Реактивний рух. Розвиток космонавтики. Відомо, що швидкість тіла може змінитися лише в результаті дії на це тіло інших тіл. Кожен із нас під час бігу й ходьби відштовхує Землю назад, а та, у свою чергу, штовхає наше тіло вперед. Одна із сил взаємодії між пропелером літака й повітрям надає руху літаку, інша відкидає повітря назад. Так само й корабельний гвинт, відкидаючи воду назад, разом із кораблем рухається вперед. Від чого відштовхується гармата в процесі віддачі? Від снаряда: штовхаючи снаряд, гармата, відповідно до закону збереження імпульсу, сама відштовхується від нього. Рух ракети в цьому розумінні нагадує рух гармати під час віддачі: ракета з величезною швидкістю викидає продукти згоряння палива (розпечені гази) і, відповідно до закону збереження імпульсу, сама отримує поштовх у протилежному напрямку. Реактивним рухом називають рух, який виникає в тіла в результаті відокремлення від нього з деякою швидкістю певної його частини. Особливо важливе практичне значення реактивний рух має для надання руху реактивним літакам і ракетам. Ракетні двигуни чудові тим, що здатні працювати не лише в повітрі, але й у безповітряному просторі, оскільки кисень, необхідний для горіння палива, входить до його складу. Принцип дії ракети Із сопла ракети з величезною швидкістю вилітають продукти згоряння палива (розпечені гази) і, відповідно до закону збереження імпульсу, сама ракета отримує найсильніший «поштовх» у протилежному напрямку: Тут mоб — маса оболонки ракети, mг — маса газів, vоб vг — відповідно швидкості оболонки й газу після викидання палива. З цієї формули можна отримати, що Отже, швидкість оболонки тим більша, чим більша швидкість викинутого газу й чим більша його маса. Реальна швидкість ракети буде значно меншою, оскільки поблизу Землі помітний опір повітря і паливо згоряє не відразу цілком, а поступово. При цьому маса ракети також зменшується поступово. Освоєння космосу Особливе місце серед проектів застосування реактивного принципу польоту посідає проект М. І. Кібальчича, відомого революціонера, який, незважаючи на коротке життя (1853–1881), залишив глибокий слід в історії науки й техніки. Він, по суті, першим запропонував не ракетний двигун, пристосований до якого-небудь уже створеного літального апарата, як це робили інші винахідники, а цілком новий (ракетодинамічний) апарат, прообраз сучасних пілотованих космічних засобів, у яких тяга ракетних двигунів слугує для безпосереднього створення піднімальної сили, що підтримує апарат у польоті. в 1903 році Ціолковський уперше у світі запропонував схему рідинної ракети. Ідеї Ціолковського набули загального визнання ще у 20ті роки ХХ ст. Блискучий продовжувач його справи С. П. Корольов за місяць до запуску першого штучного супутника Землі говорив, що ідеї і праці Костянтина Едуардовича все більше привертатимуть до себе увагу — у міру розвитку ракетної техніки, у чому виявився абсолютно правий! Великий внесок у теорію освоєння космосу зробив також наш співвітчизник Юрій Васильович Кондратюк. Незалежно від Ціолковського він вивів основне рівняння руху ракети, навів схему й опис багатоступеневої ракети. Найвідомішим досягненням Кондратюка є розрахунок оптимальної траєкторії польоту до інших планет («траса Кондратюка»). Цю ідею було реалізовано в польотах на Місяць серії американських космічних кораблів «Аполлон». Запуск першого штучного супутника Землі було здійснено під керівництвом С. П. Корольова, який народився в Житомирі й навчався в Київському політехнічному інституті. І серед космонавтів були сини України: Павло Попович, Георгій Шонін і десятки інших. Першим космонавтом незалежної України став Леонід Каденюк. Наразі за допомогою космічних кораблів успішно досліджуються планети Сонячної системи. Міжпланетні станції «Венера», «Марс», «Вега», «Вояджер» і «Піонер» дозволили досліджувати атмосферу й поверхню Венери й Марса, отримати детальні фотографії з відносно близької відстані всіх планет та їхніх супутників.
