Uploaded by Ann Kurenkova

індз пвш

advertisement
Міністерство освіти і науки України
Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка
Кафедра психології
ІНДЗ
з начальної дисципліни: Педагогіка вищої школи
на тему: «Активні і інтерактивні методи навчання у вищій
школі»
1
План
Вступ
1. Класифікація та характеристика активних методів навчання у вищій
школі.
2. Інтерактивні методи навчання у вищій школі
Висновок
Список використаних джерел
2
Вступ
У перебігу ХХ-ХХІ ст. у світовій практиці інтенсивно здійснюються
експерименти з пошуком нових доріг розвитку ВНЗ. Сучасний вимір
суспільних проблем, відносин, постійних соціально-економічних змін,
причин та тенденцій розвитку явищ, ситуацій потребує застосування не
тільки традиційних методів навчання, а й активних методів та пошуків
інноваційних підходів до активізації пізнавальної діяльності студентської
молоді. Сучасний динамічний час стимулює привнесення у практику
навчання студентів нових форм і методів навчання, які у першу чергу
спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності, підвищення
інтересу до предметів, що вивчаються, розвиток творчого потенціалу
особистостей і продуктивного, критичного їхнього мислення.
Досить ефективними методами навчання стають інтерактивні методи.
Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес
відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх студентів. Це
співнавчання, взаємонавчання – колективне, групове навчання в співпраці; це
взаємодія тих, хто вчиться, між собою, з викладачем, з навчальною
інформацією.
Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»)
визначає потребу перегляду усталених підходів до змісту, методів і форм
навчання та знаходження нових шляхів навчання майбутніх спеціалістів.
3
1. Класифікація та характеристика активних методів навчання у
вищій школі.
Проблема активності особистості в навчанні - одна з актуальних у
психологічній, педагогічній науці, так і в освітній практиці.
Проблема активності особистості в навчанні як провідний чинник
досягнення цілей навчання, загального розвитку особистості, професійної її
підготовки вимагає принципового осмислення найважливіших елементів
навчання (змісту, форм, методів) і стверджує в думці, що стратегічним
напрямом активізації навчання є не збільшення обсягу переданої інформації,
не посилення і збільшення кількості контрольних заходів, а створення
дидактичних і психологічних умов осмисленості навчання, включення до
нього учня на рівні не тільки інтелектуальною, але особистісної та соціальної
активності.
Виділяють 3 рівня активності:
1. Активність відтворення - характеризується прагненням учня
зрозуміти, запам'ятати, відтворити знання, оволодіти способами застосування
за зразком.
2. Активність інтерпретації - пов'язана з прагненням учня збагнути
сенс досліджуваного, встановити зв'язки, оволодіти способами застосування
знань у змінених умовах.
3. Творча
активність
-
припускає
спрямованість
учня
до
теоретичного осмислення знань, самостійний пошук вирішення проблем,
інтенсивне прояв пізнавальних інтересів.
М. Новик виділяє наступні відмітні особливості активного навчання:
 примусова активізація мислення, коли учень змушений бути
активним незалежно від його бажання;
 досить тривалий час залучення учнів у навчальний процес,
оскільки їх активність повинна бути не короткочасною і епізодичною, а
значною мірою стійкої і тривалої (тобто протягом всього заняття);
4
 самостійна
творча
вироблення
рішень,
підвищена
ступінь
мотивації та емоційності учнів.
Активні методи навчання - це методи, які спонукають учнів до
активної розумової і практичної діяльності у процесі оволодіння навчальним
матеріалом. Активне навчання передбачає використання такої системи
методів, яка спрямована головним чином не на виклад викладачем готових
знань, їх запам'ятовування і відтворення, а на самостійне оволодіння учнями
знаннями і вміннями у процесі активної розумової і практичної діяльності.
Особливості активних методів навчання полягають у тому, що в їх
основі закладено спонукання до практичної та розумової діяльності, без якої
немає руху вперед в оволодінні знаннями.
Найважливішим
засобом
активізації
особистості
в
навчанні
виступають активні методи навчання. У літературі зустрічається і інший
термін - «Метод активного навчання». Найбільш повну класифікацію дала
М. Новік, виділяючи неімітаційні та імітаційні активні групи навчання
Характерною рисою неімітаційних занять є відсутність моделі
досліджуваного процесу або діяльності. Активізація навчання здійснюється
через встановлення прямих і зворотних зв'язків між викладачем і учнями.
Відмінною
досліджуваного
рисою
процесу
імітаційних
(імітація
занять
є
індивідуальної
наявність
або
моделі
колективної
професійної діяльності). Особливість імітаційних методів - поділ їх на ігрові
та неігрові. Методи, при реалізації яких навчають, повинні грати певні ролі,
відносяться до ігрових.
5
Класифікація активних методів навчання по М. Новік
Педагогічна технологія
Неімітаційні методи
Імітаційні
Проблемні лекції
Не ігрові
Ігрові
Проблемні семінари
Тематичні дискусії
Мозкова атака
Аналіз
конкретних
ситуацій
Розігрування
ролей
Ділові ігри
Організаційно –
діяльністні ігри
Ігрове
проектування
Круглий стіл
Педагогічні ігрові вправи
Імітаційні
вправи
Навчальні
ігри
Виробничі
ігри
Стажування
Тренінг
Бліц – ігри
Міні – ігри
Дослідниць
кі ігри
Інноваційні
ігри
Організацій
но –
мисленнєві
ігри
Проблемно – ділові ігри
Індивідуальні ігрові заняття на ПК
6
Проблемне навчання - така форма, в якій процес пізнання учнів
наближається
до
пошукової,
дослідницької
діяльності.
Успішність
проблемного навчання забезпечується спільними зусиллями викладача і
учнів. Основне завдання педагога - не стільки передати інформацію, скільки
долучити слухачів до об'єктивних суперечностей розвитку наукового знання і
способів їх дозволу.
Логіка проблемного навчання принципово відмінна від логіки
інформаційного навчання. Якщо в інформаційному навчанні зміст вноситься
як відомий, підлягає лише запам'ятовування матеріал, то при проблемному
навчанні нове знання вводиться як невідоме. Функція студентів - активно
включитися
у
відкриття
невідомого
для
себе
знання.
Основний дидактичний прийом «включення» мислення студентів при
проблемному навчанні - створення проблемної ситуації, що має форму
пізнавальної задачі, що фіксує деяка суперечність в її умовах і завершується
питанням (питаннями), який це протиріччя об'єктивує. Невідомим є відповідь
на питання, що дозволяє протиріччя.
Головний метод проблемного навчання - логічно стрункий усний
виклад, точно і глибоко висвітлює основні положення теми. Навчальна
проблема і система супідрядних підпроблем, складених викладачем,
«вписуються» в логіку викладу. Найважливіша роль у проблемному навчанні
належить спілкуванню діалогічного типу. Чим вище ступінь діалогічності
навчання, тим ближче вона до проблемної.
Таким чином, при проблемному навчанні базовими є наступні два
найважливіших елементи:
 система пізнавальних завдань, що відображають основний зміст
теми;
 спілкування діалогічного типу, предметом якого є вводиться
учителем матеріал.
Аналіз конкретних ситуацій – один з найбільш ефективних і
поширених методів організації активної пізнавальної діяльності учнів. Метод
7
аналізу конкретних ситуацій розвиває здатність до аналізу нерафінованих
життєвих і виробничих завдань. Стикаючись з конкретною ситуацією, учень
має визначити: чи є в ній проблема, в чому вона полягає, визначити своє
ставлення до ситуації.
Розігрування ролей - ігровий метод активного навчання, що
характеризується наступними основними ознаками:
 наявність завдання та проблеми і розподіл ролей між учасниками
їх вирішення. Наприклад, за допомогою методу розігрування ролей може
бути імітовано виробнича нарада;
 взаємодія учасників ігрового заняття, зазвичай за допомогою
проведення дискусії. Кожен з учасників може в процесі обговорення
погоджуватися або не погоджуватися з думкою інших учасників;
 введення вчителем у процесі заняття коригувальних умов. Так,
вчитель може перервати обговорення і повідомити деякі нові відомості, які
потрібно
врахувати
при
вирішенні
поставленої
задачі,
направити
обговорення в інше русло;
 оцінка результатів обговорення та підведення підсумків вчителем.
Метод розігрування ролей найбільш ефективний при вирішенні таких
окремих, досить складних управлінських і економічних завдань, оптимальне
вирішення яких не може бути досягнуто формалізованими методами.
Вирішення такого завдання є результатом компромісу між кількома
учасниками, інтереси яких не ідентичні.
Розігрування ролей вимагає для розробки і впровадження значно
менших витрат часу і коштів, ніж ділові ігри. При цьому воно є досить
ефективним методом вирішення певних організаційних, планових та інших
завдань.
Ігрове виробниче проектування - активний метод навчання, який
характеризується такими відмітними ознаками:
 наявність дослідної, методичної проблеми або завдання, яку
повідомляє студентам викладач;
8
 поділ учасників на невеликі змагаються групи (групу може
представляти один учень) і розробка ними варіантів вирішення поставленої
проблеми (завдання).
 проведення заключного засідання науково-технічної ради (або
іншого схожого з ним органу), на якому з застосуванням методу розігрування
ролей групи публічно захищають розроблені варіанти рішень (з їх
попередніми рецензуванням).
Метод ігрового виробничого проектування значно активізує вивчення
навчальних дисциплін, робить його більш результативним внаслідок
розвитку навичок проектно-конструкторської діяльності студента. Надалі це
дозволить йому більш ефективно вирішувати складні методичні проблеми.
Семінар-дискусія
(групова
дискусія)
утворюється
як
процес
діалогічного спілкування учасників, в ході якого відбувається формування
практичного досвіду спільної участі в обговоренні та вирішенні теоретичних
і практичних проблем. На семінарі-дискусії навчаються точно виражати свої
думки в доповідях і виступах, активно відстоювати свою точку зору,
аргументовано заперечувати, спростовувати хибну позицію однокласника. У
такій роботі студент отримує можливість побудови власної діяльності, що й
обумовлює високий рівень його інтелектуальної та особистісної активності,
включеності в процес навчального пізнання.
Необхідною умовою розгортання продуктивної дискусії є особисті
знання, що вже наявні. Успішність семінару-дискусії багато в чому залежить
і від уміння викладача його організувати. Семінар-дискусія може містити
елементи «мозкового штурму» та ділової гри.
«Круглий стіл» - це метод активного навчання, одна з організаційних
форм пізнавальної діяльності студента, що дозволяє закріпити отримані
раніше знання, заповнити відсутню інформацію, сформувати вміння
вирішувати проблеми, зміцнити позиції, навчити культурі ведення дискусії.
Характерною рисою «круглого столу» є поєднання тематичної дискусії з
груповою консультацією. Поряд з активним обміном знаннями, в студентів
9
виробляються професійні вміння викладати думки, аргументувати свої
міркування, обґрунтовувати запропоновані рішення і відстоювати свої
переконання. При цьому відбувається закріплення інформації та самостійної
роботи з додатковим матеріалом, а також виявлення проблем і питань для
обговорення.
Важлива умова при організації «круглого столу»: потрібно, щоб він
був справді круглим, тобто процес комунікації, спілкування, відбувався «очі
в очі».
Дискусія - це всебічне обговорення спірного питання в публічному
зборах, у приватній бесіді, спорі. Іншими словами, дискусія полягає в
колективному обговоренні будь-якого питання, проблеми або зіставленні
інформації, ідей, думок, пропозицій. Цілі проведення дискусії можуть бути
дуже різноманітними: навчання, тренінг, діагностика, перетворення, зміна
установок, стимулювання творчості тощо.
При організації дискусії в навчальному процесі зазвичай ставляться
відразу
кілька
навчальних
цілей,
як
чисто
пізнавальних,
так
і
комунікативних. При цьому цілі дискусії, звичайно, тісно пов'язані з її
темою.
Під час дискусії студенти можуть або доповнювати один одного, або
протистояти один одному. Ефективність проведення дискусії залежить від
таких факторів, як:
 підготовка
(інформованість
та
компетентність)
учня
за
запропонованою проблеми;
 семантичне одноманітність (всі терміни, дефініції, поняття тощо
повинні бути однаково зрозумілі всіма учнями);
 коректність поведінки учасників;
 вміння вчителя проводити дискусію.
При проведенні «круглого столу» студенти сприймають не тільки
висловлені ідеї, нову інформацію, думки, але й носіїв цих ідей і думок, і перш
за все вчителя. Тому доцільно конкретизувати основні якості та вміння,
10
якими вчитель (організатор) повинен мати в процесі проведення «круглого
столу»:
 високий професіоналізм, добре знання матеріалу в рамках
навчальної програми;
 мовна
культура
і,
зокрема,
вільне
і
грамотне
володіння
професійною термінологією;
 комунікабельність, а точніше - комунікативні вміння, які
дозволяють педагогу знайти підхід до кожного школяреві, зацікавлено і
уважно вислухати кожного, бути природним, знайти необхідні методи
впливу на школярів, проявити вимогливість, дотримуючись при цьому
педагогічний такт;
 швидкість реакції;
 здатність лідирувати;
 вміння вести діалог;
 прогностичні здібності, що дозволяють заздалегідь передбачити
всі труднощі в засвоєнні матеріалу, а також спрогнозувати хід і результати
педагогічного впливу, передбачати наслідки своїх дій;
 вміння аналізувати і коригувати хід дискусії;
 вміння володіти собою;
 вміння бути об'єктивним.
Складовою частиною будь-якої дискусії є процедура запитань і
відповідей. Уміло поставлене запитання (яке питання, така і відповідь)
дозволяє отримати додаткову інформацію, уточнити позиції виступає і тим
самим визначити подальшу тактику проведення «круглого столу».
Мозковий штурм (мозкова атака, брейнстормінг) - широко вживаний
спосіб продукування нових ідей для вирішення наукових та практичних
проблем. Його мета - організація колективної розумової діяльності з пошуку
нетрадиційних шляхів вирішення проблем.
11
Використання методу мозкового штурму в навчальному процесі
дозволяє вирішити такі завдання:
 творче засвоєння школярами навчального матеріалу;
 зв'язок теоретичних знань з практикою;
 активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів;
 формування здатності концентрувати увагу і розумові зусилля на
вирішенні актуального завдання;
 формування досвіду колективної розумової діяльності.
Проблема, формулюєма на занятті з методики мозкового штурму,
повинна мати теоретичну або практичну актуальність і викликати активний
інтерес школярів. Загальною вимогою, яке необхідно враховувати при виборі
проблеми для мозкового штурму - можливість багатьох неоднозначних
варіантів вирішення проблеми, яка висувається перед учнями як навчальне
завдання.
Ділова гра - метод імітації ситуацій, моделюючих професійну чи іншу
діяльність шляхом гри, за заданими правилами.
До ділових ігор не можна відносити всі нові прийоми і методи
навчання і будь-яку навчальну гру, як це іноді робиться як у педагогічній
практиці, так і в окремих виступах у пресі. Тому такі форми проведення
уроків, як урок-концерт, урок-іспит і т.зв.; урок-змагання, урок-вікторина,
імітація пізнавально-розважальних телепередач на уроках, не відносяться не
тільки до ділової гри, але і до технології активного навчання , та й взагалі до
нових форм і методів. Ці методи і прийоми активізації пізнавальної
діяльності учнів, пожвавлення навчального процесу за допомогою всіляких
ігрових ситуацій не відповідають тим особливостям та умовам організації,
які визначають технологію активного навчання. У вікторині, змаганні учень
може брати участь, може і не приймати, але залишиться пасивним
учасником-глядачем. Спроби змусити його приведуть до втрати ігрового
моменту і позитивної налаштованості на діяльність. У технології активного
навчання
«вимушена
активність»
учасників
обумовлена
умовами
і
12
правилами, при яких учень або бере активну участь, напружено думає, або
взагалі вибуває з процесу.
Правила ділової гри визначаються обраної діяльністю. Одним з її
варіантів є рольові ігри. Можливе використання ділової гри в навчальному
процесі. З появою технології активного навчання давно відомі Вчителям
драматизація і театралізація стали одним з варіантів (ялинової гри і широко
використовуються
в
технології
діалогу
культур.
Драматизація
-
інсценування, розігрування за ролями змісту навчального матеріалу на
уроках. Ролями можуть наділятися не тільки живі персонажі, а й будь-які
неживі предмети і феномени з будь-якої галузі знань. Театралізація театральні
вистави
різних
жанрів
по
навчальному
матеріалу
у
позанавчальний час з великою кількістю учасників, тривалі за часом, з
декораціями та іншими атрибутами. У них залучаються всі учні класу або
всіх класів паралелі, старші школярі та учні молодшого віку. Це можуть бути
постановки за програмним літературним творам, історичних сюжетів і т.п.
13
2. Інтерактивні методи навчання у вищій школі
У
сучасній
педагогічній
науці
існують
різні
підходи
до
визначення інтерактивних методів навчання. Так, О. Сіроштан методи
інтерактивного навчання визначає як "систему способів цілеспрямованої
міжсуб’єктної взаємодії педагога (викладача) і студентів, спрямованих на
розв’язання навчально-виховних завдань фахової підготовки майбутніх
педагогів у процесі навчально-пізнавальної діяльності вищого навчального
закладу" [6, с.88].
І. Куришева
під
інтерактивними
методами
навчання
розуміє
"способи організації активної, продуктивної взаємодії учнів між собою, з
учителем, з різними джерелами інформації, а також з комп’ютером у
формі навчальних, ділових, рольових ігор, дискусій, виконанні проектів,
аналізі конкретних ситуацій, за якої відбувається освоєння нового досвіду й
одержання нових знань, надається можливість для самореалізації учнів" [3,
с.12].
На думку Н. Коломієць, інтерактивними вважаються такі методи
навчання, які реалізуються завдяки активній взаємодії учнів і дають змогу на
основі внеску кожного з них у спільну справу отримувати нові знання,
організувати спільну діяльність, ідучи від окремої взаємодії двох-трьох осіб
до широкої співпраці класного колективу [2, с. 8-9].
Проведений аналіз дефініцій дозволяє зробити висновок, що
інтерактивні методи навчання – це взаємопов’язана спільну діяльність
студентів
і
викладача,
за
якої
всі
учасники
освітнього
процесу
взаємодіють один з одним, обмінюються інформацією, спільно вирішують
проблеми, моделюють ситуації, занурюються в атмосферу співпраці зі
спільного вирішення проблем.
Актуальною проблемою у сучасній педагогічній науці залишається
проблема класифікації інтерактивних методів навчання. Наразі не існує їх
достатньо повної класифікації. Можливо, це пов’язано з тим, що відсутнє
14
чітке розмежування активних та інтерактивних методів навчання, одні й ті ж
види методів відносять як до активних, так і до інтерактивних.
О. Голубкова, І. Кефелі класифікують інтерактивні методи навчання
на
основі
їх
комунікативних функцій,
розділяючи
на
три
групи:
дискусійні методи (діалог, групова дискусія, розбір і аналіз життєвих
ситуацій), ігрові методи (дидактичні ігри, творчі ігри, у тому числі
ділові, рольові ігри, організаційно-діяльні ігри, контрігри), психологічна
група
інтерактивних
методів·(сенситивний
і комунікативний тренінг,
емпатія) [1, с. 16].
І. Куришева систематизує інтерактивні методи навчання у контексті
самореалізації особистості учнів у навчальній діяльності
на підставі
середовищ взаємодії: інтерактивні методи навчання в середовищі "учень –
учень – учитель" ; у середовищі "учень – комп’ютер – учитель"; у
середовищі "учень – підручник –навчальний посібник". У середовищі
"учень – учень – учитель" вона виділяє ігрові (рольові ігри, навчальні
ділові ігри, дослідницькі ділові ігри, кейс-методи, проектні методи,
організаційно-діяльнісні
ігри,
аналіз конкретних
ситуацій,
тренінгові
методи) та неігрові інтерактивні методи навчання (дебати, диспути,
відкриті форуми, різні види дискусій, портфоліо) [4, с. 162-163].
О. Січкарук пропонує розділити інтерактивні методи на дві групи:
1) однією зі
сторін спілкування виступає викладач і 2)
спілкування
відбувається між студентами. До першої групи вона включає лекції із
включеними бесідами, дискусіями, проблемні лекції, семінари-обговорення,
семінари "питання – відповідь", дискусії із провокаційними запитаннями,
консультації (особливо при дистанційному навчанні), роботу через сайт-курс.
До другої – бесіди, дискусії, круглі столи, "мозковий штурм", групове
вирішення конкретних ситуацій, ділові, рольові та дидактичні ігри, бізнессимуляції, проекти, панельні вправи [7].
Інтерактивні методи – методи навчання, засновані на взаємодії тих,
хто навчається між собою. С. Кашлєв наводить ширші ознаки і визначає
15
інтерактивні методи навчання як педагогічну взаємодію з високим рівнем
інтенсивності
спілкування
її
учасників,
їхньої
комунікації,
обміну
діяльностями, зміною та різноманітністю їх видів, форм і прийомів,
цілеспрямованою рефлексією учасниками своєї діяльності та взаємодії, що
відбулася.
Інтерактивні методи полягають у залучанні до дії, створенні ситуації
переживання та випробування, що сприяє глибшому проникненню в зміст та
кращому запам'ятовуванню. Тим часом методи потрібно ще поєднати зі
змістом, потрібно мати повне усвідомлення того, яку користь матимуть
учасники та її реалізувати. До занять із застосуванням інтерактивних методів
потрібно значно більше готуватись, ніж до традиційної лекції.
Якщо зазирнути в сутність самого поняття інтеракції, то його
характеризують як спосіб пізнання, що здійснюється у формах спільної
діяльності тих, хто навчається, коли усі учасники навчального процесу
взаємодіють один з одним, обмінюються інформацією, вирішують проблеми
спільно, моделюють ситуації, оцінюють дії колег та свою власну поведінку,
занурюються в реальну атмосферу ділового співробітництва по вирішенню
проблем. Інтерактивне навчання - це навчання, яке побудоване на взаємодії
того, хто навчається, з навчальним середовищем, яке є сферою досвіду, що
засвоюється.
Інтерактивні
методи
навчання
одночасно
вирішують
наступні
завдання:
 учбово-пізнавальну;
 комунікаційно-розвиваючу (пов'язану із загальним емоційноінтелектуальним фоном процесу пізнання);
 соціально-оріентаційну (результати проявляються вже за межами
учбового часу та простору);
 інформаційно-креативну (пов'язану із здатністю до продукування
принципово нових ідей та взаємообміну ними).
16
Під час інтерактивного навчання студент вже стає не об'єктом, а
суб'єктом навчання, він відчуває себе акгнвним учасником подій і власної
освіти та розвитку, що забезпечує його внутрішню мотивацію до навчання та
сприяє ефективності освіти. Головна задача викладачів вищих навчальних
закладів при цьому - активізувати пізнавальну діяльність студентів і перш за
все активізувати їх мислення. Вони повинні не тільки навчитися вирішувані
практичні пізнавальні задачі, у них потрібно розвинути бажання їх
вирішувати. Таким чином слід змінити сам підхід до управління процесом
пізнання, який відбуватиметься вже на новому, вищому рівні - рівні
самоорганізації пізнавальної діяльності. Також викладачу слід не забувати,
що кожне навчання відрізняється від інших, кожна група є іншою,
відмінними є також її потреби. Для цього, в реальності, кожного разу
навчальні методи слід пристосовувати до потреб групи, рівня знань студентів
та їх прагнення до освіти.
Використання інтерактивних методів навчання безперечно е цікавим,
творчим та перспективним напрямком педагогічної діяльності вищої школи.
Воно змінює вимоги до роботи викладача, як на етапі підготовки до заняття,
так і під час його проведення, а також вимагає хорошу матеріальну базу
обладнання. Зокрема для про ведення мультимедійної презентації чи викладу
певного навчальною матеріалу. Слід зауважити, що навчальних аудиторій,
укомплектованих такими технічними засобами, нажаль, у наших навчальних
закладах ще дуже не достатньо. Гак само, як і відповідно підготовлених для
цього
викладачів,
які
володіють
не
лише
методикою
проведення
інтерактивних навчань, але й мають навички роботи з комп'ютерною та
мультимедійною технікою, здатних використовувати програму Power Point та
інші новітні програмні продукти. Тому найбільш вагомими якостями та
вміннями викладачів, успішно працюючих в інтерактивному режимі повинні
стати:
17
 комунікабельність, розвиті комунікаційні вміння, які дозволять
знайти підхід до кожною студента, зацікавлено та уважно вислухати його,
підтримати його активність, природність та толерантність;
 здатність організувати навчальний простір, який сприятиме діалогу,
уміння вести діалог, аналізувати та коректувати перебіг обговорення у
навчальній групі, використовувати підтримуючі засоби спілкування;
 вміння допомагати тим, хто навчається, не підпадати під їх
залежність, не обмежувати їх розумову діяльність, а проявляти самостійність
в інтелектуальній поведінці;
 вміння створювати спеціальні ситуації, які спонукають тих, хто
навчається до інтеїрації зусиль для вирішення поставлених задач;
 здатність заохочувати творчість, креативність та самостійність
 студентів;
 працелюбство, бажання оволодіти новими методиками та здатність
опанувати новітні інформаційні програмами та технології.
У практиці вищих навчальних закладів України використання
інтерактивних методів навчання, нажаль, досі відбувається спонтанно,
нерегулярно, а тому виглядає досить штучним. Вони ще не стали природною,
невід'ємною складовою навчальних програм. Тому нам хотілося б звернути
увагу викладачів на один із сучасних та ефективних методів розвитку
пізнавальної діяльності студентів, необхідних для успішної роботи нового
покоління педагогів вищої школи.
Існують різні методи інтерактивного навчання і кожен з них потребує
визначення сфери застосування та характеристики змісту.
18
Класифікація інтерактивних методів навчання студентів
1. Інтерактивні технології кооперативного навчання.
1.1 Робота в парах використовується на лекціях при актуалізації
опорних знань, при закріпленні та перевірці знань.
1.2. Ротаційні
трійки.
Використовується
на
лекціях
при
актуалізації опорних знань. Даний метод передбачає наступні етапи:
сформулювати питання, які потребують неоднозначної відповіді; розбити
19
студентів на трійки; розташувати трійки колом; дати кожній трійці
відкрити запитання, кожен у трійці відповідає на запитання по черзі.
1.3 Два – чотири – всі разом. Використовується на практичних
заняттях. Цей метод характеризується тим, що перед студентами ставиться
питання для обговорення; студенти об'єднуються у пари, обговорюють ідеї
один з одним та погоджують висновки; потім пари об'єднуються в четвірки
та шукають спільний розв’язок проблеми.
1.4 Карусель. Проводиться під час практичних занять. Студенти
заздалегідь готують запитання, пишуть на маленьких аркушах, а на
звороті своє прізвище; у разі правильної відповіді отримують бали.
1.5 Робота в малих групах. Використовується при підготовці та
проведенні семінарських занять.
1.6
Акваріум. Такий
вид
діяльності
на
занятті
допоможе
вдосконалити навички роботи в малих групах. Після того, як викладач
об'єднав
студентів у дві-чотири
виконання та необхідну
групи
і запропонував завдання для
інформацію, одна з груп сідає
в
центр
студентів(або на початку середнього ряду, де стоять парти) та утворює
своє маленьке коло.
Студенти
цієї
групи
починають
викладачем проблему. Усі інші
обговорювати
запропоновану
студенти групи мають тільки слухати, не
втручаючись у хідобговорення, спостерігати, чи відбувається дискусія за
визначеними правилами. Після закінчення3-5 хвилин група займає свої
місця, а всі обговорюють, чи погоджуються з думкою групи; чи була
ця
думка
достатньо аргументована, доведена; який з аргументів
найпереконливіший. Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група
та обговорює наступну ситуацію.
1.7 Естафета. Використовується при закріпленні нового матеріалу.
Кожному ряду дається аркуш паперу, де вказане одне запитання. Студент,
отримавши його, дає відповідь на запитання та записує нове запитання, наяке
відповідає наступний студент.
20
1.8 Аукціон. Використовується при закріпленні матеріалу. Суть
зводиться
до
розпродажу
термінів,
які
виставляються
як
лоти.
Студентам пропонується пояснити їх значення. Лот отримує той студент,
який надав найточніше визначення.
2. Інтерактивні технології колективно-групового навчання.
2.1 Мікрофон надає можливість кожному сказати щось швидко,
по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи
позицію.
Правила проведення:
 говорити має тільки той, у кого«символічний» мікрофон;
 подані відповіді не коментуються і не оцінюються;
 коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, щось
говорити, викрикувати з місця.
Використовується
для
актуалізації
опорних
знань,
активізації
студентів та перевірки засвоєння знань під час лекцій. Ставляться
короткі запитання, які потребують таких же коротких відповідей.
2.2
Мозковий
обговорення,
пошук
штурм рішень,
це
ефективний
метод
колективного
який
досягається
вільним
вираженням
думок усіх учасників і спонукає їх проявляти свою уяву та творчість,
допомагає
знаходити
кілька
рішень
з
конкретної
теми.
Мета
використання даного методу- зібрати якомога більше ідей щодо проблем
від усіх студентів упродовж обмеженого періоду часу.
2.3 Навчаючи – учусь. Такий
вид
навчальної
діяльності
надає
можливість студентам взяти активну участь у навчанні та передачі своїх
знань іншим людям, в цьому випадку своїм одногрупникам під час заняття:
 після того, як викладач назвав тему та мету заняття і роздав
картки із завданням, студентам ознайомлюються з інформацією, що
міститься на картці;
 якщо
щось
незрозуміло,
студенти
запитують
про
це
у
викладача, який перевіряє, чи правильно вони розуміють інформацію;
21
 далі
необхідно
ознайомити
зі
своєю
інформацією
інших
одногрупників; підготуватися до передачі цієї інформації іншим в
доступній формі.
Метод використовується на лекціях при поясненні нового матеріалу.
2.4 Ажурна пилка. Технологія використовується, якщо студентам
треба засвоїти великий обсяг матеріалу. Метод «ажурної пилки» можна
використовувати для опрацювання під час організації самостійної роботи
студентів в позааудиторний час відповідно до навчальної програми. Для
даного методу надається перелік питань.
2.5 Дерево рішень. Студенти під керівництвом викладача будують
«дерево рішень» певної проблеми.
3. Інтерактивні технології ситуативного моделювання.
3.1 Ділові ігри. Використовуються при підготовці курсових робіт
з дисциплін
професійно-практичного
циклу,
під
час
навчальної
та
навчально–виробничої практики студентів.
3.2 Кейс-метод. Суть методу полягає у використанні конкретних
випадків (ситуацій, тексти яких називаються «кейсом») для спільного
аналізу, обговорення або вироблення рішень студентами з певного розділу
навчальної дисципліни. Цінність кейс-методу полягає в тому , що він
одночасно відображає
не
тільки
практичну проблему, а
й актуалізує
певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вирішенні цієї
проблеми, а також вдало суміщає навчальну, аналітичну і виховну діяльність,
що безумовно є діяльним
і ефективним в реалізації сучасних завдань
системи освіти.
Роботу над
кейсом
поділяють
на два основні етапи: домашня
самостійна робота і робота в аудиторії. Алгоритм проведення занять із
застосуванням кейс-методу передбачає:
І етап – заздалегідь складені кейси викладач роздає студентам не
пізніше, як за день до заняття. Студенти самостійно розглядають кейс,
підбирають додаткову інформацію і літературу для його вирішення.
22
ІІ етап – заняття розпочинаються з контролю знань студентів,
з’ясування
центральної
проблеми,
яку
необхідно
вирішити.
Викладач контролює роботу малих груп, допомагає, уникаючи прямих
консультацій.
Студенти
можуть
використовувати
допоміжну
літературу,
підручники, довідники. Кожна мала група обирає «спікера», який на
етапі презентації рішень висловлює думку групи. У ході дискусії можливі
питання до виступаючого, виступи і доповнення членів групи, викладач
слідкує за ходом дискусії і шляхом голосування обирається спільне
вирішення проблемної ситуації. На етапі підведення підсумків викладач
інформує про вирішення проблеми в реальному житті або обґрунтовує
власну версію і обов’язково оприлюднює кращі результати, оцінює
роботу кожної малої групи і кожного студента.
3.3 Метод проектів. Навчальний проект – це інноваційна форма
організації освітнього середовища, яка передбачає комплексний характер
діяльності всіх його учасників для отримання результатів.
Робота над проектами починається з установчої конференції, на якій
студенти знайомляться з метою та завданнями проектування. Викладач
пропонує студентам теми проектів, вислуховує їх пропозиції, формує
групи
проектувальників,
пізнавальні
враховуючи
психологічні
інтереси та бажання самих студентів.
Період
особливості,
роботи
над
проектом може тривати від 1 місяця до 1-2 семестрів(в залежності від
теми та складності).
В основу організації проектної роботи необхідно покласти чітке
планування етапів роботи над проектом, їх змісту
та діяльності
викладача і студентів. Доцільно визначати 6 етапів роботи над проектом:
1. Підготовчий етап.
2. Етап планування.
3. Етап дослідження.
4. Оформлення результатів.
23
5. Звіт про роботу.
6. Оціночний етап.
4. Інтерактивні технології опрацювання дискусійних питань.
4.1 Метод ПРЕС використовується у випадках, коли виникають
суперечливі питання і потрібно зайняти і чітко аргументувати визначену
позицію з проблеми, що обговорюється, переконати інших у вашій правоті.
Метод дає можливість навчитися формулювати та висловлювати свою
думку з дискусійного питання аргументовано, в чіткій та стислій формі
впливати на думку співрозмовників.
4.2 Дискусія в стилі ток-шоу та дебати. Мета таких форм роботи –
отримання навичок публічного виступу та дискутування. Використовуються
при проведенні семінарських занять.
Важливо зазначити, що під час інтерактивного навчання студент вже
стає не об'єктом, а суб'єктом навчання, він відчуває себе активним учасником
подій і власної освіти та розвитку, що забезпечує його внутрішню мотивацію
до навчання та сприяє ефективності освіти. Головна задача викладачів вищих
навчальних закладів при цьому - активізувати пізнавальну діяльність
студентів і перш за все активізувати їх мислення. Вони повинні не тільки
навчитися вирішувані практичні пізнавальні задачі, у них потрібно розвинути
бажання їх вирішувати. Таким чином слід змінити сам підхід до управління
процесом пізнання, який відбуватиметься вже на новому, вищому рівні рівні самоорганізації пізнавальної діяльності. Також викладачу слід не
забувати, що кожне навчання відрізняється від інших, кожна група є іншою,
відмінними є також її потреби. Для цього, в реальності, кожного разу
навчальні методи слід пристосовувати до потреб групи, рівня знань студентів
та їх прагнення до освіти.
У практиці вищих навчальних закладів України використання
інтерактивних методів навчання, нажаль, досі відбувається спонтанно,
нерегулярно, а тому виглядає досить штучним. Вони ще не стали природною,
невід'ємною складовою навчальних програм. Тому нам хотілося б звернути
24
увагу викладачів на один із сучасних та ефективних методів розвитку
пізнавальної діяльності студентів, необхідних для успішної роботи нового
покоління педагогів вищої школи.
25
Висновок
Вивчення наукової та методичної літератури з проблеми дозволило
зробити висновки про те, що активні методи навчання - це сукупність
способів і прийомів, що викликають якісні і кількісні зміни, що відбуваються
в розумових процесах у зв'язку з віком і під впливом середовища, а також
спеціально організованих виховних і навчальних впливів і власного досвіду
дитини. Активні методи виконують напрямну, збагачують, систематизуючу
роль інтелектуального розвитку, сприяють активному осмисленню знань.
Використання ділових, дидактичних ігор «круглого столу», методів
подиву, успіху та інших – ефективний вплив активних методів навчання на
розвиток і навчання студента.
Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили
орієнтації в галузі освіти. Спрямування навчально-виховного процесу на
формування духовності особистості, розкриття її потенцій них можливостей
та здібностей, утвердження загальнолюдських цінностей стало головною
стратегією
педагогічної
діяльності
творчо
працюючих
вчителів.
Розв'язання цих актуальних проблем можливе лише на основі впровадження
новітніх педагогічних технологій, які б давали можливість для розвитку
творчих здібностей особистості.
Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної
діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні
умови навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність,
інтелектуальну спроможність.
Інтерактивні методики навчання базуються на підході, центрованому
на особистості студента, що дає можливість актуалізувати знання, досвід всіх
учасників навчання, обмінятися ним. Цей підхід робить навчання активним,
що полегшує засвоєння матеріалу, робить цей процес усвідомленим, а відтак
більш ефективним.
Використання
інтерактивних методів під
час навчання сприяє
формуванню позитивної взаємодії між учасниками навчального процесу,
26
що підвищує якість засвоєння студентами знань з дисциплін навчального
плану, активізує пізнавальну діяльність студентів. Вміння знаходити і
застосовувати інтерактивні
технології у навчальній діяльності залежить
від особистості педагога та таких його важливих особистісних якостей
як здатність та готовність до емпатії, тобто розуміння психічного стану
студентів; співпереживання; потреби в соціальній взаємодії.
27
Список використаних джерел
1. Борисова Н. В. Методика создания системы методов активного
обучения / Н. В. Борисова. – М., 1989. – 35 с.
2. Інновації як фактор модернізації та підвищення якості вищої
освіти / Укл. Н.В.Артикуца, О.М.Клоченок, Т.О.Ліщук; НаУКМА. – К.:
Стилос. 2006. – 630 с.
3. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід.
Метод. Посібник [Текст] / Авт. укл.: О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. – К.:
АПН, 2002. - 136 с.
4. Інтерактивні методи навчання: Навч. посібник. /За заг. ред.
П. Шевчука і П. Фенриха. – Щецін: Вид-во WSAP, 2005. – 170 с.
5. П’ятакова Г.П. Сучасні педагогічні технології та методика їх
застосування у вищій школі: навч-метод. посіб. для студентів та магістрантів
вищої школи / Г.П.П’ятакова, Н.М.Заячківська. – Львів: Видавничий центр
ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 55 с.
6. Січкарук, О. Інтерактивні методи навчання у вищій школі
[Тексти] : навчально-методичний посібник / Олена Січкарук. - Київ : Таксон,
2006. - 87. с. - (Вища освіта в сучасному світі).
7. Тарасова, О. Інтерактивні методи навчання як засіб активізації
пізнавальної діяльності студентів під час лекційних занять [Електронний
ресурс]. // Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua.
28
Download