МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ Кафедра гігієни та екології №1 ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКЕ ЗАВДАННЯ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ: «НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЗДОРОВ’Я, ОСНОВИ ГІГІЄНИ ТА ЕКОЛОГІЇ» на тему: «Алергени, канцерогени та віддалені наслідки їх впливу на організм людини» Виконав: Студент 1 курсу 12401 БГЗ групи Медичного факультету №4 Момот Валерій Валерійович Київ - 2022 План ВСТУП 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ АЛЕРГЕНІВ 1.1 Пилкові алергени 1.2 Харчові алергени 1.3 Побутові алергени 1.4 Інсектні алергени 1.5 Хiмiчнi алергени 1.6 Інфекційні алергени 2. КАНЦЕРОГЕНИ, ЇХ ВИДИ ТА ЗНАЧЕННЯ 3. ПРИКЛАДИ ВІДДАЛЕНИХ ЕФЕКТІВ ДЕЯКИХ АЛЕРГЕНІВ ТА КАНЦЕРОГЕНІВ 3.1 Канцерогени тютюнового диму 3.2 Алергени лікарських засобів ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 2 ВСТУП Актуальність будь-якої проблеми в медицині, будь-якого захворювання обумовлена, насамперед, його поширеністю, можливостями виявлення і лікування, масштабом економічних наслідків для суспільства. За даними дослідників, частота алергічних захворювань у різних країнах сягає 25-40% усього населення. Голова комісії EAACI (Європейської асоціації фахівців з алергії) професор Пол Ван Каувенберге (Бельгія) вважає, що нас очікує справжня епідемія алергії і до 2015 року половина мешканців Європи буде страждати від цієї групи захворювань. На лікування хворих з алергологічним анамнезом в Європі, США тільки за офіційними даними щорічно витрачаються мільярди євро та доларів. Сотні тисяч людей вмирають від бронхіальної астми, анафілактичного шоку, мільйони стають інвалідами[1]. Проблема ускладнюється тим, що алергії не виникають миттєво, вони є віддаленими наслідками впливу тих, чи інших алергенів. Проблема впливу канцерогенних чинників на організм людини є сьогодні надзвичайно актуальною. Наприклад, фахівці ВООЗ і міжнародного інституту раку стверджують, що 70-80% пухлин виникає під впливом негативних зовнішніх чинників (хімічних, фізичних і навіть деяких біологічних). Отже, метою моєї роботи було розглянути віддалені наслідки дії алергенів та канцерогенів на організм людини. Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі: 1. охарактеризувати та класифікувати алергени 2. розглянути поняття та види канцерогенів 3. навести та проаналізувати приклади віддалених наслідків впливу алергенів та канцерогенів на організм людини. 3 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ АЛЕРГЕНІВ Алергенами називають антигени і гаптени (неповноцінні алергени), що можуть викликати процеси сенсибілізації і, на певному етапі, алергічні реакції. Екзоалергени поділяють на неінфекційні та інфекційні. До перших відносять: пилкові, харчові, побутові, епідермальні, інсектні та хімічні. До других – бактеріальні, грибкові, вірусні, а також паразитарні. 1.1 Пилкові алергени Пилкові алергени є найбільш численними (за даними літератури, нині нараховується біля 100 тисяч видів пилкових алергенів). Виділяють наступні групи пилкових алергенів: злакових трав, культурних злаків, рослин, що широко культивуються, дерев, бур’янів, фруктових дерев, садових квітів [2]. Дуже важливою проблемою на сьогодні є зміна природних екзоалергенів під впливом факторів довкілля. Установлено можливість посилення пилкової алергії під впливом речовин, які містяться в атмосферному повітрі: аміаку, хлору, фтору, оксигенових радикалів, сульфатів, нітратів, продуктів згорання дизельного палива тощо. Більше того, забрудненнянавколишньогосередовищаподовжуєтермінипалінаціїрослин та змінює антигенну структуру пилку. З’явилися дослідження про підвищену чутливість до тих рослин, до яких раніше вона не відмічалася. Наприклад, С.H. Бєляєва (1994) відмічає алергічні реакції напилок кипарису, який був завезений до Криму та широко використовується для озеленення територій лікувально-оздоровчих закладів міста Ялти. 4 Зараз в Україні випускається 26 найменувань пилкових алергенів, що можуть використовуватися для діагностики і лікування АЗ. Для такої великої країни, як наша, з різними клімато-географічними зонами необхідно мати регіональні алергени, оскільки пилок одних і тих же рослин, що ростуть в різних зонах, має певні антигенні відмінності. Це явище, до речі, є найкращим доказом того, що кожній великій країні необхідно мати власні алергени, оскільки імпортні не будуть повною мірою специфічними. 1.2 Харчові алергени Ними можуть бути продукти харчування або речовини, що утворюються при їхньому переварюванні, кулінарній обробці, тривалому зберіганні. Вважають, щонайбільш вираженою алергенною активністю володіють харчові продукти білкового походження (тваринні і рослинні 5 білки). Жири, вуглеводи, мікро елементи частіше викликають хибно алергічні реакції. До найбільш поширених харчових алергенів відносяться: кава, какао, шоколад, цитрусові, полуниця, суниця, яйця, м’ясо тварин і птахів, мед, риба, ікра, краби, раки, молоко, морква, буряк, томати, гречана крупа, злаки (жито, пшениця, пшоно, рис, кукурудза), бобові, горіхи. В Україні випускається 51 найменування харчових алергенів, і ми вважаємо, що для практичних потреб наших алергологів цього досить. Для науковців випускається розширений набір харчових алергенів. 1.3 Побутові алергени До них відносяться, головним чином, алергени домашнього пилу, пір’я подушок, бібліотечного пилу. Провідним побутовим алергеном є алерген домашнього пилу. Є дані, що пил, який зібрано з різних регіонів і навіть з різних домівок може суттєво відрізнятися за своїми антигенними властивостями. У складі домашнього пилу щодо виникнення побутової сенсибілізації має місце такий розподіл: кліщі домашнього пилу, епідерміс хатніх тварин, плісньові гриби і комахи. Основна роль в алергізуючій активності домашнього пилу належить мікрокліщам роду Dermatophagoides pteronyssinus. Вони одержали назву «постільних» кліщів. Відомо також, що до складу домашнього пилу часто входять шерсть та лупа хатніх тварин, а також гризунів. Доведено важливу роль тарганів у розвитку алергічних реакцій. В Україні випускається 8 серій алергенів домашнього пилу, 3 види алергенів кліщів, алергени дафній, пір’я подушок. Епідермальні алергени – можуть входити до складу домашнього пилу і мати самостійне значення в розвитку клінічної картини АЗ. До них відносяться: лупа людини, коня, свині; вовна собаки, кішки, кроля, морської свинки, миші, вівці, кози тощо. 6 Частота алергії до епідермісу домашніх тварин коливається від 1 до 4% у дорослих і до 11% у дітей. Частіше за все зустрічається підвищена чутливість до вовни собак і кішок. Хутро овець, кіз, тканини з вовни – усе це робить важливим питання алергії до них. Миші та щурі мають значення у домівках, де вільно живуть ці тварини. Загалом в Україні випускається 6 найменувань епідермальних алергенів. 1.4 Інсектні алергени Це алергени комах, що знаходяться в їхній слині, отруті і тілі. Алергічна реакція виникає при укусах перетинчастокрилих, двокрилих і клопів, а також при контакті з виділеннями і частками тіла комах або при вдиханні цих часток. Сенсибiлiзацiя до яду перепончатокрилих комах зустрічається у 0,3-5% населення, алергія до яду бджоли вiдмiчена у 22-43% пасiчникiв. Смертнiсть вiдужалень комах в Англії становить 4-5 випадкiв на рiк. У США з тiєї ж причини щорiчно гинуть понад 50 людей. Серед мільйонів випадкiв укусів павуками, ужаленьскорпiонами щорічно (переважно токсичнi реакції) та бджолами (переважно алергiчнi реакції) смертельнi випадки внаслідок укусів комах зустрічаються в 3 рази частiше, нiж вiд укусiв гримучих змiй. 1.5 Хiмiчнi алергени До них можна віднести переважну більшість хімічних речовин, з якими людина контактує на виробництві і в побуті. Серед хімічних речовин алергенами є метали і їхні солі, пестициди, синтетичні полімери. Вони викликають професійні АЗ. Солі металів (хрому, нікелю, платини), каніфолi тощо, також можуть викликати АЗ. 7 Слід пам’ятати, що близько 4 млн. хімічних речовин отримують з природних продуктів чи синтезують штучно, причому до 60 тисяч із них використовується щоденно. Близько 1500 діючих речовин входить до складу пестицидів, 4000 – до складу лікарських препаратів, 2000 – використовується як ексципієнти. Понад 5000 речовин використовується як харчові домішки. Практично всі вони можуть виступати потенційними алергенами. Зараз розпочато апробацію алергенів з латексу (на алергію до латексу страждає 68% медичних працівників), косметичних та миючих речовин. Різновидом хімічних алергенів є лікарські алергени. До них відносяться хімічні, ферментні препарати і продукти синтезу грибів і бактерій. Лікарські препарати – це, в основному, гаптени, які стають прямими алергенами тільки при кон’югації з білком-носієм. В Україні випускаються стандартні набори для діагностики лікарської алергії. Але, незважаючи на наказ МОЗ за №127/18 від 02.04.2002 року, діагностика лікарської алергії майже в усіх установах продовжує проводитися за допомогою рутинних шкірних проб, які є і небезпечними, і малоінформативними. 1.6 Інфекційні алергени канцерогенний пил алерген До інфекційних алергенів відносяться алергени бактерій, грибів, вірусів, найпростіших і гельмінтів. Алергічні реакції, в основному, виникають при контакті з умовно-патогенними і непатогенними мікроорганізмами і рідше – із патогенними. Особливу увагу як алергени привертають гриби. Є дані, що саме вони є причиною 20-30% АЗ. Спори і гіфи грибів можна виявити всюди – у землі, воді, повітрі, приміщеннях. Реально людина контактує зі 100 видами грибів. Зараз розпочато роботу по створенню цих дуже важливих алергенів, оскільки є всі підстави вважати, що алергія до грибів буде постійно зростати. 8 2. КАНЦЕРОГЕНИ, ЇХ ВИДИ ТА ЗНАЧЕННЯ Комітет експертів ВООЗ в 1979 р. дав визначення поняттю: «Канцерогеном (фізичним, хімічним або вірусним) називають агент, що може викликати або прискорювати розвиток новоутворення, незалежно від механізму (або механізмів) його дії або ступеню специфічності ефекту. Канцероген — це агент, що в силу своїх фізичних або хімічних властивостей може викликати незворотну зміну або пошкодження у тих частинах генетичного апарату, які здійснюють гомеостатичний контроль над соматичними клітинами». Канцерогенами називають речовини, які сприяють утворенню та розвитку ракових захворювань. Стосовно канцерогенів вживається термін – гранично допустима концентрація (ГДК), тобто, вміст речовини в оточуючому середовищі, який не призводить до хвороб та мутацій. Поширена думка, що канцерогенів взагалі не повинно бути в природі. Це не так, в визначених концентраціях канцерогени були присутні на планеті впродовж усієї її історії. Крім того, вважається, що одночасно велика доза шкідливої речовини для організму є більш прийнятною, ніж постійно присутня незначна. Оскільки велика доза вбиває клітину, в той час, як мала при постійному впливі призводить до руйнувань на молекулярному, клітинному та міжклітинному рівні. За походженням канцерогени можна класифікувати на: 1. Антропогенні - породжені діяльністю людини. Їх можна поділити на три групи: хімічні речовини, виробничий процес або професійний вплив, які є однозначно канцерогенними для людини; характерні представники цієї групи- 4-амінобіфеніл (ефективний антиоксидант), сполуки миш'яку, азбест (волокнистий силікат, сюди ж належить і шифер, що виготовляється з азбесту), вінілхлорид, полівінілхлорид. речовини, можливо канцерогенні для людини; до них відносяться сполуки з більш або менш високим ступенем доведення їх канцерогенної дії. 9 Представники: металічний берилій та декотрі його сполуки, акрилонітрил, епіхлоргідрин, 1,4-діоксан, гідрохлоридфеназопірину (анальгетик). речовини, що не можуть бути класифіковані з точки зору їх канцерогенності (тобто їхній канцерогенний вплив не доведено): характерні представники цієї групи — фторурацил, бензилхлорид, фенобарбітал, стирол, сахарин. 2. Природні - відомими прикладами природних канцерогенів є ізопрен (основна складова природних каучуків та терпени з хвої). За хімічною структурою канцерогенні речовини належать до різноманітних класів неорганічних та органічних сполук, вони відносяться до: 1. поліциклічних ароматичних вуглеводнів (ПАВ); 2. ароматичних азосполук; 3. ароматичних аміносполук; 4. нітрозосполук та нітрамінів; 5. металів, металоїдів та неорганічних солей (найвідоміші нам канцерогени цієї групи — сполуки ртуті). Поліциклічні ароматичні вуглеводні. Поліциклічні ароматичні вуглеводні це хімічні сполуки, що виявляються у нафтопродуктах та інших природних багатокомпонентних сумішах. Значна частина ПАВ є хімічними канцерогенами, що індукують злоякісні пухлини молочних залоз, м‘язової та сполучної тканини. До типових ПАВ відносяться 7,12-диметилбензантрацен та бенз (а) пірен (БП), 20-метилхоланрен, 1,2, 5,6-дибензантрацен, а також сполуки, що мають гетероциклічні атоми азоту, наприклад 9-метил-3,4бензакридин та 4-нітрохінолін-N-оксид. ПАВ добре вивчені на прикладі БП- індикаторної сполуки цієї групи канцерогенів. БП характеризується максимальною відносною стабільністю при різноманітних фізико-хімічних впливах. Він завжди визначається там, де присутні і інші канцерогенні вуглеводні, будучи одним з найбільш розповсюджених та сильних канцерогенних агентів. 10 До природних абіогенних джерел, що формують природній фон ПАВ, відносять вулканічну діяльність, процеси нафто-, вугле- та сланцеутворення. Встановлена можливість синтезу ПАВ рослинними організмами (зокрема, декотрими злаковими), рядом бактерій (наприклад, Clostridium putride), фітопланктоном. У результаті діяльності людини забрудненість біосфери канцерогенними ПАВ набагато збільшилась, а у промислових районах в сотні та тисячі разів перевищує їх природний фоновий рівень. Основні антропогенні джерела забруднення ПАВ атмосфери- промислові викиди та вихлопні гази автомашин. Наявність ПАВ у викидах турбореактивних двигунів літаків є причиною широкого розповсюдження цих речовин у всіх шарах біосфери. Циркуляція ПАВ в атмосфері залежить від дисперсних часточок, котрими вони сорбуються, ступеню віддаленості джерела ПАВ від поверхні Землі, інтенсивності сонячної радіації, наявності природних фотооксидантів, що сприяють руйнуванню БП та інших канцерогенних ПАВ. Деструкція канцерогенних ПАВ може відбуватися під впливом УФ променів та озону. Забруднення ПАВ водних екосистем відбувається у результаті скиду промислових стічних вод, а також викидів двигунів річних та морських кораблів. Циркуляція ПАВ у водному середовищі включає у себе процес їх розподілення між різними компонентами водної екосистеми та включення у ланцюги харчування. Ці процеси сприяють деструкції та зниженню вмісту ПАВ у водоймі. Більша частина ПАВ, як і більшість хімічних речовин, сорбується зваженими частками та осідає з ними на дно, звідки надходить у водорості та вищі водні рослини (водорості кумулюють більше ПАВ, ніж вищі водні рослини). Менша частина ПАВ, розчинена у воді, накопичується у мікропланктоні, по мірі відмирання котрого надходить у донні відклади. 11 Як у прісних, так і у морських водоймах виявлена мікрофлора, що здатна трансформувати БП. Специфічна біодеградація ПАВ за участю ендокринних систем клітин іде як у рослинних, так і у тваринних організмах (зокрема, у рибах). В організмі молюсків відсутні ендокринні системи деструкції ПАВ, внаслідок чого молюски накопичують канцерогенні речовини. БП, що накопичуються у верхніх шарах (до 3см) ґрунту, підлягають деструкції, швидкість котрої залежить від кількості БП, pH та вологості ґрунту, але у першу чергу- від складу мікробіоценозу. Біологічна очистка ґрунту від ПАВ забезпечується декотрими бактеріями, широко розповсюдженими у забрудненому ПАВ ґрунті та воді. Частково ПАВ накопичуються у рослинах. Ароматичні азосполуки. Більшість ароматичних азосполуки відносяться до азофарбників. Для них є характерною наявність двох або більше азогруп. В залежності від цього вони можуть поділятися на моно-, ди-, три- та більше азопохідні. Азофарбники застосовують для фарбування натуральних та синтетичних тканин, для кольорового друку у поліграфії, у косметиці, кольоровій фотографії і т. ін. До них відносяться моноазобензол, N, N’диметил-4-аміноазобензол. Канцерогенна дія азосполук виявляється як при введенні їх тваринам у травневий тракт, так і при підшкірному введенні та навіть змащуванні шкіри. Пухлини при цьому виникають не на місці введення канцерогенів, а в органах, віддалених від місця аплікації (печінка, сечовий міхур). Встановлено різний ступінь канцерогенної активності речовин у залежності від їх хімічної структури. Водорозчинні та сірковмісні азосполуки, як правило, не є канцерогенними. Ароматичні аміносполуки. До цієї групи сполук відносяться речовини, що мають структуру або дифенілу або нафталіну (4, 4’-диамінодифеніл, 4, 4’диаміностильбен, 2-нафтиламін), також флуорен, що є похідним дифенілу. 12 Ароматичні різноманітних аміносполуки областях знаходять промисловості широке (вони застосування використовуються у як напівпродукти при синтезі органічних сполук, фарбників та особливо бензиденових фарбників, також можуть застосовуватись для синтезу лікарських препаратів, інсектицидів і т. ін.). Для канцерогенних сполук характерною є наявність однієї або двох аміно-, а можливо, і нітрогруп, що розміщуються у пара положенні та приєднаних до ароматичних систем незалежно від характеру зв‘язку між бензольними кільцями при умові досить міцного з‘єднання. Нітрозосполуки. Нітрозосполуки - це хімічні сполуки, що мають одну або декілька нітрогруп (NO-), зв‘язаних з атомами вуглецю. Вони відносяться до найбільш небезпечних канцерогенів, що викликають злоякісні пухлини печінки, легень, нирок, травневого тракту у 40 видів тварин різних класів До найбільш вивчених нітрозосполук, що проявляють канцерогенну активність, відносяться N-нітрозодиметиламін, N-нітрозодиетиламін, Nметил-N-нітрозогуанідин, нітрозодиметилсечовина. Декотрі нітрозосполуки застосовуються у клініці як протипухлинні засоби. Нітрозосполуки утворюються при виробництві гуми, азофарбників та риб‘ячої муки, а також при смаженні їжі і особливо при курінні тютюну. Ряд нітрозосполук є продуктами метаболіту вищих та нищих рослин. Вони можуть утворюватися у повітрі на поверхні часточок аерозолю, а також на поверхні епітелію дихальних шляхів з оксидів азоту та летючих амінів. В утворенні нітрозосполук приймають участь і мікроорганізми, що забезпечують кругообіг азоту у атмосфері, а також представники ендогенних мікробів- декотрі штами Escherichia coli та ентерококів. Попередниками нітрозосполук є формальдегід та інші альдегіди, галогеноїди, кетони, поверхнево-активні речовини. Важливе значення в утворенні нітрозосполук має мікрофлора води (в гідроценозах), а також 13 мікрофлора кишківника людини (ендогенний синтез нітрозосполук). Оскільки в утворенні та циркуляції нітрозосполук приймають участь мікроорганізми, вищі та нищі рослини, їх відносять до біогенних канцерогенів. Основним джерелом забруднення ґрунту є промислові та побутові стічні води та добрива. Серед останніх найбільш небезпечними є різноманітні комбінації мінеральних добрив та пестицидів, а також забруднення типу формальдегідів та фенольних сполук. Надлишкове незбалансоване призводить застосування до зросту мінеральних забруднення добрив їх (зокрема рослинних азотних) продуктів як нітрозосполуками, так і їх попередниками. Відмічено збільшення вмісту нітратів у круп‘яних та зернових продуктах по мірі збільшення строку та у залежності від умов зберігання. Забрудненість харчових продуктів тваринного походження, як правило, обумовлене умовами їх технологічної обробки. Характерною особливістю нітрозосполук є можливість їх ендогенного синтезу з вторинних та третинних амінів та нітратів. Ендогенний синтез нітрозосполук відбувається з попередників (нітритів, нітратів, амінів та амідів), що надходять у їжу людини та тварин у вигляді консервантів або у складі рослинних продуктів. Нітрати можуть накопичуватись у рослинах у результаті застосування надлишкової кількості добрив, що забруднюють ґрунт та водойми. Джерелом амінів є білкові продукти харчування, вони є у овочах, чаї, нітрозосполуки хлібі, у у декотрих багатьох лікувальних продуктах хімічної препаратах. та Виявлені фармацевтичної промисловості. Висока забрудненість нітрозосполуками косметичних засобів, а також порошків та розчинів для миття посуду та чистки поверхонь. Таким чином, розповсюдження нітрозосполук та їх попередників відбувається в основному через рослинні продукти харчування, питну воду, 14 їжу тварин та продукти тваринного походження. Так, 10-20% нітратів надходить в організм людини з м‘ясними продуктами, а решта головним чином з овочами. Нітрозація лікувальних засобів, що є вторинними або третинними амінами, також легко відбувається ендогенним шляхом. Серед 60 досліджених лікувальних засобів нітрозації підлягають амідопірин, анальгін, бромгексин, ампіцилін, іміпрамін, оксацилін, клоліпрамін, дезипрамін, етамбутол, окситетрациклін, піперазин. Для обмеження надходження канцерогенних нітрозосполук у організм людини та тварин рекомендується обмежити їх надходження ззовні шляхом нормування вмісту нітратів та нітритів у їжі, кормах та воді. Ефективним профілактичним засобом є аскорбінова кислота, що інгібує утворення нітрозосполук у організмі, та галова кислота. Метали, металоїди, азбест. В експериментах на тваринах вдалось довести, що ряд металів та металоїдів мають канцерогенну активність. До них відносяться нікель, хром, миш‘як, кадмій, берилій, кобальт, свинець, титан, цинк, залізо. В наш час є епідеміологічні дані, що свідчать про канцерогенну небезпеку для людини ряду технологічних процесів та робіт, пов‘язаних з очисткою та збагаченням нікелю, видобуванням гематиту (диоксиду заліза), контактом з хромом (ÚI) та його солями, миш‘яком. За сучасними уявленнями, свою канцерогенну дію на клітини тканин метали здійснюють або шляхом безпосереднього впливу на генетичний апарат клітини, або через ферментативні системи, каталізуючи біологічне окислення, синтез нуклеїнових кислот та білків. Гіпотеза прямої дії на спадковий апарат клітини допускає, що метали, знаходячись в організмі у надлишку, осідають на поверхні хромосом, індукуючи при цьому хімічні та електрохімічні процеси, що викликають зміни в структурі нуклеїнових кислот. 15 Що ж стосується конкретної класифікації і характеристики генотоксичної та канцерогенної дії металів, то в цьому напрямку Міжнародна Агенція Вивчення Раку (МАВР) провела систематизацію накопичення знань із урахуванням клінічних, епідеміологічних та експериментальних досліджень. Усі канцерогенні метали для людини і тварин розділені на групи: Перша група- безумовно канцерогенні для людини: хром. Друга група А- можливо канцерогенні для людини: нікель, берилій. Друга група В- можливо канцерогенні для людини: кадмій, цисплатина. Третя група- канцерогенні для тварин: кобальт, марганець, цинк, титан, свинець, кадмій, залізо, магній, сурьма, олово, хром, миш’як. Таким чином, нині твердо встановлена канцерогенність п’яти металів для людини та 10-12 металів для тварин. Дані експериментальних та клінічних спостережень засвідчують, що окремі метали, маючи канцерогенну дію, у певних дозах можуть гальмувати експериментальні та клінічні форми канцероматозу. Інгібування сформованого злоякісного росту металами за механізмом дії реалізується двома принципово різними шляхами: гальмівним впливом на злоякісний поділ клітин через підсилення опірності протипухлинної дії гомеостазу організму у цілому та специфічною канцероцидною дією їх на ракові клітини структури та шляхом функції блокування енергозабезпечення, порушення біологічних мембран. Більшість металів, що проявляють інгібуючий вплив на злоякісний ріст (кобальт, марганець, цинк, мідь, селен, миш’як), реалізують цю дію через вплив на активність ферментів, гормонально-вітамінний, мікроелементний баланс, мобілізуючи опірність гомеостазу, пухлинному процесу. Значне місце у виникненні професійного раку людини займає азбест. Азбест відноситься до природних силікатних матеріалів силікатної структури 16 з характерним рядом цінних властивостей (стійкість до високих температур, до хімічних агентів, здатність підлягати обробці на ткацьких верстатах і т. ін.). В залежності від фізико-хімічних властивостей він поділяється на хризотил (білий азбест) та амфібол. Останній у свою чергу, поділяється на крокідоліт (голубій), тремоліт, антофіліт, амозит, магензиаарфведсоніт, актиноліт та інші. Встановлено, що при подальшому контакті у робочих, що займаються видобуванням та переробкою азбесту, виникають пухлини легень та мезотеліоми плеври. Описані також виникнення пухлин шлунково- кишкового тракту та розвиток мезотеліоми очеревини. Визначено, що бластомогенна активність азбесту залежить від розмірів волокон: найбільш активні волокна з довжиною не менше 7-10мкм та товщиною не більше 23мкм. Природні канцерогени. Поряд з канцерогенами антропогенного генезу відомо більш 20 канцерогенів природного походження- продуктів життєдіяльності віщих рослин (наприклад, циказин, з пальми Cycas circinalis, піродилізинові алкалоїди Crotolaria, Hliotropium, хрестовика Senecio, алкалоїди папороті Pteridium aquilinum, танін та танінова кислота з наростів на деревах), а також нищих організмів- пліснявих грибів (мікотоксинів). До останніх відносяться токсини, що продукуються Aspergillus flavus (афлатоксин B1, B2, G1, G2), Aspergilus nodulans, Aspergillus versicolor (стеригматоцистин), Penicillun islandicum (лютеоскирин, циклохлоритин), Penicilium griseofulvum (гризеофульвін), Streptomyces hepaticus (елайоміцин), Fusarium sporotrichum (фузаріотоксин). Канцерогенними є також етіонін, що є продуктом декотрих видів бактерій, та сафрол. Є багато експериментальних даних, що вказують у дослідах на тваринах на канцерогенні властивості вказаних вище алкалоїдів та мікотоксинів. Слід окремо зупинитись на розгляді канцерогенності мікотоксинів, що є небезпечними для людини. Серед них особливе місце 17 займає афлатоксин - продукт життєдіяльності пліснявого гриба Aspergillus flavus. Серед токсичних метаболітів цієї плісняви ідентифіковано 4 афлатоксини - B1, B2 та G1, G2. Найбільш розповсюдженим та канцерогенним є афлатоксин В1, що індукує пухлини у щурів, мишей, качок, риб, мавп. Афлатоксини високоактивні канцерогени. Вважають, що високий рівень захворюваності раком печінки у африканського населення пов‘язаний не стільки з дефіцитом білкової їжі, скільки з дією афлатоксинів. Встановлено, що найбільш сприятливими умовами для росту плісняви на продуктах харчування є вологий тропічний клімат Африки. Онкогенна дія полімерних матеріалів. Властивість полімерних матеріалів індукувати пухлини була виявлена випадково в експериментах по створенню штучної ниркової гіпертензії у щурів при накладанні целофанової манжетки на нирку, а ще раніше, у 1936 р., F. Turner- при підшкірній імплантації бакелітових пластинок. Існують дві домінуючі гіпотези "пластмасового" бластомогенезу. Одна з них висунута Нотдуфтом та підтримана Александером та Хорнінгом (19561961), може бути названа гіпотезою трофічних пошкоджень. В основі теорії лежить уявлення про те, що при імплантації пластинок та їх інкапсуляції відбувається порушення живлення тканин, оксигенація клітин, ізоляція від регулюючих систем організму, що й призводить до їх малігнізації. Але ця гіпотеза не може пояснити того факту, що аналогічні пошкодження клітин спостерігаються і в тканинах, що оточують подрібнену пластмасу, що не індукує пухлину. Більш правдоподібною є гіпотеза Л. М. Шабада (1969). Він проголосив припущення про те, що бластомогенна дія полімерів та інших пластинових матеріалів може бути пов’язана з адсорбцією на їх поверхні ендогенних канцерогенних речовин. 18 Таким чином, враховуючи експериментальні дані, необхідно піддавати ретельній перевірці в дослідах на тваринах усі полімерні композиції, що пропонуються застосовувати у медичній практиці, та застосовувати найбільш небезпечні матеріали, що мають сітчато-волоконну структуру. Молекулярно-біологічні механізми дії хімічних канцерогенів Згідно з сучасними уявленнями, процес хімічного канцерогенезу (якщо не враховувати зміни в організмі від початку контакту з канцерогеном до клінічного виявлення пухлини) складається з декількох стадій. Першою стадією є циркуляція канцерогену в організмі та ланцюжок його метаболічних перетворень. За останній час доведено, що практично усі канцерогени, перед тим як викликати малігнізацію клітин, підлягають в організмі різноманітним перетворенням. Тому сформувалось поняття про канцерогени, що надходять в організм, як "проканцерогени", проміжні метаболіти стали називати "проксимальними канцерогенами", а кінцеві метаболіти - "кінцевими канцерогенами". Іноді білтрансфармація канцерогенів потребує участі ферментних систем (наприклад, для декотрих алкілуючих сполук), але у більшості випадків ці перетворення відбуваються під дією ферментів, в першу чергу неспецифічних багатоцільових оксидах. Основні метаболюючі системи зосереджені у мікросомах клітин, найбільш сильні - у мікросомах печінки, котрі частіше всього використовують для вивчення метаболізму канцерогенів в дослідах in vitro. Відомо, що ключовим ферментом мікросом є цитохром Р-450. Однак відомо, що біотрансформація канцерогенів відбувається і у ядерній оболонці. Для кожної групи канцерогенів виявлені свої шляхи метаболізму. Це, як правило, ланцюги перетворень, що ідуть паралельно: шлях знешкодження канцерогена та шлях його метаболічної активації з утворенням канцерогенних метаболітів, що викликають малігнізацію. 19 Встановлено, що протягом метаболічних перетворень, усі канцерогени набувають декотрих загальних властивостей; вони стають електрофільними сполуками, що можуть реагувати з нуклеофільними мішенями клітин, тобто з біополімерами. Так, вважають, що найбільш сильним канцерогенним метаболітом бенз(а)-пірена є його 7,8-діол-9,10-епоксид. Частина дослідників, однак, вважають, механізмом. що активація Показано, ПАВ що відбувається вільнорадикальні за вільнорадикальним метаболіти також є канцерогенними. Шляхом знешкодження ПАВ є, очевидно, утворення фенолів, більшість котрих не канцерогенна. З групи ароматичних амінів найбільш вивчений метаболізм 2ацетилфлуорена (ААФ). Першою та найбільш важливою ланкою його активації є N-гідроксилювання. Подальшим шляхом активації вслід за Nгідроксилюванням є естерифікація ААФ з утворенням сірчанокислих ефірів. Шляхом знешкодження ААФ є С-гідроксилювання. Вважають, що N-гідроксилювання є шляхом активації і інших ароматичних амінів (похідних нафталіну та амінодифенілу), а також аміноазосполук. Естерифіковані похідні цих сполук значно активніше зв’язуються з білками та нуклеїновими кислотами. Ряд ароматичних амінів як відомо викликає пухлини сечового пухиря. Припускається, що індукція цих пухлин пов’язана з тим, що канцерогенні метаболіти ароматичних амінів у печінці утворюють неактивні кон‘югати з глюкуроновою кислотою, які при виведенні з сечею у сечовому пухирі розкладаються під дією бетаглюкуронідази з вивільненням активних метаболітів, що впливають на епітелій. Дослідження НС (нітрозосполук) показали, що у багатьох речовин цієї групи головний шлях метаболізму- гідроксилювання по альфа-С- вуглецевому атому з наступним деалкілуванням та утворенням діазоалканів 20 або інших алкілдіазоніїв. Останні високореактивні та розпадаються до газоподібного азоту та відповідного алкілуючого катіону, що є, вірогідніше усього, кінцевим канцерогеном. Можливе також гідроксилювання в інших положеннях, наприклад по бета-С-атому (так зване бета-окислення) або кінцевому атому (омега-окислення). Ряд бета-окислених метаболітів є сильними канцерогенами. Частина НС (нітрозаміди) активуються без участі ферментних систем, викликаючи пухлини на місці аплікації (метилнітрозосечовина). При індукції пухлин декотрими НС також приймає участь бетаглюкуронідаза. За останні роки вивчений метаболізм і ряду інших канцерогенів (афлатоксину В1, сафролу, вінілхлориду та ін.) і вказано, що основним шляхом активації є ферментативне окислення. Так, канцерогенним метаболітом вінілхлориду є хлоретиленоксид. Слід відмітити, що для кожного канцерогену може бути не один, а декілька шляхів метаболічної активації. При цьому канцерогенну активність може мати не лише кінцевий канцерогенний метаболіт, але й ряд проміжних. Знешкодженню при цьому може підлягати не лише висхідний канцероген, але й будь-який з проміжних метаболітів. Знання метаболізму дає можливість попередньо оцінити сполуки, що 2включають у себе радикали канцерогенів. Так, при виробничому контакті людини з прямими фарбниками, що синтезовані з бензидину та дианізидину, у сечі робочих були виявлені висхідні канцерогени. Це свідчило про розщеплення прямих фарбників у організмі та про їх можливу канцерогенну небезпеку. Іншим важливим напрямком є активний вплив на метаболізм канцерогенів для попередження утворення активного метаболіту та (або) прискорення знешкодження канцерогенів. Цей новий напрямок отримав 21 назву "антиканцерогенезу". Антиканцерогенний ефект виявлено у експериментах на різноманітних моделях хімічного канцерогенеза при застосуванні активаторів та інгібіторів мікросомальних ферментів та антиоксидантів, особливо селену. Важливе місце серед цих речовин можуть зайняти і інгібітори бетаглюкуронідази, що перешкоджають розпаду глюкуронідів метаболітів та вивільнення канцерогенних сполук. Важливим напрямком робот по канцерогенезу є дослідження по застосуванню речовин, що затримують ендогенний синтез. Ряд таких речовин, зокрема вітамін С, успішно випробовуваний на тваринах. Другою стадією канцерогенезу, що слідує за метаболізмом канцерогенів, є зв’язування метаболітів з біологічним субстратом клітинмішеней. Канцероген, при надходженні у клітину, зв’язується з усіма її компонентами, починаючи з клітинної мембрани та закінчуючи органелами цитоплазми та ядром. Тому вкрай важливо виявити специфіку у такій взаємодії, знайти той ключовий субстрат, зв’язування якого з канцерогеном і буде причиною малігнізації. Після відкриття ролі нуклеїнових кислот у передачі спадкової інформації найбільшу увагу стали приділяти зв’язування канцерогенів з цими компонентами клітини, особливо з ДНК. Віднайдено високий ступінь кореляції між канцерогенністю різних сполук та здатністю до зв’язування з ДНК. Дослідження на молекулярному рівні показали, що канцерогени реагують з основами нуклеїнових кислот, і над усе з гуаніном, що виявляється у метилюванні гуаніну. В результаті цих порушень пара основ гуанін-цитозин заміщується на аденін- тімін. Такі грубі пошкодження молекули ДНК, що стосуються вже обох ниток і тому унеможливлюють репарацію, призводять до мутацій, тобто порушення генетичного коду та 22 виходу клітини з-під контролю гомеостатичних систем організму, що завершується її малігнізацією. Поряд з ДНК декотрі канцерогени можуть також алкілувати транспортні РНК, що може призвести до збочення трансляції мРНК та порушення синтезу білків з наступною малігнізацією клітин. Характерним для чутливих до канцерогенезу тканин стало уповільнення відновлення викликаних канцерогеном пошкоджень ДНК, що призводило до довгострокової персистенції алкілованих основ, що могло вести до порушення кодування. Найбільш доведена така персистенція для О6метилгуаніну. Однак, повної кореляції між цією персистенцією та канцерогенним ефектом різноманітних бластомогенних агентів встановити не вдалося. Це свідчить про те, що за малінігнізацію можуть відповідати й інші, ще не відомі фактори. Генетичний фонд клітини, не дивлячись на його тендітність, захищений потужним ферментатавним апаратом, що забезпечує репарацію (відновлення) ДНК. За допомогою ендо- та екзонуклеаз, лужних фосфатаз та ДНК-полімераз клітинам вдається "вирізати" змінені нуклеотиди та за рахунок відповідних комплементарних ділянок другої нитки ДНК (якщо вона не пошкоджена) відновити висхідну генетично запрограмовану нуклеотидну послідовність пошкодженої нитки. Експериментальні дані свідчать про те, що практично усі відомі канцерогени індукують у клітині репаративний синтез ДНК. Інтенсивність репарації корелює з канцерогенним потенціалом хімічної сполуки. Значення для канцерогенезу пошкодження генетичного апарату клітини та порушення репаративного синтезу ДНК є досить солідною підставою для визнання мутаційної концепції раку. Додатковою аргументацією можуть також служити дані про те, що майже усі канцерогени мають мутагенну активність 23 та що вона характерна для усіх без виключення електрофільних канцерогенних метаболітів. За впливом на геном людини канцерогени поділяють на: 1. Генотоксичні, які руйнують та змінюють діяльність клітинного ядра, таким чином перебудовуючи генетичний код, та 2. Негенотоксичні, які впливають тільки на фізіологічні процеси, але так само викликають ракові захворювання. До того ж слід врахувати, що в довкіллі поряд із канцерогенними існують і інші токсичні речовини, які виконують роль своєрідних модифікаторів того чи іншого канцерогену. Отож слід враховувати комплексність дії біологічних, фізичних, хімічних чинників на організм людини в навколишньому її середовищі. А сьогодні дедалі переконливіше говорять і про необхідність врахування чинників психологічних. Благополуччя і рівновага в організмі залежить від стану систем, які покликані оберігати здоров`я організму - імунної, ендокринної, біохімічної. Класифікація канцерогенів за IARC (Міжнародне агенство із дослідження раку). Група 1: Фактори, канцерогенні для людини. Ця категорія використовується при наявності достатніх доказів канцерогенності у людини. Група 2. До цієї категорії відносяться фактори, для яких, з однієї сторони, майже доведено ступінь канцерогенності у людини, а також ті, для яких, з іншого боку, немає ніяких даних про канцерогенністю для людини, але є переконливі докази канцерогенності у піддослідних тварин. Група 2А: Фактори, ймовірно канцерогенні для людини. Ця категорія використовується при наявності обмежених доказів канцерогенності у людини і достатніх доказів канцерогенності у піддослідних тварин. Група 2В: Фактори, можливо канцерогенні для людини. В цю категорію відносяться фактори, щодо яких є обмежені докази 24 канцерогенності для людини, і недостатні докази канцерогенності у піддослідних тварин. Група 3: Фактори, не класифіковані за їх канцерогенністю для людини. Ця категорія використовується найчастіше для факторів, для яких недостатньо доказів канцерогенності для людини і некоректні або обмежені у експериментальних тварин.Група 3 не є встановленням факту неканцерогенності для людини та загальної безпечності фактора. Навпаки, це означає, що необхідні подальші дослідження. Група 4: Фактори, ймовірно не канцерогенні для людини. Ця категорія використовується для факторів, для яких є свідчення відсутності канцерогенності у людини і у експериментальних тварин. 25 3. ПРИКЛАДИ ВІДДАЛЕНИХ ЕФЕКТІВ ДЕЯКИХ АЛЕРГЕНІВ ТА КАНЦЕРОГЕНІВ 3.1 Канцерогени тютюнового диму Тютюновий дим – це вид забруднення, що в сотні тисяч разів перевищує забруднення будь-якого металургійного чи хімічного комбінату, проте люди свідомо вдихають таке повітря. У абсолютно чистій атмосфері організм людини, що палить, зазнає такого токсичного впливу, ніби вона знаходиться в умовах, де забруднення в тисячі разів перевищує будь-які норми. У тютюновому димі, крім слабкого наркотику – нікотину, міститься близько 200 особливо отруйних речовин – чадний газ, аміак, синильна кислота, сірководень, чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготь, бензпірен (сильний канцероген,) і багато інших. Особливо важкі віддалені наслідки характерні для жіночому організму. Обстеження, проведене в Гарвардському університеті в США, свідчать, що серед жінок, які протягом 20 років випалювали 26 і більше сигарет за день, 80% померли від коронарних захворювань серця. В цій групі ризик смертельних приступів виявився в 5,4 рази більшим, ніж серед тих, хто не палить. Паління негативно впливає на ендокринну систему, особливо жіночу. У жінок, які курять, частіше виникають аменорея, кровотечі, зниження ecтpoгенів в крові, рання менопауза. Віддалені наслідки впливу тютюнового диму на організм пов'язані з смолами, які містять 43 канцерогена й коканцерогена і спричиняють злоякісні захворювання; окисом вуглецю та окисними газами, які сприяють розвитку серцево-судинних захворювань; подразнюючими засобами і ціанистим воднем, які обумовлюють виникнення бронхіту та емфіземи. Нікотин, як такий, не відіграє провідної ролі у розвитку захворювань, однак, з ним пов’язано виникнення залежності від нікотину, яка підтримує споживання тютюну і перешкоджає відмові від паління. 26 Паління спричиняє 30% всіх випадків смерті від онкологічних захворювань і 90% всіх випадків захворювання раком легень. Зростання поширеності паління серед жінок призвело до того, що в деяких країнах рак легень, як провідна причина смерті від онкологічних захворювань у жінок, випередив рак молочної залози . Тютюнопаління також істотно збільшує ризик розвитку інших форм рака: ротової порожнини, глотки, гортані, стравоходу, підшлункової залози, нирок, сечового міхура, шийки матки. Під впливом тютюнового диму відбувається хронічне подразнення слизової оболонки гортані, розвивається запалення голосових зв'язок, вони потовщуються, грубішають. Це призводить до зміни тембру голосу (грубий голос курця), що особливо помітно в молодих жінок. Діти курців мають значно гірші імунологічні показники і тому вони більш схильні до частих вірусних та бактеріальних інфекцій. Фізична та психологічна залежність від нікотину розвивається набагато швидше, ніж від алкоголю. Головною причиною виникнення і розвитку “тютюнового” кашлю стають краплі дьогтю, що осіли в легенях. Речовини, що містяться в тютюновому димі викликають запалення епітелію, що покривають дихальні шляхи, це призводить до підвищеного виділення секреції та слизу, що зв’язаний з виділенням мокроти при кашлі. Кумулятивним впливом хронічної тютюнової інтоксикації є зменшення очікуваної тривалості життя: 35-річна жінка, що палить, проживе на 5 років, а 35-річний чоловік, що палить, - на 7 років менше, ніж їх однолітки, які не палять. 3.2 Алергени лікарських засобів Віддалені наслідки у вигляді алергій можуть викликати будь-які лікарські препарати. Але найбільш вираженими алергенними властивостями володіють білки, ферменти, гормони, одержувані з органів тварин, антибіотики й інші. 27 Досвід вивчення алергійних ускладнень показав, що вони частіше виникають у пацієнтів з алергійними захворюваннями (бронхіальна астма, поліноз - алергія до пилка рослин, атопічний дерматит) і в жінок, особливо після 50 років (71%). Найбільш «алергенним» є вплив медикаменту на шкіру, але реакція може розвитися й при прийманні препарату усередину або введенні у вигляді ін’єкцій. Деякі лікарські препарати попадають в організм як консерванти або стабілізатори, використовувані при готуванні косметичних кремів, лосьонов (этилендиамин). Небагато статистики: згідно зі зведеними даними по ряду країн, лікарська алергія зустрічається в 8-12% хворих. У США реєструється 2,1 млн лікарських ускладнень, причому близько 100 тис. з них мають смертельний результат. У Великобританії близько 2 тис. реакцій у рік реєструється тільки на застосування протизапальних препаратів. Смертність від ускладнень лікарської терапії вийшла на 5-е місце у світі. У багатьох країнах функціонують національні центри по контролі безпеки ліків, робота яких координується Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВОЗ). У базі даних ВОЗ є близько 2 млн повідомлень про небажані побічні ефекти ліків, у тому числі рослинного походження, і біологічно активних добавок. Останні, як відомо, не піддаються настільки строгому вивченню й контролю, як лікарські препарати, і тому можуть стати причиною важких ускладнень. Найчастіше алергія розвивається при застосуванні антибіотиків, сульфаніламідів, нестероїдных протизапальних препаратів, при цьому домінуюче положення в цьому списку займають пролонговані форми сульфаніламідів - сульфадиметоксин, дотримоксазол (бісептол, септрин, ориприм). Частота алергійних і інших побічних ефектів привела до обмеження використання дотримоксазола у світі: препарат призначають тільки в тих випадках, коли чутливість збудника захворювання до нього підтверджена бактеріологічними дослідженнями. 28 Віддалені наслідки у вигляді алергії серед антибіотиків найчастіше викликають препарати груп пеніциліну (ампіцилін, оксацилін, амоксиклав), хлорамфенікола (левоміцетин, синтоміцин), тетрацикліну (олететрин, доксициклін, вибраміцин). Аспірин (ацетилсаліцилова кислота) і препарати пиразолоного ряду (анальгін, баралгін, темпалгін і ін.) частіше ніж інші нестероїдні протизапальні препарати мають віддаленим наслідком алергію. Клінічні прояви лікарської алергії різноманітні, однак найбільш типовими реакціями на медикаменти є виразки шкіри (до 89-90%). Вони, як правило, супроводжуються інтенсивною шкірною сверблячкою, можуть розвиватися гостра кропивниця у вигляді пухирів, набрякли Квінке (бліді асиметричні набряки вік, губ, вушних раковин). Для позначення інших шкірних висипань (плями, папули, пухирці й ін.) застосовується термін «медикаментозний дерматит». З алергійних ускладнень із переважною поразкою шкіри найважче протікають синдром Стивенса-Джонсона й синдром Лайелла, летальність при якому досягає 50%. При цих ускладненнях відзначаються дифузійна поразка шкіри з утворенням міхурів і наступним відторгненням эпидермиса на більших ділянках, а також швидке приєднання вторинної інфекції й розвиток ниркової недостатності. Можливі й інші прояви віддалених наслідків алергенів лікарських засобів: алергійний риніт, приступи бронхіальної астми, сироваткової хвороби, лікарської лихоманки, алергійні виразки легенів, серця, печінки, нирок, нервової системи, шлунково-кишкового тракту, гематологічні ускладнення. Одні з них виникають через кілька хвилин або годин після застосування препарату, інші - через кілька днів або навіть тижнів. 29 ВИСНОВКИ Алергенами називають антигени і гаптени (неповноцінні алергени), що можуть викликати процеси сенсибілізації і, на певному етапі, алергічні реакції. Канцерогенами називають речовини, які сприяють утворенню та розвитку ракових захворювань. При чому, канцерогенез напряму пов’язують з антропогенезом (діяльністю людини). Але це не зовсім так, оскільки до канцерогенів відносять також фізичні впливи: іонізуюча та неіонізуюча радіація, наприклад, сонячне випромінювання (яке не можна віднести до антропогенної діяльності). Також канцерогенну дію мають біологічні агенти, до яких належать різноманітні віруси. Віддалені наслідки впливу тютюнового диму на організм пов'язані з смолами, які містять 43 канцерогена й коканцерогена і спричиняють злоякісні захворювання; окисом вуглецю та окисними газами, які сприяють розвитку серцево-судинних захворювань; подразнюючими засобами і ціанистим воднем, які обумовлюють виникнення бронхіту та емфіземи. Нікотин, як такий, не відіграє провідної ролі у розвитку захворювань, однак, з ним пов’язано виникнення залежності від нікотину, яка підтримує споживання тютюну і перешкоджає відмові від паління. Паління спричиняє 30% всіх випадків смерті від онкологічних захворювань і 90% всіх випадків захворювання раком легень. Діти курців мають значно гірші імунологічні показники і тому вони більш схильні до частих вірусних та бактеріальних інфекцій. Віддалені наслідки у вигляді алергій можуть викликати будь-які лікарські препарати. Але найбільш вираженими алергенними властивостями володіють білки, ферменти, гормони, одержувані з органів тварин, антибіотики й ін. Найчастіше алергія розвивається при застосуванні антибіотиків, сульфаніламідів, нестероїдных протизапальних препаратів, при цьому 30 домінуюче положення в цьому списку займають пролонговані форми сульфаніламідів - сульфадиметоксин, дотримоксазол (бісептол, септрин, ориприм). Частота алергійних і інших побічних ефектів привела до обмеження використання дотримоксазола у світі: препарат призначають тільки в тих випадках, коли чутливість збудника захворювання до нього підтверджена бактеріологічними дослідженнями. Віддалені наслідки у вигляді алергії серед антибіотиків найчастіше викликають препарати груп пеніциліну (ампіцилін, оксацилін, амоксиклав), хлорамфенікола (левоміцетин, синтоміцин), тетрацикліну (олететрин, доксициклін, вибраміцин). Аспірин (ацетилсаліцилова кислота) і препарати пиразолоного ряду (анальгін, баралгін, темпалгін і ін.) частіше ніж інші нестероїдні протизапальні препарати мають віддаленим наслідком алергію. Клінічні прояви лікарської алергії різноманітні, однак найбільш типовими реакціями на медикаменти є виразки шкіри (до 89-90%). Вважається, що понад 130 алергенів виробничого середовища мають віддаленим наслідком розвиток бронхіальної астми як основного професійного захворювання. Клінічна картина основного захворювання при впливі таких речовин звичайно характеризується розвитком хронічного токсичного або пилового бронхіту, токсичного пневмосклерозу або пневмоконіозу. Отже, вивчення можливих віддалених наслідків алергенів та канцерогенів дає можливість попередити їх та зробити безпечнішими для людини умови життя та праці. 31 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Заболотний Д.І. Алергологія і алергени – проблема сьогодення. // Здоровя України. - №106. – 2004 р. 2. Алергія і алергени в Україні / Б. Пухлик // Ваше здоров'я. - 2005. - № 6. 3. Пухлик Б.М. Элементарная аллергология. - Винница: Велес. - 2002. 4. Колхир П.В./ Доказательная аллергология-иммунология. - Практическая медицина, - 2010 г. 5. В.М. Михайленко, к.б.н.; П.М. Михайленко,/ Канцерогени в харчових продуктах. – Здоров’я України, - 2005 р. - № 16 Размещено на Allbest.ru 32
