Про деякі поняття і терміни демократичного врядування Дискурс o o Спосіб впорядкування дійсності і бачення світу, що відклався та закріпився в мові. Виражається в різноманітних (не тільки вербальних) практиках, а отже, не тільки відображає світ, але й проектує та творить його. Дискурс ↔ парадигма ➢ Дискурс - це процес (вербального та невербального) освоєння і творення світу ➢ Парадигма – (спрощено) – це рамка, у яку люди намагаються втиснути цей процес відповідно до своїх знань та уявлень Відмінність мови національних дискурсів (Схід – Захід), пов’язана з уживанням слів “державний” та “публічний” Державна влада, місцеве самоврядування Державна політика, політика самоврядування Державне управління, самоврядування Державне управління, самоврядне управління Публічна влада Публічна політика Публічне врядування Публічне адміністрування Відмінність поняття “публічне управління” Публічна (державна) політика - сукупність дій уряду та підпорядкованих йому установ, спрямованих на визначення стратегії розвитку суспільства, забезпечення функціонування та розвитку підсистем суспільства і суспільства загалом на основі прийняття та забезпечення виконання владних рішень. Здійснення публічної / державної політики = урядування Політика (від грец. πολιτική - діяльність самоуправління у полісі (місто, держава), «мистецтво управління» державою і суспільством) Регіональна/місцева політика – це система цілей, рішень (документів) та узгоджених дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, ОМС та їх посадових осіб, інших акторів, щодо соціально-економічних змін на відповідних територіях у рамках вироблених стратегій розвитку. Державна регіональна політика – система цілей, заходів, засобів та узгоджених дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, ОМС їх посадових осіб для забезпечення високого рівня якості життя людей на всій території України з урахуванням природних, історичних, екологічних, економічних, географічних, демографічних та інших особливостей регіонів, їх етнічної і культурної самобутності (Закон України «Про засади державної регіональної політики») Особливості мови українського дискурсу з управління суспільством ❑ ❑ ❑ ❑ ❑ ❑ ❑ Держава: як країна і як система владноуправлінських інституцій (Монтевідео 1933 р) Уряд: як орган виконавчої влади і як система владно-управлінських інституцій (вузьке і широке розуміння; друге – зараз призабуте) Урядування = державне управління Уряд – урядовець – урядник Урядувати – самоврядувати Урядування – самоврядування – електронне врядування – добре демократичне врядування Державне управління: як урядування та адміністрування (державне та місцеве) Суб’єкти врядування Виконавча влада і підпорядкований їй адміністративний апарат разом виконують функції : ➢ політичного керування / врядування ➢ адміністративного управління Політичне керування (врядування) ➢ ➢ ➢ включає в себе розробку державної політики, стратегії суспільного розвитку, ухвалення загальних, суспільно значущих рішень і організацію їх виконання вироблення рішень, (політичне керування, врядування завжди політичне, воно засноване на цінностях, які захищають певні політичні групи). Його здійснюють політики / політичні діячі / урядовці Публічне адміністрування (адміністративне управління ) Виконує функції: забезпечення виконання рішень, їх втілення у життя, консультування політиків перед прийняттям ними рішень Їх виконують люди, що займають адміністративні посади – службовці, бюрократія, чиновники Вони заміщуються за конкурсом перебування на цих посадах не повинно залежати від зміни політичних керівників внаслідок виборів чи інших політичних подій і пертурбацій. Співвідношення Врядування-Адміністрування Урядування - використання владних структур і суспільних інституцій для розподілу ресурсів, координації і спрямування діяльності в суспільстві загалом (або в його окремій його сфері) Публічне адміністрування – технічна складова врядування, що забезпечується на професійній (неполітичній) основі Типові характеристики управління Вертикальний підхід (ієрархічна модель) – підпорядкування єдиному центру управління Типові характеристики врядування Ключовий суб'єкт – керівник/керуюча структура Ключові принципи: -принцип централізації; -принцип підпорядкування власних інтересів загальним інтересам; -принцип розподілу повноважень; -принцип влади та підзвітності вищому керівництву; -принцип персональної та інституційної відповідальності Реалізація повноважень (переважно обов'язків) Примус щодо здійснення певних дій Усі учасники є партнерами Горизонтальний підхід (мережева модель) відсутність єдиного центру управління, але наявність координаційного Ключові принципи: -принцип децентралізації; -принцип узгодженості власних інтересів з інтересами інших сторін; -принцип інтеграції і доповнення повноважень; -принцип підзвітності партнерам та суспільству; -принцип особистої та спільної відповідальності Реалізація прав та ініціатив Добровільність у здійсненні дій, або усвідомленість їх потреби Узгодження власної діяльності з діяльністю інших Управління діяльністю інших сторін Виконання доведених «зверху» вимог Участь у формуванні нормативно-правових та нормативно-правових актів та інших умов діяльності вказівок Інформування інших сторін про Перемовини з іншими сторонами щодо автономно визначені напрями дій визначення напрямів дій та їх участь у їх реалізації Наявність авторитету Наявність довіри Політичний та адміністративний вплив на різних стадіях вироблення і здійснення публічної політики Формування порядку денного політики (врядування) Підготовка рішень Прийняття рішень Організація впровадження рішень Моніторинг впровадження Оцінювання наслідків п/політики Управління територіальне - управлінська діяльність, за якої об’єктом управління виступає певна територія, тобто має місце не безпосереднє управління об’єктом, а справляється вплив на суспільні процеси, що відбуваються в межах певної території. За такого підходу територія виступає як інтегральний ресурс, як просторовий базис життєдіяльності людей із природними ресурсами, що забезпечує комплексний розвиток об’єкта управління, надає можливість поєднати галузеві інтереси та інтереси кожної конкретної громади, реалізувати загальнодержавні, регіональні та місцеві цілі розвитку.
