Uploaded by Andrey Ermack

СЕМ 5 2 та 4 питання

advertisement
Семінар №5
ЗАВОЮВАННЯ РИМОМ ІТАЛІЇ (V-ІII ст. до н.е.)
2. Основні причини активізації римської зовнішньої політики у 5 ст. до н.е.
1) Перехід від монархії (Римське царство) до республіки. Демократія стала більш
вагомою і вплинула на державний устрій. Владу мали консули, які обирались на
певний термін, сенат та магістрати;
2) Нова влада бажала розширити територію Римської держави і водночас
використовувати свою впливовість в особистих цілях;
3) Наявність ресурсів для забезпечення власної армії;
4) Бажання отримувати робочу силу за рахунок рабів;
5) Політика підбурювання сусідніх племен з ціллю приймати сторону сильнішого,
що у результаті давало можливість розширити власну територію;
6) Конкурування Риму з іншими племінними утвореннями на Апеннінському
півострові, що вилилося у завойовницькі війни;
4. Головні методи римської зовнішньої політики
1) Укладення угоди. Дві угоди з етрусками на певний термін; 508 р. до н.е. –
2)
3)
4)
5)
6)
торговий договір з Карфагеном; 348 р. до н. е. – була підписана друга торгова
угода з Карфагеном.
Утворення союзу. В Італії склалася своєрідна державно-правова форма, що
отримала назву Італійського, а точніше, Римо-італійського союзу. Його специфіка
полягала в тому, що це був союз полісу Риму, що стояв над усіма, з окремими
полісами і громадами Італії, притому на різних умовах.
Учасників цього міждержавного устрою можна розділити на декілька категорій
залежно від їх статусу і займаного ними положення у відносинах влади і
підпорядкування:
 Римські громадяни з самого Риму і муніципій з повним громадянством;
 Римські громадяни з муніципій з громадянством без голосування;
 Латинські громадяни із заснованих Римом колоній, яких римляни називали
латинськими союзниками;
 Громадяни решти союзних міст-держав, яких римляни називали просто
союзниками.
Збройний конфлікт. Перша та Друга Латинська війна; Перша, Друга і Третя
Самнітська війна; Піррова війна. Війни завдяки яким римляни здолали своїх
супротивників і розширили територію власної держави.
Метод «підкупу». Намагання підкупити та завербувати ключові фігури державних
утворень сусідніх племен.
Метод «відкупу». Після навали галлів у 390 р. до н. е. на територію Риму було
вирішено зробити відкуп, який був здійснений виплатою золотом.
Метод «підбурювання». Підбурювати сусідні народи з метою внести розлад у
їхній державний устрій.
Download