УДК 597.2/.5:502.4:504.062 СУЧАСНИЙ СТАН ІХТІОФАУНИ ДНІСТРА В МЕЖАХ НПП "ХОТИНСЬКИЙ": УМОВИ ФОРМУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ Я.М. КОГУТЯК Національний природний парк "Хотинський", Чернівецька область, м. Хотин Зроблено спробу оцінити фактори впливу на формування іхтіокомплексу Дністровського водосховища з моменту його створення до цього часу. Дано характеристику сучасного стану популяцій основних видів риб Дністровського водосховища в тому числі видів що охороняються. В роботі розроблено рекомендації щодо збереження окремих видів риб та умов використання водойми як об’єкта природно-заповідного фонду. Ключові слова: іхтіофауна, Дністер, гідробіологічний режим, охорона, відтворення. Вступ Теоретичні аспекти створення природоохоронної установи на території Дністра почали розроблятись ще наприкінці минулого століття. Цілий ряд вчених – гідробіологів, іхтіологів, орнітологів, ботаніків бачили у Прут-Дністровському межиріччі безцінне вмістилище унікальних угруповань, що потребують всебічної охорони та детального вивчення. Проблема полягала в тому, що створення природно-заповідних об’єктів приурочено, як правило, до природних комплексів, які найменше піддавались впливу антропогенних чинників та зберегли свою первозданну структуру. У випадку створення національного природного парку в межах Середнього Дністра, цей принцип було порушено. Основну частину середньої течії ріки Дністер займає Дністровське водосховище, яке було створено в період 1983-1987 років на ділянці від точки виклинювання в с. Горошова, Тернопільської області, до дамби Новодністровської ГЕС. Таким чином було створено водойму, яка радикальним чином відрізняється від Дністра за гідробіологічним, гідрохімічним та гідрологічним режимами [18]. Вивчення новоутвореної водойми було розпочато в перші ж роки його створення. Насамперед штучна екосистема зацікавила гідробіологів та іхтіологів [4,5]. В подальшому з’ясувалось що прибережна мережа біотопів, на відміну від гідроекоценозу Дністра, фактично залишилась незмінною через важкодоступність території (стрімкі урвища Дністровського каньйону), зберігши незайманими унікальні, властиві лише даній території, екосистеми. В 2002-2004 роках розпочато роботи над розробкою біологічного обґрунтування доцільності створення на території Дністровського каньйону природно-заповідної установи. Вже в ході перших досліджень з’ясувалось, що екосистема Дністра, незважаючи на значний вплив антропогенних чинників, залишається безцінним резерватом унікальних природних та історичних комплексів, що заслуговують на охорону з боку державних органів. Результатом роботи фахівців різних напрямків стало створення в 2011-2012 роках системи національних природних парків, що об’єднали в єдину мережу значну частину Дністровських біотопів. Одним з найголовніших завдань науковців НПП "Хотинський", стала детальна інвентаризація флори і фауни підконтрольної території, в ході якої було встановлено наявність 280 видів хребетних тварин, з яких 61 вид ссавців160 видів птахів,12 видів земноводних та 7 видів плазунів. Надзвичайно важливим залишається питання детальної ревізії іхтіофауни Верхнього Дністра та Дністровського водосховища. Хоча роботи з вивчення видового складу іхтіофауни та структури популяцій певних видів проводились в попередні роки [9,22,23,24], проте наукові дослідження стосуватись, насамперед, потреб рибогосподарського використання водойми. Проблема збереження та відтворення цінних видів риб та тих, які знаходяться під охороною, була другорядною. Проте, слід відмітити, що Дністер зберігає популяції таких цінних видів як стерлядь прісноводна (Acipenser ruthenus Linnaeus,1758) та вирезуб причорноморський Rutilus frisii (Nordmann, 1840), які на території України є надзвичайно рідкісними [7,10,19,20,21]. В зв’язку з необхідністю здійснення детальної інвентаризації іхтіофауни Дністра та Дністровського водосховища в межах НПП "Хотинський", виникла потреба проаналізувати сукупність чинників, які вплинули на формування іхтіоценозу водойми, його сучасний стан та розробити необхідні заходи з охорони і відтворення. Об’єкти та методи досліджень Вивчення іхтіофауни Дністровського водосховища проводились в період 20122013 років. Для цього використовували загальноприйняту в іхтіологічних дослідженнях методику [2,11-17,25]. З метою збору іхтіологічного матеріалу використовували набір стандартних ставних сіток з розміром вічок 30-110 мм. З метою отримання достатньо репрезентативних даних, з сітки кожного розміру отримували результат не менше 25 сіткодіб. В подальшому всі результати переводились в розрахунку на 100 сіткодіб. Кожен екземпляр риби вимірювався з допомогою мірної дошки та зважувався на терезах з точністю до 1 грама (Правдин, 1966). Результати вносились до іхтіологічного журналу. В подальшому за результатами промірів складались розмірні ряди для зручності робіт з оцінки структури популяції. Для визначення вікової структури, у 10 риб кожного розмірного ряду (5 самців і 5 самок) збирали по 10-15 лусочок з середньої частини тіла в районі спинного плавця, вище бічної лінії [25]. Після збору лусочки зберігаються в спеціальних лускових книжках. Для кожної особини визначали стать та стадію статевої зрілості [17]. У випадку неможливості визначити стать за зовнішніми статевими ознаками або у ювенальних особин, визначення здійснювали оперативним шляхом. З метою визначення відносної та абсолютної плодючості, здійснювали відбір ікри, попередньо визначивши вагу ястика та загальну вагу особини. Пробу фіксують розчином формаліну та зберігають в промаркованій пробірці. Результати заносяться до іхтіологічного журналу. З метою більш повного аналізу видового складу, проводились облови з допомогою закидного невода, довжиною 50 метрів та висотою 4 метри. Розмір вічок крила становить 30 мм, кишені – 10 мм. В подальшому здійснювався перерахунок на загальну площу облову. Видовий склад уточнювався за допомогою визначників [1,3,6,11,26,27 ]. Для аналізу ефективності нересту в поточному році, в серпні-вересні здійснювались малькові облови з допомогою малькової волокуші, довжиною 10 метрів та висотою 1 метр, з млинового газу №9. Визначення видового складу молоді здійснювалось за стандартними визначниками [6]. Крім цього проводились спостереження за підходом плідників до нерестилищ, температурою води на нерестилищах, статевою структурою плідників, ефективністю нересту (відсоток запліднених ікринок, вихід личинок, відсоток виживання малька тощо) [13,14,15 ]. Лабораторні роботи виконувались з допомогою бінокулярного мікроскопа. Математична обробка отриманого матеріалу здійснювалась згідно загальноприйнятої методики біологічних досліджень (Лакин, 1982) за допомогою програми STANISTKA 6.0. Результати та обговорення Для розуміння сучасного стану іхтіокомплексу Дністровського водосховища, слід проаналізувати умови, в яких відбувалось його становлення та фактори, що впливали раніше і продовжують впливати на якісний та кількісний склад іхтіофауни водойми. Перш за все, необхідно усвідомити, що видовий склад водойми до затоплення радикально відрізнявся від сучасного. Основний фактор – докорінна зміна умов існування гідробіонтів в результаті зарегулювання стоку Дністра та створення водойми з зовсім іншими екологічними умовами. В результаті вповільнення течії, збільшення глибини, обсягів водойми, ширини та в цілому зміни функціонування екосистеми виникла водойма іншого типу з притаманними лише їй гідробіологічними, гідрохімічними та гідрологічними особливостями. В результаті створюються нові умови які мають діаметрально протилежні напрямки: з одного боку створюються передумови для розвитку фітофільних видів риб, які можуть дати значний приріст рибопродуктивності, а з іншого умови для проживання реофільних видів, а саме вони становлять основну частину корінного складу іхтіофауни, стають неможливими. В той же час початкове стадо фітофілів на момент створення водосховища було відсутнє, до того ж умови відтворення для них були недостатніми через незначну кількість нерестових площ. Наступним фактором була аварія на Стебниківському хімічному комбінаті, в результаті якої в Дністер потрапили калійні солі, знищивши всі можливі форми життя в річці на відстані більше 500 кілометрів. В результаті залпового скиду неочищених відходів підприємства, лише за офіційними даними, загинуло 920 тон товарної риби та 1330 тон молоді. Тобто, фактично, загинули всі плідники, які мали б стати основою майбутніх водосховищних генерацій основних видів риб. Врятувались небагаточисельні екземпляри дрібних видів риб з коротким життєвим циклом (плітка, клепець, окунь та ін..), які на момент аварії перебували в притоках. Крім того, загинуло все бентальне населення і значна частина фіто та зоопланктону, фактично залишивши водойму без кормової бази. Третім чинником, який продовжує впливати на розвиток іхтіофауни Дністровського водосховища, можна вважати невідповідність рівневого режиму водойми природним процесам, внаслідок експлуатації Новодністровської ГЕС. Внаслідок цього порушені природні процеси пов’язані з міграційними перміщеннями, основними з яких є нерестові та кормові міграції. Особливо цей фактор впливає на життєві цикли цінних видів риб, що здійснюють значні переміщення або життєвий цикл яких напряму пов'язаний з міграційними процесами. До таких видів можна віднести, наприклад, стерлядь та вирезуба, популяції яких збереглись у водоймі. Четвертий фактор полягає в проведенні так званих «екологічних попусків», які проводяться з метою забезпечення водою пониззя Дністра та, як правило, припадають на пік нересту риби у Дністровському водосховищі. В результаті різкого зниження рівня води гине та нечисельна кількість ікри, яка вціліла до того часу. Нерідко масштаби загибелі ікри грандіозні і фактично зводять нанівець ефективність природного відтворення риби у водоймі. Виходом з положення можуть бути рекомендації Інституту гідробіології АН України щодо оптимального режиму експлуатації Дністровського водосховища, які враховують інтереси і Нижнього Дністра і Дністровського водосховища. При дотриманні вказаних рекомендацій площа нерестилищ складатиме 960 га або 6,7% площі водного дзеркала при НПУ (для забезпечення ідеальних умов нересту фітофілів, площа нерестилищ повинна бути не менше 30%). Добові коливання від роботи ГЕС не повинні перевищувати 20-25 см. При цьому осушені берегові схили водосховища, площею 1240-1620 га заростуть трав’янистими рослинами. Вони послужать нерестовим субстратом наступного нерестового періоду. При такому режимі експлуатації водосховища, умови для природного відтворення фітофілів будуть найбільш сприятливими. Проте така модель є оптимальною теоретичною моделлю. Насправді втілити її в життя досить складно, враховуючи інтереси значної кількості користувачів. П’ятий фактор спричинений господарською діяльністю людини, а саме здійсненням промислового вилову риби в Дністровському водосховищі в період 19912005 років, який виявив надзвичайний селективний вплив на структуру популяцій основних видів риб. При використанні ставних сіток, з водойми вилучаються певні розмірні і вікові категорії риб, тому промисловий вилов повинен здійснюватись під постійним контролем з боку природоохоронних організацій з обов’язковим коригуванням, призначеним зменшити промислове навантаження на найбільш репродуктивно цінну частину популяції. До останнього фактору можна віднести і зростаючий тиск браконьєрства на екосистему Дністра. При цьому використовуються сітки з забороненим на промислі розміром вічок, вилов в нерестовий період, використання електроструму та інші недозволені засоби і методи лову. Підсилює цей фактор складне економічне становище в якому опинилось населення регіону. Соціально-побутові умову змушують застосовувати не зовсім законні методи збагачення. Тому одним із завдань працівників національного парку є проведення екологічного виховання населення, роз’яснення переваг цивілізованого використання природних ресурсів. Розвиток рекреаційної інфраструктури дасть змогу розвивати риболовний, екологічний туризм та звільнити Дністер від браконьєрського впливу. Аналіз літературних джерел та власні спостереження за станом іхтіофауни Дністровського водосховища дають змогу оцінити видовий склад, наданий в таблиці 1: Таблиця 1 Видовий склад іхтіофауни Дністра та категорії охорони Table 1 Species composition of ichthyofauna of Dniester and protection category № п/п Вид Мінога українська (Eudontomyzon mariae (Berg, 1. 1931)) Стерлядь прісноводна (Acipenser ruthenus 2. Linnaeus,1758) 3. Біл ЗН + 2 + |v% уга rt`l зви в]"r чай на `Rs (Hu Ьs so Мb hus o rdR (Lin Категорія охорони ЧКУ ЄЧС БК ЧК МСОП ЗН V 3 LR ЗН - 3 VU nae us, 175 8)) lМf rdrs "w= 8 lcrd rbЬ brd bs• bp$ r• №0 |bp dpr зs[ _br dvу 10! ___ qlv 8lrt b]s мg Цw W md tz»] K¬ w WI еtи (і0 Фb мs шd тa• tiь %lL x72 9_ %тv ahc X#l 2r% rtX bzt ъw xcr Њz w9 0(^ clb Rdr mЬ Bsd 3sL brd bw 18 Уs_ jrlр •10 Ђ|c lBТ Dbr _аr dvs |xL rt" D_j Ffу Wi $p H3 P# &w Wi dth )92` dr wо yh :(Ь C$ wе pф alcL cHr rdrt $zd 2l_ brd ўw! 8% Xse brd rb^ bRd Rv_ rw! 0_t dr1 ^fp dт w1° Lclp x,c фb Xclf t3 W md th3 _76 сh мrб wкi e"U ced l|9 4$5 ЂX Dй 2t< eшt ]iо bm <vC q±:f "Ьc bq2 P _ltr 3`°; 0±( Ё39 pЬc йar qsi d% 67: 9_° 0^h ikh TAr 4bc h~a f0_l ggh 6.|t a`= Ьr @r` |pи iin _nt rрa ъXs 96( Hfk _;9 _%; _LN ofi дcd nxa r.u bm _pd ene dtа asp nu