ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ МОДЕРН ТАНЦЮ ПІДГОТУВАЛА СТУДЕНТКА ГРУПИ 3 ХОР КОВАЛЕНКО ДАРІЯ Я БАЧУ ТАНЕЦЬ ЯК СПОСІБ СПІЛКУВАННЯ ДУШІ З ДУШЕЮ, ЧЕРЕЗ ВИРАЖЕННЯ ВСЬОГО, ЩО ДУЖЕ ГЛИБОКО, ДУЖЕ ТОНКО ПЕРЕДАВАЄ СЛОВА. РУТ СЕН-ДЕНІ Сучасний танець є одним з напрямків сучасної зарубіжної хореографії, який виник в кінці 19 - початку 20 століть в США і Німеччині. Термін «Модерн танець» з'явився в США для посилання на сценічну хореографію, яка відкидає традиційні балетні форми. Після використання він витіснив інші терміни («вільний танець», «дунканізм», «сандал», «ритмопластичний танець», «виразний», «експресіоніст», «абсолютний», «новий художній»), що виникають у розвитку цього напрямку. Пізніше цей термін став власною назвою для напрямку в хореографії. ДЛЯ КОЖНОГО ПРЕДСТАВНИКА ТАНЦЮ – МОДЕРН БУВ НЕ ГОЛОВНОЮ ФОРМОЮ, ВАЖЛИВО БУЛО ДОНЕСТИ ДО ГЛЯДАЧА ПЕВНИЙ СЕНС, ДОСВІД, ЕМОЦІЇ. НА ВІДМІНУ ВІД ДЖАЗУ АБО КЛАСИЧНОГО ТАНЦЮ, ЦЕЙ НАПРЯМОК, ЯК НІХТО ІНШИЙ, АСОЦІЮЄТЬСЯ З ІМЕНАМИ ЇХ ВИКОНАВЦІВ І ХОРЕОГРАФІВ, АДЖЕ БУВ СТВОРЕНИЙ НА ОСНОВІ ТВОРЧОСТІ КОНКРЕТНОЇ ЛЮДИНИ. Ідея танцю модерн в 1830 році виникла у знаменитого французького педагога і теодора сценічного руху Франсуа Дельсарта, який вивчав зв'язок голосу, жестів і емоцій. Він стверджував, що тільки жест, вільний від умовної і пастіхе (в тому числі музичної), здатний правдиво донести всі нюанси людського досвіду. У XX столітті вагомий внесок в розвиток модерну внесли європейці Рудольф Штайнер (Швейцарія), Еміль Жак Далькроз (Швейцарія) і Рудольф фон Лабан (Австрія), які розробили відповідно основи «еврітміі», «еурітмікі» і «експресивного танцю». З появою перших праць теоретиків модерну їх ідеї підхопили і практики. Курт Йоссі намагався з'єднати виразність, класичний танець і пантоміму. Мері Вигман досліджувала емоції намагалася передати в танці страх, відчай, біль і т.д. Ідеї Вигман набули широкого поширення в США завдяки подальших пошуків її учнів. Так, наприклад, Грет Палукка внесла в модерн техніку високих стрибків, Марта Грехем розробила техніку «зусилля» і «розслаблення» ( «contraction» і «release»), яка сьогодні прийнята в усьому світі. У 50-ті роки з'являються перші відгомони постмодерну, представники якого, відмовившись від досвіду попередніх поколінь, з головою поринула в експериментаторство (Пол Тейлор, Елвін Ніколаіс, Тріша Браун, Меридіт Монк, Вільям Форсайт). Багато з них заперечували звичне сценічний простір і переносили свої спектаклі на вулиці, на даху і в парки, заперечуючи форму спектаклю, залучаючи глядача в театральне дійство ( «хепенінг»). Змінилося ставлення до костюмів, музиці та інших компонентів театрального дії. Багато хореографів повністю відмовилися від музичного супроводу і використовували тільки ударні інструменти або шуми. В цей же час з'являється контактна імпровізація, ініціатором якої був Стів Пекстон. Духовним «батьком» хореографічного авангарду, безсумнівно, був американський танцівник Мерс Каннінгем. Він вірив, що сучасний танець занадто покладається на окремих особистостей і занадто багато запозичує у літератури. Тісно співпрацюючи все своє творче життя з композитором Джоном Кейджем, він переніс багато ідей цього композитора в свої спектаклі, побудовані на «теорії випадковостей», вирішуючи, яку структуру танцю вибрати, за допомогою жереба, наприклад, гральних кісток. До авангардистської формі танцю відноситься і буто, що виник в Японії в 50-і роки. Натхненниками її появи були Воно Кадзуо, Касай Акіра і Хідзіката Тацумі. У той час молоді японські хореографи перебували під сильним впливом європейського сюрреалізму і американського авангардизму, знову і знову поверталися до художнім «хепенінг». Одним з тих, хто продовжив традиції попереднього покоління, був Хосе Лимон (1908-1972). З 1928 року він навчався танцю-модерн у Доріс Хамфрі і Чарльза Вейдман. У 1945 році організував трупу Limon Dance company і керував нею спільно з Доріс Хамфрі до 1958 року. Багатьом його постановок притаманні епічність і монументальність. Айседора Дункан Вважається основоположницею «вільного танцю» — предтечі танцю модерн. Використовувала давньогрецьку пластику, хітон замість балетного костюма, танцювала босоніж. Легкі стрибки та не дуже виворітні кроки- особливість її танцю. У 1921–1924 жила в Росії, організувала студію в Москві. Була одружена з Сергієм Єсеніним. Удостоєна місця на Поверсі спадщини. До 1902 року виступала разом із Лоі Фуллер, котра кардинально вплинула на формування виконавського стилю Дункан. ЗРОСТАЄ ІНТЕРЕС ДО ТАНЦЮ МОДЕРН І В КРАЇНАХ З ДАВНІМИ ТРАДИЦІЯМИ КЛАСИЧНОГО ТАНЦЮ. У 1967 РОЦІ В ЛОНДОНІ БУВ ОРГАНІЗОВАНИЙ НАЙБІЛЬШИЙ В РЕГІОНІ ЦЕНТР З ВИВЧЕННЯ ТАНЦЮ-МОДЕРН, ПРИ ЯКОМУ СТВОРЕНІ ШКОЛА І ТРУПА - ЛОНДОНСЬКИЙ СУЧАСНИЙ ТЕАТР ТАНЦЮ (ПІД КЕРІВНИЦТВОМ Р.КОЕН). МОДЕРН В УКРАЇНІ ТА РОСІЇ Досліджено, що з 1917-го року подальша доля представників танцю "модерн" Росії та України була визначена репресивною культурною політикою Росії 1917-1925-го рр.. В цей час продовжують з'являтися численні осередки модерної хореографії: "Школа руху" Б. Ніжинської (Київ), студія єдиного мистецтва імені Дельсарта, Державна хореографічна школа 3. Вербової (Петроград), школа А. Дункан (Москва), Інститути ритму (Москва, Ленінград) та ін.. Наразі в Україні існує лише кілька професійних шкіл, де можна вивчати цей напрям хореографії, серед яких найбільш іменитими є Totem Dance Group Христини Шишкарьової (м.Київ), балет «Fors» Тетяни Винокурової (м. Київ). Христина Шишкарьова у своїй танцювальній майстерні приділяє більшість часу джаз-модерну та ставить постановки, котрі найбільш притаманні джазовій інтерпретації модерну. В її колективі важливу роль відіграють індивідуальність танцівника, його особистий талант та власний досвід. Раду Поклітару У 2006 році за ініціативою і при повній фінансовій підтримці відомого українського мецената Володимира Філіппова, Раду Поклітару створює авторський театр «Київ модерн-балет». У результаті загальноукраїнського кастингу було відібрано 16 молодих танцівників. При цьому наявність академічної балетної освіти не була необхідною умовою для прийняття до складу трупи. У 2016 році отримав престижну Національну премію України імені Тараса Шевченка в галузі музичного мистецтва за балет-триптих «Перехрестя» (2012), балети: «Лебедине озеро» (2013), «Жінки в ре мінорі» (2014 року), «Довгий різдвяний обід »(2014 року). Того ж року Раду Поклітару отримав звання «Народний артист Молдови», а у 2017 році звання «Заслуженого діяча мистецтв України». На відміну від класичного танцю, модерн не стоїть на місці, педагоги постійно шукають нові руху, експериментують з новими формами танцю, музикою і простором. Модерн можна назвати живим і постійно розвиваються, вільним від канонів і умовностей танцем. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
