ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ" Галузь знань "Соціальні та поведінкові науки" Спеціальність: Психологія РЕФЕРАТ з дисципліни "Актуальні проблеми психосоматики" на тему: " Особливості психотерапевтичної роботи з пацієнтами із психосоматичними розладами" Виконала студентка групи ТУ-8-21-М1ПС(2.0здс) Горпиненко Н.Г. Київ 2021 ПЛАН ВСТУП __________________________________________________________3 1. КЛАСИФІКАЦІЯ ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАДІВ У ПСИХОАНАЛІЗІ__________________________________________________4 2. ЗАГАЛЬНІ ПСИХОТІЛЕСНІ ТЕХНІКИ ДІАГНОСТИКИ ПРИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ_________________________ 7 3. ПСИХОТЕРАПІЯ ПРИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ______________________________________________12 ВИСНОВОК_____________________________________________________17 4. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ_________________________19 2 ВСТУП У міру еволюції людини поступово порушувався універсальний механізм пристосування його психіки до навколишнього середовища. Разом зі зміною психології людини і середовища її проживання виявлялися нові і чисельно збільшувалися наявні психологічні симптоми і синдроми. У ході еволюції людина придбала властиві йому як біологічному виду силу, гнучкість, рухливість, здатність до терморегуляції, певні характеристики органів чуття. Стародавні інстинктивні програми поведінки людини допомагали протистояти голоду, холоду, нападу ворогів і хижаків. У міру розвитку людської історії змінювалися навантаження, від яких немає програм генетичного захисту, і тепер пристосування до середовища залежить від психічних можливостей людини в багато разів більше, ніж від сили його м'язів, міцності кісток і сухожиль і швидкості бігу. Небезпечним стало не зброя ворога, а слово. Емоції людини, спочатку покликані мобілізувати організм на захист, тепер частіше придушуються, вбудовуються в соціальний контекст, а з часом перекручуються, перестають визнаватися їх господарем і можуть стати причиною руйнівних процесів в організмі, які називають психосоматичними розладами. 3 1. КЛАСИФІКАЦІЯ ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАДІВ У ПСИХОАНАЛІЗІ. Психосоматичні розлади - порушення функцій внутрішніх органів і систем, виникнення і розвиток яких найбільшою мірою пов'язано з нервовопсихічними факторами, переживанням гострої або хронічної психологічної травми, специфічними особливостями ( Петровський А.В., Ярошевський М.Г.) І в походженні, і в протіканні практично всіх захворювань беруть участь психогенні компоненти. Емоційні переживання впливають на морфологічні структури через гормональну та імунну системи, а також через вегетативну нервову систему. У свою чергу, соматичні зміни впливають на психічний стан. Таким чином, якщо захворювання, що має соматичну, тобто фізичну, органічну або фізіологічну природу, вдруге викликає патологічні психічні реакції, його можна назвати «соматопсихічним» розладом. Якщо ж спочатку психічні причини вдруге ведуть до фізичних порушень, то такі захворювання називають «психосоматичними». Психосоматичні захворювання можна розділити на: - Соматоформні порушення; - Психосоматичні захворювання органів і психофізіологічні порушення; - Порушення поведінки з соматичними наслідками. I. Соматоформні порушення - це психогенні функціональні порушення органів, при яких не спостерігається яких би то не було морфологічних або структурних порушень цих органів. Наприклад, тахікардія при кардіоневрозі може приносити нестерпні страждання і викликати найсильніший страх, особливо, коли «серце готове вирватися з грудей», хоча помітних змін в роботі серця не відбувається. Однак, якщо подібний стан триває протягом 4 тривалого часу, то можуть з'явитися вторинні морфологічні зміни в органах. Наприклад, при психогенному зниженні активності певної групи м'язів потім може відбутися їх атрофія. ІІ. Про психосоматичні захворювання органів і психофізіологічні порушення в організмі можна говорити, коли з'являються органічні зміни у хворому органі. Психічний фактор визначає зазвичай лише частину причин, що призвели до подібних захворювань. Серед інших факторів важливе значення мають також генетичні, соматичні та соціальні причини. У цьому зв'язку можна говорити про мультифакторні етіології захворювання. III. Порушення поведінки можуть викликати соматичні захворювання, при яких на пізніх стадіях також можуть відбуватися органічні зміни. Психотерапія поведінкових порушень будується за принципом аналізу та опрацювання психічних причин, що викликали порушення поведінки. [ Говорячи про психосоматику, ми можемо розглядати її в рамках позитивної психотерапії з трьох позицій: 1) у вузькому, 2) широкому і 3) всеохоплюючому сенсі. Психосоматика у вузькому сенсі – це специфічний науковий і лікувальний напрямок, який встановлює взаємозв'язки між душевними переживаннями і реакціями організму. а) функціональні розлади б) Органічні порушення Психосоматика в широкому сенсі відзначає те, що для цілого ряду захворювань до цих пір не виявлена точна, науково обґрунтована причина, тому імовірно їх називають «ендогенними», тобто з невідомою причиною. Достатньо часто це звучить так: «Етіологія невідома». Передбачається істотна участь психіки в прояві таких хвороб, в основі яких лежать так звані вегетативні розлади типу функціональних порушень серцевого ритму, 5 функціональних розладів кровообігу і симптомокомплексу «вегетативної дистонії». Крім цього, суттєвий вплив психічного фактора визнається при так званих класичних психосоматичних захворюваннях, до яких історично відносять наступні сім хвороб («Holy seven») виразка дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, ессенціальная гіпертонія, ревматичний артрит, гіпертиреоз, нейродерміт і бронхіальна астма. Психосоматика в широкому сенсі підходить до цієї проблеми зі своєї точки зору: як впливає душевносоматичне захворювання на хворого і його життя і які реакції навколишнього світу воно може провокувати? Психосоматика в широкому сенсі має справу зі структурою обставин, в якій розвиваються психосоматичні розлади і в яку вони тісно вплітаються. 6 2. ЗАГАЛЬНІ ПСИХОТІЛЕСНІ ТЕХНІКИ ДІАГНОСТИКИ ПРИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ Загальними техніками діагностики психосоматичних розладів є виявлення головних переваг хвороби, історія вашої хвороби, виявлення суті і переваг хвороби. Техніка «Виявлення головних переваг хвороби» Незважаючи на очевидний факт існування цілого букету причин захворювання, серед них завжди присутня якась Головна Перевага, яка є причиною і хвороби, і Перевага-Слідування. При цьому Головна Перевага виступає своєрідним ядром вторинних вигод хвороби, і часто визначення одного тільки його призводить до зникнення пов'язаних з ним ПеревагСлідувань. Спробуйте визначити свою власну Головну Перевагу, щоб опрацювати насамперед саме її. Насправді вам потрібно визначити не одну, а дві головні переваги: 1. виникнення хвороби 2. її збереження. Оцініть ймовірності переваги виникнення та збереження хвороби за десятибальними шкалами, від 1 – «малоймовірно» до 10 – «дуже ймовірно». 7 Переваги хвороби Ймовірність того, що ця перевага виступає в якості причини виникнення хвороби збереження хвороби 1. Уникнення неприємної ситуації чи вирішення тяжкої проблеми 1_2_3_4_5_6_7_8_9_10 1_2_3_4_5_6_7_8_9_10 2. Отримання піклування, любові, уваги оточуючих 1_2_3_4_5_6_7_8_9_10 1_2_3_4_5_6_7_8_9_10 3.Отримання енергії, необхідної для рішення проблем, умов для для 1_2_3_4_5_6_7_8_9_10 переорієнтації чи перегляду розуміння ситуації 4. Отримання можливостей і стимулів для преоцінки себе як 1_2_3_4_5_6_7_8_9_10 особистості чи зміни звичних стериотипів поведінки Зникнення необхідності відповідати вимогам, які ставлю до себе я сам чи оточуючі. 1_2_3_4_5_6_7_8_9_10 1_2_3_4_5_6_7_8_9_10 1_2_3_4_5_6_7_8_9_10 1_2_3_4_5_6_7_8_9_10 Переваги, які ваше несвідоме оцінить як найімовірніші причини виникнення та збереження хвороби (окремо), швидше за все і виявляться тими самими Головними Перевагами, з якими вам слід розібратися насамперед. 8 Техніка «Історія вашої хвороби» Щоб робота з з'ясування причин і переваг вашої хвороби виявилася успішною, рекомендують попередньо згадати особливості того життєвого періоду, який ви переживали безпосередньо перед виникненням захворювання. Швидше за все він був дуже важким, і для того, щоб подолати ці труднощі, вам чогось не вистачало - або власних сил і часу, або допомоги оточуючих, або ще чогось важливого. Тепер уявіть, що хвороба виявилася для вас благом, яке дозволило вам «на законних підставах» якось подолати неприємну ситуацію. Тож у чому полягали переваги, які давала вам ваша хвороба? Визначте у вашому минулому 3–6 випадків, коли у вас: • виникала «гостра» хвороба, що періодично повторюється і переслідує вас, • відбувалося загострення хронічного захворювання. Тепер, починаючи з першого випадку, дайте відповіді на такі питання: 1. Що передувало виникненню хвороби? 2. Що ви робили під час хвороби? Як лікувались?Як відпочивали? Від чого відходили та до чого прямували? 3. Чому навчились під час цієї хвороби? Які висновки зробили? 4. В чому полягає цінність того, що Ви навчились під час хвороби? Ця техніка надає дві можливості. По-перше, визначити цикли та петлі вашого життя. Життя будь-якої людини складається з певних циклів, що виникають із завидною періодичністю. Усередині кожного циклу ми вирішуємо певні класи проблем, навчаючись новим життєвим навичкам. Але якщо проблеми циклу не вирішуються і ми не навчаємось тому, чому повинні були навчитися, виникає петля: одні й ті самі проблеми знову і знову 9 виникатимуть у вашому житті, не даючи вам рухатися далі. У переважній більшості випадків хвороба – це саме наслідок такої петлі, незавершеного циклу чи незасвоєних навичок. По-друге, для того, щоб ви розібралися з тим, чого ви навчилися там і тоді (або чому ви повинні були навчитися), і визначили, у чому полягала (або повинна була полягати) цінність досвіду, який, мабуть, досі так і залишається не освоєним вами. Техніка «Визначення суті та вигод хвороби» У даній техніці пропонується поставити запитання клієнту або попросити його самостійно, наодинці із самим собою, максимально чесно відповісти на такі питання щодо його хвороби. Завдання вправи полягає у перекладі психічних аспектів захворювання на площину «сенсів та потреб». 1.Що хвороба означає вам? 2. Що означає вам позбутися хвороби? 3. Як хвороба допомагає вам, які вигоди та компенсації ви отримуєте від хвороби? 4. Яким чином хвороба дає вам більше сили та впевненості? 5. Як хвороба допомагає вам почуватися в безпеці? 6. Чого хвороба допомагає вам уникнути? 7. Яким чином хвороба надає вам можливість отримувати більше уваги та любові? 8. Які почуття допомагають вам висловити хворобу? 9. Яким ви були до того, як виникла хвороба? 10. Що відбувалося у вашому житті, коли виникла хвороба? 10 11. Як усе змінилося після появи хвороби? 12. Що станеться, коли не буде хвороби? 13. Після того, як хвороба зникне, яким буде ваше життя через рік (через 5, 10, 20 років) ? 14. У кого ще колись була ваша хвороба чи є зараз? Отже, вторинний зиск – прояв психологічного захисту, найпотужніша основа опору. Це опір не зовнішньому впливу, а опір змінам. Людина насправді не хоче змінювати ситуацію, яка її тривожить, просто сама про це не знає. Тому пошук і робота з вторинною вигодою у психотерапії – найважливіша умова справді серйозних психологічних змін. Вони навряд чи відбудуться, поки вона є. У цих умовах залишається або її знайти, усвідомити і прийняти рішення що робити, або просто чекати, коли отримання цієї вигоди стане безглуздим. Якщо у клієнта є серйозний намір щось змінити в собі, усвідомлення вторинних вигод та пошук нових поза хворобою моделей поведінки стає основним напрямком роботи з психосоматичними розладами. 11 3. ПСИХОТЕРАПІЯ ПРИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. В цілому, практичні завдання в ході психокорекційної роботи з пацієнтами, що страждають психосоматичними розладами, пов'язані, поперше, з навчанням хворих і розвитком у них здібностей свідомого контролю та управління, впливу на власний тілесний стан і, по-друге, з психотерапевтичним опрацюванням негативних впливів особистої історії. При психотерапії психосоматичних розладів багато технік. Певний вид техніки підбирається психотерапевтом залежно від віку пацієнта, особливостей його психіки і характеру хвороби. До цих технік відносяться арт-терапія, креативна візуалізація, психодрама, танцювальна терапія, тілесно-орієнтована терапія, сімейна терапія, нейролінгвістичне програмування. А також психосинтез, позитивна терапія, гештальт-терапія, когнітивно-поведінкова терапія, символдрама, транзактний аналіз. Нижче розглянемо докладніше деякі з них. У процесі арт-терапії змінюється ставлення людини до власного минулого травматичному досвіду, переживань і хвороб, а досягнутий психотерапевтичний ефект виражається в упорядкуванні психосоматичних процесів. Дана техніка має особливу цінність у роботі з особами, які вагаються дати вербальне опис подій і почуттів. Креативна візуалізація є способом використання природної мощі уяви. Уява є здатністю розуму створювати ідеї або ментальні образи. У креативної візуалізації використання уяви відбувається, щоб створити виразний образ того, що ми хочемо. Потім увага фокусується на цій ідеї або картині постійно, надаючи їй позитивну енергію доти, поки вона не стане реальністю; іншими словами, поки дійсно досягається те, що було визуализировано. Фахівці в області психонейроімунології вважають, що кероване фантазування та візуалізація передаються імунній системі і впливають на неї. 12 Саме психодрама є першим методом групової психотерапії, розробленим для вивчення особистісних проблем, конфліктів, мрій, страхів і фантазій. Вона грунтується на припущенні, що дослідження почуттів, формування нових відносин і моделей поведінки більш ефективно при використанні дій, реально наближених до життя. Класична психодрама - це терапевтичний груповий процес, в якому використовується інструмент драматичної імпровізації для вивчення внутрішнього світу пацієнта. Ісіходрама, по суті, є таким видом драматичного мистецтва, який відображає актуальні проблеми пацієнта, а не створює уявні сценічні образи. У психодрамі штучний характер традиційного театру замінюється спонтанним поведінкою її учасників. Основними компонентами психодрами є: рольова гра, спонтанність, «тілі», катарсис і інсайт. Танцювально-рухова терапія Вона дозволяє проводити групові та індивідуальні заняття, танець дозволяє зробити образ свого тіла більш привабливим, що прямо пов'язано з більш позитивним чином Я. Допомога членам групи вступити в контакт з їх власними почуттями шляхом встановлення зв'язку між почуттями і рухами. При творчому підході танець набуває експресивність, що дозволяє вивільнити пригнічувані почуття і досліджувати приховані конфлікти, які можуть бути джерелом психічної напруги. Тут психодинамическое поняття катарсису поширюється на танець, оскільки його руху вивільняють приховані почуття, а це має прямий терапевтичний сенс. Танцювальні рухи не тільки експресивні, але й мають здатність знімати фізичну напругу, особливо, якщо вони включають розгойдування і розтяжку. Нейролінгвістичне програмування Для першого знайомства з основними положеннями та багатьма техніками НЛП рекомендуємо книгу «Зцілення за допомогою НЛП» (Ковальов, 1999). 13 Здоров'я і хвороба з точки зору НЛП є суб'єктивними переживаннями. Ми самі визначаємо рівень свого здоров'я, головним чином - оцінюючи свої відчуття. - Що означає для вас бути здоровим? - Як би ви визначили ці слова - «бути здоровими»? - Як це можна відчути? - Як ви дізнаєтеся, що здорові? Це головні питання про особисте визначенні здоров'я. Питання навмисно задаються про те, як «бути здоровим», а не про «здоров'я». Психосинтез Психосинтез використовується як метод психотерапії психосоматичних розладів в першу чергу тоді, коли їх причиною є глибокий і складний конфлікт між різними групами свідомих і несвідомих сил пацієнта або ж коли вони відбуваються в результаті глибинних і болісних криз. В останньому випадку самі пацієнти не завжди усвідомлюють або правильно оцінюють відбуваються в них процеси. Психосинтез - динамічна концепція психічного життя людини, розроблена італійським психологом Ро-Берто Ассаджиоли. Суть її полягає в певному підході до будовою та функціонування внутрішнього світу людини. Схематично внутрішній світ людини був представлений у вигляді сфери (монади), зануреної в поле колективного несвідомого (навколишнє психічне середовище). Оболонка сфери проникна, як мембрана, що забезпечує процеси взаємного впливу людини і середовища. Внутрішній світ людини складається з нижчого, середнього і вищого несвідомого поля свідомості, свідомого Я (его) та вищої Я. Завдання психосинтезу - за допомогою спеціальних технік допомогти людині глибоко вивчити власну особистість 14 (своє несвідоме, своє справжнє «Я»), встановити контроль над різними елементами своєї особистості, виявити свої протиріччя, зрозуміти себе після осягнення свого справжнього «Я» - створити новий, який об'єднує його особу центр. Психосинтез полягає у формуванні або перебудові особистості навколо нового центру, що в результаті дозволяє людині стати господарем свого життя, позбутися від психічних і соматичних розладів, розвинути свої здібності, виявити свою справжню духовну природу і побудувати під її керівництвом гармонійну, ефективну особистість. Символдрама При роботі з пацієнтами, що страждають психовегетативними і психосоматичними розладами, виправдало себе образне уявлення хворого органу або відповідної частини тіла із вказівкою, що там повинна виявитися якась зміна. У розпорядженні психотерапевта є дві техніки: навіювання розглядати ззовні якийсь орган, так, ніби він відкритий і його можна спостерігати крізь скло, і техніка зменшення пацієнта до розмірів казкового хлопчика-мізинчика, який опускається через рот природними шляхами в хворий орган. Психотерапевтичний вплив методу символдрами спирається на глибоке емоційне опрацювання внутрішніх несвідомих конфліктів і проблем. Наші проблеми мають перш за все емоційну природу. Символдрама дозволяє працювати з ними саме емоційними засобами Гештальт-терапія Гештальт-терапія є одним з типів особистісно-орієнтованої психотерапії. У зв'язку з цим найбільш доступними для психотерапевтичної допомоги виявляються пацієнти, для яких очевидний зв'язок між їх психологічними переживаннями та проявами соматичного захворювання або психічного розладу. 15 При роботі з пацієнтом слід проаналізувати функціональне значення хвороби, ступінь її життєвої важливості, тобто з'ясувати, що означає для нього бути хворим такою хворобою; з'ясувати, в чому полягає особистісний смисл цієї хвороби для оточення, сім'ї, яке екзистенційне послання може ховатися за цим симптомом і якими альтернативними шляхами воно може бути передано оточуючим. На соціально-психологічному рівні розгляду піддається функціонування симптому в системах міжособистісних взаємодій і відносин з макросистемами. У міжособистісному плані ми бачимо регулятивну роль симптому у відносинах пацієнта з найближчими людьми і терапевтом. Гештальт-терапія слідом за психоаналізом приділяє значну увагу тим явищам, які є загальними для контексту «там-і-тоді» (життєві відносини) і контексту «тут-і-тепер» (відносини терапевт - пацієнт). Важливою додатковою інформацією є розуміння соціальних та правових наслідків тієї чи іншої хвороби та соціокультурне значення симптому. 16 ВИСНОВКИ Ми розглянули класифікацію психосоматичних розладів, загальні техніки діагностики і техніки їх психотерапії. Психосоматичні розлади можна розділити на соматоформні порушення, психосоматичні захворювання органів і психофізіологічні порушення, та порушення поведінки з соматичними наслідками. Загальними техніками діагностики психосоматичних розладів є виявлення головних переваг хвороби, історія вашої хвороби, виявлення суті і переваг хвороби. Головна Перевага виступає своєрідним ядром вторинних вигод хвороби, і часто визначення одного тільки його призводить до зникнення пов'язаних з ним Переваг-Слідувань. У переважній більшості випадків хвороба – це саме наслідок , незавершеного циклу чи незасвоєних навичок. Пошук і робота з вторинною вигодою у психотерапії – найважливіша умова справді серйозних психологічних змін. Вони навряд чи відбудуться, поки вона є. У цих умовах залишається або її знайти, усвідомити і прийняти рішення що робити, або просто чекати, коли отримання цієї вигоди стане безглуздим. В цілому, практичні завдання в ході психокорекційної роботи з пацієнтами, що страждають психосоматичними розладами, пов'язані з навчанням хворих і розвитком у них здібностей свідомого контролю та управління, впливу на власний тілесний стан і, з психотерапевтичним опрацюванням негативних впливів особистої історії. При психотерапії психосоматичних розладів багато технік. Певний вид техніки підбирається психотерапевтом залежно від віку пацієнта, особливостей його психіки і характеру хвороби. 17 На основі проведеної роботи виділяється «мішень» психо-корекційного впливу і визначаються відповідні психотехніки. До цих технік відносяться арт-терапія, креативна візуалізація, психодрама, танцювальна терапія, тілесно-орієнтована терапія, сімейна терапія, нейролінгвістичне програмування. А також психосинтез, позитивна терапія, гештальт-терапія, когнітивно-поведінкова терапія, символдрама, транзактний аналіз. 18 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Антропов Ю. Ф. Психосоматические расстройства : лекция / Ю. Ф. Антропов 2. Александер Ф. Психосоматическая медицина : принципы и практическое применение / Ф. Александер. – М. : Эксмо, 2002. – 352 с. 3. Алекситимия и методы ее определения при пограничных психосоматических расстройствах: пособие для психологов и врачей / сост. Д.Б. Ересько, Г.Л. Исурина, Е.В. Кайдановская [и др.]. – СПб.: НИПНИ им. В.М. Бехтерева, 2005. – 25 с. 4. Аммон Г. Психосоматическая терапия. – СПб. : Речь, 2000. – 238 с. 5. Ананьев Б. Г. Психология и проблемы человекознания : избр. психол. тр. / Б. Г. Ананьев ; под ред. А. А. Бодалева. – М. : Изд-во Моск. психол.-социол. ин-та, 2005. – 432 с. 6. Гавэйн Ш. Созидающая визуализация / Ш. Гавэйн. – Режим доступа : Http.// www.loopback.ru/ psytech/ practpsy. 7. Дальке Р. Болезнь как путь. Значение и предназначение болезней / Р. Дальке, Т. Детлефсен. – СПб. : Весь мир, 2004. – 320 с. 8. Исаев Д. Н. Эмоциональный стресс, психосоматические и соматопсихические расстройства у детей / Д. Н. Исаев. – СПб. : Речь, 2005. – 400 с. 9. Кулаков С. А. Психосоматика. – СПб. : Речь, 2010. – 320 с. 10. Максименко С. Д. Психологічна допомога тяжким соматичним хворим / С. Д. Максименко, Н. Ф. Шевченко : навч. посіб. – Київ–Ніжин : Міланік, 2007. – 115 с. 11. Малкина-Пых И. Г. Психосоматика : справочник практического психолога / И. Г. Малкина-Пых. – М. : Изд-во Эксмо, 2005. – 992 с. 12. Пезешкиан Н. Психосоматика и позитивная психотерапия / Н. Пезешкиан. – М. : Медицина, 1996. – 464 с. 19
