. Цю відстань, м, визначають за формулою: L 10 S (4.9) де S — площа поперечного переріза вхідного вироблення, м2. У деяких випадках протирадіаційний захист досягається установкою стінок екранів на входах. Дуже важливим для організації порятунку людей, що укриваються в гірничих виробленнях є можливість їхньої евакуації із шахт після виникнення осередку ураження. У шахтах, у тому числі в глибоких, спеціальні аварійні виходи не влаштовують. Для цих цілей використовують один зі стовбурів, обладнаний 107 сходами для пішого пересування людей. Таке рішення ґрунтується на тім, що сучасні шахти мають 5-7 і більш стовбурів (шурфів), обладнаних сходовими відділеннями. Одночасне руйнування їх від ударної хвилі малоймовірно внаслідок того, що відстань між ними складає кілька кілометрів, тому евакуювати штат, що вкриваються можна по існуючим у мирний час стовбурам. Для цього в деяких шахтах підсилюють конструкції сход на ділянках 100-200 м від гирла стовбурів, що є достатньою умовою для забезпечення необхідної стійкості сходових відділень. У рідких випадках для евакуації можуть бути використані тільки центральні стовбури основної промислової площадки, на яких іноді немає сходових відділень. У цих випадках для евакуації людей, що вкриваються застосовують пересувні піднімальні установки з автономним електропостачанням [25, с. 140]. Таким чином можна, зробити висновок, що гірничі вироблення мають високий захист від сучасних засобів уражень. Розташування вироблень забезпечує повний захист від проникаючої радіації, світлового випромінювання, а також значне зниження впливу ударної хвилі й іонізуючого випромінювання при радіоактивному зараженні місцевості. Найбільший інтерес з погляду розміщення в гірничих виробленнях захисних споруджень представляють капітальні вироблення, що мають постійну кріп і пройдені в стійких породах. На рудниках і шахтах з вертикальними стовбурами укриття наземної зміни доцільно у сховищах, розташованих на поверхні, підземного персоналу у гірничих виробленнях. Це обумовлюється тим, що працюючі на поверхні не встигають спуститися для укриття в шахту за нормативний час, а працюючі в шахті - піднятися на поверхню. 108 ВИСНОВКИ У дипломному проекті розглянуті основні поняття фінансів, їх роль та значення на сучасному підприємстві. Надана основна термінологія по даній економічній категорії. Також визначено, що фінанси підприємства безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття «фінанси», якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Були визначені основні завдання управління фінансами - забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Також в дипломному проекті були розглянуті поняття фінансового стану, визначена головна мета фінансової діяльності й основні цілі та методи фінансового аналізу. Під фінансовим станом суб'єкта, що хазяює, розуміють здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Основні цілі фінансового аналізу оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування підприємства за допомогою раціональної фінансової політики. Головна мета фінансової діяльності є вирішення де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва й одержання максимуму прибутку. Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, потрібно добре знати як керувати фінансами, який повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні засоби, а яку позикові. Різні автори пропонують різні методики фінансового аналізу. Деталізація процедурної сторони методики фінансового аналізу залежить від поставлених цілей, а також різних факторів інформаційного, тимчасового, методичного і технічного забезпечення. Логіка аналітичної роботи припускає її організацію у виді двохмодульної структури: експрес-аналіз фінансового стану та деталізований аналіз фінансового стану. Було розглянуте економіко – фінансове становище підприємства, надана оцінка динаміки видобутку та збитків за період з 1996 по 2002 роки, 109 розраховані основі коефіцієнти фінансового аналізу, а також методом експертних оцінок виявлені фактори які негативно впливають на фінансовий стан. Видобуток вугілля шахтою протягом останніх п’яти років знижувався, це відбулося за рахунок ряду факторів, таких як насамперед фізичний та моральний знос устаткування, велика глибина залягання та малопотужність шарів, а також велика кількість дрібних аварій. Збитки підприємства на протязі семи років постійно зростали. Найбільший їх зріст відбувся в 2002 році це відбулося за рахунок самого низького за десять років видобутку вугілля. З аналізу аналітичного балансу видно що за всіма статтями активу аналітичного балансу відбулося зниження показників Таке зниження відбулося за рахунок: зменшення відрахувань на незавершене будівництво, зменшення витрат на незавершене виробництво, а також за рахунок зменшення дебіторської заборгованості. За двома статями пасиву балансу відбулося суттєве зменшення показників (“Кредити та інші запозичені кошти” та “Джерела власних коштів”), а за статтею “Розрахунки та поточні забов’язання за розрахунками” відбулося збільшення показника Зробивши розрахунки фінансового стану підприємства видно, що вугільне підприємство в звітному періоді знаходилося в кризовому фінансовому стані. Показники, що характеризують фінансову стійкість, платоспроможність і рентабельність підприємства на протязі всього звітного періоду знаходяться в незадовільному стані к співвідношенню до нормативних значень . За допомогою метода експертних оцінок ми виявили фактори, що негативно впливають на фінансовий стан ДВАТ “Шахта ім. А. І. Гаєвого”: домінуючі - зниження видобутку, несвоєчасна оплата за відвантаження вугілля, висока собівартість видобутого вугілля; істотні - висока енергоємність виробництва, високий знос устаткування, висока кредиторська заборгованість, важкі гірничо-геологічні умови; мало суттєві - відсутність вільних фінансових коштів, малопотужні пласти, затримка з веденням нового горизонту. В проекті розроблені заходи щодо поліпшення фінансового стану вугільного підприємства, а також розрахован економічний ефект від впроваджених заходів. Поле шахти ім. А. І. Гаєвого в тектонічному відношенні розташовано в центральній частині південного крила головної антикліналі. Шар небезпечний за самозайманням також небезпечний за раптовими викидами вугілля і газу, небезпечний за обваленнями. За змістом вільного двоокису кремнію усі породи у вибої шахти силікозонебезпечні. 110 Для своєчасного заповнення видобутку, при доробці запасів горизонту 975 м, передбачається включити у відпрацьовування запаси східного крила шару “Підп’яток”, що залишилися невідпрацьованими на горизонті 631м. Відпрацьовування шару на горизонті 631 м передбачене щитовими агрегатами 2АНЩ із застосуванням системи розробки смугами за падінням. На окремих ділянках, де потужність шару перевищує 2,2 м, виходячи з досвіду роботи шахти, передбачається застосування 2АНЩ зі спеціальним пристроєм для його використання при відпрацьовуванні шарів з потужністю, що перевищує паспортну характеристику. Вирішення питань організації будівництва пов'язано з фактичними виробничими можливостями діючої шахти і її транспорту, підйомів, вентиляції та ін. Загальна вартість будівельно-монтажних робіт відповідно до зведеного кошторисного розрахунку складає 8237 тис. грн., у тому числі на гірські роботи 5179 тис. грн. Загальна розрахункова тривалість будівництва складає 18 місяців. Будівництво буде здійснюватися хоззасібом. Видачу вугілля і породи, одержуваних від проведення вироблень у період будівництва, а також спуск матеріалів і устаткування передбачене робить в загальному вантажопотоці шахти. Провітрювання проводимих у період будівництва гірських вироблень буде здійснюватися вентиляторами місцевого провітрювання з висновком вихідної в загальношахтну вихідну. За рахунок капіталовкладень на розкриття та відпрацювання запасів вугілля шару на горизонтах 521 м і 631 м буде введено основних фондів на суму 14985, 32 тис. грн. При роботі шахти протягом розглянутого періоду основні фонди будуть складатись з використовуваних існуючих основних фондів шахти й основних фондів, що вводяться. Проаналізувавши економічну ефективність проекту ми можемо сказати, що економічний ефект від провадженого заходу складе 16073,625 тис. грн., а термін окупності буде дорівнювати 4,66 роки, що входить у норматив для даної галузі. Введення лави на горизонті 631 м шару забезпечить до завершення будівництва горизонту 1095 м підтримку виробничій потужності шахти на рівні затвердженої – 520 тис. тонн вугілля та поліпшить фінансове становище підприємства. 111 ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 1. Красько Н. И. Итоги работы угольной промышленности Украины в 2002 году // Уголь Украины – 2003 - № 2 – с. 3-5. 2. Ализаев И. Е., Турчагин Г. И. Оценка производственного потенциала угольной промышленности Украины // Уголь Украины – 2003 - № 3 – с. 10-14. 3. Байсаров Л. В. Некоторые аспекты развития угольной отрасли и ее законодательного поля // Уголь Украины – 2002 - № 11 – с. 3-5. 4. Новик Е. Б. Капитальные вложения в угольную отрасль // Уголь Украины – 2002 - № 6 – с 6. 5. Левин М. И. Применение матричных балансов для оценки финансового состояния предприятия // Финансы. — 1995. 6. Бичик С.В., Даморацкая А.С. Словарь экономических терминов. – Мн.: Універсітєцкае, 1998. –237 с. 7. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 1999 – 384 с. 8. Экономика предприятия: Учеб. / Горфинкель В. Я., Куприянов Е. М., Прасолова В. П. и др. — М.: ЮНИТИ, 1996. — 367 с. 9. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / О.М. Бандурка та ін. – К.: Либідь, 1998. – 212 с. 10. Коробков М. Я. Фінансово – економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. – К.: Т-во ” Знання”, 2000. – 378 с. 11. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібн. – К.: КНЕУ, 1999. – 164 с. 12. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. - М.: Финансы и статистика. - 1994. - 340 с. 13. Ковалев В. В. Финансовий анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 432 с. 14. Основы экономической теории: Учеб. / Под ред. Камаева В. Д. — М.: Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана. — 1996. — 284 с. 15. Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы: Учеб. / Пер. с дат. А. Н. Чеканского, О. В. Рождественского. — М.: Высш. шк., 1994. — 272 с. 16. Павлова Л. Н. Финансы предприятий: Учебник для вузов. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. – 693 с. 17. Ковалев В. В., Волков О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – М.: ИНФРА –М., 2000. 424 с. 18. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С., Негашев Е. В. Методика финансового анализа. – М.: ИНФРА – М., 2000. – 208 с. 112 19. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 288 с. 20. Абрамова М. А., Александрова Л. С. Финансы, денежное обращение и кредит: Учеб. - М.: Институт международного права и экономики. - 1996. 320 с. 21. Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебник для вузов / под. ред. проф. Г.Б. Поляка. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2-е изд., 2002. – 512 с. 22. Бровкова Е. Г., Продиус И. П. Финансово-кредитная система государства. — К.: СИРИН. — 1997. — 420 с. 23. Стоянов Е. А., Стоянова Е. С. Экспертная диагностика и аудит финансово-хозяйственного положения предприятия. — М.: Перспектива. — 1993. — 341 с. 24. Перспектива розвитку підприємств вугільної промисловості Центрального району Донбасу. Малишев М.О., Рудой В.В., Мельничук Ю.О., Поляков С.В., Ткаченко М.М., Півень Ю.А., Літвінов Ю.Г. – Донецьк: ОАО “УкрНТЕК”, 2003 – 88с. 25. Защитные сооружения гражданской обороны: Устройство и эксплуатация: Учебное пособие / Ю.Ю. Каммерер, А.К. Кутырев, А.Е. Харкевич. – М.: Энергоатомиздат, 1985. –232 с. 26. Меркулов В.А. охрана природы на угольных шахтах. М., Недра, 1981, 184 с. 27. Колосов А.В. Эколого-экономические принципы развития горного производства. – М.: Недра, 1987. 261 с. 28. Гриф Б.В., Горчаков С. П. Охрана труда в угольной промышленности: Учеб. Пособие для техникумов. М.: Недра, 1988. 351с. 29. Фенченко П. Н., Евдокимов Ф.И. Охрана труда в угольных шахтах: Учебник для профтехобразования. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Недра, 1987. – 304 с. 30. Методичні вказівки з науково-дослідної роботи студентів спеціальності 7.050201 “Менеджмент організацій” / Деречинський Ю.Н., Кулаков В.О., Борданов С.В. – Горлівка, АДІ Донату 2001 – 50 с. 31. Методичні вказівки до виконання дипломних робіт, проектів та магістерських робіт / Укл. Л.М. Морозова, Б.І. Піндус, Ю.В. Бєлов, Є.І. Оксень, Т.В. Скрипник, Т.М. Світлична. – Горлівка, АДІ ДонНТУ, 2002 – 56. 32. Методичні вказівки по виконанню дипломного проекту (роботи) для студентів спеціальності 7.050201 “Менеджмент організації” / Укл. Деречинський Ю.Н., Капильцова В.В., Муромець Н.Є., Щеглов К.Я. – Горлівка: АДІ ДонДТУ, 2000. – 32 с. 113 ДОДАТОК А Ілюстративні матеріали до дипломного проекту А.1 - Характеристика дипломного проекту. А.2 - Основні методи та задачі фінансового аналізу. А.3- Оцінка динаміки основних виробничих показни ків вугільної галузі. А.4 - Динаміка коефіцієнтів фінансової стійкості. А.5- Облік і систематизація факторів, що негативно впливають на фінансовий стан підприємства . А.6 - Технологічні аспекти впровадженого заходу 114 А.1 - ХАРАКТЕРИСТИКА ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ Тема дипломного проекту: Оцінка фінансового стану ДВАТ “Шахта ім. А.І. Гаєвого” в умовах ринкової економіки. Спеціальна частина: Розробити заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства. Мета дипломного проекту: проаналізувати й оцінити фінансовий стан підприємства та розробити заходи по його поліпшенню. Задачі дипломного проекту: - визначити поняття – фінанси підприємства, та джерела його фінансової діяльності; - надати характеристику виробничо – економічного становища вугільної галузі; - охарактеризувати підприємство та його структуру; - провести оцінку динаміки видобутку та витрат за період з 1996 по 2002 роки; - провести аналіз фінансового стану ДВАТ “Шахта ім. А.І. Гаєвого” за період з 1999 по 2002 роки; - зробити облік і систематизацію факторів, що негативно впливають на фінансовий стан ДВАТ “Шахта ім. А.І. Гаєвого”; - розробити заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства; - розрахувати економічну ефективність основних заходів щодо поліпшення фінансового стану вугільного підприємства. Методи дослідження: фінансовий аналіз на базі визначення коефіцієнтів: ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та ділової активності; метод експертних оцінок. Наукова новизна дослідження: полягає в розрахунку фінансового стану підприємства, на базі цих розрахунків розробляються заходи щодо поліпшення фінансового стану, а також розраховується економічний ефект від впроваджених заходів Практична цінність дослідження: заходи щодо поліпшення фінансового стану можуть бути використані на підприємствах вугільної галузі з метою покрашення свого фінансового становища. 115 А.2 - ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА ЗАДАЧІ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ Оцінка виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства на основі вивчення причинно-наслідкового зв’язку між різними показниками виробничо-комерційною діяльністю Прогнозування можливих результатів економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ Горизонтальний аналіз (тимчасовий) кожної позиції звітності з попереднім періодом порівняння Вертикальний аналіз (структурний) визначає структуру підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат в цілому Трендовий аналіз порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення основної тенденції зміни показника Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) розрахунок відносин між конкретними позиціями звіту за окремими показниками, визначення взаємозв’язку показників Розробка конкретних заходів, спрямоване на більш ефективне ви користування фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства Порівняльний аналіз – це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників підприємства, так і міжгосподарський аналіз показників підприємства з показниками конкурентів Факторний аналіз – аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою різноманітних прийомів Рисунок – Основні задачі фінансового аналізу Рисунок – Основні методи фінансового аналізу 116 ДОДАТОК Б Таблиця Б.1 – Аналітичний баланс Стаття балансу Абсолютна величина Умовне позначення п. р. Актив 1. Основні кошти та вкладення 2. Запаси та витрати 3. Грошові кошти та розрахунки в т.ч.: 3.1 Грошові кошти та короткострокові вкладення 3.2 Розрахунки Баланс ОК З ГРа Г Ра Б Пасив 1. Джерела власних коштів 2. Кредити та інші запозичені кошти, в т.ч.: 2.1 Довгострокові кредити та запозичені кошти 2.2 Короткострокові кредити та запозичені кошти 3. Розрахунки та поточні забов’язання за розрахунками Баланс ВК К Кдз Ккз РПЗ Б к. р. Структура п. р. к. р. 118 ДОДАТОК В Таблиця В.1 - Показники наявності і забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування Показники Джерело Наявність забезпеченість Н вжк ВК ОЗ Н вжк ВК ОЗ З 1. Власні джерела коштів 2. Власті обігові кошти Н вок ( ВК К дз ) ОЗ Н вок ( ВК К дз ) ОЗ З 3. Загальна величина Н заг ( ВК К дз К кз ) ОЗ Н заг ( ВК К дз К кз ) ОЗ З джерел коштів Таблиця В.2 - Класифікація типів фінансової стійкості Тип ситуації Умова 1.Абсолютна стійкість 2.Нормальна стійкість З Н вдк З Н вок 3.Хитливий фінансовий стан 4.Кризовий фінансовий стан З Н заг З Н заг Коефіцієнт Надлишок (+), недолік (-) коштів забезпеченості запасів грн. % Н вдк З Н вок З Н заг З Н заг З 1 1 1 1 Запас стійкості в днях d Н вдк З 0 d Н вок З 0 d Н заг З 0 d Н заг З 0 d % d i di Т ВР * Д З 119 ДОДАТОК Д Директор Головний інженер Зас. директора по виробництву Зас. директора по економіки Зас. директора по загальним питанням Фінансовий відділ Бухгалтерія Плановий відділ Рисунок Д.1 – Структура керування фінансами 120 ДОДАТОК Ж Таблиця Ж.1 - Показники наявності і забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування Показники Наявність Джерело 1. Власні джерела коштів 2. Власті обігові кошти 3. Загальна величина джерел коштів забезпеченість 1999 2000 2001 2002 1999 2000 2001 2002 -31648 -28761 -28761 -41241 -38632 -38632 -50986 -49478 -49478 -60307 -59196 -59796 -36280 -33393 -33393 -44843 -42234 -42234 -54318 -52810 -52810 -64066 -62955 -62955 Таблиця Ж.2 - Класифікація типів фінансової стійкості Тип ситуації 1.Абсолютна стійкість 2.Нормальна стійкість 3.Хитливий фінансовий стан 4.Кризовий фінансовий стан Умова Коефіцієнт забезпеченості запасів Надлишок (+), недолік (-) коштів З Н в ок 1999 -6,83 -6,21 2000 -11,45 -10,73 2001 -15,30 -14,85 2002 -16,04 -15,75 З Н заг -6,21 -10,73 -14,85 -15,75 грн. % 1999 2000 2001 2002 1999 -36280 -44843 -54318 -64066 -7,83 -33393 -42234 -52810 -62955 -7,21 -33393 42234 -52810 -62955 -7,21 З Н заг -6,21 -10,73 -14,85 -15,75 -33393 -42234 -52810 -62955 -7,21 З Н вдк 2000 -12,45 -11,73 2001 -16,30 -15,85 2002 -17,04 -16,75 -11,73 -15,85 -16,75 -11,73 -15,85 -16,75 122 ДОДАТОК І АНКЕТА ______________________________________ Ф.І.О Фактори, що негативно впливають на фінансовий стан ДВАТ “Шахти ім. А. І. Гаєвого” Фактори Позначення Ранг Зниження видобутку ЗВ Затримка з введенням нового горизонту ЗВНГ Високий знос устаткування ВЗУ Висока енергоємність виробництва ВЕВ Висока собівартість добутого вугілля Малопотужні пласти ВСДВ МП Відсутність вільних фінансових коштів ВВФК Важкі гірничо-геологічні умови ВГГУ Висока кредиторська заборгованість Несвоєчасна оплата за відвантажене вугілля ВКЗ НОВВ _______________________ Підпис
