Uploaded by maksdivnich12

Текст до презентації

advertisement
Сучасні концепції особистості та опис теорій
особистості
12. Слайд
Згідно з логікою персоналізму, існування індивіда вплетене в складну
мережу суспільних взаємин, підпорядковане соціальним змінам, усуває для
нього можливість затвердити своє власне, неповторне «Я». Тому необхідно
розрізняти розуміння індивіда і особистості. Людина як частина роду (Homo
Sapiens), як частина суспільства, є індивід. Про таку людину — біологічного
чи соціального «атома» — нічого не відомо. Він анонім — лише елемент,
частина, що визначається співвідношенням з цілим.
Людина як особистість, може затвердити себе лише шляхом вільного
волевиявлення, за допомогою волі, яка долає і обмеженість життя людини, і
соціальні перегородки, ніби зсередини людини. У сфері ідей персоналізму
розвивається тенденція, яка потім стане заповіддю екзистенціалізму —
твердження про принципову ворожість суспільства і особистості.
Нещодавно, в «16 Особистісних Факторів» (16 ОФ) Реймонда
Кеттела, запропоновано спосіб класифікувати людей за 16-а показниками
особистості. 16 ОФ охоплює такі риси: теплоту, кмітливість (інтелект),
емоційну стійкість, домінування, жвавість, усвідомлення правил
(відповідальність),
соціальну
сміливість,
чутливість,
пильність
(підозріливість), абстрактність (образність), приватність, боязкість,
відкритість до змін, самостійність, перфекціонізм та напруженість. Щоби
змалювати особистість людини цілком, їй може бути надано оцінку стосовно
того, яким фактором особистості він чи вона володіє.
Натомість найпоширеніший спосіб міркування про особистість — з
точки зору особистісних рис Великої П'ятірки. Ці риси особистості схожі на
16 ОФ, але їх об'єднано в меншу кількість категорій. Ці риси передбачають:
екстраверсію, невротизм (емоційну нестабільність), сумлінність, згідність та
відкритість до досвіду (неупередженість). Опис людини в кожному з цих п'яти
вимірів, може вважатися достатнім, щоби дати іншій людині добре зрозуміти,
якого типу особистістю, вона є. Риси особистості впливають на поведінку
людей. Тому, якщо людей змальовують як екстравертів, вони можуть бути
товариськими у групах. Якщо люди сумлінні, вони, як очікується, будуть
працьовитими. Якщо люди невротичні, вони можуть мати схильність до
тривоги.
13. Слайд
Воля — психічна функція, яка полягає в здатності індивіда до свідомого
управління своєю психікою і вчинками в процесі прийняття рішень для
досягнення поставлених цілей. Позитивні якості волі, прояви її сили сприяють
успішності діяльності. До вольових якостей часто відносять мужність,
наполегливість, рішучість, самостійність, терпіння, самовладання,
цілеспрямованість, витримку, ініціативність, сміливість та інші. Поняття
«воля» дуже тісно пов'язане з поняттям "свобода".
Свобода — можливість чинити вибір відповідно до своїх бажань,
інтересів і цілей на основі знання об'єктивної дійсності. Юридично, свобода —
це можливість людини поводитись відповідно до своїх волевиявлень, тобто
робити все, що бажається, але тільки те, що не заборонено законом і не
спричиняє невиправданої шкоди правам і свободі інших людей. Абсолютна
свобода — свобода робити все, що бажається, справжня правова свобода —
свобода робити все, що подобається, але без шкоди свободі і правам інших
людей.
Розум — сукупність пізнавальних та аналітичних здібностей людини,
завдяки яким формується інтелект особистості. Не існує загальноприйнятого
визначення, що саме є розумом, тому що у релігійних, філософських і
наукових текстах це поняття сприймається по різному, і у кожній з цих галузей
існує довга традиція того чи іншого використання.
Почуття — це специфічні людські, узагальнені переживання,
задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції
— радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо. На відміну від емоцій і
настроїв, почуття мають виражену об'єктивну прив'язку: вони виникають
щодо чого або когось, а не ситуації в цілому.
15. Слайд
Теорії особистості — це ретельно вивірені умовиводи або гіпотези про
те, що являють собою люди, як вони поводяться і чому вони це роблять.
Теорії особистості виконують дві основні функції: пояснювальну та
попереджувальну. Пояснювальну в тому розумінні, що теорія забезпечує
певний каркас або схему, що дозволяє зрозуміти й інтерпретувати деякі події
або поведінку людей. При цьому теорія повинна не тільки пояснювати минулі
й теперішні події, а також прогнозувати появу нових взаємозв’язків.
Основною ознакою будь-якої теорії особистості є структурні
концепції, що мають справу з відносно незмінними характеристиками, які
люди демонструють у різних обставинах й у різний час. Ці стабільні
характеристики виконують роль основних будівельних блоків людської
психіки.
16. Слайд
1)
Структура особистості - це основні її блоки, незмінні характеристики,
які притаманні людині завжди. Такими структурними одиницями є риси,
якості особистості. Риса - це схильність людини поводитись певним чином.
Другим прикладом структури є описання типів особистості. Тип особистості це сукупність багатьох рис, які утворюють узагальнені поведінкові
характеристики. Наприклад, за К. Юнгом, всі люди поділяються на два типи:
інтровертів та екстравертів.
2)
Мотивація. Цілісна теорія особистості повинна пояснювати, чому
люди чинять так, а не інакше. І таких пояснювальних концепцій є багато.
3)
Розвиток особистості - це простеження змін особистості від
народження до кінця життя. Є багато стадійних моделей для розуміння фаз
зростання. Так, наприклад, у теорії Фройда - стадії психосексуального
розвитку, стадії розвитку Е. Еріксона і т. д. Теорії особистісного зростання
відрізняються тим, яку роль у розвитку особистості відводять вони
генетичним чинникам чи середовищу.
4)
Психопатологія - кожний персонолог шукає відповідь на питання,
чому деякі люди проявляють патологічні чи неадекватні стилі поведінки в
повсякденному житті. Етнологія - це вивчення і пояснення причин
ненормального функціонування психіки людини.
5)
Психічне здоров'я - це критерії оцінки здорової особистості та поняття
здорового способу життя. На психічне здоров'я людини теж є різні погляди.
6)
Змінення особистості за допомогою терапевтичних впливів, тобто
пошук шляхів, як змінити особистість, як підвищити свою компетентність. Є
багато психотерапевтичних напрямів, які відрізняються як методами впливу,
так і поглядами автора на особистість.
17. Слайд
Не треба оцінювати теорії з погляду правильності, оскільки вони
відповідають на різні запитання і можуть взаємодоповнювати одна одну.
Наведемо змістовні характеристики основних теорій особистості.
Автори теорії особистісних рис розглядають особистість як комплекс
якостей, що властиві певним категоріям людей, або ж намагаються виявити
такі риси особистості, які змушують одних людей поводитися більш чи менш
однаково в різних ситуаціях.
1) Гордон Олпорт вирізняв від 2 до 10 основних якостей
(працелюбність, лінощі, чесність, ділові якості тощо), які характеризують
спосіб життя людини, а решту вважав другорядними.
2) Реймонд Кеттел оцінював особистість за 16 шкалами (серйозністьлегко-важність, відкритість-закритість тощо).
3) Ганс Айзенк визначав особистісні риси за двома параметрами:
екстра-версія-інтроверсія
(відкритість-закритість)
та
стабільністьнестабільність (рівень тривожності).
Формування особистості
19. Слайд
Відбувається цей процес завдяки засвоєнню гуманітарних дисциплін,
виховному впливу сім'ї, школи, суспільства, взаємодії з мистецькими
явищами, здатності людини пристосовуватися до зовнішнього оточення,
участі у громадському житті, свідомій її підготовці до самостійного дорослого
життя.
21. Слайд
1)
Біогенетична концепція, або ж так звана в педагогіці концепція
преформізму – розвиток особистості відбувається як розгортання
успадкованої програми, закладеної в генах, тобто визначається спадковістю.
Одним з найбільш впливових представників біогенетичного напрямку був
американський психолог Стенлі Холл. Недоліками окресленої теорії є
недооцінка ролі навколишнього середовища, заперечення можливості батьків
і вчителів впливати на розвиток дитини і переконаність, що більшість
проблем, які виникають у процесі виховання дітей, згодом розв’яжуться самі
собою.
2)
Соціогенетична концепція – провідна роль належить соціальному
середовищу і вихованню. Суттєвий недолік соціогенетичної концепції
розвитку особистості в тому, що вона зовсім не враховувала такого чинника
як спадковість, а в процесі виховання виключала активність особистості.
Прихильниками окресленої теорії були Джон Уотсон, Альберт Бандура, та
інші.
3)
Теорія взаємодії факторів розвитку особистості – передбачає
взаємодію факторів спадковості і середовища у процесі розвитку, однак і серед
її прихильників є певні відмінності. На думку автора психоаналітичної теорії
З. Фрейда, між спадковістю і середовищем існує постійна конфронтація.
Водночас В. Штерн, Ж. Піаже та ін. розглядають розвиток як конвергенцію
(сходження) спадковості і середовища.
4)
Персоналістична теорія розвитку – провідна роль належить
активності самої особистості, що проявляється у формі самоактуалізацї,
саморозвитку. Таку позицію відстоювали прибічники гуманістичної
психології Р. Мей, А. Маслоу, К. Роджерс.
Download