Методика проведення діалогу як форми дидактичної взаемодії вихователя з дітьми

Діало́г — двосторонній
обмін інформацією (розмова, спілкування)
між двома або більше людьми у вигляді
питань та відповідей.
Основними ознаками діалогу є:
- Намір
- Цілеспрямованість
- Правила ведення розмови.
.
Участь у діалозі припускає дотримання головного правила:
виявляти повагу й увагу до співрозмовника
Загальні мовленнєві правила:
- говорити спокійно, доброзичливо, з помірною гучністю;
- будувати своє висловлення так, щоб не скривдити
співрозмовника й щоб воно було зрозуміле йому;
- використовувати літературну мову
Види діалогу:
-
Ситуативний, задуманий , запланований
Мимовільний раективний(стимул – реакція)
Непередбачуваний
Мало органызований
Відбуваеться без розкриття предмета обговорення
Одним із методів формування діалогічного мовлення у
повсякденному житті й водночас універсальною
формою мовленнєвого спілкування є розмова
вихователя з дітьми (імпровізований діалог).
Основним методом розвитку
діалогічного мовлення у дітей
дошкільного віку на заняттях є бесіда
У дошкільній лінгводидактиці бесіди класифікують за таким принципом:
♦ за картиною чи змістом художнього твору, які використовують на занятті;
♦ залежно від мети і методу (вступна, супроводжувальна, заключна,
узагальнювальна бесіди);
♦ відповідно до змісту (пізнавальна та етична бесіди).
Основною в дошкільному закладі є узагальнювальна бесіда, метою якої є
систематизація, узагальнення, уточнення та розширення знань і досвіду дітей з
певної теми
Основні напрями мовленнєвої взаємодії у фронтальній бесіді такі:
•«Вихователь-діти» – вихователь звертається до всіх дітей одночасно;
•«Вихователь-дитина» – вихователь послідовно залучає до діалогу одну
дитину за іншою;
•
«Дитина-вихователь»
–
дитина відповідає на поставлене питання, її
відповідь адресується
• вихователю;
•«Діти-вихователь»
кілька дітей відповідають на
відповіді адресуються вихователю.
–
те саме питання, їх
Для створення невимушених комунікативних умов під час бесіди (заняття)
доцільно застосовувати таку комунікативну схему:
•Початок спілкування -
включає створення ситуацій зустрічі, знайомства, контакту, в ході яких
виникає проблемно-пошукова ситуація (наприклад, проблемна комунікативно-мовленнєва ситуація.
•Основна частина спілкування -
у ході якого на основі орієнтування в умовах комунікативної
задачі або пізнавального завдання діти разом з вихователем з’ясовують, які комунікативно-мовленнєві,
навчально-пізнавальні дії треба здійснити для розв'язання проблеми і які засоби для цього потрібні. Результатом
цих дій стане вмотивоване подання і засвоєння дітьми мовленнєвого матеріалу, пізнавальної інформації.
•Закінчення спілкування -
Цей етап передбачає переживання задоволення від спілкування,
мовленнєвого самовираження, задоволення пізнавального інтересу, вражень, виконання ігрових дій та успішного
вирішення завдання.
Тому комунікативний підсумок роботи — ініціативні висловлювання дітей про те, що
відбувалося на занятті, спільне з вихователем планування нових зустрічей, ситуацій спілкування,
пізнавальних історій.
Для аналізу дидактичної взаємодії вихователя з дітьми, яка відбувається
під час організованих занять можна скористатися методикою Фландерса,
категорії взаємодії:
1 - висловлювання вихователя, спрямовані на створення робочої
атмосфери, підтримання тиші, уваги (все робить у
лагідній, доброзичливій формі).
2 - похвала, схвалювання дій малюка (жести, міміка, інтонація тощо).
3 - прийняття та використання уявлень і висловлювань
дітей, з’ясування та розроблення висловлених думок (організація пізнавальної діяльності, підтримка мовленнєвої активності, розгортання
відповідей дітей).
4 -запитання вихователя:
5 - повідомлення інформації
6 - розпорядження, накази, інструкції під час повідомлення інформації:
•вказівки, слушні за такої ситуації, висловлюють доброзичливо;
•розпорядження, висловлені в категоричній, різкій формі,
педагогічно недоцільні.
7-критичні зауваження з метою припинити дії дитини
(невдоволений жест, погляд, міміка, дошкульні зауваження).
8 - відповідь дитини на запитання вихователя.
9 - мовлення малюків за особистою ініціативою
10 - мовчання вихователя, паузи, гомін,
висловлювання педагога, зміст яких незрозумілий
дітям