Українські січові стрільці – мужні лицарі визвольної боротьби Одна з багатьох яскравих сторінок історії боротьби нашого народу за незалежність пов’язана з Українськими Січовими стрільцями. Вони вкотре засвідчили всьому світові одвічний потяг українського народу до свободи та незалежності. Де б не з’являлися Січові стрільці, вони відразу бралися за культурно-освітню роботу: створювали курси української мови, театральні гуртки, бібліотеки. Основну частину Українських Січових стрільців складали високоосвічені, національно свідомі й талановиті молоді українці, серед них поети й композитори. Вони створили чудові стрілецькі пісні, які одразу набули популярності, а згодом заборонялися комуністичною владою. Та співаються ці пісні й до сьогодні: «Ой у лузі червона калина», «Зажурились галичанки» і багато інших. У 1918 році на західних землях нашої держави Українські Січові стрільці під проводом Голови військового Комітету Дмитра Bітовського, поваливши владні структури у Львові, проголосили нову вільну державу Західноукраїнську Народну Республіку. Уночі 31 жовтня українські військові частини роззброїли чужих вояків та оточили урядові будинки, і вже вранці, 1 листопада, жителі старовинного міста Лева побачили синьо-жовті знамена, а мури відозву починалася такими словами: «Український народе! Голосимо Тобі святу вість про Твоє визволення з вікової неволі. Віднині Ти господар своєї землі, вільний громадянин Української Держави». Cічовi стрільці боролися за волю України. У пам'яті нашого народу вони залишились мужніми, сміливими і свідомими юнаками та дівчатами, які добровільно вступили до легіону лицарів, щоб зі зброєю в руках боротися з імперською Росією заради щастя і волі рідного краю. Ось що писала Бойова управа про Січових стрільців: «Ви дали доказ, що український народ не зрікся своїх прав до самостійного життя. Ви доказали, що довголітня неволя не знизила українського народу до покірних рабів!» Німецькі офіцери про стрільців казали: «Гордий це народ, що має таких лицарів!» Західноукраїнська Народна Республіка проіснувала недовго, однак її уроки не минули даремно. На прикладі героїчної боротьби Січових стрільців виросло й змужніло багато борців, які потім продовжили героїчну справу Українських Січових стрільців. Ми вдячні їм за те, що маємо сьогодні незалежну самостійну державу – Україну. Бути самостійній Україні чи ні – вирішувати нам, молодим. Тож гуртуймося навколо національної ідеї, як гуртувалися навколо неї герої Січових стрільців. Будьмо гідними наших славних ровесників!