Вийшла у світ 1920 року Генрі Форд - промисловець, власник заводів по виробництву автомобілів по всьому світу, винахідник, автор 161 патенту США. Його гасло - «автомобіль для всіх»; завод Форда випускав найбільш дешеві автомобілі . Генрі Форд відомий також тим, що вперше став використовувати промисловий конвеєр для потокового виробництва автомобілів. Конвеєр існував і раніше - він першим «поставив на конвеєр» технічно складну продукцію - автомобіль. Книгу Генрі Форда "Моє життя, мої досягнення" важко назвати автобіографією в класичному сенсі цього слова. Автор не просто розповідає про своє життя, а на прикладі автобіографічних подій розкриває основну тему твору - чесний бізнес в Америці початку ХХ століття. Також Форд описує розвиток і зміни власних ідей і принципів, описує події, що впливали на ці зміни. Мета і завдання, які ставив перед собою автор – показати принципи, завдяки яким його компанія стала настільки успішною. Форд у книзі вказує на недоліки сучасного йому суспільства і пропонує шляхи його спрощення і вдосконалення. Мова оповіді проста і зрозуміла, розрахована на широке коло читачів. Простота постійно фігурує в книзі – в аналізі недоліків виробництва, економіки та інших сфер, у дієвості ідей автора. Основні ідеї книги автор сам виділяє у вступі і повторяє у висновку: не варто боятися можливих невдач, не варто звертати увагу на конкуренцію, а основу виробництва складають найменші витрати і якісний продукт. До основних методів, які використовує автор – автобіографічні вставки, багато прикладів і пояснень своїх ідей і простота викладу. Все це робить його книгу актуальною і цікавою до цих пір. Книга складається зі вступу і 19 розділів: Вступ. Моя основна ідея Глава 1. На початку великого шляху Глава 2. Що я дізнався про бізнес Глава 3. Старт справжнього бізнесу Глава 4. Секрети виробництва та обслуговування Глава 5. Пуск поточного виробництва Глава 6. Техніка та люди Глава 7. Терор машини Глава 8. Оплата праці Глава 9. Що заважає бізнесу Глава 10. Як виробляти дешево Глава 11. Гроші і товар Глава 12. Гроші - господар або слуга? Глава 13. Навіщо бути бідним? Глава 14. Трактор і механізація сільського господарства Глава 15. Кому потрібна благодійність? Глава 16. Залізниці Глава 17. Про різне Глава 18. Демократія і промисловість Глава 19. Чого нам слід очікувати Кожен розділ містить: автобіографічні дані ідеї, які виніс автор за цей період Історію розвитку та успіху компанії «Форд Мотор Компані». Про своє життя Форд починає розповідати у 1 розділі: «Я народився 30 липня 1863 року на фермі недалеко від Дирборна в Мічигані, і перше, що я пам'ятаю, це відчуття, що обсяг витрачається в господарстві праці значно перевершував результати. І сьогодні про селянське життя я думаю те ж саме. Існує легенда про те, що мої батьки були дуже бідні і їм доводилося туго. І правда, вони були небагаті, але про справжню бідність не було й мови ... » 1928 р. - Форду вручена медаль Еліота Крессона Інституту Бенджаміна Франкліна за революційні досягнення в автомобільній промисловості і індустріальне лідерство. Генрі Форд став загальновідомою і успішною людиною ще за життя, а тому у книзі «Моє життя, мої досягнення», як ми бачимо з попередньої цитати, він підтверджує або спростовує чутки про своє життя. Перша біографічна інформація, яку надає Генрі Форд уже містить в собі рефлексію на тему того, як дитинство вплинуло на його майбутнє: «Життя фермера змушувала мене винаходити все більш нові та досконалі транспортні засоби. На нашій фермі, як і на інших, доводилося багато займатися ручною працею. Уже з ранньої юності я думав, що багато чого можна робити інакше, краще. Тому я зайнявся технікою, та й мати моя завжди стверджувала, що я природжений інженер. У мене була майстерня з усілякими «залізяччям» замість інструментів ще до того, як я міг назвати що-небудь своєю власністю. У той час ще не існувало новомодних пристосувань - все, що у нас було, ми робили самі. Моїми іграшками служили інструменти, як і тепер. Кожен уламок машини був для мене скарбом ». «Найважливішою подією моїх дитячих років стала зустріч з локомобілем: це сталося миль за вісім Детройта, коли ми якось їхали до міста. Мені виповнилося тоді дванадцять років. Другим за важливістю подією, що трапилося в той же рік, були подаровані мені годинник. Я пам'ятаю ту машину, як ніби це сталося вчора. То була перша віз без коня, яку я бачив у своєму житті. Через це локомобіля я зайнявся автомобільною технікою. Я пробував будувати моделі, і через кілька років мені вдалося зібрати одну, цілком придатну. З того часу, як я дванадцятирічним хлопчиком зустрів локомобіль, і до сьогоднішнього дня всі мої інтереси були пов'язані з автомобілями ». Г. Форд сам описує свій підлітковий вік і прагнення до інженерного ремесла, перший досвід роботи: «Коли я їздив в місто, кишені у мене завжди були набиті всяким мотлохом: гайками і залізяччям. Нерідко мені вдавалося роздобути зламаний годинник, і я пробував їх лагодити. У 13 років мені вперше вдалося змусити годинник ходити правильно. У 15 я міг полагодити майже будь-який годинник, хоча інструменти мої були дуже примітивні. Фермерська праця мене особливо не цікавила. Я хотів займатися машинами. Мій батько не дуже співчував моєму захопленню. Він хотів, щоб я став фермером. Коли в 17 років я закінчив школу і поступив учнем в механічну майстерню Драйдока, на мені ледь не поставили хрест… Я любив тонкі механізми, особливо годинник, то ночами працював в майстерні одного ювеліра. У ті молоді роки у мене було, якщо не помиляюся, більше трьохсот годин. Я думав, що вже можу центів за тридцять зібрати порядні годинник, і хотів зайнятися цим, але потім кинув, вирішивши, що годинник, в загальному, не належать до числа безумовно необхідних предметів і тому не всі люди будуть їх купувати….» У цій цитаті ми також бачимо хаарктерну особливість автобіографії – автор подає хронологію не лише подій життя, а й власних ідей. Форд наводить думку громадськості про бензинові автомобілі: «Всі розумні люди незаперечно доводили, що такий мотор не може конкурувати з паровою машиною. Вони й уявити соб не могли, що коли-небудь він завоює весь світ.». Після навчання Форд починає цікавитись бензиновими автомобілями . «У 1885 р я лагодив двигун Отто... У всьому місті не було нікого, хто знав би в цій справі толк. Хоча я до сих пір ніколи не мав справи з подібним пристроєм, я взявся за роботу і успішно зробив її. Так я отримав можливість вивчити новий двигун і в 1887 р сконструював прототип за наявною у мене чотиритактної моделі лише для того, щоб переконатися, чи правильно я зрозумів його принцип. «..мої досліди з бензиновими двигунами зустрічали з боку керівника не більше співчуття, ніж раніше мій потяг до техніки з боку батька. Не те щоб мій бос мав щось проти експериментів взагалі, він був лише проти дослідів з бензиновими двигунами. У мене в вухах досі звучать його слова: «Електрика - та йому належить майбутнє. Але бензин ... Ні! » Г. Форд і його перший автомобіль 1893 р. Незабаром мені запропонували місце інженера і механіка в електричній компанії Едісона в Детройті з щомісячним платнею в 45 доларів. Я прийняв його... Багато місяців я працював в електричній компанії в нічну зміну, і у мене залишалося дуже мало часу для свого заняття. Потім я перейшов в денну зміну і щовечора і всю ніч працював над новим двигуном. Я не можу навіть стверджувати, що робота була важкою. Ніщо, що посправжньому нас цікавить неважко. Я був упевнений в успіху. Адже успіх неодмінно прийде, якщо як слід працювати… У 1892 році я зібрав свій перший автомобіль, але довелося почекати до наступної весни, поки він не поїхав, на моє превелике задоволення». «Проте було надзвичайно важливо, що моя дружина вірила в нього [успіх] ще міцніше, ніж я. Такою вона була завжди». Генрі Форд часто згадує в автобіографії підтримку і віру в нього його дружини Клари. Автобіографія Генрі Форда – правдива історія успіху, в якій він розкриває як свої здобутки, так і прорахунки. «Електрична компанія Едісона запропонувала мені керівну посаду за умови, що я кину свій бензиновий двигун і займуся дійсно корисною справою. Потрібно було вибирати між службою і автомобілем. Я вибрав автомобіль, тобто відмовився від посади. Власне кажуч про вибір не могло бути й мови, так як в той час я вже знав, що моїй машині забезпечений успіх. 15 серпня 1899 роки я відмовився від служби, щоб присвятити себе автомобільній справі… Проте це був ризикований крок, так як у мене не було ніяких заощаджень». Форд робить висновки про розвиток бізнесу тих років, що дає нам інформацію не лише про фігуру автора, а й про економічні та суспільні процеси того часу: 1. Замість роботи на перший план виходять гроші, що гальмує роботу і применшує значення праці. 2. Турбота про гроші, а не про справу тягне за собою страх невдачі. Цей страх виключає правильний підхід до справи, змушує боятися конкуренції, нових технологій. 3. Кожному, хто думає перш за все про наполегливій праці, відкритий шлях до успіху. «Більшість експериментів я присвятив збірці гоночного автомобіля. У той час загальна думка була така: першокласний автомобіль повинен розвивати максимальну швидкість. Особисто я не поділяв тієї точки зору… але раз інші так робили, і мені довелося цим зайнятися. У 1903 році я разом з Тімом Коппером зібрав дві машини, які розвивали велику швидкість. Вони були абсолютно однаковими. Одну ми назвали «999», іншу - «Стріла». Оскільки швидкість приносила автомобілю славу, я поставив чотири гігантських циліндра потужністю в 80 кінських сил, що в ті часи було справою нечуваним.» Генрі Форд використовував популярні у той час можливості реклами. На фото його гоночний автомобіль «999». «Олдфілд [гонщик] прекрасно розумів, з яким двигуном має справу. Сідаючи в автомобіль, він весело сказав, поки я крутив рукоятку стартера: «Я знаю, що в цьому візку мене, може бути, чекає смерть. Але принаймні вони повинні будуть сказати, що я мчав, як диявол ». І він дійсно мчав, як диявол! Він не смів обернутися. Він навіть не скидав швидкість на поворотах. Він просто пустив автомобіль, і той зірвався з місця. В результаті він прийшов до фінішу на півмилі раніше інших». «Через тиждень після гонки була заснована Автомобільна компанія Форда, в якій я став товаришем голови, креслярем, головним інженером і директором». Перший логотип компанії Форд «Моделлю, на яку я нарешті зважився, стала модель «Т». Її відрізняла простота… Вже тоді я хотів, щоб всі деталі машини здавалися такими простими і дешевими, що весь дорогий ремонт в майстерень не був би потрібен, щоб простіше було б купити нові, ніж ремонтувати старі... Моє завдання конструктора полягала в тому, щоб спростити автомобіль до межі - щоб в ньому міг розібратися кожен…Ми випустили модель «Т» до сезону 1908/09 років. Я заявив: «Автомобіль може бути будьякого кольору, якщо цей колір - чорний». Форд Модел Т «Приблизно 1 квітня 1913 роки ми в тестовому режи запустили складальний конвеєр. Перш, коли весь процес складання був в руках одного р йому було потрібно близько 20 хвилин на штуку. Піз робота перетворилася в 29 окремих дій, і, завдяки збирання скоротилося до 13.1. У 1914 році ми підняли дюймів, і час скоротилося до 7 хвилин. Завдяки експериментів ми довели час збирання до 5хвилин». У 1914 р Генрі Форд ввів на своїх заводах найвищу мінімальну заробітну плату в США - 5 доларів в день і побудував для працівників комфортабельний селище. Крім зарплати кожен співробітник заводу отримував ще й свою частку прибутку. У 1926 році Форд став впроваджувати на підприємствах 8-годинний робочий день і п'ятиденний робочий тиждень. Форд пише так, що у багатьох читачів може виникнути бажання одразу ж з ним погодитись. Адже після певних ідей йде історія успіху його компанії, а життєві історії завжди ведуть до якогось логічного висновку. У житті він постійно розмірковує над ідеями, перевіряє їх і лише тоді запроваджує у життя – так само відбувається і у його книзі. Форд практичний і точний - його працівники мали спеціальні годинники, щоб не витрачати на процес більше часу, ніж потрібно. І ця точність доволі переконлива як для сучасників, так і для нас. Генрі Форд не лише зробив автомобілі доступними кожному американцю, він вплинув на американську економіку і суспільство ще за життя. Його ідеї, що влились у політекономічний рух «фордизм» наглядно показує цей вплив. Автобіографія Генрі Форда - не просто книга. Вона виступає і як біогарфічна книга, і як сучасний бізнеспідручники, і як джерело для вивчення історії і економіки 20-х рр. ХХ ст. Список використаних джерел і літератури: 1.The Henry Ford (museum) [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.thehenryford.org/. 2.Форд Г. Історія мого успіху / Генрі Форд. – Москва: АСТ, 2014. – 432 с. 3.Форд, Г. Моє життя та робота. - Київ: Наш формат, 2015. - 384 с. Дякую за увагу!
