Григорій Приймак
БДЖІЛЬНИЦТВО:
ЗАПИТАННЯ ТА
ВІДПОВІДІ
Київ - 2003
ББК 46.91
УДК 638.1
Приймак Г.М.
Бджільництво: запитання та відповіді. - К.: УААН, 2003.-600 с.
ISBN 966-669-013-6
Даються відповіді на запитання, які найчастіше вини­
кають у практиці бджільництва. Висвітлено питання біології
бджолиної сім’ї, кормової бази, подано характеристику
основних нектаро- та пилконосів. Описано основний
пасічницький інвентар, основні типи вуликів, споруд.
Наведено технологію утримання бджіл у вуликах різних
типів у різні пори року. Висвітлено питання племінної
роботи, селекції бджіл. Дається характеристика продуктів
бджільництва, наводяться способи їхнього використання,
зокрема в апітерапії. Описані основні шкідники та хвороби
бджіл, наведено заходи щодо їх запобігання і боротьби з
ними. Висвітлено питання економіки, організації, планування,
особливості промислового бджільництва, охорони праці й
техніки безпеки. Наведено прикмети погоди та ін.
Розрахована на широке коло читачів: початківців,
спеціалістів сільського господарства, бджолярі в-професіоналів, фермерів, учнів сільськогосподарських технікумів,
студентів сільськогосподарських вищих навчальних закладів,
для тих, хто любить бджіл, користується цілющими
продуктами бджільництва.
Рецензент- кандидат біологічних наук Багрій .Іван
Григорович, член-кореспондент Української Академії Наук
Національного
Прогресу
(Інститут
бджільництва
ім. П.І. Прокоповича)
Присвячую цю книгу з повагою всім, кому не
байдужа справа розвитку бджільництва України
Висловлюю
щиру вдячність директору Інсти­
туту аграрної економіки академіку УААН ПЕТРУ ТРОХИМОВИЧУ САБЛУКУ, заступнику директора ВОЛО­
ДИМИРУ МАТВІЙОВИЧУ СКУПОМУ за допомогу у ви­
данні книги; ЛЕОНІДУ ІВАНОВИЧУ БОДНАРЧУКУ членкореспонденту УААН, директору Інституту бджіль­
ництва ім. П.І. Прокоповича, Президенту Спілки пасіч­
ників України - за цінні поради та зауваження; ВІК­
ТОРУ ПЕТРОВИЧУ ПОЛІЩУКУ - професору, доктору
сільськогосподарських наук, академіку АН ВІН України за цінні консультації з проблем бджільництва, заува­
ження щодо змісту книги; члену-кореспонденту Україн­
ської академії наук національного прогресу, кандидату
біологічних наук ІВАНУ ГРИГОРОВИЧУ БАГРІЮ (Ін­
ститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича), професору,
доктору біологічних наук АНАТОЛІЮ ВАСИЛЬОВИЧУ
ГЕРАСИМЧУКУ (Національний аграрний університет),
кандидату біологічних наук ТЕТЯНІ МИХАЙЛІВНІИ
ЄФІМЕНКО (Інститут бджільництва ім. П.І. Прокопо­
вича, доценту, кандидату сільськогосподарських наук
БОРИСОВІ ЄВДОКИМОВИЧУ ЯКУБЕНКУ (Національ­
ний аграрний університет) за цінні зауваження та
поради при підготовці рукопису книги.
Щиро вдячний редакторам ГАЛИНІ ГРИГОРІВНІЙ
РУДЕНКО, ВАЛЕНТИНІ ГРИГОРІВНІЙ НІКІТІНІЙ, заві­
дувачу групи оформлення наукової продукції МИКОЛІ
ГАВРИЛОВИЧУ АРТЕМЕНКУ, заступнику завідувача
відділу МИХАЙЛУ ЙОСИПОВИЧУ КРАВЧЕНКУ, провід­
ному економісту НАДІЇ ПЕТРІВНІЙ ГРИЩЕНКО, опе­
ратору комп’ютерного набору і верстки АНДРІЮ ВАЛЕРІЙОВИЧУ ВАІЦЕНКУ, працівникам дільниці опера­
тивного друку Інституту аграрної економіки, всім,
хто сприяв виходу цієі книги у світ.
Автор
Приймак Григорій Михайлович - доцент Національного
аграрного університету, старший науковий співробітник
Інституту аграрної економіки УААН, Почесний пасічник
України. Питаннями організації бджільництва займається понад
ЗО років. Автор монографій: “Пасіка у присадибному
господарстві” (К.,1993),
“888запитань та відповідей по
бджільництву ” (К., 1993), “Пчелы и секреты долголетия” (К.,
1996), “Організація пасіки” (К., 2000), “Продукти бджільництва
та лікарські рослини в народній медицині” (К., 2001),
“Бджільництво: запитання та відповіді” (К., 2003). Автор спів­
працює з редакціями журналів “Український пасічник”, “Па­
сіка”, також публікується в інших виданнях.
ВСТУП
Ця
книжка про одне з найдивовижніших створінь
природи - медоносну бджолу, її біологічні особливості, житло,
про необхідний для пасічникування інвентар, догляд за
бджолиними сім’ями протягом року, кормову базу для бджіл,
заходи, що сприяють підвищенню продуктивності бджолосімей,
профілактику й боротьбу із захворюваннями та шкідниками цих
комах,
особливості
племінної роботи,
про
продукти
бджільництва та їхнє використання, економіку й організацію
галузі, про те, як завбачати погоду тощо. Сподіваюся, що ця
книжка буде корисною як початківцям, так і досвідченим
пасічникам.
Бджільництво - один з найдавніших промислів людини, а
нині - важлива галузь сільськогосподарського виробництва.
Воно є джерелом незамінних продуктів: меду, воску, бджолиного
обніжжя, маточного молочка, бджолиної отрути. Продукти
бджільництва широко використовують у харчуванні людей. Вони
також є цінною сировиною для різних галузей народного
господарства. Здійснюючи перехресне запилення сільськогоспо­
дарських культур, бджоли сприяють значному підвищенню їх
врожайності.
Бджолині сім’ї зосереджені у спеціалізованих бджіль­
ницьких господарствах та інших підприємствах, а більше 90% їх
чисельності належить пасічникам-любителям. У бджільництві
прогресивною є промислова технологія, що грунтується на
концентрації й спеціалізації, високому рівні механізації
виробничих процесів під час догляду за бджолами та при
переробці продуктів бджільництва.
На що хотілося б звернути увагу? Дуже важливим є вибір
типу вуликів. Бажано зупинитися на якомусь одному (однакові
рамки, корпуси тощо), що значно спрощує догляд за бджолами.
Найпрогресивніше утримання у багатокорпусних вуликах,
технологія догляду за бджолами в яких передбачає оперування
5
не окремими рамками, а, як правило, корпусами з рамками, що в
свою чергу потребує певних фізичних зусиль. Отже, слід
враховувати свої можливості або передбачати застосування
засобів механізації для знімання й перестановки корпусів.
Український вулик на вузько-високу рамку має переваги перед
іншими вуликами-лежаками. Вони полягають у тому, що
бджолосім’ї тут зимують і розвиваються навесні краще, оскільки
він більше нагадує дупло - праколиску бджіл. Людям похилого
віку доцільніше утримувати бджіл в однокорпусних вуликах.
Одна з найважливіших умов успішного пасічникування це утримання сильних бджолосімей в усі пори року, оскільки
продуктивність бджолосім’ї зростає в геометричній прогресії
відносно її сили. У сильних сім’ях бджоли краще розвиваються і
зимують, менше витрачають корму на одиницю маси. Основні
способи утримання та догляду за ними саме й спрямовані на
нарощування сили бджолосімей та підтримання їх на такому
рівні. В цьому й проявляється мистецтво пасічника.
Що ж для цього необхідно? Розпочну з пасічника. Він,
насамперед, повинен любити бджіл, бути порядним, не скупим,
добрим, спокійним, працелюбним, спостережливим. Недарма в
народі кажуть, що скупий два рази платить. Ніколи не грабуйте
своїх бджіл, адже залишений у них мед вони використають
якнайраціональніше і віддадуть його сторицею. У вулику в
активний період розвитку бджолосім’ї завжди повинно бути не
менше 10 кг меду. Першою заповіддю для бджолярів є: ніколи, ні
за яких обставин, не економте на кормах для бджіл. Розводьте
таку породу бджіл, яка добре пристосована до місцевих умов.
Захоплення іншими породами, зокрема сірою гірською
кавказькою, як правило, добрих результатів не дає. Слід
навчитися виводити високопродуктивних бджолиних маток і
використовувати їх не більше двох років. Існує дуже влучний
вислів: ”Мед на колесах”. Тут маються на увазі кочівлі з
бджолами на медозбір як необхідна умова ефективного
пасічникування. Потрібно якомога більше уваги приділяти
створенню міцної кормової бази для бджільництва. Відомо
також, що при наявності нектароносів та інших сприятливих
6
умов сильна сім’я тоді повною мірою проявить свої потенціальні
можливості, коли буде здоровою. Отже, питання профілактики та
боротьби з хворобами і шкідниками повинні займати чільне
місце у роботі пасічника.
Однією з важливих умов успішного пасічникування є
добре проведена зимівля бджолосімей. Це головний екзамен для
пасічника і до його успішного складання слід готуватися ще -з
весни, створюючи належні умови для розвитку сильних і
здорових бджолосімей. І ще порада: намагайтеся постійно
поглиблювати свої знання з бджільництва,
спілкуючись з
пасічниками-однодумцями, об’єднуючись у товариства пасічників-любителів, вивчаючи спеціальну літературу. Адже життя
бджіл таке цікаве, а процес пізнання - нескінченний.
При викладі матеріалу автор використав прийом
повторення, зважаючи на важливість тих чи інших положень. Це,
зокрема, стосується деяких питань щодо кормової бази,
стимулювання розвитку бджолиних сімей, виведення маток та ін.
Автор, намагався дати відповіді на запитання, які
найчастіше виникають у процесі практичного бджільництва. Як
це йому вдалося - судити читачеві. В добрий час, до доброї
справи і людям на добро!
7
1
З ЧОГО РОЗПОЧАТИ ПАСІЧНИКУВАННЯ?
ЯК ВИБРАТИ МІСЦЕ ДЛЯ ПАСІКИ?
1. З чого розпочати пасічникування?
Переконайтеся у серйозності своїх намірів стати
пасічником. Адже це покликання вимагає чимало часу, певних
знань, а на перших порах- і значних коштів. Придбайте та
опануйте найпопулярнішу літературу з бджільництва, поспілкуй­
теся з пасічниками, які вже мають певний досвід роботи з
бджолами. Пам’ятайте, що бждільництво - це й захоплення, і
робота, іноді до сьомого поту. Народні прислів’я стверджують:
“Бджіл водити - у холодку не лежати”, “У лінивого бджоли не
водяться”. Виховуйте в собі акуратність. Як уже зазначалося,
бджоляр повинен бути врівноваженим, уважним, не скупим,
порядним, без шкідливих звичок, мати велике бажання займатися
бджолами, не мати алергії на бджолину отруту та інші продукти
бджільництва. Пам’ятайте, що при пасічникуванні всі роботи
щодо догляду за бджолами необхідно виконувати своєчасно і
кваліфіковано. Найбільший ворог бджіл - некваліфікований
пасічник. Поміркуйте, де Ви будете утримувати свої майбутні
бджолосім’ї.
2. Який пасічницький інвентар слід придбати у першу
чергу?
При утриманні бджіл використовують пасічницький
інвентар із значним набором інструментів. Кількість його будете
збільшувати поступово за рахунок купівлі й виготовлення
власноруч. Спочатку потрібно придбати сітку для захисту
обличчя і голови від ужалень, димар, який використовують для
відлякування бджіл димом, пасічницьку стамеску, переносний
ящик для рамок із кришкою, що щільно закривається, щіточку
8
для змітання бджіл зі стільника та ін.
3. Коли краще придбати бджолосім’ї?
Найкраще це робити навесні чи влітку. Адже придбані
бджолосім’ї восени можуть бути не підготовлені належним
чином до успішної зимівлі (недостатня кількість та якість кормів,
стара бджолина матка, наявність хвороб, старі стільники тощо),
через що значна кількість їх узимку може загинути. Навесні
бджіл бажано придбати після обльоту та заміни тих, що
перезимували, коли вже можна певною мірою оцінити матку і
стан бджолиної сім’ї. Пакети бджіл реалізують на початку та в
середині літа.
4. Яким вимогам повинні відповідати бджолосім’ї?
Бджолині сім’ї і пакети мають бути насамперед здоровими.
Пасіка, з якої хочете придбати бджолосім’ї, повинна мати
санітарно-ветеринарний паспорт із відповідними відмітками
служби ветеринарної медицини. Стільники мають бути світлокоричневими. Бджолосім’я, яку реалізують до 1 травня, повинна
мати плідну матку, 1,5 кг бджіл, 12 гніздових рамок, у тому числі
дві з розплодом, 6 кг корму. Якщо бджолосім’ю реалізують до
1 вересня, у ній має бути: 2 кг бджіл, 12 гніздових рамок, у тому
числі одна з розплодом і 16 кг корму. В чотирирамковому
бджолопакеті повинно бути: 1,2 кг бджіл, плідна матка, 1,5 рамки
розплоду, Зкг меду; в шестирамковому - 1,5 кг бджіл, плідна
матка, дві рамки розплоду та 4 кг меду.
5. Як вибрати місце для пасіки?
Найкраще, коли є умови для розміщення пасіки на
присадибній ділянці. Це спрощує догляд за бджолами, економить
час. Адже в окремі періоди року невідкладні роботи у
бджолосім’ях слід виконувати не рідше одного разу через 1-2
тижні. У радіусі продуктивного льоту бджіл (до 2 км) мають
бути відповідні нектаро- та пилконоси, які забезпечують
підтримуючим кормом. Тому ретельно вивчають рослинність у
9
радіусі 2 км від місця розміщення пасіки. Найоптимальніше,
якщо на місцевості будуть ліс, чагарники, луки, поля з
сівозмінами кормових трав.
6. Як краще вибрати місце для кочівлі пасіки?
При організації кочівлі важливо правильно вибрати місце.
В зоні активного льоту повинно бути кілька нектароносів, адже
для будь-якого з них можуть скластися несприятливі умови.
Перевагу віддають родючішим грунтам із пересіченою
місцевістю. Добре, якщо поблизу є ліс, яри, стави, річка. У разі,
коли місцевість пересічена, тривалість цвітіння медоносів подов­
жується. На вибраному місці та поблизу не повинно бути
значних поселень мурашок, філантів, щурок золотистих.
7. Де краще розмістити пасіку?
Пасіку краще розмістити в саду на південному чи
південно-східному схилі. Місце, де стоятимуть вулики, слід
обгородити парканом заввишки не менше 2,5 м чи живою
огорожею з дерев і кущів, що створює сприятливий мікроклімат
на пасіці, а бджоли не заважатимуть оточуючим. Простежте,
щоб на відстані 3-4 км не було великих пасік, тим паче
розміщених на перельоті. Бажано, щоб рівень підгрунтових вод
знаходився на глибині не менше 2 м, а відстань до
тваринницьких ферм становила не менше 300-400 м, що
виключає потрапляння у воду гнойових стоків. Поблизу не
повинно бути великих водойм, оскільки це може призвести до
загибелі значної кількості бджіл. Не слід розміщувати пасіку
поблизу складів пестицидів, підприємств із переробки цукрової
сировини та виготовлення кондитерських виробів, доріг з
інтенсивним рухом, біля громадських будівель - дитячих садків,
майданчиків для ігор тощо.
8. Чи впливає місце розміщення пасіки на захворювання
бджіл на нозематоз?
Для профілактики нозематозу не можна розміщувати
10
*
»
пасіку в сирих, тінистих місцях із близьким заляганням
грунтових вод, зі схилом на північ чи захід. Важливо забезпечити
бджіл чистою водою, оскільки у застояній та калюжах можуть
бути спори ноземи. Підставки під вуликом повинні бути
високими - 0,4-0,5 м, інакше дно його може відсиріти, що
викликає у вулику зниження температури і сприяє виникненню
нозематозу, особливо навесні.
9. Як розмістити вулики на пасіці?
Залежно від умов вулики розміщують групами, попарно чи
поодиноко рядами. На присадибній ділянці з обмеженою площею
їх ставлять на відстані 0,5-1 м. На точках вулики розміщують
рядами, попарно, шахматним способом, чи поодиноко з
шириною між рядами 4-6 м. Це дає змогу забезпечити проїзд
транспортних засобів, механізувати роботу по розвантаженню та
навантаженню вуликів, вивезенню меду тощо. Добре, якщо є
можливість розмістити пасіку в лісі або на узліссі, у садку чи
лісосмузі. Завдяки цьому запобігають перегріванню вуликів і
підвищують продуктивність пасіки.
10. Як виявити патогенні зони?
Як зазначає П.П. Литвин (журнал “Пчеловодство”, №1,
1998, С. 46-47) для виявлення патогенної зони використовують
будь-який металевий дріт завтовшки 2-3 мм і завдовжки 40 см,
один кінець якого на 10 см загинають під кутом 90°, що буде
слугувати ручкою, а решта - локатором. Ручку поміщають у
залізну трубку діаметром 4 мм, щоб дріт в ній вільно обертався.
Пристрій беруть у праву руку і йдуть, направляючи локатор
вперед. У разі наявності патогенної зони дріт повертається вліво.
Як тільки її поминути, вільний кінець повертається в попереднє
положення. Діаметр стовпа геопатогенної зони -10-13 см.
Такі зони виявляють ще за допомогою маятника. При
цьому використовують підвішений на бавовняній нитці
завдовжки 0,5 м будь-який важок, кільце, камінець. У місцях
геопатогенних зон маятник буде розгойдуватися або обертатися.
11
При цьому на “плюсі” (перетину ліній решітчастої сітки
Хартмана) маятник
розкручуватиметься за годинниковою
стрілкою, а на “мінусі” - проти. Як локатори використовують
також два зігнутих під прямим кутом дроти. їх беруть в обидві
руки, розташовують паралельно і повільно рухаються вперед. На
місці патогенних зон вільні кінці дротів зближуються між собою.
Є.К. Мельников (журнал “Приусадебное хозяйство”, №1,
1995, С.62) стверджує, що бджоли з вуликів, розміщених над
“водними жилами” (геопатогенними зонами) виробляють у З
рази більше меду, ніж звичайно.
В таких місцях краще
поселяються рої в ловушки. В патогенних зонах мурашки
будують мурашники, люблять перебувати коти. А от тривале
перебування в такій зоні людини призводить до різних
захворювань, зокрема онкологічних. Собака ніколи не ляже на
місці патогенної зони, а фруктові дерева погано ростуть. Тут
також активізується діяльність мікроорганізмів, що, очевидно,
може спричинити гнильцеві та інші захворювання бджіл.
Інші автори (Курило Г., Чайковський О. та ін). стверджу­
ють про негативну дію патогенних зон на поведінку бджолиних
сімей.
Отже, шановні пасічники, варто експериментувати щодо
місця розміщення вуликів відносно геопатогенних зон та
поведінки бджіл.
11. Куди повинні бути спрямовані льотки вуликів?
Восени та навесні вулики повинні бути спрямовані льот­
ками на південь, що сприятиме їхньому.прогріванню та кращому
розвитку бджолосімей. Влітку при кочівлях на медозбір вулики
на точках розміщують льотками на північ і північний схід. Цим
запобігають їх перегріванню, значна маса бджіл не відволіка­
ється на вентиляцію і продуктивність бджолосімей підвищується.
Деякі дані свідчать, що продуктивність бджолиних сімей зростає
на 20-25%, коли стільники у вулику розміщені за напрямком
магнітних силових ліній з Півночі на Південь. Для запобігання
потраплянню води у нижній льоток вулики розміщують з
невеликим нахилом уперед.
12
12. Чому вулики слід розміщувати на підставках?
Вулики встановлюють на підставках заввишки 40-50 см
строго горизонтально. Це необхідно для того, щоб стільники
були відбудовані правильно. Високі підставки дають змогу
запобігти псуванню дна вулика від вологи. Завдяки такій висоті
підставок бджоли повторно не зарахуються кліщем вароа
якобсоні. Адже кліщі часто зриваються на льотках. Догляд за
бджолами на високих підставках спрощується, пасічник менше
стомлюється, оскільки забезпечується зручна поза.
13. Чому слід виполювати траву біля вуликів?
Навколо вуликів траву необхідно виполювати, особливо
біля передньої стінки. Щоб вона швидко не відростала,
майданчик біля вулика поливають розчином кухонної солі чи
вапна. На такому майданчику легко спостерігати, що бджоли
виносять з вулика. За винесеними рештками визначають
наявність чи відсутність хвороб, крім того, трава є схованкою
для деяких шкідників бджіл. На чистому майданчику легше
знайти матку, яка може випадково випасти з вулика при огляді
бджолосім’ї.
14. Як полегшити бджолам орієнтацію?
Для кращої орієнтації бджіл, особливо коли доводиться
розміщувати вулики на близькій відстані один від одного,
передні стінки їх фарбують у різний колір, малюють різноманітні
фігури. Можна встановлювати вулики на різній висоті, дещо
змінити напрямки льотків. Біля вуликів встановлюють певні
орієнтири (кілки, гілки дерев тощо). Останнє дуже важливо при
виведенні маток. Маючи добрий орієнтир, матки рідше губляться
після обльоту та парування.
15. Як нумерувати вулики?
До кожного вулика прикріплюють бирку із заліза чи дерева
з відповідним номером. При пересаджуванні бджолосім’ї в
13
інший вулик до нього прикріплюють такий же самий номер.
Таким чином, нумерують не вулик, а бджолосім’ю, що полегшує
облік, ведення записів, які показують зміни, виявлені у процесі
догляду за нею.
16. Із якої кількості бджолосімей слід розпочати
пасічникування?
Не менше як із двох. Чому? Іноді трапляються випадки,
коли з певної причини в одній з бджолосімей загине матка і
відсутній розплід для виведення нової. Ось тут і стає в нагоді
друга бджолосім’я, з якої можна взяти розплід молодого віку (до
12год) і згодом вивести нову матку. Розплодом із бджолиної
сім’ї з маткою деякий час підсилюють бджолину сім’ю без
матки.
14
2. ОСОБЛИВОСТІ БІОЛОГІЇ МЕДОНОСНОЇ БДЖОЛИ
17. З якого часу людина добуває мед і віск?
Медоносні бджоли ще з сивої давнини викликали великий
інтерес у людини. Будучи одним із найдавніших промислів,
бджільництво давало їй можливість добувати мед і віск.
Знайдено малюнки у Єгипті, Греції та інших країнах, де зображе­
но людину, яка добуває мед. На скелі Аранської печери в Іспанії
виявлено малюнок, де- зображено стародавніх мисливців за
продуктами бджільництва. Малюнок зроблено 15 тис. років до
н. е., а перші згадки про розведення бджіл у Західній Європі є в
Арістотеля (344-342 рр. до н.е.).
18. Яке місце медоносної бджоли у систематиці
тваринного світу?
Медоносна бджола у систематиці тваринного світу займає
таке місце:
Тип - членистоногі (Artropoda)
Клас - комахи (Insecta)
Загін - перетинчастокрилі (Hymenoptera)
Родина - бджолині (Apidae)
Рід - бджола (Apis)
Вид - медоносна (mellifica)
Латинська назва бджоли медоносної- Apis mellifica L.
Остання літера (L) - це скорочення прізвіща К. Ліннея видатного шведського вченого, який створив класифікацію, що
лежить в основі систематики рослинного й тваринного світу.
19. Яка зовнішня будова медоносної бджоли?
Тіло медоносної бджоли складається з трьох відділів:
15
головного, грудного та черевного. На голові розміщені прості й
складні очі, два вусики, верхня губа і щелепа, нижня губа та
щелепа, хоботок, язичок. На грудях є по дві пари передніх,
середніх та задніх ніжок, по парі передніх та задніх крил. На
черевці розміщені шість черевних сегментів і жало. У бджоли
черевні кільця складаються з двох півкілець. Спинне має назву
тергіта, черевне- стерніта; вони з’єднані тонкою хітиновою
перетинкою, на останніх чотирьох етернітах розміщено по парі
воскових дзеркалець, під ними - воскові залози. Довжина та
ширина третього тергіта- важлива ознака порід бджіл. Тіло
бджоли покрите волосками та щетинками різного розміру й
будови.
*
Рис. 1. Зовнішня будова медоносносної бджоли:
1 - голова: 2 - груди: 3 - черевце: 4 - антени (вусики): 5 - прості очі:
б - складне око; 7 - верхня щелепа (мандибула); 8 - хоботок; 9 язичок; 10- нижня щелепа: 11 - переднє крило; 12 - заднє крило; ІЗ дихальце; 14- передня ніжка; 15 - середня ніжка; 16 - задня ніжка: 1719 - грудні сегменти; 20 - проподеум; 21-26 - черевні сегменти; 27 -
20. Які особливості будови ніжок
медоносної бджоли?
Ніжки медоносної бджоли (три пари) складаються з тазика,
вертлюга, стегенця, гомілки, лапки, кігтикового членика. На
передніх парах ніжок є виямки для чистки вусиків, на середніх -
16
шпорця для звільнення від обніжжя, на задніх - корзиночки для
формування обніжжя. На лапках розміщені кігтикові членики й
подушечки - своєрідні присоски, що забезпечують бджолі
можливість рухатися по гладенькій поверхні.
21. Як бджоли збирають квітковий пилок із рослин?
За рахунок різниці електричних потенціалів бджоли та
квіток квітковий пилок прилипає до волосків на її тілі. Частину
його вона щелепами й передніми лапками зчищає з тичинок.
Пилок нагромаджується на щіточках середніх ніжок, потім
переміщується на задні. Зчищаючи пилок із голови та грудного
відділу, бджола змочує його нектаром і секретом системи
травлення. За допомогою щіточок задніх ніжок поступово
формуються грудочки пилку в корзинках, де й утримуються за
допомогою великої щетинки та бокових волосків. Поступово з
маленьких грудочок формується обніжжя, яке згодом бджоли
приносять у вулик. У комірки стільників обніжжя знімається
бджолою за допомогою шпорець середніх ніжок.
22. Чому квітковий пилок прилипає до волосяного
покриву бджіл?
Квітковий пилок, як і Земля, має негативний електричний
потенціал. Бджоли, вилітаючи з вулика, мають такий же
потенціал, який під час польоту змінюється на позитивний і
досягає 1,8 В. Отже, квітковий пилок прилипає до волосяного
покриву бджоли через різницю електричних потенціалів між
рослиною та бджолою.
23. Які особливості будови крила медоносної бджоли?
У бджоли дві пари крил - більші передні й менші задні.
Своєрідним каркасом, механічною опорою є жилки. Між ними
натягнуті тонкі прості перетинки. Поздовжні та поперечні жилки
на площині крила створюють замкнуті вічка, що мають назву
радіальних, кубітальних та дискоїдальних. Задні крила менші,
ніж передні. їхня особливість полягає в тому, що на передньому
17
краї знаходиться від 15 до 20 гачків, які під час польоту
скріплюються зі складкою на задньому краї переднього крила. За
1 с крила робочої бджоли під час польоту здійснюють 200-250
змахів. Вони приводяться в рух добре розвиненими м’язами
грудей.
Рис. 2. Схема жилкування крила робочої бджоли:
Жилки: к - костральна; сбк - субкостральна; м -медіальна: бз - ба­
зальна; кб - кубітальна; рд - радіальна; д - дискоїдальна: н - невральна; ан - анальна. Комірки: 1к, 2к, Зк - перша, друга, третя кубітальні,
р - радіальна; дек - дискоїдальна; а, в- відрізки третьої комірки
24. Які особливості будови системи травлення медоносної
бджоли?
До системи органів травлення медоносної бджоли
належать: глотка, головні, підшлункові, верхньощелепні,
глоткові і задньоглоткові залози, стравохід, грудна залоза,
медовий зобик (воло), тонка й товста кишки, мальпігієві судини і
ректальні залози. Стравохід у передній частині черевця
розширюється і переходить у медовий зобик, місткість якого
може збільшуватися у 3-4 рази. Він є резервуаром для нектару. У
медовому зобику відбувається інверсія цукрів за допомогою
інвертази, що надходить разом із нектаром із глотки.
Інвертований цукор згодом під дією м’язів повертається назад у
глотку. За медовим зобиком розміщений клапан, або проміжна
18
кишка, яка регулює надходження корму в середню кишку та
глотку, тут же нектар очищається від пилкових зерен. У середній
кишці корм перетравлюється й засвоюється. Задня кишка
складається з течкої і прямої. Остання має еластичні складчасті
стінки, завдяки чому може розтягуватися. За період зимівлі у ній
нагромаджується до 35—40 мг калових мас, що становить
близько половини маси бджоли. Від них бджола звільняється під
час весняного обльоту.
14
Рис. 3. Слинні залози і травний канал бджоли:
1 - мандибулярні залози (верхньощелепні); 2 - глотка: 3 - підглоткові
залози (гіпофаренгіальні); 4 - задньоголовні залози; 5 - протока
задньоголовної і грудних залоз; 6 - грудні залози; 7 - резервуар грудної
залози; 8 - стравохід; 9 - медовий зобик; 10 - середня кишка; 11 мальпігієві судини; 12 - тонка кишка; 13 - товста кишка; 14- ректальні
залози
25. Яку роль відіграє гіпофаренгіальна залоза у робочих
бджіл?
Гіпофаренгіальна (підглоткова) залоза розвинена лише у
робочих бджіл. Вона знаходиться в середній частині голови і
складається з двох проток, навколо яких розміщені альвеоли, що
містять секреторні клітини (БугераС.І., 2001). Два відвідні
отвори залози розташовані на глотковій пластинці в порожнині,
19
куди надходить нектар із хоботка. Максимального розвитку
гіпофаренгіальні залози у робочих бджіл досягають у 9-12денному віці за умови повноцінного живлення (насамперед —
білкового).
Залоза виділяє секрет, що входить до складу молочка для
годівлі личинок, а також виділяє інвертазу - фермент, який бере
участь у розщепленні складних цукрів на більш прості. Інвертаза
бджіл найактивніша при температурі 34°С. Інверсія сахарози
триває і після запечатування меду восковими кришечками.
4
Рис. 4. Головні та грудні залози робочої
бджоли:
А - схема розташування головних і
грудних залоз 1 - мандибулярні зало­
зи; 2 - гіпофаренгіальні залози; 3 задньоголовні залози; 4 - грудні
залози; 5 - резервуар грудної залози;
6 - загальна протока задьоголовних і
грудних залоз).
Б- будова гіпофаренгіальних залоз
(І - гіпофаренгіальна залоза; 2 - гіпофаренгіальна пластина).
В - будова задньоголовних і грудних
залоз (1 - задньоглоткова залоза; 2 грудна залоза; 3 - резервуар грудної
залози; 4 - загальна протока).
Г~ елементи будови задньоглоткової залози.
Д - елементи будови грудної залози
26. Як відбувається живлення медоносної бджоли?
Вуглеводи, білки та жири, що надходять із кормом в
організм бджоли, піддаються складній хімічній переробці
шляхом гідролізу за допомогою ферментів. Так, білки під дією
ферменту трипази розщеплюються на амінокислоти, жири під
дією ферменту ліпази - на гліцерин і жирні кислоти, вуглеводи
20
розщеплюються за допомогою каталази. Одержані у процесі
гідролізу прості речовини всмоктуються епітеліальними'
клітинами середньої кишки.
27. Які особливості кровоносної системи медоносної
бджоли?
Кров (гемолімфа) у тілі бджоли частину шляху проходить
судинами, а потім вільно виливається в порожнину тіла й омиває
внутрішні органи і тканини. Отже, кровоносна система не
замкнута. Кровообіг здійснюється основним серцем - спинною
судиною, спинною та черевною діаграфрагмами і додатковими
серцями, які забезпечують кровообіг в антенах (вусиках), ніжках
та жилках крил. Серце бджоли розміщене у спинці черевця під
тергітами і складається з трубки, розділеної на п’ять камер.
Задній кінець серця знаходиться на рівні шостого тергіта; він
замкнутий. Передній звужується в тонку трубку - аорту, яка
проходить через груди в голову; вона відкрита. Між камерами
серця є клапани, які сприяють руху крові від задніх камер до
передніх.
28. Як здійснюється циркуляція гемолімфи в тілі
медоносної бджоли?
Кровообіг підтримується двома діафрагмами - спинною,
що проходить між серцем та кишечником, і черевною, яка
знаходиться між кишечником і черевним нервовим ланцюжком.
Вони розділяють внутрішню частину на три порожнини (синуси):
перикардіальний (біля серця), перивісцеральний (біля кишеч­
нику) та периневральний (біля нервового ланцюжка). Діафрагми
мають м’язові волокна й отвори для проходження лімфи.
Циркуляція гемолімфи здійснюється так: під час діастоли
(розслаблення) м’язи серця розслаблені, спинна діафрагма
плоска, стінки камер серця дещо розтягнуті, створюється
своєрідний вакуум, у результаті чого гемолімфа всмоктується з
перивісцеральної в перикардіальну порожнину і через отвори остії заповнює камери серця. Під час систоли (періоду
21
* «
скорочення) гемолімфа спрямовується до голови. Тут вона
►збагачується поживними речовинами й виливається з аорти в
порожнину між мозком і стравоходом, надходить у грудний
відділ, порожнину черевця, омиває черевний нервовий
ланцюжок. У результаті скорочення м?язів черевної діафрагми
гемолімфа відтікає назад і в боки, а потім - у перивісцеральний
синус, де розміщені кишечник та мальпігієві судини. В
кишечнику вона збагачується поживними речовинами, а
продукти обміну переходять у мальпігієві судини, потім - у
задню кишку. Очищена й збагачена поживними речовинами
гемолімфа далі надходить у перикардіальний синус, серце і
спрямовується до голови.
Рис. 5. Кровообіг медоносної бджоли:
1 - аорта; 2 - п ’ятикамерне серце; 3 - спинна діафрагма; 4 - черевна
діафрагма; (стрілками показано напрям руху гемолімфи)
29. Як дихають бджоли?
Дихальна система медоносної бджоли складається з
розгалуження повітроносних трубок - трахей, що пронизуюють
усе тіло. Трахеї зовні відкриваються дихальцями, а найдрібніші
трахейні капіляри закінчуються трахеолами. Великі трахейні
стовбури створюють так звані повітряні мішки. Дихальця
22
знаходяться по боках сегметів грудей і черевця. У медоносної
бджоли 10 пар дихалець — три на грудному і сім — на черевному,
відділі. Дихання здійснюється у результаті дихальних рухів ритмічних скорочень і розширень черевця, кількість яких у стані
спокою становить близько 40, а зразу після польоту - близько
150 за 1 хв. При диханні повітря надходить через дихальця, де
воно очищається, а потім проникає в головні трахейні стовбури,
трахеї меншого діаметра та трахеоли, через які й здійснюються
киснем тканин та клітин. Вуглекислий газ, що виділяється у
процесі окислення, виводиться з організму бджоли через
трахейну систему та дифузно - через тканини.
Рис. б. Органи дихання медоносної бджоли:
1 - трахеї; 2 - повітряні мішки голови; 3 - грудні повітряні мішки: 4 повітряні мішки черевця; 5 - дихальця; 6 - розгалуження трахейних
трубочок
ЗО. Які особливості нервової системи медоносної бджоли?
Нервова система
медоносної бджоли поділяється на
центральну, периферичну та вегетативну (симпатичну). До
центральної належать головний мозок і черевний нервовий
ланцюжок. До складу периферичної входять чутливі нейрони й
нерви, які відходять від гангліїв, центральної та вегетативної
систем. Периферична нервова система пов’язана з діяльністю
органів чуття - зору, нюху, слуху, смаку. Вегетативна нервова
23
*
система іннервує внутрішні органи та координує їхню роботу. Її
.діяльність підпорядкована центральній нервовій системі.
Нервова система зв’язує як окремі частини організму між собою
у складну систему, так і організм з великою кількістю зовнішніх
подразників. Цей зв’язок здійснюється через прості й складні
безумовні рефлекси. У процесі еволюції у медоносних бджіл
виробилися складні інстинкти, завдяки яким відбуваються такі
процеси, як будівництво стільників, пошук, збирання і переробка
нектару, пилку, вирощування розплоду, виведення маток, роїння.
Рис. 7. Нервова система медоносної бджоли:
1 - антенальний нерв; 2 - протоцеребрум (передній мозок); 3 - зорова
лопать мозку; 4 - просте око; 5 - складне око; б - ганглії черевного лан­
цюга; 7 - конективи; 8 - нерв переднього крила; 9 - нерв заднього крила
31. Які органи чуття має медоносна бджола?
Медоносна бджола має добре розвинені органи зору,
гірше - нюху, дотику, смаку та слуху. їй притаманне також
відчуття часу, тиску, температури, вологості повітря.
32. Скільки у бджоли очей?
У медоносної бджоли двоє великих складних - фасеточних
і троє простих очей. Фасеточні очі розміщені на боках голови,
прості - на тім’ї між складними очима, у трутня - на лобі.
Фасетки щільно прилягають одна до одної під певним кутом,
через що збільшується поле зору. У робочої бджоли їхня
кількість досягає 5000, трутня - 7000-10000, у матки- 3000—
4000.
24
♦
33. Де у бджоли зосереджені органи нюху?
У медоносної бджоли органи нюху зосереджені 'В
основному на вусиках- антенах, а також на восьми кінцевих
члениках — джгутиках. Функцію нюху виконують чутливі
органи- сенсили. У робочої бджоли на кожному вусику
знаходиться до 6000, трутня - 30000, у матки- 3000 сенсил.
Завдяки органам нюху бджола відшукує корм, забезпечується
контакт між особинами бджолиної сім’ї, сприйняття запахів
летких речовин, у тому числі феромонів, що виділяються
спеціальними залозами матки та бджіл і зумовлюють зміни в
їхньому розвитку та поведінці бджіл.
34. Де у бджоли знаходяться органи дотику?
Вони розміщені на всій поверхні тіла, але найбільше на
вусиках, ротових придатках, лапках ніжок та на поверхні
черевця.
Вони представлені чутливими волосками і
спеціальними сенсилами. Через чутливі волоски подразнення
передається у нервовий центр. На крилах та ніжках розміщені
спеціальні сенсили, які передають сигнали про силу і напрямки
дії на кутикули. Органи дотику допомогають орієнтуватися в
гнізді, визначати розмір та якість комірок тощо.
35. Де у бджоли знаходяться органи слуху?
Звукові коливання сприймаються бджолою за допомогою
спеціальних сенсил- сколопофор, розміщених на тулубі, голові,
вусиках, ніжках, крилах. Вони реагують на зміну швидкості руху
повітря.
36. Де у медоносної бджоли знаходяться смакові
рецептори?
Вони розміщені на хоботку, частинах рота, кінцевих
члениках вусиків, лапках ніжок. Бджоли розрізняють на смак
солодке, гірке, кисле, солоне. Рівень концентрації розчинених у
воді речовин вони сприймають по-різному. Так, бджоли майже
25
не відрізняють від води 5%-й розчин цукру, тоді як дуже чутливі
до незначних домішок у воді кухонної солі.
37. Де у бджоли знаходяться органи сприйняття
температури, вологості повітря?
Вони розміщені на вусиках. Це спеціальні сенсили, що
сприймають коливання температури в десятих частках градуса.
На вусиках також знаходяться рецептори, які реагують на зміну
вологості повітря.
38. Які функції слинних залоз медоносної бджоли?
З органами травлення медоносної бджоли у тісному
взаємозв’язку перебувають слинні залози, яких є три пари: дві в
голові, третя - у голові й частково в грудях. Ці залози мають
назву верхньощелепних і нижньогубних. Перші виділяють так
зване молочко - корм для живлення личинок та маток. Ферменти,
що виділяються глотковими залозами, беруть участь у
розщепленні складних цукрів на прості ще під час польоту із
нектаром. Нижньогубні виділяють слину, яка домішується до
нектару під час всмоктування його бджолою з нектарника квітки.
39. Чи є в бджоли органи рівноваги?
Органи рівноваги у бджіл представлені чутливими
волосками, розміщеними у місці з’єднання грудей з головою та
черевцем, біля вусиків, на черевних кільцях, ніжках, що керують
положенням голови та черевця. При відхиленні положення тіла
бджоли від нормального подразнення через чутливі волоски
передаються нервовій системі, а звідти надходить сигнал до
м’язів, відбувається корекція положення тіла бджоли у просторі.
40. Як бджоли очищають вусики?
Спостережливий пасічник може часто це добре бачити. Як
відомо, у вусиках бджоли, трутня, матки розміщені органи чуття.
У особин бджолиної сім’ї на передніх ніжках є спеціальне
26
пристосування для очищення вусиків, що складається з
напівокруглої виямки, покритої міцними волосками, та шпори з
пластинкою - рухомим відростком на задній внутрішній частині
гомілки. При очищенні вусик вкладається
у виямку і
закривається шпорою, при витягуванні - очищається щетинками
виямки й додатковою пластинкою.
41. З яких особин складається бджолина сім’я?
До складу бджолиної сім’ї входять три види особин:
матка, робочі бджоли та трутні, У благополучній
бджолосім’ї живе тільки одна матка. її основна функція відкладання до 2000 яєць і більше на добу та близько 200 тис. за
сезон.
Робочі бджоли це жіночі особини
бджолиної сім’ї з не­
дорозвиненими
ста­
тевими органами. Во­
ни виконують велику
кількість
складних
операцій: вигодовують
потомство, збирають,
транспортують і пере­
робляють нектар та
пилок, виділяють віск і
будують стільники, за­
хищають гніздо, ре­
гулюють температуру
й вологість повітря в
Рис. 8. Особини бджолиної сім’ї:
гнізді, замінюють ста­
а-матка; б-робоча бджола; в - трутень
ру матку на нову,
молоду,
регулюють
чисельність трутнів у гнізді тощо. Кількість робочих бджіл у
повноцінній бджолосім’ї коливається за періодами року в межах
20-70тис. особин. Трутні- особини чоловічої статі- самці.
Єдиною їх функцією є парування з молодими матками. Поїдаючи
27
велику кількість корму (трутні масою в 1 кг за 2-3 міс з’їдають
близько 20 кг меду), вони виділяють у гнізді бджіл велику
кількість тепла. У травні - червні чисельність трутнів у бджоло­
сім’ї досягає кількох тисяч.
42. Чому медоносні бджоли живуть сім’ями?
У процесі еволюції медоносна бджола виробила
властивість жити в спільноті - сім’ями. В результаті глибокого
розподілу функцій між видами особин бджолиної сім’ї жодна з
них поза сім’єю жити не може. Бджолина сім’я являє собою
цілісну біологічну одиницю й характеризується спільністю
походження, підпорядкуванням життя окремої особини спільним
фукціям всієї сім’ї тощо. Кожній бджолосім’ї притаманні
індивідуальні специфічні особливості: запах, схильність до
роїння, рівень продуктивності при збиранні нектару, стійкість
проти захворювань та ін.
43. Які особливості гнізда бджолосім’ї?
Повноцінна бджолосім’я може нормально функціонувати в
просторі, зайнятому стільниками з розплодом (в активний
період), медом, пергою - у гнізді. В процесі еволюції медоносні
бджоли звикли будувати свої гнізда в основному в дуплах дерев.
Гніздо цих комах складається з кількох стільників, що досягають
2 м висоти. Стільник складається з середостіння, від якого
горизонтальними рядами відходять шестигранні комірки, дещо
спрямовані (на 4-5°) вверх від горизонталі. Товщина стільників
становить 24-25 мм. Між ними бджоли залишають вільний
простір (вуличку) завширшки 10-12 мм (висота двох бджіл).
Завдяки цьому вони можуть одночасно виконувати роботи в обох
стільниках вулички. Крім бджолиних комірок бджоли будують
також трутневі - для виведення трутнів та маточники, в яких
вигодовують маток. Діаметр бджолиних комірок- 5,25-5,55,
трутневих - 6,63-6,93 мм. Бджоли будують також комірки
перехідних форм. Товщина стільника з медом у результаті
подовження висоти комірок може досягти 45 мм.
28
44. Чому старіють і темнішають стільники?
У комірках розвиваються майбутні бджоли або трутні.
Після линяння та прогризання кокона і кришечки вони виходять
із комірки. В ній залишається “сорочка” кокона та випорожнення
личинки. Внаслідок цього після виходу кожного наступного
покоління стільник темнішає. В темних старих стільниках об’єм
комірок на 12% менший, ніж у світлих. Через це з них
виплоджуються дрібніші особини, а бджоли витрачають багато
енергії для вигризання шкірки коконів. Старі стільники часто є
джерелом інфекції, тому щорічно 40-50% їх вибраковують.
45. Які переваги світлих (молодих) стільників?
У таких стільниках вищий рівень годівлі личинок, молоді
бджоли, що виплодилися, більші за розмірами, життєздатніші,
менше витрачається енергії й часу на підготовку стільників до
засіву маткою, розміщення нектару. У цих стільниках бджоли
менше уражуються хворобами (гнильці, аскосфероз, вароатоз),
вищий лікувальний ефект від медикаментозного лікування
бджолиної сім’ї та вихід товарного воску на пасіці. Такі
стільники при зберіганні менше уражуються міллю. Мед у них
завжди вищої якості, підвищується продуктивність бджолиних
сімей. Тому доцільно щорічно поновлювати стільники хоча б
наполовину.
46. Як розмножуються бджоли?
Для медоносних бджіл характерні дві форми розмноження:
двостатева й партеногенез. Перша відбувається у три етапи:
осіменіння, запліднення та відкладання яєць маткою. При
партеногенезі особина бджолиної сім’ї (трутень) розвивається з
незапліднених яєць.
47. У якому віці паруються матки?
Матка перший очисний та орієнтовний обліт здійснює у 612-денному віці після виплоджування, а парується на 10-12-й
29
день. Неплідні матки у віці понад 35 днів втрачають здатність до
парування. Однією з
причин цього є втрата
маткою здатності до
виділення
феромонів,
які приваблюють трут­
нів. Як правило, в 14денному віці плідна ма­
тка вже відкладає яйця.
Рис. 9. Копуляція матки та
Парування маток відбу­
трутня
вається при температурі
повітря не нижче 19 С. Матка може вилітати на парування кілька
разів і паруватися з 6-10 трутнями.
48. Як відбувається запліднення яєць та їх відкладання
маткою?
При відкладанні яєць яйце плідної матки з яєчника
надходить у непарний яйцепровід, де на нього із спермоприймача
потрапляє сперма. В спермоприймач сперма надходить після
парування матки з трутнями. Після проникнення спермію в
цитоплазму ядро сперматозоїда зливається з ядром яйця відбувається запліднення.
49. Який механізм відкладання плідною маткою
запліднених і незапліднених яєць?
Сперма із спермоприймача потрапляє на яйце при
надходженні його в непарний яйцепровід у результаті дії
нервового імпульсу при опусканні черевця матки у вузьку
бджолину комірку. Нервовий імпульс виникає в результаті
стискання чутливих волосків на черевці матки. При відкладанні
яйця у трутневу комірку, яка ширша, ніж бджолина, чутливі
волоски не подразнюються і нервовий імпульс не виникає.
Сперма на яйце не потрапляє і воно залишається незаплідненим.
Із такого яйця згодом розвиваються трутні. Однак цей механізм
ще до кінця не вивчено, адже матка може відкладати яйця і в
ЗО
зачатки (ще не відбудовані на штучній вощині) комірок, з яких
розвиваються бджолині особини.
Рис. 10. Статеві органи та жалоносний апарат матки:
1 - яєчники: 2 - яйцеві трубочки; 3 - яйцепроводи; 4 - спермоприймач: 5 залоза термоприймача; б, 9 - отруйні залози; 7 - протока отруйної залози;
8 - піхва; 10 - парувальні кишені; 11 - середина дев'ятого черевного
півкільця; 12-резервуар з отрутою; 13 - щупик жала; 14- жало
50. Чи переносять бджоли яйця?
Встановлено, що бджоли можуть переносити яйця,
відкладені маткою, і поміщати їх у комірки (ПерінгА., 1933).
Доказом цьому є й те, що нормальні маточники за роздільною
решіткою можуть бути відбудовані при повній відсутності посіву
на стільниках.
Цікаві спостереження щодо випадків перенесення
запліднених яєць бджолами у бджолину сім’ю без матки з іншої
наводить пасічник Бугайчик С. (журнал “Пасічник”, Харків,
1930, №7, С. 346). Навесні 1910 р. в одному з вуликів не
31
виявилося матки. Але згодом пасічник звернув увагу, що бджоли
сім’ї без матки жваво літають. Обсипавши борошном, він виявив,
що ця сім’я вчинила напад на іншу - з маткою. Після зменшення
льотків об 11-й год в обох вуликах настав спокій.
Оглянувши бджолину сім’ю без матки, пасічник виявив на
одному з стільників з одного боку 7 правильно покладених яєць.
Після ретельного огляду сім’ї матки не було виявлено, а з
відбудованого маточника виплодилася життєздатна матка.
Аналогічну ситуацію Бугайчик С. спостерігав і в 1926 р. Отже,
бджоли в екстремальній ситуації з метою виведення матки
можуть вдатися до “крадіжки” бджолиних яєць з інших сімей.
51. Які особливості розвитку робочої бджоли, матки,
трутня?
Після виходу з яйця личинки інтенсивно ростуть, а їхнім
кормом є молочко, що виділяється залозами бджіл-годувальниць.
Рис. 11. Личинкова ста­
дія розвитку медонос­
ної бджоли
а - личинка після виходу з
яйця; б - личинка одноден­
ного віку; в - личинка дводен­
ного віку; г - личинка три­
денного віку; д - личинка
чотириденного віку; е - ли­
чинка старшого віку перед
запечатуванням комірки кри­
шечкою.
У період личинкової стадії розвитку бджоли відвідують
бджолину личинку 143 рази (Ліндауер, 1952), маточну- 1600
разів (Юнг-Гофман, 1966). У другій половині личинкової стадії
розвитку робочої бджоли вони одержують корм у вигляді суміші
меду та пилку. Личинка линяє п’ять разів, її маса зростає:
робочих бджіл - більш як у 1500, матки - майже у 3000 разів.
32
Розвиток трутня аналогічний розвитку бджоли, але витрати
корму в кілька разів більші. Личинка матки у перші дні не
відрізняється від личинки робочої бджоли. На відміну від бджо­
линих, маточних личинок бджоли протягом усієї личинкової
стадії годують маточним молочком без домішок меду та пилку.
52. Яка маса тіла робочої бджоли, трутня, матки?
При виплодженні маса тіла робочої бджоли становить
близько 100 мг, матки - 220-300, трутня - 196-256 мг.
53. Яка тривалість життя бджоли,
трутня, матки?
Тривалість життя особин бджолиної сім’ї залежить від
періоду виведення та інших факторів.Так, робоча бджола під час
медозбору швидко зношується й живе 30—35 днів. Бджоли, що
в
г
Рис. 12. Матки та маточники
а - матка виходить з маточника; б - матка в маточнику; в - матка
вийшла з маточника; г - матка знищена в маточнику
33
вивелися восени і йдуть у зиму, живуть 6-7 міс, трутні - від 23 до
54 днів. У разі, коли в сім’ї зимує неплідна матка, трутні
залишаються і живуть до 8 міс. Матки можуть жити до восьми
років, хоча найінтенсивніший період їх використання становить
не більше двох років.
54. Яка тривалість розвитку особин
бджолиної сім’ї?
Тривалість стадій розвитку робочої бджоли, матки і трутня
наведено нижче.
Таблиця 2.1
Тривалість стадій розвитку особин бджолиної сімТ
Стадія розвитку
Яйце
Личинка
ГІередлялечка
Лялечка
Тривалість циклу-
Тривалість, днів
робоча бджола
матка
3
3
6
5
3
2
9
6
21
16
трутень
3
7
4
10
24
55. Коли бджоли запечатують розплід?
При нормальних умовах розвитку бджоли запечатують
личинок маток на восьму добу, комірки з личинками робочих
бджіл - на дев’яту, з трутневими - на десяту добу після
відкладання яєць. Кришечки складаються з воску і пилку, через
них проникає повітря.
56. Чому бджоли іноді викидають відкритий розплід?
Це відбувається внаслідок голодания бджолиної сім’ї та
відсутності вентиляції. Для запобігання цьому явищу бджіл
підгодовують вуглеводним та білковим кормом, поліпшують
вентиляцію бджолиного гнізда.
57. Як відбувається живлення робочої бджоли?
Через хоботок, глотку та стравохід корм потрапляє у
34
медовий зобик (воло) — розширений задній кінець стравоходу.
При переробці нектару він багаторазово відригується і
всмоктується знову. В задньому кінці вола є чотиригубий м’яз клапан, що з’єднується з середньою кишкою. При виконанні
бджолою роботи цей клапан розслаблений і корм вільно
потрапляє у кишечник. У стані спокою клапан стає пружним і
надходження корму в кишечник обмежується. Таким чином
здійснюється принцип: хто не працює, той не їсть.
58. Який ступінь засвоєння корму бджолами?
Цукровий сироп (цукор) бджолами засвоюється на 99%,
квітковий мед- на 98,1, падевий- на 97,4%. Таким чином,
найбільший відсоток неперетравлених речовин у падевому меду,
через що він не придатний для зимівлі бджіл.
59. Які роботи виконує робоча бджола за своє життя?
Після виведення бджола перші 3 дні очищає комірки
стільників, її годують дорослі бджоли; з 4-го по 8-й день - годує
личинок медом, змішаним з пилком та водою; з 8-го по 12-й годує личинок молочком, яке сама ж і виробляє; з 17-го по 24-й будує комірки з воску, який сама ж і виробляє; з 17-го по 24-й одержує корм від робочих бджіл, переносить його в стільники,
ущільнює в комірках принесене обніжжя (пилок); з 24-го по 26-й
день займається очищенням вулика від сміття; з 27-го по 29-й охороняє вхід у вулик. Решту днів бджола збирає нектар та
пилок. Тут йдеться про бджолу, що живе літньої пори, адже
зимуючі бджоли живуть 6-8 міс. Залежно від умов, наприклад, з
початком інтенсивного медозбору бджоли можуть брати участь у
збиранні нектару, починаючи вже з 5-го дня життя, але
зазвичай - з 15-20- денного віку.
60. З якого віку робочі бджоли збирають нектар і
квітковий пилок?
Залежно від умов робочі бджоли вперше для збирання
нектару вилітають у 5-14-денному віці, квітковій пилок -
35
можуть збирати, починаючи з 14-17-денного віку.
61. Яку кількість личинок вигодовує одна бджола?
Підраховано, що бджола, яка перезимувала, вигодовує
навесні близько однієї, а молода бджола від травня до червня —
3-4 бджолині личинки.
62. Скільки вильотів здійснює бджола за своє життя?
Підраховано, що за свій вік бджола здійснює 80-120
вильотів із вулика.
63. Яку кількість корму витрачають бджоли під час
польоту?
Під час польоту бджола витрачає 1,5 мг корму за Іхв,
максимальна її вантажопідйомність - 75 мг.
64. З якою швидкістю летить бджола?
Бджола без ноші летить зі швидкістю близько 65, а з
ношею - 18-30 км/год.
65. Чому комірки з пилком робочі бджоли заповнюють
лише на дві третини?
Принесений квітковий пилок у вигляді обніжжя робочі
бджоли складають в комірки і ущільнюють. При цьому вони
повинні міцно утримуватися в комірці ніжками, тобто мати точки
опори. При повному заповненні комірки ущільнення пилку було
б неможливим. В ущільненому пилку відбуваються складні
хімічні процеси, в тому числі молочнокисле бродіння. Квітковий
пилок перетворюється на пергу, бджоли заповнюють комірки з
пергою медом і запечатують восковими кришечками. В такому
стані перга довго й добре зберігається. А зберігати її слід при
температурі від 1°С до 8°С, помірній вологості, не допускаючи
промерзання. При пониженій вологості вона може пересохнути і
36
перетворитися в тверді грудочки; при підвищеній — закиснути.
66. Чому в трутневі комірки бджоли не відкладають
квітковий пилок?
Принесений пилок (обніжжя) бджоли добре ущільнюють,
заливають медом і запечатують у комірці восковою кришечкою.
Молочнокисле бродіння відбувається без доступу повітря. В
трутневих же комірках через їх порівняно з бджолиними великий
діаметр бджоли не можуть достатньо ущільнити (утрамбувати)
пилок, що є необхідною умовою для молочнокислого бродіння.
67. Яку температуру повітря підтримують бджоли у
гнізді?
В активний період для нормального розвитку розплоду і
відбудови стільників бджоли в гнізді підримують температуру на
рівні +34...+35°С, в зимовий період спокою в клубі - на рівні
+15...+20°С. Слід пам’ятати, що при температурі 38°С гине
розплід, а при 40°С - бджолина сім’я; у разі кочівлі на значні
відстані особливу увагу слід приділяти забезпеченню належної
вентиляції для запобігання запарюванню бджіл.
68. Чому печатания меду буває сухим і мокрим?
Вид печатания меду є породною особливістю бджіл, що
виробилася в них у процесі еволюції. Так, бджоли з північних
регіонів, яким властиві різкі перепади тепператур, над комірками
з медом при їх запечатуванні залишають повітряний простір.
Завдяки цьому запобігається руйнування кришечок при перепаді
температур, мед із комірок не виливається. Таке печатания меду
називається сухим і запечатані стільники білого кольору. У
південних регіонах (сірі гірські кавказькі та ін.) переважає мокре
печатания комірок. При цьому кришечки комірок прилягають до
меду, і тому запечатані стільники мають темний колір.
69. Що може стримувати яйцекладку матки?
Необхідно стежити, щоб у гнізді не було перешкод для
37
відкладання яєць маткою, що особливо важливо навесні. Якщо
між якісними стільниками є непридатний для засіву, то матка
може обмежити яйцекладку, перебуваючи на одному боці гнізда,
оскільки при цьому створюється своєрідний бар’єр для п
пересування. Тимчасовою перепоною може бути рамка з
вощиною, поставлена в центр гнізда. Обмеження яйцекладки
можна спостерігати у багатокорпусному вулику у разі, коли
верхня частина стільників непридатна для відкладання яєць
(комірки розтягнуті, пошкоджені тощо). Бар’єром може бути і
забрус із меду, який необхідно своєчасно знімати, а також
періодично розпечатувати ділянки стільників із медом. Отже,
пасічник має уважно стежити за процесом відкладання яєць.
Зокрема, навесні вощину для відбудови стільників слід ставити з
краю гнізда, а по її закінченні рамку переносити в центр.
70. Скільки часу витрачає матка на відкладання яйця?
Матка відкладає яйця тільки в підготовлену відповідним
чином комірку, прощупуючи перед цим її вусиками. На
відкладання одного яйця вона витрачає 8-12 с. Після відкладання
25-35 яєць матка робить перерву на 1,5-2 хв, одержує корм
(молочко) від бджіл-годувальниць свити. Пасічник повинен
створити всі необхідні умови для інтенсивної яйцекладки,
своєчасно розширюючи гніздо стільниками чи штучйою
вощиною. При цьому скорочуються зайві переходи матки в
пошуку вільних комірок. Інколи вдаються до штучного
обмеження яйцекладки, що не завжди виправдано.
71. Яку відстань долає матка при відкладанні яєць?
Підраховано, що матка прй відкладанні близько 500 яєць за
добу проходить відстань до 80 м. При інтенсивній яйцекладці в
літній період, коли вільних комірок менше, ця відстань досягає
250 м.
72. Чи може матка відкладати по кілька яєць в одну
комірку?
Таке явище спостерігається при нестачі стільників у гнізді,
38
на початку яйцекладки молодими матками, в слабкцх бджоло­
сім’ях, коли бджоли не встигають підготувати комірки. Зайві
яйця вони знищують. Щоб запобігти цьому, у гнізді забезпечу­
ють достатню кількість стільників, а слабкі сім’ї підсилюють.
73. Чи може робоча бджола відкладати яйця?
Якщо в бджолосім’ї немає матки і понад три тижні відсутні
личинки або яйця чи матка з певних причин не запліднилася, у
робочих бджіл починають розвиватися яєчники, які до цього
були недорозвиненими. Через деякий час такі бджоли
(анатомічні трутівки) починають безладно відкладати яйця, з
яких розвиваються неповноцінні трутні. Таку сім’ю слід негайно
виправляти.
74. Чому в бджолосім’ї з’являються бджоли-трутівки?
Бджоли-трутівки розвиваються у бджолосім’ї при втраті
матки і відсутності яєць або молодих личинок, придатних для
виведення матки. При цьому молоді бджоли, що виділяють
молочко, через відсутність личинок передають його робочим
бджолам. В останніх, при його вживанні, починають
розвиватися недорозвинені яєчники, в яких утворюються яйця.
Але оскільки у таких бджіл відсутні спермоприймачі й
сперматозоїди, вони відкладають незапліднені яйця. Якщо такій
сім’ї своєчасно не надати допомогу, то вона загине.
75. Чи може вивестися матка із незаплідненого яйця?
Часто у бджолосім’ї з бджолами-трутівками бджоли,
керуючись інстинктом самозбереження, перебудовують бджоли­
ні комірки на маточні, в які згодом бджоли-трутівки відкладають
яйця. Бджоли згодом годують личинку, запечатують маточник,
але така личинка або гине, або з неї виводиться трутень. Отже,
без допомоги пасічника сім’я-трутівка приречена. Краще
запобігти появі на пасіці сім’ї-трутівки, ніж її виправляти.
39
76. Скільки часу перебуває у вулику бджола з
принесеним нектаром, пилком, водою?
Бджоли, що прилетіли із ношею, знаходяться у вулику бли­
зько 5 хв. Збирачки нектару роблять близько 10 вильотів за день.
Для формування обніжжя при сприятливих умовах бджоли ви­
трачають до 15 хв.
77. Від чого залежить маса бджоли?
Вважають, що маса 10 тис. бджіл досягає близько 1 кг.
Така їх кількість розміщується на чотирьох вуличках стандарт­
них гніздових рамок. Проте маса бджіл залежить також і від по­
роди. Так, у 1 кг бджіл різних порід кількість особин коливається
від 5 до 11 тис. У 1 кг бджіл, що вийшли з роєм, чисельність осо­
бин становить 6-7 тис., оскільки їхні зобики наповнені нектаром.
78. Чи розміщують бджоли принесену воду в комірки
стільників?
* Принесену у вулик воду бджоли зразу ж використовують
або залишають на верхніх частинах рамок чи в інших місцях.
Частину води вони зберігають у своєму тілі. Таких бджілводоносів називають “живими цистернами”. Одна бджола^
водонос може за день принести воду у вулик до 100 разів.
79. Які кольори розрізняють бджоли?
Доведено, що бджоли добре розрізняють білий, синій,
оранжевий, жовтий і червоний кольори. Саме в такі кольори
бажано фарбувати вулики. Бджоли також добре уловлюють
ультрафіолетові промені та поляризоване світло. Вони краще
розрізняють колір, ніж форму й розмір предмета.
80. Як змінюється маса бджіл у процесі старіння
стільників?
При старінні стільників середня маса однієї бджоли, що з
40
них виплоджується, зменшується майже на 13 %, причому в
таких особин менша довжина хоботка і місткість зобика.
81. Чи залежить продуктивність бджолосім’ї від середньої
маси бджоли?
Дослідженнями встановлено, що бджоли меншої маси
приносять за один раз у зобику менше нектару, що впливає на
продуктивність бджолосім’ї. Так, продуктивність бджолосім’ї, де
середня маса однієї бджоли становить близько 100 мг, майже на
7 кг вища від сім’ї однакової сили, середня маса однієї бджоли в
якій досягає 83 мг.
82. Як бджоли сигналізують про знайдене джерело корму?
Давно виявлено, що бджоли після повернення у гніздо
сигналізують іншим особинам сім’ї про знайдене джерело корму
певними сигнальними рухами, які одержали назву танців. При
цьому бджоли роблять пробіжки на стільнику у формі кола чи
вісімки. Вони дзижчать і виляють черевцем. Тривалість
дзижчання й кількість вилянь вказують на відстань, напрямок та
інші особливості джерела корму.
83. Як бджоли виділяють віск?
Характерною особливістю медоносних бджіл є те, що
стільники вони будують з воску, який виробляють самі. Віск
виробляється восковоми залозами, розміщеними на чотирьох
останніх етернітах черевця. На етерніті, що має восковидільну
залозу, знаходяться два воскових дзеркальця, вистелених
зсередини залозистими клітинами, які виробляють віск. Останній
просочується через хітин, розливається на поверхні дзеркальця і
загусає у вигляді тонких прозорих воскових пластинок, з яких
бджоли й будують стільники. Маса однієї воскової пластинки
досягає
близько 0,25 мг. Воскові пластинки у бджоли
формуються, починаючи з 3-5-денного віку. На 21-й день воскові
залози дегенерують, хоча за деяких обставин можуть на певний
час відновити свою функцію. Бджоли, які збирають нектар і
41
пилок, воску не виділяють.
Рис. 13. Восковидільні
органи медоносної бджоли:
А. 1 - етерніти, на внутрішньому
боці яких розміщені воскові залози;
Б. 2 - розміщення воскових плас­
тинок на дзеркальцях етернітів;
В. З - воскові дзеркальця; 4 черевний членик (етерніт); 5 - воскові
пластинки; Г. Воскова залоза щойно
народженої бджоли; 6 -клітини
воскової залози; 7 - клітини гіподерми
84. Скільки воску витрачають бджоли на будівництво
бджолиних і трутневих комірок?
На будівництво бджолиної комірки бджоли витрачають до
13 мг воску і 50 воскових пластинок, трутневої - відповідно ЗО і
120.
85. Як бджоли будують стільники?
Молоді бджоли, що виділяють віск, при постановці рамок
із вощиною збираються групами і висять гірляндами, будуючи
стільник. Бджола за допомогою щіточок задніх ніжок знімає
воскові пластинки з воскових дзеркалець, які передніми ніжками
передає мандибулам. При будівництві стільників вершньощелепні залози бджоли виділяють фермент, який розчиняє віск і
воскові пластинки з’єднуються в одне ціле. У зоні будівництва
бджоли підтримують температуру на рівні +35°С.
86. Як впливає інтенсивність медозбору на
восковиділення та будівництво стільників?
Будувати стільники медоносні бджоли можуть тільки в
сім’ї і при надходженні свіжого нектару та пилку. Існує чітка
42
залежність між кількістю корму, що надходить у бджолосім’ю, й
масою виділеного воску. Так, при надходженні у бджолосім’ю за
добу 100 г корму маса виділеного воску становить близько 70 г,
при надходженні корму масою 1 кг виділяється до 250 г воску.
Обов’язковою умовою стимулювання восковиділення є
забезпечення сім’ї білковим кормом, адже його витрати при
цьому майже в чотири рази більші, ніж при вигодовуванні
розплоду. Відбудовувати стільники бажано в основному при
наявності підтримуючого медозбору (цвітіння садів тощо). Коли
у медозборі беруть участь бджоли переважно старшого віку,
функція восковиділення у них погіршується. В період головного
медозбору гніздо бажано
розширювати відбудованими
стільниками. При цьому значна кількість молодих бджіл не
відволікатиметься на будівництво стільників, а братиме участь у
медозборі. У гніздо бджіл можна поставити 1-2 рамки з
вощиною, що суттєво не вплине на медозбір.
87. Як впливає сила бжолосім’ї на інтенсивність
восковиділення?
Дослідженнями встановлено, що у сильних сім’ях бджоли
виділяють воску більше. Так, при зростанні маси бджолосім’ї від
0,5 до 4 кг маса виділеного воску зростає у п’ять разів. Це
пояснюється і тим, що в сильних бджолосім’ях більша питома
вага молодих бджіл, максимальна воскова продуктивність яких
проявляється у 12-18-денному віці. Крім того, в такій
бджолосім’ї простіше підтримувати оптимальний температурний
режим, необхідний для виділення воску (близько 35°С).
Доведено також, що інтенсивність восковиділення підтримується
на високому рівні тоді, коли молоді бджоли вигодовують
личинок, а їхня кількість буває значною тільки у сильній
бджолосім’ї.
88. Чи впливає матка на виділення воску бджолами?
Встановлено, що найвищої воскопродуктивності сильні
43
бджолосім’ї досягають при наявності молодої плідної матки, яка
вільно пересувається на стільниках і відкладає яйця, та наявності
у гнізді різновікового розплоду. В сім’ї, що позбулася матки,
процес восковиділення бджолами припиняється, а сім’я з
молодою плідною маткою виділяє воску майже на 20 % більше,
ніж сім’я із старою. Якщо матку ізолюють у кліточці,
восковиділення та будівництво стільників знижується майже на
30%.
89. Яку кількість корму витрачають бджоли на виділення
воску?
Дослідженнями встановлено, що на виділення 1 кг воску
бджоли витрачають близько 3,5 кг меду. При надходженні
квіткового пилку під час вигодовування розплоду витрати меду
на виділення воску зменшуються, а при несприятливих умовах зростають.
90. Чим пояснюється висока воскова продуктивність
рою?
Відомо, що сильний рій із плідною маткою при
сприятливих умовах за кілька днів може повністю відбудувати
гніздо на 10 стандартних рамках. Це пояснюється тим, що до
складу рою входять в основному фізіологічно молоді бджоли. До
виходу рою вони
віск не виділяють, а реалізують свої
потенціальні можливості при відбудові нового гнізда. Пасічник
повинен
повною мірою' використати високу
воскову
продуктивність рою.
91. Чи охороняють бджоли своє гніздо?
Завдяки цій властивості медоносні бджоли збереглися як
вид. До того ж у них є чудовий захисний орган - жало, яке
нещадно застосовують проти ворогів. Кормові запаси вони
44
розміщують подалі від льотка. Льотки охороняють бджоли,
варта періодично змінюється. До вулика пропускають бджіл
своєї сім’ї, а також чужих, які впрошуються з ношею нектару чи
пилку. Добре охороняють гніздо сильні, здорові бджолосім’ї з
плідною маткою, погано — осиротілі (безматочні) та слабкі
бджолосім’ї. Пасічник повинен допомагати бджолам в охороні їх
житла: не допускати появи у вулику зайвих щілин, регулювати
розмір льоткового отвору при зміні інтенсивності медозбору,
восени не турбувати бджіл даремно, особливо в дощову погоду,
при сильному вітрі, запобігаючи цим нападу чужих бджіл.
92. Чи відпочивають бджоли?
Доведено, що бджоли після звільнення від принесеної ноші
затримуються у гнізді до 5 хв. Проте часто вони заповзають у
порожні комірки і відпочивають там близько півгодини, майже
повністю припиняючи рух. Вночі, після того як закінчиться
випаровування води з принесеного нектару, бджоли засинають.
При цьому вони перебувають у нерухомому стані.
93. Що таке кубітальний індекс?
Це важлива ознака, за якою відрізняють породну
належність бджіл. Його розраховують як відношення довжини
більшого боку (жилки) третього кубітального вічка переднього
крила (а) бджоли до меншого (б) (Гетце), (Рис. 14 6) В.В. Алпатов визначав кубітальний індекс як відношення меншого до
більшого боку відповідного вічка (виражають у відсотках).
Кубітальний індекс робочих бджіл карпатської та української
степової порід становить 2,3-2,6, сірої гірської кавказької-1,81,9 (за Гетце).
45
94. Що таке дискоїдальне зміщення?
Це важлива ознака для встановлення породності бджіл.
Визначають дискоїдальне зміщення так. Шкалу з поділками
окуляр-мікрометра стереомікроскопа суміщують з осьовою
Рис. 14. Крила робочої бджоли різних порід:
а - позитивне дискоїдальне зміщення бджіл породи карніка і
карпатських бджіл; б - негативне дискоїдальне зміщення бджіл
с.р.педньппас.ійснкпї попади: / - падіапьна каміпка: 7 — дискпїдапьна
лінією радіального вічка переднього крила. Перпендикулярна
шкапі лінія повинна проходити через точку С- пересічення
найдовшої жилки 3-го кубітального вічка з нижньою жилкою
радіальної. Якщо вона проходить через точку Е (нижній кут
дискоїдальної комірки) - дискоїдальне зміщення нульове. Якщо
відхиляється вліво - зміщення позитивне (+), при відхиленні
вправо - негативне (-). Негативне дискоїдальне зміщення
характерне для сірої кавказької та середньоросійської бджоли,
позитивне - для бджіл карніка, карпатської, української степової.
95. Якими породними ознаками характеризуються
бджоли різних порід?
Основні породні ознаки бджіл різних порід такі:
46
Таблиця 2.2
Основні породні ознаки бджіл
Екстер’єрні
ознаки
Довжина, мм:
хоботка
крила
воскового
дзеркальця
Ширина
воскового
дзеркальця, мм
Кубітальний
індекс
Дискоїдальне
зміщення, %
Яйценосність
маток за добу,
яєць
карпат­
ська
україн­
ська
степова
6,61
9,32
6,3-6,7
9,26
2,43
Порода бджоли
середньоросійська
гірська
сіра кавка­
зька
жовта
кавка­
зька
6,23
-
7,16
9,67
6,60
9,20
2,41
2,59
2,45
2,44
1,69
1,63
1,62
1,53
1,58
2,3-3,0
2,2-2,6
1,4-1,9
1,7-2,0
1,92,1
негативне
(95-100)
негативне
(не мен­
ше 70)
-
1600-1900
1200-1500
12001500
пози­
тивне
(80-100)
15001800
пози­
тивне (не
менше 80
18002000
96. У чому полягає суть роїння?
Роїння - це природний процес розмноження бджолиних
сімей. При цьому від основної сім’ї разом із плідною маткою
відокремлюється і залишає вулик частина бджіл (рій-первак). З
неплідною маткою, а іноді й з кількома виходить другий рій і
наступні. Середня маса першого рою - близько 1,5 кг. До 1 %
загальної кількості особин становлять трутні.
97. Які особливості річного циклу життєдіяльності
бджолосім’ї?
Річний цикл життя бджолосім’ї можна розподілити на такі
періоди: осінній, коли бджолосім’я активно готується до зимівлі,
нарощує молодих бджіл; зимовий - формується клуб бджіл;
весняний — період нарощування молодих бджіл і заміна тих, що
47
перезимували; літній - нарощування максимальної сили сім’ї та
заготівля кормів, природне розмноження (роїння). Чітка межа
між зазначеними періодами відсутня, перехід від одного до
іншого поступовий. Так, можна стверджувати, що бджолосім’я
готується до зими з весни, а весняне нарощування та заміна
бджіл відбувається ще взимку, адже вже у лютому матка
відкладає перші яйця.
98. Як бджолосім’я готується до зимівлі?
Ще з літа бджолосім’я готується до зимівлі. Насамперед,
дбає про запаси корму, розміщує їх у гнізді належним чином.
Якщо матка плідна, трутні спочатку відтісняються від кормових
запасів, а потім виганяються з вулика- спрацьовує інстинкт
економії корму. Прополісом значно скорочуються льоткові
отвори. Хоча кількість розплоду в цей час і зменщується, але він
якісніший, оскільки вирощується при наявності достатньої
кількості кормів та оптимальному температурному режимі.
99. Які фізіологічні особливості бджолосім’ї, що йде в
зиму?
У процесі еволюції у бджіл виробилася властивість
нарощувати стійких до зимівлі бджіл. Бджоли, які йдуть у зиму,
більші за розмірами. Вони не беруть участі ні в зборі нектару й
пилку, ні у вигодовуванні розплоду. А їх добра годівля медом і
білковим кормом сприяє нагромадженню в організмі резервних
поживних речовин, жирового тіла, сухої речовини. У бджіл
виробився захисний механізм проти проникнення в епітеліальні
клітини кишечнику шкідливих мікроорганізмів, зокрема спор
ноземи. Цьому сприяє фермент хемозин, найактивніший у
молодих бджіл. Своєрідним консервантом калових мас, яких до
весни в задній кишці бджоли нагромаджується 35-40 мг, є
фермент каталаза. Таким чином, створення умов для нарощу­
вання достатньої кількості молодих бджіл - важливе завдання
пасічника. Адже саме з його вини такі бджоли часто зношуються
через згодовування значної кількості цукрового сиропу при
48
поповненні кормових запасів.
100. Чи впливає якість матки на підготовку бджолосім’ї
до зими та успішну зимівлю?
Впливає значною мірою. Практика свідчить, що молода
матка восени на два тижні подовжує яйцекладку. Отже, зростає
кількість молодих, фізіологічно повноцінних бджіл. Молоді
матки менше гинуть взимку, і як результат, бджолосім’ї краще
зимують. При сприятливих умовах і за допомогою пасічника
наявність молодої повноцінної матки дає можливість наростити
належну силу бджолосім’ї.
101. Чи впливає сила бджолосім’ї на хід зимівлі бджіл?
Наука і практика стверджують, що при ідентичних умовах
сильні бджолосім’ї (9-12 вуличок) порівняно із слабкими
зимують краще, оскільки легше підтримують необхідний
температурний режим та оптимальну вологість повітря. При
цьому витрати корму на одиницю маси бджіл мінімальні. Слабкі
бджолосім’ї (4-5 вуличок) споживають протягом зими на
одиницю своєї маси на 30-60% більше корму, витрачають більше
енергії на підтримання оптимального повітряного та теплового
режимів, швидше зношуються, у них переповнюється задня
кишка і часто виникає пронос, що може спричинити їх загибель.
102. Яким має бути пасічник перед оглядом бджолосімей?
Тіло пасічника та його одяг не повинні мати сторонніх
запахів: поту, спиртного, одеколону, бензину та ін. Ці запахи
значною мірою збуджують бджіл, що ускладнює огляд
бджолосімей. Слід старанно вимити лице, руки. Пасічник
повинен бути спокійним, у доброму настрої, рухи мають бути
чіткими і плавними, а все необхідне - знаходитися під рукою.
103. Яким має бути одяг пасічника?
Найкращим одягом для пасічника є спеціальний костюм,
49
що запобігає ужаленням. Обов’язкова і лицьова сітка. При
відсутності костюма для пасічника одягають білий халат чи
легкий одяг світлих тонів. Особливо слід подбати про захист від
проникнення до тіла бджіл через рукави, штанини; бажано, щоб
вони були на резинках.
104. Що необхідно враховувати при підготовці до огляду
бджолосім’ї?
До огляду бджолосім’ї потрібно підготуватися. Передусім,
слід ознайомитися з результатами попереднього огляду
бджолосімей, зафіксованими в пасічницькому журналі.
Визначають мету огляду і готують усе необхідне для цього: в
переносний ящик-табурет поміщають вощину або стільники,
стамеску, димар із гниляками, ніж для розпечатування
стільників, щіточку для змітання бджіл, пасічницький журнал, не
забувають взяти олівець чи ручку.
105. Як розпалити пасічницький димар?
Для розпалювання пасічницького димаря використовують
папір, сухі тріски, гниляки з дерев листяних порід. При
розпалюванні димаря запалюють жмут паперу або тріски і
кладуть на дно камери згорання. Потім додають дрібні шматочки
сухого гниляка, працюючи міхами і роздмухуючи жар. Краще
додавати не повністю згорілі рештки, які залишилися в димарі
від попереднього разу. В подальшому димар заповнюють злегка
зволоженими (сирими) гниляками і закривають його, періодично
працюючи міхами. Якщо димар заповнити дуже сухим паливним
матеріалом, то він швидко згорає, дим має високу температуру,
можуть вилітати іскри, що призводить до загибелі частини бджіл,
іноді матки, виникнення пожежі.
106. Як користуватися димом з пасічницького димаря?
Бджоли з давніх-давен були жительками лісу. У процесі
еволюції у них виробилася своєрідна захисна реакція на лісові
пожежі. При появі диму вони набирають у зобики меду і в
50
критичний момент залишають гніздо. Цю властивість бджіл
використовують пасічники. Але слід зауважити, що зловживати
димом не можна, адже цей прийом на тривалий час виводить
бджолину сім’ю з усталеного ритму роботи. Як же користуватися
димарем? Перед оглядом бджолосім’ї в льотки з димаря
спрямовують кілька струменів диму, через 2-3 хв знімають
утеплення, відкривають 1-2 рамки гнізда. При цьому бджіл, що
знаходяться поверх рамок, зганяють всередину гнізда, пускаючи
періодично невеликі струмені диму поверх рамок. Димар
підвішують чи ставлять у вертикальному положенні так, щоб він
завжди був під рукою. Якщо намічається деякий інтервал між
оглядами бджолосімей, димар кладуть набік, цим сповільнюється
інтенсивність згорання, економиться паливо. Димар періодично
очищають від нагару.
107. Чому не слід зловживати димом із димаря?
Інтенсивне обкурювання бджолосімей димом призводить
до нагромадження в їхньому тілі токсинів (важкі метали,
смолисті речовини, альдегіди, ароматичні сполуки, феноли, окис­
ли азоту, сірки, вуглецю, сірководню тощо), що негативно впли­
ває на вміст резервних речовин, може викликати їх ослаблення,
скорочення тривалості життя, зниження медозбору і погіршення
зимівлі. Відбувається також адсорбція медом складових диму.
Отже, зловживати димом із пасічницького димаря при
огляді бджолосімей не можна.
108. Чи можна при огляді бджіл обійтися без
пасічницького димаря?
Дим з пасічницького димаря інколи викликає надмірне
збудження, злобливість бджіл При огляді гнізда можна обійтися
і без димаря, злегка зрошуючи бджіл водою з обприскувача
“Росинка”. Добре, якщо така вода настояна на мелісі.
109. Чому бджоли бувають агресивними?
Бджоли бувають злими при припиненні медозбору, після
51
сильного дощу, коли нектар вимивається з квіток, у холодні дні,
при перевезенні пасіки на відкрите місце, недбайливому огляді
гнізда, виникненні бджолиних крадіжок, обробці посівів
пестицидами.
110. У яку пору дня краще оглядати бджолосім’ї?
Оглядати бджолосім’ї слід якомога рідше. Практика
свідчить, що при частому втручанні в життя бджолосім’ї під час
оглядів порушуються ритм її роботи, структура гнізда, внаслідок
чого майже на третину знижується її продуктивність. Тому
бджолосім’ї оглядають у разі крайньої потреби. Краще це робити
у другій половині дня. При цьому бджоли менше відволікаються
від медозбору, а за ніч приводять у порядок порушене гніздо.
Якщо ж їх оглянути вранці, то ритм роботи порушується на цілий
день, знижується льотна активність бджіл і як результатнедобір нектару, а отже й меду. Не рекомендується оглядати
бджолосім’ї перед грозою, при різких змінах погоди, коли
бджоли, як правило, більше збуджуються.
111. Які запобіжні заходи вживають при огляді
бджолосімей?
Слід пам’ятати, що пасічник під час огляду бджолосім’ї
повинен вживати запобіжних заходів проти нападу бджіл. Біля
вуликів, особливо при відсутності медозбору, постійно несуть
“патрульну службу” бджоли-розвідниці. Вони не пробачають
пасічникові найменшої помилки і в лічені хвилини, мобілізуючи
бджіл своїх сімей, можуть напасти на сім’ю, яку оглядають, і
спричинити її загибель. Необхідно виробити правило: під час
огляду мають бути відкритими лише 1-2 рамки. Решта повинні
бути закриті полотнинками чи стельовими дошками. Слід
уникати розливання цукрового сиропу, потрапляння крапель
нектару і меду поза вулик, адже це принаджує бджіл з чужої
бджолосім’ї. При відсутності медозбору сім’ї оглядають до або
після їх льотної активності під спеціальним переносним наметом.
У міру застосовують дим із димаря.
52
112. Як оглядати бджолосім’ю?
Із димаря пускають трохи диму в льотки, через кілька
хвилин знімають кришку, утеплення вулика і стелини. Поверх
рамок також пускають струмені диму. Закривають полотнинками
рамки, крім 1-2. При наявності бокового утеплення його
знімають, користуючись пасічницькою стамескою, обережно
відсовують вбік заставну дошку та рамку. Рамку за плечики
підіймають вгору, дещо зміщуючи її під кутом відносно
передньої та задньої стінок, чим запобігають травмуванню бджіл.
Рухи повинні бути плавними. Вийняту рамку навскіс тримають
над вуликом, щоб не загубилася матка. Оглядають один бік
стільника. Для огляду другого - рамку по вертикалі повертають
на ребро, розвертають навколо її осі на 180°. Цим уникають
горизонтального положення площини стільника і можливого
виливання свіжопринесеного нектару, пошкодження стільника.
Якщо корпус повністю заповнений рамками, для зручності
огляду кілька з них переносять до переносного ящика із щільно
підігнаною кришкою. У разі потреби бджіл змітають чи
струшують у вулик або спеціальний ящик. Оглянуту рамку знову
ж таки навскіс опускають у вулик і притискують до заставної
дошки чи рамок, що знаходяться у вулику. Підривають
стамескою наступну рамку, відсовують її вбік і продовжують
олядати бджолосім’ю. При цьому стоять збоку або ззаду вулика,
щоб не заважати льоту бджіл.
113. Чи впливає втручання в бджолину сім’ю на її стан,
поведінку та продуктивність?
Практичний досвід свідчить, що після огляду бджолиної
сім’ї з розбиранням гнізда, перестановкою стільників
порушується ритм її роботи, на деякий час вона припиняє
виконувати основні роботи на стільнику, знижується льотна
активність і продуктйвність бджіл на 30-40%. Втручатися в
бджолину сім’ю слід якомога менше і краще в другій половині
дня, коли знижується льотна активність. За ніч бджоли приводять
у порядок своє гніздо, а зранку продовжують нормально
53
працювати.
114. Чи можна оглядати бджолині сім’ї вночі?
Інколи обставини складаються так, що оглянути бджолині
сім’ї і виконати необхідні роботи вдень (в тому числі скорочення
гнізда після кочівлі) через обмаль часу, напад тощо- немає
можливості. Цю роботу з успіхом можна виконувати вночі,
користуючись ліхтарем із червоним склом. Червоне світло діє на
бджіл заспокійливо.
115. Чи можна працювати з бджолами в рукавичках?
Для початківців можна застосовувати спосіб, що певною
мірою спрощує роботу з бджолами. На руки одягають рукавички,
змочені в настойці меліси. При цьому бджоли поводяться
спокійно, не жалять, а до рук не пристає прополіс. Рукавички час
від часу зволожують настойкою.
116. Що робити при вжаленні бджолою, осою в горло,
язик, губи?
Такі вжалення смертельно небезпечні, оскільки можуть
спричинити параліч дихального центру. Зразу ж після вжалення
необхідно повільно ковтати кухонну сіль (чайну ложку), злегка
зволожену водою. Біль та пухлина проходять. При необхідності
потерпілому надають медичну допомогу.
54
3. КОРМОВА БАЗА БДЖІЛЬНИЦТВА
117. Що слід розуміти під кормовою базою бджільництва?
Кормова база бджільництва - це сукупність нектароносних
і пилконосних рослин, які є джерелом корму для бджіл. Сюди
відносять як культурні, так і природні дикоростучі рослини.
Кормова база- основа ефективного ведення бджільництва.
Пасічники, спеціалісти сільського господарства повинні постійно
дбати про надійну кормову базу для бджіл, забезпечувати в
активний період розвитку бджолосімей безперервний конвеєр
нектароносів і пилконосів. Лише за цієї умови можна розрахову­
вати на одержання максимальної кількості продукції бджільниц­
тва, стабільно високу рентабельність галузі. Встановлено, що
великий запас корму в гнізді рефлекторно впливає на бджіл і
вони краще годують своїх личинок. А це в подальшому забезпе-чує виведеня життєздатніших бджіл, які в свою чергу вирощують
більше розплоду і забезпечують підвищення продуктивності
сімей з розрахунку на 1 кг бджіл більше ніж на 20%. Щедрі
запаси корму повністю окупаються достатньою кількістю меду та
якістю бджолиних сімей.
В Україні найгрунтовніші дослідження кормової бази
виконав В.П Поліщук, професор, доктор сільськогосподарських
наук, академік АНВШ України. В цьому розділі і в книзі
“Організація пасіки”.- К.-2000, викладені основні положення
його досліджень.
55
118. Які найпоширеніші медоносні рослини й угіддя
формують кормову базу бджільництва?
Медоносні рослини й угіддя як складові кормової бази
класифікують на сільськогосподарські нектароносні рослини,
нектароноси садів та ягідників, спеціальні медоноси, декоративні
нектароносні рослини, нектароноси лісів, полезахисних смуг і
протиерозійних насаджень, нектароноси лучних та пасовищних
угідь, нектароноси інших угідь. Слід зазначити, що більшість
квітучих рослин, які використовуються як кормова база для
бджільництва, одночасно з нектаром виробляють значну
кількість пилку, без якого бджолосім’я нормально розвиватися не
може.
119. Які продукти життєдіяльності рослин збирають
бджоли?
У процесі еволюційного розвитку виробився своєрідний
симбіоз між рослинами та медоносними бджолами. Ентомофільні
рослини не могли б повноцінно розвиватися й розмножуватися
без наявності бджіл, а життя останніх без цих рослин взагалі
неможливе. З рослин бджоли збирають нектар- вуглеводний
корм, який виділяється нектароносними залозами або тканинами
рослин- нектарниками; медв’яну росу- солодкий сік, що
виділяється продихами листя дерев і трав; прополіс - смолисті
речовини, квітковий пилок. З рослин бджоли збирають ще й
падь. Вона є продуктом життєдіяльності рослин, а при певних
умовах виділяється попелицями, листоблішками та червецями.
Продукти життєдіяльності рослин, які приносять бджоли у
вулик, за допомогою ферментів бджіл піддаються глибокій
переробці: нектар і падь - у мед, пилок- у пергу, смолисті
речовини - у прополіс.
120. Що являє собою нектар?
Нектар квіток складається в основному з цукрів - сахарози,
глюкози та фруктози в різних співвідношеннях. Він містить
також незначну кількість амінокислот, вітаміни та речовини, що
56
зумовлюють його аромат і смак. Рівень концентрації цукрів у
нектарі залежить від багатьох факторів навколишнього
середовища: температури, відносної вологості повітря, вологості
грунту тощо і коливається в межах 20-60%. При рівні
концентрації цукрів у нектарі 5% і менше та понад 70% бджоли
його не беруть.
121. Яка концентрація нектару є оптимальною для бджіл?
Оптимальною концентрацією нектару в квітках для бджіл є
50-60% цукру.
122. Якими методами визначають нектаропродуктивність
квіток нектароносів?
Нектаропродуктивність квіток нектароносів визначають
методами: капілярів, мікропаперу, змивання, центрифугування та
за швидкістю роботи бджіл на збиранні нектару. Суть перших
двох методів полягає в тому, що нектар з квіток одержують за
допомою капілярів чи мікропіпеток і зважують на аналітичних
вагах. При застосуванні мікропаперу нектар із квітки одержують,
користуючись вузенькими смужками фільтрувального паперу.
Методом змивання нектар змивають з квіток, які знаходилися в
ізоляторі. Цей процес здійснюють у колбі з дистильованою
водою. Відібрану пробу фільтрату консервують 96°-м спиртом, а
вміст цукру у пробі визначають у лабораторії. При
центрифугуванні нектар відбирають у пробірки в центрифузі, а
вміст цукру в нектарі визначають за допомогою рефрактометра.
Останній метод грунтується на тому, що із зменшенням кількості
нектару у квітці швидкість роботи бджіл на ній зростає. Так, при
наявності у квітці 7,7 мм3 нектару бджоли відвідують за 1 хв від
10 до 18 квіток, а при наявності 0,92 мм3- від 26 до 34.
123. Яку кількість нектару виділяє одна квітка рослин?
Кількість нектару, що виділяє одна квітка різних
нектароносів, коливається від сотих до кількох міліграмів:
57
Ріпак озимий
Яблуня
Вишня звичайна
Слива
Смородина чорна
Порічки
Малина садова
Акація жовта
Клен гостолистин
Липа
Акація (робінія звичайна)
1,35
0,38
0,80-2,30
0,96-1,74
0,27
0,25-0,45
1,10
0,66
0,12-0,19
2.50-5,10
0,18-0,24
Гречка посівна
Соняшник звичайний
Коріандр
Експарцет
Буркун білий
Конюшина червона
Люцерна
Фацелія
Верес звичайний
Сніжноягідник білий
0,09-2,10
0,45-0,62
0,80-1,00
0,96-0,46
0,06-0,12
0,05-0,10
0,07-0,30
1,10
0,33-0,59
0,30-0.50
124. Як визначити нектаропродуктивність медоносів?
Для цього будь-яким з методів спочатку визначають
нектаропродуктивність однієї квітки. Потім підраховують
середню кількість квіток на одній рослині, а знаючи густоту
рослин на 1 га, визначають кількість квіток на цій площі.
Перемноживши кількість нектару, що виділяє квітка, на їхню
чисельність на 1 га, розраховують нектаропродуктивність
певного медоноса на площі 1 га.
Приклад. Квітка фацелії виділяє 1,10 мг цукру, на одній
рослині 450 квіток, середня кількість рослин на 1 га 1 млн.
Нектаропродуктивність 1 га посіву фацелії становитиме:
( 1,10 х 450 XI 000 000): 1000 000 = 495 кг.
125. На якій відстані від нектароносів слід розміщувати
пасіку?
Під час польоту бджоли витрачають значну кількість
енергії, а отже й корму. При збільшенні відстані до нектароносів
вони більше використовують корму, а в зобиках при поверненні
у вулик приносять мало нектару. Найдоцільніше пасіку
розміщувати біля нектароносів. Якщо відстань від пасіки до
нектароносів зростає від 0,8 до 5 км, медопродуктивність її
знижується більш як у 2,5 раза. Дослідження показують, що
дев’ять бджолосімей, розміщених поряд з посівом квітучого
нектароносу, зберуть стільки ж нектару, скільки 20 бджолосімей,
які знаходяться на відстані 1,5 км від нектароноса, а вісім
58
бджолосімей — стільки ж, як і 100, розміщених на відстані 2,5 км
від нектароноса. Пасіку не можна розміщувати ближче як на 50 м
від високовольтних ліній електропередач, оскільки при цьому
бджоли непокояться, стають агресивними, їхня продуктивність
знижується майже на 40%. У разі, коли пасіка знаходиться
поблизу дороги з інтенсивним рухом, неминуча загибель значної
кількості бджіл.
126. Як впливають температура, вологість повітря і
грунту, освітленість на виділення нектару?
Дослідженнями
встановлено, що при
підвищенні
температури до 25°С і високій відносній вологості повітря квітки
нектароносів виробляють більше нектару. На інтенсивність
нектаровиділення впливає також вологість грунту. Наприклад,
конюшина червона найбільше виділяє нектару при вологості
грунту 45%. Широкорядний спосіб сівби забезпечує рослинам
більшу площу живлення, квітки краще розвиваються, кількість
виділеного нектару зростає майже у 2 рази.
127. Які фактори впливають на виділення нектару?
Основними факторами, що впливають на виділення
нектару рослинами, є: стан погоди під час цвітіння нектароносів,
зокрема, температура повітря, агротехніка, рельєф місцевості,
вологість грунту, сортові особливості сільськогосподарських
культур та ін.
128. У яку пору дня і при якій температурі повітря
нектароноси краще виділяють нектар?
Більшість нектароносів найкраще виділяє нектар у першу
половину дня при теплій погоді й високій відносній вологості
повітря, особливо після теплої та паркої ночі. На виділення
нектару буркуном жовтим зниження температури повітря прак­
тично не впливає. Гречка краще виділяє нектар при температур-і
повітря 22°С і вище, фацелія й конюшина біла та люцерна - при
25-30°С. Біла акація краще виділяє нектар при температурі понад
59
22°С. Слід зазначити, що на виділення нектару часто значною
мірою впливає достатня вологість грунту, яку потрібно
підтримувати відповідними агротехнічними заходами: затриман­
ням вологи, зрошенням, своєчасним міжрядним обробітком.
129. Як сигналізують бджоли про відстань до
нектароносів?
Про наявність нектароносів і відстань до них бджоли
сигналізують за допомогою своєрідних рухів - так званих танців.
При збільшенні відстані 'до нектароносів кількість вилянь
черевцем, тривалість усього циклу рухів і пробігу бджіл
зростають. Так, із збільшенням відстані до нектароносів від 500
до 2000 м інтенсивність їхніх рухів підвищується у 2 - 3 рази.
130. Скільки бджіл необхідно для запилення певної
ентомофільної культури?
Кількість бджіл, необхідних для запилення ентомофільних
культур, розраховують за формулою:
н
=
Ц
С
X
х
к
,
t
де Н - кількість бджіл, які повинні одночасно працювати
на 100 м2 посівів певної культури;
Ц- кількість квіток, щоденно відкритих на 100 м2 площі;
К- оптимальна кратність відвідування бджолами однієї
квітки;
С - інтенсивність роботи бджоли, кількість квіток, які
відвідує вона за 1 год;
t - тривалість роботи бджіл на певній культурі протягом
дня, год.
131. Чи можна вплинути на інтенсивність виділення
нектару рослинами?
Наукою і практикою доведено, що людина може впливати
60
на нектаропродуктивність ентомофільних культур, які вирощу­
ють на полях сівозмін. Дбаючи про підвищення врожайності за
рахунок належних агротехічних заходів, цим одночасно дося­
гають і зростання нектаропродуктивності. Так, більше виділяють
нектару рослини, які виросли по глибокій оранці на грунтах,
багатих на поживні речовини. Важливе значення має попередник.
Наприклад, для гречки найкращі попередники - це озимі, картоп­
ля, льон. Слід зауважити, що внесення під попередник значних
доз азотних добрив негативно впливає на нектаропродуктивність
гречки. Нектаропродуктивність підвищується при правильному
застосуванні органічних і мінеральних добрив та мікроелемен­
тів. Нектаропродуктивність зростає при вирощуванні культур
широкорядним способом, чим досягають кращої їх освітленості.
Важливим фактором, який стимулює виділення нектару, є забез­
печення оптимальної вологості грунту, де вирощують
ентомофільні культури.
132. Як впливають азотні добрива на виділення нектару
квітками ентомофільних культур?
Дослідженнями встановлено, що дія азоту, який входить
до складу мінеральних добрив, на виділення нектару залежить
від часу його внесення та інших факторів. Зокрема, внесення
азотних добрив у суміші з фосфорними та калійними під зяблеву
оранку сприяє кращому розвитку рослин і виділенню ними нек­
тару. Такі культури, як гречка, конюшина, люцерна, буркун,
фацелія, гірчиця виділяють більше нектару при внесенні лише
фосфорно-калійних добрив. Внесення ж азотних під час сівби
або при підживленні рослин призводить до витрачання значної
кількості вуглеводів на утворення білкових речовин і як наслі­
док- виділяється менше нектару. Отже, азотні добрива під посів
нектароносів слід вносити заздалегідь (з осені) та в суміші з
фосфорними й калійними.
133. Як впливають мікродобрива на продуктивність
нектароносів?
Доведено
високу
ефективність
позакореневого
чи
61
передпосівного підживлення нектароносів мікродобривами. Так,
марганець і мідь - важливі каталізатори окислювально-відновних
процесів. Внесення марганцю сприяє збільшенню кількості
нектару в квітках у 3-4 рази. Аналогічну дію проявляє борна
кислота.
134. Як збільшити виділення нектару квітками гречки?
Дослідженнями встановлено, що обробка зерна гречки
перед висіванням розчином борної кислоти збільшує виділення
нектару і підвищує врожайність на 15-20%. На 1 ц зерна
необхідно ЗО л води, в якій розчиняють 10 г борної кислоти. Цим
розчином змочують насіння й розстилають тонким шаром для
просушування, періодично перелопачують
і доводять до
повітряносухого стану.
135. Як визначити запас нектару місцевості?
Нектаропродуктивність місцевості розраховують у радіусі
продуктивного льоту бджіл (до 2 км), виходячи з видового
складу та площі природних і сіяних нектарносів та строку їх
цвітіння. Середній відсоток медоносів на даній площі
визначають, застосовуючи метод облікових ділянок 1 X 1 м, на
яких проходять по діагоналі, підраховуючи через кожні 100 м
кількість найважливіших нектароносів. Відсоток різних кущів і
дерев у лісових масивах визначають на основі даних лісництв або
обстеженням. Обліковують також фактичну площу сільсько­
господарських нектароносів. Знаючи посівну площу під ними,
строки їх цвітіння та нектаропродуктивність, легко підрахувати
загальні запаси нектару на даній місцевості, підсумувавши
результати добутків площ різних нектароносів та їхньої
нектаропродуктивності.
62
Таблиця 3.1
Приклад визначення медових запасів місцевості в радіусі
продуктивного (до 2 км) льоту бджіл
Медоносні
угіддя
Пло­
ща,
га
Ліс
150
Луки
60
Польові
сівозміни
Сади та
ягідники
Город
Усього
800
15
10
Медоносні
рослини
Липа дрібнолиста
Липа широколиста
Клен гостролистий
Конюшина біла
Лучне різнотрав’я
Гречка
Еспарцет
Слива
Малина
Огірки
Пло­
ща,
га
20
20
10
15
5
100
50
5
5
5
235
Медова продук­
тивність, кг
усього
з 1 га
14000
700
7000
350
1750
175
1200
80
500
100
6000
60
6000
120
100
20
250
50
125
25
36925
Вважається, що з медового запасу місцевості бджоли
збирають близько його половини, решту- інші види комах.
Частина втрачається через несприятливі погодні умови.
136. Яка кількість бджолосімей повинна бути на точку?
Для повного використання бджолосім’ями медозбору
потрібно добре вивчити кормову базу в радіусі продуктивного
льоту бджіл за нектаром. Якщо медозбір слабкий, на точку
розміщують 25-30 бджолосімей, при середньому - близько 50, а
коли нектароноси забезпечують сильний медозбір, кількість
бджолосімей на точку можна довести до 100 і більше.
Після визначення нектаропродуктивності угідь у радіусі
продуктивності льоту бджіл розраховують кількість бджоло­
сімей, що можуть бути розміщені на пасіці. Наприклад,
нектаропродуктивність (у перерахунку на цукор) у радіусі
продуктивного льоту бджіл становить 36925 кг. Вважають, що
бджоли продуктивно використовують близько 50% запасу
нектару місцевості. Бджолосім’я за рік витрачає майже 90 кг
63
меду. Якщо планують одержати 20 кг товарного меду від
бджолиної сім’ї, то за таких умов на пасіці можна розмістити 167
бджолосімей [ 36925 : 2 : (90+20)].
Для використання потенційної продуктивності бджолиних
сімей слід організовувати їх кочівлю на медозбір в інші регіони,
де існують належні медові запаси місцевості.
137. Які особливості й типи медозбору в Україні?
Розрізняють підтримуючий та інтенсивний медозбір.
Перший забезпечує надходження, необхідної кількості корму з
квітучих рослин для нормального розвитку бджолосімей, другий
дає можливість одержувати частину товарного меду. Тип
медозбору зумовлюється в основному рослинністю зони, в якій
знаходиться пасіка. Так, у поліській зоні України головні
медозбори забезпечують малина, гречка, верес; лісостеповій акація біла, гречка, липа, еспарцет, соняшник; степовій - акація
біла, люцерна, соняшник, коріандр, липа. Наприклад, якщо
головний медозбір забезпечують еспарцет і липа, то його
називають еспарцетово-липовим і т. д. Пасічник повинен так
розмістити пасіку, щоб у зоні активного (продуктивного) льоту
бджіл було кілька нектароносів.
138. Як розрахувати очікуваний медозбір з основних
нектароносів та угідь?
З цією метою спочатку розраховують запас меду, що може
бути зібраний бджолами на даній місцевості. Враховують термін,
тривалість цвітіння нектароносів та кількість бджолиних сімей на
медозборі. При розрахунках зручно користуватися формою, що
розроблена кафедрою технології виробництва продукції
бджільництва НАУ. Тут використані методичні розробки
кафедри, за якими автор проводив практичні заняття зі
студентами агрономічного та плодоовочевого факультетів з
курсу “Бджільництво”.
Очікуваний медозбір на одну бджолину сім’ю за день в
радіусі ефективного льоту бджіл (до 2 км) розрахувують за
64
формулою:
Нс = (М х 8) : (і ХІУ) ,
де Нс - очікуваний медозбір на одну бджолину сім’ю за
день, кг;
М- медопродуктивність медоноса, який використовуть
бджоли, кг/га;
5 - площа медоноса, га;
ґ - термін цвітіння медоноса, днів;
ДГ- кількість бджолиних сімей на медозборі.
У наведеному прикладі медозбір з білої акації (робінії
звичайної) на одну бджолину сім’ю за день (колонка 10 табл. 3.2)
становитиме:
Нс = (250 X 90):( 12 х 500 ) = 3,75 кг
Виконавши такі розрахунки, будують графік надходження
нектару протягом пасічницького сезону. На горизонтальній осі
позначають терміни цвітіння медоносів, на вертикальній очікуваний медозбір на одну бджолину сім’ю за один день. При
збіганні термінів цвітіння прямокутники (стовпчики) будують
послідовно один над одним, одержуючи таким чином графічне
зображення очікуваних медозборів із розрахунку на одну
бджолину сім’ю за один день. Аналізують графік (по суті
зображення квітково-нектарного конвеєра), при потребі вносять
до нього корективи з метою забезпечення безперервного
надходження максимально можливої кількості нектару. Цього
досягають, плануючи вдосконалення структури посівних площ
нектароносів, регулюючи кількість бджолиних сімей на
медозборі. Для частини пасіки при потребі організовують
кочівлі. Звичайно при складанні квітково-нектарного конвеєра,
побудові графіків враховують особливості місцевих умов, рівень
медопродуктивності нектароносів за період цвітіння тощо.
Природа також вносить свої корективи (посуха, дощі). Деяку
кількість меду одержують за рахунок польового різнотрав’я, в
тому числі бур’янів (суріпиця звичайна, волошка синя, жабрій
звичайний та ін.).
65
Таблиця 3.2
О-ї
Розрахунок очікуваного медозбору з основних медоносів та угідь
Медоносні
рослини та
угіддя
1
Лісові
медоноси (на
кочових
точках)
Плодовий сад
Біла акація
(робіния
звичайна)
Соняшник
Строки цвітіння,
день, місяць
Трива­
лість
цвітін­
ня, днів
Пло­
ща,
га
3
4
2
Кількість
бджоли­
них сі­
мей на
медо­
зборі
Медопродуктивність,
кг/га
5
6
вико­
риста­
ний
бджо­
лами
8
Очікуваний
медозбір, кг
за один
за
день
один
на
день
бджо­
цвітін­
лосім’ю
ня
10
9
Запаси меду, ц
усього,
Ц
7
01.04-25.05
25.04-14.05
53
19
520
100
200
200
15
25
78
25
39
12,5
73
66
0,36
0,33
26.05-07.06
01.07-31.07
12
зо
90
200
500
250
500
40
450
80
225
40
1875
133
3,75
0,53
Автор під час проведення занять з курсу “Бджільництво” зі студентами Національного
аграрного університету на пасіці. Червень, 1998 р.
139. З якої кількості квіток бджоли збирають нектар для
одержання 1 кг меду?
Щоб одержати 1 кг меду, бджоли відвідують близько
8,5 мли квіток акації білої, 4 мли - еспарцету тощо.
140. Яка різниця між нектаро- і медопродуктивністю?
Нектаропродуктивність
нектароноса
визначають
за
кількістю цукру в нектарі протягом цвітіння нектароноса на
площі 1 га. Медопродуктивність розраховують за кількістю меду,
виробленого бджолами з нектару, зібраного за період цвітіння
нектароноса на площі 1 га.
141. Які нектаро- та пилконоси належать до
ранньовесняних?
До ранньовесняних належать такі нектароносні та
пилконосні рослини: підбіл, або мати-й-мачуха, проліска,
ліщина, медунка лісова, фіалка, верба, агрус, дерен, кизил,
кульбаба, абрикос, персик та ін.
142. Які нектаро- та пилконоси належать до весняних?
До цієї групи рослин відносять: акацію жовту, грушу,
черешню, вишню, сливу, яблуню, глід, клен, смородину чорну,
ріпак озимий, дуб, каштан, вику волохату, кропиву глуху тощо.
143. Які рослини належать до пилконосів?
Із пилконосів бджоли збирають в основному пилок. До цієї
групи рослин належать: ліщина звичайна, вільха клейка або
чорна, різні види тополі, різні види дуба, сосна звичайна,
подорожник середній, мак снотворний, дивина, звіробій
звичайний, коноплі посівні, плодово-ягідні культури польових
сівозмін та ін. Наявність цих рослин у зоні продуктивного льоту'
бджіл забезпечує бджолосім’ї достатню кількість пилку, без
якого їхній повноцінний розвиток неможливий. Пасічники
68
повинні це враховувати при організації кочівель. Якщо існує
можливість, бджолосім’ї для стимулювання розвитку треба
обов’язково вивозити ранньої весни до лісу, де завжди є кілька
пилконосів.
144. Що являє собою квітковий пилок?
Квітковий пилок складається з пилкових зерен, що містять
чоловічі статеві клітини рослин (спермії-), які утворюються в
пиляках. При перехресному запиленні за допомогою бджіл чи
інших комах вони потрапляють на рильце, проростають до
зав’язі (зливаються) з яйцеклітиною- відбувається процес
запліднення. Пилкове зерно складається з двошарової оболонки
(зовнішньої- екзини і внутрішньої- ектини) і двох
клітин
вегетативної та генеративної. Структура зовнішньої оболонки екзини — видова ознака рослини. Розмір пилкових зерен коли­
вається від 20 до 200 ммк. Збираючи з рослин пилок, бджоли
формують його у вигляді обніжжя. За його кольором можна
визначити, з яких рослин воно принесене. Маса обніжжя
коливається від 8 до 15 мг, в ньому міститься 4-8 млн пилкових
зерен. До складу пилку входять вуглеводи, білки, жири, солі,
ферменти, вітаміни, мікроелементи. На вигодовування розплоду
за сезон бджолосім’я витрачає близько ЗО кг квіткового пилку,
переробленого в пергу.
145. Як визначити пилкову продуктивність нектаро- та
пилконосів?
Існує багато способів визначення пилкової продуктивності
рослин. За одним із них (Пельменов В.К, Рудянська Є.І., 1975) в
ізольованих звечора квітках препарувальною голкою відділяють і
на торзійних вагах зважують пиляки. Маса квіткового пилку
становить близько половини маси пиляків. Отже, масу пиляків
однієї квітки ділять на 2. Визначивши цю величину і знаючи
кількість квіток, що розкриються на рослині за вегетацію, та
кількість рослин на 1 га, легко розрахувати пилкову продуктив­
ність тієї чи іншої культури.
69
Наприклад, встановлено, що пилкова продуктивність однієї
квітки гречки становить 0,090 мг. Середня кількість квіток, яка
розкриється за вегетацію на рослині, досягає 950. При густоті
З млн рослин на 1 га пилкова продуктивність гречки
становитиме : ( 0,090 х 950 х 3000 000): 1000000 = 256,5 кг/га.
146. У чому суть квітково-нектарного конвеєра?
Створення квітково-нектарного конвеєра - один із
напрямів поліпшення кормової бази бджільництва. При цьому за
рахунок як природних, так і сіяних нектаро- й пилконосів
забезпечують безперервні джерела нектару і пилку для бджіл в
активний період розвитку бджолосімей. Залежно від зони склад
культур та угідь, за допомогою яких створюють конвеєр, різний.
Так, на Поліссі до них належать: ліс і лісонасадження, сади та
ягідники, ріпак озимий, фацелія, вика, гречка різних строків
сівби, конюшина, лучне й лісове різнотрав’я. В зоні Лісостепу і
Степу України важливими складовими квітково-нектарного
конвеєра є еспарцет, буркун, люцерна, соняшник, насінники
конюшини червоної та ін. При визначенні посівних площ рослин,
що входять до складу конвеєра, враховують їхню нектаропродуктивність та кількість бджолосімей, виходячи з нормативного
навантаження на 1 га нектароносів. Квітково-нектарний конвеєр
зручно складати за формою, наведеною нижче.
Таблиця 3.3
Квітково-нектарний конвеєр (схема)
Нсктаноноси
Час цвітіння нсктарносів. місяць, декада
Кількість.
га
квітень
1
Сади
Сіножаті чи
пасовища
і.т ,д
70
1
червень
травень
1
1
II
III
II
III
липень
III
II
III
вересень
серпень
111
11
III
III
1
II
III
147. Які рослини належать до літніх нектаро- та
пилконосів?
До літніх нектаро- та пилконосів належать: еспарцет, греч­
ка посівна, конюшина біла, гірчиця біла, синяк звичайний, кру­
шина ламка, волошка лучна, шавлія, кропива собача, конюшина
рожева, акація біла, фацелія, липа, коріандр, іван-чай, соняшник
тощо.
148. Які нектаро- та пилконоси відносять до осінніх?
До осінніх рослин цієї групи відносять: сніжноягідник
білий, буркун однорічний, верес, змієголовник, борщівник
сибірський, сильфій пронизанолистий, м’яту перцеву, післяукісні
посіви нектарононосів та ін.
149. Що слід враховувати при організації запилення
сільськогосподарських культур бджолами?
При організації запилення ентомофільних культур бджола­
ми пасіку розміщують близько до посіву нектароносів.
Забороняється розміщувати вулики на перельоті бджіл. Врахо­
вують напрямок пануючих вітрів і пасіку розміщують так, щоб
при поверненні бджіл у вулик з ношею вітер був попутним.
Наприклад, якщо під час медозбору переважають північно-захід­
ні вітри, то пасіку розміщують на південно-східному боці масиву
нектароноса. Для ефективного запилення садів вулики, як прави­
ло, розміщують в міжряддях саду. З метою стимулювання робо­
ти бджіл по запиленню певної культури практикують так зване
дресирування. При цьому бджолам згодовують цукровий сироп з
настоєм квіток відповідної рослини. Принаджують бджіл до
квітучих нектароносів, підсіваючи інші культури. Так, на посівах
конюшини, люцерни підсівають фацелію, розставляють годів­
ниці з сиропом тощо. У разі запилення овочів закритого грунту у
вуликах роблять два льотки, один з яких виходить у теплицю.
150. Яку кількість бджолосімей слід розміщувати для
запилення посівів нектароносів?
Відомо, що бджоли запилюють до 80% ентомофільних
культур. При цьому на третину і більше підвищується
врожайність сільськогосподарських культур. Для забезпечення
належного запилення розроблені нормативи щодо кількості
бджолосімей з розрахунку на 1 га посівів нектароносів, які
наведено нижче:
Таблиця 3.4
Нормативи кількості бджолиних сімей для запилення 1 га
посівів нектароносів
Нектаронос
Яблуня, груша, слива
Вишня, черешня
Малина
Ріпак
Коріандр
Гірчиця
Еспарцет
Конюшина червона
Кількість
бджоли­
них
сімей
2
3
2
2
2,5
0,5-1
3-4
2-4
Нектаронос
Смородина
Гречка
Соняшник
Люцерна посівна
Буркун білий
Огірки
Овочеві культури на
насіння
Кількість
бджоли­
них
сімей
3
2,5
1
4-9
3
0,5
1-2
Зменшення кількості бджолосімей на посівах нектароносів
порівняно з нормативами призводить до зниження врожайності, а
збільшення - до втрат медозбору з розрахунку на бджолосім’ю.
151. Яка кількість стільників необхідна для бджолосім’ї
під час головного медозбору?
Принесений нектар, який містить близько 50% води,
бджоли розміщують на великій площині, що сприяє швидшому
випаровуванню води. Щоб бджолосім’ї сповна використовували
інтенсивний медозбір, на кожну з них повинно припадати не
72
менше 24-30 відбудованих стільників. При медозборі по 4 кг за
день один корпус вулика буде заповнений медом через шість
днів. Пасічник' повинен своєчасно відкачувати зрілий мед,
оскільки в міру збільшення у вулику кормових запасів бджоли
знижують продуктивність майже на третину. Наявність у вулику
порожніх стільників стимулює інстинкт нагромадження кормів.
152. Чому необхідно забезпечувати добру вентиляцію у
вулику під час головного медозбору?
Для одержання 1 кг меду вологістю 18-20% бджоли
випаровують близько 2 кг води. При цьому вони витрачають
багато енергії, інтенсивно зношуються. Тому необхідно
забезпечувати добру вентиляцію гнізда, чого досягають,
відкриваючи на повну ширину льотки, влаштовуючи між
корпусами і дном вулика щілини, дещо зміщуючи корпуси,
обладнуючи у вуликах засітковані вікна тощо.
153. Чому сильні бджолосім’ї продуктивніші?
У сильних бджолосім’ях бджоли краще розвинені, довше
живуть. Крім того, вони мають більшу масу, тому зберуть
більше нектару. В таких бджолосім’ях більша питома вага бджіл
від загальної їх кількості бере участь у медозборі. Так, у сім’ї із
15 тис. особин питома вага льотних бджіл становить 15%,
близько 50 тис. - майже 60%. У сильній бджолосім’ї бджоли з 5денного віку беруть участь у зборі та переробці нектару і за один
раз у зобики набирають у 1,5-1,8 раза більше нектару, ніж
виведені в слабких бджолосім’ях.
154. Чи впливає матка та її якість на льотну роботу бджіл
при зборі та переробці нектару?
У разі відсутності у бджолосім’ї матки різко знижується
або повністю припиняється збір і переробка нектару. Під час
головного медозбору продуктивність безматкових бджолосімей
знижується у 2 рази. Бджолосім’ї з однорічними матками
73
збирають на 40% нектару більше, ніж ті, що мають трирічну
матку. Отже, важливою умовою підвищення медопродуктивності
пасіки є своєчасна заміна маток на молодих.
155. У яку пору дня слід відкачувати зрілий мед?
Доведено, що будь-яке втручання в гніздо знижує
продуктивність бджіл. Якщо відібрати мед вранці чи вдень (а при
цьому доводиться у більшості випадків струшувати бджіл), то
кількість принесеного нектару зменшується на 15-20%. Тому
краще це робити
в другій половині дня. За ніч бджоли
відновлять гніздо, порушене при відбиранні стільників, а зранку
будуть активно працювати на медозборі.
156. Які основні особливості гречки - одного з головних
літніх нектароносів?
Гречка посівна (Fagopyrum sagittatum Gilib) - однорічна
трав’яниста рослина завви­
шки до 90 см і більше,
стебло
розгалужене
із
стрілкоподібно-трикутними
листками. Квітки рожевобілі, зібрані у щиткоподібне
суцвіття.
Зацвітає через
35-40 днів після висіву, у
першій половині червня,
цвіте протягом 25-30 днів,
нектаропродуктивність за­
лежно від сортів - 75224 кг з 1 га. Доведено
високу ефективність ши­
Рис 15. Гсечка посівна
рокорядної сівби з між­
ряддями 45см і наступним
міжрядним
обробітком.
Кращий строк сівби гречки - перша декада травня. При створенні
квітково-нектарного конвеєра практикують її висівання в різні
74
строки з інтервалом 1-2 тижні.
157. Чому бджоли збирають нектар з гречки лише в
першій половині дня?
Як показали дослідження (Алексеева О.С., Бурейко О.Л.,
1998 р.) квітка гречки починає розкриватися зі сходом сонця,
тичинки поступово випрямляються, пилкові мішки пиляків
розкриваються і до 9 год починають лопатися й вивертатися, а
до 10- 11 год у пиляках пилку вже немає, вони підсихають.
Волога з нектару випаровується і в основі пелюсток видно
блискучі грудочки сухого нектару. У другій половині дня квітки
закриваються. За звичайних умов квітка розкрита 6-7 год. Отже,
з другої половини дня через відсутність на посівах гречки як
нектару, так і квіткового пилку, бджоли працюють на інших
нектароносах. Це слід передбачати при виборі місця для
розміщення пасіки, зокрема, при організації кочівель.
Серед найважливіших факторів, що впливають на
нектаровиділення квіток гречки, є температура повітря, вологість
та родючість грунту (в тому числі за рахунок внесення добрив).
Найінтенсивніше виділення нектару відбувається при вологості
60% від повної вологоємкості грунту. Оптимальні строки посіву
у Лісостепу України для гречки- це початок другої декади
травня, післяукісних посівів - друга
половина червня.
158. Яке значення для
бджільництва має соняшник
звичайний?
Основною олійною культурою в
Україні
є
соняшник
звичайний
(Helianthus annuus L.) Його вирощують
у лісостеповій та степовій зонах Укра­
їни. Це трав’яниста рослина родини
складноцвітих з дерев’янистим до 3 м
заввишки стеблом. Квітки зібрані у ко-
Рис. 16. Соняш­
ник звичайний
75
шики, жовті. Цвіте у липні - серпні понад один місяць,
нектаропродуктивність близько 45 кг з 1 га. Бджоли збирають як
нектар, так і пилок. Для бджільництва вважливе значення мають
також змішані посіви соняшнику з кукурудзою на силос та ін­
шими культурами. У південних районах соняшник часто є осно­
вним нектароносом. Соняшниковий мед золотисто-жовтого ко­
льору, швидко кристалізується, особливо в умовах посушливого
літа. Це повинні враховувати пасічники при заготівлі кормів для
бджіл на зиму.
159. Чому швидше кристалізується мед із соняшника
звичайного та капустяних?
Це пояснюється високим вмістом у них глюкози.
Необхідно уникати потрапляння таких медів у медові запаси
бджолиного гнізда.
160. Які види еспарцету вирощують як кормову та
нектароносну культуру?
В Україні вирощують три види еспарцету: посівний або
виколистий (Onobrychis vicifolia Scop.) піщаний [(Onobrychis
arenaria (Kit.) DC] закавказький (Onobrychis transcaucasica
Grossh.).
Висота стебла посівного еспарцету
досягає 150 см, листки складні, непарно­
перисті, квітки зібрані у суцвіття конічну китицю, цвіте з кінця травня
близько ЗО днів, нектаропродуктивність 85-120 кг з Ira. Еспарцет піщаний
відрізняється коротшим стеблом - до
70 см, коріння глибше проникає у грунт,
і
зацвітає у рік сівби на 1-2 тижні пізніше,
ніж
еспарцет
посівний,
нектаро­
продуктивність становить 80-300 кг/га.
Еспарцет закавказький зацвітає на другий
рік після сівби, пурпурові квітки зібрані в
Рис. 17. Еспар­
цет піщаний
76
довгі циліндричні китиці, нектаропродуктивність - 140-400 кг/га.
161. Яка нектаропродуктивність ріпаку?
Ріпак озимий (Brassica napus
Var. oleifera) використовують як
олійну, кормову і нектароносну
культуру, при організації зеленого і
квітково-нектарного конвеєрів. Його
висівають у суміші з житом чи в
чистій
кльтурі.
Це
однорічна
трав’яниста культура з родини
капустових заввишки до 130 см.
Квітки жовті, зібрані у рідкі
китицеподібні суцвіття. Цвіте у травні
Рис. 18. Ріпак
- на початку червня протягом 30-35
озимий
днів, нектаропродуктивність - до 130
кг/га. Ріпак ярий цвіте на місяць
пізніше, близько 40 днів, нектаропродуктивність становить
80 кг/га.
162. Які види конюшини використовують як складові
кормової бази бджільництва?
Конюшина (Trifolium) - багаторічна
рослина родини бобових, часто забезпечує
достатньо високий медозбір і є добрим
пилконосом. Найпоширеніші види, які
використовують для зміцнення кормової
бази бджільництва - конюшина червона,
або лучна, рожева, біла або повзуча.
163. Які особливості конюшини
червоної?
Рис 19.
Конюшина
червона
Конюшина червона (Trifolium rubens
Сготе) стебло заввишки 20- 60 см, квітки
77
червоні, рожеві, цвіте з травня по вересень, нектаропродуктивність - 50кг/га. Бджоли краще відвідують рослини, які зацвітають
після першого укосу, оскільки квіткова трубочка у них коротша.
Конюшина - вологолюбна рослина, що погано росте на кислих і
засолених грунтах.
164. Які особливості конюшини рожевої гібридної?
Конюшина рожева гібридна (Trifolium hibridum L.) стебло заввишки 80 см; листки трійчасті, суцвіття - головка,
всередині з білими, а зовні - рожевими квітками. Цвіте з червня
по вересень. Вибаглива до вологи, погано переносить засуху.
Бджоли збирають нектар і пилок. Нектапродуктивність досягає
125 кг/га.
165. Які особливості конюшини повзучої або білої?
Конюшина повзуча, або біла
(Trifolium repens L. -) стебло завви­
Рис. 20. Конюшина біла
шки 10-35 см, характеризується ви­
сокою стійкістю проти затоплення,
не дуже зимостійка, добре відростає
після її спасування, інтенсивно росте
на суглинкових грунтах. Цвіте від
середини червня до пізньої осені.
Мед з неї відносять до кращих сор­
тів. Медопродуктивність конюшини
білої-100 кг/га.
166. Які особливості та нектаропродуктивність буркуну?
Буркун (Melilotus) належить до родини бобових.
Вирощують буркун білий (Melilotus albus Medik) і жовтий
[Melilotus officinalis (L.Pall)]. Буркун білий буває двох видів:
однорічний та дворічний. Однорічний цвіте в перший рік сівби з
кінця липня протягом двох місяців. Квітки зібрані в негусті
78
китиці, нектаропродуктивність - до 200 кг/га. Буркун дворічний
зацвітає в перший рік сівби у серпні, на другий - в кінці червня.
Цвітіння триває майже 40 днів. Нектаропродуктивність із 1 га
досягає 300 кг. Буркун жовтий лікарський має кілька твердих
прямостоячих
гіллястих стебел, листки дрібно зубчастопилчасті з шилоподібними прилистками. Зацвітає, як правило, на
другий рік після сівби. Цвіте з кінця червня по вересень.
Подовжити вегетацію й збільшити нектаровиділення можна
підкошуванням буркуну. Через 3-4 тижні він відростає і зацвітає
знову.
Рис. 21. Буркун білий
Рис. 22. Буркун жовтий
167. Коли висівають насіння буркуну білого та жовтого?
Бджолярі повинні постійно дбати про зміцнення кормової
бази бджільництва, використовуючи з цією метою схили ярів,
пустирища та інші непридатні для сільськогосподарського вироб­
ництва землі, на яких насіння буркуну розсівають взимку по
снігу, а восени - у вересиі-жовтні.
168. Що таке фізіологічна несумісність?
Вона проявляється у тому, що в багатьох ентомофільних
культур при потраплянні на приймочку маточки власного пилку
79
самозапилення не відбувається, оскільки пилок не проростає
(конюшина, люцерна тощо). При цьому запліднення можливе
тільки у разі перехресного запилення за допомогою комах, у
тому числі бджіл.
169. Що таке трипінг?
Це особливий механізм запилення у деяких рослин родини
бобових (люцерна). У квітці люцерни маточка й тичинкова
колонка, створена тичинковими нитками, знаходяться у човнику
під тиском. Коли бджола сідає на квітку, колонка й маточка із
силою викидаються з човника і вдаряють об черевце. При цьому
пилок з інших рослин люцерни, який уже є на черевці, потрапляє
на приймочку маточки. Таким чином відбувається запилення, а
згодом - і запліднення.
170. Які найпоширеніші види люцерни?
Найпоширенішими видами люцерни (Medicado) є посівна,
або синя (Medicado sativa L.), жовта, або серповидна (Medicado
falcata L.) та хмелевидна (Medicado lupulina L.). Багаторічні
рослини родини бобових з висотою розгалуженого стебла від 15
до 150 см. Для квіток цієї рослини характерне явище трипінгу,
яке є причиною прищемлення хоботків і ніжок бджіл. При
повторному відвідуванні рослини квіток люцерни бджоли беруть
нектар з боку квіток. Для запилення культури біля посівів
розміщують 4-9 бджолосімей з розрахунку на 1 га.
171. Які особливості люцерни посівної?
У люцерни посівної квітки синьо-фіолетового кольору,
зібрані у суцвіття - китиці. Боби скручені у 2-3 спіралеподібні
завитки. Добре відростає після скошування. Цвіте у травнічервні. Тривалість цвітіння - до ЗО днів, нектаропродуктивність близько 130 кг/га.
80
172. Які особливості люцерни серповидної?
Люцерна серповидна, або жовта має золотисто-жовті
серпоподібні квітки, іноді майже прямі боби. Зимостійка, погано
відростає після скошування, дає здебільшого один укіс. Цвіте з
червня по вересень, медопродуктивність-до 230 кг/га.
Рис. 23. Люцерна
Рис. 24. Люцерна
серповидна
хмелевидна
173. Які особливості люцерни хмелевидної?
Люцерна хмелевидна поширена в дикому стані. Цвіте від
травня до вересня, нектаропродуктивність - близько 250 кг/га.
Люцерна добре переносить засолені грунти.
174. Чи збирають бджоли нектар з вики?
Серед видів вики (Vicia) найвищу нектаропродуктивність
має волохата, або озима (Vicia villosa Roth). Це трав’яниста
рослина родини бобових, висота стебла- до 80см. Цвіте протягом
місяця через 5-6 тижнів після відростання. Нектаро­
продуктивність досягає 200 кг/га. Висівають у суміші з озимим
81
житом, ячменем, пшеницею.
175. Яка особливість і нектаропродуктивність гірчиці
білої?
Гірчиця біла ( Sinapis alba L.) — однорічна трав’яниста
рослина родини капустяних заввишки майже 100 см. Зацвітає
через місяць після сівби і цвіте близько 40 днів, нектаропродук­
тивність досягає ІООкг/га. Слід зауважити, що мед, вироблений
бджолами з рослин родини капустяних, швидко кристалізується
й для зимівлі бджіл непридатний.
Рис. 25. Вика посівна
Рис. 26.
Гірчиця біла
176. Яка особливість чини посівної?
Чина посівна (Lathyrus sativus L.) однорічна рослина
родини бобових. Квітки білі або рожеві. Цінна продовольча,
кормова та технічна культура. Стебло заввишки- 80-100 см.
Цвіте через місяць після сходів у червні-липні протягом 25-30
днів. Чина посівна непоганий медонос, нектар добре виділяється
у теплу погоду. Медопродуктивність становить 30-50 кг/га.
Певну цінність для бджіл мають також чина лісова, лучна,
82
бульбиста і запашна.
Рис. 27. Чина посівна
Рис. 28. Редька олійна
177. Яке значення для бджільництва має редька олійна?
Редька олійна {Raphanus sativus var. oleifera Matzd) -
олійна і кормова культура родини капустяних, зацвітає через 4050 днів після висіву, холодостійка, цвіте в
червні протягом 30-35 днів. Квітки
невеликі, білі, світло-бузкові, рожеві.
Нектаропродуктивність до 55 кг/га. Мед
швидко кристалізується, для кормових
запасів у зиму для бджіл непридатний.
178. Яка нектаропродуктивність
змієголовника молдавського?
Рис. 29.
Змієголовник
молдавський
Змієголовник молдавський (Dracocephalum moldavica L.) - порівняно
нова медоносна та лікарська рослина для
умов Лісостепу. Це однорічна ефіроолійна
83
рослина заввишки близько 70 см, стебло чотиригранне, листки
супротивні, з зазубреними краями, квітки синьо-фіолетові, в
кільцях на кінці стебел. Висівають у третій декаді квітня, цвіте з
середини
липня
протягом
30-35
днів.
Дослідження
(Черкасова А.І., Солошенко Л.М., 1999) показали, що бджоли
відвідують інтенсивніше рослини в період цвітіння з 9 по 14 год.
Нектаропродуктивність досягає 360, пилкова- 350 кг/га. Отже,
змієголовник молдавський може знайти гідне місце при
створенні кормової бази бджільництва.
179. Які норми висіву насіння основних нектароносів?
Норми висіву насіння нектароносів у чистих посівах такі,
кг/га:
Гречка, посіви:
рядкові
широкорядні
Еспарцет
Буркун білий
Соняшник
Фацелія
Коріандр посівний
Кормові боби
Гірчиця біла
Вика посівна
80-100
50-70
60
13-16
9-12
8-10
12-16
200
12-16
130
Конюшина:
біла
біло-рожева
червона
Ріпак:
ярий
озимий
Люцерна посівна
Синяк звичайний
Лядвенець рогатий
6-8
10-12
14
12-16
18
12—16
3-4
10-12
При змішаних посівах норми висіву насіння нектароносних
рослин залежно від сумішки зменшуються у 2-3 рази.
Наприклад, при сівбі фацелії у різних сумішках норма висіву її
насіння становить 2-4 кг на 1 га.
180. Яке значення для бджільництва мають нектароноси
овочевих та баштанних культур?
До цієї групи належать огірки, гарбузи, кавуни, дині,
цибуля, морква та ін. Вони в основному забезпечують
підтримуючий медозбір, виділяють багато пилку. Нектаро­
продуктивність 1 га посіву огірків становить ЗО кг, дині зви-
84
чайної, гарбузів, кавунів - близько 13, насінників цибулі ріпчас­
тої-до 70, насінників моркви - близько 15 кг/га.
181. Яке значення для бджільництва мають нектароноси
садів та ягідників?
Забезпечуючи з ран­
ньої весни бджолам під­
тримуючі корми, а іноді й
товарний медозбір, пло­
дово-ягідні культури мають
важливе
значення
для
бджільництва. Із садів і ягі­
дників бджоли збирають
значну кількість нектару та
пилку, сприяючи зростанню
врожайності та якості пло­
дів. Нижче наведено дані
Рис. ЗО. Яблуня звичайна
про строки цвітіння, його
тривалість і нектаропродуктивність основних плодово-ягідних культур.
Рис. 31. Гсуша звичайна
Рис. 32. Вишня звичайна
85
Таблиця 3.5
Нектаропродуктивність, строки й терміни цвітіння
нектароносів садів та ягідників
Культура
Строки цвітіння
Агрус
Абрикос
Алича
Черешня
Вишня звичайна
Слива
Малина садова
Яблуня
Груша
Порічки звичайні
Смородина чорна
Середина квітня
Квітень-травень
Квітень-травень
Квітень-травень
Квітень-травень
Травень
Травень-червень
Травень
Квітень-травень
Травень
Квітень-травень
Тривалість
цвітіння, днів
10-15
5-7
5-7
7-9
5-7
6-8
20-30
10-12
10-12
8-10
8-10
Суниці
Травень-червень
12-15
Нектаропродук­
тивність, кг/га
70
40
20-40
40
30-35
20
120-150
25 -30
20-25
15-20
15-20
20-25
182. Які найпоширеніші лісові медоноси?
Найбільше значення для бджільництва мають такі лісові
нектароноси, як липа серцелиста, або дрібнолиста, липа
широколиста, верес звичайний, клен, черемха, горобина.
Добрими нектароносами є також кущові рослини: малина, терен,
вовчі ягоди, калина, шипшина, ожина тощо; трав’янисті рослини:
іван-чай, або хамерій вузьколистий, медунка, проліска, вероніка,
материнка, котяча м’ята тощо. Під час цвітіння вони в сукупності
забезпечують добрий підтримуючий та продуктивний медозбір.
183. Яка продуктивність основних лісових нектароносів?
Нектаропродуктивність лісових нектароносів, як і інших,
коливається в значних межах залежно від погодних умов. У
середньому вона така:
86
Таблиця 3.6
Строки, тривалість та нектаропродуктивність лісових
нектароносів
Лісовий нектаронос
Строки цвітіння
Клен гостролистий
Липа: серцелиста
широколиста
Дерен справжній
Терен звичайний
Вовчі ягоди
Черемха звичайна
Калина звичайна
Жостір проносний
Глід
Жостір ламкий
Барбарис звичайний
Шипшина корична
Г оробина звичайна
Верба гостролиста
Малина лісова
Чорниця
Брусниця
Ожина звичайна
Проліска дволиста
Медунка лікарська
Сон широколистий
Материнка звичайна
Котяча м’ята справжня
Хамерій звичайний (іван-чай)
Квітень - травень
Червень - липень
Червень - липень
Березень - квітень
Квітень - травень
Березень - квітень
Травень - червень
Травень - червень
Травень - червень
Травень - червень
Травень - липень
Травень - червень
Травень - червень
Травень - червень
Березень - квітень
Червень - липень
Травень - червень
Травень - червень
Червень - серпень
Березень - квітень
Квітень - травень
Березень - квітень
Червень - вересень
Липень - серпень
Липень - серпень
Трива­
лість
цвітіння,
днів
7-10
12-14
12-14
12-14
7-10
12-14
10-12
15-30
12-14
10
65-70
15-20
10-12
зо
10-12
25-40
зо
зо
14-16
10- 12
32-45
10- 15
60
90
45-60
Нектаро­
продук­
тивність,
кг/га
150-200
300-1000
250-400
зо
25
25
5-6
15
35-40
25-30
35-40
30-35
25-30
30-40
150
100-200
зо
20
40
10- 15
35-40
20-25
30-40
250
350-600
184. Які особливості акації білої (робіни звичайної) як
одного з головних весняних нектароносів?
Акація біла (Robinia pseudoacacia L.) належить до родини
бобових. Добре росте на чорноземах, каштанових і піщаних
грунтах, використовують для протиерозійних насаджень.
Суцільні квітучі масиви акації білої забезпечують один з
87
головних медозборів, який пасічник не повинен втрачати. Цвіте у
травні протягом 10-12 днів, нектаропродуктивність досягає 500 кг/га. Мед один з кращих, має ніжний приємний
аромат, прозорий, повільно кристалі­
зується. Він є добрим кормом під час
зимівлі бджіл.
185. Чому мед з акації довго не
кристалізується?
Рис. 33. Робінія
звичайна (акація
біла)
Мед з білої та жовтої акації довго
не кристалізується через високий вміст
фруктози.
186. Які особливості липи - одного з головних літніх
нектароносів?
В Україні поширені два види липи: серцелиста та
широколиста. Липа серцелиста (Tilia cordata Mill.) має
серцеподібні, з зубчасто-пилчастими краями листки, квітки
дрібні, жовто-білі, зібрані в суцвіття. Цвіте у червні-липні
Рис. 34. Липа серцелиста
Рис. 35. Липа широколиста
протягом двох тижнів. Медопродуктивність суцільних насаджень
- близько 1000 кг/га. Мед кристалізується, стає жовтуватим,
88
приємний на смак, із ніжним ароматом.
Липа широколиста (Tiliaplatyphyllos Scop.) відрізняється
великими яйцеподібними з серцеподібним вирізом листками з
загостреними зубцями. Квітки світло-жовті, цвіте з червня по
липень, нектар виділяє не кожного року, нектаропродуктивність
у два рази нижча, ніж у липи серцелистої.
Заслуговує на увагу розширення площ під насадження
липи гібридної, яка належить до пізньоцвітніх, цвіте кожного
року, виділяє багато нектару. Велику роботу з вирощування та
поширення цієї рослини проводить кандидат сільськогоспо­
дарських наук Я.М. Лесів із села Ярушинці Стрийського району
Львівської оласті.
187. В чому цінність ліщини звичайної?
Ліщина звичайна (Corylus avellana L.) — кущ заввишки 4—
5 м родини березових з черговими, овальними зубчастопилча­
стими
листками.
Чоловічі
квітки - в густих сережках,
з’являються восени, а розвива­
ються рано навесні. Росте в
лісах, особливо дубових, на
галявинах. Є одним з най­
цінніших ранньовесняних пил­
коносів.
Бджоли
збирають
пилок з ліщини звичайної,
починючи з березня. З початку
її цвітіння ведуть підрахунок
?ис- 36. Ліщина звичайна
днів зацвітання інших пилко- та
нектароносів. Для активізації ранньовесняного розвитку
бджолиних сімей пасіку, як тільки є така можливість, ранньої
весни слід вивозити до лісу, де росте ліщина звичайна.
188. Яке значення для бжділ мають дерева та кущі родини
вербових?
Серед вербових ( Salix) трапляються дерева і кущі. Верба-
89
бред ина, або козяча {Salix caprea L.) - дерево або кущ. Має
розлогу крону, листки черешкові, опушені, щільні, зморшкуваті.
Поширена у підлісках хвойних та листяних лісів. Цвіте в березні-квітні, нектаропродуктивність - до 125 кг/га.
Рис. 37. Верба козяча
Рис. 38. Верба ламка
Верба вушката (Salix aurita L.) - густий гіллястий кущ з
червоно-бурими гілками та яйцеподібними листками, росте у
сирих лісах, на болотах. Цвіте у квітні. Нектаропродуктивність
дещо нижча, ніж верби-бредини.
Верба ламка, ракита (Salix fragilis L.) - дерево заввишки
майже 10 м з повислими крихкими гілками, листки ланцетні.
Цвіте у травні одночасно з розпусканням листків.
Нектаропродуктивність - до 100 кг/га.
Верба гостролиста, шелюга (Salix acutifolia Willd.) - кущ
чи дерево заввишки до 8 м. Молоді пагони довгі, листочки
ланцетні або лінійно-ланцетні, загострені, по краях пилчасті.
Цвіте у квітні до розпускання листя, близько двох тижнів.
Нектаропродуктивність досягає 80 кг/га. Вербові - добрі стиму­
лятори для весняного розвитку бджолиних сімей. З них сильні
бджолині сім’ї за сприятливих умов забезпечують одержання
товарного меду.
90
189. Яка цінність для бджіл вільхи клейкої?
Вільха клейка, або сіра [Alnus
glutinosa (L.) Gaertn.] - дерево або
кущ. Листки зворотньо-яйцеподібні з
виямчастою верхівкою, зубчасті по
краях. Чоловічі квітки зібрані в бага­
токвіткові пониклі сережки на корот­
ких ніжках, жіночі - овальні сережки.
Росте на трав’янистих болотах, бере­
гах річок, у лісах на вологих грунтах.
Цвіте в кінці березня- на початку
квітня до розпускання листя. Належить до перших весняних пилконосів,
Рис. 39. Вільха
сприятливо впливає на розвиток
клейка
бджолиних сімей. Бджоли збирають з
вільхи клейкої речовини, що входять до складу прополісу.
190. Які особливості тополі чорної - весняного
пилконосу?
Рис. 40. Тополя чорна
Тополя чорна
(Populus nigra L.) дерево родини вер­
бових. Має прямий
стовбур.
Листки
округло-трикутні,
гостроверхі,
голі.
Чоловічі
сережки
при цвітінні червоні
через пурпурово-че­
рвоні пиляки. Росте у
долинах
річок,
заплавах. Цвіте в
березні-квітні,
до
розпускання листя.
Виділяє
багато
91
пилку, клею. Добрими пилконосами є також тополя біла, або
осокір, осикові.
191. Що слід враховувати при організації кочівель на
медозбір з вересу звичайного?
Верес звичайний (Calluna vulgaris (L.) Hull) - вічнозелений
напівкущ заввишки до І м ро­
дини вересових. Утворює су­
цільні зарості в лісах на зволо­
жених супіщаних і торфових
грунтах. Цвіте з кінця липня по
вересень. Звідси й назва рос­
лини. Нектаропродуктивність
коливається від 70 до 200 кг/га.
Мед темного кольору з черво­
ним відтінком. Після запеча­
тування стає густим і погано
відкачується. Стільники розпеРис. 41. Верес звичайний
чатуть за допомогою спеціаль­
них щіток з голками. Для зимі­
влі бджіл мед із вересу непри­
датний. Пасічник, перед тим як виїжджати з бджолами на верес,
повинен уже створити кормові запаси на зиму в стільниках,
якими замінюють стільники з вересовим медом. Якщо про це не
подбати, то неминучі негативні наслідки: надмірне зношування
бджіл при поповненні кормових запасів (кінець вересня) та неза­
довільна зимівля.
192. Яке значення для бджільництва мають декоративні
медоносні рослини?
Ці рослини, забезпечуючи бджіл підтримуючим, а часто й
продуктивним медозбором, відіграють важливу роль, сприяючи
насамперед, належному розвитку бджолосімей до основного
медозбору. Далі наведено строки цвітіння на нектаропродук­
тивність основних із них:
92
Таблиця 3.7
Строки цвітіння та нектаропродуктивність декоративних
нектароносних рослин
Декоративні нектароноси
Верба:
козяча
пурпурова
біла
Клен:
польовий
татарський, чорноклен
Явір
Гледичія колюча
Акація:
жовта
біла
Кизильник
Каштан кінський
Маслинка вузьколиста
Обліпиха великоплідна
Сніжноягідник білий
Аморфа кутова
Мальва кучерява
Тривалість
цвітіння,
днів
Нектаро­
продук­
тивність.
кг/га
Березень - квітень
Квітень - травень
Квітень - травень
6-10
6-Ю
6-10
75-100
90
60
Квітень - травень
Травень - червень
Травень
Травень - червень
7-10
7-10
26
10-12
300
120
150
200-260
Травень - червень
Травень
Травень - червень
Травень - червень
Червень
Травень
Червень - листопад
Червень - липень
Червень - липень
10- 12
10-12
15-20
10-15
7-10
10- 12
150- 170
12-15
45-55
300
400 - 500
100
100
60
50
360
25-30
зо
Строки цвітіння
193. У чому цінність для бджіл кленових?
Серед дерев родини кленових (Acer) найпоширеніші
клени: гостролистий, татарський та ясенолистий, кольоровий.
Клен гостролистий, або звичайний (Acer platanoides L.) —
дерево заввишки майже 20 м. Листки великі, три-семилопатеві, із
загостреними верхівками на довгих черешках. Росте у листяних
лісах на галявинах, його культивують у парках. Квітки зібрані у
щиткоподібні суцвіття-китиці жовтувато-зеленого кольору.
Плід - крилатка. Цвіте у квітні-травні до розпускання чи
одночасно з розпусканням листя протягом 10-14 днів. Квітковий
пилок жовто-зеленого кольору. Медопродуктивність коливається
від 65 до 200 кг/га суцільних насаджень.
93
Рис. 42. Клен
гостролистий
Клен польовий (Acer campestre L.}- невисоке дерево чи
кущ з широкою кроною. Листки п’ятилопатеві, опушені,
заокруглені. Росте в листяних лісах на узліссях, культивують у
садах, лісосмугах, використовують як живу огорожу. Цвіте у
травні, після розпускання листя. Дає багато квіткового пилку та
нектару. Медопродуктивність з 1 га насаджень досягає 300 кг і
більше.
194. Яке значення для бджіл має
гіркокаштан звичайний?
Рис. 44. Гірко­
каштан звичайний
бордовий колір.
94
Гіркокаштан звичайний (Aescu­
lus hippocastanum L.)~ дерево родини
гіркокаштанових. Квітка складається із
дзвоникоподібної чашечки, п’яти білих
пелюсток, тичинок та маточки. Квітки
зібрані в конусоподібні китиці. Цвіте у
другій половині травня протягом 10-15
днів. Медопродуктивність - близько
100 кг/га. Крім нектару, бджоли
збирають з квітучого каштана багато
пилку. Обніжжя має червонувато-
195. Чим цінна для бджіл софора японська?
Софора японська ( Sophora japonica L.) - високе дерево
родини бобових. Росте в південних ра­
йонах, зокрема в Одеській області. Цінна
•»4,
тим, що цвіте у другій половині липня першій половині серпня, коли інших нектаро- та пилконосів недостатньо. Цвіте
протягом чотирьох тижнів. Рослина по­
сухостійка, витримує часткове засолення
грунтів. Квітки зібрані у китиці, медопродуктивність досягає 300 кг/га. Мед із
Рис. 45. Софора
софори японської світлий, ароматний.
японська
Рослина використовується і як лікарська.
196. Яку користь приносить для бджіл калина звичайна?
Калина
звичайна
{Viburnum opulus L.) - кущ
родини
жимолостевих
заввишки 1,5-5 м. Листки
три-п’ятилопатеві,
на
краях крупнозубчасті, суп­
ротивні. Суцвіття роз­
міщені на верхівках моло­
дих пагонів. Квітки білі,
по краях- великі, всере­
дині - дрібні, двостатеві,
плоди - кістянки. Цвіте у
травні-червні
протягом
Рис. 46. Калина звичайна
15-18 днів. Росте на узліссях листяних та змішаних лісів, у заплавних лісах, на болотах,
вологих луках. З квіток бджоли збирають здебільшого пилок.
Нектаропродуктивність становить близько ЗО кг/га. Калина оспі­
вана в народних піснях, неодмінно росте в кожній садибі украї­
нця, без калини важко уявити собі Україну. Вона красива у будьяку пору року, є однією з найцінніших лікарських рослин.
95
197. Чим корисна малина?
Малина {Rubus idaeus L.)- напівкущ заввишки 0,7-1,5 м
родини
розоцвітих.
Пагони прямостоячі, си­
зуваті, покриті черво­
нувато-коричневими ши­
пами. Листки трійчасті
або
непарнотрійчасті,
квітки білі, по декілька у
китицях,
пониклі.
В
дикому
стані
росте
кущами у лісах. Цвіте з
другої половини травня.
Рис. 47. Малина
Бджоли
збирають
з
малини також пилок.
Нектар краще виділя­
ється у другій половині дня. Нектаропродуктивність малинників
за сприятливих умов досягає 200 кг/га, забезпечує одержання
товарного меду. Малиновий мед світло-янтарного кольору, має
хороші смакові та дієтичні властивості. Мед з дикої малини
вважається одним із найкращих.
198. Яка цінність для бджіл ожини сизої?
Ожина сиза {Rubus caesius
L.)- напівкущ заввишки 0,8-1 м,
належить до родини розоцвітих.
Стебла дугоподібні, з загнутими
шипами, листки довгочерешкові,
трійчасті або кільчасті. Квітки
білі, зібрані в китиці. Плоди чорні багатокістянки з сизим
відтінком. Росте між кущами, у
Рис. 48. Ожина сиза
ярах, на берегах річок, галявинах,
старих вирубках. Створює суцільні зарості. Ожина цвіте протягом літа, починаючи з другої
96
половини травня. Медопродуктивність досягає 40 кг/га суцільних
заростей, забезпечує одержання товарного меду. З ожини сизої
бджоли збирають і квітковий пилок.
199. Чим корисна для бджіл аморфа кущова?
Аморфа кущова {Amorpha fruticosa. L.) - кущ заввишки 2-
3 м, належить до родини бобових.
Листки складні, непарнопірчасті,
квітки зібрані в густі верхівкові
китиці. Росте по берегах річок, у
ярах. Вирощують цю рослину в
парках. З аморфи кущової бджоли
збирають багато пилку та нектару.
Цвіте у травні-червні 12-15 днів.
Квітки темно-фіолетового кольору
з червоним відтінком. Нектаропродуктивність досягає ЗО кг/га
суцільних насаджень.
Рис. 49. Аморфа кущова
200. У чому цінність для бджіл сніжноягідника білого?
Сніжноягідник прирічковий білий (Cymhoricarpus rivularis Suksdorf) - кущ родини ялів­
цевих, невибагливий до родючості
грунтів. Свою назву одержав через
білі м’які кульки плодів - ягоди.
Квітки ростуть із пазух яйцеподіб­
них листків, рожевого кольору. Цві­
те у червні-вересні протягом 30-40
днів, виділяє багато нектару упро­
довж усього періоду цвітіння.
Нектаропродуктивність
досягає
400 кг/га.
Рис. 50.
Сніжноягідник білий
97
201. Чи корисні для бджіл ялівці?
Яловець - ку­
щова рослина. Для
бджільництва важливе
значення мають такі
вцди ялівців, як яло­
вець звичайний (Juni­
perus
communis L.),
пухнастий, синій та ін.
Цвітуть з травня по
червень протягом 12Рис. 51. Яловець звичайний
14 днів. Забезпечують
бджіл підтримуючим і
продуктивним
медо­
збором. Медопродуктивність яловцю досягає 200 кг/га.
202. Яку користь для бджіл має маслинка вузьколиста?
Маслинка вузько­
листа
(Еіаес^пиз
ап^шіі/оііа Б) - кущ або
дерево заввишки 5 м, із
сріблясто-білими
гіл­
ками, всіяними колюч­
ками. Культивують у
садах та парках, захисних
насадженнях.
Посухо­
стійка, невибаглива до
грунтів рослина. Цвіте в
червні протягом 10 днів.
Квітки жовті,
мають
сильний запах. Нектаропродуктивність - близько
200 кг/га.
Рис. 52. Маслинка вузьколиста
98
203. Чим корисна для бджіл гледичія звичайна колюча?
Гледичія звичайна {ОІесШяіа ігіасапііоз Ь.) - високе дерево
з темним стовбуром, покритим довгими колючками. Листки з
довгими черешками, парноперисті, квітки одностатеві, зібрані у
короткі китицеподібні суцвіття - одні З ЧОЛОВІЧИХ, ІНШІ - з
жіночих квіток. Цвіте у червні протягом
14 ДНІВ.
Високопродуктивний медонос, медопродуктивність становить
200-260 кг/га. Нектар виділяє і в посушливе літо. Бджоли
збирають з неї багато квіткового пилку.
Рис. 53. Гпедичія колюча
Рис. 54. Жостір проносний
204. Яке значення для бджільництва має жостір
проносний?
Жостір проносний {Rhamnus cathartica L.)- кущ заввишки
майже 3 м. Листки еліптичні, дрібнозубчасті, темно-зелені.
Квітки зібрані по 2-7 у пазухах листків, дрібні, зеленувато-білі.
Росте на болотах, вологих луках між кущами по берегах річок.
Цвіте від травня до серпня, нектаропродуктивність заростей
жостера - до 40 кг/га. Є доброю кормовою базою для бджіль­
ництва. В районах Полісся забезпечує товарний мед жовтоянтарного кольору з приємним запахом та ніжним смаком, довго
не кристалізується.
99
205. Які найпоширеніші ефіроолійні та лікарські
нектароноси?
До цієї групи рослин належать коріандр, ганус (аніс)
звичайний, м’ята перцева, лаванда лікарська, шавлія мускатна,
чебрець звичайний, валеріана лікарська, алтея лікарська, цикорій
та ін. Найбільше значення для бджільництва має коріандр.
206. Яке значення для бджільництва має меліса лікарська
або м’ята лимонна?
Меліса лікарська {Melissa officinalis Z.) - ефіроолійна, лі­
карська та нектароносна культура. Багаторічна рослина з
прямостоячим чотиригранним розгалуженим стеблом заввишки
до 120 см, тепло- і світлолюбна. Листки яйцеподібні, зубчастопилчасті, черешкові, квітки біло-рожевого кольору. Зацвітає з
другої половини червня, цвіте протягом 45-50 днів.
Нектаропродуктивність - до 400 кг/га. Цю культуру вирощують
на припасічних ділянках. Запах рослини впливає на бджіл
заспокійливо. Нею натирають руки перед оглядом бджолосімей,
у настої змочують полотнини й натирають вулики, роївні.
Рис. 55. Меліса лікарська
100
Рис. 56. Котяча м'ята
справжня
207. Як відрізнити котячу м’яту справжню від меліси?
Котяча м’ята справжня, котовник {Nepeta cataria L.)дворічна, а меліса - багаторічна рослина. У меліси суцвіття однобоке кільце, у котячої м’яти - волоть. Насіння котячої
м’яти - темно-коричневий горішок з двома плямами на подов­
женому кінці. Насіння меліси за формою нагадує насіння льону,
на загостреному кінці має одну білу пляму. Обидві рослини висопродуктивні нектароноси з медопродуктивністю від 120 до
400 кг/га.
208. Яка особливість алтеї лікарської?
Алтея лікарська {Althaea officinalis L.) - багаторічна
рослина родини мальвових. Стебло заввишки до 1,5 м, квітки
великі з п’ятьма блідо- та світло-рожевими пелюстками. Росте на
берегах біля річок, зволожених луках , між кущами. Зацвітає, як
правило, на другий рік у липні-серпні. Нектаропродуктивністьдо 400 кг/га.
Рис. 57. Алтея лікарська
Рис. 58. Амі зубна
209. Чим цінна для бджіл амі зубна?
Амі зубна {Атті visnaga (L.) lam.)- дворічна рослина
родини зонтичних. Стебла гіллясті, заввишки до 1 м.
Квітки
101
білі, дрібні, цвіте у червні-липні. Вирощують як лікарську
рослину, медопродуктивність- до 1860 кг/га.
210. Які особливості нектароносу ганусу (анісу)
звичайного?
Ганус (аніс) звичайний {Anisum vulgare Gaertn.) - одно­
річна рослина родини зонтичних, стебла зверху розгалужені,
квітки дрібні, цвіте у червні-липні протягом 25-30 днів.
Медопродуктивність - до 70 кг/га.
звичайний
пагононосна
211. Яка цінність для бджіл нектароноса валеріани
пагононосної (лікарської)?
Валеріана пагононосна (лікарська) {Valeriana stolonifera
Czern.) - багаторічна рослина родини валеріанових. З кореневищ
на другий рік відростають стебла. Квітки дрібні, блідо-рожеві,
зацвітає в червні-серпні. Медопродуктивність- до 250 кг/га.
Вирощують як лікарську рослину.
102
212. Яка особливість нектароноса коріандру посівного?
Коріандр посівний (Coriandrum sativum L.) - однорічна
рослина родини зонтичних. Стебло розгалужене, 0,8 м заввишки,
квітки білі. Цвіте в кінці червня — на початку липня протягом
25-30 днів. Це прекрасний нектаронос, медопродуктивність
якого досягає 300 кг/га. Проте слід пам’ятати, що його запах
впливає на людину негативно, а бджіл робить агресивними. Ось
чому біля посівів коріандру потрібно встановлювати
попереджувальні знаки. Пасіку слід розміщувати на деякій
відстані від посівів коріандру (50-100 м). Мед з цієї рослини
янтарного кольру з різким присмаком та специфічним запахом.
Рис. 61. Коріандр
посівний
Рис. 62. М’ята
перцева
213. Які особливості нектароноса м’яти перцевої
(холодної) ?
М’ята перцева (Mentha piperita L.), холодна - багаторічна
трав’яниста рослина родини губоцвітих. Стебло гіллясте,
чотиригранне. Листки видовжено-яйцеподібні, загострені. Квіт­
103
ки дрібні, з блідо-фіолетовим чи рожевим віночком, зібрані у
кільця, що створюють на верхівках пагонів колосоподібне
суцвіття. Розмножується кореневищами завдовжки не менше
15 см. Лікарська рослина. В перший рік цвіте з червня по
вересень протягом 35 днів, на другий рік - від середини липня до
вересня.
Нектаропрадуктивність - близько 500 кг/га. Дуже
корисно для забезпечення медозбору підвозити пасіки до
заростей м’яти перцевої у лісі чи до квітучих плантацій.
214. Яка цінність нектароноса чебрецю повзучого ?
Чебрець повзучий (Thymus serpyllum L.) - багаторічна
рослина родини губоцвітих. Листя черешкові, еліптичні, квітки
зібрані у головчасті чи колосоподібні суцвіття рожево-бузкового
кольору. Цвіте від червня до початку вересня. Росте на схилах,
галявинах, інтенсивно відвідується бджолами з 10 до 16 год.
Медопродуктивність - від 50 до 140 кг/га.
Рис. 63. Чебрець повзучий
Рис. 64. Цикорій звичайний
215. Яка цінність для бджіл нектароноса цикорію
звичайного?
Цикорій звичайний (Cichorium endivia L.), Петрові батоги дворічна рослина родини складноцвітих. Забезпечує бджолам
підтримуючий медозбір. Квітки голубі. Цвіте з липня по
вересень, є джерелом як нектару, так і пилку. Добре виділяє
104
нектар під час вологої погоди. Медопродуктивність — 50—100
кг/га. Вирощують для одержання лікарської сировини.
216. Яка особливість нектарноса собачої кропиви?
Собача кропива звичайна (Leonurus cardiaca L.)багаторічна рослина родини губоцвітих. Стебла чотиригранні,
опушені, заввишки до 1 м, квітки дрібні, блідо-пурпурові, в
пазушних кільцях. Зацвітає від другої половини червня, з другого
року життя, цвіте до вересня. Посухостійкий медонос,
медопродуктивність- до 300 кг/га. Мед прозорий, з ніжним
ароматом.
Рис. 65. Собача кропива
звичайна
Рис. 66. Шавлія лікарська
217. Чим цінна для бджіл шавлія лікарська?
Шавлія лікарська (Salvia officinalis L.) - багаторічна
рослина. З другого року жиїтя у неї формуються стебла 0,7 м
заввишки. Зацвітає у кінці травня. Тривалість цвітіння - 30-35
днів. Квітки фіолетово-сині. Медопродуктивність - близько
500 кг/га. Шавлія мускатна схожа на шавлію лікарську, але
медопродуктивність її вдвічі вища.
105
218. Які рослини відносять до спеціальних та нових
медоносних культур?
Згідно з класифікацією до цієї групи відносять рослини:
фацелію пижмолисту, борщівник сибірський, синяк звичайний,
огіркову траву (бораго) сильфій пронизанолистий, живокіст
лікарський, ехінацею пурпурову, головатень, або крутай, лофант
ганусовий та ін. Коротко охарактеризуємо їхні особливості.
219. Яка нектаропродуктивність борщівника
сибірського?
Борщівник сибірський {Heracleum sibiricum L.)~
багаторічна рослина родини зонтичних. У перший рік утворює
прикореневе листя, на другий - прямостояче гіллясте стебло
заввишки майже 4 м. Квітки білі, зібрані у зонтик. Цвіте на 2-3-й
рік у червні-липні протягом місяця. Вологолюбна рослина,
добре росте на Поліссі та в Лісостепу. Нектаропродуктивність до 300 кг/га.
Рис. 67. Борщівник
сибірський
106
Рис. 68. Фацелія
пижмолиста
220. Які особливості фацелії пижмолистої - спеціального
медоноса?
Фацелія пижмолиста (Phacelia tanactetifolia Benth) однорічна трав’яниста рослина родини водолистих. Стебло
гіллясте, заввишки 100 см. Квітки синьо-фіолетові, зібрані в густі
суцвіття-закрутки. Цінний нектаронос, нектаропродуктивність близько 500 кг/га. Вирощують у змішаних та чистих посівах.
Тривалість вегетаційного періоду 85-95 днів. Фацелія не
вибаглива до умов вирощування. При створенні квітковонектарного
конвеєра нектароносів цю культуру висівають у
кілька строків з інтервалом у два тижні, починаючи з ранньої
весни до середини липня.
221. Які особливості синяка звичайного - спеціального
медоноса?
Синяк звичайний (Echium vulgare L.) - дворічна трав’яни­
ста рослина родини шорстколистих. У перший рік життя розви­
ває прикореневу розетку листків, у
другий - виростають стебла до 1 м
заввишки, густо вкриті вузьколанцетними листками, квітки рожеві, сині,
зібрані у волотисті суцвіття. Важли­
вого значення синяку надавав наш
знаменитий співвітчизник, винахідних
рамкового вулика П.1. Прокопович. За
сприятливих умов нектаропродуктив­
ність 1 га суцільних посівів синяка
Рис. 69. Синяк
звичайного досягає понад 500 кг.
звичайний
Цвіте у червні-липні, тривалість цві­
тіння до 35 днів. На 1 га синяка може
бути майже 500 млн квіток, кожна з яких виділяє нектар близько
двох діб.
Ефективні змішані посіви синяка звичайного та фацелії
пижмолистої при нормі висіву 8 і 6 кг/га. Фацелію скошують у
кінці цвітіння, що забезпечує добрий розвиток синяка, який
107
будуть використовувати 2-3 роки. Практикують також сумісні
посіви синяка звичайного з одно- та дворічним буркуном.
222. Чим цінний огірочник лікарський для бджіл?
Огірочник лікарський, огіркова трава, дорого {Borago
officinalis L.) - рослина родини шорстколистих, має прямостоячі
опушені пагони. Листки м’ясисті, овальної форми. Квітки світлоблакитного кольору, пониклі, на довгих щетинистих ніжках.
Один з кращих медоносів, цвіте у червні-липні. Оптимальні
умови для виділення нектару - температура повітря 23...30°С,
вологість грунту - 50%. Медопродуктивність - 300 кг/га. Мед
білого кольору. Огірочник лікарський - цінна лікарська рослина.
З її насіння одержують олію, до складу якої входить гамалінолієва кислота, що в організмі людини є складовою для
створення гормону (простагладину), який відіграє значну роль у
регуляторних процесах. Олію з бораго використовують у гіне­
кологічній практиці.
Рис. 70. Огірочник
лікаоський
Рис. 71. Сильфій
пронизанолистий
223. Які особливості сильфія пронизанолистого?
Сильфій пронизанолистий {Silphium perfoliatum Z.)багаторічна рослина родини складноцвітих. Стебла прямостоячі,
108
зверху розгалужені, до 2,5 м заввишки. Зацвітає з другого року,
квітки жовті, дрібні, зібрані у кошики. Плід — сім’янка. Цвіте в
липні—жовтні протягом ЗО днів. Медопродуктивність становить
100-150 кг/га. Цінний осінній пилконос.
224. Яка особливість живокосту лікарського?
Живокіст лікарський {Symphytum officinale L.) - багато­
річна рослина родини шорстколистих. Стебло до 1 м заввишки,
квітки з трубчастим синьо-рожевим віночком у завитках.
Зацвітає з другого року, починаючи з другої половини травня і
цвіте протягом 80-90 днів. Медопродуктивність - до 300 кг/га.
Рис. 72. Живокіст
лікаоський
Рис. 73. Ехінацея
пурпурова
225. Яка цінність ехінацеї пурпурової?
Ехінацея пурпурова (Echinacea purpurea L.) - багаторічна
рослина родини складноцвітих. Стебло пряме, 0,5-1 м заввишки,
фіолетового або червоного кольору, листки широколанцетні, з
гострими зубчастими краями. Квітки зібрані у суцвіття-кошики
на верхівці стебла. Плід- сім’янка. Цвіте від липня до кінця
вересня. В перший рік утворює розетку листя, на другий зацвітає. На одному місці росте 10-15 років. Схема посадки
рослин - 25X35 см, або 70x70 см. Медопродуктивність ехінацеї
пурпурової у дворічному віці досягає 400-600 кг/га. Рослина
цінна тим, що належить до літньо-осінніх нектароносів. Набуває
109
популярності як лікарська рослина. Препарати з неї є добрими
біостимуляторами, антисептиками, підвищують захисні сили
організму, мають радіопротекторні властивості (виводять з
організму радіонукліди, зокрема цезій), ефективні при
простатитах. 30%-й спиртовий настій застосовують при ранах,
опіках, карбункулах тощо. В домашніх умовах ехінацею
пурпурову використовують у вигляді чаю - дві чайні дожки
сухого кореня чи сухої трави заливають склянкою води і
кип’ятять протягом 15 хв.
Як лікарську рослину використовують для підвищення
життєвого тонусу, лікування наслідків хронічного променевого
ураження; містить алкалоїд ехінопсин.
226. Які частини рослини найпридатніші для
приготування препаратів на основі ехінацеї пурпурової
та продуктів бджільництва в різні періоди її вегетації?
В Інституті бджільництва ім. П.І. Прокоповича на основі
екстрактів ехінацеї пурпурової та продуктів бджільництва
створені нові продукти групи Мелісан, які мають властивості
адаптогенів
з
імуномодулюючими,
радіопротекторними,
бактерицидними, протипухлинними властивостями. Вони
характеризуються протигрибковою, протизапальною, противиразковою дією, стимулюють енергетичний обмін. Дослідження
(Боднарчук Л.І., Кожура І.М., Мусялківська А.О., Шалімова О.І.,
1998) показали, що найпридатнішими (за вмістом флавоноїдів)
для приготування препаратів на основі ехінацеї пурпурової з
високою активністю є корені в травні, листя - у серпні, квітки - в
липні.
227. Яку цінність для бджіл має головатень руський або
крутай?
Головатень руський (Echinops ritro L.) - багаторічна
рослина родини складноцвітих, 1,5-2 м заввишки. У перший рік
рослина утворює розетку листя, на другий - зацвітає. Квітки суцвіття, головки, майже 5 см у діаметрі (на одній рослині їх
110
буває до 10 шт.). Нектаропродуктивність 1 га 4-5-річної
плантації може досягати 1000-1200 кг. На одному місці
головатень росте 50 років. Площа живлення 50 X 60 см. Цінний
як кормова культура, урожай зеленої маси досягає 1200 ц/га.
Багатий на вітамін С, калій, мікроелементи. Добра олійна
культура, згодовування зеленої маси сприяє підвищенню жир­
ності молока. Цвіте у липні-серпні протягом 30-35 днів. Бджоли
відвідують цю рослину практично весь день - від 7 год ранку до
заходу сонця. У перший рік вегетації (сіють у суміші з фацелією,
конюшиною, буркуном) утворює прикореневу розетку листків,
другий і наступні - стебла й генеративні органи. Норма висіву
насіння у змішаних посівах - 4-6 кг/га з шириною міжрядь 0,6 м.
Як лікарську рослину використовують для підняття тонусу,
лікування наслідків хронічного променевого ураження.
Рис. 74. Головатень
руський (крутай)
Рис. 75. Лофант
ганусовий
228. Які особливості лофанта ганусового (анісового)?
Лофант ганусовий
(Lophantus
anisatus
Benlh.)багаторічна рослина родини губоцвітих. У перший рік життя
виростають стебла заввишки до 140, у наступні - до 180 см.
Квітки зосереджені в колоскоподібних суцвіттях. Цвіте з червня
по середину вересня. Медопродуктивність - понад 400 кг/га.
Невибагливий до умов вирощування.
111
229. Які основні нектароноси лук і пасовищ?
При постійному поліпшенні травостою лук і пасовищ,
особливо за рахунок підсівання бобових культур (конюшина,
буркун, лядвенець рогатий та ін.), ці угіддя разом з тим стають
добрими нектароносами. Нектаропродуктивність основних
рослин лук і пасовищ наведено нижче:
Таблиця 3.8
Основні нектароноси лук і пасовищ
Нектароноси лучних і
пасовищних угідь
Шавлія: лучна
кільчаста
Живокіст лікарський
Волошка лучна
Свербига східна
Вероніка довголиста
Плакун верболистий
Строки цвітіння
Червень - липень
Червень - серпень
Травень - липень
Червень - липень
Травень - липень
Червень - серпень
Червень - вересень
Тривалість
цвітіння,
днів
45-50
35-40
80-90
60
75
75
80-90
Нектаро­
продуктив­
ність, кг/га
60
400
300
130
85
зо
350
230. Які основні рослини належать до нектароносів
різнотрав’я та яка їхня продуктивність?
Залежно від місцевих умов та стану погоди рослини
різнотрав’я забезпечують бджолам підтримуючий, а часто
зумовлюють і головний медозбір. Коротку характеристику
деяких рослини цієї групи та їхню.
Горошок мишачий (Vicia czacca L.) - багаторічна рослина
родини бобових. Стебло гіллясте, з вусиками. Цвіте у червнілипні. Медопродуктивність - 200-250 кг/га.
Хамерій вузьколистий, іван-чай (Chamerion angustifolium
Halub.) - багаторічна рослина родини онагрових. Стебло до 1,5 м
заввишки. В лісовій зоні створює суцільні зарості на вирубках,
гарях. Квітки пурпурово-червоні, зібрані в довгі верхівкові
китиці. Зацвітає з другого року життя на початку липня. Цвітіння
триває до 45 днів. Медопродуктивність - від 100 до 600 кг.
112
Основними рослинами цієї групи є: (табл. 3.9)
Таблиця 3.9
Основні нектаноноси різнотрав’я
Нектароноси різнотрав’я
Підбіл звичайний (мати-ймачуха)
Кульбаба звичайна
Кропива глуха біла
Суріпиця звичайна
Шандра звичайна
Чистець: прямий
болотний
Дягель лікарський
Головатень
Жабрій
Строки цвітіння
Березень - травень
Квітень - вересень
Травень - вересень
Травень- липень
Червень- серпень
Червень - вересень
Липень - вересень
Липень - серпень
Червень - липень
Липень - серпень
Тривалість
ЦВІ ТІІІНЯ,
днів
і іроду КТИВ-
15-20
30-45
100-120
65
45-60
45-55
35-45
12-15
40-50
20-25
25-30
105
100-150
40
50- 100
120
140
90 - 300
700-1200
40-50
Нектаро-
ність, кг/га
Мати-й-мачуха (Tussilago farfara L.), підбіл звичайний багаторічна рослина родини айстрових, один з ранньовесняних
медоносів. Суцвіття розкривається до розпускання листків
відразу після танення снігу. Росте у глинистих ярах. Цінна тим,
що з неї бджоли збирають ранній квітковий пилок. Медопродуктивність - близько ЗО кг/га
Рис. 76. Горои/ок
мишачий
Рис. 77. Хамерій вузьколистий,
іван-чай
Рис. 78. Мати-ймачуха звичайна (підбіл
звичайний)
Рис. 79. Кульбаба
лікарська
Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale
Webb ex
Wigg.)- багаторічна рослина родини складноцвітих, росте на
луках, пасовищах, лісових галявинах. Квітки світло-жовті,
зібрані в кошики, розміщені на довгих ніжках. Масово зацвітає з
другої половини квітня і цвіте упродовж 30-40 днів. Утворює
багато пилку. Медопродуктивність - 105 кг/га.
Рис. 80. Гпуха кропива
біла
Рис. 81. Суріпиця звичайна
Глуха кропива біла (Lamium album L.)
114
- багаторічна
рослина. Стебла майже 0,5 м заввишки. Квітки білі, цвіте з
травня майже по серпень. Медопродуктивність — до 150 кг/га.
Суріпиця звичайна (Barbarea vulgaris R.Br.) - дворічний
бур’ян родини капустяних з яскраво-жовтими квітками,
зібраними в китиці. Цвіте з травня по серпень. Медопро­
дуктивність — 40 кг/га.
Рис. 82. Шандра
звичайна
Рис. 83. Будяк
кучерявий
Шандра звичайна (Marrubium vulgare L.) - багаторічна
рослина родини губоцвітих, стебла опушені, гіллясті, до 0,8 м
заввишки, цвіте у липні-серпні. Медопродуктивність - близько
100 кг/га.
Будяк кучерявий (Carduus crispus L.) - багаторічний
бур’ян. Стебла відростають від кореневищ. Квітки дрібні, в
кошиках на кінцях
розгалужених стебел. Цвіте з другої
половини червня по кінець серпня. Медопродуктивність 140 кг/га.
Волошка синя (Centaurea cyanus L.) - невисока рослина,
бур’ян на посівах озимих хлібних злаків. Квітки дрібні, в
яскраво-голубих кошиках на верхівках стебел. Зацвітає в кінці
травня - на початку червня. Медопродуктивність - 130 кг/га.
Чорнокорінь лікарський (Cynopglossum officinale L.) багаторічна рослина родини шорстколистих з продовгуватими
листками, темно-малиновим або синім лійко-конусоподібним
віночком. Чорнокорінь лікарський росте по сухих схилах, на
115
берегах річок, ярах. Цвіте
Медопродуктивність - 80 кг/га.
Рис. 84. Волошка синя
Рис. 86. Жабрій
ладанниковий
від
травня
до
серпня.
Рис. 85. Чорнокорінь
лікаоський
Рис. 87. Плакун верболистий
Жабрій ладанниковий (Galeopsis ladanum L.) - одно- або
дворічна рослина родини губоцвітих, до 100 см заввишки, стебла
прямостоячі, розгалужені, опушені. Росте біля доріг, на полях,
часто - як пожнивний бур’ян. Цвіте у червні-серпні, протягом
70-90 днів. Виділяє нектар і пилок. Медопродуктивність - 4050 кг/га.
116
Плакун верболистий (Lythrum salicaria L.) — багаторічна
рослина родини плакунових, росте на болотистих місцях, біля
озер. Стебла до 120 см заввишки. Суцвіття конусоподібні, квітки
яскраво-пурпурові. Цвіте з кінця червня по вересень.
Медопродуктивність - 300-350 кг/га, утворює багато пилку.
Материнка звичайна (Origanum vulgare L.) - багаторічна
рослина родини губоцвітих, росте на галявинах, сухих схилах.
Квітки зібрані у щиткоподібні суцвіття, рожево-лілового
кольору. Цвіте у липні-серпні. Медопродуктивність - 70-90
кг/га. Популярна в народі лікарська рослина.
Рис. 88. Материнка
звичайна
Рис. 89. Осот звичайний
Осот звичайний [Cirsium vulgare (Savi) Ten.] - багаторічна
рослина родини складноцвітих,
злісний бур’ян. Квітки рожеві,
зібрані у кошики. Цвіте від
середини червня до серпня,
нектаропродуктивність 140 кг/га.
Осот польовий [Cirsium
arvense (L.) Scop.] - багаторічна
кореневищна рослина родини
складноцвітих, бур’ян на посівах.
Квітки жовті, зібрані у кошики.
Цвіте в липні-серпні, Медо­
Рис. 90. Осот польовий
продуктивність - до 500 кг/га.
117
231. Як поліпшити нектароносну базу за рахунок
вирощування сумішок нектароносів із
сільськогосподарськими культурами?
Вирощування сумішок нектароносів із сільськогосподар­
ськими культурами - важливе джерело зміцнення як кормової
бази тваринництва, так і бджільництва. При цьому корм
збагачується білком за рахунок бобових, а в період цвітіння з
таких посівів бджоли збирають багато нектару. Наука й практика
виробили чимало варіантів змішаного вирощування кормових
культур і нектароносів. Зокрема, широко практикують змішані
посіви фацелії, гірчиці, буркуну. Серед них сумішки: гороховофацелієва, горохово-вівсяно-фацелієва, вико-фацелієва, виковівсяно-фацелієва, гречано-фацелієва, суданково-фацелієва, соняшниково-фацелієва, люпиново-фацелієва, кукурудзяно-фацелієва, бобово-злаково-гірчична, горохово-гірчична, кукурудзянобуркунова та ін. Сумішки висівають зернотрав’яними сівалками
по 2-4 кг кожного нектароноса. Глибина загортання насіння від 2 до 3 см. Особливо цінним є сумішки з кількома некта­
роносами. При цьому подовжується строк нектаровиділення й
підвищується нектаропродуктивність.
232. Де можна придбати насіння деяких нектароносних
рослин?
Насіння нектароносів можна придбати: експарцету та
люцерни - у Херсонському головному управлінні сільського
господарства, тел. 24-40-12; фацелії - ВАТ “Ковельнасіннятрави ”
(Волинська обл.), тел. 2-22-43, ріпаку - у Хмельницькому управ­
лінні сільського господарства, тел. 3-05-28, 3-10-07; ваточника 19432, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н, с. Глушки,
Василенко Григорій Іванович; насіння фацелії, синяка, буркуну
жовтого лікарського, люцерни, кропиви собачої п’ятилопатевої,
еспарцету, конюшини білої та рожевої- у селянськофермерському господарстві “Веселівське”, тел. у Кіровограді
118
(0522) 54-10-59.
233. Які терміни зберігання насіння медоносів?
Таблиця 3.10
Терміни зберігання насіння деяких медоносів
Рослина медонос
Аніс звичайний, ганус
Акація біла, робінія
звичайна
Акація жовта
Базилик звичайний
Борщівник сибірський
Валеріана пагононосна
Гірчиця біла
Гірчиця сиза та чорна
Гравілат міський
Оман високий
Буркун лікарський
Материнка звичайна
Змієголовник
молдавський
Гісоп лікарський
Котяча м'ята справжня
Коріандр посівний
Лопух справжній
Термін
зберігання
насіння,
років
3
3
3
5
3
1
8
10
4
4
10-12
5
5
4
8
3
4
Рослина медонос
Цибуля-порей
Термін
зберігання
насіння,
років
2
Цибуля-слизун
Цибуля-бату н
Майоран садовий
Меліса лікарська
М’ята перцева
М’ята Рейля
М’ята довголиста
Огіркова трава, бораго
Пастернак посівний
Тмин звичайний
Чебрець звичайний
2
3
3
3
1
1
1
3
2
3
3
Чорнушка посівна
Чорнушка дамаська
Шавлія аптечна
Шавлія мускатна
Шавлія ефіопська
6
8
3
5
10
234. Які сівозміни можна рекомендувати для господарств,
що спеціалізуються на розвитку бджільництва?
Для прикладу наведемо сівозміну з таким чергуванням
основних груп медоносів:
1 поле - ячмінь з підсівом бобових трав (буркун дворічний, ко­
нюшина червона і рожева, люцерна, козлятник);
2 поле - буркун, конюшина,синяк:
3 поле - ріпак (або гірчиця, редька олійна);
119
4 поле - гречка (на Півдні- коріандр, соняшник);
5 поле — фацелія;
6 поле - чорний або сидеральний пар.
235. Які сівозміни рекомендуються для фермерських
господарств, що спеціалізуються на виробництві
продукції бджільництва?
Інститут бджільництва ім П.І. Прокоповича рекомендує
для таких господарств наступні сівозміни:
Для Степу і Лісостепу.
варіант 1:
1 поле - буркун білий;
2 поле - озима пшениця;
3 поле - кукурудза на силос;
4 поле - гірчиця біла й гречка;
5 поле - фацелія з підсівом буркуну білого;
в позапільних посівах - синяк, багаторічні культурні па­
совища, полезахисні смуги з різних порід дерев лише за
периметром земель;
варіант 2:
1 поле - еспарцет кавказький;
2 поле - озима пшениця;
3 поле - гречка у 2-3 строки висіву з інтервалом у 2-3 тижні;
4 поле - огіркова трава, кукурудза на зерно та силос;
5 поле - фацелія з підсівом еспарцету;
позапільні культури - синяк; полезахисні смуги - біла
акація; багаторічні культурні пасовища.
Для Полісся рекомендується така сівозміна:
1 поле -буркун білий;
2 поле - озима пшениця, гречка у 2 строки;
3 поле - кукурудза на зерно, силос, огіркова трава
4 поле - гречка у 2-3 строки висіву, пожнивний люпин на
зелене добриво;
120
5 поле - фацелія з підсівом буркуну білого;
позапільні посіви - синяк; липа - за периметром земель;
культурні пасовища.
236. За рахунок чого можна зміцнити кормову базу
бджільництва?
Крім вирощування нектароносів як у чистих, так і в
змішаних посівах на полях сівозмін, кормову базу бджільництва
можна значно зміцнити за рахунок вирощування нектароносів у
міжряддях садів, висіву їх на малопродуктивних еродованих
землях, підвищення нектаропродуктивності в результаті
створення
культурних лук і
пасовищ,
впровадження
високонектароносних сортів сільськогосподарських культур,
поліпшення агротехніки, внесення мінеральних добрив під
медоносні
сільськогосподарські
культури,
розширення
насаджень нектароносних та пилконосних дерев і кущів.
Останній резерв зміцнення кормової бази бджільництва повинен
бути обов’язковою ланкою діяльності товариств пасічниківлюбителів.
237. Які нектароноси слід вирощувати на післяукісних та
післяжнивних площах польових сівозмін?
В умовах інтенсивного землеробства важливим напрямом
зміцнення кормовї бази бджільництва є вирощування
післяукісних і післяжнивних нектароносів. Добрі результати дає
вирощування на таких площах гірчиці білої, фацелії, гречки,
чини посівної, соняшнику та ін.
238. Яка економічна ефективність запилення бджолами
ентомофільних культур?
Численними дослідженнями встановлено, що при
оптимальній організації бджолосервісу прибавки врожаю
сільськогосподарських ентомофільних культур становлять 3040% і більше, дохід від бджолозапилення в 10-12 разів
121
перевищує вартість одержуваної продукції бджільництва;
витрати, пов’язані з організацією бджолозапилення, у 15-20 разів
нижчі за вартість додаткового врожаю.
239. Коли слід створювати кормові запаси для зимівлі
бджіл?
Досвідчені пасічники звичайно ж залишають на бджолину
сім’ю хоча б по 3-4 стільники меду з білої акації чи весняного,
оскільки в цей час падевого меду іце не буває. Традиційно
кормові запаси поповнюють, на жаль, після медозбору - в другій
половині серпня. Але в цей період бджолина сім’я вже ослаблена
(бджоли знесилилися на медозборі) тому ймовірно, що в
переробці цукрового сиропу братимуть участь бджоли, які
йтимуть у зиму, що вкрай не бажано.
Між тим значну кількість кормових запасів можна
створити в періоди між медозборами чи перед якимось із них.
При цьому забезпечуються оптимальні умови для переробки
цукрового сиропу, його інвертації: необхідна сила бджолиних
сімей, відповідна температура повітря. До того ж запобігають
ройовому стану бджолиних сімей, наприклад, згодовуючи
цукровий сироп частині бджолиних сімей у період між
закінченням цвітіння садів і цвітінням білої акації.
Відкачуванням меду перед кочівлею на медозбір запобігають
потраплянню цукрового сиропу в товарний мед. Його згодовують
бджолам при поповненні кормових запасів на зиму. Запечатані
стільники з переробленим цукровим сиропом (які містять ще й
деяку кількість
квіткового меду) відбирають із вуликів і
зберігають до формування гнізда бджіл у зиму. В серпні
поповнюють незначну частину кормових запасів, поєднуючи це з
нарощуванням бджіл у зиму.
240. Чи з будь-якого цукру можна готувати цукровий
сироп для бджіл?
ньому
122
Якщо цукор довго зберігався у вологому приміщенні, то в
можуть розвиватися бактерії, гриби, дріжджі, що
призводять до псування продукту. Такий цукор не сипучий, а
розпливається, створюючи кульки різного розміру. Через
наявність зазначених мікроорганізмів він шкідливий для бджіл і
готувати з нього цукровий сироп забороняється. У крайньому
випадку його стерилізують кип’ятінням не менше ІОхв при
постійному помішуванні.
241. На скільки зростає об’єм води при розчиненні в ній
різної кількості цукру?
При розчиненні в 1 л води 1 кг цукру об’єм цукрового
сиропу досягає 1,6 л; 1,5 кг - 2 л; 2 кг - 2,4 л.
242. Чому в прохолодну погоду бджолам не слід давати
цукровий сироп?
У результаті підгодівлі цукровим сиропом бджоли
активізуються, вилітають із вулика в пошуках джерел корму і
можуть масово гинути в умовах знижених температур. Цукровий
сироп чи медову ситу бажано давати вже у сутінках на ніч. Проте
найоптимальніше - це підгодувати бджіл запечатаним стіль­
никовим медом або канді, оскільки даванка такого корму не
провокує бджіл на виліт.
123
4. ВУЛИКИ, ОСНОВНИЙ ПАСІЧНИЦЬКИЙ ІНВЕНТАР,
СПОРУДИ
243. Яким вимогам має відповідати вулик - житло бджіл?
При розведенні бджіл вулик для них є основним житлом.
Він повинен бути теплим, дешевим, простим у виготовленні,
легким, зручним для огляду бджолосім’ї, забезпечувати
можливість розширення гнізда, надійну вентиляцію останнього в
будь-яку пору року, оберігати бджолосім’ї під час тривалого
транспортування на медозбір. Вулики мають враховувати
біологічні особливості бджолосім’ї, надійно захищати її від
несприятливих погодних умов. Для зручності роботи частини
вулика повинні бути взаємозамінними (корпуси, дно, магазини,
дашки, піддашники тощо).
244. Що слід враховувати при виготовленні вуликів?
Вулики виготовляють тільки з сухої деревини. Потрібно
обов’язково дотримувати стандартних розмірів, виходячи з їх
типу, не допускаючи відхилень від креслень більш як на 0,51,0 мм. Так, відстань між бічною планкою рамки і передньою чи
задньою стінками вулика має бути не більше 7,5 мм, ширина
верхніх планок рамок- 25, відстань між середиьоостінням
сусідніх рамок- 37,5мм, верхнім бруском рамки нижнього
корпусу та нижньою планкою рамки верхнього корпусу - не
більше 0,8-1,0 см. Ширина вуличок (проходу для бджіл) між
сусідніми стільниками - 10-12 мм. Внутрішні розміри корпусів
вуликів повинні відповідати стандарту з урахуванням їхнього
типу.
124
245.3 якої деревини слід виготовляти вулики?
Найкраща деревина для виготовлення вуликів — це верба та
липа. Для їх виготовлення П. І. Прокопович вважав доцільним
використання деревини у послідовності за зменшенням якості
вуликів: верба, липа, осика, ясен, вільха, ялина, сосна, в’яз,
осокор. Поверхня вуликів має бути гладенькою, деталі - добре
підігнаними, без перекосів, деревина- здоровою, з якомога
меншою кількістю сучків.
246. Які типи вуликів найпоширеніші?
Найпоширенішими типами вуликів є: лежаки на 20 рамок
розміром 435 х 300 та надставкою на рамку 435 х 145 мм, україн­
ський вулик-лежак на 20 рамок розміром 300 х 435 мм, багато­
корпусний із чотирма корпусами і більше на рамку розміром
435 х 230 мм. Пасічники-любителі успішно розводять бджіл і
одержують добрі медозбори, утримуючи бджіл у двокорпусних
вуликах, у кожному з яких по 12 гніздових рамок розміром 435
х 300 мм або в нижньому корпусі 12 рамок розміром 300 х
435 мм (український лежак), а у верхньому - 9 рамок (впоперек)
розміром 435 х 300 мм (лежак). Практикують й інші типи ву­
ликів, зокрема на квадратну рамку, Роже Делона тощо.
247. Які особливості вуликів різних типів?
Найпрогресивніший, що відповідає вимогам інтенсивної
технології ведення бджільництва- це багатокорпусний вулик.
Він найповніше відповідає вимогам біологічної особливості
бджолосім’ї (дупло), забезпечує її швидкий розвиток, сприяє
досягненню високої продуктивності праці пасічника, оскільки
останній в основному оперує корпусами, а не окремими рамками.
Для зменшення фізичних зусиль при зніманні та переміщенні
корпусів застосовують різні пристрої. Вулик-лежак зручний тим,
що в ньому можна утримувати сім’ю-помічницю (у
багатокорпусному це також не виключається), пасічник під час
огляду бджолосімей при потребі виймає кожну рамку. З ним
легко працювати пенсіонерам, людям похилого віку, бо тут немає
125
потреби докладати значних фізичних зусиль. Але успіх справи,
зрештою, вирішує не тип вулика, а вміння пасічника, сила сім’ї,
належна кормова база.
248. З яких частин складається вулик?
Залежно від типу вуликів основні частини - це: дашок,
корпус (корпуси), дно, магазинні надставки, діафрагми, стелини,
комплекти магазинних рамок і напіврамок, прилітна та приставна
дошки, льоткові засувки, утеплювальні подушки. Пасічник
кожний вулик укомплектовує годівницями, скрепами (для
багатокорпусних чи двокорпусних), підставками та іншими
пристроями.
249. Чому недоцільно виготовляти вулики з пластмаси?
Доведено важливе значення електричних полів у житті
бджолиної сім’ї. В пластмасових вуликах через електричні сили
підвищується електризація бджіл, знижується швидкість стікання
заряду, ускладнюється передача інформації бджолами та ін. В
природних умовах (у дуплі) одержаний під час польоту
позитивний заряд порівняно швидко стікає через деревину.
Підтверджується висока ефективність заземлення вуликів, мета
якого - прискорити стікання зарядів. Продуктивність бджолиних
сімей в таких вуликах зростає.
250. Які особливості будови вулика-лежака на 20 рамок із
надставкою?
Корпус вулика має внутрішні розміри 760 х 450 * 390 мм.
Товщина дощок корпусу- 35-37 мм. Із внутрішнього боку
передньої та задньої стінок вибирають фальці для начіплювання
гніздових рамок та фальці завглибшки 9 мм для стельових
дощечок. З урахуванням плечиків стільникових рамок довжина їх
верхнього бруска становить 470 мм. У верхній (зовнішній)
частині корпусу вибирають четверті розміром 10 * 15 мм для
постановки надставки для рамок розміром 435 х 145 мм. У перед­
ній стінці прорізають чотири льотки - два нижні розміром
126
250 мм і висотою 12 мм на відстані 95 мм від центра передньої
стінки. Верхні льотки прорізають на висоті 196 мм від нижнього
краю передньої стінки, на відстані 322 мм один від одного, а від
центра передньої стінки - на відстані 161 мм кожний. їх розміри
68 х 10 мм. Для створення понадрамкового простору над верхнім
корпусом розміщують піддашник, висота стінок якого 90 мм. Дах
виготовляють із дощок завтовшки 15 мм. У торцях обв’язки
роблять вентиляційні отвори.
~53ЇЇ
Рис. 91. Вулик-лежак на 20 рамок
251. Які особливості будови українського вулика-лежака?
Вулик складається з корпусу на 20 вузьковисоких рамок
розміром 300 X 435 мм, глухого дна, даху. Внутрішні розміри
Рис. 92. Український вулик-лежак
127
корпусу - 760 х 315 х 480 мм. У верхній частині передньої та
задньої стінок вибрані фальці для підвішування рамок і
стельових дощок. На передній стінці вулика прорізано чотири
льотки - два нижніх розміром 200 X 12 мм і два верхніх розміром
100 х 12 мм. На лівій боковій стінці зроблено ще один нижній
льоток розміром 100 X 12 мм. На льотках є засувки, до кожного
кріплять прилітні дошки. Дах односхилий, передня стінка
обв’язки має висоту 120, задня - 60 мм. У бокових стінках дашка
обладнано вентиляційні отвори.
252. Коли був запроваджений у практику український
вулик?
У 1918 році на з’їзді пасічників України 1.1. Корабльов
запропонував конструкцію вулика на вузьковисоку рамку
розміром 300X435 мм, яка й була запроваджена у практику.
253. Які особливості будови двокорпусного вулика?
Є кілька їх модифікацій. Стандартний складається із
Рис. 93. Двокорпусний вулик з магазинами
128
знімного дна, двох корпусів, кожний на 10 стандартних рамок,
трьох надставок на магазинну рамку (435x145 мм), піддашника і
даху. Комплектується горизонтальною діафрагмою-стелею і
годівницею. Пасічники-любителі вдосконалюють конструкцію
двокорпусного вулика, спрощуючи ц. Наприклад, існують
конструкції, в яких нижній корпус вміщує 12 вузьковисоких
рамок. У верхньому корпусі розміщують дев’ять стандартних
рамок, причому впоперек корпуса, розміщують роздільну
решітку (при потребі), що виключає перехід матки у верхній
корпус, який, по суті, є кормовим, а нижній- розплідним. З
такого вулика зручно відкачувати мед.
254. Які особливості будови багатокорпусного вулика?
Основні частини цього вулика такі: корпус (їх чотири),
Рис. 94. Багатокорпусний вулик
знімне дно, стеля, піддашник, вентиляційна рама. Внутрішні
розміри корпусу 375 X 450 X 240 мм, він уміщує 10 рамок роз­
міром 435 X 230 мм. У верхній внутрішній частині передньої та
129
задньої стінок вибрані фальці для начіплювання рамок. У
передній стінці кожного корпусу є круглі льоткові отвори
діаметром 25 мм. Стеля складається із стельових дощок.
Піддашник нижнім фальцем фіксує стелю зверху. ГІри кочівлі
замість стельових дощок кладуть вентиляційну раму, обтягнуту
металевою сіткою. Дах плоский, оббитий жерстю. Між дном і
першим корпусом знаходиться льотковий отвір, що регулюється
засувкою.
255. Як досягти надійного з’єднання стінок та корпусів
багатокорпусного вулика?
Пасічники з Івано-Франківська К. Лецин та М. Паливода
(журнал “Український пасічник”, №9, 1999 р.) успішно
застосовують на практиці оригінальну конструкцію багато­
корпусного вулика, винайдену у Чехії (рис. 95). Її суть полягає в
Рис. 95. Схема з’єднання корпусів багатокорпусного
вулика
простому й надійному з’єднанні стінок корпусів. У корпусі 8
стандартних гніздових піврамок. У корпусах бічні стінки (кожна
з однієї дошки) стінки на 20 мм. Кінці стінок корпусу ззовні
130
закріплюють цвяхами та клеєм до чотирьох рейок перерізом 20
х 20 мм так, щоб останні виступали на 25 мм над корпусом.
Рейки на 5 мм коротші від корпусу. Наступні корпуси (а також
дно вулика) надійно фіксуються виступами рейок, які входять у
вільний простір заввишки ЗО мм біля бічних стінок корпусів. Дно
в такому вулику сітчасте, що виключає запарювання бджіл,
льоток - нижче першого корпусу, на всю ширину передньої
стінки. Під час кочівлі можна використати скрепи.
256. Як спростити догляд за бджолосім’ями, яких
утримують у вулику з надставкою?
Для запобігання значним фізичним зусиллям пасічника
магазинну надставку, піддашник і дах ззовні передньої стінки
кріплять на завісах, а з боку задньої стінки- з допомогою
елементарних скрепів (шурупи й гачки). На передній стінці
магазина на завісі кріпиться рейка (упор), на яку спирається
надставка при її відхиленні на 180°. Рамки надставки можна
закріпити поздовжньою рейкою. Таким чином відкривається
доступ до основного корпусу вулика без знімання надставки,
дашка та піддашника.
257. Які особливості конструкції вулика Роже Делона?
Деякого поширення набуває вулик конструкції фран­
цузького бджоляра Р. Делона. Особливістю конструкції цього
вулика є максимальне наближення умов утримання бджіл у
ньому до природних (дупло дерева). Корпус вулика Р. Делона
розрахований на 8 рамок і має внутрішні розміри 330 х
330 х 108 мм. У деяких областях (Полтавська та ін.) набув
поширення корпус заввишки 215 мм. Оригінальна конструкція
гніздової рамки, яка складається з верхнього бруска та каркаса з
дроту діаметром 3-3,5 мм (краще з неіржавіючої або якісної
конструкційної сталі). Пасічники-аматори виготовляють такі
рамки з дерева. Корпуси (а їх залежно від сили бджолиної сім’ї
може бути більше 10) встановлюють на дно. Льоткова щілина
шириною на всю довжину передньої стінки, знаходиться між
131
дном і першим корпусом. Вулик оснащено годівницею,
розміщеною під дашком, касетами, які використовуються для
збирання маточного молочка або під час транспортування.
258. Які витрати матеріалів при виготовленні вуликів?
Нормативи витрат матеріалів при виготовленні вуликів
наведено нижче:
Таблиця 4.1
Матеріал
Дерев’яні заготовки, м3
Цв’яхи, кг
Клей казеїновий,кг
Решітка дротяна, м1
Ручка із скобками, шт
Шурупи з потайною головкою, шт.
Оліфа натуральна, кг
Фарба розбавлена, кг
Сталь чорна, кг
Тип вулика
багатокор­ лежак однопусний
стінний
0,17
0,16
1,2
1,2
0,16
0,25
0,075
0,4
—
2
—
76
0,4
0,4
0,64
0,28
2,7
1,8
україн­
ський
0,16
1,2
0,26
0,075
2
76
0,4
0,54
2,5
259. Який основний інвентар необхідний для огляду
бджіл?
Це лицьові сітки, димарі, стамески, пасічницькі ножі,
щіточки для змітання бджіл зі стільників, переносні ящики,
робочий ящик-табурет, палатка для огляду бджіл.
260. Який інвентар має загальне призначення?
Сюди відносять різних конструкцій підставки під вулики та
носилки, напувалки для бджіл, трутневловлювачі, видалювачі
бджіл, апіскоп, психрометр, термометр, аптечка ветеринарна тощо.
132
261. Яким вимогам має відповідати костюм пасічника?
Костюм пасічника (халат, а краще комбінезон) шиють зі
світлої міцної тканини, в рукави вшивають резинки, що запобігає
потраплянню бджіл на тіло пасічника. Лицьову сітку
виготовляють стандартної форми. Два сталевих обручі обтягують
спереду тюлевою тканиною. Верх виготовляють у вигляді бриля,
низ підшивають бавовняною тканиною, в яку вставляють
шнурок. За його допомогою низ сітки прилягає до шиї. Передня
частина лицьової сітки може відкидатися. Проте в такій сітці
Рис. 96. Пасічницький інвентар:
а напувалка; 6 - стамеска; в електричний ніж для розпечатування
стільників; г - димар; д - роївня; е -маточна кліточка; ж - носилки
133
працювати з бджолами тривалий час незручно, оскільки в ній
жарко. Тому її вдосконалюють, виготовляючи всю з тюлю тощо.
262. Як виготовити
лицьову сітку самому?
Дуже зручну лицьову
сітку можна виготовити
самому із металевої сітки із
вічком З X 3 мм розміром
ЗО х 80 см. Сітку скріплю­
Рис. 97. Ящик для
ють у вигляді циліндра, верх
перенесення рамок
зашивають
світлою
ба­
вовняною тканиною, низ такою ж тканиною, що
звисає на 40-50 см. Кінці тканини щільно притискають до тіла
пасічника за допомогою резинки та гачків. У такій сітці
пасічникові не жарко, зручно працювати з бджолами в будь-який
період догляду за ними. Щоб відбиті від сітки промені не
засліплювали очі, передню її частину бажано пофарбувати в
темний колір.
Рис. 98. Інвентар загального призначення:
А - підставка під вулики; Б, В - носилки (розміри, мм):Г - застосування
носилок
134
263. Яким вимогам має відповідати пасічницький
кочовий будиночок?
Кочовий період із бджолами триває кілька місяців, тому
слід подбати про належні умови праці та відпочинку пасічника.
Кочовий будиночок розмішують на підвищеному місці. Він має
бути просторим і світлим, зручним, теплим, без щілин, через які
могли б проникати бджоли, комарі чи мошки; легким, дешевим,
довговічним, щити повинні вписуватися у внутрішні розміри
платформи транспортних засобів, легко монтуватися й
демонтуватися. Біля будиночка можна обладнати легкий навісверанду для зберігання необхідних речей, виконання термінових
робіт у негоду або для відпочинку.
264. Як виготовити кочовий розбірний будиночок для
пасічника?
Такий будиночок може виготовити кожний пасічник.
Основний матеріал для нього - це шалівка, дикт, ДВП, рейки
перерізом 3X4 см. Щити будиночка можна використовувати
також для нарощування висоти бортів транспортних засобів під
час кочівель. Тому враховують внутрішні розміри кузова
автомобіля й виготовляють щити відповідних розмірів. Як
правило, висота щитів передньої та задньої стінок становить 1,82 м, довжина 2,5, бокових- відповідно 1,8-2 і 1,5-1,7 м. Щити
між собою кріплять болтами М-8. Роблять кілька щитів з шалівки
чи дощок для підлоги та даху. Дах накривають рубероїдом або
плівкою. Конструкцією даху передбачають достатній схил для
збігання атмосферних опадів. Будиночок можна перегородити на
виробниче й побутове відділення, відповідно обладнавши його. У
щитах роблять вікна, двері, які забезпечують добру видимість
пасіки.
265. Що потрібно гаяти пасічникові у столярній
майстерні?
Часто пасічникові доводиться самому виготовляти вулики,
135
рамки, годівниці тощо. Для цього слід подбати про необхідне
обладнання та інструменти. Передусім бажано мати столярний
верстак, лучкові пилки, шерхебель, фуганок, пазовик, фельцгебель, федергубель, долото, стамески, сокиру, молоток, свердла,
точильний інструмент з електроприводом, електропилки, елек­
трорубанки, електросвердла (дриль). Необхідний також
побутовий деревообробний настільний пристрій УБДН-І, який
після незначної
модернізації незамінний при виготовленні
предметів із дерева. Потрібно мати й слюсарний інструмент,
метр, штангельциркуль, рейсмус, лінійки, ватерпас тощо.
Рис. 99.
Шерхебель
Рис. 100.
Федергубель
Рис. 101.
Шпунтубель
266. Яким вимогам повинен відповідати зимівник?
Зимівля бджіл у зимівнику має свої переваги: стабільна
температура, затишок, бджолосім’ї не турбують птахи, менші
витрати кормів та ін. Такий спосіб зимівлі має й недоліки велика вартість, значні затрати праці на занесення і винесення
вуликів, але найголовніший з них- для бджіл виключається
можливість здійснити обліт у дні зимової відлиги. Зимівник
повинен бути розміщений у сухому місці, мати малу
136
Рис. 102. Правильна заточка рубанка на заточному диску:
а - 1 - заточувальний диск; 2 - опора; 3 - заточуваний ніж; б - шаблон для
перевірки кута заточування; в - доведення ножа рубанка на бруску
Рис. 103. Правильне
стругання:
(вздовж волокон деревини) - а;
неправильне стругання (проти
волокон деревини) - б; правильне
поперечне стругання кінця дошки
(до2/3 матеріалу) - в; непра­
вильним поперечним струганням
кінця дошки сколюють край
матеріалу - г
теплопровідність, добру вентиляцію, яка б забезпечувала 10разовий обмін повітря на добу, температуру всередині від 0 до
4°С, відносну вологість повітря у межах 75-85%. Проте слід
зазначити, що коливання рівня температури може бути й значно
більшим, особливо в бік зниження. Це якоюсь мірою сприяє
137
підвищенню зимостійкості бджіл. Також у зимівнику перепад
температур більш плавний, ніж при зимівлі на волі. Вважають,
що з розрахунку на одну бджолосім’ю поперечний переріз
вентиляційних труб має становити близько 3 см2, а об’єм
приміщення- до 0,7м3. Грунтові води повинні залягати на
глибині не менше 2 м.
267. Як переносити й перевозити вулики на пасіці?
У певний час виникає потреба в переміщенні вуликів (при
кочівлі, перенесенні у зимівник тощо). Для цього використо­
вують різні пристрої. Найпоширенішими є носилки та
пасічницькі низькі візки різних конструкцій. їх легко може
виготовити кожний пасічник. При цьому слід враховувати тип
вуликів, у яких утримують бджіл на пасіці.
Рис. 104. Внутрішньопасічний транспорт:
А - візок-іитабеллер ТЖ - 250 (розміри, мм); Б - ручний візок; В засто­
сування візків
138
268. Що необхідно враховувати при користуванні
пасічницьким димарем?
Крім стандартного пасічницького димаря, використовують
електричний. Повітря в нього подається за допомогою
вентилятора, який живиться від батарейки кишенькового
ліхтарика. За паливо для димаря слугують гниляки з дерев
листяних порід. Забороняється спалювати в димарі промаслені
матеріали, оскільки це може призвести до загибелі бджіл. Під час
роботи з димарем слід дотримувати правил протипожежної
безпеки. Не можна допускати виходу з димаря дуже розжареного
повітря з іскрами, бо це завдає бджолам шкоди. Для нормальної
роботи періодично очищають решітку кришки та інші деталі
димаря від нагару. Відомі випадки, коли через необережне
поводження з димарем загорається утеплювальний матеріал,
внаслідок чого гинуть бджолосім’ї.
269. Яке призначення пасічницької стамески?
Це незамінний інструмент пасічника. За його допомогою
зрушують із місця і зсовують рамки у вулику, очищають рамки
та деталі вулика від воску, прополісу, використовують як важіль
при відокремленні корпусів чи магазинних надставок. Існує
кілька видів стамески: з дерев’яними накладками, універсальна, з
пристосуванням для збирання прополісу тощо. Робочими
частинами цього інструмента є його кінці - один розширений і
заточений з двох боків, другий - загнутий під кутом 70-85° і
заточений зовні. Універсальна стамеска обладнана невеличкою
пилкою, яка в неробочому стані складається на полотні стамески.
270. Яким вимогам мають відповідати щіточки для
змітання бджіл із стільників і стінок вулика?
Щіточки для змітання бджіл повинні бути м’якими,
світлими, довжина пучків щетини - не більше 6-7 см. Колір
139
щетини має бути світлим, оскільки темний подразнює цих комах.
Часто бджіл змітають гусячими пір’їнами. Краще брати одну
пір’їну, бо при використані крила бджоли часто защемлюються
між пір’їнами, що призводить до їх надмірного подразнення.
Зрідка бджіл змітають м’якою травою тощо. Щіточки слід
періодично дезінфікувати, а при виникненні інфекційних
захворювань вони мають бути індивідуальні для кожної
бджолосім’ї.
271. Що являє собою роздільна решітка?
Роздільна решітка має кілька призначень. За її допомогою
відокремлюють частину гнізда бджіл, чим обмежують яйцеклад­
ку матки або запобігають її переходу в інші корпуси вуликів. З
решітки виготовляють трутневловлювачі та ізолятори, які вико­
ристовують при виведенні маток. У решітці зроблено продовгу­
ваті отвори завширшки 4,4 мм, через які проходять бджоли, але
не можуть пройти матка чи трутні. Кращими є решітки,
виготовлені з дроту або пластмаси. Штамповані часто мають
гострі закрайки. Щоб запобігти травмуванню крил та ніжок
бджіл, закрайки бажано відполірувати. Роздільну решітку з дере­
ва винайшов видатний український пасічник П.І. Прокопович.
Рис. 105. Маточні кліточки та ковпачок:
А - стандартна; Б - універсальна; В - ковпачок для підсаджування маток
140
272. Яке призначення маточних кліточок і ковпачків?
Маточні кліточки бувають різних конструкцій. Вони
призначені для відокремлення на деякий час матки чи маточника
від бджіл. їх використовують для виведення маток із маточників,
поштового пересилання маток, підсаджування останніх тощо. У
кліточці є кормова камера з дерева, яку доцільно обробити
розтопленим воском. Недолік стандартних кліточок - невеликі
розміри їх, що з успіхом усувають бджолярі. Це ж стосується і
ковпачків для підсаджування маток. їх нескладно виготовити
самому, збільшивши розміри порівняно із стандартними. При
цьому слід використовувати сітку з меншими розмірами вічок,
наприклад, 1,5x1,5 мм, чим уникають можливого травмування
крил та ніжок матки бджолами.
Рис. 106. Вдосконалена маточна кліточка:
1 - бокова засувка; 2 - маточник; 3 - отвір для виходу матки; 4 місткість для корму; 5 - нижня засувка
141
273. Для чого використовують пасічницькі ножі?
Пасічницькі ножі бувають різних конструкцій: звичайні
стандартні, з подовженим лезом, парові та ін. У стандартного
ножа довжина леза 200 мм, ширина - ЗО і товщина - 1,2 мм. Його
використовують для зрізання печатки перед відкачуванням меду
із стільників, вирізання стільників із рамок, зрізання воскових
наростів, укорочення висоти комірок стільників тощо. На
практиці використовують різні конструкції пасічницьких ножів,
запропоновані пасічниками-любителями. Зокрема, практично не
тупляться і не потребують нагрівання в гарячій воді ножі,
виготовлені з полотна дещо спрацьованої ножівки по металу.
Нагріваючи на полум’ї пальника (можна газової плити), йому
надають необхідної форми, приладнують ручку, робочою
частиною є окрайок із зубчиками, площину полотна трохи
сточують на абразивному крузі. Ножі виготовляють також
зменшених розмірів, якими зручно користуватися при вирізанні
маточників, смужок стільників та ін.
274. Для чого використовують переносні ящики та
робочий ящик-табурет?
Переносний ящик є обов’язковим інвентарем для пасічни­
ка. У ньому переносять порожні рамки, а також з медом та вощи­
ною. Ящик на шість стільникових рамок має внутрішні розміри:
довжина 472 мм, ширина 225 і висота 350 мм. На торцевих
стінках зсередини прибиті рейки, скошені донизу, на які
начіплюють рамки. Дуже важливо, щоб кришка ящика була до­
бре припасованою. Ручка має бути зручною для перенесення
ящика. Ящик-табурет - робоче місце для пасічника. Його також
використовують для перенесення інвентаря, інструменту. Він, як
правило, має три відділення: для інструменту, воскової сировини
та гниляків. Зручний у роботі, оскільки все необхідне знахо­
диться під рукою.
275. Яка потреба в наметі для огляду бджіл?
Переносний намет використовують
142
в основному для
запобігання нападу бджіл під час їхнього огляду в умовах
відсутності медозбору чи при несприятливих погодних умовах.
Розміри дерев’яного каркаса чи алюмінієвих труб: довжина і
висота - 2, ширина - 1,2 м. Каркас обтягують дротяною сіткою,
марлею або плівкою. Забезпечують добру вентиляцію, інколи
застосовучи підігрів. Намет має двері - ширму на резинці. Після
огляду бджолосім’ї гніздо закривають, бджіл випускають із
намету, а його переносять до іншого вулика.
276. Яким вимогам мають відповідати годівниці для
бджіл?
Годівниці використовують для поповнення кормових
запасів, при заміні падевого меду, стимулюючої чи лікувальної
підгодівлі. У них згодовують цукровий сироп або лікувальну
ситу з додаванням необхідних компонентів. Основні вимоги до
годівниць: вільний доступ бджіл до корму, виключення їх
загибелі, простота’ та зручність у використанні, можливість
проведення дезінфекції, достатня місткість. Є різні конструкції
годівниць, але найпоширеніші гніздові й стельові ящикового
типу, виготовлені з дерева та пластмаси. Найпростіша
конструкція гніздової годівниці, що має розміри стандартних
рамок із розширеними боковими й нижньою планками, до яких
прибивають фанеру або ДВП. Зверху годівницю обладнують
плечиками для начіплювання на фальці вулика. Для запобігання
загибелі бджіл у сиропі годівницю обладнують легким плотиком.
Щоб корм не витікав зі щілин, їх обробляють розтопленим
воском або сумішшю з однакових частин воску, каніфолі та
парафіну. Не допускають закисання корму в годівницях. З цією
метою їх періодично дезінфікують.
277. Як вдосконалити годівницю?
Кращою є годівниця, розміщена зверху стільників,
оскільки корм підігрівається теплом бджолиної сім’ї знизу. Для
зручності замість верхньої кришки використовують скло, а
третину поверхні закривають металевою сіткою, через яку
143
заповнюють годівницю. Через скло добре видно, як поводять
себе бджоли, скільки вони вибрали корму та ін. Годівницю
обладнують плотиками для бджіл. Для доступу їх до годівниці
замість традиційного способу в боковій стінці по центру вздовж
роблять щілину завширшки до 12 мм. Зсередини одну стінку
зрізають на висоту проходу для бджоли. Рамки за межами
годівниць закривають полотнинами, в результаті чого бджоли
при поповненні корму не виходять через верх гнізда.
278. Як вдосконалити заставну дошку?
Відомо, що заставна дошка виконує фукцію стосовно
обмеження та утеплення гнізда. Традиційну заставну дошку
можна вдосконалити. З цією метою збивають каркас гніздової
рамки за розмірами згідно з конструкцією вулика. З одного боку
каркаса рамки прикривають на всю ширину і висоту листом
дикту чи ДВП, простір заповнюють утеплювальним матеріалом і
прибивають другий лист дикту або ДВП з отворами діаметром 23 мм по всій площині. Таким чином одержують утеплену
заставну дошку. На вулик потрібно кілька таких дощок, у тому
числі для формування відводків. Її з успіхом можна
використовувати у вуликах різних систем, у тому числі
багатокорпусних. Через отвори в площині ДВП зайва волога
поглинається утепленням. При потребі такі дошки просушують,
замінивши сухими. З боків їх можна ущільнити, прибивши
гумові трубки відповідного діаметра.
279. Які пристрої та інвентар використовують для
збивання та оснащення рамок вулика дротом?
Для оснащення рамок дротом застосовують шило або
станки для свердління отворів у бічних планках рамок, дироколи,
електродриль, пристрої чи станки для натягування дроту, тримачі
котушки. Зручним є пристрій для збивання рамок. У ньому
стандартні за розміром планки рамок і верхній брусок фіксують
за допомогою вертушки чи упорів і збивають цвяхами розміром
ЗО х 1,5 мм. У пристрої для натягування дроту рамку фіксують,
144
використовуючи ексцентрик. Дріт послідовно затягують в отвори
бічних планок у чотири ряди, добре натягують і кінці закручують
у 5—6 витків. Для оснащення рамок застосовують луджений дріт
діаметром 0,5 мм.
280. Яке обладнання використовують для навощування
рамок?
Для навощування рамок вощиною застосовують дошкулекало, комбінований (універсальний) коток, пристрої та
Рис. 107. Схема дошкилекала
Рис. 108. Пристрої для
навощування рамок
прилади для електронавощування. Розмір дошки-лекала - 410 X
260 х 12 мм. Знизу прибивають 2-4 рейки. При навощуванні
рамок площину дошки-лекала зволожують і кладуть на неї лист
вощини. Спочатку його прикочують до верхнього бруска рамки,
потім вощину впаюють у ряди дроту за допомогою спеціальної
шпори, котка чи інших пристроїв. Під час електронавощування
рамок дріт впаюють у вощину, нагріваючи його електрострумом
напругою 6-8 В. При цьому вощину до верхнього бруска рамки
не кріплять. Використовують знижувальний трансформатор,
вимикач, подвійне лекало тощо. Дотримують правил безпеки.
145
281. Який інвентар використовують при роїнні бджіл?
У разі роїння бджіл необхідні роївня,черпак, пристрій для
знімання рою, ящик для відшукування маток, драбини, димар,
лицьова сітка, халат та ін. Рій знімають у роївню. Вона, як правило, має форму
циліндра.
Низ
її
обтягують дротяною
сіткою, збоку - петлі,
за
які
роївню
підвішують у місці
зосередження рою.
Роївню оснащують
довгою
тичкою.
Черпак виготовляють
з дикту, кори берези
або пластмаси. За
його
допомогою
згрібають
ройових
бджіл. Пристрій для
зняття рою являє
собою
мішечок
конусоподібної фо­
рми з нещільної тка­
Рис. 109. Інвентар для виведення маток: нини діаметром у
А - ізолятор для матки; Б - шаблон для верхній частині бли­
виготовлення мисочок; В - клинчик і патрончик з
зько 40 см. Його за­
мисочками; Г - прищеплювальна рамка; Д шпателі; Е - рамка-розплідник з маточними кріплюють на довгій
тичці, підводять під
кліточками
рій,
струшують
останній у мішечок, отвір стягують за допомогою шнура. Ящик
для відшукування маток виготовляють із дикту, а дно - з
роздільної решітки. Після витримування у прохолодному місці
рій пересипають у цей ящик. Його закривають і ставлять у вулик
з рамками. Бджоли переходять у вулик, а маток виловлюють у
ящику. Рою дають одну з них.
146
282. Які пристрої та прилади застосовують для штучного
виведення маток?
З цією метою використовують ізолятор - щоб обмежити
відкладання яєць маткою та одержати одновіковий розплід,
шаблон, прилад для виготовлення воскових мисочок, ніж для
вирізання смужок стільника й зменшення висоти комірок, пере­
носний ящик, лобний рефлектор, стіл для прищеплення личинок,
110. Штучний стільник для виведення маток та
одержання маточного молочка
шпатель для перенесення личинок, прищеплювальні рамки,
станок та обладнання для штучного осіменіння маток тощо.
Рис. 111. Шаблон для виготовлення воскових мисочок,
шпатель для перенесення личинок та готові мисочки на
клинцях
147
283. Як зробити шаблон для виготовлення воскових
мисочок?
Шаблон для виготовлення воскових мисочок роблять із
сухого дерева твердих порід завдовжки 100 мм із закругленим
кінцем діаметром 8—9 мм і добре полірують.
284. Як зробити шпатель для перенесення личинок?
Шпателем переносять личинок віком до 12год із комірок
стільників до мисочок. Виготовляють його з алюмінієвого чи
неіржавіючого дроту діаметром 2-2,5 мм, надають необхідної
форми, кінець розплющують у вигляді лопаточки й добре
полірують. Використовують також і пневматичний шпатель для
перенесення личинок. При цьому його кінець вводять до дна
комірки з личинкою, з допомогою трубки створюють вакуум і
переносять личинку для щеплення.
Рис. 113. Ножі для розпе­
чатування стільників:
ліворуч звичайний пасічни­
цький; праворуч - паровий
Рис. 114. Вертикальний
паровий віброніж:
1 - бачок-пароутворювач;
2іиланг-паропровід; 3 -електропривід;
4 - сіпанина; 5 - ніж; 6 - шланг для
діЛпрАрння
іглиАриллтм
285. Якою повинна бути прищеплювальна рамка?
На прищеплювальній рамці для виведення маток
закріплюють мисочки з прищепленими личинками. Прищеплю­
вальні рамки виготовляють із планок завширшки не більше
15 мм. Поперечні планки для прищеплення личинок закріплюють
148
так, щоб їх можна було прокручувати навколо своєї осі.
286. Які пристрої використовують для розпечатування
стільників і відкачуваня меду?
З цією метою використовують стандартні пасічницькі,
парові та з електричним підігрівом ножі, віброніж, пасічницький
стіл, вилку для розпечатування стільників, медогонки різних
типів, фільтри та місткості для меду. Для звільнення корпусів із
медом від бджіл використовують також видалювачі бджіл.
Рис. 115. Машинка для
розпечатування
стільників
116. Медогонка та
стіл для розпе­
чатування стільників
287. Які пристрої використовують для збирання
прополісу?
Прополіс збирають, користуючись пасічницькою стамес­
Рис. 117. Решітка для збирання прополісу
149
кою, спеціальним станком для добування прополісу із запрополісованих полотнинок, рамкоочисником, спеціальною решіткою
та ін.
288. Яким вимогам має відповідати пилковловлювач?
Пилковловлювач для збирання обніжжя повинен мати
робочу решітку з отворами діаметром 4,5-5,0 мм. Щоб запобігти
травмуванню бджіл, краї отворів
добре відполіровують. Решітку
краще виготовляти з пластмаси.
Коточок, куди збирається обніж­
жя, повинен добре вентилюва­
тися, що запобігає псуванню
Рис. 118. Пилковловлювач
квіткового пилку. Відібране
обніжжя з пилковловлювач і в відбирають щодня і висушують у
спеціальних сушарках при температурі не вищій 40°С та
належній вентиляції.
289. За допомогою якого пристрою збирають бджолину
отруту?
Пристрій для збирання бджолиної отрути складається з
електростимулятора, касет, скребка для зчищання отрути-сирцю,
спеціальної камери тощо.
Рис. 119. Схема
присторою для
відбирання маточного
молочка:
І - скляна банка; 2 - гумова
пробка; 3 - передній сифон із
звуженим кінцем; 4 - задній
сифон; 5 - гумова трубка; 6 маточник із маточним молочком
150
290. Якими пристроями збирають маточне молочко?
Маточне молочко збирають за допомогою
лопаточок, вакуум-насосів та інших пристроїв.
скляних
291. Яким обладнанням користуються при переробці
воскової сировини?
Передусім використовують найпростіші пристрої для
віджимання та проціджування воску типу ящика-решета, щипців,
преса “лисиця”, воскотопок- сонячної, парової, водяної, з
електропідігрівом, воскопреси пасічницькі, ванни для воску
тощо. Найпростіший спосіб віджимання воску з розвареної
сировини - дві дощечки, з’єднані шарнірно (“щипці”). Між ними
кладуть мішечок із розвареною сировиною й поступово
віджимають віск, який стікає в місткість. Аналогічний принцип
дії пристрою для віджимання воску, що одержав назву “лисиця”.
Принцип дії парової воскотопки грунтується на застосуванні
пари, під дією якої віск відокремлюється від воскової сировини.
Певну кількість воску (до 30%) можна ще добути, віджимаючи
розварені після воскотопки рештки сировини у воскопресі.
Рис. 120. Пристої для переробки воскової сировини та воску:
А
ящик-решето' Б
щипці; В
прес "лисиця”; Г
воскотопка; Д - поздовжній розріз; Е віск
сонячна
151
292. Що являє собою малогабаритна воскотопка?
Парова воскотопка складається із зовнішнього та
внутрішнього баків, касети з отворами діаметром 2-3 мм для
завантаження воскової сировини, кришки, заливного й зливного
патрубків, трубки-подовжувача. Вона має дві ручки й
виготовлена з алюмінієвого листа. Висота воскотопки- 438,
діаметр - 398 мм. Міжстінковий простір вміщує 7,5 л води. В
касету входить 3 кг воскосировини, тривалість переробки якої
після закипання води - близько години. Досвід автора показує,
що ще 25 -30% воску можна додатково одержати з мерви після
воскотопки її пресуванням у гарячому вигляді у воскопресі.
Рис. 121. Воскотопки:
А, Б- парові, В - водяна
воскопрес
293. Як полегшити роботу з навантаження і
розвантаження вуликів?
Цього досягають, користуючись автонавантажувачами,
спеціальними візками, підйомниками, візками з похилою
152
числі перга) згодом поглинає вологу, яка виділяється при
використанні бджолами меду, розріджується, закисає, стає
непридатним для живлення. Бджоли можуть захворіти на нозе­
матоз і загинути. Причиною того, що бджоли не запечатують
кормові запаси (при ще теплій погоді), може бути недостатнє
надходження та відсутність у гнізді білкового корму. Його запаси
слід поповнювати. Не запечатують бджоли також і падевий мед.
Ось чому такі кормові запаси слід перевірити на наявність паді.
Для кращого запечатування корму після належного поповнення
кормових запасів рекомендується ще протягом 5-7 днів
бджолиній сім’ї згодовувати щодня по 150-200 мл цукрового
сиропу. Відмінних результатів досягають, згодовуючи бджолам
цукровий сироп з додаванням квіткового пилку. Незапечатані
стільники з кормом (після вжитих заходів) бажано видалити з
бджолиного гнізда.
621. У чому суть спиртової реакції при визначенні
наявності паді у складі меду?
У пробірку, що містить одну частину розчину 1 мл меду в
І мл дистильованої або дощової води, додають 10 частин 96°-го
спирту. Суміш добре збовтують. У разі наявності паді розчин
мутніє. Такі кормові запаси замінюють на доброякісні. Проте
слід пам’ятати, що при аналізі таким чином доброякісного
гречаного меду розчин також мутніє.
622. Як проводиться вапняна реакція при виявленні у
складі меду паді?
З цією метою спочатку готують насичений розчин свіжогашеного вапна, змішуючи в однаковій кількості негашене чи свіжогашене вапно та дистильовану воду. Після гасіння вапна роз­
чину дають відстоятися не менше 12 год. Мед розбавляють
м’якою водою у співвідношенні 1:1 за об’ємом, додають до 1 мл
розчину меду у пробірці 1 мл насиченого розчину вапна (вапняна
вода), перемішують і нагрівають до кипіння. При наявності у
складі меду паді утворюються пластівці, які випадають в осад.
302
Такий мед слід замінити на високоякісний або на цукровий си­
роп.
623. Як перевірити якість цукру, з якого виготовляють
цукровий сироп для поповнення кормових запасів?
На жаль, трапляються випадки незадовільної зимівлі бджіл
через погану якість цукру, з якого готували цукровий сироп. Для
перевірки якості цукру виготовляють два ящики-садки розміром
140 х 150 х 55 мм, передню й задню стінки яких роблять із
сітки чи скла. Одна стінка повинна висуватися. Зверху садка
влаштовують отвір, через який підставляють пробірку з кормом.
У два садки поміщають по 50-70 бджіл. Одну з пробірок
заповнюють 60%—м сиропом із доброякісного цукру, другу —
розчином цукру, якість якого перевіряють. Якщо через 10-15
днів бджоли в обох садках почувають себе нормально і
забирають однакову кількість корму - перевірюваний цукор при­
датний для приготування сиропу. У разі, коли бджоли в садку з
перевірюваним цукром швидко гинуть, сироп з нього готувати не
можна.
624. Як приготувати цукровий сироп для поповнення
кормових запасів бджіл на зиму?
Бджолосім’ї, що йдуть у зиму, не завжди бувають повністю
забезпечені достатньою кількістю меду. До того ж при виявленні
паді його необхідно замінити на доброякісний чи цукровий
сироп. Для приготування останнього в емальованому посуді
нагрівають воду до кипіння, знімають з вогню, засипають 1-1,5
частини (за масою) цукру і добре перемішують до повного
розчинення. Концентрація цукрового сиропу повинна бути 5060%. Потім його відстоюють добу в теплому місці, періодично
розмішуючи. При цьому кристали повністю розчиняються. У разі
високої твердості
води (велика кількість солей)
її
перекип’ячують, а після охолодження зливають через сифон,
видаляючи осад. Очищену воду нагрівають і розчиняють у ній
цукор. Згодовують цукровий сироп теплим (орієнтовно
303
площиною та трапами, що кріпляться до заднього борту
автомобіля. Останній пристрій легко виготовити самому. Роблять
два трапи з дощок завтовшки 35—40 мм, завширшки 35—40 см і
завдовжки 3,5-4 м, на яких впоперек прибивають рейки
перерізом ЗО X 40 мм через кожні 30-40 см. До трапів з одного
боку шарнірно кріплять гачки. За їх допомогою трап начіплюють
на задній відкритий борт автомобіля.
294. Як виготовити платформу-трап для навантаження
вуликів?
З цією метою зварюють паралельно два кутники перерізом
5 х 5 см на відстані 0,5 м (типу драбини). На нижньому кінці є
упор для візка, на верхньому- гачки для фіксування на борту
автомобіля. На виготовлену таким чином платформу-трап
монтують візок на колесах із горизонтальною платформою, на
яку ставлять вулик. Візок легко переміщують по платформі за
допомогою лебідки або каната. Довжина платформи-трапа 3,5 м. Спробуйте - і не пожалкуєте. Використовують при
організації кочівель бджіл.
Рис. 123. Візок з похилою площиною
1 -упор; 2 - вулик; 3 - візок; 4 - платформа; 5 - канат; 6 - кузов автомобіля
153
295. Скільки вуликів можна перевезти на платформі
автомобілів різних марок?
На платформі автомобілів ГАЗ-52-ОЗ і ГАЗ-53А, що мають
внутрішній розмір 3,74 X 2,17 м, при розміщенні у два яруси
вміщується 48 однокорпусних вуликів із двома надставками чи
така ж кількість багатокорпусних. Аналогічну кількість вуликів
можна розмістити на автомобілях марки ЗИЛ-130-76 та ЗИЛ-131,
на платформі КамАЗ-5320— відповідно 64 і 72, на ЗИЛ-ІЗЗГЯ та
КамАЗ-53202 - по 80 і 88 шт. На автомобільних та тракторних
причепах залежно від їхніх габаритів розміщують 48-96 вуликів.
На один вулик при двоярусному їх розміщенні припадає близько
0,17-0,18 м2 площі платформи транспортних засобів.
296. Яке обладнання використовують для боротьби з
кліщем вароа?
Це димар пасічницький універсальний з подовженим
носиком. У камері димаря спалюють лікувальні препарати
(фенотіазин та ін.). Це також сітка противароатозна, підрамник
сітчастий, термокамера, в комплект якої входить касета для
бджіл, лійка для їх струшування в касету, випарник мурашиної
кислоти, підставка для касети, різні пристрої для термообробки
бджіл на стільниках у вулику тощо.
297. Для чого необхідні утеплювальні подушки та з чого їх
виготовляють?
Утеплювальні подушки використовують для утеплення
гнізда бджіл. У літній період вони запобігають його
перегріванню зверху. Кращим матеріалом для їх наповнення є
мох сфагнум та ін. Утеплювальні подушки й мати виготовляють
також з осоки. Подушка повинна добре пропускати водяну пару.
Оскільки вата погано віддає вологу, то використовувати її як
наповнювач небажано. Для виготовлення подушок придатні
також стружка з дерева, стебла з папороті з листям, пух з рогози,
суміш листя дуба, трави меліси, конопель; листя горіха та трави
меліси, кореневищ лепехи тощо. Пошиту за внутрішніми
154
розмірами вулика наволочку заповнюють утеплювальним
матеріалом, рівномірно його розподіляють до товщини 8-10 см, у
кількох місцях прошивають, краї зашивають.
298. Що являє собою станок для виготовлення
солом’яних мат?
На основі дерев’яного бруска розміром 10 х 20 Х60 см у
два ряди закріплюють 10-12 рейок заввишки до 60 см. Відстань
між стойками та рядами - 10 см. У рейках через кожні 5 см про­
свердлюють отвори. Мати зшивають таким чином. Між стінками
кладуть шматки шпагату потрібної довжини. Зверху поступово
заповнюють простір між рейками утеплювальним матеріалом
(осока, солома тощо), який добре вирівнюють і дуже
ущільнюють, притискаючи спеціальним бруском. Кінці шпагату
міцно зв’язують над краєм майбутніх мат. Мати прошивають
шпагатом навкіс відносно натягнутого шпагату по вертикалі.
Кінці шпагату добре закріплюють. Бокові краї матів обрізають
гострим інструментом.
299. Для чого на пасіці повинні бути ваги?
На ваги під навісом ставлять контрольний вулик. За
різницею у масі вулика за день легко визначити відсутність чи
наявність медозбору та його інтенсивність. Відповідно до цього
пасічник приймає рішення про підгодівлю бджіл або ж
забезпечення їх необхідною кількістю стільників для розміщення
принесеного нектару й пилку. Безменом-рулеткою в основному
визначають масу окремих рамок вулика. За сприятливих умов
надходження нектару до контрольного вулика за день на
медозборі з липи, білої акації може становити 6-7 кг; гречки,
еспарцету, буркуну - 4-5; коріандру, малини лісової, конюшини
червоної - близько 4 кг тощо.
300. Як виготовити годівницю для підгодівлі бджіл
медово-перговою сумішшю?
У рейці розміром 350 х 25 X 20 мм всередині вибирають
155
коритце січенням 10 х Ю мм майже на всю довжину рейки, не
добираючи до кінців рейки 1-2 см. Кілька таких рейок збивають
на відстані 12 мм і кладуть на верхні бруски рамок, не
перекриваючи вулички. Коритця наповнюють медово-перговою
сумішшю. Для доступу бджіл впоперек годівниць кладуть кілька
рейок, гніздо добре утеплюють.
ЗОЇ. Як приготувати мінеральну фарбу для вуликів?
Дві частини тертої цегли, дві частини негашеного вапна,
три частини просіяного попелу змішують із сквашеним молоком,
доводять до густоти замазки й шпаклюють нею щілини, а рідшим
розчином, доведеним до густоти готової фарби, фарбують
вулики. Фарбують їх три рази, даючи просохнути кожного разу
добу. Фарба на залізному дашку та стінках вулика тримається не
менше 10 років.
302. Як приготувати замазку для вулика?
Змішують 5% кісткового клею, 25 - оліфи і 70% просіяної
крейди або змішуюють 37% крейди, 50 - води, 4 - оліфи і 9%
казеїнового клею.
303. Де повинен бути льоток у вулику?
Відносно цього в літературних джерелах висловлюються
різні думки. Дослідженнями встановлено, що бджоли залишають
щілину (льоток) на рівні 2/3 висоти рамки. Доведена висока
ефективність використання льотка на рівні центра стільника при
висоті підрамкового простору 145 мм. Переваги такого розташу­
вання льотка добре проявляються у зимовий та весняний періоди.
Гніздо бджіл при цьому не переохолоджується, а навесні матки
засівають стільники від верху до низу. Підмору буває дуже мало.
Нижній льоток використовують для очищення гнізда, а в літній
період- і для поліпшення вентиляції. Його ширину регулюють
залежно від сили бджолиної сім’ї. Навесні нижній льоток
закривають. Автор переконався у добрій зимівлі бджіл при
закритих нижніх льотках вулика, або відкритих на 2-3 см.
156
Виправдовує себе наявність у дні вулика засіткованих вікон.
Деякі бджолярі цілий рік утримуюють бджіл у вуликах, в яких
замість дна встановлена решітка. Підрамковий простір при цьому
становить 6-8 см.
304. Хто винайшов димар з міхами?
Пасічний димар з міхами сконструював американський
бджоляр Квінбі у 1870 р. Пізніше його вдосконалювали
Л. Бінгам, А. Рут та ін.
305. Хто винайшов спосіб виготовлення штучної вощини?
Штучну вощину винайшов у 1857 р. німецький пасічник
Т. Мерінг.
306. Хто винайшов вальці для виготовлення вощини?
Вальці для виготовлення вощини були винайдені у 1875 р.
американцем А. Рутом.
307. Хто і коли винайшов медогонку?
Медогонку
винайшов
австрійський
національністю чех) Ф. Грушка в 1865 р.
бджоляр
(за
308. Які вуликові рамки найвідоміші?
Найбільш відомими вуликовими рамками є (зовнішні
розміри, мм): Прокоповича - 245X175; Лангстрота- 446X232;
Дадан-Блатта - гніздова - 435 X 300, магазинна - 435 х 160; Дзержона- 180X273; Лангстрота-Рута (американський сучасний)448X232; Корабльова- 285X450; Ващенко - 330X410; Левицького- 240X432; слов’янський (галицький) - 227X480; Слов’ян­
ський (Цесельського) - 240X435; кубанський- 400x300;
Альпійська-Делон - 290X210; супер Делон - 290х 105; сучасна
низькоширока: гніздова- 435X300; магазинна- 435х]45; бага­
токорпусний вулик - 435X230; українська сучасна - 300X435;
зменшена - 300 х 300.
157
5. ДОГЛЯД ЗА БДЖОЛАМИ У ВЕСНЯНИЙ ПЕРІОД.
ВИВЕДЕННЯ МАТОК. ПЕРЕРОБКА ВОСКОВОЇ
СИРОВИНИ
309. Як стимулювати бджолину сім’ю до надраннього
вирощування розплоду?
У зарубіжній та вітчизняній літературі описані прийоми
понадраннього стимулювання бджіл до вирощування розплоду.
Його можна здійснювати вже в лютому. При цьому бджолам
згодовують квітковий пилок, який у вигляді пасти з медом
кладуть у марлевих мішечках над гніздом бджіл, влаштовуючи їм
відкритий доступ до корму. Бджіл забезпечують необхідною
кількістю води, гніздо добре утеплюють. Слід зазначити, що цей
прийом можна застосовувати лише для сильних бджолиних сімей
(9 вуличок бджіл і більше). У слабких бджолиних сім’ях
кишечник бджіл переповнений внаслідок споживання під час
зимівлі більшої маси корму і додаткове живлення може
спричинити у них пронос. Успіх справи гарантовано вирішується
при понадранньому обльоті бджіл під час зимово-весняного
потепління. В результаті понадраннього стимулювання вирощу­
вання розплоду, в тому числі застосовуючи електропідігрівачі, до
весни сила бджолиних сімей зростає настільки, що вони за
сприятливих умов забезпечують одержання товарного меду з
вербових, успішний медозбір із білої акації, можливість сторення
ранніх відводків та інтенсивне використання маток-помічниць.
310. Як підготуватися до виставляння бджіл із зимівника?
Із настанням весни (початок березня) з цією роботою не
слід баритися, адже за довгу зиму деяким сім’ям потрібна
термінова допомога. Кишечник бджіл переповнений, вони
повинні якомога швидше облітатися. На пасічницькому точку
158
розкидають сніг, посипають його попелом, щоб швидше
розтанув, розтрушують тонким шаром сіно, солому, листя.
Перевіряють підставки під вулики, при потребі їх замінюють.
Планують, як розмістити вулики. Бажано їх розставляти
льотками на південь і в такому порядку, як восени. Є дані, які
свідчать, що бджоли запам’ятовують місце розташування
вуликів, і коли змінити його, то можуть бути випадки зльоту
бджіл в інші вулики. Доцільно вулики ставити на ящики чи
корпуси, заповнені утеплювальним матеріалом, оскільки
утеплене дно сприятиме кращому розвитку бджолосімей. Під
навісом, на сонячному місці, встановлюють напувалку. Готують
усе необхідне для допомоги бджолам: прогріті рамки з кормом,
канді тощо.
311. Де краще розмістити пасіку?
Після обльоту пасіку по можливості слід розмістити
поблизу лісу (а краще в лісі на галявині, у рідколіссі), з такими
видами дерев та кущів, як липа, клен, акація біла та жовта,
ліщина, малина, верес, нектароносне різнотрав’я. Краще, коли
територія пересічена ярами, що зумовлює більшу тривалість
цвітіння нектароносів, у результаті чого зростають медозбори, а
бджолині сім’ї інтенсивніше нарощують силу.
312. Як виносити вулики із зимівника?
Час винесення вуликів залежить від стану бджолосімей і
погодних факторів. Як правило, бджіл із зимівника слід виносити
на початку березня у погожий теплий день із тим, щоб вони в
день виставляння обліталися. Виносять вулики вдвох,
користуючись спеціальними носилками, по пасіці їх розвозять
спеціальними візками на гумових шинах. Льотки при цьому
закривають, на гніздо кладуть подушки й закривають дашком.
Спочатку бажано винести сильніші бджолосім’ї. Щоб запобігти
зльоту бджіл, вулики повинні бути пофарбовані в різні кольори.
У перші дні обльоту сніг покривається каловими масами, тому
вживають заходів проти забруднення ним предметів, білизни
159
тощо. На одяг доцільно одягти накидку з плівки - її легко
відмити та продезінфікувати. Щоб бджоли не злітали, льотки
відкривають через 1—2, а після обльоту бджіл з цих вуликів
відкривають льотки у решти. Стежать, щоб вони не були забиті
підмором бджіл.
313. Які основні фактори впливають на інтенсивність
розвитку бджолосімей?
Такими факторами є добре утеплення, наявність молодої
плідної матки, якісних стільників, відсутність захворювань
бджолиних сімей, достатні запаси вуглеводного та білкового
корму. Ефективне встановлення внутрішньовуликових напува­
лок.
314. Як впливає кормозабезпеченість бджіл навесні на
їхній розвиток і продуктивність?
Доведено, що навесні бджолосім’я може інтенсивно
розвиватися при наявності білкового (перга, квітковий пилок) та
вуглеводного корму. Причому останнього в сильній бджолосім’ї
повинно бути не менше 15-20кг. Бджоли, вирощені в
бджолосім’ях із добрими запасами, більші за масою, у них краще
розвинуті глоткові залози та жирове тіло, вони активніші, довше
живуть. Продуктивність бджолосімей, кормові запаси яких
навесні становили 20-25 кг, більш ніж у два рази вища порівняно
з тими, у яких кормові запаси становили менше 15 кг. Сім’ї з
добрими кормовими запасами нарощують велику силу. У
сильних сім’ях (4 кг бджіл) на 1 кг їхньої маси медозбір зростає
в 1,8 раза порівняно із слабкими (маса бджіл до 1 кг).
315. Як провести понадранній обліт бджіл, що зимують на
волі?
З цією метою можна використати спеціальний пристрій,
що складається з рейок, обтягнутих плівкою з поліетилену.
Висота каркаса пристрою відповідає висоті вулика, довжина-
160
1 5-2 0 м На дні закріплюють папір чи тканину темного кольору.
Простір перед вуликом очищають від снігу. Вільний край плівки
після натягування поліетиленового мішка на каркас фіксують на
передній стінці вулика. Перед цим відкривають льоткові отвори,
очищуючи їх при потребі від підмору. Понадранній обліт
бджолиних сімей проводять у сонячний день при температурі
повітря близько-3°С. Температура повітря в камері зростає до
15°С і вище. Для посилення інсоляції на вулику встановлюють
віддзеркалювач променів розміром 50 х 25 см. Віддзеркалені
промені спрямовують на камеру. Через деякий час бджоли
облетяться і вертаються у вулик. Після обльоту бджолиної сім’ї
камеру очищають (краще струменями води) від калових мас,
переносять до наступного вулика. На дно камери бажано
помістити небагато сухого листя, полови тощо. Бджолосім’ї, які
облаталися раніше, краще й активніше розвиваються, що сприяє
одержанню ранніх відводків, використанню медозбору з
ранньовесняних медоносів.
316. Чи доцільно заносити бджолині сім’ї у зимівники
після їхнього виставлення навесні?
Це залежить від багатьох факторів. Якщо бджоли добре
обліталися після виставлення із зимівника, а бджоляр привів у
порядок гніздо бджіл (видалив підмор, поповнив при потребі
кормові запаси, переконався у наявності матки, замінив
утеплення на сухе та ін.), то бджолосім’ї можна занести в
зимівник, адже часто настає тривале похолодання і розвиток
бджолиних сімей затримується. У зимівнику температурний
режим кращий, і в цей період матка нарощує яйцекладку при
достатніх запасах вуглеводного та білкового корму. При цьому
доцільно встановити внутрішньовуликові напувалки. Виносять
такі бджолині сім’ї із зимівника при настанні стійкого тепла (у
другій-третій декаді березня). Дуже слабкі бджолині сім’ї з
продуктивною маткою слід підсилити бджолами з сильних
бджолиних сімей, інакше матка через знижену температуру в
гнізді може переохолодитися й зтрутневіти. Тому бджолину
сім’ю підгодовують, зверху гнізда можна покласти медоперговий
161
стільник.
317. Яка мета побіжного огляду бджіл після обльоту?
Після обльоту бджіл бажано в цей же день провести їхній
побіжний огляд. Його мета - перевірити наявність матки, про що
буде свідчити свіжий засів; встановити масу кормових запасів, в
тому числі перги; визначити силу бджолиної сім’ї, масу підмору,
ступінь опроношеності.
318. Які термінові роботи слід виконати при побіжному
огляді бджолосімей після обльоту?
Зразу після обльоту потрібно терміново оглянути
бджолосім’ї. При цьому виявляють наявність кормових запасів,
їхню нестачу поповнюють прогрітими стільниками з кормом,
видаляють підмор, порожні стільники, які не обсиджують
бджоли. Переконуються у наявності матки, при її відсутності
(немає розплоду, хоча в благополучній сім’ї він може з’явитися
через 8-12 днів) приєднують таку сім’ю до сім’ї з маткою.
Вулики протирають зсередини ганчіркою, зволоженою у
дезінфікуючому розчині, відсиріле утеплення замінюють на сухе.
Опроношені рамки замінюють на чисті з кормом тощо. З оглядом
бджолосім’ї поспішають, щоб встигнути зробити якомога більше,
адже на другий день може настати на тиждень-другий холодна
погода. Якщо вулики забруднені чи до них потрапили миші,
бджолосім’ї переселяють у чисті. Огляд сім’ї має тривати не
більше 2-5 хв. Для стимулювання розвитку та кращого очищення
кишечнику кожній бджолосім’ї дають 0,5-0,8 кг 50%-го
підкисленого цукрового сиропу. Його підкислюють з розрахунку
0,3 г оцтової, щавлевої чи лимонної кислоти на І кг цукру. При
поповненні кормових запасів бджолосім’ям надвечір у годівниці
дають по 4-5 кг 50%-го цукрового сиропу. Дуже слабкі
бджолосім’ї з маткою слід підсилити бджолами із сильних
бджолиних сімей.
Встановлюють та наповнюють водою внутрішньовуликові
водонапувалки, у слабких бжолиних сім’ях обладнують
162
електропідігрів, ослаблені бджолині сім’ї поміщають у один
вулик через глуху перегородку. Звичайно, за один день усе
необхідне не переробиш, але слід встигнути якомога більше,
тому до цього огляду слід готуватися заздалегідь і мати все
необхідне під рукою: інструмент, підігріті стільники з кормом та
ін. Бажано, щоб поряд були надійні помічники.
319. Чому необхідно спостерігати за обльотом бджіл?
Який же справжній пасічник утримається від участі в
цьому святі? Уважно стежать за кожною бджолосім’єю.
Дружний, активний обліт, жвава поведінка бджіл свідчать, що
сім’я перезимувала добре. Якщо ж бджоли виходять на обліт
несміливо, довго повзають на прилітній дошці, опроношуючи її,
повільно здіймаються у повітря і не повертаються назад, тобто
біля вулика не відчувається повноцінного життя бджолосім’ї,
значить сім’ї перезимували незадовільно. Про це роблять
відмітку в пасічницькому журналі, ці сім’ї оглядають у першу
чергу і надають їм необхідну допомогу.
320. Як прискорити нарощування сили бджолиної сім’ї
навесні?
Важливим чинником успішного розвитку бджолиної сім’ї
навесні є наявність у гнізді бджіл достатньої кількості води. За
холодної погоди бджоли не можуть приносити її у вулик, а вона
необхідна і для вирощування розплоду; багато з них через спробу
зробити це за нестійкої погоди гинуть. Щоб цього не трапилося,
практикують встановлення внутрішньовуликових напувалок.
При достатніх запасах у гнізді перги чи використанні пасти, до
складу якої входить квітковий пилок, сила бджолиних сімей на
початок травня може бути доведена у вулику-лежаку до 19
вуличок.
321. У чому полягає суть весняного обмеження гнізда
бджіл за методом Блінова?
Залежно від сили бджолосім’ї в перший-другий день після
163
обльоту матку із 3-4 рамками, на яких є розплід, на 2-3 тижні
відокремлюють від решти рамок заставною дошкою (у ній
роблять проходи для бджіл). На краях гнізда ставлять ще по
одній заставній дошці, а гніздо добре утеплюють. Розміщення
рамок у гнізді при цьому буде таким: утеплювальна подушка,
заставна дошка, медоперговий стільник, 3-4 рамки для розплоду
з маткою, заставна дошка з проходом для бджіл, медові рамки,
заставна дошка, утеплювальна подушка. Стежать, щоб у світлокоричневих стільниках було достатньо місця для відкладання
яєць маткою. У результаті зосередження бджіл у компактному
гнізді кількість розплоду при цьому збільшується, залежно від
сили сім’ї, на 20-80%. Гнізда обмежують на 3-4 тижні після
обльоту, а потім поступово розширюють їх 1-2 маломедними
світло-коричневими стільниками під засів.
322. Чому необхідно утеплювати гнізда бджіл навесні?
Навесні збереження тепла у вулику при наявності інших
сприятливих факторів має вирішальне значення. Адже для
вирощування повноцінних бджіл у гнізді повинна бути стійка
температура (34-35°С). Якщо гніздо не утеплене, бджоли
витрачають майже у три рази більше кормів, зростають витрати
енергії, вони швидко зношуються, а розплід виходить
неповноцінний, темпи розвитку бджолиної сім’ї сповільню­
ються. Тому пасічник повинен вживати усіх заходів для якомога
кращого утеплення гнізда. В цей час гніздо добре утеплюють
зверху і з боків папером та утеплювальними подушками. Просвіт
льотків регулюють залежно від погоди.
323. Як дійснити теплоізоляцію гнізда бджіл навесні і що
це дає?
Після очисного обльоту, очистки вулика, поповнення
кормових запасів до 15-20 кг, гнізда бджіл накривають плівкою,
ширина якої повинна бути дещо більшою за ширину вулика, а
краї - доходити до його дна. З боків її притискають утеплю­
вальними подушками. Потім кладуть ще одну плівку, на 1-8 см
164
довшу за вулик. Зверху плівок розміщують полотнину та верхнє
утеплення. Краї верхньої плівки притискають кришкою вулика.
Таким чином забезпечується теплоізоляція гнізда бджолиної
сім’ї. Верхній льоток закривають, а нижній відкривають на 15 см. Бджоли використовують воду, що конденсується на плівці,
для вирощування розплоду. Через кожні 10-15 днів у вулик
поруч з розплідною рамкою підставляють стільник з 500-600 мл
води. При цьому бджоли менше вилітають по воду, не гинуть
через зниження температури у цей період. Зменшуються витрати
корму, зростає тривалість життя бджіл, а кількість розплоду
збільшується на 20%. Плівку знімають при стійкому потеплінні.
324. Чи ефективне підігрівання бджолосімей навесні?
Доведено, що при доброму забезпеченні бджіл
вуглеводним і білковим кормом та водою підігрівання бджіл
навесні при підтриманні температури на нагрівальному елементі
в межах 16-23 °С (краще під гніздом бджіл) сприяє збільшенню
кількості розплоду, швидкому розвитку бджолосімей.
325. Як розрахувати довжину провідника спіралі
нагрівального елемента?
Доведено ефективність електропідігрівання бджіл навесні
(особливо слабких). При цьому використовують різні нагрі­
вальні елементи, в тому числі спіралі з ніхрому тощо. Врахо­
вуючи вимоги техніки безпеки при електопідігріванні бджолиних
сімей в електричній мережі підтримують напругу 12-36 В (через
трансформатор), потужність нагрівального елемента повинна
становити 8-10 Вт, а температура на спіралі - не більше 23°С.
Розрахунок довжини провідника для однієї спіралі
нагрівального елемента здійснюють за формулами:
яа2
_ 0,785/? ’
де: І- довжина дроту,м;
Я - опір спіралі,Ом;
</- діаметр дроту, мм;
р - питомий опір матеріалу дроту, Ом X мм / м.
165
Опір спіралі розраховують,
потужності та напруги живлення:
виходячи
з
необхідної
Я - опір спіралі, Ом;
и. - напруга, В;
Р- потужність, Вт.
Приклад: Вихідні дані: и = 24 В, У= 10 Вт, </ = 0,3 мм,
р = 1,12 ОмХмм І м.
Розрахунок:
24 2
Я = -— = 57,6 (Ом);
10
57,6x0,32
= 5,89(л<).
0,785x1,12
З провідника виготовляють спіраль, яку використовують
для нагрівального елемента, і підставляють під гніздо чи збоку
гнізда бджіл. Автор, наприклад, використовує таке підігрівання,
пристосувавши гніздову рамку (без воску та дроту). У нижній
частині на спеціальних гачечках розтягується спіраль,
виготовлена згідно з проведеними і перевіреними розрахунками,
у верхній частині монтується годівничка на 300-400 мл сиропу (у
бруску 25 мм х 80 мм х 400 мм фрезою вибирається коритце),
що заливається кормом за допомогою лійки через отвір у
верхньому бруску. Рамка з усіх боків (крім місця для годівниці)
забивається листками ДВП. У нижній частині роблять кілька
отворів діаметром 25 мм, (їх засітковують), і цим боком нагрівач
розміщують збоку гнізда бджіл. У мережу підігрівані вмикають
паралельно, гніздо утеплюють. Таким чином сироп підігрівається
і його охоче забирають бджоли. Підігрівані вмикаються після
обльоту бджіл. Електропідігрівачі різних конструкцій встановлю­
ють також під гніздом бджіл на дні вулика.
326. Як продезінфікувати вулики?
Після зимівлі під час весняного огляду бджолосімей часто
виявляється, що частина вуликів буває забруднена внаслідок
нозематозу тощо. При цьому виникає потреба у дезінфекції та
переселенні бджолосімей. Пасічники з метою профілактики
166
захворювань переселяють усі бджолосім’ї в сухі продезінфі­
ковані вулики, заставні дошки старанно очищають від бруду,
плям і обробляють одним з гарячих. розчинів: 5% -м
кальцинованої соди, 2%-м їдкого натру, 4%-м каустифікованої
содопоташної суміші (каспос) та ін. Витрати розчину - близько
1л на 1 м2 поверхні при експозиції 3 год. Після цього вулики
промивають теплою водою і старанно просушують. Дезінфікують їх також полум’ям паяльної лампи (рівномірно до легкого
побуріння деревини). Проте таким способом знезаражувати
вулики не доцільно, оскільки знищується “захисна сорочка
гнізда” — прополіс. Доведена висока ефективність застосовується
з метою профілактики грибних та інших захворювань бджіл
зрошення вуликів зсередини 5-6%-м розчином формаліну чи
суспензією колоїдної сірки (20 г/л).
327. Які зразки необхідно надіслати навесні для аналізу у
лабораторію ветеринарної медицини?
Згідно із встановленими правилами, у лабораторію
ветеринарної медицини надсилають підмор бджіл і сміття з дна
вулика - 200 г з пасіки. При підозрі на вароатоз надсилають
також бджолиний розплід з нижнього краю стільника розміром
3X15 см.
328. Які завдання головної весняної ревізії пасіки?
Головну весняну ревізію пасіки проводять зразу після
обльоту бджіл при температурі повітря 12-І4°С. Мета ревізії визначити загальний стан бджолосім’ї, її силу, наявність матки,
якість стільників, кількість і якість корму, наявність захворювань
тощо. Сильними вважають бджолосім’ї, які займають вісім
стільників і більше, середніми - шість-сім, слабкими - менше
шести. Для нормального розвитку бджолосімей при наявності
продуктивної матки кормові запаси доводять до належного рівня,
причому дві рамки повинні бути з пергою. Гнізда скорочують до
кількості рамок, яку обсиджують бджоли. Стежать, щоб
стільники були доброякісними, придатними для відкладання яєць
167
маткою. Кілька кормових рамок розміщують за заставною
дошкою, а для доступу до них бджіл у дошці у верхній площині
роблять кілька отворів. Гніздо старанно утеплюють. Бажано
обладнати внутрішньовуликову напувалку. У скороченому гнізді
до його розширення бджолосім’ї нормально розвиваються
близько місяця, потім його розширяють. Слабкі сім’ї для
взаємного обігрівання і швидкого розвитку поміщають в одному
вулику через глуху перегородку.
329. Чи доцільно виводити матку ранньої весни?
Ні за яких обставин у ранній весняний період не слід
вдаватися до виведення в безматочній сім’ї матки. Адже навіть
при вдалій спробі з яєць нової матки перше покоління з’явиться
лише через 45-50 днів, а за цей час бджолина сім’я без матки
переведеться. Підсилювати її недоцільно, бо ослабнуть інші
бджолосім’ї. До того ж у цей період у вулик мало надходить
нектару й пилку, на пасіці недостатня кількість трутнів.
330. Як виправити бджолосім’ї без маток навесні?
У разі наявності запасної матки її підставляють у бджолину
сім’ю без матки в кліточці, а через добу випускають, враховуючи
поведінку бджіл на кліточці. Добре, коли є нуклеус. Його разом з
маткою приєднують до бджолиної сім’ї без матки. Коли
об’єднують дві сім’ї, вулики поступово зближують, сім’ям
надають однакового запаху, рамки з бджолами сім’ї без матки
переносять у сім’ю з маткою. При цьому гніздо останньої бажано
відокремити аркушем паперу. За ніч бджоли об’єднуються.
331. Як стимулювати розвиток бджолосімей навесні?
З метою стимулювання розвитку бджолосімей навесні
корисно їх підгодувати цукровим сиропом, а краще - медовою
ситою, додаючи екстракт елеутерококу, настій календули, м’яти,
полину та ін. Для запобігання паратифу (гафніозу) доцільно до
цукрового сиропу додати стрептоміцин чи левоміцетин.
Пришвидшити розвиток слабких бджолиних сімей навесні
168
можна, утримуючи їх попарно
в одному вулику через
засітковану перегородку. Бджолиним сім’ям дають стимулюючу
підгодівлю, добре утеплюють і своєчасно розширюють гнізда.
У разі достатнього забезпечення бджолиної сім’ї кормами в
льотки через день накачують кілька клубів диму з пасічницького
димаря. При цьому бджоли набирають у зобики меду, краще
живляться самі та добре годують матку, що зумовлює посилення
інтенсивності відкладання яєць.
Дуже ефективним є розміщення стільників у вулику у
весняний період “на теплий занос”, для чого в його торці роблять
відповідні льотки і до них зміщують стільники гнізда. Якщо
бджоли
обліталися, коли стільники були розміщені на
“холодний занос”, то вулик з льотками на “теплий занос”
розвертають на 90°.
Це сприяє пришвидшеному розвитку бджолиних сімей у
ранньовесняний період- спостерігають на 30-40% більше
розплоду, ніж у інших вуликах (на холодний занос), одержують
майже на 50% більше товарного меду та ін.
Щоб бджолині сім’ї не роїлися, своєчасно відкачують мед,
відбирають по одній-дві рамки з розплодом для підсилення
слабких бджолосімей пасіки. У літній період відкривають також
льоток на “холодний занос”. Бджоли літають на два льотки, що
значною мірою запобігає ройовому стану бджолиних сімей. На
“теплий занос” доцільно також утримувати бджолині сім’ї в
осінній та зимовий періоди.
332. Як прискорити поновлення гнізда бджіл?
Спочатку гніздо бджіл розширюють світло-коричневими
стільниками. При досягненні сили бджолиної сім’ї до 8-10
вуличок і наявності підтримуючого медозбору з країв гнізда
(передостанніми) підставляють рамки з штучною вощиною.
Після відбудови їх ставлять у центр гнізда, а на їхнє місце
поміщають старі, погано відбудовані з розплодом. Після виходу
розплоду ці стільники видаляють і перетоплюють. Надалі цикл
повторюють, поновлюючи гнізда бджіл належним чином до
початку головного медозбору.
169
При розширенні гнізда не розривають дві рамки з
розплодом (закон теплої вулички), у тому числі в надставці, адже
у разі похолодання може застудитися розплід.
333. Як виявити наявність матки у бджолосім’ї?
Від наявності матки залежить розвиток сім’ї. При її
відсутності бджоли буквально “тануть” на очах - старі
відмирають, а поповнення не надходить. Наявність матки
визначають за наявністю розплоду, свіжого засіву. При
відсутності останнього підставляють контрольну рамку зі свіжим
розплодом з іншої бджолосім’ї. Якщо через 12-20 год на ній
будуть відбудовані мисочки- матка відсутня.
334. Як виправити бджолину сім’ю без матки навесні за
допомогою нуклеуса?
Якщо сім’я сильна, то всередину підставляють запасну
матку разом з бджолами та розполодом нуклеуса. Як правило,
при цьому бійки між бджолами не буває. Можна на деякий час
матку накрити ковпачком. Слабкі бджолосім’ї без маток
приєднують до слабких з матками.
335. Як відшукати матку?
Як правило, матка знаходиться на рамках (або біля них) зі
свіжим засівом. Рамки обережно послідовно виймають, спочатку
відсунувши від сусідніх з тим, щоб не травмувати бджіл. Зразу
уважно оглядають один бік рамки, далі її розвертають на 180°
навколо верхньої рейки, яка повинна бути вертикальною, й
оглядають другий бік. Потім рамку ставлять на місце. Для
полегшення пошуків 1-2 рамки, оглянуті раніше, тимчасово
ставлять у переносний ящик. Почергово оглядають рамки, поки
не відшукують матку. Краще це робити вдень, коли значна
кількість бджіл на вильоті. Якщо за один огляд матку відшукати
не вдається, вулик слід закрити і після заспокоєння бджіл (через
1-2 год) продовжити пошуки. За цей час матка, як правило,
переходить з дна чи стінки вулика на рамки, де її і виявляють.
170
336. Чому бджоли інколи народжуються навесні
безкрилими?
Причинами можуть бути: кліщ вароа якобсоні,
застуджування лялечок при недостатньому утепленні гнізда,
коливання температури в гнізді, деякі токсикози бджіл, білкове
голодання, порушення умов розведення бджіл. Пасічник повинен
визначити й усунути причину цього явища.
337. Які компоненти необхідно мати для приготування
препарату КАС -81?
Цей препарат, що стимулює розвиток бджолосімей, є
профілактичним проти нозематозу, пригнічує розвиток кліща
вароа якобсоні. Вихідна сировина для його приготування - полин
у фазі вегетації до цвітіння, полин у фазі цвітіння та соснові
бруньки з пагінцями, не довшими за 4 см. Компоненти
заготовляють заздалегідь. Спосіб приготування і застосування
препарату КАС-81 викладено у розділі “Хвороби та шкідники
бджіл, їхня профілактика та боротьба з ними”.
338. Які види підгодівель бджіл застосовують пасічники?
У період активного розвитку бджолосімей рівень кормових
запасів у гнізді не повинен бути нижчим за 10-15 кг. У
противному разі знижується інтенсивність відкладання яєць
маткою, погіршується розвиток бджолосім’ї. Забезпечення бджіл
кормом, їхня підгодівля - запорука створення сильних
бджолосімей. Найкращим видом корму та підгодівлі є природ­
ний - мед, перга і квітковий пилок. При їх нестачі кормові запаси
поповнюють, згодовуючи бджолам медову ситу, цукровий сироп
концентрацією 50-60%, канді з додаванням 5-10% перги чи
квіткового пилку, різні його замінники, добавки, що стимулюють
розвиток бджолосімей (дріжджі, коров’яче молоко, соєве
борошно тощо).
171
339. Як зберігати та згодовувати бджолам пергу?
Стільники з пергою відбирають від сильних бджолиних
сімей, пропускають через м’ясорубку, на 1 кг суміші додають
1 кг цукру-піску і 50 г меду, перемішують і зберігають у
прохолодному місці в скляних банках, закритих капроновою
кришкою.
Навесні, після обльоту, на 1 кг заготовки-корму додають
І л окропу, перемішують і проціджують. Воскову сировину після
охолодження перетоплюють. Білковий корм підігрівають до
35°С, наливають по 1 л у стільники і дають бджолиним сім’ям з
інтервалом 7-Ю днів 3 рази до появи в природі свіжого
квіткового пилку. Бджолині сім’ї інтенсивно розвиваються і на
початку травня мають по 5-6 рамок запечатаного розплоду.
340. Коли підгодовувати бджіл навесні?
Навесні бджолині сім’ї підгодовують після обльоту та
очищення гнізда. Передчасна годівля (не ототожнювати з
поповненням кормових запасів, у тому числі при голоданні
бджолиної сім’ї) бджіл до обльоту може спричинити переповнен­
ня кишечнику, викликати пронос. Підгодовувати (стимулююча
підгодовля) бджіл треба медом, медовою ситою чи канді.
341. Як можна збільшити кількість розплоду,
застосовуючи стимулюючі підгодівлі?
Скляну банку місткістю 0,5 л наповнюють 50%-м
цукровим сиропом, закривають поліетиленовою кришкою, в якій
роблять 1-2 отвори діаметром 1-2 мм і ставлять на верхні бруски
гнізда бджіл. Сироп повинен витікати повільно, щоб бджоли його
використали за 1-2 доби. Доведено, що при повільному
згодовуванні однієї й тієї кількості цукру сім’я вигодовує більше
розплоду, ніж коли сироп буде згодований у відкритій годівниці.
342. Що являє собою суміш проф. М.Г. Гайдака?
У разі дефіциту білкового корму в період нарощування
172
бджолиних сімей навесні та взимку вдаються до використання
різних замінників. Серед них суміш проф. М.Г. Гайдака- соєве
борошно - 30%, сухе молоко - 10, пивні дріжджі - 10, казеїн - 5,
яєчний жовток - 5%. Пивні дріжджі обливають гарячою водою,
суміш згодовують з медом або цукровим сиропом.
Практикують також згодовування бджолам сухого молока,
яке замішують на меду і розміщують над гніздом бджіл.
343. Що являє собою суміш проф. Г.П.Таранова?
Суміш проф. Г.П. Таранова: 1 кг цукру, 200 г соєвого
молока, 600 г води. Розчин згодовують навесні щодня по 250 мл
на бджолину сім’ю.
*
344. Скільки корму витрачають бджоли для
вигодовування розплоду?
Для вигодовування 1000 личинок бджолина сім’я витрачає
близько 100 г меду, 50 г перги і 30 г води. У стільнику із
запечатаним з обох боків медом площею 1 дм2 міститься близько
300 г меду.
345. Яка продуктивність бджіл-водоносів?
Підраховано, що за активний період бджолина сім’я
середньої сили витрачає до 30 л води. Бджола-водонос, за
спостереженнями автора, заповнює зобик за 1-2 хв, набираючи
до 30 мл води. При значній відстані вулика від джерел води
збільшуються витрати часу на перельоти. Тому з метою
збереження енергії бджіл та її корисної роботи водонапувалки
слід розміщувати як можна ближче до вуликів. Ефективне,
особливо у ранньовесняний період, використання внутрішньовуликових та прильоткових водонапувалок. При цьому різко
зменшується втрата льотних бджіл (в умовах зниження
температур навесні) та зростає кількість розплоду в гніздах.
Щодня у березні бджолина сім’я використовує близько 45 мл
води, квітні - 65, травні та червні - по 200, липні - 300, серпні 120, вересні - 75, першій половині жовтня - 75 мл.
173
346. Що робити із стільниками, корм у яких
закристалізувався?
Такі стільники вилучають з вулика, переносять у тепле
приміщення, розпечатують, збризкують теплою водою і в кілька
прийомів згодовують бджолам. їх розміщують за заставною
дошкою, забезпечують вільний доступ бджіл, гніздо добре
утеплюють.
347. Як приготувати цукрово-молочно-дріяеджову пасту?
180 мл молока нагрівають на малому вогні, додають 1 кг
цукру, перемішують до повного розчинення. Розтирають 100 г
дріжджів із 1-2 столовими ложками цукру, вливають у
приготовлений розчин, доводять до кипіння. Охолоджують до
38—40°С. Поміщають у поліетиленовий пакет, кладуть над гніз­
дом з розрахунку 100-75 г на вуличку, забезпечують доступ
бджіл (роблять отвори). До пасти можна додати лікувальні пре­
парати ( після охолодження). Застосовують після обльоту бджіл.
348. Які ще замінники квіткового пилку використовують
навесні?
З цією метою використовують суміш: 6 частин вівсяного
борошна (толокно), 3 частини гірчичного порошку, 1 частину
хлібопекарських дріжджів. Борошно підсмажують, дріжджі
кип’ятять 2-3 хв. Додають розтоплений на водяній бані мед,
суміш розміщують до сметаноподібного стану. Маса через 2 год
загусає, її знову розбавляють медом до сметаноподібного стану і
заливають у комірки стільників. Дають бджолиним сім’ям при
відсутності квіткового пилку й перги.
349. Коли слід забезпечити найвищу продуктивність
матки?
У літній період бджоли живуть до 35 діб. Для забезпечення
доброго медозбору бджола має брати участь у збиранні нектару
хоча б, як мінімум, 5 днів. Отже, вона повинна вийти з-під
174
кришечки комірки не пізніше ЗО днів до початку головного
медозбору. Враховуючи, що цикл розвитку особини бджоли від
яйця до виходу з комірки становить 21 добу, найвищу
продуктивність матки слід забезпечити за 51 день до початку
головного медозбору (21+30). У медозборі бджоли беруть участь
з четвертого дня життя (приймальниці нектару). Зважаючи, що
молоді бджоли мають брати участь у медозборі хоча б 5 днів, вік
наймолодших з них повинен бути 8 днів до закінчення головного
медозбору. Оскільки період розвитку бджоли 21 доба, тому
високий темп відкладення яєць маткою треба забезпечити за
29 днів до закінчення головного медозбору (8+21). Отже, матці
необхідно забезпечити найвищий темп відкладення яєць за 51
день до початку головного медозбору та за 29 днів до його
закінчення. Виходячи з конкретних умов, цей період легко
встановити.
350. Яку площину стільників з медом слід
розпечатувати в гніздах бджіл навесні?
З метою прискореного розвитку бджолиної сім’ї
практикують розпечатування (відкривання) стільників з медом.
Площа розпечатування стільника ранньої весни для бджолиної
сім’ї, середньої сили повинна становити близько одного
квадратного дециметра на тиждень. Такий стільник поміщають у
центр гнізда біля відкритого розплоду. Стимулююча дія такого
прийому - бджоли краще живляться самі, й краще годують
матку, розплід, переносять мед, звільняючи комірки. З метою
запобігти потраплянню зимових запасів корму, в тому числі
переробленого цукрового сиропу, в мед нового сезону
(незумисна фальсифікація), необхідно щоб усі стільники з
зимовими запасами до початку медозбору були розпечатані, а
корм був використаний бджолами.
351. Яким чином стимулюють розвиток бджолиної сім’ї?
Для розвитку бджолиних сімей використовують кобальт,
якого багато у хвої сосни. На 1 л цукрового сиропу додають
24 мг сірчанокислого або хлористого кобальту. Також додають
175
екстракт елеутерококу по 3-5 мл на 1л цукрового сиропу.
Використовують відвари полину, нагідок, м’яти. З лікувальною
метою чи для профілактики захворювань бджіл застосовують
відвари лепехи (татарського зілля), звіробою; норсульфазол
натрію по 1 г на 1 л цукрового сиропу (1 : 1,5) і один або два
антибіотики - окситетрациклін, тетрациклін, неоміцин, еритромі­
цин, мономіцин, стрептоміцин- по 200тис. ОД, вітаміни Ві1,2 мг, В2 - 0,4 мг, Вб -0,4 мг, РР -1,2 мг на 1л цукрового
сиропу. Лікувальний сироп згодовують у квітні-травні по 0,5-1 л
на бджолину сім’ю з інтервалом 7-10 днів і припиняють перед
головним медозбором. Ефективна підгодівля бджіл дріжджовоцукровою пастою.
352. Як посилити весняний розвиток бджолиних сімей?
Розвиток бджолиних сімей пасіки навесні значною мірою
залежить від забезпечення їх пергою. Для прискорення розвитку
слабких сімей необхідно від сильних відібрати частину
стільників із значними запасами перги і перенести в гніздо
слабких. Доцільно забезпечувати бджолині сім’ї достатніми
запасами перги ще з осені (по 2-3 стільники на бджолину сім’ю).
Також 1-2 медово-пергові стільники мають бути у клубі бджіл, а
1-2 - в запасі. Останні зберігають належним чином і
підставляють ранньої весни.
353. Які основні прийоми прискореного розвитку
бджолиної сім’ї весняної пори?
Після скорочення гнізда бджіл, у тому числі й за методом
Блінова, та коли обмежені стільники з маткою в основному
зайняті розплодом, один-два підігрітих і частково розпечатаних
стільники з медом та пергою поміщають у центрі гнізда, яке
добре утеплюють. Бджолам згодовують також тісто з квіткового
пилку, цукрової пудри і розтопленого меду. Водою бджіл
забезпечують як за рахунок внутрішньовуликових, так і
зовнішніх
напувалок,
скорочують
льоткові
отвори.
Організовують помірне електоропідігрівання гнізда бджіл.
176
Стежать за наявністю вільних комірок для відкладання яєць
маткою, періодично підставляють світло-коричневі стільники під
засів. Дуже слабкі бджолині сім’ї об’єднують, середні
вирівнюють за рахунок передавання їм стільників із запечатаним
розплодом від сильних. Ведуть детальні записи в щоденнику,
аналізуючи які, вживають відповідних заходів щодо поліпшення
розвитку кожної бджолиної сім’ї. Відомо, що бджоли кормові
запаси розміщують якомога далі від льотків, а матка
інтенсивніше відкладає яйця біля льоткових отворів, куди
надходить більше кисню.
Цю особливість бджіл
і
використовують ранньої весни, розвертаючи вулик, що має
льотки в протилежній стінці, на 180°, або ж розвертають
стільникові рамки на 180°. При цьому кормові запаси (після зими
їх було більше біля задньої стінки) розташовуватимуться біля
льотка. Бджоли будуть змушені перенести їх до задньої стінки. У
цей час вони краще живляться, добре годують матку,
продуктивність якої зростає.
354. Як забезпечити високі темпи розвитку бджолиної
сім’ї?
Це дуже важливо для нарощування великої сили
бджолиних сімей, які з максимальною продуктивністю будуть
працювати на медозборі. Відомо, що високі темпи розвитку
бджолина сім’я зберігає до певного часу. За проведеними
дослідженнями, при наявності 7-8 стільників закритого розплоду
матка знижує темпи відкладання яєць, що пояснюється значними
затратами часу на пошук вільних комірок. При цьому кількість
відкритого розплоду скорочується, народжені бджоли не
завантажені повною мірою роботою з вирощування розплоду,
бджолина сім’я поступово приходить до ройового стану. З метою
збереження високих темпів відкладання яєць від сильних
бджолиних сімей слід періодично відбирати стільники з
закритим розплодом та бджолами в тимчасові відводки або
формувати нові бджолині сім’ї. Рамки з закритим розплодом (без
бджіл) можна відбирати для слабких бджолиних сімей, а з
останніх у сильні передавати стільники з відкритим розплодом.
177
Замість відібраних, підставляють світло-коричневі стільники чи
рамки з вощиною. Залежно від обставин, на початку головного
медозбору такі відводки об’єднують з основними бджолиними
сім’ями, створюючи сильні бджолині сім’ї- медовики, які
сповна використовують медозбір.
355. Як прискорити приріст пасіки?
Рано навесні підбирають 1-2 сильні батьківські бджолині
сім’ї з добрими господарськокорисними ознаками. Біля розплоду
розміщують стільники з трутневими комірками та трутневу
вощину, зволожують їх медово-цукровою ситою. Бджолині сім’ї
підсилюють 1-2 стільниками із закритим розплодом, гніздо
бджіл утеплюють. Ще через 7-10 днів готують сильні
материнські бджолині сім’ї племінного ядра пасіки. їх
підсилюють закритим розплодом, а біля відкритого ставлять
світло-коричневий стільник, який зволожують медово-цукровою
ситою. Бджолосім’ї підгодовують і утеплюють. Після
відкладання у такі стільники яєць і виходу личинок маток
відбирають у відводки, сформовані з інших бджолиних сімей.
Стільники підрізають, проріджують личинки або яйця,
залишаючи одну, а дві сусідні з обох боків знищують (цим
забезпечується простір для маточника). Можна закріпити
вирізані смужки з одним рядом укорочених комірок із
прорідженими яйцями або личинками у віці до 12 год у
прищеплювальні рамки. Бджолині сім’ї закладають маточники й
вигодовують маточних личинок. На час виведення маток їх
підгодовують медово-перговою сумішшю. За два дні до виходу
маток маточники поміщають у кліточки Титова, або спеціальний
інкубатор з відсіками для кожного маточника. Готують кілька
бджолиних сімей-інкубаторів, підсилюючи розплодом, і
утеплюють. У день виходу маток такі бджолині сім’ї зранку
розділяють на 3-4 відводки, один з них - зі старою маткою. До
вечора у відводки підставляють молодих маток у кліточках, яких
випускають да другу добу. Відводки формують з двох рамок
закритого розплоду, двох медопергових, однієї-двох з якісними
стільниками, куди наливають 200-300 мл води. їх утеплюють,
178
періодично підсилюють і підгодовують до головного медозбору.
Такі відводки стають сильними бджолиними сім’ями.
356. Як приготувати канді?
Канді називають суміш меду та цукрової пудри. Для
приготування 5 кг канді в широку емальовану миску висипають
4 кг просіяної цукрової пудри, до якої поступово вливають 1 кг
розтопленого на водяній бані рідкого (краще акацієвого) меду
все добре перемішують. Для підвищення повноцінності до неї
поступово додають 5-10% квіткового пилку і, залежно від
консистенції, 50-100 мл води. При зараженні бджіл ноземою до
суміші додають вміст 1-2 флаконів фумагіліну чи іншого
лікувального препарату, стимулюючі засоби, вітамінні добавки,
перед цим розчинивши їх у невеликій кількості теплої води.
Суміш добре вимішують. Консистенція канді має нагадувати
густе тісто, а кульки розміром з куряче яйце - зберігати форму.
Канді масою 0,5-1 кг роздають бджолосім’ям. Його кладуть над
гніздом, загорнувши у марлю. Зверху накривають плівкою й
утеплюють.
357. Як приготувати медово-пергову суміш?
Медово-пергову суміш готують, ретельно змішуючи мед і
пергу або квітковий пилок в однакових кількостях. Щоб корм
краще забирали бджоли, на 1 кг суміші додають 0,2 кг води.
Корм згодовують у спеціальних годівницях над гніздом бджіл чи
вмазують його у стільники, які розміщують поряд із відкритим
розплодом. Посилена білкова підгодівля бджіл супроводжується
зростанням кількості вигодовуваного розплоду, підвищенням
воскової продуктивності бджолосім’ї. Для посилання ефектив­
ності до неї додають 0,8-1 г кухонної солі на 1 кг маси.
358. Як бджолам згодовують дріжджі?
Спочатку готують 50%-й цукровий сироп. Потім 250 г
свіжих пекарських дріжджів розтирають у 1 л цукрового сиропу,
доводять цукровим сиропом до об’єму 5 л і кип’ятять. Одержану
179
суміш згодовують бджолосім’ї по 200-300 мл через день.
359. Що дає підгодівля бджіл мікроелементами?
На
розвиток
бджолосімей
позитивно
впливають
мікроелементи, зокрема кобальт. Додавання навесні 8 мг
останнього на 1 л цукрового сиропу сприяє збільшенню кількості
розплоду на 12-28%. Хлористого чи сірчанокислого кобальту
згодовують по 24 мг на 1 л підкорму.
360. Що дає підгодівля бджіл хвойним екстрактом?
Навесні після очисного обльоту добру оздоровчу й
стимулюючу дію на бджолосім’ю проявляє підгодівля цукровим
сиропом з додаванням на 1л 1-2 мл хвойного екстракту або
настою соснових шпильок. Для приготування настою
подрібнюють 1 кг вимитої хвої, заливають 4 л окропу й
утеплюють. Після охолодження проціджують. Змішуюють
200 мл настою з 3 л цукрового сиропу і згодовують бджолам.
Цукровий сироп з екстрактом або настоєм хвої дають навесні,
періодично по 0,5-1 л на бджолосім’ю. Доведено, що
згодовування бджолам такого корму пригнічує розвиток кліща
вароа, сприяє збільшенню кількості вирощеного розплоду.
361. Яке значення має підгодівля бджіл настоєм алое,
відваром кореня аїру?
Наукою і практикою доведено позитивний вплив настою та
відвару цих рослин на розвиток бджолосім’ї. Вони містять
біологічно активні речовини, що стимулюють розвиток бджіл,
зокрема сік алое. Відвари кореня аїру, полину пригнічують
розвиток кліща, є профілактичним засобом проти нозематозу.
Настій алое згодовують по 50-60 мл на 1л цукрового сиропу.
Перед цим листя рослин 3-річного віку і старше витримують
кілька днів у холодильнику, добре промивають, ріжуть на
шматочки розміром до 1 см, наповнюють на 2/3 скляні місткості,
заливають рідким медом, настоюють близько тижня, час від часу
помішуючи. Для приготування настою аїру 20 г сухих коренів
180
заливають склянкою води температурою 90°С і настоюють
протягом трьох діб. На 1 л сиропу додають 30-60 мл настою аїру.
Настої зберігають у холодильнику, інакше вони забродять.
362. Який ефект від згодовування бджолам крохмальної
патоки та соку сирої картоплі?
Практикою доведено велику стимулюючу дію картопляної
патоки на розвиток бджолосімей ранньої весни, а згодовування
восени в кілька прийомів по 200-300 мл соку сирої зеленкуватої
картоплі на 1 л цукрового сиропу пригнічує розвиток кліща й
підвищує життєздатність бджолосім’ї під час зимівлі.
363. Як застосувують елеутерокок для стимулювання
розвитку бджіл?
Готують 2%-й розчин із соку цієї рослини, для чого
подрібнюють 5 г листя, заливають 120 частинами води,
підігрівають 30 хв, помішуюючи. Додають 120 частин цукру.
Дають бджолам по 200-300 мл увечері через три доби.
Елеутерокок згодовують також у вигляді екстракту, додаючи
його на 1л цукрового сиропу або медової сити по 3-5 мл. Добру
стимулюючу дію на бджолосім’ї навесні проявляють і відвари
календули та м’яти.
364. Які ще препарати з рослин використовують у
бджільництві?
Крім наведених вище, в бджільництві використовують ще
багато інших рослин, з яких готують препарати для бджіл.
Основні з них такі.
Ромашка
аптечнавикористовують
кошики
з
суцвіттями. Готують настій з висушеної сировини (1 столова
ложка на склянку окропу), дають бджолам по 50 мл на 1л
цукрового сиропу, впливає антисептично.
Деревій звичайний - застосовують верхню частину рослин.
Настій готують аналогічно попередньому і згодовують бджолам
181
по 50 мл на 1 л цукрового сиропу. Має в’яжучу та антисептичну
дію.
Хміль звичайний - використовують шишки. Настої
готують з висушеної сировини. Згодовують бджолам по 50 мл на
І л цукрового сиропу. Характеризується в’яжучою та антисеп­
тичною дією.
Чебрець повзучий- використовують верхню частину
рослини. Готують настої, згодовують бджолам аналогічно
попереднім. Має антисептичні властивості, ефективний проти
вароатозу.
Плоди шипшини коричної- 50 г подрібнених плодів
заливають 1 л окропу і настоюють у термосі 3 год. Згодовують
бджолам із розрахунку 30-40 мл на І л цукрового сиропу. Діє як
вітамінний та стимулюючий засіб.
Перстач прямостоячий (калган) - використовують
кореневища завдовжки 3-7 см. Відвар готують із висушеної
сировини (100 г на 1л води), згодовують бджолам по 50 мл на
1 л цукрового сиропу; спиртову настоянку - по 5-10 мл на І л
цукрового сиропу. На матку та бджіл впливає стимулююче.
Меліса лікарська - готують настої з висушеної надземної
частини з квітками. Дають бджолам з розрахунку 50-100 мл на
1 л цукрового сиропу. Діє загальнозміцнювально. Рослиною
натирають також стінки роївень, що принаджує рої.
Яловець звичайний - застосовують пагони, шишкоягоди,
сік із молодих пагонів. Настої готують із висушеної сировини в
термосі (50 г на 1 л окропу, настоюють 4-6 год). Згодовують
бджолам по 20-30 мл на 1 л цукрового сиропу або на 0,5 кг
канді. Має антисептичні та в’яжучі властивості.
Кульбаба лікарська- використовують квітки, листя,
корені. Настої готують з квіток та листя; відвари - з коренів.
Згодовують бджолам по 50 мл на 1 л цукрового сиропу. Впливає
на бджіл загальнозміцнювально.
Подорожник великий- застосовують листя та сік зі
свіжих листків. Настої з висушеної сировини згодовують
бджолам по 100 мл на 1 л цукрового сиропу; соку - по 5-10 мл на
1 л цукрового сиропу або на 0,5 л канді. Має в’яжучі та
182
антисептичні властивості.
Перець гіркий — використовують плоди. 50 г висушеної
подрібненої сировини заливають 1л окропу, настоюють у термосі
одну добу. Дають бджолам по 30—50 мл на 1л цукрового сиропу,
а також обробляють бджіл, обприскуючи з розрахунку 10 мл на
стільник з бджолами. Ранньої весни можна ще обприскувати
бджіл розчином: на 1 л настою перцю 200 мл свіжого молока і
200 г цукру. Справляє проти вароатозну, протинозематозну та
стимулюючу дію на бджіл та маток.
Оман високий - застосовують у вигляді відварів (50 г
подрібнених сухих коренів на 1 л окропу). Дають бджолам по
50—100 мл відвару на 1 л цукрового сиропу. Впливає
антисептично, підвищує стійкість бджіл та маток проти
захворювань.
Звіробій звичайний - з верхівок рослин, заготовлених у
пору цвітіння, готують настій. Згодовують бджолам по 50-100 мл
на 1 л цукрового сиропу. Характеризується загальнозміцнювальними та антисептичними властивостями.
Нагідки лікарські- використовують квіткові кошики та
траву без нижньої частини стебла. Настій готують з висушеної
сировини. Згодовують бджолам по 50-100 мл на 1 л цукрового
сиропу. Має бактерицидні властивості, стимулює розвиток
бджолиних сімей.
Хамерій вузьколистий- застосовують верхню частину
рослин, заготовлену в пору цвітіння. Настої готують із висушеної
сировини з розрахунку 50-100 мл на 1 л цукрового сиропу. На
бджіл впливає антисептично та загальнозміцнювально.
Конюшина червона лучна - використовують головки
конюшини разом з верхівками. Настої готують з висушеної
сировини, дають бджолам по 50 мл на І л цукрового сиропу.
Справляє в’яжучу та антисептичну дію.
Кропива дводомна- застосовують верхню частину
рослини. Настої готують з висушеної сировини. Дають бджолам
по 100 мл на 1л цукрового сиропу. Ранньої весни
використовують сік молодої кропиви з розрахунку 5-10 мл на 1 л
цукрового сиропу або на 0,5 кг канді. Має вітамінну,
183
антисептичну, загальнозміцнювальну дію.
Багно болотяне - з пагонів із листям та квітками готують
настій. Ним обприскують стільникові рамки з бджолами при
ураженні вароатозом, а також обкурюють також бджіл,
спалюючи в димарі сухі стебла та листя трави багна.
Береза повисла - використовують настої з листя, бруньок,
березовий сік. Настої з листя по 100 мл на 1 л цукрового сиропу,
з бруньок- 15 мл, березовий сік-по 50 мл на 1л цукрового
сиропу. Застосування цих препаратів активізує роботу бджолиної
сім’ї. Бруньки заготовляють під час набубнявіння, листя у період
цвітіння рослини.
Глід криваво-червоний - використовують настій з висуше­
них плодів (50 г подрібнених плодів заливають 1 л окропу,
настоюють 2-4 год в термосі). Згодовують бджолам з розрахунку
30-100 мл настою на 1 л цукрового сиропу. Підвищує стійкість
бджіл проти захворювань, активізує роботу бджіл і матки.
Брусниця - застосовують настої з висушеного листя. 50 г
подрібненої сировини заливають 1 л окропу, настоюють 4-6 год
у термосі. Згодовують бджолам із розрахунку 50-100 мл на 1 л
цукрового сиропу. Діє в’яжучо та антисептично. Листя
заготовляють ранньою весною після танення снігу.
365. Як підгодовувати бджіл борошном?
У ранньовесняний період при відсутності квіткового
пилку, перги, бджіл можна підгодовувати пшеничним борошном.
Його насипають у вільні комірки стільників (до 100 г) і
підставляють у гніздо бджіл. Такі ж стільники з борошном можна
підвісити біля пасіки, захистивши їх від вологи.
366. Як приготувати льодяники для підгодівлі бджіл?
У каструлю насипають 1,2 кг цукру, наливають дві склянки
води, розмішують, кип’ятять на малому вогні. Весь час
помішують, щоб не підгоріло, до готовності, яку визначають,
змащуючи в сиропі ложку, яку потім занурюють у холодну воду.
Якщо на ложці утворюється кірочка, з якої можна зробити
184
кульки - сироп готовий. Одержаний сироп виливають у низькі
місткості (блюдця, тарілочки), дно яких вистеляють калькою.
Льодяники кладуть на рамки над гніздом бджіл, накривають
плівкою і гніздо утеплюють.
367. Що являє собою ВЕСП?
Для компенсації гормонів (ювенільного та екдистерону) в
гемолімфі бджіл розроблено високоефективний вітамінний
екдистероновий стимулятор бджіл (ВЕСП). Це профілактичний і
лікувальний засіб, який посилює активність бджіл, стимулює
розвиток бджолиних сімей. Випускається у вигляді пігулок в
упаковці по 10 шт. Однієї упаковки достатньо для бджолиної
сім’ї на весь сезон. Згодовують з цукровим сиропом.
368. Як допомогти бджолам зібрати квітковий пилок
раннью весною?
З цією метою заготовляють зрілі сережки ліщини, вільхи
(за 2-3 дні до цвітіння), поміщають у низькі ящики, вистелені
папером, і ставлять під навісом. Для приваблювання бджіл
час від часу
сережки обприскують медовою ситою й
перемішують. Бджоли активно збирають пилок. При цьому їх
менше гине від нестійкої погоди навесні, бджолині сім'ї добре
розвиваються.
369. Як розширювати гнізда бджіл навесні?
Орієнтовно через місяць після обльоту гніздо бджіл слід
> розширити, оскільки запізнення з цією роботою призводить до
зниження інтенсивності відкладання яєць маткою. У цей період
гніздо розширюють двома добре відбудованими світлокоричневими стільниками з бджолиними комірками. їх ставлять
поряд з крайніми рамками з розплодом. При досягненні сили
сім’ї 7-8 вуличок і більше такі стільники ставлять усередину
гнізда біля відкритого розплоду. Для швидкої підготовки
стільників бджолами до відкладання яєць їх зрошують цукровим
сиропом. З цією метою бажано давати маломедні стільники.
185
знявши перед цим з них печатку. Наступне розширення гнізда
здійснюють через 7-10 днів.
370. В чому переваги разового розширення гнізда бджіл?
При цьому спочатку в гніздо бджіл, коли 6-8 стільників
будуть з розплодом, з обох його боків ставлять по 2-3
маломедних стільники, які розпечатують і збризкують водою.
Наступне розширення здійснюють залежно від погодних умов
(повинен надходити свіжий нектар), змістивши гніздо бджіл до
бічної стінки, а вивільнений простір (біля льотка) заповнюють
відбудованими стільниками упереміж з вощиною (через два
стільники). Сюди переходить матка, бджоли відбудовують
гніздо, запобігається ройовий стан. Якщо вулик корпусний, то
після освоєння бджолами нижнього бажано спочатку ставити
верхній на половину рамки (щоб не охолодити гніздо). Його
заповнюють стільниками упереміж з вощиною. Вдаються до
вирівнювання сили бджолиних сімей. Переваги: гніздо бджіл не
розривається, бджоли менше турбуються, зростає їхня
продуктивність, запобігається роїння.
371. Що краще - стелини чи рейки?
Досвід показує, що ранньої весни, крім стелин, між
рамками доцільно встановлювати роздільні рейки, а гніздо
утеплювати. При такій умові кількість розплоду зростає майже у
два рази.
372. Як оснастити рамку дротом і навощити її вощиною?
Передусім необхідно в бокових планках строго посередині
зробити по чотири отвори: перший - на відстані 2 см від
верхнього бруска рамки; між наступними отворами має бути
відстань 4, 6 та 8 см. Тобто зверху густіше, оскільки у верхній
частині рамки більша маса меду. У вузьковисокій рамці дріт
натягують по вертикалі в 4-5, у магазинній - у три ряди. Рамку
затискують у спеціальному станочку чи затискачі з
ексцентриками й послідовно із закріпленої котушки затягують 4-
186
5 рядів дроту. Кінець його добре закріплюють, загнувши через
бічне ребро планки та обвивши 4-6 разів навколо дроту першого
ряду. Послідовно всі ряди дроту натягують, відокремлюють від
котушки Й аналогічно закріплюють другий кінець. Дріт
протирають бавовняною тканиною. На злегка змочене лекало
кладуть лист вощини, а на нього рамку і за допомогою шпори чи
котка послідовно вдавлюють (впаюють) дріт у вощину. При
цьому вощина верхнім краєм повинна впиратися у верхній
брусок рамки, інколи її прикочують до неї, або залишають
щілину завширшки 3—4 мм. Між листом вощини і бічними
планками має бути зазор 3-5 мм, знизу- близько 10мм. Це
потрібно для того, щоб відбудований стільник внаслідок
можливого незначного перекосу не деформувався. Зручно,
високоякісно й швидко можна навощувати рамки з
використанням електроенергії. Так, на дріт невисокої напруги
подається електричний струм (6-12 В). При цьому дріт
нагрівається і впаюється у вощину. Дослідним шляхом
встановлюють тривалість подачі струму на один ряд дроту.
Такий пристрій можна легко виготовити самому.
373. Коли і як слід розширювати гнізда бджіл штучною
вощиною?
Відбудова стільників на штучній вощині- одна з умов
раціонального бджільництва. Цим досягають поновлення гнізда,
створюють необхідний запас стільників для ефективного
використання медозбору. З появою у природі медозбору (початок
цвітіння садів) гніздо розширюють штучною вощиною, ставлять
одну рамку з нею між рамками з відкритим розплодом і
передостанньою медово-перговою рамкою. Залежно від сили
сім’ї через кілька днів їй підставляють ще 2-3 рамки з штучною
вощиною. За період цвітіння садів бджолосім’я відбудовує 8-10
стільників. Цього достатньо для поновлення гнізда й створення
необхідних запасів стільників.
187
374. Яку вощину слід
використовувати?
Для відбудови стільників
краще використовувати вощину,
яка місяців після виготовлення
знаходилася на зберіганні. Вона
стає міцнішою у результаті пов­
нішої кристалізації воску і в
рамках не деформується. Для
видалення сірого нальоту її
Рис. 124. Машина для
деякий час витримують на сонці.
виготовлення вощини
Тому бажано заміняти віск на
вощину взимку.
На даний час в Україні вощину високої якості виробляють
на підприємстві “Київоблбджолопром” в м. Боярка Київської
області. Цю вощину можна вважати еталоном якості, вона високо
оцінена українськими пасічниками та за кордоном. Тут
розробляються нові технології виготовлення вощини. Директор
підприємства В.П. Домбровський є автором розробки лікуваль­
но-профілактичної вощини.
375. Як запобігти прогризанню вощини бджолами?
Інколи трапляється, що бджоли прогризають підставлену
для відбудови стільників вощину. Так буває, коли вощина виго­
товлена з неякісного воску, чи підставлена у безмедозбірний пе­
ріод при відсутності запасів меду й перги. Сигналом для підстав­
лення вощини з метою відбудови стільників навесні є “побіління
стільників”, що свідчить про належне функціонування воскових
залоз бджіл. Для запобігання прогризанню вощини в безмедозбі­
рний період бджолині сім’ї підгодовують, забезпечують надхо­
дження квіткового пилку, нектару та наявність матки.
376. Чому бджоли інколи псують штучну вощину?
На початку літа, коли настає ройова пора, бджоли часто
188
псують підставлену вощину для відбудови стільників,
перебудовують основи комірок на трутневі, перехідні, будують
мисочки. Такі стільники не придатні для розвитку бджолиного
розплоду. Щоб
запобігти такому явищу, небхідно надати
бджолам можливість задовольнити їхню природну потребу в
будівництві трутневих стільників, використавши для цього
будівельні рамки чи частину площини гніздових стільників
(наприклад, після вирізання трутневого розплоду). Вживають
протироєвих заходів, зокрема своєчасно замінюють старих маток
на молодих.
377. Як зекономити вощину?
Стандартний лист вощини впоперек розрізають на смужки
завширшки 15 мм. На рамці, оснащеній дротом, закріплюють
вертикально, на однаковій відстані, 5 смужок вощини. Такі рамки
поміщають у бджолині сім’ї в період їхнього нарощування, роям
та у відводки з молодими матками при наявності підтримуючого
медозбору. Стільники непогано відбудовуються бджолами. При
цьому бажано, щоб льотки були спрямовані на південь. При
застосуванні такого прийому потреба у вощині скорочується
більше як у п’ять разів. Для навощування рамок багатокор­
пусного вулика 2 стандартних листки вощини (41 X 26) розрі­
зають наполовину (20,5 X 26 см), а третій - на 4 частини (по
20,5 х 13 см). Таким чином, з трьох стандартних листків вощини
можна навощити 4 рамки багатокорпусного вулика без відходів,
зі стиком між листами 3-6 мм, який добре забудовують бджоли.
378. Як виготовити вощину в домашніх умовах?
З цією метою виготовляють два гіпсових зліпки за
розміром листка вощини, для чого на лист вощини обережно
наносять шар вологого гіпсу. Після затвердіння зліпки
перевертають денцями майбутніх комірок вгору й обережно
заливають тонким шаром гарячого воску. Зверху накладають
другий гіпсовий зліпок і притискують один до одного. Після
застигання воску гіпсові зліпки роз’єднують і виймають готовий
189
лист вощини. В подальшому процес повторюють. Можна також
використати тонкі пластинки воску. їх одержують, занурюючи
тонку дошку, яка відповідає розміру листа вощини, в
розплавлений віск два рази: спочатку одним кінцем, потім другим, дошку після цього занурюють у холодну воду. Таким
чином одержують зразу дві пластини воску. Для виготовлення
вощини одержані листи воску з метою розм’якшення поміщають
на деякий час у гарячу воду, а потім - між гіпсовими зліпками.
Слід зазначити, що таким чином можна виготовити вощину,
якщо немає можливості одержати її в обмін на віск при умові
відсутності інфекційних захворювань на пасіці. Адже
виплавлений віск при виготовленні вощини підлягає
знезараженню, що в домашніх умовах здійснити практично
неможливо.
379. Чи можна відремонтувати стільники?
При відбудові стільників бджоли витрачають багато енергії
і корму. Часто трапляється, що якісний стільник має деякі вади:
трутневу ділянку, перехідні комірки тощо. Такі ділянки
вирізають, а на їхньому місці закріплюють вощину чи шматки
стільника з відбудованими бджолиними комірками. Це роблять
за допомогою нагрітого ножа, воску або закріплюють нитками.
Бджоли освоюють і відбудовують такі стільники.
380. Як поліпшити якість стільників, що відбудовуються?
Для цього слід враховувати кілька моменів. Насамперед, як
уже зазначалося, потрібно задовольнити біологічну схильність
бджіл у травні-червні до виведення трутнів. У гнізді на весь
активний період повинна знаходитися будівельна рамка, на якій
бджоли відбудовують трутневий стільник. Якщо цього не
зробити, то якась частина комірок штучної вощини, поставленої
на відбудову, може бути перебудована на трутневі. Рамки з
вощиною зрошують цукровим сиропом. Щоб вощина не
обривалася під масою бджіл-будівельниць, її спочатку ставлять
на ніч із краю гнізда, а через день переносять у центр. Таким
190
чином, старі стільники поступово витісняються на краї гнізда і їх
згодом вибраковують. Стежать, щоб у стільнику, розміщеному
поряд зі штучною вощиною, не було таких дефектів, як високий
забрус, ум’ятини, ввігнута поверхня тощо. Дріт у рамці повинен
бути добре впаяним у вощину.
381. Як прискорити відбудову стільників?
Цей процес можна прискорити, якщо у сильну бджолину
сім’ю в період надходження нектару (краще під час цвітіння
садів) підставити по три рамки з вощиною для відбудови, дві з
яких після відбудови на 1/2 чи 2/3 висоти перенести у слабіші
бджолині сім’ї, або ж зберігати до початку головного медозбору,
а з його настанням підставити у бджолині сім’ї.
Що
382.
являє собою будівельна рамка?
Будівельна рамка виконує кілька функцій. Якщо на ній
бджоли відбудовують стільники і не відбудовують мисочок зачатків маточників - така сім’я вважається благополучною. У
разі коли бджоли не відбудовують стільник або на ньому
з’являються мисочки - сім’я готується до роїння, існують й інші
причини. Тому необхідно вжити відповідних заходів. За
допомогою будівельної рамки збільшують вихід воску з пасіки.
Періодично (через два тижні) вирізають трутневий розплід, чим
значною мірою оздоровлюють бджолосім’ю від кліща вароа,
самки якого при відкладанні-яєць віддають перевагу трутневим
коміркам. Будівельна рамка - це звичайна гніздова, перегород­
жена наполовину, по горизонталі, планкою. До верхнього бруска
рамки та на цій планці прикріплюють смужку вощини,
починаючи з якої, бджоли і відбудовують стільники з
трутневими комірками. Роблять також будівельну рамку, верхній
брусок якої є знімним. Як будівельну часто використовують
бічну
частину
вирізаного стільника гніздової рамки.
Встановлено, що саме у цьому місці стільників самка кліща
відклаладає яйця найінтенсивніше. Нижню половину рамки
можна оснащити вощиною, на якій бджоли відбудовують
191
стільник із бджолиними комірками.
383. Як використовують
будівельні рамки?
Будівельні рамки вико­
ристовують по
І-2 на
бджолосім’ю протягом усьо­
го активного сезону. їх
підставляють
через
2-3
рамки від краю гнізда. Один
Рис. 125. Схема будівельної
раз через два тижні вирі­
рамки зі знімною верхньою
зають трутневий розплід або
планкою
витрушують його з розпе­
чатаних комірок, які потім промивають для звільнення від кліща.
384. Для чого вирівнюють силу бджолиних сімей?
Слабку сім’ю, але з високопродуктивною маткою, навесні
необхідно обов’язково підсилити. Це сприятиме зростанню
інтенсивності відкладання яєць, а отже, нарощуванню сили сім’ї
до основного медозбору. Від сильної сім’ї, в якій є 7-8 рамок з
розплодом, без шкоди для неї можна відібрати одну рамку зі
зрілим розплодом, проте без бджіл, і підставити всередину гнізда
слабкої сім’ї. Замість неї ставлять рамку для відкладання яєць
маткою. Позитивні наслідки дає також підсилення слабких
бджолосімей з одночасним обміном розплодом. При цьому 2-3
рамки з закритим розполодом від сильної бджолосім’ї переносять
до слабкої, а від слабкої 3-4 рамки, де кількість розплоду, як
правило, незначна, переносять у гніздо сильної сім’ї. Остання
швидко освоїть ці рамки, а слабка підсилиться завдяки виходу
молодих бджіл. Слабкі бджолосім’ї підсилюють також молодими
бджолами із сильних. Для цього бджіл струшують з 1-2 рамок у
ящик і після зльоту старих обережно приєднують до слабкої
сім’ї. При підсиленні слабких сімей льотними бджолами слабку й
сильну бджолосім’ї можна поміняти місцями. Маток при цьому
на 1-2 дні накривають сітчастими ковпачками. Підсилення
192
здіснюють у кілька прийомів. Як правило, це можна робити на
пасіці при відсутності інфекційних захворювань. Якщо бджолині
сім’ї вирівняні за силою, то спрощується догляд за пасікою. Цей
захід сприяє збільшенню виходу товарного меду. Адже відомо,
що сильна бджолина сім’я за належних умов медозбору набагато
продуктивніша, ніж дві слабкі.
385. Як розрахувати ступінь розвитку та індекс росту
бджолиних сімей?
Зазначені показники розроблені на кафедрі бджільництва
ТСГА( 1989). Ступінь розвитку бджолиної сім’ї визначають за
формулою:
С
р
де СР
= п
? і
П |+Р, ’
- ступінь розвитку бджолиної сім’ї;
Пі, П2- кількість бджіл у бджолиних сім’ях при першому
та другому обліках, тис.;
Р/.Р? - кількість майбутніх бджіл у запечатаному
розплоді при першому та другому обліках, тис. особин.
В одній вуличці знаходиться до 250 г бджіл, або близько
2,5 тис. На одному квадраті стільника 5X5 см- 100 бджолиних
комірок. Отже, із запечатаного суцільного розплоду на такій
площі вийде 100 бджіл.
Індекс росту характеризує кількісне збільшення чи
зменшення бджіл у бджолиній сім’ї після огляду та обліку її
стану. Його визначають за формулою:
, _ /7x0,1 + Р
р~
П
’
де Ір - індекс росту бджолиної сім’ї;
П - кількість бджіл у бджолиній сім’ї;
Р - кількість майбутніх бджіл у запечатаному розплоді,
тис.;
0,7 - постійний коефіцієнт, що враховує відхід бджіл (при
тривалості життя бджіл в активний період близько 36 днів).
Отже, чим більше в бджолосім’ї запечатають розплоду, тим
193
вищим буде індекс її росту. Слід всіляко цьому сприяти.
Наведені показники можуть бути використані для характерис­
тики бджолиних сімей, прогнозування їх розвитку, а отже й для
передбачення можливої продуктивності бджолиних сімей.
386. Чому необхідно формувати ранні відводки?
Як уже відмічалося, максимальний темп розвитку
бджолиної сім’ї спостерігається при наявності в гнізді 7-8
стільників розплоду. Пізніше він дещо сповільнюється, що
значною мірою пояснюється втратою маткою часу на “переходи”
в пошуках вільних комірок для відкладання яєць. Тому у разі
наявності в бджолиній сім’ї 7-8 стільників із розплодом з неї
формують ранні відводки, краще збірні. Темп розвитку основної
сім’ї пришвидшується, запобігається ройовий стан, а у відводку
нарощується додаткова маса бджіл, яких з настанням медозбору
можна приєднати до основної сім’ї. Медозбір при цьому
використовується сповна.
387. Чому біля льотків необхідно виполювати траву?
Траву звичайно виполюють біля передньої стінки вулика,
оскільки в ній можуть ховатися різні шкідники бджіл. Також
вона прикриває льотки, заважаючи бджолам вільно пересуватися
через льоток. Трава є місцем розмноження павуків, у павутину
яких потрапляють бджоли, а інколи й молоді матки. Якщо біля
чисто, то можна спостерігати, яке сміття виносять бджоли з
вулика, а за цим визначати стан бджолиної сім’ї.
388. Як використовують ранній весняний медозбір?
У період цвітіння верби, озимого рапсу тощо, сила
бджолиних сімей ще недостатня для одержання товарного меду.
Між тим його можна одержати, об’єднавши льотних бджіл. З
цією метою один із раніше попарно розставлених вуликів
відносять на інше місце. Від бджолиної сім’ї, що залишилася на
місці, відбирають відкритий розплід, а при помірному медозборі
в подальшому обмежують продуктивність маток (не більше як на
194
двох стільниках, бажано в ізоляторі) на час ранньовесняного
медозбору. Можна матку в бджолиній сім’ї, що залишилася на
місці, на одну-дві доби для безпеки накрити сітчастим
ковпачком. Проте якщо очікують наступних медозборів,
наприклад з білої акації, то продуктвність маток не обмежують, а
від продуктивних бджолиних сімей періодично відбирають
відкритий розплід. Потім силу бджолиних сімей вирівнюють.
Бджолині сім’ї, перенесені на інше місце (з них льотні бджоли
злетять у бджолину сім’ю, що залишилася на місці) забезпечують
водою та кормом. В обох бджолиних сім’ях на період весняного
медозбору запобігається ройовий стан.
389. Чому необхідно застосовувати прийом дресирування
бджіл?
Дресирування бджіл - це стимулювання їх на медозбір з
певного нектароноса з метою оптимальної запилювальної
роботи (конюшина, люцерна та ін.) та зростання кількості
товарного меду. Бджоли не завжди швидко переключаються з
одного нектароноса на інший, тому їх стимулююють до цього,
згодовуючи протягом кількох днів по 200-300 мл на бджолину
сім’ю цукрового сиропу, настояного на квітках нектароносів, на
які бажано скерувати бджіл (біла акація, еспарцет тощо). Можна
також згодовувати в невеликій кількості розчинений
минулорічний мед, зібраний з відповідних нектароносів. Цим
прийомом досягають того, що на бажаний нектаронос бджоли
переключаються на 2-3 дні раніше, медозбір пасіки зростає.
Практикують також перестановку частини рамок зі свіжим
нектаром від більш активних до менш активних бджолиних
сімей. Відчувши свіжий нектар, останні активізують свою
діяльність щодо його збору.
390. Як підвищити медозбір за рахунок регулювання
способу заносу?
Як уже відмічалося, важливе значення для розвитку бджо­
линих сімей має розміщення льотків відносно площини гніздових
195
рамок. У разі, коли стільник гніздової рамки розміщений відно­
сно льотка (льоткового отвору) бічною планкою рамки, занос
називають холодним, якщо площиною стільника - теплим. До­
слідження (Нестеровський В.А. та ін.) показали, що при теплому
заносі бджоли краще розвиваються навесні та восени, мають на
10-20% більше розплоду, краще зимують (менше підмору); в лі­
тній період через недостатню вентиляцію кількість розплоду
скорочується, бджолині сім’ї частіше переходять до ройового
стану, медопродуктивність знижується. Враховуючи це, буде до­
цільним утримувати бджолині сім’ї навесні, восени та взимку на
теплий занос, забезпечуючи помірну вентиляцію, в літній же пе­
ріод - на холодний. Для зміни способу заносу досить мати знімне
дно і розвернути вулик на 90°. У вуликах-лежаках необхідно
мати льотки і в торцевих стінках. При розвороті вулика на 90°, не
змінюючи напрямку льоту бджіл, відкривають льотки на теплий
занос, а на холодний закривають. Бажано мати підставки, на яких
легко можна розвертати вулики на 360°.
391. Як заготовити білковий корм для бджіл?
Навесні - початку літа, коли в бджолиних сім’ях буде не
менше двох пергових стільників, частину з них концентрують в
кількох сильних бджолиних сім’ях. У разі відсутності належного
надходження нектару такі бджолині сім’ї підгодовують цукровим
сиропом чи медовою ситою з тим, щоб бджоли змогли запечата­
ти рамки з пергою. Перга в таких стільниках непогано зберіга­
ється.
392. Які особливості утримання бджіл у вуликах-лежаках
навесні?
Після обльоту бджіл вулик очищають від підмору, при
потребі бджіл переселяють у чистий продезінфікований вулик,
гніздо скорочують, обмежують за методом Блінова, поповнюють
кормові запаси, добре утеплюють, обладнують внутрішньовуликовою напувалкою, скорочують льотки. Через 3-4 тижні
гніздо розширюють світло-коричневими стільниками, а пізніше -
196
іі рамками зі штучною вощиною. При досягненні сили сім’ї у 8-9
рамок за глухою перегородкою формують відводок для
виведення молодої матки та нарощування маси бджіл до
головного медозбору. Його періодично підсилюють розплодом
основної бджолиної сім’ї. Створюють необхідні умови для
нормального розвитку основної сім’ї та відводка. Такими
умовами є: здорова бджолосім’я, доброякісна матка, наявність
достатньої кількості бджіл, корму, оптимальний вологотемпературний режим, надходження свіжого нектару та пилку.
Слабкі бджолосім’ї для взаємного обігрівання утримують в
одному вулику через глуху перегородку.
393. Які особливості утримання бджіл навесні у
двокорпусному вулику?
Як правило, при зимівлі у двох корпусах навесні бджоли
переходять у верхній. Нижній знімають, дно очищають, верхній
корпус ставлять вниз. Бджолосім’ї створюють належні умови для
інтенсивного розвитку аж до заповнення всього корпусу
бджолами. У подальшому застосовують різні способи
розширення гнізда при постановці другого корпусу. При одному
з них у верхній корпус переносять три рамки із закритим
розплодом, а по боках ставлять по 1-2 рамки з кормом. Нижній
корпус поповнюють маломедними світло-коричневими стіль­
никами. Розплід у верхньому корпусі повинен бути навпроти
розплоду нижнього корпусу. Гніздо добре утеплюють і
поступово розширюють верхній корпус, після його заповнення у
нижній переносять три рамки з відкритим розплодом.
При другому способі у верхній корпус, за умови
заповнення нижнього, спочатку поміщають шість маломедних
рамок, гніздо добре утеплюють, поступово розширюють другий
корпус відбудованими стільниками й рамками із штучною
вощиною. Заслуговує на увагу формування у другому корпусі
через глуху перегородку раннього відводка з рамок нижнього
корпусу. Такий відводок при створенні відповідних умов швидко
197
розвивається, адже він використовує тепло сім’ї-донора, що
знаходиться знизу. Практикують також поступове розширення
гнізда вниз, що більш природно. При цьому під корпус із
бджолами ставлять нижній, туди переносять 2-3 рамки із
закритим розплодом, дві маломедні рамки, які розпечатують. У
кілька прийомів нижній корпус заповнюють рамками. Вощину
для відбудови стільників, як правило, підставляють у верхній.
394, Які особливості утримання бджіл навесні у
багатокорпусному вулику?
Видаляють нижній корпус, оскільки бджоли вже перейшли
у верхній, змінюють та очищають дно, на яке ставлять верхній
корпус. Створюють всі умови для нормального розвитку
бджолосім’ї. В одному корпусі бджіл утримують протягом 3-4
тижнів. Потім внизу розміщують корпус, заповнений
маломедними рамками та масою корму 6-8 кг. Часто його
ставлять зверху першого корпусу. Стежать, щоб матка перейшла
в новий корпус, для чого в нього інколи переносять кілька рамок
з розплодом. Після заповнення двох корпусів бджолами корпуси
міняють місцями. Матка при цьому повинна знаходитися у
нижньому корпусі, а між корпусами (врозріз) ставлять корпус із
стільниками упереміж рамок з вощиною. Бджоли швидко
відбудовують стільники, а матка поступово освоює цей корпус,
сила сім’ї зростає. Обов’язковою умовою при цьому є
забезпечення підтримуючого медозбору.
395. Які особливості догляду за бджолами в
багатокорпусних вуликах при слабкому медозборі?
Навесні на корпус ставлять магазин на піврамки, після за­
міни зимувалих бджіл між магазином і корпусом розміщують
другий корпус. У кінці червня під магазин ставлять другий мага­
зин із стільниками та рамками з вощиною. Після запечатування
меду верхню надставку знімають, а під другу - ставлять ще одну
і т.д. При використанні магазинів гніздо бджіл не охолоджується,
198
краще освоюється, одночасно одержують стільниковий мед.
396. Як подвоїти кількість бджолиних сімей при
утриманні їх у багатокорпусних вуликах шляхом
створення відводків?
Якщо така потреба виникла, то з цією метою створюють
належні умови для успішного розвитку бджолиних сімей.
Розраховують, щоб до середини травня вони займали два
корпуси, практикують прийом перестановки корпусів. Для
одержання відводків з боків вулика з двома корпусами
розміщують по корпусу з маломедними стільниками, На них
ставлять по корпусу бджолосім’ї (ділять наполовину). Бджоли
розподіляють рівномірно. У корпус без матки підставляють
зрілий маточник від племінної бджолосім’ї або плідну матку.
Бажано, щоб в обох корпусах бджолосімей, що підлягає поділу,
був засів і закритий розплід. Якщо матку не відшукують, то в
обидва корпуси (верхні) підставляють по маточнику в маточному
ковпачку (протекторі). У разі, коли бджоли закладають
маточники в безматочному корпусі, їх не знищують, адже
підсаджений маточник може бузи неякісним. Матка, що вийде з
маточника у бджолиній сім’ї з маткою, буде прийнята при
наявності у старої вади, або знищена бджолами, коли наявна
матка повноцінна. Слід зауважити, що цей прийом
використовують, якщо не передбачається раннього медозбору,
наприклад, з білої акації, адже бджолосім’ї не встигнуть
наростити необхідну силу для його належного використання.
При ранніх медозборах вдаються до інших прийомів розширення
пасіки: формування ранніх збірних відводків, формування їх у
кінці медозбору з білої акації тощо.
397. Як стимулюють розвиток бджолиних сімей після
цвітіння садів?
Слід забезпечити підтримуючий медозбір у період між
відцвітанням садів та початком цвітіння білої акції. Цього
досягають, організовуючи кочівлі на квітуючий рапс, інші
199
нектароноси,
або
стимулюють
продуктивність
матки,
згодовуючи цукровий сироп (до 5 кг цукру на бджолину сім’ю).
Якщо цього не зробити, матка різко знижує інтенсивність
відкладання яєць, не нарощується необхідна сила бджолиних
сімей, а в період цвітіння акації у вулику буде в основному
відкритий розплід замість очікуваного меду.
398. У чому суть двоматкового утримання бджолосімей?
Суть цього методу полягає в тому, що в одному вулику
через роздільну решітку утримують двох маток з бджолами. У
вуликах-лежаках цього досягають, проводячи зимівлю двох сімей
в одному вулику через перегородку, в якій є засіткований отвір,
краще подвійна сітка. У міру розвитку бджолосімей таку
перегородку замінюють на роздільну решітку. Бджоли при цьому
поводять себе спокійно, адже вони набули однакового запаху, а
матки продовжують відкладати яйця кожна у своєму віддділенні.
Розширюють
гніздо
магазинними
надставками.
які
відокремлюють від гнізда з матками роздільними решітками.
Зазначені надставки спільні. При утриманні двох маток у
багатокорпусних чи двокорпусних вуликах третину бджіл та
розплід із нижнього корпусу переносять у верхній, а нижній
поповнюють маломедними рамками або сушником. Верхній
корпус відокремлюють від нижнього дротяною сіткою з вічком
2X2 або 3X3 мм. Льотки у корпусах спрямовують у
протилежні боки. Через деякий час (6 год) до відводку у
верхньому корпусі приєднують нуклеус із плідною маткою чи
підставляють зрілий маточник. Через три тижні сітку замінюють
роздільною решіткою. Матки працюють кожна у своєму
відділенні. У подальшому кожне відділення розширюють
корпусами: при двокорпусному утриманні - по одному корпусу,
багатокорпусному- двома. При цьому забезпечують ізоляцію
маток у корпусах через роздільну решітку.
399. У чому суть штучного виведення маток?
При
200
цьому способі
вживають відповідних заходів і
застосовують спеціальні прииоми та готують необхідний
інвентар: ізолятор для матки, шаблон для виготовлення мисочок,
патрончики або клинці для кріплення мисочок, прищеплювальну
рамку, шпателі, рамки-розплідники, маточні кліточки тощо;
одержують одновікових личинок від материнської бджолосім’ї,
готують сім’ї-виховательки, виготовляють воскові мисочки,
прищеплюють личинок, відбирають маточники. Тобто, виводять
матку штучно, на відміну від природного (при роїнні, тихій
заміні чи втраті маток.
400. Коли краще виводити маток?
Кращих маток одержують у кінці травня - початку червня
(медозбір з білої акації”), коли вже досягнута достатня сила
бджолиних сімей. В гніздах бджіл достатні запаси вуглеводного
та білкового корму. На пасіці та довкола багато трутнів, що
сприяє повноцінному осіменінню маток. Ранньої весни деякі із
зазначених факторів відсутні. В період медозбору спрощується
процес підсаджувалися маток як в основні бджолині сім’ї (при
заміні маток), так і у відводки, оскільки практично виключається
напад бджіл. У разі необхідності вдаються і до виведення маток у
кінці медозбору (липень-початок серпня).
401. Коли слід замінювати маток?
Досвід свідчить, що маток доцільно використовувати не
більше двох років. Замінювати їх на молодих краще до настання
головного медозбору або в кінці його. Заміну маток перед
головним медозбором планують в такі строки, щоб з його
настанням у бджолиній сім’ї вже була молода плідна матка. У
разі її відсутності бджолина сім’я неминуче знижує продуктив­
ність на медозборі.
Вибракуваних маток треба зберегти і
використати для нарощування бджіл, в тому числі таких, що
йтимуть у зиму. Досить часто практикують заміну маток перед
закінченням пасічницького сезону (активного) наприкінці літа.
Для молодих маток характерна висока продуктивність, що
важливо при нарощуванні бджіл у зиму. Восени вони довше за
201
старих маток відкладають яйця. Слід зазначити, що бджолині
сім’ї з молодими матками менше рояться.
402. Чи доцільно замінювати маток у серпні?
У разі такої потреби (у бджолосім’ях старі, неповноцінні
матки), заміну маток у серпні здійснюють так, щоб з 10-15
серпня вона вже була плідною. Після відбору старих маток
бджолиним сім’ям прикріплюють на стільниках маточники від
найпродуктивніших бджолиних сімей. До кінця медозбору
молоді матки розвивають максимальну продуктивність. Восени
вони відкладають яйця на 10-15 днів довше, ніж старі, а навесні
раніше
розпочинають
яйцекладку.
При
інтенсивному
використанні маток бажано замінювати щорічно.
403. Що являють собою свищові маточники?
Часто при втраті з якихось причин матки бджоли
закладають маточники на різновікових личинках, але в
основному на молодих. Із них бувають непогані матки. Доведено,
що найкращих за продуктивністю маток одержують при
штучному їх виведенні за умови, що личинка, яку прищеплюють,
не старша 12 год від виплоджування. Свищові матки, виведені в
сильних бджолиних сім’ях, при наявності медозбору часто не
гірші за ройові. Після виходу розплоду бджіл обробляють проти
кліща вароа якобсоні. При виведенні свищових маток старих
відбирають з бджолиних сімей у кінці червня (25 червня). При
цьому бджоли не завантажені вирощуванням розплоду,
ефективно використовують медозбір, а молоді матки активно
відкладають яйця у серпні-вересні. В наступному році бджоли не
будуть роїтися, пасіка оздоровиться, оскільки відбувається
розрив у циклі розвитку кліща (після виходу розплоду сім’ю
обробляють одним з акарицидів). При заміні матки на зрілий
маточник яйцекладка переривається на два тижні.
404. Які найпоширеніші способи виведення маток?
Найпоширенішими способами
202
виведення
маток
є:
з
ройових і свищових маточників; з одним чи подвійним
перенесенням личинок, підрізання стільників із молодими
личинками; з яєць.
405. Як вивести ранніх маток?
1. У кінці вересня формують батьківські бджолині сім’ї
(10-12 вуличок) на неплідній матці. Основну частину гнізда
бджіл повинні становити трутневі стільники темного кольору із
запасами корму. В кінці лютого - на початку березня над
рамками гнізда бджіл поміщають медово-пергову пасту. В такій
бджолиній сім’ї вже в кінці березня з’являються трутні. З
бджолиної сім’ї видаляють неплідну матку, підсилюють її
різновіковим бджолиним розплодом, підставляють сюди
прищеплювальну рамку з личинками племінної материнської.
Бджолину сім’ю утеплюють, дають білковий корм. Для розвитку
залишають 10-12 личинок у маточних мисочках. Одержаних
маток використовують для формування ранніх збірних відводків.
При виведенні ранніх маток можна для одержання ранніх трутнів
використати і бджолині сім’ї з плідними матками, підставивши
їм у кінці літа-початку осені кілька трутневих стільників, у яких
виведуться трутні ранньої весни.
2. З цією метою ще з осені готують кілька бджолиних сімей
(залежно від розміру пасіки) для зимівлі з неплідними матками.
Від них у кінці нарощування бджіл у зиму відбирають плідних
маток, основну частину гнізда формують з трутневих стільників
темного кольору із заготовленими кормами. Бджолині сім’ї
виводять маток, які через понижену температуру не можуть
спаруватися (переконуються в їх наявності). На початку березня
такі батьківські бджолині сім’ї стимулюють медово-перговою
пастою, одержують ранніх трутнів.
Перед виведенням маток із таких бджолиних сімей
неплідних маток видаляють та підсилюють їх різновіковим
розплодом, між яким ставлять прищеплювальну рамку з
личинками або яйцями від племінної сім’ї, щедро підгодовують
білковим кормом (краще медово-перговою пастою). Ранньої
весни в одній бджолиній сім’ї рекомендується вирощувати не
203
більше 10-15 майбутніх маток. Для їх парування організовують
ранні збірні бджолині відводки.
406. Як поліпшити якість маток, яких виводять?
Дуже важливо при виведенні маток забезпечити контакт
бджіл з маточниками на весь період їхнього розвитку (не
поміщати у кліточки). При цьому бджоли регулюють товщину
воскового покриву маточників, добре їх обігрівають. Цього
можна досягти, виводячи маток у бджолиній сім’ї, яка прийшла в
ройовий стан. Прищеплювальну рамку поміщають в ізолятор з
решітки Прокоповича (її називають ганеманівською). Матки, що
виходять з маточників в такій бджолиній сім’ї, не знищують
своїх суперниць ні в маточниках, ні на стільниках. У разі
формування відводків після зльоту старих бджіл їм підставляють
зрілі маточники, які можна не поміщати в кліточки.
407. Як впливає згодовування вітаміну Ві на
ефективність виведення маток, якість бджіл та розвиток
бджолиних сімей?
Сім’ї-виховательки одержували щодня по 0,5 л цукрового
сиропу (1:1) з додаванням 20 мг вітаміну Вр Підгодівлю розпо­
чинали за тиждень до постановки личинок, закінчували - після
запечатування маточників. Маса личинок, виведених у бджоли­
них сім’ях, які одержували вітамін Вь була на 20% вищою, ніж
на контролі. Кількість яйцевих трубочок в середньому на 6,5%
перевищувала показники контролю. Бджолині сім’ї, яких підго­
довували сиропом з додаванням вітаміну Вь мали на 45% більше
розплоду, зібрали меду з рапсу та гречки більше, ніж на контролі
на 40 і 30% відповідно, а після зимівлі у них було на 20% менше
підмору, ніж на контролі (журнал “Пчеловодство”, №6, 2000,
С.64).
408. Як одержати личинок від материнських
бджолосімей?
Материнською називають бджолосім’ю,
204
з личинок якої
виводять бджолиних маток. Вони повинні бути племінними. Для
одержання личинок від такої сім і використовують спеціальний
ізолятор, куди поміщають світло-коричневий стільник разом з
маткою. На третій день стільник виймають і залишають у сім’ї,
через деякий час з яєць виплоджуються личинки. Не обов’язково
такий стільник поміщати в ізолятор, необхідно на четвертий день
простежити, чи не з’явилися з яєць личинки, яких використо­
вують для прищеплення.
409. Які бджолосім’ї називають батьківськими?
Батьківськими бджолосім’ями називають ті, в яких
виводять трутнів, що братимуть участь у паруванні маток. Це
племінні бджолосім’ї з господарсько корисними ознаками.
Враховуючи, що цикл розвитку трутнів до статевозрілого віку
довший, ніж матки, виводити трутнів починають на 10-12 днів
раніше початку виведення маток. Для їх
вирощування в
середину гнізда сильної племінної сім’ї ставлять світлокоричневий стільник із трутневою вощиною. Вулички біля
трутневого стільника розширюють, оскільки він товщий від
бджолиного на 5 мм. Гніздо скорочують, утеплюють, сім’ю на
весь період виведення трутнів підгодовують медово-перговою
сумішшю. Часто трутневий стільник разом із маткою поміщають
в ізолятор, а через три дні виймають і ставлять новий. У
батьківській бджолосім’ї повинно бути до трьох рамок з
трутневим розплодом. Вважають, що на 40-50 нуклеусів з
неплідними матками достатньо мати одну батьківську сім’ю. В
інших бджолосім’ях виведення трутнів не допускають.
410. Яким вимогам повинна відповідати сім’явихователька?
Ця сім’я має бути сильною, бджоли повинні щільно
покривати не менше 10 стільників, у тому числі 7-8 з розплодом,
у гнізді має бути 10-15 кг меду і 2-3 стільники з пергою. Така
сім’я повинна маги бджіл різного віку та різновіковий розплід, у
205
тому числі й відкритий. Необхідно зберегти цілісність
бджолосім’ї. До речі, у відводках маток вирощувати не
рекомендується, оскільки вони позбавлені льотних бджіл. Отже,
свіжий нектар і пилок не надходитимуть і якість маток буде
низькою.
411. Як підготувати сім’ю-виховательку для виведення
маток?
Сім’єю-вихователькою називають бджолосім’ю, в якій
закладають маточники і вигодовують маточних личинок.
Готують сім’ю-виховательку двома способами: з осиротінням і
без осиротіння. У першому випадку з сім’ї відбирають матку й
відкритий розплід. При цьому матку на дев’ять діб на кількох
маломедних рамках ізолюють роздільною решіткою від решти
гнізда. За цей час у відділенні без матки весь розплід бджоли
запечатають. Матку переносять в інший вулик або ізолюють
глухою перегородкою, а в сім’ю виховательку підставляють
прищеплювальну рамку з личинками або яйцями від племінної
бджолиної сім’ї. У другому випадку матку на 2-3 стільниках
відокремлюють від решти гнізда перегородкою з вікном від
роздільної решітки, у відділення без матки помішують
прищеплювальну рамку з племінним матеріалом. Таким чином,
бджоли мають доступ в обидва відділення вулика. За деякими
даними, при наявності відкритого розплоду бджоли краще
виділяють маточне молочко, отже й маточні личинки одержують
достатню кількість повноцінного корму, в результаті чого
підвищується їхня якість.
412. Що являє собою сім’я-стартер?
Сім’я-стартер - це бджолина сім’я, підготовлена для почат­
кового етапу вирощування бджолиних маток. Її формують
силою 8-10 вуличок бджіл із 4-6 рамками лише запечатаного
розплоду або без нього. Запас корму повинен становити не
менше 10 кг меду і 2-3 стільники з пергою. Матку з цієї
бджолиної сім’ї відбирають за 9-10 днів до початку виведення
206
маток (щоб не було відкритого розплоду). В центр гнізда сім’їстартера ставлять прищеплювальну рамку з личинками. Бджоли
їх добре приймають і починають годувати. Через добу цю рамку
переставляють у сім’ю-виховательку, а в сім’ю-стартер знову
ставлять нову прищеплювальну рамку з личинками і так 5—8
разів. Потім формують нову сім’ю-стартер, а попередню
підсилюють закритим розполодом, підсаджують їй плідну матку і
використовують на медозборі. Сім’ї-стартери ефективні на
матковивідних пасіках, великих бджолофермах, що дає можли­
вість зменшити кількість сімей-виховательок та підвищити якість
вирощуваних маток.
413. Чи повинен бути у сім’ї-виховательці відкритий
розплід?
У деяких літературних джерелах рекомендується перед
постановкою прищеплювальної рамки з личинками видаляти із
сім’ї-виховательки відкритий розплід. Вважається, що в такому
випадку більше корму дістанеться личинкам у мисочках. Проте
наукові дослідження свідчать, що при наявності в сім’ї
відкритого розплоду молоді бджоли активніше виділяють
молочко, тому й збільшується кількість корму в мисочках,
поліпшується живлення личинок, матки виплоджуються більшої
маси - понад 200 мг, кількість яйцевих трубочок в одному яєч­
нику (їх у матки два) перевищує 180.
414. Чи можна із сім’ї-виховательки відбирати розплід?
Часто недосвідчені бджолярі перед підстановкою личинок
на виховання (за 6 год) із бджолиної сім’ї-виховательки разом з
маткою відбирають кілька стільників з розплодом та бджолами.
Цього робити не слід, оскільки бджолина сім’я внаслідок цього
слабшає, у неї зменшується кількість молодих бджіл, а якість
майбутніх маток погіршується. Для збереження відібраної матки
слід використовувати молодих бджіл з інших бджолиних сімей.
415. З якого воску слід виготовляти маточні мисочки?
Виявлено, що чим менше у воску домішок прополісу, тим
207
краше приймаються прищеплені личинки на виховання. Тому для
виготовлення маточних мисочок слід використовувати світлий
віск із свіжовідбудованих “язиків”, віск-капанець. одержаний при
перетоплюванні воскових кришечок.
416. Як виготовити воскові мисочки для виведення
маток?
Промисловість уже розпочала випуск таких мисочок із
пластмаси. Та пасічники з успіхом використовують воскові. Як їх
виготовити? Для цього роблять шаблон із твердих порід дерев
завдовжки 100-120, діаметром 8-9 мм. Кінець заокруглюють і
відполіровують. На водяній бані розтоплюють доброякісний віск
із щойно відбудованих стільників, ’’язиків” тощо. Кінець
шаблона спочатку занурюють у холодну воду, після чого
струшують і на 6-7 мм занурюють у розтоплений
віск.
Виймають, через 1-2 с знову занурюють на меншу глибину і так
повторюють 3-4 рази. Таким чином на шаблоні формується
мисочка з потовщеним денцем. Мисочки обережно знімають з
шаблона, притримуючи пальцями і прокручуючи шаблон. Далі
операцію повторюють. За допомогою розтопленого воску та
використовуючи шаблон дещо меншого діаметра (5-6 мм),
мисочки прикріплюють до клинчиків чи патронників, а потім до
поперечних рейок прищеплювальної рамки.
417. Як вивести матку з яйця?
Існує багато прийомів, які дають змогу вивести матку з
яйця. При такому способі виведення маток личинки зразу після
народження одержують повноцінний корм, запобігається їхнє
травмування під час перенесення, а матки виплоджуються
високої якості. Спочатку одержують яйця від маз ки материнської
сім’ї. З цією метою її поміщають в ізолятор на світлий стільник.
Яйця використовують на третій день. Для цього можна нарізати
смужки, укоротити на них гострим ножем висоту комірки, із них
нарізати квадратики і в кожному залишити по одному яйцю.
Квадратики за допомогою розтопленого воску прикріпити до
208
рейок прищеплювальної рамки. Краї комірки розширити.
Застосовують прийоми, за допомогою яких яйце разом з денцем
переносять у мисочку. Оригінальним виявився прийом, при
якому в ізолятор з маткою поміщають не стільник, а складену
пополам вощину. Матка відкладає на її денцях яйця, бджоли
починають відбудовувати комірки. Потім вощину розгортають і
таким чином яйця знаходяться з одного боку. З цієї вощини
вирізають смужки, на яких проріджують яйця, залишаючи одне
через двоє, переносять у сім’ю-виховагельку. Заслуговує на увагу
використання так званого джентерського стільника (перед тим,
як поселити маток на такий стільник для відкладання яєць, його
змазують медом, накривають решіткою, через яку проходять
бджоли; матку впускають через спеціальний отвір). У ньому дно
комірки являє собою заглушку, яку разом з яйцем чи після
народження личинки разом із нею переносять і вставляють у
штучну мисочку і в прищеплювальній рамці дають на виховання.
Перенести яйце разом з денцем комірки можна в штучну
мисочку, виготовлену з пластмаси. Для цього в її дні свердлять
отвір діаметром 3,0-3,5 мм. Потім таку мисочку акуратно
поміщають отвором у дні над коміркою з яйцем (висота комірок
укорочена) так, щоб яйце було по центру отвору, натискають
мисочку на комірку. При цьому денце з яйцем випресовується і
надійно фіксується в мисочці. Мисочки з яйцями закріплюють на
прищеплювальній рамці.
418. Як прищепити личинку?
Перенесення бджолиної личинки в мисочку називається
щепленням. Воно буває простим або подвійним. Приміщення при
цьому має бути добре освітленим, температура - близькою до
25°С, забезпечують високу відносну вологість повітря. На столі
розміщують пристрій для закріплення рамки з личинками; при
цьому бажано користуватися рефлектором. Із вийнятої з мате­
ринської бджолосім’ї гніздової рамки, де є молоді личинки (не
старше 12 год) акуратно змітають (не струшують!) бджіл, помі­
щають її у ящик і гніздо закривають. Рамку швидко переносять у
приміщення. Для кращої роботи висоту комірок можна вкоро-
209
тити гострим ножем. Потім обережно шпателем з кінцем у формі
лопаточки підчіплюють личинку, намагаючись набрати якомога
більше маточного молочка, і переносять у мисочку, закріплену на
прищеплювальній рамці. Опустивши шпатель на дно мисочки,
його злегка притискують до денця, водночас відтягують назад.
При цьому личинка повинна лягти на дно мисочки тим же боком,
яким лежала у комірці, Шпатель виготовляють із тонкого алюмі­
нієвого дроту або пір’їни. Зразу необхідно потренуватися у пере­
несенні личинок. Суть подвійного перенесення полягає в тому,
що прищеплену личинку з будь-якої бджолосім’ї через 10-12 год
з мисочки видаляють, а натомість переносять личинку з материн­
ської бджолосім’ї. При цьому вона потрапляє в кращі умови жи­
влення, оскільки бджоли вже почали годувати попередню личи­
нку й у мисочці є достатня кількість маточного молочка (для
кращого прийому бджолами практикують перенесення у мисочку
2-3-х личинок, бджоли вибирають одну). Матки, виведені з по­
двійним перенесенням личинок, не поступаються перед ройо­
вими. Рамку з прищепленими личинками ставлять у ящик, пере­
носять до вулика й швидко поміщають всередину гнізда сім’ївиховагельки. Місце для цієї рамки готують за 2-3 год, щоб сюди
зібралося якомога більше молодих бджіл. У прищеплювальній
рамці прикріплюють 25-30 мисочок із личинками, зверху на ра­
мку наливають цукровий сироп для того, щоб бджоли почали
швидше годувати личинок.
419. Чи потрібні на пасіці запасні матки і як їх одержати?
Справжній пасічник
на пасіці завжди повинен мати
запасних маток, кількість яких доводять до 15-20% від
чисельності бджолиних сімей. Молодих плідних маток
використовують при втраті матки з бджолиної сім’ї, заміні
старих, створенні відводків, як маток-помічниць тощо.
Дуже зручно й практично виводити їх у вулику-лежаку,
розгородженому на відділення, наприклад, на три стандартні
рамки з льотками у кожному. Основа успіху - надійна ізоляція
відділень між собою, фарбування стінок з матками у різні
кольори, якомога більша відстань мід льотковими отворами. В
210
таких вуликах зручно організовувати зимівлю кількох
мікросімей, які взаємно обігріваються. Практикують також
організацію виведення маток в мі кронуклеусах на стільниках
мінімальних розмірів (до 1/16 стандартного). Автор не є
прихильником цього способу, оскільки в них через малу
кількість бджіл практично неможливо створити оптимальний
температурний режим для визрівання маточників та маток. Деякі
дослідники вдаються до електропідігрівання тощо. Маток, ви­
ведених в мікронуклеусах бджоли досить часто замінюють при
першій можливості.
У підготовлений вулик з майбутніми відділеннями (льотки
відкриті) поселяють достатньо сильну бджолину сім’ю з добрими
господарськими ознаками, підгодовують медово-перговою
сумішшю, підставляють зрілий розплід, доводять до ройового
стану. Після появи зрілих маточників у ньому формують сімейки
на трьох рамках. У центрі - стільник з розплодом та маточником,
по боках - медові стільники. Матку відбирають (формують
відводок окремо). В одному вулику - 6 сімейок. Зльоту не буває,
адже бджоли звикли літати на всі льотки, через 3 год у сімейки
підставляють зрілі маточники від племінної сім’ї, протягом
сезону у кожній сімейці виводять по кілька маток.
420. Як виключити травмування личинок при
перенесенні їх у мисочки?
Для цього використовують спеціальні шпателі з добре
відполірованою металевою лопаточкою чи з пір’їни (стрижень).
Використовують також звичайну піпетку з тупим кінцем та інші
пристрої. Під дією вакууму личинка “прилипає” до отвору. Її
переносять у мисочку, натискують на гумову трубочку піпетки.
Краще личинку у віці не старше 12 год перенести на маточне
молочко (подвійне перенесення).
421. Як впливає вік матки сім’ї-виховательки на якість
майбутніх маток?
У сім’ї-виховательці бажано мати маток 2-3-річного віку.
211
В таких бджолиних сім’ях бджоли більше схильні до заміни
маток, роїння; тому вони краще годують личинок, прищеплених
на виховання, якість майбутніх маток підвищується. Необхідні
для цього умови: достатня сила бджолиної сім’ї, великі запаси
меду і перги, наявність підтримуючого медозбору.
422, Коли і де ставити прищеплювальну рамку з
личинками у сім’ї-виховательці?
Таку рамку ставлять у сім’ю-виховательку на другий день
(у першій половині дня) після відбору від неї плідної матки.
Постановка її у гніздо раніше або пізніше призводить до
зменшення кількості прийнятих на виховання личинок. Перед
цим (за дві - три години) у гнізді готують місце - “колодязь” для
прищеплювальної рамки. Її розміщують так, щоб з одного боку
була рамка з запечатаним, а з другого - з відкритим розплодом.
При цьому закритий розплід зберігає тепло, бо його добре
обсиджують бджоли, створюючи оптимальний температурний
режим, а біля незапечатаного, а отже, й біля мисочок, збирається
значна кількість молодих бджіл, які активно виділяють маточне
молочко, личинки в мисочках одержують більше корму, якість
майбутніх маток підвищується. Після закладання маточників на
прищеплювальній рамці ретельно оглядають кожну рамку гнізда
(кілька разів) й усі виявлені маточники знищують. Адже перша
матка, яка вийде з них, може знищити маток, що виводяться на
прищеплювальній рамці і робота пасічника з виведення маток
буде зведена нанівець. У практиці бджільництва це трапляється
часто. Планки з личинками на прищеплювальній рамці по висоті
навесні закріплюють зверху, а влітку- внизу рамки. Цим
значною мірою забезпечують оптимальний тепловий режим у
зоні маточників.
423. Як доглядати сім’ю-виховательку після того, як їй
підставляють на виховання личинок?
Сім’ю добре утеплюють і якомога менше турбують.
Обов’язкова умова при виведенні доброякісних маток - наявність
у цей час медозбору при надходженні нектару близько 1,5 кг на
день. Якщо він відсутній, бджолосім’ю обов’язково щоденно
підгодовують, даючи їй по 200—300 мл цукрового сиропу, а
краще - медово-пергову ситу.
424. Як підвищити якість маток, яких виводять штучно?
На якість майбутніх маток впливає багато факторів і це
потрібно враховувати. Насамперед, личинки або яйця для
виведення маток повинні бути від племінних бджолосімей. Для
прищеплення відбирають личинок у віці не старше 12 год. У
маток, виведених з таких личинок, більша маса і кількість
яйцевих трубочок порівняно з виведеними з личинок старшого
віку. Якщо маток виводять з яєць, то яйцекладку обмежують з
розрахунку не більше 600 яєць за добу, оскільки такі яйця
більші, з них виводяться матки з більшою масою та кількістю
яйцевих трубочок. Цим значною мірою пояснюється висока
якість ройових маток, адже темп відкладання яєць у такому
випадку сповільнюється, матка відкладає яйця більшої маси. За
деякими даними, якість маток поліпшується, якщо личинки
прищеплювати в мисочки на 12-годинне маточне молочко.
Бджоли швидше приймають на виховання личинок і краще
годують їх, якщо перед цим мисочки на кілька годин помістити у
бджолосім’ю, де вони роблять їхню внутрішню поверхню
матовою. Для сім’ї-виховательки створюють оптимальний
температурний режим (35 - 36°С), гніздо добре утеплюють.
Якість маток поліпшується, якщо сім’ю-виховательку щоденно
підгодовувати медово-перговою сумішшю. Її дають по 300 г на
добу за два дні до передавання личинок на виховання і
продовжують
підгодовувати
протягом
усього
періоду
вирощування (п’ять днів). Слід зауважити, що від стадії
запечатування і до лялечки старшого віку (за два дні до
виплоджування матки) маточники повинні перебувати в повному
спокої.
213
425. Скільки маток можна вивести у сім’ї-виховательці?
Бджоли вигодовують маточну личинку за п’ять днів, отже,
через 5—6 днів можна давати нову партію на виховання. Рамку із
запечатаними личинками бажано перенести в сім’ю-інкубатор, з
якої забирають плідну матку. Рамку з маточниками розміщують
між рамками із закритим розплодом. Таким чином, в одній
бджолосім’ї можна вивести три партії маток по 25-30 особин у
кожній. Застосовують і триденний цикл прищеплення та
передавання личинок на виховання.
426. Коли маточники поміщають у кліточки?
Зрілі маточники при потребі поміщають у кліточки не
раніше як на 12-13-й день після прищеплення. Слід зазначити,
що бджоли повинні мати доступ до маточників, оскільки вони
регулюють кількість кисню, який надходить до лялечок у різні
стадії їхнього розвитку. Здійснюють вони це, збільшуючи або
зменшуюючи товщину шару воску, яким покривають поверхню
маточників. При ізоляції маточників у кліточці бджоли такої
можливості не мають, матки виплоджуються неповноцінними.
Отже, краще маточники ізолювати зрілими. На 12-у (13-у) добу з
початку відкладання яйця в мисочку бджоли з закритого
маточника згризають частину воску (з головки маточника), на
14-у (15-у) добу головку маточника бджоли оголюють ще
значніше. На 16-у (17-у) добу вони очищають її від воску,
залишається лише кокон, який вільно пропускає повітря. Матка
дихає. У віці 16 (17) діб вона розгризає кінчик маточника і через
круглий отвір у коконі вибирається на стільник.
427. Чому слід вибраковувати довгі маточники?
Інколи при виведенні маток можна спостерігати відбудову
довгих маточників (понад ЗО мм). Це ознака захворювання
маточних личинок. Вони подовжені, погано перетворюються на
лялечки й гинуть. Такі маточники слід вибраковувати.
214
428. Коли відбирати маточники із сім’ї-виховательки?
Перша матка, яка вийде з маточника, вбиває всіх маток, що
знаходяться ще у маточниках. Щоб цього не трапилося,
маточники відбирають на 9—10-й день після прищеплення
личинок; з дефектами — вибраковують. Автор також дійшов
висновку, що на маточниках, з яких вийдуть кращі матки,
збирається більше бджіл. Отже, їх слід відібрати в першу чергу.
Зрілі маточники використовують за призначенням чи на деякий
час поміщають у кліточки, рамку-інкубатор. Після виходу маток
їх також вибраковують за видимими вадами.
429. Чи існує залежність між масою маток та їхньою
якістю?
Доведено, що при збільшенні маси маток кількість яйцевих
трубочок у кожному яєчнику зростає. Як наслідок, зростає і кіль­
кість розплоду перед головним медозбором та підвищується
медопродуктивність бджолиної сім’ї. Ці показники у бджоло­
сім’ях із матками невеликих розмірів на 25-30% нижчі, ніж з
великими.
430. Як оцінити маток візуально?
Після народження маток оцінюють візуально. Для цього
можна користуватися лупою. Часто трапляється, що матки
виплоджуються з вадами, які добре видно неозброєним оком недорозвинені крила, ніжки, черевце. Це, як правило, післядія
кліща вароа якобсоні, який живиться лімфою ще лялечки. Таких
маток, менших за розмірами і масою, вибраковують. Ще раніше
вибраковують недорозвинені й криві маточники.
431. Якого кольору повинні бути ніжки у матки?
При штучному виведенні маток, їх оціннють візуально,
особливу увагу звертають на розвиток черевця, ніжок. У
продуктивної в майбутньому матки колір ніжок коричневий з
215
червонуватим відтінком, черевце добре розвинуте. При виведенні
маток в несприятливих умовах (знижена температура в гнізді,
слабка бджолина сім’я, мала кількість бджіл) колір ніжок у них
темний, чорний. Таких маток вибраковують.
432. В які кольори мітять маток?
Для мічення маток дотримують прийнятого чергування
кольорів: білого, жовтого, червоного, зеленого, голубого. Цикл
розпочинається в роки, що закінчуються на цифри 1 та 6. Матку
краще мітити в перші 12 год після її виходу з маточника. Плідну
матку мітити не рекомендується, оскільки запах клею може
викликати вороже ставлення до неї бджіл. Технологія мічення
маток викладена в розділі “Племінна робота. Селекція бджіл”.
433. Чи жалить матка?
Людину молода неплідна матка жалить дуже рідко. Вона
може багаторазово використовувати жало при боротьбі зі своїми
суперницями. Жало матки має 3 зазублини (у бджоли їх 10),
через що не відривається, а легко виймається після вжалення.
434. Від чого залежить збереження повноцінної матки при
її пересаджуванні у сім’ю?
Як відзначає відомий матковод, кадидат сільсько­
господарських наук В.А. Гайдар (1991), це залежить від стану
бджолиної сім’ї (порода, агресивність, поведінка молодих і
старих бджіл, тривалість безматочного періоду, інстинкт захисту
гнізда тощо), досвіду пасічника, сезону й погоди, наявності
медозбору, стану старої і підсаджуваної маток (осіменіння,
пошкодження під час перевезення, продуктивність, виділення
феромонів) та багатьох інших чинників.
435. Які існують способи підсаджування маток у
бджолосім’ї?
Наукою і практикою вироблено багато способів підсаджу­
216
вання маток у бджолосім’ї. Основні з них такі: з використанням
сітчастого ковпачка, кліточки Титова, однорамкового сітчастого
ізолятора, штучного відводка, ароматизації гнізда, через льоток,
вільне тощо.
436. Як забезпечити гарантований прийом матки при
підсаджуванні у бджолину сім’ю?
У кліточку Титова поміщають матку, яку мають намір
замінити, і залишають на рамках гнізда бджіл. Через добу її
видаляють, а на це місце поміщають підсаджувану матку, яка
набуває запаху замінюваної. Бджоли її добре годують через сітку
кліточки. На наступний день матку випускають. Такий спосіб
підсаджування матки гарантований.
437. Як забезпечити надійний прийом матки бджолиною
сім’єю?
Серед численних прийомів на увагу заслуговує такий. У
безматочній бджолиній сім’ї закривають льотки. Біля льотка під­
вішують кліточку з підсаджуваною маткою. Встановлюють схі­
дці, які одним краєм знаходяться біля льотка. На східці зверху
струшують бджіл зі стільників, які прямують до льотка і виявля­
ють матку. Вранці її випускають з кліточки і разом з бджолами
впускають у вулик через льоток. Бджоли добре приймають ма­
тку.
438. Які особливості підсаджування матки через льоток?
У бджолиній сім’ї при заміні матки (при помірному
медозборі) спочатку відбирають стару. Після того, як бджолина
сім’я відчує осиротіння (орієнтовно через годину), а бджоли
почнуть повзати по передній стінці вулика в пошуках матки,
через льоток у вулик впускають неплідну матку. Бджолина сім’я
заспокоюється, прийнявши матку, яка через деякий час після
осіменіння почне відкладати яйця. У цьому випадку
скорочується період перебування бджолиної сім’ї без матки.
217
439. Як підсадити матку за допомогою штучного
маточника?
Необхідно взяти дерев’яний шаблон завтовшки як
внутрішній діаметр природного маточника, добре замочити його
у воді і кілька разів занурити в розтоплений віск на глибину 34 см. Одержаний таким чином “маточник” в кількох місцях
проколюють нагрітою голкою, вносять у нього невелику
кількість меду, поміщають сюди матку й запечатують. Ввечері
сім’ї дають цукровий сироп, а на наступний день, видаливши
стару матку, підсаджують нову в штучному маточнику. Можна
вимазати його медом і прикріпити до стільника. Згодом бджоли
випускають матку, прогризаючи штучний маточник. Штучний
маточник можна також виготовити з вощини.
440. Про що свідчить мертвий маточний розплід біля
льотка вулика?
Це свідчення того, що відбулася заміна старої матки на
молоду. Молода матка зажалила своїх суперниць ще в
маточниках, а бджоли розгризли їх і винесли мертвий маточний
розплід з вулика.
441. Як підсадити матку за допомогою сітчастого
ковпачка?
Плідну матку накривають ковпачком на площині
стільника, де є закритий розплід, з якого виходять бджоли, корм і
вільні комірки. Ковпачок вдавлюють в стільник так, щоб під
нього не могли потрапити бджоли. Рамку ставлять у гніздо таким
чином, щоб бджоли мали доступ до сітки ковпачка. Через кілька
днів матка починає відкладати яйця і бджоли її приймають. При
всіх способах підсаджування стежать, щоб у сім’ї не були
закладені маточники, оскільки в такому разі будь-який спосіб
підсаджування матки у бджолосім’ю буде марним.
218
442. Як підсадити матку з використаннням кліточки
Титова?
У кліточку Титова з кормом пускають матку, отвори
закривають і поміщають між двома рамками з розплодом і
медом. Через 1-2 дні кліточку виймають і перевіряють поведінку
на ній бджіл. Якщо вони агресивні, намагаються вжалити матку,
бігають по кліточці, “гризуть її”, то матку залишають у кліточці й
відшукують матку чи маточник. Якщо бджоли на кліточці з
маткою спокійні, просовують хоботки, хочуть її нагодувати, то
це ознака того, що матка буде прийнята. Надають можливість
бджолам випустити матку, закривши отвір кліточки смужкою
штучної вощини, в якій роблять кілька отворів діаметром 2—3 мм.
443. Як підсадити матку за допомогою однорамкового
сітчастого ізолятора?
Такий спосіб застосовують у разі тривалої відсутності в
сім’ї матки та одержання її поштою. При цьому в однорамковий
ізолятор поміщають стільник з розплодом на виході та медом, з
якого попередньо змітають пір’їною бджіл. У такий ізолятор
підсаджують плідну матку й поміщають у сім’ю на кілька діб.
Виплоджувані молоді бджоли приймають матку і вона починає
відкладати яйця. Стільник виймають з ізолятора й ставлять у
середину гнізда бджолосім’ї, де він знаходився.
444. Як підсадити матку з використанням штучного
відводка?
Для гарантованого приймання бджолосім’єю одержаної
поштою матки з неї попередньо формують тимчасовий відводок
на 3-4 рамки з молодими бджолами та запечатаним розплодом.
Після зльоту старих бджіл матку поміщають під сітчастий
ковпачок. Далі, коли у відводку бджоли приймуть матку і вона
почне відкладати яйця, з основної сім’ї видаляють стару матку, а
відводок об’єднують з основною сім’єю. Об’єднання спрощу­
219
ється, якщо такий відволок був сформований у тому ж вулику
через глуху перегородку. Для гарантії матку можна на деякий час
накрити сітчастим ковпачком.
445. У чому суть підсаджування матки з застосуванням
ароматизації гнізда бджіл?
Стару матку видаляють, а гніздо збризкують ароматизова­
ним сиропом, наприклад з м’ятними краплями. На стільник
випускають матку і закривають гніздо. Користуються також
краплями ефіру, що впливає на бджіл наркотично. При цьому на
верхні бруски рамок наносять кілька крапель ефіру, пускають
матку і закривають гніздо. Як правило, матка в такому разі буває
прийнятою у 95% випадків.
446. Що таке вільне підсаджування маток?
У разі вільного підсаджування маток застосовують кілька
прийомів. За одним із них відшукують стільник, на якому
знаходиться матка. Останню видаляють, а замість неї пускають
нову (краще плідну). Матку пускають також через льоток у
сім’ю, з якої стару було вилучено. Якщо вона неплідна, то перед
цим її купають. З цією метою матку поміщають у склянку з
теплою водою, накривають, а після того, як вона “побігає” по
воді і стомиться, впускають у льоток, а сім’ю підкурюють димом.
При цьому матка повільно пересувається і краще приймається
бджолами. Якщо підсаджувана матка швидко бігає по
стільниках, то бджоли приймають її гірше. Спрощує приймання
також незначне вимазування матки медом із бджолосім’ї, в яку
впускають її через льоток. Очищаючи таку матку, бджоли краще
її приймають.
447. Як запобігти загибелі матки?
Після виходу молодої матки та початку відкладання яєць
бджолину сім’ю не можна підсилювати закритим розплодом,
оскільки в ньому можуть бути личинки або яйця, на яких бджоли
220
закладуть маточники, а молоду матку зажалять. Підсилюють
бджолину сім’ю розплодом тільки тоді, коли молода матка почне
інтенсивно відкладати яйця.
448. Як допомогти бджолам вибрати найкращу матку?
Коли існує можливість для вибору, неплідних маток
поміщають у кліточки і підставляють у безматочну бджолосім’ю,
наприклад, закріпивши на спеціальній рамці. До найкращої (в
майбутньому) матки збереться найбільше бджіл. Її і залишать
бджолиній сім’ї. Так само чинять з закритими маточниками.
Решту маток або маточників переносять до іншої бджолосім’ї,
яка вибирає найкращу з даних на вибір і.т.д.
449. Як виводити та утримувати запасних маток?
Раціональне ведення пасіки без наявності запасних маток
неможливе, адже матка може бути втрачена з різних причин. При
цьому знижується продуктивність бджолиної сім’ї, бо вона
ослабне до часу виведення бджіл з яєць нової матки, чи її
доведеться приєднувати до іншої сім’ї.
На пасіці завжди повинно бути близько 20% запасних
маток від кількості бджолиних сімей. їх зручно виводити й
утримувати по 4 на трьох гніздових рамках через глуху
перегородку в одному вулику. В передній, нижній (дно) та задній
стінках вулика роблять пропили, в які входить перерогодка.
Сімейки обігрівають одна одну, створюється нормальний
мікроклімат для дозрівання маточників та молодих маток. У
такому вулику влаштовують по одному льотку з кожного боку, в
результаті чого матки після обльоту або парування не губляться.
При відбиранні плідних маток сімейці підставляють зрілий
маточник і згодом у ній буде плідна матка. Такі сімейки можна
при потребі використати як помічниці, періодично відбираючи
від них розплід або посів.
221
450. Як вивести маток у бджолиних сім'ях, в яких є
матки?
Практикою вироблено багато способів виведення маток у
бджолиній сім’ї “без осиротіння”( Зєвахін Л.П., журнал “Пасіка”
№9, 2001). Серед переваг їхнього використання є те, що не
порушується цілісність бджолиної сім’ї, матка не припиняє
відкладати яйця, деякий час обидві матки (стара й молода)
відкладають яйця в одному вулику (до зустрічі). При одному із
способів матку поміщають у кліточку, а в бджолину сім’ю
підставляють щеплювальну рамку з личинками від продуктивної
сім’ї.
Після
запечатування
маточники
відбирають
і
використовують за призначенням, а матку випускають з
кліточки. При цьому зумисно травмують ніжки або підрізають
крила, бджоли здійснюють тиху заміну матки, закладаючи
маточники. Заслуговує на увагу спосіб привчання бджіл літати
на два льотки, після чого з одного гнізда формують два,
розділяючи рамки з кормом та розплодом (порівну) буферною
зоною з порожніх стільників; у відділенні без матки бджоли
закладуть маточники. Личинки в них можна замінити, даючи на
виховання личинки з племінних бджолиних сімей. У
багатокорпусному вулику з метою виведення маток у другому
корпусі формують відводок за рахунок розплоду нижнього.
Корпуси розділяють діафрагмою з вікном, закритим роздільною
решіткою (через неї проходять бджоли), матка залишається у
нижньому корпусі. Зрілі маточники використовують за
призначенням, а один залишають для виведення молодої матки,
бджіл нарощують за допомогою старої та молодої маток. Згодом
бджолині сім’ї об’єднують або використовують для розширення
пасіки.
451. Чи можна у бджолиній сім’ї утримувати кількох
маток?
Можна. Для цього у плідних маток ножицями обрізують
жала, злегка надавлюючи на черевце (китайський бджоляр ГоОн-Сю). Оперованих плідних маток через 2 год поміщають по
кілька в одну коробочку, закривають прозорою кришкою з
222
отворами 2—3 мм. Матки вступають у боротьбу, знесилюються
(не можуть вжалити) і примиряються. їх підсаджують в одну
бджолину сім’ю без матки, вживаючи запобіжних заходів, де
вони й відкладають яйця.
452. Яким чином вік матки впливає на продуктивність
бджолиної сім’ї?
За однакових умов бджолині сім’ї з однорічними матками
виробляють меду майже на 50%, дворічними - на 20% більше,
ніж бджолині сім’ї з трирічними матками. Таким чином маток
бажано замінювати щороку.
453. Чим вигідна щорічна заміна бджолиних маток?
Щорічна заміна маток на молодих (в кінці весни або літа)
дає можливість підвищити продуктивність бджолиних сімей,
адже їхня сила, як правило, зростає в результаті інтенсивного
відкладання яєць молодими матками, бджолині сім’ї менше
рояться і найголовніше: через більшу тривалість та інтенсивність
відкладання яєць молодими матками в серпні - на початку
вересня нарощується велика маса бджіл, які йтимуть у зиму, що
є одним з вирішальних факторів успішної зимівлі бджолиних
сімей та високих темпів розвитку навесні. Особливо цінних
маток можна використовувати кілька років у племінних цілях.
454. Як матка відкладає яйця?
Бджолина матка відкладає яйця тільки в добре підготовлені
бджолами (почищені й відполіровані) комірки, опускаючи в них
черевце. На відкладання одного яйця вона витрачає 8-12 с. Після
відкладання 25-30 яєць матка робить перерву, під час якої
приймає корм від так званої бджолиної свити протягом 1-1,5 хв.
За добу вона проходить відстань близько 80 м. При недостатній
кількості вільних комірок для відкладання яєць матка багато часу
витрачає на їхній пошук. При цьому частина яєць губиться,
поїдається бджолами. Ось чому бджоляр повинен своєчасно
розширювати гніздо, дбат,и про достатню кількість стільників у
223
гнізді для забезпечення високої продуктивності маток.
455. Від чого залежить продуктивність матки?
За даними досліджень (Солодкова Н., 1957, Іванченко О.,
1969), продуктивність маток залежить не лише від породи, а й від
умов розвитку маточника, кількості та якості корму, закладеного
бджолами у маточник. Останній фактор значною мірою впливає
на масу маток і кількість яйцевих трубочок. Маток слід виводити
в сильних бджолиних сім’ях при наявності достатніх запасів
вуглеводного та білкового корму, при умові надходження
свіжого нектару та квіткового пилку. Дозрівання маточників
також повинно відбуватися у гнізді сильних бджолиних сімейвиховательок.
456. Як визначити масу бджолиної сім’ї, знаючи
продуктивність матки та тривалість життя бджіл?
Тривалість життя бджіл, вирощених у сильних
бджолосімях, в активний період життя становить близько 35, у
слабких - ЗО днів.
Маса бджолиної сім’ї при продуктивності маток у сильних
сім’ях 1500 яєць на добу становить 5, 25 кг [(1500X35) : 10000];
1800 яєць - 6,3 кг [(1800 X 35) : 10000]; у слабких при продук­
тивності 1000 та 1500 яєць на добу - відповідно 3,0 кг [(1000 х
30): 10000] та 4,5 кг [(1500 X 30): 10000]. У розрахунках
прийнято, що маса 10000 особин бджіл має становити 1 кг.
Відомо, що медова продуктивність бджолиних сімей за
однакових умов зростає в геометричній прогресії відносно їхньої
маси. В сильних бджолиних сім’ях максимальна медопродуктивність може досягти 39,7 кг (6,32), у слабких - 20,2 кг (4,52).
Отже, висновок очевидний - на пасіці слід утримувати сильні
бджолосім’ї (ще з осені-зими) з високопродуктивними матками.
Чим більша маса перезимувалих бджіл, тим більшу їхню масу
бджолина сім’я вирощує до головного медозбору.
224
457. Чи може застудитися матка?
Це може трапитися взимку внаслідок порушення
температурного режиму гнізда, влітку — у прохолодну погоду,
коли вулик тривалий час тримають відкритим і видаляють
стільники з маточниками, внаслідок чого вони можуть
охолонути. Буває, що матка потрапляє поза вулик, де вночі
переохолоджується, бо її не можуть зігріти кілька бджіл, які її
виявили. Інколи матки застуджуються при пересиланні поштою.
Переохолоджена матка не може відкладати запліднені яйця й
стає трутівкою, оскільки гинуть сперматозоїди. Тому, шановні
пасічники, бережіть маток та бджолині сім’ї.
458. Яка різниця між нуклеусом і відводком?
Відводок — це нова бджолосім’я, яку одержують при
відбиранні частини бджіл і розплоду (як правило, закритого) та
корму від основної бджолосім’ї з наступним підсаджуванням
матки чи підставленні маточника. Розрізняють індивідуальний і
збірний виводки. Перший формують від однієї бджолосім’ї,
другий - від кількох. Нуклеус - це невелика сімейка бджіл, яка
потрібна для тимчасового утримання маток на період їх
осіменіння та початку відкладання яєць. Нуклеусами також
називають відводки, визначені для збереження плідних запасних
маток. Найчастіше нуклеус формують на двох рамках з печатним
розплодом та одній кормовій із масою бджіл від 0,5 до 1 кг. Як
уже зазначалося, автор не є прихильником формування нуклеусів
на зменшену рамку, а тим більше до розміру 1/16 стандартної із
масою бджіл до 150 г. У таких нуклеусах практично неможливо
створити оптимальну температуру, необхідну для нормального
розвитку і дозрівання маток (правда, інколи вдаються до
електропідігрівання, використання багатомісних нуклеусних
вуликів тощо). Саме через це пасічники-любителі нерідко
одержують із бджолорозплідників маток невисокої якості, яких
бджоли замінюють при першій можливості.
225
459. Які існують способи формування відводків?
Як уже зазначалося, відводки бувають індивідуальні (з
однієї сім’ї) та збірні (з кількох при відсутності інфекційних
хвороб). їх формують: на перезимувалих запасних матках із
бджолами різного віку, з їх перевезенням, поділом льотних
бджіл, із привчанням літати на два льотки. Відводки формують
також, використовуючи прийоми “нальоту на матку”, “нальоту
на маточник” тощо.
460. Як сформувати відводок із бджіл різного віку з їх
перевезенням?
Краще, коли у сформованому відводку є різновікові
бджоли та розплід. Адже при відсутності льотних бджіл ритм
життя сім’ї порушується, нікому доставляти у вулик навіть воду,
а льотні бджоли з’являються майже через тиждень. При цьому
способі відводок формують традиційно: з однієї чи кількох
бджолосімей беруть 2-3 рамки зі зрілим бджолиним розплодом і
бджолами, дві кормові рамки, струшують бджіл ще з 1-2 рамок,
стежачи, щоб не перенести сюди матку, ставлять заставні дошки,
добре закріплюють рамки, утеплюють гніздо й закривають
льотки. Такі відводки краще формувати по два в одному вулику
через глуху перегородку. Роблять це надвечір. їх перевозять за 45 км, льотки відкривають, а в кінці наступного дня підставляють
зрілі маточники або маток у кліточках. Якщо відводку дають
матку з основної сім’ї, то в останню підставляють нову матку чи
зрілий маточник або ж організовують виведення у ній маток.
461. Як сформувати відводок із поділом льотних бджіл?
Такий спосіб рекомендується застосувати в кінці головного
медозбору, оскільки будь-яке ослаблення бджолосімей в цей
період призводить до зниження їхньої продуктивності. При
цьому бджолосім’ю ділять на дві рівні частини. Під час
інтенсивного льоту бджіл поряд з такою сім’єю ставлять
порожній вулик, куди переносять половину рамок із бджолами,
розплодом та кормом. Вулик, з якого відібрали рамки,
226
відставляють на незначну відстань (до 0,5 м) вбік. Відстань між
вуликами регулюють так, щоб у них потрапляла однакова
кількість льотних бджіл. У вулик без матки дають зрілий
маточник чи матку.
462. Як сформувати відводок із привчанням бджіл літати
на два льотки?
Цінність цього способу у його простоті та незначній
трудомісткості. При достатньому нарощуванні сили (7-8 рамок
закритого розплоду) гніздо бджолосім’ї розміщують так, щоб
воно за шириною знаходилося проти двох льотків. Другий льоток
відкривають, а перший, на який раніше літали бджоли, значно
скорочують. Після того, як бджоли звикнуть літати і на другий
льоток, у вулику ставлять глуху перегородку, формуючи
відводок на кількох рамках. Через добу у нього підставляють
зрілий маточник або матку. При формуванні відводків таким
способом у двокорпусних вуликах бджіл привчають літати на
верхній льоток нижнього корпусу (нижній льоток також
відкритий). Згодом у другому корпусі з рамок нижнього
формують відводок, який відокремлюють глухою горизонталь­
ною перегородкою, закривають верхній льоток нижнього
корпусу і відкривають у верхньому. Бджоли починають літати в
льоток другого корпусу. Такі відводки згодом використовують
для формування нових бджолосімей чи нарощування маси бджіл
до основного медозбору й формування сімей-медовиків. При
цьому з настанням головного медозбору у разі потреби одну з
маток видаляють або відокремлюють й виймають глуху
перегородку.
463. Як переробляти воскову сировину?
Воскову сировину необхідно якомога швидше переробляти
на віск, інакше неминучі її втрати через воскову міль та ін. На
пасіці обов’язково повинна бути сонячна воскотопка, на якій
переробляють різні обрізки, частини стільників із трутневим
розплодом тощо. Основну сировину, одержану у вигляді
227
вибракуваних стільників, а також після розпечатування
стільників при відкачуванні меду переробляють на паровій
воскотопці. Найкращий віск одержують із кришечок після
розпечатування стільників. їх переробляють окремо. При
вирізанні стільників із вибракуваних рамок їх сортують за якістю
(світлі, коричневі, темні), заливають на 1-2 доби м’якою водою.
При намочуванні краще відокремлюються рештки коконів і
збільшується вихід воску. Воду бажано кілька разів міняти. В
подальшому воскову сировину завантажують у воскотопку,
поставлену на газову плиту. Під патрубок, з якого тече віск,
підставляють місткість із теплою водою і добре утеплюють. У
міру переробки воскотопку завантажують черговою порцією
сировини, зрідка перемішуючи дерев’яною мішалкою. Стежать,
щоб між стінками воскотопки була' вода, парою якої
обробляється сировина.
464. Яким має бути посуд для переробки воскової
сировини?
Багато пасічників, часто навіть досвідчених, переробляючи
воскову сировину, допускають помилку, використовуючи
випадковий посуд. Унаслідок цього погіршується якість воску,
або він взагалі стає непридатним для виготовлення вощини.
Посуд, у якому розтоплюють воскову сировину чи віск, повинен
бути емальованим, з алюмінію або неіржавіючої сталі. В
залізному, оцинкованому, мідному віск окислюється, втрачає
природний колір і з нього не можна виготовити якісну вощину.
465. Що робити з воском, одержаним з парової
воскотопки?
Після закінчення роботи на воскотопці й охолодженні
воску в місткості його необхідно розтопити й дати відстоятися,
оскільки він не компактний, не має товарного вигляду, з
домішками. Такий віск розтоплюють в емальованому,
алюмінієвому посуді, заливши його водою, маса якої в 3-4 рази
більша за масу воску. Після розтоплення місткість із воском
ставлять для остигання, старанно утеплюють. Чим повільніше
228
охолоджується віск, тим краще він очищається від домішок, які
осідають вниз охолодженого воску. Після охолодження домішки
воску знімають стамескою. Рекомендується також розтоплений
віск перед остиганням процідити через густе капронове сито або
капронову панчоху.
466. Що робити з рештками воскосировини, одержаної з
воскотопки?
Не поспішайте здавати її в бджоломагазин. З неї ще можна
добути 20—30% воску, обробивши на воскопресі. Цю сировину
добре розварюють, черпаком завантажують у міцний мішечок з
конопляної або лляної тканини), чергуючи з дренажем
(солом’яною січкою тощо), і добре віджимають у воскопресі,
одержуючи віск високої якості.
467. Як відбілити віск?
Інколи одержують віск темнуватого кольору. Його можна
відбілити на сонці, настругавши у вигляді тонкої стружки.
Вдаються також до концентрованої сірчаної кислоти. На 10 кг
розтопленого воску додають (не навпаки!) 35 мл концентрованої
сірчаної кислоти, добре перемішують палицею і поступово
охолоджують. Цю операцію здійснюють у місткості з дерева
(крім дуба), розширеній до верху.
•
468. Як підвищити воскову продуктивність пасіки?
Віск - основий будівельний матеріал, з якого бджоли бу­
дують стільники, цінна сировина для різних галузей народного
господарства. Завдання пасічника - одержати від бджолосім’ї
якомого більше воску. Валовий вихід воску на пасіці можна також
обчислити за формулою А. Титова:
В = (Р-р)х0,140 + С-1,
де В - валовий вихід воску, кг;
Р - загальна кількість стільників на пасіці у перерахунку
на гніздові після проведення сезону (восени), шт.;
р — кількість стільників на пасіці у перерахунку на гніздові
229
на початок бджільницького сезону (до весняного вибраковування
стільників); 0,140 - маса воску в одному стільнику, кг;
С - кількість воску, одержаного за рік із воскової
сировини, кг;
1 - маса вощини, витраченої на відбудування нових
стільників. Розраховують восковий баланс пасіки. Приклад
такого розрахунку наведено в таблиці 5.1.
Таблиця 5.1
Приклад розрахунку воскового балансу пасіки на 400 бджоли­
них сімей, що утримуються в багатокорпусних вуликах
Станом на 1.01.2001
Станом на01.11.2001
Показники
шт., кг
Кількість бджолиних сімей
Стільників у вуликах (435x230 мм)
у сотосховищах (435x230 мм)
витопки (40% воску)
мерва пасічна (30% воску)
Всього
Воскозабезпеченість однієї
бджолиної сім'ї
Забезпеченість бджолиної сім’ї
стільниками
воску, кг
шт., кг
400
8000
880
8000
4000
440
8000
Вощина штучна
Віск топлений
Воскосировина
сушник І сорту (90% воску)
сушник І і сорту (70% воску)
сушник III сорту (50% воску)
воску, кг
400
880
880
25
ЗО
зо
40
40
36
25
17.5
45
27
28
22.5
25
12.5
15
6
10
4
25
7,5
35
10,5
зо
40
зо
1466
1910,5
3,5
4,8
40
Віск, необхідний для пасіки
1365
1779,5
Товарний віск
ІОІ
131
Всього воску
1466
1910,5
Валова продукція воску за сезон
444,5
Вихід воску на одну бджолину
сім’ю
1,1
Основними напрямами підвищення воскової продуктивно­
сті пасіки є: утримання сильних бджолосімей; забезпечення на
весь активний період надходження у гніздо бджіл вуглеводного й
білкового корму; відбудова якнайбільшої кількості рамок із шту­
чною вощиною; використання будівельних рамок; ретельний збір
230
протягом усього сезону воскових обрізків, кришечок комірок,
обрізків стільників із трутневими личинками; своєчасне вибраку­
вання старих стільників; переробка воскової сировини на соняч­
ній і паровій воскотопках та воскопресі. Певну кількість воску
можна одержати після зимівлі, адже на дні вулика серед сміття є
і воскові кришечки. Важливий резерв збільшення виходу воску воскова сировина, одержувана після вирівнювання товщини й
укорочення висоти комірок стільників та їх розпечатування у пе­
ріод весняного стимулювання розвитку бджолосімей тощо.
*
469. Які роботи виконуються на пасіці у березні?
Готуючи точок, сніг посипають попелом, притрушують
листям, соломою тощо, встановлюють підставки під вулики.
Якщо бджоли зимують у зимівнику, то не гаються з їх вистав­
лянням. Бджіл виставляють при температурі в затінку 5-7°С у
сонячний погожий день на ті місця, де вони були восени. Стиму­
люють надранній обліт. Щоб запобігти зльоту бджіл, льотки у
вуликах відкривають через один, а після обльоту - у решти вули­
ків. Уважно стежать за обльотом. По його закінченні швидко
оглядають бджолосім’ї і виконують необхідні роботи: видаляють
підмор, зайві та опроношені рамки, поповнюють кормові запаси,
дають кожній бджолосім’ї по 1,5-2 л теплого підкисленого цук­
рового сиропу, скорочують і добре утеплюють гнізда. При вияв­
ленні безматочних сімей до них приєднують нуклеуси з запас­
ними матками. Слабкі бджолосім’ї для взаємного обігрівання
поміщають в один вулик через глуху перегородку. Встановлю­
ють внутрішньовуликові та спільну напувалки. Підмор і сміття
закопують у глибокі ями або спалюють. Відбирають бджіл для
аналізу на захворювання та надсилають у лабораторії ветеринар­
ної медицини. Намічають план кочівель, здійснюють “розвідку”
до місць майбутніх кочівель, ремонтують вулики та ін.
231
Рис. 126. Весняні роботи на пасіці
Місяць
Березень
Декада
І
Підготовчі роботи
1
І!
ПІ
Квітень
1
23 4
ПІ
11
5
6
Роботи, пов’язані з виставлянням бджіл
10 11 12 13
Головна весняна ревізія
16
Нарощування бджіл до медозбору
Виведення
відводків
маток
та
17 18
Травень
І
II
III
7
8
9
14
15
192021
22 29
формування
23
24 25 26 27 28
1 - ремонт інвентарю; 2 - підготовка точків; 3 - забивання кілків; 4 підготовка кілків та утеплення соломою низу вуликів; 5 - збивання рамок,
натягування дроту; 6 - навощування рамок; 7 - підготовка цукру та годівниць;
8 фарбування вуликів; 9 - дезінфекція вуликів; 10 - виставляння бджіл із
зимівника; 11 - побіжний огляд бджолиних сімей; 12 - встановлення
водонапувалок; 13 - установлення сонячної воскотопки; 14 - встановлення
контрольного вулика; 15 - підчищання дна; 16- весняна ревізія; 17 - скорочення
гнізд, видалення з гнізда непотрібних стільників; 18 - утеплення гнізд; 19 сортування стільників, вибракування рамок, переробка воскової сировини; 20 проведення профілактичних підгодівель; 21 - підгодівля; 22 - вирівнювання сили
бджолиних сімей; 23 - закладання ранніх племінних трутнів; 24 - виведення
бджолиних маток; 25 - заміна старих маток молодими; 26 - забезпечення
вуликів стільниками, кормами та утепленням; 27 - формування відводків; 28 підсаджування матки у відводок; 29 - розширення гнізд.
232
470. Які роботи виконують на пасіці у квітні?
Із настанням теплої погоди проводять головну весняну
ревізію. Створюють необхідні умови для розвитку бджолосімей,
стежать за наявністю вуглеводного корму (не менше 10-15 кг на
бджолосім’ю), перги, у разі потреби пасіку перевозять до лісу.
Стимулюють розвиток сімей регулярними підгодівлями з
додаванням фумагіліну, КАС-81, пеніциліну тощо для
профілактики та лікування захворювань. Встановлюють
внутрішмьовуликові напувалки, добре утеплюють гнізда. При
необхідності
гнізда
розширюють
світло-коричневими
стільниками, розпечатують невеликі ділянки стільників із
кормом, що активізує відкладання яєць маткою. Зіпсовані
стільники перетоплюють на віск, рамки дезінфікують.
Висаджують дерева й кущі, висівають рослини-нектароноси на
непридатних для сільськогосподарського виробництва ділянках
(яри, круті схили та ін). Збирають соснові , бруньки для
виготовлення препарату КАС-81, виготовляють та навощують
рамки.
471. Які роботи виконують на пасіці у травні?
Забезпечують надходження у вулик свіжого нектару і
пилку, для чого пасіку в разі потреби підвозять до ранніх нектаро- та пилконосів. Максимально завантажують бджолосім’ю
роботою по відбудові стільників на штучній вощині, пам’ятаючи,
що кращі стільники бджоли відбудовують під час цвітіння садів.
У вулик ставлять 1-2 будівельні рамки, відбудовані трутневі
стільники вирізають через кожні два тижні. Виводять молодих
маток, формують нові відводки. За допомого пилковлювлювачів
заготовляють квітковий пилок. Інтенсивно нарощують бджоло­
сім’ї, готуються до кочівлі на медозбір з білої акації. Підсилюють
закритим розплодом слабші бджолосім’ї. Заготовляють полин у
фазі вегетації до цвітіння для виготовлення препарату КАС-81.
233
6. ДОГЛЯД ЗА БДЖОЛАМИ В ЛІТНІЙ ПЕРІОД.
РОЇННЯ БДЖІЛ. ВІДКАЧУВАННЯ МЕДУ
472. Які основні завдання пасічника влітку?
Перехід від весняного до літнього періоду утримання
бджіл плавний. Літні турботи пасічнника значною мірою
відрізняються від весняних. Головне у цей час - продовжити
нарощування сили бджолосімей, запобігти роїнню, своєчасно
розширити гніздо як для розвитку, так і для створення кормових
запасів у зиму, своєчасно відкачати мед, підготуватися до
зимівлі. Провести боротьбу із шкідникамиі і хворобами бджіл
(після відкачування меду), замінити маток тощо.
473. Як створити сильні бджолині сім’ї до медозбору?
Лише сильні бджолині сім’ї масою 5-6 кг можуть сповна
використати медозбір. Важливо не допускати передчасного їх
роїння. Для запобігання цьому, як уже зазначалося, слід
своєчасно робити відводки (при наявності в бджолиній сім’ї 8
стільників розплоду). Залежно від мети і періоду настання
медозбору відводки доцільно створювати збірні, зразу на 46 рамок розплоду. В подальшому, залежно від обставин, їх
використовують як самостійні бджолосім’ї, або ж приєднують до
інших, створюючи бджолосім’ї-медовики чи використовують із
них розплід для підсилення інших бджолиних сімей.
474. Який патологічний матеріал надсилають у
лабораторію ветеринарної медицини влітку?
Це залежить в основному від діагнозу, поставленого
234
спеціалістом ветеринарної медицини. Так, при гнильцевих
захворюваннях і підозрі на аскосфероз надсилають стільник із
личинками та лялечками розміром 10x15 см, при підозрі на
вірусний параліч - по 50 законсервованих у 50°-му гліцерині
бджіл тощо. У разі отруєння бджіл надсилають до 50 мертвих
особин, 200 г відцентрифугованого або незапечатаного меду в
стільниках, 50 г перги у стільнику від 10% бджолосімей, які
постраждали. Надсилають також 100-200 г зеленої маси з
ділянки, обробленої пестицидами. Разом із патологічним
матеріалом надсилають лист, де вказують назву господарства чи
прізвище власника пасіки, адресу, номер вулика, характерні
ознаки хвороби тощо.
475. Як вибрати місце для пасіки при кочівлі з бджолами?
Від вибору місця для пасіки значною мірою залежить успіх
на медозборі. Цю роботу виконують сумлінно і готуються до неї
заздалегідь. Ретельно вивчають нектароноси та можливу
нектаропродуктивність у 2-кілометровому радіусі орієнтовного
розміщення пасіки. Бажано, щоб тут було кілька нектароносів,
наприклад, еспарцет і гречка, гречка й буркун та інші. Оскільки
дуже часто складаються несприятливі умови для одного
нектароноса, тоді медозбір забезпечує інший. При цьому також
подовжується “робочий день” бджіл. Так, у першу половину дня
вони працюють на гречці, а після обіду - на конюшині і т.д. На
місці точка й поблизу нього не повинно бути мурашиних
поселень, бджолиного вовка (філанта), шершнів, поселень
бджолоїдки золотистої (щурки) тощо. Бажано, щоб в обідню
пору вулики затінялися гілками дерев, поблизу не було великих
водойм, проїжджих шляхів, ферм. Вулики ні в якому разі не
повинні стояти на перельоті бджіл. На одному точку розміщують
до 50 бджолосімей. Від громадської пасіки відстань має бути не
менше 2 км. Вулики ставлять на високі підставки, льотки
спрямовують на північний схід. Враховують розміщення вуликів
відносно патогенних зон.
235
476. Що необхідно для організації кочівлі бджіл?
Передусім сильні і здорові бджолосім’ї. Кочівля із
слабкими бджолосім’ями - майже марна справа. Із служби
ветеринарної медицини одержують свідоцтво (форма №1) про
результати ветеринарного огляду бджолосімей, у ньому
вказується адреса кочівлі на медозбір. Перед цим здають проби
бджіл для проведення аналізу у лабораторії ветеринарної
медицини. Потрібно від керівництва господарства мати дозвіл на
розміщення пасіки на його угіддях, домовитися про транспортні
засоби, час навантаження. Слід приготувати все необхідне для
нормальної кочівлі, обслуговування пасіки в період медозбору,
створення максимального комфорту для пасічника у польових
умовах.
477. Що необхідно враховувати при організації кочівлі
бджіл на медозбір?
Не дарма говорять: “мед на колесах”. До кочівлі з
бджолами слід ретельно готуватися. При від’їзді на старому місці
залишають одну бджолину сім’ю, в яку наступного дня зберуться
бджоли, що своєчасно не прилетіли до вуликів напередодні.
Будинок пасічника необхідно встановлювати на сухому,
провітрюваному місці, щоб запобігти простуді, зволоженню
постелі тощо. Дотримують усіх протипожежних вимог, у тому
числі вчасно підкошують та згрібають підсохлу траву. Належним
чином готують місце для багаття біля пасічного точка, довкола
підтримують зразкову чистоту, належний санітарний стан.
478. Як підготувати бджолосім’ю для кочівлі?
Із гнізда видаляють повномедні та свіжовідбудовані
стільники, оскільки при транспортуванні вони можуть
обірватися. Не повинно бути рамок із свіжим наприском нектару,
оскільки це може спричинити запарювання бджіл. Гніздо
доукомплектовують маломедними та світло-коричневими
стільниками. При відсутності постійних роздільників рамки роз­
236
клинюють спеціальними кілочками розміром 10*15х100мм.
Рамки з боків і зверху добре закріплюють, щоб вони не
зміщувалися. З гнізда знімають утеплювальні подушки,
полотнини, забезпечують надійну вентиляцію. Інколи знімають
дах, а верх вулика засітковують. Окремі його частини (дах,
магазинні надставки, корпуси) надійно скріплюють скрепами,
шурупами тощр. Перед навантаженням вуликів на транспортні
засоби льотки закривають.
479. Яке значення має вентиляція внизу вулика?
Вентиляція внизу вулика (сітчасте дно, засітковані вікна у
дні, щілини між дном та корпусом тощо) забезпечує приплив
повітря і сприяє кращому розвитку бджолиних сімей, практично
виключає запарювання бджолиних сімей під час кочівлі на значні
відстані, запобігає закладанню маточників, а отже, й ройовому
стану бджолиної сім’ї. Дослідження автора свідчать, що
вентиляція через низ вулика сприяє більш інтенсивному розвитку
бджолиних сімей (на 25-30%) порівняно з тими, в яких вона
відсутня, відповідним чином зростає і сила сім’ї та
продуктивність на медозборі. Таким чином, вентиляція через низ
вулика заслуговує на увагу.
480. Як розставити вулики на транспортних засобах?
Перевіряють, чи немає у вулику зайвих щілин, через які
змогли б вийти бджоли. Навантажують вулики на транспортні
засоби за допомогою різних пристроїв, що полегшує цю роботу.
Зручними є спеціальні трапи, візок, змонтований на похилій
площині, підйомники тощо. Вулики розміщують на автомобілі
так, щоб рамки у вуликах були паралельні осям, тобто площина
стільника повинна бути перпендикулярною до напрямку руху, на
причепі - навпаки. Вулики розставляють у кілька ярусів, між
ярусами та рядами кладуть дерев’яні бруски, щоб забезпечити
вентиляцію
між вуликами.
Для
нарощування
бортів
використовують щити розбірних пасічницьких будиночків, які
повинні поміщатися всередині транспортних засобів. При
237
навантаженні двигун автомобіля доцільно залишити працюючим,
оскільки від вібрації бджоли менше збуджуються. Вулики добре
ув’язують. На непердбачені випадки у відрі замішують глину
(для замазування щілин), тримають напоготові димар,
необхідний інструмент, ліхтар тощо.
481. Чи можна при перевезенні бджіл залишати льотки
вуликів відкритими?
Інколи це практикують. При цьому забезпечується краща
вентиляція бджолиного гнізда, бджоли менше збуджуються.
Такий прийом застосовують при знижених температурах, кочівлі,
коли бджіл утримують у павільйонах. При цьому для кожного
вулика з допомогою густої сітки обладнують спеціальні веранди.
Навантажують вулики в сутінки. Бджоляр та працівники повинні
мати спеціальні костюми, що запобігає ужаленню бджіл. Кращим
взуттям у такими випадку є чоботи. У разі потреби бджіл
обкурюють димом, використовуючи пасічницький димар.
482. З якою швидкістю перевозять бджіл?
Слід перевірити справність автомобіля, особливо
трансмісії. Переключення передач має бути плавним, зчеплення працювати без ривків тощо. Швидкість руху залежить від стану
шляхового полотна. На асфальті вона може досягати 60 км/год,
на нерівному грунтовому - не повинна перевищувати 1520 км/год. У разі поломки автомобіль відбуксировують на
відстань не менше 1 км від шляху.
483. Як розвантажувати вулики після перевезення на
кочівлю?
За час кочівлі, особливо при перевезенні на великі відстані
та підвищеній температурі, бджоли у вулику збуджуються. На
новому місці вулики одразу розвантажують, уникаючи різких
поштовхів, обережно ставлять на заздалегідь розставлені
підставки чи забиті кілки. Якщо поблизу немає джерела води, то
238
встановлюють напувалки. Щоб бджоли масово не виходили з
льотків, всередину впускають 3-4 струмені диму і зразу ж
відкривають льотки (спочатку через одну сім’ю). Після того, як
бджоли на новому місці облетяться, під вечір на гнізда кладуть
полотнини
та
утеплювальні
подушки.
Для
кращого
запам’ятовування бджолами місцезнаходження вулика дбають
про орієнтири - встановлюють жердини з прив’язаними пучками
трави, соломи, гілки дерев та ін. Бажано дотримувати схеми
попереднього розміщення вуликів.
484. Скільки бджолиних сімей розміщати на точку?
Це залежить від багатьох факторів, найважливішими серед
яких є: медопродуктивність угідь у зоні продуктивного льоту
бджіл (1,5-2 км), строки цвітіння нектароносів, сила бджолиних
сімей, метеорологічні умови тощо. Досвід показує, що при
зростанні кількості бджолиних сімей на одному точку від 50 до
120, маса товарного меду на бджолину сім’ю знижується від 40
до 17 кг. При вирішенні цього питання насамперед визначають
медопродуктивність угідь на місці передбаченого розміщення
пасіки (методика наведена в розділі “Кормова база
бджільництва”). Проведемо нескладні розрахунки. Наприклад,
встановлено, що медопродуктивність угідь досягає 8000 кг, річна
потреба бджолиної сім’ї в меді близько 90 кг. При плановому
одержанні товарного меду на одну бджолину сім’ю на рівні 40 кг
кількість бджолиних сімей на одному точку за даних умов не
повинна перевищувати 60, тобто [8000 : (90 + 40)]. Якщо ж на
такому точку за даних умов буде розміщено більшу кількість
бджолиних сімей, то вихід товарного меду з розрахунку на
бджолину сім’ю знизиться.
У ці розрахунки вносять корективи, виходячи з того, які
умови кормозабезпечення бджолиних сімей були до кочівлі.
Враховують також кількість кочівель, приріст пасіки тощо.
Тобто, пасіку необхідно розділяти на точки, виходячи з
медопродуктивності місцевості, конвеєра нектароносів. У такому
разі буде краще, коли в зоні продуктивного льоту бджіл
одночасно виділяють нектар кілька видів рослин (наприклад,
239
гречка і конюшина, гречка та еспарцет, люцерна, гречка й буркун
і т. д.) Розподіл пасіки на точки спрощується при павільйонному
їх утриманні. В павільйоні чисельність бджолиних сімей
становить близько 40-60, яка є раціональною. При веденні
громадської пасіки крім завдань, пов’язаних з одержанням
товарного меду, слід також забезпечувати належне запилення
ентомофільних культур згідно з нормативами чисельності
бджолиних сімей на 1 га посіву, оскільки користь від цього за
рахунок підвищення врожаю часто в десятки разів перевищує
вартість одержаної продукції бджільництва.
У будь-якому випадку чисельність бджолиних сімей на
точку слід контролювати, оскільки недостатня їхня кількість
призводить до недобору продукції, недостатнього запилення
ентомофільних культур, а надмірна - до недостатнього викорис­
тання потенційних можливостей бджолиних сімей.
485. За якими ознаками визначають наявність медозбору?
За поведінкою бджіл можна визначити наявність
медозбору. Свіжий нектар надходить до вулика, якщо бджоли,
які прилітають із поля, опускаються важко, черевце у них
роздуте й ніби волочиться; бджоли масово вилітають, а при
поверненні летять низько; увечері вони вентилюють гніздо, що
чути по напруженому гулу з вулика. На вагах встановлюють
контрольний вулик.
486. Що таке дресирування бджіл?
Як уже зазначалося, цей прийом застосовують для
інтенсивнішого використання медозбору та запилення культур,
які не завжди охоче відвідують бджоли (конюшина червона,
люцерна, суниці та ін.). Дресирування полягає в тому, що бджіл
регулярно в ранкові години підгодовують рідким цукровим
сиропом, настояним на квітках рослини, на яку треба спрямувати
бджіл. За один раз бджолам згодовують 0,2-0,5 кг сиропу.
Годівниці з настоєм квіток розставляють також на масивах
квітучих рослин. Вдаються до згодовування медової сити з меду,
240
виробленого з нектару рослин, на які дресирують бджіл. При
цьому використовують минулорічні запаси меду. Ці прийоми
дуже ефективні у поєднанні з ароматизацією гнізда м’ятними,
ганусовими (анісовими) краплями тощо.
487. Як швидше спрямувати бджіл на медозбір?
Крім згодовування бджолам медової сити з меду
минулорічних запасів, практикують також переміщення
стільників із свіжим нектаром до сімей, що ще не переключилися
на відповідний нектаронос, або ж свіжий нектар відкачують і
згодовують таким бджолосім’ям вранці по 100-150 г.
488. Які особливості утримання бджіл у літній період у
вуликах-лежаках?
Основне завдання пасічника в цей час - продовжити
нарощування сили бджолосімей та запобігти їхному роїнню.
Якщо сім’я добре перезимувала й має достаню силу, то
ускладнень щодо її нарощування до основного медозбору не
виникає. При наявності кормів і своєчасному розширенні гнізда
до головного медозбору сила сім’ї становитиме 20-24 вулички. У
разі, коли сім’я середньої сили або слабка, вдаються до
використання сімей із матками-помічницями, які розвиваються в
тому ж вулику через перегородку. Якщо медозбір очікується
ранній, то як помічниць використовують зимувапих маток
нуклеусів, при пізньому - виводять цьогорічних маток. Щоб
запобігти роїнню основної сім’ї, з неї періодично відбирають
закритий розплід і передають сім’ї-помічниці. Практикують
також передавання відкритого розплоду із сім’ї-помічниці (в
обмін на закритий) в основну, де умови для його вирощування
кращі. З настанням медозбору такі сім’ї об’єднують.
489. Як збільшити збір меду бджолами, яких утримують у
вулику-лежаку?
Одним із таких прийомів є утримання ще з осені двох
241
бджолиних сімей у вулику на 22-24 рамки через перегородку із
засіткованим вікном розміром 10-15 см. При досягненні
належної сили для запобігання роїнню з таких сімей через
перегородку з сіткою (для надання бджолам однакового запаху)
формують спарені відводки, дають їм матки чи підставляють
маточники, У період медозбору маток ізолюють через решітки
Прокоповича (їх несправедливо називають ганеманівськими)
кожну збоку гнізда на чотирьох рамках, а перегородку з сіткою
виймають. Матки продовжують відкладати яйця, а об’єднана
бджолосім’я активно працює на медозборі. Причому, оскільки
матки відокремлені від основного гнізда, спрощується процес
відкачування меду, тут відсутній розплід, а при інтенсивному
медозборі 16 рамок бувають повністю залиті медом.
Продуктивність такої бджолосім’ї зростає на 40-50%. Із
закінченням медозбору вулик знову ділять перегородкою
наполовину, а решітки виймають.
490. Як поліпшити вентиляцію гнізда бджіл?
Для поліпшення вентиляції (Заварикін Л., “Український
пасічник”, №2, 2002) у нижньому гніздовому корпусі в передній
стінці по краях дещо нижче верхніх брусків рамки влаштовують
отвори розміром 70 х 10 мм, які засітковують зсередини метале­
вою сіткою з вічком до 3 мм. Автор спостерігав, що аналогічну
вентиляцію практикують у вуликах-лежаках.
Практикують також круглий засіткований вентиляційний
отвір проти гнізда бджіл у задній стінці вулика-лежака. Така
додаткова вентиляція сприяє виведенню зайвої вологи з гнізда
бджіл, деякою мірою запобігає роїнню, захворюванню бджіл на
аскософероз, створює сприятливі умови для успішної зимівлі
бджіл.
491. Які особливості утримання бджіл у багатокорпусних
вуликах?
У вуликах цього типу також проводять заходи, що
сприяють нарощуванню сили бджолосімей і запобігають роїнню.
242
Після освоєння сім’єю двох корпусів їх міняють місцями, а між
ними ставлять третій, заповнений рамками із стільниками
впереміж із рамками зі штучною вощиною. Таким чином зверху
буде корпус із зрілим розплодом. Щоб запобігти відкладанню в
ньому маткою яєць, верхній корпус відокремлюють решіткою від
двох нижніх. У цьому корпусі бджоли будуть складати нектар,
який перероблятимуть на мед, тобто він є кормовим. У разі
потреби ставлять ще й четвертий корпус між другим і третім.
Його заповнюють рамками зі штучною вощиною та відбудова­
ними стільниками. При багатокорпусному утриманні бджіл
практикують формування відводків у другому корпусі з наступ­
ним розширенням гнізд корпусами. При цьому нарощується сила
бджолосімей, медопродуктивність підвищується на 30-50%.
492. Чому необхідно переставляти корпуси при утриманні
бджіл у багатокорпусних вуликах?
Припустимо, що бджоли в багатокорпусному вулику
знаходяться в трьох корпусах, які не переставляються. Матка,
природно, буде відкладати яйця у третьому корпусі, де тепліше.
Він згодом заповнюється розплодом. Бджоли ж намагаються
складати нектар подалі від льотка, а в третьому корпусі для нього
немає місця. Нижній корпус після виходу розплоду постійно
буде заповнюватися пергою, а в середній, частково зайнятий
медом, матка неохоче переходить для відкладання яєць, його
погано освоюють бджоли. Отже, в такому випадку гальмуються
темпи росту бджолиної сім’ї, знижується медопродуктивність,
підвищується вірогідність роїння. Ось чому при утриманні бджіл
у багатокорпусних вуликах необхідно здійснювати такі операції з
корпусами: після зимівлі бджіл у двох корпусах нижній (без
бджіл) видаляють, очищають дно і створюють належні умови для
розвитку бджіл в одному корпусі. Після нарощування бджолиної
сім’ї ставлять другий корпус із стільниками та 2-3 рамки зі
штучною вощиною. Наприкінці весни, коли бджоли освоять
другий корпус і при наявності підтримуючого медозбору
корпуси вулика міняють місцями, у розрив між ними ставлять
третій з стільниками впереміж зі штучною вощиною. Матку
243
обмежують решіткою в двох нижніх корпусах. Перед головним
медозбором верхній корпус (з медом) знімають для відкачування
меду чи використовують для зимових кормових запасів.
Корпуси, що залишилися, міняють місцями, а врозріз між ними
ставлять корпус з вощиною. На другий корпус ставлять
роздільну решітку, і матка працює в двох нижніх корпусах. У
період головного медозбору матку відділяють решіткою в
нижньому корпусі. Згодом у разі потреби під медові корпуси
періодично підставляють корпуси зі стільниками для
складування нектару. Верхні корпуси зі зрілим медом періодично
відкачують. Восени на нижній корпус з маткою (решітку
видаляють) ставлять корпус з медовими запасами, при потребі їх
поповнюють цукровим сиропом. За наведеною схемою
перестановки корпусів забезпечуються оптимальні умови як для
відкладання маткою яєць, так і для складування нектару й
переробки його в мед, максимальне використання енергії бджіл
для відбудови стільників на рамках зі штучною вощиною,
запобігається ройовий стан бджолиних сімей.
493. У чому суть методу Бухарєва - разового розширення
гнізда?
Метод Бухарєва спрямований на подовження росту
бджолосімей і грунтується на інстинкті бджіл розміщувати
розплід поблизу льотка (сюди надходить більше кисню). За цього
методу з весни гніздо розміщують з одного боку вулика (краще з
південного), поступово нарощують силу сімей. Якщо є 8-9
стільників із розплодом і бджоли ще не перейшли у ройовий
стан, в один з погожих днів при наявності підтримуючого
медозбору все гніздо відсовують у протилежний бік вулика. На
його місце ставлять рамки з вощиною впереміж
із
доброякісними стільниками, зрошеними цукровим сиропом.
Цими рамками заповнюють решту простору вулика до повного
комплекту. Бджоли активно відбудовують гніздо, а матка
переходить ближче до льотка, активність відкладання яєць
посилюється, адже вона не витрачає час на пошуки вільних
комірок. Ройовий стан бджолосім’ї не настає, підвищується
244
продуктивність праці пасічника, сила бджолосім’ї, а отже і її
медопродуктивність. Слід зазначити, ідо цей прийом ефективний
при наявності підтримуючого медозбору і коли його застосо­
вують ще до закладання сім’єю ройових маточників.
494. Як об’єднати льотних бджіл у багатокорпусному
вулику?
Для об’єднання льотних бджіл основної і допоміжної сімей
застосовують спосіб Снєлгрова. При цьому допоміжну сім’ю
розміщують над корпусами основної через перегородку із
засіткованим вікном розміром 20 X 20 см. Таким чином сім’ї
набувають однакового запаху. Об’єднання льотних бджіл обох
сімей відбувається в результаті особливої конструкції льотків у
обв’язці перегородки. їх влаштовують по два — один над одним з
двох протилежних боків обв’язки. Висота льотків - 12, ширина —
60 мм. До початку медзбору в обв’язці відкритий лише один
(передній) верхній льоток, через який літають бджоли
допоміжної сім’ї. З початком медозбору верхній льоток обв’язки
закривають, а нижній відкривають. Льотні бджоли допоміжної
сім’ї через нижній льоток обв’язки потрапляють у корпуси до
основної сім’ї, медозбір посилюється. З другого (протилежного)
боку обв’язки відкривають верхній льоток, через який згодом
будуть літати бджоли допоміжної сім’ї. Сюди дають воду, тут і
далі нарощуються льотні бджоли, яких згодом аналогічно
з’єднують при настанні головного медозбору.
495. Як створити бджолину сім’ю-полуторник за методом
Старобогатова?
У вулику через глуху перегородку зимують дві бджолині
сім’ї. Навесні за ними здійснюють традиційний догляд. Перед
початком головного медозбору поряд ставлять порожній вулик і
до нього з однієї бджолиної сім’ї переносять стільники з розпло­
дом, бджолами і медом, в один із стільників наливають 200300 мл води. На місці залишається матка, яку беруть у кліточку.
Тут формують гніздо з стільника з медом, стільниками та
245
рамками з вощиною. Матка знаходиться у кліточці до вечора
наступного дня (півтори доби). Якщо у вулику використовують
магазинну надставку, то її заповнюють відбудованими напіврамками. Льотні бджоли з відводка за півтори доби перелітають до
своєї матки, активно відбудовують стільники і несуть нектар.
Увечері наступного дня бджолину сім’ю, від якої відібрали відводок, обкурюють димом, льоток закривають, роздільну перего­
родку злегка підіймають, обкурюють димом сусідню бджолину
сім’ю. Матку в кліточці передають відводку і коли він її добре
приймає, випускають. Через кілька днів відводок оглядають,
виявленні маточники видаляють, а натомість підставляють зрілі
маточники чи дають запасну матку. Ранком перегородку, що роз­
діляла бджіл (яку дещо підняли звечора), видаляють, бджоли
мирно об’єднуються, гніздо перегруповують, чергуючи рамки з
розплодом та вощиною. Така бджолина сім’я-полуторник актив­
но відбудовує стільники, сповна використовує медозбір. Слід заз­
начити, що при цьому матка у вулику повинна бути не старше 2х років.
496. У чому суть методу Вельса?
Суть цього методу полягає в тому, що у вулику через глуху
перегородку утримують дві бджолосім’ї, які, взаємно
обігріваючись, добре розвиваються, а з настанням медозбору над
ними ставлять спільний магазин, відокремлений від сімей
роздільними решітками. Метод з успіхом використовують і в
багатокорпусних вуликах. При цьому нарощують бджолосім’ї у
двох корпусах, розділених глухою перегородкою.
497. Як об’єднати льотних бджіл двох сімей?
Для ефективного використання медозбору льотних бджіл
двох сімей можна об’єднати. З цією метою вулики розставляють
попарно. Із зацвітанням нектароноса (акація біла, гречка,
соняшник) у погожий день під час інтенсивного льоту бджіл
один із вуликів, які розміщені попарно, переносять на нове місце
й забезпечують водою. Льотні бджоли з двох сімей потрапляють
246
в один вулик. Як правило, під час медозбору бійок між бджолами
не буває. Проте для запобігання цьому, гнізда можна
ароматизувати. З метою підвищення продуктивності з
бджолосім’ї, що залишилася на місці, відбирають рамки з
відкритим розплодом, які переносять у вулик, переставлений на
інше місце. Згодом сім’ї, що працювали на медозборі,
підсилюють закритим розплодом. Із настанням наступного
медозбору операцію повторюють, але вже з бджолосім’ями у
вуликах, які переставляли раніше й розміщували попарно.
498. У чому суть методу Корженевського?
Основою цього методу є створення у сім’ї умов для
максимального використання медозборів (червень та серпень) з
липи, ранньої та пізньої гречки. При цьому за тиждень до
цвітіння липи з бджолосім’ї відбирають відводок на чотирьох
рамках із маткою, поміщають його через глуху перегородку й
дають воду. На другий день у цьому відділенні відкривають
льоток з протилежного боку вулика. Льотні бджоли
повертаються на старе місце і сповна використовують медозбір,
оскільки тут відсутній відкритий розплід. Сім’я через деякий час
виводить матку. Відводок же за цей період нарощує силу. Під час
другого медозбору сім’ї об’єднують, залишають молоду матку.
Метод спрощують, не позбавляючи відводок льотних бджіл. Для
цього бджіл спочатку привчають літати на два льотки або ж
відкривають торцевий і злегка розвертають вулик так, щоб у
льоток з відводком (через глуху перегородку) потрапляла
частина льотних бджіл. У відділення без матки підставляють
зрілий маточник від племінної бджолосім’ї.
499. Чи можна у відводках виводити маток?
Не можна, оскільки матки, виведені у відводках, легкі, з
невеликою кількістю яйцевих трубочок, низькопродуктивні. Це
пояснюється тим, що у відводку, як правило, залишаються лише
молоді бджоли, у яких ще недостатньо розвинені глоткові залози.
Вони мало виділяють маточного молочка, маточники погано
247
обігріваються, розвиток сімейки затримується. Відводку слід
давати зрілий маточник або ж матку.
500. В яку пору доби слід виконувати роботи у відводку?
Усі необхідні роботи у відводку з неплідною маткою треба
виконувати рано-вранці, або ж у кінці дня з тим, щоб не завадити
обльоту та весільному польоту матки.
501. Чому виникає ройовий стан бджолосімей?
Існують різні теорії щодо причини виникнення ройового
стану бджолосім’ї. Але жодна з них не може дати вичерпної
відповіді на це запитання. Досвід показує, що ройовий стан у
бджолосім’ях виникає у випадку, коли тісні гнізда, при недо­
статній вентиляції, нерівномірному надходженню нектару, матка
віком два і більше роки. При цьому порушується оптимальне
співвідношення між чисельністю робочих бджіл, відкритого або
закритого розплоду. Кількість молодих бджіл зростає, а личинок,
яких вони могли б вигодувати, недостатньо. В таких умовах при
тісному гнізді матка знижує темпи відкладання яєць, бджоли
закладають маточники й щедро годують личинок маточним
молочком. Кількість бджіл, які годують матку, скорочується, її
маса зменшується майже на третину і вона здатна летіти з роєм.
502. Як виявити сім’ю, яка збирається роїтися?
Звичайно під час медозбору бджоли активно працюють.
Проте спостерігають сім’ї, у яких бджоли викучуються і висять
“бородою”, а працюючих зовсім мало. Це і є ознакою того, що
бджолосім’я збирається роїтися. У такому випадку слід переко­
натися, чи у вулику достатня ширина льотка і чи надійна
вентиляція.
503. Як за поведінкою бджіл зовні вулика виявити сім’ю,
що готується до роїння?
Виявлено (Заварішвілі Р.М., 1998), що бджоли сім’ї, яка
248
готується до роїння, одночасно із закладанням ройових мисочок
(ще до відкладання в них яєць маткою) намагаються розширити
льоткову щілину, гризучи її краї. Таким чином, відпадає
необхідність зайвий раз оглядати гнізда бджіл. Отож, шановні
пасічники, будьте спостережливими й уважними, не втрачайте
роїв.
504. Як запобігти роїнню, якщо чути спів маток?
Для запобігання роїнню (якщо чути спів матки) на місце
старого вулика, який відносять на нове місце, ставлять порожній,
а в нього - 2-3 медово-пергові рамки, кілька рамок з вощиною,
матку чи маточник зі старого вулика. Льотні бджоли
потрапляють у цей вулик і починають формувати нове гніздо. В
старій бджолиній сім’ї знищують зайві маточники.
505. Як відрізняють ройові маточники від свиїцових?
Свищові (норицеві) маточники бджоли закладають, як
правило, на середині стільника з розплодом. Вони світлого,
майже білого кольору, оскільки відбудовуються зі свіжого воску.
Ройові ж маточники закладаються по краях стільників,
вертикально. Автор був свідком закладання маточників
горизонтально, впритул до нижньої планки стільника, очевидно
через брак місця для відтягування маточників униз. Вони мають
коричневий або темнокоричневий колір, оскільки для їхньої
відбудови бджоли використовують старий віск. На таких
маточниках чітко простежуються рисунки шестигранних
комірок. Розрізнити маточники можна також за поведінкою
бджіл: якщо закладено ройові маточники, то бджолина сім’я
припиняє відбудовувати стільники на штучній вощині,
знижується продуктивність матки та кількість відкритого
розплоду; у разі, коли маточники призначені для тихої заміни
маток, бджолина сім’я нормально розвивається, а наведені
раніше ознаки відсутні. Як із ройових, так і з маточників тихої
заміни маток народжуються високопродуктивні матки.
249
506. Як підвищити якість маток, які виводяться в ройовій
бджолиній сім’ї?
Бджолину сім’ю з господарсько корисними ознаками
доводять до ройового стану. Після закладання маточників
личинок з них видаляють, а між стільниками з відкритим та
закритим розплодом поміщають прищеплювальну рамку з
прищепленими в штучних мисочках яйцями (на виході
личинок), відібраних з цієї ж бджолиної сім’ї (вони більші за
розмірами, оскільки матка при ройовому стані різко знижує
темпи відкладання яєць). На рамку можна прищепити яйця в
смужках зі світлих стільників, де укоротити комірки та прорідити
їх, залишаючи одне через двоє. У матки при цьому підрізають
крила. За день до виходу маток маточники разом з бджолами, що
їх обсідають, підставляють у сформовані відводки, надавши
бджолам однакового запаху.
Відомо, що при ройовому стані бджолиної сім’ї бджоли не
розгризають маточники, а матка, що вийшла першою, не вбиває
решту; в бджолину сім’ю може потрапити лише одна матка, а
решту бджоли “тримають в маточниках”; годують через отвори в
кришечці. Таким чином, у відводку бджоли самі випускають
матку, що гарантує її прийом. Використовуючи цю особливість, в
одній ройовій бджолиній сім’ї можна вивести до чотирьох партій
маток, поповнюючи її кожного разу запечатаним розплодом.
Після виведення останньої партії маток з ройової бджолиної сім’ї
можна сформувати кілька відводків простим поділом розплоду і
бджіл, у кожний з яких підставляють маточник, льоток на добу
закривають, бджіл забезпечують кормом та водою. При цьому
зльоту ройових бджіл у материнську бджолину сім’ю не буває.
Слід зауважити, що за два тижні до початку виходу маток
виводять трутнів в одній - двох племінних бджолиних сім’ях, в
які ще з осені підставляють світло-коричневі стільники з
трутневими комірками. Такі бджолині сім’ї підгодовують
медово-перговою сумішшю, забезпечують надходження як у
батьківські, так і в материнську бджолину сім’ю додаткової
кількості вуглеводного та білкового кормів.
250
507. Чи можна створити штучний рій?
Можна. Для цього в період медозбору від бджолиної сім’ї
відбирають дві рамки, поміщають на них матку в кліточці і
підвішують неподалік на дереві. Льотні бджоли прививаються на
цих рамках, що забезпечує одержання штучного рою. Такий рій з
метою запобігання зльоту бджіл бажано перевезти на інше місце
за 3-5 км.
508. Як пришвидшити вихід рою?
Інколи
бувають
ситуації,
при
яких
необхідно
пришвидшити вихід рою з бджолиної сім’ї, що готується до
роїння. З цією метою в такі бджолині сім’ї підставляють зрілі
маточники.
509. Для чого використовують апіміл?
Препарат випускають у вигляді мазі. Він є високоефек­
тивним засобом для вловлювання роїв. У змащені препаратом
пастки краще поселяються рої, в тому числі ті, які щойно вийшли
з вулика.
510. Як принадити рій?
З метою принадження рою пастки зсередини натирають
прополісом, воском, зеленими гілками осики, листям та стеблами
васильків (базилік).
511. Як визначити, чи оселився рій у пастці?
Для вловлювання роїв часто використовують пастки, в які
оселюються рої. Не слід запізнюватися з пересаджуванням рою у
вулик, оскільки рій відбудовує стільники, виводить розплід,
пересаджування його ускладнюється. Слід в ройову пору частіше
спостерігати за пастками. Якщо бджоли довго кружляють біля
льотка, то це бджоли-розвідниці, а в пастці ще рою немає. У разі,
коли бджоли інтенсивно влітають і вилітають із льотка - в пастці
251
вже оселився рій, і з його
баріитися.
переселенням до вулика не слід
512. У чому суть методу Юшкова?
Цей метод полягає у запобіганні природному роїнню.
Перед початком роїння з половини вуликів бджолосімей пасіки
відбирають рамки з молодим відкритим і закритим розплодом,
струшують із них бджіл і підставляють до гнізд другої половини
сімей. Медові рамки відкачують. Замість відібраних рамок став­
лять рамки з вощиною та стільникові. У таких бджолосім’ях
ройовий стан припиняється, вони активно відбудовують стільни­
ки на вощині. У другій половині вуликів сім’ї також не рояться,
оскільки молоді бджоли, що мали роїтися, будуть зайняті
вигодовуванням розплоду на підставлених рамках. Загальний
медозбір пасіки при застосуванні цього методу зростає.
513. Коли виходять рої?
Перший рій за сприятливих умов, як правило, виходить
через 8-9 днів після відкладання маткою яйця в першу маточну
мисочку, частіше у першій половині дня о 10-11 год. Через 8-9
днів після першого рою може вилетіти другий з однією чи
кількома неплідними матками. Строки виходу рою можуть
коливатися залежно від породи бджіл, погодних умов та інших
факторів.
514. Як впливає роїння на продуктивність бджолосімей?
Природне роїння бджіл в умовах пасіки - небажане явище,
оскільки продуктивність сімей, які роїлися, за медозбором у
кілька разів нижча порівняно з тими, що не роїлися. До того ж
часто рої не бувають спійманими, втрачаються льотні,
фізіологічно молоді бджоли, які залишають вулик із зобиками,
наповненними медом. Слід запобігати роїнню або створювати
умови, що ставлять бджіл у положення штучного рою.
Неконтрольований процес роїння на пасіці свідчить про низький
професійний рівень пасічника.
252
515. Як поводить себе рій, що вийшов із вулика?
Рій із вулика виходить швидко — за 5—10 хв. З останніми
бджолами вилітає стара або молода матка (другий і наступні рої).
Бджоли починають поступово збиратися групами на гілці або
стовбурі дерева. До однієї з груп приєднується матка, до якої
приєднуються і всі бджоли рою. Рій із старою маткою відлітає
недалеко від вулика, а з молодою - далі. Якщо в рій потрапить
кілька маток, він довго шумить, після вибору кращої - заспоко­
юється. Якщо ж до рою з певних причин не потрапила матка, то
він повертається до вулика і згодом вилітає із молодою маткою.
У вигляді грона рій спокійно може перебувати від кількох годин
до кількох днів. У цей період бджоли-розвідниці весь час через
“танці” передають сигнали - інформацію про знайдене нове
місце житла. Після вибору оптимального житла рій знімається,
летить до нього, заселяє й активно будує нове гніздо. Сім’я після
запліднення молодої матки активно розвивається.
Рис. 127. Рій, що привився у вигляді грона
253
516. Що робити з роєм, якщо в роївні не виявилося
матки?
Із пересаджуванням рою в роївню не слід баритися, адже
він може кожної миті злетіти. Буває, що рій, посаджений у роїв­
ню, шумить, непокоїться. Цей шум є ознакою відсутності матки.
Уважно оглядають місце прищеплення рою, оскільки матка мог­
ла залишитися на гілці дерева чи загубитися в траві. Знайдену
матку повертають у рій. Якщо її не виявлено, то роєм підсилю­
ють слабкі бджолосім’ї або приєднують до того, який вийшов
раніше.
517. Куди летить рій?
Доведено, що рій у більшості випадків летить на
заздалегідь вибране бджолами-розвідницями місце, яке
відповідає усім умовам для подальшого розвитку бджолосім’ї.
Спочатку він прищеплюється недалеко від пасіки і через деякий
час знімається і летить на вибране місце до нового житла на
висоті від 1,5 до 6 м.
518. У якому напрямку летить рій?
Рій, що вилетів із вулика, летить в основному у північносхідному та південо-західному напрямках.
519. Як визначити, з якої сім’ї вилетів рій?
Для цього увечері з рою черпачком набирають невелику
кількість бджіл, посипають крейдою або борошном і випускають.
Вони летять у вулик, з якого вийшли з роєм.
520. Як запобігти роїнню?
Основне завдання при цьому - підтримання бджолосімей у
неройовому стані. Цього досягають за рахунок таких заходів:
своєчасного розширення гнізда, завантаження бджіл воскобудівельною роботою та роботою по переробці нектару,
254
притінювання вуликів і забезпечення надійної вентиляції,
розміщення льотків під час медозбору на північ та північний
схід, роззосередження молодих бджіл переставлянням рамок із
відкритим розплодом на край гнізда, а із запечатаним всередину та давання штучної вощини на відбудову,
використання просторих вуликів, своєчасна заміна старої матки,
племінна робота з вибракуванням бджолосімей, схильних до
роїння. Запобігають роїнню також своєчасним формуванням
ранніх відводків, забезпеченням оптимального співвідношення
між кількістю робочих бджіл і відкритого розплоду. Перед
роїнням і при відсутності медозбору бджіл підгодовують
цукровим сиропом, забезпечують надходження у гніздо свіжого
нектару й пилку, для чого бджолосім’ї підвозять до нектаро- та
пилконосів. Ефективний описаний раніше метод Бухарєва щодо
разового розширення гнізда бджіл.
521. Як запобігти роїнню при слабкому медозборі?
При достатньому розвитку бджолиних сімей і надходженні
0,5-2 кг нектару в день на бджолину сім’ю, вирівнюють їхню
силу. В племінній сім’ї організовують виведення маток. Коли
вже будуть зрілі маточники, з бджолиних сімей формують
відводки зі старими матками, 3-4 стільниками з бджолами без
розплоду, двома кормовими, однією перговою та двома-трьома
рамками сушняку, в одну з яких наливають 300-500 мл води.
Замість відібраних маток бджолиним сім’ям підставляють зрілі
маточники. Таким чином, поки молода матка почне відкладати
яйця, бджолина сім’я, не маючи відкритого розплоду,
переключається на медозбір, який зростає на 20-30%, у ройовий
стан не переходить. У разі маємо додаткові сім’ї, гнізда яких
поступово розширюють, в тому числі рамками з вощиною.
Згодом (при потребі) в них замінюють старих маток на молодих.
У основних бджолиних сім’ях та відводках при відсутності
розплоду проводять противароатозні заходи в тому числі й із
застосуванням борошна з хвої, яким обпудрюють бджіл з
розрахунку 50 г на бджолину сім’ю.
255
522. Як вивести дві бджолині сім’ї з ройового стану,
сформувавши перед цим третю?
Наприклад, у ройовий стан прийшла перша та друга
бджолині сім’ї. Порожній вулик заповнюють стільниками
впереміж з вощиною і ставлять на місце другої, яку переносять
на нове місце. Бджіл обох бджолиних сімей обкурюють.
З першої бджолиної сім’ї беруть два-три стільники з
бджолами та маткою і струшують на східці, приставлені до
льотка вулика, де знаходилася друга бджолина сім’я. В першій
видаляють усі крім одного, маточники, або ж дають молоду
матку в кліточці. В другій бджолиній сім’ї знищують маточники і
залишають стару матку, дають воду. Згодом матку замінюють.
Льотні бджоли злетять на старе місце, але в нову бджолину
сім’ю. Отже, створено нову бджолину сім’ю, а бджолині сім’ї
виведені з ройового стану.
523. Як вивести бджолину сім’ю з ройового стану,
сформувавши з неї нову?
На місце ройової сім’ї ставлять вулик, гніздо якого
комплектують, переносячи з ройової стільники з запечатаним
розплодом без бджіл, стільники з кормом, підставляють
маточник чи матку в кліточці.
У гніздо ройової бджолиної сім’ї додають рамки з вощи­
ною впереміж з відкритим розплодом, залишають матку, видаля­
ють маточники, заливають у стільники 0,4-0,5 л води і перено­
сять на нове місце. Льотні бджоли повертаються на старе місце,
а ройові та молоді знаходяться біля матки, інтенсивно відбудову­
ють гніздо. Обидві бджолині сім’ї нормально розвиваються. їх
гнізда поступово розширюють, згодом замінюють стару матку.
524. Як спіймати “бродячий” рій?
Для вловлювання роїв використовують
різноманітні
пастки (дуплянки, ящики з дашком, невеликими отворами
(льотками), які розвішують на деревах на висоті 6-8 м, як
256
правило, на узліссі в затінених місцях. Для принади всередину
пастки ставлять кілька темних стільників. Внутрішню поверхню
натирають мелісою, воском, прополісом. Слід зазначити, що для
розведення, а тим більше поповнення пасіки ловіння “бродячих
роїв” недоцільне, оскільки вони можуть бути джерелом різних
захворювань, походити з рійливих бджолиних сімей, а ця ознака
часто передається спадково.
525. Як вивести бджолині сім'ї з ройового стану в дво- чи
багатокорпусних вуликах?
Із наближенням ройової пори (до закладання маточників)
стільники з розплодом і покрівельні медово-пергові переносять у
другий корпус. У нижньому розміщують один стільник із
закритим розплодом, рамки з вощиною, стільники з медом та
порожні. Між корпусами ставлять роздільну решітку. Всіх бджіл
разом з маткою струшують на східці перед льотком нижнього
корпуса. Бджоли разом з маткою повертаються у вулик, у
нижньому корпусі енергійно відбудовують гніздо, у верхньому
вирощують розплід, часто закладають маточники, які слід
періодично зрищувати.
У багатокорпусних вуликах залежно від сили бджолиних
сімей матку в нижньому корпусі відділяють від розплоду однимдвома корпусами, зосереджуючи розплід у верхньому.
Аналогічний прийом можна застосувати й у вуликах-лежаках,
поділивши гніздо ганеманівською решіткою. При цьому біля
льотка розміщують рамки з вощиною, 1-2 порожні та стільники з
медом. Тут повинна знаходитися матка.
Вивести бджолину сім’ю з ройового стану можна, віді­
бравши з гнізда закритий розплід, який слід передати іншим
бджолиним сім’ям. Гніздо поповнюють рамками з вощиною
впереміж із відкритим розплодом. Матку поміщають у кліточку і
кладуть на прилітну дошку. Всіх бджіл струшують на східці,
один кінець яких знаходиться на прилітній дошці. Бджоли повер­
таються у вулик (штучне роїння). Через годину матку і бджіл
зрошують цукровим сиропом, матку пускають у вулик. Бджолина
сім’я активно відбудовує стільники, виходить із ройового стану.
257
526. Як запобігти роїнню при помірному медозборі?
До початку роїння вирівнюють силу бджолиних сімей.
Потім у бджолиних сім’ях з господарсько корисними ознаками
викликають роїння. Після дозрівання маточників у вуликах
пасіки видаляють маток, на яких формують відводки, а замість
них підставляють маточники. Присутність молодої матки,
відкритого розплоду стимулює збір нектару, ройовий стан не
проявляється, адже відомо, що з молодими матками бджолині
сім’ї рояться рідко.
527. У чому суть методу Чайкіна?
Це протиройовий прийом. Він грунтується на тому, що для
запобігання роїнню після нарощування бджолами значної сили у
гніздо ставлять роздільну решітку, яка поділяє його на більшу
(10-12 рамок) і меншу (6-8 рамок) частини. Матку залишають у
меншому відділенні, яке розміщують біля льотка. При цьому біля
льотка ставлять рамку із свіжим засівом, потім - рамки з
вощиною впереміж із доброякісними стільниками під засів. У
більшому відділенні біля решітки розміщують рамки з
наймолодшим розплодом, далі - із старшим та закритим. При
цьому основна маса бджіл перейде до відділення з маткою,
швидко відбудує гніздо, матка нарощуватиме інтенсивність
відкладання яєць, сім’я в ройовий стан не переходить. Таке
перегрупування рамок до головного медозбору застосовують 2-3
рази через кожні 12 днів. Аналогічного результату досягають і
без роздільної решітки, розміщуючи біля льотка рамки зі
штучною вощиною та доброякісними стільниками під засів.
528. Як вивести ройову матку?
У племінній роботі для виведення ройової матки у
бджолиній сім’ї з добрими господарсько корисними ознаками
(високі медопродуктивність, зимостійкість та ін.) створюють
необхідні умови: забезпечують достатню кількість вуглеводного
та білкового корму, гніздо скорочують до 8-9 рамок, дуже
утеплюють. Сім’ю підгодовують медово-перговою сумішшю.
258
Через деякий час бджолосім’я в умовах тісного гнізда, при
недостатній кількості порожніх комірок для відкладання маткою
яєць та надмірного переутеплення гнізда закладає ройові
маточники, які й використовують для одержання маток. Не слід
відбирати ройові маточники з неплемінних бджолосімей,
оскільки у них можуть бути підвищена схильність до роїння,
низька медопродуктивність, а ці ознаки передаються молодій
матці, а згодом - і новій сім’ї.
529. Що робити, якщо підсаджувана матка вилетіла?
Інколи буває, що при підсаджуванні матка вилітає з вулика,
куди її підсаджували. Після того, як вона вилетіла, гніздо
прикривають полотниною, зверху кладуть стільник із кількома
десятками бджіл та відходять убік. Як правило, через 10-15 хв
матка повертається назад, її прикривають ковпачком. Часто таку
матку можна відшукати в якомусь із вуликів (це легко зробити у
разі, коли пасіка невелика), де бджоли її “беруть” у клубок. При
цьому матку можна врятувати.
530. Як звільнити матку від клубка, в який її взяли
бджоли?
Часто пасічник-початківець не вживає запобіжних заходів і
вільно підсаджує матку у бджолосім’ю. Як правило, таку матку
бджоли “беруть” у клубок, намагаючись її зажалити. Звільнити
матку можна, обережно обкурюючи клубок димом з димаря, зро­
сивши його цукровим сиропом і опустивши клубок у миску з те­
плою водою. Звільнену матку обережно поміщають у кліточку з
канді і підсаджують повторно. Перевіряють, чи немає у гнізді
маточників.
531. Як відбирати ройових бджіл із сім’ї, яка готується до
роїння?
Спосіб, запропонований Г.П. Тарановим, протиройовий.
Він полягає у відбиранні ройових бджіл із сім’ї, яка готується до
259
роїння. При цьому біля вулика похило закріплюють настил так,
щоб він одним краєм спирався на землю, а другий знаходився на
відстані 15-20 см від льотка. В погожий день із стільників на
мішковину, якою застеляють настил, із рамок послідовно
струшують усіх бджіл сім’ї. Неройові бджоли повертаються у
вулик, ройові деякий час літають, а потім, не подолавши 15-20сантиметрової відстані від льотка, зависають на краю настилу у
вигляді грона. їх використовують для формування відводків чи
нуклеусів, втрати ройових бджіл при цьому не буває. Слід
зауважити, що матка у такому разі повинна залишатися у вулику.
532. Що необхідно враховувати при відборі ройових бджіл
за методом Г.П. Таранова?
Поселяючи ройових бджіл у новий вулик, слід пам’ятати,
що деяка частина бджіл повертається до вулика, з якого їх
відібрали. Краще такі штучні рої відвезти при можливості на
відстань 3-5 км.
533. Як зібрати рій?
Для цього потрібно підготувати роївню чи щільний ящик із
шматочком тканини, одягти костюм пасічника, лицьову сітку.
Деякі пасічники злегка збризкують рій водою. Під рій, що при­
щепився, підносять роївню і різким рухом струшують у неї з гі­
лки бджіл. На певний час роївню залишають відкритою. Якщо у
неї потрапила матка, то через деякий час сюди збираються всі
бджоли. Роївню або ящик накривають нещільною тканиною і
відносять у темне прохолодне місце чи затінок. Надвечір рій за­
селяють у вулик. Зручний для знімання рою спосіб з використан­
ням двох стільників, які закріплюють між собою з зазором між
ними на ширину вулички і з допомогою жердини або мотузки,
перекинутої через гілку дерева, підводять до рою (краще зверху).
На цих же рамках бджіл можна поміщати у вулик.
534. Коли рій повертають назад у бджолосім’ю?
Це роблять, якщо рій вийшов із слабкої сім’ї, коли
260
розпочався медозбір тощо. При цьому у бджолосім’ї видаляють
усі маточники, відновлюють молоду матку, а в кінці дня
впускають рій. Його також можна впускати у кінці дня в іншу
сім’ю, що відроїлася того ж дня. З урахуванням обставин такій
сім’ї залишають маточник, молоду чи стару матку.
535. Як поселити рій у вулик?
Належним чином готують вулик: очищають, дезінфікуюгь,
промивають і просушують. Вулик відповідно до сили рою (рій
зважують) укомплектовують маломедними стільниками з пергою
впереміж з вощиною. На 1 кг бджіл необхідно дати до чотирьох
рамок. Перед заселенням дають один стільник з відкритим
розплодом, що запобігає зльоту рою. Рій витримують у
прохолодному місці, а ввечері висипають на похилу площину,
яка одним краєм приставлена до льотка, і рій заходить у вулик.
Можна також висипати його зверху на рамки. В одну з рамок
наливають близько 0,5 л води. Гніздо утеплюють. За ніч бджоли
освоюють гніздо, а на ранок облітуються і починають працювати.
536. У чому суть методу Снєжникова?
Суть цього методу полягає у підсаджуванні природного
рою у бджолосім’ю через три доби (72 год) рісля роїння. Сім’я,
шо відроїлася, через три доби приймає бджіл одного або
об’єднаного рою. Таких бджіл струшують на приставлену до
льотка похилу площину. Під час заселення рою виловлюють
матку, адже в сім’ї, яка відроїлася, залишають один маточник.
Така сім’я добре використовує медозбір. Цей метод дуже
ефективний у період так званої ройової гарячки.
537. У чому суть методу Буткевича?
Зазначений метод грунтується на об’єднанні кількох роїв у
один із метою одержання сильних сімей-медовиків. При цьому
рої витримують
у зимівнику, а ввечері до льотка вулика,
укомплектованого рамками з вощиною та відбудованими
стільниками, похило приставляють застелену тканиною
261
площину, на яку поступово висипають бджіл роїв. Бджоли
заходять у вулик. До льотка їх спрямовують димом із димаря й
виловлюють зайвих маток. У гнізді повинні бути невеликі запаси
меду і води.
538. Чи можна цілий день тримати вулик у затінку?
Бджолу недарма називають “дитям сонця”. Якщо вулик із
бджолами цілий день перебуває у затінку, то бджоли стають
злими. Частину світлового дня вулик має знаходитися під
прямими сонячними променями. Бажано, щоб опівдні та в
години спеки він був у затінку, При цьому менша кількість бджіл
буде задіяна на вентиляції гнізда і медозбір збільшиться.
539. Як запобігти втраті рою та повторному роїнню?
З цією метою матку ізолюють у дворамковому ізоляторі,
періодично підставляючи їй для відкладання яєць стільники або
штучну вощину. Видаляють маточники на стільниках, відібраних
з ізолятора (до матки бджоли мають доступ через решітку). Рій,
який вийшов без матки, повертається назад.
Для усунення ройового стану з бджолиної сім’ї відбирають
розплід, підставляють рамки з штучною вощиною, своєчасно
замінюють маток на таких, що походять з нерійливих племінних
бджолиних сімей тощо. У маток пасіки підрізають крила. Бджоли
першого рою вилітають, а матку беруть у кліточку. Старий вулик
разом з гніздом бджіл відносять на нове місце, а замість нього
ставлять новий з вощиною та стільниками. Зверху корпусу
кладуть роздільну решітку, потім - магазини від старого вулика,
а біля льотка- матку в кліточці. Незабаром рій повертається,
оскільки відсутня матка. Виявивши її біля льотка, бджоли
прямують у вулик. Матка, яку звільняють, йде разом з
бджолами. Рій підсилюється льотними бджолами із попереднього
вулика, які прилітають на старе місце. На новому місці сім’я
ослаблюється, з молодих маток перемагає сильніша. У разі її
запліднення ройовий стан проходить. Отже, така бджолина сім’я
вже не відпускає другий і наступні рої. Застосовуючи цей спосіб,
262
треба бути уважним, щоб своєчасно простежити, з якого вулика
вийшов рій.
540. Як мобілізувати бджіл рою та бджолині сім’ї, що
відроїлися, на ефективне використання медозбору?
Для цього вулик з бджолиною сім’єю, що відроїлася,
відносять на інше місце, а на його місце ставлять другий,
подібний за кольором. У цей вулик з першого переносять рамки з
відкритим розплодом, рамку з медом, підставляють рамки зі
штучною вощиною. Сюди злетяться льотні бджоли з бджолиної
сім’ї, що відроїлася. В нього вечірньої пори поміщають рій, який
вийшов раніше. Бджоли відбудовують гніздо, активно працюють
на медозборі. В сім’ї, що відроїлася, залишають один маточник
або дають молоду матку, забезпечують бджіл водою. З цієї сім’ї
при потребі можна сформувати кілька відводків.
541. Чи слід роям підставляти стільники з відкритим
розплодом?
Інколи буває, що після поселення пасічником зібраного
рою на наступну добу він покидає нове житло. Щоб цьому
запобігти, у рій-первак підставляють стільники з відкритим
розплодом від тієї ж бджолиної сім’ї, з якої він вилетів. При
поселенні рою-вторака і наступних до цього не вдаються,
оскільки бджоли зажалять матку, закладуть маточники, розвиток
рою затримається.
542. Як поселити у вулик рій-вторак?
З роями-втораками відлітає, як правило, кілька маток, а
треба залишити одну. Для відловлювання маток бджіл рою
висипають на рамки майбутнього гнізда через магазинну
надставку, дном якої слугує роздільна решітка. Через неї
проходять бджоли, а маток відловлюють. Одну з них повертають
у рій, а решту використовують для потреб пасіки. Залежно від
сили до одного вулика можна посадити послідовно кілька роїв,
263
починаючи з найсильнішого.
543. Як переселити бджіл з дупла, будівлі у вулик?
Часто рої поселяються у дуплі дерева, або знаходять
щілину в споруді і в придатному місці будують гніздо. Не
зрубуючи дерева і не пошкоджуючи споруди, можна переселити
таких бджіл у вулик. Для цього до льоткового отвору дупла або
щілини прикріплюють видалювач бджіл, виготовлений з густої
металевої сітки у вигляді конуса. Широкий його край
закріплюють біля виходу з дупла, а тонкий - з отвором діаметром
близько 9 мм, має розміщуватися біля льотка поставленого на
підставці нуклеуса з маточником чи відкритим розплодом.
Бджоли, виходячи з дупла, назад потрапити не можуть і
переходять у нуклеус, який поступово розширюють гніздовими
стільниками. Бджоли, що прилетіли, також потрапляють у
нуклеус. Тут вони виводять матку, а через 4-5 тижнів з дупла чи
споруди майже всі переходять у нуклеус. Після цього конусний
видалювач знімають, а ще через 3-4 тижні бджоли перенесуть в
нуклеус залишки меду. В дуплі залишиться матка з невеликою
кількістю бджіл. їх закурюють, а щілину закривають.
544. Що таке головний
медозбір?
Він зумовлюється часом,
коли зацвітає найбільша кількість
нектароносів, які забезпечують
бджолам інтенсивний медозбір.
При цьому активізується їхня льо­
тна діяльність, вони відбудовують
верхні частини стільників, “білу­
ють’" їх. Головний медозбір найчас­
тіше буває у червні-липні. Основ­
ними рослинами в різних зонах
України у цей період є: акація біла,
264
Рис. 128. Пристрій для
переселення бджолиної
сім’ї з дупла чи будівлі у
вулик з розплодом:
/ - сітчастий конус з отвором
9 мм; 2 - вулик
еспарцет, гречка, буркун, коріандр, конюшина, соняшник та ін.
Залежно від зони головних медозборів може бути кілька.
545. Як визначити початок головного медозбору?
Про це свідчать, передусім, показники контрольного
вулика. З настанням медозбору літ бджіл посилюється. Вони
повертаються з ношею важкими, з опущеним черевцем, повільно
пересуваються до льотка. Зверху гнізда стільники біліють - це їх
відбудовують бджоли. Увечері біля вуликів чути напружений гул
від посиленої вентиляції.
546. Як заготовити кормові запаси?
Пасічник ніколи не повинен забувати про підготовку бджіл
до зимівлі, успішне проведення якої значною мірою залежить від
повноцінної годівлі. Корми бажано заготовляти з першого
медозбору (початок літа), адже в цей час ще відсутній падевий
мед. На бджолосім’ю, яку утримують у вуликах-лежаках,
заготовляють по 3-4 рамки із запечатаним медом. При заготівлі
пергових рамок у період медозбору їх розміщують проти льотка,
де бджоли доповнюють комірки з пергою медом і запечатують. У
разі утримання бджіл у багатокорпусних вуликах кормові запаси
на бджолосім’ю повинні становити не менше одного корпуса.
547. Що слід враховувати під час медозбору?
Ще перед головним медозбором потрібно переконатися,
що в гнізді не залишилося нерозпечатаних після зимівлі
стільників із кормом. їх періодично розпечатують, починаючи з
весни. У противному разі цей корм, до складу якого входить і
перероблений цукровий сироп, потрапить у відкачуваний мед,
тобто відбудеться мимовільна фальсифікація останнього. Під час
медозбору забезпечують умови для нормального відкладання
яєць маткою, особливо у липні-серпні, своєчасно підставляючи
порожні стільники, оскільки основну масу зимуючих бджіл
становитимуть ті, що виведуться у кінці серпня-вересня. У
період відкачування не можна залишати гнізда без меду.
265
Постійний його запас у гнізді за будь-яких обставин не повинен
бути меншим 8-10 кг, Інакше при несприятливих умовах сім’я
голодуватиме, а матка не відкладатиме яєць. У період медозбору
здійснюють помірну відбудову стільників на штучній вощині.
548. Чи впливає забезпеченість пасіки стільниками на
медозбір?
Для успішного й повного використання головного
медозбору пасічники заздалегідь мають подбати про належну
забезпеченість пасіки відбудованими стільниками. Із зростанням
інтенсивності медозбору потреба в стільниках для нектару
збільшується. Адже відомо, що принесений нектар бджоли
переробляють на мед за 5-7 днів, багаторазово пропускаючи його
через медовий зобик, збагачуючи виділенням залоз. Спочатку
принесений нектар “підвішується” на стінці комірки у вигляді
краплі. Вулик при цьому активно вентилюється.
549. Яка потреба бджолосім’ї у стандартних гніздових
стільниках при різній продуктивності матки та добовому
прирості контрольного вулика?
Потреба сім’ї в стільниках для розплоду при
середньодобовій продуктивності матки 500 яєць становить 2-3
стільники, 1000 - 5-6, 1500- 7-8, при 2000 яєць - 10-11 стіль­
ників. Як показують розрахунки, за п’ять днів медозбору при
надходженні щоденно 1 кг нектару для його складання й
переробки потрібно додатково мати 2-3 стільники, 4 кг - 9-10,
8 кг - 19-20 стільників. У вулику-лежаку для інтенсивного вико­
ристання медозбору має бути 20 відбудованих гніздових
стільників і стільки ж магазинних, у багатокорпусних - 30-40.
550. Чи доцільно обмежувати продуктивність матки?
Обмежена на 3-4 рамках матка знижує продуктивність, у
результаті чого зменшується кількість відкритого розплоду, а
отже, посилюється медозбір. Проте до цього прийому слід
266
ставитися з упередженням. Він виправданий лише в умовах
раннього і незначного тривалого медозбору. Адже штучне
зниження продуктивності матки супроводжується ослабленням
сили бджолосім’ї, вона сповна не використовує наступні
медозбори. Ослаблена сім’я не встигає наростити достатню
кількість бджіл до осені. В умовах інтенсивного медозбору
бджоли самі обмежують відкладання яєць маткою, заливають
комірки нектаром, а згодом — медом. Прийом обмеження
відкладання яєць матками доцільно поєднувати з їх заміною. При
цьому на початок медозбору матка вже повинна бути плідною. У
противному разі медозбір знижується.
551. Чому вдаються до обмеження продуктивності маток у
липні?
Обмеження мотивують тим, що бджоли, виплоджені з яєць,
відкладених у цей період, вже не братимуть участі в медозборі
(при відсутності пізніх медоносів), а до зими вони також не
доживуть, або ж відімруть на початку зимівлі. Таким чином,
даремно витрачається енергія бджіл і корм. На думку автора, при
таких обставинах доцільніше одночасно здійснювати заміну
маток та обмеження продуктивності. Для цього, наприклад, у
вулику-лежаку можна стару матку помістити у відводок через
перегородку. Таким чином, в основній бджолиній сім’ї
виводиться матка (їй підставляють зрілий маточник від племінної
бджолиної сім’ї'), а відводок вирощує бджіл на зиму. Бджолині
сім’ї зимують через глуху перегородку, а навесні із зацвітанням
ранніх нектароносів їх об’єднують, одержуючи сім’ї-медовики та
товарний мед.
552. Як обмежити продуктивність маток під час
головного медозбору?
Для підвищення продуктивності бджолиних сімей інколи
практикують обмеження відкладання яєць маткою (як правило,
при останньому медозборі). З цією метою можна кілька
стільників з різновіковим розплодом поставити біля стільників з
267
маткою, а по їх боках розмістити медові й пергові рамки. При
затуханні головного медозбору матці знову створюють умови для
максимальної продуктивності, що дуже важливо для своєчасного
нарощування бджіл, які йтимуть у зиму.
553. Чи потрібно давати бджолосім’ям під час медозбору
вощину для відбудови стільників?
При тривалому і неінтенсивному медозборі бджоли, не
знижуючи його, добре відбудовують стільники, які підставляють
по 1-2 у гніздо, а в надставку - по 2-3. Якщо медозбір короткий
та інтенсивний, бджолам при розширенні гнізда доцільно
підставляти напіввідбудовані стільники, в тому числі з
трутневими комірками. Слід пам’ятати, що на виділення 1 кг
воску бджоли витрачають до 3,5 кг меду.
554. Чи слід підсилювати бджолосім’ї перед медозбором?
Безумовно, що сильні бджолосім’ї збирають більше
нектару, ніж слабкі. Сім’ї, які відстають у розвитку, необхідно
підсилювати, передусім за рахунок відводків, приєднуючи до них
повністю або ж відбираючи з відводків молодих бджіл або
закритий розплід. Підсилюють також бджолосім’ї, які відстали у
розвитку часом через те, що молода матка лише розпочала
відкладати яйця. Якщо медозбір короткий, то частину розплоду
можна відібрати від сильних бджолосімей, де його багато. У разі
тривалого медозбору розплід в основних сім’ях відбирати не
бажано, оскільки не буде резерву для поповнення бджіл замість
зношених. Практикують також об’єднання слабких бджоло­
сімей. Адже одна сильна бджолосім’я збере нектару більше, ніж
дві слабкі. Частину бджолосімей використовують як сім’їпомічниці. За рахунок їх середні сім’ї періодично підсилюють
закритим розплодом. При цьому медопродуктивність пасіки
зростає. Отже, в кожному конкретному випадку до питання
підсилення бджолосімей слід підходити творчо, з урахуванням
багатьох факторів.
268
555. Як за польотом бджіл визначити, чи є в сім’ї матка?
Повернення у вулик багатьох бджіл з обніжжям є ознакою
того, що сім’я має продуктивну матку і розвивається нормально.
Якщо ж У вулику матка стара, відсутня або сім’я хвора на
гнилець та інше, кількість бджіл, які повертаються у вулик з
обніжжям, незначна.
556. Чи впливає на медозбір наявність у бджолиній сім’ї
матки?
При втраті або відборі матки порушується нормальний
стан бджолосім’ї, сповільнюються її основні функції щодо
виділення воску, вигодовування розплоду, знижується льотна
активність бджіл, а отже й медозбір. Доведено, що бджоли при
відборі із сім’ї матки на період її виведення, дозрівання та
початку інтенсивного відкладання яєць знижують інтенсивність
усіх робіт протягом 27 днів, при заміні матки зрілим маточником
- протягом 18 днів. Звідси висновок - замінювати маток слід не
пізніше як за три тижні до початку головного медозбору або ж у
кінці його, інакше продуктивність бджолосімей знижува­
тиметься. Дослідження свідчать, що відбір з бджолосім’ї перед
медозбором матки і надання сім’ї можливості виводити свищову
супроводжується втратою продуктивності з розрахунку на 1 кг
маси бджіл майже у два рази.
557. Як сила сімей впливає на медозбір?
Одним із основних завдань пасічника у літній період є
нарощування максимальної сили бджолосімей і запобігання
їхньому роїнню до початку головного медозбору. Відомо, що в
одній вуличці між двома стільниковими стандартними рамками
міститься у середньому 250 г бджіл. Отже, у чотирьох їхня маса
становитиме близько 1 кг, у 20 вуличках - майже 5 кг. Доведено,
що в період медозбору у сильних бджолосім’ях вихід меду з
розрахунку на 1 кг бджіл зростає. Так, у сім’ї з масою бджіл 2 кг
на 1 кг бджіл продуктивність становила 10 кг, а в бджолосім’ї
269
масою 4 кг вихід меду на 1 кг бджіл досягав 12,2 кг. Це
пояснюється тим, що в слабких сім’ях на кожну бджолу припадає
більше розплоду, який необхідно вигодовувати. Такі бджоли
швидко спрацьовуються, пізніше починають вилітати на збір
нектару (на 14-21 день). У сильних бджолосім’ях бджоли краще
розвинені, більшість з них працює на медозборі, за яким вони
можуть вилітати на 4-5-й день життя.
558. Як запобігти ослабленню бджолосімей під час
головного медозбору?
Треба намагатися не ослабити бджолосім’ї під час голо­
вного, особливо останнього (перед осінню), медозбору. Хоча це
повною мірою не вдається, оскільки основна маса бджіл спра­
цьовується на збиранні та переробці нектару. Але не можна до­
пускати й надмірного зношення сімей, коли вже ніяким їх наро­
щуванням це не виправити. Необхідно насамперед дуже обере­
жно, із знанням справи ставитися до рекомендацій щодо обме­
ження продуктивності маток. У цей період воно недопустиме.
Хоча під час головного медозбору інстинкт заготівлі кормів у
бджолосім’ї є домінуючим, не слід забувати й про відновлення
бджолосім’ї. Необхідно всіляко стимулювати роботу маток.
Цього досягають, стежачи, щоб у сім’ї завжди були стільники з
вільними комірками для відкладання яєць. Якщо цього не зро­
бити, то в кінці медозбору доброякісна сім’я може залишитися на
кількох рамках. Організувати її зимівлю буде дуже складно.
559. Як запобігти переходу матки у надставку?
В основному з цією метою застосовують роздільну
решітку, хоч і вона має недоліки. Можна запобігти переходу
матки у надставку, розміщуючи в ній меншу кількість рамок,
наприклад 9-10 замість 12 із більшими проміжками між рамками.
У таких стільниках бджоли подовжують комірки і матка в них не
може відкладати яйця, вони поступово заповнюються медом.
Використовують шматок тканини, якою закривають рамки так,
щоб з усіх боків був відкритий проміжок завширшки 5-6 см.
270
Матка знаходиться в основному всередині гнізда, краї стільників
заливаються медом і матка через них не переходить.
560. Як запобігти зльоту бджіл при переміщенні вулика
на нове місце?
Після 15 год дня у вулику відшукують матку і поміщають
у кліточку. Вулик відносять на нове місце, а на старому на рівні
колишнього льотка підвішують привій на тринозі з маткою в
кліточці. Під вечір льотні бджоли збираються біля матки. їх
через сходинки разом з маткою впускають у свій вулик. Зльоту
бджіл з нового місця не буває, оскільки вони побували на
положенні рою. Цей прийом використовують при поділі
бджолиної сім’ї, для усунення ройового стану, при об’єднанні
відводків на медозбір тощо.
561. Які зміни відбуваються в нектарі при переробці його
бджолами?
У нектарі міститься складний за будовою цукор - сахароза,
який не всмоктується через стінки кишечника бджоли. Бджоли
розщеплюють його на глюкозу (виноградний цукор) і фруктозу
(плодовий цукор). Цей процес (інверсія) відбувається під дією
інвертази, яка виділяється бджолами ще під час всмоктування
нектару з нектарників квіток та багаторазово додається при
перенесенні дозріваючого нектару з комірки в комірку. Мед
добре зберігається передусім тому, що має кислу реакцію.
Висока кислотність меду досягається в результаті дії на глюкозу
ферменту глоткової залози глюкогенази. При цьому частина
глюкози перетворюється на глюконову кислоту. Його активність
знижується і припиняється зовсім при зростанні кислотності
меду на рівні pH 3,9. Зрілий мед запечатується кришечками, які
не пропускають повітря й вологи.
562. Чому не можна відкачувати незрілий мед?
У незрілому меді не завершився процес збезводнювання
271
(до 18-20%). Він ще не збагачений достатньою кількістю
ферментів, кислот та інших речовин. Такий мед швидко псується,
закисає. Відкачувати необхідно тільки зрілий мед, принаймні
коли він закритий восковими кришечками на 2/3 площі
стільника.
563. Що необхідно приготувати для відкачування меду?
У пасічницькому будиночку чи спеціальному польовому
наметі на підставці строго вертикально закріплюють медогонку,
перевіряють її справність і змащують медом осі. Гострять
пасічницькі ножі, яких необхідно мати два. Леза ножів
занурюють у гарячу воду, яка повинна бути на пасіці.
Встановлюють спеціальний стіл чи широку каструлю для
зрізаних кришечок забрусу. Мають також бути підготовлені
переносний ящик для рамок, візок для перевезення медових
стільників у ящиках до медогонки, посуд з водою для
споліскування рук, чистий рушник, місткість для меду, цідилка
для його проціджування, димар, щіточки для змітання бджіл,
спеціальний ящик для їх струшування, білий халат або костюм
пасічника, лицьова сітка, пасічницька стамеска тощо. До
відкачування меду залучають кількох чоловік, чітко розділяючи
функції кожного.
564. За скільки днів потрібно відкачувати мед?
Не слід чекати, поки в усіх бджолосім’ях буде зрілий мед.
Адже може трапитися так, що у сильних бджолосім’ях не
знайдеться вже місця для його складування і їхня продуктивність
знизиться. Мед потрібно відкачувати від усієї пасіки швидко і
організовано (за 2-3 дні). Це особливо важливо, коли на точку
поблизу розміщені пасіки кількох пасічників-любителів.
Необхідно домовитися про одночасне відкачування меду,
оскільки у противному разі можуть виникнути бджолині
крадіжки, напад бджіл, їхні бійки та ін. При утриманні бджіл у
багатокорпусних вуликах практикують разове відкачування меду
на центральній садибі в спеціальних цехах у кінці пасічницького
272
сезону.
565. Як відбирати рамки для відкачування меду?
Запізнюватися із відкачуванням меду не слід, оскільки під
час медозбору це знижує продуктивність бджолосімей. Поряд з
тим не можна, як уже зазначалося, відкачувати незрілий мед,
адже він не становить ніякої цінності. Мед має бути зрілим. З
вулика-лежака залежно від умов медозбору зразу відкачують 610 рамок. Щоб менше турбувати бджіл, бажано відкачувати мед
у другій половині дня. При цьому слід якомога менше
користуватися димом із димаря. Якщо з першої рамки із медом
струсити бджіл у вулик, то частину їх доведеться струшувати з
другої і наступних рамок, що дуже збуджує їх. Щоб запобігти
цьому, практикують струшування бджіл з усіх медових рамок у
порожній ящик. Натомість у вулик зразу ставлять порожні
запасні стільники і струшують на них бджіл із ящика. Відкачані
рамки з першого вулика поміщають у другий після відбирання з
нього медових рамок (гніздо першого вулика поповнюють
стільниками з запасу). Таким чином бджолосім’ю турбують один
раз. Можна також у ящик помістити відібрані стільники з медом
та бджолами, а бджіл струшувати поступово у вулик, у який
перед цим поставити частину порожніх стільників. Після
струшування бджіл гніздо поповнюють стільниками до повного
комплекту і вулик закривають. Звичайно, це роблять при
відсутності на пасіці інфекційних захворювань. При цьому не
можна відкачувати мед із стільників, де є відкритий розплід,
оскільки його буде втрачено. Стільники, частково зайняті
закритим розплодом, можна обережно відкачати. З них бджіл
знімають щіточкою (не струшують!). До медогонки ящики з
медовими стільниками транспортують з допомогою візка.
566. Що таке стільниковий мед і як його одержати?
Такий мед одержують від сильних бджолосімей при
наявності інтенсивного медозбору. Як правило, його
273
заготовляють у напіврамках чи у спеціальних рамках-секціях.
Секційна рамка має розмір 105 X 105 мм і містить близько
400 г меду. Бджоли краще відкладають мед у надставках, ніж у
секціях. У напіврамках або секціях закріплюють смужки вощини
у 1-2 ряди із зачатками комірок, які бджоли відбудовують,
поступово заповнюють медом і запечатують. Як стільниковий
використовують і мед у гніздових стільниках. Такі стільники
повинні бути свіжовідбудованими, без коконів у комірках, що
залишаються в них після виведення бджіл.
Оригінальний спосіб одержання стільникового меду з
Рис. 129. Рамочний
Рис. 130. Спосіб скріплення корпусів
вуликів
захват
використанням місткості прямокутної форми з-під молочних
продуктів. З цією метою місткість добре вимивають, видаляють
дно, нарізають впоперек на прямокутники заввишки 33 мм. У
двох паралельних стінках прорізують по всій довжині щілини
завширшки
близько
3 мм.
За
внутрішнім
розміром
чотирикутника нарізають смужки вощини, на які нанизують
одержані секції, щільно одна до другої, надаючи їм прямокутної
форми і монтують у гніздові рамки, фіксують. Такі рамки
поміщають у бджолині сім’ї під час медозбору. Бджоли у них
відбудовують стільники, заповнюють медом і запечатують.
Таким чином одержують стільниковий (секційний) мед у готовій
упаковці. Достатньо лише акуратно розрізати вощину між
секціями та вийняти їх з рамки.
274
567. Як подовжити період медозбору?
До цього питання слід ставитися з пересторогою. Адже
часто трапляється, що пасічник, одержавши додатковий мед, на
зиму залишається без бджіл або з дуже ослабленими
бджолосім’ями, які погано зимують. Також зростає ймовірність
потрапляння у кормові запаси падевого меду. Подовжують
медозбір, організовуючи регулярні кочівлі на квітучі медоноси.
При цьому одночасно дбають про нарощування бджіл на зиму,
намагаються запобігти потраплянню в гніздо падевого меду.
Період медозбору подовжують, висіваючи повторно такі
культури, як гречка, фацелія тощо. При слабкому пізньому
медозборі своєчасно поповнюють кормові запаси, використову­
ючи на переробці цукрового сиропу старих бджіл.
568. Чи можна робити відводки після медозбору?
Усі роботи, пов’язані з розширенням пасіки, формуванням
відводків, слід закінчувати до головного медозбору. Відомо, що
під час медозбору бджоли значною мірою зношуються, їхня сила
зменшується. Тому в цей період (кінець липня - середина
серпня) від таких бджолосімей небажано відбирати розплід як
для формування відводків, так і для підсилення слабких сімей.
Після медозбору бджолосім’ї здатні лише підтримувати свою
силу, а при створенні оптимальних умов - наростити 1-2
вулички бджіл. Тому їх, навпаки, потрібно підсилювати або за
рахунок слабких відводків, або приєднавши до них кілька рамок
нарощених бджіл за допомогою вибракуваних маток.
569. У чому суть методу Шелухіна?
Цей метод застосовують для використання пізнього
медозбору. На початку травня виводять маток. На зрілих
маточниках формують відводки, які ставлять поряд з основною
сім’єю. їх періодично підсилюють закритим розплодом з
основних сімей. На початку медозбору такі відводки приєднують
до основних бджолосімей. Підсилені сім’ї ефективно використо­
вують медозбір.
275
570. У чому суть методу Ващенка?
Ващенко розробив цей метод для використання пізнього й
тривалого медозбору. Він допускав вихід ранніх роїв за 6-7
тижнів до медозбору. Такий рій поміщають у той же вулик, з
якого він вийшов через глуху перегородку. В основній сім’ї
залишають найкращий маточник, з якого бджоли виводять матку.
Таким чином, за 3—4 тижні до медозбору у вулику працюють дві
матки, нарощується сила сім’ї. З настанням медозбору сім’ї
об’єднують, залишаючи молоду матку. Сім’я-медовик інтенсивно
використовує медозбір. За 4-6 тижнів до початку головного
медозбору в бджолиній сім’ї, що готується до роїння, не
допускають виходу рою, а через глуху перегородку з льотком у
задній стінці вулика формують відводок на зрілий маточник.
Вулик розвертають на 180°, відкривають льоток. Льотні бджоли з
відділення, де є матка (всі маточники у ньому знищують),
потрапляють до маточника. Бджолина сім’я виводить матку, на
перших порах сім’ю забезпечують водою.
При іншому варіанті цього методу у перегородженому
відділенні формують відводок, переселяючи туди матку з
бджолами, по два медові та порожні стільники, струшують бджіл
з усіх стільників, у відділенні без матки залишають один
маточник. Відкривають льоток відводка. Вулик не розвертають.
Льотні бджоли повертаються на старе місце, виводять матку.
Відводок забезпечують водою. Своєчасно розширюють гнізда
обох сімей. З настанням медозбору сім’ї об’єднують.
Ефективність цього методу в тому, що у вулику деякий час
працюють дві матки, бджолині сім’ї нарощують велику силу.
571. Як відбирати рамки з медом для відкачування у
двокорпусному вулику?
Передусім слід подбати про створення доброякісних медо­
вих запасів на зиму. В меді, виробленому бджолами у першій по­
ловині літа, як правило, падь відсутня. З двокорпусного вулика
знімають корпус на спеціальний столик. Із нижнього корпусу
відбирають маломедні рамки із запечатаним медом, змітають
276
бджіл і ставлять у переносний ящик. Натомість на край гнізда з
верхнього корпусу опускають 3-4 повномедні рамки, призначені
для зимівлі, помічають їх.
Корпус доповнюють маломедними та медовоперговими рамками. На
нижній корпус ставлять
другий корпус, відбира­
ють із нього медові рамки
для відкачування меду,
бджіл обережно змітають
щіточкою, корпус по­
повнюють
порожніми
стільниками. Після цього
гніздо закривають, мед
відкачують. Роботу про­
водять акуратно, швидко,
Рис. 131. Схема важільного
пристрою для роз’єднання корпусів чіткими рухами. На один
вулика
вулик
витрачають
не
більше 7 хв. Далі процес повторюється. Верхній корпус наступ­
ного вулика поповнюється відкачаними рамками з попереднього.
572. Як відкачувати мед із багатокорпусного вулика?
Якщо кормові (медові) корпуси від розплідного гнізда
відокремлені роздільною решіткою, завдання спрощується. Для
відбирання меду з верхнього корпусу бджіл зганяють униз гнізда
димом, або за допомогою карболо-гліцеринового розчину,
пропіоновим ангідридом чи іншими речовинами-репелентами,
якими просочують тканину й накривають корпус, або
користуються спеціальними видалювачами бджіл. Після цього
корпус із рамками знімають і мед відкачують у полі чи
спеціалізованому цеху, де цей процес максимально механізують,
використовують парові та електричні ножі, електричні
медогонки тощо. Якщо у верхньому корпусі є розплід, то його
переносять у нижній.
277
573. Як видалити бджіл із корпусів при відкачуванні
меду?
Перед відкачуванням меду для видалення бджіл з корпусів
чи магазинів з медом між ними і гніздом підставляють підрамник
(дошку з бортиками), в якому встановлюють видалювач бджіл
Портера. Конструкція передбачає прохід бджоли лише до гнізда
через тонкі латунні смужки, що утворюють клин. Можна
використати також сітчастий конус на прохід однієї бджоли
(отвір до гнізда), який також монтують у дошці підрамника.
Обидва пристрої встановлюють за добу до відбирання корпусів
чи магазинів. Ефективне використання 25%-го розчину
карболової кислоти. Готують спеціальну рамку з поперечними
рейками, які з одного боку затягують кількома шарами марлі, з
другого - тканиною темного кольору. Рамка має товщину
близько 4 см і за розмірами повинна бути дещо ширшою від
корпусів або магазинів. Марлю через отвори в пробці пляшки
зрошують розчином карболової кислоти, накривають зверху
корпуси вулика, які через деякий час після звільнення їх від
бджіл під дією парів кислоти знімають для відкачування меду.
Запобігають потраплянню розчину кислоти на руки (роз’їдає
шкіру). Якщо цього не вдалося уникнути, руки негайно
вимивають у розчині соди.
Рис. 132. Дошка зі
вставленим в її прорізи
видалювачем бджіл
278
Рис. 133. Деталь
видалювача бджіл
574. Коли відкачують мед від хворих бджолосімей?
У разі виявлення захворювання бджолиних сімей з метою
запобігання поширенню його на пасіці, мед від них відкачують в
останню чергу. Медогонку та інструмент після цього добре
миють і дезінфікують.
575. Як відкачати мед на медогонці?
Медогонку встановлюють на такій висоті, щоб під кран
для випускання меду вільно ставала місткість, куди його
збирають, та ситечко. Рамки з медом розпечатують над
спеціальним столом чи широкою високою каструлею. Для цього
їх ставлять на спеціальну поперечну рейку, фіксують цвяхом,
забитим знизу. Підтримуючи однією рукою рамку, іншою
нагрітим ножем зрізають кришечки, починаючи знизу. При
цьому роблять рухи, подібні до аналогічних при роботі пилкою.
Намагаються одночасно акуратно вирівнювати товщину
стільників за шириною бічних рейок (25мм). Ділянки з низькими
комірками розпечатують за допомогою спеціальної вилки з
голками. Ножами користуються поперемінно, нагріваючи у
гарячій воді. Застосовують також спеціальні скребки різних
конструкцій, ножі з тонким лезом та загострені окрайки від
ножівкового полотна по металу (такі ножі не потребують
нагрівання),
використовують
спеціальні
електрифіковані
машинки для розпечатування стільників. Зрізані кришечки,
забрус потрапляють на сітку, з якої мед стікає у місткість.
Розпечатані рамки ставлять у медогонку так, щоб при
відкачуванні меду нижні рейки рамок були спрямовані вперед за
ходом руху при відкачуванні. Тоді мед легко виприскується. В
касети медогонки, особливо супротивні, закладають близькі за
масою рамки, інакше медогонка буде розбалансована, виникне
вібрація. Рамки зі свіжовідбудованими стільниками з одного
боку спочатку відкачують не повністю, а після відкачування з
другого боку - повністю. Мед відкачують із рамок, коли він ще
теплий. Якщо це роблять пізніше, то рамки перед
розпечатуванням підігрівають у теплій кімнаті.
Рис. 134. Розпечатування
стільників
Рис. 136. Підставки для
рамок
280
Рис. 135. Медогонка з
електроприводом
Рис. 137. Столик для
розпечатування стільників
576. Яких правил слід дотримувати при роботі на
медогонці?
Деякі пасічники практикують
відкачування меду вночі. При
цьому заздалегідь намічені медові
стільники починають відбирати о
19 год, чим запобігають нападу
о
бджіл.
5
Насамперед необхідно до­
тримувати вимог техніки безпеки.
Якщо медогонка електрифікована,
то її корпус заземляють. Під час
роботи бак медогонки має бути
Рис. 138. Схема конструкції
закритим. З метою запобігання
медогонки трирамкової
надмірної вібрації рамки підби­
хордіальної МЗРС
рають майже однакової маси. Щоб
стільники не ламалися, оберти ротора медогонки нарощують і
сповільнюють поступово. По закінченні роботи медогонку ми­
ють, просушують і зберігають у сухому місці.
577. З якою швидкістю повинен обертатися ротор
медогонки?
Спочатку наполовину відкачують мед з одного боку
стільника, особливо коли вони свіжовідбудовані. Рукояткою
роблять 30—40 обертів на 1 хв. При цьому ротор обертається 100120 разів за 1 хв. Потім касети чи рамки розвертають і повністю
відкачують мед з другого боку, роблячи 70-80 обертів
рукояткою, що відповідає 200-250 обертам ротора за 1 хв. Після
цього повністю відкачують мед з другого боку стільника.
578. Що робити з бджолами, які проникли в приміщення
для відкачування меду?
У приміщенні для відкачування меду не повинно бути
щілин, через які змогли б проникнути бджоли. Якщо ж вони все-
281
таки потрапили до приміщення, то їх випускають з нього ввечері
чи після відкачування меду та прибирання приміщення. У разі,
коли їх випустити раніше, то вони неминуче повернуться до
приміщення з іншими бджолами.
579. Чому не слід змішувати мед, одержаний зі зрізаного
забрусу, з відкачаним?
При користуванні пасічницькими ножами й нагріванні їх у
воді мед, одержаний зі зрізаного забрусу, не можна змішувати з
відкачаним, оскільки в нього потрапляє певна частина води.
Якщо це сталося, то такий мед використовують у першу чергу.
580. Як проціджувати і відстоювати мед?
Мед проціджують через
подвійне сито, закріплене над
місткістю. Остання повинна
бути добре вимитою, пропаре­
ною, без сторонніх запахів. Із
цією метою використовують
емальовану каструлю, бідон,
місткість з дерева (липа, верба).
Мед швидше відстоюється,
якщо він з цідилки-ситечка сті­
кає по одній із стінок місткості,
бо в нього потрапляє менше по­
вітря. Ситечка періодично очи­
щають. Мед краще відстою­
ється, коли місткість знахо­
Рис. 139. Ситечка для
диться у теплому приміщенні, в
фільтрування меду
якому не повинно бути сторон­
ніх запахів. Якщо у деяких рамках він частково незрілий, то після
відкачування його виливають у місткість з широкою поверхнею
(таз, корито). Доцільно їхню внутрішню поверхню застелити чи­
стою плівкою. Для випаровування зайвої вологи мед періодично
перемішують і накривають марлею. Після відстоювання з його
282
поверхні знімають піну, дрібні крихти воску, розливають у міст­
кості для тривалого зберігання і добре закривають.
581. Що таке обсушування стільників і з якою метою його
здійснють?
Обсушуванням називають видалення бджолами решток
меду з комірок стільників після відкачування його на медогонці.
Як правило, до цього прийому вдаються після останнього в
пасічницькому сезоні відкачування меду, оскільки залишені у
комірках рештки меду кристалізуються. На наступний рік ці
зародкові кристали можуть призвести до кристалізації нового
меду, який стане непридатним для зимівлі бджіл. Для
обсушування такі рамки злегка збризкують теплою водою і
ставлять у надставки або на краю гнізда. Після обсушування
бджолами їх відокремлюють від гнізда чи перевозять до
стільникосховища. Такі стільники не пліснявіють і не
принаджують мурашок, бджіл-злодійок, мишей тощо. Якщо на
пасіці немає захворювань, рамки для обсушування ставлять у
будь-яку сім’ю. При їх наявності стільники від хворих
бджолиних сімей відповідним чином знезаражують або
перетоплюють на віск.
582. Чи потрібно запобігати нападу бджіл під час
медозбору?
Про це слід дбати постійно. Адже і в період медозбору,
наприклад із гречки, бджоли працюють в основному у першу
половину дня. Потім, як правило, переключаються на інші
нектароноси. Часто вони бувають злими. Цю обставину має
враховувати пасічник, особливо при відбиранні рамок для
відкачування меду. Гніздо при цьому відкривають на 1-2 рамки,
останні виймають по одній і поміщають у ящик, який щільно
закривається. Використовують прийом, описаний раніше, коли
бджіл з рамки струшують один раз, а вулик поповнюють раніше
відкачаними стільниками. Запобігають проливанню меду,
нектару, що принаджує бджіл. У наметі чи пасічницькому
283
будиночку, де відкачують мед, не повинно бути щілин, через які
змогли б проникнути бджоли. При відбиранні рамок і
підставлянні їх знову у гніздо роботу виконують швидко, чітко,
без метушні і зайвих рухів. Вулик старанно закривають.
583. Що необхідно враховувати при комплектуванні
гнізда бджіл після відкачування меду?
Після відбирання рамок із медом, особливо у вуликахлежаках, та ще коли бджоли літають на два льотки (розміщеними
по горизонталі в передній стінці вулика), рамки із розплодом
розміщують у центрі гнізда компактно. Якщо цього не зробити,
на рамці з відкритим розплодом, яка буває відокремлена від
основного гнізда перговими і порожніми стільниками, бджоли
можуть закласти свищові маточники. З них часто виходять матки
невисокої якості, які здатні вбити доброякісну плідну матку.
584. Які роботи слід виконувати після головного
медозбору?
Роблять усе, щоб запобігти виникненню бджолиних
крадіжок, скорочують гніздо, адже багато бджіл спрацювалося на
медозборі і їхня кількість у вулику значно зменшилася. За
заставну дошку видаляють старі, пошкоджені, недобудовані
стільники. Звужують льотки з урахуванням сили бджолиних
сімей. Бджіл обробляють проти кліща вароа якобсоні.
Переконуються у наявності маток, старих замінюють на молодих.
Усе це сприятиме подовженню строків нарощування бджіл
восени. Стежать, щоб у вулику були відповідні запаси меду,
перги, що стимулюватиме інтенсивну роботу матки. Готують
пасіку до переїзду на постійне місце або до осінніх нектароносів,
які забезпечують підтримуючий медозбір і сприяють
нарощуванню молодих бджіл, які йтимуть у зиму. Всі необхідні
роботи слід виконувати у кінці медозбору, оскільки пізніше їх
буде складно здійснитити через напад бджіл при відсутності
медозбору.
284
585. Як запобігти нападу бджіл?
Із припиненням медозбору зростає небезпека нападу бджіл.
Загроза збільшується, насамперед, для слабких сімей, нуклеусів,
у безматочних бджолосім’ях, де бджоли не в змозі захистити
своє житло. Пасічник повинен перевірити стан вуликів, ліквіду­
вати зайві щілини, відповідно до сили бджіл зменшити льотки,
запобігти проливанню меду, не залишати біля вуликів відкри­
тими стільники. У вулику роботи виконують уранці чи ввечері,
коли бджоли не літають, або користуються спеціальним наметом.
У разі нападу на сім’ю, останню заносять у прохолодне примі­
щення (підвал), а замість неї ставлять порожній вулик. Через 1-2
дні сім’ю повертають на місце, вживають відповідних заходів.
586. Як виправити бджолину сім’ю-трутівку?
1 у цей період на пасіці може з’явитися сім’я-трутівка. Се­
ред численних способів її виправлення найефектвніші такі:
1. У сім’ю-трутівку ставлять стільник з бджолами, маткою
та розплодом із благополучної бджолиної сім’ї. Краще ставити
два стільники з маткою та бджолами між ними. Осиротілій
бджолиній сім’ї дають маточник чи матку;
2.3 бджолиної сім’ї-трутівки відбирають усі рамки,
внаслідок чого вона голодує 3-4 доби. Потім бджіл збризкують
цукровим сиропом, підставляють стільник із бджолами та
плідною маткою, маломедні стільники, дають цукровий сироп.
587. Чи доцільно згодовувати бджолам сухий цукор?
У літературних джерелах є рекомендації стосовно
можливостей згодовування бджолам сухого цукру. Хоча такий
цукор бджоли поступово і вибирають, але практикувати цей
прийом не доцільно, оскільки бджоли для споживання такого
цукру змушені його розчиняти виділенням глоткових і грудних
залоз, що супроводжується їх передчасним старінням,
скороченням тривалості життя.
285
588. Які роботи виконують на пасіці у червні?
У цей час продовжують нарощувати бджіл, завантажують
їх роботою по відбудові стільників, замінюють старих маток,
формують
відводки.
Вживають
протиройових заходів,
використовують рої, які вийшли, або вдаються до штучного
роїння. Підфарбовують вулики, наводять порядок у зимівнику,
регулярно його просушують, при потребі ремонтують. Готуються
до відкачування меду: приводять у порядок медогонку, місткості
для меду тощо. Відбирають кращі стільники з весняним медом
для зимових запасів. Відкачують мед, у вулики підставляють
стільники для обсушування.
589. Які роботи виконують на пасіці у липні?
Продовжують нарощувати бджолосім’ї, замінюють маток,
формують відводки, підставляють невелику кількість вощини для
відбудови стільників. Стежать, щоб у вулику була достатня
кількість стільників для складання принесеного нектару.
Здійснюють протиройові заходи, відкачують зрілий мед.
Перевіряють розвиток сформованих відводків. Забезпечують
інтенсивний медозбір, підвозячи бджіл до нектароносів.
Продовжують замінювати старих маток на молодих.
590. Які роботи виконують на пасіці у серпні?
Це один з основних місяців щодо підготовки пасіки до
зимівлі. Невідкладне завдання пасічника - наростити достатню
кількість молодих бджіл, поповнити кормові запаси. Перевіряють
наявність маток, попередньо складають гнізда. Після головного
медозбору формують гнізда: залишають у них доброякісні
стільники відповідно до сили бджолосімей, оскільки після
поверненя з кочівлі це буде важко робити через напад бджіл.
Залежно від умов перевозять пасіку з кочівлі на садибу або
розміщують її біля осінніх нектаро- та пилконосів для осіннього
286
Рис. 140. Літні роботи на пасіці
Місяць
Червень
Липень
Серпень
Декада
1 11 III
І 11 111
1 II 111
А Підготовчі роботи
1 2
3
4 5 6
Б Поновлення гнізд, профілактика та
7 8 9
10 11 12
13 14 15
лікування бджіл
16 17 18 19 20 21
В Нарощування бджіл, запобігання
22 23
роїнню
Г Перевезення на медозбір та запилення 24 25
26
27 28
Відбирання
рамок,
відкачування
меду
29
ЗО
ЗО
31
32
33 34
д
36 37 38 39 40 41
35
Е Підготовка до зими
І - збивання рамок; 2 - проколювання отворів, натягування дроту; 3 - наво­
щування рамок; 4 - вибраковування рамок, перетоплювання воскової сировини; 5
утеплення гнізд; 6 - побілка стін та стелі зимівника; 7 - дезінфекція вуликів та
інвентарю; 8 - підгодівля бджіл; 9 - підставляння рамок з вощиною в гнізда на
відбудову; 10 — розширення гнізд одним корпусом; 11 - розширення гнізд додат­
ковим корпусом; 12 - концентрація нових рамок усередині гнізда; 13 - підгодівля
бджіл; 14 - проведення профілактичних підгодівель; 15 - утеплення гнізд; 16 формування сили бджолиних сімей; 17 - вирівнювання сили бджолиних сімей; 18 розширення відводів; 19 - розширення гнізда; 20 - підставляння додаткових
корпусів; 21- протиройові заходи; 22 - знімання порожніх корпусів; 23 підгодівля бджіл; 24 - підготовка обладнання до кочівлі; 25 - кочівля на еспарцет,
гірчицю, коріандр; 26 - перевезення вуликів з бджолами на головні медоноси; 27 повернення з кочівлі; 28 - підгодівля бджіл; 29 - відбирання з гнізд повномедних
рамок та заміна їх на стільники; ЗО - відкачування меду; ЗІ - відбирання стіль­
ників з медом; 32 - відкачування меду; 33 - утеплення гнізд; 34 - відбирання
стільників на зберігання; 35 — відбирання з гнізда повномедних рамок для по­
повнення кормових запасів; 36 - провітрювання зимівника; 37 - ремонт зимівника;
38 - обкурювання зимівника сіркою; 39 - осіння ревізія та формування гнізд на
зиму; 40 - заповнення корпусів стільниками, очистка рамок; 41 - організація
зберігання стільників
287
нарощування. Поповнюють кормові запаси бджіл у зиму,
стежачи за тим, щоб було вільне місце для відкладання маткою
яєць. У бджолосім’ї в цей період має бути 5-6 рамок з
розплодом. Проводять боротьбу з кліщем вароа якобсоні та
профілактичні заходи проти хвороб. Гнізда скорочують, добре
утеплюють, зменшують льотки. Виправляють безматочні
бджолосім’ї. Вживають заходів проти бджолиних крадіжок,
наводять порядок у стільниковому господарстві (сортують,
розміщують на зберігання, непридатні стільники перетоплюють).
Готують зимівник: ремонтують, білять, обкурюють сіркою.
288
7.
ДОГЛЯД ЗА БДЖОЛАМИ В ОСІННІЙ ПЕРІОД
591. Які основні завдання осінньої ревізії бджолосімей?
Осінню ревізію здійснюють після останнього медозбору, як
правило, у другій половині серпня. Основним завданням
пасічника в цей період є створення належних умов для успішної
зимівлі бджолосімей. При цьому перевіряють наявність матки, її
якість, кількість та якість кормових запасів, попередньо
складають гнізда. Старі й трутневі стільники розміщують на
краю гнізда. Сюди ж переносять безмедні рамки з невеликою
кількістю розплоду, які згодом видаляють. Залишають стільки
доброякісних стільників, скільки їх обсідають бджоли. Виявлені
безматочні або трутневі бджолосім’ї виправляють. Рамки з
невеликою кількістю меду розпечатують, збризкують водою,
ставлять на заставну дошку. Мед бджоли переносять у гніздо.
592. Які документи оформляють при проведенні осінньої
ревізії пасіки?
По закінченню медозбору керівник господарства, якщо
воно не приватне, призначає комісію, яка перевіряє підготовку
пасіки до зимівлі. У відомості огляду щодо кожної бджолосім’ї
роблять відмітку про наявність та якість матки, чисельність
розплоду, кількість і якість меду, силу бджолиних сімей. На
основі відомості огляду комісія складає акт за встановленою
формою, де відмічають зміни про кількість бджолосімей
протягом сезону, їхню продуктивність, санітарно-ветеринарний
стан пасіки, пропонують заходи щодо поліпшення її роботи,
організації зимівлі тощо.
289
593. Що необхідно зробити для успішної підготовки
бджолосімей до зимівлі?
Серед комплексу заходів найважливішими є: своєчасна (ще
з першої половини літа) заготівля високоякісних кормів, заміна
маток на молодих, нарощування достатньої сили сімей,
правильне формування гнізда, проведення профілактичних та
лікувальних обробок, здійсненння осінньої ревізії.
594. Як зберегти трутнів наприкінці пасічницького
сезону?
При заміні маток у кінці літа - на початку осені для
достатньої насиченості пасіки трутнями їх слід виростити і
зберегти, адже в цей час (кінець медозбору) бджоли виганяють
трутнів з вуликів, спрацьовує інстинкт економії кормів. За 2-3
тижні до визначених строків виведення трутнів відбирають
стільники з трутневим розплодом від найкращих бджолиних
сімей і підставляють у вулик сильної бджолиної сім’ї. З неї
видаляють матку, а бджолину сім’ю періодично підгодовують,
даючи по 0,5-1 л цукрового сиропу чи медової сити доти, поки є
потреба в трутнях для парувальних маток. Після того, як ця
потреба відпаде, у бджолину сім’ю повертають матку. У разі,
якщо вона не вивела свою, підсилюють закритим розплодом.
Трутнів через деякий час бджоли виганяють із вулика.
595. Як перевірити наявність матки у бджолосім’ї після
медозбору?
Присутність матки у бджолосім’ї визначають, виходячи з
наявності розплоду. Якщо бджолосім’я має відкритий розплід і
свіжий засів яєць - матка у вулику присутня. При наявності лише
запечатаного розплоду в таку сім’ю з іншої підставляють
стільник з відкритим розплодом. У разі відсутності матки, через
добу бджоли закладають на молодих личинках маточники. Але в
цей час маток, як правило, уже не виводять. Тому такий стільник
із сім’ї видаляють, знищують маточники й повертають у ту
290
сім’ю, з якої його взято. Безматочній сім’ї у кліточці
підсаджують плідну матку. Якщо бджоли не закладають
маточників на підставленій рамці з відкритим розплодом, то в
бджолосім’ї є неплідна матка. Таку бджолосім’ю щоденно
підгодовують цукровим сиропом і контролюють початок
відкладання яєць або замінюють матку на плідну чи до сім’ї
приєднують нуклеус із плідною маткою.
596. Коли нарощувати бджіл на зиму?
Відомо, що добре зимують бджоли, гніздо яких
складається в основному з молодих особин. Причому молоді
бджоли
повинні
бути
фізіологічно
повноцінними,
неспрацьованими
на переробці
цукрового сиропу та
вигодовуванні розплоду. Успішно зимують бджоли, які вивелися
у другій половині серпня - першій половині вересня. На півночі
України цей строк буде на тиждень раніше, на півдні - на
тиждень-два пізніше. Враховуючи, що цикл розвитку бджоли
становить 21 день, стимулювати бджіл для нарощування молодих
слід починати з кінця липня - початку серпня. Важливо, щоб
бджоли, які вивелися останніми, встигли облітатися до пізньої
осені, коли температура повітря буде не нижчою 13°С.
597. Що необхідно враховувати при осінньому
нарощуванні бджолиних сімей?
При осінньому нарощуванні бджолиних сімей та їх
підгодівлі слід переконатися у наявності вільних комірок для
відкладання яєць. З цією метою у центр гнізда між стільниками з
закритим розплодом ставлять по два якісних коричневих
стільники. Поповнення кормових запасів при цьому повинно
бути помірним (1-1,5 л цукрового сиропу через день-два). Цим
досягають належної переробки корму та забезпечують простір
для відкладяння яєць маткою. У разі згодовування великих доз
цукрового сиропу комірки стільників неминуче будуть залиті
кормом, темп відкладання яєць знизиться.
Не слід зловживати згодовуванням бджолиним сім’ям
291
значної кількості цукрового сиропу (понад 5-8 кг цукру на
бджолину сім’ю). Тривалість життя бджоли, що брала участь у
переробці цукрового сиропу, скорочується на 25%. Технологія
виробництва цукру, особливо з цукрової тростини, передбачає
використання деяких компонентів, які можуть призвести до
незадовільної зимівлі бджіл.
598. Коли розпочинати і коли закінчувати осіннє
нарощування бджіл?
Відомо, що тривалість фізіологічної підготовки бджіл до
зими з часу народження становить 27 діб. Отже, враховуючи
тривалість циклу розвитку бджіл від яйця до виходу особин з
комірок (21 доба) та тривалість фізіологічної підготовки до зими
(27 діб), нарощування зимуючих бджіл слід закінчувати за 48 діб
(21+27) до очікуваного останнього очисного обльоту. Починати
нарощування бджіл слід на місяць раніше. За цей час при
наявності продуктової матки і достаньої кількості кормів можна
наростити близько 3 кг бджіл. Наприклад, якщо за багаторічними
спостереженнями в регіоні бджоли роблять останній очисний
обліт 20 жовтня, то розпочинати їхнє осіннє нарощування слід на
початку серпня, а закінчувати - на початку вересня. Дуже
важливо, щоб народжені восени бджоли зробили очисний обліт.
599. Як стимулювати нарощування молодих бджіл на
зиму?
Нарощування молодих бджіл на зиму повинно тривати
близько півтора місяця. Для стимулювання цього процесу
необхідно бджолосім’ї щоденно (на ніч) підгодовувати
невеликою кількістю цукрового сиропу (200-300 мл), а краще медовою ситою, тобто створювати
ілюзію наявності
підтримуючого медозбору. Важливо цей процес не переривати
протягом місяця. Адже матка може припинити відкладати яйця,
що поновити дуже складно. Практикують також розміщення за
заставною дошкою маломедних рамок, які розпечатують і
збризкують теплою водою. При можливості забезпечують
292
підтримуючий медозбір. Гніздо добре утеплюють, пам’ятаючи,
що при вирощуванні розплоду бджоли підтримують в його зоні
температуру до 35°С. Обов’язкова умова інтенсивного
нарощування молодих бджіл на зиму — наявність у гнізді перги.
При її незначних запасах бджолосім’ї підвозять до осінніх
пилконосів, зокрема до лісу, де вони завжди є. Бджолам
згодовують пилок у вигляді медово-пергових коржів, які
розкладають над їхним гніздом.
600. Чи впливає вік матки на нарощування бджіл у зиму?
Вік матки значною мірою впливає на нарощування бджіл у
зиму. Доведено, (і пасічники знають це з власного досвіду), що
молоді матки відкладають яйця на два тижні довше, ніж старі, а
їхня середньодобова продуктивність значно вища за останніх.
Дослідження свідчать, що у бджолосім’ях із однорічними
матками кількість розплоду у три рази більша ніж із трирічними.
Рекомендується використовувати маток не більше двох сезонів, а
ще краще - замінювати щорічно. У разі використання молодих
маток слід вживати необхідних заходів щодо припинення
відкладання яєць з урахуванням строку можливого останнього
обльоту бджіл.
601. Що потрібно враховувати під час нарощування бджіл
у зиму в разі сухої осені?
Причиною зниження продуктивності матки за таких умов
може бути недостатня відносна вологість повітря у вулику. На
пасіці стежать, щоб у напувалках постійно була свіжа вода. В
гніздо доцільно поставити (другий від краю) свіжовідбудований
стільник з водою. У такому стільнику вода не закисає і не
інфікується. Її поступово забирають бджоли, внаслідок
випаровування відосна вологість повітря підвищується, матка
поновлює нормальний темп відкладання яєць.
293
602. На що потрібно звернути особливу увагу на пасіці в
серпні?
Серед численних факторів, що забезпечують успішну
зимівлю бджіл, - достатня кількість у зимовому клубі
фізіологічно молодих (не зношених) бджіл. Такі бджоли
народжуються з яєць, відкладених матками у серпні та на
початку вересня. Отже, в цей період слід забезпечити
надходження до вулика значної кількості нектару, тут повинно
бути вдосталь білкового корму (перги) та меду. При потребі
пасіку перевозять до лісу, де цієї пори завжди достатньо нектарота пилконосів. У разі виникнення несприятливих умов
організовують підгодівлю бджіл цукровим сиропом або медовою
ситою, в гніздо бджіл підставляють стільники з медом та пергою,
заготовлені навесні. Якщо в зиму не буде нарощено достатньої
кількості фізіологічно молодих бджіл, то хоча перед зимівлею
бджолина сім’я й буде сильною, проте може загинути, адже вік
фізіологічно старих бджіл обмежений, оскільки вони
спрацювалися внаслідок льотної активності, на вигодовуванні
розплоду та переробці кормових запасів при їхньому поповненні.
603. Скільки рамок розплоду повинно бути у бджолосім’ї
в період нарощування бджіл?
У період осіннього нарощування бджіл розплід має бути на
5-6 рамках, або на 3-4 повних. Якщо такої кількості його немає,
з’ясовують причини цього і усувають їх: замінюють матку,
додають пергу, підставляють світло-коричневі стільники для
відкладання яєць, утеплюють гнізда тощо. При потребі
передають у бджолосім’ю кілька рамок із розплодом, які беруть
від сімей, де його багато.
604. Чи слід стимулювати пізнє відкладання яєць
маткою?
Цього не можна робити з кількох причин: бджоли пізнього
виходу (жовтень, листопад) не встигають облітатися і в зимовий
294
період гинуть, викликавши до того ж розвиток нозематозу, що
може призвести до загибелі бджолиних сімей. Витрачаються
значні білкові резерви матки й бджіл, жирового тіла, кормових
запасів. Після виходу пізнього розплоду бджоли можуть
розміститися на стільниках з малими запасами корму, внаслідок
чого можливе роздвоєння клуба, часткова або повна загибель
бджолиної сім’ї. Тому в таких бджолиних сім’ях (з пізнім
розплодом) глибокої осені обов’язково слід перевірити їх гніздо з
метою коригування розміщення в ньому кормових запасів таким
чином, щоб на вуличку припадало не менше 2-2,5 кг
високоякісного корму.
605. Як своєчасно припинити відкладання яєць маткою?
В осінній період відкладання яєць маткою стимулюють з
метою нарощування молодих бджіл на зиму. Проте його слід
своєчасно припинити, оскільки молоді матки можуть відкладати
яйця до морозів. А необхідною умовою успішної зимівлі, як
відомо, є обов’язковий обліт молодих бджіл, про що необхідно
пам’ятати. Відкладання яєць треба припиняти орієнтовно за
півтора місяця до останнього обльоту. Цього досягають
насамперед охолодженням (у міру) гнізда. Можна також зняти
утеплювальні подушки, залишивши лише полотнини, які
відгортають з одного боку на 3-5 см; бджіл перестають
стимулювати підживленням.
606. Як зберегти запасних маток до весни?
1. Для успішного ведення бджільництва на пасіці у будьяку пору року повинні бути запасні матки. Це дуже важливо
ранньої весни, адже після зимівлі деяка кількість маток загине. В
зиму повинно йти 15-20% запасних маток від кількості
зимуючих бджолосімей. Іх використовують для виправлення
сімей без маток і формування ранніх відводків. Влітку при
формуванні нуклеусів підставляють у них неплідних маток або
зрілі маточники. До осені такі нуклеуси набирають силу в 3-4
рамки, їх забезпечують кормом з раніше заготовлених запасів із
295
розрахунку 2-2,5 кг на одну рамку. Зимівлю нуклеусів
організовують по 2-3 в одному вулику через глуху перегородку.
Для кожної сім’ї роблять льотки.
2. У журналі “Пчеловодство” за №8 1991 р. (с. 35-36)
описано досвід бджоляра
І.М. Баклащенко з успішної
зимівлі кількох плідних ма­
ток в трубчастих кліточках
з металевої сітки з вічком
2X2 мм (по одній у кож­
ній), які вмонтовані в гніз­
дових рамках (див. рису­
нок). Одним кінцем кліто­
чки насаджені на дерев’яні
Рис. 141. Трубчасті кліточки для виступи нижньої рейки ра­
зберігання маток взимку
мки, другим - фіксуються в
отворах верхньої рейки, що
закриваються заслінками. Через ці отвори в кліточки поміщають
плідних маток без бджіл,
в тому числі і матку сім’їгодувальниці. Бджолині сім’ї-годувальниці повинні бути силь­
ними, добре забезпеченими кормами, зимувати в зимівнику. Ра­
мку з матками в кліточках поміщають всередині гнізда бджіл.
Перезимувалих маток після обльоту бджіл використовують за
призначенням. Одну з них залишають у сім’ї-годувальниці, випу­
скаючи з кліточки.
607. Для чого вирівнюють силу бджолиних сімей восени?
Відомо, що сила бджолиної сім’ї значною мірою зумовлює
її успішну зимівлю. Непогано зимують при створенні необхідних
умов сильні бджолині сім’ї (8-І І вуличок). Цього досягають
правильним веденням пасіки (молоді матки, належна кількість
кормових запасів високої якості у гнізді, запобігання
захворюванням та ін.). У випадку, коли така бджолина сім’я
відстає у своєму розвитку при осінньому нарощуванні, її
підсилюють закритим розплодом із сильних бджолиних сімей,
тобто досягають їх вирівнювання. Безумовно, що цю роботу слід
296
виконувати при відсутності захворювань бджіл. Вирівнюючи
бджолині сім’ї, бджоляр знімає багато питань щодо підготовки
пасіки до зимівлі та іі проведення (підгодівля, утеплення тощо),
спрощується догляд за бджолиними сім’ями як в осінньозимовий, так і у весняний періоди.
608. Як можна вирівняти силу бджолиних сімей восени?
Якщо у другій половині серпня у гнізді бджіл є 5-6 рамок
розплоду, то можна очікувати, що при сприятливих умовах маса
сім’ї, яка йде в зиму, становитиме не менше 2 кг, тобто вона буде
займати вісім вуличок. Але у деяких бджолосім’ях розплоду
менше. У такому разі можна без шкоди відібрати один стільник
зі свіжим розплодом із сім’ї, де є молода матка і достатньо
розплоду, а замість нього підставити світло-коричневий стільник
для засіву. Стільник із розплодом перносять у сім’ю, в якій
розплоду менше 5-6 рамок. Таким чином бджолосім’ї
вирівнюють.
609. Чому бджолосім’ї у зиму повинні йти сильними?
Насамперед тому, що в сильних сім’ях, які йдуть у зиму,
бджоли краще розвинені, фізіологічно повноцінніші. При зимівлі
в сильній бджолосім’ї бджолам простіше підтримувати
необхідний мікроклімат. На одиницю маси вони споживають
майже у два рази менше корму порівняно зі слабкими, внаслідок
чого знижується кількість підмору, менше сімей з ознаками
проносу, оскільки у них задній відділ кишечнику не
переповнений.
610. Як перед зимівлею створити сильні бджолосім’ї?
Відомо, що в однакових умовах краще зимують сильні
бджолині сім’ї. Але не завжди вдається всіх їх наростити до
належної сили в зиму. Слабкі бджолині сім’ї можна підсилити за
рахунок відводків чи бджіл, яких нарощують з допомогою
вибракуваних старих маток. У підсилюваних бджолиних сім’ях
залишають молоду матку.
297
611. Чи відрізняються бджоли, які йдуть у зиму, від
виведених навесні та влітку?
У процесі еволюції в медоносних бджіл виробилася
властивість вирощувати на зиму особин, здатних переносити
довгу зиму. Тривалість їхнього життя становить 6 міс і більше. В
тілі таких бджіл нагромаджуються значні резерви азотистих
речовин, жиру, глікогену. Основні резерви відкладаються у
жировому тілі, голові та грудці. Вони в кілька разів більші, ніж у
бджіл, виведених навесні та влітку. У них підвищується
активність ферменту каталази, яка у два рази вища, ніж у комах
літнього покоління. Це запобігає гниттю екскрементів прямої
кишки, зимостійкість бджіл зростає.
612. Яке значення має добре забезпечення кормами сімей,
що йдуть у зиму?
Для бджіл, які йдуть у зиму, необхідні кормові запаси в
гнізді. Якщо кормів буде достатньо, то їх вистачить і на весняний
розвиток сімей, відпаде потреба у надмірному турбуванні бджіл
при підгодівлі канді та іншим кормом, а матка за сприятливих
умов відкладатиме максимальну кількість яєць. Дослідженнями
встановлено, що при збільшенні кормових запасів у гнізді від 20
до ЗО кг продуктивність бджолосімей зростає майже у три рази, а
на кожний кілограм надпланового меду вихід його досягає до
5 кг.
613. Які кормові запаси слід створювати на зиму?
З метою запобігання труднощам при остаточному
формуванні гнізда бджіл на зиму потрібно подбати, щоб у кожній
кормовій рамці, яка обсиджується бджолами і залишається у
гнізді на зиму, було не менше 2-2,5 кг корму. Створюють ще й
кормові запаси близько 5 кг на бджолосім’ю. Слід пам’ятати, що
298
значну кількість корму (5-8 кг) буде використато бджолами для
вигодовування розплоду восени. Тобто, достатні кормові запаси €
основою успіху, бджоли використовують їх найраціональніше.
614. Що слід враховувати при поповненні кормових
запасів бджолам на зиму?
Краще, коли бджоли зимують на достатніх запасах
якісного меду. Але часто доводиться поповнювати кормові
запаси за рахунок цукру. У деяких випадках практикують
збагачення цукрового сиропу кислотами (оцтова, лимонна).
Однак цього робити не слід, оскільки у такому разі гальмується
діяльність травних ферментів, погіршується розщеплення
тростинного цукру на глюкозу та фруктозу. Стимулює
зазначений процес додавання до цукрового сиропу однієї
третини меду. При цьому суміш витримують кілька діб у
теплому місці. Концентрація сиропу повинна становити 60-66%.
Залежно від обставин застосовують одночасне нарощування
бджолиних сімей та поповнення кормових запасів. У таких
випадках корм дають невеликими дозами (по 1,5-2 л через день).
Важливо, щоб у переробці корму не брали участі бджоли, які
йдуть у зиму. Забезпечують також наявність достатньої кількості
білкового корму, необхідного для формування жирового тіла
останніх. У кормових запасах бджолиного гнізда якісний мед
повинен становити не менше 15 кг на бджолину сім’ю.
615. Чому не можна запізнюватися з поповненням
кормових запасів бджіл?
У бджіл, які брали участь у переробці цукрового сиропу,
порівняно з тими, що зимували на меду, в організмі після зимівлі
було на 6% менше білка, а кількість вирощуваного ними
розплоду скоротилася більше, ніж на третину. Отже, до
згодовування бджолам цукрового сиропу слід вдаватися як до
крайнього заходу. Тим паче цього не можна робити пізньої осені,
оскільки відбувається повторний розвиток глоткової і
восковидільних залоз, бджоли ще більше ослаблюються,
299
витрачаючи на переробку корму білки свого організму. Не можна
також згодовувати цукровий сироп слабким сім’ям. їм
підставляють стільники з кормом, заготовленим у сильних
сім’ях.
біб. Як підготувати гніздо бджіл до поповнення кормових
запасів?
Потрібно ще на початку літа заготовити хоча б по 3-4
стільникові рамки на бджолосім’ю з доброякісним кормом.
Перед поповненням
кормових запасів гніздо формують
відповідно до сили бджолиної сім’ї. У ньому залишають 3-4
повномедних стільники, стільки ж маломедних із достатньою
кількістю комірок для відкладання яєць і заготівлі корму,
стільники з розпродом. Поєднують поповнення кормових запасів
із нарощуванням сили бджолосімей, не зловживаючи при цьому
згодовуванням їм великої кількості цукрового сиропу. Під час
останнього складання гнізда на зиму обов’язково доводиться
видаляти кілька маломедних рамок після виходу з них розплоду,
їх замінюють стільниками з кормом, заготовленим заздалегідь.
Адже згодовувати в цей час бджолам цукровий сироп уже пізно.
617. Коли слід поповнювати кормові запаси
бджіл на зиму?
Таку підгодівлю необхідно розпочинати у першій декаді
серпня. При цьому в переробці корму братимуть участь старі
бджоли, що працювали на медозборі. Вони до зими не
доживають, або ж відмирають на її початку. До кінця серпня початку вересня кормові запаси повинні бути поповнені, чим
уникають спрацювання бджіл, які йдуть у зиму. Найефективніше
бджоли переробляють цукровий сироп 60%-ної концентрації,
який одержуюють, заливаючи три частини цукру двома
частинами гарячої води. Сироп добре розмішують, посуд
утеплюють. При повільному охолодженні розчиняються
найдрібніші кристали цукру, що запобігає кристалізації корму в
рамках під час зимівлі.
300
618. Що таке падь, чому недопустимий її вміст у зимових
запасах гнізда бджіл?
Падевим називають мед, який бджоли виробляють із
цукристих виділень ряду комах (попелиці, червеці, трипси та
інші) і цукристих речовин рослин, що з’являються на листках та
молодих пагонах дерев (липа, клен, сосна, ялина тощо), а також
на трав’янистих рослинах. У цих виділеннях міститься значна
кількість неперетравних речовин - декстринів. Для людського
організму падевий мед - корисний продукт, із дієтичними
властивостями. Особливо він цінується в Західній Європі.
Падевий мед відзначається підвищеним вмістом солей
калію, інших мікроелементів, що спричиняє токсикози бджіл.
Зольність його у 2,5 раза вища, ніж квіткового меду.
Споживання такого корму взимку призводить до
переповнення заднього відділу кишечнику бджіл. Вони
опроношуються, в гнізді виникають умови для розвитку
нозематозу, бджоли гинуть. Падевий мед темнішого колору,
бджоли, як правило його не запечатують. Для виявлення такого
меду гніздо бджіл, що йдуть у зиму, перевіряють на наявність
паді. Падевий мед видаляють, а кормові запаси поповнюють
медом або цукровим сиропом.
619. У чому відмінність паді від медвяної роси?
Падь є випорожненням тлі, червеців, трипсів, листоблішок
та інших комах. Медвяна роса - солодкі виділення рослин, випіт,
що з’являється на листках. Як падь, так і медвяна роса для
зимівлі бджіл непридатна, оскільки містить багато неперетравних
речовин, що призводить до переповнення кишечнику та
незадовільних умов зимівлі бджіл.
620. Чому бджоли інколи не запечатують стільники з
кормовими запасами, що йдуть у зиму?
Кормові запаси, що йдуть у зиму, в гнізді бджіл повинні
бути запечатаними. Якщо цього не досягнуто, такий корм (у тому
301
температура 35-37°С).
625. Як приготувати сироп з інвертованим цукром?
Професор Г.П. Таранов запропонував такий спосіб
приготування цього сиропу: в бак засипають 74 кг цукру,
додають 18 л води і 6,5 кг якісного квіткового рідкого меду.
Температуру суміші доводять до 35°С.
Періодично її
помішують. Під впливом інвертази меду цукор (сахароза)
поступово (за 6 діб) перетворюється на глюкозу і фруктозу.
Одержана суміш і є медоподібним сиропом з інвертованим
цукром. Його використовують замість меду для приготування
канді, при поповненні кормових запасів у зиму, підгодівлі.
626. Що являє собою препапат “Пчелка”?
У Росії розпочато випуск препарату “Пчелка”, що має
високу інвертазну активність. Застосовується з метою
інвертування цукрового сиропу, який використовують для
підгодівлі бджіл навесні та в безмедозбірний період. Для
інвертації 10 кг 50%-го цукрового сиропу достатньо 2 г
препарату. За 48 год при температурі 25,..30°С інверсія цукру
відбувається на 90%, корм збагачується на амінокислоти, ліпіди,
вітаміни групи В, мікроелементи.
627. Як поповнити кормові запаси бджіл цукровим
сиропом?
Щодо цього є різні рекомендації. У деяких із них радять
щоразу давати в годівниці великі дози сиропу (по 3-5 кг). Проте
автор вважає, що цього робити не слід. По-перше, гірше
переробляється
корм,
який
недостатньо
збагачується
виділеннями глоткових залоз, ферментами; по-друге, ним
заливається велика кількість комірок, що часто призводить до
сповільнення темпів відкладання яєць маткою, а це дуже важливо
в період осіннього нарощування бджіл. Мабуть доцільніше в
годівницю за 1-2 рази дати 3-4 к| дорму з тим, щоб максимально
використати на переробці цукрового сиропу старих бджіл, які
304
відімруть у першій половині зими, а потім кормові запаси
поповнювати невеликими дозами (1,5—2 кг через день). Слід
зауважити, що для кормових запасів гнізда бджіл небхідно
комплектувати світло-коричневими стільниками. За деякими
дослідженнями (Лебедев В.І., 1989), у разі формування гнізда
переважно на темних стільниках різко зростає чисельність
опроношених сімей, мед часто кристалізується, зростає кількість
загиблих бджолиних сімей.
628. Чому не можна кип’ятити цукровий сироп?
При приготуванні цукрового сиропу рекомендується
залити киплячою водою відповідну кількість цукру чи висипати
цукор в окріп і добре розмішати. Ні в якому разі не можна
кип’ятити цукровий сироп, оскільки при цьому цукор може
підгоріти, карамелізуватися. Такий корм здатний кристалі­
зуватися, тому непридатний для зимівлі бджіл. Практикують
також розчинення цукру в теплій воді при частому помішуванні.
629. Яку кількість цукрового сиропу згодовують при
поповненні кормових запасів?
Деякі пасічники діють не кращим чином, замінюючи
майже весь мед на цукровий сироп. Цим вони позбавляють бджіл
повноцінного корму та спричиняють надмірне їх спрацювання
під час переробки цукрового сиропу у великих дозах. Наслідком
цього може стати незадовільна зимівля, а то й загибель
бджолосімей. До поповнення кормових запасів цукровим
сиропом слід вдаватися у крайньому випадку. Як показує
нагромаджений досвід, оптимальна доза підгодівлі бджіл восени
цукровим сиропом - 5-8 кг цукру на бджолосім’ю. Для надання
повноцінності такому корму в ньому розчиняють 10-30% меду.
При розрахунку кількості кормових запасів для осіннього
поповнення до уваги беруть не масу розчину, а масу розчиненого
цукру й пам’ятають, що четверта частина цукру витрачається на
його перенесення, перереробку та запечатування. Отже, якщо
кормові запаси планують поповнити на 8 кг, значить необхідно
305
згодувати близько 10 кг розчиненого цукру. Слід зауважити, що
при заміні меду на цукровий сироп організм бджіл не одержує
достатньої кількості вітамінів, амінокислот і мінеральних
речовин, які входять до складу меду.
630 . Як організувати поповнення кормових запасів із
використанням поліетиленових пакетів?
Не завжди пасічник може щодня чи через день давати
бджолам цукровий сироп для поповнення кормових запасів. У
цій ситуації можна скористатися досвідом із використанням
поліетиленових пакетів розміром 30X45 см. їх заповнюють
цукровим сиропом до об’єму 5 л, витискують залишки повітря і
зав’язують або склеюють. Заповнений сиропом пакет кладуть на
рамки, роблять у ньому зверху 7-10 отворів діаметором до 3 мм
(щоб не пролізла бджола) і забезпечують доступ до корму бджіл.
Регулюючи кількість і діаметр отворів, домагаються, щоб цю
кількість корму бджоли забрали за 5-7 діб.
631. Чому необхідно забезпечувати бджіл восени білковим
кормом?
Забезпечення бджіл восени білковим кормом є
обов’язковим. У вулику в цей період повинно бути не менше
двох рамок із пергою. Бджолосім’ї підвозять до осінніх
пилконосів. Над гніздом бажано у цей час давати бджолам
медово-пергові коржі. При відсутності перги матка припиняє
яйцекладку. Білковий корм
необхідний бджолам для
нарощування жирового тіла, що забезпечує нормальну підготов­
ку їх до тривалої зимівлі. Отже, про білковий корм пасічник
повинен подбати завчасно. Ефективна також підгодівля бджіл
цукровим сиропом, у якому 30-60% води замінено незбиране
молоко. Проте ніщо не замінить перги або квіткового пилку.
632. Для чого до цукрового сиропу додають мінеральні
добавки?
Дослідженнями встановлено, що додавання до цукрового
306
сиропу таких мінеральних добавок, як сірчанокислий магній,
фосфорнокислий калій, морська сіль, сприяє кращій зимівлі і
розвитку бджолосімей. Кількість зазначених добавок залежить
від вмісту у природній воді магнію та калію:
Вміст у воді магнію,
мг/л
43
85
127
Доза мінеральних добавок на 1 л сиропу, мг
сірчанокислий магній
фосфорнокислий калій
900
500
787
500
680
500
Наважки мінеральних добавок окремо розчиняють у 100 мл
води, виливають у сироп і ретельно перемішують.
Кількість хлоридів у воді, мг/л
зо
50
100
300
Добавки морської солі на 1 л сиропу, мг
500
475
450
350
Дуже тверда вода і та, в якій більше 20-30 мг/л хлоридів
органічного походження, для приготування цукрового сиропу
непридатна.
633. З якою метою до цукрового сиропу додають оцтову
кислоту?
Бджолосім’ям, які йдуть у зиму, при поповненні кормових
запасів за рахунок 50-60%-го цукрового сиропу рекомендується
до нього додавати 0,3 мл 70%-ї оцтової або 1 г лимонної
кислоти на 1 кг розчиненого цукру. Роблять це перед
наповненням корму у годівниці. Вважають, що підкислений корм
легше переробляється бджолами, мед менше кристалізується,
бджоли рідше опроношуються і більше вирощують розплоду
навесні. Але в природі кислого нектару не буває, а кисла реакція
корму виникає під час переробки сиропу бджолами внаслідок
збагачення його ферментами та ін. Доведено, що при додаванні
до цукрового сиропу кислоти погіршується інверсія цукрів.
307
Автор вважає, що до цукрового сиропу оцтову кислоту можна й
не додавати, а потрібно забезпечити його високоякісну
переробку бджолами. А цього досягають тоді, коли сильним
бджолосім’ям цукровий сироп згодовують невеликими порціями,
не більше 1,5-2 л за один раз, і в період високої активності
бджіл. У разі, коли до цукрового сиропу додають оцет різної
концентрації, розрахунки зручно робити, користуючись даними
таблиці.
Таблиця 7.1.
Розрахунок приготування цурового сиропу для підгодівлі
бджіл на зиму
Об’єм
сиропу,
л
І
2
3
4
5
6
7
8
9
Ю
Концентрація 1,5:1
вода, л
цукор, л
0,79
1,58
2,36
3.16
3,95
4,74
5,53
6,32
7,11
7,90
0,53
1,05
1,58
2,10
2,63
3,16
3,68
4,21
4,74
5,26
оцтова
кислота,
см3
0,24
0,47
0,71
0,95
1,18
1,42
1,66
1,90
2,13
2,37
Оцет різної концентрації
оцтова
оцет
оцет
есенція, 12%-й,
9%-й,
см3
см3
см3
0,32
2,5
1,9
0,63
5,0
3,8
0,94
5,7
7,5
1,26
7,6
10,0
1,58
9,5
12,5
1,89
15,0
11,4
2,21
13,3
17,6
15,2
2,53
20,0
2,84
22,6
17,1
3.16
19,0
25,0
оцег
6%-й,
см3
3,8
7,6
11,4
15,2
19,0
22,8
26,6
30,4
34,2
38,00
634. Чи можна додавати антибіотики до цукрового сиропу
для бджіл, які йдуть у зиму?
Рекомендації щодо згодовування антибіотиків із цукровим
сиропом при поповненні кормових запасів на зиму є необгрун­
тованими. Доведено, що при їх згодовуванні у кишечнику бджіл
гине корисна мікрофлора, а це небажано під час зимівлі бджіл.
635. Як розмістити кормові запаси у двокорпусному і
багатокорпусному вуликах?
Якщо бджоли зимують у двох корпусах двокорпусного або
багатокорпусного вулика, то основні запаси кормів розміщують у
308
верхньому корпусі. У нижньому залишають відповідно до сили
сімей 5-7 маломедних рамок. Дуже важливо, щоб клуб бджіл,
який сформувався, “зачепився” своїм верхнім краєм за гніздові
рамки з кормом верхнього корпусу. Якщо цього не досягнуто, то
можуть трапитися ускладення взимку. Оскільки з урахуванням
товщини верхніх брусків нижніх рамок та товщини нижніх
брусків верхніх рамок і відстані між ними бджолам доводиться
долати 5-6-сантиметровий рубіж між кормовими запасами
нижнього й вехнього корпусів. Узимку це не завжди вдається, і
сім’я, використавши корм у нижньому корпусі, та ще якщо в
ньому матка розпочне відкладати яйця, у верхній корпус не
переходить і гине. Часто пасічники влаштовують своєрідні
“переходи”, розміщуючи між корпусами смужки стільників з
медом. Практикують також зрізання навскіс під кутом 45°
верхніх і нижніх рейок рамок. Скоси бджоли забудовують
комірками, заповнюють медом, у результаті чого відстань між
кормовими запасами
корпусів вулика зменшується й
спрощується перехід бджіл у верхній корпус.
636. Яке значення для успішної зимівлі має вік матки?
У зиму повинна йти матка не старше двох років. З такою
маткою бджоли при створенні їм належних умов нарощують
більше молодих бджіл на зиму. Досліди, проведені в
Національному аграрному університеті, показали, що під час
зимівлі гине 0,2% однорічних маток, тоді як трирічних - 10%. А
бджоли, в яких загинула матка, зимують незадовільно.
637. Чи слід об’єднувати слабкі бджолосім’ї перед
зимівлею?
Дослідженнями встановлено, що у разі об’єднання перед
зимівлею двох слабких бджолосімей об’єднана сім’я зимує
незадовільно. Приєднувати до середньої або сильної бджолосім'ї
можна сім’ю, маса бджіл якої не перевищує третини такої маси
основної бджолосім’ї. Слабким сім’ям краще зимувати по 2-3 в
одному вулику через глуху перегородку. При цьому зберігаються
309
матки, що особливо важливо, якщо вони молоді. Навесні їх
можна використати для заміни загиблих, нарощування сили
сімей або створення повноцінних сімей до основного медозбору.
638. Як вибраковувати бджолосім’ї?
На пасіці повинна постійно проводитися робота щодо по­
ліпшення господарсько корисних ознак бджолосімей. Одним із
прийомів при цьому є вибракування малопродуктивних бджоло­
сімей. Це можна здійснювати в будь-яку пору, але краще восени.
Намічену до вибракування бджолосім’ю ставлять біля високопро­
дуктивної, що йде в зиму. З першої сім’ї у кілька прийомів відби­
рають розплід, яким підсилюють другу. Перед зимою з першої
сім’ї забирають усі рамки, а бджіл витрушують, адже вони старі і
взимку все одно відійдуть. Таким чином здійснюють вибракування
бджолосім’ї, а за її рахунок підсилюють цінну.
639. Куди дівати вибракуваних маток?
Вибракуваних маток слід максимально використати для
додаткового нарощування бджіл, особливо це раціонально
робити восени. Нарощених за допомогою старої матки бджіл (а їх
буває 3-4 рамки), вживаючи запобіжних заходів, приєднують до
бджолосім’ї, яка йде в зиму. При цьому сила її зростає на 2530 %, що дуже важливо для успішної зимівлі.
640. Що спричинює бджолині крадіжки?
Основні причини такі: наявність на пасіці слабких бджоло­
сімей без маток та хворих, тривалий неквапіфікований огляд бджо­
лосімей, виставляння з вулика рамок з медом і пергою (поза ящи­
ком), проливання меду та сиропу, відкрите відкачування меду
тощо, Бджолиним крадіжкам легше запобігти, ніж боротися з
ними.
641. Як припинити напад бджіл, що розпочався?
Для цього насамперед за все слід виявити вулик бджолиної
310
сім’ї-злодійки. З цією метою бджіл-злодійок посипають крейдою
або борошном. Завдяки “міченим” бджолам такий вулик легко
виявити. Потім у нього задувають кілька клубів диму, зверху
стільникових рамок насипають небагато тир<?и. Бджоли-злодійки
набирають у зобики мед зі свого вулика, частина бджіл
переключається на очищення гнізда й напад припиняється.
Практикують ще вимазування прилітних дощок та передньої
стінки вулика бджолиної сім’ї, що зазнали нападу, гасом,
натирання рослиною пижмо та ін.
642. Як відрізнити бджолу-злодійку від бджоли, яка
вилітає на медозбір?
Бджола, що вилітає в поле, виходить із льотка, не поспішаючи,
легко підіймається у повітря. Бджола-злодійка вибирається з
льотка поспіхом, спочатку проповзає вверх по стінці вулика і
важко підіймається в повітря. До льотка наближається неспокійно,
крадькома, витягуючи ніжки. Своя бджола впевнено сідає на
прилітну дошку й поспішає всередину гнізда.
643. Якими повинні йти бджоли у зиму?
У зиму бджолосім’ї мають йти сильними, на 8-11 вуличок.
Сильні сім’ї краще підтримують необхідну температуру в
зимовому
клубі,
менше
споживають
корму
на
одиницю маси, не так зношуються, у їхньому кишечнику
нагромаджується менше калу, вони краще зимують. Крім
того, у сильній сім’ї під час вирощування личинки одержують
більше корму, отже, й краще розвиваються, більше нагромад­
жують у тілі речовин, необхідних взимку, у них краще розвинене
жирове тіло. Основним завданням пасічника в цей період є
нарощування сили бджолиної сім’ї, про що дбають ще раніше своєчасно замінюють маток, забезпечують необхідні умови для
нормального розвитку бджолосімей.
311
644. Скільки стільників залишають у гнізді бджіл, які
йдуть у зиму?
Залежно
від сили бджолосім’ям залишають
стільки
стільників, скільки вони обсиджують повністю. Необсидженими
можуть бути зовнішні боки крайніх рамок. Якщо бджоли зимують у
зимівнику, бджолосім’ї залишають на 1-2 повномедні рамки більше.
Для ложа краще в центрі гнізда ставити кілька рамок, у яких є
вільні комірки (2-2,5 кг корму). Попередньо
гніздо складають на
зиму під час проведення головної осінньої ревізії, а остаточно - на
початку- в середині вересня. Не завадить перевірити гніздо і
пізніше (жовтень).
645. Як правильно сформувати гніздо бджолосім’ї на
зиму?
Це залежить від кормових запасів, сили бджолосім’ї та
типу вулика. Якщо сім’я займає 10-11 вуличок, то в центрі
розміщують медові рамки з масою меду не менше 2 кг, біля них
стільники з 2,2-3 кг корму, від краю гнізда з обох боків медово-пергові, а з самого краю - найповномедніші з 3,5-4 кг
корму. Якщо сім’я середньої сили і займає 7-8 вуличок, то
застосовують однобічне формування гнізда: з одного боку
ставлять найповномедніші рамки, за ними - рамки, запас корму в
яких поступово зменшується (в останній рамці повинно бути не
менше 2,5 кг корму). У слабких сім’ях (до шести вуличок) у
центрі розміщують найповномедніші рамки, а з боків - менш
повномедні. Поверх рамок упоперек кладуть 3-4 рейки перерізом
10 х Юмм. У багатокорпусних вуликах основні кормові запаси
розміщують у верхньому корпусі, в нижньому знаходяться
маломедні рамки.
646. Чи доцільно об’єднувати бджолині сім’ї восени?
Інколи трапляється, що нарощені до зими бджоли (серпеньвересень) за теплої осені через активну льотну діяльність (чи з
312
інших причин) зношуються й до зими не доживають, бджолині
сім’ї дуже послаблюються. В такому випадку можна об’єднати
по дві сім’ї в одну, а краще організувати їхню зимівлю в одному
вулику через перегородку з засіткованим вікном. Адже на
самостійну успішну зимівлю ослабленої до 3-5 вуличок
бджолиної сім’ї сподіватися не слід. А вже навесні прикладають
максимум зусиль щодо інтенсивного нарощування сили
бджолиних сімей.
647. Як поліпшити складання гнізда бджолиних сімей в
зиму?
У філіалі Інституту бджільництва ім. П.І. Прокоповича
УААН (м. Гадяч) розроблено вдосконалений метод складання
гнізд бджолиних сімей (Шамро М., 1998).
Суть його полягає в тому, що в середині липня, коли ще
триває медозбір, попередньо формують гніздо бджіл, видаляючи
з нього стільники з штучною вощиною, в тому числі
недобудовані та ті, в яких ще не виводився розплід. З кінця
липня видаляють непридатні для зимівлі стільники, в тому числі
з розплодом, трутневі, з падевим медом (розміщують у кормовій
частині гнізда). Структура гнізда у цьому разі буде такою: в
центрі стільники з відкритим розплодом і маткою, по боках,
поряд з ними - два пусті коричневі стільники, потім (по боках)
стільники із запечатаним розплодом, два пусті коричневі
стільники, два пергові стільники та два кормові з медом. При
цьому для матки забезпечується місце для інтенсивного
відкладання яєць; у другій декаді серпня (в північних районах
України на декаду раніше) перед поповненням кормових запасів
у гніздах залишають стільники, повністю й правильно
відбудовані, в яких уже вивелися бджоли. Залишають таку
кількість, яку повністю обсиджують бджоли. Поповнення
кормових запасів (помірне) поєднують із нарощуванням бджіл,
що йтимуть у зиму. В другій декаді жовтня остаточно
формують гнізда, переставляючи маломедні рамки, з яких
вийшов розплід (з центру), на краї гнізда. Для забезпечення
переходу з них бджіл до клуба при похолоданні в передній
313
частині цих стільників доцільно зробити по два отвори діаметром
8 мм, відступивши від бічної планки 10 см, а від верхнього
бруска - відповідно на 10 та 20 см. Коригують структуру гнізда
так, щоб на одну вуличку припадало не менше 2,5 кг корму.
Меду в кормових запасах повинно бути не менше 12-15 кг.
648. Як остаточно сформувати гніздо бджіл перед
зимівлею?
Остаточне формування гнізда бджіл здійснюють, як прави­
ло, після виходу розплоду. Його зручно робити при термічній об­
робці бджолосімей проти вароатозу. На що слід при цьому
звернути увагу? Часто трапляється так, що в центрі гнізда
виявляється маломедна рамка, бо в ній був розплід. У цей час
підгодовувати бджіл уже пізно, тому кормові запаси поповнюють
заздалегідь (початок літа) заготовленими стільниками із
запечатаним медом. Для запобігання роздвоєнню клуба
внаслідок нестачі корму бажано, щоб у кожній рамці було не
менше 2—2,5 кг корму. Медово-пергові рамки повинні бути
запечатані. їх ставлять другими-третіми від краю- аби вони
були доступними для бджіл, оскільки вже у лютому
розпочинається вирощування розплоду, а отже, зростає потреба
в перзі. При наявності запечатаних стільників з першим медом (
наприклад з акації, що дуже бажано) їх розміщують впереміж із
стільниками з різнотравним. Повномедні запечатані стільники
знизу на третину розпечатують. Тут бджоли сформують так зване
ложе в зиму.
649. Як досягти кращого розміщення клуба бджіл?
Бажано, щоб клуб бджіл перед зимівлею розмістився у
нижній частині гнізда, а корм знаходився зверху. В
багатокорпусних вуликах цього досягають, організовуючи
зимівлю бджіл у двох корпусах. У нижньому запаси корму
незначні, у верхньому знаходяться повномедні стільники. У
вуликах-лежаках цього досягають, забезпечивши бджолам місце
для так званого ложа, тобто комірки в нижній частині стільника
314
мають бути порожніми, але на вуличку бджіл запаси корму
повинні досягати не менше 2,5 кг. Необхідно стежити, щоб
гніздо бджіл не було переутепленим, особливо зверху, інакше
бджоли обов’язково розмістяться на верхній частині такого
стільника. Для запобігання цьому нижній льоток поступово
відкривають, не допускають нападу бджіл, або взагалі знімають
утеплення зверху. Звичайно, все це виконують після поповнення
кормових запасів і нарощування необхідної сили бджолосімей.
Кращих результатів досягають у вуликах з рамками розміром
300 х 435 мм - українських лежаках, чим значною мірою
пояснюється і спокійний без ускладнень, перебіг зимівлі бджіл у
вуликах такого типу.
650. Яке значення має останній обліт бджолосімей перед
зимівлею?
Пасічник має забезпечити якомога пізніший обліт бджіл з
тим, щоб перед тривалою зимівлею вони добре очистилися від
екскрементів. Якщо при сприятливій погоді бджоли з певних
причин не поспішають облітатися, їх необхідно стимулювати до
цього: потурбувати, зросити цукровим сиропом, прй хмарній
погоді в льоток спрямувати світло від фари автомобіля, яку
обладнують електричною лампою, підключеною до електричної
мережі, тощо. Стимулюють бджіл на обліт пізньої осені при
температурі 5-6°С, підставляючи щільно біля їхнього клуба рамку з
1 кг теплого цукрового сиропу. Бджоли набирають корм,
збуджуються й облітуються.
651. Як зберігати стільники з пергою?
Зберігають стільники в сухому недоступному для молі та
гризунів приміщенні. Якщо перга в комірках відкрита- її
засипають цукровою пудрою. Не допускають високої вологості
повітря, оскільки при цьому цукрова пудра розчинятиметься, а
перга може закиснути. Краще перга зберігається із запечатаними
комірками. Періодично стільники з пергою та медом, що
знаходяться на зберіганні (в теплу пору року) для запобігання
315
ураженню міллю обкурюють димом з меленої сірки з розрахунку
50 г на 1 м3 приміщення, дотримуючись при цьому правил
техніки безпеки, забезпечуючи герметизацію ящиків (корпусів), в
яких зберігаються такі стільники. Залежно від
обставин
стільники з пергою повертають у бджолині сім’ї в період
осіннього нарощування, при формуванні гнізд пізньої осені, або
ранньої весни. В гніздо їх підставляють, як правило, другимитретіми по краях. Не допускають перемерзання стільників з
пергою.
652. Як забезпечити перехід бджіл із вулички у вуличку в
зимовий період?
Узимку бджоли збираються у клуб і через бічні рейки не
можуть перебратися з рамки на рамку. Таким чином бджолосім’я,
по суті, розділена стільниками (їх середостіннями) на окремі
мікросімейки. Коли сім’я, споживаючи корм, підіймається до
верхніх рамок, їх спілкування забезпечать рейки, покладені впоперек
рамок. Дослідження структури житла бджіл у природному дуплі
свідчать, що в ньому бджоли обов’язково будують “переходи” отвори
у стільниках, через які можуть перебиратися з вулички у
вуличку, тобто досягається цілісність сім’ї. Для створення таких умов
пасічники влаштовують у стільниках по 2—З отвори діаметром 1214 мм на відстані 6-8 см від верхнього бруска та один від одного. З
цією метою використовують спеціальний пристрій, робочим органом
якого є трубка із зазублинами. Отвори роблять якомога пізніше
(під час остаточного формування гнізда),
оскільки бджоли
можуть забудувати їх воском. Досвід показує, що в гнізді,
підготовленому таким чином, бджоли зимують краще.
653. Де зберігати кормові запаси для бджіл?
їх зберігають у приміщенні, недоступному для молі та
гризунів, з помірною вологістю та надійною вентиляцією. Стіль­
ники зберігають у щільних ящиках, перекладаючи перцевою
м’ятою, листям горіха тощо.
316
654. За якою ознакою можна передбачити роїння бджіл у
наступному сезоні?
Відмічено, що бджолині сім’ї, які готуються до роїння в
наступному році, заготовляють у зиму велику кількість перги.
655. Які роботи виконують на пасіці у вересні?
Закінчують нарощування бджолосімей, поповнюють кор­
мові запаси (до 5-10 вересня), попередньо формують гнізда бджіл,
стежачи за тим, щоб у кожному з них було не менше двох медовопергових рамок. За заставною дошкою розміщують і розпечатують
маломедні рамки для обсушування їх бджолами. Скорочують
льотки, проводять у зимівнику профілактичні заходи проти гризунів.
656. Які роботи виконують на пасіці у жовтні?
Остаточно формують гнізда, стежачи, щоб у кожній гніздовій
рамці було не менше 2-2,5 кг корму. Для кращої зимівлі бджіл у
кожній рамці роблять по 2-3 отвори діаметром 12-14 мм на відстані 6-8 см
від верхнього бруска рамки, відстань між отворами - аналогічна.
Через льоток під гніздо бджіл вводять аркуш паперу для контролю
за ходом зимівлі. Гнізда добре утеплюють, забезпечують
вентиляцію. Вулики захищають від вітру і дощу. Видалені з
вуликів рамки очищають від воску і прополісу. Стільники у
сховищі періодично обкурюють димом сірки, проводять запобіжні
заходи проти молі та гризунів.
657. Які роботи виконують на пасіці у листопаді?
Скорочують льотки, обробляють бджіл проти кліща вароа
якобсоні біпіном або в термокамері. Одночасно остаточно
перевіряють кормові запаси у гнізді бджіл, які йдуть у зиму.
Стимулюють їх до останніх обльотів, уважно стежачи за цим.
Перевіряють утеплення вуликів, вентиляцію. Захищають льотки
від синиць. Із занесенням вуликів до зимівника не поспішають, але
якщо встановиться холодна погода, то їх заносять, очистивши від
снігу. Ремонтують і виготовляють нові вулики, рамки, приводять
у порядок пасічницький інвентар тощо.
8. ДОГЛЯД ЗА БДЖОЛАМИ ТА РОБОТИ НА ПАСІЦІ
ВЗИМКУ
658. Де організувати зимівлю бджіл?
Бджоли можуть зимувати надворі (на волі) та в зимівнику.
Обидва способи мають як переваги, так і недоліки. Перевагою
зимівлі на волі є те, що бджоли при сприятливих умовах (відлига,
“теплі вікна” взимку) мають можливість облітатися, а це дуже
важливо для проведення успішної зимівлі; недоліком - вони
можуть піддаватися різким змінам зовнішніх температур, вітру,
дощу, подразненням з боку птахів та ін. Слід зазначити, що
вплив деяких з цих факторів зводять до мінімуму, організовуючи
зимівлю бджіл у спеціальних кожухах, під навісами, снігом
тощо. Переваги зимівлі бджіл у зимівнику - стабільність
температури, відносної вологості повітря та можливість їх
регулювання. В зимівнику бджолосім’я за період зимівлі
витрачає корму на 3^4 кг менше порівняно з тією, яка зимує на
волі. Отже, питання про місце зимівлі бджіл вирішує сам
пасічник, враховуючи місцеві умови.
659. Які умови необхідно створити бджолам для
нормальної зимівлі?
Основними умовами є: достатня сила бджолосімей,
наявність у гнізді переважної більшості молодих, фізіологічно
повноцінних бджіл, молодої матки, достатньої кількості
високоякісних кормів, правильне формування гнізда, влаштуван­
ня вентиляції, відсутність хвороб, забезпечення спокою.
660. Яку роль відіграють кормові запаси в зимовому клубі
бджіл?
Мед є основним кормом для бджіл. За його рахунок
318
покриваються енергетичні витрати сім’ї. Як відомо, мед має
високі теплоємність та гігроскопічність. Це дуже важливі
властивості. Через високу теплоємність меду сім’я немовби
акумулює в ньому тепло: при зниженні температури зовнішнього
повітря клуб ущільнюється, різких змін температури при цьому
не відбувається, коливання її поступове й незначне (у межах 12°С), оскільки тепло акумульоване у стільниках з медом. Частину
комірок із медом бджоли завжди розпечатують, у результаті чого
відкритий мед поглинає частину води, яку бджоли виділяють у
процесі дихання, і стає рідким. Споживаючи такий мед, бджоли
задовольняють свою потребу у воді. За добу в першій половині
зими витрати меду на бджолосім’ю в середньому становлять 20—
25 г. З появою розплоду вони зростають у два рази. Таким чином,
для нормальної зимівлі бджіл потрібно у гнізді створити
необхідні запаси кормів.
661. Як поліпшити зимівлю бджіл, якщо пасічницький
сезон був посушливим?
Давно відомо, що мед, вироблений з нектару в посушливі
роки (соняшниковий та ін.), здатний кристалізуватися. Але
виявляється ( Павленко Г.С., журнал “Пасіка”, 2001, №9, С.З), що
в такі роки деякі нектароноси (еспарцет, гречка, соняшник,
буркун) виділяють нектар з підвищеним вмістом отруйних
речовин, яких у грунті достатньо (гербіциди, пестициди тощо).
Збільшується також кількість падевого меду в кормових запасах.
Через наведені причини зростає вірогідність загибелі бджіл,
насамперед внаслідок отруєння. Щоб цього не допустити, слід
після аналізу кормових запасів і виявлення отрути або паді
замінити зимові корми на цукровий сироп з додаванням 10-20%
високоякісного меду минулих років.
662. Як запобігти кристалізації меду в зимовому гнізді
бджіл?
У разі кристалізації меду у стільниках, на яких зимує клуб.
319
він стає недоступним для бджіл і сім’я гине. Дуже швидко
кристалізується мед із капустяних, вересу, соняшнику. Звичайно,
він не придатний для зимівлі бджіл. Слід пам’ятати, що і
доброякісний мед при певних умовах може закристалізуватися.
Так, стільники після відкачування меду повинні бути “обсушені”
бджолами, чим уникають наявності в них зародкових кристалів,
які можуть спричинити кристалізацію кормових запасів. Може
закристалізуватися також мед із нектару, зібраного в посушливу
погоду в період цвітіння нектароносів, особливо з соняшнику.
Небажано заготовляти мед у темних стільниках, оскільки в них
він швидше кристалізується. Мед може також закристалізуватися
при різкому перепаді температур, тому у вулику необхідно
залишати стільки стільників, скільки їх обсиджують бджоли.
Гніздо добре утеплюють. Проте за деякими даними здатність
меду до кристалізації певною мірою зменшується при додаванні
до цукрового сиропу 0,3-0,4 см3 70%-ї оцтової кислоти на 1 кг
розчиненого у воді цукру під час поповнення кормових запасів.
663. Чому необхідна вентиляція у вулику взимку?
При споживанні корму бджоли виділяють вуглекислий газ і
воду. Як відомо, вміст вуглекислого газу в повітрі становить
0,03%, кисню - 20,95%. У зимуючому клубі концентрація
вуглекислого газу може досягати 3-4, кисню - знизитися до 18%.
Такі зміни бджоли переносять задовільно. Проте вже у лютому, з
початком вирощування розплоду, зростає потреба в кисні.
Підраховано, що при використанні 10 кг меду бджоли виділяють
14,5 кг вуглекислого газу та 5 кг води. Вивести їх з вулика можна
лише при забезпеченні помірної вентиляції гнізда (без протягів).
Для створення нормальних умов повітря у зимівнику має
змінюватися не менше десяти разів на добу.
664. Як забезпечити вентиляцію та утеплення гнізд
зимуючих бджіл?
Як
320
уже
зазначалося,
у
процесі
життєдіяльності,
використовуючи мед, бджоли виділяють вуглекислий газ і воду,
які повинні виводитися з клуба зимучих бджіл. Цього досягають,
забезпечуючи помірну вентиляцію. Як відомо, свіже повітря,
проходячи через клуб знизу вверх, постачає бджолам кисень і
виводить вуглекислий газ та воду. Якщо цього не забезпечити,
бджоли будуть знаходитися в умовах, що нагадують водяну баню
з високою вологістю повітря. Через це порушується процес
всмоктування води в задньому відділі кишечнику бджоли. В
ньому нагромаджуються рідкі калові маси, виникає пронос.
Вентиляцію забезпечують через верх гнізда. З цією метою
вздовж задньої стінки на 0,5-1 см відгинають утеплення, а між
стельовими дошками в центрі гнізда залишають щілини
завширшки до 3 мм. Між утепленням зверху гнізда і стелею
повинен бути вільний простір заввишки 5-8 см, а в бічній
обв’язці дашка - вентиляційні отвори, через які водяна пара
видаляється назовні. При недостатній вентиляції гнізда
підвищується відносна вологість повітря, бджоли більше
споживають корму, а при досягненні її рівня до 97% тривалість
життя бджіл скорочується на 25%. Над гніздом у стелині роблять
засітковий отвір розміром 100X200 мм, на який під утеплення
кладуть на двох рейках перерізом 15 х 15 мм фанеру, що не
доходить до задньої стінки вулика на 0,5-1 см (для відведення
пари під дашок, в обв’язках якого влаштовані вентиляційні
щілини розміром 200 х 15 мм. Під заставну дошку кладуть рейку
перерізом 15 мм для виходу вологого повітря. При підготовці
бджіл в зиму не можна знімати запрополісовану полотнину
зверху гнізда, оскільки покладену нову бджоли запрополісують,
досягаючи
дезінфекції
від
можливого
потрапляння
хвороботворних мікробів та для зберігання тепла в гнізді. При
зимівлі у зимівнику зверху гнізда залишають незначне
утеплення; з боків його можна не робити.
665. Як поліпшити вентиляцію через бічні отвори в
обв’язці дашка?
Часто ці отвори в зимовий період забиваються пробками з
321
інею. Щоб цього не трапилося, засітковані бічні отвори в обв’язці
дашка прогрівають розжареним залізом.
666. Які льотки відкривати на зиму?
При організації зимівлі бджіл у зимівнику в сильних
бджолосім’ях нижні й верхні льотки відкривають на ширину 34 см. У слабких сім’ях нижній льоток закривають. Утеплювальні
подушки знімають, залишають лише легке утеплення
(полотнини). У разі зимівлі на волі нижні льотки закривають, а
верхні відкривають на 3^4 см, сім’ї добре утеплюють зверху та з
боків. Для кращої циркуляції повітря у вулику і вентиляції гнізда
рамки розміщують, відступивши від бічної стінки вулика на 1520 см. Автор переконався в успішній зимівлі бджіл при закритих
нижніх льоткових отворах, або відкритих на 2-3 см. Нижій
льоток дещо відкривають, починаючи з березня, адже в гнізді
вже є відкритий розплід і потреба сім’ї в кисні зростає.
Рис. 142. Вулик із
втулковим льоткомвкладишем
В. Параьцинця:
1 - льоток-вкладиіи; 2 козирок; 3 - льоткові заслінки;
4- стінки вулика; 5 - стіль­
никова рамка; 6 - льоткові
виступи; 7 - прильотна доще­
чка
Паращинець В., журнал Ук­
раїнський пасічник, №6, 1994,
С. 18)
322
667. Як поліпшити зимівлю бджіл із використанням
втулкового льотка-вкладиша В. Паращинця?
Науковим співробітником відділу селекції і репродукції
карпатських бджіл Інститутут бджільництва ім. П.І. Прокоповича
В. Паращинцем ще в 1994 р. запатентовано оригінальний льотоквкладиш внутрішнім діаметром 25 мм, який з одного торця має
два виступи завдовжки 10 мм за товщиною бічної планки рамки і
завширшки 12 мм; з другого - козирок з поворотною заслінкою
для захисту льоткового отвору від атмосферних опадів, вітру,
птахів. Довжина льотка-вкладиша, залежно від товщини перед­
ньої стінки вулика 70-80, внутрішній діаметр - 25 мм.
Втулковий льоток-вкладиш встановлюють у льотковий
отвір восени під час формування гнізда на зиму навпроти сере­
дини верхньої половини зимового клуба (на висоті 220 мм від
дна вулика-лежака при підрамковому просторі 20-22 мм). Торці
втулкового льотка-вкладиша вводяться між бокових планок
впритул двох рамок однієї з центральних вуличок гнізда. Таким
чином, у цій вуличці створюється просвіт льотка розміром
25 х 12 мм. Утеплення гнізда тільки верхнє, нижній льотковий
отвір щільно закритий. Завдяки такій конструкції та розміщенню
пропонованого втулкового льотка-вкладиша бджоли мають мож­
ливість активно регулювати інтенсивність повітряного обміну в
гнізді, прикриваючи або віддаляючись від льоткового вкладиша.
Як зазначає В. Паращинець (журнал “Пасіка”, №8, 2001), вико­
ристання втулкового льоткового вкладиша сприяє тому, що гні­
здо бджіл стає теплішим, повітря, яке надходить у вулик через
льоток, прогрівається за рахунок тепла відпрацьованого повітря,
що видаляється під його тиском; економиться 15-20% кормів, на
15-20% прискорюється ранньовесняний розвиток бджолиної
сім’ї, а зимовий відхід становить усього 100-200 особин на
бджолину сім’ю. Виймають льотковий вкладиш навесні, через
20-30 днів після першого обльоту бджіл.
668. З чого треба виготовляти утеплювальні подушки?
Утеплювальний матеріал для подушок має бути легким,
323
пористим, добре пропускати повітря та водяну пару. Для цього
використовують мох, ганчір’я, подрібнену солому, стружку з
дерева. Не слід використовувати синтетичні матеріали, які при
нагріванні можуть виділяти шкідливі речовини. Не практичні
подушки з вати, оскільки погано пропускають вологу,
гігроскопічні, швидко стають вологими, що призводить не до
утеплення, а до охолодження гнізда.
669. Як краще утеплювати гніздо бджіл взимку?
Бджоли краще зимують, якщо на покривну тканину над
клубом бджіл покласти мох завтовшки 8-10 см, а на нього утеплювальну подушку такої ж товщини. Мох залишається
сухим, а подушка дещо зволожується. Між дашком і
утеплювальною подушкою повинна бути відстань не менше 58 см, чим забезпечується вентиляція через бічні отвори обв’язки
дашка вулика. Льотковий отвір (верхній) від дна вулика при
підрамковому просторі 2 см має знаходитися на відстані близько
18 см. Під бічне утеплення й заставні дошки вставляють планки
перерізом 15X15 мм, що забезпечує краще видалення вологи та
вуглекислого газу з гнізда бджіл.
670. Що необхідно враховувати при організації зимівлі
бджіл на волі?
Бджоли повинні обсиджувати всі рамки, залишені у
вулику, крім зовнішніх боків крайніх рамок, де вони можуть
взимку захолонути й обсипатися. Гнізда добре утеплюють зверху
та з боків. На рамки під утеплення впоперек кладуть кілька рейок
перерізом 10x10 мм для переходу бджіл через верх гнізда.
Нижній льоток залишають відкритим на 2-3 см або закривають
повністю, щоб не було протягів (залежно від сили бджолиної
сім’ї), верхній відкривають на 5-6 см. Вентиляцію забезпечують
через верх гнізда, відігнувши вздовж задньої стінки утеплення на
ширину 5-8 мм. До льотків похило приставляють широкі
дощечки, щити для захисту від вітру, сонця, птахів. Верх вулика
захищають від атмосферних опадів. Краще вулики розміщувати
324
під навісом або у спеціальних кожухах, де їх утеплюють,
залишаючи вільними льотки. Нижні льоткові отвори періодично
очищають від підмору. Дно вуликів бажано утеплити,
поставивши їх на утеплювальний матеріал (хвоя, мінеральна вата
тощо). Практикують також зимівлю бджіл у вуликах із
сітчастим дном. Охолоджена водяна пара й вуглекислий газ
виходять зовні. Вологість у вулику не підвищується, тепло
нагромаджується над клубом зверху гнізда бджіл. Верх гнізда
добре утеплюють.
671. Як формується зимовий клуб бджіл?
У природних умовах (у дуплі) бджоли розміщуються між
пластами відбудованих стільників на межі між медом та по­
рожніми комірками. В останніх вони готують так зване ложе.
Зверху клуба, що нагадує форму сфери, завжди знаходяться за­
паси меду. Особливістю структури зимового клуба є наявність
так званої зовнішньої кірки та внутрішнього ядра. Бджоли в кірці
(у порожніх комірках та вуличках) сидять, щільно притиснув­
шись одна до одної, зберігаючи таким чином тепло, що виділя­
ється в ядрі клуба. При цьому вони створюють не дуже щільну
кірку біля льотка та у верхній частині, через що повітря проникає
всередину клуба. У разі зниження температури об’єм клуба зме­
ншується, товщина кірки зростає, при підвищенні - зміни відбу­
ваються у зворотному напрямі.
672. Як переміщуються бджоли зимового клуба по
стільниках?
Пасічник повинен сприяти тому, щоб клуб бджіл ще з осені
розмістився в нижній частині стільників біля льотка; над ним
повинні бути запаси корму. Клуб бджіл, споживаючи корм,
поступово рухається вгору. Якщо рамка даданівська, то запаси
корму зверху клуба незначні і, дійшовши до верхнього бруска
рейки, клуб поступово, пересувається до задньої стінки.
Перебиратися з вулички у вуличку клуб через бічні планки
взимку не може. Але буває, що через верх він переходить у
325
якийсь бік, часто роздвоюється і частина його або й уся сім’я
гине. Це трапляється тоді, коли у стільниках мало корму. Отже,
для успішної перезимівлі бджіл необхідно, щоб у кожній рамці,
залишеній в гнізді, було не менше 2-2,5 кг корму, чого досить
як для зимівлі, так і для ранньовесняного розвитку бджіл.
Хорошою вважається зимівля, коли витрати корму бджолиною
сім’єю взимку не перевищують 3-4 кг корму на 1 кг маси
зимуючих бджіл.
673. Як переміщуються бджоли в зимовому клубі?
Бджоли клуба постійно знаходяться в русі. У бджіл кірки
клуба зобики наповнені медом. При його поступовому
витрачанні бджоли кірки протискуються в її товщу і згодом
проникають у ядро до запасів корму. Тут вони наповнюють
зобики медом і через деякий час переходять до внутрішньої
оболонки кірки, звідти витісняються на її зовнішній бік. Далі
процес повторюється. У бджіл, що сидять у порожніх комірках,
обмінні процеси відбуваються дуже повільно, вони економлять
корм і після витрат його проникають спочатку у ядро, а згодом
формують кірку. Отже, бджоли клуба знаходяться в постійному,
дуже повільному русі. В центрі клуба в результаті виділення
тепла при перетравленні спожитого корму та рухів бджіл
температура підтримується на рівні 28-32°С і поступово
знижується до периферії. Як показали дослідження (Гайдар В.А.,
Гінзбург А.А., Пилипенко В.П., 1993), температура всередині
зимуючого клуба бджіл змінюється протягом доби в межах від
20...24 до 28...35°С. Час між ближчими максимумами температур
- 10-19 год, що залежить від зовнішньої температури. З появою
розплоду температура у центрі клуба підвищується до 34-35°С.
Бджоли більше споживають корму й активніші.
674. Як змінюється температура зимуючого клуба бджіл?
При наявності у гнізді бджіл розплоду температура усере­
дині клуба становить близько 35°С. Якщо розплід відсутній, у
клубі відбувається чергування періоду активного теплоутворення
та пасивного зберігання тепла кіркою. Мінімальна температура в
326
центрі клуба не буває нижчою 13°С (таку називають критичною).
Якщо вона наближається до цього рівня в слабких бджолосім’ях,
то сім’я збуджується, бджоли енергійніше рухаються, більше
споживають корму, температура при цьому швидко підвищу­
ється до 25°С. Період збудження може тривати від 0,5 до 8 год.
Потім сім’я заспокоюється, гніздо поступово охолоджується і
майже через добу температура знижується до 13°С. Далі процес
повторюється. Цей цикл характерний для першої половини зимі­
влі. В подальшому температура у гнізді поступово зростає.
Бджоли реагують на різке зниження температури навколишнього
середовища, підвищуючи її в клубі до 32-35°С. Внаслідок цього
матка здатна розпочати відкладати яйця, що взимку може при­
звести до виснаження та загибелі бджолосім’ї. В зимівнику та­
кого не трапляється. Це ще одна з переваг зимівлі бджіл таким
способом.
675. Чим відрізняється тип дихання у зимуючих бджіл
порівняно з літніми?
У літніх бджіл основні процеси утворення тепла
відбуваються під дією ферментів оксидаз, які спричиняють
розпад цукрів у клітинах з використанням кисню повітря. У
зимуючих бджіл процеси окислення, обміну речовин
відбуваються під дією ферментів дегідратаз, що використовують
кисень із жирових запасів у тілі бджоли. У них же зростає
активність каталази, яка відіграє важливу роль в окислювальних
процесах і є своєрідним консервантом екскрементів, які
нагромаджуються в задній кишці (до 45 мг). У зимуючих бджіл
на 4-5% знижується вміст води в тілі, що підвищує їх
зимостійкість.
676. Як поліпшити вентиляцію зимового гнізда бджіл?
Бджоляр П. Грінчук успішно проводить зимівлю бджіл у
вуликах з активною вентиляцією. При цьому льоткові отвори
знаходяться біля бічної стінки. Один стільник з цього боку
виймається. У крайній стельовій дошці (біля бічної стінки
вулика) влаштовують три отвори діаметром 25 мм, які
327
засітковують металевою сіткою з вічками 3X3 мм. У бічних
стінках обв’язки дашка роблять по три отвори діаметром 5 см, які
також засітковують. Верх гнізда (крім стелин з отворами й
протилежного краю гнізда) утеплений. Утеплення не доходить до
дашка на 7—10 см. У результаті активної вентиляції у вуликах
сухо, бджоли добре зимують. Через тиждень після обльоту
бджіл гніздовий стільник ставлять на місце, отвори в стелині
накривають утепленням.
677. Як змінюються витрати корму взимку залежно від
сили бджолосім’ї?
Мінімальні витрати корму взимку, за даними Інституту
бджільництва ім. П.І. Прокоповича УААН, у бджолосімей силою
9-10 вуличок становлять близько 1,4 кг на вуличку. У бджолосі­
мей силою чотири вулички цей показник зростає майже у два
рази.
678. Чи годують бджоли матку взимку?
Дослідженнями встановлено, що взимку матка у клубі
бджіл споживає корм сама із комірок стільників, “свита” з бджіл
біля матки взимку (до початку відкладання яєць) не формується.
679. Чи зимують у бджолосім’ї трутні?
Ще з осені у нормальних сім’ях з плідною маткою бджоли
поступово відтісняють трутнів від кормових запасів, а потім
ослаблених витягують із вуликів. Діє інстинкт збереження,
економії кормів. Однак деякі бджолосім’ї, які йдуть у зиму,
залишають трутнів. Отож при головній осінній ревізії пасічник
повинен бути уважним: трутні зимують у сім’ї, де немає матки
або ж вона не плідна. Тому слід вживати відповідних заходів.
680. Яка кількість зимуючих бджіл відмирає за зиму?
Завдання пасічника у зимовий період - зберегти силу сімей
до весни. Адже лише сильні бджолосім’ї навесні швидко
поновлюють свій склад і набирають силу. Це залежить від
328
багатьох факторів. Якщо бджоли йдуть у зиму старими,
зношеними, а сім’я хвора або в ній є шкідники (кліщі тощо),
відбуватиметься значний їхній відхід, підмор може становити
третину і більше маси бджіл, які йшли у зиму. Нормальним
вважають підмор, що не перевищує 5% кількості бджіл, які
йтимуть у зиму.
681. Які переваги зимівлі бджіл у зимівнику порівняно із
зимівлею на волі?
Головними перевагами зимівлі бджіл у зимівнику є:
стабільність температури, плавні її зміни, можливість
регулювання рівня температури та відносної вологості повітря,
запобігання негативним впливам атмосферних опадів, вітру,
шкоди від птахів (у тому числі синиць); зменшення шуму та
інших негативних факторів. Зимуючи в належним чином
обладнаному зимівнику, бджоли менше споживають корму (з
розрахунку на одну сім’ю на 3-4 кг), у них незначне калове
навантаження на задній відділ кишечнику; кількість підмору
знижується майже на 60%; під час тривалих “зимових вікон”,
коли температура повітря підвищується до +10°С, при зимівлі на
волі у бджолосім’ях може з’явитися розплід, а після похолодання
бджолосім’ї потраплять у критичну ситуацію й можуть загинути.
Трапляється так, що вони гинуть на розплоді з голоду, адже
навкруги розплоду корм використано на його вигодовування. В
зимівнику цього не трапляється. Тут плавні зміни температури,
зручно вести спостереження за ходом зимівлі; у разі потреби
бджолиним сім’ям можна легко надати необхідну допомогу;
подовжується термін використання вуликів.
682. Яким вимогам має відповідати зимівник?
Кращий зимівник для бджіл - напівпідземний (у ньому
тепліше). Його розміщують на підвищеному сухому місці з
глибоким заляганням грунтових вод (не вище 1,5 м), навколо
копають обвідні канавки для відведення води. Об’єм зимівника
залежить від кількості бджолосімей, можливості їх розміщення
329
на стелажах у 2-3 ряди із забезпеченням між ними проходів.
Зимівник повинен бути заввишки 2,5-3 м, для розміщення
одного вулика необхідно 0,5-0,6 м3 об’єму. На стелажах вулики
ставлять на відстані 20-25 см один від одного. Зимівник має бути
добре
просушеним,
обладнаним
припливно-витяжною
вентиляцією з поперечним перерізом труб при цьому не менше
6-8 см2 на одну бджолосім’ю. Площа поперечного перерізу
однієї труби не повинна перевищувати 600 см2 . Витяжна труба
має починатися на рівні стелі й закінчуватися вище гребеня даху
не нижче 0,5 м. Отвори труб повинні бути регульованими. При
занесенні бджіл у зимівник, що роблять протягом одного дня,
льотки вуликів слід закрити, а відкрити наступного дня.
Рис. 143. Схема зимівника на 250 бджолиних сімей (розміри,мм)
зверху- поперечний перзріз (стіни з дерева);
(стіни з цегли)
330
внизу- поперечний переріз
683. Який матеріал слід використовувати для
вентиляційних труб та як регулювати вологість повітря у
зимівнику?
У зимівнику (краще напівпідземному) для забезпечення
надійної вентиляції встановлюють три вентиляційні труби,
виготовлені з дерева (обаполи й дошки): одна з них витяжна і дві
припливні. На вентиляційних трубах, викладених з цегли, взимку
внаслідок конденсації водяної пари утворюється лід.
Контролювати відносну вологість повітря можна, використо­
вуючи кухонну сіль, яку насипають у тарілку. Якщо сіль суха, то
вологість у зимівнику понижена. Її підвищують, вносячи сніг,
воду, розвішуючи зволожену мішковину. Дуже мокра сіль є
ознакою підвищеної вологості приміщення. В такому разі
здійснюють його вентиляцію.
684. Як організувати зимівлю бджіл у зимівнику?
Бджіл заносять у зимівник із настанням стійких холодів у
суху погоду, що запобігає потраплянню туди зайвої вологи.
Вживають запобіжних заходів проти гризунів. Вулики у
зимівнику розміщують на стелажах у кілька ярусів: сильні сім’ї
внизу, слабші - зверху. У вуликах залишають незначне
утеплення, льотки відкритими: верхній - повністю, нижній - на
одну третину. На них ставлять спеціальні загороджувачі від
мишей. За рахунок вентиляції у зимівнику забезпечують
стабільну температуру (0-2°С) і відносну вологість повітря (7585%). За деякими даними бджоли непогано зимують при
температурі повітря в зимівнику на рівні 3...6°С. Періодично
відвідують зимівник, бджіл у вулику прослуховують через
гумову трубку (або апіскоп); при відхиленні від норми вживають
необхідних заходів: посилюють чи зменшують вентиляцію,
дають бджолам цукровий сироп (при виявленні кристалізації
корму) тощо.
331
Рис. 144. Зимівник на 500 бджолиних сімей (розміри,м):
А - надземний, з дерев 'яними стінами; Б - напівпідземний з цегляними
стінами; В - підземний з дерев 'яними стінами. І - приміщеня для вуликів; 2 горище; 3 - опорний стовп; 4 - двошарова підлога (сухий пісок /
утрамбована глина; 5 - утеплення стін; 6 - зовнішнє підсипання стін
332
685. Як проконтролювати хід зимівлі бджіл?
Це можна легко зробити, скориставшись широким
аркушем паперу, який розміщують під гніздом бджіл.
Періодично виймаючи його через льоток або бік гнізда, можна
зробити певні висновки: чи закристалізувався або закис мед, чи
почався у бджіл пронос, в який бік рухається клуб, чи є у вулику
миша тощо. Якщо мед закристалізувався - бджіл підгодовують
цукровим сиропом, коли розпочався пронос - вживають заходів
щодо проведення надраннього обльоту, якщо у вулику є миша виганяють її чи ставлять пастку та ін.
686. Що повинен мати при собі пасічник під час
відвідування зимівника?
Для контролю ходу зимівлі бджіл у зимівнику пасічник із
собою повинен мати: пасічницький журнал, олівець, ліхтарик з
червоним склом, апіскоп (або гумову трубку) для
прослуховування бджіл, пристрій із дроту для вигрібання
мертвих бджіл через льоток, пакети для збирання бджіл з
кожного вулика для аналізу. Температуру контролюють трьома
термометрами, закріпленими внизу, посередині та у верхній
частині зимівника; відносну вологість повітря - за показаннями
сухого й вологого термометрів психрометра.
687. Як за характером шуму визначити стан зимуючих
сімей?
Зимуючі бджолосім’ї регулярно прослуховують через
апіскоп. Якщо в сім’ї рівний, ледь уловимий шум, то бджоли
зимують нормально. Посилений шум свідчить про високу або
низьку температуру в гнізді, високу відносну вологість, що у
вулик потрапила миша або закристалізувався мед. Слабкий звук,
схожий на шелест сухого листя, вказує, що сім’я голодує. У разі,
коли серед шуму чути “завивання” деяких бджіл, це свідчить про
333
втрату сім’єю матки. В кожному випадку виявляють причини
неблагополучної зимивлі бджіл і вживають відповідних заходів.
688. Як визначити відносну вологість повітря у
зимівнику?
Відносну вологість повітря у зимівнику визначають за
показниками термометрів психрометра. Наприклад, якщо,
показники сухого термометра становлять 3,5°С, а вологого +2°С, то відносна вологість повітря в зимівнику становитиме 75
відсотків.
Таблиця 8.1
Показники для визначення відносної вологості повітря
Показання
сухого
термометра, °С
0
0,5
1,0
1,5
2,0
2,5
3,0
3,5
4,0
4,5
5,0
5,5
Показання вологогого термометра, °С
0
0,5
1,0
1,5
2,0
2,5
3,0
3,5
4,0
100
90
81
72
64
56
50
45
36
зо
25
20
100
90
82
73
65
57
51
44
37
32
27
100
91
82
74
68
58
52
45
39
34
100
91
82
74
67
59
53
46
40
100
91
83
75
67
60
54
48
100
91
83
75
68
61
55
100
92
84
76
70
62
100
92
84
76
70
100
92
84
77
689. Які заходи слід вживати при виявленні
закристалізованого меду в бджолосім’ї, яка зимує?
У разі виявлення закристалізованого меду за контрольним
аркушем чи зважаючи на характер шуму бджіл, у зимівнику
підвищують відносну вологість повітря, ставлячи воду в
широких місткостях, розвішують мокру тканину. Бджолам дають
воду і підгодовують цукровим сиропом. Можна швидко
334
відсунути рамки до початку розміщення клуба і до нього впритул
підставити рамки з цукровим сиропом або доброякісним
заздалегідь підігрітим медом.
690. Як надати допомогу бджолосім’ї, яка зимує в
багатокорпусному вулику?
Інколи буває, що бджолосім’я, яка зимує в двох корпусах
багатокорпусного вулика, з певних причин не може перейти у
верхній корпус, де зосереджені основні кормові запаси. Це
необхідно виявити своєчасно й вжити заходів. Щоб змусити
сім’ю перейти у верхній корпус, із нього виймають дві крайні
рамки, решту зсередини розсувають по боках. Корпус знімають,
ставлять на спеціальну підставку чи стіл, із центру нижнього
корпуса обережно виймають дві рамки з бджолами і переносять у
центр верхнього корпуса. У нижньому корпусі рамки зсовують
до центру, а по краях розміщують медові рамки, вийняті раніше з
верхнього корпуса. Верхній корпус ставлять на місце. Цей
прийом виконують швидко як при зимівлі бджіл на волі, так і в
зимівнику. Виявити, чи перебралися бджоли у верхній корпус,
просто - досить зняти дах, утеплення і подивитися між рамками
зверху. Якщо бджоли у верхньому корпусі відсутні - сім’ї
необхідно надати допомогу. Перевірку слід робити своєчасно, ще
з осені, інакше бджолосім’я може загинути.
Заслуговує на увагу досвід бджоляра Тодоровського Ю.Г.
(м. Гайсин Вінницька обл.), який для гарантованого переходу
бджіл у верхній корпус виготовляє гніздові рамки, верхні та
нижні планки яких мають товщину 10 мм, а бічні - 15 мм.
Надійне кріплення планок здійснюється з допомогою цвяхів.
691. Які основні причини загибелі бджіл узимку?
Основними причинами неблагополучної зимівлі бджіл є:
недостатня забезпеченість кормами, неякісні корми (наявність
паді та ін.), кристалізація меду (нектар зібраний з капустових,
різке охолодження гнізда, наявність зародкових кристалів у
комірках тощо), пізнє поповнення кормових запасів (зншення
335
бджіл), недостатнє нарощування молодих бджіл у зиму
(відсутність підтримуючого медозбору чи стимулюючого корму),
стара матка (понад два роки), недостатня кількість перги в гнізді,
старі неякісні стільники (інколи зі слідами проносу від
поперердньої
зимівлі), інфекційні хвороби, недотримання
оптимального повітряного та температурного режимів у
зимівнику, різкі коливання температур, неправильне формування
гнізда бджіл, потрапляння до вулика мишей тощо.
692. Як підгодувати бджіл взимку?
Інколи виникає потреба в підгодівлі бджіл взимку. Це
буває у разі нестачі корму або його кристалізації. Підгодівлю
краще проводити в зимівнику при температурі +2-+4°С. З цією
метою теплий цукровий сироп заливають у скляні банки,
зав’язують змоченою марлею, складеною у 3-4 шари.
Перевернуту банку ставлять зверху на рамки на середину гнізда.
Бджолам дають по 1 л сиропу, якого вистачає на тиждень і
більше. Підгодовувати бджіл можна й іншим способом наливши у пусті стільники цукровий сироп. Такі стільники
підставляють збоку гнізда біля бджіл. Але найкращим кормом,
звичайно, є мед. Медові рамки заздалегідь (за 1-2 дні) заносять у
тепле приміщення і розміщують над гніздом бджіл на 3-4 рейки
перерізом 10 х Юмм. Поверх цих рамок кладуть рейки і гніздо
утеплюють. Рамки з медом ставлять також у гніздо бджіл. Не
бажано підгодовувати бджіл взимку закристалізованим медом
або канді (цукрово-медове тісто), оскільки бджоли можуть
опроноситися.
693. Як приготувати цукровий льодяник?
Для приготування цукрового льодяника в одній частині
води розмішують п’ять частин цукру. Суміш підігрівають і
кип’ятять на слабому вогні ЗО хв, постійно перемішуючи, щоб
запобігти підгоранню цукру (такий корм для бджіл не
придатний). Суміш вважають готовою, якщо з мішалки вона
починає тягнутися у вигляді ниток. До суміші додають 2 г
336
лимонної кислоти на 1 кг цукру. Суміш розливають на лист
пергаментного паперу. Після охолодження льодяник розрізають
на пластини і поміщають над клубом бджіл під покрівну тканину.
694. Як зберігати стільники взимку?
При попередньому формуванні й остаточному складанні
гнізд виникає потреба у зберіганні стільників, вийнятих із
вуликів. їх зберігають у недоступному для мишей місці, в
корпусах, шафах чи на стелажах, обкурюють сіркою проти молі з
розрахунку 50 г на 1 м3 сховища. Розкладають траву з різким
запахом (полин, м’ята), апельсинові шкірки тощо. Стільники
добре зберігаються на протязі, з відстанню між ними 2-3 см.
Рамки з пергою складають окремо. Щоб запобігти запліснявінню
перги, її засипають цукровою пудрою або заливають густим
цукровим сиропом із додаванням оцтової кислоти. Зберігають
стільники в сухому приміщенні з температурою від 1 до 10°С
тепла.
695. Які роботи виконують на пасіці у грудні?
Заносять бджіл у зимівник, унизу розміщують сильніші,
зверху - слабші бджолосім’ї. Проводять профілактичні заходи
проти гризунів, забезпечують у приміщенні оптимальний вологотемпературний режим. Якщо бджоли зимують надворі - при
наявності снігу обсипають ним вулики, льотки зменшують
залежно від сили бджолосімей. Періодично контролюють хід
зимівлі бджіл. При відвідуванні зимівника, підлогу якого бажано
засипати сухим піском (гризуни не можуть рити нори,
поглинається шум від ходіння),
ходять обережно, не
розмовляють голосно, користуються ліхтарем з червоним склом.
Нічим не порушують спокій бджіл.
696. Які роботи виконують на пасіці в січні?
У разі, коли бджоли зимують на волі, їх регулярно
прослуховують, видаляючи підмор через льоток. У зимівнику
забезпечують температуру в межах 0-+2°С, відносну вологість
337
повітря на рівні 75-85%, прослуховують бджіл, ставлять і
регулярно перевіряють пастки для гризунів, видаляють підмор
бджіл. При виявленні відхилень від нормальної зимівлі усувають
причини: посилюють вентиляцію, дають бджолам корм і воду.
Ремонтують та виготовляють вулики, рамки, оснащують останні
дротом тощо. Цікавляться новинами з бджільництва в літературі,
відвідують збори пасічників, лекторії.
697. Які роботи виконують на пасіці в лютому?
Як надворі, так і в зимівнику контролюють хід зимівлі,
дещо розширюють льоткові щілини, оскільки зростає потреба в
кисні у результаті початку відкладання яєць маткою. При
необхідності зверху клуба кладуть канді. Перевіряють стан
стільникового господарства, обмінюють віск на вощину у разі,
коли цього не зроблено раніше. Намагаються якомога
продуктивніше підготувати пасіку до початку активного сезону.
698. Як організувати обліт бджіл взимку?
У картонній коробці розміром 50X60X70 см або більше
вирізають стінки, залишаючи смужки завширшки 50 мм для
жорсткості. В торцевій стінці влаштовують отвір 15Х15см для
льотка. Коробку обтягують плівкою, дно застилають шаром
газет. У бічній стінці роблять отвори для двох пляшок з окропом
та фена, у верхній стінці розміщують термометр. Бджолині сім’ї
через верхні годівниці підгодовують цукровим сиропом (1 : 1).
Обліт організовують у лютому при температурі +1°С.
Приставляють споруду до очищеного відкритого льоткового
отвору, вставляють 2 пляшки з окропом. Коли температура
підвищиться до 16°С, вмикають фен і підігрівають повітря до
24°С. При потребі в льоток спрямовують світло від електричної
лампи з рефлектором. За таких умов бджоли починають обліт.
Після цього фен вимикають, а бджоли повертаються у вулик.
Застосовують й інші методи.
338
9. ОСОБЛИВОСТІ ПРОМИСЛОВОГО БДЖІЛЬНИЦТВА
699. У чому суть промислового бджільництва?
У багатьох країнах світу бджільництво - це високорозвинута та високопродуктивна галузь.
Проглядаючи
відеоматеріали з нагромадженого досвіду ведення промислового
бджільництва в зарубіжних країнах, зокрема в США, розумієш,
як повинна розвиватися ця галузь в Україні, і що повинні
запозичити ми, щоб підняти її на якісно новий, високий рівень.
Тим паче, що наша країна відзначається багатовіковими
традиціями в бджільництві, а наш славетний земляк
П.І. Прокопович винайшов рамковий (втулочний) вулик. Ми
володіємо величезними науковими здобутками та потенціалом,
маємо тисячі висококласних спеціалістів-патріотів, а також
землю з багатющими запасами нектару - основу ведення галузі.
Проте доводиться констатувати - промислове бджільництво в
Україні майже не розвивається, переважають старі технології,
розмір пасік у кращому випадку досягає кількох десятків
бджолосімей, а споживання меду на одну людину становить
близько 600 г на рік.
Зрозуміло, що в таких умовах конкуренція (конкуренто­
спроможність) бджільництва України в умовах ринку просто
неможлива. Реальна загроза насичення нашого ринку дешевою,
проте часто низькопробною, продукцією бджільництва
зарубіжного витробництва.
То який же вихід? Він вбачається в організації
бджільництва в масштабах України на промисловій основі з
впровадженням інтенсивних технологій, не відкидаючи при
цьому і самовідданої праці бджолярів-аматорів (їх в Україні
339
майже 500 тис. чоловік), яким слід допомагати запроваджувати
елементи промислової технології, розширювати розміри пасіки
хоча б до 50-100 бджолиних сімей тощо. Адже, як зазначалося
раніше, умови для цього є. Заслуговує на увагу і потребує
всілякої підтримки робота Київського виробничого підприємства
з бджільництва, очолюваного В.П. Домбровським. Тут створено
та налагоджено виробництво високоякісної вощини, організовано
навчання бажаючих основам технології ведення бджільництва на
промисловій основі, ведеться практична робота щодо створення
пасік промислового типу в Київській області та Автономній
Республіці Крим розміром 500-700 бджолосімей, створено й
налагоджено серійний випуск установки для розпечатування
стільників з медом. Продуктивність такої установки - 240 стіль­
ників за годину. Робочим органом її є вальці з закріпленими на
них легкими ланцюжками. Вона може бути використана в умовах
промислової пасіки, а після деякого вдосконалення - як важли­
вий елемент лінії з відкачування та первинної обробки меду.
У с. Мокринець Броварського району Київської області в
Рис. 145. Скріплення гніздових рамок
2001 році вперше в Україні налагоджено промислове фасування
меду. Потужність цеху фасування меду в скляну тару становить
40 т за місяць.
Достатньо якісний інвентар для бджільництва випускає
340
Кіровоградська фірма “Ось” та ін. Подвижницьку роботу
здійснюють трудівНИКИ об’єднання Хмельницькмед, Львівбджолосервіс, бджолярі Полтавської, Черкаської, Дніпропетровської
областей та ін.
Рис. 146. Цех із виготовлення вуликів
Отже, можна стверджувати, що певний досвід
промислового ведення бджільництва в Україні є. Тільки
необхідно
пропагувати якомога ширше ці здобутки,
впроваджувати їх у виробництво. Тим більше, що досвід зі
створення великих пасік маємо в минулому - Кагарлицьке
міжгосподарське бджолопідприємство тощо.
Важливе значення має наукова база галузі. Провідником
наукових розробок та передових технологій в бджільництві
України є Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича,
очолюваний його директором, професором, членом-кореспондентом УААН Л.І. Боднарчуком. Тут досягнуто визначних
результатів із багатьох питань ведення бджільництва на науковій
основі: біології бджолиної сім’ї, кормової бази, прогресивної
технології ведення бджільництва, селекції та племінної справи,
профілактики виникнення і лікування хвороб бджіл, оцінки
якості й сертифікації продукції бджільництва, організації
фермерських господарств, створення лікувальних препаратів на
основі продукції бджільництва та ін.
Інтенсивна технологія в промисловому бджільництві - це
341
сукупність прийомів, методів й що забезпечують одержання
продукції високої якості при комплексному використанні
бджолиних сімей та найменших затратах праці і витратах коштів.
Передбачає механізацію виробничих процесів і застосування
прогресивних форм організації праці, освоєння медоносних
ресурсів і запилення сільськогосподарських культур, чітке
дотримання технологічної дисципліни. Інтенсивна технологія
можлива на великих пасіках (не менше 500 бджолиних сімей),
бджільницьких фермах і комплексах.
Рис. 147. Пасіка промислового типу
У великих бджолопідприємствах існує можливість застосу­
вання передових, промислових технологій з використанням
машин і обладнання (продуктивність праці бджоляра зростає в 35 разів), організації ланкової системи обслуговування пасік
(ланка з 3-5 чоловік обслуговує до 800 бджолиних сімей),
кількість оглядів бджолиних сімей зводиться до мінімуму,
знижуються капіталовкладення з розрахунку на одну бджолину
сім’ю та строки їх окупності; централізованого виконання робіт:
виготовлення вуликів, відкачування, очищення, фасування,
купажування меду; приготування кормів (цукрового сиропу,
342
канді); переробки воскової сировини, одержання, очищення та
пресування прополісу, профілактики й лікування бджіл,
дезінфекції вуликів, інвентаря тощо. В цих умовах знижується
рівень собівартості продукції' бджільництва, зростає рівень
рентабельності галузі.
Крім великих бджільницьких ферм, слід створювати
бджільницькі комплекси, куди входять кілька бджільницьких
ферм. Комплекс медово-товарного напряму створюють на 20003000 бджолиних сімей, запилювально-медового - на 2000-3000 із
розведення - на 1000-1500 бджолиних сімей. На території
комплексу будують зимівники, стільникосховища, столярні
майстерні, складські та інші приміщення.
У зв’язку з реформуванням форм власності, становлення
ринкових відносин актуальним є створення великих бджолопідприємств промислового типу, заснованих на приватній
власності.
Далі наведено основні елементи інтенсивних технологій
промислового бджільництва.
700. У чому суть групового догляду за бджолиними
сім’ями?
Він полягає, насамперед у вирівнюванні сили бджолиних
сімей, що спрощує в подальшому догляд за ними через
виконання однотипних робіт після вибіркового огляду кількох
бджолиних сімей.
Навесні бджіл оцінюють за 5-бальною шкалою. Для
використання весняного медозбору в одне місце вивозять
найсильніші бджолині сім’ї (до 50 бджолиних сімей на точок), в
інше - середньої сили і т.д. Вирівнюють силу бджолиних сімей
при формуванні збірних відводків, відбираючи необхідну
кількість розполоду з бджолами чи підсилюючи слабкі бджолині
сім’ї з продуктивними матками. Після медозбору сильні й
середні бджолині сім’ї готують до зими, а слабкі приєднують до
середніх, неблагополучні (з неплідними матками, трутівки) вибраковують.
343
701. Які переваги розміщення вуликів на піддонах та
платформах?
В умовах промислового бджільництва при організації
кочівель з метою механізації навантажувально-розвантажу­
вальних робіт вулики з бджолами розміщують на спеціальних
піддонах по 3—4 шт. або платформах по 50-60 шт. У першому
випадку вулики встановлюють на піддони льотковими отворами
у різні боки, закріплюють спеціальними стяжками й
навантажують на транспортні засоби за допомого гідро- чи
автокранів; у другому- на платформі на базі автомобільного або
тракторного причіпа розміщують по 50-60 бджолиних сімей в
два ряди вздовж бортів платформи, практикують розміщення на
платформі ще двох рядів вуликів, які висовують за межі
платформи при медозборі. В останньому випадку виключаються
навантажувальні роботи при майбутніх переїздах на медозбір.
Процес розвантаження вуликів при поверненні з кочівлі
відповідним чином механізують, а переміщення їх по території
пасіки механізують з використанням самохідних візків чи інших
механізмів.
702. Які особливості догляду за бджолами промислової
пасіки в ранньовесняний період?
У всіх бджолиних сім’ях очищають дно від підмору,
видаляють нижні корпуси, при потребі поповнюють кормові
запаси, безматочні бджолині сім’ї приєднують до слабких з
матками, видаляють опроношені стільники, замінюють на чисті з
медом, дають канді з лікувальними препаратами; здійснюють
оцінку бджолиних сімей та роблять відповідні записи з викорис­
танням комп’ютерних технологій. При належному розвитку
бджолиних сімей їм підставляють другі корпуси з повним
комплектом стільників (їх комплектують централізовано). При
перевезенні на весняний медозбір (за групами, відповідно до
їхньої оцінки) поряд із сильною бажано розмістити слабку сім’ю
(з якісною маткою), яку періодично підсилюють розплодом
сильної, одночасно запобігаючи ройового стану.
344
703. Як готувати промислову пасіку до медозбору?
Насамперед, при належному розвитку бджолиних сімей
(близько 8 стільників із роз­
плодом),
формують
збірні
відводки (один із двох бджо­
линих сімей), одночасно вирів­
нюють силу бджолиних сімей.
Пошук матки спрощується, коли
вони мічені. Маток одержують
централізовано із відповідних
матковивідних господарств із
врахуванням районування порід.
При потребі гнізда бджолиних
сімей розширюють додатковими
корпусами з повним набором
Рис. 148. Навантаження
рамок впереміж зі штучною
пакетів вуликів на
вощиною
та
дотримують
транспортні засоби
прийнятої схеми переміщення
корпусів, мета якого - забезпечення максимальної інтенсивності
розвитку бджолиної сім’ї.
ГСССССССҐ
□X
ССЕГГГіТГГі
,и іи і і Т7
Рис. 149. Схема підставок на причепі для транспортування
вуликів; дві середні після прибуття на медозбір висовуються
Рис. 150. Шасі причепа
легкового автомобіля для перевезення підставок
345
704. Які особливості використання медозбору на
промисловій пасіці?
Заздалегідь погоджують усі питання, пов’язані з кочівлею,
намічають маршрути кочівель на медозбори, розміщення точків
пасіки згідно з діючими нормати­
вами. Матку обмежують в одномудвох нижніх корпусах через розді­
льну решітку, стежать за медозбо­
ром, своєчасно підставляючи дода­
ткові корпуси або магазинні над­
ставки, відбирають корпуси зі зрі­
лим медом, застосовуючи спеціа­
льні пристрої (видалювачі бджіл),
чи віднаджувальні речовини (очи­
Рис. 151. Пасіка
щена карболова кислота та ін.).
промислового
типу на
Практикують
відкачування
медозборі
з
соняшника
меду в спеціально обладнаних пе­
ресувних павільйонах з автономним енергопостачанням (генера­
тори), пристроями для механізованого розпечатування стільників
та електрифікованими медо­
гонками. У разі,
коли
центральна садиба бджолокомплексу розміщена неда­
леко, та при наявності впо­
рядкованих шляхів, доціль­
ніше відкачувати мед на
центральній садибі, де обла­
днують спеціальні лінії з ма­
ксимальною
механізацією
виробничих процесів. Вико­
ристовуючи
цей
спосіб,
бджолиним сім’ям замість
відібраних корпусів з медо­
Рис. 152. Машина для
вими стільниками підстав­
розпечатування стільників
ляють
інші,
повноком(фірма “Тома”)
плектні.
346
Рис. 153. Пристрій для
розпечатування стільників(схема)
1 - підставка: 2- корпус: 3 - медова ра­
мка; 4 - сітка; 5 - кран для зливання меду:
6 - місткість для меду: 7 - спрямовуючий
пристрій; 8 - валики з ножами; 9 - напря­
мок обертання валів
Рис. 154. Варіант
робочого механізму
ланцюгового пристрою
для розпечатування
стільників
705. Які особливості підготовки бджолиних сімей
промислової пасіки до зимівлі?
Бажано, ще на початку літа для кожної бджолиної сім’ї, що
йтиме у зиму, заготовити по одному корпусу стільників з
високоякісним запечатаним медом. Тоді проблем із зимівлею не
буде - на нижній (маломедний) корпус ставлять корпус із
заготовленими медовими стільниками.
У кінці медозбору (після відбору корпусів з медом)
вдаються до вирівнювання сили бджолиних сімей за рахунок
закритого розплоду, проводять профілактичні й лікувальні
заходи проти збудників та хвороб бджіл. Після повернення з
кочівель (доцільно і раніше) організовують поповнення кормових
запасів, якщо їх обмаль, одночасно стимулюючи осіннє
нарощувана сили бджолиних сімей. Процес механізують. На
автомобілі монтують місткість для цукрового сиропу, який
готується централізовано; годівниці заповнюють цукровим
сиропом, відкриваючи кран, закріплений в кінці шланга. Стежать
за наявністю в бджолиній сім’ї достатніх запасів білкового
347
LU
4^
oo
21700
6500
13200
Відділення розпечатпубання і біокачубаня мі
дідділення розфасубання меду
Склад
готобої продукції
8900
озГ
Склад
склотари
2700
Стільникосховшце
Відділоння
миття тари
Чг
. -А---
4 350
Ііїрмозал
■Чг
7300
ьооо
Рис. 155. Схема технологічної лінії для обробки і фасування меду
корму. З настанням холодної пори організовують зимівлю бджіл
у зимівнику або на волі.
706. Які елементи промислової технології можна
використати при утриманні бджіл у вуликах-лежаках?
Оскільки основну масу бджолиних сімей в Україні
утримують у вуликах-лежаках, питання про можливість
застосування в цих умовах елементів промислової технології, яка
передбачає утримання бджіл у багатокорпусних вуликах, є
досить актуальним. Так, В. Хижа, А. Кора, С. Ясько наводять
схему технології догляду бджіл у вуликах-лежаках в умовах
Лісостепу, розроблену фахівцями з бджільництва та кращими
пасічниками Полтавщини (журнал “Український пасічник”, 2000,
№6, С. 8-10). Вона передбачає груповий метод догляду за
бджолиними сім’ями, мінімізацію оглядів бджолиних сімей,
організацію кочівель на медозбір, своєчасне формування
зібраних відводків та заміну маток, заготівлю й поповнення
кормових запасів у зиму, вибраковування слабких бджолиних
сімей тощо. Схвалюючи викладену технологію, слід зауважити,
що відбудову основної кількості стільників на штучній вощині
було б доцільніше забезпечити у весняний період (цвітіння
садів), застосовуючи одночасно і прийом разового розширення
бджолиного гнізда. Кормові запаси слід формувати раніше (в
тому числі частково з акацієвого меду), а не в кінці липня
(можлива падь), та деякою мірою при нарощуванні бджіл у зиму
(протягом серпня). Заслуговує на увагу
також метод
двоматкового утримання бджолиних сімей з використанням
спільної магазинної надставки. Відібрані маломедні стільники
при формуванні гнізд у зиму, напевно, краще не відкачувати, а
зберерегти до весни для розширення гнізд, що сприятиме
інтенсивному нарощуванню сили бджолиних сімей.
707. Які особливості промислової технології утримання
бджіл, яку застосовує М. Паливода?
Раніше у цій книзі вже була
описана особливість
349
конструкції та схема з’єднання корпусів вуликів, які
використовують Л. Лецин та М. Паливода. Зауважу, що корпуси
мають висоту 155 мм, внутрішній розмір 300X440 мм, дно
сітчасте, вміщають 8 магазинних, а коли зверху ставлять корпус,
то 8 гніздових (435 X 300 мм) рамок. Зверху на рамки кладуть
термостійку плівку, яку фіксують притискною рамкою чи дном
верхнього ярусу вулика.
У журналі “Український пасічник”, 2002, №3, О. Коцюмбас
у статті “Промислова технологія Михайла Паливоди” детально
викладає особливості утримання бджіл у вуликах даного типу.
Вона оригінальна, заслуговує на увагу та широке впровадження.
Викладемо її основний зміст згідно з цією публікацією. Пасіка
зимує на восьми та п’яти стандартних рамках відповідних
корпусів. Останні зимують у блоках по п’ять штук, які ставлять
по три один на одний. Для захисту від атмосферних опадів, вітру,
птахів вулики накривають поліетиленовою плівкою.
Після зимівлі вулики переставляють на чисте дно,
очищають від підмору, при потребі поповнюють кормові запаси.
Основа технології - утримання сильних бджолиних сімей у 8рамкових вуликах протягом усього сезону. До медозбору їх
вирівнюють.При відборі 2-3 стільників із закритим розплодом та
бджолами для формування нових бджолиних сімей замість
ставлять рамки з вощиною, яку бджоли активно відбудовують.
Вулики розміщують блоками по 6-12 у кожному (три вулики
впритул бічними стінками та по 2-4 один на одному). При
перевезенні на медозбір (завантажують вулики вдень) на місці
блоку залишають одну бджолину сім’ю, підставляючи достатню
кількість стільників. За рахунок льотних бджіл формується сім’ямедовик. Транспортують бджіл з відкритими льотками.
Оригінальним є формування сімей-медовиків. При цьому з
одного блоку бджолиних сімей формують два копуси (16
гніздових рамок закритого розплоду без бджіл), які ставлять на
місце наступного блоку сімей, що відносять, розвертаючи
льотками (можна в протилежний бік). Льотні бджоли злітають у
майбутню сім’ю медовик, яку поступово розширють врозріз 1214 корпусами заввишки 155 мм кожен для виробництва меду. Не
маючи матки, яка виводиться та осіменяється через 29-27 днів,
350
відкритого розплоду, бджоли активно використовують медозбір.
Слід зазначити, що бджоли виводять матку з яєць, деяка кількість
яких знаходиться між закритим розплодом. Тому необхідно через
8-10 діб після формування корпусів з розплодом видалити всі
маточники, крім одного.
Цей прийом формування сімей медовиків дає можливість
уникнути роїння на пасіці. У бджолиних сім’ях, від яких
відібрали частину розплоду, а від інших - льотних бджіл,
активно відбудовуються стільники та нарощуються бджоли для
використання майбутніх медозборів. Він також є ефективним
заходом у боротьбі проти кліща вароа внаслідок розриву його
циклу розвитку (у сім’ї медовику тривалий час відсутній
відкритий розплід). Після ройової пори (липень) для медозбору
використовують і бджолині сім’ї з матками, наставляючи
корпуси заввишки 155 мм. Працюють із бджолами після 15 год,
не заважаючи їм збирати нектар та обніжжя. Готуючи пасіку до
зимівлі, дбають про належне забезпечення її кормами, проводять
лікувально-профілактичні заходи.
708. Які особливості промислової технологи Науководослідного інституту бджільництва Росії (м. Рибне)?
Співробітниками Науково-дослідного інституту бджіль­
ництва Росії (м. Рибне) розроблено технологію утримання
бджолиних сімей на пасіках промислового типу. Вона
розрахована на обслуговування 500 основних бджолиних сімей
бджолярем з двома помічниками (Таранов Г.Ф., Цибуль­
ский П.П., Яковлев А.С. Технология содержания пчелиных
семей на пасеках медотоварного направления. Сб. докладов
научной конференции по пчеловодству // Пчеловодству промышленную основу.-Рыбно'е, 1976.-С. 36).
Коротко викладемо суть цієї технології. Бджолині сім’ї
восени перевозяться на центральну базу, де вони зимують. Після
виставлення на весняний обліт, першого весняного огляду та
обробки їх розвозять до місця весняного медозбору по 30-40
бджолиних сімей на одне місце. На центральній базі виконують
усі підготовчі роботи до пасічницького сезону, а також
відкачують мед та переробляють продукцію. Технологія
351
передбачає груповий метод догляду за бджолами, коли чергова
робота виконується зразу в усіх бджолиних сім’ях пасіки, або
великій групі однакових сімей. Для цього створюють і
утримують увесь рік сильні й однорідні бджолині сім’ї.
Навесні з 500 основних сімей формують 200—250 збірних
відводків з використанням маток, що надходять із матковивідних
розплідників. Це дозволяє запобігти роїнню, наростити не­
обхідну масу бджіл, вибракувати неблагополучні й сформувати
сильні бджолині сім’ї. Вулики розміщують групами по 3 поряд,
що зменшує переходи і створює умови для виконання робіт зразу
в трьох вуликах. Утримуються бджолині сім’ї в двокорпусних
вуликах на стандартній рамці 435 X 300 мм по 12 рамок в кор­
пусі та в багатокорпусних на рамку 435 X 230 мм.
Зупинимося на особливостях наведеної технології.
Виставляють бджіл із зимівника, розміщуючи по три бджолині
сім’ї на спеціальні піддони. Після обльоту очищають та
замінюють дно у вуликах, визначають силу бджолосімей,
наявність матки, міняють опроношені рамки, при потребі
поповнюють кормові запаси, кількість рамок у корпусі
доповнюють до повного комплекту. Роботу виконують пасічник і
два помічники одночасно у трьох вуликах. Неблагополучні
бджолині сім’ї вибраковують, відносячи вулик в інше місце,
бджіл з них струшують перед льотками бджолиних сімей, які
слід підсилити. Вулик вибракуваної сім’ї дезінфікують. Після
огляду (ревізії) бджолиної сім’ї вулик закривають і на стінці
крейдою ставлять мітку про стан бджолиної сім’ї за 5-бальною
системою. Кожній бджолиній сім’ї згодовують по 0,5 кг
лікувально-профілактичного корму - канді. На окремих точках
розміщують однорідні за силою бджолині сім’ї згідно з
виставленою їм раніше оцінкою. Це основна умова подальшого
групового догляду за ними.
При перевезенні сильних бджолиних сімей, що є основою
для створення збірних відводків, на піддон по краях ставлять
вулики з бджолиними сім’ями, а в центрі - вулик для відводка.
Після належного розвитку бджолиних сімей і наявності в них 7-8
стільників закритого розплоду (5-20 травня) з них формують
збірні відводки, відбираючи з кожної 2-3 рамки запечатаного
352
розплоду з бджолами, що їх обсиджують, та струшують у новий
вулик з відводком бджіл ще з 2-3 рамок. Маток перед цим
накривають сітчастими ковпачками ( щоб вони не потрапили у
відводок). Вулик відводка (один корпус) поповнюють
стільниками до повного комплекту. Через 3-4 год у відводок
підсаджують плідних маток, одержаних із матковивідних
розплідників. Другі корпуси ставлять на бджолині сім’ї силою
10-11 вуличок. При цьому в нові корпуси (їх розвозять
автомобілем) переносять по 3 стільники з розплодом та
бджолами. Решту рамок першого корпусу зсовують до центру, а
вільний простір заповнюють стільниками до повного комплекту.
Другий корпус ставлять на перший, в нього додають по краях
розплоду два стільники, 2 рамки зі штучною вощиною та 2
крайні стільники - всього 9 рамок. Розплід у верхньому корпусі
повинен знаходитися проти розплоду у нижньому. Розкриті
рамки нижнього корпусу утеплюють. Гніздо утеплюють
подушкою та закривають. Через 7-10 днів другі корпуси
заповнюють стільниками чи рамками зі штучною вощиною до
повного комплекту. Згодом матка переходить у другий корпус,
що поступово заповнюється розплодом, а пізніше медом, який
відкачують на центральній базі. Ефективне також використання
магазинів (надставок з рамками наполовину меншої висоти). При
використанні багатокорпусних вуликів догляд за бджолами
традиційний з дотриманням відповідної схеми переставляння
корпусів. Особливість даної технології - це обов’язкова кочівля
на медозбір (до 4-х разів). Рамки і корпуси з медом перевозять
на центральну базу, де вони поступово нагромаджуються на
складі, а в кінці сезону бджоляр з помічниками відкачують,
фільтрують та розфасовують мед у дрібну тару. У разі підготовки
пасіки до зимівлі бджолині сім’ї вирівнюють, при потребі
замінюють маток на молодих (з нуклеусів). У двокорпусних
вуликах знімають другий корпус, у нижній переносять рамки з
розплодом. У гнізді (нижній корпус) залишають 8-10 рамок, у
тому числі всі рамки з розплодом. Мед залишають лише на
рамках з розплодом. Бджолиним сім’ям згодовують по 8-15 кг
цукру у вигляді цукрового сиропу (1:1,5) у серпні, додаючи на
кожні 100 кг цукру 40 см3 оцтової 70%-ї есенції.
353
У багатокорпусних вуликах бджіл залишають зимувати в
двох корпусах; з яких верхній - з медом (до 12 кг), а в нижньому
знаходяться маломедні рамки та розплід.
709. Які особливості кемеровської системи догляду за
бджолами?
На Кемеровській дослідній станції (Кашковський В.,
Росія) розроблена й успішно практикується система догляду за
бджолами, окремі елементи якої можуть бути використані в
промисловому бджільництві (журнал “Пчеловодство”, 2000,
№1). Вона грунтується на тому, що бджіл утримують у двокор­
пусних вуликах, у корпусі знаходиться 12 гніздових рамок.
Навесні проводять необхідний огляд бджолиних сімей,
підставляють 1-2 стільники з медом та пергою, рамки
розпечатують. Запас корму становить 8-12 кг. Бджолині сім’ї
переселяють у чисті продезінфіковані вулики, на що
витрачається 5-7 хв із розрахунку на одну бджолину сім’ю.
Після освоєння бджолами першого корпусу ставлять
другий з 5 маломедними стільниками та 7 рамками з вощиною.
Бджолині сім’ї не оглядають 36 діб. Вживають протиройових
заходів: якісні стільники, заміна маток, завантаження бджіл
роботою, притінення вуликів тощо. Під час медозбору мед не
відкачують, щоб не заваяфи бджолам працювати. У результаті
цього продуктивність пасіки зростає на 18-30%. При потребі
ставлять треті корпуси або магазинні надставки. Відкачують мед
у кінці сезону. Гнізда на зиму складають в один прийом.
Запечатані пергові стільники зберігають до весни. Запаси корму
становлять орієнтовно 28 кг на бджолину сім’ю, залишаючи 1015 стільників і часто повний медовий корпус.
Заміну маток здійснюють щорічно. На початку головного
медозбору від бджолиної сім’ї відбирають відводок зі старою
маткою (2 стільники із запечатаним розплодом та бджолами,
один - медово-перговий, один - порожній стільник і 1-2 рамки з
вощиною). Відводок утеплюють і не оглядають 30 діб. Бджолина
сім’я закладає свищові маточники, з яких залишають 3-4 кращих.
Якщо очікується пізній медозбір з гречки, то стару матку з
відводка відбирають і через 6 год приєднують його до своєї
354
бджолиної сім’ї з молодою маткою. Медопродуктивність пасіки
при цьому зростає на 15-57%. При розмноженні бджолиних
сімей практикують поділ бджолиної сім’ї на півльоту, виводять
бджолиних маток у більшому відділенні за рахунок закладання
свищових маточників.
Збірні відводки формують на 8 рамках закритого розплоду
(по одному стільнику від бджолиної сім’ї), підставляють сюди
2 рамки з вощиною, один порожній та
медово-перговий
стільник, струшують додатково бджіл. Через 4-6 год дають
плідну матку з племінної сім’ї. В племінній бджолиній сім’ї
будуть закладені
свищові маточники, кращі з яких
використовують для формування збірних відводків. Трутнів
виводять лише у племінних бджолиних сім’ях.
710. Які засоби механізації використовують при
відкачуванні меду?
У Науково-дослідному інституті бджільництва Росії
(м. Рибне) створено комплект обладнання для відкачування та
обробки меду. У нього входять: корпусна установка для підігрі­
вання медових стільників перед відкачуванням меду, машина для
розпечатування стільників, 6-рамкова електрифікована медого­
нка, напівавтоматична медогонка нового типу (тангенціальна),
15-рамкова з електроприводом продуктивністю 140 гніздових
рамок за 1 год або 230 напіврамок з& 1 год, приймальний бак із
гвинтовим насосом для перекачування меду та установки місткі­
стю 175 кг для підігрівання й фасування меду, трирамкова ручна
медогонка з відділенням для розпечатування стільників, столик
для розпечатування стільників для ручних медогонок.
Створена лінія з доробки грудочкового прополісу, що
складається з холодильної низькотемпературної камери КХН-2,6,
сортувальної машини СМ-0,15, дробарки прополісової, гідро­
преса типу П-6324 і форми для брикетів продуктивністю 60 кг
сировини на зміну. Розроблена пересувана установка для обро­
бки бджіл лікувальними аерозольними препаратами, до якої вхо­
дить одновісний причіп ГАЗ-704А, бензиновий двигун УМЗ-5 та
два пневморозпилювачі СО-71А з гумовими шлангами. Для пе­
реробки воскової сировини як вологим, так і сухим способом
355
розроблено воскотопку-воскопрес місткістю 2, 7 та 14 кг. Маса
витопок при переробці сировини на таких воскотопках-воскопресах не перевищує 25%. Створена технологічна лінія для переро­
бки продуктів бджільництва, що дає можливість розприскати за­
кристалізований мед в рідкий або напіврідкий стан у великих
розмірів тарі, купажувати його в рідкому та напіврідкому стані,
змішувати в певному співвідношенні, готувати медові напої, а
також рідкий корм для бджіл тощо.
До основного технологічного обладнання належить: транспортер-споліскувач для миття банок; роздавач меду великого
розміру, термокамера для розпускання меду до рідкого стану мі­
сткістю 10 бідонів; змішувачі-відстійники місткістю 500 кг (у
них також можна готувати медові напої та рідкий корм), установ­
ка для розливу меду з пневмоприводом, здатна працювати як на­
сос і розфасовувати медові суміші. Продуктивність лінії - 1 т го­
тової продукції за зміну (журнал “Пчеловодство”, 2000, №6,
С. 22).
711. Як розфасувати мед?
Для фасування меду використовують напівавтоматичну
двоканальну установку розливу УД-2 продуктивністю 1200 доз
за І год. Дозами мед розливається автоматично через кожні 6 с
на двох каналах одночасно. Обслуговує установку один опера­
тор, підставляючи тару двома руками. Бідон на 40 л меду
розфасовує в баночки місткістю 250 мл за 8 хв.
Для
укупорювання
пластикової
тари
одночасно
використовують напівавтоматичну установку УЄС-2, продук­
тивність якої - 600-800 банок за годину (журнал “Пчело­
водство”, 1998, №1, С. 46-47).
712. Які особливості технології двоматочного утримання
бджіл у Канаді?
Двоматочні сім’ї формують на відводках, які зимують у
більш теплій провінції, на 5-6 рамках. З настанням теплої
весняної погоди їх переводять у північні провінції.
У разі формування двоматочних сімей спочатку на нижній
356
корпус з бджолами та маткою, який вміщує 8 гніздових
стільників, кладуть роздільну решітку, потім ставлять медовий
корпус. На ньому розміщують сітчасту перегородку, на яку
ставлять гніздовий корпус іншої слабшої бджолиної сім’ї з
маткою. Коли бджолині сім’ї набудуть однакового запаху й
наростять достатню силу, медовий проміжний корпус та
перегородку, що була між ними, видаляють. Стежать, щоб матка
з першої бджолиної сім’ї була в першому корпусі. Таким чином
корпуси з матками знаходяться через роздільну решітку. На
другий корпус кладуть другу роздільну решітку, а зверху
встановлюють медові корпуси в міру їх заповнення. Двоматочні
бджолині сім’ї виробляють до 100 кг меду за сезон.
713. Як відкачують мед на промислових пасіках Канади?
У канадській провінції Альберта є приватне підприємство
на 4000 бджолиних сімей. Для відкачування меду тут
використовують автоматичний комплекс. Так, на машину для
зрізання забрусу транспортерною стрічкою подаються восьмирамкові медові корпуси. Після цього рамки надходять у медогон­
ку, яка вміщує 140 рамок для відкачування меду. Вісь ротора
медогонки розміщена горизонтально, цикл відкачування триває 8
год. За робочий день можна відкачати до 5600 стільникових ра­
мок. Відкачані рамки встановлюють у корпуси вручну.
Існують технології, які передбачають розпечатування сті­
льників та відкачування меду без вилучення їх з корпусів. При
цьому в медогонки стільники надходять разом з корпусами.
714. Які умови та напрями розвитку промислового
бджільництва в Україні?
На думку автора, вони такі:
утримання бджіл у багатокорпусних стандартних, уніфікованих вуликах зі стандартними гніздовими та магазинними рам­
ками;
утримання на пасіках лише сильних бджолиних сімей.
Бджолині сім’ї увесь рік повинні утримуватися на повних ком­
плектах стільників у корпусі, що дає можливість скорочувати або
357
розширяти гнізда не окремими рамками, а корпусами чи мага­
зинними надставками з централізованим їх комплектуванням сті­
льниками та рамками зі штучною вощиною;
розведення чистопородних бджіл районованих порід, що
відзначаються високою продуктивністю та пристосованістю до
кліматичних умов місцевості;
груповий метод догляду за бджолами. Час проведення і
види робіт із догляду за бджолами (весяні білково-профілактично-лікувальні підгодівлі бджіл, розширення та скорочення гні­
зда, перестановка корпусів, профілактичні й лікувальні заходи
проти збудників захворювань, відкачування меду та ін.) визна­
чаються на основі показників контрольних вуликів, вибіркового
огляду бджолиних сімей, фенологічних спостережень, досвіду;
організація кочівель бджіл до джерел нектару за заздале­
гідь визначеними маршрутами з використанням пересувних пасі­
чницьких платформ;
механізація навантажувально-розвантажувальних робіт при
кочівлі пасік із використанням піддонів, в основному на 4 ву­
лики;
раціональне розміщення вуликів на одному місці (точку) на
медозборі залежно від його умов (від 25 до 100).
своєчасне (централізоване) виконання санітарно-профілак­
тичних заходів запобігання та лікування бджіл від хвороб. При
цьому слід користуватися прогнозами, які має давати служба ве­
теринарної медицини;
чіткий облік витрат, продукції, систематичне ведення ви­
робничих записів, впровадження комп’ютерних технологій;
виконання на пасіці лише необхідних робіт, без яких
бджоли не можуть виробляти більше продукції (мінімізація кіль­
кості оглядів бджолиних сімей);
використання пристроїв та механізмів з розділення, пере­
міщення, навантаження та розвантаження корпусів вуликів;
відкачування меду (періодично, або один раз на рік) з ви­
користанням технологічних ліній, автоматичних та напівавтома­
тичних пристроїв для розпечатування стільників (зрізання забрусу), робочими органами яких можуть бути віброножі, сегме­
358
нти чи барабани з ланцюжками; транспортерів, столів, де нагро­
маджують стільники, електрифікованих медогонок, пристроїв
для подавання розпечатаних стільників у медогонку з горизонтальним валом ротора; лінії фільтрації та фасування меду тощо;
організація серійного виробництва стандартного і уніфіко­
ваного обладнання на базових підприємствах для утримання,
догдяду за бджолами, відкачування та первинної обробки меду;
належна племінна та селекційна робота із залученням нау­
ково-дослідних установ, що забезпечує своєчасне надходження
високоякісного племінного матеріалу для щорічної заміни маток,
чистопородне розведення бджіл;
постійне зміцнення кормової бази бджільництва, організа­
ція квітково-нектарного конвеєра;
створення необхідних умов для розвитку промислового
бджільництва із залученням до керівництва галуззю не випадко­
вих людей, а професіоналів, патріотів, людей високих моральних
якостей;
виділення необхідних коштів для створення та успішного
функціонування пасік промислового типу спочатку в кожній об­
ласті, а згодом і в усіх районах України. В умовах ринкових від­
носин, різних форм власності, безумовно, набуде поширення
створення пасік промислового типу на приватній основі. Такі
приклади вже є, необхідно тільки всіляко сприяти цьому;
надійне наукове забезпечення промислового бджільництва;
організація глибокої переробки та випуск нової продукції
бджільництва з використанням лікарських трав та ін.;
розширення асортименту продукції та випуск її в належній
упаковці;
організація та захист ринку продукції бджільництва. Нала­
годження системи торгівлі продуктами бджільництва в спеціалі­
зованих магазинах, у тому числі продукцією бджолярів-аматорів,
вихід на зарубіжний ринок з високоякісною продукцією бджіль­
ництва;
вдосконалення системи сервісу в бджільництві;
виховання у споживачів культури харчування, в тому числі
з використанням продукції бджільництва та лікувальних препа­
359
ратів на її основі;
заснування всеукраїнської газети з питань бджільництва з
можливою назвою “Бджільництво України”, “Голос пасічника”,
“Пасічник” тощо. Передплатників і дописувачів, на думку ав­
тора, буде вдосталь, оскільки бджільницька спільнота України
достатньо чисельна.
Звичайно, наведені умови та напрями розвитку промисло­
вого бджільництва далеко не повні. Вони мають свої особливо­
сті, в різних регіонах можуть бути доповнені, уточнені, з деяких
питань можна дискутувати. Та справа, про яку йдеться, не набуде
належного розвитку без підтримки на рівні держави, відповід­
ного фінансування, яке окупиться сторицею, адже мова йде про
найдорожче - здоров’я нації.
Велику роботу у пропаганді передового досвіду, сприянні
належного розвитку бджільництва в Україні здійснюють колек­
тиви редакцій журналів “Пасіка”, “Український пасічник”. І дуже
спаведливим є слова головного редактора журналу “Український
пасічник” М.Д. Осташевського: “Є в Україні Інститут бджільни­
цтва ім. П.І. Прокоповича, Спілка пасічників України, Націона­
льна асоціація пасічників України і Програма розвитку бджіль­
ництва до 2010 року, але на думку редакції, суттєвих змін у роз­
витку українського бджільництва немає і не буде до того часу,
поки не буде спільного керуючого структурного органу, який би
спрямовував і націлював відповідні пасічницькі установи на ви­
конання спільного завдання - доброго розвитку українського
бджільництва” (журнал “Український пасічник”, 2000, №12,
С.13).
Автор цілком підтримує цю пропозицію редакції журналу.
Додам, що вона актуальна також для справи організації бджіль­
ництва України на промисловій основі.
360
10. ПЛЕМІННА РОБОТА.
СЕЛЕКЦІЯ БДЖІЛ
715. Що таке порода бджіл, які з них найпоширеніші в
Україні?
Породою називають групу тварин одного виду, що мають
спільну історію розвитку й походження, подібні екстер’єрноконституційні та господарсько корисні ознаки, які стійко
передаються потомству. Розрізняють аборигенні породи, що
формуються шляхом природного відбору, та культурні, створені
людиною в результаті тривалого спрямованого відбору й
підбору. Людина ще не вивела жодної породи бджіл (як виняток
називають створену на Британських островах бекфастську лінію
бджіл), а використовує аборигенних, всіляко поліпшуючи їх.
Найпоширенішими породами бджіл в Україні є: карпатська,
українська степова та поліська. Для наукових і виробничих цілей
використовують ще такі породи, як жовта кавказька, крайнська,
італійська та ін. З урахуванням пристосованості порід до умов
місцевого клімату й медозбору складають план породного
районування бджіл.
716. Які породи бджіл є районованими для різних областей
України?
Районованими породами бджіл для областей України є:
Вінницька область - українська степова; Волинська - карпатська,
поліська; Дніпропетровська, Донецька, Житомирська
українська степова, поліська; Закарпатська, Івано-Франківська,
Львівська, Чернівецька - карпатська; Запорізька - українська
степова; Київська - українська степова, поліська; Кіровоград­
ська, Хмельницька — українська степова; Автономна Республіка
361
Крим - українська степова, карпатська; Луганська - українська
степова; Миколаївська, Тернопільська, Харківська - українська
степова; Полтавська - українська степова, карпатська;
Рівненська - карпатська, поліська; Сумська, Чернігівська українська степова, поліська.
У кожній зоні необхідно розмножувати лише сім’ї бджіл
районованих порід або ж сім’ї-помісі першого покоління від
схрещування з місцевою породою. Слід вживати заходів щодо
збереження в чистоті генофонду цінних порід і популяцій
місцевих порід. Чистопородне розведення бджіл - одна з
важливіших умов ефективного бджільництва.
717. Які характерні особливості бджіл карпатської породи?
Для бджіл карпатської породи характерне сіре забарвлення.
Вони миролюбні, маса бджоли одноденного віку - 110, плідної
матки - 205 мг; продуктивність останньої - до 1800 яєць на добу.
Довжина хоботка 6,3-7 мм, печатка меду біла. Відзначаються
властивістю робити “тиху” заміну маток, енергійно розвива­
ються, починаючи з весни. Під час медозбору спочатку мед
складають подалі від гнізда, потім - у розплідну частину.
Прополісують гніздо помірно. При підготовці до зими рано вига­
няють з вуликів трутнів. Вони зимостійкі, мають високу воскову
продуктивність. Від однієї сім’ї можна одержати до 80 кг меду.
У результаті селекційної роботи з карпатськими бджолами
відселекційовано високопродуктивні їхні типи: вучківський - у
с. Вучково Міжгірського району; колочавський - на високогірній
пасіці в с. Колочава Міжгірського району; заводський тип Го­
верла- с. Берестів Мукачівського району.
718. Які характерні особливості бджіл української степової
породи?
Порода добре пристосована до місцевих умов (Кіровоград­
ська область). Забарвлення сіре, миролюбна, маса бджоли
одноденного віку - 105, плідної матки - 200 мг; максимальна
362
продуктивність останньої — до 2000 яєць на добу. Довжина
хоботка 6,3-6,7 мм, печатка меду біла, зимостійкість помірна.
Бджоли добре розвиваються весною. Рійливість середня; рій
виходить на третій день після запечатування першого ройового
маточника.
Слабко
прополісують
гніздо.
Ефективно
використовують медозбір, медопродуктивність досягає 100 кг на
бджолосім’ю. Не властива “тиха” заміна матки. Як зазначає
директор
Інституту
бджільництва
ім. П.І. Прокоповича
Л.І. Боднарчук (журнал “Пасіка”, №2, 2000, С. 4), для подальшої
племінної роботи виділено такі типи українських степових бджіл:
новоукраїнський, луганський, Хмельницький та подільський, що
характеризуються високою зимостійкістю, та продуктивністю
маток (1800-2500 яєць на добу) більшою медовою
продуктивністю (на 25-30%).
Успішну роботу по вивченню якісного складу та
поліпшення бджіл української породи впродовж 15-ти років на
Хмельниччині проводить колектив кафедри бджільництва
ім. В.А. Нестерводського Національного аграрного університету
під керівництвом професора В.П. Поліщука. Селекційна робота
спрямована на створення внутріпородного типу українських
бджіл (Журнал “Український пасічник” №2, 2003, С.12).
719. У чому перевага бджіл української степової породи?
За даними досліджень (Волощук І.В., 1998), матки
української степової породи Хмельницької популяції значно
активніші за інших у період підготовки до зимівлі. При
весняному нарощуванні продуктивність маток становить до 2200
яєць на добу, а медова продуктивність на 15-18 кг вища, ніж у
сімей контрольної групи.
720. Які характерні особливості бджіл середньоросійської
породи?
Забарвлення бджіл темно-сіре, агресивні. Маса бджоли
одноденного віку -ПО, плідної матки - 210 мг; продуктивність
останньої - до 1900 яєць на добу. Порода зимостійка. Мають
363
найкоротший хоботок - 5,9-6,4 мм. Печатка меду біла. Відзна­
чаються найвищою зимостійкістю серед інших порід. При огляді
гнізда дуже непокояться, переміщуються до низу стільника.
Нектар спочатку складають у надставках. Слабо реагують на
різкі зміни температури у зимівнику. Дуже рійливі. За
воскопродуктивністю переважають усі породи. Дають сильні,
високопродуктивні помісі першого покоління з бджолами сірої
гірської кавказької породи. Медопродуктивність - до 70 кг.
721. Які характерні особливості бджіл сірої гірської
кавказької породи?
Забарвлення бджіл чисто-сіре, із сріблястим відтінком,
миролюбні, маса бджоли одноденного віку - 90, плідної матки 200 мг; продуктивність останньої-до 1500 яєць на добу. У бджіл
цієї породи найдовший хоботок з усіх відомих порід світу - 6,67.25 мм. Печатка меду темна. При огляді спокійно сидять на
стільнику. Зимостійкість помірна. Дуже прополісують свої
гнізда. Працюють при нижчих порівняно з іншими породами
температурах. Під час медозбору нектар спочатку складають у
розплідній частині гнізда, чим обмежують продуктивність матки.
Схильні до “тихої” заміни маток. Мають підвищену чутливість
до нозематозу, наявності паді в меді та гнильцевих захворювань.
Малорійливі. Швидко розвиваються навесні. Добре викорис­
товують нестійкий медозбір. Медопродуктивність - до 58 кг на
бджолосім’ю.
722. Які характерні особливості бджіл крайнської породи?
Бджоли цієї породи мають сіре забарвлення з коротким
густим опушенням срібного відтінку, миролюбні, зимостійкі.
Маса бджоли при народженні - близько 110, плідної матки 205 мг. Матка відзначається високою продуктивністю (2000 яєць
на добу). Довжина хоботка - до 6,8 мм. Печатка меду біла.
Частково поширені в західних областях України. Літають у
прохолодну погоду. Воскопродуктивність середня. Стійкі проти
падевого токсикозу. Розвиваються швидкими темпами весною.
364
добре використовують ранній медозбір, обмежуючи при цьому
продуктивність маток. Рійливість залежить від особливостей
медозбору, в основному середня. При огляді гнізда спокійно
переміщуються по стільнику.
723. Які характерні особливості бджіл італійської породи?
Ця порода бджіл найпоширеніша у світі. Вона відрізняєть­
ся від інших порід. Бджоли мають жовте забарвлення, миро­
любні, продовжують працювати на стільниках під час огляду,
маса бджоли одноденного віку найбільша з усіх порід -до 120 мг,
плідної матки - 210 мг, продуктивність останньої - до 2500 яєць
на добу. Це найвищий показник серед інших порід світу.
Довжина хоботка - до 6,7 мм. Печатка меду в основному біла.
Зимостійкість низька, чутливі до нозематозу та падевого
токсикозу, стійкі проти акарапідозу. У весняний період
розвиваються повільно, а далі швидко нарощують силу до 6-8 кг.
Рійливість помірна. Добре проявляють себе в умовах тривалого
стійкого медозбору, коли медопродуктивність бджолосім'ї
перевищує 100 кг.
724. Які основні методи розведення бджіл?
Основними методами розведення бджіл є: чистопородне
розведення (розведення за лініями) схрещування та гібридизація.
При гібридизації парують тварин різних видів. У бджільництві
гібридів ще не одержали. Чистопородне розведення найпоши­
реніше. При цьому методі парування матки й трутні належать до
однієї породи. Розведення за лініями - вища форма чистопород­
ного розведення. Лінією називають групу сімей бджіл від 3000 і
більше, які походять від матки-родоначальниці з відмінними
господарсько корисними ознаками та стійко передають її корисні
господарські ознаки (медову продуктивність, зимостійкість,
стійкість проти хвороб тощо). Лінія - це частина породи бджіл. Її
довговічність залежить насамперед від просторової ізоляції, що
запобігає її розщепленню в загальній масі бджіл даної породи.
При схрещуванні застосовують систему парування бджіл різних
365
порід.
725. У чому суть племінної роботи у бджільництві?
Племінна робота у бджільництві включає комплекс захо­
дів, спрямованих на поліпшення існуючих та виведення нових
високопродуктивних порід, породних груп, ліній, одержання
помісей з добрими господарсько корисними ознаками, розробку
методів розведення високопродуктивних бджолиних сімей,
виведення високопродуктивних бджолиних маток, племінних
трутнів. Племінна робота тісно пов’язана із селекцією - наукою
про методи створення та вдосконалення порід тварин і сортів
рослин, розробляє способи впливу на тварин та рослин з метою
зміни їх спадкових якостей у потрібному для людини напрямі.
Важливою умовою високої ефективності племінної роботи, як на
громадських, так і на індивідуальних пасіках, є опанування
методів її ведення, створення оптимальних умов для утримання й
розведення бджолосімей з урахуванням конкретних екологогосподарських умов.
726. Яке значення селекції у бджільництві?
За допомогою селекції вирішують питання породного
районування бджіл, розведення яких найефективніше у
відповідному регіоні; сприяють підвищенню продуктивності
пасік і продуктивності праці пасічників, ефективності впро­
вадження прогресивних прийомів у бджільництві, поліпшенню
економічних показників роботи галузі: зниженню собівартості
продукції, підвищенню рівня рентабельності, збільшенню маси
прибутку, фондовіддачі, строку окупності капіталовкладень
тощо.
727. Що таке спадковість і мінливість?
Ч. Дарвін встановив три фактори еволюції тваринного і
рослинного світу: спадковість - властивість організмів пере­
давати матеріальну та функціональну особливість із покоління в
покоління; мінливість - властивість організму змінюватися під
366
впливом різних факторів; природний та штучний відбір розмноження та розвиток тварин і рослин із корисними
властивостями.
728. Що таке відбір і підбір як методи селекції у
бджільництві?
Відбір тварин з метою розмноження - один із важливих
методів вдосконалення існуючих і виведення нових порід та
ліній. Розрізняють кілька видів відбору: масовий - простіший
метод селекції, суть якого полягає в розподілі існуючих
бджолосімей на три групи: племінну, призначену для
розмноження; виробничу, яку викристовують для господарських
потреб; третя група підлягає вибракуванню. Здійснюють також
відбір за якістю потомства для розмноження найцінніших у
господарському та племінному відношенні тварин, що мають
властивість стійко передавати свої властивості потомству. Відбір
за походженням являє собою виділення з метою розмноження
тварин, які походять від найпродуктивніших предків. Племінний
підбір - метод селекції, який передбачає формування пар батьків,
виділених на основі відбору для одержання потомства із
заданими властивостями. Якщо пасічник хоче досягти успіхів у
бджільництві, то повинен досконало оволодіти цими методами
селекції і застосовувати їх на практиці.
729. Як створити міжпородні сім’ї-помісі?
Помісними називають сім’ї, матки яких спарувалися із
трутнями іншої породи. При цьому одержують сім’ї-помісі
першого покоління, що поєднують у собі спадкові ознаки матки
й трутня. Сім’я-помісь другого покоління розвивається з матокдочок сімей-помісей першого покоління і т.д. Такий спосіб
одержання
потомства називається
схрещуванням.
При
схрещуванні тварин різних порід проявляється явище
гетерозису - посилення господарсько корисних ознак у помісних
тварин, які переважають батьківські. Як зазначають В. Хижа,
А. Кора, С. Ясько (журнал “Український пасічник”, 2001, №12)
367
при схрещуванні різних рас відселекційованих чистопородних
інбредних ліній явище гетерозису, або гібридної сили, підвищує
життєздатність гібридів, їх продуктивність порівняно з вихідним
матеріалом. Такий ефект спостерігається тільки в першому
поколінні з поступовим згасанням у подальшому. В Україні
широко практикували одержання помісей місцевих порід з
використанням маток сірої гірської кавказької породи. Проте
захоплюватися цим, на думку автора, не слід, особливо у
північних районах України, оскільки такі сім’ї-помісі погано
зимують, часто опроношуються, гинуть. На місці свого
походження сірі гірські кавказькі бджоли протягом зими можуть
кілька разів облітатися, а таких можливостей у нових умовах в
сімей-помісей немає. Із затвердженням породного районування
використання сірої гірської породи з метою створення сімейпомісей в Україні заборонено.
730. Як замінити породу бджіл?
У бджільництві це здається дуже простою справою,
оскільки всі особини бджолосім’ї походять від однієї плідної
матки, тому, достатньо замінити матку однієї породи на матку
іншої. Однак дуже важко, а то й просто неможливо, особливо для
пасічника-любителя, забезпечити просторову ізоляцію, яка для
розведення нової породи в чистоті повинна мати радіус 7-10 км.
Або слід замінити одночасно маток на всіх сусідніх пасіках, що
дуже складно й практично нереально. Успіх справи може
вирішити контрольоване чи інструментальне осіменіння маток
спермою певної породи. Застосовують також прийом подвійної
заміни маток. При цьому в перший рік із матковивідних
господарств виписують маток заданої породи. Трутні від них
будуть племінними, оскільки розвиваються з незапліднених яєць.
На другий рік виписують маток такої ж породи, але які не
походять від батьків маток, виписаних минулого року. З них
виводять маток-дочок, яких підсаджують у всі сім’ї пасіки. Ці
матки паруються з племінними трутнями минулорічних маток.
Одержане від них потомство буде чистопородним. Обов’язкова
умова здійснення цього прийому - просторова ізоляція пасіки.
368
731. Що є основним носієм спадковості?
Науковими дослідженнями встановлено, що носіями спад­
ковості є хромосоми - специфічні елементи клітинного ядра, які
складаються з гігантських молекул дезоксирибонуклеїнової
кислоти (ДНЮ та білків. У процесі передачі спадковості важливу
роль відіграють також молекули рибонуклеїнової кислоти (РНК).
Доведено, що елементарною одиницею спадкової інформації є
ген, який являє собою ділянку хромосоми. Гени за допомогою
ферментів контролюють синтез речовин, від яких залежить
формування всіх ознак організму. Кожний ген контролює певну
ознаку і займає певне місце у відповідній хромосомі, що
називається локусом. Кожний ген може мати не менше двох
форм стану, які називаються алелями: домінантний, що
пригнічує дію альтернативного алеля, та рецесивний, вплив
якого повністю або частково пригнічується домінантним апелем.
У результаті мутації може виникнути кілька апелів, що порізному впливають на відповідну ознаку.
732. У чому суть мутаційної та комбінаційної спадковості?
Мутаційна спадковість викликається структурними змі­
нами генів і хромосом, у результаті яких з’являються нові ознаки
та властивості організмів. Мутація виникає спонтанно або є
результатом дії спрямованих фізичних і хімічних мутагенів.
Комбінаційна спадковість спостерігається при схрещуванні
різних типів і порід тварин, при цьому створюється нове
поєднання батьківських хромосом і генів.
733. Яку кількість хромосом мають медоносні бджоли?
Для соматичних клітин цього виду комах властивий набір
хромосом, який називають диплоїдним, тобто подвійним. Для
статевих клітин притаманний одинарний, або гаплоїдний набір
хромосом. У маток, робочих бджіл диплоїдний набір хромосом
становить 32, гаплоїдний - 16. У трутнів як у соматичних, так і в
статевих клітинах по 16 хромосом. У бджіл статеві хромосоми
369
відсутні, самці розвиваються партогенетично - з незапліднених
яєць і стають гаплоїдними, самки - із запліднених і стають
диплоїдними.
734. Які лінійні проміри та ознаки бджіл використовують для
визначення породності та в селекційній роботі?
Вперше запропонував вимірювати хітинові та інші частини
тіла
бджоли
для
характеристики
порід
професор
Г.О. Кожевников. Лінійні проміри окремих частин тіла визнача­
ють за допомогою окуляр-мікрометра й вимірюють у міліметрах і
відсотках. Найважливішими є такі екстер’єрні ознаки робочих
бджіл: довжина хоботка, довжина та ширина правого переднього
крила, кількість зачіпок на задньому крилі, кубітальний індекс,
довжина й ширина третього тергіта, довжина і ширина третього
стерніта, довжина й ширина воскового дзеркальця, довжина та
ширина першого членика правої задньої ніжки, тарзальний ін­
декс (індекс широколапості), дискоїдальне зміщення та ін.
735. Для чого вимірюють довжину хоботка робочої бджоли?
Від довжини хоботка робочої бджоли залежить їхня здат­
ність добувати нектар із нектарників, розміщених глибше, напри­
клад, з конюшини. Як зазначалося раніше, найбільшу довжину
хоботка мають бджоли сірої гірської кавказької породи (до
7,25 мм). Довжина хоботка піддається сезонним коливанням.
Найбільша вона у бджіл, вирощених у період головного медозбо­
ру. При визначенні довжини хоботка вимірюють довжину трьох
його частин: підборіддя, основи підборіддя та язичка з ложеч­
кою. Довжина хоботка - характерна ознака породи робочих
бджіл.
736. Про що свідчать довжина і ширина правого переднього
крила робочої бджоли?
Цей показник є важливою ознакою породної належності
бджіл і певною мірою може свідчити про потенціальну мож­
ливість до збору корму й характеризувати кількість нектару, яку
370
принесе бджола у вулик. Проте це залежить від багатьох інших
факторів, найважливіші з яких: відстань до нектароноса,
інтенсивність нектаровиділення, напрямок і сила вітру.
737. Яку функцію виконують гачечки на задньому крилі
бджоли?
На задньому крилі бджоли є гачечки, які при польоті
чіпляються за складку переднього. При цьому обидва крила
утворюють одну поверхню. У разі складання крил гачечки
виходять із складки, заднє крило підходить під переднє й
прилягає до тіла бджоли. У робочих бджіл різних порід кількість
гачечків на задньому крилі коливається від 17 до 25.
738. Як визначають кубітальний індекс?
Кубітальний індекс визначають для виявлення породної
належності бджіл. Це відношення довжини найкоротшої жилки
“а” до найдовшої довжини жилки “б” третього кубітального
вічка переднього крила, яке виражається у відсотках. У різних
порід робочих бджіл він коливається від 40 до 65 % ( див. рис.
14).
739. Як вимірюють розміри третього тергіта робочої бджоли?
Як відомо, у робочої бджоли черевце складається із шести
хітинових кілець - тергітів, а ті в свою чергу - з двох напівкілець - спинного й черевного. Замірюють умовну ширину відстань між двома виступами тергіта, а довжину - від перед­
нього до заднього країв третього тергіта вздовж осі тіла бджоли.
Ці ознаки свідчать про ступінь місткості медового зобика та
черевця робочих бджіл різних порід. Ширина третього тергіта
коливається від 4,7 до 5 мм. Найменша ширина третього тергіта у
бджіл сірої гірської кавказької породи (4,7 мм), зумовлює
невелику місткість черевця, отже, і незначне максимальне калове
навантаження та незадовільну зимівлю в умовах центральних і
північних районів України.
371
740. Для чого визначають довжину і ширину воскового
дзеркальця?
Площа воскових дзеркалець, розміщених на черевних
півкільцях тергітів (етернітах), характеризує кількість залозистих
клітин і потенціальну воскову продуктивність. Визначають
проміри одного із дзеркалець третього стерніта. Ширину й
довжину обчислюють за його найбільшою величиною, точками
відрахунку при цьому є внутрішній бік обідка дзеркальця.
741. Як визначають диско'їдальне зміщення?
Як уже зазначалося, при визначенні дискоїдального змі­
щення шкалу з поділками окуляр-мікрометра суміщають з
осьовою лінією радіального вічка. Перпендикулярна шкалі лінія
повинна проходити через пересічення найдовшої жилки
кубітального вічка з нижньою жилкою радіального. Якщо
перпендикуляр проходить через точку Е (нижній кут
дискоїдальної комірки), то це свідчить про нейтральне (нульове)
дискоїдапьне зміщення. Якщо він буде “всередині” дискоїдаль­
ного вічка (ліворуч від точки Е) - дискоїдальне зміщення
називають позитивним (+); за межами вічка (праворуч від точки
Е) - негативним (-) (див. рис. 14).
742. Які господарсько корисні ознаки враховують при
племінній роботі з бджолами?
їх умовно поділяють на якісні й кількісні, оскільки ряд
якісних ознак можна виразити кількісними величинами. До
якісних ознак відносять: колір хітину, характер опушення бджіл,
печатку меду тощо; до господарсько корисних- медопродуктивність, зимостійкість, стійкість проти захворювань, витрати
корму за зиму, середньодобова яйцепродуктивність та
максимальна кількість яєць, відкладена маткою, чисельність
розплоду, воскова продуктивність та ін.
372
743. Чому слід уникати парування близькоспоріднених маток
і трутнів?
У різних маток і трутнів на пасіці спостерігається багато
різних алелів, ідо регулюють ознаки статі. В більшості випадків
яйце з одним алелем запліднюється спермієм, що містить якийсь
інший алель статі. У результаті виникає гетерозигота, з якої
розвивається нормальна самка. Якщо ж відкладене маткою яйце
запліднене спермієм, що несе такий же алель гена статі, воно
стане гомозиготним за цим алелем. Із такого яйця вийде
диплоїдна личинка трутня (з подвійним набором хромосом), яку
з’їдять бджоли. Гомозиготні диплоїдні яйця виникають при
паруванні родичів (брат х сестра). Тому дуже часто при
запущеній племінній роботі у бджолосім’ї з молодою маткою
розплід буває строкатим. Вважають, що диплоїдна личинка
виділяє фермент канібалізму, бджоли швидко відчувають
“ненормальну” личинку і з’їдають її. Ось чому на пасіку слід
регулярно завозити свіжий племінний матеріал тієї ж племінної
належності, освіжати кров, уникати близькоспорідненого
парування маток з метою підвищення адаптивних якостей.
744. Як використовують коефіцієнт успадковуваності у
селекції бджіл?
Для порід бджіл встановлені коефіцієнти успадковуваності
господарсько корисних ознак. їх можна використовувати для
прогнозування ефекту селекції за певною ознакою у майбутнього
потомства при збереженні аналогічних умов. Наприклад,
значення коефіцієнта успадковуваності плодючості маток для да­
ної породи визначено на рівні 0,3. Якщо середня величина
максимальної яйцепродуктивності на пасіці становить 1100 яєць
на добу, а у відібраних у племінне ядро маток - 1800 яєць, то
ефект відбору маток у племінне ядро буде (1800—
1100) х 0,3 =210. Максимальна продуктивність дочок може
досягати 1310 яєць на добу (1100 + 210).
373
745. Які типи підбору використовують у племінній роботі?
Суть підбору полягає в тому, що самців і самок підбирають
один до одного з метою одержання потомства із заданими
ознаками. Розрізняють підбір різнорідний та однорідний. При
різнорідному підборі паруються самець і самка, які суттєво
різняться між собою, з метою одержання потомства, що
поєднувало б у собі корисні властивості батьків. У разі од­
норідного підбору паруються самець та самка з добрими
господарсько корисними ознаками для їх закріплення й
стабілізації.
746. У чому суть масового добору?
При цьому спочатку на пасіці виявляють бджолосім’ї, які
значно переважають інші за господарсько корисними ознаками:
зимостійкістю, стійкістю проти захворювань, медопродуктивністю та ін. У кінці сезону бджолосім’ї пасіки оцінюють за
господарсько корисними ознаками, з найкращих створюють
племінну групу (10-15 %). До другої групи відносять
бджолосім’ї з середніми показниками, третю - вибраковують.
Сім’ї першої групи повинні бути чистопородними. На наступний
сезон у племінному ядрі сімей виділяють материнські та
батьківські, виводять плідних маток, запобігаючи спорідненому
паруванню. Виведеними матками замінюють маток у сім'ях
другої групи. З цієї ж групи формують відводки. За допомогою
масового
добору
досягають
швидкого
підвищення
продуктивності пасіки.
747. У чому суть індивідуального добору?
Суть цього методу полягає в тому, що для подальшого
розмноження використовують сім’ю-рекордистку, наприклад, за
медопродуктивністю, яка в свою чергу походить від найпро­
дуктивніших предків. Пасічники-любителі застосовують цей
метод, добираючи для розмноження сім’ю-рекордистку, матка
якої походить від високопродуктивної материнської бджолосім’ї.
374
748. У чому суть непрямого добору?
У цьому випадку добір здійснюють не за продуктивними
чи іншими якостями, а за ознаками, що з ними тісно корелюють.
Розраховані коефіцієнти кореляції, які показують, наприклад,
тісний зв’язок між такими ознаками, як довжина хоботка,
середньодобова яйцепродуктивність, довжина переднього крила
та інші, з рівнем медопродуктивності. Так, в одному з досліджень
виявлено тісний зв’язок між довжиною переднього крила та
рівнем медопродуктивності. Коефіцієт кореляції при цьому
становить 0,69.
749. Які методи схрещування застосовують найчастіше?
Основними методами схрещування є: вбирне, ввідне, або
прилиття крові, промислове та перемінне.
750. У чому суть вбирного схрещування?
Застосовуючи вбирне схрещування, замінюють низько­
продуктивну породу бджіл на високопродуктивну. Проте необ­
хідно пересвідчитися в добрій акліматизації породи-поліпшувачки до місцевих умов. При цьому методі схрещування самок
замінюваної породи, а потім самок-помісей I—IV поколінь
парують із чистопородними трутнями вбирної породи. Самцівпомісей для племінних цілей не використовують. Як уже
зазначалося, забезпечивши просторову ізоляцію, можна легко
замінити одну породу бджіл на іншу, застосувавши прийом
дворазової заміни маток.
751. У чому суть ввідного (поліпшувального)
схрещування?
Такий метод схрещування називають ще пролиттям крові.
Його застосовують для поліпшення продуктивних і племінних
якостей існуючої породи. Для цього самців породи-поліпшувачки з бажаними господарсько корисними ознаками парують
із групою чистопородних маток поліпшуваної породи. Одержані
375
самки-помісі 1 покоління паруються з чистопородними самцями
поліпшуваної породи, а самці-помісі - з чистопородними самка­
ми поліпшуваної породи. В одержаних помісях II покоління буде
3/4 крові поліпшуваної породи і 1/4 - породи-поліпшувачки. Далі
помісей розводять “у собі”.
752. У чому суть промислового схрещування?
Цей метод схрещування застосовують для одержання
користувальних сімей-помісей І покоління, які за продук­
тивністю, плодючістю, вибагливістю та іншими господарсько
корисними ознаками переважають вихідні породи. Такі сім’їпомісі використовують для виробництва продукції бджільництва,
одержання відводків і ні в якому разі не для виведення від них
маток-дочок. Для одержання сімей-помісей І покоління матку
однієї породи парують із трутнями іншої. Якщо схрещують дві
породи, то таке схрещування називають простим промисловим, а
якщо три і більше - складним промисловим.
753. У чому суть перемінного схрещування?
На першому етапі це схрещування нагадує промислове. Від
однієї групи бджолосімей одержують продукцію, а частину
маток-помісей використовують для одержання від них
потомства. їх парують із самцями тієї породи, до якої належали
самки, що брали участь у першому схрещуванні. Одержане
потомство у свою чергу парують уже з самцями другої породи,
тобто тієї, що була батьківською із самого початку, і т.д.
754. У чому суть методів прискорення селекційного процесу?
Ці методи грунтуються на виявленні ступеня взаємозв’язку
морфологічних, анатомічних та фізіологічних ознак бджіл з їх
господарсько корисними властивостями. Наприклад, встановлено
тісний кореляційний зв’язок між розміром воскових дзеркалець і
воскопродуктивністю сім’ї, довжиною хоботка та медопродуктивністю, розміром третього тергіта й зимостійкістю, масою
376
маток, які щойно вийшли з маточника, та кількістю яйцевих
трубок у яєчниках і т.д. Отже, підбираючи й розводячи бджіл за
виявленими ознаками, що тісно корелюють із господарсько
корисними іх властивостями, можна прискорити селекційний
процес створення високопродуктивних бджолосімей із заданими
властивостями.
755. Які напрями селекції бджіл будуть розвиватися в
майбутньому?
Крім наведених раніше, значного розвитку набуде напрям з
використанням можливостей генної інженерії, що передбачає
пересадку генів методом мікроін’єкцій в ядро спермія, пересадки
ядер, ділянок ДНК.
Доведена висока ефективність селекції бджіл щодо
стійкості проти хвороб (гнильців, вірусного паралічу, стійкості
проти кліща вароа та ін.), миролюбності, та нектарозбиральної
продуктивності, тривалості життя бджоли, продуктивності за
маточним молочком та ін.
756. Що таке бонітування бджолиних сімей?
Бонітуванням називають комплексну оцінку продуктивних
і племінних якостей бджолиних сімей та їх розподіл на класи.
Його здійснюють одночасно з проведенням осінньої ревізії у
сім’ях з матками, вік яких перевищує один рік. Перед
бонітуванням вивчають і аналізують дані зоотехнічного обліку.
757. За якими ознаками встановлюють клас бджолосім’ї?
Клас сім’ї, яку бонітують, встановлюють на основі оцінки
медопродуктивності, сили бджолосімей перед головним медозбо­
ром та зимостійкості відповідно до вимог, наведених нижче.
377
Таблиця 9.1
Бальна оцінка бджолиних сімей
Оцінка,
балів
М едогі роду кти вн і сть.
% до середньопасічницького показника
5
4
3
2
І
200
150
120
100
Кількість стільників із бджо­
лами перед головним
медозбором, шт
на рамку
на рамку
435x230 мм
435x300 мм
Не менше 24
Не менше 30
20
25
18
22
16
18
Не відповідає вищенаведеним показникам
Відхід
бджіл за
зиму. % до
кількості
бджіл
восени
Менше Ю
До 15
До 25
ДоЗО
758. Як за оцінкою бонітувальних ознак визначають клас
бджолосім’ї?
Клас бджолосім’ї визначають згідно з бальною оцінкою
бонітувальних ознак.
Таблиця 9.2
Встановлення класу бджолиних сімей за їх бальною оцінкою
Медогіродуктивність
Кількість стільників 3
бджолами
Відхід бджіл
за зиму
Клас бджо­
лосім’ї
5
5
4
5
4
2-3
2
І
5
4-5
4-5
3
3
2-3
2
І-2
5
4-5
4-5
3
3
2
2
І-2
І
II
III
IV
V
VI
VII
VIII (брак)
759. Яким вимогам повинні відповідати матки різних порід?
Основні вимоги до якості бджолиних маток різних порід
згідно з державним стандартом 23 127-78 “Бджолина матка” такі:
378
Середньоросійська
Сіра гірська кавказька
Жовта кавказька
Українська степова
Карпатська
Італійська
Крайнська
Таблиця 9.3.
Біологічні ознаки і норми (не менше)
маса, мг
кількість
довжина
яйцевих
третього
неплідних
трубочок,
плідних
тергіта.
шт.
мм
190
210
300
3,2
180
200
280
3.0
'
205
185
300
3,2
185
205
290
3,1
185
205
290
3,1
190
210
320
3,3
185
205
290
3,1
760. Які ознаки маток характеризують їхню якість?
Науковими дослідженнями виявлено тісний взаємозв’язок
між якістю маток (за медопродуктивністю сімей, іншими
господарсько корисними властивостями) та їхніми ознаками. До
таких ознак відносять: кількість яйцевих трубочок у яєчниках,
діаметр спермоприймача, ширина третього тергіта, довжина
отрутної залози, маса матки тощо. Так, найвищий коефіцієнт
кореляції (0,60-0,80) між масою маток і кількістю яйцевих
трубочок. Тобто кількість яйцевих трубочок на 36-64 % залежить
від маси маток. Встановлено також тісний зв’язок між довжиною
отрутної залози і кількістю яйцевих трубочок та ін.
761. Які матки і бджолосім’ї підлягають вибракуванню?
На жаль, цій справі багато пасічників не надають належної
уваги, прагнучи розвести та зберегти якомога більше
бджолосімей. Проте дійовим заходом, який сприяє поліпшенню
якості бджіл, зростанню продуктивності пасіки, є своєчасне
вибракування маток і бджолосімей. Зокрема, вибракуванню
підлягають матки у сім’ях із низькою продуктивністю щодо
медозбору, старі (віком понад два роки), у хворих та у
бджолосім’ях, що погано перезимували. Слабкі і малопро­
дуктивні сім’ї після відбору у них маток або об єднують по 2-3,
даючи доброякісну матку, або з настанням медозбору приєдну-
379
ють до середньої за силою сім’ї. Восени вибракувані сім’ї
використовують для переробки цукрового сиропу, розплодом із
них підсилюють інші бджолосім’ї.
762. Виконання яких робіт слід передбачити, плануючи
виведення маток?
Передусім, на основі аналізу якості сімей за господарсько
корисними ознаками слід виділити батьківські, материнські та
сім’ї-виховательки. Своєчасно підготувати й підставити трутневі
стільники (за два тижні до початку виведення маток). Необхідно
проводити стимулююче підживлення виділених бджолосімей,
підготовку та прищеплення личинок, перевірку їх приймання,
відбір і перенесення зрілих маточників у маточні кліточки,
формування нуклеусів та підсаджування їм зрілих маточників чи
неплідних маток, перевірку приймання маточників або маток,
контроль початку відкладання яєць маткою, відбір плідних маток
(при потребі).
763. Як підготувати сім’ю-виховательку для вирощування
*
личинок, переданих із сім’ї-стартера?
Якщо сім’ю утримують у баготокорпусному вулику, то
один корпус із маломедними рамками видаляють, тобто гніздо
скорочують. У нижньому корпусі залишають матку, рамки з
закритим розплодом, стільники під засів та кормові рамки. Рамки
з відкритим розплодом переносять у верхній корпус, нижній
відокремлюють роздільною решіткою. У верхньому корпусі
(другому або третьому) зосереджують маломедні рамки з
відкритим розплодом та одну-дві із закритим.
Для приймання личинок їх на прищеплювальній рамці
поміщають у сім’ю-стартер, яку формують із сильної
бджолосім’ї, відбираючи матку та весь розплід. Такій сім’ї
можна послідовно давати 3~4 партії личинок. Прищеплювальну
рамку із сім’ї-стартера на другий день після приймання личинок
ставлять у верхній корпус між відкритим і закритим розплодом.
Через три доби її переміщують ближче до краю, а на вільне місце
380
ставлять другу із сім’ї-стартера. Ще через три доби рамку із
запечатаними маточниками переносять у сім’ю-інкубатор, і цикл
перестановки рамок повторюється. Періодично, через 5-8 днів,
рамки з відкритим розплодом передають у верхній корпус, а із
закритим - у нижній. Слід зауважити, що в сім’ї-інкубаторі
бджоли повинні мати доступ до маточників, адже вони
регулюють товщину їх стінок, отже, і надходження кисню.
Своєчасно (на 10-й день) після запечатування маточники
ізолюють у кліточках чи передають у відводки, нуклеуси.
У вуликах горизонтального типу гніздо з маткою
відгороджують решіткою Прокоповича (ганеманівською), а у
відділення без матки переносять рамки з відкритим розплодом та
1-2 - із закритим. Прищеплювальну рамку з прийнятими личин­
ками з сім’ї-інкубатора (20-30 шт.) ставлять між рамками з
відкритим і закритим розплодом; Процес наступного
перенесення рамок аналогічний тому, який описано для
утримання сім’ї-виховательки в багатокорпусному вулику.
764. Як впливають на якість маток наявність у сім’ївиховательці вуглеводно-білкових запасів кормів та їх
надходження у вулик?
Доведено, що при зменшенні кількості корму у сім’ї до 810 кг бджоли починають його економити, гірше живляться,
менше виділяють молочка, внаслідок чого знижується якість
маток. Для одержання повноцінних маток у сім’ї-виховательці
запаси вуглеводного корму (меду) не повинні зменшуватися
нижче 12—14 кг, а також мають бути 3—4 стільники з пергою.
Ефективна підгодівля білково-вуглеводним кормом материнсь­
ких, батьківських та сімей-виховательок ще за 4-5 тижнів до
початку виведення маток. Дуже важливо в цей період
забезпечити підтримуючий медозбір за рахунок квітучих пилкота нектароносів.
765. Чи впливає сила сім’ї-виховательки на якість маток?
Чим сильніша сім’я, в якій виводяться матки, тим вища
381
якість плідних маток. Це пояснюється насамперед тим, що у
сильній бджолосім’ї створюється оптимальний температурноповітряний режим, належний рівень годівлі, стійкість проти
різних захворювань. Бджоли в такій сім’ї краще розвинені,
виділяють більше молочка. Мінімальна сила сім’ї-виховательки
повинна бути 10-12 вуличок. Якщо навесні такі бджолосім’ї
відсутні, то їх створюють, підставляючи чи об’єднуючи середні
за силою. Важливою умовою одержання високоякісних маток є
наявність у сім’ї-виховательці бджіл різного віку й, передусім,
годувальниць, велика щільність обсиджування рамок (гніздо
скорочують) і надходження свіжого вуглеводно-білкового корму.
766. Який розплід повинен бути у сім’ї-виховательці?
Відомо, що закритий розплід добре утримує тепло, його
обсиджують бджоли, а оптимальний повітряно-температурний
режим може підтримуватися лише при наявності у бджолосім’ї
достатньої кількості стільників із закритим розплодом. А чи
повинен бути в сім’ї-виховательці відкритий розплід? Багато
пасічників вважають, що його не повинно бути і при цьому
нібито поліпшується живлення прищеплених маточних личинок.
Проте багаторазові дослідження переконливо довели, що тільки
при наявності в сім’ї-виховательці відкритого розплоду можна
виростити високоякісних маток. Прищеплювальну рамку з
личинками у сім’ю-виховательку поміщають між рамками із
закритим і відкритим розплодом. При цьому із закритого
виділяється, необхідне тепло, а біля відкритого збирається значна
кількість молодих бджіл, поліпшується живлення маточних
личинок. Доведено, що у бджіл із матками-сестрами, виведеними
у бджолосім’ях-виховательках, де був відкритий розплід,
хоботок довший, а медопродуктивність бджолосімей набагато
вища порівняно із сім’ями, які мали маток, виведених при
відсутності у гнізді відкритого розплоду.
767. Коли і при яких умовах паруються матки?
У більшості випадків матка парується з трутнями на 7-10-й
382
день після народження. Перед цим вона робить очисний та
ознайомлювальний обльоти. На парування вилітає між 12-ю та
17-ю год при температурі повітря не нижче 23°С, помірній
хмарності та відсутності вітру на висоті 10-15 м. Як правило,
вилітає два рази і парується з 10-15 трутнями. Якщо з якихось
причин матка не спарується протягом трьох тижнів після
народження, то залишається неплідною і підлягає вибракуванню.
768. Як в умовах звичайної пасіки організувати парування
маток з племінними трутнями?
Просторова ізоляція пасіки в умовах користувального
бджільництва справа майже нереальна. Проте існує спосіб,
вдаючись до якого, можна з певною гарантією забезпечити
парування маток саме з призначеними для цього племінними
трутнями. Маток парують після 18-ї год, коли трутні основних
сімей уже не літають. З цією метою нуклеуси з неплідними
матками та сім’ї з племінними трутнями вдень витримують у
темному, прохолодному приміщенні, а після 18-ї год їх виносять,
ставлять на свої місця, відкривають льотки і дають стимулюючий
підкорм. Матки й трутні облітуються і згодом паруються. З
настанням темряви нуклеуси та сім’ї з племінними трутнями
знову заносять у приміщення, закривають льотки. Процес
повторюють до початку відкладання яєць маткою. Слід
враховувати, що обов’язковою умовою успіху при цьому є рівень
температури повітря під час парування маток у межах 23—25°С.
769. У чому суть інструментального осіменіння маток?
Цей метод застосовують для індивідуального племінного
підбору та для контролю парування маток із трутнями заданої
породи. У батьківських сім’ях ще з осені створюють оптимальні
умови для вирощування повноцінних племінних трутнів. При
виході останніх із комірок їх вибраковують, добре розвинених
мітять. У сім’ї-виховательці виводять високоякісних неплідних
маток, після вибракування залишених також мітять. Інструмен­
тальне осіменіння проводять у спеціальній лабораторії, оснаще-
383
ній необхідним для цього обладнанням, при температурі не
нижче 25°С. Маток осіменяють у віці 5-7 днів, сперму у трутнів
відбирають, починаючи з 14-денного віку. їх виводять на два
тижні раніше, ніж маток. Як трутні, так і матки повинні перед
цим зробити очисний обліт. У трутнів спеціальним шприцом
відбирають сперму, не змішуючи її з мускусом, до об’єму 4 мм.
Матку поміщають у спеціальну трубочку-тримач, фіксують,
анестезують вуглекислим газом. За допомогою спеціальних
гачечків приладу для штучного осіменіння розводять камеру
жала матки, фіксують, обережно вводять наконечник шприца у
статеві шляхи й впорскують сперму. Після осіменіння матку
поміщають у кліточку і переносять у сім’ю-інкубатор. Через 1-2
дні осіменіння повторюють. Матку знову поміщають у кліточку з
кормом і переносять у сім’ю-інкубатор на 5-7 днів. За цей період
введена сперма потрапляє в спермоприймач, у маток
завершується дозрівання яєчників. Потім їх підсаджують у
бджолосім’ї чи відводки, контролюють початок відкладання
яєць.
770. Як поліпшити якість норицевих маток?
Не завжди висока якість норицевих (свищових) маток
пояснюється тим, що бджоли, наприклад при раптовій втраті
матки можуть закласти маточники на личинках старшого віку,
через непідготовленість сім’ї до виведення маток. Якість таких
маток можна значно поліпшити, якщо у визначеній для
виведення маток сім’ї відібрати матку, а такій бджолиній сім’ї
через 5-6 год дати свіжовідбудований стільник із молодими (12годинними) личинками від племінної сім’ї. Раніше закладені
маточники знищують. Нижній край стільника під личинками
підрізають, а личинки залишають через дві, тобто з кожних трьох
залишають одну. При цьому забезпечується простір для
відбудови мисочок, а згодом і маточників. Можна також
закріпити смужку з молодими личинками в рамці зі світлокоричневим стільником, в якому роблять вікно заввишки 810 см. При цьому личинок залишають в укорочених наполовину
комірках через дві. Комірки обережно розширюють спеціальним
384
шаблоном.
771. Як помітити матку?
При проведенні племінної роботи дуже важливо не пере­
плутати племінних маток за походженням, віком, тому їх мітять.
Як правило, мітять неплідних маток, бо помічену плідну матку
бджоли можуть вбити через запах клею чи фарби. Мітку
наносять на спинний щиток за допомогою пензля фарбою
певного кольору або ж до нього приклеюють клеєм БФ-2
спеціальні мітки з фольги діаметром не більше 2,7 мм. При цьому
намагаються не зачепити голови та грудей. Матку фіксують
великим і вказівним пальцями або користуються спеціальним
пристроєм, притискаючи її до подушечки з поролону
спеціальним круглим ковпачком діаметром 50 і висотою 4 мм із
сіткою з вічком 5X5 мм. Плідну матку мітять й іншим
способом, підрізаючи крило. Пасічники-любителі також мітять
маток. У такому разі їх легше відшукати, оскільки добре видно
кольорову мітку. Все більшого поширення набуває використання
для маток міток зарубіжного виробництва.
772. Як визначити середньодобову яйцепродуктивність
матки?
Відомо, що личинка виплоджується на четвертий день.
Отже, щоб визначити, скільки яєць відкладає матка за добу,
необхідно кількість яєць у гнізді, підрахованих за допомогою
рамки-сітки на певну дату, поділити на 3.
773. Як визначити силу бджолосім’ї?
Силу бджолосім’ї визначають за кількістю вуличок, які
займають бджоли. Вважають, що в одній вуличці (простір між
двома стандартними рамками) у середньому міститься 200-250 г
бджіл. Але вулички можуть бути не повністю зайняті бджолами,
а маса однієї бджоли різних порід коливається від 90 до 120 мг.
Тому точніші розрахунки дає триразове зважування бджіл: при
проведенні головної весняної та осіньої ревізій і під час
385
головного медозбору.
774. Як встановити можливу силу бджолосім’ї на початок
головного медозбору?
Для цього підсумовують кількість розплоду, визначеного
за останні три заміри (з інтервалом у 12 днів), оскільки основна
маса народжених до цього бджіл на початок медозбору відійде.
775. Як визначити медопродуктивність бджолосім’ї?
Медопродуктивність бджолосім’ї визначають за валовим
виходом меду за сезон - загальною масою меду, який виробила
бджолосім’я з принесеного нектару. Вона включає: відібраний
мед під час відкачування, для створення запасів, переданий
іншим бджолосім’ям та залишений у бджолосім’ї для кормових
запасів. Масу відкачаного меду легко розрахувати. Масу меду в
стільниках визначають зважуванням за допомогою пружинних
ваг. При цьому враховують, що маса стандартної гніздової рамки
вулика-лежака з порожнім стільником становить близько 500 г, а
магазинної рамки - 300 г. Важливо також визначити масу меду,
яку зібрала бджолосім’я під час головного медозбору з
розрахунку на 1 кг бджіл. Масу бджіл обчислюють за сумою
трьох останніх замірів до медозбору (через 12 днів) кількості
запечатаного розплоду. Маса однієї бджоли в середньому
становить близько 100 мг.
776. Як визначити воскову продуктивність бджолосім’ї?
Воскові залози бджіл функціонують у молодому віці. Бджіл
необхідно максимально завантажити роботою щодо восковиділення протягом усього активного сезону. В період медозбору
бджолосім’ям у гнізді залишають будівельні рамки та 1-2 рамки
зі штучною вощиною. Лише за такої умови можна об’єктивно
оцінити воскопродуктивність бджолосім’ї. Цей показник
визначають за кількістю стільників, відбудованих сім’єю на
штучній вощині протягом сезону, наявністю воску, одержаного з
будівельних рамок, при очищенні гнізда, розпечатуванні медових
386
стільників тощо. Беруть до уваги й те, що гніздова стандартна
стільникова рамка містить 140, магазинна - 70 г воску. У воско­
вій сировині віск першого сорту становить близько 80 %, другого
- 65, третього - 45 %•
777. Як визначити кількість розплоду, яку вигодувала
бджолосім’я за добу?
З цією метою кількість запечатаного розплоду, визначеного
на день обліку, ділять на 12. Розплід у запечатаному стані
перебуває 12 діб.
778. Як здійснити облік запечатаного розплоду?
Для цього використовують спеціальну рамку-сітку,
поділену на квадрати розміром 5X5 см. В одному такому
квадраті поміщається 100 бджолиних комірок. Кількість
квадратів визначають по кожній рамці, де є закритий розплід,
одержані дані підсумовують і множать на 100. Такий облік
здійснюють від початку активного сезону до його закінчення з
інтервалом у 12 днів (кількість днів перебування розплоду в
запечатаному стані). Через 12 днів з усього закритого розплоду,
заміряного при попередньому обліку, вже виплодяться бджоли, а
решта перебуватиме в запечатаному стані. Для підрахунку
кількості комірок, зайнятих розплодом, (запечатаним та
відкритим) користуються також формулами Пухта (Контроль
спаривания и селекции медоносной пчелы. Международный
симпозиум, Лунц-Ам-Зее-Австрия, август, 1972, изд. Апимондия, Бухарест.-Румыния.-С. 90). Якщо поверхня розплоду має
форму кола або еліпса, то кількість комірок, зайнятих розплодом
з одного боку стільника розраховують за формулою:
S=A х а х
jj.eS- кількість комірок, шт;
А - довга вісь поверхні розплоду, см;
а - коротка вісь поверхні розплоду, см;
п-3,14.
У разі, коли поверхня розплоду має форму прямокутника
387
або квадрата, то формула для розрахунку матиме такий вигляд:
5 = Л х а X 4.
Приклад. Для першого випадку: при А = 25 см; а - 15 см
5 = 25 х 15 х 3,14 = 1177 (комірок з розплодом).
Для другого випадку: при А = ЗО см; а = 21 см
5 = 30X21 х 4 = 2520 (комірок з розплодом).
779. Як оцінити зимостійкість бджолиних сімей?
Порівнюють дані головної осінньої та весняної ревізій і
визначають такі показники, як: кількість витраченого за період
зимівлі корму, в тому числі на одну вуличку бджіл, наявність
підмору, опроношеність гнізд, кількість запечатаного розплоду
та силу сімей на день весняної ревізії тощо.
780. Що таке пакетне бджільництво?
Суть його полягає в тому, що у південних районах
формують ранні відводки з плідними матками, які в спеціальних
пакетах перевозять у північні райони для подальшого нарощу­
вання та ефективного використання медозбору. Після закінчення
медозбору бджіл використовують для переробки цукрового
сиропу, одержання отрути, а потім закурюють парою сірки,
оскільки вартість нового пакета обходиться дешевше, ніж
зимівля бджолосім’ї у північних районах.
781. Які використовують пакети бджіл
і які вимоги до них?
При організації пакетного бджільництва використовують
стільникові та безстільникові пакети. Стільникові пакети
бувають на чотири і шість рамок, які поміщають у спеціальний
ящик із льотком та вентиляційною сіткою. Рамки добре
закріплюють, передбачено спеціальний отвір для струшування
бджіл. У безстільниковому пакеті бджіл пересилають без рамок.
Рідкий корм вони одержують із годівниці. У стільниковому
пакеті маса бджіл 1,2-1,5 кг, сім’я повинна мати плідну матку, 46 світло-коричневих стільників, з яких 2-3 із запечатаним
388
розплодом. Корму в стільниках має бути не менше 3-4 кг Матку
поміщають у кліточку й забезпечують
•
У
закріплюють. Маса бджіл у безстільниковому пакеті ™'І°ЧКУ
становити 1,3 кг. За годівницю використовують гк-п • лИННа
місткістю 0,5-1 л, заповнені 65-68%-м цукоовим
банки
закриті металевими кришками з двома отворами С^°П°М '
0,8 мм. Годівницю перевертають отворами донизу оп^^™
пакет і добре закріплюють. В такомГп^ХГТ і
транспортують.
їх і
Рис. 156. Стільниковий ящик-пакет:
А - внутрішній вигляд; / -- бічна стінка: 2 - торцева стінка; З
дно; 4 - кришка; 5 - шторка; 6 - льоток; 7 - верхня гребінка: 8 нижня гребінка; 9 - вентиляційна решітка; Б -- поздовжній переріз:
В -поперечний переріз шестирамкового пакета
389
Рис. 157. Безстільниковий ящикпакет:
9
10
6
м 4-+-V
А -внутрішній вигляд та із сітчастого
боку; 1 - каркас; 2 - задня стінка; З
передня стінка; 4 — опорна планка; 5
планка для закріплення сітки; 6 - кришка;
7 - кліточка для матки; 8 - банка-годівниця; 9- отвір для кліточки з маткою;
10 - отвір для годівниці;
Б - вигляд збоку
ь
430
Рис. 158. Безстільникові пакети, збиті в батареї
782. Як засипати бджіл у пакет?
Спочатку у стільниковий пакет із відповідної бджолосім’ї
ставлять рамки з розплодом і бджолами, які їх обсиджують, по
боках - рамки із кормом та пергою. Якщо матка чужа, то її
поміщають у кліточку й останню закріплюють у ящику із
рамками, через спеціальну лійку струшують молодих бджіл ще з
кількох рамок, зважують. Пакет закривають, ставлять у затінок і
390
Рис. 159. Переселення бджіл із безстільникового пакета у вулик
не затримуються з відправкою. При заповненні безстільникового
пакета в ньому закріплюють кліточку із маткою та кормом для
неї, струшують бджіл із 6-8 рамок, ставлять годівницю з кормом
кришечкою вниз, у кришечці годівниці роблять два отвори
діаметром 0,8 мм, вказують масу бджіл у пакеті і роблять
застережний напис: “Верх! Обережно! Живі бджоли! На сонці
не тримати! Не перевертати'.”
391
11. ПРОДУКТИ БДЖІЛЬНИЦТВА, ЇХ ОДЕРЖАННЯ ТА
ВИКОРИСТАННЯ
783. Які продукти одержують від бджіл?
Від бджіл одержують дуже цінні й незамінні продукти:
мед, віск, квітковий пилок, пергу, маточний корм (маточне
молочко), прополіс, бджолину отруту, гомогенат (із личинок
трутнів). Деякі гурмани ласують підсмаженими личинками
трутнів. Відомі також цілющі властивості повітря пасіки в
активний період, яке напоєне пахощами меду, воску, перги,
прополісу, багате на фітонциди. Тому перебування на пасіці
сприяє поліпшенню самопочуття, лікуванню багатьох хвороб.
784. Що являє собою мед?
Мед - це продукт переробки бджолами нектару чи
виділень рослинного (медвяна роса) або тваринного (попелиці,
червеці та ін.) походження. У меді виявлено понад 300 речовин, у
тому числі глюкозу, фруктозу, сахарозу, на частку яких припадає
70-75% усіх речовин. 95-99% сухої речовини меду становлять
вуглеводи, 0,08-0,4% - білкові речовини. Мед в’язкий, солодкий
на смак. Його аромат залежить від походження, він має кислу
реакцію. До складу меду входять 23 амінокислоти, багато калію,
фосфору, кальцію. В ньому виявлено понад 40 мікроелементів (в
тому числі калій, фосфор, кальцій, хлор, сірку, магній, мідь,
марганець, йод, цинк, алюміній, кобальт, нікель тощо), левулазу,
вітаміни, ферменти, органічні кислоти, мінеральні, гормональні,
антибактеріальні та інші речовини. Мед містить значну кількість
392
вітаміну Во (0,5 мг%), С (2 мг%), а також вітаміни В6, Н, К і Е,
пантотенову та фолієву кислоти, близько 200 ароматичних
речовин, спирт, альдегіди, кетони, ефірні масла тощо. Водність
зрілого меду становить 17,5-21%. При температурі мінус 36°С
він замерзає і його об’єм зменшується на 10%, при нагріванні до
25°С - збільшується на 5%. Характеризується бактерицидними
властивостями.
785. Яку реакцію має натуральний мед?
Показник кислотності pH меду становить від 3,2 до 4,9.
Отже, меду притаманна кисла реакція. Чим нижче pH, тим вища
активна кислотність меду. У своєму складі він містить яблучну і
лимонну кислоти.
786. Який буває мед залежно від способу одержання?
Залежно від способу одержання мед буває: стільниковий,
центрифугований, секційний і пресовий. Стільниковий мед
виробляється у гніздових та магазинних стільниках, де бджоли
ще не виводили розплоду; секційний - той же стільниковий, але
складений у спеціальні секції з фанери або пластмаси, які
вміщують 400-500 г меду; центрифугований мед одержують при
відкачуванні його на медогонці, пресовий - при пресуванні
(віджиманні) стільників. До цього способу вдаються тоді, коли
немає можливості відкачати мед на медогонці тощо.
787. Які існують сорти меду?
Ботанічні сорти меду залежать від рослин, з нектару яких
бджоли виробляють мед. В Україні розрізняють понад 20 сортів
меду. Основні з них такі: білоакацієвий - без кольору або світлозолотистий із ніжним і приємним ароматом, довго не кри­
сталізується; гречаний - від темно-бордового з червонуватим
відтінком до темно-коричневого кольору, з різким ароматом і
специфічним гострим смаком, від якого “дере” в горлі;
соняшниковий - золотистого або світло-янтарного кольору, з
терпкуватим смаком, швидко кристалізується; еспарцетовий -
393
світло-янтарного кольору, аромат слабкий, приємний на смак,
швидко кристалізується; липовий - світло-золотистого кольору,
має запах квіток липи, вважається одним із кращих; фацелієвий білого кольору із світло-зеленим відтінком, приємний і ніжний
на смак; буркуновий - світлий, прозорий, слабко гірчить,
кристалізація повільна; ріпаковий - від білого до жовтого
кольору зі слабким ароматом і приторним смаком, швидко
кристалізується; вересовий - темного кольору з червонуватим
відтінком, із гіркуватим терпким смаком, загусає у вигляді желе,
його важко відкачувати із стільників; малиновий мед - світлий,
має дуже приємний аромат, тане в роті. Містить 34 % глюкози й
понад 41 % левулази. У більшості випадків бджоли виробляють
змішаний (поліфлорний) мед, оскільки, як правило, збирають
нектар одночасно з кількох нектароносів.
788. Яким вимогам має відповідати
натуральний мед?
Контроль якості меду здійснюють відповідно до держав­
ного стандарту 19792-87 “Мед натуральний”, згідно з яким мед
натуральний має відповідати таким вимогам:
Вміст води %, не більше
21
Вміст відновних цукрів, % (до безводної речовини), не більше
82
Діастазне число, мл 1 %-го крохмалю на 1 г безводної
речовини, не менше
7
Вміст сахарози, % (до безводної речовини), не більше
6
Аромат. Природний, приємний, від слабкого до сильного,
без стороннього запаху
Смак. Солодкий, приємний, без стороннього присмаку
Якісна реакцій на оксиметилфурфурол
Негативна
Механічні домішки
Не допускаються
789. Що таке діастазне число?
Діастазне число характеризує показник активності фер­
менту амілази меду і виражається в одиницях Готе. Воно
показує, скільки мілілітрів
1 %-го розчину крохмалю
розщеплюється за одну годину діастазою, що міститься в 1 г
меду. Діастазне число різних медів коливається від 10 до 65
394
одиниць. Діастазне число у гречаному та вересовому меді
становить до 35, в акацієвому - до 5 одиниць.
790. Яка еиергетичність меду?
Мед є високоенергетичним продуктом харчування. В 1 кг
його міститься 13,2-14 кДж.
791. Як оцінити зольність меду?
Вміст мінеральних речовин (зольність) у меді при його
фальсифікації цукром знижується. Зольність таких фальсифікатів
нижча 0,1%, Зольність натурального квіткового меду становить
0,197%, падевого - 0,499%. Для визначення зольності меду в
прожарений до постійної маси тигель беруть наважку меду (510 г), обвуглюють до почорніння на газовому пальнику або
електроплиті. Потім пробу прожарюють протягом 1 год при
температурі 600°С у муфельній печі. Червоний колір вмісту
тигля свідчить про правильний режим прожарювання. Тигель
охолоджують в ексикаторі над сірчаною кислотою 30 хв і
зважують. Загальну кількість мінеральних речовин визначають за
формулою:
Л/ох1ОО
=
М
де У-загальна кількість золи, %;
Мо - маса тигля, г;
М\ - маса тигля із золою, г;
М— наважка меду, г.
792. Чи залежить вміст золи у меді від його походження?
Залежно від походження вміст золи у меді різний. Так, в
акацієвому меді її вміст досягає 0,22%, гречаному - 0,10%.
793. Що являє собою кристалізація меду?
Кристалізація меду - це перехід його з рідкого у твердий
стан. При цьому утворюються кристали глюкози. Кристалізація
395
залежить від походження меду, хімічного складу, температури
повітря, кількості зародкових кристалів тощо. Чим більше в
ньому глюкози, тим швидше він кристалізується. До таких медів
належать: вересовий, ріпаковий, соняшниковий, суріпицевий та
ін. Повільно кристалізується мед із білої акації, конюшини,
шавлії тощо. Оптимальна температура для кристалізації плюс
14-24°С. Для запобігання кристалізації меду в кормових запасах
гнізда уникають потрапляння до нього меду капустяних і
вересового, своєчасно замінюють стільники, оскільки у світлих
менше зародкових кристалів, підтримують у зимівнику відносну
вологість повітря в межах 75-85%.
794. При якій температурі мед починає кристалізуватися, які
причини його кристалізації?
Мед починає кристалізуватися при температурі 14-16°С.
Нижче 14 і вище 21°С кристалізація меду затримується. Припи­
нити кристалізацію меду, що розпочалася, можна, підтримуючи
температуру у приміщенні з медом на рівні 38-39°С. Однією з
причин кристалізації меду в стільниках гнізда бджіл є різкі
коливання температури, переохолодження гнізда. Всі рамки
гнізда бджіл (особливо тих, що зимують на волі) повинні бути
щільно обсиджені бджолами.
Мед із стільників, у яких бджоли вирощували розплід, у 3,3
раза кристалізується швидше, ніж відкачаний із стільників, де
бджоли не виводилися (Лебедев В., Русакова П., 1982).
795. Як одержати дрібнозернистий мед?
Для цього до меду додають 5-20% дрібнозернистого меду,
добре розмішують і ставлять для кристалізації в прохолодну
кімнату. Звичайно ж до кристалізації меду з білої акації не
вдаються.
796. Як набирати мед, що закристалізувався?
Мед, що закристалізувався і став твердим, зручно набирати
в місткості
лопаткою з дерев твердих порід у вигляді
396
однолопатевого бурава, звуженого знизу на конус.
797. Що розуміють під дозріванням меду?
Інколи обставини складаються так, що виникає потреба у
відкачуванні меду із стільників, у яких він ще не дозрів. Мед із
підвищеною вологістю може забродити, закиснути, тому він
повинен дозріти. Для цього його наливають у чистий, бажано
емальований посуд із широкою поверхнею, і ставлять у сухому,
чистому, без сторонніх запахів приміщенні. Температуру у
приміщенні підтримують на рівні 40—45°С, відносну вологість
повітря - 40-45%. Мед періодично перемішують. Після
доведення вмісту води до 19-21% процес дозрівання
припиняють, мед розфасовують чи розливають у тару і
герметично закривають. Зберігають його при температурі 10—
15°С.
798. Як визначити водність меду?
Найпростішим є рефрактометричний метод. Проте у разі
відсутності відповідних приладів водність меду можна визначати
за його питомою вагою:
Таблиця 11.1
Питома вага
меду, г/см3
Вміст води у
мед і, %
Питома вага
меду, г/см^
Вміст води у
меді. %
1,444
1,436
1,429
1,422
1,416
16
17
18
19
20
1,409
1,402
1,395
1,388
1,381
21
22
23
24
25
Для визначення водності меду суху скляну
банку
місткістю І л або менше зважують, потім наливають у неї
дистильовану воду й знову зважують, після чого воду виливають.
За різницею маси банки з водою та без неї встановлюють масу
води. Банку висушують, наливають у неї мед і визначають масу
меду. Розділивши масу меду на масу води, обчислюють питому
397
вагу (щільність) меду і за таблицею визначають його водність. У
зрілому меді вона не повинна перевищувати 21%. Якщо водність
вища, то мед вважають незрілим.
799. Який склад і властивості центрифугованого меду з
різних рослин?
Склад та властивості основних сортів меду характери­
зуються такими показниками:
Таблиця 11.2.
Показник
Вміст у меді, % :
глюкози
фруктози
сахарози
води
золи
Діастазне число, од. Готе
Активна кислотність, од. pH
греча­
ний
липо­
вий
46,7
45,4
1,79
19,1
0,14
25,4
3,76
44,5
44,5
5,43
19,2
0,28
15,5
4,94
Сорти меду
з капус­
з бобо­
тяних
вих
45,6
50,4
1,33
17,8
0,21
22,3
3,72
45,2
44,9
1,44
18,1
0,20
17,6
3,76
соняш­
никовий
47,2
48,5
1,43
19,2
0,11
18,2
3.51
800. Що таке купажування меду?
З метою поліпшення товарного виду, смаку, аромату
змішують (купажують) кілька ботанічних сортів меду в певному
співвідношенні. Для цього використовують зрілий натуральний
незакристалізований мед. При купажуванні беруть, наприклад,
однакову кількість медів: ріпакового, липового та гречаного;
ріпакового, соняшникового, з білої акації, гречаного; соняшнико­
вого, липового, гречаного. Ріпаковий, еспарцетовий і гречаний
меди змішують у співвідношенні 1:1:2; ріпаковий та збірний
квітковий - 1 : 2 і т.д. Якщо доводиться змішувати закристалізо­
ваний мед, його розігрівають на водяній бані до температури не
вище 60°С до повного розчинення кристалів. Змішують вручну
або ж процес механізують, мед відстоюють, збирають піну. При
купажуванні спочатку потрібно зробити пробу, змішуючи
невелику кількість меду, щоб не зіпсувати продукцію.
398
801. Чому не можна нагрівати мед?
Мед не можна нагрівати понад 60°С (є дані, що не вище
40°С), оскільки при цьому розщеплюються фруктоза, а також
білкові компоненти, він втрачає бактерицидні властивості.
Підвищену вологість меду можна визначити з допомогою
сірника. Головку сірника занурюють у мед, виймають і через З—
5 хв намагаються запалити, тручи по сірці сірникової коробки. У
разі, коли мед має підвищену вологість, сірникова головка не
загориться. Якщо у розчин чаю у склянці додати та розмішати
натуральний мед - колір розчину змінюється, якщо мед
фальсифікований цукром - залишиться без зміни.
802. Як зберігати мед?
Мед зберігають у скляному, емальованому посуді, у міст­
костях із алюмінієвих сплавів (бідони - хоч і небажано) та з
дерева. Придатна для цього дерев’яна тара з липи (липівки), бука,
кедра. У дубовій тарі мед темніє, осиковій - гіркне, з хвойних
дерев- набуває смолистого запаху. Дерев’яну тару зсередини
обробляють розплавленим воском і парафіном. Зручними є
щільно збиті ящики місткістю до 20 кг із кришкою, що нагадує
кришку пенала. Не можна зберігати мед у пластмасовому,
залізному, мідному та нелудженому посуді. Приміщення для
зберігання меду має бути чистим, сухим, без сторонніх запахів,
відносна вологість повітря - 60 %. При нормальній вологості
(18%) мед можна зберігати при температурі 20°С, при
підвищеній - при температурі 4...10°С. Взимку не допускають
охолодження меду нижче -5°С, оскільки руйнуються його
ферменти. Якщо тара не герметична, то вологість повітря
повинна бути не нижче 58% і не вище 66%. Не можна тривалий
час зберігати незрілий мед. Найкращі місткості для меду скляні,
емальовані та з липи (липівки).
803. Чи впливає термін зберігання меду на його якість?
Встановлено, що протягом першого року діастазна
активність меду залежно від температури зберігання знижується
399
на 25-30%, на другий рік - на 40-45%. Зменшується також його
інвертазна активність.
У щойно викачаному натуральному меді вміст оксиметилфурфуролу становить не більше 2-5 мг/кг. Після першого року
зберігання його вміст зростає до 7-10 мг/кг, після другого - до
20-25, у подальшому - до 50-100 мг/кг. Отже, мед тривалий час
зберігати не рекомендується, а краще споживати у свіжому
вигляді й зберігати не більше року.
804. Як одержати секційний стільниковий мед?
Як уже зазначалося, заслуговує на увагу щодо цього
пропозиція Б. Корягіна (журнал “Пчеловодство”, №4, 1993).
Виготовляють секції з молочних пакетів. їх ретельно миють,
розрізають впоперек на смужки завширшки 33 мм, у двох
паралельних боках прорізують щілини завширшки 3 мм.
Одержаним секціям надають форму прямокутника, нанизують на
вощину відповідної ширини та довжини. Секцію з вощиною
вставляють у магазинні рамки і щільно стискають дерев’яними
брусками. Рамки з такими секціями ставлять у вулики під час
медозбору. Бджоли відбудовують стільники, заливають їх медом
і запечатують. Залишається розрізати ножем вощину і помістити
кожну секцію в целофановий пакет або пластикову прозору тару.
Для виготовлення секцій можна використати спеціальний
папір, з якого виготовляють пакети для молочних продуктів.
805. Як розпізнати фальсифікований мед?
Натуральний мед має приємний запах, фальсифікований без запаху, від натурального меду “дере” в горлі. Для виявлення
домішок у меді в пробірку поміщають його пробу і додають
дистильовану воду. Розчин добре розмішують. Якщо є домішки,
то вони осідають на дно. Домішки крохмалю виявляють,
додаючи до розчину меду в дистильованій воді кілька крапель
йоду. При наявності крохмалю розчин забарвлюється в синій
колір. Крейду в меді виявляють, додаючи до його розчину кілька
крапель будь-якої кислоти, при цьому з меду виділятиметься
400
вуглекислий газ (розчин “закипає”). Домішки цукрової патоки
виявляють, додаючи до 5 мл розчину проби меду ( 1 : 2) 5-Ю
крапель 5 %-го розчину азотнокислого срібла (ляпіс). У
фальсифікованому меді з’являється осад хлористого срібла. Ці ж
домішки виявляють, додаючи до 5 см3 10 %-го розчину меду в
дистильованій воді 2,5 г свинцевого оцту і 22,5 см3 метилового
спирту. При наявності цукрової патоки випадає жовто-білий
осад. Для виявлення домішок желатину у пробірку наливають
5 мл водного розчину меду (1 : 2) і додають 5-10 крапель 5 %-го
розчину таніну. Утворення білих пластівців свідчить про
наявність у меді желатину.
806. Чи можна оцінити натуральність меду за допомогою
хімічного олівця?
При цьому по невеликому шару меду (в ложці) проводять
хімічним олівцем паралельні смуги. Вважають, якщо в меді
залишається забарвлений слід від олівця, то він фальсифікований
і має підвищений вміст води. Проте дослідження показали, що
проба з хімічним олівцем не придатна для визначення й оцінки
натуральності та якості меду, в тому числі для виявлення вмісту
в ньому води.
807. Як визначити натуральність меду під мікроскопом?
На предметне скло наносять мазок меду. Під малим
збільшенням у натуральному меді буде видно кристали зірчастої
та голчастої форм. Кристали ж бурякового цукру мають форму
великих брилок інколи правильної геометричної форми.
808. Чи всім людям можна вживати мед?
Деякі люди, на жаль, не можуть вживати мед, оскільки у
них виникають кропив’янка, нежить, головний біль, розлади
кишечнику тощо. Хворим на цукровий діабет можна вживати
мед у невеликих дозах, але перед цим необхідно обов’язково
порадитися з лікарем. При відсутності прямих протипоказань до
вживання меду його можна використовувати всім здоровим і
401
хворим людям.
Як зазначає професор І.П. Чепурной (1998), введення
бджолиного меду в раціон протягом тривалого часу сприяє
відновленню порушеного вуглеводного обміну, зниженню
споживання білків і жирів, допомогає в боротьбі з захво­
рюваннями, стимулює імунітет, повертає радість життя. При
дотриманні
формули
раціонального
харчування
4:1:2
(вуглеводи:білки:жири) людина може подовжити своє активне
життя до 125 років.
Вживаючи мед, як і інші продукти бджільництва, у
натуральному вигляді, їх довго тримають у роті. При цьому вони
максимально засвоюються слизовою оболонкою рота та гортані.
Через 20-30 хв їх запивають водою. Пряме надходження
продуктів бджільництва до шлунка не приносить великої користі,
оскільки вони зразу потрапляють під дію шлункового соку і
бажаного ефекту не досягається.
809. Як приготувати прополісний мед?
В Інституті бджільництва ім. П.І. Прокоповича УААН
розроблено технологію приготування прополісного меду.
Екстракт прополісу збагачує мед біологічно активними
речовинами, що підвищують його бактерицидні, консервуючі та
інші властивості. Прополісний мед має антисептичну,
ранозагоювальну, антиоксидантну дію, стимулює обмінні
процеси. Використовується при лікуванні ангіни, хронічних
тонзилітів, бронхітів, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.
Його одержують додаванням до меду 1-3% прополісу у
вигляді м’якої спиртової витяжки. Густий екстракт прополісу
одержують в лабораторії. В місткість із скла вносять подрібнений
прополіс і заливають 96%-м етиловим спиртом (1:10).
Екстрагують протягом 5-6 год без доступу світла з постійним
перемішуванням механічною мішалкою при температурі 2936°С. Після фільтрування нерозчинного залишку прополісу
промивають його вихідним спиртом. Із фільтрату у вакуумній
установці при 40°С відганяють розчинник. Густий екстракт
прополісу переносять у фаянсову чашку
і випаровують
402
розчинник на теплій водяній бані ( не вище 50°С). Одержують
густий екстракт прополісу, який зберігають у герметично
закритому посуді з темного скла при температурі не більше 35°С.
Прополісовий мед поєднує в собі властивості меду та
прополісу. Препарат прискорює окислювально-відновні реакції
організму, запобігає старінню, сприяє профілактиці онкологічних
та серцево-судинних захворювань.
810. Що являють собою медові желе та для чого їх
використовують?
Вченими Інституту бджільницицтва ім. П.І. Прокоповича
та Київської медичної академії післядипломної освіти МОЗ
України створені апіпродукти з радіопротекторними, омолоджувальними та антидепресивними властивостями. Це медові
желе - композиції біологічних компонентів бджолиного меду та
натуральних харчових добавок.
Медове желе Віта використовують для лікування
дисбактеріозу при комплексному лікуванні вірусного гепатиту,
для лікування хворих, що проживають в умовах постійного
опромінення малими дозами радіації.
Медове желе фіто-плюс - для лікування і оздоровлення
хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів, профілактики
та лікування передчасного старіння й атеросклерозу, захво­
рювань травного каналу.
Медове желе тіліа - для лікування вегето-судинних
розладів у дітей, підвищення працездатності, запальних
захворювань травного каналу.
Застосування медових желе сприяє посиленню імунітету,
поліпшує роботу кровотворних органів, прискорює процеси
одужання тощо.
811. Які препарати, що містять мед і віск, виробляє
фармацевтична промисловість?
Мед входить до складу таких препаратів, як мелькацин,
поленолецитин, мелтонін, вітає, мельколь, апікомплекс;
403
апіфат та ін. Віск використовують при виготовленні
пластирів, мазей, косметичних кремів, вітамінізованих цукерок
тощо.
812. Як використовувати мед при безсонні?
Мед є кращим снодійним засобом. За годину перед сном
випивають склянку води з розчиненою в ній столовою ложкою
меду. Заспокійлива дія такої води пояснюється ще й тим, що мед
не подразнює слизової оболонки шлунка.
813. Як використовувати мед при лікуванні органів
дихання?
При запальних процесах у легенях мед рекомендується
вживати з гарячим чаєм (не класти у чай) або молоком на ніч: на
склянку теплого молока додають столову ложку меду; 100 г
меду змішують із соком одного лимона; дві столові ложки сухих
чи 100 г свіжих ягід малини заварюють у склянці води, через
15хв додають столову ложку меду і у теплому вигляді
застосовують як потогінне; на густій тертці натирають часник,
змішують із медом у співвідношенні 1:1 і вживають по столовій
ложці, запиваючи теплою водою. При лікуванні таких
захворювань як риніт, ларингіт, трахеїт, бронхіт, бронхіальна
астма з успіхом застосовують інгаляції 30%-м розчином меду,
використовуючи при цьому інгалятор або чайник. Після
закипання води чайник знімають з вогню, додають мед так, щоб
одержати 30%-й розчин, вітаміни А, С, В і обережно вдихають
пару через паперову трубку протягом 20 хв.
814. Як лікувати легеневі захворювання за допомогою меду?
Рекомендується кілька рецептів:
1. Змішують 100 г меду, 100 г вершкового масла, 100 г
смальцю або гусячого жиру, 15 г соку алое й 100 г какао. Суміш
розігрівають, але не кип’ятять і вживають по одній столовій
ложці на склянку гарячого молока два рази на день (вранці й
увечері).
404
2. 150 г свіжого соку алое змішують з 250 г меду і 350 г
вина (кагору), настоюють при температурі 4-8°С протягом 4-5
днів. Вживають по одній столовій ложці три рази на день за ЗО хв
до їди.
3. Листки алое у віці 3-5 років витримують у темряві при
температурі 4-8°С 12-14 діб, промивають у воді, подрібнюють і
у співвідношенні 1:3 заливають перевареною водою. Залишають
на 1,5 год, після чого віджимають. Потім 100 г соку алое змішу­
ють із 500 г подрібнених грецьких горіхів і додають 300 г меду.
Вживають по столовій ложці три рази на день за 30 хв до їди.
815. Як з допомогою меду лікувати простудні захворювання?
При лікуванні цих захворювань використовують багато
рецептів. Наведемо деякі з них:
1. Одну столову ложку меду з соком лимона (сік половини
чи одного лимона на 100 г меду) вживають, додавши до склянки
теплого молока. Добру оздоровчу дію справляє також сироп із
соку хрону та меду (1:1).
2. При кашлю, гострому та хронічному бронхіті тощо
2 столові ложки квіток алтеї засипають у порцеляновий чайник,
заливають окропом, настоюють 10-15 хв, додають мед за смаком,
приймають по 1/2 склянки теплим 2-3 рази на день.
3. При бронхіті, трахеїті, астмі готують чай з квіток
конюшини червоної (1:20), п’ють теплим з медом 1/3 склянки 34 рази на день.
4. Як потогінний, жарознижувальний засіб при простудних
захворюваннях використовують настій квіток липи з медом. Три
столові ложки квіток липи заливають склянкою
окропу,
накривають кришкою і ставлять на 15 хв на киплячу водяну
баню. Настій охолоджують і розчиняють одну столову ложку
меду. Приймають теплим 2-3 рази на день.
5. Очищену редьку натирають на тертці, віджимають сік,
змішують із медом (1:1). Вживають по 2 столові ложки суміші 34 рази на день.
6. При грипі вживають суміш натертого часнику та меду в
однакових співвідношеннях по одній чайній ложці два рази на
405
день, запиваючи водою.
7. У разі гострих респіраторних захворювань одним із
найкращих потогінних засобів є чай з ягід малини з медом (1:10)
по півсклянки 3-4 рази надень.
8. При кашлю, бронхіті, запаленні легень приймають по 1/4
склянки відвару кореня оману (1:10) із медом.
У
період лікування
простудних захворювань
з
використанням меду рекомендується постільний режим, оскільки
деякі його сорти (з липи та ін.) викликають сильне
потовиділення.
816. Як лікувати рани і виразки за допомогою меду?
При лікуванні ран і виразок добре допомагають такі
суміші:
1. 80 г меду, 20 г риб’ячого жиру і 3 г ксероформу змішу­
ють й одержану суміш накладають на очищену рану у вигляді
пов’язки.
2. Змішують пеніциліну 500 тис. ОД, 2 г новокаїну, 1 г
риб’ячого жиру і 10 г меду. Мазь застосовують у вигляді пов’я­
зок, замінюючи їх через 2-3 дні. Курс лікування - 15-20 днів.
3. 10 г листків евкаліпта заливають 0,5 л води й кип’ятять
3-4 хв, проціджують і додають дві столові ложки меду.
Рекомендується у вигляді примочок і ванночок при ранах.
4. Заливають склянкою окропу одну столову ложку сухої
трави сухоцвіту багнового, настоюють 30 хв, проціджують,
додають одну столову ложку меду. Використовують по 1-2
столові ложки за 30 хв до їди. Лікувальна дія меду пояснюється
тим, що він посилює кровообіг, відтік лімфи. При цьому
створюються кращі умови для живлення клітин. Мед має
бактерицидні властивості і згубно впливає на мікроби,
стрептококи, стафілококи та ін.
5. Одну столову ложку сухих квіток ромашки звичайної
заварюють в одній склянці окропом, охолоджують і фільтрують,
додають одну чайну ложку меду. Використовують для
полоскання при стоматиті та ангіні.
6. Одну столову ложку сухої трави сухоцвіту багнового
406
заливають склянкою окропу, настоюють ЗО хв, додають
одну столову ложку меду. Застосовують для промивання ран,
виразок, а також вживають по одній столовій ложці за ЗО хв до
їди при виразці шлунка.
7. Змішують в однакових кількостях мед, соснову живицю,
несолоний смалець. Використовують при лікуванні опіків, ран,
фурункулів.
817. Як лікувати опіки медом?
Для лікування опіків уражену ділянку шкіри змазують
травневим медом із різнотрав’я три рази з інтервалом кілька
годин. При цьому біль вгамовується, рана швидко гоїться. Мед
також сприяє очищенню гнійних ран.
818. Як вживати мед при хворобах печінки, жовчного міхура,
селезінки?
Змішують склянку меду і склянку соку чорної редьки.
Вживають по півсклянки три рази на день. Регулярне вико­
ристання цієї суміші при зазначених хворобах запобігає
утворенню каменів у жовчному міхурі, стимулює обмінні'
процеси, підвищує гемоглобін.
819. Як використовують мед при шлунково-кишкових
захворюваннях?
Вживання меду ефективне при гастритах і виразковій хво­
робі. Він сприяє заживлению слизової оболонки шлунка, зміцнює
організм. При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої
кишки його краще вживати за 1,5-2 год до сніданку та обіду і
через 3 год після вечері. Вранці вживають по 60-80 г, вдень - 4080, увечері - 30-60 г меду, розбавленого у склянці теплої
перевареної води. Теплий водний розчин меду вгамовує біль,
усуває нудоту, печію. Якщо гастрит супроводжується зниженою
кислотністю, то столову ложку меду розчиняють у склянці
холодної води. Такий напій сприяє виділенню шлункового соку.
Вживають його за кілька хвилин до прийняття їжі. При гастритах
407
з підвищеною кислотністю шлункового соку приймають одну
столову ложку меду на склянку води за 1,5-2 год до їди.
820. Як використовувати мед при лікуванні
серцево-судинних захворювань?
Мед сприяє розширенню коронарних судин, у результаті
чого поліпшується коронарний кровообіг. Вживання шоденно
50 г меду протягом 1-2 міс поліпшує загальний стан організму;
нормалізує склад крові, серцево-судинний тонус. При лікуванні
гіпертонічної хвороби беруть по склянці соку зі столових
буряків, моркви й хрону (натертий хрін попередньо настоюють
на воді протягом 36 год), додають склянку меду та сік одного
лимона. Суміш тримають у холодильнику. Приймають по
столовій ложці 2-3 рази на день за 1 год до або через 2-3 год
після їди. Курс лікування - 2 міс. Слід пам’ятати, що при
гастритах з високою кислотністю, виразковій хворобі шлунка та
дванадцятипалої
кишки,
гепатиті
(запалення
печінки)
використання суміші соків протипоказане. Корисно вживати мед
із настоєм плодів шипшини. Одну столову ложку
плодів
шипшини
заливають двома склянками перевареної води,
кип’ятять Юхв, охолоджують, проціджують і додають столову
ложку меду. Приймають по півсклянки 2-3 рази на добу.
821. Як використовувати мед та трави при лікуванні
аденоми?
Професор О.П. Синяков для лікування хвороби вико­
ристовує збір трав та меду: чаги (березовий гриб) - 35 г,
звіробою - 20, лепехи (кореневища) - 15, чистотілу великого
(трава) - 15, деревію звичайного (трава) -15г. Дві столові
ложки збору подрібненої суміші заливають у термосі 0,5 л
окропу, настоюють 2-3 год, проціджують, додають до смаку мед
і п’ють по 1/2 склянки 3 рази на день за 20-30 хв до їди.
822. Яку користь дає використання чорної редьки з медом?
При ревматизмі рекомендується втирати у хворі суглоби
408
суміш із 1,5 склянки соку редьки, склянки меду, півсклянки
горілки, чайної ложки кухонної солі. Вживання соку редьки з
медом запобігає виникненню атеросклерозу, появі піску в
печінці. Для одержання соку редьки з медом вирізають
середину редьки, наповнюють її медом, накривають кришечкою і
ставлять на склянку. Через 3-4 год сік готовий. Дорослі
вживають по 2-3 столові ложки вранці і ввечері, діти - по чайній.
Сік редьки з медом ефективний при лікуванні кашлю, охрип­
лості, добрий засіб для відходу мокрот.
823. Як використовувати мед при лікуванні
хвороб очей?
1. Ретельно змішують в однакових кількостях мед і
риб’ячий жир. Перші 3 дні закладають суміш за нижню повіку на
ніч, на четвертий і п’ятий - по 3-4 рази на день. Використовують
при запаленні повік, рогівки ока.
2. Як краплі для очей застосовують розчин меду у
дистильованій воді (3:10) при лікуванні кон’юнктивіту.
3. Для запобігання розвитку більма на оці використовують
краплі для очей з суміші меду та соку цибулі в однакових
кількостях.
824. Як з допомогою меду лікують захворювання порожнини
рота та горла?
1. Для полоскання гортані при запальних захворюваннях
використовують чай трави парила звичайного (1:10) з медом по
1/3 склянки три рази на день.
2. При ларингіті, втраті голосу готують відвар насіння
ганусу (анісу). Півсклянки насіння кип’ятять у склянці води
15 хв, теплий відвар проціджують, змішують з 1/4 склянки
липового меду, доводять до кипіння, знімають і додають ложку
коньяку. Приймають по одній столовій ложці кожні півгодини.
3. При пухлинах, наривах ясен, фурункулах використо­
вують такий народний засіб. На дно невеликої емальованої
каструлі наливають липовий мед шаром 5—6 мм. Розжарюють
409
старий заіржавілий цвях до червоного кольору і кладуть у мед.
Навколо цвяха утворюється речовина чорного кольору, якою
після охолодження змазують ясна на ніч. Нарив незбаром
прориває і пухлина спадає.
825. Для чого використовують суміш цибулі з медом?
Кашку натертої цибулі змішують в однакових кількостях із
медом. Вживають по одній столовій ложці вранці та ввечері
протягом двох місяців. Справляє добру терапевтичну дію при
склерозі судин головного мозку.
*
826. Для чого використовують настій мати-й-мачухи з
медом?
При ларингітах, трахеїтах, хронічних бронхітах та грипі 5 г
листків трави мати-й-мачухи заливають склянкою окропу,
ставлять на 15 хв на киплячу водяну баню, охолоджують,
проціджують і доводять об’єм до 200 мл. У настої розчиняють
одну столову ложку меду. Приймають 3 рази на день по 1/3
склянки.
827. Як використати мед для зміцнення та пом’якшення
шкіри обличчя?
Для цього практикують різні маски. Рецепт однієї з них:
100 г меду змішують із 25 г спирту і 25 г води, доводячи до
однорідної маси. Обличчя очищають маслом, медову маску
наносять на нього ватним тампоном тонким шаром, через 15 хв
змивають теплою водою, суху шкіру злегка припудрюють.
Застосовують жовтково-толокняно-медову маску. До її складу
входять одна столова ложка толокна, чайна ложка меду та один
збитий яєчний жовток. Маску змивають через 15-20 хв.
828. Як лікувати вугрі та себорею?
І.Одну столову ложку шавлії заливають 1-1,5 склянки
окропу, настоюють під кришкою 30 хв, із них 5 хв - на дуже
410
слабкому вогні, проціджують, додають 0,5 чайної ложки меду і
добре розмішують. З такого розчину роблять примочки 2-3 рази
на день.
.
. .
2. Три столові ложки натертих свіжих огірків заливають
склянкою окропу, настояти протягом 2-3 год. Проціджують,
віджимають осад, додають одну чайну ложку меду, перемі­
шують. Обличчя вимивають, протирають тампоном, змоченим у
цій суміші, дають висохнути (при лікуванні вугрів). Змивають
через 30-40 хв прохолодною водою.
829. Як за допомогою меду боротися проти облисіння?
Ріпчасту цибулю труть на густій тертці. До чотирьох
частин натертої цибулі додати одну частину меду. Суміш
втирають у шкіру голови (при сухій шкірі додають трохи
соняшникової олії), обмотують на ЗО хв поліетиленовим пакетом
і рушником. Потім волосся миють із милом або шампунем. Так
роблять щотижня.
830. Як за допомогою меду запобігти появі зморшок на
обличчі?
1. 100 г меду змішують із соком одного лимона. Суміш
наносять тонким шаром на шкіру обличчя на 5-Ю хв, після чого
змивають водою. Рекомендується при сухій і нормальній шкірі.
2. Дві столові ложки борошна змішують із збитим білком
яйця і додають одну чайну ложку меду. Цю суміш накладають на
шкіру обличчя на 10-15 хв, потім змивають водою.
3. Одну столову ложку меду змішують із двома склянками
теплої води і миють цим розчином обличчя на ніч протягом 57 хв, після чого споліскують його теплою водою без мила. Шкіра
набуває еластичності, з часом зникають зморшки.
4. Готують медові ванни, розчиняючи 200-250 г меду на
одну ванну. Таку ванну приймають 2-3 рази на тиждень.
Тривалість її - 15 хв. Медові ванни справляють тонізуючу дію.
Шкіра стає свіжою, оксамитою, розгладжуються зморшки.
411
831. Як приготувати медовий шампунь для пом’якшення
волосся?
Заливають 80 г аптечної ромашки 100 г окропу, настоюють
1 год, проціджують і додають ложку меду. Попередньо вимите
вологе волосся добре змочують цим розчином. Промивають
теплою водою через 30-40 хв. Для сухого волосся шампунь
використовують один раз через 10-12 днів, для жирного щотижня.
832. Як приготувати медовий квас?
На 25 л перевареної води беруть 0,5 кг меду, 0,5 кг
родзинок, 100-200 г борошна, 25 г дріжджів. Барило з сумішшю
закривають. Бродіння закінчується за 5-7 днів.
833. Як приготувати кумис із коров’ячого молока?
Пляшку молока розбавляють однією-трьома пляшками
холодної води. На кожну пляшку додають по одній столовій
ложці меду. Після розчинення меду на кожну пляшку дають по
5 г дріжджів, розчинених у воді. Суміш бродить у загальній
посудині одну добу. На другу добу її розливають у пляшки.
Кумис готовий до вживання на третю-четверту добу. Закупорені
пляшки зберігають у прохолодному місці. Для повторної
закваски на кожну пляшку використовують близько двох ложок
кумису.
834. Як приготувати лікувальний бальзам?
Необхідно 500 г меду, 500 г свіжоподрібнених листків 3-5річного алое (не поливають 3-5 діб до зрізання), 500 г червоного
вина міцністю 16-17°. Все змішують і ставлять на 5 діб у темне й
холодне місце, проціджують. Приймають по одній чайній ложці
три рази на день за 1-1,5 год до їди. Курс лікування - один
місяць. Через 5-7 днів дозу поступово збільшують до однієї
столової ложки за прийом. Після перерви в 7-Ю днів вживання
бальзаму повторюють. Застосовують у комплексі заходів
412
лікування імпотенції, при нечітко виражених функціональних
розладах статевої функції.
835. Як приготувати медово-дріжджове моліоко?
Воно корисне для людей похилого віку, благотворно
впливає на серцево-судинну, нервову системи, роботу травного
каналу. Для його приготування в емальованій каструлі змішують
І кг свіжих пекарських дріжджів із 400 г цукру до однорідної
маси, додають 1 л води і витримують на слабкому вогні 2 год.
Для одержання пасти додають 2,6 л води і знову кип’ятять 20 хв,
а потім переливають у киплячу пасту, що складається з 200 г
борошна (краще житнього) і 200 г вершкового масла. Процід­
жують і до теплого дріжджового молока додають 300 г незакристалізованого меду, ретельно розмішують до одержання
однорідної маси. Зберігають у холодильнику, приймають теплим
по дві столові ложки 2-3 рази на день.
836. Як приготувати медовий оцет?
До медової сити, що містить 1,5 кг меду та 10 л води,
додають одну столову ложку дріжджів і скоринку чорного хліба,
добре перемішують і ставлять у тепле місце. Після бродіння
рідина освітлюється. Готовий оцет розливають у пляшки. Готу­
ють у дерев’яному чи скляному посуді.
837. Як приготувати медові пряники?
Варять сироп із меду й цукру, всипають у нього 3/4
частини борошна, швидко розмішують, доводячи до консистенції
густого тіста. Після охолодження заварного тіста до кімнатної
температури кладуть у нього розм’якшене вершкове масло, соду,
попередньо змішану зі столовою ложкою борошна, цедру
лимона. Підготовлену масу місять до повної однорідності.
Готове тісто розкачують шаром завтовшки до І см, посипають
борошном, нарізають формами або ножем і кладуть на змазане
вершковим маслом деко. Перед випіканням кожний пряник
змазують яєчним жовтком. Готові пряники мають приємні
413
запах і смак, довго не черствіють і не пліснявіють. Для їх
приготування потрібно: 250 г пшеничного борошна, 100 г меду,
2 г соди, жовток одного яйця, 70 г цукру , ЗО г вершкового масла,
50 г води, 1/4 частина лимона.
838. Як приготувати пасічницькі пряники?
Для пряників замішують тісто середньої густини. Після
того, як воно підійде, розкладають на деко чи сковорідку у
вигляді млинців. Пряники випікають при помірній температурі.
Якщо злегка надавити пальцем на поверхню пряника і не
залишиться ямка, то їх можна виймати з печі. Пряники
розрізають на шматки й змазують збитою на яєчному білку
цукровою пудрою. На 1-1,5 кг борошна додають 1 кг меду, З
яйця, 1 чайну ложку соди та 1/2 чайної ложки прянощів. •
839. Як приготувати медовий торт?
Мед розбавляють у воді, вливають соняшникову олію,
послідовно додають очищені, подрібнені ядра грецьких горіхів та
родзинки, подрібнені цукати, какао й корицю, гвоздику, соду і
борошна стільки, щоб одержати некруте тісто. Його розкачують
шаром завтовшки до 2 см, кладуть на змазане вершковим маслом
деко й випікають у помірно гарячій духовці близько 1 год.
Торт охолоджують, поливають білковою глазур’ю (по­
ливою). Можна до глазурі додати харчової фарби. Торт
посипають цукровою пудрою. Витрати продуктів: мед - 250 г,
півсклянки води, одна склянка соняшникової олії, по півсклянки
подрібнених ядер грецьких горіхів та родзинок, цукатів 4-5 шт.,
по чайній ложці какао й кориці, 4-5 зерен гвоздики, одна чайна
ложка соди, борошна - для одержання негустого тіста.
840. Як приготувати медовик?
До меду додають цукровий пісок, вершкове масло, дово­
дять до кипіння. Знімають із вогню, всипають борошно й
замішують. Одержане заварне тісто охолоджують, потім у нього
кладуть яйця, соду, гвоздику, корицю і ретельно перемішують.
414
Підготовлене тісто ставлять у прохолодне місце на дві доби.
Після цього його розкачують завтовшки 2-3 см, кладуть на
змазане вершковим маслом деко і випікають. Для приготування
медовика необхідно: 1 кг меду, одну склянку цукрового піску, 23 столові ложки вершкового масла, 4 склянки пшеничного
борошна, 4-5 шт. яєць, півчайної ложки соди і стільки ж кориці.
841. Як приготувати медовий кекс?
Мед розбавляють у склянці міцного чаю. При поступовому
перемішуванні додають цукрову пудру, олію, соду, корицю й
гвоздику, подрібнені у ступці, трохи лимонної та апельсинової
цедри, натертої на дрібній тертці, не дуже подрібнені ядра
грецьких горіхів і пшеничне борошно. Суміш ретельно
розмішують і викладають у змазану вершковим маслом і
посилану борошном форму для кексу. Випікають у помірно
гарячій духовці. Готовий кекс виймають із форми й охолод­
жують, посипають цукровою пудрою. Для приготування кексу
потрібно: 200 г меду, одна склянка цукрової пудри, три столові
ложки олії, по чайній ложці соди й кориці, 5-6 зерен гвоздики,
одна склянка ядер грецьких горіхів, три склянки пшеничного
борошна.
842. Як приготувати медові кульки з горіхами?
Мед замішують із цукровою пудрою, додають молоті ядра
грецьких горіхів, соду, подрібнені у ступці корицю, гвоздику і
чорний перець, борошно пшеничне до одержання тіста середньої
густоти. Нарізають шматочки тіста для кульок величиною з
грецький горіх. Кульки кладуть на деко, змазане вершковим
маслом і посипають борошном. Випікають у помірно гарячій
духовці. Для приготування кульок потрібно: 5 столових ложок
меду, одна склянка цукрової пудри, одна склянка молотих ядер
грецьких горіхів, одна чайна ложка соди, півчайної ложки
кориці, 5-6 зерен гвоздики, 3- 4 горошини чорного перцю.
415
843. Як приготувати бабку сирну
з горіхами на меду?
У підігрітий мед кладуть подрібнені ядра грецьких горіхів,
яєчні жовтки, пшеничне борошно, вершкове масло. Усе добре
збивають, потім змішують із протертим сиром; додають збиті
яєчні білки й перемішують. Підготовлену сирну масу викладають
у конусні формочки, змазані вершковим маслом, посипають
цукровим піском і випікають на пару. Готову бабку поливають
розігрітим медом. На одну бабку потрібно: 100 г сиру, 10 г
пшеничного борошна, 1/2 яйця, 15 г ядер грецьких горіхів, 10 г
вершкового масла, 5 г цукрового піску, 50 г меду.
844. Як приготувати медовик у сметані ?
Беруть 1 кг пшеничного борошна, 300 г меду, 6 яєць, 100 г
вершкового масла, 300 г цукру, 2 склянки сметани, по чайній
ложці молотих кориці та гвоздики, подрібнені ядра грецьких
горіхів. Масло і жовтки розтирають з цукром, додають
розтоплений мед з корицею та гвоздикою, сметану, ретельно
вимішують з просіяним борошном та содою. Потім масу
вимішують зі збитими білками яєць, виливають у змазану жиром
та посилану борошном форму, посипають подрібненими
горіхами. Випікають у прогрітій духовці 40-50 хв.
845. Як приготувати медове печиво ?
Треба 400 г пшеничного борошна, 6 столових ложок меду,
З г молотої кориці, 2-3 шт. розтертої в порошок гвоздики, пачку
ванільного цукру, 6 грецьких горіхів, 3 яйця. З борошна, меду,
яєць (білки), кориці, гвоздики, ванільного цукру замішують тісто
й нарізають формами коржики. Змазують зверху жовтками і
посипають подрібненими горіхами. Випікають на помірному
вогні.
846. Як приготувати яблучний пиріг?
У підігріте до 30°С молоко додають сіль, цукор, дріджі та
416
частину борошна, змішують, готуючи закваску густиною як
сметана. Після того, як закваска підійде, додають жир, борошно і
замішують тісто. Дають піднятися. Потім вливають розігрітий
мед, ще раз вимішують тісто і викладають товщиною 1 см на
підготовлене деко, дають підійти. Зверху кладуть очищені й
порізані на частки яблука, змазують сумішшю яйця, сметани та
меду. Випікають. Для приготування яблучного пирога необхідно:
одна склянка молока, кухонна сіль - за смаком, 20 г дріжджів,
25 г цукру, 500 г яблук, 50 г меду, 75 г жирів, 350 г пшеничного
борошна, одне яйце, 250 г сметани.
847. Як приготувати тушковане м’ясо з медом?
На 1 кг нежирної телятини чи молодої баранини необхідно:
250 г грибів, 2 столові ложки меду, 4 цибулини, зубок часнику, 2
морквини, чебрецю, лаврового листа, чорного перцю, листок
селери, петрушки, солі, 100 г вершкового масла на 4 порції.
Порізане на шматки м’ясо солять і обсмажують у
вершковому маслі до утворення рум’яної кірочки. Окремо в
закритій сковороді обсмажують нарізану цибулю і терту моркву.
Обсмажені шматки м’яса складають у чавунець, додають до
нього підсмажені цибулю та моркву, небагато води (можна
сухого вина), дрібно нарізаний часник, перець, прянощі й
ставлять тушкувати на малому вогні. Чавунець закривають
кришкою, тушкувати близько години, при потребі додають
небагато рідини. Одночасно готують білу підливу, обсмаживши
одну столову ложку борошна в одній столовій ложці вершкового
масла. В маслі обсмажують тонко нарізані гриби.
Коли м’ясо буде майже готове, чавунець знімають з вогню,
додають підливу, гриби та мед і знову ставлять на малий вогонь
на півгодини.^ Перед подаванням на стіл м’ясо прикрашають
зеленню петрушки та яблуками. Мед і прянощі додають за
смаком.
417
848. Як приготувати перешарки житнього
хліба з медом?
Черствий житній хліб натирають на тертці і змішують з
медом. Сир пропускають через м’ясорубку і протирають через
сито, змішують з цукром. У скляну місткість розкладають
шарами хліб, сир та варення. Останній шар хлібний.
Прикрашають збитими вершками, желе, ягодами. Ці перешарки
рекомендується приготувати за кілька годин до подавання на стіл
для того, щоб краще з’єдналися складові компоненти. Подають
на стіл зі свіжим молоком. Замість вершків можна використати
свіжу сметану.
Для приготування перешарків необхідно 50 г житнього
хліба, 20 г меду, 25 г варення, 25 г вершків, 25 г цукру, 40 г сиру.
849. Як приготувати відбивні зі свинини з медом?
Беруть 6 відбивних, 1/5 склянки кетчупу або іншої подібної
підливи, 6 столових ложок меду, один лимон. Відбивні
протирають серветкою. Змішують підливу з медом і заливають їх
одержаною сумішшю. Кожну відбиЬну прикрашають шматочком
лимона. Витримують у духовці близько години, не накриваючи
кришкою. З такою ж самою підливою можна готувати і курятину.
850. Як приготувати смажену квасолю з медом?
На 1 кг відвареної квасолі треба 1/4 склянки меду, 1/2
склянки кетчупу, середній болгарський перець, середню дрібно
нарізану цибулину, зубок потовченого часнику, 2 столові ложки
рослинної олії. Злегка підсмажуть болгарський перець та часник
в рослинній олії. Змішують квасолю, кетчуп і мед у каструлі.
Смажать в каструлі без кришки на малому вогні близько 45 хв.
851. Як приготувати гречану кашу з медом?
Необхідно 1 кг гречаної крупи, 50 г меду, 4 г кориці, 25 г
солі, 1,5 л води, 200 г вершкового масла.
У киплячу й підсолену воду додають 100 г масла, корицю,
418
засипають перебрану гречану крупу, мед і варять до загустіння.
Потім щільно закривають кришкою і кашу доварюють протягом
4-5 год на дуже малому вогні. При подаванні на стіл поливають
розтопленим вершковим маслом. Колір готової каші коричневий, маса - розсипчаста, запах - квітучої гречки.
852. Як приготувати гарбуз з яблуками та медом?
Беруть 200 г гарбуза, 150 г яблук, 20 г вершкового масла.
2-3 ложки вершків, одну столову ложку меду. Обчищений
гарбуз ріжуть на шматочки. Свіжі яблука очищають від
серцевини й нарізають скибками. Гарбуз і яблука смажать
на вершковому маслі окремо до розм’якшення, потім
змішують. Подають із вершками та медом.
853. Як приготувати напій з шипшини та меду?
Для його приготування треба 2 столові ложки плодів
шипшини, 2 столові ложки меду, 1/2 л води.
Плоди
шипшини
промивають
холодною
водою,
подрібнюють. Кладуть в емальовану каструлю й заварюють у
двох склянках окропу, кип’ятять протягом 10 хв. Відвар разом з
плодами шипшини переливають у чистий скляний посуд,
накривають марлею, залишають у теплому місці настоюватися
10-12 год, після чого суміш проціджують через подвійний шар
марлі, ягоди віджимають. До одержаного напою додають
2 столові ложки меду й ретельно перемішують. Цей вітамінний
напій використовують через 12-24 год після його приготування:
дорослим - по 2 склянки на день, дітям - по одній склянці.
854. Як приготувати напій “Бджілка”?
На 1 склянку напою беруть 60 г одного із соків (вишневий,
апельсиновий, виноградно-яблучний та ін.), 10 г меду, 1/2
склянки води, 1,5 чайної ложки цукру. Сік змішують із цукровим
сиропом, медом, водою, доводять до кипіння, проціджують і
охолоджують.
419
855. Як приготувати квашені яблука в медовому сиропі?
На 10 л води необхідно 600 г меду та 3 столові ложки
кухонної солі. У воду додають мед і сіль, розмішують та
кип’ятять. Після охолодження цим розчином заливають яблука,
складені в діжку так, щоб розчин накрив їх на 3-5 см. Яблука
готові через 1-1,5 міс.
856. Як законсервувати малину медом?
На 1 кг малини необхідно 200-250 г меду. Перебрану й
промиту малину викладають на сито, щоб збігла вода.
Закладають у скляні банки і заливають рідким медом (бажано
акацієвим), пастеризують 10-15 хв і герметично закупорюють.
857. Як приготувати медовуху?
Одне відро забрусу вміщують в чотиривідерну каструлю,
доливають 2,5 відра сирої води (співвідношення меду й води
орієнтовно 1 : 2,5). Ставлять на вогонь, помішують до закипання.
Кип’ятять не більше 5 хв. Вранці набирають у каструлю 3 л
медової сити, додають до неї 30 г подрібнених дріжджів і
ставлять у тепле місце для бродіння на 1-2 доби. З медової сити
(в чотиривідерній каструлі) знімають корж воску, а ситу
переливають у бутелі, куди порівну розливають одержану
закваску. Бутелі утеплюють, бродіння повинно відбуватися через
водяний затір близько трьох місяців. Готову медовуху розлива­
ють у пляшки і зберігають в прохолодному місці. Для підвищен­
ня міцності можна через три місяці бродіння відлити з бутеля 56 л медовухи, в теплому вигляді розчинити у ній 2 кг цукру і
залити назад у бутель. Бродіння при цьому повинно відбуватися
через водяний затір ще близько місяця.
858. Як приготувати медову горілку?
Спочатку готують медову ситу при співвідношенні меду до
води 1:4,5. Її кип’ятять, знімають піну доти, поки вона не
перестане виділятися. В охолоджений (теплий) розчин додають
420
50 г дріжжів на 1 кг меду. Бродіння відбувається в емальованому
посуді при температурі 18-22°С протягом 3-5 тижнів. Потім
розчин переганяють, одержують близько 1/3 від об’єму сити 3540°-ї горілки.
Залишок (відгін) зливають і заварюють листям чорної
смородини,.малини, лимонника, меліси, суниці, липовим цвітом.
Охолоджують 10-12 год, проціджують, розливають у пляшки й
зберігають у прохолодному місці. Напій (сбитень) добре тамує
спрагу, відчуття голоду, не містить алкоголю, а лише корисні для
організму людини речовини, що утворилися в процесі бродіння.
859. Як замаринувати виноград із медом?
Грона невеликого стиглого, твердого винограду промива­
ють, укладають рядами у банку й заливають маринадом. Для
маринування 1 кг винограду потрібно: 50 г меду, 200 г столового
оцту, 200 г води, 20 г солі, 5 шт гвоздики. При маринуванні слив,
абрикоса тощо плоди і ягоди необхідно бланширувати (ошпарити
окропом), потім остудити в холодній перевареній воді. Маринад
кип’ятять 20 хв, знімаючи піну. Виноград заливають гарячим
маринадом і бані#і герметично закупорюють.
860. Які сорти воску розрізняють?
Віск поділяють натри сорти: перший, другий і третій. Віск,
якісні показники якого нижче третього сорту, називають
несортовим.
До першого сорту належить віск білого або світло-жовтого
кольору без сторонніх домішок. Він має медовий запах, на зла­
мі - однорідне забарвлення. До нього відносять віск-капанець,
одержаний при переробці воскової сировини з будівельних
рамок, воскових кришечок та ін.
Другий сорт - віск темно-жовтого й світло-коричневого
кольорів, без сторонніх домішок, на зламі нижній шар на 1/3
висоти може бути темнішим. Із суміші першого і другого сортів
виробляють вощину.
До третього сорту належить віск темно-коричневого, бу­
рого або сірого кольору, не зовсім однорідний на зламі.
421
зіпсований під час витоплювання пасічницький віск тощо. Віск
цього сорту використовують для технічних цілей.
До несортового належить віск темно-сірого або чорного ко­
льору, пористий, забруднений, із значною кількістю прополісу
тощо.
861. Чому віск із нових стільників і кришечок світліший?
Віск, одержаний із нових стільників і кришечок після
розпечатування меду світліший, оскільки містить менше
смолистих речовин та прополісу, не містить залишків коконів.
862. Як підвищити вихід та якість воску при використанні
твердої води?
Щоб запобігти частковому омиленню й поліпшити якість
воску, тверду воду, яку використовують для розварювання
воскової сировини, підкислюють, додаючи оцтову кислоту.
863. Яким вимогам має відповідати віск?
Розроблено технічні умови, згідно з якими віск не повинен
містити фальсифікуючих домішок і має відповідати таким
вимогам:
Таблиця ТІ. З
Показник
Характеристика воску і норми
Білий, світло-жовтий, жовтий,
темно-жовтий, сірий
Природний
Запах
Однорідний
Структура зламу
Вміст мінеральних домішок, не більше
0,3
0,5
Вміст води, %, не більше
Глибина проникнення голки при
6,5
температурі +20°С, мм
Колір
864. Які основні фізичні характеристики воску?
Щільність - відношення маси воску, г, до його об’єму, см2.
При температурі 20°С щільність воску становить у середньому
422
0,96. Із підвищенням температури цей показник знижується, а
при 30-35°С віск стає пластичним. Температура топлення воску
становить 62-68°С, при температурі 95-105°С він виділяє воду, а
при 300°С закипає. Твердість - опір у твердому стані зміні форми
(деформації) при місцевих силових контактних діях. Коефіцієнт
твердості визначається часом, необхідний для проникнення у
віск на 1 мм каліброваного стержня при температурі 20°С і
стандартному навантаженні. В’язкість характеризує тертя між
внутрішніми частинами розтопленого воску, визначає його
чистоту, консистенцію. Для визначення останньої розтоплений
віск пропускають через малі отвори при точній температурі. З її
підвищенням в’язкість воску знижується. Переробляти воскову
сировину слід при температурі близько 119°С, а відстоювати при 120-125°С.
865. Який хімічний склад воску?
Віск є секретом воскових залоз робочих бджіл, містить
понад 300 різних речовин. Основну масу його становлять складні
ефіри (24 найменування) - 70-75 %; 12 вільних кислот - 1215 %; епокси-, кето-та оксикислоти, вуглеводи -12-16 %; вода0,4%, мінеральні речовини - 0,03 %, решта - терпени, смоли,
прополіс, домішки пилку та ін.
866. Якими основними показниками характеризується
якість воску?
Таких показників (їх називають хімічними константами)
кілька. Кислотне число показує наявність вільних кислот у воску,
виражається кількістю міліграмів їдкого калію, необхідного для
нейтралізації вільних жирних кислот у 1 г воску, і коливається
від 18 до 22. Ефірне число характеризує вміст у воску складних
ефірів. Воно визначається кількістю міліграмів їдкого калію,
необхідного для омилення складних ефірів у 1 г воску, і колива­
ється від 71 до 78. Число омилення - сума кислотного та ефірно­
го чисел, що становить 89-97. Йодне число характеризує наяв­
ність у воску ненасичених кислот олеїнового ряду та ін. Це
кількість міліграмів йоду, яка приєднується до 1 г воску. Йодне
число коливається в межах 8—11.
423
867. Яким вимогам має відповідати вощина?
Вощину виробляють із воску першого та другого сортів.
Вона повинна відповідати таким вимогам:
Таблиця 11.4
Показник
Колір
Запах
Рівномірність товщини
ромбиків - основ комірок
Механічні пошкодження
Характеристики і норми
Від білого і світло-жовтого до жовтого
Природний,восковий
Товщина всіх ромбиків - основ комірок - мас
бути однаковою
Не допускаються отвори, вм’ятини, пробоїни
в денцях комірок, а також рвані краї листа
Не допускається
Прямокутна
Волога на поверхні листа
Форма листа
Розмір листа на рамку, мм
435 х 300
Довжина 410 ± 2; ширина 260 ± 2
435 х 230
Довжина 410 ± 2; ширина 207 ± 2
Форма основи комірки
Шестикутна
Розмір між боками комірки, мм
Кількість листків на рамку в
І кг вощини, шт.:
435 х 300
14- 16
435 х 230
19-21
38
Розривна довжина, мм, не
менше
Примітка. На листах вощини допускається поява сірого нальоту, який
зникає при незначному нагріванні (на сонці перед підставлянням на відбудову).
5,40 ±0,05
868. Як поліпшити якість воску?
Якість воску залежить від багатьох факторів, вплив яких
проявляється при використанні стільників і переробці воскової
сировини. Не слід допускати надмірного “старіння” стільників. їх
треба своєчасно вибраковувати й переробляти на віск. Особливо
необхідно дотримувати правильної технології переробки
воскової сировини, не допускаючи, передусім, потрапляння до
неї сторонніх речовин - мила, солей, лугів. Так, при
розварюванні воскової сировини у твердій воді утворюється
емульсія воску у воді, отже, розварювати її треба у м’якій воді
(дощова, снігова). Не можна переробляти воскову сировину в
місткостях із чорного заліза, цинку, міді, оскільки при цьому
вільні кислоти утворюють із металом солі, що псують віск. Для
переробки воскової сировини слід використовувати місткості з
424
алюмінію, неіржавіючої сталі, дерев’яний та емальований посуд.
Часто віск при розтоплюванні його парою утворює з водою
емульсію, внаслідок чого стає світлішим, ніж звичайний. Для
запобігання утворення емульсії його нагрівають без доступу води
до 85-95°С і витримують 6-10 год. При температурі нагрівання
120°С витримують ЗО, а при 140°С - 4-5 хв. При розтоплюванні
емульгованого воску на його поверхні з’являється піна.
869. Як відбілити віск?
Дерев’яну місткість заповнюють окропом і виливають роз­
топлений віск. Окропу повинно бути в 4—5 разів більше, ніж
воску. Залежно від забрудненості на 100-120 кг воску в кілька
прийомів додають 50-300 мл концентрованої сірчаної кислоти,
щоразу добре розмішуючи дерев’яною мішалкою. Після
вливання останньої порції кислоти місткість із розтопленим
воском добре утеплюють з тим, щоб він охолоджувався якомога
повільніше (не менше 5 год).
870. Як розпізнати фальсифікований віск?
На жаль, фальсифікують і віск. Фальсифікований віск
можна розрізнити, проводячи органолептичні дослідження.
Найчастіше його фальсифікують, використовуючи парафін,
стеарин, каніфоль, церезин, ланолін, неочищене сало тощо. При
додаванні до воску каніфолі та стеарину його крихкість
збільшується. На зламі воску з домішками парафіну помітні
окремі кристали. У чистого воску структура зламу дрібнокрис­
талічна. Зріз натурального воску матовий, з домішками каніфолі,
парафіну - блискучий. Круг натурального воску злегка
увігнутий, з додаванням домішок - увігнутість посилюється. На
поверхні фальсифікованого церезином воску спостерігається
муаровий рисунок, тоді як на натуральному він відсутній. При
жуванні натуральний віск не пристає до зубів, фаль­
сифікований- прилипає. У разі протирання з силою пальцями
поверхні фальсифікованого воску він біліє, з’являються невеликі
пластинки. Точніші дані про характер фальсифікації воску
425
одержують, проводячи спеціальні аналізи в лабораторії.
871. Як виявити домішки стеарину у воску за допомогою
вапняної води?
Стружку з воску поміщають у пробірку і додають вапняну
воду. Пробірку нагрівають до розтоплення воску, збовтуючи.
Якщо в розчині з’явиться каламуть - віск фальсифікований.
872. Як виявити у воску домішки стеарину й сала за
допомогою бури?
У колбу заливають 6-8 мл розчину бури і додають 2 г вос­
ку. Розчин кип’ятять 1 хв, потім охолоджують. Поява молочної
каламуті свідчить, що віск містить домішки стеарину або сала.
873. Як за допомогою оцтового ангідриду визначити у воску
домішки каніфолі?
У колбу наливають незначну кількість оцтового ангідриду,
додають 1 г досліджуваного воску. Колбу нагрівають до
розтоплення воску, знімають із вогню й охолоджують. До
охолодженого розчину додають одну краплю 63 %-ї сірчаної
кислоти. Одержаний розчин набуде червоного або синьофіолетового кольору, який переходить у червоний і свідчить, що
віск має домішки каніфолі. Слід зазначити, що при кип’ятінні
розчину слід дотримувати вимог техніки безпеки і тримати
пробірку отвором у бік, де немає людей.
874. Як відбілити віск на сонці?
Із воску нарізають стружку, розстеляють тонким шаром і
розміщують так, щоб він добре прогрівався сонцем. Можна
також віск подрібнити й помістити у сонячну воскотопку, де він
перетоплюється і під дією сонячних променів світлішає.
875. Як за допомогою воску запобігти зморшкам на обличчі?
1. Готують суміш із ЗО г високоякісного (білого) воску, ЗО г
426
меду, ЗО г соку цибулі, ЗО г подрібнених цибулин білої лілії.
’ 2. 50 г воску, 70 г меду, сік однієї цибулини білої лілії.
3.10 г воску, Юг персикової олії, 10 г ланоліну, 50 г
вазеліну, 0,5 г сірчанокислого цинку, 1 г азотнокислого вісмуту,
8 г окису цинку.
На обличчя наносять одну із цих масок вранці і ввечері на
15-20 хв, залишок знімають м’якою тканиною чи серветкою.
Висока ефективність застосування воску в косметиці
пояснюється тим, що до його складу входить вітамін А, який
добре всмоктується шкірою обличчя, надаючи їй ніжності. При
виготовленні масок і кремів, до складу яких входить віск, усі
компоненти змішують у глиняному посуді, нагрівають до
повного розчинення, охолоджують, перемішуючи.
876. Як приготувати садову мазь, до складу якої входить
віск?
На слабкому вогні розтоплюють одну частину несолоного
вершкового масла й одну частину воску. При охолодженні
помішують. Така мазь на сонці не тече, в посуху волога, під час
дощу тужавіє, її не гризуть миші.
877. Як приготувати мазь із воском для лікування ран?
1. Змішують 100 г оливкової олії, 8 г жовтого воску, 5 г
білого воску, 20 г соснової смоли і одну столову ложку свіжого
вершкового масла. Суміш ставлять на малий вогонь і нагрівають
10 хв. Увесь цей час перемішують і знімають піну. Після охолод­
ження перекладають у скляну банку, використовують для
лікування ран. З цією метою одержаною маззю змазують тонкий
шар марлі і фіксують на рані.
2. Кип’ятять дві частини оливкової олії і одну частину
першосортного воску на малому вогні 2-3 хв. Мазь охолоджують
і перекладають у скляну банку. Рану промивають перекисом
водню або спиртовим розчином прополісу і роблять пов’язку з
маззю на рану.
427
878. У чому користь жування воску?
Жування воску разом із стільниковим медом поліпшує
обмін речовин, зумовлює значне виділення слини, що посилює
секреторну й моторну функцію шлунка. Жування стільникового
воску сприяє очищенню дихальних шляхів від мокротиння,
зубів - від нальоту, зміцнює ясна.
879. Для чого використовується крем апілон?
Цей крем виготовлений на основі воску та забрусу кришечок медових стільників. Крем має косметичні та лікувальні
властивості. Справляє ранезагоювальну дію, знімає запалення
шкіри, його використовують при молочниці, мікоплазмозі,
хламідіозі, геморої тощо.
880. Для чого використовують крем апілон А?
Цей крем призначають при артритах, остеохондрозі,
радикулітах. Знімає припухлість та больовий синдром.
Застосовують, як правило, після содової ванни (одна склянка
соди на ванну). Змазують хворе місце кремом, накривають на ніч
вовняною тканиною.
»
881. Для чого використовується забрус?
Забрус - зрізані кришечки запечатаних медових стільників.
При запечатуванні стільників з медом бджоли використовують
виділення воскових та слинних залоз, прополіс, квітковий пилок,
а за даними деяких дослідників - і бджолину отруту.
Забрус містить біологічно активні речовини, з успіхом
застосовується для лікування бактеріальних і вірусних
захворювань носоглотки та верхніх дихальних шляхів, а також
гаймориту.
Лікарі рекомендують жувати по одній столовій ложці
забрусу протягом 5-10 хв чотири рази на добу. При цьому
підсилюється виділення слини, поліпшується обмін речовин, і
кровообіг, зміцнюються ясна. Розжовану масу можна викинути
428
або проковтнути з користю для організму.
Забрус успішно використовують для профілактики та при
сінній лихоманці. При цьому,, швидко проходить нежить,
запалення горла, “відкриваються” закладені вуха, припиняється
сльозотеча, поліпшується загальне самопочуття.
Забрус входить до складу кремів апілон, апілон А та
препарату7 апіпролін {бджолина живиця).
У разі гаймориту, астми, сінної лихоманки рекомендується
жувати через кожну годину протягом 15 хв близько 1/4 чайної
ложки забрусу, одержаного при відкачуванні меду.
882.Як за допомогою воску вилучити рибну кістку з горла?
Це роблять з допомогою воскової свічки. Один кінець
свічки оплавлюють на вогні і швидко, поки не захолов віск,
притискують до кінця кістки. Через півхвилини віск застигає, в
ньому закріплюється кістка і легко витягується разом зі свічкою.
883. Як приготувати пасту для полірування меблів?
Беруть 3 л м’якої води, ЗО г вуглекислого калію, 100 г
господарського мила, 200 г воску. Мило розчиняють у воді і
доводять до кипіння, додають сюди рідкий віск, потім
вуглекислий калій. Суміш розмішують до одержання однорідної
маси, охолоджують. Пастою полірують меблі та паркет.
884. Як позбутися постійних головних болей?
При постійний головних болях слід мити голову у воді
після витоплювання воску.
885. Як запобігти пліснявінню витопків і мерви?
Витопки і мерву зразу після витоплювання або воскопреса
слід розстелити тонким шаром, висушити, періодично
перемішуючи.
429
886. Як вилучити віск із витопок?
Для цього одну частину витопок заливають 2-3 частинами
скипидару і кип’ятять у закритому посуді. Потім суміш
віджимають та проціджують. Цією сумішшю можна обмазати
вулики, попередньо розігрівши одержану суміш на водяній бані.
887. Як одержати емульгований віск?
Емульгований віск використовують для обробки різних
речей (енкаустика). Віск емальгують у морській воді, для чого на
1 л води беруть 50-70 г морської солі і 150-200 г воску, суміш
розігрівають і добре розмішують. При необхідності додають
мінеральні барвники.
888. Як за допомогою мазі, до складу якої входить віск,
зберегти блиск речей?
Для збереження блиску речей з металу їх змазують маззю
із восьми частин скипидарної олії, однієї частини жовтого воску
та д^ох частин перевареної лляної олії.
889. Що являє собою квітковий пилок?
Квітковий пилок являє собою це сукупність пилкових
зерен, що утворюються в пиляках покритонасінних рослин. Це
чоловічий елемент квітки. За допомогою пилку відбувається
запліднення в анемо- та ентомофільних рослинах. У перших
пилок переноситься вітром, у других - комахами. Використання
бджіл у запиленні сільськогосподарських культур, таких як
гречка, соняшник, підвищує їхню врожайність на 30-50%.
890. Скільки квіткового пилку треба для вигодовування
бджіл?
Підраховано, що для вигодовування (виведення) бджіл
масою 1 кг необхідно близько 1 кг пилку у вигляді перги
(Комаров П.М., 1937).
430
891. Як визначити, з яких рослин зібраний
квітковий пилок?
Квітковий пилок складається з пилкових зерен. Під мікро­
скопом на їхній поверхні спостерігаються різні потовщення,
шипи, гребінці тощо, які характерні для кожного виду рослин.
Бджоли приносять у вулик квітковий пилок грудочками у корзи­
нках третьої пари ніжок (обніжжя). Так, обніжжя з кінського ка­
штана і груші - червонуватого кольору; кульбаби, вільхи, соня­
шника - оранжевого; ліщини, агрусу, гречки - жовтого; клена,
липи - зеленого; фацелії - фіолетового; конюшини, глоду - ко­
ричневого; малини, яблуні - біло-сірого тощо.
892. Яка будова пилкових зерен?
Пилкові зерна мікроскопічних розмірів, мають зовнішню
та внутрішню оболонку. Вони утворюються у пиляках квіток
рослин, їхні розміри та форми специфічні для кожного виду
рослин. Досліджуючи квітковий пилок, можна легко встановити,
з яких рослин він принесений. Аналогічний висновок роблять і
про походження меду.
893. Що таке обніжжя?
Обніжжя - квітковий пилок, зібраний бджолами у вигляді
грудочок у корзинках третьої пари ніжок. Такі грудочки
формуються при знищенні бджолою пилку з тіла за допомогою
щіточок ніжок. Бджоли додають до пилку певну кількість
нектару, виділень слинних залоз, в тому числі лізоцим, що
посилює антибактеріальні властивості обніжжя, в результаті
чого й можливе формування грудочок. Середня маса одного
обніжжя досягає 10-15 мг, сюди входить до 100 тис. пилкових
зерен. У вулику бджоли обніжжя з корзиночок складають у
комірки стільників.
894. Що таке перга, як її заготовляють?
Перга - це квітковий пилок, законсервований у стільниках
431
бджолиного гнізда. Перга є високоякісним кормом, який бджоли
використовують для вигодовування розплоду та свого живлення.
Її називають “бджолиним хлібом”. Людина використовує пергу
для лікування багатьох захворювань та поліпшення стану
здоров’я. Перга містить всі необхідні амінокислоти, вітаміни
Е,С,В, каротиноїди (провітамін А), вітамінну сполуку інозит,
понад 20 хімічних елементів (в тому числі калій, магній, залізо,
кальцій), біологічно активні речовини. Її використовують у
медичній практиці для профілактики інфекційних захворювань
по 2 г на день для дорослих та 0,5 г для дітей при лікуванні
багатьох захворювань, у тому числі серцевої недостатності,
гіпер- та гіпотонії, післяінсультних станів, атеросклерозу,
простатиту, гепатитів, виразки шлунка, дисбактеріозу, порушень
потенції та ін.
У процесі формування обніжжя бджоли додають до пилку
нектар та збагачують його ферментами слинних залоз. Потім
складають його у комірки стільників за допомогою шпорок. Інші
бджоли розминають і ущільнюють обніжжя, збагачують його
виділенням слинних залоз. Комірку заповнюють на 2/3 висоти,
заливають її зрілим медом і запечатують восковою кришечкою. У
комірці з обніжжям - своєрідній “силосній башті” відбуваються
складні хімічні й біологічні процеси, зокрема ферментація,
молочнокисле бродіння, у результаті чого нагромаджується
молочна кислота, яка є відмінним консервантом. Квіткове
обніжжя перетворюється на пергу.
Кандидат біологічних наук Н.О. Мулявко відзначає чотири
фази мікробіологічної діяльності молочнокислої ферментації, що
відбувається у комірці із запечатаними стільниками. Тривалість
першої - 12 год. У ній беруть участь різні групи мікроорганізмів,
у тому числі дріжджі. Під час другої - підвищується кислотна
реакція середовища суміші та зростає вміст вітамінів групи В.
Для третьої групи характерне зникненя стрептококів, розвиток
лактобацилу та збільшення вмісту молочної кислоти. Четверта
фаза настає наприкінці сьомої доби. Завершується молочнокисла
ферментація через 15 діб. Вміст молочної кислоти в перзі досягає
3%.
432
Існує кілька способів заготівлі перги: використання
запечатаних бджолиних стільників з пергою; зрізання
пасічницьким ножем перги зі стільників до висоти 2-3 мм
комірки (такі стільники зрошують сиропом і дають бджолам, що
стимулює нарощування розплоду), одержану таким чином пергу
з частками воску
консервують медом; стільники з пергою
заморожують, потім злегка розтирають так, щоб від перги
відокремився віск, який відділяють струменем повітря,
пересіюють одержану пергу, подрібнюють і консервують медом;
практикують подрібнення ділянок вибракуваних стільників з
пергою на м’ясорубці з додаванням меду. Пергу, законсервовану
медом, розфасовують у скляні банки, закривають герметичними
кришками і зберігають у прохолодному місці, використовують за
призначенням.
При машинній технології процес заготівлі перги включає
кілька операцій:
просушування сировини (в стільниках) при температурі
40°С протягом 8-10 год до вологості 14-15%;
охолодження
просушеної сировини до
мінусової
температури (-3°С) та подрібнення стільників з пергою вальцями
з відстанню між ними 4,9-5 мм;
просіювання та відвіювання подрібненої сировини на
машинах для очищення насіння з діаметром решіток 2,6 мм;
знезараження перги гамма-променями або сумішшю газів з
окису етилену та бромистого метилу;
розфасовка перги у скляні банки чи поліетиленові пакети.
Термін зберігання перги - один рік.
895. Який хімічний склад пилку?
До складу пилку входить понад 250 речовин і хімічних
елементів - 20-25 % білків і небілкових азотних сполук, 13-35 цукрів, 1-25 - крохмалю, 3-20 - клітковини, 6-20 - поленіну, 914 - сирого жиру, 1-6- золи і 20-30% води. Серед білкових ре­
човин значну частку становлять незамінні амінокислоти: арганін,
валін, гістидин, ізолейцин, лейцин, метіонін, треонін, триптофан,
фенілаланін. Пилок багатий на біологічно активні речовини.
433
ферменти, вітаміни групи В, С, Р, Е.
896. Яку кількість обніжжя приносить бджола у вулик за
день?
Як правило, бджоли починають збирати пилок із 14денного віку. За день бджола приносить обніжжя 3-5 разів,
витрачаючи щоразу на його збір від ЗО хв до 2 год. Отже, якщо
залежно від пилконосів та інших умов маса двох обніжь
становить близько ЗО мг, то за день бджола може принести його
до 150 мг. До однієї комірки входить майже 200 мг
утрамбованого обніжжя. Таким чином, три бджоли за “робочий
день” при сприятливих умовах можуть заповнити обніжжям дві
комірки стільників.
897. Як заготовити квітковий пилок?
Квітковий пилок - чоловічий елемент квітки, який
достигає в пиляках. Для бджіл він є незамінним білковим
кормом, що необхідний для вигодовування розплоду та живлення
бджіл. Бджола, яка сідає на квітку, має позитивний електричний
заряд, квітка - негативний, внаслідок чого пилкові зерна
прилипають до ворсинок тіла бджоли. Вона їх зчищає, змочує
нектаром та ферментами слинних залоз і поступово формує в
кошиках задніх ніжок у вигляді так званого обніжжя масою 815 мг кожне. Частину пилку бджоли добувають з пиляків,
працюючи щелепами. Принесене у гніздо обніжжя бджола
склада^ у комірки стільників.
Бджолярі вдаються до заготівлі квіткового пилку про запас,
використовуючи його згодом для згодовування бджолам у
періоди, коли він відсутній у природі, при використанні бджіл у
теплиці та для зміцнення здоров’я людей.
Заготовляють пилок з допомогою спеціального пилковловлювача, робоча решітка якого має близько 250 отворів діаметром
4,8—4,9 мм з екологічно чистих речовин, при відсутності на пасіці
інфекційних хвороб та в період, коли сільськогосподарські
культури не обробляють пестицидами.
,
434
Пилковловлювач навішують на льоткову щілину. Спочатку
оешітку не вмикають, даючи бджолам можливість
Р° чу "к|лькох днів звикнути до пристрою. Відбирають пилок
протято
силою не менше 9-10 вуличок, із запасом
7 кг меду та 2-3 рамок перги. Його збирають навесні, в пору
масового цвітіння пилконосів. Робочу решітку “вмикають” у
першій половині дня з 10-ї до 12-ї год. Бджоли, проповзаючи
через отвори робочої решітки, втрачають від 25 до 40% обніжжя,
яке нагромадждується в лотку пилковловлювача. Збирають
пилок протягом 10-15 днів, потім роблять перерву на тиждень з
тим, щоб бджоли поповнили його запаси у вулику. На період
головного медозбору пилковловлювач і не використовують.
Частину пилку заготовляють після головного медозбору.
Осінньої пори його не відбирають, оскільки він потрібний для
осіннього нарощування бджіл.
Відібраний пилок щодня видаляють з пилковловлювача
(маса інколи досягає 100-360 г) і зразу сушать при температурі
не вище 40 °С, або ж консервують.
Деяку кількість пилку можна заготовити, зрізавши та
просушивши пиляки рослин, чи струшуючи його в целофановий
пакет, наприклад, із квітучих пиляків кукурудзи та ін.
_
898. Як сушити і зберігати квітковий пилок?
Пилок - цінний продукт для людини, незамінний для
нормального розвитку бджолосім’ї, вигодовування розплоду.
Дуже важливо відібрану від бджіл частину пилку, перги
правильно зберігати. Зважаючи, що пилок є високобілковою
речовиною і має підвищену вологість (20-30%), він швидко
псується. Щоб запобігти цьому, вже у перший день після
збирання пилку, наприклад, за допомогою пилковловлювача,
необхідно його просушувати. Роблять це в затінку, на протязі
доти, доки обніжжя не стане твердим, а вологість досягне 8%.
Використовують також спеціальну шафу, в якій обніжжя
розміщують тонким шаром на рамки з капронової сітки і
продувають повітрям, нагрітим до температури не вище 40°С.
Сушіння залежно від вологості сировини триває 12-24 год. Для
435
запобігання згубного впливу на пилок ультрафіолетових
променів використовують інфрачервоні лампи. При порушенні
технології заготівлі та консервування квітковий пилок втрачає
свої харчові й лікувальні властивості під дією вологи, світла,
через пліснявіння. Висушений пилок закривають у скляні банки.
Добре зберігається він у суміші зі зрілим медом (1 : 1) або
цукровою пудрою в такому ж самому співвідношенні. У 250 мл
теплої води розчиняють 150 г меду, змішують з 1 кг свіжого
квіткового пилку, витримують тиждень при темпратурі 35-40°С,
розливають у місткості і герметично закупорюють. Зберігають у
прохолодному місці. Використовують для підгодівлі бджіл.
Консервують і пергу, видобуту із стільників. Обніжжя й пергу
використовують для стимулювання розвитку бджолосімей та
потреб людини. Квітковий пилок зберігають у сухому і чистому
приміщенні при температурі 0-14°С.
899. Скільки пилку утворюється в квітках рослин?
Кількість пилку, що утворюється в квітках рослин,
залежить від багатьох факторів-рівня агротехніки сільсько­
господарських культур, погодних умов та ін. Так, кількість пилку
з розрахунку на 1 га коливається у деяких видів квітучих рослин
у межах, кг: гречка звичайна - 60-394, ріпак - 90-130, фацелія
пижмолиста - 286-1017, яблуня - 19-27, кульбаба звичайна-71370, суріпиця звичайна - 34.
900. Яким вимогам повинен відповідати квітковий пилок?
Згідно з технічними вимогами квітковий пилок має відпо­
відати таким вимогам:
436
Таблиця 11-5
Характеристика
Показник
Колір
Зовнішній
вигляд
Консистенція
Запах
Смак
Мінеральні
домішки
Ураженість
пліснявою,
личинками та
комахами
Органолептичні показники
Коричневий^ жовтий, оранжевий, пісочний, зелений, олив­
ково-зелений, палевий, сірий, фіолетовий з переважанням
того чи іншого кольору
Розсипчаста зерниста маса, величина деяких грудочок
близька до розмірів просяної зернини. Домішок обніжжя, що
розпалися на окремі частки зернинок, має бути не більше 15% маси проби
Грудочки тверді, пальцями не розминаються, при
надавлюванні твердим предметом розплющуються аоо
частково кришаться
Специфічний, пряний, характерний для обніжжя. Кислий
перговий запах не допускається
Солодкуватий, може бути гіркуватим або злегка кислуватим
При розжовуванні обніжжя не повинен відчуватися хруст на
зубах
Не допускається
Фізико-хімічні показники
Вологість,%,
не більше
Активна
кислотність,
одиниць рН
Вміст золи у
сухій
речовині, %
Вміст
загального
азоту у сухій
речовині, %
Отруйні
ДОМІШКИ
Інші сторонні
ДОМІШКИ
12,5
Не менше 4,04
Не більше 3,9
Не менше 3,3
Не допускаються
Не допускаються
901. Яку кількість квіткового пилку споживає бджолина
сім’я за рік?
Залежно від сили, кліматичних умов, стану кормової бази
та інших факторів витрати квіткового пилку на бджолину сім’ю
за рік можуть досягти 50 кг і більше.
437
902. Яким чином звільнити стільники від минулорічної
перги?
Часто трапляється, що при неправильному зберіганні
стільників з пергою вона затвердіває в комірках і бджоли
змушені витрачати багато зусиль для їх очищення. З метою
звільнення стільників від такої перги рамки ставлять вертикально
у воду і залишають на добу, притиснувши зверху. На наступний
день пергу відкачують на медогонці. Для остаточного очищення
такі стільники піставляють у гніздо бджіл.
903. Чим корисне для людини використання квіткового
пилку?
Квітковий пилок має антибіотичні, заспокійливі і тонізуючі
властивості. Так, пилок з білої акації та липи проявляє
заспокійливу дію, з каштана - стабілізує кровообіг, із кульбаби є
сечогінним засобом, сприяє нормальній роботі нирок, з яблуні сприятливо впливає на міокард і є загальнозміцнювальним
засобом. Вживання пилку відновлює апетит, регулює ар­
теріальний і венозний кровообіг, нормалізує діяльність шлунка,
поліпшує загальний стан і розумову діяльність, посилює
психічну рівновагу, підвищує вміст гемоглобіну в крові. Пилок
проявляє також протисклеротичну дію. При лікуванні аденоми
простати рекомендується 3-4 рази на день вживати по одній
десертній ложці медово-пергової суміші.
904. Як використовують квітковий пилок при різних
захворюваннях?
У разі захворювання на:
коліт, ентероколіт, хронічний розлад шлунка, закрепи квітковий пилок вживають по одній чайній ложці три рази на
день перед їдою протягом 1-1,5 міс;
хронічний гастрит, дуоденіт, холецистит, спастичний
коліт - приймають по 10 г квіткового пилку за 20-30 хв до їди
три рази на день протягом 20 днів;
гастрит із порушенням секреторної функції, хронічний
438
панкреатит, хронічний нефрит - вживають по одній чайній
ложці за 15-20 хв до їди два рази на день протягом 1,5 міс;
захворювання печінки - одну чайну ложку квіткового
пилку змішують з однією столовою ложкою меду і приймають
після обіду. Тривалість лікування - 1-1,5 міс;
гіпертонії - змішують порівну квітковий пилок та мед,
вживають по одній чайній ложці три рази на день перед їдою,
протягом 1,5—2 міс;
функціональних порушеннях серцево-судинної і вегета­
тивної нервової системи - вживають по 10 г квіткового пилку
за півгодини до їди три рази на день протягом 20 днів;
неврозах, нервовій депресії, неврастенії, захворюваннях
передміхурової залози, імпотенції - для профілактики
захворювань приймають по 20 г, для лікування - 32 г квіткового
пилку в суміші з медом чи вершковим маслом два рази на день
(вранці та ввечері) протягом 1,5-2 міс;
старечій слабкості - вживають по одній чайній ложці
квіткового пилку за 15-20хв до їди, запиваючи молоком через
20 хв, три рази надень протягом 1-1,5 міс;
гастрит із пониженою кислотністю - одну десертну
ложку суміші квіткового пилку та меду (1:1) розбавляють у 50 мл
теплої перевареної води, настоюють 2-3 год. Вживають три рази
на день перед їдою протягом місяця. Після 10-денної перерви
курс лікування повторюють, для посилення ефекту приймають
також настої трав, що рекомендуються при цьому захворюванні;
цукровий діабет - вживають половину чайної ложки
квіткового пилку три рази на день за 15-20 хв до їди. Через 20 хв
вживають 100 мл настою з кульбаби лікарської (коріння) - 35 г,
чорниці звичайної (листя) - 35 г, кропиви дводомної (листя) 30 г; 2-3 столові ложки суміші трав запарюють у термосі 0,5 л
окропу, настоюють 2-3 год;
хронічні захворювання нирок — вживають одну десертну
ложку суміші квіткового пилку з медом (1:1) три рази на день,
розсмоктуючи в роті. Курс лікування - 1,5 міс, потім роблять 2тижневу перерву і лікування повторюють. Корисним
є і
одночасне вживання відварів зборів лікарських рослин.
439
рекомендованих при цьому захворюванні;
ішемічна хвороба серця, міокардія, порок серця приймають по одній чайній ложці 2—3 рази на день квіткового
пилку за півгодини до їди. Корисне вживання квіткового пилку з
медом (1:0,5) - по столовій ложці 2-3 рази на день, тримаючи в
роті до розчинення;
струс мозку, порушення мозкової діяльності приймають по півчайної ложки квіткового пилку три рази на
день перед їдою та п’ють настоянку глоду по одній чайній ложці
три рази на день;
захворювання органів дихання - приймають по
одній чайній ложці суміші квіткового пилку та меду (1:1), 3 рази
на день по півсклянки теплого настою мати-й-мачухи, липового
цвіту, коренів алтеї (1:1:1). Три столові ложки суміші заливають
1,5 л окропу, настоюють 3 год.
905. Як вживати та поліпшити засвоєння квіткового пилку
організмом людини?
Квітковий пилок складається з пилкових зерен. Зовнішня
оболонка пилкового зерна - екзина - не піддається розщепленню
під дією шлункового соку людини, тому є важко перетравним
продуктом. Для кращого засвоєння пилок перед вживанням
треба розтерти в якнайдрібніший порошок або настояти в
дистильованій воді не менше 2 год, періодично помішуючи.
Рекомендується також додавати аскорбінову кислоту.
Із численних рецептів використання квіткового пилку, в
тому числі описаних раніше, наводимо такі: за Н.П. Іойришем
(1976), рекомендується вживати квітковий пилок із медом у
співвідношенні 1:1 або 1:2. Старанно змішану суміш використо­
вують при лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу,
порушеннях ендокринної і нервової системи від однієї чайної до
однієї столової ложки 2-3 рази на день протягом 2-4 тижнів
перед їдою.
Н.П. Дорошенко (1990) при атонічних станах травного
каналу та гастритах із зниженою секреторною кислотною функ­
цією рекомендує протягом 1-1,5 міс вживати суміш із 20 г
440
квіткового пилку, 75 мл свіжого соку алое, 500 г рідкого меду.
Суміш старанно перемішують, складають у посуд з темного скла,
зберігають у прохолодному місці. Вживають по одній чайній
ложці 2-3 рази на день за 25-30 хв до їди.
Беруть 10 г квіткового пилку, 1 г маточного молочка, 250 г
рідкого меду, суміш старанно перемішують, перекладають у
посуд з темного скла, зберігають у прохолодному місці.
Рекомендують вживати по 1 чайній ложці перед їдою особливо
хворим людям.
906. Як вживають квітковий пилок при аденомі простати?
Професор О.Г. Сіняков рекомендує при цьому захворю­
ванні приймати одну чайну ложку пилку (обніжжя) за 1,5-2 год
до їди три рази на день протягом 1,5 міс. Після двотижневої
перерви курс повторити.
907. До яких лікувальних препаратів входить квітковий
пилок?
На основі квіткового пилку, зібраного бджолами у вигляді
обніжжя, випускаються препарати: поленапін, поленовітал,
енергій, енергін-Л, поленолецитин, антополен, “ніжність”,
мелополь, вітанол, лециполь, полензим (для дорослих),
полензим (для дітей), мазь “Апосвіт” із комплексною
фармакологічною дією, суппозиторій біоколен для лікування
проктитів, тенапін, дермапін, стимулас (для дітей)
апікомплекс, антополен та ін.
908. Що таке маточне молочко?
Маточне молочко - це специфічний корм для вигодову­
вання бджолиних личинок до 3-денного віку та маточних
личинок. Він виділяється верхньощелепними й підглотковими
залозами робочих бджіл (в основному 12-15-денного віку)
Найбільше маточного молочка (до 250 мг) нагромаджується в
маточнику з маточною личинкою на четвертий день її розвитку.
Маточне молочко має високі поживні властивості та біологічну
441
активність.
909. Які органолептичні та фізичні властивості маточного
молочка?
Свіже маточне молочко є желеподібною масою білуватожовтого кольору з кислуватим, злегка гострим смаком. На
відкритому повітрі швидко окислюється, жовтіє. Питома вага
маточного молочка 1,1. Воно має кислу реакцію (рН 3), у воді
розчиняється не повністю.
910. Який хімічний склад маточного молочка?
До складу маточного молочка входить понад 110 різних
речовин і зольних елементів. У ньому міститься близько 18%
білкових речовин, 10-17 - цукрів, 5-7 - жирів, понад 1% міне­
ральних солей. Маточне молочко багате на вітаміни Вь В2, В3, В6,
В|2, РР, Н, у ньому виявлено 20 амінокислот, у тому числі 10
незамінних, високоактивні речовини, ферменти, кислоти,
ацетилхолін, макро- і мікроелементи, містить фтористі та жирові
сполуки (Лудянський Е., 1996).
911. Для чого використовують маточне молочко?
Маточне молочко - найцінніший продукт бджільництва.
Воно має бактерицидні, антибіотичні та протирадіаційні
властивості, використовується при лікуванні
захворювань
серцево-судинної системи, травного каналу, при туберкульозі та
бруцельозі, бронхіальній астмі, артритах, для
стабілізації
кров’яного тиску,
проти
ожиріння,
для
стимуляції
кровотворення,
регулювання
функцій
центральної
і
периферичної нервової систем, ендокринних залоз, застосо­
вується після операцій, у косметиці, для загального зміцнення
організму тощо. Вживання маточного молочка підвищує
імунітет, нормалізує живлення клітинних тканин, стимулює й
регулює функції старіючого організму, пригнічує розвиток
пухлин, поліпшує пам’ять і апетит, зумовлює бадьорість,
приплив енергії, усуває нездужання, нормалізує гемодинаміку.
442
Ефективне
використання
маточного
молочка
в
геронтології. У літніх людей при його вживанні нормалізуються
кров’яний тиск та обмін речовин, поліпшується апетит і
загальний стан, знижується вміст холестирину в крові,
поліпшується пам’ять і зір. У хворих, які страждають на
імпотенцію, прийом маточного молочка сприяє нормалізації
статевої функції. Воно знаходить застосування також при
лікуванні деяких форм безпліддя. Вживання маточного молочка
швидко знімає фізичну та розумову втому.
912. Що необхідно для одержання маточного молочка?
Для одержання маточного молочка в активний період
пасічницького сезону потрібно мати, передусім, сильні бджолосім’ї-виховательки. Готують усе необхідне: рамки для
прищеплення личинок, воскові або пластмасові мисочки, шпателі
для перенесення личинок, пінцет, скляні лопаточки, вакуумнасос чи пристрій для відбору маточного молочка, посуд для
його зберігання, холодильник тощо. Обладнують спеціальну
кімнату-лабораторію, де підтримують температуру повітря у
межах 24-26°С і відносну вологість близько 80 %.
913. Як одержують маточне молочко?
Маточне молочко одержують із маточників (в основному в
прищеплювальних рамках) у сім’ях-виховательках з осиротінням або без осиротіння бджолосім’ї. Бджолина сім’я
повинна бути сильною, мати багато молодих бджіл, достатню
кількість меду й перги. При осиротінні з неї відбирають матку, а
через 5-6 год у центр гнізда між рамками з відкритим розплодом
ставлять рамку з прищепленими личинками (до 100 шт.). Через
три доби молочко відбирають і знову прищеплюють личинок.
Один раз у шість днів таку бджолину сім’ю підсилюють
запечатаним розплодом (на виході) інших бджолосімей. Від такої
сім’ї-виховательки маточне молочко одержують протягом трьох
тижнів. Її періодично підгодовують медово-перговою сумішшю.
Якщо маточне молочко одержують без осиротіння бджолиної
443
сім’ї, то використовують роздільну решітку з двома рядами
отворів внизу для проходу бджіл, яку ставлять проти льотка. У
менше відділення поміщають кілька порожніх стільників і матку,
біля перегородки - кормову рамку, після решітки створюють
буферну зону з медових, кормових рамок та рамок із закритим
розплодом. Між рамками з відкритим розплодом (відділення без
матки) через добу ставлять 1-2 прищеплювальні рамки з
личинками. Молочко відбирають раз через
три доби,
прищеплюють інших личинок. Періодично у відділення без
матки переносять стільники з відкритим розплодом, а у
відділення з маткою - порожні стільники під засів. У такій сім ’ївиховательці маточне молочко можна одержувати протягом 2 міс
1 більше. При цьому стежать за наявністю у сім’ї молодих бджіл,
достатніх запасів меду та перги. У разі потреби сім’ю регулярно
підгодовують.
914. Як одержують маточне молочко з використанням глухої
перегородки у вулику?
Після належного розвитку бджолиної сім’ї з молодою
маткою бджіл привчають літати на два льотки. При досягненні 810 рамок розплоду її з допомогою глухої перегородки у вуликулежаку ділять на дві нерівні частини, у меншій залишають матку.
У відділення без матки підставляють прищеплювальну рамку з
личинками 8-12-годинного віку, яких перед цим бажано на 1,52 год помістити у бджолину сім’ю-стартер для прийому. Маточне
молочко відбирають до повного виходу закритого розплоду.
Потім матку переносять у відділення, де одержували маточне
молочко, вживаючи запобіжних заходів (матку на деякий час
поміщають у кліточку), а бджіл обробляють одним з акарицидів
проти кліща. Аналогічним чином одержують маточне молочко в
другому відділенні. Після виходу розплоду в цьому відділенні
бджіл об’єднують. Застосування суцільної перегородки
порівняно з роздільною решіткою (два ряди внизу перегородки)
підвищує вихід маточного молочка. Його можна зібрати майже
400 г від однієї бджолиної сім’ї.
444
915. Як зберігають маточне молочко?
Найбільша кількість маточного молочка у маточних ми­
сочках нагромаджується через 72-75 год, або на четверту добу
розвитку личинки. В цей час рамку з відтягнутими мисочками
виймають, бджіл обережно змітають і переносять у спеціальне
приміщення-лабораторію. Всі предмети й посуд, що контак­
туватимуть із молочком, дезінфікують спиртом. За допомогою
пінцета личинок із незапечатаних маточників виймають і кладуть
у спирт (адже на них є молочко), молочко з маточників
відбирають скляними лопаточками, вакуум-насосами чи іншими
пристроями й складають в оброблені зсередини воском
флакончики з темного скла місткістю 50-150 мл. Після
заповнення їх закривають кришками, обробленими розтопленим
воском або парафіном, ставлять у холодильник не пізніше 2-х
годин після відбирання, а через деякий час відправляють
замовникові. Маточне молочко добре зберігає лікувальнопрофілактичні властивості у вигляді емульсії (10 г маточного
молочка на 90 г спирту), в суміші з медом (1-2 г молочка на 100 г
меду). Воно тривалий час не втрачає своїх властивостей при
зберіганні в умовах знижених температур (5-18°С).
916. Як ще можна законсервувати маточне молочко?
Крім зазначених вище способів консервації, маточне
молочко можна законсервувати, використовуючи порошок
глюкози (1 : 25), або змішуючи з одним із адсорбентів - лактозою
чи глюкозою (1 : 4). Зберігають у герметично закритих флаконах
з темного скла при температурі близько 5°С. Можна також
законсервувати маточне молочко у маточнику. При цьому на
четверту добу після підставляння прищеплених личинок з метою
одержання маточного молочка маточники після видалення з них
личинок з допомогою продезінфікованого пінцета обережно
сплюсщують з відкритого боку так, щоб у маточнику не було
повітря (заклеюють). Такі маточники з маточним молочком
поміщають у відповідні скляні місткості, заливають рідким
медом, герметично закривають і зберігають при понижених
445
температурах. Від однієї бджолиної сім’ї за сезон можна
одержати 400-500 г маточного молочка.
917. Що слід знати при вживанні маточного молочка?
Маючи високу біологічну активність, маточне молочко
знаходить широке застосування з метою поліпшення обміну
речовин, функцій серцево-судинної системи, стимулювання
центральної нервової та ендокринної систем. Препарати з
вмістом маточного молочка слід використовувати під язик, воно
добре всмоктується і розноситься течією крові по всьому
організму. Всередину його звичайно не вживають, оскільки
шлунковий сік інактивує лікувальні властивості маточного
молочка. Якщо така потреба виникає, то перед застосуванням за
10—15 хв необхідно випити півсклянки перевареної води з
розбавленою в ній чайною ложкою питної соди.
Надмірне вживання маточного молочка понад 10-15 мг на
1 кг маси тіла може викликати уповільнення серцевого ритму.
Зловживання ним перед операцією може стати причиною
недостатнього зсідання крові. При використанні маточного
молочка, а також інших продуктів бджільництва слід порадитися
з лікарем.
918. Як використовувати маточне молочко при захворюванні
серцево-судинної системи?
При захворюваннях серцево-судинної системи, гіпертонії,
спазмах судин, атеросклерозі тощо приймають препарат апілак
по 1/2 пігулки 2 рази на день під язик протягом 20—30 днів, а при
артеріальній гіпотонії - по одній пігулці три рази на день.
Вживання
зазначених
препаратів
запобігає
розвитку
атеросклерозу, знижує рівень холестерину в крові.
919. Як застосовують маточне молочко для профілактики
грипу?
Із метою профілактики грипу спиртовою емульсією
маточного молочка змазують слизову оболонку носа, зрошують
446
нею порожнину рота, зіву або ж приймають 20 крапель
всередину. У разі захворювання на грип наведені процедури
проводять три рази на день протягом одного-двох днів.
920. Як використовують маточне молочко
при артриті?
Для цього щоденно протягом 10 днів приймають по 0,5 г
маточного молочка.
921. Як вживати маточне молочко при цирозі печінки та
хронічному гепатиті?
При цих захворюваннях з лікувальною метою та для
профілактики рекомендується вживати вранці та ввечері по ЗО—
40 г Меду та одну ложечку (для гірчиці) маточного молочка.
922. Як вживати маточне молочко при лікуванні виразки
шлунка?
При захворюванні на виразку шлунка рекомендується
вживати маточне молочко в суміші з медом у співвідношенні
1:100. Суміш приймають по 2 чайні ложки три рази на день. За
5 хв до прийому суміші рекомендується випити півсклянки
лужної води. У разі підвищеної чутливості хворого до маточного
молоцка (зокрема втрата сну) суміш протипоказана.
923. Як застосовувати маточне молочко при неврозах,
неврастенії, неврозі серця?
При цих захворюваннях непогані результати одержують у
разі вживання вранці та ввечері по 30-50 г меду з додаванням
однієї ложечки (для гірчиці) маточного молочка.
924. Як застосовують маточне молочко при зниженні
імунітету?
Тримають у роті (під язиком) 5-15 мг маточного молочка
447
до повного розчинення три рази надень протягом 2-3 тижнів.
925. Як вживають маточне молочко
при атеросклерозі?
По 2 чайні ложки суміші маточного молочка з медом
(2:100) приймають три рази на день перед їдою (розсмоктують у
роті до повного розчинення) протягом 15-25 днів.
926. Як використовують маточне молочко у разі гіпотонії,
вегетосудинної дистонії, травми головного мозку,
захворювання нирок?
Приймають по 20 мг маточного молочка (під язик) три рази
на день протягом 10-20 днів. Через 7*—10 днів курс лікування
повторюють.
927. Як використовують маточне молочко при інших
захворюваннях?
Артрит нижніх кінцівок - вживають по 10-20 мг
маточного молочка під язик два рази на день (вранці та ввечері)
протягом 10-20 днів.
Бронхіальна астма - приймають по 15-20 мг маточного
молочка під язик три рази на день протягом 10-25 днів.
Старечі нездужання, ураження нервової системи вживають по 180 мг маточного молочка в два прийоми протягом
15-20 днів;
Ішемічна хвороба
серця,
стенокардія,
серцева
недостатність - приймають по 10 мг маточного молочка під
язик 3-4 рази на день протягом 10-30 днів.
Хронічний фарингіт - сумішшю маточного молочка з
медом (1:100) за допомогою ватного тампона змазують задню
стінку глотки.
448
928. Які випускаються препарати, що містять маточне
молочко?
апілак- проявляє значну тонізуючу й
відновлювальну дію; вітадон- вживають у разі втрати маси
тіла, відсутності апетиту, є тонізуючим засобом; мелькальцин сприяє розвитку та зміцненню кісткової системи у дітей, гар­
монійному розвитку організму. Ліофілізоване маточне мо­
лочко- якісний дієтичний продукт із тонізуючим і відновлювальним впливом на організм. Спиртову емульсію маточного
молочка застосовують як лікувально-профілактичний засіб у разі
грипу. Ефективне використання суміші маточного молочка з
медом (1-2 г на 100 г меду) як зміцнювального засобу при
втомах тощо. Вживають по 10 г суміші під язик до повного
розчинення за 1 год до сніданку. Освоєно випуск багатьох інших
препаратів, до складу яких входить маточне молочко. Серед них:
м’яка пастила, апілакум, драже з маточним молочком,
полевітал, енергін“Л”, полевітал вітас, мікрополь, колгель,
апідодермін, антирид та ін.
929. Що являє собою гомогенат?
Таку назву одержало молочко з личинок (в основному
трутневих), яке одержують пресуванням або віджиманням
стільників з трутневими, щойно запечатаними чи ще відкритими
личинками. Практикують також одержання личинок на шостий
день їхнього розвитку, відкачуючи на медогонці.
Трутневий гомогенат - густа, жовтувата, своєрідна на
смак рідина. Це однин з найцінніших біологічно активних
продуктів, містить багато білка, амінокислот, вітамінів,
ферментів, мікроелементів та ін.
Гомогенат
(личинкове
молочко)
характеризується
значними оздоровчими та омолоджувальними властивостями,
його можна рекомендувати всім. Для консервування гомогенату
використовують мед чи цукор (1:1). Практикують також
одержання порошку з личинок, висушуючи їх при певному
449
режимі до 8 % вологості. Зберігають продукту холодильнику.
Гомогенат знаходить широке застосування в медичній
практиці, зокрема у вигляді компресів при лікуванні екзем,
грибних захворювань, для підвищення імунітету, стимуляції
білково-вуглеводневого обміну, посилення сексуальної потенції,
при зниженні розумових та фізичних здібностей, лікуванні
безпліддя; мас тонізуючі властивості, дуже корисний для
післяопераційних хворих, сприяє зміцненню травного каналу.
Фармакологічною промисловістю розроблено харчову
добавку апілін А, що містить маточне молочко та витяжку
трутневих личинок. Це сильний препарат, насичений гормонами,
вітамінами групи В. Показаний при лікуванні захворювань
ендокринної системи, порушення гормонального фону, жіночого
безпліддя, відновлює функції яєчників, сприяє омолодженню
(Филиппова И.А., 2001).
Дія апіліну А посилюється при одночасному вживанні
перги (“бджолиного хліба”). їх приймають один раз на день по
2 г після їди під язик. Запивають водою або соками через
півгодини. Тривалість лікування - 3-4 міс. При застосуванні
наведених препаратів відновлюється функція щитовидної залози,
практично зникає зоб; розсмоктуються доброякісні пухлини ліпоми, фіброми; ефективні при мастопатії.
Гомогенат (личинкове молочко) ефективний косметичний
засіб. Після ретельного очищення шкіри на обличчя накладають
маску на 15-20 хв, потім змивають прохолодною водою.
Практикують також маски на обличчя з гомогенату та меду у
співвідношенні 1:5.
Пасічники, у яких гомогенат в активний сезон постійно
наявний на пасіці, можуть використовувати його у свіжому
вигляді щодня до 50 мл і більше (шкоди не буде, в чому
переконався автор).
Кожний пасічник є свідком того, з якою жадібністю
бджоли висмоктують рідину з трутневих личинок (гомогенат)
при їх вирізанні у разі боротьби з кліщем вароа якобсоні.
Використання гомогенату у свіжому вигляді для стимулюючої
450
підгодівлі бджолиних Сімей сприяє їхньому інтенсивному
розвитку та підвищенню продуктивності на медозборі на 1820 %.
930. Що таке прополіс?
Прополіс, або бджолиний клей, має як зовнішнє, так і
внутрішнє походження. До зібраних бруньок із тополі, вільхи,
берези смол та бальзамів бджоли додають смолисті залишки від
перетравлення пилку, віск, виділення верхньощелепних залоз. У
гнізді бджіл прополіс відіграє важливу роль у результаті своїх
бактерицидних властивостей. Бджоли полірують прополісом
комірки стільників, заліплюють щілини, скріплюють деякі деталі
вулика тощо. Прополіс широко застосовують у медицині. Його
питома вага 1,113-1,136, тому він тоне у воді. Температура
топлення - 80-100°С.
931. Який хімічний склад прополісу?
Хімічний склад прополісу залежить від таких факторів, як
місце і час збирання, якість принесених речовин, вид пилку, що
переробляється бджолами, тощо. До складу прополісу входять:
органічні кислоти, бальзами, ефірні масла, ароматичні альдегіди,
віск, квітковий пилок, зольні елементи, вітаміни, флавоноїди та
ін. У прополісі найбільше (50-55%) смол і бальзамів, 20-25% бджолиного воску, близько 15 - ефірних масел, до 5% квіткового
пилку.
932. Яким технічним вимогам повинен відповідати прополіс?
Згідно з технічними умовами прополіс повинен відповідати
таким вимогам:
451
Таблиця 11.6
—І
Показник
Характеристика і норми
Грудки або дрібняк
Темно-зелений, бурий або сірий із
Колір
зеленим чи коричневим відтінком
Характерний смолистий (суміш
Запах
запахів меду, пахучих трав, хвої,
тополі)
Смак
Гіркий, трохи пекучий
Щільна, на зламі однорідна
Структура
При температурі +20°С...+40°С Консистенція
в’язка, нижче +20°С - тверда
Вміст воску, не більше, %
ЗО
Показник окислюваності, не більше, с
22
Якісні реакції на флавоноїдні сполуки Позитивні
Механічні домішки, не більше, %
20
Фенольні сполуки, не більше, %
зо
Йодне число, не менше
35
Зовнішній вигляд
933. Чи використовують бджоли прополіс для будівництва
стільників?
Крім того, що бджоли полірують прополісом комірки
стільників, вони додають його також у віск при будівництві
стільників від 14 до 21 г на 0,453 кг воску. Через це, незважаючи
на дуже тонкі стінки комірок (до 0,005 см), вони витримують
значне навантаження і дуже міцні.
934. Як одержують прополіс?
Прополіс одержують, зчищаючи пасічницькою стамескою
бруски рамок, стельові дощечки під час огляду бджолиних сімей.
Бджоли запрополісовують усі щілини. Враховуючи цю особли­
вість, використовують спеціальні рамки, решітки із щілинами
між рейками в 2-3 мм, які кладуть над гніздом. Застосовують
також спеціальну сітку з волосіні. Прополіс із неї виминають
після охолодження в холодильнику. Збільшують вихід прополісу
розсуванням стельових дощечок над гніздом бджіл на 2-3 мм.
452
Розширюють також льотки в осінній період. При цьому бджоли
змушені зменшувати льотковий отвір, запрополісовуючи його.
Проте слід бути уважним, щоб не викликати нападу бджіл.
Потрібно зазначити, що від однієї бджолосім’ї за сезон можна
одержати до 300 г прополісу. Однак цим не можна
захоплюватися, особливо в осінній період, оскільки прополіс
необхідний і бджолиній сім’ї. Характеризується високою
бактерицидною дією, що запобігає багатьом хворобам і
позбавляти бджіл його не можна.
935. Як зберігати прополіс?
Із прополісу формують кульки масою 10-50 г, загортають
їх у целофан або пергаментний папір, кладуть у поліетиленові
пакети, щільно зав’язують і зберігають у темному прохолодному
місці. Якщо прополіс одержують із порожніх стільникових рамок
над фанерним щитом у прохолодну погоду, то зібрану сировину
тонким шаром розкладають на поліетиленовій плівці, злегка
підігрівають (над батареєю водяного опалення тощо), а потім
формують кульки потрібного розміру. Перед цим прополіс
старанно очищають від різних домішок.
936. При лікуванні яких захворювань використовують
прополіс?
Прополіс використовують при лікуванні багатьох хвороб:
шлунково-кишкових, дихальних шляхів, фурункульозі, при вида­
ленні мозолів, кон’юнктивітах, опіках, колітах, гіпертонії, для
виготовлення так званих радіопротекторів, що сприяють
виведенню радіонуклідів з організму людини та ін. Прополіс має
судинорозширювальну дію, є добрим біостимулятором, знімає
втому, підвищує працездатність. Його використовують як у
чистому вигляді, так і у вигляді спиртових розчинів, емульсій,
мазей тощо. Препарати з прополісу характеризуються
антимікробною дією, посилюють захисні властивості, зміцнюють
імунну систему, активізують відновні процеси.
453
937. Як приготувати розчин прополісу?
Прополіс спочатку подрібнюють. З цією метою його на
певний час поміщають у холодильник (він стає крихким). Для
приготування 10-40%-го розчину беруть 10-40 г подрібненого
прополісу, заливають 90-60 мл 96°-го спирту, періодично
збовтують, настоюють не менше доби, проціджують і зберігають
у щільно закритому посуді. Водний розчин готують, настоюючи
подрібнений прополіс у воді. Водно-спиртову емульсію одержу­
ють, додаючи у воду потрібну кількість розчину прополісу в
спирті.
938. Як приготувати прополісове масло та молочну емульсію
прополісу?
В емальованому посуді розтоплюють 85-90 г вершкового
масла, охолоджують його до 60°С і додають 10-15%
подрібненого прополісу, ретельно перемішують і закривають на
20 хв кришкою. Після цього суміш на водяній бані підігрівають
до температури 80-90°С, помішуючи протягом 15-20хв.
Проціджують через кілька шарів марлі, щільно закривають і
зберігають у темному, прохолодному, сухому місці. Прополісове
масло - ефективний засіб при лікуванні тріщин грудних сосків у
матерів, які годують немовлят. Для приготування молочної
емульсії на 0,5 л молока беруть 25-50 г прополісу, нагрівають на
слабкому вогні до закипання, 10 хв відстоюють і проціджують
через кілька шарів марлі.
939. Як приготувати м’яку витяжку прополісу?
Щоб одержати м’яку витяжку прополісу, спочатку треба
приготувати спиртовий розчин (50 г подрібненого прополісу на
100 г 96°-го спирту, настоювати 8 діб). Після цього розчин
прополісу випаровують на водяній бані, одержуючи масу бурого
кольору. Це й буде м’яка витяжка прополісу. На її основі готують
розчини, мазі тощо.
454
940. Як приготувати і для чого використовують прополісну
мазь на вазеліні?
10 г подрібненого прополісу змішують із 100 г підігрітого
чистого вазеліну. Цю мазь готують так же само, як і прополісне
масло. 5%-ну мазь використовують при захворюваннях очей
(механічні пошкодження, опіки, захворювання рогівки). Свіжі
рани рогівки епітелізуються на другу-третю, при термічних
опіках - на шосту-десяту добу. Мазь вводять під нижню повіку
для рівномірного розподілу по очному яблуку. Після закладання
мазі відчувається легка печія, яка проходить через 5-10 хв, біль
стихає через 10-15 хв.
941. Як приготувати і для чого використовують прополісну
мазь із воском?
У 150 г вазелінового масла, підігрітого до кипіння,
розтоплюють 50 г воску і 70 г прополісу. У суміш, що
підігрівають протягом 30-40 хв, додають 50 г вершкового масла.
Мазь використовують для лікування дерматозу, фурункульозу,
гідроанемії. її наносять тонким шаром 1-3 рази надень.
942. Як приготувати прополісну пудру?
Охолоджений у холодильнику прополіс подрібнюють і
просівають. Додають дев’ять частин наповнювача на одну
частину прополісу. Як наповнювач використовують крейду,
тальк та інші натуральні продукти. Пудру наносять на уражену
поверхню шкіри (рани, що довго не гояться) один раз на добу
після попередньої обробки рани розчином прополісу.
Виліковування настає на 16-54 день.
943. Які лікувальні препарати з вмістом прополісу
використовує фармакологія?
Основні препарати, до складу яких входить прополіс, такі:
апіфорт - мазь з антисептичними властивостями, сприяє загою­
ванню ран; міпропол - застосовують для лікування запальних.
455
ерозійних та інших захворювань; пропогеліант - олійний розчин
прополісу, використовують при запаленні слизової оболонки
носа,
глотки, хронічних ринітах, як протизапальний,
протибольовий і відновлювальний слизову оболонку засіб;
пропосол - аерозоль із дезодоруючими та дезінфікуючими
властивостями; пропоцеум - мазь для загоювання ранових
поверхонь. Зараз розпочато випуск спеціального драже, до
складу якого входить прополіс. Його використовують для
виведення радіонуклідів з організму. Користуються також
популярністю такі препарати, як пропонал, аерозоль вайга,
проксепт, апілон А, продерм, пропостамін, антиекзем-орл-2,
гліцеропропол-орл-3, офтальмосепт, акнеол, флорал, апілон
тощо.
Серед інших препаратів на основі прополісу: мета аерозоль для знищення патогенних мікроорганізмів у
приміщенні; олеум - суміш прополісу для лікування деяких
хвороб шкіри та ін.
944. Які лікувальні препарати розроблено на основі
прополісу?
Дослідженнями академіка О.І. Тихонова (матеріали XII
Міжнародного конгресу федерації бджолярських організацій
країн Центральної і Східної Європи - Апіславії - Київ: Фітосоціоцентр, 1999 - С. 36—43) доведено, що максимальний анти­
мікробний ефект має гідрофільна фенольна фракція прополісу,
що містить фенолкарбонові кислоти та оксикумарини.
Гідрофобна фенольна фракція проявляє антимікробну активність
у два рази слабкіше, її хімічний склад зумовлений флавонами,
флавонолами, восками тощо.
На основі фенольного гідрофільного та фенольного
гідрофобного препаратів прополісу, частка яких у продуктах
переробки прополісу становить відповідно 10 і 50%, Україн­
ською фармацевтичною академією разом з фірмою “Апітек”
розроблено препарати, які знаходяться на різних стадіях
впровадження (схема 1).
456
Схема 1. Лікарські препарати на основі прополісу
Наведені препарати використовують при лікуванні різних
захворювань відповідно до інструкції. Так, пігулки “Прополін”
застосовують у разі дифузних захворювань печінки, алкогольних
гепатопатіях, гіпербілірубінеміях, дискинетичних розладах та ін;
очні краплі “Пропомікс” - при пораненні рогівки ока, хімічних та
термічних опіках кон’юнктиви і рогівки 1-2 ступеня,
інфекційних кератитах та ін.
945. Як використовують спиртовий розчин прополісу для
полоскань?
10 г подрібненого в порошок прополісу заливають 100 мл
води. Суміш підігрівають на водяній бані протягом 1 год при
температурі 80-90°С, періодично помішуючи. Готову суміш
457
фільтрують через марлю.
10-20 крапель прополісу додають до 3/4 склянки чаю,
теплої води чи відвару ромашки. Цим розчином прополіскують
порожнину рота три рази на день при гострих запаленнях
носоглотки, мигдаликів, верхніх дихальних шляхів. У
стоматології для лікування тканин порожнини рота, грибних
захворювань, виразок, наривів на яснах, при запаленні слизової
оболонки рота, для місцевого знеболювання використовують 24%-й розчин прополісу.
При запаленні горла його прополіскують настоєм
прополісу в теплій воді. Цим же профільтрованим розчином
лікують кон’юнктивіт, закапують очі. Хвороба зникає на 2-3-й
день.
946. Як лікуватися натуральним прополісом?
Натуральний прополіс знаходить широке застосування при
лікуванні різних захворювань. Так, при лікуванні фурункульозу
тонкі пластинки прополісу накладають на лейкопластиреву
пов’язку; при пародонтозі перед сном жують 3-5 г прополісу.
Останній прилипає до зубів і лікування відбувається під час сну.
947. Як використовують прополіс для лікування
захворювань дихальних шляхів?
При запаленні верхніх дихальних шляхів і легенів прово­
дять інгаляцію: 60 г прополісу й 40 г воску кладуть у посуд
місткістю 300-400 мл і ставлять на водяну баню. Інгаляцію
здійснюють протягом двох місяців тривалістю 15-20 хв уранці й
увечері. Прополіс періодично замінюють на свіжий. Спиртовий
розчин його використовують у вигляді аерозольної інгаляції для
лікування гострого ларинготрахеїту. При хронічному бронхіті,
бронхіальній астмі, пневмонії застосовують спиртовий розчин
прополісу (25 г на 100 мл спирту) і методом інгаляції лікуються
щоденно протягом трьох тижнів.
458
948. Як використовують прополіс при карієсі зубів,
пародонтозі та стоматиті у дітей?
При карієсі зубів та пародонтозі ефективні полоскання: на
склянку перевареної води додають 20 крапель 15-20%-го
спиртового екстракту прополісу. Ротову порожнину пропо­
ліскують два рази на день протягом 1—2 міс.
У разі захворювання дітей на стоматит для лікування
використовують настоянку. У 30-40 мл 96°-го спирту роз­
чиняють 10 г прополісу, настоюють дві доби у темному місці,
доливають водою до 100 г, фільтрують. Для полоскання на
півсклянки води беруть 5-10 г розчину прополісу. Стоматит
швидко проходить.
949. Як за допомогою прополісу лікують пітливість ніг та
мокнучу екзему рук?
У разі пітливості ніг роблять ванни для ніг з відвару
дубової кори (1 : 10), на 1 л додають 10 г спиртового розчину
прополісу. Температура ванн не повинна перевищувати 38°С,
тривалість - 20 хв, курс лікування - 10 днів. Для лікування
мокнучої екземи рук спочатку готують відвар дубової кори (на
одну частину кори - п’ять частин води). На склянку процід­
женого відвару додають чайну ложку 30-40%-го спиртового
розчину прополісу. Суміш періодично наносять на шкіру рук.
950. Як за допомогою прополісу лікують себорею?
До однієї склянки процідженого відвару дубової кори
(1:5) додають чайну ложку 30%-го спиртового розчину
прополісу й одну чайну ложку меду. Одержану суміш втирають у
коріння волосся голови.
951. Як за допомогою прополісу лікують екзему вух?
У 100 г 70°-го етилового спирту протягом п’яти днів
настоюють 10 г подрібненої шкаралупи незрілих грецьких
горіхів і додають однакову кількість 30%-го спиртового розчину
459
прополісу. При захворюванні протирають шкіру зовнішніх
слухових проходів і 2-3 рази на день на 30-40 хв вставляють у
вуха змочені в цьому розчині джгутики з бинта чи вати.
Тривалість лікування 7-10 днів.
952. Як за допомогою прополісу лікують бронхіальну астму?
При лікуванні бронхіальної астми вживають по 20 крапель
20%-го розчину прополісу з молоком або водою за ЗО хв до їди
протягом двох тижнів. Для інгаляцій до однієї частини розчину
прополісу додають три частини води.
953. Як використовують прополіс при нежиті?
Ретельно розтирають 20 г подрібненого прополісу із 10 г
вершкового масла, потім додають 70 г соняшникової олії і
ретельно перемішують. Одержаною сумішшю змочують тампони
з вати і закладають у ніс по два рази на день - уранці та ввечері.
954. Як за допомогою прополісу лікувати радикуліт?
Ретельно розмішують по одній столовій ложці меду,
соняшникової олії і настояного на винному спирті прополісу. Цю
суміш наносять на гірчичники, прикладають до хворого місця й
прибинтовують.
955. Як використовують прополіс при зубному болю?
Готують 40%-й настій прополісу на спирті. Настоюють
тиждень, періодично помішують, фільтрують. У настої змочують
тампон і прикладають до хворого зуба.
956. Як використовують прополіс при ангіні, запаленні
легень, туберкульозі, аденомі?
1. У підігріте до 50-60°С вершкове масло (90 г) додають
10 г продрібненого прополісу. Суміш нагрівають до 70°С,
постійно помішуючи 8-10 хв. Після охолодження приймають з
теплим молоком по одній чайній ложці 2-3 рази надень за 1-1,5
460
год до їди протягом 2 міс (при ангіні та запаленні легень).
—
2. Доктор
медичних
наук
О.Ф. Сіняков
успішно
використовує прополісний мед для лікування туберкульозу,
аденоми. Для приготування прополісного меду подрібнюють 10 г
прополісу, розтоплють на водяній бані, додають 90 г меду,
витримують кілька хвилин при постійному помішуванні, потім
переливають у баночку. Дітям дають півчайної ложки,
дорослим - одну чайну ложку за годину до їди три рази на день
(тримати у роті до повного розчинення). Курс лікування 1,5 міс,
через 10 днів курс лікування повторюють.
3. При аденомі приймають по одній чайній ложці 5%-й
прополісний мед (тримають у роті до повного розчинення) 2-3
рази на день за 20-30 хв до їди. Курс лікування один місяць,
потім зробити перерву на 10-12 днів і курс повторити.
Використовують свічки з вмістом 0,1 г прополісу та 2 г масла
какао. їх вводять глибоко в пряму кишку 2-3 рази на добу. Курс
лікування два місяці. Через місяць лікування повторюють.
957. Як використовують екстракт прополісу при гастриті і
коліті?
Приймають 10%-й спиртовий розчин екстракту прополісу
по 60 крапель на склянку теплої води три рази на день за годину
до їди протягом 20 днів. Після 10-12-денної перерви при потребі
курс лікування повторюють. Дотримують відповідної дієти. В
літній період при виразці шлунка щоденно з’їдають по 12-15
свіжих листків подорожника великого. Поєднують прийом
екстракту прополісу та меду з прополісом.
958. Як застосовують прополіс із глодом, оманом проти
склерозу?
Змішують порівну аптечну настоянку плодів глоду з 10%-м
спиртовим екстрактом прополісу. Вживають по 20-30 крапель 23 рази на день за 20-30 хв до їди при атеросклерозі, ішемічній
хворобі серця, запамороченні, серцебитті, гіпертонії, порушенні
сну. Препарат проявляє протисклеротичну дію, тонізує серцевий
м’яз, сприяє нормалізації серцевого ритму, сну, знижує
461
підвищений артеріальний тиск. Ефективний при атеросклерозі і
препарат прополісу з оманом. Для його приготування 20 г сухих
подрібнених коренів оману в пляшці з темного скла заливають
100 мл спирту, настоюють 20 діб у темному місці, проціджують,
змішують порівну з 10%-м спиртовим екстрактом прополісу.
Приймають по 20-30 крапель на півсклянки води 2-3 рази на
день.
959. Як використовують прополіс при виразковій хворобі
шлунка та дванадцятипалої кишки?
Подрібнюють 40 г прополісу, заливають у пляшці 100 мл
70%-го спирту. Збовтують 30 хв, три доби настоюють,
періодично збовтуючи. Поміщають на 2 год у холодильник,
потім фільтрують через шар марлі. Вживають по 15-20 крапель
настоянки з кип’яченим молоком або чаєм три рази на день за 11,5 год до їди протягом 18-20 днів. Через тиждень-два курс
лікування повторюють.
960. Який самий простий спосіб використання прополісу?
Це просто жувати по 1-3 г на день. Після 10-15 хв жування
роблять перерву на 1-2 год, потім знову жують і ковтають.
Приймають при лікуванні виразки шлунка, гіпертонії,
захворюванні порожнини рота, верхніх дихальних шляхів. Таке
використання прополісу сприяє зміцненню емалі зубів, запобігає
розвитку карієсу.
*
961. Як за допомогою прополісу видаляють мозолі?
Мозолі за допомогою прополісу видаляють двома спосо­
бами.
1. Для ніг роблять теплу ванночку на 10-15 хв, шкіру
протирають, на мозолю накладають тонким шаром розім’ятий
шматочок прополісу й забинтовують на п’ять діб. І так
повторюють три рази. Після зняття пов’язки роблять ванну для
ніг, розм’якшену мозолю видаляють механічно.
2. На малому вогні розтоплюють 50 г прополісу і 20 г
462
воску додають сік одного лимона. Цією маззю змазують чисту
полотнинку і щодня прикладають до мозолі. Через деякий час,
тримаючи ноги у теплій воді, витягують мозолю разом із
корінням.
962. Як виготовити лак, до складу якого входить прополіс?
Для приготування лаку беруть одну частину прополісу,
0,5 - воску, дві частини лляної олії. Суміш кип’ятять 20-30 хв.
Дерев’яні речі, які хочуть полакувати, занурюють у теплий лак
на 15 хв, виймають, дають висохнути й полірують вовняною
тканиною. Спиртовим розчином прополісу покривають пасіч­
ницький інструмент. Після його висихання утворюється плівка,
яка запобігає іржавінню.
963. Як виготовити прополісовий “холодильник”?
Добре відомі бактерицидні властивості прополісу. Цю його
властивість
використовують для збереження продуктів
харчування, що особливо актуально в умовах кочівлі з бджолами.
Прополісовий “холодильник” виготовляють, покриваючи щіль­
ний ящик зсередини розтопленим воском, а потім прополісом.
Продукти в такому ящику з щільно підігнаною кришкою
зберігають у прохолодному місці (ямі, погребі).
964. Як відмити руки від прополісу?
Для видалення прополісу з рук їх натирають мелісою і
миють у воді. Протирають руки ацетоном, а потім вимивають у
воді з милом.
965. Що являє собою бджолина отрута?
Бджолина отрута (апітоксин) виробляється в отрутних
залозах бджіл. Вона є засобом для захисту гнізда від ворогів і
виводиться через жалоносний апарат, розміщений в останньому
кільці черевця. Бджолина отрута - прозора, жовтувата рідина, із
своєрідним запахом, пекуча й гірка на смак. На повітрі швидко
463
висихає, втрачає ароматичні речовини та частину жирних кислот.
При необережному поводженні з бджолами, коли деякі з них
бувають роздавлені, ароматичні речовини стають своєрідним
сигналом небезпеки, і бджоли починають жалити. Бджолина
отрута добре розчинна у воді, не розчинна у спирті, має питому
вагу 1,131, кислу реакцію (рН близько 5) у стократному водному
розчині. До її складу входить майже 50 % мелітину - дуже отруй­
ного білка, близько 14 - ферменту фосфоліпази і 20 гіалуронідази, до 5 - пептиду апаміну, 1,7 % гістаміну, багато
вільних амінокислот, зольні елементи та ін.
966. Як ослабити дію бджолиної отрути?
Для зменшення болю та пухлини на місце вжалення
бджолою накладають компреси
змоченим у гарячій воді
рушником. Можна чергувати гарячі та холодні компреси,
ефективні вологі обтирання. При потребі потерпілому надають
медичну допомогу. Якщо бджоли пожалили коня, то його
заспокоюють зволоженою ковдрою. Гарячі припарки здійснюють
тривалий час.
Важкі наслідки підвищеної чутливості до застосування
бджолиної отрути усувають, застосовуючи ін’єкції вітаміну С з
кальцієм, який вводять у вену, а також адреналіну, вводять під
шкіру. Приймають серцеві препарати (кофеїн), при нервових
збудженнях - люмінал, веронал-хлозарин. Змазування відкритих
місць касторкою, лавандовою олією, водним розчином оцту дещо
зменшує небезпеку ужалення. Ранки після ужалення протирають
соком часнику, спиртом, у тому числі й нашатирним, настойкою
нагідок, розчином калію перманганату, накладають компреси.
Рекомендується пити багато води. Відомо, що алкоголь
нейтралізує дію отрути. В таких випадках дорослій здоровій
людині можна рекомендувати випити 50-100 г горілки з медом.
967. Яким вимогам повинна відповідати бджолина отрута?
Згідно з технічними умовами бджолина отрута повинна
відповідати таким основним вимогам: структура - порошок у
464
вигляді крупинок і лусочок; колір - від сірувато-жовтого до
бурого; органолептичні властивості - зумовлює подразнення
слизових оболонок, чхання; втрата маси під час висушування не більше 12%; нерозчинний у воді залишок - 13%; гемолітична
активність - у межах 60 с; фосфоліпазна активність - до 8 мкг.
968. Як одержують бджолину отруту?
Бджолину отруту одержують за допомогою спеціальних
пристроїв, принцип дії яких - в періодичному подразненні бджіл
струмом невисокої напруги, що подається на електроди
отрутоприймачів-подразників. Після подразнення струмом
напругою 16-18 В бджоли випускають отруту на скло (бджола за
життя виробляє 0,3-0,4 мг отрути). Звідси її знімають у
спеціальній камері лезом бритви, дотримуючи запобіжних
заходів. Апітоксин-сирець зберігають у герметично закритих
флаконах із темного скла місткістю 15-100 мл у холодильнику
при температурі 2-15°С.
Досліди показують (Хомутов А.Є., Калашникова Л.М.,
1998), що отрутоприймачі доцільно встановлювати між крайніми
рамками з інтервалом у 15 днів в активний період сезону від 22-ї
до 5-ї год. На крайніх стільниках зосереджуються льотні бджоли.
Через добу місце бджіл, від яких відібрали отруту, займуть ті
бджоли, що були зайняті в розплідній частині гнізда. При цьому
спостерігається висока стабільність показників отрутопродуктивності бджіл.
У науково-дослідному Інституті бджільництва (Росія,
м. Рибне) розроблена технологія масового одержання бджолиної
отрути-сирцю по 5-6 г від однієї стандартної бджолиної сім’ї за
сезон без шкоди для бджіл, що в 3-4 рази більше, ніж при інших
відомих способах.
Слід звернути особливу увагу на те, що бджолина отрута
(апітоксин) є високотоксичною речовиною і до її збору
допускаються
спеціально
підготовлені
працівники,
які
дотримують відповідних вимог техніки безпеки. Некваліфікований відбір бджолиної отрути без дотримання вимог
465
техніки безпеки може призвести до важких наслідків. Так,
бджолина отрута негативно впливає на слизову оболонку очей та
легень, може стати причиною важких хвороб шлунка, печінки,
втрати зору, імпотенції, передчасного старіння, алергічного
бронхіту та ін. Не можна допускати потрапляння отрути на
слизові оболонки, дихальні шляхи, оскільки можливі
ускладнення (параліч дихального центру), аж до летальних.
969. Чи впливає відбір бджолиної отрути на бджіл?
Дослідженнями (Зорило Г.І., 1998) встановлено, що після
відбору бджолиної отрути через 14 діб (триразово) медова
продуктивність таких сімей була на 21,5% вищою, а відбудовано
стільників на 20% більше, ніж у контрольній, з якої отруту не
відбирали. Це пояснюється зростанням льотної активності бджіл,
у яких відбирали отруту. Проте бджоли, у яких відібрали отруту,
жили на 6-7 діб менше, ніж у контрольній сім'ї. Щоб не
допустити повторної дії електричного струму на бджіл, що
віддали отруту, наступний її відбір можна здійснювати не раніше
як через 14-15 діб.
970. До яких лікувальних препаратів входить бджолина
отрута?
Фармацевтичною промисловістю випускаються лікувальні
препарати, до складу яких входить бджолина отрута: апікозан,
апікур, апізартрон (мазь та в ампулах), апіфор, вірапін,
венопіолин, мелісін, токсапін, форапін, мелітин, токсапін,
апіревен та ін. Вченими Української фармацевтичної академії
(м. Харків) розроблено склад і технологію виготовлення на
основі бджолиної отрути пігулок апівен, які не поступаються за
антикоагуляційною активністю природному гепарину. Рекомен­
дують для електрофорезного використання.
971. При яких захворюваннях використовують бджолину
отруту?
Бджолину отруту (апітоксин) широко застосовують при лі­
466
куванні ревматичних захворювань, поліартритів, радикулітів,
трофічної виразки, атеросклеротичних уражень судин кінцівок,
розладу кровообігу, бронхіальної астмщ гіпертонії, спондиліту
тощо. Апітоксин поліпшує ферментаційні процеси, загальний
стан та сприяє зміцненню організму, підвищує його опірність
проти радіації, розширює судини, зменшує кількість холестерину
в крові, має тонізуючий вплив на серцевий м’яз, мобілізує його
захисні сили.
Як зазначає Є. Лудянський (1996), бджолина отрута с холінолітиком, модулятором імунітету, розсмоктувальним засобом
при рубцево-некторичних утвореннях, поліпшує мікроциркуляцію.
972. Чи є протипоказання щодо застосування бджолиної
отрути?
Питання щодо можливості застосування продуктів
бджільницва, в тому числі бджолиної отрути, при лікуванні
захворювань вирішує лікар. Так, потипоказаннями щодо
застосування бджолиної отрути є туберкульоз, психічні
захворювання, хвороби печінки, нирок і надниркової залози,
діабет, пухлини, серцева недостатність, хвороби серця та ін.
973. Що необхідно враховувати при лікуванні бджолиною
отрутою та які його особливості?
Питання щодо лікування хворого із застосуванням
бджолиної отрути повинен вирішувати лікар. Основними
способами
лікування
бджолиною
отрутою
є
пряме
бджоловжалення, втирання в шкіру мазей, інгаляції, електро­
форез. Широко практикують лікування прямим бджоловжаленням у спеціальних кабінетах апітерапевти. При цьому слід
спочатку перевірити реакцію організму хворого на бджолину
отруту. З цією метою його піддають короткочасному (5-10 с)
ужаленною однією бджолою. Наступного дня таку пробу
повторюють, залишаючи жало на 1 хв. Після кожної проби
роблять аналіз крові на цукор і білок. Якщо склад крові не
змінюється, хворого можна лікувати з використанням
бджоловжалень. Для ужалення бджолу пальцями чи пінцетом
467
беруть за спинку і прикладають черевцем до хворого місця,
попередньо вимитого водою з милом. Жало виймають через 5ІОхв, місце ужалення змазують борним вазеліном. Курс
лікування бджоловжаленнями - 10 днів (з кожним днем - на одне
ужалення більше - від одного до десяти). Потім роблять перерву
на 3—4 дні, після чого курс повторюють, збільшуючи кількість
ужалень. За два курси лікування хворий приймає по 180-200
вжалень. Частіше всього місцем ужалень при лікуванні є
зовнішні поверхні плечей, бедер. Місця ужалень чергують так,
щоб чергове ужалення припадало на одне й те ж саме місце через
4-5 днів.
У разі гіпертонічної хвороби бджіл прикладають за
вушними раковинами, а також на поперек; при захворюванні
очей - на скроні; нічному нетриманні сечі у дітей - на живіт (2,5
см нижче пупка); трофічних виразках та довго незаживаючих
ранах - на 5 см від краю рани; імпотенції у чоловіків ужалення
рекомендується проводити в підколінній ділянці ніг; лікуванні
щитовидної залози - безпосередньо над щитовидною залозою
зліва та справа - по 4 бджоли, в поперек - 2 бджоли. Впродовж
лікування бджолиною отрутою слід один раз на тиждень
проводити аналіз крові та сечі.
974. Якої дієти слід дотримувати при лікуванні бджолиною
отрутою?
Під час лікування бджолиною отрутою необхідно
приймати мед до 100 г на день. Забороняється вживати спиртні
напої, подразнюючі спеції. Слід уникати застосування бджолиної
отрути після приймання значної кількості їжі, водних процедур,
тривалих прогулянок. Після закінчення процедури хворому слід
полежати півгодини або годину в ліжку. Протягом апітерапії
дотримують рослинно-молочної дієти, багатої на вітаміни,
мінеральні солі, мікроелементи, вживають фрукти, відвар
шипшини. Під час лікування, крім дотримання дієти, виконують
лікувальні та гімнастичні вправи, приймають ванни, роблять
масаж. Безумовно, лікування бджолиною отрутою повинно
здійснюватися лікарем чи під його контролем.
468
975. Як приготувати та використовувати спиртову настоянку
підмору бджіл?
Підмор бджіл заливають у скляні місткості 70°-м спиртом,
настоюють 10-12 діб, щоденно збовтуючи протягом 3-10 хв.
Готують також спиртовий екстракт підмору бджіл на 40°-й
горілці (одна столова ложка подрібненого підмору на 1 склянку
горілки, настоюють два тижні). Настойку проціджують через
кілька шарів марлі і вживають по одній краплі екстракту на
1 кг маси тіла хворого щодня при сексуальних порушеннях,
атеросклерозі судин, у тому числі периферичних судин ніг, у
період одужання після інфекційних захворювань.
У разі потреби у приготуванні екстракту певної
концентрації користуються таким розрахунком: наприклад, для
приготування 10%-го екстракту з 70%-го складають пропорцію:
100 -70=х- 10;
х = (100 х 10): 70=14,3 (мл).
Отже, для одержання 100 мл 10%-го екстракту (настоянки)
підмору бджіл слід взяти 14,3 мл 70%-ї настоянки і додати
85,7 мл перевареної води.
Таким розрахунком можна користуватися при приго­
туванні препарату необхідної концентрації, коли відома концен­
трація діючого начала у фактичному розчині (формалін тощо).
976. Як застосовують відвар підмору бджіл та екстракт
прополісу при аденомі передміхурової залози?
1. Одну столову ложку підмору бджіл заливають 0,5 л
перевареної води, кип’ятять на малому вогні 2 год, охолоджують
протягом 2 год, проціджують. Відвар п’ють по одній столовій
ложці 1-2 рази на день протягом місяця. Через 6 міс курс
лікування можна повторити.
2. До охолодженого і процідженого відвару бджіл (згідно з
п.1) додають 2 столові ложки меду і 2 чайні ложки 10%-го
спиртового екстракту прополісу, розмішують і п’ють натщесерце
по 1 столовій ложці 1-2 рази на день протягом місяця. Через
6 міс курс лікування можна повторити. Інколи лікування тривале.
Досягають розсмоктування аденоми, відновлення нормального
відтоку сечі, запобігають хірургічному втручанню, злоякісному
переродженню аденоми.
469
12. ХВОРОБИ ТА ШКІДНИКИ БДЖІЛ,
ЇХНЯ ПРОФІЛАКТИКА ТА БОРОТЬБА З НИМИ
977. Яке значення для бджільництва має утримання здорових
бджолосімей?
Які б оптимальні умови не створювалися для розвитку та
утримання бджолосімей, вся праця може бути зведена нанівець,
якщо не налагодити належне ветеринарне обслуговування пасіки.
Через хвороби дуже часто гинуть цілі пасіки, а галузь стає
збитковою. На пасіках слід постійно проводити комплекс заходів
щодо профілактики, дотримання належних санітарних вимог
відносно стану вуликів, стільникового господарства, пасічницьких
будівель, інвентаря й території пасіки. Згідно з діючим
законодавством з ветеринарної медицини при виявленні
захворювання негайно вживають усіх заходів стосовно лікування та
запобігання поширенню його на інші пасіки. Пасічник повинен
завжди дотримувати правил особистої гігієни не лише щодо
запобігання поширенню хвороб, а й ураження, оскільки деякі
хвороби, наприклад аспергільоз, спільні для бджіл та людей.
978. Які основні ветеринарно-санітарні правила
утримання бджіл?
Згідно із ветеринарно-санітарними правилами, які мають
законодавчий характер, пасіку розміщують на сухих, захищених
від вітру місцях на відстані не ближче 500 м від магістральних
шляхів і не ближче 5 км від підприємств кондитерської та
хімічної промисловості. Територію стаціонарної пасіки
обгороджують парканом заввишки не менше 2,5 м, обсаджують
470
медоносними деревами й кущами. Перед льотками вуликів на
1 5 м видаляють рослинність, посипають піском, періодично
збирають підмор бджіл та сміття і спалюють їх. Влаштовують
закриту яму для стічних вод, туалет. Стежать, щоб у напувалці
завжди була свіжа доброякісна вода, обладнують недоступне для
бджіл приміщення, в якому зберігають стільники, інвентар тощо.
Вулики встановлюють на підставках заввишки 40-50 см. На
пасіці повинно бути все необхідне для проведення профілак­
тичних та лікувальних заходів, підтримання належного санітар­
ного стану на території, для боротьби з шкідниками бджіл.
Із ЗО січня 2001 року в Україні діє “Інструкція щодо
попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл”, розроблена
відповідно до статті 12 Закону України “Про ветеринарну
медицину”, Закону України “Про банкрутство”, Положення про
Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада
1997 року № 1277, “Питання Державного департаменту ветери­
нарної медицини”.
Інструкція передбачає посилення заходів профілактики і
боротьби з хворобами бджіл та є обов’язковою для виконання
всіма державними органами, а також підприємствами,
утановами, організаціями незалежно від відомчої підпорядко­
ваності та форм власності, посадовими особами й громадянами.
979. Що необхідно мати на пасіці для забезпечення
належної гігієни?
Для забезпечення елементарної гігієни на пасіці повинні
бути: умивальник, вода, мило, кальцинована сода, чистий
рушник, туалет. Пасічник має бути охайним, все утримувати в
ідеальному порядку. Перед і після огляду гнізда бджіл слід
вимити руки з милом. Використану воду зливають у недоступну
для бджіл яму. З метою запобігання забирання бджолами води з
тазу, куди збігає вода при митті рук, у нього додають небагато
керосину або дизельного пального. Бджоляр зобов’язаний
періодично приймати гігієнічний душ, працювати в білому
халаті, мати все необхідне для проведення профілактичних
471
заходів, дезінфекції вуликів, інвентаря, лікування хвороб бджіл.
980. Для чого проводять паспортизацію пасік?
Паспортизацію пасік здійснюють із метою контролю за
їхнім епізоотичним станом. Ветеринарно-санітарний паспорт
видається на кожну пасіку, його підписують лікар ветеринарної
медицини району і керівник господарства чи власник пасіки.
Паспорт засвідчується печаткою районної або міської станції
ветеринарної медицини по боротьбі з хворобами тварин. Цей
документ включає такі розділи: характеристику пасіки, її
ветеринарно-санітарний
стан,
епізоотичну
обстановку,
лабораторні дослідження та лікувально-профілактичні заходи,
що проводяться на пасіці. їх заповнюють працівники служби
ветеринарної медицини не рідше одного разу на рік. Паспорт є
документом, на підставі якого видають ветеринарні свідоцтва
при перевезенні бджіл, його пред’являють при здаванні воскової
сировини, обміні воску на вощину.
981. Що таке імунітет?
Імунітет - це стійкість організму проти дії патогенних
мікроорганізмів, їхніх токсинів та інших біологічних речовин.
Розрізняють природжений, або спадковий, і набутий імунітет. У
бджіл імунітет тісно пов’язаний з умовами навколишнього
середовища. Для його підтримання останні повинні бути
оптимальними.
Спрямованою селекцією можна одержати бджолосім’ї,
стійкі проти таких захворювань, як американський гнилець,
акарапідоз та ін.
982. Чи сприяє захисту організму бджоли від мікроорганізмів
її жирове тіло?
Доведено, що чим розвиненіше жирове тіло бджіл, тим
вони менше уражуються патогенними мікроорганізмами. Жирове
тіло складається з круглих великих клітин і знаходиться на
черевці під тергітами. Воно добре розвинене у бджіл, які йдуть у
472
зиму, якщо для них були створені належні умови годівлі та
утримання. Чим краще розвинене жирове тіло, тим вища
зимостійкість зимуючих бджіл.
983. Що таке інкубаційний період?
Це проміжок часу з моменту ураження й початку роз­
множення збудника до прояву перших клінічних ознак хвороби.
При септицемії, європейському та американському гнильцях він
триває кілька годин, при вірусних захворюваннях — до кількох
днів і місяців.
984. На які групи класифікують хвороби бджіл?
З урахуванням причини виникнення хвороби бджіл по­
діляють на дві групи: незаразні та заразні. В першому випадку
вони проявляються без збудника і не передаються до інших
бджолосімей. Причина їхнього виникнення- порушення умов
утримання, розведення та годівлі. Залежно від виду збудника
заразні хвороби бувають інфекційні й інвазійні. Збудником
інфекційних хвороб є мікроорганізми рослинного походження:
бактерії, гриби, віруси та ін. Інвазійні захворювання бджіл
спричиняються дією збудників тваринного походження:
найпростіших, кліщів, гельмінтів, комах.
985. Які ознаки захворювання запечатаного розплоду бджіл
на американський гнилець?
Це інфекційне захворювання запечатаного розплоду бджіл.
збудником якого є паличка бацили ларве, проявляється
найчастіше у другій половині літа. Хворіють дорослі личинки під
запечатаними восковими кришечками. Вони осідають на бічну
стінку комірки, стають в’язкими, нагадуючи напіввисохлий клей
для гуми. Колір їх змінюється від сіро-білого до темно-бурого,
вони мають запах розтопленого столярного клею. Воскові
кришечки западають, продірявлюються. Висихаючи, личинка
міцно пристає до комірки, її не можуть почистити бджоли, а
матка в них не відкладає яйця, через це розплід стає строкатим.
473
бджоли хворої сім’ї мляві, швидко зношуються, слабшають і без
надання допомоги гинуть.
Рис. 160. Збудник американського гнильця
1 - спори; 2 - палички (вегетативна форма); 3 - спора (вигляд під електонним
мікроскопом); 4- вигляд ділянки стільника, ураженого спорами американського
гнильця
986. Які основні заходи боротьби проти американського
гнильця?
Ще П.І. Прокопович вперше застосував “перегін бджіл”.
При захворюванні на американський гнилець бджіл із початком
медозбору ввечері переганяють у продезінфіковані вулики на
рамки з вощиною й продезінфіковані стільники. Вулики після
переганяння із них бджіл тримають у недоступному для них
місці. Матку замінюють на плідну, бджолам дають лікувальний
сироп.
Старі
стільники
із
збудником
захворювання
перетоплюють на віск, який використовують для технічних
цілей. Рамки знезаражують у киплячому розчині 2%-го їдкого
натрію або в 4%-му розчині каустифікованої содбпоташної
суміші. Полотнинки знезаражують кип’ятінням у 3%-му розчині
кальцинованої соди протягом ЗО хв. Вулики добре очищають і
обробляють 4%-м гарячим (70°С) розчином каустичної соди з
розрахунку 1 л/м2 площі при експозиції 24 год. Після цього вулик
промивають водою й просушують. Знезаражують також
інструмент та інвентар, дезінфікують територію пасіки. Лікують
бджіл за допомогою препаратів, які додають на 1 л 50%-го
474
цукрового сиропу: натрію норсульфазолу - 1—2 г, неоміцину,
тетрацикліну, еритроміцину, окситетрацикліну, мономіцину — по
400 тис. ОД одного з препаратів, стрептоміцину - 500 тис. ОД.
Спочатку препарат розчиняють у 100 мл теплої води, потім
змішують його з сиропом. Лікувальний сироп згодовують у
чистих годівницях з розрахунку 100—150 мл на вуличку бджіл з
інтервалом 5—7 днів до повного видужування. Ефективне
згодовування лікувальної пасти. Використовують сульфаніла­
мідні препарати, а також препарат ларвізол відповідно до чинних
настанов з їхнього застосування.
987. Які характерні ознаки європейського гнильця?
Це захворювання відкритого розплоду бджіл, збудниками
його є мікроби: стрептокок плютон, бацила альвей, стрепто­
кок апіс та ін. Хворобу виявляють при огляді стільників з
відкритим розплодом, на яких буває до 50 загиблих личинок.
Хворі личинки втрачають блиск, стають тьмяними, потім
жовтіють, при висиханні з вулика виходить кислий запах, що
нагадує запах гнилих яблук (звідси ще одна назва - кислий
гнилець). Хвороба проявляється у травні-червні і триває до
закінчення сезону.
Над загиблими личинками кришечки
западають, продірявлюються, розплід має строкатий вигляд.
Хворі сім’ї погано зимують, шумлять, у них значний відхід бджіл
за зиму, навесні погано розвиваються.
988. Які основні заходи боротьби проти
європейського гнильця?
Проти європейського гнильця проводять комплекс про­
філактичних та лікувальних заходів. На пасіці утримують тільки
сильні бджолосім’ї, своєчасно замінюють маток на молодих і
поновлюють гніздо, створюють достатні запаси кормів. При
лікуванні ефективні ті ж самі препарати, що й проти
американського гнильця. Для профілактики захворювання
бджолам дають вакцину у вигляді підгодівель (Скрипник Є.І.,
Артеменко Л.П., 1987) з такого розрахунку: при першій
475
підгодівлі - 40 мл, другій - 50, третій - 60, четвертій - 70 мл на
І л цукрового сиропу з інтервалом 6-7 днів. При лікуванні
європейського гнильця дозу вакцини збільшують відповідно до
50, 70, 80 та 100 мл, а інтервал скорочують до 5-6 днів.
989. Як лікувати бджіл від гнильця з використанням
норсульфазолу натрію та окситетрацикліну?
Спочатку готують водний розчин препаратів: 1 г
норсульфазолу натрію та 400 тис. ОД окситетрацикліну
розчиняють у 100 мл води температурою 38-40°С. Цей розчин
вливають у 900 мл цукрового сиропу (1:1). Лікувальний сироп
згодовують бджолам увечері з розрахунку 100-150 мл на вуличку
бджіл через 5-6 днів 4 рази. Лікувальну пасту готують,
змішуючи наведену дозу препаратів із чотирма склянками
цукрової пудри та однією склянкою розтопленого меду.
Вимішують. Поміщають над клубом бджіл з розрахунку 100—
150 г пасти на вуличку бджіл.
Термін придатності норсульфазолу натрію у вигляді
порошку - 5 років, пігулок - 10 років. Добре розчиняється у воді.
Використовують
також
для
профілактики
гнильцевих
захворювань до та після медозбору по 1-2 г на 1л цукрового
сиропу (1:1), по 100-150 мл на вуличку бджіл, повторно - через
7 днів.
і
990. Як приготувати молочну сироватку проти
європейського гнильця?
Молочну сироватку готують із свіжого коров’ячого моло­
ка. Спочатку його сквашують при температурі 20-25°С протягом
48-60 год. Видаляють жир, нагрівають до 65-80°С, охолоджують
до кімнатної температури й фільтрують через марлю. Одержану
сироватку витримують у скляному або емальованому посуді 4-5
діб при температурі 25°С, знову фільтрують і в теплому вигляді
використовують для обприскування бджіл. Роблять це за
допомогою обприскувача вранці чи ввечері при температурі не
нижче 15°С, витрачаючи на стільникову рамку 15-20 мл
476
сироватки. Через два тижні обробку повторюють. Є дані, які
свідчать про високу ефективність дії такої сироватки і проти
кліща вароа якобсоні. Лікувальний ефект проявляє молочна
кислота, що є в сироватці.
991. Як використовують тетрациклін при гнильцевих
захворюваннях бджіл?
Тетрациклін - антибіотик. Порошок жовтого кольору або в
упаковках по 0,25 г (250 тис. ОД), погано розчиняється у воді.
Згодовують із цукровим сиропом (1:1) по 400 тис. ОД через 6
днів з розрахунку ЮОмл на вуличку бджіл до повного
оздоровлення.
992. Як використовують мономіцин при гнильцевих
захворюваннях бджіл?
Мономіцин - антибіотик. Порошок, випускається також в
упаковці по 0,25 г (500 тис. ОД). Згодовують із цукровим
сиропом (1:1) по 400 тис. ОД через 2-3 дні до видужування з
розрахунку 100 мл на вуличку бджіл.
993. Як використовують хлортетрациклін при гнильцевих
захворюваннях бджіл?
Хлортетрациклін - антибіотик. Жовтуватий, кристалічний
порошок, використовують із розрахунку 500 тис. ОД на 1 л
цукрового сиропу (1:1) по 100-150 мл на вуличку бджіл з
інтервалом 6 днів.
994. Як застосовують неоміцин при гнильцевих
захворюваннях бджіл?
Неоміцин - антибіотик. Білий або порошок жовто-білого
кольору. Згодовують по 400 тис. ОД із цукровим сиропом (1:1) з
розрахунку 100 мл на вуличку бджіл через 5 днів.
477
995. Як застосовують окситетрациклін при гнильцевих
захворюваннях бджіл?
Окситетрациклін - антибіотик. Кристалічний порошок
жовтого кольору. Випускається в упаковці по 0,2 г (200 тис. ОД).
Згодовують бджолам із цукровим сиропом (1:1) по 400 тис. ОД
на 1 л цукрового сиропу по 100 мл на вуличку бджіл з інтервалом
6 днів.
996. Як використовують стрептоміцин при гнильцевих
захворюваннях бджіл?
Стрептоміцин - антибіотик. Порошок білого кольору,
легко розчиняється у воді. Згодовують із цукровим сиропом (1:1)
по 500 тис. ОД на 1 л цукрового сиропу через 4 дні по 100 мл на
вуличку бджіл до видужування.
997. Як використовують канаміцин при гнильцевих
захворюваннях бджіл?
Канаміцин - антибіотик. Білий кристалічний порошок,
непогано розчиняється у воді. Випускається також в упаковці по
0,125 і 0,250 г (125 і 250 тис. ОД). Згодовують бджолам з цукро­
вим сиропом (1:1) по 400 тис. ОД через 3 дні з розрахунку 100 мл
на вуличку бджіл. Слід зауважити, що всі наведені раніше препа­
рати згодовують бджолам увечері, у день приготування розчинів.
Перш ніж додати у цукровий сироп, їх розчиняють у теплій воді.
998. Як використовують сульфанатрол проти
американського і європейського гнильців?
На 1 л цукрового сиропу додають 2 г препарату і
згодовують бджолам із розрахунку 100-150 мл на вуличку бджіл
через кожні 5-7 діб до повного видужування.
999. Як застосовується оксивіт для лікування гнильцевих
хвороб бджіл?
Випускається у вигляді жовтого порошку в пакетах по 5-
478
10 г. Застосовують навесні до початку медозбору та влітку після
останнього відкачування меду. При цьому бджолині сім і
переселяють у продезінфіковані вулики, замінюють маток. На
одну бджолину сім’ю силою 10 вуличок витрачають 0,5 г
препарату.
Обприскування. Необхідну дозу препарату спочатку
розчиняють у незначній кількості теплої перевареної води, потім
додають до основної кількості теплої води. Обприскують бджіл з
обприскувача “Росинка” або будь-якого іншого з розрахунку 1015 мл на 1 стільник.
Обпудрювання. Препарат змішують із цукровою пудрою з
розрахунку 5-6 г пудри на один стільник з бджолами (0,05 г
препарату).
Згодовування - з розрахунку 0,05 г препарату на
один стільник із бджолами. Препарат спочатку розчиняють у не­
великій кількості теплої води, а потім змішують з цукровим си­
ропом (1:1), згодовують по 100 мл на вуличку бджіл.
Кратність обробки - 3-4 рази з інтервалом 6-7 діб до
зникання клінічних ознак захворювання. Одночасно з лікуванням
бджіл проводять дезінфекцію вуликів та інвентаря.
.1000. Як використовують водний екстракт прополісу проти
європейського гнильця?
Заморожують 50 г прополісу в холодильнику, подрібнюють
(він розсипається в порошок), заливають 1 л води, збовтують,
витримують при кімнатній температурі не менше 6 год. На цьому
настої готують медову ситу чи цукровий сироп. Згодовують
хворим бджолиним сім’ям по 100 мл на вуличку бджіл триразово
з інтервалом 5 днів.
1001. Чому не можна передчасно розширяти
гніздо бджіл навесні?
У разі передчасного розширення гнізда бджіл навесні, осо­
бливо при настанні похолодання, втрачається тепло, гірше обі­
грівається розплід, темпи відкладання яєць знижуються, бджоли
479
створюють нещільний клуб, виникає небезпека виникнення за­
студженого розплоду, гнильцевих захворювань бджіл.
1002. Як запобігти гнильцевим захворюванням бджіл?
Останніми роками набуло поширення захворювання бджіл
на гнильці, спостерігається масове поширення аскосферозу.
Однією з причин цього вважають неконтрольоване використання
антибіотиків та сульфамідних препаратів з цукровим сиропом і
створення сприятливих умов для поширення зазначених
захворювань внаслідок знищення корисної мікрофлори в
кишечнику бджіл. Для запобігання негативній дії антибіотиків
випробувано спосіб застосування цих препаратів на нехарчовій
основі (Новіков Я.). При цьому на 1 кг висушеної і просіяної
крейди додають 20 млн ОД одного з антибіотиків або
сульфаніламідних препаратів, ретельно перемішують, додають
І кг медицинського вазеліну й готують мазь. На одну бджолину
сім’ю її витрачають 150-200 г, намазуючи цупкий папір шаром
завтовшки 0,5 см. Його поміщають на дно вулика, відступивши
від льотка на 1-1,5 см. Використовують для профілактики та
боротьби з гнильцевими захворюваннями перед цвітінням садів і
тримають у вулику півтора-два місяці. Таким чином
виключається потрапляння препаратів у травний канал бджіл.
Заслуговує на увагу досвід В. Яковлева (1997) щодо
профілактики гнильцевих захворювань бджіл. Вулики кілька
разів дезінфікують 6%-м розчином формаліну. Починаючи з
ранньої весни, бджолам згодовують цукровий сироп, або медову
ситу з додаванням 600-700 г на 10 л пропущеної через
м’ясорубку неочищеної від шкірки цибулі. Згодовують 3-4 рази
через 5-7 днів, наливаючи в годівниці по 1 л. Можна також
настояти подрібнену цибулю в теплій воді з невеликою кількістю
цукру і зросити рясно бджіл, рамки (3-4 рази). Замість цибулі
можна використати часник (по 400-500 г на 10 л сиропу).
Проти гнильцевих захворювань при весняних підгодівлях
до 1 кг канді додають 1-2,5 млн ОД стрептоміцину, тетрацикліну
чи біциліну.
480
1003. Які ветеринарно-санітарні заходи слід проводити при
гнильцевих хворобах бджіл у вигляді змішаних інфекцій?
Вченими Інституту експериментальної і клінічної
ветеринарної медицини УААН, м. Харків (Руденко Є.В., 1998)
підтверджено наявність у ряді регіонів України змішаної форми
прояву американського гнильця, з іншими гнильцевими та
грибними хворобами бджіл, розроблено комплексну систему
заходів при змішаних формах гнильцевих хвороб бджіл. Вони
включають: застосування вакцин проти американського гнильця
бджіл, лаврізолу (двокомпонентний препарат проти гнильцевих
хвороб бджіл) та декаметоксину (препарат проти аскосферозу),
при одночасному проведенні комплексу санітарних заходів.
Умовно здорові бджолині сім’ї обробляють лікувальним сиропом
з додаванням окситетрацикліну та декаметоксину, додатково
вводять препарат апітонус. Препарати використовують згідно з
інструкціями. В інтервалах між згодовуваннями лікувального
сиропу бджіл треба двічі обробляти проти кліща вароа якобсоні
препаратом вароацидом.
Слід зауважити, що не завжди застосування одного якогось
препарату призводить до видужування бджолиної сім’ї.
Необхідно виконувати комплекс ветеринарно-санітарних (тепер
уже в законодавчому порядку) та лікувально-профілактичних
заходів з послідовним використанням кількох лікувальних
засобів. Адже збудники хвороб поступово набувають імунітету
проти більшості з лікувальних препаратів, а без дезінфекції
вуликів, стільників, інвентаря, перегону хворих бджіл на
знезаражені стільники лікування є майже безнадійною справою.
Для дезінфекції стільників використовують препарат
“Дезвакс” (4%-й робочий розчин при експозиції 6 год із
наступним промиванням водою і висушуванням).
Після виходу розплоду проти вароатозу ефективне
застосування препарату тактик.
Із профілактичною метою навесні слід використати
вакцину проти американського гнильця в дозі 60 мл на І л
цукрового сиропу, триразово.
481
1004. Які ще препарати використовують
проти гнильцевих захворювань бджіл?
Щороку чисельність препаратів для боротьби з гнильцевими захворюваннями зростає. Відзначимо ще деякі з них:
бактопол - у вигляді смужок розміром 2 Х25 х 180 мм по 2 смужки на одну бджолину сім’ю;
оксивіт - дозування на один вулик для однієї обробки 0,5 г. Лікувальні обробки повторюють через 5-6 днів до
закінчення клінічних ознак хвороби;
“Бджілка" - біологічно активний препарат на основі
хвойного і часникового екстрактів. Використовують для комп­
лексного систематичного лікувально-профілактичного захисту
бджолиних сімей від гнильцевих захворювань, аскосферозу,
вароатозу,
для
підвищення
репродуктивної активності
бджолиних маток (понад 20%), стимулювання
розвитку
бджолиних сімей. Містить вітаміни Bt, В2, Вб, А, РР, макро- і
мікроелементи. Лікувальна доза - 6 мл препарату на 1 л
цукрового сиропу (згодовування чи зрошення). Згодовування
препарату “Бджілка” успішно стримує розвиток аскосферозу
бджіл у весняний період при будь-якому ступені ураження,
сприяє підвищенню життєздатності бджолиних сімей;
ендоглюкін, ріван - лікувальні препарати проти різних
вірусних гнильцевих захворюваннях бджіл, стимулює розвиток
бджолиних сімей.
1005. Які характерні ознаки та перебіг
парагнильцю бджіл?
Парагнилець - інфекційне захворювання личинок і лялечок
бджіл. Збудником захворювання є спороутворююча бацила
параальвей. Хвороба нагадує європейський та американський
гнильці. Воскові кришечки комірок дещо опуклі, без дірочок. З
відкритих комірок бджоли легко видаляють загиблих личинок. У
висохлих личинок вигляд темно-коричневих кірок, вони легко
видаляються з комірок і мають запах гнилі. Хвороба призводить
до послаблення приросту сім’ї, а згодом - і до її загибелі.
482
1006. Які заходи боротьби проти парагнильця?
Як і при гнильцевих захворюваннях, здійснюють комплекс
ветеринарно-санітарних, лікувальних та профілактичних заходів.
При лікуванні добрий ефект дає згодовування 50%-го цукрового
сиропу з додаванням на 1 л 400 тис. ОД одного з препаратів:
еритроміцину, левоміцетину чи неоміцину з розрахунку 100—
150 мл на вуличку бджіл. Практикують комплексне викорис­
тання таких препаратів: 1,0 г натрію норсульфазолу та одночасно
по 200 тис. ОД неоміцину або еритроміцину чи окситетрацикліну
по 100 мл на вуличку бджіл. Інтервал при згодовуванні лікуваль­
ного сиропу — 5—7 днів до повного оздоровлення.
1007. Які особливості захворювання бджіл на порошковий
розплід?
Це інфекційна хвороба личинок 4-7-денного віку. Загиблі
личинки висихають і мають вигляд сухих лусок, кірок. При
вийманні з комірок вони розсипаються в порошок, колір стає від
світло-коричневого до бронзового. Хвороба проявляється в
літній період і призводить до ослаблення бджолосімей. Оскільки
лікувальних засобів проти цієї хвороби ще не розроблено,
обмежуються профілактичними та чітким виконанням санітарноветеринарних вимог.
1008. Які ознаки захворювання бджіл на гафніоз?
Цю хворобу ще називають паратифом, інфекційним про­
носом бджіл. Вона проявляється в лютому- березні, бджоли
шумлять, виповзають із вулика, вони ослаблені, повільно повза­
ють по стільниках, черевця дуже здуті. У вуликах великий підмор. Бджоли випорожнюються на стільниках. Обліт не дружний,
калові маси напіврідкі, жовто-бурого кольору, смердючі.
1009. Які заходи боротьби проти гафніозу?
Хворим на гафніоз бджолам проводять три курси ліку­
вання. Перший - стрептоміцин 100 тис. ОД, неоміцин 100 тис.
483
ОД, левоміцетин 0,1 г; другий - стрептоміцин 150 тис. ОД,
неоміцин 150 тис. ОД, левоміцитин 0,2 г; третій - відповідно,
200 тис. ОД, 200 тис. ОД і 0,2 г. Кожну дозу антибіотиків
розчиняють у 100 мл перевареної, охолодженої до температури
25°С води, ретельно перемішують і додають 1 л свіжого
цукрового сиропу, який згодовують бджолам по 0,5 кг на сім’ю.
Лікувальну підгодівлю дають 3 рази з інтервалом три дні. Рамки,
заставні дошки, вулики дезінфікують 3%-м гарячим розчином
їдкого натрію по 1 л/м2 при експозиції 3 год або теплим лужним
розчином їдкого натрію при тій же експозиції. Після цього
продезінфіковані
предмети промивають і
просушують.
Забруднені стільники перетоплюють на віск, а придатні до
використання дезінфікують, заповнюючи з обох боків 1%-м
розчином однохлорного йоду при експозиції 3 год або 2%-м
розчином формальдегіду при експозиції 4 год. Дезінфекційний
розчин видаляють, стільники струшують, промивають водою і
просушують. Халати, рушники, лицьові сітки занурюють у 1%-й
розчин хлораміну на 4 год або у 2%-й розчин формальдегіду на
2 год. Після цього прополіскують у воді й висушують. На 1 кг
спецодягу потрібно 3 л дезрозчину. Спецодяг можна також
прокип’ятити протягом 10 хв.
1010. Які ознаки захворювання бджіл на сальмонельоз та які
заходи вживати проти нього?
Інфекційна хвороба викликається бактеріями роду саль­
монела. Проявляється в кінці зими та навесні при несприятливих
умовах утримання. Збудник розмножується в гемолімфі бджіл.
Уражується кишечник, який здувається, має жовто-сірий і
брудно-сірий колір. Бджоли опроношуються, виділяють
смердючі калові маси. Щоб запобігти виникненню захворювання,
пасіку розміщують не ближче 1 км від тваринницьких ферм,
оскільки бджоли можуть брати воду з калюж, в яких є гноївка.
Не слід ставити вулики біля боліт, на пасіці завжди повинна бути
свіжа, чиста й підсолена вода. Лікувальні та профілактичні
заходи проводять такі ж самі як і при гафніозі.
484
1011. Які характерні ознаки захворювання бджіл на
септицемію?
Септицемія - інфекційне захворювання, збудник роз­
множується в гемолімфі бджіл, маток, трутнів і призводить до
їхньої загибелі. При захворюванні бджоли втрачають здатність
літати, виповзають із вулика, змахують крильцями, розпов­
заються й гинуть. При доторканні до трупика він легко
розпадається на окремі сегментики. Стільники, стінки вуликів,
прилітні дошки забруднені фекаліями.
1012. Як боротися з септицемією бджіл?
Після механічного очищення здійснюють дезінфекцію ву­
ликів. Для цього застосовують 3%-й розчин перекису водню,
2%-й розчин глутарового альдегіду. Витрати дезрозчПну станов­
лять 0,5 л/м2 при експозиції 2 год. Дезінфікують також порожні
стільники, заповнюючи комірки із гідропульта цими ж розчи­
нами. З лікувальною метою хворим бджолам дають тетрациклін
чи біоміцин по 300 тис. ОД на 1 л цукрового сиропу, попередньо
розчинивши його в теплій воді. На одну вуличку згодовують
100-150 мл лікувального сиропу 3 рази з інтервалом 5-6 днів.
1013. Які ознаки захворювання бджіл на аскосфероз?
Цю хворобу ще називають вапняним, крейдяним розпло­
дом. Збудником є плісеневий гриб аскосфера апіс, уражуються
личинки та лялечки усіх особин бджолосім’ї. Хвороба проявля­
ється у весняно-літній період, частіше уражуються слабкі бджо­
лосім’ї. У відкритих і закритих комірках виявляють муміфіковані
личинки, покриті білим нальотом грибного міцелію. Висихаючи,
вони перетворюються у продовгуваті, тверді грудочки, що нага­
дують шматочки крейди. Бджоли легко видаляють їх із комірок.
1014. Які основні причини захворювання бджіл на
аскосфероз?
Головними причинами цього захворювання є підвищена
485
вологість на місці розміщення пасіки (низини), наявність слабких
бджолиних сімей, тривалі похолодання, неконтрольоване
використання антибіотиків, щавлевої та молочної кислот, що
викликає дисбактеріоз, порушення обміну речовин в організмі
бджіл, в кишечнику зникає корисна мікрофлора і, зокрема, та, що
забезпечує молочнокисле бродіння.
Розвитку інфекційного процесу в сім’ї сприяють різка
зміна погоди (затяжні дощі), використання темних стільників при
недостатньому оновленні гнізда бджіл, занедбана племінна
робота, недостатня кількість корму, слабкі бджолині сім’ї,
вароатоз та інші хвороби, які знищують природну резистентність
бджолиних сімей.
Слід зазначити, що використання ністатину проти
аскосферозу не завжди ефективне. Це пояснюється його поганою
розчинністю у воді. Між тим він добре розчиняється в жирних
кислотах. З цією метою ністатин протягом кількох годин
розчиняють у невеликій кількості рослинної олії. Одержаний
розчин ретельно змішують з некристалізованим чи розтопленим
медом і пергою, пропущеними через м’ясорубку, до консистенції
густого тіста, додаючи необхідну кількість цукрової пудри. Доза
ністатину - 500 тис. - 1 млн Од на 500 г суміші. Суміш підкла­
дають у міру споживання її бджолами. Бджолина сім’я
оздоровлюється й набирає силу. При відсутності перги препарат
можна згодовувати з канді, збагаченим квітковим пилком.
Масляний препарат ністатину (аскостат) згодовують
бджолам разом із канді по 10 г препарату на 1 кг. Ефективні
препарат унізол, лікувальна паста, аскомізол, аскофіт тощо, які
застосовують згідно з інструкціями.
Xх'
1015. Які заходи боротьби проти аскосферозу бджіл?
Вулики, рамки, заставні дошки, інвентар від хворих сімей
дезінфікують 2 рази розчином із 10%-го перекису водню та
0,5 %-ї мурашиної кислоти при експозиції 4 год, 10%-м
розчином одиохлористого йоду при експозиції 5 год, лужним
розчином формальдегіду із 15%-го формальдегіду і 5%-го їдкого
натрію при експозиції 6 год. Після дезінфекції всі предмети
486
промивають і просушують. Хворим сім’ям згодовують ністатин
із розрахунку 100 тис. ОД на рамку, зайняту бджолами, у вигляді
канді чи цукрового сиропу. Канді дають по 50 г на вуличку, а
цукрового сиропу згодовують по 0,5 л на бджолосім’ю 3 рази з
інтервалом 3-5 днів. Влітку з таким же інтервалом тричі
зрошують рамки із бджолами 20%-м цукровим сиропом,
додаючи на 1 л 100 тис. ОД ністатину. Обпудрюють також рамки
із бджолами та розплодом сумішшю цукрової пудри (100 г) з
додаванням 0,5 г ністатину.
Замінюють старих маток на
молодих. Застосовують ще нітрофунгін у вигляді 8-10%-го
розчину з теплим цукровим сиропом (1 : 5) по 10—15 мл на рамку
бджіл. Зрошують за допомогою обприскувача “Росинка” 4 рази з
інтервалом 4-5 днів.
Протигрибну дію мають деякі рослини: часник, цибуля,
полин гіркий, ромашка лікарська, любисток, лопух, а також
зольний залишок рослин, хвойна, ефірна олія. Слід добре
провітрювати
(вентилювати)
вулики,
тоді
ймовірність
аскосферозу знижується.
Для лікування аскосферозу та аспергільозу бджіл
використовують препарат аскозол на основі клотримазолу.
1016. Які препарати, крім наведених використовують для
лікуваня бджіл від аскосферозу?
Це леворін, декаметоксин, трихопол, аскоцидин, аскомат,
аскостатін, аскомізолін, аскосан, апіаск, аекозол, аніколь, акопін.
дікобін, мікосоль, мікодицин, препарат ПАГП, унісан, унізол,
холінова сіль полінфунгіна та холінова сіль ЬІ-глюкозидпроліфунгіну, 5%-й розчин йоду на хвойному екстракті, фунгісан та ін.
їх застосовують відповідно до діючих настанов.
Як зазначає П.Я. Хмара (1998), для зменшення згубної дії
аскосферозу на бджіл слід позбавити їх можливості контактувати
з підмором та сміттям на дні вулика, вести масову й
цілеспрямовану селекцію для підвищення загальної стійкості
бджіл проти інфекцій, домагатися достатньої термоізоляції
бджолиної сім’ї від навколишнього середовища.
487
1017. Як застосовують унісан проти аскосферозу бджіл?
1 мл препарату розчиняють у 600 мл теплої (35—40°С)
перевареної води. Цим розчином рівномірно обробляють усі
стільникові рамки з бджолами по 10-12 мл на одну рамку один
раз на 5-7 днів до повного зникнення клінічних ознак
захворювання.
1018. Як застосовують аскоцин проти аскосферозу бджіл?
Бджоли обробляють 0,006 %-ю емульсією аскоцину по 1215 мл на стільник триразово з інтервалом 3-5 днів, зрошуючи
теплим розчином цукрового сиропу (1:5).
Потребу аскоцину для внесення в робочий розчин
(цукровий сироп) визначають за формулою:
х=
лх &
с
де X - кількість аскоцину, необхідного для внесення в
цукровий сироп, мл;
А - кількість цукрового сиропу, необхідного для обробки
бджіл, л;
Б - концентрація препарату за діючою речовиною, яку
необхідно одержати в цукровому сиропі, %;
С - вміст діючої речовини в аскоцині, який вико­
ристовують для приготування робочого розчину, %.
Робочий розчин з аскоцину також готують, розчиняючи
1 мл аскоцину в 4 л алрону. Обприскують стільники з бджолами
з розрахунку 10-15 мл робочого розчину на один стільник.
Обробку закінчують не пізніше, ніж за 15 діб до відкачування
меду.
1019. Як використовують дікобін при лікуванні бджіл від
аскосферозу?
Дікобін випускають у ампулах по 1-2 мл. Застосовують для
обробки бджіл при аскосферозі навесні та восени при
температурі повітря 13-14°С. Робочий розчин готують за 1520 хв до початку обробітку, розчиняючи в 250 мл перевареної
488
охолодженої води 1 мл дікобіну, добре розмішують. З допомогою
обприскувача “Росинка” розпиляють лікувальний розчин на
стільники із бджолами по 2-4 мл. Обробку проводять 3 рази з
інтервалом 7 днів. Дотримують правил особистої гігієни. Слід
зауважити, шо при лікуванні бджіл від захворювання на
аскосфероз гнізда бджолиних сімей скорочують, слабкі підсилюють, бджіл підгодовують високоякісним медом, гнізда
утеплюють. Пасіку треба розміщувати на сухих, добре
освітлених (не менше кількох годин на день) сонцем місцях.
1020. Як використовується декаметоксин при лікуванні
(профілактиці) бджіл від аскосферозу та нозематозу бджіл?
Декаметоксин відомий в медичній практиці як фарингосепт
з фунгібактерицидним ефектом. Дослідженнями, проведеними в
Інституті бджільництва ім. П.І. Прокоповича (Дахновський В.І.,
Єфіменко Т.М., 1999), виявлено комплексну дію декаметоксину
на збудників аскосферозу та нозематозу бджіл. Найефективніша
проти цих збудників 0,05%-а концентрація препарату, не
токсична для бджіл і яка має значний оздоровчий ефект при
захворюванні бджолосімей на аскосфероз та нозематоз.
Декаметоксин застосовують при лікуванні та профілактиці бджіл
від зазначених хвороб у весняно-літній період, восени - для
запобігання весняному загостренню нозематозу в 0,05%-й
концентрації у
50%-му
цукровому
сиропі.
Препарат
випускається у вигляді порошку, який добре розчиняється у
воді.
Згодовування з канді. 1 г препарату розчиняють у
невеликій кількості теплої води, перемішують із 1,5 кг канді.
Дають по 200 г на одну бджолину сім’ю 3 рази через 4-6 днів до
зникання клінічних ознак хвороби.
Згодовування з цукровим сиропом. 1г препарату
розчиняють у невеликій кількості води, потім вливають до З л
цукрового сиропу (1:1). Лікувальний сироп згодовують по 60 мл
на вуличку бджіл чотириразово через 4-6 днів до зникнення
клінічних ознак хвороби.
489
1021. Як використовують негашене вапно при аскосферозі
бджіл?
На дно вулика поміщають шар негашеного вапна на папері
завтовшки І см, міняють його 3-4 рази через 10 діб.
1022. Як застосовують апіаск для лікування бджіл від
аскосферозу та аспергільозу?
Промисловість випускає препарат у вигляді порошку
світлокоричневого кольору в пакетиках із ламінант-паперу по
2,5 г - 10 доз. Застосовують у період відсутності активного медо­
збору. Стільники з ураженим розплодом видаляють, бджолині
сім’ї переселяють у продезінфіковані вулики, замінюють маток,
гніздо скорочують, утеплюють.
Обприскування з цукровим сиропом. 2,5 г апіаску
розчиняють у 1,25 л теплого цукрового сиропу (1:4). Цукровим
сиропом обприскують стільники з обох боків по 10-15 мл на
одну рамку. Лікувальну обробку повторюють 3-4 рази
через
7 діб до зникнення клінічних ознак захворювання.
При
несприятливих
погодних
умовах
препарат
згодовують із цукровим сиропом з розрахунку 2,5 г на 2,5 л
цукрового сиропу (1:1) по 250 мл на одну бджолину сім ’ю.
Одночасно дезінфікують вулики, стільникові рамки.
Підмор та вуликове сміття спалюють. Термін зберігання - 3 роки.
Зберігають у темному місці при температурі від -10 до +30°С.
1023. Як застосовують аскосан при лікуванні бджіл від
аскосферосу й аспергільозу?
Випускається у вигляді порошку голубого кольору в
пакетиках із ламінант-паперу по 50 г- 100 доз. Перед лікуванням
стільники з ураженим розплодом видаляють. Бджолині сім’ї
поселяють у продезінфіковані вулики, замінюють маток, гнізда
скорочують, утепляють, забезпечують достатньою кількістю
високоякісних кормів.
Обпудрювання. Робочу суміш готують перед застосуван­
ням із розрахунку 1 г аскосану на 100 г цукрової пудри. Обпуд-
490
рюють стільник із бджолами та розплодом з розрахунку 5-6 г на
одну рамку. Лікувальні обробки повторюють 3-4 рази через 6-7
діб до зникнення клінічних ознак захворювання. Одночасно
проводять дезінфекцію вуликів, стільників та інвентаря.
Із цукровим сиропом (1:1) препарат згодовують з
розрахунку 5 г аскосану на 2,5 л теплого сиропу по 250 мл на
одну бджолину сім’ю. Мед можна відкачувати через 20 днів
після останньої обробки бджіл.
Термін зберігання -3 роки.
1024. Як застосовується препарат ПАГП проти аскосферозу
бджіл?
Препарат застосовують навесні з розрахунку 2 мл 1,25%-го
або 1 мл 2,5%-го розчину на 300 мл води чи канді (300-400 г) на
одну бджолину сім’ю. В теплу пору організовуть зрошення
стільників і бджіл з розрахунку 10-12 мл на стільник водним
розчином (2 мл 1,25%-го або І мл 2,5%-го препарату на 150 мл
перевареної води) 2-3 рази через 5-6 днів.
1025. Як застосовують унісан та фунгісан при лікуванні
бджіл від аскосферозу і аспергільозу?
Перед лікуванням бджолиних сімей видаляють стільники з
дуже ураженим розплодом (для перетопки на віск), гнізда
скорочують, утеплюють, вулики й стільники дезінфікують.
Обприскування: 1 мл унісану розчиняють у 0,5 л теплого
цукрового сиропу (1:4) і рівномірно зрошують стільники з
бджолами з розрахунку 10-12 мл на один стільник.
Згодовування з цукровим сиропом. 1 мл унісану
згодовують у 1 л цукрового сиропу (1:1) по 250 мл на
одну бджолину сім’ю.
Обробку здійснюють 3-4 рази через 7 діб до зникнення
клінічних ознак захворювання. Термін зберігання - 3 роки при
температурі 25-35°С.
Фунгісан - препарат болгарського виробництва, містить
5%-й дидецилдиметиламонієвий бромід. Використовують по 2-
491
6 см3 на 1 л цукрового сиропу відповідно до інструкції.
1026. Як застосовують апітонус для профілактики
захворювання бджолиних сімей на аскосфероз?
Препарат являє собою модифіковану суміш крові та
тканини великої рогатої худоби, біологічно активний, сприяє
відновленню ослабленого організму бджіл. Випускається у
флаконах. Застосовується після весняного обльоту бджіл.
Застосування.
Вміст одного
флакона
препарату
розчиняють у невеликій кількості теплої перевареної води,
перемішують до повного розчинення з 300 г канді, згодовують по
30—40 г на вуличку бджіл. За теплої погоди згодовують з
цукровим сиропом: вміст одного флакона препарату розчиняють
у 10 л цукрового сиропу, дають по 60-100 мл на вуличку бджіл
4-6 разів через 5-6 днів.
1027. Як застосовують колоїдну сірку та часник проти
аскосферозу?
З цією метою стільники та стінки вулика обприскують
суспензією колоїдної сірки 20 г/1 л води (Скоропад М., журнал
“Український пасічник”, №10, 2000). Днища вуликів натирають
часником. Зверху гнізда бджіл у марлі кладуть потовчений
часник, накривають поліетиленовою плівкою та утеплюють.
1028. Як використовують відвар кропиви дводомної проти
аскосферозу?
Раніше вже відзначалася стимулююча дія на бджіл відвару
кропиви дводомної у весняний період. Та виявляється, це ще й
ефективний засіб проти аскосферозу (Шевчик О.К., журнал
“Пасіка”, №10, 2000). Для приготування препарату 300 г свіжого
листя кропиви кип’ятять у 1 л води 1-2 хв, настоюють 30 хв,
проціджують, додають цукор, маса якого перевищує на 50% масу
відвару, перемішують до повного розчинення. Препаратом
обробляють міжстільниковий простір, аналогічно як і при
застосуванні біовітону (в кришечці пластикової пляшки роблять
492
отвір діаметром 3 мм із розрахунку 15 мл на вуличку бджіл).
Хворим бджолосім’ям відвар згодовують, наливаючи в
стільник по 300 мл такого препарату на 1 кг бджіл двічі на
тиждень. Хвороба відступає без рецидивів протягом сезону.
1029. Який комплекс ветеринарно-санітарних заходів слід
проводити при аскосферозі бджіл?
У разі захворювання на аскосфероз на пасіці необхідно
провести комплекс ветеринарно-санітарних заходів (Руден­
ко Є.В., Масло І.Г. 1998), які включають:
згодовування бджолам декаметоксину з цукровим сиропом
по 60—70 мл на вуличку бджіл 4 рази через 4—6 діб, а для
профілактики — 3 рази з таким же самим інтервалом. Спочатку
1 г декаметоксину розчиняють у 50 мл теплої води і доводять
об’єм до 3 л цукровим сиропом;
дезінфекцію стільників, вуликів, реманенту;
використання з кормом препаратів, що стимулюють
розвиток бджолиних сімей та підвищують їхню резистентність,
наприклад, апітонусу тощо;
систематичні обробки бджолиних сімей проти вароатозу,
зокрема у серпні, з використанням препарату вароациду та
інших; восени після виходу розплоду - із застосуванням
препарату тактику тощо.
1030. Як позбутися захворювання бджіл на аскосфероз,
використовуючи методи селекції, поліпшуючи умови
розведення бджіл?
Як правило, аскосфероз уражує насамперед ослаблені
бджолині сім’ї, наприклад у гніздах з підвищеною вологістю,
при зловживанні антибіотиками. Як зазначалося раніше,
останніми роками
це захворювання набуває все більшого
поширення, призводить до зниження продуктивності, а то й
загибелі бджолиних сімей.
Кожний спостережливий пасічник може засвідчити, що
ступінь ураження цією хворобою (при її наявності) бджолиних
сімей різний. Проте деякі бджолині сім’ї
стійкі проти
аскосферозу. Отже, в цих бджолиних сім’ях необхідно вивести
493
маток, бажано без осиротіння бджолиної сім’ї, коли сім’ю
розділяють решіткою (бажано подвійною). В уражених
аскосферозом бджолиних сім’ях видаляють маток, а взамін
підставляють зрілі маточники від сімей, стійких проти
аскосферозу.
Наукові дослідження та практичний досвід
свідчать про високу ефективність цього прийому.
У заходах проти аскосферозу важливе значення має
своєчасне поновлення стільників, висока культура виробництва,
дотримання на належному рівні санітарних та гігієнічних вимог,
збалансоване й достатнє забезпечення бджіл кормами.
1031. Як посилити стійкість бджіл проти аскосферозу?
Цього можна досягти, застосовуючи імуностимулятори
КАС- 81, ВЕСП, апітонус та інші препарати.
Слід зауважити, що обробка слабких бджолиних сімей
розчинами щавлевої та молочної кислот супроводжується
зниженням рівня рН, погіршує стійкість бджіл проти
аскосферозу, використання наведених препаратів з цією метою
не бажане.
У середині серпня бджолині сім’ї при аскосферозі треба
обробити водним розчином ізатизону (обприскують стільники).
Невелику кількість його додають до цукрового сиропу під час
стимулюючої підгодівлі для дезінфекції системи травлення бджіл
(противірусний препарат). Через 2-3 дні обробку стільників
повторюють.
Як відомо, препарат ВЕСП містить екдистерон, який
одержують з левзеї (маралячого кореня), вітамін В|2, що
одержують з бактерій. Цей препарат відновлює їхній дефіцит у
гемолімфі бджіл внаслідок ураження кліщем вароа якобсоні,
відновлює активність і роботоздатність ослаблених бджіл та
природну стійкість проти захворювань. Застосовується у
бджільництві в багатьох країнах світу, в тому числі в Китаї.
1032. Як використовують проти аскосферозу бджіл розчин
йоду?
Проти аскосферозу бджіл застосовують цукровий сироп з
5%-м розчином йоду. На 1 л цукрового сиропу (1:1) беруть 10 мл
494
5%-го розчину йоду згодовують бджолам по 100-150 мл з
розрахунку на одну вуличку бджіл триразово через 5 днів.
Аналогічно - з хвойним сиропом. Подрібнюють зібрану у березні
глицю, 1 кг її настоюють у 10 л окропу. На цьому настої готують
цукровий сироп, на 1 л додають 5 мл розчину йоду, згодовують З
рази через 5 діб.
Використовується
для
лікування
і
профілактики
аскосферозу та вароатозу бджіл.
1033. Які ознаки та заходи боротьби при захворюванні бджіл
на аспергільоз?
Цю інфекційну хворобу ще називають кам’яним розпло­
дом. Хворіють личинки і дорослі бджоли. Загиблі личинки
твердіють, мають жовтуватий колір. Збудники - плісеневі гриби.
Скам’янілі мумії світлого кольору, легко випадають із комірок.
Дорослі бджоли при захворюванні збуджуються, слабшають,
черевце ущільнюється, а потім твердіє, вони гинуть. Щоб
запобігти захворюванню, вживають таких заходів: утримують
сильні бджолосім’ї, забезпечують добру вентиляцію, не ставлять
вулики у вологих місцях, без потреби не зловживають
антибіотиками.
Вулики
знезаражують
5%-м
розчином
формальдегіду, місце стоянки пасіки перекопують і обробляють
4%-м розчином формальдегіду з розрахунку 10 л/м2. При роботі з
хворими бджолами вживають запобіжних заходів проти
потрапляння спор на слизову оболонку. Працюють в окулярах і
вологій марлевій пов’язці, старанно миють руки і споліскують
рот водою.
1034. Як проявляється меланоз та які заходи боротьби проти
нього?
Меланоз - інфекційна хвороба маток, дорослих бджіл і
трутнів. Проявляється у другій половині літа. При цьому матки
спочатку частково, а далі й повністю припиняють відкладати
яйця. Черевце у них опущене й потовщене, анальний отвір
закупорюється засохлими каловими масами. Робочі бджоли, які
495
захворіли, не літають і гинуть. З метою профілактики не
допускають потрапляння у гніздо недоброякісного (падевого)
меду. Його замінюють на доброякісний, а хворих маток - на
молодих і здорових. У разі штучного осіменіння маток належну
увагу приділяють дезінфекції мікрошприців, інших інструментів
та обладнання лабораторії.
1035. Які характерні ознаки мішкуватого розплоду?
Цю хворобу називають сухим гнильцем. Розплід вразливий
у стадії передлялечки. Збудником захворювання є вірус. Хвороба
проявляється навесні та на початку літа. При цьому розплід на
стільнику строкатий, кришечки над розплодом відсутні або
западають, мають 1-2 отвори. Личинки мертві, лежать вздовж
комірки, коричневого, темно-коричневого і чорного кольорів.
При значному ураженні сім’ї стають дуже слабкими й навіть
гинуть. Частіше на мішкуватий розплід хворіють слабкі
бджолосім’ї.
1036. Які заходи боротьби із мішкуватим розплодом бджіл?
Гнізда сімей, що захворіли, скорочують, утеплюють і за­
безпечують повноцінним вуглеводно-білковим кормом, замі­
нюють маток. Ефективний профілактичний та лікувальний
захід- використання гіперімунної сироватки, яку згодовують із
розрахунку 80 мл на 1 л цукрового сиропу навесні та влітку
Зрази з інтервалом 5 днів по 150-200 мл на вуличку бджіл.
Вулики, заставні дошки, рамки очищають і дезінфікують одним
із розчинів: 4%-м перекису водню, 1%-м формальдегіду по
0,5 л/м2 при експозиції 3 год. Після обробки їх промивають
водою і просушують. Віск перетоплюють на водяній бані при
температурі 70°С протягом 70 хв. У разі виявлення захворювання
на пасіку накладають карантин і знімають через рік після
ліквідації захворювання.
1037. Які ознаки захворювання бджіл на вірусний параліч?
Це захворювання ще називають чорною, травневою хво­
496
робою. Вона має вірусне походження. Хворі бджоли збуджені, у
них тремтять крила, вони скупчуються біля стінок і внизу вулика,
погано живляться, втрачають здатність літати. Інколи
з’являються чорні, лисі, блискучі бджоли. Настає параліч усіх
кінцівок і вони гинуть. Загиблі особини мають запах гнилої риби.
Через
хворобу
бджолосім’ї
погано
розвиваються
й
ослаблюються.
1038. Які заходи профілактики та боротьби проти вірусного
паралічу бджіл?
Навесні бджолосім’ям забезпечують нормальні умови для
розвитку, підгодовують медово-перговим тістом. Уникають
перегрівання гнізд. Для профілактики захворювання бджолосім’ї
обробляють: аерозолями бактеріальної ендонуклеази, розчиня­
ючи в 1 л води 100 тис. ОД препарату та 0,1 г хлористого магнію.
Обробляють навесні при температурі не нижче 14°С. Бджіл
обприскують за допомогою обприскувача “Росинка” 6-8 разів із
інтервалом 10 днів. На бджолосім’ю витрачають 40-50 мл
розчину; рибонуклеазою обробку проводять аналогічно - чоти­
риразово через 7-10 діб; біовітоном 40 - обробляють тричі через
7 діб обприскуванням або згодовуванням бджолам по 5 г на
бджолину сім’ю.
1039. Які ознаки захворювання бджіл на філаментовіроз та
заходи боротьби з ним?
Збудником є ниткоподібний вірус. Захворювання прояв­
ляється в кінці зими, навесні, супроводжується великим
підмором, часто гинуть матки, бджолосім’ї. Обліт не дружний,
багато повзаючих бджіл, які згодом гинуть. Бджолосім’ї погано
розвиваються. Для профілактики філаментовірозу бджолосім'ї
обробляють бактеріальною ендонуклеазою так же само, як і при
хронічному вірусному паралічі, замінюють маток, дотримують
ветеринарно-санітарних правил, створюють належні умови для
утримання та розвитку бджолосімей.
497
1040. Які характерні ознаки захворювання бджіл на
нозематоз?
Нозематоз - інвазійна хвороба, яка уражує дорослих
особин бджолосім’ї. Збудником її є одноклітинний паразит
нозема апіс. Хвороба — одна з найпоширеніших, завдає значних
збитків бджільництву, від неї часто гинуть цілі пасіки. Тому
пасічники повинні особливо ретельно виконувати всі необхідні
профілактичні та лікувальні заходи. У період розвитку ноземи в
епітеліальних клітинах середньої кишки останні відмирають,
порушуються процеси травлення та всмоктування поживних
речовин. Хвороба проявляється в кінці зими і навесні. При цьому
бджоли споживають значну кількість перги, їхні кишечники
переповнюються й вони опроношуються. У кінці зимівлі бджоли
шумлять, вилітають із вулика і гинуть. Весняний обліт не
дружний, передня стінка вулика, прилітна дошка, рамки покриті
численними плямами випорожнень. Сім’ї ослаблюються, мають
великий підмор, незначну кількість розплоду, дуже повільно
нарощують силу. При значному ураженні сім’я гине.
Існує також прихована форма нозематозу, яка призводить
до скорочення тривалості життя бджіл, а, отже, знижується
медозбір. Щоб запобігти цьому, слід регулярно проводити
профілактичні заходи проти нозематозу.
1041. Які профілактичні заходи вживають проти нозематозу?
Насамперед запобігають потраплянню в зимові кормові
запаси падевого меду, своєчасно нарощують достатню кількість
молодих бджіл, що йтимуть у зиму. Після весняного обльоту,
який слід організувати якомога раніше, бджіл пересаджують у
продезінфіковані вулики. Своєчасно поновлюють гнізда, щорічно
вибраковуючи не менше 40-50% стільників. Сміття та мертвих
бджіл закопують у глибокі ями або спалюють. Забруднені
стільники перетоплюють на віск, рамки із розплодом очищають
від плям проносу, гніздо хворих бджіл скорочують до повного
обсиджування стільників бджолами, добре утеплюють гнізда.
Маток утримують не старше 2-річного віку, забезпечують
498
вентиляцію у зимівнику та гнізді бджіл. Температуру в зимівнику
підтримують на рівні 2°С, а відносну вологість повітря — 75—
85°С. Дезінфікують вулики та інвентар, слабкі сім’ї для
взаємного обігрівання поміщають в один вулик через глуху
перегородку, вулики встановлюють на високих підставках у
місцях, які добре освітлюються сонцем і захищені від вітрів. При
одержанні маток поштою бджіл, що їх супроводжували,
знищують. Не слід ставити бджіл на перельоті і ловити рої
невідомого походження. Ще з осені згодовують бджолосім’ям із
цукровим сиропом фумагілін, препарат КАС-81.
1042. Які препарати використовують для лікування бджіл від
- нозематозу?
Це фумагілін і його аналоги - фумагілін-ДЦГ, фуміділ-Б;
нозем-Х, нозедін, нозематол, сульфадимезин, сульфоперикардин,
ефірні олії бобів, чебрецю, препарат КАС-81, що містить
витяжку полину, сосни; бензойну кислоту, левоміцитин,
ентеросептол, паста “Апіт” тощо, які застосовують згідно з
рекомендаціями про їх використання.
1043. Як застосовують фумагілін ДЦГ проти нозематозу?
Фумагілін випускається у флаконах на 20 г. Вміст одного
флакона спочатку розчиняють у 200 мл теплої перевареної води і
доводять до об’єму 25 л 50%-м цукровим сиропом. Згодовують
бджолосім’ям по 3-6 л лікувального сиропу з розрахунку 250 мл
на сім’ю щоденно протягом трьох тижнів або по 0,5 л через 4-5
днів протягом двох-трьох тижнів. Дають його навесні та для
профілактики восени. Навесні бджолам також згодовують канді з
фумагіліном (по 10-12 г на 1 кг) із розрахунку 1-1,5 кг на
бджолосім’ю З рази через два тижні.
1044. Як застосовують сульфадимезин та сульфаперидазин
проти нозематозу?
Сульфадимезин згодовують із 50%-м цукровим сиропом з
розрахунку ] г препарату на 1 л. Попередньо цю дозу
499
розчиняють у 50 мл теплої води, додаючи 3-5 крапель оцтової
кислоти (у воді препарат погано розчиняється). Лікувальний
препарат згодовують у день приготування 4-5 разів з інтервалом
4-5 днів по 100 мл на вуличку. Ним також можна обпудрювати
бджіл, змішуючи 1 г препарату із 20 г цукрової пудри. Цією
дозою обпудрюють бджолосім’ю по 3—4 рази з інтервалом 4-5
днів. Сульфаперидазин при лікуванні нозематозу застосовують у
дозі 0,7 г і 200 тис. ОД неоміцину чи 300 тис. ОД хлортетрацикліну на 1 л цукрового сиропу. Згодовують по 0,5-0,7 л на
бджолосім’ю 3 рази з інтервалом 5 днів. Вулики та інший
інвентар дезінфікують 2%-м розчином формаліну або парою
оцтової кислоти згідно з інструкцією.
1045. Як застосовують нозематол при нозематозі бджіл?
Нозематол - прозора рідина жовтуватого кольору зі спе­
цифічним запахом, до складу якої входить сульфадиметоксин і
фуразолідон. Випускається в аерозольній упаковці. Термін
зберігання-18 міс. Застосовують ранньою весною та восени
після відкачування товарного меду, при тепераіурі повітря не
нижче 14°С. Обробку проводять 3-4 рази через 3-4 дні.
1046. Як застосовують ноземат для лікування і профілактики
бджіл від нозематозу та змішаних бактеріальних хвороб
бджіл?
Препарат випускають у пігулках (по 0,5 г -2 дози) або у
вигляді порошку (пакетики) по 5 г - 20 доз. У своєму складі
містить специфічні антибіотики, фармацевтичний і вітамінний
компоненти.
Препарат згодовують бджолам ранньою весною (до
обльоту) з медово-цукровим тістом (канді) з розрахунку 5 г на
10 кг канді по 500 г на одну бджолину сім’ю силою 6-8 вуличок.
Після весняного обльоту препарат застосовують із цук­
ровим сиропом з розрахунку 5 г на 20 л цукрового сиропу (1:1)
по 100 мл на один стільник із бджолами 2 рази через 5-6 діб.
Восени для профілактики
нозематозу
препарат
застосовують із цукровим сиропом одноразово так само, як і
500
після весняного обльоту.
Термін зберігання - 2 роки при температурі -25.... +35°С.
1047. Як використовувати відвари, настойки та соки трав
проти нозематозу?
Крім спеціальних препаратів, ефективним є згодовування
50%-го цукрового сиропу, приготовленого на відварі трав: 10 гзвіробою, 15 - м’яти перцевої, 5 - ромашки лікарської, 5 гдеревію звичайного на 1 л води. Кип’ятять 3-5 хв, знімають з
вогню, додають 5 г квіток календули, місткість утеплюють і
настоюють ЗО хв. Згодовують бджолам разом із цукоровим
сиропом.
Проти нозематозу застосовують також настойку полину
звичайного на горілці. Пляшку темного кольору наповнюють на
2/3 подрібненою травою, заливають горілкою, настоюють 10 діб.
Після очисного обльоту бджолам згодовують по 100-150 мл
цукрового сиропу на вуличку бджіл 3 рази через 3-5 днів,
додаючи до 1 л столову ложку настойки полину.
• Добрі результати приносить використання свіжого соку
алое, кропиви, часнику -10 мл на 1 л цукрового сиропу (1:1).
1048. Як використовувати бензойну кислоту проти
нозематозу бджіл?
Вченими Інституту бджільництва ім. П.І. Прокоповича
(кандидат біологічних наук Єфіменко Т.М. та ін., 2001) доведена
оздоровча дія 0,01%-ї бензойної кислоти, яку дають бджолам у
50%-у цукровому сиропі. Його згодовують восени для
запобігання весняному загостренню нозематозу та навесні - для
зниження рівня захворюваності. Бензойна кислота має
бактерицидні та фунгіцидні властивості, пригнічує мікрофлору
кишечника, в результаті чого і досягається оздоровчий ефект.
1049. Як використовують левоміцетин, ентеросептол при
нозематозі?
До 1 л цукрового сиропу додають 1 г одного з препаратів.
501
Бджолам згодовують по 150-200 мл лікувального сиропу 3-4
рази через 5 діб.
1050. Яке значення для профілактики нозематозу має
посрібнена вода?
Воду збагачують іонами срібла з допомогою іонізатора
ЛК-ЗІ. Для цього потрібно 0,5л м’якої води кімнатної
температури, яку витримують певний період, необхідний для
одержання концентрації до 0,1 мг/л розчину срібла. Кип’ятити
воду чи сироп з іонами срібла не можна, оскільки срібло при
цьому відновлюється й переходить у неактивну форму.
Згодовують цукровий сироп з іонами срібла в концентрації
0,05 мг/л, що сприяє підвищенню продуктивності бджолосімей,
вони менше хворіють.
Продуктивність іонізатора ЛК-31 -0,5 мг срібла за 1 хв.
1051. Як приготувати препарат КАС-81?
Для пригнічення розвитку нозематозу і кліща вароа якобсоні бджолам навесні та восени згодовують препарат КАС-81,
який може й повинен вміти приготувати кожний пасічник. Автор
книги багаторазово переконувався у його високій ефективності.
Препарат готують із заздалегідь заготовленої сировини, яку
перед висушуванням подрібнюють, а сушать тонким шаром на
папері у затінку при добрій вентиляції. Для приготування
препарату змішують 50 г соснових бруньок із пагінцями не
більше 4 см, 50 г полину гіркого, заготовленого в період
вегетації, та 900 г полину гіркого у фазі цвітіння, заливають 10 л
води й кип’ятять на невеликому вогні протягом 2-3 год, добре
утеплюють і настоюють 8 год, фільтрують через 2-3 шари марлі.
Препарат згодовують бджолосім’ям восени при поповненні
кормових запасів по 30-35 мл на 1 л цукрового сиропу. Лікуваль­
ного сиропу дають по 6-10 л на бджолосім’ю у 4-5 прийомів.
Свіжоприготовлений препарат згодовують бджолам і навесні.
Виявлено його стимулюючу дію на розвиток бджолосімей. При
502
цьому загальна кількість корму, що містить препарат КАС-81, не
повинна перевищувати 30% зимових його запасів у гнізді.
Рис. 161. Загальний вигляд кліща вароа та кліщі на лялечці
1052. Які характерні ознаки при захворюванні бджіл на
вароатоз?
Вароатоз (варооз) - дуже поширене інвазійне захворювання
личинок, лялечок і дорослих бджіл. Без допомоги пасічника при
цьому захворюванні сім’я приречена. Збудником захворювання є
кліщ вароа якобсоні. Самки - темно-коричневі, самці - сірува­
то-білуваті розміром 1-1,2Х 1,5-1,9 і 0,8-0,9х0,7-0,9 мм. Кліщі
за
допомогою
присосок
міцно
прикріплюються
до личинок, лялечок і дорослих особин, живляться гемолімфою
бджіл. При ураженні гинуть лялечки, з’являється нежиттєздатне
потомство, у бджіл відсутні крила або вони недорозвинені тощо.
Оскільки такі бджоли не можуть літати, то вони повзають по
території пасіки. Яйцекладка матки нерівномірна, розкидана по
стільниках. Восени у цих сім’ях матки пізно припиняють відкла­
дати яйця. Такі бджолосім’ї при зимівлі погано формують клуб,
шумлять, випорожнюються на стільниках, спостерігається
значний їхній відхід, сім’я ослаблюється.
503
1053. Як визначити ступінь зараженості бджолосімей
вароатозом?
Навесні з центральних рамок
відбирають 50-100 бджіл. У
200 мл гарячої води (не нижче
70°С) розчиняють 2—3 г прального
порошку. Розчин виливають у
МІСТКІСТЬ
ІЗ
СВІТЛИМ
дном,
куди
висипають взятих для аналізу
бджіл, закривають і збовтують 1-2
Рис. 162. Кліщ вароа
хв. Кліщі опадають, осідають на
якобсоні у комірках з
дно і їх підраховують. При
личинками перед їх
виявленні на Ю0 бджіл двох
запечатуванням
кліщів заклішеність вважається
слабкою,
трьох-чотирьох
середньою і понад чотири - сильною. Влітку та восени на закліщеність
досліджують розплід. Для встановлення діагнозу на вароатоз в кінці
зими у лабораторію ветеринарної медицини направляють проби
підмору бджіл та восково-пергові кришечки із дна вулика по 20-30 г
від бджолосім’ї.
1054. Які профілактичні заходи необхідно проводити проти
вароатозу?
Враховуючи поширеність захворювання бджіл на вароатоз,
його профілактика можлива лише за умови достатньої просторової
ізоляції пасіки та запобігання завезенню уражених бджіл. Щоб не
допустити повторного зараження бджіл кліщами, вулики
встановлюють на підставках заввишки 40-50 см, обладнують їх
підрамковими сітчастими підрамниками із жировими пастками, на
пасіці утримують сильні сім’ї, забезпечують їх достатньою
кількістю вуглеводно-білкового корму. Протягом активного
періоду в гнізда підставляють будівельні рамки, періодично
знищують трутневий розплід, залишаючи його у племінних
батьківських бджолосім’ях. Бджолам згодовують не більше 8 кг
цукру на сім’ю. На пасіці підтримують належний санітарний стан.
504
1055. Які застосовують способи боротьби із вароатозом
бджіл?
При боротьбі з вароатозом застосовують три способи:
хімічний, тепловий і зоотехнічний. При першому використовують
такі препарати: апіварол, апісан, байварол, варотом, біпін,
вароацид, вароапін, вароабраулін, акпін, ПА-92, бівар М.П.-10,
санвар, тахтивар, тіолінові сполуки, тимол, неорон, фенотіазин,
фольбекс та фольбекс ВА, фуміакар, фумісан, мурашина, молочна
та щавлева кислоти, КАС-81 та ін. Суть теплового способу полягає
в негативній дії на кліща високих температур (у межах 46-48°С).
При зоотехнічному формують відводки та ін.
1056. Як застосовують фенотіазин ветеринарний при
захворюванні бджіл на вароатоз?
Найчастіше препарат застосовують у вигляді термічних
пігулок. Навесні проводять два курси лікування через тиждень.
Один курс включає три обробки протягом трьох днів. При обробці
запалену тліючу пігулку вводять через льоток, льотки закривають
на 15-20 хв. Після відкачування меду та пізньої осені (після виходу
розплоду) проводять ще по одному курсу лікування. Витрачають
одну пігулку на 12-рамковий вулик.
1057. Як застосовують фольбекс і фольбекс БА проти
•
вароатозу?
Фольбексом обробляють бджолосім’ї навесні та восени два рази
через 24 год при температурі повітря не нижче 12°С, вводячи
тліючу смужку через льоток чи підвішуючи її між рамками. Льоток
закривають на ЗО хв. Вживають запобіжних протипожежних заходів.
Фольбекс БА використовують при лікуванні бджолосімей навесні та
восени 4 рази через 4 дні, а після виходу розплоду - 2 рази через 24
год. Льотки закривають на годину.
1058. Як застосовують вароксан Т-1 проти вароатозу?
Вароксан застосовують у вигляді термічних пігулок навесні та
505
восени після відкачування меду 3 рази через 7 днів при темпера­
турі не нижче 14°С. Тліючу пігулку на металевій підставці накри­
вають ковпачком і вводять через льоток, який не закривають. Ви­
трата препарату - 1,5 пігулки на 12-рамковий вулик.
1059. Як застосовують мурашину кислоту проти вароатозу?
Концентровану мурашину кислоту (державний стандарт
1706-78 або 5848-73), дотримуючи правил безпеки, наливають по ЗО—
50 мл у поліетиленові кришки, флакони з марлевим гнітом чи у
поліетиленові пакети з картоном розміром 20 х ЗО см з отворами
діаметром 2-3 см, розміщують на рамках або підвішують на їхні
верхні бруски. Пара кислоти, поступово осідаючи вниз гнізда,
згубно діє на кліща. Застосовують навесні 2 рази на 3-5 днів із
інтервалом 7 днів, восени після виходу розплоду - один раз на 35 днів при температурі повітря 14-25°С. Об’єм випаровування
кислоти не повинен перевищувати 10-15 мл на добу.
1060. Що являє собою препарат “Муравьинка”?
Департаментом
ветеринарної
медицини
Російської
Федерації затверджено та рекомендовано для широкого
застосування в бджільництві при вароатозі та акарапідозі
препарат “Муравьинка”, який випускається у пакетиках з
нетканого кислотнопроникного матеріалу і містить по ЗО мл
90%-ї мурашиної кислоти у гелеподібному стані. Пакетики
поміщають у полімерні бачки, які герметично закриваються.
Проводять триразову обробку бджіл напровесні та восени через
7 діб при температурі повітря 14...25°С згідно з інструкцією.
1061. Як застосовують щавлеву кислоту (державний стандарт
22180—76) проти вароатозу?
Перед застосуванням 20 г кислоти розчиняють у 1 л теплої
перевареної води. За допомогою обприскувача “Росинка”
обприскують стільники із бджолами, які їх щільно обсиджують.
Запобігають потраплянню розчину на відкритий розплід і пергові
рамки, особливо восени, оскільки перга може закиснути і спричинити
506
пронос бджіл. Витрати розчину - 10-12 мл на стільникову рамку з
бджолами. Обробляють весною після обльоту бджіл та восени 2
рази через 12 днів при температурі повітря не нижче 16°С.
1062. Як застосовують вароатин проти вароатозу?
Препарат випускається у вигляді аерозольних балончиків
місткістю 380 мл, розрахованих на обробку 10 бджолосімей. Перед
обробкою міжрамковий простір збільшують до 3 см. Аерозоль
розпилюють між рамками на відстані 10-15 см протягом 1-1,5 с і
додатково 3-5 с через нижній льоток, який скорочують до 1 см і
так залишають до ранку. Обробляють бджолосім’ї навесні 2 рази,
восени - 4 рази через добу при температурі повітря 15-25°С.
1063. Як застосовують вароабраулін проти вароатозу?
Препарат випускають у вигляді порошку кремового ко­
льору. Ним обпудрюють бджіл на рамках навесні й восени при
температурі не нижче 15°С. Проводять 3-5 обробок через 6-7
днів. Витрата препарату - 3-4 г на одну стільникову рамку,
обсиджену бджолами.
1064. Як застосовують неорон проти вароатозу?
Препарат випускають у вигляді просочених картонних
смужок; При обробці бджіл тліючу смужку закріплюють між
крайніми рамками, розсунувши їх на 3 см, або ж вводять через
льоток і закріплюють вертикально. Вулики герметизують. Оброб­
ляють сім’ї весною 2-3 рази через 1-2 доби, обробку закінчують за
місяць до головного медозбору. Таку ж обробку проводять у літній
період після відкачування меду та восени. Льотки закривають на
годину.
1065. Як застосовують санвар проти кліща вароа якобсоні?
Препарат застосовують у вигляді емульсії на жировій
основі у вуликах, обладнаних сітчастими підрамниками, навесні та
влітку після відкачування меду, восени після виходу розплоду
507
при температурі повітря від 7°С до 25°С. На лист паперу наносять
12 мл препарату і поміщають під сітчастий підрамник на 10-12
днів. Осінню обробку проводять 2 рази з інтервалом 10-12 днів.
1066. Як застосовують тимол проти кліща вароа якобсоні?
Тимол при ураженні бджіл вароатозом застосовують у
вигляді пари в активний період при температурі повітря від 7°С
до 26°С. Препарат розпилюють у вигляді порошку по 0,25 г на
верхні рейки рамок 2 рази через 7 днів. Застосовують його також у
мішечках із марлі розміром 10Х10 см. У них насипають препарат по
10-15 г, розміщують на весь активний сезон на рамках біля задньої
стінки. У міру випаровування його досипають у мішечки. Практи­
кують використання чебрецю, який містить тимол. При цьому рос­
лину подрібнюють і по 100 г у марлевому мішечку кладуть над
гніздом бджіл, накривають плівкою, через 3-5 днів дають свіжу
порцію. Обробку тимолом чи чебрецем припиняють за тиждень до
відкачування меду. Ефективною проти кліща є суміш тимолу з
евкаліптовою олією, що має низьку токсичність.
1067. Як застосовують молочну кислоту проти вароатозу?
Обробляють сім’ї навесні після обльоту бджіл та у літньоосінній період за допомогою обприскувача “Росинка” 10%-м
розчином молочної кислоти 2 рази з інтервалом 10 днів при темпе­
ратурі повітря не нижче 14°С. Добрий ефект дає також
обприскування бджіл молочною сироваткою, оскільки в ній
міститься молочна кислота.
1068. Як застосовують біпін для боротьби із вароатозом
бджіл?
Препарат випускають у вигляді 12,5%-го концентрату в
ампулах по 1 мл. Перед застосуванням ампулу відкривають, її вміст
виливають у 2 л води, ампулу споліскують, розчин добре
перемішують. Обробляють бджолосім’ї восени у період формування
клуба, коли відсутній закритий розплід, при температурі повітря не
нижче 0°С. Обробку проводять, рівномірно зрошуючи міжрамковий
508
простір розчином біпіну із шприца по 10 мл на вуличку. Обробляють
2 рази через 7 днів. При роботі з біпіном необхідно працювати в
респіраторі, прогумованому фартусі, гумових рукавичках. Не
можна під час обробки палити, їсти, пити воду. Після закінчення
роботи обличчя й руки добре вимивають водою з милом і кілька
разів прополіскують рот.
Обробку бджіл можна спростити, коли розчин налити у
пляшку з поліетилену місткістю 2 л, закрутити кришкою, в якій
зробити отвір розжареним цв’яхом діаметром 2—3 мм. Дослідним
шляхом встановлюють період, протягом якого при стисканні
перевернутої вверх дном пляшки виливається 10 мл розчину в
мірний циліндр. Струмінь розчину об’ємом 10 мл з пляшки через
отвір пробки рівномірно розподіляють по вуличці бджіл,
дорахувавши, наприклад, до 8. Потім аналогічно обробляють
наступні вулички. Таким чином відпадає потреба кожного разу
набирати у шприц 10 мл розчину.
1069. Як використовують біовар проти вароатозу?
Біовар- ефективний засіб проти кліща вароа якобсоні.
Обробляють бджолині сім’ї в безрозплідний період, зрошуючи
міжрамковий 'простір (по ІОмл на вуличку бджіл) 0,0016%-ю
водною емульсією препарату.
1070. Як використовують проти кліща вароа якобсоні
препарати, що містять піретроїди?
Все більшого поширення набуває застосування при
вароатозі бджіл препаратів, діючою речовиною яких є піретроїди
(апістан, фумікар-А, апіфіт, флуометрин (байварол).
Загибель самок вароа настає при їхньому контактуванні з
поверхнею матеріалу, що містить діючу речовину. Кількість
смужок, необхідних для обробки бджіл: апістану - дві на 12рамковий вулик, фумікару-А, апіфіту та апістану - одна на 12стільникових рамок; байваролу - до чотирьох на бджолину
сім’ю.
Для оздоровлення пасіки від кліща вароа якобсоні
509
рекомендується застосовувати смужки байваролу у третій декаді
серпня по 2-4 на одну бджолину сім’ю протягом 25-30 діб.
Обробки проводять: з використанням апістану - ЗО діб,
фумікару-А, апіфіту - 12-30, байваролу - 15-45 діб. Байварол не
втрачає лікувальних властивостей до п’яти років. Смужки
зберігають у герметичній упаковці.
1071. Як використовують варотом при вароатозі бджіл?
Випускається препарат у вигляді деревяних смужок,
просочених флувамінатом (по 80 мг на одну). Термін
придатності - 3 роки. Смужки розміщують між 3-м і 4-м; 7-м і
8-м стільниками. Застосовують рано вавесні та восени. Смужки
залишають на 30-35 днів. Після використання їх спалюють.
1072. Як застосовується фумісан для лікування бджіл від
вароатозу?
Препарат випускають у вигляді деревних смужок з
деревини по 10 шт в упаковці. Вони просочені акарицидом, що
має фумігантну і контактну дію. Застосовують при виявленні в
бджолиних сім’ях кліщів вароа якобсоні ранньої весни до
початку медозбору та восени - після відкачування меду. Смужку
підвішують у міжрамковому просторі вулика. При наявності
розплоду - на 25 діб, при його відсутності - на 2-3 доби. Для
лікування бджолиної сім’ї достатньо однієї смужки на 8-10
стільників з бджолами. Дотримують правил особистої гігієни.
Термін зберігання при температурі від -10 до +40°С - три роки.
1073. Як використовують вароацид проти кліща вароа
якобсоні?
Випускається у вигляді термічних смужок, які мають тліти
під гніздом бджіл по одній на 10 вуличок 2-3 рази через 7 діб.
Використовують наприкінці літа.
510
1074. Як використовують акпін (неорон) для лікування бджіл
від кліща вароа якобсоні?
Його використовують аналогічно вароациду, обробляючи
бджіл після медозбору та восени.
1075. Як застосовують рослини та їхні препарати при
вароатозі бджіл?
Практикою розроблено багато способів боротьби з кліщем
вароа якобсоні з використанням рослин та продуктів їхньої
переробки.
Проти кліща вароа якобсоні бджолині сім’ї обпилюють
димом з коренів та листя хрону. Використовують й інші
рослини. На гнізда кладуть марлю, на якій розміщують листя
помідорів їстівних чи багна звичайного, додають 2-3 столові
ложки подрібнених
зубків часнику, закривають плівкою,
утеплюють. Процедуру повторюють через 4-5 днів і кліщ
осипається.
Заслуговує на увагу застосування
проти
кліща
ароматизованого крохмалю. Його готують, змішуючи дві
столові ложки сухого крохмалю з 1/4 чайної ложки перемеленого
полину або чебрецю. Бджіл обпудрюють цією сумішшю навесні
чи восени при температурі не більше 8°С 2-3 рази через тиждень.
Крохмаль, потрапляючи на присоски кліща, заліплює їх, кліщ не
може фіксуватися на тілі бджоли, відривається й гине.
Ранньої весни зразу після обльоту бджіл посипають
хвойним борошном з марлевого мішечка з розрахунку 40-50 г на
сім’ю. Проводять триразову обробку через 7 днів.
Ефективний засіб проти кліща вароа якобсоні - хвойний
екстракт, який ще й добре стимулює розвиток бджолиних сімей.
Оптимальна доза для згодовування 2-3 мл, після медозбору 1 мл на 1 л цукрового сиропу (1:1) із розрахунку 100-150 мл на
вуличку бджіл, 3-4 рази через 4-5 днів. Для стимулювання
нарощування бджолиних сімей їх також обприскують хвойним
екстрактом по 60 мл на 1 л цукрового сиропу (1:1) із розрахунку
100 мл на вуличку бджіл дворазово через 7-12 днів при
511
температурі не вище 8°С.
Для боротьби з кліщем з успіхом використовують лепеху
(аїр болотний, татарське зілля): 100 г сухих коренів лепехи
заливають 1,5 л води, після розм’якшення їх подрібнюють і
варять у цій же воді 10-15 хв. Настоюють 2-3 доби, вливають у
посуд місткістю 10 л, додають цукровий сироп, приготовлений з
6 кг цукру і 6 л перевареної води. Згодовують бджолам навесні та
влітку по 1-1,5 л на бджолину сім’ю 3 рази через 7 днів.
Кліщ вароа якобсоні осипається від зеленої маси конопель,
покладеної над гніздом бджіл, а утеплювальні подушки,
виготовлені з конопляної костриці за зиму повністю звільняють
сім’ї бджіл від кліща. Утеплювальні подушки виготовляють
також з папороті, яка відлякує кліща.
Ефективне застосування проти кліща коренів родовика
лікарського. Заготовлені з осені корені (одна частина на 9 частин
води) настоюють одну добу, кип’ятять ЗО хв, охолоджують,
проціджують, додають 10% цукру. Лікувальний сироп
згодовують 3 рази з розрахунку 250 мл на вуличку бджіл через 5
днів.
Дієвим засобом у боротьбі з кліщем є свіже листя
грецького горіха, м ’яти, цибулі, герані
Роберта, багна
звичайного, квіток пижмо, маруни та ін., які розміщують на
полотнинах або стелинах вулика над гніздом бджіл.
Проти кліща з успіхом використовують настій червоного
гіркого стручкового перцю. Для цього 40-50 г дрібно порізаного
перцю заливають у термосі 1 л окропу, витримують 10-20 год,
проціджують. Бджолині сім’ї обприскують 3-4 рази при
температурі не нижче 15°С через 3-6 днів навесні, влітку після
відкачування меду, на початку виходу молодих бджіл осіннього
розплоду. Як уже зазначалося, ефективна проти кліща також
спиртова настойка полину гіркого, яку додають по одній
столовій ложці на 1 л медової сити і згодовують одержану суміш
бджолам по 100-150 мл 3 рази через 3-5 днів.
Для боротьби з кліщем вароа якобсоні викорисовують
часникову воду. Дві головки подрібненого часнику настоюють у
1 л холодної перевареної води. На 1 л цукрового сиропу, який
512
згодовують бджолам, додають 2 столові ложки часникової води.
Слід звернути увагу на такий ефективний засіб, як
етиловий спирт. У невелику банку до половини наливають 96°
спирту. В нього додають трохи тим’янової чи лавандової олії,
або попередньо настоюють у ньому м’яту. Потім шматок картону
розміром 5 х Юсм чи інший адсорбуючий матеріал просочують
одержаною сумішшю, кладуть над гніздом бджіл увечері,
накривають плівкою. Молоді кліщі гинуть під кришечками
комірок, а дорослі падають на дно вулика. Обробку проводять 24 рази і більше за сезон. Добре у вулику мати сітчастий піддон.
Практикують також використання настою полину
звичайного. Так, 500 г сухої трави полину звичайного,
заготовленого у фазі цвітіння, заливають 10 л окропу, настоюють
2 доби. На 1 л цукрового сиропу (1:1) додають 100 мл настою. На
бджолину сімю згодовують 6 л сиропу. Закліщеність знижується
більше, ніж на 80%.
1076. Чим пояснюється народження безкрилих бджіл?
Перша причина - високий ступінь закліщеності бджолиних
сімей кліщем вароа якобсоні. Перебуваючи в комірці, він
живиться гемолімфою розплоду, що призводить до народження
недорозвинених бджіл. Друга причина - порушення
температурного режиму гнізда при різкому похолоданні, у період
засухи. У разі різкого похолодання (серпень, вересень) слід
своєчасно скоротити й утеплити гніздо бджіл, під час засухи забезпечити
бджіл
водою.
Ефективне
використання
внутрішньовуликових напувалок, зволоження стільників водою.
Причиною народження безкрилих бджіл може бути також
білкове голодання, порушення умов розвитку, вплив деяких
токсинів, різкі грубі струшування стільників з розплодом та ін.
1077. Як приготувати цукрову комплексну лікувальну пасту?
Кандидат біологічних наук Ф. Алексєєнко рекомендує
такий рецепт: у 3,8 л води розчиняють 12-14 г лимонної (або
винної) кислоти, нагрівають до кипіння й додають 11,4 кг цукру.
513
Кип’ятять 30-^45 хв, не допускаючи підгорання. Для завершення
процесу інверсії цукру сироп витримують у місткості з алюмінію
чи в емальованому посуді 3-5 діб при 20-26°С. Потім у
підігрітий до 60°С і охолоджений до 30-35°С цукровий сироп
додають попердньо розчинені в 50 мл теплої води (30°С)
спочатку лікувальні препарати, а потім вітаміни, кожний окремо,
з розрахунку на 1 кг пасти: норсульфазол натрію - 1 г, один чи
два антибіотики - тетрациклін, еритроміцин, окситетрациклін,
неоміцин, мономіцин, стрептоміцин - по 200 тис. ОД, В6-0,4,
вітаміни: А-500 ОД, В|-1,2 мг, В2-0,4, Вб-0,4, С-100 мг, Дз-65
ОД, РР-1,2 мг, кобальту сірчанокислого чи хлористого - 8 мг і
екстракту елеутерококу - 3 мл. Ретельно перемішують. На 1 кг
цукрового сиропу додають 3 кг цукрової пудри. Згодовують
пасту бджолиним сім’ям з профілактичною та лікувальною
метою в квітні-травні по 1 кг 4-5 разів через 7-10 днів,
припиняють - за 2-3 тижні до початку головного медозбору. При
потребі її згодовують після відкачування меду.
1078. Як застосовують тепловий метод боротьби проти
вароатозу?
При цьому бджіл струшують у сітчасті касети, розміщають
у термокамеру, яку нагрівають до температури не вище 48°С.
Касету прокручують, періодично струшуючи бджіл. Обробку при
температурі 46-48°С проводять доти, поки не обсипляться кліщі
(не більше 10-12 хв). Стежать за показаннями термометрів.
Термокамеру обладнують автоматичним терморегулятором.
Після обробки та охолодження протягом 10-15 хв бджіл
висипають на рамки гнізда. Слід зауважити, що, оскільки
термообробку проводять в основному восени (можна й навесні)
при температурі 0-8°С, гніздо після струшування бджіл у касету
для запобігання його охолодженню підігрівають - у вулики
поміщають на підставці нагріту й загорнуту в тканину цеглину
або ж вмикають електрогрілку. Можна оброблених бджіл
висипати на рамки і збоку, але їх необхідно спрямувати так, щоб
клуб зібрався у нижній частині стільників, що поліпшує зимівлю
бджіл. Через 1-2 год перевіряють, як бджоли обсіли рамки. Тих,
514
пір зібралися купками по кутках вулика, переносять на рамки.
Після розміщення бджіл гніздо злегка утеплюють. При
термообробці дуже зручно перевірити, як складене гніздо. У разі
потреби вносять корективи з тим, щоб на вуличку бджіл
припадало не менше 2—2,5 кг меду. Згодом гніздо бджіл
утеплюють належним чином.
1079. Чи шкідлива для бджіл термообробка проти кліща
вароа якобсоні?
Некваліфіковане проведення термообробки згубно впливає
не лише на кліща вароа, а й на бджіл. Основні причини - їхнє
перегрівання, насичення камери водяною парою, порушення
процесу дихання, отруєння бджіл продуктами обміну.
Шкідливий вплив термообробки можна звести нанівець, якщо
провести її при температурі в камері не вище 46°С тривалістю
10-12 хв. Відносна вологість повітря при цьому не повинна
первищувати 40%. Під час термообробки повинно бути
забезпечене необмежене надходження в камеру свіжого повітря
(застосовують вентилятори). Дослідженнями встановлено, що
небажано проводити термообробку бджіл після тривалих
періодів з низькою температурою. За таких умов підвищується
концентрація вуглекислого газу в гнізді, що призводить до
скорочення тривалості життя бджіл внаслідок впливу високих
температур під час перебування в термокамері.
1080. Яку кількість бджіл слід поміщати в термокамеру?
Для скорочення терміну обробки бджіл у термокамері (не
більше 10-12 хв), запобігання їхньому запарюванню на Ідм
площі касети повинно бути 17-20 г бджіл. Стандартна касета
розрахована на 1,5 кг бджіл. Якщо бджолина сім’я має більшу
масу (її зважують після струшування в касету), то її доцільно
обробити в двох касетах. Відводки і нуксеуси в термокамері
обробляти (як переконався автор) не слід, оскільки вони можуть
запаритися. Для звільнення їх від кліща застосовують інші
прийоми.
515
1081. У чому суть зоотехнічного методу боротьби з кліщем
вароа якобсоні?
Зоотехнічний метод боротьби грунтується на
різних
способах формування відводків та інших прийомах. Навесні за
умови достатнього розвитку бджолосімей формують відводки,
переносячи у них закритий розплід із частиною бджіл та 1-2
рамки з одноденними яйцями. При цьому до 95% кліщів
потрапляють у відводки. Сюди дають матку чи підставляють,
маточник, а після виходу розплоду бджіл обробляють одним із
акарицидних препаратів. Формують також “безрозплідний”
відводок, переносячи в нього 2-3 стільники з 1-5-денними
личинками від бджолосім’ї, яку попередньо обробили проти
вароатозу. Сюди ж струшують до 1 кг бджіл. Відводки бажано
вивозити на нове місце за 5-7 км, або на 2 доби помістити в
прохолодне приміщення. У відводок підсаджують матку чи
підставляють маточник. Основну сім’ю після виходу розплоду
обробляють проти кліща. Дієвим є спосіб боротьби з кліщем із
мінімальною кількістю обробок. У разі його застосування навесні
з кожних двох-трьох вуликів у третій-четвертий переносять
закритий розплід та бджіл. При цьому від кліща звільняється дві
третини сімей пасіки, оскільки він у цей період сконцентрований
у закритому розплоді. Після виходу розплоду таким відводкам
підставляють одну-дві рамки з молодими личинками, куди
збирається весь кліщ. Після запечатування такі стільники
перетоплюють на віск, а у відводок дають рамку з засівом від
племінної сім’ї або маточник. Цісля знищення свищових
маточників бджоли виводять молоду матку.
Слід зазначити, що проти кліща вароа якобсоні треба
вести систематичну й постійну боротьбу, а не обмежуватися
пізньою осінньою та весняною обробками. Бувають роки,
особливо сприятливі для розвитку кліща. Ефективне періодичне
один раз у 2 тижні, вирізання трутневого розплоду, в тому числі
з будівельних стільників, де зосереджується основна маса кліща.
Дуже важливо кілька разів обробити бджолині сім’ї перед
нарощуванням бджіл у зиму і дворазово через 7 днів біпіном
після виходу розплоду восени.
516
1082. Як використовують трутневі стільники проти
вароатозу?
Для відкладання яєць самки кліща вароа якобсоні частіше
використовують трутневі стільники, в комірки яких вони
проникають перед запечатуванням личинок. Практикують також
застосування будівельних рамок, які підставляють у бджолині
сім’ї, починаючи від середини травня до серпня. В цей період
трутневі стільники найбільш принадні для кліща. Такий стільник
відбирають через кожні два тижні і знищують кліща, очищаючи
від нього комірки з трутневим розплодом (при повторному
використанні), перетоплюють на віск, дають взамін інший,
ставлять будівельні рамки чи трутневу вощину. Одночасно
заготовляють гомогенат, вичавлюючи через марлю щойно
запечатані стільники з трутневим розплодом. Гомогенат
консервують медом (1:1) або горілкою (1 : 4).
1083. Які основні ознаки захворювання бджіл на акарапідоз?
Це хвороба дорослих бджіл, трутнів і маток. Її спричинює
паразитування у трахейній системі останніх кліща акарапіс вуді,
довжина тіла якого не перевищує 190 мкм. Цикл розвитку самки
триває 14-16 днів, за сезон розвивається багато поколінь кліща і
без надання допомоги бджоли приречені. Хвороба проявляється
у кінці зими. Бджоли вилітають із вуликів, але мають збільшене
черевце. Весняний обліт не дружний, бджоли повзають із
асиметрично розставленими крилами. При сильному ураженні
трахеї бджіл закупорюються паразитами.
1084. Які заходи боротьби проти акарапідозу?
На неблагополучних щодо акарапідозу пасіках вулики,
інвентар і стільники використовують не раніше як через 7-10
днів після дезінфекції. Щоб запобігти поширенню інфекції,
пасіки ізолюють. На пасіки, розміщені в радіусі 5-7 км,
накладають карантин. При лікуванні бджіл застосовують
фольбекс і фольбекс БА у вигляді просочених препаратами
картонних смужок, кельтан тощо. Фольбексом (смужки зеленого
517
кольору) бджіл обробляють весною та влітку після медозбору
ввечері й уранці, коли вони знаходяться у вулику, при
температурі повітря не нижче 12°С. Перед обробкою вулики
герметизують, просочені фольбексом смужки запалюють, потім
полум’я гасять і вводять їх у тліючому вигляді у льоток, який
закривають на 40 хв. Доза препарату - одна смужка на 5-6 рамок,
обсиджених бджолами. Обробку проводять 8 разів через кожний
тиждень. Щоб запобігти загибелі маток (іноді таке трапляється),
бджолосім’ю за добу до обробки підгодовують цукровим'
сиропом по 0,5 л або матку у кліточці ізолюють. Фольбексом БА
бджіл обробляють аналогічно 6 разів через 7 днів. Льотки
закривають на ЗО хв, витрати препарату (смужки оранжевого
кольору) - одна смужка на 7 стільників із бджолами.
Кельтан - високоефективний препарат при акарапідозі.
Доза на їм3- 14,1г термічних пігулок або 300 мг діючої
речовини на бджолину сім’ю у 12-рамковому вулику. Обробку
здійснюють 8 разів через 24 год.
Рис. 163. Збудники інвазійних хвороб
1 - майка строката та її личинка: 2 - майка звичайна; 3 - личинка
майки, що впилася в черевце бджоли між сегментами: 4 -муха сенотаїнія:
5- самка і самець кліща акарапідус вуді в трахеях бджоли: 6-- браула
бджолина воиіа
Метилсаліцилат - використовують при акарапідозі 8,5-
518
20 мл препарату на одну сім’ю, зволожуючи ним гніт. Обробку
повторюють протягом трьох тижнів через день.
Проти акарапідозу та вароатозу використовують акпін термічні смужки, які вранці чи ввечері навесні запалюють у
герметично закритих вуликах по 2 на 16-20 стільників із
бджолами.
1085. Для чого використовують акарасан?
При акарапідозі, браульозі, лимозі бджіл можна обробити
акарасаном, що випускається фірмою “Апісан”.
Обробку проводять вранці та ввечері при температурі 16°С
до чи після активного льоту бджіл. Разова доза препарату - одна
пластинка на 9-10 стільників або на один корпус багато­
корпусного вулика. Смужку з препаратом запалюють, гасять і в
тліючому вигляді вводять у льоток, чи підвішують у
міжрамковий простір. Льоток закривають на 1 год, щілину перед
цим замазують глиною. Навесні бджіл обробляють після обльоту,
восени - після відкачування товарного меду. Не пізніше як за 4-5
днів до початку активного медозбору обробки припиняють.
1086. Що таке мелеоз бджіл та як із ним боротися?
Мелеоз - інвазійне захворювання дорослих бджіл, що
викликається личинками жука майки. Личинки заповзають у
міжсегментний простір, порушують його цілісність, живляться
гемолімфою бджіл, що призводить до загибелі останніх. Одна
личинка може знищити до трьох бджіл. При ураженні личинками
венгерської майки гине до 80% бджіл. Хвороба найчастіше
проявляється у травні-червні. Уражені бджоли роблять
судорожні рухи, підстрибують, намагаючись звільнитися від
паразита. Джерелом захворювання, його носіями є поодинокі
бджоли. Проти мелеозу застосовують тютюновий дим. Вулики
при цьому герметизують, рамки розсовують. Під гніздо
підстилають папір. Дим вводять через льоток, спалюючи в
димарі 50 г махорки. Обробку проводять через 3-5 днів до
повного звільнення бджіл від паразита. Ефективне використання
519
цвіту бузини, який розстеляють над гніздом бджіл. Папір із
личинками, що осипалися, зразу ж спалюють. Дорослих жуків
майки знищують у місцях поселення, обробляючи грунт водним
розчином 0,2%-го перфектону або 0,4%-го рогору з розрахунку
500 і 600 л/га. Різко зменшує кількість жука й переорювання
земель у місцях його поселення.
1087. Що таке сенотаїніоз?
Сенотаїніоз - інвазійна хвороба льотних бджіл, як/
спричинює паразитування личинок мухи сенотаїнії трикуспис.
Самки цієї мухи попелясто-сірого кольору завдовжки 6-9 мм,
передня частина голови між складними очима має біло-жовте
забарвлення. Одна самка відкладає до 300 личинок. Личинки
через хітинові оболонки проникають у тіло бджоли. Хвороба
проявляється в липні-серпні. Уражені бджоли не можуть літати,
повзають біля вуликів, крутяться на спинці й гинуть.
1088. Які заходи боротьби проти сенотаїніозу?
Знищують мух сенотаїній. Для цього на дашки вуликів
кладуть світлі листи жерсті або скла, останні фарбують з проти­
лежного боку в білий колір. Листи змазують тонким шаром
0,05 %-ї вазелінової емульсії ціодрину й поновлюють через два
тижні. На дашки вуликів також ставлять білі тарілки, наповнені
водою, а біля них - свіжу траву. Мух, що топляться у воді,
періодично збирають і спалюють. На пасіці підтримують
чистоту, спалюють загиблих бджіл. Оскільки личинки перетво­
рюються у лялечки в грунті на глибині до 20 см і в такому стані
зимують, територію точка переорюють восени на глибину до
40 см, вносячи дуст тіазону із розрахунку 100 г на 1 м2. Під час
кочівлі в міру можливості вулики розміщують у місцях, де немає
мух сенотаїній.
1089. Які ознаки захворювання бджіл на браульоз та заходи
боротьби проти нього?
Браульоз - захворювання маток і дорослих бджіл, що
520
викликається паразитуванням браул бджолиних вошей. Дорослі
особини браул знаходяться, як правило, зверху, на грудній
частині матки, живляться кормом останньої та бджіл, подраз­
нюючи їхню верхню губу доти, поки не виділиться корм, який
браула зразу ж з’їдає. Швидко пересувається від однієї бджоли
до іншої, протягом 1 хв може відібрати корм у 7-8 бджіл. Усе це
виснажує бджіл і маток, через нестачу корму менше вирощується
розплоду, матка знижує яйцепродуктивність, погіршується
льотна здатність бджіл, на 30—40% знижується медозбір. Взимку
клуб не щільний, бджоли шумлять, споживають більше корму,
спостерігається великий гіідмор, часто гинуть матки. Для
боротьби з браульозом застосовують фенотіазин, фольбекс, дим
тютюну, гриба чаги. Браул, які осипалися, спалюють. Регулярно
чистять дно вулика, із запечатаного меду знімають кришечки (під
ними знаходяться яйця браул), перетоплюють їх на віск,
своєчасно перетоплюють воскову сировину, поновлюють гніздо,
підставляють вощину для відбудови стільників.
1090. Чому псуються перга та обніжжя?
Як відомо, без належних запасів перги нормальний роз­
виток бджолосім’ї неможливий. Ії залишають у гнізді бджіл і за
його межами як страховий запас. Важливо не допустити
псування перги. Якщо вона залишається у гнізді на зиму, то
комірки стільників повинні бути запечатані. Адже перга може
запліснявіти в умовах підвищеної вологості під дією різних видів
грибів, її пошкоджують пергова міль, шинковий шкіроїд, кліщі та
ін. Для знищення цих шкідників у сховищах, де зберігають
стільники, останні обробляють сірчистим газом, для чого
спалюють по 50 г сірки з розрахунку на 1 м3 при експозиції
24 год. Пергу заливають густим цукровим сиропом, засипають
цукровою пудрою. Обніжжя добре просушують при температурі
не вище 40°С, герметично закривають у скляних банках або
змішують в однакових кількостях із медом чи цукровою пудрою і
зберігають у прохолодному місці (краще в холодильнику).
521
1091. Як проявляється білкове голодання бджіл?
Поряд із вуглеводним голоданням (відсутність вугле­
водного корму) у бджіл відзначають білкову дистрофію при
відсутності або нестачі у гнізді перги та з інших причин.
Захворювання проявляється найчастіше восени після згодо­
вування цукрового сиропу. Робочі бджоли при цьому мало­
активні, недорозвинені, багато їх гине, матки знижують
продуктивність, сім’ї ослаблюються і часто гинуть. Щоб за­
побігти білковій дистрофії, слід заздалегідь заготовити квітковий
пилок. Він добре зберігається, якщо його змішати з цукровою
пудрою (2 : 1). Суміш ущільнюють і зберігають у холодильнику.
Постійно стежать за наявністю у гнізді перги. При її відсутності
чи нестачі бджолам дають медово-пергові коржики, ситу або
використовують замінники перги: незбиране молоко, дріжджі,
згодовуючи їх у вигляді тіста, канді або з цукровим сиропом.
1092. Що таке соляний токсикоз?
Це отруєння бджіл різними солями, яке спостерігається
восени, взимку та навесні. Щоб бджоли не занесли у гніздо
надлишок солі з випадкових джерел, навесні в одну з напувалок
додають 0,01% кухонної солі, що також стимулює розвиток
розплоду. Наявність кухонної солі в зимових кормових запасах у
гнізді недопустиме. Доведено, що згодовування 0,1% кухонної
солі разом із кормом скорочує тривалість життя бджіл на три,
0,2 % - на 12 днів. Бджоли можуть отруїтися від окислення
оцинкованого посуду, в якому готували для них корм. Соляний
токсикоз взимку супроводжується збудженням бджіл, розпадом
клуба, проносом. Бджоли кволі, не можуть літати і гинуть. Щоб
запобігти цьому захворюванню, не допускають потрапляння у
гніздо недоброякісних кормів із значним вмістом солей,
неочищеного чи підгорілого цукру, відходів кондитерського
виробництва, дуже твердої води, яку без попереднього
кип’ятіння не можна використовувати
для приготування
цукрового сиропу тощо.
522
1093. Що таке нектарний токсикоз?
Це переважно хвороба льотних бджіл, яка викликається
отруйним нектаром. Його виділяють чемериця, тюльпани,
рокитник, молочай, рододендрон, багно звичайне, паслін чорний,
васильки, кінський каштан та ін. При захворюванні бджоли
втрачають здатність літати, на землі вони збуджені, потім
пригнічені. Внаслідок отруєння нектаром із рододендрона
можуть загинути цілі сім’ї. Якщо бджоли отруїлися, то їх
підгодовують ЗО—50%-м цукровим сиропом. Біля пасіки
висівають медоноси, цвітіння яких збігається в часі з цвітінням
отруйних рослин. У разі потреби пасіку вивозять за 3-5 км від
рослин, які в період цвітіння виділяють токсичний нектар.
1094. Що таке падевий токсикоз?
Це незаразне захворювання, що супроводжується розладом
системи травлення бджіл під час зимівлі внаслідок потрапляння в
кормові запаси паді, яку виділяють попелиці, листоблішки,
червеці та деякі види рослин (медвяна роса). У падевому меді
підвищений вміст малоперетравних декстринів, мінеральних
солей, мелецитози, що призводить до його швидкої кристалізації,
переповнення кишечнику бджіл і проносу. Ознакою падевого
токсикозу є: підвищена збудженість бджіл, значний підмор,
плями проносу на стінках вулика та гніздових рамках. Щоб
запобігти потраплянню паді у гніздо, організовують конвеєр
медоносів. При виявленні паді у кормових запасах під час
проведення аналізу корм замінюють на доброякісний. У разі
захворювання бджолам дають воду, організовують надранній
обліт, після якого гніздо скорочують, утеплюють, бджіл
підгодовують медовою ситою або цукровим сироцом,
підставляють стільники із доброякісним кормом.
1095. Що таке хімічний токсикоз?
Це отруєння бджіл пестицидами, які застосовують у
боротьбі з шкідниками та хворобами сільськогосподарських
культур. Захворювання проявляється при збиранні нектару, води
523
й пилку, що містять отруту. Залежно від дії настає швидка
загибель, насамперед льотних бджіл, або сім’ї дуже
ослаблюються. Для профілактики цього захворювання пасіку не
слід розміщувати поблизу токсичних виробництв, шляхів з
інтенсивним автомобільним рухом. Перед обробкою рослин
пестицидами пасіку вивозять на відстань не менше 5 км або
ізолювати вулики на кілька діб (залежно від виду пестицидів).
При отруєнні сім’ї пересаджують у чисті вулики, гнізда
скорочують, бджіл підгодовують цукровим сиропом, вулики
очищають, промивають розчином 5%-го лугу, вимивають водою
й обпалюють вогнем паяльної лампи.
1096. На який строк ізолюють бджолині сім’ї при обробці
сільськогосподарських культур пестицидами?
Залежно від виду пестицидів у період обробки сільськогос­
подарських культур бджіл ізолюють на певний термін, як
наведено нижче:
Таблиця 12.1
Препарат
Поліхом, бутифос, далапон, дихлоральсечовина, купрозан,
залізний купорос, хлорокис міді
2,4-Д-амінна сіль, карбін, фталофос, тіодан, ціанамід кальцію
Бромофос, карбофос, волатон, кільваль, метилнітрофос,
метитіон
Антіо, базудин, фосфамід (рогор)
Севін
Тривалість
ізоляції, діб
1
2
3
4-5
5-7
1097. Що таке застуджений розплід?
Це незаразна хвороба, яка виникає внаслідок тривалого й
значного переохолодження личинок і лялечок бджіл. Найчастіше
проявляється навесні при недостатньому утепленні гнізда та
похолоданнях, коли гніздо не компактне й погано утеплене.
Зниження в ньому температури до 29°С призводить до загибелі
95 % яєць. Розплід, як правило, гине в нижній частині рамок та з
524
краю гнізда. Трапляється також і при некваліфікованому
формуванні відводків, коли до них мало струшується бджіл.
Необсиджений бджолами розплід внаслідок переохолодження
гине. Мертві лялечки осідають на дно комірки, темніють, бджоли
прогризають кришечки й легко викидають їх із гнізда. Щоб
запобігти цьому захворюванню, на пасіці потрібно утримувати
сильні бджолосім’ї, добре їх утеплювати, не розширювати
надмірно гнізда при нестійкій весняній погоді. Не можна в цей
період довго тримати розплід поза межами гнізда. Оглядати його
треба швидко, не допускаючи переохолодження.
1098. Що таке сухий засів?
Характерною особливістю хвороби є засихання яєць перед
виходом зародків. Виникає здебільшого тоді, коли у стільниках
багато засіву, а в гнізді недостатня кількість бджіл-годувальниць
та корму,- в тому числі й личинкового. Причиною явища може
бути також близькоспоріднене розведена бджіл, роїння сімей,
нальот бджіл на матку тощо. Для профілактики та ліквідації цьо­
го захворювання бджолині сім’ї підсилюють молодими нельот­
ними бджолами, забезпечують високоякісними кормами, пергою.
1099. Що таке мертвий засів?
Зазначене захворювання
зумовлюється
генетичною
спадковістю маток. При ньому зародки яєць гинуть на різних
стадіях розвитку. Хвороба проявляється при близькоспорідненому розведенні, тому слід постійно вдосконалювати
племінну роботу, завозити племінних маток, обмінюватися ними
з іншими пасіками, забезпечувати повноцінне живлення
бджолиних сімей та надходження природного корму.
1100. Чому проявляється виродження та аномалія тіла
особин бджолиної сім’ї?
Внаслідок захворювання змінюється як зовнішня, так і
внутрішня будова тіла робочих бджіл, трутнів та маток.
Пояснюється таке явище спадковими факторами і неспри­
525
ятливими природними умовами. При цьому аномалії (каліцтва)
проявляються у народженні бджіл з одним оком, трутнів - з
білими очима, особин із неправильними крилами, у змінах
пропорцій між окремими частинами тіла, недостатнім розвитком
хітину, з ознаками гермафродитизму, у появі бджіл чорного
кольору тощо. При виявленні захворювання замінюють маток на
повноцінних, уникають близькоспорідненого розведення, не
допускають охолодження розплоду, різкого струшування рамок з
розплодом, стежать за наявністю в бджолиній сім’ї достатньої
кількості бджіл-годувальниць.
1101. Якої шкоди бджільництву завдає велика воскова міль?
Велика воскова міль - незмінна супутниця бджіл. У разі
недогляду пасічника за кілька тижнів може повністю знищити всі
стільники, що знаходяться поза вуликом. Самки великої воскової
молі досягають довжини 15 мм, відкладають близько 2000 яєць.
Через деякий час після народження личинка буквально пожирає
віск стільників, роблячи характерні ходи-тунелі біля сере­
достіння. Ходи покриті павутиною, яка захищає личинок молі від
бджіл. Підраховано, що три покоління п’яти пар молі при
сприятливих для них умовах можуть знищити до 500 кг
стільників.
Рис. 164. Велика воскова міль
І стільник, уражений міллю: 2 - гусениця, 3 - кокон: 4 - лялечка: 5 метеликсамець: 6 - метелик-самка: 7 - яйця
Довжина дорослої личинки молі - до 18 мм. Личинки
526
перетворюються у лялечки в стільниках, тріщинах, складках
утеплення. Роблячи ходи під личинками бджіл, вони їх дещо
піднімають. У дно комірок потрапляють екскременти молі, що
утруднює линяння личинок бджіл і призводить до їхньої
загибелі. Вздовж ходів молі над розплодом бджоли надбудо­
вують трубочки, звідси назва - трубчастий розплід. Такий
розплід бджоли не запечатують, внаслідок чого він гине. Завдає
шкоди бджільництву також мала воскова міль.
1102. Як відлякувати воскову міль?
Воскову міль відлякує запах шкірок цитрусових плодів,
полину, чебрецю, горіхового листя, пижмо, часнику. Останнім
натирають ящики, в яких зберігають стільники.
ПОЗ. Яка тривалість повного циклу розвитку великої
воскової молі?
За
оптимальної
температури
з
яйця
гусениця
виплоджується через 10 днів. У середньому її стадія триває 29,
лялечки - 7 днів. Повний цикл розвитку великої воскової молі від
яйця до статевозрілої особини - близько 49 днів.
1104. Як запобігти ураженню стільників восковою міллю?
Щоб запобігти ураженню стільників восковою міллю, на
пасіці утримують тільки сильні бджолосім’ї, старі стільники та
воскову сировину своєчасно перетоплюють на віск, замінюють
стільники на нові, зберігають їх у недоступному для молі місці
підвішеними з проміжками між рамками 15 мм. Вільні стільники
обкурюють сірчаним газом, спалюючи 50 г сірки на 1 м3 сховища
три рази з інтервалом 10-20 днів, застосовують спеціальні пастки
тощо.
1105. Які заходи боротьби проти молі?
Утримують у чистоті вулики, сильні сім’ї, скорочують
гнізда. Періодично оглядають стільники, злегка постукують по
527
рамках пасічницькою стамескою, тримаючи їх над листом
паперу. При цьому личинки молі виповзають із своїх ходів і
випадають; їх знищують. Якщо виявлено хід молі, то її звідти
витягують; при сильному ураженні бджіл переселяють в інший
вулик, а стільники й воскову сировину своєчасно перетоплюють
на віск. Стільники зберігають у спеціальних сховищах, добрі
результати дає фарбування зовнішніх боків бічних планок рамок.
Стільники зберігають також у ящиках, недоступних для молі. Як
уже зазначалося, сховище для стільників обкурюють сірчаним
газом два рази з інтервалом 10 днів, спалюючи по 50 г сірки на
1 м3 приміщення. Третій раз обкурюють через 20 днів після
другого. Міль при температурі 48°С гине за 4 год. Можна також
прогріти стільники в термокамері. Гине міль і при температурі
мінус 10°С. Тому приміщення, де зберігаються стільники, взимку
охолоджують до цієї температури й нижче.
1106. Як вигнати міль з вулика?
Міль з вулика виганяють, обкурюючи гніздо бджіл димом
із полину, зібраного у фазі цвітіння.
1107. Як знищити воскову міль?
М. Горніч (журнал “Український пасічник”, 2000, №12,
С. 37) наводить цікавий досвід боротьби з восковою міллю. При
цьому поліетиленову пляшку місткістю 2 л розрізають впоперек,
нижню частину наповнюють принадою - сумішшю цукру, води,
оцту й бананових шкірок (можна інших овочів, фруктів). Верхню
частину пляшки шийкою донизу вставляють у нижню частину
так, щоб шийка пляшки не торкалася до розчину. Пастка
розрахована на 40 бджолиних сімей. Її періодично очищають та
замінюють шкірки фруктів (один раз на тиждень).
1108. Якої шкоди можуть завдати бджолам мурашки?
Вибираючи місце для точка, особливу увагу звертають на
наявність поселень мурашок, яких слід уникати. У вуликах
найчастіше поселяються: мурашка чорна, домова, руда лісова.
528
темно-бура лісова, садова та ін. При нападі мурашки за добу
можуть винести з вулика понад 1 кг меду. Вони також виносять
яйця і поїдають личинок бджіл. Часто влаштовують гнізда в
утеплювальних подушках із моху. Необхідно частіше
перетрушувати утеплювальний матеріал, очищати вулики від
мурашок. Оскільки знищувати мурашники не можна, вживають
різних запобіжних заходів, вирощують рослини й використо­
вують різні речовини, запах яких відлякує мурашок, зокрема
запах листя томатів, хризантеми, грецького горіха, етиловий
спирт, бура, кухонна сіль та ін. Ніжки вуликів змазують
мінеральним мастилом. Для запобігання прониканню мурашок у
вулик на підставки під нього кладуть поліетиленову плівку.
Через краї плівки мурашки у вулик не проникають.
1109. Як відвадити мурашок від пасіки?
Крім використання рослин та речовин, запах яких відлякує
мурашок, існують й інші способи відвадити їх від пасіки. Так,
біля вуликів грунт посипають сухим попелом; у мурашнику
роблять невелике заглиблення і в нього, вливають небагато
гноївки чи нафтопродуктів - мурашки перебираються на нове
місце. Місця скупчення мурашок у тому числі у вулику,
посипають дрібною кухонною сіллю. Не витримують мурашки
також запаху листя папороті. Значну його кількість розкладають
під дашки вуликів - мурашки зникають.
1110. Як позбутися мурашок у вулику?
З цією метою під утеплення на стелини розкладають
змочені соляркою шматки тканини - мурашки покидають вулик.
Для відлякування бджіл-злодійок прилітні дошки й передні
стінки вуликів натирають соляркою (дизельним пальним).
1111. Якої шкоди завдають бджолам оси?
Оси літають і при знижених температурах. У разі поганої
охорони вулика вони проникають усередину і крадуть мед,
інколи навіть нападають на бджіл. Особливої шкоди завдає
529
бджолам філант, або бджолиний вовк, який для вигодовування
кожної своєї личинки знищує 4-6 бджіл. Великі поселення
філантів буквально спустошують пасіку. Багато бджіл знищують
шершні - найбільші оси, які підстерігають бджіл біля льотка.
Проти ос застосовують різні заходи: принади з медом, що
забродив, у світлих пляшках, закурювання гнізд ос, розорення
останніх, влаштування різних пасток, переорювання грунту з
поселеннями філантів тощо.
Рис. 165. Оса звичайна та
голова оси
Рис. 166. Шершень звичайний
Рис. 167. Філант, або бджолиний вовк:
І - самка філанта коронного та голова самки; 2 - самка філанта
трикуткикового та голова самки: 3 - самець філанта трикутникового
530
1112. Чи завдають бджолам шкоди бабки?
У період масового льоту бабки (рос. стрекозьі) завдають
значної шкоди пасікам, знищуючи велику кількість бджіл.
Особливо велика скупченість їх спостерігається біля водойм, де
вони виплоджуються. Тому в цей час пасіку доцільно відвезти
подалі від водойм, забезпечивши її водою.
Рис. 168. Бабка велике
коромисло
Рис. 169. Метелик:
1 - “мертва голова
2 - совка гамма
1113. Якої шкоди завдають бджолам щипавки та
багатоніжки?
Щипавки (звичайна, городня, берегова) у вулики залазять у
червні-липні. Живляться медом, пергою, пошкоджують і
забруднюють стільники, поширюють збудників інфекційних та
інвазійних хвороб. Ховаються в утеплювальних подушках і
щілинах. Щипавок періодично знищують, струшуючи утеплю­
вальний матеріал над вогнем, влаштовують різні пастки, отруйні
принади, ніжки підставок вуликів змазують солідолом, дно
вуликів регулярно очищають від сміття, утеплювальний матеріал
тримають сухим. Завдають шкоди бджолам деякі види
багатоніжок, які знищують відкритий розплід перед його
запечатуванням. Оскільки багатоніжки ведуть нічний спосіб
531
життя, стежать, щоб у вуликах не було зайвих щілин, на ніч
льотки скорочують.
1114. Чи завдають бджолам шкоди павуки?
Часто неподалік від пасіки можна спостерігати павуків, у
павутини до яких потрапляють бджоли. А якщо павуки полюють
безпосередньо біля пасіки, то жертвою може стати й матка під
час обльоту. Отже, потрібно бути уважним. Щоб павуки
завдавали менше шкоди, регулярно перевіряють наявність
павутиння у зоні льоту бджіл, особливо біля вуликів, і знищують
його та павуків, яких можна виманити зі сховища, імітуючи
потрапляння жертви в пастку.
1115. Які види павуків завдають шкоди бджільництву?
Значної шкоди бджільництву завдають такі павуки, як
бокоходи, що полюють за бджолами на квітках, домовий поселяється під дахом і дном вулика, хрестовик - споруджує
павутиння, в які потрапляють бджоли.
1116. Які отруйні принади застосотовують проти гризунів?
Проти мишей і пацюків використовують листя чемериці,
перетерте з борошном; очиток їдкий, перетертий із яєчним
жовтком, металеві ошурки в суміші з дріжджами, смажену на
салі подрібнену пробку коркового дерева та ін.
1117. Яку отруту застосовують проти мишей та пацюків ?
Для знищення мишей і пацюків використовують різні види
отрут, змішуючи їх із принадами. На 1 кг принади додають одну
з отрут у такій кількості: 0,5%-й зоокумарин - 50-150 г; 1%-й
зоокумарин - 20-60; 0,1%-ний розчин натрієвої солі зоокумарину- 5-15; фосфід цинку - 30-50 г; вуглекислий барій —
240 г, борошно - 640 г, вода - 160 г, кухонна сіль - 20 г. Із
суміші замішують тісто і розділяють на 1000 принад; беруть по­
рівну подрібнене сало, змішують наполовину з вуглекислим
532
барієм, готують кульки розміром із лісовий горіх, розкладають
біля нір; готують суміш із 400 г вуглекислого барію, 400 г цукру,
6 кг зерна, розкладають біля нір.
Як принаду використовують шматочки зрілих помідорів,
посилані лугом. Поїдаючи принаду, частина пацюків гине, решта
покидає приміщення.
1118. Як позбутися мишей та пацюків?
Крім застосування отруйних принад, з цією метою
використовують такі способи:
1. Встановлюють механічні пастки з принадою та регу­
лярно їх перевіряють.
2. У пляшку з-під молока до половини наливають воду,
додають 10 г соняшникової олй£ зверху змазують олією і
ставлять похило так, щоб отвір торкався стінки приміщення або
влаштовують спеціальні сходинки в місцях локального
скупчення гризунів. Мишей, які потрапили в пляшку, видаляють.
Зимою, щоб вода не замерзала, її підсолюють.
3. У місткість з сухим алебастром додають дрібно нарізані
Рис. 170 Пастка для мишей
1 - дошка, 2 - планка, 3 - дріт, 4 - принада, 5 - вісь обертання планки
шматочки копченої риби, насіння соняшнику, анісової (ганусо­
вої) олії, перемішують. Поряд встановлюють низьку місткість з
водою. Гризуни поїдають принаду, частково з алебастром, п’ють
воду і гинуть внаслідок затвердіння вмісту кишечнику.
533
4. У відро або каструлю місткістю 3-4 л наливають воду,
щоб вона не доходила до верху на 4-5 см (у зимовий період її
підсолюють). Зверху воду посипають тертим пінопластом шаром
2-3 см, на який кладуть підсмажене соняшникове насіння, крупу
чи іншу принаду. Влаштовують східці. Миші добираються до
принади і тонуть у воді. Принади-пастки розставляють у місцях
скупчення мишей, зокрема в зимівнику.
5. Не терплять миші та пацюки запаху перцевої м’яти,
глиці, ялини, ромашки та коріння чорнокореня. Наведені рос­
лини також розкладають у зимівнику.
6. Миші і пацюки покидають приміщення (зимівник та ін.),
якщо в ньому спалити роги чи ратиці копитних тварин (не
витримуть запаху).
1119. Чи завдають бджолам шкоди земноводні?
Доведено, що різні види жаб та ящірок можуть живитися
бджолами, оскільки їх знаходять у шлунку цих тварин. Щоб
запобігти загибелі бджіл від земноводних, вулики встановлюють
на високі підставки (до 50 см), траву на території точка випо­
люють, на пасіці обладнують напувалку, яку постійно
наповнюють свіжою водою, адже часто жаби нападають на
бджіл-водоносів біля водойм.
1120. Які птахи завдають шкоди бджільництву?
Найбільшої шкоди бджільництву завдають птахи з родини
яструбиних - чубатий осоїд; бджолоїдок - золотиста та зелена
бджолоїдки, родини сорокопудових - чорноголовий і рудий
сорокопуди. Особливо небезпечні для пасіки поселення
бджолоїдок, які створюють цілі колонії, влаштовують гнізда в
крутих схилах ярів, по берегах річок. Будучи неперевершеними
літунами (таке враження, що вони можуть літати навіть “заднім
ходом”) бджолоїдки дуже спритно ловлять бджіл на льоту. Автор
був свідком того, як у дощову погоду бджолоїдка сідала на вулик
і хапала свою жертву навіть із льотка. Підраховано (за рештками
бджіл у зобі), що одна бджолоїдка за день може з’їсти до 1000
534
бджіл. А пасічникування на пасіці з 50 вуликів у сусідстві з
колонією в 100 птахів стає марним заняттям. Щоб запобігти
втратам від птахів, які живляться бджолами, пасіку розміщують
подалі від їхніх поселень, відлякують відтворенням через
гучномовець за допомогою магнітофона звуків стурбованих
птахів, голосів їхніх ворогів (сокіл, підсоколик та ін.). Значної
шкоди бджолосім’ям, особливо взимку, завдають синиці. Тому
льотки захищають навісами, сітками, а птахів підживлюють
насінням рослин, салом тощо. Завдають шкоди бджолам такожстрижі, інколи горобці та ін.
Рис. 171. Бджолоїдка звичайна
Рис. 173. Чорноголовий
сорокопуд
Рис. 172. Звичайний осоїд
Рис. 174. Рудий сорокопуд
535
1121. Як захистити вулик від синиць?
При зимівлі на волі значної шкоди бджолиним сім’ям
можуть завдати синиці, які виманюють
і з’їдають бджіл,
постукуючи дзьобиками біля льоткових отворів. Щоб запобігти
цьому, біля льоткових отворів кріплять захисні щитки, які на
5 см довші за ширину льоткових отворів. Щитки не повинні
прилягати до стінки вулика на 1—1,5 см, забезпечуючи вільний
вихід бджіл з вулика у разі потреби. Бажано встановити такі
щитки з гуми, яка гасить звуки від постукування синиць.
Фарбують щитки під колір вулика. Біля льоткових отворів
ставлять похило дошки, кріплять шматки поліетиленових сіток,
чим відлякують птахів.
1122. Які ссавці завдають шкоди бджолам?
Найбільшої шкоди бджільництву, крім ведмедів, куниць,
можуть завдавати бурозубки, білозубки з родини землерийкових,
миші, пацюки та ін. Щоб запобігти цьому, на вулики навішують
льоткові загороджувачі, застосовують пастки, різні хімічні й
мікробіологічні засоби.
1123. Чи може завдати бджолам шкоди їжак?
Навіть така мирна тваринка, яка веде нічний спосіб життя і
є добрим “санітаром пасіки”, як їжак, може завдати певної
шкоди. Трапляється це тоді, коли вулики стоять на низьких
підставках, а бджоли через надмірну температу і вологість у
вулику викучуються з нього, звисаючи біля нижнього льотка. Тут
ними й живиться їжак. Отже, підставки під вуликами повинні
бути високими, а у вуликах слід забезпечити надійну вентиляцію.
1124. Чи завдають шкоди бджолам рослини?
У процесі еволюційного розвитку виробився нерозривний
взаємозв’язок між бджолою і рослиною, її квіткою. Квітки
виділяють нектар - основний вид корму для бджіл. Багато видів
рослин без запилення комахами, насамперед бджолами, не дали б
плодів, отже, перестали б існувати. Проте деякі з них завдають
536
шкоди бджолам. Раніше вже йшлося про токсичний нектар, який
виділяють певні види рослин: медвяну росу. Але найбільшої
шкоди бджолам завдають гриби. Вони уражують, насамперед,
запаси перги як на складі, так і у вулику, спричиняють бродіння
меду. Щоб запобігти втратам, слід забезпечувати надійну
вентиляцію та не допускати надмірної вологості повітря. Деяка
кількість бджіл може загинути і від таких рослин, як росичка,
звичайний і круглолистий міхурники; від склеювання крил,
ніжок при відвідуванні квіток миколайчиків, соняшника та ін.
1125. Чому запарюються бджоли?
Внаслідок надмірного підвищення температури та воло­
гості повітря бджоли запарюються й гинуть. Це буває при
некваліфікованій організації перевезення бджіл під час кочівлі,
пересилання поштою, термічній обробці. За недостатньої
вентиляції, коли бджоли не знаходять виходу з вулика чи за межі
гнізда, вони дуже збуджуються, внаслідок чого зростає
температура, підвищується вологість повітря, віск стає м’яким,
стільники обриваються, бджоли вимазуються медом і сім’я гине.
При перевищенні тривалості обробки бджіл у термокамері проти
кліща вароа якобсоні та при недостатній вентиляції із їхніх
зобиків виділяються краплі меду, бджоли мокріють, чорніють і
гинуть. Щоб запобігти запарюванню бджіл під час
транспортування, при ізоляції або термообробці, слід
забезпечити надійну вентиляцію, достатній надрамковий простір.
У процесі термообробки касети повинні продуватися теплим
повітрям в об’ємі не менше 0,5 м3 /хв на бджолосім’ю.
1126. Як приготувати 5 %-й розчин кальцинованої соди,
якщо вона містить 90 % вуглекислого натрію?
Для приготування розчину такої концентрації розрахову­
ють кількість необхідної для цього соди за рівнянням: 100 : 90 =
х : 5, отже, х = (100 х 5) : 90 = 5,5. Таким чином, для приготу­
вання 5%-го розчину кальцинованої соди потрібно взяти 5,5 г
соди та 94,5 мл води.
537
1127. Як приготувати розчин формальдегіду?
Розчин формальдегіду готують із 35-40%-го формаліну.
Якщо, наприклад, вміст формальдегіду в придбаному формаліні
становить 35%, а необхідно приготувати 4%-й розчин
формальдегіду, то для його одержання потрібно: 100 : 35 = х : 4,
отже, х = (100 х 4) ; 35 = 11,4 мл 35%-го формаліну і 88,6 мл
води.
1128. Як провести профілактичну дезінфекцію?
Профілактичну дезінфекцію проводять із використанням
різних засобів: вулики обпалюють вогнем паяльної лампи (що не
бажано), миють гарячим 5%-м розчином кальцинованої соди,
2%-м розчином їдкого натрію по 1 л/м2 при експозиції 3 год.
Медогонки й посуд для меду дезінфікують 5%-м розчином
кальцинованої соди. Дрібний інвентар кип’ятять ЗО хв у 3%-му
розчині кальцинованої соди або 15 хв у 0,5 %-му розчині їдкого
натрію. Порожні стільники дезінфікують 3%-м розчином
перекису водню або розчином, що містить 1% перекису водню та
1% одного із мийних порошків А, Б, В при експозиції З год.
Після цього розчин із стільників видаляють, їх добре промивають
і просушують. Застосовують й інші дезінфікуючі засоби'.
розчином, що містить в однакових кількостях (по 3%)
перекису водню та оцтової кислоти знезаражують стільники
при американському гнильці, у разі захворювання на
європейський гнилець - відповідно 2% і 4%;
стільники обробляють унізоном (1 мл на 200 мл води) чи
аскомізолом (1 мл на 60 мл води) методом обприскування,
експозиція - 3-5 год;
здійснюють газову дезінфекцію стільників санапіном. При
цьому вулик очищають, заповнюють стільниками, заставними
дошками. Ампулу з препаратом кладуть на дно, розбивають,
герметично закривають вулик, витримують 1 год, провітрюють
30 хв. Витрати препату- одна ампула на 20-24 стільникові
рамки.
Одяг, рушники, лицьові сітки знезаражують кип’ятінням
протягом 30 хв.
538
13
ЕКОНОМІКА, ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПЛАНУВАННЯ
БДЖІЛЬНИЦТВА
1129. Які типи спеціалізації та виробничі напрями пасік
склалися в Україні?
Бджільництво є важливою галуззю сільськогосподарського
виробництва. Розведенням бджіл в Україні займаються
сільськогосподарські підприємства, серед них: приватно-орендні,
кооперативні, державні та інші, що виникли в умовах
реформування різних форм власності; значну питому вагу
займають в загальній чисельності пасіки фермерських
господарств, а основна маса бджолиних сімей зосереджена на
любительських пасіках. Як і для інших галузей сільськогосподар­
ського виробництва, для бджільництва характерні спеціалізація,
виробничі напрями, які мають свої особливості у зв’язку зі
специфікою галузі. Спеціалізація, напрям господарського
використання бджіл, рівень виробництва й структура окремих
видів продукції бджільництва залежать від багатьох факторів,
основними серед яких є кліматичні умови, кормова база
бджільництва, розвиток землеробства, його культура, стан
економіки та ін. Основні форми спеціалізації у бджільництві:
вузька, зональна, міжгосподарська, створення бджолокомплексів,
спеціалізація деяких господарств, внутрішньогосподарська,
внутрішньофермська, спеціалізація на пасіці.
Із різних виробничих напрямів бджільництва найбільшого
поширення набуло медово-товарне, головним завданням якого є
виробництво товарного меду. Як правило, в господарствах такого
напряму кількість бджолиних сімей становить більше тисячі, а
539
вихід товарного меду коливається від 35 до 80 кг і більше від
однієї бджолиної сім’ї.
Медово-запилювальний напрям бджільництва поширений
в різних зонах, де вирощують ентомофільні культури. Бджіл тут
використовують для запилення останніх, підвищення їхньої
врожайності та поліпшення якості плодів. Товарний мед у
даному випадку одержують в основному за рахунок
вирощуваних сільськогосподарських культур.
Запилювальний напрям - це використання бджіл на
запиленні сільськогосподарських культур, у тому числі в овоче­
вих комбінатах, садівничих комплексах. Тут одержання товарної
продукції бджільництва не планують, а всі витрати на утримання
бджіл відносять на запилювані культури.
Матковивідні та бджолорозплідницькі пасіки займаються
розмноженням бджіл та виведенням маток для реалізації.
Сприятливі умови для розвитку цього напряму бджільництва
виникли на Закарпатті. Створюються племінні пасіки та
матковивідні розплідники. Виробництвом пакетів бджіл
займається багато бджолоферм різних форм власності.
Перспективним є напрям, пов’язаний з комплексним
використанням бджіл: запилення сільськогосподарських культур,
виробництво товарного меду, воску, квіткового пилку, маточного
молочка, бджолиної отрути, пакетів бджіл та ін. Досвід показує,
що цей напрям найбільш ефективний і перспективний для
селянських (фермерських) господарств. За проведеними
розрахунками, при комплексному використанні прибуток від
однієї бджолиної сім’ї порівняно з тими, від яких одержують
лише мед і віск, зростає в 1,5-2 рази. Особлива роль при цьому
відводиться організації фасування та пакуваня продукції шляхом
створення спеціальних ліній, цехів. Важливе місце повинна
зайняти реклама продуктів бджільництва.
1130. Які особливості організації праці в бджільництві?
Основні форми організації бджільництва - це спеціалізо­
вані господарства та їхні підрозділи: відділки, бджолоферми,
комплекси, міжгосподарські об’єднання. Виробничою одиницею
540
бджолоферми чи бджологосподарства є громадська пасіка, на
якій розміщені вулики із бджолосім’ями і необхідні пасічницькі
будівлі та споруди. Мінімальний розмір громадської пасіки — не
менше 150 бджолосімей. Бджолоферми складаються з кількох
пасік.
Територія пасіки має бути достатньою для розміщення
планової кількості вуликів, нуклеусів. Розмір пасіки залежить в
основному від виробничого напряму і стану кормової бази.
Основна форма організації праці в галузі - бджільницька
бригада. Це самостійна виробнича одиниця з постійним
колективом працівників, необхідними засобами виробництва, що
будують свою роботу на основі планових завдань або відповідно
до умов, передбачених орендними договорами. До складу
бригади входять 3-5 ланок пасічників. Крім бригадної, формами
організації праці в бджільництві є індивідуальна, робота з
помічником, ланкова. Тимчасового помічника призначають тоді,
коли пасіка має 120—150 бджолосімей. При ланковій формі
організації праці ланка з 3-5 чоловік доглядає 300600 бджолосімей.
Раціональна організація виробництва спрямована на
поєднання робочої сили та засобів виробництва з метою
досягнення максимальної віддачі з мінімальними витратами
коштів та часу за даних умов виробництва. Праця на пасіці має
свою специфіку і грунтується на розподілі обсягу робіт між
членами ланки, закріпленні за ними трудових функцій (на час
виконання трудомістких робіт трудові зусилля колективу ланки
об’єднуються), належній організації та оснащенні робочого
місця, відпрацюванні методів і прийомів праці при догляді за
бджолиними сім’ями, нормуванні праці й встановленні норм
витрат часу, встановленні режиму праці та відпочинку протягом
робочого дня, поліпшенні дисципліни, фахової майстерності,
раціональному поєднанні матеріальних та моральних стимулів
трудової діяльності та ін.
Подальша інтенсифікація галузі, що грунтується на
прогресивній технології при створенні належної матеріальної та
кормової бази, повинна здійснюватися на індустріальній основі,
541
про ефективність якої свідчить як вітчизняний, так і зарубіжний
досвід. Переведення галузі на індустріальну, або промислову,
основу дає можливість підвищити продуктивність праці
пасічника у 5-7 разів, значно знизити собівартість продукції
бджільництва та підвищити рівень рентабельності виробництва.
Промислова технологія можлива на великих пасіках, що
нараховують не менше 500 бджолиних сімей. Вона передбачає
вдосконалення утримання бджолиних сімей та догляду за ними;
груповий метод догляду, який забезпечує вирівнювання сили
бджолиних сімей та виконання однорідних робіт у всіх сім’ях
(розширення гнізда, постановка штучної вощини, перестановка
чи відбір корпусів і т. п.), що в кілька разів підвищує
продуктивність праці пасічників; утримання бджіл у вуликах
вертикального типу, як найбільш пристосованих до даної
технології; максимальну механізацію виробничих процесів,
пов’язаних із навантажувально-розвантажувальними операціями,
відкачуванням меду; численні кочівлі пасік до нектароносів;
запровадження високопродуктивних технологій догляду за
бджолами з мінімальним втручанням в життя бджолиної сім’ї;
застосування прогресивних профілактичних та лікувальних
заходів проти хвороб і шкідників бджіл тощо.
З урахуванням конкретних умов виробництва (рівень
механізації виробничих процесів, запровадження прогресивних
технологій догляду за бджолами та ін.) норму догляду за
бджолиними сім’ями встановлюють на основі фотографії
робочого дня, хронометражних спостережень, чи користуючись
укрупненими нормативами за формулою:
.. .
Тзм х А
Ноб =------------- ,
ТопхК
де Ноб - норма обслуговування, бджолосімей;
Тзм - встановлена тривалість робочого дня, хв;
А - тривалість пасічницького періоду, днів;
Топ - оперативний час, витрачений на річний комплекс
операцій із обслуговування однієї бджолиної сім’ї, хв;
К - коефіцієнт, що враховує підготовчо-заключний час
(ґиз), час обслуговування робочого місця (to6c) і час на особисті
542
потреби виконавця (tocn), хв.
Наприклад:
Иоб _ Тзм* А = 420 х 260 = 1098 бджолосім’ї.
Топ у. К
850x 1,17
У бджільництві на основі проведених досліджень та
спостережень встановлені укрупнені нормативи догляду за
бджолиними сім’ями у різні пори року (табл. 13.1-13.4).
Таблиця 13.1
Укрупнені нормативи часу для догляду за бджолиними сім’ями у
весняний період
Робота
Підготовка точка до виставлення бджіл із зимівника
Виставлення бджіл із зимівника
Підсаджування матки в безматочну сім’ю
Побіжний огляд сімей
Приєднання безматочної сім’ї до сім’ї з маткою
Скорочення бджолиного гнізда
Підчищення дна у вуликах із знімним дном
Підчищення гнізда у вуликах із прибитим дном
Проведення головної весняної ревізії
Підгодівля бджіл цукровим сиропом (чотириразова)
Навощування 10 рамок на бджолину сім’ю
Розширення гнізд (триразове за сезон)
Виведення матки
Підсаджування матки в основну сім’ю з подальшими
перевірками
Формування нуклеусів
Догляд за нуклеусом
Підсаджування матки у відводок із подальшими перевірками
Виправлення можливих недоліків у відводку
Пошук, згрібання та посадка рою з приготуванням вуликів
і стільників
Разом
Оперативний
час на одну
бджолину
сім’ю, хв
7,14
17,65
3,88
6,10
5,88
1,25
4,70
7,53
25,72
37,28
21,00
44,30
6,87
7,30
12,53
6,45
5,43
3,58
34,77
259,36
543
Таблиця 13.2
Укрупнені нормативи часу для догляду за бджолиними сім’ями у
літній період
Робота
Оперативний час
на одну бджолину
сім’ю, хв
Одноразова кочівля бджолиних сімей на медозбір
і запилення
Переробка воскової сировини
41,21
Просушування мерви та витопків
0,99
Відбір меду з вулика та його відкачування (один раз)
18,30
22,78
Дезінфекція:
вулика при небезпеці захворювання бджолосімей
стільників дезінфекційними засобами
стільників газами
Лікування хворих бджолосімей (гнильця)
Разом
11,00
3,74
0,42
113,00
211,44
Таблиця 13.3
Укрупнені нормативи часу для догляду за бджолиними сім’ями в
осінній період
Робота
Головна осіння ревізія
Скорочення льотка
Утеплення гнізда бджіл
Осіння підгодівля бджіл
Сортування стільників на складі та заповнення ними корпусів
Підготовка зимівника
Перенесення бджіл у зимівник
Разом
544
Оперативний
час на одну
бджолину
сім’ю, хв
23,91
1,28
3,43
5,55
17,17
3,26
9,42
64,02
Таблиця 13.4
Укрупнені нормативи часу для догляду за бджолиними сім’ями у
зимовий період
Робота
Відвідування зимівника і прослуховування бджіл у вулику
Збивання рамок із заготовок
Проколювання в рамках отворів за шаблоном
(на одну бджолосім’ю)
Натягування дроту в рамках (чотири ряди)
Виготовлення утеплювальних подушок, мат
(на одну подушку)
Виготовлення кілків для розміщення вуликів
Виготовлення нової рамки
Ремонт вуликів.(дрібний)
Підготовка матеріалу для виготовлення рамок із доставкою
на місце просушування
Заготівля гниляківдля димаря
Разом
Оперативний
час на одну
бджолину
сім’ю, хв
10,50
19,60
1,60
35.90
30,02
2,32
7.31
3.89
10,50
'
!
8,40
130,04
Інші витрати часу на догляд за однією бджолиною сім’єю
за рік становлять 169хв, а річні - близько 850 хв. При
максимальній механізації виробничих процесів на пасіці та
впровадженні досконалої технології річні витрати часу на утри­
мання бджолиної сім’ї можуть бути скорочені майже у 2 рази.
У бджільництві розраховують такі показники продуктив­
ності праці: узагальнюючий - виробництво валової продукції у
грошовому обчисленні з розрахунку на середньорічного
працівника пасіки чи на 1 люд.-год; прямі затрати праці в
людино-годинах на 1 ц меду або іншу продукцію бджільництва
або виробництво продукції бджільництва з розрахунку на одну
затрачену людино-годину. Продуктивність праці на пасіці обчис­
люють за формулами:
545
де П - продуктивність праці, кг/люд.-год; люд.-год /кг;
Р - кількість виробленої продукції, кг;
Т- витрати часу на виробництво продукції, люд.-год.
Валовою продукцією пасіки називають всю продукцію,
вироблену за певний час, як правило, за рік. Її можна виразити в
натуральних показниках: мед, віск, бджолопакети, бджолосім’ї,
квітковий пилок, маточне молочко, прополіс, бджолина отрута
та ін. Цю продукцію переводять в умовні одиниці за
встановленими коефіцієнтами (табл.13.5). Валову продукцію
також виражають у реалізаційних цінах поточного року або
порівняльних цінах.
Таблиця 13.5
Коефіцієнти для переведення продукції бджільництва в умовні
медові одиниці *
Продукція
бджільництва
Перевідні
коефіцієнти
1,0
2,1
0,3
0,4
6,6
396,4
17105,3
34,2
37.0
Мед
Віск
Мерва пасічна
Витопки і сушняк
Пилок квітковий
Маточне молочко
Бджолина отрута
Прополіс
Бджолина сім’я
Бджолопакет:
безстільниковий
10,8
стільниковий чотирирамковий
14,7
стільниковий шестирамковий
17,9
Бджолина матка:
плідна
2.0
плідна племінна
2.5
неплідна
0.5
*
Ці коефіцієнти не постійні і змінюються залежно від зміни співвідношення
цін на продукцію бджільництва.
546
Валовий вихід меду визначають як суму товарного та
кормових запасів на зимово-весняний період бджолосім’ям і
нуклеусам із запасними матками. Товарний вихід меду на пасіці
визначають, виходячи з кількості бджолосімей на початок року і
планової норми надходження товарного меду від однієї
бджолиної сім’ї. Якщо планують придбання бджолосімей за
місяць до головного медозбору, то від них також передбачають
вихід валового меду аналогічно, як і від основних бджолосімей,
що є на початок планового року. Якщо планують придбання
сімей у чотирирамкових чи безстільникових пакетах, то вихід
валового меду передбачають в обсязі, який забезпечує ці сім'ї
зимово-весняними запасами кормів. Розмір кормових запасів для
зимівлі
бджіл
визначають,
перемноживши
кількість
бджолосімей, що планують на кінець року, на норму кормового
запасу (25-30 кг), частину якого (5-10 кг) становить цукор. На
кожний нуклеус із запасною маткою передбачають 8 кг кормів.
Ефективність галузі бджільництва значною мірою
залежить від рівня продуктивності праці. Її слід постійно
підвищувати. Напрями підвищення продуктивності праці в галузі
два: збільшення виходу продукції, отже, й виручки від реалізацій
та скорочення витрат часу на виробництво продукції. Вихід
продукції збільшують, впроваджуючи прогресивні технології
утримання сильних і здорових бджолосімей, своєчасно підвозять
бджіл як на запилення сільськогосподарських культур (додаткові
надходження коштів), так і для повного використання медозбору.
Важливе значення у зростанні вартості валової продукції пасіки
має
розширення
асортименту
виробленої
продукції
бджільництва: квіткового пилку, прополісу, маточного молочка,
бджолиної отрути, бджолопакетів, нових бджолосімей, маток.
Затрати праці на виробництво продукції бджільництва
скорочують за рахунок механізації виробничих процесів
(навантажувально-розвантажувальні роботи, внутрішньопасічницькі перевезення, відкачування меду та ін.), заміни 30-40%
кормових запасів на зиму цукровим сиропом, впровадження
прогресивних технологій ведення галузі.
Як і в інших галузях народного господарства, в
547
бджільництві впроваджується наукова організація праці (НОП) процес раціонального поєднання робочої сили і засобів
виробництва з урахуванням найновіших досягнень науки та
передового досвіду з метою неухильного зростання продуктив­
ності праці, зниження собівартості, створення оптимальних умов
для праці та належного соціального розвитку. Основними
напрямами НОП у бджільництві є послідовна концентрація і
спеціалізація громадського бджільництва; механізація основних
виробничих процесів, вдосконалення організації та технології
виробництва; належна організація робочих місць, кооперація і
розподіл праці, підвищення рівня кваліфікації пасічників,
раціоналізація режимів праці та відпочинку; вивчення,
узагальнення й впровадження у виробництво передового досвіду
у бджільництві, дотримання технічної естетики, встановлення
науково обґрунтованих норм виробітку, створення належних
умов для соціального розвитку колективу та ін.
При організації бджільництва особливу увагу звертають на
дотримання стандартів, які є нормативно-технічними докумен­
тами, що встановлюють комплекс норм, правил та вимог до
об’єкта стандартизації і затверджені відповідними компетен­
тними органами. Стандарти та технічні умови обов’язкові для
дотримання, виконання й застосування. У бджільництві діють
такі державні, республіканські й галузеві стандарти та технічні
умови: державний стандарт 25629-83 “Бджільництво. Терміни та
визначення”; 20728-75 “Сім’ї бджолині”; 23127-78 “Матка
бджолина”; 19792-87 “Мед натуральний”; республіканські
стандарти: 866-87 “Утримання та використання бджіл для
запилення огірків закритого ґрунту”; 317-77 “Прополіс”; галузеві
стандарти
46-32-193-85
“ССБТ:
Процеси
виробничі.
Бджільництво, Вимоги безпеки”, технічні умови: 21179-75 “Віск
бджолиний”, 21180-75 “Вощина”; 25374-82 “Віск бджолиний
екстракційний”, 20740-75 “Вулик”. Діють також стандарти та
технічні умови стосовно воскової сировини, квіткового пилку.
Робота щодо стандартизації у бджільництві триває.
548
1131. Які особливості складання бізнес-плану?
У зв’язку із змінами, які відбуваються у сільськогосподар­
ському виробництві із становленням ринкової економіки, зростає
інтерес до бізнес-планування для підприємств, у тому числі для
великих фермерських. Це значною мірою зумовлено потребою в
фінансуванні, одержанні необхідних кредитів.
Бізнес-план - обов’язковий письмовий документ, який під­
сумовує ділові можливості та перспективи й пояснює, як ці
можливості можуть бути реалізовані наявною командою
управлінців (менеджерів). У ньому творчо осмислюється
майбутнє підприємства, визначаються цілі та розробляються
заходи, що забезпечують їх виконання. Оптимальний розмір
бізнес-плану - не більше 35-40 сторінок.
Бізнес-план пропонується складати з таких розділів:
1. Короткі висновки.
2. Продукт чи вид послуг.
3. Мета (цілі) та стратегія.
4. Ринок.
5. Конкуренти.
6. План маркетингу.
7. План виробництва.
8. Організація та управління.
9. Юридичний план.
10. Фінансовий план.
11. Програма інвестування.
12. Охорона навколишнього середовища.
13. Програма зменшення ризиків та страхування.
У коротких висновках, як результатах уже написаного біз­
нес-плану, викладається суть пропозиції, де вказується, що в
господарстві необхідно робити, чим продукція або послуга від­
різняється від продукції конкурента (це може бути, наприклад,
розфасований мед із додаванням маточного молочка, стільни­
ковий мед в упаковці та ін.), чому споживачі зацікавляться ним,
яких витрат (інвестицій) потребує реалізація проекту і джерела їх
одержання. Наводяться дані про обсяг передбачуваних продажів
у найближчі 3-5 років, виручку, прибуток, рівень рентабельності,
549
термін окупності капіталовкладень.
У розділі “Продукт чи вид послуг” детально описують
майбутній продукт або вид послуг, який буде запропоновано
споживачам, які потреби він має задовольнити, що особливого в
ньому, чому вибрано для виробництва саме цей продукт. Тут
розміщують свого роду рекламу товару — його фотографію,
рисунок тощо.
У розділі “Мета (цілі) та стратегія” коротко викладаються
цілі на найближчі 3 роки і загальна стратегія їх досягнення.
Засобами досягнення цілі є складові бізнесу: ринок, гроші, люди,
охорона навколишнього середовища, цінова політика та ін.
Важливе значення має розділ “Ринок”, його опис, адже
основа успіху в бізнесі - це знання споживачів, ринку. Без
доставки товару споживачеві не може бути мови про бізнес.
Складають плани маркетингу та продажу, які спрямовані на
надання покупцям необхідної інформації та виконання вимог
покупців.
У розділі “Конкуренти” необхідно на основі глибокого
вивчення та аналізу розкрити питання про те, хто є головними
конкурентами, як у них ідуть справи, як організована реклама
товарів, що являє собою продукція, який рівень цін на
продукцію, в чому сильні та слабкі сторони конкурентів.
Конкурентів не слід боятися, але не слід і недооцінювати.
У розділі “План маркетингу” викладається маркетингова
стратегія: хто і як буде продавати товар. Детально виділяються її
складові: вибір ринків, розподіл продукції за каналами реалізації,
план збуту, цінова політика, обсяг продажу, рівень прибутко­
вості, реклама, сервіс, зв’язок з громадськістю та ін.
У розділі “План виробництва” дають відповіді на питання:
де буде вироблятися товар, які для цього необхідні виробничі
потужності, в кого і на яких умовах буде закуповуватися
сировина (наприклад, для упакування продукції бджільництва),
матеріали, яке обладнання необхідне і де його передбачається
придбати (наприклад, лінія фасування продукції бджільництва).
Головне завдання цього розділу - переконати потенційних
партнерів, що ви зможете виробляти необхідну кількість товару у
550
необхідні строки і з необхідною якістю.
У розділі “Організація та управління” описують організа­
цію підприємства, з ким і як планується налагодити роботу
управлінської команди менеджерів. До неї бажано залучити
професійних бізнесменів, пов’язаних зі сферою діяльності під­
приємства. Продумують систему найму робітників і службовців.
Готують системний опис професійних обов’язків, вимог до
якості їх виконання тощо.
У розділі “Юридичний план” вказується форма, в якій
передбачається вести справу. Це форма власності та статус
організації. У приватній власності можуть бути індивідуальні,
сімейні підприємства, виробничі кооперативи, підприємства, що
належать кооперативу, акціонерне чи інше господарське
товариство; державній формі власності відповідають державні
підприємства, змішаній - частково викуплене орендне
підприємство, акціонерне підприємство, частина якого належить
фонду державного майна, спільні підприємства. Всі ці
підприємства функціонують в умовах ринкової економіки на
принципах самофінансування та самоокупності.
У розділі “Фінансовий план”, одному з найважливіших
розділів бізнес-плану, представляють три форми: звіт про
прибутки та збитки, звіт про рух готівки, баланс підприємства.
Баланс показує, скільки коштує підприємство. В активі наводять
вартість складових (земля, будівлі, машини, обладнання, запаси
товару, цінності); у пасиві - розмір усіх зобов’язань (одержані
кредити, акціонерний капітал, розрахунки з кредиторами та ін).
У розділі “Програма інвестування” викладається план
одержання коштів для створення чи розширення підприємства. В
ньому вказується: скільки необхідно коштів для реалізації
проекту, звідки передбачається одержати ці кошти, коли можна
очікувати повне повернення одержаних коштів і одержання
інвесторами доходу від них.
У розділі “Охорона навколишнього середовища” передба­
чається висока відповідальність підприємства перед суспільст­
вом та його майбутнім. Прогнозують можливий вплив підпри­
ємства на навколишнє середовище тепер та в майбутньому.
551
В останньому розділі бізнес-плану викладаються
організаційні заходи щодо профілактики ризиків та програма
страхування від них. Традиційно розглядаються ризик ринковий,
конкуруючих технологій, технічний, зовнішній, внутрішній,
політичний, ресурсний, капіталовкладень. Запобігання можливим
втратам є центральною ланкою в програмі зменшення ризиків. Її
реалізація не повинна обмежуватися страхуванням. Завдання,
поставлені в бізнес-плані, повинні бути реальними, конкретними,
обмеженими в часі. Перед складанням бізнес-плану проводять
велику підготовчу аналітичну роботу.
1132. Які особливості визначення собівартості продукції
бджільництва?
Об’єктами калькуляції у бджільництві є мед, віск, рої,
маточне молочко, неплідна матка, матка бджолина плідна, сім’я
бджіл, пакет із бджолами, стільникові рамки, пилок, прополіс,
бджолина отрута.
При розрахунку собівартості продукції бджільництва
запилювально-медового напряму із загальної суми витрат
виключають витрати на запилення бджолами сільськогосподар­
ських культур. При цьому на запилювані культури відносять 2040% витрат на утримання бджолосімей, а на плодово-ягідні
насадження, насінники конюшини й люцерни - 40-60% залежно
від площі та врожайності запилюваних культур. У бджільництві
запилювального напряму всі витрати на утримання сімей
відносять на собівартість запилюваних культур із вирахуванням
вартості меду, воску, маток та іншої продукції бджільництва за
цінами реалізації. Собівартість деяких видів продукції
бджільництва (віск, мед, матки бджолині, пакети з бджолами та
ін.) визначають розподілом суми витрат за видами продукції
пропорційно її вартості за цінами реалізації та віднесення
визначених сум до кількості одержаної продукції за видами.
Визначають також собівартість умовної медової одиниці. При
цьому всі види продукції бджільництва, одержані на пасіці,
переводять в умовні медові одиниці за відповідними коефіцієнта­
ми. Собівартість приросту стільників визначають за собівартістю
552
топленого кондиційного воску. Собівартість нових бджолосімей
приймають за цінами реалізації. Собівартість 1 кг бджіл прирів­
нюють до собівартості 10 кг меду.
Витрати й вихід продукції бджільництва обліковують за
рахунком “Тваринництво” та субрахунком “Бджільництво”.
Вихід воску на пасіці визначають, виходячи з кількості
передбачуваних до вибракування стільників протягом сезону та з
інших джерел. Прийнято, що з однієї стільникової гніздової
рамки розміром 435X300 мм одержують 140 г воску,
435X230 мм - 110, магазинної розміром 435X 145 мм - 70 г. До
розрахованої кількості додають віск, який буде одержано із
воскових кришечок та інших воскових обрізків з розрахунку 200300 г на кожну бджолосім’ю, що була на початок планового
року. Обчислити валовий вихід воску на пасіці можна за
формулою А. Титова, наведеною раніше.
Для розрахунку собівартості продукції бджільництва важ­
ливе значення має система обліку. У бджільництві ведуть вироб­
ничо-контрольний та бухгалтерський облік. Пасічницький жур­
нал є основним документом виробничо-контрольного обліку.
Крім того, складають акти весняної та осінньої ревізій пасіки,
ведуть щоденник пасіки, журнал обліку інвентарю і матеріалів
тощо. На бухгалтерському обліку перебувають як основні (зимі­
вники, пасічні будинки, майстерні, сховища для стільників, па­
вільйони та ін.), так і оборотні (бджолосім’ї, вулики, малоцінний
та швидкозношуваний інвентар, вощина, цукор тощо) засоби.
Слід зазначити, що бухгалтерія господарства своєчасно обліко­
вує виробничі витрати та оприбутковує товарний мед при відка­
чуванні, а кормовий - за актом осінньої ревізії. Ведеться також
чіткий облік іншої продукції бджільництва, одержаної на пасіці.
Собівартість продукції бджільництва - це сукупність
витрат на її виробництво, виражена у грошовій формі. Статтями
витрат у бджільництві є оплата праці з нарахуванням пасічникам,
тимчасовим працівникам і сторожам; вартість кормів, залишених
бджолам на осінньо-весняний період у минулому році та вартість
цукру, використаного для підгодівлі бджолосімей у поточному
році; вартість вощини, малоцінного пасічницького інвентарю,
553
різних матеріалів, ветеринарних та дезінфікуючих засобів;
роботи і послуги; витрати на утримання основних засобів;
витрати на організацію виробництва й управління; страхові
платежі та інші витрати.
У структурі витрат на виробництво продукції бджільництва
окремі статті становлять: корми — 55-60%, оплата праці з
нарахуваннями — 25—30, інші прямі витрати — 7—10, витрати на
організацію виробництва й управління - 8-12%.
Наведемо приклад розрахунку собівартості умовної
медової одиниці на пасіці медово-запилювального напряму в 300
бджолосімей, які обслуговує ланка з трьох пасічників.
Розрахунок носить методичний характер, адже розмір тарифних
ставок та інші нормативи, ціни постійно змінюються.
1. Зарплата з нарахуваннями бджолярам розраховується,
виходячи з тарифних ставок за п'ятим розрядом, кількості
робочих днів. Згідно з положенням про оплату праці тарифний
фонд збільшується на 25%.
Тарифний фонд 5,66 грн х 290 роб. дн. х 1,25 = 2051,75 грн.
На час кочівлі на запилення та медозбір (2 міс) денна
тарифна ставка збільшується на 40%.
5,66 х 1,4 х 60 = 475,44 грн;
5,66 х 230= 1301,88 грн;
1301,80 + 475,44 = 1777,24 грн;
1777,24 х 1,25 = 2221,55 грн.
При одержанні меду понад 15 кг на бджолосім’ю тарифний
фонд збільшується на 50% :
1777,24 х 1,50 = 2665,86 грн.
Таким чином, річний фонд оплати праці одного бджоляра з
урахуванням доплат за кочівлі становитиме 2665,86 грн.
Пасічникам даної пасіки присвоєно звання майстрів тварин­
ництва 1 класу, річний фонд оплати при цьому збільшується на
20%:
2665,86 х 1,20 = 3199,03 грн.
Стаж роботи бджолярів- 9 років. З урахуванням цього
річний фонд оплати збільшується на 10% :
554
26665,86 х 0,1 +3199,03 = 3465,62 грнх 1,07 = 3708,21 грн
з відпускними (1,07 - коефіцієнт, що враховує нарахування
відпускних).
Разом з нарахуванннями на зарплату річний фонд оплати
праці трьох пасічників становитиме:
3708,21 х 1,375 X 3 = 15296,37 грн.
(1,375 - коефіцієнт, що враховує нарахування на заробітну
плату).
2. Оплата праці сторожів (трьох) з моменту виставлення
бджіл із зимівника і до постановки в зимівник, у середньому за
8 міс.
70 х 8 X 3 х 1,375 = 2310 грн.
3. Нормативно-технологічні витрати
на матеріальні
ресурси, автотранспорт, підсобну робочу силу та ін.
Мед - 14 кг х 5 грн х 300 бджолосімей - 21000 грн.
Цукор - 7 кг х 1,80 грн X 300 бджолосімей - 3780 грн.
Вощина - 0,5 кг на одну бджолину сім’ю за сезон. Доплата
при обміні 150 кг воску на вощину - 300 грн.
Канді - по 1 кг на бджолину сім’ю, 6 грн за 1 кг - 1800 грн.
Лікувальні препарати - по 4 грн. на бджолину сім’ю 1200 грн.
Автотранспорт для перевезення бджіл - 1200 грн.
Оплата праці робітників на перевезенні бджіл - 200 грн.
Оплата праці робітників на виставленні та постановці
бджіл у зимівник - 100 грн.
Оплата праці робітників, зайнятих на відкачуванні
меду - 100 грн.
Купівля дрібного інвентарю - 100 грн.
Поточний ремонт зимівника, будиночка - 500 грн.
Купівля плідних маток - 600 грн.
Вартість електроенергії, газу та інших видів палива 500 грн.
Усього-31380 грн.
4. Амортизаційні відрахування
Зимівник - 400 грн.
Пасічний будиночок - 180 грн.
Вулики, платформи для утримання та перевезення бджіл 1000 грн.
Медогонки, ваги пасічні - 100 грн.
Виробничий інвентар - 200 грн.
Усього - 1880 грн.
5. Інші прямі витрати - 900 грн.
6. Прямі витрати без фонду оплати бджолярів
Оплата праці сторожів - 2310 грн.
Витрати на матеріали, транспорт та ін. - 31380 грн.
Амортизаційні відрахування - 1880 грн.
Інші прямі витрати - 900 грн.
Усього - 36470 грн.
30% цих витрат відносять на запилювані культури:
36470 х 0,3 = 10941 грн; 36470 - 10941 = 25529 грн.
7. Усі прямі витрати
Річний фонд оплати праці бджолярів з нарахуваннями 15296,37 грн.
Оплата матеріалів, транспорту, праці сторожа тощо 25529,00 грн.
Усього-40825,37 грн.
8. Страхові платежі - 2000,00 грн.
9. Витрати на організацію виробництва та управління -
5040,00 грн.
10. Разом витрат по пасіці - 47865,37
грн.
Таблиця 13.6
Вихід продукції у плановому році, ум. медових одиниць
Продукція
Мед
Віск
Квітковий пилок
Прополіс
Пакети стільникові
Усього
Вихід продукції, кг
від однієї
усього
сім’ ї
зо
1
2
зо
0,1
0,5
150
X
X
коефіцієнт
переведення
продукції в ум.
медові одиниці
1
2,1
6,6
34,2
14,7
X
Кількість
продукції,
ум. медових
одиниць
630
жо
ГШБ
22Ü5
ГШІ
1
Собівартість умовної медової одиниці (1 кг) - відношення
всіх витрат, віднесених на продукцію бджільництва, до виходу
556
продукції за плановий рік в умовних одиницях:
47865,37 грн : 16821 = 2,85 грн /ум. мед. од.
1133. Які особливості оренди у бджільництві?
В умовах становлення ринкових відносин у сільському
господарстві, з проведенням реформ передбачається поєднання
приватної власності селян на землю та майно (на земельні та
майнові паї) з колективними (в основному кооперативними
формами господарювання при широкому розвитку орендних
відносин). Практика свідчить про високу ефективність приватноорендних підприємств: власники одержують дивіденди у формі
орендної плати. Нагальним є вирішення питань про законодавче
закріплення земельно-орендних відносин.
Оренда - це майновий найм, договір, при якому одна
сторона надає іншій засоби виробництва у тривале користування
за певну плату. Працюючи в умовах повної господарської
самостійності та майнової відповідальності, орендар стає
справжнім господарем, його особисті інтереси найбільш повно
збігаються з інтересами суспільства.
При оренді в бджільництві, як і в інших підрозділах
сільськогосподарського виробництва, взаємовідносини між
орендатором та орендодавцем будуються відповідно до договору,
за яким орендодавець передає орендарю майно (пасіку) в
тимчасове користування за певну плату. Орендне виробництво
функціонує на основі реалізації принципів: економічна і
технологічна самостійність, залежність доходів орендаря від
кінцевих результатів, матеріальна відповідальність його за
результати виробництва, самоокупність і самофінансування
виробничої та соціальної діяльності. Протягом виробничого
процесу орендар-пасічник здійснює свою діяльність відповідно
до орендного договору.
Розрізняють дві форми орендних відносин: орендний
підряд, або цільова оренда (неповне орендне виробництво);
оренда, або вільна оренда (повне орендне виробництво).
Орендодавці при орендному підряді передають основні засоби
виробництва (пасіку) в цільове користування, орендар
557
зобов’язується виробити й реалізувати продукцію орендодавцеві
чи іншим підприємствам згідно з договором. При цьому орендар
має право розпоряджатися продукцією, виробленою понад обсяг,
передбачений договором. При вільній оренді орендар лише
виплачує обумовлену договором орендну плату за основні засоби
виробництва (пасіку). Орендар має право юридичної особи,
відкриває розрахункові рахунки в банку тощо. Його права такі ж
самі, як і права сільськогосподарських підприємств.
Між орендарем та орендодавцем укладається договір, в
якому вказують перелік засобів, які передаються в оренду, обсяг,
терміни, ціни і порядок реалізації продукції, планової,
надпланової продукції, розмір та умови надання кредитів на
придбання цукру, вощини, вуликів, оплату транспортних та
інших послуг (за внутрішньогосподарськими обліковими
цінами), організацію матеріально-технічного забезпечення,
розміри і строки внесення орендної плати та інших платежів
орендодавцеві, матеріальна відповідальність сторін за порушення
взаємних зобов’язань за договором.
Орендна плата повинна включати амортизацію основних
засобів, витрати на організацію та управління виробництвом,
планові
нагромадження
для
здійснення
розширеного
відтворення.
Існують різні способи визначення розміру орендної плати
при передачі пасіки в оренду. Як правило, за користування
пасікою сільськогосподарському підприємству виплачують
орендну плату в розмірі планового прибутку, розрахованого на
момент переходу на орендні відносини. Крім того, додатково
можна вносити орендну плату за користування приміщеннями
виробничого призначення у розмірі амортизаційних відрахувань.
Орендна плата може встановлюватися за одну бджолину сім’ю в
натуральному вигляді (кількість меду від однієї бджолосім’ї) та у
вигляді фіксованих платежів.
Розрахункову ціну на продукцію бджільництва, за якою
орендар реалізує продукцію господарству, встановлюють,
виходячи із середніх фактичних витрат на виробництво цієї
продукції у господарстві за попередні 3-5 років. Можна також
558
скористатися науково обґрунтованими нормативами: фонду
оплати праці, витрати цукру, вощини, витрат на автотранспорт з
урахуванням місцевих умов та прийнятої технології
виробництва. Розрахункову ціну визначають як відношення суми
вартості матеріально-грошових витрат до кількості продукції
згідно з орендним договором. Оскільки в бджільництві
одержують
кілька
видів
продукції,
для
визначення
розрахункових цін попередньо розподіляють усі витрати за
видами продукції пропорційно їхній вартості, виходячи з обсягу
реалізації за договором.
Якщо пасічники працюють на орендному підряді, то їхній
заробіток формується на принципах купівлі-продажу із
залишковим
його формуванням.
Пасічники реалізують
вироблену продукцію за обумовленими цінами, а з виручки
відшкодовуються
суми
вартості
використаних
засобів
виробництва, ресурсів; оплата робіт і послуг, наданих іншими
підрозділами; здійснюються відрахування коштів у фонди
соціального забезпечення, соцстраху та ін. Залишок коштів після
покриття всіх заборгованостей і зобов’язань становить дохід
орендарів. При оренді пасічники самостійно розпоряджаються
одержаною продукцією, реалізуючи її за цінами домовленості,
їхній фонд формується після вилучення з виручки виплат
податку та орендної плати.
Основною документацією, ведення якої обов’язкове на
пасіці, є журнал пасічницького обліку, щоденник контрольного
вулика, акти весняної та осінньої ревізій, записи руху товарноматеріальних цінностей. Важливо також вести щоденник пасіки,
де відмічають результати фенологічних і метеорологічних
спостережень тощо.
Основний документ - журнал пасічницького обліку. В
ньому вказують номери бджолосімей, рік народження та поход­
ження матки, продуктивність бджолосімей, їхню зимостійкість,
записують дату огляду сім’ї, її силу та інші відомості про неї.
В акті весняної ревізії характеризують стан пасіки після зи­
мівлі, в акті осінньої ревізії - стан пасіки на день проведення
ревізії, забезпеченість бджолосімей кормами, стан приміщень для
559
зимівлі тощо.
Облік стану та продуктивності бджолосімей ведуть за
формою, запропонованою нижче (схема 13.1).
Бджолосім’я №
Походження матки
Валовий збір меду, кг
воску, кг
Дата
огляду
Сила
сім’ї,
вуличок
Рік народження матки
Продуктивність сім’ї за минулий рік
Одержано відводків або роїв
Зимостійкість
Залишилось у сім ї після
огляду
усього
рамок
у тому
ЧИСЛІ
рамок із
розплодом
Підставлено
штучної во­
щини. листів
Інші
відомості
меду, кг
Схема 13.1. Форма ведення обліку стану та продуктивності
бджолиних сімей
На кожну бджолосім’ю зручно завести окрему картку.
При пасічникуванні особливе значення мають регулярні
записи результатів спостережень за показниками контрольного
вулика, станом медоносів, ведення щоденника пасіки. Вони
необхідні для контролю за роботою бджіл, аналізу,
прогнозування.
Щоденник пасіки зручно вести у формі таблиці, що
складається із рубрик, зазначених у схемі 13.2.
1134. Як розрахувати основні економічні показники у
бджільництві ?
Крім наведених раніше найважливіших показників, що
характеризують ефективність галузі, таких як собівартість та
продуктивність праці, охарактеризуємо ще деякі з них.
Фондовіддача та фондомісткість - показники, що
характеризують ефективність використання основних виробни­
чих фондів. Коефіцієнт фондовіддачі - це відношення вартості
валової продукції, виробленої на пасіці за рік, до середньорічної
вартості основних виробничих фондів пасіки. Оберненим
показником є коефіцієнт фондомісткості:
560
Примітка
Цвітіння
медоно­
сів
- початок
- кінець
Льот
бджіл
назва рослин
Хмарність
Напрямок
і сила
вітру
- о 10-й год
- після 12-ї год
19-й год
Темпе­
ратура
повітря,
°С
- Прибуло
- Зменшення
- о 7-й год
- о 13-й год
Показни­
ки
контро­
льного
вулика
Загальна маса
Місяць,
число,
година
її місцезнаходження
-о
Пасіка,
Схема 13.2. Форма ведення пасічницького щоденника
Кф = В: Б; Фе = Б: В,
де Кф - коефіцієнт фондовіддачі;
Фе - коефіцієнт фондомісткості;
В - вартість валової продукції, грн;
Б - середньорічна балансова вартість основних виробничих
фондів, грн. Фондовіддачу також розраховують за валовим
доходом і прибутком від реалізації продукції.
В умовах інтенсифікації виробництва, впровадженні
прогресивних технологій виникає потреба у додаткових
капіталовкладеннях. Строк окупності останніх розраховують як
відношення їх вартості до економічного ефекту, який одержано в
результаті додаткових капіталовкладень:
Ток = (Кг-К/) : Рек. еф.,
де Ток - строк окупності додаткових капіталовкладень,
років;
К2 - сума капіталовкладень після освоєння додаткових
капіталовкладень, грн;
Кі - сума капіталовкладень до освоєння додаткових
капіталовкладень, грн;
К2-Кі-сума додаткових капіталовкладень, грн;
561
Рек. еф. - річний економічний ефект, грн.
Річний економічний ефект визначають за формулою:
Рек. еф. =[(5і + Е *Кі) -(82 + Е х К2)] х О,
де Р ек. еф. - річний економічний ефект, грн;
5/,
- собівартість одиниці умовної продукції бджіль­
ництва у першому та другому варіантах капіталовкладень, грн;
Е— нормативний коефіцієнт ефективності капітало­
вкладень;
К/, К2 - питомі капіталовкладення на одиницю умовної
продукції бджільництва в першому та другому варіантах
капіталовкладень, грн / умовна медова одиниця; у перших та
других круглих дужках - сума приведених витрат у першому та
другому варіантах капіталовкладень;
О - обсяг виробництва продукції бджільництва у другому
варіанті, умовних медових одиниць. Наведені витрати
розраховують також при виборі найбільш раціонального варіанта
капіталовкладень. Найраціональнішим буде той варіант, що
забезпечує мінімальну суму наведених витрат при однаковому
обсязі виробництва. Якщо передбачаються різні обсяги
виробництва за варіантами капіталовкладень, то наведені витрати
призводять до співставного обсягу виробництва.
При визначенні ефективності запровадження машин, ліній,
технологій розраховують питому металоємність процесу чи
виробництва та відповідну енергоємність. Перший показник
розраховують як відношення маси машини або машин до обсягу
виробництва; другий - як відношення номінальної потужності
двигуна чи двигунів (у кВт) до годинної продуктивності машини,
машин або лінії. Перевагу надають тому варіанту, який
забезпечує як мінімальну суму приведених витрат, так і
найменшу питому метало- та енергоємність.
Рівень рентабельності виробництва на пасіці розраховують
як відношення суми одержаного прибутку від реалізації
продукції бджільництва до собівартості реалізованої продукції,
що виражається у відсотках:
А = < 77. $ х 100 %,
де И - рівень рентабельності, %;
П - сума прибутку від реалізації продукції, грн;
562
Б - собівартість реалізованої продукції, грн.
1135. Які основні напрями підвищення економічної
ефективності бджільництва?
Основні напрями підвищення економічної ефективності
бджільництва детально описані у попередніх розділах книги.
Головним показником економічної ефективності бджільництва є
рівень собівартості одиниці продукції (умовної медової) та
похідні від неї - маса прибутку і рівень рентабельності. У
собівартості продукції акумулюються рівень організації
виробництва, продуктивності праці, сума матеріальних та
грошових витрат, маса вироблюваної продукції. Рівень
рентабельності, у свою чергу, залежить також від рівня цін
реалізації на продукцію бджільництва.
Підвищення
рівня
рентабельності
повинно
бути
спрямоване на зниження собівартості та підвищення
реалізаційних цін. Серед заходів, які призводять до зниження
собівартості продукції бджільництва, можна відзначитити також
підвищення рівня механізації основних виробничих процесів, а
отже збільшення норми навантаження бджолосімей на пасічника
(при одночасному зростанні оплати його праці); вдосконалення
технології утримання бджіл, насамперед у багатокорпусних
вуликах; розширення пасіки до оптимальних розмірів;
розведення високопродуктивних районованих порід бджіл;
проведення
належної
племінної
роботи;
формування
раціональної медоносної бази бджіл; управління розвитком
бджолиних сімей з максимальним нарощуванням їхньої сили до
медозбору і його раціональне використання; організація кочівель
до медоносів; підвищення рівня кваліфікації пасічників; вибір
раціональних способів зимівлі та успішне її проведення,
здійснення профілактичних і лікувальних заходів проти хвороб
та шкідників бджіл; упровадження прогресивних форм
організації й оплати праці на орендній основі з переходом на
розвиток приватно-орендних підприємств, збільшення виходу
продукції бджільництва.
Підвищення цін реалізації і маси прибутку досягають за
рахунок поліпшення якості продукції, збільшення обсягів її
563
виробництва (звичайно, за умови рентабельного ведення галузі),
розширення асортименту, впровадження ліній розфасування
продукції бджільництва та ін.
Основним напрямом розвитку бджільництва в Україні
повинно стати промислове бджільництво, яке сприяє зростанню
виходу товарної продукції на одного працюючого в 5-7 разів.
При цьому досягається суттєве зниження собівартості продукції
бджільництва, як передумови зниження рівня ринкових ЦІН, ЩО
сприятиме зростанню купівельної спроможності населення і
тому, щоб мед був на столі кожної родини, адже мед- це
незамінний продукт для здоров’я нації.
Важливою складовою бджільництва є доробка продукції.
Розроблено комплексні технологічні лінії, зокрема типу
ЛФН, яка призначена для розтоплювання, фасування і пакування
меду в скляну або пластикову тару. Так, основа лінії ЛФН-РПС це дозатор для розливу попередньо розтопленого меду в
пластикову тару місткістю 10-500 мл. Продуктивність лінії при
обслуговуванні чотирма операторами 250-300 л/год. Основу лінії
ЛФМ-А становить автомат, який виготовляє також полімерну
тару, заповнює її медом і запечатує фольгою чи полімерною
плівкою з нанесеною етикеткою. Продуктивність цієї лінії 200 л/год, обслуговують її два оператори.
Економічні розрахунки показують високу економічну
ефективність ліній та їх швидку окупність, адже вони можуть
бути використані і з метою фасування харчових продуктів для
дітей тощо.
1136. Яке значення для розвитку галузі бджільництва має
впровадження комп’ютерних технологій?
У
вік
лавиноподібного
зростання
інформації,
інтенсифікації виробництва, зростання кількості бджолосімей,
які має обслуговувати один бджоляр, освоєнням технологій
промислового типу у бджільництві без комп’ютеризації
неможливо обійтися. За допомогою комп’ютерів спрощується
облік стану кожної бджолиної сім’ї, вирішуються питання
стосовно бухгалтерського обліку, спрощується облік при
проведенні фінансових операцій, постійно вирішуються питання
564
щодо впровадження практичних рекомендацій, відкривається
доступ через систему Інтернет до міжнародних банків даних.
Незамінні комп’ютери при проведенні селекційної роботи, коли
виникає необхідність в обробці великих масивів інформації,
потреба в моделюванні бджолиної сім’ї та ін.
Впровадження комп’ютерних технологій дає можливість в
кілька разів підвищити продуктивність праці, одержати повну
інформацію про кожну бджолину сім’ю, своєчасно проводити
заходи відносно поліпшення умов їхнього розвитку тощо.
Розроблено цілий пакет програм із бджільництва. Для
комп’ютерів використовують так званий привуликовий
реєстратор та міні-комп’ютер, з допомогою яких нагро­
маджується інформація про кожну бджолину сім’ю, яка є
необхідною для грамотного ведення пасіки і скорочення часу на
її обслуговування. Впровадження комп’ютерних технологій
підвищують престиж праці пасічника, особливо для молодих
людей. У них буде можливість на основі знань з бджільництва
проявити себе в створенні програмного та інформаційного
забезпечення галузі. Заслуговує на увагу програма “На пасіці”,
створена М.С. Дудником та В.А. Перервою з Дніпропетровщини.
1137. Яке значення маркетингу бджолопродуктів?
Для успішного доведення продукції бджільництва до
споживача важливе значення має маркетинг (система ділової
активності), який спрямовано на планування, встановлення цін,
рекламу й постачання товарів, що задовольнятимуть попит
теперішніх і потенційних клієнтів. Він включає визначеня попи­
ту, планування й розвиток продукції, яка задовольняє попит, виз­
начення кращого способу встановлення ціни, реклами і постачан­
ня цього продукту. Продаж - один зі складових частин реклами.
З метою виявлення ринкової ніші для продукції
бджільництва, яку мають намір реалізувати, організовують
дослідження ринку з детальним вивченням ціни, виду упаковки,
активності конкурента, торгівлі, юридичних і законодавчих умов
тощо; вивчають світові тенденції, які впливають на дану галузь,
розробляють унікальні пропозиції щодо переваг даної продукції
та план маркетингових досліджень.
565
14. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ У
БДЖІЛЬНИЦТВІ
1138. Що слід розуміти під охороною праці та технікою
безпеки?
Успіх справи на пасіці насамперед залежить від здоров’я
пасічника. Повітря пасіки, продукти бджільнцтва є своєрідними
еліксирами здоров’я, що дарують бджоли людям, але пасічник
має сам дбати про належний стан свого здоров’я. Бджільництво галузь специфічна і питання, пов’язані з організацією охорони
праці та дотримання техніки безпеки мають свої особливості.
Робота з бджолами потребує не лише відданості, терпіння, а й
постійної уваги, оскільки в будь-який момент можна бути
ужаленим або стати об’єктом нападу бджіл.
Під технікою безпеки розуміють систему заходів та
прийомів, дотримання й виконання яких гарантує безпечні умови
праці. Основні її завдання - це вивчення факторів, що можуть
спричинити
виробничий
травматизм,
шкідливі
умови
виробництва. Вони включають організаційно-технічні заходи, які
усувають небезпечні умови праці.
Так, на пасіках забезпечується належний санітарнопобутовий стан відповідно до діючих вимог і нормативів.
Персонал, допущений до роботи з бджолами і продуктами
бджільництва (при відсутності алергічної реакції та за станом
здоров’я), одержує відповідний інструктаж з техніки безпеки
(поводження на робочому місці) згідно з типовими програмами.
Працівники пасіки повинні вміти надавати першу допомогу при
ужаленні бджолами; користуватися засобами індивідуального
захисту та лікарськими препаратами з аптечки першої допомоги.
566
1139. Які основні вимоги техніки безпеки при огляді
бджолиних сімей?
1. Роботи, пов’язані з обслуговуванням бджолиних сімей,
повинні проводитися підготовленим персоналом.
2. Необхідно дотримувати правил особистої гігієни,
працювати у спецодязі (краще світлих тонів), засобах індиві­
дуального захисту (лицьова сітка) тощо.
3. При обслуговуванні бджіл не можна робити різких рухів,
стояти перед льотком, користуватися речовинами, запах яких
подразнює бджіл.
4. Перед оглядом бджолиних сімей в нижній льоток треба
спрямувати кілька струменів диму і через 2-3 хв розпочинати
огляд. Протягом усього періоду огляду підтримують
пасічницький димар у робочому стані. При роботі з димарем
необхідно бути особливо обережним, не допускати вильоту іскор
і дотримувати вимог пожежної безпеки.
5. Щоб запобігти нападу та менше турбувати бджіл слід
одночасно відкривати не більше двох гніздових рамок; решту прикрити стелиною або полотнинкою.
6. Оглядати
гніздо бджіл треба якомога рідше, роботу
виконувати швидко, плавними рухами, тримаючи стільникові
рамки над вуликом.
7. Вийняті з вулика рамки поміщають у переносні ящики з
щільно припасованими кришками, запобігають проливанню
меду, цукрового сиропу, після огляду вулик старанно
закривають, у ньому не повинно бути зайвих щілин.
8. Особливо слід бути уважним при свердлінні
чи
проколюванні отворів у рамках та при натягуванні дроту, щоб не
травмувати рук.
9. Електронавощування рамок проводять, використовуючи
спеціальний пристрій, що запобігає ураженню електричним
струмом та опікам. Обладнання виготовляють відповідно до
вимог технічної документації.
10. Вулики повинні бути встановлені на спеціальних
підставках, що запобігають їхньому падінню. При переміщенні
на пасіці візка або транспортних засобів стежать, щоб не наїхати
567
на вулик і не перекинути його.
11. Пасіка повинна бути розміщена на сухому, захищеному
від панівних вітрів місці, подалі від об’єктів, які можуть
викликати надмірну збудженість бджіл (високовольтні мережі,
шосейні дороги, автомобільні паркінги тощо).
12. При знятті роїв з дерев або інших високих предметів
треба використовувати драбини, монтажні кігті, пояси та інші
пристосування, що виключають падіння працюючих.
13-У зимівниках вулики встановлюють на стелажах в
кілька ярусів, на дерев’яні рейки завтовшки 50 мм. При відвіду­
ванні зимівників користуються освітлювачами з червоними
світлофільтрами.
1140. Яких правил техніки безпеки дотримують при відборі,
відкачуванні та первинній переробці меду?
1. Медові стільники з вуликів відбирають тільки у
спецодязі.
2. Роботу організовують так, щоб відкривати вулик лише
один раз. Для цього бджіл з медових стільників струшують у
спеціальний ящик. Якщо не користуються спеціальним
видалювачем бджіл чи репелентами, то замість відібраних рамок
гніздо першого вулика поповнюють запасними рамками, а
наступні - раніше відкачаними (при відсутності інфекційних
хвороб). Бджіл з ящика струшують на сформоване гніздо, при
цьому вдається уникнути надмірного подразнення бджіл,
оскільки їх струшують лише один раз.
3. Медогонку добре закріплюють на надійному фундаменті
чи підставці, перевіряють її технічний стан, завантажують стіль­
никами для відкачування меду так, щоб уникнути можливого
дисбалансу (супротивні рамки повинні мати орієнтовно однакову
масу).
4. Особливу обережність проявляють при користуванні
паровими ножами. Під час вирізання стільників не можна
спрямовувати лезо ножа на себе.
5. Необхідно постійно стежити за рівнем води в
пароутворювачі, справністю запобіжних клапанів, паровідвідних
568
шлангів.
6. Електричний інструмент і машини мають відповідати
діючим правилам експлуатації, нормативно-технічній докумен­
тації.
7. До роботи з електроприладами допускають осіб, які
пройшли відповідний інструктаж.
8. Не можна торкатися ротора медогонки до повної його
зупинки.
9. Приміщення, в якому відкачують мед, повинно бути
недоступним для бджіл.
10. При відкачуванні меду дотримують відповідних
санітарно-гігієнічних вимог. Медогонка має бути закрита
кришкою.
11. Одержаний мед та забрус після стікання меду окремо
закривають у відповідних місткостях.
1141.Яких правил техніки безпеки дотримують при кочівлі
на медозбір?
1. Перед навантаженням вуликів на транспортні засоби
виконують такі роботи:
надійно закріплюють рамки, перечасно видаливши з
вулика стільники зі свіжим наприском та повномедні, утеплення;
влаштовують надійну вентиляцію у вуликах;
усувають можливі щілини у вулику.
2. Вантажать вулики, як правило, ввечері, з припиненням
льоту бджіл. Рекомендується виконувати це при працюючому
двигуні автомобіля, оскільки вібрація заспокійливо впливає на
бджіл. Навантажують їх швидко, все необхідне для цього
готують заздалегідь.
3. При розміщенні вуликів на транспортних засобах у
кілька ярусів вулики добре закріплюють за допомогою товстих
мотузок тощо. Борти при цьому нарощують (як правило, за
рахунок щитів розбірних кочових будиночків). Загальна висота
навантаження не повинна перевищувати 3,3 м від полотна
дороги.
4. При навантаженні вуликів не допускають їхнього
569
кантування чи відхилення від вертикальної осі понад 30°. Норма
перенесення маси вантажу для жінок старше 18 років - до 15,
чоловіків - 40 кг.
5. Напоготові тримають заправлений димар, робавлену
водою глину, необхідний інструмент, ліхтар, сірники або
запальничку. Особливо обережно користуються пасічницьким
димарем, не залишаючи його запаленим.
6. При використанні причепів їх надійно кріплять до
причіпного пристрою, страхуючи за допомогою тросу.
7. Перевіряють справність електрообладнання автомобіля.
8. У разі поломки транспортних засобів під час перевезення
їх відбуксировують від шляху на відстань не менше 1 км. Вулики
розвантажують, а після усунення несправності ввечері знову
навантажують, після чого продовжують рух. Під час
використання трапів стежать за їх справністю.
9. Після прибуття на місце борти автомобіля відкривають
два чоловіки, попередньо переконавшись, що вулики не можуть
впасти внаслідок можливого зміщення.
10. Розставляють вулики на новому (підготовленому) місці,
дотримуючи відповідних вимог щодо запобігання зльотів, нападу
бджіл тощо. Обладнують водонапувалку.
11. У темну пору доби місце навантаження та
розвантаження вуликів повинно бути освітленим. При
використанні візків на похилій площині треба бути особливо
обережним, уникати травмування рук колесами візка, запобігати
падінню вуликів.
12. При потребі на пасіці встановлюють грозозахист згідно
з правилами. Для кочового будиночка вибирають сухе місце,
уникаючи високих дерев.
13. Не можна перевозити людей у кузові транспортого
засобу, де знаходяться бджоли.
14. Дотримують протипожежних заходів (обладнують
місце для розпалювання димаря, багаття тощо).
570
1142. Якої техніки безпеки слід дотримувати при переробці
воскової сировини?
1. При переробці воскової сировини необхідно застосову­
вати обладнання, що відповідає нормативно-технічним вимогам.
2. Виконавці мають одержати відповідний інструктаж.
3. Роботу виконують у спеціальному одязі.
4. Стежать за рівнем води в баку воскотопки, справністю
запобіжних клапанів, паровідвідних каналів.
5. Вживають протипожежних заходів.
6. При вирізанні воскової сировини з рамок ножем чи
пасічницькою стамескою слід бути особливо уважним,
запобігаючи порізам рук, потраплянню в них скалок.
7. У разі заповнення посуду для топлення воску треба
остерігатися опіків - користуватися рукавицями, захисними
окулярами тощо.
8. Віск топлять на малому вогні, проціджують гарячим,
остерігаючись при цьому опіків.
9. Зливний кран воскотопки тримають постійно відкритим.
10. Мішковина для переробки мерви воскопресами
повинна бути достатньо міцною. Дотримують запобіжних
заходів при роботі з воскопресами.
11. На механізмах, які використовують на пасіці,
працюють дотримуючи правил їх експлуатації. Місце роботи
забезпечують інструкціями з обслуговування
механізмів.
Забороняється залишати без нагляду працюючі машини,
експлуатувати несправні механізми.
12. У разі обробки бджіл препаратами необхідно
дотримуватися вимог інструкції, особливо щодо їхніх доз, часу
обробки та техніки безпеки. Недотримання
інструкцій
призводить до засмічення продукції бджільництва, захворювання
бджолярів. Недопустима обробка бджіл лікувальними препа­
ратами у період медозбору, а неконтрольоване застосування
щавлевої кислоти призводить до отруєння організму, є однією з
багатьох причин можливої появи піску та каменів у нирках.
571
1143. Які правила техніки безпеки при проведенні на пасіці
ветеринарно-санітарних заходів?
1. Профілактично-лікувальні заходи здійснюють відпо­
відно до вимог з ветеринарної медицини.
2. На великих пасіках роботу організовують під керів­
ництвом лікаря ветеринарної медицини.
3. Особи, що виконують цю роботу, одержують
відповідний інструктаж, та забезпечуються індивідуальними
засобами захисту.
4. У період проведення профілактично-лікувальних
заходів забороняється палити та приймати їжу.
5. Після закінчення роботи відкриті ділянки тіла
вимивають теплою водою або приймають душ.
6. Посуд, інвентар, який використовували для приго­
тування розчинів препаратів, промивають 2%-м розчином соди.
7. До роботи з препаратами не допускають осіб, молодших
18 років, вагітних та жінок, що годують немовлят.
8. Газацію (дезінфекцію) зимівників, складів проводять при
температурі не вище 25°С і не нижче 10°С, швидкості вітру не
більше 7 м/с на відстані не менше 200 м від житлових і
виробничих приміщень.
9. У разі потрапляння препаратів на шкіру та в очі, їх
змивають великою кількістю води.
1144. Які правила техніки безпеки при одержанні та
первинній переробці продукції бджільництва?
Одержання бджолиної отрути
1. До цієї роботи допускають осіб, які одержали відповідну
підготовку і не схильні до алергії.
2. До роботи не допускають хворих на цукровий діабет,
глаукому, туберкульоз легень, порок серця і захворюваннями
крові, кровотворних органів, легень, печінки, нирок.
3. Відбирають бджолину отруту з червня по середину
серпня. Працюють тільки вночі.
4. Виймають отрутоприймачі з вуликів лише після
572
заспокоєння бджіл та висихання отрути не раніше як через 1520 хв після виключення пристроїв.
5. Роботу виконують у захисній сітці та спеціальному одязі.
6. Зі скла отруту знімають у приміщенні, обладнаному
витяжною шафою або на відкритому повітрі під навісом.
7. Щоб не допустити потрапляння отрути на відкриті
ділянки тіла, у період роботи використовують тонкі
протикислотні рукавички, захисні окуляри тощо. Слід пам’ятати,
що бджолина отрута - високотоксична речовина, особливо
небезпечна при потраплянні в дихальні шляхи.
Під час збирання маточного молочка працюють в
спеціальному приміщенні, у білому халаті. При цьому
дотримують відповідних санітарних вимог.
При одержанні прополісу використовують обладнання, що
виключає його розпилення, а прополіс з полотнинок збирають у
респіраторі, захисних окулярах, халаті та головному уборі.
До заготівлі та переробки квіткового пилку (обніжжя)
допускають осіб без алергії на пилок. Первинну обробку,
розфасовку, консервування, упаковку пилку здійснюють у
респіраторі.
На кожній пасіці в аптечці бджоляра мають бути:
димедрол, супрастин, діазолін, фенкалор, тавегіл - у пігулках,
їх рекомендують приймати при підвищеній чутливості до
бджолиних ужалень перед
початком роботи: ефедрин і
преднізолон - у пігулках; піпольфен, адреналін та димедрол - в
ампулах. Якщо після вжалення бджолами спостерігається легка
реакція, то жало обережно виймають і приймають пігулку одного
із гістамінних препаратів - супрастину чи димедролу. При
складніших реакціях після видалення жала в це місце підшкірно
вводять 0,3 мл 0,1% розчину адреналіну і 1 мл супрастину
(піпольфену чи димедролу) та 1 мл преднізолону. Потерпілого
доставляють у лікарню або викликають лікаря.
1145. Якої техніки безпеки слід дотримувати при роботі на
деревообробних верстатах?
У разі роботи на верстатах при виготовленні вуликів,
573
рамок навіть і серед бджолярів зі стажем можливі травми. Тому
слід бути особливо уважним і обережним.
Так, верстати
повинні
бути
справними,
надійно
заземленими, а рухомі частини — надійно загородженими, їх
обладнують притискними пристоями, які виключають зміщення
чи викидання заготовки. Робоче місце тримають у чистоті.
Розміщують верстати так, щоб оброблюваний матеріал
рухався справа наліво. До роботи на верстатах з обробки
деревини допускають осіб віком не молодше за 18 років, які
оволоділи правилами роботи та одержали інструктаж з техніки
безпеки. Працівники повинні бути в окулярах та спецодязі.
Робочі ножі та пилки своєчасно готують до роботи.
1146. Яких протипожежних заходів вживають на пасіці?
1. Кожна пасіка має бути обладнана вогнегасниками,
бочками з водою, піском, баграми, відрами, лопатами та ін.
2. Особливо обережним з вогнем треба бути під час
кочівлі, коли поряд із пасікою дозрівають зернові культури.
3. У разі потреби вогнище розпалюють під наглядом у
спеціально обладнаному місці подалі від дерев і кущів.
4.
Під час огляду бджолиних сімей обережно
користуються пасічницьким димарем.
5.3 метою запобігання поширенню вогню біля вуликів
підтримують чистоту.
6. При виникненні пожежі її гасять наявними засобами, а в
разі потреби викликають протипожежну допомогу.
574
15. ЯК ЗАВБАЧИТИ ПОГОДУ?
Прогноз погоди на ближчу чи віддалену перспективу має
дуже важливе значення для ведення пасіки: завдяки йому можна
зорієнтуватися у виборі місця кочівлі, очікуваної продуктивності
медоносів, внести корективи щодо нарощування сили сімей на
певний період, специфіки використання медозбору з тим, щоб
одержати максимальну віддачу від пасіки за пасічницький сезон.
Звичайно, всього не передбачиш, але на цілий ряд прикмет слід
звернути увагу, адже в них зібрана народна мудрість та його
спостережи и вість.
При характеристиці стану погоди, її змін часто
користуються показником вологості повітря. Під абсолютною
вологістю повітря розуміють кількість водяної пари (г) в одиниці
об’єму (м3) повітря. Відносна вологість повітря - це виражене у
відсотках відношення абсолютної вологості до її максимальною
показника за цієї ж температури. Наприклад, якщо відносна
вологість повітря становить 65%, то це означає, що в повітрі
міститься 65% водяної пари, необхідної для повного його
насичення за даної температури. Якщо відносна вологість
повітря 100%, то його насиченість водяною парою повна.
Щоб передбачити погоду, часто користуються саморобним
“барометром”. Для його виготовлення у півлітрову світлу
пляшку наливають до половини води, через пробку вводять
трубку діаметром 6-8 мм так, щоб вона не торкалася до дна на 23 см. Пробку встановлюють у пляшку, заливають сургучем або
воском. На пляшку (на всю висоту) наклеюють смужку паперу
завширшки 4-5 см, на якій через рівні проміжки знизу вгору
роблять написи: “сухо”, “гарна погода”, “ясно”, “перемінно”.
575
“дощ”, “сильний дощ”, “буря”. При зміні атмосферного тиску
рівень води у трубці змінюється тим більше, чим різкіші ЗМІНИ
тиску, що певного мірою передбачає стан очікуваної погоди на
найближчу добу.
Погоду здавна передбачали за прикметами.
Зимові прикмети. Важливими прикметами, які слід
враховувати при прогнозуванні погоди, є поведінка тварин,
комах, стан рослин, неба, місяця, рівень атмосферного тиску,
напрямок вітру, зміна температури та ін. Якщо взимку хмари
йдуть проти вітру - чекай снігопаду. На відлигу й снігопад,
туман і дим стеляться по землі. Взимку блискавка - бути бурі.
Якщо у мороз запітніли вікна - настане відлига. Мороз “малює
рослини” на вікнах “листям” вгору - морози триватимуть, а
вниз - буде відлига. Якщо взимку часто йде сухий і легкий сніг очікується сухе літо. Перед відлигою у річці, ставках на кригу
виступає вода. Якщо сніг своєю масою дуже погне гілки дерев бджоли добре роїтимуться. Перед сильним морозом у погребі в
діжці з капустою розсіл відсутній, а перед відлигою він
з’являється знову.
Добрий “синоптик” звичайний в’юн. На гарну погоду він
спокійно лежить на дні акваріума, на негоду - активно рухається.
Акваріумні рибки на негоду плавають біля поверхні води.
Якщо дрова в печі горять із тріском - буде мороз, якщо
шиплять - настане відлига. Червоний вогонь у печі - на мороз,
білий - до потепління.
Часто погоду можна передбачити за станом дерев. Якщо
на дубі багато жолудів - зима буде холодною. На сувору зиму
листопад дружній. Верхівки листяних порід порожевіли і
піднялися вгору - морози послабшають. У разі, коли шишки на
сосні вродили зверху - зима буде помірною, в середній частині
дерева - холодною, внизу - чекайте сильних морозів. При
неврожаї на соснові шишки зима лютою не буває. Зима буде
морозною, якщо з дуба опало не все листя. Дерева вкрилися
інеєм - чекайте тепла.
На ту чи іншу погоду взимку змінюється і поведінка
тварин. Наприклад, перед заметіллю собака качається по снігу, а
576
кіт шкрябає підлогу, стіни, віник. Корова закидає хвоста на
спину — на вітер та опади. Ця прикмета справджується і в іншу
пору року, в чому автор переконався ще в дитинстві, випасаючи
корів. Тварини лягають спинами в той бік, звідки вітер. Якщо
собака чи кіт згорнулися клубочком — буде мороз. Білки линяють
від голови до хвоста - зима буде несувора, а від хвоста до голови
- очікуйте стійку й морозну.
Певну погоду взимку віщують також птахи. На мороз
синиці пищать зранку. Голосно кричать і літають ворони та галки
- наступного дня йтиме сніг. Якщо ворони й галки сідають на
сніг - буде відлига. Перед снігопадом півень хвоста “волочить”.
Ворони сидять на деревах повернуті в один бік - вітер буде
звідти, куди вони повертають голови. Ворони на верхівки дерев
сідають - на відлигу, якщо на нижнє гілля - чекайте вітру й
снігу. Снігурі прилетіли у грудні - зима буде суворою. За 2-3
доби до хуртовини ворони влаштовують у небі ігри. Півні
дружно співають на відлигу. Голуби вуркочуть на тепло. Якщо
кури рано забираються на сідало - буде мороз, і тим більший,
чим вище вони сідають.
Завбачують погоду і за характером снігопаду, снігу,
паморозі. Перед негодою та відлигою падає лапатий сніг. Якщо у
січні сніг - в липні будуть часті дощі. Зимового дня йде сніг через 112-114 днів чекайте дощу. В лютому багато інею на
деревах - влітку буде багато меду. Сніг лягає рівно - на сухе
літо, а гребенями - на вологе. Коли сніг перестав скрипіти під
ногами, а вітер подув із південного заходу - настане потепління.
Якщо сніг випадає на суху землю - то скоро розтане, а на мокру
- пролежить до кінця зими.
Погоду взимку визначають, спостерігаючи за небесними
тілами. Яскраві зірки - на мороз. Якщо навколо місяця є одне
або кілька кілець - чекайте морозу. Коли червоне сонце заходить
не в хмару - день буде морозним, у хмару - можливий буран.
Погода змінюється при останній чверті та новому місяці: сира сухою, тепла - морозною, хмарна - ясною. Якщо вночі місяць
червонуватий - наступного дня чекайте тепла і снігу.
Завбачають погоду також, стежачи, якою вона була в
577
окремі дні взимку. Який перший день грудня, такою буде вся
зима. Який перший день лютого, такими будуть і решта днів
місяця. Якщо до 13 грудня не випаде сніг - зима очікується тепла
та малосніжна, якщо випаде - холодна й довга. Якщо 13 січня
день сонячний і відлига — буде тепле літо. Коли 15 лютого сніг й
хуртовина - буде пізня, холодна весна. Якщо лютий холодний і
сухий - серпень очікується жаркий.
Весняні прикмети. Уважно спостерігаючи за деревами і
травами, також можна завбачити, якою буде погода. Якщо із
берези тече багато соку - літо буде дощовим. Пізно цвіте
горобина - чекайте довгої осені. Якщо дуб викинув листя раніше,
ніж ясен - літо буде сухим. Коли на березі листя з’явилося
раніше, ніж на вільсі і клені - літо очікується сухе, якщо ж
навпаки - літо буде мокрим. На проталинах зацвіла мати-ймачуха - буде тепло. Якщо на поверхні водойм з’являється
широке листя латаття - приморозків уже не буде. Перед дощем
квіти кульбаби закриваються, листя папороті загинається вгору, а
на сонячну погоду - закручується вниз. Почала цвісти горобина настане тривале тепло. Добре цвітуть і плодоносять чагарники на холодну зиму.
Навесні передбачають погоду також за поведінкою тварин.
Так, якщо худоба жадібно поїдає траву, коні фиркають і
хропуть - погода зіпсується. Копита коней на тепло пітніють.
Завбачають погоду, спостерігаючи за хмарами, сонцем,
атмосферними явищами. Сині хмари - на тепло і дощ. Сонце
заходить за червоний горизонт - буде вітер. Якщо після дощу
з’явиться веселка - дощ припиниться. Перший грім при
північному вітрі - весна буде холодною, східному - сухою і
теплою, західному - мокрою, південному - теплою. Пізня весна на сухе літо. Якщо навесні випаде сніг - літо буде сухим і
жарким. Грім навесні “на голе дерево” - погано вродять зернові.
Часті тумани у травні - на мокре літо. У травні мало дощів сухим буде і червень, у травні багато дощів - їх буде мало у
вересні та навпаки. Якщо ранньої весни блискавка без грому чекайте сухого літа. Довгі бурульки - на затяжну весну. Сніг тане
швидко, а вода тече бурхливо - на дощове літо. Часті тумани у
578
травні - на вологе літо. Місяць у туманному колі - на негоду. За
мокрим травнем - сухий червень. Якщо на Явдоху (14 березня)
день погожий - усе літо буде теплим і дощовим, сніг - на
врожай.
Завбачають погоду і бджоли. Так, якщо вони рано
облітуються — очікується рання весна. Бджоли виявляють велику
активність - на гарну погоду, літають допізна - чекайте негоди.
Якщо вранці вони сидять на прилітних дошках - буде дощ. У
сонячний день бджоли масово летять у вулик - на негоду. За 68 год перед дощем вранці вони сидять у вулику і гудуть.
Завбачають навесні погоду також птахи. Весна буде
ранньою, якщо рано прилетіли жайворонки. У випадку, коли
птахи мостять гнізда на деревах з південного боку, чекайте
прохолодного літа, якщо з північного - теплого й тривалого.
Ранній приліт граків - на теплу весну. Якщо граки прилетіли й
активно ремонтують свої гнізда - незабаром буде тепла погода,
коли ж вони не поспішають з ремонтом гнізд - холодна погода
ще утримається. Гуси високо летять - води буде багато, низько мало. Якщо кури у курнику сідають на найвищі місця - чекайте
опадів. Не проспівав соловейко - не сій гречки. Закувала зозуля приморозків уже не буде. Зозуля вперше прокувала холодного
ранку - очікується врожайний рік, а ясного вечора неврожайний. Якщо дикі качки мостять гнізда біля самої води літо буде сухим, а якщо подалі від води - мокрим. Сороки
будують своє гніздо з великим “дахом” - на дощову весну. Якщо
граки прилетіли до середини березня - сніг зійде рано, а літо
буде мокрим. Перед дощем ластівки літають низько, на сонячну
погоду - високо.
Непоганими синоптиками є комахи. Багато хрущів навесні
- на посуху. З’явилися у травні комарі - холодів не буде. У
травні летить багато павутиння - чекайте жаркого літа й тривалої
осені. Якщо сніг тане з північного боку мурашника - літо буде
теплим і довгим, з південного - холодним та коротким.
Передбачають погоду, виходячи з того, якою вона була в
деякі весняні дні. Якщо 9 березня (Іоанна Предтечі) випаде сніг Великдень (Пасха) буде холодним. У разі, коли ІЗ березня
579
народиться місяць і піде дощ - то все літо буде мокрим.
14 березня (Євдокії Плющихи) погожий день - літо буде
хорошим, з дощем - літо буде теплим і мокрим. Якщо в цей день
молодий місяць з дощем - очікуйте мокрого літа. На Євдокію
сніг - на хороший урожай. Тепла Євдокія з південним та
західним вітром — літо буде з медом. Звідки в цей день вітер,
звідти він буде переважати все літо. 15 березня вітряно —
очікуйте теплого й мокрого літа, якщо приморозить і вітер
північний - літо буде холодним, а якщо пройде дощ - все літо
буде дощовим. Якщо 15 березня (Федота) замете - довго трави не
буде. 18 березня (Конона-городника) гарна погода - влітку буде
градобій. 22 березня (“Сороки”-“Сорок мучеників”) дружно
тане сніг - будуть гарні трави. Яка погода в цей день, такою вона
буде і в Петрівку (12 липня). Якщо ЗО березня (Олексія) бджоли
зроблять перший обліт - до хорошого медозбору. Якщо 7 квітня
(Благовіщення) дуже тепло - на Великдень буде холодно. Який
цей день - такий і кінець місяця, таким буде і на Юрія (6 травня).
Якщо в цей день ще лежить сніг - на 1 і 6 травня він буде ще в
полі. 21 квітня (зустріч сонця з місяцем) гарна погода - очікуйте
погожого літа, а погана - літо буде холодним та дощовим. 27
травня (Мартинів день) закумкають жаби - в перших числах
травня ненадовго похолодає. Перше травня тепло - в кінці місяця
чекайте холодів і навпаки. Якщо 8 травня яблуні ще не розцвіли
- буде неврожай. 13 травня (Яремин день) теплий вечір та зоряна
ніч - на сухе й погоже літо. Ясний схід сонця - на погоже літо.
Якщо 15 травня (Солов’їний день) не заспівав соловейко - не сій
гречки і не стрижи овечки. 19 травня (огірковий день) велика
роса, ясна погода - на них урожай. 24 травня (Мокія) туман буде мокре літо. 27 травня (Сидора) туман - на мокре літо. Якщо
в цей день дує північний вітер - літо буде холодним. Якщо цей
день холодний - то і все літо буде холодним. 25 травня (Епіфана)
ранок у червоному - на сухе літо. 28 травня тепло - на тепле
літо. Якщо 31 травня на дубі верхівка з опушкою - буде
хороший врожай на овес.
Літні прикмети. Спостерігаючи за деревами влітку,
можна передбачити, якою буде осінь. Якщо в серпні на деревах
580
з’явилося жовте листя - осінь буде ранньою. На холодну й
тривалу осінь та холодну зиму добре родить горобина. Природа
ніби дбає про належні зимові кормові запаси для птаства. Якщо
влітку на вишні цвіт - осінь буде теплою і сухою.
Влітку на певну погоду реагують тварини, птахи та
комахи. Перед дощем кроти й дощові черв’яки виходять на
поверхню ґрунту. На гарну погоду соловейко співає цілу ніч.
Буде суха і ясна погода, якщо голосно стрекочуть коники.
Мурашки будують великі мурашники на довгу й сувору зиму.
Павуки перед дощем ховаються у свої гнізда, а коли погода буде
гарною - вони знаходяться у центрі сітки, або ж плетуть нову
павутину. Мурашки ховаються у гнізда, а кроти нагортають
великі купи - на великий дощ і сильний вітер. На суху та гарну
погоду (ясну) горобці літають зграйками. Павутиння
розстелюється на рослинах - на теплу і ясну осінь. Якщо увечері
мошка збирається у повітрі стовпчиками - буде гарна погода.
Завбачити погоду влітку можна також за атмосферними
явищами. Коли при настанні нового місяця випав дощ, то дощі
йтимуть довго, якщо ж місяць настав без дощу, то довго буде
сухо. Увечері випала роса - чекайте наступного дня гарної
погоди, а коли роси немає - буде дощ. За кілька днів перед
грозою високо в небі з’являються тонкі перисті хмарки. Якщо під
час дощу на калюжах виникають бульбашки - дощ скінчиться не
скоро. Перед дощем вода у річці дещо спадає, а перед бурею чорніє. Бліде сонце зранку - бути дощу ввечері. Грозовий
серпень - на теплу тривалу осінь. Якщо після дощу на небі
з’являється веселка - на третій день знову буде дощ. Тривала
негода скінчиться, якщо з’явиться вечірня веселка.
Улітку бджоли реагують на зміну погоди. Якщо вранці
вони дружно працюють на медозборі - день буде погожим, вони
сидять на прилітніх дошках- скоро почнеться дощ. Якщо
наступного дня погода буде гарною - бджоли закінчують літ
рано, на непогоду вони ввечері літають довше. Якщо бджоли у
хмарну погоду вилітають із вулика - погода поліпшиться.
Існують прикмети, за якими передбачають медозбір. Так,
медозбір буде інтенсивним, якщо ніч тиха і тепла, на світанку
581
пройшов невеликий дощ, а потім пригріло сонце й стало тихо, в
повітрі парко, а небо вкрите легкими білуватими хмарами.
Медозбір буде поганим, у випадку, коли: ніч холодна та
вітряна, вдень погода різко змінюється на хмарну, дмуть північні
і східні вітри. Пасічники кажуть: “Вітри бушують - стільники
пустують”.
Передбачають погоду і за її станом в деякі літні дні. Якщо
З червня (Олени) непогода, то осінь буде непогожою. 14 червня
дощ - така ж погода очікується до кінця місяця. 16 червня (Луки)
- південний вітер - буде врожай ярих, північно-західний - на
золоте літо, східний - на різні хвороби. 22 червня (Кирила)
зацвіла липа - на тепле, сонячне літо. 27 червня дощ - буде ще 7
тижнів з дощами. ЗО червня (Мануїла) дощова погода - зима
буде сніжною. З липня (Мефодія) йде дощ - очікуйте дощів 40
днів. 7 липня (Івана Купала) вранці велика роса - на гарний
врожай огірків; Купальська ніч зоряна - будуть гриби; день
дощовий - на неврожай. 10 липня дощ - очікуйте бабине літо
мокрим. 12 липня (Петрівка) дощ - врожай непоганий, два дощі хороший, три - щедрий; жаркий день - на теплу осінь. Якщо
15 липня на деревах з’явиться жовте листя - ранніми будуть
осінь та зима. Якщо 21 липня (обжинки), 29 (свято іменного
снопа) дощові - хліб у снопах може прорости. 1 серпня йде дощ очікуйте мокрої осені. З 2 серпня (Іллі) йде дощ - наступного
року буде добрий урожай на ранніх посівах, якщо хмари
з’явилися в обід - середні посіви гарно вродять, якщо під вечір гарний урожай буде на пізніх посівах. 7 серпня (Аннахолодниця) холодний ранок - очікуйте ранньої і холодної зими;
якщо випав дощ - зима буде сніжною та теплою; яка погода до
обіду, такий буде і грудень. Який день 16 серпня (Антонів день),
таким буде і жовтень; якщо в цей день вітер з вихорами очікуйте сніжної зими. Який день 18 серпня (Євстигнія), таким
буде і грудень. 19 серпня (Другий Спас): якщо добре вродила
антонівка - наступного року добре вродять зернові; який Спас,
таким буде і січень. 23 серпня (Лаврентія): якщо в цей день вода
тиха, то і осінь буде тихою, а зима без заметілей; якщо в цей день
буря - очікуйте негоду до вересня. 28 серпня (Третій Спас,
582
Перша Пречиста) - початок “молодого” бабиного літа до
2 вересня: якщо погода в цей час гарна, то “старе” бабине літо
(13 - 21 вересня) буде погожим, який цей день, така й осінь.
Якщо 29 серпня відлітають журавлі - буде рання зима, на
Покрову чекайте морозу.
Осінні прикмети. Восени завбачають погоду дерева,
комахи, тварини та птахи. Зима буде суворою, якщо листя дуба
опадає не повністю. На таку зиму дають добрий врожай і грецькі
горіхи. Якщо листя берези починає жовтіти з верхівок - очікуйте
ранню весну, а зиму - пізню. Рано дозріває калина та шипшина зима буде малосніжною та морозною. Багато ягід горобини очікуйте дощової осені, мало - сухої, зима буде суворою. Якщо
під час листопаду листя осики падає “лицем” вверх - буде
холодна зима, якщо навпаки - тепла. Ожина цвіте в другій
половині серпня - на теплу осінь. Якщо листя на однорічних
пагонах яблуні не опадає до пізньої осені - зима буде затяжною,
сніжною, з частими заметілями. У вересні листя на вербі вже
пожовкло - ранні приморозки. Скільки б снігу не випало, але
якщо листя вишні ще не опало, у відлигу він зійде. Якщо листя з
вишні опаде до 14 жовтня - зима буде теплою, якщо ж до цього
часу листя зелене - очікуйте холодної зими. Якщо до 10 вересня
дуб не починає скидати листя, зима буде лютою.
Якщо бджоли сильно заліплюють льотки - зима буде
холодною і суровою. Пізньої осені з’явилися комарі - очікуйте
м’якої зими. Чим вищі мурашники, тим суворішою буде зима.
Довго не зникають мухи - сніг випаде пізно.
Ранній відліт птахів - на ранню, довгу й холодну зиму.
Якщо білки будують гнізда низько - зима буде морозною, а якщо
високо - теплою, з відлигами; на сувору зиму білки роблять
великий запас горіхів. Птиця рано линяє - на ранню зиму. Якщо
лебеді летять на південь пізно - очікуйте довгої й теплої осені.
Голуби линяють - на ранню зиму. Кроти наносять в нори багато
стерні та соломи - зима буде холодною. Миші риють нори
входом на південь - очікуйте сирої зими. Якщо вони
влаштовують гніздо в скиртах знизу - осінь буде сухою, високо
від землі - мокрою і затяжною. Якщо кроти риють вхід у нору з
583
півночі - очікуйте теплої зими, з півдня - холодної, зі сходу сухої, із заходу - мокрої. Довго не відлітають шпаки - осінь буде
сухою.
Завбачити погоду восени можна і за атмосферними
явищами. Грім у вересні - на довгу осінь. Якщо хмари рухаються
з півночі на південь — погода буде сонячною,, якщо з півдня на
північ — на негоду. Тепла осінь — на холодну зиму. Якщо в жовтні
грім - очікуйте малосніжну зиму. Ранній сніг - на ранню і теплу
весну. Сніг, що випав удень, довго не лежить. Грім у листопаді на врожайний рік. Пізньої осені вітер зі сходу - весна буде
холодною.
Завбачати погоду можна також залежно від її стану в
окремі осінні дні. 2 вересня купчасті хмари ходять низько - на
негоду, високо - на ясну погоду. 11 вересня грім - на довгу й
теплу осінь. Якщо 14 вересня (Семенів день) ясно - осінь красна,
тепла, то й зима буде теплою. 18 вересня листя берези жовтіє з
верхівок - на ранню весну, знизу - на пізню, рівномірно - на
середню. Листя з дерев опало не все - буде сувора зима, якщо
воно не опало і до кінця вересня - сніг випаде пізно. Якщо 23
вересня (день-горобинник) багато вродило горобини (ягоди
стають солодкими) - осінь буде дощовою, мало - сухою. Щедрий
врожай - на сувору зиму. Якщо в цей день вітер північнозахідний - зима буде лютою, а якщо південно-східний - теплою.
24 вересня (Федорин день) тепло і ще літають бджоли - очікуйте
довгої та теплої осені. Якщо 1 жовтня відлітають журавлі - через
два тижні буде мороз, а якщо ні - зима раніше 2 листопада не
настане. З жовтня вітер з півночі - на холод, з півдня - на тепло,
зі сходу - буде холодно, але сонячно. 4 жовтня ясно при різкому
північно-східному вітрі - очікуйте холодної зими. 5 жовтня з
берези листя ще не опало - сніг випаде пізно. Якщо він випаде
своєчасно, то в кінці січня буде тривала відлига. На 8 жовтня
(капусник) випаде сніг-зима встановиться 21 листопада, якщо в
цей день тепло, то буде тепло три тижні. Ранній сніг - на ранню й
теплу весну. Якщо 9 жовтня (Івана Богослова) дощ зі снігом - у
січні тричі буде йти дощ; коли в цей день сонячно і тепло очікуйте дощового та холодного червня. Яка погода 14 жовтня
584
(Покрова) - такою буде й зима. Якщо в цей день вітер
південний - чекайте теплої зими, із заходу - помірної, а з півночі
та сходу - холодної. Зранку вітер з півдня, а з обіду з півночі початок зими буде теплим, а потім похолоднішає. Якщо в цей
день сніг не укрив землю - не укриє і в листопаді та грудні. Якщо
до цього часу не опало листя з вишень - зима буде теплою,
опало — суворою. 20 жовтня земля вкрилася снігом — через
місяць бути зимі. 28 жовтня мокро - то вже до морозів. 10
листопада сонячно - очікуйте теплої зими, хмарно - в середині
грудня будуть сильні морози. 14 листопада випаде сніг - навесні
буде велика повінь. 19 листопада йде сніг - очікуйте сніжної
зими. 21 листопада відлига - не встановиться санний шлях до
19 грудня, якщо іній - будуть великі сніги. 27 листопада хмарно
або сніжно - очікуйте непогожого травня. Якщо 28 листопада
вже лежить сніг - то лежати йому до весни. Який день ЗО
листопада - такою буде і зима.
585
АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК
А
Акарапідоз 517-519
Акація біла 87, 88
Алтея лікарська 101
Американський гнилець 473-475
Амі зубна 101
Аморфа кущова 97
Аномалії тіла особин бджолиної
сім’ї 525, 526
Апітонус 42, 494
Аскосфероз 485-494
Аспергільоз 490, 495
Б
Бабки 530
Багатокорпусний вулик 129,130
Багатоніжки 531
Бджолина сім’я 9, 28
Бджолина сім’я-полуторник за
Скоробогатовим 245
Бджолині крадіжки 310
Бджолина отрута:
використання при
захворюваннях 466
властивості 463, 464
дієта при лікуванні 468
лікувальні препарати на основі
бджолиної отрути 466
одержання 465,466
послаблення дії 464
протипоказання щодо
застосування 467
технічні характеристики 464
Бджоли-трутівки 39
Безкрилі бджоли 503
Бізнес-план 549-552
Білкове голодання 522
Бонітування бджолиних сімей 377
Борщівник сибірський 106
Браульоз 520-521
Будівельна рамка 191
Будівництво стільників 42-Л4,
191
Будова пилкових зерен 431
Буркун 79
Буткевича метод 261
Бухарєва метод 244
В
Валеріана пагононосна 102
Вапняна реакція на падеві
речовини 302
Вароатоз 503-517
Ващенка метод 276
Вбирне схрещування 375
Ввідне схрещування 375, 376
Велика воскова міль 526, 527
Вельса метод 246
Вентиляція вуликів під час
медозбору 73, 237, 242
Вентиляція зимового клуба
бджіл 327
Вентиляція у вулику
взимку 320-322
Верес звичайний 92
Весняна ревізія пасіки 167
Ветеринарно-санітарні правила
утримання бджолиних
сімей 470-471
Вжалення бджолами 49, 50
Вибракування бджолиних
сімей 310
Виведення бджолиної сім’ї з
ройового стану 249,254, 255
Виведення
маток 201,203-215,380-385
Виведення ройової
матки 258-290
Види печатки меду 37, 362, 363
Вика волохата озима 81
Використання пакетних
бджіл 388
Вильоти бджіл 35, 36
Вимоги до вуликів 124, 125
Вимоги до маток різних
порід 378, 379
Виправлення сім’ї-трутівки 285
Вирівнювання сили бджолиної
сім’ї 192,296,297
Виробничі напрями
пасік 539, 540
Вихід рою 252
Відбір 367
Відбір і підбір як методи
селекції 367
Відбір ройових бджіл 259, 260
Відводки 194,225-227,247,248,
275
Відкачування меду 74,271-273,
276-282
Відкладання обніжжя
в комірки 36, 434
Відкладання яєць маткою ЗО
Відносна вологість повітря в
зимівнику 331
Відпочинок бджіл 45
Вік матки і зимівля бджіл 309
Вік парування матки 29, ЗО,
382, 383
Вільха клейка 91
Вірусний параліч 496,497
Віск:
відбілювання 229, 425, 426
властивості фізичні 422, 423
емульгований 430
паста для полірування
меблів 429
садова мазь 427
сорти 421
фальсифікація 425, 426
хімічний склад 423
якість 422,424,425
Властивості бджіл, що йдуть у
зиму 298, 311
Вловлювання роїв 251
Воскова міль 526-528
Восковий баланс пасіки 230
Воскові залози бджоли 372
Восковиділення 41,
Вощина 188,189,424
Вулик багатокорпусний 128, 129
Вулик Роже-Делона 131
Вулики-лежаки 126,127
Г
Ганус (аніс) звичайний 102
Гафніоз 483,484
Гемолімфи циркуляція 21
Гігієна 471
Гіркокаштан звичайний 99
Гірчиця біла 82
Гледичія звичайна ,г. колюча 99
Гніздо бджіл 28
Годівниці для бджіл 143,155
Головатень руський,
крутай 110, 111
Головний медозбір 264, 265
Гомогенат 449-451
Гречка посівна 74, 75
Груповий догляд за бджолиними
сім’ями 343
д
Дезінфекція вуликів 166,538
Декоративні медоносні
рослини 92, 93
Дерева та кущі вербових 90
Деревина для виготовлення
вуликів 125
Дискоїдальне зміщення 46, 372
Дихальна система бджоли 22, 23
Добір індивідуальний 374
Добір масовий 374
587
Добір непрямий 375
Догляд за бджолами промислової
пасіки в ранньовесняний
період 344
Допомога бджолам
узимку 335,336
Дошка-лекало 145
Дресирування
бджіл 195,240,241
Е
Економічні показники 560-564
Елементи промислової
технології 339-360
Еспарцет 76
Ефективність бджільництва 121
Ефективність
запилення 5, 71, 72, 540
Ехінацея пурпурова 109, 110
Є
Європейський
гнилець 475-477,479
Ж
Живокіст лікарський 109
Живлення медоносної
бджоли 20,21,34,35
Жостір проносний 99
З
Забезпечення бджіл білковим
кормом 306
Забезпечення пасіки
стільниками 266
Завбачення погоди 575-585
Завдання пасічника влітку 234
Заготівля кормових запасів 196
Залоза гіпофаренгіальна 19, 20
Запарювання бджіл 535
Запас нектару місцевості 62
Запилення сільськогосподарських
культур 71,72
588
Запобігання гнильцевим
захворюванням 480
Запобігання кристалізації
меду 319,320
Запобігання нападу
бджіл 283-285
Запобігання ослабленню
бджолиних сімей 270
Засів мертвий 525
Заставні дошки 126,144
Застосування воску
при лікуванні 426-429
Захист бджіл 524
Зберігання квіткового
пилку 315, 435
Зберігання стільників
узимку 315, 316, 337
Збирання рою 260
Збереження запасних маток до
весни 295
Звільнення матки від клуба
бджіл 259
Згодовування бджолам цукрового
сиропу 305
З’єднання корпусів
вуликів 130,131,274
Земноводні 534
Зимівля бджіл 329
Зимівники 136,329-334
Зимовий клуб бджіл 325-327
Зимостійкість бджолиних
сімей 388
Змієголовник молдавський 83
Зміцнення кормової бази
бджіл 121
Зимові переходи для бджіл у
стільниках 316
Зовнішня будова медоносної
бджоли 15, 16
І
Імунітет 472
Інвентар для виведення
маток 146, 147
Інвентар для огляду бджіл 132
Інвентар та механізми для
відкачування
меду 148, 149, 280-282
Інкубаційний період 473
Інтенсивна технологія в
бджільництві 341-343
Інструментальне осіменіння
маток 383, 384
Інтенсивність виділення
нектару 60, 61
Італійська порода 365
ї
їжаки 536
К
Канді 179
Калина звичайна 95
Карпатські бджоли 362
Квітковий пилок:
властивості 69,436, 437
заготівля 17,434,435
квітковий пилок і здоров’я
людини 438-441
обніжжя 431
пилкова продуктивність
рослин 69, 436
сушіння і зберігання 435, 436
хімічний склад 433
Кількість бджолиних сімей на
точку 63
Кількість стільників під час
медозбору 72
Класи бджолиних сімей 377, 378
Класифікація хвороб бджіл 473
Клен гостролистий 93
Ковпачки для підсаджування
маток 140
Коефіцієнт успадковуваності 373
Кольори, які розрізняють
бджоли 40
Комп’ютеризація пасік 564, 565
Комплектування гнізд бджіл
після відкачування меду 284
Конвеєр квітково-нектарний 70
Контроль зимівлі бджіл 333-335
Конюшина:
повзуча, к. біла 78
рожева 78
червона 77
Корженевського метод 247
Коріандр посівний 103
Кормова база бджіл, поняття 55
Кормові запаси 122, 160,298
Костюм пасічника 133
Котяча м’ята справжня
(котовник) 101
Кочівля бджіл 10,235-237
Кочовий будиночок 135
Крайнська порода 364
Крила медоносної
бджоли 17, 18, 371
Кристалізація
меду 76, 88, 395, 396
Кровоносна система бджоли 21
Кубітальний індекс 45,371
Л
Липа:
серцелиста 88
широколиста 89
Лицьова сітка 134
Лікування гнильців 477-483
Лінійні проміри бджіл 370
Ліщина звичайна 89
Лофант ганусовий 111
Люцерна:
589
посівна 80
серповидна 81
хмелевидна 81
Льотки взимку 322, 323
Льоток-вкладиш
В. Паращинця 322, 323
М
Малина 96
Маркетинг бджолопродуктів 565
Маса тіла особин
бджолиної сім’ї 33
Маслинка вузьколиста 98
Матеріали для виготовлення
вуликів 132
Маточна кліточка 140,141
Маточне молочко:
використання 442, 443, 446-448
зберігання 445
консервування 445
одержання 443, 444
органолептичні властивості 422
препарати на основі маточного
молочка 449
хімічний склад 422
Маточники ройові 258, 259
Маточники свищові
(норицеві) 202
Мед:
водність 397
діастазне число 394, 395
дозрівання 397
зберігання 399, 400
купажування 398
медове желе 403
прополісний 402
сорти 393, 394
фальсифікація 400,401
використання при:
аденомі 408
безсонні 404
590
вуграх та себореї 410, 411
захворюваннях
кишечнику 407,408
захворюваннях порожнини рота
та горла 409,410
зморшках на обличчі 411
лікуванні органів дихання 404
лікуванні простудних
захворювань 405, 406
лікуванні ран і виразок 406, 407
облисінні 411
опіках 407
раціональному
харчуванні 412-^424
серцево-судинних
захворюваннях 408
хворобах очей 409
хворобах печінки, жовчного
міхура, селезінки 407
приготування:
бабки сирної з горіхами
на меду 416
відбивних зі свинини
з медом 418
гарбуза з яблуками
та медом 419
гречаної каші з медом 418
житнього хліба з медом 418
квашених яблук з медом 420
консервації винограду
з медом 421
консервації малини з медом 420
кумису з коров’ячого
молока 412
лікувального бальзаму 412
медової горілки 420, 421
медовиків 414,415
медовиків на сметані 416
медових кульок з горіхами на
меду 415
медових пряників 413, 414
медового квасу 412
медового кексу 412,415
медового оцту 413
медового шампуню 412
медово-дріжджового
молока 413
медовухи 420
медового торта 414
напою шипшини з медом 419
пасічницьких пряників 414
тушкованого м’яса з медом 417
Медвяна роса ЗОЇ
Медогонки 149
Медозбір і наявність
матки 223,269
Медопродуктивність 68, 386
Меланоз 495, 496
Мелеоз 519,520
Меліса лікарська 100
Методи розведення бджіл 365
Методи схрещування 375
Миші, пацюки та заходи
боротьби 532-534
Міжпородні бджолині сім’їпомісі 367, 368
Мінеральні добавки в цукровий
сироп 306, 307
Місце для пасіки 9
Мішкуватий розплід 496
Мічення маток 216,385
Мобілізація бджіл
на медозбір 195
Мурашки 528, 529
Мутаційна та комбінаційна
спадковість 369
М’ята перцева 103, 104
Н
Навощування рамок 186,187
Нагрівальні елементи 165,166
Напрями розвитку промислового
бджільництва в Україні 357-360
Напрями селекції 377
Напрямки спрямування
льотків 12, 13, 195, 196
Нарощування бджіл
у зиму 291,294
Насіння нектароносів 119
Наявність медозбору 240
Нектар 56, 57
Нектарний токсикоз 523
Нектароноси лісів 86, 87
Нектароноси лук і пасовищ 112
Нектароноси овочевих та
баштанних культур 84
Нектароноси різнотрав’я 112-117
Нектароноси садів та ягідників
85, 86
Нектароноси:
весняні 68
літні 71
осінні 71
Нектаропродуктивність 57, 58, 68
Нервова система бджоли 23, 24
Ніжки медоносної бджоли 16, 17
Нозематоз 498-503
Норицеві матки 384
Нормативи кількості бджолиних
сімей для запилення 1 га
нектароносів 72
Нормативи часу догляду за
бджолами 543-545
Норми висіву насіння
нектароносів 84
Нормування праці 542, 543
Нумерація бджолиних
сімей 13, 14
О
Об’єднання бджолиних сімей
восени 309
591
майстерні 135
Об’єднання льотних бджіл 245
Обладнання для боротьби з
кліщем вароа якобсоні 154
Обладнання для переробки
воскової сировини 151,152
Обладнання столярної
майстерні 135
Облік кількості
розплоду 387, 388
Обліт бджіл перед зимівлею 315
Обліт бджіл узимку 338
Обмеження відкладання яєць
маткою 266-268
Обсушування стільників 283
Огірочник лікарський, огіркова
трава, бораго 108
розплоду 387, 388
Огляд бджолиної
сім’ї 49, 52-54
Одяг пасічника 49, 50
Ожина сиза 96, 97
Органи дотику бджоли 25
Органи нюху бджоли 25
Органи рівноваги бджоли 26
Органи слуху бджоли 25
Органи сприйняття температури
та вологості повітря 26
Органи чуття бджоли 24
Організація праці 540-548
Оренда у бджільництві 557-560
Оси 529,530
Орієнтири для бджіл, маток 14
Осіння ревізія бджолиних
сімей 289
Оснащення рамок дротом,
вощиною 186
Особини бджолиної сім’ї 27, 28
Особливості використання
медозбору на промисловій
592
пасіці 346
Охорона праці та техніка безпеки
при:
відкачуванні та первинній
переробці меду 568, 569
кочівлі на медозбір 569, 570
огляді бджолиних
сімей 54, 567, 568
одержанні бджолиної
отрути 572
одержанні прополісу 573
переробці воскової
сировини 571
переробці продуктів
бджільництва 572, 573
проведенні ветеринарносанітарних заходів 572
роботі на деревообробних
верстатах 573, 574
Охорона гнізда 44
Очищення вусиків 26
Очі бджоли 24
Очікуваний медозбір 64
П
Павуки 532
Падевиймед 301
Падевий токсикоз 523
Пакети бджіл 388-391
Пакетне бджільництво 388
Парагнилець 482, 483
Парова воскотопка 152
Парування маток 382, 383
Пасічницька стамеска 139
Пасічницький воскопрес 152
Пасічницький димар 50,51,139
Пасічницькі ножі 142, 148
Паспортизація пасік 472
Пастка для рою 251
Патогенні зони 11,12
Перга 172,431-433,521
Переваги світлих стільників 29
Переваги сильних бджолиних
сімей на медозборі 269
Перевірка наявності маток 290
Передбачення погоди
бджолами 579,581
Перемінне схрещування 376
Перенесення яєць
бджолами 31,32
Переносні ящики 142
Переміщення зимового клуба
бджіл 326
Переробка нектару
бджолами 271
Переселення бджіл з дупла,
будівлі 264
Пилковловлювачі 150
Пилконоси 68, 71
Підготовка бджолиних сімей у
зиму 48,49,290
Підготовка промислової пасіки до
зимівлі 347-349
Підготовка промислової пасіки до
медозбору 345
Підсаджуваня маток 216-219
Підсилення бджолиних сімей
перед медозбором 268
Післяукісні нектароноси 121
Племінна робота 361-391
Поведінка рою 253
Подовження медозбору 275
Поновлення гнізда бджіл 169
Поповнення кормових
запасів 299,300, 306
Породи бджіл 46,47, 361
Порошковий розплід 483
Поселення рою 261
Початок пасічникування 8
Приготування розчинів 537, 538
Приготування цукрового
сиропу 122, 123, 303, 304
Придбання бджіл 9
Принадження рою 251
Принесення води бджолами 40
Припинення яйцекладки
маткою 295
Прискорення виходу рою 251
Пристрої для:
виведення маток 147
збору прополісу 149
навантаження та
розвантаження вуликів 153
одержання бджолиної
отрути 150,465
одержання маточного
молочка 147,150
Причини загибелі бджіл
узимку 335, 336
Прищеплювальна рамка 148
Продукти життєдіяльності
рослин 56
Продуктивність
праці 542, 545, 546
Промислове
бджільництво 339-360
Промислове схрещування 376
Прополіс:
використання при
захворюваннях 453,458-462
водний розчин 454
емульсія 454
зберігання 453
лікувальні препарати 455, 456
м'яка витяжка 454
мазь із воском 455
одержання 452, 453
походження 451
прополісовий холодильник 463
пудра 455
розчин 454
593
спиртовий розчин 457, 458
технічні вимоги 451,452
хімічний склад 451
Протипожежні заходи 574
Проціджування і відстоювання
меду 282,283
Профілактична дезінфекція 538
Птахи - вороги бджіл 534-536
Р
Редька олійна 83
Рій штучний 251
Ріпак озимий 77
Річний цикл життєдіяльності
бджолиної сім’ї 48, 49
Роботи на пасіці:
взимку 337, 338
навесні 231-233
влітку 286-288
восени 317
Роботи після головного
медозбору 284
Робочий ящик-табурет 142
Розвиток особин бджолиної
сім’ї 32
Роздільна решітка
Прокоповича 140
Розміри гніздових рамок 157
Розміщення вуликів 239
Розміщення вуликів на піддонах
та платформах 154,237
Розміщення клуба бджіл 314, 315
Розміщення пасіки відносно
нектароносів 235
Розплід застуджений 524, 525
Розширення гнізда
бджіл 185,186,244
Ройовий стан бджолиної
сім’ї 248-263
Роївні та пристрої для знімання
роїв 133,251,260
594
С
Сальмонельоз 484
Селекція у бджільництві 366
Сенотаїніоз 520
Септименція 485
Середньоросійська
порода 363,364
Сигнали бджолиної сім’ї і
медозбір 60
Сильфій пронизанолистий 108
Синяк звичайний 107
Система травлення бджоли 18
Сівозміни нектароносів 119-121
Сіра гірська кавказька
порода 364
Слинні залози 19,26
Смакові рецептори 25, 26
Снєжникова метод 261
Сніжноягідник білий 97
Собача кропива 105
Собівартість продукції
бджільництва 552-556
Соляний токсикоз 522
Соняшник звичайний 75
Софора японська 95
Спадковість
і мінливість 366, 367, 369
Спиртова реакція на падеві
речовини меду 302
Спрямування бджіл
на медозбір 240-241
Ссавці - вороги бджіл 536
Станок для виготовлення
солом’яних мат 155
Старіння стільників 29
Створення сильних бджолиних
сімей 245, 297
Стимулювання розвитку
бджолиної сім’ї 175-185,199
Стільниковий мед 273, 274,400
Сумішки нектароносів 118
Сухий засів 525
Т
Температура гнізда бджіл 37
Температура зимуючого клуба
бджіл 326,327
Терміни зберігання насіння
нектароносів 119
Термокамера 514,515
Тип дихання зимуючих
бджіл 327
Типи вуликів 125
Типи медозборів 64
Типи підбору 374
Тополя чорна 91
Транспортування бджіл 238
Тривалість життя особин
бджолиної сім’ї 33, 34
Тривалість розвитку особин
бджолиної сім’ї 34
Трипінг 80
У
Українська степова порода
бджіл 362, 363
Умови і напрями розвитку
промислового
бджільництва 357-360
Утеплення гнізд бджіл 164, 324
Утеплювальні
подушки 154,323,324
Утримання бджіл у:
вуликах-лежаках 196,241
багатокорпусних вуликах
197,243,244
двокорпусних вуликах 197
Ф
Фасування меду 356
Фацелія пижмолиста 307
Філаментовіроз 497
Форми розмноження бджіл 29
Формування гнізд бджіл
узимку 312-314
Формування та преміщення
зимового клуба бджіл 325, 326
Функції робочих бджіл протягом
життя 35
X
Характеристика
меду 392,393, 398
Хімічний токсикоз 523,524
Хромосоми 369
ц
Цикорій звичайний 104,105
Ч
Чайкіна метод 258
Частини вулика 126
Чебрець повзучий 104
Чина посівна 82
Чисельність бджолиних сімей для
запилення ентомофільних
культур 72
Ш
Шавлія лікарська 105
Швидкість польоту бджіл 36
Шелухіна метод 275
Шпатель для перенесення
личинок 148
Щ
Щипавки 531
Щіточки для змітання бджіл 563
Ю
Юшкова метод 252
Я
Яйценосність маток 37, 38,215
Якість матки 378-380, 384
Якість цукру для цукрового
сиропу 303
Ялівці 98
595
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК
1. Аветисян Г.А. Разведение и содержание пчел. - М.: Колос,
1983.-272 с.
2. Алексеенко Ф.М., Ревенок В.А., Чепурко М.А. Справочник по
болезням и вредителям пчел. - К.: Урожай, 1991.-240 с.
3. Ален Кайяс. Пыльца. Сбор - свойства - применение. - Буха­
рест.: Апимондия, 1982. - 88 с.
4. Бджільництво. //Міжвідомчий тематичний науковий збірник
№ 21. - К.: Урожай, 1994. -89 с.
5. Бджільництво. //Міжвідомчий тематичний науковий збірник
№ 22. - К.: Аграрна наука, 1966. - 70 с.
6. Билаш Г.Д., Кривцов Н.И. Селекция пчел. - Агропромиздат,
1991.-304 с.
7. Боднарчук Л.І., Букреєв А.С. Стандартизація в бджільництві //
Науково-методичне видання. - К.: Інститут бджільництва ім. П.І. Про­
коповича УААН, 1999. -12 с.
8. Боднарчук Л.І., Соломаха Т.Д., Ілляш А.М., Соломаха В.А.,
Горовий В.Д. Атлас медоносних рослин України. - К.: Урожай, 1993. 270 с.: іл.
9. Броварський В.Д., Багрій І.Г. Розведення та утримання
бджіл. - К.: Урожай, 1995. - 224 с.
10. Гайдар В.А., Пилипенко В.П. Карпатские пчелы. - Ужгород:
Карпаты, 1989. - 319 с.
11. Давиденко І. К., Микитенко Г.С., Челак С.О. Племінна робота
в бджільництві. К.: Урожай, 1992. - 121 с.
12. Дубров А.П. Геомагнитное поле и жизнь. - Ленинград.:
Гидропрометиздат, 1974. - 175 с.
13. Иойриш Н.П. Продукты пчеловодства и их использование.М.: Россельхозиздат, 1976. - 176 с.
14. Иойриш Н.П. Пчелы - человеку. - М.: Наука, 1975. - 184 с.
15. Контроль спаривания и селекции медоносной пчелы //
Международный симпозиум. Лунц-Ам-Зее, Австрия, август 1972.Апимондия, Бухарест.: 1972. - 95 с.
16. Корабльов І.І., Бабич І.А., Розов С.О. Бджільництво. - К.:
Держсіпьгоспвидав УРСР, 1958. - 424 с.
17. Котова Г.Н., Буренин Н.Л. Практические советы пчеловоду. М.: ВО Агропромиздат, 1991. - 288 с.
18. Лаврихин Ф.А., Панкова С.В. Биология медоносной пчелы. -
596
М.: Колос, 1983.-304 с.
19. Лекарственные растения Украины. - к.: Урожай, 1978.317с.
20. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник під ред. акад.
АН УРСР Гродзінського А.М. — К.: Українська енциклопедія, 1992. —
554 с.: іл.
21. Лукоянов В.Д., Павленко В.Н. Пчеловодный инвентарь, па­
сечное оборудование. Справочник. М.: ВО Агропромиздат, 1988. .160 с.
22. Младенов С. Мед и медолечение. - София, 1971. - 198 с.
23. Нестерводський В.А. Організація пасік і догляд за бджо­
лами. - К.: Урожай, 1966. - 452 с.
24. Носаль І.М. Від рослини до людини. - К.: Веселка, 1995 606 с.: іл.
25. Определитель высших растений Украины. - К.: Наук, думка,
1987.-545 с.
26. Пасіка., №1-12,1990-2001. К.: Дім, сад, город.
27. Подольський М.С., Буренин М.Л., Котова Г.М. Промислове
бджільництво. - К.: Вища шк. 1988. - 336 с.
28. Поліщук В.П. Бджільництво. - Львів.: Український пасічник,
2001.-296 с.
29. Поліщук В.П., Пилипенко В.П. Пчеловодство. Справочное
пособие. - Вища шк. 1990. - 312 с.
30. Пономарева Е.Г. Кормовая база пчеловодства и опыление
сельскохозяйственных растений. - М.: Колос, 1980. - 157 с.
31. Приусадебное хозяйство. - М.: Сельская новь, №1, 1995.
82 с.
32. Приймак Г.М. 888 запитань та відповідей по бджільництву. К.: Урожай, 1993.-288 с.
33. Приймак Г.М. Організація пасіки. - К: Інститут аграрної
економіки УААН, 2000. - 459 с.
34. Приймак Г.М. Пасіка у присадибному господарстві. - К:
Урожай, 1993. - 288 с.
35. Приймак Г.М. Продукти бджільництва та лікарські рослини в
народній медицині. - К. : Інститут аграрної економіки УААН, 2001. 530 с.
36. Прокопович П.И. Избранные статьи по пчеловодству. - М.:
Россельхозиздат, 1960. -312 с.
37. Пчеловодство. № 1-12. 1980-2001 - 000 Редакция журнала
“Пчеловодство”.
597
38. Світко О.В. 800 років рецептам здоров’я. - К.: Дім, сад, город,
1999.-48 с.
39. Синяков А.Ф. Медовый лечебник. - М.: Эксмо-пресс, 2000. 224 с.
40. Рут А.И., Рут Э.Р., Рут Х.Х., Дейлл М. Дж. АгРут. Энцик­
лопедия пчеловодства (Пер. с англ.). - М.: Колос, 1964. - 368 с.
41. РуттнерФ. Матководство. - Бухарест.: Апимондия, 1982. 354 с.
42. Таранов Г.Ф. Промышленная технология получения и
переработки продуктов пчеловодства. - М.: Агропромиздат, 1987. 320 с.
43. Thos Wm. Cowan. Руководитель английского пчеловода.
Conptons Lee Horsham4.1 Пер. с англ. А. Зубарева. - 1887. - 170 с.
44. Тименский' П.И. Сезонные работы в пчеловодстве- М.:
Росагропромиздат, 1988. — 208 с.: ил.
45. Товстуха Є.С. Фітотерапія. - IC: Здоров’я, 1993. - 368 с.
46. Филипова И.А. Здоровье на крыльях пчелы. СПб.: “А.В.К, Тимошка”, 2001 - 192 с.
47. Ценный продукт пчеловодства: Прополис.- Бухарест.:
Апимондия, 1987. - 256 с.
48. Цветков И.И. Пасека пчеловода-любителя. - М., Россельхозиздат, 1969. - 208 с.
49. Український пасічник. № 1-12 1990 -2001 - Львів, редакція
журналу “Український пасічник”
50. Чудаков В.Г. Технология продуктов пчеловодства.-М.:
Колос, 1979.- 160 с.
51. Шимановский В.С. Методы пчеловождения. - К.: ИТФ
“Перун”, 1996.-352 с.
598
ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................... 5
1. З чого розпочати пасічникування?
Як вибрати місце для пасіки? ................................................... 8
2. Особливості біології медоносної бджоли............................. 15
3. Кормова база бджільництва.................................................... 55
4. Вулики, основний пасічницький інвентар,
споруди..............
124
5. Догляд за бджолами у весняний період.
Виведення маток. Переробка воскової сировини....................... 158
6. Догляд за бджолами в літній період. Роїння бджіл.
Відкачування меду........................................................................234
7. Догляд за бджолами в осінній період.................................... 289
8. Догляд за бджолами та роботи на пасіці взимку.................. 318
9. Особливості промислового бджільництва............................ 339
10. Племінна робота, селекція бджіл.......................................... 361
11. Продукти бджільництва, їх одержання та
використання................................................................................ 392
12. Хвороби та шкідники бджіл, їхня профілактика
та боротьба з ними....................................................................... 470
13. Економіка, організація та планування
бджільництва..................................................................................539
14. Охорона праці та техніка безпеки
у бджільництві...............................................................................566
15. Як завбачити погоду?............................................................. 575
АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК................................................ 586
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК..............................................596
599
ШАНОВНІ ДОБРОДІЇ!
Ось і здійснили ми з Вами подорож у чарівний світ бджолиної
сім’ї. Сподіваюсь, Ви грунтовно поповнили свої знання з бджільництва,
одержали відповіді на багато питань, які Вас цікавили. Автор бажає
всім міцного здоров’я, успіхів у бджільництві та таких, щоб у Вас не
вистачало тари для меду; здійснення мрій, щастя в родині, добрих справ
на благо і процвітання нашої України.
Свої відгуки та замовлення на книгу надсилайте на адресу:
Григорій Михайлович Приймак,
вул. Володимиро-Либідська, буд. 22, кв. 14
Київ-03150, тел. 268-15-26
Автор продовжує надсилати на умовах післяоплати замовникам
книгу “Продукти бджільництва та лікарські рослини в народній
медицині”, К., 2001. - 530 с.
НАУКОВО-ПРАКТИЧНЕ ВИДАННЯ
ПРИЙМАК
Григорій Михайлович
БДЖІЛЬНИЦТВО:
ЗАПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ
Інститут аграрної економіки УААН
Редактор - Руденко Галина Григорівна
Технічний редактор - Артеменко Анатолій Миколайович
Комп’ютерний набір, верстка та дизайн Грищенко Надія Петрівна
Свідоцтво про державну реєстрацію - Сер. ДК № 1162 від 18.12. 2002 р.
Підписано до друку 25.11.2002. Формат 60X84 1/16.
Ум. друк. арк. 34,9. Наклад 5000 пр. Зам. № 106.
Віддруковано в ДОД Інституту аграрної економіки
03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10.
Робота віддрукована на техніці,
придбаній у TOB “ЕКО регіон-АТЛАНТ”.
Тел. (044)531-94-81.
м. Київ, бульвар Лихачова, 1/27.
