Зміст Вступ…………………………………………………………………………. ....... 4 Розділ 1. Теоретичні аспекти формування і використання фінансових ресурсів підприємства…………………………………………………………… 6 1.1 Фінансові ресурси підприємства їх сутність та види ……………………... 6 1.2 Джерела формування фінансових ресурсів підприємств………………… 8 Напрямки 1.3 використання фінансових ресурсів підприємства………….. 11 Розділ 2. Аналіз формування і використання фінансових ресурсів підприємства……………………………………………………………………. 13 2.1 Аналіз джерел формування фінансових ресурсів підприємства………… 13 2.2 Оцінка ефективності використання фінансових ресурсів підприємства.. 16 Розділ 3. Шляхи вдосконалення формування і використання фінансових ресурсів підприємства в сучасних умовах……………………………………. 19 3.1 Напрями оптимізації джерел формування фінансових ресурсів підприрємства у сучасних умовах……………………………………………. 19 3.2 Підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства…………………………………………………………………… 22 Висновки…………………………………………………………………… …... 27 Список використаних інформації……………………………..…….... 30 джерел 4 Вступ Розвиток ринкових відносин в Україні зумовлюється діяльністю підприємств та умов їх функціонування. Підприємствам для того, щоб зберегти свої позиції на ринку, необхідно правильно визначати свою стратегію і тактику поведінки та систематично проводити управління діяльністю підприємства з метою підвищення ефективності функціонування та отримання прибутку. Фінансовий стан підприємства визначається формуванням і використанням його ресурсів. Він характеризується забезпеченістю власними обіговими коштами, станом нормованих запасів товарно-матеріальних цінностей, станом та динамікою дебіторської і кредиторської заборгованості, оборотністю коштів, платоспроможністю та іншими підсумками фінансовогосподарської діяльності підприємства, які дозволяють дати оцінку досягнутим результатам та зробити висновки про рівень фінансово стану підприємства. Формування та використанням фінансових ресурсів підприємства є важливою складовою частиною загальної системи управління його фінансовою діяльністю. Воно дозволяє вирішувати різноманітні задачі фінансового менеджменту і підпорядковане його головній цілі. Ефективно розміщені фінансові ресурси підприємства є передумовою досягнення високих кінцевих результатів його господарської діяльності в цілому. Ефективні форми управління фінансовими ресурсами дозволяють підприємству отримувати додатковий прибуток. Актуальність теми. Основною метою управління фінансовими ресурсами на підприємстві є їх оптимізація, тобто процес вибору найкращих форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності. Мета і завдання. Метою роботи є обґрунтування теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо фінансових ресурсів підприємства, 5 аналізу їхнього формування та використання, а також пошуку сучасних методів щодо їх покращення. Відповідно до поставленої мети в роботі передбачено вирішення таких основних завдань: - розглянути економічну сутність та види фінансових ресурсів і дати їм характеристику; - виокремити джерела формування фінансових ресурсів підприємства; - уточнити напрямки використання ресурсів підприємства; - проаналізувати джерела формування фінансових ресурсів; - провести моніторинг динаміки формування та структури фінансових ресурсів підприємства в сучасних умовах; - провести оцінку ефективності використання фінансових ресурсів підприємства; - дослідити напрями оптимізації джерел формування фінансових ресурсів підприємства у сучасних умовах; - виявити шляхи підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства в сучасних умовах. Об’єктом дослідження є фінансові ресурси підприємства. Предметом дослідження є теоретико-прикладні засади формування та використання фінансових ресурсів підприємства. Теоретико-методологічною основою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, закони України, фінансова звітність. 6 Розділ 1. Теоретичні аспекти формування і використання фінансових ресурсів підприємства 1.1 Фінансові ресурси підприємства їх сутність та види Фінансові ресурси є одним із фундаментальних понять фінансів підприємств. Їхня специфіка виявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування і використання різноманітних видів прибутків і нагромаджень суб’єктів господарської діяльності. Існує безліч визначень поняття «фінансові ресурси», проте немає єдиної точки зору серед учених-економістів. У спеціалізованій літературі під фінансовими ресурсами частіше за все розуміють грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, що створюється упродовж певного часу в державі. Значна група авторів, зокрема І. Балабанов, А. Блабанов, І. Бланк та інші трактують фінансові ресурси підприємства як кошти, наявні у розпорядженні суб’єкта, що господарює. І. Бланк підкреслює, що ця сукупність коштів формується з метою фінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді [1]. Варто звернути увагу на трактування фінансових ресурсів, що пропонує А. Філімоненков який, на відміну від інших учених-економістів, які під фінансовими ресурсами розуміли грошові надходження, доходи і нагромадження у фондовій і не фондовій формах, трактує фінансові ресурси підприємства як грошовий капітал, вкладений у підприємство для одержання доходів і прибутку. Це можна пояснити тим, що сьогодні термін «фонди» (як організаційна форма руху коштів у звітності підприємства) замінений на термін «капітал». В. Бєлолипецький зазначає, що «в умовах ринкової економіки фінансисти оперують частіше поняттям «капітал», який є для фінансистапрактика є реальним об’єктом, на який він може постійно впливати з метою 7 отримання нових доходів фірми. Капітал є перетвореною формою фінансових ресурсів. Однак він стверджує, що у звітності підприємства фінансові ресурси представлені капіталом і зобов’язаннями підприємства. Тобто до капіталу він відносить тільки власний капітал підприємства (І розділ пасиву балансу). Таку ж саму точки зору висловлюють В. Гриньова, В. Коюда та Г. Кірейцев , який стверджує, що «принципова різниця між капіталом і фінансовими ресурсами полягає у тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси більше або дорівнюють капіталу підприємства. При цьому, якщо «фінансові ресурси» дорівнюють «капіталу», то це означає, що у підприємства немає ніяких фінансових зобов’язань» . Отже, деякі науковці ототожнюють фінансові ресурси і капітал, а іноді й підміняють одне поняття іншим. Так, В. Опарін розглядає фінансові ресурси як суму коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства. Капітал є реальним об’єктом, на який можна постійно впливати з метою отримання нових доходів підприємства та використання нею своїх зобов’язань. Тобто капітал – це об’єктивний фактор виробництва, частина фінансових ресурсів, які використовуються підприємством у своїй діяльності. Отже, капітал є перетвореною формою фінансових ресурсів. І тому ототожнювати поняття «фінансові ресурси» і «капітал» не можна. Принципова різниця між капіталом і фінансовими ресурсами полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси більші або дорівнюють капіталу підприємства. При цьому якщо «фінансові ресурси» дорівнюють «капіталу», то це означає, що у підприємства немає жодних фінансових зобов’язань [1]. 8 1.2 Джерела формування фінансових ресурсів підприємств Джерелами формування фінансових ресурсів підприємства є власні фінансові ресурси та залучені з різних джерел кошти. Можна виділити такі основні складові фінансових ресурсів підприємства: дохід, прибуток, амортизаційні відрахування, статутний капітал, кредиторська заборгованість, короткострокові кредити банків. Характерний зміст фінансових ресурсів визначається наявністю певних ознак. По-перше, це фонди коштів акумуляційного характеру, що утворюються в результаті виробництва, розподілу та перерозподілу сукупного суспільного продукту й національного доходу. По-друге, це кінцеві прибутки, тобто кошти, призначені для обміну на товари. По-третє, це прибутки після реалізації товарів. Формування фінансових ресурсів за рахунок використання різних джерел дозволяє підприємству адекватно реагувати на зміну потреб ринку, розширювати асортимент продукції, значно нарощувати масштаби виробництва. Проте у процесі формування фінансових ресурсів важливо дотримуватись оптимального співвідношення між джерелами їхнього формування з метою забезпечення належної фінансової стійкості підприємства [9]. Для успішної діяльності підприємства варто раціонально управляти процесом формування фінансових ресурсів. Раціональне управління фінансовими ресурсами підприємства включає такі етапи : – виявлення та формулювання проблеми чи задачі управління фінансовими ресурсами підприємства, що має бути вирішена через використання минулого досвіду та наявних даних; – прийняття виваженого управлінського рішення щодо використання фінансових ресурсів та його реалізація; – аналіз результатів прийнятого рішення з погляду можливих способів його модифікації чи зміни, а також урахування його результатів у 9 процесі нагромадження досвіду, який цілком може бути використаний у майбутньому. Система управління формуванням фінансових ресурсів є складовою фінансового механізму підприємства. Сукупність фінансових стимулів, важелів, інструментів, форм і способів регулювання економічних процесів й відносин створює механізм формування фінансових ресурсів підприємства [9] . Система управління фінансовими ресурсами підприємства може вважатися ефективною в тому випадку, коли вона уможливлює не лише раціонально використовувати наявні фінансові ресурси, а й забезпечувати активний системний пошук можливостей подальшого успішного розвитку підприємства. Однією із основних складових механізму формування фінансових ресурсів суб’єктів господарювання є фінансова політика. Це складова загальної стратегії, сутність якої залежить від прийнятої підприємством концепції фінансового розвитку, стратегії, які розкривають значення основних напрямів формування, розподілу та використання фінансових ресурсів, а також заходів, які виконуються органами управління для реалізації поставлених цілей. З цього можна зробити висновок, що проблематика достатності фінансування та залучення додаткових фінансових ресурсів, зокрема для виконання цільових заходів розвитку підприємства, набувають важливого значення у сучасних умовах. Формування фінансових ресурсів підприємства – це складний динамічний процес, орієнтований на максимальну взаємодію із зовнішнім середовищем та забезпечення високоякісного використання. Тому важливо знати, які саме фактори обумовлюють формування фінансових ресурсів та впливають на їхню збалансованість та ефективність використання. На процес формування фінансових ресурсів підприємства впливають фактори внутрішнього та зовнішнього середовища. Так, до внутрішніх факторів слід віднести : 10 – рівень доскональності структури фінансової системи підприємства (деталізація фінансових завдань); – проведення аналізу поточного ринку продукції; – покращення роботи з посередниками, забезпечення взаємодії збутової стратегії із виробничою; – якість організації керування фінансовими ресурсами; – моніторинг існуючого ринку продукції; – якість податкового та управлінського обліку; – здійснення цінової політики, виходячи із затрат на виробництва, пошук шляхів їх зниження, аналіз цін конкурентів; – розробка критеріїв відповідності кваліфікації робітників займаним посадам відповідно до організаційної структури, передання повноважень та визначення меж відповідальності. До зовнішніх факторів, які впливають на використання та формування ресурсів підприємств, можна віднести такі: інфляція, зміна ціни на ресурси, становище фінансового ринку та стан економіки країни в цілому. Всі ці чинники мають вплив на формування та використання ресурсів фінансів шляхом регулювання структури різних фінансових джерел [9]. 11 1.3 Напрямки використання фінансових ресурсів підприємства Успішне формування та використання фінансових ресурсів підприємства часто пов’язують з ефективним управлінням фінансовими ресурсами. Управління вкористанням фінансових ресурсів підприємств може бути спрямоване на досягнення таких цілей: - створення конкурентоспроможної бази підприємства; - лідерство серед конкурентних фірм; - уникнення банкрутства; - зростання обсягів виробництва та реалізації; - збільшення прибутку; - збільшення ринкової вартості фірми. Вибір підприємством тієї чи іншої цілі залежить від галузі, в якій підприємство працює, від становища на ринку. Крім того, інвестувати ресурси у досягнення певної мети необхідно виключно на основі чітко сформованого плану. Якщо на підприємстві є потреба у створенні конкурентноспроможної бази, то треба розвивати маркетингове середовище, залучати рекламні агентства, розвивати торгові марки, імідж. Такі напрямки використання фінансових ресурсів потрібно обирати в умовах курсу на досягнення лідерства серед конкурентів. Складніші механізми спрямування фінансових ресурсів поставатимуть перед тими підприємствами, які будуть прагнути уникнути банкрутства. Головним завданням у таких умовах буде відновлення платоспроможності та фінансової стійкості, а для цього потрібні високоліквідні активи, сформовані за рахунок власного капіталу або залученого на пільгових умовах. Крім того, для виходу з передбанкрутного стану потрібно інвестувати кошти у розвиток діяльності, яка буде прибутковою. Це може бути розвиток виробничих потужностей, організація нового виробництва чи мдернізація існуючого, зміна асортименту продукції, покращення якості товарів чи послуг, а також багато інших можливих каналів 12 використання коштів, які дозволять активізувати приховані чи нереалізовані можливості підприємства. Дещо іншими є напрямки використання фінансових ресурсів з метою зростання вартості підприємства. Для цього потріно спрямовувати зусилля на нарощування грошової вартості виробничих потужностей, а також загальної вартості цілісного майнового комплексу, де оцінюється не лише наявна господарсько-виробнича база, а й імідж, наявні зв’язки керівництва із зовнішнім середовищем, сигнали з боку потенційних інвесторів для вкладання коштів у розвиток діяльності. Тобто якщо метою є максимізація вартості підприємства, то вкладати фінансові ресурси потрібно у ті сфери, які дозволять позитивно на її вплинути. Повноцінне вирішення даного завдання можливе лише на основі залучення фахівців [10]. 13 Розділ 2. Аналіз формування і використання фінансових ресурсів підприємства 2.1 Аналіз джерел формування фінансових ресурсів підприємства Аналіз структури капіталу є передумовою для визначення ефективності його використання. Функціонування капіталу на підприємстві характеризується його постійним кругообігом, під час якого він може перебувати у будь-який час на різних стадіях, зазнавати змін як у джерелах формування, так і у розміщенні. Тому вивчення динаміки капіталу доцільно зосередити на аналізі структури джерел його формування, напрямах їх структурного, раціонально збалансованого розміщення. Оптимізація структури капіталу – одне з найважливіших і найскладніших завдань, що розв’язуються у процесі оцінки фінансової діяльності. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і залучених коштів, за якого забезпечується найефективніша пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства. Процес оптимізації структури капіталу підприємства характеризується певними етапами. На першому етапі визначається співвідношення власного і позикового капіталів, виявляються його тенденції. У складі позикового капіталу вивчається співвідношення довгострокових і короткострокових кредитів, аналізуються розміри прострочених фінансових забов’язань, з’ясовуються також причини прострочень. Якщо частка власного капіталу більша, ніж залученого, то ризик кредиторів менший. Водночас, залучений капітал створює умови і вимагає від власників підприємства відповідальності у відносинах з позичальниками та більш ефективного використання активів [4]. На другій стадії аналізу розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства, зумовленої структурою його капіталу. У процесі проведення такого аналізу розраховуються і вивчаються в динаміці 14 коефіцієнти автономії, фінансового левериджу, довгострокової фінансової незалежності, співвідношення довго- і короткострокової заборгованості. Оцінка стану власного капіталу підприємства здійснюється за окремими складовими: статутним капіталом, резервним капіталом, додатковим капіталом, нерозподіленим фінансовим результатом. У процесі фінансового аналізу стану позикових фінансових ресурсів здійснюється дослідження: – величини залучених фінансових ресурсів з кредитних установ за абсолютними і відносними показниками в порівнянні з власним капіталом та іншими джерелами формування капіталу; – стану розрахунків з кредитною установою стосовно суми займу та відсотків по кредиту; – цільового використання кредитів; – заставних ризиків позичальника і третіх осіб, які гарантують повернення позичок; – ефективність вкладення фінансових ресурсів з позикових джерел в активи підприємства [5] . При визначенні оптимальної структури капіталу використовується механізм фінансового левериджу. Фінансовий леверидж – потенційна можливість впливати на прибуток, змінюючи обсяг і структуру власного та позикового капіталу, відомий також як «фінансовий важіль» і в цілому описує процес кредитування. Даний показник характеризує межу, до якої можливо поліпшити діяльність підприємства за рахунок кредитів банку. Ефект фінансового важеля (ЕФВ) можна розрахувати за формулою: ЕФВ =ІК [(1 - Кн) - СП] * ПК/ВК, ІК – ставка доходності на інвестований капітал після сплати податків; Кн – коефіцієнт оподаткування; СП – відсоткова ставка за кредит (%); ПК – сума позикового капіталу; ВК – сума власного капіталу [8]. 15 Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів: – різниця між рентабельністю інвестованого капіталу після виплати податків; – ставка відсотків за кредит; Позитивний ефект фінансового важеля виникає тоді, коли ІК * (1 – Кн) – СП > 0. В таких випадках вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто частку позиченого капіталу. Коли виникає ситуація, що ІК * (1 – Кн) – СП <0, то це означає, що на підприємстві негативний ефект фінансового важеля, що свідчить про зменшення власного капіталу . Таким чином, аналіз змін у складі і позикового капіталу необхідний для оцінки раціонального формування джерел фінансування діяльності підприємства і його ринкової сталості. Від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансовий стан підприємства. 16 2.2 Оцінка ефективності використання фінансових ресурсів підприємства Фінансову основу підприємства складають його фінансові ресурси – засоби, які знаходяться у розпорядженні підприємства та призначені для виконання ним певних фінансових зобов'язань. До фінансових ресурсів належать грошові фонди підприємства, а також частина грошових коштів, які не входять до складу фондів, тобто мають не фондову основу. В процесі господарської діяльності перед підприємствами постійно виникає проблема вибору напрямів використання фінансових ресурсів. Більше того, оцінити ефективність діяльності, означає – оцінити наскільки ефективно підприємство використовує свої фінансові ресурси. Ефективне використання фінансових ресурсів – це порівняння кількості і якості витрачених ресурсів з кількісним і якісним вираженням досягнутих результатів. Тому, поняття ефективного використання фінансових ресурсів, як і будь-яких інших видів ресурсів (матеріальних, трудових, природних) включає порівняння кількості та якості витрачених ресурсів з кількісним і якісним вираженням досягнутих результатів. Основними напрямами використання фінансових ресурсів можуть бути: фінансування поточних витрат, інвестиції в основні засоби, інвестиції в нематеріальні активи, інвестиції в оборотний капітал, формування портфеля фондових інвестицій, формування резервного капіталу, фінансування невиробничої сфери. Проте, незалежно від вибраного напряму використання фінансових ресурсів підприємства в процесі діяльності, він може виявитися ефективним, або неефективним [6]. Методичне забезпечення використання фінансових ресурсів, на наш погляд, реалізується за допомогою вирішення таких завдань: - визначення напрямів використання фінансових ресурсів підприємства; - формування системи показників оцінки ефективності їх використання. 17 Питанням ефективності використання фінансових ресурсів присвячено значна кількість праць вчених економістів. Але найбільш використовуваними є традиційні показники оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства. Не дивлячись на те, що дана система є загальновизнаною, вона має ряд недоліків. Зокрема, розрахунок показників виконується за даними форм бухгалтерського обліку: форми № 1 (бухгалтерський баланс), форми № 2 (звіт про прибутки і збитки), і форми № 5 (примітки). Проте річна, а також проміжна бухгалтерська звітність, методика заповнення якої регламентована, має наступні недоліки: до моменту публікації інформація, що міститься в звітності, відображає ретроспективні дані; будучи викладом минулих подій, не містить прогнозні дані; не забезпечується просторова порівнянність (потрібні додаткові дані для порівняння, огляд аналогічних показників з середньогалузевими значеннями); відсутня можливість аналізу витрат за видами продукції; підсумок балансу не відображає суми коштів, яку реально має в своєму розпорядженні підприємство. Причини такої ситуації наступні: невідповідність балансової оцінки засобів реальним умовам господарювання внаслідок інфляції; наявність позабалансових активів; дія чинників науково-технічного прогресу. Окрім недоліків, властивих бухгалтерській звітності на додаток можна виділити ще ряд недоліків, властивих власне традиційній системі оцінки фінансового стану: значна концентрація на внутрішніх аспектах; велика залежність від минулого і звуження можливостей для розробки обґрунтованих прогнозів; відображення бізнесфункцій і структур, а не процесів; орієнтація на вхідні, а не вихідні складові; узагальнені дані в основі інформації [6]. Тому, з метою усунення вище перелічених недоліків, вченими здійснюються спроби розробити таку систему показників оцінки фінансового стану, яка здатна відображати, перш за все, процеси, а не бізнес-функції і структури. Такі додаткові показники мають забезпечити просторову порівнянність отриманих результатів діяльності. Ними можуть бути: 18 зростання обсягу реалізації в сегменті ринку; відсоток доходу від реалізації нового продукту; собівартість одиниці продукції; рентабельність окремого продукту; співвідношення доходи/персонал; власні витрати порівняно з витратами конкурентів; збільшення рівня продажів в результаті досліджень (зовнішніх умов і внутрішнього стану); інвестиції (рентабельність інвестицій); ринкова вартість акцій; коефіцієнт ліквідності оборотного капіталу за основними категоріями активів; вартість активів на одного працівника; додана вартість на одного працівника; коефіцієнт маржинального доходу; чистий грошовий потік. Переваги при використанні додаткових показників очевидні, вони дозволяють оцінити процеси (економічні, фінансові) підприємства, що відбуваються всередині, порівняти його стан відносно інших підприємств (відносно зовнішнього середовища функціонування) [6]. Таким чином, розмір і структура фінансових ресурсів багато в чому залежать від обсягу виробництва і його ефективності. Постійне зростання виробництва й підвищення його ефективності є основою збільшення фінансових ресурсів як на загальнодержавному рівні, так і на рівні підприємств. 19 Розділ 3. Шляхи вдосконалення формування і використання фінансових ресурсів підприємства в сучасних умовах 3.1 Напрями оптимізації джерел формування фінансових ресурсів підприрємства у сучасних умовах Важливе значення у процесі господарської діяльності кожного суб’єкта господарювання відіграє вирішення проблеми забезпеченості необхідним і належним обсягом фінансових ресурсів, що є основою та гарантією ведення ефективного ведення бізнесу й одержання високого кінцевого фінансового результату. Фінансові ресурси та джерела їх формування мають неабиякий вплив на забезпечення виробничої діяльності підприємства, адже через недостатню їх кількість або вибір занадто «дорогих» джерел формування підприємство може заборгувати державі, інвесторам, кредиторам, працівникам та іншим суб’єктами господарювання. Фінансове забезпечення виробничої діяльності суб’єктів господарювання здійснюється за допомогою фінансового планування, завдяки якому можливо визначити масштаби виробництва та збуту продукції, економічне становище підприємства, а виходячи з цього – й обсяги та джерела формування фінансових ресурсів [2]. Тож формування оптимальної структури фінансових ресурсів підприємства посідає чільне місце в процесі здійснення фінансового планування. В умовах вітчизняної економіки власники прагнуть до зростання частки власних фінансових ресурсів і самофінансування, вважаючи, що це найкращий метод досягнення цілей підприємства. Проте в ході здійснення фінансового планування варто забезпечити таке поєднання власних і позикових джерел фінансування, яке сприятиме збільшенню рентабельності капіталу, збереженню належного рівня платоспроможності, фінансової 20 стійкості, зменшенню фінансових ризиків та середньозваженої вартості фінансових ресурсів. Проблемами, що впливають на процес формування джерел фінансових ресурсів такі: – відсутність цілісної системи фінансового управління та бюджетування на підприємствах; – низький рівень інвестиційної привабливості підприємств; – низький рівень підготовки менеджерів; – низький рівень фінансової прозорості для інвесторів та кредиторів. Для того, щоб підприємство не зіткнулося із різними негативними проявами недостатнього рівня фінансування, фінансовим менеджерам потрібно розробити політику джерел формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечать формування належного рівня фінансової стійкості та платоспроможності, з одного боку, а з іншого – отримати зростання рентабельності власного капіталу. Оптимізація фінансової структури капіталу підприємства є однією з найбільш важливих і складних задач фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу – це співвідношення власних і позикових джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізується ринкова вартість підприємства. Для того, аби виміряти сукупні економічні результати, які досягаються при поєднанні варіативного співвідношення власного й позикового капіталу підприємства, використовується показник «фінансовий леверидж». Він вимірює ефект, що полягає в підвищенні рентабельності власного капіталу за допомогою зростання частки позикових джерел в загальній сумі капіталу [2]. Ефект операційного важеля виявляється в тім, що будь яка зміна обсягу виторгу від реалізації приводить до непропорційної зміни прибутку. 21 Не менш важливим елементом є фінансове планування – це планування всіх доходів і напрямків витрати коштів для забезпечення розвитку підприємства. Удосконалити оптимізацію джерел формування фінансових ресурсів підприємства можна за допомогою таких шляхів: 1) вибрати ефективні джерела залучення фінансових ресурсів за допомогою проведення розрахунків вартості залучення ресурсів із кожного з джерел; 2) розробити нові та якісні підходи до організації роботи у сфері фінансування підприємства; 3) підвищити кваліфікацію працівників, що відповідають за управління фінансами підприємств; 4) сформувати інформаційне забезпечення, що необхідне підприємству; 5) забезпечити підприємство необхідним обсягом фінансових ресурсів; 6) покращити структуру фінансових ресурсів; 7) забезпечити контроль за станом фінансових ресурсі [7]. Якщо дотримуватися зазначених вище рекомендацій, то вже через невеликий проміжок часу підприємство зуміє оптимізувати джерела формування фінансових ресурсів та підвищити фінансову стійкість, а також зберегти позиції на ринку. 22 3.2 Підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових ресурсів. Використання позикового капіталу дозволяє суттєво розширити об’єм господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різноманітних цільових фінансових фондів та підвищити ринкову вартість підприємства [3]. Тому так важливо приділяти достатньо уваги заходам, які будуть спрямовані на вдосконалення формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві. Значимість проблем управління формуванням та використанням фінансових ресурсів підвищується у зв’язку з постійними змінами в податковому законодавстві України, дестабілізацією фінансового ринку і структурними змінами капіталу, які викликані змінними банківськими відсотками та курсами валют на фоні інфляції, яка не припиняється; зниженням централізованого фінансування, складністю інформаційного забезпечення, що постійно зростає. Крім ускладнюючих макроекономічних умов, проблеми управління фінансовими ресурсами значною мірою обумовлені й існуючими підходами підприємства до їх вирішення. Вони залишаються незмінними ще з часів планово-розподільчої економіки, коли фінансове управління відігравало другорядну роль. Сьогодні потрібно врахувати й ті обставини, що на багатьох підприємствах не створені умови для ефективного функціонування фінансового механізму, управління відтворювальними процесами і ресурсною базою підприємства. Наприклад, це низький ступінь технічного забезпечення і енергозабезпечення, високий рівень зношеності основних засобів, неконкурентоспроможність продукції, зростання простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості, відсутність грошової готівки, зниження частки централізованих джерел фінансування, порушення фінансової рівноваги і як 23 наслідок, неплатоспроможність, висока частка збиткових підприємств, нестійке фінансове становище. Прийняття ефективних управлінських рішень стосовно фінансових ресурсів залежить від інформаційної бази, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Окрім цього, такі основні показники, як платоспроможність та ліквідність, безпосередньо залежать від здатності своєчасно та в необхідному обсязі генерувати фінансові ресурси. Інформаційною базою для аналізу є фінансова звітність за період, що аналізується, зокрема баланси і звіти про фінансові результати за базовий, минулий(лі) і звітний періоди. Формування інформаційної бази та прийняття рішень відносно фінансових ресурсів підприємства доцільно здійснювати за трьома рівнями управління: – вищого рівня (фінансовий менеджмент підприємства), де здійснюється управління за даними бухгалтерського обліку в цілому по підприємству; – середнього рівня (бухгалтерія та аналітичний відділ підприємства), який призначений для здійснення управління окремими видами фінансових операцій на основі вирішення комплексних завдань, що відображаються в бухгалтерському обліку; – нижчого рівня (структурні підрозділи підприємства), де здійснюється безпосереднє оперативне управління фінансовими ресурсами [3]. Зазначені рівні системи управління дають можливість поступово вирішувати всю сукупність завдань відносно обробки економічної інформації та її використання для прийняття управлінських рішень. При побудові інформаційної системи в першу чергу слід враховувати завдання, що стоять перед підприємством з точки зору оптимізації його фінансових ресурсів за рівнями управлінського процесу. Основною задачею, а також проблемою аналізу фінансових ресурсів є визначення його послідовних етапів та вибір необхідного набору даних і показників, які можна було б ефективно використовувати у відповідних підходах і методах аналізу. Успішне виконання такого завдання 24 дозволяє отримати достовірну інформацію, дає змогу керівникам і фінансовим менеджерам обирати відповідні управлінські рішення щодо покращення фінансового стану підприємства. Аналіз формування і використання фінансових ресурсів підприємства повинен здійснюватись у такій послідовності: 1 етап – проводиться аналіз джерел формування капіталу: оцінка структури джерел фінансових ресурсів у цілому, аналіз джерел власних коштів, аналіз джерел позикових коштів, аналіз кредиторської заборгованості; 2 етап – здійснюється аналіз активів підприємства: аналіз складу і структури загального капіталу в цілому, аналіз основного капіталу, аналіз оборотного капіталу, аналіз дебіторської заборгованості; 3 етап – аналізується ліквідність балансу підприємства, який передбачає деяку перебудову активів за ознакою ліквідності і пасивів за ознакою терміновості їх погашення. На цьому етапі головною метою є перевірка синхронності надходження і витрачання фінансових ресурсів підприємства, тобто його здатність розраховуватись за своїми зобов’язаннями власним майном за певний період часу; 4 етап – проводиться порівняльний аналіз фінансових показників одного підприємства з іншими або за різні звітні періоди, тобто розраховується узагальнюючий рейтинговий показни [3]. Кожен із запропонованих етапів є важливим під час пошуку виходу з фінансової нестабільності підприємства. Та на кожному з них необхідно проводити моніторинг сучасного становища підприємства, аналізувати діяльність конкурентів на ринку в певній галузі та приймати рішення щодо впровадження ефективної політики для підвищення ефективності етапи підвищення ефективності господарської діяльності підприємства. Систематизуючи використання фінансових наведені ресурсів підприємствами, як стратегічного напрямку управління фінансовими ресурсами, слід оцінити їх пріоритетність при реалізації у практичній діяльності підприємств тобто запропонувати 25 напрями підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємств: – планування: повинна здійснюватись розробка стратегічних, поточних, оперативних планів; – оптимізація податкової політики тобто мають застосовуватись податкові пільги; – балансування фінансових потоків, тут формою реалізації має бути прискорення кругообороту; – оптимізація дивідендної політики здійснення розробки і застосування оптимальної дивідендної політики; – управління ризиками включає: створення резервів, диверсифікацію, лімітування, бюджетування, хеджування, страхування. – удосконалення системи розрахунків і платежів включає: здійснення факторингових операцій; надання цінових знижок за умови негайного розрахунку за реалізовану продукцію; своєчасну інкасацію дебіторської заборгованості; пролонгування угод з покупцями; залучення примусового стягнення боргів; сплату відсотків; штрафи, санкції. – акумуляція фінансових ресурсів: створення запасів, розміщення фінансових ресурсів у високоліквідних активах; – облік і контроль: удосконалення організаційної структури, розробка посадових інструкцій, відповідальності; – поглиблення аналізу: визначення рівня вартості окремих складових фінансових ресурсів; – удосконалення критеріїв оцінки використання фінансових ресурсів: розробка оціночних показників, що характеризують ефективність використання фінансових ресурсів; – система норм і нормативів: оптимізація обсягу, складу і структури фінансових ресурсів за окремими їх складовими; – оптимізація використання фінансових ресурсів у операційній діяльності 26 – комплексне використання сировини, що спрямоване на збільшення асортименту та обсягів виробництва продукції; орієнтування на виробництво рентабельних видів продукції; моніторинг виробничих запасів . Отже, застосування визначеного комплексу пріоритетних напрямків у певній послідовності сприятиме забезпеченню фінансовими ресурсами підприємств . Таким чином, управління діяльністю сучасним підприємством спрямоване передусім на організацію самого процесу виробництва, що можливо за умови здійснення щоденного ретельного аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання, а відтак – аналізу формування і використання фінансових ресурсів, який є одним із визначальних з огляду на основні фактори виробництва. Також важливим фактором при вдосконаленні управління фінансовими ресурсами підприємства є поєднання стратегії з конкретним планом дій на певний період, упровадження сучасних методів формування і використання фінансових ресурсів. Це дасть змогу підприємству досягти позитивних результатів у довгостроковому періоді й отримати стійке фінансове забезпечення. Потрібно приділити увагу розробці заходів стимулювання збільшення чистого грошового потоку кожного з напрямків діяльності підприємства 27 Висновки Проведені в роботі дослідження фінансових ресурсів дозволили зробити наступні висновки: 1. Фінансові ресурси є одним з фундаментальних понять фінансів підприємств. В економічній літературі існує розмаїття точок зору щодо визначення сутності фінансових ресурсів. В законодавчих актах України досить часто використовується поняття фінансові ресурси, проте не дається їх визначення. При цьому мають місце різні, а часом протилежні тлумачення їх сутності та складу джерел. 2. Опрацювання значної кількості публікацій дозволило зробити висновок, що переважна більшість науковців фінансові ресурси розглядають як грошові кошти, що мають цільове призначення, на відміну від вхідних грошових потоків, які не мають цільового призначення. При цьому серед фахівців має місце два підходи щодо визначення фінансових ресурсів підприємств. Більшість науковців розглядають фінансові ресурси як грошові кошти (доходи, фонди нагромадження). Окремі фахівці до фінансових ресурсів підприємств включає кошти, авансовані в основні і оборотні засоби. 3. Формування фінансових ресурсів потрібно розглядати як одне з найважливіших завдань стратегії підприємства (фірми). Вироблення такої стратегії повинно забезпечити необхідними джерелами і коштами нормальне функціонування й фінансову стійкість діяльності на перспективу. 4. Основу формування власних фінансових ресурсів складає прибуток підприємства. Прибуток – сума коштів, що є різницю між виручкою від реалізації, що виражена в діючих відпускних цінах без непрямих податків і витратами на виробництво продукції. 5. Амортизаційні відрахування – це специфічний вид цільових фінансово-інвестиційних ресурсів. У кругообігу коштів вони відображають перенесену на готову продукцію вартість основних засобів, їх знос у процесі експлуатації. За суттю це поетапне повернення початкових фінансово- 28 інвестиційних ресурсів, вкладених в основні засоби, які можуть використовуватись у поточному році. 6. В умовах обмеженості фінансових ресурсів підприємства часто вдаються до позичених ресурсів. Особливістю позичених коштів є те, що вони тимчасово заміщують власні, тобто рано чи пізно їх потрібно замінювати коштами, сформованими за рахунок власних джерел фінансування. Але за допомогою кредитів, позик, залучених коштів суб'єкт господарювання може суттєво розширити масштаби своєї виробничої діяльності, забезпечити ефективніше використання власного капіталу, прискорити формування різного роду цільових фондів, а в кінцевому результаті отримати додаткові надходження грошових потоків. Особливістю таких коштів є те, що фірма повинна чітко визначити цілі, на які вони будуть витрачені, оскыльки кредити і позики носять цільовий характер, і кредитор повинен оцінити ризик неповернення грошей. Тому основними напрямами, куди направляються позичені фінансово-інвестиційні ресурси, є наступні: – по-перше, це поповнення необхідного обсягу оборотних коштів. – по-друге, це забезпечення платіжного обороту по господарських операціях 7. Ефективне функціонування економіки в Україні потрібно пов’язувати із створенням умов для суб’єктів господарювання, які сприятимуть формуванню і використанню фінансових ресурсів і, у першу чергу, власних фінансових ресурсів. Раціональне використання фінансових ресурсів впливає не тільки на збільшення економічного потенціалу окремих підприємств, а й позитивно впливає на формування ресурсного потенціалу народного господарства в цілому чи окремих його галузей. Це означає, що сьогодні потрібно освоювати нові підходи до організації фінансового забезпечення поточної та інвестиційної діяльності підприємств. В першу чергу, було б доцільно підприємствам переглянути загальноприйняті підходи до самофінансування, яке гарантує підприємствам не тільки зростання їх вартості, а й стабілізує їх стан на ринку, відкриває можливості користуванням 29 кредитними ресурсами, оскільки сприяє підвищенню їх майнового статусу та підіймає ступінь їх майнової відповідальності. 8. Добре знання основ фінансів, кредиту, планування сприятиме раціональній реорганізації управління фінансово-інвестиційними ресурсами, посиленню впливу фінансово- кредитного механізму на кінцеві результати роботи і на цій підставі підвищенню ефективності виробництва в умовах ринкової економіки. Отже, фінансування – це «пульсуючий» процес. Потреба в коштах для ефективного використання визначається складною інтеграцією стратегічних і тактичних цілей підприємств, станом всіх видів ринків, збігом різних обставин, і далеко не завжди відповідає розрахованим цифрам. В оперативному управлінні важливо не перетворювати співвідношення джерел коштів в догму, але намагатись максимально наблизити до цього хоч в середньому за достатньо тривалий період. 30 Список використаних джерел інформації 1. Яременко В. Г., Салманов Н.М. Сутність поняття та особливості класифікації фінансових ресурсів підприємств. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Філімоненков О.С. 2018. Вип. 19(3). С. 158–162. 2. Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції (заочна форма) «Формування та перспективи розвитку підприємницьких структур в рамках інтеграції до європейського простору» – Полтава, 2019. – С. 403-404 . 3. Матвєєва Н.В., Первухін П.К. Напрями підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємств. Наука й економіка. 2016. Вип. 2. С. 18-20. 4. Самойлова Т. А. Джерела формування фінансового капіталу підприємства / Т. А. Самойлова // Облік і фінанси АПК. – 2011. – № 1. – С. 169–173. 5. Тютюнник Ю.М., Єрмоленко В.М. Детермінований факторний аналіз фінансових результатів підприємств малого бізнесу. Економіка і підприємництво: організаційно-методологічні аспекти обліку, фінансів, аудиту та аналізу. Полтава, 2017. Вип. 17. Том 1. С. 59-63. 6. Мельник О.М Оцінка ефективності використання ресурсів підприємств / О.М Мельник // Теоретичні та прикладні аспекти розвитку економіки: матеріали ІІ Всеукраїнської науково –практичної конференції – ТНТУ, 2012. – С. 40-42. 7. Слюсаренко К. В. Проблеми формування та використання фінансових ресурсів підприємств України в сучасних умовах господарювання / К. В. Слюсаренко, С. А. Британ // Молодий вчений. – 2015. – № 5 (20). – С. 84 -91. 31 8. Абрамова І.М. Планування структури обсягів грошових потоків при складанні фінансових бюджетів підприємства / І.М Абрамова // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2012. – № 3. – С. 25– 30. 9. Нечипоренко А. В. Теоретичні аспекти формування та використання фінансових ресурсів підприємства [Електронний ресурс] / А. В. Нечипоренко, А. О. Рибалкіна // Ефективна економіка. – 2020. – № 11. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=8361. DOI: 10.32702/2307-2105-2020.11.85 10. Шевченко В. О. Напрямки використання фінансових ресурсів підприємств [Електронний ресурс] / В. О. Шевченко // Європейські перспективи. – 2014. – № 5. – С. 126-133. – Режим доступу: file:///C:/Users/1/Downloads/evpe_2014_5_24.pdf
