Музичне мистецтво стародавньої Греції, епохи Середньовіччя і Відродження Найбільшого розвитку музика античної епохи досягла в Греції (це період друге тисячоліття до нашої ери – п’яте століття нашої ери). До стародавніх епічних творів належать «Праці і дні» Гезіода, «Іліада» і «Одісея» Гомера. Музичними інструментами були арфа, кіфарі, ліра, труби. Музична культура західноєвропейського середньовіччя розвивалася приблизно з 9-го до 14 століття. Основа музичного побуту цього часу – мистецтво мандруючих артистів, які були універсальними майстрами. Жанрами і формами поліфонічних пісень того періоду були рондо, балади, віреле, мадригали. Видатним майстром італійського «Нового мистецтва» був Франческо Ландіно на прізвисько «Сліпий Франческо. Французьке «Нове мистецтво» очолив композитор і поет Гійом де Машо. Він писав балади. Творчість де Машо, Ландіно і їх сучасників відкрила шлях наступному етапу – музиці епохи Відродження. Музична культура Київської Русі Після прийняття 988 року в Київській Русі християнства з'явилося професійне церковне музичне мистецтво, запозичене з Візантії. Це був чоловічий одноголосий хоровий спів. Записували спів за допомогою спеціальних знаків – знамен або крюків. Центральним жанром руської церковної музики була літургія. А також поширеними були стихирі, тропарі, блажени, псалми, гімни. Музичне мистецтво активно використовувавлось не тільки в церковному богослужінні, але й простим народом. Святкували свята Масляної і Івана Купала, які відбувались з іграми, танцями, кінними змаганнями. Про розвиток музично-театрального мистецтва Русі розповідають фрески Софії Київської, мініатюри «Радзивилівського літопису», «Житіє Феодосія Печерського». Археологи під час розкопок знайшли такі музичні інструменти: гудки, гуслі, сопілки. Також використовувались труби, роги, бубни, сурни, духовий інструмент крумгорн, зі струнно-щипкових – цитра, яка нагадує гуслі. Антоніо Вівальді італійський музикант 18 століття, який у 35 років був найзнаменитішим музикантом Європи. Вівальді помер в бідності і його музика була забута майже на два століття. І тільки на початку ХХ століття до неї відродився інтерес. Він написав більше чотирьохсот інструментальних концертів, понад 40 опер, ораторії, кантати. Антоніо Вівальді вважають творцем сольного інструментального концерту. Він був неперевершеним віртуозом скрипалем. До його творів належать "Тривога", "Буря на морі", "Полювання", "Ніч", та найзнаменитішим є "Пори року". Ге́орг Фрі́дріх Ге́ндель народився 1685 року. Гендель — німецький та англійський композитор епохи бароко, який народився і вчився в Німеччині, а жив і працював у Великій Британії. Гендель поряд з Йоганом Себастьяном Бахом та Антоніо Вівальді вважається найбільш плодовитим композитором свого часу. Гендель написав близько 42 опер, 25 ораторій, понад 120 кантат, безліч церковних хоралів та органних концертів. Серед них найбільш відома — «Месія» з хором «Алілуя!», яка виконується на Різдво Христове. Прикладами «популярної» барокової музики Генделя є «Музика на воді» та «Королівський феєрверк», які в своєму роді не мають рівних. Музика Генделя легка і могутня. Йоганн Cсебастьян Бах - великий німецький композитор 18 століття. Народився в 1685 році в містечку Ейзенах. За життя композитор не одержав заслуженого визнання. Перші навики гри на скрипці він одержав від батька скрипаля і міського музиканта. В 9 років залишився сиротою і його виховував старший брат. Серед своїх сучасників Бах був найкращим виконавцем на органі і клавесині. Дуже часто Себастьян Бах переїжджав з міста в місто, де служив придворним музикантом, міським органістом, керівником хору при церкві. У Лейпцигу Бах написав свою велику частину кантат для церковного співу. Останні роки свого життя композитор мав серйозну хворобу очей і після невдалої операції осліпнув. Після смерті про творчість Баха практично забули. За роки життя в Кетені Баху довелося писати багато інструментальної музики для концертів. Тут були написані його сонати і партити для скрипки соло, суїти для віолончелі соло, його знамениті «Бранденбургські концерти для оркестру, інвенції і симфонії, перша частина «Добре темперованого клавіру» та інші. Серед цього багатства 6 французьких і 6 англійських суїт. Бах дуже любив форму суїти, що дозволяє об'єднувати в єдине ціле різноманітні танці. Головних танців було 4: алеманда, куранта, сарабанда і жига. Йоганн Себастьян Бах - великий майстер, справжній музикантархітектор, який зумів у своїх суїтах досягнути єдності і цілісності більш ніж хто-небудь до нього. Суїти Баха – це цілий світ музики - глибокої і піднесеної, живої і веселої. До поліфонічних творів Баха належать Інвенції, «Маленькі прелюдії і фуги», «Добре темперований клавір». Слово інвенція означає вигадка, винахід. У цих творах дійсно виявилася вигадка і винахідливість Баха. Бах написав свої інвенції для того, щоб навчити своїх учнів красивому і співочому методу виконання. Справжньою енциклопедією бахівських образів став його знаменитий «Добре темперований клавір», до якого увійшли 24 прелюдії і фуги. Вершиною органної творчості Баха стали його знамениті Токата і фуга ре мінор. Вокальноінструментальні твори Баха - це меса сі мінор, «Пристрасті за Матвієм», «Пристрасті за іоанном, більше 300 світських і духовних кантат. Роберт Шуман — представник романтичного мистецтва 19 ст. Народився в Німеччині у 1810 році в сім'ї книговидавця Августа Шумана. Свою музичну освіту він почав у віці шести років, у віці 10 років почав компонувати хорову й оркестрову музику. Після того, як пошкодив собі палець, довелося відмовитися від професійної кар'єри піаніста та зайнятися композицією і музичною критикою. Заснував видання — «Новий музичний журнал», де публікував свої статті. У рік одруження Шуман створив близько 140 пісень. Основними циклами Шумана є «Карнавал», «Метелики», «Крейслеріана». Його твори для фортепіано - це Симфонічні етюди, сонати, Фантазія, концерт для фортепіано з оркестром. До сюїт належать «Фантастичні уривки», «Дитячі сцени», «Альбом для юнацтва». У вокальній творчості Шуман розвивав тип ліричної пісні Шуберта. Шуман вніс великий внесок до музичної критики. Ідеали Шумана високо цінували Мендельсон, Берліоз, Ліст. Фридерик Франсуа́ Шопе́н — видатний польський композитор і піаніст французського походження. Народився у 1810 році. Є національним героєм Польщі. У семирічному віці він почав навчатися гри на фортепіано, і в тому ж році склав маленький полонез соль мінор. Шопен був неперевершеним творцем мелодій. Фортепіанні п’єси Шопена можна розділити на дві групи: переважно «європейські» за мелодикою, гармонією, ритмом і виразно «польські» за колоритом. До першої групи належать більшість етюдів, прелюдій, скерцо, ноктюрнів, балад, музичних експромтів, рондо і вальсів. Специфічно польськими є мазурки і полонези. Шопен створив близько 30 етюдів, створив цикл з 24 прелюдій , написав 4 скерцо, автор чотирьох балад, склав 57 мазурок. Згідно з його бажанням на його похоронах прозвучали фрагменти. Франц Пе́тер Шу́берт народився у 1797 році. Це відомий австрійський композитор, один із основоположників романтизму в музиці, автор понад тисячі музичних творів, серед яких понад 600 пісень, дев'ять симфоній, велика кількість творів камерної та літургійної музики. Протягом 1810— 1813 років він написав велику кількість різноманітних творів: оперу, симфонію, фортепіанні п'єси й пісні, зокрема «Скаргу Агари». Композиції 1819 та 1820 років відзначені значним прогресом музичної зрілості Шуберта. Це - ораторія «Лазар», 23-ій псалм, «Gesang der Geister», «Quartettsatz» (до мінор), фантазії «Блукач» для фортепіано. Робота, яка перевершила всі його інші твори - це «Незавершена симфонія» сі-бемоль мінор. Прожив тільки 31 рік. Останніми творами є такі шедеври як «Симфонія до мажор», вокальний цикл, посмертно виданий під назвою «Лебедина пісня», струнний «квінтет до мажор» і три останні фортепіанні сонати. Шуберта поховали поруч із Бетховеном. Найважливіше місце в творчості Шуберта зайняли мистецькі пісні для голосу і фортепіано. У піснях Шуберта представлені вірші близько 100 поетів. Йому належать п’ять опер, понад 10 Зінгшпілі, 8 увертюр, 9 симфоній та багато інших. Фелікс Мендельсон - це німецький композитор епохи романтизму, диригент, громадський діяч, народився в 1809 році. Майбутній композитор мав багаторічний контакт із Ґете, який прищепив йому симпатії до класичного мистецтва, а також прослухав курс лекцій Г. Геґеля з естетики. Створення увертюри до комедії В. Шекспіра «Сон у літню ніч» (1826) — це свідчення ранньої творчої зрілості Мендельсона. У 1829 році під батутою Мендельсона було виконано «Страсті за Матвієм» Баха, що стало справжньою подією, оскільки «Страсті» довгий час були забуті і не виконувалися. Одночасно Мендельсон здобував славу композитора, піаніста, скрипаля. У 1843 році з ініціативи Мендельсона відкрилася Лейпцизька консерваторія. Написав 6 опер, 4 ораторії, 7 концертів для скрипки і фортепіано, 7 камерних творів. Йому належить 8 кантат, оркестрові твори, твори для фортепіано і органу, вокальні та хорові твори. До найвідоміших належать: Октет Мі-бемоль мажор, Сон у літню ніч, Весільний марш, Фінгалова печера, Гебридів, Шотландська симфонія, Концерт для скрипки з оркестром, квартет Фа мінор.
