Загрузил tereschenkote

курсовая Страховий ринок

Реклама
5
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Розгортання ринкових відносин, коли
товаровиробник починає діяти на свій страх і ризик, за власним планом і несе за це
відповідальність, підвищує роль і значення страхування. Нині істотно зростає роль
страхування у суспільному відтворенні, значно розширюється сферу страхових
послуг. Проте страховий ринок України є недосконалим.
Мета курсової роботи дослідити розвиток страхового ринку України, з'ясувати
об'єктивну необхідність страхування, розкрити його сутність та роль в умовах
ринкової
економіки,
висвітлити
питання
щодо
вдосконалення
державного
регулювання страхової діяльності.
Завдання даної курсової роботи відповідно поставленої мети такі:
- обґрунтувати поняття, суть, значення та структуру страхового ринку
України;
- проаналізувати сучасний стан страхових компаній та страхових послуг
на страховому ринку України;
- дослідити закордонний досвід державного регулювання страхового
ринку;
- запропонувати
шляхи
вдосконалення
державного
регулювання
страхового ринку України.
Об’єктом дослідження є страховий ринок України.
Предметом
дослідження
показники
діяльності
страхових
компаній
на
страховому ринку України.
В Україні основні проблеми теорії та практики страхування в умовах ринкової
економіки досліджували В.Д. Базилевич, О.І. Барановський, В.А. Борисова, Є.В.
Бридун, Н.М. Внукова, О.О. Гаманкова, О.Д. Заруба, М.С. Клапків, Н.І. Костіна,
С.С. Осадець, Т.А. Ротова, Л.С. Руденко, К.В. Шелехов та інші.
Методи дослідження: статистичний метод, порівняльний аналіз, поєднання
історичного і логічного.
6
РОЗДІЛ 1
1.1.
Економічна необхідність, зміст та розвиток страхування
Початок страхування належить далекому минулому в історії цивілізації.
Страхування з'явилося тоді, коли люди зрозуміли, наскільки багато небезпек
підстерігає їх з самого народження. Таке розуміння ризикованості свого буття і
привело до бажання укласти відповідні угоди, у змісті яких є видимими ознаки
договору страхування. [10, 47]
Страхування виникло як спосіб боротьби з несприятливими обставинами
(подіями) природи і суспільства, яким піддаються людина, суспільство і створені їм
матеріальні блага. Несприятлива подія може статися, а може і не статися.
Вірогідність її настання вимірюється ризиком. Наслідком несприятливої події є
збиток. Отже, причиною виникнення страхування є ризик. А слідством матеріальний збиток. Через збиток реалізується ризик, набуваючи конкретно
вимірних і реальних контурів. Збиток вимагає відшкодування, значить, він є
економічною категорією. Чинник ризику і, необхідність відшкодування збитку в
результаті його прояву викликали необхідність в страхуванні. Але якщо, наприклад,
окремо взятий власник спробує відшкодувати збиток за свій рахунок, то він
вимушений створювати матеріальні резерви, рівні по величині вартості свого майна,
що, звичайно, руйнівно. Тому зацікавлені люди почали об'єднуватися для спільних
дій з запобігання ризику виникнення несприятливих подій і ліквідації їх наслідків відшкодування збитків. Так виникло солідарне розподілення збитку, а страхування
почало набувати риси економічних відносин.
Спочатку страхування носило натуральний характер розподілення збитків за
рахунок запасів зерна, фуражу та ін. однорідних, легко подільних продуктів. Збиток
відшкодовувався після несприятливої події. Поява товарно-грошових відносин
замінило натуральне страхування на страхування в грошовій формі. Люди
навчилися розраховувати розміри можливого збитку. У сукупності це дозволило
учасникам страхування завчасно до настання несприятливої події створювати
7
грошовий
страховий
фонд.
Для
управління
страховим
фондом
учасники
страхування утворили спеціальні організації, в які після сплати страхового внеску
могли вступити й інші, що слугувало подальшому розподілу збитку. Отже, товарногрошові відносини вивели страхування з вузьких рамок зацікавлених власників і
змусили працювати на ринок. У зв'язку з цим страхові відносини стали будуватися
на договірній основі. Грошова форма організації та створення страхового фонду стає
ознакою страхування, а рух грошових коштів додав страхуванню властивостей
фінансових відносин.
Ідея страхування повністю відповідала потребам людини, групі людей і
суспільству в цілому, і воно дуже швидко поширилося на всі сфери людської
діяльності. У страхуванні реалізовувалися певні економічні відносини, що
складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання
матеріальних благ. Це започаткувало формування страхового ринку.
На сучасному етапі розвитку суспільства необхідність страхового захисту
визначається кількома аспектами:
— з позиції природних інтересів людства страховий захист виник як засіб
збереження матеріального добробуту в разі настання непередбачуваних ситуацій або
випадків, які можна передбачити, але яких неможливо уникнути, з метою розподілу
збитків, завданих окремим громадянам, між багатьма членами суспільства, задля
зменшення втрат потерпілих;
— економічний аспект страхового захисту пояснюється необхідністю
організації суспільних відносин, які базуються на мобілізації та використанні
фінансових ресурсів на відшкодування збитків з метою забезпечення безперервного
процесу суспільного відтворення;
— соціальна потреба страхового захисту зумовлена необхідністю вирішення
соціальних питань у суспільстві з метою захисту особистих інтересів громадян;
— в юридичному аспекті організація страхового захисту як цивільно-правових
відносин здійснюється відповідно до чинного страхового законодавства та договору
страхування;
8
—
міжнародний
аспект
страхового
захисту
зводиться
до
усунення
національних відмінностей у законодавчих актах різних країн з метою забезпечення
страховикам та страхувальникам достатніх фінансових гарантій.
Таким чином, страховий захист — сукупність економічних відносин,
пов'язаних із попередженням, подоланням або зменшенням негативного впливу
несприятливих подій (ризиків) і відшкодуванням їх наслідків з метою забезпечення
безперервного і безперебійного суспільного виробництва, фінансової стабільності
держави, її сталого економічного розвитку і загального добробуту.
Страховий захист як економічна категорія має такі ознаки:
— випадковий характер настання несприятливих подій;
— вираження збитку в натуральній і грошовій формах;
— нерівномірність нанесення збитку;
— проведення заходів для попередження і подолання наслідків конкретних
подій;
— об'єктивна необхідність відшкодування збитків.
За ринкової економіки істотно зростає роль страхування у суспільному
відтворенні, значно розширюється сферу страхових послуг і розвиток альтернатив
державному страхуванню. Розгортання ринкових відносин, коли товаровиробник
починає діяти на свій страх і ризик, за власним планом і несе за це відповідальність,
підвищує роль і значення страхування.
Страхування є важливим чинником стимулювання виробничої активності і
забезпечення
здорового
способу
життя,
створює
нові
стимули
зростання
продуктивності праці згідно з особистим внеском у виробництво і забезпечення
власного благополуччя.
Історичний досвід виникнення і розвитку ринкових стосунків економічно
розвинених
країн
показує,
що
їх
становлення
завжди
супроводжувалося
формуванням страхування. Перш ніж страхування стало працювати на людину і
суспільство в цілому, воно пройшло довгу дорогу становлення.
Перші письмові згадки про страхування на території України, а саме в
Київській Русі, знаходяться в законодавстві Х-ХІ ст. В пам'ятці стародавнього права
9
Київської Русі "Руська правда" говорилося: "Якщо хто вб'є княжого чоловіка,
зробивши на нього напад, і вбивця не буде пійманий, то платить за нього 80 гривень
та округу, де знайдено убитий. Якщо ж убитий проста людина, то округу платить 40
гривень" [15, 51]. Як бачимо, норми "Руської правди" вже тоді фіксували страхові
відносини і принципи.
Необхідно відзначити деякі факти з історії страхових відносин у сфері торгівлі
українських чумаків. Звичаями чумацьким торгівлі встановлювалося, що якщо в
дорозі у чумака впаде віл, то на спільні гроші купується інший. [8, 70]
На території України в часи Російської імперії існували страхові товариства.
Особисте страхування активно почало розвиватися з середини 30-х років
ХІХст. Воно здійснювалося в основному через ощадні каси, а також товариствами
взаємного страхування, одне з яких знаходилося в Києві.
Розвивалося страхування і в західних регіонах України, про що свідчить у
своїх дослідженнях М.С.Клапків. У 1892 р. перші страхові операції здійснювало
кооперативне товариство взаємного страхування "Дністер". [6, 25]
У 1911 році засновано і відкрито товариство взаємного страхування життя і
пенсій "Карпатія". Суспільство почало свою роботу в Чернівцях і в 1912 році
продовжило у Львові. [6, 93]
Організація страхування в Україні після проголошення Радянської влади
характеризується сприйняттям певних традицій дореволюційної практики.
Державна монополія на страхову діяльність була оголошена в Положенні про
Народний Комісаріат фінансів СРСР від 12 листопада 1923р., а також постановою
Раднаркому СРСР від 11 листопада 1924 р. У Положенні про Наркомфін СРСР
підкреслювалося, що Держстрах СРСР і союзні республіки здійснюють державну
страхову монополію на всій території країни [17, 301]. Передбачалося, насамперед,
розвиток державного добровільного майнового страхування.
Особисте страхування почало активно розвиватися тільки з 1924 р. після
проведення в країні грошової реформи. [13,394]. У 1925/26 рр. було введено
добровільне страхування пасажирів (у 1931 р. воно стало обов'язковим).
10
Важливим етапом в розвитку страхової справи стало затвердження ЦВК і РНК
СРСР 18 вересня 1925 р. Положення про державне страхування СРСР. У Положенні
було закріплено, що "страхування у всіх його видах є державною монополією Союзу
РСР". Згідно з Положенням всі операції здійснювалися на основі єдиних,
затверджених у загальносоюзному порядку правил і тарифів, всі кошти були в
розпорядженні Держстраху, а Правління державного страхування в Союзних
республіках виступали як органи Головного правління Держстраху СРСР.
Велика увага приділялася зміцненню організаційних основ державного
страхування в післявоєнний період. У 1948 р. було затверджено Положення про
Головне управління державного страхування СРСР. Положення розширювало
самостійність страхових органів, особливо низових ланок. З 1948 р. зі складу
Держстраху СРСР виділилося Управління Іноземного страхування СРСР як
самостійна госпрозрахункова організація.
Значно були змінені організаційні основи органів державного страхування в
1958 р.: страхову справу передано у відання міністерств фінансів союзних
республік.
Отже, до початку 90-х років у СРСР була створена потужна державна
монополія в області страхування. Страхові операції усередині країни здійснювала
єдина на всю країну організація - Держстрах СРСР, операції іноземного страхування
- Індержстрах. Монополія на страхову справу в країні призвела до зниження
ефективності страхування. Специфіка страхової справи дозволяє здійснювати
концентрацію страхових послуг тільки до певної межі, за межами якого подальше
нарощування обсягів страхового фонду перестає бути перспективним, оскільки
припиняє надавати позитивний вплив на рівень стійкості страхових операцій.
Демонополізація страхової справи почалася в нашій країні тільки в 1988 р. з
прийняттям Закону "Про кооперацію в СРСР", згідно з яким кооперативам
дозволялося проводити взаємне страхування.
У зв'язку з розпадом СРСР в 1991 р. і недооцінкою місця і ролі державного
страхування у всіх країнах СНД, у тому числі і в Україні, процес демонополізації
страхової справи був практично некерованим.
11
Прийняття Кабінетом Міністрів України Декрету "Про страхування" від
10 травня 1993 року стало першою спробою впорядкувати діяльність страхових
організацій країни. Декрет базувався, в основному, на нормативній базі колишнього
Держстраху. Але, ця нормативна база мала ряд недоліків. Серед найважливіших з
них - відсутність самого поняття і механізму "зароблених" премій", обмеження
величини резервів у структурі тарифної ставки, недостатня обґрунтованість системи
оцінки платоспроможності страхових компаній, нерозділеність страхування життя і
ризикових видів страхування, низькі вимоги до реєстрації страхових компаній,
відсутність окремих стандартів обліку і звітності. [11,42]
Незважаючи на значну кількість істотних недоліків, Декрет поклав початок
формуванню нормативно-правового забезпечення становлення страхового ринку в
Україні.
На страховому ринку України намітилися і деякі позитивні тенденції. Так,
страхові
організації
стали
оперативніше
виплачувати
страхові
суми
та
відшкодування, а їх персонал придбав певний практичний досвід. Умови і правила
страхування наблизилися до європейських стандартів, почалися створюватися
страхові організації зі значними статутними фондами. Цьому сприяло прийняття 7
березня 1996 року Закону України "Про страхування". Новий закон дав можливість
істотно підвищити надійність страхового ринку в Україні та посилити контроль за
його розвитком.
1.2.
Структура страхового ринку
"Страховий ринок - це особлива соціально економічне середовище, певна
сфера економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий
захист, формуються попит і пропозиція на нього", - таке визначення страхового
ринку дає В.В.Шахов. [17, 48]
Об'єктивна основа розвитку страхового ринку - необхідність забезпечення
безперебійності відтворювального процесу шляхом надання грошової допомоги
потерпілим у разі непередбачених несприятливих обставин.
12
Страховий ринок можна розглядати як форму організації грошових відносин з
формування і розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту
суспільства, як сукупність страхових організацій (страховиків), які беруть участь у
наданні відповідних послуг.
Обов'язковою умовою існування страхового ринку є наявність суспільної
потреби на страхові послуги і наявність страховиків, здатних задовольнити ці
потреби.
Вільна гра попиту і пропозиції в умовах ринкової економіки стимулює появу
таких страхових послуг, які необхідні потенційному страхувальнику. Свобода
ціноутворення, виражена в тарифних ставок на страхові послуги, створює умови для
конкуренції між страховиками. Страховий ринок виконує регулюючу функцію за
умови існування економічної конкуренції. Сама по собі конкуренція не забезпечує
успіхів на страховому ринку. Ці успіхи в значній мірі залежать від страховика, який
спонукає співробітників страхового товариства до постійному пошуку нових
потенційних клієнтів, удосконалення форм і методів страхового обслуговування.
Важливо, особливо на етапі створення страхового товариства, щоб страховик
особисто керував всій його внутрішньої і зовнішньої діяльністю, закладаючи тим
самим основи страхової культури.
У широкому сенсі страховий ринок являє собою всю сукупність економічних
відносин з приводу купівлі-продажу страхового продукту. Ринок забезпечує
органічний зв'язок між страховиком і страхувальником. Тут здійснюється суспільне
визнання
страхової
послуги.
Першочерговими
економічними
законами
функціонування страхового ринку є закон вартості і закон попиту і пропозиції.
З одного боку, страховий ринок можна представити як економічний простір, в
якому діють страхувальники, які формують попит на страхові послуги, страхові
компанії (страховики), що задовольняють цей попит, страхові посередники та
організації страхової інфраструктури (рис. 1.1.). [12, 23]
13
А
Страхуальник
Страховик
Г
Страхувальник
В
Г
Б
Перестраховик
Страховий
В
посередник
Б
Страховик
А - пряме страхування без участі страхового посередника;
Б - пряме страхування, опосередкована участю страхового посередника;
В- Перестрахування;
Г - співстрахування.
Рис. 1.1. Схема організації страхового ринку
З іншого боку, функціонуючий страховий ринок можна представити як
складну, інтегровану систему, що включає різні структурні ланки (рис. 1.2.).
Первинна ланка страхового ринку - страхове товариство або страхова компанія.
Саме тут здійснюється процес формування та використання страхового фонду,
формуються одні і з'являються інші економічні відносини, переплітаються особисті,
групові, колективні інтереси.
«Страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних,
повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно
з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей,
передбачених цим Законом, а також які одержали у встановленому порядку ліцензію
на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше
трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками резидентами України. В окремих випадках, встановлених законодавством України,
страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до
цього Закону». [1]
14
Межі страхового ринку
Орган у справах нагляду за страховою
діяльністю
Страхові
компанії
Перестраху
вальні
компанії
Товариства
взаємного
страхування
Об’єднання
страховиків
Страхові посредники
Агенти
Брокери
Професійні оцінювачі страхового ризику
Рис 1.2. Загальна структура страхового ринку
Страхова компанія - історично визначена суспільна форма функціонування
страхового фонду, являє собою відокремлену структуру, яка здійснює укладення
договорів страхування і їх обслуговування. Страховії компанії властиві технікоорганізаційна єдність і відокремленость. Економічна відособленість страхової
компанії полягає в повній відособленості її ресурсів, їх самостійному повному
обороті. Страхова компанія функціонує в економічній системі в якості самостійного
господарюючого суб'єкта та "вбудована" в певну систему виробничих відносин.
Економічно відокремлені страхові компанії будують свої відносини з іншими
страховиками на основі перестрахування і співстрахування.
Страхові товариства можуть об'єднуватися у спілки, асоціації, пули і інші
об'єднання для координації діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення
спільних програм, якщо їх створення не суперечить законодавству України. Вони не
можуть займатися страховою діяльністю.
15
Товариства взаємного страхування - юридичні особи - страховики, створені
відповідно до Закону України "Про страхування" з метою страхування ризиків цього
товариства.
Перестрахувальні компанії - організації, які не виконують прямих страхових
операцій, а беруть на перестрахування ризики інших страховиків.
На страховому ринку України функціонують такі об'єднання страховиків, як
Ліга страхових організацій України, Моторне страхове бюро України, Авіаційне
страхове бюро України, Морське бюро України, Асоціація «Українське медичне
страхове
бюро»,
Національний
ядерний
пул,
Будівельний
пул,
Асоціація
«Страховий бізнес», Українська федерація убезпечення.
Страхові агенти і брокери - страхові посередники, через яких страховики
здійснюють страхову діяльність.
До професійних оцінювачів збитків відносяться: аджастери (диспашери),
Аварійні комісари; до професійних оцінювачів ризиків: сюрвейєри, андерайтери.
Аджастери (диспашери) — спеціалісти з розрахунків аварій та розподілу збитків
між учасниками морського перевезення. Аварійні комісари встановлюють причини
настання страхового випадку, характер та розмір збитків, як правило, під час
дорожньо-транспортних аварій. Сюрвейєри — інспектори чи агенти страховика, що
здійснюють огляд та оцінювання майна і визначають імовірність реалізації
страхового ризику. Андерайтери — юридичні особи, які діють від імені страховика
та мають право брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні
ставки й умови договорів страхування на основі норм страхового права [16, 387].
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України здійснює
нагляд з боку держави з метою дотримання вимог законодавства України про
страхування учасниками страхового ринку, ефективного розвитку страхових послуг,
попередження
неплатоспроможності
страховиків
та
захисту
інтересів
страхувальників.
Структура страхового ринку може бути охарактеризована в інституціональному
і територіальному аспектах.
16
В
інституціональному
корпоративними,
взаємними
аспекті
і
вона
державними
представлена
страховими
акціонерними,
компаніями.
У
територіальному аспекті можна виділити місцевий (регіональний) страховий ринок,
національний (внутрішній) і світовий (зовнішній) страхові ринки. Розвиток
ринкових відносин знищує територіальні перешкоди на шляху суспільноекономічного прогресу, підсилює інтеграційні процеси, веде до включення
національних страхових ринків у світовий. Прикладом такої інтеграції може
служити створення загальноєвропейського страхового ринку країн - членів ЄС.
Залежно від масштабів попиту і пропозиції на страхові послуги можна виділити
внутрішній, зовнішній і міжнародний страхові ринки.
Внутрішній страховий ринок - місцевий ринок, в якому є безпосередній попит
на страхові послуги, що тяжіє до задоволення конкретними страховиками.
Зовнішнім страховим ринком називають ринок, який знаходиться за межами
внутрішнього ринку і тяжіє до суміжних страховим компаніям, як у цьому регіоні,
так і за його межами.
Під світовим страховим ринком слід розуміти пропозицію і попит на страхові
послуги в масштабах світового господарства.
За галузевою ознакою виділяють ринок: особистого страхування майнового
страхування та страхування відповідальності.
Учасниками страхового ринку виступають продавці, і покупці, і посередники, а
також їх асоціації. Категорії продавців складають страхові та перестрахувальні
компанії. В ролі покупців виступають страхувальники - фізичні та юридичні особи,
які вирішили оформити договір страхування з тим або іншим продавцем.
Посередниками між продавцями і покупцями є страхові агенти і страхові брокери,
своїми зусиллями сприяють укладенню договору страхування.
Специфічний товар, пропонований на страховому ринку, - страхова послуга.
Вона може бути надана фізичній або юридичній особі на основі договору (у
добровільному страхуванні) або закону (в обов'язковому страхуванні). У тих
випадках, коли надання страхового захисту необхідно з позицій суспільних
інтересів, страхування носить обов'язковий характер. Акт купівлі-продажу страхової
17
послуги оформляється укладенням договору страхування, на підтвердження чого
видається страхувальникові страхове свідоцтво (поліс). Перелік видів страхування,
якими може скористатися страхувальник, являє собою асортимент страхового
ринку.
1.3. Державне регулювання страхової діяльності
Страховий ринок як частина фінансової сфери є об'єктом державного
регулювання і контролю. Державне регулювання спрямоване на:
— забезпечення формування і розвиток ефективно функціонуючого ринку страхових
послуг;
— створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманітних
організаційно-правових форм;
— недопущення на страховий ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що
можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам
страхувальників;
— дотримання вимог законодавства України про страхування.
Основні чинники, що зумовлюють необхідність державного регулювання
страхової діяльності, пов'язані з захистом страхувальника та економічною політикою,
що проводиться державою.
Головною метою державного регулювання страхової діяльності є забезпечення
формування страховиками достатнього обсягу коштів, за рахунок яких вони зможуть
виконати свої зобов'язання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто
забезпечення платоспроможності кожного конкретного страховика.
Державне регулювання розвитку страхового бізнесу здійснюється у таких
напрямах:
— пряма участь держави у становленні системи страхового захисту майнових
інтересів;
— законодавче регулювання (прийняття державою базових законів та
нормативно-правових актів);
18
— здійснення спеціального нагляду за діяльністю відповідно до інтересів
страхувальників та загальнодержавних потреб.
Цілісний механізм державного регулювання страхової діяльності включає
прямі і непрямі методи впливу держави та її втручання у здійснення страхової
діяльності та розвиток страхового ринку.
До ринкових, тобто непрямих методів державного регулювання відносяться
проведення державою спеціальної податкової (фіскальної) політики, а також тарифної,
цінової, кредитної, грошової та інвестиційної політики.
Пряме державне втручання в механізм функціонування страхового бізнесу
здійснюється за допомогою:
— законодавчої бази;
— нагляду за страховою діяльністю.
Надання страхових послуг передбачає індивідуальні конкретні страхові відносини
між страховиком і страхувальником, реалізація яких потребує наявності системи
правового регулювання страхової діяльності.
Основою системи законодавчого регулювання страхового ринку є Конституція
України та Закон України "Про страхування" в редакції від 19 квітня 2011 року.
Відповідно до ст.1 цього закону: «Страхування - це вид цивільно-правових відносин
щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання
певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним
законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати
громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків,
страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.»
Система законодавства щодо регулювання страхової діяльності складається з:
— загального законодавства;
— спеціалізованого страхового законодавства;
— підзаконних актів.
Норми та принципи правового регулювання страхової діяльності визначені
Конституцією України, міжнародними угодами, законами та постановами Верховної
ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами та
19
розпорядженнями Кабінету Міністрів України, інструкціями, методиками, наказами,
листами міністерств і відомств, нормативними актами Уповноваженого органу, що
здійснює нагляд за страховою діяльністю (Державною комісією з регулювання
ринків фінансових послуг в Україні).
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України виконує такі
функції.
Нормативно-правове регулювання у сфері страхування:
— розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової
діяльності, які належать до компетенції уповноваженого органу;
—
узагальнення
практики
страхової
діяльності
на
страховому
ринку,
розроблення і подання в установленому порядку пропозицій щодо розвитку й
удосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у
страхуванні та перестрахуванні;
— прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань
страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;
— встановлення правил формування, обліку і розміщення резервів та показників
звітності.
Нагляд за учасниками страхового ринку:
— реєстрація:
— ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та
страхових і перестрахових брокерів;
— видача страховикам ліцензій на здійснення страхової діяльності та
проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;
— реєстрація правил (умов) добровільного страхування, на які видається
ліцензія;
— реєстрація змін та (або) доповнень до правил добровільного страхування
у разі запровадження страховиком нових правил страхування чи внесення змін та
(або) доповнень;
—ліцензування страхової діяльності;
— контрольно-наглядова функція:
20
— проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками
(перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову
діяльність і достовірності їх звітності;
— проведення аналізу додержання законодавства об'єднаннями страховиків і
страхових посередників;
— здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до
взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками.
Організаційне та методичне забезпечення діяльності у сфері страхування:
— забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з питань
страхової і посередницької діяльності у страхуванні і перестрахуванні,
підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;
— проведення і координація у визначеному законодавством порядку навчання,
підготовки і перепідготовки кадрів, організація нарад, семінарів, конференцій з
питань страхової діяльності;
— участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницькій
діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчення, узагальнення, поширення
світового досвіду;
— здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних
розрахунків.
Отже, страхування виникло як спосіб боротьби з негативними обставинами.
Страхування пройшло досить довгий шлях становлення. На сьогодні страховий
ринок України як складовва частина фінансового сектору має досить чітку
структуру
21
РОЗДІЛ 2
2.1.Аналіз діяльності страховиків на страховому ринку
Наявність розвиненої та повнофункціональної фінансової системи є запорукою
економічного зростання країни.
Страховий ринок України відноситься до небанківського фінансового сектору
України.
До початку світової фінансової кризи небанківський фінансовий сектор України
розвивався
досить
динамічно:
впевнено
зростали
кількість
небанківських
фінансових установ, вартість активів, попит на послуги з боку споживачів.
Зміна зовнішнього середовища, зокрема прояви світової фінансової кризи,
спричинила негативний вплив на український небанківський фінансовий сектор,
перш за все, внаслідок погіршення якості банківських активів, значної девальвації
гривні, негативних змін у структурі платіжного балансу та експорту України, а
також зниження рівня зовнішніх запозичень. Серед чинників, які протягом 2010
року мали негативний вплив на небанківський фінансовий сектор в Україні, можна
зазначити замороження банківських депозитів учасників фінансового ринку у
проблемних банках та зниження ринкової вартості фінансових інструментів,
зокрема тих, які утримувалися страховими компаніями і недержавними пенсійними
фондами, що в результаті вплинуло на прибутковість цих установ та рівень їхніх
резервів, сформованих ними для покриття майбутніх виплат своїм клієнтам [18].
Станом на 31.12.10 в Державному реєстрі фінансових установ налічувалося
1980 фінансових установ, що на 28 установ менше, ніж на кінець 2009 року (2008
установ), з них: 456 – страхові компанії [18].
Ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим серед інших
небанківських фінансових ринків. Загальна кількість страхових компаній станом на
31.12.10 становила 456, у тому числі СК "Lіfе"1 - 67 компаній, СК "non-Lіfе"1 - 389
CК "Life" – страхові компанії, що здійснюють страхування життя, СК "nonLife" – страхові компанії, що здійснюють страхування видів, інших, ніж страхування життя.
1
22
компаній, (станом на 31.12.09 - 450 компаній, у тому числі СК " lіfе " - 72 компанії,
СК " non-lіfе " - 378 компаній).Проте за кількістю страхових компаній поки що не
досягнуто показників до кризового рівня. (Табл. 2.1.)
Табдиця.2.1
Кількість страхових компаній на страховому ринку України у 2008-2010рр.
Кількість
страхових
компаній
Загальна
кількість
в т.ч. СК
"non-Lіfе"
в т.ч. СК
"Lіfе"
На кінець року
2008
469
396
73
2009
2010
450
456
378
389
72
67
Концентрація страхового ринку за надходженнями валових страхових премій
станом на 31.12.10 наведена у табл. 2.2 [18].
Можна констатувати, що незважаючи на значну кількість компаній, фактично
на страховому ринку основну частку валових страхових премій – 91,7% –
акумулюють 100 СК "non-Life" (25,7% всіх СК "non-Life") та 95,9% – 20 СК "Life"
(29,9% всіх СК "Life").
Таблиця 2.2
Концентрація страхового ринку у 2010 році
Перші
(Тор)
Тор 3
Тор 10
Тор 20
Тор 50
Тор 100
Тор 200
Всього по
ринку
страхування "Life"
Надходження
Частка на
премій (млн. грн.)
ринку %
450,3
758,7
868,9
906,4
X
X
906,5
49,7
83,7
95,9
100
X
X
100
Надходження
премій (млн. грн.)
3 006,10
7 312,30
11 329,00
16 994,40
20 336,80
21 982,20
22 175,20
страхування "non-Life"
Частка на
Кількість СК, які більше
ринку %
50% страхових премій
отримали від
перестрахувальників
13,6
33
51,1
76,6
91,7
99,1
100
3
7
9
15
19
22
35
23
У 2010 році на ринку страхування відбулося незначне «пожвавлення», при
цьому показники ще не досягли докризових значень.
Спостерігалося макроекономічне відновлення ринку страхування. Так, за 2010
рік частка валових страхових премій у відношенні до ВВП становила 2,1%, що на
0,1 в.п. менше в порівнянні з 2009 роком та на 0,4 в.п. менше в порівнянні з
показником 2008 року; частка чистих страхових премій у відношенні до ВВП за
2010 рік становила 1,2%, що на 0,1 в.п. менше в порівнянні з відповідним
показником 2009 року та на 0,5 в.п. менше в порівнянні з відповідним показником
2008 року.
У порівнянні з 2009 роком на 2 639,6 млн. грн. (12,9%) збільшилися обсяги
надходжень валових страхових премій, обсяг чистих страхових премій збільшився
на 669,7 млн. грн. (5,3%). Основним фактором зростання валових страхових премій,
у порівнянні з 2009 роком, стало збільшення обсягу внутрішнього перестрахування
на 1 969,9 млн. грн. (25,3%). Необхідно відзначити, що розмір внутрішнього
перестрахування вже перевищив докризовий рівень 2008 року на 21,5%. На тлі
вищезазначеного, відстежується тенденція зменшення питомої ваги чистих
страхових премій у валових страхових преміях протягом останніх років: 2008 рік –
66,6% ; 2009 рік – 61,9%; 2010 рік – 57,7%. Основними змінами за видами
страхування, що вплинули на це, є зростання премій за майновими видами
страхування, а саме: страхування вантажів та багажу зросло на 423,1 млн. грн.
(111,8%); страхування від вогневих ризиків зросло на 225,3 млн. грн. (24,2%);
страхування майна – на 190,9 млн. грн. (12,8%). За 2010 рік суттєво зменшилися в
порівнянні з 2009 роком на 487,9 млн. грн. (65,6%) страхування кредитів та на 149,4
млн. грн. (16,5%) скоротилося страхування фінансових ризиків
За 2010 рік відстежується тенденція зростання фінансової стійкості страхових
компаній. Так, при зростанні на 5,3% обсягів чистих страхових премій, на 12,1%
зросли обсяги сформованих страхових резервів. На 7,8% зросли загальні активи, з
них активи, визначені законодавством для представлення коштів страхових резервів
– на 16,9%.
24
У
порівнянні
з
2009
роком
на
9,4%
зменшилися
валові
страхові
виплати/відшкодування, обсяг чистих страхових виплат зменшився на 2,8%. На
зменшення чистих страхових виплат, в першу чергу, вплинули такі зміни: на 476,2
млн. грн. (15,8%) зменшилися виплати з автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, "Зелена
картка"); на 204 млн. грн. (57,5%) зменшилися виплати зі страхування кредитів. При
цьому на 381,3 млн. грн. (24,2%) збільшилися виплати зі страхування фінансових
ризиків (що, на фоні скорочення чистих премій за цим видом, пояснюється
виплатами за договорами, що були укладені в попередні роки) (Додаток А).
Важливий показник розвитку страхового ринку – присутність на ньому
іноземного капіталу. На вітчизняному страховому ринку іноземна присутність
зростає. Так, кількість страхових компаній з іноземним капіталом зросла з 12
страхових компаній у 2009 р. до 4 страхових компаній у 2010 р., тобто на 16
страхових компаній з 2008 р. по 2010 р. Тобто кожний 5-й страховик у 2010 р. мав
частку іноземного капіталу. Найбільшими іноземними інвесторами в страховий
сектор національної економіки є Австрія, Польща, Англія, США і Росія [18].
Проаналізуємо активи страховиків на страховому ринку України та сформовані
страхові резерви. Станом на 31.12.10 обсяг загальних активів страховиків становив
45 234,6 млн. грн., що на 7,8% більше в порівнянні з відповідним показником 2009
року. Величина активів, визначених ст.31 Закону України «Про страхування»,
збільшилась на 16,9% (до 27 695,0 млн. грн.), відповідно.
Разом з тим, основною проблемою для страховиків залишається недостатність
ліквідних
фінансових
інструментів
для
проведення
ефективної
політики
інвестування коштів.
Розміщення страхових резервів здійснюється згідно зі статтею 31 Закону
України «Про страхування», де визначено перелік активів за відповідними
категоріями.
Станом на 31.12.10 обсяг активів, дозволених для представлення коштів
страхових резервів, становив 27 695,0 млн. грн. (на 4 004,1 млн. грн. більше, ніж на
відповідну дату 2009 року), які у розмірі 11 541,8 млн. грн., використано з метою
представлення коштів страхових резервів (рис. 2.1).
25
Рис.2.1. Динаміка активів та обсягів страхових резервів страховиків за 2008 – 2010 рр.
(млн. грн.)
Структура активів страхових компаній, визначених статтею 31 Закону України
«Про страхування» для представлення страхових резервів наведена у додатку та на
рис.2.2. Структура активів страхових компаній станом на 31.12.10 у порівнянні з
інформацією станом на 31.12.09 мала такі зміни [18]:
– на 1 384,0 млн. грн. (або на 14,5%) збільшився обсяг активів, дозволених для
представлення акціями, і становив 10 905,8 млн. грн. (або 39,4% від загального
обсягу активів);
– на 538,2 млн. грн. (або на 9,1%) збільшився обсяг активів, дозволених для
представлення банківськими вкладами (депозити), і становив 6 464,6 млн. грн.
(або 23,3% від загального обсягу активів);
– на 872,4 млн. грн. (або на 28,4%) збільшився обсяг активів, дозволених для
представлення правами вимог до перестраховиків, і становив 3 940,1 млн. грн.
(або 14,2% від загального обсягу активів);
– на 653,9 млн. грн. (або на 75,2%%) збільшився обсяг активів, дозволених для
представлення цінними паперами, що емітуються державою, і становив 1
523,4 млн. грн. (або 5,5% від загального обсягу активів). (Рис. 2.2.)
26
Рис. 2.2. Структура активів, дозволених для представлення коштів страхових
резервів (ст. 31 Закону України «Про страхування»), станом на 31.12.10
(млн.грн.)
У структурі активів, якими представлені технічні резерви та резерви зі
страхування життя, станом на 31.12.10 у порівнянні з інформацією станом на
31.12.09 відбулись такі зміни (Додаток В, рис. 2.3):
– на 583,3 млн. грн. (або на 16,5%) збільшився обсяг коштів у банківських
вкладах (депозитах) і становив 4 119,1 млн. грн. (або 35,7% від загального
обсягу активів, якими представлені технічні резерви та резерви зі страхування
життя);
– на 623,8 млн. грн. (або на 30,8%) збільшився обсяг коштів, представлених як
права вимоги до перестраховиків, і становив 2 651,2 млн. грн. (або 23,0% від
загального обсягу активів, якими представлені технічні резерви та резерви зі
страхування життя);
– на 67,2 млн. грн. (або на 4,7%) зменшився обсяг коштів, вкладених в акції, і
становив 1 375,8 млн. грн. (або 11,9% від загального обсягу активів, якими
представлені технічні резерви та резерви зі страхування життя);
27
– на 547,8 млн. грн. (або на 79,6%) збільшився обсяг коштів, вкладених у цінні
папери, що емітуються державою, і становив 1 235,6 млн. грн. (або 10,7% від
загального обсягу активів, якими представлені технічні резерви та резерви зі
страхування життя).(Рис. 2.3)
Рис. 2.3. Структура активів, якими представлено кошти страхових резервів, станом
на 31.12.10 (млн. грн.)
Отже, загалом у 2010 році загалом спостерігається пожвавлення діяльності
страхових компанійна страховому ринку України, про що свідчить збільшення
кількості компаній порівняно зх. 2009 роком та збільшення активів і страхових
резервів страховиків.
2.2. Аналіз страхових послуг на страховому ринку України
На сьогодні страховий ринок України пропонує різноманітні види страхування.
Основними видами страхування є:
– aвтострахування (КАСКО, ОСЦПВ, "Зелена картка")
– страхування майна
– страхування від вогневих ризиків
– страхування фінансових ризиків
28
– страхування життя
– медичне страхування
– страхування вантажів та багажу
– страхування відповідальності перед третіми особами
– страхування кредитів
– страхування від нещасних випадків
– авіаційне страхування
– страхування медичних витрат
– страхування від нещасних випадків на транспорті
– інші види страхування
Проаналізуємо страхові премії за видами страхування. У структурі чистих
страхових премій за видами страхування станом на 31.12.10
найбільша частка
належить таким видам страхування, як: автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, «Зелена
картка») – 5 059,0 млн. грн. (або 38%), але порівняно с 2008р. ця частка знизилась на
1,5% у загальній структурі видів страхування (у 2008 вона складала 39,5%);
страхування майна – 1 680,8 млн. грн. (або 12%), порівняно з 2008р. ця часка зросла
на 2% (у 2008р. вона складала 10%); страхування від вогневих ризиків – 1 156,3 млн.
грн. (або 9%), порівняно з 2008р. ця частка зросла на 1,5% (у 2008р. вона складала
7,5% ); страхування життя – 906,0 млн. грн. (або 7%), цей показник залишився без
змін; страхування фінансових ризиків – 755,7 млн. грн. (або 6%), порівняно з 2008р.
Ця частка знизилась на 3% (у 2008р. вона складала 9%) (Додаток Г, рис. 2.4) [18].
Отже, порівняно з 2009р. загальна кількість премій зросла 669,70 млн.
грн.(тобто темп їх приросту склав 5,3%). Проте у 2010 р, не вдалося досягти
показників до кризового періоду.
Проаналізуємо страхові виплати за видами страхування. У структурі страхових
виплат за видами страхування станом на 31.12.10 найбільша частка належить таким
видам страхування, як: автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, «Зелена картка») –
2538,2 млн.грн. (або 43%), проте порівняно з 2008р. ця часка знизилась на 8% (у
2008р. вона складала 51%); страхування фінансових ризиків - 1959,1 млн.грн. (або
33%), порівняно з 2008р. ця частка зросла на 11% (у 2008р. вона складала 22%);
29
медичне страхування (безперервне страхування здоров'я) - 632,9 млн.грн. (або 11%),
порівняно з 2008р. ця часка знизилась на 4% (у 2008р. вона складала 7%) (Додаток
Д, рис. 2.5) [18].
Рис. 2.4. Структура страхових премій за видами страхування станом на 31.12.10
( млн. грн.)
Проаналізуємо кількість договорів страхування з 2008-2010 рр. У 2010 році
загальна кількість договорів знизилась на 56885,5 тис.од. Кількість договорів, крім
договорів з обов’язкового страхування від нещасних випадків на транспорті зросла
на 3511,8 тис.од., а кількість договорів з обов’язкового особистого страхування від
нещасних випадків на транспорті знизилась на 60397,3 тис.од.(Додаток Е).
Отже, порівняно з 2009р. кількість договорів зросла, але поки що не досягла
докризових значень.
Загалом можна зробити висновок, що в 2010 році діяльність страхових
компаній на страховому ринку Укрфїни дещо пожвавилась, однак показники до
кризового періоду щн не досягнуті
30
Рис. 2.5. Структура страхових виплат за видами страхування станом на 31.12.10
( млн. грн.)
31
РОЗДІЛ 3
3.1. Досвід функціонування страхового ринку у зарубіжних країнах
Індустріально розвиненими країнами накопичен багатий досвід державного
регулювання страхового ринку, який частково використовується у вітчизняній
практиці.
Світова практика виробила два принципові підходи до
державного
регулювання страхового ринку. Кожен з підходів реалізується в рамках певної
системи права - "континентальної" і "англо-американської".
Система "континентального" права ("романо-німецька" або "кодифікована",
існуюча в Німеччині, Франції, Італії, Іспанії, Японії та інших країнах) заснована на
суворій законодавчій регламентації діяльності суб'єктів ринку, при цьому
основними джерелами права є закони і кодекси [4].
Основну межу "англо-американської системи" права (системи "загального"
або "прецедентного права, що діє в США, Великобританії, Австралії, Канаді та
інших країнах) юристи бачать в тому, що в ній закон не є єдиним головним
джерелом права, поряд з ним важливу роль грає судовий прецедент. Законодавство
визначає найбільш загальні умови, правові рамки економічної діяльності, без
детальної регламентації. В рамках даної правової системи будується ліберальна
модель регулювання страхування, в якій основна увага приділяється контролю
фінансового стану компаній на основі вивчення їх звітності; відсутня жорстка
регламентація страхових операцій, затвердження страхових тарифів і.п.
Ліберальна модель має два різновиди - децентралізовану і централізовану.
Відмінності
в
ступеня
централізації
державного
регулювання
страхування
обумовлені принципами державного устрою країни (федеративна або унітарна
держава) [4].
Децентралізована
модель
державного
регулювання
(США)
відповідає
принципам економічного федералізму. Кожен штат має власну, автономну страхову
систему і, відповідно, власний орган страхового нагляду, встановлює нормативи
32
страхової діяльності в штаті і контролюючий звітність що функціонують у штаті
страховиків. Єдиного органу страхового нагляду немає. На федеральному рівні
регулюються лише окремі ділянки діяльності страхових компаній, основні ж
регулюючі дії здійснюються органами страхового нагляду в штатах. Велика частина
нормативів і вимог до страховиків не уніфікована. Децентралізоване регулювання
призводить до того, що в різних штатах страховики поставлені у різні за деякими
позиціями умови.
Централізована модель (Великобританія) характеризується єдністю системи
регулювання. У британській системі діє єдиний орган страхового нагляду. Усі
страховики в країні підкоряються загальним нормам і правилам. Така система
зручніше як для цілей державного регулювання страхування, так і для самої
страхової діяльності.
Британська модель зовні здається найбільш ліберальної по відношенню до
страховиків. Важливе значення в ній, разом з державним регулюванням, мають
механізми саморегуляції. В рамках даної моделі багато регулюючих функцій
передані державою саморегулівним організаціям, а не виключені взагалі. Операції
по страхуванню, як і в континентальній моделі, підлягають ліцензуванню, але
нагляд за діяльністю страховиків з боку державних органів порівняно слабкий і
відноситься переважно до контролю фінансового стану страховиків [4].
Британська модель регулювання страхування була прийнята за основу при
створенні уніфікованої системи регулювання на рівні Європейського Союзу.
На сьогоднішній день європейські країни мають розвинену страхову систему,
що дозволяє пропонувати клієнтам близько 400-500 видів страхування. Багаті
страхові традиції кожної з країн Європи, а також, процеси економічної інтеграції,
що активізувалися після другої світової війни створили передумови об'єднання
національних страхових систем в єдиний Європейський страховий ринок, який
характеризується дуже високим рівнем розвитку страхування. Датою створення
Єдиного страхового ринку самі європейці називають 1 липня 1994 року, на ньому
функціонують близько 5000 страховиків.
33
Державне регулювання страхування на рівні ЄС ґрунтується на прийнятті та
виконанні Директив, які видаються окремо по страхуванню життя і "загального"
страхування (тобто за іншими видами). Для новостворених компаній діє заборона
поєднувати страхування життя з іншими видами страхування, однак деяким чинним
компаніям у вигляді винятку дозволено продовжувати їх поєднувати.
Всередині ЄС відкриті кордони для взаємного надання страхових послуг без
юридичного оформлення комерційного присутності на території цієї країни
(реєстрації філій або дочірніх організацій). Внаслідок цього ще більше посилилася
зближення національних систем регулювання страхових ринків.
Цікавий різновид континентальної моделі регулювання реалізується в Японії.
На сьогоднішній день, Японія відноситься, поряд з США і країнами ЄС, до світових
лідерів в області страхування, особливо по страхуванню життя. Страхова система
Японії найбільш закрита для участі іноземних компаній і найбільш жорстко
регулюється. В Японії зберігається найбільш жорсткий у світовій практиці контроль
над тарифами по неособистому страхуванню, діє самий складний порядок
отримання ліцензії, підтримується режим жорсткого протекціонізму відносно
національних компаній. Японські страхові організації слабко представлені в
міжнародних об’єднаннях учасників страхового ринку [4].
Незважаючи на всю різноманітність систем державного регулювання
страхового ринку, всі розвинені країни об’єднує те, що скрізь контролю і
регулювання страхового ринку державою приділяється дуже велику увагу. Це
пояснюється тим, що в розвинених країнах соціально-економічна роль страхування
вельми висока.
3.2. Шляхи вдосконалення страхового ринку України
Україні необхідно вдосконалювати існуючу систему регулювання страхового
ринку. На даному етапі розвитку для України можливе застосування системи
"континентального" права ("романо-німецька" або "кодифікована" система, існуюча
в Німеччині, Франції, Італії, Іспанії, Японії та інших країнах). Ця система заснована
34
на заснована на суворій законодавчій регламентації діяльності суб'єктів ринку, при
цьому основними джерелами права є закони і кодекси. В рамках континентальної
системи права діє модель жорсткого регулювання страхової справи, що
характеризується детальною регламентацією всіх сторін діяльності страховиків і
систематичним контролем за дотриманням законодавства при проведенні страхових
операцій. Саме потрібно нашій державі. Також повинні бути чітко прописані
покарання за порушення законодавста стосовно страхової справи. Також доцільним
є встановлення рамок коливання страхових тарифів, затвердження змісту типових
форм договорів страхування, перевірка виконання бізнес-планів, нагляд за
поточними операціями, регулярні перевірки страхових компаній тощо. Також
кроком уперед буде, якщо в Україні, як і в країних Європейського Союзу для
новостворених компаній буду діяти заборона щодо поєднування страхування життя
з іншими видами страхування.
Отже, на сьогоднішній день у світовій практиці існує декілька систем
державного регулювання страхування. Незважаючи на те, що вони досить різні,
можна навіть сказати протилежні, кожна з них може ефективно функціонувати. Для
вибору найоптимальнішої системи регулювання страхового ринку потрібно
враховувати національні особливості.
35
ВИСНОВКИ
Страхування
—
сукупність
економічних
відносин,
пов'язаних
із
попередженням, подоланням або зменшенням негативного впливу несприятливих
подій (ризиків) і відшкодуванням їх наслідків з метою забезпечення безперервного і
безперебійного суспільного виробництва, фінансової стабільності держави, її
сталого економічного розвитку і загального добробуту. Необхіднічть страхування у
зв’язку з великою кількістю можливих зовнішніх ризиків за ринкових умовах
господарювання постійно зростає.
Проаналізуваввши діяльність страховиків та страхових послуг на страховому
ринку України за 2008-2010 рр. можна зробити висновок, що у 2010 році порівняно з
2009 роком показники діяльності страхових компаній дещо покращились. Однак
значення показників докризоврго стану ще не досягнуто.
В даній роботі досліджено досвід державного регулювання за страховою
діяльністю. Досліджено приклади континентальною, ліберальної, централізованою і
децентралізованої
моделі
державного
регулювання.
Незважаючи
на
всю
різноманітність систем державного регулювання страхового ринку, всі розвинені
країни об’єднує те, що скрізь контролю і регулювання страхового ринку державою
приділяється дуже велику увагу. Це пояснюється тим, що в розвинених країнах
соціально-економічна роль страхування вельми висока. Кожна країна на основі
однієї з вищезгаданих моделей розвиває свою унікальну систему, яка в чомусь має
власну неповторність. Це обумовлено тим, що страхові ринки – системи, що
динамічно розвиваються, і їхнє регулювання теж не стоїть на місці, а має певну
динаміку, змінюючись відповідно до динаміки макроекономічних процесів і
внутрішніх потреб самого страхового ринку.
Для покращення функціонування страхового ринкуУкраїни запропоновано
запровадити континентальну систему державного регулювання страхового ринку.
Ця система характеризується детальною регламентацією всіх сторін діяльності
страховиків і систематичним контролем за дотриманням законодавства при
проведенні страхових операцій. Ця система передбачає встановлення рамок
36
коливання страхових тарифів, затвердження змісту типових форм договорів
страхування, перевірка виконання бізнес-планів, нагляд за поточними операціями,
регулярні перевірки страхових компаній тощо. Також кроком уперед буде, якщо в
Україні, як і в країних Європейського Союзу для новостворених компаній буду
діяти заборона щодо поєднування страхування життя з іншими видами страхування.
37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про страхування» із змінами і доповненнями від 19.04.2001
[електронний ресурс] - zakon.rada.gov.ua
2. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. – К.: Товариство Знання, 1998. - 374
с.
3. Василенко А.В. Генезис державного регулювання страхового ринку України в
контексті зарубіжного досвіду // Актуальні проблеми економіки. - К.: Ін-т
екон. НАНУ, 2006.- №8.- С.14-22.
4. Жилкина М.С. Государственное регулирование страхового рынка. - М.:
"Спутник +", 2002. - 301 с
5. Залетов А.Н. Страхование в Украине. Под редакцией доктора економических
наук О.А Слюсаренко. – К.: Международная агенция BeeZone, 2002. – 452 с.
6. Клапків М.С. З історії зародження національного страхового ринку // Фінанси
України. – 2003. - № 1.
7. Мних М.В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика: Підручник. - К.:
Знання України, 2006.- 284с.
8. Огієнко В.І. Страхування: вчора, сьогодні і завжди // Вісник НБУ. – 2004. - №
6.
9. Приказюк Н.В. Державне регулювання страхового ринку України: тенденції та
перспективи розвитку // Фінанси України. - 2010. - № 7. - С. 101 - 108.
10.Рудик В.К. Історичний аспект розвитку страхування // Економіка АПК. – 2004.
- № 7.
11.Самойловський А. Страховий бізнес в Україні // Вісник НБУ. – 2003. - № 11.
12.Страхование от А до Я. Книга для страхователя. / Под ред. Л.И.Корчевской,
К.Е.Турбиной. – М.: ИНФРА-М, 1996. – с. 624.
13.Страховое дело: Учебник /Под ред. Л.И.Рейтмана. – М.: Рост, 1992. – с. 530.
14.Страхування: Підручник / Під ред. С.С. Осадця. - К.: КНЕУ, 2006. - 548 с.
15.Уманцев Ю.Н. Страхование в Украине: исторический аспект и современное
состояние // Финансовая тема. – 2005. - № 2.
38
16.Фінанси: Підручник / За ред.. С.І. Юрія, В.М. Федосова. – К.:Знання, 2008. 611с
17.Шахов В.В. Страхование: Учебник. – М.: ЮНИТИ, 1997. –311 с.
18.dfp.gov.ua - офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків
фінансових послуг в Україні.
39
Додаток А
40
Додаток Б
Активи страхових компаній України
Активи страховиків
млн. грн.
Структура активів
на 31.12.09 на 31.12.10 на 31.12.09 на 31.12.10
Загальні активи по балансу
41 970,10
45 234,60 Х
Х
Категорія активів, визначених статтею 31 Закону України «Про страхування», для представлення
страхових резервів
Активи, визначені ст.31 Закону України «Про
23 690,90
27 695,00
100,00%
100,00%
страхування», у тому числі:
1) грошові кошти на поточних рахунках
1 526,80
1 770,20
6,40%
6,40%
у тому числі 1.1) в іноземній валюті
212,8
402,8
0,90%
1,50%
2) банківські вклади (депозити)
5 926,40
6 464,60
25,00%
23,30%
у тому числі 2.1) в іноземній валюті
1 707,90
1 819,20
7,20%
6,60%
3) банківські метали
105,3
79,3
0,40%
0,30%
4) нерухоме майно
1 997,80
2 182,60
8,40%
7,90%
5) акції
9 521,80
10 905,80
40,20%
39,40%
6) облігації
556,5
652,7
2,30%
2,40%
7) іпотечні сертифікати
20,7
66,7
0,10%
0,20%
8) цінні папери, що емітуються державою
869,5
1 523,40
3,70%
5,50%
9) права вимоги до перестраховиків
3 067,70
3 940,10
12,90%
14,20%
у тому числі 9.1) до перестраховиків 648,7
870,2
2,70%
3,10%
нерезидентів
10) інвестиції в економіку України за
78,4
86,1
0,30%
0,30%
напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів
України
у тому числі 10.1) розроблення та впровадження
67,7
72,4
0,30%
0,30%
високотехнологічного устаткування, іншої
інноваційної продукції, ресурсо- та
енергозберігаючих технологій;
10.2) розвиток інфраструктури туризму;
7,8
8
0,03%
0,03%
10.3) добування корисних копалин;
0,2
0
0,00%
0,00%
10.4) перероблення відходів гірничо1,5
1,5
0,01%
0,01%
металургійного виробництва;
10.5) будівництво житла;
1,2
4,3
0,00%
0,02%
10.6) розвиток транспортної інфраструктури, у
0
0
0,00%
0,00%
тому числі будівництво та реконструкція
автомобільних доріг;
10.7) розвиток сектору зв'язку та
0
0
0,00%
0,00%
телекомунікацій
10.8) розвиток ринку іпотечного кредитування
0
0
0,00%
0,00%
шляхом придбання цінних паперів, емітованих
Державною іпотечною установою.
11) кредити страхувальникам-громадянам, що
5,1
5
0,02%
0,02%
видаються в порядку, визначеному
Уповноваженим органом і погодженому з
Національним банком України
12) довгострокові кредити для житлового
0,1
0,1
0,00%
0,00%
будівництва, у тому числі індивідуальних
забудовників, що використовуються у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України
41
Додаток В
Розміщення коштів технічних резервів та резервів зі страхування життя
Страхові резерви
Сформовані страхові резерви
млн.
грн.
Структура активів
на 31.12.09
на 31.12.10
на 31.12.09
на 31.12.10
Х
Х
10 141,30
11 371,80
Категорії активів, визначених статтею 31 Закону України «Про страхування», для представлення страхових резервів
Загальна сума активів, якими представлені
технічні резерви та резерви зі страхування
9 793,60
11 541,80
100,00%
100,00%
1 051,50
1 093,50
10,70%
9,50%
97,9
146,1
1,00%
1,30%
3 535,80
4 119,10
36,10%
35,70%
975,2
957,7
10,00%
8,30%
життя, у тому числі:
1) грошові кошти на поточних рахунках
у тому числі 1.1) в іноземній валюті
2) банківські вклади (депозити)
у тому числі 2.1) в іноземній валюті
3) банківські метали
74,3
44,2
0,80%
0,40%
731,2
817,8
7,50%
7,10%
1 443,00
1 375,80
14,70%
11,90%
172,4
165,4
1,80%
1,40%
0
0,2
0,00%
0,00%
687,8
1 235,60
7,00%
10,70%
2 027,40
2 651,20
20,70%
23,00%
486,3
51,8
688,8
23,9
5,00%
0,50%
6,00%
0,20%
49,5
20,1
0,50%
0,20%
0,8
0,8
0,01%
0,00%
10.3) добування корисних копалин;
0,2
0
0,00%
0,00%
10.4) перероблення відходів гірничо-металургійного виробництва;
10.5) будівництво житла;
0
0
0,00%
0,00%
1,2
2,9
0,01%
0,03%
тому числі будівництво та реконструкція автомобільних доріг;
0
0
0,00%
0,00%
10.7) розвиток сектору зв'язку та телекомунікацій
10.8) розвиток ринку іпотечного кредитування шляхом придбання
цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою
0
0
0
0
0,00%
0,00%
0,00%
0,00%
4,6
4,6
0,05%
0,04%
0,1
0,1
0,00%
0,00%
13,7
10,7
0,10%
0,10%
4) нерухоме майно
5) акції
6) облігації
7) іпотечні сертифікати
8) цінні папери, що емітуються державою
9) права вимоги до перестраховиків у тому числі
9.1) до перестраховиків -нерезидентів
10) інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними
Кабінетом Міністрів України у тому числі
10.1) розроблення та впровадження високотехнологічного
устаткування, іншої інноваційної продукції, ресурсо- та
енергозберігаючих технологій;
10.2) розвиток інфраструктури туризму;
10.6) розвиток транспортної інфраструктури, у
11) кредити страхувальникам-громадянам, що видаються в
порядку, визначеному Уповноваженим органом і погодженому з
Національним банком України
12) довгострокові кредити для житлового будівництва, у тому
числі індивідуальних забудовників, що використовуються у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України
13) готівка в касі
42
Додаток Г
Структура та динаміка страхових премій на страховому ринку України за 2008-2010 рр.
Види страхування
Автострахування (КАСКО,
ОСЦПВ, "Зелена картка")
Страхування майна
Страхування від вогневих ризиків
Страхування фінансових ризиків
Страхування життя
Медичне страхування
Страхування вантажів та багажу
Страхування відповідальності
перед третіми особами
Страхування кредитів
Страхування від нещасних
випадків
Авіаційне страхування
Страхування медичних витрат
Страхування від нещасних
випадків на транспорті
Інші види страхування
Всього
млн. грн.
Частка в
загальному
обсягу
%
6 312,10
39,50
млн.
грн.
4 981,80
1 630,40
1 204,60
1 395,60
1 095,30
636,3
699,7
434,1
10,20
7,54
8,73
6,85
3,98
4,38
2,72
1 489,90
931
905,1
826,9
724,1
378,6
485,8
11,77
7,36
7,15
6,53
5,72
2,99
3,84
1 680,80
1 156,30
755,7
906
809,4
801,7
505,9
12,61
8,68
5,67
6,80
6,07
6,02
3,80
-8,6
-22,7
-35,1
-24,5
13,8
-45,9
11,9
12,8
24,2
-16,5
9,6
11,8
111,8
4,1
1 178,70
417,8
7,38
2,61
744,3
287,8
5,88
2,27
256,4
348,9
1,92
2,62
-36,9
-31,1
-65,6
21,2
148,7
142,6
120,8
0,93
0,89
0,76
202,3
167,8
126,1
1,60
1,33
1,00
222,9
213,9
133,6
1,67
1,60
1,00
36,1
17,7
4,3
10,2
27,5
6
565,2
15 981,80
3,54
100,00
406,5
12
658,00
3,21
100,00
477,2
13 327,70
3,58
100,00
-28,1
-20,8
17,4
5,3
2008
2009
Частка в
загальному
обсягу
%
2009/2008
2010/2009
млн. грн.
Частка в
загальному
обсягу
%
%
%
39,36
5 059,00
37,96
-21,1
1,5
2010
Темпи приросту
43
Додаток Д
Структура ти динаміка страхових виплат на страховому ринку України за 2008-2010 рр.
2008
Частка в
загальному
обсягу
млн. грн.
Автострахування
(КАСКО, ОСЦПВ,
"Зелена картка")
Страхування фінансових
ризиків
Види страхування
Медичне страхування
(безперервне
страхування здоров'я)
Страхування кредитів
Страхування від
вогневих ризиків
Страхування майна
Страхування медичних
витрат
Страхування життя
Інші види страхування
Всього
2009
Частка в
загальному
обсягу
%
млн. грн.
3 347,00
51,13
1 461,70
Темпи приросту
2010
Частка в
загальному
обсягу
2009/2008
2010/2009
%
млн. грн.
%
%
%
3 014,40
49,77
2 538,20
43,12
-9,9
-15,8
22,33
1 577,90
26,05
1 959,10
33,29
7,9
24,2
461
7,04
550,7
9,09
632,9
10,75
19,5
14,9
616,9
9,42
355,1
5,86
151,1
2,57
-42,4
-57,5
321,2
4,91
160
2,64
177
3,01
-50,2
10,6
82
1,25
109,7
1,81
133,8
2,27
33,7
22
44,8
0,68
72,7
1,20
83,8
1,42
62,3
15,3
40,9
170,5
6 546,10
0,62
2,60
100,00
62,7
153,2
6 056,40
1,04
2,53
100,00
52,6
157,1
5 885,70
0,89
2,67
100,00
53,2
-10,1
-7,5
-16
2,5
-2,8
44
Додаток Е
Структура та кількість договорів страхування на страховому ринку України за 2008-2010 рр.
Кількість договорів
страхування, укладених
протягом звітного періоду, тис.
одиниць
2008
Частка в
загальному
обсязі
2009
%
Кількість договорів, крім
договорів з обов’язкового
страхування від нещасних
випадків на транспорті, у тому
числі:
- зі страхувальникамифізичними
Кількість договорів з
обов’язкового особистого
страхування від нещасних
випадків на транспорті
Всього
Частка в
загальному
обсязі
2010
%
Частка в
загальному
обсязі
Темпи приросту
%
2009/2008
%
2010/2009
%
22828,7
3,4
22343,2
3,9
26340,5
4,3
-2,1
17,9
18685,5
2,8
19187,0
3,3
23135,8
3,7
2,7
20,6
653168,8
96,6
552629,0
96,1
592771,5
95,7
-15,4
7,3
675997,5
100
574972,2
100
619112,0
100
-17,5
25,2
Скачать