ГРДС

1. ГРДС (Гострий респіраторний дистрес-синдром)
1.1. Пацієнт - Братанич И.Ф.
1.2. Стать - Чоловіча
1.3. Вага 90 кг. Зріст 178 см.
1.4. Дата народження 20.09.1971р
1.5. Працює Адміністратор ТЦ « Бум-Баж »
1.6. Поступив 20.10.2021р
1.7. Попередній діагноз: вірусна полісегментарна пневмонія.
1.8. Супутні захворювання: відсутні
1.9. Перенесені операції: Апендектомія 1991р, Резекція шлунку 2010р
1.10.
Перенесені хвороби : Кашлюк в 2р. вітряна віспа 6р.
2. Скарги: Температура 38.7 На задишку, запаморочення, дискомфорт у грудній клітці, сухий
кашел, нестачі повітря. Температура 38.7
3. Анамнез хвороби: Початок гострий,раптово підвищилася температура до 38.0, З‘явилася
слабкість, наростали,через 3 дні приєднався кашель та задишка.
4. Анамнез житя.
4.1. Епід анамнез: Гепатит,тб,венеричні хв,тифи,кишкові інфекції заперечує.
4.2. Шкідливі звички: куріння 1 пачка в день. Курить 10 років .
4.3. Алергії: цефтріаксон
5. Огляд
5.1. Стан важкий, ціаноз шкірних покривів, участь допоміжних м'язів у диханні, кашель із
виділенням пінистого мокротиння рожевого кольору; ЧД – 32, ЧСС -110, SpO2 – 83,
АД 90 /60. ЦВД – 190 мм
Аускультації велика кількість вологих хрипів різного калібру в легенях і виражена крепітація,
План обстеження:
1.1. Индекс оксигенации PaO2/FiO2 менш 200 мм рт. ст.
1.1. Рентгенограмі легень застойні явища в судинах легень, двобічні інфільтрати.
1.2. КТ - підтверджується наявність дифузних легеневих інфільтратів, мікроателектазів, зниження
об’єму функционуючої легеневої паренхими.. (у задньонижних відділах у лежачих хворих)
1. Лабораторне обстеження:
1.1. Вимірювання показників газів артеріальної крові, артеріальна гіпоксемія (РаО2 45 мм рт. ст.)
і гіперкапнія (РаСО2 50 мм рт. ст.);
1.2. ЗАК ЗАС. Увел ШОЕ, лейкоцитраний сув в ліво. С реактивний билок
1.3. Коагулограма; підвищення часу згортання крові
1.4. БХ крові; підвищення активності АсАТ, АлАТ, ЛДГ
1.5. ЕКГ. відхилення електричної вісі серця вправо, Р-pulmonale.
1.6. Бронхоальвеолярний лаваж . У хворих з ГРДС виявляють нейтрофіли, що становлять 60-80 %
всіх клітин промивної рідини (в нормі < 5 %)
2. Лікування
Мінімальний газообмін в легенях на період максимального пошкодження легень.
Стратегії ШВЛ, дихальний об’єм = 6 – 7 мл/кг
Активна кінетотерапія: обов’язково повертати хворого на живіт
Екзогенні сурфактанти: інгаляції сурфактанта через небулайзер у вигляді 3% емульсії, доза
— 200–250 мг/добу).
1.1. Протизапальна терапія: глюкокортикоїди (метилпреднізолону 2–3 мг/кг на добу);
1.2. Зменшення легеневої обструкції за допомогою β-адренолітиків:
 неселективних (орципреналін, гексопреналін);
 селективних (фенотерол, сальбутамол).
1.3. Корекція АТ при значному його зниженні:
 добутамін 15 мг/кг/добу в/в крапельно;
 інфузійна терапія (декстран, гідроксіетилкрохмаль, альбумін).
2.1.
2.2.
2.3.
2.4.
1.4. Амброксол по 10–30 мл/кг/добу в/в або інгаляційно;
1.5. Гепаринотерапія: 500–1000 ОД/год під контролем АЧТЧ (активований частковий
тромбопластиновий час) протягом 8 діб, з подальшим переходом на еноксапарин по 0,4 мл 2
рази на добу.
1.6. N-ацетилцистеїн по 200 мг 2–3 рази на добу.
1.7. Діуретики (слід віддати перевагу фуросеміду, який чинить судинорозширювальну дію на
вени і зменшує застій крові у легенях ще до початку сечогінного ефекту).
1.8. Нітрати (ізосорбіду динітрат, мононітрат) в/в, які діють на вінцеві і венозні судини,
сприяють розвантаженню малого кола кровообігу.
1.9. Антібіотікотерапія

левофлоксацин по 500 мг 1 раз на добу в/в

рибавірин по 400 мг 3 рази на добу в/в протягом 3 діб + метилпреднізолон по 1
мг/кг 3 рази на добу в/в за 1 год протягом 5 діб;