Географія як наука, розвиток географічних досліджень, дослідження світу
advertisement
Тема 1 Географія як наука, розвиток географічних досліджень, дослідження світу Основні поняття та терміни: Географія – (від грецького «Гео - земля», «Графо - пишу») комплекс природничих та суспільних наук, що вивчає географічну оболонку (її компоненти), закономірності розміщення господарства й населення. Географія утворює єдину систему знань про клімат, ґрунт, рельєф, рослинний та тваринний світ, людину, виробництво. Об’єкт вивчення географії – географічна оболонка. Предмет вивчення географії – процеси, закономірні взаємозв’язки між її компонентами. Система географічних наук: - Природничі або фізико – географічні (фізична географія, геоморфологія, кліматологія, гідрологія тощо); - Суспільно – географічні (економічна географія, політична географія, географія населення); - Картогрфічні; - Країзнавчі; - Географічні дисципліни прикладних наук. Джерела географічних знань: - карти; - довідники; - атласи; - художня література; - підручники; - ЗМІ; - енциклопедії; - словники; - інтернет. Методи географічних досліджень: 1.Загльнонаукові: - состереження; - історичний; - математичний; - фізичний; - хімічний; 2. Географічні: - картографічний; - палеогеографічний; - геофізичний; - геохімічний; - економ – географічний; - космічний Довідник: Аерофотозйомка – зйомка місцевості за допомогою фотографування з літака або вертольоту. Аерофотозйомка має велике значення при вивченні рельєфу у важкодоступній місцевості, в топографії при упорядкуванні планів і карт, при корисних копалин, у військовій справі.Атлас географічний – систематизоване зібрання географічних карт, які виконані за загальною програмою, оформлені та видані відповідно до єдиних умов. Геоінформаційні системи – комп’ютерна база даних, де зберігаються географічна інформація у вигляді карт різного змісту, цифрової та текстової інформації з об’єктів, які нанесені на ці карти. Загальногеографічні карти – карти, що найчастіше застосовуються в географії та однаковою докладно відображають різними картографічними засобами всі основні елементи місцевості: характер рельєфу, гідрографічну сітку, рослинність, кордони, населені пункти та шляхи сполучення. Методи фізико – географічних досліджень – способи пізнання географічними науками своїх предметів. Історичний – природні об’єкти розглядає в їх постійному розвитку з історичного минулого й до наших днів. Математичний – дає можливість створити моделі реальних об’єктів, зафіксовані в словесному, математичному і картографічному вигляді. Фізичний – пізнається будова земної кори та мантії. Хімічний – дозволяє простежити переміщення хімічних елементів між природними компонентами в природних комплексах. А також експедиційний, аерокосмічний, картографічний, палеогеографічний, порівняльно – географічний, географічне оцінювання тощо. Всі названі методи доповнюють один одного й часто застосовуються разом. Тести до теми 1. Географія як наука, розвиток географічних досліджень 1. Що означає слово «географія» в перекладі з грецької мови? А землеустрій Б землезнавство В землеопис Г землевпорядкування 2. Укажіть метод географічних досліджень, який передбачає дистанційне вивчення Землі. А картографічний Б описовий В аерокосмічний Г математичний 3. На які питання відповідає сучасна географія? А де? що? Б як? чому? В кого? чого? Г ким? чим? 4. Укажіть науку, предметом вивчення якої є природа Землі, процеси та явища, що відбуваються на ней. А картографія Б соціально-економічна географія В геоекологія Г фізична географія 5. Укажіть назву найсучаснішого методу географічних досліджень. А картографічний Б описовий В аерокосмічний Г порівняльно – географічний 6. Сучасна географія – це система наук про? А погоду та клімат Землі Б внутрішню будову Землі В природу Землі, населення та його господарську діяльність, взаємодію природи та людини Г рельєф земної поверхні та особливості їх утворення 7. Найсучаснішим методом географічних досліджень є. А історичний Б картографічний В опис та спостереження Г аерокосмічний 8. Головна задача сучасних географів. А відкриття незвіданих земель Б розробка правил розумного використання природи та її охорона В підкорення найбільших гірських вершин світу Г дослідження найглибших западин Світового океану 9. Завдяки космічним дослідженням. А було відкрито морський шлях до Індії Б створено найдетальніші й найточніші карти земної поверхні В відбулося перше навколосвітнє плавання Г було відкрито «земну вісь» 10. Установіть відповідність між географічними науками та об’єктами їхнього дослідження. 1 метеорологія А населення Землі та його господарська 2 геоморфологія діяльність 3 гідрологія Б 4 соціально-економічна географія походження рельєф земної поверхні та його В повітряна оболонка Землі та процеси, які в ній відбуваються Г води планети та їх особливості Д проблеми взаємодії природи та людини 11. Установіть відповідність між географічними науками та об’єктами їхнього дослідження 1 метеорологія А природа Землі, явища та процеси, що 2 геоморфологія відбуваються на ній 3 гідрологія Б властивості кліматів Землі 4 фізична географія В води планети та їх особливості Г проблеми взаємодії природи та людини Д рельєф земної поверхні походження 12. Укажіть три особливості епохи сучасних географічних досліджень. 1 починаються регулярні дослідження полярних широт 2 постають завдання відкриття нових земель 3 найбільшого значення набуває описовий метод досліджень та його 4 можливості глибоководних апаратів дозволяють дослідити особливості океанічного дна 5 широко використовуються математичні методи досліджень 6 створюються перші карти світу Тема 2. Розвиток географічних досліджень Стародавня епоха пізнання Землі. Піфагор VI ст. до н. є. Арістотель (384—322 рр. до н. є.) Ератосфен (275—194 рр. до н. є.) Страбон (64/63—21 рр. до н. є.) Птолемей II ст. н. є. Геродот (484-425 рр. до н.є.) Гіппократ (460—377 рр. до н. є.) Марко Поло (1254—1324) Ібн Баттута (1304—1377) Б. Діаш Васко да Гама X. Колумб Ф. Магеллана Ф. Дрейк В. Янсзон С. Дежньов І. Москвітін К. Іванов Першим висловив ідею щодо кулястої форми нашої планети Звернув увагу на тінь, що падає від Землі на поверхню Місяця під час затемнень Фундатор наукової географії, увів в обіг поняття «географія», склав карту світу, використавши географічну сітку, досить точно обчислив довжину великого кола Землі Автор «Географії» в 17 книгах, де наведено детальний опис усіх земель, відомих на той час Склав зведену карту світу, а також карти різних районів Землі, які увійшли до його знаменитої праці — «Посібник із географії». Визнавав кулястість Землі, однак помилково вважав її розміри значно меншими, ніж насправді Геродот описав Причорномор'я та прилеглі до нього землі, він відзначав, що клімат цих земель холодний, а поверхня - рівнинна. Охарактеризував природу низов'їв річок Істр (Дунай), Борисфен (Дніпро), Тірас (Дністер) описав життя й побут скіфів Географія Середньовіччя. У 1271 р. вирушив до Китаю. У цій країні Поло прожив понад 17 років. Після повернення до Європи він написав «Книгу про розмаїтість світу...». Часто її називають «Книгою Марко Поло» Подорожував територією Азії, Африки і Європи: від Китаю та Індії до Марокко й Гранади. У 1352—1353 рр. Ібн Баттута перетнув Сахару та дістався верхів'їв річки Нігер. Коли мандрівник повернувся до Марокко, він склав опис побачених країн Епоха Великих географічних відкриттів Першим із європейців обігнув Африку з півдня й відкрив мис Доброї Надії Обігнув Африку та досяг західного узбережжя Індії. З серпня 1492 р. три кораблі під його керівництвом вирушили в плавання й у жовтні того самого року мореплавці висадилися на перший відкритий острів. Надалі X. Колумб здійснив ще три плавання в Америку, але все ще вважав, що знайшов шлях до Індії. Перша навколосвітня подорож в 1519— 1522 рр. Друга навколосвітня подорож 1577—1580 рр. Під час мандрівки він дослідив західне узбережжя Північної Америки Першим підійшов до берегів Австралії у 1606 р. Походи землепроходців Пройшов Північним Льодовитим океаном уздовж північної окраїни Азії, відкрив протоку між Азією та Америкою Вийшов до Охотського моря й обстежив його узбережжя Дістався озера Байкал В. Поярков і Є. Хабаров В. Атласов Дж. Кук Ф. Беллінсгаузен та М. Лазарєва Александр фон Гумбольдт (1769—1859) Ф. Кука (квітень 1908 р.) Р. Пірі (квітень 1909 р.) Р. Амундсен (14 грудня 1911 р.) Здійснили походи на річку Амур Досліджував півострів Камчатку й моря, які його омивають Географія Нового часу Тричі обігнув Землю, відкрив східне узбережжя Австралії, багато островів Океанії, досліджував Нову Зеландію В січні 1820 р. вперше підійшли до берегів Антарктиди Досліджував природу країн Європи, Центральної та Південної Америки, Уралу, Сибіру Вперше досягли району Північного полюса Першим побував на Південному полюсі Довідник: Амундсен Руаль (1872 – 1928) – норвезький полярний дослідник, досліджував Північний магнітний полюс, першим пройшов Північно – Західним проходом, перетнув Гренландію. В 1911 році першим із людей дійшов до Південного полюса. Арістотель (384 – 322 рр.до н.е.) - першим довів кулястіть Землі. Армстронг Ніл – американський астронафт, перша людина Землі, що ступила на поверхню Місяця (1969 рік), командир експедиції на космічному кораблі «Аполлон - 11». Арсеньєв Володимир Клавдійович (1872 - 1930) – дослдіник Далекого Сходу, географ, етнограф і письменник. (Зібрал матеріали про будову поверхні, геологію, гідрологію, рослинний та тваринний світ). Баренц Віллем (1550 - 1597) – голандський мореплавець. Здійснив кілька експедицій у пошуках Північно – східного узбережжя островів Нова Земля, відкрив острови Ведмежий і Шпіцберген. Баффін Вільям (1584 - 1622) – англійський мореплавець, штурман, дослідник Північно – західного проходу. Досліджував Гудзонуву затоку, з якої проник у протоку, названою ним Девісовою, а далі до протоки Сміта. Белінсгаузен Фаддей (1778 - 1852) – разом із М.Лазарєвим здійснив першу російську антарктичну експедицію, повністю обігнувши Антарктиду. Беринг Вітус (1680 - 1741) - видатний дослідник Північної Азії. Відкрив протоку, що відокремлює Азію від Північної Америки. Бехайм Мартін (1459 - 1507) – німецький мандрівник, учений, творець глобуса – зменшенної моделі земної кулі. Вавілов Микола Іванович (1887 - 1943) – академік, основоположник сучасного вчення про біологічні основи селекції та центри походження культуринх рослин. Досліджував країни Середземноморья, Північної та Південної Америки. Васко да Гама (1469 - 1524) – португальський мореплавець, відкрив морський шлях до Індії. Завдяки його подорожам остоточно стали відомі обриси африки. Веспуччі Америго (1451 - 1512) – досліджував у, збережжя Південної Америки, відкрив Амазонку. Встановив що досліджувана суша є самостійною частиною світу. Врангель Фердинанд Петрович (1796 - 1870) – подарожував сибірським узбережжям Північного Льодовитого океану, досліджував Камчатку. Гудзон Генрі (1550 - 1611) – англійський мореплавець, здійснив кілька подрожей із метою відкриття Північно – західного та північно – східного проходів у арктиці, намагався дістатися Індії та Китаю через Північний полюс. Гумбольдт олександр (1769 - 1859) – німецький натураліст, досліджував природу Південної америки. Пергим застосував метод барометричного нівелювання, вивчаючи висотну поясність у південній Америці. Дарвін Чарльз (1809 - 1882) – англійський мандрівник та натураліст, досліджував Південу Америку, Галапогоські острови, острови таїті та Нову Зеландію. Дежньов Семен Іванович (1605 - 1651) – російський козак, подорожував по північному Сибіру. Своїми плаваннями довів, що Азія й Америка не з’єднуються. Дейвіс Джон (1550 - 1605) – англійський мореплавець, один із відкривачів (повторно) Гренладії, протоки Девісова, Фокледських островів. Діаш Бартоломеу (1450 - 1500) - португальський мореплавець, першим обігнув південний край Африки в пошуках морського шляху до Індії. Дрейк Френсіс (1545 - 1596) – перший англійський кругосвітний мореплавець і пірат. Здійснив експедиції до узбережжя Гвінеї, Вест – Індії, Магеланової протоки. Епоха великих географічних відкриттів – період із середини ХV ст. до середини ХVІІ ст., що ознаменувався найбльшими географічними відкриттями, зробленними європейськими мандрівниками. Е.в.г.в. відкривають подрожі Х.Колумба і Ф.Магеланна. Але їхні плавання були підготовлені енергійною організаторською діяльністю португальського принца Генриха, прозванного Мореплавцем. Великі географічні відкриття відбувалися за трьому головними напрямами: південним шляхом – навколо Африки; західним – через Атлантичний океан; північним водним – уздовж північних окарїн Євразії та Північної Америки та сухопутним – через Північну Азію. Ератосфен Кіренський (276 – 194 рр. до н.е) – давньгрецький учений, основоположник математичної географії. З’ясував довжину окружності Землі. Ерік Рудий – норвежець, перетнув Північну Атлантику та відкрив укриту гіганськими льодовиками країну з берегами, порізанами глиюокими фіордами, яку назвав Гренладію. Кабото Джіованні (1455 - 1548) – італійський мореплавець, відкрив Північноамериканський материк. Кабото Себастьяно (1474 - 1557) – намагвся розвідати північно – західний морський шлях, досяг Гудзонової затоки. Як штурман досліджував південноамериканське узбережжя, намагався досягти Китаю північно – східним шляхом, здійснив першу в історії зимівлю експедиції на Крайній півночі. Картьє Жан (1491 - 1557) – французький мореплавець. Здійснив експедицію до берегів Північної затоки. Один з основоположників Французької Канади. Ковалевський Єгор Петрович (1809 - 1868) – російський мандрівник і письменник. Досліджував території на північному сході Африки, склав опис Монголії та Китаю, одним із перших визначив місце розташування витоків річки Білий Ніл. Козлов Петро Кузьмич (1863 - 1935) – дослідник Азії, учасник експедиції Пржевальського, Роборовського, Пєвцова. Вивчав витоки найбільших річок Східної та Південно – Східної Азії. Колум Христофор (1451 - 1506) – видатний мореплавець, першовідкривач Америки. 1492 рік досяг Багамських островів біля берегів Америки. Здійснив 4 експелиції до берегів Америки, в результаті яких були відкритті Антильські острови й узбережжя Південної та Центральної Америки. Коцебу Отто Євстаф’євич (1787 - 1846) – російський мореплавець. Здійснив три кругосвітніх плавання, докладно описав і обстежив кілька островів Тихого океану. Крашенинников Степан петрович (1711 - 1755) – російський мандрівник, дослідник Камчатки. Крузенштерн Іван Федорович (1779 - 1846) – російський морський офіцер. Здійснив перше російське кругосвітнє плавання. Кук Джеймс (1728 - 1779) – англійський мореплавець. Здійснив три кругосвітні плавання. Відкрив острови в Тихому океані, перетнув Південне полярне коло і висловив припущення про існування Південного материка (Антарктиди), відкрив Гавайські острови. Лазарєв Михайло Петрович (1788 - 1873) – російський морський офіцер, дослідник Антарктики та кругосвітній мандрівник. Здійснив три кругосвітніх плавання, відкрив острови в Тихому океані, учасник відкриття Антарктиди. Лаперуз Жан Франсуа (1741 - 1788) – французький мореплавець; здійснив подорож із метою дослідження невідомих частин Тихого океану. Лаптєв Харитон Прокопович - російський дослідник Північної Азії, досліджував сибірське узбережжя Північного Льодовитого океану. Лисянський Юрій Федорович (1773 - 1837) – російський морський офіцер і кругосвітній мореплавець, відвідав береги Північної Америки, мис Доброї Надії, Індію. Лівінгстон Давід (1813 - 1873) – шотландський місіонер і мандрівник, відкрив внутрішню область Південної та Центральної Африки, верхів’я річки Замбезі, водоспад Вікторія, першим перетнув Африку з заходу на схід. Літке Федір Петрович (1797 - 1882) – проводив дослідження в Північному Льодовитому океані, почав вивчення островів Нова Земля. Ломоносов Михайло Васильович (1711 - 1765) – розвинув ідеї про будову речовини, збереження матерії, заклав основи хімії, відкрив атмосферу на Венері, описав будову Землі та походження мінералів і гірських порід, досліджував атмосферну електрику та силу ваги. Магеллан Фернандо (1480 - 1521) – португальський мореплавець, виявив протоку, що веде в невідомий до цього океан, названий ним Тихим. Були також отримані правильні уявлення про розміри планети ти розміри Світового океану. Маккензі, сер Олександр (1755 - 1820) – шотландський купець і мандрівник, відкрив землі в Північній Америці. Меркатор Герард (1512 - 1594) – фламандський картограф, укладач першого географічного атласу, помітив різницю між Північним магнітним полюсами та географічним полюсом. Міклухо-Маклай Микола Миколайович (1846 - 1888) – досліджував Канарські острови, узбережжя Червоного моря. Тривалий час прожив серед папуасів Тихоокеанських островів. Нансен Фритьоф (1861 - 1930) – видатний норвезький полярний дослідник. Перший перетнув острів Гренландія, довів наявність там суцільного крижаного покриву та відкрив полюс холоду. Невельський Геннадій Іванович (1813 - 1876) – встановив, що Сахалін є островом, наніс на карту узбережжя біля гирла Амура. Нікітін Афанасій - перший європеєць, який побував у Внутрішній Індії. Залишив після себе опис подорожі у вигляді щоденника «Ходіння за три моря Афанасія Нікітіна». Обручев Володимир Опанасович (1863 - 1956) – вивчав рельєф пустелі Каракуми, річище ріки Амудар’я, Китай, Внутрішню Монголію, Забайкалля, Саяни. Приділив велику увагу вивчення багаторічної мерзлоти. Пікар Жак – швейцарський учений, творець стратостата та батискафа. 1960 рік здійснив на батискафі «Трієстр» занурення до найглибшої на Землі Маріанської западини. Пірі Роберт-Едвін (1856 - 1920) – неодноразово подорожував по Гренландії, здійснив низку спроб підкорити Північний полюс. Поло Марко (1254 - 1324) – здійснив подорож до Азії. Пржевальський Микола Михайлович (1839 - 1888) – видатний російський дослідник Азії. Птолемей Клавдій (90 - 168 рр. до н.е.) – розробив математичну теорію руху планет навколо нерухомої Землі, уклав докладну карту Землі. Росс Джеймс-Кларк (1800 - 1862) – відкрив Північний магнітний полюс, досліджував Антарктиду. Семенов-Тян-Шанський Петро Петрович (1827 - 1914) – російський дослідник Азії, першим вивчав гірську систему Тянь – Шань. Сєдов Геогрій Якович (1877 - 1914) – досліджував узбережжя в області Північно – східного проходу, в 1912 році досягнув Північного полюсу. Скотт Роберт Фалкон (1868 - 1912) – англійський дослідник Антарктиди, 1912 рік досяг Південного полюсу. Стенлі Генрі Мортон (1841 - 1904) – британський журналіст і мандрівник, один із найвидатніших дослідників внутрішньої Африки. Тасман Абель – нідерландський мореплавець, керівник експедицій у Індію, Японію, дослідник морського шляху з Індії до Чилі. Федченко Олексій Павлович (1844 - 1873) – російський натураліст і мандрівник по Азії. Фліндерс Метью (1774 - 1814) – англійський дослідник Австралії, установив острівний характер Тасманії. Чириков Олексій Ілліч (1703 - 1748) – російський дослідник Сибіру. Шеліхов Григорій Іванович (1747 - 1795) – російський купець і мандрівник, провів значні географічні дослідження невідомих до того територій і узбережь. Юнкер Василь Васильович (1840 - 1892) – дослідник Африки. Тести до теми 2. Географічні дослідження світу 1. Укажіть країну, де вперше довели, що Земля має кулясту форму. А давня Греція Б Індія В Вавилон Г Китай 2. Якого вченого називають «батьком географії». А Ератосфена Б Арістотеля В К.Птолемея Г Платона 3. Укажіть ім’я вченого, який залишив найбільш детальні географічні відомості про українські землі в давні часи. А Піфагор Б Арістотель В Геродот Г К.Птолемей 4. Укажіть представника європейських народів, який здійснив плавання в Америку ще в Х ст. А Л.Еріксон Б Васко да Гама В Б.Діаш Г Ф. Магеллан 5. Першими давніми мореплавцями, яки обігнули Африку вважають А фінікійців Б візантійців В греків Г португальців 6. Морський шлях до Індії відкрив португальський мореплавець А Христофор Колумб Б Фернан Магеллан В Бартоломеу Діаш Г Васко да Гама 7. Перша експедиція Христофора Колумба вирушила на пошуки А Великого шовкового шляху Б Америки В Західного шляху до Індії Г Антарктиди 8. Епоха Великих географічних відкриттів охоплює період А V-XV ст. Б XV-XVII ст. В XVI-XVIII ст. Г XIX-XX ст. 9. Людей, які здійснили героїчні походи незвіданими землями Сибіру та Далекого Сходу, називають А мандрівниками Б полярниками В землепрохідцями Г мореплавцями 10. Норвежець Рауль Амундсен А досягнув Північного полюса Б досягнув Південного полюса В відкрив материк Антарктида Г відкрив материк Австралія 11. Родоначальником національної української географії вважають А К.Воблого Б П.Тутковського В С.Рудницького Г К.Геренчука 12. Виберіть правильну послідовність відкриття європейцями материків А Африка, Північна Америка, Південна Америка, Австралія, Антарктида Б Африка, Північна Америка, Південна Америка, Антарктида, Австралія В Африка, Південна Америка, Північна Америка, Австралія, Антарктида Г Північна Америка, Південна Америка, Африка, Антарктида, Австралія 13. Прочитайте текст і визначте прізвище давньогрецького вченого, про наукові досягнення якого йде мова: «Виділив географію як самостійну науку, першим визначив діаметр земної кулі, створив першу карту з урахуванням кулястості Землі, увів поняття «паралелі» та меридіани» А Ератосфен Б Арістотель В К.Птолемей Г Піфагор 14. Прочитайте текст і визначте прізвисько португальського принца Генріха, яке він отримав завдяки сприянню розвитку мореплавання: «На мисі Сан-Вінсент Генріх створив морехідну школу, де готував португальських капітанів і моряків до далеких морських подорожей» А Мореплавець Б Рудий В Колумб Г Геренчук 15. Прочитай текст і визначте назву океану: «Флотилія увійшла до вузької протоки й почала повільно просуватися вздовж її звивистих берегів, поки перед флагманським кораблем не відкрилися простори невідомого океану. Він зустрів мандрівників прихильно: під час плавання не було штормів» А Атлантичний Б Індійський В Тихий Г Північно – Льодовитий 16. Прочитайте текст і визначте, про який материк іде мова: «Його відкрили голландські мореплавці на початку ХVІІ ст. Але остаточно встановити, що вони відкрили, не змогли. Відповідь на це питання дав інший голландський мореплавець у 1644 р.» А Євразія Б Австралія В Антарктида Г Америка 17. Установіть відповідність між античними вченими та їхніми досягненнями. 1 Гіпократ А довів, що Земля має кулясту форму 2 Арістотель Б вивчав традиції невідомих народів, побував у Скіфії, уперше описав 3 Ератосфен життя та побут скіфів 4 К.Птолемей В підготував працю «Географія» в 17 книгах, де навів детальний опис земель відомих на той час Г систематизував усі відомі античним ученим географічні знання, склав 26 карт окремих ділянок земної поверхні й одну зведену карту світу Д увів в обіг термін «географія», досить точно обчислив довжину великого кола Землі 18. Установіть відповідність між мореплавцями епохи Великих географічних відкриттів та їхніми досягненнями. 1 Ф. Магеллан А здійснив першу навколосвітню подорож, яка підтвердила 2 Х. Колумб кулястість Землі та довела існування єдиного Світового океану 3 Васко да Гама Б уперше обігнув Південний край Африки та водами Індійського 4 В. Янсзон океану дістався берегів Індії В установив що Австралія – самостійний материк Г уперше досяг берегів Австралії Д 12 жовтня 1492 року його експедиція досягла Багамських островів неподалік від берегів Америки 19. Установіть відповідність між дослідниками та їхніми відкриттями. 1 Дж.Кук А перше наскрізне плавання Північним морським шляхом 2 О.Шмідт Б відкриття східного мису Азії, протоки між Північною 3 Р.Пірі Америкою та Азією 4 С.Дежньов В друге навколосвітнє плавання Г першим досягнув Північного полюсу Д три кругосвітні плавання 20. Установіть відповідність між датами та відкриттями. 1 1820 р. А відкриття найглибшої океанічної западини 2 1519-1522 рр. Б відкриття морського шляху до Індії 3 1497 р. В створення першого відомого глобусу 4 1492 р. Г відкриття Антарктиди Д перше навколосвітнє плавання 21. Установіть відповідність між ученими античних часів та їх науковими досягненнями. 1 Аристотель А висловив ідею кулястості Землі 2 Геродот Б довів кулястість Землі на підставі астрономічних спостережень 3Клавдій В склав опис Північного Причорномор’я, написав працю Птолемей «Історію» в 9 книгах 4 Піфагор Г виготовив глобус «Земне яблуко» Д узагальнив дослідження попередників, написав працю «Географія», склав докладні карти 22. Установіть відповідність між епохами географічного пізнання Землі та відкриттями 1 давня епоха А навколосвітні плавання Дж.Кука 2раннє Середньовіччя Б наукові дослідження на станції «Академік 3епоха Великих Вернадський» географічних відкриттів В відкриття Америки 4географія Нового часу Г плавання фінікійців навколо Африки Д мандрівки Марко Поло Тема 3. Способи зображення землі. Довідник: Глобус – є моделлю, тобто зменшеною в десятки мільйонів разів копією Землі, тому він у загальних рисах зберігає форму. Карта – це зменшене, узагальнене зображення земної поверхні, виконане за допомогою умовних знаків та побудоване в певній картографічній проекції. План місцевості – це зменшене узагальнене, виконане за допомогою умовних знаків зображення невеликої ділянки земної поверхні. Картографічна проекція – математичний спосіб зображення земної кулі на площині. Картографічні спотворення – це порушення геометричних властивостей об’єктів земної поверхні (довжин ліній, кутів, форм і площ) при їх зображенні на карті. Лінії та точки нульових спотворень – лінії, уздовж яких, та точки, у яких немає спотворень, оскільки тут при проектуванні кулястості поверхні на площину допоміжна поверхня (циліндр, конус чи картинна площина) були дотичними до кулі. Ізокали – ліній, що з’єднують на карті точки з однаковою величиною спотворень. Основні відмінності географічної карти від плану місцевості Географічні карта План місцевості - зображують менш детальні зображення - зображують невеликі ділянки земної земної поверхні (зображують найбільш поверхні; важливі об’єкти й властивості); - наносять усі об’єкти й деталі в заданому обов’язково враховують кривизну масштабі; (кулястість Землі) на карті присутні - предмети зображують без спотворень, спотворення; зберігають їх форму й обриси, тільки розміри - на картах присутня градусна сітка зменшують за допомогою масштабу; (меридіани та паралелі); - на планах відсутня градусна сітка; - напрямок північ – південь визначають - напрямом на північ прийнято вважати меридіани, захід – схід – паралелі. Вони верхній край аркуша, на південь – нижній, на можуть бути не тільки прямими лініями, але захід – лівий, на схід – правий. Північний й дугами різної кривизни, залежно від напрям показують додатково стрілкою з проекції карти. позначкою північ – південь. Картографічні проекції та спотворення За видами допоміжної поверхні картографічні проекції поділяють на: - циліндричні (допоміжною поверхнею є бічна поверхня циліндра); - конічна (допоміжною поверхнею є бічна поверхня конуса); - азимутальна (площина, яку називають картинною); - також виділяють поліконічні, псевдоциліндричні, умовні та інші проекції. За орієнтуванням допоміжної фігури проекції поділяють на: - нормальні (у яких вісь циліндра або конуса збігається з віссю моделі Землі, а картинна площина перпендикулярна до неї); - поперечні (у яких вісь циліндра або конуса перпендикулярна осі моделі Землі, а картинна площина збігається з нею, або паралельна їй); - косі, або скісні (вісь допоміжної фігури перебуває у проміжному положенні між полюсом та екватором). Виділяють чотири види спотворень на картах: довжин, площ, кутів і форм об’єктів. - - За характером спотворень картографічні проекції поділяють на: рівнокутні – у яких зберігаються кути й форми об’єктів, але спотворюються довжини й площі; рівновеликі – у яких зберігаються площі, але істотно змінені кути й форми об’єктів; довільні – при яких є спотворення довжин, площ і кутів, але вони розподіляються на карті рівномірно; рівнопроміжні – при яких немає спотворень довжин або по паралелях, або по меридіанах. Основні ознаки спотворень на карті: якщо відстані між паралелями однакові, то це свідчить про те, що не спотворюються відстані по меридіанах (рівнопроміжні по меридіанах); відстані не спотворюються по паралелях, якщо радіуси паралелей на карті відповідають радіусам паралелей на глобусі; не спотворюються площі, якщо клітини, створені меридіанами й паралелями біля екватора, є квадратами, а їхні діагоналі перетинаються під прямим кутом; спотворюються довжини по паралелях, якщо не спотворюються довжини по меридіанах; спотворюються довжини по меридіанах, якщо не спотворюються довжини по паралелях. Характер спотворень в основних групах картографічних проекцій Картографічні Спотворення проекції рівнокутні Зберігають кути, спотворюють площу й довжину ліній рівновеликі Зберігають, спотворюють кути ти форми В одному напрямі мають постійний масштаб довжин, спотворення рівнопроміжні кутів та площ перебувають у рівновазі довільні Спотворюють і кути, і площі Уздовж лінії екватора спотворення відсутні, а в міру наближення до циліндричні полюсів - зростають конічні Спотворення відсутні уздовж паралелі дотику конуса й глобуса азимутальні Спотворення в центральній частині карти Тести до теми 3. Способи зображення землі. 1. З’ясуйте, за якою ознакою виділяють рівнокутні, рівновеликі, довільні групи картографічних проекцій. А характером спотворень Б ступенем спотворень В територіальним охопленням Г особливостями проектування та видом сітки паралелей та меридіанів 2. Яку проекцію ви оберете для відображення озонової діри над Антарктидою А конічну Б циліндричну В азимутальну Г довільну 3. У якій проекції ви створите карту, на якій зобразите глобальну проблему вирубування тропічних лісів. А конічній Б циліндричній В азимутальній Г довільній 4. Вкажіть ознаку, за якою виокремлюють конічні, циліндричні, азимутальні групи картографічних проекцій. А характер спотворень Б ступень спотворень В територіальне охоплення Г особливості проектування та вид сітки паралелей та меридіанів 5. Зазначте, які джерела географічної інформації не є картографічними. А географічна карта Б космічний знімок В географічний атлас Г комп’ютерний атлас 6. Систематизоване зібрання карт, створених за єдиною програмою як цілісний твір, називають. А рельєфною картою Б глобусом В космічним знімком Г географічним атласом 7. Загальногеографічною є карта. А геологічна Б топографічна В історична Г населення 8. Вкажіть, що необхідно позначити на плані. А нульовий меридіан Б екватор В проекцію, в якій зображено земну поверхню на площині Г масштаб 9. Однією з головних відмінностей карт від планів є. А розміри аркушів карт і планів значно відрізняються Б неможливо використовувати компас при орієнтуванні на карті В при створенні карт, а не планів застосовуються картографічні проекції Г масштаб застосовується при створенні карт, а не планів 10. Математичний спосіб зображення сферичної земної поверхні на площині – це. А азимут Б магнітне схилення В масштаб Г картографічна проекція 11. Картографічна проекція застосовується під час створення карт. А для здійснення переходу від сферичної земної поверхні до площини карти Б з метою уникнення будь-яких спотворень через кривизну земної поверхні В для зменшення відстаней на місцевості при зображенні їх на карті Г для передання форм рельєфу 12. Вкажіть головну перевагу зображення Землі на глобусі порівняно з картою. А картографічне зображення не має спотворень Б можна бачити всю поверхню Землі В його зручно обертати Г можна знайти Антарктиду 13. Виберіть спільну властивість плану й карти. А використання паралелей і меридіанів для визначення координат Б напрямок «північ - південь» задається стрілкою В використання масштабу Г використання проекцій для врахування кривизни земної поверхні 14. Установіть відповідність між способами зображення місцевості та їх ознаками 1 план А найпростіший вид зображення місцевості, який 2 географічна карта використовували давні люди 3 глобус Б зменшене зображення невеликої ділянки земної поверхні за 4 аерофотознімок допомогою умовних позначень В зображення ділянки земної поверхні зверху Г об’ємна модель Землі в зменшеному вигляді Д зменшене й узагальнене зображення земної поверхні на площині за допомогою умовних позначень 15. Установіть відповідність між різними видами зображення земної поверхні на площині та їх характерними рисами. 1 рисунок А зменшене зображення невеликої ділянки місцевості; має велику 2 аерофотознімок точність та містить характеристики географічних об’єктів 3 план Б зображує ділянки поверхні збоку; охоплює значні за розміром 4 карта території; дає інформацію про призначення та назви географічних об’єктів В дає загальне уявлення про вигляд місцевості, але не має точності – добре видно тільки ті предмети, що розташовані на передньому плані Г зображує ділянки поверхні зверху; охоплює значні за розміром території; не дає інформації про призначення та назви географічних об’єктів Д зменшене зображення різних за розмірами ділянок земної поверхні; складається з урахуванням кулястості Землі; містить характеристики географічних об’єктів 16. Укажіть твердження, що правильно характеризують картографічні проекції. 1. у циліндричній проекції земну поверхню переносять на бік уявного циліндра 2. у навігації використовуються довільна проекція 3. конічну проекцію використовують для карт територій, які витягнуті вздовж паралелей 4. азимутальними називають картографічні проекції, у яких поверхня Землі проектується з певної точки на площину 5. при створенні за допомогою конічної проекції як допоміжна фігура використовується уявне коло 6. циліндричні проекції використовують тільки для карт великого масштабу 17. Укажіть твердження, що правильно характеризують градусну сітку карти (глобуса). 1. дозволяє визначити абсолютну висоту точок земної поверхні 2. утворена горизонталями 3. дозволяє визначити географічні координати точок земної поверхні 4. являє собою систему умовних ліній 5. утворення меридіанами та паралелями 6. на карті світу форма та розмір між сусідніми паралелями й відрізками меридіанів завжди однакова 18. Укажіть твердження, що правильно характеризують різновиди карт. 1. за призначенням розрізняють фізичні й політичні карти 2. за охопленням території карти поділяють на світові, карти материків, карти великих регіонів, карти окремих держав, карти областей, міст 3. залежно від масштабу розрізняють масштабні та позамасштабні карти 4. за охопленням території карти поділяють на загальносвітові та материкові 5. за призначенням розрізняють загальногеографічні й тематичні карти 6. залежно від масштабу розрізняють дрібномасштабні великомасштабні, середньомасштабні й Тема 4. Способи зображення Землі Елементи градусної сітки Довідник: Градусна сітка – система паралелей та меридіанів, перетинаючись між собою утворюють сітку. Меридіани – це уявні лінії, які утворюються в результаті перетину земної поверхні площиною, що проходить через земну вісь. Паралелі – це уявні лінії, які утворюються в результаті перетину земної площиною, перпендикулярною до земної осі. Географічні координати – широта та довгота, виражені в градусах. Географічна широта – це кут між площиною екватора та лінією, що проходить через певну точку до центра Землі. Географічна довгота – це кут між площиною початкового меридіана та меридіана даної точки. Характеристика елементів градусної сітки Ознаки Паралелі Меридіани Напрям Захід - схід Північ - південь Зменшується Довжина в кілометрах 20 000 км від 40 000 км до 0 км Довжина одного градуса в Від 111,3 км до 0 км 111,3 км кілометрах Гринвіцький (нульовий) або Назва початкової лінії Екватор початковий Форма на глобусі Коло Півколо Екватор – пряма лінія, Середині меридіани – прямі, Форма на карті півкуль інші - дуги інші - дуги Легенда карт Довідник: Легенда – пояснювальна таблиця умовних знаків і позначок на географічних картах і планах. Легенда міститься зазвичай унизу карти й розкриває зміст карти. Горизонталі (ізогіпси) – лінії на географічний карті, що з’єднують точки місцевості з однаковою висотою відносно рівня Світового океану та дають уявлення про форми рельєфу земної поверхні. Їх проводять через певні проміжки висоти залежно від масштабу карти. Такими проміжками можуть бути 1м, 2,5 м, 5 м тощо. Бергштрихи – невеликі штрихи на горизонталях топографічних карт, які показують напрям ухилу рельєфу (лінію падіння води). Умовні знаки поділяють на: - контурні, які передають дійсну форму та розміри об’єкта, вони складаються з контура, виконаного кольором або штриховкою (ліс, сад, город, болото, піски, озеро, широка річка, водосховище тощо); - лінійні - використовують для зображення лінійних об’єктів (дороги, стежки, струмки, лінії електропередач та зв’язку тощо); - значкові – іноді називають позамасштабними, тому що вони застосовуються тоді, коли рельєфна форма об’єктів місцевості через свій малий розмір не може бути відображена навіть у масштабі. У таких випадках використовують значки, що мають нагадувати реальні об’єкти (вітряк, водяний млин, джерело, поодинокі хвойне та листяне дерево, силосна башта тощо). - пояснювальні - застосовують для передачі важливої додаткової інформації про об’єкти місцевості. Перше за все це назви населених пунктів, річок, озер, струмків, островів. Форми рельєфу на топографічній карті зображують за допомогою горизонталей. За розташуванням горизонталей можна визначити характер рельєфу: чим ближче одна до одної розташовані горизонталі, тим схил крутіший, і навпаки, чим далі – тим схил пологіший. Бергштрихи розміщують біля горизонталей, вільним кінцем у бік зниження рельєфу. Напрямок схилу рельєфу можна визначити й за підписами горизонталей (цифри). Види масштабу Довідник: Масштаб – це ступінь зменшення реальних об’єктів. Показує, у скільки разів будь-яка відстань на плані чи карті буде меншою за відповідну відстань на місцевості. Числовий масштаб Іменований масштаб Лінійний масштаб Число, яке показує у Словесне пояснення, Пряма лінія, поділена на рівні скільки разів зменшено скільки метрів або частини, зазвичай сантиметри зображення кілометрів місцевості вміщено в 1 см плану чи В 1 см 1000 км карти. 1:100000000 Тести та завдання до теми 4. Способи зображення землі. 1. Як називається перевищення точки земної поверхні по вертикалі над рівнем Світового океану? А постійна висота Б відносна висота В абсолютна висота Г точна висота 2. Укажіть, що показує масштаб А характер поверхневих вод певної місцевості Б відношення довжини відрізка на плані або карті до його дійсної довжини на земній поверхні В нерівності земної поверхні певної місцевості Г відношення відрізка не земній поверхні до її дійсної довжини 3. Укажіть правильне визначення поняття «меридіан» А умовна лінія на поверхні землі, що з’єднує за найкоротшою відстанню два географічні полюси Землі Б умовна лінія на поверхні Землі, проведена паралельно до екватора В умовна лінія на поверхні землі, що означає межі годинних поясів Г умовна лінія на поверхні землі, що з’єднує точки з однаковою абсолютною висотою 4. Який із наведених масштабів є найбільшим А 1: 1000 Б 1 : 10 000 В 1 : 50 000 Г 1 : 500 000 5. Якою буває географічна довгота? А західною та північною Б західною та південною В південною та північною Г західною і східною 6. Лінії, які з’єднують точки з однаковими висотами, - це А ізотерми Б ізогіпси В ізогієти Г ізобати 7. Масштаб показує: А характер рельєфу місцевості Б характер забудови місцевості В у скільки разів збільшено на плані або карті усі географічні об’єкти та відстані між ними Г у скільки разів зменшено на плані або карті усі географічні об’єкти та відстані між ними 8. Карта масштабу 1:500 000 відноситься до: А дрібномасштабних Б середньомасштабних В великомасштабних Г топографічних планів 9. Значення географічної широти може змінюватися А від 0° до 180° Б від 0° до 90° В від 90° до 270° Г від 0° до 360° 10. Умовні лінії, паралельні екватору, які на глобусі мають вигляд від різної довжини, це А горизонталі Б меридіани В бергштрихи Г паралелі 11. Установіть відповідність між числовим та іменованим масштабом. 1 1:300 А в 1 см – 30 м 2 1:3000 Б в 1 см – 30 км 3 1:3 000 000 В в 1 см – 300 м 4 1:30 000 Г в 1 см – 300 км Д в 1 см – 3 м 12. Розташуйте масштаби в послідовності зменшення деталізації зображення А в 1 см 4 км Б 1 : 400 В в 1 см 40 м Г 1 : 40 000 13. Укажіть твердження, що правильно характеризують градусну сітку карти. 1. дозволяє визначити абсолютну висоту точок земної поверхні 2. утворена горизонталями 3. дозволяє визначити географічні координати точок земної поверхні 4. являє собою систему умовних ліній 5. утворена меридіанами та паралелями 6. на карті світу форма та розмір клітинок між сусідніми паралелями й відрізками меридіанів завжди однакові 14. Укажіть твердження, що правильно характеризують різновиди карт. 1. за призначенням розрізняють фізичні й політичні карти 2. за охопленням території карти поділяють на світові, карти материків, карти великих регіонів, карти окремих держав, карти областей, міст 3. залежно від масштабу розрізняють масштабні та позамасштабні карти 4. за охопленням території карти поділяють на загальносвітові та материкові 5. за призначенням розрізняють загальногеографічні та материкові 6. залежно від масштабу розрізняють великомасштабні, середньомасштабні й дрібномасштабні карти 15. Укажіть твердження, що правильно характеризують паралелі. 1. на глобусі мають форму кола 2. довжина частини протяжністю в 1° становить 111,1 км 3. указують напрямок «Південь - Північ» 4. відлік іде від екватора на північ або південь 5. мають значення від 0 до 90 ° 6. за їх допомогою вимірюється довгота 16. Розрахуйте числовий масштаб карти, якщо відомо, що дійсна відстань на місцевості у 2100 км на карті становить 7 см. 17. Розрахуйте відстань між об’єктами, якщо відомо, що один із них має координати 50 ° пн.ш. і 75 ° зх.д, а другий – 14 °пд.ш і 75 °зх.д 18. Відомо, що Київ та Каїр мають приблизно одну й ту ж східну довготу. Їх географічні широти відповідно 51° пн.ш. та 30°пн.ш. Обчисліть відстань між Києвом та Каїром у кілометрах. 19. Відомо, що Київ та Прага лежать приблизно на одній 51- й паралелі. Їх географічні довготи відповідно 31°сх.д та 14°сх.д. Обчисліть відстань між Києвом та Прагою (довжина 1° на 50 паралелі складає 71,7 км.) 20. Літак рейсом Москва – Токіо зробив на своєму шляху проміжну зупинку в Делі. Відстані Москва – Делі та Делі – Токіо на карті масштабом 1: 90 000 000 відповідно складають 4,6 см та 6,2 см. Обчисліть відстань, яку подолав літак. 21. Точка А лежить на меридіані 26° сх.д. Яку довготу буде мати точка Б, розташована на протилежному меридіані? 22. Північний полюс має координату 90°пн.ш., а Південний - 90°пд.ш. Обчисліть відстань між полюсами в кілометрах. Тема 5. Способи зображення Землі Орієнтування та знімання на місцевості Довідник: Орієнтування – визначення на місцевості спостерігачем свого місця розташування щодо сторін горизонту, орієнтирів, які виділяються на загальному тлі форм земної поверхні. Проводиться за допомогою компаса й карти, за аерофотознімками, а також приблизно за місцевими предметами, Сонцем, Місяцем, зірками. Азимут – кут між географічним меридіаном і напрямом на якийсь предмет. Завжди відлічується від північного кінця магнітної стрілки компаса за годинниковою стрілкою. Вимірюється в градусах. Наприклад, напрям на схід матиме азимут 90°, напрям на південь - 180°, на захід 270°. Компас – географічний прилад, що вказує напрям магнітного меридіана (напрям північ південь). Служить для орієнтування щодо сторін світу, визначення азимутів. Використовується в навігації, авіації, геодезії, гірничій справі та ін. галузей. Види знімань Азимутальний полярний Азимутальний маршрут Окомірне - знімання з однією - знімання з декількох - без вимірювання точки точок азимутів Визначення за картами параметрів місцевості та об’єктів Довідник: Орієнтувати лінію – визначити її напрям відносно початкового, яким може бути: істинний меридіан, магнітний меридіан, осьовий меридіан зони або лінія, паралельна до нього (вертикальна лінія кілометрової сітки на топографічній карті). Астрономічний азимут — двогранний кут (λ), утворений площиною астрономічного меридіану точки спостереження і вертикальною в цій точці площиною, яка проходить через заданий напрям. Відлічується від північного напряму меридіану до заданого напряму за годинниковою стрілкою від 0° до 360°. У астрономії сферичній відраховують від точки півдня. Географічний азимут — горизонтальний кут, який відлічується за годинниковою стрілкою від північного напряму географічного меридіану точки спостереження до заданого напряму від 0° до 360°. Різниця у величинах астрономічного і географічного азимутів, визначених для того самого напряму в тій самій точці не перевищує кількох секунд і обумовлена незбіжністю напрямів прямовисної лінії і нормалі до еліпсоїда, проведених в одній точці. Азимути бувають прямі і обернені. Обернений відрізняється від прямого на 180°. Геодезичний азимут — двогранний кут, який відлічується за годинниковою стрілкою між площиною геодезичного меридіана точки спостереження і нормальною площиною, що містить дотичну до заданої лінії. До геодезичного азимуту належить азимут Лапласа. Дійсний азимут — кут між північним напрямком географічного (дійсного) меридіана і напрямком на певну точку. Його відлічують за ходом годинникової стрілки. Визначається за топографічною картою. Магнітний азимут — горизонтальний кут, який відлічується за годинниковою стрілкою від північного напряму магнітного меридіану точки спостереження до заданого напряму від 0о до 360о. Магнітний азимут відрізняється від Азимуту астрономічного на величину магнітного схилення, визначеного в точці спостереження. Залежність між астрономічним (А) та магнітним (Ам) азимутами для напряму 1-2 виражається формулою: А = Ам+δ, де δ — схилення магнітної стрілки для даної точки; прийнято вважати магнітне схилення східним або позитивним (а) і західним або негативним (б). Магнітний азимут на місцевості вимірюється за допомогою Бусолі. Магнітне схилення (також схилення магнітної стрілки) — кут між магнітним і географічним меридіанами в обраному місці земної поверхні. Вважається додатним, якщо північний кінець магнітної стрілки відхиляється на схід від географічного меридіану, і від'ємним — якщо на захід. Тести до теми 5. Способи зображення землі. 1. Укажіть одиниці вимірювання азимута А градуси Б кілометри В відсотки Г проміле 2. Який азимут має напрямок на південний захід А 135° Б 180° В 45° Г 225° 3. Напрямок на Полярну зірку має азимут А 0° Б 90° В 270° Г 180° 4. Група туристів рухалася за азимутом 90°. Потім їх шлях повернув праворуч на 45°. З’ясуйте, у якому напрямку туристи рухались далі А північний схід Б схід В південний схід Г південь 5. Вкажіть, чому дорівнює азимут на колодязь, якщо відомо, що він розташований на захід від спостерігача А 90° Б 180° В 270° Г 225° 6. Для визначення географічних координат на карту наносять А сітку паралелей та меридіанів Б умовні знаки геодезичних пунктів В Північний та Південний полюси Г горизонталі 7. Зазначте, де на Землі можна побудувати будинок, в якому всі чотири сторони будуть повернуті на південь А на Південному полюсі Б на Північному полюсі В на екваторі Г на Північному полярному колі 8. Правильні географічні координати міста Київ визначені у варіанті А 51° пд.ш , 31° сх.д. Б 51° пн.ш , 31° зх.д. В 51° пн.ш , 31° сх.д. Г 31° пн.ш , 51° зх.д. 9. Усі географічні координати будь-яких об’єктів в Австралії будуть мати А південну широту і східну довготу Б північну широту та східну довготу В південну широту та західну довготу Г північну широту та західну довготу 10. Прочитайте текст і визначте назву приладу «Він складається з двох планок, скріплених під кутом 90°, і виска. Призначений для вимірювання відносної висоти місцевості» А нівелір Б компас В курвіметр Г лінійка 11. Прочитайте текст і визначте назву кута, необхідного для орієнтування: «Це кут на місцевості або карті, що утворюється напрямом на північ і на будь-який предмет. Його визначають у градусах від 0° до 360°» А азимут Б дирекційний кут В магнітний азимут Г магнітне схилення 12. Прочитайте текст і визначте, про який вид масштабу йде мова: «Його зображують у вигляді прямої лінії, розподіленої на частини. Біля кожної поділки підписують відповідь масштабу відстань на місцевості» А іменований Б числовий В лінійний Г позамасштабний 13. Установіть відповідність між типами умовних знаків та їхніми ознаками. 1 контурні А точно передають тільки довжину об’єктів 2 позамасштабні Б за їх допомогою можна визначити дійсні розміри об’єкта 3 лінійні В 4 пояснювальні російського алфавіту являють собою букви латинського, українського або Г являють собою геометричні фігури, пофарбовані в різні кольори Д вказують на окремі важливі характеристики об’єктів 14. Установіть відповідність між числовими та іменованими масштабами 1 1:10 000 А в 1 см – 1 км 2 1:1000 Б в 1 см – 100 м 3 1:1000 000 В в 1 см – 100 км 4 1:100 000 Г в 1 см – 10 км Д в 1 см – 10 м 15. Установіть відповідність між об’єктами з указаними географічними координатами та материками, на яких вони знаходяться 1 55°пн.ш, 37°сх.д А Австралія 2 39°пн.ш, 80°зх.д Б Євразія 3 35°пд.ш, 63°зх. д В Північна Америка 434°пд.ш, 145°сх.д Г Антарктида Д Південна Америка 16. Укажіть послідовність дій під час азимута за допомогою компаса А визначаємо азимут за шкалою компаса. Для цього повертаємо кільце доти, доки уявна лінія не з’єднає проріз, мушку й зображення Б установіть компас у тій точці плану, звідки необхідно визначити азимут на предмет, який цікавить В використовуючи компас, зорієнтуємо план. Для цього повертаємо його так, щоб напрямок на північ у плані збігся із цим самим напрямом на місцевості Г зорієнтуємо компас за сторонами горизонту Тема 6. Земля в космічному просторі Довідник: Земля – третя за відстанню від Сонця велика планета Сонячної системи. Разом з нею вона входить до складу Галактики, яка, у свою чергу, є незначною складовою частиною Всесвіту. Всесвіт – увесь існуючий навколишній світ, нескінченний у часі та просторі. Зірка – це космічне тіло, що являє собою розжарену газову кулю, яка випромінює світло. Залежно від температури поверхні всі зірки поділяють на червоні (2-3 тис. °С), жовті (6-7 тис. °С), білі (12 тис. °С) та блакитні (25 тис. °С). Сузір’я - усі видимі зірки об’єднанні в окремі групи. Планети – холодні кулясті небесні тіла, які не випромінюють світла, але видимі нам завдяки тому, що їх поверхня освітлюється Сонцем. Астероїди – декілька тисяч планет – карликів діаметром від 1 до 1000 км. Комети – небесні тіла, які складаються із змерзлих газів, пилу та дрібного каміння. Метеори – невеликі небесні тіла, переважно є уламками астероїдів. Метеорити – це метеори, що досягли поверхні. Для вимірювання відстаней у межах Сонячної системи використовується астрономічна одиниця – середня відстань від Землі до Сонця, яка становить 150 млн.км. Основні характеристики небесних тіл Назва небесного тіла Сонце Земля Місяць Природний супутник Вид небесного тіла Зірка Планета Землі Середній діаметр, км 1391980 12735 3474 Середня відстань, км Від Сонця 149,6 млн Від Землі 384395 Точки екватора Навколо Сонця 365 діб Навколо Землі 27,3 Період обертання 25,38 земних діб 6 год 9 хв доби Нерівномірна, змінюється від Від +120°С Температура на + 6000 °С екватора до полюсів поверхні до -160°С (від +58°С до -89°С) Розвиток уявлень про форму та розміри Землі У ІІІ ст. до н.е відомий давньогрецький математик і географ Ератосфен Кіренський (бл.276 – 194 рр. до н.е.) уперше вимірявши розміри нашої планети, увів поняття «паралелі» та «меридіани». Він також уперше, хоча й довільно, наніс ці лінії на складну ним карту заселеної землі. Географічний глобус як макет земної кулі вперше створив німецький географ Мартін Бехайм у 1492 році. З поглибленням знань про природу Землі уявлення про її форму продовжували наближатися до істини. У 1687р. Ісаак Ньютон, використовуючи відкритий ним закон всесвітнього тяжіння, теоретично довів, що Земля, через осьове обертання, сплюснута біля полюсів. Пізніше це припущення було незаперечно підтверджене. Екваторіальний радіус землі становить 6 378 245м. Він на 21,5 км довший полярного, який складає 6 356 863м. Полярні напівосі, у свою чергу, також не рівні між собою – південна приблизно на 100 м коротша від північної. Встановлено, що середній діаметр землі складає близько 12 750 км, а довжина екватора дорівнює 40 075,7 км. Площа поверхні становить 510 млн.км²: - на суходіл припадає 149 млн.км² - на океан 361 млн.км². Види руху Землі та їх наслідки Довідник: Орбіта Землі – шлях по якому земля рухається навколо Сонця. Це еліпс, близький до кола, в одному з фокусів якого перебуває Сонце. Вісь Землі – уявна лінія, навколо якої Земля обертається. Земна вісь постійно нахилена до площини орбіти Землі під кутом 66,5°. Рух Землі навколо Сонця Відстань від Землі до Сонця змінюється протягом року від 147 млн. км – у перигелії (у січні) – до 152 млн км – в афелії (у липні). Довжина орбіти більше 980 млн км. Швидкість руху Землі по орбіті навколо Сонця – 29,76 км/с. Цей шлях Земля долає за 365 діб і 6 годин, тому тривалість звичайного року становить 365 діб, а «зайві» години кожні чотири роки складають додаткову добу 29 лютого. Такий рік триває 366 діб і називається високосним. Характерні положення Землі на навколосонячній орбіті Дата 22 червня 23 вересня 22 грудня 21 березня Місцезнаходження Північний Південний Екватор Екватор сонця у зеніті тропік тропік Тривалість дня у День довший за День дорівнює День коротший День дорівнює Північній півкулі ніч ночі за ніч ночі За північним За південним Полярний день полярним колом полярним колом Положення Сонця Літнє Осіннє Зимове Весняне в північній півкулі сонцестояння рівнодення сонцестояння рівнодення Положення Сонця Зимове Весняне Літнє Осіннє в Південній сонцестояння рівнодення сонцестояння рівнодення півкулі Тести до теми 6. Земля в космічному просторі. 1. Довжина 1° меридіана приблизно дорівнює А 6378,2 км Б 6378,2 м В 21 км Г 111 км 2. Земля обертається навколо своєї осі А із заходу на схід Б залежно від пори року В із сходу на захід Г залежно від часу добу 3. Шлях небесного тіла у космічному просторі називається А еліпсу Б орбітою В кругом Г віссю 4. Рух Землі навколо Сонця спричинює А сезонну ритмічність Б бризи В форму планети Г зміну дня і ночі 5. Календарним роком вважають рік, який налічує А 365 діб Б 365 діб 5 год 48 хв 48 с В 367 діб Г 24 доби 6. Кут нахилу земної осі до площини орбіти становить приблизно А 30° Б 45° В 66° Г 90° 7. Швидкість руху Землі по орбіті навколо Сонця становить приблизно А 30 см/с Б 30 м/с В 30 км/год Г 30 км/с 8. Місяць є супутником А Сонця Б Урана В Сатурна Г Землі 9. Північне полярне коло розташоване на широту А 16° пн.ш. Б 46° пн.ш В 66° пн.ш Г 76° пн.ш. 10. Південний полярний тропік розташований на широті А 66° пд.ш. Б 46° пд.ш В 23° пд.ш Г 3° пд.ш. 11. Давньогрецький географ Ератосфен А запровадив географічні координати Б висловив припущення про обертання Землі навколо своєї осі В визначив відносно точно розміри земної кулі Г виготовив перший глобус 12. За поверхню геоїда прийнято вважати А поверхню літосфери Б поверхню астеносфери В поверхню світового океану й земну поверхню на суходолі Г поверхню Світового океану, продовжену під материками 13. Відстань від центру Землі до екватора становить А 6 378 км Б 12 714 км В 22 000 км Г 40 000 км 14. Виберіть правильне твердження А ядро Землі складається переважно з окисів алюмінію Б радіус Землі є більшим за товщину атмосфери В радіус ядра є меншим за товщину літосфери Г уся речовина землі глибше земної кори перебуває у твердому стані 15. Відстань по прямій між Північним та Південним полюсами землі становить А ядро Землі складається переважно з окисів алюмінію Б радіус Землі є більшим за товщину атмосфери В радіус ядра є меншим за товщину літосфери Г уся речовина землі глибше земної кори перебуває у твердому стані 16. Сонце перебуває у зеніті у Північній півкулі А 21 березня Б 22 червня В 30 вересня Г 23 жовтня 17. Укажіть умовні точки або лінії, через які проходить вісь обертання Землі А географічні полюси Б магнітні полюси В екватор Г тропіки 18. Як називають територію Землі, яка розташована в напрямку на південь від південного полярного кола А тропічний (жаркий) пояс Б південний полярний (холодний) пояс В південний помірний пояс Г північний полярний пояс 19. Укажіть пояс, у якому відбувається зміна чотирьох пор року А тропічний (жаркий) Б південний полярний (холодний) В північний помірний Г північний полярний (холодний) 20. Установіть відповідність між назвами планет та їхніми характеристиками 1 Земля А вісь обертання планети нахилена до площини екліптики під кутом 2 Венера 66° 3 Меркурій Б має велике пласке кільце, яке майже нерозривне з планетою 4 Юпітер В єдина планета Сонячної системи, власне обертання якої є протилежним напрямку її руху навколо Сонця Г навколо планети обертаються два супутники: Фобос і Деймос Д планета отримує найбільше енергії від Сонця 17. Установіть послідовність планет у порядку віддаленості їх орбіт від Сонця А Марс Б Нептун В Сатурн Г Уран 21. Укажіть три правильні характеристики Сонячної системи 1. до складу Сонячної системи входить Сонце, великі планети разом зі своїми супутниками; безліч малих планет – астероїдів; комети й метеорні тіла 2. орбіти більшості астероїдів розташовані між Юпітером і Сатурном, утворюючи своєрідний «пояс» 3. планети – це значні за розмірами небесні тіла кулеподібної форми, що випромінюють світло 4. усі великі планети обертаються навколо своєї осі та рухаються по орбіті навколо Сонця 5. комети рухаються навколо Сонця по дуже витягнених орбітах 6. метеори – це великі небесні тіла
