Uploaded by Rama VC

Метод КП ТЕА 2013 1

advertisement
Т2ЮСТ.П9
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра
експлуатації та технічного
сервісу машин
ім. проф. О.Д. Семковича
Факультет
Механіки та енергетики
ТЕХНІЧНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ АВТОМОБІЛІВ
методичні рекомендації для виконання курсового проекту
для студентів спеціальності
6.070106 – автомобільний транспорт
ОКР «Бакалавр»
Львів 2012
Рекомендовано до друку
Вченою (методичною
радою університету)
Протокол №7
від 1.03.2012р.
Укладач: в.о. доц А.О. Шарибура
Відповідальний за випуск: В.Ф. Дідух
Рецензент: П.М. Луб
Редактор: Д.Б. Дончак
Коректор: Д.В. Митякинська
© Львівський національний аграрний університет, 2012
2
Вступ
Незважаючи на складну економічну ситуацію у
країні: падіння рівня виробництва, підвищення цін на
енергосистеми, послуги, сировину та ін., автомобільний
транспорт залишається одним із основних видів
транспорту, який виконує більшу частину вантажних та
пасажирських перевезень.
Тому зараз, особливо актуальною є задача
технічної служби автотранспортних підприємств –
підтримувати рухомий склад у технічно справному
стані. Це призводить у свою чергу до зниження витрат
на експлуатацію автомобілів (автобусів) (витрати на
паливо-мастильні матеріали, шини, запасні частини та
особливо на технічне обслуговування і ремонт рухомого
складу). Важливе місце в технологічному процесі ТО та
ремонту автомобілів займає діагностування, яке
дозволяє об'єктивно оцінити технічний стан як
автомобіля в цілому, так і окремих його складових
частин.
На теперішній час автомобільний парк України
поповнюється автотранспортними засобами нової
конструкції, що використовують альтернативні види
палива, вдосконалюється структура рухомого складу,
збільшується швидкість їх руху, збільшується
чисельність дизельного парку та кількість транспортних
засобів
великої
вантажопідйомності
і
пасажиромісткості. Втрати на ТО та ремонт автомобілів
в АТП, СТО і на авторемонтних заводах залишається
ще достатньо високими. У зв'язку з цим назріла потреба
подальшого вдосконалення системи ТО та ремонту
автомобільної
техніки.
Найдосконалішою
і
3
перспективною системою ТО та ремонту автомобілів
слід вважати таку, яка найповніше забезпечує
взаємодію процесів технічного стану автомобілів (тобто
процесів зміни діагностичних параметрів) і процесів їх
відновлення. Класичним прикладом такої системи може
бути обслуговування та ремонт рухомого складу за
технічним станом.
ТО та ремонт автомобілів за технічним станом
називається планово-запобіжним. Періодичність і обсяг
робіт технічної діагностики при цьому планують.
Запобіжний характер їх забезпечується постійним
спостереженням за надійністю та технічним станом
автомобілів
з
метою
своєчасного
виявлення
передвідказного стану. Принцип попередження відказів
і несправностей є основним. ТО та ремонт автомобілів
за технічним станом ґрунтується на глибокому знанні їх
показників, технічної діагностики та забезпечення
високого рівня експлуатаційної технологічності
конструкції.
При ТО та ремонті автомобілів за технічним
станом з контролем рівня надійності машин, елементи
рухомого складу експлуатують без обмеження ресурсу
до відказу. Фактичний рівень надійності елементів
автомобілів (наприклад, параметр потоку відказів) не
повинен
перевищувати
встановлений
верхній
статистичний рівень. У разі перевищення цього рівня за
інших однакових умов для певних елементів рухомого
складу останній направляється на обслуговування або
ремонт.
При
цьому,
тимчасово
визначається
міжремонтний ресурс, який розглядається як сигнал про
необхідність підвищення надійності цих елементів
4
автомобіля. Щоб застосовувати цей метод, треба чітко
організовувати систему збирання та обробки інформації
про відкази та несправності елементів автомобіля на
АТП.
Проведення ТО та ремонту автомобілів за
технічним станом із контролем параметрів технічного
стану їх елементів дозволить значно зменшити витрати
на ТО та ремонт рухомого складу в АТП.
Курсовий проект (КП) оформляється у вигляді
пояснювальної записки обсягом 25-35 сторінок і двох
аркушів графічного матеріалу на форматі А3 або А1.
Титульна
сторінка
пояснювальної
записки
оформляється за наведеною формою (дод. табл. А.1).
Завдання курсового проекту – закріплення і синтез
знань, одержаних під час вивчення теоретичного курсу
та виконання лабораторно-практичних робіт, а також
формування навичок застосування теоретичних знань
при вирішенні практичних завдань ремонтного
виробництва.
Курсовий проект виконується на основі даних
реальних підприємств, а також індивідуального
завдання.
Структура курсового проекту може бути
видозміненою за умови виконання студентом
індивідуального завдання (виконання дослідних робіт,
виконання комплексного КП тощо).
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ КП
Резюме. Курсове проектування має метою
закріпити і систематизувати знання студентів із
загальнотехнічних дисциплін, розвинути навички
5
самостійної роботи, навчити на практиці застосовувати
отримані теоретичні знання при рішенні питань
виробничо-технічного характеру. Курсовий проект
виконується після вивчення теоретичної частини або
розглянути предмети, що забезпечують знання, достатні
для виконання курсового проекту по даному предмету.
Ціль методичних вказівок:
- виробити єдину методику розробки курсового
проекту;
- сформувати вимоги до курсового проекту;
- активізувати самостійну роботу студентів з
навчальною, технічною і довідковою літературою, що
має велике значення в подальшій роботі;
- відобразити зміни, які відбуваються при
введенні нової програми предмету "Технічна
експлуатація автомобілів" та "Положенні про технічне
обслуговування і ремонт дорожніх транспортних
засобів автомобільного транспорту" 1998р., а також
врахувати вимоги ДСТУ в оформленні технічної
документації.
У методичних рекомендаціях використана
наскрізна нумерація формул таблиць, схем за розділами
проекту. Посилання на літературні джерела наведені у
квадратних дужках який додається згідно змісту.
Розділи і підрозділи методичних вказівок і
завдання на курсовий проект збігаються.
Кінцевою
метою
курсового
проекту
є
технологічне планування, що містить розміщення
встаткування на розрахованій площі виробничого
приміщення. У цьому виробничому приміщенні
розташовуються робочі місця, на яких і будуть
6
виконуватися встановлені завданням на проект роботи з
урахуванням наукової організації праці і передової
технології.
Площа виробничих приміщень, кількість і тип
устаткування, а також чисельність робітників і робочих
місць залежить від обсягу виконуваних робіт у даному
підрозділі, які визначаються з розрахованої виробничої
програми.
Виробнича
програма
по
технічному
обслуговуванню і ремонту визначається на підставі
загального річного пробігу всіх автомобілів автопарку і
періодичності технічних обслуговувань і ремонту,
скоректованих з урахуванням коефіцієнтів, що
враховують умови експлуатації автомобілів.
Передпродажна підготовка в АТП не виконується,
тому в розрахунках ураховуватися не буде. Технічне
обслуговування в період обкатування виконується за
рахунок ТО-1 і ЩО, тому також не розраховується.
7
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Значення автотранспорту і ТО в народному
господарстві України
У цьому підрозділі необхідно вісвітлити такі
питання:
- які рішення в галузі автомобільного транспорту
прийняті та діють в Україні;
- як ці рішення знаходять відгук в українських
автотранспортних
підприємствах
різних
форм
власності, які заходи проводяться для підвищення
результатів діяльності технічної служби АТП.
1.2. Призначення і загальна характеристика
проектованого відділення
Визначити на підставі вихідних даних, до складу
якого типу підприємства автомобільного транспорту
входить проектоване АТП чи дільниця.
Навести призначення проектованого підрозділу (4,
стор. 270, 278, 309, 314, 319, 326-339).
Докладно описати, які роботи виконуються в даній
дільниці або посту, на постах ПР або в зоні ТО. Ці
роботи описуються на підставі текстів відповідних
підрозділів підручників за спеціальностями [3, 4, 17, 18]
і ін.
1.3. Технічна характеристика автомобіля
Навести
технічну
та
експлуатаційну
характеристику автомобіля, який зазначений в
індивідіульному завданні.
8
РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК
2.1. Приведення різномарочного рухомого
складу до однієї марки і модифікації
У вихідних даних до технологічного розрахунку
АТП може бути заданий різний рухомий склад. Це
ускладнює розрахунок і робить його громіздким,
оскільки необхідно скласти виробничі програми для
кожної групи одномарочних автомобілів. Цей
розрахунок
можна
спростити
приведенням
різномарочного рухомого складу до однієї марки.
Пропонована методика розрахунку є наближеною і
спрощеною. Погрішність розрахунків незначна та не
робить істотного впливу на підсумковий результат (ця
методика застосовуються також і для причепів).
Приведення проводиться за формулою:
і
і
tкм
 tщо
 tсді
(2.1)
Aпр  A0  AІ 0 0 0 , од.
tкм tщо  tcд
де A0 – кількість автомобілів основної марки, до якого
приводяться інші. (див. завдання);
AІ – кількість автомобілів, що приводять, (див.
завдання);
і
tкм – сумарна трудомісткість ТО-1, ТО-2, ПР на
один км пробігу приводить марки, що,
автомобіля, люд.-год. (10. табл. 1);
і
tщо – трудомісткість одного ЩО приводить марки,
що, автомобілів, люд.-год. (10. табл. 1);
і
t сд – середньодобовий пробіг приводить марки, що,
автомобілів, км (див. завдання);
0
tкм – сумарна трудомісткість ТО-1, ТО-2, ПР на
9
один км пробігу основної марки автомобіля,
люд.-год. (10. табл.1);
0
tщо – трудомісткість одного ЩО основної марки
автомобіля, до якої приводяться інші, люд.-год.
(10. табл. 1);
0
t cд – середньодобовий пробіг основної марки
автомобіля, до якої приводяться інші, км (див.
завдання);
Надалі всі дані для розрахунку беруться за
основною маркою автомобіля, тобто Апр=Асп
2.2. Розрахунок загального річного пробігу
автомобілів АТП
Розрахунок
періодичності
впливів.
Періодичність (пробіг) до чергового технічного
обслуговування (ТО) залежить від умов, у яких
експлуатується автомобіль, обумовлених категорією
умов експлуатації. Тому необхідно визначити категорію
умов експлуатації, використовуючи для цієї мети дані
завдання на проект і характеристику умов експлуатації
виробів і відповідні їм категорії (дод. А.3).
Нормативну періодичність обслуговування і норму
міжремонтного пробігу варто вибирати з інструкцій
виробників автомобілів або "Положення про ТО і
ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного
транспорту" 1998р. (Положення-98) [18]. Для
навчальних цілей може бути використана зведена
відомість нормативних даних (10. табл.1) Періодичність
ТО причепів і напівпричепів може прирівнюватися до
періодичності то автомобіля-тягача в тому випадку,
якщо вони в складі автопоїзда працюють постійно.
10
Відповідно до "Положення-98" періодичність ТО
може
бути
зменшена
власником
дорожньотранспортного засобу (ДТЗ) до 20% залежно від умов
експлуатації. На практиці це можна врахувати за
допомогою коефіцієнта коректування періодичності
(дод. А.5). При відсутності інших даних цей же
коефіцієнт можна застосовувати і для зміни
(коректування) норми пробігу автомобілів до
капітального ремонту або списання:
визначення періодичності ТО-1:
(2.2)
L1`  L1н  K1 , км
де L1Н – періодичність ТО-1, км (дод. А.4);
K1 – коефіцієнт коректування періодичності ТО
залежно від категорії умов експлуатації (дод. А.5).
Періодичність ТО-1 приймається за даними
заводів-виготовлювачів або "Положення-98". Оскільки
"Положенням-98"
передбачена
плановопопереджувальна система технічного обслуговування і
ремонту автомобілів, для зручності складання графіків
ТО і виключення наростання погрішностей у наступних
розрахунках значення пробігу між окремими
технічними
впливами
бажано
скорегувати
із
середньодобовим пробігом автомобіля, для чого
визначають показник кратності:
L1`
(2.3)
n1  0
lcд
де lcд0 – середньодобовий пробіг автомобілів основної
марки, км.
Показник кратності заокруглюємо до цілого числа.
Знаючи
кратність,
приймаємо
уточнену
11
періодичність ТО-1:
(2.4)
L1  lcд0  n , км
Аналогічно розрахунку періодичності до ТО-1
здійснюємо розрахунок періодичності до ТО-2,
кратного періодичності ТО-1:
(2.5)
L`2  L2 н  К1 , км
де L2н – періодичність ТО-2, км (дод. А.4)
L`
(2.6)
n2  2
L1
L2  L1  n2 , км
(2.7)
Розрахунок періодичності КР:
(2.8)
L`kp  Lkp.н  K1 , км
де Lkp .н – періодичність КР, км (див. завдання)
nkp 
L`kp
(2.9)
L2
(2.10)
Lkp  L2  nkp , км
Розрахунок річного пробігу парку автомобілів.
Загальний річний пробіг автомобілів парку залежить від
кількості днів у році, облікової кількості автомобілів і
їхнього середньодобового пробігу, а також від
коефіцієнта використання парку  в і розраховується за
формулою:
(2.11)
Lрп  D к  Aсп  lcдo  в , км
де D к – кількість робочих днів у році (періоді),
(див. завдання);
Aсп – облікова кількість автомобілів;
lcдo – середньодобовий пробіг.
12
З огляду на те, що коефіцієнт використання парку
 в вимагає проміжних розрахунків, виконуємо їх у
першу чергу:
а) Визначення скоректованої норми простою
автомобіля в ТО і ремонті на кожні 1000 км:
(2.12)
dmop  dmop.н  кзм , дн/1000км
де d mop.н – нормативна тривалість простою дорожніх
транспортних засобів (ДТЗ) автомобільного
транспорту на кожні 1000 км пробігу (дод. А.6).
к зм – коефіцієнт обліку змінності роботи зон ТО-2 і
ПР. Залежно від обсягів робіт ТО-2 і ПР,
виконуваних у той час, коли автомобілі після
роботи перебувають у гаражі, кзм можна
приймати в межах 0,7...0,9;
При розробці цього пункту необхідно вирішити
питання "Чи будуть автомобілі проектованого АТП
направляти на капітальний ремонт?" Це варто
враховувати, оскільки:
- різке зниження перевезень і амортизаційний
термін служби автомобілів великий, що диктує
списання морально застарілих автомобілів, а не їхній
капремонт;
- різко
скоротилося
число
АРП
через
нерентабельність проведення капітальних ремонтів
автомобілів у період ринкової економіки України;
- ряд автозаводів для своїх моделей не
передбачають
капітальний
ремонт
автомобілів,
наприклад КАМАЗ;
- деякі АТП виконують КР автомобілів самостійно
за рахунок заміни агрегатів під видом поточного
13
ремонту.
У випадку ухвалення рішення про проведення КР
тривалість простою автомобіля в капітальному ремонті
визначається за формулою:
(2.13)
Dкp  dкp  dд , дні
де d kp – тривалість КР на авторемонтному заводі [17]
або (дод. А.6);
d д – тривалість доставки автомобіля на АРП і
назад, днів
Примітка: тривалість доставки приймають
виходячи зі швидкості руху 250-300 км на добу. Для
розрахунків у курсовому проекті можна прийняти
1...5 днів.
У випадку ухвалення рішення про списання
автомобіля без капремонту Dкp = 0.
в) Визначення простою автомобіля в ТО і ремонті
за цикл (з моменту виготовлення автомобіля до
завершення КР або списання)
L d
(2.14)
Dmop  kp mop  Dkp , дні
1000
г) Визначення кількості днів експлуатації за цикл
L
(2.15)
Dец  0kp , дні
lcд
д) Визначення коефіцієнта технічної готовності
автомобілів парку.
Коефіцієнт технічної готовності – основний
показник діяльності технічної служби АТП. Планується
і розраховується з точністю до 3-го знака після коми (до
тисячних)
14
 mг 
Dец
(2.16)
Dец  Dтор
е) Визначення коефіцієнта використання парку
D
(2.17)
 в  рд   mг  Кв
Dк
де Dрд – кількість днів роботи парку (автомобіля) в році
(див. завдання);
 mг – розрахунковий коефіцієнт технічної
готовності парку;
Кв – коефіцієнт, що показує невикористання
технічно справних автомобілів з різних причин
(відсутність водіїв, шин, палива, масел і інше).
Може прийматися із [6,с.53] або за даним реальних
АТП у межах від 0,95 до 0,97.
Підставляємо  в в формулу (2.11) для визначення
річного пробігу всіх автомобілів АТП.
2.3. Розрахунок кількості впливів по АТП
Розрахунок кількості впливів по парку за рік.
Визначення кількості КР або списань:
L
N кpc  рп , впливів
(2.18)
Lкp
Визначення кількості ТО-2:
L
(2.19)
N 2  рп  N кpc , впливів
L2
Враховується, що для введення в експлуатацію
після КР і для виконання розбірних робіт після
списання необхідно зробити роботи в обсязі не менш
трудомісткості ТО-2;
15
Визначення кількості ТО-1:
L
N1  рп  ( N 2  N кpc ) , впливів (2.20)
L1
Визначення кількості ЩО (прибирально-мийних
робіт).
Прибирально-мийні
роботи
(ЩО)
згідно
"Положення-98" виконуються за потреби, але
обов'язково перед ТО або ремонтом. Санобробка
кузовів здійснюється відповідно до вимог і інструкціям
на перевезення даного виду вантажів.
L
(2.21)
Nщo  0рп  Кщо , впливів
lcд
де К що – коефіцієнт частоти прибирально-мийних робіт
ЩО (дод. А.7)
У зв'язку з тим, що згідно "Положення-98"
діагностичні роботи входять в обсяг ТО-1 і ТО-2 і
окремо не виділяються, розрахунок їхньої чисельності
не здійснюється.
Визначення кількості сезонних обслуговувань:
N сo  Aсп  2 , впливів.
(2.22)
Розрахунок кількості впливів по парку за зміну:
визначення кількості ТО-1:
N1
, впливів;
(2.23)
N1зм 
Dрд1  C1
де D рд1 – кількість днів роботи зони ТО-1 в році, (дод. А.8);
C1 – кількість змін зони ТО-1.
визначення кількості ТО-2:
16
N2
, впливів;
(2.24)
Dрд 2  C2
де D рд 2 – кількість днів роботи зони ТО-2 в році, (дод. А.8);
C2 – кількість змін зони ТО-2.
визначення кількості ЩО за зміну:
N щo
, впливів;
(2.25)
N щo. зм 
Dрд.щo  Cщo
N 2 зм 
де Dрд.щo – кількість днів роботи зони ЩО в році, (дод. А.8);
Cщo – кількість змін зони ЩО.
визначення кількості ЩО за годину:
N
N щo.год  щo. зм впливів. (2.26)
tщo. зм
де tщo. зм – тривалість зміни зони ЩО.
2.4. Вибір методів
процесів ТО і ПР
організації
технічних
Змінна (добова) програма з ТО і ремонту впливає
на організацію технологічних процесів. Варто
попередньо вибрати певний метод організації ТО-1,
ТО-2 і ПР, керуючись інформацією, яка знаходиться в
підручниках з технічного обслуговування автомобілів
[4,с 213], які рекомендують виконання малої програми
ТО-1, ТО-2 і ПР на тупикових універсальних постах. Із
збільшенням програми, виконання ТО-1 і ТО-2
організується на спеціалізованих тупикових постах або
потокових лініях. При досить великій програмі для
проведення
ПР
рекомендується
огранізація
спеціалізованих постів.
17
Сутність методу універсальних постів полягає в
тому, що весь обсяг даного ТО виконується на одному
тупиковому пості. Однак мастильні роботи доцільніше
виконувати на спеціалізованому пості змащення, тобто
метод універсальних постів можна застосовувати із
частковою спеціалізацією.
Метод спеціалізованих постів буває потоковий і
операційно-постовий. При потоковому методі весь
обсяг робіт виконують на декількох послідовно
розташованих спеціалізованих постах. Цей метод
прогресивний при стабільному обсязі і постійному
переліку регламентних робіт з ТО.
Якщо ж ТО-1 і ТО-2 виконують у різні зміни, то
для цих видів обслуговування використаються ті самі
пости або лінії.
Вибір методу ТО залежить від кількості впливів за
зміну і від їхньої трудомісткості. Виключення
становить зона ЩО, для якої вибір методів залежить
від кількості автомобілів, що обслуговують, за годину.
Від
правильно
обраного
методу
залежить
продуктивність зони, трудомісткість робіт і ступінь
використання устаткування.
Для ЩО у великих і середніх АТП (понад 200
автомобілів) варто приймати потокові методи
організації технологічних процесів згідно [4.с.213-215].
Вибір методів при роботі над проектом необхідно
здійснювати за допомогою даних (дод. А.9).
Обрані методи організації технологічних процесів
можна пояснити у вигляді тексту або представити у
вигляді таблиці.
18
Таблиця 2.1
Вибір методів організації технологічних процесів
Дія
Кількість дій
за нормою
Кількість дій за
розрахунком
Прийнятий
метод
ЩО
ТО-1
ТО-2
Необхідно враховувати залежність прийнятого
методу обслуговування від габаритів автомобілів
величини простою в обслуговуванні і наявності
причепа або напівпричепа.
2.5. Розрахунок річної трудомісткості АТП
Визначення трудомісткості прибирально-мийних
робіт (ПМР) ЩО.
У зоні ПМР ЩО виконують роботи, які
нормуються трудомісткістю ЩО і переліком
"Положення- 98" [18, пункт 3.5], інструкцією заводувиготовлювача автомобіля або (дод. А.10)
Заправні роботи і частина контрольно-оглядових
робіт виконуються водієм у підготовчо-заключний час.
Більша
частина
контрольно-оглядових
робіт
виконується механіками АТП [18, пункт 3.6]. На
дрібних підприємствах прибирально-мийні роботи
можуть бути покладені на водія.
Визначення трудомісткості ЩО:
0
(2.27)
Tщo  Nщo  tщoн
 К мщо , люд.-год.
0
де tщoн
– нормативна трудомісткість ПМР ЩО (дод. А.10)
К мщо – коефіцієнт механізації робіт ЩО або для
ручної мийки К мщо =1, для механізованої К мщо = 0,5.
19
Визначення трудомісткості ТО-1:
TТО1  N1  t1н  К м1 , люд.-год.
(2.28)
Де t1н – нормативна трудомісткість ТО-1 (дод. А10);
К м1 – коефіцієнт механізації робіт ТО-1 за рахунок
впровадження загальної діагностики К м1 = 0,9. При
відсутності загальної діагностики К м1 = 1.
Визначення трудомісткості ТО-2
(2.29)
TТО 2  N 2  t2 н  К м 2 , люд.-год.
де t2н – нормативна трудомісткість ТО-2 (дод. А.10);
К м 2 – коефіцієнт механізації робіт ТО-2 за
рахунок впровадження поглибленої діагностики
К м 2 = 0,8. При відсутності загальної поглибленої
діагностики К м 2 =1.
Примітка: для автомобілів, які працюють на
зрідженому
або
стисненому
газі,
питому
трудомісткість tщoн , t1н , t2н необхідно враховувати у
відповідності до додатка (дод. А.10).
Визначення
трудомісткості
сезонного
обслуговування СО:
(2.30)
Tсо  Nco  в  t2 н  К м 2 , люд-год.
де в – відсоток від питомої трудомісткості ТО-2
Примітка: оскільки "Положення-98" не нормує
трудомісткість
сезонного
обслуговування,
рекомендується показник "в" приймати з досвіду
роботи великих АТП України, де його величина
коливається в межах від 20 до 30%.
Коефіцієнти механізації робіт ТО-2 і поточний
ремонти можна прийняти рівним К мпp = К м 2
20
Перегін автомобілів
0,15
0,1
0,15
21
0,15
Обслуговування
компресорного обладнання
Транспортні
0,2
Прибирання виробничих
приміщень і територій
Ремонт та обслуговування
інженерного обладнання
мереж і комунікацій
Середня
частка виду
допоміжних
робіт
Прийняття, зберігання і
видача матеріальних
цінностей
Види
допоміжних
робіт
Ремонт та обслуговування
технологічного обладнання
оснастки і інструменту
Визначення трудомісткості поточного ремонту:
L
(2.31)
Tпp  рп  tпpн  К мпp , люд.-год.
1000
де tпpн – нормативна трудомісткість ПР (дод. А10)
Визначення загальної трудомісткості ТО і ПР в
парку за рік:
Tзаг  Т що  ТТО1  ТТО 2  Т со  Т пp , люд.-год. (2.32)
Визначення трудомісткості допоміжних робіт
АТП.
Примітка: оскільки відсоток допоміжних робіт не
нормується "Положенням-98", тому рекомендується
приймати його, виходячи з досвіду роботи АТП, у яких
він коливається від 15 до 30% залежно від величини
АТП (чим більше АТП, тим менше приймається %
допоміжних робіт ).
Визначення трудомісткості допоміжних робіт:
(2.33)
Tдоп. р  0,01  в  Т заг , люд.-год
де в – відсоток допоміжних робіт (дод. А11).
Таблиця 2.2
Розподіл трудомісткості допоміжних робіт
0,2
0,05
Трудомісткість
робіт, люд.-год
РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ
ПІДРОЗДІЛУ
3.1. Розрахунок трудомісткості ТО і ремонту
автомобілів АТП, визначення трудомісткості
проектованого підрозділу
Розподіл трудомісткості ТО і ремонту
автомобілів. Частина робіт, таких, як демонтаж та
монтаж агрегатів, вузлів, обладнання, заміна деяких
вузлів та обладнання, підгінні і регулювальні роботи,
зварювальні та ін. виконуються безпосередньо на
автомобілі, який знаходиться на посту. Сукупність
постів утворюють зони. У зонах ТО-1 ,ТО-2,
діагностики, ЩО і ПР виконуються постові роботи.
Частина робіт з ТО і ремонту знятих з автомобіля
деталей, вузлів, обладнання, агрегатів виконуються у
відділках, цехах та дільницях – ці роботи називають
цеховими.
За даними різних джерел співвідношення
постових і цехових робіт ТО і ремонту автомобілів
наступне:
трудомісткість ЩО повністю виконується на
постах
пост
(3.1)
Tщo
 Tщo , люд.-год.
трудомісткість ТО-1 повністю виконується на
постах
пост
(3.2)
TТО
1  TТО1 , люд.-год.
80...85% трудомісткості ТО-2 виконується на
постах, а інші в цехах.
22
пост
цех
TТО 2  ТТО
2  ТТО 2 , люд.-год.
(3.3)
пост
ТТО
2  (0.8...0.85)ТТО 2 , люд.-год.
цех
пост
ТТО
2  TТО 2  ТТО 2 , люд.-год.
(3.4)
(3.5)
Приблизно 20...27% робіт ПР (контрольнодіагностичних, кріпильних, регулювальних, розбірноскладальних, монтажно-демонтажних) виконуються на
постах, а інші є цеховими [6,стор.64 або 161] або (10.
табл. 5).
цех
, люд.-год.
(3.6)
Tпр  Т прпост  Т пр
(3.7)
Т прпост  впр  Т пp , люд.-год.
де впр – відсоток постових робіт ПР, % [6, стор.64,161]
або (10. табл.З) знаходиться в межах
впр = 20…27%.
Для розподілу трудомісткості ТО і ремонту
автомобілів по робочих місцях та постах, а також для
розрахунку чисельності на кожному посту, необхідно
виконати розподіл трудомісткості за видами робіт,
який можна зробити, використовуючи: для ТО-1 і ТО-2
[6,стор.60] або, якщо відсутня у таблиці зазначена
марка автомобіля, то скористатися [6,стор.160, 10 табл.
12], або дод. А.12, А.13 для ПР – [6,стор.161, 10. табл.
12] або 10. табл. 3. Якщо є більше нові дані з
інструкцій
заводів-виготовлювачів
або
нових
навчальних посібників, можна використати їх.
Визначення трудомісткості зони ЩО, ТО-1,
ТО-2.
Трудомісткість
зони
ЩО
дорівнює
трудомісткості постових прибирально-мийних робіт
23
(ПМР)
пост
(3.8)
Т зониЩО  Т що
 Т що , люд.-год.
Трудомісткість
зони
ТО-1
дорівнює
трудомісткості постових робіт ТО-1 зі збільшенням до
20%, з урахуванням виконання додаткових робіт,
пов'язаних з непередбаченими ремонтними роботами.
пост
(3.9)
Т зониТО1  1,1...1,2  ТТО
1 , люд.-год.
Трудомісткість зони ТО-2 складається із
трудомісткості постових робіт ТО-2 і трудомісткості
(10-20%) непередбачених робіт з поточного ремонту,
які необхідно виконати в зоні ТО-2, а також
трудомісткості сезонного обслуговування
пост
Т зониТО 2  ТТО
2  0,1...0,2  ТТО 2  Т со , люд.-год. (3.10)
Трудомісткість одного з постів зон ЩО, ТО-1,
ТО-2 дорівнює частині трудомісткості відповідного
виду ТО, що здійснюється на даному посту.
Наприклад:
В
Т іЩО ,ТО1,ТО 2  і  Т ЩО ,ТТО1 ,ТТО 2 , люд.-год. (3.11)
100
де Ві – % регулювальних або інших робіт ЩО,
ТО-1, ТО-2 виконуваних на даному пості (дод.А.12).
Вибирати згідно варіанта (списку в журналі).
При
необхідності
розрахунку
загальної
трудомісткості комплексу ТО треба:
Т комп.ТО  Т зониЩО  Т зониТО1  Т зониТО 2 , люд.-год. (3.12)
Визначення трудомісткості цеху, відділку або
дільниці.
Цех, відділок або дільниця – сукупність робочих
місць, технологічно об'єднаних для виконання певного
24
виду робіт ТО-2 і ПР деталей, вузлів, агрегатів, у
більшості випадків знятих з автомобіля. Незважаючи
на неточність, в АТП ці поняття вважаються
ідентичними.
Визначення трудомісткості відділку
Т від  ТТО 2
пр
цех
ТО 2
цех
Ввід
 Впр
Вдоп. р.одм
Ввід
 ВТО
2
 Т пр
 Т доп. р
100 100
100 100
100
, люд.-год. (3.13)
де: Т ТО 2 – трудомісткість зони ТО-2 (розрахунок);
Т пр – трудомісткість зони ПР (розрахунок);
Т доп. р – трудомісткість допоміжних робіт АТП
(розрахунок);
ТО 2
Ввід – відсоток постових робіт відділку, % (10.
табл.5);
цех
ВТО 2 – загальний відсоток цехових робіт ТО-2, %
(10. табл.5);
пр
Ввід – відсоток постових робіт відділку, % (дод.
А13);
цех
Впр – загальний відсоток цехових робіт ПР, % (дод.
А13);
Вдоп. р.одм – відсоток трудомісткості допоміжних робіт,
% (дод. А14).
Визначення трудомісткості зони поточного
ремонту.
Трудомісткість
зони
ПР
складається
із
трудомісткості постових робіт поточного ремонту за
винятком робіт, які частково виконуються в зонах
ТО-1 і ТО-2.
пост
Т зониПР  Т ПР
 (0,1...0, 2)ТТО1  (0,1...0, 2)ТТО 2 , люд.-год. (3.14)
25
Значення всіх складових беруться з попередніх
розрахунків.
3.2.
Розрахунок
працівників
необхідної
кількості
Чисельність виробничого персоналу ділянки,
зони, цехи або відділення залежить від трудомісткості
даного підрозділу і дійсних або планового
(номінального) річних фондів часу, обумовлених
трудовим законодавством з урахуванням спеціальності
працівника.
Розрізняють штатну чисельність персоналу (у
відповідності зі списками АТП) і технологічно
необхідну
(явочну)
чисельність
працівників,
необхідних для щомісячного забезпечення виконання
технологічних процесів.
Т
(3.15)
Ршт  від ( зони ) , чол
Фшт
Т
(3.16)
Ряв  від ( зони ) , чол
Фяв
Де Фшт , Фяв – відповідно, річний фонд часу штатного
та явочного працівника (дод. А.15);
Розподіл працівників зони ПР по змінах може
бути будь-яким, проте як правило, особливого
уточнения в розрахунках і на практиці потребує
укомплектування працівниками другої та третьої
зміни, тобто міжзмінного часу.
На підставі отриманого розрахунку Ряв необхідно
прийняти графік роботи зони і відділення і
26
розподілити робітників по розрядах і професіях (10.
табл. 17).
3.3. Розрахунок числа робочих місць, постів і
ліній
Для виробничих відділень і цехів розраховується
тільки кількість робочих місць
Т
(3.17)
Х рм  від , місць
Фрм  n
де Ф рм , – річний фонд робочого місця, (якщо робоче
місце протягом зміни зайнято одним робітником,
тоді Фрм  Фяв , год.
п – кількість змін.
При роботі в декілька змін у знаменнику
вказується їх число.
Кількість постів зони ТО-1, ТО-2.
Для уточнення методів проведення ТО-1 і ТО-2
(тупиковим або потоковим методом) визначають
необхідну кількість постів в зоні ТО.
Хп 
п
, шт
(3.18)
R
Якщо кількість постів виходить рівним або більше
трьох для ТО-1 і з 5 для ТО-2, то необхідно вибирати
потоковий метод. Хоча при не дуже великій програмі
для ТО-2 предпочтительне операційно-постовий метод
організації технологічних процесів.
Тупиковий метод.
Ритм зони визначає той середній час, який
припадає на одне обслуговування за умови виконання
27
всієї заданої програми за час роботи зони.
Ритм виробництва визначається за формулою:
t  С  60
, хв.
(3.19)
R  зм і
Nі
де t з – тривалість зміни, год.;
Сі – кількість змін;
N і – кількість ТО по парку за зміну (див. розрах.).
Такт поста або час між заміною автомобілів на
посту (за умови проведення обслуговування на одному
посту)
t  60
(3.20)
 п  то
 tвст , хв.
Рп
де tто – трудомісткість одного обслуговування,
люд.-год. (дод. А.10)
Рп – середнє число працівників одночасно
зайнятих на одному посту (дод. А.16);
tвст – час на встановлення та зїзд автомобіля з
поста 0,5...1,5хв.
Отримане розрахункове число постів в зоні дає
змогу
обґрунтувати
один
з
двох
методів
обслуговування – потоковий або на постах тупикового
типу. Прийнято вважати, що потоковий метод бажаний
при кількості постів понад 2…3. Це відноситься до
ПМР та ТО-1. Для ТО-2 число постів, як показник
прийняття потокового методу, повинно бути не менше
3…4, причому в розрахунку на однотипні автомобілі.
28
Потоковий метод.
Якщо відповідно до розрахунку необхідно
приймати потоковий метод, тоді наступним елементом
розрахунку є такт лінії або час між черговими
переміщеннями автомобілів з поста на пост
tто  60,0
(3.21)
 tвст , хв.
Х пл  Рп
– число постів, рекомендоване для
Х пл
розташування на потоковій лінії, відповідно
до типажу ліній, (дод. А.17).
л 
де
Lавт  а
, хв.
(3.22)
Vk
де Lавт – довжина автомобіля,м;
а – відстань між автомобілями, що розміщуються
один за одним, м (2,0 … 2,5 м);
Vk – швидкість переміщення конвеєра, м/хв. (дод.
А.18).
Примітка:
1) Добуток Х пл  Рп повинне бути дорівнює або
кратно числу робочих зон ТО, визначеному шляхом
розрахунку;
2) середнє число робітників на пості ( Рп ) не
обов’язково повинне бути рівним цілому числу;
tвст 
3) бажано, щоб частка
л
наближалася до цілого
R
числа;
4) при розрахунку тупикових постів зон ТО в
тому випадку, якщо тривалість простою ТО
29
наближається до тривалості зміни, необхідно
використати іншу методику розрахунку числа постів
[6,с.78-79];
Число постів і ліній зони ЩО.
Необхідна кількість ліній (Хмл) визначається за
формулою
N
(3.23)
Х мл  щoзм , од.
t зм  W
де tзм – тривалість найменшої зміни зони ЩО, год;
W – продуктивність мийної установки, авт./год,
(дод. А.19).
Число постів прибирання (Хпп), що перебувають на
лінії визначається за формулою
Х nп 
 nп
(3.24)
Rпл
Ритм виробництва лінії прибиральних робіт
t  60
, хв.
(3.25)
Rпл  зм
Nщозм  Х мл
Такт постів прибиральних робіт
t  60,0
(3.26)
 nп  пб
 tвст , хв.
Pрп
де
– число робітників-прибиральників, що
працюють одночасно на одному пості прибирання,
(дод. А.16);
tпб – трудомісткість прибиральних робіт ЩО.
t в
tпб  щон , хв
(3.27)
100
Pрп
30
де tщон
–
трудомісткість
одного
щоденного
обслуговування, люд.-год. (дод. А.10)
в – відсоток прибиральних робіт у ЩО (дод. А.12).
Число постів для ремонту автомобілів у зоні
ПР. При розрахунку варто врахувати, що на постах
працюють не тільки робочі зони ПР, але і фахівці цехів
і відділень, (мотористи, електрики, карбюраторщики).
Tпp  в1  К нп
,од.
(3.28)
Х пp 
Фяв  С  Рп   100
де К нп – коефіцієнт нерівномірності подачі автомобілів
на ПР, 1,2...1,5.
1
в – відсоток трудомісткості ПР, що виконується в
зоні на постах ПР, для вантажних АТП
в1=40…45%, для пасажирських в1= 40…50%;
С – кількість змін (див. графік);
Рп – продуктивність (10. табл.9);
 – коефіцієнт використання робочого поста,
0,85...0,90.
Дані для підстановки взяти з попередніх
розрахунків, а також у підручнику [6,с.79].
3.4. Підбір або розрахунок технологічного
устаткування
До технологічного устаткування відносяться
стаціонарні і пересувні верстати, стенди, оглядове і
транспортне, підйомно-транспортне та заправне
обладнання, мийки, сушки, різноманітні прилади,
технологічне
оснащення,
набори
інструментів,
виробничий інвентар (верстати, шафи, стелажі),
31
протипожежний і господарський інвентар.
Кількість основного устаткування визначають за
ступеним його використання. Якщо воно завантажено
протягом робочої зміни, то розрахунок його кількості –
здійснюється за трудомісткістю групи або кожного
виду робіт. Як правило, підлягає розрахунку кількість
зарядних агрегатів для зарядки акумуляторних батарей,
кількість компресорних установок, паливозаправочних
установок, верстатів слюсарно-механічного цеху,
установок для термообробки в термічному цеху.
При періодичному використанні устаткування воно
може прийматися комплектом з табелю технологічного
устаткування. Устаткування загального призначення
приймається з урахуванням числа робітників у
найбільш завантажену зміну. При підборі устаткування
необхідно використати схему технологічного процесу.
Устаткування, оснащення і інструмент повинні
забезпечувати виконання всіх операцій технологічного
процесу проектованого підрозділу і максимальну
механізацію та автоматизацію всіх операцій з
урахуванням новітніх досягнень в області розробки
авторемонтного і діагностичного устаткування.
Основним документом для вибору обладнання
служить "Табель технологічного устаткування АТП".
Допоміжними джерелами інформації з підбору
обладнання є:
- каталоги обладнання, підручники і проспекти,
журнали і ін.;
- типові проекти робочих місць [15];
- методичні вказівки із вибору технологічного
обладнання;
32
- методики розробки проектів окремих підрозділів.
Весь перелік обладнання, оснащення, інструменту
та інвентаря, необхідно занести до відомісті, зразок якої
наведено в підручнику [6,с.87]. Під час вибору
обладнання
рекомендується
ознайомитися
з
матеріалами підручника [6,с.81,85-87]
3.5. Розрахунок площ виробничих приміщень
Площу виробничих приміщень можна визначити:
Графічним способом (найбільш точним), з
використанням
фактичних
площ,
займаних
устаткуванням, конструкціями будинків, проходів і
проїздів відповідно до діючих будівельних норм і
правил (СНіП). Для цієї мети може бути використано
міліметровий папір та вирізані (у масштабі) макети
устаткування і автомобілів.
Аналітичним методом – за формулами, які
враховують питомі площі займаної устаткуванням та
припадають на кожного робітника.
Площа зон ПР і зон ТО при тупиковому
розташуванні автомобілів визначається наступним
чином.
Для аналітичного розрахунку площ необхідно
використати формули [20, с.77].
Fз (і )  Fавт  Х п  Кщп , м 2
(3.29)
де Fавт – площа горизонтальної проекції автомобіля, м2;
Х п – розрахункова кількість постів в зоні ТО;
К щп – коефіцієнт щільності розміщення постів (при
однобічному Кщп = 6-7; при двосторонньому
розміщення
постів
і
потоковому
методі
33
обслуговування Кщп = 4-5. Менші значення Кщп
приймають для великогабаритного рухомого
складу і при числі постів не більше 10).
Площа зон ТО при потоковому обслуговуванні.
Площа зони ТО знаходимо за формулою:
(3.30)
Fз (і )  Lз Bз , м2
Визначення довжини зони:
Lз (і )  Lавт  Х п  а( Х п  1)  2l , м (3.31)
де Х п – кількість постів на даній лінії ТО; приймається
відповідно до рекомендованого НИИАТ типажем
потокових ліній, (дод. А.17);
а – відстань між розміщеними один за одним
автомобілями, а = 1,2…1,5 м, [6,с.97,99];
l – відстань від крайнього автомобіля до в'їзних
(виїзних) воріт, l = 1,5…2,0 м [6,с.97,99];
Lавт – довжина автомобіля, м (13), [6,с.82-84].
Визначення ширини зони:
(3.32)
Вз (і )  Х мл ( Вавт  2в) , м
де Х мл – кількість ліній, (див.розрахунок 3.23);
Вавт – ширина автомобіля, м;
в – відстань від бічної поверхні автомобіля до
границі лінії, в = 1,5…1,8 м [6,с 97,99];
Примітка:
1)при розрахунку довжини зони ЩО замість
довжини автомобіля одного поста треба додати
довжину прийнятої мийної установки з відповідаючи
збільшенням відстаней від її до біля вартих
34
автомобілів;
2) довжина і ширина зони при планувальному
рішенні повинні відповідати кроку і прольоту, згідно
СНіП.
Площа цехів і відділень. Виробничі площі цехів,
відділень визначаються по формулах підручника
[6с.87,88], а остаточно уточнюються планувальним
рішенням. Уточнена величина відзначається в
пояснювальній записці.
Fвід(і )  fоб  Кщ , м 2
(3.33)
де f об – сумарна площа устаткування відділення в
плані, м2.
Кщ
–
коефіцієнт
щільності
розміщення
устаткування [6,с.87,88] або (дод. А.20).
Вказати основні СНІП, прийняті для графічної
частини проектованого підрозділу.
РОЗДІЛ 4. РОЗРОБКА КОНСТРУКЦІЇ
ПРИСТОСУВАННЯ
Програмою предмета передбачена розробка
нескладної
конструкції
пристосування,
що
використається для підвищення продуктивності праці і
якості робіт у даному підрозділі. Допускається
розробка конструкції з використанням аналогів
вивчених у курсі предмета або певних при пошуку в
спеціальній літературі. Допускається, що розробка
пристосування (за узгодженням з викладачем)
здійснюється не по проектованому об'єкті, але в цьому
випадку
пристосування
повинне
відрізнятися
новизною і оригінальністю. З метою підвищення
35
реальності розроблювальних проектів і розвитку
технічної творчості, студенти повинні виконувати
конструкцію пристосування, як правило, у натурі. Як
натурний зразок може служити макет відділення, зони
ТО і ПР, поста ТО і ПР, окремого робочого місця або
діюча модель пристосування, верстата, стенда,
приладу. Бажано, щоб макет або модель були виконані
у виставочному або робочому варіанті. Для
виготовлення макетів і пристосувань можуть бути
використані різноманітні матеріали: метал, дерево,
оргскло, пластмаса, гума, пінопласт та інше. ’
Конструкції, представлені як натурний зразок по
тематиці дипломного проекту, при відповідному
задумі, виконанні і оформленні надалі можуть бути
використані при захисті дипломного проекту.
36
ЛІТЕРАТУРА
1. Афанасьєв Л.Л. и др. Гаражи и станции
технического
обслуживания
автомобилей.-М.
:Транспорт, 1980.
2. Башкатова Э.И. и др. Планирование работы
автотранспортного предприятия, К.Высшая школа,
1988
3. Канарчук В.Е., Дудченко A.A. и др. ТО, ремонт и
хранение автотранспортных средств. - Киев, 1991.1II том
4. Крамаренко Г.В. Техническое обслуживание
автомобилей.- М.гТранспорт, 1982.
5. З.Крамаренко Г.В. и др. Техническая эксплуатация
автомобилей.- М. :Транспорт, 1983.
6. Карташов В.П. Технологическое проектирование
АТП.-М.; Транспорт 1981
7. Карташов В.П., Мальцев В.М. Организация ТО и
ремонта автомобилей. -М.: Транспорт, 1979.
8. Карташов В.П. Технологическое проектирование
АТП.-М.: Транспорт ,1977.
9. 3акон Украины «О сборе на государственное
пенсионное страхование» от 29.07.97 г.
10. Бульба Е.А. Методические указания к дипломному
проектированию для студентов специальности “ТО
и ремонт автомобилей”. Бульба Е.А., Радченко Н.Г.
Технологическое проектирование АТП. - Стаханов,
2001г.
11. Министерство труда Украины. Письмо от 30.10.96
г.
12. Министерство
труда
Украины.
Отраслевое
37
соглашение
между
Государственным
департаментом автомобильного транспорта и
профсоюзом
работников
автомобильного
транспорта и дорожного хозяйства Украины по
области автомобильный транспорт на 1997 г.
13. Министерство транспорта України. Нормы затрат
на техническое обслуживание и текущий ремонт по
базовым маркам автомобилей КР,1995
14. Нормативы численности рабочих, занятых ТО и ТР
подвижного состава автотранспорта. Г. Экономика
1988
15. НИИАТ.Типовые
проекты
рабочих
мест.М.:Транспорт,1978.
16. НИНАТ.Краткий
справочник
НИИАТ.М.:Транспорт,1981.
17. Общесоюзные
нормы
технологического
проектирования
предприятий
автомобильного
транспорта. - М. : Транспорт, 1986. ОНТП-01-86
18. Наказ „Про затвердження Положення про технічне
обслуговування і ремонт дорожніх транспортних
засобів автомобільноготранспорту” : 30.03.98 N
102. – Офіц. вид. – К. : Міністерство транспорту
України, 1998. – 18 с.
19. Фастовцев
Г.Ф.
Организация
технического
обслуживания
и
ремонта
автомобилей.-М.
:Транспорт, 1989
20. Напольский Г. М. Технологическое проектирование автотранспортных предприятий и
станций технического обслуживания: учебник
для вузов / Г. М Напольский. – М.: Транспорт,
1985. – 231 с.
38
ДОДАТКИ
39
Додаток А.1
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ
ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра
Експлуатації та технічного
сервісу машин
ім. проф. О.Д. Семковича
Факультет
Механіки та енергетики
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
з дисципліни:
ТЕХНІЧНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ АВТОМОБІЛІВ
на тему:
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ
РОЗРАХУНОК
ПІДРОЗДІЛУ ТО В АВТОТРАНСПОРТНОМУ
ПІДПРИЄМСТВІ
З
ПРОЕКТУВАННЯМ
__________________ ВІДДІЛЕННЯ
Керівник:___________________________
(наук. ступінь, ПІБ)
Студент гр. Ат- __ __________________________
(ПІБ)
Дубляни – 201_р.
40
Додаток А.2
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра
Експлуатації та технічного сервісу машин
ім. проф. О.Д. Семковича
ЗАВДАННЯ
на курсовий проект з дисципліни
“ТЕХНІЧНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ АВТОМОБІЛІВ”
Студенту групи ___Ат-4_____________________________________________
(прізвище та ініціали)
1. ТЕМА ПРОЕКТУ “Технологічний розрахунок підрозділу ТО в
автотранспортному підприємстві з проектуванням ____________відділення”
2. ТЕРМІН ЗДАЧІ СТУДЕНТОМ ЗАКІНЧЕНОГО ПРОЕКТУ __.___.1_р.
3. ПОЧАТКОВІ ДАНІ ПРОЕКТУ:
ПОКАЗНИКИ
Марка автомобіля
Категорія умов експлуатації
Середньодобовий пробіг автомобіля, км
Пробіг до КР, км
Кількість днів роботи парку (автомобіля) в році
Облікова кількість автомобілів,шт.
Кількість змін роботи
ЗНАЧЕННЯ
4. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ, ЯКІ НЕОБХІДНО РОЗРОБИТИ В ПРОЕКТІ:
Реферат.
Вступ.
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Значення автотранспорту і ТО в народному господарстві України
1.2. Призначення і загальна характеристика проектованого відділення
1.3. Технічна характеристика автомобіля
2. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК.
2.1. Приведення різномарочного рухомого складу до однієї марки і
модифікації
2.2. Розрахунок загального річного пробігу автомобілів АТП
2.3. Розрахунок кількості впливів по АТП
41
2.4. Вибір методів організації технічних процесів ТО і ПР
2.5. Розрахунок річної трудомісткості АТП
3. ТЕХНОЛОГІЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ПІДРОЗДІЛУ.
3.1. Розрахунок трудомісткості ТО і ремонту автомобілів АТП, визначення
трудомісткості проектованого підрозділу
3.2. Розрахунок необхідної кількості працівників
3.3. Розрахунок числа робочих місць, постів і ліній
3.4. Схема технологічного процесу проектованого відділення і його зв'язок
з іншими підрозділами АТП
3.5. Підбір або розрахунок технологічного устаткування
3.6. Розрахунок площ виробничих приміщень
4. РОЗРОБКА КОНСТРУКЦІЇ ПРИСТОСУВАННЯ
ВИСНОВКИ.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
5. ПЕРЕЛІК ГРАФІЧНОГО МАТЕРІАЛУ:
1 – Результати технологічного розрахунку та проектування пдрозділу ,
Ф.А3;
2 – План проектованого відділення з переліком технологічного
обладнання, Ф.А3;
Структура курсового проекту може бути видозміненою за умови
виконання студентом індивідуального завдання (виконання дослідних робіт,
виконання комплексного КП тощо).
6. КОНСУЛЬТАНТИ З РОЗДІЛІВ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ:
1. ________________________________
___________________
2. ________________________________
___________________
7. ДАТА ВИДАЧІ ЗАВДАННЯ ___.09.1_ р.
8. КУРСОВИЙ ПРОЕКТ (роботу) ЗАТВЕРДЖЕНО на засіданні кафедри
Експлуатації та технічного сервісу машин ім. проф. О.Д. Семковича
Протокол № 1 від __.__. 201_ р.
Керівник проекту: ________________________к.т.н., в.о. доц. Шарибура А.О.
Завдання прийняв до виконання (дата, підпис) __________________________
42
Додаток А.3
Характеристика умов експлуатації автомобілів
Категорія умов
експлуатації
I
Умови роботи автомобілів
1. Автомобільні дороги I, II, III технічних категорій за межами приміської зони на рівнинній,
слабогорбистій і горбистій місцевості, мають цементно-бетонне покриття.
II
1. Автомобільні дороги I, II, III технічних категорій за межами приміської зони в гористій
місцевості, а також у малих містах і в приміській зоні (у всіх типах рельєфу, крім гірського), що
мають цементно-бетонні та асфальто-бетонні типи покриттів.
2. Автомобільні дороги I, II, III технічних категорій за межами приміської зони (у всіх типах
рельєфу крім гірського), а також в малих містах та приміській зоні на рівнинній місцевості з
покриттям з бітумомінеральних сумішей.
3. Автомобільні дороги I, II, III технічних категорій за межами приміської зони, що мають щебеневі
і гравійні покриття у всіх видах рельєфу крім гористого і гірського.
III
1. Автомобільні дороги I, II, III технічних категорій за межами приміської зони, автомобільні
дороги в малих містах і в приміській зоні (гірська місцевість), а також у великих містах, що має
цементно бетонні та асфальто-бетонні покриття.
2. Автомобільні дороги I, II, III технічних категорій за межами приміської зони (гірська місцевість),
автомобільні дороги в малих містах і в приміській зоні (у всіх типах рельєфу крім рівнинного), а
також у великих містах (у всіх типах рельєфу крім гірського), має покриття з бітумомінеральних
сумішей.
3. Автомобільні дороги III і IV технічних категорій за межами приміської зони в гористій і гірській
місцевості, автомобільні дороги в приміській зоні та вулиці малих міст, вулиці великих міст (всі
типи рельєфу крім гористого і гірського), що мають щебеневі і гравійні покриття.
4. Автомобільні дороги III, IV і V технічних категорій за межами 'приміської зони, автомобільні
дороги в приміській зоні та вулиці малих міст, вулиці великих міст (рівнинна місцевість), що
IV
V
мають покриття з булижного і колотого каменю, а також покриття з грунтів, оброблених в'яжучими
матеріалами.
5. Внутрішньозаводські автомобільні дороги з удосконаленими покриттями.
6. Зимники.
1. Вулиці великих міст мають покриття з бітумомінеральних сумішей (гірська місцевість), щебеневі
і гравійні покриття (гориста і гірська місцевість), покриття з булижника каменю і з грунтів,
оброблених в'яжучими матеріалами (всі типи рельєфу крім рівнинного).
2. Автомобільні дороги V технічної категорії за межами приміської зони, автомобільні дороги в
приміській зоні та вулиці малих міст (рівнинна місцевість), що мають грунтове неукріплених або
укріплене місцевими матеріалами покриття.
3. Лісовозні і лісогосподарські фунтові дороги, що знаходяться в, справному стані.
1. Природні грунтові дороги, внутрішньогосподарські дороги в сільській місцевості,
внутрішньокар'єрного і відвальні дороги, тимчасові під'їзні шляхи до різного роду будівельних
об'єктах і місцях видобутку піску, глини, каменю і т.п. в періоди, коли там можливий рух.
Додаток А.4
Періодичність технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів
Періодичність видів технічного обслуговування,
км
Тип ДТЗ
ЩО
Автомобілі легкові, автобуси
Автомобілі вантажні, автобуси на базі вантажних автомобілів
або з використанням їх базових агрегатів, автомобілі
повноприводні, причепи і напівпричепи
44
Один раз на робочу добу
незалежно від кількості
робочих змін
ТО-1
ТО-2
5000
20000
4000
16000
Додаток А.5
Значення коефіцієнта коригування періодичності в залежності
від умов експлуатації
Категорія умов експлуатації
1
2
3
4
5
Значення коефіцієнта К1
1
0,95
0,90
0,85
0,80
Примітка: коефіцієнти коригування подвні орієнтовно. Власник
АТП може вносити істотні зміни в значення цих
коефіцієнтів.
Додаток А.6
Тривалість простою дорожніх транспортних засобів (ДТЗ) в
ТО-2 та ПР в експлуатаційний період
Рухомий склад
Легкові автомобілі
Автобуси особливо малого та
середнього класу
Автобуси великого класу
Вантажні автомобілі особливо
малої, малої та середньої
вантажопідйомності
Вантажні автомобілі особливо
великої та особливо великої
вантажопідйомності
Причепи та напів причепи
Позашляхові автомобілі-самоскиди
Тривалість в
днях на 1000 км
ТО-2
ПР
0,07
0,14
Капітальний
ремонт
(календарні дні)
18
0,1
0,15
20
0,14
0,2
25
0,1
0,25
15
0,15
0,3
22
0,06
0,2
0,06
0,4
–
30-40
Додаток А.7
Значення коефіцієнта Кщо
Показники
Категорії умов експлуатації
1
2
3
4
5
Кщо – вантажні автомобілі
0,4
0,45
0,5
0,55
0,6
Кщо – автобуси, таксі
1
1
1
1
1
Додаток А.8
Річна кількість робочих днів в АТП
Зони
Підприємства
ЩО
ТО-1
ТО-2
ПР
Таксомоторні та
автобусні
365
357
305
365
Вантажні
305,357,365
305
305
305,357,365
Додаток А.9
Вибір методу технічного обслуговування
Методи організації
технологічного процесу
Кількість впливів за зміну
ЩО
ТО-1
ТО-2
Універсальних постів
До 15-ручне
шлангове миття
До-12
До 3
Операційно-постової
–
–
3-6
Потоковий
Понад 15
Понад 12
Понад 6
Додаток А.10
Нормативи трудомісткості робіт з технічного обслуговування і
поточного ремонту ДТЗ
Дорожні транспортні засоби тип,
клас
1
1. Легкові автомобілі
1.1. Особливо малого класу
(робочий об'єм двигуна до 1,2 л,
суха маса автомобіля до 850 кг)
1.2. Малого класу (робочий об'єм
двигуна від 1,2 до 1,8 л, суха маса
автомобіля від 850 до 1150 кг)
1.3. Середнього класу (робочий
об'єм двигуна від 1,8 до 3,5 л, суха
маса автомобіля від 1150
до 1500 кг)
Трудомісткість
ЩО
ТО-1 ТО-2
ПР
людлюд-год на одне
год/1000 км
обслуговування
2
3
4
5
0,20
2,0
7,5
2,5
0,30
2,3
9,2
2,8
0,50
2,9
11,7
3,2
46
Продовження дод. А.10
1
2. Автобуси з бензиновим двигуном
2.1. Особливо малого класу
довжина до 5 м)
2.2. Малого класу
(довжина 6,0 - 7,5 м)
2.3. Середнього класу (довжина 8,0
- 9,5 м)
2.4. Великого класу (довжина 10,512,0 м)
3. Автобуси з дизелями
3.1. Середнього класу (довжина 8,0
- 9,5 м)
3.2. Великого класу (довжина 10,0 12,0 м)
3.3. Особливо великого класу
(довжина 16,5 – 18,0 м)
4. Вантажні автомобілі з
бензиновим двигуном
4.1. Бортові автомобілі
вантажністю, т:
4.1.1. 0,4
4.1.2. 1,0
4.1.3. 2,5
4.1.4. 4,0
4.1.5. 5,0
4.1.6. 7,5
4.2. Автомобілі-тягачі
Маса напівпричепа з вантажем, т:
4.2.1. 6,5-10,5
4.2.2. 12,0
4.2.3. До 18,5
4.3. Автомобілі-самоскиди
вантажністю, т:
4.3.1. 3,0-3,5
4.3.2. 5,0-5,8
5. Вантажні автомобілі з дизелями
5.1. Бортові вантажністю, т:
5.1.1. 8,0
5.1.2. 12,0
5.1.3. 20,0 і понад
2
3
4
5
0,50
4,0
15,0
4,5
0,70
5,5
18,0
5,5
0,80
5,8
24,0
6,2
1,00
7,5
31,5
6,8
0,80
5,8
24,0
6,2
1,40
10,0
40,0
9,0
1,80
13,5
47,0
11,0
0,20
0,30
0,42
0,45
0,50
0,55
2,2
2,4
2,9
3,0
3,5
3,8
7,3
7,6
10,8
10,9
12,6
16,5
2,8
2,9
3,6
3,7
4,0
6,0
0,35
0,45
0,55
4,10
4,15
4,20
11,6
11,9
18,2
4,6
4,8
6,6
0,48
0,80
2,5
3,1
10,5
12,4
4,3
4,6
0,75
0,67
1,65
3,4
3,5
27,1
13,8
14,7
53,6
6,7
6,7
16,4
47
Продовження дод. А.10
1
5.2. Автомобілі-тягачі
Маса напівпричепа з вантажем, т:
5.2.1. 17,75
5.2.2. 19,1
5.2.3. 26,0
5.3. Автомобілі-самоскиди
вантажністю, т:
5.3.1. 8,0
5.3.2. 10,0
5.3.3. 12,0
5.3.4. 27,0
5.3.5. 40,0
6. Причепи
6.1. Одновісні вантажністю до 3,0 т
6.2. Двовісні вантажністю, т:
6.2.1. До 8,0
6.2.2. 8,0 і понад
7. Напівпричепи вантажністю, т:
7.1. 11,5
7.2. 13,5
7.3. 20,0
2
3
4
5
0,35
0,67
0,67
3,20
3,74
3,85
12,5
15,95
16,17
6,0
6,35
6,82
0,50
0,55
0,55
0,60
0,60
3,91
3,91
4,04
13,5
13,7
15,87
16,67
16,91
60,5
60,7
6,90
9,77
7,13
20,35
24,95
0,1
0,4
2,1
0,4
0,3
0,4
1,0
1,6
5,5
6,1
1,4
2,0
0,3
0,3
0,3
0,9
1,0
1,0
4,5
4,5
5,0
1,3
1,4
1,45
Примітка: Нормативи трудомісткості робіт з ТО (люд-год) та ПР
(люд-год/1000 км) ДТЗ, які працюють із застосуванням
скрапленого (СНГ) та стисненого (СПГ) газу, збільшуються
відповідно до видів робіт:
‒ ЩО на 0,15 (СНГ) та 0,2 (СПГ);
‒ ТО-1 на 0,4 (СНГ) та 0,8 (СПГ);
‒ ТО-2 на 1,2 (СНГ) та 2,0 (СПГ);
‒ ПР на 0,2 (СНГ) та 0,6 (СПГ).
Додаток А.11
Розподіл за видами трудомісткості по самообслуговуванню
Число автомобілів в АТП
100-200
200-400
понад 400
% допоміжних робіт
30-25
25-20
20-15
48
6
7
Автобуси
5
Легкові
автомобілі
сідельні
тягачі
4
Ніпів причепи
самоскиди
3
двовісні
бортові
2
одновісні
сідельні
тягачі
1
Причепи
самоскиди
Види
обслуговування та
робіт
Вантажні автомобілі
з карбюраторними
з дизельними
двигунами
двигунами
бортові
№ варіанта
Додаток А.12
Приблизний розподіл трудомісткості технічного обслуговування за видами робіт, %
8
9
10
11
12
Щоденне обслуговування (ЩО)
1
Прибиральні
35,0
35,0
35,0
27,0
27,0
27,0
35,0
40,0
–
45,0
65,0
2
Мийні
65,0
65,0
65,0
73,0
73,0
73,0
65,0
60,0
–
55,0
35,0
Всього
100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0
Перше технічне обслуговування (ТО-1)
4
Контрольнооглядові
Кріпильні
5
Регулювальні
4,5
4,6
4,6
4,5
4,8
4,8
–
4,2
3,3
5,0
5,5
6
Акумуляторні
9,5
9,3
9,3
8,0
7,2
7,3
–
–
–
7,5
4,8
7
Електротехнічні
5,0
4,9
5,0
4,0
4,4
4,5
–
2,5
2,2
3,5
6,2
3
25,0
25,3
25,0
20,0
20,4
20,0
23,0
30,0
35,0
26,0
28,0
19,7
20,0
20,0
20,5
21,0
21,0
10,0
15,0
15,6
17,0
16,0
9
Роботи із системою
живлення
Шинні
10
Змащувально-очисні
25,3
25,3
25,3
29,0
29,0
29,0
28,0
26,0
23,3
28,0
22,5
11
Прибирально-мийні
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
9,0
8
Всього на ТО-1
3,5
3,3
3,4
7,0
6,7
6,8
–
–
–
5,0
2,5
7,5
7,3
7,4
7,0
6,5
6,6
39,0
22,3
20,6
8,0
5,5
100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0
Друге технічне обслуговування (ТО-2)
12
Контрольнооглядові
26,0
13
Кріпильні
17,0
14
Регулювальні
7,8
Від
17,5
7,8
15
Акумуляторні
3,8
16
18
Електротехнічні
Роботи із системою
живлення
Шинні
19
20
17
26,5
32,8
33,1
33,3
41,4
42,6
35,6
38,8
37,8
17,2
15,2
16,2
16,0
1,6
5,9
7,5
7,5
12,0
7,6
4,0
4,2
4,1
5,5
8,0
8,0
7,0
7,2
4,1
4,1
2,7
3,0
2,9
–
–
–
3,0
2,9
9,7
9,4
9,4
3,8
3,5
3,6
–
2,5
2,5
14,0
9,6
4,5
3,9
4,2
15,5
14,5
14,6
–
–
–
4,5
2,5
14,5
14,0
14,0
14,5
14,0
14,0
40,0
30,0
39,0
10,0
11,5
Змащувально-очисні
17,0
17,0
17,0
11,5
11,5
11,5
11,5
11,0
7,4
15,2
12,5
Прибирально-мийні
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
4,0
Всього на ТО-2
26,3
100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0
50
Додаток А.13
Приблизний розподіл трудоємності поточного ремонту за видами робіт, %
6
7
Автобуси
сідельні
тягачі
5
Легкові
автомобілі
самоскиди
4
Ніпів причепи
бортові
3
двовісні
сідельні
тягачі
2
одновісні
самоскиди
1
Причепи
бортові
Види обслуговування та
робіт
Вантажні автомобілі
з карбюраторними
з дизельними
двигунами
двигунами
8
9
10
11
12
Роботи, що виконуються на постах зони ремонту
Контрольнорегулювальні
Розбирально-збиральні
Всього на постах
Ремонт агрегатів
вузлів
В тому числі:
з ремонту двигуна
6,0
8,5
8,0
7,0
8,5
8,0
5,0
6,0
5,0
7,0
4,0
28
31
29
29
32
30
30
30
37
25
24
34
39,5
37
36
40,5
38
35
36
42
32
28
Роботи , що виконуються в цехах (та частково на постах)
та
18
20
19
19
21
20
–
–
–
15
14
–
6
6
7
7
7
7
7
51
7
–
–
Продовження дод. А.13
1
з ремонту щеплення,
карданної
передачі,
ручного
гальма,
редуктора,
підіймального
механізму
з ремонту кермового
керування, переднього
та заднього мостів,
гальмівної системи
Слюсарно-механічні
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
5
7
6
5
8
6
–
–
–
4
3
6
6
6
7
6
7
–
–
–
5
5
14
9
9
12
7
7,5
13
12
12
10
11
8,5
9,5
10
7
8
9
–
–
–
10
9,5
3,0
2,5
3,5
3,5
3,5
4,5
–
–
–
2,5
3,0
0,5
0,5
1
1
0,5
0,5
–
–
–
1
0,5
Шиномонтажні
1
1
2
1
2
2
2
2
1
2
1
Вулканізаційні
1
1
2
1
1,5
2
2
2
1
1
1
1,5
1,5
2
1,5
1,5
2
–
1,7
0,5
4
1
2
2
1
1,5
2
1,5
8
9
15
3,5
3
Електротехнічні
Ремонт
системи
живлення
Акумуляторні
Бляхарські
Зварювальні
52
Продовження дод. А.13
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
2,5
3
3
3
3
3
1
1
0,5
1,5
3
Ковальсько-ресорні
4
5
5
4
5
5
14
13
7
2
4
Арматурно-кузовні
1
0,5
0,5
0,5
0,5
0,5
–
–
–
4
8
Столярні
4
1
1
4
0,5
1
17
–
14
–
–
Оббивочні
1
1
1
1
1
1,5
–
–
–
3,5
3
Малярні
4
3
3
4
2,5
2
6
6
5
8
8
Всього в цехах
66
60,5
63
64
59,5
62
65
64
58
68
72
Всього
100
100
100
100
100
100
100
100
100
100
100
Мідницькі
53
Додаток А.14
Трудомісткість допоміжних робіт із самообслуговування у
відділках
№
з/п
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Назва відділення
Трудомісткість робіт, %
Електротехнічне
Слюсарно-механічне
Ковальсько-рессорное
Зварювальне
Бляхарське
Мідницьке
25
26
2
4
4
1
Зона ПР
Кузовне
Оббивочне
Всього
22
8
8
100
Додаток А.15
Річний фонд часу ремонтних працівників
Річний фонд часу, год
Професії робітників
штатного
явочного
працівника, працівника,
Фшт
Фяв
Слюсарі, агрегатчика та мотористи, станочники,
електрики, шиномонтажники, кузовники, бляхарі,
мийники, столярі
1942
2096
Карбюраторники,
регулювальники
паливної
апаратури,
вулканізатори,
фарбувальники,
термісти
1921
2096
Мідники,
акумуляторники,
фарбувальники нітрофарб
1879
2096
зварювальники,
Додаток А.16
Приблизне середнє число робітників на одному посту зон
обслуговування
Вид і метод обслуговування і
ремонту
Вантажні
автомобілі
Автопоїзди
Легкові
автомобілі
автобуси
Причепи й
напівпрчепи
Число робітників, що одночасно
працюють на посту
Прибирання
або
обтирання
ЩО шлангова мийка
Механізована
мийка
(оператор)
ТО-1
Потоковий метод
На тупикових постах
При агрегатно-зональному
ТО-2 методі (з урахуванням
одночасного
виконання
деяких
ремонтних
операцій)
ПР
1-2
1-3
2-3
3-6
1-2
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
2-4
3-4
2-3
2-3
3-5
3-5
2-4
2-4
2-4
3-4
2-3
2-3
4-5
4-5
2-4
2-4
1-2
2-3
2
2-3
1-2
1-2
1-2
1-2
1-2
55
Додаток А.17
Орієнтовний розподіл робіт за постами
Розподіл робіт по постах лінії
Вид
обслуговування
Число
постів на
лінії
ЩО
ЩО
1-й пост
2-й пост
3
Прибиральні
Мийні
4
Прибиральні
Мийні
ТО-1
2
Діагностичні,
регулювальні,
кріпильні та
електротехнічні
ТО-1, ТО-2
3
4
ТО-1, ТО-2
3-й пост
4-й пост
Обтиральні та
дозаправочние
Обтиральні
Дозаправочние
Мастильні та
шинні
–
–
Діагностичні,
кріпильні
Регулювальні
та
електротехнічні
Мастильні та
шинні
–
Діагностичні,
кріпильні
Діагностичні,
кріпильні
Регулювальні
та
електротехнічні
Мастильні та
шинні
–
Додаток А.18
Конвеєри для ліній ТО
Показники
Моделі
4096
Виконання
Виконання
е1
е2
ТО-1
ЩО
вантажних
автобусів
автомоб.
Перервний Неперервний
4012
4186
ЩО
легкових
автомоб.
ЩО
вантажних
автомоб.
Неперервний
6,0
4,6
9,0
9,0
Крок штовхачів, мм
8400
9000
9000
9000
Довжина конвеєра, м
7
варіантів
довжини
від 24,4
до 49,6
26,2
Застосовують для
проведення
Характер руху
Швидкість руху,
м/хв.
6 варіантів довжини від
26,6 до 48,7
57
4120
Виконання
Виконання
е1
е2
ТО-1
ЩО
вантажних
автобусів
автомоб.
Перервний Неперервний
9,25
6,35
7040 або
12800
19
варіантів
довжини
від 23,8 до
52,3
15680 або
19840
8 варіантів
довжини від
32,7 до 60,7
Додаток А.19
Мийні установки
Показники
Загальна
характеристика
Продуктивність
авт./год
Витрата води на
1 автомобіль
Швидкість
переміщення
автомобіля, м/хв.
Загальна
потужність
електродвигуна,
кВт
Габарити, мм
Моделі
М118
Поточна
автоматична
лінія для
легкових
автомобілів.
М130
Установка
для
зовнішнього
миття
легкових
автомобілів
1152
М129
Установка для миття
вантажних автомобілів
1126
М121
Автоматична
установка для
миття
автобусів
Установка
для миття
автомобілів
знизу
30-40
60-90
20-30
50-70
30-35
30-40
295-450
100-150
1200
600-1200
500
200-300
4,6…7
7…10,6
3…4
7…10,6
6…9
4,6…7
45,0
4,0
29,0
45,0
7,5
14,1
34200х4600
х3725
6500х3500
х3000
5900х3500
х2000
7500х5500
х4000
20000х5350
х3925
3540х3790
х1410
58
Додаток А.20
Значення коефіцієнта щільності розташування обладнання Кщ
для розрахунку площі приміщення
Значення
Назва приміщень
Кщ
Зони обслуговування та ремонту (в середньому)
4,5
Ковальсько-ресорний, деревообробний цехи
5,0
Зварювальний, бляхарський цехи
4,5
Моторний,
агрегатний,
шиномонтажний,
4,0
вулканізаційний, фарбувальний
Слюсарно-механічний,
мідницький,
акумуляторний, електротехнічний, карбюраторний,
3,5
оббивочний цехи
Склад
запасних
частин,
склад
агрегатів,
2,5
інструментальний, склад змащувальних матеріалів
Download