Uploaded by kristinamurka73

Курсовая

advertisement
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ
ім.. АНТОНА МАКАРЕНКА
Циклова комісія загальноекономічних і профільно-орієнтованих економічних
дисциплін
КУРСОВА РОБОТА
із дисципліни: «Економіка підприємства»
на тему:
«Договірні відносини і партнерські зв’язки у підприємницькій діяльності в
ринкових умовах»
Студент ІІ курсу 51М групи
__________________________________________
Галузь знань: 07 Управління та адміністрування
Спеціальність: 075 Маркетинг
ОКР – молодший спеціаліст
Керівник: к.е.н., доцент, спеціаліст вищої категорії
Котирло Оксана Олександрівна
Національна школа__________________________
Кількість балів ECTS________________________
Члени комісії: _______
(підпис)
______________
(підпис)
______________
(підпис)
Київ 2021
________________________
(прізвище та ініціали)
_______________________
(прізвище та ініціали)
_______________________
(прізвище та ініціали)
2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………….
1.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ
ВЗАЄМОВІДНОСИН
І
ОСНОВИ
ПАРТНЕРСЬКИХ
3
ДОГОВІРНИХ
ЗВ'ЯЗКІВ
У
ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………
5
1.1. Підприємницька діяльність як особливий вид соціально-економічної
активності населення…………………………………………………………
5
1.2. Підприємство як самостійний суб'єкт господарювання. Класифікація
підприємств. Правові аспекти діяльності……………………………………
9
1.3. Партнерські зв'язки як важлива форма підтримки розвитку
підприємницької діяльності……………………………………………………
2.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА
ОСОБЛИВОСТІ
ФОРМ
ХАРАКТЕРИСТИКА
СПІВРОБІТНИЦТВА
В
14
ТА
ОСНОВНИХ
СФЕРАХ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ…………………………
17
2.1. Форми співпраці в сфері фінансових і страхових відносин…………….
17
2.2. Особливості організації партнерських зв'язків у виробництві та сфері
торгово-побутового обслуговування…………………………………………
20
2.3. Шляхи вдосконалення форм та видів співпраці у підприємницькій
діяльності……………………………………………………………………….
24
ВИСНОВОК……………………………………………………………………
29
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………
31
3
ВСТУП
Тема курсової роботи є досить актуальною в сучасних умовах.
Незважаючи на значний інтерес до підприємництва, як до складного
соціально-економічного явища, сьогодні відсутній єдиний методологічний
підхід до його дослідження, що призводить до диференціації думок сучасних
вчених.
В останні роки тема підприємництва залишається однією з найбільш
широко поширених в міждисциплінарних дослідженнях, проте в науковій
літературі так і не склався консенсус у визначенні підприємництва, розумінні
його змісту, а також соціальному статусі людей, які займаються даною
діяльністю. З упевненістю можна говорити лише про існування кількох
підходів
до
розуміння
природи
підприємництва:
економічному,
психологічному, соціологічному, соціально-антропологічному та інше.
Поняття «підприємництво» і зміст підприємницької діяльності в західних
концепціях змінювало свій сенс в залежності від сприйняття ролі підприємця в
соціально-економічному розвитку європейського та північноамериканського
товариств. У сучасному суспільстві відбуваються неминучі соціальноекономічні процеси, що модифікують підприємницьку діяльність. Вітчизняна
наука, в свою чергу, не може в повній мірі перейняти західний досвід вивчення
підприємницької
відмінності
активності
нашого
населення,
суспільства.
зважаючи
Сьогоднішні
на
соціокультурного
теорії
підприємництва,
розроблені вітчизняними вченими, які не відкидають концепції корифеїв
наукової думки, а лише збагачують їх змістовну трактовку.
Метою дослідження є визначення договірних відносин і партнерських
зв’язків у підприємницькій діяльності в ринкових умовах. Для досягнення
поставленої мети в роботі вирішено такі завдання:
- узагальнити окремі теоретичні положення підприємницької діяльності;
- виявити
основні
особливості
становлення
форм
співпраці
між
партнерами
- визначити їх роль у розвитку підприємництва в різних сферах
4
діяльності;
- провести класифікацію форм співпраці в сфері торгово-побутового
обслуговування;
- визначити вдосконалення форм та видів співпраці у підприємницькій
діяльності
Об'єкт дослідження – види господарської співпраці між партнерами у
підприємницькій діяльності сфери послуг.
Предмет дослідження – теоретичні і методологічні основи договірних
взаємовідносин і партнерських зв'язків у підприємницькій діяльності.
Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків і списку
використаних джерел.
У
першому
розділі
характеризуються
терміни
підприємницької
діяльність, як виду соціально-економічної активності, розглядається поняття
підприємницької
діяльності,
як
суб’єкту
господарювання,
наводиться
класифікація підприємств, розглядається сутність та особливості партнерських
зв’язків.
У другому розділі розглядаються форми ведення партнерських зв’язків
(співпраці) у підприємствах, наводиться класифікація форм партнерських
зв’язків, особливості їх організації в сферах виробництва та торгово-побутового
обслуговування, розглядаються можливі шляхи та ефективність удосконалення
ведення підприємницької діяльності за рахунок поширення форм та видів
співпраці у підприємницькій діяльності.
При написанні курсової роботи використовувалися методи аналізу,
методи порівняння та угруповань, тощо.
В ході виконання курсової роботи використовувалися інформаційні
джерела, державні нормативно-правові акти, урядові документи, що стосуються
розвитку підприємницької діяльності, а також спеціальна вітчизняна та
зарубіжна економічна і правова література з досліджуваної проблеми
5
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОГОВІРНИХ
1.
ВЗАЄМОВІДНОСИН І ПАРТНЕРСЬКИХ ЗВ'ЯЗКІВ У
ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1 Підприємницька діяльність як особливий вид соціально-економічної
активності населення
Під підприємництвом розуміється діяльність приватні особи, підприємств
або організацій з виробництва товарів і надання послуг, заснована на взаємній
вигоді зацікавлених осіб [1, c 10-13].
Енциклопедичний словник визначає підприємництво як (фр. Entreprise)
«Ініціативну самостійну діяльність громадян», яка «спрямована на отримання
прибутку або особистого доходу, здійснюється від свого імені, під свою
майнову відповідальність або від імені та під юридичну відповідальність
юридичної особи» [2,с. 137–138].
Коротке визначення підприємництва представляє його як «... діяльність,
... пов'язану з вкладенням коштів з метою отримання прибутку на основі
поєднання особистої вигоди з суспільною користю» [3].
Підприємницька
ідея
являє
собою виявлений
можливий
інтерес
виробника, який має видимі обриси будь-якої конкретної економічної форми.
Виявлення такого інтересу може здійснюватися за допомогою поєднання
можливостей підприємця до потреб ринку, або, навпаки, шляхом поєднання
потреб ринку з можливостями підприємця.
Логіка дій підприємця з відбору підприємницької діяльності полягає в
наступному:

зародження підприємницької ідеї;

оцінка ідеї, реальності її втілення в практику;
Основи підприємництва / під ред. Н.П. Іващенко. - М .: Проспект, 2017. - 336 с
Павлов М.Ю. Формування і використання творчого потенціалу людини в економіці, заснованій на знаннях. М .: Економічний факультет МДУ ім. М.В. Ломоносова, 2016. - 176 с
3
Особистість підприємця / Г.Є. Третьяк, Н.В. Гуреміна, М.В. Ципленкова, А.А. Султанова, А.Н. Лаптёнок.
URL: https://monographies.ru/en/book/view?id=246
1
2
6

спроба перенесення ідеї в практичну площину з урахуванням
ситуації на ринку;

проведення підприємницьких розрахунків з метою виявлення
можливого ефекту;

експертна
оцінка
отриманої
інформації
про
результати
підприємницьких розрахунків;

прийняття ефективного підприємницького рішення.
У будь якому суспільстві всі процеси і сфери діяльності взаємопов'язані.
Саме економіка визначає основні умови та рівень життя суспільства.
Підприємницька діяльність створила сучасний рівень життя в західних країнах.
Саме бізнес, який ефективно організував працю людей, вправно і ощадно
використовуючи ресурси, забезпечує теперішній рівень життя в країнах з
розвинутою ринковою економікою.
Підприємницьку діяльність можна визначити як один з економічних
ресурсів, що впливають на характер і темпи економічного розвитку. До складу
даного ресурсу слід включати, насамперед, підприємців, до яких відносяться, в
першу чергу, власники компаній, менеджери, які не є їх власниками, а також
організатори бізнесу, що поєднують в одній особі власників і керуючих. Крім
власне
підприємців,
до
складу
даного
ресурсу
слід
включати
всю
підприємницьку інфраструктуру країни, а саме діючі інститути ринкової
економіки, тобто, банки, біржі, страхові компанії.
Основні умови розвитку підприємницької діяльності:
 відособленість і економічна свобода підприємців.
 наявність ринкового простору.
 розвиток товарно-грошових відносин.
В якості найважливіших інструментів і механізмів слід розглядати
розвиток підприємницької діяльності та розробку соціально-економічної
політики, що відповідає сучасному стану економіки як на державному, так і на
регіональному рівнях. На наш погляд, важливим резервом підвищення якості
7
життя населення в умовах нестабільної, кризової економіки стає розвиток
підприємницької діяльності. Підтримка розвитку підприємництва з боку
держави дозволить не тільки створити нові робочі місця для населення, але і
послужить спонукальним мотивом до забезпечення зростання якості життя
населення.4 133 с
Соціально-економічна ефективність підприємницької діяльності - це
активність підприємницької діяльності в житті суспільства, спрямована на
задоволення соціальних потреб, поліпшення його добробуту та, як наслідок,
отримання прибутку в майбутньому.
Соціально-економічна ефективність підприємницької діяльності - це
інтегральний показник інноваційності економічних взаємодій і «заходи
новизни», яка встановлюється соціумом.
Соціально-економічна ефективність підприємницької діяльності полягає
в побудові таких систем соціально-економічних комунікацій, які можуть бути
успішно
інтегровані
в соціум, підвищуючи
рівень його
потенційних
можливостей відповідати на «виклики» часу.
Визначення
соціально-економічної
ефективності
підприємницької
діяльності тісно пов'язане з вибором критеріїв ефективності.
Критерій - це ознака, на основі якого проводиться оцінка, класифікація.
Основними критеріями соціальної ефективності підприємницької діяльностіє
не тільки критерії матеріально-предметного виробництва, а й соціальні та
гуманітарні аспекти: розвиток сфери освіти, наукових досліджень і розробок,
захисту здоров'я людини і навколишнього середовища, зменшення рівня
соціальної напруженості.
При цьому соціально-ефективна підприємницька діяльність не зникає «у
зв'язку з виконанням своїх функцій», але, навпаки, вбудовується в соціум як
необхідний інститут, завжди готовий до пошуку нових нестандартних рішень у
відповідь на небезпеку і складності світу.
Волкова С.О., Волкова Т.О. Роль підприємництва у системі забезпечення якості життя населення регіону //
СУЧАСНА ЕКОНОМІКА: ПРОБЛЕМИ І рішення-№10 (82) - 2016- 132-140с.
4
8
Соціально-економічна
ефективність
підприємницької
діяльності
спрямована на пряму дію по реалізації соціальної програми і має специфічну
подвійність в оцінці результативності. Результатом буде суміш фінансової і
соціальної віддачі. Прибуток залишається метою, але це - не єдина мета,
прибуток реінвестується в реалізацію соціальної місії.
Показники соціальної ефективності підприємницької діяльності можна
розділити на внутрішні і зовнішні.
Зовнішні показники характеризують результат суспільної діяльності.
Якщо говорити конкретніше, наскільки активно підприємницька діяльність
бере участь в житті соціуму, реалізація громадської діяльності, спрямованої на
розвиток місцевої громади, наприклад:
 утримання об'єктів житлово-комунального сектора;
 участь
в
інвестуванні
об'єктів
культурного
і
соціального
призначення;
 підтримка інноваційних проектів;
 екологічна безпека;
 підтримка незахищених верств населення.
Однією
з
перспективних
форм
реалізації
соціальних
функцій
підприємницької діяльності є розвиток приватного державного партнерства.
Державно-приватне партнерство являє собою інституційний та організаційний
альянс державної влади і приватного бізнесу з метою реалізації суспільно
значущих проектів в широкому спектрі сфер діяльності - від розвитку
стратегічно важливих галузей економіки до надання громадських послуг в
масштабах всієї країни і окремих територій. [14, с 14]
Внутрішні показники соціально-економічної підприємницької діяльності
характеризують соціальну діяльність всередині підприємства, спрямовану на
розвиток людського потенціалу. Результатом можна назвати отриманий ефект
від:
9
 розвитку персоналу праці (підвищення кваліфікації працівників
підприємства);
 охорони здоров'я (створення сприятливих умов праці, медичні огляди,
програми, спрямовані на оздоровлення персоналу);
 ділової
практики
компанії
(створення
іміджу
соціально
відповідального підприємства);
 ресурсозбереження.
Економічна ефективність - це результативність економічної системи, що
виражається у відношенні корисних кінцевих результатів її функціонування до
витрачених ресурсів.
Економічну ефективність підприємницької діяльності можна оцінювати
не тільки розмірами отриманого прибутку, а й зміною вартості бізнесу
(ринкової вартості).
На ступінь економічної ефективності підприємницької діяльності впливає
ціла система факторів внутрішнього і зовнішнього середовища.
Фактори внутрішньої і зовнішнього середовища можуть класифікуватися
за такими ознаками:
-
за ступенем впливу (основні, другорядні);
-
за ступенем кількісного виміру (піддаються вимірюванню, що не
піддаються вимірюванню);
-
за часом дії (постійні, тимчасові);
-
за охопленням впливу (загальні; специфічні);
-
за ступенем деталізації (Прості - одна причина; складні - комплексні
причини);
-
за характером дії (Об'єктивні; суб'єктивні);
-
за способом визначення (прямі; непрямі); за ступенем дії (1-го, 2-го,
3-го і т. д. порядку).
Аналізуючи подібні фактори в економічно розвинених країнах і країнах,
що прагнуть значно покращити підприємницьке середовище, можна виявити
10
реальну зацікавленість різних підприємців у зміні балансу між прямими і
непрямими методами на користь непрямих. Але це може бути реалізовано
тільки за умови досягнення високого рівня стабільності - політичної,
економічної, соціальної, а також функціонування зрозумілою, стабільною і
прийнятною для підприємців адміністративної системи, в тому числі - що
виключає можливість виникнення корупції [5, c. 55].
Як приклад тут може виступати стабільність податкової системи, коли всі
оподаткування, включаючи надані пільги, має бути чітко прописано і не
підлягати змінам протягом досить тривалого тимчасового періоду. Це
дозволить підприємцям, як вітчизняним, так і закордонним, з високим ступенем
впевненості та наявністю гарантій розробляти інвестиційні плани і укладати
господарські зв'язки з партнерами. Часто відбуваються зміни (причому не
тільки у бік посилення, але й убік ослаблення податкової навантаження і
лібералізації оподаткування) можна розглядати як елемент нестабільності, що
не сприяє реалізації заходів, в яких зацікавлена держава. Аналіз різних
досліджень в області пошуку оптимального співвідношення між прямим і
непрямим регулюванням підприємницької діяльності, а також побудови
господарських зв'язків, показує, що на сьогоднішній день не існує однозначних
і прийнятних для всіх сторін рішень.
1.2.
Підприємство як самостійний суб'єкт господарювання.
Класифікація підприємств. Правові аспекти діяльності
Підприємство - суб'єкт підприємницької діяльності, який на свій ризик
здійснює самостійну діяльність, спрямовану на систематичне отримання
прибутку від користування майном, продажу товару, виконання робіт або
надання послуг, і який зареєстрований в цій якості у встановленому законом
порядку.
Ємельянова, І.А. Державне регулювання підприємницької діяльності: співвідношення прямих і непрямих
методів // Вісник Поволзького інституту управління. - 2019. - Т. 19. № 3. - С. 49-56.
5
11
Підприємство - це колектив людей різної кваліфікації, пов'язаних
певними соціально-економічними цілями і інтересами, а отримання прибутку є
основою для задоволення потреб (як матеріальних, так і духовних) всього
колективу. Тому найважливішими завданнями підприємства є виплата
персоналу соціально справедливої заробітної плати, яка забезпечувала б
відтворення робочої сили, створення нормальних умов праці та відпочинку,
можливостей для професійного зростання і т.д.
Підприємство - не тільки господарюючий суб'єкт економіки, а й
юридична особа. Юридичною особою визнається організація, яка:
 має відокремлене майно у власності, господарському віданні або
оперативному управлінні;
 відповідає майном за своїми зобов'язаннями;
 може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права;
 може нести обов'язки;
 може бути позивачем і відповідачем в суді;
 має самостійний баланс або кошторис (ознаки юридичної особи).
Згідно з Цивільним
Кодексом
України "...Юридичними особами
визначаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого
імені набувати майнові і особисті немайнові права і нести обов'язки; бути
позивачами і відповідачами в суді, арбітражному і третейському судах". Ця
стаття Цивільного Кодексу України містить перелік ознак, яким повинна
відповідати юридична особа.6 Згідно з ч.3 п.1 статті 1 Закону України "Про
підприємства
в Україні" "...підприємство не має у своєму складі інших
юридичних осіб".
Кодексу
Крім
України
того,
згідно
"...правоздатність
зі
юридичної
момент реєстрації". [7]
6
7
статтею
стаття 23 Цивільного Кодексу України
Закон України "Про підприємства в Україні"
26
особи
Цивільного
виникає
в
12
Підприємства можна класифікувати за багатьма ознаками (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Загальна класифікація підприємств
Ознака класифікації
Вид підприємства
За формом власності
державні, приватні, спільні
За організаційно-правовою
господарські товариства, виробничі
формою
кооперативи, унітарні підприємства
За галузевою належністю
промислові, транспортні, торговельні,
підприємства зв'язку, сільськогосподарські
За видами діяльності
виробничі, фінансові, консалтингові, науководослідні
За розміром
великі, середні та малі
За спеціалізацією
спеціалізовані, диверсифіковані, комбіновані
Відмінною
особливістю
господарського
товариства
є
обмежена
відповідальність всіх його учасників (акціонерів) за зобов'язаннями товариства.
Розрізняють
такі
види
господарських
товариств:
з
обмеженою
відповідальністю, з додатковою відповідальністю, акціонерні.
Учасники товариства з обмеженою відповідальністю несуть ризик
збитків, пов'язаних з діяльністю товариства в межах вартості внесених ними
вкладів до статутного фонду.
Особливістю товариства з додатковою відповідальністю є те, що його
учасники додатково несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями
товариства своїм майном (встановлених законодавством межах) пропорційно
до їхніх часток у статутному фонді товариства.
При
економічної
неспроможності
одного
з
учасників
його
відповідальність за зобов'язаннями товариства покладається на іншого
учасника.
13
Товариство з обмеженою відповідальністю - комерційна організація,
статутний фонд якої розділений на певне число акцій.
Акція - це цінний папір, випущений акціонерним товариством, що
засвідчує частку її власника у статутному капіталі підприємства і дає право на
отримання дивідендів.
Учасники товариства не відповідають за його зобов'язаннями і несуть
ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості належних
їм акцій. Акціонерні товариства бувають відкритими (ВАТ) і закритими (ЗАТ).
Товариство з обмеженою відповідальністю, учасники якого можуть
вільно продавати належні їм акції без згоди інших акціонерів, визнається
відкритим акціонерним товариством. Таке суспільство в праві проводити
відкриту підписку на випущені ними акції та їх вільний продаж на умовах,
встановлених законом.
Акціонерне товариство, акції якого розподіляються тільки серед його
засновників або іншого заздалегідь визначеного кола осіб, визнається закритим
акціонерним товариством. Таке суспільство не має права проводити відкриту
підписку на випущені їм акції.
Виробничі кооперативи - це добровільне об'єднання громадян на основі
членства для спільної комерційної і трудової діяльності, заснованої на їх
особистій трудовій чи іншій участі.
Господарська діяльність підприємств регулюється низкою законів, які
складають основу Господарського законодавства України. Правовий статус
підприємств, господарських товариств визначають Цивільний кодекс України,
Господарський кодекс України, Закон України "Про господарські товариства",
Закон України "Про державну реєстрацію".
Правове регулювання відносин власності, оренди майна, приватизації та
банкрутства здійснюється відповідно до Законів України "Про власність", "Про
лізинг", "Про приватизацію державного майна", "Про оренду державного та
комунального майна", "Про банкрутство" та ін.
14
Правове
регулювання
ціноутворення
і
обмеження
монополізму
здійснюють Закони України "Про ціни і ціноутворення", "Про стандартизацію",
"Про захист економічної конкуренції" та ін.
Відносини підприємств з державою, виплату податків і платежів до
державного бюджету та фондів регулюють ряд Законів України, які складають
так званий "Податковий кодекс". У нього входять Закони України "Про систему
оподаткування", "Про державне мито", "Про податок на додану вартість", "Про
оподаткування прибутку підприємств" та ін. Ціноутворення, облік, фінансова
діяльність та звітність здійснюються на підприємстві відповідно до Законів
України "Про ціни і ціноутворення", "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність", "Про банки і банківську діяльність".
Зовнішньоекономічна та інноваційна діяльність регулюються Законами
України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про режим іноземного
інвестування", "Про інноваційну діяльність".
Крім Законів України господарська діяльність підприємств регулюється
Указами Президента України, Постановами Кабінету Міністрів України,
національними стандартами, державними класифікаторами, методичними
рекомендаціями, затвердженими відповідними державними органами.
Таким чином, можна стверджувати, що всі аспекти господарської
діяльності підприємств обумовлені, захищені і регулюються відповідними
законами, нормативними актами, постановами та іншими державними
документами України.
Порядок, правила, і сфера діяльності підприємства, системи суб'єктів
ринкової економіки визначаються Статутом підприємства та Установчого
договору. Ці документи складаються і затверджуються власниками або
засновниками підприємства.
Господарські та інші взаємини підприємств між собою, а також з
державою та іншими суб'єктами ринкового середовища здійснюються за
допомогою системи юридичних договорів, контрактів, угод.
15
Згідно
зі
статтею
підприємництво8"
3
Закону
підприємці
України
мають
право
від
07.02.91
р.
без обмежень
"Про
приймати
рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить
чинному
законодавству.
Особливості регулювання
окремих
видів
підприємництва становлюються законодавством України. Підприємці вільні
у виборі предмета договору,
умов господарських
визначенні
взаємовідносин, що
зобов'язань, будь-яких інших
не суперечать
законодавству
України.
Між підприємцем, який висловив бажання працювати на ринку, та
адміністрацією цього ринку варто укладати договір, в якому потрібно чітко
визначити всі
права
та
обов'язки
підприємця
та адміністрації
ринку.
Приватний підприємець також не позбавлений права звертатися із заявою
про надання місця для проведення торгівлі без укладання договору. []
1.3.
Партнерські зв'язки як важлива форма підтримки розвитку
підприємницької діяльності
Партнерські зв'язки в підприємницької діяльності виступають не тільки
важливим складовим елементом підприємницьких дій щодо реалізації ділового
проекту (взаємини з ринком, з колективом найманих працівників, з
партнерами), але і є необхідною умовою договірних відносин між декількома
підприємцями, дають можливість кожному з них отримати певний рівень
прибутку за рахунок обміну результатами діяльності. Кожен підприємець
зацікавлений знайти найбільш ефективну форму партнерських зв'язків, а це
можна лише шляхом порівняльного аналізу варіантів співпраці.
Однією
з
основних
тенденцій
еволюційного
розвитку
системи
партнерських зв'язків є спочатку поступове, а потім все більш інтенсивне її
переміщення з категорії «складової частини підприємницької культури» в
категорію економічних ринкових відносин. Особливість полягає в тому, що,
8
Про підприємництво
16
зберігаючи основні загальноприйняті принципи економічних відносин, система
співпраці
має
достатню
кількість
унікальних
і
тільки
їй
властивих
особливостей.
Маркетинг партнерських зв'язків - це багатобічний розвиток ефективних
взаємовигідних форм співпраці, спрямованих на залучення і використання
одночасно всіх ресурсів (трудових, фінансових і матеріальних) для задоволення
запитів і потреб підприємницьких структур. Щоб досягти цієї мети необхідно
постійно координувати застосовувані маркетингові інструменти з мінливими
запитами споживачів.
Партнерські зв'язки підприємців розвиваються за трьома напрямками:
 відносини з постачальниками;
 відносини
з
споживачами
продукції
(послуг),
виробленої
підприємцем;
 відносини з партнерами, що надають підприємцю ділові послуги
(консалтинг, аудит, навчання і т. п.).
Для більш ефективного вибору форм взаємин з кожним окремим
партнером нами вироблені і узагальнені основні напрямки розвитку можливих
партнерських зв'язків і дана їх угруповання за сферами підприємницької
діяльності. Це дозволяє цілеспрямовано вибрати найефективнішу форму
взаємин з кожним окремим партнером в залежності від поставленого завдання
(одержання кредиту або необхідного обладнання, пошук і наймання на роботу
фахівців, підготовка та перепідготовка кваліфікованих працівників, отримання
необхідної сировини і транспортування продукції, надання інших видів ділових
послуг і т. п.).
Всі форми взаємовідносин між партнерами з метою отримання прибутку
або об'єднання їх зусиль для досягнення комерційної вигоди повинно бути
зафіксовані в економіко-правовій формі у вигляді угод, які фіксують обмін
цінностями між партнерами або об'єднаннями зусиль для досягнення певних
комерційних інтересів.
17
Основні вимоги, які необхідно враховувати при формуванні концепції
механізму партнерських відносин:
 -розгалуженість партнерських зв'язків (вибір партнерів);
 кожна
організаційна
форма
ділового
партнерства
має
свої
особливості, і вони повинні бути враховані в рамках господарських
товариств, товариств, інших видів співробітництва;
 набуття та формування довіри підприємства у партнерів і споживачів,
партнерські
зв'язки
повинні
будуватися
і
спиратися
на
загальнолюдські цінності, непорушні гуманістичні принципи;
 інститут
соціального
партнерства
повинен
бути
інструментом
подолання структурної кризи в підприємницької діяльності, а також
основою досягнення різних компромісів між працею і капіталом;
 дотримання пріоритетів партнерських зв'язків в механізмі ресурсного
забезпечення підприємств;
 формування тісних коопераційних зв'язків і співробітництва малих і
великих підприємств;
 подолання множинних міжвідомчих і міждержавних адміністративних
бар'єрів, що перешкоджають розвитку ділового співробітництва малих
підприємств і підприємців;
 точне і неухильне дотримання вимог норм права при договірному
забезпеченні системи партнерських зв'язків в усіх напрямках
співробітництва;
 професіоналізм
діяльності
в
інфраструктурі,
яка
обслуговує
партнерські зв'язки та інші.
Правове регулювання всіх форм партнерських зв'язків виступає основою
широкого впровадження їх в практику, а самі види співпраці виступають
формою підтримки розвитку та підвищення ефективності підприємницької
діяльності. Незважаючи на певну умовність класифікації, види партнерських
зв'язків тісно переплітаються один з одним і носять багатогранний характер, а з
18
огляду на, що більшість підприємницьких структур є багатопрофільними
підприємствами,
то
відбувається
переплетення форм співпраці.
взаємопроникнення
і
функціональне
19
2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМ СПІВРОБІТНИЦТВА В ОСНОВНИХ
СФЕРАХ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Форми співпраці в сфері фінансових і страхових відносин
Співпраця, узгоджена між членами спільної організації, може бути тісною
або відносно слабкою. У міжнародній торгівлі трьома найбільш важливими
формами спільного підприємництва є: спільне підприємство, організація
спільного збуту і консорціум. У Європейському Співтоваристві розроблений
четвертий тип, зокрема Європейське об'єднання економічних інтересів (ЄОЕІ).
У сучасній обстановці інтенсифікації міжнародної торгівлі спільне
підприємство є найкращою формою співпраці
між фірмами різних країн.
Спільне підприємство є формою ділового співробітництва між двома або
більше учасниками для конкретної мети комерційної, фінансової або технічної
природи.
У міжнародній торгівлі одне або кілька підприємств-учасників є
іноземними,
а
решта
місцевими.
Спільне
підприємство,
організоване
учасниками, може мати різну правову форму, як буде видно з подальшого. Поза
рамками загального проекту, запланованого і виконуваного як спільне
починання, учасники залишаються вільними і переслідують свої власні
комерційні цілі.
Спільне підприємство може бути створене як на тривалий, так і на
обмежений термін. Дуже важливо розрізняти угоду, за якою сторони вступають
в спільне підприємство (коопераційне угоду), і правову форму, в якій вони
збираються закріпити це підприємство.
Коопераційна угода. Така угода, що має певну схожість з рамковою
угодою у зустрічній торгівлі, має складатися з великою ретельністю. Вона
повинна визначати форму майбутнього спільного підприємства, вклади
учасників, їх участь в прибутки та збитки, управлінську структуру
20
підприємства, термін його діяльності і порядок розпорядження майном після
припинення його існування "Остання обставина може створити певні труднощі,
якщо спільної компанії були надані спільні права і після її ліквідації вони
повинні бути розділені.
Підприємницькі партнерські зв'язки в сфері фінансових відносин можуть
зводитися до факторингу і комерційному трансферту.
Під факторингом розуміють систему взаємовідносин, яка встановлюється
між підприємцем і фактор-фірмою. При цьому фактор -фірма бере на себе
погашення дебіторської заборгованості підприємця (коли такий підприємець
купує товар, але не може відразу його оплатити) або купує у підприємця його
вимогу до будь-якого партнера про платіж (тобто коли підприємець здійснює
поставку товару, але покупець користується відстрочкою платежу).
У ролі фактор-фірми часто виступають банки (багато банків до
теперішнього часу перетворюються в банківські групи; вони починають
займатися не просто фінансовим обслуговуванням, а здійснюють комплексне
обслуговування клієнтів, засновуючи в своїй структурі факторингові, лізингові,
інжинірингові, консалтингові контори).
Факторинг - це різновид торгово-комісійної операції, що поєднується з
кредитуванням оборотного капіталу клієнта через покупку фактор-компанією
рахунків клієнта. Факторинг є одним з елементів універсальної системи
фінансового
обслуговування
клієнтів,
що
включає
бухгалтерський,
інформаційне, рекламне, збутове, транспортне, страхове, кредитне і юридичне
обслуговування.
Проаналізувавши наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, можна
виділити наступні форми взаємодії страхових компаній та банків: взаємних
послуг, агентського договору, перехресної участі у капіталі, спільного
підприємства, злиття і поглинання.
21
Таблиця 2.1
Характеристика форм взаємодії страхових компаній та банків
Форма взаємодії
Характеристика
страхових компаній та
банків
Взаємні послуги
Страхова
компанія
та
банк
користуються
спеціалізованими послугами один одного.
Агентських договір
Один з фінансових посередників стає агентом іншого
на основі агентського договору і отримує право
розповсюджувати його послуги на ринку. Банк та
страхова компанія можуть одночасно бути агентами
один одного
Перехресна участь у
капіталі
Страхова компанія та банк купують частини акцій
один
одного,
отримуючи
можливість
частково
впливати та контролювати діяльність партнера. При
цьому, фінансові посередники з високою ймовірністю
розповсюджують фінансові послуги один одного.
Спільне підприємство
Заснування банком та страховиком нової компаній,
що
займається
комплексним
обслуговуванням
клієнтів (надає і банківські так і страхові послуги.
Злиття і поглинання
Один з фінансових посередників (як правило, з
більшим капіталом) поглинає іншого, що веде до
отримання повного контролю над ним.
Форма взаємних послуг – це початковий етап партнерства банка і
страхової компанії. Основна характеристика даного етапу полягає в тому, що
йому не властиві ознаки взаємодії.
Страхова компанія та банк користуються класичними послугами один
одного: страхові компанії розміщують власні резерви на банківських депозитах,
а банк користується послугами страхування у наступних випадках:
22
 захист майна та персоналу;
 захист заставного майна та життя/здоров’я позичальника;
 захист
від
кредитних
ризиків,
таких
як:
ризик
неплатежу,
недотримання умов кредитного договору тощо;
 захист пластикових карток від втрати, псування, підробки;
 захист від протиправної діяльності банківських працівників.
Фінансові посередники надають споживачам тільки власні послуги.
Відповідно до національного законодавства, страхування інвестицій, кредитів
та фінансових ризиків відносяться до добровільних видів страхування .
Обов’язковому
страхуванню
підлягають
лише
заставне
майно,
життя
інкасаторів та інкасаторів-водіїв, цінностей, що перевозяться.
2.2.
Особливості організації партнерських зв'язків у виробництві та
сфері торгово-побутового обслуговування
Основою підприємництва є встановлення партнерських зв'язків між
юридичними, між юридичними і фізичними і між фізичними особами.
Підприємцю при впровадженні будь-якого проекту необхідно представляти
схему конкретних дій по його реалізації. Вона являє собою конкретизований
план дій підприємця, в якому значне місце відводиться взаємовідносинам з
партнерами.
Найважливіша складова схеми підприємницьких дій - економіко-правова
форма реалізації підприємницької мети. Під цією формою розуміється
конкретний вид угоди, яка може бути прийнятна для партнера і відповідає меті,
поставленої підприємцем.
Операцією називають комерційним обміном цінностями між партнерами
або об'єднання їх зусиль для досягнення комерційної вигоди. Операцію слід
відрізняти від простої передачі. Якщо партнеру передається якийсь товар, а він
23
натомість надає гроші або інший товар, то це угода. Якщо передається товар,
але натомість нічого не надається, то це передача.
Партнерські зв'язки повинні функціонувати в певній економіко-правову
форму. У зв'язку з цим партнерські зв'язки здійснюються у вигляді угоди.
Операцію можна охарактеризувати з двох сторін:
1. Угода - це комерційний обмін цінностями між партнерами або
об'єднання зусиль партнерів з метою отримання комерційної вигоди.
2. Правочин - це дія, спрямована на встановлення, зміну або припинення
правовідносин юридичних і фізичних осіб у сфері господарської діяльності.
Угоди можуть бути вигідні і невигідні.
Відзначимо, що угоди з одним і тим же товаром можуть мати різний
ефект. З цього й виходить необхідність у комерційної результативності. Перш
за все, все залежить від того, які умови закладаються в процес підготовки і
здійснення угоди, тобто в яку економіко-правову форму вбирається і сама
підприємницька мета, і засіб її досягнення. У зв'язку з цим говорять про форми
партнерських зв'язків (і формах угод як засобу зовнішнього оформлення таких
зв'язків).
Угоди мають свої характерні особливості в залежності від сфери
господарської діяльності. У сфері виробництва угоди можуть існувати у формі:
 спільного підприємства;
 виробничу кооперацію;
 лізингу;
 проектного фінансування;
 ліцензування;
 управління за контрактом;
 підрядного виробництва і ін.
Угоди в формі спільного підприємства називають підприємство,
статутний капітал якого утворений на основі внесення пайових внесків двома
або більше фізичними та юридичними особами. Спільне підприємство може
24
бути за участю іноземного капіталу. Спільне підприємство повинно існувати в
певній правовій формі, встановленій законом.
Угоди в формі виробничої кооперації розуміються такі форми співпраці,
коли кожен з учасників виконує свою частку робіт у рамках єдиного
виробничого процесу. Обсяги робіт кожного боку і розподіл доходу,
отримуваного після закінчення виробничого циклу діляться відповідно до умов
договору про співпрацю, а також договору про спільну діяльність. Найбільш
важливою складовою частиною цієї форми взаємин виступає не продаж
напівфабрикатів одним партнером іншому, а їх передача з метою подальшої
обробки. Оскільки в цьому випадку продаж відсутня, то дохід ділиться після
реалізації продукту. Така система партнерських зв'язків, як правило,
відрізняється високою ефективністю.
Лізинг - це особливий вид оренди (найчастіше застосовується, коли
об'єктом оренди виступає обладнання). Лізинг має значні переваги, тому що
істотно знижує рівень одноразових витрат. Класичний лізинг передбачає
товарну форму орендних платежів. Вартість оренди відшкодовується тим
товаром, який виробляється за допомогою орендованого обладнання. Такий
лізинг називається buyback (Байбеков). При лізингу можлива і грошова форма
орендних платежів. Лізинг передбачає і особливу форму майнових відносин
між сторонами.
Лізинг за тривалістю ділиться на:
 довгострокову оренду - понад 3-х років (лізинг);
 середньострокову оренду - від 1 року до 3 років (хайринг);
 короткострокову оренду - до 1 року (рентинг).
Ключовий момент у формуванні партнерських відносин в сфері надання
послуг - це визначення персонального менеджера, відповідального за
встановлення і розвиток відносин з підприємствами, організаціями, фірмами,
компаніями (клієнтами), які для підприємства становлять інтерес як споживачів
послуг.
25
Оскільки в фундамент відносин між підприємством і клієнтом
закладаються певні кошти (фінансові, матеріальні, людські), то і підприємства, і
клієнт прагнуть налагодити міцні довготривалі стосунки, які принесуть
найбільшу віддачу. Взаємодія зі споживачем починається до фізичного руху
товару до кінцевого споживача.
Відносини покупець-продавець визначається сприймаються споживачами
змінними, які інтерпретуються в формі:
 досвіду (розуміння користувачами переваг пом'якшення води при
використанні порошку "Calgon" веде до зростання його придбання з
20 до 50%);
 довіри до товару і продавцеві, яке повинно поєднуватися з
наполегливістю в рекомендаціях;
 знань (характер ситуацій продажів порівняно повторюємо, що
дозволяє звести їх до типових сценаріями);
 пристосовності (поведінка продавця повинно адаптуватися до будьякої з можливих ситуацій відносин з покупцем).
Підвищується роль індивідуальних клієнтів у визначенні цінності, яку той
хоче придбати. Цінність створюється разом з покупцем, а не для них.
Створення цінності функціонує в реальному часі. Причому встановлення і
зміцнення постійних взаємин з наявними клієнтами передбачається більш
значуща пошуку нових споживачів. Тому головне завдання підприємців встановити відносини з споживачем все більш міцними, всіляко стимулювати
тривалі зв'язки і попередити відтік покупців в інші сфери продажів.
Поняття "система цінностей" тепер позначає систему пріоритетів, яка
визначає поведінку людини і формується зовнішніми і внутрішніми факторами:
середовищем, культурою споживання даної соціальної групи, структурою
шарів суспільства в цілому в конкретний період часу. [9]
9
Дубровін І. А. Поведінка споживачів: Навчальний посібник / І. А. Дубровін. - 4-е изд. - М .:
- 312 с.)
26
2.3.
Шляхи вдосконалення форм та видів співпраці у підприємницькій
діяльності
Рівень економічної і соціальної ефективності підприємницької діяльності
залежить від численних факторів, що її визначають. Тому необхідно з’ясувати
сутність впливу цих факторів, а також резервів екстенсивного та інтенсивного
розвитку суб’єктів підприємництва (рис. 2.1). Варто пам’ятати, що можливість
забезпечення достатньо високими темпами постійного зростання економічної
ефективності підприємництва дає тільки перехід до переважно інтенсивного
типу розвитку підприємництва. Відмінність між поняттями «інтенсифікація» та
«ефективність» полягає в тому, що перше з них є причиною, а друге —
наслідком.
Визначаючи шляхи підвищення ефективності підприємницької діяльності,
доцільно розглядати різні господарські завдання на альтернативній основі.
Оптимальний варіант можна визначити, розрахувавши відносну (порівняльну)
ефективність. Вона характеризує економічні переваги одного варіанта порівняно з
іншим (або іншими). Такі розрахунки, як правило, мають виконуватися на стадіях
прогнозування, планування, проектування можливих альтернатив реалізації
окремих заходів, розв’язання економічних проблем тощо.
27
Збільшення кількості
засобів праці
Збільшення кількості
предметів праці
Збільшення кількості
використаних ресурсів
Збільшення часу
використання робочої сили
Збільшення тривалості
функціонування основних
виробничих фондів
Збільшення часу
використання ресурсів
Збільшення тривалості обороту
(запису) оборотних виробничих
фондів
Усунення непродуктивності
використання засобів праці
Усунення непродуктивності
використання предметів праці
Усунення непродуктивного використання
ресурсів
Усунення непродуктивного
використання робочої сили
Удосконалення використання
предметів праці
Удосконалення використання
робочої сили
Удосконалення
якісних характеристик
ресурсів,
що використовуються
Удосконалення технології
виробництва
Удосконалення організації
виробництва
Удосконалення
організації праці
Удосконалення відтворення
та прискорення обігу основних
виробничих фондів
Удосконалення процесу функціонування
ресурсів,
що використовуються
Інтенсивні фактори
Удосконалення використання
засобів праці
Фактори екстенсивного та інтенсивного виробництва
Збільшення часу
використання засобів праці
Екстенсивні фактори
Збільшення кількості
робочої сили
Прискорення оборотності
обігових фондів
Рис. 2.1. Класифікація факторів і резервів екстенсивного
та інтенсивного розвитку виробництва
Відносна ефективність від запровадження заходів може вимірюватися як
співвідношення вартісної оцінки усіх «виходів» підприємства (прибутки,
збитки) та вартісної оцінки усіх «входів» до підприємства (витрачені ресурси
28
тощо). Згідно з одним із загальних економічних принципів таке співвідношення
має бути більшим за одиницю. Але з погляду економічної науки хибною є
вимога максимізації «виходів» за мінімальних «входів». Одна з цих величин
завжди має розглядатися як даність. Отже, щоб забезпечити ефективну
діяльність підприємства, потрібно враховувати два аспекти зазначеного
економічного принципу:
 максимальний принцип — відповідно до якого необхідно намагатися
максимізувати «виходи» за наявних заданих «входів»;
 мінімальний принцип — відповідно до якого потрібно намагатися
отримати задані «виходи» за мінімальних обмежених «входів».
Для
практичного
розв’язання
завдань
управління
ефективністю
важливого значення набуває визначення основних шляхів її зростання. У темі
розглядаються ті з них, що мають важливе практичне значення в сучасних
умовах: вибір ефективних форм і методів підприємницької діяльності;
активізація і підвищення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності;
підвищення рівня конкурентоспроможності продукції (послуг) підприємства;
оптимізація поточних витрат і розмірів підприємства.
Розв’язання
завдань
підвищення
ефективності
підприємництва
в
інтеграційних структурах бізнесу (асоціаціях, корпораціях, концернах тощо)
великою мірою залежить від якості управління та рівня господарювання. Саме
для таких організаційних утворень потрібно вибирати адекватні методи й
форми активізації і вдосконалення підприємництва. Одним із можливих
підходів є варіант, поданий на рис. 2.2.
Активний розвиток посилення конкурентного середовища спонукає
підприємців до пошуку та використання різних форм ділових контактів. Такі
форми бізнес взаємодії є досить звичними для вітчизняного підприємця, але на
зміну їм приходять і якісно нові форми співпраці.
29
Удосконалення
системи управління
підприємствами
та корпораціями
Створення
консорціумів
для розробки
та реалізації проектів
технічного розвитку
Підготовка й підвищення кваліфікації
управлінських кадрів
для підприємництва
Основні методи
і форми активізації та вдосконалення підприємництва
Прискорення
процесів
приватизації
підприємств
Комп’ютеризація,
створення сучасних
комунікацій
та комерційноінформаційного поля
Формування мережі
спеціалізованих
магазинів для продажу
власних товарів
Розвиток спеціальних
центрів для надання
послуг виробничого
характеру
Започаткування
централізованого
фонду фінансової
взаємодопомоги
Рис. 2.2. Варіант можливих ефективних методів
і форм подальшого розвитку підприємництва
У процесі здійснення торгово-економічних, науково-технічних та інших
зв'язків між організаціями і фірмами укладається велика кількість договорів, як
30
правило у формі контрактів. Місце перебування сторін, а також місце
укладення та виконання цих договорів не збігаються, що потребує визначення
права, що підлягає застосуванню до такого договору з різними особами.
Іншими словами, основу обороту складають цивільно-правові угоди, тобто дії
юридичних осіб і громадян, спрямованих на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав та обов'язків [11, c. 311].
У 2017 році Кабінетом Міністрів було затверджено Стратегію розвитку
підприємництва, що передбачає шість стратегічних напрямків, а через рік був
прийнятий План дій щодо її реалізації. Поряд з вдосконаленням основ політики,
поліпшенням доступу до фінансування та податкового адміністрування
стратегічні
напрямки
передбачають
сприяння
розвитку
експорту,
конкурентоспроможності, умінь і інновацій в секторі малого та середнього
підприємництва (МСП). Ці ініціативи сприяли поліпшенню умов для зростання
підприємницької діяльності, на які в даний час припадає 64,6% зайнятості і
52,8% доданої вартості в Україні. Більш того, покращився стан країни в
міжнародних рейтингах, таких як Індекс економічної політики в сфері МСП 2020, розроблений ОЕСР, і доповідь Всесвітнього Банку «Ведення бізнесу 2020».
Разом з тим з метою забезпечення стійкості реформ і досягнення їх
максимальної ефективності був проведений моніторинг ходу реалізації
Стратегії шляхом оцінки досягнень і недоліків, визначення та відстеження
ключових показників ефективності та розробки рекомендацій. Таким чином, в
оцінці не враховані заходи в області політики і зміни, що мали місце після
початку пандемії COVID-19.
В області створення сприятливих умов для розвитку МСП Україні
вдалося покращити інформаційну підтримку МСП за допомогою забезпечення
доступності даних і онлайн-ресурсів. Був прийнятий ряд конструктивних
заходів щодо вдосконалення ліцензування, спрощення процедур ліквідації
бізнесу, забезпечення доступу МСП до державних закупівель і заохочення
діалогу між державним і приватним секторами. Крім того, про досягнутий
31
прогрес свідчать ключові показники ефективності (КПЕ), за допомогою яких
здійснюється моніторинг інституційної бази та умов діяльності МСП.
В Україні також були вжиті заходи щодо полегшення доступу МСП до
фінансування через комерційні та небанківські установи. Були розроблені
закони, плани дій і концептуальні записки щодо фінансового лізингу та
альтернативних джерел фінансування, однак вони поки не пройшли остаточне
затвердження.
В області спрощення податкового адміністрування Україні вдалося
удосконалити механізм відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) для
МСП шляхом запровадження автоматичного відшкодування. Для захисту МСП
від несвоєчасних платежів уряд запровадив систему електронних закупівель та
розробило законопроекти, спрямовані на запобігання затримок платежів. Крім
того, було підготовлено законопроект про підвищення гнучкості ринку праці,
поки що не пройшов процедуру остаточного затвердження.
В
області
розвитку
підприємницьких
умінь
і
популяризації
підприємницької культури України вдалося домогтися успіхів в розробці
програм з підтримки підприємців-початківців, створення клубів підприємців,
сприяння експорту та заохочення відповідальної поведінки. У той же час
необхідно докласти додаткові зусилля для підвищення фінансової грамотності,
розвитку соціального підприємництва і заохочення навчання протягом усього
життя.10
Але ця стратегія маєпевні недоробки. На нашу думку необхідно:
1)
на регулярній основі проводити оцінку регулюючого впливу
стратегічних документів, що стосуються МСП, і відслідковувати дані про
зняття ліквідованих підприємств з реєстраційного обліку
2)
приділити пильну увагу подальшому розширенню доступу МСП до
фінансування. Україна повинна активніше співпрацювати з міжнародними
партнерами з метою розширення програм доступу МСП до фінансування і
OECD (2020), Моніторинг реалізації Стратегії розвитку МСП України на 2017-2020 роки, OECD Publishing,
Paris, www.oecd.org / eurasia / competitiveness-programme / easternpartners / Monitoring-the-Implementation-ofUkraine's-SME-Development-Strategy-2017-2020-RUS.pdf
10
32
використання систем кредитних гарантій, а також сприяти залученню
небанківського фінансування, наприклад шляхом реформування системи
факторингу
3)
нарощувати свої зусилля в галузі розвитку підприємницьких умінь
і популяризації культури підприємництва.
4)
в області підвищення конкурентоспроможності та інноваційного
потенціалу МСП необхідно здійснювати моніторинг послуг з підтримки
бізнесу, інноваційної діяльності та витрат.
33
ВИСНОВОК
Вивчавши теоретичні аспекти партнерських зв’язків, зазначимо що
відносини співпраці між фірмами - це не новий тип відносин в бізнесі. Вони
існували завжди (в формальному або неформальному вигляді) між фірмою і її
контрагентами (постачальниками, покупцями, посередниками та ін.). Однак за
останні роки вміст договірних відносин в бізнесі сильно змінилося і набуло
нових форм. Освоєння цих форм підприємствами почалося порівняно недавно.
Будь-які взаємини між суб'єктами ринкової економіки, результатом яких
стало укладення договору, є проявом партнерської співпраці. Таким чином,
можна зробити висновок про те, що політика формування партнерських
зв'язків, які представляють собою основу ділових відносин, є одним з елементів
стратегії підприємства і виступає в якості фундаменту успішної конкурентної
боротьби.
Форма партнерських зв'язків завжди пропонується одним з партнерів
(ініціатором) іншому. Іншими словами, кожен підприємець у своїй практичній
діяльності або повинен запропонувати якусь конкретну форму співпраці, або
дати відповідь своєму партнеру на його пропозицію про обрану ним або
кращою для нього формі співробітництва. Але для того щоб запропонувати або
відповісти на пропозиції, необхідно досить повно уявити собі все розмаїття
партнерських зв'язків в сфері підприємництва.
Проаналізувавши форми та види договірних відносин, можна відзначити,
що
сучасні партнерські зв'язки відображають складний і цілеспрямований
процес взаємної адаптації діяльності кожного суб'єкта економічного життя до
інтеграційних процесів. В результаті партнерської взаємодії утворюється
особлива інфраструктура, яка зраджує "середовище проживання бізнесу" і
розширює його територіальні межі.
Відносини між підприємцями, оформлені договорами, характеризують
партнерські зв'язки. Спонукальним мотивом встановлення партнерських
зв'язків є реальний порядок дій для практичної реалізації бізнес-проекту. Форму
34
партнерських зв'язків завжди пропонує один з бізнесменів-партнерів, а їх суть і
порядок реалізації залежить від специфічних особливостей даного бізнесу.
Таким чином, під час написання роботи були виявлені поняття
підприємницької
розглядається
діяльність, як
поняття
виду соціально-економічної
підприємницької
діяльності,
активності,
як
суб’єкту
господарювання, наводиться класифікація підприємств, розглядається сутність
та особливості партнерських зв’язків.
Було розглянуто форми ведення партнерських зв’язків (співпраці) у
підприємствах,
наводиться
класифікація
форм
партнерських
зв’язків,
особливості їх організації в сферах виробництва та торгово-побутового
обслуговування, розглядаються можливі шляхи та ефективність удосконалення
ведення підприємницької діяльності за рахунок поширення форм та видів
співпраці у підприємницькій діяльності.
35
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Болтянська, Л. О. Економіка підприємства [Текст] : навч. посібник :
1)
рекомендовано МОН України / Л. О. Болтянська, Л. О. Андрєєва, О. І. Лисак. –
Херсон : Олді-плюс, 2015. – 668 с.- 10 прим.
Іващенко Н.П Основи підприємництва. / під ред. Н.П. Іващенко. . -
2)
М .: Проспект, 2017. - 336 с
3) Цивільний Кодекс України ст.23
https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v5_10200-95#Text
4)
системи
Мурзагаліна Г.М. Формування культури підприємництва на основі
моніторингу
в
сфері
культурного
простору
організації
підприємницького типу // Інновації та інвестиції. 2017. №7. С. 146-149.
5)
Дубровін І. А. Поведінка споживачів: Навчальний посібник / І. А.
Дубровін. - 4-е изд. - М .: Видавничьо-торгова корпорація «Дашков і К °», 2012.
- 312 с.)
6)
Колпаков В.М. Методы управления: учеб. пособие. 2-е изд. К.:
МАУП, 2003. 368 с.
7)
Ложкомоева Е.Н., НечаеваТ.В. Малий бізнес в умовах кризи: пер-
спективи відновлення і розвитку // Мікроекономіка. - 2017. - №2. - С.21-28.
8)
Попова
Е.А.
Управління
підприємницькою
деятельностьюв
сільському господарстві: автореф. дис ... докт. екон. наук. М., 2016. 42 с.
9)
Смирнова, Р.А. Підприємництво як об'єкт і предмет соціологічного
аналізу / Р.А. Смирнова // Стратегія розвитку економіки Білорусі: виклики,
інструменти реалізації та перспективи: збірник наукових статей. У 4 ч. Ч.1 /
Інститут економіки НАН Білорусі; редкол .: В. І. Бєльський [и др.]. - Мінськ:
Інститут системних досліджень в АПК Білорусі, 2017. - С. 151-156.
10)
Малафеєв
А.С.
Соціально-економічні
основи
мотивації
підприємницької діяльності малих підприємств. - Рукопис.
11)
Мамедов
С.
Бизнес-этика:
современные
подходы
hptt://www.businessdivss.ru/newspaper/article_ mid_21960_aid_141289.html
//
36
12)
Павлов М.Ю. Формування і використання творчого потенціалу
людини в економіці, заснованій на знаннях. - М .: Економічний факультет
МДУ ім. М.В. Ломоносова, 2016. - 176 с
13)
Швандара В. А. Економіка підприємства: Підручник для вузів / Під
ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф- 4-е изд., Перераб. і доп. - М .: ЮНІТІДАНА,
2016. - 670 с.
14)
Частно-государственное партнерство: состояние и перспективы
развития : Аналитический доклад. // Институт экономики РАН, Национальный
инвестиционный совет К., 2016.
15)
Третьяк Г.Є.,. Гуреміна Н.В, Ципленкова М.В., А.Н. Лаптьонок
Особистість підприємця hptt://monographies.ru/en/book/view?id=246
1) Закон України "Про підприємства в Україні
2)
OECD (2020), Моніторинг реалізації Стратегії розвитку МСП України на 2017-2020 роки, OECD
Publishing, Paris, www.oecd.org / eurasia / competitiveness-programme / easternpartners / Monitoringthe-Implementation-of-Ukraine's-SME-Development-Strategy-2017-2020-RUS.pdf
Download