За редакцією
академіка АН УРСР
А. М. ГРОАЗІЙСЬКОГО І
КИЇВ
ГОЛОВНА РЕДАКЦІЯ
УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ
ЕНЦИКЛОПЕДІЇ
імені М. П. БАЖАНА
1991
ББК 42.143я2
Л-56
Авторський колектив
A. П. ЛЕБЕДА, кандидат сільськогосподарських наук
(керівник авторського колективу, упорядник)
Н. І. ДЖУРЕНКО, кандидат біологічних наук
О. П. ІСАЙКІНА, кандидат біологічних наук
B. В. КРИВЕНКО, кандидат медичних наук
H. М. МАКАРЧУК, кандидат медичних наук
В. Д. ОСЕТРОВ, кандидат біологічних наук
В. Г. СОБКО, кандидат біологічних наук
О. Є. ТАЛДИКІН, кандидат біологічних наук
I. І. ФАЛТУС, кандидат біологічних наук
Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник /
Л-56 Відп. ред. А. М. Гродзінський,— К.: Голов, ред. УРЕ,
1991,— 544 с.: іл.
ISBN 5-88500-006-9
У довідковому виданні, розрахованому на лікарів і широке
коло всіх, хто цікавиться лікарськими рослинами, вміщено понад
1200 статей. В них стисло описано лікарські рослини, охарактери­
зовано їхні морфологічні та ботанічні відомості, способи заготі­
вель, зберігання і використання, подано їхній хімічний склад.
Приведено поширені рецепти приготування ліків із застосуванням
цілющих рослин.
ISBN 5-88500-006-9 (4-й з-д)
© ГОЛОВНА РЕДАКЦІЯ УРЕ, 1989
ЗМІСТ
Передмова
6
Як користуватися енциклопедичним
довідником «Лікарські рослини»
7
Біологічно активні речовини
лікарських рослин
8
Лікарські рослини і застосування їх
23
Словник біологічних
і фармацевтичних термінів
497
Покажчик основних хвороб, симптомів
і синдромів, при лікуванні яких
використовуються лікарські рослини
511
Алфавітний покажчик українських наукових
і народних назв лікарських рослин
519
Алфавітний покажчик російських наукових
назв лікарських рослин
526
Алфавітний покажчик латинських назв
лікарських рослин і їхніх синонімів
530
Література
535
Список використаної літератури
іноземними мовами
537
Тимчасові правила організації раціонального
використання, охорони і відновлювання
дикорослих лікарських рослин на території
539
Української РСР
ЯК КОРИСТУВАТИСЯ
ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИМ ДОВІДНИКОМ
«ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ»
В енциклопедичному довіднику «Лікарські рослини» стат­
ті розміщено за алфавітом. Назви статей подано переважно
в однині, наприклад: Л АВАН ДА КОЛОСКОВА, Ж И В О К ІС Т
Ш ОРСТКИЙ тощо.
Переважна більшість статей у довіднику — це видові
назви рослин, наприклад, АНЕМ ОНА ДІБРОВНА — вид роду
анемона. Назви термінів набрано напівжирним прописним
шрифтом. Якщо назвою статті є термін, який має один або
кілька синонімів, то ці синоніми подаються після назви стат­
ті світлим строчним шрифтом:
А Н ІС ЗВИЧАЙНИЙ, ганус
ГОРИЦВІТ ВЕСНЯНИЙ, жовтоцвіт весняний, заячий мак,
купавник, польовий кріп, стародубка, чорногірка
У статтях про лікарські рослини після української науко­
вої назви рослини, українських народних назв і російської
наукової назви подано латинську назву, наприклад:
П И Ж М О ЗВИЧАЙНЕ,
дика горобинка, коровай, польова горобинка, рай-цвіт;
пижма обыкновенная
Tanacetum vulgare —
Щоб легше було шукати у книзі статті про потрібні
рослини, запроваджено систему посилань з народних назв
рослин (і з рідше вживаних наукових назв) на сучасні науко­
ві назви. Назву статті, на яку робиться посилання, набрано
курсивом, наприклад:
ЛАТАТТЯ ЖОВТЕ — те саме, що й глечики жовті.
Назви рослин у текстах статей іноді подаються скорочено,
наприклад: А К Т И Н ІД ІЯ ПУРПУРОВА — А. п., ВЕЛИКОГОЛОВНИК САФ ЛОРОВИДНИЙ — В. с.
В кінці книги вміщено словник біологічних і ф армако­
логічних термінів (їх набрано курсивом: віночок, галенові
препарати, листя, квітки, плід, сорус тощо), які наведено
в статтях цього довідника. Щоб правильно користуватися
рецептами, читачам необхідно уважно ознайомитися насам­
перед з текстами таких статей словника біологічних і фарма­
цевтичних термінів: відвар, компрес, маска, напар, настій,
настойка, припарки.
ПЕРЕДМОВА
Люди споконвіку користуються лікарськими рослинами.
Наукова офіцинальна медицина зародилась і продовжує роз­
виватись на базі все глибшого вивчення й повнішого вико­
ристання діючих речовин, які містяться в рослинах.
Поява синтетичних ліків, що переважно моделюють ак­
тивні речовини з рослин і є їхніми хімічними аналогами, не
зменшила ролі природних лікарських рослин. Інтерес до них
зростає серед фармакологів, фізіологів, біохіміків, практичних
лікарів різного профілю, які прагнуть розширити арсе­
нал лікарських засобів. Тепер широко застосовуються
близько 100 видів рослин, офіційно ж лікарськими ви­
знано в СРСР 240 видів. Чимало рослин не включено до дер­
жавного реєстру, оскільки вони ще недостатньо досліджені
фармакологічно або ж їх запаси в природних місцезростан­
нях невеликі. Інтродукція ж в культуру дикорослих рослин
не проста справа. Практично можна вважати, що у флорі
України фармакологічна активність притаманна не менше
1000 видів рослин, тобто кожному 4—5-му виду рослин.
Однак більшість з них потребує додаткового вивчення з біо­
логічного і медичного боку.
Труднощі полягають в тому, що науковці і спеціалісти ме­
дичного профілю не знають достатньою мірою флористичного
багатства перспективних для фітотерапії рослин, а ботані­
ки — ще не дуж е орієнтуються у можливому медичному
значенні тих чи інших видів.
Метою довідника і є подолання цих труднощів, полег­
шення взаємної орієнтації медиків, ботаніків у широкій та
практично дуж е важливій проблемі дальшого вивчення і все­
бічного використання лікарських рослин, зафіксувати й уза­
гальнити відомий нам досвід практичної і народної медици­
ни, зіставивши там, де це можливо, з науково обгрунтова­
ними методами використання лікарських рослин.
У книзі акцентується увага на охороні рослин, особливо
рідкісних і зникаючих видів, описано ботанічну характерис­
тику, наведено синоніми, поширення рослин, подано корот­
кі відомості про хімічний склад, фармакологічні властивості
й використання, лікарські форми та застосування, підкрес­
люється необхідність свідомого з лікарською порадою ко­
ристування рекомендаціями, вміщеними в статтях довідника.
Енциклопедичний довідник «Лікарські рослини» видаєть­
ся уперше. В ньому вміщено 1297 статей і 754 ілюстрації.
Видання розраховано на практичних лікарів, фармаколо­
гів, біохіміків, ботаніків, ресурсознавців, студентів уні­
верситетів, медичних вузів і училищ та на широке коло читачів,
які цікавляться питаннями фітотерапії.
За будь-які зауваження авторський колектив буде гли­
боко вдячний.
Пропозиції та зауваження просимо надсилати до Голов­
ної редакції Української Радянської Енциклопедії на адре­
су 252650, Київ, ЗО, Леніна 51.
Академік АН УРСР А. М. Гродзінський
БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ
ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
Лікувальна дія рослин пов'язана майже
виключно зі специфічними хімічними речови­
нами, що містяться в них. Якщо не брати до
уваги мікроелементи та іони калію і деяких
інших мінеральних елементів, більшість ліку­
вальних сполук — це органічні речовини. Те­
пер відомо понад 4 мільйони органічних спо­
лук, багато з них мають лікувальні власти­
вості. Перелічити навіть побіжно всі групи і
класи лікувальних речовин неможливо, тому
зупинимось лише на найсуттєвіших біохіміч­
них особливостях лікарських рослин.
Усі існуючі нині на земній кулі живі істо­
ти мають у своїй основі однакову схему обмі­
ну речовин: і у рослин різного рівня і похо­
дження, і у тварин, бактерій, вірусів та грибів,
якими б вони не були далекими одні від од­
них, фундамент життєвих процесів створюють
білки, білкові молекули, особливим способом
організовані у вигляді подвійних мембран.
Білки у всіх організмів утворюються на мат­
рицях — молекулах дезоксирибонуклеїнової
кислоти (ДНК) і рибонуклеїнової кислоти
(РНК), які зберігають і проносять через тисячі
поколінь спадкові особливості організмів.
Усі інші продукти, що утворюються білками і
які служ ать для утворення білків, однакові або
дуж е подібні в усіх живих істот. Це й законо­
мірно, адж е життя на землі — циклічний про­
цес поїдання одних організмів іншими. Зеле­
ні рослини, що синтезують з простих міне­
ральних сполук за участю сонячного світла
органічні речовини, поїдаються всіма іншими
гетеротрофними організмами, які здебільшо­
го прямо, без особливої переробки, викорис­
товують рослинні речовини або ж поїдають
один одного, поступово спрощуючи органічні
сполуки і розкладаючи їх до найпростіших
компонентів — води, вуглекислого газу і со­
лей, які знову використовуються рослинами.
У цьому кругообігу часом виникають склад­
ні екзотичні речовини, але й на них за мільйо­
ни і мільярди років у процесі еволюції виро­
билися споживачі (консументи), які ці речо­
вини споживають і без яких вони вж е не мо­
ж уть існувати.
Процес еволюції невпинно відбувається з
існуючими на земній кулі організмами внаслі­
док природного або штучного (за участю лю­
дини) добору, притаманної організмам мін­
ливості та спадковості, яка закріплює і пере­
дає нащадкам виявлені добором ознаки. Один
з важливих напрямів еволюції організмів —
біохімічна еволюція, яка полягає в усклад­
ненні й удосконаленні їхнього хімічного
складу. Для рослини з біологічного погляду ви­
гідно, щоб вона видавалася несмачною для тих
тварин чи мікробів, що її споживають, а через
це виникнення в біохімічному складі рослин
якихось неприємних, гірких чи отруйних речо­
вин надає цим рослинам перевагу. Тварини
менше їстимуть такі рослини і вони передава­
тимуть нащадкам оцю свою ознаку — наяв­
ність активної у фізіологічному відношенні
речовини. На деякий час рослина, що змінила
свій хімічний склад, так би мовити позбулася
тварин, що її поїдали, і почала невпинно роз­
множуватися і розселятися. Утворилися великі
запаси біологічної маси цієї рослини. Тим
часом у популяціях колишніх споживачів цієї
рослини йде відбір таких екземплярів і рас,
які можуть переносити шкідливу для інших
речовину. Поступово формується вид тварини
чи мікроба, для яких та неприємна речовина
стала необхідною: цей гетеротроф не може
вже нічого іншого їсти, крім поживи з цією
речовиною. Це привело до надзвичайної різно­
манітності біохімічного складу живих орга­
нізмів, досконалості біохімічного апарату і
до таких, здавалося б, несподіваних наслідків,
що якась речовина в далекій рослині раптом ви­
являється корисною і цілющою для хворої
нирки у людини. Причина тут та, що людина
споживає в їж у і будує своє тіло з тих речо­
вин, що є в рослинах і в придатних до їжі тва­
ринах.
Зелені рослини здатні у процесі фотосин­
тезу і дальших перетворень створювати будьякі органічні сполуки, необхідні для їхнього
існування. Всі ж інші організми, в тому числі
й людина, а також незелені частини рослин не
здатні до самостійного утворення необхідних
для життя органічних речовин. Лікувальна дія
рослин, наших зелених супутників, які супро­
водять людину протягом мільйонів років ево­
люції і без яких людина не може обійтися ні
нині, ні в далекому майбутньому, полягає у єд­
ності обміну речовин у живих клітинах. Не­
зважаючи на ряд істотних відмінностей між
рослинами і тваринами, до яких належить і
людина, основні ланки обміну речовин у них
подібні: в них беруть участь ті самі продукти,
однакові або дуж е схожі ферменти, відбува­
ються тотожні реакції.
Життя — це обмін речовин і енергії, який
відбувається у кожній клітині окремо, але в
узгодженості з цілим організмом. Речовини,
необхідні для кожної клітини, приносяться
плином крові. Він ж е забирає з клітини відпра­
цьовані продукти — шлаки. Коли з якихось
причин обмін у клітинах уповільнюється, ви­
никають порушення, які ми називаємо хво­
робою. Найперше лікування — це посилити
приплив крові до хворого органа, посилити
обмін речовин. Природна захисна реакція —
запалення, почервоніння, підвищення тем­
ператури — і є таким посиленням обміну
речовин. А втім здебільшого це відбувається
складніше.
Які ж функції виконують лікарські рос­
лини в нашому житті?
—
Задоволення потреб у поживних речо­
винах. Є такий вираз: кожні ліки мають бути
їжею для організму, а кожна їж а — ліками.
Обмін речовин і енергії може порушуватись
через нестачу в раціоні деяких речовин, які
9
організм людини сам нездатний синтезувати
і одержує їх з їжею. Багато таких речовин від­
носять до класу вітамінів. Лікування полягає
в тому, що нестача вітаміну компенсується
рослинами, які містять багато потрібної речо­
вини. Часом цілком достатнім є введення в ра­
ціон людини не самого вітаміну, а його попе­
редника, наприклад, замість провітаміну А —
р-каротину. Нормалізація хімічного складу
їж і торкається не лише вітамінів, а й деяких
інших сполук, так званих незамінних аміно­
кислот, рослинних жирів тощо. Коли їх невистачає в раціоні, організм споживає більше
інших продуктів, аж доки не досягне потріб­
ної межі надходження дефіцитної речовини.
Внаслідок цього переїдання настає ожиріння,
бо зайві речовини відкладаються про запас,
і це є одною з причин досить поширеного нині
захворювання — ожиріння.
Для лікування хвороб недостатності не­
обхідно вводити в раціон рослинні чи інші
продукти, що містять дефіцитну речовину.
— Пригнічення хвороботворної мікро­
флори — бактерій, грибів, вірусів та найпрості­
ших, що спричинюють запалення і порушення
діяльності окремих систем та органів і загаль­
не захворювання організму. Це досягається за
допомогою речовин, що мають антибіотичну
(фітонцидну) дію щодо збудників захворю­
вання і в той ж е час є нешкідливими або малошкідливими для організму людини. При цьо­
му розрізняють бактеріостатичну дію речовин
(коли ріст бактерій зупиняється, але самі вони
живі і при зміні умов знову починають рости),
бактерицидну, тобто вбивчу, руйнівну, ча­
сом — і стимулягорну дію. Звичайно, хворобо­
творні організми дуж е різноманітні, і немає
єдиного для всіх рослинного антибіотика, то­
му й застосовується досить широкий спектр
рослин. Те, що шкідливе для одного мікроор­
ганізму, може виявитися живильним середо­
вищем для іншого. Сильні фітонциди у часни­
ку, цибулі, хрону, багатьох пряних рослин,
при вживанні яких у їж у регулюється чисель­
ність і склад кишкової мікрофлори. Ефірні
олії (лаванди, м'яти, чебрецю, материнки) згуб­
ні для мікробів, що носяться у повітрі й по­
трапляють у легені, осідають на шкірі, сли­
зових оболонках.
— Мобілізація захисних сил людського
організму. Наш організм має могутні імунні
системи проти багатьох захворювань, може
навіть проти всіх, але не завжди ці системи
виявляються належним чином мобілізовані на
боротьбу з небезпечним чинником. Цілюща
сила деяких рослин пов'язана саме з тим, що
вони мобілізують захисні природні сили лю д­
ського організму. Наприклад, віруси грипу
становлять практично молекулу нуклеїнової
кислоти, дуж е стійку проти хімічних впливів,
часом з невеличкою білковою оболонкою. На
них дуж е важко впливати, а тому майже не­
має прямих антивірусних препаратів. Зате є
речовини, які пробуджують антивірусний ме­
ханізм у клітинах людини.
— Антиалергенна дія, можна сказати, про­
тилежна попередній. Проникнення в організм
людини інфекції, тобто, насамперед чужого
білка, викликає бурхливу *захисну реакцію:
підвищення температури, запалення, утворен­
ня гістаміну, який спричинює часткове отру­
єння. Все це називають алергією, і вона про­
являється буквально при кожному заразному
захворюванні. Однак часто алергічну реакцію
зумовлюють зовсім не хвороботворні факто­
ри — борошно, пилок з рослин, шерсть і вов­
на та деякі сполуки білкового і небілкового
походження. Для подолання алергії з організ­
му треба видалити фактор, що її викликав,
і пригасити хворобливі явища. Деякі рослини
і їхні суміші виявляють антиалергенну дію.
— Посилення секреторних (видільних)
функцій. Це досягається потогінними, сечо­
гінними, жовчогінними, проносними й такими,
що викликають чхання, полегшують кашель
та відхід мокрот, клізмами та іншими засоба­
ми. Завдяки цьому з організму виводяться ш ла­
ки, відходи життєдіяльності, які можуть бути
токсичними, а також і ті токсичні речовини,
що утворюються інфекцією. Один з основних
принципів йоги — традиційного індійського
методу утримання здоров'я — полягає у якнай­
швидшому позбавленні відходів. Будь-який
застій, нагромадження кінцевих продуктів
метаболізму гальмують обмін речовин, а це
дуж е небажано і веде до захворювання.
— Посилення припливу крові до окремих
органів, завдяки чому в них змінюється об­
мін речовин і настає їхнє одужання. Досягає­
ться це гірчичниками, компресами, натирання­
ми, а внутрішньо, наприклад, стимулюванням
серцевої діяльності, травлення. Коли йдеться
про цілий організм і потрібно підвищити його
життєдіяльність, застосовуються так звані
адаптогени (женьшень, елеутерокок, великоголовник), які стимулюють цілком діяльність
організму і підвищують його здатність пере­
носити стреси, втому тощо.
— Припинення кровотечі, особливо внут­
рішніх органів, шляхом підвищення згортання
крові (активності протромбіну), утворення
згустків, що закривають поранену судину. Так
діють речовини дубильного характеру, а також
такі, що звужують судини і зменшують при­
плив крові до уш кодженого місця.
— Посилення поділу клітин необхідне
для загоювання ран, виразок, відновлення сли­
зових та інших покривів. Так діють деякі віта­
міни, особливо ті, що містяться в обліпиховій
олії, або ж суміш гуміфікованих речовин —
муміє. Однак, при підозрі на онкологічне за­
хворювання застосування муміє, як стимуля­
тора клітинного поділу, неприпустиме, бо воно
може прискорити розростання пухлини і зро­
бити неможливим врятування хворого існую­
чими в медицині методами.
— Посилення ферментативного апарату
організму людини. Більшість реакцій обміну
речовин здійснюється за участю біологічних
каталізаторів — ферментів, які в тисячі разів
прискорюють хімічні процеси й забезпечують
швидке перетворення великих мас органічних
речовин на необхідні для життя продукти. Д е­
які реакції взагалі не можуть здійснюватися
за тих температур і тисків, що існують у ж и ­
вих клітинах, і лише ферменти роблять це
можливим. Тепер відомо понад 1000 фермен­
тів, а крім того існує багато так званих ізофер­
10
ментів — сполук, які відрізняються за струк­ рослинами. Лікувальні властивості рослин за­
турою молекули від уперше знайденого ф ер­ леж ать від наявності в них різноманітних за
хімічною структурою і терапевтичною дією ре­
менту, але виконують ту саму дію. Практично
кожен фермент — це білок. Кожна клітина на­ човин. Найважливішими з них є білки й аміно­
кислоти, нуклеїнові кислоти, алкалоїди, вуг­
шого організму має повний набір ферментів,
що їй необхідні. З часом, однак, деякі фермен­ леводи, крохмаль, клітковина, слизи, глікози­
ди, сапоніни, жири і жирні олії, ефірні олії,
ти вибувають з ладу. Так, у дітей є фермент
воски, гіркоти, феноли, флавоноїди, дубильні
лактаза, який дає змогу швидко засвоювати
речовини, смоли, вітаміни тощо.
молочний цукор — лактозу. У дорослих, коли
Білки і амінокислоти. Життя, за загально
вони не п'ють молока, цей фермент зникає, і
прийнятим визначенням Ф. Енгельса,— це
лактоза не засвоюється, створюючи в шлунку
і кишечнику поживне середовище для розвит­ особлива форма існування білкових тіл, осно­
ву якого становить обмін речовин і енергії. Ко­
ку різних бактерій. Таким людям потрібно або
пити сквашене молоко, у якому лактоза вже
жен організм, кожна жива клітина складаєть­
розкладена до органічних кислот, або ж вво­
ся з білків — великих, полімерних молекул,
дити цей фермент в організм штучно чи посту­ дуж е складних і неповторних, характерних
повим звиканням до молока відновити роботу
буквально для кожного організму. Білки син­
ферменту.
тезуються в клітинах за так званим генетич­
Дія деяких рослинних ліків саме й пов'я­
ним кодом, на спеціальних молекулярних мат­
зана з тим, що вони або містять активні ф ер­ рицях — складних молекулах ДНК і РНК, а то­
менти, що додаються до нашого ферментного
му відрізняються чіткою індивідуальністю.
Кожна клітина має білки різного типу. Одні з
апарату і посилюють його (наприклад, папаїназа з плодів динного дерева — аналог хемотрипних утворюють зовнішню напівпроникну обо­
сину в шлунковому соку людини), або ж сти­ лонку, це так звані лектини. Вони строго конт­
мулюють утворення власних ферментів, які
ролюють, щоб у клітину не проникла стороння
нормалізують стан здоров'я.
речовина, вірус чи хвороботворний мікроб.
—
Вплив на нервову систему. Деякі рос­
Від них, як дехто нині вважає, залежить припи­
линні речовини, зокрема алкалоїди, дуж е силь­ нення поділу клітин, а коли вони не виконують
но впливають на центральну і вегетативну нер­
своїх функцій, клітини продовжують хаотич­
вові системи, й цим користуються для лікуван­ но, невпорядковано ділитися — і виникає пух­
ня. Цей вплив може бути збуджуючий, тонізу­ лина. Інші білки утворюють подвійну мембра­
ючий або ж заспокійливий, релаксуючий, сно­
ну, з якої формуються нові органели клітини,
творний. За допомогою речовин цього типу
треті перебувають у запасі і т. д. Однак, не­
можна досягати ефекту анестезії (знеболюван­
зважаючи на величезне розмаїття білків, усі
ня) , що й застосовують при хірургічних опера­ вони складаються лише з 20 амінокислот, які
ціях та при деяких методах лікування, коли
називаються конституційними (всіх амінокис­
надто сильна реакція нервів заважає нормалі­ лот відомо кілька сотень). Наш організм здат­
зації процесів. Нейротропні речовини, що на­ ний сам синтезувати лише 10 амінокислот, а
леж ать до цього класу, здебільшого можна
решта 10 є незамінними, бо ми мусимо одер­
вживати лише під суворим лікарським контро­ жувати їх тільки з їжею. Це — треонін, валін,
лем. Вони м ожуть спричинювати отруєння або
лейцин, ізолейцин, метіонін, гістидин, трипто­
фан, лізин, аргінін і фенілаланін. І коли в на­
наркотичне звикання. Біохімічний механізм
такого впливу на нервову систему ще далеко
шому раціоні невистачає, скажімо, лізину чи
триптофану, наше харчування стає неповно­
не з'ясовано й існує чимало припущень.
Наука знає чимало інших механізмів впли­ цінним. На білки й амінокислоти багаті зерно­
ву лікарських рослин. Особливо важливий
бобові культури — горох, квасоля, сочевиця
вплив на центральну й периферійну нервові си­ і зернові — пшениця, жито, ячмінь, овес, а та­
стеми, оскільки людина — високоорганізована
кож овочеві культури. Зерно деяких рослин,
істота, і від стану її нервової системи та пси­ наприклад, кукурудзи, не має окремих необ­
хічної діяльності залежить функціонування, а,
хідних амінокислот, а тому харчуватися ви­
отже, й здоров'я всіх інших її систем. Є й засо­ ключно кукурудзою та й будь-якою іншою
рослиною не варто, бо організмові потрібна
би чисто механічного впливу, наприклад, такі,
що мають пом'якшувальну, обволікальну дію,
різноманітна їжа. Білки — це водночас і ф ер­
і їх застосовують, коли необхідно полегшити
менти. Високі температури денатурують біл­
відкашлювання або нормалізувати стан трав­ ки, і вони втрачають свою ферментативну ак­
тивність. Тому, коли необхідно збагатити наш
лення.
Що таке лікування? Це — повернення ор­
власний комплекс ферментів рослинними, рос­
ганізму людини до нормального стану, який
лини треба споживати в зеленому вигляді і
вважається здоровим, а будь-які порушення
обов'язково свіжими, бо при стоянні уш код­
нормальної діяльності організму до певної
жених зелених рослин у їхніх клітинах відбу­
межі вважаються втомою (коли після перепо­
вається автоліз: ферменти перетравлюють
чинку вертається норма) або ж захворювання­
вміст клітини і самі себе знищують.
ми. У такому поверненні до здорового стану
Білки ділять на прості (протеїни) і склад­
відіграють роль численні фактори, і серед них
ні (протеїди).
не останнє місце займає харчування, в якому
Прості білки під час глибокого гідролізу
важлива роль належить продуктам рослинного
або перетравлення ферментами розпадаються
походження, а також перебування на свіжому
на амінокислоти, які є таким чином основною
повітрі, серед рослин і, нарешті, спеціальні за­
структурною одиницею білків. В рослинах про­
ходи лікування, в тому числі й лікарськими
теїни зустрічаються, як протаміни, гістони і
11
альбуміни — відносно простіші, розчинні у
воді, і як глобуліни та глютеліни — нерозчинні
у воді, але такі, що розчиняються в розчинах
солей або лугів чи кислот.
Складні білки становлять комплекс про­
стого білка з небілковим компонентом. Так,
ліпопротеїди пов'язані з жирами і відповідно
беруть участь у жировому обміні, фосфопротеїди бувають задіяні в енергетичних про­
цесах, металопротеїди найчастіше бувають
ферментами дихання. Глікопротеїди, тобто по­
єднання білка з цукром, або лектини розташо­
вуються на зовнішніх поверхнях клітин і за­
безпечують імунітет проти інфекцій, регулю­
ють поділ клітин. Лектинів багато в насінні
бобових та в багатьох лікарських рослинах.
Особливе значення мають нуклеопротеїди, що
беруть участь у синтезі нових білкових моле­
кул, тобто забезпечують найголовніше — пе­
редачу генетичних властивостей і лежать в ос­
нові ростових процесів.
Самі по собі білки й амінокислоти у ф іто­
терапії поки що не використовуються, однак
вони мають винятково велике значення в ж ит­
ті рослин і тварин. Деякі спадкові хвороби є
не що інше, як захворювання білкових моле­
кул, а через це порушується весь складний ме­
ханізм живої істоти. їх вже відкрито понад
З тисячі. На щастя, вони зустрічаються не ду­
ж е часто.
Нуклеїнові кислоти складаються з азоти­
стої основи (цитозину, урацилу, аденіну, гуа­
ніну, тиміну, 5-метилцитозину), цукру (рибо­
зи або дезоксирибози) і фосфорної кислоти.
Самі нуклеїнові кислоти хімічно малоактивні
і як ліки не використовуються. Продукти роз­
щеплення їх бувають дуж е активними і вхо­
дять до складу стимулюючих препаратів. На­
звані вище азотисті основи, а також інші, що
не входять до складу нуклеїнових кислот, зу­
стрічаються в деяких лікарських рослинах,
причому часто у великих кількостях. Вони
біохімічно споріднені з алкалоїдами, які ма­
ють дуж е високу фізіологічну активність.
А лкалоїди — досить складні рослинні ре­
човини, що містять у гетероциклічних моле­
кулах азот і мають лужні властивості, звідки
і їхня назва: алкалі — луг. Відомо понад 5 тисяч
алкалоїдів, і всі вони трапляються тільки в рос­
линах. Це — нелеткі органічні сполуки, гіркі
на смак, фізіологічно і фармакологічно дуж е
активні, часом отруйні або діють як наркоти­
ки. До них відносять ще схожі за будовою
сполуки, що не мають лужних властивостей,
наприклад, кофеїн (кава, чай), теобромін (чай),
ефедрин. Найчастіше алкалоїди бувають у рос­
линах родин макових, лілійних, пасльонових,
жовтецевих, логанієвих і кутрових. Вони утво­
рюються при метаболізмі амінокислот; загаль­
ним для всіх алкалоїдів є наявність азотної
групи в молекулах, які мають, як правило, ге­
тероциклічну або ароматичну структуру.
Рослини завжди дуж е економно поводять­
ся з азотом, і щоб його не втрачати, впакову­
ють його в молекули у вигляді алкалоїдів. До
того ж алкалоїди виявляються корисними для
рослин, бо відлякують комах і великих тварин,
які не можуть їсти біомаси з алкалоїдами. Хі­
мічно алкалоїди поводять себе, як луги, утво­
рюють солі з кислотами. У чистому вигляді во­
ни не розчиняються водою, а тільки органіч­
ними розчинниками, у вигляді ж солей добре
розчиняються у воді. Щоправда, солі алкалої­
дів з таніном не розчиняються у воді, і цим к о ­
ристуються, коли треба подолати отруєння.
Для хімічної класифікації істотне значення
має структура центрального гетероциклу в мо­
лекулі. Відповідно до цього розрізняють ізохінолінові, індольні, піридинові, пігіеридинові, тропанові й пуринові алкалоїди.
Залежно від хімічної природи фармаколо­
гічне значення алкалоїдів дуж е неоднакове.
Наприклад, морфін діє анальгетично проти
сильного болю, атропін і папаверин виявляють
спазмолітичну дію, атропін, крім цього, затри­
мує виділення слини і шлункового соку й роз­
ширяє зіниці очей. Хінін діє специфічно про­
ти збудника малярії; кофеїн, теобромін — аналептично (тобто, стимулюють дихальний
центр), і діуретично, посилюючи відділення се­
чі. Багато алкалоїдів особливо діють на нерво­
ву систему. Деякі через це належать до найсильніших наркотиків, як морфін і кокаїн. До
алкалоїдоносних рослин належать: чемериця
біла (протовератрини А і В), блекота чорна,
дурман і беладонна (гіосціамін, атропін, ско­
поламін), мак снотворний (група морфіну),
чистотіл (хелідонін), хінне дерево (хінін), тю ­
тюн і махорка (нікотин).
В одній рослині алкалоїди здебільшого
представлені не одною сполукою, а цілою гру­
пою споріднених речовин. Так, з опіуму ви­
робляють до 25 сполук, у тому числі морфін,
кодеїн і папаверин.
Вуглеводи — дуж е великий клас природ­
них органічних сполук, що складаються тіль­
ки з вуглецю і водню з киснем, які перебува­
ють у тому ж співвідношенні, що й у воді —
Н20 (звідки й їхня назва). Вуглеводи віді­
грають головну енергетичну роль, вони утво­
рюються в процесі фотосинтезу і, пересуваю­
чись по рослині, забезпечують життєві потреби
інших, незелених її частин. Вони становлять не
тільки джерело енергії, яка вивільняється під
час окислення їх, але й вихідний матеріал для
багатьох біосинтезів.
Прості цукри можуть мати в своїй моле­
кулі 4, 5, 6 або 7 атомів вуглецю, через що їх
відповідно називають тетрози, пентози, гексо­
зи і гептози. Ці цукри називають і монозами,
або моноцукрами, бо вони існують у вигляді
окремих молекул. Прикладом можуть бути
глюкоза (виноградний цукор) і фруктоза (пло­
довий цукор). Однак цукри можуть сполуча­
тися між собою у двомолекулярну форму, діозу, або звичайну сахарозу (буряковий цукор),
і лактозу (молочний цукор) чи тримолекуляр­
ну — рафінозу, гентіанозу (з тирличу) або й
полімерну форму — з сотень і тисяч окремих
залишків моно- і дицукрів. Це полісахариди —
крохмаль, целюлоза, інулін, пектини. В резуль­
таті гідролізу вони розпадаються на один-два
прості цукри. Зустрічаються й гетерополісахариди, які складаються з кількох моносаха­
ридів. До молекул складних цукрів часом
входять інші органічні угруповання, напри­
клад, аміни, і такі сполуки називаються аміноцукрами.
12
Вуглеводи є в кожній рослині. Вони ста­
новлять важливий об'єкт дієти, бо в щоденно­
му раціоні людини має бути до 400 г і більше
вуглеводів у вигляді цукру та крохмалю. При
захворюванні на діабет в організмі людини
утворюється мало (у 5—10 раз менше за нор­
му) інсуліну — гормону, який регулює пере­
творення глюкози в печінці і в м'язах. Вна­
слідок цього підвищується вміст глюкози в
крові, при її неповному окисленні утворюєть­
ся ацетон і настає тяж ке отруєння організму,
що веде до коматозного стану і смерті. Тому
при захворюванні на діабет слід обмежувати
себе у споживанні глюкози або сахарози (яка в
організмі розпадається на глюкозу і фруктозу)
і задовольняти свої потреби фруктозою, яка
входить до складу інуліну, речовини, анало­
гічної крохмалеві. Фруктоза у 2—2,5 раза со­
лодша за сахарозу і глюкозу, а тому можна
обійтися меншою кількістю її. Важливим д ж е­
релом вуглеводів є бджолиний мед. Це — сек­
рет нектарників, зібраний і перероблений в
організмі бджоли. До 70 % меду, однак, зби­
рається не з квіткового нектару, а з паді, цук­
ристих відкладень на листі дерев і трав'янис­
тих рослин, уражених попелицями. Мед міс­
тить легкопроникні й добре засвоювані цук­
ри та вітаміни, а тому його рекомендують для
поліпшення діяльності серця та як заспокій­
ливий засіб. Мед використовували як легкий
проносний засіб. Останнім часом поширилось
захоплення «медолікуванням», у якому бага­
то перебільшень і мало обгрунтованих реко­
мендацій і яке не слід застосовувати без кри­
тичної поради лікаря.
Крохмаль — полісахарид, що нагрома­
дж ується в плодах, зерні, коренях і бульбах
деяких рослин як запасна форма вуглево­
дів. Під час гідролізу крохмалю поступово
утворюється розчинний крохмаль, декстрини,
ди- і моноцукри. Крохмаль дуж е часто викори­
стовують у лікарській практиці: як присипку,
наповнювач і субстрат для виготовлення
таблеток і облаток та у пастах. Він входить як
важливий компонент практично до всіх дієт.
Звичайно крохмаль одержують з картоплі
і рису, рідше — з інших зернових. Саго —
крохмалистий продукт з деревини сагової
пальми, а також деяких саговників. У тропіках
вирощують багато крохмалоносних рослин:
батат (ямс), таро, маніок та інші.
Клітковина, або целюлоза,— полівуглевод,
головний компонент клітинних оболонок. Ба­
вовняна вата, серцевина стебел соняшнику і
бузини — практично на 70—80 % чиста кліт­
ковина. Кожна молекула клітковини склада­
ється не менше як з ЗО 000 молекул глюкози,
розміщених в одну лінію. В організмі людини
клітковина не засвоюється, проте значення її
в харчуванні велике — вона посилює пери­
стальтику. Клітковина утворює ніби пухку
структуру перетравлюваної маси в шлунку і
кишечнику, полегшуючи доступ ферментів до
всіх часточок їжі. Клітковина є в будь-якій
рослинній масі, особливо в овочах, кукурудзі
молочної стиглості, чорному хлібі.
Слизи — високомолекулярні безазотисті
речовини, які дуж е розбухають у воді й утво­
рюють колоїдні розчини, а хімічно належать
до чистих полісахаридів, сумішей полісахари­
дів з уроновими кислотами, до поліуронідів
та інших сполук. Слизовий колоїдний розчин
захищає слизові оболонки при запаленні, по­
м 'якш ує больові відчуття й сприяє процесові
загоєння. Спричинене запаленням сильне ви­
ділення власних слизових субстанцій зменшу­
ється, а введені в організм як ліки слизи ф ер­
ментативно не розкладаються, організмом не
засвоюються і не перетравлюються. Ця влас­
тивість сприятливо діє на кишечник при хро­
нічних запорах, які настають внаслідок запа­
лення слизових покривів. Вони добре діють
і при проносах та посиленій перистальтиці, але
вж е через те, що рослинні слизи поглинають
подразнюючі речовини і рідину. Насамперед
їх застосовують при дратливому кашлі, а та­
кож для полоскань горла та компресів при
ураженнях шкіри та при виразках.
До справжніх слизів, що мають в основі
слизову кислоту, відносять слизи насіння льо­
ну, липового цвіту й кореня алтеї, а до
несправжніх — слиз із бульб зозулинця, який
в основі має щавлеву кислоту, а також слизи
з лишайників і водоростей, у яких є або ліхенін або ламінарин. Багато грудних чаїв та збо­
рів від кашлю, а також рослинних соків і екс­
трактів (підбіл, плоди малини) й проносних,
чаїв містять слизові речовини. Сироп з алтеї —
неодмінна складова частина відкашлювальних
чаїв і тинктур. Агар з водоростей, трагакант і
насіння льону входять до складу офіцинальних препаратів; це — найкращі нешкідливі
проносні засоби. Організм до них не звикає,
їх можна застосовувати тривалий час. Основ­
ні джерела слизових речовин: агар, гуміара­
бік, листя і квітки підбілу, ісландський мох,
насіння льону, квітки і листя мальви.
Глікозиди. Це сполуки цукру з якоюсь ін­
шою молекулою, наприклад, з фенолом, вуг­
леводнем, терпеном і т. д. Маючи таким чином
половину молекули цукру, вони близькі до
вуглеводів, і це дає змогу об'єднати їх в
одну групу. Інша половина молекули (аглікон)
визначає специфічні особливості глікозиду, зо ­
крема його лікувальні властивості. Вважають,
що кращим проникненням лікувального аглі­
кону в клітини глікозиди завдячують цукро­
вій частині молекули. Так, аглікон у чистому
вигляді, без цукру, може й не проникнути в
кров і не виявити необхідної лікувальної дії.
Таким чином, цукор ніби несе на собі гірку,
їдку чи чимось неприйнятну частину. Гліко­
зиди, як і багато інших органічних речовин,
можна одержувати штучним шляхом, однак
при цьому утворюються численні ізомери, то­
тож ні молекули, з дещо іншим розміщенням
частин, які, проте, не мають фізіологічної чи
фармакологічної активності. Розділити таку
суміш з практично однакових у хімічному
відношенні молекул на активні й неактивні
дуж е важко, часом просто неможливо, бо
число ізомерів іноді налічує 128, 256 і більше
варіантів, а тому для виготовлення ліків потріб­
на природна рослинна сировина. Її заготов­
ляють у природі або ж вирощують на полях.
Глікозиди в рослинах виникають для зне­
ш кодження всередині рослинного організму
дуж е активного аглікону, який міг утворитися
13
в процесі метаболізму або потрапити ззовні.
Рослини, як відомо, в процесі фотосинтезу
утворюють цукор, тому в цукрах у них ніколи
дефіциту немає. Якісь надто активні, непо­
трібні в даний момент рослині сполуки по­
в'язуються з цукром і стають через це для рос­
лини нешкідливими, набувають здатності пе­
ресуватись по рослині подібно до цукрір. Ево­
люція використала наявність глікозидів і як
захист проти поїдання рослинної маси твари­
нами, бактеріями чи грибами, бо в них гліко­
зиди розщеплюються, цукор засвоюється, а
аглікон діє частіше як отрута. В рослинах,
що містять глікозиди, одночасно є ферменти,
що їх розщеплюють на цукор і аглікон. Тому
такі рослини треба сушити якомога швидше
і при температурах, що не перевищують 60 °С,
після чого зберігати в сухих, добре провітрю­
ваних приміщеннях.
Для рослин з родини капустяних (хресто­
цвітих) характерна наявність у глікозидах сір­
ковмісних речовин. Це — глікозиди синігрин
і синальбін у насінні гірчиці. У розоцвітих по­
ширений амігдалін, який розпадається з виді­
ленням синильної (ціанової) кислоти. Він є в
насінні гіркого мигдалю, абрикоса, вишень,
персика, сливи, лавровишні, в квітках і листі
черемхи, а також зустрічається в представни­
ків зовсім інших родин. У зелених частинах
льону глікозид лінамарин також містить си­
нильну кислоту — дуж е сильну отруту. У ж ов­
тецевих зустрічається анемонін і протоанемо­
нін. Строфантин характерний для рослин ро­
дини
кутрових — строфанту
(чилібухи),
олеандра, кендирю коноплевидного.
Серцеві глікозиди. Похідні стерану, до­
сить складної органічної сполуки, що сполу­
чається з цукром. Вони сприятливо діють при
серцевій недостатності і є дуж е важливими
ліками, які застосовуються лише офіцинально виготовленими препаратами і у чітко ви­
значених лікарем дозах! Рослини, що містять
серцеві глікозиди, не можна використовувати
безпосередньо, бо при цьому неможливо точ­
но дозувати кількість глікозиду. Крім того,
глікозиди в них часто супроводяться токсич­
ними речовинами, отже медицина використо­
вує виключно хімічно чисті глікозиди, виді­
лені з рослинної сировини. Серцеві глікозиди
містяться в свіжих листках червоної і шер­
стистої наперстянок, в морській цибулі, лист­
ках олеандра, свіжих листках конвалії, в
горицвіті весняному, в насінні строфанту.
В деяких рослинах зустрічаються антраглікозиди, що мають проносні властивості (їх ми
розглядаємо нижче, при описі фенолів).
До глікозидів належать і сапоніни, гіркі
речовини та деякі дубильні речовини.
Сапоніни — глікозиди різної природи, які
утворюють з водою піну подібно до мила. Во­
ни подразнюють слизові оболонки, бо діють
як поверхнево активні речовини, а тому при
вживанні їх усередину посилюють перисталь­
тику кишечника, а, отже, і перетравлення їжі,
секрецію залоз, відходження мокроти з брон­
хів, полегшують відкашлювання, дають і сечо­
гінний ефект. Потрапляючи в плин крові, сапо­
ніни діють негативно, бо розчиняють червоні
кров'яні тільця. Сапоніни вводять до бага­
тьох сечогінних, ниркових, жовчогінних і та­
ких, що сприяють обмінові речовин, чаїв і
зборів. Сапоніни містяться в листі берези,
плюща і підбілу, в насінні гіркокаштану й ко­
рені солодки.
Жири і жирні олії. Вони бувають як рос­
линного, так і тваринного походження. Залеж ­
но від хімічної природи при кімнатній темпе­
ратурі вони можуть бути рідкими, густими
і твердими. Хімічно вони становлять ефіри
жирних кислот різної природи з гліцерином,
триатомним спиртом. До одної молекули гліце­
рину приєднуються три молекули кислот,
однакових або, частіше, різних. Під впливом
натрієвого або калійного лугу ефірні зв'язки
порушуються, жирні кислоти утворюють
з лугом солі, які становлять звичайне мило,
тверде з натрієм, рідке — з калієм, а гліцерин
залишається у розчині.
Жири й олії становлять важливий продукт
харчування, застосовуються в техніці, косме­
тиці, а також мають фармацевтичне викорис­
тання. Так звані ненасичені жирні кислоти,
що мають в молекулі один, два (як у лінолевої), три (як у ліноленової) або навіть чотири
(як у арахідонової кислоти) подвійні зв'язки
між атомами вуглецю і трапляються лише в
рослинних жирах і так званому риб'ячому жирі, в організмі людини не синтезуються, але
потрібні для багатьох біохімічних процесів,
і тому їх відносять до незамінних продуктів
живлення. Суміш ненасичених жирних кис­
лот називають вітаміном F. Безпосередньо з
лікарською метою застосовується рицинова
олія — як проносний засіб. Мазі, емульсії,
пасти, жирові екстракти з лікарських рослин
або з ефірних олій готують на жирах, які сприя­
ють поглинанню активних речовин організ­
мом, пом'якшують і продовжують їхню дію.
Жири і жирні кислоти малостійкі, особливо
ненасичені; вони окислюються, твердіють, ста­
ють темними, набирають неприємного запаху.
На це потрібно звертати увагу при викорис­
танні їх. Найпоширеніші в наших умовах —
соняшникова і рапсова олія, лляна і кукуруд­
зяна, в Середній Азії — бавовникова, а у сві­
товій практиці ще й оливкова (прованська
олія), арахісова, кокосова і пальмова.
Ефірні олії. Це — леткі, з характерним
сильним запахом і смаком, маслоподібні, не­
розчинні у воді, здебільшого безбарвні або
слабо забарвлені рідини. На відміну від
справжніх жирів вони не залишають жирової
плями на папері, бо випаровуються вже при
кімнатній температурі. Ефірні олії утворюють­
ся виключно в рослинах, але мають надзвичай­
но сильні фізіологічні й фармакологічні вла­
стивості. У чистому вигляді їх одержують пе­
регонкою з водяною парою, поглинаючи ж и ­
рами, подекуди вичавлюють під пресом або ж
екстрагують рідкою вуглекислотою та інши­
ми розчинниками. У фітотерапії їх вживають
не лише очищеними, наприклад, для інгаляцій
чи у приладі «Фітон», а й у настойках, які
роблять на спирті, враховуючи нерозчинність
терпенів у воді, або в напарах, як скажімо, це
роблять з листям шавлії або евкаліпту для по­
лоскання. Ефірні олії розчиняються спиртом,
ефіром або жирами і в таких формах дуж е
14
широко використовуються у парфюмерії. Ефір­
ні олії знаходять також важливе застосування
у харчовій промисловості — у прянощах і спе­
ціях.
Ефірні олії розрізняють і називають за рос­
линами, з яких їх одержують: м'ятна, лавандо­
ва, трояндова тощо. Кожна з них становить
суміш кількох або кільканадцяти окремих
хімічних сполук — терпенів і їхніх похід­
них. Терпени — вуглеводні, тобто складаються
лише з С і Н і характерні тим, що в молекулах
у них є багато ненасичених вуглецевих
зв'язків, які зумовлюють високу хімічну
активність цих речовин. Розрізняють монотерпени, сесквітерпени і дитерпени (терпени з
більшою кількістю конденсованих молекул
утворюють смоли і каучук). Вуглевод може
замінити один з атомів водню на якусь іншу
молекулярну групу і таким чином придбати
нові якості.
Приклади монотерпенів: як вуглеводні
мирцин і оцимін, а вже як їхні похідні альде­
гіди і кетони зустрічаються у складі багатьох
ефірних олій. Це — цитронелол, цитраль, ли­
монен, а-пінен, ментол, миртенол, борнеол,
камфора, вербенон і піперитон. Сексвітерпени є в сандаловому дереві (Р-санталін), в ев­
каліптовій олії — кадинол і евдесмол. Ди­
терпени зустрічаються досить рідко, відомі
а-камфорен, фітол (входить до складу хлоро­
філу), абієтинова кислота.
В рослинах ефірні олії містяться в особ­
ливих клітинах — вмістищах, і виходять звід­
ти після руйнування або ж при підігріванні.
Фізіологічна дія ефірних олій здійсню­
ється різним шляхом. При безпосередньому
контакті їх із шкірою викликається подраз­
нення, посилюється приплив крові до цього
місця (гіперемія), що використовують при ком ­
пресах і сполоскуваннях з ефірно-олійними
напарами. При надто високій концентрації
або тривалій дії можна викликати опік шкіри.
Розчинені в жирах (в'єтнамський бальзам
«Золота зірка») ефірні олії при нанесенні на
ш кіру локально гальмують запалення (антифлогістична дія). Через шкіру вони можуть
проникати у кров і розноситись по тілу. Але
певніше їх вдихання при інгаляціях: полег­
шується відкашлювання.
Потрапляючи до рота і подразнюючи нер­
вові закінчення, ефірні олії діють через нер­
вову систему на шлунок, зумовлюючи поси­
лення секреції шлункового соку, секрету під­
шлункової залози ’ і жовчі, тобто тих соків і
ферментів, що в основному здійснюють про­
цес перетравлювання і засвоювання їжі. Тим
самим вони діють на апетит, нормальне, здо­
рове споживання їжі, що й досягається смако­
вими додатками до страв, консервів тощо
(кріп, петрушка, кмин, коріандр та багато ін­
ших).
Ефірні олії діють і на сечовидільні орга­
ни. Пояснюють це тим, що ліки з чебрецем
або чистий тимол (з олії чебрецю) або інші
діуретичні ліки з ефірними оліями розширю­
ють судини фільтруючої системи нирок (нефронів) і роблять їх легше проникними. Важ­
ливими ліками з такою дією є «ягоди» ялівцю,
корені петрушки, насіння чи листя любистку.
Отже, в цілому ефірні олії є важливими
ліками для очищення організму від мокрот,
сечі та інших відходів, вони виявляють спаз­
молітичну дію на м'язи кишечника, приско­
рюючи травлення. Вони також поліпшують
виділення молока у матерів-годувальниць.
Деякі ефірні олії, наприклад, м'ятна, мають
чітку жовчогінну дію і застосовуються при
запаленнях жовчного міхура та при жовтяницях.
Разом з тим зловживати ефірними оліями
не можна. Вони можуть спричинити значну
шкоду при менструаціях і вагітності через
припливи крові (аж до аборту).
І,
нарешті, ефірні олії виявляють чітку
статичну дію на бактерії, особливо на такі, що
мають просякнуту жироподібними речовина­
ми оболонку і через це дуж е стійкі до інших
дезинфекційних засобів (стафілокок). О бку­
рювання ефірними оліями застосовується для
дезинфекції приміщень, одягу та шкіри. Ос­
кільки ефірні олії здебільшого мають приєм­
ний для людини запах, такий захід сприяє й
підвищенню самопочуття.
Найхарактерніші ефіроолійні рослини: ва­
леріана, фенхель, кріп, коріандр, лаванда, лю ­
бисток, меліса, мускатник, м'ята, петрушка,
розмарин, шавлія, чебрець, материнка, ялівець,
полин, лимон, апельсин, троянда.
Воски — ефіри вищих жирних кислот з
вищими спиртами, часто в суміші з вільними
жирними кислотами і спиртами, а також з пара­
фінами та іншими речовинами; нерозчинні
у воді, не перетравлюються ферментами. Вони
утворюються на поверхні листя і плодів
багатьох рослин як захист від випаровування,
їх виробляють і деякі комахи, наприклад,
бджоли, але походження їх, як вважають,
рослинне. Бджолиний віск використовують у
фармацевтичній практиці та в народній меди­
цині. Розрізняють білий і жовтий віск. Це
переважно ефір пальмітинової кислоти з мірициловим спиртом, він містить і 10— 14 %
церотової й невелику кількість неоцеротової
кислот. Карнаубовий віск — рослинного по­
ходження, з листя бразільської воскової
пальми, він складається з суміші ефіру церо­
тової кислоти, мірицилового спирту і вільних
кислот (карнаубової і церотової), спиртів (це­
рилового і мірицилового) та вуглеводнів (па­
рафінів).
Гіркоти. Під такою загальною назвою
об'єднують різноманітні сполуки, що мають
гіркий смак і чия дія на організм пов'язана з
цим. Переважно це терпени або їхні похідні,
часом — глікозиди. Гіркота з ісландського мо­
ху (лишайника) — центрарієва кислота. Най­
частіше гіркоти є в рослинах родин айстрових
(складноцвітих), тирличевих і губоцвітих. Гір­
коти посилюють секрецію залоз — слинних,
шлунку, підшлункової, печінки і жовчного м і­
хура. їх застосовують у багатьох препаратах
і зборах з лікарських рослин. Під впливом гіркот посилюється виділення слини, шлунково­
го соку, секрету панкреатичної (підшлунко­
вої) залози і жовчі, в них зростає активність
відповідних ферментів, внаслідок чого по­
ліпшується весь процес травлення. Гіркоти ді­
ють через смакові подразнення язика, через
15
рефлекси парасимпатичної нервової системи
на внутрішні органи. Щоб отримати згадану
дію, їх випивають повільними ковтками за
0,5— 1 годину до їди; часом досить потримати
гіркоту в роті, щоб викликати рефлекторну
реакцію. Лікувальне значення гіркот полягає
в тому, що вони збуджують весь шлунковокишковий тракт і внаслідок цього усуваються
вади, пов'язані з застоєм, поганим перетрав­
ленням їж і — відчуття переповнення й тиску
в ділянці шлунка, печія, відрижка, бродіння
й здуття, в'яле випорожнення та запори. Вони
корисні й при захворюваннях печінки, при
жовтусі, запаленнях жовчного міхура і ж овч­
них проток.
Феноли. Група дуж е різноманітних речо­
вин, дуж е поширених у рослинному світі. За­
гальним для них, що об'єднує в одну групу, є
наявність у молекулі ароматичного (бензоль­
ного) ядра, яке несе одну гідроксильну, або
фенольну, оксигрупу. При ароматичному ядрі
можуть бути й дві, і три оксигрупи, через що
розрізняють моно-, ди- і трифеноли. Ці окси­
групи є головними реактивними групами ф е­
нольних сполук.
При наявності в молекулі кількох арома­
тичних ядер з відповідними оксигрупами ви­
никають поліфеноли. Найпростішим фенолом
є власне фенол, або карболова кислота, мо­
гутній дезинфекційний засіб. До дифенолів
відносять пірокатехін, резорцин і гідрохінон;
до трифенолів — пірогалол, оксигідрохінон і
флороглюцин.
Під впливом ферментів феноли здатні
полімеризуватися у великі нерозчинні у воді
молекули дубильних речовин, лігніну, мела­
нінів і гумусу.
Коли до простого мономерного фенолу
приєднується один атом вуглецю з кислотною
групою, утворюється оксибензойна кислота
і її похідні. Коли ж приєднується тривуглецева комбінація, то утворюється група оксико­
ричних кислот і кумаринів. Сполуки, що скла­
даються з двох ароматичних ядер і тривуглецевого радикалу, відносять до флавоноїдів і
ділять їх на підгрупи катехінів, лейкоантоціанів, флавонів і флавонолів (жовті барвники
квіток), та антоціанів (сині, червоні й фіо­
летові пігменти квіток і листя). В рослинах
зустрічаються поліфеноли ще складнішої
структури.
Фенольні сполуки утворюються в усіх ор­
ганах рослин з цукрів і беруть участь у про­
цесах дихання в клітинах, переносячи водень
від окислювальних молекул. У рослинах вони
відіграють роль відходів метаболізму, тобто
екскретів, які в процесі еволюції виявились
корисними, бо відлякують тварин від поїдан­
ня рослинної маси, тобто вони забезпечують
імунітет. Вони є й резервними речовинами.
Фенольні сполуки виявляють сильну дію на
ріст рослин, гальмуючи проростання насіння,
видовження стебел і коренів. Вони мають силь­
ні фітонцидні властивості й забезпечують іму­
нітет рослин до грибної, а особливо до бак­
теріальної інфекції. Часто своїх захисних ф е­
нолів у здорової рослини немає, вони утво­
рюються в ній як реакція на зараження збуд­
ником захворювання.
Фенольні сполуки відіграють важливу
роль при загоюванні ран, поділі клітин, а та­
кож у захисті тканин від проникаючої радіа­
ції, від вільних радикалів, мутагенів та силь­
них окислювачів. Вміст фенольних сполук у
рослинах коливається у великих межах. Такі
речовини, як оксибензойні кислоти й кумари­
ни є у багатьох рослинах, а деякі феноли —
тільки в певних видах рослин. їхній вміст та­
кож залежить від зовнішніх умов. Так; без
ультрафіолетового опромінення кількість хло­
рогенової кислоти різко зменшується. Зрос­
таючи ж у горах, де кількість ультрафіолето­
вої радіації вища, рослини вміщують значно
більше антоціанів і флавонолів. Це слід вра­
ховувати при заготівлі такої лікарської сиро­
вини, де головну роль відіграють фенолвмісні
сполуки.
Флавоноїди — похідні фенольних сполук,
жовті, коричневі пігменти рослин. Вони вияв­
ляють різноманітну фітотерапевтичну дію.
Зустрічаються в багатьох рослинах у вигляді
глікозидів, а також і в чистому вигляді. Найвідоміші у фітотерапії флавоноїди: рутин,
гесперидин, гіперозид, кверцетин, кемпферол
та апігенін.
Найістотніша фармацевтична дія флаво­
ноїдів полягає в регулюванні стану капілярів,
зокрема вони підвищують їхню проникність
при атеросклерозі й тим самим сприяють зни­
женню й нормалізації кров'яного тиску. їм
приписують і дії діуретичну (сечогінну),
спазмолітичну й холеретичну дію на організм
людини; вони розширюють капіляри, зни­
жують тиск крові, тонізують серцеві м'язи,
розширюють коронарні судини, зменшують
згортання крові. Флавоноїди містяться як
одна з діючих сполук у багатьох рослинах;
розширюючи капіляри, вони полегшують вплив
ін. активних сполук. До найзначніших джерел
флавоноїдів належать квітки арніки, листя
берези і підбілу, верес, квітки бузини чорної,
квітки ромашки, цвіт липи, корінь петрушки,
плоди кінського каштану, хвощ польовий та
корінь солодки.
Дубильні речовини. Хімічно — це полімеризовані фенольні сполуки. їхня дія полягає
в тому, що вони ущільнюють і закріплюють
білкові молекули в поверхневих шарах шкіри
або слизових оболонок, які внаслідок цього
стають стійкішими проти зовнішніх впливів
і менш проникними. Цю їхню властивість ви­
користовують і в промисловому дубленні
шкур. Дубильні речовини добре розчиняються
у воді. З білковими молекулами, наприклад,
желатиною, а також з алкалоїдами й солями
важких металів вони утворюють нерозчинні
осади.
Дубильні речовини ділять на два ряди —
пірогалоловий і пірокатехіновий, залежно від
того, яка з названих сполук лежить у їхній
основі. За поширенішою класифікацією д у ­
бильні речовини ділять на конденсовані й гідролізовані. Гідролізовані мають у своїх вели­
ких полімерних молекулах ефірні зв'язки, які
легко розщеплюються з приєднанням води
(гідролізуються) під дією ферментів і слабких
кислот і навіть при кип'ятінні. Це в основно­
му похідні галової кислоти, таніну або елаго­
16
вої кислоти. Конденсовані дубильні речови­
ни не розщеплюються, бо зв'язки між моле­
кулами в них іншого характеру. До них на­
леж ать катехіни чаю. Під впливом сильних
кислот або при окисленні вони утворюють
червоні продукти флобафени (наприклад, на­
стій чаю і взагалі багатьох рослин при стоян­
ні темніє).
На смак дубильні речовини в'яжучі, терп­
кі, бо слизова оболонка рота, а також будьяка інша слизова оболонка, з якою настає без­
посередній контакт дубильних речовин, стає
тугішою, ущільнюється, і завдяки цьому вони
протистоять запаленням під дією інфекцій і
подразнюючих речовин. Приплив крові змен­
шується, невеликі капіляри можуть взагалі
перекриватися, хворобливе відділення рясно­
го слизу зменшується, надто сильна перисталь­
тика шлунково-кишкового тракту, спричине­
на розладами травлення, уповільнюється.
Дубильні речовини застосовуються зов­
нішньо на шкірі у вигляді ванн і примочок,
для обробки шкіри обличчя або голови, особ­
ливо при надмірній жирності і утворенні лу­
пи, для зупинки невеликих кровотеч на ш кі­
рі, проти легких опіків, наприклад проти со­
нячних опіків, для обробки ран і обморожень,
особливо на руках і ногах, проти потіння ніг.
Внутрішньо їх застосовують для полоскання
рота при запаленні ясен і ротової порожнини,
горла при ангіні, проти запалення слизової
оболонки шлунка і кишечника, а також для
промивання шлунка проти проносу. Однак
при захворюваннях шлунково-кишкового трак­
ту необхідно насамперед звернутися до ліка­
ря для з'ясування можливих інфекцій!
Дубильні речовини входять і до деяких
протигеморойних засобів (свічки, мазі). їх за­
стосовують і як протиотруту при інтоксика­
ції солями важких металів та алкалоїдами,
поки ці отрути ще знаходяться в шлунку.
Як і катехіни та флавоноїди, дубильні ре­
човини відіграють важливу роль у гасінні в
організмі так званих вільних радикалів, тобто
уламків молекул, які утворюються під дією
радіоактивного випромінювання
з деяких
інших причин і, маючи надзвичайно високу
реакційну силу, руйнують важливі структури
живих клітин, наприклад, ДНК. З цим, зокре­
ма, пов'язують процеси старіння організмів.
«Гасячи» вільні радикали, таніни дають нам
змогу зберігати молодість і здоров'я.
Особливо багато дубильних речовин у
рослинах вологих тропічних лісів, але й наша
ф лора багата на них. Найбільшу кількість ду­
бильних речовин містять гали (кулевидні ут­
ворення на листках дуба, фісташки, що вини­
кають після наколювання комахами, які від­
кладають у гали яйця). Багато дубильних речо­
вин є в сумаху, скумпії, бадані товстолисто­
му, в корі дуба і ялини, верби і вільхи, в де­
ревині й листках каштану їстівного, а з тра­
в'янистих рослин — у гірчаку дубильному,
кермеку, щавлі та ревені.
Важливим джерелом дубильних речовин
у побуті є звичайний чорний чай, у якому
міститься багато так званих катехінів, які ста­
ють активними для організму після окислен­
ня. При довшому стоянні розчину чаю, як і
інших дубильних речовин, вони полімеризуються (конденсуються) в червонувато-корич­
неві водонерозчинні флобафени і їхня актив­
ність знижується. Багато дубильних речовин
є в листі вересу, брусниць і буяхів, у перце­
вій м'яті, розмарині, шавлії (в останніх трьох
є й ефірні олії!), в листках і молодих плодах
волоського горіха.
Фенольні сполуки зумовлюють дезинфі­
куючі й лікувальні властивості прополісу —
бджолиного клею. Бджоли збирають сирови­
ну для прополісу з клейких бруньок тополі
та інших рослин.
Антраценові сполуки, похідні трицикліч­
них конденсованих фенолів, виявляють послаб­
люючу дію на товстий відділ кишечника. До
цих речовин належать емодини: франгулаемодин з жостеру проносного, реумемодин —
з ревеню, алоїн — з алое та сеннідин — з сенни індійської. В рослинах вони перебувають
у формі глікозидів, входять до складу про­
носних чаїв, які діють через 6— 10 годин. Ін­
коли ці засоби приймають для схуднення,
однак це небезпечно через фізіологічне зви­
кання. М 'язи кишечника стають ще в'яліш и­
ми, дуж е уш коджується слизова оболонка че­
рез постійне подразнення, і тому цього не
м ожна робити.
Смоли, гумі, бальзами і Молочний сік.
Це — рідкі або густі, тягучі продукти рослин­
ного метаболізму. Вони спочатку утворюють­
ся у спеціальних судинах або вмістищах як
рідини, але, виходячи на поверхню рослини,
висихають, окислюються й загусають. Смо­
ли утворюються нормально або після ш туч­
ного поранення рослини. Вони мають аморф­
ний, склоподібний вигляд, розчиняються в ор­
ганічних розчинниках (спирт, ефір), при на­
гріванні плавляться, горять з кіптявою.
Гумі — затверділі виділення слизистих,
переважно вуглеводистих речовин (вишневий
клей). Смологумі — мішані виділення гумі і
смоли разом, наприклад, миро. Бальзамами
називають розчинені в ефірних оліях або ін­
ших розчинниках смоли. Наприклад, перуан­
ський бальзам складається з суміші бензило­
вих ефірів бензойної й коричної кислот і дов­
го зберігається у напіврідкому стані. М олоч­
ний сік з перерізаних судин витікає й заси­
хає у вигляді білуватих скупчень (опій з не­
дозрілих коробочок маку, каучук з надріза­
ної кори гевеї бразільської і багатьох інших
тропічних рослин). Вони мають антибактері­
альні та інші лікувальні властивості й вико­
ристовуються як сировина у фармацевтичній
промисловості.
Вітаміни. Насамперед це речовини висо­
кої фізіологічної активності, які мають різно­
манітну хімічну природу й виконують в орга­
нізмі людини різні біохімічні й фізіологічні
функції. Загальним для них є те, що вони
(хоч би в дуж е невеликих кількостях) обо­
в'язкові для нашого існування, а коли їх не­
має в раціоні, настають захворювання і навіть
смерть. Класифікація вітамінів складалась
історично, в міру відкриття їх, а тому і в їх ­
ніх назвах, і в хімічних формулах немає ні­
якого логічного принципу. Деякі вітаміни
входять до складу ферментів, інші є важ ли­
17
вими проміжними продуктами обміну речо­
вин, з яких виникають необхідні для організ­
му сполуки, треті є постачальниками функ­
ціональних груп. Зелені рослини здатні до
синтезу практично всіх вітамінів, і тому самі
в них нестачі не відчувають, тоді як більшість
бактерій, грибів, тварин і, звичайно, люди по­
требують готових речовин типу вітамінів. В
медицині вітаміни ділять на жиророзчинні
(провітамін A, D, Е, К,) і водорозчинні (група В,
С, Р, Н). Дефіцит вітамінів зумовлюється тим,
що вони є не в кожному харчовому продукті,
легко руйнуються при кип'ятінні, консерву­
ванні та зміні кислотності середовища. Ме­
дична промисловість випускає препарати
окремих вітамінів і їхніх комбінацій, роз­
раховані на певні вікові категорії пацієн­
тів, однак існує цілком слушне переконання,
що вітаміни, які входять природнім шляхом
до споживаних нами страв, цінніші за хімічні
порошки й таблетки. Здебільшого вітамінну
активність виявляє не одна речовина, а група
споріднених сполук, які в організмі людини
перетворюються на потрібну форму.
В таблиці наведено перелік основних ві­
тамінів.
Вітаміни і їхні функції
Назва, синонім
Хімічні властивості
Провітамін А, аксе­
Розчинний у жирах,
рофтол. В його групу чутливий до окислен­
входять Aj, А 2, неовіта- ня, відносно термостій­
мін А, ангідровітамін А, кий. Хімічно становить
дегідровітамін А, рети­ половину молекули ркаротину.
нен 1г ретинен2, кітол.
Вітамін В,, тіамін,
аневрин, анейрин.
Вітамін В2, рибофла­
він, лактофлавін; 6,7-дим ети л -9 -(Ь -і-р и б іти л )ізоалоксазин.
Вітамін В3, пантотенова кислота, фактор
А —Р; дигідрокси-диметилбутирил-аланін.
Вітамін В5, РР, ніко­
тинова кислота, ніацин;
амід нікотинової кисло­
ти, ніацинамід.
Вітамін В6, піридоксин, адермін, 2-метил3-гідроксі- 4,5-дигідроксиметил-піридин.
Вітамін Вс, вітамін М,
фолієва кислота, птероїлглутамінова кисло­
та, N -/4 (2-аміно-4-гідроксі-6-птеридил метил) —
аміно-бензоїл) — глутамінова кислота.
Поширення, біохімічна роль
Провітамін А, або каротин, міститься в
зелених частинах рослин, у листі люцерни,
конюшини, кропиви, петрушки, салату,
моркви, в томатах, червоному перці, в пло­
дах обліпихи, горобини, абрикоса, шипши­
ни. Захищає епітелій, забезпечує нормаль­
ний стан шкіри, слизових оболонок очей,
сприяє загоюванню ран.
Розчинний у воді;
Міститься в зелених частинах рослин,
нетермостійкий. Є ко­ у зовнішніх частинах зернівок ‘(чорний хліб,
ферментом
кокарбо- висівки), в горіхах, картоплі, пивних дріж д­
ксилази.
жах, моркві. Регулює вуглеводний обмін.
Розчинний у воді,
Є в будь-якій рослинній і тваринній клі­
досить стійкий в кисло­ тині; у великій кількості в дріжджах, про­
му середовищі, швидко рощених зернах злаків, висівках, пліснявих
руйнується в лужному; грибах.
термостійкий, але чут­
ливий до світла. Є ко­
ферментом різних окисл ю в ал ьн о-від н овл ю ваних систем, зокрема
флавінових оксидаз.
Розчинний у воді,
У дріжджах, поверхневих шарах зернітермостійкий; з кисло­ вок (висівки).
тою або лугом руйнує­
ться. Входить до скла­
ду ферменту ацетилази, що бере участь у
процесах дихання.
Розчинний у воді,
Міститься в зовнішніх ш арах насіння і
термостійкий. Входить в молодих проростках злаків, в арахісі, го­
до складу речовин- росі, в картоплі, капусті, томатах, гречці.
переносників енергії в Є активатором фосфорного, вуглеводного і
клітинах.
жирового обміну.
Розчинний у воді,
В дріжджах, насінні, проростках злаків.
термостійкий, світло­ В організмі він утворюється з піридоксалу
чутливий. Є кофермен­ і піридоксаміну.
том декарбоксилаз де­
яких амінокислот, вхо­
дить до складу трансаміназ.
Розчинний у воді,
У зелених рослинах, шпинаті, грибах,
нестійкий, легко руй­ дріжджах. Бере участь у біосинтезі тиміну,
нується при нагріванні, що входить до складу РНК, тобто, важли­
дії окислювачів, від- вий для росту і білкового обміну, при л іку­
новлювачів, світла.
ванні променевої хвороби.
115
Продовження
Назва, синонім
Хімічні властивості
Поширення, біохімічна роль
Розчинний у воді,
Входить до групи вітаміну В, міститься
термостійкий. Є ко­ у висівках, горіхах, моркві, листкових са­
ферментом гексокіна­ латах. Синтезується кишковою мікрофло­
зи, карбоксилази.
рою. Бере участь в обміні жирів, вуглеводів,
білків; лікує дерматити. В дефіциті практич­
но не буває.
Термостабільний,
Фактор Р, р-аміноПостійно міститься в рослинних і тва­
погано розчиняється у ринних тканинах.
бензойна кислота.
воді.
Інозит, біос-І, мезоРозчинний у воді.
Міститься в насінні, проростках, у дрі­
жджах.
інозит,
гексагідрокси
гексагідробензол.
Зустрічається в актиноміцетах, зелених
Розчинний у воді,
Вітамін В] 2, ціанкобаламін;
а-(5,6-диметил- термостійкий, на світлі рослинах. Прискорює синтез ДНК, а тим
бензимідазоліл)-кобал-а- розпадається. Є коен- самим ріст клітин, бере участь у створенні
мід-ціанід.
зимом
метіонін-син- червоних кров'яних тілець. Д уже важ ли­
вий для вагітних.
тази.
Розчинний у воді,
Вітамін С, аскорбіМіститься в зелених рослинах, картоплі,
дуж е
чутливий
до цибулі, редисці, лимонах, апельсинах, шип­
нова кислота *
окислення і нагріван­ шині, нестиглих волоських горіхах, чор­
ня, нестійкий. При збе­ ній смородині, червоному перці, актинідії —
ріганні рослин майже до 1 % Бере участь в окислювально-відповністю руйнується.
новлювальних реакціях. При недостачі ві­
таміну С кровоточать ясна, хитаються і ви­
падають зуби — (цинга).
Вітамін D; в його
Розчинний у жирах,
В організмі утворюється при ультра­
групу входять D2, D3, або термостійкий. Сприяє фіолетовому опроміненні з ергостерину,
холекальциферол, і D4. відкладанню кальцію в який міститься в зелених рослинах, грибах,
кістках.
особливо в олії. Антирахітичний фактор,
особливо важливий для дітей.
Вітамін Е, токоф е­
Розчинний у жирах,
В зелених частинах рослин міститься 10—
рол; у його групу вхо­ дуж е термостійкий,
40 мг % , в насінні до 80 мг % , в борошні
дять токофероли.
чутливий до світла і разового помолу, в олії з зародків жита
окислення.
і пшениці, в лляній і оливковій олії, шипши­
ні, кунжуті, арахісі, салаті.
Вітамін К; в його гру­
Розчинний у жирах,
Завжди міститься в хлоропластах, тобто
пу входять не менше світлочутливий,
в зеленій масі рослин. Сприяє згортанню
як п'ять
споріднених
крові при пораненнях.
сполук.
Вітамін F, до його
Розчинний у жирах,
Складова частина соняшникової, лляної,
групи входять кислоти: стійкий.
оливкової олії; міститься в насінні багатьох
лінолева, ліноленова.
жироолійних рослин. Захищає шкіру, вво­
диться до складу кремів.
Вітамін Р, цитрин.
Суміш флавонів:
В лимоні, червоному перці, шипшині, чаї,
еріодиктіолу і геспери- чорниці, чорній смородині. Підвищує стій­
тину; рутин. Важко кість і проникність стінок кровоносних су­
розчинні у воді.
дин, антисклеротичний фактор, протидіє
променевій хворобі.
Вітамін Т, термітин.
У дріж дж ах та інших грибах.
Формула точно не
наводиться. Розчиняє­
ться у воді і спиртах.
Стійкий до t°— 120 °С.
Вітамін Н, біотин,
біос-ІІ, коензим R.
Деякі вітаміни, наприклад А, нагрома­
джую ться в печінці й тому організм людини
м ож е деякий час обходитися цим запасом.
Однак здебільшого найважливіші вітаміни
(групи В, С) в організмі нагромаджуються
недостатньо й швидко настає нестача їх.
Необхідно слідкувати за тим, щоб вітаміни
були в їж і щодня. Особливо це важливо в
зимово-весняний період, коли в продуктах
внаслідок тривалого зберігання вміст вітамі­
нів дуж е знижується. Нестача вітамінів у хар­
чуванні призводить до авітамінозу. В крайніх
проявах це надзвичайно серйозні хвороби, що
закінчуються смертю: відсутність вітаміну С
призводить до цинги, або скорбуту; коли
в харчуванні немає вітаміну Blf розвивається
хвороба бері-бері, РР — пелагра. При негли­
бокому авітамінозі спостерігається втомлю­
19
ваність, лупиться й тріскається шкіра на руках
і ліктях, відбувається запалення слизових
оболонок, порушується процес травлення.
При надлишку деяких вітамінів, напри­
клад А, спричинюється своєрідне отруєння —
гіпервітаміноз. Не слід забувати, що вітамі­
ни — біологічно активні речовини і зловж и­
вати ними не слід. Дехто рекомендує при
простудних захворюваннях приймати до 1 г
і більше вітаміну С, тобто 10— 15 добових
норм. Цей захід дійсно допомагає, однак зло­
вживати цим не варто, оскільки настає неба­
жане звикання і в організмі виникають ф ер­
менти, які дуж е швидко руйнують вітамін,
і коли людина переходить на нормальне хар­
чування, у неї виявляються ознаки авітамінозу.
Вітаміни потрібні для життя не лише людям,
а й мікроорганізмам.
Стало відомо, що серед органічних речо­
вин є так звані антивітаміни. Вони мають
подібну до вітамінів структуру молекул, але
з деякими відмінностями. Ці молекули вхо­
дять у метаболізм, як і вітаміни, але через
ті відмінності не проходять його до кінця,
«запирають» його, а через це в усьому орга­
нізмі спостерігаються такі самі явища, як і при
нестачі вітамінів. Так, стрептоцид — антивіта­
мін для пара-амінобензойної кислоти (віта­
міну Р), який потрібен для багатьох інфекцій­
них мікроорганізмів, а також для росту моло­
дих організмів.
Найкращим регулятором задоволення по­
треби у вітамінах є сам організм, якому не­
обхідно давати свіжу й різноманітну їжу,
а вж е він сам відрегулює, скільки і чого йому
потрібно.
Збуджуючі засоби стимулюють діяльність
окремих органів або тканин чи цілого орга­
нізму. До найпоширеніших речовин рослин­
ного походження відносять насамперед ко­
феїн, який міститься в листках чаю й насінні
кави і який збудж ує центральну нервову си­
стему, а через це тонізує весь організм; він
ж е діє й сечогінно. Дуже сильно стимулює
центральну нервову систему стрихнін з насіння
строфанту, зумовлюючи загальне піднесення
всіх життєвих функцій, загострення зору, слу­
ху і больових відчуттів та посилюючи діяль­
ність серця, органів травлення і дихання. Кам­
фора з камфорного лавра, модрини та деяких
інших рослин стимулює діяльність серця і ди­
хання. Аналогічно діють синтетичні корді­
амін і коразол. Алкалоїд ефедрин з ефедри
хвощової зумовлює стимуляцію симпатичної
нервової і судинної систем. Його синтетич­
ний аналог фенамін застосовують проти втоми,
він загострює увагу, слух і зір.
Велику групу збуджуючих, тонізуючих
речовин становлять сполуки з женьшеня, ара­
лії манчжурської, заманихи високої, елеутерокока колючого, а також із левзеї, арніки,
лимонника китайського, родіоли рожевої й
тирличу жовтого. Вони мають різну хімічну
природу, належать здебільшого до стероїдних
і тритерпенових глікозидів, до похідних лігнанів, але всіх їх поєднує спільна дія на орга­
нізм людини. Вони тонізують життєві процеси,
нормалізують кровообіг, дихання і травлення
й знімають скам'янілість і скутість, зумовле­
ну стресами і спазмами гладеньких м'язів.
Через це ці речовини називають антистресо­
вими або адаптогенами, бо вони підвищують
здатність людини пристосовуватися до стресо­
вих ситуацій. Вони особливо важливі в наш час
підвищених швидкостей, нервово-емоційного
напруження.
Анестезуючі (знеболюючі) засоби. Вони
викликають втрату відчуття болю на тому
місці, де були нанесені. Найпершим засобом
було застосовано кокаїн — алкалоїд з рослини
кока. Оскільки цей препарат небезпечний
(потрапивши у кров, він спричинює звуження
судин головного мозку, зупинку дихання і
смерть), у медицині найчастіше застосовують
синтетичні аналоги кокаїну — новокаїн, дикаїн, тропокаїн тощо, а також виділений з
середньоазійської березки ш орсткої конво­
каїн.
Жовчогінні засоби. Жовч, що утворюєть­
ся в печінці і нагромаджується в жовчному
міхурі, виділяється в дванадцятипалу кишку
(після прийняття їж і і проходження її з шлун­
ку в кишечник). Жовч містить ферменти, що
розщеплюють жири, і речовини, які сприяють
проходженню жирових речовин у кров і за­
своєнню їх організмом. При слабкій секре­
ції жовчі їж а не перетравлюється належним
чином, а в жовчному міхурі відбувається
кристалізація жовчних кислот з утворенням
піску і камінців, які можуть перекрити жовчні
протоки і спричинити захворювання з дуж е
тяжкими наслідками. В жовчному міхурі й
протоках часто бувають і запалення, утворює­
ться надлишок слизу і розводяться сторонні
мікроорганізми. Подібні захворювання печін­
ки надзвичайно посилені в наш час через п о ­
стійне подразнювання печінки хімічними
чинниками, особливо алкоголем, а через це
знижується працездатність, опірність організ­
му до інфекцій. Посилення секреції жовчі
сприяє видаленню піску і дрібних камінців,
слизу, мікроорганізмів, а отже, оздоровленню
всієї цієї сфери й поліпшенню процесу трав­
лення, ліквідації застійних явищ. Жовчогінні
властивості притаманні деяким ефірним оліям
(м'ятна, ментол), які входять до складу чесь­
кого препарату холагол або до препарату
ровахол, що виготовляється в НДР. Ці ефірні
олії скорочують м'язи жовчного міхура, які
й виштовхують жовч. Жирні олії, наприклад
оливкова (прованська) чи персикова, також
сприяють секреції жовчі, а головним чином
знімають спазм і розріджують саму жовч,
через що вона виливається легше через про­
токи. Шипшина, «приймочки» кукурудзи, па­
рило звичайне, хвощ польовий, ласкавець
золотистий — також типові жовчогінні рос­
лини.
Сечогінні засоби. Чай, кава, какао мають
сильні діуретичні властивості завдяки коф еї­
нові, близьким до нього сполукам. Механізм
дії цих речовин на виділення сечі полягає в то ­
му, що під їхнім впливом розширюються суди­
ни в нирках, посилюється приплив крові й по­
легшується виділення сечі. Цікаво, що за своєю
хімічною будовою названі алкалоїди близько
стоять до сечової кислоти, яка утворюється
при обміні азотистих речовин у клітинах тва-
20
ринного організму й потребує виведення з
сечею.
Чимало й інших речовин сприяють виді­
ленню сечі, хоч фізіологічні та біохімічні
причини такої дії у них дещо інші. Сечогінну
дію виявляють такі рослини: остудник, оман,
кукурудза (стовпчики приймочок — «волос­
ся»), любисток, «плоди» ялівцю, морська ци­
буля, корені первоцвіту, насіння петрушки,
собача кропива звичайна, листя мучниці зви­
чайної, хвощ польовий та багато інших. Д іу­
рез посилює і вживання будь-яких рослинних
чаїв і напарів проти інших захворювань.
В'яжучі засоби — речовини рослинного
походження (таніни, дубильні речовини), які
зумовлюють згортання білка, внаслідок чого
білкові мембрани втрачають воду, ущільню­
ються, кровоносні капіляри звужуються на­
стільки, що лейкоцити (білі тільця крові) не
можуть крізь них проходити. Шкіра, слизові
покриви ніби терпнуть, у роті від них в'яже,
відчувається терпкий смак. Однак клітини і
тканини зберігають життєдіяльність, і після
видалення в'яж учих речовин повністю віднов­
люють свою життєдіяльність. У шлунку і киш­
ках в'яж учі речовини осаджують білки їж і і
слизу, так що з них утворюються плівки, які
захищають стінки органів травлення від по­
дразнень. Через це автоматичні хвилеподібні
скорочення гладеньких м ’язів, які проганяють
харчові маси через кишечник, уповільнюються
або й припиняються. Тому харчові маси довше
затримуються в кишках, з них більше погли­
нається води, і калові маси стають твердими.
Пронос під дією в'яж учих речовин припиняє­
ться, а тому їх часто застосовують саме з
такою метою.
До того ж більшість в'яж учих речовин
припиняє діяльність мікрофлори, затримуючи
поділ клітин і створюючи несприятливі умови.
В'яжучі речовини припиняють і кровотечу,
сприяючи зсіданню білків крові (наприклад,
при геморої).
В'яжучі речовини застосовують і тоді, ко­
ли необхідно ущільнити шкіру, зменшити ді­
яльність залоз, припинити погані запахи від
тіла.
В'яжучі засоби одержують з кори дуба,
калини, вільхи сірої, а також з її шишок, коре­
невищ родовика, змійовика, калгану, коренів
і листя бадану товстолистого, трави водяного
перцю, грициків, з листя шавлії й мучниці,
з насіння щавлю, з плодів чорниць і черемхи
та з чаю.
Кровоспинні засоби. Для того, щоб зупи­
нити кровотечу, необхідно зменшити приплив
крові до ураженого місця і зумовити утво­
рення згустка крові (тромба), який перекри­
ває уш коджену судину чи капіляр. Перше
досягається за допомогою дубильних (в'яж у­
чих) засобів, які зумовлюють звуження судин
і капілярів і зменшують тиск крові. Одночасно
вони сприяють і утворенню згустка. В організмі
людини згортанням крові керує вітамін К, або
філохінон, який є в багатьох рослинах у скла­
ді фотосинтезуючих органів. До рослин з та­
кими властивостями належать грицики, кро­
пива дводомна, деревій, меландрій білий та
родовик лікарський. Для зовнішньої обробки
свіжих подряпин придатні в'яж учі засоби. Для
внутрішніх кровотеч з матки і легень засто­
совують рідкий екстракт з водяного перцю
за методом академіка Кравкова, для зупинки
маткових кровотеч — препарати з ріж ків
(Claviceps purpurea — грибного захворювання
жита) і жовтокореня канадського Hydrastis
canadensis.
Відхаркувальні засоби. Це — лікувальні
речовини, що сприяють видаленню мокротин­
ня (бронхіального секрету) з дихальних ш ля­
хів. їх приймають усередину, вони діють на
слизову оболонку шлунка, а через неї п о ­
дразнення передається або ж рефлекторно на
легені, або ж через блювотний центр знову
ж таки на легені. В легенях відбувається про­
цес розрідження мокротиння й нагромаджен­
ня його в великих трахеях і бронхах, звідки
воно вже легше видаляється кашлем. При за­
тримці мокротиння в легенях воно може загнитися й призвести до дуж е тяжких наслідків.
Відхаркувальною дією характеризуються ко­
рінь іпекакуани (блювотний корінь) з дію­
чою речовиною еметином, сенега, мильний
корінь і синюха, що містять сапоніни, мишатник, корінь алтеї і солодки та багно болотяне.
Глистогінні засоби (гельмінтоциди) — це
речовини, які вбивають або принаймні при­
гнічують круглих і стьожкових червів (гли­
стів), що паразитують у кишечнику людини.
Отрути проти глистів звичайно токсичні й для
людини, тому застосовують їх у таких дозах
і формах, щоб не спричинити тяж ких наслід­
ків для пацієнта. Перед застосуванням глисто­
гінних заходів необхідно визначити види па­
разитів і відповідно до цього застосувати ті
чи інші препарати.
Проти круглих червів, особливо аскарид,
застосовують цитварний полин, у якому є
згубний для них сантонін. Сантонін отруйний
і для людини, але його вживають разом з по­
слаблюючим препаратом, щоб прискорити
перистальтику й видалити мертвих і пригніче­
них живих червів разом із залишками санто­
ніну та каловими масами. Речовини чоловічої
папороті (Dryopteris filix-mas) діють проти
стьожкових глистів і хоч вони їх і не вби­
вають, зате паралізують їхні нервову і м 'язо­
ву системи, так що глисти втрачають здатність
удержуватися присосками на слизовій обо­
лонці кишечника. В цьому випадку додають
і проносні засоби, щоб прискорити видален­
ня отрути з організму людини разом з пара­
лізованими червами, які згодом можуть ожити.
Глистогінні властивості притаманні й гар­
бузовому насінню; алкалоїд міститься в сіру­
вато-зеленій тоненькій плівці на насінні і він
вигідний тим, що зовсім нешкідливий для лю ­
дини.
Серед тропічної та субтропічної флори
також є рослини з сильними антигельмінтними властивостями. Це, зокрема, свіжі квіти
кусо (Hadema abyssinica), в яких є ефіри ф лоро­
глюцину з масляними кислотами, аналогічні
сполукам чоловічої папороті. Інша відома
рослина Mallotus philyppiensis служить для
виготовлення препарату «камала», який мі­
стить у собі смолоподібний ротлерин (також
похідна речовина флороглюцину).
21
Інсектицидні рослини. Для боротьби з
шкідливими й паразитичними комахами ба­
жано застосовувати не тільки синтетичні хі­
мічні засоби, які, незважаючи на їхню високу
ефективність, створюють небезпеку забруд­
нення навколишнього середовища, попутного
знищення корисних комах і отруєння людини
залишками, що потрапляють у харчові про­
дукти, у воду і повітря. Природні інсекти­
цидні речовини є в багатьох рослинах, вони
швидко зникають у природних умовах, і:~ретворюючись на нешкідливі сполуки під впли­
вом фізико-хімічних умов та мікроорганіз­
мів. Отруйними для комах можуть бути
алкалоїди, глікозиди, сапоніни, ефірні олії та
інші сполуки, які виникли в рослинах для
захисту від поїдання тваринами.
Серед найвідоміших у домашньому вж ит­
ку інсектицидних рослин слід назвати дал­
матську ромашку, порошок з якої — піретрум — застосовують проти вошей, блощиць
та бліх. Якоюсь мірою гііретрумоподібною дією
відзначаються й ін. види ромашок. Промис­
лове значення має анабазис, з якого видобу­
вають алкалоїд анабазин, який становить не
менше ЗО % інсектицидного препарату анабазин-сульфату. Схож у дію на комах виявляють
і порошки та екстракти тютюну й махорки,
які містять аналогічний анабазинові алкалоїд
нікотин. Інсектицидну дію виявляють і різні
ломиноси, гармала (могильник), цикламени, че­
мериця, мильнянки, рицина (Ricinus communis),
солянки (Halostachys caspica, Halocnemum
strobilaceum), різні види рододендрона (Rhodo­
dendron), лещиця і томати, які можна застосо­
вувати як інсектициди кишкової дії.
Для контактного впливу на комах можуть
бути перспективними види сокирок (аконіту),
живокосту (Delphinium), трав'янистих софор
(Goebelia alopecuroides, G. pachycarpa), соля­
нок (Halostachys, Halocuemum), бархатного де­
рева (Phellodendron amurense), багна (Ledum
palustre).
Листя волоського горіха містить летку
речовину юглон, яка відганяє комах. Часом
листки розкладають серед одягу проти молі.
Ще кращу дію виявляє лаванда, надаючи одя­
гові приємного запаху.
Зелене листя томату містить соланін, який
токсичний для комах, а тому подрібнене на
каш ку листя і витяжки з нього застосовують
для боротьби з шкідниками сільськогосподар­
ських культур.
Таким чином, лікувальні властивості л і­
карських рослин зумовлюються наявністю
різноманітних активних речовин, які ви­
являють фізіологічний вплив на організм лю ­
дини або на збудників інфекційних захворю­
вань. Деякі з цих речовин виявляють цілющу
дію лише в дуж е малих дозах, а при більших
спричинюють тяж ке отруєння. Діючі речовини
розподілені в рослинах не рівномірно, а нагро­
маджуються в певних органах і в певну пору
року, про що згадується у відповідних статтях.
У рослині рідко коли міститься лише одна
активна сполука. Частіше активний комплекс
представлений цілою родиною споріднених
продуктів метаболізму, здатних перетворюва­
тись на активну форму. Вміст активних ре­
човин у зібраній сировині також значно коли­
вається залежно від генетичних властивостей
самих рослин, від впливу грунтово-кліматич­
них умов місцезростання, способу сушіння
рослин та від багатьох інших причин, які зде­
більшого неможливо врахувати. Тому вже
здавна наукова медицина намагається виділи­
ти й застосувати активну речовину в чистому
вигляді, щоб можна було точно дозувати її
кількість і позбутися можливих побічних впли­
вів від сторонніх речовин. Дозовані препарати
з рослин дістали назву галенових (на честь
давньоримського лікаря Галена, одного з за­
сновників офіцинальної медицини), а повністю
очищені від домішок — неогаленових пре­
паратів.
Однак цей напрям має разом з тим певні
вади. Активна речовина, потрапляючи в орга­
нізм людини в супроводі своїх хімічно спо­
ріднених сполук, діє здебільшого повільніше,
триваліший час і з меншими побічними еф ек­
тами, ніж тоді, коли застосовувати чисту р е­
човину. Ось чому лікарі-фітотерапевти від­
дають перевагу застосуванню лікарських
рослин у цілому вигляді. Більше того, в усіх
народних медицинах рекомендується застосу­
вання не окремих рослин, а зборів, тобто су­
мішей з кількох рослин (у деяких випадках до
70). Уславлений Авіценна також не раз реко­
мендував давати хворому не одну траву, а
суміш трав з однаковою дією на організм,
бо ця дія в такому випадку буде певніша.
Як бачимо, справа тут з біохімічного і ф ізіо­
логічного боку ще більше заплутується, бо
в дію вступають десятки й сотні речовин.
Взаємодія між ними може бути зовсім різна.
В такому випадку, коли вплив однієї речовини
додається або віднімається від впливу іншої
речовини, говорять про адитивну дію. Речови­
ни, однак, можуть і взаємно припиняти дію
одна одної, і тоді говорять про антагонізм ре­
човин. Нарешті часто бувають і такі комбі­
нації, коли зовсім неактивна в чистому вигля­
ді сполука значно посилює дію активної. Це
явище називається синергізмом. У таких
складних умовах дозування активних речовин
майже випадає з-під контролю лікаря, бо він
не може точно знати, як будуть реагувати
м іж собою численні чинники суміші та ще
й при різному стані сприймаючого організму,
адж е пацієнти відрізняються один від одного,
кож ен має свою властиву чутливість, яка до
того ще й змінюється протягом доби й залежно
від розвитку хвороби. За таких умов лікування
значною мірою стає не наукою, а мистецтвом
і великою мірою залежить від інтуїції й та­
ланту лікаря.
Дуже важливе значення має форма виго­
товлення і застосування ліків. Здебільшого
в нашій фітотерапії використовуються вису­
шені трави чи плоди, які заварюються окро­
пом за вказаним у лікарському прописі час.
Після цього слід зцідити чай, оскільки про­
довження екстрагування веде до вилучення
небажаних речовин і до погіршення властиво­
стей виготовленого розчину. Так само суворо
треба дотримуватися й інших рекомендацій.
Не слід використовувати для настойок чи­
стий спирт, який вилужуватиме зовсім інші
22
речовини, і співвідношення діючих сполук у
такому екстракті буде невідповідним. Необхід­
но дбайливо стежити за якістю сухої лікар­
ської сировини, не допускати її змін, почор­
ніння, пліснявіння, прілості, бо це замість
лікування може призвести до серйозного
отруєння. Кожен вид сировини має допустимі
строки зберігання.
Сучасна техніка швидкого заморожування,
ліофілізації (висушування на холоді) та екс­
трагування з використанням адсорбентів дає
змогу виготовляти ліки з рослин економіч­
ніше і з більшою ефективністю. Над цим пра­
цює нині наука.
Лікарські рослини заготовляють у природі,
але це часом призводить до їхнього зникнен­
ня, а тому вже з давніх часів їх вирощують
у культурі (аптекарські городи Петра І, які
дали початок сучасним ботанічним садам).
Звичайно, не всі види рослин легко переходять
у культуру, але до цього слід прагнути. Су­
часна біологія має засоби й можливості виро­
щування практично всіх важливих рослин
або ж культивування ізольовано біологічної
маси, як це робиться вже для женьшеня чи
раувольфії зміїної.
Біохімія рослин — багатюще, нескінченно
різноманітне, невичерпне джерело речовин і
засобів, які забезпечують здорове, щасливе
і повноцінне життя людей.
Академік А Н УРСР\А. М . ГродзїнськийТ]
ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ
І ЗАСТОСУВАННЯ ЇХ
25
АБРИКОС ЗВИЧАЙНИЙ,
мореля, жерделя, рурега;
абрикос обыкновенный
Armeniaca vulgaris —
листопадне дерево, рідше кущ
родини розових. Листки чергові,
ш ирокі, яйцевидно-округлі, при
основі м айж е серцевидні, цілісні,
нерівнопилчасті. Квітки двоста­
теві, м айж е сидячі, 5-пелюсткові,
білі або рож еві, одиничні, рід­
ше — по дві в листкових пазухах.
П лід — соковито-м 'ясиста кістян­
ка, оранж ева або ж овта, з бархатистоопуш еною поверхнею. Цві­
те у квітні — травні.
Пош ирення. В дикому стані трап­
ляється на Кавказі, в Туркменії.
На У країні вирощ ую ть як про­
мислову культуру в південних об­
ластях, рідш е — в Л ісостепу й на
Поліссі.
Сировина. Використовують плоди,
насіння та абрикосову камедь.
Хімічний склад. М 'якуш плодів
містить близько 27 % цукрів
(переваж но сахароза), понад 2,5 %
органічних кислот (яблучна, л и ­
монна, саліцилова, винна), пекти­
ни (1 % ), бета-каротин (1,6 мг % ),
аскорбінову кислоту (10 м г% ),
тіамін, рибофлавін, флавоноїди,
калій (305 мг %), залізо, срібло
тощо. У насінні є ж ирна олія
(ЗО—5 0% ), емульсин, глікозид
амигдалін (у дикорослого абри­
коса); в камеді є арабіноза (41 % ),
галактоза (44 % ), глю куронова
кислота (16 % ), м інеральні та біл ­
кові речовини.
Використання. Л ікувальна цін­
ність плодів абрикоса зумовлена
високим вмістом у них вітамінів,
мікро- і м акроелементів, цукрів
тощо. Так, 100 г абрикосів впли­
вають на процес кровотворення
так само, як 40 мг заліза або 250 г
свіж ої печінки. Свіжі абрикоси
корисно вживати під час вагітно­
сті, при анемії, захворюваннях
шкіри, слизової оболонки рото­
вої порожнини, при трофічних
виразках гомілки, при серцевосудинних захворю ваннях, що су­
проводяться набряками. В остан­
ньому випадку корисно практи ку­
вати один раз на тиж день роз­
вантаж увальний день (протягом
дня за 4 рази рівними порціями
з'їдаю ть 300 г намоченої кураги
і випивають 0,5 л абрикосового
соку з м'якуш ем). Сушені абри­
коси (урюк, курага) реком енду­
ють при атеросклерозі, коронар­
ній недостатності як дж ерело
добре засвою ваного калію. Дітям
реком ендується вж ивати свіж і
абрикоси при гіпо- й авітамінозах.
При сонячних опіках лиця вико­
ристовую ть маски з свіж ого абри­
косового соку.
Хворим на діабет і ож иріння свіж і
й сушені абрикоси слід вживати
в обм еж еній кількості.
Недоцільно призначати абрикоси
для лікування і профілактики
гіпо- та авітам інозу провітаміну
А хворим на печінку та хворим
зі зниженою ф ункцією щ итовид­
ної залози, оскільки в цих випад­
ках каротин не засвоюється.
Насіння йде на виготовлення абри ­
косової олії, яку використовую ть
так само, як персикову або м игда­
леву олію. С пож ивається насіння
і в харчуванні. Вживати насіння
в їж у треба обереж но, не більш е
як по 20 г за один раз, щоб не
отруїтися. А брикосова камедь
(Gumini Arm eniacae) виробляється
у вигляді порош ку білого або ж о в ­
туватого кольору й інколи ви­
користовується як обволікаю чий
засіб.
У китайській народній медицині
насіння абрикосів у чистому виг­
ляді використовую ть як заспокій­
ливий засіб при каш лі та гикав­
ці, в суміш і з іншими лікарськи­
ми рослинами — при бронхіті,
трахеїті, ларингіті, коклю ш і та
нефриті.
АБУТИЛОН ТЕОФРАСТА,
канатник;
канатник Теофраста
Abutilon theophrastii —
однорічна трав'яниста рослина
родини мальвових. Уся рослина
вкрита м 'яким и відлеглими волос­
ками. Стебло пряме, 40— 150 см
заввишки. Листки чергові, великі,
округло-серцевидні, цілісні, довгочереш кові. Квітки правильні,
двостатеві, ж овті, 5-пелюсткові,
одиничні або в китицевидно-вологистих суцвіттях. П лід — склад­
на листянка. Ц віте у червні —
серпні.
Пош ирення. Росте на засмічених
місцях у Л ісостепу та в Степу.
Сировина. Використовують квіт­
ки, листя, коріння і насіння. Рос­
ли н а неоф іцинальна.
Хімічний склад. Корені абути­
лону м істять сапоніни і ф л аво­
ноїди; листки — рутин; у насінні
є ж ирна олія (16— 19% ), білки
(20 % ), сліди алкалоїдів.
Використання. В народній м еди­
цині А. т. досить ш ироко засто­
совували. Так, настій квіток ви­
користовували як потогінний за ­
сіб, відвар коріння — як замінник
алте'і лікарської (від кашлю, за ­
хворю вань шкіри, що супрово­
дяться запаленнями, від проносу
і гастралгії). П репарати з листя
використовували при лікуванні
гонореї, карбункулів, як рано­
загою вальні й тонізую чі засоби.
Ще популярніш им, особливо в
китайській та тібетській меди­
цині, було насіння. Його викори­
стовували як протигарячковий,
пом'якш увальний, обволікаючий,
в'яж учий, послаблю ючий і сечо­
гінний засіб. Ним лікували дизен­
терію, хронічний апендицит, за ­
хворю вання очей, зокрем а к ата­
ракту.
26
З
4
АВОКАДО,
АВРАН ЛІКАРСЬКИЙ,
цій. Як серцевий засіб А. л. д о­
персея американська, алігато- бождерево, лихоманкова тра­ цільно вж ивати разом зі слизисти­
рова груша;
ва, жовчинець лікарський, гра- ми відварами, щоб уникнути под­
разнень ш лунка і кишок. В офіциавокадо
ціола, благодатка;
нальній медицині А. л. входить
Persea атетїсапа —
авран лекарственный
до
мікстури
за
прописом
вічнозелена плодова тропічна рос­ Gratiola officinalis —
М. Н. Здренко.
лина родини лаврових. Дерево до
20 м заввишки. Листки цілокраї,
видовж енояйцевидні або еліпсоїд­
ні, 10—20 см завдовж ки і 3—
10 см завширш ки. Квітки дрібні,
двостатеві, зеленаво-ж овті, зібра­
ні в невелику волоть або напівзонтик. П лід — м'ясиста кістянка;
формою і розміром схож ий на
грушу.
Поширення. Батьківщ ина — Ц ент­
ральна Америка, південна частина
М ексіки. В СРСР — у культурі
(Чорноморське узб ереж ж я Кав­
казу).
Сировина. Як дієтичний і л іку ­
вальний продукт вживаю ть плоди.
В народній медицині, крім цього,
використовую ть листя і ш кірку
плодів.
Хімічний склад. До складу пло­
дів входять ж ири (до ЗО % ), білки
(1,5—4 % ), вітаміни (А, В,, Be, РР,
К, пантотенова кислота), невели­
ка кількість цукрів, солі калію,
натрію, фосфору, заліза, кальцію
тощо. Листки містять абакатин,
який за якостями і дією п ере­
вищ ує алкал оїд теобромін.
Використання. Плоди використо­
вують свіж ими, в салатах, к ре­
мах, пюре, супах, для приготу­
вання бутербродів і виготовлення
морозива; їх консервую ть і зам о­
рож ую ть. Корисно вживати плоди
при анемії, атеросклерозі, ц ук ро­
вому діабеті, гіпертонії, при за­
хворю ваннях ш лунково-киш ково­
го тракту, особливо при гастри­
тах зі зниж еною кислотністю
ш лункового соку. М ’якуш плодів
використовую ть і для виготовлен­
ня косметичних кремів. Відвар
листя і ш кірку плодів викори­
стовую ть як глистогінний засіб
і при лікуванні ентеритів. У Ф ран­
ції на основі олії авокадо створено
препарат, яким лікую ть екземи,
склеродермію , артрози, ураж ення
м іж зубної тканини
багаторічна трав'яниста рослина
родини ранникових. Стебло пря­
ме, біля основи червоно-ф іолето­
ве, на верхівці чотиригранне, 15—
20 см заввишки. Листки сидячі,
супротивні, ланцетні, крапчастозалозисті; нижні — тупі, м айж е
цілокраї, реш та — пилчасті, гост­
рі. Квітки пазушні, одиничні, дво­
статеві, неправильні, білі. П лід —
коробочка. Цвіте у червні — ве­
ресні.
Поширення. Росте на вологих мі­
сцях, на луках, по берегах річок
по всій території України.
Заготівля і зберігання. Заготов­
ляю ть надземну частину рослини
(Herba gratiolae) незадовго до
цвітіння або коріння — восени.
Сушать на горищі або під нам е­
том. Зберігаю ть у сухих примі­
щеннях. Строк придатності —
З роки. Аптеками рослина не від­
пускається.
Хімічний склад. Трава А. л. мі­
стить близько 0,3 % глікозидів
(граціолінін, граціотоксин, граціозид, граціолін), сапоніни, гіркоти,
смолисті речовини, кислоти (бетулінову, граціолінову, дубильну,
яблучну і жирні).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати А. л. д і­
ють на серце подібно до д ії на­
перстянки великоквіт ковоі. Вони
мають сечогінні, проносні, глисто­
гінні та дермотонічні властиво­
сті. В народній медицині рослину
використовую ть при серцевій не­
достатності, що супроводиться
асцитом, при жовтяниці, хворо­
бах печінки, запорах, глистяній
інвазії (аскаридами), хронічних
захворю ваннях ш кіри (свербець,
короста, трофічна виразка, екзе­
ма, різні рани, висипання, лишай),
для лікування забитих місць, з
метою посилення пологової діял ь­
ності та при відсутності м енструа­
Лікарські формк і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чай ­
на лож ка на 1 склянку води) п'ють
по 1 столовій лож ці через 2—3 го­
дини як серцевий засіб і при ж овтяни­
ці; відвар трави (половина чайної л о ж ­
ки на 1 склянку води) вживають по
1 чайній лож ці через 15—20 хв як
глистогінний засіб; відвар коріння (2—
7 г на 360 мл води) п'ють по столовій
лож ці на прийом як проносний засіб;
настій трави і коріння (по 2 г на 200 мл
води) приймають по столовій лож ці
З—4 рази на день як сечогінний засіб.
ЗОВНІШНЬО — компреси з настою тра­
ви (2 чайні лож ки на 1 склянку окро­
пу); мазь із соку рослини, змішаного
з жировою основою у співвідношенні
1 :1 ; свіж у потовчену траву приклада­
ють до забитих місць. Авран — отруйна
рослина! Вживати тільки за порадою
і під наглядом лікаря.
27
АГАВА АМЕРИКАНСЬКА
агава американская
Agave americana —
АГАЛИК-ТРАВА ГІРСЬКА
букашник горный
Jasione m ontana —
багаторічна трав'яниста рослина
родини агавових. Стебло укороче­
не, біля основи має розетку видов­
жених м ’ясистих листків з ш ипу­
ватим краєм. Квітки двостатеві,
зеленаво-ж овті, на високому квіт­
коносі, в багатоквітковій волоті.
Плід — коробочка. Цвіте на 15—
ЗО році життя, після чого вся
надземна частина відмирає, а з
кореневищ а утворю ю ться нові п а­
гони.
Поширення. Батьківщ ина — Пів­
денна Америка. В СРСР вирощ у­
ють як кімнатну та оранж ерейну
декоративну рослину, а на Крим­
ськом у та К авказькому узб ереж ­
ж ях Чорного м оря — у відкрито­
му грунті.
Сировина. Використовують листя,
сік і порош ок з висуш еного лис­
тя. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Л истки містять
стероїдні сапоніни. Серцевина
ниж ньої частини квітконоса бага­
та на цукри.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. За фарм акологічною
дією А. а. схож а на алое дерево­
видне. Її використовую ть як зне­
зараж ую чий, протизапальний, бо­
летамувальний, ж арозн иж уваль­
ний та відхаркувальний засіб.
Цілі листки, попередньо очищені
від ш кірки, прикладаю ть до ран
і наривів, використовую ть при іш і­
асі, ревматизмі та інших захворю ­
ваннях суглобів. Свіжий сік, на­
стій або порош ок рекомендую ть
при захворю ваннях легень, ш лун­
ково-киш кового тракту (гастрити,
коліти), при захворю ваннях печін­
ки, при жовтяниці.
дворічна трав'яниста м'якош орсткоопуш ена рослина родини дзво­
никових. Стебло прямостояче,
просте або розгалуж ене, 15—
100 см заввишки. Листки чергові,
цілісні; нижні — видовж еноклиновидні, виїмчасті, верхні — л і­
нійно-довгасті, тупі. Квітки д в о ­
статеві, правильні, голубі, зібрані
густими верхівковими головками.
П лід — коробочка. Цвіте у черв­
ні — серпні.
Пош ирення. Росте в соснових л і­
сах, на піщаних місцях у лісових
та лісостепових районах.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава містить
флавоноїди, інулін.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання.
Експериментально
з ’ясовано, що рослина виявляє
гемостатичну дію. В народній м е­
дицині настій трави вж иваю ть при
головних болях, запамороченні,
безсонні, болях у ш лунку, при ж і­
ночих захворю ваннях та як сеч о­
гінний засіб. У відварі трави к у ­
пають дистрофічних дітей.
Лікарські форми і застосування. Сві­
жий сік п’ють по 20 крапель на сто­
лову л о ж ку води тричі на день до їди.
Настій подрібненого свіж ого листя
(50 г на 1 склянку води кім натної тем­
ператури, настоюють 6 годин, процід­
жують) приймають по 1 столовій лож ці
тричі на день до їди. Порошок з листя
вживають по 0,2—0,5 г тричі на день
до їди. При ш лункових хворобах (особ­
ливо при диспепсії) суміш 1—5 чайних
лож ечок соку агави і 1 столової лож ки
відвару п о л и н у гіркого розводять у 0,5 л
кип'яченої води і п'ю ть ПО І столовій
лож ці тричі на день.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова л о ж ­
ка сировини на 200 мл окропу, настою­
ють ЗО хв) по 1 столовій лож ці 3—
4 рази на день.
28
8
АГРУС ЗВИЧАЙНИЙ
крыжовник обыкновенный
Grossularia reclinata —
Хімічний склад. Плоди агрусу АДОКСА МУСКУСНА,
м істять 6— 10 % цукрів (ф рукто­ пижмачка;
за, глюкоза, сахароза), до 2,3% адокса мускусная
багаторічна рослина родини аг­ органічних кислот (переважно A doxa moschatellina —
русових. Кущ заввишки 60— лимонна і яблучна), близько багаторічна трав'яниста рослина
150 см з колючими пагонами. Л и­ 1 % пектинових речовин, близько родини адоксових, 5— 15 см зав­
стки 3—5-лопатеві( зубчасті. Квіт­ 2 % клітковини, аскорбінову кис­ вишки; має мускусний запах.
ки сидячі, з зеленуватими, чер­ л оту (25—ЗО м г% ), каротин (0,2 Прикореневі листки (1—3) двічівонуватими
або
пурпуровими м г% ), вітамін Е (0,56 м г% ), трійчастоскладні, довгочереш копелюстками, одиничні або в 2— ф олієву кислоту, ф енольні спо­ ві; стеблових листків два, вони
3-квіткових китицях. П лоди (не­ луки (катехіни, лейкоантоціани, трійчасті, розміщ ені супротивно
справж ня ягода) округлі або ви­ антоціани, флавоноли, фенольні біля середини квітконосного стеб­
довж ені, забарвлені в білий, ж ов­ кислоти), сполуки калію, заліза, ла. Квітки дрібні, правильні,
тий, рожевий, червоний або чор­ йоду, міді, марганцю, ф тору та двостатеві, ж овтаво-зелені, в го­
ний колір. Цвіте у травні — черв­ цинку.
ловчастих суцвіттях на верхівці
Фармакологічні властивості і ви­ стебла. П лід — кістянка. Цвіте
ні.
Поширення. Вирощують у садах користання. В народній медицині у квітні — травні.
агрус використовую ть як віта­ Поширення. Росте в листяних
в усіх районах України.
Заготівля і зберігання. З зелених мінний, сечогінний, ж овчогінний лісах, по чагарниках майже по
і напівстиглих ягід виготовляють та послаблю ючий засіб, як засіб, всій території України, крім Пів­
компоти та варення, із стиглих — що нормалізує артеріальний тиск, денного Степу.
соки, вина, мармелад, начинку протидіє новоутворенням.
Сировина. Використовують к о ­
для цукерок тощо. Ягоди можна Корисно вживати агрус при ате­ ріння, яке заготовляю ть восени.
росклерозі, крововиливах, п о в 'я­ Рослина неоф іцинальна.
сушити або маринувати.
заних із зниженням міцності Хімічний склад. Трава містить
кровоносних капілярів, при гіпер­ дубильні речовини, кавову і р-к у ­
тонії, анемії, послабленні д іял ь­ марову кислоти, 6-лактон; у к о ­
ності ш лунково-киш кового т р ак ­ ренях є еф ірна олія.
ту, при хронічних запорах, захво­ Фармакологічні властивості і ви­
рюваннях нирок і сечового м іхура. користання. Ефірна олія А. м.
При поруш енні обміну речовин виявляє спазмолітичну дію. На­
і ож ирінні реком ендується вж и­ стій коріння має антимікробні
вати протягом 3—4 тиж нів багато та ранозагою вальні властивості
ягід агрусу з одночасним обм е­ і застосовується зовнішньо у ви­
женням калорійності їж і.
гляді компресів і обмивань при
ПРОТИПОКАЗАНО вживати аг­ лікуванні гнійних ран.
рус при виразковій хворобі ш лун­ Лікарські форми 1 застосування.
ка і дванадцятипалої киш ки в ста­ ЗОВНІШНЬО — настій (20 г подріб­
дії загострення, при ентеритах неного коріння на 200 мл окропу,
і колітах, що супроводяться про­ настоюють кілька годин у термосі,
проціджують) для компресів і обми­
носом.
вань.
29
9___________________
АЇР ТРОСТИНОВИЙ,
лепеха звичайна, татарське зіл­
ля, ірниця, шуварник, сашина,
гавір;
аир болотны й
Acorus calamus —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ароїдних. К ореневищ е
товсте, циліндричне, звивисте,
ж овтаво-зелене, вкрите зверху по
спіралі темними широкими лист­
ковими рубцями, розташ оване
горизонтально, майж е на поверх­
ні. Стебло прямостояче, нерозгалуж ене, сплюснуте, з одного
боку ж олобкувате, з другого —
гостроребристе, 80— 125 см зав­
вишки. Листки мечовидні. Квітки
дрібні, зеленаво-ж овті, двоста­
теві, зібрані в початок. Плід —
ш кіряста червона ягода. Цвіте
у травні — липні.
Поширення. Росте майже по всій
території України по берегах
річок і водойм, на болотах і бо
лотистих луках, по днищах балок.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовують сушені і свіж і коре­
невища (Rhizoma Calami). Для
сушіння кореневищ а викопують
восени і рано навесні, миють,
пров'ялю ю ть на відкритому по­
вітрі, розрізаю ть на куски 15—
20 см і суш ать у суш арках при
температурі 25—30°. Сухої сиро­
вини виходить 22—23 % . Сиро­
вина гігроскопічна, тому її слід
зберігати в сухому місці в за­
критій тарі. Строк придатно­
сті — 3 роки. Сировина відпускає­
ться аптеками.
Хімічний склад. Кореневище А. т.
містить еф ірну олію (до 5 % ),
гіркий глікозид акорин, аскорбі­
нову кислоту (150 м г% ), дубиль­
ні речовини, крохмаль, смоли
тощо. До складу еф ірної олії
входять а-пінен, а-камфен, а-кам
фора, спирти борнеол, евгенол
метилевгенол, циклічні сескві­
терпени та їхні похідні тощо.
Фармакологічні властивості н ви­
користання. А їр проявляє тоні­
зуючі, протизапальні, знеболю ­
ючі, відхаркувальні, ж овчогінні,
антибактеріальні та дезин ф іку­
ючі властивості. Наявні біологіч­
но активні речовини збудж ую ть
закінчення смакових рецепторів
посилюють реф лекторне виділен
ня ш лункового соку, збільш ую ть
кількість соляної кислоти в ньому
(малі дози А. т. дію ть про­
тилеж но), активізую ть ж овчови­
дільну функцію печінки, підви­
щують тонус ж овчного міхура
і збільш ують діурез.
ВНУТРІШНЬО препарати А. т
призначаю ть при неспецифічних
поруш еннях ф ункції травного
тракту (розлад травлення і сек ­
реції шлунка, ахілія, запалення
кишок, киш кові коліки, м етео­
ризм), як загальнозміцнюючий
засіб (при фізичному переван­
таж енні, після тяж ких хвороб
і операцій, у похилому віці).
В гінекології А. т. використо­
вують при гіпом енструальном у
синдромі, вторинній аменореї на
грунті недостатньої ф ункції яєч ­
ників, при ослабленні лібідо
і патологічному перебігу к л і­
максу. Народна медицина, крім
цього, реком ендує вживати А. т.
при істерії, неврастенії, судоро­
гах (судомі), асциті, бронхіті,
бронхопневмонії, плевриті, від­
сутності апетиту, млявому трав­
ленні, запаленні та виразці ш лун­
ка, блюванні, діареї, хворобах
ж овчних шляхів, нирковокам 'яній
хворобі, нерегулярних м енструа­
ціях, як засіб, що посилює ста­
теву активність. Сік кореневищ а
вживали для посилення зору,
поліпш ення пам ’яті і слуху та
щоб позбутися звички до куріння.
ЗОВНІШНЬО А. т. використову­
ють при полисінні, для полоскан­
ня при неприємному запаху з
рота, стоматиті, для промивання
гнійних ран і виразок, для сприн­
цювань при кольпітах. Ванни
з кореневищ А. т. призначають
при рахіті й золотусі у дітей,
гострій та хронічній формах
артриту, спричинених поруш ен­
ням обміну речовин, при хворо­
бах ж іночих статевих органів.
Кореневища А. т. входять до скл а­
ду м ікстури М. Н. Здренко,
ш лун к о ви х чаїв, таблеток в ікал і­
ну та вікаїру, які вживаю ть при
виразковій хворобі ш лунка і
дванадцятипалої киш ки та гіпе­
рацидному гастриті. Ефірну олію
А. т. використовую ть у сто­
м атології при лікуванні пародон­
тозу, при виготовленні зубних
паст і препарату оліметину, який
призначаю ть при ни рковокам 'я­
ній та ж овчнокам 'яній хворобах.
У литовській народній медицині
кореневищ ами А. т. в поєднанні
з ялівцем звичайним, копитняком
європейським , звіробоєм звичай­
ним, чебрецем звичайним і км и ­
ном звичайним лікую ть ракові
захворю вання ш лунково-киш ко­
вого тракту.
Мисливці й туристи вживаю ть
молоді соковиті м ’які частини
А. т. як смачну і корисну їж у,
що зміцнює ясна й запобігає
псуванню зубів.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій сухих корене­
вищ (10 г сировини на 200 мл окропу)
по чверті склянки 3—4 рази на день
за 30 хвилин до їди; настойку сухих
кореневищ (готують у співвідношенні
1 : 5 на 40 % -ному спирті або горілці) по
половині чайної лож ки 3 рази на
день до їди; сік (свіже кореневище
подрібнюють, видавлюють під пресом,
процідж ую ть через марлю, розводять
20 % -ним спиртом або горілкою у
співвіднош енні 1:1) по 1 чайній
лож ці 2—3 рази на день до їди
протягом 2—3 місяців; суміш трави
золототисячника малого, тирличу жов­
того, сухих кореневищ А. т., листя
бобівника трилистого, трави по ли ну
звичайного, шкірки мандарина, 40 % ного спирту у співвідношенні 3 :4 :
3 : 2: 2: 2 :8 4 готують як настойку і
приймають по 1—4 краплі на цукрі
при печії, гострому гастриті з силь­
ним больовим синдромом.
ЗОВНІШНЬО — настій сухих корене­
вищ для спринцювань (ЗО г сировини
на 1 л окропу) застосовують 2 рази
на день — зранку і ввечері; настій
сухих кореневищ (1 чайна лож ка
на 300 мл окропу, настоюють 2 години,
процідж ую ть) застосовують теплим для
полоскання ротової порожнини; настій
сухих кореневищ (З столові лож ки
на 0,5 л оцту) щовечора втирають
у волосисту частину голови при швид­
кому випаданні волосся і полисінні.
зо
АЙВА ДОВГАСТА,
квітове дерево, пигва звичай­
на, бедрянка цареградська;
айва продолговатая
Cydonia oblonga —
невелике дерево родини розових
підродини яблуневих. Молоді па­
гони ш ерстисто-повстисті. Листки
короткочереш кові, яйцевидні або
овальні, темно-зелені, зісподу сіруватоповстисті. Квітки великі,
двостатеві, 5-пелюсткові, білі або
блідо-рож еві, одиничні, на кін ­
цях бокових гілочок. П лід —
я б л ук о кулястої або груш овидної
форми, лимонно-ж овте, кислосолодке, терпке. Цвіте у травні —
червні.
П ош ирення. Походить з Кавказу
і Середньої Азії. На Україні
є м айж е по всій території рес­
публіки, але більш е її в півден­
них та південно-західних рай­
онах, вирощ ують як плодову
рослину.
Сировина. Плоди (Fructus cydoniae) вживаю ть у свіж ом у і п ере­
робленом у вигляді. Насіння (Se­
men cydoniae oblongae) вико­
ристовую ть для одерж ання слизу
(M ucilago cydoniae). Аптеки си ­
ровину не відпускають. Листя
айви використовую ть у косметиці.
Хімічний склад. Плоди А. д.
містять 10— 12 мг% аскорбіно­
вої кислоти, 0,1 — 1,8% дубиль­
них речовин, близько 0,3 % п ек ­
тинових речовин, 5 % органічних
кислот (яблучна, лимонна, винна),
5,3— 12,1 % цукрів (переважно
фруктоза), сполуки заліза і міді,
еф ірну олію тощо. Насіння А. д.
вкрите білястою плівкою, яка на
20 % складається із слизистих
речовин.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Плоди А. д. вияв­
ляють в'яж учу, кровоспинну, с е ­
чогінну та антисептичну дію.
Наявність у плодах значної к іл ь­
кості заліза і пектинових речовин
зумовлю є використання їх при
недокрів'ї, захворю ваннях ш лун­
ково-киш кового тракту, що су­
проводяться проносами і крово­
течами. Використовують айву і як
сечогінний засіб при захворю ван­
нях серцево-судинної системи.
Інстиляція (закапування) свіж ого
соку в сечовивідний канал за­
тримує менструацію . Протерті
варені плоди використовую ть при
хворобах печінки і як протиблювотний засіб. Відвар із
свіж их або сухих плодів вж и ва­
ють при відсутності апетиту,
кровохарканні та маткових к ро­
вотечах. О держ аний з насіння
слиз — ефективний протизапаль­
ний і пом 'якш увальний засіб
при запаленнях дихальних і трав­
них органів та шкіри. Відвар
листя використовую ть для ф арбу­
вання волосся при передчасному
посивінні.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — слиз із насіння (5 г
цілого, не подрібненого, насіння на
100 мл окропу, настоюють і періо­
дично збовтують 10— 15 хв, процід­
ж ую ть без відж имання насіння) по
1 столовій лож ці 3—4 рази на день;
відвар суш ених плодів (10 г плодів
на 100 мл окропу) по 1 столовій
лож ці перед їдою.
ЗОВНІШ НЬО— слиз із насіння (5 г
насіння на 100 мл окропу) застосо­
вують для полоскання при ангіні
та як косметичний засіб (при опіках
і трісканні шкіри), в поєднанні з ін ­
шими лікарськими рослинами — при
догляді за сухою шкірою обличчя.
АЙЛАНТ НАЙВИЩИЙ,
китайський ясен, токсикодендрон високий;
айлант высочайший
Ailanthus altissima —
листопадне дерево родини си­
марубових, до 20 м заввишки.
Крона розлога, молоді гілки опу­
шені, темно-ж овті. Листки чер­
гові, непарноперисті, 60—80 см
завдовжки, з 13—25 видовженояйцевидними листочками. Квітки
5-пелюсткові, дрібні, одно- або
двостатеві,
зеленувато-білуваті,
зібрані в довгу верхівкову волоть
до ЗО см завдовжки. П лід —
яскраво-червоно-коричнева кр и ­
латка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. П оходить з Китаю.
На Україні, переваж но в півден­
них районах, розводять у садах
і парках як декоративну рослину.
Сировина. Використовують кору,
листя, квітки і плоди. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Кора А. н. м іс­
тить дубильні речовини (до 12 % ),
сапоніни, алкалоїди, стерини, л ак ­
тон симарубін, кумариновий гетерозид, гіркі речовини, до складу
яких входить айлантин.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Препарати А. н. вияв­
ляють вираж ену антимікробну
і протизапальну дію. Настойку
сухих стиглих плодів А. н. раніше
використовували при виготов­
ленні препарату ангінолю (ехінор), який призначали при л і­
куванні ангін. У народній меди­
цині кору і листя використо­
вують як засіб проти стьож ко­
вих глистів і дизентерії, а пло­
ди — при геморої та як засіб,
що регулю є менструації. Листя,
крім того, вваж ається еф ектив­
ним засобом при лейшманіозі.
В гомеопатії квітки, молоду кору
і свіж і пагони використовую ть
при скарлатині й диф терії, а
плоди — при нирковокам'яній і
ж овчнокам 'яній хворобах та як
протираковий засіб.
31
12
13______________
АЙСТРА АЛЬПІЙСЬКА
астра альпийская
A ster alpinus —
АЙСТРА СТЕПОВА,
іванок;
астра европейская
багаторічна трав'яниста рослина A ster amellus —
родини айстрових (складноцві­
тих). Стебло коротковолосисте,
5—20 см заввишки. Листки ці­
лісні, чергові: прикореневі при
основі — звуж ені в череш ок; стеб­
лові — зменш ені, сидячі. Кошик
один, ду ж е рідко їх буває два,
3,5—5 см в діаметрі. Крайові
квітки язичкові, фіолетові, сере­
динні — трубчасті, ж овті. П лід —
сім 'янка з чубком із волосків.
Цвіте у липні — серпні.
Пош ирення. Рідкісна рослина з р о ­
зірваним ареалом (занесена до
Ч ервоної книги У країнської РСР).
Трапляється тільки у високогір'ї
Карпат у кількох пунктах на сухих
вапнякових скелях.
Сировина. Використовують с у ­
цвіття і траву. Р ослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини м істять сапоніни. Крім цього,
в кореневищ ах знайдено кум а­
рини, а в траві — флавоноїди.
Використання. В тібетській меди­
цині відвар трави реком енду­
ється при золотусі, екземі, т у ­
беркульозних лімф аденітах, каш ­
лі й ломоті в кістках, а відвар
суцвіть використовую ть як від­
харкувальний засіб, а також при
ш лунково-киш кових захворю ван­
нях і деяких хворобах шкіри.
багаторічна трав'яниста розсіяноопуш ена рослина родини айстро­
вих (складноцвітих). Стебло пря­
мостояче, розгалуж ен е лиш е в с у ­
цвітті, 25—60 см заввишки. Лист­
ки чергові, сидячі, цілісні, еліп­
тичні або лопатевидні. Квітки
зібрані в кош ики: крайові —
маточкові, язичкові, світло- або
темно-голубі; серединні — дво­
статеві, трубчасті, ж овті. Л источ­
ки обгортки — по краю з чер­
воною плівчастою облямівкою.
Кош ики схож і на щиток або на
волоть. П лід — сім 'янка з чубком.
Цвіте у липні — серпні.
Пош ирення. Росте на степових
схилах, кам'янистих і вапнякових
місцях, узліссях, по чагарниках
у лісових та лісостепових райо­
нах південно-західної частини
республіки.
Сировина. Використовують с у ­
цвіття (кошики), збираю ть їх на
початку цвітіння рослини. Р осли­
на неоф іцинальна.
Хімічний склад. Суцвіття містять
сапоніни та алкалоїди. Деякі
автори сумніваються, що в росли­
ні є алкалоїди.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Рослині притаманні
відхаркувальні властивості. В на­
родній медицині цю рослину
використовую ть для лікування
туберкульозу легень, захворю ­
вань ш лунково-киш кового тракту
і шкіри.
^ f Ш)
14__________________
АКОНІТ ВОЛОТИСТИЙ
аконит метельчатый
Aconitum paniculatum —
багаторічна трав'яниста рбслина
родини ж овтецевих. К орені п о­
товщені. Стебло вгорі залозистоопущене, 50— 170 см заввишки.
Листки чергові, глибоко 5—7роздільні.
Квітки
зигоморфні
(див. Зигом орф на квітка), голубі
або темно-голубі, зібрані в просту
або розгалуж ен у китицю. Плід
збірний, з листянок. Цвіте у лип­
ні — серпні.
Пош ирення. Трапляється й Кар­
патах і на П рикарпатті в лісах і на
узліссях.
Використовується в народній м е­
дицині нарівні з аконітом джунгарським. С мертельно отруйна
рослина!
32
15
3,4 % ), органічні кислоти, кум а­
АКОНІТ ГАЙОВИЙ —
багаторічна трав'яниста рослина рини (0,3% ), крохмаль. До скл а­
ду
алкалоїдів входять аконітин
родини ж овтецевих. Те саме,
(0,6 % ), аконіф ін, ацетилзонгорин,
що й аконіт дібровний.
ацетилзонгорамін, ацетилнапелін,
зонгорин, зонгйрамін, ізоболдин,
караколін, караколідин, неолін,
АКОНІТ
ДЖУНГАРСЬКИЙ, норзонгорин, напелін, феніл-0нафтиламін. У надземних ор­
аконіт каракольський;
ганах виявлено алкалоїди, ф л а­
аконит джунгарский
воноїди, аскорбінову кислоту т о ­
A conitum soongaricum, сино­ що.
нім — A. karakolicum —
Фармакологічні властивості і ви­
багаторічна трав'яниста рослина користання. А. д. виявляє вираж е­
родини ж овтецевих. К ореневищ е ну болетам увальну дію. Виявлено
складається з великих конусовид- й антимікробні та протипухлин­
них коренебульб, що зрослися ні властивості рослини. Зовніш ­
в чотковидний ланцю ж ок. Стебло ньо у вигляді мазі або внут­
пряме, голе або у верхній части­ ріш ньо у вигляді настойки А. д.
ні опушене, 70— 130 см зав­ використовую ть як болетам уваль­
вишки. Листки череш кові, голі, ний засіб при ревматизмі, нев­
пальчасторОздільні, округло-сер­ ралгіях, мігрені, зубному болю
цевидні. Квітки зигоморфні, си­ та при інших захворюваннях.
ньо-фіолетові, зібрані в китицю. У народній медицині А. д. ви­
П лід — збірний, з 3 листянок. користовую ть і при туберкульозі
Цвіте у липні — серпні.
легень, при простудних захворю ­
Поширення. Росте в альпійському ваннях та ішіасі. Відоме також
поясі на схилах і по берегах річок використання його при злоякіс­
у горах Тянь-Ш аню; поблизу озера них новоутвореннях (внутрішньо
Іссик-Куль.
і зовнішньо).
Заготівля і зберігання. Використо­ Лікарські форми і застосування. За­
вують коренебульби (Tuber Асо- стосовують А. д. у вигляді настойки
n iti),зібрані восени. З 4 кг сирих під наглядом лікаря і під його осо­
відповідальність. За даними
коренебульб одерж ую ть 1 кг бисту
болгарських учених, терапевтична доза
сухих. У народній медицині, крім аконітину, як найтоксичнішого ал ка­
цього, використовую ть
траву л оїду,—0,02—0,03 мг 2—3 рази на добу.
(Herba A coniti), заготовлену до При заготівлі, зберіганні й вико­
цвітіння рослини. Суш ать сирови­ ристанні А. д. (як і інших аконітів)
ну в затінку: на горищах або під слід пам'ятати, що це смертельно
отруйна рослина! При перших озна­
наметами. Зберігаю ть у добре ках
отруєння (відчуття оніміння язика,
провітрю ваних приміщ еннях.
лиця і всього тіла, печіння в грудях
Рослина неоф іцинальна.
і животі, нудота, блювання) необхідно
Хімічний склад. К оренебульби негайно викликати швидку допомогу,
А. д. м істять алкалоїди (1.2= а потерпілому надати перш у допомогу.
16
1 7
АКОНІТ ДІБРОВНИЙ,
аконіт гайовий;
аконит противоядный
A conitum nemorosum,
нім — A. anthora —
сино­
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. К орені ве­
ретеноподібно потовщені. Стебло
прямостояче, просте, короткоопушене, 40— 100 см заввишки.
Листки багаторазово пальчасторозсічені, частки ланцетні або широколанцетні. Квітки зигом орф ­
ні (див. Зигом орф на квітка), ж ов­
ті, в щ ільних китицях. П лід —
збірний, з опуш ених листянок.
Цвіте у червні — липні.
Поширення. Трапляється на Л і­
вобереж ж і в Л ісостепу і на
півночі Степу в лісах, по чагар­
никах, на узліссях.
Використовується в народній м е­
дицині нарівні з аконітом джунгарським. Вваж ається й проти­
малярійним та антигельмінтним
засобом. П репарати А. д. вияв­
ляю ть гіпертензивну та протиаритмічну дію, а також мають
антитоксичні властивості при от­
руєннях аконітом дж унгарським.
Смертельно отруйна рослина!
18
АКОНІТ КАРАКОЛЬСЬКИЙ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. Те саме,
що й аконіт дж унгарський.
33
1 9
21
АКОНІТ СТРОКАТИЙ,
аконіт стрункий;
аконит пёстрый
багаторічна трав'яниста рослина A conitum
variegatum,
родини ж овтецевих. К орені рі- нім — A. gracile —
АКОНІТ МАЛЕНЬКИЙ
аконит низкий
A conitum nanum —
повидно потовщені. Стебло пря­
мостояче, у верхній частині воло­
систе, ЗО—40 см заввишки. Листки
яйцевидно-округлі, глибоко 5—7роздільні, частки сегментів вузьколанцетні або лінійні, часточки
їхні вузьколінійні. Квітки зи го­
морфні, ф іолетові або голубі,
в простому або трохи розгалу­
ж еном у суцвітті — короткій вер­
хівковій небагатоквітковій китиці.
П лід — збірний, з голих листянок.
Цвіте у липні — серпні.
Поширення. Трапляється в К ар­
патах на гірських луках і к а­
м'янистих схилах.
Використовується в народній ме­
дицині нарівні з аконітом джунгарським. Смертельно отруйна
рослина!
20
АКОНІТ МІЦНИЙ
аконит крепкий
A conitum firm um —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. К орені ріповидно потовщ ені. Стебло прям о­
стояче, здебільш ого просте, голе,
75— 125 см заввишки. Листки ч е ­
решкові, пальчастороздільні, ок­
руглі, з ш ирококлиновидно-ромбічними сегментами. Квітки зиго­
морфні (див. Зигом орф на квітка),
18—25 мм завдовжки, темноф іолетові, в розгалуж еноволотистих суцвіттях. П лід — збірний,
з листянок. Ц віте у липні —
серпні.
Пош ирення. Трапляється в К ар­
патах на гірських луках і кам 'я­
нистих схилах.
В икористовується в народній м е­
дицині нарівні з аконітом джунгарським. Смертельно отруйна
рослина!
ь
л
23
АКТЕЯ КОЛОСИСТА,
бож е тіло, злі ягоди;
воронец колосовидный
сино­ Actaea spicata —
багаторічна трав’яниста рослина
родини ж овтецевих, з багато­
головим кореневищ ем, з непри­
ємним запахом. Стебло пряме,
розгалуж ене, гладеньке або слабоопуш ене, біля основи — з бу­
рими лусками, ЗО—80 см заввиш ­
ки. Листки чергові, череш ко­
ві, двічі трійчастоперисті. Квітки
дрібні, правильні, 4—6-пелюсткові, білі, у китицевидному с у ­
цвітті. П лід — довгаста чорна яго­
да. Цвіте у травні — червні.
Пош ирення. Росте на вододілах
та схилах річкових долин, у т і­
нистих ш ироколистяних лісах у
лісових районах Л ісостепу і в К ар­
патах.
Сировина. Н ародна медицина ви­
користовує корені, надзем ну час­
тину і плоди. Рослина н еоф іци­
нальна.
Хімічний склад. А. к. потребує
дальш ого вивчення. Рослина міс­
тить алкалоїди. В коренях і п ло­
дах знайдено сапоніни, трансаконітову кислоту; в плодах і на­
АКОНІТ СТРУНКИЙ —
багаторічна трав'яниста рослина сінні — речовини з подразню валь­
родини ж овтецевих. Те саме, ною і наркотичною дією; в на­
сінні є ж ирна олія; в листках —
що й аконіт строкатий.
аскорбінова кислота.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати А. к. вияв­
ляю ть гіпотензивну, седативну
і протималярійну дію. У вітчизня­
ній і зарубіж н ій народній меди­
цині корені А. к. використовую ть
для лікування ревматизму, базедової хвороби, астми і малярії,
при укусах отруйних змій, а також
як седативний, проносний та
блювотний засіб; надземну части­
ну — при мігрені, носових крово­
течах, при деяких психічних
і при венеричних захворю ваннях
та епілепсії; ягоди — при пору­
шенні обм іну речовин, при го­
ловних болях, артриті й анемії.
В народній медицині Сибіру траву
і ягоди А. к. використовую ть
для лікування задавненого раку
ш лунка.
В гомеопатії використовую ть к о ­
рені і зрідка траву: при астмі,
ревматизмі, захворю ваннях ш кі­
ри, запаленні м 'язів та як заспо­
кійливий засіб.
А. к. — отруйна рослина (особ­
ливо плоди)! Сік рослини спри­
чинює на ш кірі пухирці і навіть
виразки. При отруєнні потерп і­
лом у необхідно подати перш у
д опом огу і викликати лікаря.
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. К орені ріповидно потовщені. Стебло голе,
з м айж е горизонтально відхи­
леними гілочками, 60— 150 см
заввишки. Листки пальчасто 5—
7-розсічені. Квітки голубі або
синюваті, в розлогій
китиці.
П лід — збірний, з голих або слабоопуш ених листянок. Ц віте у лип­
ні — серпні.
Пош ирення. Трапляється в Карпа­
тах і в західних районах Л ісо­
степу в лісах і по чагарниках.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Аконіт дж унгарський,
але використовується ця рослина
лиш е в народній медицині. Смер­
тельно отруйна рослина!
22
34
АКТИНІДІЯ ГОСТРА
актинидия острая
Actinidia arguta —
АКТИНІДІЯ КОЛОМІКТА
актинидия коломикта
A ctinidia kolom ikta —
багаторічна рослина родини актинідієвих. Виткий кущ -ліана до
15 м завдовж ки. М олоді зкорковілі пагони мають багато со­
чевичок. Листки чергові, цілісні,
на коротких голих череш ках,
ш кірясті, видовж ено-овальні або
еліптичні, з верхівкою, звуж еною
в короткий гострячок. Квітки
правильні, 5-пелюсткові, білі, за ­
пашні, Д В О -, інколи — однодомні
або полігамні, в пазуш них не­
багатоквіткових щ итковидних с у ­
цвіттях. П лід — ягода зеленого
кольору, різної форми (здебіль­
шого кулясто-еліптична), з соко­
витим ароматним м'якуш ем, 25—
ЗО мм завдовжки. Цвіте у липні.
Поширення. В СРСР дико росте
на Д алеком у Сході. На Україні
здебільш ого в ботанічних садах
та на присадибних ділянках р оз­
водять як плодоягідну рослину.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують плоди. Зберігаю ть їх зам о­
рож еними або висушеними.
Хімічний склад. Плоди А. г.
містять 400—900 мг % (за іншими
дж ерелами — 80—100 мг % ) ас­
корбінової кислоти, цукри, о р ­
ганічні кислоти, мікроелементи,
мінеральні солі тощо. В листі
і стеблах виявлено значну к іл ь­
кість флавоноїдів і сапонінів.
Використання. Ягоди А. г. вико­
ристовую ть майж е так само, як
і ягоди актинідії коломікти. У віт­
чизняній і зарубіж ній народній
медицині ягоди А. г. вживаю ть
як болетамувальний, відхарку­
вальний, послаблю ючий і глисто­
гінний засіб, при поруш енні об­
міну речовин, захворю ванні л е ­
гень і бронхів, при гастралгії,
гіпо- і авітам інозі вітаміну С,
недокрів'ї, при різних захворю ­
ваннях, що супроводяться к ро­
вотечами, а також як загальнозміцнюючий засіб після ін ф ек ­
ційних захворю вань і операцій,
при фізичній і розумовій п е­
ревтомі. Свіжий сік плодів А. г.,
розведений водою, добре вга­
мовує спрагу. Вживають ягоди
свіж ими і переробленими.
дводом на рослина родини актинідієвих. Виткий кущ -ліана до
10 м завдовжки, підіймається
по деревах або стелиться по зем ­
лі. Пагони червоно-коричневі.
Листки чергові, цілісні, овальні,
з серцевидною основою, іноді
витягнуті у вістря, двічі тонко гостропилчасті. Квітки правильні,
5-пелюсткові, білі або рож еві,
ароматні: чоловічі — у 2—5-квіткових щ итковидних суцвіттях,
зрідка одиничні; ж іночі — оди­
ничні. П лід — ягода, зеленого к о ­
льору, еліптичної форми, з соко­
витим ароматним м'якуш ем, до
2 см завдовж ки і 1 см у діаметрі.
Цвіте у липні.
Поширення. В СРСР дико росте
на Д алеком у Сході. На Україні
розводять як декоратийну і п ло­
доягідну рослину.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують плоди. О скільки достиглі
плоди ш видко псуються, їх для
тимчасового зберігання і транс­
портування збираю ть недозріли­
ми. Ягоди добре зберігаю ться
зам орож ені і висушені.
Хімічний склад. У плодах А. к. б а ­
гато аскорбінової кислоти (813—
1400 м г% ), є цукри (4,2—9,8% ),
органічні кислоти, дубильні, п е к ­
тинові і барвні речовини тощо.
В листках знайдено ф лавон ої­
ди, лактони, сліди сапонінів;
у коренях — алкалоїди (0,03 % ).
Ф лавоноїди (катехіни) є й у д е ­
ревині і пагонах.
Використання. Ягоди А. к. вико­
ристовую ть як протицинготний,
глистогінний, кровоспинний (зо­
крема, при маткових кровотечах)
і болетам увальний засіб, при л і­
куванні
туберкульозу
легень,
бронхіальної астми, коклю ш у та
карієсу зубів. Корисно вживати
ягоди А. . к. при ослабленні
і виснаж енні організму внаслідок
перенесення інфекційних захво­
рювань і операцій, при ф ізич­
ній і розумовій перевтомі, гострих
і хронічних хворобах ш лунка
і киш ечника. Вживають ягоди
А. к. свіж і і перероблені на
варення, повидло, мармелад, пас­
тилу тощо.
35
26__________________
28
АКТИНІДІЯ ПОЛІГАМНА
актинидия полигамная
Actinidia polygama —
АЛІГАТОРОВА ГРУША —
багаторічна рослина родини актинідієвих. Виткий кущ -ліана не­
великих або середніх розмірів.
Листки чергові, цілісні, зубчасті,
при основі — від притуплених до
загострених. Квітки правильні, 5пелю сткові, одиничні, рідше по
2—3, в пазухах середніх лист­
ків молодих пагонів, близько
2,5 см у діаметрі. П лід — ягода
з конічним гострим носиком.
Цвіте у липні.
Поширення. В СРСР дико росте
на Далекому Сході.
Сировина. Використовують плоди,
надземну частину та корені. П ло­
ди малоїстівні, бо гіркуваті, пе­
кучі на смак і спричинюють
легкий опік слизової оболонки
ротової порож нини.
Хімічний склад. У свіж их плодах
є 1000— 1500 мг % (за іншими
дж ерелам и — 100 мг % ) аскорбі­
нової кислоти, 8,3 мг % каротину,
130 мг% вітаміну Р, алкалоїди
(у недозрілих плодах). Листки
містять кумарини, монотерпени
актинідин і метабілактон. У на­
сінні є ж ирна олія (6,9% ), до
складу якої входять пальм ітино­
ва, стеаринова, арахідонова, м ас­
ляна, лінолева і ліноленова кис­
лоти.
Використання. В науковій м едици­
ні Японії використовую ть екст­
ракт плодів і коренів під назвою
полігамол. Цей екстракт виявляє
27
sM Ш щ ш
wp
і *'VJfm
лЕЩн ж
загальнозміцню ю чу і сечогінну
дію і застосовується у вигляді
ін'єкцій 0,3 % -ного розчину для
посилення серцевої діяльності.
Використовують А. п. і в народ­
ній медицині: в Японії настій
плодів або сухих пагонів вико­
ристовую ть при запамороченні,
люмбагр, ревматизмі, паралічі
та гонореї; свіж і плоди їдять
для вгамування спраги, а листя
вживаю ть у їж у разом із соєвим
соусом; у Китаї порош ок плодів
разом з продуктами перегонки
коріння використовую ть як бол е­
тамувальний засіб при кольках,
болях у ж ивоті і в попереку;
в Китаї та Японії ванни з пло­
дів і гал використовую ть як
засіб проти запорів і для з і­
грівання тіла при ознобі та
простуді.
г
ш
В
І
27
*
І
29
АЛОЕ ДЕРЕВОВИДНЕ,
столітник;
алоэ древовидное
A loe arborescens —
багаторічна вічнозелена рослина
родини лілійних. Стебло дере­
в'янисте, кільчасте. Листки чер­
гові, мечовидно-видовж ені, м 'яси­
сті, з восковим нальотом і ш ипу­
ватим краєм. Квітки оранжеві,
зібрані в китицю. П лід — ко р о ­
бочка.
Поширення. Батьківщ ина А. д. —
Південна А фрика. В СРСР виро­
щують у відкритому грунті (Гру­
зія, Середня Азія) і як кімнатну
та оранж ерейну декоративну рос­
лину.
АКТИНІДІЯ ПУРПУРОВА
Сировина. Використовують розви­
актинидия пурпурная
нені листки і сік з них.
Actinidia purpurea —
Хімічний склад. Сік А. д. м іс­
багаторічна рослина родини ак- тить антраглікозиди (алоїн, нататинідієвих. Виткий кущ -ліана 8— лоїн, рабарберон, гомонаталоїн),
10 м завдовжки. Листки чергові, антрахінони емодин і хризофацілісні, зверху темно-зелені, зни­ нол, смолисті речовини, ф ер ­
зу — ясно-зелені, голі або опу­ менти і вітаміни; є сліди ефірних
шені вздовж центральної ж илки. олій.
Квітки дводомні, правильні, 5-пе­ Фармакологічні властивості і ви­
люсткові, білі, одиничні. П лід — користання. П репарати А. д. вияв­
ягода пурпурового кольору, з но­ ляю ть проносну, протизапальну,
сиком, від яйцевидної до ви­ ранозагою вальну, бактерицидну
довж еної форми з соковитим і ж овчогінну дію, вони поліп­
м'якуш ем, 2—2,5 см завдовжки. шують апетит, підвищ ую ть імуноЦвіте у липні.
резистентність організму. Свіжий
Поширення. Походить з Китаю. сік А. д. використовую ть як
В СРСР вирощ ую ть у ботанічних послаблю ючий та ж овчогінний за ­
садах як декоративну і плодо­ сіб, при ентероколіті, гастроен­
ягідну рослину.
териті та хронічном у гастриті
Заготівля і зберігання — як у стат­ зі зниж еною кислотністю, зака­
тях АктигЛдія гостра і Акти­ пую ть у ніс при гострому риніті
нідія коломікта.
(по 5—8 крапель), для підвищ ення
Хімічний склад. Плоди містять стійкості організму до інф екцій­
аскорбінову кислоту (85,8— 112,0 них захворювань, для лікування
мг % ), цукри (4,4—7,6 % ), каротин опіків, гнійних ран, лиш аїв і тро­
(0,06—0,10 мг % ), катехіни (20,0— фічних виразок. Компреси з соком
26,2 м г% ), антоціани (37,2— 125,0 А. д. призначаю ть при тубер­
мг % ) тощо.
кульозі шкіри, вовчанці, пром ене­
Використання. Плоди А. п. вико­ вому дерм атиті голови, епітеліористовую ть так, як і плоди акти­ мі. Тампони, змочені соком алое,
нідії гострої та актинідії коло- вводять у піхву при ерозії шийки
мікти. Сік із ягід А. п. — д о б ­ матки. Подрібненими листкам и
рий замінник апельсинового соку. з соком лікую ть пародонтоз.
Сік або свіж і плоди А. п. Цілі листки, попередньо очищені
цілюще впливають на роботу від шкірки, прикладаю ть до м озо­
киш ечника, особливо у дітей. лів. Л інім ент алое використову­
Для приготування з плодів А. п. ють для проф ілактики і лікування
ж еле, в яком у довго зберігається ураж ень ш кіри при променевій
аскорбінова кислота, свіж і ягоди терапії. Сироп алое з залізом
перетираю ть з цукровим піском (стимулятор кровотворення) п о ­
у пропорції 2 :3 за вагою. Збе­ казаний при гіпохромній анемії,
рігаю ть при тем пературі не вищій після виснаж ливих хвороб або
за 15°. Для задоволення добової інтоксикації. Рідкий екстракт А. д.
потреби в вітаміні С досить для ін'єкц ій використовую ть при
10— 15 г такого желе.
лікуванні хвороб очей (блефарит,
кон'ю нктивіт, кератит, ірит тощо),
хронічного
гастриту,
виразки
ш лунка і дванадцятипалої кишки,
f іЦ
JMI *
'■ili Я
вічнозелена тропічна рослина р о ­
дини лаврових. Те саме, що й
авокадо.
36
ЗО
бронхіальної астми, гінекологіч­ АЛТЕЯ ВІРМЕНСЬКА
них захворювань.
алтей армянский
Лікарські ф орм а 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — сік алое
(Succus
А1оёз) по чайній лож ці 2—3 рази на
день за ЗО хв до їди; рідкий екстракт
алое (Extractum А1оёв fluidum) по
чайній лож ці 3 рази на день; сироп
алое з залізом (Sirupus Aloes cum
Ferro) по половині — 1 чайній лож ці
в чверті склянки води 3 рази на
день протягом 15—ЗО днів. У народ­
ній медицині суміш соку свіж ого
листя алое, свинячого смальцю (або
гусячого жиру), коров’ячого масла,
меду і порошку какао у співвідно­
шенні 3 : 20 : 20 : 20 : 20 використовують
при туберкульозі легень і виразці
ш лунка (столову лож ку суміш і роз­
водять у склянці гарячого молока
і випивають за 2 рази за день).
ПІДШ КІРНО — екстракт алое рідкий
для ін 'єк ц ій ^Extractum A loes fluidum
pro injectionibus) щодня по 1 мл
15—50 днів (дітям до 5 років —
0,2—0,3 мл, старшим — 0,5 мл).
ЗОВНІШНЬО — сік або лінімент А. д.
(Linimentum Aloes) наносять тонким
шаром на ураж ену поверхню 2—3 рази
на добу і накривають марлевою сер­
веткою.
Послаблюючі препарати з А. д. ПРО­
ТИПОКАЗАНО вж ивати в останні
місяці вагітності, при гемороїдальних
і маткових кровотечах, при запаленнях
печінки, нирок та сечового міхура.
Althaea armeniaca —
багаторічна трав'яниста м 'якоповстиста рослина родини м альво­
вих. Стебло прямостояче, 60—
150 см заввишки. Листки пальчастоп'ятироздільні, гострозубчасті,
з видовж енояйцевидними частка­
ми. Квітки двостатеві, правиль­
ні, 5-пелюсткові, рож ево-ф іолетові, у волотевидно-китицевид­
ному суцвітті. Квітконіжки за
довж иною такі, як листки, у п а­
зухах яких вони сидять, або тро­
хи довші за них. П лід — зб ір­
ний, з багатьох плодиків-сім 'янок, розміщ ених кільцем. Цвіте
у травні — вересні.
Поширення. Т рапляється на Приазов'ї та в Криму на зволож ених
місцях, пісках, черепаш никах.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Алтея лікарська.
31
АЛТЕЯ КОНОПЛЕВИДНА
алтей коноплёвый
Althaea cannabina —
багаторічна трав'яниста опуш ена
ш орстка рослина родини м альво­
вих. Стебло прямостояче, галу­
зисте, 60— 150 см заввишки. Лист­
ки чергові,
довгочереш кові,
пальчасто-5-розсічені, з вузьколанцетними
частками;
верхні
листки розсічені на 3 вузькі дов­
гасті загострені, по краю нерівновеликопилчасті частки. Квітки
правильні, двостатеві, одиничні
або по 2 в пазухах листків, на
довгих ніж ках; пелюстки рож еві,
біля основи — темно-червоні, в
2—3 рази довші за чаш ечку.
П лід — з численних, розміщ ених
кільцем плодиків-сім'янок.
Цвіте у червні — вересні.
Поширення. А лтея коноплевидна
трапляється на луках, по чагарни­
ках, на кам 'янистих схилах та
вапнякових відслоненнях у пе­
редгірних і гірських районах та на
П івденному березі Криму, в Степу
і в південних районах Лісостепу.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Алтея лікарська.
37
33__________________
32
АЛТЕЯ Л ІК А РС ЬКА
проскурняк, гордовля, папурник, слизник;
алтей лекарственный
Althaea oificinalis —
багаторічна повстистоопуш ена, з
міцним розгалуж еним ко р ен е­
вищем і м'ясистими довгими к о­
ренями рослина родини маль­
вових, заввишки до 1,5 м. Стебел
багато, вони прямостоячі, прості
або у верхній частині галузисті.
Листки чергові, череш кові, яйце­
видні або видовж енояйцевидні,
трохи лопатеві, по краю заруб­
часто-зубчасті. Квітки двостате­
ві, правильні, в китицевидно-во­
лотевидних суцвіттях. Віночок
блідо-рож евий. П лід — багатосім'янка. Цвіте у серпні — ве­
ресні.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України на вологих луках
по берегах річок, стариць, озер
і ставків, по чагарниках, на забо­
лочених та солонцюватих місцях.
Заготівля і зберігання. Заготов­
ляю ть корені (Radix A lthaeae) д в о ­
річного і старш ого віку рослин
восени після відмирання надзем ­
ної частини. Корені ш видко ми­
ють холодною водою, підсуш у­
ють, знімаю ть кору і, розрізавш и
вздовж на 2—4 частини, швидко
суш ать під наметом або в суш ар­
ках при тем пературі ЗО—35°.
Зберігаю ть у сухих (сировина
дуж е гігроскопічна), добре п ро­
вітрюваних приміщ еннях. Строк
придатності — 3 роки. В деяких
зарубіж них країнах заготовляю ть
і листя (перед цвітінням), і квітки
(під час цвітіння).
Хімічний склад. Корені А. л.
містять слиз (бл. 35 % ), крохм аль
(37 % ), цукор (8 % ), аспарагін
(2 % ), бетаїн (4 % ), ж ирну олію
(1,7% ), пектини (16% ). Листя
і квітки містять незначну кіл ь­
кість слизу і еф ірн ої олії, в плодах
є ж ирна олія (12 % ).
того, використовую ть внутріш ньо
при лікуванні екземи і псоріазу.
В народній медицині відвар ко­
ріння А. л. внутріш ньо вж ива­
ють при запаленні сечового м іху­
ра, болісному мимовільному се­
човиділенні, диспепсії у дітей,
запальних процесах у нирках;
зовніш ньо — для полоскання ро­
тової порож нини, горла, проми­
вання очей при запаленні повік,
для клізм при діареї, а також
як протизапальний і пом 'якш у­
вальний засіб у вигляді припарок.
Відвар коріння А. л. у молоці
використовую ть при туберкульозі
легень.
Авіценна
пропонував
відвар з коріння, листя і насіння
А. л. як пом 'якш увальний засіб
при плевритах, каменях у сечо­
вому м іхурі і навіть при пухли­
нах. Коріння А. л. використовую ть
для приготування пілю льної маси
та як слизистий продукт у дієтич­
ному харчуванні. В зарубіж ній
практиці при лікуванні захворю ­
вань горла, легень і травного
тракту нарівні з коренями вико­
ристовую ть і листя та квітки
А. л. Корінь А. л. входить до
складу гр уд н и х чаїв.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар коренів (6 г
або 2 столові лож ки коренів на 200 мл
окропу) п'ю ть гарячим по половині
чи третині склянки 3—4 рази на день
після їди; настій коренів холодний
(6,5 г коренів на 100 мл води кім нат­
ної температури, настоюють 1 годину)
по 1 столовій лож ці через кожні
2 години; настій коренів гарячий
(1 столова лож ка коренів на 200 мл
води кім натної температури, настою­
ють 4 години, кип'ятять 6—7 хвилин,
охолоджують) п’ють теплим по 2 сто­
лові лож ки 3—4 рази на день. З готових
препаратів застосовують: сухий екс­
тракт алтейного кореня (Extractum A l­
thaeae siccum); рідкий екстракт ал­
тейного кореня (Extractum A lthaeae
fluidum); мукалтин (M ucaltinum) по
1—2 таблетки 2—3 рази на день;
сироп алтейний (Syrupus Althaeae)
використовують для поліпш ення сма­
кових якостей м ікстур та як обволі­
Фармакологічні властивості і ви­ каючий засіб (дітям дають по 1 чай­
користання. П репарати А. л. вияв­ ній лож ці через кож ні 2 години
ляю ть протизапальну, пом 'якш у­ при простудних захворюваннях).
вальну, відхаркувальну та захис­
ну обволікаю чу дію на слизову
оболонку ш лунка, сприяють три ­
валіш ому впливові призначуваних
разом з ними інших лікарських
речовин, уповільнюючи всм окту­
вання їх. У науковій і народ­
ній медицині А. л. приймають
всередину у вигляді відвару
або холодного настою коріння
при захворю ваннях органів ди хан­
ня (хронічні бронхіти, трахеїти,
ларингіти, бронхопневмонії, брон­
хіальна астма, коклюш) та шлунково-киш кового тракту (катараль­
ні стани стравохода, гастрити,
ентероколіти, виразкова хвороба
ш лунка і дванадцятипалої кишки,
особливо супроводж увана про­
носами). Настій і екстракт, крім
«а*
А М БРО ЗІЯ
П ОЛИН ОЛИСТА
амброзия полыннолистная
Am brosia artemisiifolia —
однорічна трав'яниста рослина
родини складноцвітих (айстро­
вих) з густим щетинистим опу­
шенням. Стебло прям остояче, р о з­
галуж ене, трохи борозенчасте,
до 250 см заввишки. Листки (4—
15 см завдовж ки) зверху зелені,
голі, зісподу — сіро-зелені, опу­
шені; верхні — чергові, сидячі,
перистороздільні; нижні супро­
тивні, череш кові, двічіперистороздільні. К ош ики одностатеві:
тичинкові, з ж овтими квітками,
зібрані по 8— 15 у колосовидне
суцвіття; маточкові, з квітками
без оцвітини,— по 1—3 у пазу­
хах верхніх листків або біля ос­
нови тичинкових суцвіть. П лід —
сім'янка.
Цвіте
у „ серпні —
ж овтні.
Поширення. Випадково завезена
3 Америки. П ош ирилася на півдні
України і на Закарпатті, на око­
лицях Києва, Х аркова й Ч ерні­
гова. Злісний карантинний б у­
р'ян. Росте в посівах різних
культур, а так ож по ш ляхах
і берегах річок, на залізничних
насипах, засмічених місцях тощо.
Сировина. Використовують над­
зем ну частину і пилок.
Хімічний склад. У надземній
частині є ефірна олія, до складу
якої входять цинерол і камфора.
Насіння м істить понад 18 % при­
датної для вж ивання олії.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Пилок А. п. виявляє
надзвичайно високу алергенну
дію. Попадання пилку на слизову
оболонку носа або на кон'ю н кти­
ву очей спричинює сінну про­
пасницю. Для захворю вання д о ­
сить 40—50, а інколи навіть
З—5 зерен пилку. Препаратами
з пилку А. п. (екстракти, таб­
летки) проводять лікування амброзійного та соняш никового полінозів. У народній медицині
надземну частину А. п. вико­
ристовую ть при гіпертонії та як
протилихом анковий засіб.
38
34
35__________________
АМ І ВЕЛИКА
амми большая
A m m i maius —
АМ І ЗУБНА,
кела;
амми зубная
A m m i visnaga —
Лікарські форми і застосування. А мі­
фурин (Ammifurinum) — комплект, що
складається з таблеток по 0,02 г та
з 0,3 % -ного розчину. При вітиліго
дворічна (в культурі — одн оріч­ й полисінні приймають всередину по
на) трав'яни ста рослина родини 1 таблетці 3—4 рази на день до їди
селерових (зонтичних), 100— 120 за 4—3—2 і 1 годину до ультра­
фіолетового опромінювання
(УФО).
см заввишки. Стебло прямостояче, Одночасно
з прийманням таблеток
порож нисте, галузисте. Листки ураж ені ділянки шкіри за 1 годину
складноперисторозсічені. Суцвіт­ до УФО змащую ть 0,3 % -ним розчином
тя — складний
зонтик.
Квітки аміфурину. Опроміню вання починають
дрібні, білі, 5-пелюсткові, дво­ з 1—2 хв і поступово доводять
до 15—20 хв. Загальна доза на курс
статеві. П лід — д восім ’янка.
Пош ирення. В диком у стані по­ лікування, який триває 3—3,5 місяця
складається з 4—5 циклів з пе­
ш ирена здебільш ого в Середзем­ ірервами
в 2—3 тиж ні — 250—300 табле­
ном ор'ї. В СРСР — у культурі ток. Дітям курс лікування зменш ується
(Краснодарський край, нечасто — вдвоє або втроє залеж н о від віку.
на півдні України). На Півден­ При псоріазі приймаю ть всередину
ному у зб ереж ж і Криму трапляє­ по одній — півтори таблетки за 2 годи­
ни до УФО і одночасно за 1 годину
ться як здичавіла. Цвіте у лип­ до
змащ ую ть ураж ен і ділянки
ні — серпні, плоди достигають 0,3 %УФО
-ним розчином. На курс л ік у ­
у серпні — вересні.
вання, що триває 1 рік, необхідно
Заготівля і зберігання. Заготов­ 300—400 таблеток і 50—80 опромінень.
ляю ть плоди (Fructus Ammi m ajo- Протягом одного циклу проводять
ris), які достигаю ть у серпні — 10—20 втирань та опромінень.
вересні. П лоди підсуш ую ть під ПРОТИПОКАЗАНО застосовувати ам і­
при туберкульозі шкіри, захво­
наметом або на відкритому по­ фурин
рюваннях крові, печінки, нирок і
вітрі, розстилаю чи їх на брезен­ серцево-судинної та центральної нер­
тах тонким ш аром (3—5 см) вової систем, а також дітям до 5 років.
і періодично перегортаю чи. Збе­
рігаю ть у сухих, добре провіт­
рюваних приміщ еннях. Строк при­
датності — до 4 років.
Хімічний склад. Плоди А. в.
містять ф урокум арини з групи
псоралену (ізопімпінелін, бергап­
тен, ксантотоксин, імператорин,
ізоімператорин, мармезин, мармезинін) та з групи ангеліцину
(ізобергаптен). У траві А. в.
є ті самі сполуки, щ о й у плодах,
але в менш их кількостях.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Л ікувальні власти­
вості А. в. відомі давно. Уже
в 13 столітті арабські лікарі
застосовували екстракти з цієї
рослини для лікування лейкодер­
ми. Але побічні явища, які при
цьому виникали, наприклад, за­
палення нирок, печінки тощо,
обм еж ували використання рос­
лини. В СРСР з насіння А. в.
виробляю ть препарат аміфурин
з порівняно невисокою гострою
токсичністю , відсутністю місцевоподразню вальних властивостей і
суттєвого впливу на артеріальний
тиск, діяльність серця, частоту
і ритм дихання. До складу аміфурину входять ф урокум арини бер­
гаптен, ксантотоксин та ізопім ­
пінелін. П репарат виявляє ф о ­
тосенсибілізую чу дію та невисоку
спазм олітичну активність і в по­
єднанні з дозованим ул ьтраф іо­
летовим опроміню ванням (УФО)
використовується для лікування
вітиліго, псоріазу, гніздового і
тотального полисіння. При л ік у ­
ванні полисіння аміф урин за
своєю активністю переверш ує за ­
рубіж ний препарат меладинін.
Висока терапевтична еф ектив­
ність спостерігається при лікуван­
ні полисіння ш ляхом ком бінуван­
ня ам іф урину з прополісом.
дворічна (в культурі — одноріч­
на) трав'яниста рослина родини
селерових (зонтичних), до 100 см
заввишки. Стебло прямостояче,
галузисте, трохи борозенчасте.
Листки чергові, піхвові, складно­
перисторозсічені. Квітки двоста­
теві, дрібні, білі, 5-пелюсткові,
з неприємним запахом, зібрані
в складний зонтик. П лід — д во ­
сім'янка. Ц віте у червні — липні.
Плоди достигаю ть у серпні —
вересні.
Пош ирення. В СРСР у диком у
стані трапляється на Закавказзі.
Поодинокі місцезнаходж ення ві­
домі й на П ередкавказзі. На
Україні, у південних районах,—
у культурі.
Заготівля і зберігання. Заготов­
ляю ть плоди (Fructus Ammi Visnagae) разом з половою у верес­
ні — ж овтні. Суш ать у сухому,
добре провітрю ваному приміщ ен-
39
36
ні, розстилаю чи їх тонким шаром,
часто перегортаючи. Зберігаю ть
у мішках, у сухих, добре п ро­
вітрюваних приміщ еннях. Строк
придатності — до 3 років.
Хімічний склад. Кількісний і
якісний склад діючих речовин
А. з. залеж ить значною мірою
від умов вирощ ування. Вся рос­
лина містить похідні фуранохромону (келін, віснагін, келінін, аміол, келінол, віснаміол,
віснадин та інші) і флавоноїди.
Крім цього, в плодах міститься
понад 20 % ж ирної олії, є еф ірна
олія. Основна дію ча речовина
А. з. — келін.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Плоди А. з. здавна
використовую ть у народній м е­
дицині Єгипту і країн Близь­
кого Сходу як ефективний за­
сіб при лікуванні нирковокам ’я ­
ної хвороби, ф арм акологічна а к ­
тивність А. з. зумовлена сумою
біологічно активних спазм олі­
тичних речовин. Окремі скл адо­
ві, наприклад, віснамін, виявля­
ють і фотосенсибілізую чу та се­
дативну дію. В СРСР з плодів
А. з. виготовляю ть препарати
келін та авісан. Келін призна­
чають при атеросклеротичном у
кардіосклерозі, хронічній коро­
нарній недостатності, спазмах ки­
ш ечника і шлунка, а також при
стенокардії та бронхіальній астмі
у між приступові періоди. Келін
входить до складу препаратів
вікаліну, келатрину та келіверину. Авісан реком ендується при
спазмах сечовивідних
шляхів,
для кращ ого відходж ення сечо­
вих каменів, при ниркових к о­
ліках, а також як засіб, що
полегш ує катетеризацію сечово­
дів.
Лікарські форми 1 застосування. Ке­
лін (Khellinum) випускають у таблет­
ках по 0,02 г. Застосовую ть ВНУ­
ТРІШНЬО по 1—2 таблетки 3 рази
на день після їди. Курс лікування —
15—ЗО днів.
Келін ПРОТИПОКАЗАНИЙ при ви­
раж еній недостатності кровообігу.
Авісан (Avisanum) випускають у таб­
летках по 0,05 г. Приймають всере­
дину по 1—2 таблетки 3—4 рази
в день після їди. Курс лікування —
1—3 тижні.
АМОРФА КУЩОВА
аморфа кустарниковая
Am orpha fruticosa —
листопадний кущ з родини б о­
бових, до 3 м заввишки. Кора
бура або темно-сіра. Листки н е­
парноперисті, з 8— 12 пар оваль­
них або м айж е ланцетних, зі­
споду сірувато-зелених листоч­
ків. Квітки дрібні, неправильні,
зібрані у верхівкові густі кити­
ці. В іночок
темно-фіолетовий.
П лід — біб. Цвіте у червні, липні.
Поширення. Походить з П івніч­
ної Америки. В УРСР розводять
у всіх районах, особливо на
півдні, в садах і парках як
декоративну рослину; трапляєть­
ся й у здичавілому стані.
Заготівля і зберігання. Заготов­
ляю ть плоди (Fructus A m orphae
fruticosae)
у
серпні — ж овтні.
Суш ать на відкритому повітрі
або під наметами з доброю венти­
ляцією, розстилаю чи тонким ш а­
ром. Зберігаю ть у паперових
міш ках у сухих, добре про­
вітрюваних приміщ еннях. Строк
придатності — до 5 років.
Хімічний склад. Насіння А. к.
містить ротеноїдний
глікозид
аморфін. Його знайдено і в лист­
ках та молодих пагонах.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Аморфін має к ар ­
діотонічну властивість, діє заспо­
кійливо, виявляє позитивну інотропну та тонотропну і негатив­
ну хронотропну дію на сер­
це. Створений на основі аморф іну препарат ф рутицин вико­
ристовували як седативний засіб
при вегетативних неврозах, н е­
врозах серцево-судинної систе­
ми та при пароксизмальній т а ­
хікардії.
Лікарські форми і застосування. Ф ру­
тицин (Fruticinum) випускали у таб­
летках по 0,05 г. Застосовували все­
редину по 1 таблетці 2—3 рази на
день після їди. Якщо побічних явищ
немає, дозу можна збільшити до 2
таблеток. Курс лікування — 20—ЗО днів
з перервами на 3 дні через кож ні
10 днів. Ф рутицин вилучено з но­
менклатури лікарських засобів у зв 'я з­
ку з наявністю ефективніш их п ре­
паратів і відсутністю достатньої кіль­
кості сировини.
АНАБАЗИС
БЕЗЛИСТИЙ —
сукулентний напівкущ родини
лободових. Те саме, що й
іжанник безлистий.
40
38
39
41
АНАКАМПТИС
ПІРАМІДАЛЬНИЙ,
зозулинець гостроверхий;
анакамптис
пирамидальный
Anacamptis pyramidalis —
АНГЕЛЬСЬКЕ ЗІЛЛЯ —
АНДРОМЕДА
БАГАТОЛИСТА,
безплідниця;
андромеда многолистная
Androm eda polifolia —
багаторічна трав’яниста росли­
на родини зозулинцевих (орхід­
них). Кореневі б ульби цілісні,
кулясті. Листки чергові, вузьколанцетні, до верхівки стебла по­
ступово зменш ую ться в розмірі.
К вітконосне стебло (до 40 см
заввишки) закінчується густим
пірамідальним суцвіттям з дуж е
зигоморфними двостатевими п ур­
пурово-червоними квітками з тон ­
кою звислою ш поркою 13— 14 мм
завдовжки. Плід — коробочка.
Цвіте у червні — липні.
Поширення. Рідкісна рослина (за­
несена до Червоної книги Укра­
їнської РСР). Трапляється в Кри­
му, Західному Лісостепу, на Розточчі-О піллі та Прикарпатті.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть бульбокорені, які зби­
рають одразу після цвітіння рос­
лини. Заготовляю ть лиш е моло­
ді дочірні бульби, старі відки­
дають. Зібрані бульби добре м и­
ють, на 4—5 хв занурю ю ть в
окріп, а після цього суш ать на
відкритому повітрі, під наметом
або в суш арці при тем пературі
50—55 °. О держ ана таким чином
сировина називається «бульби
салеп» (Tubera salep). З 10 кг
сирих бульб одерж ую ть 1 кг
сухих. Зберігаю ть у сухих, добре
провітрю ваних
приміщ еннях.
Строк придатності — 6 років. А п­
теки салеп не відпускають.
Хімічний склад.
Бульбокорені
містять сли з (5 0 % ), крохмаль
(27 % ), декстрин, пентозани, са­
харозу тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Салеп — добрий об ­
волікаю чий і протизапальний за ­
сіб. Його призначаю ть при за­
паленні органів травлення (колі­
ти, гастрити, виразка ш лунка),
при проносах, дизентерії, отруєн­
ні різними токсичними речови­
нами, при хронічних і гострих
бронхітах.
Л ікарські форми і застосування. С лиз
fM ucilago Salep): 2 г порош ку са ­
лепу ошпарюють 200 мл окропу,
збовтують 10— 15 хвилин і приймають
по 1 чайній або десертній лож ці
2—3 рази на день. Приготовлений
слиз зберігають у холодильнику.
багаторічна трав'яниста залозис­
то-пухнаста рослина родини а й ­
стрових (складноцвітих). Те са­
ме, що й арніка гірська.
40
АНГЛІЙСЬКИЙ
ШПИНАТ —
багаторічна трав'яниста к орен е­
вищна рослина родини гречкових.
Те саме, що й щ авель шпинат­
ний.
вічнозелений кущик родини ве­
ресових, 15—ЗО см заввишки.
Стебло сланке, мало розгалу­
ж ене, з висхідними гілочками.
Листки довгасто-ланцетні або л і­
нійно-ланцетні, з
загорнутими
вниз суцільними краями, зверху
блискучі, зелені, знизу — синюва­
то-білуваті
від воскової
по­
волоки. Квітки звисаючі, в щ итко­
видних китицях, з глечиковидним, рож евим, усередині опу­
шеним віночком . П лід — ко р о ­
бочка. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте на Поліссі,
Росточчі-Опіллі, П рикарпатті і
зрідка в Карпатах у сосно'вих,
рідше дубово-соснових лісах на
торфових та оліготрофних сф аг­
нових (у горах) болотах, на во­
логих місцях.
Сировина. Використовують тра­
ву, зібрану під час цвітіння рос­
лини. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава А. б.
містить дубильні речовини, глі­
козид андромедотоксин, барв­
ники тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати А. б. ви­
являють наркотичну, в ’яж учу і
місцевоподразню вальну дію.
ВНУТРІШНЬО настій трави А. б.
використовую ть від кашлю, при
туберкульозі легень, ревматизмі,
проносі, запорі, безсонні, при
ж іночих хворобах;
ЗОВНІШ ­
НЬО — як ранозагою вальний
засіб.
Лікарські форми 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО настій трави (1 столова
лож ка на склянку окропу) по 1—2
столові лож ки тричі на день.
Рослина отруйна!
41
42_____________ __
43__________________ 44
;
А НЕМ ОНА ДІБРОВНА
А НЕМ ОНА ЖОВТЕЦЕВА,
ветреница дубравная
Anem one nemorosa —
ж аб'яче зілля;
ветреница лютиковая
багаторічна кореневищ на трав 'я­ A nem one ranunculoides —
ниста рослина родини ж овте­
цевих. Стебло прямостояче, розсіянопритиснутоопуш ене,
10— '
25 см заввишки. Прикореневих
листків немає або, рідше, є лише
один. Стеблові листки короткочереш кові, зібрані по 3 в кільце.
Квітки середніх розмірів (20—
ЗО мм у діаметрі), білі, блідо-ро­
жеві, інколи лілові, здебільш ого
з 6 пелюсток. П лід — сім'янка.
Ц віте у квітні — травні.
Пош ирення. Росте в ш ироколис­
тяних лісах, на узліссях, галя­
винах на Західном у Поліссі та
в Лісостепу.
Сировина. Збираю ть траву (стеб­
ла, листя, квітки) під час цвітін­
ня рослини. Рослина неоф іци­
нальна.
Хімічний склад. Н адземна час­
тина рослини м істить сапоніни,
протоанемонін і хелідонову к и с­
лоту.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. В народній меди­
цині препарати А. д. ВНУТРІШ­
НЬО у вигляді настою викорис­
товую ть для лікування зл ояк іс­
них новоутворень, серцевих за ­
хворювань, запалення легень, га­
рячки, при болях у ш лунку, як
абортивний засіб; ЗОВНІШНЬО —
при ревматизмі, подагрі, як ан­
тимікробний засіб при лікуван ­
ні дерматозів.
Рослина отруйна! Використову­
вати треба дуж е обереж но.
У гомеопатії А. д. вж иваю ть як
седативний, потогінний та д іу р е ­
тичний засіб.
42
багаторічна кореневищ на тр ав 'я­
ниста рослина родини ж овтец е­
вих. Стебло прям остояче, голе,
10—ЗО см заввишки. П рикорене­
вих листків немає або є один
на довгом у череш ку. Стеблові
листки м айж е сидячі, зібрані по
З в кільце, пальчастотричірозсічені на
видовж еноланцетні
частки. Квітки на довгих квітко­
ніжках, ж овті. П лід — сім'янка.
Цвіте у березні — травні.
Пош ирення. Росте в ш ироколис­
тяних та мішаних лісах, у л ісо ­
вих, лісостепових та північних
степових районах України.
Сировина. Використовують лис­
тя і меншою мірою корені. Рос­
лина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Уся рослина
містить кам ф ору і глікозид р а ­
нункулін.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати А. ж.
мають наркотичні, болетам уваль­
ні, антиспазматичні, кровоспин­
ні, сечогінні та анти бактеріаль­
ні властивості. Раніше з А. ж.
одерж ували анемонін, який ви­
користовували при астмі, коклю ­
ші, рахіті та при маткових кро­
вотечах. У народній медицині
настій з листя А. ж. використо­
вую ть для лікування паралічів,
подагри, водянки, пізніх мен­
струацій, застарілого сифілісу,
ш лункових кольок і ж овтяниці,
при серцебитті та як засіб, що
посилює діяльність нирок і л е ­
гень.
ЗОВНІШНЬО настій з листя А. ж.
застосовую ть при ревматизмі, зо ­
лотусі, головному й зубному
болях. Соком з коріння лікую ть
бородавки.
Рослина отруйна! Використання
потребує обереж ності.
-----
АНЕМ О НА ЛІСОВА
ветреница лесная
Anem one sylvestris —
багаторічна кореневищ на трав'я
ниста рослина родини ж овтец е­
вих. Стебло прямостояче, у верх­
ній частині м айж е білоповстисте, 15—ЗО см заввишки. Листки
довгочереш кові, прикореневі, 5роздільні, густоопуш ені. Квітки
великі (ЗО—70 мм у діаметрі),
одиничні, здебільш ого з 5 пе­
люсток, білі. П лід — сім'янка.
Ц віте у травні — червні.
Пош ирення. Росте в ш ироколис­
тяних і міш аних лісах, на л ісо ­
вих луках, узліссях, по чагарни­
ках, на схилах у лісостепових
і північних степових районах
України.
С ировина. Використовують над­
земну частину. Рослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. У надземній
частині рослини виявлено сапо­
ніни, протоанем онін, аскорбіно­
ву кислоту, флавоноїди, органіч­
ні кислоти, сліди алкалоїдів. С а­
поніни і протоанем онін є й у к о ­
ренях.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати А . л. ви­
являю ть антисептичні, протиза­
пальні, болетамувальні, потогін­
ні та сечогінні властивості. В на­
родній медицині відвар трави
вж ивали при погірш анні зору
і слуху, при головному й зубно­
м у болях, коклюші, хворобах
горла, простудних захворю ван­
нях, пропасниці, при захворю ­
ваннях
ш лунково-киш кового
тракту, затримці менструацій, го­
нореї, білях, імпотенції, паралі­
чі тощо.
ЗОВНІШ НЬО траву А. л. вико­
ристовували при сверблячці, за­
хворю ваннях ш кіри й сиф ілісі та
при ревматизмі. Квітки при кла­
дали до наривів для прискорен­
ня їхнього визрівання.
Рослина отруйна! Використання
потребує обереж ності.
42
А Н ІС ЗВИЧАЙНИЙ,
ганус;
анис обыкновенный
Anisum vulgare —
однорічна трав'яниста опуш ена
рослина родини селерових (зон­
тичних). Стебло борозенчасте,
вгорі розгалуж ене, 25—60 см
заввишки. Листки троякі: ниж ­
ні — довгочереш кові,
цілісні,
округло-нирковидні, глибокопилчасті; серединні — прості, перис­
ті, верхні — тричіперисторозсічені. Квітки 5-пелюсткові, дрібні,
білі, в складних зонтиках. П лід —
двосім 'янка. Цвіте у червні, липні.
Пош ирення. П оходить з М алої
Азії. На Україні, переваж но в л і­
состеповій зоні, вирощ ую ть як
еф іроолійну рослину.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть плоди (Fructus Anisi).
Коли дозріє половина плодів,
рослини скош ують, досуш ую ть
у снопах або валках, обм оло­
чую ть і очищають від домішок.
Зберігаю ть у сухому прохолод­
ному приміщ енні. Строк при­
датності — д о 3 років. Плоди
відпускаю ться аптеками.
Хімічний склад. Плоди А. з.
містять ж ирну олію, білкові ре­
човини, фурокумарини і близь­
ко 6 % еф ірної олії, до складу
якої входить анетол (80—90 % ),
метилхавікол (10% ),
анісовий
альдегід, анісовий кетон і ані­
сова кислота.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Препарати А. з. ма­
ють відхаркувальні, протизапаль­
ні, антиспастичні, сечогінні та
бактерицидні властивості. Вони
проявляю ть терапевтичний ефект
при запальних захворю ваннях ор­
ганів дихання (ларингіти, трахе­
їти, бронхіти, бронхопневмонії),
при бронхіальній астмі, бронхоектатичній хворобі, коклюші
у дітей, гангрені легень, хво­
робах травного тракту (ентерит,
ентероколіт, метеоризм). В аку­
ш ерстві й гінекології препара­
ти А. з. призначаю ть при б о ­
лісних менструаціях, для сти­
мулю вання пологової діяльності
та секреції молока у матерівгодувальниць. Плоди А. з. вхо­
дять до складу грудного елікси­
ру (Elexir pectorale), грудного
чаю і ш лун ко во го чаю.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО— настій плодів (1—2
чайні лож ки на 200 мл окропу)
по чверті склянки 3— 4 рази на день
за ЗО хв до їди; настойку плодів
(20 г на 100 мл 40 % -ного спирту або
горілки) по 20—30 крапель 2—3 рази
на день; анісову олію (Oleum Anisi)
по 1—5 крапель на грудочку цукру
2— 3 рази на день як відхаркуваль­
ний засіб при катарах верхніх дихаль­
них ш ляхів та бронхоекгазах; краплі
нашатирно-анісові
(Liquor
ammonii
anisatus) по 5— 10 крапель на грудоч­
ку цукру (дітям по 1 краплі на кож ен
рік життя) 3—4 рази на день як від­
харкувальний засіб; настойку опійнобензойну
(Tinctura
Opii
benzoiса) по 20—40 крапель (для дітей по
1 краплі на кож ен рік життя) на. прийом
при кашлі та як відхаркувальний засіб.
ЗОВНІШНЬО — мазь
(взяті
порівну
порошок насіння А. з. порошок коріння
чемериці білої змішують зі свиня­
чим смальцем у співвідношенні 1:2)
як засіб проти гнид і вошей (вико­
ристовувати мазь треба з великою
обережністю, бо
біла
чемериця —
д у ж е отруйна рослина).
АПЕЛЬСИН
апельси н
Citrus sinensis —
вічнозелене дерево роду цитрус
родини рутових. Листки ш кіряс­
ті, цілісні, зчленовані з череш ­
ками. Квітки правильні, білі,
одиничні або в малоквіткових
щ итках. П лід — пом еранець, к у ­
лястий або овальний, від яснож овтого до м айж е червоного за­
барвлення, соковитий.
Пош ирення. П оходить з П івден­
но-Східної Азії. В СРСР виро­
щ ують на чорном орськом у узб е­
р еж ж і К авказу як плодову рос­
лину.
Сировина. Як лікувальний і про­
філактичний засіб використову­
ють свіж і плоди і сік із них.
Хімічний склад. Плоди містять
цукри (6—8 % ), лимонну кисло­
ту (1—2 % ), каротин, аскорбі­
нову кислоту (65 мг % ), тіамін,
рибофлавін, біофлавоноїди, п ек ­
тинові речовини та сполуки каль­
цію, ф осф ору і калію.
Використання. Апельсин — полі­
вітамінний засіб. Вживають при
гіпо- та авітамінозах, подагрі,
гіпертонії, атеросклерозі, при за ­
хворю ваннях печінки. А пельси­
новий сік зб удж ує апетит, добре
там ує спрагу при підвищ еній
тем пературі тіла, поліпш ує трав­
лення. Особливо корисно вж и ва­
ти його при гіпосекреторних
гастритах, слабому ж овчовиді­
ленні, схильності до спастичних
запорів.
ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати сік
при виразковій хворобі ш лун­
ка і при гастриті з підвищ еною
кислотністю ш лункового соку.
Ш кірку плодів у народній м е­
дицині використовували як жаротам увальний і кровоспинний
засіб, при маткових кровотечах
і надмірних менструаціях.
43
49
47
АПТЕЧНА СКОРОСПІЛКА — Хімічний склад.
АРАЛІЯ МАНЬЧЖУРСЬКА —
ранньовесняна багаторічна, рід­
ше однорічна трав’яниста росли­
на родини первоцвітих. Те саме,
що й первоцвіт весняний.
листопадний колючий кущ або
невелике дерево родини ар ал іє­
вих. Те саме, що й аралія висока.
48
АРАЛІЯ ВИСОКА,
аралія маньчжурська;
аралия высокая
A ialia elata,
синонім — А.
mandshurica —
листопадний, дуж е колючий кущ
або невеличке дерево родини
аралієвих. Стовбур прямий, 1,5 —
5 м заввишки. Листки великі
(40—80 см), двічіперистоскладні,
довгочереш кові, зібрані в кільце
на верхівці стовбура. Квітки
дрібні, двостатеві, правильні, зе­
ленаві, зібрані у довгі (до 45 см)
густі волоті. П лід — соковита, си­
ньо-чорна кістянка. В умовах
Києва цвіте у липні.
Поширення. В дикому
стані
росте на Д алекому Сході. На
У країні проходить випробуван­
ня як інтродуцент у ботанічних
садах і дендропарках.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть корені завтовш ки 2—
4 см, відібрані восени або рано
навесні з рослин 5— 15-річного
віку. Викопані корені старанно
очищають від землі, розрізаю ть
на куски 10— 12 см завдовж ки
(товсті розщеплюють) і сушать
під наметом, у провітрюваних
приміщ еннях або в суш арках при
тем пературі не вищій за 60 °.
Зберігаю ть у сухих приміщеннях.
Строк придатності — 2 роки.
Корені А. в.
містять тритерпенові сапоніни
(аралозиди А, В, і С), еф ірну
олію, смолисті речовини, к а­
медь, білки, крохмаль, вуглево­
ди та алкалоїд аралін.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Д ослідж енням и вста­
новлено стимулюючий вплив пре­
паратів А. в. на центральну
нервову систему, їхні кардіото­
нічну, антистресорну, антиокси­
дантну, гонадотропну та гіпоклікем ічну властивості. П репарати
А. в. поліпш ують загальний стан
хворих, стимулю ю ть обмін ре­
човин, покращ ую ть апетит, під­
вищ ують розум ову й фізичну
працездатність. їх використову­
ють після контузій мозку, при
різноманітних астенічних та д е­
пресивних станах організму, при
гіпотонічній хворобі, нейроцир­
куляторній дистонії за гіпото­
нічним і кардіальним типами,
при початкових стадіях атеро­
склерозу, імпотенції, при д е­
яких функціональних поруш еннях
нервової системи (особливо та­
ких, що виникли в результаті
тривалої розум ової та фізичної
перевтоми), як реабілітаційний
засіб після тяж ких хронічних
та інф екційних захворювань.
Лікарські ф о р м і і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку кореня (у
співвіднош енні 1:5, на 70 % -ному спир­
ті) по ЗО—40 крапель 2—3 рази на
день; сапарал (Saparalum) по 1 таб­
летці (0,05 г) 2—3 рази на день (зран­
ку і вдень) після їди.
ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати препара­
ти А. в. при епілепсії, гіперкінезах,
підвищ еній нервовій збудливості, без­
сонні, гіпертонії, перед сном. Не­
безпечним є й передозовування їх.
50
АРАЛІЯ СЕРЦЕВИДНА,
аралія Шмідта;
аралия сердцевидная
Aralia cordata, синонім — А.
schmidtii —
багаторічна трав'яниста рослина
родини аралієвих. Стебло про­
сте, голе, 1,5—2 м заввишки. К о­
реневищ е товсте, м 'ясисте, аро­
матне. Листки двічітрійчастоперистоскладні,
довгочереш кові.
Квітки дрібні, зеленувато- або
ж овтувато-білі, двостатеві й ти ­
чинкові, зібрані у верхівкове
волотевидне суцвіття, що скл а­
дається з багатьох зонтиків. Ін ­
коли в пазухах верхніх листків
утворю ю ться додаткові, частіш е
одиничні зонтики. П лоди ягодо­
подібні, м'ясисті, чорні, 3—4 мм
у діаметрі. Цвіте у липні*— ве­
ресні.
Поширення. В дикому стані рос­
те на Д алеком у Сході (південні
Курильські острови, Сахалін). На
Україні є в ботанічних садах
і на дослідних станціях, у окре­
мих аматорів як інтродукована
рослина.
Заготівля і зберігання — як у
статті А ралія висока.
Хімічний склад. Корені А. с.
містять тритерпенові сапоніни —
аралозиди А, В і С, близькі за
хімічним складом до панаксозидів женьш еня. Серед них пе­
реваж ає аралозид А. Крім цього,
в коренях є кумарини, ефірна
олія (2 % ) тощо.
Використання. Настойку коренів
А. с. використовую ть нарівні
з настойкою коренів аралії ви­
сокої за тими самими показан­
нями, ці настойки м айж е не р із­
няться за активністю. Разом з тим
токсичність настойки А. с. значно
ниж ча порівняно з настойкою
аралії високої.
ПРОТИПОКАЗАННЯ такі самі,
як і для настойки аралії висо­
кої.
АРАЛІЯ ШМІДТА —
багаторічна трав'яниста росли­
на родини аралієвих. Те саме,
що й аралія серцевидна.
44
52
АРНІКА ГІРСЬКА,
ангельське зілля, баранка, скусівник гірський, трава бараня,
чарник;
арника горная
A m ica montana —
кових кровотечах (після поло­
гів, викиднів, абортів), при сте­
нокардії, міокардитах, гіперто­
нічній хворобі, кардеосклерозі,
після мозкових крововиливів для
швидшого відновлення ф ункц іо­
нального стану центральної нер­
вової системи, при нічному мимо­
вільному сечовиділенні. В поєд­
нанні з іншими лікарськими
рослинами А. г. рекомендую ть
хворим на гепатит, холецистит
та холангіт. Зовніш ньо (у ви­
гляді примочок, компресів т о ­
що) настойку і настій квіток
А. г. призначаю ть для л ікуван ­
ня забитих місць, гематом, гно­
ячкових захворю вань шкіри, тро­
фічних виразок, опіків і відм о­
рож ень, при болю у м'язах, при
переломах кісток, вивихах с у ­
глобів, герпесі, ф урункульозі т о ­
що.
багаторічна трав'яниста зал ози ­
сто-пухнаста рослина родини ай­
стрових (складноцвітих). Стебло
прямостояче, 15— 80 см заввиш ­
ки, при основі — з розеткою з
4 овальних або довгасто-оваль­
них листків. Стеблові листки
сидячі, супротивні, довгасті або
ланцетні. Квітки оранж еві, в оди­
ничних кош иках на верхівці стеб­
ла і гілок: крайові — язичкові,
маточкові; серединні — трубчас­
ті, двостатеві. П лід — сім'янка.
Цвіте у червні — серпні.
Поширення. Трапляється в Кар­
патах, зрідка — в Ж итомирській
області на луках, узліссях, по Лікарські формж 1 застосування.
чагарниках, у гірських лісах. ВНУТРІШНЬО — настій квіткових ко­
шиків (10 г на 200 мл окропу) по 1 сто­
Рослина потребує ОХОРОНИ!
Заготівля і зберігання. Викори­
стовую ть квіткові кош ики (Flores
Агпісае). Збираю ть на початку
цвітіння рослини (коли язичкові
квітки спрямовані вгору), зріза­
ючи так, щоб залиш ок к вітко­
носа не перевищ ував 1 см. Су­
ш ать у суш арні при тем пературі
55—60 ° або під наметом чи на
горищі з наступним досуш уван­
ням у печі, щоб знищити яйця
комах. С ухої сировини вихо­
дить 20—22 % . Строк придат­
ності — 2 роки. Сировина відпус­
кається аптеками.
XIвсіяний склад. У кош иках А. г.
виявлено арніцин (близько 4 % ),
еф ірну олію (0,016% ), кароти­
ноїди, флавоноїди, арніфолін, цинарин, дубильні речовини, іну­
лін, холін, слиз, органічні ки сл о­
ти (молочну, ф умарову, яблучну),
аскорбінову кислоту (21 м г% ),
смолисті речовини.
Фармакологічні властивості І ви­
користання. Препарати А. г. ма­
ють кровоспинні, ж овчогінні, протисклеротичні, подразню вальні та
бактеріостатичні властивості. Во­
ни здатні усувати запори, зу ­
мовлені атонією товстої кишки,
посилю вати скорочення матки,
розш иряти мозкові судини, т о ­
нізую че й стимулююче впливати
на центральну нервову систему.
У великих дозах препарати А. г.
дію ть заспокійливо. Внутрішньо
препарати А. г. використовую ть
як еф ективні засоби при м ат­
ловій лож ці 3 рази на день після їди,
на молоці; настойку (у співвіднош ен­
ні 1:10, на 70 % -ному спирті) — по
ЗО—40 крапель 2—3 рази на ‘день до
їди, на воді або на молоці; настій
суміші квіток А. г., нагідок лік а р ­
ських, бобівника трилистого і вербени
лікарської у співвіднош енні 1:2:1,5:1
(2 столові лож ки на 300 мл окропу
настоюють у термосі 10—12 годин)
по чверті склянки тричі на день
перед їдою при гепатиті, холецисти­
ті та холангіті.
ЗОВНІШНЬО — настій або розведену
в 5— 10 частинах води настойку у ви­
гляді компресів, примочок тощо.
П ередозування препаратів А. г. спри­
чинює отруєння!
53__________________
АРОНІЯ ЧОРНОПЛОДА —
листопадний густий кущ родини
розових. Те саме, що й горобина
чорноплода.
/
45
54__________________ 55__________________
АРТИШОК ПОСІВНИЙ
артишок посевной
Cynara scolym us —
АРУМ ПЛЯМИСТИЙ
аронник пятнистый
A rum maculatum —
багаторічна трав'яниста росли­
на родини айстрових (складно­
цвітих). Стебло прямостояче, гіл­
лясте, сіро-зелене, 0,5— 1,5 (2) м
заввишки. Листки великі, перисторозсічені, іноді прості, знизу
опушені. Квітки сині або синьоф іолетові, зібрані у великі, до
25 см у діаметрі, кош ики. П лід —
сім'янка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Походить із С еред­
земном ор'я. На Україні виро­
щують як овочеву рослину у від­
критому (в південних районах)
і закритому (у північних райо­
нах) грунті.
Сировина. Спож иваю ть (відва­
реними або консервованими) зі­
брані до цвітіння кошики.
Хімічний склад. Кошики А. п.
містять білок (3 % ), вуглеводи
(10— 15% ), аскорбінову кислоту,
вітаміни В, і В2, каротин, іну­
лін та фенольну сполуку цинарин. У листках виявлено групу
біологічно активних фенолокислот (кавова, хлорогенова, неохлорогенова, коф еїлхінна).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Наявність цинарину зумовлює протисклеротичну,
ж овчогінну та сечогінну актив­
ність А. п. Подібні властивості
мають і фенолокислоти. Вони
активізую ть утворення
жовчі,
підвищ ують діурез, збільш ую ть
кількість сечовини, що виво­
диться з організму, регулюють
ф ункцію щ итовидної залози. Ви­
користовую ть А. п. у вигляді са­
латів або відварюють. Його ре­
комендую ть вживати при захво­
рюваннях печінки, при діабеті
й атеросклерозі, людям похило­
го віку, а також при отруєнні
опіумом. Відвар кош иків А. п.
використовую ть при запорах і
захворю ваннях печінки.
багаторічна трав'яниста однодом ­
на рослина родини ароїдних.
Корені бульбовидні, потовщені.
Листки прикореневі, довгочереш ­
кові, серцевидні, цілокраї, темноплямисті. Квітконосне стебло
(ЗО—40 см заввишки) закін чу­
ється початком з дрібними од­
ностатевими квітками:
ж іночі
квітки розміщ ені при його осно­
ві, чоловічі — над ними. П оча­
ток обгорнутий при основі ве­
ликим коричневим або жовтим
покривалом. П лід — червона яго­
да. Цвіте у травні.
Поширення. Росте по букових
лісах у західних районах У краї­
ни.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товують свіж і або висуш ені буль­
бовидно потовщені корені (Ra­
dix A ri m aculati). Заготовляю ть
восени або навесні до розвит­
ку листя. Очищені корені звільня­
ють від кори, розрізаю ть і су­
ш ать на відкритому повітрі або
в суш арці при тем пературі 40 °.
З 8 кг сирих коренів о д ерж у­
ють 1 кг сухих. Зберігаю ть у с у ­
хих провітрю ваних приміщ еннях.
Свіжі бульби (корені) зберіга­
ють у підвальному приміщ енні
в ящ иках з вологим піском. Рос­
лина неоф іцинальна.
Хімічний склад. До складу бульб
входять крохм аль (70% ), сапо­
ніни, аронін (0,10 % ) тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медици­
ні А. п. використовую ть як ‘бо­
летамувальний, протизапальний
та відхаркувальний засіб. Настій
бульб приймають всередину при
ревматизмі, невралгіях, катараль­
них станах верхніх дихальних
ш ляхів, хронічних
бронхітах,
бронхіальній астмі, гастритах з
підвищ еною кислотністю ш лунко­
вого соку, захворю ваннях печін­
ки, при наявності каменів і піску
в нирках і сечовому міхурі та
при геморої. В перш ій половині
вагітності настій А. п. вживаю ть
як протиблю вотний засіб. Зов­
нішньо використовую ть настойку
бульб при ревматизмі, подагрі
та геморої.
Лікарські форми 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій бульб (1 чай­
ну лож ку подрібнених свіж их або
сухих бульб на 1 склянку холодної
води, настоюють 8 годин, п роцідж у­
ють і випивають за день за 3—4 рази);
відвар бульб (у співвіднош енні 2,5:
: 100,0) по 10—15 крапель тричі на
день.
ЗОВНІШНЬО — настойку подрібнених
бульб (10 г на 100 г горілки).
У свіж ому вигляді всі частини росли­
ни дуж е отруйні! Висушена або зва­
рена рослина не отруйна.
46
56__________________ 57__________________ 58
АСТРАГАЛ ДАТСЬКИЙ
астрагал датский
Astragalus danicus —
багаторічна трав'яниста рослина
родини бобових. Стебло леж аче
або висхідне, розгалуж ене, 10—
40 см заввишки. Листки чергові,
непарноперисті, з 15—25 довгас­
то-овальними листочками. Квіт­
ки зигоморфні (див. Зигоморфна
квітка), м айж е сидячі, пурпуро­
во-фіолетові, в головчастих к и ­
тицях. П лід — біб. Цвіте у черв­
ні — липні.
Поширення. Т рапляється пере­
важ но в східній частині Л ісосте­
пу на полях, степових схилах,
сухих луках, лісових галявинах
і узліссях.
Сировина. Використовують тра­
ву, зібрану під час цвітіння
рослини. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Л истки А. д.
містять кумарини (0,13 % ), аскор­
бінову кислоту (220 м г% ), ф л а ­
воноїди і сапоніни.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати А. д. м а­
ють тонізую чі властивості й ви­
користовую ться в народній м е­
дицині при гіпертонії, головно­
му болі, ж іночих хворобах, від
надсади, як засіб, що знімає
втому.
Л ікарські форми і застосування. Нас­
тій трави (2 столові лож ки на 300 мл
охолодж еної перекип'яченої води, на­
стоюють 4 години) по 50 мл 3—4 рази
на день.
АСТРАГАЛ ШЕРСТИСТОКВІТ­
КОВИЙ,
бож і ручки, котики, котячий
астрагал сладколистный
горох, перелет, перелет поль­
Astragalus glycyphyllos —
багаторічна трав'яниста гола або ський, солодке зілля;
негустобілуватоопуш ена рослина астрагал шерстистоцветковый
родини бобових. Стебло висхідне, Astragalus dasyanthus —
АСТРАГАЛ
солодколйстий
розгалуж ене, 45—90 см заввиш ­
ки. Листки чергові, непарнопе­
ристі, з 4—7 пар довгастоеліптичних, зісподу волосистих лис­
точків. Квітки зеленаво-ж овті,
в коротких густих
китицях.
Плід — біб. Цвіте у червні —
серпні.
Поширення. Т рапляється по всій
території України у мішаних
лісах, на узліссях, полях, по ча­
гарниках.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть траву (Herba A stragali
glycyphylli), зібрану під час утво­
рення плодів. Зрізаю ть на ви­
соті 5—7 см від поверхні грун­
ту. Суш ать траву під наметом
або в добре провітрю ваних при­
міщ еннях, час від часу перевер­
таючи. Сухої сировини виходить
25 % . Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. А. с. м істить
гліциризин, аспарагін, гіркі й д у ­
бильні речовини, сліди алкал о­
їдів, сапоніни, ф лавоноїди тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. За ф арм акологічни­
ми властивостями А. с. майж е
не відрізняється від астрагалу
шерстистоквіткового. В зар у б іж ­
ній науковій медицині А. с. ви­
користовується як сечогінний за ­
сіб. У народній вітчизняній і за ­
рубіж ній медицині А. с. р е­
комендується при катарах верх­
ніх дихальних шляхів, при ш лун­
ково-киш кових розладах, кри­
вавому проносі, захворю ваннях
нирок та сечових шляхів, при
каменях нирок, наш кірних ви­
сипах, сифілісі, ішіасі, білях,
болісних і нерегулярних мен­
струаціях, при опущ енні матки,
для прискорення пологів і ви­
ділення посліду, підвищ ення се ­
креції молока у матерів-годувальниць.
Лікарські форми і застосування. Від­
вар трави (20 г на 200 мл окропу) по
2—3 столові лож ки 3 рази на день.
багаторічна трав'яниста рослина
родини бобових. М ає довге во­
лохате опуш ення. Стебла прямі
або висхідні, 10—ЗО см заввиш ­
ки. Листки чергові, непарнопе­
ристі, з 13— 18 парами видовж енояйцевидних або овальних лис­
точків. Квітки зигоморфні, б л і­
до-ж овті, в густих головчастих
китицях на верхівках довгих
квітконосів. П лід — біб. Цвіте у
червні — серпні.
Поширення. Зникаю ча рослина
(занесена до Ч ервоної книги
У країнської РСР). Трапляється
на степових схилах у Л ісостепу
і дуж е рідко — на півночі Степу.
Заготівля 1 зберігання. Викори­
стовую ть траву (Herba A strag a­
li
dasyanthii),
зібрану
під
час масового цвітіння. Зрізаю ть
на висоті 5—7 см від поверхні
грунту. Суш ать траву під нам е­
том або в добре провітрюваних
приміщ еннях, час від часу пере­
мішуючи. Сухої сировини вихо­
дить 20 % Аптеками не відпус­
кається.
Хімічний склад. Трава А. ш.
м істить гліциризин, флавоноїди
(кверцетин, кемпферол), поліса­
хариди (арабін, басорин), крох­
маль, барвники, органічні кисло­
ти, тритерпенові сапоніни, слиз
та сполуки заліза, кальцію, алю ­
мінію, ф осф ору, магнію, натрію,
барію, кремнію, стронцію, мо­
лібдену, ванадію і марганцю.
Фармакологічні властивості І ви­
користання. П репарати А. ш.
виявляю ть седативну, гіпотен­
зивну та кардіотонічну дію. Вони
підвищ ую ть діурез, поліпш ую ть
функціональну діяльність печін­
ки, позитивно впливають на про­
цес зсідання крові.
47
59
В науковій медицині настій А. ш. АСТРАНЦІЯ ВЕЛИКА
призначаю ть при гіпертонії 1-го астранция крупная
і 2-го ступенів, хронічній коро­ Astrantia major —
нарній недостатності (стенокар­
дії), при недостатності серцевосудинної системи, для лікуван ­
ня хронічних і гострих глом еру­
лонефритів. О собливо еф ектив­
ним є застосування препаратів
А. ш. в початковій стадії цих
хвороб, при схильності до на­
бряків і переваж анні збудливих
процесів у нервовій системі.
Ширше використовую ть А. ш.
в народній медицині. Його в ж и ­
вають ще як блювотний, к рово­
спинний, сечогінний та потогін­
ний засіб, для зняття набряків
різного походж ення, при зол о­
тусі, ревматичних болях у су­
глобах, кривавому проносі, ви­
падінні матки.
Зерна А. ш. й інших видів
астрагалу використовую ть для
приготування кави.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (10 г
на 200 мл окропу) по 2—3 столові
лож ки 2—3 рази на день протягом
З—4 тиж нів. РЕКТАЛЬНО — 50—75 мл
настою на клізму, 1—2 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — ванни і примочки з
настою, порошок для присипання ран.
60
БАБИНІ ЗУБИ —
однорічна трав'яниста ж о рстк о­
волосиста рослина родини паробагаторічна трав’яниста росли­ листових. Те саме, що й якірці
на родини селерових (зонтич­ сланкі.
них). Стебло прямостояче, вгорі
розгалуж ене, 40—80 см заввиш ­
ки. Листки пальчастороздільні,
глибокоп'ятирозсічені з видовж е- БАВОВНА —
но-обернено-яйцевидними,
зде­ багаторічна (в умовах кул ьту­
більш ого двічі-тричі надрізани­ ри — однорічна) ж орстковолосис­
ми великопилчастими частками, та рослина (кущ) родини м аль­
які закінчую ться щетинкою. Квіт­ вових. Те саме, що й бавовник
ки дрібні, білувато-рож еві, в шорсткий.________________________
простих зонтиках, оточених ве­
ликими блідо-рож евими листоч­
ками обгорточки. П лід — д во сі­
м'янка. Цвіте у червні — липні. БАВОВНИК ШОРСТКИЙ,
Поширення. Росте в лісах К ар­ бавовна, бамба;
пат, Західного Полісся та З ах ід ­ хлопчатник мохнатый
ного Л ісостепу.
Gossypium hirsutum —
Сировина. Використовують тра­ багаторічна (в умовах культу­
ву і коріння. Рослина неоф іци- ри — однорічна) ж орстковолосис­
нальна.
та рослина (кущ ) родини маль­
Хімічний склад. Діючі речовини вових. Стебло пряме, гілчасте,
вивчено слабо. За деякими д а ­ біля основи здерев'яніле, 1— 1,5 м
ними, які потребую ть перевір­ заввишки. Листки чергові, довки, в рослині є алкалоїди.
гочереш кові, 3—5-лопатеві, з три­
Властивості. Всі частини рослини, кутно-яйцевидними загостреними
особливо коріння, мають про­ лопатями. Квітки одиничні, 5-пеносні властивості.
люсткові, кремові, з червонува­
то-пурпуровим відтінком. Плід —
багатонасінна коробочка. Насіни­
ни — з довгими одноклітинними
волосками. Цвіте у липні — ве-
61______________ .
62
48
63
Пош ирення. Вирощ ується в рес­
публіках С ередньої А зії і За­
кавказзя як цінна прядивна куль­
тура. На У країні культивую ть
у крайніх південних районах та
в Криму.
Сировина. Використовують на­
сіння і кору коріння (Cortex
Gossypii
radicis),
заготовлену
після того, як зібрано бавовну
(волокно). З волокна одерж ую ть
гігроскопічну вату (Gossypium
hygroscopicum ).
Кора
коріння
аптеками не відпускається.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини м істять великий набір б іо ­
логічно активних речовин: у к о ­
рінні є госипол, дубильні речо­
вини, аскорбінова кислота, ві­
тамін К, триметиламін, ефірна
олія; насіння містить госипол,
госипін, пігмент госипурпурин,
ж ирну олію, високоякісний б і­
лок; у квітках є ф лавоноїди (5 % ),
лимонна (5—7 % ) і яблучна (3—
4 % ) кислоти. К аротиноїди і к а ­
техіни є в усіх частинах рослини.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Виділені із квіток
Б. ш. ф лавоноїди виявляють капілярозміцню вальну дію, зн иж у­
ють артеріальний тиск і тонус
коронарних судин. П репарати з
кори коріння (рідкий екстракт
або відвар) виявляють вираж ену
кровоспинну дію й застосовую ть­
ся при внутріш ніх і маткових
кровотечах. З коріння
одер­
ж ую ть препарат госипол (Gossypolum ), який використовую ть
при герпетичному кератиті, псо­
ріазі, звичайному, пухирчастому
та оперізую чом у лиш аях. Виявле­
но й протипухлинну дію госиполу.
У зв 'язк у з цим, рекомендується
пероральне застосування
його
хворими на рак ш лунка в після­
операційний період. Бавовнико­
ву олію (Oleum Gossypolii) вико­
ристовую ть у медицині нарівні
з соняш никовою і кунж утовою .
Крім того, вона є цінним дієтич­
ним продуктом і реком ендується
до вж ивання хворим на атеро­
склероз. * Листя Б. ш. служ ить
сировиною для одерж ання л и ­
монної кислоти.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар кори (2 чайні
лож ки сухої подрібненої кори на 1
склянку окропу) по третині склянки
З—4 рази на день; рідкий екстракт
кори по ЗО—40 крапель 2—3 рази на
день.
БАГАТОНІЖКА ЗВИЧАЙНА, ляну, гексойну, лаврову, янтар­
ну та аскорбінову кислоти, месолодиця лісова;
тилсаліцилат, крохм аль, каучук,
многоножка обыкновенная
сліди еф ірн ої олії.
Polypodium vulgare —
Ф армакологічні властивості і ви­
багаторічна зимую ча папороть
родини багатоніж кових, заввиш ­
ки 20—ЗО см. Має повзуче, с о ­
лодке на смак кореневищ е 0,5—
1 см у діаметрі, з двома рядами
прямих, ш кірястих, перистороздільних,
видовж еноланцетних
листків з лінійно-ланцетними, ці­
локраїм и або іноді трохи зубча­
стими часткам и і з черешками,
коротш ими за пластинку. Соруси на листках відкриті, округ­
лі, розміщ ені на сегментах двома
рядами по боках середньої ж и л ­
ки. Спори утворю ю ться в липні.
Пош ирення. Т рапляється спора­
дично м айж е по всій території
України на скелях та біля осно­
ви дерев у лісах.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть кореневищ а (Rhizoma
P olypodii
v u lg aris),
за го ­
товлені восени або рано навесні.
Кореневищ а очищають від надзем ­
ної частини і корінців, миють, р о з­
різаю ть на куски 10— 12 см зав­
довж ки і суш ать під наметом,
в опалюваних приміщ еннях або
в суш арці при тем пературі до
40 °С. С ухої сировини виходить
25 %. Зберігаю ть у сухих про­
вітрюваних приміщ еннях. Р осли­
на неоф іцинальна.
Хімічний склад. Кореневищ а Б. з.
містять дубильні речовини (2,5—
3,7 % ), глікозиди поліподин і самамбаїн, сапоніни, ситостерин,
кавову, яблучну, лимонну, мас­
користання. П репарати Б. з. ма­
ють відхаркувальні, пом 'якш у­
вальні, болетам увальні, потогін­
ні, ж овчогінні, сечогінні, крово­
спинні та глистогінні властивос­
ті. В народній медицині препа­
рати з кореневищ Б. з. застосо­
вують при бронхіальних ката­
рах, астмі, відсутності апетиту,
диспепсії, гастриті, метеоризмі,
при хворобах печінки, селезінки
та сечового міхура, нефриті,
маткових кровотечах та як абор­
тивний засіб. Як болезаспокійли­
вий засіб Б. з. використовую ть
при подагрі й лом оті в суглобах.
Зовніш ньо Б. з. використовую ть
при вивихах, поліпах у носовій
порож нині, прикладаю ть до за ­
битих місць.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій кореневищ (1
столова лож ка подрібнених корене­
вищ на 500 мл окропу) по третині —
половині склянки 4 рази на день;
порошок кореневищ а по 1 чайній
лож ці 3—4 рази на день; настій по­
рошку: 3 чайні лож ки порошку коре­
невища заливаю ть склянкою холод­
ної води на 8 годин, процідж ую ть;
сировину повторно заливають склян­
кою окропу на 15 хв, процідж ую ть;
одерж ані настої змішують і випива­
ють за день у кілька прийомів.
49
64
БАГНО ЗВИЧАЙНЕ
б агул ьн и к болотны й
Ledum palustre —
вічнозелений розгалуж ений к у ­
щ ик родини вересових, 50— 120 см
заввишки. М олоді гілки рудуватоповстистоопуш ені. Листки ш кі­
рясті, чергові, короткочереш кові, прості, цілісні, лінійні, з за­
горнутими краями; зверху тем ­
но-зелені, голі, зісподу — пов­
стисті. Квітки двостатеві, пра­
вильні, білі або ж овтаво-білі,
у верхівкових
зонтиковидних
щ итках, на довгих тонких іржавобілоповстяних клейких квітко­
ніжках. П лід — довгаста поникла
коробочка. Цвіте у травні —
липні.
Пош ирення. Росте розсіяно на
Поліссі, зрідка — на П рикарпат­
ті і в К арпатах у сирих і заболо­
чених соснових, рідш е — дубовососнових лісах, на торфових
болотах.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть траву (Herba Ledi p a ­
lustris). Збираю ть однорічні па­
гони під час дозрівання плодів.
Суш ать під наметом або в су­
ш арках при температурі до 40 °С.
Зберігаю ть у сухому прохолод­
ному приміщ енні. Строк при­
датності —2—3 роки. Сировина
відпускається аптеками.
Хімічний склад. Трава Б. з.
містить глікозид арбутин, ф л а­
воноїди, дубильні речовини, еф ір­
ну олію (до 7,5 % ). До складу
олії входять сесквітерпеноїди л е ­
дол і палюстрол, цимол, гераніл­
ацетат та інші.
65
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. П репарати трави Б. з.
мають спазмолітичні, відхарку­
вальні, потогінні, сечогінні, де­
зинфікую чі, подразні, засп окій­
ливі та наркотичні властивості,
розш ирюють судини і зниж ую ть
кров'яний тиск. Внутрішньо у
вигляді настою Б. з. признача­
ють як відхаркувальний і проти­
каш левий засіб при гострих і
хронічних бронхітах, трахеїтах,
ларингітах, коклюші, при спастич­
них ентероколітах. Дає ефект
використання Б. з. при брон­
хіальній астмі. В гінекологічній
практиці Б. з. використовую ть
як засіб, що підвищ ує тонус м ат­
ки. В зарубіж н ій і вітчизняній
народній медицині, крім того,
настій Б. з. вживаю ть при тубер­
кульозі легень, ревматизмі, по­
дагрі, діабеті, дизентерії, скро­
ф ульозі, екземі і висипах на тілі.
Зовніш ньо настій трави Б. з. в и ­
користовую ть при укусах к о ­
мах, набряках, відморож еннях,
для лікування забитих місць,
колотих і рваних ран, для по­
силення циркуляції крові в паль­
цях при занімінні (ендартеріїті)
тощо. Екстракт або відвар в олії
закапую ть у ніс при грипі та ри­
ніті. Хворим на бронхіальну аст­
му реком ендується
невелику
кількість трави Б. з. тримати в
спальному приміщенні. Викорис­
товують траву Б. з. і як інсекти­
цидний засіб.
Ф армацевтична промисловість з
трави Б. з. виготовляє препарат
ледол, а з олії — гваязулен.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­
лові лож ки на 200 мл окропу) п ’ють
теплим по чверті склянки 2—3 рази
на день; суміш трави Б. з., під білу
звичайного і коріння алтеї лікарської
у співвіднош енні 1:2:2 готують як
настій (2 чайні лож ки суміші на 200 мл
окропу) і вживають як відхаркуваль­
ний засіб по півсклянки 3—4 рази на
день; настій (25 г.трави Б. з. і 15 г тра­
ви к ропиви жалкої на 1 л окропу) по
півсклянки 5—6 раз на день при брон­
хіальній астмі та як профілактичний
засіб при коклюші і грипі.
ЗОВНІШНЬО — напар (1 частина сві­
ж их квіток і трави Б. з. на 9 частин
оливкової або соняш никової олії, на­
стоюють 12 годин у духовці) зака­
пують у ніс при грипі та риніті і вти­
рають у болючі місця при ревматич­
ному артриті; мазь (подрібнена трава
Б. з., коріння чем ериці б ілої і роз­
топлене несолоне свиняче сало у спів­
відношенні 1:1:3, настоюють 12 го­
дин у теплій духовці) втирають у
ш кіру при ревматизмі, ломоті, ко­
рості і вошивості.
Б. з.— д у ж е отруйна рослина! Необ­
хідно дотримуватися обережності при
заготівлі і не допускати передозу­
вань при застосуванні.
БА Д А Н ТОВСТОЛИСТИЙ
бадан толстолистный
Вегдепіа crassifolia —
багаторічна трав’яниста рослина
родини лом икаменевих. М ає тов­
сте повзуче циліндричне ко р ен е­
вищ е до 1 м завдовж ки. Стебло
(квітконосна стрілка) безлисте,
до 50 см заввишки. Листки ш кі­
рясті, блискучі, довгочереш кові,
цілісні, округлі, зимую чі, до
35 см завдовж ки, в прикореневій
розетці. Квітки правильні, двоста­
теві, дзвіночковидні, лілово-червоні, в щ ільному верхівковом у волотисто-щ итковидном у суцвітті.
П лід — коробочка. Ц віте у трав­
ні — червні.
П ош ирення. П оходить з Алтаю.
На Україні вирощ ується п ерев аж ­
но в ботанічних садах.
Заготівля і зберігання. Використо­
вую ть кореневищ а (Rhizoma Вегgeniae), зібрані в липні — серпні,
їх миють, ріж уть на куски до
20 см, попередньо пров'ялю ю ть
і досуш ую ть на відкритом у повіт­
рі протягом 3 тижнів. Зберігаю ть
у добре провітрю ваних приміщ ен­
нях. Строк придатності — 4 роки.
Аптеками не відпускається.
Хімічний склад. Корені й корен е­
вища м істять дубильні речовини
(15—28 % ), цукри, вільні полі­
феноли, глікозид бергенін, к рох­
маль. У листі виявлено дубильні
речовини, глікозид арбутин (10—
20 % ), вільний гідрохінон (2—
4 % ).
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати Б. т. вияв-
65
50
66
ляють кровоспинну, протизапаль­
ну, бактерицидну і в’яж учу дію.
Вони зумовлюють поверхневе
ущ ільнення тканин, пригнічення
секреції залоз, зменш ення болю,
прискорюють частоту серцевих
скорочень, зниж ую ть артеріаль­
ний тиск, зміцнюють стінки кап і­
лярів, справляю ть місцеву суди­
нозвуж увальну дію, проявляю ть
активність по віднош енню до
дизентерійної і черевнотиф озної
паличок. П репарати Б. т. призна­
чають при неінфекційних колітах
і ентероколітах, а в комбінації
з сульф анілам ідам и й анти біо­
тиками — при дизентерії. В гі­
некології Б. т. застосовую ть при
надмірних менструаціях і крово­
течах після абортів, геморагічних
метропатіях, фіброміомі матки;
зовніш ньо — для лікування ерозії
шийки матки. В стоматологічній
практиці Б. т. використовую ть
у вигляді полоскань при сто­
матитах і гінгівітах. У народній
медицині настій кореневищ і к о ­
ріння п'ю ть і при хворобах горла
та ротової порожнини, при шлунково-киш кових
захворюваннях,
лихоманці й головному болі.
Зовніш ньо порош ок кореневищ
Б. т. використовую ть як проти­
запальний засіб і для приси­
пання ран. Д обре вимочені к о ­
реневища Б. т. придатні в їжу,
а з сухого листя готують чагирський, або монгольський, чай, що
має тонізую чі властивості й по­
ліпш ує обмін речовин в орга­
нізмі.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — рідкий екстракт (3 сто­
лові лож ки подрібненої сировини зава­
рюють склянкою окропу, кип'ятять
на малому вогні до випарювання
половини початкового об'єму, проці­
джують) по 30 крапель 2—3 рази на
день; відвар кореневищ (10 г сировини
на 200 мл окропу) по 1—2 столові
лож ки 3 рази на день перед їдою.
ЗОВНІШНЬО — розчин для спринцю­
вань, який готують розведенням 1 сто­
лової лож ки рідкого екстракту в
1 л теплої води (зразу після сприн­
цювання роблять на 10— 15 хв п іх­
вову ванночку з рідкого екстракту),
курс лікування — 2 тиж ні; розчин для
полоскань ротової порожнини (10 мл
рідкого екстракту на 90 мл дистильо­
ваної води).
БАКЛАЖАН
баклажан
Solanum melongena —
баклаж ан ів зумовлю ю ть їхню цін­
ність у лікувальном у й дієтичному
харчуванні. Вони особливо к о ­
одно- або багаторічна трав’яниста рисні людям похилого віку, їх
рослина
родини
пасльонових. рекомендовано для проф ілактики
Стебло стояче, розгалуж ене. Л ис­ й лікування атеросклерозу та по­
тки прості, чергові, зелені або дагри, хворим на серцево-судинні
синьо-ф іолетові. Квітки великі, захворювання, особливо при на­
фіолетові, іноді білі, розташ овані бряках, пов'язаних з ослабленням
в пазухах листків поодиноко, роботи серця, при захворюванні
рідш е — в китицях (по 2—5). печінки.
П лід — фіолетова циліндрична,
округла, грушовидна або яйце­
видна ягода, яка досягає ваги
БАМ БА —
0,5— 1 кг.
Поширення. П оходить з Індії багаторічна (в умовах культури —
ж орстковолосиста
та Індокитаю. На Україні широко однорічна)
вирощ ується як овочева культура. рослина {кущ) родини м альво­
Заготівля і зберігання. Баклаж ани вих. Те саме, що й бавовник
збираю ть біологічно недозрілими, шорсткий.
коли насіння ще в молочній
стиглості (через 20—40 днів після
зав'язі). їх сушать, солять, мари­
нують, зам орож ую ть, консерву­ БАРАНКА —
ють, вживаю ть у ж ареном у й багаторічна трав'яниста залозис­
відвареном у вигляді. Свіжими їх то-пухнаста рослина родини ай­
мож на зберігати лиш е кілька днів стрових (складноцвітих). Те саме,
у холодильнику.
що й арніка гірська.
Хімічний склад. Плоди містять
10—12 % сухих речовин, 2,5—4 %
цукру, 0,5 % пектинових речовин,
0,6— 1,4 % білка, вітаміни С, В,, БАРАНЧИКИ —
В2 і РР, провітамін А (каротин), багаторічна,
рідш е — однорічна
мінеральні солі калію, кальцію,
ф осф ору і заліза, гірку речовину трав'яниста рослина родини первоцвітих. Те саме, що й пер во ­
мелонген (соланін).
Фармакологічні властивості і ви­ цвіт весняний.
користання. При споживанні бак ­
лаж анів зниж ується рівень холе­
стерину в крові, в стінках судин,
у печінці і нирках, збільш ується
виділення з сечею уратів. Сполуки
калію поліпш ують роботу серця,
сприяю ть видаленню з організму
надлиш ків води. Ці властивості
67
68_______________
69
51
70_________________
БАРБАРИС ЗВИЧАЙНИЙ,
71__________________
нетичній формі), гепатиті, гепа­ БАРВІН О К М АЛИЙ,
ж овчнокам 'яній
квасниця, кислянка, кисле де­ тохолециститі,
хворобі, не ускладненій ж овтя­
рево, кислич звичайний;
ницею. Ефективним є викорис­
барбарис обыкновенный
тання барбарису при запальних
Berberis vulgaris —
гіллястий листопадний колючий
кущ родини барбарисових, зав­
вишки 1,2—2,5 м. Молоді пагони
ж овтуваті або ж овтувато-червоні.
Листки чергові, цілісні, обернено­
яйцевидні, по краю гостропилчасто-зубчасті. Квітки правильні,
двостатеві, 6-пелюсткові, жовті,
в пониклих пазуш них китицях.
П лід — яскраво-червона
довгастоеліптична кисла ягода. Цвіте
у травні — червні.
П ош ирення. Росте розсіяно по
всій території УРСР на узліссях,
по чагарниках, на кам 'янистих
та гірських схилах, у підліску
хвойних та мішаних лісів. Ш ироко
вирощ ується як декоративна рос­
лина.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують корені (не товщі за б см),
кору, листя і плоди. Корені заго­
товляю ть навесні (до початку
розпускання бруньок) або восени
(після достигання плодів), обтру­
шують від землі, відрізую ть п о­
чорнілі й гнилі частини, розру­
бують на куски по 10—20 см
завдовж ки, розщ еплю ють і сушать
у добре провітрю ваних приміщ ен­
нях, під наметом або в суш ар­
ках при температурі 45—50 °С.
Кору заготовляю ть рано навесні,
листя — одразу після цвітіння
рослини. Сушать на горищах під
залізним дахом або під наме­
том з доброю вентиляцією, роз­
стеляю чи шаром у 3—5 см і
періодично перегортаючи. Гото­
ву сировину зберігаю ть у добре
провітрю ваних
приміщеннях.
Строк придатності — 3 роки. Л ис­
тя Б. з. (Folium Berberidis) від­
пускаю ться аптеками.
Хімічний склад. Усі органи Б. з.
містять дубильні речовини, е ф ір ­
ну олію, алкалоїди (берберин —
головний алкалоїд, оксиберберин,
пальматин, тетрагідропальматин,
барбамін, оксианкантин, ятрори­
цин, колумбамін, магнофлорин,
ізотетрандин) та ін. Вміст бербе­
рину в корінні досягає 1,5 %.
У плодах — 3,5—6 % органічних
кислот (яблучна, лимонна, винна
та інші), є цукри (до 7,7 % ),
пектин (0,4—0,6 % ), аскорбінова
кислота (20—55 мг% ), дубильні
речовини, барвники, флавоноїди
(катехіни, лейкоантоціани, а н то­
ціани, флавоноли), фенолокислоти. Плоди і листя містять і
лю теїн та вітамін К,.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Препарати Б. з. ви­
являють седативну, протизапаль­
ну, ж овчогінну та сечогінну дію.
Як ж овчогінний засіб барбарис
використовую ть при дискінезії
ж овчних ш ляхів (при гіперкі-
процесах у сечових органах (гломеролота пієлонефрит, гем ора­
гічний цистит). В акуш ерськогінекологічній практиці настой­
ку з листя і коріння барбарису
застосовую ть при атонічних кро­
вотечах у післяпологовий період,
при ендометриті, кровотечах у
клім актеричний період. У на­
родній медицині, крім того, від ­
вар кори і коріння використову­
ють при малярії, плевриті, т у ­
беркульозі, нирковокам 'яній хво­
робі, набряках, подагрі, ревм а­
тизмі, люмбаго; настойку листя —
при хворобах печінки і при
малярійному збільш енні селезін­
ки; відвар квіток — при захво­
рюваннях серця і при малярії.
Сік з плодів барбарису використо­
вую ть як ж овчогінний, як такий,
що поліпш ує кровообіг, та як
легкий, послаблю ючий засіб. Він
добре тамує спрагу, зб удж ує
апетит, зниж ує тем пературу тіла.
Корисно вж ивати сік і при
запаленні легень, при гарячці
та кашлі.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку
листя (у
співвідношенні 1:5, на 40 % -ному спир­
ті) по ЗО—40 крапель 2—3 рази на день
2—3 тиж н і; настій листя (1 столова
лож ка на склянку окропу) по 1 сто­
ловій лож ці 3—4 рази на день; сві­
ж ий сік плодів по 1—2 столовій
лож ці на день; берберину бісульфат
(Berberini bisulfas) по 1—2 таблетки
З рази на день 2—4 тижні.
ПРОТИПОКАЗАНО вживати препара­
ти барбарису при вагітності і в після­
пологовий період при затримці в матці
оболонок і частин дитячого місця.
могильник, хрещатий барвінок;
барвинок малый
Vinea minor —
вічнозелений п івкущ и к родини
барвінкових. Стебла сланкі, по
вузлах укоріню ю ться, ЗО—60 см
завдовж ки. Квітучі гілочки прям о­
стоячі. Листки ш кірясті, еліптич­
ні, цілокраї. Квітки правильні,
двостатеві, великі, ф іолетово-си­
ні, одиничні, розташ овані в пазу­
хах листків. П лід збірний з двох
листянок. Ц віте у травні.
Пош ирення. Росте на Україні
в південних лісових і л ісостепо­
вих та в північних степових
районах, у передгір'ях Криму
і К арпат у букових, грабових, д у ­
бових і соснових лісах, серед
кущів.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть траву (Herba Vineae
m inoris). Заготовляю ть у травні—
червні. Суш ать під наметами,
на горищах або в суш арках при
тем пературі 40—50 °С. С ухої си­
ровини виходить 40 % . Збері­
гають у сухих, добре провітрю ­
ваних приміщ еннях. Строк при­
датності — 2 роки. А птеками не
відпускається.
Хімічний склад. Трава Б. м.
містить алкалоїди (0,3—0,4 %),
гіркі речовини, аскорбінову кис­
лоту (900 мг % ), урсолову кисло­
ту, каротин (близько 8 мг %),
ф лавоноїди тощо. До складу а л к а ­
лоїдів входять вінкамін, вінкамідин, віноксин, вінцин, вінцезин,
вінкам інорпін та ін. З квіток
виділено флавоноїдний глікозид
робінін. У коренях знайдено ку­
марин.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
Б. м. виявляю ть гіпотензивну,
в'яж учу, протим ікробну, протиза­
пальну та кровоспинну дію. Вони
зниж ую ть артеріальний тиск, роз­
ширюють венозні судини серця
і судини головного мозку, роз­
слаблю ю ть м ускулатуру тонкого
киш ечника, стимулюють скоро­
чення матки. З трави Б. м.
виготовляю ть препарати вінкапан
(Vincapanum) і девінкан (Devinсап), які призначаю ть при гіпер­
тонії, спазмах судин головного
мозку, неврогенній тахікардії та
при інших вегетативних неврозах.
Д евінкан призначаю ть і при мігре­
ні. Кумарини Б. м. виявляють
протипухлинну активність. У на­
родній медицині траву Б. м.
використовую ть при гіпертонії,
мігрені, зубном у болі, скорбуті,
кровотечі ясен, при неприємному
запаху з рота, при хворобах
горла, туберкульозі й емф іземі
легень, дизен терії, діареї, білях,
маткових і киш кових кровотечах,
статевій слабості, неплідності, при
екзем і та інших ш кірних хворо­
бах. Напар квіток вживається,
52
72
щоб надати ш кірі м'якості, елас­
тичності й матовості. Ш ироко
використовується рослина і в го­
меопатії.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави з квітка­
ми (20 г сировини варять на малому
п олум’ї у 250 мл горілки) — по 8 кра­
пель уранці й увечері 4 дні вж ива­
ють при статевій слабкості (після
дводенної перерви лікування повто­
рюють); настій листя (столова лож ка
сировини на склянку окропу) по тре­
тині склянки тричі на день при
гіпертонії; відвар (ЗО г трави з квіт­
ками на 350 мл окропу) по п ів­
склянки тричі на день при внутріш ­
ніх кровотечах; відвар (суміш 4 г тра­
ви Б. м. і 2 г кореня живокосту
лікарського на 0,5 л води) по 1 склян­
ці вранці і ввечері при внутріш ніх
кровотечах.
ЗОВНІШНЬО — відвар (1 столова л о ж ­
ка трави на склянку окропу) для
обмивання ран, виразок та при дер­
матиті, що супроводиться свербежем.
Рослина отруйна!
БАРВІНОК ПРЯМИЙ,
барвинок прямой
Vinea erecta —
багаторічна трав'яниста корен е­
вищна рослина родини барвін ко­
вих. Стебла прямостоячі, числен­
ні, 15—50 см заввишки, утворю ­
ють куртини. Листки супротивні,
сидячі, еліптичні, інколи яйце­
видні або округлі, ш кірясті, голі
або слабо опушені. Квітки білі
або блідо-голубі, поодинокі, в п а­
зухах листків. П лід — з 2 листя­
нок. Цвіте у квітні — травні.
Поширення. Ендем С ередньої Азії.
Росте на північно-східних, півден­
них і південно-східних схилах
гір.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть корені і кореневищ а,
які заготовляю ть протягом усього
періоду вегетації. Після викопу­
вання їх очищають, ріж уть на к у ­
сочки по 2—3 см завдовжки,
розкладаю ть ш аром 5—7 см і су ­
шать, перевертаю чи протягом дня
З—4 рази. Зберігаю ть у сухому,
добре провітрю ваному приміщ ен­
ні. Аптеками не відпускаю ться.
Хімічний склад. Коріння Б. п.
містить до З % алкалоїдів, у тому
числі вінкамін, резерпін, скім іа­
нін та інші.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. О держ ані з Б. п.
препарати ервамін і вінсулін сти­
мулюють м ускулатуру матки й ви­
користовую ться для зупинки піс­
ляпологових кровотеч. Вінсулін
ефективний і як гіпотензивний
засіб. Як матковий засіб запропо­
новано виннокам 'яну сіль вінка­
м іну під назвою вінкаметрин.
Д озволено до застосування препа­
рат барвінкан гідрохлорид, який
являє собою хлористоводневу сіль
вінкаміну, виділеного з Б. п.
Цей препарат у терапевтичних
дозах подібно до стрихніну або
секуреніну збудж ує центральну
нервову систему і, насамперед,
підвищ ує реф лекторну збудли­
вість спинного мозку. Барвінкан
гідрохлорид призначається при
астенії, млявих паралічах, неври­
ті, неврастенії, периферичних па­
резах, при ослабленні серцевої
діяльності та при імпотенції. П ре­
парат приймають і як тонізую чий
засіб при загальній слабості після
перенесених виснаж ливих хво­
роб.
73
53
73__________________ 74__________________ 76_______ __________
БАРВІНОК РОЖЕВИЙ,
катарантус рожевий;
барвинок розовый
Catharanthus roseus —
багаторічний вічнозелений напів­
кущ родини барвінкових. Стебло
циліндричне, голе, прямостояче
або сланке, ЗО—60 см заввишки.
Листки короткочереш кові, ви­
довж ені, блискучі, супротивні,
з добре виявленим ж илкуванням.
Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, рож еві або білі, зібрані
по 2—4 на верхівках пагонів.
Плід — з 2 листянок. В умовах
А дж арської АРСР цвіте з трав­
ня — червня до осені.
Поширення. П оходить з Індоне­
зії. В СРСР — в оранжерейній
культурі як декоративна рослина.
На Чорноморському узбереж ж і
Кавказу вирощ ується у відкрито­
му грунті як однорічна культура
Сировина. В медичній пром исло­
вості використовую ть надземну
частину рослини. Заготовляю ть
у фазі масового цвітіння, коли
в листі відмічено максимальний
вміст алкалоїдів. Аптеками не
відпускається.
Хімічний склад. З трави Б. р.
виділено понад 60 алкалоїдів,
які належ ать до групи індольних. Серед них: вінбластин, вінкристин, лейрозин, леі^розидин,
лейрозивін, ровідин та інші.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. А лкалоїди Б. р. вияв­
ляють протипухлинну, антибакте­
ріальну й гіпотензивну актив­
ність. В онкологічній практиці
застосовую ть два протипухлинні
препарати: вінбластин і вінкристин. У зарубіж ній народній меди­
цині Б. р. використовую ть при
гіпертонії, діабеті, кровотечах,
для лікування і очищення ран,
а у вигляді полоскань — при
цинзі й зубному болі. Свіжий сік
рослини використовували при
укусах ос.
БАРВІНОК ТРАВ'ЯНИСТИЙ
барвинок травянистый
Vinea herbacea —
багаторічна трав'яниста рослина
родини барвінкових. П агони слан­
кі або висхідні, не вкорінюються,
до 100 см завдовжки. Листки
округло-яйцевидні або яйцевидні,
по краях дрібновійчасті, зверху
опушені,
на зиму
опадають.
Квітки пазушні, двостатеві, він о ­
чок ф іолетово-голубий, до 18 мм
у діаметрі. Плід — з 2 листянок.
Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте в лісах, пере­
важ но байрачних, по узліссях,
лісових галявинах, по чагарниках,
на полях у Л ісостепу й Степу,
в передгір'ях і на Південному бе­
резі Криму.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час і після цві­
тіння рослини. Рослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. Трава Б. т.
містить алкалоїди гербацеїн, гербалін, вінканін, вінкамін, резерпінін, скіміанін, акуаміцин та ф л а ­
воноїди.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Препарати виявляють
гіпотензивну й гіпоглікем ічну
дію. Особливо цінним є те, що
в цьому барвінку, крім алкалоїдів,
які мають гіпотензивну власти­
вість, є й рутин. П риродне поєд­
нання цих речовин робить росли­
ну особливо перспективною, бо
лікування гіпертонії проводиться
часто гіпотензивними препарата­
ми разом з рутином. У народ­
ній медицині настій трави Б. т.
використовую ть при лікуванні
гнійних ран і сверблячих дер­
матитів, а відвар — при діабеті.
Настойку коріння на горілці
використовую ть
при
виразці
шлунка.
Лікарські форми і застосування.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (столова
лож ка сухої трави на склянку окропу,
настоюють ЗО хв) для обмивання
Лікарські форми і застосування. Він­ і примочок. Рослина отруйна!
бластин (Vinblastinum, V incaleucoblastine) застосовують внутрішньовенно
при генералізованих формах лім ф о­
гранулематозу, лімфо- і ретикулосар­
комі та при хоріонепітеліомі матки; БДЖОЛИНА ТРАВА —
ПРОТИПОКАЗАНИЙ при лейкопенії.
Вінкристин (Vincristinum, Oncovin) за ­ еф іроолійна і медоносна рослина
стосовують внутріш ньовенно в ком­ родини губоцвітих. Те саме, що й
плексній терапії гострого лейкозу, м еліса лікарська.
при лімфосаркомі, саркомі Юїнга.
Розевін (Rosevinum) — вітчизняний ана­
лог вінбластину.
БЕДРИНЕЦЬ ВЕЛИКИЙ,
снітка;
бедренец большой
Pimpinella major —
багаторічна трав'яниста гола ко­
реневищ на рослина родини сел е­
рових (зонтичних). Стебло пряме,
гостроребристе, порож нисте, при
основі під час цвітіння рослини —
з бічними розеткам и листків,
40— 100 см заввишки. Листки перисторозсічені, з яйцевидними,
великопилчастим и
частками.
Квітки дрібні, білі, 5-пелюсткові,
в складних зонтиках, що мають
8— 10 променів. П лід — д восім 'ян­
ка. Цвіте у липні — вересні.
П ош ирення. Трапляється в л ісо­
вих і лісостепових правобереж них
районах, у Карпатах на лісових
галявинах, по чагарниках і на
луках.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують корені з кореневищ ами,
які заготовляю ть восени або рано
навесні. Викопані корені миють
холодною водою і суш ать на від­
критому повітрі або в протопле­
ному приміщенні. Сухої сировини
виходить 20 %. Рослина і неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. У кореневищ ах
і корінні є еф ірна олія, пімпі­
нелін, дубильні речовини, смоли,
крохмаль, цукор тощо.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. В народній меди­
цині препарати Б. в. використо­
вують як гемостатичний, седатив­
ний, болетамувальний та відхар­
кувальний засіб. Вони заспокій­
ливо дію ть на нервову систему,
нормалізую ть роботу серця.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій коріння (1 сто­
лова лож ка подрібненого коріння на
400 мл окропу) по півсклянки 3—4 рази
на день; настойку коріння (у спів­
відношенні 1:10, на 70 % -ному спирті,
настоюють 7 днів) по 15—20 крапель
З—4 рази на день.
54
77
БЕДРИНЕЦЬ ЛОМИКАМЕНЕ­
ВИЙ,
дрібчасте зіллячко, козлики;
бедренец камнеломковый
Pimpinella saxifraga —
багаторічна трав'яниста гола або
короткопухнаста
кореневищ на
рослина родини селерових (зон­
тичних). К ореневищ е багатоголо­
ве, гіллясте. Стебло пряме, тон ­
коребристе, розгалуж ене, ш три­
ховане, з виповненою серединою,
25—60 см заввишки. П рикоре­
неві й нижні стеблові листки
довгочереш кові перисторозсічені
або перисті; серединні стеблові —
перистороздільні, з округло-яй­
цевидними, тупими, зубчастими,
надрізаними або роздільними сег­
ментами; верхні — у вигляді пі­
хов, без пластинок. Квітки дрібні,
білі або рож евуваті, 5-пелю ст­
кові, в складних зонтиках. П лід —
двосім 'янка. Цвіте у червні —
серпні.
Поширення. Росте розсіяно по
всій території України у міш а­
них лісах, на узліссях, сухих
луках, схилах, у чагарниках.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть коріння (Radix Pimpinellae saxifragae), яке заготов­
ляю ть восени або рано навесні.
Корені миють водою і суш ать
на відкритому повітрі або в теп­
лому приміщ енні. Сухої сировини
виходить 20 % . Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Коріння Б. л.
містить еф ірну олію (0,3—0,5 % ),
умбеліф ерон, пімпінелін, ізопімпінелін, бергаптен, ізобергаптен,
сапоніни, дубильні й смолисті
речовини, цукри, органічні кисло­
ти тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина входить до
ф арм акопей багатьох країн світу.
В СРСР використовується лише
в народній медицині. Галенові
препарати Б. л. виявляють спаз­
молітичну, протизапальну та се ­
чогінну дію. Вони сприяють нор­
м алізації ф ункціонування трав­
ного тракту, збудж ую ть видільну
функцію ш лункових залоз, мають
відхаркувальні та протикаш льові
властивості. В травниках 16 ст.
Б. л. згадується як засіб, який
застосовували для профілактики
і лікування чуми, холери і раку,
при захворю ваннях матки. Настій
або настойку кореневищ а з к о ­
рінням використовую ть як від­
харкувальний засіб при катарі
верхніх дихальних ш ляхів, при
ларингітах, трахеїтах, бронхіті,
запаленні легень, бронхіальній
астмі та коклюші. Ефективним є
використання Б. л. при сольових
діатезах, нирковокам'яній хворо­
бі, захворю ваннях печінки, хро­
нічному гастриті зі зниж еною кис­
лотністю , атонії киш ечника, м ете­
оризмі, набряках та подагрі.
Зовніш ньо у вигляді полоскань
препарати Б. л. застосовую ть при
ангіні, ларингіті, скарлатині. Сві­
жий сік рослини з успіхом
використовується для знебарвлю ­
вання пігментних плям. П оро­
шок кореневищ додаю ть до зуб­
них паст і порош ків. Н апровесні
з молодих прикореневих листків
Б. л. готують свіж і салати, які
включають до л ікувально-п роф і­
лактичного харчового раціону.
Л ікарські форм а 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку коріння і
кореневищ (у співвіднош енні 1:10,
на 70 % -ному спирті, настоюють у
закритому посуді 7 днів) по 15—20 кра­
пель 3—4 рази на день; відвар коріння
1 кореневищ (1 столова лож ка на
2 склянки окропу) по півсклянки
З—4 рази на день (можна з медом).
3 Б. л. готують вітамінний весняний
салат: пошатковане листя Б. л. (40г),
редиску (10 г) та цибулю (40 г) за­
правити сметаною або майонезом (40 г),
зверху покласти кусочки одного ва­
реного яйця.
7 8
БЕДРЯНКА ЦАРЕГРАДСЬКА —
невелике дерево підродини яблу­
невих родини розових. Те саме, що
й айва довгаста.
79
БЕЗПЛІДНИЦЯ —
вічнозелений к ущ и к родини вере­
сових. Те саме, що й андромеда
багатолиста.
55
80_________________
БЕЗСМЕРТКИ ОДНОРІЧНІ
сухоцвет однолетний
Xeranthemum annuum —
однорічна трав'яниста притиснутосіроповстиста рослина родини
айстрових (складноцвітих). Стеб­
ло прямостояче, розгалуж ене, 20—
70 см заввишки. Листки чергові,
вузьколанцетні, цілісні. Квітки
в одиничних кош иках на верхів­
ках стебел та гілок. Крайові
квітки маточкові, безплідні; сере­
динні — трубчасті,
двостатеві,
плідні. П лід — сім 'янка з зубчи­
ком з 5 плівок. Цвіте у червні —
вересні.
Поширення. Росте на полях, біля
доріг, на схилах і відслоненнях
у Степу і в Криму, зрідка —
на півдні Л ісостепу.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують траву, яку збираю ть під
час цвітіння рослини. Сушать під
наметом або на горищі з доб­
рою вентиляцією. Строк придат­
ності — 3 роки. А птеками сирови­
на не відпускається.
Хімічний склад. Б. о. слабо ви­
вчено. Відомо, що рослина м іс­
тить флавони.
81
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Б. о. використовую ть
у народній медицині. Вони мають
жовчогінні, кровоспинні та седа­
тивні властивості, сприяють під­
вищенню секреції ш лунка. Б. з.
використовували при серцевих,
ш лункових і нервових захворю ­
ваннях, при холециститі, зубно­
му болі, маткових кровотечах,
болісних менструаціях. Б. о. вико­
ристовую ть як окремо, так і в
поєднанні з іншими лікарськими
рослинами. Рослина входить до
складу мікстури за прописом
М. Н. Здренко.
Л ікарські форми 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — з суміші трави з в і­
робою звичайного, деревію звичайн о­
го, золототисячника малого, Б. о.,
подорож ника великого з корінням
по 20 г кож ного і трави хвоща
польового 10— 15 г готують як настій
(З столові лож ки суміші на 1 л
окропу, настоюють ЗО хв) і п'ю ть по
півсклянки тричі на день при ви­
разковій хворобі шлунка; настій кві­
ток Б. о. (10—20 г квіток на 2
склянки окропу) по третині склянки
тричі на день при маткових і інших
кровотечах; настій (15 г трави Б. о.
і 10 г хвоща польового на 1 л окропу,
настоюють ЗО хв) по 50 г тричі на день
при болісних менструаціях.
БЕЛАДОННА ЗВИЧАЙНА,
красавка, сонник, отруйниця;
красавка обыкновенная
Atropa belladonna —
багаторічна трав'яниста рослина
родини пасльонових. Має товсте,
багатоголове кореневищ е. Стебло
пряме, заввишки 60—200 см, тов­
сте, соковите, вгорі вилоподібно
розгалуж ене, залозисто-пухнате.
Листки короткочереш кові, яйц е­
видні або яйцевидно-еліптичні,
загострені, цілокраї, в нижній ч ас­
тині стебла чергові, на квітко­
носних пагонах — зближ ені по­
парно, один з них більший. Квіт­
ки одиничні, великі, пониклі, к о ­
ричнево-ф іолетові або червонобурі, розміщ ені в пазухах л и ст­
ків. П лід — куляста чорна яго­
да. Цвіте у червні — серпні.
Поширення. Трапляється в лісах
Карпат, на Прикарпатті, Розточчі-Опіллі, в Криму. Вирощ ується.
Заготівля і зберігання. Для м е­
дичних цілей заготовляю ть листя
(Folium Belladonnae) і корені (Ra­
dix Belladonnae). Збираю ть листя
під час цвітіння рослини. Після
попереднього пров'ялю вання його
суш ать на горищі, під наметом
або в суш арках при тем пературі
ЗО—40 °С. Сухої сировини вихо­
дить 14— 16 % . Корені копають
восени або навесні. їх миють
у холодній воді, розрізаю ть на
куски завдовж ки до 23 см (тов­
сті розщеплюють) і суш ать під
наметом або в протоплених при­
міщеннях. Строк придатності с у ­
хої сировини Б. з.— 2 роки.
5Ъ
82
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини містять тропанові алкалоїди:
атропін, гіосціамін, скополамін
та інші. М аксимальний вміст
алкалоїдів виявлено в листках
у фазі бутонізації і цвітіння
рослини, в коренях — у кінці
вегетаційного періоду. Окрім ал ­
калоїдів, у листках знайдено
глікозид метилескулін; і в лист­
ках і в коренях виявлено с ко ­
полетин.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Ф армакологічні вла­
стивості Б. з. зумовлені головним
чином алкалоїдом атропіном. Рос­
лина виявляє протиспазматичну
та болетам увальну дію, знижує
секрецію слинних, ш лункових і
потових залоз, розш ирює зіниці
очей, паралізує акомодацію, при
спазм ах бронхів зумовлю є роз­
ш ирення їх, ослаблює перисталь­
тику киш ок, прискорю є ритм сер­
ця. Атропін призначається як
спазм олітик при бронхіальній аст­
мі, виразковій хворобі ш лунка і
дванадцятипалої кишки, пілороспазмі, хронічному гіперацидно­
му гастриті, спазмах киш ечника,
при печінкових і ниркових колі­
ках. Його застосовую ть при бра­
дикардії вагусного походження,
атріовентрикулярній блокаді, при
стенокардії, інфаркті міокарда.
Препарати Б. з. рекомендую ться
при ф ункціональних розладах ве­
гетативної
нервової
системи,
алергічних захворю ваннях, без­
сонні, підвищ еній збудливості,
неврогенному поруш енні менст­
руації, туберкульозі легень для
зменш ення виснажливого потіння,
при геморої, для лікування хво­
роби П аркінсона і паркінсонізму
різного походж ення. Атропін ви­
користовую ть і в очній практиці
для лікування й діагностичних ц і­
лей (ірити, іридоцикліти, керати­
ти, увеїти). Як протиотруту його
використовую ть при
отруєнні
морфіном, карбохоліном, м уска­
рином, пілокарпіном, прозерином,
фізостигліном та іншими речови­
нами, а також при отруєнні
грибами. В народній медицині
відвар коріння застосовували при
подагрі, ревматизмі, невралгії, як
зовніш ній болетамувальний за­
сіб.
Лікарські форма 1 застосування.
С віжий сік рослини по 5— 10 крапель
2—3 рази на день; порошок із листя
по 0,01—0,02 г 2—3 рази на день.
З готових аптечних препаратів засто­
совують: сухнй екстракт беладонни
(Extractum Belladonnae siccum) по 0,01 —
0,02 г як спазмолітичний засіб; настой­
к у беладонни (Tinctura Belladonnae)
по 5— 10 крапель 2—3 рази на день;
бекарбон (Веса rbonum) по 1 таблетці
2—3 рази на день при спазм ах ки­
шечника і підвищеній кислотності
ш лункового соку; бесалол (Besalolum) по 1 таблетці 2—3 рази на
день при захворю ваннях шлунковокишкового тракту як спазмолітичний
і
антисептичний
засіб;
таблетки
шлункові (Tabulettae Stom achicae) по
одній 2—3 рази на день при захво­
рюваннях шлунка, що супроводяться
болями; Зеленіна краплі (Guttae Zelenini) по 20—25 крапель 2—3 рази на
день при неврозах серця, що супро­
водяться брадикардією ; белоїд (Belloid) по 1 драж е 3—6 раз на добу
кілька днів при ф ункціональних роз­
ладах вегетативної нервової системи
з погіршанням кровообігу, при алер­
гічних захворю ваннях, безсонні, підви­
щеній збудливості, неврогенному пору­
шенні менструацій і потенції, в комп­
лексній терапії при ендокринних захво­
рюваннях (гіпертиреозі), виснаж ливому
потінні у хворих на туберкульоз,
при хворобах серця; акліман (Acliman)
по 1 драж е 2—3 рази на день при
вегетативних дистоніях, клімактерич­
них розладах; атропіну сульф ат (Atropini sulfas) приймають всередину у ви­
гляді порошків, пілюль і розчинів —
найбільша разова доза 0,001 г, добо­
ва — 0,003 г; скополаміну гідробромід
(Scopolamini
hydrobromidum)
по
0,00025—0,0005 г 2—3 рази на день до
їди або підш кірно 0,5— 1 мл 0,05 % -ного
розчину 1—2 рази на день як седатив­
ний, активний периферичний і цен­
тральний м-холінлітичний засіб у пси­
хіатрії, при паркінсонізмі, приготу­
ванні до наркозу, морській хворобі,
в офтальмології і для розширення з і­
ниць; беластезин (Bellasthesinum) по
1 таблетці 2—3 рази на день при
гастритах, спазмах кишечника; солутан
(Solutan) по 10—30 крапель 3 рази
на день після їди при бронхіальній
астмі і бронхітах; бепасал (Bepasalum)
по 1 таблетці 2—3 рази на день при
захворю ваннях
ш лунково-кишкового
тракту; беласпон (Bellasponum) по 1 таб­
летці 2—3 рази на день при підви­
щеній подразливості, безсонні, клімак­
теричних неврозах, вегетоневрозах і
дистоніях; белатамінал (Bellataminalum)
по 1 таблетці 2—3 рази на день при
підвищеній подразливості, безсонні,
клімактеричних неврозах, нейродермі­
тах і вегетативних дистоніях; белалгін
(Bellalginum) по 1 таблетці як спаз­
молітичний, анацидний і анальгезуючий засіб при захворю ваннях шлунково-кишкового тракту, що супроводяться
підвищенням кислотності і спазмами
гладенької мускулатури; белазон (Веіlason) по 3—4 драж е на день з посту­
повим збільш енням дози до 16 драж е
на добу при паркінсонізмі як засіб,
що знімає м'язове напруж ення, зм ен­
шує тремтіння; корбелу (Corbella) по
1 таблетці перед сном при паркін­
сонізмі; анузол (Anusolum) по 1 свічці
в пряму кишку на ніч при геморої
і тріщинах заднього проходу; бетіол
(Bethiolum) по 1 свічці в пряму кишку
на ніч при геморої і тріщинах заднього
проходу; суміш протиастматичну (Spe­
cies antiastm aticae) у вигляді цигарок
при бронхіальній астмі.
ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати препарати
з Б. з. вагітним, матерям-годувальницям, при глаукомі та при різних орга­
нічних змінах з боку серцево-судинної
системи.
Б. з. — смертельно отруйна рослина.
Заготівля, переробка, зберігання і засто­
сування потребую ть виконання засте­
реж них заходів. При перших ознаках
отруєння (почервоніння обличчя, запа­
морочення, розш ирення зіниць, зни­
ж ення потовідділення, прискорення
пульсу) треба негайно викликати л іка­
ря, а потерпілому надати перш у до­
помогу.
БЕРЁЗА БІЛА —
однодомне д ерево або великий
кущ родини березових. Те саме,
що й береза пухнаста.
83__________________
БЕРЁЗА БОРОДАВЧАСТА,
береза повисла;
береза бородавчатая
Betula pendula, синонім — В.
verrucosa —
однодомне дерево родини березо­
вих, 10—20 м заввишки. Кора
гладенька, біла, у старих дерев
при основі стовбура — чорно-сіра,
глибоко
тріщ инувата.
Крона
аж урна, з пониклими гілками. М о­
лоді пагони голі, з полиском,
червоно-бурі, густо вкриті смо­
листими бородавочками. Листки
чергові, довгочереш кові, трикут­
но-ромбічні, двопилчасті, з клино­
видною основою, голі. Квітки —
в одностатевих сережках: тичин­
кові — на кінцях гілок, довгі,
зібрані по 2—3; маточкові — на
вкорочених бічних гілочках, 2—
З см завдовжки, зелені, спрям о­
вані вгору. Плід — горішок. Ц ві­
те у квітні — травні.
Поширення. Росте в лісових і л і­
состепових районах, у Степу —
по долинах річок, утворюючи
чисті й змішані з іншими поро­
дами насадж ення. Розводять у са­
дах і парках.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть бруньки (Gemmae Be­
tulae), молоде листя (Folium Be­
tulae) і сік весняного «плачу».
Інколи
використовую ть
кору.
Бруньки заготовляю ть рано навес­
ні, в період їхнього набрякання,
листя — у квітні — травні, коли
воно ще запаш не й клейке. Брунь­
ки, що розкрилися, і старе листя
втрачаю ть свої лікувальні власти­
вості. Суш ать бруньки і листя
на відкритому повітрі під наметом
або в суш арках при тем перату­
рі 25—ЗО °С. Готову сировину зб е ­
рігаю ть у сухому приміщ енні
з доброю вентиляцією. Строк при­
датності — 2 роки. Бруньки від­
пускаю ться аптеками. Сік беруть
рано навесні, до розпускання
листя.
Хімічний склад. Кора, бруньки
і листки містять еф ірну олію,
сапоніни, дубильні речовини, см о­
ли, аскорбінову й нікотинову
кислоти тощо. Д о складу ефірної
олії входять бетулен, бетулол,
бетуленова кислота, нафталі ,
барвники та інші сполуки. Окрім
цього, в бруньках і листках є
флавоноїди, каротин і гіперозид.
В березовому соку є цукри (2 % ),
дубильні й ароматичні речовини,
яблучна кислота, сполуки заліза,
кальцію і магнію.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати Б. б. про­
являю ть сечогінні, жовчогінні,
57
протиспазматичні, протизапальні,
ранозагою вальні, антивірусні, антифунгальні, глистогінні й протипаразитарні властивості. Вони р е ­
гулюють обмін речовин, функцію
травного тракту й ж іночих стате­
вих органів. Березовий сік вияв­
ляє й загальнозміцню ю чу дію.
Галенові препарати бруньок і
листя вживаю ть при гіпо- й аві­
тамінозі, при набряках (особливо
серцевого походж ення), атеріосклерозі, виразці шлунка, при хро­
нічних хворобах нирок і запа­
леннях сечового міхура, нирко­
вокам 'яній хворобі, як протиспастичний (при спазмах киш ок та
інших гладеньком 'язових органів),
ж овчогінний (у комплексній тера­
пії захворю вань печінки) та як
відхаркувальний (при ларингітах,
бронхітах і трахеїтах)
засіб.
83
Настій листя використовую ть і
при легких ф орм ах холециститу
і холецистоангіохоліту, при аль­
бумінурії, сечокислом у діатезі, як
загальнозміцню ю чий засіб і як
засіб, що виявляє дерм отонічну
дію при вуграх, інфекційних гриб­
кових тріщ инах куточків рота,
мокнучій екземі.
Березовий сік виявляє сечогінну
й відхаркувальну дію, сприяє
виведенню з організму ш кідливих
речовин, допом агає при серце­
вих набряках. Його використову­
ють у ком плексній терапії при
нирковокам'яній хворобі, як за ­
гальнозміцнюючий та кровоочис­
ний засіб при втратах крові,
поруш енні обміну речовин, при
хворобах шкіри, дихальних ш ля­
хів і при хворобах, що супрово­
дяться високою температурою
тіла.
Ефективним є використання пре­
паратів Б. б. в акуш ерсько-гінекологічній практиці:
настій
листя вживаю ть при гіпоменструальному синдромі, при набряках
вагітних, неф ропатії, клім акте­
ричних неврозах; відвар бру­
ньок — при неф ропатії; настойку
листя і березовий сік — як за ­
гальнозміцню ю чий засіб при ане­
мії в післяпологовий період і при
клімактеричних неврозах.
При зовніш ньому застосуванні
препарати Б. б. ш ироко викори­
стовую ть у дерм атології й кос­
метиці, при невралгічних оолях,
міозитах, артритах, ревматизмі,
хронічних гнійних ранах, тро ф іч ­
них виразках, пролеж нях, саднах
тощо.
У народній медицині препарати
з листя і бруньок використовую ть
при бронхіті, гіперацидному га­
стриті та виразковій хворобі
ш лунка і дванадцятипалої кишки,
при ж овчнокам 'яній і нирково­
кам 'яній
хворобах,
набряках
і подагрі. Відвар або настойка
бруньок, крім того, вваж аю ться
ефективними засобами при хро­
нічній діареї та глистяній інва­
зії (аскаридами і гостриками).
Препарати з бруньок і листя,
а також свіж ий березовий сік
вживаю ть у народі в усіх випад­
ках, коли необхідне загальне оздо­
ровлення й поліпш ення обміну
речовин в організмі. Використання
березових віників у парильнях
лазень вваж ається корисним при
болях у суглобах, подагрі й ра­
дикулітах, а так о ж при п ростуд­
них і ш кірних захворюваннях.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 чайні
лож ки на 200 мл окропу, настоюють
ЗО хв, охолодж ують, фільтрую ть і дода­
ють на кінчику н ож а питної соди) по
50 мл 3—4 рази на день перед їдою;
настойку бруньок (у співвіднош енні
1 : 5, на 90 % -ному спирті) по 1 чай­
ній або столовій лож ці на прийом
як ж овчогінний і сечогінний засіб;
відвар бруньок (10 г на 200 мл окро­
пу) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на
день; настій бруньок (10 г або половина
столової лож ки, на 200 мл окропу)
п'ю ть теплим по половині — третині
склянки 2—3 рази на день за 10—
15 хв до їди як сечогінний і ж овчо­
гінний засіб та при мікозах; свіж ий
березовий сік (Succus Betulae) по
1 склянці 2—3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО: березовий дьоготь (Ріх
liquida Betulae) у вигляді 10—30*% -них
мазей або лініментів при паразитарних
і грибкових захворю ваннях шкіри,
екземі, лишаях, виразці гомілки; мазь
Вишневського для лікування ран, вира­
зок і пролеж нів; мазь Вількінсона
для лікування корости і грибкових
захворю вань шкіри; карболен (Carbolenum) по 1—2 таблетки 3—4 рази на день
при метеоризмі, колітах, підвищеній
кислотності шлункового соку або 20—
ЗО г на прийом у вигляді водної с у с ­
п е н зії при отруєнні важ кими металами,
алкалоїдами, при харчових інтоксикаціях (ковбасні отрути, гриби); настойку
бруньок (у співвіднош енні 1 :5 , на
90 % -ному спирті) для розтирань і
компресів; свіж ий березовий сік для
вмивань, щоб вивести вугрі й пігментні
плями та для ком пресів при екземі.
НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ вж ивати настої
й відвари бруньок Б. б. при ф ункціо­
нальній недостатності нирок і ж інкам
у період вагітності.
84__________________
БЕРЁЗА ДН ІП РОВСЬКА
берёза днепровская
Betula borysthenica —
однодомне дерево родини б ерезо­
вих, заввиш ки 10—20 м. М олоді
гілочки вкриті смолистими боро­
давочками, ледве опушені. Листки
чергові, довгочереш кові, яйце­
видно-ромбічні, м айж е голі, іноді
ледве опуш ені по ж илках або з
бородавочками в кутах м іж ними.
Квітки одностатеві, зібрані в п о­
вислі тичинкові й м аточкові се ­
режки; маточкові — на короткоопуш ених ніж ках, 5— 10 мм зав­
довж ки, при плодах — 17—ЗО мм
завдовж ки. П лід — горіш ок. Цвіте
у квітні — травні.
Пош ирення. Трапляється в Степу
(в пониззях рік Д ніпра і Бугу)
на пісках.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Береза бородавчаста.
58
85
87
88
БЕРЕЗА НИЗЬКА
берёза низкая
Betula humilis —
БЕРЕЗА ПУХНАСТА,
БЕРЕЗКА ПОЛЬОВА,
берізка, оплітка, повійка;
береза біла;
вьюнок полевой
берёза пушистая
однодомний кущ родини бере­ Betula pubescens, синонім — Convolvulus arvensis —
зових, заввишки 1—2,5 м. М олоді В.
багаторічна трав'яниста
витка
alba —
гілочки вкриті смолистими б оро­
давочкам и й рідкими короткими
волосками. Листки чергові, короткочереш кові,
серцевидні
або
овальні, по краю зубчасті. Квітки
одностатеві, зібрані в прямостоячі
тичинкові й маточкові сереж ки;
маточкові — при плодах довгасто-яйцевидні або овальні, 12—
15 мм завдовжки, 5—7 мм зав­
ширшки, на коротких ніж ках,
з двома листками при основі.
П лід — горішок. Цвіте у травні.
Поширення. Трапляється розсіяно
на Поліссі й дуж е рідко — в
П равобереж ному Л ісостепу на
сфагнових болотах.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Береза бородавчаста.
86
БЕРЁЗА ПОВЙСЛА —
однодомне дерево родини бер езо ­
вих. Те саме, що й береза б о ­
родавчаста.
однодомне дерево або великий
кущ родини березових, до 20 м
заввишки. Гілки крони спрямова­
ні вгору. М олоді гілочки — без
смолистих бородавочок, густодрібноопуш ені,
червоно-бурі.
Листки чергові, довгочереш кові,
яйцевидні або ромбічні, з клино­
видною основою або при основі
заокруглені, по краях гострозубчасті, молоді — густоопуш ені,
зрослі опушені тільки зісподу.
Квітки одностатеві, зібрані в по­
вислі тичинкові та маточкові се­
режки. П лід — горіш ок. Цвіте у
квітні — травні.
Поширення. Трапляється в л ісо­
вих районах, зрідка — в лісосте­
пових і дуж е рідко — в Степу на
болотах, у сирих лісах, на узліс­
сях, по долинах річок.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властивос­
ті і використання, лікарські ф о р ­
ми і застосування — усе так, як
у статті Береза бородавчаста.
рослина родини березкових. Стеб­
ло довге, тонке, ребристе, голе,
ЗО— 100 см завдовж ки. Листки
чергові, довгочереш кові, яйцевид­
но-еліптичні або видовж ені, біля
основи
стріловидні,
цілокраї.
Квітки правильні, одиничні або по
2—3 в пазухах листків. Віночок
лійковидно-дзвониковидний, ро­
ж евий або білий. П лід — ко р о ­
бочка. Цвіте у травні - серпні.
59
89
Поширення. Росте по всій тер и ­
торії України як бур'ян на полях,
на городах, біля доріг, на засм і­
чених місцях.
Заготівля і зберігання. У вітчиз­
няній народній медицині викорис­
товую ть свіж у траву, заготовлену
під час цвітіння рослини (вва­
ж ається, що в сухому вигляді
вона втрачає свої властивості).
В зарубіж ній народній медицині,
зокрема болгарській, траву су ­
шать. С ухої сировини виходить
20 % . Зберігаю ть у сухому
приміщ енні, яке добре провітрю є­
ться. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Уся рослина
містить глікозид конвольвулін,
надземна частина — аскорбінову
кислоту,
каротин,
токоф ерол,
флавоноїди, сапоніни, смолисті
глікозиди (0,3—5 % ), протеолі­
тичні ферменти й гіркі речовини.
В насінні є алкалоїди.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати Б. п. ма­
ють послаблюючі, кровоспинні,
анестезую чі і протизапальні влас­
тивості. Ф армакологічними д о ­
слідж еннями доведено також , що
галенові препарати Б. п. виявля­
ють гіпотензивну активність. Тра­
ву або сік Б. п. використовую ть
у вітчизняній і зарубіж ній на­
родній медицині при катарах верх­
ніх дихальних шляхів, ларингітах,
бронхітах, бронхіальній астмі, т у ­
беркульозі легень, гастритах, хво­
робах печінки, білях, висипах,
сифілісі та гарячкових захворю ­
ваннях. Насіння використовується
як потогінний засіб, листя — як
сечогінний, кореневищ е — як п о­
слаблюючий і при безсонні, квіт­
ки — при запамороченні й запа­
ленні верхніх дихальних шляхів.
С віж у траву, її сік або порош ок
сухої трави використовую ть як
болетамувальний, ранозагою валь­
ний і кровоспинний засіб. Порош ­
ком трави посипали рани й забиті
місця. С віж е подрібнене листя ви­
користовували при укусах змій.
Відвар листя або кореневищ засто­
совували при корості, лишаях,
гнійничкових захворю ваннях ш кі­
ри. Б. п. вж ивається в гомеопа­
тії й ветеринарії.
Л ікарські форми і s a c m y t a n i .
ВНУТРІШНЬО — настойку свіж ої трави
або квіток Б. п. (у співвідношенні 1 : 5,
на 70 % -ному спирті) по половяні —
одній чайній лож ці на день як по­
слаблюючий і сечогінний засіб; настій
свіж ої трави (1 столова лож ка на склян­
ку окропу) по півсклянки на день за
кілька прийомів; настій сухої трави
(1 столова лож ка на 400 мл окропу,
настоюють і годину) по чверті склянки
тричі на день.
ЗОВНІШНЬО — столову лож ку настой­
ки свіж ої трави (2 частини трави на
4 частини 70 % -ного спирту, настоюють
15 днів): розводять у половині склян­
ки перекип'яченої води і використо­
вують для ком пресів і обмивання
ран.
БЕРЕЗОВИЙ ГРИБ,
чага, рак берези;
берёзовый гриб
Inonotus oblyquus —
багаторічний паразитичний гриб
родини гіменохетових. Розвива­
ється на стовбурах берези у ви­
гляді чорних ж овноподібних, з
д уж е поритою й потрісканою по­
верхнею наростів, які досягають
5—40 см у діаметрі й маси 3—
5 кг. Внутрішня тканина нароста
дуж е тверда, темно-коричнева, з
білими прож илкам и. Ф орма пло­
дового тіла гриба округла або
овальна. За сприятливих умов ріст
Б. г. мож е тривати 10— 15 років.
Поширення. Розвивається на ж и ­
вих дорослих стовбурах берези,
рідше — вільхи, горобини, в'яза,
клена. Трапляється поодиноко по
всій території помірної зони Пів­
нічної півкулі.
Заготівля і зберігання. Заготовля­
ють гриб протягом усього року,
збиваючи нарости сокирою. За ак ­
тивністю деяку перевагу мають
гриби, зібрані восени або навесні.
Від збитих наростів відокрем лю ­
ють деревину і трухлявий луб.
Гриб подрібнюють на куски 5—
6 см завбільш ки і суш ать у при­
міщенні, яке добре провітрю єть­
ся, на горищі, під наметом або в
суш арці при тем пературі 50—
60 °С. Висушену сировину зб е­
рігають у сухих приміщ еннях.
Строк придатності — 2 роки. Си­
ровина (Fungus Betulinus) відпу­
скається аптеками.
Хімічний склад. У плодовому тілі
Б. г. м істяться водорозчинні піг­
менти, що утворюють хром оген­
ний поліфенолкарбоновий ком п­
лекс, агарацинова кислота, смоли,
до 12 % золи, багатої на м арга­
нець.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Препарати Б. г. вико­
ристовую ть як активні біогенні
стимулятори, що підвищ ують за ­
хисні сили організму, стимулюють
центральну нервову та нейро-гуморальну системи організму, по­
ліпш ую ть обмін речовин, віднов­
люють активність загальмованих
ф ерментних систем, регулюють
діяльність серцево-судинної і ди­
хальної системи, дію ть як загальнозміцнюючий засіб. їх викори­
стовую ть як симптоматичний за ­
сіб, що поліпш ує стан хворих
з задавненим злоякісним проце­
сом, при гастритах, виразковій
хворобі, при променевій лей ко­
пенії та для запобігання розвит­
кові пром еневої лейкопенії при
променевій терапії.
89
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій березового гри­
ба (Infusum Inonotus obliquus): гриб
обмивають водою, замочую ть у ки п'яче­
ній воді так, щоб усе тіло гриба було
занурене у воду, настоюють 4—5 годин.
Розмочений гриб подрібнюють і зали­
вають підігрітою до 50 °С водою
у співвіднош енні 1 : 5 (за об’ємом),
використовуючи для цього і ту ^оду,
яка лиш илася від першого замочування.
Після 48-годинного настоювання ріди­
ну процідж ую ть, осад віджимаю ть і
одерж аний настій розводять водою до
початкового об'єму. Настій зберігається
З—4 дні. П 'ють по 3 склянки на добу
невеличкими порціями за ЗО хв до їди
(доза для дорослих). При пухлинах
органів малого таза додатково призна­
чають теплі лікувальні мікроклізми
(50— 100 мл) на ніч. Для хворих, яким
протипоказано введення в організм ве­
ликої кількості рідини, готують настій
подвійної міцності (2 об'ємні частини
гриба на 5 частин води).
Бефунгін (Befunginum) — напівгустий
екстракт Б. г.: 2 чайні лож ки препарату
розводять у 150 мл теплої кип'яченої
води і приймають по 1 столовій лож ці
З рази на день за 30 хв до їди.
Б. г. у таблетках призначають по 1 таб­
летці 4 рази на день за 30 хв до їди.
Л ікування препаратами Б. г. проводять
курсами по 3—5 місяців з перервою
між ними 7— 10 днів. Хворим при
цьому призначаю ть переваж но молоч­
но-рослинну дієту, м 'ясо та ж ири об­
межують, а гострі і пряні приправи,
копченості, ковбаси і консерви вилу­
чають з раціону зовсім. Вводити внут­
ріш ньовенно глюкозу і пеніцилін-3
(антагоніст гриба) забороняється!
60
90
94
БЕРІЗКА —
БИЛЙНЕЦЬ КОМАРИНИЙ,
багаторічна трав'яниста
витка билинець довгорогий;
рослина родини березкових. Те кокушник длиннорогий
саме, що й березка польова.
Gymnadenia conopsea —
БЕШЙЗНИК —
багаторічна трав'яниста корен е­
вищна рослина родини лілійних.
Те саме, що й вороняче око з в и ­
чайне.
БИЛИНЕЦЬ
ДОВГОРОГИЙ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини зозулинцевих (орхідних).
Те саме, що й билинець ком ари­
ний.
БИЛИНЕЦЬ ЗАПАШНИЙ
кокушник душистый
Gymnadenia odoratissima —
багаторічна трав'яниста рослина
родини зозулинцевих (орхідних).
Кореневі б ульби пальчастороздільні. Листки чергові, вузьколанцетні, до верхівки стебла п о ­
ступово зменш ую ться в розмірі,
переходять у приквітки. К вітко­
носне стебло закінчується густим
колосовидним суцвіттям з дуж е
зигоморфними двостатевими лілово-пурпуровим и квітками з ци­
ліндричною тупою ш поркою і з за ­
пахом ванілі. П лід — коробочка.
Цвіте у червні — липні.
Поширення. Зникаюча рослина
(занесена до Ч ервоної книги У к­
раїнської РСР). Трапляється дуж е
рідко в Лісостепу, на Поліссі,
Опіллі, в Карпатах.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад та лікарські форми і за ­
стосування — усе так, як у статті
Анакамптис пірам ідальний; ф ар­
макологічні властивості і викори­
стання — як у статті Билинець
комариний.
багаторічна трав'яниста рослина
родини зозулинцевих (орхідних).
Кореневі бу льби пальчастороз
дільні. Листки чергові, ланцетні
або лінідно-ланцетні, до верхівки
стебла поступово зменш ую ться
в розмірі, переходять у приквіт­
ки. Квітконосне стебло (25—60 см
заввишки) закін чується щільним
колосовидним суцвіттям з дуж е
зигоморфними двостатевими лілово-пурпуровими квіткам и з нитковидною шпоркою. П лід — ко р о ­
бочка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Рідкісна рослина (за­
несена до Ч ервоної книги Укра­
їнської РСР). Трапляється в гір­
ськом у Криму, на Закарпатті, в
К арпатах і на П рикарпатті, зрідка
на Росточчі-Опіллі, на Поліссі та
в Л ісостепу.
Про заготівлю і зберігання та про
хімічний склад дивіться у статті
Анакамптис пірамідальний.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Препарат з Б. к.—
салеп — добрий обволікаючий,
протизапальний і загальнозміцню ючий засіб. Він переш кодж ає
всмоктуванню ш кідливих речовин
з ш лунково-киш кового тракту. Як
обволікаю чий і протизапальний
засіб салеп призначаю ть при гост­
рих і хронічних захворю ваннях
дихальних ш ляхів, при запаленні
ш лунково-киш кового тракту. Ефе­
ктивним є використання сал е­
пу при бронхітах, гастроентери­
тах, колітах і виразковій хворобі.
С лиз салепу п'ю ть при отруєнні,
щоб затримати всмоктування от­
рути. Застосовую ть у вигляді сли­
зу перорально і в клізмах. Д ійо­
вим засобом вваж ається салеп при
загальному виснаж енні організму,
зумовленому тривалими к ровоте­
чами, фізичною і розумовою п е­
ревтомою, туберкульозом та ін.
Настій старих бульб вваж ається
абортивним засобом, а траву з мо­
лодими бульбам и рекомендую ть
при неплідності. Листки при кла­
даю ть до наривів. Насіння Б. к.
використовувалось при епілепсії.
Про лікарські форми і застосу­
вання див. у статті Анакамптис
пірамідальний.
61
95
97
БІЛА АКАЦІЯ —
БІЛОГОЛОВНИК —
медоносна, декоративна, фітомеліоративна, кормова і барвна р о ­
слина родини бобових. Те саме,
що й робінія звичайна.
багаторічна трав'яниста розсіяноопуш ена рослина родини айстро­
вих (складноцвітих). Те саме, що
й деревій звичайний.
96__________________
БІЛОЗІР БОЛОТНИЙ,
маточник білий, мудник, цар­
ські очі;
белозор болотный
гриб родини болетових. Ш апинка Parnassia palustris —
БІЛИЙ ГРИБ,
боровик;
белый гриб
Boletus edulis —
спочатку півкуляста, згодом опуклорозпростерта, 3— 15 (25) см у
діаметрі, тонкозм орш кувата; під
дубами — кольору горіха, під сос­
нами — п урп урово-коричню вата.
Нижня частина ш апинки пориста,
спочатку білувата, потім ж овтавозеленава. Н іж ка товста, зовні
білувато-сітчаста; у молодого гри­
ба — бочкоподібна, згодом — ци­
ліндрична. М ’якуш щільний, б і­
лий, з приємним запахом і смаком,
при розлам уванні його колір не
змінюється.
Поширення. Росте у листяних і
хвойних лісах по всій території
УРСР.
Заготівля і зберігання. Збирають
Б. г. з червня до пізньої осені.
Використовують свіжими, про за ­
пас сушать, солять, маринують.
Відразу після збирання гриби очи­
щають від піску та листя, відок­
ремлюють ніжки, великі шапинки
розрізаю ть на частини і, не миючи,
суш ать нанизаними на нитці в за ­
тінку на протягу, на горищі або
в суш арці при температурі 60—
70°. Ніжки, які набули під час с у ­
шіння темного кольору, відкида­
ють, бо спож ивання їх призво­
дить до ш лунково-киш кових за­
хворювань. З тих самих причин
недопустиме висушування й зіп­
сованих грибів.
Хімічний склад. У сирих грибах
є білки та інші речовини, що міс­
тять азот (5,39 % ), жири (0,40 % ),
цукри та інші вуглеводи (2,72 % ),
фібрин (1,01 % ), алкалоїд герцинін, зола (0,95 % ), ароматичні ре­
човини тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. З плодового тіла Б. г.
виділено речовини, які мають т о ­
нізуючі й протипухлинні власти­
вості. В народній медицині е к ­
страктом із плодових тіл Б. г. зм а­
щують обморож ені частини тіла
для прискорення їхнього загою ­
вання. Корисно вживати Б. г. при
стенокардії, для підвищ ення ж и т­
тєздатності організму.
багаторічна трав'яниста корен е­
вищна рослина родини білозерових. Стебло прямостояче, просте,
ребристе, 8—40 см заввишки.
Стебловий листок один, глибокосерцевидний,
стеблообгортний.
П рикореневих листків багато, во­
ни довгочереш кові, овальні, з сер­
цевидною основою. Квітки оди­
ничні, правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, білі з темними ж илками.
П лід — коробочка. Цвіте у лип­
ні — серпні.
Поширення. Росте на вологих л у ­
ках, по болотах, берегах річок
і озер на Поліссі, рідше — в Л ісо­
степу.
Хімічний склад. Трава м істить са­
поніни, гіркоти, дубильні речови­
ни (3,6—7,2 % ), флавоноїди.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини.
Рослина неоф іцинальна.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Б. б. поліпш ує серцево-судинну діяльність, засп окій­
ливо діє на нервову систему,
виявляє в'яж учу, сечогінну, кро­
воспинну й ранозагою вальну дію.
Настій трави і коріння вживаю ть
при серцево-судинних* захворю ­
ваннях, які пов'язані з неврозами,
а також при захворю ваннях пе­
чінки, ш лунково-киш кового тр ак ­
ту, при кровотечах, кровохарканні
та епілепсії. Відвар квіток вико­
ристовую ть і при гонореї, а відвар
насіння — при каш лі та хворобах
очей.
Лікарські формн і застосування. Настій
трави (1 чайна лож ка на півтори склян­
ки окропу, настоюють до охолодження,
проціджують) по 1 столовій лож ці три ­
чі на день. Рослина отруйна!
БІЛОЛОЗ —
дводомна рослина родини вербо­
вих. Те саме, що й верба трити­
чинкова.
62
100
БІО ТА СХІДНА
101
БІСДЕРЕВО —
104
БЛЕКОТА ЧЕСЬКА,
би ота во сточн ая
тр ав ’яниста
отруйна
рослина блекота бліда;
Biota orientalis —
родини пасльонових. Те саме, белена чешская
однодомна рослина родини кипа­ що й дурм ан звичайний.
H yoscyam us bohemicus, сино­
рисових. Дерево 5— 10 м заввишки
нім — H. pallidus —
або кущ . Крона яйцевидна, скл а­
однорічна трав'яниста опуш ена
дається з багатьох плоских паго­
рослина
родини
пасльонових.
нів («пластин»), розташ ованих у БЛА ГО ДА ТКА —
Стебло прямостояче, просте, 20—
вертикальній площині. Листки багаторічна трав'яниста росли­ 60 см заввишки. Листки чергові,
лусковидні, ясно-зелені, яйцевид- на родини ранникових. Те саме, прості: нижні — череш кові, вино-ромбічні, до 1 мм завдовжки.
довж енояйцевидні або яйцевидні,
Шишки 10— 15 мм завдовжки, з що й авран лікарський.
виїмчасто-перистолопатеві; стеб­
6—8 супротивними, на верш ку
лові — сидячі, напівстеблообгортгачковидними лусками, спрям о­
ні, видовж еноланцетні або видоввані вгору; незрілі — голубуватож енояйцевидні,
виїм часто-зуб­
зелені, дозрілі — сухі, здебільш о­ БЛЕКОТА Б Л ІД А —
часті. Квітки двостатеві, мають
го червонувато-коричневі. Цвіте однорічна трав'яниста опуш ена зрослопелю стковий, ш ироколійрослина родини пасльонових. Те
у березні — квітні.
ковидний, брудно-ж овтий, без
Пош ирення. Походить з Китаю. саме, що й блекота чеська.
пурпурових ж илок віночок, зібра­
На Україні вирощ ують у ботаніч­
ні в облистнені завійки. П лід —
них садах і парках як декора­
глечиковидна коробочка. Ц віте у
тивну рослину.
травні — вересні.
Сировина. Використовують ядро
Пош ирення. Т рапляється зрідка
насіння і листя. Рослина неофів Л ісостепу (на півдні) і в Степу
цинальна.
як бур'ян у посівах.
Хімічний склад. Листя містить
Заготівля і зберігання, хімічний
еф ірну олію (0,12 % ), пініпікрин,
склад, фарм акологічні властиво­
пілен, пінін, туїн, дубильні речо­
сті і використання, лікарські
вини, смолу. У ядрі насіння є ж и р­
ф орм и і застосування — усе так,
на олія.
як у статті Блекота чорна.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. П репарати з листя
Б. с. маю ть в'яж уч і і кровоспинні
властивості. їх використовую ть
у народній медицині при бронхі­
альній астмі, кровохарканні, при
киш кових і маткових кровотечах.
Ефірна олія рослини (особливо
складова її частина хінокітіол)
проявляє антифунгальні власти­
вості. Ядро насіння вж иваю ть як
зміцнюю чий і тонізую чий засіб
та як відхаркувальний засіб при
бронхіті.
102
103
105
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — порош ок листя або
ядер насіння відповідно по 3—6 і 6 г
на 1 прийом.
ЗОВНІШНЬО — 10 % -ну настойку листя
в колодії для зм ащ увань ш кіри при
червоному вовчаку (як фотозахисний
засіб).
63
106
105
БЛЕКОТА ЧОРНА,
Б. ч. входить до складу астм ато­
зубовик, люльник, німиця, со­ л у — порош ку для куріння від
астми.
бачий мак;
Л ікарські форми і застосування.
белена чёрная
ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 чайна
H yoscyamus niger —
л ож ка листя на 0,5 л окропу, настоюють
дворічна трав'яниста опушена
рослина
родини
пасльонових.
Стебло прямостояче, розгал уж е­
не, 20—60 см заввишки. Листки
чергові, прості: нижні — довго­
череш кові, видовж енояйцевидні,
виїмчасто-перистонадрізані; верх­
ні — сидячі, напівстеблообгортні,
яйцевидні,
виїмчасто-зубчасті.
Квітки двостатеві, мають зрослопелюстковий,
ш ироколійковидний, брудно-ж овтий, із сіткою
пурпурових ж илок віночок, зібра­
ні в облистнені завійки. П лід —
глечиковидна коробочка. Цвіте у
травні — вересні.
Пош ирення. Росте по всій тери то­
рії України як бур'ян на засм іче­
них місцях, пустирищах, вигонах,
поблизу жител. Вирощується.
Заготівля і зберігання. Д ля виго­
товлення ліків використовую ть
листя (Folium H yoscyam i). З рос­
лин перш ого року ж иття листки
збираю ть у серпні — вересні, з
рослин другого року ж иття — під
час цвітіння. Суш ать листя на го­
рищі або під наметом. У сушарці
кращ е сушити попередньо п ро­
в'ялене листя. С ухої сировини ви­
ходить 16— 18 % . Строк придат­
ності — 2 роки.
Хімічний склад. Листя Б. ч. м іс­
тить 0,10 % алкалоїдів (гіосціа­
мін, атропін, скополамін), гліко­
зиди (гіосципікрин, гіосцерин, гіо ­
сцирезин), дубильні речовини.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Ф ізіологічну дію Б. ч.
зумовлюють тропанові алкалоїди.
Вони гальмують секрецію сліз,
слини, слизу, ш лункового соку,
зменш ую ть спазми гладенької
мускулатури киш ечника, жовчоі сечовивідних шляхів, бронхів,
виявляю ть седативну дію (особ­
ливо скополамін). Внутрішньо
Б. ч. використовую ть як протиспазматичний, болетамувальний
і заспокійливий засіб при за ­
хворюваннях ш лунково-киш ково­
го тракту, зовніш ньо — як анесте­
зуючий засіб при невралгіях,
міозитах, артралгіях. У гінеколо­
гічній практиці препарати Б. ч.
призначаю ть при дисменореї, ва­
гінізмі, для зменш ення болісних
спазмів гладеньких мускулів ший­
ки матки, прямої кишки, сечови­
пускального к ан алу і піхви. В на­
родній медицині Б. ч. викори­
стовую ть при дизентерії, віттовій
хворобі (трясучці), судомистому
блюванні, подразню ю чому спа­
стичному
каш лі,
хронічному
бронхіті, бронхіальній астмі, спаз­
мах ш лунка і киш ечника, істерії,
безсонні, утрудненому сечовиді­
ленні, болісних місячних та при
клімактеричних скаргах. Листя
1 годину, процідж ую ть) по 1 столо­
вій лож ці 3 рази на день; екстракт
блекоти сухий (Extractum Hyoscyami
sicceum) по 0,02—0,05 г на прийом;
настойку листя (15 г на 100 мл спирту
або горілки) по 2 краплі на столову
лож ку води 3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — олію блекоти (Oleum
hyoscyam i) для натирань при подагрі,
ревматичному, м'язовому і невралгіч­
ному болю, а також у вигляді піхвових
тампонів при вагінізмі.
ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати препарати
Б. ч. при вагітності. Б. ч.— смертельно
отруйна рослина. Заготівля, переробка,
зберігання і застосування потребують
виконання застереж них заходів. При
перших ознаках отруєння (почервонін­
ня обличчя, запаморочення, розш ирен­
ня зіниць, зн иж ен ня потовиділення,
прискорення пульсу) треба негайно ви­
кликати лікаря, а потерпілому надати
перш у допомогу.
БЛОШНИЦЯ ПРОСТЕРТА
блошница обыкновенная
Pulicaria vulgaris, синонім —
Р. prostrata —
однорічна трав'яниста сіруватош ерстистоповстиста рослингТ ро­
дини айстрових (складноцвітих).
Стебло прям остояче або висхідне,
дуж е розгалуж ене, 15—ЗО (45) см
заввишки. Листки цілісні: ниж ­
ні — довгасті, звуж ені в короткий
череш ок; середні і верхні — сидя­
чі, видовж енояйцевидні, при ос­
нові округлі. Квітки ж овті, в б а­
гатоквіткових, одиничних кош и­
ках: крайові — короткоязичкові,
маточкові, плідні; серединні —
трубчасті, двостатеві або тичин­
кові. П лід — сім 'янка, з чубком.
Цвіте у червні — вересні.
П ош ирення. Росте по всій тери­
торії У країни на вологих луках,
на берегах річок, по днищ у балок,
на вигонах та інших вологих м іс­
цях, переваж но піщаних.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад рослини слабо ви­
вчено. Трава містить лактони,
сліди сапонінів; у коренях є поліацетиленові сполуки (тридекаен-пентаїн, тридека-дієн-тетраїн,
діа-цетокси-тридека-дієн-триї н).
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Трава з коренем про­
являє сечогінні властивості. В на­
родній медицині настій трави
ВНУТРІШНЬО використовували
при запорі, дизентерії, альбум іну­
рії. ЗОВНІШ НЬО настій трави
у вигляді клізм і ванночок засто­
совували при геморої, у вигляді
припарок — при зубном у болю.
Настій трави використовували й
для купання слабких дітей. Росли­
на має інсектицидні властивості
і використовується для окурювання приміщ ень для боротьби з
клопами, блохами, мухами і кома­
рами (ці властивості рослини
потребую ть перевірки).
64
БОБИ
бобы
Vicia faba —
однорічна трав'яниста рослина
родини бобових. Стебло прям о­
стояче, м алорозгалуж ене, голе,
чотиригранне, 20— 160 см заввиш ­
ки. Листки парноперисті, з 4—6 ве­
ликих (4—8 см завдовжки), еліп­
тичних або видовж ених, трохи
м'ясистих листочків. Квітки зиго­
морфні (див. Зигоморф на квітка),
двостатеві, по 2—4 в коротеньких
китицях; віночок білий з чорними
оксамитними плямами на криль­
цях. П лід — біб. Цвіте у червні —
липні.
Пош ирення. Походить з С еред­
ньої Азії. На Україні вирощ ую ть
як кормову і зернову бобову рос­
лину.
Сировина. Використовують зелене
і стигле насіння у вигляді різних
страв, але найкращ е — у вигляді
пюре. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Насіння Б. міс­
тить білок (до 35 % ), незамінні
амінокислоти (аргінін, гістидин,
метіонін, лізин та інші), вуглево­
ди, органічні кислоти, ліпіди
тощо.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
Б. використовую ть як в'яж учий
і протизапальний засіб. Пюре Б.
корисно вж ивати при проносі, ди ­
зентерії та при інших киш кових
захворюваннях, як засіб від н у­
доти і кашлю. Як зовніш ній засіб
зварені в молоці або воді й р о з­
терті Б. прикладаю ть до наривів
і шкіри, ураж еної запальними
процесами. Як косметичний засіб
(для обмивання обличчя) викори­
стовую ть настій або відвар кві­
ток Б.
ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати Б.
при подагрі, гострих нефритах, за­
гостренні
запальних
процесів
ш лунка і киш ечника, при хроніч­
ній недостатності кровообігу.
БОБІВНИК ТРИЛИСТИЙ,
жаб'ячі огірочки, трилисник,
водяний трифоль, трифолія;
вахта трёхлистная
M enyanthes trifoliata —
багаторічна трав'яниста болотна
рослина родини бобівникових.
М ає довге повзуче кореневищ е
1,5 см в діаметрі. Листки чергові,
довгочереш кові, розташ овані бі­
ля основи довгого, безлистого
квітконосного стебла заввишки
15—ЗО см. Квітки правильні, зрос­
лопелю сткові, блідо-рож еві або
білі, у китицях на верхівці стебла.
П лід — коробочка. Цвіте у тр ав ­
ні — червні.
Пош ирення. Росте розсіяно по всій
території України на болотах, за ­
болочених луках, у вільшняках.
Заготівля і зберігання. Використо­
вую ть листя (Folium M enyanthidis,
Folium T rifolii fibrini), заготовле­
не під час і після цвітіння росли­
ни. Л истя зрізаю ть біля сам ої
пластинки. Залиш ки череш ків не
повинні перевищ увати 3 см. Після
попереднього пров'ялю вання на
відкритому повітрі їх досуш ую ть
на горищі, під наметом або в с у ­
ш арці при тем пературі 50—60°.
С ухої сировини виходить 16—
18 % . Стрбк придатності — 2 роки.
Сировина відпускається аптека­
ми.
Х імічний склад. Листя Б. т. м іс­
тить гіркі глікозиди, логанін, сверозид і фоліаментин, флавоноїдні
сполуки, дубильні речовини (3 % ),
сліди алкалоїдів, йод.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. В науковій медицині
Б. т. використовую ть як засіб, що
зб удж ує апетит, поліпш ує трав­
лення, посилює перистальтику
ш лунка і киш ечника, стимулює
виділення ж овчі, виявляє проти­
запальну і послаблю ю чу дію. Б. т.
входить до складу складної гіркої
настойки, апетитного чаю, жов­
чогінного чаю та заспокійливого
чаю. У народній медицині, крім
того, Б. т. використовую ть для
усунення згаги і метеоризму, при
гарячці, ревматизмі, як протиглис­
ний засіб та як допоміж ний засіб
при туберкульозі й після перене­
сених виснаж ливих захворювань.
Зовнішньо відвар листя Б. т. вико­
65
113_________________
ристовую ть як антисептичний за ­
сіб для промивання виразок і ран,
що повільно загоюються, та у ви­
гляді ванн при різних захворю ван­
нях шкіри. В акуш ерській практи­
ці настій листя Б. т призначають
при ранніх токсикозах вагітності
як протиблю вотний засіб та при
слинотечі.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (10 г на
200 мл окропу) по половині — третині
склянки 3 рази на день за ЗО хв до іди;
порошок листя по 1,0—2,0 г на прийом'
З—4 рази на день перед їдою; суміш
листя Б. т. і м'яти перцевої, кореня
валеріани лікарської та дягелю л/карського у співвіднош енні 2 : 3 : 2,5 : 2,5
готують як настій (1 столову лож ку
суміші на 200 мл окропу, настоюють
30 хв) і п ’ють по півсклянки двічі на
день при нервовому збудж енні суміш
листя Б. т., суцвіть нагідок лікарських,
трави чистотілу звичайного та суцвіть
ромашки лікарської у співвідношенні
3 : 2 : 1,5 : 1 готують як настій (2 столові
лож ки суміші на 200 мл окропу, к и ­
п'ятять 3—5 хв, настоюють 1 годину)
і п'ю ть по півсклянки вранці і ввечері
через 1 годину після їди при хроніч­
ному гепатиті та гепатохолециститі.
ЗОВНІШНЬО застосовують розведений
у півтора раза настій з листя Б. т.
(10 мл розведеного настою на 200 мл
води) для клізм при хронічних запорах.
БОЖЕ ТІЛО —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. Те саме, щ о й
актея колосиста.
114_________________
БОЖІ РУЧКИ —
трав'яниста, рідше півкущ ова і к у ­
щова рослина родини бобових. Те
саме, що й астрагал шерстистоквітковий.
Т Ї5
БОЛИГОЛОВ
свистуля;
плямистий,
б о л и го л о в ПЯТНИСТЫЙ
Conium maculatum —
дворічна трав'яниста, майж е гола
рослина родини селерових (зон­
тичних). Стебло прямостояче, д у ­
ж е розгалуж ене, борозенчасте,
порожнисте, часто сизе, знизу з
червоно-бурими плямами, 50—
200 см заввишки. Листки з п о р о ж ­
нистим черешком, ш ирокотрикутні, 2—3-перисті, з перистонадрізаними або роздільними довга­
стими частками. Квітки дрібні,
білі, в зонтиках; зонтики утво­
рюють волотисто-щ итковидне су ­
цвіття. П лід — двосім'янка. Цвіте
у травні — вересні.
БОБЧУК —
Поширення. Росте по всій тери­
декоративний раноквітую чий кущ торії України на лісових галяви­
родини розових. Те саме, що й нах, луках, засмічених місцях.
м игдаль степовий.
Сировина. Використовують траву
(Herba Conii m aculati), зібрану на
109
110
БО ДЯК —
трав'яниста отруйна рослина р о ­
дини пасльонових. Те саме, що й
дурм ан звичайний.
111
БОЖА КРІВЦЯ —
багаторічна лікарська рослина ро­
дини звіробійних. Те саме, що й
звіробій звичайний.
112
БОЖДЁРЕВО —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ранникових. Те саме, що й
авран лікарський.
початку цвітіння рослини, і не­
стигле насіння разом із зонти­
ками. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. У насінні й траві
Б. п. є алкалоїди коніїн, метилконіїн, у-коніцеїн, конгідрин і
псевдоконгідрин. У листках, крім
того, виявлено алкалоїди (0,1 %),
ефірну олію (0,08 % ), кавову кис­
лоту, а в квітках — кверцетин
і кемпферол.
Ф армакологічні властивості І ви­
користання. В народній медицині
Б. п. вживають як болетам уваль­
ний, протисудомний і кровоспин­
ний засіб, для лікування раку
молочної залози й фіброміоми
матки, для регуляції м енструаль­
ного циклу, при недокрів'ї, судомистому кашлі, сильних болях
у ш лунку і киш ечнику, при за­
порах, затримці сечі, полюціях.
Зовнішньо використовую ть при
ревматизмі й подагрі. В гом еопа­
тії Б. п. використовую ть при діенцефальних явищах та як засіб, що
сприяє розсмоктуванню добро­
якісних пухлин.
Лікарські формв 1 застосування.
Настойку (беруть за об’ємом 2 частини
суміші листя і насіння на 4 частини
90 % -ного спирту, настоюють 15 днів,
проціджують) по 2 краплі на 1 столову
лож ку води не більш е як 5 раз на день.
Рослина смертельно отруйна! При пер­
ших ознаках отруєння (сильна сла­
бість, нудота, блювання, пронос, па­
діння температури тіла) необхідно
негайно викликати лікаря, а потерпі­
лому надати першу допомогу.
66
116
122
121
БОРКОНЬ —
БОРЩІВНИК
дворічна трав'яниста рослина ро­ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ
дини бобових. Те саме, що й б у р ­ борщевик европейский
к у н лікарський.
117_________________
БОРОВИК —
гриб родини болетових. Те саме,
що й білий гриб.
118_________________
БОРОВЙЦЯ —
медоносна кущ ова рослина роди­
ни вересових. Те саме, що й ч ор­
ниця звичайна.
119_________________
БОРОШЕНЬ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини розових. Те саме, що й
гадю чник в'язолистий.
120________________
БОРЩЕВІ ЛОПУЦЬКИ —
Heracleum sphondylium
—
дво- або багаторічна трав'яниста
ж орстковолосиста рослина ро­
дини селерових (зонтичних). Має
товстий, м'ясистий, багатоголо­
вий, зовні жовтий, усередині —
білий корінь. Стебла прямостоячі,
порож нисті, ребристі, слабо роз­
галуж ені, 50— 120 см заввишки.
Листки тричірозсічені, з округлояйцевидними, рідш е яйцевидноланцетними, лопатевими або перистороздільними й нерівнозубчастими сегментами; нижні —
довгочереш кові, верхні — майж е
сидячі, зі здутими піхвами. Квіти
білі або червонуваті, в складних
зонтиках. Крайові пелюстки в зон­
тиках збільш ені. П лід — двосі­
м'янка. Цвіте у червні — серпні.
Поширення. Росте в К арпатах на
луках, по чагарниках.
Заготівля, зберігання, хімічний
склад, фармакологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
дворічна трав'яниста ж орстк о­ як у статті Борщ івник сибірський.
волосиста рослина родини сел е­
рових (зонтичних). Те саме, що й
борщ івник сибірський .
БОРЩІВНИК
СИБІРСЬКИЙ,
борщеві лопуцьки, щербач си­
бірський;
борщевик сибирский
Heracleum sibiricum
—
дворічна тр ав ’яниста ж орстково­
лосиста рослина родини сел еро­
вих (зонтичних). М ає товстий ве­
ретеновидний, розгалуж ений, зов­
ні ж овтий, усередині — білий к о ­
рінь. Стебло прямостояче, порож ­
нисте, ребристе, угорі голе, роз­
галуж ене, 50— 150 см заввишки.
Листки перисторозсічені, тричі­
розсічені або роздільні, з 3—7 ве­
ликими ш ирокояйцевидними сег­
ментами; нижні — довгочереш ко­
ві, верхні — м айж е сидячі, зі зду­
тими піхвами. Квітки зеленавож овті, в Складних зонтиках. К ра­
йові пелюстки в зонтиках однакові
з іншими. Плід — двосім янка.
Ц віте у червні — серпні.
Поширення. Росте розсіяно по всій
території України у мішаних і
листяних лісах, на луках, берегах
річок та біля доріг як бур'ян.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують KopiHb(Radix H eraclei) і лис-
67
123
тя (Folia H eraclei). Листя заготов­
ляю ть під час цвітіння. Сушать
під наметом або в приміщенні,
яке добре провітрю ється. Сухої
сировини виходить 18 %. Корені
копаю ть восени або навесні. їх
миють, розрізаю ть на куски 10—
15 см завдовж ки, суш ать на від­
критому повітрі або в протоп­
леному приміщенні. Сухої сиро­
вини виходить 20 % . Готову про­
дукцію зберігаю ть у сухих при­
міщеннях. Рослина неоф іциналь­
на.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини (в різних кількостях) міс­
тять еф ірну олію, фурокумарини,
кумарини, глютамін, аргінін, галатон і аробан. У 100 г свіж ого
листя міститься 12,6 мг заліза,
0,58 мг нікелю, 1,2 мг міді, 2,6 мг
марганцю, 1,9 мг титану, 2,8 мг
бору.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Настій або відвар к о ­
ренів Б. с. використовую ть як
спазмолітичний засіб і як засіб,
що зб удж ує апетит. Ці препарати
рекомендую ть при поруш енні
травлення, проносах, дизентерії,
катарі ш лунка і киш ечника та при
епілепсії. Зовніш ньо відвар коре­
нів використовую ть при корості,
захворю ваннях шкіри, пухлинах.
Розпарене листя прикладаю ть у
вигляді знеболюючих припарок
при^ревматичних болях. При спас­
тичних болях та істерії викори­
стовую ть насіння. Н-октиловий
сиіірт, який одерж ую ть з насіння
Б. с., використовую ть у парфюмерній промисловості, він вхо­
дить до складу препарату октиліну, що застосовується при л іку ­
ванні трихомонадного кольпіту.
М олоде недорозвинене листя і
стебла вживаю ть у їж у: готують
вітамінні салати, начинку для пи­
ріж ків, зелений борщ, юшку тощо.
Для вживання взимку листя со­
лять, квасять, сушать.
і до початку цвітіння рослини або
декоративна трав'яниста рослина восени гіісля плодонош ення. Су­
родини фіалкових. Те саме, що й ш ать під наметом або на горищі,
часто переміш ую чи. Сухої сиро­
фіалка триколірна.
вини виходить 10 %. Строк при­
датності — 3 роки. Сировина (Fo­
lium Vitis idaeae) відпускається
аптеками.
БРІОФІЛЮМ
Хімічний склад. Листки Б. містять
ДАЙГРЕМ ОНТ А —
фенольні глікозиди арбутин (до
багаторічна трав'яниста
суку- 9 % ), м етиларбутин і м елам псо­
лентна рослина родини товсто­ рин, гідрохінон, дубильні речови­
листих. Те саме, що й каланхое ни (до 10% ), фенолокислоти, ф л а­
Дайгремонта.
воноїди, урсолову, хінну, винну,
елагову і галову кислоти та інші
сполуки. Ягоди містять цукри
(3,8—8,7 % ), каротині (до 0,12
БРУСНИЦЯ
мг% ), аскорбінову кислоту (8—
брусника
20 мг%), рибоф лавін (0,13 мг%),
флавоноїди (400 мг% ), органічні
Vaccinium vitis-idaea —
вічнозелений кущ ик родини брус­ кислоти (1,7—2,1 % ), ф енолокис­
ничних. Має довге повзуче к оре­ лоти, пектини (0,2—0,3 % ), д у ­
невище. Стебло прямостояче, га­ бильні речовини, барвники, арбу­
лузисте, 8—25 см заввишки. Лист­ тин, сполуки марганцю тощо.
ки чергові, оберненояйцевидні або Фармакологічні властивості і ви­
еліптичні, блискучі, ш кірясті, з користання. Препарати Б. здатні
загнутими краями, зісподу — з підвищ увати діурез, зниж увати
темними залозками. Квітки пра­ кількість цукру в крові. Вони
вильні, з біло-рож евим або р о ж е­ мають антисептичні, в'яж учі, ж ов­
вим дзвоникуватим віночком , у чогінні й солерозчинні власти­
верхівкових китицях. П лід — ок­ вості. Настій або відвар листя Б.
ругла яскраво-червона ягода. Цві­ використовую ть при хворобах
те у травні — червні. Плоди д о ­ печінки, пієлонефриті, циститі,
нирковокам 'яній хворобі, гострих
стигають у липні — серпні.
Поширення. Росте на Поліссі, в та хронічних запальних процесах
Карпатах, зрідка — на півночі Л і­ у сечовивідній системі, нічному
состепу у хвойних і мішаних нетриманні сечі, гастроентеритах,
гнильних проносах, метеоризмі,
лісах.
Заготівля і зберігання. Використо­ хронічних запорах, подагрі, осте­
вують листя і плоди. Листя за­ охондрозі, легких ф орм ах цукро­
готовляю ть одразу як зійде сніг
БРАТКИ ТРИКОЛІРНІ —
124_________________
125_________________
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар (чайна лож ка
коріння на склянку окропу) по столо­
вій лож ці тричі на день; настій 5 чай­
них лож ок коріння на 2 склянках хо­
лодної води (настоюють 8 годин) ви­
пивають за день.
З профілактичною метою рекоменду­
ються вітамінні салати: відварене за
З—5 хв листя Б. с. подрібнюють, пере­
мішують з подрібненою цибулею, кла­
дуть на кусочки вареної картоплі, зап ­
равляють олією і спеціями (на 100 г
листя Б. с. беруть 50 г цибулі, 100 г
картоплі, 10— 15 г олії, сіль, спеції);
молоді стебла та черешКи листків Б. с.
очищають від шкірки, подрібнюють, до­
дають подрібненої цибулі і тертого
хрону, солять, перемішують, заправ­
ляють сметаною і спеціями (на 200 г
стебел і черешків Б. с. беруть 50 г
цибулі, 20 г сметани, сіль, оцет).
125
68
вого діабету, а також при ревм а­
тоїдних та інфекційних неспеци­
ф ічних артритах. Ягоди викори­
стовую ть при туберкульозі ле­
гень, катарі ш лунка з недостат­
ньою кислотністю, нирковока­
м'яній хворобі й ревматизмі, як
вітамінний, протискорбутний та
протигнильний засіб. Вживають
ягоди свіжими, кваш еними і ва­
реними. Відвар ягід добре гамує
спрагу при гарячці. Сік п'ю ть при
підвищ енні кров'яного тиску. В
акуш ерсько-гінекологічній прак­
тиці настій або відвар листя Б.
використовую ть при набряках і
неф ропатії вагітних, а ягоди —
при неврозах у клім актеричний
період, анем ії вагітних та при сеп­
тичних захворю ваннях у післяп о­
логовий період.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар листя (2 столо­
ві лож ки на склянку окропу) по по­
ловині — третині склянки 2—3 рази на
день; суміш ягід і листя Б. та трави
звіробою звичайного у співвідношенні
1 : 1 : 1 готують як настій (1 столову
лож ку суміш і на склянку окропу,
кип'ятити 10 хв, настоювати 1 годину,
процідити) і п'ю ть по півсклянки 5 раз
на день, починаючи з 4-ї години, при
нічному нетриманні сечі.
ЗОВНІШНЬО — сік у вигляді примочок
і зрошень при лікуванні лиш аїв і ко­
рости.
126________________
БУДЯК ж о в т о ц в і т и й —
трав'яниста
рослина
родини
складноцвітих. Те саме, що й жов­
тозілля звичайне.
127_________________
БУЗИНА СМЕРДЮЧА —
багаторічна трав'яниста рослина
родини жимолостевих. Те саме,
що й бузина трав'яниста.
БУЗИНА ТРАВ'ЯНИСТА,
бузина смердюча;
бузина травянистая
Sambucus ebulus —
багаторічна трав'яниста рослина
родини жимолостевих. Стебло
пряме, борозенчасте, р озгал уж е­
не, 60— 150 см заввишки. Листки
з ланцетними прилистками, с у ­
противні, непарноперисті, з 5—
9 видовж еноланцетними пилча­
стими листочками. Квітки двоста­
теві, правильні, дрібні, зовні р о ­
ж еві, всередині — білі, зібрані в
щ итковидну волоть з трьома го­
ловними гілочками. П лід — чорна
кістянка. Цвіте у червні — липні.
Плоди достигаю ть у серпні — ве­
ресні.
Пош ирення. Росте розсіяно по всій
території України на лісових ви­
рубках, берегах водойм, засм іче­
них місцях.
Заготівля і зберігання. Викори­
стовую ть коріння (Radix Sambuci
ebuli), заготовлене восени або н а­
весні. Викопані корені очищають
від землі, миють, розрізаю ть на
куски по 10— 12 см завдовжки,
розщ еплюють, пров'ялю ю ть кіл ь­
ка днів на сонці і досуш ую ть у
протопленому приміщ енні. Сухої
сировини виходить 20 % . Збері­
гають у сухих провітрю ваних при­
міщеннях. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. У коренях Б. т.
знайдено сапоніни, дубильні й гір­
кі речовини. Плоди містять цукри
(глю козу і фруктозу), органічні
кислоти (яблучну, винну і оцтову),
дубильні речовини, барвники, ас ­
корбінову кислоту (25 мг% ), не­
відомий глікозид.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати Б. т. ви­
являю ть діуретичну, протидіабетичну і антимікотичну дію. Як
сечогінний засіб Б. т. використо­
вують при запаленні нирок (гло­
мерулонефриті,
пієлонефриті,
неф ролітіазі), асциті, спричине­
ному захворю ванням нирок, при
випоті в черевну порож нину
і серцеву сумку (ексудативному
перикардиті). Ефективним є вж и­
вання Б. т. (окремо або в поєд­
нанні з іншими лікарським и рос­
линами) при різних хворобах се­
чового м іхура та при діабеті.
Зовніш ньо препарати Б. т. вико­
ристовую ться в дерм атології.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар (2 чайні лож ки
на склянку окропу) по 1 столовій
лож ці тричі на день: настойку (20 г
коріння на 100 мл горілки) по 30 кра­
пель тричі на день; з суміші квіток
гадю чника в' язолистого і волош ки
синьої, коріння Б. т., трави спориш у
звичайного і хвоща польового, стовп­
чиків к у к у р у д зи звичайної, листя м уч­
ниці звичайної та бруньок берези
бородавчастої у співвіднош енні 10 : 1 :
1,5 : 1 : 1 : 1,5 : 1,5 : 1,5 готують настій
(4 столові лож ки настоюють 12 годин
на 1 л води, кип'ятять 5 хв) і теплим
п'ю ть його по півсклянки 4 рази на
день через ЗО хв після їди при набря­
ках, поліартриті та подагрі.
ЗОВНІШНЬО — настій коріння вико­
ристовую ть для місцевих ванночок при
грибкових захворю ваннях нігтів і при
дерматитах від укусів павуків.
Рослина отруйна! П ередозування не­
безпечне.
129
69
129
130_____________________
БУЗИНА ЧЕРВОНА,
калинка;
бузина красная
Sambucus racem osa
—
листопадний кущ родини ж им о­
лостевих, заввишки 2—4 м. Гілки
з буруватою серцевиною. Листки
супротивні, непарноперисті, з 5—
7 яйцевидно-ланцетними, пилчас­
тими листочками. Квітки двоста­
теві, правильні, дрібні, зелен ува­
то-ж овті, всі на ніж ках, зібрані
в яйцевидну, щ ільну, спрямовану
вгору волоть. П лід — червона к іс ­
тянка. Цвіте у травні — червні,
плоди достигаю ть у серпні — ве­
ресні.
Поширення. Росте в лісах, чагар­
никах, на скелях у Карпатах, на
Прикарпатті, рідш е на Західном у
Поліссі та в Лісостепу. На півдні
республіки вирощ ують як дек ора­
тивну рослину.
Сировина. Використовують квіт­
ки. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Квітки Б. ч. міс­
тять флавоновий глікозид рутин,
дубильні речовини, цукри (глюко­
зу і фруктозу), сліди еф ірної олії.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
квітки Б. ч. використовую ть як
потогінний, проносний та проти­
запальний засіб. Листя і кора ви­
являють проносну і блювотну дію.
Водний теплий настій і спиртову
настойку квіток використовую ть
як потогінний засіб при простуд­
них захворю ваннях, бронхіальній
астмі та ін. хворобах дихальних
шляхів, при головному болі, рев­
матизмі. Кисіль із плодів вико­
ристовую ть як проносний засіб.
Зовнішньо відвар квіток викори­
стовують при ангінах і запальних
процесах ротової порож нини (у
вигляді полоскань).
Рослина проявляє інсектицидну
та ф ітонцидну активність, у зв ’яз­
ку з чим настій листя використо­
вують у боротьбі проти ш кідни­
ків.
БУЗИНА ЧОРНА
бузина чёрная
Sambucus nigra
—
гіллястий, 3—6 м заввишки кущ
родини ж имолостевих. Пагони
сіро-зелені, з ж овтуватими соче­
вичками і білою серцевиною.
Листки супротивні, непарнопери­
сті, з 5—7 видовж ено-яйцевидними загостреними гостропилчастими листочками. Квітки дрібні,
правильні, двостатеві, кремовобілі, у щ итковидних суцвіттях
з 5 головними гілочками. Плід —
чорно-фіолетова куляста кістян­
ка. Цвіте у травні — червні. Плоди
достигають у серпні — вересні.
Поширення. Т рапляється м айж е
по всій території України у лісах
по чагарниках, на лісових пору­
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО— настій сухих квіток
бах, частіш е здичавіло. П одекуди
(0,5 чайної лож ки сировини на склянку
розводять як декоративну р о с ­
окропу, настоюють 10— 15 хв) по п ів­ лину.
склянки двічі на день; п'ють повільно,
Заготівля і зберігання. Використо­
ковтками.
ЗОВНІШНЬО — відвар сухих квіток вують кору, квітки, листя, плоди
і коріння. Квітки збираю ть під час
(1 столова лож ка сировини на склянку
окропу, кип'ятять 5 хв) для полоскань цвітіння, зрізую чи все суцвіття.
ротової порожнини при запальних Суш ать під наметом з доброю
процесах; використовують теплим.
вентиляцією (при повільному с у ­
шінні віночки квіток буріють) або
в суш арці при тем пературі 40°.
Після висихання квітки відділя­
ють від щитків. Сухої сировини
виходить 18—20 % . Строк придат­
ності — 3 роки. Квітки (Flores
Sambuci) відпускаю ться аптеками.
Кору знімають навесні, плоди —
у період повної стиглості. Сушать
у печах або суш арках при тем пе­
ратурі 60—65°. Сухих плодів ви­
ходить 15 % ; строк придатності —
6 місяців. Листя заготовляю ть під
час цвітіння рослини. Спочатку
його пров'ялю ю ть на сонці, а по­
тім досуш ую ть у затінку. Сухої
сировини виходить 20 % . Коріння
копають після дозрівання плодів.
Його миють, розрізую ть на куски
і суш ать на сонці або в протоп­
лених приміщ еннях. Сухої сиро­
вини виходить 25 % .
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини містять великий набір біоло­
гічно активних речовин: корін­
ня — сапоніни, дубильні й гіркі
речовини; кора — еф ірну олію,
холін, фітостерин, цукри, орга­
нічні кислоти, пектинові й д у ­
бильні речовини; квітки — ефірну
олію (0,025—0,03 % ), глікозиди
самбунігрин і рутин, слиз, д у ­
бильні речовини, холін, цукри,
органічні кислоти (кавову, вал е р ’янову, яблучну, оцтову), ф іт о ­
стерин; листя — самбунігрин, а л ­
калоїд коніїн і сонгвінарин, е ф ір ­
ну олію, смоли, вітамін С (280
мг% ), каротин (14—50 мг%); у
плодах є цукри, органічні ки с­
лоти (винна, оцтова, валеріанова,
лимонна), каротин, аскорбінова
кислота (10—15 мг% ), самбуцин,
рутин, хризантемін, дубильні р е ­
човини, барвники, тирозин, сліди
еф ірних олій.
70
131
Фармакологічні властивості і ви­ БУЗОК ЗВИЧАЙНИЙ
користання. Ф армакологічна дія с и р е н ь обыкновенная
різних частин рослини не одна­ Syringa vulgaris —
кова і залеж ить від кількісного
та якісного складу біологічно
активних речовин. Сечогінні вла­
стивості мають усі частини рос­
лини; потогінні й протизапаль­
ні — кора, листя, квітки, п л о­
ди. Плоди, а у великих дозах і
кора та коріння, мають послаблю ­
ючі властивості. Квіткам, крім т о ­
го, властива болетам увальна дія.
П репарати Б. ч. широко викори­
стовую ться і в науковій, і в народ­
ній медицині. Настій квіток р е­
ком ендується науковою медици­
ною як потогінний засіб при за­
паленні дихальних шляхів, грипі,
бронхіті, ларингіті, захворю ван­
нях нирок і сечового міхура, при
невралгії. Завдяки сечогінним вла­
стивостям препарати Б. ч. еф ек­
тивні при лікуванні хронічної
ниркової недостатності. В гінеко­
логічній практиці настій квіток
використовую ть внутріш ньо і для
спринцювань та ванночок при
запальних захворю ваннях піхви.
Квітки бузини входять до складу
потогінних, пом'якш увальних і
послаблю ючих зборів, а також до
зборів для спринцювань і клізм о­
чок. Нарівні з квітками у народ­
ній медицині використовую ть к о ­
ріння, кору, листя і ягоди рослини.
Так, настій квіток і листя або від­
вар кори вживаю ть при захворю ­
ваннях дихальних шляхів, запорі,
геморої, як ж овчогінний засіб,
при подагрі, артриті, анемії, ож и­
рінні, хронічних хворобах ш кіри
(зокрема, при псоріазі). Відвари
коріння і кори використовую ть
і при діабеті, хворобах нирок і
набряках. Свіжі ягоди вживаю ть
при ревматизмі і невралгіях. Із
сушених ягід готую ть киселі, які
вживаю ть як послаблю ючий засіб.
Настій суш ених ягід сприяє випо­
рож ненню киш ечника, поліпш ує
ж овчовиділення, посилює діурез.
Препарати Б. ч. використовую ть
і у вигляді полоскань та примочок
при ангіні, запаленні ротової по­
рож нини й горла, при хворобах
вух і очей, подагрі, утворенні ге­
мороїдальних вузлів. Ванни з від­
вару коріння й квіток вваж аю ться
ефективним засобом при ревм а­
тоїдному й подагричному п о­
ліартриті.»
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій квіток або лис­
тя (1 столова лож ка на 200 мл окропу)
п’ють тепЛим по половині — третині
склянки 2—3 рази на день; відвар кори
або коріння (10 г сухої подрібненої си­
ровини на 200 мл окропу) по столовій
лож ці 3 рази на день або один раз на
ніч як Послаблюючий засіб; настій с у ­
шених плодів (столова лож ка сировини
на 200 мл окропу) по чверті склянки
З—4 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — настій квіток (30 г кві­
ток заливають 500 мл окропу, настою­
ють 20 хв) для спринцювань, ванночок
і мікроклізмочок.
листопадний кущ родини масли­
нових, заввиш ки 2—5 м. Листки
цілокраї, супротивні, яйцевидні,
при основі серцевидні. Квітки дво­
статеві, з ліловим, рідш е білим
трубчастим віночком , зібрані у во­
лоть. П лід — коробочка. Цвіте у
травні.
Поширення. Походить з Балканського півострова. На Україні ш иро­
ко вирощ ують як декоративну
рослину.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують квітки і листя. Квітки заго­
товляють на початку цвітіння,
звільняю чи їх від суцвіть, і сушать
спочатку на сонці, а потім досу­
шують під наметом. С ухої сиро­
вини виходить 12 % . Листя зби­
рають під час цвітіння рослини.
Сушать під наметом або в провіт­
рюваному приміщенні. Сухого
листя виходить 16 % . Готову сиро­
вину зберігаю ть у сухому примі­
щенні. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Квітки містять
еф ірну олію, фарнезол, сиринго­
пікрин, фенол, глікозид сирингін.
У листках є сирингін, гіркі речо­
вини, аскорбінова кислота (до
200 мг% ).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати Б. з. вико­
ристовую ть як потогінний та апе­
титний засіб. їх вживаю ть при
бронхітах, бронхіальній астмі, к о ­
клюші, набряках ниркового по­
ходж ення. Н астойку квіток вико­
ристовую ть при ревматизмі, нев­
ралгії, ревм атоїдном у поліартри­
ті, артралгії, виразці шлунка,
задишці. Чай із квіток п’ють при
епілепсії. Свіже подрібнене лис­
тя прикладаю ть до виразок і ран
для ш видшого загоювання.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (10 г на
200 мл окропу, настоюють 8 годин) по
1 столовій лож ці тричі на день; суміш
квіток Б. з., трави деревію звичайного
і квіткових кошиків пижма звичайного
у співвіднош енні 2 : 2 : 1 готують як
настій (1 столова лож ка суміші на 1—
1,5 склянки окропу, настоюють 8 годин)
і п'ють по чверті склянки тричі на
день при простудних захворюваннях;
настойку квіток (чверть склянки квіток
на склянку горілки) по 50 крапель тричі
на день при ревматизмі.
ЗОВНІШНЬО — мазь (1 частина порош ­
к у листя або бруньок на 4 частини ва­
зеліну чи вершкового масла) втирають
при невралгії й артралгії.
Рослина отруйна!
71
32
;ук лісовий
133
>ук лесной
agus sylva tica
—
днодомне дерево родини букоих, заввишки 20—40 м. Має висоопідняту яйцевидну крон у і кооновидний стовбур, вкритий глаенькою сірою корою. Листки кооткочереш кові, чергові, яйцеидні або еліптичні, цілокраї, по
раю війчасті; зверху — темноелені, блискучі, зісподу — світлііі. Квітки одностатеві: тичинкоі — в багатоквіткових головчасих суцвіттях, маточкові — зібраі по 2—4. П лід — горіх. Цвіте
квітні — травні. Плоди достига­
т ь у вересні — жовтні,
[оширення. Росте на Закарпатті,
[рикарпатті, Розточчі-Опіллі, в
ахідном у Лісостепу, де утворює
исті або мішані лісові масиви.
Сировина. Використовують дереину і горіхи, які збираю ть у пеіод повної стиглості.
Мімічний склад. Очищене ядро
□ріхів містить ж ирну олію (40—
7 %), азотисті речовини (23—
0 % ), крохмаль, цукри, кліткоину (3,7 % ), дубильні речовини,
окоферол (150 мг%), органічні
кислоти (яблучну і лимонну), до
4 % золи, алкалоїд фагін, який
при нагріванні руйнується. В дере­
вині виявлено етиленгваякол, циклопентанон, лігроцеринову кисло­
ту, феноли (гваякол, крезол та
інші).
Використання. Горіхи ш ироко ви­
користовую ть у харчуванні. їх
споживаю ть сирими або підсм а­
женими, переробляю ть на борош ­
но, яке йде на виготовлення
різних кондитерських виробів, со­
лодощ ів та сурогату кави, а в су­
міші з пшеничним борош ном —
на млинці, печиво, тістечка, олад­
ки тощо. Холодним пресуванням
з горіхів одерж ую ть високоякісну
букову олію, що легко засвою є­
ться організмом і успіш но за ­
мінює прованську, горіхову, м а­
кову або мигдалеву олії при кон­
сервуванні, приготуванні різних
страв, у кондитерському вироб­
ництві й хлібопеченні.
З деревини сухою перегонкою
добуваю ть буковий дьоготь, який
іде на виготовлення лікарського
препарату креозоту з сильно ви­
раж еними антисептичними та антипаразитарними властивостями.
Його використовували ВНУТРІШ­
НЬО при туберкульозі легень, а в
ветеринарії — проти стьож кових
глистів; ЗОВНІШНЬО — як крово­
спинний і дезинф ікую чий засіб
у стом атології та ветеринарії.
БУКВИЦЯ ЛІКАРСЬКА
буквица лекарственная
Betonica officinalis
—
багаторічна ж орстковолосиста ро­
слина родини губоцвітих. Стеб­
ло прямостояче, просте або малорозгалуж ене, 20—80 см заввишки.
Листки супротивні, прості, видов­
ж енояйцевидні, зарубчасті, тупі,
біля основи серцевидні; при коре­
неві — в розетці, довгочереш кові,
стеблові — сидячі. Квітки зиго­
морфні (див. Зигом орф на квітка),
пурпурові, зібрані в зближ ені
кільця, що утворюють щ ільне ко­
лосовидне суцвіття. П лід — з 4
горіш ків. Цвіте у червні — ве­
ресні.
Поширення. Росте майж е по всій
території України у мішаних
лісах, на галявинах, узліссях, л у ­
ках, у чагарниках.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують траву (Herba Betonicae
officinalis), зібрану під час цвітін­
ня рослини. Зрізаю ть верхівки
рослини завдовж ки ЗО см. Беруть
і прикореневі листки. Суш ать під
наметом або в приміщ енні з доб­
рою вентиляцією. Сухої сировини
виходить 25 % . Зберігаю ть у су­
хих, провітрю ваних приміщ еннях.
Рослина неоф іцинальна.
72
Х імічний склад. Трава Б. л. м іс­
тить дубильні речовини (близько
15% ), стахідрин (1 % ), бетоніцин,
турицин, холін, сапоніни, смоли­
сті речовини, органічні кислоти,
каротиноїди, сліди еф ірної олії
тощо.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Рослина виявляє про­
тизапальну, жовлогінну, сечогін­
ну, послаблю ючу, седативну та
знеболю ю чу дію, регулює а р тер і­
альний тиск, посилює кровообіг,
поліпш ує травлення і обмін р е ­
човин. Використання Б. л. є е ф ек ­
тивним при хронічному глом еру­
лонеф риті й пієлонефриті з яви­
щ ами гіпертензії. У народній м е­
дицині Б. л. використовую ть при
трахеїті, туберкульозі легень, що
супроводиться інтенсивним виді­
ленням харкотиння, при стійкому
каш лі з гнійним харкотинням,
астмі, коклюші, ш лунково-киш ко­
вих захворюваннях, зокрем а при
гіперацидному гастриті, діареї,
ж овтяниці, гепатиті, запальних
процесах у сечовйвідних органах,
при гіпертонічній хворобі, нерво­
вих захворюваннях, епілепсії, об­
літерую чом у ендартеріїті нижніх
кінцівок, при подагрі та поліарт­
риті.
Зовніш ньо Б. л. використовую ть
при золотусі, варикозному р оз­
ш иренні вен з виразками, раку
ш кіри, пітливості ніг, для загоєн­
ня ран.
134
135
БУРКУН БІЛИЙ
донник белый
M elilotus albus —
БУРКУН ВИСОКИЙ
д о н н и к рослый
M elilotus altissimus —
дворічна, рідш е однорічна т р ав 'я­
ниста рослина родини бобових.
Стебло прямостояче, розгалуж е­
не, 50—200 см заввишки. Листки
трійчасті. Л источки гостропилчасті; у нижніх листків — ром бо­
видно-яйцевидні, у верхніх — видовж еноланцетні. Бокових ж илок
на листочках 14— 16 пар. П ри­
листки шиловидні, цілісні, рід­
ше — надрізані. Квітки двостатеві,
зигоморфні, дрібні, білі, у багато­
квіткових
пазуш них
китицях.
П лід — біб. Цвіте у травні —
липні.
Пош ирення. Росте по всій тери­
торії України на схилах, узліссях,
луках, по забур'янених місцях.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фарм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Б уркун лікарський.
дворічна трав'яниста рослина ро­
дини бобових. Стебло прям остоя­
че, розгалуж ене, 50— 150 см зав ­
вишки. Листки трійчасті. Л источ­
ки вирізано-зубчасті; у нижніх
листків — оберненояйцевидні, у
верхніх — довгасті. Бокових ж и ­
лок на листочках 14—16 пар. П ри­
листки шиловидні, цілісні (у н и ж ­
ніх листків — зубчасті). Квітки
двостатеві, зигоморфні, дрібні,
золотисто-ж овті, у багатоквітко­
вих пазуш них китицях. Плід —
біб. Цвіте у червні.— серпні.
Поширення. Трапляється зрідка
біля Вінниці, К ам'янця-П одільського, Х а р к о в а — на луках, во­
логих місцях, при берегах.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські ф ор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Б уркун лікарський.______
136_________________
БУРКУН ЖОВТИЙ —
дворічна трав'яниста рослина р о ­
дини бобових. Те саме, що й б у р ­
кун лікарський.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2—3 сто­
лові лож ки трави на склянку окропу)
по столовій ложці 3—4 рази на день;
порошок трави по 1—3 г 3— 4 рази на
день; настій трави (2 столові лож ки
на склянку окропу, додають 2 столові
лож ки портвейну, кип'ятять 5 хв, а по­
тім ще напарюють 20 хв) по 2 столові
лож ки зранку і ввечері при кровотечі
легень,
ЗОВНІШНЬО — ванни (500 г трави об­
шпарюють 5 л окропу) при пітливості
ніг; припарки з відвару коріння Б. л.
при раку шкіри; відвар трави для п р и ­
мочок і обмивань при золотусі, вари­
козних розширеннях вен з виразками,
для загою вання ран.
134
135
74
140
139
(288 мг % ), магнію (40—45 мг % ),
заліза (1400 мкг/100 г), міді (140
мкг/100 г), ванадію, бору, йоду,
Beta vulgaris —
дворічна овочева коренеплідна марганцю, кобальту, літію, м оліб­
дену,
рубідію, ф тору і цинку.
рослина родини лободових. У 1-й
рік ж иття утворює розетку вели­ Фармакологічні властивості і ви­
ких череш кових листків і потов­ користання. Сік Б. з. виявляє
щений м'ясистий корінь різної спазмолітичну, діуретичну і проформи (плоский, округлий, оваль- тисклеротичну дію. Він стим у­
но-видовжений,
циліндричний, лює гемопоез, ш лункову секрецію
конічний) і забарвлення. На 2-й і перистальтику киш ечника, за ­
рік висадж ені у грунт коренепло­ тримує розвиток мікроорганізм ів
ди розвиваю ть прямі, гіллясті, у киш ечнику, сприяє виведенню
облистнені квітконосні стебла. холестерину, підвищ ує міцність
Квітки двостатеві, по кілька вкупі. кровоносних капілярів, розслаб­
Плоди зростаються, утворюючи лює спазми судин, виявляє проти­
пухлинні властивості, регулює
суп лід д я (клубочки).
Поширення. Культивую ть у всіх обмін речовин в організмі, пози­
тивно
впливає на ф ункції статевих
районах України як овочеву рос­
залоз, поліпш ує зір. Відомі й про­
лину.
Сировина. Використовують коре­ тизапальні та ранозагою вальні
властивості соку Б. з. Вживання
неплоди і листя.
Хімічний склад. Л ікувальне зна­ Б. з. є ефективним при спастич­
чення столових буряків зум овле­ них колітах, атеросклерозі, тирео­
не наявністю в них багатьох токсикозі, аритміях, гіпертонічній
фізіологічно активних речовин у хворобі, захворю ваннях печінки,
кількостях, що мають лікувально- атонії киш ечника, хронічних за ­
проф ілактичне зн ач ен н я,У столо­ порах. Сирий і кваш ений буряк —
вих буряках є цукри (сахароза, ефективний засіб при лікуванні
глюкоза, ф руктоза), органічні кис­ цинги. Ф армацевтична пром исло­
лоти (щавлева, яблучна, лимонна), вість випускає препарат ацидин
пектини (1,2 % ), білок (1,7 % ), б е­ (Acidin — pepsinum), що сприяє
таїн, каротин (0,01 мг% ), аскорбі­ перетравлю ванню їж і в ш лунку.
форми 1 застосування.
нова кислота (5— 15 мг% ), вітамін Лікарські
ВНУТРІШНЬО — сік Б. з. в рівних
В, (0,02 мг% ), вітамін В2 (0,04 співвідношеннях з соком редьки і мор­
мг% ), барвники та сполуки калію кви п'ю ть по 1 столовій лож ці тричі на
БУРЯК ЗВИЧАЙНИЙ
свекла обыкновенная
БУЯХИ,
гонобобель, лохина;
голубика
Vaccinium uliginosum
—
листопадний ду ж е розгалуж ений
кущ ик родини брусницевих. Стеб­
ло прямостояче, округле. Листки
цілокраї, ланцетні або обернено­
яйцевидні, зісподу сизо-зелені, з
дуж е виступаю чими ж илками.
Квітки правильні, з яйцевидноглечиковидним білим або р о ж е­
вим віночком , по 1—2 у пазухах
листків. Плід — синя, з сизуватою
поволокою ягода. Цвітуть у травні-червні. Плоди достигаю ть у
липні.
Поширення. Ростуть розсіяно на
півночі П равобереж ного П оліс­
ся, подекуди у південній частині
Полісся, в Карпатах у заболо­
чених соснових і мішаних лісах,
на торфових болотах.
Заготівля і зберігання. В икористо­
вують листя, зібране під час цві­
тіння рослини і ягоди. Ягоди вико­
ристовую ть свіж им и або суш ени­
ми. Суш ать ягоди у печах або
суш арках при тем пературі 40—
55°. Зберігаю ть у сухих про­
холодних приміщ еннях. Строк
придатності —2 роки. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Ягоди Б. м істять
вуглеводи (5,3—6,8 % ), вітаміни
С (до 28 мг% ), РР, каротин, лим он­
день при залізодефіцитних анеміях; ну, яблучну, щ авлеву і бензойну
сік Б. з. з медом (у співвідношенні кислоти, пектини (0,5— 0,6 % ), д у­
1:1) або журавлиновим соком (2:1)
п'ють при гіпертонії, спазмах су­ бильні речовини, барвники, спо­
дин, а також як послаблюючий та луки заліза і марганцю тощо. В
заспокійливий засіб; при гіпертонії листках знайдено дубильні речо­
сік Б. з. п'ють по 1 склянці 3 рази вини, ф лавоноїди (гіперозид, грай­
на день 4 дні підряд; сік Б. з. по пів­ анотоксин, кверцетин-3-галактосклянки натщ есерце п’ють як послаб­ зид), безазотисті екстрактивні ре­
люючий засіб; салат з варених буряків
вж иваю ть натщесерце для одерж ання човини (29,6—56,2 %).
послаблюючого ефекту; свіж ий буряко­
вий сік п ’ють по півсклянки 3—4 рази
на день при ракових захворюваннях.
ЗОВНІШНЬО — свіж онатертий
буряк
прикладають до ран, а сік закапую ть
у ніс при нежиті.
ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати буряк у
великих кількостях при нирковокам'я­
ній хворобі (насамперед при оксалурії) та інших поруш еннях обміну
речовин.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Ягодам властива про­
тизапальна, ж арозн иж увальн а й
загальнозміцню ю ча дія. їх вико­
ристовую ть як протицинготний,
послаблю ючий і глистогінний за ­
сіб, при поруш еннях обміну р е ­
човин, гарячці, в комплексном у
лікуванні деяких видів анемій.
З ягід приготовляю ть соки, ком по­
ти, варення, вина, джеми, ж еле та
муси. Відвар листя Б. використо­
вують при діабеті, хворобах серця
і недокрів'ї та як проносний за­
сіб.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар листя (10 г на
200 мл окропу) по півсклянки тричі
на день; відвар суш ених ягід (20 г на
200 мл окропу) по півсклянки тричі
на день як в'яж учий засіб при про­
носах, ентеритах і гастритах.
73
137
БУРКУН ЗУБЧАСТИЙ
донник зубчатый
M elilotus dentatus
—
дворічна трав'яниста рослина р о ­
дини бобових. Стебло прям о­
стояче, розгалуж ене, ЗО—90 см
заввишки. Листки трійчасті. Л ис­
точки дрібнозубчасті; у ниж ніх
листків — видовж еноеліптичні, у
верхніх — довгасто-лінійні. Б око­
вих ж илок на листочках 18—40
пар. Прилистки серединних стеб­
лових листків надрізанозубчасті.
Квітки двостатеві, зигоморфні,
дрібні, ясно-ж овті, у багатоквіт­
кових пазуш них китицях. П лід —
біб. Цвіте у липні — серпні.
Поширення. Трапляється в л ісо ­
степових і степових районах У к­
раїни на солончаках, солонцю ва­
тих ф у н тах .
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — ус^ так, як у
статті Б ур кун лікарський.
БУРКУН ЛІКАРСЬКИЙ,
варгун, борконь, буркун жов­
тий, липка;
донник лекарственный
M elilotus officinalis
—
дворічна трав'яниста рослина р о ­
дини бобових. Стебло прям остоя­
че, розгалуж ене, голе або вгорі
розсіяноволосисте, ЗО— 100 см зав­
вишки. Листки трійчасті. Л источ­
ки дрібнозубчасті; у ниж ніх лист­
ків — оберненояйцевидні, у верх­
ніх — видовж еноланцетні.
П ри­
листки ш иловидні, цілісні. Квітки
двостатеві, зигом орфні (див. З и ­
гоморфна квітка), дрібні, ж овті,
у багатоквіткових пазуш них ки ­
тицях. П лід — біб. Цвіте у черв­
ні — серпні.
Поширення. Росте по всій тери ­
торії України на лісових галяви­
нах, узліссях, на схилах балок, бі­
ля доріг та канав, як бур'ян
у садах.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують траву, зібрану під час цві­
тіння рослини. Зрізаю ть верхівки
довж иною ЗО см і бокові пагони.
Суш ать на сонці або під наметом.
Суху траву обмолочую ть і просі­
вають через дротяне сито, щоб
відділити товсті стебла. С ухої си­
ровини вихбдить 25—28 % . Строк
придатності —2 роки. А птеки си­
ровину не відпускають.
Хімічний склад. Трава Б. л.
містить кумарин (0,4—0,9 % ), м е­
лілотин, кум арову і мелілотову
кислоти, глікозид мелілотозид,
похідні пурину, ж ироподібні р е­
човини (4,3 %), білок (17,6 % ),
еф ірну олію (0,01 % ).
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Препарати Б. л. м а­
ють відхаркувальні, пом 'якш у­
вальні, седативні, болетамувальні,
вітрогінні
та антикоагулю ю чі
властивості. Вони посилюють кро­
вообіг, сприяють зменш енню на­
бряків і усуненню запальних п ро­
цесів. Б. л. використовую ть для
виготовлення зеленого витяж ного
пластиру, при стенокардії й тром ­
бозі коронарних судин, як протисудомний засіб, входить до складу
лікарських рослин, що
застосовую ться при бронхіті, ту­
беркульозі легень, болях у ш лун­
ку, набряках та ревматизмі. В на­
родній медицині, крім того, Б. л.
використовую ть при каш лі, мігре­
ні, безсонні, гіпертонії, кл ім акте­
ричних розладах, хворобах яєчни­
ків, як засіб, що стимулю є «виді­
лення м олока у м атерів-годувальниць.
У болгарській народній медицині
Б. л. п'ю ть при герпесі, ф урун ку­
лах та тріщ инах заднього про­
ходу.
У вітчизняній і зарубіж н ій народ­
ній медицині препарати Б. л. ши­
роко використовую ть і як зовніш ­
ній засіб: припарки або ком пре­
си — для розм 'якш ення та роз­
смоктування затверділостей, аб­
сцесів, недозрілих ф урункулів,
набряків, при герпесі й тріщ инах
заднього проходу; мазь — для роз­
тирань після простуди і при порі­
зах.
З профілактичною метою вико­
ристовую ть Б. л. і як харчову
рослину: молоде свіж е листяч­
ко — для приготування супів, окрошок, салатів; суміш сухого лис­
тя й суцвіть — як заправку в супи,
салати і компоти.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові
лож ки трави на 200 мл окропу) по
половині-третині склянки 2—3 рази
на день; настій трави (1 столова лож ка
на 300 мл окропу, настоюють 2 години)
п ’ють теплим по півсклянки тричі на
день при фурункулах, герпесі, т р і­
щинах заднього проходу; суміш квіток
Б. л. і п ід білу звичайного, трави
золототисячника малого у співвідно­
шенні 1:1:1 готують як напар (1 столова
лож ка суміші на 1 склянку окропу,
настоюють 10 хв) і п'ю ть по третині
склянки 6 раз на день протягом 3—4
тиж н ів при захворю ваннях яєчників,
з умовою повного утрим ання від стате­
вих зносин на період лікування.
ЗОВНІШНЬО — настій квіток на олії
(1:10) для прискорення «визрівання»
(наривання) фурункулів; компреси або
прим очки з обпареного окропом листяч­
ка й квіток або з настою (2 столові
лож ки трави на 500 мл окропу, настою­
ють 20 хв) при ф урункулах і тріщинах
заднього проходу та як розсмоктувальний засіб при запаленні грудних залоз,
опухах суглобів, спричинених ревма­
тизмом, при наривах, що не дозрівають;
2 столові лож ки суміші трави Б. л.,
листя мальви лісової я алтеї лікарської,
квіток ромашки лікарської та насіння
л ьо н у звичайного (у співвіднош ен­
ні 1:1:1:1:1) проварюють у 50 мл води
і застосовую ть для примочок і припа­
рок при герпесі.
Вітамінні салатн: відварену картоплю
нарізую ть кусочками, посипають под­
рібненою цибулею і буркуном, заправ­
ляють олією або сметаною (на 200 г
картоплі беруть 25 г молодого листяч­
ка Б. л., 25 г зеленої цибулі, 20 г олії
або сметани); тонко порізані свіж і
огірки посипають подрібненою цибу­
лею і буркуном, прикраш ають кусочка­
ми яйця і заправляю ть сметаною або
майонезом (на 50 г огірків беруть
25 г молодого листячка Б. л., 25 г
зеленої цибулі, чверть яйця, 20 г смета­
ни або майонезу).
75
141
143
145
ВАЛЕРІАНА
БЛИСКУЧА —
багаторічна трав'яниста росли­
на родини валеріанових. Те
саме, що й валеріана волзька.
ВАЛЕРІАНА ВИСОКА —
багаторічна трав'яниста росли­
на родини валеріанових. Те
саме, що й валеріана лік а р ­
ВАЛЕРІАНА ВУЗЬКОЛИСТА—
багаторічна трав'яниста росли­
на родини валеріанових. Те
саме, що й валеріана пагор-
ська.
бова.
144
146
142
ВАЛЕРІАНА БУЗИНОЛЙСТА
валериана бузинолистная
ВАЛЕРІАНА ВОЛЗЬКА,
Valeriana sam buciiolia, сино­ валеріана блискуча;
нім — V. excelsa —
валериана волжская
багаторінна трав'яниста рослина Valeriana w olgensis, синоніми:
родини валеріанових. К о рен еви­ V. nitida, V. tanaitica —
ще — з надземними пагонами, які
вкорінюються на кінці. Стебло
прямостояче, ребристе, голе, 60—
150 см заввишки. Листки непарноперисторозсічені; стеблові — з
4—5 парами ш ироколанцетних або
ланцетних бокових
листочків,
прикореневі — з 1—3 парами ве­
ликих ш ирокоовальних листочків,
які по краях великозубчасті, голі
або зісподу по ж илках — з р оз­
киданими короткими щетинками.
Квітки двостатеві, неправильні,
дрібні, рож еві, в щ итковидному
суцвітті. Плід — сім'янка. Цвіте у
червні — липні.
Поширення. Т рапляється в К арпа­
тах по берегах річок, на вологих
місцях, затінених скелях.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Валеріана лікарська.
багаторічна трав'яниста рослина
родини валеріанових. К ореневищ е
без пагонів; корені бурі, тоненькі,
близько 1 мм в діаметрі. Стебла
прямостоячі, одиничні, голі, 40—
100 (130) см заввишки, інколи з
червоно-бурим антоціановим від­
тінком. Листки супротивні, непарноперисторозсічені;
прикорене­
ві — з 3—5 (зрідка — з 6—7) па­
рами листочків, нижні й середин­
ні — з 6—7 (зрідка — з 4—8) пара­
ми листочків. Листочки зісподу
по ж илках — з короткими притис­
нутими щ етинками або без них,
видовж еноланцетні, по краю зуб­
часті. Квітки двостатеві, непра­
вильні, дрібні, білі або блідорож еві, зібрані в міцне, плоске,
з одною або, рідше, з 2—3 парами
пазуш них бокових півзонтиків
щ итковидне суцвіття. П лід —
сім'янка. Ц віте у червні — липні.
Поширення. Росте в Карпатах,
на Розточчі-О піллі, Поліссі, в
Л ісостепу й Степу на заплавних
луках, на узліссях заплавних лі-
ВАЛЕРІАНА ГРОССГЁЙМА
валериана Гроссгейма
Valeriana grossheim ii
—
багаторічна трав'яниста рослина
родини валеріанових. К ореневи­
ще — без пагонів; корені чорнобурі, близько 2 мм у діаметрі.
Стебло пряме, борозенчасте, 100—
150 см заввишки. Листки супро­
тивні, непарноперисті; прикоре­
неві й нижні стеблові — з 7— 10
парами листочків. Л источки зіспо­
ду більш -менш довговідлегловолосисті або короткощ етинистош ерстисті. Квітки двостатеві, н е­
правильні, дрібні, лілуваті, в дуж е
розгалуж еному, з дуговидними гі­
лочкам и (до 15 см завдовжки)
щ итковидному суцвітті. Плід —
сім'янка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Трапляється в Криму
по чагарниках і на узліссях.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Валеріана лікарська.
76
147
В А Л Е Р ІА Н А Л ІК А Р С Ь К А ,
валеріана висока;
валериана лекарственная
Valeriana ofiicinalis, синонім —
V. exaltata —
багаторічна трав'яниста рослина
родини валеріанових. М ає вер­
тикальне коротке к о р е н е в и щ е , від
якого відходить багато додатко­
вих
ко ре нів .
Ст ебл о
40— 100
(200) см заввишки, прямостояче,
циліндричне, борозенчасте, п о ­
рожнисте,
голе або
опушене,
в верхній частині розгалуж ене.
Листки
супротивні, непарноперисторозсічені, з ланцетовидними
сегментами; нижні — черешкові, з
4— 5 парами сегментів, стеблові —
сидячі, з 6— 8 (11) парами сегм ен­
тів. Край сегментів пильчастий,
рідше — цілісний. Квітки двоста­
теві, неправильні, дрібні, б іл і або
ясно-рожеві, зібрані у щитковид­
ні півзонтики на верхівці стебла
і в пазухах верхніх листків.
П л і д — сім'янка.
Цвіте у черв­
ні — липні.
Поширення. Росте майже по всій
території України на заболочених
низинах, суход ільн и х луках, по
берегах річок і боліт, у заливних
лісах, на трав'яних і торфових
заплавних болотах, серед чагар­
ників, на степових схилах, лучних
і різнотравних степах. Рослина
культивується.
Заготівля і зберігання. Використо­
вую ть кореневище з коренями
(Rhizoma cum radicibus V aleria­
nae). Збирають восени після д о ­
зрівання плодів або рано навесні.
Викопані кореневища звільняють
від надземної частини, товсті р оз­
щ еплюю ть на 2— 4 частини і швид­
ко миють холодн ою водою. С п о­
чатку сировину розкладають на
відкритому повітрі шаром 15 см
для попереднього пров'ялювання
протягом одного — двох днів. П о ­
тім її суш ать під наметами, роз­
кладаючи тонким шаром (до 5—
7 см), або в сушарці при тем пера­
турі 35°. С у х о ї сировини виходить
25 % . Строк придатності — 3 роки.
Сировина відпускається аптеками.
Хімічний склад. Кореневищ е і
корені містять еф ірну о лію (0,5—
2 % ), вільні ізовалеріанову к и сло­
ту і борнеол, ефіри б о р н ео лу з
кислотами (масляною, мураши­
ною, оцтовою та іншими), терпеноїди (камфен, лимонен, миртенол, пінен, терпинеол тощ о), алка­
ло їд и валерин і хатинін (у свіжій
сировині), алк а лоїд актинідин (у
вигляді гідр ок сиф ен ілетилової с о ­
л і), глікозид валерид, дуби льн і
речовини та цукри. Головною
складовою частиною еф ірної о лії
є складний ефір спирту бор н ео лу
й ізовалеріанової кислоти.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Препарати В. л. змен­
шують збуд ли вість і підвищують
ф ункціональну діяльн ість цент­
ральної нервової системи, р егу­
лю ю ть серцеву діяльність, зн иж у­
ють артеріальний тиск, проявля­
ють спазм олітичну й слаб у ж ов­
чогінну дію, підсилю ю ть секре­
цію залоз травного тракту. Най­
частіше препарати В. л. викорис­
товую ть як засоби, що заспокій­
ливо дію ть на нервову систему
й покращують діяльн ість серцевосудинної системи, а саме: при
станах
надмірного
нервового
збудження, істер ії та епілепсії,
при відчуттях тривоги, розум овій
перевтомі, мігренеподібних го ло в ­
них болях, безсонні (зум овленом у
нервовим напруженням або на­
в'язливими думками), вегетонев­
розах і неврозах серцево-судинної
системи, для профілактики й л і ­
кування стенокардії та гіпертонії
в початковій стадії. Ефективним
є використання В. л. і при підви­
щеній ф ункції щ итовидної залози,
для зняття спазмів і посилення
секреції
залозистого
апарата
ш лунково-киш кового тракту, а та­
кож як засобу, що посилює ж ов­
човиділення. В акуш ерсько-гіне­
к ологічн ій практиці препарати В.
призначають як заспокійливий
засіб при клімактеричних невро­
зах, при токсикозах вагітних і п о ­
рушенні у них серцевої д ія ль н о ­
сті. У народній медицині В. л. ви­
користовую ть при нервовому зб у ­
дженні, іпохондрії, істерії, е п ілеп ­
сії, мігрені, ф ізичному або нерво-
147
77
148
вому перевантаж енні, при болях
у ділянці серця, як вітрогінний,
протиглисний засіб і як засіб, що
сприяє травленню. Рослина вхо­
дить до складу заспокійливого
чаю, ш лун кового чаю і вітро­
гінного чаю.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО— настій кореневища з
корінням (20 г або 2,5 столові ложки,
на 200 мл окропу) по 2—3 столові
лож ки 3—4 рази на день через ЗО хв
після їди; холодний настій подрібне­
них кореневищ з корінням (2 чайні
лож ки на 1 склянку холодної води,
настоюють 12 годин) по третині склян­
ки 3 рази на день; порошок кореневищ
з корінням по 1—3 г на прийом;
настойку (у співвідношенні 1:5, на
70 % -ному спирті) по 20—30 крапель
З—4 рази на день; екстракт валеріани
густий (Extractum V alerianae spissum)
по Г—2 таблетки на прийом; корвалол
(Corvalolum) по 15—ЗО крапель 2—3 ра­
зи на день при неврозах з підви­
щеною збудливістю, нерізко виражених
спазмах коронарних судин, тахікардії,
безсонні, при гіпертонічній хворобі
в початковій стадії, спазмах кишеч­
ника (при тахікардії й спазмах судин
разову дозу можна збільшувати до 40—
45 крапель); валокормід (Valocormidum)
по 10—20 крапель 2—3 рази на день
при серцево-судинних неврозах, що су ­
проводяться брадикардією ; краплі кам­
форно-валеріанові (Guttae V alerianae
cum Camphora) по 15—20 крапель
З рази на день при серцево-судинних
неврозах; відвар 1—3 чайних лож ок
суміпіі взятих порівну коріння В. л.
1 листя меліси лікарської на 1 склянці
окропу (добова доза) п ’ють при кро­
пив'янці; суміш кореневищ з корінням
В. л. шишок хм елю звичайного, листя
бобівника трилистого і м'яти перцевог
у співвідношенні 1:1:2:2 готують як
настій (1 столова лож ка суміші на
2 склянки окропу, настоюють ЗО хв,
проціджують) і приймають по півсклян­
ки 2 рази на день як жовчогінний
засіб.
ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару коріння
В. л. (жменя сировини на 1 л води)
при епілепсії у дітей (протягом 15 хв,
через день, перед сном); ванни для
дорослих з відвару суміші взятих
порівну квіток нагідок лікарських і
ромашки лікарської, коріння В. л., трави
чебрецю звичайного і ш авлії лікарсь­
кої (пригорща суміші на 2 л води,
варять 30 хв і додають до повної
ванни) приймають двічі на тиж день
при функціональних захворюваннях
нервової системи, при явищах пере­
втоми, надмірній дратівливості, ради­
куліті, тромбофлебіті, гіпертонічній
хворобі, та гіпотензії. Найбільший те­
рапевтичний ефект при використанні
галенових препаратів В. л. досягається
при систематичному й тривалому за ­
стосуванні їх. Разом з тим слід пам’я ­
тати, що тривале вж ивання їх і
передозування мож уть спричинити від­
чуття пригніченості загального стану,
головний біль, сонливість, нудоту, при­
гнічення процесу травлення, поруш ен­
ня діяльності серця. Але ці побічні
явища зникаю ть при зменшенні дози
або тимчасовому припиненні лікування.
ВАЛЕРІАНА
ПАГОНОНОСНА —
багаторічна трав'яниста рослина
родини валеріанових. Те саме,
що й валеріана пагорбова.
149_________________
ВАЛЕРІАНА ПАГОРБОВА,
валеріана пагононосна,
валеріана вузьколиста;
валериана холмовая
Valeriana collina, синоніми:
V. angustifolia, V. stoloniiera —
багаторічна трав'яниста рослина
родини валеріанових. К орен еви­
ще — з довгими підземними паго­
нами. Стебло прямостбяче, оди­
ничне, ребристе, голе, біля осно­
ви трохи шорстке. Листки с у ­
противні,
непарноперисторозсічені; стеблові — з 6— 11 парами
листочків. Квітки двостатеві, не­
правильні, дрібні, білі або блідорож еві, у щитковидних суцвіттях.
П лід — сім'янка. Цвіте у травні —
червні.
Поширення. Трапляється розсіяне
майж е по всій території У краї­
ни у лісах, на узліссях, на луках.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Валеріана лікарська.
150
ВАЛЕРІАНА РОСІЙСЬКА
валериана русская
Valeriana rossica —
багаторічна трав'яниста рослина
родини валеріанових. Має пряме,
вертикальне, рідш е косе к о р ен е­
вищ е без пагонів. Стебло пряме,
борозенчасте, голе, при основі
шерстисте, 70—160 см заввишки.
Листки непарноперисті, супро­
тивні, зісподу голі або з дуж е
короткими рідкими щетиновидними ш ипиками; стеблові — з 6— 10
парами вузьколанцетних, часті­
ше — цілокраїх листочків. Квітки
двостатеві, неправильні, дрібні,
білі або блідо-рож еві, в щ итковид­
ному пухком у або досить міц­
ному суцвітті. П лід — с ім ’янка.
Ц віте у червні — липні.
Поширення. Росте в Л івоб ереж ­
ному Л ісостепу на полях, по ч а­
гарниках, на суходільних луках.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Валеріана лікарська.
78
153
151
ВАРГУН —
дворічна трав'яниста рослина р о ­
дини бобових. Те саме, що й
б у р к у н лікарський.
ВАСИЛЬКИ СПРАВЖНІ
базилик обыкновенный
Ocimum basilicum —
однорічна трав'яниста рослина р о ­
дини губоцвітих. Трава і квітки
мають сильний приємний аромат.
Стебло пряме, галузисте, чоти­
ригранне, 15—50 см заввишки.
Листки супротивні, череш кові,
яйцевидно-ромбічні, м айж е голі;
верхівкові — лілуваті, волосисті.
Квітки неправильні, з білим або
рож евим віночком , зібрані в кити­
цевидне суцвіття. Плід — з 4 го ­
ріш ків. Цвіте рослина в черв­
ні — липні.
Поширення. П оходять васильки з
Південної Азії. На Україні к ульти­
вуються як еф іроолійна рос­
лина.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть траву (Herba Ocimi
basilici), зібрану під час цвітін­
ня рослини. Зрізую ть усю надзем ­
ну масу на висоті 8— 10 см від
поверхні землі. На рослині від­
ростаю ть нові пагони, які також
мож на заготовляти. Суш ать під
наметом або в приміщ енні з х о ­
рошою вентиляцією. Сухої сиро­
вини виходить 16% . Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава рослини
м істить ефірну олію, глікозиди,
сапоніни, рутин, каротин тощо.
До складу еф ірної олії входять метилхавікол, цинеол, оцимен, 1-ліналоол, евгенол і камфора.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати В. с. мають
болетамувальні,
протисудомні,
спазмолітичні та бактерицидні
властивості. Рослину використо­
вують як тонізую чий засіб при ас­
тенії, ослабленні ф ункції дихання,
поруш енні кровообігу, пригніче­
ному стані центральної нервової
системи. Вітчизняна і зар у б іж ­
на народна медицина рекомендує
В. с. при епілепсії, головному
болю, блюванні, простудних за ­
хворю ваннях верхніх дихальних
шляхів, при ш лункових і киш ­
кових коліках, запаленні нирок,
сечового міхура й сечовивідних
каналів, як засіб, що посилює
апетит,
поліпш ує
травлення,
сприяє секреції молока у матерів-годувальниць. Як зовніш ній
засіб В. с. використовую ть у д ер ­
м атології й косметиці. С віж е або
сухе листя рослини вж иваю ть як
приправу.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2
столові лож ки заливаю ть поло­
виною літра окропу, настоюють
до охолодж ення) по півсклянки
2—3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (го­
тують, як у попередньом у про­
писі) для полоскань і компресів
при афтозі, гінгівітах, стоматитах,
екземі й алергічних дерм ати­
тах; свіж ий сік рослини для за к а ­
пувань при гнійному запаленні
середнього вуха.
ВЕДМЕЖЕ ВУХО —
дво- або однорічна трав'яниста
повстистоопущ ена рослина роди­
ни ранникових. Те саме, що й
дивина ведмежа.
154
ВЕДМЕЖИНА —
кущ ова рослина родини розо­
вих. Те саме, що й ожина несійська.
155
ВЕЛИКОГОЛОВНИК
САФЛОРОВИДНИЙ,
левзея, мараловий корінь, маралова трава, оленячий корінь,
оленяча трава, рапонтикум;
левзея сафлоровидная
Rhaponticum carthamoides, си­
нонім — Leuzea carthamoides —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Стебло 40— 100 см заввишки,
просте, прямостояче, тонкореб­
ристе, павутинисте. Листки чер­
гові, еліптичні, глибокоперисто-
79
156
розсічені, загострені; нижні — ч е ­
решкові, зубчасті; серединні та
верхівкові — сидячі, дрібн озуб­
часті або цілокраї. Квітки дрібні,
ф іолетово-лілові
або
рож еві,
трубчасті, п'ятичленні, двостате­
ві, зібрані в одиничні верхівкові
коиіики. П лід — сім'янка. Цвіте
у липні — серпні.
Поширення. Ендемічна рослина
гір південного Сибіру і Східно­
го Казахстану. На Україні — в
культурі.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть кореневищ а з кореням и
(Rhizoma et radix Rhapontici),
заготовлені восени або навесні.
Викопані кореневищ а з коренями
обтруш ую ть від землі, швидко
промивають холодною водою і су­
ш ать на сонці або в протоплених
приміщ еннях. Товсті кореневищ а
розрізаю ть уздовж . Готову сиро­
вину зберігаю ть у міш ках у сухих
приміщ еннях. Строк придатнос­
ті — 3 роки. А птеками сировина
не відпускається.
Хімічний склад. У кореневищ ах
і коренях є алкалоїди, інулін,
ефірна олія, смоли, дубильні
речовини (близько 5 % ), ретинол,
аскорбінова
кислота
(близько
0,1 % ), солі фосфору.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
В. с. тонізую ть і стимулюють
центральну нервову систему при
фізичній перевтомі, загальній сла­
бості, поганому апетиті, зниж еній
працездатності й пригніченому
стані, поліпш ую ть роботу серця,
позитивно впливають на артері­
альний тиск, виявляю ть помітну
пробудж ую чу дію в разі прий­
няття снотворних препаратів. П ре­
парати В. с. підвищ ую ть загальну
працездатність. Найбільш ий те­
рапевтичний еф ект спостерігаєть­
ся у хворих зі скаргами на підви­
щену втомлюваність, поганий на­
стрій, зниж ений апетит, дратів­
ливість, головний біль, поганий
сон, послаблення статевої актив­
ності, а також у хворих з вегетосудинними поруш еннями. В гіне­
кологічній практиці препарати
В. с. призначаю ть при фізичній
стомлюваності, зниж еній праце­
здатності та астенодепресивному
стані в клімактеричний період.
Лікарські форми і застосування.
Екстракт В. с. рідкий (Extractum Leuzeae
fluidum) по 20—30 крапель 2—3 рази на
день перед їдою; настій кореневищ і ко­
ріння (3 столові лож ки подрібненої си­
ровини на 1 л води, настоюють 3 годи­
ни, проціджують) По 1 столовій лож ці
З рази на день перед їдою.
ВЕРБА БІЛА,
лоза;
ива белая
Salix alba —
дводомна рослина родини вербо­
вих. Д ерево заввишки 20—ЗО м.
М олоді гілки на кінцях сріблястопухнасті, старі — голі, бурі. Лист­
ки цілісні, чергові, ланцетні або
ш ироколанцетні, загострені, пил­
часті, 5— 12 см завдовж ки і 1—3 см
завширш ки;
молоді — притиснутоопуш ені, з обох боків білосріблясті, дорослі — біло-срібля­
сті з обох боків або зверху, зіспо­
ду опуш ені вздовж центральної
жилки, зверху — голі. Квітки од­
ностатеві, в тичинкових і м аточ­
кових сережках; тичинкові — ци­
ліндричні, 7 см завдовж ки і 1 см
в діаметрі, ж овті, маточкові —
тонкі, зелені. П риквіткові луски
бліді. П лід — коробочка. Цвіте у
квітні — травні, після появи листя.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України (крім високогір'я
Карпат) по заплавах річок, на
вологих луках, у вологих лісах.
Ш ироко культивую ть як декора­
тивну й ф ітом еліоративну рос­
лину.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують кору, зібрану в період
сокоруху з 3—4-річних гілок. С у­
шать на відкритому повітрі або в
приміщ енні, яке добре провітрю є­
ться. Сухої сировини виходить
33 % . Рослина неоф іцинальна
Хімічний склад. Кора В. б. містить
дубильні речовини (близько 12 % ),
флавоноїди, ф лавонові глікози­
ди (2,5—3 %).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Відвар кори В. б.
має анальгетичні, заспокійливі,
протизапальні,
ж арозниж ую чі,
потогінні, протималярійні, анти­
септичні, кровоспинні, ранозагою ­
вальні, в'яж уч і й протиглисні
властивості. Його вживаю ть при
головному болю, невралгії, різних
формах неврозу, ревматизмі, п о ­
дагрі, простудних хворобах, м ал я­
рії, нестравленні їж і у ш лунку,
запальних явищ ах у ш лунку та
кишках, ж овтяниці, хворобах се­
лезінки і печінки (коли вони пе­
ревантаж ені великими дозами
токсинів), проносах, запаленнях
сечових шляхів, при гінекологіч­
них та інфекційних хворобах,
Шлункових, киш кових, маткових
та інших кровотечах. Зовніш ньо
відвар кори використовую ть для
полоскань (при стоматиті, гінгі­
віті, пародонтозі, ангіні, зап ал ь­
них процесах ротової порож нини
і горла), для нож них ванн (при
гіпергідрозі, флебіті, варикозному
розш иренні вен, слабкості м 'язів
ніг після тяж ких хвороб) та для
обмивання ран і виразок.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар кори (15 г на
200 мл окропу) по 1 столовій лож ці
тричі на день; настій кори (1 чайна
л ож ка на 200 мл окропу, настоюють
до охолодж ення, процідж ую ть) по 1
столовій лож ці 4—5 разів на день;
порошок кори по 0,5— 1 г наніч.
ЗОВНІШНЬО — настій для ванн (1* чай­
на лож ка порошку кори на 400 мл
холодної води, настоюють 8 годин,
процідж ую ть) при гіпергідрозі; міцний
відвар кори для полоскань, промивання
ран та нож них ванн.
80
157
ВЕРБА ГОСТРОЛИСТА,
шелюга;
ива остролистная
Salix acutifolia —
дводомна рослина родини вербо­
вих. Д ерево або кущ до 5 м
заввишки. Кора червона або ж ов­
та. Листки цілісні, чергові, лан­
цетні, видовж ено-загострені, за ­
лозисто-пилчасті, голі^зверху зе­
лені, знизу — сизуваті, 6— 15 см
завдовж ки. Квітки одностатеві,
в сидячих, яйцевидних, товстих
сріблястоволосистих сереж ках до
3,5 см завдовж ки. П лід — коро­
бочка. Цвіте у березні — квітні,
задовго до появи листя.
Поширення. Росте майж е по всій
Україні (крім< Карпат і Криму)
по берегах річок і водойм, на при­
річкових піщаних терасах. К уль­
тивують як ф ітом еліоративну й
декоративну рослину.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Верба біла.
158
159
ВЕРБА КОЗЯЧА
ива козья
Salix caprea —
ВЕРБА ЛАМКА
ива ломкая
Salix fragilis —
дводомна рослина родини вербо­
вих. Високий кущ або дерево
5— 10 м заввишки. Гілки товсті,
розлогі, сіроопуш ені або бурі, з
великими голими брунькам и. Д е­
ревина під корою червоніюча,
без валиків. Листки чергові, ці­
лісні, ш ирокояйцевидні, майже
круглясті, рідше ланцетні, нерівномірнозарубчасті, зверху голі,
темно-зелені,
знизу — сіро­
повстисті, з д уж е виступаючими
6—9 бічними парами ж илок.
Квітки одностатеві, в товстих
сереж ках; чоловічі сереж ки сидя­
чі, яйцевидні, завдовж ки до 6 см,
ж іночі — циліндричні, 10 см зав­
довж ки, на ніж ках. Плід — ко р о ­
бочка. Цвіте у квітні, до появи
листя.
Поширення. Росте в лісах, на уз­
ліссях, серед чагарників м айж е
по всій території України, але
частіш е в північних районах.
дводомна рослина родини вербо­
вих. Д ерево 15—20 м заввишки.
Кора блискуча, стара легко зн і­
мається пластинами. Гілки при
основі ламкі, часто ламаю ться од
вітру. Листки цілісні, чергові,
вузькояйцевидно-ланцетні,
6—
15 см завдовж ки, видовж енозагострені, з косою верхівкою,
н е р ів н о м ір н о зал о зи сто -зу б ч асті,
голі або зм олоду трохи опуш ені
і трохи клейкі. Квітки односта­
теві, в сереж ках; приквіткові
луски ж овтуваті, майж е голі.
П лід — коробочка. Цвіте у квіт­
ні — травні.
Поширення. Росте на берегах
річок, у плавнях по всій терито­
рії України, часто її розводять
поблизу ж итла, біля гребель.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті І використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
Заготівля і зберігання, хімічний статті Верба біла.
склад, фармакологічні власти-
81
160
161
ВЕРБА ПОПЕЛЯСТА
ива пепельная
Salix cinerea —
ВЕРБА ПРУТОВИДНА
ива прутьевидная
Salix viminalis, синонім —
дводомна рослина родини вербо­ S. rossica —
вих. Сірий, густоопуш ений кущ
З—6 м заввишки. Деревина під
корою — з частими валиками до
15—ЗО мм завдовж ки. Листки
чергові, дуж е опушені, зверху сі­
рувато-зелені, зісподу — сіруватоповстисті, 4— 12 см завдовжки,
видовж еноланцетні або видовж енояйцевидні, короткозагострені,
пилчасті або м айж е цілокраї, з
дуж е виступаючими 10— 16 пара­
ми бічних ж илок. Квітки одно­
статеві, в великих, без сріб лясто­
го опуш ення сережках. П лід —
коробочка. Цвіте у березні —
квітні, до появи листя.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України (крім високогір'я
Карпат) на болотах, вологих л у ­
ках, у вологих лісах. Вирощують
як ф ітом еліоративну рослину.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Верба біла.
дводомна рослина родини вербо­
вих. К ущ або дерево 3—5 м зав­
вишки. Гілки прямостоячі, пруто­
видні. М олоді пагони сіруватоопушені, іноді голі. Листки чергові,
6—20 см завдовжки, зверху темнозелені, зісподу — білош овковисті,
загострені, цілокраї, з загорнути­
ми краями або виїм часто-зубчасті,
з дуж е випнутою знизу ж овтою
головною ж илкою. Квітки одно­
статеві, в товстих, пухнастих,
майже сидячих сереж ках; при­
квіткові луски двоколірні. П лід —
коробочка. Цвіте у березні — квіт­
ні, після розпускання листя.
Поширення. Росте по берегах
річок та озер на Поліссі, зрідка
на Прикарпатті, дуж е рідко —
в Л ісостепу і Степу. Вирощують
як фітом еліоративну рослину.
Заготівля І зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Верба біла.
162_________________
163
ВЕРБА П'ЯТИТИЧИНКОВА,
верболіз;
ива пятитычинковая
Salix pentandra —
дводомна рослина родини вербо­
вих. Кущ або невелике дерево до
15 м заввишки. Гілки голі, ж ов­
тувато-оливкові або м айж е чорні,
блискучі. Кора — без поволоки, на
внутріш ньому боці — біло-зелена
або червонувата. М олоді гілочки,
а так о ж листки під час розп ускан­
ня клейкі. Листки цілісні, черго­
ві, ш кірясті, голі, яйцевидно-ланцетні, довгозагострені, густозалозисто-пилчасті, 5—13 см завдовж ­
ки. Квітки одностатеві, в довгих,
товстих, циліндричних сереж ках,
що залиш аю ться на рослині цілу
зиму; приквіткові луски ж овтаві.
П лід — коробочка. Цвіте у черв­
ні — липні, значно пізніш е р оз­
пускання листя і пізніш е за інші
види верб.
Поширення. Росте по .всій тери­
торії України (крім високогір'я
Карпат і Криму) на болотах, во­
логих луках, у вологих лісах, по
берегах річок.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так, як у
статті Верба біла.
ВЕРБА ПУРПУРОВА
ива пурпурная
Salix purpurea, синонім-S. cae­ 164
si folia —
дводомна рослина родини вербо­ ВЕРБА ТРИТИЧИНКОВА,
вих. Тонкогіллястий кущ до 4 м білолоз;
заввишки. Кора зовні ж овта з ива трёхтычинковая
синьою поволокою, зсередини — Salix triandra —
дводомна рослина родини вербо­
вих. Високий кущ , рідш е — дер е­
во, заввиш ки до 5 м. Листки чер­
гові, цілісні, з двома залозкам и
при основі пластинки, ланцетні
або видовж еноланцетні, к оротк о­
загострені, в основі круглясті, 3—
8 см завдовж ки, по краю —
залозисто-пилчасті, голі. Квітки
одностатеві, в малоквіткових, т о ­
неньких сережках; приквіткові
луски ж овтаві. П лід — коробочка.
Ц віте у квітні — травні, після
появи листя.
Поширення. Росте по берегах р і­
чок
і озер, на болотах і вологих
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­ луках по всій території України.
лимонно-жовта. Листки 3— 10 см
завдовжки, супротивні, ланцетні,
вгорі трохи ширші, голі, сизі,
цілокраї
або
гостропильчасті
вгорі. Квітки одностатеві, в ци­
ліндричних, тоненьких, сіруватих
сережках; п и ляки і прийм очки
червоні. П лід — коробочка. Цвіте
у березні — квітні, до появи лис­
точків або м айж е одночасно з
ними.
Поширення. Росте біля водойм,
канав, на приморських і прирічко­
вих пісках, у плавнях по всій
території України.
ті і використання, лікарські форми Заготівля і зберігання, хімічний
і застосування — усе так, як у склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські
статті Верба біла.
форми і застосування — усе так,
як у статті Верба біла.
82
165
166
ВЕРБЕНА Л ІК А Р С Ь К А ,
суха нехворощ;
вербена лекарственная
або марлі. Зберігаю ть у паперо­ ВЕРБЁЦЬ —
вих мішках або дерев'яних ящиках багаторічна майже гола трав'я­
у с у х о м у приміщенні. Рослина ниста, з прямим, дуж е р озга лу ж е ­
неофіцинальна.
ним стеблом рослина родини б о ­
V e ib e n a officinalis —
В. л. бових. Те саме, що й солодка гола.
багаторічна трав'яниста, шорстко- Хімічний склад. Трава
містить
вербеналін,
вербенін,
а
л
­
опушена рослина родини вербено­
вих. Стебло чотиригранне, прямо­ калоїди, слиз, гірку речовину,
167
стояче або висхідне, 25— 100 см таніни, еф ірну олію , багато с и л і­
цієвої
кислоти.
заввишки, зд ебільш ого р о зга лу ­
ВЕРБОЗІЛЛЯ ЗВИЧАЙНЕ
жене. Листки 2— 10 см завдовж­ Фармакологічні властивості і ви­ вербейник обыкновенный
ки, короткочереш кові, яйцевидно- користання. Препарати В. л. ви­ L y s im a ch ia v u lg a r is —
довгасті або довгасті, перистонад- являють жовчогінну, протиалер- багаторічна трав'яниста рослина
різані, серединні — перистонадрі- гічну й тон ізую ч у дію. В народній родини первоцвітних. К ор ен еви ­
зані або трироздільні, з нерівно- медицині В. л. використовують ще повзуче, з довгими підземними
зарубчастими частками, верхні — як зовнішній засіб від чиряків пагонами. Стебло просте або р оз­
сидячі, довгасті, перистонадрізані. (ф урункулів), висипів на тілі, при галуж ене, 150— 200 см заввишки,
Квітки двостатеві, зр ослоп елю ст­ зо л о т ус і й різних виразках. Вну­ прямостояче, тупочотиригранне,
кові, неправильні, у довгих к о л о ­ тріш ньо настій трави п'ю ть при залозисто-волосисте. Листки с у ­
совидних суцвіттях. В ін очок лій ­ виснаженні, кволості, недокрів'ї, противні, короткочереш кові, виковидний, ясно-ліловий. П лоди — м ізерних місячних та при хворо­ довж еноланцетні або яйцевид­
горіш ки. Цвіте у квітні — жовтні. бах печінки й селезінки, при но-ланцетні, ц ілокраї, по 3— 4 у
Поширення. Росте по всій тери­ жовтяниці, розладах травлення, кільцях. Квітки двостатеві, пра­
т о р ії України на забур'янених бронхітах, для очищення крові вильні, в густих пірамідальномісцях, узбіччях ш ляхів та на в о ­ при висипах на тілі, а також при волотистих
суцвіттях.
В іночок
атеросклерозі і тромбозах.
ло ги х пісках.
п'ятироздільний, 20— 23 мм у діа­
Заготівля і зберігання. Викорис­ Лікарські форми і застосування.
яскраво-жовтий. П лід —
В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій листя (1 чайна метрі,
товую ть траву, зібрану під час цві­ лож к а ли стя на 1 склян ку окропу, на­ коробочка.
Ц віте
у
червні —
тіння рослини. Сушать у теплих, стою ю ть 10 хв) по 1 склянці на день, липні.
добре провітрюваних приміщ ен­ ковтками; настій трави (1 столова л о ж ­ Поширення. Росте на вологих
нях або на горищі, розстилаючи ка трави на 1 склянку окропу, настояти місцях, серед чагарників, на б о л о ­
тонким шаром на чистому папері до вихолонення) по 1 столов ій лож ц і тах, по берегах річок та озер по
З— 4 рази на день.
всій тери торії України.
Заготівля і зберігання. Використо­
вую ть траву, зібрану під час
цвітіння рослини. Сушать, р оз­
стеливши тонким шаром на від-,
критому повітрі у затінку або на
горищі. Зберігаю ть у паперових
мішках. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. В. з. містить
дуб и льн і речовини, сапоніни, ас­
корбінову к и сло ту (в листках —
до 1150 м г % ;
у квітках — до
880 мг% ).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Настій трави В. з.
має бактерицидні, протистоцидні,
в'яж учі й протизапальні власти­
вості. Галенові препарати В. з.
застосовую ть як в'яжучий засіб
при проносах, гастриті, різних
кровотечах, жовтяниці, судомі,
загальній слабості та цинзі і як
засіб, що прискорює загоювання
ран.
Лікарські форми і застосування.
В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій трави В. з. (1
столова лож к а на 1 склянку окропу,
настою ють 2— 3 години) по 2 столові
ло ж к и 3— 4 рази на день.
ЗО В Н ІШ Н ЬО — настій трави для по­
лоскань при м олочни ці і стоматиті;
припарки до забитих м ісць і пухлин,
при артритах і венеричних захворю ­
ваннях.
83
168
ВЕРБОЗІЛЛЯ ЛУЧНЕ
вербейник монеточный
Lysimachia nummularia —
багаторічна трав'яниста росли­
на родини первоцвітих. Стебло
повзуче, у вузлах місцями у к о р і­
нюється, ЗО—50 см завдовжки.
Листки супротивні, короткочерешкові, округло-овальні, ц іл о­
краї. Квітки двостатеві, пра­
вильні, одиничні, у пазухах лист­
ків. В іночок п'ятироздільний, ж ов­
тий, з темними крапками і рисоч­
ками. П лід — коробочка. Цвіте
у червні — серпні.
Поширення. Росте по всій тери ­
торії України на луках, у міш аних
і листяних лісах, на галявинах,
по берегах річок, у чагарниках.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так, як у
статті В ербозілля звичайне.
169
ВЕРБОЛІЗ —
лісових і в північних лісостепових
дводомна рослина родини вербо­ районах.
вих. Те саме, що й верба п'яти­ Заготівля і зберігання. Використо­
вують надземну частину рослини,
тичинкова.
зібрану під час цвітіння. Суш ать
у затінку на відкритому повітрі
або на горищі. Зберігаю ть у су­
хому приміщ енні. Р ос ли нсь неоф і­
ВЕРЕС ЗВИЧАЙНИЙ
цинальна.
вереск обыкновенный
Хімічний склад. У надземній час­
Calluna vulgaris —
тині рослини м істяться дубиль­
вічнозелений сланкий р озгал уж е­ ні речовини, глікозиди арбутин
ний кущ и к родини вересових, і ериколін, флавоноїди, кверцетзаввиш ки ЗО— 100 см. Листки рин, сапоніни, алкалоїд ерикодидрібні, сидячі, супротивні, тупі, нін, смола, камеді, органічні
при основі стріловидні, черепи- кислоти (фумарова, лимонна), к а­
часто розміщ ені в 4 ряди. Квітки ротин, сполуки калію, кальцію,
правильні, двостатеві, дрібні, з натрію і ф осф ору тощо.
дзвониковидним ліловим, лілово- Фармакологічні властивості і ви­
рож евим, часом білим, віночком користання. П репарати В. з. мають
в однобоких довгих китицях. сечогінні, потогінні, в'яж учі, про­
П лід — коробочка. Цвіте у лип­ тизапальні й дезинф ікую чі влас­
ні — вересні.
тивості,
збудж ую ть
видільну
Поширення. Росте в соснових, ф ункцію ш лункових залоз, а у ве­
рідше — в дубово-соснових лісах, ликих дозах дію ть наркотично.
по вогкуватих місцях, у горах Народний досвід свідчить і про
на узліссях, на полонинах у седативну дію В. з. Водний настій
трави вживаю ть при урологічних
захворю ваннях (цистит, проста­
тит, камені нирок, запалення
ниркових мисок, ниркові коліки,
хронічний пієлонефрит, уратурія), для лікування хвороб печін­
ки і ж овчних ш ляхів та як за ­
сіб, що допомагає при подагрі,
поліартриті, ревм атизмі й розла­
дах нервової системи. Зовніш ньо
у вигляді ванн або примочок В. з.
використовую ть при ревматизмі,
рахіті, висипах і виразках на тілі,
екземі, алергії та опіках і як рано­
загою вальний засіб.
170
Лікарські формн І застосування.
ВНУТРІШНЬО — 2 чайні лож ки трави
В. з. заварюють як чай у 400 мл окропу
і випивають за день ковтками; відвар
трави (1 столова лож ка на півтори
склянки окропу) по півсклянки тричі
на день; суміш трави В. з., собачої
кропиви звичайної і сухоцвіт у багново­
го, коріння валеріани лікарської у
співвіднош енні 4 ; 3 : 3 : 1 готують як
напар (1 столова лож ка суміші на 2
склянки окропу, настоюють у термосі
10—12 годин) і п ’ють по 1 столовій
лож ці 4—5 раз на день при неврастенії,
безсонні й відчутті страху.
ЗОВНІШНЬО — прим очки і ванни з від­
вару.
84
171_________________ 172_________________ 173_________________
ВЕРОНІКА ДІБРОВНА
вероника дубравная
Veronica chamaedrys —
ВЕРОНІКА ДОВГОЛИСТА
вероника длиннолистная
Veronica longi folia —
багаторічна 'трав'яниста корен е­
вищна рослина родини раннико­
вих. Стебло висхідне, з 2 супро­
тивними рядами волосків, просте,
рідш е-— розгалуж ене, 15—40 см
заввишки. Листки супротивні, к о ­
роткочереш кові або сидячі, округло-яйцевидні, тупуваті, зарубчастопилчасті. Квітки двостатеві,
неправильні, в небагатоквіткових
парних китицях. Віночок чотирироздільний,
яскраво-голубий,
з темними жилками. Плід — к о ­
робочка. Цвіте у квітні — серпні.
Поширення. Росте по всій терито­
рії України на лісових галявинах,
узліссях, суходільних луках, у
степу і на полях.
багаторічна трав’яниста сіруватопухнаста рослина родини ран­
никових. Стебло пряме або вис­
хідне, голе або короткоопуш ене, 20—ЗО см заввишки. Листки
супротивні, череш кові, видовж ено-пірамідальної форми, двоякогостропилчасті. Квітки двостатеві,
неправильні, в густих китицях
(одна верхівкова і кілька боко­
вих). Віночок чотирироздільний,
інтенсивно-синій. Плід — ко р о ­
бочка. Цвіте у липні — серпні.
Поширення. Росте на вологих л у ­
ках, біля берегів річок і серед
чагарників м айж е по всій терито­
рії України, крім крайнього півдня
і Криму.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так, як
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
у статті Вероніка лікарська.
як у статті Вероніка лікарська.
ВЕРОНІКА КОЛОСИСТА
вероника колосистая
Veronika spicata —
багаторічна трав'яниста залозисто-опуш ена рослина родини ран ­
никових. Стебло висхідне, просте
або на верхівці розгалуж ене, 15—
ЗО см заввишки. Листки супротив­
ні, іноді верхні — чергові, л а н ­
цетні або лінійні, цілокраї, череш ­
кові або сидячі. Квітки двостатеві,
неправильні, яскраво-голубі або
ф іолетові, іноді білі, у верхівко­
вих густих китицях. Плід — ко р о ­
бочка. Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Т рапляється в сосно­
вих і мішаних лісах, на узліссях,
галявинах, на пісках, у полях по
всій території України, але на
півдні — рідше.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські ф ор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Вероніка лікарська.
85
174_________________
ВЕРОНІКА ЛІКАРСЬКА
вероника лекарственная
Veronika officinalis —
багаторічна
ш орстко-пухнаста
кореневищ на трав'яниста рослина
родини ранникових. Стебло л е ж а ­
че, розгалуж ене, з висхідними
верхівками, 15—ЗО см заввишки,
у вузлах укоріню ється. Листки
прості, супротивні, оберненояйце­
видні або еліптичні, звуж ен і в
короткий череш ок, зарубчасті,
біля основи цілокраї. Квітки дво­
статеві, неправильні, блідо-лілові
або голубі, в густих бічних ки ­
тицях,
розміщ ених
у
пазусі
одного з супротивних листків.
П лід — коробочка. Цвіте у черв­
ні — серпні.
Пош ирення. Росте в соснових і
міш аних лісах, на вирубках, га­
лявинах і узліссях на Поліссі,
в Л ісостепу і зрідка — на пів­
ночі Степу.
Заготівля і зберігання. Використо­
вую ть траву (Herba V eronicae
officinalis), зібрану під час цві­
тіння рослини. Суш ать під нам е­
том або в сухом у провітрю ваному
приміщ енні. З 5 кг сирої трави
одерж ую ть 1 кг сухої. Зберігаю ть
у сухому приміщ енні. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава В. л. м іс­
тить глікозиди аукубін і вероніцин, сапоніни, еф ірну олію, дуби­
льні й гіркі речовини, органічні
кислоти (яблучну, лимонну і
молочну), вітамін С (230 м г% ),
ф лавоноїди тощо.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати В. л. ви­
являю ть анальгетичну, протиспазм атичну та протизапальну
дію. їм притаманні кровоспинні,
антитоксичні, фунгіцидні, д еп ура­
тивні, відхаркувальні та раноза­
гоювальні властивості. В народ­
ній медицині В. л. вживаю ть при
простудних захворюваннях, каш ­
лі, ангіні, астмі, бронхіті й т у ­
беркульозі легень, при зн иж ено­
му апетиті, виразці ш лунка, п р о ­
носах, при хворобах печінки, се­
лезінки, нирок і сечового міхура,
при безсонні, нервовому висна­
ж енні, ревматизмі, ломоті та внут­
ріш ніх кровотечах, у к лім актерич­
ному періоді, від укусів гадюк та
скаж ених тварин. Особливо еф ек ­
тивне використання В. л. при за­
хворю ваннях ш кіри (висипи, е к ­
земи, піодерм ії, різні види свер­
біння, грибкові ураж ення тощо).
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави В. л.
(10 г на 200 мл окропу) по п ів­
склянки тричі на день за 1 годину
до їди; суміш трави В. л. ф іалки
триколірної та череди трироздільної
у співвідношенні 1 : 1 : 1 готують як
настій (3 чайні лож ки на 200 мл
окропу) і п’ють по 4 склянки на день
через 1 годину після їди при висипах
на шкірі, екземі, скрофульозі, грибко­
вих ураж еннях, піодермії.
ЗОВНІШНЬО — настій або відвар тра­
ви (20 г на 200 мл окропу) для обми­
вань і місцевих ванн при різних хво­
робах шкіри: вуграх, гнояках, свербля­
чих висипах, грибкових захворюваннях,
пораненнях, опіках тощо; настій сві­
ж озібран ої трави В. л. на рослин­
ній олії (настоюють 10 днів у спів­
відношенні 1 : 1 ) використовують при
опіках, ф урункулах і гнійних ранах.
175_________________
ВЕРОНІКА ПЛЮЩОЛЙСТА
вероника плющелистная
Veronica hederiiolia —
однорічна трав'яниста, розсіяноволосиста рослина родини ранни­
кових. Стебло леж аче або підве­
дене, при основі д уж е розгалу­
ж ене, 10—ЗО см заввишки, з дов­
гими боковими пагонами. Листки
округлі, череш кові, при основі
трохи серцевидні, спереду — з 3—
5 (7) зарубчастими лопатями.
Квітки неправильні, двостатеві, л і­
луваті або сині, одиничні, у пазу­
хах листків; віночок коротш ий за
чаш ечку. П лід — коробочка. Ц ві­
те у квітні — червні.
Пош ирення. Росте на лісових
галявинах серед чагарників, у са­
дах, на полях м айж е по всій тери­
торії України.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні власти­
вості і використання, лікарські
ф орм и і застосування — усе так,
як у статті Вероніка лікарська.
ВЕСЁЛКА ЗВИЧАЙНА,
панна;
весёлка обыкновенная
Phallus im pudicus —
гриб родини веселкових. Плодове
тіло в м олодом у віці яйцевидне,
вкрите білою оболонкою , яка зго­
дом розривається, утворю ю чи п іх­
ву. З піхви піднімається вгору по­
рож ниста, з губчастими стінками
н іж ка 10—ЗО см заввиш ки і 3—5
см завтовш ки. На верхівці ніж ки
міститься ребриста наперсткоподібна ш апинка, вкрита зел ен у­
ватим, з запахом падла слизом,
що м істить спори.
Пош ирення. Т рапляється по всій
території України в багатих на
гумус листяних лісах, у садах, по
чагарниках.
Сировина. Збираю ть плодове тіло
гриба з червня до ж овтня.
Хімічний склад не вивчено.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. У вітчизняній н ароде
ній медицині настойку із свіжих
або висуш ених плодових тіл В. з.
використовую ть при болях у
ш лунку, подагрі, захворю ваннях
нирок, для промивання ран, які
довго не гояться. М олоді плоди
В. з. їстівні. П рож арені в жирі,
вони за смаком схож і на рибу.
86
177
180
ВЕСНІВКА —
ранньовесняна багаторічна, рід­
ше — однорічна трав'яниста рос­
лина родини первоцвітих. Те са­
ме, що й первоцвіт весняний.
178_________________
ВЕСНЯНИХ
ЛІКАРСЬКИЙ —
ранньовесняна багаторічна, рід ­
ше — однорічна трав'яниста рос­
лина родини первоцвітих. Те са­
ме, що й первоцвіт весняний.
179_________________
ВИНОГРАД КУЛЬТУРНИЙ
виноград культурный
V itis vin iiera —
лазячий кущ родини виноградових
з товстим стовбуром і довгими
галузистими вусиками на гілках.
Листки чергові, черешкові, округ­
лі або п'ятикутні, глибоко 3—
5(7)-лопатеві, рідше цілісні. Квіт­
ки двостатеві, рідше — одностате­
ві, або функціонально маточкові,
зібрані в китицевидні суцвіття.
П лід — м 'ясиста соковита ягода,
різної форми і забарвлення (від
ж овто-зеленого до чорно-ф іолето­
вого). Ягоди зібрані в грона.
Цвіте у травні — червні.
Поширення. Вирощують майже
по всій території України, а най­
більш е у степових і лісостепових
районах, на Закарпатті, та в
Криму.
Сировина. Використовують сти­
глі ягоди і листая. Єдиної думки
щ одо строків заготівлі листя не­
має: за одними дж ерелами, його
треба заготовляти у травні, за
іншими — у жовтні, причому пе­
ревагу віддають листкам, які при
відмиранні набувають червоного
кольору. В науковій медицині
листя не використовується.
Хімічний склад. Ягоди містять
глю козу (до 20 % ),
сахарозу
(5,5 %), органічні кислоти, ду­
бильні речовини (3,4 % ), аміно­
кислоти, флавоноїди, антоціани,
ароматичні речовини, стерини (ер­
гостерин, ситостерин, а-ситостерин), катехін, епікатехін, галокатехін, аскорбінову кислоту, ві­
таміни групи В, С ,, РР, провітамін
А (каротин), сполуки калію, каль­
цію, заліза і фосф ору та інші
речовини. В листках є цукри,
органічні кислоти, інозит, ду ­
бильні речовини, кверцетин, к а ­
ротин, холін, бетаїн тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Плоди В. к. ви­
користовую ть у науковій і на­
родній медицині. Вони виявляють
різносторонню дію на організм
лю ди ни — за га л ь н о з м іц н ю ю ч у ,
сечогінну, послабляю чу і ж овчо­
гінну. При вживанні їх посилю є­
ться обмін речовин, підвищ уєть­
ся апетит, поліпш ується кровообіг
і кровотворення, зниж ується к ро­
в'яний тиск, зменш ується кислот­
ність ш лункового соку. Викорис­
тання ягід ефективне при не­
докрів'ї, кахексії, виснаженні нер­
вової системи, хронічних брон­
хітах, емфіземі легень, хворобах
печінки, при спастичних і ато­
нічних запорах, нефритах і нир­
ковокам ’яній хворобі та при ге­
морої. Корисним вваж ається вж и­
вання свіж их плодів В. к. у
початковій стадії туберкульозу
легень. Відвар суш ених плодів
п'ють для полегш ення відхарку­
вання, а настій листя — при гіпер­
тонічній хворобі.
Лікарські форми І застосування.
ВНУТРІШНЬО — свіж і ягоди натщ есер­
це за півтори-дві години до їди тричі
на день протягом 4—6 тиж нів, почина­
ючи з 1 кг і поступово збільшуючи
кількість до 2—3 кг на добу; відвар
(100 г сушених ягід на 200 мл окропу,
кип'ятять 10 хв) по половині — тре­
тині склянки 3—4 рази на день; по­
рошок сухого листя по 1—2 г на при­
йом тричі на день при маткових крово­
течах.
ЗОВНІШНЬО — настій листя для по­
лоскань (при ангінах) і примочок (при
захворюваннях шкіри); порошок листя
нюхають при кровотечах з носа; по­
дрібнене свіж е листя прикладають до
гнійних ран і виразок. Вживання пло­
дів В. к. ПРОТИПОКАЗАНО при ц ук­
ровому діабеті, ож ирінні, виразковій
хворобі, серцевій недостатності з на­
бряками й гіпертонією, при уремічному
стані, колітах, що супроводяться про­
носом, та при хронічних нагноювальних процесах у легенях. Перед л іку ­
ванням свіж ими ягодами або консер­
вованим соком лікую ть зуби, а в період
лікування — обмежують
вж ивання
інших фруктів і овочів, жирного
м'яса, молока, пива, спиртних напоїв
і мінеральної води. Сумісне вживання
їх посилює процеси бродіння і може
спричинити розлад ф ункції кишечника.
ВИШНЯ ЗВИЧАЙНА
вишня обыкновенная
Cerasus vulgaris —
дерево родини розових заввишки
2,5—6 м. Листки голі, блискучі,
без залозок на череш ках, еліп­
тичні або яйцевидні, короткозагострені, пилчасті. Квітки великі,
двостатеві, правильні, 5-пелюст­
кові, білі, в зонтиковидних або
гроновидних суцвіттях. П лід —
соковита тем но-червона кістянка.
Цвіте у квітні — травні.
Поширення. Походить з Балканського півострова. На Україні ши­
роко вирощують як плодове д е­
рево.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть плодоніж ки, плоди,
молоді пагони, коріння і листя.
Сировину заготовляю ть у різні
строки: гілки і листя — у травні;
коріння — навесні або восени;
плодоніж ки збираю ть разом із
стиглими плодами. П лодоніж ки
йдуть на експорт. Сушать їх у
затінку на відкритому повітрі
або в суш арках при температурі
60—70°. Сухої сировини виходить
40 % . Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини маю ть чималий набір ф ізіо ­
логічно активних речовин у кіль­
костях, що мають лікувальнопрофілактичне значення. Листки
містять лимонну кислоту, дубиль­
ні речовини, кверцетин, кумарин,
камедин і амигдалін; кора — д у ­
бильні речовини, лимонну кисло­
ту, глікозиди (фускофлобафен,
руброф лобафен), барвники; пло­
ди — антоціани, цукри, дубильні,
пектинові і барвні речовини, ас­
корбінову кислоту, вітаміни В, РР,
ф олієву кислоту, інозит, понад
10 органічних кислот, сполуки
міді і заліза, в йонній ф ор­
мі — сполуки калію, магнію тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П лодоніж ки мають
87
181
сечогінні та в'яж уч і властивості,
їх використовую ть при нирково­
кам 'яній хворобі, захворюванні
суглобів, при набряках і проносах.
Плоди виявляють відхаркувальну,
послаблюючу, діуретичну й анти­
септичну дію, поліпш ую ть апетит
і травлення, тамую ть спрагу при
гарячці. Водні настої плодів вияв­
ляють заспокійливу й протисудомну дію. Свіжі, або у вигляді
настоїв, плоди В. з. використо­
вують при запаленні дихальних
шляхів, для зменш ення бродіння в
киш ечнику, як загальнозміцнюючий засіб при анем ії та як послаб­
ляючий засіб при запорах. Плоди
з молоком даю ть позитивні на­
слідки при вж иванні хворими на
артрит. З плодів готують сироп
(Siripus Cerasi), який додаю ть до
різних ліків для покращ ення їх ­
нього смаку. Відвар молодих па­
гонів вживаю ть при діареї, х р о ­
нічних колітах і в комплексному
лікуванні атонії киш ечника, а від­
вар свіж ого листя у молоці —
при жовтянці. Спиртову настойку
або водний екстракт коріння вико­
ристовую ть для лікування виразки
ш лунка. При зовніш ніх к ровоте­
чах (уш кодж ення ш кіри і слизо­
вих оболонок, носові кровотечі)
прикладаю ть свіж е потовчене
листя або тампони з нього.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій плодоніж ок (1
чайна лож ка сухих подрібнених плодо­
н іж ок на 200 мл окропу) по 1 столовій
лож ці 3—4 рази на день; відвар ЗО г
сухих подрібнених плодоніж ок в 1 Г
окропу, до якого додають півсклянки
вишневого або малинового соку, випи­
ваю ть за день при подагрі, що супро­
водиться уратурією .
ВІДКАСНИК
БЕЗСТЁБЛИЙ
колючник бесстебельный
Carlina acaulis —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Стебла поодинокі, здебіль­
шого вкорочені й непомітні. Лист­
ки зібрані в прикореневій розетці,
ж орсткі, по краях вкриті колю ч­
ками, перисторозсічені або перистороздільні. Квітки ж овтуваті,
у великих (7— 12 см у діаметрі) к о ­
ш иках. П лід — сім 'янка. Цвіте у
серпні — вересні.
Поширення. Росте на гірських л у ­
ках у субальпійськом у та альпій­
ськом у поясах Карпат.
Заготівля і зберігання. З л ік у ­
вальною метою використовую ть
заготовлені восени корені. їх ми­
ють, розрізую ть на куски (товсті
розщ еплюють) і висуш ую ть на від­
критом у повітрі або в протопле­
них приміщ еннях. Зберігаю ть у
сухих, добре провітрю ваних при­
міщеннях. Рослина неоф іциналь­
на.
Хімічний склад. Корінь відкасника м істить дубильні й смолисті
речовини, інулін (12— 18 % ), бар­
вники, еф ірну олію (1—2 % ) та
цукор.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати відкасника безстеблого використовую ть як
відхаркувальний, проносний, по­
тогінний та сечогінний засіб при
ниркових
набряках,
затримці
менструацій, при простудних за­
хворю ваннях сечових органів та
нирок, при катарах легень. Вико­
ристовую ть їх як засіб, щ о зб уд­
ж ує апетит. Ефірна олія діє бак ­
терицидно. Настій порош ку коре­
ня В. б. на вині виганяє солітера.
Відваром підвищ еної міцності об­
мивають рани, які погано гояться,
лікую ть лиш аї та інші хвороби
шкіри.
Лікарські форма і застосування.
ВНУТРІШНЬО — 250 мл відвару (15—
ЗО г сировини на 500 мл окропу) випи­
вають протягом дня невеликими п орці­
ями.
ЗОВНІШНЬО — відвар (50 г на 500 мл
окропу) для промивань і примочок.
88
182
184
ВІЛЬХА БІЛА —
ВІЛЬХА СІРА,
однодомна рослина родини вільха біла;
березових. Те саме, що й вільха ольха серая
сіра.
Alnus incana —
183
ВІЛЬХА КЛЕЙКА,
вільха чорна;
ольха клейкая
A ln u s g lu tin o s a —
однодомна рослина родини б е­
резових. Дерево з яйцевидною
або циліндричною кроною , 10—
20 м заввишки. М олоді пагони три­
гранні, голі, червонувато-бурі,
клейкі. Б руньки клейкі, на ніж ках.
Листки округлі або оберненояйце­
видні, з округленою або виїм ­
частою верхівкою і широкою
клиновидною основою, голі, моло­
д і — ду ж е клейкі. Тичинкові се­
режки
видовж ено-циліндричні,
по 3—5 у суцвітті, повислі; м аточ­
кові — яйцевидні, на довгих н іж ­
ках. П лід — однонасінний горі­
шок. Ц віте у квітні. П лоди д о ­
зріваю ть у вересні — ж овтні.
Пош ирення. Росте по всій терито­
рії України біля дж ерел, по бере­
гах річок, на болотах, у вологих
лісах.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фарм акологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Вільха сіра.
однодомна рослина родини бере­
зових. Дерево 5— 15 м заввишки
або кущ . Молоді гілки опушені,
неклейкі. Листки яйцевидно-еліп­
тичні або яйцевидно-округлі, з
округлою або серцевидною осно­
вою,
гострою
верхівкою,
по
краю — двопилчасті;
молоді —
густо опуш ені з обох боків,
розвинуті — зверху
гладенькі,
знизу опушені, сірі. М аточкові с е ­
режки — по 3—8 на спільній
гілочці, за винятком кінцевої,
сидячі. П лід — однонасінний го ­
ріш ок. Цвіте у квітні. Плоди д о ­
зріваю ть у вересні — ж овтні.
Пош ирення. Трапляється на З а ­
карпатті, в Карпатах, на П рикар­
патті, Поліссі і зрідка в П равобе­
реж ном у Л ісостепу на заболоче­
них узліссях, на болотах, біля бе­
регів річок.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть ш ишечки (Fructus Alni),
м олоду ко р у і свіж е листя. Ши­
ш ечки збираю ть восени і взимку.
Суш ать під наметом, на горищі
або в суш арках при температурі
50 — 60°. С ухої сировини вихо­
дить 40% . Строк придатності —
4 роки. ШипЛчки відпускаю ться
аптеками. В народній медицині
використовую ть і кору молодих
гілок (C ortex Alni) та листя
(Folia Alni), яке використовую ть
свіжим. Кору заготовляю ть на­
весні. Суха кора зберігається, не
втрачаю чи лікувальних власти­
востей, 4 роки.
Х імічний склад. Ш ишечки містять
дубильні речовини (в том у числі
до 2,5% таніну), вільну галову
кислоту і ф лавоноїди; листки —
гіперозид, кверцитрин, органічні
кислоти; кора — дубильні речо­
вини і тритерпеноїди.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. С упліддя вільхи ма­
ють в'яж учі, дезинфікую чі, проти­
запальні, десенсибілізую чі й к ро­
воспинні властивості. В науковій
медицині настій або настойку су­
плідь використовую ть при ш лун­
ково-киш кових хворобах (енте­
рити, диспепсії, ентероколіти,
хронічні коліти, дизентерія, ви­
разкова хвороба ш лунка і дванад­
цятипалої кишки), ревматичному
поліартриті й простудних захво­
рюваннях. У гінекологічній п р ак­
тиці настій кори або суплідь вико­
ристовую ть при маткових крово­
течах різного походж ення, ф ібро­
міомі матки з гемарогічним синд­
ромом на фоні запальних захво­
рювань статевих органів. У народ­
ній медицині використовую ть і
листя та к ору рослин. Внутрішньо
відвар листя вживаю ть як пото­
гінний засіб при простудних
захворю ваннях, малярії, подагрі
й поліартриті.
Зовніш ньо настій кори або свіж о ­
го листя використовую ть для по­
лоскань і примочок при л іку­
ванні запалень горла, ран і вира­
зок. Д ля зняття відчуття втоми в
ногах після тривалої ходьби прий­
маю ть ванни з відвару листя.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку (1 частина
суплідь на 5 частин горілки) по
25—ЗО крапель 3 рази на день (го­
тову настойку продаю ть аптеки); су ­
хий екстракт суплідь вільхи (Extractum
fructuum Alni) по 0,5— 0,6 г 3—6 раз
на день; настій суплідь (10 г на 200 мл
окропу) по 1/2— 1/3 склянки 2—3 рази
на день; відвар кори (15 г на 200 мл
окропу) по 1 столовій лож ці 3—4 рази
на день.
89
ВІСКАРІЯ КЛЕЙКА —
Ф армакологічні властивості і ви­
ВІЛЬХА ЧОРНА —
однодомна рослина родини бере­ багаторічна трав'яниста рослина користання. Рідкий екстракт В. є.
зових. Те саме, що й вільха клейка. родини гвоздикових. Те саме, зменш ує артеріальну і венозну
гіпоксію при експериментальному
що й віскарія звичайна.
тиреотоксикозі, нормалізує ос­
новні показники річного скл а­
ду крові, зменш ує вагу щ итовид­
ВІСКАРІЯ з в и ч а й н а ,
ВОВКОНІГ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ної залози і послаблю є зобогенвіскарія клейка;
ний еф ект. У народній медицині
зю зн и к е в р о п е й с к и й
смолка обыкновенная
В. є. використовую ть як засп окій­
Viscaria vulgaris, синоніми: Lycopus europaeus —
ливий, кровоспинний і протипроV. viscosa, Lichnis viscaria, L. багаторічна трав'яниста рослина носний засіб та від малярії. Настій
родини губоцвітих. Стебло бо­ трави вваж ається добрим засобом
viscosa —
багаторічна трав'яниста рослина розенчасте, прямостояче, просте у боротьбі з приступами т яж к о ­
родини гвоздикових. Стебла голі, або розгалуж ене, ЗО— 120 см зав­ го серцебиття, при базедовій хво­
прямостоячі, ЗО—80 см заввишки, вишки. Листки короткочереш ко­ робі, поруш еннях ритм у серця
прості або вгорі трохи розгалу­ ві, яйцевидно-ланцетні або лан ­ (екстрасистолії) та при м атко­
ж ені, з клейкими верхніми межи­ цетні, по краю великозубчасті; вих кровотечах. Відвар трави з
вузлям и. Листки голі, біля основи нижні та серединні — біля основи кореневищ ем у китайській меди­
війчасті, гострі; прикореневі — в розсічені. Квітки зигом орфні (див. цині використовую ть як сечогін­
розетці, оберненоланцетні, зву­ Зигоморф на квітка), зібрані у не* ний засіб при набряках, а також
ж ені в черешок] стеблові — сидя­ справж ні кільця, щ о розміщ ені в при поруш еннях м енструацій і при
чі, вузьколанцетні до лінійних. пазухах серединних і верхніх ф урункульозі.
Квітки правильні, двостатеві, у ки­ листків; віночок дзвониковидний, Лікарські формн і застосування.
тицевидних суцвіттях; пелюстки 4-лопатевий, білий, з червоними ВНУТРІШНЬО — настій трави (20—40 г
малинові, рідко білі, з виїмчастою плямами. П лід — горіш ок. Цвіте сировини на 200 мл окропу) по полови­
ні — третині склянки 3 рази на день.
пластинкою і двома великими у липні — вересні.
придаткам и при основі. П лід — Пош ирення. Росте по всій терито­
коробочка. Ц віте у травні — рії У країни на болотах, заплавних
луках, по берегах водойм, у
липні.
Сировина. Використовують траву, вільш няках.
зібрану під час цвітіння рослини. Заготівля І зберігання. Викорис­
товують траву. Її збираю ть під
Рослина неоф іцинальна.
Х імічний склад ще не вивчено. час цвітіння рослини, суш ать під
Ф армакологічні властивості і ви­ залізним дахом з доброю венти­
користання. В. з. використовую ть ляцією або в суш арках при тем ­
як кровоспинний і відхаркуваль­ пературі 40°. Зберігаю ть у сухих
ний засіб при легеневих хворобах, приміщ еннях. Рослина неоф іци­
незрозумілих і маткових кро­ нальна.
вотечах, інколи — при тривалій Хімічний склад. Рослина м істить
ж овтяниці й при хворобах нирок. глікозид лікопін (найбільш е йо­
Напаром трави миють забруднені г о — в листках), гіркоти, кавову
рани, компреси накладаю ть на та урсолову кислоти і смоли.
чиряки, нариви, виразки і на
місця, ураж ені коростою.
186_________________
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар трави (20 г си ­
ровини на 200 мл окропу) по 1 столовій
лож ці 3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — напар трави (40 г сиро­
вини на 1 л окропу, настоюють у тер­
мосі 8— 10 годин) для обмивань і ком п­
ресів.
188_________________
90
189
191
ВОВЧЕ ЛИКО —
вують усю рослину. Кореневищ а
кущ ова рослина родини тим е­ викопую ть рано навесні або восе­
лейових. Те саме, що й вовч і ни, чистять від землі, миють і с у ­
ш ать на відкритому повітрі. Траву
ягоди зви чайн і.
збираю ть у період повного цвітін­
ня рослини. Зберігаю ть у сухих
приміщ еннях. Р ослина н ео ф іц и ­
190_________________
ВОВЧЕ ТІЛО БОЛОТНЕ
сабельник болотный
Comarum palustre—
нальна.
Хімічний склад. Уся рослина м іс­
тить дубильні речовини. В траві
виявлено флавоноїди, органічні
багаторічна трав'яниста коротко­ кислоти, смоли, еф ірну олію та
волосиста рослина родини розо­ барвник.
вих. М ає довге повзуче розгалу­ Фармакологічні властивості і ви­
ж ене к о р ен еви щ е. Стебла висхід­ користання. В народній медицині
ні, 20—70 см заввишки. Листки препарати з кореневищ викорис­
чергові; нижні — непарноперисті, товую ть як ж арозниж увальний,
з 2 (3) парами бічних листоч­ в ’яж учий, болетамувальний і к р о ­
ків, верхні — трійчасті. Л источки воспинний засіб при ревматизмі,
довгасті, пилчастозубчасті, сидя­ кровотечах і розладах травлення.
чі, зверху зелені, зісподу сіропов­ П репарати з трави використову­
стисті. Квітки п ^ізи л ьн і, двоста­ ють як ранозагою вальні й проти­
теві, 5-пелюсткові, темно-червоні, запальні засоби; відвар усієї
зібрані на кінці стебла в щ итко­ рослини — при гострих зубних
видне суцвіття. П лід — збірний, болях, виразкових кровотечах
з голих сім 'янок. Цвіте у травні — ясен, при туберкульозі легень,
липні.
захворю ваннях горла (ангінах),
Поширення. Росте на болотах і поруш еному обміні речовин та
вологих місцях лісової і л ісосте­ при маткових кровотечах. П одріб­
пової частин УРСР (зрідка — в нену свіж у траву прикладаю ть до
Степу по долинах річок).
гнійних ран, пухлин на тілі та
Заготівля і зберігання. Використо­ гемороїдальних вузлів для р оз­
смоктування їх.
Лікарські форма і застосування.
ВНУТРІШНЬО — склянку відвару (20 г
подрібненого кореневищ а або трави на
200 мл окропу, настоюють 1—2 години,
охолодж ую ть і процідж ую ть) випи­
вають за день невеликими ковтками.
ЗОВНІШНЬО — 2—3 столові лож ки
сухої травн обливають окропом, загор­
тають у марлю і гарячою прикладають
до хворого місця.
ВОВЧИЙ ЗУБ —
однорічна або багаторічна т р ав 'я ­
ниста, рідш е напівчагарникова і
чагарникова рослина родини зо н ­
тичних. Те саме, що й л аскавец ь
золотистий.
192_________________
ВОВЧІ ЯГОДИ ЗВИЧАЙНІ,
вовче лико;
волчник обыкновенный
Daphne mezereum —
кущ родини тимелейових, заввиш ­
ки 40—120 см. К ора ж овтавосіра; молоді гілки притиснутопухнасті, з бурими бородавочка­
ми. Листки чергові, скупчені на
кінцях гілочок, оберненояйце­
видно-ланцетні, 3—8 см завдовж ­
ки і 1,5—2 см завширш ки. Квітки
двостатеві, сидячі, скупчені в па­
зухах торіш ніх листків по 3—5,
рож еві, запаш ні, з'являю ться до
розпускання листя. П лід — к іс ­
тянка червоного кольору. Цвіте у
квітні — травні.
Поширення. Трапляється на П о­
ліссі, в Карпатах, у П равобе­
реж ном у Л ісостепу, дуж е рідко —
в Л івобереж ном у Л ісостепу в
листяних і мішаних лісах. Росте
поодиноко; потребує ОХОРОНИ.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують кору гілок та плоди. Кору
заготовляю ть навесні під час
сокоруху, плоди — восени, в пе­
ріод повно! стиглості. Зберігаю ть
сировину В. я. з. окремо від
іншої сировини, бо ця рослина
отруйна.
В. я. з.— росл и н а н еоф іц и н ал ьн а .
Хімічний склад. Кора і насіння
містять оксикумарин дафнін, смо-
91
193
колючий
листу отруйну речовину мезерин, вовчуг
умбеліферон, дафнетин і ф енол­ стальник колючий
карбонову кислоту. В насінні є Ononis spinosa —
й невелика кількість алкалоїдів. багаторічна трав'яниста рослина
Фармакологічні властивості і ви­ родини бобових. Стебла ЗО—65 см
користання. В народній медицині заввишки, при основі висхідні
препарати В. л. з. використовую ть або прямостоячі, м еж ивузля з од­
як болетамувальний, протина- ного боку волохаті, рідш е — к р у ­
ривний і відтяж ний засоби, при гом опуш ені; бокові пагони — з
сильних невралгічних і ревм а­ колю чками, здебільш ого парними.
тичних болях, радикуліті, д іате­ Листки чергові: ниж ні — трійчас­
зах, подагрі й паралічах, при зол о­ ті, верхні — з одним листочком;
тусі й водянці, пухлинах горла і листочки видовж еноовальні, застравоходу, наривах. Свіжі або ви­ лозисто-опуш ені. Квітки двоста­
суш ені плоди інколи приймають теві, неправильні, одиничні, роз­
внутріш ньо (один плід на день) міщені в пазухах листків на вер­
при поганому апетиті, втомі, від хівках гілок, іноді утворю ю ть не­
атеросклерозу. Значно рідше рос­ багатоквіткове верхівкове воло­
лину використовую ть при п ро­ тевидне суцвіття; В І Н О Ч О К ростудних захворю ваннях, при т у ­ жевий. П лід — біб. Цвіте у черв­
беркульозі, дизентерії, ж овтусі ні — серпні.
та від паралічу язика (настойку Поширення. Трапляється в захід­
кори деякий час потримати в роті). ній частині П олісся на піщ а­
Настойка з кори і плодів — добрий них берегах річок, на схилах та
інсектицид.
біля доріг.
Лікарські формн І застосування.
Сировина. Використовують коре­
ВНУТРІШНЬО — відвар
подрібненої невище, листя і квітки. К ореневи­
корн (20 г на 200 мл окропу, випарювати ща заготовляю ть восени або на­
до половини) по 1—2 краплі 3 рази на
день; настойку кори (1 г на 64 мл спир­ весні до появи листків, листя й
ту) по 1—2 краплі 3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — настойку 1 частини (за
об'ємом) кори і порізаних на кусочки
гілочок з квітками на 3 частинах горілки
для натирань при невралгічних і рев­
матичних болях; мазь (1 частина н а­
стойки на 2 частини вазеліну чи коро­
в'ячого масла) для натирань.
Рослина смертельно отруйна!
Заготовляти, зберігати і використову­
вати рослину треба з додерж анням за ­
ходів обережності. При перших ознаках
отруєння необхідно викликати лікаря,
а потерпілому надати перш у допомогу.
квітки — під час цвітіння рос­
лини. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Рослина м істить
дубильні
речовини,
глікозиди
ононін і псевдоононін, ононід,
онопсин, органічні кислоти та їхні
солі, ж ирну та еф ірн у олії, ф іто­
стерин онокол, слиз, смоли, ц^кор
та крохмаль.
Фармакологічні властивості 1 ви­
користання. П репарати В. к. мають
сечогінні, потогінні, кам енерозчинні й дезинф ікую чі властивості,
регулкцоть обмін речовин. Вжи­
вають їх у вигляді чаю або від­
вару при запальних процесах
у нирках і сечовому міхурі, при
поруш еннях обміну сечової кис­
лоти, для розчинення каменів і
піску в нирках і сечовивідних
ш ляхах, для пож вавлення діяль­
ності залоз внутріш ньої секреції
і очищ ення крові при ф у р у н к у ­
лах і висипах на тілі та як крово­
спинний засіб.
Лікарські формн 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — чай з листя та кві­
ток (1 чайна лож ка суміші на 200
мл окропу) пити по 1 склянці на день
малими порціями; відвар кореневищ
(1 столова лож ка подрібнених коре­
невищ на 500 мл окропу) по півсклянки
З—4 рази на день.
92
194_________________ 195
ВОВЧУГ п о л ь о в и й
стальник пашенный
Ononis arvensis, синонім — О.
intermedia —
багаторічна трав'яниста рослина
родини бобових. Стебла ЗО—80 см
заввишки, прямостоячі, опуш е­
ні, гілки часом закінчую ться к о ­
лючками. Листки чергові, трій час­
ті, лиш е верхні прості; листочки
видовж еноеліптичні; овальні або
еліптичні, гострозубчасті, залозисто-опуш ені. Квітки двостатеві,
неправильні, розміщ ені звичайно
по дві в пазухах листків і утворю ­
ють довгі волотевидні суцвіття; в і­
ночок рож евий або білуватий.
П лід — біб. Ц віте у червні —
серпні.
Пош ирення. Росте по всій терито­
рії України на луках, трав'яни с­
тих схилах, по тальвегах балок.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують корені, заготовлені восени
(ж овтень — листопад). їх миють
холодною водою, опісля сушать
спочатку на свіж ом у повітрі, а по­
тім на горищі або в суш арках при
тем пературі 40—45 °С. С ухої си­
ровини виходить 30—32 % . Збері­
гають у сухих приміщ еннях. Строк
придатності — 2 роки. Сировина
відпускається аптеками.
Хімічний склад. У коренях вияв­
лено дубильні речовини, гліко­
зиди ізоф лавонової природи (ононін, ононід), тритерпеновий сапо­
нін, оноцерол, тетрациклічний
тритерпеновий спирт оноцерин,
смоли, лимонну кислоту, крох­
маль та еф ірну олію.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
В. п. виявляю ть сечогінні, послаб­
люючі, кровоспинні, протизапаль­
ні, гіпотензивні і кардіотонічні
властивості, зменш ують проник­
ність і лам кість капілярів, підви­
щ ують тонус і зниж ую ть пери­
стальтику киш ечника. В науковій
медицині В. п. призначаю ть при
гем орої, хронічних запорах, тр і­
щинах заднього проходу, запален­
нях сечового м іхура і нирок, нир­
ковокам 'яній хворобі, при м атко­
вих кровотечах різного поход­
ж ення (особливо в клім актерич­
ний період) та при подагрі. Крім
цього, в народній медицині В. п.
використовую ть як засіб, що
активізує дію залоз внутріш ньої
секреції, поліпш ує обмін речовин
при ф урункульозі й висипах
на тілі, при радикуліті й епілеп­
сії. Використовують його і як зов­
нішній засіб при хворобах шкіри.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (ЗО г
сировини на 1 л окропу) по 50 мл 3 р а­
зи на день перед їдою протягом 2—4
тиж нів (після кож них трьох днів роб­
лять одноденну перерву); настойку ко­
ріння (у співвіднош енні 1 : 5, на 70 % ному спирті) по 50—60 крапель 3 рази
на день як послаблюючий засіб.
ЗОВНІШНЬО — гарячі ванни або п р и ­
мочки з відвару коріння (30 г на 1 л
окропу, випарюють наполовину).
ВОДЯНИЙ ПЕРЕЦЬ —
тах, зрідка — в соснових лісах.
однорічна трав'яниста рослина Сировина. Використовують усю
родини гречкових. Те саме, що й надземну частину рослини (зрізу­
гірчак перцевий.
ють під час цвітіння і на початку
плодоутворення) і плоди (в період
їхньої повної стиглості). Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Усі частини рос­
ВОДЯНИЙ ТРИФОЛЬ —
багаторічна трав’яниста болотна лини містять великий набір біоло­
рослина родини бобівникових. Те гічно активних речовин: облистнені пагони — андромедотоксин,
саме, що й боб івник трилистий.
дубильні
речовини,
ф лавоїди
(46&~т*мг % ), урсолову кислоту;
листки — елагову і кавову кисло­
ти, кверцетин, ціанідин, кем п­
ВОДЯНКА ЧОРНА,
ферол, ізокверцитрин, рутин і
голубець;*
каротин;
плоди — аскорбінову
водяника чёрная
кислоту (9—47 мг % ), антоціани
і флавоноїди.
Empetrum nigrum —
вічнозелений, ду ж е галузистий Ф арм акологічні властивості і ви­
користання.
В народній медицині
сланкий кущ ик родини водянко­
вих,,20—60 см завдовж ки. Листки настій або відвар облистнених
чергові, 3—5 мм завдовж ки і пагонів використовую ть при го­
близько 1 мм завширш ки, видов- ловному болі, нервових захво­
ж ено-еліптичні, ш кірясті, з загор­ рюваннях, епілепсії, паралічах,
нутими наспід краями. Квітки од­ як засіб, що заспокою є і знімає
ностатеві, дрібні, темно-червоні, втому, та як в'яж уч и й засіб при
одиничні в пазухах листків побли­ цинзі і проносі. П ротиспазматичзу верхівки гілочок. П лід — ч о р ­ ну дію і вплив препаратів В. ч. на
на ягодоподібна кістянка. Цвіте центральну нервову систему під­
експериментально.
у травні — червні. Плоди дости­ твердж ено
Плоди використовую ть свіж ими
гають у серпні.
Пош ирення. Трапляється в Карпа­ або у вигляді відварів як проти­
тах на субальпійських та альпій­ цинготний і сечогінний засоби.
ських луках, на торфових боло­
196_________________
197_________________
93
200
198
ВОЛОВИК ЛІКАРСЬКИЙ,
вологлід, серпоріз;
анхуза лекарственная
Anchusa officinalis —
дворічна щ етинистоволоса росли­
на родини ш ортколистих. Стебло
прямостояче, ЗО—90 см заввишки,
замолоду просте, пізніш е — дуж е
розгалуж ене, з пониклими після
цвітіння гілками. Листки чергові,
прості, лінійно-ланцетні, ціло­
краї: верхні — сидячі, нижні —
звуж ені в крилатий череш ок. Квіт­
ки двостатеві, правильні, у завій­
ках; віночок лійковидно-колесовидний, спочатку фіолетовий, піз­
ніше — синій.
П лід — горішок.
Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте майж е по всій
території У країни на полях, біля
доріг, на забур'янених місцях.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. В. л. містить ал­
калоїди циноглосин і холін, глюкоалкалоїд консолідин, алантоїн,
барвники і слиз. У насінні є ж ирна
олія.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В. л. виявляє п ом 'як ­
ш увальну, сечогінну, потогінну
та кровоочисну дію. Виділений з
рослини алантоїн у складі мазі
використовували при повільному
загоюванні ран і виразок, а у ви­
гляді колоїдного розчину — при
лікуванні виразки ш лунка і д ва­
надцятипалої киїйки. В народній
медицині воловик використову­
ють як засіб від кашлю, при
запаленні нирок, при грипі та зуб­
ному болі.
ВОЛОШКА ЛУЧНА
василёк луговой
Centaurea jacea —
багаторічна трав'яниста ш орстка
рослина родини айстрових (склад­
ноцвітих). Стебло прямостояче,
біля основи трохи висхідне, 30—
100 см заввишки. Листки чергові,
цілісні, від еліптичних до яйцевидно-ланцетних, гоструваті або
короткозагострені. Квітки ліловопурпурові, рідко — білі, в кош и­
к а х , розміщ ених по 1—2 на кінцях
стебла й гілок; крайові квітки
Лікарські формн 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — суху подрібнену тра­ лійковидні, неплідні, серединні —
ву заварюють як чай і п'ють по п ів­ трубчасті, двостатеві. П лід —
склянки 3 рази на день.
сім'янка. Цвіте у червні — вересні.
Рослина отруйна.
Поширення. Росте розсіяно в л ісо­
вих, лісостепових і степових
(переваж но на Л івобереж ж і) р а ­
йонах на луках, лісових галяви­
нах, по узліссях і чагарниках. Іно­
дворічна
щ етинистоволосиста ді культивую ть як декоративну
рослина родини ш орстколистих. рослину.
Те саме, що й воловик лік а р ­ Сировина. Використовують траву
ський.
або окремо кошики, заготовлені
під час цвітіння рослини. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава містить
дубильні речовини, ксантоглікозид центаурин, до 120 мг % аскор­
бінової кислоти (в листках).
199
вологлід —
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має сеч о­
гінні, ж овчогінні, протизапальні
та знеболюючі властивості. Настій
трави п'ю ть при хворобах серця,
головних і ш лункових болях,
ж овтяниці, водянці, затримці мен­
струацій. Як зовніш ній засіб нас­
тій кош иків використовую ть для
ванн при ревматизм і й для купан­
ня дітей при діатезі, для обми­
вань і примочок при екземах.
Розпарену траву прикладаю ть до
тіла при болях, розтягу м 'язів і
сухож илків.
Лікарські форми 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні
лож ки трави на 200 мл окропу, на­
стоюють 2 години) по 1 столовій ложці
З—4 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — свіж у траву В. л. обли­
вають окропом, загортають у марлю
і прикладають до ураж ених місць.
94
201
ВОЛОШКА СИНЯ
василёк синий
Centaurea cyanus —
одно- або дворічна трав'яниста
рослина родини айстрових (склад­
ноцвітих). Стебло 25—50 см зав­
вишки, прямостояче, від середини
розгалуж ене, клочкувато-павутинисте. Н ижні й серединні стебло­
ві листки ліровиднорозсічені, видовж ено-оберненоланцетні, ціло­
краї,
віддаленодрібнозубчасті,
верхні — переваж но лінійні. Квіт­
ки — в одиничних кош иках на
кінцях стебел та пазуш них гі­
лочок: крайові квітки збільш е­
ні, лійковидні, сині, голубі, лілово-рож еві або білі, неплідні;
серединні — ф іолетові, двостате­
ві. П лід — сім 'янка. Ц віте у черв­
ні — липні.
Пош ирення. Росте по всій тери­
торії України в посівах ярих та
озимих культур, на тр ав ’янистих
і забур’янених місцях.
202
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть лише крайові квітки (Flo­
res cyani), зібрані в період їхнього
повного цвітіння. Зібрану сиро­
вину треба негайно сушити, бо при
повільном у суш інні пелюстки
втрачаю ть колір і стаю ть непри­
датними до вживання. Суш ать на
горищі, в приміщ еннях, які добре
провітрюються, в суш арках при
тем пературі 40—50 °, а в сонячну
погоду — на відкритому повітрі.
С ухої сировини виходить 20 %.
Зберігаю ть у сухому приміщ енні
не більш е як 1 рік. Сировина від­
пускається аптеками.
Хімічний склад. Квітки містять
глікозиди ціанарин, центаурин і
цикорин, антоціани пеларгонін і
ціанідин, ф лавоноїди лютеолін,
астрагалін, кемпферол, апіїн, космозіїн, кверцетин і рутин, барвник
ціанін, сапоніни, смолисті й п ек ­
тинові речовини, алкалоїди, а с ­
корбінову кислоту, каротин та м і­
неральні солі.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати В. с. ма­
ють сечогінні, протизапальні, д е ­
зинф ікую чі й ж овчогінні власти­
вості, поліпш ую ть ф ункції трав­
лення. Препарати добре діють
при захворю ванні нирок і сечови­
відних ш ляхів (нирковокам'яна
хвороба, пієліт, уретрит, цистит,
нефроз), печінки і жовчовивідних
ш ляхів, при кон'ю нктивіті, бл еф а­
риті та гемералопії. У народній
медицині, окрім цього, В. с. вико­
ристовую ть при набряках і ж ов­
тяниці та як ж арозниж ую чий засіб
при простуді. Н астої і лосьйони з
кош иків В. с. ш ироко використо­
вую ться в дерм атології й косм е­
тиці.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій пелюсток (1
столова лож ка пелю сток на склянку ок­
ропу) п ’ють теплим по 1 столовій
лож ці 3 рази на день; 4 столові лож ки
суміші пелюсток В. с., приймочок ку­
курудзи, трави остудника голого та
хвоща польового, кореня б узи н и трав'я­
нистої, листя м учни ц і звичайної і бе­
резових бруньок (у співвідношенні
1 : 1 : 1 : 0,5 : 1,5 : 1,5 : 1,5) заливають
на ніч 1 л холодної води, вранці ки п'я­
тять 5—7 хв, процідж ую ть і п'ю ть по
1 склянці 5 раз на день при затримці
сечі внаслідок запальних процесів у се­
чостатевих органах.
ЗОВНІШНЬО — настій пелюсток (1 сто­
лова лож ка пелюсток на 1 склянку
окропу) для примочок при захворю ­
ванні очей; настій подрібнених коши­
ків В. с. (1 столова лож ка кошиків
на 400 мл суміші окропу і оцту, взятих
порівну, настоюють ЗО хв, охолод­
жую ть) для миття голови, щоб сти­
мулювати ріст волосся, і при лупі
(щовечора протягом 15—20 днів), для
втирання при дифузному випаданні
волосся і круговій пліш ивості (відпо­
відно по 1 та по 2—3 втирання щодня);
лосьйон (50 г свіж их кошиків на 0,5 л
окропу, настоюють 1 годину) для про­
тирання обличчя при надмірній ж ирнос­
ті шкіри (H ypersteatosis cutis).
ВОРОНЕЦЬ —
багаторічна трав'яниста, кущ ова
або напівкущ ова з ш ишковидно
потовщ еними кореням и рослина
родини півонієвих. Те саме, що й
півонія вузьколиста.
203
ВОРОНЯЧЕ ОКО ЗВИЧАЙНЕ,
бешизник, хрест-трава, хреща­
те зілля;
вороний глаз четырёхлистный
Paris quadrifolia —
багаторічна трав'яниста корен е­
вищна рослина родини лілійних.
Стебло прямостояче, нерозгалуж ене, одиничне, 10—ЗО см зав­
вишки. Листки прості, еліптич­
ні або оберненояйцевидні, сидячі,
розміщ ені кільцем на верхівці
стебла. Квітка одна, на верхівці
стебла. П лід — ягода. Ц віте у
травні.
П ош ирення. Росте в листяних і
міш аних лісах на Поліссі, в Л ісо­
степу і Карпатах.
Сировина. Використовують траву,
заготовлену під час цвітіння рос­
лини. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад слабо вивчено.
Відомо, що рослина м істить гл і­
козиди парадин і паристифін.
Використання. В народній меди­
цині настойку трави В. о. з. вико­
ристовую ть при невралгії, мігрені,
ларингіті, туберкульозі легень,
203
95
асциті й поруш енні обміну речо­
вин, що супроводиться н абряка­
ми, та як засіб, що збудж ує апетит
і посилює перистальтику кишок.
У гомеопатії свіж ий сік рослини
вж иваю ть при
захворю ваннях
очей, головном у болі, запам оро­
ченні голови, струсі мозку, під­
вищ еній сонливості, бронхітах
і ревматизмі.
Рослина ду ж е отруйна! Викорис­
тання її потребує особливої обе­
реж ності. При отруєнні необхідно
негайно викликати ш видку доп о­
могу, а потерпілом у надати перш у
д о п о м о гу .'
204
В'ЯЗ ГЛАДЕНЬКИЙ
ильм гладкий
Ulmus laevis; синонім — U. реdunculata —
дерево родини в'язових заввишки
15—ЗО м. М ає товстий стовбур,
вкритий буро-коричневою корою.
Крона ш ирокоциліндрична, вгорі
заокруглена; гілки спрямовані
вгору під гострим кутом. М олоді
пагони опуш ені, блискучі, черво­
нувато-бурі. Листки чергові, дво­
рядні, цілісні, яйцевидні або
овальні, з нерівнобоко-серцевид­
ною основою, пилчасті; зверху го­
лі, зісподу — опушені. Квітки д в о ­
статеві, неправильні, з простою
дзвониковидною
коричнюватою
8-лопатевою оцвітиною, у густих
бічних пучках. П лід — крилатка,
з густовійчастим краєм крила.
Ц віте у квітні — червні.
Пош ирення. Росте розсіяно по
всій території України в ш ироко­
листяних лісах.
Сировина. Використовують кору,
заготовлену навесні, і листя.
Рослина неоф іцинальна.
Х імічний склад. Л истки м істять
азотисті (15,9% ) і безазотисті
(43,9 % ) речовини, сирий ж ир
(2,9 % ), сиру клітковину (8,6 % ),
каротин (285,8 мг % ), аскорбінову
кислоту (225 мг % ) тощо; в корі є
дубильні речовини.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має крово­
спинні й протизапальні власти­
вості. В народній медицині відвар
кори всередину вживаю ть при
водянці, хронічному ревматизмі,
як протипростудний засіб; зовніш ­
ньо — як протизапальний засіб.
Настій листя використовували при
білях.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар кори (20 г на
200 мл окропу) по 1 столовій лож ці
З—4 рази на день; суміш кори в'яза
і верби козячої, бр ун ьо к берези боро­
давчастої у співвіднош енні 1 : 1 : 1
готують як відвар (4 чайні лож ки суміші
на 200 мл окропу) і п'ю ть по 1 сто­
ловій лож ці тричі на день при гарячці.
ЗОВНІШНЬО — відвар кори (20 : 200)
для примочок при опіках.
В'ЯЗІЛЬ БАРВИСТИЙ,
кучерявий горошок;
вязель пёстрый
Coronilla varia —
багаторічна трав'яниста гола або
щ етинистоволоса рослина родини
бобових, заввиш ки ЗО— 100 см.
Стебло борозенчасте, л еж аче або
висхідне, порож нисте, розгалу­
жене. Листки непарноперисті, з
5— 12 пар овальних або довгастих
листочків. Квітки двостатеві, н е­
правильні, рож еві, білі або ф іоле­
тові, у пазуш них зонтиковидних
суцвіттях, на довгих квітконосах.
П лід — біб. Цвіте у травні — ве­
ресні.
П ош ирення. Росте по всій терито­
рії України на лісових луках,
узліссях, галявинах, серед чагар­
ників, на схилах.
Сировина. Використовують траву
і насіння. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Насіння містить
глікозиди (коронізид, коронілін),
вуглевод стахіозу, ж ирну олію,
насичені ж ирні кислоти, сечову
кислоту; у траві є коронілін, псевдокумарин, дубильні речовини,
аскорбінова кислота (27,5 мг % )
і каротин (2,6— 10,6 мг % ).
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Виділений з насіння
глікозид коронізид має х арак тер­
ну для серцевих глікозидів карді­
отонічну дію. В народній медицині
В. б. використовую ть при набря­
ках, як серцевий і сечогінний за­
сіб та як засіб від кривавого
проносу. Зовніш ньо свіж е потов­
чене листя використовую ть при
порізах як кровоспинний засіб.
Рослина отруйна!
96
206
ГАВІР —
ки (2—5 пар) ш ирокояйцевидбагаторічна трав'яниста рослина ні, надрізанопилчасті, зісподу біродини ароїдних. Те саме, щ о й аїр лоповстисті. Квітки дрібні, дво­
статеві, правильні, 5-пелюсткові
тростиновий.
(рідко 6-пелюсткові), ж овтавобілі, запашні, в густом у волотис­
тому суцвітті. Пелюстки — з дов­
гим нігтиком. П лід — листянка.
ГАВ'ЯЗЬ —
багаторічна, здебільш ого жорст- Цвіте у червні — липні.
коопуш ена рослина родини ш ор­ Пош ирення. Росте по всій тери­
стколистих. Те саме, що й живо­ торії України (на півдні трапля­
ється рідше) на вологих луках, бе­
кіст лікарський.
регах річок і болотах, у заболо­
чених лісах.
Заготівля і зберігання — усе так,
як у статті Гадю чник шестипелю­
ГАДЮЧНИК В'ЯЗОЛИСТИЙ,
стковий. Рослина неоф іцинальна.
спірея в'язолиста, таволга в'я­ Хімічний склад. Трава м істить д у ­
золиста, борошень;
бильні речовини, барвники, са ­
лабазник вязолистный
ліцилову та аскорбінову кислоти,
глікозиди
гаультерин і спіреїн.
Filipendula ulmaria, синонім
У всіх частинах рослини є мети­
Spiraea ulmaria —
багаторічна трав'яниста рослина лово-саліцилова еф ірна олія.
родини розових. Має повзуче Ф армакологічні властивості і ви­
дерев'янисте кореневищ е
без користання. Рослина має пото­
бульб. Стебло 50—200 см зав­ гінні, сечогінні, протизапальні,
вишки, прямостояче, нерозгалу- анальгетичні та протиревматичні
ж ене, облистнене. Листки пере- властивості. Внутрішньо у вигляді
ривчасто-перисті; бокові листоч­ настоїв чи відварів трави або к о­
ріння (коріння активніш е за дією)
Г. в. використовую ть як потогін­
ний засіб при грипі й підвищ е­
207_________________
208_________________
ній тем пературі, подагрі, ревм а­
тизмі, істеричних
припадках,
сильних болях у ш лунку і кишках,
щ о супроводяться запаленнями,
при геморої, як сечогінний засіб
при хворобах сечового міхура
і нирок та як загальнозміцню ю чий
засіб при катарі верхніх ди халь­
них ш ляхів. Ефективним є вж и­
вання препаратів Г. в. всередину
і при лікуванні захворю вань ш кі­
ри. Настій трави, крім того, іноді
використовую ть при головному
болі, задиш ці, серцевих хворобах,
діареї, ди зентерії та як проти­
глисний засіб. Зовніш ньо препа­
рати Г. в. (сік, відвари, мазі) вико­
ристовую ть при лікуванні ран,
виразок і ф урункулів, при білях
і укусах зм ій або скаж ен их тва­
рин. Д ля проф ілактичних цілей
рослину використовую ть і в хар­
чуванні: м олоде листя, пагони та
коріння — для заправки
супів,
борщ ів і салатів; квітки — як за­
варку до чаю (суміш сухих квіток
Г. в. і пелю сток шипшини у спів­
віднош енні 10 : 1).
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна
л ож ка сухої подрібненої трави на
склянку окропу) випити за день рів­
ними порціями; відвар (5 г сухого по­
дрібненого коріння на 200 мл окропу)
по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день;
4 лож ки суміш і квіток Г. в., листя м уч­
н и ц і звичайної, трави остудника голо­
го, хвоща польового і спориш у звичай­
ного, кукурудзяних приймочок, луш ­
пиння квасолі, кореня бузини трав'я­
нистої, березових бруньок і пелюсток
волош ки синьої у співвіднош енні 1 : 1,5
: 1 : 1 : 1 : 1,5 : 1,5 : 1,5 : 1,5 : 1 з вечо­
ра заливають 1 л сирої води, вранці
ки п ’ятять 5— 10 хв, напарюють ЗО хв,
процідж ую ть і випивають теплим про­
тягом дня за 6—7 прийомів при запаль­
них процесах у сечових органах, набря­
ках, поліартриті й подагрі; 6 столових
лож ок суміші квіток Г. в., трави кропиви
дводом ної або кропиви жалкої і звіро­
бою звичайного у співвіднош енні 1: 1 : 1
напарюють у термосі, процідж ую ть і
випивають протягом дня за 4—5 при­
йомів при сильних болях у шлунку.
ЗОВНІШНЬО — мазь (порошок коріння
Г. в. і вершкове масло у співвіднош ен­
ні 1 : 5 або порошок коріння Г. в., вазе­
лін і ланолін у співвіднош енні 1 : 2 : 1
за об'ємом) для зм азувань ураж е­
них місць при запальних дерматозах
і для розтирань при ревматизмі; суміш
коріння Г. в. і гірчака зміїного у співвід­
ношенні 1 : 1 готують як відвар (40 г
суміш і на 2 л окропу) для промивання
гнійних ран, для спринцювань при
білях, для клізм при проносах та для
примочок до ран, виразок, ф істул і
97
209
ГАДЮЧНИК ЗВИЧАЙНИЙ,
гадючник шестипелюстковий;
лабазник шестилепестный
Filipendula vulgaris, синонім
F. hexapetala —
багаторічна трав'яниста рослина
родини розових. Має тонке к о р е­
невищ е з веретеновидними або
майж е кулястими бульбами. Стеб­
ло ЗО—80 см заввишки, прям о­
стояче, нерозгалуж ене, облистнене. Листки переривчасто-перисторозсічені; бокові листочки ви­
довж ені, глибоконадрізані. Стеб­
лові листки чергові, з великими
прилистками. Квітки дрібні, дво­
статеві, правильні, 6-пелюсткові,
білі, іноді рож еві, в кінцевій ба­
гатоквітковій щитовидній волоті.
Плід — листянка. Цвіте у черв­
ні — липні.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України (крім Карпат).
Заготівля і ' зберігання. Викори­
стовую ть траву, зібрану під час
цвітіння рослини і кореневищ а
з коренями, які заготовляю ть
восени (вересень — ж овтень) або
рано навесні (квітень). Викопані
кореневищ а і корені миють х о ­
лодною водою, розрізаю ть на кус­
ки (10— 15 см) і суш ать під наме­
том або на горищі. Строк при­
датності — 3 роки. Аптеки сиро­
вину не відпускають.
Хімічний склад. Усі частини р о ­
слини містять дубильні речовини
(14—36 % ) і глікозид гаультерин
(близько 0,03 % ). В коренях, крім
цього, є крохмаль, а в траві —
аскорбінова кислота, ефірна олія
і флавонова сполука гіперин.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати Г. з. мають
в'яж учі, сечогінні, потогінні, де­
зинфікую чі та кровоспинні влас­
тивості. Корені рослини входять
до складу мікстури М. Здренко,
яку вж иваю ть при папіломатозі
сечового міхура, анацидному га­
стриті, виразці ш лунку та гемо­
рої. У вигляді настоїв або відварів
Г. з. використовую ть при запа­
леннях слизових оболонок шлунково-киш кового тракту, нирок
і сечовивідних шляхів, при не­
ф ролітіазі, подагрі, ревматизмі,
епілепсії, серцевій недостатнос­
ті з декомпенсацією , геморої,
маткових кровотечах, білях і за­
хворюваннях ш кіри (свербіння).
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій бульбокоренів
(1 столова лож ка подрібнених бульбо­
коренів на 200 мл окропу, нагрівають
на водяній бані 10 хв, настоюють 2 го­
дини) по 1 столовій лож ці 4 рази на
день; настій трави з квітками (1 столо­
ва лож ка подрібненої сировини на 0,5 л
окропу, настоюють у термосі одну ніч)
по чверті склянки 4 рази на день;
настойку (1:10, на ЗО % -ному спирті
або горілці) по ЗО мл тричі на день
при гастритах і гінекологічних захво­
рюваннях.
ЗОВНІШНЬО — відвар (10 г коренів на
1 л води) для обмивань.
210
ГАДЮЧНИК
ШЕСТИПЕЛЮСТКОВИЙ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини розових. Те саме, що й га­
дю чник звичайний.
2П
ГАМАМЁЛ1С ВІРГІНСЬКИЙ,
горіх відьмин, зимоцвіт, ча­
рівна ліщина;
гамамелис виргинский
Hamamelis virginiana —
невелике (до 7 м заввишки) дерево
або кущ родини гамамелідових.
Загальним виглядом рослина схо­
ж а на ліщину. Стовбур викривле­
ний, гілки вилчасто розгалуж ені;
кора коричнева, гладенька. Лист­
ки чергові, яйцевидні, короткоче­
решкові, при основі нерівнобокі,
по краю виїм часто-зубчасті, з
рано опадаючими прилистками.
Квітки
правильні,
двостатеві,
чотиричленні, зібрані пучками
в пазухах листків; чашолистки
ясно-ж овтаво-коричневі, зовні по­
встисті, до 3 мм завдовжки;
пелюстки
ясно-жовті,
лінійні,
1,5—2 см завдовж ки. П лід —
коробочка. Цвіте у вересні —
жовтні, коли починає опадати
листя. Плоди дозріваю ть наступ­
ної осені.
Поширення. Походить з П івнічної
Америки. На території України
гамамеліс віргінський вирощ ують
у ботанічних садах і парках
як декоративну рослину.
Заготівля і зОерігання. Д ля виго­
товлення ліків використовую ть
листя (Folium Ham am elidis) і кору
(Cortex Ham am elidis), які збира­
ють восени. Листя суш ать у про­
вітрюваних приміщ еннях, час від
часу переміш уючи. Кору суш ать
просто неба, навіть на сонці, або
в сушарці при тем пературі до 50°.
Частину сировини використову­
ють свіж ою для виготовлення
екстрактів і гомеопатичних пре­
паратів. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Листя рослини
містить 3 % р-гамамелітаніну —
специфічної дубильної речовини
глікозидного характеру та інших
танідів, 12 % дигалол-гексози,
холін (0,2 % ), сапонін, сескві­
терпен, леукодельф інін, леукоціанідин, віск, фітостерин, галусову та хінну кислоти, іонон,
гамамелін, гамамелідин, гамамелозу, похідні кверцетину, кем п­
феролу і мірицетину, 0,5 % еф ір ­
ної олії, в якій є сафрол та ефіри.
В корі є 1—3 % гамам елітаніну та
інших дубильних речовин, дигалол-гексоза,
ф лобафени,
ж ир
(0,6 % ), ефірна олія (0,5 % ) і гама­
мелін (16 % ).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Препарати з листя
і кори Г. в. проявляю ть в'яж учу,
бактеріостатичну і судинозву­
ж увальну дію. їх використо­
вують при варикозном у розш ирен­
ні вен, геморої, ф лебітах, для л іку ­
вання ран і при травматичних
уш кодж еннях ш кіри (в останньо­
му випадку Г. в. є повноцінним за ­
мінником арніки гірської), .для
зупинення носових і внутріш ­
ніх кровотеч. При тих самих по­
казниках, а також при емф ізем і
легень препарати Г. в. викорис­
товую ть у гомеопатії. Росли­
на оф іцинальна в США і більш ості
європейських країн,
де
вхо­
дить до складу багатьох препара­
тів, у тому числі косметичних.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар (10 г кори і ли­
стя, взятих порівну, на 200 мл окро­
пу, варити 2 хвилини) п’ють щодня по
1 склянці ковтками при флебітах.
Передозування спричинює зниж ення
артеріального тиску, олігурію, при­
скорене дихання, непрохідність кишеч­
ника.
ЗОВНІШНЬО — відвар кори і листя
(готують, як у попередньому прописі)
для компресів при травматичних уш код­
ж еннях шкіри; порошок кори Г. в.
застосовую ть як присипку при догляді
за немовлятами та від сонячних опіків.
98
212
ГАНУС —
ву
(0,5
мг% )
кислоти,
віта­
однорічна трав'яниста опушена мін Вб (0,13 мг% ), рибофлавін,
значну
к ількість
м і­
рослина родини селерових (зон­ тіамін,
речовин
(калій —
тичних). Те саме, що й аніс з в и ­ неральних
170
мг%
,
залізо
—
100,
м
ідь
—
180,
чайний.
фтор — 86, цинк — 240 мкг/100 г,
кальцій, фосфор). Д о складу на­
213_____________________ сіння
входять
жирна
олія
(бли зько 20 % ), ф ітостерин к укур ­
ГАРБУЗ ЗВИЧАЙНИЙ,
бітол, смолисті речовини, орга­
гарбуз столовий, кабак;
нічні кислоти, вітаміни групи В,
тыква обыкновенная
аскорбінова кислота.
Cucurbita p epo —
Фармакологічні властивості і ви­
насіння
однорічна однодомна трав'яниста користання. Гарбузове
сланка рослина родини гар б узо ­ виявляє гельм ін тогін ну дію і ви­
вих. Ст еб л о шорсткоопуш ене, ши­ користовується як засіб проти
пувате, лазяче, з розгалуж еним и стьож кових і круглих глистів.
вусиками, 3— 10 м завдовжки. За активністю воно поступається
Листки великі, серцевидні, шор- д р іо п т ер и с у ч о л о в і ч о м у , але має
сткоопуш ені, 5-лопатеві; лопаті перевагу в тому, що не виявляє
гострі, відокремлені одна від од­ токсичного впливу на організм,
ної виразними тупими виїмками. і том у його можна призначати д і­
Квітки одностатеві, одиничні, па­ тям, хворим п охи лого віку і вагіт­
зушні;
віночок
п'ятир озділь­ ним. Лікування гарбузовим на­
ний, жовтогарячий. Квітконіжки сінням, щ об позбутися стьож к о­
тичинкових
квіток
тупоп'яти- вих глистів, має свої о со б ли ­
гранні. П л і д ягодоподібний, вели­ вості. За 2 дні до його початку
кий, кулястий або видовжений. н еобхідно щоранку ставити к л із­
Цвіте протягом червня — серпня. му, а напередодні увечері прий­
Поширення. Д ико росте в троп іч­ няти сольове проносне. Н аступ­
ній Америці. На Україні вирощ у­ ного дня натщесерце вживають
ють як харчову та корм ову к у л ь ­ приготовлені з гарбузового на­
тури.
сіння ліки. П еред вживанням
Заготівля і зберігання. В науко­ насіння очищають від лушпиння,
вій медицині використовують на­ слідкую чи за тим, щоб сіро-зелена
сіння (Seminis Cucurbitae d eco r­ шкірочка залишалася на насінні,
ticati), в народній — м ’якуш плода розтирають у ступці з водою або
і п л о д о н і ж к и . Насіння відпускає­ м олоком до утворення кашки, д о ­
ться аптеками. Заготовляють- й о ­ дають півсклянки цукру, м еду або
го із зріли х плодів. Строк при­ варення і споживаюсь леж ачи
датності насіння — один рік.
протягом двох годин невеличкими
Хімічний склад. П лоди містять порціями (для доросли х потрібно
цукри (глю коза, фруктоза, са­ 300 г насіння, дітям віком 3— 4 р о­
хароза), органічні кислоти (пе­ ки — 75 г,
дітям
5— 7 років —
реважно яблучна), каротин (до 100 г, 8— 10 р о к ів — 150 г, 10—
6 мг% ), аскорбінову (8— 20 мг% ), 15 років — 200— 250 г). Ч ерез 3—
ф олієву (14 мкг/100 г), пантотенову (0,4 м г% ) та нікотино­
4 години після прийому остан­
ньої порції приймають проносне,
а через півгодини обов'язково
ставлять клізм у. У поєднанні з ін­
шим*: лікарськими рослинами і
конопляним сім'ям гарбузове на­
сіння використовується в народ­
ній медицині при захворюваннях
нирок і сечовивідних
шляхів,
зокрема, при появі крові в сечі,
а також при затримці сечі вна­
с лідок спазматичних явищ. Вико­
ристовую ть гарбузове насіння і
як сечогінний засіб (їдять 2— З
склянки насіння за день). М 'якуш
гарбуза використовують як с еч о ­
гінний, жовчогінний та п о сла блю ­
ючий засіб. Вживання м'якуша
(сирого по 0,5 кг, вареного або
печеного по 1,5— 2 кг за день)
показане при хронічних запорах,
хворобах серця, щ о супроводять­
ся набряками, подагрі, хрон іч­
них формах пієлонеф риту і х о л е ­
циститу, при хронічних колітах
і ентероколітах у стадії нер ізк о­
го загострення. С і к з м'якуша
гарбуза п'ю ть при блю ванні у ва­
гітних, він заспокоює, покращує
сон. Зовнішньо м'якуш викори­
стовую ть при опіках, для л ік у ­
вання екзем та запальних вогнищ
на шкірі, як фітотерапевтичний
засіб у косметиці. Відвар гар бу­
зових черешків (хвостиків) має
діуретичн у здатність і реком ен­
дується при ниркових та серц е­
вих захворюваннях з набряками,
при гіпертонічній хворобі, п ор у­
шенні обм ін у речовин. Відваром
гарбузових квіток лік ую ть гнійні
рани.
Лікарські формн і застосування.
В Н У Т Р ІШ Н Ь О — очищ ене сире н асін ­
ня
з
с ір о -зелен о ю
ш кірочкою
для
д егельм інтації та п роф ілак тики різних
стьож кових глистів і як сечогінний
засіб (способи застосування і дози
99
214
див. у розділі «Ф армакологічні влас­
тивості і використання»); сік м'якуш а
по 2 столові лож ки три рази на день
як сечогінний засіб або по 1 склянці
З рази на день при хворобах печінки
1 нирок; відвар череш ків (20 г на 400 мл
окропу) по півсклянки 4 рази на день;
2 склянки суміші насіння Г. з. і коно­
пляного сім'я, взятих порівну, готують
як ем ульсію на трьох склянках окропу
(розтирають у ступці і при постійному
переміш уванні доливають окріп, про­
ціджують) і випивають за день рівними
порціями; 4 столові лож ки суміші гар­
бузового насіння (20 г), конопляного
сім ’я (20 г), листя ожини сизої (20 г),
квіток ли п и серцелистої (20 г), бузи ни
чорної (20 г), ромашки лікарської (10 г),
трави звіробою звичайного (20 г) і на­
сіння льо н у звичайного (20 г) заварю ­
ють 0,5 л окропу, настоюють одну
годину і випивають за день за 4 при­
йоми.
ЗОВНІШНЬО — м'якуш накладають на
ураж ені ділянки шкіри; маска на
обличчя при сухості шкіри (H yposteatosis cutis): 2 столові лож ки вареного
м’якуша Г. з. старанно змішують
3 1 столовою лож кою оливкової або
мигдальної олії і одерж ану суміш на­
носять на обличчя; через 20 хвилин
змивають теплою водою, а потім од­
разу ж холодною.
216
ГВОЗДИКА
ДЕЛЬТОВИДНА
однорічна однодомна трав'яниста гвоздика дельтовидная
сланка рослина родини гарбузо­ Dianthus deltoides —
ГАРБУЗ СТОЛОВИЙ —
вих. Те саме, що й гарбуз з в и ­ багаторічна сизувата або зелена
чайний.
трав'яниста рослина родини гво­
здикових. Має тонке повзуче
кореневищ е, яке утворює* дер­
нинки з квітконосних і неплід­
них пагонів. Стебло висхідне, з
ГАРМАЛА ЗВИЧАЙНА,
коротким ш орстким опуш енням,
могильник степовий;
10—40 см заввишки. Листки су­
гармала обыкновенная
противні, по краях і середній
Peganum harmala —
ж илці ш орстковолосисті, тупі;
багаторічна трав'яниста гола ро­ н и ж н і — д о в г а с т о л о п а т к о в и д н і,
слина родини паролистових. Має верхні — лінійні. Квітки правиль­
міцне багатоголове кореневищ е. ні, двостатеві, одиничні, рідше —
Стебла розкидисті, борозенчас­ по дві — три, 5-пелю сткові. П е­
ті, 20—70 см заввишки. Листки люстки зубчасті, червоні, з кіль­
глибоко 3—5-роздільні, з цілісни­ цем пурпурових плям. П лід —
ми або двічі-тричіроздільними коробочка. Цвіте у червні —
лінійними загостреними частка­ вересні.
ми. Квітки двостатеві, правильні, Поширення. Росте по всій тери то­
жовтаві, одиничні, на товстува­ рії України в мішаних лісах,
тих ніж ках, супротивних лист­ на луках, лісових галявинах і у з­
кам. П лід — коробочка. Цвіте у ліссях.
травні — липні.
Поширення. Росте на степах, т о ­ Сировина. Використовують тра­
локах і забур'янених місцях у С те­ ву, зібрану під час цвітіння рос­
лини. Рослина неоф іцинальна.
пу (на Присивашш і і в Криму).
склад. Рослина містить
Сировина. Використовують траву, Хімічний
зібрану під час цвітіння рослини, сапоніни, кумарини, флавоноїди,
аскорбінову кислоту, сліди ал к а­
і насіння. Аптеки сировину не лоїдів.
відпускають.
Фармакологічні властивості і виХімічний склад. Усі частини рос­ користання.Рослина
має крово­
лини містять алкалоїди, до скл а­
ду яких входять гармалін, гармін спинні, знеболюючі й протиза­
пальні
властивості.
Використо­
і пеганін. У насінні, крім цього,
є ж ирна олія (до 14,25 % ), барв­ вують при маткових і гем орої­
дальних кровотечах, при ревм а­
ники та інші речовини.
тизмі та алергії.
215_________________
Фармакологічні властивості і ви­
формн І застосування.
користання. А лкалоїд гармін у Лікарські
вигляді хлористоводневої солі ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­
лова лож ка трави на 200 мл окропу)
використовували для лікування по столовій лож ці 3 рази на день.
наслідків епідемічного енцеф а­
літу, при паркінсонізмі. А лкало­
їд пеганін має гіпотензивні й
ж овчогінні властивості, а також
властивості, які тонізую ть сер­
цеву діяльність. П репарат п е­
ганін гідрохлорид дозволено як
антихолінестеразний засіб при
міопатії й міастенії, а також
як послаблю ючий засіб при запо­
рах і атонії киш ечника. В народній
медицині препаратами з трави
Г. з. лікую ть простуду, малярію,
неврастенію, епілептичні припад­
ки, безсоння, хвороби ж ін очої
статевої сф ери та різні р озл а­
ди ш лунково-киш кового тракту.
Ванни з трави Г. з. реком ендую ть
при ревматизмі, корості та інших
захворю ваннях шкіри. Насіння
використовую ть як потогінний
1 антигельмінтний засіб.
Лікарські формн 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — насіння по 10— 15 н а­
сінин 2—3 рази на день; чайну лож ку
сухої подрібненої трави заварюють
2 склянками окропу і п ’ють по столо­
вій лож ці 3 рази на день.
100
217
218
ГВОЗДИКА РІЗНОБАРВНА
гвоздика разноцветная
Dianthus versicolor —
ГЕМОРОЙНА ТРАВА —
являють в 'яж уч у дію. В народній
однорічна трав'яниста темно-зе- медицині їх використовую ть при
лена рослина родини гречкових. легеневих кровотечах, гастритах
і хронічних ентероколітах, при
багаторічна трав'яниста опушена Те саме, що й гірчак шорсткий.
дизентерії та розладах травлен­
рослина родини гвоздикових. Сте­
ня, які супроводяться прон оса­
бла численні, висхідні, 20—50 см
ми. Відварами трави полощ уть
заввишки. Листки супротивні, лігорло при ангінах, промивають
нійнЬ-ланцетні,
цілокраї,
2— ГЕРАНЬ БОЛОТНА
гнійні рани.
7 мм завширшки. Квітки правиль­ герань болотная
Лікарські форми і застосування. На­
ні, двостатеві, розміщені по­ Geronium palustre —
стій трави (2 чайні лож ки сухої трави
одинці на верхівках стебла та багаторічна трав'яниста росли­ на 2 склянки холодної води, настою­
його гілок, 5-пелюсткові; п е ­ на родини геранієвих. Стебло 40— ють 8 годин) по 1 столовій (дітям —
люстки зубчасті, зісподу зеле­ 70 см заввишки, прямостояче, по 1 чайній) лож ці кож ні 2 години;
наві, зверху рож ево-пурпурові. вкрите ж орсткими відхиленими настойку трави (у співвіднош енні 1:10,
горілці) по 20 крапель при болях
П лід — коробочка. Цвіте у черв­ простими волосками. Листки п 'я ­ на
у серці.
ні — серпні.
тикутні: нижні — в прикореневій
Пош ирення. За даними, які по­ розетці,
пальчасто-5-7-роздільтребую ть перевірки, трапляється ні; верхні — трироздільні. Квітки
в північних районах Ворошилов- правильні, двостатеві, 5-пелюстградської області на степах і к а­ кові, фіолетово-червоні, рідше — ГЕРАНЬ
м'янистих схилах.
пурпурові, в пазуш них зонтиках. ВЕЛИКОКОРЕНЕВЙЩНА
Сировина. Використовують траву, Плід сухий, розпадається на 5 од­ герань крупнокорневищная
заготовлену під час цвітіння нонасінних часток. Цвіте у лип­ Geranium macrorrhizum —
рослини. Рослина неоф іцинальна. ні — вересні.
багаторічна трав'яниста кошлаХімічний склад. Трава Г. р. мі­ Поширення. Т рапляється в л ісо ­ тозалозиста, з сильним приємним
стить
сапоніни
і
ал кал о ї­ вих районах і зрідка — на півно­ запахом рослина родини гераніє­
ди (0,07 % ).
чі Л ісостепу на болотах і во­ вих. Стебло прямостояче, 20—
Ф арм акологічні властивості і ви­ логих луках.
40 см заввишки, вгорі розгалу­
користання. Рослина проявляє Сировина. Використовують тра­ жене. К ореневищ е довге і міцне,
кровоспинні, спазмолітичні, зн е­ ву, зібрану під час цвітіння рос­ до 1 см завтовш ки, горизонталь­
болюючі, протизапальні, анти­ лини. Рослина неоф іцинальна.
не, розташ оване близько до п о­
токсичні, в'яж учі та сечогінні Хімічний склад. Трава Г. б. мі­ верхні грунту, вкрите залиш ками
властивості. Найчастіш е її вико­ стить дубильні речовини та ас­ тогорічних листків. П рикорене­
ристовую ть як засіб, що підвищує корбінову кислоту.
ві листки довгочереш кові, в р о ­
тонус матки, регулю є місячні, Ф армакологічні властивості і ви­ зетці,
пальчасто-5—7-роздільні;
зупиняє маткові, гемороїдальні користання. Препарати Г. б. ви­ верхні — сидячі, супротивні, трий інші внутріш ні кровотечі, та як
абортивний засіб. Інколи її вико­
ристовували при проносах, про­
студі (як потогінний засіб), ^при
укусах скаж ених тварин, а також
при епілепсії, еклампсії та інших
судомах.
219
220
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШ НЬО— настій трави (1 столо­
ва лож ка подрібненої трави на 200 мл
окропу, настоюють 2 години) по 1 сто­
ловій лож ці тричі на день; рідкий
екстракт (25 г трави на 200 мл окропу,
ви їарюють наполовину) по 1 чайній
лож ці тричі на день; настій трави
на прованській олії (у співвідношенні
1:10, настоюють 8 днів, віджимають)
по 5— 10 крапель тричі на день.
101
роздільні. Квітки правильні, д во­
статеві 5-пелюсткові, зібрані по
2 на довгих квітконосах; п е лю ­
стки 13— 15 мм завдовжки, р о ж е ­
во-фіолетові, криваво-червоні або
блідо-рож еві, тичинки в 2—2,5
рази довші за чаш ечку. Плід —
коробочка, що розпадається на
5 однонасінних часток. Цвіте
у червні — липні.
Пош ирення. Рослина трап л яєть­
ся зрідка на кам 'янистих місцях
у передгір'ях та в гірськом у п о ­
ясі Карпат. Подекуди вирощують
як декоративну запаш ну росли­
ну, іноді вона дичавіє (Крим,
М олдавія).
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовую ть
свіж е листя (Folia G eranii macrorrhizi) і кореневищ а (Rhizoma
Geranii m acrorrhizi). Листя заго­
товляю ть під час цвітіння росли­
ни (зрізую ть усю надземну ч а ­
стину, а потім обривають листя).
О дночасно з травою мож на зб и ­
рати й кореневищ а, які також
використовую ть свіж ими (сухі
йдуть для фарбування вовни
в коричневий колір). Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Листя містить
ф лавоноїди, флобафени, до 0,1 %
еф ірної олії, в складі якої є сексвітерпенові вуглеводи, кетони
і спирти, зокрема, гермакрол (50—
67 % ), борнеол, гераніол, карвакрол, цитронелол, терпінолен,
цимол, куркум ен і селінен. У всіх
частинах рослини є дубильні
речовини (в корінні їх до 16 % ).
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Герань великокореневищна має в'яж учі властиво­
сті (танін), зниж ує тиск крові
(флобафени), впливає на роботу
серця (флавоноїди). В народній
медицині рослину використову­
ють при ш лункових розладах
і діареї, а зовніш ньо — для ванн
при епілепсії, припливі крові
до голови, при паралічу лицьово­
го нерва і болях у попереку, для
компресів при катаракті, запаль­
них захворю ваннях шкіри та ва­
рикозному розш иренні вен. Сві­
ж е подрібнене листя приклада­
ють на рани й варикозні вени.
Ефірну олію різнобічно викори­
стовую ть у парфю мерній про­
мисловості.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку з свіжого
листя (3 столові лож ки сировини
на 100 г спирту, настоюють 3 доби
в темному місці) п’ють по 20 крапель
у лож ці води вранці натщ есерце і вве­
чері перед сном при підвищеному
кров'яному тиску; 2 чайні лож ки по­
дрібнених свіж их кореневищ настою­
ють 8 годин на склянці холодної
кип'яченої води, процідж ую ть і випи­
вають за день рівними порціями
при діареї.
ЗОВНІШНЬО — холодний настій (мацерат) свіж их кореневищ (готують, як
у попередньому прописі) для ком ­
пресів.
ГЕРАНЬ КРИВАВО-ЧЕРВОНА
герань кровяно-красная
Geronium sanguineum —
багаторічна трав'яниста відстовбурченоволосиста рослина р о ­
дини геранієвих. Має товсте зде­
р ев'яніле кореневищ е. Стебло від
основи
розгалуж ене,
рідше —
просте, леж аче або висхідне,
25—50 см заввишки.
Листки
нирковидні або округлі, пальчастороздільні, з ш ироко надрі­
заними сегментами на 3 і більш е
лінійних часток. Квітки правиль­
ні, двостатеві, 5-пелюсткові, кри­
ваво-червоні, одиничні, на дов­
гих квітконіжках. Плід сухий,
розпадається на 5 однонасінних
часток.
Пош ирення. Росте в усіх лісових
і лісостепових районах, у гірсько­
му Криму, рідш е — в степових
районах по чагарниках, у лісах.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть траву і корені. Траву
заготовляю ть під час цвітіння
рослини, корені — восени, після
дозрівання плодів. Сухих коре­
нів виходить 20 %. Зберігаю ть
готову сировину в сухих примі­
щеннях. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Н адземна частина
рослини містить аскорбінову кис­
лоту, каротин, гіркі і слизисті ре­
човини; корені — галову кислоту,
гераніїн (3 % ). У всіх частин ах
рослини знайдено дубильні й см о­
листі речовини.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Н аявність у росли­
ні дубильних речовин зумовлю є
її в'яж уч і й протизапальні власти­
вості, що робить ефективним ви­
користання Г. к. при запальних
захворюваннях киш ечника. Н а­
стій трави у вигляді полоскань
виявляє позитивну дію при запа­
леннях слизової оболонки верх­
ніх дихальних ш ляхів. Відвар к о ­
реневищ а з корінням використо­
вували в народній медицині як
протипухлинний засіб і в дер­
матології.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна
лож ка трави на 200 мл холодної води,
довести до кипіння, настояти в закритій
посудині 2 години) по 1 столовій ложці
через кож ні 2 години.
ЗОВНІШНЬО — настій трави застосо­
вують для полоскань; настій кореневищ
(2 чайні лож ки на 2 склянки холодної
води, настоюють 8 годин) — для ком пре­
сів при алергічних дерматитах; відвар
кореневищ (2 столові лож ки на 1 л окро­
пу, кип'ятять 10 хв, проціджують) за ­
стосовують теплим для примочок при
тріщинах заднього проходу (Fissura
ani).
102
222
223
224
ГЕРАНЬ ЛІСОВА
герань лесная
ГЕРАНЬ ЛУЧНА
герань луговая
ГЕРАНЬ РОБЕРТОВА
герань Роберта
Geronium sylvaticum —
Geronium pratense —
Geronium robertianum —
багаторічна трав'яниста опуш ена
рослина родини геранієвих. Має
товсте здерев'яніле кореневищ е.
Стебло прямостояче, вгорі щитковидно-розгалуж ене, ЗО—80 см
заввишки. Листки округло-нирковидні глибокороздільні: нижні
довгочереш кові, 7-роздільні, в
прикореневій розетці; серединні
й верхні — сидячі, відповідно 5і 3-роздільні, поділені на ром ­
бічні частки. Квітки правильні,
двостатеві, 5-пелюсткові, синьофіолетові, в щ итковидному с у ­
цвітті. Плід сухий, розпадається
на 5 однонасінних часток. Цвіте
у червні — серпні.
Пош ирення. Росте в усіх лісових
і лісостепових районах України на
луках, у лісах, по чагарниках.
Сировина. Використовують траву
і корені. Траву заготовляю ть під
час цвітіння рослини, корені —
восени або навесні. Рослина н е ­
офіцинальна.
Хімічний склад. Усі частини р о ­
слини містять дубильні речовини:
корені — 19—38 % , квітки — бли­
зько, 16,3 % . У листках є значна
кількість аскорбінової кислоти.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Екстракти Г. л. за­
леж но від дози здатні зб удж ува­
ти або пригнічувати центральну
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (2 чайні л о ж ­ нервову систему, зумовлю вати
ки сухої трави на 2 склянки холодної місцеве подразнення. В народній
води, настояти 8 годин, процідити) — медицині препарати Г. л. вико­
по 1—2 чайні лож ки кож ні 1—2 години.
ристовую ть при проносах, м атко­
вих кровотечах та епілепсії. Зов­
ніш ньо — настій або відвар вико­
ристовую ть для полоскань при
зубном у болі, для спринцювань
при гінекологічних хворобах, а
також для обмивань і компресів
при гнійничкових і виразкових
хворобах ш кіри та при екземах.
багаторічна трав'яниста рослина
родини геранієвих. Має верти­
кальне або косе, вгорі потовщ ене
кореневищ е. Стебло прямостояче,
вгорі розгалуж ене, відхиленозалозисто-волосисте, 25—60 см зав­
вишки. Листки округло-нирко­
видні, 5—7-роздільні, поділені на
ш ироко ромбічні частки, зверху
залозисто-опуш ені, зісподу опу­
шені лиш е по ж илках. Квітки пра­
вильні, двостатеві, 5-пелюсткові,
бузкові, в щ итковидному суцвітті,
зібрані по 2 на вилчасто розгалу­
ж ених квітконіжках. П лід сухий,
розпадається на 5 однонасінних
часток. Ц віте у травні — липні.
Пош ирення Трапляється в л ісо ­
вих районах і зрідка — на півночі
Л ісостепу з лісах серед кущів
і на луках.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. У надземній
частині виявлено дубильні речо­
вини й алкалоїди.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
Г. л. використовую ть як в'яж учий
засіб при проносах, дизентерії,
гострих і хронічних ентероколі­
тах.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар (ЗО г коре­
нів або 5 столових лож ок трави
на 200—300 мл окропу) по 1 столовій
лож ці через 1—2 години при простих
і кривавих проносах, післяпологових
кровотечах, надмірних місячних; сік
свіж ої трави по 20—ЗО к рапель через
2—3 години при кровохарканні, матко­
вих і гемороїдальних кровотечах.
ЗОВНІШНЬО — відвар трави або ко­
ренів підвищ еної концентрації для
полоскань, компресів і спринцювань;
порошок трави для зупинки кровотеч.
однорічна трав'яниста рослина
родини геранієвих. Стебло пря­
мостояче, розгалуж ене, разом з
череш ками листків відстовбурчено-залозисто-волосисте,
при
основі — здебільш ого червонясте.
Листки 5-кутні, п ’ятірні або трій­
часті з вузькими глибокоперисторозсіченими
частками. Квітки
правильні, двостатеві, 5-пелю ст­
кові, у двоквіткових пазуш них
зонтиках. Пелюстки рож ево-червоні, часто з білуватими с м у ж ­
ками. П лід сухий, розпадається
на 5 однонасінних часток. Цвіте
у червні — вересні.
Пош ирення. Росте по всій тери­
торії України в мішаних лісах,
серед кущів.
Сировина. Використовують тра­
ву, зібрану під час цвітіння рос­
лини. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад, фарм акологічні
властивості і використання, л і­
карські форми і застосування —
усе так, як у статті Герань
криваво-червона.
103
225
226
227
ГИКАВКА СИВА
ГТБІСК ЇСТІВНИЙ
ГІНКГО ДВОЛОПАТЕВЕ
и к о т н и к сер ы й
бамия
Hibiscus esculentus —
гинкго двулопастный
Ginkgo biloba —
Berteroa incana —
дворічна сірувато-зелена від зір­
частих волосків рослина родини
хрестоцвітих. Стебло прям остоя­
че, розгалуж ене, 20—40 см зав­
вишки. Листки чергові, ланцетні,
цілокраї або рідкодрібнозубчасті; прикореневі — череш кові, сте­
блові —
сидячі. Квітки
дво­
статеві, правильні, білі, в довгих
гронах. Плід — стручечок. Цвіте
у травні — листопаді.
Пош ирення. Росте як б ур 'я н біля
ж ител, уздовж доріг, на полях
по всій території України.
Сировина. Використовують квіт­
ки або траву. Рослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад ще не вивчено.
Використання. В народній м еди­
цині траву Г. с. використовува­
ли при мігрені, гикавці, ядусі, б і­
лях, маткових кровотечах. Ванни
з відвару трави Г. с. вваж аю ть­
ся ефективним засобом від Схуд­
нення і судом у дітей у перші
2 роки ж иття (спазмофілія). При
проносі (особливо у дітей) р е ­
ком ендується вж ивати настій кві­
ток рослини.
однорічна трав'яниста рослина
родини мальвових. Стебло роз­
галуж ене, 1,5—2 м заввишки.
Листки довгочереш кові, серце­
видні, 3—7-лопатеві або пальчастороздільні з ш ирокоовальними
зубчастими частками. Квітки дво­
статеві, правильні, великі, оди­
ничні в пазухах листків; віночок
жовтий, при основі — з темною
плямою. П лід — коробочка, з 5—
11 гранями. Ц віте у липні —
серпні.
Поширення. Культивую ть на пів­
дні як харчову рослину.
Сировина. Споживаю ть (відваре­
ними або консервованими) моло­
ді (3—6-денні) зав'язі.
Хімічний склад. М олоді зав'язі
містять значну кількість білків,
слиз, аскорбінову кислоту (до
45 мг% ), каротин, вітаміни гру­
пи В.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має сечогін­
ні властивості. П лоди Г. ї.— цін­
ний дієтичний продукт для хворих
на гастрит і виразкову хворобу
ш лунка й дванадцятипалої кишки,
Лікарські формн і застосування. На­ їх їдять вареними або смаженими,
стій (1—2 столові лож ки квіток на використовую ть для приготування
1 склянку окропу) по 1 столовій лож ці супів і соусів, сушать, зам оро­
через кож ні 2 години.
жують, консервують.
листопадна голонасінна рослина
родини гінкгових. Дводомне д е­
рево до 25 м заввишки, релікт тре­
тинного періоду. Д осягає віку
1000 років. Листки довгочере­
шкові, ш кірясті, віялоподібні, з
віялоподібним ж илкуванням, з
однією або кільком а виїмками
по краю. Чоловічі квітки сереж ковидні, з численними тичинками;
ж іночі — на довгих ніж ках, р о з­
галуж ених на кінці на дві або
більш е гілочки, які закінчую ться
насінним зачатком. Н асіння кістянковидне, схож е на ж овту сли­
ву, з м'ясистою оболонкою . Цвіте
у травні.
Пош ирення. П оходить з Китаю.
Культивую ть у ботанічних садах і
парках як декоративну рослину.
Заготівля і зберігання. З л іку в ал ь­
ною метою використовую ть л и ­
стя і плоди. Л истя (Folia Ginkgo
bilobae) збираю ть протягом усьо­
го вегетаційного періоду і на­
віть восени. П ісля перших мо­
розів збираю ть опале насіння
(Fructus Ginkgo), ядро відок­
ремлюють від м 'ясистої оболонки
(має неприємний запах — наяв­
ність м асляної кислоти), пром ива­
ють і суш ать на реш етах при кім ­
натній тем пературі. Рослина н е о ­
фіцинальна.
Хімічний склад. Л истя містить
кемпферол, кверцетин, гінкгетин,
білобетин та інші флавоноїди;
аментоф лавон (біфлавоноїд), нонакозан, гексакозанол, пініт; ш и­
кімову, ліноленову, хінну та
гідрогінкголову кислоти; лактони,
терпени, катехіни, віск, крохмаль,
маннан, пентозан, 0-ситостерин,
ж ирну та еф ірну олії. В м 'ясистій
оболонці насіння є масляна, ва­
леріанова, пропіонова та гінкголова кислоти й деякі токсичні
104
228
речовини.
В самому
насінні
міститься до 13 % білка, 68 % к ро­
хмалю, 3 % ж ирної олії, крім того
є цукри, пентозан, аргінін, ситостерол, фітостерол, аспарагін, рафіноза, ксилан, каротин, гінкгетин, білобол та гінол. У деревині
є близько 2,5 % смоли, 5 % еф ірної
олії, до 0,5 % а-сезаміну.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати з листя
Г. д. виявляють спазмолітичну, с у ­
динорозш ирю вальну і б актеріо­
статичну дію. Експериментально й
клінічно підтверджено, що вони
прискорюють кровообіг у периф е­
ричній і мозковій ділянках і спри­
яють постачанню кисню д о них,
причому не виявляють ж одної по­
бічної дії, не впливають на
кров'яний тиск і частоту серце­
вих скорочень та дихальних актів.
Призначаю ть як активатор судин
при артеріосклеротичній ангіопатії, діабетичних уш кодж еннях
судин з загрозою гангрени, при
уш кодж еннях судин нікотином у
завзятих курців, при недостатньо­
му кровопостачанні мозку, хворо­
бі Рейно (спазми судин кінцівок),
а також при бронхіальній астмі.
Особливе значення препарати Г. д.
мають у геріатрії, бо їхня дія
починається повільно й довго
утрим ується. Інших препаратів
рослинного походж ення з такою
самою дією немає. Слід відзначи­
ти, що ці властивості листя Г. д.
в східній медицині відомі не були,
його використовували лише як
засіб від глистів та як репелент.
Ширше застосовувалося в китай­
ській традиційній медицині на­
сіння: його вживали від кашлю,
астми, туберкульозу легень (дію
підтвердж ено і клінічно), від за ­
порів і як седативний засіб,
зовніш ньо — від деяких хвороб
шкіри та як косметичний засіб
(настій в олії або вині). Сік
м 'ясистої оболонки вживали від
корости та лобкових вошей. Під­
см аж ене або варене насіння вж и­
вається в їж у, воно сприяє трав­
ленню, але спож ите у великій
кількості мож е спричинити отру­
єння. В Китаї сире насіння вва­
ж алося за протиотруту і як канцеростатик (експериментально не
підтвердж ено). Екстракт із сві­
ж ого листя Г. д. входить до складу
галенових препаратів тебоніну
(ФРН) та гінкору (Франція), які
в СРСР аптекам и не відпуска­
ються.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар (15 г сухого
листя на 200 мл води, варити 3 хвили­
ни, настоювати 10 хвилин), пити тричі
на день по третині склянки при скле­
розі судин мозку у людей похилого
віку і венозній недостатності ніг, вари­
козному розширенні вен та при геморої.
ГІРКОКАШТАН ЗВИЧАЙНИЙ, ючи тонким ш аром
к аш тан кінський
к аш тан конский
ный,
обы кновен ­
Aesculus hippocastanum —
високе (до 25 м заввишки) листо­
падне дерево родини гіркокаштанових. Листки супротивні, д о в ­
гочереш кові, пальчастоскладні, з
5—7 майж е сидячими листочками.
Квітки неправильні, білі, з черво­
ними плямочками, зібрані в п ря­
мостоячі, пірамідальні
волоті.
П лід — коробочка, вкрита вели­
кими шипами. Цвіте у травні.
Пош ирення. П оходить з Греції.
На території У країни розводять
у парках і садах як декоратив­
не дерево.
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовую ть
кору молодих гілок (Cortex A e s ­
culi hippocastani), листя (Folia
Aesculi hippocastani),
квітки
(Flores A esculi hippocastani) i
плоди (Fructus A esculi hip p o ­
castani). К ору збираю ть навесні,
розрізаю ть на куски і суш ать від­
разу після збирання на відкри­
тому повітрі або в приміщенні,
яке добре провітрю ється. Сухої
кори виходить 50 % . Квітки заго ­
товляю ть у травні. їх обш мор­
гують з грубого загального су ц ­
віття і суш ать у перший день
на сонці, а потім — під наметом
або в приміщ енні. С ухої си­
ровини виходить 16— 17 % . Листя
заготовляю ть під час цвітіння
рослини, зрізаю чи без череш ків.
Суш ать на вільному повітрі під
наметом або в приміщ енні, яке
добре провітрю ється, розстила-
228
(2—3 см).
С ухої сировини виходить 20—
22 % . Плоди збираю ть повністю
достиглими, коли вони почина­
ють падати. Суш ать їх під на­
метом або в добре провітрю ва­
ному приміщ енні при тем пера­
турі до 25°. С ухої сировини ви­
ходить 50 % . Зберігаю ть готову
продукцію в сухом у приміщенні.
Аптеки сировину не відпускають.
Плоди і листя експортую ться.
Хімічний склад. Насіння містить
кум аринові глікозиди ескулін і
фраксин, глікозиди кверцетину і
кем пферолу, тритерпеновий са­
понін есцин, ж ирну олію (5—7 % ),
білкові речовини (до 10 % ), кр о х ­
маль (до 50 % ), дубильні речовини
(близько 1 % ); у корі є ескулін,
фраксин, есцин, дубильні речо­
вини, цукри, аскорбінова кислота,
тіамін, філохінон; у листках —
глікозиди (3-монозиди кем п ф е­
ролу і кверцетину), каротиноїди
(лютеїн і віолаксантин), пектинові
речовини; квітки багаті на ф л а ­
воноїди (похідні кем пф еролу і
кверцетину), дубильні й пекти­
нові речовини та слиз.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Терапевтична дія пре­
паратів Г. з. зумовлена наявністю
в них ескуліну, ф раксину та ес­
цину, серед яких найбільш у б іо ­
логічну активність виявляє ес­
цин. Певне позитивне значення
маю ть і інші сполуки. Так, а к ­
тивність чистого есцину в 5 раз
нижча за активність есцину в су ­
міші з флавоноїдним комплексом
із Г. з. Серед галенових п р е ­
паратів, виготовлених з різних
частин рослини, найвищу актив­
105
ність (при відносно невисокій
гострій токсичності)
виявляє
спиртовий екстракт плодів. Екс­
периментально з'ясовано, що е к ­
стракт плодів Г. з. виявляє п р о ­
тизапальну і протинабрякову дію,
зменш ує в'язкість крові, має
капілярозміцню ю чі властивості,
зниж ує артеріальний тиск, нор­
малізує вміст холестерину і л е ­
цитину в крові, зменш ує ліпоїдоз
аорти і печінки. Доведено та­
кож вазотонічну, судинозвуж ую ­
чу і знеболюючу дію росли­
ни. У вітчизняній і зарубіж ній
медицині Г. з. використовую ть
для виготовлення препаратів, які
застосовую ть в основному при
різних судинних захворюваннях
та деяких інших хворобах. До
них належ ить беласкузин, вазотонін, веногал, веностазин, дес­
кузан, ескувазин, ескувіт, ескузан,
есфлазид, репарил, руфаесцин
та інші. В СРСР дозволено ви­
користовувати ескузан і есф ла­
зид. Галенові препарати Г. з.
широко використовую ться в на­
родній медицині: свіж овидавлений сік з квіток п'ють при варикоз­
ному розш иренні вен, тром б о­
флебіті, атеросклерозі та геморої;
сік квіток, законсервований спир­
том, настойку квіток або пло­
дів — при варикозном у розш и­
ренні вен і геморої; настій
кори — при тривалій діареї, м ал я­
рії, та при хронічних бронхітах
у курців; відвар ш кірки плодів —
при маткових кровотечах. У поєд­
нанні з іншими лікарськими рос­
линами Г. з. використовую ть
при гемороїдальних кровотечах,
варикозному дерматиті, подагрі,
артриті тощо. Як зовніш ній за ­
сіб використовую ть настій к о ­
ри, настойку плодів, настій шкіри
плодів та свіж е потерте листя.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — сік з квіток по 25—
ЗО крапель два рази на день; сік
з квіток, законсервований спиртом у
співвіднош енні 1:2, по 30—40 г три­
чі на день; настій кори (1 чайна
лож ка подрібненої сировини на 2 склян­
ки охолодж еної кип'яченої води, н а­
стоюють 8 годин, проціджують) по
30 мл 4 рази на день; настойку
(50 г квіток або плодів на 0,5 л
горілки) по 30—40 крапель 3—4 рази
на день; відвар шкірки плодів (5 г
подрібненої шкірки ,плодів на 200 мл
окропу, кип'ятити 15 хв) по столовій
лож ці 3 рази на день; суміш кори
(15 г), квіток липи серцелистої і
бузини чорної (по 45 г) готують
як настій (1 столова лож ка суміші
на 200 мл окропу) і п'ють по 1 склян­
ці 2 рази на день при артриті й
подагрі; столову лож ку суміші квіток
Г.з. і горобини звичайної (по 20 г)
та квіток арніки гірської (10 г) напа­
рюють 20 хв на 200 мл окропу і
п'ють по 1 склянці два рази на день
при гемороїдальних кровотечах; дві
столові лож ки суміш і плодів Г.з.,
кори берези пухнастої і кори дуба
звичайного (по 20 г), слані моху іс­
ландського і трави хвоща польового
(по 50 г), трави астрагалу солод­
колистого і коріння ожини сизої (по
100 г), коріння ревеню тангутського
і квіток цм ину піскового (по ЗО г)
варять 5 хв у 400 мл окропу, настою­
ють до охолодження, процідж ую ть і
п’ють по півсклянки 4 рази на день
при варикозному дерматиті (одночасно
корисно приймати місцеві ванни з від­
вару кореневищ дріоптерису ч олові­
чого).
ЗОВНІШНЬО — настій кори (50 г сиро­
вини на 1 л окропу, кип'ятять 15 хв,
настоюють 8 годин, проціджують) для
сидячих прохолодних ванн при гемо­
роїдальних кровотечах безпосередньо
після випорожнення (коли шишки
ще зовні) протягом 15 хвилин; відвар
кори (10 г кори на 200 мл окропу)
для холодних мікроклізмочок при ге­
мороїдальних кровотечах; відвар си­
ровини (15 г шкірки плодів на 250—
300 мл окропу, кип'ятять 10 хв)
для спринцю вання двічі на день при
маткових кровотечах у клімактеричний
період (за умови відсутності злоя­
кісних пухлин); настойку шкірки пло­
дів (40 г сировини на 1 л спирту) для
розтирань при ревматоїдному артриті;
свіж е подрібнене листя для припарок
або спиртову витяж ку з плодів (2 части­
ни плодів заливають 1 частиною го­
рілки і настоюють 15 днів) для зм а­
зувань при варикозному дерматиті.
ГІРЧАК ВУЗЛУВАТИЙ
горец узловатый,
Polygonum nodosum —
однорічна трав'яниста тем но-зе­
лена рослина родини гречкових.
Стебла підведені або висхідні,
розгалуж ені, 50— 100 см заввишки.
Листки майж е еліптичні або видовж еноланцетні, 2— 15 см зав­
довж ки і 0,1—5 см завширшки,
звуж ені в довгенький (до 3 см)
череш ок, при верхівці не відтяг­
нуті, зісподу — крап часто-залози­
сті, по середній ж илці та з кра­
їв — короткощ етинисті, зверху —
голі, без помітної плями. П іх­
ви листків (розтруби) 2—22 мм
завдовж ки, голі, з дуж е коротки ­
ми війками по краю. Квітки
двостатеві, правильні, у волоти­
стих суцвіттях на кінці стебла
та головних гілок; оцвітина блідо-рож ево-пурпурова або майже
біла, без залозок на спинці час­
ток. Плід — горішок. Цвіте у черв­
ні — вересні.
Пош ирення. Трапляється по вог­
ких луках, по берегах, нерід­
ко на м ілководді на північному
заході Полісся.
Заготівля і зберігання — усе так,
як у статті Гірчак почечуйний.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад ще не вивчено.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Цей гірчак викорис­
товується в народній медицині
на рівні з гірчаком почечуйним .
106
230
231
ГІРЧАК ЗЕМНОВОДНИЙ
горец земноводный,
Polygonum amphibium —
ГІРЧАК ЗМІЇНИЙ,
ракові шийки, змійовик;
горец змеиный,
багаторічна трав'яниста, з міц­ Polygonum bistorta —
ним розгалуж еним кореневищ ем
рослина родини гречкових. Іс ­
нує 2 форми; наземна — з пря­
мостоячим (15—50 см заввишки),
густо облистненим стеблом, опу­
шеним притиснутими щ етини­
стими волосками, з короткочереш ковими листками — і водя­
на — з плаваючими, р озгал уж е­
ними, довгими стеблами і довгочереш ковими
голими
листками.
Листки чергові, прості, від видовж еноеліптичних до лінійно-ланцетних. Квітки двостатеві, пра­
вильні, у безлистих густих ци­
ліндричних колосах на відокрем ­
лених квіткових пагонах; оцвітина
рож ева. П лід — горішок. Цвіте у
травні — червні.
Поширення. Росте майже по всій
території України (крім П олино­
вого Степу і Криму) у стоячій
і повільно текучій воді, по б о ­
лотах, озерах і берегах річок.
Заготівля і зберігання. Викори­
стовують кореневищ а, заготовле­
ні восени або навесні. Викопані
кореневищ а обтруш ую ть від зем ­
лі, звільняю ть від надземної час­
тини, миють холодною водою,
розрізаю ть на куски і суш ать
під наметами або на горищі. Ін к о ­
ли використовую ть листя, зібране
під час цвітіння рослини. Рос­
лина неоф іцинальна.
Хімічний склад слабо вивчено.
Всі частини рослини містять д у ­
бильні речовини (коріння — 18—
21,7% , листя 5— 10% ). У траві
відмічено близько 31 мг% аскор­
бінової кислоти.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має в'яж учі
й сечогінні властивості. Вико­
ристовується в народній м едици­
ні як сечогінний засіб при нир­
ковокам 'яній хворобі, а також
при подагрі, ревматизмі і як антиневралгічний засіб.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар
кореневища
(1 чайна лож ка свіж ого кореневища
з коренями на 300 мл окропу, варять
10 хв, настоюють 2 години) по пів­
склянки тричі на день; настій листя
(2 чайні лож ки сухого листя на 200 мл
окропу, настоюють 1 годину) по
півсклянки 3—4 рази на день.
багаторічна трав’яниста рослина
родини гречкових. Має дерев'ян и­
сте, змійовидновигнуте ко р е н е ви ­
ще. Стебло прямостояче, просте,
голе, ЗО— 100 см заввишки. П рико­
реневі та нижні стеблові листки —
з довгими крилатими черешками,
видовж еноланцетні або яйцевид­
но-ланцетні, при основі клиновид­
ні або серцевидні; верхні — си­
дячі, дрібні, вузькі. Квітки двоста­
теві, дрібні, блідорож еві, зібрані
на верхівці стебла в циліндричне
колосовидне суцвіття.
Плід —
тригранний горішок. Цвіте з кін­
ця травня До середини липня.
Поширення. Росте на болотах, л у ­
ках, лісових вологих галявинах
по всій території України.
Заготівля і зберігання. Д ля виго­
товлення ліків використовую ть
кореневищ а (Rhisoma B istortae),
які заготовляю ть одразу після
цвітіння рослини. їх викопують,
обтрушують, звільняю ть від сте­
бел і коріння, миють і суш ать
на сонці, в приміщ енні, яке добре
провітрю ється, або в суш арках
при тем пературі 50—60°. Сухої
сировини виходить 25 % . Строк
придатності — 6 років. Аптеки
сировину не відпускають.
Хімічний склад. Кореневище м і­
стить близько 25 % дубильних
речовин, вільну елагову і галову
кислоти, катехіни, оксим етилан­
трахінони, флавоноїди, крохм аль
(близько 26 % ), барвники та інші
речовини.
Фармакологічні властивості та
використання. Гірчак виявляє про­
тизапальну, в'яж учу, антибакте­
ріальну, кровоспинну та засп о­
кійливу дію. Є відомості, що
дубильні речовини гірчака м а­
ють протипухлинні властивості.
Галенові препарати з нього вико­
ристовую ть як в'яж учий засіб
при розладах киш ечника (само­
стійно або в поєднанні з інш и­
ми лікарським и рослинами), при
запаленні слизових оболонок і
хворобах сечового міхура. В на­
родній медицині рослину ви­
користовую ть при виразковій хво­
робі ш лунка і дванадцятипалої
кишки, проносах, дизентерії, при
каменях у ж овчному і сечо­
вому міхурах. Зовніш ньо ліки
з цієї рослини використовую ть
при запальних процесах слизової
оболонки ротової порож нини і
горла, при катаральном у стом а­
титі, гінгівіті, пародонтозі та ін­
ших захворю ваннях ротової по­
рожнини, для лікування екземи,,
застарілих ран і ф урункулів,
для спринцювань при білях у
ж інок. Кореневище гірчака вхо­
дить до складу ш л ун к о ви х чаїв,
використовується при виробни­
цтві препаратів таніальбіну і тансалу.
Лікарські
формн
і
застосування.
ВНУТРІШНЬО — порошок кореневищ
по 0,5— 1 г тричі на день при проносах
і дизентерії; відвар кореневищ (20 г
сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­
ловій лож ці 3—4 рази на день при
проносах, гострих і хронічних захворю ­
ваннях кишечника; відвар кореневищ
(20 г сировини на 1 л окропу) п'ють,
дотримуючи дієти без м'яса, солі, алко­
голю, риби і яєць по півсклянки тричі
на день при каменях у сечовому і ж о в­
чному міхурах; відвар суміші 5 г порош­
ку кореневищ гірчака і 1 чайної лож ки
насіння льо н у звичайного в 200 мл
окропу п'ють по 1 столовій лож ці через
кож ні 2 години при кровотечах внутріш ­
ніх органів.
ЗОВНІШНЬО — відвар кореневищ (20 г
сировини на 1 л окропу) для примочок,
промивань, полоскань і спринцювань;
мазь (свіжий сік кореневища!, змішаного
з смальцем у співвідношенні 1 : 2) для
лікування екземи. При тривалому вж и ­
ванні препарати гірчака спричинюють
запори.
107
232
233
ликих гемороїдальних кровоте­
ГІРЧАК ПЕРЦЕВИЙ,
водяний перець, собачий пе­ чах, при кровотечах з дрібних
судин і капілярів ш лунка й кишок.
рець;
Частіше їх використовую ть як
горец перечный
допоміж ний засіб у комплексній
Polygonum hydropiper —
терапії при маткових і внут­
ГІРЧАК ПОЧЕЧУЙНИЙ,
сорочі лапки;
горец почечуйный
Polygonum persicaria —
однорічна трав'яниста рослина
родини гречкових. Стебло пря­
мостояче, від основи розгалу­
ж ене, 20—70 см заввишки, над
осінь червоніє. Листки чергові, видовж еноланцетні, до обох країв
звуж ені, гострі або тупуваті, з
хвилястими цілісними краями;
піхви листків (розтруби) плів­
часті, червонуваті, з голим або
коротковійчастим краєм. Квітки
двостатеві, дрібні, по 2—3 в п уч­
ках, зібраних на верхівці стебла
й гілок у довгі звислі перерив­
часті колосовидні суцвіття; о ц ві­
тина рясно вкрита крапчастими
залозками, рож ева або зеленаворож ева, 4—5-роздільна. П лід —
горішок. Цвіте з липня
до
жовтня.
Поширення. Росте по берегах
річок, у канавах, на луках, у во­
логих лісах по всій території
України, крім Полинового Степу
і Криму.
Заготівля і зберігання. Д ля виго­
товлення ліків використовую ть
траву (Herba P olygoni hydropiperis), зібрану на початку цві­
тіння рослини. Зрізаю ть на ви­
соті 10— 15 см від землі. С у­
ш ать на відкритому повітрі в
затінку або на горищі, розсте­
ливши тонким шаром. С ухої
сировини виходить 20 % . Збе­
рігають у паперових мішках.
Строк придатності — 2 роки. А п­
теки відпускаю ть сировину.
Хімічний склад. Трава містить
глікозид полігопіперин, ф лаво­
ноїди (гіперозид, ізорамнетин,
кверцетин, кверцитрин, кем п ф е­
рол, рамнетин і рутин), аскорбі­
нову кислоту (до 200 мг% ), в і­
таміни К, Е і каротин, а - ситостерин, органічні кислоти (м ура­
шина, яблучна, оцтова, валеріа­
нова і галова), дубильні й см о­
листі речовини, еф ірну олію,
макро- і мікроелементи (залізо,
марганец, магній, титан, срібло
та інші).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
гірчака мають кровоспинну, зн е­
болюючу, протизапальну, засп о­
кійливу й антисептичну власти­
вості. Кровоспинна дія у них
поєднується зі здатністю стим у­
лювати скорочення м 'язів матки
подібно до такої здатності ріж­
ків, але у препаратів Г.п. ця
властивість виявляється значно
слабше. В науковій медицині п ре­
парати гірчака використовую ть
в основному як кровоспинний
засіб при м аткових кровотечах
на грунті гіпотонії матки в
результаті запалень, при поліменореї різного генезу, прй неве­
рішніх кровотечах. У поєднан­
ні з іншими лікарськими рослина­
ми Г.п. використовують при про­
носах та ентероколітах. Зовніш ­
ньо рослину використовую ть для
місцевих ванн при геморої, вуз­
луватій формі зобу, для л ік у ­
вання гнійних і гангренозних
ран, екземи, виразкц гомілки
тощо.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — екстракт гірчака пер­
цевого рідкий (Extractum Polygonii
hydropiperis fluidum ), по ЗО—40 кра­
пель 3—4 рази на день; настій
трави (20 г, або 2 столові лож ки
трави на 200 мл окропу) по третині
склянки 3—4 рази на день; настойку
трави (у співвідношенні 1:4, на го­
рілці) по ЗО—40 крапель 3—4 рази
на день; порошок висуш еної трави
по 1 г 2—3 рази на день; мазь (3 сто­
лові лож ки суміші трави гірчака пер­
цевого, квіток л ьо н к у звичайного і
кори дуба звичайного, взятих порівну,
настоюють, час від часу помішуючи,
на склянці розтопленого свинячого
сала протягом 12 годин, п роцідж у­
ють) для лікування гемороїдальних
гуль з болями і свербінням у зад­
ньому проході (добре змащений маззю
кусок марлі вводять у відхідник на
4—5 годин).
ЗОВНІШНЬО — свіж ий сік трави гірча­
ка для змащування виразки гоміл­
ки (1—2 рази на день); свіж у подріб­
нену траву прикладають до потили­
ці при неж иті або головному болі;
відвар трави (50 г трави на 400 мл
окропу) для обмивань ураж ених д і­
лянок шкіри; настій трави (повна
пригорща сухої або свіж ої трави на
2 л окропу, кип'ятять 15 хв, настою ­
ють 20 хв) для сидячих ванн три­
валістю 15 хв при геморої. ПРОТИ­
ПОКАЗАНО вживати препарати Г. п.
при гломерулонефриті.
однорічна трав'яниста рослина
родини гречкових. Стебло в ни ж ­
ній частині підведене або пря­
ме від основи, гіллясте, рідш е —
просте, ЗО— 100 см заввишки.
Листки ш ироколанцетні, посту­
пово загострені, з верхнього бо­
ку — з темно-коричневою плямою
або без неї. Л истки піхви (роз­
труби) вкриті щетинками, щ ільно
обхоплю ють стебло, по краю —
з довгими рясними війками. Квіт­
ки — в густих, недовгих колосках,
здебільш ого рож еві, рідш е — білі.
П лід — горіш ок. Цвіте з червня
до вересня.
Поширення. Росте по берегах
річок, на різних вологих місцях
по всій території України.
Заготівля і зберігання. Д ля ви­
готовлення ліків використовую ть
траву (Herba Polygoni persicaгіае), яку заготовляю ть у період
цвітіння рослини. Зрізаю ть вкриті
листям квітконосні стебла. П о­
ж овкле листя і грубі частини
стебла відкидають. Суш ать у
затінку на відкритому повітрі, в
добре провітрю ваних приміщ ен­
нях або в суш арках при тем пе­
ратурі 40—50°. С ухої сирови­
ни виходить 25—27 % . Строк
придатності — 2 роки. А птеки від­
пускаю ть сировину.
Хімічний склад. Трава містить
ф лавоноїди (авікулярин, гіперо­
зид, кверцитрин та інші), дубиль­
ні речовини (1,5% ), антраглікозиди, вітаміни (рутин, аскорбіно­
ва кислота), органічні кислоти,
0-ситостерин, слиз, флобафени,
еф ірну олію (0,05 % ), цукри тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина виявляє н іж ­
ну
232
послаблю ючу
(за
рахунок
108
234
активізації перистальтики кишеч­
ника), кровоспинну (за рахунок
підвищення зсідання та в'язкості
крові), сечогінну, протизапальну,
болетам увальн у та суд и н озв уж у­
вальну дію, тонізує м'язи матки,
посилює діяльн ість серця, ви­
являє гіпотензивний ефект. При
звуженні судин підвищення ар­
теріального тиску не спостеріга­
ється. Гал е но в і препарати Г.п.
використовують головним чином
при ускладн еном у кровотечею ге ­
морої,
особливо
у
хворих
з
атонічними запорами, при спаз­
матичних запорах. У гін е к о логіч ­
ній практиці їх призначають при
вагініті (як в'яж учий і дезин­
ф ікуючий засіб), при захворю ­
ваннях, пов'язаних з матковими
кровотечами
(гіпотонія
матки,
надмірні місячні тощ о). В народ­
ній медицині в ід вар трави вико­
ристовують для лікування ран,
виразок, лишаїв та висипів на
шкірі, ним полощ уть гор ло при
ангіні й ларингіті. С віж у потов­
чену траву прикладають до п о ­
тилиці при головном у болі. Д ля
лікування ран використовують і
свіжий сік рослини.
Лікарські форми і застосування.
В Н У Т Р ІШ Н Ь О — наст ій трави (дві сто­
лові л о ж к и трави на 200 мл окропу)
по 1 столовій л о ж ц і 3 рази на день;
н а ст о й к у трави (15 г на 200 мл го­
рілки )
по
ЗО— 40
крапель
2
рази
на день; суміш трави Г. п., з в і р о ­
бо ю з в и ч а й н о го і в о в ч у га п о л ь о в о го
(по 15 г ), листя п о д о р о ж н и к а в е л и к о г о
(10
г),
квіток
ром аш ки
л ік а р с ь к о ї
(10 г), трави х в о щ а п о л ь о в о г о і с у ­
х о ц віт у б а г н о в о г о (п о 10 г), кори к р у ­
ш и н и л а м к о ї (10 г) готують як настій
(10 г суміш і на 200 мл ок роп у) і
п'ють по третині склянки 3 рази на
день при геморої.
З О В Н ІШ Н Ь О — настій трави (1 столова
л о ж к а на 200 мл окропу) для о б ­
мивань,
п олоскань
і спринцю вань
(спринцю вання проводять 1— 2 рази на
день розчином, приготовленим ш ляхом
розведення 100 мл настою на 1 л
кип'я ченої води).
ГІРЧАК Ш ОРСТКИЙ,
геморойна трава;
горец шероховатый
Po lygon u m scabrum —
однорічна трав'яниста темно-зелена рослина родини гречкових.
Стебла ЗО— 60 см заввишки, прямі,
підведені або леж ачі, р озгалу ж е­
ні. Листки яйцевидно-ланцетні
або видовженоланцетні, к оротко­
черешкові, часто тупуваті, зіспо­
ду — з крапчастими залозками,
зверху — з чорною плямою у виг­
ляді півмісяця.
Піхви листків
часто трохи залозисті, по краю —
з дрібними війками. Квітки дво­
статеві, правильні, на помітних
квітконіжках, зібрані в к о л о со ­
видні суцвіття; оцвітина зелен а­
во-біла, зверху вкрита залозками.
Квітконоси густо вкриті ж о в ту­
ватими залозками. П л і д — г о р і ­
шок.
Цвіте у червні — жовтні.
Поширення. Росте на луках, як б у ­
р’ян на полях і на городах пе­
реважно в лісових районах У к р аї­
ни.
Заготівля і зберігання. Викори­
стовую ть траву, зібрану під час
цвітіння рослини. Суш ать під
наметом, на горищі або в при­
міщенні, яке добре провітрю єть­
ся. Зберігаю ть у с ух ом у місці.
235
ГІРЧИЦЯ Б ІЛ А
горчица белая
Sinapis alba —
однорічна трав'яниста ш орстко­
волосиста рослина родини ка­
пустяних
(хрестоцвітих). С т еб ­
л о прямостояче, вгорі галузисте,
30— 60 см заввишки. Листки з че­
решками, перисторозсічені, з надрізанозубчастими боковими част­
ками і більш ою верхньою част­
кою, що нерідко зливається з
боковими. Квітки правильні, дво­
статеві, 4-пелюсткові, жовті, з іб ­
рані в китиці. П л о д и — стручки
з шаблевидним носиком, лін ій ­
ні, циліндричні, хвилясто-горбочкуваті, відходять від стебла під
прямим кутом. Цвіте у червні —
липні.
Поширення. Росте як бур'ян у з ­
довж доріг, на полях і городах
по всій території України. Ін ­
коли вирощують як олій н у р ос­
лину.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властиво­
сті
і
використання,
лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Г ір ч иц я сарептська.
236
ГІРЧЙЦЯ С А Р Е П Т С ЬК А
Хімічний склад. Трава містить горчица сарептская
дуби льн і речовини (6 % ), окси­ Brassica juncea —
Р о с л и н а н е о ф іц и на л ь на .
метилантрахінон, галову кислоту,
листки — аскорбінову
кислоту
(до 260 мг % ).
Фарм акологічні властивості і ви­
користання.
Експериментально
доведено, що рослина виявляє
антибактеріальну активність по
відношенню до дизентерійної па­
лички Ф лекснера. В деяких зару­
біжних країнах Г. ш. використо­
вують у науковій медицині як
кровоспинний і послаблю ю чий за­
сіб при гем орої. У вітчизняній
народній медицині Г. ш. вико­
ристовують нарівні з гір ча к о м п о ­
чечуйним.
однорічна трав’яниста рослина р о ­
дини капустяних (хрестоцвітих).
С т еб л о пряме, розгалуж ене, голе,
20— 60 см заввишки. Листки на
ч е р еш к а х, зіспод у по ж илках —
з розсіяними жорсткими волоска­
ми; нижні — ліровидні, з довга­
стими боковими частками і б іл ь ­
шою овальною верхівкою, вер­
хні — ланцетні. Квітки правильні,
двостатеві, 4-пелюсткові, жовті,
зібрані в китицевидне суцвіт­
тя. П л о д и — стручки, майже ци­
ліндричні, з довгим носиком, від­
хилені від стебла. Цвіте у трав­
ні — червні.
Поширення. Розводиться і трап­
ляється здичавілою на забур'я н е­
них місцях у степовій і рідше —
в лісостеповій зонах.
Заготівля і зберігання. Д ля ви­
готовлення лік ів використовують
насіння (Semina Sinapis). Зби­
рають, коли дозрівають нижні
й серединні стручки. Рослина
в цей час набуває ж овтого к о л ь о ­
ру, а нижні листки опадають.
Зрізані рослини досуш ую ть у с н о ­
пиках, слідкую чи за тим, щоб
не пересохли і щоб не висипа­
лося насіння, а потім о б м о л о ­
чую ть і просівають на решето.
Зберігаю ть у сухих приміщеннях
з доброю вентиляцією. Аптеки
сировину не відпускають.
Хімічний склад. Насіння містить
ж ирну олію , білки, слиз і г л і­
козид синігрин, який під впли­
вом ф ерменту мирозину в при-
109
237
сутності води розкладається на
сульф ат калію, глю козу й гір­
чичну ефірну олію, яка є силь­
ним подразником шкіри. До скла­
ду ж ирної олії входять гліце­
риди ерукової, олеїнової, лінолевої, м іристинової та бегенової кислоти.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання.
Насіння
рослини
збудж ує апетит, посилює виділен­
ня ш лункового соку, має протиза­
пальні й антисептичні власти­
вості, воно входить до складу
ш лункового чаю, який вживають
для регулю вання діяльності шлунково-киш кового тракту. Насіння
Г. с. вживають і при запорі
та отруєнні опіумом (як блю вот­
не і проносне). М ісцеве засто ­
сування гірчичного порош ку (гір­
чичники, ванни, компреси, розти­
рання гірчичним спиртом тощо)
основується на спромож ності под­
разню вати ш кіру й зумовлювати,
таким чином, перерозподіл крові
(постачання оброблених гірчицею
ділянок шкіри кров'ю стає інтенсивнішим). Гірчичники викори­
стовую ть при простудних захво­
рюваннях, бронхітах, плевритах,
бронхопневмоніях, їх при клада­
ють до больових зон при неврал­
гіях і радикуліті. Д ля реф лектор­
ного впливу на функцію крово­
обігу (при гіпертонічних к ри ­
зах, загрозливому інсульті, сте­
нокардії) гірчичники прикладаю ть
на груди, потилицю, литкові м'язи,
на ділянку серця тощо. Гірчич­
ний спирт використовую ть для
розтирань при ревматизмі, ради­
куліті, невриті й простудних за­
хворю ваннях та для лікування
ознобиш ів (Perniones). Гірчичні
ванни (загальні або місцеві) прий­
маю ть при простудних захво­
рюваннях або для запобігання
їхньом у розвиткові (наприклад,
після сильного переохолодж ен­
ня).
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — насіння
вживають
натщ есерце по 10 насінин за 30 хв
до їди (щодня збільш уючи дозу, до­
водять її до 20 насінин); гірчичне
борошно вж иваю ть натщ есерце по
чверті чайної лож ечки за 30 хв
до їди (щодня збільшуючи дозу, дово­
дять її до повної чайної ложечки,
а щоб спричинити блювання й пронос
при отруєнні, борошно вж иваю ть по
1,5 г з перервами, поки не буде
досягнуто баж аних наслідків); настой­
ку гірчичного борошна на горілці (у
співвідношенні 1:10, настоюють 8 днів)
п'ю ть по 20—ЗО крапель перед їдою.
ЗОВНІШНЬО — гірчичний спирт для
розтирань і змазувань; гірчичники
на певні ділянки тіла, попередньо зм а­
щені рослинною олією (змочити теп ­
лою водою і прикласти до шкіри на
10—15 хв); гірчичні компреси (1 чайна
лож ка гірчичного порошку на склянку
теплої води) на 1— 10 хв при про­
студних захворю ваннях у дітей; ванни
загальні (200—500 г подрібненого насін­
ня або гірчичного борошна на одну
процедуру) тривалістю 20 хвилин;
ванни для ніг (кілька лож ок гірчич­
ного борошна на відро гарячої води);
2 столові лож ки суміш і потовченого
насіння Г. с. (40 г), квіток ромашки
лікарської (40 г), листя розм арину
справж нього (20 г) заливаю ть по­
ловиною літра холодної перекип'яченої
води, настоюють 20 хв, п роцідж у­
ють і використовую ть для ком пре­
сів і місцевих ванн для поліпшення
зрош ування кров'ю шкіри кінцівок;
2 столові лож ки суміші потовче­
ного насіння Г. с. (60 г) і листя иіавл іі лікарської (40 г) заливаю ть поло­
виною літра холодної перекип'яченої
води, настоюють 20 хв, процідж ую ть
і застосовують, як у попередньому
прописі.
ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати насіння Г.
с. при запаленні нирок і туберкульозі
легень.
ГІРЧИЦЯ ЧОРНА
горчица чёрная
Brassica nigra,
napis nigra —
синонім
Si­
однорічна трав'яниста рослина ро­
дини капустяних (хрестоцвітих).
Стебло прямостояче, галузисте,
в ниж ній частині — разом з лист­
ками
розсіяноволосисте,
50—
150 см заввишки. Листки з ч е ­
решками, ліровидні, з великою
нерівномірною виїм часто-зубчас­
тою верхівковою часткою; верх­
ні листки цілокраї, ланцетні. Квіт­
ки правильні, двостатеві, 4-пелю сткові, зібрані в китицевид­
не суцвіття] пелюстки ясно-жовті,
оберненояйцевидні, 5—6 мм зав­
довж ки.
П лоди — стручки
(4гранні, притиснуті до стебла).
Цвіте протягом червня — серпня.
Пош ирення. Як дика або здичдвіла росте по всій території України
(крім К арпат і Криму) на за б у р 'я ­
нених місцях і по берегах річок.
Інколи її розводять.
Заготовля і зберігання, хімічний
склад, фарм акологічні властивос­
ті і використання, лікарські ф ор­
ми і застосування — усе так, як у
статті Гірчиця сарептська.
110
238
ГІСОП ЛІКАРСЬКИЙ
и ссо п о б ы к н о в е н н ы й
Hyssopus officinalis —
багаторічна трав'яниста дрібноопуш ена рослина родини губо­
цвітих. Стебла чотиригранні, під­
ведені, 20—50 см заввишки. Лист­
ки цілокраї, довголанцетні, до
8 мм завширш ки, до основи кли­
новидно звуж ені, без помітного
череш ка, крапчастозалозисті, з
трохи загорнутими на спідній
бік краями. Квітки неправильні,
двостатеві, яскраво-сині, іноді р о ­
жеві; суцвіття переривчастоколосовидне,
м айж е
однобічне.
П лід — з 4 горіш ків. Цвіте у черв­
ні — серпні.
Пош ирення. П оходить з П івден­
ної Європи. На Україні виро­
щують у садах і на городах
як еф іроолійну рослину. Дичавіє.
Заготівля і зберігання. Викори­
стовую ть траву (верхівки стебла
до 20 см завдовжки), зібрану під
час цвітіння рослини. Суш ать
під наметом або в приміщенні.
С ухої сировини виходить 20 %.
Зберігаю ть у сухому приміщ ен­
ні в мішках. Рослина неоф іци­
нальна.
238
239
Хімічний склад. Трава містить
еф ірну олію (0,6— 1 % ), ф лавон ої­
ди (0,9 % ), тритерпенові кисло­
ти (урсолова, олеанолова), д у ­
бильні й гіркі речовини, смоли,
камедь і барвники. До складу
еф ірної олії входять 1-пінокамфон, а-пінен, Р-пінен, камфен,
цинеол, 1-пінокамфеол, пінокамф еолацетат і сесквітерпени.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Рослина має анти­
септичні й спазмолітичні власти­
вості. В багатьох зарубіж них
країнах Г. л. використовую ть у
науковій медицині, в СРСР —
лише в народній. У вигляді н а ­
стою або настойки його в ж и ­
вають як відхаркувальний засіб
при хронічних катарах верхніх
дихальних ш ляхів (бронхіти, тр а ­
хеїти, ларингіти), при бронхіаль­
ній астмі, поганому травленні,
хронічних колітах, м етеоризмі й
запорах, як глистогінний засіб,
а також при анем ії, неврозах,
стенокардії, ревматизмі та гіпергідрозі. М ісцево Г. л. викорис­
товують при запаленні очей, при
стоматитах, охриплості голосу,
захворю ваннях глотки, для л іку ­
вання забитих місць, синців, ран
та екзем.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1—2 сто­
лові лож ки на 400 мл окропу, н а­
стоюють 1 годину, процідж ую ть) по
півсклянки 2—3 рази на день за
20 хв до їди (пити теплим); настой­
ку трави (20 г трави на 100—200 мл
горілки, настоюють 7 днів, п роцідж у­
ють) по 1 чайній лож ці 2—3 рази
на день.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (2 чайні
лож ки трави на 200 мл окропу,
настоюють ЗО хв) для полоскань, про­
мивань та компресів.
ГЛЕДИЧІЯ КАСПІЙСЬКА
гледи чия к асп и й ская
Gleditschia caspia —
невелике, 10— 12 м заввишки, од­
нодомне дерево родини бобових.
М ає великі нерозгалуж ені ко­
лючки. Листки непарноперисті
або двоперисті. Квітки дрібні,
одностатеві, зигом орфні (див. З и ­
гоморфна квітка), зеленкуваті,
в прикорочених пазуш них кити­
цях. Плід — біб. Цвіте у червні.
Пош ирення. П оходить з П івніч­
ної Америки. На Україні розво­
дять як декоративне дерево в са ­
дах і парках
Заготівля і зберігання, х ім іч­
ний склад, ф арм акологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Гледичія колю ча.
111
240
241
ГЛЕДИЧІЯ КОЛЮ ЧА
ГЛЕКОПАР —
гледичия обыкновенная
Gleditschia triacanthos —
багаторічна т р ав ’яниста з опуш е­
ним стеблом рослина родини
однодомне дерево родини бобо­ розових. Те саме, що й парило
звичайне.
вих, ЗО—40 м заввишки. Стов­
бур і гілки несуть міцні розгалу­
ж ені колю чки до 7 см завдовж ­
ки. Листки парноперисті і двоперисті; листочки видовж енолан- ГЛЕЧИКИ Ж О В Н ,
цетні. Квітки неправильні, одно­
статеві, блідо-ф іолетові або май­ латаття жовте, жовта водяна
ж е білі, в густих китицевид­ лілія;
них суцвіттях. П лід — біб. Цвіте кубышка жёлтая
у червні — липні, плодоносить у Nuphar lutea —
вересні — жовтні. Плоди зимують багаторічна водяна рослина роди­
ни лататтєвих. Має товсте пов­
на дереві.
Поширення. Походить з П івніч­ зуче кореневищ е, вкрите руб­
ної Америки. На Україні широко цями від череш ків. Листки пла­
розводять, культивую ть як д ек о ­ ваючі, ш кірясті, яйцевидно-овальні, цілокраї, з тригранними ч е ­
ративну рослину.
Сировина. Використовують луш ­ решками. Квітки одиничні, вели­
пиння плодів і молоде листя, кі, двостатеві; чашолистки пелюзібране в період розпускання. стковидні, зверху інтенсивно ж ов­
ті, зібрані дзвоником; пелюстки
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. У молодому л и ­ коротш і за чаш олистки, жовті.
сті міститься алкалоїд триакан- П лід ягодоподібний, гладенький.
тин (до 1 % ), аскорбінова кисло­ Цвіте у червні — липні.
та; в луш пинні плодів — антра- Поширення. Росте в стоячих і
глікозиди (2,6% ), дубильні речо­ повільно текучих водах по всій
Україні, крім Криму.
вини (3,1 % ), вітамін К.
Фармакологічні властивості і ви­ Заготівля і зберігання. Викори­
користання. А лкалоїд триакантин стовують кореневищ а, які заго­
виявляє спазмолітичну дію, роз­ товляю ть під час цвітіння росли­
ширює кровоносні судини, зни­ ни і восени, вириваючи їх баг­
ж ує кров'яний тиск. Вітчизняною рами, або руками, попередньо
фармацевтичною промисловістю підрізавш и нож ами. Після того
випускався препарат триакантин, як обріж уть листки, корені і
який використовували при гі­ гнилі частинки, кореневищ а ми­
пертонічній хворобі, бронхіаль­ ють, ріж уть тонкими (3—5 мм
ній астмі, виразковій хворобі завтовшки) пластинками, які в
ш лунка і дванадцятипалої кишки, свою чергу подрібнюють на к у ­
при спастичних колітах та хро­ сочки заьдовж ки 1— 1,5 см, р оз­
нічному холециститі. Останнім стилаю ть тонким шаром на па­
часом препарат знято з вироб­ пері або мішковині, пров'ялю ю ть
ництва. Галенові препарати луш ­ на сонці, а потім досуш ую ть
пиння плодів виявляю ть послаб­ під наметом, на горищі або в су­
ш арках при тем пературі до 60°.
люючу дію.
Сухої сировини виходить 8— 10 % .
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — подрібнене лушпиння Строк придатності — 2 роки. А п­
плодів заварюють як чай (10 г на теки сировину не відпускають.
200 мл окропу) і п ’ють по 1 сто­
ловій лож ці 3—4 рази на день при Хімічний склад. Кореневищ е м і­
стить алкалоїди (нуфаридин, тіохронічних запорах.
бінуфаридин, неотіобінуф аридин,
нуфлеїн), дубильні, смолисті й
гіркі речовини, цукри і крохмаль
(до 44 % )
242_________________
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Виготовлений з Г. ж.
препарат лю тенурин діє бакте­
ріостатично на
грампозитивні
мікроорганізми, ф унгістатично —
на патогенні гриби типу C an­
dida, виявляє протитрихомонадну активність, має сперматоцидні
властивості. Його призначаю ть
при отитах різного походж ення,
при гострих і хронічних три­
хомонадних урогенітальних за ­
хворюваннях, при лікуванні трихомонозів, ускладнених б актері­
альною і грибковою флорою, для
лікування захворю вань ш кіри й
слизових оболонок, спричинених
грампозитивними м ікроорганізм а­
ми і патогенними грибами типу
Candida, та як протизаплідний
засіб. У народній медицині від­
вар кореневищ Г. ж. п'ю ть при
запальних процесах
травного
тракту, ревматизмі, лихоманці, за ­
хворю ваннях шкіри, надмірних м і­
сячних, ім потенції та фригідності, а як зовніш ній засіб — для
спринцювання при гострих і хро­
нічних трихом онадних кольпітах,
ускладнених бактеріальною
і
грибковою флорою, та для за­
побігання вагітності. Борош но
з кореневищ Г. ж. використовуть як засіб боротьби проти
тарганів.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ
(4 столові лож ки подрібнених коре­
невищ на 1 л окропу, кип’ятять 5—
7 хв, охолодж ую ть і процідж ую ть) по
1 столовій лож ці 3 рази на день
(перебільш ення дози відвару спри­
чинює блювання, пронос, тривалий
сон або навіть смерть
внаслідок
паралічу центральної нервової си­
стеми).
ЗОВНІШНЬО — відвар кореневищ (го­
тують, як у попередньому прописі)
для спринцювань. З готових аптеч­
них препаратів як зовніш ній засіб
застосовую ть лютенурин (Lutenurinum)
у вигляді 0,5 % лініменту, піхвових
кульок (по 0,003 г) і таблеток (по
0,003 г).
112
243
244
ГЛІД колючий,
ГЛІД
г л ід звичайний;
боярышник
боярышник колючий
Crataegus sanguinea —
невеличке (2— 5 м заввишки) де­
рево або к у щ родини розових.
На міцних пурпурово-коричневих
гілках розміщ ую ться прямі к о ­
лю чки 2,5— 5 см завдовжки. Лист ­
ки зверху
темно-зелені, зіспо­
ду
ясно-зелені, волосисті, від
оберненояйцевидних
до
широкоромбічних, неглибоко-3— 7-лопатеві або великозубчасті з пил­
частими лопатями. Квітки пра­
вильні, двостатеві, 5-пелюсткові,
блідо-пурпурові, в густих щитко­
видних суцвіттях ; тичинки — з
пурпуровими пиляками. П л о д и
яблуковидні, кулясті,
кривавочервоні, рідше — оранж ево-ж ов­
ті, з борошнистим м'якуш ем і
З— 4 кісточками. Цвіте у травні —
червні.
Поширення. В диком у стані росте
в
Сибіру
та
Середній
А зії.
На території України вирощують
як декоративну рослину.
Заготівля і зберігання. Викори­
стовують квітки і плоди. К віт­
ки (з листками або без них)
заготовляю ть на початку цвітін­
ня рослини, коли частина їх ще
не розкрилась. Суш ать у затін­
ку. С у х о ї сировини виходить
18— 20 % . Строк придатності —
один рік. П лоди збирають у пе­
ріод повного достигання. Сушать
при температурі 50— 60 °.С ухої
сировини виходить 40 % . Строк
придатності — 2 роки. Квітки і
плоди відпускають аптеки.
Хімічний склад. Квітки містять
гіперозид, кверцетин, вітексин,
сапонаретин, орієнтин, гомоорієнтин, рамнозиди вітексину, фе-
Crataegus
oxycantha,
сино­
нім С. laevigata —
деревце 2,5— 4 м заввишки або
ку щ
родини розових. Пазушні
колючки 1— 2 см завдовжки, часто
їх не буває. Листки яскравозелені, в обрисі оберненояйце­
видні, з клиновидною основою:
на плодоносних п а го н а х нижні
листки суц ільні й лише на вер­
хівці
зазублені,
решта — вгорі
трилопатеві, зарубчасто-зубчасті;
на неплідних пагонах — 3— 5-лопатеві, глибокорозсічені. Квітки
двостатеві, правильні, 2— 3 стов­
пчикові, 5-пелюсткові, б іл і або
ледве рожеві, зібрані по 6— 10 у
щитковидні суцвіття. П л о д и яблуковидні, майже кулясті, шар­
лахово-червоні, з 2 кісточками.
Цвіте у травні — червні.
Поширення. Дико росте в лісах
Закарпаття. По всій території
України розводять у садах і пар­
ках.
Заготівля і зберігання, хіміч­
ний склад, фармакологічні влас­
тивості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Г лі д к р и в а в о - ч е р в о ни й .
КРИВАВО-ЧЕРВОНИЙ нолоки слоти (кавова, х ло р о ге н о ­
кроваво-красный
ва), амійи (холін, ацетилхолін,
триметиламін). У плодах знай­
дено органічні кислоти, цукри,
сорбіт, пектинові речовини (1,9 —
6,1 % ), аскорбінову кислоту (18 —
100 м г % ) ,
р-каротин (0,4— 2,7
мг % ), вітамін К, ф енольні с п о л у ­
ки (антоціани — до 1200 м г % ,
лейкоантоціани — 400— 1500 мг % ,
катехіни, флавоноли, ф енолокислоти
тощ о),
кумарини
(0,7 —
3,4 % ), стерини, тритерпенові ки­
слоти (ур солову, олеан олову).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Г ал е но в і препарати
Г. к. - ч. виявляють кардіото­
нічну, спазмолітичну, гіпотензив­
ну, седативну та д е се н си б іл ізу­
ю чу дію. Глід здатний зб іл ь ш у ­
вати си лу серцевих скорочень,
регулювати кров'яний тиск (п ід­
вищений — знижує, знижений —
підвищ ує), зменшувати зб у д ли ­
вість нервової системи, зу м о ­
влювати глибокий, спокійний і
тривалий сон, не спричинюючи
після пробудж ення станів пси­
хічного пригнічення. С лід від­
значити, що направленість те­
рапевтичної д ії препаратів гло д у
залеж ить від дозування. Якщо
м алі дози впливають на серцеву
діяльн ість тонізую че, то великі
є чудовим спазмолітичним і се­
дативним засобом. Надто великі
дози, в 4— 5 разів більш і за
звичайно призначувані, спричи­
нюють зайву сонливість і спо­
вільнення пульсу. Препарати р ос­
лини малотоксичні, не мають
кумулятивних властивостей і не
спричинюють побічних явищ. їх
використовують при різних захво­
рюваннях серцевого м'яза, зокре­
ма, при коронаритах, які суп р о ­
водяться симптомами стенокар­
дії; при гіпертонічній хворобі,
особли во при склеротичній та ве­
гетативно-нервовій її формі; при
артеріосклерозі, нервово-психічном у збудж енні, запамороченнях;
при гостром у сугло б ов о м у ревма­
тизмі, а також при к лім акте­
ричному неврозі як засіб, що
зменшує
збудли вість
нервової
системи й усуває різні бо лісн і
симптоми, характерні для цього
періоду життя жінок. Квітки і
плоди Г. к.-ч. використовують
окремо або в поєднанні з ін ­
шими лікарськими рослинами. Пе-
113
245
ревагу слід надавати препара­
там, виготовленим з квіток рос­
лини (краще браги свіж і квіт­
ки), пам'ятаючи, що вони м ало­
ефективні при деком пенсації сер­
ця.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО— настойку квіток (на­
стоюють 10 г свіж их квіток на 100 мл
70 % -ного спирту або міцної горілки
протягом 14 днів, проціджують) по 15—
ЗО крапель у чарці води 3 рази на
день (коли використовують настойку
як седативний або десенсибілізую ­
чий засіб, дозу збільшують у 2—
З рази); настій квіток (5 г, або одна
столова ложка висушених квіток на
200 мл окропу) по півсклянки 2—
З рази на день; настойку плодів
(настоюють 10 г сухих подрібнених
плодів на 100 мл 70 % -ного спирту або
міцної горілки протягом 14 днів,
проціджують) по 30—40 крапель у
чарці води; настій плодів (15 г або
столова лож ка сухих подрібнених
плодів на 200 мл окропу) по по­
ловині або третині склянки 2—3 ра­
зи на день; екстракт плодів (25 г
подрібнених плодів на 100 мл окро­
пу, кип'ятити до зменшення об’єму на­
половину) по 40 крапель 3 рази на
день; одну столову лож ку з верхом
суміші квіток Г. к.-ч. (10 г), трави
собачої кропиви звичайної (20 г),
маренки запашної (20 г), листя ожи­
ни сизої (25 г) і трави сухоцвіту
багнового (15 г) настоюють 10 хв на
200 мл окропу і п'ю ть по 1 склян­
ці 3 рази на день при дратівливості,
істеричних припадках, клімактерії; од­
ну столову лож ку суміші квіток
та плодів Г. к.-ч., трави хвоща п ольо­
вого, омели білої, зубків часнику
(по 30 г), квіток арніки гірської
(10 г) і трави деревію звичайного (40 г)
настоюють на 200 мл окропу і п'ють
по чверті склянки 4 рази на день
при гіпертонічній хворобі; три столові
лож ки суміші квіток та листя Г. к.-ч.
(20 г), кореневищ з корінням валеріа­
ни лікарської (20 г), трави собачої
кропиви звичайної (20 г), чебрецю
звичайного (5 г), материнки звичайної
(5 г), листя меліси лікарської (10 г),
м'яти перцевої (5 г), шишок хм елю з в и ­
чайного (5 г), квіток лаванди колос­
кової (5 г), трави горицвіту весня­
ного (5 г) і листя конвалії звичайної
(5 г) настоюють до охолодж ення на
300 мл окропу і п'ють по півсклянки З
рази на день при серцевих неврозах
(збір використовується в болгарській
офіцинальній медицині); дві столові
лож ки суміші квіток і листя Г. к.-ч,.
(ЗО г), трави хвоща польового (15 г),
омели білої (ЗО г), квіток бузини
чорної (30 г), слані лам інарії ц у к р и ­
стої (5 г), листків меліси лікарсь­
кої (5 г), м'яти перцевої (5 г), трави
чаберу садового (5 г), собачої кро­
пиви звичайної (25 г), фіалки трико­
лірної (15 г), листя берези п у хн а ­
стої (15 г), кореневищ з корінням
валеріани лікарської (10 г) і трави
барвінку малого (15 г) заливають 250 мл
окропу, кип'ятять 5 хв, настоюють
до охолодження, процідж ую ть і випи­
вають протягом дня за 3 рази після
їди при гіпертонічній хворобі (збір
використовується в болгарській оф і­
цинальній медицині). З готових аптеч­
них препаратів використовують на­
стойку глоду (Tinctura Crataegi) — по
20—30 крапель, рідкий екстракт глоду
(Extractum C rataegi fluidum) — n o 20—
30 крапель 3—4 рази на день до
ЇДИ.
246
ГЛІД
КРИВОЧАШЕЧКОВИЙ глід КРИМСЬКИЙ
боярышник кривочашечковый боярышник крымский
Crataegus curvisepala, сино­ Crataegus taurica —
невеличке (1—3 м заввишки)
нім С. kyrtostyla —
дерево 1—4 м заввишки або кущ
родини розових. Гілки — з пазуш ­
ними колю чками до 1 см зав­
довж ки. Листки зісподу пом іт­
но світліш і, з розсіянокоротковолосистою, з країв волохатовійчастою пластинкою.
Нижні
листки плодоносних пагонів с у ­
цільні, наступні за ними неви­
разно трилопатеві, вище — з доб­
ре виявленими трьома лопатями,
а верхні — 5—7-лопатеві, широкояйцевидні до заокруглено-ромбічних. На неплідних пагонах
листки лопатеві до роздільних,
з дволопатевими нижніми сег­
ментами. Квітки правильні, дво­
статеві, одностовпчикові, 5-пелю­
сткові, блідо-рож еві або м айж е
білі, зібрані в складний щиток.
П лоди яблуковидні, видовж еноеліпсоїдні або м айж е циліндрич­
ні, трохи опушені, спочатку ж ов­
тувато-бурі, пізніш е — червону­
ваті, з одною кісточкою. Цвіте
у травні — червні.
Пош ирення. Росте на узліссях
по всій території України, крім
південно-степових районів; у Кри­
му — в горах.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Глід криваво-червоний.
деревце або кущ родини розо­
вих. Короткі бічні пагони зак ін ­
чую ться облистненими колю ч­
ками близько 1 см завдовжки.
Листки ш кірясті, двоколірні; на
плодоносних
пагонах — клино­
видні, на верхівці — великозубчасті або тричінадрізані, з оберне­
нояйцевидною або округлою пла­
стинкою, на неплідних пагонах —
5—7-роздільні, при основі не­
рідко розсічені, лопаті в них
ш ирокоовальні, по краю гострозубчасті. Квітки двостатеві, пра­
вильні, двостовпчикові, рідше одно-тристовпчикові, 5-пелюсткові,
блідо-рож еві, зібрані в багато­
квітковий зонтиковидний щиток
(гілочки суцвіття, квітконіжки,
гіпантії й чашолистки — з гу­
стим білим повстисто-павутинистим опуш енням). П лоди ябл ук о­
видні, винно-червоного ко л ьо ­
ру, у нижній частині виразно
п'ятигранні, з 1—2 (3) к істочк а­
ми. Цвіте у травні — червні.
Пош ирення. Росте серед чагар­
ників та на кам 'янистих схилах у
Криму.
Заготівля і зберігання, хім іч­
ний склад, ф арм акологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе гак,
як у статті Глід криваво-ч ер­
воний.
114
247
248
ГЛІД ОБМАНЛИВИЙ
боярышник обманчивый
Crataegus fallacina —
ГЛІД ОДНОМАТОЧКОВИЙ
ГЛІД П'ЯТИСТОВПЧИКОВИЙ,
боярышник
однопестичный глід чорноплодий;
Crataegus m onogyna —
боярышник пятипестичный
дерево 3—7 м заввиш ки або Crataegus pentagyna, синоні­
кущ родини розових. Має к ул я­
сту кр о н у з колю чими черво­ ми: С. melanocarpa, С. colchiнувато-коричневими гілками; к о ­ са —
кущ 2—5 м заввишки родини
розових. На гілках останнього
порядку розвинені пазуш ні к о ­
лючки 4—8 мм завдовжки. Лист­
ки дуж е цупкі, на час плодо­
нош ення ш кірясті; зверху зелені,
зісподу — сизуваті, по краю війчасто-волосисті; на плодоносних
пагонах 3—5-лопатеві, на не­
п л ід н и х — 5—7-лопатеві, з 4— 11
зубцями. Квітки правильні, д во­
статеві, 5-пелюсткові, одностовпчикові, блідо-рож еві або білі,
у складному ш ирокому щитку.
П лоди яблуковидні, дрібні, еліп­
соїдні або яйцевидно-еліпсоїдні, червонуваті, з 1 кісточкою .
Цвіте у травні.
Поширення. Росте в байрачних
дібровах, на узліссях та галя­
винах на півдні Л ісостепу та в
Степу У РСР (на П равобереж ­
ж і — рідко).
лючки близько 1 см завдовжки.
Листки знизу ясно-зелені, з вос­
ковою поволокою, зверху — темно-зелені, блискучі; на плодо­
носних пагонах нижні листки
оберненояйцевидні, зубчасті, вер­
хні — 3—5-роздільні, на неплід­
них — глибоко 5—8-роздільні, їх ­
ні лопаті по краю зубчасті.
Квітки правильні, двостатеві, одностовпчикові, 5-пелюсткові, білі,
зібрані складним щ итком. П лоди
яблуковидні, кулясті або широкоеліпсоїдні, коричнево-червоні, з 1 кісточкою. Цвіте у черв­
ні.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України в підліску м і­
ш аних і листяних лісів, на у з­
Заготівля і зберігання, хімічний ліссях, лісових галявинах, на схи­
склад, фармакологічні власти­ лах берегів і балок, у бай­
вості і використання, лікарські рачних лісах.
форми і застосування — усе так, Заготівля і зберігання, хімічний
як у статті Глід криваво-чер­ склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські
воний.
форми і застосування — усе так,
статті Глід криваво-черво-
249
дерево 3—4 м заввиш ки або кущ
родини розових. М олоді пагони
волосисті, колю чки нечисленні,
близько 1 см завдовжки. Листки
ш ирокояйцевидні до яйцевиднотрикутних, ш кірясті, зверху зе ­
лені, зісподу — сіро-зелені, з обох
боків волосисті. Н ижні листки
плодоносних пагонів трилопатеві,
верхні — 5—7-лопатеві;
листки
неплідних пагонів 5—8-лопатеві,
з великими косо-яйцевидними
пилчастонадрізаним и прилистка­
ми. Квітки двостатеві, правильні,
З—5-стовпчикові,
5-пелюсткові
білуваті, в негустих густоопу­
шених щитках. П лоди яблуковид­
ні, короткоеліпсоїдні, чорні, з
сизою поволокою і червоним
м'якуш ем, з 3—5 кісточками.
Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте у світлих лісах
та на узліссях по всій тери ­
торії України.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так,
як у статті
воний.
Глід
криваво-чер­
115
250
ГЛІД СХІДНИЙ
боярышник восточный
Crataegus orientalis —
невелике, 1—2 м заввишки, д е ­
ревце або кущ родини розових.
Листки на дуж е коротеньких,
2—5 мм завдовжки, череш ках,
ш кірясті, від оберненояйцевидних
до заокруглено-ромбічних, ниж ­
ні глибоко трилопатеві, верх­
ні — м айж е до середньої жилки
5—7-роздільні, поділені на дов­
гасті, по краю зубчасті частки,
всі з обох боків сіруваті від густо­
го м'якого опушення. Квітки
правильні, двостатеві, 4—5-стовпчикові, 5-пелюсткові, білі, рід­
ше — рож еві, зібрані в ком пакт­
не, густобілоповстисте щ итко­
видне суцвіття. П лоди яблуковидні, кулясті, червонаво-оран­
жеві, з 4—5 кісточками. Цвіте у
червні — липні.
Поширення. Росте на сухих
кам'янистих схилах, по чагарни­
ках у Гірському Криму.
251
ГЛІД УКРАЇНСЬКИЙ
боярышник украинский
Crataegus ucrainica —
дерево 2—4 м заввишки або кущ
родини розових. Пазушні неплід­
ні пагони почасти перетворені на
улистнені колючки. Листки широкояйцевидні або ромбічні, крім
нижніх, 3—7-лопатеві, тонкош кірясті: листки плодоносних паго­
нів 5—7-лопатеві, надрізанозубчасті або пилчасті; листки неплід­
них пагонів більш і й глибше р оз­
січені. Квітки двостатеві, правиль­
ні, двостовпчикові, зрідка однотристовпчикові, 5-пелюсткові, ро­
ж еві або блідо-рож еві, зібрані
по 10—20 у рідкі щ итковидні с у ­
цвіття. П лоди яблуковидні, к у л я­
сті, темно-червоні, опушені, з 2 к і­
сточками. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте в лісах та на
узліссях у лісових і північних
лісостепових районах України.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
Заготівля і зберігання, хімічний сті і використання, лікарські фор­
склад, фармакологічні власти­ ми і застосування — усе так, як
вості і використання, лікарські у статті Глід криваво-червоний.
форми і застосування — усе так,
як у статті Глід криваво-червоний
252
ГЛІД ЧОРНОПЛОДИЙ —
рослина родини розових. Те саме, що
глід п ятистовпчиковий.
253
ГЛІД ШАРЛАХОВИЙ
боярышник шарлаховий
Crataegus coccinea —
дерево 2—5 м заввишки або кущ
родини розових. Рослина з к о ­
лючками. Листки тонкі, ш ирокояйцевидні або яйцевидно-ромбічні, біля основи ш ирококлиновидні
або трохи серцевидні, 5—9-лопатеві або м айж е цілісні, по краю
подвійнозубчасті, зверху світлозелені, м айж е голі, зісподу — опу­
шені. Квітки двостатеві, правиль­
ні, 3—4-стовпчикові, 5-пелю стко­
ві, білі або рож еві, в негустих
щ итковидних суцвіттях. Плоди
яблуковидні, ш арлахово-червоні,
з борош нистим м'якуш ем. Цвіте
у травні — червні.
Поширення. Розводять у садах і
парках як декоративну рослину
по всій Україні.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Глід криваво-черво-
116
255
254
ГЛУХА КРОПИВА БІЛ А ,
мертва кропива;
яснотка белая
Lamium album —
багаторічна трав'яниста корен е­
вищна м 'якоопуш ена рослина р о ­
дини губоцвітих. Стебло чотири­
гранне, пряме, 15—50 см заввиш ­
ки. Листки супротивні, прості,
череш кові, яйцевидні, великопилчасті, з серцевидною основою й за ­
гостреною верхівкою. Квітки зи­
гоморф ні (див. Зигом орф на квіт­
ка), білі або блідо-ж овті, в гу­
стих кільцях. П лід — з 4 горіш ків.
Цвіте у травні — серпні.
Поширення. Росте розсіяно в за ­
хідних і правобереж них районах
України по чагарниках і засм іче­
них місцях.
Заготівля і зберігання. Збираю ть
віночки квіток, висмикую чи їх з
чаш ечок. Зібрані віночки негайно
суш ать під наметом або в примі­
щенні, розстеливш и тонким (2—
З см) ш аром на папері або тканині.
Важливо, щоб квітки зберегли б і­
лий колір. С ухої сировини ви­
ходить 16—20 % . Рідше викори­
стовую ть траву, яку заготовляю ть
під час цвітіння рослини. Рос­
лина неоф іцинальна.
Хімічний с к л а д і Квітки містять
дубильні речовини (до 10 % ), слиз,
сапоніни, еф ірну олію (0,5 % ), ал­
калоїд ламін, феноли (4,4% ),
цукор, аскорбінову кислоту. В
листках є слиз, каротин (14—
15 мг% ), аскорбінова кислота
(130 мг % ).
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Рослина використо­
вується в народній медицині як
кровоспинний, в ’яж учий, сечогін­
ний і відхаркувальний засіб та як
засіб, щ о регулює обмін речовин.
Внутрішньо препарати Г. к. б. вж и­
вають при носових, легеневих,
гем ороїдальних і маткових крово­
течах, при захворю ваннях ди халь­
них ш ляхів і горла, в разі гост­
рих і хронічних запальних п ро­
цесів у сечовивідних шляхах
(уретрит, цистит, пієлонефрит),
при гострому та хронічном у гло­
мерулонефриті,
диспепсичних
розладах і безсонні. Як окремо,
так і в поєднанні з іншими л ікар­
ськими рослинами Г. к. б. викори­
стовую ть для регулю вання мен­
струального циклу, при болісних
менструаціях і дисменореї. Як зов­
нішній засіб настій квіток Г. к. б.
використовую ть у дерматології
(алергічні
дерматити,
екзема,
свербіння, розтріскування шкіри,
геморой, ф урункули, виразки т о ­
що), при ангіні й кровоточивому
гінгівіті та при білях у жінок.
М ісцеве лікування проводять у
поєднанні з внутріш нім прийман­
ням настою квіток Г. к. б. для
посилення терапевтичного еф ек­
ту.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій квіток (1 столо­
ва лож ка квіток на 200 мл окропу, на­
стоюють до охолодження) по півсклян­
ки 3—4 рази на день; свіж ий сік рос­
лини (прокип'ячений на водяній бані)
по 2 столові лож ки тричі на день при
анемії, гепатиті та холециститі; одну
столову лож ку суміш і квіток Г. к. б.,
трави приворотня звичайного, трави
деревію звичайного і кореня валеріани
лікарської у співвіднош енні 5 :2 : 1 :2
на склянку окропу настоюють ЗО хв
1 п'ю ть по півсклянки 3—4 рази на
день для регулювання менструального
циклу; одну столову лож ку суміш і кві­
ток Г. к. б., трави приворотня звичай­
ного, квіток ромашки лікарської і тра­
ви гірчака перцевого у співвідношенні
2 : 2 : 2 : 4 на 300 мл окропу варять 15 хв
і п ’ю ть по 1—3 склянки на день при
болісних менструаціях і дисменореї.
ЗОВНІШНЬО — настій (4—5 чайних ло­
ж ок квіток на 200 мл окропу) для поло­
скань, обмивань, місцевих ванн, комп­
ресів та спринцювань.
ГН ІЗД О СОРОЧЕ —
трав'яниста ж орстковолосиста з
двічі або тричі перисторозсіченими листкам и рослина родини
селерових (зонтичних). Те саме,
що й м орква дика.
256
гнойовик
ЧОРНИ ЛЬН ИЙ
навозник серый
Copiinus atramentarius —
гриб родини копринових. Ша­
пинка 3—5 см у діаметрі, сіра
або сіро-коричнева, борозенчаста,
овальна, згодом дзвониковидна,
конусовиднорозпростерта, у цент­
рі — з коричневими або вохрянокоричневими притиснутими дріб­
ними лусками. Пластинки білі,
при достиганні гриба чорніють.
Н іж ка порож ниста. М 'якуш м оло­
дих плодових тіл білуватий, з при­
ємним запахом.
П ош ирення. Росте негустими пуч­
ками біля пеньків і стовбурів л и ­
стяних дерев, в удобрених садах,
на вигонах і поблизу доріг по всій
території України.
Сировина. Збираю ть молоді пло­
дові тіла у травні — листопаді. Ви­
користовую ть свіжими.
Хімічний склад. Плодове тіл о Г. ч.
містить білок, цукри, мінеральні
речовини, хім ічну речовину коприн тощо.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Використовую ть як
117
257
засіб, що спричинює відразу до
горілки. Коприн, що міститься в
плодових тілах гриба, зупиняє
в організмі людини розклад а л к о ­
голю на стадії ацетальдегіду, і це
спричинює отруєння, яке прояв­
ляється в сильній нудоті, про­
носі, серцебитті, сильному почер­
вонінні шкіри. Через кілька го ­
дин потерпілий одуж ує, але при
повторному вживанні горілки (на­
віть наступного дня) настає реци­
див отруєння з такими самими
симптомами. М олоді плодові тіла
Г. ч. м о ж н а . варити, смажити,
туш кувати, пам'ятаючи, що вж и­
вати їх разом з алкоголем не
можна.
258
ГОЛОВАТЕНЬ ЗВИЧАЙНИЙ
мордовник обыкновенный
Echinopsis ritro —
ГОЛОВАТЕНЬ КРУГЛОГОЛО­
ВИЙ
мордовник шароголовый
sphaerocephalus —
багаторічна трав'яниста білувато- Echinops
повстиста рослина родини айстро­
вих (складноцвітих). Стебло п ря­
мостояче, здебільш ого у верхній
частині розгалуж ене, ЗО—80 см
заввишки. Листки ланцетні, дв і­
чі перисторозсічені, з лан цет­
ними або лінійно-ланцетними,
пилчасто-колю чими
частками;
нижні — череш кові, верхні — си ­
дячі. Квітки двостатеві, трубчасті,
сині, в одноквіткових кош иках,
що утворю ю ть кулясті головки.
П лід — сім'янка. Цвіте у липні —
вересні.
Поширення. Росте на степових
та кам 'янистих схилах на півдні
Лісостепу, в Степу і в Криму.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують насіння. Збираю ть під час
побуріння кошиків. Досуш ені к о ­
шики розбивають, а насіння відді­
ляють на віялках. Строк придат­
ності — 1 рік.
Хімічний склад. Насіння містить
алкалоїд ехінопсин (1,5—2 % ),
ж ирну олію (26—28 % ) тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Виділений з насіння
алкалоїд ехінопсин зб удж ує цент­
ральну нервову систему, тонізує
діяльність серця, підвищ ує артері­
альний тиск, активізує периф е­
ричну нервову систему, підви­
щує тонус м 'язів судин, зменш ує
головний біль, втомленість, усу ­
ває загальну слабість, відновлює
сон і апетит. При збільш енні
дози препарат спричинює зн иж ен­
ня артеріального тиску, спричи­
нює судому. Препарат ехінопсин
(Echinopsini nitras) застосовували
при лікуванні різних неврологіч­
них і терапевтичних захворювань
(атрофія зорового нерва, парез
і параліч, поліом ієліт, радикуліт,
гіпотонія, м іопатія тощо). О стан­
нім часом препарат знято з вироб­
ництва. Разом з тим п род овж у­
ється розробка нових, доскон алі­
ших препаратів з насіння головатеню звичайного.
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Стебло пряме, вгорі розгал у­
жене, 50— 150 см заввишки. Лист­
ки зверху — з клейкими зал озка­
ми, зісподу — сіруватоповстисті;
с те б л о в і — я й ц ев и д н о -л ан ц ет н і,
перистороздільні, з видовж еними
або трикутно-ланцетними, зд е­
більш ого загостреними частками,
які закінчую ться шипиками. Квіт­
ки двостатеві, трубчасті, білува­
то-голубуваті, з темно-голубими
пиляками, в одноквіткових кош и­
ках, які утворю ю ть кулясті голов­
ки. П лід — сім'янка. Цвіте у черв­
ні — липні.
Поширення. Росте на узліссях, по
чагарниках, на схилах у Л ісо­
степу і в Степу.
Заготівля І зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так, як
у статті
Головатень звичайний.
118
259
ГОЛУБЕЦЬ —
вічнозелений дуж е галузистий
сланкий кущ ик родини водянко­
вих Те саме, що й водянка чорна.
260
ГОНОБОБЕЛЬ —
листопадний дуж е розгалуж ений
кущ ик родини брусничних. Те
саме, що й буяхи.
261
ГОРДОВЛЯ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини мальвових. Те саме, що
й алтея лікарська.
262
ГОРЙЦВГГ ВЕСНЯНИЙ,
жовтоцвіт весняний, заячий
мак, купавник, польовий кріп,
стародубка, чорногірка;
горицвет весенний
A donis vernalis —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. Стебла чис­
ленні, голі або злегка опуш ені,
прості або розгалуж ені, 5—20 см
заввишки. Низові листки бурі,
лусковидні; серединні — сидячі,
тричіперисторозсічені, з вузьколінійними частками. Квітки великі
(4—5,5 см у діаметрі), правильні,
одиничні, на верхівках стебел і
гілок; пелюстки яскраво-ж овті,
видовж енояйцевидні, в кількості
12—20. П лід — сім'янка. Цвіте у
квітні — травні.
Поширення. Т рапляється на Ук­
раїні в лісостепових і степових
районах, у Криму (на яйлах),
зрідка — на півдні П олісся в сте­
пах, на схилах.
Заготівля і зберігання. З л ік у ­
вальною метою використовую ть
262
траву Г. в. (H erba A donidis v e rn a ­
lis), яку заготовляю ть від початку
цвітіння рослини і до осипання
плодів, тобто з травня до початку
липня. Найкращою є сировина,
зібрана під час цвітіння рослини.
Рослину зрізую ть на висоті 5—
10 см від землі, вилучаю ть п о­
бурілі частини і суш ать у с у ­
ш арках при тем пературі 40—50 °С,
в добру погоду — на відкритому
повітрі, під наметом або на го­
рищі. Сухої сировини виходить
19—20 % . Строк придатності —
до 1 року. Аптеки сировину не
відпускаю ть.
Хімічний склад. Трава містить
серцеві глікозиди, головними з
яких є адонітоксин, цимарин,
К-строфантин-p,
ацетиладонітоксин, адонітоксол та вернадигін.
Крім того, трава м істить геніни
(p-строфантидин, строфадогенін,
ацетил-строф адогенін та інші),
флавоноїди (адоніверніт, вітексин, гомоадоніверніт, ф ітостерин,
спирт адоніт тощо).
ну активність. Х арактер дії ци­
марину близький до строфантину,
але він має дуж че вираж ені к ум у­
лятивні властивості. Порівняно з
наперстянкою кумулятивні вла­
стивості глікозидів Г. в. значно
менші. Г. в. застосовується при
функціональних неврозах серця,
вегетодистонії, інфекційних за ­
хворюваннях, що проходять з ос­
лабленням серцевої діяльності,
при нервово-психічних хворобах,
ниркових захворю ваннях з яви­
щами недостатності серцево-су­
динної системи та при гострих
приступах глаукоми. Г. в.— давній
народний засіб лікування серце­
вих і ниркових захворю вань. Його
використовували при набряках
серцевого походж ення, як за­
спокійливий засіб при судомі,
кашлі, особливо при коклюші,
як болетамувальний засіб — при
ревматичних болях у суглобах і
м'язах. Г. в. застосовували й при
емф іземі, запаленні й туберкул ьо­
зі легень, при лихоманці, водян­
Фармакологічні властивості і ви­ ці, ж овтусі, тифі, грипі й скарл а­
користання. За характером дії тині, а у вигляді присипок — при
препарати Г. в. належ ать до групи пораненнях.
серцевих глікозидів і посідаю ть Лікарські форми і застосування.
пром іж не місце м іж строфантом ВНУТРІШНЬО — настій трави (4— 10 г
і наперстянкою . Г. в. має к ард іо­ трави на 200 мл окропу) 3—5 раз на
по 1 столовій лож ці дорослим і
тонічну дію, уповільню є ритм сер ­ день
по половині — одній чайній або десерт­
ця, подовж ує діастолу, посилює ній лож ці — дітям; екстракт горицвіту
систолу, збільш ує ударний об'єм сухий (Extractum A donidis vernalis) для
крові, помірно гальмує внутріш - приготування настою (4,0 : 200,0—6,0 :
ньосерцеву провідність. Дія Г. в. : 200,0) і таблеток; адонізид (Adoniнастає скоріш е, але вона к о ­ sidum) 2—3 рази на день по 20—40
дорослим, а дітям по стільки
ротш а і слабш а за дію ди гіта­ крапель
крапель, скільки їм років; адонізид
лісу. Препарати Г. в. показані при сухий (Adonisidum siccum) призна­
серцевій недостатності, яка с у ­ чають дорослим по 1 таблетці 2—4 рази
проводиться поруш енням провід­ на день; одну столову лож ку суміші
ності, бо дигіталіс у таких випад­ трави Г. в. (10 г), кореневища валеріани
ках м ож е спричинити явищ а сер ­ лікарської (20 г), трави собачої кро­
пиви п'ятилопатевої (ЗО г) і листя ме­
ц ев ою блоку. П репарати Г. в., ліси
лікарської (40 г) настоюють 10 хв
порівняно з іншими глікозидами, на склянці окропу і п'ють по чверті
мають дуж че виявлену седативну склянки вранці і ввечері при невро­
й діуретичну дію. Остання п о­ зах серця; одну столову лож ку суміші
в'язана зі вмістом у рослині ци­ трави Г. в. (40 г), листя м учниці з в и ­
марину, який має високу біол огіч­ чайної (50 г), бруньок берези п у х н а ­
стої (ЗО г) і трави хвоща польового
(20 г) заливаю ть 1 склянкою окропу,
парять у духовці 2 години, кип'ятять
на малому вогні 5— 10 хв і п ’ють щодня
по 1 столовій лож ці при набряках
ниркового походж ення, дотримуючись
безсольової дієти, постільного реж иму
і приймаючи через день теплі ванни.
Г. в. входить до складу кардіовалену
і мікстури Бехтерева. Препарати НЕ
РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ призначати хво­
рим на виразкову хворобу шлунка
і дванадцятипалої кишки, гастрит і
ентероколіт. При вж иванні їх мож уть
виникнути диспепсичні явища. Зваж а­
ючи на те, що Г. в.— сильнодіючий
засіб, вж ивати його треба під контро­
лем лікаря.
119
263
Г. в. маю ть протизапальні, рано­
невелике дерево або кущ родини загоювальні, в'яж уч і й глисто­
гамамелідових. Те саме, що й га- гінні властивості, вони здатні зни­
ж увати рівень цукру в крові,
мамеліс віргінський.
збудж увати апетит, поліпш увати
травлення і обмін речовин при
хворобах ш кіри. Внутрішньо на­
стій листя вживаю ть при зол о­
ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ,
тусі, атеросклерозі, гастроенте­
горіх грецький;
ритах, проносах і нерегулярних
орех грецкий
місячних, як загальнозміцню ю чий
Juglans regia —
засіб — при знесиленні, авітам і­
однодомна рослина родини горі­ нозах, скроф ульозі й рахіті, як
хових. М огутнє [10—25 (35) м допоміж ний засіб — при ц укро­
заввишки] дерево з розлогою к р о ­ вому діабеті, а також при ш кір­
ною і товстим гіллястим стовбу­ них захворюваннях, що виникли
ром, вкритим ясно-сірою поздовж - внаслідок поруш ення обміну р е ­
ньотріщ инуватою корою. Листки човин (хронічна екзема, подагра
великі, чергові, непарноперисті, з тощо). М ісцево настій або відвар
трьома — п'ятьм а парами видов- листя використовую ть для поло­
ж енояйцевидних,
загострених, скань при ангіні, стоматитах,
зверху голих, зісподу — по кутах гінгівітах, розпуш енні ясен, паро­
ж илок
волосистих листочків. донтозі й кандидозах, для сприн­
Квітки одностатеві; тичинкові — цювань при білях у ж інок, а також
у пониклих* рож ево-зелених се ­ для ванн і обмивань при п оліар­
реж ках, маточкові — верхівкові, триті, подагрі, рахіті, скроф ульозі
одиничні або зібрані по 2—3. й хворобах ш кіри (вугри, висипи,
П лід — несправж ня кістянка. Ц ві­ гнояки, лиш аї, екземи, ш кірний
те v квітні — травні, плоди дости­ туберкульоз). Так само вико­
гають у вересні.
ристовую ться й препарати, ви­
Пош ирення. В диком у стані росте готовлені з зелених оплоднів. Слід
в горах М алої Азії, на Кавказі лише пам 'ятати, що препарати з
і в Середній Азії. На території листя і оплоднів підвищ ують
України розводять як плодове згортання крові, а це деяким хво­
дерево.
рим протипоказано. Свіж е подріб­
Заготівля і зберігання. Для виго­ нене листя прикладаю ть до ран
товлення ліків використовую ть і виразок для прискорення їхн ьо­
листя (Folia Juglandis regiae), зе­
лені оплодні (Cortex Juglandis
regiae fructibus) і зелені, нестиглі
плоди. Збираю ть листочки, від­
щипуючи їх від центрального че­
решка, в суху погоду і після того,
як зникне роса, й відразу сушать,
розстилаю чи тонким шаром і час
від часу перегортаю чи. Почорнілі
листочки відкидають. Сухої сиро­
вини виходить 23—25 % . Оплодні
збираю ть при заготівлі плодів. їх
розрізаю ть навпіл і суш ать у теп­
лих приміщ еннях або в суш арках
при тем пературі ЗО—40°. С ухої
сировини виходить 20 % . Сухе
листя і оплодні експортують.
А птеки таку сировину не від­
пускають. Зелені, недостиглі пло­
ди збираю ть у період молочновоскової стиглості, коли внутріш ­
ня оболонка ще легко розрізаєть­
ся нож ем.
Хімічний склад. Листя і оплодні
містять
флавоноїди,
дубильні
речовини, алкалоїди, вітаміни В,,
Е, аскорбінову кислоту (до 3000
мг %) , каротин (понад ЗО мг %) ,
еф ірну олію (0,06 % ), кавову ки ­
слоту, м ікроелементи, а також
барвну речовину юглон (5-окси1,4-нафтохінон). Ядро горіхів має
52—78 % ж ирної олії, 9—20 % біл­
ка, 13—20% вуглеводів, дубиль­
ні й ароматичні речовини, ві­
таміни та сполуки заліза і к о ­
бальту.
ГОРІХ ВІДЬМИН —
264_________________
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати з листя
го загоювання. Часто листя Г. в.
використовую ть у поєднанні з ін ­
шими лікарським и рослинами.
Ядро горіхів реком ендується хво­
рим на атеросклероз, туб ерк у­
льоз легень, гепатит і інші за ­
хворю вання печінки. При .тубер­
кульозі легень корисно вж и ва­
ти горіхи з медом. Як дієтичний
продукт горіхи вживаю ть при гіпо- й авітамінозах, деф іциті солей
заліза і кобальту, після виснаж ­
ливих захворювань. При гіперто­
нії протягом 45 днів спож иваю ть
щ одня по 100 г ядра Г. в. з медом
або без нього. Хворим з підви­
щеною кислотністю ш лунково­
го соку реком ендується з'їдати
щодня по 25— 100 г зерен горіха.
Вживати горіхи в їж у ПРОТИ­
ПОКАЗАНО при хворобах киш еч­
ника. Л ікувальне значення мають
і лакуни («перегородки») горіхів.
Так, 20 % -на настойка лакун ви­
явилася ефективною при еутироїдній формі дифузного зобу й л ег­
кій формі тиреотоксикозу.
Лікарські форма і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (20 г листків
або оплоднів на 200 мл окропу) по
третині склянки 3 рази на день; на­
стойку (ЗО дрібно порізаних зелених
плодів на 1 л спирту або горілки, на­
стоюють на сонці 14 днів, відцідж у­
ють) по 1 чарці 3 рази на день при
нестравності та болях у шлунку й
кишках; настій на склянці окропу
1 столової лож ки суміші листя Г. в.,
120
265
кореня ло п уха справжнього, кореня
оману високого і трави звіробою з ви ­
чайного, взятих порівну, п'ю ть по 2—
З склянки на день при вуграх; 2 сто­
лові лож ки суміш і листя Г. в., коре­
нів лопуха справж нього і трави ф іал­
ки триколірної, взятих порівну, за ­
ливають половиною літра окропу, ва­
рять 5 хв, охолоджують, відцідж у­
ють і п'ю ть по півсклянки 4 рази на
день при вираж еному гнійному харак­
тері вугрів; при нічному потінні, при
туберкульозі варять 1 столову л о ж ­
ку суміші зелених оплоднів Г. в.,
листя ш авлії лікарської, коріння вале­
ріани лікарської (по 25 г) і трави хво ­
ща польового (50 г) в склянці води
протягом 15 хв і п’ють по 3 склян­
ки на день протягом 2—3 місяців; 1 чай ­
ну лож ку суміші листя Г. в. (20 г),
шишок хм елю звичайного і листя ш ав­
лії лікарської (по 40 г) заварюють склян­
кою окропу і п'ють по 2—3 склянки
на день при надмірному виділенні мо­
лока у жінок-годувальниць.
ЗОВНІШНЬО — відвар листя (3—5 сто­
лових лож ок листя на півлітра окро­
пу) для полоскань і спринцювань; 250 г
листя кип'ятять в і л води і додають
до ванни або використовують для об­
мивань; 2 столові лож ки суміш і л и ­
стя Г. в. (25 г), квіток ромашки лікар­
ської, листя шавлії лікарської (по 15 г),
кори дуба звичайного і квіток кала­
чиків лісо ви х (по 10 г) заварюють 1 л
окропу і використовують для сприн­
цювань, ванночок і піхвових тампон­
чиків при запальних захворю ваннях ж і­
ночих статевих органів, при білях; мазь
для лікування ран: 15 г порізаних лист­
ків на 100 г соняшникової олії, настою ­
ють 7 діб, кип'ятять на водяній бані
З години, двічі процідж ую ть через
марлю, знову кип'ятять 30 хв на водя­
ній бані, після чого додають 15 г ж ов­
того воску.
268
ГОРІХ ГРЕЦЬКИЙ —
ГОРЛЯНКА ЛАКСМАНА,
однодомна рослина родини горі­ косарське зілля;
хових. Те саме, що й горіх во­ живучка Лаксмана
лоський.
A juga laxmanii —
266
ГОРІШНИК —
кущова, рідше деревна рослина
родини березових. Те саме, що
й ліщ ина звичайна.
267
ГОРЛЯНКА ЖЕНЕВСЬКА
живучка женевская
A juga genevensis —
багаторічна трав'яниста рослина
родини губоцвітих. Стебло про­
сте, 10—40 см заввишки, рівном ір­
но опушене. П рикореневі листки
видовж еноеліптичні або майже
лопатчасті, короткочереш кові або
сидячі; верхівкові — трилопатеві,
сидячі, синюваті. Квітки непра­
вильні, сині, зрідка — рож еві або
білі, зібрані в кільця, що утво­
рюють рідкий колос. Плід — горі­
шок. Цвіте у квітні — червні.
Поширення. Росте по всій терито­
рії України (на півдні — рідко) на
сухих луках і степових схилах,
узліссях, по чагарниках, у лісах.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад ще не вивчено.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
Г. ж. використовую ть як крово­
спинний, протизапальний і по­
м'якш увальний засіб. Настій трави
п ’ють при захворю ваннях легень,
при бронхіті, болях у грудях,
виразці ш лунка, проносах, захво­
рюваннях печінки і ж овчного м і­
хура, ж іночих захворю ваннях та
при ревматизмі.
Лікарські форми
багаторічна трав'яниста рослина
родини губоцвітих. Має потовщ е­
не гіллясте кореневищ е. Стебла
численні, прям остоячі або висхід­
ні, чотиригранні, волохато-во­
лосисті, 20—50 см заввишки. Лист­
ки супротивні, видовж ено- або
овальноеліптичні, 35—55 мм зав­
довж ки і 10— 15 (ЗО) мм зав ­
ширшки, сидячі, цілокраї, лише
на верхівці зрідка зарубчасті,
сіруваті, покриті притиснутими
волосками. Квітки неправильні,
одиничні або по дві в пазухах
листків;
віночок
ж овтуватобруднооливковий
з
темними
смуж ками. П лід — з чотирьох го­
ріш ків. Цвіте протягом травня —
червня.
Поширення. Т рапляється в л ісо ­
степових і північній частині с те ­
пових районів на степових схи­
лах, по степових чагарниках,
крейдяних і вапнякових відсло­
неннях.
Сировина. Для виготовлення ліків
використовую ть траву, зібрану
під час цвітіння рослини. Суш ать
у затінку на відкритому повітрі
або в приміщ енні, яке добре про­
вітрю ється. Строк придатності —
З роки. Аптеки сировину не від­
пускають.
Хімічний склад ще не вивчено.
Використання. Трава Г. л. є л і­
карською сировиною, яка вхо­
дить до складу суміш і для при­
готування м ікстури за прописом
М. Н. Здренко.
і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (6—8 г
сировини на 200 мл окропу, настою­
ють до охолодження) по 1 столовій л о ж ­
ці 5 раз на день.
268
121
270
269
ГОРЛЯНКА ПОВЗУЧА,
дівоча краса;
живучка ползучая
A juga reptans —
багаторічна трав'яниста рослина
родини губоцвітих. Має повзуче
кореневищ е і облистнені повзучі
пагони. Стебло 10—35 см заввиш ­
ки, прямостояче, одиничне, нерозгалуж ене, розсіяноволосисте л и ­
ше по двох протилеж них гранях,
поперемінно від м еж ивузля до
м еж ивузля. П рикореневі листки
череш кові,
оберненояйцевидні
або овальні; стеблові — сидячі,
зарубчасті. Квітки неправильні,
голубі, рідко рож еві або білі,
зібрані в кільця, що утворюють
верхівкове волотисте суцвіття.
Плід — горіш ок. Цвіте у травні —
червні.
Поширення. Росте в лісових р ай о­
нах, у Л ісостепу в мішаних і л и ­
стяних лісах, на луках, галяви­
нах, вирубках, серед чагарників.
Сировина. Використовують тра­
ву (H erba Ajugae) зібрану під час
цвітіння рослини. Рослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. Трава містить д у ­
бильні речовини, сліди алкалоїдів
і леткої олії.
Фармакологічні властивості і ви­ ГОРОБЕЙНИК ЛІКАРСЬКИЙ
користання. Рослина має кро­ воробейник лекарственный
воспинні, потогінні, протизапаль­
ні й антисептичні властивості.
Настій трави вживаю ть при про­
студі, ревматизмі, туберкульозі
легень, захворю ваннях ш лунка
(зокрема, при виразковій хво­
робі), проносах, ж овчнокам 'яній
хворобі, при запаленні придатків
матки, а також як протим алярій­
ний засіб і як засіб, що поліпш ує
обмін речовин. Зовніш ньо настій
трави Г. п. використовую ть при
опіках, виразках, ранах, захворю ­
ваннях ротової порож нини, при
ангіні та для миття голови при
випаданні волосся. Як зовніш ній
засіб використовую ть і свіж е по­
дрібнене листя або сік рослини.
Лікарські формн 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­
лові лож ки сировини на 200 мл окропу,
настоюють 2 години) по 1 столовій л о ж ­
ці 3—4 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (5 столо­
вих лож ок трави на 1 л окропу, на­
стоюють 4 години).
Lithospermum officinale —
багаторічна трав'яниста ш ерстистоопуш ена рослина родини ш ор­
стколистих. Стебло прямостояче,
ЗО—60 см заввишки, розгал у ж е­
не. Листки чергові, прості, ‘ц іло­
краї, вузьколанцетні, без прилист­
ків. Квітки двостатеві, правиль­
ні, в улистнених завійках; ві­
ночок 4—6 мм завдовж ки, ж овта­
во-білий. П лід — горіш ок. Цвіте
у травні — червні.
Поширення. Росте по всій тери то­
рії України на сухих відкритих
місцях, на узліссях, по чагар­
никах і як бур'ян на полях, біля
доріг.
Заготівля і зберігання. В икористо­
вую ть траву (H erba L ithosperm i
officinalis), зібрану під час цві­
тіння рослини. Зрізую ть верхівки
рослини до ЗО см завдовж ки. С у­
ш ать під наметом або в примі­
щенні з доброю вентиляцією. С у­
хої сировини виходить 20 % . Збе­
рігаю ть у сухому місці. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава м істить а л ­
калоїди (до 0,1 % ), дубильні ре­
човини (до 7 % ), органічні к и ­
слоти (лимонна, яблучна, м але­
їнова, янтарна, фумарова) й аскор­
бінову кислоту.
Фармакологічні властивості і ви­
користання.
Експериментально
з'ясовано, що екстракти трави Г. л.
мають контрацептивні властиво­
сті. Існує думка, що рослина
здатна зниж увати ф ункцію щ ито­
видної залози. В народній м еди­
цині Г. л. вваж ається антисептич­
ним, протизапальним, ж овчогін­
ним і тонізую чим засобом. Росли­
ну використовували при загаль­
ній слабості, судомі, ж овтяниці,
кров'яних і простудних проносах,
при надмірних і болісних м енстру­
аціях, як знеболюючий засіб при
головних і ш лункових болях, для
знеболю вання перейм при пол о­
гах. Настій трави з насінням в ж и ­
вали при хронічних запорах і нир­
ковокам 'яній хворобі. Як зовніш ­
ній засіб рослину використову­
вали при стоматиті, молочниці,
для усунення поганого запаху з
рота і для загоєння ран. У вигля­
ді припарок Г. л. використовува­
ли при грижі, пухлинах і артри­
тах, прикладали до забитих місць.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­
ва лож ка сухої трави на 200 мл окро­
пу, настоюють 2 години) по 1—2 сто­
лові лож ки 3—4 рази на день; настойку
трави (2 столові лож ки свіж ої трави
на 200 мл горілки, настоюють 7 діб)
по 20 крапель з водою 3—4 рази на
день.
122
271
ГОРОБИНА ЗВИЧАЙНА
рябина обыкновенная
S o rb u s а и с и р а гіа —
дерево родини розових, заввишки
З— 15 /2 0 / м. Листки чергові, н е­
парноперисті, з 7— 15 довгастих
або видовж еноланцетних, п и лчас­
тих, зверху — матово-зелених, зі­
споду — сизих листочків. Квітки
двостатеві, правильні, 5-пелю ст­
кові, білі, в густому б агато­
квітковому щ итковидному суцвіт­
ті. П лід — яблуковидний, к ул яс­
тий, яскраво-червоний або оранж евочервоний. Цвіте у травні,
плоди достигаю ть у вересні.
Пош ирення. Росте в лісовій та л і­
состеповій зонах республіки в л і­
сах, по чагарниках, на схилах б а­
лок, вапняках, високих піскових
і кам 'янистих берегах річок. Ши­
роко вирощ ую ть як декоративну
рослину.
Заготівля і зберігання. З л ік у ­
вальною метою використовую ть
зрілі плоди (Fructus Sorbi aucuрагіае). В народній медицині ви­
користовую ть і квітки та, зрідка,
листя. Плоди збираю ть до н а­
стання приморозків. Тривале зб е­
рігання плодів у свіж ом у вигляді
мож ливе при тем пературі близь­
ко 0° і вологості повітря 80—
85 % . Д ля такого зберігання п л о ­
ди збираю ть разом з плодон іж ­
ками. П еред суш інням плоди
звільняю ть від плодоніж ок, а п о ­
тім суш ать у духовках або су ­
ш арках при тем пературі 60°, п о­
передньо пров'яливш и їх кілька
годин при тем пературі 40°. У до­
машніх умовах плоди суш ать у
затінених теплих приміщ еннях
з доброю вентиляцією, розсти ла­
ючи їх тонким ш аром і часто
переміш уючи. С ухої сировини ви­
ходить 22—23 % . Строк придат­
ності — 2 роки. Сухі плоди від­
пускаю ться аптеками.
Х імічний склад. Плоди гороби­
ни — полівітамінна сировина. Во­
ни м істять фенольні сполуки (ка­
техіни — 370 мг % , антоціани —
300— 1600 мг % , флавоноли — 20—
246 м г% ), каротин (3— 15 м г% ),
ф олієву кислоту (0,18—0,25 мг % ),
вітаміни С (40— 100 м г% ), В2
(0,05—0,07 м г% ), К (0,4 м г% ) і
Е (0,8—5,1 м г% ), органічні ки ­
слоти (яблучна, винна, янтарна,
щавлева, сорбінова, парасорбіно­
ва), цукри (5,9—8 % ), спирт сор­
біт, пектинові (0,3—0,5 % ) й ду­
бильні речовини, мінеральні солі
тощо. В листках знайдено значну
кількість вітам іну С (200—220
м г% ), каротиноїди й фенольні
сполуки, а в квітках — кверцетин3-глюкозид і кверцетин-3-софорозид.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Плоди горобини ви­
користовую ть насамперед як полі­
вітамінний засіб при авітамінозі.
Вони входять до складу вітамін­
ного чаю. Крім того, плоди мають
в 'яж уч у, послаблю ючу, сечогінну,
ж овчогінну, кровоспинну та ест­
рогенну дію. Є так ож дані про
те, що препарати з горобини
зменш ую ть кількість холестерину
в крові й ж ирів у печінці, що
робить їх корисними при о ж и ­
рінні (Obesitas). Вважається, що
сечогінні та послаблю ю чі вла­
стивості притаманні й препара­
там з квіток рослини. Настій, від­
вар або сік плодів вживаю ть при
розладах травлення, гепатиті, ге­
патохолециститі,
утрудненому
ж овчовиділенні, при кам енях у
нирках і сечовом у міхурі, при
явищ ах старечої атонії товстої й
тонкої киш ок, при дизентерії,
геморої, маткових кровотечах у
клім актеричний період, при зу ­
пинці м енструацій та як проти­
заплідний засіб. С віж і плоди го­
робини корисно вж ивати при
атеросклерозі, гіпертонії та нир­
ковокам 'яній хворобі.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — свіж ий сік по 50 мл
З—4 рази на день; відвар плодів (15 г
сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­
ловій лож ці 3—4 рази на день; на­
стойку із свіж их плодів (200 г подріб­
неної сировини на 1 л горілки, на­
стоюють 12 днів, процідж ую ть) по 1
чайній лож ці 3 рази на день при по­
руш еннях менструального циклу в кл і­
мактеричний період; сироп (1 кг соку
зрілих плодів варять з 600 г цукру) по
1 столовій лож ці 3 рази на день при
ож ирінні; настій молодих гілок (2 сто­
лові лож ки подрібненої сировини на
400 мл окропу, кип'ятять 5 хв, про­
цідж ую ть) по півсклянки 4 рази на
день при туберкульозі шкіри; чай з
листя (ЗО г сировини заварюють у З
склянках окропу) п'ю ть по 1 склянці
З рази на день при нирковокам'яній
і ж овчнокам 'яній хворобах, а також
при інших хворобах печінки; настій
квіток (2 столові лож ки сировини на
400 мл окропу, настоюють до о х о л о д і
ж ення) по півсклянки 3 рази на день.
Треба пам'ятати, що плоди Г. з. ПРО­
ТИПОКАЗАНІ при схильності до гіперкоагуляції крові.
123
272_________________
ГОРОБИНА ЧОРНОПЛОДА,
аронія чорноплода;
арония черноплодная
А гопіа теїапосатра
—
листопадний густий кущ родини
розових, заввишки 0,5—2 м. Лист­
ки чергові, череш кові, еліптичні
або оберненояйцевидні, загостре­
ні, по краю пилчасті, зверху темно-зелені,
зісподу — світліш і.
Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі або рож еві, в
щитковидних суцвіттях. П лід —
яблуковидний, кулястий, чорний,
соковитий, 6— 15 мм у діаметрі.
Цвіте у травні — червні. Плоди
достигаю ть у серпні — вересні.
Поширення. Походить з П івніч­
ної Америки. На території У краї­
ни вирощ ують як плодову, л і­
карську й декоративну рослину.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть плоди, які збира­
ють у вересні — жовтні. Викори­
стовую ть свіж ими або сушать.
Сушіння проводять на відкрито­
му повітрі або в суш арках при
тем пературі 40—50°. Сушені п ло­
ди відпускаю ть аптеки.
Хімічний склад. Плоди містять
5—6 % ф енольних сполук (фла­
воноїди і ф енолокислоти), до
2,5 % пектинових речовин, цукри
(4,6—9,4 % ), ф енолкарбонові ки­
слоти, ф олієву кислоту, рибо­
флавін, нікотинову кислоту, то ко ­
ферол, аскорбінову кислоту та
мікроелементи (йод — 5—6 м к г/
100 г, молібден, марганець, мідь,
бор, кобальт і інші).
Фармакологічні
властивості і
використання. Рослина має гіпо­
тензивні,
спазмолітичні,
проти­
запальні, капілярозміцню ю чі, се­
чогінні й ж овчогінні властивості.
Плоди або сік з них зумовлюють
гіпотензивну та спазмолітичну
дію як в умовах експерим енталь­
ної гіпертонії, так і у хворих на
гіпертонічну хворобу. Завдяки
вмістові в плодах ф енолкарбо­
нових кислот і йоду їх застосо­
вують у комплексній терапії
тиреотоксикозу. В клінічних та
експериментальних умовах вста­
новлено, що плоди горобини
виявляють помітний активізую ­
чий вплив на систему гемостазу,
тому їх застосовую ть при різно­
манітних патологічних зруш еннях
у системі згортання крові, зокре­
ма, при геморагічних діатезах,
капіляротоксикозах і кровотечах
різного походж ення. Ефективна
Г. ч. при атеросклерозі, цукрово­
му діабеті, гломерулонефритах,
променевих ураж еннях і алер­
гічних станах, при поруш еннях,
зумовлених застосуванням анти­
коагулянтів. Останнім часом з 'я ­
совано, що листя Г. ч. містить р е ­
човини, які мають здатність поліп­
ш увати роботу печінки, сприяти
утворенню й відтокові ж овчі.
Лікарські форма і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар плодів (20 г
сухих плодів на 200 мл окропу) по
півсклянки 3—4 рази на день; свіж і
плоди або сік приймають по 50— 100 г
тричі на день. Л ікування соком і пло­
дами Г. ч. ПРОТИПОКАЗАНЕ при
схильності до гіперкоагуляції крові,
при виразковій хворобі шлунка і два­
надцятипалої кишки та при гіпера­
цидному гастриті.
273
ГОРОХ посівний
горох посевной
Pisum sativum
—
однорічна трав'яниста гола рос­
лина родини бобових. Стебло
чотиригранне, порож нисте, роз­
простерте або лазяче, 50— 100 см
завдовж ки. Листки з 2—3 . пар
бокових листочків, закінчую ться
розгалуж еним и вуси ка м и ; листоч­
ки яйцевидні, цілокраї. Квітки
двостатеві, неправильні; віночок
білий, рідш е крила рож еві. П лід —
біб. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Походить з півден­
ної Європи. Ш ироко вирощ ують
як зернобобову рослину.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини,
і насіння. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Насіння Г. п.
містить 26—27 % легкозасвою ва­
ного білка, багатого на незам ін­
ні амінокислоти (цистин, лізин,
триптофан, тирозин, метіонін та
інші), крохм аль (бл. 5 0 % ), ж ири
(0,6— 1,5% ), вітаміни А, В,, В2, Е,
РР і С, каротин, інозит, холін та
солі калію, ф осф ору і марганцю.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має сечо­
гінні та гіпоглікемічні властиво­
сті й використовується при нир­
ковокам 'яній хворобі й цукрово­
му діабеті. Зелений горош ок к о ­
рисно вж ивати хворим на анемію.
З потовченого на борош но зеле­
ного горош ку готую ть маски для
оздоровлення
ш кіри
обличчя.
П рипарки з горохового борош на
прикладаю ть до наривів і чиряків.
З сухого насіння приготовляю ть
супи і каш і; зелений горош ок вж и­
вають свіж им, консервую ть, зам о­
рож ую ть.
ПРОТИПОКАЗАНО
вж ивати горох при подагрі, гост­
рих нефритах, загостренні запаль­
них процесів ш лунка і киш еч­
ника, при хронічній недостатно­
сті кровообігу.
124
276
274
Хімічний склад. Трава м істить д у ­
дворічна трав'яниста рослина ро­ бильні й гіркі речовини, ф лаво­
дини хрестоцвітих. Те саме, що ноїди, смоли, ацетилхолін, каро­
тин, аскорбінову кислоту, віта­
й суріп и ц я звичайна.
мін К, цукри, органічні кислоти,
кальцій та мікроелементи.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Експериментальними
ГРАБЕЛЬКИ ЗВИЧАЙНІ,
й клінічними дослідж енням и з 'я ­
журавлині носики;
совано, що рослина має крово­
аистник цикутовый
спинні властивості. В народній
Erodium cicutarium —
медицині Г. з. використовую ть як
однорічна трав'яниста розсіяно- в'яж учий, протизапальний, бак ­
волосиста рослина родини гера­ терицидний, кровоспинний і за ­
нієвих. Стебло висхідне, 10— спокійливий засіб. Настій трави
50 см заввишки, від основи вж иваю ть при простуді, запаленні
розгалуж ене. Листки супротивні, легень, плевриті, стенокардії, с у ­
довгасті,
двічінепарноперисто- домі, захворю ваннях ш лунковорозсічені; ниж ні — у прикорене­ киш кового тракту, при внутріш ­
вій розетці. Квітки правильні, ніх і маткових кровотечах. Ви­
двостатеві, 5-пелюсткові, у 6—8- користовую ть його і для купання
квіткових зонтиках: пелюстки дітей при діатезі, для промивання
пурпурові, іноді з темними плям а­ ран і полоскань при хворобах
ми. П лід сухий, з 5 однонасін­ горла.
них часток, які при достиганні Лікарські формн і застосування.
плодів спірально скручую ться. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­
Цвіте у березні — серпні.
ва лож ка сухої трави на 300 мл окропу,
Пош ирення. Росте по всій тери­ настоюють ніч, проціджують) по 50 г
торії України у степах, на від­ 4 рази на день; настій трави (1 столова
ка сухої трави на 200 мл окропу,
слоненнях, як бур'ян на полях, лож
настоюють 15 хв, проціджують) по
городах і засмічених місцях.
2 столові лож ки 5—6 раз на день; на­
Сировина. Використовують тра­ стій трави (2 чайні лож ки сухої тра­
ву, яку збираю ть під час цвітіння ви на 200 мл холодної ки п'яченої води,
рослини. Рослина неоф іцинальна. настоюють 8 годин) по 2—3 столові
ГОРУШКА —
лож ки 3—4 рази на день.
ГРАВІЛАТ МІСЬКИЙ
гравилат го родской
Geum urbanum —
багаторічна трав'яниста рослина
родини розових. М ає багатоголо­
ве червонуватого кольору ко р е н е ­
вище, яке за смаком і запахом
схож е на гвоздику. Стебло прям о­
стояче, м 'яковолосисте, 40—60 см
заввишки. Прикореневі листки
ліровидноперисті,
стеблові —
трійчасті або трироздільні. Квітки
двостатеві, правильні, 5-пелю ст­
кові, яскраво-ж овті, в щ итковид­
них суцвіттях. П лід — збірний з
горіш ковидних сім 'янок. Ц віте у
червні — серпні.
Пош ирення. Росте по всій тери­
торії України на засмічених м іс­
цях, у світлих лісах, по чагарни­
ках.
Заготівля і зберігання. Використо­
вую ть траву (H erba Gei urbani)
і кореневищ а з коренями (Radix
Gei urbani). Траву заготовляю ть
під час цвітіння рослини, зр ізу ­
ючи верхівки рослин завдовж ки
ЗО см. У перший день зрізану си­
ровину пров'ялю ю ть на сонці, а
потім досуш ую ть під наметом, на
горищі або в приміщ енні, яке доб­
ре провітрю ється. Корені копаю ть
восени, коли достигнуть плоди.
Викопані корені миють і суш ать
на сонці, а при поганій погоді —
в протоплених приміщ еннях. Су­
хої трави виходить 22 % , корін­
ня — 25 % . Зберігаю ть готову си­
ровину в сухих приміщ еннях. Ро­
слина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Усі частини рос­
125
лини м істять дубильні речовини,
еф ірну олію і смоли. Крім того,
в коренях виявлено глікозид геїн,
а в траві — гіркі речовини, слиз
та інші сполуки.
277
278
ГРАВІЛАТ РІЧКОВИЙ
гравилат речной
ГРАНАТ —
Geum riva le
—
багаторічна трав'яниста рослина
родини розових. Має товсте пов­
Фармакологічні властивості і ви­ зуче кореневищ е бурого кольору.
користання. Галенові препарати Стебло прямостояче, відхиленоГ. м. маю ть протизапальні, від­
харкувальні, протиблювотні, ж ов­
чогінні, знеболюючі, седативні,
кровоспинні і ранозагою вальні
властивості. Раніше в науковій
медицині сухі кореневищ а з к о ­
рінням під назвою «гвоздичний
корінь» використовували як в 'я ­
ж учий і закріплюючий засіб при
ш лунково-киш кових розладах. Т е­
пер Г. м. використовую ть л и ­
ше в народній медицині. П репара­
ти кореневищ а з корінням р е к о ­
мендую ть при катарі шлунковокиш кового тракту (особливо при
такому, який супроводиться тем ­
пературою ), при поруш енні трав­
лення, метеоризмі, простих і кри-.
вавих проносах, дизентерії, киш ­
кових коліках, блюванні, при за­
хворю ваннях печінки і ж овчного
міхура, при каш лі з інтенсивним
виділенням мокротиння, астмі та
як засіб, що зменш ує потовиді­
лення при нічному потінні, поліп­
ш ує загальний стан організму при
знесиленні і заспокою є. Викори­
стовую ть рослину і як крово­
спинний засіб (при кровохаркан­
ні, маткових, гемороїдальних та
інших кровотечах). Як зовніш ній
засіб відвар коріння використо­
вують для полоскання рота при
ангіні, стоматиті й гінгівіті, для
ванн при рахіті й скроф ульозі
та при білях у ж інок. П репарати
трави даю ть дещ о слабш ий тера­
певтичний еф ект і використову­
ються в основному при проносах,
дизентерії, гарячці та як засп о­
кійливий засіб. До лікувальнопрофілактичного раціону корисно
вклю чати салати з молодого ли­
стя Г. м.
волосисте, червоно-буре,
25—
75 см заввишки. Листки з обох бо­
ків притиснутоволосисті; прико­
реневі — ліровидноперистороздільні, з великим верхівковим
нирковидним листочком і м а­
ленькими
округло-яйцевидними
боковими; стеблові — трирозділь­
ні. Квітки правильні, 5-пелюсткові, пониклі, блідо-ж овті, з оранж ево-червоними жилками, в щ ит­
ковидних суцвіттях. П лід — зб ір­
ний, з горіш ковидних сім 'янок.
Цвіте у травні — серпні.
Поширення. Росте розсіяно майж е
по всій території У країни на воло­
гих луках, заболочених місцях,
у вільш няках.
Заготівля і зберігання — як у
статті Гравілат м іський. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Корені містять
алкалоїди, дубильні речовини (до
23% ), барвник та еф ірну олію
(0,1 % ). В листках є каротин (до
137 мг % ) і аскорбінова кислота
(до 117 мг % ).
на день ковтками; відвар коріння
(1 чайна лож ка на 200 мл окропу, ва­
рять 10 хв) п'ють по 1—2 склянки на
день ковтками; порошок коріння по
1 г 3—4 рази на день з медом як від­
харкувальний засіб; рідкий екстракт
коріння (20—40 г подрібненої сирови­
ни на 300 мл окропу, варять до по­
ловинної кількості попереднього об'єму
рідини) по 1 столовій лож ці через 1/2—
1 годину при маткових кровотечах; на­
стойку коріння (1 : 10) по 1 столовій
лож ці 3 рази на день при кислих ка­
тарах шлунка, що супроводяться пе­
чією.
ЗОВНІШНЬО — олія (1 частину коріння
настоюють 14 днів на 2 частинах олії)
для змазування ясен, які кровоточать;
відвар коріння для полоскань і ванн.
Салат з молодого лнстя — молоде л и ­
стя Г. м. і зелену цибулю подрібнюють,
зверху кладуть кусочки яйця, солять
і поливають сметаною (на 50 г листя
Г. м. беруть 50 г зеленої цибулі, 1/2 яй­
ця, 20 г сметани та сіль).
Лікарські формн і застосування.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
Г. р. відомий як тонізуючий,
кровоспинний, в'яж учий, проти­
запальний, антисептичний, зне­
болюючий і слабкий снотвор­
ний засіб. Настій коренів і к оре­
невищ вживаю ть при проносі,
малярії, при м аткових і гем о­
роїдальних кровотечах, цинзі, м і­
грені, безсонні, укусах отруйних
змій, алергії, а також після т я ж ­
ких захворю вань як загальнозміцнюючий засіб. Зовніш ньо настій
коріння Г. р. використовую ть для
полоскання горла при ангіні,
а у вигляді ванн — при захворю ­
Лікарські форма і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна ваннях суглобів і м'язів. Свіж е
лож ка сировини на 200 мл окропу, на­ подрібнене кореневищ е при кла­
стоюють 10 хв) п'ю ть по 1—2 склянки дають до мозолів.
ВНУТРІШНЬО — настій (2 чайні лож ки
кореневищ з коренями на 1 склянку
окропу, настоюють 1 годину) по 1 сто­
ловій лож ці 3—4 рази на день до їди.
ЗОВНІШНЬО — настій (2 столові л ож ­
ки кореневищ з коренями на 2 склянки
окропу) для місцевих ванн, обмивань
і полоскань.
невелике (3—5 м заввишки) дере­
во або кущ родини гранатових.
Те саме, що й гранатник зви ча й ­
ний.
279
ГРАНАТНИК
ЗВИЧАЙНИЙ,
гранат;
гранат обыкновенный
Punica granatum
—
невелике (3—5 м заввишки) дере­
во або кущ родини гранатникових.
Гілки кутасті, часто — колючі.
Листки супротивні, короткочерешкові, ш кірясті, цілокраї, ви­
довж еноланцетні. Квітки правиль­
ні, одиничні або в пучках, яскравочервоні, рідко — білі або ж овта­
ві, 2—3 см в діаметрі. П лоди не­
справж ні, ягодоподібні, до 8
(18) см у діаметрі. Цвіте у трав­
ні — серпні. Плоди достигаю ть у
вересні — жовтні.
Поширення. П оходить із Закав­
каззя, М алої й Середньої Азії. На
Україні (в Південному Криму)
розводять як плодову та дек ора­
тивну рослини.
126
280
Сировина. З лікувальною метою ГРАЦІОЛА —
використовую ть кору рослини,
квітки, а також ш кірку і сік пло­
дів; придатна й кора коріння,
стовбура й гілок.
Хімічний склад. Кора містить
алкалоїди (пельт'єрин, ізопельт'єрин та інші); ш кірка плодів —
дубильні речовини (до 28% ),
урсолову кислоту (0,6% ); у соку
плодів є цукри (до 2 % ), орга­
нічні кислоти (переважно лим он­
на і яблучна), вітамін С і таніни;
у квітках — барвник пуніцин.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Препарати кори гра­
натника виявляю ть глистогінну
дію й використовую ться проти
стьож кових гельмінтів. Л ікування
препаратами
кори
потребує
спеціальної підготовки хворого
(див. Дріоптерис чоловічий) і п ро­
водиться обов'язково під на­
глядом лікаря для усунення т я ж ­
ких отруєнь. П ередозування пре­
паратів Г. з. спричинює подразнен­
ня ш лунково-киш кового тракту,
загальну слабість, запаморочення,
поруш ення зору (відомі випадки
повної його втрати), нудоту, блю­
вання й судому. Глистогінна дія
препаратів кори гранатника порів­
няно невисока й тому їх призна­
чають тим хворим, яким пре­
парати дріоптериса чоловічого
протипоказані. Ш кірка
плодів
служ ить сировиною для вироб­
ництва медичного таніну, а її
настій (так само, як і настій кві­
ток) використовується в народ­
ній медицині як в'яж учий засіб
при ш лунково-киш кових розл а­
дах. С віж і плоди або сік з них
реком ендується як загальнозміцнюючий засіб після виснаж ли­
вих інфекційних захворю вань або
операцій, при простуді тощо.
Сік плодів є надійним проти­
цинготним засобом, він зб удж ує
апетит, регулює діяльність шлунково-киш кового тракту, має сечо­
гінну, жовчогінну, знеболюючу,
протизапальну й антисептичну
властивості. Клінічні випробу­
вання свідчать про високу е ф ек ­
тивність соку при лікуванні опі­
ків (обпечені місця спочатку зм о­
чую ть розведеним 10— 15 % -ним
соком, а потім присипаю ть поро­
ш ком із ш кірки плодів).
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — при гельмінтозах 40—
50 г кори заливаю ть двома склянками
води, настоюють 6 годин, згущую ть до
половини, проціджують, охолодж ую ть
і випивають одерж ані 200 мл розчину
протягом однієї години ковтками, а
через ЗО хв після останньої порції
приймають проносне; настій (1 чайна
лож ка щ кірки плодів або квіток на
1 склянку окропу, настоюють 2 годи­
ни) по 1 столовій лож ці 3 рази на день;
сік п'ють по чверті склянки 4 рази на
день за 20 хв до їди.
багаторічна трав'яниста рослина
родини ранникових. Те саме, що
й авран ліка р ськи й .
281_________________
ГРЕЙПФРУТ,
пампельмус гроновидний;
грейпфрут
C itrus paradisi і —
вічнозелене дерево роду цитрус
родини рутових, заввишки до
15 м. Має компактну, добре облистнену крону. Листки великі,
ш кірясті, видовж ені, тупі або за ­
гострені, з крилатими череш ­
ками. Квітки білі, в китицях по
З—20 або одиничні в пазухах лист­
ків. П лоди ягодоподібні, жовті,
приплю снутокулясті, до 15 см у
діаметрі, одиничні або в гронах,
з соковитим великозернистим за ­
пашним м 'якуш ем ж овтого або
сірувато-зеленого, іноді рож евого
кольору. Цвіте у травні. Плоди
достигаю ть у листопаді — грудні.
Поширення. У диком у стані грейп­
ф рут невідомий. В СРСР виро­
щ ують у субтропічних районах.
Сировина. Спож иваю ть (свіжими
або консервованими) плоди, во­
ни добре зберігаю ться в свіж ом у
вигляді.
Хімічний склад. Плоди містять
(у 100 г їстівного продукту):
білок —0,7—0,9 г; ж ир —0,2—0,5 г;
ву гл е в о д и —9,8— 10,6 г; к л ітк о­
вину —0,3—0,5 г; м інеральні речо­
вини — натрій —2,0 мг, калій —
181,0 мг, к а л ь ц ій — 12,0—20,0 мг,
з а л із о —0,25—0,30 мг, ф осф ор —
15,0— 17,0 мг, м а г н ій —6,0 мг;
лимонну кислоту —5,3 г; р-каротин — 0,02 г; тіамін — 0,037—
0,053 мг; рибофлавін —0,031 —
0,045 мг; піридоксин —0,045 мг,
нікотинамід —0,23—0,30 мг; ас ­
корбінову кислоту —45,0 мг (в кож урі —265,0 мг). Для соку ці по­
казники дещ о нижчі. Н езначна
гіркота зумовлю ється наявністю
глікозиду нарингіну. Сорти з р о ­
зовим м 'якуш ем мають це забарв­
лення не від антоціанів, а від
пігментів пластид (каротину і л і­
копіну). К алорійність 100 г м 'я к о ­
ті —ЗО—40 ккал.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Плоди грейпфрута
мають антисклеротичні і тон ізу­
ючі властивості, збудж ую ть апе­
тит, поліпш ую ть травлення, п ід­
вищ ують діурез. їх реком ендую ть
вж ивати в дієтичном у харчуванні,
при гіпокінезії, авітамінозах, при
деяких захворю ваннях ш лунковокиш кового тракту, після виснаж ­
ливих інфекційних захворю вань
і операцій, при фізичній і р о зу ­
мовій перевтомі, у разі хронічних
інтоксикацій, гіпертонії і уратно­
го уролітіазу, при підвищ еній
температурі тіла та після п ере­
несеного інф аркту міокарда. Ви­
користовую ть грейпфрути свіж и ­
ми і переробленими (сік,4варення,
компоти тощо). П ротипоказано
вж ивати грейпфрути при зн ач ­
ному
підвищ енні
кислотності
ш лункового соку.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — свіж ий сік грейпфрута
по 150—300 г три рази на день до їди,
підсолоджуючи на смак медом або
цукром (хворим на діабет не підсоло­
дж увати!).
127
282
ГРЕЧКА ЗВИЧАЙНА
гречиха посевная
Fagopyrum sagittatum —
однорічна трав'яниста рослина р о ­
дини гречкових. Стебло ребристе,
прямостояче, розгалуж ене, голе,
червонувате, ЗО—70 см заввишки.
Листки червоні, стріловидно-трикутні; нижні — довгочереш кові,
верхні — майж е сидячі. Квітки
правильні, двостатеві, білі, блідорож еві, рож еві або червоні, в
щ итковидних суцвіттях. П лід —
горіш ок. Цвіте у липні.
Пош ирення. Походить з Індії. Ви­
рощ ую ть як круп'яну культуру
переваж но на Поліссі та в Л ісо­
степовій зоні України.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть насіння і траву
(квітки разом з верхніми листка­
ми). Траву, як сировину для ф ар­
мацевтичних заводів, збираю ть на
п очатку цвітіння гречки, коли в
рослині є найбільш е рутину. Для
виготовлення галенових препара­
тів використовую ть квітки. А п­
теки сировину не відпускають.
Х імічний склад. Гречані крупи м і­
стять до 20 % білків з високим
вмістом лізину і триптофану,
крохм аль (до 80 % ), цукор (0,3—
0 ,5 % ), органічні кислоти (яблуч­
на, лимонна та інші), вітаміни
(В,, В2, РР і Р), макро- і м ікро­
елем енти (залізо, кальцій, фос-
фор, мідь, цинк, бор, йод, нікель,
та кобальт). У траві гречки є б а­
гато (1,9—2,5 % ) рутину.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Гречані крупи — цін­
ний дієтичний продукт. П риготов­
лені з них страви корисні людині
будь-якого віку. Особливо корис­
ним є вживання страв з гречаних
крупів при ш лунково-киш кових
захворюваннях, недокрів'ї, роз­
ладах нервової системи, захворю ­
ваннях нирок. З трави Г. з. одер­
ж ую ть рутин, який використо­
вують для проф ілактики й л ік у ­
вання гіпо- й авітам інозу Р, при
захворюваннях, що супроводяться
поруш еннями проникності судин
(геморагічні діатези, к ап іл яро­
токсикози, крововиливи в сітківку
ока, гіпертонічна та променева
хвороби, гломерулонеф рит, рев­
матизм, септичний ендокардит
тощо). На основі рутину о держ у­
ють ряд інших препаратів (уру­
тин, рутамін, аскорутин та інші).
В народній медицині настій к в і­
ток (окремо або в поєднанні з ін­
шими лікарським и рослинами)
п’ють при каш лі. Д обре розтерте
й просіяне листя використовую ть
для присипання запрілостей у
дітей.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — рутин (Rutinum) по
2 таблетки 2—3 рази на день, курс л іку­
вання — 5—6 тиж нів (ПРОТИПОКАЗА­
НО вживати вітамін Р при підвищ е­
ному зсіданні крові); настій (40 г
квіток на 1 л окропу) по 1 склянці
4—5 раз на день як відхаркувальний
засіб; 50 г суміші квіток Г. з., маку
дикого, п ід б ілу звичайного (по 10 г),
трави м едунки лікарської (10 г) і кві­
ток калачиків л іс о ви х (60 г) залива­
ють 1 л окропу, настоюють ні-ч і п'ють
по 1 склянці 5 раз на день при су ­
хому кашлі; 40 г суміші квіток Г. з.,
підбілу звичайного, бузи ни чорної,
л и п и серцелистої (по 20 г), квіток маку
дикого, дивини скіпетровидної, калачи­
ків лісових і трави медунки лікар­
ської (по ЗО г) заливаю ть 1 л окропу,
настоюють ніч, процідж ую ть і п'ють
по чверті склянки через 1 годину при
бронхіті з сухим виснаж ливим кашлем
ГРЙЖНИЦЯ
БАГАТОШЛЮБНА —
багаторічна розпростерта т р ав 'я ­
ниста зелена рослина родини гвоз­
дикових. Те саме, що остудник
багатошлюбний.
28 4
_
ГРИЖНИЦЯ ГОЛА —
багаторічна трав'яниста рослина
родини гвоздикових. Те саме, що
й остудник голий.
285
ГРИНДЁЛ1Я
РОЗЧЕПІРЕНА
гринделия растопыренная
Grindelia squarrosa —
дворічна трав'яни ста рослина р о ­
дини айстрових (складноцвітих).
Стебла прям остоячі або висхід­
ні, розгалуж ені, 50—60 см зав­
вишки. Листки довгасті, стеблооб­
гортні, цілісні, по краю дрібногостропилчасті. Квітки ж овті, в
кош иках, що утворю ю ть волоте­
видне або щ итковидне суцвіття;
крайові квітки язичкові, неплідні,
128
286
до 12 мм завдовжки; серединні —
трубчасті, двостатеві, з коротко5-зубчастим відгином. Кош ики —
до 3 см у діаметрі, з голою дуж е
клейкою багаторядною обгорт­
кою, листочки у якої — з розч е­
піреними кінчиками. П лід — сі­
м 'янка. Ц віте у червні — вересні.
Пош ирення. П оходить з П івніч­
ної Америки. На території У краї­
ни росте як бур'ян на пасовищах
і вздовж доріг у Харківській,
Дніпропетровській,
Кіровоград­
ській та М иколаївській областях;
поступово пош ирю ється і в інші
області.
Заготівля і зберігання. Д ля ви­
готовлення ліків використовую ть
надземну частину (H erba GrindeІіае) або лиш е кошики. Заготов­
ляю ть під час цвітіння рослини.
Зібрану сировину суш ать у п ро­
вітрю ваному приміщ енні, р о з­
кладаю чи її тоненьким шаром,
щоб не злипалася. Зберігаю ть у
бляш аних коробочках. Р ослина
неоф іцинальна (входила до сьо ­
мого видання Держ авної фарма­
копеї СРСР).
Хімічний склад. Н адземна частина
рослини містить 10— 12 % смоли,
до складу якої входять дитерпенові кислоти з групи лабдану
(гринделієва, гідроксигринделієва, оксогринделієва та епоксигринделієва), гіркоту гринделін
(алкалоїд), глікозиди, сапоніни
(2 % ), вуглеводи, гринделол (стероловий спирт з групи ф ітосте­
рину), ацетилові сполуки, органіч­
ні кислоти, флавоноїди, фітостерол, танін та сліди еф ірн ої олії,
в якій є борнеол і фенол.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Гринделія розч еп іре­
на виявляє спазмолітичну, анти­
септичну,
відхаркувальну
та
протиалергічну дію. Вивчаються
антибластичні властивості росли­
ни. П репарати гринделії найеф ек­
тивніші при фарингіті, ларингіті,
трахеїті та бронхіті (особливо у
людей похилого віку і в дітей у
станах, коли у верхніх дихаль­
них ш ляхах збирається слиз, який
важ ко виводиться). Як д о п ом іж ­
ний засіб препарати гринделії ви­
користовую ть при емф ізем і л е ­
гень, силікозі та при каш лі у хво­
рих на туберкульоз легень. Рос­
лині властива й легка сечогінна
дія, у зв 'язку з чим її використо­
вують при запаленнях сечового
міхура. Раніше гринделію ви­
користовували при деяких роз­
ладах роботи серця, оскільки її
препарати зменш ую ть кількість
серцевих скорочень, підвищ ують
* артеріальний тиск, ліквідую ть
аритмію і больові відчуття в д і­
лянці серця, покращ ую ть сам о­
почуття. Зовніш ньо препарати
гринделії розчепіреної викори­
стовую ть як протиотруту при
ф ітодерм атозах, зумовлених д е­
якими рослинами (Ruta g ra v eo ­
lens, T oxicodendron radicans, P ri­
m ula obconica, Prim ula chinensis),
при алергічних висипах, іритах
і кон'ю нктивітах. Гринделія роз­
чепірена є офіцинальною росли­
ною в Великобританії, Ф ранції,
П ортугалії, Іспанії, Індії, США,
Венесуелі та Бразілії, де її вико­
ристовую ть для виготовлення р я ­
ду препаратів (Astm in, Kelastm in,
M elrosum , Colomba, Bronchicum).
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — порош ок із сухої тра­
ви приймають по 1—2 г зранку натщ е­
серце і ввечері перед сном при зап а­
ленні сечового міхура; настойку трави
(1 частина сировини на 5 частин 70 % ного спирту, настоюють 3 доби) п'ють
по 40—60 крапель на чарку води
З—6 раз на день при бронхіті.
ЗОВНІШ НЬО— для ком пресів вико­
ристовую ть настойку (готують, як у по­
передньому прописі, перед засто­
суванням розводять кип'яченою водою
у співвіднош енні 1 : 3). Слід пам'ятати,
що надмірне вж ивання (передозування)
препаратів гринделії мож е зумовити
гастрит та подразнення нирок і сечо­
вих шляхів. ПРОТИПОКАЗАНО вж и ­
вати препарати гринделії при гострих
запальних станах ш лунково-киш ково­
го тракту.
ГРИЦИКИ ЗВИЧАЙНІ,
калитник, мисочки, мішечки;
пастушья сумка
Capsella bursa-pastoris —
однорічна трав'яниста гола розсіяноопуш ена рослина родини к а­
пустяних (хрестоцвітих). Стебло
прямостояче, просте або розга­
луж ене, 10—50 см заввишки. Л и­
стки чергові; прикореневі — у р о ­
зетці, череш кові, перисторозсічені, розділені на трикутні зубчасті
частки; стеблові — сидячі, ціло­
краї, біля основи стріловидні і
стеблообгортні. Квітки двостате­
ві, правильні, дрібні, 4-пелюсткові, білі, у верхівкових китицях.
Плід — стручок. Цвіте у квітні —
вересні.
Пош ирення. Росте по всій тери­
торії України як бур'ян на полях,
біля доріг та поблизу ж ител.
Заготівля і зберігання. Д ля ви­
готовлення ліків використовую ть
траву (Herba Bursae pastoris), зі­
брану під час цвітіння рослини,
коли на ній починаю ть утворю ­
ватися нижні плоди. Доцільно
виривати рослини з коренем, який
потім обрізую ть, залиш аю чи при­
кореневу розетку листків (при
скош уванні розетки листків за ­
лиш аю ться невикористаними і си­
ровина буде ни ж чої якості). Су­
ш ать траву під наметом або на
горищі, поки стебла не стануть
ламкими. С ухої сировини ви­
ходить 20 % . Строк придатно­
сті — 3 роки. Сировина відпуска­
ється аптеками.
Хімічний склад. Трава м істить
флавоноїди (рутин, лю теолін-7рутинозид, лютеолін-7-глюкозид)
дубильні речовини, аміни (хо
лін, ацетилхолін, тирамін та інші)
сапоніни, органічні кислоти (фу
129
287
марова, лимонна, яблучна, винна),
аскорбінову кислоту, еф ірну олію
та сполуки калію. Наявність у
траві вітаміну К деякі автори
ставлять під сумнів.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
Г. з. виявляю ть вираж ену крово­
спинну дію, зниж ую ть кров'яний
тиск, посилюють м оторику ш лун­
ка і прискорюють перистальтику
киш ечника, стимулюють моторну
функцію матки. Листки рослини
проявляю ть високу фітонцидну
активність. В акуш ерстві й гіне­
кології препарати Г. з. використо­
вують при післяпологових крово­
течах, атонії матки, при трива­
лих і сильних місячних у клім ак­
теричний період. Ефективним є й
використання Г. з. при легене­
вих, ш лунково-киш кових і ни рко­
вих кровотечах. У народній меди­
цині, крім цього, настій трави
п'ють при хворобах печінки, пе­
чінкових коліках, діареї, хворобах
нирок і сечового міхура, при
нирковокам 'яній хворобі та га­
рячці. Траву Г. з. часто викори­
стовую ть у поєднанні з іншими
лікарським и рослинами. Так, при
ниркових кровотечах Г. з. корисно
поєднувати з травою хвощ а п о ль о ­
вого, а при маткових — з ка ­
лин ою звичайною або гірчаком
перцевим . До лікувально-проф ілактичного харчового раціону
вклю чаю ть салати з молодого
листя грициків.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (10 г
або 2 столові лож ки сировини на
200 мл окропу) по 1 столовій лож ці
4—5 раз на день після їди як крово­
спинний засіб; чотири столові ложки
суміші трави Г. з. і хвоща польового
(взятих порівну) заливать 3 склянка­
ми окропу, настоюють 2 години і п ’ють
по півсклянки тричі на день як крово­
спинний засіб; рідкий екстракт грици­
ків звичайних (Extractum Bursae pastoris
fluidum) по 20 крапель 3 рази на день
при атонії матки і маткових кровоте­
чах; одну столову лож ку суміші трави
Г. з. і спориш у звичайного (по 15 г),
трави ом ели білої (20 г) заливають
склянкою окропу, настоюють 30 хв,
процідж ую ть і п'ю ть щодня ввечері
при тривалих маткових кровотечах;
настій трави грициків (40—50 г на 1 л
окропу, настоюють 20—30 хв, процідж у­
ють) п'ю ть теплим по півсклянки тричі
на день за 1 годину до їди як ж овчо­
гінний засіб; настій трави (3 столові
лож ки сухої або свіж ої трави на 200 мл
окропу, настоюють 15 хв, проціджують)
п'ють по третині склянки тричі на день
як гіпотензивний засіб; сік свіж ої
рослини по 40—50 крапель на прийом
(вважається, що сік у всіх випадках
діє ефективніш е за настій); салат:
молоде листя грициків подрібнюють
і кладуть на кусочки огірків і помідо­
рів, накривають зверху круж альцями
вареного яйця і поливають вершками
(на 100 г листя Г. з. беруть 60 г помі­
дорів, 60 г огірків, 1 яйце, 40 г вершків
та сіль).
ЗОВН ІШ Н ЬО — настій грициків (10 г
трави на 200 мл окропу) для ком пре­
сів на забиті місця і садна.
гро м о ви к—
Поширення. Росте по всій терито­
одно-, дво- або багаторічна ж о р ­
стковолосиста трав'яниста росли­
на родини ш орстколистих. Те са­
ме, що й синяк звичайний.
рії України (крім крайнього Сте­
пу) в світлих і мішаних лісах, по
чагарниках, на узліссях. Часто
розводять у садах.
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовую ть
плоди, які збираю ть після повно­
го достигання, коли вони пада­
ють самі або легко обтруш ую ть­
ся. Свіжими їх мож на використо­
вувати 2—3 місяці, зберігаю чи в
прохолодному приміщ енні. Про
запас плоди суш ать у суш арках,
попередньо при тем пературі 82—
84°, а потім — при 70°. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Плоди містять
дубильні й пектинові речовини,
0,1—0,2% органічних кислот (яб­
лучна, лимонна та інші), аскор­
бінову кислоту (12—22 мг% ), к а ­
ротин, вітаміни В, і РР, цукри,
еф ірну олію та мінеральні солі.
288
ГРУДНИК —
багаторічна трав'яниста з опуш е­
ним стеблом рослина родини р о ­
зових. Те саме, що й парило зв и ­
чайне.
289
ГРУША ДЙКА —
велике (20—30 м заввишки) листо­
падне дерево родини розових.
Те саме, що й груш а звичайна.
290
ГРУША ЗВИЧАЙНА,
груша дика;
груша обыкновенная
Pyrus com m unis
—
велике (20—ЗО м заввишки) листо­
падне дерево родини розових. Має
бурувато-сірі, блискучі, часто з
укороченими колючими пагонами
гілки. Листки довгочереш кові,
чергові, овальні або майж е округ­
лі, по краю дрібнопилчасті; м о­
лоді — густоповстистоопуш ені,
старі — голі, тем но-зелені, блис­
кучі. Квітки правильні, двостатеві,
білі або блідо-рож еві, в щ итковид­
них суцвіттях. П лід несправж ній,
грушовидний або округлий, соко­
витий, з великою кількістю к а м 'я ­
нистих клітин у м'якуш і. Цвіте
з другої половини квітня до по­
чатку травня. Плоди достигаю ть
у вересні — ж овтні.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
свіж і плоди або виготовлену з них
наливку використовую ть як в 'я ­
ж учий засіб при розладах ш лун­
ка і киш ечника, відвар сушених
плодів вж иваю ть при каш лі, про­
носі, як ж арозниж увальний та
протигарйчковий засіб, а груш е­
вий сік — як сечогінний засіб при
нирковокам 'яній хворобі. С пож и­
вають плоди груші свіжими, суш е­
ними, печеними, вареними і ква­
шеними. їх переробляю ть на соки,
повидло і квас. С віж і плоди кра­
ще вж ивати після влеж ування, бо
при цьому зменш ується кількість
дубильних речовин, зниж ується
кислотність, а крохм аль частково
переходить у цукор.
130
291
292
ГРУША МАСЛИНКОЛИСТА,
кам'яничка;
груша лохолистная
Pyrus elaeagnifolia —
ГРУШАНКА КРУГЛОЛИСТА
грушанка круглолистная
Pyrola rotundifolia
—
багаторічна трав'яниста рослина
невелике (8— 12 м заввишки) д е ­ родини груш анкових. Стебло 10—
рево або великий кущ родини ро­ 40 см заввишки, тупогранчасте,
зових. Гілки часто з колючками, з 1—2 піхвовими листками. При­
в молодому віці густо опушені. кореневі листки в розетці, округ­
Листки оберненоовальні, ш ироко- лі, нерівнозазубрені, довгочереш ­
ланцетні або майж е лопатковидні, кові. Квітки правильні, широко4—8 см завдовж ки і 1,5—4 см зав­ дзвониковидні, у багатоквітковій
ширшки, цілокраї або лише на верхівковій китиці; віночок білий,
верхівці зарубчасто-зубчасті з іноді біло-рож евий. П лід — ко р о ­
обох боків білоповстисто-ш ерсти- бочка. Цвіте у червні — липні.
сті. Квітки правильні, двостатеві, Поширення. Росте розсіяно на П о­
білі з рож евим відтінком, зібрані ліссі, у Карпатах, на Прикарпатті,
в багатоквіткові щитковидні с у ц ­ зрідка — в Л ісостепу на вологих
віття. П лоди несправж ні, від луках, у соснових, мішаних і по­
кулястої до груш овидної форми, части листяних лісах, у горах.
ж овтаво-зелені, спочатку опуш е­ Сировина. Використовують траву,
ні, пізніш е — майж е голі. Цвіте в зібрану під час цвітіння рослини.
квітні — травні, плоди достигають Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. У листках росли­
у ж овтні — листопаді.
Поширення. Трапляється в Криму ни знайдено глікозиди арбутин і
на кам'янистих, вапнякових і гли­ емульсин, дубильні речовини (до
нистих схилах. Вирощують як фі- 18% ), сахарозу та аскорбінову
кислоту (60 мг% ).
томеліоративну рослину.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Груша звичайна.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
Г. к. рекомендую ться .в народній
медицині як сечогінний, в'яж учий,
протиспазматичний, протизапаль­
ний і антисептичний засіб. їх ви­
користовую ть при катарах ш лун­
ково-киш кового тракту, хронічн о­
му запаленні нирок, сечового м і­
хура (з наявністю гною в сечі)
1 передм іхурової залози, при за­
пальних захворю ваннях ж іночої
статевої сфери, при водянці, спа­
стичних ш лунково-киш кових, го­
ловних і ревматичних болях, к ро­
вотечах (післяпологових, гем оро­
їдальних тощо), при діабеті й цин­
зі. Настоєм трави полощ уть р о ­
тову порож нину і горло при запа­
ленні, промиваю ть гнійні рани.
Для лікування ран, які довго не
гояться, використовую ть і свіж ий
сік рослини. В тібетській медицині
рослину використовували
при
хворобах печінки, туберкульозі
кісток та як ж арозниж ую чий за ­
сіб.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова л о ж ­
ка трави на 200 мл окропу, настоюють
2 години) по 1—2 столові лож ки 3 рази
на день; настойку (у співвіднош енні
1 : 10, на горілці) по 20—25 крапель
тричі на день.
ЗОВНІШНЬО — полоскання рота, горла,
промивання ран настоєм; на рани н а­
кладають свіж е потовчене листя.
131
293
295
298
ГУБАНЯ ЖОВТА —
ГУСЯТНИК —
ДАВНИК —
багаторічна трав'яниста рідкоопу- однорічна трав'яниста рослина з
шена рослина родини губоцвітих. прямостоячими або леж ачим и обТе саме, що й зел ен ч у к жовтий. листненими
стеблами
родини
гречкових. Те саме, що й спориш
звичайний.
294
ГУНЬБА СІННА
пажитник сенной
Trigonella foenum
296
graecum — ГУСЯЧА ЛАПКА —
однорічна трав'яниста рослина р о ­ багаторічна трав'яниста рослина
дини бобових. Стебло прям остоя­ родини розових. Те саме, що й
че, розсіяноопуш ене, 10—50 см перстач гусячий.
заввишки. Листки чергові, трій ча­
сті, з зубчастих листочків. Квітки
зигоморфні
(див.
Зигоморфна
квітка), по 1—2 в пазухах лист­ ГУТАПЁРЧОВЕ ДЕРЕВО —
ків; віночок блідо-ж овтий. П лід — дводомне листопадне дерево до
біб. Цвіте у червні.
20(30) м заввишки родини евкоПоширення. Походить із С еред­ мієвих. Те саме, що й евком ія
зем номор'я. На Україні розводять в' язолиста.
як кормову або еф іроолійну рос­
лину.
Сировина. Використовують насін­
ня (Sem en Foeni дгаесі). Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Насіння містить
алкалоїд тригонелін (0,38% ), ні­
котинову кислоту (3,5— 18 мг% ),
сапоніни (діосгенін, тригогенін,
гітогенін), слиз (ЗО—38 % ), холін
(0,05 % ), рутин, гіркі речовини та
еф ірну олію (0,30 % ).
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Те саме, що й сідач ко н о п ­
левий.
299_________________
ДАЛМАТСЬКА РОМАШКА —
багаторічна трав'яниста рослина
родини складноцвітих. Те саме,
що й маруна цинераріє листа.
297_________________ 300_________________
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Насіння Г. с. вж и ва­
ють як тонізую чий засіб, який
зб удж ує апетит. Його признача­
ють при кахексії, захворю ваннях
легень, авітам інозі РР та як зов-,
ніш ній засіб при екземі.
Лікарські формн 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — 1 чайну лож ку роз­
тертого на порошок насіння заварю ють
склянкою окропу, настоюють 20 хв і
випивають за день.
ЗОВНІШНЬО — розтерте на порошок
насіння варять 10 хв у невеликій кіль­
кості води (до одерж ання кашки), пе­
реносять на тканину і прикладають до
хворого місця.
ДЕЛЬФІНІЙ СГГЧАСТОПЛОДий
живокость
сетчастопл одная
Delphinium dictyocarpum —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. Стебло пря­
ме, ребристе, 60— 100 см заввиш ­
ки. Листки чергові, череш кові,
округло-серцевидні,
пальчасто
розсічені на 5—7 ромбічних ча­
сток, голі, лише біля основи і на
ж илках є рідкі щ етинки. Квітки
неправильні, на тонких квітко­
ніжках, зібрані в густу багато­
квіткову китицю завдовж ки 20—
35 см; оцвітина проста, п ’ятичленна, віночковидна, синя або темносиня; верхній листочок оцвітини
з шпоркою. Пелюстки-нектарники
і пелю стковидні стам інодії голу­
бого або білуватого кольору.
П лід складається з 3 багатонасін­
них листянок. Ц віте у червні —
серпні.
Поширення. В диком у стані рос­
лина трапляється в горах на пів­
дні Західного С ибіру і Східного
К азахстану, на П івденному Уралі.
На У країні її культивую ть як л і­
карську рослину в радгоспах Сою злікроспрому.
Заготівля і зберігання. Д ля м е­
дичних потреб заготовляю ть траву
(Herba Delphinii), яка є сировиною
для виробництва препарату меліктину. Заготівлю проводять у фазі
бутонізації і початку цвітіння рос­
лини, зрізую чи верхню облистнену частину стебел. Суш ать траву
на сонці, але при суш інні в за ­
тінку або в суш арках одерж ую ть
сировину вищої якості. Зберіга­
ють її в групі сильнодію чої
сировини. Строк придатності — 2
роки. Д ельф іній сітчастоплодий —
отруйна рослина. Після роботи
з ним треба старанно мити руки.
Хімічний склад. Трава рослини
м істить‘0,34—1,23 %
алкалоїдів
(метиллікаконітин, дельсемін, антраноїллікоктонін,
дельпірин,
ельделін, ельделідин, ЛІКОКТОНІН,
диктіокарпін, делектин, ізоболдин, диктизин, диктіонін, N -метиллауротетанін, N -ацетилд ел ек­
тин, О -ацетилделектин), органіч­
ні кислоти та мінеральні солі.
Серед алкалоїдів переваж ає м е­
тиллікаконітин (до 0,65 % ).
132
301
303
ДЕРЕВІЙ ЗВИЧАЙНИЙ,
Фармакологічні властивості і ви­ ДЕНЬ-І-НІЧ —
користання. А лкалоїд метилліка- однорічна трав'яниста напівпара- білоголовник;
конітин, який є основною дію ­
чою речовиною дельфінію сітчастоплодого, має курареподібні
властивості і подібно до d -тубокурарину діє за конкурентним
типом. Він гальмує передачу
збудж ення з рухових нервів на
м'язи, блокує н-холінореактивні
системи скелетних м 'язів і веге­
тативних гангліїв. С келетні м'язи,
таким чином, лиш аю ться м ож ли­
вості взаємодіяти з ацетилхолі­
ном — медіатором нервового зб у­
дж ення, яке утворю ється в зак ін ­
ченнях рухових нервів. На відміну
від d -тубокурарину, який впли­
ває переваж но на н-холінореактивні системи скелетних м'язів,
метиллікаконітин сильніш е бло­
кує н-холінореактивні системи ве­
гетативних вузлів, внаслідок чого
значно зниж ується артеріальний
тиск. Крім гангліоблокую чої дії,
метиллікаконітин виявляє пригнічувальну дію на вищі відділи цен­
тральної нервової с и сте м и ,зо к р е ­
ма на субкортикальні центри м оз­
ку. П репарат меліктин (гідройодид м етиллікаконітину) еф ектив­
ний при різних неврологічних за ­
хворюваннях, що супроводяться
патологічно підвищеним м'язовим
тонусом (при ураж енні пірамі­
дальної системи) і при інших роз­
ладах рухових ф ункцій організму
(гіперкінези, каталепсія), п ов'яза­
них з патологією центральної нер­
вової системи (паркінсонізм, спа­
стичний травматичний параліч,
розсіяний склероз), а також у ви­
падках післяопераційних, травм а­
тичних та інфекційних ураж ень
спинного мозку. П репарат отруй­
ний! Л ікування треба проводити
тільки під наглядом лікаря. При
підвищ еній чутливості до меліктину або при передозуванні внут­
ріш ньовенно вводять антихолінестеразні речовини (прозерин,
галантамін Тощо), дак?ть кисень,
проводять ш тучне дихання.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — меліктин
(M ellictinum) по 1 таблетці 1—5 раз на день
(починають з 1 таблетки і поступово
доводять до 5 таблеток на день)
протягом. З—8 тиж нів з повторенням
курсу лікування після 3—4-місячної
перерви. ПРОТИПОКАЗАНО призна­
чати меліктин при міастенії й інших
захворюваннях, що супроводяться зни­
ж енням тонусу м'язів, при тяж ких
поруш еннях ф ункції печінки і нирок,
при декомпенсації серцевої діяльності.
зитна рослина родини раннико­ тысячелистник обыкновенный
вих. Те саме, що й перестріч г а ­ Achillea m illefolium —
йовий.
багаторічна трав'яниста розсіяноопуш ена рослина родини айстро­
вих (складноцвітих). Стебло п ря­
мостояче, 40— 100 см заввишки,
вгорі розгалуж ене, 'б іл я основи
ДЕРЕВІЙ БЛАГОРОДНИЙ
тысячелистник
благородный здерев'яніле. Листки ланцетні,
двічіперисторозсічені, з числен­
Achillea nobilis —
багаторічна трав'яниста сірувато- ними віддалено розміщ еними сег­
повстиста рослина родини айстро­ ментами; стриж ень листка (1 —
вих (складноцвітих). Має вкоро­ 2 мм завширш ки) крилатий, з кін ­
чене багатоголове, без повзучих цевими частками, без додаткових
пагонів кореневищ е. С гебла ЗО— бічних часток, лиш е іноді з оди­
50 см заввишки, прямостоячі, вго­ ничними зубцями у верхній час­
рі розгалуж ені, біля основи — тині. Квітки зібрані в кошики, що
здерев'янілі, виходять пучками по утворюють щ итковидне суцвіття;
З— 10. Листки двічіперисторозсі- крайові квітки язичкові, м аточко­
чені, видовж еноеліптичні; кінцеві ві, білі або рож евуваті; середин­
часточки листків лінійно-ланцет­ ні — трубчасті, двостатеві. Плід —
ні; стриж ень листка — з дод атко­ сім'янкЬ. Цвіте у червні — ве­
вими зубчастими часткам и між ресні.
сегментами. Квітки зібрані в дріб ­ Поширення. Деревій росте на л у ­
ні кошики, що утворюють склад­ ках, по узліссях, галявинах, біля
ний щиток', крайові квітки м аточ­ доріг по всій території України.
кові, язичкові, білі або ж овтаво- Заготівля і зберігання. Для ви­
білі, серединні — трубчасті, дво­ готовлення ліків використовую ть
статеві. Плід — сім'янка. Цвіте у траву (H erba M illefolii) і квітки
(Flores
M illefolii).
Заготівлю
червні — вересні.
Поширення. Росте на степах та на проводять від початку до сере­
сухих схилах на півдні П олісся дини цвітіння рослини. Зрізую ть
(зрідка), в Лісостепу, Степу та верхівки стебел завдовж ки 15 см,
а на нижній, грубій частині стеб­
в Криму.
Заготівля і зберігання, хімічний ла обривають листя. Заготовляю чи
склад, фармакологічні властиво­ квітки, зрізую ть лише суцвіття з
сті і використання, лікарські квітоносам и так, щоб довж ина
форми і застосування — усе так, квітоносів не перевищ увала 4 см.
Суш ать під наметами або на го­
як у статті Д е р е в і й звичайний.
рищі, розкладаю чи тонким (5—
7 см) ш аром і періодично пере­
вертаючи. С ухої сировини вихо­
дить ЗО—33 % . Строк придатно­
сті — 5 років. Сировина відпуска­
ється аптеками.
Хімічний склад. Трава містить
еф ірну олію (до 0,8 % ), ф л аво­
ноїди (лю теолін-7-глікозид, р у ­
тин), сесквітерпени (матрицин,
мілефолід, балханолід), дубильні
й гіркі речовини, ахілеїн, вітамін
302
133
К ( органічні кислоти (оцтова, м у ­
рашина, ізовалеріанова) та інші
речовини. До складу еф ірної олії
входять проазулен, а- і 0-пінени,
камф ора, борнеол, туйон, цинеол,
каріоф ілен тощо.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Комплекс хімічних
речовин, що є в рослині, забез­
печую ть їй багатосторонні т ер а ­
певтичні властивості. Насамперед,
галенові препарати Д. з. виявля­
ють еф ективну кровоспинну дію
й використовую ться при л егене­
вих, киш кових, гем ороїдальних і
носових кровотечах, при кровоте­
чах з ясен і ран, а також при мат­
кових кровотечах (при запальних
процесах, фібром іом ах, надм ір­
них місячних). Використовуючи
Д. з. як кровоспинний засіб, слід
надавати перевагу препаратам з
листя, бо квітки рослини такої
дії не виявляють. Поряд з цим
препарати Д. з. подразню ю ть за ­
кінчення смакових нервів і поси­
люють
секреторну
активність
шлунка, розш ирюють ж овчні про­
токи і збільш ую ть ж овчовиділен­
ня в дванадцятипалу киш ку, під­
вищують діурез, купірую ть спас­
тичний біль у киш ечнику, й це
зумовлює використання їх при
зниж еному апетиті, гіпоацидному
гастриті,
виразковій
хворобі
ш лунка і дванадцятипалої кишки,
виразкових спастичних колітах,
метеоризмі, при хворобах печін­
ки, нирок і сечового міхура. При
зовніш ньому використанні як кро
воспинного, протизапального, б а ­
ктерицидного та дерм атонічного
засобу препарати деревію зви­
чайного дають еф ект при гніздо­
вому облисінні (A lopecia areata),
надмірній ж ирності шкіри, вуг­
рах, геморої й герпесі, сприяють
загоюванню свіж их і нагноєних
ран, виразок, ф урункулів і л у ск а­
того лишаю, стимулю ю ть ріст в о ­
лосся. У народній медицині дере­
вій використовую ть ще ширше.
Крім усіх вищ езазначених випад­
ків, його вживаю ть всередину як
засіб, що регулює обмін речовин,
при запамороченні, нудоті, голов­
ному болі, безсонні, істерії, х л о ­
розі (бліда неміч), м алярії й т у ­
беркульозі легень, при проносах,
нирковокам'яній хворобі, нічному
нетриманні сечі, нічних полюціях
і білях, для регулю вання м енстру­
ацій і стимулювання виділення
молока у матерів-годувальниць та
як протиглисний засіб. С ам остій­
но траву деревію застосовую ть
рідко. Частіш е її використовую ть
у суміш і з іншими лікарськими
рослинами. Д еревій звичайний
входить до складу проносного
чаю, протигеморойного чаю, апе­
титних чаїв та ш лун к о ви х ча'ів.
До складу лікувально-п роф ілак­
тичного харчового раціону корис­
но вклю чати салати, приготовані
з доданням невеликої кількості
молодих листочків деревію зви­
чайного. Слід пам 'ятати, що над­
мірне й тривале вж ивання його
спричинює запам орочення та ви­
сипи на шкірі.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (15 г,
або 2 столові лож ки сировини на
200 мл окропу) п'ють теплим по по­
ловині — третині склянки 2—3 рази
на день при гастритах, виразковій
хворобі та як кровоспинний засіб; е к ­
стракт деревію рідкий (Extractum M il­
lefolii fluidum) приймають по 40—50
крапель 3 рази на день; свіж ий сік
рослини, підсолоджений медом, вж и ­
вають по 1 чайній лож ці три рази на
день для збудж ення апетиту, покра­
щення обміну речовин, при гепато­
холециститах та гінекологічних хворо­
бах (метрорагії); настойку трави (ЗО г
303
сировини на 100 г горілки, настою ­
ють 7 днів) по 20 крапель 3 рази на
день перед їдою при дисменореї, сте­
нокардії, кишкових спазмах; суміш
0,15 г порош ку листя деревію зви­
чайного і 0,15 г порош ку листя кро­
пиви дводом ної приймають перед їдою
три рази на день як кровоспинний
і протизапальний засіб; дві столові
лож ки суміш і трави деревію зви ­
чайного, звіробою звичайного, зо ло ­
тотисячника малого, рутки лікарської,
трави і кореня цикорію звичайного
та листків подорож ника великого,
взятих порівну, варять 10 хвилин
у 2 склянках води, настоюють п ів­
години і п'ю ть по півсклянки три
рази на день за півгодини до їди про­
тягом 1—2 місяців при гіпоацидному
гастриті; дві столові лож ки суміші
трави деревію звичайного, кореневищ
аїру тростинового, бруньок берези по­
вислої та листя м учниці звичайної
у співвіднош енні 2: 1: 1 : 2 варять 5—7
хвилин у 500 мл води, настоюють
півгодини і випивають протягом дня
за 4,рази при запаленні сечового міхура;
салат: молоде листя деревію звичай­
ного витримують 1 хвилину в окропі,
подрібнюють, зміш ують з підготовле­
ними для салату капустою і цибулею,
солять і заправляю ть рослинною олією
(на 150 г кваш еної капусти беруть
25 г зеленої цибулі, 5 г листя дере­
вію, 10 г олії та сіль).
ЗОВНІШНЬО — настій трави (2 столові
лож ки сировини на 500 мл окропу, на­
стоюють одну годину) для обмивань,
примочок, компресів (при вуграх, для
лікування ран, виразок і ф урункулів),
місцевих ванн (при геморої, лускатому
лиш аї й корості) і для втирань (1 раз
на день для стимулю вання росту во­
лосся); настій квіткових кошиків (3 чай­
ні лож ки сировини на 200 мл окропу,
настоюють ЗО хвилин, процідж ую ть,
охолоджують) для компресів при над­
мірній ж ирності шкіри обличчя; три
чайні лож ки суміші квіткових кошиків
деревію звичайного, трави фіалки три­
колірної і шишок хм елю звичайного,
взятих порівну, заливаю ть склянкою
окропу, настоюють ЗО хвилин, проці­
дж ую ть, охолодж ую ть і застосовую ть
цей настій так, як у попередньому про­
писі; маска на обличчя при надмірній
ж ирності шкіри: настій квіткових ко­
шиків деревію звичайного (3 чайні л ож ­
ки на 200 мл окропу) зміш ують з по­
рошком сухого молока, крохмалем або
борошном і одерж ану кашку наносять
на обличчя, а через 15—20 хвилин зм и­
вають (так само мож на використовува­
ти і наведений вище настій суміші квіт­
кових кош иків деревію звичайного, тра­
ви фіалки триколірної і шишок хмелю
звичайного); суміш свіж орозтертої тра­
ви деревію звичайного з прованською
олією (у співвіднош енні 1 : 10) для зм а­
щування ураж ених ділянок шкіри (при
опіках, ф урункулах і туберкульозі ш кі­
ри) і для втирань (1 раз на день при
гніздовому облисінні).
134
304
305_________________ 306
ДЕРЕВІЙ ПАННОНСЬКИЙ
ДЕРЕВІЙ СТИСНУТИЙ
ДЕРЕВІЙ ХРЯЩУВАТИЙ
тысячелистник паннонский
тысячелистник сдавленный
A chillea stricta —
тысячелистник
хрящеватый
A chillea cartilaginea —
багаторічна трав'яниста розсіяноопуш ена довгими м 'яким и волос­
ками рослина родини айстрових
(складноцвітих). Стебла прям о­
стоячі, прості, 20—70 см заввиш ­
ки. Листки яйцевидно-довгасті,
З—25 см завдовж ки і 1,5 см зав ­
ширшки, тричіперисторозсічені;
кінцеві частки листків ланцетні,
0,3— 1 мм завширш ки. С триж ень
листка від середини або майж е
з основи — з пром іж ним и перистонадрізаними або цілісними ч а­
стками. Квітки зібрані в кош ики,
що утворюють стиснуте щ итко­
видне суцвіття; крайові язичкові
квітки маточкові, білі, середин­
ні — трубчасті, двостатеві. П лід —
сім'янка. Цвіте у липні — вересні.
Поширення. Трапляється на га­
лявинах у лісах на Закарпатті, в
Карпатах і на П рикарпатті.
багаторічна трав'яниста волосисто-опуш ена рослина родини ай­
стрових (складноцвітих). Стебла
прямостоячі, розгалуж ені, 50—
150 см заввишки. Листки чергові,
цілісні, ланцетовидні, по краю двічіпилчастозубчасті, до 12 мм зав­
ширшки. Квітки — в кош иках, які
утворю ю ть щ итковидне суцвіття;
крайові — язичкові, маточкові, бі­
лі; серединні — трубчасті, двоста­
теві. П лід — сім'янка. Цвіте у лип­
ні — вересні.
Поширення. Т рапляється на Захід­
ному Поліссі на вологих луках,
по чагарниках, біля берегів річок
1 озер.
Сировина. Використовують суц­
віття (кошики), зібрані під час
цвітіння рослини. Рослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. Рослина містить
еф ірну олію, гіркі й дубильні ре­
човини. До складу еф ірн ої олії
входять азулен, пінен, борнеол та
інші речовини.
Achillea раппопіса —
багаторічна трав'яниста волохатоповстиста (особливо в молодому
віці) рослина родини айстрових
(складноцвітих). Стебла прям о­
стоячі, прості, ЗО—80 см заввиш ­
ки, часто трохи рож ево-ф іолетові.
Листки лінійно-ланцетні, тричіперисторозсічені, листкові частки
зближ ені; нижні листки череш ко­
ві, решта — сидячі, при основі —
з вушками. Кінцеві частки листків
ланцетні або лінійно-ланцетні, до
0,5—0,6 мм завширшки. Квітки зіб­
рані в дрібні кош ики, що утворю ­
ють негусті щитки; крайові квітки
маточкові, язичкові, білі, ж овтаві
або рож евуваті, серединні — тр у ­
бчасті, двостатеві. Плід — сім 'ян­
ка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Росте на відкритих
місцях, схилах і галявинах по
всій території України, крім Гір­
ського Криму.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Д еревій звичайний.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Д еревій звичайний.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
Д. х. використовую ть як протиза­
пальний засіб та як засіб, що збу­
дж ує апетит. Н астоєм рослини л і­
кую ть рани, запальні процеси в ро­
товій порож нині тощо.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій кошиків (1 сто­
лова лож ка кошиків на 300 мл окропу,
настоюють 2 години, процідж ую ть) по
2 столові лож ки через кож ні 2 години.
ЗОВНІШНЬО — настій кошиків (готу­
ють, як у попередньому прописі) для
полоскань і примочок.
135
307
308
309_________________
ДЕРЕВІЙ ЦІЛОАЙСТИЙ
ДЕРЕВІЙ ЩЕТИНИСТИЙ
ДЕРЕН СПРАВЖНІЙ
щетинистый кизил;
тысячелистник цельнолистный тысячелистник
кизил обыкновенный
A chillea setacea —
A chillea ptarmica —
багаторічна трав'яниста відлегловолохато-повстиста рослина роди­
ни айстрових (складноцвітих).
Стебла прямостоячі, прості, ЗО—
60 см заввишки. Листки лінійні
або вузьколанцетні; прикорене­
ві — короткочереш кові, всі інші —
сидячі. Серединні стеблові листки
4—6 см завдовж ки і 0,8— 1,2 см
завширшки, двічі перисто розсі­
чені на вузькі нитковидні частки;
сегменти першого порядку розта­
шовані по центральній ж илці на
віддалі 2,2—4 мм. Кінцеві частки
листків щ етиновидно-лінійні, бли­
зько 0,2 мм завширшки. Квітки
зібрані в дрібні кош ики, що утво­
рюють щиток; крайові маточкові
квітки язичкові, білі або трохи
жовтаві,
серединні — трубчасті,
двостатеві; язички крайових к ві­
ток 0,9— 1,5 мм завдовж ки і 1—
2 мм завширш ки, з трьома неве­
личкими тупими частками на вер­
хівці. П л ід — сім ’янка. Цвіте у
травні — вересні.
Поширення. Росте на степах, сухо­
дільних луках, біля доріг по всій
території України, але найбільш е
Фармакологічні властивості і ви­ його в Степу і в Криму.
користання. Рослина відома в на­ Заготівля і зберігання, хімічний
родній медицині як кровоспинний, склад, фармакологічні властивос­
ранозагою вальний та знеболю ю ­ ті і використання, лікарські фор­
чий засіб. її використовували при мн і застосування — усе так, як
виразковій хворобі шлунка, при у статті Д еревій звичайний.
туберкульозі легень, геморої, м ат­
кових кровотечах, зубному болі,
для загоювання ран і виразок.
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Стебла одиничні, прям остоя­
чі, розгалуж ені, біля основи зде­
рев'янілі, 30— 120 см заввишки.
Листки цілісні, голі або слабоопуш ені, сидячі, вузьколанцетні,
двічіпилчасті, до 6 мм завширшки.
Квітки зібрані в кош ики, що ут­
ворюють негустий щиток; крайові
квітки (їх 8— 14) язичкові, м аточ­
кові, білі, серединні — трубчасті,
двостатеві. П лід — сім'янка. Цвіте
у липні — вересні.
Поширення. Росте на вологих л у ­
ках, по берегах річок і водойм
на Прикарпатті і зрідка на П оліс­
сі (в західній частині).
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини.
Зрізаю ть верхівки стебел (без зде­
рев'янілих частин). Суш ать під на­
метом або на горищі. Рослина н е ­
офіцинальна.
Хімічний склад. Кошики містять
алкалоїд ахілін і еф ірну олію, до
складу якої входить стеароптен.
У листках є значна кількість (до
90 мг% ) аскорбінової кислоти.
Cornus mas —
кущ або невелике (до 8 м заввиш ­
ки) дерево родини деренових.
Листки прості, великі, яйцевидні
або ланцетні, цілісні, загострені.
Квітки ж овті, правильні, дрібні,
зібрані в зонтиковидні суцвіття.
П лід — циліндрична або груш о­
видна червона соковита кістянка.
Цвіте протягом березня — квітня,
до розпускання листя. Плоди д о ­
стигають у серпні — вересні.
Поширення. Росте в лісах, по ча­
гарниках у Криму, в західних л ісо ­
степових районах Карпат, на П ри­
карпатті й рідш е — в деяких ін­
ших областях України, зокрем а
в Ч еркаській і К іровоградській.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть листя, плоди і к о ­
ру. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Плоди м істять до
10 % цукрів, 2—3,5 % органічних
кислот (яблучну, лимонну, янтар­
ну), близько 55 мг% аскорбінової
кислоти, еф ірну олію, пектинові
речовини; в корі є глікозид корнін і гіркоти. Всі частини рослини
містять дубильні речовини (в корі
і листках їх до 15 % ).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Цілющі властивості
дерену відомі давно. Ще Гіппократ
реком ендував відвар листя при
хворобах ш лунка. Відвар кори і
коріння вживали при малярії. Як
зовніш ній засіб кору використо­
вували при ф урункульозі. Плоди
й тепер ш ироко використовую ть
у народній медицині. С віж ими або
у вигляді відвару плоди дерену
вживаю ть як в'яж уч и й засіб при
проносах, для підвищ ення апети­
ту, при цинзі, а також як тон і­
зуючий і протигарячковий засіб.
С віж і плоди дерену корисно вж и ­
вати хворим на цукровий діабет
і особам, які маю ть до нього
схильність, бо сік плодів має зд ат­
ність зниж увати рівень цукру й
посилювати ферм ентативну сек ­
рецію підш лункової залози. П ло­
ди сушать, маринують, перероб­
ляю ть на варення, повидло, пас­
тилу і соки. На Кавказі з плодів
готують високовітамінний про­
дукт — лаваш. Для цього звільне­
ні від кісточок плоди варять до
одерж ання густої однорідної м а­
си, яку тонким ш аром розклада­
ють на дошці й висуш ую ть на
відкритому повітрі. О держ аний
концентрат м істить у собі до 40 %
цукру і багато вітамінів. У роки
перш ої світової війни лаваш вико­
ристовували в російській армії як
ефективний протицинготний за ­
сіб.
Лікарські форми і застосування. На­
стій плодів (5— 10 г сухих плодів на
склянку окропу) п'ю ть як чай при
проносах і ш лункових крововиливах.
136
310
ДЕРЖИДЕРЕВО
держ идерево
311
ЗВИЧАЙНЕ ДЗВОНИКИ СКУПЧЕНІ
обыкновенное колокольчик скученный
Paliurus spina-christi —
Campanula glomerata —
багаторічна трав'яниста гола або
розсіяном 'якоопуш ена
рослина
родини дзвоникових. Стебло пря­
мостояче, просте, тупогранчасте,
сірувато-зелене або червонувате,
25—80 см заввишки. Листки чер­
гові, цілісні; нижні — довгоче­
решкові, видовж енояйцевидні або
видовж еноланцетні, біля основи—
серцевидні або округлі, верхні
стеблові — сидячі,
яйцевидноланцетні, трохи стеблообгортні,
нерівномірнозарубчасто - пилчас­
ті. Квітки правильні, двостатеві,
зрослопелю сткові, сидячі, зібрані
в пазухах верхніх листків у вер­
хівкову головку, оточену біля ос­
нови яйцевидними листками; він о ­
чок дзвониковидний, фіолетовий,
на третину розділений на частки.
П лід — коробочка. Цвіте у черв­
ні — серпні.
Поширення. Росте по всій терито­
рії України на узліссях, у лісах,
по чагарниках, на суходільних л у ­
ках.
Сировина. Для виготовлення ліків
використовую ть траву, зібрану під
час цвітіння рослини. Рослина н е ­
офіцинальна.
Хімічний склад. Трава містить ал ­
калоїди, кверцетин, кемпферол,
кавову і кум арову кислоти, каро­
тин, аскорбінову кислоту. Н аяв­
ність у траві алкалоїдів деякі
Фармакологічні властивості і ви­ автори ставлять під сумнів.
користання. В народній медицині Фармакологічні властивості І ви­
плоди держ идерева використову­ користання. В народній медицині
ють як відхаркувальний, в'яж учий рослина відома своїми антим ік­
та дезинфікую чий засіб. Відвар робними, протизапальними, з а ­
плодів вживаю ть при кашлі, брон­ спокійливими й знеболюючими
хіальній астмі, гіпертонічній хво­ властивостями. Внутрішньо настій
робі, діареї й дизентерії та як трави використовували при лихо­
«кровоочисний» засіб при екзе­
мах.
густий колючий з кутасто-звиви­
стими гілками кущ родини ж о ­
стерових, 100—250 см заввишки.
Листки прості, цілісні, чергові,
2— 4 см завдовж ки, оберненояйце­
видні, нерівнобокі, з трьома ж ил­
ками; прилистки видозмінені в к о ­
лючки, одна з яких прямостояча,
а друга — вигнута назад. Квітки
двостатеві, 5-пелюсткові, ж овту­
вато-зеленуваті, 3— 4 мм у діам ет­
рі, зібрані в невеликі зонтиковид­
ні суцвіття. П лід сухий, нерозкривний, оточений крилом, 1,3—
2,8 см у діаметрі, яскраво-ж овтий
або червоно-коричневий. Цвіте у
травні — червні.
Поширення. Д ерж идерево звичай­
не трапляється на сухих схилах
у Гірському й Південному Криму.
Розводять як декоративний кущ,
використовую ть у живоплотах.
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовую ть
стиглі плоди. їх сушать під на­
криттям на вільному повітрі або
в приміщенні, яке добре провіт­
рюється. Сухої сировини вихо­
дить 50 % . Зберігаю ть у сухому
місці. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Плоди держ и ­
дерева звичайного містять рамноглікозиди й дубильні речовини.
У листі є аскорбінова кислота (до
176 мг% ).
Лікарські формі і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар плодів (1 сто­
лова лож ка сировини на 500 мл окро­
пу, варять 10 хвилин) по півсклянки
4 рази на день до Іди; 2 столові лож ки
суміші плодів держ идерева звичайного
(50 г), насіння льо н у звичайного (ЗО г),
квіток л и п и серцелистої й первоцвіту
весняного (по 20 г), листя подорож ника
великого, ш авлії лікарської, листовика
сколопендрового (по ЗО г), трави ефедри
двоколосої і калачиків лісо ви х (по ЗО г)
заливають 500 мл окропу, настоюють
2 години і п'ють, підсолоджую чи ме­
дом, по півсклянки 4 рази на день до
їди при гострому бронхіті. Вживаючи
препарати держидерева, треба остері­
гатися передозування. Високі дози ви­
кликаю ть подразнення травного каналу
й нирок.
манці, ломоті, каш лі, мігрені, ате­
росклерозі, гастралгії, ж овтяниці,
запорі, надмірних місячних, білях
та при сифілісі, зовніш ньо — при
епілепсії (ванни), при бешихових
запаленнях, грудниці, стоматитах,
гінгівітах і ангіні (компреси, об­
мивання, полоскання). Порош ком
трави присипали панарицій і ли­
ш аї, а при укусах собак траву
використовували для припарок.
Лікарські формн І застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні
лож ки трави на 200 мл окропу, на­
стоюють 2 години) по 1 столовій лож ці
З рази на день.
137
ДИВИНА ВЕДМЕЖА,
ДИВИНА
ГУСТОКВІТКОВА,
ведмеже вухо, царська свічка; дивина скіпетровидна, коров'як
коровяк обыкновенный
скіпетровидний;
Verbascum thapsus —
коровяк густоцветковый
дво- або однорічна трав'яниста Verbascum densiflorum, сино­
повстисто-опуш ена рослина роди­
ни ранникових. Стебло переваж но нім V. thapsiforme —
просте, прямостояче, ЗО— 120 см
заввишки. Прикореневі листки ви­
довж еноеліптичні, тупозарубчасті, серединні — видовж енояйце­
видні, збігають на меж ивузля
стебла. Квітки двостатеві, з він о ч ­
ком, надрізаним на 5 нерівних
ж овтих лопатей, зібрані в довге
й густе колосовидне суцвіття.
П лід — коробочка. Цвіте у черв­
ні — липні.
Пош ирення. Росте на відкритих
піскуватих місцях м айж е по всій
території України.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фарм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Д ивина густоквіткова.
дворічна або однорічна повстистоопуш ена рослина родини ранни­
кових. Стебло просте або у верх­
ній частині розгалуж ене, прям о­
стояче, 50—180 см заввишки. Л и ­
стки видовж еноеліптичні, город­
часті, загострені; стеблові зб іга­
ють на меж ивузля стебла, утворю ­
ючи на ньому крила; верхні лист­
ки зменш ені. Квітки двостатеві,
неправильні, ж овті, зібрані в густе
переривчасте колосовидне суцвіт­
тя. П лід — коробочка. Цвіте у
червні — серпні.
П ош ирення. Росте на відкритих
місцях, схилах, луках та піскува­
тих грунтах м айж е по всій тери­
торії України.
Заготівля і зберігання. Д ля виго­
товлення ліків використовую ть
квітки (Flores Verbasci). Збирають
лише віно ч ки з тичинками, висми­
куючи їх із чаш ечки. Заготівлю
проводять у сонячну погоду П І С Л Я
того як спаде роса і, баж ано, в пер­
шій половині дня, бо квітка три­
мається тільки один день. Н ад­
вечір віночок в'яне і стає непри­
датним до використання. Суш ать
квітки одразу після збирання в
затінку на вільному повітрі, на
горищі або в теплом у приміщ енні
з доброю вентиляцією, розкл ада­
ючи їх тоненьким ш аром на т ка­
нині або папері. С ухої сировини
виходить 16—18 % . Зберігаю ть у
металевих коробочках або в скл я­
ному посуді з притертою проб­
кою. Строк придатності — 1 рік.
До недавнього часу рослина вхо­
дила до складу Держ авної фар­
м акопеї СРСР.
Хімічний склад. Сировина містить
до 2,5 % слизу, сапоніни, камедь,
близько 11 % цукрів (у т. ч. 3,5 %
глюкози), іридоїдний глікозид
аукубін, ф лавоноїд гесперидин,
каротиноїди (а-кроцетин і р-каротин), дубильні речовини, аскор­
бінову кислоту та сліди еф ірної
олії.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати Д. г. ви­
являю ть пом 'якш увальну, відхар­
кувальну, протиспазматичну та
легку наркотичну дію. Вони т а ­
мують біль, зменш ую ть судому,
набряки тканин. Д. г., як обволі­
каючий, знеболюючий і відхарку­
вальний засіб, входить до фармакопей багатьох країн світу. О кре­
мо або в поєднанні з подібними
за дією рослинами Д. г. викорис­
товую ть при запаленнях слизових
оболонок верхніх дихальних ш ля­
хів, каш лі, коклюші, бронхіті,
бронхіальній астмі, емф ізем і й за­
паленні легень, кровохарканні,
при захворю ваннях травного к а ­
налу, печінки та селезінки, у ви­
падках патологічного схуднення
або нервового виснаження. М іс­
цево використовую ть: настойку
квіток — для натирань при нев­
ралгії й болі в суглобах; порош ок
квіток — для присипань тріщин,
саден і ран, попередньо змащ ених
морквяним соком; припарки кві­
ток разом з листям — до ран, за­
пальних вогнищ та опіків; сидячі
ванни з квіток або коріння — при
защ емленні гем ороїдальних вуз­
лів. Квітки Д. г. входять до скл а­
ду гр уд ни х чаів.
138
Лікарські формн 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО— настій квіток (1 сто­
лова лож ка квіток на 200 мл окропу)
по 1 столовій лож ці через кож ні 3 го­
дини як пом’якш увальний і відхарку­
вальний засіб; 15 г суміші взятих по­
рівну квіток Д. г. і коріння алтеї л і­
карської варять у 200 мл води 15—20 хв,
процідж ую ть, додають 200 г цукру, ки­
п ’ятять, поки не вийде сироп і дають
пити дітям по 3—4 чайні лож ки на
день при кашлі; суміш 1 столової л о ж ­
ки квіток Д. г. і по 1 чайній лож ці
квіток нагідок лікарських і ромашки
лікарської кип'ятять в 1 склянці води
5 хв, остуджую ть, проціджую ть, дода­
ють 1 столову лож ку цукру і дають
пити дітям замість риб’ячого ж иру по
1 столовій лож ці тричі на день при
схудненні або нервовому виснаж енні;
одну чайну лож ку суміші взятих по­
рівну квіток Д. г., квіток калачиків л і­
сових, квіток цм ину піскового і квіток
алтеї лікарської заливають 1 склянкою
окропу, кип'ятять 5 хв і п’ють по 1—
2 склянки на день при кашлі у дорос­
лих; одну столову лож ку суміш і взятих
порівну квіток Д. г., квіток калачиків
лісових, квіток бузи ни чорної, квіток
ли п и серцелистої й сушених ягід ма­
лини заливають у термосі 2 склянками
окропу, парять півгодини й випивають
гарячим на ніч як потогінний засіб.
ЗОВН ІШ Н ЬО — чотири ж мені квіток
або подрібненого коріння Д. г. заварю ­
ють у 5 л окропу, настоюють до охоло­
дж ення і одерж аний настій використо­
вують для сидячої 15-хвилинної холод­
ної ванни при защ емленні гемороїдаль­
них вузлів, повторюючи процедуру че­
рез 2 дні.
314
315
ДИВИНА ЗАЛІЗНЯКОВИДНА
ДИВИНА ПРЕГАРНА
коровяк лекарственный
коровяк великолепный
Verbascum phlom oides —
Verbascum speciosum —
дво- або однорічна трав'яниста
повстистоопуш ена рослина роди­
ни ранникових. Стебло просте,
прямостояче, 50—200 см заввиш ­
ки. Нижні листки поступово зву­
ж ені в черешки, еліптично-ланцеТні; серединні й верхні — яйце­
видні, сидячі, трохи збігаю ть на
меж ивузля стебла. Квітки двоста­
теві, неправильні, жовті, зібрані
пучками по 2—4 і утворюють пе­
ребивчасте колосовидне суцвіття.
Плід — коробочка. Цвіте у черв­
ні — липні.
Поширення. Росте на відкритих
місцях, на схилах, пісках та біля
доріг переваж но на Закарпатті.
дво- або однорічна трав'яниста короткоповстиста рослина родини
ранникових. Стебло прямостояче,
кутасте, розгалуж ене, 60— 120 см
заввишки. Листки видовж ені, ці­
локраї, на кінцях поступово зву­
ж ені; стеблові — з трохи серце­
видною основою. Квітки двоста­
теві, неправильні, жовті, зібрані
в пірамідально розгалуж ен е с у ­
цвіття. П лід — коробочка. Цвіте
у червні — липні.
Поширення. Росте на кам 'янистих
місцях і горбах у басейні ріки
Дністра.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
Заготівля і зберігання, хімічний ті і використання, лікарські фор­
склад, фармакологічні властиво­ ми І застосування — усе так, як
сті і використання, лікарські фор­ у статті Д ивина густоквіткова.
мн і застосування — усе так, як
у статті Д ивина густоквіткова.
316
ДИВИНА СКІПЕТРОВЙДНА —
дворічна або однорічна повстисто-опуш ена рослина родини ран­
никових. Те саме, що й дивина
густоквіткова.
317
ДИВНЕ ДЕРЕВО —
вічнозелене велике (50—70 м зав­
вишки) дерево родини миртових.
Те саме, що й евкаліпт кулястий.
318
дивосил —
багаторічна трав'яниста рослина
родини складноцвітих. Те саме,
що й оман високий.
319
ДИКА ГОРОБИНКА —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Те саме, що й пижмо зв и ­
чайне.
320
ДИКА МАЛЬВА —
багаторічна повстистоопуш ена, з
міцним розгалуж еним кореневи­
щем і м 'ясистими довгими ко р е­
нями рослина родини мальвових.
Те саме, що й алтея лікарська.
139
321
ДИКА РУТА —
325
Сировина. З лікувальною метою
однорічна трав'яниста гола сизу­
вато-зелена рослина родини рут­
кових. Те саме, що й рутка л ік а р ­
ська.
використовую ть плоди. Вживають
плоди свіж ими; про запас в'ялять,
сушать, переробляю ть на цукати,
варення, джеми, маринади тощо.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Плоди містять
органічні кислоти, цукри (16—
18 % ), пектинові речовини, вітам і­
однорічна трав'яниста гола сизу­ ни (Е, С, Вб, В2, каротин, нікоти­
вато-зелена рослина родини рут­ нову, пантотенову та ф олієву кис­
кових. Те саме, що й рутка л ік а р ­ лоти), клітковину, азотисті й м іне­
ральні речовини.
ська.
322_________________
димниця —
323_________________
ДЙИЯ ЗВИЧАЙНА —
однорічна трав'яниста ш орсткоопуш ена рослина родини гарбу­
зових. Те саме, що й диня п о ­
сівна.
324
ДЙНЯ ПОСІВНА,
диня звичайна;
дыня обыкновенная
M elo sativus —
однорічна трав'яниста ш орсткоопуш ена рослина родини гарбузо­
вих. Стебло невиразногранчасте,
лазяче, до 3 м завдовж ки. Листки
чергові, округло-серцевидні, п 'я ­
тилопатеві, зубчасті, 6—20 см зав­
довж ки. Квітки одностатеві, рід­
ше — двостатеві; тичинкові — на
коротких ніж ках, зібрані негусти­
ми пазуш ними пучками; м аточко­
ві — одиничні. В іночок колесовидний, п'ятироздільний, ясножовтий. Плід ягодоподібний, ба­
гатонасінний, зеленуватий або
ж овтуватий, кулястий, овальний
або видовжений. Цвіте у липні —
серпні. П лодоносить у серпні —
вересні.
Поширення. Походить з П івден­
ної Азії. На Україні ш ироко виро­
щують, переваж но в південних
районах республіки.
ДІВОЧА КРАСА —
багаторічна трав'яниста рослина
родини губоцвітих. Те саме, що й
горлянка повзуча.
ДІОСКОРЕЯ
ШППОНСЬКА
диоскорея ниппонская
Dioscorea пірропіса, синонім —
D. polystachya —
дводомна багаторічна трав'яниста
Фармакологічні властивості і ви­ ліана родини діоскорейних. Має
користання. Плід Д. п. викорис­ горизонтальне розгалуж ен е к о ­
товують як помірно послаблю ю ­
чий, сечогінний та жовчогінний
засіб при захворю ваннях сечови­
відних шляхів, серцево-судинної
системи і ж овчних шляхів, при
поруш енні обміну речовин (подаг­
ра, нирковокам 'яна хвороба т о ­
що), при геморої, хворобах горла
й хронічному каш лі та від глис­
тів. Н іж на клітковина посилює п е­
ристальтику киш ок і сприяє виве­
денню холестерину. Завдяки на­
явності в дині великої кількості
ф олієвої кислоти її корисно в ж и ­
вати при м алокрів'ї, захворю ван­
нях печінки та при атеросклеро­
зі. Надмірне вживання дині спри­
чинює болі в животі, пронос.
З косметичною метою сік Д. п.
використовую ть для видалення
пігментних плям, вугрів та рябо­
тиння. Для цього готують динні
маски: спочатку вмиваються теп­
лою водою, подрібнений м'якуш
плоду тонким ш аром наносять на
лице, через 10— 15 хв м 'якуш зм и­
вають, лице просуш ую ть і зм азу­
ють поживним кремом.
ричню вато-буре кореневищ е, від
якого відходять тонкі ж орсткі к о ­
рені. Стебло витке, просте, голе,
до 4—4,5 м завдовж ки. Листки
чергові, короткоопуш ені; нижні —
5—7-лопатеві, ш ирокосерцевидні,
верхні — цілісні, трикутні. Квітки
одностатеві, дрібні, ж овтаво-зелені, зібрані в прості колосовидні
суцвіття. П лід — коробочка. Цвіте
у липні — серпні.
Поширення. Д іоскорея ніппонська
трапляється в зрідж ених ш ироко­
листяних лісах, на узліссях, на
спадистих схилах гір, по долинах
річок на півдні Приморського
краю. На Д алеком у Сході рослину
вирощують.
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовую ть
кореневищ а, їх заготовляю ть з
кінця квітня і до глибокої осені.
Викопані кореневищ а обтруш у­
ють від землі, звільняю ть від сте­
бел і гнилих частин, р іж уть на
куски завдовж ки 7—8 см, миють
у холодній воді й після поперед­
нього пров'ялю вання на сонці су-
140
ш ать у суш арках при тем пературі
60—70°. Строк придатності — 1
рік. Сировина йде на виготовлен­
ня препарату поліспоніну, апте­
ками не відпускається.
Хімічний склад. Кореневищ а цієї
рослини м істять 6—8 % сапонінів,
серед яких найважливіш им є сте­
роїдний діосцин.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Одерж аний з росли­
ни неогаленовий препарат поліспонін має вираж ені анти склеро­
тичні властивості. Він зниж ує
кількість холестерину в крові,
підвищ ує коеф іцієнт л ец и ти н /х о ­
лестерин, що зменш ує вірогід­
ність відкладення холестерину в
артеріальних судинах, зн иж ує ар­
теріальний тиск, покращ ує ф ун к­
цію серця, розш ирює периф ерич­
ні судини, збільш ує діурез. Основ­
ним показанням до призначення
поліспоніну треба вваж ати атеро­
склероз (загальний, церебральний
або коронарний), особливо, якщо
він супроводиться гіпертонією чи
стенокардією .
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — поліспонін (Polysponinum) по 1 таблетці 2—3 рази на день
після їди. Курс лікування 3—4 місяці
20— 30-денними циклами, між якими
роблять перерви на 7— 10 днів. При не­
обхідності курс лікування повторюютігпісля 4—6-місячної перерви.
Ґ
т&
32 7
доля —
330_________________
ДРІК КРАСИЛЬНИЙ,
багаторічна трав'яниста рослина жовтило;
родини товстолистих. Те саме, що дрок красильный
й м олод ило паросткове.
Genista tinctoria —
кущ родини бобових. Стебла пря­
мостоячі, ребристі, 40—80 см зав­
вишки. Листки чергові, короткоДРІБНОЦВІТ —
череш кові, прості, цілісні, л іній­
одно- або багаторічна трав'яниста но-ланцетні, загострені, голі або
рослина родини маренових. Те с а ­ трохи опушені, з 2 ш иловидними
ме, що й підмаренник справжній. прилистками. Квітки великі, не­
правильні, яскраво-ж овті, у вер­
хівкових багатоквіткових кити­
цях. П лід — біб. Цвіте у червні —
липні.
ДРІБЧАСТЕ ЗІЛЛЯЧКО —
багаторічна трав'яниста гола або Поширення. Росте по всій тери­
короткопухнаста
кореневищ на торії України (на півдні — рідко)
рослина родини . селерових (зон­ в соснових і мішаних лісах, на
тичних). Те саме, що й бедринець узліссях, серед чагарників. Виро­
щують як ф ітом еліоративну й д е ­
лом икам еневий.
коративну рослину.
Заготівля і зберігання. Використо­
вую ть насіння і траву (Herba Ge­
n istae finctoriae), яку заготовля­
ють під час цвітіння рослини. З р і­
зають верхівки стебел до 15 см
завдовж ки. Суш ать у затінку на
відкритому повітрі або в примі­
щенні, яке добре провітрю ється.
Сухої сировини виходить 20 % .
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава містить ал ­
калоїди (спартеїн, цитизин, м етил­
цитизин та інші), флавонові глі­
козиди лю теолін і геністеїн, орга­
нічні кислоти, еф ірн у олію (0,02—
0,03 % ), барвник скопарин, три ­
терпенові сапоніни, гіркоти, слиз
та мінеральні солі.
328
329
Фармакологічні
властивості
і
використання. Експериментально
з'ясовано, що препарати Д. к.
ефективні при стійких маткових
кровотечах. У народній м едици­
ні рослина відома як сечогін­
ний, жовчогінний, судинозвуж у­
вальний, проносний, засп окій ли­
вий, кровоспинний та кровоочис­
ний засіб. Препарати трави вико­
ристовую ть при всіх видах ж о втя­
ниці, при серцевій недостатності
зі зниж еним тиском крові, водян­
ці ж ивота, геморої, при хворобах
щ итовидної залози (зоб, м ікседе­
ма, гіпотиреоз), рахіті, при запа­
леннях нирок і сечового м іхура та
для лікування захворю вань ш кі­
ри; насіння — при ни рковокам 'я­
ній хворобі.
Лікарські формн і застосування.
326
ВНУТРІШНЬО — відвар трави (1 столо­
ва лож ка трави на склянку окропу,
кип'ятять, поки не залиш иться третина
рідини, охолодж ую ть і проціджують)
п'ю ть при водянці ж ивота і запорі по
2 столові лож ки через кож ні 2 години,
поки не почне проносити й гнати сечу
(такі прийоми повторюють через день);
настій трави (3 столові лож ки трави
на склянку окропу) по 1 столовій
лож ці 3 рази на день при маткових
кровотечах; настій 1 чайної лож ки
трави на склянці окропу випивають за
день. ЗОВНІШНЬО — відвар 4 столових
лож ок трави в 1 л води додають до
повної ванни для лікування лишаїв, на­
ривів і зодотухи. Рослина (особливо
насіння) отруйна!
141
332
331
АВСТРІЙСЬ­ ДРІОПТЕРИС
ДРІОПТЕРИС
КИЙ
щитовник австрийский
Dryopteris austriaca —
багаторічна трав'яниста спорова
рослина родини щитникових, зав­
вишки ЗО— 150 см. Має товсте
ю с е кореневищ е. Листки тем нозелені, зісподу — з залозистими
волосками, біля основи — 3—4оеристі, звисаючі; череш ок л и ст­
ка густо вкритий двоколірними
ясно-рудими, з темною см уж кою
плівками; всі частки першого по­
рядку зближ ені або лише нижня
пара відсунута; найниж чі п е р ед ­
ні частки другого порядку к орот­
ші за інші. Соруси округлі, при­
криті округло-нирковидним, по
краю • залозисто-війчастим
покривцем. Спороносить у липні —
серпні.
Поширення. Росте в тінистих
лісах у Карпатах, на П рикарпатті
й Розточчі.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Дріоптерис ч оловічий,
але використовують цю рослину
лише в народній медицині.
ОСТИСТИЙ — Заготівля і зберігання. Викори­
багаторічна трав'яниста спорова
рослина родини щ итникових. Те
саме, щ о й дріоптерис шартрський.
333_________________
ДРІОПТЕРИС
ЧОЛОВІЧИЙ,
сорокозуб, чоловіча папороть,
щитник чоловічий;
щитовник мужской
Dryopteris iilix-mas —
багаторічна папороть родини щ ит­
никових (аспідієвих). М ає к о­
ротке товсте горизонтальне або
косе кореневищ е, густо вкрите
залиш ками череш ків. Листки (ваї)
короткочереш кові (черешки тов­
сті, еластичні, як і середня
ж илка листка, густо вкриті вели­
кими ланцетними бурими л усоч­
ками), 50— 100 см завдовжки,
зібрані біля кореневищ а в л ій к о­
видний пучок. П ластинки листків
двоперисті, довгастоовальні; част­
ки першого порядку лінійноланцетні або довгасті, коротко­
череш кові, глибокоперисторозсічені, з довгастими, тупими на
верхівці, косозубчастими частка­
ми другого порядку. Соруси вели­
кі, округлі, зближ ені (але не
зливаються), розміщ ені в 2 ряди
по боках середньої ж илки, при­
криті голим, округлонирковидним покривальцем, у центрі вдав­
леним. Спороносить у червні —
липні.
Поширення. Росте по всій терито-
стовую ть кореневищ а (Rhizoma
D ryopteris filicis-m aris), які к о ­
пають ранньою весною або восе­
ни. їх обтруш ую ть від землі,
очищають від корінців, лусочок,
сухих череш ків і змертвілих
тканин (здорові тканини мають
зеленуватий колір), не миючи
розрізаю ть уздовж і впоперек
на кілька частин і суш ать на го­
рищі, в приміщ енні, яке добре
провітрю ється, або в сушарці
при температурі, не вищій за
40°. С ухої сировини виходить
30—33 % . Строк придатності —
не більш е 1 року.
Хімічний склад. Кореневищ е м іс­
тить похідні флороглю цину, ф і­
ліксонову та флаваспідову кисло­
ти, філмарон, альбаспідин, аспідинол, дубильні й гіркі речовини,
флавоноїди, крохмаль та ефірну
олію.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
і неогаленові препарати Д. г.
використовую ть для виганяння
стьож кових глистів. Д. ч.— отруй­
на рослина. Для уникнення побіч­
них ш кідливих явищ лікування
треба проводити тільки під нагля­
дом лікаря і обов'язково після
спеціальної підготовки хворого.
Так, щоб вигнати солітера, про­
водять (за О. П. Поповим) такі
процедури: за 1—2 дні до л ік у ­
в ан н і призначаю ть пож ивну, але
таку, що легко засвою ється (рід­
ку), їж у, бідну на ж ири (білий
142
хліб, сухарі, який-небудь куліш,
свіж е й кисле молоко, кислом о­
лочний сир, рідкі молочні каші,
варену свіж у рибу, киселі, каву,
чай; дозволяється й цукор). Н апе­
редодні лікування на вечерю
п'ють лиш е солодкий чай або
каву з сухарям и; на ніч в ж и ­
вають проносну сіль (30,0); перед
сном реком ендується з'їсти к у ­
сочок оселедця з цибулею. Вран­
ці, натщ есерце, поступово, через
кож ні 15—20 хв, вживаю ть го ­
тові або сам оробні пілюлі з екст­
ракту Д. ч. Ч ерез ЗО хв після
вж ивання останньої порції ліків
хворому даю ть сольове проносне
(рицинову олію чи інші ж ири в ж и ­
вати не можна!). Якщо за 3 го ­
дини не буде випорож нення, то
ставлять теплу клізму. Якщо па­
разит вийде без головки, то треба
ще 1—3 рази поставити клізму.
В народній медицині рослину ви­
користовую ть і як зовніш ній засіб
при захворю ваннях суглобів, нев­
ралгіях, варикозному дерматиті,
виразці гомілки та для загою ван­
ня ран.
Л ікарські форми і застосування.
3 готових аптечних препаратів
використовую ть екстракт Д. ч.
густий (Extractum Filicis m aris
spissum) і філіксан (Filixanum).
У домаш ніх умовах беруть 5 мл
відвару (10 г кореневищ а на
200 мл окропу, упарюють до п о ­
ловини), зміш ую ть з медом і д і­
лять на 10 пілюль, які зам і­
ш ують на борош ні (приймають,
як і аптечні препарати, під нагля­
дом лікаря і після спеціальної
підготовки хворого!). Д ля зовніш ­
нього застосування готую ть на­
стойку (1 частину подрібненого
кореневищ а заливаю ть на 14 днів
4 частинами спирту або міцної
горілки), яку втирають у болісні
місця по кілька разів на день,
і відвар (1 кг кореневищ варять
у 5 літрах води 2 години) для
ванн, які приймають при вари коз­
ному дерм атиті й виразці гомілки
(для однієї ванни треба 1 л від­
вару; курс лікування — ЗО ванн,
тривалість процедури — ЗО хв).
Вживання препаратів Д. ч. ПРО­
ТИПОКАЗАНЕ при серцевій не­
достатності, хворобах печінки й
нирок, при виразковій хворобі
ш лунка і дванадцятипалої кишки,
при гострих ш лунково-киш кових
і гарячкових захворю ваннях, при
вагітності, різком у виснаженні,
анемії й туберкульозі та дітям
до 2 років.
ДРІОПТЕРИС ШАРТРСЬКИЙ
дріоптерис остистий;
щитовник шартрский
Drybpteris carthusiana, сино­
нім D. spinulosa —
багаторічна трав'яни ста’ спорова
рослина родини щ итникових, зав­
вишки 60—90 см. Має товсте
косе кореневищ е. Листки яснозелені, голі, двічіперисті, прямо­
стоячі; череш ки вкриті одно­
колірними ясно-ж овтими плівка­
ми; 1—2 пари ниж ніх часток пер­
шого порядку віддалені від інших,
як правило не несуть сорусів;
зубчики часток другого порядку
гострі й переходять у тонке
вістря. Соруси округлі, розташ о­
вані рядами, прикриті округлонирковидними голими або зало­
зистими покривцями. Спороно­
сить у липні — серпні.
Пош ирення. Росте в лісах, по
чагарниках по всій території
У країни (в Степу та в Криму
рідко).
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фарм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські
'форми і застосування — усе так,
як у статті Дріоптерис ч о л о в і­
чий, але ця рослина використо­
вується лише в народній м е­
дицині.
ДУБ ЗВИЧАЙНИЙ
дуб обыкновенный
Quercus robur, синонім Q. реdunculata —
однодомна рослина родини б ук о­
вих. Дерево 20—50 м заввишки,
з широкою неправильною к р о ­
ною. М олоді гілки зеленуватобурі або червонуваті, голі або
ледве опушені. Кора на стов­
бурі і багаторічних гілках темносіра. Листки чергові, короткочереш кові, видовж енооберненояйцевидні, перистолопатеві, біля
основи — з вушками. Квітки од­
ностатеві; тичинкові — в поник­
лих сереж ках і складаю ться з
6—8-роздільної зелен уватої оц­
вітини, м аточкові — дрібні, з ре­
дукованою оцвітиною, по 1—
З в пазухах верхніх листків,
ніж ки їхнього суцвіття при п ло­
дах довш і за череш ок листка.
П л ід — горіх (ж олудь). Ц віте п ро­
тягом квітня — травня; плодон о­
сить у вересні — жовтні.
143
336
Поширення. Утворює чисті насад­ 6—8 годин) по 2—3 столові ложки ДУБ ПУХНАТИЙ
ж ення або росте в суміш і з ін­
шими породами майж е по всій
території України (у Степу —
головним чином по долинах р і­
чок).
Заготівля і зберігання. Викори­
стовую ть кору (Cortex Quercus),
ж олуді і г али, які утворюються
на листках. Заготовляю ть кору
напровесні під час сокоруху,
знімаючи її з молодих гілок
і тонких стовбурів (до 10 см
у діаметрі). Для цього роблять
кільцеподібні надрізи <іерез к о ж ­
ні ЗО см, які з'єдную ть поздовж ­
німи розрізами, після чого кора
легко знімається. Суш ать кору під
наметом або в приміщ енні з доб­
рою вентиляцією. Сухої сирови­
ни виходить 50 %. Строк при­
датності — 5 років. Ж олуді зби­
рають восени, коли вони д о ­
стигають і опадають, і відразу
сушать, оскільки при тривалом у
зберіганні їх сирими в навколопліднику з'являється пліснява. Га­
ли збираю ть пізно влітку, суш ать
і зберігаю ть у сухому місці.
Кору відпускаю ть аптеки.
Хімічний склад. Кора містить
катехінові таніни (0,4% ), вільну
галову та елагову кислоти, гал о­
таніни (10—2 0% ),
кверцетин,
ф лобафен, смоли, пектинові ре­
човини (6 % ), цукри (левулін та
інші), білки, слиз, крохмаль та
мінеральні речовини. В ж о л у ­
дях є крохмаль (40 % ), дубильні
речовини (5—8 % ), ж ирна олія
(5% ), цукри, еф ірна олія, білки
і *верцит. Гали містять чималу
кількість таніну.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Кору Д. з. викори­
стовую ть як протизапальний, в 'я ­
ж учий і протигнильний засіб
при запаленнях слизової оболон­
ки рота, глотки і гортані, при
гінгівіті, стоматиті, пародонтозі,
флюсі, гастриті, при ш лунко­
вих кровотечах, проносі, ентериті
й хворобах печінки та селезінки,
при рахіті, випадінні прямої киш ­
ки й туберкульозі, при захво­
рюваннях лімф атичних вузлів,
захворю ваннях ш кіри (екзема,
тріщини, відморож ення, опіки
тощо), а також при отруєнні
грибами, алкалоїдам и та солями
міді, свинцю й олова. В гінеко­
логічній практиці відвар кори
використовую ть для спринцювань
при ш ийкових і піхвових білях,
вульвовагініті
й
виразковому
кольпіті; внутріш ньо приймають
при надмірних місячних. Відва­
ром галів лікую ть опіки. Ж о ­
луді використовую ть при захво­
рюваннях травного каналу, а та­
кож як сурогат кави. Кору Д. з.
ш ироко використовую ть і у ве­
теринарії.
Лікарські форма і застосувавша.
ВНУТРІШНЬО — настій дубової кори
(1 чайна ложка кори на 400 мл
холодної кип'яченої води, настоюють
З—4 рази на день; відва р кори (10 г
або 1 столова ложка кори на 200 мл
окропу) по 1 столовій ложці 2—3 рази
на день; настій кори (1 столова ложка,
кори на 200 мл окропу, кип'ятять 1 хв',
настоюють 10 хв) по 2 склянки на
день при отруєннях; жолудева кава
(1 чайна ложка підсмажених до почер­
воніння і подрібнених жолудів на
1 склянку окропу) по 1 склянці на
день (за три прийоми) при хронічних
катарах кишечника (проносах).
ЗОВНІШНЬО — від ва р кори (20 г кори
на 200 мл окропу) для полоскань
(напаром на цьому відварі листків
ш авлії л ік а р сь к о ї полощуть рот при
зубних флюсах); відвар кори (40 г кори
на 200 мл окропу) для примочок при
опіках; відвар галів (повна жменя
галів на 2 л окропу, варять 10 хв)
для примочок при опіках; відвар кори
(20 г кори на 2 л окропу, кип’ятять
10 хв, проціджують) для спринцювань;
відвар кори (50—100 г кори на 1 л
окропу) для місцевих ванн при над­
мірній пітливості ніг; відвар повної
жмені кори в 2 л окропу додають до
повної ванни, яку приймають при
екземах або загальному ослабленні ор­
ганізму; мазь від пролежнів: 2 частини
кори Д. з. і 1 частина бруньок
тополі чо р н о ї на 7 частин коров'ячого
масла (настоюють у теплому місці
всю ніч, уранці закип'ятити на легкому
вогні, видавити ще теплим і злити
в банку).
дуб пушистый
Quercus pubescens —
однодомна рослина родини б ук о­
вих. Д ерево або великий кущ,
5— 10 м заввишки. М олоді гілки
густосіроповстисті, червонураті;
торіш ні — голі. Листки чергові,
короткочереш кові, прості, видовж енооберненояйцевидні, з 3—
7 парами цілокраїх, на верхівці
закруглених лопатей; молоді л и ­
стки зісподу білувато-ж овтуваті
від опуш ення. Квітки одностате­
ві; тичинкові квітки — з 6—8-роздільною оцвітиною, зібрані пу­
чечками, утворю ю чи сереж ковидне суцвіття. М аточкові квітки —
з 6-роздільною О Ц В ІТ И Н О Ю , оди­
ничні або зібрані по кілька,
оточені обгортками (мисочкою).
П лід — г о р іх (ж олудь). Цвіте про­
тягом квітня — травня.
Поширення. Росте в лісах, на
узліссях, по схилах та к ам 'я­
нистих місцях у Криму.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Дуб звичайний.
144
337
338
ДУБ СКЕЛЬНИЙ
д у б скальный
Quercus petraea —
ДУДЦИК ЛІКАРСЬКИЙ —
Поширення. Дудник лісовий трап ­
дворічна трав’яниста рослина ро­ ляється на вологих луках, у ча­
дини селерових (зонтичних). Те гарниках, лісах, по берегах рі­
чок і ставків по всій тери­
однодомна рослина родини б ук о­ саме, що й дягель лікарський.
торії України, крім Криму.
вих. Дерево 20—ЗО м заввишки.
Заготівля і зберігання. Для виго­
Однорічні гілки буро-зелені, голі
товлення ліків використовую ть
або спочатку трохи опушені.
кореневищ а разом з кореням и
Листки залиш аю ться на дереві ДУДНИК ЛІСОВИЙ
(Radix seu rhizom a A ngelicae sylсухими до весни, видовж енообер- дудник лесной
vestris), які заготовляю ть восе­
ненояйцевидні, з серцевидною, Angelica sylvestris —
клиновидною або округлою ос­ багаторічна трав'яниста рослина ни або рано навесні. Викопані
новою, глибокозвивистолопатеві, родини селерових (зонтичних). кореневищ а старанно очищають
зісподу по ж илках — розсіяново- Має коротке товсте кореневищ е, від землі, миють у холодній воді,
лосисті; лопаті округлі або дов­ з якого при розлам уванні виді­ відрізую ть від стебла й суш ать
гасті, їх по 5—7 пар. Квітки ляється білий сік. Стебло круг­ у приміщенні, яке добре провіт­
одностатеві; тичинкові — з 6—8- лясте, дудчасте, гладеньке, вгорі рюється, на горищі, а при добрій
роздільною оцвітиною, в повис­ розгалуж ене і трохи гранчасте, погоді — в затінку на вільному
лих сережках, маточкові — з 6- 100—200 см заввишки. Листки повітрі. Зрідка заготовляю ть на­
роздільною оцвітиною, в неба­ з дуж е здутими мішковидними сіння (Fructus A ngelicae sylvestгатоквіткових, прямостоячих се­ піхвами, двічі-тричіперисторозсі- ris). Рослина неоф іцинальна.
реж ках. Н іж ки суцвіття при пло­ чені, з видовж енояйцевидними Хімічний склад. У траві дудника
дах коротш і за череш ок листка. листочками; верхні бічні л и ­ лісового є протеїн (11,5% ), жщ
П лід — горіх (жолудь), оточений сточки — з ш ирокою збігаючою (7,4% ), клітковина (19,1%), кал ь­
на половину — третину своєї дов­ основою. Квітки дрібні, правиль­ цій (1,6 % ), ф осф ор (0,35 % ), зал і­
ж ини м исочкою . Цвіте протягом ні, двостатеві, білі або блідо- зо (23,7 мг % ), нікель (0,85 мг % ),
марганець
квітня — травня, плодоносить у рож еві, у складних щ итковидних мідь (1,76 мг %) ,
вересні — жовтні.
зонтиках з численними (до ЗО), (4,4 мг %) , титан (0,14 мг %) ,
Поширення. Росте в лісах, на довгими (до 18 см) борош нисто- бор (0,55 мг %) , аскорбінова кис­
вапняках у Гірському Криму; пухнастими променями; обгортки лота (в листі — до 1154 м г %,
на південному заході Л ісостепу немає або вона складається з у стеблах — до 384 мг % , в суц­
і дуж е рідко — на Поліссі (Жи­ кількох опадних листочків; об­ в іт т я х — до 420 мг %) . Плоди
томирська область).
горточки багатолисті. П лід — д во­ містять до 17,3 % ж ирної олії.
Заготівля і зберігання, хімічний сім'янка. Цвіте у липні — вересні. Хімічний склад коріння вивчено
слабо, відомо лише, що в ньому
склад, фармакологічні власти­
є чимало еф ірної олії.
вості і використання, лікарські
Фармакологічні властивості і ви­
форми і застосування — усе так,
користання. Дудник лісовий ви­
як у статті Дуб звичайний.
являє відхаркувальну, потогінну,
сечогінну та вітрогінну дію. Чай
або настойку з кореневищ і к оре­
нів п'ють при нестравленні ш лун­
ка, млявому відходж енні й затри­
манні сечі та при катарах легень.
При здутті киш ечника всередину
вживаю ть порош ок з кореня
(тричі на день на кінчику ножа).
Сік з кореня рослини закапую ть
у вухо або в дупло хворого зуба
як болетам увальний засіб. Ч асті­
ше рослину використовую ть у
суміш і з іншими лікарськими
рослинами. Зовніш ньо відвар к о ­
ріння використовую ть для загальнозміцнюючих ванн при не­
врастенії, а настойку коріння —
для натирань при подагрі, ревм а­
тизмі, болях у попереку тощо.
Слід відзначити, що в усіх вищ е­
зазначених випадках дудник л ісо­
вий виступає як замінник дягелю
лікарського. До складу л ікувал ь­
но-проф ілактичного
харчового
раціону вклю чаю ть салати з м о­
лодих пагонів дудника.
339_________________
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — 20 г подрібненого ко­
ріння заварюють 1 л окропу і п'ють
по 1 склянці тричі на день як чай;
настойку коріння (на 1 частину сиро­
вини беруть 5 частин 7 0 % -ного спир­
ту) по 20—ЗО крапель 3 рази на день;
відвар з коріння дудника лісового,
аїру тростинового й кори дуба з в и ­
чайного у співвіднош енні 1:1 (1 сто­
лова лож ка суміші на 200 мл окропу)
п'ю ть по 5. столових лож ок за день
при здутті кишок і коліках; відвар
з коріння дудника і трави хвоща
145
340
польового у співвідношенні 1:1 (1 сто­
лова лож ка суміші на 200 мл окропу)
п’ють по 3 склянки за день при
недостатній діяльності нирок для поси­
лення сечовиділення; 25 г суміші трави
п о ли н у гіркого, хвоща польового, з в і­
робою звичайного, золототисячника ма­
лого і коріння дудника лісового (по
5 г) заливають 0,5 л червоного вина
(кагору), варять 15 хвилин, додають
по 2 г трави м'яти холодної і коріння
валеріани лікарської, настоюють 30
хвилин, охолоджують, процідж ую ть
і п'ють тричі на день як чай (2—
4 столові лож ки приготовленого від­
вару на склянку окропу) при стійких
проносах; салат: яблука, корені селери
і очищені від шкірки молоді пагони
дудника подрібнюють на соломку,
змішують, заправляю ть майонезом і
спеціями, а зверху посипають кропом
(на 60 г пагонів дудника беруть 40 г
яблук, 40 г селери, 20 г майонезу,
оцет, перець, сіль та кріп).
ЗОВНІШНЬО — настойку коріння дуд­
ника (у співвіднош енні 1:5, на 70% -ному спирті) для натирань; відвар коріння
(150 г сировини на 1 л окропу) для
загальнозміцню вальної ванни (влити
у ванну при температурі 36—37°);
мазь (столову лож ку коріння чемериці
білої і чайну лож ку насіння дудника
розтираю ть на порошок і змішують
з 50 г свинячого смальцю) для нати­
рань тіла проти білизняних вошей
Застосування мазі потребує обереж­
ності у зв'язку з отруйністю че­
мериці.
341
ДУРМАН
вонючий —
гином; лопаті його ш ирокотриоднорічна трав'яниста з неприєм ­ кутні, різко звуж ен і в тонке
ним запахом рослина родини вістря. П лід — яйцеподібна пря­
пасльонових. Те саме, що й мостояча вкрита ш ипиками к о р о ­
бочка. Ц віте у червні — серпні.
д у р м а н звичайний.
Поширення. Д урман звичайний
росте на засм ічених місцях, пус­
тирях, понад дорогами, поблизу
ж ител, на городах, у садах’ по
ДУРМАН ЗВИЧАЙНИЙ,
всій території України.
бодяк, бісдерево, дурман во­ Заготівля
і зберігання. Д ля л ік а р ­
нючий;
ських потреб використовується
дурман обыкновенный
листя (Folia D aturae stram onii)
Datura stramonium —
і насіння дурм ану (Semina D atu­
однорічна трав'яниста з неприєм ­ rae stram onii). Л истя дурм ану
ним запахом рослина родини збираю ть від початку цвітіння
пасльонових. Стебло прям остоя­ рослини й до осінніх заморозків,
че, ЗО— 100 см заввишки, п орож ­ відриваю чи їх так, щоб залишки
нисте, просте або вилчасто-розга­ череш ків не перевищ ували 2 см.
луж ене, внизу м айж е циліндрич­ Відібране листя негайно суш ать
не, вгорі тупокутувате; гілки на горищі, під укриттям на
з внутріш нього боку коротко- вільному повітрі або в суш арках
опушені. Листки чергові, прості, при тем пературі до 40°. Суш іння
яйцевидні, нерівномірно загост­ припиняють, коли середня ж илка
рені, вищ ербленовеликозубчасті, листа стає ламкою. Сухої сиро­
з череш ками, які у верхівкових вини виходить 13— 14 % . Строк
листків зростаю ться з стеблом. придатності — 2 роки. Зберігаю ть
Квітки двостатеві, правильні, ве­ сировину в сухом у місці (при
ликі, на коротких квітконіжках, зволож енні губить лікувальні вла­
одиничні, розміщ ені в розвилках стивості). Аптеками сировина не
стебла та гілок; в ін о ч о к зросло- відпускається. Насіння дурм ану
пелюстковий, білий, лійкуватий, збирають восени цілком спіле
брижуватий, з 5-лопатевим від­ і добре висушують. Використо­
вують насіння лиш е в народній
медицині. Дурман — отруйна рос­
лина. П ісля роботи з ним треба
старанно мити руки.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини містять гіосціамін, атро­
пін, скополамін, датурин та інші
алкалоїди тропанового ряду. В на­
сінні, крім того, є отруйна ж ирна
олія (16—2 5 % ), а в листі —
еф ірна олія.
341
Фармакологічні властивості і ви­
користання. За ф арм акологічни­
ми властивостями дурм ан зви­
чайний близький до б еладон ни звичайної. Д ля нього характер­
ні загальні ф арм акологічні вла­
стивості атропіноподібних спо­
лук, основною особливістю яких
є здатність блокувати м-холінореактивні системи організму.
Головною діючою речовиною ду р ­
ману звичайного є гіосціамін.
Він має наркотичні, снотворні,
протиспазматичні, заспокійливі та
знеболю ю чі властивості, розш и­
рює на тривалий час зіниці очей,
зменш ує секрецію слинних, ш лун­
кових, потових і підш лункової
залоз та зн иж ує тонус гладень­
ких м'язів. На відм іну від атро­
піну гіосціам ін виявляє вираж е­
ну бронхорозш ирю ю чу дію, т о ­
нізує і збудж ує дихальний центр,
особливо коли останній пригні­
чений алкоголем або снотвор­
ними препаратами, а за силою хо­
лінолітичної дії гіосціамін знач­
но переверш ує атропін. У науко­
вій медицині препарати дурм а­
146
342
ну звичайного використовую ть
при бронхіальній астмі, бронхі­
тах, при судорож ном у кашлі.
У народній медицині, крім того,
препарати дурм ану звичайного
використовую ть при невралгії, не­
врастенії, нервових і психічних
хворобах, коклюші, при хвороб­
ливій сонливості, хореї, епілепсії,
при постійній і тривалій гикавці,
пріапізм і (хворобливому й трива­
лому напруж енні статевого орга­
на без статевого збудж ення),
німфоманії (надмірному статево­
му потягу у ж інок); місцево, у
вигляді
ванн,
спринцювань,
клізм — при хронічном у ревм а­
тизмі, випадінні матки і прямої
кишки.
Лікарські формн і застосування.
ПЕРОРАЛЬНО — настойку (1 частина
товченого насіння на 5 частин 70 % -ного
спирту, настоюють 7 днів, відфільтро­
вують) по 2 краплі на 2 столові лож ки
води 4—5 раз на день.
РЕСПІРАТОРНО — астматол
(A sthm atolum) і астматин (Asthmatinum) за­
стосовують у вигляді цигарок при
бронхіальній астмі; відвар листя (20 г
сировини на 200 мл окропу) або на­
стойку насіння (у співвідношенні 1:5)
вдихають через ніс 15—20 хвилин.
МІСЦЕВО — відвар листя (20 г сиро­
вини на відро води) при частковому
випадінні матки і товстої кишки
(сидячі ванни) та хронічному ревма­
тизмі (повні ванни). П репарати дур­
ману звичайного ПРОТИПОКАЗАНІ
при глаукомі. Рослина дуже отруйна
і користуватися нею та препаратами
з неї треба тільки під наглядом л і­
каря.
ДУРМАН ІНДІЙСЬКИЙ
дурм ан индийский
Datura innoxia —
багаторічна (в культурі — одно­
річна) трав'яниста опуш ена рос­
лина родини пасльонових. Стебло
пряме, 70— 150 см заввишки, по­
рож нисте, вилчасторозгалуж ене,
інколи при основі червонавоф іолетове. Листки чергові, ч е ­
решкові, великі, цілокраї, широкояйцевидної або видовж енояйцевидної форми; верхні попарно,
зближ ені. Квітки двостатеві, пра­
вильні, великі, одиничні, розм і­
щені в розвилках стебла; в і ­
н очо к зрослопелю стковий, білий,
лійкуватий, з відгином, 15—20 см
завдовж ки. П лід — куляста по­
никла вкрита ш ипиками к о р о ­
бочка. Цвіте у липні — жовтні,
плодоносить у серпні — жовтні.
Поширення. Батьківщ ина д урм а­
ну індійського — Центральна і
Південна Америка. В Криму ви­
рощ ують як лікарську рослину.
Заготівля і зберігання. Д ля л ікар ­
ських потреб використовую ть н е­
дозрілі плоди (насіння і окремо
оплодні) та листя. М еханізоване
комбайнове збирання плодів про­
водять за один прийом на почат­
ку побуріння коробочок пер­
шого і другого розгалуж ень стеб­
ла. При ручному збиранні коро­
бочки зрізую ть серпами двічі:
на початку дозрівання коробочок
перш ого розгалуж ення і в кінці
вегетаційного періоду. Зібрану
сировину негайно подрібнюють
на соломорізках, суш ать на сонці
або в суш арці при температурі
40—50°, а потім за допомогою
сит розділяю ть на дві ф ракції:
насіння і подрібнені коробочки
(оплодні). Строк придатності н а ­
сіння — 2 роки, оплоднів — 1 рік.
З насіння і оплоднів одерж ую ть
алкалоїд скополамін. Л истя заго­
товляю ть так само, як і з д у р ­
м а н у звичайного.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини містять скополамін, гіо­
сціамін, атропін та інші алк а­
лоїди тропанового ряду. О снов­
ним алкалоїдом рослини є ско­
поламін, якого найбільш е в пло­
дах (0,38—0,41 % ) і насінні (до
0,77 %).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Основною діючою
речовиною дурм ану індійського
є скополамін, який належ ить
.до активних периферичних м-холінолітичних
засобів;
виявляє
він і центральну холінолітичну
й седативну дію. Скополамін дає
виражений, а л і нетривалий мідріатичний ефект, розслаблю є т о ­
нус гладеньких м'язів, приско­
рює темп серцевих скорочень,
сприяє зниж енню секреторної
ф ункції залозистого
апарату.
Впливаючи на холінореактивні
структури вищих відділів цент­
ральної нервової системи, скопо­
ламін
заваж ає
проходж енню
нервових ім пульсів до рухових
нейронів спинного мозку. Н аслід­
ком цього є заспокійлива, сно­
творна і така, що зменш ує рухову
активність, дія алкалоїду. С посте­
рігаю ться також його пригнічую ­
чий вплив на функцію дихання,
здатність посилювати снотворну
дію наркотичних засобів та протисудомний ефект. С кополамін ви­
користовую ть у нервово-психіат­
ричній практиці для лікування
паркінсонізм у, при захворю ван­
нях з м'язовим и гіперкінезам и та
як седативний засіб при м ані­
акальних станах; в оф тальм оло­
гії — при іритах, іридоциклітах
для розш ирення зіниць; у х і­
рургічній практиці — для підго­
товки до наркозу (у поєднанні
з морфіном та іншими аналь­
гетиками). Л истя дурм ану індій­
ського разом з листям блекоти
чо рн о ї та бел адон н и з вичайної
входить до складу протиастматичних цигарок. Скополамін вхо-
147
343
дить до складу таблеток «аерон»,
які використовую ть для проф і­
лактики й лікування морської
і повітряної хвороб та приступів
хвороби М еньєра, для зменш ення
виділення слини при стом ато­
логічних операціях.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — таблетки «аерон» (Таbulettae «Aeronum») по 1—2 таблетці
на прийом за ЗО—60 хвилин до по­
їздки і надалі при необхідності ще
1 таблетку через 6— 12 годин; а при
меньєрівському симптомокомплексі —
по 1 таблетці 2—3 рази на день (вищі
дози: для дорослих — разова 2 табле+ки, добова — 4 таблетки; для дітей
7—9 років — відповідно 1 і 2 таблетки,
10—14 р о к ів — 1,5 і 3 таблетки, дітям
до 7 років ці таблетки не призна­
чають); скополаміну гідробромід (Scopolam ini hydrobromidum) призначають
перорально або підшкірно по 0,00025—
0,0005 г або 0,5— 1 мл 0,0 5 % -ного
розчину (вищі дози для дорослих все­
редину і під шкіру: разова 0,0005 г,
добова — 0,0015 г). П ередозування пре­
паратів викликає сильне збудження,
галюцинації, спрагу, сухість та інші
побічні явища. Препарати дурману
індійського ПРОТИПОКАЗАНІ
при
глаукомі. Рослина дуже отруйна і кори­
стуватися нею та препаратами з неї
треба тільки під наглядом лікаря.
ДУШАНКА —
Заготівля і зберігання. Д ля виго­
багаторічна трав'яниста рослина товлення ліків використовую ть
родини губоцвітих. Те саме, що кореневищ а разом з коренями
й материнка звичайна.
(Radix seu rhizom a A rchangelicae).
Сировину заготовляю ть восени (з
рослин першого року життя),
після того як зів'яне листя* або
рано навесні (з рослин другого
ДУШЙНКА —
багаторічна трав'яниста рослина року ж иття). Викопане коріння
родйни губоцвітих. Те саме, що обтруш ую ть від землі, миють
у холодній воді, звільняю ть від
й материнка звичайна.
залиш ків стебел і суш ать під
накриттям на вільном у повітрі,
на горищі або в суш арках при
тем пературі ЗО—35°. Товсті коре­
ДЯГЕЛЬ Л ІК А РС ЬКИ Й
невища й корені перед сушінням
д у д н и к л ік а р с ь к и й ;
розрізаю ть уздовж . С ухої сирови­
дягиль лекарствен ны й
ни виходить 20—22 % . Строк при­
Angelica archangelica, с и н о н і­ датності — 2 роки. Зберігати си­
м и:
Archangelica officinalis, ровину треба в добре закритих
банках або бляш анках. Аптеки
Archangelica norvegica —
дворічна трав'яниста рослина р о ­ сировину не відпускають.
дини селерових (зонтичних). Має Хімічний склад. У кореневищ ах
вкорочене циліндричне ко р е н е ­ і коренях дягелю лікарського є
вищ е до 5 см завтовш ки й ефірна олія (до 1 % ), кумарини
численні вертикальні корені до (остхол, остенол, умбеліпренін,
1 см завтовш ки і ЗО см зав­ ксантотоксин, імператорин, ангедовж ки. Стебло товсте, п орож ­ ліцин, архангеліцин, умбеліф ерон
нисте, галузисте, 120—200 см та інші), дубильні речовини, ф іто ­
заввишки, вгорі часто червонаве. стерини, органічні кислоти (пе­
Листки чергові, з великими зд у­ реваж но яблучна й ангелікова)
тими піхвами; прикореневі — ве­ тощо. До складу еф ірн ої олії
ликі (до 80 см завдовж ки), довго­ входять терпеноїди, феландрен,
череш кові, трикутні, двічі-три- пінен, борнеол, цимол та інші
чіперисторозсічені, з великими речовини.
яйцевидними дво-трилопатевими Фармакологічні властивості і ви­
великопилчастим и
листочками, користання. Виготовлені з підзем ­
стеблові — дрібніш і, м айж е си­ них частин дягелю галенові л і­
дячі, не такі складні. Квітки дріб­ карські форми мають протиза­
ні, двостатеві, п'ятироздільні, зе ­ пальні, спазмолітичні, сечогінні,
ленаві або зеленаво-білі, зібрані потогінні й заспокійливі власти­
у великі (10— 17 см у діаметрі), вості. Вони підвищ ують ж овч о­
м айж е кулясті зонтики з багатьма виділення, секрецію ш лункового
(20—40) пухнастими променями; й панкреатичного соку, посилю ­
обгорток н ем ає.’обгорточки — ба- ють моторну функцію киш ечника,
гатолисткові. П лід — двосім 'янка. пригнічую ть процеси бродіння,
збільш ую ть утворення слизу у
Цвіте у червні — серпні.
Поширення. Рослина трапляється верхніх дихальних ш ляхах. У нау­
у вільш няках, поблизу водойм, ковій медицині дягель лікарський
на лісових л уках на Поліссі, призначаю ть як засіб, що зб удж ує
в Л ісостепу, р ід к о — в Степу (по апетит, при ф ункціональних роз­
ладах ш лунково-киш кового тр ак ­
долинах річок).
ту, поруш еннях м оторної ф унк­
ції киш ечника, дискінезії ж овч­
них ш ляхів, при гіпацидних гаст­
ритах, дуоденітах, інфекційних
неспецифічних колітах, як від­
харкувальний засіб при ларин­
гітах, бронхітах і пневмоніях
та при вегетативному неврозі.
В народній медицині дягель л і­
карський застосовую ть так само,
як і д уд н и к лісовий. Перевагу
треба віддавати препаратам д я­
гелю, які мають дуж че вираж е­
ний терапевтичний ефект.
344
345
Лікарські форма
і
застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (10 гг
або 3 столові лож ки сировини на
200 мл окропу) п'ю ть гарячим по
півсклянки 2—3 рази на день після
їди як спазмолітичний, відхаркуваль­
ний, потогінний і як такий, що збуд­
ж ує апетит, засіб.
148
346
ЕВКАЛІПТ КУЛЯСТИЙ,
дивне дерево;
эвкалипт шариковый
Eucalyptus globulus —
вічнозелене велике (50—70 м зав­
вишки) дерево родини миртових.
Кора стовбура і гілок ясно-сіра,
гладенька. Молоді гілки чотири­
гранні, несуть супротивні, сидячі,
часто стеблообгортні, яйцеподіб­
ні, з серцевидною основою лист­
ки, вкриті, як і гілки, сизим вос­
ковим нальотом. Пізніш е гілки
стаю ть округлими, а листки —
черговими, короткочереш ковими,
з вузьколанцетними, серповидно
зігнутими, тем но-зеленим и пла­
стинками. Квітки великі, двоста­
теві, одиничні, пазушні, з труб­
частою чотиригранною чаш еч­
кою ; віночка немає. П лід — напівкуляста коробочка. Цвіте во­
сени, в три-, п'ятирічному віці.
Поширення. Батьківщ иною евка­
ліпта кулястого є А встралія і
острів Тасманія. На Україні евка­
ліпт вирощ ую ть як декоративну
та еф іроолійну рослину в Криму.
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовую ть
листя (Folium Eucalypti) і одноабо трирічні пагони. Заготов­
ляю ть листя цілий рік, особливо
влітку. М олоде листя починають
збирати в листопаді, коли в
ньому вж е назбирається ефірна
олія. Суш ать сировину на віль­
ному повітрі або в приміщ енні,
яке добре провітрю ється, розсти­
лаючи тонким ш аром і періодич­
но переміш уючи. Ш тучно суш ать
при температурі до 40°. Сухої си­
ровини виходить 42—43 % . Л истя
евкаліпта, як ароматичну сиро­
вину, зберігаю ть окремо від інших
незапаш них рослин у багато­
ш арових пакетах. Свіжі одноабо трирічні пагони (разом з л и ­
стям, бутонами і плодами), які
заготовляю ть з ж овтня по квітень,
використовую ть як сировину для
вироблення еф ірн ої олії (Oleum
Eucalypti). Л истя і олію від­
пускаю ть аптеки. З лікувальною
метою використовую ть і пилок
рослини.
Хімічний склад. У листі рослини
є ефірна олія (до 3%) , ф лаво­
ноїди, дубильні речовини, елаго­
ва кислота, смоли та віск. Ефірну
олію містять і інші частини рос­
лини. Головною складовою части­
ною ефірної олії є цинеолмоноциклічний терпен з інтенсив­
ною окисною дією . Пилок евка­
ліпта містить білки, ам інокис­
лоти, вуглеводи, вітаміни (В,, В2,
РР, С, біотин, ф олієва кислота,
рутин), антибіотики і стимулятор
росту.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Головна терапевтич­
на властивість евкаліпта — анти­
септична. Його препарати згубно
діють на стрептококи і с та­
філококи, паличку черевного ти ­
фу і паратифів А і В, паличку
дизентерії,
киш кову
паличку,
гнійних і анаеробних збудників,
пригнічую ть ріст дизентерійної
амеби і трихомонад. Крім цього,
рослина має вираж ені протиза­
пальні властивості, сприяє ш вид­
кому гоєнню ран, виявляє боле­
тамувальну, слабку седативну і
незначну відхаркувальну дію. Ев­
каліптові приписую ть і загальнозміцнювальний ефект. З листя
евкаліпта готують настій, відвар
і настойку. Відвар і настойку
приймають всередину як анти­
септичний і протизапальний засіб
у разі гострих киш кових інф ек­
цій і диспепсичних розладів та
гострих респіраторних вірусних
інфекцій, при запаленнях ж овч­
ного і сечового міхура. З листя
евкаліпта виробляю ть протистафілококовий препарат хлороф іліпт. Його випускаю ть у вигляді
0,25 % -ного або 1 % -ного спирто­
вого чи 2 % -ного олійного р оз­
чинів. Використовують його як
зовніш ній засіб і внутріш ньо
(внутріш ньовенно і перорально).
Зовніш ньо галенові препарати ев­
каліпта застосовую ть у вигляді
обмивань, полоскань, примочок,
вологих тампонів і спринцювань.
У хірургічній практиці їх вико­
ристовую ть для лікування нари­
вів, флегмон, фурункулів, остео­
мієліту, гнійних маститів, від­
критих переломів, опіків та об­
морож ень; у стоматології — при
стоматиті, гангренозному пуль­
піті, запаленні слизової обо­
лонки ротової порож нини; в ото­
риноларингологи — при
ангіні,
хронічному риніті й фарингіті,
зовніш ньому отиті, дерм атиті й
екземі зовніш нього
слухового
проходу тощо; в гінекологічній
практиці — при кольпіті, білях та
дисплазії шийки матки; в д ер ­
м атології — при гноячкових ви­
сипах на ш кірі; в оф тальм оло­
гії — при блефариті. У вигляді
інгаляцій галенові препарати ев­
каліпта використовую ть при го­
стрих респіраторних захворю ван­
нях, трахеїтах і ларингітах. Ши­
роко використовую ть у медичній
практиці евкаліптову олію. Її
використовую ть для лікування
ф урункульозу, флегмон, ерозивно-виразкових ураж ень слизових
оболонок, для інгаляцій (при
нежиті, бронхіті, ангіні), полос­
кання (при захворю ваннях верх­
ніх дихальних шляхів), розти­
рання (як відтяж ний засіб при
м іозитах, радикулітах і плекси­
тах) і як антипаразитарний засіб
(при педикульозі, для в ідл як у­
вання комарів, москітів та м ура­
шок). Евкаліптова олія входить
до складу ком бінованих препа­
ратів евкатолу, еф камону, інгакамфу, кам ф омену та пектусину
(про застосування їх див. у статті
М 'ята перцева). П илок евкаліпта
346
149
347
348
має ж арозниж увальні, антибіо­
тичні і тонізую чі властивості,
стимулює діяльність шлунка.
ЕВКАЛІПТ ПОПЕЛЯСТИЙ
ЕВКАЛІПТ ПРУТОВИДНИЙ
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар листя (10 г
або 2 столові лож ки сировини на
200 мл окропу) п'ю ть теплим по чверті
склянки 3 рази на день після іди
(для інгаляцій 1 столову лож ку від­
вару розводять 1 склянкою води);
настойку листя (на 1 частину сиро­
вини беруть 5 частин 70 % -ного спир­
ту) приймають по 15—20 крапель
З рази на день після їди (для інга­
ляцій беруть 10—20 крапель настойки
на 1 склянку води); евкаліптову олію
призначаю ть по 10—20 крапель на
1 склянку води для інгаляцій; хлороф іліпт (Chlorophylliptum ) приймають
всередину у вигляді 1 % -ного спирто­
вого розчину по 3—5 мл 4 рази
на добу в ЗО мл води за 40 хвилин
до їди при носінні стафілококів у
кишечнику (при стафілококовому сеп ­
сисі, перитоніті, плевриті, пневмонії
0,25 % -ний спиртовий розчин хлороф іліпту впорскують (повільно!) внут­
рішньовенно по 2—4 мл 2—4 рази
на добу, попередньо розвівши його
стерильним ізотонічним розчином нат­
рію хлориду у співвідношенні 1:20).
ЗОВНІШНЬО — настойку листя
(го­
тують, як у попередньому прописі)
розводять у кип'яченій воді (1—2 чай­
ні лож ки настойки на 1 л води)
і застосовую ть для спринцювань; відвар
листя (15 г сировини на 200 мл
окропу, кип'ятять 3—4 хвилини, кілька
разів відстоюють, процідж ую ть) ро з­
водять у кип'яченій воді (1 столова
лож ка відвару на 1 склянку води)
і застосовую ть для полоскання, при­
мочок, обмивання і спринцювання;
хлорофіліпт застосовують місцево при
опіках, флегмонах, трофічних вираз­
ках (змащування 2 % -ним олійним
розчином або 1 % -ним спиртовим ро з­
чином
хлорофіліпту,
розведеним
0,25 % -ним розчином новокаїну у спів­
відношенні 1:5) і при ерозіях шийки
матки •(змащування або введення там­
понів, змочених 2 % -ним олійним і
1 % -ним спиртовим розчинами
чи
спринцювання розчином, приготовле­
ним шляхом розведення 1 столової
лож ки 1 % -ного спиртового розчину
в і л
води); олію евкаліпта, ро з­
ведену соняш никовою олією у спів­
відношенні 1:50, застосовую ть для
лікування
фурункульозу,
флегмон,
кольпіту, дисплазії шийки матки (зма­
щування), як відтяж ний засіб при
міозитах, радикулітах, плекситах та
інших хворобах (розтирання); інгаліпт
(Inhalyptum ) — комбінований препарат
в аерозольній упаковці для зрошувань
ротової порожнини при тонзилітах,
фарингітах, ларингітах, афтозних і
виразкових стоматитах (зрошення по
1—2 секунди
3—4 рази на добу
з затримкою препарату в ротовій по­
рож нині 5—7 хвилин); порош ок проти
укусів комах (складається з 2,5 г
евкаліптової олії, 5 г тальку і 32,5 г
крохмалю), яким посипаю ть відкриті
частини тіла або втираю ть у шкіру.
ПРОТИПОКАЗАНО застосовувати інга­
ліпт при підвищеній чутливості до
сульфаніламідів і ефірних олій. Перед
застосуванням хлорофіліпту треба пе­
ревіряти індивідуальну чутливість хво­
рого до препарату. М ожливі алер­
гічні реакції!
эвкалипт серо-пепельный
Eucalyptus cinerea —
эвкалипт прутьевидный
Eucalyptus viminalis —
невисоке (до 15—20 м) вічно­
зелене дерево родини миртових.
Кора стовбура і скелетних гі­
лок червоно-коричню вата, на м о­
лодих пагонах — червонувато-бі­
лувата. Листки сріблясто-сірі, ге­
тероморф ні: молоді — супротив­
ні, сидячі, яйцевидні або м айж е
округлі, при основі серцевидні,
З—4 см завдовж ки і 3—5 см зав­
ширшки; дорослі — супротивні
або чергові, м айж е сидячі, від
ш ирокояйцевидних до ш ирокоабо вузьколанцетних, ш кірясті,
5— 10 см завдовж ки і 1—3 см
завширш ки. Квітки двостатеві,
дрібні, зібрані по 3 в пазуш ні
зонтики. П лід — коробочка. Ц ві­
те у листопаді — грудні.
Пош ирення, заготівля і зберіган­
ня, хімічний склад, ф арм аколо­
гічні властивості і використання,
л ікарські форми і застосуван­
ня — усе так, як у статті Евка­
ліпт кулястий.
вічнозелене дерево родини м ир­
тових, заввиш ки 40—50 м. Кора
ж овтаво-біла, відлущ ується дов­
гими стрічками. Листки блідозелені, різном анітної ф орм »: м о­
лоді — супротивні, сидячі або
стеблообгортні, 5— 10 см завдовж ­
ки і до З см завширш ки; п ром іж ­
ні — чергові, череш кові, лан це­
товидні або ш ироколанцетовидні,
8—27 см завдовж ки і 4—5 см
завширш ки; дорослі — чергові,
череш кові, ланцетовидні або вузьколанцетовидні, 11— 18 см за в ­
довж ки і до 2 см завширшки.
Квітки дрібні, двостатеві, сидячі
або на коротких квітконіжках,
зібрані по 3 в пазуш ні зонтики.
Плід — коробочка. Ц віте восени.
Пош ирення, заготівля і зб ері­
гання, хім ічний склад, ф арм ако­
логічні властивості і використан­
ня, лікарські ф орми і застосу­
вання — усе так, як у статті
Евкаліпт кулястий.
150
350
349
ЕВКОМІЯ В’ЯЗОЛИСТА,
гутаперчове дерево, китайське
дерево;
эвкоммия вязолистная
Eucommia ulmoides —
дводом не листопадне до 20/30/м.
заввиш ки дерево родини евкомієвих. Листки чергові, череш ко­
ві, еліптичні, до основи тупо
звуж ені, на верхівці — загостре­
ні, зверху голі, зісподу — опуш е­
ні, по краю — дрібнозубчасті, зу б ­
ці пластинки зігнуті в напрямі
до верхівки. Квітки одностатеві,
без оцвітини, в пазухах приквіт­
ків при основі молодих пагонів;
тичинкові — зібрані в пучки по
4— 10; м аточкові — одиничні.
П лід — крилатий приплюснутий
видовж еноеліптичний однонасін­
ний горішок.
Пош ирення. Дико росте в гір­
ських районах Китаю. На тери­
торії України — переваж но в пів­
денних районах зрідка трапляєть­
ся в парках і лісосмугах.
Заготівля і зберігання. Д ля виго­
товлення ліків використовую ть
кору (Cortex Eucommiae), яку
заготовляю ть напровесні під час
сокоруху. Кору здирають з п о­
рослевих пагонів і гілок, роблячи
на них на віддалі 25—ЗО см один
від одного кільцеві надрізи (до
деревини) і сполучаю чи їх повз­
довж нім и розрізами. Зняту півтрубкам и кору суш ать на від­
критому повітрі або в приміщенні
яке добре провітрю ється. Су­
ш іння припиняють, коли кора
стає ламкою.
Строк придатності сировини —
2 роки.
349
Хімічний склад. У корі евком ії
в'язолистої є хлорогенова кис­
лота, іридоїдний глікозид аукубін, танін, смолисті речовини
й гутаперча.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Основна терапевтич­
на якість евком ії в'язолистої
полягає в її здатності зниж увати
кров'яний тиск. Ця властивість
її зум овлена в основному при­
гніченням бульбарних судино­
рухових центрів. Поряд з цим
рослина виявляє седативну й д і­
уретичну дію. Препарати евко­
мії м алотоксичні, не спричиню ­
ють побічних явищ. Поєднання
цих якостей робить цю рослину
досить ефективною при л ік у ­
ванні гіпертонічної хвороби. В
народній м едицині й лікарській
практиці минулих століть препа­
рати кори евкомії в'язолистої
вж ивали всередину при хворобах
печінки, нирок і селезінки, при
переломах кісток, подагрі, як
загальнозміцню ю чий засіб, м ісце­
во — для загою вання ран.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — екстракт евкомії рід­
кий (Extractum Eucommiae fluidi) по
15—ЗО крапель на чарку води 3 рази
на день; настойку кори (на 1 частину
сировини беруть 5 частин ЗО % -ного
спирту) по 20 крапель 3 рази на день;
відвар кори (10 або 20 г сировини на
200 мл окропу) по 1 столовій ложці
З рази на день.
ЕЛЕУТЕРОКОК
КОЛЮЧИЙ
элеутерококк колючий
Eleuther ococcus
senticosus —
високий [2—2,5(5) м] гіллястий
кущ родини аралієвих. Коренева
система ду ж е розгалуж ена, до
ЗО м завдовж ки. Пагони прямі,
густо вкриті спрямованими косо
і вниз численними тонкими ш и­
пами. Листки довгочереш кові,
п'ятипальчастороздільні; листоч­
ки еліптичні, з клиновидною ос­
новою, по краю дрібнопилчасті.
Квітки дрібні, на довгих тонких
квітконіжках, зібрані в майж е
кулясті зонтичні суцвіття; тичин­
кові і двостатеві квітки блідоф іолетові, маточкові — ж овтаві.
П лід — чорна куляста кістянка.
Цвіте у липні — серпні (в умовах
Києва — у червні — липні).
П ош ирення. Рослина трапляється
в мішаних лісах Д алекого Сходу.
На Україні вирощ ую ть у деяких
ботанічних садах. Трапляється
на ділянках аматорів.
151
351
Заготівля і зберігання. Д ля ви­ ЕНОТЕРА ДВОРІЧНА,
готовлення ліків використовую ть
кореневищ а і корені рослини
(Rhizoma et radix E leutherococci),
які збираю ть восени. Корені ви­
смикую ть з грунту, обтруш ую ть
від землі, миють і розкладаю ть
для попереднього пров'ялю вання
на вільному повітрі. Після ви­
далення уш кодж ених частин к о ­
рені розрубую ть на куски, товсті
розцеплю ю ть уздовж і суш ать на
горищ ах під залізним дахом або
в суш арках при тем пературі 70—
80 °. Суш іння припиняють, коли
корені стаю ть ламкими. А птеками
сировина не відпускається.
Хімічний склад. Кореневищ а й к о ­
рені елеутерокока містять 8 елеутерозидів (А, В, В,, С, D, Е, F, G),
похідні кумарину, флавоноїди,
еф ірну олію (0,8% ), рослинний
віск (1 % ), смоли, крохмаль тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Елеутерокок колю­
чий відносять до рослин — стиму­
ляторів центральної нервової сис­
теми. Його препарати
підви­
щ ують розумову й ф ізичну пра­
цездатність, стійкість до неспри­
ятливих умов, посилюють го­
строту зору, покращ ую ть обмін
речовин і апетит, виявляють го­
надотропну та гіпоглікем ічну дію.
П оказаннями
до
призначення
елеутерокока є фізична й розум о­
ва перевтома, неврастенія, психостенія, виснаж ення нервової си­
стеми, які супроводяться зн иж ен­
ням працездатності, дратівливі­
стю та безсонням. Рекомендую ть
елеутерокок і при вегетоневро­
зах, ангіоспазмі, аритм ії й гі­
потонії ф ункціонального харак­
теру, при початкових формах
атеросклерозу й гіпертонічної
хвороби, після тяж ких операцій,
а в поєднанні з іншими засо ­
бами — при гострій і хронічній
променевій хворобі та при лег­
ких формах цукрового діабету.
В гінекологічній практиці елеу­
терокок призначаю ть при ста­
тевому інфантилізмі, поруш ен­
нях менструального циклу та
неплідності, зум овленій недороз­
виненням статевих органів, та
при патологічном у клім аксі. П ре­
парати елеутерокока колю чого
ПРОТИПОКАЗАНІ
при
ін ­
ф аркті міокарда, гіпертонічних
кризах, гарячкових станах і го­
стрих інф екційних захворю ван­
нях.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — екстракт елеутероко­
ка рідкий (Extractum Eleutherococci flu i­
dum) готують на 40 % -ному спирті
у співвіднош енні 1:1, приймають по
25—ЗО крапель за ЗО хвилин до їди.
Лікарські формн 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку трави (1 ча­
стина сировини на 5 частин горілки) по
20—ЗО крапель 3—4 рази на день при
проносах; 2 чайні лож ки трави настою ­
ють на склянці окропу й випивають за
день
рівними порціями при проносах.
т р ав 'я ­
нічна свічка;
ослинник двулетний
Oenothera biennis, синонім —
Onagra biennis —
дворічна або однорічна
ниста ш ерстистоопуш ена росли­
на родини онагрових. Стебло
прямостояче, просте або трохи
розгалуж ене,
густооблистнене,
50—70 см заввишки. Листки при­
кореневої розетки, що розвива­
ється в перший рік ж иття або
восени, видовж ено оберненояйце­
видні, цілокраї або виїмчастозубчасті; стеблові — видовж ено­
ланцетні, віддаленодрібнозубчасті. Квітки двостатеві, великі,
4-пелюсткові, ж овті, сидячі, оди­
ничні, в пазухах верхівкових
листків. П лід — коробочка. Цвіте
у червні — вересні.
Поширення. Рослина трапляється
на піщаних і глинистих місцях,
на лісових галявинах, берегах р і­
чок, озер і канав по всій тери­
торії України. А двентивна росли­
на, завезена з П івнічної Америки.
Сировина. Для виготовлення л і­
ків використовую ть траву або
окремо квітки, які заготовляю ть
під час цвітіння рослини, і річ­
ні корені, які копаю ть восени.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Листя енотери
дворічної м істить ф лавоноїди
(кемпферол, кверцетин та їхні
похідні), цериловий спирт, пен­
тозани, інвертазу і флобафени
та дубильні, смолисті й слизисті
речовини. У квітках є ж овта бар­
вна речовина, а в корінні — слиз
і інвертні цукри. Всі частини
рослин містять ситостеррн.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Енотеру дворічну
використовую ть всередину у ви­
гляді настою або настойки трави
в основному як в'яж учий засіб
при виснаж ливих проносах, які
зневоднюють організм, особливо
у м аленьких дітей. Поряд з цим
настій трави п'ю ть при кашлі,
коклюші, спастичній астмі й нир­
ковокам 'яній хворобі та як засіб,
що стимулю є роботу ш лунка,
печінки й селезінки, засп окій­
ливо діє при невралгічних за ­
хворюваннях серця. Відвар к о ­
ріння вживаю ть при туберкульозі
легень, болях у грудях і нирко­
вокам 'яній хворобі. Настій при­
ймають
при запаленні нирок,
використовую ть для промивання
ран. У гом еопатії траву вико­
ристовую ть при проносах. З іб ­
рані ранньої весни й очищені
від ш кірки річні корені рослини
їдять сирими з сіллю або ви­
користовую ть для приготування
салатів. З м олодого розеткового
листя готують юшки.
152
352_________________ 353
ЕСПАРЦЕТ ПІЩАНИЙ
заячий горох;
эспарцет песчаный
Onobrychis arenaria —
багаторічна трав'яниста рослина
родини бобових. Стебла численні,
прямостоячі, ЗО—70 см заввишки.
Листки складноперисті, нижні —
з 6— 12 пар еліптичних або дов­
гасто-лінійних листочків. Квітки
двостатеві, неправильні, в довгих
китицях. В іночок яскраво-ф іоле­
товий, з темними смуж ками,
8—10 мм завдовжки. П лід — біб,
сітчасто-зморш куватий. Цвіте у
червні—липні.
Поширення. Росте в західній
частині
Л ісостепу
на
сухих
луках, узліссях, по чагарниках.
Сировина. Використовують усю
надземну частину і коріння. Т ра­
ву збираю ть під час цвітіння
рослини; коріння — восени. Не
заготовляється і аптеками не
відпускається.
Хімічний склад ще слабо вив­
чено. Рослина містить вуглеводи
(9, 6%), білки
(4, 4%),
жир
(1, 5%), клітковину (5, 4%), ві­
таміни, зольні речовини (4,6 % )
тощо.
Використання. В народній меди­
цині настій та відвар трави
або коріння вживаю ть при ста­
тевій слабості у чоловіків.
ЕФЕДРА ГІРСЬКА —
дводомна високогірна рослина
родини ефедрових. Те саме,
що ефедра хвощова.
рають під час цвітіння і плодо­
нош ення рослини. Сушити мож на
на сонці. Сухої сировини вихо­
дить 20—25 % . Сировину треба
зберігати в добре й щ ільно за ­
критих банках чи бляш анках у
сухому темному місці. Рослина
неоф іцинальна.
ЕФЕДРА ДВОКОЛОСА,
Хімічний склад. У траві ефедри
кузьмичева трава, ставчак зви­ двоколосої є 0,2—0,5 % ал к а­
чайний, степова малина, хвой­ лоїдів (псевдоефедрин, ефедрин,
метилефедрин), дубильні речо­
ник;
вини, пірокатехіни, смоли, а с ­
эфедра двуколосковая.
корбінова кислота (240—371 мг % )
Ephedra distachya —
дводомна рослина родини еф ед ­ та інші речовини.
рових. Низький (5—15 см зав ­ Фармакологічні властивості і ви­
вишки), дуж е гіллястий, ясно- користання. Раніше з трави еф ед­
зелений кущ з вузькоборозенчас- ри двоколосої виробляли пре­
тими й трохи шорсткими стеб­ парат ефедрин. Останнім часом
лом і гілками, що відходять рослину використовую ть лише
від стебла по одній або пучками. в народній медицині як засіб, що
Листки супротивні, дуж е дрібні, зб удж ує нервову систему, сти­
перетинчасті, зрослі в двозуб- мулює кровообіг, підвищ ує к ро­
часті піхви. Квітки одностатеві в'яний тиск, розслаблю є гладень­
дрібні, зібрані колосками. Плід — кі м'язи бронхів, підвищ ує по­
двонасінна червона, куляста м 'я ­ товиділення, зниж ує тем пературу
систа ш ишкоягода. Цвіте у черв­ тіла при гарячкових захворю ­
ваннях, тамує болі. Внутрішньо
ні — липні.
Поширення. Рослина трапляється відвар або чай з трави ефедри
на кам 'янистих місцях, пісках, вживають при бронхіальній аст­
особливо на приморських і сте­ мі, сінній гарячці, алергодерпових схилах на півдні Л ісостепу, матозах, хронічному бронхіті, ем ­
фіземі й туберкульозі легень,
в Степу і Криму.
Заготівля і зберігання. Для ви­ проти кашлю при коклюші, при
готовлення ліків використовую ть хворобах органів травлення (про­
траву (Herba Ephedrae), яку зби­ носи, виразкова хвороба ш лунка),
ревматизмі, подагрі, для підви­
щення кров'яного тиску, як про­
тиотруту при отруєнні опієм,
скополаміном і наркотиками. М іс­
цево відвар трави ефедри дво­
колосої
використовую ть
при
сверблячих дерматозах.
354
Лікарські
формн
І
застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар трави
(15—
22 г сировини на 2—3 склянки ок­
ропу, уварюють до половини) по
1 столовій лож ці 2—3 рази на день;
одну чайну лож ку трави заварюють
2 склянками окропу як чай і п'ють
по півсклянки 2—3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — відвар трави (1 сто­
лову лож ку сировини варять 5 хви­
лин у 400 мл води) для змазування
ділянок шкіри, ураж ених свербля­
чими дерматозами.
Ефедра двоколоса — отруйна рослина.
П ередозування небезпечне.
352
153
35 5
ЕФЕДРА ПУСТЕЛЬНА —
357
ЕФЕДРА ХВОЩОВА,
дуж е розгалуж ена дводомна к у ­ ефедра гірська;
щова рослина родини ефедро- эфедра хвощевая
вих. Те саме, що й ефедра середня. Ephedra equiseti па —
дводомна високогірна рослина
родини ефедрових. Густогіллястий кущ або деревце до 1,5—
2,5
м
заввишки.
Однорічні
ЕФЕДРА СЕРЕДНЯ
зелені гілочки прямі, гладенькі,
ефедра пустельна;
поздовж ньоборозенчасті, члени­
эфедра промежуточная
сті, з меж ивузлям и до 4 см,
Ephedra intermedia —
розміщ ені кільцем або супро­
дуж е розгалуж ена дводомна к у ­ тивно. Листки супротивні, р е ­
щова рослина родини ефедрових, дуковані, плівчасті, червоно-ко­
заввишки до 1 м. Однорічні ричневі, 1—2,5 мм завдовж ки.
гілочки сизо-зелені, прямі, гла­ Квітки 'дрібні, одностатеві, зіб­
денькі або шорсткі, поздовжньо- рані колосками; ж іночі колоски
борозенчасті, членисті, з межи­ одноквіткові,
чоловічі — 2—4вузлям и від 2 до 6 см; нижні квіткові, одиничні або зібрані
гілочки розміщ ені кільцем, верх­ по 2—3. Плід — однонасінна чер­
ні — супротивні. Листки супро­ вона м 'ясиста куляста ш иш ко­
тивні, редуковані у вигляді лусок, ягода. Цвіте у травні — червні.
трикутні. Квітки дрібні, односта­ Поширення.
Ефедра
хвощова
теві, зібрані колосками; чоловічі трапляється в гірських районах
колоски — в кулевидних суцвіт­ Середньої і Ц ентральної Азії
тя. Плід — двонасінна червона на відкритих скелястих схилах,
м'ясиста куляста ш иш коягода. щ ебеневих осипах на
висоті
Цвіте у травні — червні.
1000— 1800 м над рівнем моря.
Поширення.
Ефедра
середня На Україні є в колекціях деяких
трапляється на рівнинах, у н и ж ­ ботанічних садів.
ньому поясі гір Середньої Азії Заготівля і зберігання. Д ля ви­
й Сибіру.
готовлення
ліків
використо­
Заготівля і зберігання — усе так,
як у статті Ефедра хвощова.
Хімічний склад. Тонкі зелені
пагони ефедри середньої містять
алкалоїди (0,5—2 ,2 % ), дубиль­
ні (до 8 % ) і барвні речовини
та флавоноїди. Серед ал кал о ї­
дів є псевдоефедрин (70—75 %),
ефедрин та інші речовини.
356
Фармакологічні властивості і ви­
користання, лікарські формн і
застосування — усе так, як у стат­
ті Ефедра хвощова.
вують зелені нездерев'ян ілі па­
гони рослини (H erba Ephedrae).
Заготовляти сировину
почи­
нають у квітні й закінчую ть
пізно
восени,
припиняючи її
лише на період росту нових
гілочок (приблизно з середини
травня і до кінця червню). Су­
ш ать сировину прямо на полі,
складаю чи стіж кам и завш ирш ­
ки 1 м, заввиш ки 1— 1,5 м
довільної довж ини. Сухої си­
ровини виходить 50—60 % . Строк
придатності — 1 рік. Трава еф ед ­
ри є сировиною для пром ис­
лового виробництва алкалоїду
ефедрину, аптекам и не відпу­
скається.
Хімічний склад. Зелені пагони
рослини містять алкалоїди (до
3,5 % ), дубильні (до 14 % ) і
барвні речовини, аскорбінову кис­
лоту (до 660 мг %). До складу
алкалоїдів входять ефедрин (до
90 % ), псевдоефедрин та інші
речовини.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Т ерапевтична актив­
ність рослини зум овлена наяв­
ністю в ній алкалоїд у еф ед­
рину, який належ ить до симпатоміметичних засобів; він спри­
чинює звуж ення судин, підвищ ен­
ня артеріального тиску, сприяє
розш иренню бронхів, гальм ує пе­
ристальтику киш ок, трохи зб іл ь­
шує вміст цукру в крові. Крім
того, ефедрин стимулю є цент­
ральну нервову систему, зб у ­
д ж ує дихальний центр. П орів­
няно з адреналіном ефедрин діє
слабш е, але довш е. Застосуван­
ня еф едрину показане при зн и­
ж еном у артеріальном у
тиску,
колапсі, бронхіальній астмі, к о к­
люші, сінній гарячці, кропив'ян­
ці, м орській хворобі, при от­
руєнні наркотикам и і снотвор­
ними речовинами. Його вико­
ристовую ть і коли необхідно
розш ирю вати зіниці та зв у ж у ­
вати судини в офтальм ологічній
та оториноларингологічній прак­
тиці. Ефедрин входить до складу
комплексного протиастматичного засобу теоф едрину. Ефедрин
має здатність (особливо при пе­
редозуванні) спричиню вати ряд
небаж аних токсичних явищ, а
саме: нудоту, блювання, запа­
морочення,
серцебиття,
ар те­
ріальну
гіпертензію ,
нервове
збудж ення, безсоння, трем тіння
кінцівок, анурію, гіпергідроз та
висипи на шкірі.
Лікарські форма і застосування.
ВНУТРІШНЬО — еф едрину
гідрохло­
рид (Ephedrini hydrochloridum ) при­
значаю ть по 1 таблетці 2—3 рази
на день до Іди, а для купірування
приступу бронхіально! астми вводять
підш кірно по 0,5— 1 мл 0,5 % -ного
розчину. ПРОТИПОКАЗАНО застосо­
вувати ефедрин при гіпертонічній
хворобі, атеросклерозі, інфаркті міо­
карда, кардіосклерозі, гіпертиреозі та
цукровому діабеті.
154
ЕХІНАЦЕЯ ПУРПУРОВА
эхинацея пурпурная
Echinacea purpurea —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Стебло пряме, 50— 150 см
заввишки. Листки прості, оваль­
но- або лінійно-ланцетні, по краю
зарубч асто-зуб часті; ниж ні —
довгочереш кові, верхні — м айж е
сидячі. Квітки дрібні, у великих,
розміщ ених поодиноко на кінцях
стебел та гілок к о ш и к а х; край о­
ві — довгоязичкові, неплідні, п ур­
пурові, темно-червоні або жовті;
серединні — трубчасті, двостате­
ві. П лід — сім'янка. Цвіте у серп­
ні — жовтні.
Поширення. П оходить із східної
частини США. На У країні, пе­
реваж но в південних районах,
розводять як декоративну рос­
лину.
Сировина. Використовують к о ­
ріння, заготовлене восени або ра­
но навесні, і суцвіття (кошики),
які збираю ть під час цвітіння
рослини. Р ослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Корені росли­
ни містять глікозид, ехінокозид,
бетаїн, ф ітостерини і смоли, до
складу яких входять пальм іти­
нова, лінолева, циротинова та
інші кислоти. Всі частини рос­
лини м істять еф ірну олію, спо­
луки калію, магнію, заліза й
алюмінію.
ЕХІНОПАНАКС ВИСОКИЙ —
листопадний колючий кущ зав­
вишки 0,5— 1(3) м родини арал іє­
Фармакологічні властивості і ви­ вих. Те саме, що й заманиха в и ­
користання. П репарати Е. п. роб­ сока.
лять стимулюючий вплив на цен­
тральну нервову систему, поси­
люють
сексуальну
потенцію,
сприяю ть загоюванню ран, опі­
ків та виразок. Використання ЖАБНИК ПОЛЬОВИЙ
Е.п. ефективне при загальному жабник полевой
сепсисі, параметритах,
різних Filago arvensis —
ф ормах запального стану внут­ однорічна густош ерстистоповстирішніх органів, при станах пси­ ста рослина родини айстрових
хічної депресії, явищ ах фізичного (складноцвітих). Стебло прям о­
і нервового виснаж ення, при стояче, вилчасто розгалуж ене,
гострих і хронічних інфекційних облистнене, 15—ЗО см заввишки.
захворюваннях. Слід відзначити, Листки чергові, ланцетні, загост­
що навіть при тривалому вж и­ рені, притиснуті до стебла і сп ря­
ванні препарати Е.п. не доводять мовані вгору, 1—2 см завдовжки.
до пригнічення нервової системи, Квіт곥— в кош иках, які зібрані
що спостерігається, наприклад, по 3—7 у пучках і утворюють
при прийманні препаратів л и ­ волотевидне суцвіття; крайові
монника китайського.
Лікарські
форми
і застосування. квітки — маточкові, нитковидноВНУТРІШНЬО — настойку
коріння трубчасті, ж овтаво-білі; середин­
(1:10, на 70 % -ному спирті) по 20— ні — двостатеві, трубчасті. П лід —
сім'янка. Цвіте у липні — серпні.
ЗО крапель 3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — 20—60 крапель
н а­ Поширення. Росте на піщаних
стойки розводять 100 мл ізотонічного місцях, на полях, схилах, у сос­
розчину хлориду натрію й засто­ нових, рідш е — в мішаних лісах
совують у вигляді вологих компресів
(проводять у поєднанні з внутрішнім по всій території України.
прийманням настойки для посилен­ Сировина. Використовують тра­
ня терапевтичного ефекту).
ву, зібрану під час цвітіння
рослини. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Рослина містить
сапоніни і сліди алкалоїдів.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
Ж.п. маю ть протизапальні, ж ар о ­
знижую чі, протимікробні, гіпо­
тензивні та заспокійливі власти­
вості. Відвар трави п'ю ть при
виразковій хворобі ш лунка, при
звичайних і кривавих проносах,
надмірних місячних, при гіперто­
нічній хворобі, стенокардії, під­
вищ еній нервовій збудливості.
Зовніш ньо, у вигляді настою, Ж.п.
використовую ть при золотусі, к о ­
рості, гноячкових ураж ённях ш кі­
ри, для обмивань гнійних виразок
та для полоскань ротової по­
рож нини і горла при ангіні
й зубном у болі.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар трави (3 столо­
ві лож ки сировини на 2 склянки окропу)
по 1 столовій лож ці 6 раз на день.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (10— 15 г
сировини на 300 мл окропу, настою ­
ють 30 хв, процідж ую ть) для обмивань
і спринцювань (для полоскань ротової
порожнини і горла готують настій
підвищ еної концентрації).
155
361
ЖАБРІЙ ЗВИЧАЙНИЙ
пикульник обыкновенный
Galeopsis tetrahit —
однорічна трав'яниста щетинистозалозиста
рослина
родини
губоцвітих. Стебло чотиригран­
не, прямостояче, розгалуж ене,
під вузлами потовщене, 10—
60 см заввишки. Листки суп ро­
тивні, прості, череш кові, яйце­
видно-ланцетні, з округлою осно­
вою й загостреною верхівкою, по
краю великозубчасті, з 4— 12
зубцями на кож ном у боці. Квітки
двостатеві, з двогубим пурп уро­
вим віночком , зібрані в несп равж ­
ні кільця, які утворюють голов­
часті суцвіття. Плід — з 4 горіш ­
ків. Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Ж абрій звичайний
росте в лісах, серед чагарників,
на забур'янених місцях, пере­
важ но в правобереж них лісових
і лісостепових районах України.
Заготівля і зберігання. Для ви­
готовлення ліків використовую ть
362
траву (Herba G aleopsidis tetra- ЖАБУРНИК ЗВИЧАЙНИЙ
hitis). Збираю ть облистнеиу ча­ водокрас (лягушечник) обык­
стину рослин під час цвітіння. новенный
Суш ать під накриттям на від­ Hydrocharis m orsus-гапае —
критому повітрі або в добре
провітрю ваному приміщ енні. С у­ багаторічна плаваю ча дводомна
хої сировини виходить 20 % . Збе­ рослина родини ж абурникових,
рігають у сухому місці. Рослина заввиш ки 15—ЗО см. Стебла нитковидні, занурені, з бічними «лагонеоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава ж абрію нами, на верхівках яких утворю ­
звичайного містить крем нієву ються зимую чі бруньки. Листки
кислоту (до 10 % ), дубильні (5— плаваю чі, довгочереш кові, округ10 %), гіркі, смолисті та воско- лосерцевидні, 5—7 см завдовж ки,
видні речовини, сапоніни, еф ірну з двома великими плівчастими
прилистками.
олію та інші речовини.
Фармакологічні властивості і ви­ Квітки одностатеві, правильні, з
користання. Найбільш е значен­ простою оцвітиною із 6 листочків,
ня ж абрій звичайний має як з яких три внутріш ні — пелюстковідхаркувальний засіб. Зваж аю ­ видні, білі, з ж овтуватою осно­
чи на це, його використовую ть вою; тичинкові квітки зібрані по
при бронхіальном у катарі з гус­ кілька в одному покривалі, м аточ­
тим харкотинням, при каш лі та кові — одиничні, на довгих н іж ­
бронхіальній астмі. Окремо або в ках. П лід багатонасінний, з ш кі­
суміш і з хвощ ем польовим ж аб ­ рястим оплоднем . Цвіте у червні—
рій використовую ть для лікування липні.
туберкульозу легень. В важ аєть­ Поширення. Ж абурник звичайний
ся, що ж абрій, завдяки тому, росте розсіяно по всій території
що в ньому багато силікатів, України в прісних стоячих і по­
зумовлює активну проліферацію вільно текучих водах.
сполучної тканини і збільш ує Сировина. Для лікарських потреб
опірність організму. Є відомості використовую ть висуш ену траву,
про добрий терапевтичний еф ект яку заготовляю ть під час цвітіння
при лікуванні ж абрієм нирково­ рослини. Рослина неоф іцинальна.
кам 'яної хвороби (лікую ть і за­ Хімічний склад ще не вивчено.
побігаю ть її виникненню), за­ Фармакологічні властивості і ви­
палень у сечовивідних ш ляхах користання. Настій трави ж ата анемії. В болгарській народній бурника звичайного має в'яж учі,
й
заспокійливі
медицині
препарати
ж абрію протизапальні
п'ю ть при злоякісній анем ії (лей­ властивості. Застосування настою
кемії). Як зовніш ній засіб рос­ трави показане при проносах,
лину використовую ть при п а­ білях, частих полю ціях, надм ір­
нариції (Panaritium ) та інших ному статевом у баж анні, неспо­
запальних захворю ваннях шкіри. кійном у сні. П одрібнене листя
прикладаю ть до запалених діл я­
Лікарські ф о р т і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­ нок тіла.
лові лож ки сировини на 500 мл
окропу, варять 5 хвилин, охолод­
жують, процідж ую ть) по півсклянки
4 рази на день; 3 столові лож ки
суміші трави ж абрію
звичайного,
хвоща польового, спориш у звичай­
ного й коріння первоцвіту весня­
ного (по 20 г) настоюють 15 хвилин
на 500 мл окропу, процідж ую ть і випи­
вають ковтками за 1 день при тубер­
кульозі легень. Тривале й особливо
надмірне вж ивання препаратів ж абрію
звичайного мож е спричинити інтокси­
кацію організму, яка проявляється бо­
лями в м'язах.
Лікарські формн 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чай­
ні лож ки сировини на 200 мл окропу,
настоюють 1—2 години, процідж ую ть)
по 1—2 столові лож ки 3 рази на
день.
156
363
ЖАБ'ЯЧЕ ЗІЛЛЯ —
багаторічна кореневищ на тр а­
в'яниста рослина родини ж о в ­
тецевих. Те саме, що й ане­
мона жовтецева.
364
Ж АБ'ЯЧІ ОГІРОЧКИ —
багаторічна трав'яниста болотна
рослина родини бобівникових.
Те саме, що й бобівник три­
листий.
365_________________
ЖЕНЬШЕНЬ,
корінь життя, людина-корінь;
женьшень
Panax ginseng, синоніми:
Р. schin-seng, Р. chin-seng —
багаторічна трав'яниста рослина
родини аралієвих. Коренева си­
стема ж еньш еня складається з к о ­
роткого вертикального ко р е н е ­
вища (так званої шийки) і власне
кореня; корінь ж овтувато-білий,
товстий, м'ясистий, малогалузистий, часто буває схож ий на ф ігу ­
ру людини (звідси й друга назва
рослини). Стебло тонке, прям о­
стояче, гладеньке, всередині по­
рож нє, 30—70 см заввишки, на
верхівці увінчане розеткою з
2—5, а інколи й 6 листків. Листки
череш кові, пальчастоп’ятискладні; листочки оберненоовальні, по
краю — пилчасті. Квітки двоста­
теві, білі, іноді ніж но-рож еві,
зібрані у верхівковий одиничний
зонтик. П лід — соковита яскравочервона кістянка. Цвіте у червні.
Плоди достигаю ть у серпні.
Поширення. В дикому стані ж ен ь­
ш ень трапляється у глухій тайзі
на Д алеком у Сході. Садоводиаматори з успіхом вирощ ують
ж еньш ень на грядках. Рослину
занесено
до Червоної
книги
СРСР.
Заготівля і зберігання. Для ви­
готовлення
ліків
використо­
вують корінь ж еньш еня. Н ай­
сприятливіш им періодом збиран­
ня ж еньш еня є перша половина
серпня, коли його легко знайти
за достиглими червоними пло­
дами. Після достигання плодів
корінь стає твердіш им і ви­
триваліш им для зберігання в си­
рому стані. Зібрані в цей час
корен і і в терапевтичному від­
нош енні вваж аю ться найповно­
цінніш ими.
Викопують їх
за
допомогою дерев'яних, металевих
або кістяних паличок, слідкую ­
чи за тим, щоб не відірвати
від кореня «шийку» і не уш ко­
дити бічні й додаткові корені.
Викопаний корінь старанно очи­
щають м'якою сухою щ іточкою
від землі (мити не можна),
відрізаю ть
надземну
частину,
кладуть
в обкладену
мохом
середньої вологості коробочку
з кори, засипаю ть землею, яку
беруть з того місця, де ріс
ж еньш ень, і в таком у вигляді
доставляю ть
на
приймальний
пункт. С амовільна заготівля д и ­
корослого ж еньш еня заборонена!
Зберігати коріння в сирому стані
мож на не більш е як 5 діб. Для
тривалого зберігання корені с у ­
ш ать на сонці, одерж ую чи т а ­
ким чином сировину під наз­
вою «біле коріння». Товсті к о ­
рені перед суш інням розрізую ть
на пластинки. Якщо перед с у ­
шінням корені витримати 1 го­
дину над киплячою водою, то
таку сировину називаю ть «чер­
воним корінням». Вважається,
що в червоном у корінні біол о­
гічно активних речовин місти­
ться м айж е вдвоє більш е. Збе­
рігають
сировину
в
щ ільно
закритих банках або поліетиле­
нових торбах у сухому місці.
Хімічний склад. У коренях ж ень­
шеня м істяться тритерпенові глі­
козиди (панаксозиди А, В, С, Д,
Е, F, G), еф ірна олія (0,05—0,25 % ),
вітаміни С, В, і В2, пектинові речо­
вини, крохм аль, сахароза, ж ирні
кислоти, макро- та м ікроелем енти
(залізо, фосфор, сірка, м арга­
нець, алюміній, кремній і ще
деякі) та інші речовини.
Фармакологічні властивості й ви­
користання. Вважається, що носі­
єм ф арм акологічної дії ж еньш еня
є складний ком плекс близьких
за своїми властивостями гліко­
зидів. Н езваж аю чи на те, що
ж еньш ень застосовую ть широко
і з давніх давен, докладне вивчен­
ня різних його препаратів на
різних видах лабораторних тва­
рин було проведено лиш е за
останні 50 років. Встановлено,
що ж еньш ень діє як синергіст
відомих стимуляторів і є ф ізіо ­
логічним антагоністом деяких
наркотиків (барбітуратів, хлорал­
гідрату, етилового спирту). Гале­
нові препарати рослини посилю ­
ють процеси збудж ення в нейро­
нах кори та в стовбурових відділах
головного м озку й покращ ую ть
реф лекторну діяльність тварин.
В експерименті встановлено, що
препарати посилюють працездат­
ність і зменш ую ть втому при
великих фізичних н аван таж ен­
нях і стресі. Ефект ж еньш еня
на організм значною мірою за­
леж ить від дози, яка використо­
вується. В малих дозах він
посилює збудж ення і зниж ує
157
366
гальмівні процеси, а в великих —
навпаки:
посилює
гальмівні
процеси. Препарати ж еньш еня в
експерим енті стимулю ю ть син­
тез
ядерних
рибонуклеїнових
кислот і РН К-полімерази печін­
ки, збільш ую ть синтез дезокси ­
рибонуклеїнової кислоти, білка,
рибонуклеїнової кислоти і л і­
підів
у клітинах
кісткового
мозку,
підвищ ують
рівень у
АМФ у надниркових залозах
1 вміст оксикортикостероїдів у
плазмі крові — і взагалі мають
ш ирокий загальноф арм акологічний вплив на різні обмінні про­
цеси у тварин.
Ж еньш ень виявляє ш ироку загальноф арм акологічну дію
на
організм людини. В клінічних
умовах його застосовую ть для
лікування і проф ілактики різ­
них
захворю вань
центральної
нервової системи, для підви­
щ ення
рівня
працездатності
організму і його опірності щодо
стресових ситуацій. Ж еньш ень —
це
адаптогенний
тонізую чий
засіб. Його використовую ть при
нервовому й ф ізичному висна­
ж енні, анемії, неврастенії, істе­
рії, астенічних станах, зум ов­
лених різними захворю ваннями
(діабетом, туберкульозом ,
м а­
лярією тощо), в період о д у ­
ж ання після різних складних
хірургічних втручань, при під­
вищ еному і зниж еному тиску,
для поліпш ення діяльності сер­
цево-судинної системи, як імуностимулятор
при
вірусному
гепатиті та як засіб, що зниж ує
вміст цукру в організмі при
діабеті, для лікування статевих
розладів, атеросклерозу та га­
стритів
різного
походження.
При використанні
препаратів
ж еньш еня помічено певну сезон­
ність його дії. Використання
його восени і взимку дає най­
більш ий ефект.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку женьшеня
(Tinctura ginsengi) по 15—25 крапель
З рази на день до їди; порошки
або таблетки, вкриті оболонкою, по
0,15—0,3 г 3 рази на день; на­
стойку
домашнього
приготування
(10—15 г сухого подрібненого ко­
ріння на 500 мл горілки, настоюють
2 тижні) по 1 столовій ложці 2—
3 рази на день. При тривалому
вживанні женьшеня й передозуван­
ні у хворих з’являються
побічні
явища: безсоння,
головний
біль,
серцебиття та біль у ділянках серця,
депресія і зниження статевої актив­
ності. Тому необхідно дозу добирати
індивідуально. В останні роки дослід­
ники описали синдром абстиненції,
який з'являється приблизно у 10 %
людей при тривалому використанні
настойки женьшеня. Причину цих
явищ не зовсім з'ясовано, однак без­
сумнівно, що використання жевьшеня
та інших адаптогенів рослинного по­
ходження потребує лікарського на­
гляду. Не рекомендується застосову­
вати женьшень при гострих інфек­
ційних захворюваннях.
368
ЖЕРУХА ЛУЧНА
листопадне дерево, рідш е — кущ сердечник луговой
родини розових. Те саме, що й Cardamine pratensis —
ЖЕРДЕЛЯ —
абрикос звичайний.
ЖЕРУХА ГІРКА
сердечник горький
Cardamine amara —
багаторічна трав'яниста гола або
внизу трохи опуш ена рослина
родини хрестоцвітих. М ає на­
земні повзучі пагони. Стебло
гранчасто-борозенчасте,
20 —
30 см заввишки. Л истки чер­
гові, перисті, з 3—4 парами
бокових листочків і більших
розмірів непарним листочком;
листочки на ниж ніх листках
майж е сидячі, рідш е — звуж ені
в короткий череш ок, округлояйцевидні, на стеблових листках
довгасті, всі кутувато-зубчасті.
Квітки двостатеві, правильні, 4пелю сткові, у щ итковидних к и ­
тицях; пелюстки 6—9 мм завдовж ­
ки, білі, вдвоє-втроє довш і за ча­
шечку,- пиляки тичинок фіолетові.
П лід — стручок,
прямостоячий,
20—40 мм завдовж ки, на ніж ці,
з тонким ш иловидним носиком.
Цвіте у квітні — червні.
Пош ирення. Ж еруха гірка росте
переваж но на П оліссі та північ­
ній частині Л ісостепу на воло­
гих луках, по болотах, у віль­
шняках, поблизу берегів річок.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть листя і свіжий
сік рослини. Рослина неоф іци­
нальна.
Хімічний склад. У листі ж ерухи
є гірчичний глікозид кохлеарин, гіркі речовини, еф ірна олія
та аскорбінова кислота.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Застосовую ть ж ер у ­
ху гірку у вигляді свіж ого соку
або салатів з м олодого листя.
Вживають їх для покращ ення
травлення, при вуграх і анемії,
як сечогінний, «кровоочисний»
і стимулюючий засоби. У ран­
ньовесняний період рослина є
багатим дж ерелом вітам іну С.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — свіжий сік рослини
по 25—100 г на прийом; салат з мо­
лодого листя (приготування див. у
статті Жеруха лучна).
багаторічна трав'яниста гола, іно­
ді розсіяноопуш ена рослина роди­
ни хрестоцвітих. Стебло прям о­
стояче, округле, порож н и сті, 20—
ЗО см заввишки. Листки перисті;
листочки верхніх стеблових лист­
ків вузько-видовж ені або лінійні,
ниж ніх стеблових і прикореневих
(зібраних у розетку) — зд ебіль­
шого округло-нирковидні. Квіт­
ки двостатеві, правильні, 4-пелю сткові, у верхівкових кити­
цях; пелюстки 10— 12 мм зав­
довж ки, лілово-рож еві,
рідше
білі, з тем ніш е забарвленими
ж илками, втричі довші за ча­
шолистки,- пиляки тичинок ж ов­
ті. П лід — стручок. Цвіте у трав­
ні — червні.
Пош ирення. Ж еруха лучна росте
переваж но в північних районах
П олісся на у зб ереж ж ях озер,
ставків, річок і струмків, біля
боліт, на заливних луках, у во­
логих лісах.
Сировина. Д ля виготовлення л і­
ків використовую ть свіж у траву
(верхівки стебел з квітками).
Рослина неоф іцинальна.
158
369
371_________________
Хімічний склад. Трава ж ерухи
Ж И ВИ Л ЬН А ТРАВА —
містить глікозид глю кокохлеарин, аскорбінову кислоту (160—
313 мг % ) та інші сполуки. В квіт­
ках є глю конастурціїн і ф ер­
мент мірозин.
Ж И В О К ІС Т Л ІК А РС ЬК И Й
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Те саме, що й ж овтозілля
широколисте.
окопник лекарственный
Sym phytum officinale —
Фармакологічні властивості І ви­
користання. Ж еруха лучна має
370
діуретичні, ж овчогінні, засп окій­
ливі й глистогінні властивості.
У народі цю рослину використо­
вують при водянці, ж овтяниці,
від простуди, при пневмонії й
катарі верхніх дихальних ш ля­
хів, при нервових захворю ван­
нях, що супроводяться судомою
та істеричними припадками. До
лікувально-проф ілактичного хар­
чового раціону вклю чаю ть са ­
лати з молодого прикореневого
листя рослин. Висушене листя
використовую ть для
заправки
супів і замість перцю. Про запас
листя солять і маринують.
Ж И В О К ІС Т КАВКАЗЬКИ Й
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (1
столова
ложка свіжої трави на 200 мл окропу,
настоюють 2 години, проціджують)
по чверті склянки 4 рази на день;
салат: порізану на частини варену
картоплю посипають помитим подріб­
неним листям жерухи і цибулею,
додають спеції, перемішують і за­
правляють вершками (на 100 г мо­
лодого листя жерухи беруть 100 г
картоплі, 20 г ріпчастої цибулі, 20 г
вершків або майонезу, сіль, оцет
і перець).
окопник кавказский
Sym phytum caucasicum —
багаторічна трав'яниста волохато-пухнаста рослина родини ш ор­
стколистих. Стебло розгалуж ене,
40—60 см заввишки. Листки чер­
гові, видовж енояйцевидні; прико­
реневі — довгочереш кові; стебло­
ві — сидячі, зубчасті. Квітки пра­
вильні, двостатеві, у небагато­
квіткових за вій ка х; віночок дзвониковидний, голубий. П лід — з
4 горіш ків. Ц віте у травні —
червні.
Поширення. Рослина занесена.
Т рапляється в Криму, в Києві
(парки міста).
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Живокіст лікарський.
багаторічна трав'яниста шорсткощ етиниста
рослина
родини
ш орстколистих. Має коротке к о ­
р еневищ е з грубим (угорі — до
2 см завтовш ки) м'ясистим гіл­
частим
чорно-бурим
коренем.
Стебло прям остояче, 50— 100 см
заввишки, розгалуж ене, внизу
гранчасте, вгорі — крилате від
збіж ного листя. Листки чергові,
на нижній поверхні вкриті сіт­
кою ж илок; приземні й нижні
стеблові листки — з череш ками,
яйцевидно-ланцетні або видовж е­
ноланцетні;
реш та
стеблових
листків — сидячі, ланцетні, гострі,
збіж ні. Квітки правильні, пониклі,
зібрані завійкам и на верхівці
стебла та гілок; віночок ф іал к о ­
вий або брудно-пурпуровий, р ід­
ко — білий, трубчасто-дзвониковидний, з 5 короткими лопатями
на краю. П лід сухий, розп ада­
ється на 4 горіш ки. Цвіте з червня
до вересня.
Поширення. Росте у вільш няках,
на берегах річок, вологих луках
по всій території України.
Заготівля і зберігання. Д ля ви­
готовлення ліків використовую ть
корені рослини (Radix Sym phyti).
Збираю ть їх восени, добре очи­
щають від землі, ріж уть на куски
15—20 см і миють. Після вида­
лення уш кодж ених частин корені
розщ еплю ю ть уздовж , іще раз
споліскую ть водою і суш ать під
накриттям на вільному повітрі, на
горищі або в суш арці при тем пе­
ратурі ЗО—40°. При повільному
суш інні корені всередині бурію ть
і стають непридатними до вж и ван­
ня. Сухої сировини виходить 18 % .
Строк придатності — 3 роки. Рос­
лина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Коріння ж и во­
косту лікарського м істить 0,2—
0,8 % алкалоїдів (лазіокарпін,
циноглосин, алантоїн), дигалову
кислоту, дубильні й слизисті ре­
човини, аспарагін (1—3 % ), холін,
крохмаль, цукри, еф ірну олію,
невивчений глікозид та інші речо­
вини.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Основними діючими
речовинами кореня ж ивокосту л і­
карського є алантоїн, слизисті
й дубильні речовини. Вони зу­
мовлюють протизапальний, обво­
лікаю чий і такий, що стимулює
проліф ерацію клітин, вплив на
організм. Є відомості про антипухлинну активність рослини.
В минулому офіцинальна вітчиз­
няна медицина використовувала
ж ивокіст лікарський при ш лунко­
во-киш кових розладах та як по­
м 'якш увальний засіб при кашлі.
В народній медицині рослину ви­
користовую ть при переломі кіс­
ток і пораненнях, виразці гомілки,
159
372
при запальних процесах у ш лунку
й киш ках, виразковій хворобі
ш лунка й дванадцятипалої кишки,
хворобах нирок, туберкульозі л е ­
гень, каш лі, бронхіті й тривкій
діареї, для поліпш ення обміну р е ­
човин, при ф урункулах, виразках
і абсцесах. Зовніш ньо рослину в и ­
користовую ть у всіх випадках, к о ­
ли треба прискорити загоєння:
при стоматиті, інфекційних трі­
щинах куточків рота, гнійничко­
вих висипах (Im petigo contagiosa),
запрілості (Intertrigo), тріщ инах
шкіри (Rhagades), трофічних ви­
разках тощо.
ках окропу, процідж ую ть і п'ю ть по
півсклянки 4 рази на день при виразці
дванадцятипалої кишки; дві столові
лож ки суміш і коріння ж ивокосту лікар­
ського й ц икорію дикого, трави звіро­
бою звичайного, хвоща польового, на­
гідок лікарських і спориш у звичайного,
листя подорож ника великого (по 40 г)
варять у 500 мл води 5 хвилин, про­
цідж ую ть і п'ють по півсклянки 4 рази
на день при виразці шлунка.
ЗОВНІШ НЬО— настій коріння (10 г си ­
ровини на 200 мл окропу, варять 10 хви­
лин, охолоджують, процідж ую ть) для
полоскання, промивання, примочок і
спринцювань; свіж ий сік або мазь із
коріння (свіжий потовчений корінь
змішують з розігрітим свинячим жиром
у рівних частинах) для змащ ування
Л ікарські форми й застосування.
ураж ених ділянок шкіри. Щодо отруй­
ВНУТРІШ НЬО— відвар коріння (10 г ності
рослини існую ть дві протилежні
сировини на 200 мл окропу) по де­
сертній лож ці через кож ні 2 години; думки.
настій коріння (2 чайні лож ки сиро
вини настоюють 8 годин на 300 мл
холодної кип'яченої води, одерж аний
настій зливають, сировину вдруге за ­
ливають 200 мл окропу, через 10 хви­
лин процідж ую ть і змішую ть обидві
порції) по 500 мл за день, ковтками;
настойку коріння (1 частина сировини
на 5 частин 40 % -ного спирту) по
20—40 крапель 4—5 раз на день; дві
столові лож ки суміші коріння ж иво­
косту лікарського, листя м'яти перце­
вої (по 50 г), коріння солодки голої,
валеріани лікарської, трави хвоща п о ­
льового й листя м еліси лікарської (по
25 г) настоюють 1 годину на двох склян­
ЖИВОКІСТ ШОРСТКИЙ
окопник шероховатый
Sym phytum asperum —
багаторічна трав'яниста
густо
вкрита гачкуватими щ етинками
рослина родини ш орстколистих.
Стебло галузисте, ЗО— 100 см
заввишки. Листки чергові, видов­
ж енояйцевидні
або
довгастоовальні, загострені; прикорене­
ві — довгочереш кові; стеблові —
сидячі, збігаючі. Квітки правильні,
двостатеві, у небагатоквіткових
за вій ка х; віночок дзвониковидний, спочатку рож ево-пурп уро­
вий, потім — голубий. П лід — з
4 горіш ків. Цвіте у травні — черв­
ні.
Пош ирення. Рослина занесена.
Трапляється в Л ісостепу (Київ­
ська і П олтавська області).
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Живокіст лікарський.
160
375
373
ЖИВОРОДКА —
багаторічна трав'яниста сукулентна рослина родини товстолистих.
Те саме, що й каланхое Дайгремонта.
374
____________
ЖИМОЛОСТЬ ГОЛУБА
жимолость голубая
Lonicera caerulea —
невисокий (до 35 см заввишки)
дуж е розгалуж ений прям остоя­
чий кущ родини ж имолостевих.
Листки супротивні, цілісні, ц іло­
краї, видовж еноеліптичні або яй ­
цевидно-довгасті, загострені або
тупуваті, закруглені біля осно­
ви, розсіяноволосисті. М олоді гіл­
ки і квітконіжки також опушені.
Квітки двостатеві, п'ятироздільні,
неправильні, з трубчасто-лій ко­
видним віночком ж овтувато-біло­
го кольору. П лід — ягода, голубувато-чорний, з сизою поволокою,
їстівний. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте на верхній м еж і
лісу в Карпатах. Іноді вирощ у­
ють як декоративну рослину.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть стиглі ягоди. Рос­
лина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Ягоди містять
органічні кислоти (яблучна, л и ­
монна та інші), ф лавоноїди, аскор­
бінову кислоту, пектини, цукри
та мінеральні солі.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
ягоди використовую ть при гіпер­
тонії, розладах ш лунково-киш ко­
вого тракту, проти м алярії. Ін ко­
ли застосовую ть при водянці. Спо­
ж иваю ть ягоди свіж ими, з них
також варять варення, кисіль
або просто додаю ть їх до чаю.
ЖИМОЛОСТЬ
КОЗОЛИСТ А
жимолость душистая
Lonicera caprifolium —
кущ родини ж имолостевих. Стеб­
ла виткі, 2—4 м завдовж ки.
Листки супротивні, цілісні, ц іл о­
краї, округло-овальні, зісподу си­
зуваті; верхні на квітучих паго­
нах зрослися ш ирокими основами.
Квітки двостатеві, неправильні, по
З—5 у пазухах зрослих листків,
запашні; віночок — з довгою тр у ­
бочкою і губоподібним відги­
ном, рож евий або ж овтувато-бі­
лий. П лід — ягода, оранж ево-чер­
воний, неїстівний. Цвіте у травні—
червні.
Поширення. У диком у стані росте
на Кавказі. На території України
вирощ ують як декоративну рос­
лину.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть надзем ну части­
ну рослини (листя, стебла й квіт­
ки). Заготовляю ть під час цвітіння.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад ще не вивчено.
Відомо лише, що квітки містять
0,7 % еф ірної олії.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має сечогін­
ні, антисептичні, ранозагою вальні
та знеболюючі властивості. Н а­
стій або відвар з листя й стебел
використовую ть як сечогінний за ­
сіб, при гострих ш лункових і киш ­
кових болях, Н ИМ И миють голову
при випаданні волосся. Водний на­
стій квіток у вигляді примочок
використовую ть при захворю ванні
очей. Настоєм листя полощ уть
горло при ангіні, П одрібнене сві­
ж е листя прикладаю ть до ран для
скоріш ого загоювання.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (1 чайна лож­
ка сировини на склянку окропу, на­
стоюють ЗО хв, проціджують) по 1 сто­
ловій ложці 3 рази на день.
161
376_________________ 378
ЖИТНІ РІЖКИ —
ЖОВТА
ВОДЯНА
ЛІЛІЯ — галузок, з ш ирокооберненояйце-
отруйний паразитичний гриб ро­ багаторічна водяна трав'яниста
дини ріж кових (клавіцепсових). рослина родини лататтєвих. Те
Те саме, що й ріжки.
саме, що й глечи ки жовті.
377_________________
ж и т о ПОСІВНЕ
р о ж ь п осевн ая
Secale cereale —
ЖОВТЕЦЬ
БАГАТОКВІТКО­
ВИЙ
лютик многоцветковый
рослина Ranunculus
polyanthemus —
однорічна трав'яниста
родини злакових. Стебел звичайно
кілька, вони прямі, голі, 60—200
см заввишки, з добре виявленими
вузлами («колінцями») і п о р о ж ­
нистими меж ивузлями. Листки л і­
нійні, голі, голубувато-зелені. С у ­
цвіття — густий дворядний колос,
з м айж е голою, після дости ган­
ня неламкою віссю. К олоски
двоквіткові, з зачатком третьої
квітки; колоскові луски лінійношиловидні, без остюка або з остю ­
ком, значно коротш им за саму
луску; нижня квіткова луска —
з війчастим кілем, з 3—5 ж и л к а­
ми, вгорі поступово звуж ена
на остюк. П лід — зернівка. Квітує
у червні.
Пош ирення. Вирощується по всій
території України як зернова
кул ьтура.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть ж итній хліб і
висівки.
Хімічний склад. Зернівки ж ита
посівного містять білок (до 11 % ),
вуглеводи (67,4 % ), клітковину
(3,5 % ), від 0,6 до 1, 6 % міне­
ральних речовин (фосфор, каль­
цій, мідь, марганець, цинк, фтор),
тіамін, рибофлавін, піридоксин,
нікотинову кислоту й жири, які
складаю ться переваж но з тригліцеридів олеїнової, пальмітино­
вої і стеаринової ж ирних кислот.
Вважається, щ о за ам інокислот­
ним складом білки ж ита повно­
цінніш і за білки пшениці.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Ж итній хліб нал е­
ж ить до сильних збудників ш лун­
кової секреції. Затримую чись у
ш лунку 3—4 години, він є його
механічним і хімічним подразни­
ком. Ж итній хліб виявляє легку
послаблю ю чу дію і особливо к о ­
рисний при тривалих запорах.
Розмочений у гарячому молоці
ж итній хліб або тепле ж итнє
тісто прикладаю ть до наривів
і твердих болісних пухлин для
прискорення їхнього «визріван­
ня», розм'якш ення та розсм окту­
вання. Відвар ж итніх висівок вж и­
вають як пом'якш увальний та від­
харкувальний засіб і при прон о­
сах. До негативних якостей слід
віднести здатність ж итнього хл і­
ба спричинювати метеоризм.
багаторічна трав'яниста рідкоопуш ена рослина родини ж овтецевих.
Стебло прямостояче, розгал уж е­
не, 25—80 см заввишки. Листки
округло-серцевидні, глибокопальчасторозсічені, з сегментами, гли­
боко розсіченими на лінійно-лан­
цетні або ланцетні, у верхній
частині зубчасті частки; при­
кореневі — на довгих череш ках,
верхні стеблові — сидячі. Квітки
двостатеві, одиничні, на кінцях
видними, на верхівці — зубчасти­
ми ж овтими пелюстками. П лід —
сім'янка. Ц віте у червні — серпні.
Пош ирення. Росте на луках, т р ав '­
янистих схилах, узліссях та в
чагарниках по всій території
України.
Сировина. Для виготовлення ліків
використовую ть траву, зібрану під
час цвітіння рослини. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава містить
органічні кислоти, алкалоїди, ку­
марини (ум беліф ерон і скоп оле­
тин), ф лавоноїди, отруйну летку
речовину протоанемонін, аскорбі­
нову кислоту (170 мг % ) і каро­
тин (12 мг % ); плоди — ж ирну
олію (14,1 % ).
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Рослина має анти­
мікробні властивості. В народ­
ній медицині водний настій сві­
ж ої трави використовую ть всере­
дину як тонізую чий, болетам у­
вальний і послаблю ючий засіб,
при ж овтяниці й грижі.
ЗОВНІШНЬО свіж у траву вико­
ристовую ть при невралгічних бо­
лях, ревматизмі й подагрі, для
лікування ран і фурункулів.
162
380
381
ЖОВТЕЦЬ ЇДКИЙ
лютик едкий
Ranunculus acris, синонім R.
acer —
ЖОВТЕЦЬ ПОВЗУЧИЙ
лютик ползучий
Ranunculus repens —
багаторічна трав'яниста притиснутоволосиста рослина родини ж ов­
тецевих. Стебло одиничне, прям о­
стояче, розгалуж ене, 25—75 см
заввишки. Прикореневі й ниж ні
стеблові листки — череш кові, п 'я ­
тикутні, пальчастороздільні, з видовж еноромбічними частками, ці­
л окраї або зубчасті; верхні л и ст­
ки — сидячі, трироздільні. Квітки
одиничні, двостатеві, правильні,
п'ятироздільні, з золотаво-ж овти­
ми
блиск уч им и
пелюстками.
П лід — збірний, із сім ’янок, го­
ловчастий. Цвіте у травні — серп­
ні.
Поширення. Росте на луках, л і­
сових галявинах і узліссях м айж е
по всій території України, крім
південної частини Степу.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть траву, зібрану
під час цвітіння рослини. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава містить
алкалоїди (0,1 %), дубильні р е ­
човини (2, 6 % ), у-лактони (ранун­
кулін, анемонін, протоанемонін),
вітаміни (аскорбінова кислота —
170 мг% , каротин — 12 мг% ),
ф лавонові та серцеві глікозиди.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Експериментальними
дослідж енням и та клінічними спо­
стереж енням и з ’ясовано, що рос­
лина має антибактеріальні, антивірусні, антитоксичні, епітелізую чі та протитуберкульозні власти­
вості. Використовують ж овтець
в основному як зовніш ній засіб
для лікування ран, інфікованих
дерматозів та туберкульозу ш кі­
ри. М аззю з квіток на свинячому
смальці натираються при просту­
ді. Внутрішньо, в невеликих д о ­
зах, відвар квіток використову­
вали при захворю ваннях печін­
ки. Рослина отруйиаі
багаторічна трав'яниста рослина
родини жовтецевих. Стебло ви­
східне, 15—75 см заввишки, при
основі — з довгими надземними
пагонами, які по вузлах ук о р і­
нюються. Листки, крім верхів­
кових,— череш кові, трійчасто- або
двічі трійчасторозсічені, з тричірозділеними на гострозубчасті
частки сегментами. Квітки пра­
вильні, двостатеві, п'яти розд іл ь­
ні, з жовтими, блискучими, обер­
ненояйцевидними
пелюстками.
П лід — збірний, із сім 'янок, к у л я­
стий. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте на вологих
місцях по всій території України,
крім полинового Степу.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть траву, зібрану під
час цвітіння рослини. Р ослина н е ­
оф іцинальна.
Хімічний склад. Трава містить
дубильні речовини, алкалоїди
(0,1 %), кумарини (умбеліферон,
скополетин), ф лавоноїди (вітексин, сапонаретин, неовітексин),
аскорбінову кислоту, хінони, са­
поніни та*у -лактони (ранункулін
і протоанемонін).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. У зв'язку з великою
отруйністю цю рослину викори­
стовують в основному зовніш ньо
як ранозагою вальний, витяжний
та бактерицидний засіб при золо­
тусі (для прискорення дозрівання
наривів) та ф урункульозі. Засто­
совують свіж е добре зім 'яте листя,
накладаю чи на рани. В тібетській
медицині рослину використовува­
ли при головних болях, водянці,
набряках та ж іночих хворобах.
163
382
383
ж еними сегментами, по краю неЖОВТИЙ ОСОТ ГОРОДНІЙ ЖОВТИЛО —
кущ ова рослина родини бобових. рівновиїмчасто-зубчасті або війосот огородный
Те саме, що й дрік красильний.
часто-лопатеві. Квітки трубчасті,
Sonchus oleraceus —
однорічна трав'яниста рослина р о ­
дини айстрових (складноцвітих).
Рослина при пораненні виділяє
молочно-білий сік. Стебло прям о­
стояче, порож нисте, гладеньке,
40— 120 см заввишки. Листки
чергові, матові, голі, струговидноперистонадрізані або нерівномірноколю чозубчасті;
нижні — че­
решкові, серединні й верхні — з
стеблообгортною серцевидною ос­
новою і гострими вушками. К о ­
ш ики — в розгалуж еном у суцвіт­
ті, на потовщ ених ніж ках. Квітки
язичкові, жовті, рідше — бліді, з
червоними смуж кам и на відгині.
П лід — сім'янка. Цвіте з червня
по ж овтень.
Поширення. Росте як бур'ян на го­
родах, по засмічених місцях м ай­
ж е по всій території України.
Сировина. Для виготовлення ліків
використовую ть траву, зібрану
під час цвітіння осоту. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад вивчено ще недо­
статньо. Відомо, що рослина
містить дубильні речовини, к аро­
тин і каучук.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина виявляє се­
чогінні, жовчогінні, легкі послаб­
люючі, молокогінні, кровоспинні
та
протизапальні
властивості.
В народній медицині настій трави
приймають при простудах, ж овтя­
ниці, кровохарканні, болях у сечо­
вому міхурі (зокрема, при к а ­
менях), проти глистів та як засіб,
що підсилює процес молокоутворення у матерів-годувальниць.
Свіжий молочний сік рослини ви­
користовували для лікування хво­
роб печінки, а всю рослину —
для лікування подагри. Свіже
потовчене листя прикладаю ть до
ран, які кровоточать. До л іку ­
вально-профілактичного харчово­
го раціону включають салати з
молодого листя рослини.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави осоту
(1 столова лож ка сировини на склянку
окропу, настоюють 1 годину, п роцідж у­
ють) по 1 столовій лож ці 3—4 рази
на день; салат: помите молоде листя
рослини вимочують 40 хв у 10 % -ному
сольовому розчині, обсушують, подріб­
нюють, кладуть на круж альця соло­
них огірків, додають тертого хрону
і заправляю ть сметаною (на 100 г листя
беруть 50 г солоних огірків, 25 г тер­
того хрону, 20 г сметани, сіль і пе­
рець).
ЗОВНІШНЬО — настій трави осоту (од­
на повна ж меня сировини на 1 л окро­
пу, кип'ятять 5 хв, проціджую ть) для
сидячої прохолодної ванни при гемо­
рої (тривалість процедури — 15—20 хв,
приймають тричі на тиждень).
ЖОВТНЙЦЯ —
кущ або невелике (2—3 м заввиш ­
ки) дерево родини сумахових. Те
саме, що й с кум пія звичайна.
ЖОВТОЗІЛЛЯ ЗВИЧАЙНЕ,
будяк жовтоцвітий;
крестовник обыкновенный
Senecio vulgaris —
однорічна або дворічна паву­
тинисто-волосиста рослина роди­
ни айстрових (складноцвітих).
Стебло прямостояче, просте або
розгалуж ене, ребристе, 15—50 см
заввишки. Л истки перистолопатеві або перистороздільні, з видов-
ж овті, зібрані в кош ики,і що
утворю ю ть негусте волотистощ итковидне суцвіття. П лід — с і­
м'янка. Цвіте у квітні — листо­
паді.
Поширення. Росте як бур'ян біля
шляхів, поблизу ж ител, на полях
і городах по всій території
України.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть траву, заготовля­
ють її з травня по серпень.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава ж овто­
зілля містить алкалоїди (листки —
0,49—3,5 % ; стебла — 0,2— 1,2 % ;
квітки — близько 3 % ) платифілін, сенецифілін, сарацин, ретрорсин і сенеціонін, аскорбінову
кислоту, рутин, барвник, інулін
та мінеральні солі. В листках
знайдено 54—61 мг% каротину.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має раноза­
гоювальні, протизапальні, спазм о­
літичні, гіпотензивні та крово­
спинні властивості, в малих дозах
збудж ує, а у великих пригнічує
центральну нервову систему, ви­
являє дію, подібну до дії атро­
піну. В народній медицині препа­
рати з рослини використовую ть
як засіб, що регулю є й зумовлює
менструації, застосовую ть при
загостренні виразкової хвороби
ш лунка і дванадцятипалої кишки,
запаленні товстої киш ки і ж овч­
ного міхура, при гострих ш лун­
кових і киш кових спазмах, гі­
перацидному гастриті, маткових
і різних внутріш ніх кровотечах,
при бронхіальній астмі й сте­
нокардії. При судомі ефективний
тільки сік.
Лікарські формн І застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку трави (10 г
сировини на 40 г спирту) по ЗО—40
крапель 3 рази на день; настій
(1 чайна лож ка трави на 2 склянки
окропу, настоюють 1 годину, п роц ідж у­
ють) по 1 столовій лож ці 2—3 рази
на день.
ЗОВНІШНЬО — розтерту з соняш нико­
вою олією траву застосовую ть при
затвердінні залоз, при геморої та
164
386_________________
жовтозілля
ШИРОКОЛИСТЕ,
живильна трава, паличник, хре­
щата трава;
крестовник
широколистный
A denostyles platyphylloides, си­
нонім Senecio platyphylloides —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). М ає товсте горизонтальне
кореневищ е, від якого відходять
униз тонкі численні корінці.
Стебло тонке, пряме, ребристе,
опуш ене, у верхній частині р оз­
галуж ене, 75— 150 (200) см зав­
вишки. Прикореневі й нижні
стеблові листки великі (до 50 см
завширш ки), довгочереш кові, нир­
ковидно-серцевидні,
загострені,
при основі глибоковиїмчасті, по
краю нерівнозубчасті. Серединні
стеблові листки мають трикутну
або стріловидно-трикутну форму,
короткочереш кові; череш ки ширококрилаті, з стеблообгортними
великими
«вушками».
Верхні
листки сидячі, ланцетовидні, м ай­
ж е цілокраї. Квітки трубчасті,
яскраво-ж овті, у 10— 15-квіткових
циліндричних кош иках, зібраних
густими щитками. П лід — с ім 'ян­
ка. Цвіте у серпні.
Поширення. Ендем Кавказу. Росте
на луках, узліссях гірських лісів,
у глибоких тінистих ущ елинах.
Заготівля і зберігання. Д ля виго­
товлення ліків використовую ть
траву (H erba Senecionis p laty p h y l­
loides), зібрану під час цвітіння
рослини, а також кореневищ а
з коренями (Rhizoma cum rad ici­
bus Senecionis platyphylloides), які
заготовляю ть одночасно з травою,
або восени, коли в них найбільш е
алкалоїдів. Зіб р ан у сировину с у ­
шать на відкритому повітрі, укри­
ваючи її на ніч, або в суш арках
при тем пературі 45—50°. Строк
придатності коренів — 1 рік, тра­
ви — 2 роки.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини містять алкалоїди (платифілін, сенецифілін, сарацин, неоплатифілін і сенеціонін). Загальна
кількість алкалоїдів становить:
у листі — 0,49—3,5 % , у стеблах —
0,2— 1,2 % , в кореневищ ах з к о ­
ренями — 2,2—4 % , в насінні —
до 5 % .
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В медичній практиці
використовую ть алкалоїд платифілін. За фармакологічною дією
він близький до атропіну, але п о­
ступається. йому за силою дії.
З другого боку, платиф ілін має
перевагу над атропіном, бо значно
менш токсичний. П латифілін ви­
являє холінолітичну й спазм о­
літичну дію значно дуж че за
атропін, пригнічує холінореактивні системи вегетативних вузлів,
заспокійливо діє на центральну
387
нервову систему, особливо на су­
динорухові центри. Його призна­
чають як спазмолітичний засіб
при гострих ш лункових і киш ко­
вих спазмах, виразковій хворобі
ш лунка і дванадцятипалої кишки,
холециститах, печінкових і нир­
кових коліках, бронхіальній астмі,
стенокардії тощо, а при л ік у ­
ванні очних хвороб — як засіб,
що розш ирює зіницю. Використо­
вують виннокам 'яну сіль платифіліну — платиф іліну гідротартрат.
П латиф іліну гідротартрат входить
до складу плавефіну, палюфіну,
тепаф ілін у та інших ком бінова­
них препаратів. А лкалоїд сенеци­
філін використовую ть як вихідну
сировину для синтезу препарату
диплацину, який застосовую ть у
хірургічній практиці для р оз­
слаблення скелетних м'язів.
Лікарські форма і застосування. Для
курсового лікування (10— 15—20 днів)
платифіліну гідротартрат (Platyphyllini
hydrotartras) призначають всередину в
порош ку по 0,003— 0,005 г або по
10— 15 крапель 0,5 % -ного розчину
2—3 рази на день, у свічках вводять
по 0,01 г 2 рази на день, у мікроклізм а х — по 20 крапель 0,5— 1 % -ного
розчину 2—3 рази на день. Для купірування гострих виразкових болів, а
також кишкових, печінкових і нирко­
вих колік платифілін вводять під ш кі­
ру по 1—2 мл 0,2 % -ного розчину
2— 3 рази на день. П латифілін ПРОТИ­
ПОКАЗАНИЙ при глаукомі та при
органічних захворю ваннях серцево-судинно! системи, печінки і нирок.
ЖОВТОЦВІТ
ВЕСНЯНИЙ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. Те саме,
що й горицвіт весняний.
388
ЖОВТУШНИК
РОЗЛОГИЙ —
одно- або дворічна трав'яниста
рослина родини капустяних (хре­
стоцвітих). Те саме, що й жов­
тушник сіруватий.
165
ЖОВТУШНИК СІРУВАТИЙ,
жовтушник розлогий;
желтушник раскидистый
Erysimum diffusum, синонім
E.
canescens —
однорічна або дворічна трав'я­
ниста рослина родини капустяних
(хрестоцвітих). Стебла одиничні
або їх по кілька, вони роз­
галуж ені, по ЗО—90 см заввишки.
Листки довгасті або лінійні, ці­
локраї; нижні — череш кові, реш ­
та — сидячі. Квітки двостатеві, чотирироздільні, жовті, зібрані у
верхівкові китицевидні суцвіття.
Плід — чотиригранний
стручок.
Цвіте у травні — червні. Плоди
дозріваю ть у червні — липні.
Поширення. Ж овтуш ник сірува­
тий трапляється на степах, схи­
лах, відслоненнях різних порід
по всій території України, крім
Карпат.
Заготівля і зберігання. Для ви­
готовлення ліків використовую ть
траву (Herba Erysimi canescentis).
Траву заготовляю ть під час цві­
тіння рослини, зрізую чи на ви­
соті 10— 15 см від поверхні
грунту. її використовую ть сві­
ж ою для одерж ання соку або
сушать. Сухої сировини виходить
20—25 % . Строк придатності —
2 роки. А птеками сировина не від­
пускається.
Хімічний склад. Трава і насіння
містять серцеві глікозиди еризимін і еризимозид (у насінні
й квітках 2—6 %, листках —
1 — 1,5 %, стеблі — 0,5—0,7 %),
органічні кислоти (лимонна, виннокам'яна, яблучна). Крім цього,
в насінні знайдено інші серцеві
глікозиди, а також ж ирну олію,
до складу якої входять лінолева, олеїнова, пальметинова та
ерукова кислоти.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Ф арм акологічна а к ­
тивність цієї рослини залеж ить
від вмісту в її траві глікозидів —
еризиміну та еризимозиду. Клі­
нічними та фарм акологічними
дослідж енням и встановлено важ ­
ливе значення Ж. с. як актив­
ного серцевого засобу. За харак­
тером дії препарати з нього
наближ аю ться до строфанту, від­
різняю чись від нього тим, що
діють вони швидше, але менш
тривало, ш видко виводяться з
серцевого м'яза. Крім цього, пре­
парати виявляють відхаркувальні
й сечогінні властивості, заспо­
кійливо діють на центральну
нервову систему. П репарати при­
значаю ть при гострій і хронічній
недостатності серцево-судинної
системи з тяж ким и поруш еннями
кровообігу, при гіпертонії, стено­
кардії й кардіосклерозі, при всіх
легеневих і грудних хворобах,
зокрема, від хрипоти та при водян­
ці. Хоч препарати рослини й не
кумулю ю ться в організмі, проте,
зваж аю чи на їхню високу біо­
логічну активність, призначати їх
слід обереж но.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку трави (20 г
сировини на 100 г спирту) по 10 кра­
пель 3 рази на день; настій трави
(1 чайна лож ка сировини на 150 мл
окропу) по 1 столовій лож ці 3—4 рази
на день. Готовий комплексний препа'рат кардіовален (Cardiovalenum) при­
значають по 15— 20 крапель 1—2 рази
на день при ревматичних пороках
серця, вегетативних неврозах та сте­
нокардії.
ЖОВТЯНИЦЯ
ЧЕРГОВОЛЙСТ А
селезеночник
очереднолист­
ный
Chrysosplenum alternifolium —
багаторічна трав'яниста блідозелена розсіяноволосиста рослина
родини ломикаменевих. Стебло
соковите, гранчасте, 5— 15 см зав­
вишки. Листки округло-нирковид­
ні, зубчасті; прикореневі — дов­
гочереш кові, в розетці; стебло­
ві — чергові, короткочереш кові.
Квітки правильні, дуж е дрібні,
утворюють верхівкові суцвіття
у вигляді плоского півзонтика,
оточеного
ж овтувато-зеленим и
верхівковим и листочками, які ві­
діграю ть роль пелюсток. Плід —
одногнізда коробочка. Цвіте у
квітні — травні.
Поширення. Росте в листяних
лісах, на вологих місцях, біля
канав, по берегах струм ків і б о­
літ у лісових і лісостепових ра­
йонах.
Сировина. Використовую ть траву,
зібрану під час цвітіння рослини.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад ще не вивчено.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Внутрішньо траву
Ж. ч. використовую ть при кашлі,
захворю ваннях сечового міхура
(зокрема, при затриманні сечі),
при ж овтяниці та як в'яж учий
засіб. Як зовніш ній засіб настій
трави використовую ть при к рово­
течах та для загою вання ран і
виразок.
Лікарські форми 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна
лож ка сировини на 1 склянку окропу)
по чверті склянки тричі на день.
ЗОВНІШНЬО — настій трави для про­
мивань і примочок.
166
393
391
ЖОВЧЙНЩ Ь ЛІКАРСЬКИЙ — Поширення. Росте по всій терито­ ЖУРАВЛИНА
багаторічна трав'яниста рослина рії України у лісах, на узліс­
родини ранникових. Те саме, що сях, серед чагарників.
Заготівля і зберігання. З л ік у ­
й авран лікарський.
вальною метою використовую ть
достиглі плоди без плодоніж ок
(Fructus Rhamni catharticae). Пло­
ди суш ать у теплих приміщ еннях
ЖОСТІР ПРОНОСНИЙ,
або
в суш арках при температурі
чорноягідник;
50—60°. Сухої сировини виходить
ж остер слабительный
14— 15 % . Зберігаю ть у сухих,
Rhamnus cathartica —
добре провітрюваних приміщ ен­
д уж е галузистий кущ або неве­ нях. Строк придатності — 4 роки.
лике (1—3 м заввишки) деревце Сировина відпускається аптеками.
родини ж остерових. Кора на Хімічний склад. Плоди містять
стовбурі чорна, гілки супротив- дубильні речовини, вільні і зв 'я­
ногалузисті, на кінцях — з колю ч­ зані глікозиди (0,75 % ) групи
ками. Листки супротивні, череш ­ антрахінону
(франгулаемодин,
кові, еліптичні або яйцевидно- рамноксантин,
рамнокатартин,
еліптичні, дрібнозубчасті, з 3—4 ж остерин), ф лавоноїди (рамноци­
парами зісподу випнутих бокових трин, ксанторамнетин, кемпф е­
жилок. Квітки одностатеві, д во­ рол), органічні кислоти, пектино­
домні, чотирироздільні, вузько- ві речовини, камедь, барвники,
дзвоникуваті, з дуж е дрібними, аскорбінову кислоту, цукор, слиз
часом зовсім нерозвиненими зел е­ та гіркоти.
нуватими пелюстками, зібрані по Фармакологічні властивості і ви­
10— 15 у пазуш ні пучки. Плід користання. У науковій медицині
кістянковидний, чорний. Цвіте плоди Ж. п. використовую ть як
у травні — червні. Плоди дости­ проносний засіб, особливо при
гають у серпні — вересні.
хронічних, атонічних і спастичних
запорах; у народній медицині —
при водянці, каш лі, задусі, гастри­
тах, ж овтяниці, геморої та по­
дагрі, як глистогінний засіб та
при хронічних захворюваннях
ш кіри. Плоди Ж. п. входять до
складу проносного чаю. Есенцію
з свіж их плодів використовую ть
у гомеопатії.
392
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар плодів (20 г
плодів на 200 мл окропу) по п ів­
склянки на ніч; настій плодів (столова
лож ка плодів на 200—300 мл окропу,
настоюють 8 годин) по столовій лож ці
З—4 рази на день або по півсклянки
на ніч; сік плодів п'ю ть по 1 сто­
ловій лож ці (діти — по 1 чайній ложці)
як послаблюючий і сечогінний засіб
та при хронічних хворобах шкіри;
свіж і плоди вж иваю ть натщесерце
по 10—20 штук на прийом. У великих
дозах плоди Ж. п. спричинюють блю­
воту і запалення ш лунково-кишкового
тракту.
ЗВИЧАЙНА —
вічнозелений сланкий кущ и к р о ­
дини вересових. Те саме, що й
ж уравлина чотирипелюсткова.
394
ЖУРАВЛИНА
ЧОТИРИПЕ­
ЛЮСТКОВА,
журавлина звичайна;
клюква четырёхлепестная
Oxycoccus palustris, синонім
О. quadripetalus —
вічнозелений сланкий кущ и к р о ­
дини вересових. Стебло 15—60 см
завдовж ки, тонконитковидне, з
відлегло розміщ еними червоними
листками. Пластинки листків яй­
цевидно-ланцетні, ш кірясті, з за ­
гнутими донизу цілісними краями.
Квітки — на кінцях торіш ніх гі­
лок, по 1—4; квітконіжки довгі,
з двома лінійними приквітками.
Віночок 4-пелюстковий, блідо-ро­
жевий. П лід — куляста тем но-чер­
вона соковита ягода. Цвіте у трав­
ні — червні. Плоди достигаю ть у
вересні — жовтні.
Поширення. Т рапляється на П о­
ліссі, в Карпатах, на П рикарпат­
ті на болотах, у заболочених сос­
нових і мішаних лісах.
Заготівля і зберігання. З л ік у ­
вальною метою використовую ть
стиглі ягоди, які збираю ть з н а­
станням перших приморозків і до
утворення снігового покриву, а
поновлюють збирання після т а ­
нення снігу. Збираю ть обереж но,
не уш кодж ую чи їх, бо деф орм о­
вані ш видко псуються. Зберігаю ть
свіж і ягоди при тем пературі
близько 0° або засипаю ть у діж ки
й заливаю ть водою. Зберігаю ться
ягоди тривалий період, м айж е не
змінюючи своїх якостей. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Ягоди містять
дубильні речовини, флавоноїди,
глікозиди (вакциніїн та інші),
пектини, 3—4 % органічних кис­
лот (урсолова, хінна, лимонна,
бензойна та інші), 10—22 мг%
аскорбінової кислоти, барвники,
2,3—4 % цукрів (глюкоза і ф р у к ­
тоза), мікро- і макроелем енти, се­
ред яких є йод, мідь, марганець,
молібден, залізо та інші.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Ягоди мають то н ізу ­
ючу, освіж аю чу та підбадьорливу
властивості, поліпш ую ть розу м о ­
ву й фізичну працездатність,
підвищ ують секрецію панкреатич­
ного і ш лункового соку. Разом
з цим їх використовую ть як про­
тигарячковий та вітамінний засіб,
особливо при гіпо- й авітамінозах.
Як засіб з сечогінними й анти­
мікробними властивостями ж у ­
равлину використовую ть для про­
ф ілактики й лікування захворю ­
вань нирок, сечовивідних ш ляхів
і сечового міхура, при гіпо-
167
396
ЖУРАВЛИНІ СТРУЧКИ —
операціях. Крім цього, викори­
багаторічна трав'яниста рослина стання їх еф ективне при ф ун кц іо­
родини лілійних. Те саме, що й нальних захворю ваннях централь­
ної нервової системи, при гіперто­
купина запашна.
нії, алергічних захворю ваннях
шкіри, при глаукомі та виразко­
вій хворобі ш лунка і дванадцяти­
палої киш ки. Тривале застосуван­
ЗАЙЦЕГУБ П'ЯНКИЙ
ня 3. п. підвищ ує зсідання крові,
за й ц е гу б о п ь я н я ю щ и й
спричинює пронос, прискорю є
Lagochilus inebrians —
пульс і посилює серцебиття. В р а ­
колючий напівкущ родини губо­ зі підвищ еної здатності до зс і­
цвітих. Стебла численні, 20—60 см дання крові (інфаркти, тромбози,
заввишки, прямі або висхідні, тромбофлебіти) препарати зайце­
галузисті, біля основи дерев'ян и­ губа вж ивати не можна.
сті, у верхній, трав'янистій, части­ Л ікарські форми і застосування.
ні — чотиригранні й густо опуш е­ ВНУТРІШНЬО — настій квіток і листя
ні ш орсткими волосками. Листки (1 столова лож ка сировини на склянку
ЖУРАВЛИНІ НОСИКИ —
супротивні, ш ирокояйцевидні, бі­ окропу, настоюють 4—6 годин) дорослі
однорічна трав'яниста розсіяно- ля основи — клиновидні, 3—5-роз- п'ю ть по 1 столовій лож ці 3—6 разів
волосиста рослина родини гера­ дільні. Квітки сидячі, блідо-рож е­ на день; настойку квіток і листя
нієвих. Те саме, що й грабельки ві або білі з двома коричневими (готують на 70°-ному спирті у спів­
відношенні 1 : 10) по 1 чайній лож ці в
звичайні.
ж илкам и, зібрані на верхівці чверті склянки води, 3—5 раз на день;
стебла в колосовидне суцвіття. таблетки (T abulettae extracti Lagochili),
П лід — горішок. Ц віте з травня до що містять по 0,2 г сухого екстракту
рослини, призначаю ть по 1 шт 3—4 р а­
вересня.
зи на день як кровоспинний і седа­
Пош ирення. Т рапляється в С еред­ тивний
засіб.
ній А зії (Узбекистан і Т адж ики­ ЗОВНІШНЬО — зволож ені в настої сал ­
стан) на підгірних рівнинах та ни­ ф етки з марлі прикладають на 2—5 хв
зинах передгір'я, глинистих і ка­ до ран, що кровоточать.
м'янистих схилах, по сухих рус­
лах ариків.
Заготівля і зберігання. Д ля ви­
готовлення ліків використовую ть
квітки і листки, які заготовляю ть
під час цвітіння рослини, зрізую чи
всю її надзем ну частину на ви­
соті 5 см від корен евої шийки.
Зібрану сировину розкладаю ть
тонким ш аром у затінку або в
приміщенні, яке добре провітрю ­
ється, і суш ать 5—6 днів, після
цього обмолочую ть, щоб обсипа­
лись квітки і листя, а стебла
викидають. Зберігаю ть у сухому
приміщенні. А птеки сировину не
відпускають.
Хімічний склад. Сировина містить
лагохілін (дитерпеновий спирт),
дубильні речовини (11 — 14 %),
ефірну олію (0,03 % ), органічні
кислоти, каротин (7— 10 мг% ),
аскорбінову
кислоту
(77—
100 мг% ), вітамін К, смоли й
цукри та великий набір (близько
20) м ікроелементів, у том у числі
кобальт, стронцій, титан, золо­
то та інші.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. П репарати виявляють
еф ективну гемостатичну, болета­
мувальну та протисудом ну дію.
Розширюючи судини, вони зни­
ж ую ть кров'яний тиск, а завдяки
підвищ енню загальної й вільної
кислотності збільш ую ть травну
спром ож ність ш лунка. В основі
механізму гем остатичної д ії рос­
лини леж ить процес прискорення
згортання крові і зменшення
проникності судинних
стінок.
П репарати зайцегуба використо­
вують при легеневих, носових,
гемороїдальних, маткових і трав­
матичних кровотечах, для запобі­
гання кровотечам при хірургічних
ацидних гастритах, при поч атко­
вих формах панкреатитів. Ягоди
спож иваю ть свіж ими або перероб­
леними на соки, сиропи, напої,
екстракти, квас, ж еле, мармелад,
варення тощо. Розведений водою
сік вживаю ть як засіб, що вга­
мовує спрагу при лихоманкових
станах, а сік з медом — при кашлі,
ангіні, ревм атизм і та гіпертонії.
ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати Ж. ч.
хворим з виразковою хворобою
та гострим запальним процесом
ш лунково-киш кового тракту.
395
397
168
399
398
ЗАЛІЗНЯК БУЛЬБИСТИЙ
зопник клубненосный
Phlomis tuberosa —
багаторічна трав’яниста рослина
родини губоцвітих. Стебло пря­
мостояче, ЗО— 100 см заввишки,
голе, фіолетово-пурпурове, чоти­
ригранне, вгорі розгалуж ене, з не­
численними спрямованими вгору
гілками. Листки супротивні; при­
кореневі й ниж ні стеблові — ч е ­
решкові, трикутно-серцевидні, великозарубчасті, зісподу сіруватоопуш ені; верхні — сидячі, яйце­
видно-ланцетні, розсіяноопуш ені
або м айж е голі. Квітки неправиль­
ні, брудно-рож еві, зібрані в 10—
16-квіткові кільця. П лід — з ч о ­
тирьох горіш ків. Цвіте у червні —
липні.
Поширення. Росте по всій тери то­
рії України (крім гірських рай­
онів та Північного Полісся) на л і­
сових галявинах, узліссях, степових схилах.
Сировнна. Для виготовлення ліків ЗАЛІЗНЯК
використовую ть траву, зібрану під
час цвітіння рослини. Р ослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава містить
алкалоїди, дубильні речовини, ас ­
корбінову кислоту, еф ірну олію,
мікро- й м акроелем енти (залізо,
магній, цинк, мідь, марганець, н і­
кель, титан). У кореневих бульбах
є сапоніни.
ГОСТРОКІНЦЕВИЙ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини губоцвітих. Те саме, що
й залізн як колю чий.
400
ЗАЛІЗНЯК к о л ю ч и й ,
козачий
залізняк, залізняк
Фармакологічні властивості і ви­ гострокінцевий;
користання та Лікарські формн зопник колючий
і застосування — так, як у стат­
Phlomis pungens —
ті Залізняк колю чий.
Кореневі бульби — корисний і
пож ивний харчовий продукт. їх
спож иваю ть вареними, печеними
і смаж еними. Зберігаю ть бульби
сирими, як картоплю, або сушать.
З сухих бульб одерж ую ть борош ­
но, придатне для млинців, оладок
тощо.
багаторічна трав'яниста рослина
родини губоцвітих. Стебло т р ав 'я ­
нисте, чотиригранне, прям остоя­
че, білоповстисте, галузисте, ЗО—
80 см заввишки. Листки супротив­
ні, видовж еноланцетні або видовж енояйцевидні, зісподу — тонкосіроповстисті; нижні — довго­
череш кові, верхні — сидячі. Квіт­
ки неправильні, рож еві, зібрані
в три — десятиквіткові кільця.
П лід — з чотирьох горіш ків. Цві­
те у червні — липні.
Поширення. Росте на степових
місцях і кам 'янистих відслоненнях
у південній частині Л ісостепу
і в Степу.
Сировина. Для виготовлення ліків
використовую ть траву, зібрану під
час цвітіння залізняка. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад потребує вивчен­
ня. Відомо, що трава містить
еф ірну олію.
Фармакологічні властивості і ви­
користання.
Експериментально
доведено,
що
настій
трави
3. к. викликає значне звуж ення
судин. Токсичної дії рослини не
виявлено. Як свідчить М. І. С олом­
ченко на підставі клінічних спо­
стереж ень, при тривалому вж и ­
ванні настою залізняка хворими
на хронічний гастрит у них норм а­
лізується кислотність ш лункового
соку (при секреторній н едостат­
ності кислотність соку підви­
щ ується, а підвищ ена кислотність
зниж ується), зникаю ть згага і
біль. У народній медицині рослину
використовую ть при бронхітах,
запаленні й туберкульозі легень,
недокрів'ї, набряках і водянці,
гем орої й малярії та при судомі
у дітей.
Лікарські форми 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2—4 сто­
лові лож ки трави на 400 мл окропу)
по півсклянки тричі на день; настойку
трави (10 г сировини на 100 г горілки,
настоюють 8— 10 днів) по 1 столовій
лож ці тричі на день; траву 3. к. том ­
лять з водою до утворення густої
маси, яку розводять наполовину моло­
ком і п’ють з цукром при туберкульозі
169
401_________________
ЗАМАНИХА ВИСОКА,
оплопанакс високий, ехінопанакс високий;
заманиха высокая
Oplopanax elatus, синонім —
Echinopanax elatus —
листопадний колючий кущ родини
аралієвих, заввишки 0,5— 1 / 3 / м.
М ає товсте довге горизонтальне
кореневищ е, розміщ ене близько
від поверхні грунту. Стебла прямі,
мало розгалуж ені, вкриті голчас­
тими колючками. Листки чергові,
довгочереш кові, великі, 5—7-ло­
патеві, по краю — двозубчасті й
колючі, розміщ ені на річних па­
гонах; на вегетативних пагонах
їх по 1—4, на генеративних —
по 5. Квітки дрібні, двостатеві,
зеленаві, в невеликих простих
зонтиках, що утворюють китице­
видне або волотевидне суцвіття.
П лід — м'ясиста
ж овто-червона
синкарпна кістянка. Цвіте у черв­
ні — липні.
Поширення. Зам аниха висока дико
росте в гірських лісах на Д ал е­
кому Сході. На території України
трапляється в ботанічних садах,
на ділянках у окремих садоводів-аматорів.
Заготівля і зберігання. Д ля ви­
готовлення ліків використовую ть
кореневищ е з коренями (Rhizoma
cum radicibus Echinopanasis), за ­
готовляю ть восени, після дости­
гання плодів. Викопані корен еви­
ща обтруш ую ть від землі, миють
у холодній воді, розрубую ть на
куски по 35 см (товсті корен еви­
ща розрізую ть ще і вздовж), під­
в'ялю ю ть на повітрі й сушать
у приміщенні, яке добре провітрю ­
ється. Зберігаю ть при кімнатній
температурі в місці, захищ еному
від сонячного проміння. Строк
придатності — 3 роки. Сировина
використовується заводами для
виготовлення настойки, аптеками
не відпускається.
Хімічний склад. Кореневища і к о ­
рені рослини містять ефірну
олію (1,8 % ), тритерпенові гліко­
зиди, алкалоїд аралін, фенольні
сполуки та мінеральні речовини.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. При експерим енталь­
ному вивченні настойки коріння
заманихи було встановлено загальнозбудж ую чу дію препарату,
яка виявилася в підвищ енні рівня
поведінкових реакцій, рухової
активності й реф лекторної зб уд­
ливості. Виявлено й помітну пробудну дію на фоні введення сно­
творних доз барбітуратів. Крім н а­
стойки, вивчали й окремі її ком по­
ненти — глікозиди та еф ірну олію.
Встановлено, що обидва ком по­
ненти виявляли збудж ую чу дію,
причому в еф ірн ої олії ця дія
спостерігалася як при підш кірно­
му, так і при інгаляційном у вве­
денні. На підставі цих дослід­
ж ень мож на вваж ати, що зб у д ж у ­
402
юча тонізую ча дія настойки зу­
мовлена всім ком плексом речо­
вин рослини. Н астойка заманихи
виявляє сечогінну дію, збудж ує
дихання, посилює силу скорочень
серця, уповільню є їхній ритм, нор­
малізує кров'яний тиск, підвищ ує
загальну опірність організму до
вірусів і мікробів, до неспри­
ятливих умов зовніш нього середо­
вища (коливання атм осферного
тиску, температури повітря тощо).
П оказаннями до призначення на­
стойки з коріння заманихи є
депресивні та астенічні стани,
розумова й фізична перевтома,
серцева недостатність, гіпотонія,
статеве безсилля у чоловіків і
клімактеричні неврози у ж інок та
легкі форм и цукрового діабету.
При вживанні настойки у хворих
зменш ую ться головні болі, болі в
ділянці серця, зникаю ть непри­
ємні об'єктивні відчуття в різних
частинах тіла, втома і дратли­
вість, покращ ується сон, з'я в л я ­
ється почуття бадьорості, від­
новлю ється працездатність. По­
бічних несприятливих явищ на­
стойка не спричинює.
Лікарські формн 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку заманихи на
40 % -ному спирті у співвідношенні
1 : 5 (Tinctura Echinopanacis) вживають
по ЗО—40 крапель 2—3 рази на день
до їди протягом 25—ЗО діб як т он і­
зуючий засіб.
ЗАЯЧА КАПУСТА ВЕЛИКА —
багаторічна трав'яниста рослина
родини товстолистих. Те саме,
що й очиток великий.
403
ЗАЯЧА
КАПУСТА
ЇДКА —
невеличка (5— 15 см заввишки)
багаторічна трав'яниста рослина
родини товстолистих. Те саме, що
й очиток їдкий.
404_________________
ЗАЯЧА КОНЮШИНА
БАГАТОЛИСТА
язвенник многолистный
A nthyllis polyphylla —
багаторічна трав'яниста рослина
родини бобових. Стебло прям о­
стояче або висхідне, розгалуж ене,
внизу відстовбурченоволосисте,
15—60 см заввишки. Листки не­
парноперисті;
прикореневі — з
1—2 (4) парами невеликих боко­
вих листочків і значно більш им
яйцевидним верхівковим листоч­
ком; стеблових листків частіше
З—6. Квітки неправильні, зібрані
у верхівкові багатоквіткові голов-
170
405
ки; віночок ж овтий, рідш е — ж о в ­ ЗАЯЧА КРІВЦЯ —
тогарячий. П лід — біб. Цвіте у
червні — липні.
Поширення. Трапляється в Л ісо­
степу, рідше — на Поліссі та
в Степу на узліссях, по чагарни­
ках, лісових галявинах, суходіль­
них луках і степових схилах.
Сировина. Для виготовлення ліків
використовую ть траву (H erba Апthyllidis), зібрану під час цві­
тіння рослини. Рослина н еоф іци­
нальна.
Хімічний склад. Трава містить
флавоноїди, дубильні речовини,
аскорбінову кислоту (191 мг%)
та інші цінні речовини.
багаторічна трав’яниста рослина
родини звіробійних. Те саме, що
й звіробій звичайний.
Лікарські форма і застосування.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (2 сто­
лові лож ки трави на півсклянки окро­
пу, настоюють ЗО хв; проціджують)
для компресів, примочок і полоскань.
ЗАЯЧИЙ МАК —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. Те саме,
що й горицвіт весняний.
406
410
ЗАЯЧА РУТКА —
ЗАЯЧИЙ ЩАВЕЛЬ —
багаторічна трав'яниста з приєм ­
ним запахом рослина родини
селерових (зонтичних): Те саме,
що й смовдь гірська.
багаторічна трав'яниста безстебла рослина родини квасеницевих. Те саме, що й квасениця
звичайна.
407
4ЇЇ
ЗАЯЧИЙ ГОРОХ —
ЗАЯЧІ БУРЯЧКИ —
трав'яниста рослина
Фармакологічні властивості і ви­ багаторічна
бобових. Те саме, що й
користання. В народній медицині родини
еспарцет піщаний.
рослина відома як така, що має
заспокійливі, в'яж учі, сечогінні,
загальнозміцню ю чі та ранозагою ­
вальні властивості. Настій трави
п ’ють при безсонні, виразковій
хворобі ш лунка, захворюваннях
нирок і сечового міхура, діабеті,
при захворюваннях, спричинених
ф ізичною перенапругою, а також
як загальнозміцнюючий засіб піс­
ля виснажливих хвороб. Дітей
напуваю ть настоєм при переляку
й епілепсії. У вигляді компресів
і примочок настій використову­
ють для лікування ран, виразок,
для розсмоктування доброякісних
пухлин, при укусах бдж іл. Ним
полощ уть ротову порож нину при
запальних процесах. П одрібнену
свіж у траву прикладаю ть до нари­
вів і ран для прискорення загою ­
вання їх.
409
408
ЗАЯЧИЙ КВАС —
багаторічна трав'яниста безстебла рослина родини квасеницевих. Те саме, що й квасениця
звичайна.
дворічна ш орстковолосиста тра­
в'яниста рослина родини ш орст­
колистих. Те саме, що й синяк
звичайний.
412
ЗАЯЧІ ВУШКА —
однорічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. Те саме,
що й сокирки польові.
413
ЗВІРОБІЙ ВИТЯГНУТИЙ
зверю бой вытянутый
H ypeiicum elongatum —
багаторічна трав'яниста гола зел е­
на рослина родини звіробійних.
Стебло 20—40 см заввишки, пряме,
циліндричне, з двома невиразни­
ми видовж еними лініями, вгорі
розгалуж ене. Листки супротивні,
цілокраї, короткочереш кові, ви­
довж ені, видовж енолінійні або
ш ироколінійні, тупуваті, з про­
світчастими крапчастими залоз­
ками, по краях загорнуті. Квітки
правильні, двостатеві, зібрані у
вузьку рідку витягнуту китицю
12—20 см завдовж ки, яка скла­
дається з 1—5-квіткових півзонти­
ків; пелюстки видовж ено оберне­
нояйцевидні, в 3—4 рази довші
за чаш ечку, тупі, нерівнобокі,
по краях з за л о зк ам и — чорними,
головчастими, на ніж ках і з біл у ­
ватими залозистими рисочками
на поверхні. Чашолистки яйце­
видні, экраю з рідкими чорними
м айж е сидячими головчастими за ­
лозками. П лід — коробочка. Цвіте
у червні — липні.
Поширення. Звіробій витягнутий
трапляється на сухих схилах у
Гірському Криму (Кримське запо­
відно-мисливське господарство).
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Звіробій звичайний.
171
414
ЗВІРОБІЙ ЗВИЧАЙНИЙ,
божа крівця, заяча крівця, кривавник, стокрівця;
зверобой продырявленный
Нурегісит perforatum —
багаторічна трав'яниста рослина
родини звіробійних. Стебло п ря­
мостояче, голе, вгорі розгалуж е­
не, круглясте або з двома підви­
щеними лініями, ЗО—60 см зав­
вишки. Листки супротивні, сидя­
чі, цілокраї, видовж еноовальні,
тупі, з просвітчастими крапчасти­
ми залозками. Квітки правильні,
двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані
в щ итковидну волоть або нещ іль­
ну китицю; пелюстки золотавожовті видовж еноовальні, з чорни­
ми крапками. П лід — коробочка.
Цвіте з червня до вересня.
Поширення. Рослина трапляється
по всій території України на від­
критих сухих місцях, на схилах,
по чагарниках.
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовую ть
траву (Herba Нурегісі perforati),
зібрану на початку цвітіння рос­
лини. Зрізую ть вкриті листям вер­
хівки стебел з суцвіттями, які по­
тім зв'язую ть невеликими пучка­
ми і сушать, розвісивш и їх у за­
критих від сонця приміщ еннях або
на горищі. Ш тучне суш іння про­
водять при температурі до 40°.
Суш іння вваж ається закінченим,
коли стебла стаю ть ламкими. С у­
хої сировини виходить 28—29 % .
Зберігаю ть у сухому, захищ еному
від світла приміщенні. Строк при­
датності — 3 роки. Сировина від­
пускається аптеками.
Хімічний склад. Трава рослини
містить дубильні речовини (10—
12 % ), ф лавоноїди (гіперозид, р у ­
тин, кверцитрин, мірицетин, лейкоантоціани), сапоніни, барвники
(гіперицин — 0,1—0,4 % , псевдогіперицин, гіперин, франгулаемодинантранол), еф ірну олію (0,2—
0,3 % ), смолисті речовини (17 % ),
каротин і аскорбінову кислоту.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Н айчастіш е звіробій
звичайний використовую ть при
хворобах травного тракту. Пояс­
нюється це тим, що його препара­
ти зменш ують спазми киш ок та
ж овчних шляхів, нормалізую ть
видільну функцію ш лункових за ­
лоз, розш ирюють кровоносні с у ­
дини, посилюють кровообіг, вияв­
ляють протизапальну дію на сли­
зові оболонки травного тракту,
в 'яж у ч у та бактеріостатичну дію.
Застосування звіробою звичайно­
го показане і дає добрий терапев­
тичний еф ект при дискінезіях
ж овчних ш ляхів, гепатитах, застої
ж овчі в ж овчном у міхурі, холе­
циститах, ж овчнокам 'яній хворо­
бі (у початковій стадії), гіпоацид­
ному гастриті, метеоризмі, гост­
рих і хронічних колітах, простих
і кривавих проносах та геморої.
,Як сечогінний засіб звіробій вико­
ристовую ть при нирковокам 'яній
хворобі (у початковій стадії) та
при зниж енні ф ільтраційної здат­
ності нирок. Н астойка трави зві­
робою виявилася ефективною при
інвазії гостриками (гіменолепідоз
і ентеробіоз). П репарати звіробою
знімаю ть спазм кровоносних с у ­
дин (особливо капілярів), поліп­
ш ують венозний кровообіг і кро­
вопостачання деяких внутріш ніх
органів, виявляю ть капілярозміцнюючу дію. В ряді випадків звіро­
бій призначаю ть при поруш еннях
периферичного кровообігу з яви­
щ ами застою, при мікроцйркуляторних розладах. О собливістю ці­
єї рослини є її здатність підвищ у­
вати чутливість ш кіри до ультра­
ф іолетового проміння. Ф отосен­
сибілізую чі властивості рослини
пов'язую ть з наявністю в ній гіпе­
рицину й використовую ть при л і­
куванні вітиліго. П репарати зві­
робою еф ективні й при розладах
нервової системи, нейродистонії,
мігрені та при нічному нетриман­
ні сечі у дітей. При місцевому за ­
стосуванні звіробою з особливою
силою проявляється «Того проти­
запальна, в'яж уча і бактеріоста­
тична властивості. Так, звіробійну
олію з успіхом використовую ть
при опіках, гінгівітах, пітиріазі
обличчя (Pityriasis sim plex faciei),
виразці гомілки та для гоєння ран.
У стом атології настій і настойку
трави звіробою використовую ть
для полоскання ротової порож ни­
ни і змазувань ясен при неприєм-
172
415
ному запаху з рота, гінгівітах
і стоматитах. У гінекологічній
практиці настій трави використо­
вують для спринцювань при за ­
пальних захворю ваннях піхви, а
звіробійну олію (у вигляді там по­
нів) — для лікування ерозії шийки
матки. У народній медицині, крім
усіх вищ езазначених випадків, зві­
робій використовую ть при полі­
артриті, ішіасі, подагрі, туб ерк у­
льозі легень з кровохарканням,
мастопатії, різних запальних п ро­
цесах, ф урункулах тощо. А нти­
бактеріальний препарат трави зві­
робою новоіманін (Novoim aninum) використовую ть для лікуван ­
ня опіків і різних гнійних процесів
в оториноларингологи. В Болга­
рії із звіробою звичайного вироб­
ляю ть препарат пефлавіт (Peflavit С), який використовую ть при
капіляротоксикозах, гострих гло­
мерулонефритах,
атеросклерозі
тощо.
Лікарські формн і застосування.
ЗЕЛЕНЧУК ЖОВТИЙ,
пальну властивості. Настій трави з
губаня жовта, земляний ладан; рослини вж иваю ть при гострих
і хронічних циститах, глом еруло­
зеленчук жёлтый
нефритах і уретритах, при пієл о­
Galeobdolon luteum —
нефриті, аденомі передміхурової
багаторічна трав'яниста рідкоопуш ена рослина родини губоцвітих.
Стебла висхідні, прості, зрідка —
розгалуж ені, біля основи — чер­
вонуваті, 15—50 см заввишки.
Листки прості, цілісні, супротивні,
череш кові, яйцевидні, подвійнозубчасті, часто з сріблястими бі­
лими плямами. Квітки — у шестиквіткових кільцях. В іночок двогу­
бий, ж овтий; верхня губа довговійчаста, лопаті ни ж ньої губи
яйцевидні, середня лопать більш а
за бічні. П лід — з чотирьох горіш ­
ків. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте в листяних л і­
сах і в чагарниках по всій терито­
рії України, крім Степу і Криму.
Сировина. Для виготовлення ліків
використовую ть траву, яку заго­
товляю ть під час цвітіння росли­
ни. Зриваю ть верхівки стебел (су­
цвіття разом з листками). Сушатр
під наметом або в приміщ енні з
доброю вентиляцією. Рослина н е ­
оф іцинальна.
Хімічний склад ще слабо вивчено.
Відомо, що рослина містить водо­
розчинні сполуки кремнію.
ВНУТРІШНЬО — відвар трави (10 г, або
півтори столової лож ки сировини на
200 мл окропу) по третині склянки 3 ра­
зи на день за ЗО хвилин до їди; настой­
ку трави (у співвідношенні 1 : 5 , на
40 % -ному спирті) по 40—50 крапель
З—4 рази на день; настій трави для ви­
ганяння глистів (15 г сировини на 100 мл
окропу) по 90— 150 мл 3 рази на день
протягом трьох днів (дітям від одно­ Фармакологічні властивості і ви­
го до семи років), в останній день да­ користання. В народній медицині
ють проносну сіль, а всього проводять зеленчук використовую ть як за ­
три такі цикли з проміж ками 10— 12 сіб, що має сечогінну та протиза­
днів; напар однієї столової лож ки с у ­
міші трави звіробою звичайного, дере­
вію звичайного і коріння дягелю ліка р ­
ського (порівну) на склянці окропу ви­
пивають за півгодини перед сном при
розумовій перевтомі, нервовому пере­
напруж енні та безсонні.
ЗОВНІШНЬО — звіробійна олія (20 г
свіж их суцвіть на 200 мл соняшнико­
вої олії, настоюють 14 днів, процідж у­
ють) для змащ ування хворих місць; на­
стойку трави (у співвіднош енні 1 : 5,
на 40 % -ному спирті) по ЗО—40 крапель
на півсклянки води для полоскань; на­
стій трави (2 столові лож ки сировини
на 200 мл окропу, настоюють до охо­
лодж ення, процідж ую ть) для спринцю­
вань (перед використанням розводять
теплою кип'яченою водою у співвідно­
шенні 1 : 5 ) ; суміш трави звіробою зви ­
чайного, кори дуба звичайного, корін­
ня кропиви дводомної, пелюсток тро­
янди білої, суцвіть цм ину піскового,
трави грициків звичайних, омели білої,
кори верби білої, насіння л ь о н у з в и ­
чайного, коренів живокосту лікарсько­
го, алтеї лікарської, трави гірчака п ер ­
цевого і квіток нагідок лікарських (по­
рівну) готують як відвар (4 столові л о ж ­
ки суміш і на 2—3 л окропу, кип'ятять
20 хвилин, негайно проціджують) і ви­
користовую ть теплим для спринцювань
двічі на день (вранці і ввечері) при
білях.
залози, при нетриманні сечі у лю ­
дей похилого віку внаслідок зни­
ж ення тонусу сф інктерів сеч ово­
го міхура.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чай­
на лож ка сировини на 200 мл окропу,
настоюють 10 хв, процідж ую ть) п'ють
теплим по 2—3 склянки на день ковт­
ками; чотири столові лож ки суміші
■квіток зеленчука ж овтого (20 г), трави
звіробою звичайного і листя м учниці
звичайної (по 40 г), трави хвоща польо­
вого (ЗО г), бруньок берези пухнастої,
стовпчиків к у к у р у д зи звичайної, трави
спориш у звичайного, квіток материн­
ки звичайної (по 20 г), і квіток ромаш­
ки лікарської (15 г) настоюють 12 го­
дин на 1 л води, кип'ятять 10 хв, про­
цідж ую ть і п’ють по півсклянки 4 рази
на день через 1 годину після їди при
гострому і хронічному гломерулонеф­
ритах.
173
416
419
ЗЕМЛЯНИЙ ЛАДАН —
ЗИЗЙФУС СПРАВЖНІЙ,
багаторічна трав'яниста рідкоопуш ена рослина родини губоцві­
тих. Те саме, щ о й з е л е н ч у к жов­
тий.
китайський фінік, унабі, ююба; тя — анестезую чі речовини. Вміст
аскорбінової кислоти становить:
зизифус настоящий
417_________________
ЗЕНЗІВЕР —
одно- або дворічна (дуж е рідко —
багаторічна) трав'яниста рослина
родини мальвових. Те саме, що й
калачики лісові.
418_________________
ЗИГАДЁНУС СИБІРСЬКИЙ
зи га д е н у с с и б и р с к и й
Zygadenus sibiricus —
багаторічна цибулинна рослина
родини лілійних. Має видовж енояйцевидну цибулину, з чорно-бу­
рими залиш ками листків. Стебло
прямостояче, просте, 20—80 см
заввишки. Листки лінійні, загост­
рені, до основи звуж ені, скупче­
ні в ниж ній частині стебла. К віт­
ки двостатеві, правильні, біл ува­
то-зеленаві, зібрані в нещ ільну ки ­
тицевидну волоть. П лід — ко р о ­
бочка. Цвіте у травні.
Поширення. Росте по рідколіссю,
чагарниках, по сухих луках на
сході Є вропейської частини СРСР.
Сировина. Для виготовлення л і­
ків використовую ть траву, яку за­
готовляю ть у червні — липні. Зрі­
заю ть усю надзем ну частину рос­
лини і суш ать під наметом на віль­
ному повітрі або в приміщ енні з
доброю вентиляцією. Рослина н е ­
офіцинальна.
Хімічний склад. Трава м істить по­
над 0,1 % алкалоїдів (зигаденін та
інші).
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. А лкалоїди рослини
виявляю ть вираж ений вплив на
центральну нервову систему, м а­
ють інсектицидні
властивості.
М азь використовую ть як зн ебо­
люючий засіб при невралгіях і рев­
матизмі. Н астойку або настій ви­
користовую ть як протипаразитарний засіб проти головних і л обко­
вих вошей. Інсектицидні власти­
вості рослини використовую ть у
боротьбі з ш кідниками сільсько­
господарських рослин (з гусінню
білянок, кільчастого ш овкопряда
тощо) і паразитами сільськогос­
подарських тварин (наприклад, з
личинками ш кірного гедзя).
Л ікарські форми і застосування.
ЗОВНІШНЬО — мазь (20 г подрібненої
трави розтираю ть з 50 г смальцю) для
розтирань; настойку (50 г трави на
100 мл спирту) для витирання тіла; на ­
стій (1 чайна лож ка сировини на 200 мл
окропу) для витирання і миття голови.
Рослина отруйна, використання потре­
бує обережності.
Z iz ip h u s ju ju b a —
колю чий розлогий кущ або неве­
лике (до 3 м заввишки) дерево р о ­
дини ж остерових. Листки черго­
ві, короткочереш кові, ш кірясті,
ш ироколанцетні або видовж ено­
яйцевидні, по краю тупопилчасті.
Квітки двостатеві, дрібні, зелен у­
ваті, п'ятичленні, пазуш ні, в пуч­
ках. П лід — куляста або видовж е­
на кістянка, з червоно-коричневою або ж овтою глянцевою ш кір­
кою, з м'ясистим солодким білим
або світло-зеленим мезокарпієм
і кам'янистим ядром. Ц віте у трав­
ні — липні. П лоди достигаю ть у
серпні — жовтні.
Пош ирення. Зизифус справж ній
дико росте в Середній А зії; в Кри­
му трапляється в колекціях нау­
ково-дослідних установ, на д ілян­
ках садоводів-аматорів.
Сировина. Для лікарських потреб
використовую ть зрілі плоди (Fruc­
tus jujubae) і листя, яке збираю ть
під час плодонош ення рослини і
суш ать у затінку. Плоди вж и ва­
ють свіж ими, сушеними, в'ял ен и ­
ми, використовую ть у кондитер­
ськом у і консервному виробницт­
вах. Суш ать плоди після інакти­
вації ферм ентів ш ляхом витрим у­
вання їх протягом 1—2 хвилин в
окропі. Р ослина неоф іцинальна.
Х імічний склад. У плодах і листі
зизифуса справж нього є дуб иль­
ні і смолисті речовини, ф л авон ої­
ди, аскорбінова кислота, каротин,
кумарини, цукри, органічні кис­
лоти, ефірна олія. Поряд з цим
плоди містять пектини, ж ирну
олію, солі калію і ф осф ору, а лис­
у свіж их плодах — 700—900 мг% ,
у висуш ених з інактивацією ф ер­
ментів плодах — 1500—2000 мг% ,
у висуш ених без інактивації ф ер­
ментів плодах — 5— 10 мг% . ,
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Ф арм акологічними і
клінічним и дослідж енням и під­
твердж ено діуретичні властивості
плодів і листя зизиф уса (застосо­
вували 10 % -ний настій). За дани­
ми клінічних спостереж ень, пло­
ди- маю ть і гіпотензивні власти­
вості. Встановлено, що оптим аль­
ний гіпотензивний еф ект викли­
кає 10-процентний відвар плодів
у дозі 60 мл 4—6 разів на день, а
так ож свіж і плоди чи цукати по
8— 10 ш тук 3—4 рази на день.
Зменш ення дози викликає менш
помітний гіпотензивний ефект, а
збільш ення її на 25 і 50 % не при­
водить до достовірного збільш ен­
ня депресорної дії. Н айвиразніш у
антигіпертензивну дію зумовлює
відвар, значно менш у — свіж і й
суш ені плоди. Активніший фармакодинамічний
еф ект відвару,
мож ливо, був зумовлений тим, що
лікарська ф орма відвару з ф арм а­
кологічного погляду є оптим аль­
нішою для прояву його резорбтивної дії. Особливо виразний гіпо­
тензивний, гемодинамічний ефект
плодів зизиф уса спостерігається
у хворих з гіпокінетичним типом
кровообігу. Поряд з гіпотензив­
ним і гемодинамічним ефектом,
ф ітолікуванн я плодами зизифуса
сприятливо діяло і на загально-
174
420_________________
клінічні прояви хвороби. В про­
цесі лікування у більш ості хворих
зменш ую ться або зовсім зника­
ють головні болі, запаморочення
голови, шум у вухах, серцебиття,
поліпш ую ться сон, загальне сам о­
почуття, працездатність і настрій.
Крім того, відвар плодів зум ов­
лює помірний седативний ефект.
Побічних негативних реакцій у
відповідь на застосування плодів
зизиф уса не виявлено. У народ­
ній медицині плоди використову­
ють у вигляді відвару при ане­
мії, як пом'якш увальний і проти­
запальний засіб при катарі верх­
ніх дихальних ш ляхів і гарячці,
при виразці киш ечника й киш ко­
вих інфекціях. Н едозрілі плоди
рекомендую ться при проносі й ди­
зентерії, стиглі — при запорах.
Привертає
увагу
властивість
листя знімати (тимчасово, на 5—
10 хвилин) відчуття солодкого й
гіркого смаку, не впливаючи, при
цьому, на больові відчуття.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар суш ених пло­
дів (20 г сировини на 200 мл окропу)
по півсклянки 4—6 раз на день протя­
гом 15 днів як гіпотензивний засіб; сві­
жі плоди або цукати по 8— 10 ш тук на
прийом 3—4 рази на день протягом 15
днів як гіпотензивний засіб.
ЗИМОЛЮБКА ЗОНТИЧНА
з и м о л ю б к а зо н т и ч н а я
Chimaphilla umbellata —
багаторічна трав'яниста гола рос­
лина родини груш анкових. Має
повзуче кореневищ е й невелике
(8— 10 см заввишки) розгалуж ене
дерев'янію че в ниж ній частині
стебло. Листки вічнозелені, к о ­
роткочереш кові, цупкі, ш кіряс­
ті, блискучі, видовж енооберненоклиновидні, по краю пилчастозазублені, зближ ені в кільця. Квіт­
ки — середнього розміру, пра­
вильні, двостатеві, 5-пелюсткові,
рож еві, зібрані на верхівці стеб­
ла в зонтиковидну китицю. П лід —
коробочка. Цвіте у червні—липні.
Пош ирення. Росте розсіяно в л і­
сах Полісся, Л івобереж ного Л ісо ­
степу та Гірського Криму.
Сировина. Для виготовлення ліків
використовую ть траву (Herbae
Chim aphillae um bellate), зібрану
під час цвітіння рослини. Р осли­
на неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава містить а р ­
бутин, гомоарбутин, гіперозид,
авікулярин, кем пферол, гірку ре­
човину урсон, амірин (0,21 %),
ериколін, дубильні речовини (бли­
зько 5 % ), органічні кислоти, см о­
ли, камедь, слиз та інші речовини.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. У вітчизняній народ­
ній медицині зимолю бка відома
як засіб, що підвищ ує діурез, д е ­
зинф ікує сечові шляхи, підвищ ує
виділення з організму азотистих
і хлористих солей, зниж ує вміст
цукру в крові, збудж ує апетит,
покращ ує
травлення, регулює
менструації. Н астій трави вж ива­
ють при хронічних захворю ваннях
нирок (альбум інурія, гематурія,
нефрит), при запальних процесах і
піску в сечовому міхурі, хроніч­
ном у гонорейном у уретриті, зву­
ж енні уретри, при захворю ваннях
передм іхурової залози, при набря­
ках і водянці, захворю ванні сугло­
бів і подагрі, діабеті та диспепсії.
Як в'яж учий засіб настій п'ю ть при
запаленнях ш лунково-киш кового
тракту та при катарі верхніх ди ­
хальних ш ляхів; як загальнозміцнюючий і тонізую чий засіб — при
внутріш ніх захворю ваннях, зу­
мовлених надмірним фізичним на­
пруж енням. М ісцево у вигляді на­
стою або припарок з трави л іку ­
ють хронічні хвороби шкіри, к ар ­
циному, різні тверді пухлини. Ві­
домі випадки успіш ного лікуван ­
ня раку молочної залози. В деяких
зарубіж них країнах (США, Анг­
лії) рослину використовую ть у
науковій медицині.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (20 г си­
ровини на 200 мл окропу) по третині
склянки 3 рази на день; столову лож ку
суміші трави зимолюбки (40 г) і лис­
тя м учниці звичайн о1 (60 г) заливаю ть
склянкою окропу, кип'ятять 10 хв, про­
цідж ую ть і п’ють 3 рази на день по 1
склянці при захворю ванні нирок, се­
човому піску, катарі сечового міхура
та при ревматизмі.
У
422
175
421
423
з и м о ц в іт —
ЗІРОЧНИК СЕРЕДНІЙ,
ЗІРОЧКИ ЖОВТІ,
цибулька гусяча, часник жов­ мокрець;
тий;
звездчатка средняя
Stellaria media —
гусиный лук жёлтый
одно- або дворічна трав'яниста
Gagea lutea —
невелике дерево або кущ родини
гамамелідових. Те саме, що й гамамеліс віргінський.
422
ЗІНОВАТЬ РУСЬКА,
ро ки тн яч о к руський;
раки тн ик русский
Chamaecytisus ruthenicus, с и н о ­
нім Cytisus ruthenicus —
невеликий (60— 180 см заввишки),
к о р о тк о с ір у в а т о п р и т и сн у то о п у шений кущ родини бобових. П а­
гони прямостоячі, прутоподібні,
малооблистнені. Листки чергові,
череш кові, трійчасті; листочки
еліптично-ланцетні, цілокраї, зіс ­
поду сріблясто-сірі. Квітки дво­
статеві, неправильні, розміщ ені
по (1) 3—5 у пазухах листків і
зібрані в багатоквіткові безлисті
колосоподібні суцвіття; віночок
метеликовий, роздільнопелю стко­
вий, золотаво-ж овтий. П лід —
довгасто-лінійний притиснутоволосистий біб. Цвіте у травні—л и п ­
ні.
Поширення. Зіновать руська рос­
те по всій території України, крім
високогір'я і полинового Степу,
на степових і кам 'янистих схилах.
Сировина. Для виготовлення л і­
ків використовую ть траву (трав'я­
нисті верхівки пагонів), яку заго­
товляють під час цвітіння росли­
ни. Сушать під укриттям на віль­
ному повітрі або в приміщенні,
яке добре провітрю ється. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини містять алкалоїди (голов­
ним є цитизин).
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. А лкалоїд цитизин зу ­
мовлює рефлекторне збудж ення
дихального центру, стимулює с у ­
диноруховий центр, симпатичні
ганглії й надниркові залози, що
призводить до підвищ ення ар те­
ріального тиску. У народній м е ­
дицині настій трави п ’ють при т у ­
беркульозі легень, ж овтяниці, бо­
лях у ділянці серця і попереку,
при головних болях.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайну
лож ку сировини настоюють 1 годину
в 700 мл холодної кип'яченої води, про­
ціджують) по 1 столовій лож ці 3 рази
на день після їди. Зіновать руська —
отруйна рослина. П ередозування небез-
424
невелика (10—ЗО см заввишки) ба­
гаторічна цибулинна гола росли­
на родини лілійних. Ц ибулина од­
на, видовж ено-яйцевидна, з б у­
рувато-сіруватим и
оболонками.
Стебло прямостояче, вгорі розга­
луж ене, між основою й суцвіттям
безлисте. П рикореневий листок
одиничний, ш ироколінійний, пло­
ский, 6— 12 мм завширшки, на вер­
хівці різко відтягнутозагострений,
з ковпачком. Квітки двостатеві,
правильні, у зонтиковидному з
З—7 (рідше з 10— 12) квіток су­
цвітті з двома м айж е супротивни­
ми, по краю павутинистоопуш еними листками при основі; оцвітина
проста, віночковидна, ш естичлен­
на, ж овто-зеленого забарвлення.
П лід — куляста коробочка. Цвіте
у квітні.
Поширення. Зірочки ж овті трап­
ляю ться по всій території У краї­
ни в лісах, серед чагарників.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть свіж і цибулинки.
Рослина неоф іцинальна.
Х імічний склад вивчено недостат­
ньо. Відомо, щ о вся рослина міс­
тить часникову еф ірну олію, в
складі якої є сірка.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. У народі відвар ци­
булинок вживаю ть від астми, в о ­
дянки й ж овтяниці. Невелику
кількість відвару цибулинок у м о­
лоці дають дітям при спазм оф і­
лії. Д ля гоєння ран використову­
ють подрібнені свіж і цибулинки.
Цибулинки зірочок ж овтих їстів ­
ні. Л истки рослини використову­
ють для приготування ранньовес­
няних салатів.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШ НЬО— відвар цибулинок (1
столова лож ка свіж их цибулинок на
300 мл окропу, варять 5 хвилин, настою­
ють 1—2 години, процідж ую ть) по 1
столовій лож ці 3— рази на день.
4
рослина
родини
гвоздикових.
Стебло леж аче (10—ЗО см зав­
довж ки), циліндричне, ду ж е р о з­
галуж ене, має ряд волосків з одно­
го боку меж ивузлів. Листки су­
противні, цілісні, цілокраї, яйце­
видні, короткозагострені, біля ос­
нови війчасті; ниж ні — череш ко­
ві,. верхні — сидячі. Квітки пра­
вильні, двостатеві, дрібні, на
довгих квітконіжках; пелюстки
білі, глибокодвічіроздільні, ко­
ротші за чашолистки. П лід — к о ­
робочка. Цвіте з березня по
жовтень.
Пош ирення. Росте по всій тери­
торії України на засмічених міс­
цях, біля ж ител, як бур'ян у са­
дах і на городах.
176
425_________________
Заготівля і зберігання. Д ля виго­ ки
ЗЛАТОЦВІТ РОЖЕВИЙ —
товлення ліків використовую ть
траву (Herba S tellariae m ediae),
яку збираю ть з квітучих стебел
протягом усього часу цвітіння
рослини. Зібрану траву 4—5 годин
пров'ялю ю ть на сонці, а потім до­
суш ую ть під наметом або в теп ­
лому приміщ енні. Сухої сировини
виходить 20 % . Зберігаю ть у су­
хому місці. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава містить са­
поніни, аскорбінову кислоту (до
65 мг% ), каротин (понад 23 мг% ),
токоф ерол, флавоноїди, дубильні
та інші речовини.
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Те саме, що й мару на р о ­
жева.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина відома в на­
родній медицині багатьох країн.
Вважають, що рослина поліпш ує
діяльність серця і стан нервової
системи, зменш ує різні больові
відчуття, спиняє кровотечу, за ­
гоює гнійні рани й розсмоктує
пухлини різного походж ення, ви­
являє протизапальну, антисептич­
ну та протицинготну дію. Настій
трави або сік свіж ої рослини вж и­
вають при захворю ваннях печін­
н і
і ж овчного міхура, легень
(особливо при кровохарканні),
при кривавому блюванні, геморої,
а також при тиреотоксикозі.
В східних республіках СРСР на­
стоєм трави промивають очі при
запаленнях і лікую ть початкові
стадії помутніння рогівки (ката­
ракта). Зовніш ньо міцний настій у
вигляді прим очок використову­
ють при хворобах ш кіри (вугри,
порізи, висипи, гнійні рани), у ви­
гляді ванн — при набряках ніг і
нервовому збудж енні. До л ік у ­
вально-проф ілактичного харчово­
го раціону (особливо при хворо­
бах легень, серця, печінки та ни­
рок) включають салати з молодо­
го свіж ого листя і пагонів. Про
запас рослину квасять і м ари­
нують.
Лікарські форма і застосування.
ВНУТРІШНЬО — сік свіж ої рослини,
змішаний з невеликою кількістю меду,
по 1 чайній лож ці 4—6 раз на день;
настій трави (1 столова лож ка сирови­
ни на склянку окропу, настоюють у
термосі 8 годин, процідж ую ть) по чвер­
ті склянки 4 рази на день; салат: траву
3. с. і зелену цибулю подрібнюють, со­
лять, заправляють вершками, прикра­
шають кусочками круто звареного яй­
ця і посипають кропом (на 100 г трави
3. с. беруть 100 г зеленої цибулі, 20 г
вершків, половинку вареного яйця та
спеції). ЗОВНІШНЬО — настій свіж ої
трави (10 столових лож ок сировини на
1 л окропу, кип'ятять 5 хв, настоюють
4 години) для ком пресів і промивань.
426
ЗЛАТОЦВІТ ЧЕРВОНИЙ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Те саме, що й маруна чер­
вона.
427
ЗЛИНКА КАНАДСЬКА
мелколепестник канадский
Егідегоп canadensis —
однорічна трав'яниста рослина р о ­
дини айстрових (складноцвітих).
Стебло ж орстковолосисте, прям о­
стояче, ребристе, ЗО— 100 см зав­
вишки, у верхній частині — розга­
луж ене. Листки чергові, лінійноланцетні, довгозагострені, ш орст­
кі; нижні — короткочереш кові,
рідко зубчасті; верхні — сидячі,
цілокраї. Квітки — в дрібних к о ­
ш иках, які утворюють р озгал уж е­
ні верхівкові суцвіття; крайові
квітки маточкові, вузько язичкові,
білуваті; серединні — двостатеві,
трубчасті, блідо-ж овті. П лід —
сім'янка. Цвіте у липні — ве­
ресні.
Поширення. Росте по всій терито­
рії України на смітниках, полях,
городах, біля доріг, на залізнич­
них насипах, у лісосмугах. П охо­
дить з П івнічної Америки.
Сировина. Використовують траву
(H erba E rigeroni), зібрану під час
цвітіння рослини. Рослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. Трава містить д у ­
бильні речовини, флавоноїди, хо­
лін та ефірну олію (0,3—0,6 % ),
до складу якої входять d -лимонен, дипентен, d -а-терпінеол.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має крово­
спинні й протизапальні властиво­
сті й використовується при леге­
невих, киш кових, гемороїдальних,
маткових і носових кровотечах,
при запаленнях сечового міхура
й передміхурової залози та як протидизентерійний засіб. Настоєм
трави миють голову для зм іцнен­
ня і стимулювання росту волосся.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­
ва лож ка сухої трави на 200 мл окропу,
настоюють 15 хв, процідж ую ть) по 2^
столові лож ки 5—6 раз на день; на­
стій трави (2 столові лож ки сухої тра­
ви на 200 мл холодної кип'яченої води,
настоюють 8 годин, процідж ую ть) по
2—3 столові лож ки 3—4 рази на день.
177
428
ЗЛІ я г о д и —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. Те саме, що
й актея колосиста.
429_________________
з м іє г о л о в н и к
МОЛДАВСЬКИЙ
змееголовник молдавский
Dracocephalum
moldavica —
однорічна трав'яниста розсіянокоротковолосиста рослина родини
губоцвітих. Стебло чотиригран­
не, пряме, розгалуж ене, 15—60
см заввишки. Листки супротивні,
черешкові, довгасто-ланцетні, за­
рубчасто-пилчасті, верхні — л ан ­
цетні, пилчасті. Квітки — двоста­
теві, неправильні, по 4—6 у кіль­
цях, що утворюють довге колосо­
видне суцвіття; віночок білий або
блакитно-фіолетовий, 20—25 мм
завдовжки, вдвоє або більш е р а­
зів перевищує чаш ечку. П лід —
з чотирьох горішків. Цвіте у лип­
ні—серпні.
Поширення. Змієголовник мол­
давський походить із Східної Азії.
На Україні його вирощ ують як
430
ефіроолійну й медоносну росли­
ну, інколи він дичавіє.
Сировина. Для виготовлення л і­
ків використовую ть траву, яку за ­
готовляють під час цвітіння рос­
лини. Суш ать під укриттям на
вільному повітрі або в приміщ ен­
ні з доброю вентиляцією. Ш туч­
не суш іння проводять при тем пе­
ратурі не вище 40°. Рослина н е ­
офіцинальна.
Хімічний склад. Трава рослини
містить 0,08—0,2 % еф ірної олії,
у складі якої є цитраль (50 % ),
гераніол (ЗО % ), нерол (7 % ), цит­
ронелол (4 % ), тимол (0,2 % ), ли ­
монен, сесквітерпен та інші актив­
ні речовини.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Змієголовник м ол­
давський має седативні, протисудомні, болетам увальні та раноза­
гоювальні властивості й реком ен­
дується народною медициною як
замінник м еліси лікарської. Ос­
новними терапевтичними пока­
заннями до вживання змієголовника всередину є тахікардія, різ­
ні невралгії, легкі форми мігрені
та ломота при простудних захво­
рюваннях. Зовнішньо, у вигляді
полоскання, компресів і пр ипа­
рок, рослину використовую ть як
знеболюючий засіб при зубному
болю, ревматизмі та забиттях. Для
гоєння гнійних ран використову­
ють свіж е подрібнене листя. Зм іє­
головник часто вживаю ть і як за ­
сіб, що посилює апетит і поліп­
шує травлення.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­
ва лож ка сировини на 200 мл окропу,
настоюють 15 хвилин, проціджують,
охолоджують) по 1 столовій лож ці 3—4
рази на день за 15 хвилин до їди.
ЗОВНІШНЬО — полоскання
настоєм
трави; знеболюючі компреси з розпа­
реної сухої трави, загорнутої в марлю;
на гнійні рани накладають свіж е тов­
чене листя.
ЗМІЙОВИК —
багаторічна трав'яниста рослина
родини гречкових. Те саме, що й
гірчак зміїний.
431
ЗОБНИК —
однорічна трав'яниста опушена
рослина родини складноцвітих.
Те саме, що й нетреба звичайна.
432
зо зу л и н
ц в іт —
багаторічна трав'яниста короткопритиснутоопуш ена рослина р о ­
дини гвоздикових. Те саме, що й
коронарія зозуляча.
178
433_________________ 434
435
ЗОЗУЛИНЕЦЬ БЛОЩИЧНИЙ ЗОЗУЛИНЕЦЬ БОЛОТНИЙ
ятрышник болотный
ятрышник клопоносный
Orchis palustris —
Orchis coriophora —
ЗОЗУЛИНЕЦЬ
ХИЙ—
багаторічна трав'яниста рослина
родини зозулинцевих (орхідних).
Бульби кулясті або яйцевидні, іно­
ді (дуже рідко) довгасті. Стебло
циліндричне або злегка гранчасте,
15—30(45) см заввишки, вкрите
листками м айж е до суцвіття.
Листки сизувато-зелені, досить
численні (до 8— 10), лінійні або
лінійно-ланцетні, гострі, спрям о­
вані вгору; нижні — до 8—9 мм
завширшки; верхні — згорнуті
навколо стебла. Квітки неправиль­
ні, брудно-бурувато-пурпурові, з
запахом клопів, зібрані в багато­
квітковий, густий, довгастий К О ­
Л О С ; ш олом дзьобовидно-загострений; губа трилопатева, повисла;
ш порка зігнута, конічна, повисла,
вдвоє коротш а за зав'язь. П лід —
коробочка. Цвіте у червні—липні.
Поширення. Рідкісна
рослина.
Трапляється на заболочених л у ­
ках, по вологих чагарниках і за­
падинках у Лісостепу, розсіяно —
в Карпатах, на Поліссі, на Розточчі-Опіллі й рідко — в Степу.
Занесена до Ч ервоної
книги
У країнської РСР.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські ф ор­
ми і застосування — усе так, як у
статті Любка дволиста.
багаторічна трав'яниста рослина
родини зозулинцевих (орхідних).
Б ульби овальні. Стебло порож ­
нисте, 18—ЗО см заввишки. Лист­
ків 3—6, вони лінійно-ланцетні,
жолобчасті, від основи до верхів­
ки поступово звуж ені, гострі,
спрямовані вгору. Квітки непра­
вильні, бузково-пурпурові, зібра­
ні в рідкий К О Л О С ; листочки
оцвітини довгасті, тупі, з трьома
жилками, а бокові відхилені на­
зад; губа трилопатева, бокові л о ­
паті значно більш і за середню
(іноді губа дволопатева); шпорка
пряма, циліндрична, коротш а за
зав'язь, горизонтальна або іноді
косо спрямована вгору. П лід —
коробочка. Цвіте у травні—черв­
ні.
Поширення. Рідкісна
рослина.
Трапляється на Закарпатті, в Гір­
ськом у Криму, зрідка в Л ісосте­
пу й Степу на вологих трав'яни­
стих місцях, на луках і болотах.
Занесена до Червоної
книги
У країнської РСР.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фарм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські ф ор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Любка дволиста.
ГОСТРОВЕР­
багаторічна трав'яниста рослина
родини зозулинцевих (орхідних,).
Те саме, що й анакамптис піра­
мідальний.
436_________________
ЗОЗУЛИНЕЦЬ
МАВП'ЯЧИЙ
ятрышник обезьяний
Orchis simia —
багаторічна трав'яниста рослина
родини зозулинцевих (орхідних).
Б ульби овальні або кулясті. Стеб­
ло 20—45 см заввишки. Листки
видовж еноланцетні, тупі, до ос­
нови звуж ені. Квітки двостатеві,
неправильні, блідо-пурпурові, зі­
брані в густий яйцевидний К О Л О С ;
приквітки лусковидні, набагато
коротш і за зав'язь-, середня л о ­
пать губи дволопатева, її частки
довгі (до 1 см), вузьколінійні або
лінійні з ш иловидним зубцем між
ними; бокові лопаті лінійні, до
7,5 см завдовжки. П лід — ко р о ­
бочка. Цвіте у квітні—травні.
Поширення. Рідкісна
рослина.
Зрідка трапляється в Гірському
Криму та на околиці Ф еодосії по
чагарниках, на лісових галявинах,
гірських луках та на схилах. З а ­
несена до Ч ервоної книги Укра­
їнської РСР.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські ф ор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Любка дволиста.
179
439_________________ 44 0
43 7
ОБПАЛЕНИЙ ЗОЗУЛИНЕЦЬ
ЗОЗУЛИНЕЦЬ
ятрышник обожжённый
Orchis ustulata —
ПУРПУРОВИЙ ЗОЗУЛИНЕЦЬ
ятрышник пурпурный
Orchis purpurea —
РОЗМАЛЬОВАНИЙ
ятрышник раскрашенный
багаторічна трав'яниста рослина багаторічна трав'яниста рослина Orchis picta —
родини зозулинцевих (орхідних).
Бульби кулясті або овальні. Стеб­
ло циліндричне, 10—40 см заввиш ­
ки, облистнене на дві третини
довж ини. Нижні листки л іній­
но-довгасті, загострені; верхні —
в 2—3 рази менші, згорнуті навко­
ло стебла. Квітки двостатеві, н е­
правильні, дрібні (до 4 мм), з м е­
довим запахом, зібрані в густий
багатоквітковий
циліндричний
колос. Листочки оцвітини м айж е
до основи вільні; ш олом к ул яс­
тий, тупуватий, зовні чорно-пурпуровий; губа трироздільна, се ­
редня частка її дволопатева; ш по­
ра дуж е коротка (1 мм), спрям о­
вана вниз. П лід — коробочка. Ц ві­
те у червні—липні.
Поширення. Рідкісна, зникаю ча
рослина. Зрідка трапляється на
Закарпатті, в Карпатах, на Розточчі-О піллі, на П равобереж но­
му Поліссі, в Лісостепу, по Д н іп­
ру заходить у Степ. Росте на с у ­
хих луках, узліссях, переваж но
на вапняках. Занесена до Ч ерво­
ної книги У країнської РСР.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фарм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські ф о р ­
ми і застосування — усе так, як
у статті Любка дволиста.
438
ЗОЗУЛИНЕЦЬ п л я м и с т и й —
багаторічна трав'яниста рослина
родини зозулинцевих (орхідних).
Те саме, що й пальчат окорінник
плямистий.
родини зозулинцевих (орхідних).
Бульби
видовж енояйцевидні.
Стебло пряме, ЗО—75 см заввишки,
товсте, вгорі пурпурово-забарвлене. Листки здебільш ого збли ж е­
ні в нижній частині стебла, еліп­
тично-ланцетні або довгасті, гост­
рі, зверху блискучі, зісподу — бл і­
діші й сизуваті; верхній листок —
у вигляді довгої піхви, згорнутий
навкруги стебла. Квітки двоста­
теві, неправильні, запашні, в гу­
стому циліндричному колосі; ш о­
лом яйцевидний, гострий, коричню вато-пурпуровий; губа я с ­
но-рож ева з темно-пурпуровими
крапками,
оберненояйцевидна,
трироздільна; ш порка циліндрич­
на, на кінці часто розш ирена і
виїмчаста, в 2,5—3 рази коротш а
за зав'язь. Плід — коробочка. Ц ві­
те у травні—червні.
Пош ирення. Рідкісна, зникаю ча
рослина. Трапляється в південносхідній частині Прикарпаття, на
Розточчі-Опіллі, в західній части­
ні Лісостепу й Гірському Криму
на луках, по чагарниках, на узл іс­
сях і лісових галявинах, у гір ­
ських лісах. Занесена до Ч ерво­
ної книги У країнської РСР.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські ф ор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Любка дволиста.
багаторічна трав'яниста рослина
родини зозулинцевих (орхідних).
Бульби яйцевидні або еліптичні.
Стебло 14—35 (40) см заввишки.
Листки зближ ені при основі стеб­
ла, видовж енояйцевидні або вузь­
ко-ланцетні, тупі або тупозагострені, часто складені вздовж і д у ­
говидно відігнуті. Квітки двоста­
теві, неправильні, яскраво-пурпурово-фіолетові, зібрані в рідкува­
тий циліндричний колос; губа
в середині білувата, з тем но-п ур­
пуровими плямками, округло-нирковидна, спереду — неглибокотрилопатева, з середньою тупою,
напівквадратною , злегка виїм час­
тою лопаттю і тупими боковими;
шпорка тупа, у півтора раза дов­
ша за губу. П лід — коробочка.
Цвіте у травні—червні.
Поширення. Трапляється дуж е
рідко на північ, узб ереж ж і Чорно­
го моря і в Гірському Криму по
чагарниках, вологих западинках,
на гірських луках і лісових галя­
винах. Занесена до Ч ервоної
книги У країнської РСР.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фарм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські ф о р ­
ми і застосування — усе так, як
у статті Любка дволиста.
441
ЗОЗУЛИНЕЦЬ
САЛЕПОВИЙ
ятрышник дремлик
Orchis morio —
багаторічна трав'яниста рослина
родини зозулинцевих (орхідних).
Б ульби кулясті. Стебло 20—ЗО см
заввишки. Листки лінійно-довгасті; нижні — зближ ені, тупуваті;
верхні — згорнуті навколо стебла,
загострені. Квітки двостатеві, не­
правильні, зібрані в колосовидне
суцвіття. Зовнішні листочки о ц ві­
тини при основі зрослися краями;
ш олом тупий; губа трилопатева,
при основі — біла з тем но-пурпу­
ровими цяточками, далі — ф іол е­
това; ш порка циліндрично-була­
вовидна, горизонтальна або обер­
нена вгору. П лід — коробочка.
Цвіте у травні—червні.
Поширення. Рідкісна, зникаю ча
рослина. Трапляється зрідка на
Закарпатті, в К арпатах, на Розточ­
чі-Опіллі, у південній частині П о­
лісся, дуж е рідко — в Степу та
в Криму. Росте на сухих луках,
гірських лучних схилах, лісових
галявинах і узліссях. Занесена до
Ч ервоної кн иги У країнської РСР.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські ф о р ­
ми і застосування — усе так, як
у статті Любка дволиста.
180
442
443
445
ЗОЗУЛИНЕЦЬ
ТРИЗУБЧАСТИЙ
ятрышник трёхзубчатый
Orchis t rident at а —
ЗОЗУЛИНЕЦЬ ФІТССА —
ЗОЗУЛИНЕЦЬ
ШИРОКОЛИС­
багаторічна трав'яниста рослина Т И Й —
родини зозулинцевих (орхідних). багаторічна трав'яниста рослина
Те саме, що й пальчат окорінник родини зозулинцевих (орхідних).
Фукса.
Те саме, що й пальчат окорінник
багаторічна трав'яниста рослина
м' ясо-червоний.
родини зозулинцевих (орхідних).
Б ульби яйцевидні. Стебло 15—40
см заввишки. Листки видовж ено­
ЧОЛОВІЧИЙ,
ланцетні або ланцетні, розміщ ені ЗОЗУЛИНЕЦЬ
ЗОЗУЛИНЕЦЬ ШОЛОМОНОС­
в нижній частині стебла. Квітки тверд ОСТІЙ;
двостатеві, неправильні, в густо­ ятрышник мужской
НИЙ
му, м айж е кулястому суцвітті; г у ­ Orchis mascula —
ба рівна з іншими листочками багаторічна трав'яниста рослина прямик;
оцвітини або довш а за них, ясно- родини зозулинцевих (орхідних). ятрышник шлемоносный
рож ева або білувата, середня л о ­ Бульби кулясті або овальні. Стеб­ Orchis militaris —
пать її довша за бокові, оберне- ло 15—ЗО см заввишки. Листки лі- багаторічна трав'яниста рослина
носерцевидна, на верхівці розш и­ нійно-ланцетні, з пурпуровими родини зозулинцевих (орхідних).
рена на 2 лопаті з зубчиком між крапками біля основи: нижні — Б ульби яйцевидні. Стебло 15—
ними. Приквітки червонуваті, з зе­ зближені,
тупуваті;
верхні — 40 см заввишки, злегка гранчасте,
леною жилкою. Плід — короб оч­ згорнуті навколо стебла, загостре­ вгорі — фіолетове. Листки видовка. Цвіте у квітні—червні.
ні. Квітки двостатеві, неправиль­ женоеліптичні: ниж ніх — 2—4, во­
Поширення. Рідкісна, зникаюча ні, зібрані в рідке колосовидне ни великі, зближ ені, ж олобчасті,
рослина. Трапляється лиш е в Кри­ суцвіття. Оцвітина пурпурова; г у ­ гострі; в е р х н іх — 1—2, вони згор­
му (в горах і біля Ф еодосії) на л у ­ ба трилопатева, бархатиста, при нуті навколо стебла. Квітки дво­
ках і лісових галявинах. Занесе­ основі — білувата, з темними пля­ статеві, неправильні, зібрані в
на до Ч ервоної книги У країнської мами; середня частка губи виїм ­ густе колосовидне суцвіття. Ш о­
РСР.
часта, з зубчиком у виїмці. П лід — лом блідо-рож евий, гострий; губа
Заготівля і зберігання, хімічний коробочка. Цвіте протягом квіт­ трилопатева, пурпурова, середня
її частка — з рож евими ворсинка­
склад, фармакологічні властиво­ ня—травня.
сті і використання, лікарські фор­ Поширення. Рідкісна рослина. Ро­ ми і на верхівці вона розділена на
ми і застосування — усе так, як сте в Гірському Криму по чагар­ дві овальні або довгасті лопаті
у статті Л юбка дволиста.
никах і на лісових галявинах, пе­ (до 4 мм завдовж ки), з зубцем
реваж но на вапняковом у грунті. між ними; ш порка тупа, вдвоє к о ­
Занесена до Ч ервоної
книги ротш а за зав’язь. П лід — ко р о б о ч ­
ка. Цвіте у червні.
У країнської РСР.
Заготівля і зберігання, хімічний Поширення. Рідкісна, зникаюча
склад, фармакологічні властиво­ рослина. Т рапляється в Карпатах
сті і використання, лікарські фор­ і на Прикарпатті, інколи — на
ми і застосування — усе так, як П равобереж ном у Поліссі та в Л і­
состепу, зрідка в Гірському Кри­
у статті Любка дволиста.
му і дуж е рідко — в Степу на во­
логих луках, по чагарниках, на
лісових галявинах і узліссях. З а ­
несена до Ч ервоної книги У кра­
їнської РСР.
444
446_________________
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Любка дволиста.
181
447
ЗОЛОТИЙ ДОЩ ЗВИЧАЙНИЙ
бобовник обыкновенный
Laburnum anagyroides, сино­
н ім — Cytisus laburnum —
невелике дерево (2,5—5 м заввиш ­
ки) або кущ родини бобових. О д­
норічні пагони повислі, сріблястоопуш ені. Листки трійчасті. Л ис­
точки яйцевидні або видовж ено­
яйцевидні, по 7 см завдовж ки, на
верхівці закруглені, з коротень­
ким вістрячком, зісподу притиснутосріблястоопуш ені.
квітки
двостатеві, неправильні, золотис­
то-ж овті, зібрані в густі повислі
китиці. Плід — біб, лінійний, сріб ­
лясто опушений. Цвіте у квітні —
червні.
Поширення. Походить з Південної
Європи. Вирощують як декоратив­
ну рослину в садах і парках (час­
тіше — в південних районах).
Заготівля і зберігання. Використо­
вують насіння. Збирають боби, к о ­
ли насіння повністю дозріє. Після
попереднього досуш ування боби
обмолочую ть і просіваю ть через
сито. З 10 кг сухих бобів од ер­
ж ую ть 1,5—2 кг насіння. Зберіга­
ють насіння в сухих приміщ еннях.
Хімічний склад. Насіння містить
алкалоїд цитизин (близько 3 % ),
білки (6 % ), ж ирну олію (близько
11 % ), пектин та інші речовини.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. А лкалоїд цитизин з у ­
мовлює реф лекторне зб удж уван ­
ня дихального центра, стимулює
судиноруховий центр, симпатичні
ганглії й надниркові залози, що
приводить до підвищ ення артері­
448
ального тиску. 15 % -ний розчин
цитизину, відомий під назвою «цититон», використовую ть при асф і­
ксії, ш оку, колапсі, зупинці ди ха­
ння під час операцій, при травмах,
наркозі, інтоксикації та отруєннях
(задуш ливими отруйними речови­
нами, окисом вуглецю, морфіном,
синильною кислотою). Цититон
ПЮ ТИПОКАЗАНИЙ при гіперто­
нії, атеросклерозі, набряку л е ­
гень, внутріш ніх кровотечах і к ро­
вотечах з великих судин. Таблет­
ки табекс, до складу яких входить
0,0015 г цитизину, використовую ть
як засіб, що полегш ує відвикан­
ня від куріння. Табекс П Ю ТИ П О ­
КАЗАНИЙ при гіпертонії 2—3-ї
стадії, атеросклерозі та загострен­
ні виразкової хвороби.
Лікарські форми і застосування. Ци­
титон (Cytitonum) — внутрішньовенно
і внутріш ньом'язово по 0,5—1 мл; най­
більша разова доза — 1 мл, добова —
З мл. Табекс (Tabex) — внутріш ньо по
6 таблеток на день з поступовим зм ен ­
шенням дози до 1—2 таблеток на день
(на курс лікування — 100 таблеток за
25 днів).
ЗОЛОТИЙ КОРІНЬ —
багаторічна дводомна рослина р о ­
дини товстолистих. Те саме, що й
родіола рожева.
449
ЗОЛОТОТИСЯЧНИК
ГАРНИЙ
золототысячник красивый
Centaurium pulchellum —
однорічна трав'яниста рослина
родини тирличевих. Стебло пря­
мостояче, чотиригранне, від осно­
ви розчепірено-розгалуж ене, 5—
15 см заввишки. Листки супротив­
ні, сидячі, цілокраї: нижні —
оберненояйцевидні, не утворюють
розетки, верхні — видовж еноланцетні або ланцетні, загострені.
Квітки двостатеві, правильні, зі­
брані напівзонтцками в розвилках
стебла і на верхівках гілочок;
віночок цвяш ковидний, рож евий
або білуватий. П лід — коробочка.
Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Росте на вологих л у ­
ках по всій території України,
крім гірських районів і полиново­
го Степу.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські ф ор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Золототисячник малий.
182
45 0
зо л о то ти сяч н и к
ЗОНТИЧНИЙ —
дворічна трав'яниста гола росли­
на родини тирличевих. Те саме,
що й золототисячник малий.
451
ЗОЛОТОТИСЯЧНИК М АЛИЙ,
ЗОЛОТОТИСЯЧНИК ЗОНТИЧНИЙ,
центурія;
золототысячник малый
Centaurium erythraea, синоні­
ми: С. umbellatum, С. minus —
дворічна трав'яниста гола рослина
родини тирличевих. Стебло пря­
ме, чотиригранне, 15—30 см зав­
вишки, у верхній частині вилчасто
розгалужене. Листки супротивні,
цілокраї; нижні — зібрані призем­
ною розеткою, видовженооберненояйцевидні, тупі, з п'ятьма ж ил­
ками, до 5 см завдовжки і 2,5 см
завширшки, стеблові — напівстеблообгортні, довгастоовальні або
лінійно-ланцетні. Квітки правиль­
ні двостатеві, зібрані у верх­
ній частині стебла щитковидною
волоттю,- віночок рожевий, з тон­
кою циліндричною трубочкою і
п'ятироздільним відгином. П лід —
коробочка. Цвіте у липні — серп­
ні.
Поширення. Росте на сухих луках,
лісових галявинах, узліссях і сте­
пових схилах по всій території
України.
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовують
траву (Herba Centaurii), яку зби­
рають на початку цвітіння росли­
ни. Зрізані під приземною розет­
кою листків стебла сушать у про­
вітрюваному приміщенні або в за­
тінку на відкритому повітрі. Су­
хої сировини виходить 25—26 %.
Строк придатності — 2 роки. Сиро­
вина відпускається аптеками.
Хімічний склад. Трава золототи­
сячника малого містить 0,6— 1 %
алкалоїдів (переважно генціанін),
гіркі глікозиди (еритаурин, еритроцентаурин та інші), флаво­
ноїди (апіїн, лютеолін, космозеїн,
апігенін, скутеляреїн, рутин, аст­
рагалін, кверцимеритрин, кемпфе­
рол, кверцетин, хризоеріол та ін­
ші), тритерпеноїди (переважно
олеанолова кислота), фітостерини
та ефірну олію. У свіжій траві є
аскорбінова кислота й каротино­
їди, але при сушінні вони майже
повністю руйнуються.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Золототисячник ма­
лий стимулює секрецію залоз
травного тракту, підвищує жов­
човиділення, посилює перисталь­
тику кишок і скорочення м'язів
матки, виявляє протизапальну,
болетамувальну, слабку пронос­
ну і глистогінну дію. У науковій
медицині золототисячник вико­
ристовують як гіркоту для збуд­
ження апетиту, покращення трав­
лення й посилення перистальтики
кишок. Настій трави золототисяч­
ника виявляє терапевтичну актив­
ність при гіпацидному гастриті,
деяких диспепсіях, метеоризмі,
захворюваннях печінки, жовч­
ного міхура й нирок та при глис­
тах. В акушерсько-гінекологічній практиці препарати золото­
тисячника призначають для при­
скорення скорочення матки в
післяпологовий період, для зу ­
пинки маткової кровотечі піс­
ля аборту, при запальних за­
хворюваннях жіночих статевих
органів. Настойку трави на про­
ванській олії використовують для
лікування виразки гомілки (Ulcus
cruris). Золототисячник викори­
стовують як народний засіб при
зниженому апетиті, розладі трав­
лення, особливо при підвищеній
кислотності шлункового соку, пе­
чії, метеоризмі, шлунковій крово­
течі та при хворобах печінки,
жовчних шляхів і нирок, при ге­
морої, туберкульозі легень і пери­
феричних лімфатичних вузлів,
цукровому діабеті й хворобах
шкіри, проти алкоголізму, для по­
новлення сил після захворювань
з тривалим тяжким гарячковим
станом та при грипі. Трава золо­
тотисячника входить до складу
апетитних чаїв, ш л ун к о ви х чаїв
та гіркої настойки, для виготов­
лення якої беруть 60 частин трави
3. м., 60 частин листя бобівника
трилистого, 30 частин кореневища
аїру тростинового, ЗО частин тра­
ви п о ли н у гіркого, 15 частин шкір­
ки з плодів мандарина і 40 % -ний
спирт у такій кількості, щоб м ож ­
на було виготовити 1 л настойки.
Побічної дії препарати золототи­
сячника малого не виявляють, але
передозування спричинює розла­
ди травлення.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку трави гірку
(Tinctura amara) по 10—20 крапель 2—
З рази на день за 15—20 хвилин до їди
для підвищення апетиту й поліпшення
травлення; настій трави (10 г сировини
на 200 мм окропу) п ’ють теплим по
половині або третині склянки 2—3 рази
на день за ЗО хвилин до їди для збуд­
ж ення апетиту й поліпш ення травлен­
ня при зн иж еній ф ункції шлунковокишкового тракту; настій трави (1 сто­
лова лож ка сировини на 1 л окропу)
по півсклянки тричі на день за півго­
дини до їди при гіперацидному гаст­
риті, що супроводиться печією; настій
суміші 3 столових лож ок трави золото­
тисячника малого і 3 столових лож ок
трави звіробою звичайного на 5 склян­
ках окропу п'ють по півсклянки 4—5 раз
на день при хронічному гіперацидному
гастриті, що супроводиться розладом
ф ункції кишок; настій однієї столової
лож ки суміш і трави золототисячника
малого (25 г), чистотілу звичайного
(25 г), рутки лікарської (25 г) і коріння
кульбаби лікарської (25 г) на 1 склянці
окропу п'ю ть по півсклянки 3—4 рази
на день як ж овчогінний засіб; настій
трави (20 г сировини на 200 мл окропу)
по третині склянки тричі на день для
прискорення скорочення матки в п ісля­
пологовий період, для зупинки матко­
вої кровотечі після аборту, при запаль­
них захворю ваннях ж іночих статевих
органів; дві столові лож ки суміш і тра­
ви золототисячника малого (20 г),
ш авлії лікарської (20 г), кропиви дво­
домної (40 г) і подорож ника великого
(40 г) заливаю ть 500 мл окропу, на­
стоюють 2 години і п'ю ть по півсклян­
ки тричі на день при післяпологових
запальних захворю ваннях (ендометрит,
метроендометрит, сепсис); відвар 1 сто­
лової лож ки суміш і 4 частин золото­
тисячника малого і 1 частини полину
звичайного в 1 склянці окропу вж и ­
вають по 1 столовій лож ці тричі на
день при алкоголізмі; при грипі 4 сто­
лові лож ки суміші (порівну) трави зо­
лототисячника малого, листя бобівника
трилистого і квіток ромашки лікар­
ської заливають 3 склянками окропу,
настоюють 10 хвилин і випивають за
день, а ввечері випиваю ть 100 г го­
рілки, нагрітої з 1 лож кою меду.
ЗОВНІШНЬО — настойку трави на про­
ванській олії у співвіднош енні 1 : 10
(настоюють 20 діб) для змащ увань ви­
разки гомілки 1—2 рази на день.
183
452
ЗОЛОТУШ НИК
453
ЗВИЧАЙНИЙ польового і гриж ниці голої та листя ЗОЛОТУШ НИК
м учниці звичайної, взятих порівну, го­
тую ть як настій (2 столові лож ки суміші КА Н А Д СЬКИ Й
золотарник обыкновенный
Solidago virgaurea —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Стебла прямостоячі або ви­
східні, переважно прості, ЗО—
60 см заввишки. Прикореневі та
нижні стеблові листки яйцевидні
або еліптичні, тупі, по краю пил­
часті, до основи звужені в крилаті
ч ереш ки ; серединні та верхні
стеблові листки еліптичні або
овальні, сидячі. Квітки — в кош и­
ках, що утворюють волотевидне
або китицевидне суцвіття, зовніш­
ні квітки в кошику язичкові, ма­
точкові, жовті; серединні — трубчасто-лійковидні, двостатеві, жов­
ті. П л ід — сім'янка. Цвіте у лип­
ні — вересні.
Поширення. Росте на узліссях, у
лісах, по чагарниках, кам'янистих
відслоненнях по всій території
України.
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовують
траву (Herba Solidaginis virgaureae), зібрану під час цвітіння
рослини. Зрізають верхівки рос­
лини 25—ЗО см завдовжки. З незрізаної частини рослини збира­
ють листя. Сушать під наметом
або в приміщенні з доброю венти­
ляцією. Сухої сировини виходить
25 % . Зберігають у сухому місці.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава містить са­
поніни, флавоноїди (астрагалін,
кверцитрин, рутин), слизові, гіркі
й дубильні речовини, смолу, орга­
нічні кислоти, ефірну олію, каро­
тин, нікотинову й аскорбінову
кислоти.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Препарати 3. з. мають
сечогінні, жовчогінні, в'яжучі, ан­
тибактеріальні. та протизапальні
властивості, запобігають надмір­
ній ламкості капілярів. їх вико­
ристовують при пієліті, нирко­
вих каменях і піску, пієлонефри­
ті, подагрі й поліартриті, при роз­
ладах сечовиділення у людей по­
хилого віку (мимовільне сечови­
пускання або затримка сечі), при
жовчнокам'яній хворобі, жовтя­
ниці та хронічних запаленнях
нирок і сечового міхура, при наб­
ряках, діареї, гематурії, бронхі­
альній астмі й туберкульозі ле­
гень. При захворюванні нирок і се­
човивідних шляхів 3. з часто вико­
ристовують у поєднанні з іншими
лікарськими рослинами, які мають
сечогінні та дезинфікуючі власти­
вості. Зовнішньо 3. з. використо­
вують як ранозагоювальний засіб.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (20 г тра­
ви на 200 мл окропу) по чверті склянки
4 рази на день; настій (6 чайних лож ок
трави на 400 мл холодної кип'яченої
води, настоюють 8 годин) по 2 склянки
на день (пити протягом дня рівномір­
но, ковтками); суміш трави 3. з., хвоща
на 400 мл окропу) і п'ють по півсклян­
ки 4 рази на день; суміш трави 3. з.,
хвоща польового і гриж ниці голої, ко­
ріння любистку лікарського і вовчуга
колю чого, взятих порівну, готують як
настій (2 столові лож ки суміші на 500 мл
окропу) і випивають протягом дня
500 мл за 3—4 прийоми; суміш трави
3. з., звіробою звичайного і ф іалки три­
колірної, коріння живокосту лікарсько­
го і квіток бузи ни чорної, взятих по­
рівну, готують як настій (2 столові
лож ки суміші на 400 мл окропу) і п'ють
по чверті склянки 3—4 рази на день;
суміш трави 3. з. (6 г), коріння оману
високого (16 г), коріння алтеї лікарської
(8 г), кореневищ з корінням валеріани
лікарської (8 г), шишок хм елю звичай­
ного (6 г), трави чебрецю звичайного
(6 г), трави маренки запаш ної (6 г), листя
мучниці звичайної (12 г), насіння
л ьо н у звичайного (6 г), насіння коно­
пель по сівн и х (5 г),
плодоніж ок
виш ні звичайної (5 г), трави омели
білої (5 г), коріння щ авлю альпійського
(4 г), трави л ьо н к у звичайного (4 г),
листя ліщ и ни звичайної (4 г), корене­
вищ пирію п овзучого (6 г) і насіння
гарбуза звичайного (4 г) готують як
настій (2 столові лож ки суміші на 200 мл
окропу, настоюють до охолодження)
і п ’ють по чверті склянки 3 рази на день
при хронічному простатиті.
ЗОВНІШНЬО — свіж е подрібнене листя
або порошок із сухого листя для л іку­
вання ран і фурункулів; настій трави
(2 чайні лож ки трави на 200 мл окропу)
для полоскання при ангіні, у випадку
запалення і кровотеч з ясен, при непри­
ємному запаху з рота. ПРОТИПОКА­
ЗАНО вж ивати препарати 3. з. при ва­
гітності й гострому гломерулонефриті.
Рослина отруйна!
золотарник канадский
Solidago canadensis —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Стебло прямостояче, лише в
суцвітті розгалужене, 60— 1*20 см
заввишки. Листки видовженоланцетні, по краю гостропилчасті і
коротковійчасті, до верху посту­
пово звужені й загострені, корот­
кочерешкові і сидячі. Квітки в к о ­
ш иках, що утворюють широковолотеве суцвіття, гілочки у якого
довгі, донизу закручені. Всі квітки
в кошику плідні, жовті; крайові —
язичкові, серединні — трубчасті.
П лід — сім 'янка. Цвіте у липні —
вересні.
Поширення. Походить з Північної
Америки. На Україні вирощують
як декоративну рослину. Часто
дичавіє й забур'янює сади і го­
роди.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські ф ор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Золот уш ник звичайний.
Рослина отруйна.
184
454
ЗРАДЗІЛЛЯ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини розових. Те саме, що й па­
р ило звичайне.
455
ЗУБОВИК —
дворічна трав'яниста опушена
рослина родини пасльонових. Те
саме, що й блекота чорна.
456
458
чінки і жовчного міхура, спиртові
витяжки іберійки застосовують у
поєднанні з іншими лікарськими
рослинами (дуд н ик лісовий, кмин
звичайний, меліса лікарська, м'ята
перцева, ромашка лікарська, с о ­
лодка гола, чистотіл звичайний).
Рослина містить сильнодіючі ре­
човини і потребує обережності
при застосуванні її.
457
ІВАН-І-МАРІЯ —
ІВАНОК —
багаторічна трав'яниста розсіяноопушена рослина родини айстро­
вих (складноцвітих). Те саме, що
й айстра степова.
459
ІВАН-ЧАЙ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини онагрових. Те саме, що й
хамеріон вузьколистий.
460
однорічна трав'яниста напівпаразитна рослина родини раннико­ ІВАСИК —
вих. Те саме, що й перестріч багаторічна трав'яниста розсіяногайовий.
опушена рослина родини бобових.
однорічна трав'яниста гола або
Те саме, що й коню ш ина лучна.
вкрита рідкими волосками росли­
на родини хрестоцвітих. Стебла
прямостоячі, 10—40 см заввишки,
ребристі, вздовж ребер опушені
ІНДІЙСЬКИЙ ЧАЙ —
з назад відхиленими волосками,
вгорі майже голі. Листки чергові,
багаторічна (в культурі — одно­
довгасто-клиновидні, тупі; ниж­
річна) трав'яниста рослина родини
ні — звужені в довгий черешок,
губоцвітих. Те саме, що й ортосифон.
верхні — сидячі, з стеблообгорт­
ною основою, спереду з 2—4 від­
хиленими тупими зубцями, зрідка
майже цілокраї. Квітки двостате­
ві, 4-пелюсткові, зібрані в зонти­
ІНЖИР —
ковидні В О Л О Т І ; пелюстки бІЛІ
плодове субтропічне дерево ро­
або блідо-фіолетові, нерівні (у
дини шовковицевих. Те саме, що
крайових квіток у суцвітті зовніш­
й см оковниця звичайна.
ні пелюстки значно довші за інші).
Плід — округлий, стиснутий з б о ­
ків стручок. Цвіте у червні —
липні.
Поширення. Дико росте в Серед­
ній і Південній Європі. На тери­
торії України розводять у садах
як декоративну рослину, інколи
дичавіє.
Сировина. Для лікарських потреб
використовують траву іберійки
(заготовляють під час цвітіння
рослини) і насіння. Рослина н е ­
офіцинальна.
Хімічний склад. Трава іберійки
гіркої містить глюкозинолати (го­
ловним є глюкоіберин), кукурбітацин І, флавоноли (похідні кемп­
феролу і кверцетину); насіння —
глюкоіберин (1,4 % ), глюкохейролін та інші глюкозинолати, кукурб іта ніни (кукурбітацин Е, І, J, К).
ІБЕРІЙКА ГІРКА
иберийка горькая
Iberis amara —
461
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Препарати з насіння
іберійки виявляють чітку серцеву
дію, викликаючи в значних дозах
систолічну зупинку серця. В ми­
нулому настойку іберійки вико­
ристовували при хворобах серця,
зокрема при грудній жабі. Глюко­
зинолати насіння виявляють бак­
теріостатичну дію, а кукурбітаніни — цитотоксичну. Висока от­
руйність кукурбітанінів стримує
використання їх з лікувальною
метою. У зарубіжній народній ме­
дицині насіння і траву іберійки
використовують у разі н еобхід­
ності
стимулювати
виділення
шлункового соку і жовчі. Частіше,
особливо при захворюваннях пе­
185
463
464
ІРГА КРУГЛОЛИСТА
шарках. Листя заготовляють у
травні — червні, кору — восени.
ирга круглолистная
Amelanchier ovalis, синонім — Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Плоди ірги круг­
невелике (3— 10 м заввишки) д е ­ A. rotundifolia —
ІРГА КАНАДСЬКА
ирга канадская
Amelanchier canadensis —
рево або кущ родини розових.
Листки чергові, черешкові, обер­
ненояйцевидні, еліптичні або дов­
гасті, загострені, по краю гостропилчасті. Квітки правильні, дво­
статеві, 5-пелюсткові, білі, в не­
густих китицях, з'являються до
розпускання листків. П лоди тем­
но-пурпурові з сизуватою поволо­
кою, на верхівці — з відігнутими
чашолистками. Цвіте у квітні —
травні.
„
Поширення. Ірга канадська похо­
дить з Північної Америки. На Ук­
раїні її вирощують у садах і пар­
ках як декоративну рослину.
Сировина. З лікувальною метою
використовують плоди і квітки.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Плоди ірги міс­
тять дубильні і барвні речовини,
органічні кислоти (1,04 % ), цукри
(9,43% ),
аскорбінову
кислоту
(25,6 мг% ), каротин (0,03 мг%).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. За смаковими і хар­
човими якостями плоди ірги ка­
надської близькі до плодів ірги
круглолистої і використовуються
з ними нарівні. Настойку і настій
з квіток ірги канадської викори­
стовують як гіпотензивний і кар­
діотонічний засіб.
слаборозгалужена кущова росли­
на родини розових, заввишки 50—
200 см. Молоді пагони опушені,
пізніше вони голі, пурпурно-ко­
ричневі. Листки чергові, черешко­
ві, округлоовальні або округлояйцевидні, по краю зубчасті, звер­
ху зелені, голі, знизу — білуваті,
опушені; листкові пластинки на
верхівці з невеликою виїмкою або
загострені. Квітки правильні, дво­
статеві, 5-пелюсткові, зібрані в
густі 3—6 (8)-квіткові китиці на
верхівках облистнених гілок; п е ­
люстки лінійно-ланцетні, білі.
Плоди кулясті, спочатку червоні,
стиглі — чорні, з сизуватою пово­
локою, соковиті. Цвіте у квітні —
травні. Плоди достигають у лип­
ні — серпні.
Поширення. Ірга круглолиста
трапляється в Криму на відкри­
тих кам'янистих місцях, осипах,
у світлих лісах у середньому гір­
ському поясі. По всій території
України її вирощують у садах і
парках як декоративну рослину.
Сировина. З лікувальною метою
використовують стиглі плоди, ко­
ру і листя. Стиглі плоди не опа­
дають, що дає змогу збирати їх
до перших заморозків. Знімають
плоди без плодоніжок. Викори­
стовують їх свіжими або сушать
на сонці чи в плодово-ягідних с у ­
лолистої містять дубильні речо­
вини (0,5 % ), флавоноли (ЗО мг % ),
стерини,
аскорбінову кислоту
(38,7 мг% ), провітамін А С°<2—
1,0 мг% ), органічні кислоти (пе­
реважно яблучну), цукри (понад
11%), мікроелементи (мідь, сви­
нець і кобальт). У корі й листі
є значна кількість дубильних ре­
човин.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Як в'яжучий засіб
свіжі плоди або сік ірги (часто
в поєднанні з соками диких яблук
і груш) використовують для ліку­
вання захворювань шлунковокишкового тракту, пов'язаних з
порушенням травлення. Завдяки
наявності в плодах р-ситостерину,
який є антагоністом холестерину,
їх вживають для профілактики
атеросклерозу. Як полівітамінний
засіб плоди ірги використовують
для профілактики гіпо- та авіта­
мінозів С і В. Відвари кори і листя
мають в'яжучі й обволікаючі
властивості й використовуються
при шлунково-кишкових захво­
рюваннях та для гоєння гнійних
ран. Із свіжих плодів ірги виго­
товляють желе, варення, пастилу,
компоти тощо. Сушені плоди ви­
користовують як замінник ко­
ринки.
186
467
465
ІРНИЦЯ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ароїдних. Те саме, що й
аїр тростиновий.
466
ЇЖ А Ч Н И К БЕЗЛИСТИЙ,
анабазис безлистий;
анабазис безлистный
A n a b a sis a p h y lla —
сукулентний напівкущ родини
лободових, 20—70 см заввишки.
Пагони голі, соковиті, ламкі, в
нижній
частині
дерев'яніючі.
Листки супротивні, недорозвине­
ні, утворені двома зрослими лус­
ками. Квітки двостатеві, малень­
кі, зібрані у волотевидні суцвіт­
тя. П лід соковитий, ягодоподіб­
ний. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Росте в Середній
Азії, на південному сході Євро­
пейської частини СРСР і на За­
кавказзі. На півдні Казахстану —
в культурі.
Сировина. Використовують одно­
річні зелені пагони (Herba Апаbasidis), зібрані в липні — вересні.
Строк придатності сухої сирови­
ни — 2 роки.
Хімічний склад. Трава ї. б. містить
до 12 % алкалоїдів, у тому числі
анабазин, лупінін, афілін, афілідин, оксіафілін, оксоафілідин та
інші.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Алкалоїди ї. б. вико­
ристовують як вихідні продукти
для синтезу речовин з лікуваль­
ними властивостями. Анабазин —
основний алкалоїд рослини — діє
на організм подібно до нікотину,
тобто, належить до курареподіб­
них отрут. У малих дозах він
збудж ує центральну нервову си­
стему, а в великих пригнічує
й паралізує. На основі анабазину
одержують
анабазин-гідрохлорид, нікотинову кислоту (віта­
мін РР), кордіамін, а також
інсектицид анабазин-сульфат. Ал­
калоїд афілін виявляє анестезую ­
чу дію. На основі лупініну одер­
жували анестезуючий засіб лупікаїн хлористоводневий. За дани­
ми, які потребують перевірки,
відвар коренів І. б. використо­
вують у казахській народній ме­
дицині при туберкульозі легень.
Лікарські форми і застосування. Анабазин-гідрохлорид (T abulettae Anabasini hydrochloridi) у вигляді таблеток по
0,003 г рекомендується курцям як засіб,
що полегш ує відвикання від тютюну.
Лікування
анабазин-гідрохлоридом
ПРОТИПОКАЗАНЕ при атеросклерозі,
кровотечах, підвищеному артеріально­
му тиску. ї. б. дуже отруйна рослина.
При проведенні заготівельних та інших
робіт необхідно дотримуватися особли­
вої обережності.
К А БА К —
однорічна однодомна трав'яниста
сланка рослина родини гарбузо­
вих. Культивований різновид гар­
буза звичайного.
468
КАВУН ЗВИЧАЙНИЙ
арбуз обыкновенный
Citrullus lanatus, синонім —
С. vulgaris —
однорічна однодомна трав'яниста
шорстковолосиста рослина роди­
ни гарбузових. Стебло волохатошорстке, лазяче (за допомогою
дво-трироздільних вусиків), дуж е
розгалужене, п'ятигранне, 2—5 м
завдовжки. Листки чергові, че­
решкові, до 20 см завдовжки, гли­
боко розділені на 3—5 вузеньких
округлих часток, які в свою чергу
надрізані на округлі часточки.
Квітки одностатеві, одиничні; ві­
ночок — 5-роздільний, сірчастожовтий. П лід — велика, куляста
або видовжена, зелена або білу­
вата ягода, з соковитим червоним
або жовтуватим м'якушем. Цвіте
у червні — липні. Плоди дости­
гають у серпні — вересні.
Поширення. Кавун звичайний по­
ходить з напівпустель та пустель
Південної Африки. На Україні, пе­
реважно в південних районах,
його широко вирощують як хар­
чову рослину.
Сировина. З лікувальною метою
використовують м'якуш і шкірку
зрілих плодів, а також насіння.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. М'якуш кавуна
містить до 8,7 % цукрів (переваж­
но фруктоза), 0,1 % органічних
кислот (яблучна, лимонна та ін­
ші), пектинові речовини (0,5%),
клітковину (0,5% ), фолієву кис­
лоту (8 мкг/100) і незначну кіль­
кість інших вітамінів (С, В,, В2,
В6, нікотинову кислоту і р-каротин).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Сік і м'якуш кавуна
мають сечогінні й жовчогінні
властивості, добре гамують спрагу
при гарячці. Ніжна клітковина
кавунів збудж ує перистальтику
468
187
469
470
КАЛАНХОЕ ДАЙГРЕМОНТА,
бріофілюм Дайгремонта,
а р буз колоцйнт
живородка Дайгремонта;
Citrullus colocynthis —
багаторічна однодомна трав'яни­ каланхое Дайгремонта
ста шорстковолосиста рослина ро­ Kalanchoe
daigremontiana —
кишок, прискорює виведення з ор­ КАВУН к о л о ц й н т
ганізму холестерину, виявляє лег­
ку послаблюючу дію. При каменях
у жовчному міхурі, циститах,
нефритах, пієлонефритах і нирко­
вокам'яній
хворобі
(уратний,
кальцієвооксалатний і цистиновий
уролітіаз з випадінням солей у
кислому середовищі) рекоменду­
ється щодня вживати по 2—2,5 кг
свіжих кавунів. Тривале вживання
м'якуша Кавуна виліковує хроніч­
ні гастрити, покращує стан хво­
рих на атеросклероз і цукровий
діабет. При хронічній недостат­
ності кровообігу, гіпертонії, неф­
ритах, пієлоциститах, подагрі,
хворобах печінки і жовчного мі­
хура призначають кавунні розван­
тажувальні дні, які, залежно від
стану хворого, проводять два рази
на тиждень або один раз на десять
днів. У розвантажувальні дні хво­
рий одержує лише 1,5 кг кавуна,
з'їдає його за 5 прийомів. Роз­
вантажувальні дні треба проводи­
ти під контролем лікаря. Як се­
чогінний засіб свіжий або ква­
шений кавун корисний при ож и­
рінні. Насінням кавуна виганяють
глистів, а розтерте насіння з мо­
локом вживають при маткових
кровотечах. Як сечогінний засіб
використовують і шкірку кавуна.
дини гарбузових. Стебло коротко- багаторічна трав'яниста сукулент волосисте, лазяче (за допомогою на рослина родини товстолистих.
дво-трироздільних вусиків), дуж е Стебло міцне, пряме, при осГнові
розгалужене, округло-гранчасте, часто дерев'яніє. Листки супро­
2—3 м завдовжки. Листки чергові, тивні, черешкові, м'ясисті, темночерешкові,
трикутно-яйцевидні, зелені, блискучі, видовженотринадрізані на виїмчасто-перисті ло­ кутні, на нижньому боці — з ро­
паті. Квітки одностатеві, на коро­ жевувато-фіолетовими розвода­
теньких ніжках, одиничні; він о ­ ми, по краю зубчасті; на кінцях
чок 5-роздільний, блідо-жовтий. зубців утворюються т. з. «діт­
П лід — ягодоподібний, кулястий, ки» — маленькі рослинки з лис­
жовтий, з сухим губчастим гірким точками і корінцями. Квітки ве­
м'якушем. Цвіте у червні — липні. ликі, дзвониковидні, рожевуватоПлоди достигають у серпні — ве­ фіолетові. Цвіте взимку.
ресні.
Поширення. Батьківщина росли­
Поширення. Дико росте в сухих ни — південно-західна
частина
піщаних степах і напівпустелях острова Мадагаскар, де вона
північно-східної Африки. У неве­ росте на піщаних грунтах. В СРСР
ликій кількості вирощується на каланхое Дайгремонта розводять
півдні України.
як кімнатну декоративну рослину.
Сировина. Для виготовлення ліків Сировина. З лікувальною метою
використовують м'якуш зрілих використовують сік або свіже
плодів (Colocynthi pulpa). Зібрані подрібнене листя (кашку). Росли­
плоди старанно очищають ножем на неоф іцинальна.
від щільної жовтої шкірки, ріжуть Хімічний склад ще не вивчено.
на кусочки і сушать. Рослина н е ­ Фармакологічні властивості і ви­
оф іцинальна.
користання. В народній медицині
Хімічний склад. М'якуш (пульпа) рослина відома своїми кровоспин­
плодів містить глікозиди (до 2 % ), ними, протизапальними і раноза­
Лікарські форми 1 застосування.
смоли, пектинові та білкові речо­ гоювальними властивостями. Ви­
ВНУТРІШНЬО — настій сухих шкірок вини.
користовують нарівні з каланхое
(80—100 г сировини на 500 мл окропу,
настоюють до охолодження) по пів­ Фармакологічні властивості і ви­ перистим. Крім того, сік або по­
склянки 4—5 раз на день при гострих користання. Кавун колоцйнт вхо­ дрібнене листя застосовують при
і хронічних запаленнях товстого ки­ див до 8-го видання Держ авної висипах на шкірі й екземах, для
шечника; відвар ш кірок (20 г сухих або ф армакопеї СРСР. Плоди рослини зупинення кровотеч при поранен­
свіж их шкірок на 200 мл окропу) по у вигляді порош ку або екстракту нях. К. д. виявляє преципітуючу
півсклянки 3—4 рази на день як сечо­ використовували як сильний про­
активність і з цього погляду є пер­
гінний засіб.
носний засіб. Препарат акофіт, спективним для використання в
який раніше застосовували при судовомедичній практиці. За д о­
радикуліті та ішалгії, мав у своєму помогою екстрактів з листя росли­
складі настойку плодів колоцин- ни можна ідентифікувати кров і
ту. Крім цього, колоцйнт входить слину людини, материнське моло­
до складу препаратів, якими лі­ ко. Вид крові вдається ідентифі­
кують водянку (набряки). П ізні­ кувати навіть тоді, коли давність
ше, у зв'язку з високою токсичні­ плям становить 5 років.
стю і нестачею сировини, коло- Розведений водою сік з листя ка­
цинт вилучили з Державної фар­ ланхое закапують у ніс, і він ви­
макопеї СРСР. Останнім часом кликає сильне чхання, коли є по­
рослина знову привернула увагу треба прочистити гайморові по­
дослідників своєю протипухлин­ рожнини, при простудах.
ною активністю. Настойку сухих
плодів колоцинту використову-
188
471
КАЛАНХОЕ ПЕРИСТЕ
каланхое перистое
Kalanchoe pinnata, синоніми:
Bryophyllum pinnatum, В. calycinum —
оцтова), ферменти (дегідраза яб­
лучної
кислоти,
карбоксилаза
щавлевої і оцтової кислот), аскор­
бінова кислота, макро- і мікро­
елементи (алюміній, магній, каль­
цій, мідь, силіцій, марганець, за­
багаторічна трав'яниста вічнозе­ лізо).
лена сукулентна рослина родини Фармакологічні властивості і ви­
товстолистих. Стебло міцне, м'я­ користання. Сік каланхое має
систе, 50— 150 см заввишки, при антисептичні й протизапальні вла­
основі часто дерев'яніє. Листки стивості,
низьку
токсичність,
супротивні,
короткочерешкові, сприяє швидкому очищенню ран
соковиті, товсті, ясно-зелені, з і виразок від некротичних тка­
червонуватим відтінком; нижні — нин, прискорює їхню епітеліза­
прості, еліптичні або яйцевидні, цію. Експериментальними дослід­
зарубчасто-зубчасті, верхні — женнями виявлено здатність соку
складні, непарноперисті, з 3— загоювати рани й термічні опіки,
5 листочками. Квітки двостатеві, пригнічувати утворення грануля­
трубчасті, зеленаво-біло-рожеві, ційної тканини в проліферативній
прямостоячі, зібрані в верхівкове фазі запалення, гальмувати розви­
волотисте суцвіття. П лід — л и с ­ ток ексудативної фази запалення,
тянка. В умовах кімнатної куль­ спричиненої різними речовинами.
тури цвіте тривалий час.
Препарати каланхое (сік і мазь)
Поширення. Батьківщина калан­ широко застосовують у хірургіч­
хое перистого — тропічна Афри­ ній, стоматологічній, акушерськока, Мадагаскар, острови Зеленого гінекологічній, офтальмологічній
Мису, острів Реюньйон, Коморські та отоларингологічній практиці.
острови. В СРСР каланхое роз­ В хірургічній практиці сік калан­
водять як кімнатну декоративну хое застосовують для лікування
рослину. В умовах польової куль­ довгонезагоюваних ран, трофіч­
тури каланхое вирощують в А д­ них виразок гомілки, при про­
жарській АРСР.
Сировина. У медичній практиці
використовують сік рослини. Для
одержання його використовують
свіже листя разом з трав'янистою
частиною стебел. Перед перероб­
кою сировину витримують 7 діб
(але не більше) у темному місці
при температурі 5— 10°.
Хімічний склад. У надземній час­
тині рослини є полісахариди, фла­
воноїди, катехіни, дубильні речо­
вини, органічні кислоти (яблучна,
щавлева, лимонна, ізолимонна,
лежнях, гнійних процесах, що су­
проводяться відмиранням тканин.
Рани і виразки спочатку оброб­
ляють (туалет рани), потім на
навколишню неуш коджену шкіру
наносять тонкий шар вазеліну або
фурацилінової мазі, зрошують ра­
ну або виразку соком, закрива­
ють 3—4 шарами марлі, змоченої
цим соком, і накладають пов'язку,
проводячи процедуру щодня, а
пізніше — через день. У разі інфі­
кованих ран і виразок, при наяв­
ності гнійних виділень до соку
5—7 днів додають антибіотик, до
якого чутлива мікрофлора. При лі­
куванні фурункульозу, панариціїв, флегмон, абсцесів та інфікова­
них ран застосовують мазь калан­
хое в поєднанні з олією звіробою.
Спочатку застосовують пов'язки
з олією звіробою, яка має вира­
жені бактеріостатичні властиво­
сті, а після затухання запального
процесу й появи грануляцій ви­
користовують мазь каланхое, яка
стимулює репаративні процеси.
При лікуванні великої ерозивної
поверхні застосовують мазь ка­
ланхое з фуразолідоном. У стома­
тології сік каланхое використову­
ють у вигляді аплікацій або аеро­
зольних інгаляцій при гінгівітах,
пародонтозі 2 і 3-го ступенів та
при афтозних стоматитах. В аку­
шерсько-гінекологічній практиці
препарати каланхое (сік і мазь)
застосовують для лікування ран
промежини, ерозії шийки матки,
розривів при пологах, ендоцервіцитів та тріщин сосків у годуючих
матерів. Соком каланхое лікують
і ураження очей (кератити різного
походження, травматичні уш код­
ження рогівки та опіки очей), хро­
нічні тонзиліти, гнійні запалення
вуха, риніт тощо. Ефективним є
використання соку в комплексно­
му лікуванні рожі, при тимпанопластиці. У народній медицині
сік каланхое використовують міс­
цево при різних запальних про­
цесах, ранах і виразках, при
кон'юнктивітах і опіках, а також
закапують у ніс при нежиті. При
опіках, виразках і гнійних ранах
місцево застосовують і кашку з
свіжого листя рослини.
Лікарські форми і застосування. З го­
тових аптечних препаратів використо­
вують сік каланхое (Succus Kalancho§s)
і мазь каланхое (Unguentum Kalanchoes). Сік каланхое можна приготувати
і в домашніх умовах. Для цього листя
і трав’янисту частину стебел промива­
ють у проточній воді, витримують 7 діб
у темному місці при температурі 5— 10°,
пропускають через простерилізовану
кип'ятінням м'ясорубку, відтискають
через густу тканину, залиш ають на 1—
З доби при температурі 4— 10° для від­
стоювання, добре фільтрую ть і додають
для консервування хлороформ з розра­
хунку 0,5 % .
189
472
473
К А Л А ЧИ К И ДРІБН ЕНЬКІ,
К А Л А ЧИ К И КРУГЛОЛИСТІ — круглувато-серцевидні,
калачики круглолисті;
просвирник
круглолистный
M alva pusilla, синонім —
M. rotundifolia —
одно-, дво- або багаторічна тра­
в'яниста розсіяношорстковолосиста рослина родини мальвових. Те
саме, що й калачики дрібненькі.
одно-, дво- або багаторічна тра­
в'яниста розсіяношорстковолосиста рослина родини мальвових.
Стебло лежаче або висхідне, від
основи дуж е розгалужене, 10—
60 см заввишки. Листки чергові,
довгочерешкові, з прилистками,
округло-серцевидні,
неглибоко
надрізані на 5—7 широких заок­
руглених нерівнозарубчасто-зубчастих лопатей. Квітки правильні,
двостатеві, по 2— 10 у пазухах
листків; пелюстки білі або злегка
синюваті, на верхівці виїмчасті,
дорівнюють довжині чаш ечки або
трохи довші за неї. П лід розпа­
дається на 8— 12 плодиків-сім янок. Цвіте у червні — жовтні.
474
Поширення, сировина, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так, як
у статті К алачики непомітні.
КА Л А Ч И К И Л ІСОВІ,
мальва лісова, зензівер;
просвирник лесной
M alva sylvestris, синонім —
M. grossheimii —
одно- або дворічна (дуЖе рідко —
багаторічна) трав'яниста рослина
родини мальвових. Стебло прямо­
стояче або висхідне, 30— 100
(120) см заввишки, галузисте,
вкрите жорсткими відстовбурче­
ними волосками. Листки чергові,
5—7-ло­
патеві, зарубчасто-зубчасті, м'я­
коволосисті, на довгих череш ­
ках, вкритих відстовбурченими
жорсткими волосками. Квітки
30—40 мм у діаметрі, правильні,
двостатеві, на довгих квітконіж­
ках, по 2—5 у пазухах листків;
віночок з 5 оберненояйцевидних,
угорі — глибоковиїмчастих, яснорожевих, з малиново-червоними
жилками пелюсток, у 3—4 рази
довших за чаш ечку. П лід — з чис­
ленних, розміщених кільцем плодиків-сім 'янок. Цвіте З ЛИПН|Я до
вересня.
Поширення. Калачики лісові Трап­
ляються в світлих лісах, серед ча­
гарників, біля доріг, на полях, го­
родах, засмічених місцях по всій
території України, але частіше в
лісових районах та на півночі Л і­
состепу.
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовують
коріння (Radix Malvae silvestris),
листя (Folia Malvae silvestris),
квітки (Flores Malvae silvestris)
або траву (Herba Malvae silvest­
ris). Листя або всю надземну час­
тину (траву) заготовляють під час
цвітіння рослини. Листя обрива­
ють так, щоб залишки черешків
не перевищували 2 см. Квітки об­
ривають до розпукування, з ча­
шечками, але без квітконіжок. Ко­
ріння копають восени. В перший
день зібрану сировину пров'ялю­
ють на сонці, а потім досушують
її під укриттям. Сухого листя ви­
ходить 16— 17%, квіток— 18%,
трави — 22 % . Зберігають сирови­
ну в сухому місці. Рослина н е ­
оф іцинальна.
Хімічний склад. Надземна частина
рослини містить багато слизистих
і дубильних речовин, цукри, ка­
ротин та вітамін С. У квітках, крім
цього, є барвні речовини (мальвін, мальвідин).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Калачики лісові ви­
являють пом'якшувальну, відхар­
кувальну, обволікаючу, заспокій­
ливу та болетамувальну дію. Слиз
має велику адсорбційну поверхню
і діє антитоксично. Препарати ка­
лачиків лісових приймають всере­
дину при захворюваннях дихаль­
190
них шляхів (бронхіт, сухий не­
стримний кашель, охриплість т о ­
що), при запальних процесах у
шлунку і кишечнику та при діа­
реї. Для посилення терапевтично­
го ефекту квітки й листя калачи­
ків лісових поєднують з квітками
гречки звичайної, під б ілу звичай­
ного і маку дикого та з травою
м едунки лікарської. Зовнішньо у
вигляді полоскань, обмивань, при­
мочок і припарок калачики лісові
використовують при гінгівітах, за­
пальних станах верхніх дихальних
шляхів, при ангіні й геморої та
для лікування опіків, ран, виразок,
різних форм дисгідрозів та інших
захворювань шкіри. Часто кала­
чики лісові використовують як
замінник алтеї лікарської. До
складу лікувально-профілактич­
ного раціону включають салати
з молодого листя калачиків.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій квіток або лис­
тя (1 столова лож ка сировини на 400 мл
окропу, настоюють 1 годину) по пів­
склянки 3 рази на день до іди, підсо­
лодж ую чи медом; настій листя (2 чайні
лож ки сировини на 200 мл холодної
кип'яченої води, настоюють 3—5 годин)
п'ють ковтками по 1 склянці на день;
напар суміші (порівну) квіток калачи­
ків лісових, гречки звичайної, під­
білу звичайного, маку дикого і тра­
ви медунки лікарської (50 г суміші на
1 л окропу, напарюють у термосі ніч)
по 1 склянці 5 раз на день; салат — п о ­
мите листя калачиків занурюють на
1 хвилину в окріп, подрібнюють, до­
дають цибулі, хрону і солі, перемі­
шують, заправляю ть вершками (на
100 г листя калачиків беруть 25 г ріп ­
частої цибулі, 25 г тертого хрону,
20 г вершків та сіль).
ЗОВНІШНЬО — відвар суміші квіток і
листя калачиків лісових (по 1 столовій
лож ці в 1 склянці води) для полоскан­
ня і примочок; настій суміші (порівну)
квіток калачиків лісових, алтеї лікар­
ської, б узи ни чорної і дивини густо­
квіткової (1—2 чайні лож ки суміші на
200 мл окропу) для полоскання і при­
мочок; теплий залишок після п роцідж у­
вання настою квіток або листя кала­
чиків прикладають до опіків 2—3 рази
на день у вигляді припарок; настів
пелюсток калачиків (дві пучки на 200 мл
окропу, настоюють 10 хвилин) викори­
стовують теплим для компресів при>
тріщині заднього проходу (Fissura ani);
лосьйон — 2 столові лож ки листя кала­
чиків лісових настоюють на 300 мл хо­
лодної кип'яченої води 1 годину і ви­
користовують для ком пресів (примо­
чок) при надмірній ж ирності шкіри
обличчя; суміш трави калачиків лісових
(200 г), трави п о ли н у звичайного, кві­
ток ромашки лікарської, зерна вівса п о ­
сівного (по 150 г) заливають 5 л окропу,
настоюють протягом дня, ввечері ки­
п'ятять і додають до ванни, яку прий­
мають на ніч при збільшенні селезінки
(тривалість процедури — 20—ЗО хви­
лин).
475
476
КАЛАЧИКИ
МАВРИТАНСЬКІ,
мальва мавританська;
просвирник мавританский
M alva mauritiana —
КАЛАЧИКИ НЕПОМІТНІ
просвирник пренебрежённый
M alva neglecta —
одно-, дво- або багаторічна сіру­
вата
розсіяножорстковолосиста
рослина родини мальвових. Стеб­
ла лежачі або висхідні, циліндрич­
ні, від основи дуж е розгалужені,
10—45 см заввишки. Листки чер­
гові,
довгочерешкові,
округлі
до майже нирковидних, по краю
дрібнозубчасті, при основі — ви­
їмчасті, 5—7-лопатеві, з яйцевид­
но - ланцетними
прилистками.
Квітки правильні, двостатеві, блі­
до-рожеві, на циліндричних квіт­
коніж ках, по 3—4 або цілими
пучками в пазухах листків; п е ­
люстки яйцевидні, глибоковиїм­
часті, в 2—3 рази довші за чаш еч­
ку. П лід розпадається на 14 (12—
16) плодиків-сім 'янок. Цвіте у
червні — вересні.
Поширення. Калачики непомітні
трапляються всюди на подвір'ях,
при дорогах, на засмічених місцях
як звичайний бур'ян по всій тери­
торії України.
Сировина. Для виготовлення ліків
використовують листя або всю
надземну частину (траву), які за­
готовляють під час цвітіння росли­
ни. Зібрану сировину попередньо
пров'ялюють на сонці, а потім д о­
сушують під укриттям на вільно­
му повітрі. Рослина неоф іцин аль­
на.
Хімічний склад. Уся рослина міс­
тить слизові й дубильні речовини;
листя — аскорбінову кислоту (до
200 мг% ), токоферол, каротин;
насіння — жирну олію (до 17,7 % ).
дворічна трав'яниста розсіяноволосиста або майже гола рослина
родини мальвових. Стебло прямо­
стояче, циліндричне, просте або
від основи розгалужене, 50— 150
(250) см заввишки. Листки чергові,
довгочерешкові,
5—7-лопатеві,
округлі, при основі густоопушені,
по краю
зарубчасто-зубчасті.
Квітки правильні, двостатеві, на
довгих квітконіжках, по 2—5 у па­
зухах листків; віночок — з 5 ве­
ликих, широкооберненояйцевидних, угорі злегка виїмчастих, ф іо­
летово-пурпурових, з темними
жилками пелюсток, у 4—5 раз
довших за чаш ечку. П лід — з чис­
ленних розміщених кільцем плодиків-сім'янок. Цвіте у липні —
серпні.
Поширення. Калачики мавритан­
ські трапляються на засмічених
місцях, біля тинів, на городах,
у садах, по ярах, на луках по всій
території України.
Заготівля і зберігання — усе так,
як у статті К алачики лісові.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини, особливо коріння, містять
слизові речовини.
Фармакологічні властивості і ви­
користання, лікарські форми і за­
стосування — усе так, як у статті
Калачики лісові. Коріння калачи­
ків мавританських часто викори­
стовують як замінник коріння а л ­
теї лікарської.
Фармакологічні властивості і ви­
користання, лікарські форми і за­
стосування — так, як у статті
Калачики лісові.щ
191
477
479
КАЛИНА ЗВИЧАЙНА
багаторічна трав'яниста рослина калина обыкновенная
родини розових. Те саме, що й Viburnum opulus —
КАЛГАН —
перстач прямостоячий.
гіллястий кущ або невелике (2—
4 м заввишки) дерево родини
жимолостевих. Молоді пагони
зеленувато-сірі або жовто-бурі,
голі, гладенькі, місцями з вели­
КАЛЕНДУЛА —
однорічна трав'яниста рослина кими сочевичкам и. Листки с у ­
родини айстрових (складноцві­ противні, широкояйцевидні, 3—
тих). Те саме, що й нагідки л і ­ 5-лопатеві, з яйцевидними вищербленозубчастими
гострими
карські.
лопатями, зверху голі, зіспо­
ду — бархатистоопушені, 5— 10 см
завдовжки, 5—8 см завширшки;
череш ки листків довгі, з булавчастими залозками при основі
і з сидячими тарілчастими за­
лозками вгорі при основі лист­
кової пластинки. Квітки білі,
В ЗО Н ТИ КО ВИ ДН И Х В О Л О Т Я Х ;
він о ­
чок зрослопелюстковий, п'яти­
роздільний. Крайові квітки с у ц ­
віття неплідні, з коротким по­
рівняно великим плоским ві­
ночком, з неоднаковими лопа­
тями; віночок внутрішніх плід­
них квіток правильний, короткодзвониковидний. Плід — черво­
на куляста кістянка. Цвіте у
травні — червні.
Поширення. Калина звичайна рос­
те в лісах, між чагарниками та
при берегах річок по всій тери­
торії України. Широко вирощу­
ють її на присадибних ділянках.
Заготівля і зберігання. Для лі­
карських потреб заготовляють
кору (Cortex Viburni opuli), пло­
ди (Fructus Viburni opuli) і квіт­
ки (Flores Viburni opuli). Кору
здирають весною перед розгор­
танням листя: на молодих гіл­
478
479
ках роблять на віддалі 25—ЗО см
один від одного кільцеві надрі­
зи, сполучають їх двома поз­
довжніми розрізами, знімають
кору двома півтрубками і су­
шать, не вкладаючи їх одну
в одну, на сонці або в приміщен­
ні з доброю вентиляцією. Су­
шіння припиняють, коли кора
стає ламкою. Сухої сировини
виходить 38—40 % . Строк при­
датності —4 роки. Плоди збира­
ють у вересні — жовтні, коли
вони повністю достигнуть. Су­
шать їх у затінку на вільному
повітрі або в сушарках при тем­
пературі 50—60°. Сухі плоди
обмолочують, сортують, відді­
ляючи гілочки і плодоніжки.
Кора і плоди калини відпуска­
ються аптеками. Квітки вико­
ристовують лише в народній
медицині. Збирають їх під час
цвітіння рослини, звільняють від
гілочол і квітконіжок, швидко
сушать у затінку і зберігають
у коробках, вистелених папе­
ром.
Хімічний склад. Кора калини
містить суміш флавоноїдів, ві­
дому під назвою вібурніну, д у­
бильні речовини, фітостерини,
ефірну олію, спирт вібурніт,
а-амірин і p-амірин та їхні похідні,
понад 6 % смоли, до складу якої
входять оцтова, мурашина, паль­
мітинова, валеріанова, ізовалеріа­
нова, олеїнова, лінолева, капро­
нова, каприлова і церотинова
кислоти. У плодах є цукри, фла­
воноїди (астрагалін, кверцетин,
кемпферол, пеонозид та інші),
біфлавоноїд аментофлавон, д у ­
бильні, пектинові і барвні ре­
човини, вітамін С, р-каротин,
органічні кислоти й мікроеле­
менти; у квітках — флавоноїди,
органічні кислоти, вітамін С та
ефірна олія.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
кори калини виявляють крово­
спинну і слабку сечогінну дію,
мають в'яжучі й заспокійливі
властивості, посилюють
тонус
м'язів матки, збільшують трива­
лість дії снотворних засобів.
Як кровоспинний засіб препара­
ти кори калини використовують
при маткових кровотечах, особ­
ливо в клімактеричний період,
при альгоменореї, субінволюції
матки в післяпологовий період,
при кровотечах на грунті за­
пальних захворювань
жіночих
статевих органів, а також при
гемороїдальних кровотечах. Ви­
користовують кору і як запобіж ­
ний засіб проти випадкових та
звичних абортів. Відваром кори
промивають піхву при болісних
маткових кровотечах і білях
у жінок. Плоди калини (свіжі,
протерті, з цукром, перероблені
на джем, сік тощо) вживають
192
при нервовому збудженні, гіпер­
тонічній хворобі, атеросклерозі
й спазмах судин. Варені з медом
плоди калини їдять при кашлі,
охриплості, задишці, хворобах
печінки, жовтяниці та діареї.
Сік з плодів калини з медом ви­
користовували в народній меди, цині для лікування раку молоч­
ної залози, для профілактики
раку шлунка при гіпоацидному
гастриті. Вважається, що систе­
матичне вживання плодів кали­
ни покращує самопочуття хво* рих на злоякісні пухлини орга^ нів травлення. Настій плодів
калини п'ють проти фурункулів,
карбункулів, екземи, різних ви­
сипів на тілі, як вітамінний, загальнозміцнюючий, потогінний і
послаблюючий засіб. У дерма­
тології й косметиці свіжий сік
плодів є добрим засобом проти
вугрів, висипів та пігментних
плям на обличчі, для лікування
ран і ураж еної екземою шкіри.
Настій квіток використовують
у народній медицині при кашлі,
простуді, задишці, склерозі, ту­
беркульозі легень та при за­
хворюваннях шлунка. Ним по­
лощуть горло при ангінах і про­
мивають рани.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — екстракт калини рід­
кий (Extractum Viburni fluidum) го­
тую ть на 50% -ному спирті у спів­
відношенні 1:1 і п'ю ть по ЗО—40 кра­
пель 2—3 рази на день до їди; суміш
(порівну) екстракту калини рідкого
і екстракту грициків зви ча й н и х рід­
кого вж иваю ть по ЗО крапель 3 рази
на день при кровотечах з матки і над­
мірних болісних менструаціях; відвар
кори (10 г, або столову лож ку сиро­
вини на 200 мл окропу) приймають по
1—2 столові лож ки 3—4 рази на день
після їди; настій плодів (10 г, або дві
столові лож ки сировини на 200 мл окро­
пу) по третині склянки 3—4 рази на
день; настій квіток (1 чайна лож ка
сировини на 200 мл окропу, настою­
ють 10 хвилин) по 2 склянки на день;
сирі розім 'яті плоди вж иваю ть по
1 столовій лож ці 3—4 рази на день
за ЗО хвилин до їди при виразці шлун­
ка, колітах і запорах.
ЗОВНІШНЬО — відвар кори (50 г си­
ровини на 1 л окропу) для спринцю­
вання; настій квіток (1 чайна ложка
сировини на 200 мл окропу, настою ­
ють 10 хвилин) для промивання і по­
лоскання.
КАЛИНКА —
ковидно-серцевидними або три­
листопадна кущова рослина ро­ кутно-нирковидними пластинка­
дини жимолостевих. Те саме, ми. Квітки двостатеві, великі (до
50 мм у діаметрі), правильні, на
що й бузина червона.
довгих квітконіжках у пазухах
приквіткових листків; оцвітина
пелюстковидна, з 5 або багатьох
золотаво - жовтих
листочків.
КАЛЙТНИК—
однорічна трав'яниста гола роз- П лід — листянка. Цвіте у квітні —
сіяноопушена рослина родини травні.
капустяних (хрестоцвітих). Те Поширення. Калюжниця болот­
на трапляється по всій території
саме, що й грицики звичайні.
України на болотах і вологих
місцях.
Сировина. Для виготовлення лі­
ків використовують траву ка­
КАЛЮЖНИЦЯ БОЛОТНА
люжниці (Herba Calthae palustris),
калюжница болотная
яку заготовляють під час цві­
Caltha palustris —
тіння рослини. Рослина неоф і­
багаторічна трав'яниста гола рос­ цинальна.
лина родини жовтецевих. Стебло Хімічний склад. У надземній
м'ясисте, прямостояче або висхід­ частині рослини є сапоніни, д у ­
не, просте або вгорі розгалужене, бильні речовини (8,1 % ), у-лак15—50 см заввишки. Листки чер­ тони (анемонін, протоанемонін),
гові, темно-зелені, блискучі, за­ флавоноїди, аскорбінова кисло­
рубчасті або зарубчасто-зубчасті, та (37 мг% ), каротин (5,2 мг% ),
іноді цілісні; нижні — великі, незначна кількість алкалоїдів.
округло-серцевидні, довгочереш­ Фармакологічні властивості і ви­
кові; середні і верхні — менші, користання. Калюжниця болот­
короткочерешкові або майже си­ на використовується в народній
дячі, напівстеблообгортні, з нир­ медицині і в гомеопатії. Най­
частіше її використовують зов­
нішньо як протизапальний і зне­
болюючий засіб при опіках, ра­
нах, забиттях, ревматизмі, ней­
родерматитах, екземі тощо. О соб­
ливістю калюжниці болотної є
її здатність подразнювати шкіру
і слизові оболонки. Свіжий сік
рослини спричиняє на шкірі пу­
хирці. Внутрішнє використання
рослини обмежується її токсич­
481_________________
482_________________
193
ністю. В невеликих дозах відвар
або настій трави К. б. вживають
усередину при гарячкових ста­
нах, коклюші, бронхітах, астмі,
порушенні обміну речовин, діате­
зі, анемії, цинзі, болісних мен­
струаціях і карциномі матки, а та­
кож як сечогінний засіб при во­
дянці й захворюваннях сечовивід­
них органів. Препарати рослини
проявляють антиандрогенну ак­
тивність. Надмірне вживання рос­
лини спричиняє нудоту, блюван­
ня, болі в животі, проноси та виси­
пи на тілі. В гомеопатії калюжни­
цю болотну використовують при
кашлі, бронхіті, порушенні мен­
струального циклу, при захво­
рюваннях шкіри. Використову­
ють К. б. і як їстівну рослину.
Ошпарені окропом мариновані
пуп'янки, відомі під назвою «ні­
мецькі каперси», відварені в со­
лоній воді пагони і коріння
використовують як приправу до
м'ясних і рибних страв, у солян­
ках, борщах, салатах тощо. Для
використання в їжу пагони і
листя слід збирати після почат­
ку цвітіння рослини, коли її
токсичність зникає.
483
484
КАМФОРОСМА
МОНПЕЛІЙСЬКА
камфоросма монпелийская
Camphorosma monspeliaca —
КАМЯНИЧКА —
напівкущова, з камфорним за­
пахом рослина родини лободо­
вих, заввишки 10—50 см. Утво­
рює густу дернинку, з якої ви­
ходять однорічні білуваті або
білоповстисті квітконосні паго­
ни, розгалужені тільки в суцвітті.
Листки чергові, нитковидно-шиловидні, кілюваті, волосисті, зго­
дом майже голі. Квітки дрібні,
двостатеві, одиничні, в пазухах
приквіткових листків, утворю­
ють густе колосовидне суцвіття.
Оцвітина проста, овальна, чо­
тирилиста, 3—3,5 мм завдовжки,
густоволосиста; два бокові її зуб­
ці зелені, середні зубці — плівча­
сті. П лід — нерозкривний, з плів­
частим о плодн ем ; насінина верти­
кальна, видовженоовальна, з роз­
сіяними залозками. Цвіте у лип­
ні — вересні.
Поширення. Камфоросма монпелійська росте в Донецькому
Лісостепу і в Степу, в Криму,
особливо на Південному узбе­
режжі; трапляється на півден­
Лікарські форми і застосування.
ЗОВНІШНЬО —2—3 столові ложки су­ них степах на солонцях, особ­
хої трави загортають у марлю, за­ ливо на піскових та щебенистих
нурюють в окріп і прикладають до схилах.
уражених ділянок тіла.
Сировина. Для виготовлення лі­
ків використовують траву, яку
збирають під час цвітіння рос­
лини. Сушать у затінку на віль­
ному повітрі або в приміщенні
з доброю вентиляцією. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Надземна час­
тина рослини містить 0,2 % ефір­
ної олії з запахом гіркого миг­
далю.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Камфоросма монпелійська має збуджуючі, потогін­
ні та діуретичні властивості. У на­
родній медицині настій трави
камфоросми приймають усере­
дину при нервових захворюван­
нях, коклюші, хронічному нежи­
ті, простудних захворюваннях та
водянці, при відсутності мен­
струацій; місцево — для гоєння
ран. Припарки з трави засто­
совують як засіб, що сприяє роз­
смоктуванню пухлин.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО— настій трави (1 сто­
лова ложка сировини на 200 мл окро­
пу, настоюють 1—2 години, про­
ціджують) по 1 столовій ложці 3—4
рази на день.
невелике (8—12 м заввишки)
дерево або великий кущ родини
розових. Те саме, що й груша
маслинколиста.
48 5
КАНАТНИК —
однорічна трав'яниста рослина
родини мальвових. Те саме, що
й абутилон Теофраста.
486
КАНУФЕР—
багаторічна трав'яниста з пря­
мостоячими більш-менш розга­
луженими стеблами рослина ро­
дини айстрових (складноцвітих).
Те саме, що й м аруна велика.
487
КАПЕРЦІ КОЛЮЧІ —
напівкущова рослина родини каперцевих. Те саме, що й каперці трав'янисті.
488
КАПЕРЦІ ТРАВ'ЯНИСТІ,
каперці колючі;
каперсы колючие
Capparis herbacea, синонім —
С. spinosa —
напівкущова рослина родини каперцевих. Стебла голі або не­
густо опушені, сланкі, до 1,5 м
завдовжки. Листки чергові, ко­
роткочерешкові, цілісні, еліптич­
ні або овальні, на верхівці за­
гострені, з прилистками у вигляді
коротких прямих або зігнутих ши­
пів. Квітки великі (5—7 см у діа­
метрі), білі або блідо-рожеві,
чотиричленні, з численними ти­
чинками, пазушні, одиничні, на
довгих (5—6 см завдовжки) ніж ­
ках. П лід — ягодоподібний, м'я­
систий. Цвітуть у травні — жовт­
ні. Плоди достигають у червні —
жовтні.
Поширення. Каперці трав'янисті
ростуть у Криму на сухих ка­
м'янистих схилах і приморських
галечниках.
Сировина. Для лікарських по­
треб використовують стиглі пло­
ди і кору коренів. З викопаного
восени коріння здирають кору
і сушать. Пуп'янки квіток, вер­
хівки пагонів з бутонами, молоді
плоди, мариновані в оцті, вжива­
ють під назвою «каперси» як при­
праву до їжі. Рослика неоф іци­
нальна.
Хімічний склад. Плоди каперців
містять тіоглікозиди, стероїдні
сапоніни, рутин, аскорбінову кис­
лоту (23—57 мг% ), цукри (до
12 % ), фермент мірозин, червоний
барвник, ефірну і жирну олію та
йод; у квітках і бутонах є сапо­
ніни, рутин (до 0,32 % ), кверце­
тин, аскорбінова кислота (до
150 мг% ) і барвник. У коренях
є глікозид капаридин.
КАПУСТА ГОРОДНЯ
капуста огородная
Фармакологічні властивості і ви­ Brassica oleracea —
користання. У народній медици­
дворічна трав'яниста рослина ро­
дини капустяних (хрестоцвітих).
Протягом першого року життя
утворюється низьке стебло і
значна кількість листків, скла­
дених у щільну гладеньку го­
ловку; на другий рік розвива­
ється квітуче стебло до 1,5 м
заввишки. Листки великі, чер­
гові, м'ясисті, сизо-зелені або
фіолетові. Квітки двостатеві, пра­
вильні, чотиричленні, зібрані в
китиці; пелюстки блідо-жовті або
білі. П лід — двогніздий стручок.
Цвіте у травні — червні.
Поширення. Капусту городню ви­
рощують по всій території Украї­
ни як овочеву рослину.
Сировина. З лікувальною метою
використовують листя рослини.
Хімічний склад. У листі капусти
є білки (1,1—2,3% ), органічні
кислоти (яблучна, лимонна, глюкуронова, янтарна, хлорогенова,
ферулова, кавова, тартронова, м у­
рашина та інші), цукри (1,9—
5,3% ), вітаміни С, В,, В2, В6, Н,
Е, p-каротин, нікотинова, пантоЛікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар із висушеної тенова і фолієва кислоти, жири,
кори коренів (2 чайні лож ки сирови­ амінокислоти (триптофан, лізин,
ни на 200 мл окропу) по 1 столовій метіонін, тирозин, гістидин та
лож ці 3—4 рази на день.
інші), клітковина
(0,6— 1,6%),
макро- і мікроелементи (калій —
185—375 мг% , фосфор — 31 —
78 мг% , сірка, натрій, кальцій,
магній, залізо, срібло, олово, сви­
нець, титан, молібден, нікель, ва­
ні каперці трав'янисті (особли­
во свіжі частини рослини) ві­
домі своїми в'яжучими, діуретич­
ними, антисептичними та аналге­
тичними властивостями. Свіжу
кору коренів або свіже листя
жують при зубному болю, свіжу
потовчену кору коренів прикла­
дають до гнійних виразок. Плоди
вживають при зубному болю, хво­
робах ясен і щитовидної залози
та при геморої. В клінічних
умовах одержано позитивні ре­
зультати при лікуванні хвороб
щитовидної залози консервова­
ним соком із стиглих плодів
каперців. Відвар з висушеної
кори коренів приймають усере­
дину при іпохондрії, істеричних
припадках, паралічах, простуд­
них і ревматичних ломотах, при
жовтяниці й хворобах селезін­
ки. 'Експериментальними спосте­
реженнями встановлено, що від­
вар і спиртова настойка коріння
каперців прискорюють процес
згортання крові.
надій тощо). Слід відмітити, що
в капусті значна кількість віта­
міну С перебуває у вигляді так
званого аскорбігену. Ця форма
аскорбінової кислоти майже не
руйнується при подрібненні і пе­
реробці капусти.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Комплекс хімічних
речовин, що містяться в капусті,
забезпечують їй багатосторонні
терапевтичні властивості. Експе­
риментальні й клінічні випробу­
вання свідчать про високу еф ек­
тивність свіжого соку капусти
при лікуванні виразкової хворо­
би шлунка і дванадцятипалої
кишки. Основною діючою речо­
виною в цьому випадку вважа­
ється вітамін U, який має антигістамінні й антисеротонінові вла­
стивості, поліпшує ліпідний о б ­
мін, обмін тіаміну і холіну та
метаболізм слизової оболонки
шлунка, підвищуючи її опірність
до ушкоджуючих факторів і сти­
мулюючи процес загоювання ви­
разок. Під назвою «вітамін U»
промисловість випускає активо­
вану форму метіоніну — метилметіонінсульфонію хлорид. Його
застосування показане і дає д о б ­
рий терапевтичний ефект при ви­
разковій хворобі шлунка і два­
надцятипалої кишки, при ентери­
тах, колітах, захворюваннях шкі­
ри (екзема, псоріаз, нейродерміт,
поверхневий алергічний васкуліт)
та при кардіосклерозі. Слід однак
195
491_________________
зауважити, що терапевтичний
ефект натурального соку капус­
ти значно вищий, оскільки він,
на відміну від чистого метилметіонінсульфонію хлориду, має
ще й бактерицидні, бактеріоста­
тичні, фунгіцидні, фунгістатичні
й фітонцидні властивості. Експе­
риментально доведено, що сві­
жий сік капусти виявляє анти­
бактеріальну дію навіть на зо ­
лотистий стафілокок і мікробактерії туберкульозу. Крім цьо­
го, свіжий сік капусти має про­
тикашлеві й відхаркувальні вла­
стивості. Майже повна відсут­
ність у капусті пуринових основ
робить її корисною в дієтичному
харчуванні хворих на подагру
і жовчнокам'яну хворобу. Сік,
салати й інші страви з капусти
показані при захворюваннях сер­
ця і нирок (діуретична здат­
ність завдяки підвищеному вміс­
ту солей калію), при атероскле­
розі (наявність пектинів, спро­
можних виводити з організму
токсичні речовини й холесте­
рин, і клітковини, яка виводить
холестерин і покращує моторну
функцію кишечника), при ож и­
рінні (тартронова кислота галь­
мує перетворення вуглеводів на
жири і холестерин). З давніхдавен використовують капусту
і в народній медицині. Її завжди
вважали ефективним і разом з
тим нешкідливим лікувальним
засобом, який підвищує стій­
кість організму до різних за­
хворювань. Народна медицина
рекомендує вживати свіж у ка­
пусту або сік при безсонні, го­
ловних болях, жовтусі та хво­
робах селезінки. Свіжу і кваше­
ну капусту вживають у народі
для підвищення апетиту, поси­
лення секреторної діяльності за­
лоз шлунка, регуляції діяльності
кишечника, профілактики цинги
і хронічної диспепсії, як сеч о­
гінний і легкий послаблюючий
засіб. Квашену капусту або роз­
сіл від неї вживають при діабеті,
хворобах печінки, жовчного мі­
хура, холангіогепатитах; капус­
тяний розсіл поліпшує травлен­
ня, сприяє відділенню жовчі,
виявляє легку послаблюючу дію,
особливо ефективну при гемо­
рої. Сік капусти і її відвар з ме­
дом вживають при ларингітах,
бронхітах та інших запальних
процесах дихальних шляхів. Як
зовнішній засіб використовують
свіже листя і сік капусти. Свіже
листя прикладають до суглобів
при подагрі. Лля гоєння гнійних
ран, виразок і опіків використо­
вують подрібнене листя капусти,
змішане наполовину з сирим яєч­
ним білком. Свіжий сік капусти,
розведений теплою водою у спів­
відношенні 1:1, використовують
для полоскання при стоматита^
і ангінах.
Лікарські форми і використання.
ВНУТРІШНЬО — метилметіонінсульфонію хлорид (вітамін U) приймають
після їди по 1—2 таблетки (0,05—
0,1 г) ЗО—40 днів при виразковій
хворобі шлунка і дванадцятипалої
кишки, хронічному гастриті з нор­
мальною, зниж еною і підвищеною
секреторною ф ункцією шлунка, при
гастралгіях (при індивідуальному несприйманні вітаміну U можливі нудо­
та, блювання та посилення болів,
які зникаю ть пда зменш енні дози або
відміні препарату); свіж ий сік капус­
ти п'ють теплим по півсклянки 2—З
рази на день до їди 3—4 тиж ні при
виразковій хворобі, хворобах печінки
і ж овчного міхура, при холангіогепа­
титах і атеросклерозі (у зв'язку з
можливістю посилення газоутворення
пити сік хворим на інфаркт міокарда
протипоказано); розсіл квашеної ка­
пусти приймають теплим по півсклян­
ки 2—3 рази на день до їди при хво­
робах печінки, ж овчного міхура й хо­
лангіогепатитах, а при геморої, особ­
ливо коли захворю вання супроводить­
ся запорами і кровотечами,— до 2
склянок на прийом.
490_________________
КАПУЦИН —
багаторічна (в культурі — одно­
річна) трав'яниста рослина ро­
дини красолевих. Те саме, що
й красоля велика.
КАРТОПЛЯ
картофель
Solanum tuberosum —
однорічна (в культурі) та багато­
річна (в дикому стані) трав'яни­
ста бульбоутворююча рослина
родини пасльонових. Стебел кіль­
ка, вони прямостоячі або висхід­
ні, ребристі, розгалужені, 60—
100 см заввишки. Листки пере­
ривчасто-непарноперисті, з 7— 11
яйцевидними листочками. Квітки
двостатеві, правильні, у верхів­
кових завійках; віночок зрослопелюстковий, білий, блідо-рож е­
вий або фіолетовий. Плід — яго­
да. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Походить з Півден­
ної Америки. На Україні картоп­
лю вирощують як цінну про­
довольчу, технічну та кормову
культуру.
Сировина. З лікувальною метою
використовують бульби черво­
них сортів картоплі. У народній
медицині використовують і квіт­
ки рослини.
Хімічний склад. Бульби картоплі
містять близько 25 % - сухої ре­
човини, основними складовими
частинами якої є-, крохмаль (80—
85% ) і білок (до 3% ). Крім
крохмалю, в бульбах є й інші
196
492
вуглеводи — клітковина, пектино­
ві речовини, моно- і олігосахариди. Білок картоплі містить
14 із 20 незамінних амінокислот,
а коефіцієнт його поживної цін­
ності порівняно з білком куря­
чого м'яса, який вважається най­
повноціннішим для харчування
людини, становить 0,85. Багаті
бульби картоплі і на вітаміни.
В них є аскорбінова кислота
(10—54 мг%), майже весь ком­
плекс вітаміну В (тіамін, рибо­
флавін, піридоксин, фолієва і ні­
котинова кислоти), каротиноїди,
токофероли, нікотинамід, біотин
та противиразковий фактор — ві­
тамін U тощо. Близько 1 % сухої
речовини припадає на долю мі­
неральних речовин — сполуки ка­
лію (до 568 мг% ), фосфору (45—
50 мг%), кальцію (12— 15 мг%)
заліза (1 мг% ), сірки, марганцю,
йоду, нікелю, кобальту, міді та
ін. Крім того, в бульбах картоплі
знайдено стерини (стигмастерин,
кампестерин, ситостерин), ліпі­
ди та органічні кислоти (кавову
хлорогенову, лимонну, щавлеву
яблучну). Вся надземна частина
рослини і шкірка бульб містять
гЛюкоалкалоїди, головними з яких
є соланін і чаконін.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Сік із бульб картоп­
лі має антиацидні, протизапаль­
ні, ранозагоювальні, спазмолі­
тичні й сечогінні властивості;
він сприяє зниженню артеріаль­
ного тиску (дія ацетилхоліну),
нормалізує функцію кишечника.
Застосування картопляного соку
показане і дає добрий терапев­
тичний ефект при гастритах і ви­
разковій хворобі, які супрово­
дяться підвищеною
секрецією
шлункового соку, при спастич­
них запорах і диспепсії та при
стійких головних болях. Побіч­
них явищ при лікуванні сирим
картопляним соком не відміче­
но. Для одержання соку добре
помиті й витерті насухо бульби,
без ростків і позеленілих діля­
нок, які містять підвищену кіль­
кість соланіну, разом з лушпай­
ками труть на тертці або про­
пускають через м'ясорубку, а
одержану мезгу відтискають че­
рез -2 шари марлі. Перетерту
сиру картоплю широко вико­
ристовують у дерматології й
косметиці: лікують гноячкову ек­
зему, піодермію, дерматити, опі­
ки, гнійні рани, виразку гомілки
та інші виразкові хвороби шкіри.
У випадку виразки гомілки на
всю уражену поверхню кладуть
ш&р тертої сирої картоплі зав­
товшки 0,5— 1 см, накривають
серветкою з 6—8 шарів марлі
й залишають у такому стані на
4—5 годин, періодично зволо­
жуючи пов'язку свіжим соком
картоплі. За умови щоденного
проведення процедури виразки
епітелізуються приблизно за З
тижні. В косметичній практиці
перетерту сиру або зварену «в
мундирі» картоплю вводять до
складу живильних масок (при
сухій шкірі, сонячних опіках то­
що). При катарах верхніх дихаль­
них шляхів вдихають пару га­
рячої подавленої картоплі, зва­
реної «в мундирі». Як діуретич­
ний засіб рекомендується нау­
ковою і народною медициною
картопляна дієта. Печену несо­
лону картоплю вводять у раціон
хворих на ниркові й серцевосудинні захворювання з набря­
ками. Картопля є сировиною
для одержання крохмалю, глю­
кози, спирту і молочної кисло­
ти, які широко використовують­
ся в лікувальній практиці. Крох­
маль, зокрема, приймають все­
редину і в клізмах як обволі­
каючий засіб при отруєннях для
захисту слизової оболонки шлун­
ка. Застосовують його у вигляді
киселю після звільнення шлун­
ка. Останнім часом увагу дослід­
ників привертає і надземна части­
на рослини як дж ерело для одер­
жання алкалоїду соланіну, який
за хімічною будовою близький
до кортикостероїдів і серцевих
глікозидів. У великих дозах со­
ланін спричиняє тяжкі отруєння,
а в малих зумовлює стійке й три­
вале зниження артеріального тис­
ку, збільшує амплітуду і змен­
шує частоту серцевих скоро­
чень, виявляє протизапальну, бо­
летамувальну і протиалергічну
дію. Це свідчить про те, що не
випадково настій квіток картоп­
лі використовують у народній
медицині як засіб, що має гіпо­
тензивні властивості і збудж ує
дихання.
КАСІЯ ВУЗЬКОЛИСТА,
сена індійська;
кассия узколистная
Cassia angustifolia, синонім —
Senna officinalis —
невеликий (1,5— 1,8 м заввишки)
прямостоячий кущ родини це­
зальпінієвих. Нижні гілки п ід­
ведені над землею. Листки чер­
гові, парноперисті, з 4—5 пара­
ми синювато-зелених листочків
завдовжки 2,5—6 і завширшки
1—2 см. Квітки великі, зиго­
морфні (див. Зигоморф на квіт­
ка), золотаво-жовті, зібрані в па­
зушні
китицевидні
суцвіття.
П лід — біб, серповиднозігнутий,
темно-коричневий, з зеленим від­
тінком. Цвіте з липня до осені.
Насіння визріває з вересня.
Поширення, заготівля і зберіган­
ня, хімічний склад, фармаколо­
гічні властивості і використан­
ня, лікарські форми і застосу­
вання — усе так, як у статті Касія гостролиста.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — сирий сік картоплі
п ’ють по півсклянки 3 рази на день
(натщесерце, перед обідом і перед
вечерею) протягом 2—3 тиж нів, по­
вторюючи курс лікування після т и ж ­
невої перерви. Під час лікування
соком ф ізіотерапевтичні процедури,
медикаментозне лікування припиня­
ють, дотримуються щадної дієти. Во­
сени і навесні, коли загострення ви ­
разкової хвороби найбільш вірогідне,
рекомендується пити сирий сік картоп­
лі протягом 2 тиж нів з профілактичною
метою (дозу мож на зменшити напо­
ловину).
492
197
493
К А С ІЯ ГОСТРОЛИСТА,
Поширення.
Касія
гостролиста
дико росте в Африці. В СРСР її
сена африканська;
вирощують у Середній
Азії й
кассия остролистная
як однорічну рос­
Cassia acuti folia, синонім — Азербайджані
лину.
С. alexandrina —
Заготівля і зберігання. Для ви­
невеликий (60—90 см заввишки)
розлогий кущ родини цезаль­
пінієвих. Нижні стеблові гілки
довгі, майже стеляться по землі.
Листки чергові, парноперисті, з
4—5 парами синювато-зелених
ланцетовидних листочків завдов­
жки 2—3 і завширшки 0,5— Г см.
Квітки середньої величини (7—
8 мм завдовжки), зигоморфні
(див. Зигом орф на квітка), Жовті,
зібрані в пазушні китицевидні
суцвіття. П лід — біб завдовжки
З—5 і завширшки 1,5—2,5 см,
слабозігнутий, зеленаво-коричне­
вий. Цвіте з липня до осені. На­
сіння визріває з вересня.
готовлення ліків використовують
листя (Folium Sennae), відоме під
назвою александрійського листя,
і плоди (Folliculi Sennae), які на­
зивають александрійськими стру­
чками. Листя збирають 2—3 рази
за вегетацію, обшморгуючи його
з пагонів: перший раз — коли ниж­
ні листки пожовкнуть, вдруге —
через 1— 1,5 місяця, третій раз
збирають листя, яке встигло від­
рости після другого збирання до
заморозків. Плоди збирають у мі­
ру їхнього достигання, ознакою
якого є їхнє побуріння й роз­
тріскування. Зібрану сировину
відразу сушать на відкритому
повітрі, розстилаючи її тонким
шаром на тканині. Строк при­
датності —3 роки. Аптеки від­
пускають сировину.
Хімічний склад. Плоди і листя
касії гостролистої містять антраглікозиди (сенозиди А і В, реїн,
алое-емодин), флавоноїди, сте­
рини, органічні кислоти (паль­
мітинова, лінолева, стеаринова
та інші), сліди алкалоїдів. У лист­
ках, крім того, є смолисті речо­
вини.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Касія гостролиста
має проносні властивості. Вона
позитивно впливає на жовчови­
дільну й антитоксичну функції
печінки. Проносна дія рослини
зумовлена антраглікозидами, які
посилюють моторну функцію ки­
шечника, особливо
товстого.
Проносний ефект настає через
6— 10 годин після прийняття пре­
паратів касії. На відміну від пре­
паратів алое, які діють лише
в присутності жовчі в кишеч­
нику, препарати касії ефективні
й у разі порушення надходж ен­
ня жовчі в кишечник. Вони не
змінюють нормальної
функції
тонких кишок (на відміну від
рицинової олії), не спричинюють
запору після послаблюючої дії
(на відміну від ревеню), рідкого
випорожнення і болів у кишеч­
нику, як це спостерігається при
використанні інших проносних
засобів (кора крушини, корінь
ревеню, сульфат магнію). Пре­
парати касії використовують для
регуляції
функції
кишечника
(хронічні атонічні запори, запо­
ри у вагітних і в годуючих мате­
рів та при порушенні моторики
кишок у жінок у клімактерич­
ний період, для розм'якшення
випорожнення при тріщинах зад­
нього проходу та при геморої).
В хірургічній практиці касію
використовують перед операція­
ми і при післяопераційній ато­
нії кишечника. Касія входить
до складу п роносних чаїв і протигеморойних чаїв. Сила про­
носної д ії залежить від ви­
браної дози: малі дози (2—4 г)
зумовлюють легке
послаблен­
ня, підвищені (5 г) — проносний
ефект. Щоб уникнути звикання
до препаратів касії, їх доцільно
чергувати з іншими проносними
засобами. Слід уникати трива­
лого (до кількох років) вживан­
ня великих доз препаратів касії
(як і інших проносних засобів),
оскільки це може спричинити
атрофію гладенької мускулату­
ри товстої кишки й порушення
її іннервації. Побічні явища (гур­
чання, метеоризм, біль у животі)
спостерігаються дуж е рідко і
при припиненні приймання пре­
парату відразу зникають. Смо­
листі речовини, які є в листі ка­
сії, зумовлюють спазми кишеч­
ника. Щоб позбутися смолистих
речовин, настій після охолод­
ження фільтрують. У плодах
смолистих речовин немає, тому
проносна дія настоїв з них ніж ­
ніша. В китайській медицині
настій або відвар листя касії
застосовують як апетитний засіб
і для поліпшення травлення.
Фармацевтична промисловість Ін­
д ії виробляє з касії препарати
сенаде (Senade) і глаксена (Glaхепа), які імпортуються до СРСР.
Німецька Демократична Респуб­
ліка поставляє в СРСР препарат
регулакс (Regulax) — аналог віт­
чизняного кафіолу (Cafiolum).
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (8 г,
або 2 столові лож ки, сировини на
200 мл окропу) по половині чи т р е ­
тині склянки зранку і на ніч; екстракт
сени сухий (Extractum Sennae siccum)
по 1—2 таблетки на прийом 2—3 рази
на день або 1—2 таблетки на ніч і зран ­
ку натщесерце; складний настій сени,
або віденський напій (Infusum Sennae
compositum) по 1—2 столові ложки на
прийом — для дорослих і по 1 чайній
або 1 десертній л о ж ц і— для дітей;
лакричний порош ок (Pulvis G licirrhizae
compositus) вж иваю ть розведеним во­
дою по 1 чайній лож ці 1—2 рази на
день (дітям дава'ги по чверті чаййої
лож ки).
198
494
496
498_________________
КВАСЕНИЦЯ ЗВИЧАЙНА,
багаторічна вічнозелена напів- багаторічна трав'яниста з вигля- заячий квас, заячий щавель;
кущова рослина родини барвін- дом кулястого куща рослина кислица обыкновенная
кових. Те саме, що й барвінок родини гвоздикових. Те саме, Oxalis acetosella —
КАТАРАНТУС РОЖЕВИЙ —
КАЧЙМ ВОЛОТИСТИЙ —
рож евий. .
що й лещ иця волотиста.
495
КАТРАН СТЕВЕНА
катран Стевена
Crambe steveniana —
багаторічна трав'яниста росли­
на родини капустяних (хресто­
цвітих). Стебло прямостояче, га­
лузисте, 60— 100 см заввишки.
Листки тонкі, голі, двічіперистороздільні, з вузькими гострими
частками. Квітки
двостатеві,
правильні, 4-пелюсткові, зібрані
в китиці; пелюстки білі, 5—5,5 мм
завдовжки і близько 4 мм зав­
ширшки. П лід — чотиригранний
стручечок. Цвіте у травні, червні.
Поширення. В дикому стані росте
на степах і глинистих схилах
у передгірних районах Криму
і на Керченському півострові.
На півдні республіки вирощують
як овочеву рослину.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовують (свіжими або кон­
сервованими)
корені
росли­
ни, які копають у кінці першої
(якщо вони досягли більше 2 см
у діаметрі) або другої веге­
тації. На третій рік рослина ут­
ворює квітконосний пагін і після
дозрівання насіння відмирає з
коренем. Зберігають корені в х о ­
лодильниках, траншеях, підва­
лах, овочесховищах; заморож е­
ні корені після відтаювання збе­
рігають свої смакові якості.
Хімічний склад. Корені містять
крохмаль і цукри та гірчичні
глікозиди.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. К орені катрану ма­
ють фітонцидні властивості, п ід­
вищують апетит, покращують тра­
влення. В народній медицині
їх використовують при розладі
шлунка, як протицинготний за­
сіб та як замінник гірчичників.
Вживають корені катрану свіжи­
ми і переробленими (салати, соу­
си, як пряні добавки в соліннях
і маринадах).
багаторічна трав’яниста безстебла рослина родини квасеницевих.
Має тонке розгалужене повзуче
кореневищ е, на кінці якого роз­
КАШТАН КІНСЬКИЙ —
виваються безлисті квітконосні
високе (до 25 м заввишки) листо­ пагони 6— 12 см заввишки. Листки
падне дерево родини гіркокаш- довгочерешкові, трійчасті, в пуч­
танових. Те саме, що й гір ко ­ ках; листочки оберненосерцевидкаштан звичайний.
ні. Квітки правильні, двостатеві
п'ятичленні, одиничні; пелюстки
оберненояйцевидні, білі, з рож е­
вими або ліловими жилками, 12—
15 мм завдовжки і 6—8 мм зав­
ширшки. П лід — коробочка. Цвіте
у травні — червні.
Поширення. Квасениця звичайна
трапляється у вологих тінистих,
переважно листяних лісах, по
чагарниках у лісових районах та
в західній частині Правобережно­
го Лісостепу.
Сировина. З лікувальною метою
використовують свіжу або суху
траву (Herba Oxalidis acetosella),
зібрану під час цвітіння росли­
ни. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. У траві квасениці
звичайної є аскорбінова кислота
(до 150 мг% ), каротин, рутин,
вільні органічні кислоти (щавле­
ва —0,08—0,84% , яблучна, янтар­
на та інші) та їхні солі, а також
флавоноїд орієнтин.
497
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній меди­
цині квасениця звичайна дуж е
популярна. Її використовують як
199
499
протицинготний, протизапальний,
антисептичний, в'яжучий, жов­
чогінний, сечогінний і проти­
глисний засіб. Вживають росли­
ну переважно' свіжою. Листя
рослини додають до салатів, ним
посипають яєшню, бутерброди
з ковбасою, паштетами, сиром
тощо. Це не тільки надає стра­
вам приємного кислуватого при­
смаку, а й робить їх корисніши­
ми рано навесні, коли організм
перебуває в стані гіповітаміно­
зу, при атеросклерозі, захворю­
ваннях шкіри внаслідок пору­
шення обміну речовин, при пе­
чії, порушеннях травлення, ж ов­
тяниці, нефриті, хворобах сечово­
го міхура, надмірних місячних,
при отруєнні важкими метала­
ми. Свіже подрібнене листя при­
кладають до фурункулів, гній­
них ран, наривів, золотушних
та інших виразок. Свіжий сік
рослини або настій трави вико­
ристовують у тих самих випад­
ках, що й свіже листя, але значно
рідше. Є вказівки на терапев­
тичний ефект свіжого соку рос­
лини при карциноматозних ви­
разках, при раку губи, раку шлун­
ка (в першому і другому випад­
ках місцеве лікування поєднува­
ли з прийманням соку всереди­
ну). Свіжа трава, зібрана в пе­
ріод квітування рослини, вико­
ристовується в гомеопатії.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 сто­
лова лож ка свіж ого подрібненого л и ­
стя на 400 мл окропу, настоюють 2 го­
дини) по 1 столовій лож ці 3—4 рази
на день.
ЗОВНІШНЬО — настій подвійної міц­
ності для полоскань, обмивань і п р и ­
мочок. Н адмірне і тривале вж ивання
квасениці звичайної може спричини­
ти подразнення нирок. Рекомендуєть­
ся обмеж увати вж ивання трави ква­
сениці хворим на щ авлевокислий діа­
тез та з підвищеним протитромбіновим індексом, при схильності до
судоми.
КВАСНИЦЯ —
гілляста листопадна колюча ку­
щова рослина родини барбарисо­
вих. Те саме, що й барбарис
звичайний.
500
КВАСОЛЯ ЗВИЧАЙНА
фасоль обыкновенная
Phaseolus vulgaris —
однорічна трав'яниста рослина
родини бобових. Стебло прямо­
стояче, розгалужене,
невитке,
ЗО—80 см заввишки (кущова фор­
ма). Листки довгочерешкові, трій­
часті. Квітки білі, рожеві або
лілові, в пазушних
китицях.
П лід — біб. Цвіте у червні —
серпні.
Поширення. Походить з Півден­
ної або Центральної Америки.
На Україні вирощують як хар­
чову рослину.
Снровнна. Використовують луш­
пиння («стручки») — стиглі по­
жовтілі оплодні (Cortex fructus
Phaseoli vulgaris). РосАина н е о ­
ф іцинальна.
Хімічний склад. Оплодні містять
бетаїн, аргінін, лізин, трипто­
фан, тирозин, лейцин, аспарагін,
холін, геміцелюлозу (45—50% )
та макро- і мікроелементи (кремгній, мідь, кобальт, нікель). У стиг­
лому насінні (зерні) є білок
(20—30%), вуглеводи (50—60% ),
жири (до 3,6% ), клітковина, ві­
таміни групи В, аскорбінова кис­
лота, калій, фосфор, мідь, цинк
тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Препарати з квасо­
левого лупйіиння мають дермотонічні, сечогінні, антибіотичні
та гіпоглікемічні властивості й
використовуються для лікування
хронінних дерматозів, гіперто­
нії, ревматизму, запалень нирок,
легких форм цукрового діабету
та набряків, спричинюваних за­
хворюваннями нирок. Страви з
К. з. (особливо у вигляді пюре)
корисно вживати при гіпацидних гастритах, атеросклерозі й
порушеннях ритму серцевої д і­
яльності.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар луш пиння (15—
20 г подрібненого сухого луш пиння
на 1 л води, кип'ятять 3—4 години) —
добова доза 500 мл, пити ковтками.
При сечових каменях суміш квасоле­
вого лушпиння, листя чорниці з в и ­
чайної, квіток терну звичайного, тра­
ви деревію звичайного, хвоща •п ольо­
вого та звіробою звичайного у спів­
відношенні 3:3:3:3:6:6 готують як нас­
тій (1 столова лож ка на 1 склянку
холодної води, настоюють 6 годин,
доводять до кипіння) і вж иваю ть
протягом дня 1 склянку за кілька
разів. При цукровому діабеті: суміш
луш пиння квасолі, листя чорниці, со­
ломи вівса звичайного і сім ’я льону
звичайного у співвіднош енні 2:2:2:1
готують як відвар (3 столові лож ки
на 3 склянки окропу, варити 20 хв)
і п'ють по 3 столові лож ки тричі на
день; суміш листя чорниці звичайної
і кропиви дводомної, квасолевого луш ­
пиння і коріння кульбаби лікарської
у співвіднош енні 1:1:1:1 готують як
відвар (1 столова лож ка на 1 склянку
окропу, варять 20 хв, настоюють 20 хв,
процідж ую ть) і приймають по 1 склян­
ці 3—4 рази на день перед їдою; су­
міш луш пиння квасолі, листя м'яти пер­
цевої та кукурудзяних стовпчиків
з приймочками у співвіднош енні 7:1:2
готують як настій (3 столові лож ки
на 3 склянки окропу, варять 5—7 хв,
настоюють 10 хв, проціджують) і
приймають по півсклянки тричі на
день; суміш квасолевого лушпиння,
коренів л о п уха справж нього й листя
чорниці звичайної у співвідношенні
1:1:1 готують як настій (60 г на 1 л
води, настоюють 12 годин, кип’ятять
5 хв, настоюють ще 1 годину, про­
цідж ую ть) і приймають по три чверті
склянки 5 раз на день через ЗО хв
після їди.
200
501
КВГГОВЁ ДЕРЕВО —
504
Поширення. Походить з Північ­ КЕРМЕК ГМЕЛІНА
невелике дерево підродини яб­ ної Америки. В СРСР культи­
луневих родини розових. Те са­ вується в Московській області.
ме, що й айва довгаста.
Сировина. Використовують ко­
реневища з корінням. Заготовля­
ють восени. Рослина н еоф іци­
нальна.
Хімічний
склад. У коренях К. к.
КЁЛА —
трав'яниста рослина родини се­ містяться серцеві глікозиди (ци­
лерових (зонтичних). Те саме, марин, апоканозид, циноканозид,
К-строфантин-3, жирні кислоти
що й амі зубна.
(пальмітинова, стеаринова, лінолева, олеїнова), тритерпенові спо­
луки, танін, каучук та сліди
алкалоїдів.
502
503_________________
КЕНДЙР КОНОПЛЯНИЙ
кендырь коноплёвый
Trachomitum cannabinum —
багаторічна трав'яниста корене­
вищна рослина родини барвін­
кових. Стебла прямі, зелені або
вишнево-червоні, 60— 100 см зав­
вишки. Листки супротивні, зрід­
ка чергові, короткочерешкові, від
ланцетних до видовженояйцевидних, цілокраї. Квітки білі або
рожеві, в волотевидному су­
цвітті. П лід — листянка. Цвіте у
червні — серпні.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній меди­
цині коріння К. к. у вигляді від ­
вару здавна використовуються як
сечогінний засіб при захворю­
ваннях нирок, при серцевих хво­
робах та водянці. В науковій
медицині К. к. використовували
як кардіотонічний засіб. Фарма­
цевтичною промисловістю виго­
товлялися препарати цимарин і
кендозид. Випуск цих препара­
тів припинено у зв'язку з наяв­
ністю ефективніших засобів з
кермек Гмелина
Limonium gmelinii —
багаторічна трав'яниста гола рос­
лина родини Кермекових. Стеб­
ло розгалужене, круглясте, 20—
60 см заввишки. Листки еліп­
тичні або оберненояйцевидні, всі
в прикореневій розетці. Квітки
дрібні, правильні, двостатеві, з
5-пелюстковими фіолетово-синіми віночкам и, в коротких і щіль­
них колосах, що утворюють малорозгалужене щитковидно-піра­
мідальне суцвіття. Плід — одно­
насінний нерозкривний. Цвіте у
липні — серпні.
Поширення. Росте у Л івобереж ­
ному Лісостепу, в Степу та на
півночі Криму на солончаках і
засолених луках.
Сировина, хімічний склад, фар­
макологічні властивості і вико­
ристання, лікарські форми і за­
стосування — усе так, як у статті
Кермек широколистий.
201
505
506
КЕРМЁК ШИРОКОЛИСТИЙ
кизил —
кущ або невелике (до 8 м зав­
кермек широколистный
Limonium platyphyllum , сино­ вишки) дерево родини дерено­
вих. Те саме, що й дерен справж ­
нім — І. latifolia —
багаторічна трав'яниста рослина
родини кермекових. Стебло роз­
галужене, круглясте, 50— 100 см
заввишки. Листки всі в прикоре­
невій розетці, великі (15—60 см
завдовжки і 3,5— 12 см завширш­
ки), еліптичні або видовженоеліптичні, на верхівці — тупі або
заокруглені, з обох боків густо­
опушені пучкуватими волоска­
ми, розміщеними на горбочках.
Квітки дрібні, правильні, двоста­
теві, з 5-пелюстковими ф іолето­
во-синіми віночкам и, у рідких
колосах, що утворюють велике
розлоге щитковидне суцвіття.
П лід — однонасінний, нерозкривний. Цвіте у липні — серпні.
Поширення. Росте на півдні Л і­
состепу, в Степу, в східній час­
тині Гірського Криму та в Пів­
денному Криму по степових ча­
гарниках, на узліссях та сухих
солонцях.
Сировина. Використовують ко­
рені, зібрані восени або рано
навесні. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Корені містять
дубильні речовини (9— 19% ), га­
лову і елагову кислоти і барвни­
ки, виявляють фітонцидну актив­
ність.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має в'яжу­
чі й кровоспинні властивості.
При вживанні відвару коренів
К. ш. хворими на гострі шлунково-кишкові захворювання зни­
кають диспептичні явища, при­
пиняються проноси, поліпшуєть­
ся апетит. У народній медицині
К. ш. використовують при ката­
рах шлунка з підвищеною кис­
лотністю, при опущенні шлунка,
дизентерії, проносах та як кро­
воспинний засіб.
ній.
настойку із 100 г коренів К. ш. і 100 г
звіробою звичайного на 1,5 л горілки
п'ю ть при виразковій хворобі шлунка
по 1—2 столові лож ки до їди про­
тягом двох місяців.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­
лова лож ка сировини на 200 мл окро­
пу, настоюють 1—2 години, п роцідж у­
ють) по чверті склянки 3—4 рази на
день.
507_________________
508
КИНЗА —
однорічна трав'яниста рослина
родини селерових (зонтичних).
Те саме, що й коріандр посівний.
509______________ .__
КИПАРИС ВІЧНОЗЕЛЕНИЙ
КИЗИЛЬНИК ЧОРНОПЛОДИЙ кипарис вечнозелёный
кизильник черноплодный
Cupressus sem pervirens —
Cotoneaster melanocarpa —
однодомна вічнозелена голона­
невеликий (80—200 см заввишки)
кущ родини розових. Листки
чергові, яйцевидні або еліптич­
ні, цілокраї, на верхівці округлі,
тупі; зверху темно-зелені, розсіяно-волосисті; зісподу — густобілоповстисті. Квітки двостате­
ві, правильні, 5-пелюсткові, по
5— 15 у китице- або щитковид­
них С У Ц В І Т Т Я Х ; пелюстки ОКруГлі, 3—4 мм завдовжки, білі, на­
прикінці цвітіння блідо-рожеві.
П лоди несправжні (яблуковидні),
яйцевиднокулясті, 6—7 мм у діа­
метрі, чорні, з білуватою пово­
локою. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Кизильник чорноплодий росте розсіяно майже
по всій території України (крім
Криму) на кам'янистих схилах,
серед чагарників.
Сировина. Для лікарських по­
треб використовують траву (па­
гінці разом з листям) і плоди.
Заготовляють траву під час цві­
тіння рослини. Плоди вживають
свіжими. Рослина неоф іциналь­
на.
Хімічний склад. Листя рослини
містить флавоноїди,
глікозид,
аскорбінову
кислоту
(230—
250 мг% ). У плодах є алкалоїди,
кумарини, флавоноїди, аскорбі­
нова кислота (50 мг% ).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Кизильник чорноплодий має діуретичні, жовчо­
гінні і в'яжучі властивості. У на­
роді настій трави вживають при
Лікарські форми і застосування.
водянці, жовтяниці й проносах
ВНУТРІШНЬО — відвар коренів (20—
різного походження. Плоди їдять
40 г сировини на 200 мл окропу) по
для
покращення обміну речовин.
третині склянки 3—4 рази на день;
сінна деревна рослина родини
кипарисових, з
пірамідальною
або розлогою кроною, до ЗО м
заввишки. Листки лусковидні, перехреснопарні, темно- або яснозелені, інколи з синюватим від­
тінком (на молодих екземпля­
рах — голчасті). М ікрост робіли
(чоловічі шишки) дрібні, видов­
жені, з 2—6 м ікроспорангіям и
на нижньому боці лусок, оди­
ничні, на кінцях пагонів. Жіночі
шишки великі (до 3 см завдовж­
ки), майже кулясті, біля основи
приплюснуті, сірі або сіруватокоричневі, блискучі, дерев'яни­
сті, достигають на другий рік,
складаються з 4—6 пар щитко­
видних багатогранних лусок з
обов'язковим шипиком.
202
512
Поширення.
Батьківщина кипа­
риса вічнозеленого — Північний
Іран, Мала Азія, острови Егейського моря, Кріт і Кіпр. У Кри­
му його вирощують як деко­
ративну рослину.
Сировина. З лікувальною метою
використовують повністю достиг­
лі шишки. Р ослина неоф іци­
нальна.
Хімічний склад. Кипарис вічно­
зелений містить 0,2—0,5 % ефір­
ної олії, основними компонента­
ми якої є а-пінен (22—55% ),
6-3-карен (12—32% ), лимонен
(З—5 % ),► терпінолен (1,5—6% ),
р-пінен (1,5—5% ) і камфен (0,5—
4 % ).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В зелених насаджен­
нях Криму кипарис вічнозелений
виконує естетичну, санітарну та
гігієнічну функції, збагачує по­
вітря біологічно активними речо­
винами. Леткі фітонциди кипари­
са знезаражують повітря від
шкідливих мікроорганізмів (на
40—56% ), особливо від збудни­
ків запальних захворювань ди­
хальних шляхів, виявляють пози­
тивну терапевтичну дію на хво­
рих з хронічними неспецифіч­
ними захворюваннями
легень.
Ароматерапія вдало доповнюєть­
ся елементами рефлекторної есте­
тотерапії за рахунок краси самих
рослин, незвичайної форми листя
і гами кольорів, які благотворно
впливають на центральну і веге­
тативну нервові системи. П оєд­
нання високих декоративних яко­
стей з антимікробною активністю
летких виділень робить цю рос­
лину невід'ємною належністю зе­
лених насаджень знаменитих при­
морських здравниць Криму. Від­
вар шишок використовують у на­
родній медицині для місцевих
ванн при подагрі.
Лікарські форма 1 застосування.
ЗОВНІШНЬО — беруть третину відра
шишок, доливають доверху водою,
кип'ятять 15—20 хвилин, охолодж ую ть
до температури 30—40° і використо­
вують для місцевих ванн Ари подагрі
(процедуру закінчую ть, коли темпера­
тура відвару стане кімнатною).
510
КЙСЛЕ ДЕРЕВО —
гілляста листопадна колюча ку­
щова рослина родини барбари­
сових. Те саме, що й барбарис
звичайний.
511_________________
КИСЛЙЧ ЗВИЧАЙНИЙ —
гілляста листопадна колюча ку­
щова рослина родини барбарисо­
вих. Те саме, що й барбарис
звичайний.
517
КИТЯТКИ ВЕЛИКІ
гілляста листопадна колюча ку­ истод большой
щова рослина родини барбари­ Polygala m ajor —
КИСЛЯНКА —
сових. Те саме, що й барбарис багаторічна трав'яниста рослина
звичайний.
родини китяткових. Стебла чис­
ленні, прості, підведені, густо
облистнені, 40—50 см заввишки.
Листки чергові, цілокраї, обер­
ненояйцевидні до ланцетних або
КИТАЙСЬКЕ ДЕРЕВО —
дводомне листопадне дерево ро­ лінійних; нижні листки не зібра­
дини евкомієвих, до 20(30) м ні в розетку, вони менші або
заввишки. Те саме, що й евком ія такі самі, як верхні листки. Квіт­
ки двостатеві, неправильні, зібра­
в'язолиста.
ні в багатоквіткові (до ЗО—50 кві­
ток) верхівкові китиці; В І Н О Ч О К
рожевий, синій до фіолетового
КИТАЙСЬКИЙ РАПОНТИК — або білий, 14— 15 мм завдовжки.
П
лід — сплюснута з боків двогніз­
багаторічна трав'яниста рослина
родини гречкових. Те саме, шо й да коробочка. Цвіте у травні —
липні.
ревінь тангутський.
Поширення. Китятки великі трап­
ляються в Криму на вапняках.
513_________________
51 4
515
Сировина, хімічний склад, фарма­
кологічні властивості і викори­
стання, лікарські форми і засто­
колючий розлогий кущ або не­ сування — усе так, як у статті
велике (до 3 м заввишки) д е ­ Китятки гіркуваті.
КИТАЙСЬКИЙ Ф ІН ІК —
рево родини жостерових. Те саме,
що й зизиф ус справжній.
КИТАЙСЬКИЙ ЯСЕН —
листопадне дерево родини сима­
рубових. Те саме, що й айлант
найвищ ий.
203
518
КИТЯТКИ ГІРКУВАТІ
истод горьковатый
РоІуда 1а ататеїіа —
багаторічна трав’яниста рослина
родини китяткових. Стебло біля
самої основи розгалужене, з ви­
східними гілками, 5—20 см зав­
вишки. Листки чергові, прості, ці­
локраї; приземні листки трохи
більші, оберненояйцевидні, тупі,
зібрані розеткою; стеблові — дов­
гасті, гоструваті, біля основи
клиноподібно звужені. Квітки
двостатеві, неправильні, на корот­
ких квітконіжках, блакитні або
білі, 3,5—4 мм завдовжки, зі­
брані верхівковими китицями’, при
основі квітконіжок є 3 п р и ­
квітки, з яких середній довший
за два бокові. П лід — обернено­
яйцевидна сплюснута коробочка.
Цвітуть у травні — червні.
Поширення. Китятки гіркуваті
ростуть на Поліссі й зрідка в
північній частині Лісостепу на
вологих і вогкуватих луках, бо­
лотяних
місцях
і
торфови­
щах.
Сировина. Для виготовлення л і­
ків використовують усю росли­
ну (Herba Polygalae, синонім —
Herba Amarellae). Збирають її
на початку цвітіння разом з к о ­
рінням. Сушать сировину на
вільному повітрі (у затінку чи на
сонці) або в приміщенні, яке д об­
ре провітрюється. Р ослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. Рослина містить
сапонінові речовини (сенегін, полігалову кислоту), глікозид га­
ультерин, таніни, жирну та ефір­
ну олії.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Китятки гіркуваті ви­
користовують як ефективний від­
харкувальний засіб при гострих
і хронічних захворюваннях ле­
гень і верхніх дихальних шляхів
(ларингіт, бронхіт, бронхіальна
астма, туберкульоз, емфізема та
запалення легень). Крім того,
рослину використовують при від­
сутності апетиту, катарі шлунко­
во-кишкового тракту, при слизи­
стих проносах з виділенням с л и зу
1 як засіб, що сприяє збільшенню
кількості молока у жінок-годувальниць. Як зовнішній засіб ки­
тятки використовують для ліку­
вання наривів та екземи.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (1 чЗйна лож ка
сировини на 400 мл окропу, настояти
2 години, процідити) по півсклянки
4 рази на день до їди.
ЗОВНІШНЬО — одерж ану після про­
цідж ування настою каш коподібну ма­
су використовую ть для припарок. П ре­
парати китяток гіркуватих не токсичні,
без побічної дії.
519
китятки ЗВИЧАЙНІ
истод обыкновенный
Polygala vulgaris —
520
КИТЯТКИ СИБІРСЬКІ,
сибірська сенега;
истод сибирский
росли­ Polygala sibi rica —
багаторічна трав'яниста
на родини китяткових. Стебел
багато, вони прості або у верх­
ній частині розгалужені, май­
ж е голі, біля основи висхідні,
1 5 —зо см заввишки. Листки чер­
гові, прості, цілокраї; нижні —
яйцевидні або округлояйцевидні,
0,5—2 см завдовжки, при осно­
ві — звужені в череш ок, тупува­
ті, інші — лінійно-ланцетні, си­
дячі, гострі, довші за нижні. Квіт­
ки двостатеві, неправильні, 5-пеЛ Ю С Т К О В І, С И Н І, В рідких китицях;
приквітки не перевищують дов­
жину квіткових бруньок і не
утворюють на верхівці суцвіття
чубок. П лід — коробочка. Цвітуть
у червні — липні.
Поширення. Ростуть на вологих
луках у Карпатах, рідше — на
Розточчі-Опіллі і на Поліссі.
Сировина. Використовують тра­
ву, зібрану під час цвітіння
рослини, і корені, які копають
восени. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Рослина містить
значну кількість сапонінів.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Відвар трави з коре­
нями використовують як відхар­
кувальний засіб при гострих і хро­
нічних катарах гортані, бронхів
і легень.
Лікарські формн і застосування.
Відвар (5— 10 г подрібнених коренів і
трави на 300 мл окропу) по 1 столовій
лож ці 4 рази на день.
багаторічна трав'яниста рослина
родини китяткових. Мають неве­
лике багатоголове кореневищ е,
яке переходить у стрижневий,
малорозгалужений корінь. Стеб­
ла численні, притиснутоопушені,
слабо розгалужені, 10—25 см
заввишки. Листки чергові, цілісні,
цілокраї, череш кові, еліптичноланцетні, зверху коротко опуш е­
ні, знизу — голі, завдовжки 15—
35 мм, завширшки 9— 10 мм. Квіт­
ки двостатеві, неправильні, блі­
до-фіолетові або синюваті, на по­
никлих квітконіжках, зібрані в
однобічні пазушні, рідше вер­
хівкові китиці. П лід — двогнізда,
сплюснута
округло-серцевидна
коробочка. Цвіте у травні —
липні.
Поширення. Китятки сибірські
ростуть на вапнякових сухих
204
кам'янистих схилах, крейдяних
та глинистих відслоненнях у Лі­
состепу (по Дністру і його при­
токах), на південному сході в
басейні Дінця і на півдні Д о ­
нецької області (вододіл річок
Кальміусу та Міусу).
Заготівля і зберігання. Для ви­
готовлення ліків використовують
кореневища з коренями (Radix
Polygalae sibiricae). Перед в'янен­
ням надземної частини корені ви­
копують, старанно очищають від
землі (мити у воді не можна)
і сушать на вільному повітрі
(у затінку чи на сонці) або в
приміщенні з доброю вентиля­
цією. Сухої сировини виходить
30—32 % . Строк придатності —
4 роки. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад — як у китяток
гіркуватих.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Китятки сибірські
використовують як ефективний
відхаркувальний засіб при гост­
рих і хронічних захворюваннях
легень і верхніх дихальних шля­
хів (див. статтю Китятки г ір к у ­
ваті). Поряд з цим рослину ви­
користовують при проносах, запа­
леннях сечового міхура, як гір­
коту для поліпшення апетиту,
а зовнішньо — як ранозагоюваль­
ний засіб.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар коренів (20 г
сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­
ловій ложці 4—5 раз на день. Пре­
парати з китяток не токсичні, без
побічної дії.
521_________________
КИТЯТКИ ЧУБАТІ
истод хохлатый
Polygala comosa —
багаторічна трав'яниста рослина
родини китяткових. Стебел бага­
то, вони прості, майже голі, б і­
ля основи висхідні, 10—25 см
заввишки. Листки чергові, прості,
цілокраї, 3—3,5 см завдовжки
і 4—5 мм завширшки; нижні —
я й ц е в и д н о -е л іп т и ч н о д о в г а с т і,
стеблові — лінійно-ланцетні. К ві­
тки двостатеві, неправильні, 5пелюсткові, синьо-фіолетові або
рожеві, іноді в багатоквіткових
китицях; приквітки П Є р Є В И ІЦ у Ю Т Ь
довжину квіткових бруньок і
утворюють на верхівці суцвіття
чубок. П лід — коробочка. Цвітуть
у травні — червні.
Поширення. Ростуть на сухо­
дільних луках, узліссях, лісо­
вих галявинах, у степових за­
падинах на Поліссі і в Лісостепу,
рідше — в передгір'ях Карпат і
в степовій зоні.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Китятки звичайні.
522
524
КІНСЬКА ГРИВА —
КЛЕН ГОСТРОЛИСТИЙ —
багаторічна трав'яниста рослина дерево з густою розлогою кро­
родини айстрових (складноцві­ ною родини кленових. Те саме,
тих). Те саме, що й сідач ко н о п ­ що й к л е н звичайний.
левий.
523_________________
КІНСЬКИЙ ЧАСНЙК ЧЕРЕШ­
КОВИЙ,
часникова трава;
чесночница лекарственная
Alliaria petiolata, синонім —
A. officinalis —
дворічна трав'яниста рослина ро­
дини капустяних (хрестоцвітих).
Стебло 25— 100 см заввишки,
прямостояче, малорозгалужене,
голе,
внизу — маловолосисте.
Листки з сизуватою поволокою,
цілісні; прикореневі — яйцевид­
но-серцевидні; верхні — яйцевид­
но-трикутні, короткочерешкові.
Квітки двостатеві, правильні, 4пелюсткові, білі, у верхівкових
китицевидних суцвіттях. П лід —
стручок. Цвіте у квітні — червні.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України в листяних та мі­
шаних лісах, по чагарниках, як
бур'ян у садах і парках.
Сировина. Використовують насін­
ня і листя, зібране під час цві­
тіння рослини. Рослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. Листки містять
глікозид синігрин, аскорбінову
кислоту, флавоноїди, смоли тощо.
Насіння містить близько ЗО %
гірчичної олії.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Настій трави вжива­
ють при бронхіальній астмі, про­
носах та як глистогінний засіб.
Товчене насіння іноді використо­
вують замість гірчичників.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО—настій трави (1 чайна
ложка трави на 200 мл окропу,
настоюють до охолодження) по 1 сто­
ловій ложці 4—5 раз на день.
КЛЕН ЗВИЧАЙНИЙ,
клен гостролистий;
клён остролистный
A cer platanoides —
дерево з густою розлогою кро­
ною родини кленових. Стовбур
колоновидний з поздовжньо-трі­
щинуватою темно-сірою корою,
25—ЗО м заввишки. Листки су­
противні, 5—7-лопатеві, з обох
боків зелені, основа серцевидна;
лопаті .тонкозагострені, з 1—
З зубцями, виїмки між ними за­
округлені. При зриванні листків
з черешків виділяється молоч­
ний сік. Квітки дрібні, правиль­
ні, в прямостоячих щитковидних
суцвіттях. В іночок зеленаво-жов­
тий. П лід — подвійна крилатка.
Цвіте у квітні — травні.
205
526
528_________________
КМИН ЗВИЧАЙНИЙ
торії України в листяних і мі­ багаторічна трав'яниста полікар­ тмин обыкновенный
шаних лісах. Вирощують його пічна дводомна рослина родини Carum carvi —
Поширення. Росте по всій тери­
КЛОПОГОН ДАУРСЬКИЙ —
у парках і вуличних насаджен­
нях.
Сировина. Використовують сік і
молоде листя. Ця сировина не
заготовляється і аптеками не
відпускається.
Хімічний склад ще недостатньо
вивчено. Сік містить цукор (1,4 %)
і каучук (1,1% ), листки — ду­
бильні речовини, каучук, алка­
лоїди, каротин (13,2 мг% ), аскор­
бінову кислоту (до 268 мг% )
тощо.
жовтецевих. Те саме, що й ци- дворічна трав'яниста рослина ро­
м іциф уга даурська.
дини селерових
(зонтичних).
Стебло голе, від середини роз­
галужене, ЗО—80 см заввишки.
Листки чергові, довгасті, • 2—3перисті, кінцеві частки у них
ключики —
багаторічна ранньовесняна тра­ лінійні, закінчуються коротким
в'яниста рослина родини перво­ м'яким вістрям. Квітки дрібні,
цвітих. Те саме, що й п ер во ­ правильні, двостатеві, білі або
рожеві, у складних зонтиках.
цвіт весняний.
П лід — двосім 'янка. Цвіте у черв­
ні — липні. Плоди дозрівають у
липні — серпні.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України на луках, узл іс­
сях, лісових галявинах, по бал­
ках. Вирощується як ефіроолій­
на рослина.
Заготівля і зберігання. Викори­
стовують плоди (Fructus Carvi),
зібрані, коли плоди перших зон­
тиків уж е побуріли, а решта ще
зелені. Заготівлю краще прово­
дити зранку або ввечері, щоб
запобігти обсипанню зрілих пло­
дів. Зрізані рослини зв'язують у
снопики і ставлять під намет
для достигання. Потім їх обм о­
лочують і відділяють плоди на
віялках або решетах. Зберігають
у сухих, добре провітрюваних
приміщеннях. Строк придатнос­
ті — 3 роки. Сировина відпускає­
ться аптеками.
Хімічний склад. Плоди К. з. мі­
стять флавоноїди (кверцетин і
кемпферол), жирну олію, дубиль­
ні речовини та 3—7 % ефірної
олії, до складу якої входять
карвон, лимонен, карвакрол, дигідрокарвон, дигідрокарвеол та ін­
ші терпеноїди.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Препарати К. з. ви­
користовують лише в народній
медицині. Вони виявляють ан­
тисептичні, протизапальні, зне­
болювальні, ранозагоювальні, с е ­
чогінні та жовчогінні властивості.
Свіжий сік п'ють як загальнозміцнюючий засіб, при радикулі­
тах, з нього приготовляють квас
та інші напої. Настій або відвар
молодого листя вживають як
тонізуючий засіб, при жовтяниці,
нирковокам'яній хворобі та для
лікування цинги, а в німецькій
народній медицині — як засіб, що
посилює статеву діяльність у чо­
ловіків.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 сто­
лова лож ка свіж ого або сухого лис­
тя на склянку окропу), пити охолод­
ж еним по чверті склянки 3—4 рази
на день; настойку листя (20 г листя
на 100 мл 40 % -ного спирту) по 20—
30 крапель 3 рази на день перед
їдою.
527
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Плоди К. 3. вияв­
ляють бактерицидну, спазмолі­
тичну, анестезуючу, відхарку­
вальну, проносну і жовчогінну
дію, вони збільшують потовиді­
лення й діурез. Використовують
К. з. для поліпшення травлення,
при атонічних запорах, м етео­
ризмі, хронічних холециститах,
як знеболюючий засіб при альгоменореї та як засіб, що сприяє
виділенню молока у матерів-годувальниць. Плоди К. з. входять
до складу вітрогінного чаю, ш л у н ­
кового чаю та заспокійливого
чаю. Всю рослину використову­
ють у їж у.
Л ікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — кминна олія (Oleum
C arvi) по 1—3 краплі на грудочці
ц укру тричі на день; кминна вода
(Aqua C arvi) по 1 чайній лож ці
при кишкових кольках у дітей; настій
насіння (20 г подрібненого насіння
на 200 мл окропу) по половині —
третині склянки 2—3 рази на день
до іди (як вітрогінний засіб прийм а­
ють після їди). ЗОВНІШНЬО — розчин
кминної олії в соняшниковій олії
(2:100) для розтирання грудей при
прЬстудних захворю ваннях і проти
шкірних паразитів.
206
530
529______________________
КШК БЕНЕДИКТИНСЬКИЙ.
їні р осли ну розводять
Ін коли дичавіє.
у
садах.
КОЗАЧИЙ ЗАЛІЗНЯК —
багаторічна трав'яниста рослина
хрестовий корінь;
Заготівля і зберігання. Д ля ви­ родини губоцвітих. Т е саме, що
кник бенедиктинский
готовлення ліків використовують й залізняк к о л ю ч и й .
Cnicus benedicius, синонім — траву (H erba Cnici benedicti, си­
нонім — Herba Cardui benedicti), 531
Carduus benedictus —
однорічна, рідше дворічна павутинистоволохата трав'яниста р ос­
лина родини айстрових (склад­
ноцвітих). Ст ебл о прямостояче,
колюче,
липкозалозисте,
ЗО—
50 см заввишки, з полеглими
гілками. Листки сірувато-зелені,
перистороздільні або зубчастолопатеві, з колючками на зу б ­
чиках; прикореневі листки до ос­
нови звуж ені в крилатий ч е р е ­
шок, стеблові — чергові, сидячі.
Квітки дрібні, трубчасті, ж овта­
ві, зібрані одиничними ко ш ик а ми
на верхівці стебла й кінцях г і­
лок; обгортка з жовтавих к олю ­
чих листочків. П л і д — сім'янка.
Ц віте у червні —о липні.
Поширення. Дико росте на Кав­
казі і в Середній А з ії. На Укра­
яку заготовляю ть під час цві­
тіння рослини. Збирають верхів­
ки стеб ел і прикореневі листки.
Суш ать на в ільн ом у повітрі в за­
тінку або в сушарках при тем ­
пературі, не вищій за 45°. С ух о ї
сировини виходить 20— 25 % . З бе­
рігають у су х о м у приміщенні.
Хімічний склад. Трава кніку б е ­
недиктинського містить сескві­
терпеновий лактон кніцин (0,2 % ),
гіркі й дуби льні речовини, см о­
ли (5 % ), стерини, слиз, ефірну
олію , аскорбінову кислоту.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В науковій м еди­
цині настій трави рослини ви­
користовую ть як засіб, що зб у д ­
ж ує апетит і поліпш ує травлен­
ня. Ці властивості рослини з у ­
м овлені наявністю в ній г л ік о ­
зиду кніцину, який у терапев­
тичних дозах підвищує ч у т ли ­
вість до смакових подразників,
стим улю є виділення ш лункового
сок у
і зменшує
ферментацію
в кишках; великі дози спри­
чинюють печіння, блювання, к о ­
лік и і пронос. У народній меди­
цині р осли ну використовують при
подагрі, жовтяниці, запорах, ато­
нії ш лунково-киш кового тракту
після запальних процесів, при
брон хіальн ій астмі, катарах ди­
хальних шляхів і як засіб, що
стим улю є нервову систем у і ре­
гулю є м енструальний цикл. С у ­
міш
потовченої
свіж ої трави
з хлористим амонієм використо­
вують
для
лікування
раку
шкіри.
Лікарські форми і застосування.
В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій трави (1 сто­
лов а
лож ка
сировини
на
400
мл
окропу,
настоюють
1
год ину)
по
півсклянки 4 рази на день до їди;
чай з трави росли н и (1 чайна л о ж ­
ка сировини на 200 мл окропу, настою ­
ють 10 хвилин) п'ють по 1 склянці
вранці натщ есерце і ввечері як загальнозм іцню ю чий
засіб
після
три­
в алої в и сн аж ли во ї хвороби; одну сто­
л ов у л о ж к у сум іш і трави кніку (20 г),
п ол и н у гір к ого і золототисячника ма­
л ого (п о 10 г) настоюють 10 хвилин
на склянці окроп у і п'ю ть по п ів ­
склянки 3 рази на день за 30 хви­
лин д о їди для з буд ж ен н я апетиту;
од ну столов у л о ж к у сум іш і (п ор ів ­
н у ) трави кніку,
плодів
барбарису
звичайн ого, брун ьок берези бор од а в­
частої, листків горіха волоськ ого, тра­
ви
звір обою
зви ча й н ого
і д е р е в ію
звичайн ого настоюю ть 10 хвилин на
склянці окроп у і випивають протя­
гом дня за 2— 3 прийоми при гепа­
титі; столову л о ж к у сум іш і (п ор ів ­
н у) трави кніку, кори круш ини лам­
кої, плодів кмину звичайного, трави
звіробою звичайного і деревію звичай­
ного настоюють 10 хвилин на с к л я н ­
ці окроп у і п'ю ть по 2— 3 склянки
на день при ц и розі печінки. В ж и в а­
ти препарати кніку при захворю ван ­
нях нирок П Р О Т И П О К А З А Н О .
КОЗЕЛЬЦІ ЛУЧНІ
козлобородник луговой
T ragop ogon pratensis —
дворічна трав'яниста рослина р о ­
дини айстрових (складноцвітих).
Ст еб л о пряме, розгалуж ене, ЗО—
120 см заввишки. Листки чер­
гові, сидячі, лін ій н і або ланцетні,
тонкозагострені, цілокраї, до о с ­
нови розширені. Квітки язичкові,
яскраво-жовті, з чо р н о -ф іо лето ­
вими пиляками, в к о ш и к а х ; квіт­
коноси під кошиками трохи п о ­
товщені, листочки обгортки д о ­
рівнюють крайовим квіткам і к о ­
ротші за сім'янки. П л і д — с і м ' я н ­
ка з довгим носиком або без н ьо­
го; на верхівці є чубок, ск ладе­
ний з нерівних перистих щ ети­
нок, при основі зр ослих у кільце.
Цвіте у травні — вересні.
Поширення. К озельц і лу ч н і р ос­
туть на лу к а х у Карпатах.
Сировина. З лік увальною метою
використовують коріння і листя.
Коріння заготовляю ть восени або
рано навесні, викопуючи лиш е
однорічні рослини. Р о с л и н а н е ­
офіцинальна.
Хімічний склад слабо вивчено.
Відомо, що в коренях є к р о х ­
маль, ін у лін та білки. Всі частини
рослини м істять гіркий молочний
сік.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. К озельц і лу ч н і вико­
ристовую ть як діуретичний, ан­
тисептичний, протизапальний і
ранозагоювальний засіб. Відвар
коріння п'ю ть при кашлі, ж овчнокам'яній і нирковокам'яній х в о ­
робах, • золотусі, сверблячці та
інших захворюваннях шкіри. Д ля
гоєння гнійних ран • і виразок
використовують свіж е под рібне­
не листя рослини. Ц іную ть к о­
зельц і і як їстівн у рослину.
Д ля їж і придатне м олод е листя
1 коріння. З листя готую ть са­
лати (як протицинготний засіб),
а очищене від шкірки варене
коріння використовують для ві­
негретів або готують, як цвітну
капусту. Щ об зменшити гірк оту
коріння, його вимочую ть п івго­
дини в солон ій воді. П о р о ш о к
з листя
козельців
використо­
вую ть узи м ку для заправки супів
(1 чайна лож к а на порцію супу).
Лікарські формн І застосування.
В Н У Т Р ІШ Н Ь О — відвар коріння (2 ч ай ­
ні л ож к и сировини на 200 мЛ ок р о­
пу.
варять
10
хвилин,
настоюю ть
2 години, п роц ід ж ую ть) по 1 с т о л о ­
вій л о ж ц і 3— 4 рази
на день;
са­
лат: молоде листя козельців з ам оч у­
ють на ЗО хвилин у солок-ій воді,
виймають, підсуш ую ть на руш н и ку чи
207
532
салф етці, додають зеленої цибулі,
дрібно січуть, солять і заправляють
вершками (на 200 г листя козельців
беруть 50 г зеленої цибулі, 40 г
верш ків та сіль).
КОЗЛИКИ —
багаторічна трав'яниста гола або
короткопухнаста
кореневищна
рОСЛИна родини селерових (зон™чних). Те саме, що й б ед ри­
нець лом икам еневий.
Хімічний склад. Трава містить
сапоніни, алкалоїд галегін, глі­
козид галютеолін, дубильні й гір­
кі речовини тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медици­
ні К. л. використовують як се ­
чогінний і потогінний засіб; при
легких формах діабету, порушен­
нях обміну речовин, для підви­
козлятник ЛІКАРСЬКИЙ, щення
секреції молока у матерівчокабук;
годувальниць, при укусах змій.
козлятник лекарственный
Зовнішньо відвар трави К. л. вико­
Galega officinalis —
ристовують при захворюваннях
багаторічна трав'яниста рослина шкіри (екзема, лишай).
родини бобових. Стебло висхідне, Лікарські формн і застосування.
розгалужене, голе або розсіяно- ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна
волосисте, 40—80 см заввишки. лож ка на 1 склянку окропу) по 1 сто­
Листки непарноперисті, з 4— ловій лож ці 4—5 раз на день.
10 пар бокових довгасто-лінійних
або лінійно-ланцетних листочків.
Квітки неправильні, ясно-голубі,
зрідка білі, в щільних багатоквіт­ кокйш —
кових пазушних китицях. П лід — дворічна трав'яниста сіро-зелена
біб. Цвіте у червні — серпні.
з молочним соком рослина ро­
Поширення. Росте на берегах дини айстрових (складноцвітих).
річок, по чагарниках, на вологих Те саме, що й латук дикий.
місцях і узліссях у горах Криму,
на плавневих солонцях у пониззі
Дніпра, зрідка — на півдні Л ісо­
степу і в степових районах Пра­
КОЛЮЧКА —
вобережжя.
сірувато-зелена
Заготівля і зберігання. Викори­ багаторічна
родини
селерових
стовують траву (Herba Galegae). рослина
Збирають під час цвітіння рос­ (зонтичних). Те саме, що й
лини, зрізуючи верхні трав'янисті м иколайчики польові.
частини. Сушать під наметом або
в сушарці при температурі до 40°.
З 4 кг сирої трави виходить 1 кг
сухої. Зберігають у сухому місці.
Рослина неоф іцинальна.
533
534
535
533
208
536
537
К О М О Н Н И К ЛУЧНИЙ,
лизун;
сивец луговой
Succisa pratensis —
К О Н В А Л ІЯ ЗВИ Ч А Й Н А ,
кукуричка, маївка;
ландыш майский
Convallaria majalis —
багаторічна кореневищна трав'я­
ниста рослина
родини
черса­
кових. Ст ебло прямостояче, прос­
те, волосисте, 40— 80 см заввиш­
ки, з двома супротивними квітко­
носними па го на м и на верхівці.
Листки супротивні, цілокраї; при­
кореневі — довгочерешкові, яйце­
видно-еліптичні; стеблові — ла н ­
цетні, зростаються з че ре ш к а м и
в коротку піхву. Квітки дрібні,
зібрані в щ ільн у головку; в і н о ч о к
чотирилопатевий, лілови й
або
синьо-ліловий.
П л і д — с ім янка.
Цвіте у квітні — травні.
Поширення.
Росте
в лісових,
лісостепови х і зрідка в степ о­
вих районах України.
Сировина. Використовують тра­
ву, зібрану під час цвітіння
рослини, і к о р е н е в и щ е з к о р е ­
нями, які копають восени або
навесні. Р о с л и н а неоф іц ин ал ьн а .
Хімічний склад. Рослина містить
сапоніни, дуб и льн і речовини і
невивчений глікозид.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Кореневище з коре­
нями використовують як сеч о гін ­
ний засіб при набряках та як
глистогінний засіб. Відвар трави
має сечогінні й відхаркувальні
властивості. Зовнішньо
відвар
рослини використовують для за­
гоювання ран та в боротьбі з
коростою.
багаторічна трав'яниста рослина
родини лілійн их, заввишки 20—
ЗО см. М ає довге повзуче розга­
луж ен е к о р е н е в и щ е . Квітконосне
стебло прямостояче, просте, голе,
безлисте,
коротше
за листки.
Листки (їх 2, рідше 1 або 3)
прикореневі, видовженоланцетні
або еліптично-ланцетні, загост­
рені, звуж ені в че р е ш о к . Квітки
дзвониковидні, б ілі, запашні, в
однобічній 6— 10-квітковій поник­
лій китиці. П л і д — червона к у ­
ляста я го да . Цвіте у квітні —
травні.
Поширення. Конвалія звичайна
росте по всій території України
у світлих мішаних і листяних
лісах, серед чагарників.
Заготівля і зберігання. Д ля виго­
товлення ліків використовують
Лікарські форми і застосування.
В Н У Т Р ІШ Н Ь О — порошок кореневища
з коренями, змішаний з цукром, прий­
мають по 1 чайній ло ж ц і при болях
у ш лунк у й проти глистів; відвар
трави (1 столова лож ка на 300 мл
окропу) п’ ють при головних болях,
брон хіті й ш лункових коліках.
З О В Н ІШ Н ЬО — відвар (готую ть, як у
поп ередн ьом у прописі) для обмивань
та примочок.
З види сировини: свіж і й с у ­
шені квітки (Flores Con vallariae),
які збирають і сушать або цілими
суцвіттями або окремо, листя
(Folia C on vallariae) і всю над­
земну частину, або траву (Иетba Con vallariae). Квітки, як і тра­
ву,
заготовляю ть
на
початку
цвітіння рослини. Суцвіття реко­
м ендується зрізувати якнайближ ­
че до нижньої квітки, а траву —
на рівні ниж ніх плівкових ли с т ­
ків (3— 5 см від поверхні гр ун ­
ту). П ож овклі квітки збирати не
можна. Збирати листя починають
за 1— 2 тиж ні до початку цві­
тіння рослин, а закінчують, коли
рослини відцвітуть. Сушити си­
ровину треба в день збирання,
в затінку, розкладаючи її д уж е
тонким шаром і час від часу
перемішуючи. Ш тучне сушіння
проводять при температурі 50—
60°. С ухої трави виходить 20—
23 % , листя — 20 % ,
квіток —
14 % . Висушені квітки зберігають
у ящиках (у домашніх умовах —
у добре закупорених банках),
а листя і траву — в мішках. Строк
придатності — 1 рік.
209
Хімічний склад. Надземні частини* та при гострих захворюваннях
КОНОПЁЛЬНИК —
конвалії звичайної містять сер­
цеві глікозиди (конвалятоксин,
конвалозид,
дезглюкохейротоксин, валаротоксин та ін.), сапонін
конвалярин, флавоноїди (3-глікозиди ізорамнетину, квертецину і
кемпферолу), яблучну і лимонну
кислоти. В квітках, крім того, є
ефірна олія.
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Те саме, що й сідач к о н о ­
плевий.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Препарати конвалії
звичайної регулюють діяльність
і підвищують тонус серця, заспо­
кійливо діють на центральну
нервову систему, збільшують д і­
урез. За характером дії вони
подібні до строфантину: при
внутрішньовенному введенні їхня
дія на організм настає через
З— 10 хвилин, досягає максимуму
через 1—2 години і триває одну
добу. З другого боку, препарати
конвалії відзначаються майже
повною відсутністю кумулятив­
них властивостей (повністю виво­
дяться з організму за 3 доби)
і дуж че вираженою брадикардичною дією на серце. Ефектив­
ність препаратів конвалії при пероральному введенні в організм
знижується і на перший план
виступає їхня седативна дія. В на­
уковій медицині настойку конва­
лії й новогаленовий препарат
корглікон призначають при гост­
рій і хронічній серцевій недостат­
ності, кардіосклерозі, пороках і
неврозах серця. Сумарний флаво­
ноїдний препарат конвафлавін,
який виробляють з трави кон­
валії, застосовують як жовчогін­
ний засіб при холециститах і х о ­
лангітах.
Значно ширше використовує кон­
валію народна медицина. Всере­
дину настойку квіток вживають
як сечогінний засіб при різних
хворобах сечостатевих органів
та при набряках, при хворобах
шлунка та при кишкових колі­
ках. Розведеною настойкою (у
співвідношенні 1:10) промивають
очі при кон'юнктивітах. Настій
трави конвалії застосовують як
серцевий і снотворний засіб. У по­
єднанні з іншими лікарськими
рослинами (валеріана лікарська,
собача кропива п'ятилопатева,
глід криваво-червоний, м'ята п е р ­
цева, меліса лікарська та ін.) її
застосовують при тиреотоксикозі,
епілепсії, атеросклерозі, гіперто­
нічній хворобі, для збільшення
сечовиділення, при серцевій не­
достатності, при різних нерво­
вих станах, безсонні тощо. Пре­
парати конвалії протипоказані
при органічних змінах у серці
і судинах, гострому міокардиті,
ендокардиті та при різко вира­
женому кардіосклерозі. Крім усіх
вищезазначених випадків, неочищені від сапонінів препарати кон­
валії ПЮТИПОКАЗАНІ при ка­
тарі шлунково-кишкового тракту
печінки і нирок.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку
конвалії
(Tinctura C onvallariae) на 70 % -ному
спирті у співвіднош енні 1:10 призна­
чають по 15—20 крапель, дітям по
1— 12 крапель 2—3 рази на день;
корглікон (Corglyconum) вводять внут­
ріш ньовенно (повільно!) І —2 рази
на добу з проміж ком 8— 10 годин
(дорослим — по 0,5— 1 мл, дітям від
2 до 5 років — по 0,2—0,5 мл, від
6 до 12 років — по 0,5—0,75 мл
в 10—20 мл 20 % -ного або 40 % -ного
розчину глюкози); конвафлавін (Сопvaflavinum ) по 2 таблетки (0,02 г)
3 рази на день до їди протягом 3—
4 тиж нів (при виникненні алергіч­
ного сипу, головокруж інні та інших
побічних явищах приймання препарату
припиняють); настій трави (чайна
лож ка сировини на 200 мл окропу)
по столовій лож ці 3—4 рази на день
як серцевий і снотворний засіб; столо­
ву лож ку суміші квіток конвалії зви ­
чайної (10 г), листя меліси лікарсь­
кої (20 г), трави перстачу гусячого і
рути садової (по ЗО г) настоюють на
1 склянці холодної води 3 години,
кип'ятять 5 хвилин, напарюють 15 хви­
лин і випивають ковтками за день
при атеросклерозі й гіпертонічній хво­
робі; столову лож ку суміш і трави
конвалії звичайної (10 г), насіння
ф енхелю звичайного (20 г), листя
м'яти перцевої (30 г), коріння ва­
леріани лікарської (40 г) настоюють
15 хвилин на склянці окропу, про­
цідж ую ть і приймаю ть по 1 столо­
вій лож ці 3—4 рази на день при
хронічному міокардиті, базедовій хво­
робі й епілепсії та як сечогінний
засіб при водянці серцевого поход­
ж ення; 30—35 крапель настойки кві­
ток конвалії додаю ть до півсклянки
напару собачої кропиви п'ят илопа­
тевої (1 столова лож ка трави на 200 мл
окропу, настоюють 10 хвилин) і одер­
ж ану суміш випивають протягом дня
за 5 разів при неврозах серця, без­
сонні, пригніченому стані, болях і
стисканні в ділянці серця. Конвалія —
отруйна рослина! К ористуватися нею
треба після попередньої консульта­
ції з лікарем.
539______________ ;__
КОНОПЛІ в о д я н і —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Те саме, що й сідач к о ­
ноплевий.
540_________________
КОНОПЛІ ПОСІВНІ
конопля посевная
Cannabis sativa —
однорічна трав'яниста здебіль­
шого дводомна рослина родини
коноплевих. Стебло прямостояче,
просте, рідше — розгалужене, б і­
ля основи округле, до верхівки
ребристе, заввишки до 2 м і
більше. Листки шорсткі, супро­
тивні (вгорі чергові), довгочереш-
210
543
кові, пальчастороздільні, з 5—9
довголанцетними, дрібнозазубреними частками. Квітки одно­
статеві; тичинкові — з простою
оцвітиною з 5 білих або ж овту­
ватих часток у китицях, зібра­
них у волотисте суцвіття; маточ­
кові — дрібні, сидячі, з оцвітиною
у вигляді облямівки, в пазуш­
них* колосовидних
суцвіттях.
П лід — горішок. Цвіте у червні —
серпні.
Поширення. На території Украї­
ни коноплі посівні культивують
як текстильну й олійну росли­
ну; вони часто дичавіють.
Сировина. Для лікарських потреб
використовують плоди (Semen
Cannabinis sativae), які частіше
називають конопляним сім'ям,
і верхівки стебел (з квітками
й листочками) з жіночих екзем­
плярів рослини (з матірки). Ко­
ноплі входили до VIII видання
Держ авної фармакопеї СРСР.
Хімічний склад. Конопляне сім'я
містить жирну олію (30—35% ),
білки (15% ), фітин (4—5% ),
глікозид канабін (сліди), вітамін
К і холін. У траві конопель є глі­
козид канабін, алкалоїди, смо­
листі речовини, ефірна олія, каро­
тин та інші сполуки.
вають гарячою водою, висипаю ть у че­
реп'яну посудину, додаю ть 1 столову
лож ку цукру і розтирають, поступо­
во підливаючи півтори склянки ок­
ропу; одерж ану ем ульсію п роцідж у­
ють і віджимаю ть через марлю) п'ють
по кілька склянок на день, поліп­
шуючи смакові якості додаванням
фруктового соку, цукру, какао або
чорної кави; 2 склянки суміші (по­
рівну) конопляного сім 'я і гарбузо­
вого насіння розтираю ть у череп 'я­
ній, посудині, поступово підливаючи
З склянки окропу, процідж ую ть і від­
жимають через марлю і одерж ану
емульсію випивають за день, під­
солоджуючи цукром або медом, при
нирковокам'яній хворобі, що супрово­
диться гематурією і затримкою сечі
внаслідок спазматичних явищ (курс
лікування тривалий).
ЗОВНІШНЬО — припарки або
п ри­
мочки з м’ятого сім'я; гаряче ко­
нопляне молоко (2 частини сім 'я на
1 частину окропу) зміш ують з каш ­
коподібною масою зіскобленого сві­
жого зеленого м'якуш а (камбію) б у ­
зини чорної або терну звичайного
і прикладають до запалених місць
"при бешисі (підсохлі пов'язки зам ін я­
ють свіжими, доки не зникне за­
палення).
541
КОНОПЛІ СОБАЧІ —
багаторічна трав'яниста рослина
Фармакологічні властивості і ви­ родини айстрових (складноцві­
користання. Настій трави коно­ тих). Те саме, що й сідач
пель використовують у народній
медицині як седативний, болета­
мувальний та снотворний засіб.
Препарати з плодів конопель
(у вигляді настою, або так званого
конопляного молока) викорис­
товують як очисний, сечогінний,
пом'якшувальний, обволікаючий
та загальнозміцнюючий засіб. їх
призначають при
запаленнях
травного тракту та сечостатевих
шляхів (гонорея, олігурія, хатар
сечового міхура, альбумінурія,
запалення передміхурової зало­
зи), при геморої, водянці, зо ­
лотусі, туберкульозі легень, нер­
вовому виснаженні й гіпогалактії. Підсмажене конопляне сім'я
з сіллю рекомендується народ­
ною медициною як засіб, що по­
силює статеву діяльність. У вигля­
ді припарок або примочок (як
пом'якшувальний і болетамуваль­
ний засіб) конопляне сім'я засто­
совують при маститі, хронічному
ревматизмі, чиряках,
наривах,
опіках, потертостях тощо. Е сен­
цію з свіжозібраної трави коно­
пель (верхівки стебел з квітками
й листочками) застосовують у го­
меопатії.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова л о ж ­
ка подрібнених плодів на 500 мл
окропу, настоюють 1 годину) по п ів­
склянки 4 рази на день до їди,
підсолоджую чи медом; настій з верхі­
вок стебел матірки (1 чайна лож ка си ­
ровини на 200 мл окропу, настоюють
2—4 години) по дві склянки на день
ковтками, підсолоджую чи медом; ко­
нопляне молоко (50 г плодів проми­
кон оплевий.
542
конотопці—
дводомна багаторічна трав'янис­
та білоповстиста рослина роди­
ни айстрових (складноцвітих). Те
саме, що й котячі лапки д во­
домні.
КОНЮШЙНА БІЛА —
багаторічна трав'яниста рослина
родини бобових. Те саме, що й
коню ш ина повзуча.
544_________________
КОНЮШИНА ГІРСЬКА
клевер горный
Т тіfolium montanum —
багаторічна трав'яниста притиснутоволосиста рослина родини
бобових. Квітконосні стебла пря­
мостоячі, біля основи висхідні,
нерозгалужені, 20—70 см заввиш­
ки. Листки Трійчасті; листочки
видовженоеліптичні або ланцет­
ні, жорсткі, з дуж е виразними
жилками, дрібно- і гостропилчасті, знизу волосисті. Квітки
дрібні, неправильні, білі, у ба­
гатоквіткових щільних одиничних
(або їх дві) головках. П лід —
біб. Цвіте у травні — серпні.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України в світлих лісах
по узліссях, серед чагарників,
на сухих луках, схилах балок,
по лучних степах.
Сировина. Для виготовлення лі­
ків використовують траву (Her­
ba Trifolii montani) або окремо
суцвіття (Flores Trifolii montani)
Заготівлю проводять під час цві­
тіння рослини. Рослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. Трава містить
глікозиди, трифолін, ізотрифолін,
ефірну олію, жирну олію, вітамін
С (в листках близько 200 мг% ).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній меди­
цині рослина відома як засіб,
що виявляє відхаркувальну, се­
чогінну та протизапальну дію.
Використовується у вигляді на­
стою або відвару трави при за­
хворюванні бронхів і легень, при
набряках різного походження, як
шлунковий засіб, при болях у ж и­
воті. Міцний відвар трави п'ють
натщесерце при грижі. Суцвіття
заварюють як чай і п'ють при
білях у жінок та при геморої.
Зовнішньо у вигляді припарок
відвар квіток використовують при
наривах і опіках, а у вигляді
сидячих ванн — при геморої.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­
лова лож ка трави на 200 мл окро­
пу, настоюють 1—2 години) по трети­
ні склянки 3 рази на день; відвар
трави (1 столова лож ка трави на 200 мл
окропу, кип'ятять 5 хв, настоюють ЗО—
40 хв) по третині склянки 3 рази
на день.
ЗОВНІШНЬО — відвар квіток- (готують,
як у попередньому прописі) для при­
парок і місцевих ванн.
211
546
545
стежачи за тим, щоб головки
КОНЮШИНА ЛУЧНА
івасик, конюшина червона, око не пересохли і не обсипалися.
Сухої сировини виходить 20 %.
козине;
Рослина неоф іцинальна. В д о ­
клевер луговой
воєнні роки сировину експорту­
Trifolium pratense —
вали в досить великій кількості
багаторічна трав'яниста розсіяноопушена рослина родини бобо­
вих. Стебла численні, висхід­
ні, дуговиднозігнуті, розгалужені,
20—60 см заввишки. Листки трій­
часті; листочки широкояйцевидні або видовжені, цілокраї, часто
з виїмкою на верхівці. П р и ­
листки яйцевидні, плівчасті, на
дві третини прирослі до черешка,
різко звужені в тоненьке віст­
ря. Квітки дрібні, неправильні,
сидячі, рожеві, червоні або пур­
пурові, у головчастих суцвіт­
тях на верхівках пагонів,- чаш еч­
ка з 10 жилками, зовні волохатоопушена. П лід — біб. Цвіте
у травні — серпні.
Поширення. Конюшина
лучна
трапляється на узліссях, серед
чагарників, по тальвегах балок,
на заплавних луках по всій тери­
торії України.
Заготівля і зберігання. Для ви­
готовлення ліків використовують
головки-суцвіття (Flores Trifolii
pratensis). Збирають їх разом
з верхівковими листочками під
час повного цвітіння рослини.
Після попереднього пров'ялю­
вання на сонці сировину д осу­
шують під накриттям або в при­
міщенні, яке добре провітрюється,
за кордон.
Хімічний склад. Суцвіття коню­
шини лучної містять глікозиди
трифолін та ізотрифолін, д у ­
бильні речовини, ефірну і жир­
ну олії, саліцилову кислоту та
інші органічні кислоти, каро­
тин, вітаміни С, Е, В,, В2, К та
інші корисні речовини.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Конюшина лучна має
відхаркувальну, сечогінну, пото­
гінну, протизапальну та бактери­
цидну властивості. Найчастіше
її застосовують як відхаркуваль­
ний засіб при запальних захворю­
ваннях верхніх дихальних шляхів.
Є вказівки на добрий терапевтич­
ний ефект при лікуванні конюши­
ною лучною бронхіальної астми,
анемії, циститу, дисменореї та
хронічного ревматизму. Настойку
суцвіть вживають при атероскле­
розі, який супроводиться головни­
ми болями і шумом у вухах, але з
нормальним артеріальним тис­
ком. Як сечогінний засіб рос­
лину використовують при набря­
ках серцевого і ниркового по­
ходження. Місцево, у вигляді
припарок, настій або відвар су­
цвіть конюшини використовують
при абсцесах, опіках і болях у
суглобах. Свіже подрібнене листя
прикладають до гнійних ран і ви­
разок, а свіжим соком рослини
лікують алергічні ураження очей.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій суцвіть (3 чай­
ні лож ки сировини на 1 склянку ок­
ропу, настоюють 1 годину) по чверті
склянки 4 рази на день за 20 хви­
лин до їди; настойка суцвіть (40 г
сировини на 500 мл 40 % -ного спирту,
настоюють 10 діб) по 20 мл перед
обідом або перед сном при атеро­
склерозі (курс лікування — 3 місяці з
перервою на 10 днів, при необхідності
курс лікування повторюють через 6 м і­
сяців); столову лож ку суміші (порівну)
суцвіть конюшини лучної,
листя
м'яти перцевої і трави золототисяч­
ника малого заливаю ть 300 мл окро­
пу, настоюють до охолодження і п'ю ть
по півсклянки 3 рази на день за
ЗО хвилин до їди для покращення
травлення; 3 столові лож ки суцвіть
конюшини лучної заварюють у склян ­
ці окропу, настоюють до охолодження
і п ’ють як чай при болісних мен­
струаціях і маткових кровотечах.
ЗОВНІШНЬО — відвар суцвіть (20 г си ­
ровини на 200 мл окропу) для п ри­
мочок і припарок.
545
КОНЮШИНА ПОВЗУЧА,
конюшина біла;
клевер ползучий
Trifolium repens —
багаторічна трав'яниста рослина
родини бобових. Має повзучі па­
гони, які по вузлах укорінюються.
Стебло голе, сланке або висхідне,
розгалужене, часто порожнисте,
10—35 см заввишки. Листки дов­
гочерешкові, трійчасті; листочки
оберненояйцевидні, дрібнозубча­
сті. Квітки дрібні, неправильні, б і­
лі, блідо-рожеві або блідо-жовті,
у головчастих кулястих суцвіттях
на довгих квітконосах. П лід — біб.
Цвіте у травні — вересені.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України на луках, схилах,
по степах переважно в западинах
і на подах.
Сировина. Для виготовлення ліків
використовують траву, яку зби­
рають під час повного цвітін­
ня рослини. Сушать під наметом
або в теплому приміщенні, сте­
жачи за тим, щоб суцвіття (голов­
ки) не пересохли і не обсипалися.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава містить
алкалоїди, дубильні речовини,
вітаміни [Е, С, каротин (провіта­
мін А) та інші] й естрагенний
ізофлавон куместрол.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
рослина відома як тонізуючий,
знеболюючий, ранозагоювальний
і антитоксичний засіб. Настій тра­
ви п'ють при простудних захво­
рюваннях, задусі, туберкульозі
легень, отруєннях, жіночих хво­
робах, зокрема, при маткових
кровотечах, при порушеннях со ­
льового обміну та при втраті сил
внаслідок виснажливих захворю­
вань. Настоєм обмивають рани,
щоб вони швидше гоїлися.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (3 чайні
лож ки трави на склянку окропу,
настоюють 1 годину) по чверті склянки
4 рази на день.
212
547
КОНЮШИНА ПОЛЬОВА
клевер пашенный
Тriiolium arvense —
однорічна трав'яниста рослина
родини бобових. Стебло тонке,
прямостояче, іноді висхідне, оди­
ничне, розгалужене, !0—20 см
заввишки. Листки трійчасті, стеб­
лові, нижні рано відмирають;
листочки лінійно-довгасті, дріб­
нозубчасті, іноді виїмчасті, до
20 мм завдовжки і до 4 мм
завширшки. Квітки дрібні, не­
правильні, сидячі, блідо-рожеві,
у головчастих суцвіттях; головки
м'яковолохаті, щільні, видовженоциліндричні, на ніжках, що
виходять з пазух листків. Цвіте
у травні — вересні. П лід — біб.
Поширення. Конюшина польова
трапляється на луках, узліссях,
переважно на піщаних грунтах
по всій території України.
Заготівля і зберігання. Для виго­ КОНЮШИНА ЧЕРВОНА —
товлення ліків використовують
траву, яку заготовляють під час
цвітіння рослини. Після поперед­
нього пров’ялювання на сонці
сировину досушують під накрит­
тям або в приміщенні, яке добре
провітрюється. Рослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. Трава конюшини
польової містить глікозид трифо­
лін, дубильні речовини (до 5% ),
ефірну олію, кверцетин, вітаміни
С і Е, смолисті речовини, незнач­
ну кількість алкалоїдів та інші
речовини.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина проявляє
протизапальні, обволікаючі, боле­
тамувальні, антисептичні, сечо­
гінні та гіпоглікемічні властиво­
сті. Настій трави п’ють при кашлі,
бронхітах, трахеїтах, туберкульо­
зі легень, при гіперацидних га­
стритах, дизентерії, захворюван­
нях нирок і сечового міхура, при
цукровому діабеті, мігрені та нер­
вових розладах. Зовнішньо, у ви­
гляді припарок, траву конюшини
польової використовують як бо­
летамувальний засіб при ревма­
тизмі та для гоєння ран.
Лікарські форма і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій травн (3 чайні
ложки сировини на 200 мл окропу,
настоюють 30 хв) по чверті склянки
4 рази на день за 20 хв до їди.
ЗОВНІШНЬО — три столові ложки тра­
ви загортають у марлю, занурюють
в окріп, виймають і прикладають до
хворої ділянки тіла.
багаторічна трав'яниста розсіяноопушена рослина родини бобових.
Те саме, що й коню ш ина лучна.
549
КОПИТНЯК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ,
копито кінське, підлистень;
копытень европейский
Asarum europaeum —
багаторічна
коротковолосиста
рослина родини хвилівникових,
заввишки 5— 10 см. Має повзуче
розгалужене кореневищ е. Стебло
коротке, лежаче. Листки прико­
реневі, довгочерешкові, нирко­
видно-серцевидні, цілокраї, шкі­
рясті, зимуючі. Квітки двостатеві,
правильні, одиничні, на коротких
пониклих квітконіжках, розміще­
ні між’ листками біля поверхні
грунту; віноч ок трипелюстковий,
зрослий, дзвониковидний, зовні
буруватий, усередині червоно-бу­
рий. Плід — коробочка. Цвіте у
березні — травні.
Поширення. Копитняк європей­
ський росте в широколистяних та
мішаних лісах по всій тери­
торії України, крім Криму.
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовують
кореневищ а з кореням и fRhizoma
et radix Asari) і листя (Folia
Asari). Листя збирають під час
цвітінні! рослини, а коріння —
восени. Сушать сировину у затін­
ку або в приміщенні, яке добре
провітрюється. Зберігають у су­
хом у приміщенні окремо від
іншої сировини (рослина отруйнаї). Строк придатності— 1 рік.
Хімічний склад. Коріння рослини
містить ефірну олію (1 %) і
алкалоїди (наявність останніх д е ­
які автори заперечують). Основ­
ними складовими частинами ефір­
ної олії є азарон (ЗО—50 % ),
метилевгенол (15—20% ), 1-борнілацетат (12— 13 % ), трициклічний
сесквітерпен СІ5Н24 (10— 12 % ), се­
сквітерпеновий вуглевод, сескві­
терпеновий
спирт,
діазарон,
транс-ізоазарон, транс-метилізоевгенол, азароновий альдегід (2—
З % ), азаронова кислота (дві ос­
танні сполуки дають ту саму якіс­
ну реакцію, що й алкалоїди). Ли­
стя копитняка містить алкалоїди,
флавоноїди (кемпферол, кверце­
тин), стероїд ситостерин, фенол­
карбонові кислоти (кавова, ф еру­
лова, п-кумарова).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Найчастіше копитняк
використовують як блювотний
та відхаркувальний засіб. О соб­
ливо виражену блювотну дію
виявляють корінь і свіже листя
рослини (механізм дії — рефлек­
торний). Сухе листя цю здат­
ність втрачає і набуває проносних
властивостей. Корені отруйніші
213
за листя і здатні і в сухому
вигляді спричинювати блювання
(при дозі до 5 г порошку на
прийом). Крім того, копитняк
поліпшує серцеву діяльність, зву­
ж ує артеріальні судини, підви­
щує тонус венозних судин і
кров'яний тиск, виявляє жовчо­
гінну, сечогінну, протиглистяну,
протизапальну і седативну дію,
регулює функцію шлунка та
менструації. Інотропну дію росли­
ни доведено експериментально.
Застосування копитняка пока­
зане і дає добрий терапевтичний
ефект при виразковій хворобі
шлунка, при захворюваннях пе­
чінки і жовчного міхура, при
хронічних шкірних захворюван­
нях, особливо при екземах нер­
вового походження. Поряд з
цим копитняк вживають при мі­
зерних та нерегулярних мен­
струаціях, як відхаркувальний
засіб при бронхіті, проти глистів,
від алкоголізму, як сечогінний
засіб при водянці. Як зовнішній
засіб рослину використовують
для гоєння ран, лікування коро­
сти.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій коріння (2 г
сировини на 200 мл окропу) по сто­
ловій лож ці 3 рази на день як
відхаркувальний засіб; настойку корін­
ня (20 г сировини на 200 мл спирту)
по 15—25 крапель 3—4 рази на день
як відхаркувальний засіб; настій листя
(1 г сировини на 200 мл окропу)
по столовій лож ці 3-^4 рази на день
при зниж еному тиску крові; відвар
коріння (4—5 г сировини на 200 мл
води або молока) по столовій лож ці
через кож ні 2 години як сечогінний
і послаблюючий засіб; відвар ко­
ріння (2 г сировини на 200 мл окропу,
кип'ятять 10 хвилин, охолоджують)
по 1 чайній лож ці 3 рази на день
до іди при мізерних і нерегулярних
менструаціях; порошок коріння при­
ймають натщесерце по 0,2—0,5 г з моло­
ком 1 раз на добу при мізерних і не­
регулярних менструаціях (доза еф ек­
тивна й при гарячці, глистах, мігрені
та істерії); столову лож ку відвару
коріння (5 г сировини на 200 мл
окропу) непомітно зміш ують з 100 мл
горілки і дають випити хворому на
алкоголізм (суміш спричинює блю­
вання; курс лікування — кілька днів,
до виникнення стійкої відрази до
спиртного); настій столової лож ки су ­
міші (порівну) листя копитняка євро­
пейського і квіток цм и ну піскового
на склянці окропу п'ю ть по 1 сто­
ловій лож ці 3—4 рази на день при
жовтяниці; столову лож ку суміші
(порівну) листя копитняка європей­
ського і розхідника звичайного та
трави нетреби звичайної настоюють
10—15 хвилин на склянці окропу,
відцідж ую ть і п'ють по півсклянки
4—5 раз на день як відхаркувальний
засіб при бронхіті.
ЗОВНІШНЬО — свіж е потовчене листя
накладають на ураж ені ділянки ш кі­
ри. Протипоказано вживати препарати
копитняка вагітним і при грудній
жабі!
550
552
КОПИТО КІНСЬКЕ —
КОРІАНДР ПОСІВНИЙ,
багаторічна
коротковолосиста кинза, троян;
рослина родини хвилівникових. кориандр посевной
Те саме, що й копитняк єв р о ­ Coriandrum sativum —
пейський.
однорічна трав'яниста рослина
родини селерових (зонтичних).
Стебло пряме, розгалужене, реб­
ристе, 40— 150 см заввишки, голе.
КОПРІЙ —
Нижні листки черешкові,* периоднорічна трав'яниста з синюва­ сторозсічені, з округлими надтою поволокою рослина родини різанопилчастими частками; верх­
селерових (зонтичних). Те саме, ні — сидячі або короткочереш­
що й кріп запашний.
кові, двічіперисторозсічені, з перистороздільними частками й лі­
нійними часточками. Квітки дріб­
ні, двостатеві, 5-пелюсткові, зіб­
рані в складні три-, шестипроме­
неві зонтики, які не мають обгор­
ток і обгорточок; пелюстки білі
або червонуваті, зовнішня пелю­
стка крайових квіток 3—4 мм
завдовжки, глибокодволопатева.
Плоди — буро-жовті, майже куля­
сті двосім'янки. Цвіте у червні —
липні.
Поширення. Батьківщина корі­
андру — східні області Середзем­
номор'я. На Україні вирощують
як ефіроносну, лікарську і пряну
рослину.
Заготівля 1 зберігання. Для лі­
карських потреб використовують
плоди (Fructus Coriandri). Коли
дозріє половина плодів, рослини
скошують, досушують у снопах
або валках, обмолочують і очи­
щають від домішок. Зберігають
у сухому прохолодному примі­
щенні. Строк придатності — 4 ро­
ки. Аптеки плоди не відпускають.
Хімічний склад. Плоди коріандру
містять жирну олію, білкові й
дубильні речовини, смолисті спо­
луки, холін, флавони, від 0,7 до
1,5 % ефірної олії, до складу
якої входять ліналоол (60—80 % ),
пінен, лимонен, терпінен, мірцен,
феландрен, цимол, гераніол, бор­
неол тощо.
55!
555
Фармакологічні властивості і ви­ КОРОВ'ЯК
користання. Коріандр посівний н и й —
має спазмолітичні й антибакте­
ріальні властивості, посилює сек­
рецію залоз травного тракту,
стимулює регенерацію уш кодже­
них тканин. Настій плодів ко­
ріандру вживають для збудження
апетиту й покращення травлення,
як жовчогінний засіб при захво­
рюваннях печінки і жовчного
міхура, при метеоризмі, як від­
харкувальний і протигеморойний
засіб. Як антисептичний і боле­
тамувальний засіб настій плодів
п'ють при гастритах, виразці
шлунка і дванадцятипалої кишки.
Плоди коріандру входять до скла­
ду протигеморойного чаю, ж овчо­
гінного чаю, послаблю ю чого чаю
та інших зборів лікарських рос­
лин. У народній медицині корі­
андр використовують при захво­
рюваннях
шлунково-кишкового
тракту, при простудних захворю­
ваннях, як заспокійливий засіб
при істерії й судомі, для стиму­
лювання виділення молока у матерів-годувальниць та як проти­
глисний засіб; зовнішньо — як
ранозагойний, болетамувальний і
антисептичний засіб. В аптечній
справі плоди коріандру викорис­
товують для поліпшення смаку і
запаху ліків. Як пряність плоди
використовують у хлібопекар­
ському і кондитерському вироб­
ництві. Ефірну олію використову­
ють у парфюмерії.
Лікарські форма і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій насіння (1 сто­
лова лож ка подрібненої сировини на
400 мл окропу, настоюють 1 годину)
по чверті склянки 4 рази на день
до іди; настій насіння холодний (1 чай­
на лож ка подрібненої сировини на
200 мл холодно! кип'яченої води,
настоюють 10— 12 годин) по 2 сто­
лові лож ки через 2 години; 7— 10 пло­
дів коріандру подрібнюють на поро­
шок і приймають за півтори години
до їди як жовчогінний засіб; настойку
плодів (у співвіднош енні 1:5, на 7 0 %ному спирті) по 20 крапель 3 рази
на день за півтори години до їди;
настій 1 столової лож ки суміші плодів
коріандру (15 г), листя м'яти пер­
цевої (20 г), кори круш ини ламкої
(20 г), трави чистотілу звичайного
(15 г) і звіробою звичайного (ЗО г),
листя рути садової (10 г) на 1 склян­
ці окропу п'ють по чверті склянки
З рази на день за 15—20 хвилин
до їди при хронічному холециститі.
553
КОРІНЬ ж и т т я —
багаторічна трав'яниста рослина
родини аралієвих. Те саме, що
й ж еньшень.
554_________________
КОРОВАЙ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Те саме, що й пижмо
звичайне.
СКІПЕТРОВЙД- Сировина. Для виготовлення лі­
дворічна або однорічна повстисто-опушена рослина родини ран­
никових. Те саме, що й дивина
густоквіткова.
ків використовують траву, зібра­
ну під час цвітіння рослини.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава містить
алкалоїди, інулін, невелику кіль­
кість аскорбінової кислоти.
556_________________
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина виявляє про-
КОРОЛЙЦЯ ЗВИЧАЙНА,
невісточки;
нивяник обыкновенный
тиспазматичну, сечогінну, боле­
тамувальну і глистогінну дію.
Настій трави п'ють при простуд­
них захворюваннях, при гарячко­
вих станах різного походження,
трахеїтах, бронхітах, запаленнях
легень, туберкульозі, при шлун­
кових захворюваннях, як послаб­
люючий засіб, при нетриманні
сечі, запаленнях жіночої статевої
сфери, маткових кровотечах, в'я­
лому скороченні матки після по­
логів, при відсутності менструації
та як засіб, що заспокоює нервову
систему. Зовнішньо використо­
вують для ванн при спазмах ки­
шечника й судомі у дітей, а у ви­
гляді мазі — при деяких хворобах
шкіри (висипи, лишаї, виразки).
З молодих стебел готують са­
лати.
Leucanthemum vulgare, сино­
нім — Chrysanthem um leucan­
themum —
багаторічна трав'яниста гола або
кучерявоволосиста рослина ро­
дини айстрових (складноцвітих).
Стебло прямостояче, біля основи
висхідне, просте або вгорі розга­
лужене,
борозенчасте,
15—80
(100) см заввишки. Листки черго­
ві, цілісні або надрізанозубчасті,
2—4 см завдовжки; нижні — в
прикореневій розетці, довгоче­
решкові, оберненояйцевидно-лопатовидні; стеблові — сидячі, дов­
гасті або лінійно-довгасті. Квіт­
ки — у великих (3—6 см у діа­
метрі) одиничних кош иках, розмі­
щених на кінцях стебел та гілок;
крайові квітки несправжньоязичкові, білі; серединні — двостатеві,
трубчасті, жовті. П лід — сім ’янка.
Цвіте з травня по серпень.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України на сухих луках,
узліссях, по чагарниках і як
бур'ян на полях.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­
лові лож ки трави на 200 мл окропу,
настоюють 4 години, процідж ую ть)
по 1 столовій лож ці 3—4 рази на
день.
Для зовніш нього використання го­
тую ть настій трави подвійної міц­
ності і мазь (подрібнену траву роз­
тирають з рівною кількістю верш ко­
вого масла, зберігаю ть у холодиль­
нику).
558
557
КОРОНАРІЯ ЗОЗУЛЯЧА,
зозулин цвіт;
горицвет кукушкин
папері або тканині. Рослина н е ­
оф іцинальна.
Хімічний склад. Трава містить
сапоніноподібну речовину ліхні­
Coronaria flos-cuculi,
сино­ дин
(до 1 %), маловивчений глі­
нім — Lychnis flos-cuculi —
козид, сліди алкалоїдів та аскор­
багаторічна трав'яниста коротко- бінову кислоту (у листі — 0,1 % ).
притиснутоопушена рослина р о­ Фармакологічні властивості і ви­
дини гвоздикових. Стебло боро­ користання. Рослина виявляє кро­
зенчасте, прямостояче, ЗО—90 см воспинну і антисептичну дію.
заввишки, вгорі
розгалужене. Експериментально
з'ясовано
Листки супротивні, цілісні, ціло­ ефективність дії свіжого соку
краї, голі, шорсткуваті; ниж­ трави й її настоїв на золоти­
ні — в прикореневій розетці, дов- стий стафілокок, вульгарний про­
гастолопатковидні, гострі, біля тей і сінну паличку. В науковій
основи звужені в короткий че­ медицині рослину використову­
решок; верхні — вузьколанцетні, вали при післяпологових кровоте­
сидячі. Квітки правильні, двоста­ чах у вигляді екстракту з трави
теві, 6-пелюсткові, в рідкому і новогаленового препарату —
волотистому суцвітті; пелюстки флокулену. В народній меди­
рожеві, рідко — білі, з чотири- цині траву К. з. використовують
глибокопальчастороздільною пла­ при жовтяниці, болях у ділянці
стинкою. П лід — коробочка. Цві­ нирок, бронхітах з великою кіль­
те у червні — серпні.
кістю мокротиння, при матко­
Поширення. Трапляється по всій вих та інших кровотечах, як по­
території України на вологих тогінний і протиревматичний за­
луках, по краях боліт, на узліс­ сіб. При неплідності траву К. з.
сях, серед чагарників.
заварюють і п'ють як чай. Зов­
Заготівля і зберігання. Для виго­ нішньо настій трави використо­
товлення ліків використовують вують для промивання ран і для
траву, зібрану під час цвітіння ком пресів при корості, чиряках,
рослини. Зрізають траву ножем виразках і наривах.
або серпом і сушать під наме­ Лікарські формн і застосування.
том або на горищі, розстилаючи ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­
її тонким шаром (3—5 см) на лові лож ки сировини на 200 мл
КОРСАТКА ВОЛОСИСТА —
багаторічна опушена трав'яниста
рослина родини складноцвітих.
Те саме, що й нечуйвітер во л о ­
хатенький.
559_________________
КОСАРИКИ ЧЕРЕПЙЧАСТІ
ш пажник черепичатый
Gladiolus im bricatus —
багаторічна трав'яниста рослина
родини півникових. Має подвійну
бульбоцибулину, оточену тонко­
волокнистою з паралельними во­
локнами оболонкою. Стебло пря­
мостояче, просте, облистнене,
55— 120 см заввишки. Нижні лист­
ки — піхвові, лусковидні; стеб­
лові — лінійно-мечовидні, на вер­
хівці загострені, 5—20 мм зав­
ширшки; в кількості 4—5, з яких
1—3 верхівкові вкорочені; ниж­
ній — найширший,
часто — ту­
пий. Квітки в кількості 5— 12 зіб ­
рані В однобічний негустий К О ­
Л О С ; оцвітина шестироздільна, не­
правильна, 25—35 мм завдовжки,
рожево-лілова з синюватим від­
тінком. П лід — коробочка. Цвіте
у червні — серпні.
Поширення. Росте в Лісостепу
і на Поліссі в листяних і мішаних
лісах, у рідколіссях, на галя­
окропу) по 1 столовій лож ці 3 рази на винах, на вологих та заболо­
день.
чених луках.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (40 г трави Сировина. З лікувальною метою
на 1 л окропу) для промивань і використовують листя і бульбо­
компресів.
цибулини. Рослина неоф іцин аль­
на.
Хімічний склад потребує вивчен­
ня. Відомо лише, що листки
містять значну кількість аскор­
бінової кислоти.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній меди­
цині рослину використовують як
болетамувальний, високовітамінний та лактогенний засіб. Як віта­
мінний засіб вживають настій ли­
стя, а приготовленою з нього на­
стойкою розтираються при ревма­
тизмі. Настій бульб п'ють при зо ­
лотусі, алергії, при захворюваннях
нирок і сечовивідних шляхів (зо­
крема, при каменях у нирках) та
для стимулювання виділення мо­
лока у матерів-годувальниць. По­
дрібнені бульби прикладають до
ран і виразок.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій бульб (2 чай­
ні лож ки подрібненої сировини на
300 мл окропу, настоюють 1 годину) по
1 стоковій лож ці 3—4 рази на день.
216
562
560
КОСАРСЬКЕ ЗІЛЛЯ —
Поширення. Росте в лісах, по ча­
багаторічна трав'яниста рослина гарниках у всіх лісових райо­
родини губоцвітих. Те саме, що нах, рідше — в лісостепових і
дуж е рідко (лише по долинах
й горлянка Лаксмана.
річок) — у Степу.
Сировина. З лікувальною метою
використовують спілі плоди і тра­
ву, зібрану під час цвітіння
КОСТЯНИЦЯ
рослини. Рослина неоф іцинальна.
костяника каменистая
Хімічний склад. Плоди містять
Rubus saxatilis —
флавоноїди (1% ). аскорбінову
багаторічна трав'яниста волоха- кислоту (до 50 мг% ), токофе­
то-опушена, з нечисленними тон­ рол, пектинові й дубильні ре­
кими шипиками рослина родини човини, органічні кислоти та цук­
розових. Має міцне галузисте ри; трава — алкалоїди, флавоно­
кореневищ е, лежачі вегетативні їди, дубильні речовини, рутин
й прямостоячі (10—30 см зав­ і аскорбінову кислоту.
вишки) — плідні пагони. Листки Фармакологічні властивості і ви­
черешкові, трійчасті, зверху роз- користання. Сік з плодів костя­
сіяно-, зісподу — густоволохаті; ниці виявляє протистоцидну і
листочки по краю подвійнонад- проти сто статичну дію на найпро­
різанозубчасті, бічні — майже си­ стіших (Paramaebum sandatum,
дячі, кінцівки — з коротким че­ Balantidium coli i Trichomonas ho­
решком. Квітки дрібні, правиль­ minis), причому вони гинуть мит­
ні, 5-пелюсткові, по 3—10 у зон­ тєво або за одну хвилину. В на­
тиковидних або
китицевидних родній медицині К. використо­
С У Ц В І Т Т Я Х ; пелюстки бІЛІ, ЛІНІЙНОвують як протицинготний і шлун­
довгасті, 6—7 мм завдовжки. ковий засіб, при недокрів’ї, по­
Плід — збірна соковита кістянка, рушенні обміну речовин, запа­
складена 2—4 (6) яскраво-черво­ ленні суглобів, нирковокам'яній
ними кістяночками. Цвіте у трав­ хворобі та при геморої. Відвар
ні — липні.
трави п'ють при простуді й по­
дагрі, а також при себореї.
котики —
багаторічна трав'яниста рослина
родини бобових. Те саме, що й
астрагал шерстистоквітковий.
563_________________
КОТЯЧА М’ЯТА СПРАВЖНЯ
КОТОВНИК лимонный
Nepeta cataria —
багаторічна трав'яниста короткогустосіруватопухнаста
рослина
родини губоцвітих. Стебло чо­
тиригранне, прямостояче, 35—
100 см заввишки. Листки супро­
тивні, довгочерешкові, трикутнояйцевидні, великозарубчасто-зубчасті. Квітки неправильні, в кіль­
цях, що утворюють густе цилінд­
ричне суцвіття; В І Н О Ч О К ДВОГубий, білуватий. П лід — з чотирьох
горішків. Цвіте у червні — ве­
ресні.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України на галявинах, схи­
лах, засмічених місцях, по у з­
біччях доріг, серед чагарників.
У Криму зрідка вирощують як
ефіроолійну рослину.
Сировина. Для виготовлення лі­
ків використовують траву (Herba
Nepetae catariae), зібрану під
час цвітіння рослини. Рослина
Лікарські формн і застосування.
ЗОВНІШНЬО — 500 г суміші трави неоф іцинальна.
Хімічний
склад. Трава містить
з кореневищем костяниці, гілок з ли­
стками омели білої, «трави» рунянки ефірну
олію (до 0,7 % ), д у­
звичайної (Polytrichum commune) і бильні й гіркі речовини, глікози­
трави осоки стрункої (Carex acuta), ди, сапоніни та вітамін С.
взятих порівну, заливають 10 л окро­
пу, напарюють у духовці 2—3 години,
процідж ую ть і використовують для
миття голови при себореї й випа­
данні волосся.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Експериментальні д о­
слідження на тваринах свідчать,
що настій трави К. м. с. зумовлює
збільшення амплітуди серцевих
скорочень на 40 % . Часто збіль­
шення амплітуди скорочень су­
проводиться прискоренням сер­
цевого ритму. Рослина відома
і як засіб з жовчогінною й анти­
мікробною дією. Настій трави
п’ють при неврозах серця, по­
ганому апетиті, гастритах зі зни­
женою кислотністю шлункового
соку, атонії кишечника, що су­
проводиться запорами, при за­
стійних явищах у жовчному мі­
хурі й жовчовивідних шляхах,
при різних захворюваннях ди­
хальних шляхів (кашель, задиш­
ка, бронхіти тощо), при істерії,
депресивних станах і при нерегу­
лярних місячних та як засіб,
що «очищає» кров при ф урун­
кульозі. Зовнішньо використо­
вують при лікуванні гнійних про­
цесів на шкірі.
Лікарські формн І застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­
лові лож ки сировини на 200 мл
окропу, настоюють 2 години) п'ють
по півсклянки 3 рази на день.
217
564
567
Хімічний склад. Трава містить
багаторічна трав’яниста рослина дубильні й смолисті речовини,
родини бобових. Те саме, що сапоніни, вітамін К та ф іто­
стерин.
й астрагал шерстистоквітковий.
КРАСАВКА —
КОТЯЧИЙ ГОРОХ —
565_________________
КОТЯЧІ ВУСА —
багаторічна (в культурі — одно­
річна) трав'яниста рослина роди­
ни губоцвітих. Те саме, що й
ортосифон.
566_________________
КОТЯЧІ ЛАПКИ ДВОДОМНІ,
конотопці;
кошачьи лапки двудомные
Antennaria dioica —
дводомна багаторічна трав'яниста
білоповстиста рослина родини
айстрових (складноцвітих). Має
тонке кореневищ е з численними
укороченими лежачими неплід­
ними пагонами з розеткою лист­
ків. Квітконосні стебла прямі,
6—20 см заввишки, розгалуже­
ні лише в суцвітті. Листки ці­
лісні, черешкові, цілокраї; при­
кореневі — оберненояйцевидні,
тупі, звужені В ДОВГИЙ черешок;
стеблові — лінійні, сидячі. Квіт­
ки — в кош иках, що утворюють
китицевидно-волотевидне суцвіт­
тя; на одних екземплярах рослин
квітки лише маточкові, плідні,
з нитковидно-трубчастим ясночервоним віночком і з чубком
нитковидних непотовщених при
основі зрослих волосків, на ін­
ших — квітки лише тичинкові, з
недорозвиненою зав'яззю, неплід­
ні, з широкотрубчастим або труб­
часто-лійковидним,
білим або
червонуватим віночком і з чуб­
ком волосків, на кінцях булавовиднопотовщених.
П лід —
сім'янка. Цвіте у травні — липні.
Поширення. Ростуть по всій те­
риторії України (в Степу — рідко)
в соснових і мішаних лісах, на
узліссях, на схилах.
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовують
траву (Herba Antennariae dioiсае) або окремо квітки (Flores
Antennariae dioicae), заготовляють
на початку цвітіння рослини,
щоб запобігти обсипанню кві­
ток. Сушать у затінку на відкри­
тому повітрі або в приміщеннях
з доброю вентиляцією. Рослина
неоф іцинальна.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Експериментальними
випробуваннями доведено, що
рослина виявляє кровоспинну та
жовчогінну дію. Кровоспинна дія
К. л. д. перевищує дію адрена­
ліну і хлористого кальцію. Настій
трави використовують при різних
видах кровотеч (шлункові, киш­
кові, носові, маткові та інші),
а відвар квіток (кошиків) — як
жовчогінний засіб при гепатитах
і холециститах, а також при
гіпертонії, кашлі й проносах.
Як внутрішній і зовнішній засіб
рослина використовується в дер­
матології.
Лікарські формн 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (10 г
сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­
ловій лож ці через 1—2 години як
кровоспинний засіб; відвар квіток
(8 г сировини на 200 мл окропу) по
1 столовій лож ці 3 рази на день як
жовчогінний засіб; дві чайні лож ки
трави заливаю ть склянкою окропу,
настоюють 15—ЗО хв, процідж ую ть
і випивають за день ковтками при
кропивниці.
ЗОВНІШНЬО — теплий залиш ок після
п роцідж ування настою використову­
ють для припарок (2—3 рази на день)
при опіках і алергічних дерматитах.
багаторічна трав'яниста рослина
родини пасльонових. Те саме,
що й беладонна звичайна.
568
КРАСОЛЯ ВЕЛИКА,
капуцин, настурка;
настурция большая
Tropaeolum та jus —
багаторічна (в культурі — одно­
річна) трав'яниста рослина ро­
дини красолевих, заввишки 10—
50 см. Стебла гладенькі, м'ясисті,
д уж е галузисті, простерті або
лежачі. Листки чергові, цілісні,
довгочерешкові, щитовидні, округлонерівнобокі, з 10 тупувати­
ми жилками. Квітки неправиль­
ні, двостатеві, на довгих ніж ­
ках, одиничні, у пазухах листків;
пелюстки 2,5—4 см завдовжки,
передні три — при основі пла­
стинки війчасті, оранжеві, з кри­
ваво-червоними смужками; шпор­
ка — до 2,5 см завдовжки, трохи
зігнута і поступово загострена.
П лід розпадається на 3 одно­
насінні плодики, у яких м'ясистий
зморшкуватий оплодень. Цвіте у
червні — жовтні.
Поширення. Красоля велика по­
ходить з Південної Америки.
По всій території України її
розводять як декоративну рос­
лину.
Заготівля і зберігання. З лікуваль­
ною метою використовують траву
(Herba Tropaeoli maji) і насіння
(Semen Tropaeoli maji). Траву зби­
рають 2—3 рази за вегетацію,
зрізуючи
облистнені квітуючі
стебла. Сушать під укриттям на
вільному повітрі або в приміщен­
нях, які добре провітрюються,
розстилаючи тонким шаром. Су­
хої сировини виходить 20 % .
Плоди збирають у міру дозріван­
ня, досушують їх на повітрі або
в сушарках при температурі до
40°, а потім вилущують насіння.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини містять глікозид глікотропеолін. При порушенні структури
сировини глікотропеолін, ф ер­
ментуючись, перетворюється на
бензилізотіоцинатан, який є ос­
новною
складовою
частиною
ефірної олії. Крім цього, в насін­
ні є високоактивний, але не­
стійкий антибіотик; у надзем­
ній частині (траві) є алкалоїди
(0,11 % ), дубильні речовини, с\и з,
аскорбінова кислота (до 500 мг % ),
ізокверцитрин, кемпферол, суль­
фат калію.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Красоля велика має
протицинготні, діуретичні й деп у­
ративні властивості. Дослідами
й клінічними спостереженнями
встановлено, що тропеолін (одна
570
з фракцій ефірної олії красолі)
проявляє інотропну дію на сер­
це, покращує вінцеву течію крові.
У хворих з хронічною серцевою
недостатністю, зумовленою ате­
росклерозом, приступ стейокардії знімався через 2—3 хвили­
ни після прийому 5— 10 крапель
тропеоліну. В*іділена з рослини
бензилгірчична олія має цито­
токсичні властивості. У народній
медицині настій трави красолі
вживають всередину при ліку­
ванні цинги, анемії, бронхіту
й нирковокам'яної хвороби та при
висипі на шкірі. Як загальнозміцнюючий і протицинготний
засіб рекомендують свіже листя
і квітки у вигляді салату. Настій
трави, підсолоджений медом, ви­
користовують для полоскання при
дитячій хворобі пліснявці та при
інших захворюваннях ротової по­
рожнини. Особливої уваги за­
слуговує здатність цієї рослини
стимулювати ріст волосся. Буто­
ни й зелені плоди красолі мари­
нують і вживають замість капер­
сів.
по 3 столові лож ки 3 рази на день;
сік із свіж ого листя приймають по
10— 12 г на день при хронічному
катарі бронхів; потовчене насіння
з цукром (гранульоване) приймають
по 1—2 г 3—5 раз на день при
гострих і хронічних інфекційних за ­
паленнях сечових шляхів, при брон­
хіальних запаленнях і грипі; 2 столові
лож ки суміші трави красолі великої
(40 г) і трави звіробою звичайного
(15 г) заливають 1 склянкою окро­
пу, кип'ятять 5 хвилин, настоюють
20 хвилин, процідж ую ть і п'ють по
третині склянки 3 рази на день
при нирковокам’яній і ж овчнокам'яній хворобах; салат: до порізаної
кусочками вареної картоплі додають
подрібнене листя красолі і кропу за­
пашного, солять, змішують, заправ­
ляють вершками і зверху прикра­
шають кусочками вареного яйця (на
200 г картоплі беруть 100 г листя
красолі, 10 г кропу, двоє яєць, 30 г
вершків та сіль).
ЗОВНІШНЬО — сік із свіж ого листя
красолі або настойку (100 г свіж ого
листя красолі, 100 г свіж ого листя
кропиви жалкої і 10 г подрібненого
на порошок сухого коріння перстачу
гусячого зміш ують і добре розти­
рають, заливають 500 мл 90 % -ного
спирту, настоюють, збовтуючи, 15 днів,
процідж ую ть) використовують для вти­
Лікарські формн 1 застосування.
рань через день у попередньо помиту
ВНУТРІШНЬО — настій трави (20 г волосисту частину голови при випа­
сировини на 200 мл окропу, ва­ данні волосся, не допускаю чи попадан­
рять 5 хвилин, настоюють ЗО хвилин) ня рідини в очі.
569
КРЕМЕНА БІЛА
белокопытник белый
Petasi tes albus —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Має м'ясисте рівномірно по­
товщене кореневищ е. Стебло квіт­
коносне, тонке, білоповстисто-волосисте, ЗО—60 см заввишки,
з лусковидними, видовженояйцевидними, по краях і у верхній
частині фпавутинисто-білоповстистими загостреними листками.
Прикореневі листки округло-сер­
цевидні, великозубчасті, зіспо­
ду — білуваті, м'якоклочкувастоповстисті. Квітки трубчасті, жовтаво-білі, в кош иках, що утворю­
ють нещільне, на початку цвітін­
ня майже щитковидне, пізніше —
колосовидно-волотисте суцвіття.
П лід — сім ’янка. Цвіте у квіт­
ні — травні.
Поширення. Трапляється в Карпа­
тах, на Закарпатті й Прикарпатті
по вологих лісах і ярах, по
берегах річок і озер.
КРЕМЕНА ГІБРИДНА,
кремена лікарська;
белокопытник гибридный
Petasites hybridus, синонім —
P. officinalis —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Має м'ясисте бульбовиднопотовщене повзуче кореневищ е.
Стебло квітконосне, товсте, ЗО—
60 см заввишки, білопавутинистоопушене, з лусковидними стебло­
обгортними листками; нижні стеб­
лові листки широк ояйцевидні;
верхні — ланцетні.
Прикореневі
листки довгочерешкові, округлотрикутні, при основі серцевидні,
з боків — з 2—3 лопатями, по
краю — дрібнонерівнозубчасті, зі­
сп од у — сір ув атоп ов ст и ст ооп ушені. Квітки трубчасті, запашні,
брудно-пурпурові, в кош иках, що
утворюють густе колосовидне с у ­
цвіття на верхівці пагонів. Цвіте
у квітні — травні.
Поширення. Трапляється в основ­
ному в поліських і лісостепо­
вих районах, розсіяно — в Кар­
патах і Гірському Криму на
вологих місцях, по берегах річок
і озер, де утворює МОНОДОМІН&НТні зарості.
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовують
листя (Folia Petasitis officinalis)
і кореневища (Rhizoma Petasitis
officinalis). Листя збирають у
червні — липні, до появи на ньо­
му іржавих плям, зрізаючи лист­
кові пластинки без череш ків.
Сушать під наметом або на гори­
щі до тих пір, поки не стануть
ламкими найтовщі жилки плас­
тинки. Сухої сировини виходить
14— 15%. Строк придатності —
З роки. Кореневища копають
восени. їх миють і сушать на
відкритому місці, під наметом
або в теплих приміщеннях. Сухої
сировини виходить 20 % . Аптеки
сировину не відпускають.
Хімічний склад. Кореневища міс­
тять тритерпенові сапоніни (6,7 —
7,6 % ), дубильні речовини (понад
5% ), ефірну олію (0,1—0,18% ),
сліди алкалоїдів,
флавоноїди
(0,23—0,34 % ), смолисті речовини,
петазрл, петазин, інулін і значну
кількість марганцю. У листках є
такі самі речовини, але в менших
кількостях. Натомість флавоної­
дів у надземній частині (особливо
в суцвіттях) майже вдвоє біль­
ше.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні власти­ Фармакологічні властивості і ви­
вості і використання, лікарські користання.
Експериментально
форми і застосування — усе так, доведено, що препарати з корене­
як у статті Кремена гібридна.
Не рекомендується заготовляти
листя К. б. для приготування
мікстури за прописом М. Н. Здрен­
ко. Рослина неоф іцинальна.
вищ К. г. виявляють спазмолі­
тичну дію. Листя рослини входить
до складу суміші для приготу­
вання мікстури за прописом М. Н.
Здренко, яку використовують при
лікуванні папіломатозу сечового
міхура й анацидних гастритів.
У народній медицині настій листя
або відвар кореневищ вживають
219
571
при сухому кашлі як відхарку­
вальний засіб, при виразковій
хворобі шлунка і дванадцятипа­
лої кишки, нервових спазмах, за­
дишці, істеричних припадках, ме­
теоризмі та при запорах. Зов­
нішньо свіже листя використо­
вують для загоювання ран і
зменшення набряків, припарки
з листя — для зменшення по­
дагричного й ревматичного болю.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 чайні
лож ки листя на 200 мл окропу) по
1 столовій лож ці 3 рази на день;
відвар кореневищ (1 чайна лож ка сиро­
вини на 200 мл окропу) п'ю ть по
2 склянки на день, ковтками; відвар
кореневищ (2 чайні лож ки кореневищ
на 200 мл відвару ячмінних або пер­
лових крупів, кип'ятять 10 хв на ма­
лому вогні) п'ю ть з медом по 1 сто­
ловій лож ці 3 рази на день; суміш
кореневищ К. г. (25 г) і п ирію пов­
зучого (20 г), трави вероніки ліка р ­
ської (20 г) і ф іалки триколірної
(ЗО г) готують як настій (2 столові
лож ки суміш і на 1 л окропу, кип'ятять
15 хв) і п'ю ть після їди при подагрі;
відвар кореневищ К. г. (25 г коре­
невищ на 1 л окропу) п'ю ть теплим по
чверті склянки 3 рази на день про­
тягом 2—6 місяців при виразковій
хворобі.
ЗОВНІШНЬО — припарки з свіж ого або
сухого листя.
575
КРЕМЕНА ЛІКАРСЬКА —
КРІП ЗАПАШНИЙ,
багаторічна трав'яниста рослина копрій;
родини айстрових (складноцві­ ук р оп душ исты й
тих). Те саме, що й кремена гіб­ A nethum graveolens —
ридна.
однорічна трав'яниста з синюва­
тою поволокою рослина родини
селерових (зонтичних). Стебло
прямостояче, круглясте, посму­
КРЕС-САЛАТ —
говане, галузисте, 40— 100 см*завтрав'яниста рослина родини хре­ вишки. Листки чергові, яйце­
стоцвітих. Те саме, що й х р ін ­ видні, 2—3-перистороздільні, з лі­
ниця посівна.
нійними нитковидними кінцеви­
ми частками; нижні — черешко­
ві; верхні — сидячі, з білооблямованими піхвами і зменшени­
ми пластинками. Квітки дрібні,
кривавник —
багаторічна трав'яниста рослина двостатеві, жовті, у складних 20—
родини звіробійних. Те саме, що 50-променевих зонтиках, без об­
гортки. П лід — плеската корич­
й звіробій звичайний.
нева двосім 'янка. Цвіте у трав­
ні — серпні.
Поширення. Кріп запашний роз­
водять на городах як пряноКРИВОРОТ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Те саме, що й пижмо з в и ­
чайне.
572_________________
573_________________
574
220
576
смакову рослину, іноді він дича­
віє і росте як бур'ян. Походить
з Персії і Східної Індії.
Заготівля і зберігання. Для лі­
карський потреб використовують
плоди кропу (Fructus Anethi)
і свіж е листя. Збирають плоди
кропуГ коли половина з них д о ­
зріє: зривають або зрізують цілі
рослини з плодами, зв'язують
у снопики й залишають дости­
гати, а потім обмолочують. При
необхідності плоди досушують.
Сухі плоди зберігають у добре
закритих банках. Строк придат­
ності — 2 роки. Плоди відпуска­
ються аптеками.
Хімічний склад. Плоди кропу мі­
стять ефірну олію (2—4% ), фла­
воноїди, каротин, до 20 % жир­
ної олії. В листі кропу знайдено
ефірну олію (1,5% ), флавоноїди
(кверцетин, ізорамнетин, кемпфе­
рол), вітамін С (135 мг% ), каро­
тин (до 12 мг% ), фолієву, ніко­
тинову і пантотенову кислоти,
солі калію, кальцію, ф осфору і за­
ліза. Головними складовими ча­
стинами ефірної олії є кетон
карвон, терпеноїди феландрен,
дилапіол, терпінен і лимонен.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В науковій медицині
настій плодів застосовують як
відхаркувальний і вітрогінний за­
сіб. У народі настій або поро­
шок насіння кропу вживають все­
редину для профілактики при­
ступів грудної жаби, при гі­
пертонічній хворобі 1 і 2-го сту­
пенів, хронічній коронарній не­
достатності, безсонні, при спас­
тичних станах м'язів органів
черевної порожнини, алергічно­
му дерматиті, сверблячці (Pruri­
tus), виразці гомілки, геморої,
як сечогінний, проносний і моло­
когінний засіб та як засіб, що
збудж ує й поліпшує апетит і трав­
лення, заспокоює коліки й су­
дому. Часто плоди кропу вико­
ристовують у сумішах з іншими
лікарськими рослинами. Свіже
листя кропу корисно вживати
при гіпохромній анемії й сер­
цевій астмі. Як зовнішній засіб
настій насіння застосовують у ви­
гляді прим очок при хворобах очей
і при гноячкових ураженнях шкі­
ри. Молоде листя й стебла викори­
стовують як ароматичну приправу
для страв, а на початку утворення
насіння — як спеції при солінні
огірків і помідорів. З насіння
добувають ефірну олію, яку вико­
ристовують у парфюмерній, кон­
дитерській і консервній проми­
словості.
Лікарські форми і застосування.
В н у т р іш н ь о — настій п л о д і в (і чай­
на лож ка подрібненої сировини на
300 мл окропу, настоюють 1 годину)
по півсклянки тричі на день; порошок
плодів кропу приймають по 1 г тричі на
день, запиваючи водою.
КРОКІС —
Хімічний склад. Листя кропиви
однорічна трав'яниста рослина ро­ дводомної містить глікозид уртидини айстрових (складноцвітих). цин, дубильні речовини (понад
2 % ), каротиноїди (каротин, ксан­
Те саме, що й нагідки лікарські.
тофіл, ксантофілепоксид, віолаксантин), хлорофіл (до 5% ), віта­
міни С, В2, В3, органічні кислоти,
мікро- і макроелементи (кремній,
к ропива вел и ка —
дводомна багаторічна трав'яниста залізо — 41 мг% , мідь — 1,3 мг% ,
вкрита жалкими волосками рос­ марганець — 8,2 мг% , бор —
лина родини кропивових. Те саме, 4,3 мг% , титан — 2,7 мг% , ні­
к ел ь — 0,03 мг%). У свіж ому
що й кропива дводомна.
листі, крім того, є значна кіль­
кість вітаміну К ,, який при
сушінні сировини руйнується. В
корінні кропиви є таніни, алка­
КРОПИВА ДВОДОМНА,
лоїд нікотин і вітамін С; в на­
кропива велика;
с ін н і— жирна олія (16—33% ),
крапива двудомная
головною складовою частиною
якої є лінолева кислота (73,6 % ).
U rtica d io ic a —
дводомна багаторічна трав'яниста Фармакологічні властивості і ви­
вкрита жалкими волосками росли­ користання. Кропива дводомна
на родини кропивових. Стебло має кровоспинні, сечогінні та запрямостояче, тупочотиригранне, гальнозміцнюючі властивості, ви­
50— 150 см заввишки, розгалу­ являє слабку жовчогінну дію.
ж ене. Листки супротивні, череш­ Гемостатичні властивості пов'я­
кові, серцевидно-яйцевидні, яйце­ зані з наявністю в рослині знач­
видно-ланцетні або ланцетні, 7— ної кількості філохінону (віта­
14 см завдовжки, 2—4 см зав­ мін К,), який впливає на син­
ширшки, загострені, зубчасто- тез протромбіну в печінці. Д іуре­
пилчасті, з загнутими до верхів­ тичний ефект залежить від флавоки великими зубцями. Квітки
жовто-зелені, дрібні, одностате­
ві, у розгалужених колосовид­
них суцвіттях, трохи довших за
череш ки листків, у пазухах яких
вони містяться; оцвітина чотирироздільна. П лід—сім'янка. Цвіте
у червні — серпні.
Поширення. Кропива дводомна
росте по всій території України
на трохи вологих місцях серед
чагарників, у лісах, біля парка­
нів, уздовж доріг, по засмі­
чених місцях, де багато нітратів.
Заготівля і зберігання. Для лі­
карських потреб використовують
листя (Folia Urticae dioicae), ко­
ріння (Radix Urticae dioicae) і на­
сіння (Semen Urticae dioicae).
Листя збирають під час цвітіння
рослини, відокремлюючи його від
стебла, і сушать обов'язково
в затінку, по змозі швидко.
Сушіння припиняють, коли цент­
ральні жилки стають ламкими.
Сухої сировини виходить 18 %.
Зберігають у приміщеннях, що
не мають прямого сонячного
освітлення. Строк придатності —
2 роки. Листя кропиви дводомної
відпускається аптеками. Коріння
копають восени. Помивши і звіль­
нивши від наземної частини,
його розстилають на відкритих
майданчиках і сушать. ,При не­
сприятливих погодних умовах с у ­
шіння проводять під укриттям
або в приміщенні, яке добре про­
вітрюється. Сухого коріння ви­
ходить 25 % . Насіння заготовля­
ють у період повної стиглості,
зрізуючи цілі рослини, які після
досушування обмолочують, а на­
сіння просівають через сито.
Коріння і насіння, в науковій
медицині не використовують.
577_______
578_________________
578
221
ноїдів та органічних кислот (глі­
колова і гліцеринова). Загальнозміцнюючі властивості поясню­
ються наявністю значної кількості
хлорофілу, який, як встановлено
експериментально, виявляє сти­
мулюючу й тонізуючу дію, акти­
візує основний обмін речовин,
посилює діяльність серцево-су­
динної системи і дихального
центру, стимулює грануляцію та
епітелізацію уражених тканин.
Крім того, препарати з кропиви
дводомної збільшують кількість
еритроцитів і нормалізують склад
крові (кровотворна дія заліза),
зменшують кількість цукру в кро­
ві, виявляють протизапальну дію,
підвищують регенерацію слизо­
вих оболонок шлунково-кишко­
вого тракту, мають судинозву­
жувальний вплив, сприяють нор­
малізації порушеного менструаль­
ного циклу. Хімічний склад кро­
пиви дає змогу віднести її й до
вітамінних засобів. Застосовують
кропиву переважно як кровоспин­
ний засіб (при легеневих, кишко­
вих, маткових,
гемороїдальних
та інших кровотечах). Поряд з цим
препарати з листя кропиви є ефек­
тивним засобом при атеросклеро­
зі, залізодефіцитній анемії, холе­
циститах, гастритах, виразковій
хворобі шлунка і дванадцятипалої
кишки, розладах травлення, цук­
ровому діабеті, гіповітамінозі та
гіпогалактії. Як сечогінний засіб
препарати кропиви показані при
нирковокам'яній хворобі, асциті,
набряках і ревматизмі. Кропива
дводомна входить до складу
ш л ун к о ви х чаїв, проносних чаїв
і вітамінних чаїв, до складу пре­
парату алахол, який використову­
ють при гепатитах, холециститах
і хронічних запорах. До складу
лікувально-профілактичного хар­
чового раціону включають салати
з молодого листя рослини. Пре­
парати з кропиви дводомної за­
стосовують у дерматології й кос­
метиці. Всередину настій з листя
кропиви вживають при комплекс­
ному лікуванні вугрів. Відваром
листя на розведеному водою оцті
(приготування див. у статті К ро­
пива жалка) миють голову при
круговій або гніздовій плішиво­
сті, себореї, облисінні, перед­
часному посивінні. В разі об­
лисіння й передчасного посивіння
терапевтичний ефект можна по­
силити одночасним прийманням
всередину настою з листя кропи­
ви. Свіжим соком лікують рани,
варикозні виразки й запрілості
(див. статтю К ропива жалка).
Лікарські форми І застосувався.
ВНУТРІШНЬО — настій листя кропиви
(10 г, або 2 столові лож ки сировини
на 200 мл окропу) по половині або
чверті склянки 3—5 раз на день до
їди; екстракт кропиви рідкий (Extractum
U rticae fluidum) по 25—ЗО крсиїель 3 разн
на день за 30 хв до їди; свіж ий сік
кропиви по 1 чайній лож ці 3 рази на
день; відвар суміші (порівну) коріння
1 насіння кропиви (40—50 г суміш і на
400 мл окропу, варити, поки не зали ­
шиться половина рідини) по 3 столові
лож ки 4—5 раз на день; порошок з на­
сіння кропиви приймають по 2—3 г на
прийом (запиваючи водою) 3 рази на
день; столову лож ку суміші кори к р у ­
ш ини ламкої (60 г), листя кропиви дво­
домної (20 г) і трави деревію звичайного
(20 г) варять 10 хвилин у двох склянках
води і п'ю ть по половині чи одній
склянці на ніч для поліпш ення трав­
лення; столову лож ку суміші листя кро­
пиви дводомної (50 г), коріння кро­
пиви дводомної і солодки голої (по
ЗО г) настоюють 15—20 хвилин на
склянці окропу і п'ю ть по 1 склянці
2 рази на день при хронічному за­
паленні нирок; розтерту на порошок
суміш насіння кропиви дводомної (50 г),
спор плауна булавовидного (20 г)
і цукру (ЗО г) приймають по 1 чайній
лож ці 3 рази на день при нирково­
кам'яній хворобі; розтерту на поро­
шок суміш (порівну) листя кропиви
дводомної, ш авлії лікарської і подо­
рож ника ланцетолистого вж иваю ть по
1 чайній лож ці 3 рази на день при
хронічному гепатохолециститі; салат:
помите молоде листя кропиви дводом­
ної занурюють на 5 хвилин в окріп,
відкидають на сито, подрібнюють,
додають оцту, прикраш ають кусочка­
ми вареного Яйця і заправляю ть верш­
ками (на 150 г кропиви беруть одне
яйце, 20 г вершків, сіль та оцет).
ЗОВНІШНЬО — при м ’язовому і суг­
лобовому ревматизмі наж алю ю ть бо­
лісні місця кропивою. Вживання пре­
паратів кропиви дводомної всередину
протипоказане при гінекологічних кро­
вотечах у хворих з поліпами і різ­
ними пухлинними захворю ваннями яєч­
ників і матки. Існує думка (експе­
риментально підтвердж ена), що гемо­
статичні властивості має свіж е листя
кропиви або сік, сухе ж листя крово­
спинної д ії не виявляє
(Акопов,
1981).
КРОПИВА ЖАЛКА,
кропива мала;
крапива жгучая
Urtica urens —
однодомна однорічна трав'яниста,
вкрита жалкими волосками, рос­
лина родини кропивових. Стебло
прямостояче, чотиригранне, 15—
60 см заввишки. Листки супро­
тивні, цілісні, еліптичні або яйце­
видні, гострі, по краю гострозубчасті, 4—5 см завдовжки. Квітки
світло-зелені, дрібні, одностатеві,
зібрані в переривчасті пазушні во ­
лоті (суцвіття не довші за череш ­
ки листків, у пазухах яких вони
містяться); оцвітина чотирироздільна* П лід — сім'янка. Цвіте у
травні — вересні.
Поширення. Кропива жалка росте
по всій території України на бере­
гах річок, як бур'ян по городах,
у садах, поблизу житла, серед ча­
гарників.
227
581
Заготівля 1 зберігання. Для лі­ КРУШИНА ВІЛЬХОВЙДНА —
кування використовують листя
кропиви (Folia Urticae urensis),
яке збирають під час цвітіння
рослини, відокремлюючи його від
стебла, і сушать обов'язково
в затінку, по змозі швидко. Су­
шіння припиняють, коли цент­
ральні жилки стають ламкими. Су­
хої сировини виходить 22—23 % .
Строк придатності — 2 роки. Рос­
лина неоф іцинальна.
Хімічний склад. За якісним скла­
дом листя кропиви жалкої схож е
з листям кропиви дводом ної.
розгалужений кущ або невелике
(З—3,5 м заввишки) дерево ро­
дини жостерових. Те саме, що
й круш ина ламка
582---------------------КРУШИНА ЛАМКА,
крушина вільховидна;
крушина ольховидная
Frangula
alnus,
синонім —
Rhamnus frangula —
розгалужений кущ або невелике,
З—3,5 м заввишки, дерево роди­
Фармакологічні властивості і ви­ ни жостерових. Кора у верхній
користання. У народній медицині частині стовбура і на молодих
кропиву жалку використовують
нарівні з кропивою дводомною,
а іноді навіть віддають їй пере­
вагу. Настій листя кропиви жал­
кої використовують як кровоспин­
ний (при легеневих, кишкових,
маткових, гемороїдальних та ін­
ших кровотечах), сечогінний (при
набряках) та загальнозміцнюючий
засіб. Вживання настою показане
й при нервових розладах, ревма­
тизмі, алергії й анемії, при
звичних запорах, диспепсіях і
шлункових коліках. Широко' ви­
користовують препарати кропиви
жалкої в дерматології й косме­
тиці: всередину — при
екземі,
сверблячці, кропив'янці; місце­
во — при себореї голови, круго­
вій або гніздовій плішивості,
запрілості. Цінують кропиву жал­
ку і як продукт харчування:
3 молодого листя готують салати
(про приготування див. у статті
Кропива дводомна), приправи до
м'ясних страв і зелений борщ.
гілках гладенька, червоно-бура,
вкрита ланцетними білими соче­
вичками. Листки чергові, еліп­
тичні або яйцевидні, короткочерешкові, цілокраї, з 6—8 пара­
лельними бічними жилками. Квіт­
ки дрібні, двостатеві, правильні.
5-пелюсткові, зібрані пучками по
2—6 у пазухах листків; пелюстки
всередині білі, зовні зеленуваті.
П лід — куляста, спочатку черво­
на, потім чорна кістянка. Цвіте
у травні — червні.
Поширення. Крушина ламка ро­
сте майже по всій території Ук­
раїни (в Степу — рідко, в долинах
річок, у Криму — в горах) у лі­
сах і між чагарниками, на воло­
гих луках, по берегах боліт, рі­
чок та озер.
Заготівля і зберігання. Лікуваль­
не значення має кора крушини
(Cortex Frangulae). Збирають її
весною до розпускання листків
з молодих частин стовбура та
молодих гілок, роблячи на від­
Лікарські формн і застосування.
стані 10—15 см один від одного
ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 сто­ кільцеві надрізи (до деревини)
лові лож ки сировини на 400 мл окро­
пу, настоюють 2 години) по півсклянки і з ’єднуючи їх поздовжніми роз4 рази на день до їди; дві >чайні
лож ки суміші (порівну) листя кропиви
ж алкої і ожини сизої напарюють
2 години на склянці окропу і п'ють
по півсклянки 3 рази на день для
регулювання ф ункціональної діяль­
ності ш лунка та від дизентерії; сві­
ж ий сік з листя кропиви ж алкої
вж иваю ть по 1 чайній лож ці 3 рази
на день як кровоспинний засіб.
ЗОВНІШ НЬО— відвар листя (100 г
сировини кип'ятять ЗО хвилин в 1 л
оцту, розведеного водою у співвідно­
шенні 1:1) для миття голови при се­
бореї та круговій або гніздовій п лі­
шивості (мити ввечері перед сном,
без мила); насичені свіж им соком
кропиви стерилвні тампони прикла­
дають до запрілостеїй; ран і варикозних
виразок. П ротипоказання див. у статті
Кропива дводомна.
580_________________
КРОПИВА МАЛА —
однодомна однорічна трав'яниста,
вкрита жалкими волосками рос­
лина родини кропивових. Те саме,
що й кропива жалка.
582
різами. Не можна заготовляти
кору, покриту мохом і лишай­
никами. Сушать кору на відкри­
тому повітрі, на горищі або в при­
міщенні з доброю вентиляцією,
розстеливши тонким (5—7 см)
шаром на папері чи тканині й час
від часу перемішуючи. Сушіння
припиняють, коли кора стає лам­
кою. Сухої сировини виходить
43—45 % . Строк придатності —5
років. Зберігають у сухому при­
міщенні, яке добре провітрюєть­
ся. Сировина відпускається апте­
ками. Свіжозібрана і висушена
кора спричинює нудоту і блюван­
ня, але при тривалому її збері­
ганні побічна дія зникає. Через
це кору крушини вживають не
раніше, як через рік після зби­
рання. Придатність кори до вжи­
вання можна прискорити, витри­
мавши її в сушильній шафі при
температурі 100° протягом 1 го­
дини. В народній медицині ви­
користовують і плоди крушини
(також не раніше, як через рік
після збирання).
Хімічний склад. Кора крушини
містить антраглікозиди (8% ), геніни (емодин, ізоемодин, хризофанол), вільні антраноли, три­
терпенові глікозиди, смолисті ре­
човини та сліди дубильних речо­
вин. Головним глікозидом свіжо
зібраної сировини є франгуло
розид, який в процесі сушіння
зберігання окислюється до фран
гуліну.
Фармакологічні властивості і ви
користання. Кора крушини вияв
ляє м'яку послаблюючу дію, як<
проявляється через 8—12 годиі
після вживання ліків. Механізіь
дії полягає в здатності препа
ратів крушини посилювати пери
стальтику товстої кишки, не по
223
583_________________ 584
дразнюючи її слизової оболонки
1 не впливаючи на тонкий кишеч­
ник, і розріджувати калові маси.
Застс*совують кору крушини при
атонії кишечника, звичайних хро­
нічних запорах, а в народній ме­
дицині, крім того,— при захворю­
ваннях печінки, при водянці, ге­
морої, подагрі та гарячці. Міцним
відваром кори миють тіло при ко­
рості, а відвар плодів викори­
стовують для компресів і проми­
вань при висипах на шкірі, ф у ­
рункулах, гнояках і струпах. П о­
рошок плодів вживають усереди­
ну при анемії, проносі, водянці
й надмірних місячних. Щоб за­
побігти звиканню до препаратів
крушини, їх доцільно чергувати
з іншими проносними засобами.
Якщо звикання все-таки станеть­
ся, що спостерігається при три­
валому призначенні крушини, д о ­
цільно збільшити дозу. Кора кру­
шини входить до складу ш л у н к о ­
вих чаїв і проносних чаїв, вико­
ристовується при виготовленні
препаратів вікаліну і вікаїру.
Передозування препаратів кру­
шини може спричинити відчуття
дискомфорту, тенезми, колікоподібні болі в животі та ін. Ва­
гітним жінкам і жінкам, які го­
дують груддю, препарати кру­
шини протипоказані.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар кори (20 г, або
2 столові лож ки сировини на 200 мл
окропу) по півсклянки на ніч; екстракт
крушини рідкий (Extractum Frangulae
fluidum) по 20—40 крапель на прийом;
екстракт крушини сухий (Extractum
Frangulae siccum) по 1—2 таблетки
перед сном; рамніл (Rhamnilum) по 0,2 г
на ніч; порош ок з плодів крушини по
0,2—0,5 г тричі на день; одну столову
лож ку суміші кори крушини ламкої
(50 г), листків бобівника трилистого,
трави б у р к у н у лікарського (по 20 г)
і плодів км ину звичайного (10 г) на­
стоюють 20 хвилин на склянці окропу
і п'ю ть по півсклянки на ніч при хро­
нічних запорах; дві чайні лож ки су­
міші кори крушини ламкої (ЗО г) і
листків м'яти перцевої (40 г) заливають
склянкою окропу, кип'ятять 20 хви ­
лин, процідж ую ть і п'ю ть по 1 склянці
ввечері для підтримки регулярного ви­
порожнення при гепатиті; одну сто­
лову лож ку суміші кори крушини лам ­
кої, квіток бузини чорної, плодів ф ен­
хелю звичайного (по 20 г) і плодів
анісу звичайного (10 г) заливаю ть
склянкою окропу, кип'ятять 20 хвилин
і п'ю ть по 1 склянці двічі на день (після
обіду і ввечері) при запорах; одну сто­
лову лож ку суміші кори крушини лам ­
кої (60 г), трави фіалки триколірної,
приймочок к у к у р у д зи звичайної, трави
деревію звичайного, плодів кмину зви ­
чайного і квіток терну звичайного (по
10 г) заливають склянкою окропу, ки ­
п'ятять 20 хвилин і п'ю ть по 2 склянки
двічі на день при ож ирінні.
КУДРЯВЕЦЬ СОФІЇ
КУЗЬМИЧЕВА ТРАВА —
дводомна рослина родини ефедрових. Те саме, що й ефедра д во ­
Deskurainia sophia —
однорічна трав'яниста рослина ро­ колоса.
дини капустяних (хрестоцвітих).
Стебло пряме, розгалужене, 15—
80 см заввишки. Листки сидячі,
дво-триперисті, з довгасто-ліній­ КУКІЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ
ними частками, опушені галузи­ куколь обыкновенный
стими волосками. Квітки дрібні,
двостатеві, правильні, 4-пелюст- A grostem m a githago —
кові, блідо-жовті, у китицях. однорічна трав'яниста рослина ро­
П лід — стручок. Цвіте у трав­ дини гвоздикових. Уся рослина
вкрита довгими м'якими волоска­
ні — вересні.
Поширення. Росте по всій тери­ ми. Стебло прямостояче, просте
торії України як бур'ян біля жит­ або розгалужене, ЗО—80 см зав­
ла, на пустищах, уздовж доріг, вишки. Листки супротивні, ціліс­
ні, цілокраї, лінійні або лінійноу посівах.
Сировина. Використовують насін­ ланцетні. Квітки великі, правиль­
ня і траву, яку заготовляють під ні, двостатеві, 5-пелюсткові, темчас цвітіння рослини. Рослина но-рожеві, зрідка білі, одиничні.
П лід — коробочка. Цвіте у черв­
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Листки містять ні — липні.
аскорбінову кислоту (до 80 мг % ) Поширення. Росте як бур'ян у по­
і каротин (38,5 мг% ); у насінні сівах ярих і озимих культур по
всій території України. У зв'язку
є глікозиди (5,6 % ).
Фармакологічні властивості і ви­ з поліпшенням агротехніки виро­
користання. В народній медицині щування сільськогосподарських
настій трави або відвар насіння культур майже зникає.
К. с. використовують як крово­ Заготівля і зберігання. Використо­
спинний, потогінний, ж арозниж у­ вують траву (Herba Agrostemmae).
вальний і в'яжучий засіб. Препа­ Заготовляють її під час цвітіння
рати цієї рослини вживають при рослини. Сушать під наметом або
кровохарканні, маткових кррво- на горищі. З 3 кг сирої трави ви­
течах, гарячці, малярії, проносах, ходить 1 кг сухої. Рослина н е ­
дизентерії та білях, а також при оф іцинальна.
зниженні артеріального тиску у
зв'язку з ослабленням серцевої
діяльності. Відвар насіння реко­
мендують і як тонізуючий, послаб­
люючий та відхаркувальний засіб,
а також як сечогінний засіб при
водянці, ниркових коліках і нир­
ковокам'яній хворобі. Настій тра­
ви вважається ефективним засо­
бом при істеричних припадках.
Свіжим соком трави промивають
виразки і гнійні рани.
кудрявец С оф ии
585
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна
лож ка сировини на 300 мл окропу, на­
стоюють до охолодження) по 1 столо­
вій лож ці 3 рази на день; відвар на­
сіння (1—2 столові лож ки на 200 мл
окропу) по 1 столовій лож ці 3 рази
на день.
224
586_________________ 587_________________
КУКУРЙЧКА —
багаторічна трав'яниста рослина
дрёма белая
M elandrium album, синоніми: родини лілійних. Те саме, що й
конвалія звичайна.
Lychnis alba, Silene alba —
Хімічний склад. У траві К. з. знай­ КУКОЛИЦЯ БІЛА
дено тритерпенові сапоніни, фла­
воноїди, фенолкарбонові кислоти,
значну кількість неконституцій­
них амінокислот — орцилаланіну
(в листках — 0,053 % , у квітках —
0,096 % ) та алантоїну, кумарини
(в квітках). В насінні є стероїди
(3,42 % ), тритерпенові сапоніни
(2—6 % ), жирна олія (5,8—6,8 % ).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Препаратам з трави
К. з. властива антимікробна, про­
тистоцидна й снотворна актив­
ність. їх використовували при
простуді, бешихових запаленнях,
бронхіті, шлункових
коліках.
Препарати з насіння виявляють
антигельмінтну, діуретичну, кро­
воспинну та відхаркувальну- дію.
Використовують їх при коклюші,
маткових кровотечах тощо. В Анг­
лії та Німеччині їх використову­
вали для лікування пухлин різ­
ного походження. Болгарська ф і­
тотерапія використовує траву й
насіння К. з. при лікуванні ф у­
рункульозу, геморою й дермато­
зів (найчастіше — у вигляді п р и ­
парок або ком пресів із свіжого
листя). Слід пам'ятати, що К. з.—
отруйна рослина, особливо насін­
ня. Застосовувати препарати з ку­
колю треба лише за призначенням
і під наглядом лікаря.
дворічна дводомна волохатоопушена трав'яниста рослина родини
гвоздикових. Стебло висхідне,
вгорі розгалужене, 40— 100 см зав­
вишки. Листки супротивні, ці­
лісні, цілокраї, еліптичні, 4—8 см
завдовжки; нижні — звужені в
короткий широкий череш ок, верх­
ні — сидячі. Квітки одностатеві,
у верхівкових розвилках; пелюст­
ки білі, пластинка у них більш
як до половини двороздільна.
П лід — коробочка. Цвіте у трав­
ні — жовтні.
Поширення. Росте на луках, по
узліссях, чагарниках, як бур'ян у
посівах, на городах і в садах по
всій території України.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини,
і коріння, яке копають восени.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава містить
тритерпеноїди, сліди алкалоїдів,
аскорбінову кислоту (80 мг % ), у
корінні є тритерпенові сапоніни.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має проти­
запальні, пом'якшувальні, зн ебо­
люючі, кровоспинні, заспокійливі
та снотворні властивості. В народ­
ній медицині настій трави вжива­
ють при безсонні, коліках у шлун­
ку та інших внутрішніх органах,
а відвар коріння — при серцебит­
ті, суглобному ревматизмі та за­
хворюваннях нирок.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова л о ж ­
ка сухої трави на 200 мл окропу, на­
стоюють 1—2 години, проціджують)
по 1 столовій лож ці 3 рази на день при
різних коліках або по півсклянки на
ніч при безсонні.
588
КУКУРУДЗА ЗВИЧАЙНА,
маїс;
кукуруза обыкновенная
Zea mays —
однорічна однодомна трав'яниста
рослина родини злакових.
Стебло пряме, з добре виявлени­
ми вузлами і заповненими рих­
лою паренхімною тканиною м е­
ж ивузлями, заввишки від 50 см
до 7 м. Листки чергові, широколанцетні, з хвилястим краєм.
Квітки одностатеві, зібрані в окре­
мі суцвіття, що значно різняться
за своїм зовнішнім виглядом:
тичинкові — в розлогій волоті на
верхівці стебла, маточкові — в па­
зушних товстих качанах (почат­
ках), обгорнутих листовидними
піхвами, з яких висуваються чис­
ленні довгі нитковидні стовпчи­
ки. П лід — зернівка. Цвіте у лип­
ні — вересні.
Поширення. Походить з Централь­
ної і Південної Америки. По
всій території України вирощують
як одну з найважливіших зерно­
вих і силосних культур.
225
589
Заготівля і зберігання. Для ви­ Фармакологічні властивості І ви­ КУЛЬБАБА ЛІКАРСЬКА.
готовлення ліків використовують користання. Препарати з прий­ літучки, пустодуй, солдатики,
стовпчики з приймочками, які зви­
чайно називають кукурудзяними
приймочками (Stigmata Maydis).
Заготівлю приймочок проводять
в період молочно-воскової стиг­
лості початків. Сушать на від­
критих майданчиках або в при­
міщенні, яке добре провітрюєть­
ся, розклавши тонким (1—2 см
завтовшки) шаром на тканині чи
папері. Штучне сушіння прово­
дять при температурі 40°. Сухої
сировини виходить
22—25 % .
Строк придатності — 3 роки. Збе­
рігають у сухому приміщенні (си­
ровина дуж е гігроскопічна!). Ап­
теки відпускають сировину.
Хімічний склад.
Кукурудзяні
приймочки містять сапоніни (до
3,18% ), дубильні речовини, гіркі
глікозиди (до 1,5%), флавоноїди,
алкалоїди (до 0,5 % ), ефірну (до
0,12% ) і жирну (до 2,5% ) олію,
стерини (стигмастерол, ситостерол), вітамін К, (1600 біологіч­
них одиниць на 1 г), аскорбінову
і пантотенову кислоти, спирт іно­
зит, мікроелементи та інші речо­
вини.
мочок кукурудзи мають ж овчо­
гінні, діуретичні, кровоспинні й
гіпоглікемічні властивості. Вони
збільшують секрецію й поліпшу­
ють відтік жовчі, змінюють її
фізико-хімічні властивості (зни­
жуються в'язкість, питома вага,
кількість білірубіну). Кровоспин­
на дія кукурудзи грунтується на
її здатності прискорювати процес
зсідання крові за рахунок впли­
ву на синтез протромбіну в пе­
чінці і збільшення кількості тром­
боцитів. Як жовчогінний засіб
препарати з приймочок кукуруд­
зи показані при жовчнокам’яній
хворобі, гепатитах, холециститах
і холангітах, як кровоспинний
засіб — при геморагічних діатезах
і маткових кровотечах різного по­
ходження. Крім того, препарати
з приймочок кукурудзи дають
добрі результати при лікуванні
циститів, нирковокам'яної хворо­
би, набряків, пов'язаних з пору­
шенням серцевої діяльності, та
ожиріння. Кукурудзяні приймоч­
ки входять до складу ж овчогін­
них чаїв і сеч огінн их чаїв. Куку­
рудзяну олію використовують для
профілактики й лікування атеро­
склерозу та при гіпертонії. При
появі нудоти та діареї вживання
кукурудзяної олії тимчасово (на
7— 10 днів) припиняють, а потім
відновлюють, але дозу зменш у­
ють удвоє. Відварена в початках
і здобрена вершковим маслом
кукурудза корисна при запорах,
хворобах печінки, подагрі, нефри­
ті та при захворюваннях серцевосудинної системи. Кукурудзяне
борошно використовують для ви­
далення комедонів (Comedones
faciei). Для цього 2 столові лож ­
ки борошна змішують з поперед­
ньо збитим білком (досить од­
ного курячого яйця) і одержану
суміш наносять на обличчя; після
висихання знімають з обличчя
сухим бавовняним рушником, об­
личчя миють холодною водою і
витирають.
Лікарські форма і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар кукурудзяних
приймочок (10 г, або 3 столові лож ки
сировини на 200 мл окропу) по чверті
склянки через кож ні 3—4 години до
Іди; екстракт кукурудзяних приймо­
чок рідкий (Extractum Stigm atis maydis
fluidum) готують на 70 % -ному спирті
у співвідношенні 1 : 1 і п'ю ть по ЗО—
40 крапель 2—3 рази на день перед
їдою; кукурудзяну олію приймають по
1 столовій лож ці 3 рази на день про­
тягом 3 тиж нів, після чого роблять
перерву на 3—4 тиж н і (за рік про­
водять 3— 4 курси лікування).
588
плішивець;
одуванчик лекарственный
Тaraxacum officinale —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Має вертикальний, зовні
червонувато-бурий, всередині —
білий корінь, який угорі перехо­
дить у коротке розгалужене к о ­
реневищ е. Квіткові стебла (стріл­
ки) дудчасті, круглі, безлисті,
вгорі павутинисті й закінчуються
одиничними кош иками, 10—40 см
заввишки. Всі листки — у прико­
реневій розетці, притиснуті до
землі або косо стоять угору, довгасто-обернено-ланцетні, вищерблено-зубчасті або глибоко-вищерблено-перисто-надрізані, з три­
кутними, іноді зубчастими і спря­
мованими вниз лопатями. Всі квіт­
ки язичкові, яскраво-жовті, дво­
статеві. П лоди — сім 'янки, з дов­
гим дзьобиком, що має чубок з
простих волосків. Цвіте з травня
до осені.
Поширення. Кульбаба лікарська
росте по всій території України
на луках, серед чагарників, як
бур'ян у садах, на городах, у з­
довж доріг.
Заготівля і зберігання. Для лікар­
ських потреб використовують ко­
ріння (Radix Тагахасі), траву
(Herba Тагахасі) і листя (Folia
Тагахасі). Коріння кульбаби треба
збирати восени, коли зів'яне ли­
стя. Помивши у холодній воді,
коріння сушать на сонці або в
теплому, з доброю вентиляцією,
приміщенні, розіклавши тонким
шаром (3—5 см) на тканині або
папері. Штучне сушіння прово­
дять при температурі 40—50°. Су­
хого коріння виходить 20 % .
Строк придатності — 5 років. Су­
шене коріння відпускається ап­
теками. Траву заготовляють під
час цвітіння рослини. Сушать її
під укриттям на вільному повітрі
або в приміщенні, яке добре про­
вітрюється. Сухої трави виходить
12— 13 % . Листя кульбаби викори­
стовують свіжим для приготу­
вання салатів (придатне лише
молоде листя, зібране до початку
цвітіння рослини).
Хімічний склад. Коріння куль­
баби лікарської містить гірку ре­
човину тараксацин (до 10%),
тритерпенові сполуки (тараксе­
рол, тараксастерол, андростерол
та інші), стерини (fJ-ситостерин,
стигмастерин), флавоноїди (космозіїн, лютеолін-7-глюкозид), ні­
котинову кислоту, інулін (до
24 %), каучук (до 3 % ), жирну
олію, слиз тощо. У суцвіттях і
листі рослини є каротиноїди тара­
ксантин і флавоксантин, тритер­
пенові спирти арнідіол і фара­
діол, флавоноїди, аскорбінова ки­
слота (до 50 мг% ), рибофлавін
226
та сполуки заліза, кальцію і фосфору.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. У науковій медицині
препарати кульбаби лікарської
застосовують як засіб, що під­
вищує апетит і покращує трав­
лення. Механізм дії полягає в
спроможності біологічно актив­
них речовин кульбаби подразню­
вати смакові рецептори порожни­
ни рота, зумовлюючи тим самим
рефлекторне посилення виділення
шлункового соку та виділень з інщих травних залоз. Крім цього,
кульбаба посилює жовчотворення, тонізуюче впливає на жовч­
ний міхур, виявляє сечогінні,
спазмолітичні й проносні власти­
вості, у зв'язку з чим застосу­
вання цієї рослини показане і дає
добрий терапевтичний ефект при
холециститах, гепатохолецисти­
тах, анацидних гастритах, усклад­
нених патологією гепатобіліарної
системи та хронічними запорами.
Коріння кульбаби лікарської вхо­
дить до складу апетитних чаїв,
ж овчогінних чаїв і сеч о гінн и х ча­
їв. Галенові препарати кульбаби
ефективні в профілактиці загаль­
ного атеросклерозу. Як окремо,
так і в сумішах з листям чо р ­
ниці звичайної, кропиви дводом ­
589
ної і стручків (лушпиння) ква ­
солі звичайної кульбабу призна­
чають при цукровому діабеті (на
початкових стадіях). У дерматоло­
гії й косметиці настій коріння
рекомендується вживати всере­
дину при вуграх, фурункулах та
медикаментозному дерматиті і як
зовнішній засіб для знищення
ластовиння. У вітчизняній і зару­
біжній народній медицині, крім
усіх вищезазначених випадків, ко­
ріння і траву кульбаби лікарської
застосовують як відхаркувальний
засіб при легеневих хворобах, як
заспокійливий і .снотворний за­
сіб, при водянці, хворобах селе­
зінки з млявим перебігом, нир­
ковокам'яній і жовчнокам'яній
хворобах, жовтяниці, при хро­
нічних запорах і геморої, при
запаленні лімфатичних вузлів,
проти глистів і як лактогенний
засіб. Салати з молодого листя
вживають при недокрів'ї, загаль­
ній слабості, як сечогінний, від­
харкувальний, жовчогінний та
«кровоочисний» засіб. Екстракт
кульбаби густий (Extractum Тагахасі spissum) використовують як
constituens при виготовленні пі­
люль. Молоді квіткові пуп'янки
кульбаби маринують і вживають
замість каперсів, а підсмажене в
духовці коріння використовують
як сурогат кави.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШ НЬО— настій коріння (10 г,
або 1 столову лож ку сировини на
200 мл окропу) по третині склянки
З—4 рази на день за 15 хвилин до іди
як апетитний і ж овчогінний засіб; н а­
стій трави (1 столова лож ка сировини
на 400 мл окропу, настоюють 2 години,
процідж ую ть) по півсклянки 4 рази на
день до їди; дві столові лож ки суміші
(порівну) коріння кульбаби і лопуха
справж нього заливаю ть на ніч холод­
ною водою, вранці ки п'ятять 10 хвилин,
настоюють 20 хвилин і п’ють по п ів­
склянки 3 рази на день при екземі (для
посилення терапевтичного еф екту міс­
ця, ураж ен і екземою, змазую ть маззю,
яку готують, змішуючи порівну борош ­
но коріння кульбаби з медом; зм и­
вають мазь теплою сироваткою з мо­
лока); дві столові лож ки суміш і (по­
рівну) трави кульбаби, листя кропиви
ж алкої і квіток терну звичайного н а­
стоюють 4 години в 2 склянках окропу
і п'ю ть по півсклянки 4 рази на день
протягом 2 тиж нів як «кровоочисний)засіб при висипаннях на тілі, ф урун ­
кулах та екземі, дотримую чись дієти
без м 'яса і яєць; столову лож ку суміші
коріння кульбаби (20 г), трави деревію
звичайного (40 г) і трави п о л и н у гір­
кого (40 г) настоюють 20 хвилин у склян­
ці окропу і п'ють по 1 столовій лож ці
З—4 рази на день за 15 хвилин до їди
для збудж ення апетиту і пожвавлення
травлення; столову л ож ку суміш і (по­
рівну) коріння кульбаби, кореневищ
пирію повзучого, коріння м ильнянки
лікарської і трави деревію звичайного
настоюють ЗО хвилин у склянці окропу
і п'ю ть щодня по 1 склянці вранці
і ввечері при атеросклерозі (лікування
тривале); столову лож ку суміш і (по­
рівну) коріння кульбаби і вовчуга
польового; кори к руш ини лам кої і лис­
тя м'яти п ерцевої напарюють 10 хви­
лин у склянці окропу і п'ю ть по 2—
З склянки на день як ж овчогінний за ­
сіб; столову лож ку суміші (порівну)
коріння кульбаби і ц икорію дикого та
квіток цм ину піскового варять 5 хви ­
лин у склянці окропу і випивають за
З рази протягом дня як ж овчогінний
засіб; столову лож ку суміші (порівну)
коріння кульбаби, листя чорниці і кро­
пиви дводомної, стручків квасолі зви ­
чайної, трави козлятника лікарського
настоюють 20 хвилин у склянці окропу
і п ’ють по 1 склянці 3—4 рази на день
при діабеті, дотримуючись, при цьому
відповідної дієти; салат: свіж е молоде
листя кульбаби занурюють на 30 хви­
лин у холодну підсолену воду, подріб­
нюють, додають подрібненої зеленої ци­
булі і петруш ки, заправляють олією,
сіллю і оцтом, перемішую ть і посипа­
ють кропом ( на 100 г листя кульбаби бе­
руть 50 г зеленої цибулі, 25 г петруш ­
ки, 15 г олії, сіль, оцет і кріп).
ЗОВНІШНЬО — відваром коріння
(2 столові лож ки сировини на 300 мл
окропу, кип'ятять 15 хвилин, охолод­
жують) миють обличчя, щоб позбу­
тися ластовиння.
227
590
КУНЖУТ СХІДНИЙ
кунжут ИНДИЙСКИЙ,
Sesamum indicum, синонім —
S. orientale —
однорічна трав'яниста рослина
родини кунжутових. Стебла опу­
шені, прямостоячі, чотири-, вось­
мигранні, розгалужені, 80— 110 см
заввишки. Листки довгочерешко­
ві, чергові або супротивні, ціло­
краї або зубчасті, 10—ЗО см зав­
довжки: нижні — округлі; сере­
динні — ланцетні, еліптичні або
видовженояйцевидні,
надрізані
або
глибокопальчастороздільні;
верхні — вузькі. Квітки великі, на
короткій квітконіжці, по 1—З в
пазухах листків; віночок двогу­
бий, опушений, фіолетовий або
рожевий, рідко — білий. П лід —
видовжена багатонасінна ко р о ­
бочка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Кунжут східний по­
ходить з південно-західної Афри­
ки. На півдні України кунжут
вирощують як олійну рослину.
Сировина. З лікувальною метою
використовують насіння (Semen
Sesami), кунжутову олію (Oleum
Sesami) та сік із свіжого листя.
Хімічний склад. Насіння рослини
містить жирну олію (близько
55 % ), білок (до 20 % ), вуглево­
ди (16% ), лігнани (сезамін, сезамолін), фітостерин, вітамін Е,
амінокислоти (гістидин, трипто­
фан) та значну кількість фосфору
і кальцію.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Кунжутова олія має
здатність збільшувати кількість
тромбоцитів у крові й прискорю­
вати її зсідання. Це робить її
ефективною при лікуванні тромбопенічної пурпури, есенціальної тромбопенії та геморагічних
діатезів. У фармацевтичній прак­
тиці олію використовують як ос­
нову для приготування мазей,
лініментів, пластирів, олійних
ем ульсій та розчинів жиророз­
чинних препаратів для ін'єкцій.
У поєднанні з соком алое і вино­
градним соком кунжутову олію
приймають усередину при брон­
хіальній астмі й сверблячих дер­
матозах. Кунжутову олію вико­
ристовують і в харчовій про­
мисловості. В народній медицині
порошок з насіння кунжуту ви­
користовують як тонізуючий, ан­
тисептичний і протизапальний
(зовнішньо) засіб, а сік із свіжого
591
листя втирають у шкіру голови
при сухій себореї. Насіння ви­
користовують ще й для виготов­
лення цукерок, халви та інших
східних солодощів. Кунжутова
макуха, одержана при холодному
пресуванні насіння, йде на ви­
готовлення кондитерських виро­
бів, а в суміші з пшеничним
борошном її використовують для
виготовлення дієтичних хлібців.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — кунж утову олію п'ють
по 1 столовій лож ці, а діти — по 1 чай­
ній лож ці З рази на день до іди; поро­
шок з насіння приймають по 15—20 г
(з водою) 3 рази на день до їди.
КУПАВНИК —
багаторічна трав'яниста рослина
родини жовтецевих. Те саме, що
й горицвіт весняний.
592
КУПИНА. БАГАТОКВІТКОВА
купёна многоцветковая
Polygonatum multiflorum —
багаторічна трав’яниста рослина
родини лілійних. Має потовщене
м'ясисте кореневищ е. Стебло го­
ле, округле, 30—70 см заввишки,
облистнене, поникле. Листки чер­
гові, розміщені в 2 ряди, обер­
нені в один бік, довгасті або еліп­
тичні, тупуваті, голі, сидячі або
короткочерешкові, зверху зелені,
зісподу — сірувато-зелені,
8—
12 см завдовжки, 3—7 см зав­
ширшки. Квітки двостатеві, пра­
вильні, білуваті, по 3—5 у пазухах
листків; квітконіжки голі. П лід —
синювато-чорна ягода. Цвіте у
травні — червні.
Поширення. Росте в листяних,
рідше — в мішаних лісах по чагар­
никах по всій території України.
Сировина, хімічний склад, фарма­
кологічні властивості і викори­
стання, лікарські форми і засто­
сування — усе так, як у статті
К упина запашна.
228
593
КУПИНА ЗАПАШНА,
купина лікарська, журавлині
стручки, соломонова печать;
купёна душистая
Polygonatum odoratum, сино­
нім — P. ofticinale —
багаторічна трав'яниста рослина
родини лілійних. Має м'ясисте
потовщене кореневищ е. Стебло
гранчасте, голе, поникле, 20 —
50 см заввишки. Листки чергові,
розміщені в 2 ряди, обернені в
один бік, видовженоеліптичні,
10— 12 см завдовжки, 2—5 см зав­
ширшки; зверху зелені, зісподу —
сірувато-зелені, з напівстеблообгортною основою. Квітки двоста­
теві, правильні, білуваті, по од­
ній — дві у пазухах листків; квіт­
коніж ки голі. П лід — синюваточорна ягода. Цвіте у травні.
Поширення. Росте в лісах, по
чагарниках по всій території
України (крім високогір'я Карпат
та півдня Степу).
Сировина. Використовують свіжі,
рідше сухі кореневища, які заго­
товляють улітку або восени. Рос­
лина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Кореневища міс­
тять алкалоїди, сапоніни, слизисті
речовини, крохмаль, цукри тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Відвар кореневищ
вживають усередину при кашлі,
гострому бронхіті й запаленні ле­
гень, водянці, цукровому діабеті,
593
594
при статевому безсиллі та як гли­
стогінний засіб. Ефективність дії
К. з. при діабеті болгарські вчені
ставлять під сумнів. У тібетській
медицині кореневища К. з. ви­
користовують при шлунково-киш­
кових захворюваннях (очевидно,
у зв'язку з наявністю в них знач­
ної кількості слизистих речо­
вин).
Зовнішньо відвар кореневищ ви­
користовують як знеболюючий
засіб при люмбаго, радикуліті,
ревматизмі, подагрі, геморої та
як засіб, що сприяє розсмокту­
ванню синців. Як болетамуваль­
ний засіб використовують і на­
стойку кореневищ. Відваром ко­
реневищ умивають обличчя для
зменшення загару, а свіжим с о ­
ком виводять на обличчі плями
і веснянки (сильне натирання мо­
ж е спричинити виразки!).
КУПИНА КІЛЬЧАСТА
купёна мутовчатая
Polygonatum verticillatum —
багаторічна трав'яниста рослина
родини лілійних. Має потовщене
м'ясисте кореневищ е. Стебло пря­
ме, гранчасте, голе, облистнене,
ЗО—60 см заввишки. Листки видовжено-ланцетні або лінійноланцетні, вздовж жилок і по краю
короткошорсткі, розміщені кіль­
цями. Квітки двостатеві, правиль­
ні, дрібні, білуваті, по 2—5 у па­
зухах листків. П лід — фіолетовочервона ягода. Цвіте у травні —
червні.
Поширення. Росте в тінистих лісах
у Карпатах, на Прикарпатті, на
крайньому заході Лісостепу.
Сировина, хімічний склад, фарма­
кологічні властивості і викори­
стання, лікарські форми і засто­
сування — усе так, як у статті
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ (15 г К упина запашна.
сировини на 400 мл окропу або моло­
ка) п'ю ть по 1 чайній лож ц і за день рів­
ними невеликими порціями; відвар ко­
реневищ (20 г сировини на 200 мл окро­
пу) по 1 столовій лож ці 3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — відвар кореневищ (40—
50 г сировини на 500 мл окропу) для
примочок та вмивань; настойку (1 ча­
стина кореневищ на 2 частини спирту)
для розтирань. Рослина отруйна!
229
595
597
КУРЯЧА ТРАВА —
багаторічна трав'яниста рослина переважно однорічна трав'яни­
родини лілійних. Те саме, що й ста, іноді напівкущова рослина
купина запашна.
родини гречкових. Те саме, що
й спориш звичайний.
КУПИНА ЛІКАРСЬКА —
КУПИНА ШИРОКОЛИСТА
купёна широколистная
Polygonatum latifolium —
598
КУРЯЧІ очка польові,
огничок нивовий, польові
багаторічна трав'яниста рослина зірки;
родини лілійних. Має потовщене очный цвет пашенный
м'ясисте
кореневищ е.
Стебло Anagallis arvensis —
гранчасте, ЗО—50 см заввишки,
облистнене, поникле, вгорі опу­
шене. Листки чергові, розміщені
в 2 ряди, обернені в один бік,
еліптичні,
яйцевидно-еліптичні
або видовженоеліптичні, короткозагострені, звуж ені в короткий че­
решок; зверху голі або трохи опу­
шені; знизу — вздовж жилок густо- і короткоопушені, 10— 12 см
завдовжки, 5—7 см завширшки.
Квітки двостатеві, правильні, бі­
луваті, одиничні або по 2—4 в па­
зухах листків; квітконіжки опу­
шені. П лід — синьо-чорна ягода.
Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте в лісах, по
чагарниках на Закарпатті, Розточчі-Опіллі, в Правобережному
Лісостепу, Гірському Криму.
Сировина, хімічний склад, фарма­
кологічні властивості і викори­
стання, лікарські форми і засто­
сування — усе так, як у статті
К упина запашна.
невеличка (8—25 см заввишки)
трав'яниста гола рослина родини
первоцвітих. Стебло чотиригран­
не, розпростерте. Листки супро­
тивні, сидячі, яйцевидні або ви­
довженояйцевидні, цілокраї, ту­
пуваті; зісподу — з чорними крап­
ками. Квітки правильні, двостате­
ві, одиничні, в пазухах листків,
з подвійною, п'ятичленною зрослопелюстковою оцвітиною; він о ­
чок яскраво-червоний, з яйцевид­
ними тупими по краю тонкозалозисто-війчастими пелюст ка­
ми. П лід — коробочка. Цвіте з
квітня по серпень.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України як бур'ян на полях,
у садах, біля шляхів і доріг.
Заготівля і зберігання. Для ви­
готовлення ліків використовують
траву квітуючих рослин (Herba
Anagallidis arvensis). Сушать під
наметом або в приміщеннях з
доброю вентиляцією. Сухої сиро­
вини виходить 25 % . Рослина н е ­
офіцинальна.
Хімічний склад. Трава містить
сапоніни, глікозид цикламін, фла­
воноїди, дубильні й гіркі речо­
вини, пептонізуючий ензим прим-
веразу та інші корисні речовини.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній меди­
цині рослину використовують як
сечогінний, заспокійливий, проти­
запальний і загальнозміцнюючий
засіб. Препарати К. о. п. спри­
яють розчиненню каменів і піску
в сечових органах, послаблюють
і регулюють менструації. Настій
трави вживають при хворобах
печінки й жовчовивідних шляхів,
жовтяниці різного походження,
нирковокам'яній хворобі, тубер­
кульозі легень, набряках, епілеп­
сії й задишці та при психічних
захворюваннях. Місцево настій
використовують при різних хво­
робах шкіри: при лишаях, ви­
сипах і запальних процесах, які
супроводяться сверблячкою. По­
рошком трави присипають довгонезагоювані гнійні рани. Траву у
вигляді припарок прикладають
до хворих місць при поліартриті
й простудних хворобах. Примоч­
ки з свіжого соку рослини при­
кладають до очей при запаленні,
а суміш свіжого соку з медом —
при початковій формі катаракти.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій
трави
(20 г сировини на 1 л окропу,
настоюють 2 години, охолодж у­
ють, проціджують) по
одній
склянці тричі на день. При хро­
нічних запорах настій викори­
стовують для клізм. Рослина от­
руйна, передозування препаратів
небезпечне!
599_________________
КУЧЕРЯВИЙ ГОРОШОК —
багаторічна трав'яниста гола або
щетинисто-волосиста рослина ро­
дини бобових. Те саме, що й в ’я ­
з іл ь барвистий.
230
600
ЛАВАНДА КОЛОСКОВА
лаванда колосковая
Lavandula angusti folia, синоні­
ми: L. spicata, L. vera, L. offici­
nalis —
вічнозелена
сірувато-зірчастоопушена рослина родини губо­
цвітих. П івкущ ик з численними
розгалуженими стеблами, 20 —
60 см заввишки. Листки супро­
тивні, сидячі, лінійні або лінійноланцетні, з загорнутими вниз
краями. Квітки неправильні, зі­
брані в 6— 10-квіткові кільця, що
утворюють верхівкові перерив­
часті КОЛО СО ВИДНІ суцвіття; В І Н О ­
Ч О К голубий або фіолетовий, рід­
ше — білий або рожевий. Плід —
з чотирьох горіш ків. Цвіте у лип­
ні — серпні.
Поширення. Лаванда колоскова
походить з Середземномор'я. На
території України, переважно в
Криму, її культивують як ефіро­
олійну, рідше — як декоративну
рослину.
Заготівля і зберігання. Для ви­
готовлення ліків використовують
квітки (Flores Lavandulae), рідше
траву (Herba Lavandulae)
Су­
цвіття зрізають через 1— 1,5 тиж ­
ня після початку цвітіння, зв'я
зують у снопики, швидко сушать
і обмолочують (відділяють квіт­
ки від стебел). Вихід сухих кві­
ток становить 14— 15 % . Із свіж о­
зібраних суцвіть одержують ла­
вандову олію (Oleum Lavandulae).
Квітки й суцвіття, як сировина
для одержання лавандової олії,
входять до фармакопей 16 країн
світу. Траву заготовляють в період
цвітіння рослини. Квітки і траву
аптеки не відпускають.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини містять ефірну олію (стеб­
ла — 0,19% , листки — 0,37 % , с у ­
цвіття — 0,8— 1,2 % ), до складу
якої входять ліналоол і його
складні ефіри з різними кисло­
тами, кумарини, герніарин, урсо­
лова кислота, дубильні речовини.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Лавандову олію, яка
має антисептичні властивості, ви­
користовують для лікування гній­
них ран і гангрени, для покра­
щення запаху різних лікарських
форм, які вживаються зовнішньо.
При ревматизмі й невралгічних
болях розведену в спирті лаван­
дову олію використовують як
подразнюючий засіб, який зумов­
лює приплив крові до шкіри.
Лавандову олію використовують
і в ароматерапії. Відділ медичної
ботаніки Центрального республі­
канського ботанічного саду АН
УРСР розробив композиції летких
біологічно активних речовин ви­
щих рослин (аніс, лаванда, м'ята,
троянда, шавлія тощо), які ре­
комендуються для застосування
з метою оптимізації середовища
закритих приміщень і підвищення
працездатності людей,
робота
яких пов'язана з постійним нервово-емоційним
напруженням.
Дозоване введення в повітря при­
ладом «Фітон» (авторське сві­
доцтво № 1028336, що належить
ЦРБС АН УРСР) високоактивних
фітонцидних композицій зумов­
лює загибель дифтерійних бакте­
рій, стрептококів і гноєтворних
стафілококів на 80—97 % , забез­
печує поліпшення функціонуван­
ня нервової й серцево-судинної
системи, зменшує стомлення, під­
вищує реактивність організму лю­
дини. Ароматерапію можна роз­
глядати як складову частину но­
вого наукового напряму фіто­
дизайну. Лавандова олія широко
використовується в фармацев­
тичній та парфюмерній промис­
ловості. Квітки й траву лаванди
використовують у народній меди­
цині як слабозаспокійливий і
спазмолітичний засіб при міг­
рені, неврастенії, нервовому сер­
цебитті, болях у ділянці шлунково-кишкового тракту, як д іу ­
ретичний і такий, що розріджує
жовч, засіб. Квітки входять до
складу сумішей, які застосовують
для лікування нервових, серцевосудинних, шлункових, ниркових
та інших захворювань. Сухі су­
цвіття рослини використовують
у побуті як засіб, що відлякує
міль.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій квіток (20 г
сировини на 400 мл окропу, настою­
ють до охолодж ення, проціджують)
по півсклянки 3—4 рази на день; дві
столові лож ки суміші квіток лаванди,
листя м'яти п ер ц ево ї (по 20 г), кві­
ток ромаш ки л ік а р сь к о ї і к о р ен еви щ
з коренями ва лер іа н и л ік а р с ь к о ї (по
ЗО г) настоюють 15 хвилин на склянці
окропу й випивають за день при без­
сонні; одну столову лож ку суміші
квіток лаванди, листя м'яти перцевої
і р о зм а р и н у сп равж нього, коріння
первоцвіт у в есн я н о го , кореневищ з ко­
ренями валеріани лікарської (по 20 г)
заварюють склянкою окропу, настою­
ють до охолодж ення і п'ють по 2 склян­
ки на день при мігрені.
ЗОВНІШНЬО — настій на олії (1 ча­
стина квіток на 5 частин соняш ни­
кової олії, настоюють 1—2 місяці) для
втирань при вивихах і забиттях (як
болетамувальний засіб); настій трьох
столових лож ок суміші квіток лаванди
(10 г), трави ч еб р ец ю зви ч а й н о го (ЗО г),
листя розмарину справж нього (10 г),
квіток ромашки лікарської (ЗО г) в 0,5 л
окропу використовую ть для примочок
при екземі; 200—300 г суміш і трави
лаванди, чебрецю повзучого і шавлі'і
л ік а р сь к о ї, листя м ’яти перцевої, кві­
ток ромашки лікарської, кореневищ
а їр у тростинового у співвідношенні
2: 8 :5 : 5: 5: 5 настояти 15 хвилин на
2—3 л окропу, процідити і вилити в
ванну (температура води 32—40° три­
валість процедури — ЗО хвилин; діє
заспокійливо, дезинф ікує і тонізує
шкіру).
231
601
ЛАВАТЕРА ТЮРІНГСЬКА,
хатьма тюрінгська;
хатьма тюрингская (Lavatera
thuringiaca) —
багаторічна трав'яниста сіропов­
стиста рослина родини мальвових.
Стебло пряме, просте або у верх­
ній частині розгалужене, 50—
200 см заввишки. Листки довго­
черешкові, чергові; нижні — ку­
тасто-п’ятилопатеві, верхні — 3—
7-лопатеві. Квітки великі, 5-пе­
люсткові, в китицевидноволотевому суцвітті; пелюстки яскраворожеві, оберненотрикутні, на тре­
тину вирізані. П лід — з числен­
них, розміщених кільцем, пло­
диків — сім'янок. Цвіте у черв­
ні — вересні.
Поширення. Леватера тюрінгська
росте по всій території України
602
на схилах і горбах, у лісах, на
відкритих місцях і по чагарни­
ках, та як бур'ян — у садах і го­
родах.
Сировина. Для виготовлення лі­
ків використовують листя, зібра­
не в період цвітіння рослини, і
коріння, яке заготовляють восени.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад потребує вивчен­
ня. Відомо лише, що корені міс­
тять значну кількість слизистих
речовин, а листя — аскорбінову
кислоту (до 205,9 мг % ).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. За фармакологічни­
ми властивостями лаватера тю­
рінгська близька до алтеї ліка р с ь­
кої. Вона має обволікаючу і проти­
запальну властивість. У народ­
ній медицині відвар коріння прий­
мають всередину при простуді,
кашлі, охриплості голосу, про­
носах та інших шлунково-киш­
кових захворюваннях. Холодний
настій коріння лаватери викори­
стовують у медичній косметиці
як протизапальний засіб при себо­
рейному дерматиті обличчя й за­
палених вуграх. При ревматич­
них і невралгічних болях нати­
раються маззю з сухого листя
рослини. Свіже подрібнене листя
прикладають до фурункулів, виразок, лишаїв, гнійничкових ура­
жень шкіри.
Лікарські форми 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (8 г
сировини на склянку окропу) по сто­
ловій (дітям — по чайній) лож ці через
кож ні 3—4 години.
ЗОВНІШНЬО — настій коріння (6 г
сировини на склянку холодної ки п 'я­
ченої води, настоюють ніч) для п р и ­
мочок,- мазь (2 столові лож ки роз­
тертого на порошок листя зміш ую ть з
рівною кількістю свіж ого вершкового
масла або вазеліну) для натирання;
порошок коріння розводять теплою во­
дою так, щоб він набув вигляду рід­
кої сметани, процідж ую ть і викори­
стовують для промивання слизових
оболонок носа, рота, статевих орга­
нів.
ЛАВР БЛАГОРОДНИЙ
лавр благородный
Laurus nobilis —
невисоке (8— 10 м заввишки) віч­
нозелене дводомне дерево або
кущ родини лаврових. Має густу
пірамідальну к р о н у ; кора бура,
гладенька. Листки чергові прості,
короткочерешкові, шкірясті, лан­
цетні, цілокраї, загострені. Квіт­
ки одностатеві, дрібні, білі, в
4—6-квіткових зонтиковидних с у ­
цвіттях, розміщених по 1—3 в па­
зухах листків; оцвітина чотири­
листа. Плід — синьо-чорна, одно­
насінна кістянка. Цвіте у квітні.
Плоди достигають у жовтні —
листопаді.
Поширення. Лавр благородний
розводять у Південному Криму
як ефіроолійну, пряну і декора­
тивну рослину.
Заготівля і зберігання. Для лі­
карських потреб використовують
листя (Folia Lauri) і зрілі плоди
(Fructus Lauri). Листя збирають у
зимовий період (з середини листо­
пада до середини лютого), зрі­
зуючи ножами або секаторами
тоненькі облистнені гілочки, і
сушать під укриттям на вільному
повітрі або в добре провітрюва­
них приміщеннях. Зберігати лав­
ровий лист треба в щільно за­
критих банках, бо його запах не­
рідко спричинює головний біль.
Плоди збирають у жовтні — ли­
стопаді, пров'ялюють на сонці й
сушать при температурі, не ви­
щій за 40°. Плоди лавра входили
в першу Держ авну фармако­
пею СРСР.
602
232
603
Хімічний склад. Листя рослини
містить ефірну олію (0,5—4,5% ),
катехіни (1,62—2,54 %), флаво­
ноїди (рутин, кемпферол, кверце­
тин), антоціани, сесквітерпенові
лактони. До складу ефірної олії
входять камфен, карвон, лимо­
нен, мірцен, а-пінен, (ї-пінен,
сабінен, а-феландрен, 0-феландрен, терпінолен, терпінілформіат, евгенол, метилевгенол, ацетилевгенол, ліналоол, п-цимол,
1,8-цинеол, а-терпінеол, терпінен-4-ол. Плоди лавра містять
ефірну (3,9—4,1 % ) і жирну (26,3—
44 %) олію, дубильні речовини
та інші сполуки. У складі еф ір­
ної олії плодів є цинеол, а-пінен,
p-піненцитраль, корична кислота
й її ефіри, вільні спирти, феноли,
сесквітерпени тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
з листя рослини приймають у с е ­
редину при діабеті (гіпоглікеміч­
ні властивості), псоріазі й маля­
рії. Настоєм сухого листя на олії
натирають болючі місця при ар­
тритах, міозитах і невралгіях.
Використовують листя і як при­
праву до страв. Раніше з плодів
лавра добували жирну олію (O le­
um Lauri), яку використовували як
відтяжний засіб при ревматизмі,
паралічах і простудних захворю­
ваннях та для лікування корости.
У домашніх умовах виготовля­
ють мазь з листя лавра і хвої я л ів ­
цю звичайного, яку використо­
вують як заспокійливий і зне­
болюючий засіб при ревматичних
і простудних болях і судомах.
У зелених насадженнях Криму
лавр виконує естетичну, санітар­
ну й гігієнічну функції, збагачує
повітря біологічно активними ре­
човинами, здатними знезаражува­
ти повітря від шкідливих мікро­
організмів. Експериментальними
спостереженнями
встановлено,
що леткі фітонциди рослини
пригноблюють розвиток мікобак­
терій — збудників туберкульозу.
Поєднання декоративних якостей
з антимікробною активністю лет­
ких виділень робить лавр благо­
родний невід'ємною належністю
зелених насаджень курортної зо ­
ни Криму.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (10 лист­
ків заливаю ть трьома склянками окро­
пу, настоюють 2—3 години) по пів­
склянки 3 рази на день при діабеті;
20 сухих листків заливають двома
склянками окропу, кип'ятять 10 хви­
лин, процідж ую ть і випивають протягом
дня за 3 рази при псоріазі (курс л ік у ­
вання — 5—7 днів).
ЗОВНІШНЬО — настій листя на соняш ­
никовій олії (ЗО г сировини на 200 г
олії, настоюють 10 днів) та мазь (по­
рошок з листя і хвої ялівцю звичай­
ного змішують з вершковим маслом
у співвіднош енні 6 :1 : 12 і розтирають)
для втирання.
ЛАКОНОС АМЕРИКАНСЬКИЙ Хімічний склад. Коріння лаконо­
са американського містить алка­
лаконос американский
лоїди (0,16 % ), тритерпенові сапо­
Phytolacca americana —
багаторічна трав'яниста гола рос­
лина родини лаконосових. Має ба­
гатоголове кореневищ е і товстий
веретеноподібний корінь. Стебла
товсті, соковиті, зелені або черво­
нувато-зелені,
прямостоячі, у
верхній частині розгалужені, 1—
З м заввишки. Листки чергові, короткочерешкові, еліптичні або
яйцеподібні, цілокраї, на верхів­
ці загострені, 10—20 см завдовж­
ки і 3—6 см завширшки, нерідко
червонуваті. Квітки дрібні, пра­
вильні, двостатеві, в довгих кити­
ц я х ; оцвітина з п'яти трав'янистих
або білуватих, пізніше червонію­
чих листочків. П лід соковитий,
ягодоподібний,
чорно-фіолето­
вий, сплюснуто-кулястий. Цвіте
у червні — серпні.
Поширення. Батьківщина лако­
носа американського — Північна
Америка. На території України
лаконос розводять у садах і пар­
ках як декоративну рослину, іно­
ді дичавіє і трапляється на засмі­
чених місцях.
Сировина. Для лікарських потреб
використовують коріння (Radix
Phytolaccae americanae), заготівлю
якого проводять восени. Викорис­
товують його свіжим або сушать.
Рослина офіцинальна в. Японії,
НДР, ФРН, Англії, США.
603
ніни групи p-амірину, ефірну
олію (0,08 % ), отруйну речовину
фітолакотоксин, вуглеводи (са­
хароза, крохмаль).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Раніше свіже коріння
і висушене листя рослини вико­
ристовували як сировину для
приготування настойки, яка вхо­
дила до складу препаратів, що за­
стосовувалися при лікуванні ра­
дикулітів, плекситів, тонзилітів,
фарингітів тощо. У народній м е­
дицині настій або відвар коріння
лаконоса використовують як по­
слаблюючий, сечогінний, блювот­
ний і протиглисний засіб. Засто­
сування препаратів лаконоса по­
казане і дає хороший терапевтич­
ний ефект при виразковій хворо­
бі шлунка і дванадцятипалої киш­
ки, у разі запорів, при захворю­
ваннях нирок. В дерматології рос­
лина користується репутацією за­
собу, що активно впливає на обмін
речовин. В гомеопатії препарати
із свіжого коріння застосовують
при дифтерії, фолікулярній ангі­
ні, ларингіті, ревматизмі, ішіасі,
радикуліті.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій коріння (5 г си ­
ровини на 200 мл окропу) по 1 сто­
ловій лож ці 3 рази на день як д іуре­
тичний засіб. Препарати лаконоса ма­
ють здатність (особливо при п ередозу­
ванні) викликати небаж ані токсичні
явища.
233
604
606________________
ЛАКРИЦЯ —
знищити ластовиння. Міленький
багаторічна трав'яниста рослина порош ок із сухих квіток, зміша­
родини бобових. Те саме, що й с о ­ ний у рівних кількостях з цукро­
лодка гола.
вою пудрою, вдувають в очі для
розсмоктування більм.
605
Л А К Ф ІО Л Ь САДОВА
лакфиоль (жёлтофиоль) садо­
вая
Cheiianthus cheiri —
багаторічна (в культурі — одноабо дворічна) трав'яниста рослина
родини хрестоцвітих. Стебло пря­
ме, просте або розгалужене, при
основі дерев'яніюче, вкрите, як і
вся рослина, притиснутими дво­
роздільними
волосками,
40—
100 см заввишки. Листки черго­
ві, ланцетні, гострокінцеві, ціло­
краї або мають по краях 1—2 зуб­
чики. Квітки двостатеві, правиль­
ні. запашні, 4-пелюсткові, зібрані
■ китицевидні суцвіття; пелюстки
золотисто-жовті, темно-жовті або
червоно-бурі, 15—ЗО мм завдовж­
ки. П лід — стручок. Цвіте у лип­
ні — вересні.
Поширення. Дико росте в Серед­
земномор'ї, здичавіло — в Криму.
Вирощують у кімнатах і квітниках
як декоративну рослину.
Сировина. Для лікарських потреб
використовують свіжі або висуше­
ні квітки і листя та насіння. Листя
збирають в період цвітіння рос­
лини. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Квітки лакфіолі
містять ефірну олію (0,06 % ), фла­
воноїди (кверцетин, ізорамнетин),
фермент мірозин. У листі й насін­
ні є серцеві глікозиди хейротоксин і хейрозид (у насінні —
0,015% ). В насінні, крім того, є
жирна олія (20—26 %) і тіоглікозид глікопейролін (1,5 % ), при гід­
ролізі якого виділяється гірчична
олія.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Випробувано застосу­
вання настойки з свіжого листя
і насіння лакфіолі садової при сер­
цевій недостатності. З'ясовано, що
хейротоксин має здатність збіль­
шувати амплітуду скорочень сер­
ця й сповільнювати його ритм.
Квітки рослини виявляють сечо­
гінну, жовчогінну, проносну, б о ­
летамувальну й протисудомну
дію. У вітчизняній і зарубіжній
народній медицині настій квіток
вживають усередину при водянці,
жовтяниці й хронічному запорі,
для профілактики апоплектичного
інсульту й паралічу; настій кві­
ток і листя — при порушенні д і­
яльності серця, як протисудомний
і знеболюючий засіб, як засіб, що
зумовлює і посилює менструації.
При ревматичних і подагричних
болях застосовують припарки з
квіток і листя та натирання на­
стоєм свіжих квіток на соняшни­
ковій олії. Настоєм квіток проми­
вають очі при кон'юнктивітах і
сльозотечах, миють обличчя, щоб
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій квіток (1 чайну
лож ку свіж их квіток на 200 мл окропу
настоюють 20 хв, процідж ую ть) по 1
столовій лож ці 3 рази на день.
Л А М ІН А Р ІЯ ЦУКРИСТА,
морська капуста;
ламинария сахаристая
Laminaria saccharina —
багаторічна морська бура водо­
рість родини ламінарієвих. До ка­
м'янистого грунту морського дна
водорість прикріплюється за д о ­
помогою ризоїдів. Слань ламіна­
рії цукристої являє собою стріч­
коподібну, м’яку, слизисту, зеле­
нувато-буру гладеньку або сітчастозморшкувату, різної ширини
пластинку завдовжки до 7 м, яка
в нижній частині звужується в
стеблоподібне
утворення
зав­
довжки до 1 м і діаметром в 1 см.
234
607
років, а пластинка змінюється
щ ороку. Восени, після завершен­
ня виходу спор, пластинчаста
частина слані повністю р уй н уєть­
ся. Одночасно або трохи пізніше
в інтеркалярній зоні росту, яка
займає основу пластинки і верхів­
к у стеб ло п од ібн о го утворення,
з'являється нова пластинка, ріст
я кої продовж ується д о кінця
весни.
Поширення. А р еа л лам інарії зай­
має всю прибереж ну зону захід­
н о ї половини акваторії П івнічного
Л ьодов и того океану. Росте в с у б ­
л іт о р а лі на глибині до 20 м.
Заготівля і зберігання. Д ля лік ар ­
ських
потреб
використовують
пластинчасту частину слані л а м і­
нарії. Заготовляю ть сировину в
червні — серпні. Виловлю ю ть в о ­
дорості довгими граблями з чов­
на. Відірвані від дна і викинуті
на берег під час ш торму слані
рослини також придатні д о вико­
ристання. Сушать сировину на
сонці на сітках або вішалах, о б е ­
рігаючи від дощ у і роси. Ш тучне
сушіння проводять при темпера­
турі 55— 60°. С у х о ї сировини ви­
ходить 10— 12 % . Строк придатно­
сті — 3 роки. Порош ок із слані
лам ін арії відпускається аптеками.
Х імічний склад. У сух ій масі л а ­
мінарії є с ол і альгін ов ої кислоти
(до 25 % ), ламінарин (до 20 % ),
маніт (до 3 0 % ), 1-фруктоза (до
4 % ), клітковина (5— 6 % ), білкові
речовини (бли зько 9 % ), вітаміни
(А , В,, В2, В І2. С і D), макро- і м ік­
роелем енти
(йод — 2,7— 3 % ,
бром — 0,02— 0,9 % , калій, натрій,
кальцій, марганець, мідь, кобальт,
бор і миш'як).
Ф арм акологічн і властивості і ви­
користання. Терапевтична актив­
ність лам ін арії зум овлена висо­
ким вмістом у ній йоду. Її вико­
ристовують для лікування гіпер­
тиреозу, легких форм базедової
хвороби, для профілактики енде­
м ічного зо б у й атеросклерозу. П о ­
ряд з цим ламінарія ефективна
при хронічних атонічних запорах,
хронічних і гострих е н тер о к олі­
тах і проктитах. П ослаблю ю ча дія
лам ін арії зум овлена здатністю п о ­
лісахаридів набухати. З більш ую ­
чи свій об'єм, вони подразнюють
рецептори сли зов ої оболонк и ки­
шечника і сприяють його сп ор ож ­
ненню. Ламінарія цукриста проти­
показана при нефриті, гем орагіч­
них діатезах, т уб ер к уль о зі легень,
схи льн ості до кровотечі, під час
вагітності та в інших випадках,
к оли не можна вживати йод.
Лікарські форми і застосування.
В Н У Т Р ІШ Н Ь О — порош ок
лам інарії
(Pu lvis Lam inariae) приймають по 0,5—
1 чайній ло ж ц і на ніч, запиваючи во­
дою (як проносний засіб — один раз,
при ди сф ункц ії щ итовидної залози —
протягом 15— ЗО днів).
ЛАСКАВЕЦЬ ЗОЛОТИСТИЙ,
вовчий зуб;
володушка золотистая
B u p le u ru m а и геи т —
багаторічна трав'яниста гола с и зу­
вата рослина родини селерових
(зонтичних). Стеб ло пряме, р о з л о ­
ге, ЗО— 150 см заввишки. Листки
чергові, цілісні, цілокраї: прико­
реневі й нижні стеблові — видовженозворотнояйцевидні, при о с ­
нові звуж ені в ч е р е ш о к ; середин­
ні й верхні стеблові — довгі, сидя­
чі, при основі серцевидні або стеб­
лообгор тн і. Квітки двостатеві, 5пелю сткові, у складних 10— 20променевих зонтиках, б іля основи
яких є об гортка з 3— 5 великих,
яйцевидних, зд ебільш ого жовтих,
нерівних листочків, а б іля основи
зонтичків — чашовидна, з е ліп ­
тичних або майже округли х ли с­
точків обгорточка; пелюстки зо ­
лотаво-ж овті, з загнутою всереди­
н у і відтягнутою у вигляді язичка
верхівкою, на спинці — з сосочка­
ми. П л і д — д в о с і м ' янка. Ц віте у
червні — липні.
Поширення. Ласкавець зо лот и с­
тий росте в Карпатах на гірських
луках, серед чагарників, у лісах.
Заготівля і зберігання. Д ля лік ар ­
ських потреб використовують тра­
ву, зібран у в період цвітіння рос­
лини. Суш ать сировину під укрит­
тям на в ільн ом у повітрі або в при­
міщ енні з доброю вентиляцією,
розстеляю чи її тонким шаром.
Ш тучне сушіння проводять при
тем пературі 50— 70°. Строк при­
датності — 5 років. Р о с л и н а нео фіц и на л ьн а.
Х імічний склад. Трава рослини м і­
стить ф лавоноїди (рутин, кверце­
тин, ізокверцитрин, ізорамнетин,
рутинозид), сапоніни, алкалоїди,
д уб и льн і речовини, еф ірну олію
та аскорбінову кислоту.
Ф арм акологічн і властивості і ви­
користання. Препарати ласкавця
зо лоти сто го активізую ть ви ділен­
ня жовчі, посилю ю ть секрецію
ш лункового і панкреатичного с о ­
ку. У виділеній ж овчі зб іл ьш у ­
ється вміст пігментних речовин,
к ислот і холестери ну. В ц іло м у
дія трави ласкавця золоти стого
схож а на дію ц м и н у п і с к о в о г о .
У народній медицині рослина к о­
ристується репутацією ефектив­
ного за со б у при захворюваннях
печінки і ж овчного міхура, ш лун ­
ково-киш кового тракту і п ід­
ш лунк ової залози. Основними ж
показаннями до призначення є х о ­
лецистит, а н гіох о літ і гепатит.
М ісцеве застосування ласкавця
показане при ураж енні шкіри гн о­
яками і при сверблячці. Застосо­
вую ть ласкавець у вигляді настою,
причому перевагу віддають на­
стоям із свіж озірваної рослини.
Не рекомендується призначати
препарати
ласкавця
всередину
при ж овчнокам ’яній хворобі, ви­
разці ш лунка і дванадцятипалої
кишки та при гіперацидному га­
стриті.
Л ікарські форми і застосування.
В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій свіж озірван ої
або су х о ї трави (3 чайні ло ж к и сиро­
вини на 200 м л окропу, настою ю ть
4 години, пр оц ідж ую ть) по півсклянки
З рази на ден ь до їди протягом 20—
25 днів.
З О В Н ІШ Н ЬО — настій трави (готую ть,
як у поп ередн ьом у прописі) для обм и ­
вання шкіри.
607
235
608
609
ЛАСТОВЕНЬ ЛІКАРСЬКИЙ;
ЛАСТОВИННЕ ЗІЛЛЯ —
ластовень лекарственный
багаторічна трав'яниста рослина
родини макових. Те саме, що й
V in cetoxicu m hirundinaria, си­
oiiicinale —
багаторічна трав'яниста, з повзу­
чим кореневищем рослина родини
ластівневих. С тебло 20— 150 см
заввишки, прямостояче, просте
або розгалуж ене, вгорі трохи вит­
ке. Лист ки короткочереш кові, с у ­
противні, яйцевидні, 6— 10 см зав­
довжки і 3— 5 см завширшки; вер­
хівка загострена, основа серцевид­
на або округла. Квітки правильні,
двостатеві, дрібні, б ілі, в небага­
токвіткових зонтиковидних в о л о ­
тях. П л і д — багатонасінна лис тян­
ка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Росте по всій тер и то­
рії України у лісах, на узліссях,
по чагарниках, у степах, на степ о­
вих схилах, на крейдяних в ід с ло ­
неннях.
Заготівля і зберігання. Д ля виго­
товлення ліків використовують
к о р е н е в и щ а з коренями, які заго­
товляю ть восени, коли стебла п о ­
бурію ть і засохнуть. їх миють,
прив'ялю ють 1— 2 дні на відкрито­
м у повітрі, а потім досуш ую ть
у теплих приміщеннях. Зберіга­
ють у сух ом у місці окремо від
інш ої сировини. Р о с л и н а н е о ф і-
нонім — V
цинальна.
Х імічний склад. Кореневищ е м іс ­
тить серцеві глікозиди (вінцетоксин, асклепіадин), сапоніноподібну асклепінову кислоту та інші
речовини.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Рослина виявляє с е ­
чогінну, потогінну, п осла блю ю ч у
і блю вотн у дію. На серце г л ік о ­
зиди А . л. дію ть подібно до д ії
наперстянки і строфанту. Настій
кореневищ з коренями п'ють при
серцебитті, підвищ еному тиску
крові, як потогінний і проносний
засіб та як засіб, що регулю є м ен­
струації. Завдяки блю вотній дії,
препарати Л. л. ефективні при о т ­
руєннях. Препарати Л. л. не р о б ­
лять пом ітного ш кідливого впли­
ву на шлунково-кишковий тракт,
як це спостерігається при вживан­
ні іпекакуани. Як сечогінний засіб
Л. л. використовують при водянці
та при набряках, пов'язаних з за­
хворюванням нирок. Зовнішньо
настій кореневищ А. л. використо­
вують для обмивання ран і вира­
зок. Для прискорення загоювання
ран використовують і свіж е по­
дрібнене листя.
Лікарські форми і застосування.
В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій кореневищ (1
чайна лож ка сировини на 400 м л окро­
пу, настоюють ЗО хв, пр оц ідж ую ть) по
чверті склянки 3 рази на день; відвар
1 чайної лож к и сум іш і кореневищ А. л.
(20 г), ягід ялівцю звичайн ого (10 г), ко­
ренів любистку лікарського (І5 г), л и ­
стя берези пухнастої (39 г) і коренів
вовчуга п о л ь о в о го (25 г) на 2 склянках
води п'ю ть по 1 столовій ло ж ц і 3 рази
на день при серцевих набряках.
П ередозування препаратів А. л. спри­
чинює отруєння!
чистотіл зв и ча й н и й .
610
ЛАТАТТЯ БІЛЕ,
лілія водяна біла;
кувшинка белая
N ym phaea alba —
багаторічна водяна трав’яниста
кореневищна рослина родини л а ­
таттєвих. Ли стки довгочереш кові,
ц ілокраї, плаваючі, серцевидноовальні, 12— 20 (ЗО) см завдовжки.
Квітки двостатеві, правильні, ве­
ли кі (12— 16 см у діаметрі), з ок­
р угло ю основою ч а ш е чк и , багато­
пелю сткові; пел юст ки б ілі, трохи
довші за чашолистки, поступово
переходять у т ич и н к и ; п р и й м о ч к а
з 16— 22 променями. П л і д ягод о­
подібний, зелений, багатонасін­
ний, його поверхня вкрита р убця­
ми. Цвіте у червні — серпні. П л о ­
ди достигаю ть у серпні — вересні.
Поширення. Трапляється по всій
території України в стоячих та
п овільн о текучих водах.
З аготівля і зберігання. Д ля виго­
товлення лік ів використовують
к о р е н е в и щ а , квітки й листя. Л и с ­
тя збирають під час цвітіння р ос­
лини, кореневища — від початку
цвітіння рослини і до п о х олода н ­
ня, вириваючи їх баграми або р у­
ками з попереднім підрізуванням
ножем. П ісля того, як обріж уть
листки, коріння і гнилі частини
кореневища миють, р іж уть на тон­
кі (3— 5 мм завтовшки) пластинки,
які в свою чергу подрібню ю ть на
кусочки завдовжки 1— 1,5 см, р оз­
стилаю ть тонким шаром на папері
або мішковині, пров'ялю ю ть на
сонці, а потім досуш ую ть під на­
метом, на горищі або в сушарках
при тем пературі до 60°. Строк
придатності сухих кореневищ —
2 роки. Аптеками сировина не
відпускається.
236
611
імічний склад. Кореневища міс­
ять алкалоїд німфеїн, дубильні
ечовини (до 10%), крохмаль
у,о 20 % ); листя — флавоноїди
J—С — В — D — глюкопіранозид
ютеоліну, мірицитрин), дубильні
ечовини, щавлеву кислоту; пеюстки квіток — флавоноїди (гліозиди кемпферолу і кверцетину),
арденолід німфалін; насіння —
убильні речовини (1,1 % ), кардеолід німфалін, крохмаль (до
7 % ), жирну олію.
>армакологічні властивості і виористання. В науковій медицині
ореневища використовують як
ировину для приготування міктури за прописом Здренко, яку
живають при папіломатозі сечоого міхура, анацидному гастриті
а виразці шлунку. В народній меицині рослину використовують
ля лікування різних захворюань, у тому числі й пухлин різної
тіології. Відвар кореневищ п'ють
ри хворобах нирок і сечового міура, як кровоспинний, в'яжучий
а гіпотензивний засіб, а при вп­
аданні волосся ним миють голоу. Подрібнене свіже кореневище
икористовують замість гірчичиків при невралгії та міалгії.
Іорош ком з кореневищ присипа­
ють гнійні рани; всередину його
риймають при проносах. Настой;у з листя вживають при нирковоам'яній хворобі, а свіже листя
попередньо подрібнене) прикла,ають до запальних вогнищ на
ікірі. Широко використовують
препарати з квіток рослини. Все­
редину настій пелюсток прийма­
ють при лихоманці, безсонні, під­
вищеній нервовій і статевій збуд ­
ливості, болісних полюціях, мат­
кових кровотечах і білях, а на­
стойку вживають при недокрів'ї,
нервових і серцевих захворюван­
нях. Настойку пелюсток викорис­
товують і для розтирань при брон­
хіальній астмі, радикуліті та рев­
матизмі. П рипарки з пелюсток ви­
користовують як болетамуваль­
ний засіб при невралгіях і міалгіях. Підсмажене насіння відоме
як сурогат кави. З сухих корене­
вищ одержують борошно, яке піс­
ля вимочування у воді й дальшого
сушіння використовують для при­
готування різних страв і хл ібобу­
лочних виробів. Свіжі, вимочені
у воді кореневища можна їсти ва­
реними або смаженими.
ЛАТАТТЯ ДРІБНОКВІТКОВЕ
кувш инка мелкоцветковая
Nym phaea m inoriflora —
багаторічна водяна трав'яниста
кореневищна рослина родини ла­
таттєвих. Л исткі/ довгочерешкові,
цілокраї,
плаваючі,
округлоовальні або майже округлі, 6—
10 см завдовжки. Квітки двоста­
теві, правильні, багатопелюсткові,
з майже округлою основою ча­
шечки; пелюстки білі, дещ о довші
за чашолистки, поступово пере­
ходять у тичинки-, прийм очка —
з 10— 13 променями. П лід ягодо­
подібний, зелений, багатонасін­
ний, його поверхня вкрита руб­
цями. Цвіте у червні — серпні.
Плоди достигають у серпні — ве­
ресні.
Поширення. Латаття дрібноквіткове трапляється в стоячих водах
на Поліссі і в північній частині
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — суміш взятих порівну Лісостепу.
пелюсток латаття білого і квіток глоду
криваво-червоного готую ть як настій
(4 столові лож ки суміші на 200 мл ок­
ропу) і п'ю ть по одній столовій лож ці
через 2 години при серцевій слабості.
ЗОВНІШНЬО — настій свіж их пелюсток
(2 столові лож ки сировини на 500 мл
окропу, кип'ятять 15 хвилин, настоюють
8 годин, процідж ую ть) для обмивання
лиця при вуграх, ластовинні та як засіб
від загару; три столові лож ки сухих
або свіж их пелюсток загортають у мар­
лю, занурю ю ть в окріп, виймають і при­
кладаю ть до хворої ділянки тіла (як
болетамувальний засіб при невралгіях
і міалгіях). Латаття біле — отруйна рос­
лина. П ередозування при вж иванні все­
редину небезпечне!
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські ф ор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Латаття біле.
610
237
612_________________ 614
615
ЛАТУК КОМПАСНИЙ —
ЛАТУК ДИКИЙ,
ЛАТАТТЯ ЖОВТЕ —
дворічна трав'яниста сіро-зелена
багаторічна водяна трав’яниста кокиш, латук компаснйй;
з молочним соком рослина роди­
рослина родини лататтєвих. Те латук дикий
саме, що й глечики жовті.
Laciuca serriola, синонім — L. ни айстрових (складноцвітих). Те
саме, що й латук дикий.
scariola —
613
ЛАТАТТЯ СНІЖНО-БІЛЕ
кувшинка чисто-белая
Nymphaea candida —
багаторічна водяна трав'яниста
кореневищна рослина родини ла­
таттєвих. Листки довгочерешкові,
плаваючі,
цілокраї,
округлоовальні, 8— 16 см завдовжки; їхні
лопаті часто налягають одна на
одну. Квітки двостатеві, правиль­
ні, великі, з чотирикутною осно­
вою чаш ечки, багатопелюсткові;
пелюстки білі; трохи довші за ча­
шолистки, поступово переходять
у т ичинки; прийм очка дуж е вдав­
лена, пурпурова, рідше — жовта,
з довгим конічним центральним
відростком квітколожа. Плід яго­
доподібний, зелений, багатонасін­
ний, його поверхня вкрита.руб­
цями. Цвіте у червні — серпні;
плоди достигають у серпні — ве­
ресні.
Поширення. Рослина трапляється
в стоячих і повільно текучих во­
дах на Поліссі і в Лісостепу.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Латаття біле.
613
дворічна трав яниста сіро-зелена
з молочним соком рослина родини
айстрових (складноцвітих). Стеб­
ло пряме, борозенчасте, білуватожовтувате, голе або внизу вкрите
жорсткими
щетинками,
60—
120 см заввишки. Листки сидячі,
зі стрілковидною основою, виїмчасто-перисторозсічені, з оберне­
ними назад частками, по краю
дрібноколючозубчасті, знизу по
середній жилці щетинисті, спря­
мовані вгору. Квітки язичкові,
двостатеві, блідо-жовті, в числен­
них дрібних небагатоквіткових
кош иках, що утворюють волоте­
видне суцвіття. П лід — сім'янка.
Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Латук дикий росте
як бур'ян на городах, у садах по
всій території України.
Сировина. З лікувальною метою
використовують листя рослини
(Folia Lactucae) і затверділий мо­
лочний сік, так званий лактукарій
(Lactucarium). Листя збирають пе­
ред початком розпускання коши­
ків. Сушити його треба по м ож ­
ливості швидко. Щоб одержати
лактукарій, зрізують верхівку роз­
квітлої рослини, а молочний сік,
що витікає з рани, збирають но­
жем у чашку, де він і засихає.
Цю операцію повторюють кілька
разів на день, роблячи щоразу но­
вий зріз трохи нижче попередньо­
го зрізу. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини містять молочний сік, до
складу якого входять гіркоти лактуцерин, лактуцин і лактуциктин,
алкалоїди, смоли та інші речо­
вини.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Латук дикий виявляє
седативну, спазмолітичну й сечо­
гінну дію. Настій листя і лактука­
рій застосовують при нервовому
безсонні, підвищеній рефлектор­
ній збудливості, болях, бронхітах,
ларингітах, коклюші, бронхіаль­
ній астмі та як допоміжний засіб
при лікуванні епілепсії. Як діуре­
тичний засіб латук рекомендують
при подагрі, захворюваннях сечо­
вого міхура і при водянці.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 чайна
лож ка сировини на 3 склянки окропу,
настоюють 4 години, процідж ую ть) по
1 столовій лож ці 3 рази на день до їди.
Рослина отруйна. П ередозування небез-
616
ЛАТУК ПОСІВНИЙ,
салат;
салат посевной
Lactuca sativa —
однорічна трав'яниста овочева
рослина родини айстрових (склад­
ноцвітих). Розрізняють кілька різ­
новидів латуку посівного: Л. п. ли­
стковий, Л. п. головчастий і ромен-салат. У Л. п. листкового спо­
чатку розвивається розетка при­
кореневих сидячих листків, а у
Л. п. головчастого — різної щіль­
ності головки. Згодом у рослин
утворюються прямі, облистнені
волотисто розгалужені стебла зав­
вишки ЗО— 120 см; стеблові листки
цілісні, яйцевидні, до майже круг­
лих, з серцевидною основою, голі,
на верхівці тупі, товстуваті. Квіт­
ки дрібні, двостатеві, білі або блі­
238
617
до-ж овто-зелені, зібрані в кош и­
ки, що утворюють волотисто-щит­
ковидне, з розчепіреними тонку­
ватими гілками суцвіття. П лід —
сім'янка. Цвіте у липні — серпні.
Поширення. В дикому вигляді
рослина не зустрічається. Введе­
на в культуру в Середземномор'ї.
На території України латук по­
сівний культивують як салатну
рослину.
Сировина. З лікувальною метою
використовують свіже листя і пло­
ди. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. В листі є білкові
речовини (до 0,2% ), цукри (0,1 —
2,3% ), до 0,1—0,2% органічних
кислот (яблучна, лимонна, щавле­
ва, янтарна та інші), р-каротин
(1,75 мг%), вітамін Е (0,66 мг%),
вітамін Вб (0,18 мг% ), аскорбінова
(15 мг%), нікотинова (0,65 мг%),
пантотенова (0,1 мг%) і фолієва
кислоти, біотин, рибофлавін, тіа­
мін, гіркота лактуцин, солі заліза
(600 мкг/100 г), калію, кальцію,
магнію, йоду, кобальту, міді і
цинку.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Латук посівний збу­
д ж ує апетит, покращує травлення,
має легкі проносні й сечогінні вла­
стивості. У вигляді салату рослину
корисно вживати при ожирінні,
особливо, коли воно супроводить­
ся діабетом, при атеросклерозі,
гіпертонічній хворобі, при нормоі гіпохромних анеміях та при ту­
беркульозі, вагітним жінкам і ви­
снаженим хворим. Настій свіжого
листя застосовують як заспокій­
ливий, протиспазматичний, ане­
стезуючий і снотворний засіб, а
настій плодів — як засіб, що під­
вищує секрецію молока у матерів-годувальниць. Свіжим соком
лікують тиреоїдит і тиреотокси­
коз. У гомеопатії препарати з соку
латуку посівного призначають при
захворюваннях серцево-судинної
системи. Протипоказано вживати
салат при подагрі й нирковокам'я­
ній хворобі (при уратних і окса­
латних каменях), при загостренні
гострих і хронічних колітів та ен­
тероколітів з вираженими пору­
шеннями травлення (диспептичні
явища).
ЛЕВЗЕЯ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Те саме, що й великоголовник сафлор о вид ний.
618
ЛЕВУРДА —
багаторічна дикоросла трав'янис­
ВНУТРІШНЬО — настій свіж ого подріб­ та рослина родини лілійних. Те
саме,
що й циб уля ведмежа.
неного листя (20 г або столову лож ку
Лікарські формн і застосування.
сировини на 200 мл окропу, настою ­
ють до охолодження) по півсклянки
2 рази на день або по 1 склянці за
одну-півтори години до сну; настій на­
сіння (1 столова лож ка сировини на
200 мл окропу, настоювати 4 години)
по третині склянки тричі на день до
їди.
619
ЛЕПЁХА ЗВИЧАЙНА —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ароїдних. Те саме, що й аїр
тростиновий.
620_________________
ЛЕТЮЧКИ —
багаторічна трав’яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Те саме, що й кульбаба л і ­
карська.
239
ЛЕЩИЦЯ ВОЛОТИСТА
качим волотистий;
качим метёльчатый
G ip so p h ila p a n ic u la ta —
багаторічна трав'яниста, з вигля­
дом кулястого куща, рослина ро­
дини гвоздикових, заввишки 40—
100 см. Стебло від основи дуж е
розгалужене, голе або частіше у
нижній частині залозисто-опушене. Листки супротивні, сидячі,
з восковим нальотом; нижні — видовженояйцевидні (рано засиха­
ють); стеблові — лінійно-ланцет­
ні, загострені. Квітки дрібні, пра­
вильні, двостатеві, 5-пелюсткові,
на тонких ніжках, зібрані у воло­
тевидні суцвіття; пелюстки білі,
цілокраї, вдвоє довші за чаш ечку.
П лід — коробочка. Цвіте у черв­
ні — липні.
Поширення. Лещиця волотиста ро­
сте на Поліссі, в Лісостепу, Степу
і в Північному Криму на пісках
і вапнякових схилах.
Сировина. З лікувальною метою
використовують коріння і траву.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Коріння рослини
містить 2,5—2,9 % тритерпенових
сапонінів (головним є гіпсозид),
флавоноїди (апігенін, лютеолін,
качимозид, орієнтин, гомоорієнтин, адоніверніт), галактозиди са­
харози (2,26 % ). У надземній ча­
стині є флавоноїди, сапоніни, слі­
ди алкалоїдів, фенолкарбонові ки­
слоти (кавова, 3-кофеїлхінна, 4кофеїлхінна тощо) і їхні похідні,
вуглеводи та аскорбінова кислота.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Подібно до коріння
м ильнянки лікарської, коріння ле­
щиці волотистої використовують
як відхаркувальний засіб та як
сурогат мила. Крім цього, корін­
ня рослини має проносні і блю­
вотні властивості. Настій трави
вживають при захворюваннях пе­
чінки і як проносний засіб. Експе­
риментально доведено його анти­
мікробні властивості. Використо­
вують рослину і як інсектицидний
засіб для знищення мух. Коріння
рослини використовують як сиро­
вину для виготовлення порошків
для гоління, шампуней тошо. При­
таманні рослині токсичні власти­
вості змушують бути обережними
при застосуванні препаратів з неї.
сті лимонів зумовлені наявністю
ЛИЗУН —
багаторічна трав'яниста рослина в них значної кількості вітамінів.
родини черсакових. Те саме, що Вживання лимонів (у натурально­
му вигляді, з чаєм, у вигляді соку,
й ком онник луч ний.
розведеного водою) показане при
гіповітамінозах С і В, гарячкових
станах, порушенні мінерального
обміну, нирковокам'яній хворобі,
лимон,
подагрі та ревматизмі. Як зовніш­
цитрина;
ній засіб розведений водою сік
лимон
використовують для полоскання
Citrus limon —
при запаленні ротової порожнини
невелике (3—5 м заввишки) вічно­ і глотки. При блюванні у вагітних
зелене плодове дерево родини ру­ свіжорозрізаний лимон приклада­
тових. М олоді гілки червонувато- ють до ямки під грудьми (як від­
фіолетові. Листки шкірясті, черго­ тяжний засіб). Свіжим натураль­
ві, яйцевидні або еліптичні, заго­ ним соком (кусочком лимона)
стрені, зчленовані з черешками. протирають лице для видалення
Квітки двостатеві, в пазухах лист­ комедонів (Comedones faciei); для
ків, одиничні або парні, на кінцях посилення ефекту спочатку при­
гілок іноді в китицях] пелюстки ймають парову ванночку. Ефірну
білі, зовні блідо-рожеві, дуж е олію, яку добувають із шкірки
відігнуті.
плодів, використовують як засіб,
П лід ягодоподібний, яйцевидний що покращує смак і запах ліків,
або овальний, з носиком на вер­ у харчовій і кондитерській про­
хівці, ясно-жовтий. Цвіте у берез­ мисловості та в парфюмерії.
ні — квітні.
У зв'язку з високим вмістом ли­
Поширення. В дикому стані неві­ монної кислоти, вживання лимо­
домий. На Україні культивують нів необхідно обмежувати або
як оранжерейну плодову рослину. виключати їх з раціону зовсім при
Сировина. З лікувальною метою хворобах шлунка, кишок, печін­
використовують плоди рослини. ки, жовчного міхура, жовчовивід­
Хімічний склад. У м'якоті плодів них шляхів та підшлункової за­
є лимонна кислота (6—8 % ), цукри лози (гострі й хронічні панкреа­
(до 3,5% ), аскорбінова кислота тити). Слід особливо підкреслити,
(до 90 мг% ), вітаміни А, В, і В2, що надмірне й нераціональне вжи­
флавоноїди, похідні кумарину, вання лимонів може завдати шко­
сесквітерпени, пектини, солі ка­ ди навіть здоровій людині.
лію й міді та інші речовини. Шкір­ Л ікарські форми і застосування.
ка плодів містить ефірну олію ЗОВНІШНЬО — маска для обличчя при
(до 0,6% ) і флавоноїди. Головни­ себореї: білок одного яйця збивають
1 чайною лож кою лимонного соку,
ми складовими частинами ефірної знаносять
на обличчя, через 25—ЗО хви­
олії є терпен лимонен (до 90 %) лин змивають теплою водою (процеду­
і альдегід цитраль (3—6 % ).
ру проводять 1—2 рази на тиждень).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Лікувальні властиво­
623
240
624
ЛИМОННА М'ЯТА —
Заготівля і зберігання. Для лікар­
багаторічна трав'яниста рослина ських потреб заготовляють зрілі
родини губоцвітих. Те саме, що плоди (Fructus Schizandrae) і на­
сіння лимонника (Semen Schizan­
й м еліса лікарська.
drae). Зібрані плоди 2—3 дні при­
в'ялюють під укриттям на вільно­
му повітрі, а потім проводять
штучне досушування в сушар­
ЛИМОННА ТРАВА —
багаторічна трав'яниста рослина ках, починаючи при темпера­
родини губоцвітих. Те саме, що турі 35—40° і закінчують при
температурі 60°. Насіння виді­
й м еліса лікарська.
ляють із вичавків, які залиша­
ються після переробки плодів на
сік. Сушать насіння при темпе­
ратурі, не вищій за 50°. Го­
ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ
тову сировину зберігають у по­
лимонник китайский
лотняних мішках у сухому заті­
Schizandra chinensis —
неному приміщенні, яке добре
одно- або дводомна дерев'яниста провітрюється.
листопадна зі специфічним запа­ Хімічний склад. Плоди лимонника
хом лимона ліана родини лимон- китайського містять до 20 % орга­
никових, завдовжки 4—8 (15) м. нічних кислот (лимонна, яблучна,
Листки чергові, оберненояйцевид­ винна та інші), флавоноїди, сапо­
ні або загострено:еліптичні, ціло­ ніни, антрахінони, цукри, значну
краї чи слабо зазубрені, з черво­ кількість вітаміну С (в сухих пло­
ними череш ками. Квітки односта­ дах до 500 мг% ), лігнани дибентеві, рідко — двостатеві, білі або зоциклооктадієнового ряду (схірожево-білі, ароматні, з воскопо- зандрин, схізандрол, у-схізанддібними членами оцвітини, по 3— рин) та ефірну олію. В насінні
5 у пазухах листків. П лід — с о ­ є ефірна (до 2 % ) і жирна (до
ковита багатолистянка, що скла­ 33 % ) олії. До складу останньої
дається з численних червоних входять гліцериди ненасичених
ягодоподібних одно- або двонасін­ жирних кислот (лінолевої, олеї­
них плодиків. Цвіте у травні — нової, ліноленової та інших),
червні. Плоди достигають у ве­ вітамін Е, схізандрин, схізандрол
ресні.
і у-схізандрин.
Поширення. Лимонник китай­ Фармакологічні властивості і ви­
ський дико росте на Далекому користання. Лимонник китай­
Сході. На території України трап­ ський відносять до рослин — сти­
ляється в колекціях науково-до­ муляторів центральної нервової
слідних установ, на ділянках са- системи. Галенові препарати ли­
доводів-любителів як декоратив­ монника підвищують розумову й
на, харчова і лікарська рослина. фізичну працездатність, стійкість
до несприятливих умов, регу­
люють кровообіг, збуджую ть ди­
хання, посилюють гостроту зору,
прискорюють звикання очей до
темноти, активізують моторну й
секреторну функції органів трав­
лення, покращують обмін речо­
вин, зменшують концентрацію
цукру в крові при діабеті, стиму­
люють регенеративні процеси та
імуно-біологічні реакції й тонізу­
ють діяльність матки. Показання­
ми до призначення лимонника
китайського є фізична й розум о­
ва перевтома, підвищена сонли
вість, гіпотонія, астенічні й депре­
сивні стани у психічних і нерво­
вих хворих, загальне виснаження
у зв'язку з хронічними інфек­
ційними захворюваннями та інтоксикаціями,
в'ялогранулюючі
рани і трофічні виразки. В аку­
шерстві й гінекології препара­
ти лимонника показані при ран­
ніх токсикозах- і гіпотензії ва­
гітних, при астенії після па­
тологічних пологів і порожнинних
операцій та в клімактеричний пе­
ріод за умови нормального арте­
ріального тиску. Протипоказано
вживати препарати лимонника
при безсонні, гіпертонії, нервово­
му збудж енні та органічних захво­
625
626
рюваннях серцево-судинної систе­
ми. При передозуванні можливе
перезбудж ення нервової й серце­
во-судинної системи. Приймати
препарати лимонника рекоменду­
ється натщесерце або через 4 го­
дини після їди. Дія настає через
3 0 — 40 хвилин і триває 4 — 6 го­
дин.
Курс
лікування — 20 —
25 днів.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку з плодів ли­
монника (T inctura fructuum Schizandrae)
готують на 95 % -ному спирті у спів­
відношенні 1 : 5, приймають по 20—ЗО
крапель 2—3 рази на день; спиртовий
екстракт із насіння лимонника готують
на 70 % -ному спирті (у співвіднош енні
1:3 ), приймають по 20—ЗО крапель
2—3 рази на день; порош ок із насіння
лимонника (Pulvis Schizandrae) по 0,5—
1 г два або три рази на день; свіж ий
сік плодів приймають по 1 столовій
лож ці 2—3 рази на день; настій із сві­
ж их або суш ених плодів (1 столова л о ж ­
ка сировини на склянку окропу, на­
стоюють 2 години) по 2 столові лож ки
4 рази на день.
241
627
628
629
ЛЙПА КАВКАЗЬКА
ЛИПА ПУХНАСТА
ЛИПА СЕРЦЕЛИСТА
липа кавказская
липа сердцелистная
липа пушистая
Tilia begoniifolia, синонім — Т. Tilia tomentosa, синонім — Т. Tilia cordata —
високе (до 25 м заввишки) дерево
caucasica —
argentea —
високе (до ЗО м заввишки) дерево
родини липових. Листки чергові,
яйцевидні, яснонерівнобокі, біля
основи більш-менш зрізані, по
краю гострозубчасті, зубці посту­
пово витягнуті в довгий гостря­
чок. Квітки правильні, в півзон­
тиках, пелюстки жовті, на верхів­
ці дещо зубчасті. П лід — горішок,
кулевидної або видовженої фор­
ми. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Трапляється в Гір­
ському Криму в лісах. Культи­
вують у парках Південного берега
Криму, в ботанічних садах.
високе (до ЗО м заввишки) дерево
родини липових. Молоді гілки
і бруньки опушені. Листки черго­
ві, серцевидні, по краю гостропилчасті, зверху — темно-зелені, зі­
споду — тонкобілоповстисті
від
зірчастих волосків. Квітки пра­
вильні, ясно-жовті, зібрані по 5—
10 у півзонтики; квітконіжки гу­
стоопушені. П лід — горішок, з д е ­
рев'янистим оплоднем . Цвіте у
червні — липні.
Поширення. Росте в широколистя­
них лісах, по чагарниках на За­
карпатті та в Одеській області.
Заготівля і зберігання, хімічний Вирощують у садах і парках.
склад, фармакологічні властивос­ Заготівля і зберігання, хімічний
ті і використання, лікарські форми склад, фармакологічні властиво­
і застосування — усе так, як у сті і використання, лікарські фор­
статті Липа серцелиста.
ми і застосування — усе так, як
у статті Липа серцелиста.
родини липових. Листки чергові,
округлі або довгасті, з серцевид­
ною основою і відтягнуто загост­
реною верхівкою, по краю* за­
рубчасто-пилчасті; зверху — бли­
скучі і ясно-зелені; зісподу — си­
зі, з борідками рижих волосків
у кутах жилок; череш ок дорівнює
або довший за половину довжини
пластинки. Квітки правильні, дво­
статеві, п'ятичленні, в пазушних
З— 15-квіткових щитковидних пів­
зонтиках; пелюстки жовто-білі,
оберненояйцевидні. П лід — яйце­
видно-кулястий, невиразногранчастий, опушений, з крихким оп­
лоднем горіш ок. Цвіте у червні —
липні.
Поширення. Липа серцелиста рос­
те майже по всій території Украї­
ни в лісах, по чагарниках. Як д е ­
коративну рослину її культивують
у садах і парках та на вулицях
міст.
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовують
суцвіття разом з приквітками, ві­
домі під назвою «липовий цвіт»
(Flores Tiliae), а також бруньки
і плоди. Збирають липовий цвіт,
коли більшість квіток розкри­
ється, а решта перебуває у стадй бутонізації. Сушать його в за­
тінку на відкритому повітрі або
.ргдрбре провітрюваних приміщен­
нях, розкладаючи тонким (3—5 см
завтовшки) шаром і слідкуючи,
щоб сировина не пересохла (на
242
пересуш ених суцвіттях квітки о б ­
сипаю ться, внаслідок чого зн и­
ж ується якість сировини). Ш туч­
не суш іння проводять при тем пе­
ратурі 40—45°. Сухої сировини ви­
ходить 30—31 % . Зберігаю ть у с у ­
хом у приміщ енні, яке добре п ро­
вітрю ється. Строк придатності —
2 роки. Липовий цвіт відпуска­
ється аптеками.
Хімічний склад. Квітки липи міс­
тять еф ірну олію (0,05 % ), гліко­
зиди гесперидин і тиліацин, к у ­
марин фраксин, сапоніни, д уб иль­
ні речовини, слиз, каротин, аск ор­
бінову кислоту, цукри та інші спо­
луки.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Приготовлені з липо­
вого цвіту галенові препарати під­
вищ ують потовиділення і діурез,
активізую ть виділення ш лунково­
го соку, збільш ую ть секрецію і по­
ліпш ую ть відтік ж овчі, виявляють
протизапальну та м 'яку засп окій­
ливу дію. Настій з липового цвіту
(Infusum florum Tiliae) застосову­
ють при гарячкових і простудних
захворю ваннях (грип, катар брон­
хів), запаленні нирок і сечового
м іхура та при підвищ еному нер­
вовому збудж енні у хворих мо­
лодш ого і похилого віку. В народ­
ній медицині липовий цвіт вико­
ристовую ть при непритомності,
головному болі, істерії та епілеп­
сії, а так о ж при каш лі, болях у
ш лунку й киш кових коліках. М іс­
цево настій липового цвіту вико­
ристовую ть для полоскання при
запаленнях слизової оболонки ро­
та і дихальних ш ляхів (стоматит,
гінгівіт, ангіна, ларингіт), а у виг­
ляді припарок і примочок — при
опіках, виразках, запаленні гем о­
роїдальних вузлів, ревматичних і
подагричних болях у суглобах.
При
нервових
захворю ваннях
приймаю ть ванни з липового цві­
ту. Липовий цвіт входить до скл а­
ду потогінних чаїв і чаїв д ля п о ­
лоскання горла, до складу сум і­
шей, якими лікую ть хвороби
ш лунка, печінки, кишок, нирок
і сечового міхура, нирковокам 'яну
хворобу, запальні захворю вання
ж іночих статевих органів та ін.
Розім'яті до консистенції тіста
бруньки липи прикладаю ть до опі­
ків, на гем ороїдальні вузли і абс­
цеси, використовую ть для ком пре­
сів при м аститі й подагрі. П орош ­
ком з плодів спиняю ть кровотечі
3 носа (в леж ачом у полож енні) і з
ран. Плоди липи їстівні, за смаком
подібні до горіхів. З бруньок і мо­
лодих зморщ ених листочків го­
тую ть весняні вітамінні салати.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій липового цвіту
(10 г або 3 столові лож ки сировини
на 200 мл окропу) п'ю ть гарячим по
1—2 склянки 2—3 рази на день після
іди; настій столової лож ки суміші (по­
рівну) липового цвіту, насіння льо ну
звичайного, коріння солодки голої й
аїру тростинового, листя м'яти п е р ц е ­ Л И П А Ш ИРОКОЛИСТА
вої та ф енхелю звичайного на склянці липа крупнолистная
окропу п'ю ть по 2—3 склянки на день
до їди при підвищеній кислотності T ilia p la ty p h y llo s —
шлункового соку; настій 2 чайних ло­ високе (до 35 м заввишки) дерево
ж ок суміші липового цвіту (40 г), пло­ родини липових. Молоді гілки во­
дів фенхелю звичайного (20 г) і квіток лосисті, бруньки мохнасті. Листки
ромашки лікарської (20 г) на склянці чергові, округлі або яйцевидноокропу п'ю ть по 1—3 склянки на день округлі, серцевидні, по краю годо їди при виразковій хворобі шлунка
і дванадцятипалої кишки; настій сто­ строзубчасті, зісподу — з борідка­
лової лож ки суміші (порівну) липово­ ми білих волосків у кутах ж и ­
го цвіту, квіток ромашки лікарської лок; череш ки листків волосисті.
і бузи н и чорної, трави звіробою звичай­ Квітки правильні, ясно-ж овті, зі­
ного та листя ожини си зої на склянці брані по 2—5 у півзонтики. П лід —
окропу (процідж ую ть охолодженим) горіш ок, грушовидний, з п'ятьма
п'ю ть на ніч по 2 склянки при зап аль­
Цвіте у
них захворюваннях нирок і сечовивід­ випнутими гранями.
них шляхів; салат: очищені від лусочок червні.
бруньки або молоді листочки липи Пош ирення. Росте в міш аних і ш и­
миють у холодній воді, подрібнюють роколистяних лісах у західних об­
(бруньки розрізаю ть навпіл), полива­ ластях України. Культивую ть у с а ­
ють приготовленим з круто зварених дах і парках.
посічених яєць, вершків, оцту та гір­
чиці соусом, солять і посипають дрібно Заготівля і зберігання, хімічний
нарізаним листям петрушки і кропу (на склад, фарм акологічні властиво­
500 г бруньок і листя беруть двоє яєць, сті і використання, лікарські ф ор­
склянку вершків, столову лож ку гірчиці ми і застосування — усе так, як
й оцту та сіль).
у статті Липа серцелиста.
ЗОВНІШНЬО — настій липового цвіту
(20 г сировини на 200 мл окропу) для
полоскання ротової порожнини і горла
та протирання обличчя при ж ирній ш кі­
рі; 4 столові лож ки суміш і липового
цвіту (40 г) і квіток ромашки лікарської
(60 г) настоюють 15—20 хвилин на
склянці окропу, процідж ую ть і вико­
ристовую ть для спринцювань зранку
і ввечері при запальних захворю ваннях
ж ін очих статевих органів; відвар липо­
вого цвіту (100 г сировини на 2 л окропу,
кип'ятять 5 хвилин) для лікувальної
загальної ванни.
243
631
633
ЛИПКА —
ЛИХОМАНКОВА ТРАВА —
дворічна трав'яниста рослина р о ­ багаторічна трав'яниста рослина
дини бобових. Те саме, що й б у р ­ родини ранникових. Те саме, що
к у н лікарський.
й авран лікарський.
632_________________ 634
ЛИСТОВЙК
СКОЛОПЕНДРО-
вий,
турецький язик;
листовик сколопендровый
Phyllitis scolopendrium —
багаторічна папороть родини аспленійових. Листки ш кірясті, ціліс­
ні, видовж ено-ланцетні, з серце­
видною основою і коротким че­
реш ком, ЗО—80 см завдовжки. Соруси лінійні, зближ ені парами,
розміщ ені косо впоперек пластин­
ки листка, по обидва боки ж илки.
Спороносить у липні — вересні.
Поширення. Росте по затінених
кам 'янистих місцях у Карпатах,
Криму, на Поліссі, в Західному
Лісостепу.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують листки, які збирають з лип­
ня по серпень. Суш ать на гори­
щах, у приміщ еннях, що добре
провітрюються, або в суш арках
при температурі 45°. Зберігаю ть
у сухих приміщ еннях. Рослина н е ­
оф іцинальна.
Хімічний склад. Листки містять
гормоноподібну й слизисті речо­
вини, амінокислоти (у-метил-у-оксиглю тамінову і у-метилглютамінову), леукодельф інідин.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
Л. с. використовую ть як відхар­
кувальний, потогінний, сечогін­
ний, в’яж учий та кровоспинний
засіб. Настій листя п'ють при за­
хворю ваннях легень, кашлі, гаст­
роентеритах, проносах, ди зен те­
рії, при хворобах печінки і сел е­
зінки, нирковокам 'яній хворобі.
В поєднанні з іншими лікарськи­
ми рослинами Л. с. використову­
ють у дерм атології.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО— настій листя (1 столо­
ва лож ка сировини на 400 мл окропу,
настоюють 1 годину) по 100 мл 3 рази
на день.
ЗОВНІШНЬО — 3 столові лож ки суміші
листя листовика і трави васильків
справж ніх, узятих порівну, кип'ятять
5 хв у 500 мл окропу і використовують
для теплих ванн при дерматомікозах
(по 20 хв щодня).
ЛИХОМАННИК —
багаторічна трав'яниста рослина
родини тирличевих. Те саме, що
й тирлич хрещатий.
635_________________
ЛІЛІЯ БІЛА
лилия белая
Lilium candidum
—
багаторічна цибулинна рослина
родини лілійних. Стебло прям о­
стояче, просте, облистнене, 60—
120 см заввишки. Листки чергові,
оберненоланцетні, хвилясті; верх­
н і — ланцетні, гострі. Квітки пра­
вильні, двостатеві, великі, білі, за ­
пашні, догори або косо догори
спрямовані, зібрані в коротку к и ­
тицю. П лід — коробочка. Цвіте у
червні — липні.
Поширення. Походить з С ередзем ­
номор'я. Розводять її в садах і
квітниках як декоративну рос­
лину.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть цибулини, листя
і квітки. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад ще не вивчено.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
рослину використовую ть як сечо­
гінний і знеболюючий засіб. Спир­
тову настойку цибулин вживаю ть
при водянці, а також як відхар­
кувальне при захворю ваннях ди­
хальних ш ляхів, що супроводять­
ся застоєм великої кількості хар­
котиння. Спиртову настойку кві­
ток вж иваю ть як тонізую чий за ­
сіб, нею натираю ться при ревм а­
тизмі й радикуліті та змащ ую ть
рани. Зовніш ньо подрібнені цибу­
лини прикладаю ть до місць, де йде
запальний процес, для зняття за­
пального набряку, а відварені в
молоці квітки прикладаю ть до на­
ривів. Олію білої л ілії використо­
вую ть для натирання при болях
і судомах, лікування опіків і ран.
Воду, перегнану з квітками лілії,
використовую ть з косметичною
метою для відбілю вання обличчя.
Щоб видалити ластовиння, вико­
ристовую ть мазь, для приготуван­
ня якої беруть відвар квіток, мед
і гірчичне борош но (порівну).
Лікарські формн і застосування.
ЗОВНІШНЬО — мазь для лікування ран
і опіків: 5 квіток лілії білої заливають
соняшниковою або іншою рослинною
олією так, щоб вони були повністю
вкриті рідиною, настоюють 10 днів; мазь
для натирань при болях і судомах: 6 сто­
лових лож ок подрібненого листя, кві­
ток і цибулин (взятих порівну) зали ­
вають двома третинами склянки соняш ­
никової олії й настоюють 3 тиж ні на
сонці.
636
ЛІЛІЯ ВОДЯНА БІЛА —
багаторічна водяна трав'яниста
кореневищ на
рослина
родини
лататтєвих. Те саме, що й л а ­
таття біле.
244
637
використовую ть квітки і цибули­
Л ІЛ ІЯ КРАСИВА —
багаторічна цибулинна рослина ну. Рослина неоф іцинальна.
родини лілійних. Те саме, що й Хімічний склад. Н адземна частина
містить сапоніни, цибулина — н е­
лілія ланцетолиста.
велику кількість алкалоїдів.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Рослину використо­
вують у народній медицині та
Л ІЛ ІЯ ЛАНЦЕТОЛИСТА,
в гомеопатії. В народній медицині
лілія тигрова, лілія красива;
лілія відома як болетамувальна,
лилия ланцетолистая
сечогінна, кровоспинна й рано­
Lilium lancifolium, синонім — L. загою вальна рослина. Зварену з
tigrinum —
молоком цибулину загортаю ть
багаторічна цибулинна рослина у марлю й прикладаю ть до нари­
родини лілійних. Ц иб улина коніч­ вів для прискорення їхнього ви­
на, біла, дуж е щ ільна, з ш ирокими зрівання. Щоб видалити ласто
лусками. Стебло прямостояче, не- виння, використовую ть мазь, для
розгалуж ене, до 2 м заввишки. Л и­ приготування якої беруть відвар
стки цілокраї, еліптично-ланцет­ квіток, мед і гірчичне борош но
ні. В пазухах листків містяться (порівну). Всередину легкий від­
бульбочки. Квітки правильні, д в о ­ вар цибулини вж иваю ть як сечо­
статеві, великі (до 10 см у д іа ­ гінний, тонізую чий, відхаркуваль­
метрі), чалмовидні, оранж ево-чер­ ний, матковий болетамувальний
воні, з пурпурово-чорними крап­ і кровоспинний, регулюючий м ен­
ками, зібрані в пірамідальні с у ­ струації засіб. В гомеопатичній
цвіття. П лід — коробочка. Цвіте практиці препарати з свіжих
у липні — серпні.
квіток використовую ть як м атко­
Пош ирення. П оходить з Далекого вий засіб.
Сходу і Японії. На У країні виро­ Л ікарські форми і застосування.
щ ують як декоративну рослину ВНУТРІШНЬО — відвар цибулин (15 г
у відкритому грунті або як кім ­ цибулин на 200 мл окропу, кип'ятити
З—5 хв) по 1 столовій лож ці 3 рази
натну культуру.
на день.
Сировина. З лікувальною метою
638_________________
639
Л ІЛ ІЯ ЛІСОВА
лилия лесная
Lilium martagon —
багаторічна цибулинна рослина
родини лілійних. Ц иб улина яйце­
видна, ж овтаво-крем ова, склада­
ється з бататьох м'ясистих лусок.
Стебло прямостояче, нерозгалуж ене, зелене або з червонува­
тими крапками, голе або опуш ене,
50— 150 см заввишки. Листки
цілокраї, еліптично-ланцетовидні;
верхні й нижні — чергові, серед­
ні — зібрані по 5—8 у кільце, біль­
ші за ниж ніх і верхніх.
Квітки правильні, двостатеві, ве­
ликі, ясно-пурпурові, з темнофіолетовими плямами, зібрані у
верхівкові рідкі китиці. П лід —
коробочка. Ц віте у червні —
липні.
Пош ирення. Рідкісна рослина. За­
несена до Ч ервоної книги Укра­
їнської РСР. К ультивується як
декоративна.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть квітки, листки і
цибулини. Рослина неоф іцин аль­
на.
Хімічний склад не вивчено.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
рослину використовую ть як се­
чогінний, болетамувальний і рано­
загою вальний засіб та при ж овтя­
ниці. Цибулини їстівні. їх їдять
свіж ими або печеними, про запас
сушать. Сушені цибулини пере­
мелюють на борош но, з якого
готую ть пож ивну корисну м олоч­
ну кашу.
245
640
643
ИЛІЯ ТИГРОВА —
багаторічна цибулнгіна рослина
родини лілійних. Те саме, що
й ліл ія ланцетолиста.
641
ЛІСОВЕ ЗІЛЛЯ —
ранньовесняна багаторічна тр а ­
в'яниста рослина родини перво­
цвітих. Те саме, що й п е р во ­
цвіт весняний.
642
ЛІЩИНА ЗВИЧАЙНА,
горішник;
лещина обыкновенная
C orylus avellana
—
однодомна кущова, 2—4 м зав­
вишки рослина родини березових.
Листки чергові, округлі або обер­
ненояйцевидні, з коротким за­
гостренням на верш ку і нерівномірнозубчастими краями; в м оло­
дому віці опуш ені; зверху —
темно-зелені, зісподу — світліш і.
Квітки одностатеві; тичинкові —
зібрані в звислі циліндричні се ­
режки, завдовж ки 3—8 см; м а­
точкові — у двоквіткових розвил­
ках, що розміщ ені в пазусі по­
кривної луски і приховані в черепичастій кулястій бруньці, з
якої
виступаю ть
червонуваті
прийм очки. П лід — горіх, оточе­
ний листковидною, по краю над­
різаною обгорткою. Цвіте у бе­
резні — квітні. Плоди достигають
у серпні.
Поширення. Ліщина звичайна рос­
те по всій території України,
крім крайнього півдня, у світлих
мішаних і ш ироколистяних л і­
сах як підлісок та на узліссях.
Снровнна. Для лікарських потреб
використовую ть плоди (Fructus
Coryli avellanae), кору (Cortex
Coryli avellanae) і листя (Folia
C oryli avellanae). Кору заготов­
ляю ть напровесні під час соко­
руху, коли вона легко відокрем ­
лю ється від деревини. Суш ать на
вільному повітрі. Сухої кори ви­
ходить 33 % . Листя збираю ть
у травні. Суш ать під наметом
або в приміщ енні. Сухого листя
виходить 25 % . Плоди збираю ть
у стадії повної стиглості. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Кора і листя
ліщ ини м істять дубильні речо­
вини (відповідно 2,5— 10,8 і 7,7—
11,6% ) і еф ірну олію. До складу
дубильних речовин входять ф л о ­
бафени і таніни. Крім того, у
листі ліщини є флавоноїди, альде­
гіди, алкалоїди, пальмітинова кис­
лота, вітамін С і каротин; у корі —
тритерпеноїд бетулін.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати ліщини
мають судинозвуж увальні власти­
вості. Зваж аю чи на це, вживання
їх всередину показане при р оз­
ш ирених венах, перифлебітах, ви­
разках гомілки та капілярних ге­
морагіях. Крім зазначених випад­
ків, препарати ліщини ш ироко ви­
користовую ть при запаленні про­
стати, захворю ваннях печінки і
нирок та як засіб, що зб удж ує
апетит. Плоди ліщини корисно
вж ивати при анемії, діабеті, гі­
пертонії, атеросклерозі, нирково­
кам 'яній і ж овчнокам 'яній хво­
робах.
Лікарські формн і застосування.
ЛОБОДА БІЛА
марь белая
C henopodium album
—
однорічна трав'яниста сіро-зелена, вкрита борош нистою п ово­
локою рослина родини лободових.
Стебло прямостояче, дуж е р оз­
галуж ене, борозенчастосм угасте,
10— 100 см заввишки. Листки
чергові, прості, довгочереш кові,
ромбовидно-яйцевидні, рідш е —
ланцетні,
неправильнозубчасті
або цілокраї, тонкі. Квітки двоста­
теві, 5-членні, дрібні, м алопо­
мітні, зібрані в волотевидне с у ц ­
віття; Л И С Т О Ч К И ОЦВІТини З Є Л Є Н у ваті, з борош нистою поволокою,
овальні, на спинці — з кілем.
П лід — однонасінний горіш ок з
тонким плівчастим о п ло д н ем ; на­
сінини горизонтальні, сочевице­
подібні, чорні. Цвіте у липні —
вересні.
Поширення. Лобода біла трапля­
ється в посівах, на городах, засм і­
чених місцях, біля доріг по всій
території України.
Сировина. Для виготовлення л і­
ків використовую ть траву (Herba
C henopodii albi), зібрану в період
цвітіння рослини, і насіння (Se­
men C henopodii albi). Р ослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава лободи
біл ої містить алкалоїди, бетаїн,
сапоніни, флавоноїди, вітаміни
(В,, В2, С, Е, каротин), барвник,
стероїд ситостерин, ліпіди, еф ірну
олію, щ авлеву кислоту, ф ен ол ­
карбонові кислоти (ванілінова і
ферулова). У насінні є ж ирна
олія (4,2—9,1 % ), тритерпенові
сапоніни і незначна кількість
алкалоїдів.
ВНУТРІШНЬО — відвар кори (1 столо­
ва лож ка сировини на 500 мл окропу,
кип'ятити 10 хвилин) по півсклянки
4 рази на день до їди; настій листя
(2 столові лож ки сировини на 500 мл Фармакологічні властивості і ви­
окропу, настоювати 2 години) по пів­ користання.
Експериментально
склянки 4 рази на день до їди.
доведено, що лобода біла має
антибактеріальні і естрогенні вла­
стивості. У вітчизняній і зар у ­
біж ній народній медицині росли­
ну використовую ть як протиза­
пальний, болетам увальний, седа­
тивний, відхаркувальний, пронос­
ний, сечогінний і протиглисний
засіб. Всередину настій трави
приймаю ть при каш лі, бронхітах,
туберкульозі легень, гастралгії,
виразковій хворобі, запаленні і
спазм ах органів травлення, м етео­
ризмі, хворобах печінки і сел езін ­
ки, при неврастенії, істерії, м ігре­
ні, паралічах, судомі, гіпергідрозі
та золотусі. Зовніш ньо настій тра­
ви використовую ть при карієсі зу ­
бів, для лікування ран, спричине­
них укусами комах, дерм атитів та
інших захворю вань шкіри. При­
парки з трави реком ендую ться як
болетамувальний засіб при ревм а­
тизмі й радикуліті, при мозолях
тощо. Порош ком із сухого листя
присипаю ть запрілості у дітей.
Сік трави пили при істерії і при
тепловом у ударі. Свіже листя
246
644
вживали як ефективний проти­
цинготний засіб. До лікувальнопроф ілактичного харчового р а ­
ціону реком ендується включати
салати з молодого листя рослини
(рецепт приготування салату див.
у статті Лутига розлога). М олоді
пагони і листя додаю ть до супів,
використовую ть для приготування
пюре, соусів тощо. Насіння росли­
ни використовую ть при хворобах
печінки й селезінки та проти глис­
тів. У переробленому вигляді (кру­
пи, борошно) насіння використо­
вують і в їж у, але при цьому слід
пам'ятати, що тривале вживання
його спричинює виведення з ор­
ганізму надм ірної кількості азоту,
захворю вання нервової системи
1 органів травлення, менорагію
та аборти.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­
лова л ож ка сировини на 200 мл
окропу, настоюють 2 години) по 1—
2 столові лож ки 3—4 рази на день
при шлунково-кишкових захворю ван­
нях.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують
як у попередньому прописі) для по­
лоскань І примочок; три СТОЛОВІ ЛОЖКИ
трави загортають у марлю, занурюють
в окріп, виймають і прикладають до
хворої ділянки тіла при ревматизмі, ра­
дикуліті, люмбаго та мозолях.
ЛОБОДА ДОБРОГО ГЕНРІХА Поширення. Л обода доброго Ген­
ріха трапляється на забур'янених
марь доброго Генриха
Chenopodium bonus-henricus — місцях, у садах і на городах
багаторічна трав'яниста з р оз­
сіяною борош нистою поволокою
рослина родини лободових. Сте­
бел кілька, вони прості або
з короткими небагатьма гілочка­
ми, 15—60 см заввишки. Нижні
та серединні листки великі, три ­
кутно-списовидні, довгочереш ко­
ві, цілокраї, злегка хвилясті,
гострі або загострені. Квітки
двостатеві, п'ятичленні, бокові —
три-чотиричленні, зібрані в густе
колосовидно-волотисте суцвіття,
яке тільки внизу вкрите листям;
листочки оцвітини вузькоплівчасті, вгорі зрізані, нерівномірно
зазублені, на спинці без кіля.
П лід — однонасінний горіш ок з
тонким плівчастим оплоднем ; на­
сінина
вертикальна,
висунута
з оцвітини. Цвіте у липні —
серпні.
у західних районах України.
Сировина. Для виготовлення л і­
ків використовую ть траву (H erba
Chenopodii boni henrici) і коріння
(Radix Chenopodii boni henrici).
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава рослини
містить сапонін хеноподин, ф л а ­
воноїд кемпферол, ф енолкарбо­
нові кислоти (кавова, ф ерулова).
В плодах є ефірна олія.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має проти­
запальні, болетамувальні, анти­
мікробні, протипаразитарні й про­
носні властивості. Внутрішньо
настій трави використовую ть як
проносний і антигельмінтний за ­
сіб, місцево — при грибкових за­
хворю ваннях ш кіри і запаленні
очей. Свіжу подрібнену траву
прикладаю ть до ран, а припарки
з трави використовую ть як боле­
там увальний засіб при подагрі
й ревматизмі. Д ля лікування
корости, лиш аїв, дерматитів та
висипів на шкірі, геморою тощо
використовую ть мазь, яку готу­
ють з подрібненої свіж ої трави
або з її соку на свинячому
смальці або верш ковому маслі.
При захворю ваннях ш кіри вико­
ристовую ть і відвар коріння рос­
лини. В літературі є відомості
про спроби лікування доб роякіс­
них і злоякісних пухлин свіж им
соком трави та відваром коренів,
але про еф ективність такого л ік у ­
вання не повідом ляється. До л ік у ­
вально-проф ілактичного харчово­
го раціону вклю чаю ть салати з мо­
лодого листя рослини (рецепт
приготування салату див. у статті
Лутига розлога).
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­
ва лож ка сировини на 300 мл окропу,
настоюють 1 годину) по 1 столовій
лож ці 3 рази на день. ЗОВНІШНЬО —
три столові лож ки свіж ої або сухої
трави загортають у марлю, занурюють
в окріп, виймаю ть і прикладають до
хворої ділянки тіла (як болетамуваль­
ний засіб при подагрі й ревматизмі);
настій трави (3 чайні лож ки на 200 мл
окропу настоюють 30 хвилин, про­
ціджують, охолоджують) для ком пре­
сів при надмірній ж ирності шкіри
обличчя (H ypersteatosis cutis); три чайні
лож ки суміші трави лободи, трави
ф іалки триколірної, шишок хм елю
звичайного, взятих порівну, заливають
склянкою окропу, настоюють ЗО хви­
лин, проціджують, охолодж ую ть і за­
стосовують цей настій так, як у
попередньому прописі; маска для об­
личчя при надмірній ж ирності шкіри:
настій трави лободи (3 чайні лож ки
на 200 мл окропу) змішують з по­
рошком сухого молока, крохмалем
або борошном і одерж ану кашку
наносять на обличчя, а через 15—
20 хвилин змивають (так само можна
використовувати й наведений вище
настій суміші трави лободи доброго
Генріха, ф іалки триколірної і шишок
хмелю звичайного).
247
645_________________ 646_________________ 647_________________
ЛОБОДА ЗАПАШНА
ЛОБОДА ОСТИСТА
марь душ истая
м арь остистая
м арь воню чая
Chenopodium botrys —
Chenopodium aristatum —
Chenopodium vulvaria —
однорічна трав'яниста ж овтуватозелена з приємним ароматним
запахом рослина родини л обо­
дових. Стебло пряме, здебільш ого
гіллясте, з видовж еними нижніми
гілками, 15—60 см заввишки.
Н ижні та серединні листки довгас­
ті, тупі, матові, перистолопатеві; лопаті овальні або яйц е­
видні; верхні листки лінійні, ці­
локраї. Квітки п'ятичленні, рід ­
ко — чотиричленні, двостатеві, в
розгалуж ен их пазуш них суцвіт­
тях, які в цілому утворюють
пухку пірамідальну В О Л О Т Ь ; лис­
точки оцвітини густо вкриті за­
лозистим и волосками, закін чу­
ю ться вістрями. П лід — однона­
сінний горіш ок з тонким плівчас­
тим о п ло д н ем ; насінини круг­
лясті, легко стиснені. Цвіте в лип­
ні — вересні.
Поширення. Рослина трапляється
на кам 'янистих місцях, вапняках,
пісках, уздовж доріг, як бур'ян
на полях та городах по всій
території України, крім півдня
Степу.
Сировина. Для виготовлення ліків
використовую ть траву (Herba C he­
nopodii botrydis), зібрану в період
цвітіння рослини. Сухої сиро­
вини виходить 22—23 % . Зб ері­
гають окрем о від інших л іка р ­
ських рослин. Рослина неоф іци­
нальна.
Хімічний склад. Трава м істить
еф ірну олію (до 1,6% ), три тер­
пенові
сапоніни,
алкалоїди
(0,18% ), бетаїн (1,52% ), триацетонамін, феноли (1 % ), ф лавон ої­
ди (0,66 % ), вітам ін Е, каротин,
щ авлеву кислоту (1,5% ).
однорічна трав'яниста рослина
родини лободових. Рослина зел е­
ного кольору, але восени часто
червоніє. Стебло пряме, від осно­
ви вилчастогалузисте, гіллясте,
короткоопуш ене, 5—30 см заввиш ­
ки. Листки чергові, ланцетні або
лінійні, цілокраї, тупуваті, до ос­
нови звуж ені. Квітки сидячі, 5членні, одиничні, розміщ ені в р оз­
галуж еннях суцвіття, кінцеві гі­
лочки якого закінчую ться колючковидним вістрям; у нижній час­
тині суцвіття двостатеві, у верх­
ній — маточкові;
оцвітина — з
еліптичних, голих на верхівці т у ­
пих листочків. П лід — однонасін­
ний горіш ок з тонким плівчастим
оплоднем; насінина куляста. Цвіте
у липні — серпні.
Поширення. Рослина трапляється
на кам 'янистих відслоненнях, на
пісках та на забур'янених м іс­
цях на південному сході У краї­
ни.
Сировина. Для виготовлення л і­
ків використовую ть траву, зіб р а­
ну під час цвітіння рослини.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава лободи
остистої містить сапоніни і а л ­
калоїди (0,02—0,08 % ). У насінні
є флавоноїди. Є дані й про
те, що в рослині містяться к ар ­
деноліди, але деякі автори вва­
ж аю ть їх сумнівними.
однорічна трав'яниста з борош ­
нистою поволокою рослина р о ­
дини лободових. Стебло висхідне
або розпростерте, від основи
гіллясте, 10—60 см заввишки.
Листки чергові, довгочереш кові,
яйцевидні, ромбовидно-яйцевидні
або дельтовидно-яйцевидні, ту п у ­
ваті, цілокраї. Квітки двостатеві,
5-членні, зібрані на кінці стебла
й гілок та в пазухах верхніх
листків у короткі й густі кол о­
совидні суцвіття; Л И С Т О Ч К И О Ц В І тини тупі, вище середини — зрос­
лі. П лід — горішок. Цвіте у лип­
ні — вересні.
Поширення. Рослина трапляється
по забур'янених та смітних м іс­
цях, на схилах по всій терито­
рії України.
Сировина. Для виготовлення ліків
використовую ть траву, зібрану
в період цвітіння рослини. Р осли­
на неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава лободи
смердю чої містить еф ірну олію,
алкалоїди, бетаїн (1,14% ), три­
метиламін, холін, дубильні речо­
вини та барвник.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. За ф арм акологіч­
ними властивостями лобода ос­
тиста вваж ається близькою до
лободи білої. Відоме використан­
ня цієї рослини при неврастенії,
гіпергідрозі, кашлі, туберкульозі
Фармакологічні властивості і ви­ легень, маткових кровотечах і зу ­
користання. Основна терапевтич­ пинці менструацій та як засобу
на властивість лободи запаш ­ з протитрихомонадними й анної — антигельмінтна. Крім цього, тивірусними властивостями.
рослина має антибактеріальні,
протистоцидні, фунгіцидні і ф і­
тонцидні властивості. Настій тр а ­
ви приймаю ть всередину при запа­
мороченні, мігрені, безсонні, для
посилення роботи серця, при
ш лунково-киш кових розладах, як
протигарячковий,
сечогінний,
протиастматичний та гіпотензив­
ний засіб. ЗОВНІШНЬО настій
трави використовую ть для л ік у ­
вання захворю вань шкіри. З листя
одерж ую ть еф ірну олію, яка ви­
користовується в парфю мерії, ми­
ловарінні та як антигельмінтний
засіб у медицині. Порош ок з
сухого листя застосовую ть
інсектицидний засіб.
ЛОБОДА СМЕРДЮЧА
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
лободу смердю чу використову­
ють як протиглисний, протига­
рячковий, болетамувальний і мат­
ковий засіб. Вона використову­
ється і як замінник валеріани
(седативний засіб). Настій трави
цієї лободи вживаю ть при іс­
терії, мігрені, ревматизмі й різних
судомах, а настойку трави —
при простуді й ж іночих хворо­
бах. Зовніш ньо настоєм трави
користую ться при кропивниці й
корості.
Ліжарські форми і застосування.
трави
(2
ВНУТРІШНЬО — настій
чайні лож ки сировини на 200 мл окро­
пу настоюють ЗО хвилин) по 1 столовій
лож ці 3—4 рази на день за 10—15 хви-
248
648
649
ріод цвітіння рослини. Рослина ЛОЗА —
неоф іцинальна.
дводомна рослина родини вер­
сино­ Хімічний склад. У траві містяться бових. Те саме, що й верба біла.
алкалоїди, сапоніни і флавоноїди.
однорічна трав'яниста гола рано- Фармакологічні властивості і ви­
червонію ча рослина родини л о ­ користання. Л ободу червону ви­
бодових. Стебло пряме, гіллясте, користовую ть як протизапальний, ломиніс лозяний
виноградолистный
з поздовж нім и смугами, бо р о ­ заспокійливий, пом'якш увальний, ломонос
зенчасте, 10— 100 см заввишки; відхаркувальний, легкий пронос­ Clematis vitalba —
ний
і
сечогінний
засіб.
Є
спроби
багаторічна ліана родини ж ов­
нижні гілки видовж ені, висхідні.
Листки череш кові, з обох боків лікування цією рослиною зл о­ тецевих. Стебло дерев'янисте, вит­
зелені, різноманітні за формою: якісних пухлин. Настій трави ке, до 10 м завдовж ки, у верх­
яйцевидно-дельтовидні,
ромбо­ приймають всередину при істерії, ній частині трав'янисте. Листки
видно-яйцевидні, видовж енояйце- мігрені, астмі, судомі, паралічах, супротивні, непарноперисті, з яй­
видні, при основі часто стрі- при простудних захворюваннях, цевидними, при основі — серце­
ловидні, загострені, рідш е — т у ­ ангіні, кашлі, захриплості, для видними, глибокозубчастими, рід­
пуваті, неправильноглибоковиїм- розрідж ення харкотиння в ди халь­ ше — цілокраїм и частками. Квіт­
часто-лопатеві або надрізанозуб- них шляхах, при частих запорах. ки правильні, двостатеві, оди­
часті, верхні — вужчі і видов­ П репарати із свіж ої або сухої тр а­ ничні; оцвітина проста, з 4 пеж ено-загострені. Квітки дрібні, ви використовую ть як болетам у­ лю стковидних тупих, з обох боків
двостатеві, зібрані клубочками вальний засіб при подагрі, ревм а­ опуш ених, білуватих опадаючих
у кінцеві та пазуш ні колосовидні тизмі й геморої та як ранозагою ­ листочків 10— 13 мм завдовжки.
суцвіття, які утворюють пірам і­ вальний засіб. Свіжим розтертим П лід — збірний, з численних сі­
дальну волоть; квітки бокових листям лікую ть коросту, а поро­ м'янок. Ц віте у червні — липні.
суцвіть тричленні, рідко — дво­ шок із сухого листя використову­ Поширення. Рослина трапляється
членні, верхівкових — чотири-п'я- ють як інсектицидний засіб. До серед чагарників, на галявинах,
тичленні; листочки оцвітини ж ов­ лікувально-проф ілактичного хар ­ кам 'яних схилах у Криму і зрід­
то-зел ен і,
голі,
горбочкуваті. чового раціону вклю чаю ть салати ка — на Закарпатті.
П лід — однонасінний горіш ок з з молодого листя рослини (рецепт Заготівля і зберігання. Д ля ви­
тонким плівчастим оплоднем; на­ приготування салату див. у статті готовлення ліків використову­
Лутига розлога).
ють траву (Herba Clem atis vitalbae)
сінини круглі, з носиком (з вер­ Лікарські
формн і застосування.
хівкових квіток — горизонтальні, ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­ зібрану в період цвітіння рослини
з решти — вертикальні). Цвіте у лова лож ка сировини на 200 мл Заготовляю ть її в суху сонячну по­
липні — вересні.
окропу) по одній столовій лож ці году. Зрізаю ть трав'янисті верхів­
Поширення. Рослина трапляється З—4 рази на день при простудних ки пагонів до ЗО см завдовжки.
по всій території У країни на захворю ваннях і як легкий проносний Сушать у затінку на відкритому
засіб.
забур'янених місцях, городах і за­ ЗОВНІШНЬО
— три столові лож ки сві­ повітрі або в приміщ енні з доброю
солених грунтах.
ж ої або сухої трави загортають у м ар­ вентиляцією . Сухої сировини ви­
Сировина. Для виготовлення л і­ лю, занурюють в окріп, виймають і при­ ходить 20 % . Зберігаю ть у сухому
ків використовую ть траву (Herba кладають до хворої ділянки тіла (при приміщ енні. Рослина неоф іци­
Chenopodii rubri), зібрану в пе­ подагрі, ревматизмі, геморої тощо).
нальна.
Хімічний склад. Трава ломиноса
лозяного містить алкалоїд клематин, дубильні речовини (до
2 ,6% ), тритерпенові й стероїдні
сапоніни, ф енолкарбонові кис­
лоти (кавова, хлорогенова, дигідроксикорична), вітамін Е, каротин
і до 0,12 % еф ірної олії (у квіт­
ках).
ЛОБОДА ЧЕРВОНА
марь красная
Chenopodium rubrum,
нім — Blitum rubrum —
650
249
651_________________ 652_________
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Експериментальні д а ­
ні свідчать про бактерицидні
й фунгіцидні властивості листя
і квіток ломиноса лозяного. Проте
антим ікробної дії по відношенню
до Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Shigella sonnei, Bacil­
lus subtilis ні нативні форми,
ні спиртові витяж ки рослини не
виявляють. У народній медицині
рослина відома як потогінний,
діуретичний та гіпотензивний за­
сіб. Настій трави приймають
всередину при гіпертонії, мігрені,
набряках серцевого походження,
водянці, виразковій хворобі ш лун­
ка, запаленнях сечового міхура,
як засіб проти венеричних захво­
рювань, кісткових пухлин, для
збудж енн я апетиту. Зовніш ньо
настій трави ломиноса лозяного
використовую ть для лікування
корости і захворю вань шкіри
інфекційного характеру, таких,
як піодермії, мікози, інфекційні
грибкові тріщ ини куточків рота,
ф урункули, інфіковані рани тощо.
Л ікування проводять ш ляхом зм а­
щ ування настоєм трави ураж ених
ділянок тіла 2—3 рази на день
(для посилення терапевтичного
еф екту одночасно з місцевим
лікуванням настій приймають і
всередину). В гомеопатії ломиніс
лозяний використовую ть у ви­
гляді спиртової витяж ки при м а­
лярії, запаленні очей, запальних
процесах сечового міхура, при
злоякісних висипах на шкірі
та при лишаях.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна
лож ка сировини на 500 мл окропу,
настоюють 1 годину, охолоджують,
проціджують) по чверті склянки З
рази на день.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують,
як у попередньому прописі) для
змащ увань ураж ених ділянок тіла.
Свіжа рослина отруйна! Відносно су ­
хої сировини єдиної думки немає.
Деякі автори вважаю ть, що при с у ­
шінні токсичність рослини зникає,
все ж треба бути обережним.
ЛОПУХ ДІБРОВНИЙ
ЛОМИНІС ПРЯМИЙ
лопух лесной
ломонос прямой
C le m a tis recta, синонім — С. A r c tiu m n e m o r o s u m , с и н о н ім —
la th y r ifo lia —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. Стебло п ря­
ме, розгалуж ене, ребристе, опу­
шене, 80— 150 см заввишки. Лист­
ки супротивні, непарноперисті,
з 2—4 парами великих (до 9 см
завдовж ки), яйцевидних або лан ­
цетовидних цілокраїх листочків.
Квітки правильні, двостатеві, зіб­
рані у верхівкові волотевидні
суцвіття; оцвітина проста, з 4—
8 пелю стковидних білих, р ід ­
ше — ж овтуватих опадаю чих лис­
точків
8— 12 мм
завдовжки.
П лід — з численних сім 'янок. Ц ві­
те у травні — червні.
Пош ирення. Рослина трапляється
в соснових і міш аних лісах
на узліссях, по чагарниках у л і­
сових і лісостепових районах,
рідше — на півдні.
Сировина. Для виготовлення л і­
ків використовую ть траву або
листя, зібрані під час цвітіння
рослини. Рослина неоф іцинальна.
Х імічний склад. Трава ломиноса
містить алкалоїди, сапоніни, ане­
монін,
клематитол,
близько
0,08 % еф ірн ої олії (в квітках).
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Ф армакологічні влас­
тивості й показання для призна­
чення ломиноса збігаю ться з п о­
казаннями для лом иноса л о з я ­
ного. Слід однак зазначити, що
деякі автори реком ендую ть ви­
користовувати ломиніс лозяний
тільки місцево, мотивую чи це
тим, що рослина ду ж е отруйна.
Т акої дум ки дотрим ується, на­
приклад, болгарський ф ітотера­
певт П. К. Чуролинов.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна
лож ка сировини на 500 мл окропу,
настоюють 1 годину, охолоджують,
процідж ую ть) по чверті склянки 3 рази
на день.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують,
як у попередньому прописі) або
настій листя на олії (потовчене листя
змішують з олією і настоюють 8 годин)
для зм ащ увань ураж ених ділянок тіла;
порошок із сухого листя для лікування
екзем, лишаїв, корости й інших за ­
хворювань шкіри.
L appa n e m o ro s a —
дворічна трав'яниста рослина ро­
дини айстрових (складноцвітих).
Стебло прямостояче, 10—250 см
заввишки, павутинистоопуш ене,
з довгими, Дуговидно донизу
відігнутими гілками. Листки яйцевидно-серцевидні, короткозагострені, зісподу сіруватопавутинисті. Квітки двостатеві, трубчас­
ті, пурпурові, в майж е кулястих
кош иках, щ о утворю ю ть китице­
видне суцвіття; кош ики — на д у­
ж е коротких залозистих н іж ­
ках. П лід — сім 'янка. Ц віте у
червні — серпні.
Пош ирення. Росте в лісах на З а ­
карпатті, Розточчі-О піллі, на П о­
ліссі, в Л ісостепу і в Гірському
Криму.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські ф ор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Л о п ух справжній.
250
653_________________ 654_________________ 655_________________
ЛОПУХ МАЛИЙ
лопух малый
Arctium minus, синонім —
Lappa minor —
ЛОПУХ ПАВУТИНИСТИЙ
лопух войлочный
A rctium
tomentosum,
сино­
нім — Lappa tomentosa —
ЛОПУХ СПРАВЖНІЙ
лопух большой
Arctium lappa, синонім — Lappa
major —
дворічна трав'яниста рослина ро­
дини айстрових (складноцвітих).
Стебло прямостояче, розчепіреногалузисте, поздовж ньо-борозен­
часте, павутинисто-опуш ене, 50—
125 см заввишки. Листки яйцевидно-серцевидні, короткозагострені, сіроповстисті. Квітки дво­
статеві, трубчасті, лілово-пурп у­
рові, в м айж е кулястих ко ш и ­
ках, що утворюють китицевидне
суцвіття; верхні кошики скупчені,
сидячі, інші — на коротких н іж ­
ках. П лід — сім'янка. Цвіте у черв­
ні — серпні.
дворічна трав'яниста рослина р о ­
дини айстрових (складноцвітих).
Стебло прямостояче, борозенчас­
те, розчепірено-розгалуж ене, з д о ­
гори спрямованими гілками, зе ­
лене або пурпурове, павутинистоопуш ене, 50— 150 см заввишки.
Листки великі, череш кові, серцевидно-яйцевидні або яйцевиднодовгасті, знизу — сіруватопавутинисто-повстисті. Квітки двоста­
теві, тем но-пурпурові, трубчасті,
в м айж е кулястих кош иках, що
утворю ю ть щ итковидне суцвіття;
кош ики — на довгих ніж ках; об­
гортка щ ільнопавутиниста, внут­
рішні листочки її плоскорозш ирені, тупі, з прямим коротким
вістрям,
плівчасті,
пурпурові.
П лід — сім'янка. Цвіте протягом
липня — вересня.
Поширення. Росте на лісових
галявинах, вирубках, луках, біля
доріг і полів по всій території
України.
дворічна трав’яниста рослина ро­
дини айстрових (складноцвітих).
Має розгалуж ений м'ясистий ве­
ретеновидний корінь завдовж ки
до 60 см. Стебло пряме, 75—
150 см заввишки, борозенчасте,
червонувате, ш ерстисте, розгалу­
жене, з косо вгору спрямованими
гілками. Листки чергові, череш ко­
ві, великі (до 50 см завдовжки),
серцевидно-яйцевидні,
зісподу
тонкосіроповстисті; верхні лист­
ки яйцевидні, загострені, зд ебіль­
шого з закругленою основою,
значно менші за прикореневі.
Квітки двостатеві, трубчасті, пур­
пурові, в кулястих великих (3—
4 см у діаметрі) розміщ ених
щ итком ко ш и к а х; кошики на
видовж ених ніж ках. П лід — сі­
м'янка. Цвіте з липня до середи­
ни вересня.
Поширення. Л опух справж ній рос­
те по всій території України на
городах, у садах, по смітниках, по­
близу житла, біля доріг, по бере­
гах річок і струмків, у лісах.
Заготівля і зберігання. Д ля ви­
готовлення ліків використову­
ють коріння (Radix Bardanae, си­
н о н ім — R. A rctii lappae), рід­
ше — листя (Folia A rctii lappae)
і плоди (Fructus A rctii lappae).
Коріння заготовляю ть з рослин,
які ще не цвіли, миють у х о ­
лодній воді, чистять від зовніш ­
ньої частини кори, розрізую ть
на куски 10—15 см завдовжки,
при необхідності розчахую ть ще
вздовж і суш ать на сонці, у теп­
лому приміщенні, яке добре про­
вітрюється, або на горищі. Ш туч­
не суш іння проводять при тем ­
пературі до 50°. Сухого коріння
виходить 26—28 % . Л истя зби­
рають після цвітіння рослини.
Його звільняю ть від череш ків
(залишки череш ків не повинні
перевищ увати 2 см) і сушать
під укриттям на свіж ом у повітрі
або в приміщенні, яке добре
провітрю ється. Сухого листя ви­
ходить 12— 13% . Строк придат­
ності коріння —5 років, листя —
1 рік. Плоди збираю ть у серп­
ні — вересні. Аптеки сировину
лопуха справж нього не відпус­
кають.
Хімічний склад. Коріння лопуха
справж нього містить дубильні
й гіркі речовини, слиз, ф л аво­
ноїди ситостерин і стигм асте­
рин, ефірну (до 0,17% ) і ж ирну
олії, інулін (до 45 % ), органіч­
ні кислоти (кавова, лимонна,
яблучна), глікозид арктиїн, який
при гідролізі розщ еплю ється на
лактон арктигенін і глюкозу;
листя — флавоноїди,
антоціани,
органічні кислоти, еф ірну олію,
дубильні речовини, слизи, аскор-
Поширення, заготівля і зберіган­
ня, хімічний склад, фармакологіч­
ні властивості і використання, лі­
карські форми і застосування —
усе так, як у статті Л о п ух справж ­
ній. У народній медицині, крім т о ­
го, відвар листя лопуха малого
п'ють як чай при злоякісних пух­
линах та захворю ваннях печінки,
від наривів, ран, бородавок тощо.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Л о п ух справж ній.
654
251
інову кислоту (до 350 мг% ); від ш кірки черещ ки листя — у с а ­
лоди — глікозид арктиїн, сескві- лати і вінегрети. їстівним є й м о­
ерпенові лактони та ж ирну олію. лоде коріння лопуха. Його сп ож и ­
>армакологічні властивості і ви- вають печеним або підсмаж еним
ористання. П репарати коріння як замінник картоплі. Використо­
опуха мають діуретичні, жовчо- вують коріння лопуха і як сурогат
інні, дезинф ікую чі й потогінні кави. Для цього його ріж уть на
ластивості; вони стимулюють маленькі кусочки, суш ать і під­
творення протеолітичних фер- смаж ую ть у духовці.
іентів і поліпш ую ть інсуліно- Лікарські форми і застосування.
творю ю чу функцію підшлун- ВНУТРІШНЬО— відвар коріння лопуха
(10 г або 1 столова лож ка сировини
ової залози, збільш ую ть кіль- на
мл окропу) приймають теп ­
ість глікогену в печінці, ак- лим 200
по півсклянки 2—3 рази на день
ивно впливають на обмін речо- (як потогінний засіб приймають склян­
ин. Усередину відвар коріння ку відвару відразу); настій листя
опуха дають при хворобах обмі- лопуха (1 столова лож ка сировини
у речовин (подагра, суглобовий на 200 мл окропу, настоюють 2—З
евматизм, ниркові й жовчні години) по одній столовій лож ці 4—
на день через 1 годину після
амені, цукровий діабет); при 6їди;разпорош
ок коріння лопуха (Pulvis
ахворюваннях ш кіри (нагноєння radicis A rctii lappae) по 0,5 г 2—3 рази
ш кірні висипи на грунті скро- на день; настій плодів лопуха (20 г
>ульозу, фурункули, свербляч- сировини на 200 мл окропу, настою­
а, вугри); при гастритах і вираз­ ють 20 хвилин) по 1 столовій лож ці
на день; столову лож ку
овій хворобі ш лунка, хронічних З—4 рази
(порівну) коріння лопуха, луш ­
апорах, геморої, набряках, рахі- суміші
пиння квасолі звичайної, листя чор­
і й затримці м енструацій. По- ниці звичайної й горіха волоського
ошок кореня лопуха приймають настоюють кілька годин на 1 склянці
середину при подагрі. Корінь холодної кип'яченої води, варять 5—
опуха входить до складу пото- 7 хвилин і п'ють після їди 5—6 скля­
інних чаїв. Настій листя лопуха нок за день при цукровому діабеті;
лож ку суміш і (порівну) ко­
'ють при поруш енні функціо- столову
ріння лопуха, кореневищ пирію п о взу ­
альної діяльності ш лунка та чого, трави череди трироздільної, ве ­
ри гарячкових станах, а настій роніки лікарської і фіалки триколір­
лодів — при запорах. Ш ироко ної варять 15 хвилин у 200 мл
астосовую ть лопух і як зовніш- води і п’ють по півсклянки 3 рази
ій засіб. Настій коріння на на день при виразці шлунка, поруш ен­
обміну речовин та при сверблячці;
рованській олії (Oleum Barda- ні
2 столові ложки суміш і коріння л о­
ае) використовую ть під назвою пуха (50 г), трави фіалки триколірної
реп'яхова олія» для лікування (50 г) і парила звичайного (100 г)
ругової або гніздової пліши- та листя горіха волоського (50 г) ва­
ості (ураж ені ділянки змащ у­ рять 5 хвилин у 500 мл води, охо­
ють на ніч), висівковидного ли- лоджують, процідж ую ть і п'ю ть по
4 рази на день до їди
іаю обличчя (вогнища лишаю півсклянки
при гнійному характері вугрів і при
мащ ують 1 раз на день протя- запаленні сальних залоз (одночасно
ом двох тижнів), себореї, об- проводять змащ ування цим ж е розчи­
исіння (проводять щ оденні вти- ном); салат: помите молоде листя
ання), для стимулю вання росту лопуха занурюють на 1—2 хвилини
олосся (залеж но від ж ирності в окріп, виймають, підсуш ують на
ікіри і волосся втирання про- руш нику чи салфетці, додають зел е­
одять через д е н ь ,а б о 1—2 рази
а день). Настойкою коріння
а міцній горілці змащ ую ть діянки тіла, ураж ені круговою
бо гніздовою плішивістю та чероними вуграми (запалення сальих залоз). Відвар коріння застоовують для компресів при сеореї (збільш ене виділення сальих залоз), а настій листя —
ля компресів при екзем і, лиіаях, виразках та гнійних ранах.
г разі запалення сальних залоз
себореї терапевтичний ефект
ю ж на
посилити
одночасним
рийманням відвару коріння лоуха всередину. Потовчене свіж е
истя лопуха прикладаю ть до
ан, твердих пухлин і подагричих вузлів. Свіжим соком із
истя лікую ть рани і рак шкіри,
^віже коріння лопуха використоують у гомеопатії. До складу
ікувально-проф ілактичного харового раціону включають саати з молодого листя лопуха.
Володе листя кладуть і в борщ
к овочі, а зварені й очищені
ної цибулі, дрібно січуть, солять,
додають тертого хрону і заправляю ть
вершками (на 150 г листя лопуха
беруть 50 г зеленої цибулі, 30 г
хрону, 20 г вершків та сіль).
ЗОВНІШНЬО — настій коріння лопуха
(1 чайна л ож ка сировини на 400 мл окро­
пу, настоюють протягом ночі, процід­
жують) вж иваю ть для примочок, ком ­
пресів та для змащ ування; відвар
коріння лопуха (20 г сировини на
500 мл окропу, ки п'ятять 15 хвилин,
охолодж ую ть, процідж ую ть) втирають
у волосисту частину голови ввечері
через кож н і 2 дні для стимулювання
росту волосся (після процедури во­
лосся споліскую ть чистою водою);
настойку коріння лопуха (готують
на міцній горілці у співвіднош енні
1 : 10) використовую ть для зм ащ уван­
ня; фітокрем (3 столові лож ки коріння
лопуха варять 15 хвилин у 300 мл
води, процідж ую ть, додають 9 столо­
вих лож ок свинячого внутрішнього
жиру, ставлять на 2—3 години в д у­
ховку; після охолодж ення воду, що
залиш илася, зливають) втирають щодня
у волосисту частину голови для сти­
мулювання росту волосся; настій ко­
ріння лопуха на олії (40 г свіж ого
коріння на 100 г прованської або
соняш никової олії, настоюють 10 діб,
варять 15 хвилин, віджимаю ть і про­
цідж ую ть) застосовую ть для втирання
252
і змащування; суміш коріння лопуха,
квіток нагідок лікарських і шишок
хм елю звичайного у співвідношенні
2: 1 : 1,5 готують як відвар (45 г суміші
на 1 л окропу) і застосовую ть для
миття голови 2 рази на тиж день
при випаданні волосся і лупі; суміш
коріння лопуха, трави вересу зви ча й ­
ного, листя кропиви жалкої і шишок
хмелю звичайного у співвідношенні
2: 2 : 2 : 1 готують як Відвар (7 столових
лож ок суміші на 1 л окропу) і вж и ­
вають для миття голови 3 рази на
тиж день при випаданні волосся і лупі;
мазь (відвар однієї столової ложки
коріння лопуха на склянці окропу
згущують варінням до половини і зм і­
шують з вершковим маслом у спів­
відношенні 1 :4) для лікування опі­
ків; відвар суміші (порівну) коріння
лопуха і кропиви дводомної, трави
вересу звичайного і багна звичайного,
листя брусниці і розм арину справж­
нього (500 г на 8— 10 л холодної
води, доводять до кипіння, настоюють
40—50 хвилин, проціджують) вико­
ристовую ть для лікувальної загальної
ванни при ревматизмі, артритах, ви­
разках, лиш аях та екземі (температу­
ра води — 36—38°, тривалість про­
цедури — 15—20 хвилин).
Спосіб лікування застарілої екземи
за методом О. П. Попова (1970). За
цим методом місцеве лікування про­
водять у поєднанні з пероральним.
Всередину приймають відЬар коріння
лопуха (15 г сировини на 200 мл окропу)
по 1 столовій лож ці 4 рази на день
перед їдою. Для зовніш нього л іку­
вання беруть 4—5 столових лож ок
подрібненого коріння на відро води,
кип'ятять і дають вичахнути до серед­
ньої температури. В цьому ще тепло­
му відварі намочують вчетверо скла­
дене простирадло, завширшки таке,
щоб було на весь тулуб від яахов
до кісточок на ногах, .віджимають
його, але не зовсім і швидко й тісно
укутую ть ним хворого. Причому, між
ногами у хворого прокладаю ть час­
тину простирадла, щоб голі ноги не
доторкалися одна до одної. Не давши
простирадлу вихолонути, хворого тре­
ба так само укутати й сухим прости­
радлом, а потім тонкою вовняною
ковдрою. Простирадло й ковдру за ­
кріплюють булавками й залиш ають
хворого на півтори-дві години в л іж ­
ку. Якщо він засне, то не будять його
й не розкутую ть, аж поки він не
проснеться. Л ікування цим спосо­
бом рекомендується застосовувати ли­
ше раз на добу (краще на ніч)
і через 6 днів треба робити перерву
на добу. Ці компреси треба ставити
доти, поки на тілі, яке вж е очисти­
лося від екземи, не з'явиться легкий
висип. Через 1—2 дні цей висип
зникне, й лікування можна вважати
закінченим. Тривалість лікування —
2—3 тиж ні. Таким способом лікую ть
і рецидивуючий ревматизм.
656_________________
лох ВУЗЬКОЛИСТИЙ<—
багаторічне колю че дерево зав­
вишки до 7 м і більш е родини
маслинкових. Те саме, що й мас­
линка вузьколиста.
657
ЛОХИНА—
листопадний дуж е розгалуж ений
кущик родини ; брусницевих. Те
саме, що й буяхи.
658
659
ЛУНАРІЯ ОЖИВАЮЧА
лунник многолетний
Lunaria rediviva —
ЛУТИГА РОЗЛОГА
лебеда раскидистая
Atriplex patula —
багаторічна трав'яниста рослина
родини хрестоцвітих. Стебло пря­
ме, стояче або висхідне, округле,
опушене, 40— 100 см заввишки.
Листки чергові, черешкові, ве­
ликі, глибокосерцевидні, довгозагострені, зубчасті, коротковолосисті. Квітки двостатеві, пра­
вильні, 4-пелюсткові, запашні, зіб ­
рані В ЩИТКОВИДНІ китиці; П Є люстки фіолетові, 15—20 мм зав­
довж ки. Плоди — звислі, зовсім
плоскі еліптичні, на верхівці
й при основі гострі стручечки
завдовж ки ЗО—90 мм і зав­
ширшки 15—35 мм; насіння ве­
лике, темно-червоне. Цвіте у трав­
ні — червні.
Поширення. Л унарія оживаюча
росте в тінистих листяних лісах
на Закарпатті, в Карпатах, на
Прикарпатті, рідш е на РозточчіОпіллі та в Західному Л ісостепу
і дуж е рідко — в Л івобереж ному
Лісостепу. Культивують як д е­
коративну рослину.
Сировина. Для виготовлення ліків
використовую ть насіння. Р осли­
на неоф іцинальна.
Хімічний склад ще не вивчено.
однорічна однодомна трав'яниста
з борош нистою поволокою, рід­
ше — гола рослина родини лобо­
дових. Стебло прямостояче, з су­
противними висхідними гілками,
ЗО—90 см заввишки. Листки видовж енором бічні, з списовидною
основою і вушками, спрям ова­
ними вперед, або ланцетні з кли­
новидною основою; нижні — су­
противні, пониклі, верхні — чер­
гові. Квітки одностатеві, рідш е —
з домішкою двостатевих, дрібні,
малопомітні, в густих колосовид­
них суцвіттях; тичинкові — з трип'ятироздільною оцвітиною, м а­
точкові — без оцвітини. П лід —
горішок. Цвіте у липні — вересні
Поширення. Лутига розлога трап­
ляється на засмічених місцях
рідше — як бур'ян на города*
по всій території України.
Сировина. Для виготовлення лі
ків використовую ть траву, зіб
рану в період цвітіння рослини
Рослина неофіцинальна.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Настій насіння лунарії ож иваю чої має седативні
й діуретичні властивості. Його
призначаю ть при епілепсії й спаз­
м офілії та як сечогінний засіб.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (4 чайні ло ж ­
ки подрібненого насіння на 200 мл
окропу, настоюють 20 хвилин, про­
ціджують) по 1 столовій лож ці 4 рази
на день до їди; д іт я м — по 1 чайній
лож ці 2—3 рази на день до їди.
253
660
Хімічний склад. Надземна час­ ЛЮБИСТОК ЛІКАРСЬКИЙ
тина рослини містить сапоніни,
бетаїн (1,22% ), аскорбінову кис­
лоту, каротин; насіння — фосфоліпіди (0,4 % ).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медици­
ні рослину використовую ть як за ­
гальнозміцнюючий, протизапаль­
ний, відхаркувальний і сечогінний
засіб. Настій трави приймають
всередину при сухому каш лі, ж ов­
тяниці, геморої та подагрі. В аку ­
ш ерсько-гінекологічній практиці
настій трави вживаю ть при білях,
мізерних місячних і при пологах
для прискорення відходж ення ди­
тячого місця. Салат із свіж ого м о­
лодого листя р е ком ен д ую ть^ж и вати при істерії, захворюваннях
легень, припиненні менструацій
та як вітамінний засіб. Свіже под­
рібнене листя прикладаю ть до ран.
Насіння лутиги використовували
як блювотний і проносний за ­
сіб. Молоді, зібрані до цвітіння
рослини, пагінці використовую ть
для здобрення супів, приготу­
вання салатів. Про запас пагони
квасять.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО— настій трави (20 г
сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­
ловій лож ці 3 рази на день як відхар­
кувальний та загальнозміцнюючий за ­
сіб; салат: листя лутиги і щавлю
кислого занурюють на 1—2 хвилини
в окріп, подрібнюють, кладуть на
кусочки охолодж еної вареної картоплі,
солять, заправляють олією, хроном,
оцтом і прикраш ають кусочками ва­
реного яйця (на 150 г молодого листя
лутиги розлогої беруть 75 г картоплі,
ЗО г щавлю, ЗО г тертого хрону,
10 г олії, 1 яйце, сіль та оцет).
любисток лекарственный
Levisticum officinale —
багаторічна гола трав'яниста рос­
лина родини селерових (зонтич­
них). Стебло кругле, трубчасте,
вгорі розгалуж ене, 100—200 см
заввишки. Листки блискучі, пе­
ристо- або двічіперисторозсічені,
з великими оберненояйцевидни­
ми або округлоромбічними, на
верхівці надрізано-зубчастим и се­
гментами, при дотику прохолод­
ні. Квітки двостатеві, правильні,
дрібні, 5-пелюсткові, світло-ж ов­
ті, зібрані у верхівкові круглі
складні зонтики, які біля основи
оточені багатолистими обгортка­
ми. Плід — ж овто-бура двос'ш' янка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Любисток лікарський
походить з гірських областей
П івденної Європи. На території
У країни його розводять у садах,
палісадниках і на городах як
декоративну і пряну рослину.
Заготівля і зберігання. Для л і­
карських потреб використовую ть
коріння (Radix Levistici), рід­
ше — траву (H erba Levistici) і
плоди (Fructus Levistici). Траву
заготовляю ть під час цвітіння
рослини, плоди — в період повної
їх стиглості. Коріння викопую ть
восени у рослин 3—4-річного віку.
Суш ать сировину в затінку на
відкритому повітрі або у теп­
лому приміщ енні. Ш тучне суш ін­
ня проводять при тем пературі
40°. Готову сировину, яка дуж е
гігроскопічна, зберігаю ть у щ іль­
но закритих банках чи бляш анках
у сухому місці. Рослина н е ­
оф іцинальна. Коріння лю бистку
254
входить у деякі зарубіж ні ф арм а­
копеї як складова частина сечо­
гінних зборів.
Хімічний склад. Коріння рослини
містить ф урокум арини (псорален,
бергаптен), лецитин (0,9 % ), см о­
ли, камедь, крохмаль, яблучну
та ангелікову кислоти, дубильні
речовини й мінеральні солі. У лис­
ті є значна кількість аскорбіно­
вої кислоти. Всі частини рослини
містять еф ірну олію (0,5— 1 % ),
до складу якої входять d -а-терпінеол, цинеол, карвакрол, сескві­
терпени, бутиліденфталід, лігустилід, оцтова, ізовалеріанова,
олійна та бензойна кислоти.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Любисток лікарський
діє як сечогінний, відхаркуваль­
ний, заспокійливий і болетам у­
вальний засіб, тонізую че впливає
на серцевий м'яз, посилює киш ко­
вий тонус, зменш ує метеоризм,
зумовлю є збільш ення кровонаповнення органів малого таза.
Найчастіш е ця рослина вико­
ристовується як сечогінний засіб
при набряках серцевого поход­
ження, асциті, хронічних запаль­
них процесах у нирках та сольо­
вих діатезах. Крім застосування
лю бистку як діуретичного засо­
бу, його використовую ть при
нервових захворю ваннях, анемії,
хронічних бронхітах, запаленні
легень, метеоризмі і млявій пе­
ристальтиці кишок, болісних і
мізерних менструаціях, як п о­
легш увальний засіб під час родів,
а також проти глистів. Вживання
ліків з лю бистку ПРОТИПОКА­
ЗАНЕ при гострому глом еру­
лонефриті та пієлонеф риті і ва­
гітним. Настій коріння лю бистку
3 успіхом застосовую ть у дерм а­
тології й косметиці для вида­
лення ластовиння (зволож еним
ватним тампоном протираю ть піг­
ментні плями 2 рази на день
протягом 2 тижнів, кращ е до на­
стання сонячних весняних днів),
для лікування інфекційних тріщин
куточків рота (настій наносять п і­
петкою на куточки рота 2 рази на
день) та гноячкових висипів на тілі
(застосовую ть компреси і заразом
п ’ють теплий настій по 1 склянці
за день). Настоєм коріння двічі на
тиж день миють голову (без мила)
при випаданні волосся і при лупі.
Пом’яте свіж е листя лю бистку
прикладаю ть до чола при голов­
них болях різного походження.
Листя і коріння лю бистку ви­
користовую ть і як приправу до
страв.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО— настій коріння (1 сто­
лова лож ка сировини на 400 мл окропу,
настоюють 1 годину) по півсклянки
4 рази на день до їди; порошок
з коріння лю бистку приймають по по­
ловині чайної лож ки 3 рази на день
до їди; 1—2 столові лож ки порошку
з коріння любистку змішують З З сто­
ловими лож ками меду і приймають
натщесерце як засіб проти гостриків;
відвар плодів лю бистку (1 чайна лож ка
сировини на 150 мл окропу, варять
8— 10 хвилин, настоюють) по 1 столовій
лож ці 3 рази на день як засіб проти
глистів; столову лож ку суміш і (по­
рівну) коріння любистку, пирію п о взу ­
чого, вовчуга польового і бедрин­
цю ломикаменевого, листя берези боро­
давчастої і м учниці звичайної, плодів
ш ипш ини травневої і петрушки к у ч е ­
рявої та квіток калачиків л ісових за ­
ливають склянкою окропу, настоюють
до охолодж ення і п ’ють по 2—З
склянки за день при нефриті; відвар
столової лож ки суміші (порівну), корін­
ня любистку, трави фіалки триколірної
і плодів ялівцю звичайного на склянці
окропу п ’ють П9 1—2 склянки за день
при захворю ваннях сечового міхура
(цистит, бактеріурія); столову лож ку
суміші коріння любистку (10 г), трави
вересу звичайного (20 г), хвоща по­
льового (20 г) і золотушника звичай­
ного (10 г), плодів петруш ки куче­
рявої (20 г), луш пиння квасолі зв и ­
чайної (10 г) та шишок хмелю звичай­
ного (10 г) заливають склянкою окро­
пу, настоюють до охолодж ення і одер­
жаний настій випивають за день
ковтками при ніктурії; суміш порошку
плодів (30 г) та коріння (20 г) лю ­
бистку лікарського, коріння кульб а­
би лікарської (5 г) і алтеї лік а р ­
ської (15 г) заливають 0,5 л горілки,
додають півсклянки меду, настоюють
9 діб у теплому місці, процідж ую ть
і п'ю ть по 2 столові лож ки вранці
й увечері при виразковій хворобі
шлунка і дванадцятипалої кишки. ЗОВ­
НІШНЬО — настій коріння любистку
(1 чайна лож ка сировини на 200 мл
окропу, настоюють до охолодження)
для протирання, ком пресів і примочок,настій коріння любистку (1 столова
лож ка сировини на 1 л окропу,
настоюють 10—15 хвилин) для миття
голови.
ЛЮБКА ДВОЛИСТА
любка двулистная
Platanthera bifolia багаторічна трав'яниста рослина
з довгастими цілісними бульбами
родини зозулинцевих (орхідних).
Стебло прямостояче, голе, ребри­
сте, біля основи — з бурими піх­
вами, 20—50 см заввишки. П рико­
реневі листки великі, м айж е су­
противні, еліптичні, голі, зв у ж е­
ні в крилатий череш ок; стеблові —
чергові, дрібні, ланцетні. Квітки
неправильні, двостатеві, великі,
білі, запашні, у рідких верхівко­
вих китицях,- оцвітина віночковидна, з 6 листочків: 3 листочки
сходяться шоломом, 2 бічні неод­
накові між собою і 1 утворю є л і­
нійну цілісну губу з тонким зі­
гнутим на кінці зеленуватим ш о­
ломом. Плід — коробочка. Цвіте
у червні—липні.
255
Поширення. Рідкісна рослина.
Т рапляється здебільш ого на З а ­
карпатті, в Карпатах, на П рикар­
патті, Розточчі-О піллі, рідш е — на
Поліссі, зовсім рідко — в Л ісосте­
пу і Степу в світлих лісах, на га­
лявинах, узліссях та по чагарни­
ках. Занесена до Ч ервоної книги
У країнської РСР.
Заготівля і зберігання. Заготовля­
ти в місцях зростання категорич­
но заборонено. З лікувальною м е­
тою використовую ть вирощ ені на
плантації бульбокорені, які зби­
раю ть одразу після цвітіння рос­
лини. Заготовляю ть лише молоді,
дочірні бульби, старі бульби ви­
кидають. Зібрані бульби добре
миють, на 4—5 хв занурюють у
киплячу воду, а після цього су ­
ш ать на відкритому повітрі, під
наметом або в сушарці при тем ­
пературі 50—55°. О держ ана т а ­
ким чином сировина називається
«бульби салеп» (Tubera Salep).
З 10 кг сирих бульб одерж ую ть
1 кг сухих. Зберігаю ть у невологих, добре провітрю ваних при­
міщеннях. Строк придатності —
6 років. Аптеки салеп не від­
пускають.
Хімічний склад. Бульбокорені м і­
стять слиз (до 50 % ), крохмаль
(до 27 % ), декстрин, пентозани,
сахарозу тощо.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Салеп — добрий об­
волікаючий, протизапальний і за ­
гальнозміцню ю чий засіб. Він пе­
реш кодж ає всмоктуванню ш кід­
ливих речовин з ш лунково-киш ­
кового тракту. Як обволікаю чий і
протизапальний засіб салеп при­
значаю ть при гострих і хронічних
захворю ваннях дихальних ш ляхів
та при запаленні ш лунково-киш ­
кового тракту. Ефективним є ви­
користання салепу при бронхітах,
гастроентеритах, колітах і вираз­
ковій хворобі. Слиз салепу п'ють
при_ отруєнні, щоб затримати
всмоктування отрути. Застосову­
ють у вигляді слизу перорально
і в клізмах. Дійовим засобом вва­
ж ається салеп при загальному ви­
снаж енні організму, зумовленому
тривалими кровотечами, ф ізи ч­
ною і розумовою перевтомою й
туберкульозом та при імпотен­
ції. П орош ок старих бульб вва­
ж ався абортивним і протизаплід­
ним засобом, а так ож засобом,
що регулю є місячні. Настій трави
любки вваж ався сечогінним, пото­
гінним і гіпотензивним засобом.
Насіння використовували при епі­
лепсії.
Лікарські формн і застосування. Слиз
(M ucilago Salepi) — 2 г порошку салепу
ошпарюють 200 мл окропу, збовтують
10— 15 хв і приймають по 1 чайній або
десертній лож ці 2—3 рази на день. При­
готовлений слиз зберігаю ть у холо­
дильнику.
662
663
ЛЮБКА ЗЕЛЕНОЦВІТА
любка зеленоцветная
Platanthera chlorantha —
ЛЮДИНА-КОРІНЬ —
багаторічна трав'яниста рослина
з довгасто-овальними бульбами
родини зозулинцевих (орхідних).
Стебло ЗО—65 см заввишки, пря­
мостояче, гранчасте, при основі —
з 1—3 перетинчастими ланцетни­
ми піхвами. Прикореневі листки
еліптичні, зближ ені, тупі, звуж е­
ні в короткий череш ок; стебло­
ві — дрібні, ланцетні, гострі. Квіт­
ки неправильні, двостатеві, зел е­
наво-білі, без запаху, в рідких вер­
хівкових китицях,- губа лінійна,
тупа, ш порка тонка, на кінці булавовидно-потовщ ена, удвоє дов­
ша за зав'язь. П лід — коробочка.
Цвіте у червні—липні.
Пош ирення. Рідкісна
рослина.
Трапляється здебільш ого в Гірсь­
кому Криму, досить часто — в
Карпатах, на Розточчі-О піллі, рід­
ше — на Поліссі і в Лісостепу, д у­
ж е рідко — в Степу в соснових,
листяних і міш аних лісах по ч а ­
гарниках. Занесена до Червоної
книги У країнської РСР.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф армакологічні властиво­
сті і використання, лікарські ф ор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Любка дволиста.
багаторічна трав'яниста рослина
родини аралієвих. Те саме, що й
женьшень.
664
люльник —
дворічна трав'яниста
опушена
рослина родини пасльонових. Те
саме, щ о й блекота чорна.
665
ЛЬОН ЗВИЧАЙНИЙ
лён обыкновенный
L in u m u s ita tis s im u m —
однорічна трав'яниста рослина р о ­
дини льонових. Стебло пряме, ци­
ліндричне, вгорі розгалуж ене,
70—100 см заввишки. Листки чер­
гові, сидячі, вузьколанцетні, по
краю гладенькі. Квітки правиль­
ні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібра­
ні в розлогі щ итковидні суцвіття;
пелюстки ю л убі, з темно-синіми
665
256
666
прож илками, на верхівці — ціло­
краї або трохи зарубчасті. П лід —
коробочка. Цвіте у червні —
серпні. Плоди достигаю ть у серп­
ні — вересні.
Пош ирення. Льон звичайний куль­
тивують як прядивну і олійну
рослину.
Заготівля і зберігання. Д ля л ік а р ­
ських потреб заготовляю ть насін­
ня льону (Semen Lini). Сім 'я л ьо ­
ну відпускається аптеками. Строк
придатності — 3 роки. У народній
медицині використовую ть і траву,
яку заготовляю ть в період цві­
тіння рослини.
Хімічний склад. У насінні льону
звичайного є сли з (до 12% ), ву­
глеводи, глікозид лінамарин та
ж ирна олія (ЗО—48 % ), до складу
якої входять гліцериди ліноле­
нової (35—40 % ), лінолевої (25—
35 % ), олеїнової (15—20 % ), паль­
мітинової і стеаринової кислот.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Насіння льону нале­
ж ить до м 'якодію чих проносних
засобів. Набухаю чи в ш лунковокиш ковому тракті, воно подраз­
нює слизову оболонку киш ок і
цим посилює
перистальтику.
Ш видкому просуванню киш ко­
вого вмісту сприяє й ж ирна олія,
що є в насінні. Поряд з цим пре­
парати з насіння льону мають
обволікаю чі й протизапальні вла­
стивості, зумовлені наявністю в
ньому значної кількості слизу.
Найдоцільніш а ф орма застосу­
вання насіння льону — у вигляді
слизу (M ucilaginis sem inis Lini).
Всередину його даю ть при за­
паленні слизової оболонки ди ­
хальних ш ляхів, травного кан а­
лу і ор
