ГІДРОНЕФРОЗ Підготувала Студентка 4 курсу 4а групи Кобець Владислава Василівна Гідронефротична трансформація нирки, або гідронефроз – це вроджена патологія або набуте захворювання нирки, для якого характерне розширення внутрішніх порожнин нирки, прогресуюча гіпотрофія тканин нирки, зниження функції ниркових структур внаслідок порушення відтоку сечі з внутрішніх порожнин нирки. Класифікація ІІ. За стороною ураження: а) односторонній; б) двосторонній. І. За етіологією: а) первинний, або вроджений, що розвивається внаслідок вродженої перешкоди в області лоханочносечовідного сегмента або по ходу сечовода б) вторинний, або набутий, який є ускладненням будь-якої хвороби (каменю нирки або сечоводу, педункуліт, пухлини нирки та ін.). ІІІ. За наявністю інфекційного компонента: а) асептичний; б) інфікований. IV. За перебігом захворювання: а) первинний; б) рецидивуючий. Клінічна класифікація І стадія – пієлоектазія(розширення тільки ниркової миски з помірним порушенням функції нирки) ІІ стадія – прегідронефроз(розширення ниркової миски і ниркових чашечок – гідрокалікоз, зменшення товщини паренхіми нирки з вираженим порушенням її функції) ІІІ стадія – гідронефроз(атонія ниркової миски, атрофія паренхіми, втрата функції нирки) Клінічна картина Зазвичай хвороба перебігає безсимптомно, проте можлива поява різних симптомів, картина яких досить різноманітна і залежить від багатьох факторів – тривалості захворювання, наявності інфекції, конкрементоутворення, ретенції сечі в мисці, наявності одно- чи двобічного ураження тощо) Клінічні прояви Біль Тупий Постійний Розпираючий Нападоподібний(по типу кольок) Гематурія Підвищення температури(іноді з лихоманкою) На початкових стадія виникає внаслідок підвищення внутрішньомискового тиску та розриву форнікальних вен На пізніших стадіях кровотеча може виникати з варикозно розширених вен внаслідок стазу сечі При приєднанні інфекції Хронічна піурія Діагностика Функція нирок повинна оцінюватися комплексно з метою повної уяви про зміни апренхіми ураженої та контрлатеральної нирок Дослідження повинні проводитися у незагостреному періоді, особливо при ускладненому гідронефрозі Основні методи діагностики ЗАК ЗАС Креатинін сироватки крові УЗД нирок Оглядова урографія Екскреторна урографія Діурезна урографія УЗД є скриніговим методом, який дозволяє визначити розмір нирки, товщину паренхіми та характеристику її структури, розміри чашечок та миски, стан внутрішньониркової гемодинамікиза даними визначення індексу резистентності внутрішньониркових артерій(N не менше 0,7) Рентгенологічні методи дослідження займають провідне місце в діагностиці гідронефрозу Оглядова урографія виявляє рентгенконтрастні конкременти Екскреторна урографія дозволяє отримати об’єктивну інформацію про стан функції нирок, уродинаміку та анатомічні особливості верхніх сечових шляхів. За її даними можна визначити протяжність стриктури мисково-сечовідного сегмента та ступінь порушення уродинаміки Діурезна урограма Дозволяє диференціювати ідіопатичне розширення ниркової миски без порушення прохідності мисково-сечовідного сегмента від гідронефрозу Проводиться при виконанні екскреторної урографії і проводиться за наступною схемою: При виконанні класичної екскреторної урографії на 60 хвилині внутрішньовенно вводять 1,0 мл фуросеміду та через 5 хв виконують рентгенограму нирок Повна евакуація рентгенконтрастної речовини з чашечок і миски є ознакою нормальної прохідності мисково-сечовідного сегмента, відсутність евакуації є ознакою обструкції Ретроградна пієлографія Даний метод дослідження проводять у випадку якщо екскреторна урографія не дала необхідної інформації Виконується ретроградна пієлографія в день операції за суворими показаннями у зв’язку з можливістю інфікування сечових шляхів Для контрастування верхньої третини сечоводу та мисково-сечовідного сегмента катетер вводять у сечовід на 10-15 см та наповнюють контрастною речовиною. При цьому проводиться контроль електроннооптичним перетворювачем, для запобігання виникнення рефлюксу і правильного вибору моменту для рентгенографії Додаткові методи діагностики Радіоізотопна ренографія Динамічна нефросцинтиграфія Аналіз сечі за Нечипоренком Бактеріологічне дослідження сечі з визначенням чутливості збудників до антибактеріальних препаратів Комплексний підхід до діагностики гідронефрозу дає можливість точного встановлення діагнозу, визначення стадії захворювання, функціонального стану контрлатеральної нирки та методу лікування у відповідності з функціональними та анатомо-морфологічними змінами нирки Лікування Лікування залежить від стадії і ступеня проявів симптомів захворювання При І стадії гідронефрозу без виражених суб’єктивних та функціональних розладів встановлюється диспансерний нагляд з проведенням повторного комплексного обстеження не рідше одного разу на рік Основу консервативного лікування становлять дієтично-гігієнічні заходи спрямовані на попередження виникнення інфекції або боротьбу з нею Хірургічне лікування Застосовується на ІІ та ІІІ стадіях хвороби Методи хірургічного лікування: 1) Нефректомія 2) Органозберігаючі операції з висіченням звуженої ділянки мисково-сечовідного сегмента та формуванням мисковосечовідного анастомозу Нефректомія при термінальному гідронефрозі(ІІІ стадія) повинна бути суворо обгрунтована з урахуванням функціонального стану контрлатеральної нирки Незадовільні результати повторних пластичних операцій, тривало незаживаючі гнійні та сечові нориці, виражена гіпертензія змушують видалити нирку, незважаючи на патологію контрлатеральної При вираженій нирковій недостатності рішення щодо нефректомії приймається конкретно у кожного хворого. У таких випадкахспочатку виконують корегуючу операцію на тій нирці яка краще функціонує Контрольне обстеження проводиться через 3 місяці після операції, через рік та щорічно в подальшому Прогноз сприятливий у І стадії та у ІІ, за умови проведення реконструктивної операції; у ІІІ стадії прогноз може бути сприятливим за умови проведення нефректомії з нормальним функціонуванням протилежної нирки :)
