Методична розробка виховного заходу. Бесіда на тему «КІБЕР-БУЛІНГ АБО АГРЕСІЯ В ІНТЕРНЕТІ: СПОСОБИ РОЗПІЗНАННЯ І ЗАХИСТ ДИТИНИ» (для студентів 1курсу) І. Загальна характеристика заходу Форма проведення: бесіда. Місце і час проведення заходу: аудиторія 310; о 13:00. Дата проведення: 21 березня 2019 року Обґрунтування необхідності проведення цього заходу: закріпити у студентів уявлення про небезпеку булінгу у школі та соціальних мережах. Мета: навчити студентів розпізнавати булінг , як явище та навчитися превентивності запобігання та протидії булінгу. Обладнання: дошка, маркер на водній основі, ноутбук План бесіді: 1. Історія та походження терміну «кібербулінг» 2. Найпоширеніші типи кібербулінгу 3. Психологічні портрети учасників кібербулінгу. 4. Правила-поради для подолання кібербулінг Література для куратора: 1. Абсалямова К.З. Булінг у середовищі молодшої школи – соціально- психологічні та особистісні аспекти / К.З. Абсалямова, О.Л. Луценко // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Психоло- гія. – 2013. – № 1046. 2. Беженар Г. Булінг: підліткове насильство в школі / Г. Беженар // Школа (Шк. світ). – 2012. – № 2. – С. 75-83. 3. Гребенкин Е.В. Профилактика агрессии и насилия в школе / Е.В. Гребе- нкин. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2006. – 160 с. 4. Король А. Причини та наслідки явища булінгу / А. Король // Відновне правосуддя України. – 2009. – №1-2 (13). – С. 84-93. 5. Cавельєв Ю.Б. Виключення та насильство: чи існує булінг в українській школі / Ю.Б. Cавельєв // Наукові записки Національного університету «Києво- Могилянська Академія» / Національний університет «Києво–Могилянська Академія». – 2009. – Т. 97: Педагогічні, психологічні науки та соціальна робо та. – С. 71-75. 6. Солдатова Г. Буллинг в России становится серьезной проблемой общения в сети / Г. Солдатова // Агрессоры и жертвы. – 2012. – С. 42-51. 7. Стельмах С. Булінг у школі та його наслідки / С. Стельмах // Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць / За заг. ред. проф. В.І. Сипченка. – Слов’янськ: СДПУ, 2011. – С. 431-440. 8. Bandura А. Sociocognitive self-regulatory mechanisms governing transgressive behavior – [Електронний ресурс] / Bandura А., Caprara G.V., Barbaranelli C., Pastorelli C., Regalia C. // Journal of Personality and Social Psychology. – 801. – 2001. – 125-135. – Режим доступу: http://www.uky.edu/~eushe2/Bandura/Bandura2001JPSP.p df. Методика підготовки виховного заходу: Підготовка бесіди передбачала попереднє спілкування із куратором групи 11 М Яловега І.Г., яка перевірила відповідність сценарію заходу віковим особливостям та інтересам студентів, а також узгодження дати і часу проведення заходу. Визначення теми виховного заходу та форми його проведення обумовлено необхідністю закріпити у студентів уявлення про життєві цінності, серед яких такі поняття, як сенс життя, щастя — головні на життєвому шляху молоді, показати перевагу морального над матеріалістичним, формувати у студентів морально-етичні підвалини поведінки, визначити найголовніше у людському житті, виховувати із сучасних студентів Людей з великої літери. План проведення І Вступ (Організаційний момент. Мотивація мети виховного заходу) ІІ Основна частина бесіди III Висновок КІБЕР-БУЛІНГ АБО АГРЕСІЯ В ІНТЕРНЕТІ: СПОСОБИ РОЗПІЗНАННЯ І ЗАХИСТ ДИТИНИ Куратор: Небезпека чекає нас в інтернеті навіть у звичайних, на наш погляд, життєвих ситуаціях. Прогрес – явище різнобічне, яке разом з користю і розвитком несе нові ризики та проблеми. Один із прикладів такої проблеми – кібербулінг. Це досить нове поняття для нашої країни, воно прийшло до нас із Заходу разом із чатами і соціальними мережами. Питання для обговорення: 1) Як ви вважаєте, що означає термін кібербулінг? 2) Чи стикалися ви з кібербулінгом у власному житті? 3) Що ви робити, щоб уникнути кібербулінгу? “Історія та походження терміну «кібербулінг» Почнемо з прояснення термінів, які допомагають позначити досить нове для нашого суспільства явище, з яким світ зіткнувся в масовому маштабі на декілька років раніше. 2. У нашу мову прийшло багато слів іноземного походження, які зручно використовувати для позначення новітніх явищ. Одне із таких слів «кібербуллінг». Походить з англійської мови, створено від двох слів: кібер (позначає віртуальне,опосередковане комп ’ютером середовище) і буллінг (походить від англ. bull – бик,бугай, а в переносному значенні - дуже велика, сильна чи агресивна персона; іпозначає процес лютого, завзятого нападу; близькі за смислом дієслова українською мовою – роз ’ятрювати, задирати, прискіпуватися, провокувати, дошкуляти,тероризувати, цькувати та ін.). 3. В українській мові найближчий аналог -сленгове слово «бикувати», що включає смисловий відтінок тупості, обмеженості, незграбності, неоковирності.Кібербулінг іще перекладають як кіберзалякування. 1. 1. Одна з перших добре відомих ілюстрацій кібербуллінгу починалась як забавка, коли у 2002 р. американський підліток ГісланРаза, граючись, створив відео самого себе на основі сцени із фільму «Зоряні війни», де замість меча використовував бейсбольну биту. Нажаль, однокласники без дозволу і відома хлопця розмістили це відео в Інтернеті, де його побачили мільйони людей. Далі ця подія отримала неочікуваний розвиток – у 2004 р. було створено спеціальний сайт із цим та похідними відеороликами, спецефектами та музикою з фільму, який зібрав більше 76 мільйонів користувачів, а відео із зображенням хлопчика стало найбільш завантажуваним файлом 2004 року. Гіслан отримав ярлик «дитина зоряних війн» і це настільки змінило його стосунки в школі, що батьки змушені були залучати психіатричну допомогу. Вони подали до суду на батьків тих однокласників, що розмістили відео в Інтернеті, але врешті конфлікт було врегульовано в позасудовому порядку. 1. 5. Висновок куратора: Отже, КІБЕРБУЛІНГ – це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційнокомунікаційних засобів:мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо. Найпоширеніші типи кібербулінгу 1.До найпоширенішішихтипів кібербулінгу належать: 1. 2. 3. 4. 5. Використання особистої інформації. Анонімні погрози. Переслідування. Тролінг і флеймінг. Гепіслепінг. Розглянемо методи кібербулінгу докладніше. Використання особистої інформації. «Зламування» поштових скриньок, серверів, сторінок у соціальнихмережах з метою отримання особистої інформації пролюдину та переслідування її. Анонімні погрози.Кіберхулігани анонімно посилають листи на адресу електронної пошти своєї жертви з повідомленнями загрозливого змісту. Іноді ці загрози мають образливий характер з вульгарними висловами і ненормативною лексикою Переслідування.Кіберпереслідування відбуваються за допомогою мобільного зв’язку або електронною поштою. Хулігани можуть довгий час переслідувати свою жертву, завдаючи брудних образ принизливого характеру або шантажуючи будь- якими таємними фактами. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, переслідувач отримує інформацію про час, місце і всі необхідні умови здійснення злочину. Тролінг (trolling — ловля риби на блешню) – розміщення в інтернеті (на форумах, у блогах тощо) провокаційних повідомлень з метою викликати флейм, тобто конфлікти між учасниками, взаємні образи Флеймінг. Улюблений метод «тролів» (провокаторів) у мережі – флеймінг(від англ. flaming – пекучий, гарячий, полум ’яний) – обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології. Частіше за все розгортається в «публічних» місцях Інтернету: на чатах, форумах, удискусійних групах, інколи перетворюється в затяжну війну (холіво – від англ.. –святавійна). На перший погляд, флеймінг – це боротьба між рівними, але в певних умовахвона теж може перетворитися на нерівноправний психологічний терор. Так,неочікуваний випад може привести жертву до сильних емоційних переживань. 7. Обмовлення, або зведення наклепів - розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп ’ютерних технологій. Це можуть бути і текстовіповідомлення і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій, інколи сексуальній манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, трапляється розсилкасписків(наприклад), створюються спеціальні «книги для критики»,в якихрозміщуються жарти про однокласників, наклепи.Обираються мішені для тренування власної злоби,зливання роздратування, переносу агресії тощо. 8. Хепіслепінг (HappySlapping – щасливе ляскання, радісне побиття) – назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Тепер ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен насильства. Ці ролики розміщують в інтернеті, де їх можуть переглядати тисячі людей, без згоди жертви. Розповідь куратора: Починаючись як жарт, хепіслепінг може завершитись трагічно, як це сталось із 18-річним ТрістономКрістмасом, якого група хлопців побила для того, щоб зняти відео для Інтернету, а коли він, ударившись головою, помирав кинутий на підлозі, вбивця і спостерігачі пішли продовжувати вечірку. З’явилось поняття буліцид – загибель жертви внаслідок булінгу, який вважається злочином, і хепіслепінг, якщо призводить до таких трагічних наслідків. Розглянемо стандартну структуру кібербулінгу на прикладі його учасників та їхніх психологічних портретів. Психологічні портрети учасників кібербулінгу 1. Агресор – людина імпульсивна, яка прагне головувати над усіма, щоб її всі слухалися і боялися, агресивно налаштована не лише до ровесників, але й до дорослих(батьків, учителів); не вміє співчувати, фізично сильніша за «потенційну жертву». 2. Потенційна жертва – людина замкнена, вразлива і сором ’язлива, яку легко налякати, невпевнена у собі, дуже за все переживає, має занижену самооцінку, депресивна, часто думає про суїцид, не має близьких друзів, більше спілкується з дорослими, ніж з ровесниками, фізично слабша за «агресора». 3. Спостерігач – людина, якій дуже цікаво переглянути (в деяких випадках і зафіксувати) процес цькування та знущання однієї людини над іншою. Як же можна уберегтися від небажаних наслідків користування інтернетом? Учитель: 1.Кібербулінг небезпечний не менше, ніж знущання у звичному розумінні. І зачіпає ця проблема не лише дітей та підлітків (безпосередніх учасників), а йдорослих, які повинні підтримувати і допомагати своїм дітям у такійситуаціїта запобігати можливості залякування. 2.Багато дітей, що стали «потенційнимижертвами» кібербулінгу, не витримавши такого психологічного удару, попрощалися з життям. 3.Для того щоб запобігти проблемі кібербулінгу, батькам і нам з Вами змалечку потрібно навчитись безпечно використовувати комп ’ютер, інтернет та інші інформаційно-ко-мунікаційні технології. 4.Слід знати про те, що з проблемами, які виникають у віртуальному просторі, теж потрібно ділитися з батьками і разом їх розв ’язувати. 5.Користувачі інтернету повинні пам’ятати кілька простих правил безпеки, 6.Всім чим ми займаємся в Інтернеті відстежується правоохоронними органами та СБУ. Вправа "Відгадай хто" Мета: навчити учасників тренінгу розпізнавати соціальні ролі булінгу. Куратор: Зараз ми з вами об'єднаємося у 3 групи. Завдання для кожної групи однакове. Ви отримаєте однакову кількість картинок і спробуєте серед них віднайти жертв булінгу, агресорів та спостерігачів. Кожна група представить свої напрацювання і пояснить, чому вона так думає. Правила-поради для подолання кібербулінг 1. Не поспішай викидати свій негатив у кіберпростір. Перш ніж писати і відправляти повідомлення, слід заспокоїтися, вгамувати злість, образу, гнів. 2.Створюй власну онлайн-репутацію, не купуйся на ілюзію анонімності. Хоча кіберпростір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, існують способи дізнатися, хто стоїть за певним нікнеймом. І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реального шкоди, все таємне стає явним. Інтернет фіксує історію, яка складається з публічних дій учасників і визначає онлайн-репутацію кожного – накопичений образ особистості в очах інших учасників. Заплямувати цю репутацію легко, виправити – важко. 3.Зберігай підтвердження фактів нападів. Якщо тебе дуже засмутило повідомлення, картинка, відео тощо, слід негайно звернутися до батьків по пораду, зберегти або роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитися з дорослими в зручний час. 4.Ігноруй одиничний негатив. Одноразові образливі повідомлення краще ігнорувати – часто кібербулінгвнаслідок такої поведінки зупиняється на початковій стадії. Досвідчені учасники інтернетдискусійдотримуються правила: «Найкращий спосіб боротьби з неадекватними – ігнор». 5.Якщо ти став очевидцем кібербулінгу, правильною поведінкою буде: а) виступити проти агресора, дати йому зрозуміти, що його дії оцінюються негативно, б) підтримати жертву – особисто або в публічному віртуальному просторі надати їй емоційну підтримку, в) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кіберпросторі. 6.Блокуй агресорів. У програмах обміну миттєвимиповідомленнями є можливість блокувати повідомлення з певних адрес. Пауза в спілкуванні частовідбиває в агресора бажання продовжувати цькування. 7.Не варто ігнорувати агресивні повідомлення, якщо листи невідомого вам відправника систематично містять погрози або порнографічні сюжети. У цьому випадку слід скопіювати ці повідомлення і звернутися до правоохоронців. Питаннями кібербезпекизаймаються спеціально створені відділи міліції, й інтернетхулігана можна знайти й покарати. Якщо образлива інформація розміщена на сайті, слідзробити запит до адміністратора для її видалення. Перегляд ролика «Розваги та безпека в інтернеті» (http://www.youtube.com/watch?v=3Ap1rKr0RCE). Практичний психолог А.М.Порубана Як протидіяти булінгу Поговоримо про булінг як явище, а також про те, як йому запобігти та протидіяти. Булінг має системний характер та реалізується, зазвичай, у стабільному колективі. Традиційно цькування пов’язують саме зі школою. Усі різні, завжди можна знайти привід образити дитину, в середовищі однолітків така ситуація вірогідніша, бо однокласники краще за інших знають про «больові точки» один одного. Не булінгу стало більше – змінюється наше ставлення до нього. Раніше булінг вважали нормою, і таким словом його ніхто не називав. Можливо, педагоги та адміністрація шкіл не завжди бачать чи хочуть бачити булінг, бо десь це вважають не питанням школи, десь вчителі самі стикалися з такими проблемами, коли були дітьми, а у більшості випадків не має знань, як діяти у такій ситуації. Ми змінюємося як нація, еволюціонують наші цінності, й у цій системі булінг перестає бути нормою. Учні та їхні батьки все більше розуміють, що таке булінг і що деякі ситуації насправді не є нормою. Страждати від булінгу може будь-хто, а особливо – ті діти, які менш впевнені у собі, які не відчувають підтримки родини або взагалі страждають від насильства вдома та думають, що є недостатньо хорошими. Тому надзвичайно важливо підготуватися до інклюзії у школі. І тут провідну роль мають відігравати вчитель, асистент учителя та їхня робота з батьками. Адже інколи джерело булінгу – батьки, які налаштовують дітей проти когось із однокласників. У випадку з дітьми з інвалідністю нерозуміння батьками принципів інклюзії може призвести до булінгу. Так само й ініціатором булінгу може бути будь-хто, але особливо – діти, які вдома страждають від фізичного чи психологічного насильства, а потім або копіюють таку модель поведінки, або ж прагнуть відігратися на комусь у школі. Також у зоні ризику діти, які не відчувають меж та вважають, що їм усе дозволено. Взагалі ж булінг починається з дрібниць: йшла дитина та навмисно скинула з парти товариша підручники, а вчитель та однокласники промовчали. Діти розуміють, що така поведінка у цьому середовищі прийнятна, та дозволяють собі рухатися далі: від психологічного до фізичного насильства, коли ми вже бачимо навіть не булінг, а каліцтво дітей у школах. Вправа "Тягар емоцій" Мета: надати можливість учасникам відчути переживання, які виникають у жертви булінгу, виховувати почуття емпатії. Куратор: Перед вами камінці та мушлі. Виберіть з них те, з чим у вас асоціюється негативна емоція. Зараз кожен з вас назве ту емоцію, про яку подумав, і вкине камінець чи мушлю у шкарпетку. Питання для обговорення: 1. Чи важко було виконувати вправу? 2. Як ви думаєте, емоції кого ми називали? На сайті UNICEF ви знайдете детальний опис проявів булінгу, за яким можна визначити, чи не стала дитина жертвою цькування або чи не є вона сама ініціатором таких дій. Зверніть увагу, що все частіше дитина стикається з кібербулінгом, який не залишає її у спокої навіть удома та у вихідні. Тому корисно придивитися до такої інформації на сторінках дитини у соціальних мережах: що вона пише; які коментарі можна знайти під її постами; на які групи підписана; що лайкає та які коментарі залишає під постами однокласників. Такий фоновий моніторинг може бути корисним, але бажано, щоб сторінка дитини у соцмережі взагалі була закрита від незнайомців. У такій ситуації важливо не втратити довіру дитини, зробити так, щоб у неї не склалося враження, що ви за нею стежите. Тому важливо, щоб дитина завжди відчувала підтримку рідних та мала з ними довірливі відносини, інакше є ризик того, що батьки дізнаються про проблему лише тоді, коли ситуація стане критичною. Булінг дуже часто зароджується у родині. Діти приходять до школи, вже маючи модель поведінки з родини, та взаємодіють з іншими дітьми. Тож булінг можуть спричинити різні ситуації: насильство вдома (навіть якщо дитина – свідок), відчуття безкарності, хибні цінності, закладені батьками, постійний стрес. Навіть для дорослих ситуація в країні – АТО та війна – стали непростим психологічним випробуванням, що вже говорити про дітей. Вправа "Чому так стається" Мета: зʼясувати причини поведінки учасників булінгу. Куратор: Ви всі бачите у мене різних кольорів та розмірів картки. Зараз кожен з вас вибере картку. З іншої сторони тає є зображення, але ви не можете дивитися самі, що там і показувати скомусь з учасників. Картки відкриваєте за моєю командою. Прошу обʼєднатися у групи за малюнками, які є на картках. Дякую. А тепер, як ви думаєте, що означає "стріла?" (агресор), "око" (спостерігач), "мішень" (жертва). Ви знову, мимоволі отримали ролі. А зараз кожна група буде мати своє завдання. Група "агресорів" спробує написати причини, які спонукають кривдника себе так поводити. Група "жертв" спробує написати причини, чому діти стають легкими мішенями для кривдників. Група "спостерігачів" пише причини, чому спостерігачі часто не вмішуються у процес булінгу. Чи можна зупинити булінг? Так, але для цього треба навчитися поважати та цінувати себе й інших. Зрозуміти, що оточуючі мають повне право не бути схожими на нас. Адже часто хто виступає у ролі нападника? Той, хто не має 100 % впевненості у собі, той, кому найбільше потрібна допомога. З практичної точки зору для покращення ситуації необхідні не лише зміни у законодавстві, але і багато роз’яснювальної роботи для всіх: учителів, дітей, навіть батьків та адміністрації шкіл. Це має бути цілісна система навчання, де кожен розуміє, як діяти, як не допустити кризової ситуації та як впоратися зі своїми емоціями. Дуже часто країни не лише запроваджують анти-булінгове навчання в школі, але й імплементують види навчання, спрямовані на розвиток емоційного інтелекту та софт-скілз. На жаль, існують випадки, коли вчитель булить дітей або ж навпаки – діти булять учителя. Ми часто говоримо про жертв та агресорів, але забуваємо про спостерігачів. Без них у ініціатора не буде мотивації, адже йому необхідна аудиторія. Тому для припинення такої поведінки необхідно залучати і спостерігачів. Не варто виключати роль школи – діти проводять там багато часу і бачать припустимі та неприпустимі моделі поведінки. Тому важливо, щоб школа мала позицію «у нас булінг неприпустимий», а не «у нас такого ніколи не було, то діти просто граються. Зараз Міністерство освіти та науки створило онлайн-курс для вчителів, який дасть відповіді на запитання: як не допустити булінг та що робити, якщо він вже стався «Недискримінаційний підхід у навчанні». Також йде робота над формуванням стандартів оцінювання шкіл, один з них – «Безпечна школа», у якому також приділяється увага превенції булінгу. Це лише початок шляху, адже для змін ментальності необхідні час та зусилля. Вправа "Скринька безпеки" Мета: формувати в учнів навики відповідальної та безпечної поведінки, спонукати підлітків до пошуку шляхів захисту у небезпечних для них ситуаціях. Куратор: Завдання вправи полягає у тому, що кожен з вас повинен подумати і написати: 1. Як захистити себе від булінгу. 2. Що повинна робити дитина у ситуації булінгу. Озвучивши свої рекомендації, вкинути їх у спільну "скриньку безпеки". Куратор записує на дошці всі, запропоновані студентами, варіанти. Може здаватися, що булінг – проблема суспільства агресивного, яке знаходиться в умовах виживання. Втім статистика розвинених країн свідчить про те, що і там ця проблема є дуже актуальною. Про це говорять і численні фільми та серіали, де тією чи іншою мірою торкаються цього питання – «Велика маленька брехня», «13 причин чому» тощо. Ідеального світу не існує, але ми можемо покращити наш. Насамперед ми не можемо бути байдужими, а недопущення булінгу в школі має стати нормою. І до цього ми вже рухаємося. Вчителі, адміністрація шкіл, діти та їхні батьки повинні зрозуміти, що таке булінг, які він має стадії розвитку, як на нього реагувати та як допомогти дітям, що опинилися у складній ситуації. Завдяки цим діям нам поступово вдасться виростити покоління дітей, яких не цькували у школі. Це будуть уже інші люди. Рефлексія: - Чи сподобалася вам виховна година? Що найбільш зацікавило? - Чи зрозуміла для вас різниця між разовим негативом та булінгом, як системою? - Чи стикалися ви особисто з проявами кібербулінгу? - Чи зрозуміли ви як діяти у випадку ситуації булінга? Я б хотіла висловити подяку всім присутнім за участь. До нових зустрічей! Магістрантка ____________ Шведкова О.В. Куратор групи ____________ Яловега І.Г. Методист з педагогіки ____________ Калашнікова Л.Н. (підпис) (підпис) (підпис)
