Павло Тичина хронологічна таблиця Дата Подія 23 січня 1891 Народився у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії. Батько майбутнього поета був сільським дяком — вчителем «школи грамоти», в сім’ї було 12 дітей. Змалку виявив хист до музики, малювання і віршування. Вчився спочатку в земській початковій школі в с. Піски. 1900-1907 Навчався в Чернігівському духовному училищі. Став співаком архиєрейського хору при Троїцькому монастирі Чернігова 1906 Починає писати, перший вірш — «Сине небо закрилося…» 1907-1913 Навчався в Чернігівській духовній семінарії. Згодом, навчаючись у Київському комерційному інституті, працював у газеті «Рада». 1912 «Ви знаєте, як липа шелестить» 1913-1914 Працював у редакції ліберального україномовного журналу «Світло», а після його закриття — в Чернігівському статистичному бюро. Вийшли три оповідання — «Спокуса»,«Богословіє»,«На ріках вавілонських». Дата Подія 1913-1917 Навчався на економічному факультеті Київського комерційного інституту, але не закінчив його. 1916-1917 Помічник хормейстера в українському театрі М.К.Садовського. 1918 Закінчив першу книгу поезій «Сонячні кларнети» 1920 Подорожував із капелою К.Стеценка «Думка» Правобережною Україною від Києва до Одеси. «Замість сонетів і октав». Збірка «Плуг». 1921 «В космічному оркестрі» 1923-1934 Співредактор журналу «Червоний шлях» (Харків). Входить до заснованої Спілки пролетарських письменників України «Гарт». Поема-симфонія (чи віршована трагедія) «Сковорода», створює поему «Прометей». 1924 «Вітер з України» 1926 Взяв активну участь у створенні ВАПЛІТЕ. Дата Подія 1929 Дійсний член Академії наук Української РСР 1931 Збірка «Чернігів» 1936-1939 Очолює Інститут літератури АН УРСР. 1938 «Чуття єдиної родини», «Пісня молодості». 1941 Лауреат Державної премії СРСР. «Сталь і ніжність».«Ми йдемо на бій». 1942 «Перемагать і жить!», «Тебе ми знищим — чорт з тобою». 1943 «День настане» 1943-1948 Міністр освіти УРСР. 1947 Член-кореспондент Болгарської АН, доктор філології. 1949 «Живи, живи, красуйся!», «І рости, і діяти» Дата Подія 1953 «Могутність нам дана» 1953-1959 Голова Верховної Ради УРСР, заступник голови Ради Національностей ВР УРСР, член багатьох товариств, комітетів, президій, кавалер орденів і медалей. 1954 «На Переяславській Раді» 1957 «Ми свідомість людства» 1958 «Дружбою ми здружені» 1959 «До молоді мій чистий голос» 1960 «Батьківщині могутній», «Зростай, пречудовий світе» 1961 «Комунізму далі видні» 1962 Лауреат Державної премії УРСР імені Т.Г.Шевченка 1963 «Тополі арфи гнуть» Дата Подія 1964 «Срібної ночі» 1967 Отримав звання Герой Соціалістичної Праці. 16 вересня 1967 Помер в Києві. Похований П.Г.Тичина на Байковому кладовищі. Хронологічна таблиця життя й творчості М. Зерова 1890 р., 26 квітня – народився в м. Зінькові в родині вчителя. 1898-1900 рр.- навчання в Зінківській 2-класній школі. 1900-1903 рр.- навчання в Охтирській гімназії. 1903-1908 рр.- навчання в Першій Київській гімназії. 1908-1914 рр.- студент історико-філологічного факультету Київського університету. Один із провідних діячів Київської української студентської громади. 1912 р.- початок літературної діяльності в журналі “Світло”. 1914 р.- блискучий захист роботи “Літопис Грабянки”, закінчення університету. 1914 р.- знайомство з майбутньою дружиною Софією Лободою. 1914-1917 рр.- викладач у Златопільській гімназії. 1917-1920 рр.- викладач латини в Другій українській державній гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства і Академії Наук. 1919 р.- редактор журналу “Книгар”. 1920 р., 13 лютого – вінчання із Софією Лободою. 1920 р., травень – дійсний член філологічної секції Українського наукового товариства. 1920 р. – вийшла книга “Антологія римської поезії” у його перекладах українською. 1920 р. – вийшла книга “Нова українська поезія”. 1920 р., жовтень – переїзд сім’ї в Баришівку; викладання історії у соціально-економічній школі. 1921 р.- вийшла збірка “Сонети і елегії”. 1922-1933 рр.- професор, завідувач кафедри Київського інституту народної освіти. 1924 р.- вийшли друком лекції з історії літератури “Нове українське письменство” (1798-1870 рр.). 1924 р.- вийшла збірка “Камена”. 1924 р.- опублікована монографія “Нове українське письменство”. 1924 р.- вийшла монографія “Леся Українка”. 1926 р.- побачила світ збірка статей “До джерел”. 1928-1929 рр.- приїзд до Полтави, зустріч з Г. Мафетом, О. Ковінькою. 1929 р.- вийшла збірка статей “Від Куліша до Винниченка”. 1929 р.- свій архів передає до Всенародної бібліотеки України, складає бібліографію своїх творів. 1934 р., вересень – звільнення від викладацької роботи в університеті, позбавлення можливості займатися науковою роботою. 1934 р., листопад – смерть сина. 1934 р., грудень – переїзд до Москви. 1935 р., квітень – арешт. 1936 р., лютий – суд, вирок “терористові” – 10 років таборів. 1936 р., травень – вивезений на Соловки. 1937 р., вересень – останній лист дружині. 1937 р., жовтень – справу переглянуто й винесено вищу міру покарання. 1937 р., З листопада – розстріляний в урочищі Сандормох (Карелія). 1958 р., березень – реабілітований. Максим Рильський хронологічна таблиця Дата Подія 19 березня 1895 Максим Рильський народився в Києві в родині етнографа Тадея Рильського. 1902 Помер його батько, і родина переїхала з Києва до Романівки. З осені 1908 Максим спершу навчався в домашніх умовах, потім у приватній гімназії Науменка в Києві. 1910 Перша юнацька збірка поезій «На білих островах». 1915–1918 Навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але через бурхливі події революції Дата Подія й громадянської війни жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою. 1918 Збірка «Під осінніми зорями». 1919-1929 Вчителював у селі Романівці, а також у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти. 1922 «Синя далечінь» 1925 «Поеми»,«Крізь бурю і сніг». 1926 «Тринадцята весна». 1929 «Гомін і відгомін», «Де сходяться дороги» 1931 Арешт НКВС (за критику комуністичної реальності), майже рік просидів у Лук’янівській тюрмі. Після ув’язнення, творчість Рильського зазнає змін. 1932 У збірці «Знак терезів» (1932) проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів. 1936 «Літо». 1940 «Україна», «Збір винограду». 1943 Його обрано академіком. 1944-1964 Максим Рильський був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України. 1957 «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград» Дата Подія 1960 Йому було присуджено Ленінську премію 1964 «Голосіївська осінь», «Зимові записи» 24 липня 1964 Помер Максим Рильський. Похований у Києві, на Байковому кладовищі. Хронологічна таблиця Миколи Хвильового 13 грудня 1893 р. Народився Микола Григорович Фітільов в селищі Тростянець на Харківщині (нині райцентр Сумської області) в родині вчителів. Закінчив Богодухівську гімназію. 1919 р. Вступив до КП(б)У. Одружується з учителькою Катериною Гащенко. Будучи комуністом, рішуче відмовився вінчатися, чим викликав велике невдоволення матері дружини. У Харкові вийшло друком три збірки поезії 1921 р. Залишає в Богодухові дружину та маленьку доньку і їде до Харкова і того ж року почав друкуватися під псевдонімом Микола Хвильовий. Збірка М. Хвильового — «Молодість».. Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах. Вступив до КП(б)У. Одружується з учителькою Катериною Гащенко. Будучи комуністом, рішуче відмовився вінчатися, чим викликав велике невдоволення матері дружини. Збірка прозових творів «Сині етюди»( «Редактор Карк», «Кіт у чоботях», «Солонський Яр», «Легенда», «Свиня»,»Чумаківська комуна» Збірка оповідань «Осінь» («Елегія», «Я (Романтика)», «Силуети», «На глухім шляху» та _н..), повість «Санотарійна зона». Один з організаторів «ВАПЛІТЕ» ( Вільна академія пролетарської літератури); започатковує літературну дискусію 1925-1927рр., яка від питання про якість літературних творів, порушеного М. Хвильовим, швидко перейшла на ідеологічну засаду й принципи розвитку української культурі: «Ми визнаємо українське відродження за необхідний і неминучий етап» (Микола Хвильовий) Працівники ГПУ УСРР заводять справу-формуляр С-183, починається стеження за діяльністю Хвильового. ВАПЛІТЕ змушена «самоліквідуватись» Роман «Вальдшнепи», ІІІ частина якого знищена урядовими органами Створив журнал «Літературний ярмарок». А у 1931 – журнал “Пролітфронт” Арешт Михайла Ялового, друга й однодумця, колишнього президента ВАПЛІТЕ. Микола Хвильовий застрелився на знак протесту проти голодомору 1932—33 та арешту свого приятеля Михайла Ялового. Так закінчила рахунки з життям людина, яка трічи була під розстрілом 1919 р 1914-1917 р. 1919 р. 1923 р 1924 р. 20 листопада 1925 р. 1927 р. 14 січня 1928 р. 1927 р. 1928-1930 р Травень 1933 р. 13 травня 1933р
