1

1. Предмет та завдання патопсихології. Співвідношення патопсихології та
психопатології.
Патопсихологія (грец. pathos – страждання, psyche – душа, logos – учення) – це розділ
медичної психології, який вивчає закономірності розладу психічної діяльності й властивостей
особистості у випадку психічних чи соматичних захворювань.
За Б. В. Зейгарник, патопсихологія вивчає структуру порушень психічної діяльності,
закономірності розладу психіки в їх зіставленні з нормою.
Предметом патопсихології є не просто психіка, а психіка порушена тим або
іншим психічним розладом. Тобто, специфіка порушень психічної діяльності і
структури особистості при різних психічних захворюваннях.
Завдання патопсихології як практичної науки (також
див. у питані 3)
Будучи розділом загальної психології, патопсихологія виходить із її теоретичних
положень і спрямована на рішення завдань, поставлених перед нею практикою
психіатричної клініки.
Завдання патопсихології:
1. Діагностична - рішення питань диференціального діагнозу, питань експертизи
(судової, трудовий, військової, педагогічної);
2. Корекційна - проведення психотерапевтичної роботи з дорослими й корекційнорозвиваючої роботи в області дитячої патопсихології;
3. Дослідницька - одержання нових наукових фактів і теоретичних узагальнень, важливих
як для патопсихології, так і для психології в цілому;
4. Профілактична - превентивні заходи, що створюють клімат, що щадить, у робочому
колективі, родині й суспільстві, пропаганда й популяція патопсихологічних знань і
здорового способу життя.
Як правило, перше й друге завдання вирішуються в рамках консультативної практики.
Патопсихологія – галузь психологічної науки, дані якої мають теоретичне й практичне
значення для психології та психіатрії. Вона виходить із закономірностей розвитку й структури
психіки в нормі, вивчає закономірності розладу психічної діяльності та властивостей
особистості, порівняно із закономірностями формування й протікання психічних процесів у
нормі, а також закономірності аномальної відображувальної діяльності мозку.
Понятие патопсихологии иногда без оснований идентифицируется
с понятием психопатологии, хотя они вовсе не тождественны, несмотря на
их внешнее сходство и единство образующих эти слова корней.
Відмінність між психопатологією і патопсихологією полягає:
Відмінності
Дифініція:
Патопсихология
Патопсихологія вивчає психопатологічні
трансформації психічних
процесів і особистості при різних видах
психічної патології, методами
експериментальної психології здійснює
синдромальну патопсихологічну
Психопатология
Психопатологія – це медична
наука, розділ психіатрії, яка вивчає
причини
виникнення, ознаки того або іншого
захворювання, динаміку його
протікання.
діагностику в цілях формування
функціонального діагнозу, а також
психологічно обґрунтовує і проводить
особистісну корекцію хворих в плані
надання ефективної психотерапевтичної і
соціально-психологічної допомоги
як в процесі лікування, так і в вирішенні
питань професійної реабілітації і
особистісної ресоціализації.
Патопсихологія - прикладна галузь
клінічної психології, що вивчає
розлади психіки (процесів, станів,
властивостей) на основі і за допомогою
психологічної методології.
Отже, патопсихологія вивчає
порушення психіки як «психологічні
феномени» , що дозволяє розкрити
«специфіку психіки», яка виявляється в
динаміці і в певних умовах.
А. В. Сніжневський
(1970) бачить основну
відмінність
психопатології
від
патопсихології в тому,
що:
Патопсихологія вивчає закономірності
порушень психічної діяльності,
користуючись в основному своїми,
психологічними, методами і в своїх
поняттях ».
Предмет
дослідження
(О. П. Росин (1974)):
Певна
ланка
у
структурі Закономірність зміни симптомів и
симптомоутворення, тобто те, що синдромів.
передує
психопатологічним
утворенням у патогенезі хвороби.
Психологічні методи:
Здебільшого застосовує клінікоописовий метод.
 Клінічне інтерв’ю.
 Експеремент
 Спостререження.
 Психодіагностичні тести.
 Функціональні проби.
 Аналіз продуктів діяльності.
Порушення психічної діяльності.
Порушення психічної діяльності
Однак, вивчаючи одні й ті ж прояви психічної патології, наприклад розірваність
мислення або резонерство:
Методы исследования:
Об’єкт дослідження:
Психопатологія є клінічної
дисципліною, оперує
 медичними категоріями
(етіологія, патогенез, симптом,
синдром)

загальнопсихопатологічними
+
критеріями (виникнення,
оперує поняттями медичними (этиология,
результат, прогноз хвороби),
патогенез, симптом, синдром) – для
грунтуючись при цьому
практичного, прикладного значення.
головним чином на клінічному
методі.
Предмет патопсихології - специфіка порушень психічної діяльності і
структури особистості при різних психічних захворюваннях.


патопсихологи досліджують їхню психологічну структуру;
психопатологи дають клінічний опис цих ознак, простежують особливості їх
виникнення та зв’язок з іншими, що спостерігаються в клініці розладами
мислення.
Дослідження у сфері патопсихології мають теоретичне та прикладне значення для психології
й медичної практики.
Теоретичне:
− патопсихологічний матеріал дає можливість прослідкувати будову різних форм психічної
діяльності (за словами І. П. Павлова, патологічне дуже часто спрощує те, що закрите від нас у
нормі);
− використання патологічного матеріалу може виявитися корисним у розв’язанні питання про
співвідношення біологічного й соціального в розвитку психіки.
Прикладне:
− у психологічних лабораторіях накопичено експериментальні дані, які характеризують
порушення психічних процесів за різних форм захворювань, що можуть бути додатковим
матеріалом у встановленні діагнозу;
− у психологічному експерименті може бути поставлено завдання аналізу структури,
установлення рівня психічних порушень хворого, його інтелектуального зниження;
− застосування адекватних психологічних досліджень дає змогу визначити характер дії нових
лікувальних засобів, які впроваджуються в терапевтичну практику;
− дані, отримані під час патопсихологічного дослідження, можуть використовуватися для
аналізу можливостей особистості хворого щодо збережених її сторін і перспектив компенсації
втрачених властивостей, задля вибору психотерапевтичних заходів та проведення психічної
реабілітації.

Література:
В.М. Блейхер И.В. Крук Патопсихологическая диагностика Киев «Здоров'я» 1986