Uploaded by zombies064

Лекція 12 Темперамент

advertisement
ТЕМА 12. ТЕМПЕРАМЕНТ
План лекції
12.1 Поняття про темперамент. Теорії темпераменту.
12.2 Психологічна характеристика типів темпераменту.
12.3 Роль темпераменту в діяльності людини.
12.1 Поняття про темперамент. Теорії темпераменту
Кожна людина неповторна у своїй індивідуальності. Індивідуальну
своєрідність кожної особистості людини можна виявити і у динаміці її
психічних проявів. Так, одна людина спокійна, урівноважена, емоційно
невиразна, повільна, стримана, мовлення уповільнене і тихе. Інша – стрімка,
рухлива, жвава, емоційна, мовлення швидке і голосне. Ці індивідуальні
динамічні прояви психіки характеризують темперамент (від лат.
temperamentem – змішувати у належних співвідношеннях). Особливості
темпераменту мають біологічну, або генетичну обумовленість.
Темперамент – це індивідуально своєрідна, природно обумовлена
сукупність динамічних проявів психіки.
Термін «темперамент» прийшов до нас з глибокої давнини.
Давньогрецький лікар і мислитель Гіппократ (460–377 рр. до н.е.) вважав, що
особливості темпераменту людини виявляються у співвідношенні кількості
рідин в організмі. Саме співвідношення рідин і визначає прояви темпераменту.
Якщо одна з рідин переважає, то більш чітко виявляється певний тип
темпераменту. Гіппократ вважав, що у організмі людини є чотири рідини:
жовч, кров, слиз і чорна жовч. Так були виділені чотири типи темпераменту:
холеричний (від грецьк. chole – жовч), сангвінічний (від лат. sanquis – кров),
флегматичний (від грецьк. phlegmа – слиз) та меланхолічний (від грецьк.
melanos – чорний, chole – жовч). Так виникла перша в історії людства
гуморальна (від лат. humor – рідина) теорія темпераменту.
Німецький психіатр Е. Кречмер (1888–1964 рр.) обґрунтував зв’язок
тілесної конституції людини з типами темпераментів. Учений виділив і описав
три головні типи будови тіла людини (конституції): астенічний, атлетичний,
пікнічний. Кожному з них він приписав певні особистісні риси.
Астенічному типу властива невелика товщина тіла у профіль. Астенік –
це, як правило, худа і тонка людина. У неї тонка шкіра обличчя, вузькі плечі,
тонкі руки, довга і плоска грудна клітина з недорозвиненою мускулатурою і
недостатніми жировими накопиченнями. Це властиво чоловікам. Жінки цього
типу ще й низькорослі.
Атлетичному типу властиві сильно розвинений скелет і м’язи. Людина
середнього чи високого зросту з широкими плечима, добре розвиненою
грудною кліткою. У атлетика міцна та висока голова.
На думку Е. Кречмера, людям астенічного і атлетичного типів властива
схильність до шизофренічних захворювань. Нормальних людей, які нагадують
шизофреників, Е. Кречмер назвав шизотимним типом. Шизотимікам властиві
такі риси, як аристократичність і тонкість почуттів, схильність до
відволікаючих роздумів, відчуженість, холодність, егоїстичність і владність,
сухість і відсутність емоцій.
Пікнічний тип відрізняється сильно розвиненими внутрішніми органами
(груди, живіт). Пікніки схильні до ожиріння при недостатньому розвитку
м’язів та опорно-рухового апарата. Це люди середнього зросту з короткою
шиєю.
Для пікніків властива схильність до маніакально-депресивного психозу.
Таких людей Е. Кречмер назвав циклотимним типом. Циклотиміки – люди
веселі, енергійні, говіркі, безтурботні, задушевні, схильні до гумору і легкого
сприймання життя. Це конституційна теорія темпераментів.
Новітніми дослідженнями ХХ століття у галузі діяльності мозку
показали, що динамічні прояви психіки найбільше пов’язані з діяльністю
нервової системи. Так виникла нейрофізіологічна теорія темпераменту, що
пояснювала зв’язок типів темпераменту з типами вищої нервової діяльності.
Автор цієї теорії видатний фізіолог І. П. Павлов. Для характеристики типів
вищої нервової діяльності І. П. Павлов виділив три властивості нервової
системи: силу, урівноваженість, рухомість.
Під силою нервової системи розуміють силу процесів збудження і
гальмування, що визначають працездатність нервової системи, витривалість
клітин кори головного мозку, спроможність гальмувати реакцію одних
подразників під дією інших. Сила нервової системи характеризує максимальне
навантаження, що може витримати нервова система і давати на них адекватну
відповідь. Під збудженням розуміють провідну функцію нервової системи,
пов’язану з активною відповіддю на подразнення. Гальмування – це процес
затримки діяльності нервових клітин, зменшення рівня збудження. За силою
нервову систему поділяють на сильну і слабку.
Урівноваженість нервової системи характеризує відповідність сили
збудження силі гальмування і навпаки. Це відбувається не завжди. Якщо один
із процесів переважає, наприклад, збудження, то така нервова система буде
неурівноважена. Оскільки у слабкої нервової системи процеси збудження і
гальмування виявляються слабо, то для неї не буде характерна
урівноваженість. Вона властива лише сильній нервовій системі. За
урівноваженістю її поділяють на неурівноважену та урівноважену.
Рухомість нервових процесів характеризує спроможність до швидкої
зміни процесів збудження процесами гальмування і навпаки. Систематичні
зміни в навколишньому середовищі вимагають систематичних змін у
діяльності нервової системи.
Неурівноважена нервова система постійно перебуває у стані збудження,
а тому рухомість їй не властива. Рухомість властива урівноваженій нервовій
системі, яку поділяють на рухому та малорухому.
Розглянемо ці властивості нервової системи схематично:
На схемі чітко видно чотири типи нервової системи, або чотири типи
вищої нервової діяльності: сильна, неурівноважена; сильна, урівноважена,
рухома; сильна, урівноважена, малорухома; слабка. Ці типи вищої нервової
діяльності складають фізіологічне, або біологічне підґрунтя темпераментів:
сильна, неурівноважена – холеричному; сильна, урівноважена, рухома –
сангвінічному; сильна, урівноважена, малорухома – флегматичному; слабка –
меланхолічному.
12.2 Психологічна характеристика типів темпераменту
Враховуючи основні властивості темпераменту, Я. Стреляу подає такі
психологічні характеристики основних класичних типів темпераменту:
Сангвінік. Людині з цим типом темпераменту притаманна висока
активність. Вона жваво, збуджено реагує на все, що
привертає її увагу, наділена живою мімікою і виразними
рухами. Навіть незначний привід може викликати в неї
голосний сміх, так само як і неістотний факт може її сильно
розгнівати. За обличчям сангвініка легко вгадати його
настрій, ставлення до предмета або людини.
У нього високий поріг чутливості, тому, він не
помічає дуже слабких звуків і світлових подразників.
Енергійний, працездатний, з активністю береться за нову
справу і може довго працювати, не втомлюючись. Здатний
до швидкого зосередження, дисциплінований. Якщо хоче, може стримувати
прояв своїх почуттів і мимовільні реакції. Йому притаманні швидкі рухи,
гнучкість розуму, кмітливість, швидкий темп мовлення, швидке включення в
нову роботу. Висока пластичність проявляється в мінливості почуттів,
настроїв і прагнень. Сангвінік легко зближується з іншими людьми, швидко
звикає до нових вимог і умов, без зусиль не лише переключається з однієї
роботи на іншу, а й може перевчитися, оволодіваючи новими навичками.
Холерик працьовитий, спроможний на швидкі реакції, йому важко себе
стримувати, боротися з самим собою. У нього легко виникають роздратування
і агресивність. На події холерик реагує швидко,
енергійно, пристрасно. Йому властива схильність до
бурхливих емоцій. Холерик цілеспрямований,
наполегливий у досягненні поставленої мети. Мова
холерика голосна, швидка, навіть покваплива,
закінчення слів вони ніби ковтають, прагнуть
швидше висловитися. Відсутність урівноваженості і
рухомості при недостатньо ефективному вихованні може виявитися у
нестриманості, запальності, нездатності контролювати власні емоційні реакції
у емоційних ситуаціях.
Флегматик наділений високою активністю, низькою чутливістю та
емоційністю. Його складно розвеселити або засмутити.
Коли навколо голосно сміються, він може залишатися
незворушним; залишається спокійним, незважаючи навіть
на великі неприємності. Зазвичай у нього бідна міміка, рухи
невиразні й уповільнені, так само як і мовлення. Розум
некмітливий, складно переключає увагу і пристосовується
до нових умов, повільно перебудовує навички і звички. При
цьому він енергійний, працездатний. Відзначається
терплячістю, витримкою, самовладанням. Як правило,
важко зближається з новими людьми, погано відгукується на зовнішні
враження.
Меланхолік. Людина з високою чутливістю, що в
поєднанні зі значною інертністю призводить до того, що
незначний привід може викликати в нього сльози. Він
надто образливий, хворобливо чутливий. Міміка і жести
його невиразні, голос тихий, рухи бідні. Зазвичай
невпевнений в собі, сором’язливий. Навіть незначна
складність змушує його опускати руки. Меланхолік
неенергійний, ненаполегливий, легко втомлюється. Йому
притаманна низька працездатність, нестійка увага, яка весь
час відволікається, уповільнений темп всіх психічних
процесів.
Зважаючи на психологічну характеристику типів темпераменту, слід
пам’ятати про те, що не у всіх людей можуть мати місце яскраво виражені типи
темпераменту. Досить часто у деяких людей можуть проявлятися проміжні
типи і вони лише певною мірою можуть походити на той чи інший тип
темпераменту.
Дослідженнями встановлено, що темперамент не визначає успішності
діяльності людини, однак він впливає на спосіб її виконання. Наприклад,
особи з переважанням збудження на першому етапі проявляють підвищену
активність, але при цьому припускаються помилок. Поступово вони
виробляють свій стиль діяльності й кількість помилок зменшується. З іншого
боку, особи з переважанням гальмування спочатку, як правило, малоактивні,
їхня діяльність непродуктивна, але поступово вони формують свій спосіб
виконання діяльності, і продуктивність їх праці різко зростає.
Від темпераменту не залежать ні інтереси, ні захоплення, ні моральна
вихованість людини. То ж «гарних» і «поганих» типів темпераменту не буває.
Особлива рухливість сангвініка може принести додатковий ефект, якщо
робота вимагає зміни об’єктів спілкування, роду занять, частого переходу від
одного ритму життя до іншого. Люди, які відзначаються, слабкою нервовою
системою – меланхоліки, – сильніше мотивовані на виконання простіших дій,
ніж решта. Тому вони менше втомлюються і дратуються від їх повторення.
Більше того, оскільки люди зі слабкою нервовою системою більш чутливі до
зовнішніх впливів, то їм притаманна висока спостережливість, уважність до
емоційних станів інших людей.
Тип нервової діяльності є вродженим і в цілому навряд чи може бути
зміненим. Однак особливості типу темпераменту здатні змінюватися з віком,
перебуваючи у прямій залежності від дозрівання та розвитку організму
людини, її психіки. Завдання полягає в тому, щоб зважати на ці особливості і
виробляти в людини вміння володіти своїм темпераментом, враховувати його
властивості під час організації діяльності.
Особливості темпераментів приваблюють не тільки психологів. Ними
цікавляться художники, письменники, поети. М. Коцюбинський у новелі
«Intermezzo» прояви темпераментів виразно описав на прикладі поведінки
собак. У ХІІІ столітті Арнольд із Вілланови у поетичній формі описав
темпераменти.
Темпераменты
Каждый сангвиник всегда весельчак и шутник по натуре,
Падкий до всякой молвы и внимать неустанно готовый,
Вакх и Венера – услада ему, и еда, и веселье;
С ними он радости полон и речь его сладостно льется.
Склонностью он обладает к наукам любым и способен,
Что б ни случилось, но он нелегко распаляется гневом.
Влюбчивый, щедрый, веселый, смеющийся, румянолицый,
Любящий песни, мясистый, поистине смелый и добрый.
Желчь существует – она необузданным свойственна людям,
Всех и во всем превзойти человек подобный стремится;
Много он ест, превосходно растет и легко восприимчив,
Великодушен и щедр, неизменно стремится к вершинам;
Вечно взъерошен, лукав, раздражителен, смел и несдержан,
Строен и хитрости полон, сухой он и с ликом шафранным.
Флегма лишь скудные силы дает, ширину, малорослость.
Жир порождает она и ленивое крови движение.
Сну – не занятиям – свои посвящает флегматик досуги.
Лень и сонливость, рассудок тупой и вялость движений.
Всякий флегматик сонлив, и ленив, и с обильной слюною,
Тучен он телом и разумом туп, белолицый обычно.
Только про черную желчь мы еще ничего не сказали.
Странных людей порождает она, молчаливых и мрачных.
Бодрствуют вечно в трудах, и не предан их разум дремоте;
Тверды в намерениях, но лишь опасности ждут отовсюду.
Жадны, печальны, их зависть грызет, своего не упустят,
Робки, не чужд им обман, а лицо их землистого цвета.
Особливості темпераменту висвітлені наївно, не завжди справедливо, бо
тут поєднані як темпераментні, так і характерологічні прояви психіки. У цьому
творі відображені рівень розвитку психології ХІІІ століття та автороське
розуміння цього феномену.
12.3 Роль темпераменту в діяльності людини
Діяльність – трудова, навчальна, ігрова – висуває вимоги не лише до
знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку особистості, а й до
типологічних особливостей нервової системи, а отже, до темпераменту
людини.
Залежно від змісту та умов діяльності сила, врівноваженість і рухливість
нервової системи (темпераменту) особистості виявляються по-різному,
відіграють позитивну або негативну роль. Там, де потрібна значна
працездатність, витривалість, краще виявляє себе сильний тип нервової
системи, а де слід виявити співчутливість, лагідність, краще виявляє себе
слабкий тип нервової системи.
Неврівноваженість холерика шкодить там, де потрібно виявити
витриманість, терплячість. Надто повільний темп рухів, повільне, монотонне
мовлення флегматика не сприяє успішності діяльності, де потрібно виявити
рухливість, швидкість впливу на інших. Слабкість збудливості та гальмівні дії,
що властиві меланхоліку, спричинюють боязкість, нерішучість, перешкоджає
встановленню контактів з іншими. Схильність сангвініка до захоплення
новим, до нудьги при одноманітній, хоча й важливій діяльності знижує
активність у діяльності, постійно викликає потяг до нового, модного.
Дослідженнями доведено, що на основі однакових властивостей вищої
нервової діяльності можна сформувати істотно різні динамічні особливості
особистості: у слабкого типу нервової діяльності – силу дій, у
неврівноваженого – врівноваженість, у інертного – жвавість, рухливість. Такі
зміни настають під впливом змістового боку діяльності. Шляхом вправляння
можна досягти певного рівня гальмування, слабкості, інертності чи
нестриманості рухів, але утворені в такий спосіб позитивні дії – сила,
врівноваженість, рухливість – не усувають повністю природженої слабкості,
неврівноваженості або інертності нервової діяльності. В екстремальних
умовах звичне здебільшого втрачає силу, у дію вступають природні
особливості типу нервової системи, властивої людині: слабкість, гальмівність,
збудливість, які виявляються в розгубленості, ступорному стані,
безпорадності, надмірній збудливості, втраті самовладання.
Стиль діяльності кожної людини значною мірою залежить від типу
вищої нервової діяльності, що входить до структури її темпераменту. Отже, у
професійній орієнтації та підготовці до праці молоді потрібно зважати на
особливості темпераменту.
Рекомендована література до лекції
Основна: [2, 3, 4, 5, 7]
Допоміжна: [1, 4, 6]
Download