Загрузил Анна Геращенко

Біохімічний склад крові

Реклама
Біохімічний склад крові
Кров - це рідка сполучна тканина, що
складається з рідкої міжклітинної речовини
- плазми (50–60 %) і формених
елементів (40–45 %) еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів.
Плазма містить 90–92 % води, 7–8 % білків,
0,12 % глюкози, до 0,8 % жирів, 0,9 %
солей. Найбільше значення мають солі
натрію, калію та кальцію.
Функції крові:
 Дихальна;
 Поживна (трофічна);
 Видільна (екскреторна);
 Регуляторна;
 Захисна.
Дихальна функція крові здійснюється за
рахунок гемопротеїну гемоглобіну – білка з
четвертинною структурою, що складається з
чьотирьох субодиниць (протомерів) кожен з
яких містить поліпептидний ланцюг,
зв'язаний з гемом через залишок гістидину.
Хімічні компоненти плазми крові
поділяють на такі групи:
- білки плазми;
- небілкові органічні компоненти;
- неорганічні компоненти плазми.
Білки плазми крові
в залежності від фізико-хімічних та
функціональних властивостей бувають:
- Транспортні;
- Ферменти;
- Проферменти;
- Інгібітори ферментів;
- Гормони;
- Антитіла;
- Антитоксини;
- Фактори коагуляції та антикоагулянти.
Білки плазми крові
Альбуміни
Глобуліни
α-глобуліни
α1-глобуліни
β-глобуліни
α2-глобуліни
γ-глобуліни
Альбуміни (лат.: albus, білий) - прості розчинні у воді
білки, помірно розчинні в концентрованих розчинах солі і
згортаються при нагріванні (денатурація білка).
Білок плазми крові альбумін виконує транспортну функцію переносить жирні кислоти та білірубін (продукт розпаду гему).
Концентрація альбуміну в крові складає 40-50 г/л. За добу
у печінці синтезується близько 12 г альбуміну, Т1/2 цього білка приблизно 20 днів. Альбумін складається з 585 амінокислотних
залишків, має 17 дисульфідних зв'язків та володіє молекулярною
масою 69 кД.
Молекула альбуміну містить багато дикарбонових
амінокислот, тому може утримувати в крові катіони Ca2+, Cu2+,
Zn2+. Близько 40% альбуміну міститься у крові, решта 60% у
міжклітинній рідині, проте його концентрація у плазмі віще, ніж
у міжклітинній рідині, оскільки об'єм останньої перевищує об'єм
плазми в 4 рази.
Завдяки відносно невеликій молекулярній масі та
високій концентрації альбумін забезпечує до 80%
осмотичного тиску плазми. При гіпоальбумінемії осмотичний
тиск плазми крові знижується. Це призводить до порушення
рівноваги у розподілі позаклітинної рідини між судинним
руслом та міжклітинним простором. клінічно це проявляється
як набряк.
Відносне зниження плазми крові супроводжується
зниженням ниркового кровотоку, що викликає стимуляцію
системи ренін-ангіотензин-альдостерон, що забезпечує
відновлення об'єму крові. Проте при нестачі альбуміну, який
повинен утримувати Na+, інші катіони та воду, вода уходить у
міжклітинний простір, посилюючи набряк.
Гіпоальбумінемія може спостерігатися і в результаті
зниження синтезу альбумінів при хворобі печінки (цироз), при
збільшені проникності капілярів, при втратах білка із-за
широких опіків або катоболічних станів (тяжкий сепсис,
злоякісні новоутворення), при нефротичному синдромі, який
супроводжується альбумінуріє та голодуванні.
Порушення
кровообігу,
що
характеризується
сповільненням кровотоку, призводить до збільшення
надходження альбуміну до міжклітинного простору та появи
набряків. Швидке збільшення проникності капілярів
супроводжується різким зменшенням об'єму крові, що
призводить до зниження артеріального тиску та клінічно
проявляється як шок.
Альбумін - найважливіший транспортний білок. Він
транспортує вільні жирні кислоти, неконьюгований білірубін,
Ca2+, Cu2+, триптофан, тироксин та трийодтиронін. Багато
ліків (аспірин, дикумарол, сульфаніламіди) зв'язуються у крові з
альбуміном.
Цей факт необхідно враховувати при лікуванні хвороб,
які супроводжуються гіпоальбумінемією, так як у цьому
випадку збільшується концентрація вільних ліків у крові.
Окрім того, слід пам'ятати, що деякі ліки можуть
конкурувати за центри зв'язування у молекулі альбуміну з
білірубіном та між собою.
Глобуліни – це гетерогенна фракція білків крові, що
виконують транспортні (α1-глобуліни – транспорт ліпідів,
тироксину, кортикостироїдних гормонів; α2-глобуліни –
транспорт ліпідів, іонів міді; β-глобуліни – транспорт ліпідів,
вільного та гемованого заліза) та захисні (участь β-глобулінів в
імунних реакціях як антитоксинів; γ-глобуліни як фракція
імуноглобулінів). Кожна з цих фракцій містить специфічні
білки, які виконують певні біохімічні функції. Нормальне
значення концентрації глобулінів у сироватці крові 20-30 г/л.
Небілкові органічні сполуки плазми
крові
Азотвмісні сполуки:
- сечовина;
- амінокислоти;
- сечова кислота;
- креатинін.
Безазотисті сполуки:
- вуглеводи плазми крові;
- ліпіди плазми крові.
Азотвмісні сполуки
Органічний азот біохімічних сполук, що його можна
визначити в надосадовій рідині після осадження білків плазми
або сиворотки крові, отримав у клінічній біохімії назву
залишкового, або рест-азоту (RN).
Цей небілковий азот складається з азоту таких кінцевих
продуктів білкового та нуклеїнового катаболізму, як сечовина,
амінокислоти, вільні нуклеотиди, сечова кислота, креатин,
креатинін та деякі інші сполуки.
Загальна концентрація залишкового азоту в плазмі крові
складає 20-40 мг %.
Гіперазотемія – різке збільшення залишкового азоту в
плазмі крові спостерігається найбільш часто за умови
порушення азотовидільної функції нирок при нирковій
недостатності.
Безазотисті сполуки
До безазотистих хімічних компонентів плазми крові
належать вуглеводи, ліпіди, органічні кислоти, що є
метаболітами обміну речовин (молочна, піровиноградна,
ацетооцтова кислоти, метаболіти трикарбонового циклу).
Вуглеводи плазми крові . У плазмі крові містяться,
переважно, моносахариди , головним чином глюкоза (в
концентрації надще 3,58-6,05 ммоль/л, або 65-119 мг %) та
фруктоза, галактоза і деякі пентози (рибоза, дезоксирибоза).
Основні продукти гліколізу містяться в плазмі крові у
концентраціях: молочна кислота – 8-17 мг%, піровиноградна
кислота – 0,4-2,5 мг %.
Ліпіди плазми крові.
Загальна концентрація ліпідів у плазмі крові коливається
в залежності від режиму і якості харчування та конституційних
особливостей організму (віку, статі), складаючи в середньому 57 г/л. У фізіологічних умовах загальна кількість ліпідів крові
може збільшуватись до 10-15 г/л після вживання їжі багатої на
жири (аліментарна гіперліпемія).
Найбільшу кількість серед ліпідів плазми крові
становлять сполуки класів:
 Тригліцериди;
 Фосфоліпіди;
 Холестерин загальний;
 Холестерин етирифікований;
 Жирні кислоти (неетерифіковані).
Неорганічні компоненти плазми
Основними неорганічними
компонентами плазми крові є
катіони електролітів – кальцію (2,5 ммоль/л), натрію (140
ммоль/л), калію (5 ммоль/л), інших мінеральних елементів
(переважно заліза, міді), мікроелементів – та аніони
бікарбонатів, хлоридів, фосфатів, сульфатів, йодидів
До наступної зустрічі!
Скачать