Загрузил Mila Shesterikova

12 Бубер

реклама
12. Екзистенційно-діалогічна філософія освіти: ідеї і роботи М.
Бубера.
1. Мартін Бубер (1878-1965 рр.)
Як мислитель Бубер з'єднував у собі безліч різнорідних інтересів і устремлінь. Він був
філософом, дослідником хасидизму - релігійного руху серед євреїв Польщі та Росії, що у
початку XVIII століття, видатним просвітителем і проповідником, поетом і літератором.
Центральна ідея філософії Бубера - буття як діалог між Богом і людиною, людиною й
цивілізованим світом.
Він розвивав ідею «Філософії Діалогу», яка сягає Марбурзької школи неокантіанства.
Мартін Бубер багато робить для популяризації визначення та поняття «Діалог» і пов'язує з
ним філософську систему, таким чином, що на сьогоднішній день є найвідомішим у світі
діалогістом.
2. Вершина спадщини Мартіна Бубера - книга "Я Ти" (1923). У роботах Мартін Бубер дає
протиставлення щодо понять Я і Ти, Я і Воно, де в першому протиставленні — це
проблема людських стосунків, можна також уточнити, що це живе міжособистісне
ставлення, а в другому зіставленні йдеться про повсякденне утилітарне ставлення, яке
відповідає арістотелівській логіці.
Мартін Бубер вважає, що Я — Ти такого плану ставлення стосується не тільки людини,
а й, наприклад, дерева. У такому разі крім фізичних та біологічних характеристик дерева
Я матиме справу з ціннісною та духовною природою дерева. У цьому сенсі Мартін Бубер
зіставляє Я—Ти взаємодію Космосу з полінезійським терміном «мана», який введений у
мовний обіг діячем Броніславом Малиновським. Цей філософ описує «ману» дорелігійним
осяянням при неоднозначному виникненні духовної сили, яка стоїть за тим чи іншим
явищем.
Є два типи відносин у концепціях Мартіна Бубера, які зароджують два протилежні образи
світу. Окрема людина не зможе завжди перебувати в стані Я — Ти в відносинах, але «той,
хто живе лише Воно — не людина».
3. У творі «Два образи віри» Мартін Бубер дає протиставлення грецького раціонального
підходу до світу, пов'язаного з візуальним сприйняттям, біблійному духу, який пов'язаний
зі звуковим сприйняттям. Для першого образу віри Бубер використовує давньоєврейське
слово «Емуна» і робить акцент на «довірі». Другий образ віри позначається за допомогою
грецького «Пістіс» з акцентом на «вірі», хоча обидва ці біблійних слова мають значення і
«віра» і «довіра». Перший образ віри досягається тоді, коли людина всім своїм єством
довіряється Б-гу і в усій своїй повноті вірний йому. «Пістіс» ж розуміється як заклик
«вірити в те, що людина, розп'ята в Єрусалимі, є їх Спаситель».
4. Мартін Бубер був учнем Дільтея, тому він зі студентства вивчає містичний рух у різних
релігіях. Цей досвід «вживання» в чужі релігійні досліди надає певний вплив на його
філософську спадщину в цілому. Таким чином, Мартін Бубер присвячує велику кількість
років збиранню та вивченню легенд, які відносяться до єврейських релігійних течій, одна
з них – хасидизм. Підсумком цього дослідження стає книга «Хасидські перекази».
Перший том книги перекладався російською мовою двічі. Згідно з Мартіном Бубером,
центральною темою хасидизму є зовсім по-новому створений літературний жанр, йдеться
про історію, завдяки якій тільки й можливо передати живі відносини між Я і Ти.
5. У творі «Проблема людини» Бубер робить спробу простежити історію
західноєвропейської філософсько-антропологічної думки.
Він виділяє в історії людського духу дві послідовно змінюючі одне одного епохи - епоху
облаштованості і епоху бездомності: «В епоху облаштованості людина живе у Всесвіті, як
вдома, в епоху бездомності - як у дикому полі.». Цим епохам відповідають і два типи
мислителів: «непроблематичні» («облаштовані») та «проблематичні» («безпритульні»).
«Облаштовані», такі, як Аристотель, Спіноза, Гегель, відчувають під ногами ґрунт буття,
і, розмірковуючи про нього, ніколи не запитують: «Бути чи не бути?» Августин, Паскаль,
К'єркегор та подібні до них – «бездомні». Їм, як правило, властива релігійна
рефлексивність, яка не дозволяє змиритися з буттям. Предметом їх роздумів стають
переживання на власному досвіді, особисто значущі їм явища - страх і трепет для
К’єркегора, жах перед прірвою гріха для Августина, страх перед безмовністю простору
для Паскаля.
Скачать