Загрузил Dima Gerasimov

Посібник Частина 2 опір матеріалів

реклама
Міністерство освіти і науки України
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
ПОСІБНИК
ДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ
З ДИСЦИПЛІНИ «ОПІР МАТЕРІАЛІВ»
Частина 2
2017
Міністерство освіти і науки України
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Кафедра теоретичної і комп’ютерної механіки
ПОСІБНИК
ДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ
З ДИСЦИПЛІНИ «ОПІР МАТЕРІАЛІВ»
Частина 2
Дніпро
Ліра
2017
У посібнику подано приклади розв’язання деяких основних типів задач з
опору матеріалів і завдання до самостійної (індивідуальної) роботи за темами
«Геометричні характеристики перерізів» і «Розрахунок статично визначеної балки
на згин».
Призначено для студентів денної форми навчання фізико-технічного
факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, які
вивчають дисципліну «Опір матеріалів».
Рекомендовано до друку вченою радою механіко-математичного
факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара
29.10.2017 р., протокол № 3.
Посібник до виконання індивідуальних завдань з дисципліни «Опір
матеріалів». Частина 2.
Укладач:
канд. фіз.-мат. наук, доц. Т. В. Ходанен
Підписано до друку 29.10.2017 Формат 60х84/16. Папір
друкарський. Друк плоский. Ум. друк. арк. 1,4
Тираж 30 пр. Зам. № 100
Видавництво «Ліра», вул. Наукова, 5, м. Дніпро.
ДК № 6042 від 26.02.2018.
3
ПЕРЕДМОВА
Опір матеріалів є однією з найважливіших базових дисциплін, що
викладаються для спеціальностей фізико-математичного й технічного напрямків.
Важливою складовою при вивченні цієї дисципліни є засвоєння навичок
практичного розв’язання задач, зокрема розрахунків на міцність елементів
конструкцій.
У даному посібнику наводяться приклади розв’язання задач і варіанти завдань
до самостійної (індивідуальної) роботи за темами «Геометричні характеристики
перерізів» і «Розрахунок статично визначеної балки на згин», які викладаються у
другому семестрі при вивченні дисципліни «Опір матеріалів».
Після засвоєння теоретичного матеріалу, викладеного у лекціях та в
допоміжній рекомендованій літературі, наведеній наприкінці посібника, студенти
виконують індивідуальні завдання за відповідною темою. Оформлення роботи
здійснюється за зразком, поданим у якості прикладу розв’язання, на одному боці
стандартних аркушів білого паперу формату А4 (210297мм) від руки або за
допомогою комп’ютерної техніки. Креслення виконуються в масштабі олівцем (для
зручності можна використовувати міліметровку) або за допомогою графічних
редакторів. Виклад розв’язання завдання супроводжується короткими поясненнями,
аркуші нумеруються. Титульний аркуш оформлюється відповідно до поданого в
додатку прикладу.
Після кожного завдання наведено перелік запитань для самоперевірки
засвоєння відповідної теми. При здачі завдання студент має надати чіткі відповіді на
запитання стосовно етапів виконання роботи.
4
Завдання № 1
ГЕОМЕТРИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПЕРЕРІЗІВ
Задано поперечний переріз (рис. 1), розміри якого подано в табл. 1.
Необхідно:
1. Розбити фігуру на прості частини.
2. Для кожної частини знайти площу, положення центра ваги і моменти
інерції відносно власних центральних осей (табл. 2).
3. Визначити положення центра ваги перерізу. Виконати перевірку
правильності знаходження центра ваги.
4. Обчислити моменти інерції простих частин відносно центральних осей
перерізу.
5. Обчислити моменти інерції перерізу відносно його центральних осей.
6. Визначити положення головних центральних осей інерції. Обчислити
головні центральні моменти інерції.
7. Побудувати еліпс інерції.
8. Визначити моменти опору в головних центральних осях інерції.
a
a
b
b/3
b
a
a/3
2a
a
b/3
a/3 a/3
a
А
№
варіанта
а, см
b, см
a
Б
Рис. 1
a
b
В
1
2
3
4
5
6
7
8
Таблиця 1
9
10
3
4
4
5
5
6
6
7
7
8
8
9
9
10
10
11
11
12
12
14
5
Таблиця 2
Геометричні характеристики деяких плоских фігур
Прямокутник
Коло
Півколо
Прямокутний
трикутник
у
у
у
h
b/2
С h/2
С
x
уc
x
R
у
С
x
h
С
R
b
F  R ,
F  hb,
hb3
bh3
, Iy 
,
Ix 
12
12
I xy  0
Ix  Iy 
4
,
I xy  0
4R
R 2
,
, F 
2
3
I x  0,11R 4 ,
Iy 
R 4
8
, I xy  0
x
b
bh3
bh
I

,
F , x
36
2
hb3
h 2b 2
Iy 
, I xy 
36
72
Приклад розв’язання задачі
Задано поперечний переріз (рис. 2).
Розміри показано на рисунку.
1. Розіб’ємо фігуру на 3 прості: 1 –
трикутник, 2 – прямокутник, 3 – півколо
(рис. 3).
2. Позначимо характеристики фігур
нижніми
індексами
з
відповідним
порядковим номером фігури
5
4
6
5
R 4
h/3
yc 
2
b/3
10
Рис. 2
Площі фігур:
4
bh 5  6
2
2
F1  
 15 см , F2  bh  10  5  50 см ,
2
2
R 2 3,14  52
F3 

 39,25 см 2 ,
6
2
2
F  F1  F2  F3  15  50  39,25  104,25 см 2 .
2
y1
С1 .
1
O
Центри
ваги
кожної
фігури
визначимо в системі координат x0Oy0:
5
y0
y
3
y2
С2 . .
x2
С
x1
y3
С3 . x3
x
x0
5
10
Рис. 3
6
Моменти інерції простих фігур відносно власних центральних осей позначимо
верхніми індексами з відповідним номером та обчислимо за формулами (табл. 2):
bh3 5  63
hb3 6  53
I x(1) 

 30 см 4 , I y(1) 

 20,83 см 4 ,
36
36
36
36
h 2b 2 6 2  52
I x(1y) 

 12,5 см 4 .
72
72
bh3 5  103
hb3 10  53
I x( 2 ) 

 416,67 см 4 , I y( 2 ) 

 104,17 см 4 , I x( 2y)  0.
12
12
12
12
4
4
R 3,14  5
I x( 3) 

 245,31 см 4 , I y( 3)  0,11R 4  68,75 см 4 , I x( 3y)  0.
8
8
3. Визначимо положення центра ваги перерізу за формулами:
3
3,33  15  7,5  50  12,12  39,25
xC    xC  Fi  / F 
 8,64 см,
104,25
 1

1
1
1 1
2
2
3
2 2
3
3 3
i
3
2 15  5  50  5  39,25
yC    yC  Fi  / F 
 4,57 см.
104,25
 1

Позначимо через аі і bі відстані (відповідно по горизонталі й по вертикалі) від
центрів ваги простих фігур з відповідним номером до центру ваги перерізу:
a1  xC  xC  8,64  3,33  5,31 см, b1  yC  yC  4,57  4  2,57 см.
i
1
1
a2  xC  xC  8,64  7,5  1,14 см, b2  yC  yC  4,57  5  0,43 см.
2
2
a3  xC  xC  8,64  12,12  3,48 см, b3  yC  yC  4,57  5  0,43 см.
3
3
Перевіримо правильність знаходження центра ваги за допомогою визначення
статичних моментів перерізу відносно його центральних осей xOy (рис. 3):
3
3
1
1
3
3
1
1
S x   S x( i )   Fi  bi 15  2,57  50  (0,43)  39,25  (0,43)  0,17  0,
S y   S y( i )   Fi  ai 15  5,31  50  1,14  39,25  (3,48)  0,06  0.
Центр ваги знайдено правильно.
4. Обчислимо моменти інерції частин перерізу відносно його центральних
осей за формулами:
I x(1)  I x(1)  b12 F1  30  2,57 2 15  129,07 см 4 ,
1
I
(1)
y
I
(1)
y1
 a12 F1  20,83  5,312  15  443,77 см 4 ,
I xy(1)  I x(1y)  a1b1 F1  12,5  5,31  2,57  15  217 ,2 см 4 .
1 1
I x( 2 )  I x( 2 )  b22 F2  416,67  (0,43) 2  50  425,92 см 4 ,
2
7
I y( 2 )  I y( 2 )  a22 F2  104,17  1,14 2  50  169,15 см 4 ,
2
I xy( 2 )  I x( 2y)  a2 b2 F2  0  1,14  (0,43)  50  24,51 см 4 .
2 2
I
( 3)
x
I
( 3)
x3
 b32 F3  245,31  (0,43) 2  39,25  252,57 см 4 ,
I y( 3)  I y( 3)  a32 F3  68,75  (3,48) 2  39,25  544,08 см 4 ,
3
I xy( 3)  I x( 3y)  a3b3 F3  0  (3,48)  (0,43)  39,25  58,73 см 4 .
3 3
5. Обчислимо моменти інерції перерізу відносно його центральних осей за
формулами:
3
I x   I x( i )  129,07  425,92  252,57  807,56 см 4 ,
1
3
I y   I y( i )  443,77  169,15  544,08  1157 см 4 ,
1
3
I xy   I xy( i )  217,2  24,51  58,73  251,42 см 4 .
1
Визначимо положення головних центральних осей інерції за формулою:
2 I xy
2  251,42
tg 2 

 1,4390, 2  arctg (1,4390 )  5512,
I y  I x 1157  807,56
6.
55 12

 27  36.
2
Перевіримо правильність визначення кута за формулою:
I I
807,56  1157
I uv  I xy cos2  x y sin 2  251,42  cos5512 
 sin 5512  0,45  0.
2
2
Відцентровий момент інерції дорівнює 0 в головних осях, тобто кут визначено
правильно. Осі uСv – головні центральні осі інерції.
Головні моменти інерції:
I max 
min
Ix  Iy
2
 I  Iy
  x
 2
2

807,56  1157
 807,56  1157 
2
  I xy2 
 
  251,42 
2
2



2
 982,28  306,17, I max  I u  1288,45 см 4 , I min  I v  676,11 см 4 .
При побудові головних центральних осей інерції u i v повернемо осі х і у на
кут   28 проти годинникової стрілки. Оскільки I y  I x , а I u  I v , то через u
позначимо вісь, що складає кут  з віссю y (рис. 4).
7. Визначимо радіуси інерції:
iu 
Iu
1288,45
I
676,11

 3,52 см, iv  v 
 2,55 см.
F
104,25
F
104,25
Відкладаємо півосі еліпса інерції від точки С: iu по осі v, iv по осі u (рис. 4).
8
8. Для
визначення
моментів
опору в головних центральних осях
інерції побудуємо прямі, паралельні
координатним осям u i v через найбільш
віддалені від осей точки перерізу (О –
від осі u, А – від осі v). За допомогою
лінійки з урахуванням масштабу
визначимо відстані між відповідними
осями та побудованими прямими, що
проходять через точки О і А:
umax  6,5 см, vmax  9,7 см (рис. 4).
А
y
u
iv
umax
iu
О
iu
.
С
iv
v
α
x
vmax
Рис. 4
Моменти опору можна визначити за формулами:
I
1288,45
I
676,11
wu  u 
 133 см3 , wv  v 
 104 см3 .
vmax
9,7
umax
6,5
Запитання для самоперевірки
1. Які Ви знаєте геометричні характеристики поперечних перерізів?
2. Як знайти центр ваги плоскої фігури?
3. Дайте визначення моментів плоских фігур.
4. За якими формулами визначаються осьові (відцентровий) моменти інерції?
В яких одиницях вони вимірюються?
5. Назвіть основні властивості моментів плоских фігур.
6. За якими формулами визначаються статичні моменти інерції? В яких
одиницях вони вимірюються?
7. Які осі називаються центральними?
8. Які осі називаються головними центральними?
9. Як визначити головні моменти інерції складної фігури?
10. Як побудувати еліпс інерції? В яких одиницях вимірюються радіуси інерції?
11. Як визначити момент інерції відносно довільної осі за допомогою еліпса
інерції?
12. Як визначити моменти опору? В яких одиницях вони вимірюються?
9
Завдання № 2
РОЗРАХУНОК СТАТИЧНО ВИЗНАЧЕНОЇ БАЛКИ НА ЗГИН
Задана статично визначена балка (рис. 5). Розміри та числові значення
навантажень подано в таблиці 3. Геометричні та вагові характеристики двотаврових
прокатних профілів подано в таблиці 4.
Необхідно:
1. Визначити опорні реакції.
2. Побудувати епюри поперечних сил та згинаючих моментів.
3. Визначити небезпечні перерізи балки.
4. Підібрати переріз балки у вигляді двотаврового прокатного профілю за
максимальним згинальним моментом.
5. Побудувати епюри нормальних і дотичних напружень у всіх небезпечних
перерізах балки.
6. Визначити головні напруження у небезпечних перерізах балки на рівні
прилягання стінки до полиці та перевірити виконання умов міцності за
третьою й четвертою теоріями міцності.
7. Побудувати епюри поперечних сил та згинальних моментів з урахуванням
власної ваги балки.
8. Перевірити виконання умов міцності у небезпечних перерізах балки з
урахуванням її власної ваги.
9. Визначити кути повороту та прогини у перерізах балки C, D i E за методом
початкових параметрів.
При розрахунках на міцність вважати [σ] = 1600 кг/cм2, Е = 2·106 кг/cм2.
10
A
q
q
Р
M
С
A a
Б
D
b
q
A
С
a
В
A
D
D
b
Р
Д
a
c
В
A
a
D
b
q
c
В
b
d
E
d
M
E
q
Р
С
E
q
Р
С
d
M
Г
A
E
Р
В
c
q
С
a
d
M
b
Р
В
c
D
c
В
d
M
E
Рис. 5
Таблиця 3
№
варіанта
Розміри
а, м
b, м
c, м
d, м
1
2
3
4
5
6
1
1,5
2
2,5
3
2,5
1,5
2
2,5
3
2,5
2
2
2,5
3
2
2,5
3
1,25
1
0,5
0,75
1
1,25
Навантаження
M, т·м
P, т
2
1
2,5
0,5
1,5
2
4
3
2
3
2
2,5
q, т/м
0,5
1
0,7
0,6
0,8
0,9
11
Таблиця 4
Двотаври сталеві гарячекатані (ГОСТ 8239-89)
Позначення:
h – висота двотавра,
b – ширина полиці,
d – товщина стінки,
t – середня товщина полиці,
F – площа поперечного
перерізу
№
10
12
14
16
18
18а
20
20а
22
22а
24
24а
27
27а
30
30а
33
36
40
45
50
55
60
h,
мм
100
120
140
160
180
180
200
200
220
220
240
240
270
270
300
300
330
360
400
450
500
550
600
b,
мм
55
64
73
81
90
100
100
110
110
120
115
125
125
135
135
145
140
145
155
160
170
180
190
d,
мм
4,5
4,8
4,9
5,0
5,1
5,1
5,2
5,2
5,4
5,4
5,6
5,6
6,0
6,0
6,5
6,5
7,0
7,5
8,3
9,0
10,0
11,0
12,0
t,
мм
7,2
7,3
7,5
7,8
8,1
8,3
8,4
8,6
8,7
8,9
9,5
9,8
9,8
10,2
102
10,7
11,2
12,3
13,0
14,2
15,2
16,5
17,8
F,
см2
12,0
14,7
17,4
20,2
23,4
25,4
26,8
28,9
30,6
32,8
34,8
37,5
40,2
43,2
46,5
49,5
53,8
61,9
72,6
84,7
100,0
118,0
138,0
qm,
кг/м
9,46
11,50
13,70
15,90
18,40
19,90
21,00
22,70
24,00
25,80
27,30
29,40
31,50
33,90
36,50
39,20
42,20
48,60
57,00
66,50
78,50
92,60
108,0
Ix,
см4
198
350
572
873
1290
1430
1840
2030
2550
2790
3460
3800
5010
5500
7080
7780
9840
13380
19062
27696
39727
55962
76806
Wx,
см3
39,7
58,4
81,7
109,0
143,0
159,0
184,0
203,0
232,0
254,0
289,0
317,0
371,0
407,0
472,0
518,0
597,0
743,0
953,0
1231,0
1589,0
2035,0
2560,0
qm – маса одного погонного
метра,
I – осьовий момент інерції,
W – момент опору,
i – радіус інерції,
S – статичний момент
половини перерізу
ix,
см
4,06
4,88
5,73
6,57
7,42
7,51
8,28
8,37
9,13
9,22
9,97
10,10
11,20
11,30
12,30
12,50
13,50
14,70
16,20
18,10
19,90
21,80
23,60
Sx,
см3
23,0
33,7
46,8
62,3
81,4
89,8
104,0
114,0
131,0
143,0
163,0
178,0
210,0
229,0
268,0
292,0
339,0
423,0
545,0
708,0
919,0
1181,0
1491,0
Iy,
см4
17,9
27,9
41,9
58,6
82,6
114,0
115,0
155,0
157,0
206,0
198,0
260,0
260,0
337,0
337,0
436,0
419,0
516,0
667,0
808,0
1043,0
1356,0
1725,0
Wy,
см3
6,49
8,72
11,50
14,50
18,40
22,80
23,10
28,20
28,60
34,30
34,50
41,60
41,50
50,00
49,90
60,10
59,90
71,10
86,10
101,00
123,00
151,00
182.00
iy,
см
1,22
1,38
1,55
1,70
1,88
2,12
2,07
2,32
2,27
2,50
2,37
2,63
2,54
2,80
2,69
2,95
2,79
2,89
3,03
3,09
3,23
3,39
3,54
12
Приклад розв’язання задачі
Задана балка. Розміри і навантаження подано на рис. 6.
Р=5т
А
2м
С
q=1т/м
4м
D
2м
M=3т·м
В
2м
E
Рис. 6
1. Визначимо опорні реакції RA i RB, склавши рівняння моментів відносно
точок А і В (рис. 7).
RA
А
Р=5т
2м
С
q=1т/м
4м
D
2м
RВ
M=3т·м
В
2м
E
Рис. 7
 M A   P  AC q  DB  ( AD  DB / 2)  RB  AB  M  0.
M
A
 5  2 1  2  (6  1)  RB  8  3  0.
RB  (10  14  3) / 8  21 / 8  2,625 т.
M
M
B
  RA  AB  P  CB q  DB  ( DB / 2)  M  0.
B
  RA  8  5  6 1  2 1  3  0.
R A  (30  2  3) / 8  35 / 8  4,375 т.
Складемо рівняння рівноваги для перевірки визначених реакцій у вигляді:
 Yi  RA  P q  DB  RB  4,375  5  1  2  2,625  0.
Тобто, реакції визначено правильно.
Q
M
2. Побудуємо епюри поперечних сил та
+
+
згинаючих моментів за методом перерізів. Для цього
будемо розглядати послідовно ділянки балки зліва
Рис. 8
направо та записувати вирази для Qy i Mx (для
скорочення запису індекси y i x будемо опускати). Будемо користуватися
загальноприйнятими правилами знаків для поперечної сили та згинального моменту
(рис. 8).
І ділянка. 0  z  2, Q( z )  RA  4,375 т, M ( z )  RA  z ,
M (0)  0, M (2)  4,375  2  8,75 т  м
ІІ ділянка. 2  z  6, Q( z )  RA  P  4,375  5  0,625 т, M ( z )  RA  z  P  ( z  2),
13
M (2)  4,375  2  8,75 т  м, M (6)  4,375  6  5  4  6,25 т  м.
ІІІ ділянка. 6  z  8, Q( z )  R A  P  q  ( z  6), Q(6)  4,375  5  0,625 т,
Q(8)  4,375  5  1  2  2,625 т, M ( z )  RA  z  P  ( z  2)  q
( z  6) 2
,
2
22
M (6)  4,375  6  5  4  6,25 т  м, M (8)  4,375  8  5  6  1  3 т  м.
2
ІV ділянка. 8  z  10, Q( z )  RA  P  q  2  RB  4,375  5  2  2,625  0 ,
M ( z )  RA  z  P  ( z  2)  q  2  ( z  7)  RB  ( z  8),
M (8)  4,375  8  5  6  1  2 1  3 т  м,
M (10)  4,375  10  5  8  1  2  3  2,625  2  3 т  м.
Епюри подано на рис. 9.
RВ=2,625т
y R =4,375т
A
Р=5т
А
2м
С
q=1т/м
4м
І
ІІ
D
2м
M=3т·м
В
ІІІ
2м
E
z
ІV
4,375
Q, т
-0,625
-2,625
M, т·м
3
8,75
6,25
Рис. 9
На ІV ділянці поперечна сила всюди дорівнює нулеві, згинальний момент є
постійним, тобто на цій ділянці має місце чистий згин. Епюри моментів побудовано
на розтягнутому волокні.
3. Небезпечним є переріз балки С, оскільки в ньому згинальний момент має
максимальне за модулем значення M (2)  M max  8,75 т  м  8,75 105 кг  см. У цьому
14
ж перерізі максимального за модулем значення досягає поперечна сила
Q(2)  Qmax  4,375 т  4375 кг . В усіх інших перерізах балки значення цих
внутрішніх силових факторів є меншими.
4. Оберемо двотавровий прокатний профіль із умови міцності у вигляді:
M max 8,75 10 5
Wx 

 547 см 3 .
 
1600
За таблицею 4 обираємо профіль № 33 з найближчим більшим значенням
моменту опору Wx  597 см3 . Цей профіль має такі характеристики:
h  330 мм  33 см, b  140 мм  14 см, d  7 мм  0,7 см, t  11,2 мм  1,12 см,
I x  9840 см4 , Sx  339 см3 , qm  42,2 кг / м  0,0422 т / м.
5. Побудуємо епюри нормальних і дотичних напружень у небезпечному
перерізі балки (z = 2 м). Для спрощення розрахунків будемо вважати полиці і стінку
двотавру прямокутниками (рис. 10).
Епюра нормальних напружень – лінійна функція, своїх максимальних за
модулем значень напруження досягають в найбільш віддалених від нейтральної лінії
(осі x) точках, тому достатньо знайти лише це максимальне значення:
M max 8,75 10 5
 max 

 1466 кг / см 2 .
Wx
597
Оскільки згинальний момент в цьому перерізі додатний, то нижні волокна
балки розтягнуті, а верхні – стиснуті. Тому й нормальні напруження мають
відповідні знаки: на нижній границі вони додатні, на верхній – від’ємні. Ці значення
однакові за модулем (  max  1466 кг / см2 . ) через симетрію двотавру відносно осі x.
Дотичні напруження визначаються за формулою:
Q  S x* ( y )

,
I x  b( y )
де Q  Qmax  4375 кг , S x* ( y ) – статичний момент відтятої площі перерізу,
b( y) – ширина перерізу на відстані y від нейтральної осі.
Визначимо дотичні напруження на різних відстанях від нейтральної осі, що
позначені цифрами 1, 2 3, 4 (рис. 10). Маємо:
h 33
1) y1  
 16,5 см, b( y1 )  b  14 см, S x* ( y1 )  0,  ( y1 )  0;
2 2
h
33
2) y2   t   1,12  15,38 см, b( y2 )  b  14 см,
2
2
h t 
 33 1,12 
3
S x* ( y2 )  (b  t )      14  1,12   
  250 см ,
2 
 2 2
2
15
 ( y2 ) 
Q  S x* ( y 2 ) 4375  250

 8 кг / см 2 ;
I x  b( y 2 )
9840  14
3) y3  y2  15,38 см, b( y3 )  d  0,7 см, S x* ( y3 )  S x* ( y2 )  250 см3 ,
Q  S x* ( y3 ) 4375  250
 ( y3 ) 

 159 кг / см 2 ;
I x  b( y3 ) 9840  0,7
4) y 4  0 см, b( y 4 )  d  0,7 см, S x* ( y4 )  S x  339 см3 ,
 ( y4 ) 
1
Q  S x* ( y 4 ) 4375  339

 215 кг / см 2 .
I x  b( y 4 ) 9840  0,7
y
-1466
8
2
h
3
159
-1368
215
4
x
d
t
b
1368
 , кг / см
1466
2
8
159
 , кг / см 2
Рис. 10
Отримані значення відкладемо праворуч (в додатному напрямку) від осі y
симетрично відносно осі х та з’єднаємо всі точки параболами.
Таким чином, на верхній і нижній границі балки ( y   h 2 ) мають місце стиск
та розтяг відповідно (лінійний напружений стан), в інших точках перерізу – плоский
напружений стан, зокрема на нейтральній лінії – чистий зсув.
6. Для обчислення головних напружень у розглядуваному перерізі балки на
рівні прилягання стінки до полиці визначимо спочатку нормальні напруження, що
виникають на відстані y3  15,38 см за формулою:
M max  y3
M max  (h 2  t )
8,75 10 5  (33 2  1,12)
8,75 10 5 15,38
 ( y3 )  



 1368 кг / см 2 .
Ix
Ix
9840
9840
Головні напруження обчислимо за формулами:
 ( y3 ) 1 2
1368 1
 1, 2 

 ( y3 )  4 2 ( y3 )  

(1368) 2  4  159 2  684  702.
2
2
2
2
16
Відповідно до нерівності  1   2   3 :  1  18 кг / см 2 ,  3  1386 кг / см 2 .
Головні напруження на рівні прилягання стінки до полиці в нижній частині двотавра
дорівнюють: 1  1386 кг / см2 ,  2  18 кг / см2 . Очевидно, що всі визначені головні
напруження за модулем не перевищують допустимого напруження [σ].
Перевіримо виконання умов міцності за третьою і четвертою теоріями
міцності за формулами:
 eIII   2 ( y3 )  4 2 ( y3 )  (1368) 2  4  159 2  1404 кг / см 2  1600 кг / см 2 ,
 eIV   2 ( y3 )  3 2 ( y3 )  (1368) 2  3  159 2  1395 кг / см 2  1600 кг / см 2 .
Умови міцності виконуються.
7. Для побудови епюр поперечних сил та згинальних моментів з урахуванням
власної ваги балки скористаємося принципом суперпозиції, а саме: побудуємо
епюри від власної ваги балки, моделюючи її розподіленим навантаженням по усій її
довжині, а потім додамо відповідні епюри, побудовані в п. 2 (рис. 9).
Спочатку знайдемо реакції:
 M A  qm  AE  AE / 2  RB  AB  0.
M
M
M
A
 0,0422  10  5  RB  8  0  RB  (2,11) / 8  0,264 т.
B
  RA  AB  qm  AB  AB / 2 qm  BE  BE / 2  0.
B
  R A  8  0,0422  8  4 0,0422  2  1  0  R A  1,266 / 8  0,158 т.
Виконаємо перевірку:
Y
i
 RA qm  AE  RB  0,158  0,0422  10  0,264  0.
Тобто, реакції визначено правильно.
Для побудови епюр запишемо аналітичні вирази:
І ділянка. 0  z  8, Q( z )  RA  qm z , Q(0)  RA  0,158 т,
Q(8)  0,158  0,0422  8  0,18 т,
z2
82
, M (0)  0, M (8)  0,158  8  0,0422   0,0864 т  м.
2
2
Оскільки Q змінює знак на цій ділянці з (+) на (–), то в перерізі, в якому Q = 0,
М досягає свого максимального значення, тобто:
R
0,158
Q( z  )  R A  qm z   0  z   A 
 3,74 м,
qm 0,0422
M ( z )  R A  z  qm 
M ( z  )  R A  z   qm 
z 2
3,74 2
 0,158  3,74  0,0422 
 0,2958 т  м.
2
2
17
RВ=0,264 т
RA=0,158 т
qm=0.0422 т/м
А
С
І
В
D
E
ІІ
0,158
0,084
0,074
Q, т
z*
-0,095
-0,18
-0,0864
M, т·м
0,1884
0,2316
0,2958
Рис. 11
Для зручності додавання епюр визначимо Q і М в перерізах С і D:
Q(2)  0,158  0,0422  2  0,074 т, Q(6)  0,158  0,0422  6  0,095 т,
22
62
M (2)  0,158  2  0,0422   0,2316 т  м, M (6)  0,158  6  0,0422   0,1884 т  м.
2
2

Також в перерізі z  3,74 м обчислимо значення М на епюрі, що відповідає
заданому навантаженню:
M (3,74)  4,375  3,74  5  1,74  7,663 т  м.
ІІ ділянка. 8  z  10, Q( z )  RA  qm z  RB , Q(8)  0,158  0,0422  8  0,264  0,084 т,
Q(10)  0,158  0,0422 10  0,264  0,
z2
82
M ( z )  RA  z  qm   RB  ( z  8), M (8)  0,158  8  0,0422   0,0864 т  м,
2
2
M (10)  0,158  10  0,0422 
102
 0,264  2  0.
2
Побудуємо сумарні епюри Q і М (рис. 12), додаючи значення відповідних
ординат (рис. 9 і рис. 11) у всіх розглянутих перерізах:
18
RВ=2,889т
RA=4,533т
Р=5т
q=1т/м
M=3т·м
qm=0,0422т/м
А
2м
І
4,533
С
4м
ІІ
D
2м
В
ІІІ
2м
E
ІV
4,449
0,084
-0,551
Q, т
-0,625 -0,72
3,74 м
-2,805
M, т·м
2,9136
3
6,4384
8,9816
7,9588
Рис. 12.
z  0, Q(0)  RA  4,375  0,158  4,533 т, M (0)  0.
z  2 м, Q(2  0)  4,375  0,074  4,449 т, Q(2  0)  0,625  0,074  0,551 т,
M (2)  8,75  0,2316  8,9816 т  м.
z  3,74 м, Q(3,74)  0,625  0  0,625 т, M (3,74)  7,663  0,2958  7,9588 т  м.
z  6 м, Q(6)  0,625  0,095  0,72 т, M (6)  6,25  0,1884  6,4384 т  м.
z  8 м, Q(8  0)  2,625  0,18  2,805 т, Q(8  0)  0  0,084  0,084 т,
RB  Q(8  0)  Q(8  0)  0,084  (2,805)  2,889 т, M (8)  3  0,0864  2,9136 т  м.
z  10 м, Q(10)  0, M (10)  3  0  3 т  м.
8. Як видно з рис. 12, положення небезпечного перерізу (за максимальним
моментом) не змінилося. Тож, скористаємося формулами, наведеними в п. 5-6, для
перевірки виконання умов міцності з урахуванням власної ваги балки.
У перерізі С маємо:
M (2)  M max  8,9816 т  м  8,9816  105 кг  см,
Q(2)  Qmax  4,449 т  4449 кг .
Тоді  max
M max 8,9816  10 5


 1504 кг / см 2  1600 кг / см 2 .
Wx
597
На рівні прилягання полиці до стінки:
19
 ( y3 )  
M max  y2,3
8,9816  105  15,38

 1404 кг / см 2 ,
Ix
9840
Q  S x* ( y3 ) 4449  250
 ( y3 ) 

 161 кг / см 2 ;
I x  b( y3 ) 9840  0,7
Головні напруження обчислимо за формулами:
 ( y3 ) 1 2
1404 1
 1,3 

 ( y3 )  4 2 ( y3 )  

(1404 ) 2  4  1612  702  720.
2
2
2
2
2
Таким чином,  1  18 кг / см ,  3  1422 кг / см 2 ,  3  1422 кг / см 2  1600 кг / см 2 .
За теоріями міцності:
 eIII   2 ( y3 )  4 2 ( y3 )  (1404 ) 2  4  1612  1440 кг / см 2  1600 кг / см 2 ,
 eIV   2 ( y3 )  3 2 ( y3 )  (1404 ) 2  3  1612  1431 кг / см 2  1600 кг / см 2 .
Тобто, з урахуванням власної ваги балки умови міцності не порушуються.
9. Запишемо загальні вирази для визначення кутів повороту та прогинів за
методом початкових параметрів (без урахування власної ваги):
z2
( z  200) 2
EI ( z )  EI (0)  RA 
 P
2! І
2!
 RB 
( z  800)
( z  900)
q
2!
3!
2
ІI
( z  600)3
q
3!

ІII
3
;
IV
z
( z  200)3
( z  600) 4
EIv( z )  EIv(0)  EI (0)  z  RA 
 P
q
3! І
3!
4!
ІI
3
 RB 
( z  800)
( z  800)
 q
3!
4!
3

ІII
4
.
IV
На опорі A: v( A)  v(0)  0 .  (0) визначимо з умови v( B )  0 . Одиниці
вимірювання для розрахунків: координати z – см, сили – кг, розподілене
навантаження q = 1 т/м = 10 кг/см. В другу формулу підставляємо z = 800 см і
записуємо лише доданки І-ІІІ ділянок, на яких z ≤ 800 см.
800 3
(600 ) 3
(200 ) 4
EIv( B)  EIv(800 )  EI (0)  800  4375 
 5000 
 10 
 0.
3!
3!
4!
800 3
600 3
200 4
 5000 
 10 
 240833333 ;
Тобто, EI (0)  4375 
800  6
800  6
800  24
 240833333  240833333
 (0) 

 0,0122 рад.
EI
2  10 6  9840
Тепер, підставляючи відповідні координати z для перерізів С, D і E,
визначаємо кути повороту і прогини:
20
Переріз С (z =200 см):
1 
200 2 
1
200 2 

 (200)   EI (0)  RA 

  240833333  4375 
  0,0078 рад.
EI 
2!  2  10 6  9840 
2! 
v(200) 

1 
200 3 
EI

(
0
)

200

R


A
EI 
3! 
1
200 3 


240833333

200

4375


  2,15 см.
2 10 6  9840 
3! 
Переріз D (z =600 см):
1 
600 2
400 2 
 (600)   EI (0)  RA 
 P

EI 
2!
2! 
600 2
400 2
 240833333  4375 
 5000 
2
!
2!  0,0074 рад.

6
2 10  9840
1 
600 3
400 3 
v(600)   EI (0)  200  RA 
 P

EI 
3!
3! 

600 3
400 3
 5000 
3!
3!  2,05 см.
6
2  10  9840
 240833333  600  4375 
Переріз E (z =1000 см):
1 
1000 2
800 2
400 3
200 2
200 3 
 (1000 )   EI (0)  RA 
 P
q
 RB 
q

EI 
2!
2!
3!
2!
3! 
1000 2
800 2
400 3
200 2
200 3
 240833333  4375 
 5000 
 10 
 2625 
 10 
2
!
2
!
3
!
2
!
3!  0,0155 рад.

6
2 10  9840
1
1000 3
800 3
400 4
200 3
200 4 
v(1000 )   EI (0) 1000  RA 
 P
q
 RB 
 q

EI 
3!
3!
4!
3!
4! 
1000 3
800 3
400 4
200 3
200 4
 240833333 1000  4375 
 5000 
 10 
 2625 
 10 
3
!
3
!
4
!
3
!
4!  2,8 см.

6
2 10  9840
21
Запитання для самоперевірки
1. Який вид навантаження називається плоским згином?
2. Як саме має прикладатися зовнішнє навантаження, щоб згин був плоским?
3. Що таке чистий згин?
4. Які ще види згину Ви знаєте? Чим вони відрізняються?
5. Як використовувати диференціальні залежності Журавського для побудови
епюр поперечної сили і згинального моменту?
6. Правила знаків для поперечної сили і згинального моменту.
7. Як моделюється власна вага балки у розрахунках?
8. Які перерізи вважають небезпечними?
9. Із якої умови обирають профіль балки?
10. Що таке нейтральна лінія перерізу?
11. Які види напруженого стани виникають у різних точках поперечного перерізу
при плоскому згині?
12. Який вигляд мають епюри нормальних і дотичних напружень в поперечному
перерізі?
13. Що називається прогином? У яких одиницях він вимірюється?
14. Що називається кутом повороту перерізу? У яких одиницях він вимірюється?
15. В чому суть метода початкових параметрів визначення кутів повороту
перерізів і прогинів?
22
Список літератури
1. Швайко М. Ю. Опір матеріалів. Д.: ДДУ. Ч. 1. 1992. –284 с.; Ч. 2. 1994. –220 с.
2. Писаренко Г. С., Квітка О. Л., Уманський Є. С. Опір матеріалів. Вид-во «Вища
школа», 2004. – 655 с.
3. Феодосьев В. И. Сопротивление материалов. М.: «Наука», 1986. – 512 с.
4. Сборник задач по сопротивлению материалов. Под ред. Качурина В. К.
М., Вид-во «Наука», 1972. – 432с.
5. Швайко М. Ю., Поліщук О. С. Завдання для індивідуальної роботи студентів із
загального курсу «Опір матеріалів і елементи будівельної механіки». Д.: РВВ
ДНУ, 2006. – 32 с.
6. Гафаров Р. Х. Сопротивление материалов: конспект лекций. Уфа: УГАТУ, 2009.
– 220 с.
7. Атаров Н. М. Сопротивление материалов в примерах и задачах: Учеб. пособие. –
М.: ИНФРА-М, 2010. – 407 с. – (Высшее образование).
8. Мильніков О. В. Опір матеріалів. − Тернопіль: Видавництво ТНТУ, 2010. − 257 с.
23
ДОДАТОК
Міністерство освіти і науки України
Дніпровський національний університет
імені Олеся Гончара
Фізико-технічний факультет
Індивідуальне завдання
з дисципліни «Опір матеріалів»
за темою
«Геометричні характеристики перерізів»
Виконав: студент групи
(шифр)
Прізвище, ініціали
Прийняв: доцент
(підпис)
2017
Прізвище, ініціали
24
ЗМІСТ
Передмова
3
Завдання 1. Геометричні характеристики перерізів
4
Приклад розв’язання задачі
5
Запитання для самоперевірки
8
Завдання 2. Розрахунок статично визначеної балки на згин
9
Приклад розв’язання задачі
12
Запитання для самоперевірки
21
Список літератури
22
Додаток
23
Скачать