Шуневич Альона Вікторіна Контрольні питання 1.З якою метою обчислюють індекс Кверга? Індекс Кверга: Вимірюють пульс у випробуваного в спокої сидячи і дає послідовне навантаження 30 присідання за 30 секунд, максимальний біг на місці з частотою 150 кроків в хвилину і подскоки зі скакалкою ( по 1 хвилині). Відразу ж в положенні сидячи пульс протягом 30 секунд (Р1) повторно через 2 (Р2) і 4 (Р3) хвилини після закінчення роботи. Індекс розраховується по формулі: І. К. = тривалість роботи в секундах * 100 Р1 +Р2 + Р3 Оцінка 105 і вище - дуже хороша 99-104 - добре 93-98 - задовільно 92 - слабо Результати роботи: Відмічають відмінності в результатах проби в залежності від віку і спортивної спеціалізації. Дають оцінку фізичної працездатності по тесту, що пропонується. 2 У чому полягає суть проби Руф'є-Діксона? Проба Руф'є — Діксона — тест для оцінки працездатності серця при фізичному навантаженні. Тест розробив французький лікар Джеймс-Едвард Руф'є (1875—1965). Як метод медико-спортивного контролю запропонував лікар Діксон в статті 1950 року. Був широко поширений у 1980-х роках у Франції для оцінки фізичного стану спортсменів. Тест може давати значну похибку, зокрема попри високі показники кардіолог і ЕКГ серця можуть не виявити жодних порушень. Проте він широко використовується для розподілу школярів за трьома групами на уроці фізкультури: спеціальна, підготовча, основна При обстеженні людина спочатку проводить 5 хв у спокійному стані сидячи або лежачи. Після цього підраховується пульс за 15 секунд (P1). Потім здійснюється 30 присідань за 45 секунд (може використовуватися метроном). Зразу ж після цього підраховується у стані спокою пульс за перші 15 секунд (P2) і останні 15 секунд (P3) першої хвилини після закінчення навантаження. 3. Опишіть методику проведення проби Кайро. 4. З якою метою обчислюють індекс Кердо? Відомо, що відношення величини частоти серцевих скорочень і артеріального тиску в нормі залишається постійним. На основі цієї закономірності, для визначення стану вегетативної нервової системи використовують індекс Кердо́, який розраховують за формулою: , де ІК – індекс Кердо; AD – показник систолічного артеріального тиску; d – показник діастолічного артеріального тиску; Р – частота серцевих скорочень. В нормі цей показник близький до одиниці. Позитивні значення індексу вказують на перевагу симпатичної регуляції тонусу судин, від'ємні вплив вегетативної нервової системи на тонус. 5. Опишіть методику проведення проби Мартіне-Кушелевського. Проба Мартіне-Кушелевського — функціональна проба для оцінки відновних процесів серцево-судинної системи при навантаженні. При проведенні функціональної проби використовується стандартне фізичне навантаження — 20 присідань за 30 сек. У досліджуваного рівень АТ та ЧСС у перед початком положенні проби сидячи. Для визначають цього вихідний накладають манжетку тонометра на ліве плече і через 1-1,5 хв. (час, необхідний для зникнення рефлексу, що може з’явитися при накладанні манжети) вимірюють АТ і ЧСС. Частоту пульсу підраховують за 10 сек. інтервали часу доти, поки не буде отримано три однакові цифри підряд (наприклад, 12-1212). Потім, не знімаючи манжети, досліджуваному пропонують виконати 20 присідань за 30 сек. (руки повинні бути витягнуті вперед). Після навантаження досліджуваний сідає і на 1-й хвилині відновлюваного періоду протягом перших 10 сек. у нього підраховують частоту пульсу, а протягом наступних 40 сек. 1-ї хв. вимірюють АТ. В останні 10 сек. 1-ї хв. та на 2-й і 3й хвилинах відновлюваного періоду за 10-ти сек. інтервали часу знову підраховують частоту пульсу доти, поки він не повернеться до вихідного рівня, причому однаковий результат повинен повторитися 3-и рази підряд. Взагалі рекомендується підраховувати частоту пульсу не менш 2,5–3 хвилин, оскільки існує можливість виникнення “негативної фази пульсу” (тобто зменшення його величини нижче від вихідного рівня), що може бути результатом надмірного підвищення тонусу парасимпатичної нервової системи або наслідком вегетативної дисфункції. Якщо пульс не повернувся до вихідного рівня протягом 3-х хвилин (тобто за період, який вважається нормальним) відновлювальний період слід вважати незадовільним і підраховувати пульс надалі немає сенсу. Після 3 хв. останній раз вимірюють АТ. Оцінка результатів вищенаведених проб здійснюється шляхом вивчення типів реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження. Виділяють 5 основних типів реакції серцево-судинної системи: нормотонічний гіпотонічний гіпертонічний дістонічний східчастий 6. У чому полягає суть проб Штанге і Генча? Проба Генчі — функціональна проба з затримкою дихання під час видиху. Застосовується для аналізу системи зовнішнього дихання. Ця проба застосовується для виявлення прихованої коронарної недостатності, а також для визначення стійкості організму до гіпоксії. Призначають пробу із затримкою дихання на вдиху (проба Штанге) і рідше — на видиху (проба Генчі). Пробу Генчі проводять у положенні лежачи. Зробивши звичайний (не надмірний) видих, досліджуваний затримує дихання. Тривалість перерви у диханні відзначається секундоміром. Секундомір зупиняють в момент вдиху і перевіряють результат. Час затримки дихання у здорових нетренованих осіб коливається в межах 2540 сек. у чоловіків і 15-30 сек. – у жінок. У спортсменів спостерігають значно вищі показники (до 50-60 сек. у чоловіків і 30-50 сек. у жінок). Проба Штанге — функціональна проба з затримкою дихання під час вдиху, для оцінки дихальної функції. Проба виконується в положенні сидячи. Досліджуваний повинен зробити глибокий (але не максимальний) вдих і затримати дихання якомога довше (стискуючи ніс пальцями). Тривалість часу перерви у диханні відлічують секундоміром. В момент видиху секундомір зупиняють. У здорових, але нетренованих осіб час затримки дихання коливається у межах 40-60 сек. у чоловіків і 30-40 сек. у жінок. У спортсменів цей час збільшується до 60-120 сек. у чоловіків і до 40-95 сек. у жінок. 7. Опишіть методику проведення проби Сєркіна. 8. На підставі чого оцінюють результат проби Джеймса 9. За якою формулою обчислюють індекс Скібінскі? Індекс оцінювання роботи серцево-судинної і дихальної систем. , де: ЖЄЛ – мл, ЗД – час затримки дихання після видиху (с), ЧСС – кількість ударів за 1 хвилину. Оцінка Значення індексу Дуже погано 5 Незадовільно 6-10 Задовільно 11-30 Добре 31-60 Дуже добре Більше 61 4.2. Серцево-судинна система В наслідок змін скелетна мускулатура чинить більш ефективний оздоровчий вплив на серцево-судинну систему. Збільшення кровообігу приводить до укріплення серцевої м’язи та збільшенню серцевого викиду. Ударний об’єм серця, тобто викид крові за одне скорочення, збільшується у два рази. Збільшення хвилинного об’єму крові у тренованого організму в основному стається за рахунок збільшення ударного об’єму, а не частоти серцевих скорочень. Збільшення ударного і хвилинного об’єму крові, артеріовенозної різниці з кисню, ріст легеневої вентиляції призводить до підвищення функціональних можливостей аеробної системи, а значить до росту енергетичного потенціалу організму. Підвищується поріг і анаеробного метаболізму. У дорослої людини пульс в спокої коливається від 60 до 80 ударів за хвилину. На величину пульсу впливає положення тіла (при положенні лежачи частота пульсу в середньому на 10 ударів менша), стать (у жінок пульс частіше), вік ( у дітей до 3 років – 100 ударів за хвилину і поступово з віком зменшується) та рівень фізичної підготовленості (у тренованих він нижче). Для тренування серцевої м’язи найбільш ефективні аеробні навантаження з інтенсивністю, коли ударний об’єм серця є максимальним, а частота серцевих скорочень: 170-180 – у дітей, 160-170 – молодих людей, 130-140 – людей літнього віку. 10. Який показник встановлюємо при пікфлоуметрії? Пікфлоуметрію (в перекладі з англійської – «піковий потік») відносять до найважливішого тесту, за допомогою якого здійснюється контроль функціональної роботи легенів і оцінка стану прохідності шляхів, що забезпечують доставку повітря при легеневих хворобах, включаючи бронхіальну астму (БА) та хронічний бронхіт. Отже, пікфлоуметрія – що це таке? При захворюваннях легенів найбільша або пікова швидкість видиху (ПСВ) вимірюється спеціальними портативними приладами – Пікфлоуметрія. Вони дозволяють контролювати захворювання, прохідність бронхів і отримувати повноцінний моніторинг шляхом двох основних досліджень, як в амбулаторних умовах, так і в домашніх. показання Що таке спирометрия? Додаткові показники і техніка проведення особливості процедури Проби з бронхолітіком можливості тесту Дворазове (вранці і ввечері) проведення пікфлоуметріі і складання графіка необхідно для діагностичних цілей, вибору методів лікування бронхіту і астми. Розглядаючи можливості тесту, можна краще зрозуміти, що таке пікфлоуметрія. показання За допомогою пікфлоуметров: Проводять скринінг і виявляють хворих на бронхіальну астму. Оцінюють вираженість бронхіальної обструкції і тяжкість БА. Визначають оборотність обструкції бронхів (за ступенями). 11 Основні поняття про електрокардіографію (коротка характеристика показників). Електрокардіографі́я (скорочено ЕКГ) — метод графічної реєстрації електричних явищ, які виникають у серцевому м'язі під час його діяльності, з поверхні тіла. Криву, яка відображає електричну активність серця, називають електрокардіограмою (ЕКГ). Таким чином, ЕКГ — це запис коливань різниці потенціалів, які виникають у серці під час його збудження. Електрокардіографія є одним з основних способів дослідження серця і діагностики захворювань серцево-судинної системи. ЕКГ є незамінним у діагностиці порушень ритму і провідності, гіпертрофії, ішемічної хвороби серця. Цей метод дає можливість з великою точністю говорити про локалізацію вогнищевих змін міокарда, їх поширеність, глибину і час появи. ЕКГ дозволяє виявити дистрофічні й склеротичні процеси в міокарді, порушення електролітного обміну, що виникають під впливом різних токсичних речовин. ЕКГ широко використовують для функціонального дослідження серцево-судинної системи. Поєднання електрокардіографічного дослідження з функціональними пробами, допомагає виявити приховану коронарну недостатність, перехідні порушення ритму, проводити диференційний діагноз між функціональними та органічними порушеннями роботи серця. У XIX сторіччі виявили, завдяки дослідженням у патології, що серце має електричний потенціал та протягом своєї роботи виробляє певну кількість електричної енергії. Перші ЕКГ 1888 року записав французький фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1908 року Габрієль Ліппман з використанням ртутного капілярного електрометра. Але ця методика не знайшла практичного використання. Нідерландський фізіолог Віллем Ейнтговен виготовив 1903 року прилад (струнний гальванометр), що дозволило йому реєструвати справжню ЕКГ. Ейнтговен став засновником електрокардіографії, вперше 1906 року застосувавши її для медичної діагностики. Він дав назву зубцям ЕКГ, описав певні порушення в роботі серця. 1924 року йому було присуджено Нобелівську премію з фізіології та медицини з зазначенням «За відкриття техніки електрокардіограми». На ЕКГ серцевий цикл розподілений на зубці та інтервали, кожен з яких відповідає певній фазі розповсюдження хвилі збудження у міокарді. Зубець Р Зубець P відповідає деполяризації передсердь (макс 0,12 сек) Інтервал P-Q Інтервал P-Q — поширення деполяризації до атріовентрикулярного вузла (проміжок часу від початку збудження передсердь до початку збудження шлуночків) Комплекс QRS Шлуночковий комплекс QRS (макс 0,10 сек, але у 21 % населення діагностується розширення комплексу до 0,12 сек, яке не вважається патологією) складається з трьох окремих зубців Q, R, S і відбиває розповсюдження збудження тканиною шлуночків. Q — перше негативне відхилення від ізоелектричної лінії R — перше позитивне відхилення S — негативне відхилення після R зубця Сегмент S-T відображає початкову фазу реполяризації міокарда шлуночків (тому різниця потенціалів не виявляється) Зубець Т Зубець Т — хвиля реполяризації шлуночків U хвиля ЕКГ 18-річного пацієнта: U-хвилі найкраще простежується у відведенні V3 U хвиля є непостійним складником і може з'являтися у разі електролітних порушень (наприклад, гіпокаліємії)
