Савік Шустер Здравствуйте. Прямой эфир, телеканал «112

Савік Шустер
Здравствуйте. Прямой эфир, телеканал
«112 Украина»: телеканал, который не
боится говорить правду. И правду будем
мы говорить сегодня весь вечер. Наша
аудитория – вся Украина. Здравствуйте.
Спасибо, что вы приехали. У нас вся
Украина,
кроме
оккупированных
территорий: Донбасса и Крыма. Конечно,
жалко: особенно сегодня, – что нет людей
из той части Донбасса. Но у нас есть гости
из той части оккупированного Донбасса.
Значит, мы главные три темы этой недели
будем обсуждать. Значит, первая тема: вы
знаете, наверное, что Верховная Рада
приняла
законопроекты
по особому
статусу Донбасса. Это два шага в сторону
мира или два шага в сторону войны? Вот
попытаемся это понять. На этой неделе
прозвучали обвинения в адрес премьерминистра по коррупции. Нужно ли
проводить
серьёзное
расследование
этого? Вот это мы тоже попытаемся
понять. И также, как вы знаете, наверное,
сегодня ночью практически, вечером
поздно
губернатор
Днепропетровской
области
Игорь
Коломойский
с
вооружёнными
людьми
пытался
отстаивать
свои
интересы
в
государственной
компании
«Укртранснафта». Вот когда губернатор
ходит по Киеву: то есть столице – с
вооружёнными
людьми
в
государственных учреждениях, надо ли
такому человеку уходить в отставку?.. Вот
вопрос. Наши гости сегодня… Олег Ляшко:
народный депутат, лидер Радикальной
партии. Народный депутат Алёна Бабак.
Юрий Берёза: председатель подкомитета
по вопросам военной безопасности и
обороны
парламента.
Егор
Фирсов:
народный депутат. Николай Гордиенко:
председатель
Государственной
финансовой инспекции Украины. Игорь
Луценко: член Комитета по вопросам
предотвращения
и
противодействия
коррупции. Народный депутат Юрий
Левченко.
Лидер
общественной
организации
«Народное
доверие»,
волонтёр Сергей Шахов. Член Комитета
Верховной
Рады
по
вопросам
предотвращения коррупции Олег Барна.
Семён Семенченко: первый заместитель
председателя Комитета Верховной Рады
Украины по вопросам национальной
безопасности
и
обороны.
Дмитрий
Добродомов:
секретарь
Комитета
Верховной
Рады
по
вопросам
предотвращения
и
противодействия
коррупции. И также в нашей студии…
Сергей Чирин: заместитель председателя
общественной
организации
«Союз
спасения
Донбасса».
Александр
Михельсон: журналист, который часто
бывает на Донбассе. Александр Белинский
– его ещё нет – это журналист издания
«Горловка.ЮЭй». Анатолий Рыжков: член
общественной организации «Содействие
развитию Лисичанска». Это город в
Луганской области. Виктория Ивлева:
волонтёр, журналист, фотограф, частый
гость нашей программы. И это хорошо.
Леонид Перебийнис: мэр города Красный
Лиман Донецкой области. И Ирина
Калинина. Ирина Калинина – ей пришлось
уезжать, бежать, как мы называем…
Беженцы. Мы называем это вот так,
Береза
просто. Из Луганска. Итак, давайте начнём
с первой темы: вот эти три законопроекта,
которые Верховная Рада приняла. Один
вопрос вообще не вызывал, я понимаю,
никаких
сомнений.
Это
статус
оккупированных территорий, да? С этим
согласились все фракции, входящие в
европейскую
коалицию.
Правильно?
Остальные пункты вызывали сомнения: и
по поводу досрочных выборов, и по
поводу введения потом, после уже
выборов, особого статуса управления в
этих районах. Я сразу приглашаю к
микрофону Юрия Берёзу. И вот скажите
нам, пожалуйста: вы и воевали, сейчас вы
в политике… Вот вы проголосовали за и
вы уверены, что это правильный шаг. С
моей точки зрения, правильность этого
шага в том, что Украина показывает
Европе и Америке, что есть желание
находить мирные решения. Но с точки
зрения реализации, большие вопросы.
Добрий вечір, Савіку. Добрий вечір, шановне
товариство.
Добрий
вечір,
український
народе. Ви знаєте, мені як нікому прийшлося
відчути, що таке домовленості з Росією, після
першого підписаного першого перемир’я: так
званого першого перемир’я, – яке було
підписано в Мінську. Буквально за кілька днів
під Донецьком, у Пісках, я втратив найкращу
розвідгрупу. Було вбито п’ять чоловік. Узагалі
під час цих умовних перемир’їв, про які ми
говоримо, про які ми почали говорити... П’ять
днів назад я знову втратив людину в Пісках.
За останній... за останній тиждень поранених
у полку «Дніпро-1» ще чотири чоловіки. Це
дуже складно, це дуже непросто. Але є одне
«але». Нам треба рухатися вперед, нам треба
– зрозуміло – вирішувати питання. І питання
перемоги України і повернення всіх територій
усе ж таки лежить через ці договори. Є
декілька аргументів дуже важливих для мене.
Так як я військовик і служив у трьох арміях:
радянська, після розпаду Радянського Союзу
я служив у Росії до часу переводу, там,
півроку практично, поки писав рапорти для
того, щоб перевестися в Україну, і в
українській армії найбільше: десять років... Я
знаю не приблизно, не по книжках, а
насправді,
яким
потенціалом
володіє
Російська Федерація. І цей потенціал дуже
потужний.
Те,
що
залишилося
після
Радянського Союзу, особливо з боєприпасів і
озброєння... От якщо ми будемо говорити про
інтенсивність конфлікту, який був, наприклад,
у січні-місяці, інтенсивність військових дій на
території Донецької і Луганської області, то
якщо так Росія буде надавати допомогу
мавпам, яких вони озброїли, і своїм
російським військам окупаційним, то їхніх
ресурсів хватить на десять років. І це факт.
Другий момент дуже важливий: у них зараз
підходить час використання боєприпасів. І їм
треба ці боєприпаси утилізовувати. І саме
страшне, що вони вибрали шлях утилізації на
наших містах, на наших громадянах, на наших
територіях. І тому надважливо було все ж таки
Україні підписати ці мінські угоди. Мало того,
показати всьому світовому... всій світовій
спільноті про те, що незважаючи ні на що,
українська держава є, українська держава є в
першу чергу партнером західного світу,
надійним партнером, який виконує всі свої
зобов’язання. І це підтвердили і перші мінські
угоди, і другі. І я вважаю, що це дуже
важливий крок на сьогоднішній день... про те,
що... для загального вирішення цієї проблеми,
в комплексі вирішення цієї проблеми, яка в
нас є на сході. Насправді у нас іде війна, і це
вже ніхто не заперечує. Але давайте так: якщо
на перших мінських угодах представництво,
яке було на перемовинах, і те саме під час
другого... Усе ж таки два основних песиміста
стосовно України: Німеччина і Франція – вони
були присутні. Вони сіли за цей стіл. І нам
зараз надважливо, щоб вони зрозуміли, що
український народ єдиний, український народ
бажає миру, але український народ ніколи не
поступиться ні одним квадратним метром
своєї території. І я розглядаю цей договір і ці
закони, про які ми проголосували... тільки
перший крок до звільнення наших територій.
За
час
виконання
цих
умов,
цих
домовленостей і виконання цього закону – я
наголошую, що не буде ніяких виборів, не
буде ніяких, там... проходження сепаратистів.
Треба чітко читати, про що ми голосували. Ми
голосували про саму важливу річ: що якщо на
цих територіях і будуть вибори, то вони
будуть проводитися по українським законам.
Не по російським, не по ДНРівським,
ЛНРівським, а по українським. І це основна
умова. І тут немає ніяких дискусій на рахунок
того, що якось це може бути по-іншому.
Насправді в нас зараз... перед нами стоїть
надважлива задача, надважливіший виклик.
На сьогоднішній день у нас є наслідки війни, у
нас
є
частина
окупованої
території,
починаючи з Криму і закінчуючи Донецькою і
Луганською областю. І нам важливо зараз
запустити військову економіку. І не просто
запустити, а зробити так, щоб наші всі
підприємства, які пов’язані з оборонним
комплексом, працювали не у дві зміни чи в
Савік Шустер
Перебийніс
одну зміну, а в три, а то і чотири. І шукали час
для четвертої зміни. Це надважливо. Чи буде
війна у нас з Росією? Буде завжди війна з
Росією. Не буде її тільки в тому разі, якщо
наша армія буде сильною, якщо наша армія
буде могутньою і росіяни будуть чітко
розуміти: не має значення, хто буде сидіти в
Кремлі, – що якщо вони прийдуть на нашу
територію, вони получать по зубам. Ми мирні
люди, але в нас зараз стоїть ворог на наших
територіях. Для того, щоб навіть розмовляти з
ним на рівних, необхідно мати сильну,
професійну армію. І я думаю, моє глибоке
переконання, що надважливо на сьогоднішній
день використати... як ми використаємо це
перемир’я, як ми використаємо і як ми будемо
імплементувати оці закони, про які ми
голосували.
Нам
потрібно
зараз
перепрограмування економіки, нам потрібні
зараз
нові
професійні...
професійний
менеджмент
на
всіх
підприємствах
державних. І багато-багато речей, які нам
необхідні.
Але
для
того,
щоб
це
реалізовувати,
на
сьогоднішній
день
надважлива консолідація Верховної Ради,
уряду і президента України.
Вот я к вам обращаюсь… У меня много
вопросов к Юрию Берёзе. Что вы можете
сказать? Вы из мест, вы знаете, вы
понимаете там ситуацию. Пожалуйста…
Вы знаете, большинство того, что сказал
Юрий Берёза, я поддерживаю сто процентов.
Единственное, в чём я не то что не согласен,
но хотелось бы по-другому сказать: кроме
того, что будет могущественная армия… Это
всё хорошо. Нам нужно сегодня показать, что
мы на Украине делаем всё, чтобы те люди,
которые там остались, – они себя
почувствовали
украинцами.
Это
самое
главное. Понимаете, сегодня если выборы
даже мы проведём – ну кто его знает,
правильно это будет: его результат?..
Почему? Вот сегодня переселенцы к нам
приезжают десятками тысяч… Вот, допустим,
на нашей территории сегодня 8 тысяч. И вы
смотрели бы, с какой жадностью они сразу же
подходят к телевизору. Они смотрят новости:
что есть на Украине. Ведь там же ничего не
показывается на сегодняшний день. Даже на
постах
Пески,
вот
тех
близлежащих
донецких… одни российские программы. Ведь
даже во время Отечественной войны – вот вы
если со мной согласитесь – и листовки на
оккупированной территории были, и газеты
выдавали. Что мы сегодня делаем в этом
вопросе? Ничего. Даже к этим беженцам мы
сегодня, которые сегодня есть на наших
территориях,
которые
выехали…
Переселенцы. Прошу прощения, не беженцы.
Мы должны показать, что они украинцы, что
они нам нужны. А ведь, по большому счёту,
что мы делаем? Мы… то, что сегодня
привозится, там, «Красный крест», ООН, то,
что мы на местах сегодня делаем, то, что
сегодня
с
помощью
губернатора
организовываем и стараемся оказать помощь
этим беженцам… Больше ж ничего нет. Вот
на
сегодняшний
день
я
поднимал
неоднократно
вопрос:
должна
быть
государственная программа. Ведь много
людей хотят остаться, действительно, на этой
территории. Где им жить? Что им дальше…
чем работать? Чем им дальше питаться? Вот
на сегодняшний день в нашем городе 800
человек только ходят в школу переселенцев.
Детей. Плюс 100 человек ходят в детские
Савік Шустер
Перебийніс
Савік Шустер
Перебийніс
сады на сегодняшний день. Мы несём
затраты. А разве спросило государство: «За
счёт чего вы их сегодня кормите? За счёт чего
вы их сегодня подвозите?» Это люди должны
чувствовать. Понимаете? Вот если мы
сделаем действительно мощную армию и мы
покажем всему миру и покажем вот тем
людям, которые там остались, что они
действительно нужны для Украины… Я с
вами сто процентов… уверен, что мы свою
землю… мы оставим у себя. Мы другую не
требуем, а мы свою землю – её требуем.
Леонид Григорьевич, а вот вы сказали…
Так за счёт чего в итоге люди ходят в
школу и в садики?
Ну, вот свои резервы. Где-то уменьшаем то,
что нам давали на наш бюджет, где-то
волонтёры
помогают,
где-то
предприниматели совместно помогают, где-то
губернатор организовывает, чтобы показать
помощь… и бензином, и продуктами питания.
То есть вся вот Донецкая область старается,
действительно, этим людям помочь. Но им
надо больше внимания на сегодняшний день.
А скажите, пожалуйста: а вот те люди,
которые на оккупированных территориях,
те, которые там остались, – они чувствуют
себя украинцами? Они хотят жить в
Украине?
Значит, я вам скажу, что очень много людей
действительно хотят быть на Украине.
Почему я об этом говорю? Вот у нас 15 тысяч
своих пенсионеров, а на сегодняшний день
мы обслуживаем уже 28 тысяч. И вот люди
сегодня сюда приезжают. Приезжают где-то
за пенсиями, приезжают за продуктами
питания. Они видят, что у нас в два раза
дешевле, чем там на сегодняшний день. И
они хотят, действительно, жить вот в этих
условиях. Но мы должны к этому всему
сделать. А мы что сегодня?.. Я прошу
прощения, я, может, глубоко в этом вопросе
не вникаю и не понимаю, но мы сегодня
сделали такие условия, что они сегодня не
приедут сюда. Потому что на блокпостах надо
за определённую сумму пропуски где-то
сделать… Вот вчера приезжал Зубко: вицепремьер… И действительно, докладывали,
что будет с 20-го числа упорядочен… эту
систему. Но это надо сделать, чтобы им
показать, что они не отторгнутые от нас, что
они действительно… все мы вместе на
сегодняшний день. Вот эти вопросы надо в
обязательном порядке: и десятки их –
решать. Вот, допустим, чтобы поехать
сегодня им взять пропуск, чтобы выехать,
допустим, в то же самое Дебальцево… Ведь
эти переселенцы не все равнозначные. Одни,
действительно, по духу своему поехали сюда,
другие поехали просто перебыть время,
третьи поехали ещё по каким-то причинам.
Всякие есть. Но многие есть, которые сегодня
говорят: «Мы хотим остаться здесь. Дайте
нам, пожалуйста, какие-то определённые
деньги – может, даже заём, – чтобы мы могли
купить квартиру». Ведь мы строим вот это
жильё, которое… сегодня там немцы строят
или кто там… На 500 квартир. Вот эти
маленькие. За эту сумму, которую они
вкладывают… эти все её деньги… мы могли
бы в селе купить бы в два раза больше домов
людям, которые имели бы и свой огородик, и
своё, действительно, жильё. То есть они бы
почувствовали нашу помощь. А мы сегодня,
действительно, не можем оказать… Вот то,
что мы можем… и где-то поселяем в
Савік Шустер
Міхельсон
общежития, в пионерские лагеря где-то
поселяем, в дома отдыха. Я вам скажу: я
недавно, ну, просто по воле случая, потому
что,
действительно,
прихватило
очень
сильно… был в Трускавце. Половина
санаториев… половина… все стоят пустые.
Они у нас ютятся: люди… Не понятно его…
ну, в каких условиях мы можем создать… Но
если почувствуют они, что Украина за них, и
действительно
создать
хотя
бы
элементарные условия, по-нормальному, то я
думаю,
что
множество
действительно
останутся здесь. Прошу прощения.
Александр… Конечно, спасибо. Александр
Михельсон.
Дякую. Я полагаю, нас смотрят много людей,
в том числе и вот тех, о которых сейчас
упоминали, и я поэтому хотел бы сказать на
русском языке: как раз на своём родном
языке, кстати говоря. Просто обозначить три
небольших нюанса. Нюанс первый: в
действительности вот убеждения людей – они
очень мало, к сожалению, зависят от фактов.
И если будем правдивы, 23 года Россия
занималась пропагандой: антиукраинской
пропагандой – в том числе и на том же
Донбассе, а Украина соответствующим
образом со своей стороны не действовала, то
мы не можем это сломать. Тем более… «Мы»
– это Украина, имею в виду. Тем более в
такой короткий срок. И уж тем более в
условиях боевых действий. Во-вторых, когда
вот эти вот люди приезжают сейчас сюда, это
люди, которые во многом – да, они идейно
делают такой выбор, и очень много
волонтёров, очень много добровольцев,
которых я знаю… Не тех, которые вот
надевают – да? – маскхалат и идут в бой, а
тех, которые помогают пенсионерам, детям,
инвалидам – нуждающимся людям, которых
очень много, к сожалению, в зоне боевых
действий. И вот я знаю очень многих
здоровых:
условно
говоря,
здоровых
физически, я имею в виду, естественно, –
людей, которые приезжают вот на так
называемую большую Украину с тем, чтобы
оказывать гуманитарную помощь тем, кто
пока выехать не может из зоны боевых
действий. Я не владею точными цифрами, но
я бы предположил, что это не меньше, чем
вот то, чем так хвастается Россия, которая
якобы
туда,
там,
поставляет
много
гуманитарных конвоев. Это ещё вопрос: кто
кому больше помогает. Вот волонтёры,
которые находятся в Украине, или российское
государство, которое, собственно говоря,
большое государство. Но в то же время очень
много людей, которые мигрировали оттуда
сюда. Это просто те, кому вот оказалось
удобнее. Кому-то оказалось удобнее в
Ростовскую область, кому-то – сюда. Не по
идеологическим причинам. Совершенно не по
ним. Просто по причинам… потому что ближе,
потому что было житло, українською мовою
кажучи, да?.. Жильё. Потому что были
родственники. Ну, вот у кого как сложилось.
Это не зависит от идеологии вообще. И
последний нюанс… Ничего мы не можем
сделать для того, чтобы люди эти вот, как
говорится, нас полюбили, пока мы будем
говорить, что… ось як казав шановний
промовець, жодного квадратного метра не
віддамо. Я совершенно не уверен, что
должны украинцы, настоящие патриоты,
справжні наші люди гинути заради цих
квадратних метрів. Я понимаю, что это очень
Береза
Савік Шустер
Береза
Савік Шустер
Міхельсон
сложный вопрос и очень спорный. Спасибо.
Тут одна проблема. Я дуже погано чув цю
промову. Я дуже погано чув промову. Але я
ще раз говорю, що є декілька...
Почему нас плохо слышно?
Є декілька дуже важливих моментів. От якщо
розділити те, що я говорив... Перше: стосовно
російської агресії. Зрозумійте: тут навіть не
обговорюється. Сильна армія, підготовлене
суспільство і підтримка всього народу. Тоді не
буде війни, тоді Росія буде цього боятися. Що
стосується тих людей, які знаходиться на
окупованих територіях... Насправді дуже
велике... велике значення має те, хто на
певних
посадах
знаходиться
поряд
окупованих територій, як сприймають, як
використовують ті чи інші моменти голови
райдержадміністрацій,
усі
відповідальні
особи. В комплексі от нормальної роботи,
починаючи
від
районної
державної
адміністрації,
закінчуючи
Кабінетом
Міністрів... Дуже важливо показати, що велика
Україна – це краще, велика Україна – це мати,
велика Україна завжди прийме і велика
Україна ніколи не відмовиться від своїх дітей.
Я мав якраз це на увазі.
Александр, пожалуйста. Да-да. Просто я…
когда вы говорите, не надо бороться,
воевать за каждый квадратный метр, что
вы имеете в виду?
Вот спасибо… спасибо за это замечание. Я
хотел сказать, действительно, о том, что, к
сожалению, мы не можем разграничить эти
квадратные метры вот таким образом, что
здесь он должен якобы быть сепаратистским:
этот квадратный метр, – а вот здесь уже –
украинским. Это разграничить невозможно.
Цього немає. Україна неподільна в даному
Ляшко
випадку. Навіть Придністров’я від Молдови
могло відділитися завдяки річці. У нас навіть
цього немає, і слава Богу, можливо. Але... але
я вважаю, що коли ми маємо... Я не
військовий журналіст, а більш політичний, але
ми тут, власне, зараз обговорюємо саме
політику... І коли ми говоримо про те, що от
нібито надаються якісь спеціальні права
окупованим
територіям
чи
територіям,
підконтрольним сепаратистам... А це, до речі,
не так. Дійсно, абсолютно правильно. Отут
абсолютно правильно було сказано: нічого
вони не надаються. Там прямо сказано: в
законопроекті, в уже прийнятому законі
Порошенка, – що це може бути тільки після
того, як вони фактично повернуться під наш
контроль. Тобто наразі цього не може бути
взагалі, на жаль, поки що, за наявного
співвідношення сил. Так ось повертаючись
до... Да, не можна розділити, але, можливо,
треба було б в якийсь спосіб: не де-юре, але
де-факто, – от відправити ці території у вільне
плавання. Вони хотіли собі такої незалежності
– ну, нехай спробують. Це єдине, що я мав на
увазі. Я не мав на увазі віддавати... я не мав
на увазі віддавати Україну. В жодному разі.
Це
пропаганда
«ватників»:
відпустити
території у вільне плавання... Хай... якщо він
скаже російською мовою, то це заяви МЗС
Російської Федерації. Ви хочете ще одне
отримати попередження? От що зараз робить
оцей Міхельсон?.. Він пропагує: нехай ідуть,
не треба боротися, відпустити їх і так далі.
Удома в себе, під подушкою про це говори. А
в країні, яка воює, яка захищає себе, де
гинуть молоді хлопці, а ти сидиш, герой,
отам... Хлопці молоді гинуть, додому
повертаються без рук, без ніг. У тому числі і
Савік Шустер
Ляшко
Береза
Ляшко
Береза
Ляшко
Береза
Савік Шустер
Міхельсон
воюючи за те, щоб ти сидів і молов оту
дурницю, яку ти зараз мелеш. Савіку, це
порушення закону. Це ворожа пропаганда.
Подождите. Если я всё время буду думать
о предупреждениях, которые выносятся
совсем по другим причинам, то мы
вообще ничего не будем обсуждать.
Савіку, коли...
Пане Олег, я перепрошую.
Будь ласка.
Да. Я перепрошую. Але нам треба зрозуміти
одне...
Ви почули, що він сказав?
Да, я почув. Я хочу вам дати відповідь. Самий
основний момент: без повернення на кордони
українських
прикордонників...
От
першочергове – це перекриття кордону. От
нам не так багато потрібно. Нам треба
перекрити кордон з Російською Федерацією.
Нам треба припинити доступ терористів і
зброї, і озброєння з Російської Федерації. Це
найменше. А говорити про те, що віддамо, не
віддамо... Не віддамо. Ніхто не віддасть. Це
треба зрозуміти всім: і Путіну, і вам, і нам.
Зрозумійте: зараз стоїть питання в тому,
відбудеться українська держава чи ні. І більше
ніякого питання не стоїть. Будемо ми годувати
окупанта чи ні. І все, більше ніяких питань не
стоїть. Крапка. Дякую.
Александр, пожалуйста.
І абсолютно правильно сказано. І в тому річ,
щоб
не
годувати
окупанта...
Коли
законопроект, який протиснули за допомогою
– я в цьому впевнений... за допомогою Європи
протиснув Путін от у вигляді Мінського
меморандуму, коли… і того, що був у вересні
минулого року, і того, що був зараз: у лютому
цього року, – де протиснули оцю от тему про
Мага
те, що Україна має ще і фінансувати
сепаратистські території, то там не було ніякої
узгодженості хронологічної. Там було чітко
сказано, що Україна має це робити, а вже
десь коли-небудь потім вона може там
контролювати кордон. Ну, було ж таке. Булобуло. Там не було хронології. Там було про це
сказано в загальному. Поправка внесена і
проголосована минулого вівторка Верховною
Радою, сказала чітко, що таке фінансування
можливе тільки тоді, коли відбудуться вибори
місцеві
на
окупованих
територіях
за
українськими законами. І якщо сепаратисти на
це не підуть, то ніякого фінансування їм,
нехай гуляють лісом, як висловився би от,
наприклад, пан Ляшко, я впевнений. Він
любить народні вислови. Тому я вважаю, що
досить правильно ми діємо. І я хочу просто
нагадати, що політика – це дуже підступна річ.
Той, хто хоче робити політику, знаєте, з
відкритим забралом і оголеними грудьми, –
той програє. Бо це війна. Я нагадаю,
наприклад, такий непопулярний приклад, як
більшовиків після перевороту в Росії 1917-го
року. Вони свого часу погодилися з
Німеччиною на Брестський мир, тим часом
зібрали військо і все відвоювали. Це не може
бути для нас приємним фактом, тому що вони
в результаті завоювали Україну, на жаль. Але
це може бути прикладом, як треба діяти, а не
розмовляти про те, що... ах, давайте ми тут
усі трупом поляжемо. А далі... а далі що? Ну,
коли ми трупом поляжемо, то хто ж буде
Україну будувати? Дякую.
Доброго вечора, Савіку. Доброго вечора,
шановна студія. «Укр-нет» – це наш постійний
партнер. І дуже багато листів приходить. Дві
тези, які пролунали, зараз усю Україну
Береза
буквально підняли в Інтернеті, починаючи з
самого заходу... Леонід Григорович, те, що ви
сказали про порожні санаторії Трускавця... На
жаль, із Трускавця пишуть, що саме там...
там, де була стела із загиблими героями
Небесної сотні, хлопчики, які приїхали туди з
Луганська, фотографувалися, виставивши
середній палець, практично до кожного
портрета. А потім усе це розповсюдилось в
Інтернеті. І тому, на жаль, уже в Західній
Україні величезна купа легенд про те, як себе
іноді поводять ті люди, які туди переселилися.
Тому їм не завжди раді. Це ви не маєте
ображатися, воно так є, таких фактів є дуже
багато. Тепер – з приводу того, що сказав пан
Юрій Береза: що треба зберегти цілісність.
Чому? Мобілізація в Донецькій області –
Савіку, я тільки шматочок листа зачитаю...
«Вот как быть людям в данной ситуации? Это
те, которых приглашают в армию… ну,
призывают
в
армию
в
пограничных
территориях. Они боятся, что у них заберут
эту землю. Патовая ситуация: отказ от
мобилизации – преступники, по законам
Украины. А в случае сдачи территории
боевикам возвращаться в семьи пути не
будет. Таких сразу боевики зачисляют в
предатели,
воевавших
против
своих
земляков, и неизвестно, что с ними будет, с
их семьями. В таком случае многие просто не
знают, как поступить». Тому і тікають і в
Ростовську область, і не залишаються там.
Розумієте? Тому їх теж можна зрозуміти, пане
Юрію.
Я думаю, що, знаєте, правда – вона тільки
одна. І тут треба робити вибір, що є твоя
Батьківщина, що є твоя земля і де ти хочеш
жити. І ти повинен дати відповідь. Дуже
Савік Шустер
Калініна
просто. Якщо ти українець, якщо ти
переконаний, що це твоя Батьківщина, це є
твоя земля, то тоді вибачайте, про що... про
що ми говоримо? Інших варіантів немає. Все
рівно прийдуть... Ну, давайте так... Ну, я не
хочу навіть це обговорювати. Тому що дуже
надважливо зараз зрозуміти уроки ті, що були
у 17-му, 18-му і 19-му роках, під час так званих
Жовтневих... після Жовтневого путчу, який...
Лютневої революції в царській Росії, коли ми
або наші пращури, ми, українці, втратили
свою незалежну українську державу. 18 тисяч
більшовиків захопили надродючі чорноземи,
розповсюдили свою заразу, яку ми навіть за
70... уже пройшло 70 років, а ми до сих пір не
витравили своїх голів.
Ирина Калинина.
Добрый вечер, Савик. Добрый вечер, студия.
Вы знаете, в семье не без урода, как говорят.
Допустим, наша семья: муж стоял на
«майдане» в Киеве, мы с ребёнком в это
время полностью отстояли «майдан» в
Луганске. Мы «батькивщиновцы». Да, я не
скрываю. Но это наша жизненная позиция. И
нам пришлось убегать из Луганска просто
потому, что я с ружьём дежурила возле окна и
боялась, что придут забирать мужа. Вот я как
талисман ношу пулю его с «майдана» и очень
не хотелось бы носить другую. Понимаете? У
нас такая позиция. Мы украинцы и мы
объездили за вот это вот время… Мы – так
получилось – сбежали из дома в начале лета,
объездили десять городов, где только ни
были, поменяли 13 квартир… Очень тяжело.
Сейчас остановились в Старобельске. И
слава Богу, муж при работе. И так
получается… А много очень у нас знакомых,
родственников остались на той территории.
Постоянно мы какую-то поддерживаем связь.
Получается, нас просто сдают. Я не знаю, как
принимали там эти законы, но смотрите: да,
выдают пропуска, да, их оформляют, там, две
недели… Даже люди, которые их получили,
попасть на территорию Луганска не могут. Три
дороги. Первая дорога – это Станица: она
разбитая. Вторая дорога – это Счастье: она
заминирована, там уже полгода никто не
ездит. И третья дорога – это Бахмутка. Были
нелегальные пути, по которым пробирались
люди… Там пропуска уже не нужны были, всё
– по договорённости. И возили хоть какие-то
продукты питания. Теперь на этих дорогах
стоят
наши
добровольческие
отряды
«Торнадо» и «Айдар», и вообще туда
продуктов не пускают. Это что говорит?.. О
чём говорит? О том, что мы разрешаем
России зайти в наш Луганск. Я не знаю.
Кормить, торговать… Но это опять… это не
Украина. Следующий вариант, какой здесь…
на то, что мы слышим на рынках. Вот
приходит весна. Это второй пункт, почему нас
сдают. Приходит весна. Сельхозработники
наши говорят, аграрии: «Да, даже если мы
договоримся с ребятами, нам разминируют
поля, потому что север Луганской области –
было такое, что уже и взрывались трактора, –
мы посадим. Но где вариант, что наше
государство дальше нас не сдаст и что мы
соберём тот урожай, который мы посеяли?
Вдруг передумают, ещё там какую-то границу
отодвинут – откуда мы знаем? Всё постоянно
меняется, все эти договоры всё время
меняются. Даже если мы соберём вот этот
урожай, который мы посеяли, слава Богу, не
будет войны, то куда нам его сбывать?
Раньше был Луганск. Теперь что? Туда
Береза
закрыли.
В
Харькове
договориться
невозможно». Понимаете? Потом вариант: да,
мы закроем границу после того, когда пройдут
выборы. Но извините, мы здесь. Мы
переселенцы, мы здесь. Кто будет выбирать?
Кого будут выбирать? Вот одни выборы уже
прошли, которые были парламентские. Мы
голосовали только по партийным спискам, на
мажоритарку нас же не пустили, нам не дали
этого права голоса, у нас это забрали. И
теперь опять: кто будет выбирать? Мы все
здесь. Допустим, при всём моём желании
вернуться я даже не смогу туда попасть, если
у меня убьют родителей. Потому что у меня
муж в расстрельном списке. Да, сдадут те же
соседи. А почему они сидят сейчас и молчат?
Да они не выходили, когда мы на луганском
«майдане» стояли. Все ждали: ну, посмотрим,
как оно сложится, как оно получится. А сейчас
они просто не могут рот открыть. Их просто
убьют. То бишь ждать, что вот эта вот
блокада, которую сейчас организовывает
правительство… Я по-другому не могу
сказать. Организовывают блокаду. Ну что?
Они умрут – и всё.
Я... ви знаєте, я абсолютно розумію ваше
горе, я абсолютно розумію про те, що ви
говорите. Але тільки не розумію, при чому тут
ці договори і при чому тут ці закони.
Зрозумійте одну річ: є декілька моментів про
те, що я говорю. Давайте, ну, зараз
пофантазуємо. Ну добре, не проголосували
зараз про ці закони. У Росії є привід – про те,
що вона зараз кричить, – що Україна не
виконує мінські домовленості. Посилюється
військовий тиск, гинуть хлопці на передовій,
продовжується
ескалація
військового
конфлікту. Уся світова спільнота говорить про
Савік Шустер
Барна
Савік Шустер
Барна
те,
що
Україна
недієздатна,
недоговороспроможна. Відповідно, країни
Заходу говорять і знімають санкції з Росії. Нам
це потрібно? Якщо нам потрібно це – ну, я не
знаю – можливо, ви тоді праві. Є проблеми...
дійсно, є проблеми в окупованих територіях. Є
проблеми з пропуском, допуском, що треба і
як робити. Ці проблеми є. Це ще не
відпрацьовано. Але як воно пов’язано із
законами про окуповані території? Я ще раз
говорю: для того, щоб припинити конфлікт,
для того, щоб Росія звідти пішла, для того,
щоб
бандформування
і
терористи
залишилися без підтримки, нам треба
виходити на державний кордон. Треба
виходити на державний кордон, перекривати
його, припинити доступ зброї і боєприпасів на
територію Донецької і Луганської області,
тимчасово окупованої. Ми це розуміємо. Хіба
це не так? Інших варіантів немає припинення
війни.
Пожалуйста.
З великою повагою до... Світлана, так?
Ирина.
Ірина. Прошу пробачення. Ви ніколи б не
могли задуматися, чому подібна ситуація
ніколи б не виникла, наприклад, на Західній
Україні. Я вам скажу: це просто історично. Це
є
територія
України.
Голодомором
її
винищили. Заселили – ви знаєте – отреб’єм
п’яним Московської і інших губерній. І
відповідно, люмпенізували оте населення.
Питання в іншому. Пішла незалежна Україна,
почали розвиватися бізнес, рекет і так далі.
Коли тривалий час у вас грабували
«ахметови», «добкіни» і інші, треті, четверті, а
пояснити те, що люди найбідніші звалювали
все, що «Західну Україну ми годуємо»...
Калініна
Барна
Калініна
Барна
Калініна
Барна
Калініна
Барна
Питання: де був розум у людей? Щоб не
задумуватися над цим. Але ж фактично там
вони обирали владу і обирали тих же самих,
які їх грабували. І знаєте, коли зараз мова йде
про децентралізацію, мені дуже зараз важко
уявити, кого ті люди знову можуть вибрати
там і до чого воно дійшло. Але нехай буде так.
Ми йдемо... ми повинні опиратися і мати
запоруку з Європи і світу, бо протистояти самі
Росії не можемо. Але ще цікавий момент...
Момент, який полягає в тому, що коли ви
своєю родиною вийшли на «майдан» в
Луганську... Так? Скільки населення в
Луганську? 500 тисяч є.
Да.
І вас били, розганяли... Ну, нехай буде 200
чоловік. Було так? Питання: де решта 400 із
чимсь тисяч були?
Вот сейчас ситуация в чём же… В чём же
сейчас ситуация поменялась? Когда они
звонят и говорят: «Мы делали неправильно,
мы очень жалеем, что мы с вами не
выходили».
Іра, дайте договорити.
А стояли на «майдане» мы и «ляшковцы».
Всё, больше никого не было.
Іра, ота байдужість... байдужість і допустила
це: що ви проливали кров, а ті спостерігали.
Конечно. Конечно.
І тому недарма кажуть: «Не бійся брехуна. Не
бійся злодія, бо він може обікрасти тебе,
вбивцю, бо він може вбити. Бійся байдужого,
бо по його вині відбувається і перше, і друге, і
третє». І тому коли мова зараз іде шановного
представника громади відносно допомоги і
фінансування... Ні, добродію. Квартири якщо
давати, то ось таким, які стали жертвами, які
терпіли, по яких били і стріляли. От по них
Савік Шустер
Барна
має бути. А решта повинні йти і каятися за те,
що були байдужі, що допустили до того, що
захватили території, за те, що гинуть наші
люди. Так, ми повинні помагати дітям, ми
повинні помагати жінкам. Але в цей же час оті
самі
молоді
чоловіки
повинні
зараз
спокутувати свою байдужість, боягузтво і йти
зараз теж боронити саме їхню землю, щоб не
тільки наші хлопці з усієї України там гинули.
Не хочуть воювати проти своїх сусідів –
помагайте перед Маріуполем рити окопи,
траншеї, споруди. Але ми повинні разом
рятувати Україну, бо це є наша спільна земля.
І тут нам треба просто чітко і жорстко
визначитися. Ми повинні бути зараз дужедуже обережні перед усіма тими, хто
приїжджає сюди. Тому що одні змушені були
покинути, бо це становило загрозу їхньому
життю, бо вони там у меншості відстоювали
Україну, бо вони були небайдужі, ризикуючи
своїм життям, а інші сюди приїхали на халяву.
І кажуть, дзвонять: «Приезжайте сюда. Здесь
глупые бандеровцы, на халяву нам всё
дают». Дитину питають: «А где твой отец?» –
«А он там бандеровцев бьёт». Тому щоб
такого не було, ми повинні цінити ту націю,
яка відстоює Україну, і цінити тих людей, які
до остатку борються за Україну. А решта
люмпенізації нехай по собі помаленьку
відходить. Дякую.
Спасибо. Юрий, спасибо. Я думаю, что
комментировать то, что сказал Олег,
сложно, да?.. То есть вы призываете, по
большому счёту… не призываете – вы
считаете, что должно быть внутреннее
восстание?
Ні в якому разі. Я призиваю до справедливості
до тих людей, які відстоювали в меншості і
Перебийніс
Барна
Перебийніс
Барна
Савік Шустер
Івлєва
Барна
Івлєва
потерпіли там: що вони повинні, дійсно... І
вони були героями. Що вони повинні бути...
надо їм та допомога і забезпечити їх. Усі
решта – будь ласка, приїхали сюди, надаємо
вам допомогу, надаємо житло, але ви повинні
працювати, а не бути просто іждівєнцями,
чекати, що сіли на порозі, і люди, які тут
працюють, віддають останнє на оборону, на
військових, волонтерів, підтримують армію...
Повинні ще їм ковбасу в рот запихати.
Вибачте.
80 процентов – это пенсионеры туда
приехали и матери с детьми. Что мне… что
мне остаётся? Их отторгнуть? Или что?
Я вам зараз скажу, добродію, що.
Что?
Зараз мій учень, батько трьох малолітніх дітей
хворий із хребтом, но він підійшов і зараз у
навчальному центрі, тому що треба боронити
край. Я інвалідом третьої групи добровольцем
пішов. А ви мені зараз будете говорити, кому
там допомогу давати? Чекайте, я кажу про
чоловіків. Пенсіонери тоже могли вийти на
вулицю. Повірте, якби вийшли там сотні,
тисячі, десятки тисяч, отого би там не
відбулося.
Пожалуйста.
Я так оторопела, что со мной редко бывает…
Пенсионеры могли выйти и лежачие больные
могли выйти, люди из психоневрологических
интернатов могли выйти – правда? Дети
малолетние могли выйти.
Ну, із Москви Путіна же прислали? Ви скажіть.
Да? Я-то занимаюсь… занималась, пока меня
не взяли в плен, эвакуацией оттуда. И, кстати,
Савик, ты сказал, что никого нет среди вот
зала с тех территорий. Здесь есть человек из
Луганска, сидящий в зале. Это женщина,
Савік Шустер
Івлєва
которую я эвакуировала месяц назад и
которая сейчас живёт в Харькове. Так что
есть представитель Луганска, но из Алчевска.
Представитель Луганской области. Вот в зале
вот Наташа… Подними руку.
Вот Наташа. Ну, Наташа нам ещё расскажет
про себя. А скажите: что случилось? Как
вас взяли в плен?
Я довольно давно занимаюсь эвакуацией
людей, мы работаем вместе с харьковскими
волонтёрами, с Женей Каплиным. И делаем
мы всё это… делали мы это всё время
минимально тихо, просто вывозили людей,
ну, фактически подменяя автобусы, потому
что автобусы-то ходят туда-сюда-обратно.
Плати деньги и езжай. Но у людей нет денег.
Вот для тех, у кого нет денег, мы
организовали, ну, можно сказать, такую
замечательную службу, потому что мы
забирали людей из домов, собирали их
вместе и потом довозили до Харькова, и
дальше развозили, и помогали доехать туда,
куда люди хотели ехать, по стране или в
соседнюю замечательную страну. Я забыла
сказать, что я гражданка России. И дальше
следили за тем, чтобы люди были поселены.
Пример Наташи: вот Наташа живёт в
Харькове
в
переселенческом
центре
«Ромашка» со своими тремя детьми
маленькими. Нам помогала в этом, надо
сказать… Занимаюсь я этим примерно с
декабря. Вывезли мы, ну, где-то 100 с чем-то
человек. Ну, может быть, 100. Нам в этом
помогала украинская армия, и помогала она
нам особенно после того, как ввели пропуска,
потому что я абсолютно поддерживаю, что
пропуска – это бред, это абсолютно… Они
ничему не помогали, они страшно мешали,
Савік Шустер
они
мешали
пониманию
Украины
и
правильности пути, выбранного Украиной,
людьми на тех территориях. Люди считали
себя запертыми, брошенными, никому не
нужными. А при этом для тех, кто хотел
уехать, всегда оставался путь через Россию.
И собственно говоря, зачем были пропуска?
Ты можешь без пропуска проехать через
Россию. Вообще без вопросов. И заехать
через Харьков. И всё. И вот смысл пропуска
терялся. И в 21-м веке на каждом блокпосту
можно поставить компьютер и внести
человека туда, и иметь там список людей из
террористических организаций, сверить это и
пропустить или не пропустить, да? Но, значит,
с
пропусками
вроде
как
всё-таки
общественное мнение возобладало, и я
надеюсь, что система пропусков как-то будет
поменяна, и к лучшему, для удобства людей.
Теперь – о том, что случилось в последний
раз. Мы доезжали до последнего украинского
блокпоста, после этого я как гражданка
России и волонтёр ещё и российского
гуманитарного фонда «Предание» заезжала
на ту территорию, считая, что у меня есть
замечательная охранная грамота в виде
паспорта и удостоверения волонтёра. И
дальше в определённое место водители,
которых мы нанимали, привозили людей, я
вместе с этими людьми выезжала в автобусе
или в нескольких машинах так, кавалькадой, и
всё всегда было тихо и спокойно. Вот и в этот
раз я поехала туда. Автобус уже ждал
недалеко от Луганска. И внезапно меня
попросили выйти из машины на блокпосту,
чего тоже никогда не было раньше. Я говорю
уже о блокпосте на тех территориях.
Оккупированных то есть?
Івлєва
Да. Дальше у меня попросили вытащить из
фотоаппарата, там, карту, потом – что-то
ещё, потом – что-то ещё. Время идёт, время
идёт… Надо сказать, что за день до этого мне
внезапно позвонила депутат того парламента
по имени Ольга Кобзева. Я имела несчастье
быть с ней знакомой, потому что в декабре
мы пытались предложить тем руководителям
тех земель вывезти славяно-сербский,
достаточно ставший известным благодаря
ОБСЕ, психоневрологический интернат, и я
добилась приёма у вице-премьера тех
территорий
по
социальным
вопросам,
господина, гражданина, товарища Василия
Александровича Никитина. И он мне сказал в
частной беседе в кабинете, что «мы наших
людей никому не отдадим». Я, конечно, тут
же вспомнила сталинскую фразу про Николая
Ивановича Бухарина: «Мы нашего Бухарчика
никому не отдадим», – после чего он был
арестован и немедленно расстрелян. Ну, на
этом мы и расстались с вице-премьером.
Депутат Кобзева тоже как-то вроде пыталась
даже поучаствовать и помочь, но и ничего не
получилось. Вот она мне звонит накануне
организованного выезда. Это было назначено
на 17-е число. И говорит: «А вы вывозите
сирот?» Я говорю: «Нет, мы никаких сирот не
вывозим. Там матери с детьми». – «Нет, вы
вывозите сирот». – «Нет, мы не вывозим
сирот». – «Хорошо». В общем, в результате
меня четыре часа держат на блокпосту,
ничего не объясняя. Мне не хамят, но меня…
у меня обыскивают все вещи, вплоть до того,
что прощупывают тапки, которые оказались в
рюкзаке.
У
меня
воруют
мобильный
телефон… Ну, раз мне не отдали, я считаю,
что украли. У меня украли мобильный
телефон, две СИМ-карты: российскую и
местную.
У
меня
украли
все
мои
журналистские записи, которые для меня
страшно важны. У меня украли карточки из
фотоаппарата. Через четыре часа внезапно
меня привели на край блокпоста и сказали:
«Вы можете идти». Я спросила: «А мои
вещи?» – «А мы их сожгли», – сказали мне
замечательные товарищи. Одного из них
звали Рустам. Он мне сказал, что он местный
хохол. А второго… Так он сказал. А второго
человека звали Иванович… звали Николай
Иванович Кузьмин. Мне он сказал, что он
местный лесничий. Самое страшное – это то,
что произошло с этими людьми в автобусе, с
которыми я не могла связаться, потому что у
меня был спёрт телефон. Людей в автобусе
продержали несколько часов. Значит, я…
сначала я позвонила автобусу и говорю:
«Давай двигайся навстречу». Их продержали
несколько часов, они были арестованы, их
отвезли к областной администрации в
Луганске, их вывели из автобуса, к ним
вышел этот самый Никитин, который меня
знает, и стал им говорить, что «вас пытается
какая-то, там, неизвестная женщина увезти на
Украину, куда-то в Лисичанск, и дальше вас
там… детей съедят, разрежут на куски,
отдадут на органы, а женщин отдадут в
проститутки…» И Бог знает что он там им
плёл. После этого их всех развезли по домам.
Я бы хотела сказать, почему это произошло.
Это очень важно. Нас сдало ОБСЕ. Вот я
открыто об этом говорю. Потому что
сотрудники ОБСЕ, у которых были списки
людей на выезд: им передало руководство
АТО, считая, что сотрудники ОБСЕ могут в
этом участвовать… Они передали это каким-
Савік Шустер
Івлєва
Савік Шустер
Івлєва
Савік Шустер
Ляшко
Савік Шустер
Ляшко
Савік Шустер
Семенченко
то образом противоположной стороне. Для
чего это было сделано и из каких
соображений, как это туда конкретно попало,
я не знаю. Но тем не менее вот такое дело
было допущено. Значит, теперь списки людей
с их телефонами, наши персональные
данные,
мои
персональные
данные,
персональные данные двух харьковских
волонтёров
оказались
в
руках
противоположной стороны. Слава Богу, что…
что переходила блокпост я. И всё-таки я
думаю, что мой паспорт меня спас. Если бы
переходил харьковский волонтёр, то я думаю,
мы бы очень долго с ним не разговаривали.
Вот такая была история.
Ну, в принципе, руководство Украины…
власть
должна,
конечно,
к
ОБСЕ
обратиться, потому что… Уже обратилась?
Хотелось бы.
Нет, но надо обратиться к ОБСЕ и сделать
запрос: «Почему вы отдаёте людям,
которых вы считаете оккупантами…»
Мы сегодня беседовали, они сказали, что они
попытаются разобраться. Ну, вот попытаются
разобраться.
Олег Ляшко, пожалуйста, к микрофону.
Я хотів би колег послухати. Мені важлива їхня
думка.
Пожалуйста.
Дякую.
Пожалуйста. Семён, тогда вы к микрофону.
Прежде чем поговорить про закон, который
был принят, я хочу сделать несколько реплик.
Конечно, население оккупированной части
Донбасса не состоит из лежачих больных, из
пенсионеров и из людей, которые не могут за
себя постоять. Там большое количество
людей нормального возраста, там большое
количество людей, которые для себя приняли
решение ни в чём не участвовать. И конечно,
если бы эти люди тогда, в марте, вышли на
свои площади: в прошлом году, – то всего бы
этого не было. Это факт. Фактом является
также то, что, например, в батальоне
«Донбасс» есть люди… были люди 61-го года:
позывной «Дед», пенсионер из Макеевки,
погиб в Карловке, защищая Украину.
Позывной «Матвей»: 64 года, бывший офицер
советской армии, пенсионер – погиб,
защищая Украину. 23 года, позывной «Крот»,
погиб две недели назад: мариуполец, –
защищая Украину. Конечно, многие люди,
попавшие сейчас в ситуацию тяжёлой жизни в
зоне оккупационной, в том числе сами несут
ответственность за всё это: за свою
тогдашнюю, мартовскую, нерешительность,
за свою отстранённость от этих процессов и
за свои ошибки. Это действительно факт. Я
согласен. Но не надо забывать о том, что за
всё это несут ответственность также и
представители нашей украинской власти. И
вице-премьер, который тогда, в марте,
приезжал в Донецк, и который ничего не
сделал для того, чтобы остановить тот пожар,
который тогда разгорался, и те руководители
силовых структур, которые также, видя, как
всё это развивается, не делали ничего. Мы
все вместе несём за это ответственность: и
восток, и запад. Причём не только за этот
конфликт, но и за то, что было с нами все эти
годы, все эти 20 лет. Янукович ведь пришёл
не просто так. Вполне украинские политики
пропустили его к власти и несколько лет
сидели и терпели всё это. И понимая, что всё
то, что мы допустили, – это наша общая вина,
нам нужно сейчас всем вместе из этой беды
вылазить. Теперь – по поводу закона. Я не
хотел за него голосовать, потому что я в нём
не видел смысла, скажу честно. Поскольку я
не верю в то, что Плотницкий, я не верю в то,
что те люди, которые называют себя вождями
ДНР и ЛНР, Захарченко смогут действительно
организовать на своей территории или
захотят – которую они контролируют, вернее,
– какие-то свободные выборы. Я не
представляю себе ни единого украинского
политика, который приедет туда и сможет
выбраться оттуда с результатами выборов,
получив равные права по доступу к ТВ. И
даже представители ОБСЕ особо ему в этом
не помогут. Кроме того, мне очень не
нравится, что в минских соглашениях процесс
получения контроля над нашей границей
начинается на следующий день после
проведения
местных
выборов,
а
заканчивается после внесения изменений в
Конституцию. Мне не нравятся высказывания
некоторых
чиновников
Министерства
иностранных дел о том, что с боевиками мы
иметь дела не будем, а вот со всенародно
избранными, с «плотницкими» иметь дело
будем. Но я понимаю прекрасно, что у нас
сейчас в стране существует президент.
Президент выбрал чётко путь, по которому мы
идём.
Этот
путь
–
дипломатические
переговоры. И я думаю, что если президент
заявляет парламенту о том, что этот закон
нужен ему для того, чтобы эти переговоры
проводить, это зона его ответственности, и
мы должны ему в этом помочь. Это с одной
стороны. Второе: нашей фракции: фракции
«Самопоміч» – не до конца понятны правила
той игры, в которую мы играем с этими
минскими соглашениями. Нас не ставят в
Савік Шустер
Семенченко
курс, почему всё это происходит, почему
происходит соглашение с участием граждан
Кучмы, Плотницкого, Захарченко и министра
иностранных дел Зурабова. И почему… Ой,
прошу прощения.
Посла.
И представителя Зурабова. Да. И почему в
этом шабаше принимает участие наш
всенародно избранный президент и лидеры
других стран? По-моему, это, конечно же,
позиция слабости. Но у нас внешнюю
политику в данном случае определяет
верховный главнокомандующий, президент.
Поэтому мы даём ему возможность пройти
этот путь до конца и доказать, что этот путь
был правильным. Но поддержать этот закон
мы решили только после того, когда прошли
переговоры представителей из фракции с
президентом,
на
которых
мы
чётко
высказались: мы не видим, как используется
это перемирие для усиления нашей мощи. Я
этого не вижу. Начиная с первого перемирия,
когда тогда ещё добровольцы батальона
«Донбасс»
выходили
протестовать
к
Администрации
президента,
этим
перемирием
воспользовались
только
террористы для того, чтобы усилить
укрепления, которые нам потом приходилось
брать.
Они
понастроили
бетонных
укреплений, и когда мы брали Лисичанск,
когда мы заходили в Иловайск, когда мы
заходили в Попасную, погибло много хлопцев
именно в результате этого. Во время второго
перемирия мы не построили ни одного
бетонного укрепления в Дебальцево, мы не
использовали время для того, чтобы
нарастить там свою группировку. Те же самые
люди, которые привели к котлу в Иловайске,
руководили армией в Дебальцево и показали,
что за год мало что изменилось. В стране
коррупция. Все это прекрасно понимают.
Поднимает голову пятая колонна, идёт
кампания
дискредитации
патриотических
лидеров и растёт рейтинг «Оппозиционного
блока», потому что люди устают от войны.
Россия пытается победить политически. И
поэтому мы хотели бы увидеть реальные
шаги
в
сторону
укрепления
нашей
обороноспособности, в сторону того, что мы
идём дипломатическим путём, но наша мощь
реально растёт. Поэтому были подняты
вопросы… Первое: о признании территорий
оккупированными. Это даёт возможность
чётко определить их статус – раз – и делает
невозможным дальнейшие шаги, если такие
шаги… на такие шаги будет толкать Россия
наших представителей, в сторону сдачи
наших национальных интересов. Второе: мы
благодарны президенту за то, что он
предложил провести встречу представителей,
руководителей бригад, командиров бригад и
депутатов, которые были избраны… Военных
депутатов, по сути. И провести дискуссию на
тему, как управляется наша армия, какие
должны быть советы: а мы именно советы
можем
давать
верховному
главнокомандующему:
это
его
сфера
ответственности
–
насчёт
кадровых
перестановок,
и
действительно
ли
необходимо ставить вопрос и про начальника
Генерального штаба, и про остальных. Мы
подняли вопрос по тому, что необходим вицепремьер по вопросам вооружения. Мы
подняли вопрос, что необходима комиссия по
организации гражданского
контроля
за
деятельностью
военной
организации
государства. И когда мы увидели, что будут
делаться
реальные
шаги
в
сторону
укрепления нашей обороноспособности, мы
на таких условиях согласились поставить
наши подписи. И мы поддерживаем линию
президента,
надеясь,
что
она
дипломатическим путём приведёт к победе,
хотя есть большие сомнения. Но хотелось бы
понимать чётко, что Россия сейчас не дала
заднюю, Россия рассматривает Украину как
слабую страну. И поэтому ожидать, что на
оккупированных территориях внезапно будут
проведены свободные и демократические
выборы, не приходится. Поэтому хочешь
мира – готовься к войне. И сейчас мощь…
укрепить нам нашу обороноспособность могут
только: 1) реальные шаги по борьбе с
коррупцией, в том числе и в военной сфере…
И сейчас в Комитете по вопросам
безопасности
и
обороны
фактически
депутаты начинают выполнять работу вместо
тех людей, которым это положено по
должности. Берут за собой, вот как, например,
Дмитрий Тымчук, тот или иной военный
завод, начинает связывать завод, начинает
рассказывать в правительстве, почему не
перечисляются деньги… То есть выполнять
функции кризис-менеджера. Тогда, когда
будет получена реальная военная помощь, и
тогда, когда будет реально укрепляться наша
армия. То есть будет принцип персональной
ответственности за принятие решений у
высшего
военного
руководства,
будут
включены социальные лифты, чтобы люди по
своим заслугам продвигались, и когда
реально мы станем освобождать свою землю.
То есть в данном случае мы идём
дипломатическим путём, давая президенту
Савік Шустер
Фірсов
эту возможность, но нам необходимо
укреплять свою обороноспособность.
Егор Фирсов.
Савик... Савик, вы знаете, здесь нужно в
первую очередь определить основную и
главную причину этих где-то важных
политико-правовых документов. Основная
причина – это в какой-то степени соблюдение
минских договорённостей. То есть нужно
было всему миру показать о том, что минские
договорённости
соблюдаются,
мы
придерживаемся этих условий и мы в какой-то
степени соблюдаем эти базовые принципы,
что мы идём по мирному пути. Другое дело –
что вот здесь коллеги-земляки подняли
правильные вопросы о том, что есть ряд
внутренних проблем, о том, что вот эти
решения – это, по сути, где-то только первый
шаг на пути в 1-ну тысячу миль. Есть
основная, наверное, проблема сейчас в
Донбассе в том, что не на оккупированной
территории люди, которые писали письма
Путину,
организовывали
референдумы,
поднимали флаги ДНР, находятся при власти,
будучи мэрами городов, будучи депутатами
советов, и этих людей в обязательном
порядке нужно привлекать к уголовной
ответственности и садить в тюрьму. Кстати, я
уже начал процесс оформления, создания
парламентской
следственной
комиссии,
которая
бы
реально
расследовала
причастность каждого чиновника к вот этим
сепаратистским проявлениям. Я думаю, что
коллеги в этом случае меня поддержат.
Второй момент: нам нужно понять, что в
Украине сейчас больше 1-го миллиона
переселенцев. Ну вдумайтесь: в Грузии при
250-ти
тысячах
создавались
целые
Семенченко
министерства, а мы, по сути, не делаем
ничего. Я уверен, что в ближайшее время нам
нужно будет принять решение и создать либо
отдельное агентство, либо уполномоченное
лицо по вопросам внутренних переселенцев.
Дальше есть проблемы: средства… местные
средства массовой информации, помощь
предпринимателям, донецкие вузы, которые
нужно до конца эвакуировать на украинскую
территорию… Но основную задачу, которую
мы сейчас как государство должны для себя
понять… Вот знаете, я часто… меня
приглашают на «круглые столы», связанные с
Северной Ирландией. Там, кстати, конфликт
длился около десяти лет. Нам основная…
основной… основной стратегией там было…
это коммуникация, коммуникация и ещё раз
коммуникация. Представители парламента
шли
в
семьи
противоположные,
обменивались информацией, убеждали друг
друга. И нам сейчас, всем депутатам, всем,
кто имеет причастность к власти, нужно ехать
в Донецкую область и общаться с людьми.
Вот, Савик, приходят к вам здесь чиновники
разных уровней, начиная, там, от помощника
народного
депутата
и
заканчивая
президентом. Задавайте вопрос: «Когда вы в
последний раз были в Донецкой области? Что
вы там делали? Общались ли вы с людьми?
И какие решения приняли?» Я думаю, что в
ближайшее время мы сформируем вот этот
план, вот эту концепцию, которая так или
иначе уже есть у нас: у некоторых
представителей, скажем так, власти – в
головах, и запустим её на разрешение
внутренних проблем Донбасса.
Я хотел бы единственные две реплики… По
поводу соблюдения минских соглашений.
Савік Шустер
Рижков
Хотелось бы, конечно, понять, сколько же раз
нужно
демонстрировать
миру
свою
приверженность
минским
соглашениям,
чтобы уже в конце концов все это запомнили.
Потому что всегда минские соглашения
нарушала Россия. Украина, несмотря на
смерти
своих
защитников,
которые
находились на переднем крае, во время всех
этих перемирий… У нас тоже погибло много
людей в батальоне только после последнего
перемирия. И в Дебальцево, и в Широкино.
Несмотря на это, Россия всегда находила
поводы для того, чтобы обвинить нашу
сторону: то «она сама себя обстреливала», то
они находили ещё какие-то причины…
Агрессору причины не нужны. А мы уже
бесконечное
количество
раз
продемонстрировали миру своё миролюбие.
И второе: хотелось бы не забывать о том, что
проблема с местной властью существует не
только на территории Донбасса, а существует
и в Одессе, и в Харькове. И я думаю, что в
ближайшие майские праздники – а у меня
есть основания считать, что может быть
ситуация неспокойная, – депутатам также
нужно ехать в эти города, потому что только
совместными
усилиями,
поднимая
патриотическую общественность, помогая
милиции и СБУ, можно сейчас выправить эту
ситуацию. Я вспоминаю март прошлого года.
Нам тогда очень в Донецке не хватало
реальной помощи власти. И сейчас, находясь
у власти самим, пусть у законодательной её
части, нам нужно эти ошибки не повторять.
Анатолий Рыжков.
Добрый вечер. Я хотел бы отчасти
согласиться с выступающими ораторами, но
хотел бы сделать один нюанс… Здесь
говорят по поводу Донбасса, и всё-таки его
разграничивают с остальной частью Украины.
Я хотел бы категорически сказать, что
Донбасс – это Украина. Чтобы вам было всем
понятно. И не нужно разделять восток,
запад… На сегодняшний день Донбасс – это
Украина. И я хотел бы сказать, что на
сегодняшний день также самая главная
задача для всех украинцев – это воспитание
молодёжи и поднятие патриотического духа
среди молодёжи. Поменять менталитет…
поменять
менталитет
людей
за
40
практически уже будет невозможно. Это либо
сформировавшиеся патриоты, либо люди,
которые ждут от жизни хорошего, либо люди,
которых… ну, у которых есть своё мнение.
Молодёжь – на сегодняшний день она на
Донбассе… она патриотична. Я сам из города
Лисичанска, мы были и в период оккупации
ЛНР, когда были боевики у нас, батальон
«Донбасс» освобождал город Лисичанск. И
Семён был. Семён был на сегодняшний
момент…
подразделение
боевое
дислоцировано тоже в городе Лисичанске до
минских договорённостей… И я хочу сказать,
что сейчас в городе Лисичанске молодёжь
является патриотичной. И я был свидетелем
такого события, когда для проверки мест, где
можно было бы спрятаться в случае
бомбёжки, поскольку местная власть не
захотела
с
нами
общаться:
с
общественностью… Посетил подвал одной из
школ, где чисто случайно заметил, как
учащиеся старших классов в подвале вяжут
сетки для военных. То есть один этот факт
только поднимает патриотизм у меня, у всех
моих друзей и знакомых, которые только ради
этого: ради молодёжи
– занимаются
общественной
деятельностью,
пытаются
защитить город Лисичанск и повлиять, чтобы
город Лисичанск остался украинским. Хотя
при всём этом я соглашусь с Семёном: очень
большая проблема для Лисичанска – это
полное
бездействие
местной
власти,
областной власти и центральной власти.
Объясню почему. На сегодняшний день город
Лисичанск
практически
обезоружен
полностью, его забыли. Органы местной
власти
полностью
игнорируют
общественность,
полностью
игнорируют
ситуацию, которая сложилась в городе. Из 12ти предприятий, из промышленного центра,
который в былые времена был третьим
налогоплательщиком в Луганской области,
это стало деревней. У нас работает только
одна шахта. Стекольные закрыты, НПЗ не
работает, содовый завод свели в фундамент,
профплощадка
стала…
Живут
только
бюджетники,
предприниматели,
которые
занимаются торговлей. Органы местной
власти отошли в сторону. Областное
руководство не желает идти навстречу и
общаться в Лисичанске. Разница между
Лисичанском
и
Северодонецком,
где
расположена областная администрация, 7
километров. Для Москаля это, оказывается,
большая проблема: приехать в город
Лисичанск и проверить, и побеседовать с
людьми, узнать их проблемы. Для Киева
проблема
выполнить
свои
прямые
обязательства
по
возмещению
людям
компенсаций вследствие потери жилья. У нас
девятиэтажный дом в три подъезда… Сто
семей пострадали после освобождения
города Лисичанска. Точнее, в момент
освобождения города Лисичанска. Люди
Семенченко
Савік Шустер
Семенченко
Савік Шустер
Семенченко
Савік Шустер
Семенченко
остались без жилья, без вещей, без денег,
без документов. Местная власть игнорирует,
областная власть игнорирует, центральная
власть игнорирует. Как в этой ситуации можно
поднимать патриотизм и веру в Украину, если
все игнорируют? Как можно что-то в этой
стране делать тогда?
Я хотел бы добавить ещё несколько
моментов к вышесказанному. Три месяца
назад мы смогли помочь инициативе одной из
общественных
организаций
Западной
Украины, которая заключалась в следующем:
взяли детей старших классов, студентов,
которые проживали на территории прямо
приграничной, на территории, по сути, по
линии фронта и организовали поездку на
Западную
Украину.
Люди
посмотрели,
действительно, как живёт Западная Украина.
Поймите: 40 процентов людей когда-либо
покидали территорию своей области. Это
официальная статистика. И когда наши
хлопцы…
То есть 40 никогда не покидали?
40 всего лишь покидали.
А, всего лишь покидали.
А 60 процентов – нет.
Не покидали.
И когда были последние события в
Дебальцево, и наши хлопцы встречались с
представителями ДНР для того, чтобы
обменять погибших, они видели ребят с той
стороны, которые реально никогда не были
даже в Киеве. И в эти головы очень легко
поселяется и пропаганда… Особенно когда
она подтверждается пулей за отказ в участии
в их мобилизации. Так вот эти люди:
действительно, старшие классы, студенты –
они абсолютно патриотичны. И здесь важно
Савік Шустер
Лубківський
не только Западной Украине порицать нас,
Восточную Украину, за что-то, за своё
бездействие, но и помочь, протянуть сейчас
руку. И только совместно мы можем,
действительно, это поколение сформировать.
Второе:
по
поводу
Лисичанска.
Действительно, ситуация там достаточно
плачевная. Я был с моим товарищем на
собрании
руководства
города,
которое
решало, как защищать Лисичанск. Так вот
после трёх часов дискуссии была рождена
идея: пойти крёстным ходом к границе
требовать у боевиков, чтобы они ушли.
Представьте
всю
глубину
военностратегической мысли. Организация отрядов
самообороны не проводится, а здесь
необходимо уже брать инициативу нам.
Проявляются в парламенте инициативы по
роспуску
Харьковской
администрации,
вернее, Харьковской обл… ну, облсовета. Я,
например, считаю, что в тех случаях, когда
явно местная власть действует против
интересов Украины, нам не нужно бояться
критики и брать на себя ответственность, и
заменять это временным образованием,
назначать другие перевыборы. То есть сейчас
очень
ответственное
время
и
нужно
проявлять, я считаю, решительность.
Даниил Лубкивский, я вас не представил.
Советник премьер-министра Украины.
Дуже дякую, Савіку. Шановні колеги, шановні
глядачі, присутні в цій залі, Росія не відступає.
Росія не відступає, а навпаки, Росія акумулює
свої сили для невідомих до цього часу
наступних планів, наступних кроків і до
застосування цих збройних сил. Тому не
треба мати жодних ілюзій, які стосуються
мінських домовленостей. Але є два варіанти:
погано або дуже погано. Сьогодні потрібно
мобілізувати всі зусилля для того, щоб іти
шляхом, який дозволяє нам встановити
перемир’я. Це перемир’я порушується.
Сьогодні вперше за багато часу територія
України, яка не окупована російськими
бандитами, була обстріляна ракетними
снарядами. Понад 1-ну тисячу 100 разів із
часу встановлення так званого перемир’я
були обстріляні наші позиції. Це означає, що
Росія не відступає. Це означає інше: Росія
використовує
будь-які
можливості
далі
тиснути на Україну. І це буде відбуватися не
лише збройним шляхом. Це буде відбуватися
і інформаційним шляхом. Я розмірковував над
тим – і дякую за запрошення сюди прийти, –
щоб сказати ще про одну річ. Нас будуть
сварити... Це є путінський сценарій. Отаке
лукаве розставляння акцентів інформаційне –
це є путінський сценарій. Протиставлення
Західної України і Східної України – це
путінський сценарій. Говорити про те, що
Україна погана, ОБСЄ погана, – це є
російський сценарій. Чому? Я поясню, про що
йдеться. Не Україна встановила блокаду і не
український уряд встановив блокаду для цих
територій. Є одне джерело зла: це джерело –
Владімір
Путін
і
його
авторитарний,
кримінальний режим, який сьогодні планує
підірвати в тому числі дуже хитку і складну
політичну стабільність в середині самої
країни. Ця стратегія націлена і на те, щоб
підірвати позиції уряду. Який би він не був
складний: цей уряд... Це коаліційний уряд – і
відповідальність за нього є коаліційна: тобто
спільна. Який би не був би цей непростий
уряд, цей уряд сьогодні є єдиною опорою
для... конструктивною опорою для президента
Савік Шустер
Семенченко
і для майбутнього нашої державності. А тепер
щодо конкретних фактів. Я наведу вам такий
приклад... Що стосується підтримки і
допомоги... Я вам дуже дякую за те, що ви
згадали Лисичанськ... Я обов’язково передам
цю інформацію Арсенію Яценюку. Але я б
хотів сказати і про інше... Що Україна
виплатила
12
мільярдів
гривень для
пенсіонерів, які вийшли з окупованої території.
Це 820 тисяч осіб, з 1 мільйона 200, які зараз
там знаходяться. Ми акумулювали 20
мільйонів доларів для потреб, які йдуть на
місця. Сьогодні йде робота з нашими
міжнародними партнерами для акумуляції
півтора мільярда євро для допомоги і
відбудови Донбасу. Більше того! Я вам скажу
ще одну річ, проанонсую це: 28-го квітня
планується велика міжнародна конференція
на підтримку України, де є окремий блок, який
стосується переселенців, який стосується
Донбасу, і де буде звучати тема Криму. Таким
чином
ми
використовуємо
зараз
цю
можливість для того, щоб мобілізувати ці
ресурси, для того, щоб мобілізувати наші
сили. Чи це потрібно робити? Так, це потрібно
робити! Чи це просто відбувається? Ні, це не
відбувається просто. Але давайте не йти за
шляхом
путінської
пропаганди,
яка
використовує будь-яку можливість для того,
щоб нам, нам посваритися всередині,
зобразити повністю в негативі і президента, і
уряд, і Верховну Раду – і бути мудрими в
тому, як ми ставимося до своєї країни і до
нашого майбутнього.
Игорь Луценко, пожалуйста...
Я
хочу
добавить
до
предыдущего
выступающего о том, что, к сожалению, корня
зла у нас два: то есть первое – это господин
Голос
Семенченко
Голос
Семенченко
Путин и вся эта камарилья, и второе – та
государственная
машина...
Вернее,
то
чиновничество, те представители местной
власти, которые нам достались со времён
Януковича. Не секрет, что у нас, по сути... У
нас, по сути, к сожалению, была отличная и
есть отличная страна, прекрасный народ, но
фактически не хватало государства. Было
квазигосударство, которое служило просто
для обогащения определённого количества
семей. И сейчас, к сожалению, всё это
осталось в местной власти, всё это осталось
в милиции, осталось в СБУ, осталось в
Министерстве обороны.
И в Кабинете Министров теж залишилось....
Что-что?
І в Кабінеті Міністрів теж залишилось...
И очень важно, чтобы мы сейчас не забывали
о том, что у нас, по сути, сейчас один только
выход. Всегда, я помню, люди в порыве гнева
говорили: "Надо идти на Киев! Нужно, чтобы
вернулись дембеля и всех смели!" Нужно
идти на Киев, нужно идти на Красноармейск,
нужно идти на Лисичанск. Только другим
немножечко путём: идти во власть. И людям,
которые брали на себя ответственность как
волонтёры, людям, которые выступали как
гражданские
активисты,
как
патриоты,
должны идти и брать власть на местных
выборах. Если нам не нравится местная
администрация, если мы видим, что они
потворствуют
врагу
и
бездельничают,
необходимо их менять. Я знаю... Вот
присутствует здесь господин Чирин. Он
сейчас проводит такую же работу на
Донбассе – и действительно, сейчас мы
столкнулись с тем, что на Донбассе очень
много прошло и бывших "регионалов", очень
Савік Шустер
много вернулось людей, которые сосали из
Донбасса фактически кровь: экономику,
деньги. Все эти годы... И люди, многие, не
верят в нашу власть, потому что они видят,
что ничего не изменилось. И очень важно
сейчас поменять власть на местных выборах.
Очень важно понимать, что у нас два врага:
внутренний и внешний. И второе... Сейчас
мало кто знает, что существует несколько
директив Генерального штаба о том, что
должна
создаваться
система
территориальной
обороны.
В
моём
понимании
это
единственная
система,
которая может остановить войну. Потому что
несмотря на любую нашу армию, сильнее
армии России: по количеству и по
вооружению – мы не сможем стать. Только
понимание, что в случае вторжения встанет
весь народ, который будет готов, который
пройдёт
подготовку,
который
получит
оружие... и что любая война с народом
бесполезна, – она может такую войну
остановить.
К
сожалению,
программа
создания резервной армии, программа
создания
территориальной
обороны
саботируется. Во многом потому, что на
местах остались старые кадры. А во многом
потому, что – мне кажется, – что отдельные
представители власти больше боятся своего
народа, нежели Путина. И нам этот путь
предстоит ещё пройти. Мы все очень
разные... Западная Украина, Восточная
Украина, центр... Разные партии... Но нас
сейчас объединяет одно: что мы понимаем,
что обратного пути нет. Либо мы поменяем
страну и построим новое государство, либо
фактически мы можем проиграть.
Игорь Луценко... Пожалуйста...
Луценко
Шановні друзі, ну... Мабуть, пора уже
резюмувати цю тему... Скажу, що – дійсно, я
спостерігав, як моїм колегам з інших фракцій
було важко голосувати за закони про
особливий статус Донбасу, про розділення і
тому подібні речі. На щастя, моя фракція
прийняла рішення не голосувати. Так само я
голосував проти. Сталося так, як сталося. Я
дуже сподіваюся, що сподівання моїх колег
справдяться щодо того, що такий захід – він
таки приведе до якихось, там, хоча б
тимчасових зменшень атак путінців, росіян,
сепаратистів місцевих і так далі. Але ми
мусимо розуміти, що подібних речей ми в
будь-якому разі не маємо повторювати. Ми не
маємо показувати, що ми піддаємося
зовнішньому впливу. В тому числі через силу,
через збройну агресію. І внаслідок цього ми
міняємо під зовнішнім впливом свою
Конституцію, своє законодавство і так далі.
Таких прецедентів жодного разу не треба ще
раз давати. В тому числі ми не маємо
показувати, що ми піддаємся тиску так званих
наших друзів: Франції, Німеччини і тому
подібного... Друге: ми своїми діями не маємо
показувати, що причиною оцієї агресії, яка
зараз на нас продовжується: у ці хвилини,
там, вчора, сьогодні, завтра теж буде, – що
причиною нібито є якісь проблеми з місцевим
самоврядуванням, з мовою, з якимось
статусом окремих територій. От якщо ми
зараз поміняли закон – це нібито такий
сигнал, що ми визнали цю тезу. Що причиною
цього повстання проти нас: нібито повстання,
а не російської агресії, не чеченців, не, там,
петербужців, які там з’явились, а було саме
невдоволення місцевого населення якимись
діями, невідомими: що ми їм недостатньо
Савік Шустер
Бабак
дали самоврядування, недостатньо дали
мовних прав. Було у них всього достатньо. Це
було чистою російською агресією. І от ми не
маємо робити вигляд, що ми визнаємо цю
брехню. Ми достатньо сильна держава. Нам
не вистачає... Просто всім 40-ка мільйонам
усьому
світу
продемонструвати
свою
рішучість у цій боротьбі. Що ми не приймемо
жодних продиктованих Путіним мінських угод.
Так, що ми готові тимчасово на перемир’я!
Але щоб потім реально зробити і армію,
реально зробити і оборону – і напад. І
відвоювати, встановити ту законність і ту
правду, яка за нами є.
Алёна...
Добрий вечір всім. Я зараз хотіла би
звернутись до жінок. Да, до жінок... Тому що я
дуже сподіваюсь, що те, що я зараз скажу, ви
зрозумієте. Ці два рішення: закон про
особливий статус, про особливість місцевого
самоврядування на цих територіях, і друга
постанова про окуповані території – ці два
документи було надто важко приймати. І
взагалі приймати рішення щодо них. По
першому закону: про особливий статус
місцевого самоврядування – у мене особисто,
як у жінки і політика, не було питань. На
відміну від вас. Чому не було питань? Тому
що я задала собі питання таке: якщо би мої
діти зараз мене спитали: "Мамо, що ти
зробила для припинення війни? Ти зробила
всі кроки для того, щоби держава Україна
могла в дипломатичний шлях вирішити цей
конфлікт?" І я думаю, що прийнявши цей
закон, я можу сказати своїм дітям: "Так, я
зробила все для того, щоби дати додаткові
важелі президенту України в переговорах. На
міжнародному рівні сказати, що Україна
виконує свої зобов’язання". І таким чином, я
розумію, що це є правильний крок. Тому що
немає такого рішення, яке жінка-політик може
прийняти, не підтримавши дипломатичні
шляхи вирішення конфліктів. А це є
дипломатія. І ми мусимо використовувати
кожен можливий шанс для того, щоб на
міжнародній арені Україна мала всі важелі
для вирішення конфліктів в дипломатичний
шлях. Що в цьому законі важливо? Ми
вносимо зміни в цей закон, говорячи про те,
що ті вибори, про які ви зараз сказали,
можливі виключно в тій ситуації, коли будуть
виведені з цієї території війська, коли буде
виведена зброя, коли там будуть допущені
міжнародні спостерігачі: до цих виборів, –
коли там буде відбуватися все в той спосіб,
який держава Україна визнає. І коли там
будуть проводитися вибори за Конституцією
України. Тому я вважаю, що це є той шлях,
яким ми мусимо йти для того, щоби
врегульовувати питання на міжнародній арені.
Щодо окупованих територій... Ви, Савік,
починали з того, що сказали, що якраз по
визнанню окупованих територій не було
питань ні в кого. Я можу сказати, що от у мене
особисто був величезний внутрішній конфлікт
приймати ці території окупованими. І я скажу
чому. Саме через те от, що ви, пані Ірина,
сказали, що там є люди, які потребують
допомоги. І мені було складно визнавати ці
території окупованими, тому що я розумію, що
це означає: статус окупованих. Це означає,
що відповідальність за всіх, хто знаходяться
на тій території, мусить нести агресор, якого
ми визнали офіційно, тому що це є окупант,
фактично. А не ми: держава Україна. Тому
мені було, наприклад, особисто дуже важко це
Савік Шустер
Левченко
рішення приймати. Водночас моя колега,
депутат Ірина Подоляк, мені сказала: "Альона,
ти зараз як жінка готова віддати все, аби
припинити цю війну. Ти готова до того, щоби
тільки там було якось врегульовано все, але
ти зрозумій, що домовленості... Навіть якщо
ти все віддаш: заради дітей наших, заради
всіх – та сторона, яка зараз зі зброєю стоїть
проти наших хлопців, не признає твоєї
жертви. Вони зруйнують тебе і твоїх дітей.
Тому ми мусимо визнати факт, що це не війна
брата з братом. Це не така війна. Це війна
агресора, який зараз стоїть з нами і не
звертає уваги на нашу дипломатію. Тому ми
мусимо бути тут жорсткими і дійсно визнати
цю територію окупованою". Я розумію, що
саме так ми правильно вирішили в
парламенті, коли в перший раз ми
проголосували за закон і підтримали
дипломатичні... Дипломатію... Для того, щоб у
президента була можливість сказати, що
Україна є держава, яка дотримується
міжнародних угод. І друге було рішення про
визнання цієї території окупованими для того,
щоб сказати всім, що тут не війна брата з
братом. Це не громадянська війна, а це війна
агресора з народом України. Дякую.
Юрий Левченко...
Знаєте, на превеликий жаль, під час цієї
передачі сьогодні, під час дискусій в
парламенті і взагалі в мас-медіа відбуваються
постійні дві величезні маніпуляції. Перша
величезна маніпуляція відбувається зі словом
"мир". Постійно говориться "мир", "мир", "мир".
Чудове слово! Безперечно... Тільки мир
можна досягнути двома шляхами: або шляхом
перемоги, або шляхом капітуляції. Більше
того,
якщо
мир
досягається
шляхом
капітуляції, то зазвичай він дуже нетривкий і
потім знову: через півроку, через рік –
продовжується та ж сама війна. Тому от коли
я чую от ці маніпуляції, я чомусь не чую: а
чому ніхто не говорить про те, що якщо от це
все от так і далі продовжуватиметься, то все
одно через півроку буде Путін наступати,
через рік буде Кремль наступати? Чому про
це ніхто не говорить? Ви людей просто
обманюєте. Ви людям просто брешете про те,
що це шлях до миру! Тому що якщо ми
говоримо про мир не на півроку, не на рік, а
якщо ми говоримо про мир на 50 років, якщо
ми говоримо про наших нащадків, а не тільки
для нас – так? – то такий мир можна
досягнути тільки шляхом перемоги за своїми
власними
умовами.
Шляхом перемоги,
шляхом
відновлення
контролю
над
українським кордоном за своїми власними
умовами. От тоді буде у нас справді тривкий,
довготривалий і справжній мир. А те, що зараз
відбувається, – це поступова здача, власне
кажучи, агресору України. І знаєте чому? От
тому що говорять постійно... Це друга
маніпуляція... Друга дуже цікава маніпуляція...
Про те, що нам треба показати заходу, що ми
готові до співробітництва, до дипломатії і так
далі. Ну, по-перше, ми це вже показуємо рік
цілий – так? А по-друге, мені дуже цікаво: а
що буде показувати уряд, який буде сидіти в
еміграції в Торонто, а Путін буде в Києві? Теж
буде показувати здатність до дипломатії, до
співробітництва і так далі? Так? Скільки
можна це показувати? Ще раз... Єдина
причина, чому всі от ці маніпуляції, дві,
відбуваються... А тому що... Для того, щоб
нам перемогти за нашими власними умовами,
нам потрібно, щоб вся держава воювала, а не
тільки волонтери і не тільки ті хлопці, які кров
проливають. Потрібно вводити воєнний стан!
Потрібно вводити воєнний стан! Для чого?
Воєнний стан – це не якийсь, там, військовий
закон. Воєнний стан – це економічний закон!
Для того, щоб олігархат поділився своїми
надприбутками і працював на перемогу!
Працював на перемогу, а не працював на
свою кишеню! А через те, що наша
сьогоднішня влада, яка прийшла на спинах і
на плечах "майдану", на крові Небесної сотні,
на превеликий жаль, попри те, що вона... Так,
більше розмовляє українською мовою і
більше патріотична, і дає трошки більше
грошей на армію, але ця сьогоднішня влада,
як і минула, захищає інтереси олігархату. І
тому не хоче... Тому не хоче запроваджувати
воєнний стан. А якщо би запровадили
воєнний стан, якщо би всі підприємства
української економіки працювали, власне
кажучи, на війну і на перемогу... Якщо б у нас
були податки на розкіш, якщо би у нас були
прогресивні податки на доходи фізичних осіб,
якщо б у нас були закриті офшорні схеми, тоді
б у нас було би достатньо можливостей,
фінансових, перемогти в цій війні за власними
умовами! Бо я вам нагадую... Коли тут
розказують про те, наскільки сильна Росія... Я
вам
нагадую,
наскільки
був
сильний
Радянський Союз і як він програв Афганістану!
Він програв Афганістану! Не тому, що Афган...
Не тому, що таліби зайшли в Москву, а тому
що дуже багато гробів верталося в Росію і в
Радянський Союз. Так от коли ми зробимо
так, щоб багато гробів верталися в Москву, –
нам не треба до цієї Москви йти – ми тоді
зможемо відновити контроль над нашими
кордонами за власними умовами.
Савік Шустер
Береза
Левченко
Береза
Левченко
Береза
Левченко
Береза
Левченко
Береза
Левченко
Береза
Левченко
Береза
Левченко
Береза
Савік Шустер
Левченко
Бабак
Юрий Берёза.
Я хочу відповісти колезі... Йому треба,
мабуть, подарувати слуховий апарат. Тому
що... Ну, по-перше, ніхто не говорив... І ніхто
не говорить, що нам потрібен мир заради
миру.
То це ж відбувається! Реально!
Послухайте, колего, чому... Коли почалась
пряма військова агресія Росії проти України, у
вас
була
фракція
партії
"Свобода"...
Хвилинку... Чому ви тоді не поставили
питання про оголошення військового стану?
Конкретно...
Ви кажете неправду! Ми ставили це питання!
Публічно ставили! Так що... Шановний пане,
ви не кажіть неправду! Це зафіксовано на
відео...
Послухайте сюди!
Ну я вас прошу...
Я ще раз кажу...
Є звернення до президента, є голосування...
Також у вашої партії були представники у
владі...
Так...
У вас були...
І ми постійно ставили це питання!
Чекайте...
Якщо ви говорите реальну неправду...
У вас дуже багато було представників у
владі...
Подождите...
Чекайте... Ми зареєстрували постанову про
звернення до президента про запровадження
воєнного стану. Ви зараз просто говорите
елементарну неправду! Це м’яко кажучи.
Можна ще іншими словами це назвати.
Пане Юрій, скажіть, будь ласка: якщо зараз у
нас буде військовий стан, в нас стане більше
Левченко
Бабак
Левченко
Бабак
Левченко
Бабак
Левченко
Бабак
Левченко
Бабак
Савік Шустер
Савік Шустер
ресурсу кожного з нас для того, щоби
фінансувати цю війну?
Так! Так! Стане більше ресурсів!
Звідки?
А я вам пояснюю!
Звідки?
Читайте, будь ласка, закон про правовий
режим воєнного стану, який дозволяє
використовувати будь-якого підприємства,
будь-якої форми власності безкоштовно на
потреби держави в умовах воєнного стану. І
тоді
не
потрібно
буде,
наприклад,
Харківському бронетанковому заводу платити
280 мільйонів гривень за купівлю металу у
наших металургійних олігархів. Так? А він
може це отримати по собівартості: що в 5
разів дешевше! А не кидати от цю різницю, от
цей прибуток, в кишеню олігархів. І це тільки
один-єдиний приклад! Я вам вже не кажу
навіть про те, що я вже казав: про офшорні
схеми і так далі...
Тоді я скажу останню фразу: ту, з якої я
починала... Я все ж таки хочу звернутись до
жінок. Скажіть, будь ласка: ви хочете війни?
Ви хочете війни?
Запитайте жінок: чи жінки хочуть, щоб їхні
онуки жили в мирній Україні, щоб вони через
50-100 років не воювали?
Я вам скажу...
Тому що краще один раз нормально
перемогти, ніж 300 років у ярмі ще бути! Ми
вже були 300 років у ярмі. Ви цього ще
хочете? Так?
Я не буду говорити...
После новостей на канале "112" Олег
Ляшко....
(РЕКЛАМА).
Прямой эфир, телеканал "112". Олег Ляшко
Бабак
Левченко
Береза
Луценко
Савік Шустер
Семенченко
– к микрофону. Секунду только, потому
что Алёна Бабак хочет завершить разговор
о военном положении.
Я вам дуже дякую, Савік. Я все ж таки хотіла
би ще раз звернутися до усіх із тим, на чому
ми закінчили: що Україні потрібен зараз
військовий стан. Так, пане Юрію, ви сказали?
Я думаю, кожен може зараз задати собі
питання: чи готова Україна соціально,
економічно до військового стану? І чи вже ми
з вами на тій межі, коли б ми хотіли вже миру?
Я саме на цьому хотіла завершити свою
промову. Дякую.
Так само коротко... Україні, думаю, потрібен
воєнний стан, тому що ми на економічній
межі, тому що якщо буде воєнний стан, то, я
ще раз наголошую, надприбутки, які сьогодні
йдуть їм у кишеню, а потім на Кіпр, Віргінські
острови, Бермуди і так далі, – вони будуть
працювати не на їхню кишеню, а на Україну,
на українців і на військовий бюджет. От тому
нам і потрібен воєнний стан.
Послухайте: чому ваш уряд, коли Крим
захоплювали, нічого не робив?
Друзі, щодо воєнного стану. Можна, дійсно,
дискутувати, чи на усій країні це потрібно, чи
ні. Але на тих безпосередньо прилеглих
територіях – чому його там немає юридично?
Чому Авдіївку, де Ахметов має підприємства,
захищають мої друзі і я, який їм вожу оці
бліндажі? Хоча можна було б у Ахметова
попросити ці бліндажі, користуючись режимом
воєнного стану. Хоча б у цих районах можна
було б увести? Давайте просто не
узагальнювати.
Семён.
Вы говорите такие вещи, которые, конечно
же, находят отклик в сердце каждого
Левченко
Семенченко
украинца. Особенно среди тех людей,
которые на передовой. Но мы с вами сейчас
являемся политиками и мы должны говорить
те вещи, которые мы реально и должны
воплощать в жизнь. У нас существует такая
штука, которая называется "президент",
всенародно
избранный.
У
него
свои
полномочия. У нас есть разные фракции,
которые придерживаются разных взглядов.
Давайте: военный стан? С завтрашнего дня, с
понедельника,
со
следующей
недели
приходите к нам во фракцию, давайте думать,
давайте вносить совместные предложения,
давайте договариваться и это делать. Потому
что от того, что мы к этому призываем, ничего
не изменится. Мы не живём в безвоздушном
пространстве. Это искусство возможного. Я с
вами согласен: жду вас через неделю с
законопроектом.
Напевно, кожного тижня ми закликаємо
президента і коаліцію ввести воєнний стан. І
відповідні юридичні документи подаємо.
Просто ця теза мені дуже цікава. Я абсолютно
із нею не погоджуюся: "От є всенародно
обраний президент – і все, ми його більше не
чіпаємо". Або у нас є всенародно обраний
прем’єр – ми його не чіпаємо. Перепрошую:
це що за така логіка? Це індульгенція на 5
років диктатури? Один раз обрали, а потім
роби що тобі заманеться, а народ
контролювати не має? Я нагадаю, що через
таку позицію, власне кажучи, у нас і
відбулося: Кучма, Янукович і тому подібне.
Народ має контролювати свого президента,
свого прем’єр-міністра, свою коаліцію, свого
народного депутата із наступного дня після їх
обрання, а не чекати 5 років.
Абсолютно согласен с каждым словом. Вы
Левченко
Семенченко
Левченко
полностью всё правильно говорите. Только
вы забываете, что существует два варианта
контроля: либо махновщина, и мы неправовое
государство, и тогда вот захотел – и сделал;
либо у каждого свои полномочия. Вы знаете,
как реализует свои полномочия народный
депутат. Поэтому полностью с вами согласен.
Приходите
к
нам
на
фракцию
с
законопроектом по военному стану, по
олигархам. Давайте договариваться, давайте
убеждать коллег и давайте делать. Сколько
же можно призывать?
Один просто приклад, бо це відбувається
певная зовнішня маніпуляція. От я вам дам
приклад конкретного законопроекту. От ви
кажете "давайте делать"... З 27-го листопада,
як тільки я набрав повноважень народного
депутата, ми зареєстрували законопроект про
скасування угоди з Республікою Кіпр про
уникнення подвійного оподаткування. Це
угода, через яку щомісяця сотні мільйонів
доларів вивозяться з України без сплати
податків в Україні? І що відбувається? Вже
прем’єр-міністр двічі заявляв, що треба
скасувати
цю
угоду.
А
законопроект
футболиться у Верховній Раді вже понад 3
місяці. Чому? А тому що у Верховній Раді до
сих пір, на жаль, є більшість депутатів, які
думають більше про свою власну кишеню, ніж
про інтереси суспільства. Тому не кажіть про
"переконуйте". От переконуємо, власне
кажучи.
Полностью согласен. Именно поэтому мы
совсем недавно приняли закон об изменении
закона об акционерных обществах. Вы же
проголосовали за?
Так. І не просто за – ми блокували трибуну,
щоб це зробити. І тепер питання: чому серед
Семенченко
Левченко
Семенченко
Левченко
Савік Шустер
коаліції є особи, які 3 місяці блокували
ухвалення цього закону? І хто понесе
відповідальність за те, що пан Іванчук 3 місяці
блокував прийняття цього закону? Його
виключили із фракції? Яку він відповідальність
поніс, скажіть, будь ласка?
Наверное, не фракция "Самопоміч" будет за
это нести відповідальність. Но вы только что
показали,
как
должен
действовать
парламентарий. Мы добились этого. Давайте
теперь добиваться тех отличных вещей, о
которых вы говорите. Только делом реально.
Тобто ви погоджуєтеся, що треба воєнний
стан вводити?
Погоджуюся.
Чудово, Семен, дякую.
Олег Ляшко, пожалуйста. У меня такой
вопрос. Юрий Берёза сказал: "Победа".
Мы сейчас все понимаем, что такое
победа.
Вот
есть
оккупированные
территории,
оккупант,
его
агенты
покидают эту территорию – и это, в
принципе, победа. Что победа для России?
Я не знаю, заметили ли вы, но в
годовщину аннексии Крыма: 18-го марта –
Владимир Путин подписал документ,
который называется "Сотрудничество и
интеграция с Южной Осетией". В этом
документе
Россия
обеспечивает
безопасность
границ,
обеспечивает
безопасность Южной Осетии, южные
осетины служат в российской армии, и
упрощённая
процедура
получения
гражданства российского. Вот это для
России
была
бы
победа
на
оккупированных территориях. Так вот
скажите мне, пожалуйста: те законы,
которые были приняты на прошлой
Ляшко
неделе, – как они приближают победу
Украины и отдаляют победу России?
Фракція Радикальної партії не голосувала за
закони про внесення змін до закону про
особливий статус. Ми не голосували за
законопроект, який визначає території, на які
розповсюджується цей статус. Єдиний закон,
за який ми голосували, – це про визнання
захоплених російською армією і російськими
терористами територій окупованими. Цей
закон, до речі, був якраз за моїм
наполяганням: президент на нараді перед
голосуванням запропонував як компромісний
варіант, що, мовляв, давайте, ми ще третій
закон, але не від нього, а від лідерів 5-ти
фракцій, про окуповані території. Бо ми
вважаємо, що це очевидні речі. До речі, ми
лише місяць тому визнали Росію агресором.
Хоча ми мали визнати це ще у лютому
минулого року, як тільки відбулася анексія
Криму. Ви згадали 18-те березня, коли Путін
підписав договір із частиною Грузії, яку вони
анексували так, як зараз наш Крим
анексували. У той же день у Москві був
величезний мітинг: там 100 тисяч людей
зібралося, – де вони святкували повернення
Криму до Росії. На цьому мітингу один із
депутатів Державної Думи: здається, його
прізвище Міронов – він сказав ключові слова:
"Прийшов час Росії, наших перемог. Пришло
время собирать русские земли". От що у
розумінні Росії "победа". Вони, забравши
Крим, оголосивши нам війну, – вони почали
збирати: вони вважають, що Україна – це
частина Російської імперії, – і вони почали
збирати ці руські землі. Їхнє завдання – це не
просто Донбас. Їхнє завдання – це
поневолення усієї країни. Закони, які були
проголосовані, – безумовно, це реалізація
плану Путіна, Меркель і Олланда. Коли я
дивлюся сьогодні на канцлера Німеччини, на
президента Франції – ну один до одного, хто
читав підручники історії, 38-й рік: президент
Франції
Даладьє,
прем’єр-міністр
Великобританії
Чемберлен
агітують
президента Чехословакії Бенеша, щоб він
погодився на умови Гітлера віддати Судетську
область, де жили у більшості німецькомовні
громадяни тодішньої Чехословаччини. Лідери
тодішньої Франції, які, до речі, були
союзниками, пов’язаними із Чехословаччиною
союзницьким договором... Британія, Франція
змусили Чехію піти на поступки: віддати
частину своєї території. У підсумку Чемберлен
повернувся у Британію, сказав: "Я привіз вам
мир", – на що йому Черчілль сказав: "Ви
обрали ганьбу в намаганні уникнути війни. А у
підсумку отримаєте і ганьбу, і війну". Те саме
стосується наших законів. Ми голосували ці
закони 16-го вересня у таємному режимі. Я
тоді ще не мав фракції. Я був один депутат,
який голосував проти. Після 16-го вересня
сотні українських солдат загинуло, хоча нам
теж тоді казали: "Голосуйте – буде мир". Ці
закони не дають нам миру. Це ілюзія – ілюзія,
як дорого буде нам коштувати. Нам
пропонують насправді не мир, шановна
колега. Нам пропонують не мир. Якби ж то
мир! Якби ці закони давали хоча б один
відсоток миру, я б голосував обома руками.
Нам пропонують ілюзію миру в обмін на наші
території, в обмін на частину нашого
суверенітету. Як вони використовують це
зараз:
наші
вороги?
Так
само,
як
використовували після перших мінських угод
16-го вересня: вони нарощують свої сили,
вони будуть армію. Сьогодні проти нас стоїть
на окупованій частині нашого Донбасу
потужна армія, яка готова ближчим часом
перейти у наступ. Що стосується дій Росії... Я
людина не військова, але є здатність до
аналізу і до сприйняття інформації. Я
абсолютно переконаний, хто б що не говорив:
сильніша Росія від нас чи не сильніша, – Росія
Україну не переможе, не перебільшуйте
військову міць Росії. Так, у них багато солдат.
Бо у Росії ніколи не цінилося життя. Але у
Росії
технології,
у
порівнянні
із
американськими, із натівськими, – це
позавчорашній день. Проблема полягає у
тому, що і Америка, і Європа – вони сьогодні
намагаються зупинити конфлікт, війну за наш
рахунок: за рахунок нашого суверенітету, за
рахунок нашої території. Я у зв’язку із цим
хочу нагадати слова, написані у 1941-му році
Олександром Олесем: "Європа мовчала, коли
Україна в нерівній борьбі вся сходила кров’ю і
слізьми стікала і дружної помочі ждала собі.
Європа мовчала". От сьогодні, через багато
років, повторюється аналогічна ситуація.
Президент Франції, канцлер Німеччини – вони
змушують президента України Порошенка
приймати план Путіна, бо вони не хочуть
війни. Ми так само не хочемо війни. Але треба
розуміти, що жодна дипломатія нічого не
варта, коли за спиною дипломата не стоїть
потужна армія. Жодна країна себе не
захистить, коли вона йде на поступки. Бо коли
вона йде на поступки, це збуджує агресора,
агресор
хоче
отримати
ще
більше.
Подивіться, як відреагувало МЗС Російської
Федерації, російські терористи, коли Верховна
Рада проголосувала на вимогу президента
Порошенка закони, які начебто дають мир і
Савік Шустер
Диктор (запис)
Ляшко
імплементують мінські угоди. МЗС Російської
Федерації, контрольовані росіянами бойовики
категорично виступили проти.
Можем Лаврова послушать. Пожалуйста.
"Верховная Рада по предложению президента
Петра Порошенко, что меня особенно
смутило, потому что президент Украины
поддержал минский пакет от 12-го февраля,
приняла решение, которое, по сути дела,
переписывает договорённости и, говоря
проще, грубо их нарушает. Поскольку это
решение обуславливает введение закона об
особом
статусе
необходимостью
освобождения этих территорий, которые они
назвали
"оккупированными",
заменой
практически всех избранных населением этих
территорий лиц на кого-то ещё. Из
постановления Верховной Рады вытекает, что
только когда руководить этими территориями
будут те, кто приемлем для Киева, закон об
особом статусе вступит в законную силу. Это
буквально попытка поставить с ног на голову
всё, о чём договаривались. Сразу после
отвода тяжёлых вооружений должен был
начаться
диалог
по
модальностям
проведения выборов в соответствующих
районах Донецкой и Луганской областей. То
есть модальность проведения выборов
должна,
в
соответствии
с
минскими
договорённостями,
согласовываться
с
Донецком и Луганском. Этого никто даже не
пытался сделать".
Чому Лавров виступив проти? Чому Росія
виступила проти? Тому що їм не треба навіть
той закон, який прийняли у Верховній Раді, –
вони хочуть отримати все. Почитайте
мінський протокол, на який посилається
Лавров. Там амністія терористам. Коли ми усі
говоримо про те... Коли ті, хто розказують, що
правильний закон, і кажуть, що вибори там
будуть проводитись лише за українським
законом, дай Бог, щоб так і було. Але у мене
одне питання: а хто буде брати участь у цих
виборах? Я спитав президента Порошенка на
нараді: "Плотницький, Захарченко матимуть
можливість узяти?" Була відповідь "так".
Тобто вони будуть амністовані, вони по
українських законах візьмуть участь у
виборах, завтра сидітимуть головою обласної
ради у Донецьку чи Луганську чи депутатом
Верховної Ради України від мажоритарного
донецького округу. Ні я, ні ви – ніхто із
присутніх тут, жителька Луганська Ірина –
вона не виграє там вибори. Там депутатом
буде обраний Плотницький. Його будуть
називати "народний депутат України", а не
ЛНР, ДНР і так далі. Тобто фактично ті, хто
сьогодні вбиває наших військовослужбовців,
хто вбиває наших дітей, через кого мільйон
переселених осіб втратили своє житло, – вони
завтра стануть легальною владою, вони
матимуть свою міліцію, свою прокуратуру,
свої особливі відносини із Російською
Федерацією, своє право на самовизначення...
Післязавтра вони проведуть референдум,
якщо їх щось не влаштує. І, відповідно до
мінських протоколів, ми усе це маємо за гроші
із
державного
бюджету
утримувати,
фінансувати, ремонтувати, виплачувати... Я
питаю: заради чого? Заради того, щоб
плотницькі-захарченки
мали
автономії,
диктували нам умови і у будь-який час, як це
зробили у Криму, коли Крим мав автономію,
проводили
свої
референдуми?
Тому,
повертаючись до військової міці Росії: Росія
не піде широкомасштабною війною проти
України.
У
неї
немає
сьогодні
цих
можливостей. Не перебільшуйте і не лякайте
народ. Вони донецький аеропорт не могли 2
місяці узяти, а вони розказують, що Путін,
там, за 2 години до Хрещатика дійде. У
чернігівському лісі будуть стояти – півроку не
пройдуть, бо там і болота, і партизани
чернігівські, які із Другої світової війни мають
досвід бойових дій. Насправді проблема
країни більше в іншому: в економіці. От чого
хоче Путін – і правильно радник прем’єрміністра сказав. Путін побачив, що військовою
силою вони нас не зможуть узяти. Нам
помагає сьогодні увесь світ. Мало, багато, не
так, як ми б хотіли, але помагає. Тому
завдання сьогодні Путіна – це політична
дестабілізація
і
соціально-економічна
дестабілізація. І от тут нам мали б допомогти і
Сполучені Штати, і Європа. Ми у бюджеті
цього року 140 мільярдів гривень виплачуємо
на виплату зовнішніх, раніше взятих, боргів.
На оборону 80 мільярдів. Тобто майже вдвічі
ми маємо сплатити за узяті кредити, які
розікрав перед нами. От яка б була реальна
підтримка Європи і Сполучених Штатів: це
списати нам ці борги. Щоб ці 140 мільярдів
гривень пішли на відновлення заводів у
Краматорську, у Слов’янську, у Маріуполі, у
Харкові, у Миколаєві, у Донецьку, коли
звільнимо, у Києві, у створення робочих місць,
у підвищення зарплат, у пенсії, щоб людям
компенсації за комуналку платили, а не вони
на "майдани" виходили і чекали ту платіжку на
комуналку, як капсулу із цианістим калієм.
Тобто сьогодні головне завдання – це
стабілізація соціально-економічної ситуації. І
Європа, і світ мали б запропонувати нам, крім
військової допомоги, яка нам вкрай треба...
Коли хтось мені розказує, як канцлер Меркель
переконує Обаму: "Не давайте Україні зброю,
бо це розв’яже ще більшу війну", – брехня. Ще
більшу війну розв’яже слабкість України і
неможливість України себе захистити. А
водночас подивіться парадокс: Україна на 9му місці у світі по продажу зброї. Ми просимо
з усього світу зброю: Україна – 9-те місце у
світі по продажу зброї. Харківський танковий
завод продовжує робити "Булати" якісь: за 12
мільйонів доларів танки – і поставляти за
кордон. Чому на наш фронт не поставляють?
Те, про що Левченко казав: за кордон
поставляють, а на фронт – кажемо
американцям: "Дайте", – полякам: "Дайте", –
литовцям: "Дайте". Так давайте не продавати
за кордон, а давайте усе, що є, усі наші
можливості відправляти на власний фронт.
Чому наші миротворці досі в Африці?
Вертольотчики, яких нам не вистачає, люди,
які пройшли досвід бойових дій і так далі, –
чому їх не відкликати, чому їх на фронт не
забрати? Тому підтримка збройна нам треба,
але ще більша підтримка нам треба
економічна. Нам треба пережити цей рік. У
нас сьогодні катастрофічний колапс у
економіці. І не тільки через корупцію, якої
справді от так. А у тому числі тому що ми
втратили потенціал промисловий на Донбасі,
ми втратили шахти, ми втратили заводи і усе
інше. Тому нам треба новий економічний план
Маршалла: це реформи і під реформи гроші.
Так, як після Другої світової війни Німеччині,
так, як Польщі після розвалу Радянського
Союзу. У 91-му році Польщі списали 50
мільярдів доларів боргів. Ми сьогодні ходимо
із простягнутою рукою: "Дайте нам 10
мільярдів". Нам дають. При цьому викручують
Мага
руки, піднімають пенсійний вік, у 300
процентів підвищення ціни на газ, на
комуналку і на усе інше. Так якщо ви хочете,
щоб ми перемогли, якщо ви хочете – я
звертаюся до наших західних партнерів: якщо
ви хочете, щоб ми вистояли, так не
викручуйте нам руки. Нам і так важко. А вони
кажуть: "Ми вам дамо 10 мільярдів – підніміть
пенсійний вік до 70-ти років". Як його
піднімати, коли у людей немає роботи? Тому
треба не руки нам викручувати, а підтримати
фінансово, підтримати у плані проведення
реформ, підтримати зброєю, підтримати тим,
щоб створити потужну армію. І, безумовно,
тут я згоден із колегою Семенченком: кожен
день ми маємо сьогодні умовного затишшя...
Мовою військових це називається "операційна
пауза", коли вони: я маю на увазі, наш ворог,
– використовують це затишшя для того, щоб
наростити сили. Ми маємо робити те саме. Ми
у вересні уклали угоди у Мінську. Із того часу
5 місяців Дебальцево не залили бетоном. Я
питаю: чому? Хто організовував ту оборону?
Чому Дебальцево не залили бетоном, щоб
його не могли узяти 5 років? А його взяли. І
дай Бог, щоб це був їхній останній напад. Бо
Захарченко – ви чули, кілька днів тому, до
речі, після рішення Верховної Ради заявив,
що вони далі будуть продовжувати. Тому ми
повинні діяти симетрично. Максимально
нарощувати військову міць, реформи і
підтримка у економічному плані: кошти, кошти
і ще раз кошти. Щоб закрити ті дірки,
провалля економічне і те, що розікрав
Янукович.
Шановний пане Олеже, вибачте, будь ласка.
От ви кажете "перемагати", "брати", "робити",
"забезпечувати"... Я ніколи не кажу про ті
Ляшко
листи, які дуже сильно не сподобаються
українцям. Мені кожного разу сюди приходить
дуже багато таких листів: "Оставьте нас в
покое. Я помогаю боевиками и тем горжусь.
Мы
уже
давно
совершенно
другое
государство". І таких листів приходить дуже
багато. І те, що каже шановна пані Олена: що
можна було б якимось миром якось
переключити місцеве населення... Якби я
зараз почав говорити про те, що мені пишуть
про випадки мародерства... Я не хочу про це
говорити. Я не хочу ставати ворогом для усієї
України. Але тут є Семен Семенченко, тут є
пан Юрій Береза, із яким я дуже близько
дружу, і вони кажуть, що їм, в принципі, є про
що говорити. Там, де зупинилися активні бої,
– там махновщина процвітає. Про це сьогодні
сказав губернатор Луганщини Москаль. Що
робили із цим? І так дуже хитке ставлення до
нас. Якщо не навести там порядок, ми будемо
мати дуже-дуже велику біду. Що ви думаєте із
цього приводу?
Що робити із цим? Я думаю, що відповідь на
це питання елементарна: треба припиняти усі
ці речі і діяти відповідно до закону. І якщо
війна, то це не означає мародерство, це не
означає махновщину. І якщо п’яний солдат на
БТРі у Костянтинівці убив 8-літню дівчинку, то
він повинен сидіти у тюрмі за те, що він
п’яний, за те, що він убив цю дитину. Але
водночас у тюрмі повинні сидіти й ті, хто,
використавши цю трагедію, починає під
прапорами ДНР піднімати повстання проти
України і проти української армії. Ви
розказуєте про листи, які вам приходять. Я
вже казав: для мене те, що відбувається на
Донбасі, – це рана у моєму серці. Бо
Луганщина – це моя рідна земля. От Віра, яка
Мага
Ляшко
із Луганська, – бачте, вона згадала, хто стояв
біля пам’ятника Шевченку у Луганську:
"бютівці" і "ляшковці". Чому? Тому що там
мама моя родом звідти, родичі мої усі звідти,
я там виріс. Перший запис у трудовій книжці –
село
Прогрес,
Ворошиловградська
ще
область, 86-й рік. І половина моєї сім’ї на цій
стороні: на нашій, – а половина на окупованій.
І частина із тих, хто на окупованій, на жаль, у
тому числі підтримують ворога. Чому
підтримують? Тому що мозгів немає. А плюс
дивляться російську пропаганду, яка із
нормальної людини ідіота через півгодини
зробить, коли подивитися російські новини.
Тому надзвичайно важлива робота – це
інформаційна
робота,
робота
у
інформаційному просторі. Бо у війнах
перемагають не лише танки і вертольоти, і
"Гради", а у війнах головна перемога – це за
душі людей і за мізки людей.
Олег, але кожен випадок мародерства – це
для пропаганди їхньої просто печенька. Ви
розумієте?
Безумовно. Ворог використовує... Ви знаєте,
що
таке
пропаганда:
коли
із
мухи
роздмухують слона. Я, до речі, хочу
підтримати, що пан Барна у першій частині
передачі правильно сказав. Чому ці події, які
зараз на Донбасі, які рік тому почалися і які
переросли у війну і російську окупацію? А
починалося із повстань під криками "Путин,
помоги, Путин, зайди", "Донбасс не слышат" і
так далі. До цього банда Януковича 4 роки
грабувала усю країну, і вони нікого не чули, а
потім, коли цю банду прибрали, вони підняли
кримінальне повстання. Так от чому ніде це
виявилось неможливим, крім Донбасу? Бо
скрізь, де ця гідра піднімала голову: в Одесі, у
Савік Шустер
Семенченко
Харкові, у Дніпропетровську, у Запоріжжі, у
Херсоні, у Миколаєві, – скрізь ця гідра завдяки
місцевим людям отримала по голові. І саме
тому там вдалося стабілізувати ситуацію. А у
Донецьку, у Луганську, на превеликий жаль,
більшість... Уїнстон Черчілль колись казав:
"Усі погані справи робляться хорошими
людьми, які байдужі". А от більшість у
Луганську і Донецьку була байдужа до того,
коли вбили студента у Донецьку 20-літнього
за те, що вийшов із українським прапором.
Була байдужа, коли на 200-ліття від дня
народження Шевченка у Луганську перший
раз захопили обласну адміністрацію. Влада
бездіяла. Я переконаний, що це все можна
було зупинити у березні минулого року
жорсткими, рішучими діями. Коли в Луганську
150
озброєних
терористів
захопили
управління СБУ, треба було довбанути туди
ракетою – і все б припинилося. І війни в
Луганську не було, і Луганщина сьогодні була
б наша. Так, як у Харкові зробив Аваков, коли
у Харкові захопили обласну адміністрацію:
пригнали з Вінниці "Ягуар", 70 чоловік
арештували, звільнили адміністрацію – Харків
заспокоївся. Луганськ, Донецьк відпустили, бо
пішли шляхом переговорів. Переговарюваться
можна с мирними людьми. Якщо взяв зброю –
це ворог. Якщо ворог не здається, його
знищують.
Семён Семенченко.
Я хочу дать реплику на ваши слова. Да, мы
воюем с тем, что есть. Всякие люди идут на
фронт. Есть на фронте герои, есть люди,
которые копейки чужой не возьмут. А есть
люди, которые пришли показать себя перед
женой, добиться какого-то в будущем
богатства, став, действительно, мародёром.
Ляшко
Но всё это зависит от командиров. Есть такие
случаи. Были в "Донбассе". Я думаю, были в
любом подразделении. Но мы у себя,
например, с этим очень жестоко боролись. Я
знаю по поводу батальона "Днепр", полка
"Днепр". Я тоже там не встречал этого,
возведённого в высокую степень. Это всё
можно побороть. А мародёрство в Киеве –
оно же присутствует в гораздо большей
степени. Так что, нам распустить страну? Нам
необходимо жить и бороться с тем, что у нас
есть. Это не значит, что если у нас есть
отдельные случаи или в отдельных районах
массовые явления мародёрства, нам нужен
мир. Если мы проиграем эту войну, это
мародёрство покажется раем. Потому что
такое коллапс, что такое развал, что такое
поражение? Это совсем другой уровень жертв
и потерь. Поэтому нужно бороться с
мародёрством в Киеве, нужно бороться с
мародёрством на фронте и нужно в итоге
побеждать. Другое дело – что есть несколько
путей. Мы дали возможность президенту
попробовать свой. Но параллельно мы будем
добиваться наращивания военной мощи. И я
уверен, что именно через военные победы
лежит путь к освобождению нашей земли.
Семене, я згоден із вами, коли ви говорите,
що
президент
–
він
як
верховний
головнокомандувач, безумовно, має право
проводити свою політику. Але я як політик, як
лідер партії Радикальної, за яку голосували
мільйони людей, – я стверджую, що політика
умиротворення агресора, яку нам сьогодні
пропонують, ілюзія миру в обмін на територію
– це політика безперспективна, яка не дасть
миру. У підсумку ми беремо на себе ганьбу,
принижуючись перед окупантами. А у підсумку
Добродомов
Семенченко
ми отримаємо і ганьбу, і війну. Ця політика
призведе до поразки. Тому ми не повинні...
Тим більше, історія уся 20-го століття
свідчить, що агресора не можна зупинити ні
деклараціями, ну увещеваніями. Агресора:
Путіна – зупинить тільки сила. Там, де ми його
зупинимо. Якщо ми дозволимо йому йти, він
дійде рівно туди, куди ми дозволимо йому
дійти.
Про нарощення армії. Танки – це добре, це
правильно. Військово-промисловий комплекс
– теж. Давайте ще звернемо увагу на
дисципліну в армії. Ви знаєте, зараз
закінчується перша хвиля і починається друга
хвиля мобілізації. Я був на призовних пунктах,
військоматах. Слухайте, там п’янки. Там
просто п’янки щодня. Де таке взагалі можна
допустити зараз, коли ми говоримо про те,
кого ми готуємо? Де відповідальність цих
людей? От ми згадали про те, що сталося із
цим бронетранспортером і усе решта. Всі
кажуть: "Солдата треба посадити". А раніше в
армії за це відповідало керівництво у тому
числі. Чому це питання не піднімається?
Тобто ми ще говоримо про те, що не треба
забувати про цей момент і звернути на це
увагу. Тут має військова прокуратура звернути
увагу на ці речі. Це ще є дуже важливим.
Я хочу ответить лидеру Радикальной партии.
Я хочу сказать, что нам необходимо дать всётаки возможность президенту показать, что
политика, которую он ведёт: дипломатическая
политика – может приносить результаты.
Само принятие этого закона не ведёт нас в
пропасть. На самом деле если мы увидим,
что идёт дело к легализации боевиков, если
мы увидим, что Плотницкий у нас собирается
стать
народным
депутатом,
и
будет
Ляшко
проводиться не очистка территории, вывод
всех этих войск, наведение порядка, а потом
выборы... Если будет твориться наоборот, я
лично буду убеждать членов нашей фракции
полностью стать на пути всех этих минских
договорённостей. И в данном случае, я
думаю, наши позиции будут совпадать. Но
пока сейчас у президента есть вся
возможность показать, что конкретно он
добьётся дипломатическим методом. Это его
право. Он легитимно избранный президент в
данном случае.
Шановні громадяни України, коли нам
говорять
про
реалізацію
мінських
домовленостей, я стверджую, що мінські
домовленості: як перші, так і другі – вони
глибоко антиукраїнські. Коли у мінських
домовленостях написано, що Україна має до
кінця
року
змінити
Конституцію,
передбачивши постійний особливий статус
для Донбасу, коли у мінських домовленостях
написано "амністія терористам", "обиратися
їм в органи влади" і так далі... Покажіть мені
будь-яку іншу країну у світі, яка себе поважає і
дозволяє, щоб їй з-за кордону диктували, яку
Конституцію їй писати, які вибори їй
проводити, якою мовою говорити. Це можуть
дозволити собі лише країни, які себе не
поважають. Можете ви уявити, щоб Росія,
Німеччина, Сполучені Штати, Франція писали
власні Конституції під диктовку будь-якої іншої
держави? Під диктовку ззовні Конституції
пишуть тільки ті, хто програє. Якщо ми себе
поважаємо, якщо ми хочемо перемогти, ми не
можемо нікому: ні Москві, ні Брюсселю, ні
Вашингтону – дозволити диктувати, по якій
Конституції нам жити, якою мовою говорити,
який територіальний устрій мати. Це власна
Савік Шустер
Барна
справа українського народу. Якщо ми
дозволимо, щоб нам іззовні диктували
Конституцію, це означає, що ми визнаємо
себе меншовартісними, що ми визнаємо себе
об’єктом міжнародної політики. Тому я
категорично проти, щоб нам із-за кордону...
Тим більше, хто підписався під цим?
Терористи. І вони нам розказують: російські
маріонетки, у яких руки по лікоть у крові, –
вони нам кажуть, що ми повинні з ними
погоджувати постанови, які приймає Верховна
Рада, ми із ними повинні закони погоджувати.
Я маю, виявляється, на вимогу того подонка
Плотницького, позачергово збиратися на
сесію Верховної Ради, бо інакше він піде у
наступ. Це наскільки я маю себе принижувати,
щоб по їхньому хотению, по щучьему велению
писати закони і ще із ними погоджувати?! Це
ганьба, це приниження. Я готовий терпіти цю
ганьбу і це приниження за однієї умови: якби
це дало мир, дало результат і зупинило війну.
Але це не дасть ні миру, ні результату і не
зупинить війну. Тому якщо брати на себе
ганьбу, щоб мати війну, то я готовий померти,
аніж жити із ганьбою.
Олег Барна.
Легко говорити про дії, які можна робити, якщо
не знати, що являє собою армія, не знаючи,
що робиться на фронті і що являють собою
сучасні збройні сили. Але ви підтвердили усі,
що ми потребуємо допомоги Заходу і зброєю,
і тими ж самими коштами. Питання: щоб
надати цю допомогу, ми повинні вести із ними
переговори. Щоб вести із ними переговори,
відповідно, вони теж від нас щось вимагають.
І у цей же час, вимагаючи у них певні умови,
ми хочемо плювати на їхні теж умови? Ні.
Справа у тому, що ми домовленості мінські
Ляшко
Барна
Ляшко
виконали. І стараємося виконувати для того,
щоб мати підтримку Заходу. І тільки з
підтримкою Заходу, з тими економічними
санкціями, які зараз завдячуючи президенту
продовжуються проти Росії, ми можемо
розраховувати на те, що Росія економічно
ослабне і після цього вона може забрати
війська. І мені просто дивно розуміти той
факт, що Лавров проти, відповідно, цього
рішення Верховної Ради, проти "Батьківщина",
проти ваша партія. Я не розумію цю аналогію.
Якщо ви не розумієте, я вам поясню.
Чекайте, я докажу. Другий момент: цікава річ
виходить трохи ще в іншій ситуації. Дійсно,
армія розвалювалася стільки років, що
сформувати її за один день неможливо.
Генерали, які не здатні реформувати і взагалі
не здатні передбачити ті чи інші дії, більше
того – не здатні виправити помилки, не
повинні там бути. Це є факт. Є ще й інший
факт: що нація наша самовідроджується, що
без армії волонтери і добровольці піднялися і
пішли на фронт, і зупинили ворога. Нам треба
тільки усунути ту всю челядь, яка мішає
відродженню нації, – і ми піднімемося. Але
нам потрібно для цього об’єднатися, навести
порядок у державі. Тримаючи фронт на сході,
ми повинні відкрити тут фронт проти корупції і
проти тієї корупції, яка є у владі. На
превеликий жаль, ми усі до цього причетні.
Тоді ми дійсно почнемо наводити порядок. І
якщо Плотницький побуде у Верховній Раді, я
думаю, пане Ляшко, ви із ним наведете
порядок так, як із Медведчуком. Дякую.
Коли ми говорите, що ми, там, щось повинні...
Ми повинні відкрити фронт по боротьбі з
корупцією, ще що-небудь. Так у мене до вас
дуже просте питання: а чого ж ви цього не
Савік Шустер
Чирін
робите, як ви повинні? Рік пройшов після
"майдану" – покажіть хоч одного, кого
посадили із тих, хто вбивав наших людей.
Покажіть хоч одного корупціонера. Ви
випускаєте їх під 60 тисяч гривень застави. І
ви мені розказуєте, що ви повинні. Так як
повинні, беріть і робіть. А ви проголосували за
генерального
прокурора.
Знаєте,
де
генеральний прокурор? Немає його. За
кордоном. Лікується. Не дай Бог нікому
хворіти: хвороби не вибирають, – але ми не
голосували за цього генерального прокурора.
У тому числі й тому, що йому 63 роки. І треба
було молодшого обирати, який би не по
закордонах лікувався, а який би працював і
саджав корупціонерів. Якщо ви кажете, що ми
повинні, так я тоді питаю: чому президент досі
не притягнув до відповідальності тих, хто за
депутатськими мандатами: недобитки партії
Регіонів – пролізли до Верховної Ради? Чому
у Верховній Раді сидять шуфричі, бойки і усі
інші? Хто їм дав можливість туди пройти? Хто
Звягільського обрав у Донецьку? По округу 1.5
тисячі людей проголосувало – і став
народним депутатом. Причому по округу,
більшість якого на окупованій території. Тому
коли ви говорите, що ми щось повинні...
Народ вам нічого не винен. Вас обрали – ви
беріть і робіть. А не сидите на ефірах і
розказуєте, що повинні, а після ефіру йдете і
нічого не робите. Рік пройшов після "майдану"
– сьогодні рейтинг злодійської банди
Януковича виріс. Чому виріс? Тому що люди
бачать, що мелють тільки язиками і нічого не
роблять. І дурять, брешуть і крадуть. Тому
менше слів, більше діла.
Сергей Чирин.
Спасибо, Савик. Спасибо, что пригласили. Я
буквально позавчера приехал из Авдеевки.
Три недели мы там с нашим подразделением
"Правый сектор – Донецк" защищали мою
Родину: город Авдеевку. Это город, который
строили мои родители, и завод. И я депутат
Ясиноватского района. Это как раз Тоненькое,
Пески, Водино – то, что вы слышите
последние несколько месяцев. Поэтому я
приехал сюда по поручению. Я приехал сюда
с посылом. Послушайте. Война именно там. И
я специально задавал вопросы людям. То
есть я воюю, но я депутат. И как депутат
вопросы поднимал следующие: что мешает,
что надо, что необходимо и какие самые
большие
проблемы?
Называю
самые
большие проблемы. В Красноармейске, куда
выехала большая часть переселенцев, куда
выехала
часть
административных
учреждений...
Краматорск
–
это,
как
Мариуполь, один из центров. Как только я
туда приехал, думаю: "Как, интересно,
встречают Восьмое марта?" Вот все бигборды
без исключения заклеены лицом одного
человека: Сергей Сергеевич Андрейченко.
Что это за человек? Это конкретно человек
Юры Енакиевского, конкретно человек под
конкретную программу выкупленных угольных
пластов Саши Януковича. Они конкретно
поставили своего человека заместителем
генерального директора "Селидоугля". То
есть нас не просто сдают. Вот держу журнал:
"Какую страну строят Порошенко и Яценюк?"
Нам не просто не дают ничего. Если бы раздва, что как-то пробился, там, и как-то нашёл
губернатор и что-то привёз для Авдеевки...
Там ничего. Вы сказали за Звягильского.
Кусок хлеба не дал этот депутат. Ни куска
хлеба не дал, не привёз туда. Вещи, которые
передали,
продуктами
невозможно
обеспечить... Я сам выехал и возле колодца
раздавал вещи, которые волонтёры дали. 200
человек разобрали за 2 часа вещи. Я просил:
"Берите только самое необходимое". Очередь
выстроилась. И вот эту боль, которую мы
посмотрели... То есть этих людей сейчас
показательно ставят во власть, показательно
ставят
чиновниками,
они
растлевают,
разрушают изнутри всё это, готовят. Что
делал Гитлер, когда оккупировал страны, в
том числе Украину? Он засылал вперёд
диверсантов, он находил их из числа тех, кто
им сочувствовал, и ждали, потирали руки. Вот
это и люди во власти. Это и те чиновники,
которые были и есть, и которых расставляет
теперешняя власть. Что делают они и каким
образом? Ну такой пример... Он как бы
показательный. Извините, что я на примере
своей семьи. Вот у меня дом на Спартаке: это
одна из горячих точек. Я в бинокль смотрю,
туда выдвигаюсь насколько могу. Ну там
бывший дом, где родились трое моих детей.
Так вот мы когда семьёй выехали оттуда: мы
в расстрельных списках, у меня жена тоже
депутат – мы ещё ни разу, потому что мы и в
Авдеевке,
и
в
Ясиноватском
районе
прописаны – и таких тысячи людей, десятки
тысяч людей – мы ни разу не получили
обещанных Кабинетом Министров 800 гривен.
Ни разу ни копейки. Раз. Чтобы выехать тудасюда и людям попробовать что-то получить,
выписать этот пропуск – значит, 500-600-1000
– это тариф. Не встретил я человека: а у меня
10 приёмных в 10-ти городах, – я не встретил
ни одного человека, который без денег
сделал пропуск. Я встречал очень много
людей, которые полтора месяца ждут этих
пропусков. Это такса. Эти деньги... Вы только
вдумайтесь: если 9 тысяч людей в одном
месте, которые в списках, умножьте просто на
тысячу и посмотрите, какие деньги крадут, кто
крадёт. Те, которые под украинским флагом
это
преступление
делают,
которые
прикрываются именем Украины на той земле.
Вот эти почти основные проблемы. Ну и
основная проблема... Уж простите, дорогие
комбаты, я такой же, как вы, я с весны воюю.
Первый город, который мы освобождали, –
Красный Лиман. Там я увидел мародёрство,
там я увидел от своего комбата Матейченко,
когда это всё кралось: машины, люди, выкупы
и так далее. И за мэра скажу. Помимо него,
130 людей, которые были украдены примерно
в Селидово. Его в яму на неделю – после
этого 250 тысяч выкупа семьи. И вот так вот
везде. Это десятки примеров, уже сотни.
Крадут людей. 30 людей примерно украли в
Красном Лимане. Часть людей мы нашли.
Часть людей приходят и не пишут заявления.
И эта система, которая дискредитирует... В
нескольких километрах, в нескольких сотнях
метров территория, которую хотят захватить в
ближайшее время банды ЛНР и ДНР, а
фактически Путин, – она полностью готова
под то, чтобы её захватить. С одной стороны,
дискредитация со стороны украинской армии
в том числе. В Авдеевке сегодня-завтра
должен был быть митинг, потому что только
пришла ротация. Поворовано десятки домов:
мало обеспечивают, и армейцы в ближайших
дом разбитый приходят и что-то себе берут.
Нету там ничего. Если бы не волонтёры, нет
обеспечения
там.
Я
там
был.
Нет
обеспечения. Только волонтёры дают. За
редким исключением. Солдаты – уже
кощунство я скажу – оружие продают для
того, чтобы прокормиться. И волонтёры. Всё,
другой помощи нет. "Берцы дайте, форму
дайте", – просят. Представляете, какая там
ситуация? И вот этот журнал, который вот
этот Кабинет Министров... Тогда, когда, вы
помните, 24 школы закрывали, когда мы в
таком же прямом эфире подняли эту
проблему... Вот такую же проблему я
поднимаю – услышьте: вот после того, как
школы закрыли, больше ни разу мы не
слышали о Яценюке и его помощи, вот точно
так же сейчас нет никакой помощи от
Кабинета Министров. Никакие программы там
не работают. Только волонтёры, только
местная власть находит, нашкребает это всё
каким-то
образом.
У
нас
магазины
вскрываются гранатами: военные вскрывают
магазины потому, что жрать нечего, потому
что формы нет. И только потому, что мы там
стоим, да, 25-ю, 93-ю, 95-ю... И освобождали
мы Красный Лиман с этими хлопцами, и там
сейчас рядом стоим. Героические ребята. Но
на одном героизме, без помощи, без
идеологии та земля готова к сдаче. Из-за
таких назначений, как я сказал. Я назвал
Андрейченко. Сдадут Красноармейск – это
одновременно
сдаётся
Новогродовка,
Димитров, Угледар, Горняк – ну всё, что
вокруг. Всё, что приносит в войну реально
деньги для Украины, – это уголь. Они уже
уголь забрали у нас. Они уже поставили туда
своих
смотрящих.
Страшные
события
происходят. Пожалуйста, услышьте. Создайте
центр на освобождённых территориях, на
"серой" зоне, создайте реальный центр. Не
временами ротацию СБУшников, которые
приезжают – похватали людей, обилетили – и
всё, другого ничего там не работает. А
создайте центр, куда можно реально со всеми
этими проблемами обратиться, и эти
проблемы на местах можно будет решить.
Потому
что
реально
в
Авдеевке
единственный, кто помогает, – это директор
коксохимзавода. Директор – не его хозяева,
не его учредители – он лично. И нет никого,
никакой власти, потому что это сепаратисты
чистейшие, ни милиции, которая крышует все
эти преступления. Десятки грузовых машин
украдено. Разграблены все ларьки, все
магазины, загнали людей в хаос. Вот в
темноте, знаете, страшно: тёмный город, и
только ходят, и крадут. Такое ощущение
было, когда я пришёл 3 недели назад в
Авдеевку. Сейчас уже, когда мы оттуда ушли:
нас убрали оттуда, банально убрали... Мы
начали задавать вопросы, мы начали
приглашать журналистов и объединились все
– и нас просто попросили. И собственники
так, по-человечески: "Уйдите, пожалуйста".
Мы приняли решение по-другому: в 10-ти
городах теперь мы будем. Теперь мы не в
одном будем держать оборону – в 10-ти. И
вот такие назначения, как Андрейченко,
преступные, мы будем озвучивать, мы будем
на поверхность все случаи мародёрства –
извините, дорогие мои, мы будем их
озвучивать. Потому что сейчас вы украли
машину у человека, поломали его, с его
семьи вымогаете деньги... Человек, которого
украли и выпустили сегодня, – 10 тысяч
долларов с него уже получили: уже мне
позвонили люди. И это делают те, которые
стоят рядом, которые наши: украинские –
военные. Да, в масках, да, иногда шевроны
снимают. Вы перестаньте это делать.
Ляшко
Остановите, пожалуйста, своих людей. Вот
это меня попросили сказать. Это я приехал
специально донести именно вот это. Это
шахта "Краснолиманская" – уважаемый
товарищ Юрий, когда вы зашли и окружили
эту шахту: ваши бойцы, – вы её захватили...
Там 5 тысяч человек работает, 5 тысяч семей.
До сегодняшнего дня удерживается. Это
дестабилизация такая... Там есть власть. Вы
разберитесь,
пожалуйста,
кто
будет
правильным директором. Но эта сила оружия
только потому, что вы сильнее. Этих случаев
очень много. Спасибо.
На превеликий жаль, те, про що ви
розказуєте, – це правда. Дуже багато зараз
випадків, коли військові формування, у тому
числі добровольчі, використовують для тих чи
інших питань. Але ще більше випадків, коли
під добровольчі батальйони ряджені одягають
нашивки: там, "Айдар", "Донбас", "Дніпро", –
віджимають власність і так далі. Потім, коли їх
затримують, вони ніякого відношення до цього
не мають. Що стосується зміни влади – я
абсолютно підтримую: усі "регіонали" винні у
тому, що на Донбасі зараз війна. І вони не
мають жодного морального права сьогодні
бути
владою.
Має
бути
суцільна
десепаратизація, неможливість їм далі
керувати на тих територіях, щоб завтра знов
прийшли до влади, знову грабували. Через
що повстали люди на Донбасі? Бо так, як
грабувала банда Януковича, їх ніхто ніколи в
житті не грабував. В рабів перетворили. А ми
їх
сьогодні
тримаємо.
Вони
партійні
"регіоналівські" прапори поховали – сьогодні
розказують, що безпартійні. Що стосується
вугілля... От я сьогодні задавав у парламенті
представнику
Міністерства
вугільної
Савік Шустер
Береза
промисловості питання. У нас у цьому році
Міністерство енергетики планує закрити 12
шахт: у Львові, на Волині, у Павлограді.
Натомість завозять вугілля із Росії. Платять за
російське вугілля по 2.5 тисячі за тону. Нашим
шахтарям платять по 1300 за тону. У мене
просте
питання:
якщо
ви
російським
шахтарям, фактично агресору, платите по
2500 за тону, чого ви ці гроші не платите
нашим шахтарям: львівським, волинським,
павлоградським,
врешті
донецьким
на
звільненій території? Чому ви врешті не
купуєте це вугілля на Донбасі? Адже там наші
люди, наші шахтарі. Чому енергетику в Росії
купуємо замість того, щоб своїх енергетиків
підтримати? Оце називається "корупція". Тому
що контракти, які укладено із Росією, – сидить
посередник, є дельта, дельту чи в офшори, чи
у кишеню, а інтереси держави на останньому
місці. Тому я кажу, що головна сьогодні
проблема наша – не тільки зовнішня російська
агресія, а й внутрішня: олігархи, корупція,
економічна дестабілізація. Якщо ми не
вирішимо внутрішні проблеми, ми не зможемо
вирішити зовнішні: відбити агресію.
Спасибо, Олег Ляшко. Юрий Берёза.
Я хотів би звернутися до вас, шановний
друже. Якщо у вас є зараз факт стосовно того,
що представники збройних сил конкретної
частини не мають одежі, не мають... Про те,
що ви говорите. Я зараз готовий вас
вислухати: номер частини, якщо ви так
знаєте, – і ми зреагуємо. Але – знаєте, у чому
проблема? Проблема у тому, що ви багато
говорите і мало робите дійсно, дуже мало
робите. Говорити і кричати – це дуже просто.
Але реально треба звертатися і вирішувати
цю проблему, якщо є справді факт, що ви
Чирін
Береза
Чирін
Береза
Чирін
Береза
побачили бійця, який краде, який... Ми не
повинні зупинятися на цьому. За кожен вчинок
треба відповідати. Я думаю, що якщо ви
маєте факти стосовно збройних сил України:
стосовно того, що вони не одягнені, не взуті, –
до кого ви звернулись за цей час?
Учили меня: "Побереги себя, не называй
фамилии, не называй имена". Вот этого
человека, которого обилетили сегодня... Это
тот случай, по которому позвонили: вот мы
ехали, и я по телефону разговаривал. Это
именно "Днепр-1" приехали и забрали этого
человека, обилетили его родину. Фамилия? Я
передам фамилию, если нужна фамилия.
Телефон передам.
Звичайно.
Я поднял проблему – и вы услышьте.
Смотрите: вы все здесь воевали, как и я. Вы
все здесь командиры. Если вы скажете, что
такого не было и нет... Не именно этот случай
–
что
таких
случаев
нет,
которые
происходят... Я приехал в Красноармейск. Вы
не знаете, что негодяй стал?.. Вы же депутат.
Вы не знаете, что его поставили? Везде он на
бигбордах. И вы допускаете, находясь при
этом несколько месяцев на территории шахты
"Краснолиманская",
где
зашло
ваше
подразделение, и вы стоите там, и вы
позволяете это делать в том числе.
Почекайте. Я ще раз питаю вас... Почнемо із
першого питання. Стосовно збройних сил: ви
почали говорити, що до вас звернулися
збройні
сили,
які
неодіті,
необуті,
ненагодовані, і з цього вони крадуть.
Правильно я вас зрозумів?
Да.
Поэтому
последнюю
неделю
4
телеканала, которые приезжали...
Номер частини, будь ласка.
Чирін
Береза
Чирін
Ляшко
Чирін
Ляшко
Чирін
Береза
Чирін
Береза
Чирін
Береза
Чирін
Сейчас назвать его?
Хоча б одну назвіть. Бригади хоча б.
Все, которые я назвал. Есть 95-я: она только
пришла на ротацию. Есть в 93-й, которой
стоят ребята. Есть 25-я, которая была. 20-й
батальон, который...
"Болтун – находка для шпиона". Номери
бригад... Розкажіть ще розташування і так
далі.
Тогда меня не провоцируйте.
Не треба називати ці подробиці. "Враг не
дремлет".
Вы приедьте в Авдеевку и подъедьте к
военным. Вы три одинаковые формы не
найдёте. Они стоят в том, что есть.
Волонтёры с Краматорска заехали, взяли
продукты, чтобы передать ребятам, которые
там стоят. Вот я вам ответил.
Я все-таки більше переконуюсь, що ви все ж
таки провокатор.
Ну да. Наверное, приедьте ко мне в Авдеевку,
наконец-то, может, оденьте форму и с
автоматом, как Ярош, приедьте, а не в
Верховной Раде рассказывайте, пока у вас за
спиной крадут ваши люди. А вы только
пиариться выходите.
Я ще раз говорю: це дуже принципове
питання. Ви зараз заявили про злочин. Я
зараз у присутності усіх.
Послушайте. Нет, давайте так...
Зараз ми поїдемо із вами у Міністерство
оборони, ви повинні зробити заяву, і ми
повинні довести це до логічного кінця. Ви
готові до цього?
Готов, конечно. Больше того, первое
заседание общественных организаций и
политических партий, которое было в
Краматорске, – тему, которую подняли 11
Барна
Савік Шустер
Семенченко
батальонов, которые на донецкой земле...
Тогда это ещё было. Тема, которая сразу
поднялась, – это тема мародёрства. Это я
озвучил тему контрабанды в Артёмовске. Эти
темы знают все люди, которые там бывали.
Если вы не были там, съездите, послушайте,
посмотрите и узнайте, сколько стоит пропуск
сделать, сколько стоит украденный человек,
выкуп. Вы узнайте, почему сидел мэр
Селидово и почему 250 тысяч, и почему
неделю сидел. И почему он действующий
мэр. Значит, он не преступник, наверное, был.
Я просто примеры вам рассказываю самые
яркие. А в великонадольском лесу: там, где
встаёт подразделение, – там люди в клетках
сидели.
Добродію, знаєте, у чому ваша проблема? Я
вам скажу. Усі знають, що таке війна і що на
ній може бути. Ми бачимо історію Вітчизняної
війни: теж таке саме було. Питання у іншому.
5 тисяч шахтарів, далі ще багато, і усі сиділи
дивилися. І от зараз проблема та сама: той
сидить, той сказав, ми почули, але ніхто не
може навіть у цьому питанні стати, відкрито
сказати чи навіть піти поскаржитися кому
потрібно, щоб навести порядок. Вилазьте із
халуп, починайте трохи бути сміливішими.
Семён, минуту.
Я хочу к тебе обратиться. Ты сейчас просто
озлоблен. Почему – не знаю. Мы с тобой
встречались и в Артёмовске, и с автоматом, и
без автомата, ты приезжал ко мне в
госпиталь. И я знаю, кто такой Андрейченко.
Это тварь, который ещё во время прошлого
марта-апреля был, по сути, главным
сепаратистом в своём городе. И я просто
говорю: давайте прекращать возводить это в
гиперболы. И про "Правый сектор" много
Левченко
Савік Шустер
Левченко
Савік Шустер
Диктор (запис)
говорили, и хлопцы потом доказывали, кто
под их личиной скрывается. И про армию, и
про прочее. Не надо это гиперболизировать.
Давайте бороться с каждым конкретным
случаем. Давайте, приходите к нам в комитет
по безопасности и обороне. Я это говорю
всегда. Конкретные факты – и лучше делать,
чем говорить. Сделали – на одного
преступника стало меньше, на одного
уголовника больше. Пусть работает на благо
Украины на зоне. Давайте работать.
Можна?
Нельзя. Послушайте...
Розумієте, це дуже важливий момент. Тому
що те, що ми зараз почули... Людина говорить
факти. Можливо, трошки емоційно, можливо,
щось не зовсім може пояснити, але одразу
людину
називати
провокатором...
Мені
здається,
це
вкрай
неправильно.
Це
симптоматично у тому, що ми сьогодні чуємо
у дискусії з сьогоднішньою владою: усі, хто із
владою не погоджуються, – одразу це "рука
Москви", одразу це провокатор, одразу це
ФСБ... Знаєте, таким чином не виправиш
ситуацію в Україні.
Я специально пригласил к микрофону
Николая
Гордиенко:
это
глава
Государственной финансовой инспекции
Украины. Чтобы люди понимали, чем
занимается Государственная финансовая
инспекция,
мы
подготовили
очень
короткий материал. Но это надо понять.
Органи
Державної
фінансової
інспекції
України здійснюють незалежний державний
фінансовий контроль від імені виконавчої
гілки
влади.
Основними
завданнями
Держфінінспекції
України
є
реалізація
державної політики у сфері державного
фінансового контролю, а також внесення
пропозицій щодо її формування. Відповідно
до покладених на неї завдань, вона: здійснює
фінансовий контроль за використанням і
збереженням державних коштів, майна і
активів; здійснює контроль за дотриманням
законодавства на усіх стадіях бюджетного
процесу щодо державного і місцевих
бюджетів та законодавства про державні
закупівлі; здійснює контроль за станом і
достовірністю
бухгалтерського
обліку
і
фінансової звітності у міністерствах та інших
органах
виконавчої
влади,
державних
фондах, бюджетних установах, а також на
підприємствах, в установах та організаціях, які
отримують державні кошти чи використовують
державне чи комунальне майно; здійснює
фінансовий контроль за діяльністю суб’єктів
господарської діяльності, у яких корпоративні
права держави перевищують 50 відсотків
статутного капіталу, та об’єктів державної
власності; вживає заходів щодо усунення
виявлених недоліків і порушення щодо
притягнення до відповідальності винних осіб;
подає щомісяця до Верховної Ради України,
Кабінету Міністрів України та Мінфіну України
звіти про узагальнені результати контролю за
дотриманням бюджетного законодавства;
забезпечує погодження призначення на
посади та звільнення з посад контрольноревізійних підрозділів у структурі міністерств і
інших центральних органів виконавчої влади,
їх територіальних органів і координує
діяльність цих структур; розглядає листи,
заяви і скарги громадян про факти порушення
законодавства із фінансових питань, вживає
згідно із законодавством відповідних заходів
для їх усунення.
Савік Шустер
Гордієнко
Так. Значит, вы, Николай Григорьевич,
были назначены на этот пост в апреле
2014-го, это после "майдана" уже. И 4-го
марта премьер-министр Арсений Яценюк
вас отстранил на 2 недели, я так понимаю.
Он это мотивировал необъективностью
проведения
финансовой
проверки
концерна "Антонов". А 2 недели после
этого, 18-го марта, на этой неделе, вы
сказали, что после победы Революции
достоинства
системная
коррупция
Януковича
–
Азарова
не
была
ликвидирована,
а
просто
поменяла
руководителей. Теперь коррупционные
схемы
возглавляет
премьер-министр
Арсений Яценюк. Это очень громкое,
сильное заявление. Вот как это всё
объяснить?
Добрий вечір, Савік. Добрий вечір, студія.
Добрий вечір, телеглядачі. Я Гордієнко
Микола
Григорович,
голова
Державної
фінансової інспекції України. Свій трудовий
стаж я почав із правоохоронних органів. Я від
оперативного працівника служби ОБХСС за
26 років дійшов до першого заступника
начальника податкової міліції України. Після
цієї посади я був призначений заступником
міністра
транспорту.
Після
чого
був
призначений заступником голови КРУ України.
Попрацювавши на цій посаді і побачивши ті
максимальні
фінансові
порушення
із
розкрадання
бюджетних
коштів
уряду
Януковича і Азарова, я звільнився за власним
бажанням. 4-го березня 2014-го року я був
призначений головою Державної фінансової
інспекції України. Після призначення на цю
посаду я змінив структуру Державної
фінансової інспекції, ввів операційний аудит у
Державну фінансову інспекцію по контролю за
основними потоками держмонополій, провів
ротацію і люстрацію керівників Державної
фінансової інспекції близько 80-ти відсотків.
Проведеними
контрольними
заходами
Державної фінансової інспекції України нами
було
не
підтверджено
кредиторської
заборгованості, яка була заявлена на 1-ше
березня
2014-го
року:
1.1
мільярда.
Проведеними
контрольними
заходами
Державної фінансової інспекції України нами
було скасовано електронних векселів на
підтримку вугледобувних шахт на суму 1.32
мільярда. За час моєї роботи: а це практично
близько року – було проведено Державною
фінансовою інспекцією 4 тисячі контрольних
заходів, по яких виявлено збитків 7.6
мільярда, що у 2.5 рази більше, ніж за звітний
період 13-го року, тобто коли був злочинний
уряд Януковича і Азарова. Операційним
аудитом, який ми ввели на початку моєї
діяльності, було попереджено фінансових
порушень 5.2 мільярда, з яких 4.6 мільярда
припали на НАК "Нафтогаз України". У той
період часу, коли у нас такі величезні
проблеми
були
цієї
зими
із
газом.
Невідкладно... Поряд із цієї роботою я
невідкладно почав перевірку фінансовогосподарської діяльності уряду Януковича і
Азарова. А вже з середини 14-го року ми вже
захватували період при проведенні ревізій
уряду Яценюка. Я хотів би зупинитись на
небагатьох резонансних ревізіях, які були
проведені
центральним
апаратом
Держфінінспекції України. Оскільки по цих всіх
ревізіях Генеральною прокуратурою порушені
кримінальні провадження, тому в рамках
тайни слідства я тільки назву об’єкти
контролю і суми збитків, які нанесені державі
Україна. ПАТ "Укртрансгаз" – 219 мільйонів
збитків, ПАТ "Укргазвидобування" – 358
мільйонів збитків, "Укрзалізниця" – 258
мільйонів збитків, "Укрзалізпостач" – 300
мільйонів збитків, "Укрпошта" – 61 мільйон
збитків. "Держспецзв’язок" – от на цій ревізії
по "Держспецзв’язку" я трошки хотів би
зупинитися чуть-чуть більш детальніше.
Значить, в ході проведення цієї ревізії, за
ухвалою суду, яка нам надійшла від Служби
безпеки України, наші ревізори вивчали
договір
куплі-продажу
приватизації
"Укртелекому". І одним із пунктів цього
договору куплі-продажу... Мова йшла про те,
що компанія "ЄСУ", яка набувала... Яка
купувала акції "Укртелекому", за свої кошти
повинна була виконати для "Держспецзв’язку"
на суму 220 мільйонів телекомунікативну
систему на протязі двох років. Однак ці
роботи були не виконані. І бувший керівник
"Держспецзв’язку України", який працював при
уряді Януковича-Азарова, написав лист на
тодішнього президента Януковича, який
написав резолюції на Кабінет Міністрів і
Міністерство фінансів про виділення з
державного
бюджету
220-ти
мільйонів
гривень. Тобто з державного бюджету знову
украли 220 мільйонів гривень. Цей акт ревізії
ми направили до Генеральної прокуратури, де
було відкрито кримінальне провадження.
Однак через деякий час до Державної
фінансової
інспекції
України
надійшла
слідуюча ухвала суду про позапланову
перевірку Міністерства фінансів, яке на той
час очолював екс-міністр Шлапак Олександр
Віталійович. При виході наших ревізорів на
ревізію Міністерства фінансів і в ході її
проведення
нашими
ревізорами
були
виявлені масштабні фінансові порушення.
Тобто ми виявили 552 мільйони збитків, 1
мільярд 46 мільйонів фінансових порушень.
Даний акт ми теж направили до Генеральної
прокуратури, який був приєднаний до раніше
порушеної справи по "Держспецзв’язку". За
цими двома актами було пред’явлено
звинувачення Януковичу і було пред’явлено
звинувачення екс-міністру фінансів Колобову,
який нещодавно був заарештований в Іспанії
– затриманий в Іспанії. Однак нинішній радник
прем’єр-міністра України Яценюка Шлапак, а
на той час він був міністром фінансів, подав
на Державну фінансову інспекцію позов в суд
про відміну акту нашої ревізії за період
Януковича-Азарова. Тобто той акт, який ми
написали. На сьогоднішній день ми судимося.
Тобто мені на сьогоднішній день не зрозуміла
позиція уряду Яценюка. Чому уряд Яценюка
захищає злочинну владу, яка украла такі
величезні кошти з державного бюджету. Мало
того, не реагує зовсім на повернення такого
важливого
стратегічного
об’єкту,
як
"Укртелеком" у зв’язку з тим, що компанія
"ЄСУ" не виконала свої умови договору. На
жаль, за результатами перевірки державних
підприємств, засвідчили, що після Революції
гідності системна корупція уряду Януковича і
Азарова не була ліквідована. Вона тільки
поміняла інших керівників і стала невід’ємною
частиною діяльності нового уряду. Тепер
корупційні схеми у країні очолює уряд
Яценюка. 4-го березня поточного року я
проводив заслуховування ревізорів, які
проводять ревізію фінансово-господарської
діяльності Міністерства інфраструктури за 5
років. Тобто ми зачепили ще період, коли
Савік Шустер
Гордієнко
Голос
Гордієнко
Савік Шустер
Гордієнко
Міністерство
інфраструктури
називалося
Міністерством транспорту. А коли в 11-му році
Міністерство транспорту було переіменовано
у
Міністерство
інфраструктури,
тобто
відбулися зміни, то не була проведена ні
ревізія Міністерства транспорту, ні не була
проведена зовсім ніяка перевірка. Тобто як
правило,
з
опиту
свого,
наприклад,
правоохоронної діяльності, у цей період якраз
іменно робляться масштабні фінансові
порушення, робляться масштабні фінансові
відчуження
державного
майна
такого
величезного міністерства, як Міністерства
інфраструктури. Тільки по попередніх даних,
за 10 днів роботи наших ревізорів виявлено
більше 30-ти мільйонів фінансових порушень
по
Міністерству
інфраструктури.
Після
заслуховування Міністерства інфраструктури,
я провів заслуховування ревізійної групи...
30 миллионов нарушений?
Да.
Гривень. 30 мільйонів гривень.
30 мільйонів гривень.
А, 30 миллионов гривен?
Да. Після заслуховування Міністерства
інфраструктури я провів заслуховування
ревізійної нашої групи по "Енергоатому". Ми
проводимо зараз ревізію "Енергоатома",
"Атомкомплекту" і всіх атомних станцій. І теж
тільки за малий період: буквально десь за 10
днів – нашими ревізорами вже було
встановлено фінансових порушень більше
100 мільйонів гривень. Але після цього
заслуховування, десь примірно через 4
години, прем’єр-міністр відсторонив мене від
займаної
посади
на
час
проведення
службового розслідування. В одному із
пунктів, які він озвучив на Кабінеті Міністрів, –
це було підприємство "Антонов". Дійсно, ми
проводили ревізію цього підприємства.
Дійсно, це було за його дорученням. Але це
була комісійна перевірка. Тобто у комісійній
перевірці
приймали
участь
декілька
міністерств:
Міністерство
економіки,
Міністерство юстиції, Дерфонд майна і
Державна фінансова інспекція України. У
результаті проведеної цієї ревізії було
виявлено 391 мільйон збитків. Даний акт
ревізії ми направили до Генеральної
прокуратури України. Генеральна прокуратура
України даний наш акт направила до НІСЕ: це
Київський інститут судових експертиз – для
підтвердження повноти нарахованих наших
сум у сумі 391 мільйон. КНІСЕ повністю
підтвердило наш акт. Генеральна прокуратура
України – до речі, у провадженні ця справа
знаходиться
у
головного
військового
прокурора Матіоса – відкрила кримінальне
провадження,
по
якому
пред’явлено
звинувачення бувшому керівнику ДП Ківа і
бувшому прем’єр-міністру України Азарову.
Уряд Яценюка здійснює масштабну корупцію,
але публічно задає питання: "А де брати гроші
в період війни на функціонування держави?"
Щоб знайти гроші, проводяться системні...
Емісія гривні, скорочуються соціальні виплати,
зменшуються пенсії, збільшуються податки,
беруться борги у міжнародних валютних
фондах. Тепер точно я знаю, що дефіцит
державних фінансів перш за все пов’язаний із
корупційною складовою уряду Яценюка. Я
вже офіційно звернувся до президента
України, до генерального прокурора, у
Верховну Раду України, до громадськості про
проведення перевірки викладених фактів
корупції і, у разі їх підтвердження, про
Савік Шустер
Добродомов
Голос
Добродомов
відсторонення Яценюка від займаної посади.
Пожалуйста, Виктор Добродомов.
Насправді це надзвичайно гучна заява. Я
просто нагадаю, що якраз про ці факти ми
почали говорити два тижні тому у цій студії,
коли обговорювали цей неоднозначний
пенсійний закон, яким ми розшуковували для
держави півтора мільярда. Тоді я мав
відомості про 3-4 мільярди гривень, а пан
Гордієнко вже каже про задокументованих 7 з
половиною. Про що говорити, якщо по
"Енергоатому" 100 мільйонів тільки за один
день. Я просто хочу звернути ще увагу на те...
На "Укртелеком". Всі знають, кому він
належить. Це олігарх: пан Ахметов.
Він вкрав його. Він вкрав його, по суті, у
держави під час правління Януковича.
З цим ніхто навіть не сперечається. 220
мільйонів. Це, до речі, якщо, може, хтось
пропустив... Ця резолюція Януковича, яку він
підписав і дав доручення уряду, – це, до речі,
на слідуючий день чи не єдина взагалі
процесуально
правильно
оформлена
претензія, кримінальна справа до президента
Януковича. Це я хочу ще також зауважити. І
ця справа мала б взагалі бути принципова. Це
зачіпка, яка чітко дає всі можливості
пред’явити
звинувачення
згідно
закону
України. По "Енергоатому". При 3-х мільярдах
збитків
ми
пригадуємо,
де
машини
обслуговувались
по
770
тисяч,
про
газонокосарки на 25 мільйонів і про все
решта. Але ви тут задали кілька питань. У
мене буде до вас одне, якщо можна, питання.
Хочу сказати, що депутати мали зустріч із
паном Гордієнком після того, як він
оприлюднив
це.
Наше
міжфракційне
об’єднання, яке називається "Єврооптимісти",
на сьогоднішній день готує відповідне
подання до Верховної Ради. Я дуже попрошу
всіх колег, особливо по коаліції, підтримати
створення тимчасової спеціальної комісії, яка
би взяла під контроль розслідування цих
оприлюднених фактів. Згадайте, будь ласка,
як півроку тому колишній міністр охорони
здоров’я Олег Мусій виходив з уряду з гучною
заявою про те, що в уряді корупція на
тендерних закупівлях по ліках і по всьому.
Тоді уряд теж очолював пан Яценюк. Ніхто – я
наголошую – тоді на це не відреагував. У якій
ще країні статус міністра... Людина, як в уряді,
оголошує про корупцію у відомстві і в Кабінеті
Міністрів – і цим не цікавиться ні Генеральна
прокуратура, цим не цікавляться ні депутати –
ну
це
колишній
склад.
Сьогодні
високопосадовець оголошує про корупційні
факти. І ви розумієте, що для нього буде,
якщо цей високопосадовець не підтвердить ці
факти. Я бачив результати цієї ревізії. Вони
підтверджені експертизами. І це серйозний у
нас на сьогоднішній день скандал. Тому
закликаю депутатів з фракцій підтримати
створення цієї спеціальної комісії для того,
щоб розслідування перевести в публічну
площину, щоб про нього Генпрокуратура
звітувала і щоб ми взяли реальний контроль.
У іншому випадку ми шукаємо гроші для
Донбасу, ми шукаємо гроші для армії, ми
забираємо гроші у пенсіонерів. Це насправді –
це шок, друзі. А що я хотів щодо питань? Тому
що ми паралельно займаємося цими
справами і час від часу ми до них
повертаємося. Скажіть, будь ласка: ви щойно
сказали про такі ревізії, як аграрний фонд. Ми
знаємо, там є дуже цікаві відомості. За моїми
даними, там на понад 2 мільярди. Просто
Гордієнко
вдумайтесь в цифри. Чи проводили ви цю
перевірку? Чи це підтверджується? Державна
продовольча зернова корпорація України. І
скажіть, будь ласка, чи ви проводили ревізію
"Укрзалізниці" після відсторонення пана
Остапюка? І чи можна по цих ще трьох? Бо
тут у сумарній кількості, щоб ви розуміли, ще
понад 3 мільярди гривень. Будь ласка.
Ну я хочу сказати, той кредит, який надійшов
нам нещодавно... Я впевнений, що за
прошлий рік украли вже більше. Да, дійсно,
ми... Державною фінансовою інспекцією
проводилася ревізія в системі АПК по
державній спеціалізованій бюджетній установі
"Аграрний фонд", де були збитки 28 мільйонів.
Ця державна установа – вона була ще
створена за часів Азарова. Але потім вони з
часом, оскільки там було дуже багато
фінансових порушень і махінацій, – вони
створили ПАТ "Аграрний фонд". Тобто
практично під тією самою назвою. І ми теж
вийшли на ревізію і виявили там збитків 2
мільярди 75 мільйонів. Да, дійсно, ці
порушення за період Януковича-Азарова. Але
саме головне, що ці гроші: 2 мільярди 75
мільйонів – були перераховані у банк
Курченка у 14-му році 18-19-го лютого: в
період розстрілу "майдану". Через два дні
банк Курченка увів адміністрацію тимчасову, а
через пару місяців він був об’явлений
банкрутом. Я особисто тоді виїжджав... Їздив
до Національного банку, щоб підтвердити цю
інформацію. Однак пані Гонтарева мені
підказала, що це треба їхати у Фонд
гарантування вкладів. Я особисто сам поїхав
у Фонд гарантування вкладів, тому що нашим
співробітникам Фонд гарантування вкладів
ніякої інформації не надав. І там я отримав,
що ці кошти, які перерахував ПАТ "Аграрний
фонд", – вони не зможуть вже повернутись,
тому що вони віднесені до 7-го рівня
повернення грошових коштів при ліквідації
банків. А за часів незалежності України
максимум поверталися кошти громадянам, які
відносяться до 3-го рівня. Тобто ці кошти
пропали. Ми написали акт. 2 мільярди 75
мільйонів.
Порушено
кримінальне
провадження.
Але
саме
головне:
всі
контрольні заходи, які ми проводимо, – це
тільки частина тих контрольних заходів, які я
вам назвав. І половина з цих контрольних
заходів – це позапланові ревізії. Тобто за
ухвалами суду. Якби ми провели повні ревізії,
якби у нас хватало сил, то ці суми були б у
десятки разів більше: розкрадання державних
коштів. Але саме головне – що уряд Яценюка
при виявленні таких фактів порушень... Ми
інформуємо після кожної ревізії: після
підписання
акту
ревізії
інформуємо
Міністерство
фінансів,
інформуємо
обов’язково Кабінет Міністрів. Однак зі
сторони уряду ніякої реакції на жодну ревізію,
яку я провів, не було. Мене ні разу не визвали
ні на уряд, ніхто мене не заслухав. Стільки я
писав довідок і возив – реакції ніякої від
Яценюка не було. Що стосується ревізії
"Укрзалізниці". Ми пам’ятаємо – по-моєму, це
серпень-місяць був: за листом Служби
безпеки України, яка надіслала про масові
фінансові
порушення
керівником
"Укрзалізниці" Остапюком, який являється
земляком Арсенія Петровича... На уряді був
він відсторонений від займаної посади. Тобто
приблизно така картина, як зі мною. Другим
пунктом у дорученні прем’єр-міністра було
написано, що "провести ревізію фінансово-
Савік Шустер
Лубківський
господарської діяльності". І цю ревізію
доручили провести не мені, а доручили
провести цю ревізію внутрішньому аудиту
Міністерства інфраструктури, підконтрольним
об’єктом яке є... Органом управління є
Міністерство інфраструктури. Мало того,
міністр, який очолював на той час, – він
відноситься до партії Яценюка. Наскільки я
знаю, результати цієї ревізії... Їх ніхто не знає.
Я думаю, що їх немає. Тобто вони самі гарно
сказали на екран, на всю Україну, що буде
проведена ревізія, однак результати цієї
ревізії не оприлюднені. Їх ніхто не знає. Самі
порушили, самі вкрали, самі собі доручили
провести ревізію. Після чотирьох неділь я
отримую ухвалу суду від Генеральної
прокуратури.
І
вийшов
на
перевірку
"Укрзалізниці". Перевірив "Укрзалізницю" і
перевірив "Укрзалізпостач". Загальна сума
збитків – 58 мільйонів гривень. От вам
результат цієї ревізії.
Данила Лубкивский.
Дуже дякую. Дуже дякую, Савік. Насамперед я
розпочну з того, що я не член уряду – я
радник прем’єр-міністра. Тому мені дещо
простіше, напевно, і легше зреагувати на цю
ситуацію. Більше того, я хотів би почати з
того,
що
прозвучало
дуже
серйозне
звинувачення. Це звинувачення складається з
двох компонентів: з політичного звинувачення
керівництву
уряду,
прем’єр-міністру
і
кримінального по конкретних фактах за
конкретними сферами. Я думаю,
що
природною має бути реакція на таке
звинувачення. Якщо є конкретні факти, поперше, вони мають бути направлені до
Генеральної прокуратури. З того, що ми
щойно почули, частина з проведеної роботи
Савік Шустер
Лубківський
направлена до Генеральної прокуратури.
Таким чином, ми повинні вимагати сьогодні
проведення повноцінного розслідування від
Генеральної прокуратури для отримання
прозорої відповіді, що є це звинувачення. Крім
цього, на мій погляд, я думаю, що потрібно
справді реакцію побачити і в парламенті
України. Тому що це не є звинувачення проти
Яценюка. Таким чином звинувачена вся
коаліція в тому, що коаліція покриває
корупцію. Це дуже серйозне політичне
звинувачення. Відповідно, коаліція повинна
зреагувати на це для того, щоб забезпечити
чесне
розслідування.
Тому,
щоб
не
повторилась та ситуація з одним таким
моментом... Я його просто проілюструю.
Щойно звучала тема про зловживання наших
військових. Щойно прозвучала тема про те,
що зараз, після цього ефіру, поїдуть
розслідувати і займатися цим. На жаль,
людина, яка про це говорила, пішла.
Ні-ні, не пішла. Він є. Він є.
Дай Боже, щоб вона повернулась. Тобто я до
чого веду? Я веду до того, що потрібно
забезпечити повне і прозоре розслідування,
потрібно
зрозуміти,
що означають
ці
звинувачення. І я хотів би почути відповідь на
одне, на мій погляд, важливе питання. Два
тижні тому доповідача було відсторонено від
обов’язків. Чому до цього часу мовчалось? Це
питання звинувачення всієї коаліції. Чому
мовчалось? Чому щойно зараз з’явилась ця
тема? Я хотів би почути відповідь на це
запитання. Крім цього, я вважаю, що питання
такого плану мають вирішуватися дуже
активно. Саме це я завжди і раджу. І я
вважаю, що в цьому є великий сенс. Зокрема,
як ви знаєте, відсторонено керівництво
Савік Шустер
Лубківський
Савік Шустер
Гордієнко
Савік Шустер
Гордієнко
Савік Шустер
Савік Шустер
Гордієнко
Державної фіскальної служби для того, щоб
провести розслідування. І це розслідування
вже завершилось – будуть представлені його
результати. Саме це стосується і інших
чиновників, які, на думку Кабінету Міністрів як
колегіального органу, не відповідають тій чи
іншій функції. Таким чином, нам потрібно
понад усе забезпечити об’єктивне і чесне
розслідування цієї ситуації. Дякую.
Да, Николай Григорьевич, вы сможете
ответить.
Я попросив відповідь на моє запитання.
Нам надо просто...
Я так розумію, мені треба відповісти?
Я помню вопрос, поэтому...
Я помню тоже.
Нет, вы помните. А вот после новостей
"112-го канала" – не знаю, будете ли ещё
помнить.
(РЕКЛАМА).
Прямой эфир. Телеканал "112. Украина",
который не боится правды. Значит,
Николай
Гордиенко:
председатель
Государственной финансовой инспекции
Украины – у микрофона. Вопрос от
Данилы Лубкивского был. Премьерминистр вас отстранил 4-го, а вы сделали
это заявление 14-го. Почему вот так? Нет,
даже 18-го. Две недели. Почему вы две
недели молчали?
Савік, я повністю відповідаю за свої дії і за
свої слова. І тим більше відповідаю за дії
свого колективу і за їх професійну діяльність.
Що стосується тих строків, які назвав пан
Данило. Значить, 4-го числа – це було на
засіданні
уряду.
Прозвучала
от
така
інформація. Доручення нам зайшло від
Кабінету Міністрів 11-го числа: через 7 днів.
Савік Шустер
Ляшко
Гордієнко
Ляшко
Комісія зайшла до нас перевіряти нас у
прошлу п’ятницю. Мало того, у тому дорученні
сказав прем’єр-міністр про ДП "Антонов", про
операційний аудит. Коли до нього після уряду
підійшов заступник генерального прокурора
України Матіос і сказав: "Арсеній Петрович,
вас підставили – там Гордієнку надо давать
орден, а не ругать". Прийшло доручення уже
без першого пункту. Тобто прийшло тільки по
операційному аудиту. Началась перевірка.
Потім приходить зовсім інший склад комісії, у
який включили 20 чоловік комісії. Мало того, із
цих 20-ти чоловік 11 працівників із тих
міністерств, які я перевіряю. Це з Міністерства
фінансів: там, де я написав акт на 552
мільйони, – це з Міністерства транспорту, це з
Міністерства енергетики. Ви хочете сказати,
що це буде об’єктивна перевірка? Нехай
перевіряють. Я їхньої перевірки не боюсь. Я
впевнений у тих діях, що наш колектив
спрацював правильно. Але у мене зразу
зустрічне питання: ви мене звинувачуєте
один, два дня чого я мовчав. Ви мовчите про
розкрадання своїм урядом величезних коштів.
Да, Олег Ляшко. В принципе, то, что сказал
Данила Лубкивский: что, в принципе, это
вызов всей коалиции.
Безумовно, звинувачення, які прозвучали, –
це є дуже серйозні звинувачення.
Це факти.
Звинувачення, факти, які вами озвучені, – це є
серйозні звинувачення. І вони мають бути
ретельно розслідувані. Перше: я вважаю, що
ваші
заяви
мають
бути
предметом
розслідування
Генеральної
прокуратури.
Більше того, я вважаю, що в парламенті має
бути створена тимчасова слідча комісія
Верховної Ради. І я готовий буквально в
понеділок внести проект постанови про
створення тимчасової слідчої комісії. І
звертаюсь – тут представники всіх фракцій, –
звертаюсь до вас, колеги, делегувати своїх
представників.
Ми
маємо
негайно
розслідувати ці звинувачення. Але я не знаю
щодо конкретно цих фактів, про які говорив
пан Гордієнко. Але я знаю – і я теж
повідомляв про це і особисто прем’єрміністру, і у Верховній Раді, і на цих ефірах –
про факти корупції, які є в діяльності тих чи
інших міністерств. Зокрема Міністерство
енергетики. Я кілька місяців і президенту на
Раді нацбезпеки, і у Верховній Раді
розказував про контракти, які підписані
міністром енергетики Демчишиним із Росією
про постачання з Росії енергоносіїв. Це
глибококорупційні контракти. Коли, наприклад,
"Укрінтеренерго", державне підприємство,
постачає електроенергію у Крим, коли у нас
по селах – пам’ятаєте: по містах, по селах
виключали електроенергію? Люди по 9 годин
сиділи без електроенергії. В Крим ми 500
мільйонів кіловат електроенергії за січеньмісяць поставили. Збитки, по-моєму, 180
мільйонів гривень на ціні, яку... Різниця між
ціною,
яку
поставляли
до
Криму,
електроенергії і різниця між ціною, скільки
вона насправді коштує. На кіловаті – 35
копійок втрати. Далі. Міністерство екології. Ні
для кого не є таємницею, що олігархи як
сиділи, так і продовжують сидіти на надрах,
тримають ліцензії. До речі, енергетика.
Сьогодні в енергетиці... Ви знаєте, хто
головний в українській енергетиці? Російський
олігарх Григоришин, банда Януковича: сина
Януковича. Люди сидять на центренерго, на
шахтах – он чоловік з Донбасу розказував.
Вони по сьогоднішній день через рік після
Революції гідності – вони продовжують сидіти,
виводити гроші за кордон. І я неодноразово
про це повідомляв і прем’єр-міністру, і
президенту. Тому я вважаю, що факти
корупції,
якщо
вона
є,
мають
бути
розслідувані. І ті, хто цю корупцію проводить,
мають бути притягнуті до відповідальності.
Але найбільша проблема насправді не в тому,
уряд чи не уряд. Бачите, ви ж кажете, крали
при Януковичі, – ви зараз стверджуєте, що і
зараз крадуть. І далі будуть красти. Чому? Бо
влада безвідповідальна, непідконтрольна.
Тому що у нас монополізація економіки, тому
що у нас 5 олігархічних сімей тримають всю
економіку. У нас надзвичайно велика
монополія в енергетиці. А там, де монополія,
– там корупція. Тому для того, щоб зламати
корупційні схеми, треба зламати монополію. А
у нас по сьогоднішній день немає голови
Антимонопольного комітету, у нас по
сьогоднішній день не змінений голова
Рахункової палати, якого обирали ще при
Януковичі,
фактично
немає
легітимної
Рахункової палати, у нас по сьогоднішній день
маса людей продовжують працювати, які були
призначені при Януковичі. У тому і парадокс: у
багатій країні бідні люди. Мільйони людей. От
до мене в перерві підходить жіночка старшого
віку і каже: "От нам дають копійчану субсидію
– як же мені за ту комуналку заплатити?"
Хтось мільярди гребе, а людина, яка 1100
гривень пенсії в місяць отримує, 800 гривень
має віддати за комуналку. І потім приходять
до парламенту... І потім приходять до
парламенту і кажуть: "Давайте піднімемо
пенсійний вік, давайте з пенсії заберемо,
давайте з того заберемо, давайте з цього
Голос
Ляшко
заберемо". З олігархів треба спочатку
забирати, а не з простих людей, монополії
поламати, вернути у державну власність
майно, яке вкрали. Коломойський два тижні
тому зробив заяву, що носив 5 мільйонів
доларів щомісяця хабарів Кучмі-президенту і
його зятю Пінчуку, щоб йому дали можливість
за копійки приватизувати "Укррудпром". Я
питаю: заява зроблена – де генеральна
справа? Чому Кучма і Пінчук досі не сидять?
Чому те майно, яке вкрадене за копійки
Коломойським, – чому і досі не повернуто до
державної власності? Чому в Саудівській
Аравії в Еміратах дитина народжується – їй на
рахунок 100 тисяч доларів зразу кладуть?
Тому що нафту, яку продають в Еміратах, –
доходи від продажу нафти діляться на всіх
жителів Еміратів. А у нас доходи від краденої
нафти, газу, вугілля і всього іншого діляться
між п’ятьма сім’ями. Тому я вважаю, що має
бути проведена націоналізація. Майно, яке
вкрали у держави, має бути повернено в
державну власність, що ми, до речі, зробили з
"Укрнафтою". Чого Коломойський казиться?
Бо за моєю ініціативою забрали "Укрнафту". І
два мільярди дивідендів має віддати до
державного бюджету, і "Укрнафту" має
повернути до державної власності. Тому...
Дозвольте, я закінчу: це важливі речі. Від
цього корупція і іде: від монополії, від
олігархів, від зловживань. Коли парламентом
олігархи керували, коли урядом олігархи
керували.
Досі керують.
Тому треба націоналізувати те, що вкрали, –
раз, олігархів усунути від влади – два, надра
повернути в державну власність – три. Той,
хто займається корупцією, – розстріляти, як
Савік Шустер
Гордієнко
Савік Шустер
Лубківський
Голос
Савік Шустер
Голос
Савік Шустер
мародера на фронті, – чотири.
Значит, хорошо. Раз вы уже про
олигархов.
Савик, можно мне сказать?
Да, давайте тогда... Да, обязательно.
Только раз уже Олег Ляшко заговорил об
олигархах, то тогда давайте туда уже и
олигарха, о котором вы говорили. Потому
что Верховная Рада вчера лишила
возможности
Игоря
Коломойского
распоряжаться "Укртранснафтой" как он
хочет.
Підтримавши позицію уряду з цього питання.
"Укрнафтой".
Да,
"Укрнафтой".
Нет,
конечно.
Поддержали предложение. Но дело-то не в
этом.
Значит,
конечно
же,
Игорю
Коломойскому
это
не
понравилось,
потому что сразу государство могло
назначить туда другого директора и там
всё бы изменилось. Коломойскому это не
понравилось.
И
поэтому
он
с
вооружёнными людьми решил приехать в
здание "Укрнафты". И вот как это
примерно... Вы все это видели тысячу раз.
Но меня впечатляет...
"Укртранснафти". Це різні речі. Це дві різні
компанії. І та, і та контролюється цією особою.
Да, вы сможете сказать детали. Я не хочу
просто утомлять зрителей. Но в принципе,
человек, который спокойно распоряжался
недрами и государственной компанией,
потерял контроль и решил, что всё же для
него это неприемлемо. И меня даже не
столько волнует – я сразу скажу, – что он
нахамил журналисту, – нахамил, конечно.
А то, что он с вооружёнными людьми
поехал в государственное предприятие в
Коломойський
(запис)
Савік Шустер
Гордієнко
столице Украины. Вот это меня возмутило
больше всего,
честно
говоря. Вот
посмотрите кадры.
Мы освобождали здание "Укртранснафты" от
русских диверсантов, которые захватили. А
ты со своей "Свободой" сидишь тут, бл*дь, и
караулишь, бл*дь. Ну что ты, заткнулся уже?
Давай про русских диверсантов спроси. Чего
ты ни одного не поймал? Радио "Свобода",
бл*дь. Документы выяснили, что нет задания
на голосование от Кабмина, нет задания на
голосование от НАК "Нефтегаза".
Эти заявления уже все видели. Это
абсолютное,
чистое
хамство
необразованного человека. Ну и вообще
комментировать
это
не
стоит.
А
вооружённые люди в центре Киева – это
никакое государство себе такого бы не
позволило. Пожалуйста, сейчас вот. У нас
две темы вместе.
Савік, я ще хотів би декілька слів сказати. Я
не дуже хотів би, щоб трошки путали роботу
Державної фінансової інспекції із фіскальною
службою. Тому що наші ревізори беруть
бухгалтерський документ і описують те, що є в
бухгалтерському документі. Ми фіксуємо
факти. Ми фіксуємо факти. А Генеральна
прокуратура дає оцінку цим фактам, які
викладені в актах ревізії. Але після другого
півріччя 2014-го року, коли ми розпочали і
зробили багато ревізій резонансних, нам
заблокували практично роботу Державної
фінансової інспекції уряд Яценюка. Тобто в
постанові було записано, що Державна
фінансова
інспекція,
крім
тих
усіх
повноважень, які ви сьогодні висвітлювали на
екрані, – ми могли на протязі 5-ти місяців
тільки здійснювати перевірки доручень уряду і
звернення об’єктів контролю. Скажіть, будь
ласка: який об’єкт контролю звернеться до
контролюючої
організації,
щоб
його
перевірили? Я вам скажу: за 5 місяців
звернувся один. Ми виконували тільки
доручення уряду. Але поряд із тим, ми ж
повинні виконувати і ухвали суду, які
надходять від правоохоронних органів, в яких
порушені кримінальні провадження. Тобто ми
повинні були дослідити ті чи інші фінансові
порушення. Так от, коли нас заблокував уряд
Яценюка, ми не виконали 353 ухвали суду.
Тобто
353
кримінальні
справи
у
правоохоронних органах лягли мертвим
грузом до кінця року. Ми не розпочали 634
ревізії. Ми не виділили правоохоронним
органам 803 наших фахівці для проведення
тих чи інших контрольних заходів для
правоохоронних органів. Ви хочете сказати,
це не блокування урядом Яценюка роботи
Державної фінансової інспекції? Я дважди
розробив проекти закону, який надіслав до
Мінфіну. Мінфін не підтримав. Один проект
закону дійшов до Верховної Ради – не
прийняли. 46 листів написав на Міністерство
фінансів про відкриття нам фінансування –
жоден лист не був підтриманий. Всі були
листи і відповіді з Міністерства фінансів
написані під копірку заступником Матвійчуком.
Мало того, практично після перевірки
Міністерства фінансів нашою службою – а до
цього ніхто не перевіряв Міністерство
фінансів! Ми перші, в принципі. І виявили такі
результати роботи. Нам Міністерство фінансів
повністю заблокувало кадрові призначення,
тому що, згідно положення про Державну
фінансову інспекцію, ми є центральний орган
виконавчої влади, координуємося Кабінетом
Савік Шустер
Береза
Гордієнко
Береза
Гордієнко
Береза
Гордієнко
Береза
Гордієнко
Міністрів через міністра фінансів. І щоб мені
призначить
того
чи
іншого
керівника
структурного підрозділу, я повинен їхати до
міністра фінансів його погодити. Так от мені
п’ять місяців повністю не погоджують:
повністю – кадри. Два мені керівника
призначили, погодили – і то я подзвонив
губернаторам Запорізької області – і через
них
вже:
попросив
їх,
щоб
вони
зателефонували в Мінфін, щоб погодили. От
така проводиться сьогодні політика, в тому
числі кадрова, в тому числі люстрація, в тому
числі зміна керівників урядом Яценюка.
Юрий Берёза.
Я, я, як правильно... По-перше, ну те, що було
сказано колєгами і колєгою Олегом Ляшком,
ми
підтримуємо,
ми
проголосуємо
–
тимчасова комісія обов’язково буде створена.
Це перше. В мене питання конкретне: я так
розумію, от ви в березні прошлого року стали
головою Держфінансслужби – правильно?
Да.
Скажіть, будь ласка: чи провели ви за цей час:
за цей рік – перевірку: от з березня –
діяльності попереднього уряду Януковича,
Азарова? Які міністерства ви перевірили? Я
так розумію...
Так я ж казав.
Секунду, почекайте. Дослухайте мене уважно.
Я так розумію, коли ви перевіряєте певне
міністерство, висновки вашої перевірки
повинні бути направлені до Генеральної
прокуратури.
Так.
І я так розумію, що уряд Яценюка або
конкретно Яценюк блокував це подання до
Генеральної прокуратури. Так чи ні?
Неправильно ви розумієте.
Береза
Гордієнко
Береза
Гордієнко
Береза
Гордієнко
Береза
Гордієнко
А як? От я хочу, щоб ви пояснили мені.
Ви неправильно розумієте цього питання.
Далі, далі: дивіться: діяльність кількох
керівників
ОДА
часів
Януковича
ви
перевірили? І скільки подань до Генеральної
прокуратури ви зробили стосовно діяльності
керівників ОДА часів Януковича?
Подань до Генеральної прокуратури ми не
направляємо: це не наша функція. Ми
направляємо матеріали ревізій планових або
позапланових ревізій. І якщо стосується...
Наприклад, ви питаєте мене періоду уряду
Януковича, Азарова...
Так, так, так, я... От конкретно...
Я вам, а я вам...
Секунду, я уточню. Я так розумію, от ви
прийшли – я так думаю, от моє переконання –
скажіть, що я неправильно думаю, – ви
повинні були підвести таку, жирну, риску – от
дивіться – і зробити все для того, щоб
перевірити попередній період злочинного
уряду Януковича, Азарова і надати ці факти
для Генеральної прокуратури для того, щоб
можна було на них реагувати. От скажіть:
скільки перевірок? І результати перевірок:
скільки?.. Хто заблокував? Мені просто зараз
цікаво: хто заблокував? Якщо ви ці перевірки
робили і ви надавали, хто це заблокував?
Я вам сказав, що... Ви трошки погано,
наверное, мене слухали. Що з початку моєї
діяльності: коли я приступив на посаду – за
цей час ми провели чотири тисячі
контрольних
заходів,
чотири
тисячі
контрольних заходів: в тому числі періоду
Януковича, Азарова, – а з другого півріччя –
уряду Яценюка. І виявлено збитки: 7 мільярдів
600 мільйонів. 4 тисячі перевірок – ви
думаєте, що я вундеркінд: помнити всі 4
Береза
Гордієнко
Барна
Гордієнко
Голос
Барна
тисячі перевірок? Чи що?
Ні, тут...
Але я вам хочу сказати, але я вам хочу
сказать слідующе, послухайте мене.
Добродій, тут один дуже момент. Я вам хочу
пояснити, в чому справа, – і ви, може, мене
зрозумієте. Суть дуже проста: ви зібрали
матеріали. Питання в тому, чому ви не
забезпечили те, щоби ті матеріали попали до
тих людей, які можуть щось перевертати. До
кого ви з депутатів зверталися? Ні, в нас було
подібна ситуація із митницею – так, Діма? Але
митник як побачив, що його там пресують, а
він
відкрив
корупційні
схеми
ввозу
нелегальних автомобілів, які покривали бувші
СБУшники, бувші прокурори: навіть Донецької
області є: він там... Він прийшов до нас – ми
взяли і поставили це на місце. Питання в
іншому: ви побоялися це піти зробити. А в цей
час наші хлопці не бояться і ідуть лягати там,
на схід.
Чекайте. Про яку ви боязнь говорите?
Чекайте, ви питайте Яценюка, чому він це все
зробив. Чого ви його питаєте, що він побоявся
чи не побоявся? Що за перевертання взагалі
логіки?
Відносно Яценюка зовсім інша справа буде.
Ви зробили факт, но тут треба розкривати
набагато серйознішу і велику схему: схему,
чому взагалі існує корупція. Захід не дає нам
інвестицій, тому що іде війна: це зрозуміло, на
це ми зараз не вплинемо. Але основне – нема
реформ і корупція є. Чим появляється
корупція? Її чинники, структура? Перша
структура – це є кадри. До тих пір, поки ми на
посади будемо призначати по партійних
квотах, по блату, золоту молодёжь, по
липових дипломах, не спеціалістів, доти буде
Гордієнко
Ляшко
Гордієнко
Ляшко
Гордієнко
Ляшко
Гордієнко
Ляшко
корупція. Другий... Чекай, я доповню. Другий
момент – це дати владі нормальне
законодавство, яке позбавлене корупційних
ризиків. Ми це робимо і перевіряємо на
корупційному комітеті. На превеликий жаль,
депутати
деколи
змагаються
за
законодавство, не дивлячись на якість. Може,
давайте чотири закони по одній темі
об’єднаємо і один зробимо? І останній момент
– це що дійсно сказали: заставити працювати
правоохоронні органи, щоб забезпечити
виявлення корупції. І оце, що нам треба
зробити зараз: заставити прокуратуру... Це,
що вона не має тоді реагувати, коли вже на
неї на хвіст натиснуть чи зберемо підписи, як
проти
Яреми,
а,
по-перше,
публічну
інформацію: навіть на засобах телебачення...
Тому що журналісти роблять дуже велику
роль, роботу ризиковану, навіть не залежну
від них, замість правоохоронних органів. І це
треба взяти до уваги.
Ну я хочу вам сказати: ви сказали – і не тільки
що, що я побоявся комусь щось сказати – да?
Так я так думаю, що... Послухайте мене... Нє,
нє, послухайте мене. Я 26 років попрацював в
правоохоронних органах в сфері економіки.
Так за роки незалежності, незалежності
України,
наверное,
перший
голова
контрольно-ревізійної служби або Державної
фінансової інспекції вийшов на цю трибуну і
розказав про корупцію у владі.
Так, не перший.
Ну може, ще другий єсть.
Покійний Микола Іванович Севульський.
Може, другий.
І не один раз був у цій студії.
Але я вам хочу сказати слідуюче.
Одну секунду, Микола Григорович, одну
Гордієнко
Ляшко
Гордієнко
Ляшко
Гордієнко
Ляшко
Гордієнко
Голос
Ляшко
хвилинку. Раз ви вже згадали, давайте. Був у
нього
попередник
Микола
Іванович
Севульський: на жаль, помер, від раку помер
– царство йому небесне: це легендарна була
особистість: народний депутат, обирався двічі
народним депутатом від "Блоку Тимошенко".
Мені пощастило з ним працювати разом в
Бюджетному комітеті, потім він в 2007-му році
був призначений начальником Головкру. От
такий начальник Головкру: а Державна
фінансова інспекція – це наступниця
Головкру, – отакий начальник Головкру, як
був Севульський, – такого – я думаю, ви
підтвердите, – не було ніколи. Савік, ви його
пам’ятаєте: він не один раз був у вашій студії:
це легендарна була особистість. В мене до
вас одне питання, Микола Григорович.
Да, я ще відповім на те, а потім – ваше.
Пане Олеже, ви кажете, кому дзвонив. Я вам
скажу: десь місяць тому дзвонив мені:
пропонував зустрітися. Я, на жаль, не зміг
зустрітися. Один раз, я пам’ятаю: це десь
місяць тому – був дзвінок. Микола Григорович
мені подзвонив, сказав, що в нього є факти,
які мають мене зацікавити. На жаль, я тоді з
ним не зміг зустрітися. Але вам надо було
лупати цю скалу: подзвонити ще раз –
зустрілися би. В мене до вас питання...
Ну я, ну я зустрівся із...
Микола Григорович, в мене до вас питання.
...із керівниками фракцій – і повірте мені...
Ну зі мною ви не зустрілись.
З більшістю депутатів...
...у мене зараз... Обговорюйте, що робити з
цим...
У мене до вас, у мене до вас... Юра, не
нервуй, спокійно. У мене до вас питання: ви
зараз заявили про те: про корупцію, про все
Гордієнко
Барна
Гордієнко
Барна
Гордієнко
інше, що Яценюк блокував вашу роботу.
Скажіть мені: ви зверталися чи до президента,
чи до генерального прокурора з приводу того,
що блокували?.. Яка їхня реакція?
Я вам нагадав про те, як нам заблокували
роботу в прошлому році на 5 місяців. Я
написав, по-перше, 46 листів до Міністерства
фінансів в зв’язку з тим, що я не міг
виконувати ухвали суду. А невиконання
ухвали
суду
–
це
кримінальна
відповідальність зразу, я хочу вам нагадати. Я
написав лист до генерального прокурора
України: тоді Віталій Григорович Ярема був, –
який зразу написав лист на прем’єр-міністра
України: продублював його. От. І написав про
ті проблемні питання, у зв’язку з якими наша
діяльність впливає на їхнє... затягування:
затягування їхніх розслідувань кримінальних
справ. Реакції від Яценюка ніякої не було. Що
стосується... На ваше питання: я відповідаю
за проведення ревізій і за реалізацію наших
матеріалів. Так я вам хочу сказати, що більше
95-ти відсотків резонансних матеріалів в
Генеральній прокуратурі – це мої.
І це вам робить тільки честь і хвалу, але мало
того, що їх зробити: матеріали. Треба, треба
робити все, щоби ця справа дійшла...
В мене функції не слідчі – понімаєте?
Я розумію.
Я їх розумію по своїй професійній діяльності в
зв’язку
з
тим,
що
я
працював
у
правоохоронних органах. І може, завдяки
цьому ми багато реалізували: так багато
реалізували – матеріалів. Але я вам хочу
сказати слідуюче: ми зараз говоримо про
реалізацію – я вже дві неділі відсторонений –
так? Сьогодні, наскільки я узнав, мене ще
даже не ознайомили із дорученням прем’єр-
Ляшко
Савік Шустер
Ляшко
Гордієнко
Ляшко
Гордієнко
Ляшко
Гордієнко
Ляшко
Гордієнко
Ляшко
Гордієнко
Ляшко
міністра про проведення перевірки, мене не
ознайомили просто. Наскільки проводиться
правильно перевірка – да? Сьогодні,
наскільки я знаю, ще продлили на сім днів.
Чого продлівають на сім днів? Тому що
наверняка щось не можуть найти. Ви хочете
сказати, це правильний підход? Але ревізії, які
в мене ідуть зараз по Міністерству
інфраструктури, по "Енергоатому" – вже,
считайте, пройде три неділі без моєї участі – і
я вам гарантую, що ці ревізії, якщо не буде
мене, не будуть такі ефективні. Вони будуть
завалені. Але я вам хочу сказати, що ревізію
по "Енергоатому" ми обов’язково доведемо до
кінця. І ми вам – якщо потрібно буде, я вам в
цій студії доповім ті результати, хто з
народних депутатів, хто з фракції Яценюка
сидить на потоках на "Енергоатомі" і ворують
десятиліттями грошові кошти, розкрадають
державу.
Так про це і так всі знають.
Так, я хочу только слово дать...
Ви ж проводили перевірку.
Нє, ви скажіть...
Секунду, Микола... Ану, секунду, Савік,
секунду. Ви зараз сказали, що ви можете
сказати, хто сидить на цих потоках, – беріть
кажіть.
Я ще раз скажу: я проведу ревізію – і вам
покажу.
Да ви ж знаєте. Кажіть, не бійтеся.
Я знаю, я знаю.
Кажіть, не бійтеся.
Я люблю оперувати фактами.
Кажіть.
Боїтеся ви, но не я.
Я… Слухайте, я боюся? А що мені боятися?
Микола Григорович...
Голос
Ляшко
Голос
Гордієнко
Ляшко
Гордієнко
Ляшко
Гордієнко
Береза
Гордієнко
Савік, дуже дякую. Я дуже...
А що мені бояться? Поясніть.
Я дуже стисло відповім, поки з’ясовують, хто
кому, що боїться...
От шановний Олег Валерійович, я повинен
провести ревізію, я повинен доказати
цифрами і фактами про корупцію в
"Енергоатомі" і хто ворує, краде гроші в
"Енергоатомі". Коли в мене буде акт ревізії, я
потом... Хочте...
Попередні у вас є результати?
Попередні є. Я вам сказав уже: 100 мільйонів
уже є.
Повідомте, хай уже людина знає, хто кришує
корупцію в "Енергоатомі". Назвіть прізвище.
Після проведення ревізії. Ви мене визовете в
парламент – і з парламентської трибуни на
всю, на всю країну вам доповім.
Я перепрошую, я хочу уточнити одне питання.
Все ж таки Янукович, Азаров, голови одіозні
ОДА: той же Добкін, який зараз сидить в
Верховній Раді, – ви зробили перевірку їхньої
діяльності?
Зараз по ОДА Харківської області іде
комплексна
перевірка
всієї
Харківської
області. Послухайте мене, послухайте. От
дайте я закінчу – тоді будете задавати
питання. Ви знаєте, що таке закінчений період
ревізійний. Знаєте чи ні? Да? Да. Якщо
проводиться ревізія, наприклад, у 12-му році,
то вона береться, наприклад, по 13-й. Так я
вам хочу сказати, що Державна фінансова
інспекція при уряді Януковича – вона
практично закрила всі періоди тих монополій,
де розікрали величезні кошти. Наприклад,
Євро-2012, "Охмадит", де украли гроші на
лікарню, повітряний експрес. Ще вам
перечисляти? Я... Щоб мені вийти на цю
Голос
Гордієнко
Голос
Гордієнко
Ляшко
Гордієнко
Ляшко
Гордієнко
Ляшко
Гордієнко
ревізію, я повинен... Щоб перепровірити опять
ці факти, я повинен отримати ухвалу суду від
прокуратури. Дайте мені ухвалу суду – і я їх
провірю і вам доповім.
Я дуже стисло, я, я дуже стисло відреагую на
ваші...
Є закон – і я його повинен виконувати. Якщо я
щось, хоть одну букву закону в процедурі
неправильно виконаю, цей акт скасують в суді
– і я його програю. Хватить мені одного суду
по Міністерству фінансів, де я сужуся із
Мінфіном за те, що я найшов факти
розкрадання Януковича, Азарова. А ви як
депутати мене не підтримуєте в цьому
питанні.
Візьміть
і
запросіть,
чому
сьогоднішній міністр фінансів судиться з
Державною фінансовою інспекцією і не
відкличе позов із суду.
Ви знаєте, я, я дуже стисло відреагую на це.
Значить,
захищаєте
уряд
Януковича,
Азарова?
Ану почекайте. Микола Григорович, ви
давайте
говоріть,
говоріть,
да
не
заговарювайтеся. Ви почули, що я сказав? Що
я в понеділок...
Так це не ви.
Не ви – то ви так і кажіть, кого ви маєте на
увазі.
Я відповідаю от...
Я в понеділок внесу до Верховної Ради проект
постанови про розслідування фактів, які ви
оприлюднили, у тому числі в цій студії. Раз.
Друге: в мене до вас питання. Я правильно
зрозумів,
що
ви
вважаєте,
що
вас
відсторонили від посади у зв’язку з тим, що ви
виявили факти корупції? Правильно чи
неправильно?
Да.
Ляшко
Гордієнко
Лубківський
Савік Шустер
Лубківський
Савік Шустер
Лубківський
Добродумов
Зрозуміли, дякую.
А кому, кому потрібний голова...
Я, я хотів би, я хотів би відреагувати таким
чином. Як би діяли в цій ситуації в будь-якій
нормальній європейській країні? Прозвучало
таке, велике, звинувачення. Я вперше на токшоу – я бачу, що це справді ток-шоу. Нам
треба розібратися в цій ситуації.
Что вы имеете в виду: "справді ток-шоу"?
Ну справді ток-шоу: це шоу і справді ток. Я
хотів би сказати одне: що нам...
А шоу – это где?
В таких справах... Дозвольте, я закінчу думку.
Ну ми можемо дуже довго говорити. Значить,
в цій справі не може бути жодних
двозначностей. Генеральна прокуратура...
Тобто має бути той, хто знайде відповідь. Це,
на мій погляд, є Генеральна прокуратура: раз.
Другим таким арбітром може виступити
тимчасова парламентська слідча комісія. Цю
слідчу комісію, на мій погляд: я говорю це зі
сторони – парламентаріям вирішувати, як це
найкраще зробити, – необхідно проводити для
того, щоб чітко і ясно зрозуміти, що
відбувається, хто винуватий, щоб не було ані
приводу, але водночас ми маємо всі розуміти,
щоб не було одночасно і голослівного
звинувачення. Кожен з нас може бути
звинувачений. Для того, щоб це не
відбувалося, має бути швидке, публічне
розслідування цього звинувачення: яке
прозвучало. А якщо це не відповідає
дійсності, тоді ми маємо з вами робити
висновки: коли ми чуємо такі слова.
Можна, можна про висновки? От абсолютно
правильно: згоджуюся, що в любій, будь-якій
європейській країні це би мало відбутися.
Чому я теж наполягав і підтримую про те, щоб
Савік Шустер
Добродумов
Голос
Добродумов
залучити зараз депутатів і зробити це
публічно? Панове, ви всі пригадуєте... Я
просто хочу сказати про те, як працюють наші
правоохоронні органи: на жаль, і зокрема
Генеральна прокуратура. Так, на фактах – ще
раз наголошую. Ми піднімали вже питання про
те, що зникли цінності і поверталися гроші
колишнім, по суті, очільникам режиму
Януковича. Робилося це слідчими, суддями за
бездіяльності Генпрокуратури. От в мене
зараз в руках є відповідь Генеральної
прокуратури – я би хотів, щоб ви уважно
просто почули дуже цікавий момент. Ми
зацікавилися, куди ділися цінності з Межигір’я
і з будинку Пшонки. Пам’ятаєте, на всю країну
ми показали...
Можно – если у нас есть, можно показать,
напомнить...
Зокрема легендарний золотий батон, який
став символом корупції. Так от, панове,
золотого батону більше немає. Генеральна
прокуратура не виявила золотого батону і не
знає, де він знаходиться. Це так вам...
З’їли золотий батон?
З’їли. Зокрема закусили, Юра, ювелірною
італійською пташкою, золотими, срібними
монетами,
позолоченими
гривневими
банкнотами. А це я мушу процитувати окремо:
"Генеральною прокуратурою України після
обшуку, під час обшуку приватного будинку
Пшонки", – всі пригадують будинок приватний
Пшонки і що там побачила країна? – "грошові
кошти, коштовності, ювелірні вироби і
дорогоцінні метали та інші цінності не
вилучалися.
Їхнє
місцезнаходження
невідоме". Друзі, ви розумієте, правоохоронна
система, яка за рік не показала жодних
результатів, по великому рахунку, щодо
"майданівських" злочинів, щодо корупції
попередньої влади... Ви хочете, щоб вони
показали про корупцію теперішньої влади? А
Державна фіскальна служба, урядова комісія
– три дні тому мали бути оприлюднені дані – і
в мене питання, коли вони будуть
оприлюднені... Для цього є терміни, є буква
закону. Наголошую: буква закону говорила
про те, що три дні тому мала б бути
завершена – і відповідно, були оприлюднені.
Навіть народні депутати не можуть досі
отримати ці результати. Тому зараз в урядову
комісію по Державній фіскальній інспекції, крім
спеціальної
комісії
парламенту,
треба
включити депутатів. Тут є представники
Антикорупційного комітету: є Ігор Луценко, є
Олег Барна, є зрештою я – будь ласка, ми
зараз звертаємося: включіть нас в цю комісію
для того, щоб ми теж там були і щоб в нас
потім не пропадали акти ревізій: по
"Енергоатому" і всій решті речам, – щоб в нас
не виривалися звідти папірчики. Якщо в нас
коштовності, які бачила вся країна, якщо
золотий батон, який знає кожен першокласник
в цій країні, – його вже немає – і ніхто з
правоохоронців не може відповісти, то за ці
акти перевірки – я сподіваюсь, у вас є копії всі,
– то ми точно маємо бути там присутні. І
останнє, що я хотів сказати: 24-го числа буде
завершений
конкурс
на
директора
Антикорупційного
бюро.
Це
перший
правоохоронний
орган,
який
буде
максимально деполітизований і максимально
незалежний. Президентові подадуть двохтрьох кандидатів – він протягом десяти днів
має призначити директора цього бюро. Я маю
особисті величезні сподівання на його
ефективну працю. Нагадаю: він якраз: це
Левченко
Лубківський
Левченко
Лубківський
Левченко
Лубківський
Левченко
Лубківський
Добродумов
Лубківський
бюро – буде займатися корупцією в вищих
ешелонах влади, в тому числі, до речі, і серед
народних депутатів. Так щоб народні
депутати також були в курсі про ці речі. Тому
нам треба зараз прослідкувати, щоб цей
конкурс – він є повністю правильно
зроблений, поважна комісія, він є легітимний,
він відбувся: цей конкурс, – директор має бути
призначений – і нарешті це бюро має
запрацювати. І якщо би така справа зараз
потрапила не в Генеральну прокуратуру, якщо
би така справа потрапила не в МВС, а в це
бюро – я переконаний: бо там не будуть
працювати працівники: ми таку норму закону
туда вставили, – там не будуть працювати ті,
хто вже в цій країні колись займався
боротьбою з корупцією, а насправді цю
корупцію очолював... Дякую.
Можна, будь ласка... Ви дуже, ви дуже...
Можна, будь ласка?.. Ви дуже багато...
У мене уточнення: воно важливе: що комісія з
розслідування в Державній фіскальній службі
– вона була організована і робиться за
дорученням прем’єр-міністра,
тобто
це
ініціатива уряду.
Який сам призначив голову фіскальної
служби.
І більше... Ну звичайно. Ну він... Безперечно...
Ну що ж він такого хабарника призначав?
Отримавши...
Чого ж він призначив такого хабарника
поганого? Скажіть, будь ласка.
Одну хвилинку. Ви знаєте, ще одна річ: як
тільки прийшли сигнали про те, що є
проблеми, тоді і було прийнято це рішення.
Як тільки було на нашому комітеті піднято,
пан Лубківський, перепрошую.
А друга, а друга річ ще... В тому числі на
Левченко
Лубківський
Савік Шустер
Лубківський
Савік Шустер
Лубківський
Савік Шустер
Ляшко
вашому комітеті. А друга річ – що ми всі: все
суспільство – просимо, щоб був нарешті
призначений керівник Антикорупційного бюро і
щоб це бюро запрацювало нарешті для того,
щоб взяти за руки: так, як, до речі, говорить
Ляшко, – щоб взяти за руки і всю олігархічну...
Всі ці олігархічні групи: від Коломойського до
Ахметова. Тому що це має бути реальною
відповіддю для України. Тому що те, що ми
бачимо сьогодні на екрані: оцей нахабний,
зверхній спіч до журналіста, те, що туди
заходять озброєні люди, – це є питання – це
питання не до уряду, який має – який не має
в’язниць, який не має своїх збройних сил і так
далі...
Хто, хто? А міністр внутрішніх справ Аваков –
це хто? Він що, хлопчик?
Це питання до Генеральної прокуратури.
Нет, подождите... Президент Украины Пётр
Порошенко
объявил
выговор
председателю
Днепропетровской
областной
государственной
администрации Игорю Коломойскому. Как
отмечается в указе о привлечении к
ответственности,
выговор
главе
Днепропетровской области объявляется
за нарушение правил профессиональной
этики, поступок, который порочит его как
государственного служащего.
Звичайно, правильно.
Правильно?
Абсолютно.
А я считаю, что нет.
Я вважаю, що за такі речі треба не виговор
об’являти, а звільняти. Це по-перше. Більше
того: я хочу нагадати, що сам шановний Ігор
Валерійович Коломойський оголосив про те,
що в нього три громадянства: українське,
Савік Шустер
Ляшко
кіпрське і швейцарське.
Так он же сказал, что законодательство не
запрещает.
Так, що законом... Це цинізм: "Законом,
мовляв, заборонено два, а у мене три – і тому
мені можна". Так от закон про державну
службу передбачає заборону мати будь-яке
інше громадянство. І президент Порошенко,
який не вирішує це питання, або сприяє
порушенню законодавства, або перебуває в
змові із порушником законодавства, або
боїться притягнути порушника законодавства і
звільнити з посади. Я говорив з цього приводу
з президентом Порошенко одразу після того,
коли пан Коломойський зробив ці заяви.
Президент обіцяв вжити заходів відповідно до
вимог законодавства. Не вжив. До речі, так
само, як і прем’єр-міністр Яценюк. Бо за
поданням прем’єр-міністра до президента має
бути звільнено губернатора. Як призначають,
так і звільняють: за поданням прем’єрміністра. Але я хотів би, щоб у наших глядачів
не складалось уява, що головний у нас
олігарх чи єдиний олігарх в Україні – це
Коломойський. Неправда. Олігархів таких як
мінімум
кілька:
Коломойський,
Фірташ,
Григоришин, Ахметов, Суркіс, Пінчук. Хто там
ще із них? Да, підолігархи цілі: як, наприклад,
група Єрємєєва у Верховній Раді, яка тушок
скуповує. І маса інших. Так от, шановний
Миколо Григоровичу, шановні колеги, ми не
подолаємо корупції до тих пір, поки ми не
зламаємо хребет олігархії. До тих пір, поки
олігархи купуватимуть депутатів... Савік, ви
згадували про прийнятий Верховною Радою
вчора закон про "Укрнафту". Учора парламент
півдня не міг зібратися, тому що один із
ставлеників Коломойського... І парламент не
міг півдня зібратися, і комітет сім разів не міг
зібратися, бо один із депутатів, який лобіює
інтереси Коломойського: його бізнес-партнер
Іванчук – не давав можливості прийняти
рішення по цьому закону. І весь парламент
мав упрашувати голову комітету дати
можливість прийняти закон. Це я до чого веду
мову? Що олігархи по сьогоднішній день
намагаються
впливати
на
уряд,
на
президента. Саме тому олігархи ходять з 20ма озброєними автоматниками у ті державні
підприємства, які вони прихватизували за
копійки. Тому я ще раз стверджую: вирішення
проблеми корупції в Україні, Дмитре, друже,
при всій повазі, – це не лише Антикорупційне
бюро – це злам олігархічної системи: раз, – це
повернення в державну власність вкраденого
олігархами майна: два – і це прозорість і
відповідальність влади: три. Бо яке б ви
Антикорупційне бюро не створювали, будьякий
олігарх
купе
завтра
слідчого
Антикорупційного бюро, подаре йому машину,
квартиру, візьме до себе радником – і
накриється
воно
мідним
тазіком:
те
Антикорупційне бюро. У нас сьогодні в
органах прокуратури 20 тисяч людей. Я
питаю: де результати їхньої роботи? 20 тисяч
прокурорських працівників. У нас 170 тисяч
працівників міліції – де їхні результати
роботи? Чому ніхто не сидить із тих, хто
вбивав "майдан"? Чому ніхто не сидить із тих,
по кому проводив перевірки Гордієнко? Де
гарантія, що Антикорупційне бюро буде більш
ефективне, ніж прокурорське? Гарантія одна:
це жорсткий контроль громадян, люстрація: в
тому числі і через мусорники, як треба, –
прозорість, відповідальність. Вони бояться
тільки людей.
Савік Шустер
Левченко
Юрий Левченко.
Знаєте, отут мене закликали пару хвилин
тому, щоб я заспокоївся. Ну я хотів би
сказати, що коли чуєш, як прем’єр-міністр
твоєї країни, який прийшов у владу на плечах
хлопців з "майдану", на плечах "небесної
сотні", краде мільярди і прикриває кражу
мільярдів, то спокійною нормальна людина не
може бути просто в такій ситуації. І тому
коли... До речі, пан Гордієнко в середу
виступив в кулуарах Верховної Ради на
брифінгу. Як тільки ми почули, як тільки група
"Свободи" це почула, ми одразу заблокували
трибуну і звернулися до Гройсмана з
вимогою, щоб надали нам слово, щоб ми ці
речі озвучили в прямому ефірі, з трибуни
Верховної Ради. Тому що пан Гордієнко не є
депутат – і він не має можливості зайти туди
поки що, в Верховну Раду. І щоб зразу же
створили тимчасову слідчу комісію. Я, до речі,
дуже радий, що з цього приводу у нас така,
позитивна, конкуренція, що вже троє різних
депутатів кажуть, що треба створити цю
тимчасову слідчу комісію. Треба це зробити
якомога швидше. Але зверніть увагу, зверніть
увагу на колосальний цинізм, який сьогодні
відбувається. От ми говорили про маніпуляції
навколо слова "мир", ми говорили про
маніпуляції навколо міжнародних перемовин,
а є ще одна дуже величезна маніпуляція.
Сьогодні згадувалось питання по МВФ: нібито
у нас МВФ вимагає скорочувати пенсії,
піднімати
пенсійний
вік,
заморожувати
мінімальні зарплати і так далі. Насправді,
насправді МВФ вимагає тільки одну річ – і інші
міжнародні
інституції:
це
збалансувати
бюджет, щоб видатки дорівнювали доходам.
Так от якщо, звісно, наш уряд не бажає
шляхом боротьби з корупцією, шляхом
оподаткування
олігархічних
підприємств,
шляхом
податків
на
розкіш,
шляхом
прогресивного податку на доходи фізичних
осіб, боротьби з офшорними зонами,
трансфертним ціноутворенням і так далі,
якщо уряд не бажає шляхом: такими
методами – наповнювати бюджет, то звісно,
тоді МВФ каже: "Ну ви маєте скорочувати". І
от зверніть увагу на одну цифру: кілька днів
тому – десь пару тижнів тому – ми тоді
проголосували за цей: ну я особисто не
голосував: я голосував проти, – але на
превеликий
жаль,
Верховна
Рада
проголосувала за злочинний закон, на мою
думку, де у працюючих пенсіонерів забирають
15 відсотків їхньої пенсії, де почали
збільшувати пенсійний вік по пільговим
пенсіям: люди, які мають надскладні умови
праці, – і масу інших схожих таких законів. Так
от по пенсійному закону мова йде про три з
половиною мільярда гривень, яких нібито не
вистачає в бюджеті. Три з половиною
мільярди. А тут лише озвучені оці цифри
паном Гордієнко: сім з половиною мільярдів –
оце в два рази більше того, що нібито не
вистачає. Оце один-єдиний приклад того
цинізму: коли розказують, що країна бідна і
немає як людей підтримувати, – це просто
неправда. І знаєте, отут була... На чому я
хотів закінчити? Отут було дуже багато різних
спекуляцій на тему: "а чи правильні факти", "а
чи подав Гордієнко цей акт", "а давайте слідчу
комісію". Нє-нє, треба давайте все вивчати
детально, це треба все перевірити – 100
відсотків. Але серед тих фактів, по яким
озвучив Гордієнко, є один факт, по якому не
потрібно жодних комісій. Тому що насправді
Лубківський
Гордієнко
він очевидний і бездіяльність уряду в цьому
напрямку
є
очевидна:
це
питання
"Укртелекому". Є факт, що порушені умови
приватизації. Це беззаперечний факт. Якщо
Арсеній Петрович не погоджується з цим, хай
він вийде на прес-конференцію, скаже:
"Неправда. Немає такого порушення". Він не
вийшов: він це визнав. Є цей факт. Так от
питання полягає в тому: якщо є факт
порушення умов приватизації стратегічного
підприємства "Укртелеком", то чому уряд не
робить жодних кроків по поверненню
"Укртелекому" в державну власність? От –
все. Оце більше і не треба ніяких, не треба
ніяких слідчих комісій, не треба ніяких
перевірок. Оце один реальний факт, який
говорить про реальний стан корупції в
сьогоднішньому уряді, на превеликий жаль.
Савік, я хотів би... Дуже дякую. Я хотів би
сказати...
Ще одну ремарочку, я прошу. От ще одну
ремарку.
От
беремо,
наприклад,
"Укрзалізницю" – відсторонений Остапюк. У
серпні прошлого року оборот годовий
"Укрзалізниці" 62 мільярди, 62 мільярди. Із
серпня-місяця
немає
керівника
на
"Укрзалізниці": на важливому стратегічному
об’єкті. Зато цією залізницею сьогодні керує
перший заступник, в якого проводили
правоохоронні органи в серпні-місяці обшуки,
які познаходили десятки – мільйони грошових
коштів у ванній – у всьому. Чому цей керівник
керує
сьогодні
важливим
стратегічним
об’єктом?
Чому
не
призначили
до
сьогоднішнього
дня
керівника
на
"Укрзалізницю"? Найважливіший стратегічний
об’єкт. Ви хочете сказати, що це господарська
діяльність? Та це бездіяльність уряду просто.
Ляшко
За цей час: з серпня-місяця – можна було
одного, двох або трьох призначити і знять,
якщо б вони не зробили цю роботу.
Я, до речі, займався питанням... Вибачте,
Дмитре, вибач. Я, до речі, займався питанням
призначення керівника "Укрзалізниці", бо
ідеться не лише про відсутність керівника на
цьому стратегічному підприємстві, особливо в
умовах війни. "Укрзалізниця" – це довезення
військ, це довезення техніки. І безумовно, це
абсолютно ненормальна ситуація, коли в
умовах, коли ми воюємо, немає керівника
"Укрзалізниці", а стоїть в.о. А в.о. – це не
відповідає ні за що. У нас так само немає
керівника "Укрпошти", у нас так само немає
керівника
аеропорту
"Бориспіль":
стратегічного підприємства – і маса інших
підприємств.
Так
от
Міністерство
інфраструктури призначило конкурси на
заміщення цих посад: керівників. Почали
шукати десь з Америки інвесторів: керівника
"Укрзалізниці" і так далі. Я вважаю, що в
умовах війни конкурси на ці посади проводити
не можна, бо "Укрпошта" – це донесення
повісток, це донесення повідомлень, це
донесення іншої стратегічної продукції. І уряд
має видати наказ гендиректору "Укрзалізниці",
гендиректору
"Укрпошти",
гендиректору
аеропорту "Бориспіль", які мають виконувати
функції на час війни – і виконує – більше
говорити не буду, бо є військова таємниця.
Тобто ці стратегічні підприємства не можуть
бути некеровані в умовах війни. Але треба
сказати, що Мінінфраструктури призначило
конкурс. Хто, ви думаєте? І провели навіть
кілька етапів цього конкурсу. Наш самий
справедливий
Дніпропетровський
адміністративний суд заблокував, прийняв
Лубківський
Левченко
Лубківський
Левченко
рішення про скасування результатів цих
конкурсів. Я зустрічався з цього приводу з
прем’єром – і ми йому сказали нашу думку:
ніяких
конкурсів,
негайно
призначити
керівників,
які
будуть
відповідати
за
постачання армії, за забезпечення безпеки
держави. Сподіваюсь, що він мене почув.
Колеги, я не такий енциклопедист, як,
очевидно, всі присутні тут. Мені важко
відповісти на питання, які стосуються не моєї
компетенції. Але я хотів би сказати про одне.
Пан Олег Ляшко згадав про те, що має бути
подання
на
звільнення
губернатора
Дніпропетровської області. Я хочу сказати, що
таке подання було 20-го червня цього року –
20-го червня минулого року. Таким чином,
уряд виконав
свою задачу: те,
що
передбачено в Конституції України. Що
стосується МВФ – це є тема набагато ближче
мені. Я хотів би вам сказати: давайте
перестанемо на цій темі спекулювати, будь
ласка. Я поясню з однієї причини. Тому що те,
що є наслідком цих переговорів, і те, що
зрештою ви, колеги, проголосували в
парламенті – не знаю, чи ви особисто, але
проголосувала коаліція, – це є можливість
нам вижити. Це початок. Тому те, що
відбувалося під час переговорів з МВФ, – це
не є... Але це не є програма реформ для МВФ
– це програма реформ для України. Тому
треба обережніше з цим через те, що ми
багато запускаємо сюди просто політичного
резонування.
Будь ласка, давайте без повчанння. Я
особисто...
Я без повчань.
Без повчання. Тому що ви, знаєте,
намагаєтесь тут як би показати, що ви самий
Савік Шустер
Левченко
Лубківський
Левченко
Лубківський
Левченко
Лубківський
Савік Шустер
Семенченко
розумний. Насправді я особисто, особисто
читав, читав...
Безлично, безлично... Семён Семенченко.
Особисто читав вимоги МВФ – і я ще раз
повторюю і можу повторити десять разів: МВФ
вимагає у всіх країн, яким надає відповідні
програми: і у Греції, і у Португалії, у Іспанії, у
Італії, і у нас – балансування бюджету. А як
його
балансувати
–
це
питання
безпосередньо суверенної країни. Якщо
країна не здатна, держава, якщо уряд,
відповідно, не здатний збалансувати бюджет
шляхом збільшення надходжень: тому що він
прикриває олігархів, як наш діючий уряд, – ну
тоді, звісно, МВФ каже: "Ну тоді скорочуйте
видатки". Це математика.
Я скажу один момент. Я розумію емоцію,
зрозуміло.
Ви по емоції розкажіть бабці, у якій пенсія
1100, – розумієте?
Нє-нє, вашу емоцію.
Яка зараз... Якій зараз буде проїзд
коштуватиме чотири гривні в поліклініку: туди,
назад. Ви їй розкажете по емоції, а не мені.
Добре?
Я говорю про вашу емоцію, а не про емоцію
бабці. Ще одна річ: що цей уряд, цей уряд –
це перший уряд в історії України, який підняв
ренту за використання природних ресурсів.
Для кого ця рента? Це рента для олігархів. Це
означає – і ми цю реакцію отримали
моментально, моментально через засоби
масової інформації, моментально через різні
шоу і так далі. Ми відразу це побачили, тому
що це є реакція олігархів, реакція олігархів на
те, що робить в тому числі і уряд Яценюка.
Семён Семенченко.
Чем
больше
слушаю
все
эти
Савік Шустер
Шахов
разбирательства, тем больше понимаю, что
времени для того, чтобы хотя бы попытаться
навести порядок демократическим, законным
путём, у нас остаётся всё меньше и меньше.
Потому что если в стране не работают
законные органы, не работают прокуратура,
суды – значит, будет работать суд Линча. Это,
к сожалению, то, что в истории всегда
происходило: когда не работал закон, когда
не работала власть, возник "майдан" как,
скажем так, реакция народа на всё это,
возникло добровольческое движение, когда
ещё не работала армия, волонтёрское
движение, когда не работало Минобороны. Я
думаю, что вот слушают, слушают нас люди –
и всё больше и больше понимают, что лечить
всё это надо хирургическим путём. Поэтому я
призываю всех коллег как можно быстрее, вопервых, создать эту комиссию. Я думаю, что
"Самопомощь" тоже это будет поддерживать.
Во-вторых, необходимо позаботиться об
охране для всех фигурантов этого процесса,
чтобы прыгающих с 16-го этажа не
прибавилось. В последнее время это тренд, к
сожалению. И третье: давайте чётко поймём,
что несмотря на любые выводы этой
следственной комиссии, если не заработают
правоохранительные органы, всё это, честно
говоря, мёртвому припарка.
Сергей Шахов.
Як би не боліло мені сьогодні за Донбас: бо я
сам уроженець Луганської області і народився
там, – хотів би поговорити за особливий
статус Донбасу. Але пану Гордієнко я сьогодні
хочу висловити подяку за мужність, яку
сьогодні відкрили нам, і той ток, який пробив
кожного з нас, пробиває сьогодні кожного
пенсіонера, якого виснажують з кишень
олігархи до останньої копійки. Коли бабуся
заходе в магазин, слюна тече – і вона не
може купити собі навіть хліба. Сьогодні
Великдень надворі: через два тижні – чим
будуть годувати сім’ї люди? Не тільки
пенсіонери,
а
люди,
які
працюють.
Девальвація гривні 500 відсотків, в 500
відсотків девальвація гривні. Про це постійно
каже пан Олег з трибуни у Верховній Раді:
Гонтареву чіпляє.
Ніяких
реформ
не
відбувається, війна, війна, війна і ще раз
війна. За цим щитом війни сьогодні
скриваються
чиновники
і
олігархи.
Деолігархізація не провелась взагалі в
державі. Але народ сильніше, чим олігархи.
Якщо олігархи сьогодні не сядуть за стіл
переговорів і не закінчать золотий вік як
червоні
директори,
як
бандитські
бандформування на Луганщині: феодали ці:
Єфремови, Пристюки і банди Януковича, –
сьогодні народ зможе змести не терористів,
які там, а олігархів. І з цього починається
політична корупція в нашій державі, з цього
починається голод і холод в нашій державі. Я
почув сьогодні Лисичанськ, почув сьогодні
Луганськ. Справді, там сьогодні керують
терористи і комуністи, і "регіонали". Досі нікого
не звільнили. Болить, але сьогодні мурашки
по шкірі біжать, коли бачиш, що відбувається
на дворі. І це відбувається в середині нашої
країни. Коли відбулася Революція гідності...
Через Революцію гідності, через "майдан"
прийшов той уряд, прийшла вся Верховна
Рада. Сьогодні вам велика подяка за те, що
ви все ж таки сказали правду. І охорона вам
не потрібна, бо вони самі сьогодні перелякані,
що якщо щось з вами станеться, то будуть
відповідати вони. Пане Олеже, зробіть, будь
Ляшко
Шахов
Добродомов
Шахов
Гордієнко
ласка, цю комісію. І якщо можна, щоб
громадські діячі... громадські діячі були
присутні на цій комісії. Ми готові волонтерами,
громадськими організаціями, громадськими
діячами також пильно стежити, що буде
відбуватися з цією комісією. І найближчим
часом треба вирішити питання по уряду.
Так, це можливо. І ми обов’язково до роботи
цієї
комісії
запросимо
представників
громадськості,
неурядових
організацій,
антикорупційних
організацій
в
якості
експертів, в якості членів комісії.
Депутати Верховної Ради, якщо сьогодні ви
запропонуєте олігархам сісти за стіл
переговорів,
то
олігархи
повинні
перетворитися на капітанів бізнесу, як це є в
Європі, як це є в Америці, як це у всьому світі
є. Ні в Польщі немає олігархів. Є багаті люди.
Багаті. Але вони в політику не сунуться і не
вирішують
питання
національних
своїх
предпріятій, які сто відсотків належать
державі сьогодні. І про те, що ви говорили.
Доведіть, будь ласка, справу до кінця з
приводу харківського підприємства... Скажіть,
будь ласка.
"Антонов"?
Ні-ні-ні.
Багато
підприємств.
За
"Укрзалізницю" ви говорили. "Турбоатом".
Постійно... Ми сьогодні за електроенергію
сплачуємо в два рази більше: пенсіонери,
люди звичайні, – а олігархи розкрадають ці
гроші по кишеням.
Я вам дякую за ці слова, але я хотів би до вас
теж звернутися, оскільки ви представляєте
Луганську область. Місяць назад звернувся
губернатор Луганської області Москаль до
мене з листом про те, щоб я йому призначив
начальника фінінспекції в Луганській області.
Шахов
Гордієнко
Шахов
Гордієнко
Савік Шустер
Луценко
Гордієнко
Луценко
Уряд Яценюка разом з міністром фінансів
місяць погоджують це подання. І ще мені не
дійшла ні така відповідь, ні така. Ось так вони
переживають за війну, за тих людей, які
живуть так. Ось так вони переживають за ті
контрольні заходи, які знаходяться у зоні
бойових дій.
Ви знаєте, ситуація дуже складна, але
вирішальна на сьогоднішній день.
Ну погодьтеся, що це проблема.
Ми
повернули
в
Луганську
область
"Луганськводоканал". Який би, там, не був
страшний Єфремов і Престюк, повірте: 64
тисячі підписів за три дні – і повернули
"Луганськводоканал" з ратиці російських
олігархів. Повернули в Луганську область.
Також
ми
зможемо
повернути
всі
підприємства, які належать державі.
І я хочу сказати, що в зв’язку з цими подіями: з
блокуванням урядом кадрових питань, з
блокуванням
урядом
нам
перевірок,
Державна
фінансова
інспекція
України
підготувала законопроект, який ми внесемо на
слідуючій неділі в Верховну Раду через
депутатів про те, що контроль в Україні
повинен бути незалежним. Він повинен бути
підпорядкований тільки по вертикалі. І ніяких
погоджень ні Мінфіном, ні з урядом він не
повинен бути. Він повинен бути по вертикалі
підпорядкований і звітувати, наприклад, у
Верховній
Раді,
чи
підпорядкований
президенту України. Тоді це буде незалежний
і правильний контроль.
Игорь Луценко.
Принагідно скажу, що я готовий такий
законопроект просувати, якщо це...
Він готовий. Він у мене в машині лежить.
Хочу сказати одну дуже важливу річ в
Гордієнко
Луценко
Гордієнко
Луценко
Гордієнко
контексті ваших заяв, пане Гордієнко. Ми
багато казали, що у нас прокуратура
імпотентна, не здатна, там...
Я не казав цього.
Ні-ні-ні, я кажу: "Ми". Ми тут казали. І дійсно,
це частково принаймні правда. Зникають
золоті батони і не тільки золоті батони. Але
ми мусимо розуміти, що є два види
відповідальності. Перша – це кримінальна, а
друга – політична. І якщо у нас проблеми з
прокуратурою, то ніхто не заважає нам
притягнути винних осіб до політичної
відповідальності. І для цього є такий
інструмент як коаліція, наприклад. Я не є
фанатом коаліції. Всі це знають. Хоча я є
членом фракції "Батьківщина" і ми, наскільки
ми можемо, ми працюємо на коаліцію. Але тут
я оптимістично дивлюся саме на можливості
коаліції, бо це її безпосередня політична
відповідальність. І зараз ніхто не заважає нам
приймати відповідні політичні рішення за
результатами роботи, наприклад, наших колег
в рамках тимчасової слідчої комісії. Не
чекаючи прокуратури, не чекаючи, там, міліції,
не знаю, СБУ чи, там, "Інтерполу". Ось це
наші люди. Ми їх призначили, ми маємо з
ними щось вирішити. Якщо факти, які ви
оприлюднили, підтверджуються, така коаліція
має реагувати. Тут було сказано, нібито
винувата вона. Неправда. Основна частина
ваших фактів стосується роботи за 14-й рік,
наскільки я розумію.
Так. І попереднього уряду теж.
І попереднього уряду теж. Тоді якщо ми зараз
не будемо реагувати – ось тоді це буде нашої
коаліції відповідальність.
Я вам хочу сказати, що зараз вже наступив
15-й рік, да? І державна фінансова інспекція
Савік Шустер
Фирсов
зараз повинна перевіряти весь 14-й рік. Тобто
діяльність уряду демократичної влади. Тобто
уряду Яценюка. Повністю вся фінансовогосподарська діяльність всіх госпідприємств,
держмонополій, міністерств і відомств.
Егор Фирсов
Сейчас вопрос коррупции в государстве
вообще стоит наиболее остро. И я на самом
деле не открою большого секрета, если
скажу, что большая часть депутатов в
парламенте, в коалиции недовольна работой
соответствующих органов, которые борются
против
коррупции.
Объясню
почему.
Поскольку главным критерием, главным
индикатором
во
всех
цивилизованных
странах, а особенно в тех странах, которые
проводят реформы в борьбе с коррупцией,
является наказание тех чиновников, которые
эту коррупцию порождают. Вот когда у нас на
скамье подсудимых в тюрьме окажется 2-4, 3й, 4-й, 5-й, 10-й чиновник – вот это будет
эффективная
основательная
борьба
с
коррупцией. Вот когда СБУ говорит о том, что
– и делает это – о том, что она арестовала за
коррупционные
схемы
директора
"Укрзалізниці", – вот это ключевой момент.
Всё остальное, вся остальная, скажем так,
демагогия правоохранительных органов – это
замыливание глаз. И я думаю, что вот сейчас
эта позиция... И на самом деле стоит
поблагодарить коллегу Гордиенко за то, что
он, по сути, вскрыл такие гнойники очень
показательные.
Сейчас,
видите,
вся
консолидация
представителей
демократических сил говорит о том, что да,
нужно
создавать
эту
коалицию...
Не
коалицию, а комиссию, да? Нужно приглашать
журналистов, нужно освещать эти события. И
Савік Шустер
Фирсов
Барна
очень
показательным
моментом
будет
являться то, что мы, может, здесь соберёмся
через определённое время: через месяц – и
уже дадим конкретные чёткие результаты по
работе этой комиссии, чтобы так не
получилось, знаете, как вот здесь был один
Сергей, который обвинял коллег, там, в
коррупции, в каких-то других деяниях, но мы
его не нашли, да? Решили ехать в
Министерство обороны, но не нашли. Чтобы
это сейчас...
Он ушёл, что ли?
Чтобы эта ситуация, которую мы подняли, –
чтобы её довести до конца. И чтобы средства
массовой
информации
её
полноценно
осветили.
Я хочу заявити... Ви сказали дуже багато. На
комітеті
ми
дослідили
аналітично
і
прокуратура підтвердила, що порядку бюджет
недоотримав біля 5-ти мільярдів гривень від
оплаченого акцизу по лінії спирту. Бурштин і
далі
контролюється
не
знати
ким.
Теплоенергетика. Дуже просто: якщо там є
приватний бізнес, вони – навіть при частці
державного майна – вони хочуть прибутки.
Щоб зробити прибутки, робиться дуже просто:
або збільшують ціну, або оборот. Відповідно,
ця система, що у нас існує, – вона ніколи не
буде ефективною, тому що будемо все більше
залежати від російського газу. Уряд не
представив жодної програми зменшення
енергозалежності від Росії, тому що невигідно:
оборот вони хочуть. Тому... Послухайте сюди:
не поставлено тарифні лічильники по
електриці, де люди б могли чітко бачити, що в
нічний чи в вечірній час в два рази чи в три
рази менша електрика. Не вигідно. Другий
момент.
Лубківський
Барна
Мага
Барна
Мага
Ляшко
Барна
Мага
Лубківський
Мага
Ляшко
Я розкажу конкретний факт, якщо можна.
Знаєте, я вам, добродію, скажу наступне, щоб
ви просто знали. Коли ми говоримо про такі
речі, то зараз корупція набагато серйозніша і
більша
стоїть
над
землею,
коли
Держземагентство ліквідували і утворили
Держгеокадастр,
який
підпорядкували
Міськрегіонбуд. Взагалі нонсенс. Земля – це
наше
основне
багатство,
національне
багатство. Взагалі по ньому повинно бути
створене Міністерство землі, тому що на душу
населення в Україні у нас припадає по всій
Європі найбільша територія. І тут тільки
починається робити деребан серйозний
землі...
Вибачте, будь ласка, у нас часу вже немає.
Ми мусимо...
Я хочу завершити. Виходячи з цих обставин,
уряд тільки створювався для того, щоби зразу
шантажем взяти посаду прем’єра, далі
брехнями створити...
Пане Барна, ми не можемо. Вибачте.
Не зрозумів, не зрозумів: що значить
"шантажем взяти посаду прем’єра"?
Будете знати. Суть дуже проста: даний уряд
не здатний проводити реформи. А по цій
справі Яценюк як мінімум повинен піти зараз у
відставку або повинен бути усунутий від
посади.
Вибачте...
Щодо енергозалежності від Росії. Минулого
року – чи, вірніше, в 13-му році – Україна
купувала у Росії 80 відсотків газу, сьогодні
Україна 70 відсотків купує з заходу: з
Європейського Союзу.
Є одна невеличка небезпека...
Питання енергетичної незалежності України –
це питання національної безпеки країни.
Мага
Ляшко
Мага
Савік Шустер
Мага
Савік Шустер
Мага
Репортер,
"Росія 24"
(запис)
Ми зараз підемо додому, а вони будуть
продовжувати.
Так от справді, газу купуємо у Росії менше.
Але парадокс: раніше ніколи не купували у
Росії вугілля і ніколи у Росії не купували
електроенергії, а сьогодні купуємо не тільки
газ, а і вугілля, і електроенергію. І стали більш
залежними від Росії, ніж було до війни. Це
парадокс.
Ну я можу сказати? Зупиніться, будь ласка.
Можна? Значить, я цілий вечір тут маю
можливість віддивлятися наш дружній канал
"Росія 24". Вони смакують все, що пов’язано з
Коломойським. Те, що я дізнався. Що у нього
в Україні є величезна своя власна армія, тому
його ніхто не може чіпати. Нарешті сказали,
що він...
А что, это неправда, что ли?
Величезна армія своя власна?
Да какая разница, величезна или не
величезна. Человек ходит с автоматами по
центру Киева.
Величезна і не величезна – це велика різниця.
Я потім в гримерці поясню. Але про що вони
говорять? Вони говорять, що є одна ситуація,
яка, в принципі... Є в цьому певні логічні
моменти. Подивіться.
Впрочем, с предприятием "Укртранснафта" –
и в этом сходятся многие эксперты –
Коломойскому придётся отступить и сдать
бастион: то есть признать право государства
контролировать собственный актив. И в ответ
олигарх, скорее всего, начнёт всё больше
изолировать
Днепропетровскую
область,
превращать её в такую федеральную
вотчину.
Учитывая
традиции
местного
самоуправления на Украине и ресурсы
бизнесмена, сделать это будет не так трудно.
Савік Шустер
Мага
Барна
Левченко
Барна
Левченко
Ляшко
Ещё один регион имеет все шансы выйти изпод контроля Киева и подать пример другим
не менее амбициозным. В общем, инициатива
Петра
Порошенко
наконец
призвать
олигархов к ответу, конечно, похвальна,
только вот может обернуться очень жестоко.
Желаемое за действительное.
Я розумію, вони про це мріють. Але все-таки...
Все-таки я хочу добавити. Коломойський
поступив відносно журналістів некоректно,
згідний. Але скільки є олігархів і навіть в уряді
підолігархів? Скільки з них допомогли в перші
дні рятувати країну? Про це хтось задумався?
Все своє стане... Я хочу тільки одне: щоб оцей
закон проти олігархів не перетворився у
зведення рахунків, за допомогою якого
починають просто роздирати майно один
одного, як ті шакали, які розривають
пораненого лева.
Треба не одного чи двох. Треба всіх олігархів
знищити. Всіх. А не одного чи двох.
Закон має бути не точковим, не за
замовленням, а стосуватися виключно всіх
олігархів і підолігархів.
А про який закон ви говорите?
Оскільки я був ініціатором цього закону і
процесу
повернення
"Укрнафти"
під
державний контроль, я можу запевнити і вас, і
глядачів: цей закон стосується не лише
Коломойського.
Цей
закон
стосується
Фірташа: зокрема "Кіровоградобленерго", –
цей закон стосується Ахметова, цей закон
стосується всіх олігархів, які володіють –
точніше, приватизували державну власність, а
ця державна власність – тепер є можливість
повернути назад до бюджету. І кошти від
діяльності підприємств ітимуть до бюджету, а
звідти – на індексацію зарплат, пенсій і на все
Барна
Ляшко
Савік Шустер
інше, а не в кишені олігархів.
Саме так.
Але для цього треба, щоб працював уряд, для
цього треба, щоб працювали правоохоронні
органи, бо у нас же – ви знаєте: у нас маса
нормальних законів, тільки їх мало хто
виконує.
Всё, извините, всё, мы заканчиваем. Я
просто хочу сказать: меня абсолютно не
волнует оскорбление журналистов. Я
журналист, меня можно оскорблять. Но
прийти в эту студию вооружёнными
нельзя. Вот это очень важно, да? И это
большая разница. Извините, пожалуйста,
что я вас прервал, но у нас закончилось
время. Спасибо.