Особливоcті ігрової діяльності дітей дошкільного віку з ЗНМ( курсова робота)
реклама
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра загальної педагогіки і спеціальної освіти КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Логопедія: РОЗВИТОК ЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИТКОМ МОВЛЕННЯ В ПРОЦЕСІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ студентки педагогічного факультету групи 23П спеціальності: 016 Спеціальна освіта (Логопедія) освітня програма: Спеціальна освіта (Логопедія) Дошкільна освіта дітей з вадами мовленнєвого розвитку Ровшенко Катерини Сергіївни Керівник: Звєкова Вікторія Корніївна Робота захищена___________________ з оцінкою «____», кількість балів «__» Члени комісії: __________ _____________________ (підпис) (прізвище, ініціали) __________ _____________________ (підпис) (прізвище, ініціали) __________ _____________________ (підпис) (прізвище, ініціали) Ізмаїл – 2021 2 ЗМІСТ ВСТУП ..................................................................................................................... 3 РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ ........................................................................................... 5 1.1. Проблема розвитку зв’язного мовлення ........................................................ 5 1.2. Основні підходи до визначення можливих порушень мовної діяльності у дітей з ЗНМ ............................................................................................................ 11 1.3. Ігрова діяльність як засіб формування зв’язного мовлення у дошкільнят із загальним недорозвиненням мови ................................................................... 15 РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ЗНМ ....................................... 21 2.1. Особливості спільної діяльності логопеда і вихователя по формуванню зв’язного мовлення дітей ошкільнят з ЗНМ. ...................................................... 21 2.2. Методика організації і проведення дидактичних ігор, спрямованих на розвиток зв’язного мовлення дітей дошкільного віку з ЗНМ .......................... 26 ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 33 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................. 36 ДОДАТКИ .............................................................................................................. 40 3 ВСТУП Актуальність теми роботи. Дошкільний вік - це період активного засвоєння дитиною розмовної мови, становлення і розвитку усіх сторін мови. Проблема володіння мовою здавна привертала увагу відомих дослідників різних спеціальностей, і безперечним залишається той факт, що наша мова дуже складна і різноманітна, і що розвивати її необхідно з перших років життя. Мова виступає найважливішим засобом спілкування людини. Мова є дуже складною психічною діяльністю, що підрозділяється на різні види і форми. Мова - специфічно людська функція, яку можна визначити, як процес спілкування за допомогою мови. Формуючись у дитини у міру оволодіння мовою, мова проходить декілька етапів розвитку, перетворюючись на розгорнуту систему засобів спілкування і опосередкування різних психічних процесів. Мова не є природженою здатністю, а розвивається в процесі онтогенезу паралельно з фізичним і розумовим розвитком дитини і служить показником його загального розвитку. Дослідники вивчення співвідношення мови і мислення у дітей Л. С. Виготський, А. Р. Лурія показали, що усі психічні процеси у дитини (мислення, сприйняття, пам'ять, увага, уява, цілеспрямована поведінка) розвиваються з прямою участю мови. Повноцінна мова є також засобом підвищення пізнавальної діяльності, критерієм рівня комунікабельності людини, а також засобом соціальної адаптації, шляхом розвитку особистості. Розвиток і корекцію порушень мови необхідно розглядати не лише в лінгвістичному аспекті, але і в контексті становлення комунікативних здібностей спілкування дітей один з одним, з дорослими за допомогою формування зв’язного мовлення. Погляд на проблему зв’язного мовлення у дошкільнят в тому вигляді, як вона представлена в працях відомих педагогів (Н. Ф. Ладигіна, Є. І. Тихєєва, О. С. Ушакова, Є. М. Струніна, Т. Б. Філічева, В. П. Глухов та ін.) дає нам підставу говорити, що від рівня оволодіння зв’язним мовленням багато в чому залежатиме успішне навчання дитини в школі, уміння 4 спілкуватися і адаптуватися до умов життя. Оскільки у ряді педагогічних концепцій основу зв’язного мовлення складає інтелектуальна діяльність передачі або прийому сформованої і сформульованої думки, спрямованої на задоволення комунікативно, - пізнавальних потреб людей в ході спілкування. Мета дослідження полягає у вивченні впливу ігрової діяльності на процес розвитку зв’язного мовлення і розробці методичних рекомендацій по їх використанню в роботі з дітьми дошкільного віку з ЗНМ. Об'єктом дослідження є процес формування зв’язного мовлення дітей дошкільного віку з ЗНМ. Предмет дослідження – ігрова діяльність як засіб розвитку мови дітей дошкільного віку з ЗНМ. Для реалізації мети і підтвердження гіпотези дослідження необхідно вирішити наступні завдання: Провести аналіз літератури з проблеми розвитку зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку з ЗНМ. Обґрунтувати необхідність спільної роботи вихователя та логопеда у процесі розвитку зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку з ЗНМ. Обґрунтувати методичні засади проведення ігор по розвитку мовної діяльності у дітей дошкільного з ЗНМ. Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідження: вивчення і аналіз психологічної, педагогічної, і методичної літератури; метод порівняння, методи аналізу та синтезу. Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, списку джерел і літератури, додатків. 5 РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ 1.1. Проблема розвитку зв’язного мовлення Проблема розвитку зв’язного мовлення займає центральне місце в загальній системі роботи по формуванню мови в дитячому садку. В процесі формування зв’язного мовлення поступово відбувається ускладнення мовних здібностей дитини. У старшому дошкільному віці діалогічна мова змінюється монологічною (М. М. Алексєєва, В. І. Яшина). На відміну від діалогічної мови, яка є ситуативною, монологічне мовлення характеризується організованістю, довільністю, що вимагає від дитини обдумування мовного висловлювання, здатності знайти відповідну мовну форму для вибудовування монологу. Структурні компоненти монологу визначають його цілісність, при цьому початок монологу визначає змістовну його частину, а кінець монологу підводить підсумок висловлюванню. Звернемося до термінології поняття «Зв’язне мовлення». А. М. Бородич під зв’язним мовленням розуміє «смислове розгорнуте висловлювання (ряд речень, що логічно поєднуються), що забезпечує спілкування і взаєморозуміння людей». Формування зв’язного мовлення, зміна її функцій є наслідком діяльності дитини, і залежать від змісту, умов, форм спілкування дитини з оточенням [4]. Як відмічає О. С. Ушакова, зв’язне мовлення - це мовлення, яке вимагає обов'язкового розвитку таких якостей, як зв'язність, цілісність, які тісно пов'язані між собою і характеризуються комунікативною спрямованістю, логікою викладу, структурою, а також певною організацією мовних засобів [28]. Зв’язне мовлення розглядається в єдності її змісту і форми. Б. Н. Головін вважає, що істотними якостями зв’язного мовлення, що відповідають нормі, є: змістовність і точність (гарне знання предмета, відповідність слів предметам і явищам дійсності); логічність і послідовність (смислові зв'язки 6 між окремими елементами мови); доцільність (відповідність цілям і умовам мовної комунікації); стислість; багатство (різноманітність використовуваних лексичних і граматичних засобів); чистота і ясність [12]. Психологічна природа зв’язного мовлення, її механізми і процес становлення аналізуються багатьма дослідниками (С. Л. Рубінштейн, Л. С. Виготський, А. А. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін, Н. И. Жинкін та ін.). Л. С. Виготський відмічав, що мова грає головну роль у формуванні психічних процесів. Основним шляхом вивчення розвитку вищих психічних функцій є дослідження психічних процесів, які формуються під впливом мови. Згідно до Л. С. Виготського, єдність мислення і мови виникає в результаті розвитку і є характерною для людської інтелектуальної діяльності [5]. А. А. Леонтьєв, говорить про те, що зв’язне мовлення - це не лише просте відтворення слів і речень в певній послідовності це, передусім послідовність думок пов'язаних одна з одною [20]. У зв'язній мові наочно простежується розуміння дитиною дошкільного віку мовної дії. Довільно склавши власне твердження, дитина має розуміти і логіку вираження думки, і послідовність мовного викладу. Великий вклад у вивчення питань і вибудовування методики формування зв’язного мовлення дітей вніс К. Д. Ушинський. Народні казки, оповідання, написані, оброблені їм, застосовуються в практиці дошкільних установ і у наш час [30]. Ф. А. Сохін у своїх дослідженнях розвитку мови дітей виділив три основні напрями [26]. структурний, який включає дослідження фонетичної, лексичної, граматичної сторони мови; функціональний, розглядається безпосередньо процес розвитку зв’язного мовлення і спілкування, вміння вести діалог і монолог; когнітивний, формування у дітей уявлень, що таке власне «слово», «речення», як вони будуються, з яких частин складаються, звуковий склад слова. 7 Основна функція зв’язного мовлення - комунікативна. Її реалізація яскраво проявляється в двох основних формах – це діалог і монолог. Діалог - це первинна природна форма мовного спілкування. Для нього характерні: розмовна лексика і фразеологія; стислість, недомовленість, обривистість; прості і складні безсполучникові речення [2]. Монологічне мовлення є складнішою структурою. Монолог - це зв'язне, логічно послідовне висловлювання, що протікає відносно довго в часі, не розраховане на негайну реакцію слухачів [2]. Розвиток зв'язного монологічного мовлення є одним з пріоритетних завдань дошкільної освіти і характеризує рівень як мовного, так і розумового розвитку. О. С. Ушакова говорить про те, що такі чинники як: соціальне оточення, мовне середовище, сімейне благополуччя, індивідуальні особливості психічного і фізичного здоров'я дитини ,і тому подібне, слід брати до уваги в ході цілеспрямованого мовного розвитку дітей [3028]. Зв’язне мовлення може бути ситуативним і контекстним. Ситуативна мова, у більшості випадків , має характер розмови, що пов'язаний з конкретною наочною ситуацією, при цьому використовують жести і міміку. Контекстна мова ототожнюється з монологічною; висловлювання будуються з опорою на мовні засоби. Періодом активного засвоєння дитиною розмовної мови, становлення і розвитку усіх сторін мови (фонетичної, лексичної, граматичної, зв'язної) є дошкільний вік. У цей період у дітей відзначається значне збільшення словникового запасу. До чотирьох років словник дитини складається з 2000 слів, а до шести років досягає і до 4000 слів [3]. Окрім словникового запасу, у дошкільнят збільшується досвід мовного спілкування, проявляється здатність до словоутворення. К. Д. Ушинський відмічав, що саме почуття мови, уміння поєднувати слова у висловлюваннях 8 і коротких реченнях, дає дитині зрозуміти спосіб складання речень з окремих слів [30]. У 3-4 роки, дитина осмислює сюжет казки, може розповісти її без навідних питань, дати правильну оцінку вчинкам героїв. Але у взаємодії персонажів вона частіше сприймає зовнішні, а не приховані залежності. Це пояснюється недостатньою сформованою розумовою діяльністю дітей. Мова за своєю суттю є ситуативною, більшою мірою ініційована дорослим [23]. Діти 4-5 років у своїй промові вже можуть використати мовні засоби. Описуючи явища природи або окремі предмети, вони в 3-7 разів частіше, ніж в оповіданнях про явища суспільного життя, користуються прикметниками. У висловлюваннях з приводу знайомих, зрозумілих дитині явищ суспільного життя відзначається значне число дієслів. Середні дошкільнята освоюють уміння будувати різні типи висловлювання - описи і оповідання. Діти поступово підходять до самостійного складання невеликих оповідань по картинці, іграшці. Таким чином, ситуативність мови ,все ще ,залишається переважаючою, але, вже йде розвиток і у контекстній мові, тобто мові, яка зрозуміла сама по собі. До п'яти років діти з нормальним психічним і фізичним розвитком , здатні не лише правильно вимовляти усі фонеми рідної мови, але і розрізняти їх. Поступово починає засвоюватися узгодження прикметників з іменниками в непрямих відмінках, наприклад, діти самостійно здатні скласти речення: «У Каті червона куртка», або, «Саша принесла велику ляльку». До п'яти років вони вже самостійно користуються узгодженням числівників з іменниками, наприклад: «На галявині багато жуків, квітів» [20]. Шостий рік життя характеризується, тим, що дитина починає вживати у своїй промові диференційовані якості і властивості об'єктів (кислий, жовтозелений, кольоровий, міцний, важкий, легкий і т.д). У старших дошкільнят формуються видові і родові поняття. 9 На сьомому році життя дитина вже здатна підбирати антоніми і синоніми до слів, засвоювати багатозначність слів, без допомоги дорослого, здатна утворювати складні слова, а також, підбирати споріднені слова [13]. Слід зазначити, що старші дошкільнята досить швидко засвоюють конструкції речень. Шостий рік життя характеризується збільшенням об'єму складених речень - до 12 - 15 слів, з появою визначень, обставин. Це надає мові яскравість, описовість «Тато, за містом, біля озера ,побудував гарний будинок». На сьомому році життя діти активно використовують у своїй промові поширені, складносурядні і складнопідрядні речення, більшою мірою засвоєні лексико-граматичні засоби мови, що у свою чергу допомагають їм вибудовувати зв'язні висловлювання [13]. В цілому, розвиток зв’язного мовлення дітей віком від п'яти до семи років досягає досить високого рівня. Діти починають опановувати основні типи монологічного мовлення, а саме: розповідь і переказ. Вони вже здатні, прослухавши оповідання своїх товаришів, оцінити їх розповідь або окремі її епізоди. Діти цього віку можуть досить детально скласти розповідь-опис, а також, розповідь як по одній, так і по серії сюжетних картинок [13]. Старші дошкільнята активно беруть участь у бесіді або розмові, ведуть дискусію, міркують, досить чітко вибудовують свою думку, переконують товаришів у своїй правоті , використовуючи при цьому різні аргументи. До цього віку у дітей формується уміння переказувати тексти, складати розповідь на задану тему, по пам'яті, на основі особистого досвіду [17]. Для цілеспрямованої роботи по розвитку зв’язного мовлення дітей необхідно знати показники її розвитку. Це питання, як відмічає Т. А. Ладиженська, дуже складне, оскільки існує складність у виділенні тієї самої одиниці мови, яку прийнято називати висловлюванням або зв’язним мовленням [0]. Вона виділяє наступні критерії рівня розвитку зв’язного мовлення, якими, зокрема, користуються і дослідники дитячої мови: 10 об'єм висловлювання (підрахунок букв, складів, слів, словникових одиниць, речень); середнє число слів в реченні; кількість смислових, логічних, лексичних, орфоепічних, мовних, стилістичних та інших помилок; наявність (поширеність, частота вжитку) певних мовних засобів у висловлюваннях; різноманітність синтаксичних конструкцій; мікротеми у висловлюванні (їх кількість і розгорнутість). Т. А. Ладиженська виділяє п'ять рівнів розвитку зв’язного мовлення у дошкільнят, які приведені в таблиці 1.1 [0]. Таблиця 1.1. Рівні розвитку зв’язного мовлення у дошкільнят Рівень розвитку мови I - рівень II - рівень III - рівень IV - рівень V - рівень Коротка характеристика Повний зв'язний опис подій в розповіді Недостатньо повний, але зв'язний опис в розповіді Недостатньо повні або неправильні відповіді на питання експериментатора Перерахування предметів, дій, якостей Перерахування предметів При оцінці усних оповідань Т. А. Ладиженська пропонує враховувати також наявність: описових мікротем (опис часу, місця дії, героїв, їх переживань), їх розгорнутість, мотивованість ; наявність діалогу, оцінної лексики, елементів оригінального, «свого» (заголовка, сюжету, образновиразних засобів) [0]. Таким чином, вивчивши педагогічну, психологічну та методичну літературу, можна говорити про те, що у дітей 3-4 років розвиток зв’язного мовлення проявляється, як вміння вступити в діалог під час розгляду предметів, спостереження за живими об'єктами, відповідати на поставлені питання; сформована потреба ділитися враженнями з батьками, вихователями. Діти 4-5 років нетривало беруть участь у бесіді, ставлять питання, вміють створити картину з використанням дидактичного матеріалу і 11 скласти по ній коротку розповідь; можуть переказати невеликі виразні уривки з казок. У дітей 5-7 років удосконалюється уміння діалогічної і монологічної форми мови. Вони вже висловлюють свою точку зору, послідовно і зв'язно переказують невеликі тексти, складають розповідь по картинках з дією, що послідовно розвивається. Формується уміння складати невеликі оповідання творчого характеру та з власного досвіду. Діти старшої групи вільно володіють діалогічною і монологічною формою мови, формується культура мовного спілкування. Можуть скласти план розповіді і дотримуватися його при розповіді, вигадують короткі казки і оповідання з особистого досвіду і на задану тему. 1.2. Основні підходи до визначення можливих порушень мовної діяльності у дітей з ЗНМ Розглядаючи можливі порушення мовної діяльності у дітей з ЗНМ при формуванні зв’язного мовлення необхідно звернути увагу на те, що стан зв’язного мовлення у них має істотні відмінності від мови дітей з нормативним мовним розвитком. А. Н. Гвоздєв у своїй науковій роботі звертає увагу на те, що до основних недоліків зв’язної мови необхідно віднести: труднощі в конструюванні висловлювання; порушення загальної логічності цього висловлювання, послідовності і цілісності, небажання дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ вступати в діалог з дорослими або однолітками, наявна вузькість активного словника, неузгодження частин мови. На його думку, зв’язне мовлення це не лише сувора послідовність пов'язаних один з одним розумових процесів, які повинні перетворюватися у відповідні слова і правильно складені фрази. Тобто зв’язне мовлення вміщує в себе такі компоненти ,як граматика, лексика, фонетика та словарний запас. По тому, яким чином дитина з ЗНМ може зв'язно виразити власну думку, стає можливо судити про рівень її мовного розвитку [7]. 12 До моменту шкільного навчання рівень розвитку зв’язного мовлення у дітей з ЗНМ істотно відстає від встановленої норми, що є значною перешкодою для повноцінного освоєння ними шкільної програми. Низький рівень сформованості мовної і комунікативної компетенції, з точки зору Є. В. Жуліної, за наявності мовних порушень, стає значимою причиною для подальшої комунікативної дезадаптації [0]. Є. В. Жуліна вважає, що правильно організована і своєчасна корекція порушень зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку має первинне значення при здійсненні комплексу корекційно-логопедичної роботи через індивідуально-колективну діяльність. Висловлювання дітей дошкільного віку, які мають ЗНМ (переказ, описові оповідання) можуть бути охарактеризовані загальним порушенням послідовності і зв'язності викладу, а також різного роду лексичними замінами, смисловими пропусками, присутність низького рівня сформованості фразової мови, присутність значної кількості граматичних помилок і рядом інших ознак [Ошибка! Источник ссылки не найден.]. З точки зору Н. Миронової, діти в дошкільному віці, які мають ЗНМ з досить значних інтересом відносяться до ігрової діяльності, при цьому значно менший інтерес ними проявляється до спільної діяльності з дорослими, що може вказати на низьку потребу в комунікативних процесах з навколишнім світом. Присутність слабкого розвитку виражених соціальних потреб є причиною того, що до початку навчання в умовах початкової школи діти дошкільного віку з ЗНМ насилу засвоюють методи здійснення мовного спілкування, при цьому вони мають значний словниковий запас і розуміння зверненої до них мови [22]. Т. Б. Філічева звернула увагу на спробу класифікації порушень, які пов'язані з різними особливостями зв'язаності висловлювань у дітей дошкільного віку з ЗНМ. 13 З точки зору Т. Б. Філічевої, такі діти при складанні розповіді по серії сюжетних картинок можуть стикатися зі значними складнощами у визначенні логіки і послідовності викладу матеріалу. Такі особливості приводять до того, що вони можуть мати утруднення за ситуації, коли необхідно розкладати картинки в послідовності і правильному порядку [31]. Здійснення з боку дитини оповідання найчастіше зводиться до простого перерахування предметів або якихось дій, які зображені на картинках. При переказі заданого тексту дітьми старшого дошкільного віку часто через дії показано нерозуміння сенсу і суті прочитаного, нелогічність при переказі. На підставі спостереження можна відмітити, що у таких дітей часто фіксується пропуск структурних елементів, численні смислові заміни і повтори, складнощі з підбором слів. У експресивній мові, при вільному висловлюванні, яке є простішим для дітей з ЗНМ, ними використовується велика кількість простих речень, які зручніші і простіші у вживанні. При самостійному висловлюванні є досить часті повтори одного слова (що підходять більшою мірою), обрив слів, незавершеність речень, а також перестановка слів по місцях в реченні і присутність граматичних помилок [8]. У науковій роботі Н. В. Ніщевої відмічене, що у дітей дошкільного віку, які мають ЗНМ, можуть бути виявлені істотні порушення зв’язного мовлення. Великі складнощі при засвоєнні граматики і словникового запасу в істотному ступені здатні гальмувати процес розвитку зв’язного мовлення [23]. Необхідно звернути увагу на те, що у дітей які почали відвідувати логопедичну групу в віці 4-5 років та досягли старшого дошкільного віку спостерігається невміння користуватися власною мовою. При цьому вони досить часто маніпулюють предметами і іграшками мовчки, без використання мови, мінімально спілкуються з батьками і іншими людьми дорослого віку. 14 Під час участі дітей дошкільного віку з ЗНМ в неорганізованій ігровій діяльності, ними більшою мірою використовується позаситуативно- пізнавальне спілкування – форма спілкування дитини з дорослим від 3 до 5 років, його метою є пізнання довкілля (природного, предметного, соціального), встановлення взаємозв'язків явищ у процесі співробітництва з дорослими в пізнавальній діяльності. При цьому в інших ситуаціях, дітьми мають бути використані варіанти спрощено-ситуативної ділової форми. Досить часто діти з ЗНМ намагаються уникати мовного спілкування. За ситуації, коли має місце мовний контакт між дитиною і дорослим або однолітком, дитина зводить його до мінімальних часових рамок [9]. Ефективність процесу корекції і формування зв’язного мовлення має пряму залежність від своєчасного початку і правильно вибраного методу корекційного впливу за наявності виявлених порушень. Реалізація комплексності в підході має бути здійснена також в процесі комплексної діагностики зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку. При здійсненні комплексного дослідження стану зв’язного мовлення дітей дошкільного віку, які мають ЗНМ використовують, наприклад, методику В. П. Глухова [10] , методику О. С. Ушакової, Є. М. Струніної [29]. В. П. Глуховим в наукових роботах було запропоновано дослідження стану зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку в процесі учбової, побутової і ігрової діяльності. При використанні створеної ним методики істотна увага була акцентована на рівні сформованості у дітей цього віку з ЗНМ особливостей мовної поведінки і стану фразової мови. Для комплексного вивчення стану зв’язного мовлення дітей В. П. Глуховим було запропоновано виконати серію завдань, яка включає: складання фраз по окремих картинках; складання пропозиції по трьох сюжетних картинках; переказ тексту, який прочитаний вихователем; складання розповіді по одній картинці або серії сюжетних картинок; твіррозповідь на основі особистого досвіду; складання описової розповіді. 15 О. С. Ушакова у своїй науковій роботі пропонує свою методику: «Розвиток зв’язного мовлення необхідно оцінювати за спеціальними критеріями, які характеризують основні показники зв'язного висловлювання (навичка описової розповіді, складання розповіді по серії сюжетних картин або на вільну тему)» . На підставі цієї методики здійснюється дослідження зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку. О. С. Ушакова звертає увагу на те, яким чином в мові дитини і в її осмисленні присутнє інтонаційне, смислове, логічне і лексико-граматичне оформлення висловлювання. 1.3. Ігрова діяльність як засіб формування зв’язного мовлення у дошкільнят із загальним недорозвиненням мови Як було зазначено у першому розділі, зв'язній мові властиві такі характеристики, як комунікативна спрямованість, логіка викладу, інформативність, зв'язність, послідовність. Вченими відмічається важливість взаємозв'язку мовного і розумового розвитку для породження зв’язного мовлення. Критеріями її високого рівня виступають навички чіткого представлення об'єкту розповіді, аналізу і відбору потрібних фактів, уміння встановлювати причинно-наслідкові стосунки між предметами і явищами, вибирання необхідних мовних засобів, правильне використання інтонації, підбір найточніше відповідних в певній ситуації слів, навички вибудовування складних пропозицій [22]. Появі зв'язного мовлення можлива за умови розвитку як мовних, так і немовних процесів, а саме: лексико-граматичного ладу мови, власне зв'язного висловлювання, пізнавальних процесів (пам'ять, увага, мислення), які у свою чергу базуються на основному виді діяльності дошкільнят - ігровій діяльності. Цей вид діяльності також грає особливу роль в системі формування зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку з загальним недорозвиненням мови, оскільки провідною діяльністю дошкільнят виступає саме ігрова. 16 У логопедичну роботу по формуванню зв’язного мовлення у дітей 5-6 років з ЗНМ потрібне включення різних видів ігор: дидактичних, сюжетнорольових, театралізованих та інших. М. М. Алексєєва і В. І. Яшина рекомендують використовувати в логопедичній роботі наочні, словесні і практичні методи [1]. А. М. Бородич відмічає важливість таких наочних методів, як короткочасний показ предмета, муляжів або іграшок, розгляд картинок. За допомогою використання словесних методів автор рекомендує навчати дітей з ЗНМ заучуванню напам'ять невеликих віршів, забавок, пісеньок; навчання переказу. Серед практичних методів автор виділяє дидактичні ігри, ігри-драматизації, настільні ігри з інсценуванням [4]. Дидактичні ігри - це вид учбового зайняття, організованого у вигляді учбових ігор, що реалізовують ряд принципів ігрового, активного навчання і відрізняються наявністю правил, фіксованої структури ігрової діяльності і системи оцінювання, є одним із методів активного навчання [1]. Дидактична гра також виступає засобом навчання, тому що вона є джерелом отримання знань, формування умінь. Вона дозволяє будити і підтримувати пізнавальні інтереси вихованців, поліпшити наочність учбового матеріалу, зробивши його, таким чином, доступнішим, а також активувати самостійну роботу і вести її в індивідуальному темпі. Дидактичні ігри прості у використанні і цікаві усім дошкільнятам з порушеннями мови. Основними видами дидактичних ігор для формування зв’язного мовлення дошкільнят із загальним недорозвиненням мови є: дидактичні ігри з предметами, а також настільно-друкарські і словесні дидактичні ігри Для ігор з предметами використовуються різні іграшки, муляжі, природний матеріал. Ці види ігор різноманітні по матеріалах, змісту та організації. За допомогою таких видів ігор істотно розвивається лексична сторона мови дошкільнят, що є важливим в системі підвищення навичок ведення зв’язного мовлення. За допомогою використання різних предметів логопед формує пізнавальні процеси вихованців, уточнює знання дітей, навчає описувати різні предмети і тому подібне. Говорячи про настільно-друкарські дидактичні 17 ігри, можна відмітити їх різноманітність за змістом, повчальним завданням, оформленню. Цей вид ігор допомагає уточнювати і розширювати уявлення дітей про навколишній світ, систематизувати знання, розвивати розумові процеси. Словесні дидактичні ігри відрізняються тим, що процес рішення повчальної задачі здійснюється в розумовому плані, на основі уявлень і без опори на наочність. Серед цих ігор багато народних, пов'язаних з забавками, примовками, загадками. У старшому дошкільному віці, коли у дітей починає активно формуватися логічне мислення, словесні ігри частіше використовують для формування розумової діяльності, самостійності в рішенні завдань. Окрім мовного розвитку, словесні ігри формують слухову увагу, створюють емоційний настрій, удосконалюють розумові операції дошкільнят з ЗНМ, вдосконалюють швидкість реакції, уміння розуміти гумор. Важливу роль в розвитку зв’язного мовлення дітей 5-6 років з ЗНМ грають сюжетно-ролеві ігри, театралізовані. Вони передбачають перевтілення дошкільнят в різних персонажів відповідно до вибраного напряму. Це можуть бути ігри, що відповідають лексичній темі, що вивчається, наприклад, «Магазин», «Аптека», «Кафе», «Бібліотека», « Лікарня» . У цих видах ігор здійснюється формування у дошкільнят з ЗНМ діалогічної мови у взаємодії з однолітками. Ігри-інсценування допомагають уточнити уявлення про різні побутові ситуації, про літературні твори, про норми поведінки. Перед тим, як навчити дошкільнят з загальним недорозвиненням мови будувати повноцінне зв'язне висловлювання, на занятті логопеда важливо провести підготовчу роботу, що включає розвиток граматичної будови мови і розширення словника. Потім, активно включаються в логопедичну роботу дидактичні ігри, які спрямовані на формування навичок словотворення і словозміни. Т. Б. Філічева і Г. В. Чіркина відмічають, що навколишня дійсність відображається в змісті дидактичних ігор (люди, їх 18 взаємовідносини, побут, праця, природа). У змісті дидактичної гри повинні відображатися ті лексичні теми, закладені в програмі, які дитина повинна пройти і освоїти відповідно до її віку і періоду корекційної роботи [31]. Ю. В. Бастракова відмічає, що заняття з логопедом, а також закріплення навичок правильної мови є очевидними і загальновизнаними, проте, така діяльність не завжди викликає інтерес у дошкільнят з ЗНМ, оскільки припускає кропітку і щоденну працю. У зв'язку з цим автор виділяє величезну роль театралізованої діяльності в підвищенні якості зв’язного мовлення. У театралізованих іграх «шліфується» навичка правильної виразної мови і упевненого спілкування в колективі. Тому доцільно використовувати театралізовану діяльність в роботі як засіб розвитку зв’язного мовлення. Театралізовані ігри припускають довільне відтворення якого-небудь сюжету відповідно до сценарію. Ці ігри використовуються при переказі оповідань, казок і діалогів. Учасники гри-інсценування неодноразово вступають один з одним в мовний контакт. Триває робота над чистотою і правильністю мови і рухів. Проста форма мови, неквапливість розгортання сюжету, часті повтори і рими в тексті обумовлюють природні уповільнення мови і смислові паузи. Уміле використання театралізованих ігор дозволяє не лише сформувати у дітей різні уміння і навички, але і вирішувати дуже важливі завдання корекційно-виховної роботи. Вони допомагають розвитку зв’язного мовлення, значно поповнюють словниковий запас, роблять мову більш грамотною, виразною, чистою і правильною [2]. Н. П. Дворецька відмічає важливість роботи над казкою: як при навчанні дітей переказу, так і для ігор-драматизацій. Автор вважає, що роль казок в роботі з дітьми 5-6 років з ЗНМ беззаперечні: це образність мови, її метафорична, психологічна захищеність. Під час роботи над казкою, діти збагачують свій словник, проводиться робота над автоматизацією поставлених звуків і введення їх в самостійну мову. Опрацювання з дітьми текстів казок : допомагає правильно будувати діалоги, впливає на розвиток зв'язного монологічного мовлення. Використання в роботі з дітьми такої 19 форми роботи з казкою, як драматизація, сприяє розвитку просодичної сторони мови: тембру голосу, його сили, темпу, інтонації, виразності, що позитивно відображається на формуванні повноцінного мовного висловлювання [14]. Включення в логопедичну роботу різних видів ігор дозволяє удосконалювати монологічне і діалогічне мовлення, оскільки припускають взаємодію з однолітками. В процесі ігор дітей слід навчати слухати і чути репліки співрозмовників, виділяти головне і другорядне, давати відповіді чіткі і зрозумілі іншим. Після закінчення проведення підготовчого етапу здійснюється робота по розширенню навичок зв'язного монологічного і діалогічного мовлення. Дидактичні ігри на цьому етапі передбачають закріплення і розвиток мовних навичок і мовно-розумових дій, що формуються в процесі ігор. Вони включають: вправи в пізнаванні предметів по опису, в порівнянні предметів, складання питань за текстом опису, відтворення мовного зразка, самостійний опис предметів [7]. Особливу актуальність сьогодні має включення в логопедичну роботу з дітьми інтерактивних технологій. Так, під час корекційно-розвиваючого заняття логопеди використовують комп'ютер, інтерактивну дошку, планшети. У роботі над формуванням зв’язного мовлення логопед може використати або вже готові логопедичні ігри, або створені фахівцем презентації, відеоролики, аудіоролики по різних лексичних темах. Використовуючи вище перелічені технології, фахівець зможе збудувати навчальний процес наочніше, цікавіше, ефективніше. Отже, така робота цікава тим ,що дитина самостійно приймає рішення і діє у рамках гри, отримує одразу об'єктивну оцінку своїх дій віртуальним персонажем, отримує візуалізоване заохочення при виконанні завдання вірно, і підбадьорення незвичайним героєм, якщо дія була виконана неправильно. Важкий ,для дошкільника ,навчальний процес, завдяки такому методу, стає вже емоційно позитивним, творчим, більше мотивованим, а, отже, успішнішим. 20 Головною перевагою інтерактивних ігор є наочність, також є можливість сприймати інформацію на слух, можна побачити рухи об'єктів. За допомогою інтерактивних ігор і мультимедійних засобів, можливо моделювати нестандартні ситуації, що вимагають творчого підходу, складати загадки, творчі оповідання, знайомити дітей з навколишнім світом відповідно до тематичного плану і так далі. Виділяють наступні види інтерактивних ігор для дошкільнят: Розвиваючі ігри: використовуються для розвитку пізнавальних здібностей; навчають дітей вирішувати ту або іншу освітню задачу. Логічні ігри: спрямовані на розвиток логічного мислення дошкільника. Ігри-забавки: носять розважально-розвиваючий характер. Інтерактивні ігри роблять освітній процес в дошкільній установі різноманітнішим, захоплюючим і ненав'язливим для дітей. Застосовуючи інтерактивні ігри в корекційному процесі з дошкільнятами 21 століття, підвищується мотивація дітей до навчання, процес стає різноманітнішим, діти вчаться новим формам співпраці, вчаться точніше бачити результати своїх досягнень. Важливим пунктом у використанні цього виду ігор є дотримання санітарно-гігієнічних норм. Перш, ніж проводити зайняття з використанням ІКТ, здійснюється відбір ігор за змістом, віковими і психологічними особливостями дітей. Під час ігор регулярно проводяться фізхвилинки і зарядка для очей. Дотримуючись цих вимог, інтерактивні ігри можуть стати відмінним помічником в корекційно-освітньому процесі дитини. Слід зазначити, що інтерактивні ігри - цей ще і універсальний засіб розвитку і навчання, який може використати і створювати як фахівець, педагог, так і батько. 21 РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ЗНМ 2.1. Особливості спільної діяльності логопеда і вихователя по формуванню зв’язного мовлення дошкільнят з ЗНМ. Ефективність корекційно-розвиваючої роботи багато в чому залежить від спадкоємності в роботі логопеда і вихователя. Взаємодію з вихователями логопед здійснює в різних формах. Це спільне складання перспективного планування роботи на поточний період по усіх напрямах; обговорення і вибір форм, методів і прийомів корекційнорозвиваючої роботи; оснащення розвиваючого предметного простору в груповому приміщенні; взаємовідвідування заняття і спільне проведення інтегрованого комплексного заняття; а також щотижневі завдання. У календарних планах вихователів на початку кожного місяця логопед вказує лексичні теми на місяць, зразковий лексикон по кожній темі, основні цілі і завдання корекційної роботи; перераховує прізвища дітей, яким вихователі повинні приділити особливу увагу в першу чергу. Щотижневі завдання логопеда включають наступні розділи: логопедичні п'ятихвилинки; рухливі ігри і пальчикова гімнастика; ігри на розвиток лексико-граматичних категорій і зв’язного мовлення; індивідуальна робота; рекомендації по підбору художньої літератури і ілюстративного матеріалу. Логопедичні п'ятихвилинки містять матеріали по розвитку лексики, граматики, фонетики, зв’язного мовлення, вправи по закріпленню або диференціації поставлених звуків, по розвитку навичок звукового і складового аналізу і синтезу, розвитку фонемних уявлень і немовних психічних функцій, тобто для повторення і закріплення матеріалу, відпрацьованого з дітьми логопедом. Логопед може рекомендувати 22 вихователям використати п'ятихвилинки на певному зайнятті. Зазвичай планується 2-3 п'ятихвилинки на тиждень, і вони обов'язково мають бути витримані у рамках лексичної теми, яка вивчається. Логопед не лише дає рекомендації по проведенню п'ятихвилинок, але в деяких випадках і надає матеріали і посібники для їх проведення. Рухливі ігри, вправи, пальчикова, артикуляція гімнастика служать для розвитку загальної і тонкої моторики, координації рухів, координації мови з рухом, розвитку творчих здібностей. Вони можуть бути використані вихователями в якості фізхвилинок, рухливих ігор на прогулянці або у вільний час у другій половині дня. Вони теж обов'язково витримуються у рамках лексичної теми. Саме у іграх і ігрових завданнях найуспішніше розкривається емоційне відношення дитини до значення слова. Плануючи індивідуальну роботу вихователів, логопед рекомендує їм заняття з двома-трьома дітьми в день по тих розділах програми, при засвоєнні яких ці діти зазнають найбільші утруднення. Важливо, щоб протягом тижня кожна дитина хоч би по одному разу позаймалася з вихователями індивідуально. Передусім, логопед рекомендує зайняття по автоматизації і диференціації звуків. Грамотна робота з дітьми, що мають недоліки в мовному розвитку, має величезне, часто вирішальне, значення в ефективності корекційного процесу. У таблиці 2.1 представлено взаємодоповнюючі дії логопеда і вихователя в процесі корекційно-розвиваючої роботи. Таблиця 2.1. Взаємодія логопеда і вихователя в процесі корекційнорозвиваючої роботи з дітьми з загальним недорозвиненням мовлення. Логопед Створення умов для розвитку у дітей мовного спілкування з дорослими і однолітками. Спонукати дітей: звертатися до дорослих з питаннями, судженнями, висловлюваннями; спонукати дітей до мовного спілкування між собою. Обстеження мови дітей, стану психічних Вихователі Зустріч дітей після літніх канікул, спонукання їх до мовної активності. Постійне активне спілкування з дітьми: відповідати на усі питання дітей; спонукати до пізнавального спілкування під час прогулянок; розмовляти з приводу прочитаного і так далі Обстеження рівня загального розвитку 23 процесів, пов'язаних з мовною діяльністю (вересень, травень). Заповнення мовної карти. дітей, їх знань, навичок за програмою попереднього року (вересень). Відстежування динаміки розвитку (січень, травень). Заповнення моніторингу. Кількісний і якісний аналіз результатів обстеження мовного і загального розвитку дітей. Виявлення причин утруднень у дітей. Виділення проблемних видів діяльності і основних напрямів корекційно-розвиваючої роботи. Вибір найбільш ефективних методів і прийомів роботи з дітьми, що вимагають особливих умов навчання, особливого підходу до засвоєння учбового матеріалу. Складання перспективного тематичного Складання перспективного плану виховноплану роботи. освітньої роботи. Забезпечення контролю Забезпечення спадкоємності у вивченні за правильною мовою дітей з урахуванням мовного матеріалу і більше поглибленої їх можливостей. роботи. Дотримання алгоритму у вивченні мовного матеріалу Логопед: Вихователь: починає роботу над звуковимовою; продовжує, закріплює, контролює використовує напрацьований вихователями розвиток навичок звуковимови; словник на логопедичному зайнятті; починає роботу по збагаченню і починає роботу над граматичними темами; накопиченню словника по тій або іншій розширює об'єм висловлювань дітей, формує лексичній темі; навичку вживання складних пропозицій, закріплює на своєму зайнятті і в використовує вироблену вихователями повсякденному житті групи граматичні навичку зв’язного мовлення. теми, що вивчаються; починає роботу над розвитком зв’язного мовлення дітей. Пред'явлення вимог до мови співробітників Пред'явлення дітям зразків правильної ДНЗ, працюючих з дітьми; проведення серед літературної мови: них роз'яснювальної роботи: включення в мову різноманітних зразків мова дорослих має бути чіткою, ясною, мовного етикету; барвистою, граматично правильною; збагачення мови прислів'ями, приказками, спілкування з дітьми - ввічливе і віршами; доброзичливе; необхідно відповідати на усі прослуховування грамплатівок і аудіокасет їх питання і прохання, обговорювати із записами літературних творів у проблеми, що у них виникають; виконанні артистів і професійних читців; при спілкуванні з дітьми велике значення заохочення дитячої словесної творчості; має тактильний контакт; організація і проведення спеціальних звертаючись до дітей, питання треба мовних ігор; формулювати конкретні, без зайвих слів, залучення дітей до культури читання; доручення давати відповідно до правил розвиток образної сторони мови. етикету. По можливості включення в роботу по лексико-тематичним циклах проблемних питань, життєвих ситуацій, обговорення вчинків літературних героїв і однолітків для формування життєвої компетенції дітей. Розвиток уваги і пам'яті: Систематизація і складання картотеки виконання і звіт про виконання корекційних і мовних ігор; активне багатоступінчастих інструкцій, що використання їх в роботі. поступово збільшуються; Картотека включає ігри: передача за допомогою мови послідовності на увагу; здійснюваних дій; що тренують спостережливість; використання різних форм звернень до дітей; на швидкість реакції; 24 включення різних дидактичних ігор і вправ у фронтальне, підгрупове і індивідуальне зайняття; рішення мовних логічних завдань, створення проблемних ситуацій; заучування мовного матеріалу різної міри складності. Розвиток фонемного сприйняття : повний звукоскладовий аналіз і синтез двохта трьохскладових слів; перетворення слів шляхом заміни, перестановки, додавання звуків; перетворення складів в слова; диференціація звуків по акустичним, артикуляторним і перцептивним властивостям; засвоєння термінів: слово - склад - звук, гласний звук, приголосний звук, речення. Розвиток доступних дітям форм словеснелогічного мислення : опис предметів; порівняння предметів; виключення «четвертого зайвого»; встановлення причинно-наслідкових зв'язків в тимчасових і сезонних явищах; виявлення прихованого змісту, переносних значень слів і так далі при роботі по серіях картинок, обговоренні проблемних ситуацій. Вдосконалення словотворення і словозміни: суфіксальний спосіб; префіксний спосіб; словоскладання; омонімія; утворення граматичних форм одного і того ж слова, що виражають його відношення до інших слів; зіставлення граматичних форм дієслова; формулювання питань і відповідей на них; творення однокорінних слів. Використання в учбовій мовній діяльності словника, напрацьованого вихователями в процесі ознайомлення дітей з навколишнім і предметним світом: оволодіння назвами предметів, явищ; їх властивостей і ознак; розповідь про них; включення узагальнювальних понять в пояснювальну мову; знайомство із словами-омонімами; диференціація синонімів; підбір епітетів; використання антонімів, у вправах на протиставлення; що привчають цінувати час; що розвивають світогляд; що впливають на емоції і почуття; на кмітливість; на орієнтування в просторі і на площини листа; ігри-діалоги, ігри-сценки. Закріплення навички звукоскладового аналізу і синтезу слів в ігровій цікавій формі з елементами змагання. Збагачення знань і уявлень про те, що оточує - найважливіше джерело розвитку мови дітей. Розвиток пізнавальних інтересів. Розвиток пізнавальної активності. Забезпечення частого повторення в мові дорослих і дітей складних граматичних форм і граматичних конструкцій. Розвиток образної сторони мови: уточнення відтінків сенсу різних слів; тлумачення фразеологізмів, образних виразів, іносказань; творення нових слів шляхом словоскладання; включення всіляких образних слів і виразів в практику мови. Продовження роботи по збагаченню і накопиченню словника по лексикотематичним циклах. Створення умов для активізації словникового запасу дітей: розвиток уміння використовувати у вільній мові синоніми, узагальнювальні поняття, антоніми, слова різних частин мови точно по сенсу. Проведення словесних ігор, спрямованих на формування семантичних полів. 25 розширення дієслівного словника; розрізнення слів, що означають частину і ціле. Продовження роботи по розвитку ритмікоскладової структури слів. Заучування скоромовок, промовляння слів з одночасним відбиттям ритму, використання різних ігор-діалогів і т.д. Закріплення навичок діалогічної мови в різних іграх (рухливих, мовних, настільнодрукарських, сюжетно-ролевих, іграх-драматизаціях); у переказах художніх текстів; у спілкуванні з дорослими і однолітками. Навчання розповіді; активізація мовного Випереджаюча робота по формуванню висловлювання, вдосконалення його навичок складання оповідань: змістовної і мовної сторони; знайомство з інтонаційне виділення першого, правилами об'єднання окремих речень в центрального і кінцевого речення короткої єдине зв'язне ціле; розвиток мотивації розповіді; мовної діяльності. заповнення схеми різним змістом; Вдосконалення уміння складати оповідання: уточнення характеристики персонажів і їх оповідання-описи; дій; оповідання по серії картинок; включення в розповідь діалогів дійових оповідання по сюжетних картинках; осіб; перекази художніх текстів; використання графічного плану різних перекази з різноманітними завданнями; таблиць, схем, символів і посібників для оповідання з елементами творчості; наочного моделювання сюжету. складання казок Практичні вправи по поширенню речень шляхом введення однорідних членів, по побудові складних пропозицій різних видів. Періодичне проведення контрольного Повсякденне спостереження за станом зайняття (в міру необхідності). мовної діяльності дітей на кожному етапі корекційного процесу. Чітке формулювання завдань по Освоєння з дітьми усіх видів діяльності, закріпленню мовного матеріалу, запис передбачених програмою виховання і завдань в «Зошиті для вечірнього зайняття навчання дітей в дитячому саду, з вихователя з дітьми». одночасним рішенням завдань по корекції мови і психічних процесів. Продовження роботи по формуванню у дітей комунікативних умінь (повноцінне мовне спілкування). Чітка взаємодія у вирішенні організаційних питань Логопед: Вихователь: складає розклад зайняття; забезпечує дотримання режиму дня; дає рекомендації по організації в групі оновлює предметно-розвиваюче предметно-розвиваючого середовища середовище відповідно до чергового етапу відповідно до корекційних завдань; корекційної роботи; використовує фронтальні, підгрупові і створює умови для виховання загальної і індивідуальні форми роботи для здійснення мовної поведінки дітей; корекційних завдань; здійснює щоденний зв'язок з батьками залучає батьків до корекційної роботи; через індивідуальні контакти; направляє дітей при необхідності на здійснює контроль за виконанням консультації до фахівців. рекомендацій фахівців. Таким чином, успіх корекційно-розвиваючої роботи визначається жорсткою, продуманою системою, суть якої міститься в інтеграції логопедії в учбововиховний процес життєдіяльності дошкільнят. 26 2.2. Методика організації і проведення дидактичних ігор, спрямованих на розвиток зв’язного мовлення дітей дошкільного віку з ЗНМ Методика організації і проведення дидактичних ігор розглядається різними авторами. Існує величезна кількість збірок, що представляють і розкривають способи організації і проведення гри. Як правило, структура організації гри будується в трьох напрямах: підготовка до проведення; проведення гри; аналіз гри. Виходячи з планування виховно-освітньої діяльності, впродовж дня дидактичні ігри можуть включатися в усі види і форми роботи з дітьми: безпосередньо освітню діяльність, спільну з дорослим діяльність, самостійну діяльність, індивідуальну, групову і підгрупову роботу з дітьми. Щоб підготувати проведення гри треба : Визначитися з темою та цілями гри, тобто на розвиток яких умінь і навичок дитини вона розрахована ; скласти план гри. Визначити у який час проводити гру та яку кількість дітей залучити. Визначити місце і вірогідність участі дорослого в грі як: учасник, ведучий, спостерігач. Підготувати необхідний матеріал для гри. Безпосередньо проведення гри включає: обов'язкове знайомство з правилами, з матеріалами гри в яку планується грати з дітьми. Під час знайомства з правилами і ходом гри треба звернути увагу дітей на чіткість виконання, щоб уникнути конфліктних ситуацій і з метою формування культури спілкування. У разі нерозуміння ігрових дій - показати, як грати, інакше при неправильній грі не буде позитивного результату. Запропонувати дітям визначити роль дорослого в грі. У кінці гри дізнатися про бажання її 27 продовжити, поділитися своїми враженнями про гру, це необхідно робити, якщо проходило навчання новій грі [4]. Аналіз проведення гри має двосторонній аспект: оцінює вихователь, оцінюють діти. З боку педагога виявляються позитивні і негативні ефекти гри відповідно до поставленої мети, щоб уникнути подальших помилок і вдосконалення підготовки і проведення гри (що не спрацювало і чому). Оцінка дітей проявляється у вираженому бажанні грати або не грати далі. У такому разі, при негативній реакції на гру виходом може послужити пропозиція придумати або удосконалити правила гри. Дидактичні завдання - це необхідний елемент будь-якої дидактичної гри, вони повинні реалізовувати програмні завдання по розвитку мови дітей. Такі завдання можуть бути дуже різноманітними і бути спрямовані, наприклад, на розвиток вміння складати діалогічні висловлювання, формування вміння будувати складносурядні або складнопідрядні речення, монологічні описові зв'язні тексти і інше [17]. У змісті дидактичних ігор, спрямованих на розвиток зв’язного мовлення, відображаються теми комплексно-тематичного планування, лексичні теми, закладені в освітній програмі і у відповідності віковим особливостям дитини, наприклад, дидактичні ігри по розвитку зв'язних діалогічних і монологічних висловлювань по темах: «Одяг», «Домашні тварини», «Дикі тварини», їх розрізнення, «Новий рік», «Весна») [20]. В ході гри діти звертаються до свого життєвого досвіду, таким чином, розвивається пам'ять, удосконалюється уміння будувати зв'язні висловлювання. Складно в такій ситуації дітям, у яких є труднощі в запам'ятовуванні, здатності утримувати інструкцію [4]. В процесі підготовки і відбору ігор по розвитку зв’язного мовлення слід звертати увагу на ігри що розвивають здатність до слухового аналізу, кмітливість, уміння самостійно викладати свої думки, наприклад: «Від зернятка до булочки», «Ким бути», «З чого і ким зроблено», «Хто швидший»?, «Розумні машини» [4]. 28 Освоєння форм родового відмінка, єдиного і множинного числа відзначається в іграх типу «Чого не стало»? Знайомству з прийменниками діти вчаться, граючи в «Хованки» - де м'ячик - в шафі, на стільці, за диваном, під столом. Ігрові прийоми «Я почну, а ти продовж», «Закінчи речення» допомагають дітям в навчанні складати складносурядні речення, спільну побудову коротких висловлювань. [4]. У будь-якому випадку, якщо навіть гра повчальна, вона повинна залишатися грою, маючи освітні завдання. У старших групах гра проводиться як частина зайняття, в молодших групах може проводитися як ціле зайняття. Відзначається позитивний вплив застосування дидактичних ігор в усіх видах дитячої діяльності. Спостерігається інтеграція освітніх областей: неможливо граючи в ігри екологічного, математичного, пізнавального характеру не розвивати мову дитини. У таких іграх формується специфічний напрям розвитку мови - відповідає тій освітній області, в якій застосовується, розширюється словниковий запас дітей. Правильне, систематичне і цілеспрямоване використання дидактичних ігор веде до побудови граматично правильної мови, у дітей розширюється словниковий запас, вони можуть легко оперувати схемами при складанні оповідань. Як було зазначено у попередньому параграфі, розвитком зв’язного мовлення дітей займається не лише вихователь, але і вчитель-логопед, батьки дитини. Якщо вчитель-логопед розвиває і удосконалює мовне спілкування дітей, то вихователь закріплює їх мовні навички, допомагає під час ігрової діяльності опанувати нові форми мовних зворотів. Успіх формування правильної мови у дошкільнят залежить від міри продуктивності процесу закріплення мовних навичок і умінь. Закріплення у дітей навичок зв'язного висловлювання може відбуватися як на фронтальному зайнятті по розвитку мови, так і під час 29 зайняття по пізнавальному розвитку, образотворчому, трудовому розвитку і в інших видах діяльності. Оволодіння вихователем методами і прийомами навчання розповіді одна з найважливіших умов успішної роботи по розвитку зв’язного мовлення дошкільнят. На зайнятті необхідно використати такі прийоми, як пояснення, питання, мовний зразок, демонстрація наочного матеріалу, вправи, оцінка мовної діяльності та ін. (У Додатку А наведений приклад дидактичних ігор по розвитку зв’язного мовлення з дітьми дошкільного віку з ЗНМ). При проведенні того або іншого зайняття педагогові слід знаходити найбільш ефективні варіанти поєднання різних прийомів з тим, щоб підвищувати активність і самостійність дітей. При роботі над монологічним мовленням, зокрема над переказом потрібно враховувати наступне. Спочатку дітей треба навчити детальному, потім вибірковому і творчому переказу. Детальний переказ виховує навичку послідовного повного викладу думки; Вибірковий переказ формує вміння відокремити вужчу тему від тексту; Творчий переказ виховує уяву, учить дітей використовувати враження з власного життєвого досвіду і визначати своє відношення до теми. Підбираючи твори для переказу, необхідно враховувати наступні вимоги до них: високу художню цінність, ідейну спрямованість; динамічність, лаконічність і в той же час образність викладу; чіткість і послідовність розгортання дії, цікавість змісту. Окрім цього, дуже важливо враховувати доступність змісту літературного твору і його об'єм. При навчанню дітей переказу, вихователеві необхідно використати наступні методи і прийоми: виразне дво- і триразове читання тексту, бесіда про прочитане, показ ілюстрацій, мовні вправи, вказівки відносно способів і якості виконання завдання, оцінка і т. д. Про правильне застосування їх 30 свідчитиме підвищення від зайняття до зайняття активності і самостійності дітей при виконанні мовних завдань. Будь-якому виду переказу повинен передувати аналіз тексту зі смислової і виразної точки зору. Це допоможе дітям опанувати усі причиннонаслідкові стосунки, без чого правильний переказ не можливий. Вправи в творчому переказі межують із складанням усних творів. Твори - це верхній ступінь розвитку зв’язного мовлення дітей. Тут концентрується спостережливість, пам'ять, творча уява, логічне і образне мислення, винахідливість, уміння побачити загальне в частці. Наступною формою роботи над зв’язним мовленням є складання оповідань по картині. Виділяють наступні види зайняття по навчанню дітей розповіді по картині: Складання описової розповіді по предметній картині; Складання описової розповіді по сюжетній картині; Складання розповіді по серії сюжетних картинок; Складання описової розповіді по пейзажній картині і натюрморту; Складання розповіді з елементами творчості. Дітям пропонуються наступні завдання: Скласти розповідь про який-небудь випадок з дівчинкою (хлопчиком) в лісі; Завершити розповідь по готовому початку (з опорою на картинку). Прослухати текст і знайти в нім смислові помилки, після виправлення смислових помилок скласти речення, замінивши неправильні слова більше відповідними по сенсу. Скласти розповідь - опис улюбленої іграшки або тієї іграшки, яку хочеш отримати в день народження. На зайнятті з використанням картини ставляться різноманітні завдання, залежні від змісту картини: вчити дітей правильно розуміти зміст картини; 31 виховувати почуття (конкретно планується від сюжету картини): любов до природи, повага до цієї професії і т.д.; вчити складати зв'язну розповідь по картині; активізувати і розширювати словниковий запас (конкретно плануються нові слова, які потрібно запам'ятати дітям, або слова, які потрібно уточнити і закріпити). До оповідань дітей старшого дошкільного віку пред'являються наступні вимоги: точна передача сюжету, самостійність, доцільність використання мовних засобів (точне позначення дій, якостей, станів і т.д.). Діти вчаться описувати події, вказуючи місце і час дії; самостійно придумують події, що передували зображеним на картині і подальші. Заохочується вміння цілеспрямовано слухати виступи однолітків, висловлювати елементарні оціночні судження про їх оповідання. В процесі зайняття у дітей формуються навички спільної діяльності: разом дивитися картинки і складати колективні оповідання. Для колективних оповідань необхідно підбирати картини з достатнім за об'ємом матеріалом: багатофігурні, на яких зображені декілька сценок у рамках одного сюжету. У серіях, виданих для дитячих садів до таких картин відносяться "Зимові розваги", "Влітку в парку" та ін. Різні вправи на розвиток зв’язного мовлення можна включати також в зайняття по пізнавальному розвитку, образотворчій і трудовій діяльності. Одним з важливих завдань є складання по картинках оповіданьзагадок, які можна використовувати у будь-яких видах діяльності. Дитина будує своє повідомлення так, щоб по опису, в якому об'єкт не названий, можна було відгадати, що саме намальоване на картині. Якщо слухачі утруднюються вирішити це завдання, дитина за пропозицією педагога вносить в опис доповнення. Вправи, на відгадування і складання загадок формують у дітей уміння виявляти найхарактерніші ознаки, властивості і якості, відмежовувати головне від другорядного, випадкового, а це сприяє розвитку змістовнішої, обдуманішої, доказової промови. 32 Запропоновані прийоми сприяють підвищенню рівня мовного розвитку дітей, формуванню у них умінь вербалізації виконуваних дій і окремих видів діяльності у формі розгорнутих зв'язкових висловлювань. 33 ВИСНОВКИ Таким чином, можна зробити висновок про те, що діти дошкільного віку із загальним недорозвиненням мови вимагають особливої уваги з боку педагогів і батьків по формуванню у них зв'язного мовного висловлювання. Створення умов, що дозволяють організувати реальність щоденного спілкування з дітьми, сприяє їх розвитку і виправленню мовних порушень. У системі мовного розвитку дитини важливу роль грає зв’язне мовлення. Під зв’язним мовленням розуміють смислове розгорнуте висловлювання (ряд речень, що логічно поєднуються), що забезпечує спілкування і взаєморозуміння. Сучасні логопеди вважають, що зв’язне мовлення дитини з ЗНМ є однією з найактуальніших проблем на сьогодні. Така мова досить складна, повинна будуватися логічно, послідовно і правильно. Якщо у дитини відсутня зв’язне мовлення, то усе це може негативно позначатися на її мовнорозумової діяльності, а також перешкоджати отриманню загальноосвітніх знань. Вчені при дослідженні дітей з ЗНМ відмічали той факт, що діти практично не можуть закінчити просте речення. Приміром, на питання про те, що вона робить, дитина здійснювала багато помилок у відповіді, пропускала букви, плутала склади і т.д. Це не говорить про те, що діти з ЗНМ взагалі не можуть будувати зв'язних речень, оскільки навіть у дітей з нормальним мовним розвитком іноді можна спостерігати неправильну побудову фраз. Проте таким дітям набагато складніше дається запам'ятовування правильної побудови і граматичні правила. Також ще однією складністю є складання переказу за прочитаним текстом. Багато дітей можуть побудувати зв'язний логічний переказ тільки за допомогою постійних підказок. Також дуже часто можна помітити, що у 34 дітей досить обмежений словниковий запас, тому відбувається постійна заміна одного предмета на інший. Ще одна проблема, яка виникає в ході зайняття із дошкільнятами з ЗНМ це складання самостійної розповіді по певній серії сюжетних картинок. При цьому завжди потрібна допомога логопеда, який підказує дитині з чого треба почати і чим закінчити. Якщо у дитини немає проблем з розвитком мови, то вона без зусиль складає розповідь по таких картинках. Навіть якщо у дитини досить великий словниковий запас, вона не може правильно формувати речення, що значно утрудняє її можливості в спілкуванні з однолітками і іншими людьми, оскільки не можуть повноцінно озвучити свої думки. У дітей з ЗНМ набагато пізніше починає розвиватися мовне спілкування в порівнянні з дітьми з повноцінним мовним розвитком, що створює визначені для них певні психологічні перешкоди. Процес розвитку зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку з ЗНМ не може розвиватися на самостійній основі, для цього потрібна спеціально організована і систематична корекційна робота за допомогою включення в учбовий процес ігрової діяльності. Ефективним в цій роботі є активне використання різних видів ігор, включення в логопедичну роботу інформаційно-комп'ютерних технологій. Сучасні форми і методи роботи, зокрема, ігри і вправи для розвитку зв’язного мовлення виступають практичною діяльністю, в якій перевіряється, наскільки докладно або, навпаки, поверхнево засвоїли діти мовні навички, наскільки вміють вони їх застосовувати, коли це треба. Також ігри і вправи виступають ефективним засобом формування у дошкільнят із загальним недорозвиненням мови навичок складання зв'язних монологічних і діалогічних висловлювань, вдосконалення мотивації до мовної діяльності. Дидактичні ігри використовуються як ефективний засіб розвитку зв’язного мовлення у дітей. Саме у дидактичній грі дитина дістає можливість 35 удосконалювати монологічну і діалогічну зв'язну мову, активно взаємодіючи з однолітками і дорослими. Специфічними структурними елементами дидактичної гри є: повчальне і ігрове завдання, зміст гри, роль, правила, ігрові дії і результат. У ігровому процесі мова розвивається в ході навчання дітей складати розповідь-опис по картинах з використанням опорних схем, переказі літературного матеріалу, програвання етюдів, комунікаційних ігор і вправ, побудові вільного висловлювання дитини про події з особистого досвіду і спостереження за навколишнім світом. Велика увага приділяється залученню дітей до постійного використання в мові поширених речень. Тому завдання дорослих - навчити дітей дошкільного віку зв'язно і послідовно, граматично і фонетично правильно викладати свої думки. 36 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Алексеева, М.М. Методика развития речи и обучения родному языку дошкольников: Учеб. пособие для студ. высш. и сред, пед. учеб. заведений // М. М. Алексеева, Б. И. Яшина - М.: Издательский центр «Академия», 2012. - 400 с. 2. Бастракова, Ю.В. Театрализованная деятельность как средство развития связной речи у старших дошкольников с общим недоразвитием речи (ОНР) / Ю.В. Бастракова // Современные проблемы художественноэстетического образования периода детства. Материалы III региональной заочной научнопрактической конференции. Ответственный редактор А.Н. Садриева, 2017. – С. 149-158. 3. Бондаренко, А.К. Дидактические игры в детском саду /А.К.Бондаренко. - М.: Просвещение 2011. - 160с. 4. Бородич, А.М. Методика развития речи детей / А.М. Бородич. – Москва: Просвещение, 2011. – 384 с. 5. Выготский, Л.С. Педагогическая психология / Л.С. Выготский. – М.: АСТ, 2015. – 670 с. 6. Выготский, Л.С. Собрание сочинений. В 6 т. Т.2. Проблемы общей психологии / Л.С. Выготский. - М.: «Книга по Требованию», 2012. 136 с.(10) 7. Гвоздев, А.Н. Вопросы изучения детской речи / А.Н. Гвоздев. - М.: Детство-Пресс, 2014. - 472 с. 8. Гербова, В.В. Развитие речи в детском саду. Подготовительная к школе группа. / В.В. Гербова. - М.: МОЗАИКА-СИНТЕЗ, 2015. - 112 с. )18( 9. речи у Глухов, В. П. Комплексный подход к формированию связной детей дошкольного возраста с нарушениями речевого и познавательного развития / В. П. Глухов. - Изд. 2-е, переаб. и доп. - М.: В. Секачев, 2014.215с. 37 10. Глухов, В. П. Методика формирования навыков связных высказываний у дошкольников с общим недоразвитием речи. Учебнометодическое пособие для студентов пед. и туманит. вузов и практикующих логопедов. / В. П. Глухов. - Изд. 2-е, переаб. и доп. - М.: В. Секачев, 2014. 218с. 11. Глухов, В.П. Особенности формирования связной монологической речи детей старшего дошкольного возраста с ОНР / В.П. Глухов. - М., 2014. - 68 с. 12. Головин, Б.Н. Основы культуры речи: учебное пособие./ Б.Н.Головин - М.: Просвещение, 2002. - 220с 13. Голубева, Л.Г. Развитие и воспитание детей раннего возраста / Л.Г. Голубева и др. – М.: Академия, 2016. – 191 с. 14. Дворецкая, Н.П. Влияние сказки на процесс формирования связной монологической речи детей с общим недоразвитием речи (ОНР) / Н.П. Дворецкая //Мир детства в современном образовательном пространств. Сборник статей студентов, магистрантов, аспирантов. Витебский государственный университет им. П.М. Машерова; ответственный редактор И.А. Шарапова, Витебск, 2015. – С. 195-197. 15. Ершова Е.Ю., Малкина О.А. Говорим правильно. Игры и задания для развития речи у дошкольников. -М.: «Издательство Астрель», 2011. - 64с. 16. Жарова, М.А. Использование интерактивных дидактических игр в развитии личности ребенка дошкольного возраста./ М.А. Жарова // Материалы международной научно-практической конференции Игра и игрушки в истории и культуре, развитии и образовании. 1-2 апреля 2012 года. М,. 2012. С. 21-28 (22) 17. Жулина, Е.В., Барабанова, Л.Б. К вопросу коррекции средствами сказки недостатков связной речи у детей с общим недоразвитием речи / Е.В. Жулина, Л.Б. Барабанова // Вестник Мининского университета, 2016. No 4. - 147 с. 38 18. Козлова, С.Н., Куликова, С.Н. Дошкольная педагогика: учебное пособие для студентов ср. пед. учеб. заведений/ С.Н.Козлова, С.Н. Куликова.М.: Академия, 2011. - 432с. (27) 19. Кувшинова И. А. Гендерные особенности развития детей с ограниченными возможностями здоровья : учебное пособие для студентов педагогических вузов. - Магнитогорск : Изд-во Магнитогорск. гос. техн. унта им. Г.И. Носова, 2018. - 79 с. 20. Ладыжеская, Т.А. Система работы по развиию связной устной речи учащихся/ учебное пособие.Т.А. Ладыженская. - М.: Педагогика. 2002г 125с. 20. Леонтьев, А. А. Язык, речь, речевая деятельность/ А. А. Леонтьев. - М.: Красанд, 2010. - 216 с. 21. Лямина, Г.М. Формирование речевой деятельности (средний дошкольный возраст) / Г.М Лямина // Дошкольное воспитание.2011. N9. С. 49 - 55. 22. Миронова, H. Как учить дошкольников связной монологической речи / H. Миронова // Дошкольное воспитание, 2018. - № 9. - С. 111-116. 23. Нищева, Н.В. Система коррекционной работы в логопедической группе для детей с общим недоразвитием речи / Н.В. Нищева. - СПб., 2016 143 с. 24. Рубинштейн, С.Л. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. – СПб.: Питер, 2015. – 718 с. 25. Смирнова, Е.О., Гударева, О.В. Игра и произвольность у современных дошкольников / Е.О.Смирнова, О.В. Гударева // Вопросы психологии. - 2014. - №1. - С.91-103. 26. Сохин, Ф.А. Психолого-педагогические основы развития речи дошкольников /Ф.А. Сохин. - М.: Издательство Московского психологосоциального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2011. - 224 с. 39 27. Тихеева Е.И. Развитие речи детей./ Е.И. Тихеева под ред. Ф.А. Сохина. - М.: Просвещение, 2012. - 159 с. 28. Ушакова, О.С. Теория и практика развития речи дошкольника / О.С. Ушакова. - М.: Сфера, 2013. - 240 с. 29. Ушакова, О.С., Струнина, Е.М. Методика развития речи детей дошкольного возраста: Учеб.-метод. пособие для воспитателей дошк. образоват. Учреждений / О.С. Ушакова, Е.М. Струнина. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2017. - 288 с. 30. Ушинский, К.Д. Детский мир. Хрестоматия / К.Д. Ушинский. - М.: Эксмо, 2009. - 672 с. 31. Филичева, Т. Б., Чиркина, Г.В. Коррекция нарушений речи. Программы для дошкольных образовательных учреждений компенсирующего вида / Т. Б. Филичева, Г. В. Чиркина, Т.В. Туманова. - М.: Просвещение, 2016. 32. Филичева, Т.Б. Обучение и воспитание детей с общим недоразвитием речи в старшей группе специального детского сада / Филичева Т.Б., Чиркина Г.В. // Логопедия сегодня, 2019. - № 3. - С. 57-62. 33. Филичева, Т.Б. Устранение общего недоразвития речи у детей дошкольного возраста / Т. Б. Филичева, Г. В. Чиркина. – М.: Айрис-пресс, 2006. – 209 c. 34. Хватцев, М.Е. Предупреждение и устранение недостатков речи / М.Е. Хватцев. - СПб.: Дельта +, 2014. - 272 с. 40 ДОДАТКИ Додаток А – Перелік дидактичних ігор для розвитку зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку з ЗНМ 1. Дидактична гра «Додай потрібне слово» Мета: закріпити вживання в мовленні складних слів. Мовленнєвий матеріал: мама поклала хліб ... куди? ( у хлібницю); брат насипав цукор ... куди? ( у цукорницю); бабуся зробила смачний салат і поклала його ... куди? ( у салатницю); тато приніс цукерки і поклав їх ... куди? (у цукерницю); Марина не пішла сьогодні в школу, тому що ... ( захворіла); ми ввімкнули обігрівачі, тому що ... (стало холодно); я не хочу спати, тому що ... ( ще рано); ми поїдемо завтра в ліс, якщо ... (буде гарна погода); мама пішла на ринок, щоб ... (купити продукти); кішка залізла на дерево, щоб ...(врятуватися від собаки). 2. Дидактична гра «Назви якомога більше предметів» Мета: розвивати словниковий запас, увагу; виховувати чітке мовлення. Хід гри. Діти стають в ряд (або дитина та дорослий), їм пропонується по черзі називати предмети, які їх оточують. Хто назвав слово — робить крок вперед. Виграє той, хто правильно і чітко вимовляв слова і назвав більшу кількість предметів, не повторюючись, і таким чином опинився попереду всіх. 3. Дидактична гра «Назви частини предмету» Мета: розвиток уміння співвідносити предмет та його частини; збагачення словникового запасу. Обладнання: картинки із зображенням будинку, дерева, вантажівки, птахи і т.п. Хід гри. Вчитель-логопед показує картинки із зображенням будинку, вантажівки, дерева, птахи і так далі. Дитина називає частини предметів. 4. Дидактична гра «Утвори складні слова» Мета: навчати дітей утворювати та вживати в мовленні складні слова. Хід гри. Потрібно спільно з дитиною виявити зовнішню ознаку предмета: «У Валі кругле лице, значить, вона - … круглолиця. У зайчика довгі вуха, значить, він - … довговухий, а хвіст короткий, значить, він – короткохвостий…». Мовленнєвий матеріал: У Маші світле волосся. Маша - … (світловолоса); У Валі кругле лице. Валя - … (круглолиця); У зайчика короткий хвіст. Зайчик - … (короткохвостий); У Діми карі очі. Діма - … (кароокий); У Олени темне волосся. Олена – … (темноволоса); У метелика швидкі крила. Метелик - … (швидкокрилий); 41 Намисто різного кольору. Намисто - … (різнокольорове); У чаплі довгі ноги. Чапля - … (довгонога); У зайця довгі вуха. Заєць - … (довговухий); У зебри швидкі ноги. Зебра - … (швидконога); У гітари сім струн. Гітара - … (семиструнна); У жирафи довга шия. Жирафа - … (довгошия). 5. Дидактична гра «Схожі слова» Мета: розвиток словникового запасу, мислення. Хід гри. Грати краще в колі. Хтось з гравців визначає тему. Потрібно називати слова по черзі, наприклад, тільки «веселі» слова. Перший гравець вимовляє: "клоун". Другий - "радість". Третій - "сміх" і так далі. Гра рухається по кругу до тих пір, поки слова не вичерпаються. Можна змінити тему і називати тільки «зелені» слова (наприклад, огірок, ялинка, олівець і так далі), тільки «круглі» слова (наприклад, годинник, колобок, колесо і так далі). 6. Дидактична гра «Підбери слово» Мета: закріпити вміння дітей підбирати ознаки до іменників; розвивати словниковий запас. Хід гри. Дитині пропонується підібрати до будь-якого предмету, об'єкту, явища слова, що позначають ознаки. Наприклад, зима, яка? (холодна, сніжна, морозна). Сніг, який? (білий, пухнастий, м'який, чистий). Мовленнєвий матеріал: морозиво, літо, сонечко, хмарка, дощ, листочок, яблука, огірок, сіль, цукор тощо. 7. Дидактична гра «Підбери слово» Мета: закріпити вміння дітей підбирати до іменників слова-дії; розвивати словниковий запас. Хід гри. Дитині пропонується підібрати до будь-якого предмету, об'єкту якомога більше слів - дій. Наприклад, що уміє робити кішка? (муркотати, вигинати спинку, бігати, стрибати, спати, дряпатися, хлебтати ). Мовленнєвий матеріал: що вміє робити дитина (собака, пташка, комар, мама, автомобіль, вихователь тощо). 8. Дидактична гра «Скажи навпаки» Мета: розвивати вміння добирати антоніми; збагачення словникового запасу. Обладнання: м’яч. Хід гри. Вчитель-логопед і дитина грають в парі. Дорослий кидає дитині м'яч і одночасно вимовляє слово, наприклад, "тихий". Дитина повинна повернути м'яч і вимовити слово з протилежним значенням "гучний". Потім гравці міняються ролями. Тепер уже дитина першою вимовляє слово, а дорослий підбирає до нього слово з протилежним значенням. Мовленнєвий матеріал: добрий (злий), великий (маленький), чистий (брудний), товстий (тонкий), чорний (білий), добро (зло), радість (сум), світло (темрява), холод (тепло), літо (зима), вгору (вниз), високий (низький), широкий (вузький), довгий (короткий), глибокий (мілкий), повний (порожній), дорогий (дешевий), багатий (бідний), гострий (тупий) та ін.. 9. Дидактична гра «Знайди картинки, що мають однакову назву» 42 Мета: збагачувати лексичний запас словами, що мають однакове звучання, але різні за значенням (омоніми). Хід гри: Дитині потрібно знайти та назвати картинки, що мають однакову назву, але різне значення. 10. Дидактична гра «Що кому потрібно для роботи» Мета: збагачувати словниковий запас, розвивати зв’язне мовлення, мислення. Хід гри. Дитина називає професії людей, зображених на картинці та знаходить знаряддя праці, які їм потрібні. 11. Дидактична гра «Що для чого потрібно» Мета: збагачувати словниковий запас; розвивати зв’язне мовлення, мислення. Хід гри. Логопед дає завдання дитині: «Назви намальовані предмети. Розкажи, навіщо потрібний кожен з них. 12. Дидактична гра «Поясни значення слова» Мета: збагачувати словниковий запас, розвивати зв’язне мовлення (вміння пояснювати значення слів). Хід гри. Вчитель-логопед називає слова, дитина пояснює значення слів (після попередньої роботи з новими словами). Мовленнєвий матеріал: абажур, сир, завод, перший, сокіл, слива, мир, водій, боксер, клен, термос, верх, сад, полиця, акваріум, перукарня тощо. 13. Дидактична гра «Добери узагальнююче слово» Мета: збагачувати словниковий запас, розвивати вміння добирати узагальнюючі слова до групи однорідних предметів. Хід гри. Вчитель-логопед називає слова, дитина добирає узагальнююче слово. Мовленнєвий матеріал: - Сашко, Іра, Валя, Андрій; - кухар, водій, лікар, перукар; - куртка, шапка, кофта, шкарпетки; - помідор, огірок, редис, морква; - автомобіль, потяг, літак, корабель; - шафа, крісло, ліжко, стіл тощо. 14. Дидактична гра «Відгадай професію» Мета: збагачувати словниковий запас назвами професій. Хід гри. Вчитель-логопед розповідає чим займається ця людина, а діти називають її професію Мовленнєвий матеріал: Працює на крані … . Плаває в морі … . Працює в шахті ... . Грає на скрипці … . Дресирує тварин … . Працює на пошті … . Працює на машині … тощо. 15. Дидактична гра «Я знаю п’ять назв…» Мета: розвивати словниковий запас, вміння узагальнювати однорідні предмети; розвивати загальну моторику. 43 Хід гри. Ця гра проводиться з м'ячем. Дитина промовляє слово та одночасно б’є м’ячем об підлогу. Мовленнєвий матеріал. Наприклад, дитина промовляє: «Я знаю п’ять назв іграшок: машина – один, лялька – два, кубик – три, м’яч – чотири, піраміда – п’ять (на кожне назване слово дитина б'є м’яч об підлогу)».
