Загрузил darkvegan18

Лікарські рослини

Реклама
За редакцією
академіка АН УРСР
А. М. ГРОАЗІЙСЬКОГО І
КИЇВ
ГОЛОВНА РЕДАКЦІЯ
УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ
ЕНЦИКЛОПЕДІЇ
імені М. П. БАЖАНА
1991
ББК 42.143я2
Л-56
Авторський колектив
A. П. ЛЕБЕДА, кандидат сільськогосподарських наук
(керівник авторського колективу, упорядник)
Н. І. ДЖУРЕНКО, кандидат біологічних наук
О. П. ІСАЙКІНА, кандидат біологічних наук
B. В. КРИВЕНКО, кандидат медичних наук
H. М. МАКАРЧУК, кандидат медичних наук
В. Д. ОСЕТРОВ, кандидат біологічних наук
В. Г. СОБКО, кандидат біологічних наук
О. Є. ТАЛДИКІН, кандидат біологічних наук
I. І. ФАЛТУС, кандидат біологічних наук
Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник /
Л-56 Відп. ред. А. М. Гродзінський,— К.: Голов, ред. УРЕ,
1991,— 544 с.: іл.
ISBN 5-88500-006-9
У довідковому виданні, розрахованому на лікарів і широке
коло всіх, хто цікавиться лікарськими рослинами, вміщено понад
1200 статей. В них стисло описано лікарські рослини, охарактери­
зовано їхні морфологічні та ботанічні відомості, способи заготі­
вель, зберігання і використання, подано їхній хімічний склад.
Приведено поширені рецепти приготування ліків із застосуванням
цілющих рослин.
ISBN 5-88500-006-9 (4-й з-д)
© ГОЛОВНА РЕДАКЦІЯ УРЕ, 1989
ЗМІСТ
Передмова
6
Як користуватися енциклопедичним
довідником «Лікарські рослини»
7
Біологічно активні речовини
лікарських рослин
8
Лікарські рослини і застосування їх
23
Словник біологічних
і фармацевтичних термінів
497
Покажчик основних хвороб, симптомів
і синдромів, при лікуванні яких
використовуються лікарські рослини
511
Алфавітний покажчик українських наукових
і народних назв лікарських рослин
519
Алфавітний покажчик російських наукових
назв лікарських рослин
526
Алфавітний покажчик латинських назв
лікарських рослин і їхніх синонімів
530
Література
535
Список використаної літератури
іноземними мовами
537
Тимчасові правила організації раціонального
використання, охорони і відновлювання
дикорослих лікарських рослин на території
539
Української РСР
ЯК КОРИСТУВАТИСЯ
ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИМ ДОВІДНИКОМ
«ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ»
В енциклопедичному довіднику «Лікарські рослини» стат­
ті розміщено за алфавітом. Назви статей подано переважно
в однині, наприклад: Л АВАН ДА КОЛОСКОВА, Ж И В О К ІС Т
Ш ОРСТКИЙ тощо.
Переважна більшість статей у довіднику — це видові
назви рослин, наприклад, АНЕМ ОНА ДІБРОВНА — вид роду
анемона. Назви термінів набрано напівжирним прописним
шрифтом. Якщо назвою статті є термін, який має один або
кілька синонімів, то ці синоніми подаються після назви стат­
ті світлим строчним шрифтом:
А Н ІС ЗВИЧАЙНИЙ, ганус
ГОРИЦВІТ ВЕСНЯНИЙ, жовтоцвіт весняний, заячий мак,
купавник, польовий кріп, стародубка, чорногірка
У статтях про лікарські рослини після української науко­
вої назви рослини, українських народних назв і російської
наукової назви подано латинську назву, наприклад:
П И Ж М О ЗВИЧАЙНЕ,
дика горобинка, коровай, польова горобинка, рай-цвіт;
пижма обыкновенная
Tanacetum vulgare —
Щоб легше було шукати у книзі статті про потрібні
рослини, запроваджено систему посилань з народних назв
рослин (і з рідше вживаних наукових назв) на сучасні науко­
ві назви. Назву статті, на яку робиться посилання, набрано
курсивом, наприклад:
ЛАТАТТЯ ЖОВТЕ — те саме, що й глечики жовті.
Назви рослин у текстах статей іноді подаються скорочено,
наприклад: А К Т И Н ІД ІЯ ПУРПУРОВА — А. п., ВЕЛИКОГОЛОВНИК САФ ЛОРОВИДНИЙ — В. с.
В кінці книги вміщено словник біологічних і ф армако­
логічних термінів (їх набрано курсивом: віночок, галенові
препарати, листя, квітки, плід, сорус тощо), які наведено
в статтях цього довідника. Щоб правильно користуватися
рецептами, читачам необхідно уважно ознайомитися насам­
перед з текстами таких статей словника біологічних і фарма­
цевтичних термінів: відвар, компрес, маска, напар, настій,
настойка, припарки.
ПЕРЕДМОВА
Люди споконвіку користуються лікарськими рослинами.
Наукова офіцинальна медицина зародилась і продовжує роз­
виватись на базі все глибшого вивчення й повнішого вико­
ристання діючих речовин, які містяться в рослинах.
Поява синтетичних ліків, що переважно моделюють ак­
тивні речовини з рослин і є їхніми хімічними аналогами, не
зменшила ролі природних лікарських рослин. Інтерес до них
зростає серед фармакологів, фізіологів, біохіміків, практичних
лікарів різного профілю, які прагнуть розширити арсе­
нал лікарських засобів. Тепер широко застосовуються
близько 100 видів рослин, офіційно ж лікарськими ви­
знано в СРСР 240 видів. Чимало рослин не включено до дер­
жавного реєстру, оскільки вони ще недостатньо досліджені
фармакологічно або ж їх запаси в природних місцезростан­
нях невеликі. Інтродукція ж в культуру дикорослих рослин
не проста справа. Практично можна вважати, що у флорі
України фармакологічна активність притаманна не менше
1000 видів рослин, тобто кожному 4—5-му виду рослин.
Однак більшість з них потребує додаткового вивчення з біо­
логічного і медичного боку.
Труднощі полягають в тому, що науковці і спеціалісти ме­
дичного профілю не знають достатньою мірою флористичного
багатства перспективних для фітотерапії рослин, а ботані­
ки — ще не дуж е орієнтуються у можливому медичному
значенні тих чи інших видів.
Метою довідника і є подолання цих труднощів, полег­
шення взаємної орієнтації медиків, ботаніків у широкій та
практично дуж е важливій проблемі дальшого вивчення і все­
бічного використання лікарських рослин, зафіксувати й уза­
гальнити відомий нам досвід практичної і народної медици­
ни, зіставивши там, де це можливо, з науково обгрунтова­
ними методами використання лікарських рослин.
У книзі акцентується увага на охороні рослин, особливо
рідкісних і зникаючих видів, описано ботанічну характерис­
тику, наведено синоніми, поширення рослин, подано корот­
кі відомості про хімічний склад, фармакологічні властивості
й використання, лікарські форми та застосування, підкрес­
люється необхідність свідомого з лікарською порадою ко­
ристування рекомендаціями, вміщеними в статтях довідника.
Енциклопедичний довідник «Лікарські рослини» видаєть­
ся уперше. В ньому вміщено 1297 статей і 754 ілюстрації.
Видання розраховано на практичних лікарів, фармаколо­
гів, біохіміків, ботаніків, ресурсознавців, студентів уні­
верситетів, медичних вузів і училищ та на широке коло читачів,
які цікавляться питаннями фітотерапії.
За будь-які зауваження авторський колектив буде гли­
боко вдячний.
Пропозиції та зауваження просимо надсилати до Голов­
ної редакції Української Радянської Енциклопедії на адре­
су 252650, Київ, ЗО, Леніна 51.
Академік АН УРСР А. М. Гродзінський
БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ
ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
Лікувальна дія рослин пов'язана майже
виключно зі специфічними хімічними речови­
нами, що містяться в них. Якщо не брати до
уваги мікроелементи та іони калію і деяких
інших мінеральних елементів, більшість ліку­
вальних сполук — це органічні речовини. Те­
пер відомо понад 4 мільйони органічних спо­
лук, багато з них мають лікувальні власти­
вості. Перелічити навіть побіжно всі групи і
класи лікувальних речовин неможливо, тому
зупинимось лише на найсуттєвіших біохіміч­
них особливостях лікарських рослин.
Усі існуючі нині на земній кулі живі істо­
ти мають у своїй основі однакову схему обмі­
ну речовин: і у рослин різного рівня і похо­
дження, і у тварин, бактерій, вірусів та грибів,
якими б вони не були далекими одні від од­
них, фундамент життєвих процесів створюють
білки, білкові молекули, особливим способом
організовані у вигляді подвійних мембран.
Білки у всіх організмів утворюються на мат­
рицях — молекулах дезоксирибонуклеїнової
кислоти (ДНК) і рибонуклеїнової кислоти
(РНК), які зберігають і проносять через тисячі
поколінь спадкові особливості організмів.
Усі інші продукти, що утворюються білками і
які служ ать для утворення білків, однакові або
дуж е подібні в усіх живих істот. Це й законо­
мірно, адж е життя на землі — циклічний про­
цес поїдання одних організмів іншими. Зеле­
ні рослини, що синтезують з простих міне­
ральних сполук за участю сонячного світла
органічні речовини, поїдаються всіма іншими
гетеротрофними організмами, які здебільшо­
го прямо, без особливої переробки, викорис­
товують рослинні речовини або ж поїдають
один одного, поступово спрощуючи органічні
сполуки і розкладаючи їх до найпростіших
компонентів — води, вуглекислого газу і со­
лей, які знову використовуються рослинами.
У цьому кругообігу часом виникають склад­
ні екзотичні речовини, але й на них за мільйо­
ни і мільярди років у процесі еволюції виро­
билися споживачі (консументи), які ці речо­
вини споживають і без яких вони вж е не мо­
ж уть існувати.
Процес еволюції невпинно відбувається з
існуючими на земній кулі організмами внаслі­
док природного або штучного (за участю лю­
дини) добору, притаманної організмам мін­
ливості та спадковості, яка закріплює і пере­
дає нащадкам виявлені добором ознаки. Один
з важливих напрямів еволюції організмів —
біохімічна еволюція, яка полягає в усклад­
ненні й удосконаленні їхнього хімічного
складу. Для рослини з біологічного погляду ви­
гідно, щоб вона видавалася несмачною для тих
тварин чи мікробів, що її споживають, а через
це виникнення в біохімічному складі рослин
якихось неприємних, гірких чи отруйних речо­
вин надає цим рослинам перевагу. Тварини
менше їстимуть такі рослини і вони передава­
тимуть нащадкам оцю свою ознаку — наяв­
ність активної у фізіологічному відношенні
речовини. На деякий час рослина, що змінила
свій хімічний склад, так би мовити позбулася
тварин, що її поїдали, і почала невпинно роз­
множуватися і розселятися. Утворилися великі
запаси біологічної маси цієї рослини. Тим
часом у популяціях колишніх споживачів цієї
рослини йде відбір таких екземплярів і рас,
які можуть переносити шкідливу для інших
речовину. Поступово формується вид тварини
чи мікроба, для яких та неприємна речовина
стала необхідною: цей гетеротроф не може
вже нічого іншого їсти, крім поживи з цією
речовиною. Це привело до надзвичайної різно­
манітності біохімічного складу живих орга­
нізмів, досконалості біохімічного апарату і
до таких, здавалося б, несподіваних наслідків,
що якась речовина в далекій рослині раптом ви­
являється корисною і цілющою для хворої
нирки у людини. Причина тут та, що людина
споживає в їж у і будує своє тіло з тих речо­
вин, що є в рослинах і в придатних до їжі тва­
ринах.
Зелені рослини здатні у процесі фотосин­
тезу і дальших перетворень створювати будьякі органічні сполуки, необхідні для їхнього
існування. Всі ж інші організми, в тому числі
й людина, а також незелені частини рослин не
здатні до самостійного утворення необхідних
для життя органічних речовин. Лікувальна дія
рослин, наших зелених супутників, які супро­
водять людину протягом мільйонів років ево­
люції і без яких людина не може обійтися ні
нині, ні в далекому майбутньому, полягає у єд­
ності обміну речовин у живих клітинах. Не­
зважаючи на ряд істотних відмінностей між
рослинами і тваринами, до яких належить і
людина, основні ланки обміну речовин у них
подібні: в них беруть участь ті самі продукти,
однакові або дуж е схожі ферменти, відбува­
ються тотожні реакції.
Життя — це обмін речовин і енергії, який
відбувається у кожній клітині окремо, але в
узгодженості з цілим організмом. Речовини,
необхідні для кожної клітини, приносяться
плином крові. Він ж е забирає з клітини відпра­
цьовані продукти — шлаки. Коли з якихось
причин обмін у клітинах уповільнюється, ви­
никають порушення, які ми називаємо хво­
робою. Найперше лікування — це посилити
приплив крові до хворого органа, посилити
обмін речовин. Природна захисна реакція —
запалення, почервоніння, підвищення тем­
ператури — і є таким посиленням обміну
речовин. А втім здебільшого це відбувається
складніше.
Які ж функції виконують лікарські рос­
лини в нашому житті?
—
Задоволення потреб у поживних речо­
винах. Є такий вираз: кожні ліки мають бути
їжею для організму, а кожна їж а — ліками.
Обмін речовин і енергії може порушуватись
через нестачу в раціоні деяких речовин, які
9
організм людини сам нездатний синтезувати
і одержує їх з їжею. Багато таких речовин від­
носять до класу вітамінів. Лікування полягає
в тому, що нестача вітаміну компенсується
рослинами, які містять багато потрібної речо­
вини. Часом цілком достатнім є введення в ра­
ціон людини не самого вітаміну, а його попе­
редника, наприклад, замість провітаміну А —
р-каротину. Нормалізація хімічного складу
їж і торкається не лише вітамінів, а й деяких
інших сполук, так званих незамінних аміно­
кислот, рослинних жирів тощо. Коли їх невистачає в раціоні, організм споживає більше
інших продуктів, аж доки не досягне потріб­
ної межі надходження дефіцитної речовини.
Внаслідок цього переїдання настає ожиріння,
бо зайві речовини відкладаються про запас,
і це є одною з причин досить поширеного нині
захворювання — ожиріння.
Для лікування хвороб недостатності не­
обхідно вводити в раціон рослинні чи інші
продукти, що містять дефіцитну речовину.
— Пригнічення хвороботворної мікро­
флори — бактерій, грибів, вірусів та найпрості­
ших, що спричинюють запалення і порушення
діяльності окремих систем та органів і загаль­
не захворювання організму. Це досягається за
допомогою речовин, що мають антибіотичну
(фітонцидну) дію щодо збудників захворю­
вання і в той ж е час є нешкідливими або малошкідливими для організму людини. При цьо­
му розрізняють бактеріостатичну дію речовин
(коли ріст бактерій зупиняється, але самі вони
живі і при зміні умов знову починають рости),
бактерицидну, тобто вбивчу, руйнівну, ча­
сом — і стимулягорну дію. Звичайно, хворобо­
творні організми дуж е різноманітні, і немає
єдиного для всіх рослинного антибіотика, то­
му й застосовується досить широкий спектр
рослин. Те, що шкідливе для одного мікроор­
ганізму, може виявитися живильним середо­
вищем для іншого. Сильні фітонциди у часни­
ку, цибулі, хрону, багатьох пряних рослин,
при вживанні яких у їж у регулюється чисель­
ність і склад кишкової мікрофлори. Ефірні
олії (лаванди, м'яти, чебрецю, материнки) згуб­
ні для мікробів, що носяться у повітрі й по­
трапляють у легені, осідають на шкірі, сли­
зових оболонках.
— Мобілізація захисних сил людського
організму. Наш організм має могутні імунні
системи проти багатьох захворювань, може
навіть проти всіх, але не завжди ці системи
виявляються належним чином мобілізовані на
боротьбу з небезпечним чинником. Цілюща
сила деяких рослин пов'язана саме з тим, що
вони мобілізують захисні природні сили лю д­
ського організму. Наприклад, віруси грипу
становлять практично молекулу нуклеїнової
кислоти, дуж е стійку проти хімічних впливів,
часом з невеличкою білковою оболонкою. На
них дуж е важко впливати, а тому майже не­
має прямих антивірусних препаратів. Зате є
речовини, які пробуджують антивірусний ме­
ханізм у клітинах людини.
— Антиалергенна дія, можна сказати, про­
тилежна попередній. Проникнення в організм
людини інфекції, тобто, насамперед чужого
білка, викликає бурхливу *захисну реакцію:
підвищення температури, запалення, утворен­
ня гістаміну, який спричинює часткове отру­
єння. Все це називають алергією, і вона про­
являється буквально при кожному заразному
захворюванні. Однак часто алергічну реакцію
зумовлюють зовсім не хвороботворні факто­
ри — борошно, пилок з рослин, шерсть і вов­
на та деякі сполуки білкового і небілкового
походження. Для подолання алергії з організ­
му треба видалити фактор, що її викликав,
і пригасити хворобливі явища. Деякі рослини
і їхні суміші виявляють антиалергенну дію.
— Посилення секреторних (видільних)
функцій. Це досягається потогінними, сечо­
гінними, жовчогінними, проносними й такими,
що викликають чхання, полегшують кашель
та відхід мокрот, клізмами та іншими засоба­
ми. Завдяки цьому з організму виводяться ш ла­
ки, відходи життєдіяльності, які можуть бути
токсичними, а також і ті токсичні речовини,
що утворюються інфекцією. Один з основних
принципів йоги — традиційного індійського
методу утримання здоров'я — полягає у якнай­
швидшому позбавленні відходів. Будь-який
застій, нагромадження кінцевих продуктів
метаболізму гальмують обмін речовин, а це
дуж е небажано і веде до захворювання.
— Посилення припливу крові до окремих
органів, завдяки чому в них змінюється об­
мін речовин і настає їхнє одужання. Досягає­
ться це гірчичниками, компресами, натирання­
ми, а внутрішньо, наприклад, стимулюванням
серцевої діяльності, травлення. Коли йдеться
про цілий організм і потрібно підвищити його
життєдіяльність, застосовуються так звані
адаптогени (женьшень, елеутерокок, великоголовник), які стимулюють цілком діяльність
організму і підвищують його здатність пере­
носити стреси, втому тощо.
— Припинення кровотечі, особливо внут­
рішніх органів, шляхом підвищення згортання
крові (активності протромбіну), утворення
згустків, що закривають поранену судину. Так
діють речовини дубильного характеру, а також
такі, що звужують судини і зменшують при­
плив крові до уш кодженого місця.
— Посилення поділу клітин необхідне
для загоювання ран, виразок, відновлення сли­
зових та інших покривів. Так діють деякі віта­
міни, особливо ті, що містяться в обліпиховій
олії, або ж суміш гуміфікованих речовин —
муміє. Однак, при підозрі на онкологічне за­
хворювання застосування муміє, як стимуля­
тора клітинного поділу, неприпустиме, бо воно
може прискорити розростання пухлини і зро­
бити неможливим врятування хворого існую­
чими в медицині методами.
— Посилення ферментативного апарату
організму людини. Більшість реакцій обміну
речовин здійснюється за участю біологічних
каталізаторів — ферментів, які в тисячі разів
прискорюють хімічні процеси й забезпечують
швидке перетворення великих мас органічних
речовин на необхідні для життя продукти. Д е­
які реакції взагалі не можуть здійснюватися
за тих температур і тисків, що існують у ж и ­
вих клітинах, і лише ферменти роблять це
можливим. Тепер відомо понад 1000 фермен­
тів, а крім того існує багато так званих ізофер­
10
ментів — сполук, які відрізняються за струк­ рослинами. Лікувальні властивості рослин за­
турою молекули від уперше знайденого ф ер­ леж ать від наявності в них різноманітних за
хімічною структурою і терапевтичною дією ре­
менту, але виконують ту саму дію. Практично
кожен фермент — це білок. Кожна клітина на­ човин. Найважливішими з них є білки й аміно­
кислоти, нуклеїнові кислоти, алкалоїди, вуг­
шого організму має повний набір ферментів,
що їй необхідні. З часом, однак, деякі фермен­ леводи, крохмаль, клітковина, слизи, глікози­
ди, сапоніни, жири і жирні олії, ефірні олії,
ти вибувають з ладу. Так, у дітей є фермент
воски, гіркоти, феноли, флавоноїди, дубильні
лактаза, який дає змогу швидко засвоювати
речовини, смоли, вітаміни тощо.
молочний цукор — лактозу. У дорослих, коли
Білки і амінокислоти. Життя, за загально
вони не п'ють молока, цей фермент зникає, і
прийнятим визначенням Ф. Енгельса,— це
лактоза не засвоюється, створюючи в шлунку
і кишечнику поживне середовище для розвит­ особлива форма існування білкових тіл, осно­
ву якого становить обмін речовин і енергії. Ко­
ку різних бактерій. Таким людям потрібно або
пити сквашене молоко, у якому лактоза вже
жен організм, кожна жива клітина складаєть­
розкладена до органічних кислот, або ж вво­
ся з білків — великих, полімерних молекул,
дити цей фермент в організм штучно чи посту­ дуж е складних і неповторних, характерних
повим звиканням до молока відновити роботу
буквально для кожного організму. Білки син­
ферменту.
тезуються в клітинах за так званим генетич­
Дія деяких рослинних ліків саме й пов'я­
ним кодом, на спеціальних молекулярних мат­
зана з тим, що вони або містять активні ф ер­ рицях — складних молекулах ДНК і РНК, а то­
менти, що додаються до нашого ферментного
му відрізняються чіткою індивідуальністю.
Кожна клітина має білки різного типу. Одні з
апарату і посилюють його (наприклад, папаїназа з плодів динного дерева — аналог хемотрипних утворюють зовнішню напівпроникну обо­
сину в шлунковому соку людини), або ж сти­ лонку, це так звані лектини. Вони строго конт­
мулюють утворення власних ферментів, які
ролюють, щоб у клітину не проникла стороння
нормалізують стан здоров'я.
речовина, вірус чи хвороботворний мікроб.
—
Вплив на нервову систему. Деякі рос­
Від них, як дехто нині вважає, залежить припи­
линні речовини, зокрема алкалоїди, дуж е силь­ нення поділу клітин, а коли вони не виконують
но впливають на центральну і вегетативну нер­
своїх функцій, клітини продовжують хаотич­
вові системи, й цим користуються для лікуван­ но, невпорядковано ділитися — і виникає пух­
ня. Цей вплив може бути збуджуючий, тонізу­ лина. Інші білки утворюють подвійну мембра­
ючий або ж заспокійливий, релаксуючий, сно­
ну, з якої формуються нові органели клітини,
творний. За допомогою речовин цього типу
треті перебувають у запасі і т. д. Однак, не­
можна досягати ефекту анестезії (знеболюван­
зважаючи на величезне розмаїття білків, усі
ня) , що й застосовують при хірургічних опера­ вони складаються лише з 20 амінокислот, які
ціях та при деяких методах лікування, коли
називаються конституційними (всіх амінокис­
надто сильна реакція нервів заважає нормалі­ лот відомо кілька сотень). Наш організм здат­
зації процесів. Нейротропні речовини, що на­ ний сам синтезувати лише 10 амінокислот, а
леж ать до цього класу, здебільшого можна
решта 10 є незамінними, бо ми мусимо одер­
вживати лише під суворим лікарським контро­ жувати їх тільки з їжею. Це — треонін, валін,
лем. Вони м ожуть спричинювати отруєння або
лейцин, ізолейцин, метіонін, гістидин, трипто­
фан, лізин, аргінін і фенілаланін. І коли в на­
наркотичне звикання. Біохімічний механізм
такого впливу на нервову систему ще далеко
шому раціоні невистачає, скажімо, лізину чи
триптофану, наше харчування стає неповно­
не з'ясовано й існує чимало припущень.
Наука знає чимало інших механізмів впли­ цінним. На білки й амінокислоти багаті зерно­
ву лікарських рослин. Особливо важливий
бобові культури — горох, квасоля, сочевиця
вплив на центральну й периферійну нервові си­ і зернові — пшениця, жито, ячмінь, овес, а та­
стеми, оскільки людина — високоорганізована
кож овочеві культури. Зерно деяких рослин,
істота, і від стану її нервової системи та пси­ наприклад, кукурудзи, не має окремих необ­
хічної діяльності залежить функціонування, а,
хідних амінокислот, а тому харчуватися ви­
отже, й здоров'я всіх інших її систем. Є й засо­ ключно кукурудзою та й будь-якою іншою
рослиною не варто, бо організмові потрібна
би чисто механічного впливу, наприклад, такі,
що мають пом'якшувальну, обволікальну дію,
різноманітна їжа. Білки — це водночас і ф ер­
і їх застосовують, коли необхідно полегшити
менти. Високі температури денатурують біл­
відкашлювання або нормалізувати стан трав­ ки, і вони втрачають свою ферментативну ак­
тивність. Тому, коли необхідно збагатити наш
лення.
Що таке лікування? Це — повернення ор­
власний комплекс ферментів рослинними, рос­
ганізму людини до нормального стану, який
лини треба споживати в зеленому вигляді і
вважається здоровим, а будь-які порушення
обов'язково свіжими, бо при стоянні уш код­
нормальної діяльності організму до певної
жених зелених рослин у їхніх клітинах відбу­
межі вважаються втомою (коли після перепо­
вається автоліз: ферменти перетравлюють
чинку вертається норма) або ж захворювання­
вміст клітини і самі себе знищують.
ми. У такому поверненні до здорового стану
Білки ділять на прості (протеїни) і склад­
відіграють роль численні фактори, і серед них
ні (протеїди).
не останнє місце займає харчування, в якому
Прості білки під час глибокого гідролізу
важлива роль належить продуктам рослинного
або перетравлення ферментами розпадаються
походження, а також перебування на свіжому
на амінокислоти, які є таким чином основною
повітрі, серед рослин і, нарешті, спеціальні за­
структурною одиницею білків. В рослинах про­
ходи лікування, в тому числі й лікарськими
теїни зустрічаються, як протаміни, гістони і
11
альбуміни — відносно простіші, розчинні у
воді, і як глобуліни та глютеліни — нерозчинні
у воді, але такі, що розчиняються в розчинах
солей або лугів чи кислот.
Складні білки становлять комплекс про­
стого білка з небілковим компонентом. Так,
ліпопротеїди пов'язані з жирами і відповідно
беруть участь у жировому обміні, фосфопротеїди бувають задіяні в енергетичних про­
цесах, металопротеїди найчастіше бувають
ферментами дихання. Глікопротеїди, тобто по­
єднання білка з цукром, або лектини розташо­
вуються на зовнішніх поверхнях клітин і за­
безпечують імунітет проти інфекцій, регулю­
ють поділ клітин. Лектинів багато в насінні
бобових та в багатьох лікарських рослинах.
Особливе значення мають нуклеопротеїди, що
беруть участь у синтезі нових білкових моле­
кул, тобто забезпечують найголовніше — пе­
редачу генетичних властивостей і лежать в ос­
нові ростових процесів.
Самі по собі білки й амінокислоти у ф іто­
терапії поки що не використовуються, однак
вони мають винятково велике значення в ж ит­
ті рослин і тварин. Деякі спадкові хвороби є
не що інше, як захворювання білкових моле­
кул, а через це порушується весь складний ме­
ханізм живої істоти. їх вже відкрито понад
З тисячі. На щастя, вони зустрічаються не ду­
ж е часто.
Нуклеїнові кислоти складаються з азоти­
стої основи (цитозину, урацилу, аденіну, гуа­
ніну, тиміну, 5-метилцитозину), цукру (рибо­
зи або дезоксирибози) і фосфорної кислоти.
Самі нуклеїнові кислоти хімічно малоактивні
і як ліки не використовуються. Продукти роз­
щеплення їх бувають дуж е активними і вхо­
дять до складу стимулюючих препаратів. На­
звані вище азотисті основи, а також інші, що
не входять до складу нуклеїнових кислот, зу­
стрічаються в деяких лікарських рослинах,
причому часто у великих кількостях. Вони
біохімічно споріднені з алкалоїдами, які ма­
ють дуж е високу фізіологічну активність.
А лкалоїди — досить складні рослинні ре­
човини, що містять у гетероциклічних моле­
кулах азот і мають лужні властивості, звідки
і їхня назва: алкалі — луг. Відомо понад 5 тисяч
алкалоїдів, і всі вони трапляються тільки в рос­
линах. Це — нелеткі органічні сполуки, гіркі
на смак, фізіологічно і фармакологічно дуж е
активні, часом отруйні або діють як наркоти­
ки. До них відносять ще схожі за будовою
сполуки, що не мають лужних властивостей,
наприклад, кофеїн (кава, чай), теобромін (чай),
ефедрин. Найчастіше алкалоїди бувають у рос­
линах родин макових, лілійних, пасльонових,
жовтецевих, логанієвих і кутрових. Вони утво­
рюються при метаболізмі амінокислот; загаль­
ним для всіх алкалоїдів є наявність азотної
групи в молекулах, які мають, як правило, ге­
тероциклічну або ароматичну структуру.
Рослини завжди дуж е економно поводять­
ся з азотом, і щоб його не втрачати, впакову­
ють його в молекули у вигляді алкалоїдів. До
того ж алкалоїди виявляються корисними для
рослин, бо відлякують комах і великих тварин,
які не можуть їсти біомаси з алкалоїдами. Хі­
мічно алкалоїди поводять себе, як луги, утво­
рюють солі з кислотами. У чистому вигляді во­
ни не розчиняються водою, а тільки органіч­
ними розчинниками, у вигляді ж солей добре
розчиняються у воді. Щоправда, солі алкалої­
дів з таніном не розчиняються у воді, і цим к о ­
ристуються, коли треба подолати отруєння.
Для хімічної класифікації істотне значення
має структура центрального гетероциклу в мо­
лекулі. Відповідно до цього розрізняють ізохінолінові, індольні, піридинові, пігіеридинові, тропанові й пуринові алкалоїди.
Залежно від хімічної природи фармаколо­
гічне значення алкалоїдів дуж е неоднакове.
Наприклад, морфін діє анальгетично проти
сильного болю, атропін і папаверин виявляють
спазмолітичну дію, атропін, крім цього, затри­
мує виділення слини і шлункового соку й роз­
ширяє зіниці очей. Хінін діє специфічно про­
ти збудника малярії; кофеїн, теобромін — аналептично (тобто, стимулюють дихальний
центр), і діуретично, посилюючи відділення се­
чі. Багато алкалоїдів особливо діють на нерво­
ву систему. Деякі через це належать до найсильніших наркотиків, як морфін і кокаїн. До
алкалоїдоносних рослин належать: чемериця
біла (протовератрини А і В), блекота чорна,
дурман і беладонна (гіосціамін, атропін, ско­
поламін), мак снотворний (група морфіну),
чистотіл (хелідонін), хінне дерево (хінін), тю ­
тюн і махорка (нікотин).
В одній рослині алкалоїди здебільшого
представлені не одною сполукою, а цілою гру­
пою споріднених речовин. Так, з опіуму ви­
робляють до 25 сполук, у тому числі морфін,
кодеїн і папаверин.
Вуглеводи — дуж е великий клас природ­
них органічних сполук, що складаються тіль­
ки з вуглецю і водню з киснем, які перебува­
ють у тому ж співвідношенні, що й у воді —
Н20 (звідки й їхня назва). Вуглеводи віді­
грають головну енергетичну роль, вони утво­
рюються в процесі фотосинтезу і, пересуваю­
чись по рослині, забезпечують життєві потреби
інших, незелених її частин. Вони становлять не
тільки джерело енергії, яка вивільняється під
час окислення їх, але й вихідний матеріал для
багатьох біосинтезів.
Прості цукри можуть мати в своїй моле­
кулі 4, 5, 6 або 7 атомів вуглецю, через що їх
відповідно називають тетрози, пентози, гексо­
зи і гептози. Ці цукри називають і монозами,
або моноцукрами, бо вони існують у вигляді
окремих молекул. Прикладом можуть бути
глюкоза (виноградний цукор) і фруктоза (пло­
довий цукор). Однак цукри можуть сполуча­
тися між собою у двомолекулярну форму, діозу, або звичайну сахарозу (буряковий цукор),
і лактозу (молочний цукор) чи тримолекуляр­
ну — рафінозу, гентіанозу (з тирличу) або й
полімерну форму — з сотень і тисяч окремих
залишків моно- і дицукрів. Це полісахариди —
крохмаль, целюлоза, інулін, пектини. В резуль­
таті гідролізу вони розпадаються на один-два
прості цукри. Зустрічаються й гетерополісахариди, які складаються з кількох моносаха­
ридів. До молекул складних цукрів часом
входять інші органічні угруповання, напри­
клад, аміни, і такі сполуки називаються аміноцукрами.
12
Вуглеводи є в кожній рослині. Вони ста­
новлять важливий об'єкт дієти, бо в щоденно­
му раціоні людини має бути до 400 г і більше
вуглеводів у вигляді цукру та крохмалю. При
захворюванні на діабет в організмі людини
утворюється мало (у 5—10 раз менше за нор­
му) інсуліну — гормону, який регулює пере­
творення глюкози в печінці і в м'язах. Вна­
слідок цього підвищується вміст глюкози в
крові, при її неповному окисленні утворюєть­
ся ацетон і настає тяж ке отруєння організму,
що веде до коматозного стану і смерті. Тому
при захворюванні на діабет слід обмежувати
себе у споживанні глюкози або сахарози (яка в
організмі розпадається на глюкозу і фруктозу)
і задовольняти свої потреби фруктозою, яка
входить до складу інуліну, речовини, анало­
гічної крохмалеві. Фруктоза у 2—2,5 раза со­
лодша за сахарозу і глюкозу, а тому можна
обійтися меншою кількістю її. Важливим д ж е­
релом вуглеводів є бджолиний мед. Це — сек­
рет нектарників, зібраний і перероблений в
організмі бджоли. До 70 % меду, однак, зби­
рається не з квіткового нектару, а з паді, цук­
ристих відкладень на листі дерев і трав'янис­
тих рослин, уражених попелицями. Мед міс­
тить легкопроникні й добре засвоювані цук­
ри та вітаміни, а тому його рекомендують для
поліпшення діяльності серця та як заспокій­
ливий засіб. Мед використовували як легкий
проносний засіб. Останнім часом поширилось
захоплення «медолікуванням», у якому бага­
то перебільшень і мало обгрунтованих реко­
мендацій і яке не слід застосовувати без кри­
тичної поради лікаря.
Крохмаль — полісахарид, що нагрома­
дж ується в плодах, зерні, коренях і бульбах
деяких рослин як запасна форма вуглево­
дів. Під час гідролізу крохмалю поступово
утворюється розчинний крохмаль, декстрини,
ди- і моноцукри. Крохмаль дуж е часто викори­
стовують у лікарській практиці: як присипку,
наповнювач і субстрат для виготовлення
таблеток і облаток та у пастах. Він входить як
важливий компонент практично до всіх дієт.
Звичайно крохмаль одержують з картоплі
і рису, рідше — з інших зернових. Саго —
крохмалистий продукт з деревини сагової
пальми, а також деяких саговників. У тропіках
вирощують багато крохмалоносних рослин:
батат (ямс), таро, маніок та інші.
Клітковина, або целюлоза,— полівуглевод,
головний компонент клітинних оболонок. Ба­
вовняна вата, серцевина стебел соняшнику і
бузини — практично на 70—80 % чиста кліт­
ковина. Кожна молекула клітковини склада­
ється не менше як з ЗО 000 молекул глюкози,
розміщених в одну лінію. В організмі людини
клітковина не засвоюється, проте значення її
в харчуванні велике — вона посилює пери­
стальтику. Клітковина утворює ніби пухку
структуру перетравлюваної маси в шлунку і
кишечнику, полегшуючи доступ ферментів до
всіх часточок їжі. Клітковина є в будь-якій
рослинній масі, особливо в овочах, кукурудзі
молочної стиглості, чорному хлібі.
Слизи — високомолекулярні безазотисті
речовини, які дуж е розбухають у воді й утво­
рюють колоїдні розчини, а хімічно належать
до чистих полісахаридів, сумішей полісахари­
дів з уроновими кислотами, до поліуронідів
та інших сполук. Слизовий колоїдний розчин
захищає слизові оболонки при запаленні, по­
м 'якш ує больові відчуття й сприяє процесові
загоєння. Спричинене запаленням сильне ви­
ділення власних слизових субстанцій зменшу­
ється, а введені в організм як ліки слизи ф ер­
ментативно не розкладаються, організмом не
засвоюються і не перетравлюються. Ця влас­
тивість сприятливо діє на кишечник при хро­
нічних запорах, які настають внаслідок запа­
лення слизових покривів. Вони добре діють
і при проносах та посиленій перистальтиці, але
вж е через те, що рослинні слизи поглинають
подразнюючі речовини і рідину. Насамперед
їх застосовують при дратливому кашлі, а та­
кож для полоскань горла та компресів при
ураженнях шкіри та при виразках.
До справжніх слизів, що мають в основі
слизову кислоту, відносять слизи насіння льо­
ну, липового цвіту й кореня алтеї, а до
несправжніх — слиз із бульб зозулинця, який
в основі має щавлеву кислоту, а також слизи
з лишайників і водоростей, у яких є або ліхенін або ламінарин. Багато грудних чаїв та збо­
рів від кашлю, а також рослинних соків і екс­
трактів (підбіл, плоди малини) й проносних,
чаїв містять слизові речовини. Сироп з алтеї —
неодмінна складова частина відкашлювальних
чаїв і тинктур. Агар з водоростей, трагакант і
насіння льону входять до складу офіцинальних препаратів; це — найкращі нешкідливі
проносні засоби. Організм до них не звикає,
їх можна застосовувати тривалий час. Основ­
ні джерела слизових речовин: агар, гуміара­
бік, листя і квітки підбілу, ісландський мох,
насіння льону, квітки і листя мальви.
Глікозиди. Це сполуки цукру з якоюсь ін­
шою молекулою, наприклад, з фенолом, вуг­
леводнем, терпеном і т. д. Маючи таким чином
половину молекули цукру, вони близькі до
вуглеводів, і це дає змогу об'єднати їх в
одну групу. Інша половина молекули (аглікон)
визначає специфічні особливості глікозиду, зо ­
крема його лікувальні властивості. Вважають,
що кращим проникненням лікувального аглі­
кону в клітини глікозиди завдячують цукро­
вій частині молекули. Так, аглікон у чистому
вигляді, без цукру, може й не проникнути в
кров і не виявити необхідної лікувальної дії.
Таким чином, цукор ніби несе на собі гірку,
їдку чи чимось неприйнятну частину. Гліко­
зиди, як і багато інших органічних речовин,
можна одержувати штучним шляхом, однак
при цьому утворюються численні ізомери, то­
тож ні молекули, з дещо іншим розміщенням
частин, які, проте, не мають фізіологічної чи
фармакологічної активності. Розділити таку
суміш з практично однакових у хімічному
відношенні молекул на активні й неактивні
дуж е важко, часом просто неможливо, бо
число ізомерів іноді налічує 128, 256 і більше
варіантів, а тому для виготовлення ліків потріб­
на природна рослинна сировина. Її заготов­
ляють у природі або ж вирощують на полях.
Глікозиди в рослинах виникають для зне­
ш кодження всередині рослинного організму
дуж е активного аглікону, який міг утворитися
13
в процесі метаболізму або потрапити ззовні.
Рослини, як відомо, в процесі фотосинтезу
утворюють цукор, тому в цукрах у них ніколи
дефіциту немає. Якісь надто активні, непо­
трібні в даний момент рослині сполуки по­
в'язуються з цукром і стають через це для рос­
лини нешкідливими, набувають здатності пе­
ресуватись по рослині подібно до цукрір. Ево­
люція використала наявність глікозидів і як
захист проти поїдання рослинної маси твари­
нами, бактеріями чи грибами, бо в них гліко­
зиди розщеплюються, цукор засвоюється, а
аглікон діє частіше як отрута. В рослинах,
що містять глікозиди, одночасно є ферменти,
що їх розщеплюють на цукор і аглікон. Тому
такі рослини треба сушити якомога швидше
і при температурах, що не перевищують 60 °С,
після чого зберігати в сухих, добре провітрю­
ваних приміщеннях.
Для рослин з родини капустяних (хресто­
цвітих) характерна наявність у глікозидах сір­
ковмісних речовин. Це — глікозиди синігрин
і синальбін у насінні гірчиці. У розоцвітих по­
ширений амігдалін, який розпадається з виді­
ленням синильної (ціанової) кислоти. Він є в
насінні гіркого мигдалю, абрикоса, вишень,
персика, сливи, лавровишні, в квітках і листі
черемхи, а також зустрічається в представни­
ків зовсім інших родин. У зелених частинах
льону глікозид лінамарин також містить си­
нильну кислоту — дуж е сильну отруту. У ж ов­
тецевих зустрічається анемонін і протоанемо­
нін. Строфантин характерний для рослин ро­
дини
кутрових — строфанту
(чилібухи),
олеандра, кендирю коноплевидного.
Серцеві глікозиди. Похідні стерану, до­
сить складної органічної сполуки, що сполу­
чається з цукром. Вони сприятливо діють при
серцевій недостатності і є дуж е важливими
ліками, які застосовуються лише офіцинально виготовленими препаратами і у чітко ви­
значених лікарем дозах! Рослини, що містять
серцеві глікозиди, не можна використовувати
безпосередньо, бо при цьому неможливо точ­
но дозувати кількість глікозиду. Крім того,
глікозиди в них часто супроводяться токсич­
ними речовинами, отже медицина використо­
вує виключно хімічно чисті глікозиди, виді­
лені з рослинної сировини. Серцеві глікозиди
містяться в свіжих листках червоної і шер­
стистої наперстянок, в морській цибулі, лист­
ках олеандра, свіжих листках конвалії, в
горицвіті весняному, в насінні строфанту.
В деяких рослинах зустрічаються антраглікозиди, що мають проносні властивості (їх ми
розглядаємо нижче, при описі фенолів).
До глікозидів належать і сапоніни, гіркі
речовини та деякі дубильні речовини.
Сапоніни — глікозиди різної природи, які
утворюють з водою піну подібно до мила. Во­
ни подразнюють слизові оболонки, бо діють
як поверхнево активні речовини, а тому при
вживанні їх усередину посилюють перисталь­
тику кишечника, а, отже, і перетравлення їжі,
секрецію залоз, відходження мокроти з брон­
хів, полегшують відкашлювання, дають і сечо­
гінний ефект. Потрапляючи в плин крові, сапо­
ніни діють негативно, бо розчиняють червоні
кров'яні тільця. Сапоніни вводять до бага­
тьох сечогінних, ниркових, жовчогінних і та­
ких, що сприяють обмінові речовин, чаїв і
зборів. Сапоніни містяться в листі берези,
плюща і підбілу, в насінні гіркокаштану й ко­
рені солодки.
Жири і жирні олії. Вони бувають як рос­
линного, так і тваринного походження. Залеж ­
но від хімічної природи при кімнатній темпе­
ратурі вони можуть бути рідкими, густими
і твердими. Хімічно вони становлять ефіри
жирних кислот різної природи з гліцерином,
триатомним спиртом. До одної молекули гліце­
рину приєднуються три молекули кислот,
однакових або, частіше, різних. Під впливом
натрієвого або калійного лугу ефірні зв'язки
порушуються, жирні кислоти утворюють
з лугом солі, які становлять звичайне мило,
тверде з натрієм, рідке — з калієм, а гліцерин
залишається у розчині.
Жири й олії становлять важливий продукт
харчування, застосовуються в техніці, косме­
тиці, а також мають фармацевтичне викорис­
тання. Так звані ненасичені жирні кислоти,
що мають в молекулі один, два (як у лінолевої), три (як у ліноленової) або навіть чотири
(як у арахідонової кислоти) подвійні зв'язки
між атомами вуглецю і трапляються лише в
рослинних жирах і так званому риб'ячому жирі, в організмі людини не синтезуються, але
потрібні для багатьох біохімічних процесів,
і тому їх відносять до незамінних продуктів
живлення. Суміш ненасичених жирних кис­
лот називають вітаміном F. Безпосередньо з
лікарською метою застосовується рицинова
олія — як проносний засіб. Мазі, емульсії,
пасти, жирові екстракти з лікарських рослин
або з ефірних олій готують на жирах, які сприя­
ють поглинанню активних речовин організ­
мом, пом'якшують і продовжують їхню дію.
Жири і жирні кислоти малостійкі, особливо
ненасичені; вони окислюються, твердіють, ста­
ють темними, набирають неприємного запаху.
На це потрібно звертати увагу при викорис­
танні їх. Найпоширеніші в наших умовах —
соняшникова і рапсова олія, лляна і кукуруд­
зяна, в Середній Азії — бавовникова, а у сві­
товій практиці ще й оливкова (прованська
олія), арахісова, кокосова і пальмова.
Ефірні олії. Це — леткі, з характерним
сильним запахом і смаком, маслоподібні, не­
розчинні у воді, здебільшого безбарвні або
слабо забарвлені рідини. На відміну від
справжніх жирів вони не залишають жирової
плями на папері, бо випаровуються вже при
кімнатній температурі. Ефірні олії утворюють­
ся виключно в рослинах, але мають надзвичай­
но сильні фізіологічні й фармакологічні вла­
стивості. У чистому вигляді їх одержують пе­
регонкою з водяною парою, поглинаючи ж и ­
рами, подекуди вичавлюють під пресом або ж
екстрагують рідкою вуглекислотою та інши­
ми розчинниками. У фітотерапії їх вживають
не лише очищеними, наприклад, для інгаляцій
чи у приладі «Фітон», а й у настойках, які
роблять на спирті, враховуючи нерозчинність
терпенів у воді, або в напарах, як скажімо, це
роблять з листям шавлії або евкаліпту для по­
лоскання. Ефірні олії розчиняються спиртом,
ефіром або жирами і в таких формах дуж е
14
широко використовуються у парфюмерії. Ефір­
ні олії знаходять також важливе застосування
у харчовій промисловості — у прянощах і спе­
ціях.
Ефірні олії розрізняють і називають за рос­
линами, з яких їх одержують: м'ятна, лавандо­
ва, трояндова тощо. Кожна з них становить
суміш кількох або кільканадцяти окремих
хімічних сполук — терпенів і їхніх похід­
них. Терпени — вуглеводні, тобто складаються
лише з С і Н і характерні тим, що в молекулах
у них є багато ненасичених вуглецевих
зв'язків, які зумовлюють високу хімічну
активність цих речовин. Розрізняють монотерпени, сесквітерпени і дитерпени (терпени з
більшою кількістю конденсованих молекул
утворюють смоли і каучук). Вуглевод може
замінити один з атомів водню на якусь іншу
молекулярну групу і таким чином придбати
нові якості.
Приклади монотерпенів: як вуглеводні
мирцин і оцимін, а вже як їхні похідні альде­
гіди і кетони зустрічаються у складі багатьох
ефірних олій. Це — цитронелол, цитраль, ли­
монен, а-пінен, ментол, миртенол, борнеол,
камфора, вербенон і піперитон. Сексвітерпени є в сандаловому дереві (Р-санталін), в ев­
каліптовій олії — кадинол і евдесмол. Ди­
терпени зустрічаються досить рідко, відомі
а-камфорен, фітол (входить до складу хлоро­
філу), абієтинова кислота.
В рослинах ефірні олії містяться в особ­
ливих клітинах — вмістищах, і виходять звід­
ти після руйнування або ж при підігріванні.
Фізіологічна дія ефірних олій здійсню­
ється різним шляхом. При безпосередньому
контакті їх із шкірою викликається подраз­
нення, посилюється приплив крові до цього
місця (гіперемія), що використовують при ком ­
пресах і сполоскуваннях з ефірно-олійними
напарами. При надто високій концентрації
або тривалій дії можна викликати опік шкіри.
Розчинені в жирах (в'єтнамський бальзам
«Золота зірка») ефірні олії при нанесенні на
ш кіру локально гальмують запалення (антифлогістична дія). Через шкіру вони можуть
проникати у кров і розноситись по тілу. Але
певніше їх вдихання при інгаляціях: полег­
шується відкашлювання.
Потрапляючи до рота і подразнюючи нер­
вові закінчення, ефірні олії діють через нер­
вову систему на шлунок, зумовлюючи поси­
лення секреції шлункового соку, секрету під­
шлункової залози ’ і жовчі, тобто тих соків і
ферментів, що в основному здійснюють про­
цес перетравлювання і засвоювання їжі. Тим
самим вони діють на апетит, нормальне, здо­
рове споживання їжі, що й досягається смако­
вими додатками до страв, консервів тощо
(кріп, петрушка, кмин, коріандр та багато ін­
ших).
Ефірні олії діють і на сечовидільні орга­
ни. Пояснюють це тим, що ліки з чебрецем
або чистий тимол (з олії чебрецю) або інші
діуретичні ліки з ефірними оліями розширю­
ють судини фільтруючої системи нирок (нефронів) і роблять їх легше проникними. Важ­
ливими ліками з такою дією є «ягоди» ялівцю,
корені петрушки, насіння чи листя любистку.
Отже, в цілому ефірні олії є важливими
ліками для очищення організму від мокрот,
сечі та інших відходів, вони виявляють спаз­
молітичну дію на м'язи кишечника, приско­
рюючи травлення. Вони також поліпшують
виділення молока у матерів-годувальниць.
Деякі ефірні олії, наприклад, м'ятна, мають
чітку жовчогінну дію і застосовуються при
запаленнях жовчного міхура та при жовтяницях.
Разом з тим зловживати ефірними оліями
не можна. Вони можуть спричинити значну
шкоду при менструаціях і вагітності через
припливи крові (аж до аборту).
І,
нарешті, ефірні олії виявляють чітку
статичну дію на бактерії, особливо на такі, що
мають просякнуту жироподібними речовина­
ми оболонку і через це дуж е стійкі до інших
дезинфекційних засобів (стафілокок). О бку­
рювання ефірними оліями застосовується для
дезинфекції приміщень, одягу та шкіри. Ос­
кільки ефірні олії здебільшого мають приєм­
ний для людини запах, такий захід сприяє й
підвищенню самопочуття.
Найхарактерніші ефіроолійні рослини: ва­
леріана, фенхель, кріп, коріандр, лаванда, лю ­
бисток, меліса, мускатник, м'ята, петрушка,
розмарин, шавлія, чебрець, материнка, ялівець,
полин, лимон, апельсин, троянда.
Воски — ефіри вищих жирних кислот з
вищими спиртами, часто в суміші з вільними
жирними кислотами і спиртами, а також з пара­
фінами та іншими речовинами; нерозчинні
у воді, не перетравлюються ферментами. Вони
утворюються на поверхні листя і плодів
багатьох рослин як захист від випаровування,
їх виробляють і деякі комахи, наприклад,
бджоли, але походження їх, як вважають,
рослинне. Бджолиний віск використовують у
фармацевтичній практиці та в народній меди­
цині. Розрізняють білий і жовтий віск. Це
переважно ефір пальмітинової кислоти з мірициловим спиртом, він містить і 10— 14 %
церотової й невелику кількість неоцеротової
кислот. Карнаубовий віск — рослинного по­
ходження, з листя бразільської воскової
пальми, він складається з суміші ефіру церо­
тової кислоти, мірицилового спирту і вільних
кислот (карнаубової і церотової), спиртів (це­
рилового і мірицилового) та вуглеводнів (па­
рафінів).
Гіркоти. Під такою загальною назвою
об'єднують різноманітні сполуки, що мають
гіркий смак і чия дія на організм пов'язана з
цим. Переважно це терпени або їхні похідні,
часом — глікозиди. Гіркота з ісландського мо­
ху (лишайника) — центрарієва кислота. Най­
частіше гіркоти є в рослинах родин айстрових
(складноцвітих), тирличевих і губоцвітих. Гір­
коти посилюють секрецію залоз — слинних,
шлунку, підшлункової, печінки і жовчного м і­
хура. їх застосовують у багатьох препаратах
і зборах з лікарських рослин. Під впливом гіркот посилюється виділення слини, шлунково­
го соку, секрету панкреатичної (підшлунко­
вої) залози і жовчі, в них зростає активність
відповідних ферментів, внаслідок чого по­
ліпшується весь процес травлення. Гіркоти ді­
ють через смакові подразнення язика, через
15
рефлекси парасимпатичної нервової системи
на внутрішні органи. Щоб отримати згадану
дію, їх випивають повільними ковтками за
0,5— 1 годину до їди; часом досить потримати
гіркоту в роті, щоб викликати рефлекторну
реакцію. Лікувальне значення гіркот полягає
в тому, що вони збуджують весь шлунковокишковий тракт і внаслідок цього усуваються
вади, пов'язані з застоєм, поганим перетрав­
ленням їж і — відчуття переповнення й тиску
в ділянці шлунка, печія, відрижка, бродіння
й здуття, в'яле випорожнення та запори. Вони
корисні й при захворюваннях печінки, при
жовтусі, запаленнях жовчного міхура і ж овч­
них проток.
Феноли. Група дуж е різноманітних речо­
вин, дуж е поширених у рослинному світі. За­
гальним для них, що об'єднує в одну групу, є
наявність у молекулі ароматичного (бензоль­
ного) ядра, яке несе одну гідроксильну, або
фенольну, оксигрупу. При ароматичному ядрі
можуть бути й дві, і три оксигрупи, через що
розрізняють моно-, ди- і трифеноли. Ці окси­
групи є головними реактивними групами ф е­
нольних сполук.
При наявності в молекулі кількох арома­
тичних ядер з відповідними оксигрупами ви­
никають поліфеноли. Найпростішим фенолом
є власне фенол, або карболова кислота, мо­
гутній дезинфекційний засіб. До дифенолів
відносять пірокатехін, резорцин і гідрохінон;
до трифенолів — пірогалол, оксигідрохінон і
флороглюцин.
Під впливом ферментів феноли здатні
полімеризуватися у великі нерозчинні у воді
молекули дубильних речовин, лігніну, мела­
нінів і гумусу.
Коли до простого мономерного фенолу
приєднується один атом вуглецю з кислотною
групою, утворюється оксибензойна кислота
і її похідні. Коли ж приєднується тривуглецева комбінація, то утворюється група оксико­
ричних кислот і кумаринів. Сполуки, що скла­
даються з двох ароматичних ядер і тривуглецевого радикалу, відносять до флавоноїдів і
ділять їх на підгрупи катехінів, лейкоантоціанів, флавонів і флавонолів (жовті барвники
квіток), та антоціанів (сині, червоні й фіо­
летові пігменти квіток і листя). В рослинах
зустрічаються поліфеноли ще складнішої
структури.
Фенольні сполуки утворюються в усіх ор­
ганах рослин з цукрів і беруть участь у про­
цесах дихання в клітинах, переносячи водень
від окислювальних молекул. У рослинах вони
відіграють роль відходів метаболізму, тобто
екскретів, які в процесі еволюції виявились
корисними, бо відлякують тварин від поїдан­
ня рослинної маси, тобто вони забезпечують
імунітет. Вони є й резервними речовинами.
Фенольні сполуки виявляють сильну дію на
ріст рослин, гальмуючи проростання насіння,
видовження стебел і коренів. Вони мають силь­
ні фітонцидні властивості й забезпечують іму­
нітет рослин до грибної, а особливо до бак­
теріальної інфекції. Часто своїх захисних ф е­
нолів у здорової рослини немає, вони утво­
рюються в ній як реакція на зараження збуд­
ником захворювання.
Фенольні сполуки відіграють важливу
роль при загоюванні ран, поділі клітин, а та­
кож у захисті тканин від проникаючої радіа­
ції, від вільних радикалів, мутагенів та силь­
них окислювачів. Вміст фенольних сполук у
рослинах коливається у великих межах. Такі
речовини, як оксибензойні кислоти й кумари­
ни є у багатьох рослинах, а деякі феноли —
тільки в певних видах рослин. їхній вміст та­
кож залежить від зовнішніх умов. Так; без
ультрафіолетового опромінення кількість хло­
рогенової кислоти різко зменшується. Зрос­
таючи ж у горах, де кількість ультрафіолето­
вої радіації вища, рослини вміщують значно
більше антоціанів і флавонолів. Це слід вра­
ховувати при заготівлі такої лікарської сиро­
вини, де головну роль відіграють фенолвмісні
сполуки.
Флавоноїди — похідні фенольних сполук,
жовті, коричневі пігменти рослин. Вони вияв­
ляють різноманітну фітотерапевтичну дію.
Зустрічаються в багатьох рослинах у вигляді
глікозидів, а також і в чистому вигляді. Найвідоміші у фітотерапії флавоноїди: рутин,
гесперидин, гіперозид, кверцетин, кемпферол
та апігенін.
Найістотніша фармацевтична дія флаво­
ноїдів полягає в регулюванні стану капілярів,
зокрема вони підвищують їхню проникність
при атеросклерозі й тим самим сприяють зни­
женню й нормалізації кров'яного тиску. їм
приписують і дії діуретичну (сечогінну),
спазмолітичну й холеретичну дію на організм
людини; вони розширюють капіляри, зни­
жують тиск крові, тонізують серцеві м'язи,
розширюють коронарні судини, зменшують
згортання крові. Флавоноїди містяться як
одна з діючих сполук у багатьох рослинах;
розширюючи капіляри, вони полегшують вплив
ін. активних сполук. До найзначніших джерел
флавоноїдів належать квітки арніки, листя
берези і підбілу, верес, квітки бузини чорної,
квітки ромашки, цвіт липи, корінь петрушки,
плоди кінського каштану, хвощ польовий та
корінь солодки.
Дубильні речовини. Хімічно — це полімеризовані фенольні сполуки. їхня дія полягає
в тому, що вони ущільнюють і закріплюють
білкові молекули в поверхневих шарах шкіри
або слизових оболонок, які внаслідок цього
стають стійкішими проти зовнішніх впливів
і менш проникними. Цю їхню властивість ви­
користовують і в промисловому дубленні
шкур. Дубильні речовини добре розчиняються
у воді. З білковими молекулами, наприклад,
желатиною, а також з алкалоїдами й солями
важких металів вони утворюють нерозчинні
осади.
Дубильні речовини ділять на два ряди —
пірогалоловий і пірокатехіновий, залежно від
того, яка з названих сполук лежить у їхній
основі. За поширенішою класифікацією д у ­
бильні речовини ділять на конденсовані й гідролізовані. Гідролізовані мають у своїх вели­
ких полімерних молекулах ефірні зв'язки, які
легко розщеплюються з приєднанням води
(гідролізуються) під дією ферментів і слабких
кислот і навіть при кип'ятінні. Це в основно­
му похідні галової кислоти, таніну або елаго­
16
вої кислоти. Конденсовані дубильні речови­
ни не розщеплюються, бо зв'язки між моле­
кулами в них іншого характеру. До них на­
леж ать катехіни чаю. Під впливом сильних
кислот або при окисленні вони утворюють
червоні продукти флобафени (наприклад, на­
стій чаю і взагалі багатьох рослин при стоян­
ні темніє).
На смак дубильні речовини в'яжучі, терп­
кі, бо слизова оболонка рота, а також будьяка інша слизова оболонка, з якою настає без­
посередній контакт дубильних речовин, стає
тугішою, ущільнюється, і завдяки цьому вони
протистоять запаленням під дією інфекцій і
подразнюючих речовин. Приплив крові змен­
шується, невеликі капіляри можуть взагалі
перекриватися, хворобливе відділення рясно­
го слизу зменшується, надто сильна перисталь­
тика шлунково-кишкового тракту, спричине­
на розладами травлення, уповільнюється.
Дубильні речовини застосовуються зов­
нішньо на шкірі у вигляді ванн і примочок,
для обробки шкіри обличчя або голови, особ­
ливо при надмірній жирності і утворенні лу­
пи, для зупинки невеликих кровотеч на ш кі­
рі, проти легких опіків, наприклад проти со­
нячних опіків, для обробки ран і обморожень,
особливо на руках і ногах, проти потіння ніг.
Внутрішньо їх застосовують для полоскання
рота при запаленні ясен і ротової порожнини,
горла при ангіні, проти запалення слизової
оболонки шлунка і кишечника, а також для
промивання шлунка проти проносу. Однак
при захворюваннях шлунково-кишкового трак­
ту необхідно насамперед звернутися до ліка­
ря для з'ясування можливих інфекцій!
Дубильні речовини входять і до деяких
протигеморойних засобів (свічки, мазі). їх за­
стосовують і як протиотруту при інтоксика­
ції солями важких металів та алкалоїдами,
поки ці отрути ще знаходяться в шлунку.
Як і катехіни та флавоноїди, дубильні ре­
човини відіграють важливу роль у гасінні в
організмі так званих вільних радикалів, тобто
уламків молекул, які утворюються під дією
радіоактивного випромінювання
з деяких
інших причин і, маючи надзвичайно високу
реакційну силу, руйнують важливі структури
живих клітин, наприклад, ДНК. З цим, зокре­
ма, пов'язують процеси старіння організмів.
«Гасячи» вільні радикали, таніни дають нам
змогу зберігати молодість і здоров'я.
Особливо багато дубильних речовин у
рослинах вологих тропічних лісів, але й наша
ф лора багата на них. Найбільшу кількість ду­
бильних речовин містять гали (кулевидні ут­
ворення на листках дуба, фісташки, що вини­
кають після наколювання комахами, які від­
кладають у гали яйця). Багато дубильних речо­
вин є в сумаху, скумпії, бадані товстолисто­
му, в корі дуба і ялини, верби і вільхи, в де­
ревині й листках каштану їстівного, а з тра­
в'янистих рослин — у гірчаку дубильному,
кермеку, щавлі та ревені.
Важливим джерелом дубильних речовин
у побуті є звичайний чорний чай, у якому
міститься багато так званих катехінів, які ста­
ють активними для організму після окислен­
ня. При довшому стоянні розчину чаю, як і
інших дубильних речовин, вони полімеризуються (конденсуються) в червонувато-корич­
неві водонерозчинні флобафени і їхня актив­
ність знижується. Багато дубильних речовин
є в листі вересу, брусниць і буяхів, у перце­
вій м'яті, розмарині, шавлії (в останніх трьох
є й ефірні олії!), в листках і молодих плодах
волоського горіха.
Фенольні сполуки зумовлюють дезинфі­
куючі й лікувальні властивості прополісу —
бджолиного клею. Бджоли збирають сирови­
ну для прополісу з клейких бруньок тополі
та інших рослин.
Антраценові сполуки, похідні трицикліч­
них конденсованих фенолів, виявляють послаб­
люючу дію на товстий відділ кишечника. До
цих речовин належать емодини: франгулаемодин з жостеру проносного, реумемодин —
з ревеню, алоїн — з алое та сеннідин — з сенни індійської. В рослинах вони перебувають
у формі глікозидів, входять до складу про­
носних чаїв, які діють через 6— 10 годин. Ін­
коли ці засоби приймають для схуднення,
однак це небезпечно через фізіологічне зви­
кання. М 'язи кишечника стають ще в'яліш и­
ми, дуж е уш коджується слизова оболонка че­
рез постійне подразнення, і тому цього не
м ожна робити.
Смоли, гумі, бальзами і Молочний сік.
Це — рідкі або густі, тягучі продукти рослин­
ного метаболізму. Вони спочатку утворюють­
ся у спеціальних судинах або вмістищах як
рідини, але, виходячи на поверхню рослини,
висихають, окислюються й загусають. Смо­
ли утворюються нормально або після ш туч­
ного поранення рослини. Вони мають аморф­
ний, склоподібний вигляд, розчиняються в ор­
ганічних розчинниках (спирт, ефір), при на­
гріванні плавляться, горять з кіптявою.
Гумі — затверділі виділення слизистих,
переважно вуглеводистих речовин (вишневий
клей). Смологумі — мішані виділення гумі і
смоли разом, наприклад, миро. Бальзамами
називають розчинені в ефірних оліях або ін­
ших розчинниках смоли. Наприклад, перуан­
ський бальзам складається з суміші бензило­
вих ефірів бензойної й коричної кислот і дов­
го зберігається у напіврідкому стані. М олоч­
ний сік з перерізаних судин витікає й заси­
хає у вигляді білуватих скупчень (опій з не­
дозрілих коробочок маку, каучук з надріза­
ної кори гевеї бразільської і багатьох інших
тропічних рослин). Вони мають антибактері­
альні та інші лікувальні властивості й вико­
ристовуються як сировина у фармацевтичній
промисловості.
Вітаміни. Насамперед це речовини висо­
кої фізіологічної активності, які мають різно­
манітну хімічну природу й виконують в орга­
нізмі людини різні біохімічні й фізіологічні
функції. Загальним для них є те, що вони
(хоч би в дуж е невеликих кількостях) обо­
в'язкові для нашого існування, а коли їх не­
має в раціоні, настають захворювання і навіть
смерть. Класифікація вітамінів складалась
історично, в міру відкриття їх, а тому і в їх ­
ніх назвах, і в хімічних формулах немає ні­
якого логічного принципу. Деякі вітаміни
входять до складу ферментів, інші є важ ли­
17
вими проміжними продуктами обміну речо­
вин, з яких виникають необхідні для організ­
му сполуки, треті є постачальниками функ­
ціональних груп. Зелені рослини здатні до
синтезу практично всіх вітамінів, і тому самі
в них нестачі не відчувають, тоді як більшість
бактерій, грибів, тварин і, звичайно, люди по­
требують готових речовин типу вітамінів. В
медицині вітаміни ділять на жиророзчинні
(провітамін A, D, Е, К,) і водорозчинні (група В,
С, Р, Н). Дефіцит вітамінів зумовлюється тим,
що вони є не в кожному харчовому продукті,
легко руйнуються при кип'ятінні, консерву­
ванні та зміні кислотності середовища. Ме­
дична промисловість випускає препарати
окремих вітамінів і їхніх комбінацій, роз­
раховані на певні вікові категорії пацієн­
тів, однак існує цілком слушне переконання,
що вітаміни, які входять природнім шляхом
до споживаних нами страв, цінніші за хімічні
порошки й таблетки. Здебільшого вітамінну
активність виявляє не одна речовина, а група
споріднених сполук, які в організмі людини
перетворюються на потрібну форму.
В таблиці наведено перелік основних ві­
тамінів.
Вітаміни і їхні функції
Назва, синонім
Хімічні властивості
Провітамін А, аксе­
Розчинний у жирах,
рофтол. В його групу чутливий до окислен­
входять Aj, А 2, неовіта- ня, відносно термостій­
мін А, ангідровітамін А, кий. Хімічно становить
дегідровітамін А, рети­ половину молекули ркаротину.
нен 1г ретинен2, кітол.
Вітамін В,, тіамін,
аневрин, анейрин.
Вітамін В2, рибофла­
він, лактофлавін; 6,7-дим ети л -9 -(Ь -і-р и б іти л )ізоалоксазин.
Вітамін В3, пантотенова кислота, фактор
А —Р; дигідрокси-диметилбутирил-аланін.
Вітамін В5, РР, ніко­
тинова кислота, ніацин;
амід нікотинової кисло­
ти, ніацинамід.
Вітамін В6, піридоксин, адермін, 2-метил3-гідроксі- 4,5-дигідроксиметил-піридин.
Вітамін Вс, вітамін М,
фолієва кислота, птероїлглутамінова кисло­
та, N -/4 (2-аміно-4-гідроксі-6-птеридил метил) —
аміно-бензоїл) — глутамінова кислота.
Поширення, біохімічна роль
Провітамін А, або каротин, міститься в
зелених частинах рослин, у листі люцерни,
конюшини, кропиви, петрушки, салату,
моркви, в томатах, червоному перці, в пло­
дах обліпихи, горобини, абрикоса, шипши­
ни. Захищає епітелій, забезпечує нормаль­
ний стан шкіри, слизових оболонок очей,
сприяє загоюванню ран.
Розчинний у воді;
Міститься в зелених частинах рослин,
нетермостійкий. Є ко­ у зовнішніх частинах зернівок ‘(чорний хліб,
ферментом
кокарбо- висівки), в горіхах, картоплі, пивних дріж д­
ксилази.
жах, моркві. Регулює вуглеводний обмін.
Розчинний у воді,
Є в будь-якій рослинній і тваринній клі­
досить стійкий в кисло­ тині; у великій кількості в дріжджах, про­
му середовищі, швидко рощених зернах злаків, висівках, пліснявих
руйнується в лужному; грибах.
термостійкий, але чут­
ливий до світла. Є ко­
ферментом різних окисл ю в ал ьн о-від н овл ю ваних систем, зокрема
флавінових оксидаз.
Розчинний у воді,
У дріжджах, поверхневих шарах зернітермостійкий; з кисло­ вок (висівки).
тою або лугом руйнує­
ться. Входить до скла­
ду ферменту ацетилази, що бере участь у
процесах дихання.
Розчинний у воді,
Міститься в зовнішніх ш арах насіння і
термостійкий. Входить в молодих проростках злаків, в арахісі, го­
до складу речовин- росі, в картоплі, капусті, томатах, гречці.
переносників енергії в Є активатором фосфорного, вуглеводного і
клітинах.
жирового обміну.
Розчинний у воді,
В дріжджах, насінні, проростках злаків.
термостійкий, світло­ В організмі він утворюється з піридоксалу
чутливий. Є кофермен­ і піридоксаміну.
том декарбоксилаз де­
яких амінокислот, вхо­
дить до складу трансаміназ.
Розчинний у воді,
У зелених рослинах, шпинаті, грибах,
нестійкий, легко руй­ дріжджах. Бере участь у біосинтезі тиміну,
нується при нагріванні, що входить до складу РНК, тобто, важли­
дії окислювачів, від- вий для росту і білкового обміну, при л іку­
новлювачів, світла.
ванні променевої хвороби.
115
Продовження
Назва, синонім
Хімічні властивості
Поширення, біохімічна роль
Розчинний у воді,
Входить до групи вітаміну В, міститься
термостійкий. Є ко­ у висівках, горіхах, моркві, листкових са­
ферментом гексокіна­ латах. Синтезується кишковою мікрофло­
зи, карбоксилази.
рою. Бере участь в обміні жирів, вуглеводів,
білків; лікує дерматити. В дефіциті практич­
но не буває.
Термостабільний,
Фактор Р, р-аміноПостійно міститься в рослинних і тва­
погано розчиняється у ринних тканинах.
бензойна кислота.
воді.
Інозит, біос-І, мезоРозчинний у воді.
Міститься в насінні, проростках, у дрі­
жджах.
інозит,
гексагідрокси
гексагідробензол.
Зустрічається в актиноміцетах, зелених
Розчинний у воді,
Вітамін В] 2, ціанкобаламін;
а-(5,6-диметил- термостійкий, на світлі рослинах. Прискорює синтез ДНК, а тим
бензимідазоліл)-кобал-а- розпадається. Є коен- самим ріст клітин, бере участь у створенні
мід-ціанід.
зимом
метіонін-син- червоних кров'яних тілець. Д уже важ ли­
вий для вагітних.
тази.
Розчинний у воді,
Вітамін С, аскорбіМіститься в зелених рослинах, картоплі,
дуж е
чутливий
до цибулі, редисці, лимонах, апельсинах, шип­
нова кислота *
окислення і нагріван­ шині, нестиглих волоських горіхах, чор­
ня, нестійкий. При збе­ ній смородині, червоному перці, актинідії —
ріганні рослин майже до 1 % Бере участь в окислювально-відповністю руйнується.
новлювальних реакціях. При недостачі ві­
таміну С кровоточать ясна, хитаються і ви­
падають зуби — (цинга).
Вітамін D; в його
Розчинний у жирах,
В організмі утворюється при ультра­
групу входять D2, D3, або термостійкий. Сприяє фіолетовому опроміненні з ергостерину,
холекальциферол, і D4. відкладанню кальцію в який міститься в зелених рослинах, грибах,
кістках.
особливо в олії. Антирахітичний фактор,
особливо важливий для дітей.
Вітамін Е, токоф е­
Розчинний у жирах,
В зелених частинах рослин міститься 10—
рол; у його групу вхо­ дуж е термостійкий,
40 мг % , в насінні до 80 мг % , в борошні
дять токофероли.
чутливий до світла і разового помолу, в олії з зародків жита
окислення.
і пшениці, в лляній і оливковій олії, шипши­
ні, кунжуті, арахісі, салаті.
Вітамін К; в його гру­
Розчинний у жирах,
Завжди міститься в хлоропластах, тобто
пу входять не менше світлочутливий,
в зеленій масі рослин. Сприяє згортанню
як п'ять
споріднених
крові при пораненнях.
сполук.
Вітамін F, до його
Розчинний у жирах,
Складова частина соняшникової, лляної,
групи входять кислоти: стійкий.
оливкової олії; міститься в насінні багатьох
лінолева, ліноленова.
жироолійних рослин. Захищає шкіру, вво­
диться до складу кремів.
Вітамін Р, цитрин.
Суміш флавонів:
В лимоні, червоному перці, шипшині, чаї,
еріодиктіолу і геспери- чорниці, чорній смородині. Підвищує стій­
тину; рутин. Важко кість і проникність стінок кровоносних су­
розчинні у воді.
дин, антисклеротичний фактор, протидіє
променевій хворобі.
Вітамін Т, термітин.
У дріж дж ах та інших грибах.
Формула точно не
наводиться. Розчиняє­
ться у воді і спиртах.
Стійкий до t°— 120 °С.
Вітамін Н, біотин,
біос-ІІ, коензим R.
Деякі вітаміни, наприклад А, нагрома­
джую ться в печінці й тому організм людини
м ож е деякий час обходитися цим запасом.
Однак здебільшого найважливіші вітаміни
(групи В, С) в організмі нагромаджуються
недостатньо й швидко настає нестача їх.
Необхідно слідкувати за тим, щоб вітаміни
були в їж і щодня. Особливо це важливо в
зимово-весняний період, коли в продуктах
внаслідок тривалого зберігання вміст вітамі­
нів дуж е знижується. Нестача вітамінів у хар­
чуванні призводить до авітамінозу. В крайніх
проявах це надзвичайно серйозні хвороби, що
закінчуються смертю: відсутність вітаміну С
призводить до цинги, або скорбуту; коли
в харчуванні немає вітаміну Blf розвивається
хвороба бері-бері, РР — пелагра. При негли­
бокому авітамінозі спостерігається втомлю­
19
ваність, лупиться й тріскається шкіра на руках
і ліктях, відбувається запалення слизових
оболонок, порушується процес травлення.
При надлишку деяких вітамінів, напри­
клад А, спричинюється своєрідне отруєння —
гіпервітаміноз. Не слід забувати, що вітамі­
ни — біологічно активні речовини і зловж и­
вати ними не слід. Дехто рекомендує при
простудних захворюваннях приймати до 1 г
і більше вітаміну С, тобто 10— 15 добових
норм. Цей захід дійсно допомагає, однак зло­
вживати цим не варто, оскільки настає неба­
жане звикання і в організмі виникають ф ер­
менти, які дуж е швидко руйнують вітамін,
і коли людина переходить на нормальне хар­
чування, у неї виявляються ознаки авітамінозу.
Вітаміни потрібні для життя не лише людям,
а й мікроорганізмам.
Стало відомо, що серед органічних речо­
вин є так звані антивітаміни. Вони мають
подібну до вітамінів структуру молекул, але
з деякими відмінностями. Ці молекули вхо­
дять у метаболізм, як і вітаміни, але через
ті відмінності не проходять його до кінця,
«запирають» його, а через це в усьому орга­
нізмі спостерігаються такі самі явища, як і при
нестачі вітамінів. Так, стрептоцид — антивіта­
мін для пара-амінобензойної кислоти (віта­
міну Р), який потрібен для багатьох інфекцій­
них мікроорганізмів, а також для росту моло­
дих організмів.
Найкращим регулятором задоволення по­
треби у вітамінах є сам організм, якому не­
обхідно давати свіжу й різноманітну їжу,
а вж е він сам відрегулює, скільки і чого йому
потрібно.
Збуджуючі засоби стимулюють діяльність
окремих органів або тканин чи цілого орга­
нізму. До найпоширеніших речовин рослин­
ного походження відносять насамперед ко­
феїн, який міститься в листках чаю й насінні
кави і який збудж ує центральну нервову си­
стему, а через це тонізує весь організм; він
ж е діє й сечогінно. Дуже сильно стимулює
центральну нервову систему стрихнін з насіння
строфанту, зумовлюючи загальне піднесення
всіх життєвих функцій, загострення зору, слу­
ху і больових відчуттів та посилюючи діяль­
ність серця, органів травлення і дихання. Кам­
фора з камфорного лавра, модрини та деяких
інших рослин стимулює діяльність серця і ди­
хання. Аналогічно діють синтетичні корді­
амін і коразол. Алкалоїд ефедрин з ефедри
хвощової зумовлює стимуляцію симпатичної
нервової і судинної систем. Його синтетич­
ний аналог фенамін застосовують проти втоми,
він загострює увагу, слух і зір.
Велику групу збуджуючих, тонізуючих
речовин становлять сполуки з женьшеня, ара­
лії манчжурської, заманихи високої, елеутерокока колючого, а також із левзеї, арніки,
лимонника китайського, родіоли рожевої й
тирличу жовтого. Вони мають різну хімічну
природу, належать здебільшого до стероїдних
і тритерпенових глікозидів, до похідних лігнанів, але всіх їх поєднує спільна дія на орга­
нізм людини. Вони тонізують життєві процеси,
нормалізують кровообіг, дихання і травлення
й знімають скам'янілість і скутість, зумовле­
ну стресами і спазмами гладеньких м'язів.
Через це ці речовини називають антистресо­
вими або адаптогенами, бо вони підвищують
здатність людини пристосовуватися до стресо­
вих ситуацій. Вони особливо важливі в наш час
підвищених швидкостей, нервово-емоційного
напруження.
Анестезуючі (знеболюючі) засоби. Вони
викликають втрату відчуття болю на тому
місці, де були нанесені. Найпершим засобом
було застосовано кокаїн — алкалоїд з рослини
кока. Оскільки цей препарат небезпечний
(потрапивши у кров, він спричинює звуження
судин головного мозку, зупинку дихання і
смерть), у медицині найчастіше застосовують
синтетичні аналоги кокаїну — новокаїн, дикаїн, тропокаїн тощо, а також виділений з
середньоазійської березки ш орсткої конво­
каїн.
Жовчогінні засоби. Жовч, що утворюєть­
ся в печінці і нагромаджується в жовчному
міхурі, виділяється в дванадцятипалу кишку
(після прийняття їж і і проходження її з шлун­
ку в кишечник). Жовч містить ферменти, що
розщеплюють жири, і речовини, які сприяють
проходженню жирових речовин у кров і за­
своєнню їх організмом. При слабкій секре­
ції жовчі їж а не перетравлюється належним
чином, а в жовчному міхурі відбувається
кристалізація жовчних кислот з утворенням
піску і камінців, які можуть перекрити жовчні
протоки і спричинити захворювання з дуж е
тяжкими наслідками. В жовчному міхурі й
протоках часто бувають і запалення, утворює­
ться надлишок слизу і розводяться сторонні
мікроорганізми. Подібні захворювання печін­
ки надзвичайно посилені в наш час через п о ­
стійне подразнювання печінки хімічними
чинниками, особливо алкоголем, а через це
знижується працездатність, опірність організ­
му до інфекцій. Посилення секреції жовчі
сприяє видаленню піску і дрібних камінців,
слизу, мікроорганізмів, а отже, оздоровленню
всієї цієї сфери й поліпшенню процесу трав­
лення, ліквідації застійних явищ. Жовчогінні
властивості притаманні деяким ефірним оліям
(м'ятна, ментол), які входять до складу чесь­
кого препарату холагол або до препарату
ровахол, що виготовляється в НДР. Ці ефірні
олії скорочують м'язи жовчного міхура, які
й виштовхують жовч. Жирні олії, наприклад
оливкова (прованська) чи персикова, також
сприяють секреції жовчі, а головним чином
знімають спазм і розріджують саму жовч,
через що вона виливається легше через про­
токи. Шипшина, «приймочки» кукурудзи, па­
рило звичайне, хвощ польовий, ласкавець
золотистий — також типові жовчогінні рос­
лини.
Сечогінні засоби. Чай, кава, какао мають
сильні діуретичні властивості завдяки коф еї­
нові, близьким до нього сполукам. Механізм
дії цих речовин на виділення сечі полягає в то ­
му, що під їхнім впливом розширюються суди­
ни в нирках, посилюється приплив крові й по­
легшується виділення сечі. Цікаво, що за своєю
хімічною будовою названі алкалоїди близько
стоять до сечової кислоти, яка утворюється
при обміні азотистих речовин у клітинах тва-
20
ринного організму й потребує виведення з
сечею.
Чимало й інших речовин сприяють виді­
ленню сечі, хоч фізіологічні та біохімічні
причини такої дії у них дещо інші. Сечогінну
дію виявляють такі рослини: остудник, оман,
кукурудза (стовпчики приймочок — «волос­
ся»), любисток, «плоди» ялівцю, морська ци­
буля, корені первоцвіту, насіння петрушки,
собача кропива звичайна, листя мучниці зви­
чайної, хвощ польовий та багато інших. Д іу­
рез посилює і вживання будь-яких рослинних
чаїв і напарів проти інших захворювань.
В'яжучі засоби — речовини рослинного
походження (таніни, дубильні речовини), які
зумовлюють згортання білка, внаслідок чого
білкові мембрани втрачають воду, ущільню­
ються, кровоносні капіляри звужуються на­
стільки, що лейкоцити (білі тільця крові) не
можуть крізь них проходити. Шкіра, слизові
покриви ніби терпнуть, у роті від них в'яже,
відчувається терпкий смак. Однак клітини і
тканини зберігають життєдіяльність, і після
видалення в'яж учих речовин повністю віднов­
люють свою життєдіяльність. У шлунку і киш­
ках в'яж учі речовини осаджують білки їж і і
слизу, так що з них утворюються плівки, які
захищають стінки органів травлення від по­
дразнень. Через це автоматичні хвилеподібні
скорочення гладеньких м ’язів, які проганяють
харчові маси через кишечник, уповільнюються
або й припиняються. Тому харчові маси довше
затримуються в кишках, з них більше погли­
нається води, і калові маси стають твердими.
Пронос під дією в'яж учих речовин припиняє­
ться, а тому їх часто застосовують саме з
такою метою.
До того ж більшість в'яж учих речовин
припиняє діяльність мікрофлори, затримуючи
поділ клітин і створюючи несприятливі умови.
В'яжучі речовини припиняють і кровотечу,
сприяючи зсіданню білків крові (наприклад,
при геморої).
В'яжучі речовини застосовують і тоді, ко­
ли необхідно ущільнити шкіру, зменшити ді­
яльність залоз, припинити погані запахи від
тіла.
В'яжучі засоби одержують з кори дуба,
калини, вільхи сірої, а також з її шишок, коре­
невищ родовика, змійовика, калгану, коренів
і листя бадану товстолистого, трави водяного
перцю, грициків, з листя шавлії й мучниці,
з насіння щавлю, з плодів чорниць і черемхи
та з чаю.
Кровоспинні засоби. Для того, щоб зупи­
нити кровотечу, необхідно зменшити приплив
крові до ураженого місця і зумовити утво­
рення згустка крові (тромба), який перекри­
ває уш коджену судину чи капіляр. Перше
досягається за допомогою дубильних (в'яж у­
чих) засобів, які зумовлюють звуження судин
і капілярів і зменшують тиск крові. Одночасно
вони сприяють і утворенню згустка. В організмі
людини згортанням крові керує вітамін К, або
філохінон, який є в багатьох рослинах у скла­
ді фотосинтезуючих органів. До рослин з та­
кими властивостями належать грицики, кро­
пива дводомна, деревій, меландрій білий та
родовик лікарський. Для зовнішньої обробки
свіжих подряпин придатні в'яж учі засоби. Для
внутрішніх кровотеч з матки і легень засто­
совують рідкий екстракт з водяного перцю
за методом академіка Кравкова, для зупинки
маткових кровотеч — препарати з ріж ків
(Claviceps purpurea — грибного захворювання
жита) і жовтокореня канадського Hydrastis
canadensis.
Відхаркувальні засоби. Це — лікувальні
речовини, що сприяють видаленню мокротин­
ня (бронхіального секрету) з дихальних ш ля­
хів. їх приймають усередину, вони діють на
слизову оболонку шлунка, а через неї п о ­
дразнення передається або ж рефлекторно на
легені, або ж через блювотний центр знову
ж таки на легені. В легенях відбувається про­
цес розрідження мокротиння й нагромаджен­
ня його в великих трахеях і бронхах, звідки
воно вже легше видаляється кашлем. При за­
тримці мокротиння в легенях воно може загнитися й призвести до дуж е тяжких наслідків.
Відхаркувальною дією характеризуються ко­
рінь іпекакуани (блювотний корінь) з дію­
чою речовиною еметином, сенега, мильний
корінь і синюха, що містять сапоніни, мишатник, корінь алтеї і солодки та багно болотяне.
Глистогінні засоби (гельмінтоциди) — це
речовини, які вбивають або принаймні при­
гнічують круглих і стьожкових червів (гли­
стів), що паразитують у кишечнику людини.
Отрути проти глистів звичайно токсичні й для
людини, тому застосовують їх у таких дозах
і формах, щоб не спричинити тяж ких наслід­
ків для пацієнта. Перед застосуванням глисто­
гінних заходів необхідно визначити види па­
разитів і відповідно до цього застосувати ті
чи інші препарати.
Проти круглих червів, особливо аскарид,
застосовують цитварний полин, у якому є
згубний для них сантонін. Сантонін отруйний
і для людини, але його вживають разом з по­
слаблюючим препаратом, щоб прискорити
перистальтику й видалити мертвих і пригніче­
них живих червів разом із залишками санто­
ніну та каловими масами. Речовини чоловічої
папороті (Dryopteris filix-mas) діють проти
стьожкових глистів і хоч вони їх і не вби­
вають, зате паралізують їхні нервову і м 'язо­
ву системи, так що глисти втрачають здатність
удержуватися присосками на слизовій обо­
лонці кишечника. В цьому випадку додають
і проносні засоби, щоб прискорити видален­
ня отрути з організму людини разом з пара­
лізованими червами, які згодом можуть ожити.
Глистогінні властивості притаманні й гар­
бузовому насінню; алкалоїд міститься в сіру­
вато-зеленій тоненькій плівці на насінні і він
вигідний тим, що зовсім нешкідливий для лю ­
дини.
Серед тропічної та субтропічної флори
також є рослини з сильними антигельмінтними властивостями. Це, зокрема, свіжі квіти
кусо (Hadema abyssinica), в яких є ефіри ф лоро­
глюцину з масляними кислотами, аналогічні
сполукам чоловічої папороті. Інша відома
рослина Mallotus philyppiensis служить для
виготовлення препарату «камала», який мі­
стить у собі смолоподібний ротлерин (також
похідна речовина флороглюцину).
21
Інсектицидні рослини. Для боротьби з
шкідливими й паразитичними комахами ба­
жано застосовувати не тільки синтетичні хі­
мічні засоби, які, незважаючи на їхню високу
ефективність, створюють небезпеку забруд­
нення навколишнього середовища, попутного
знищення корисних комах і отруєння людини
залишками, що потрапляють у харчові про­
дукти, у воду і повітря. Природні інсекти­
цидні речовини є в багатьох рослинах, вони
швидко зникають у природних умовах, і:~ретворюючись на нешкідливі сполуки під впли­
вом фізико-хімічних умов та мікроорганіз­
мів. Отруйними для комах можуть бути
алкалоїди, глікозиди, сапоніни, ефірні олії та
інші сполуки, які виникли в рослинах для
захисту від поїдання тваринами.
Серед найвідоміших у домашньому вж ит­
ку інсектицидних рослин слід назвати дал­
матську ромашку, порошок з якої — піретрум — застосовують проти вошей, блощиць
та бліх. Якоюсь мірою гііретрумоподібною дією
відзначаються й ін. види ромашок. Промис­
лове значення має анабазис, з якого видобу­
вають алкалоїд анабазин, який становить не
менше ЗО % інсектицидного препарату анабазин-сульфату. Схож у дію на комах виявляють
і порошки та екстракти тютюну й махорки,
які містять аналогічний анабазинові алкалоїд
нікотин. Інсектицидну дію виявляють і різні
ломиноси, гармала (могильник), цикламени, че­
мериця, мильнянки, рицина (Ricinus communis),
солянки (Halostachys caspica, Halocnemum
strobilaceum), різні види рододендрона (Rhodo­
dendron), лещиця і томати, які можна застосо­
вувати як інсектициди кишкової дії.
Для контактного впливу на комах можуть
бути перспективними види сокирок (аконіту),
живокосту (Delphinium), трав'янистих софор
(Goebelia alopecuroides, G. pachycarpa), соля­
нок (Halostachys, Halocuemum), бархатного де­
рева (Phellodendron amurense), багна (Ledum
palustre).
Листя волоського горіха містить летку
речовину юглон, яка відганяє комах. Часом
листки розкладають серед одягу проти молі.
Ще кращу дію виявляє лаванда, надаючи одя­
гові приємного запаху.
Зелене листя томату містить соланін, який
токсичний для комах, а тому подрібнене на
каш ку листя і витяжки з нього застосовують
для боротьби з шкідниками сільськогосподар­
ських культур.
Таким чином, лікувальні властивості л і­
карських рослин зумовлюються наявністю
різноманітних активних речовин, які ви­
являють фізіологічний вплив на організм лю ­
дини або на збудників інфекційних захворю­
вань. Деякі з цих речовин виявляють цілющу
дію лише в дуж е малих дозах, а при більших
спричинюють тяж ке отруєння. Діючі речовини
розподілені в рослинах не рівномірно, а нагро­
маджуються в певних органах і в певну пору
року, про що згадується у відповідних статтях.
У рослині рідко коли міститься лише одна
активна сполука. Частіше активний комплекс
представлений цілою родиною споріднених
продуктів метаболізму, здатних перетворюва­
тись на активну форму. Вміст активних ре­
човин у зібраній сировині також значно коли­
вається залежно від генетичних властивостей
самих рослин, від впливу грунтово-кліматич­
них умов місцезростання, способу сушіння
рослин та від багатьох інших причин, які зде­
більшого неможливо врахувати. Тому вже
здавна наукова медицина намагається виділи­
ти й застосувати активну речовину в чистому
вигляді, щоб можна було точно дозувати її
кількість і позбутися можливих побічних впли­
вів від сторонніх речовин. Дозовані препарати
з рослин дістали назву галенових (на честь
давньоримського лікаря Галена, одного з за­
сновників офіцинальної медицини), а повністю
очищені від домішок — неогаленових пре­
паратів.
Однак цей напрям має разом з тим певні
вади. Активна речовина, потрапляючи в орга­
нізм людини в супроводі своїх хімічно спо­
ріднених сполук, діє здебільшого повільніше,
триваліший час і з меншими побічними еф ек­
тами, ніж тоді, коли застосовувати чисту р е­
човину. Ось чому лікарі-фітотерапевти від­
дають перевагу застосуванню лікарських
рослин у цілому вигляді. Більше того, в усіх
народних медицинах рекомендується застосу­
вання не окремих рослин, а зборів, тобто су­
мішей з кількох рослин (у деяких випадках до
70). Уславлений Авіценна також не раз реко­
мендував давати хворому не одну траву, а
суміш трав з однаковою дією на організм,
бо ця дія в такому випадку буде певніша.
Як бачимо, справа тут з біохімічного і ф ізіо­
логічного боку ще більше заплутується, бо
в дію вступають десятки й сотні речовин.
Взаємодія між ними може бути зовсім різна.
В такому випадку, коли вплив однієї речовини
додається або віднімається від впливу іншої
речовини, говорять про адитивну дію. Речови­
ни, однак, можуть і взаємно припиняти дію
одна одної, і тоді говорять про антагонізм ре­
човин. Нарешті часто бувають і такі комбі­
нації, коли зовсім неактивна в чистому вигля­
ді сполука значно посилює дію активної. Це
явище називається синергізмом. У таких
складних умовах дозування активних речовин
майже випадає з-під контролю лікаря, бо він
не може точно знати, як будуть реагувати
м іж собою численні чинники суміші та ще
й при різному стані сприймаючого організму,
адж е пацієнти відрізняються один від одного,
кож ен має свою властиву чутливість, яка до
того ще й змінюється протягом доби й залежно
від розвитку хвороби. За таких умов лікування
значною мірою стає не наукою, а мистецтвом
і великою мірою залежить від інтуїції й та­
ланту лікаря.
Дуже важливе значення має форма виго­
товлення і застосування ліків. Здебільшого
в нашій фітотерапії використовуються вису­
шені трави чи плоди, які заварюються окро­
пом за вказаним у лікарському прописі час.
Після цього слід зцідити чай, оскільки про­
довження екстрагування веде до вилучення
небажаних речовин і до погіршення властиво­
стей виготовленого розчину. Так само суворо
треба дотримуватися й інших рекомендацій.
Не слід використовувати для настойок чи­
стий спирт, який вилужуватиме зовсім інші
22
речовини, і співвідношення діючих сполук у
такому екстракті буде невідповідним. Необхід­
но дбайливо стежити за якістю сухої лікар­
ської сировини, не допускати її змін, почор­
ніння, пліснявіння, прілості, бо це замість
лікування може призвести до серйозного
отруєння. Кожен вид сировини має допустимі
строки зберігання.
Сучасна техніка швидкого заморожування,
ліофілізації (висушування на холоді) та екс­
трагування з використанням адсорбентів дає
змогу виготовляти ліки з рослин економіч­
ніше і з більшою ефективністю. Над цим пра­
цює нині наука.
Лікарські рослини заготовляють у природі,
але це часом призводить до їхнього зникнен­
ня, а тому вже з давніх часів їх вирощують
у культурі (аптекарські городи Петра І, які
дали початок сучасним ботанічним садам).
Звичайно, не всі види рослин легко переходять
у культуру, але до цього слід прагнути. Су­
часна біологія має засоби й можливості виро­
щування практично всіх важливих рослин
або ж культивування ізольовано біологічної
маси, як це робиться вже для женьшеня чи
раувольфії зміїної.
Біохімія рослин — багатюще, нескінченно
різноманітне, невичерпне джерело речовин і
засобів, які забезпечують здорове, щасливе
і повноцінне життя людей.
Академік А Н УРСР\А. М . ГродзїнськийТ]
ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ
І ЗАСТОСУВАННЯ ЇХ
25
АБРИКОС ЗВИЧАЙНИЙ,
мореля, жерделя, рурега;
абрикос обыкновенный
Armeniaca vulgaris —
листопадне дерево, рідше кущ
родини розових. Листки чергові,
ш ирокі, яйцевидно-округлі, при
основі м айж е серцевидні, цілісні,
нерівнопилчасті. Квітки двоста­
теві, м айж е сидячі, 5-пелюсткові,
білі або рож еві, одиничні, рід­
ше — по дві в листкових пазухах.
П лід — соковито-м 'ясиста кістян­
ка, оранж ева або ж овта, з бархатистоопуш еною поверхнею. Цві­
те у квітні — травні.
Пош ирення. В дикому стані трап­
ляється на Кавказі, в Туркменії.
На У країні вирощ ую ть як про­
мислову культуру в південних об­
ластях, рідш е — в Л ісостепу й на
Поліссі.
Сировина. Використовують плоди,
насіння та абрикосову камедь.
Хімічний склад. М 'якуш плодів
містить близько 27 % цукрів
(переваж но сахароза), понад 2,5 %
органічних кислот (яблучна, л и ­
монна, саліцилова, винна), пекти­
ни (1 % ), бета-каротин (1,6 мг % ),
аскорбінову кислоту (10 м г% ),
тіамін, рибофлавін, флавоноїди,
калій (305 мг %), залізо, срібло
тощо. У насінні є ж ирна олія
(ЗО—5 0% ), емульсин, глікозид
амигдалін (у дикорослого абри­
коса); в камеді є арабіноза (41 % ),
галактоза (44 % ), глю куронова
кислота (16 % ), м інеральні та біл ­
кові речовини.
Використання. Л ікувальна цін­
ність плодів абрикоса зумовлена
високим вмістом у них вітамінів,
мікро- і м акроелементів, цукрів
тощо. Так, 100 г абрикосів впли­
вають на процес кровотворення
так само, як 40 мг заліза або 250 г
свіж ої печінки. Свіжі абрикоси
корисно вживати під час вагітно­
сті, при анемії, захворюваннях
шкіри, слизової оболонки рото­
вої порожнини, при трофічних
виразках гомілки, при серцевосудинних захворю ваннях, що су­
проводяться набряками. В остан­
ньому випадку корисно практи ку­
вати один раз на тиж день роз­
вантаж увальний день (протягом
дня за 4 рази рівними порціями
з'їдаю ть 300 г намоченої кураги
і випивають 0,5 л абрикосового
соку з м'якуш ем). Сушені абри­
коси (урюк, курага) реком енду­
ють при атеросклерозі, коронар­
ній недостатності як дж ерело
добре засвою ваного калію. Дітям
реком ендується вж ивати свіж і
абрикоси при гіпо- й авітамінозах.
При сонячних опіках лиця вико­
ристовую ть маски з свіж ого абри­
косового соку.
Хворим на діабет і ож иріння свіж і
й сушені абрикоси слід вживати
в обм еж еній кількості.
Недоцільно призначати абрикоси
для лікування і профілактики
гіпо- та авітам інозу провітаміну
А хворим на печінку та хворим
зі зниженою ф ункцією щ итовид­
ної залози, оскільки в цих випад­
ках каротин не засвоюється.
Насіння йде на виготовлення абри ­
косової олії, яку використовую ть
так само, як персикову або м игда­
леву олію. С пож ивається насіння
і в харчуванні. Вживати насіння
в їж у треба обереж но, не більш е
як по 20 г за один раз, щоб не
отруїтися. А брикосова камедь
(Gumini Arm eniacae) виробляється
у вигляді порош ку білого або ж о в ­
туватого кольору й інколи ви­
користовується як обволікаю чий
засіб.
У китайській народній медицині
насіння абрикосів у чистому виг­
ляді використовую ть як заспокій­
ливий засіб при каш лі та гикав­
ці, в суміш і з іншими лікарськи­
ми рослинами — при бронхіті,
трахеїті, ларингіті, коклю ш і та
нефриті.
АБУТИЛОН ТЕОФРАСТА,
канатник;
канатник Теофраста
Abutilon theophrastii —
однорічна трав'яниста рослина
родини мальвових. Уся рослина
вкрита м 'яким и відлеглими волос­
ками. Стебло пряме, 40— 150 см
заввишки. Листки чергові, великі,
округло-серцевидні, цілісні, довгочереш кові. Квітки правильні,
двостатеві, ж овті, 5-пелюсткові,
одиничні або в китицевидно-вологистих суцвіттях. П лід — склад­
на листянка. Ц віте у червні —
серпні.
Пош ирення. Росте на засмічених
місцях у Л ісостепу та в Степу.
Сировина. Використовують квіт­
ки, листя, коріння і насіння. Рос­
ли н а неоф іцинальна.
Хімічний склад. Корені абути­
лону м істять сапоніни і ф л аво­
ноїди; листки — рутин; у насінні
є ж ирна олія (16— 19% ), білки
(20 % ), сліди алкалоїдів.
Використання. В народній м еди­
цині А. т. досить ш ироко засто­
совували. Так, настій квіток ви­
користовували як потогінний за ­
сіб, відвар коріння — як замінник
алте'і лікарської (від кашлю, за ­
хворю вань шкіри, що супрово­
дяться запаленнями, від проносу
і гастралгії). П репарати з листя
використовували при лікуванні
гонореї, карбункулів, як рано­
загою вальні й тонізую чі засоби.
Ще популярніш им, особливо в
китайській та тібетській меди­
цині, було насіння. Його викори­
стовували як протигарячковий,
пом'якш увальний, обволікаючий,
в'яж учий, послаблю ючий і сечо­
гінний засіб. Ним лікували дизен­
терію, хронічний апендицит, за ­
хворю вання очей, зокрем а к ата­
ракту.
26
З
4
АВОКАДО,
АВРАН ЛІКАРСЬКИЙ,
цій. Як серцевий засіб А. л. д о­
персея американська, алігато- бождерево, лихоманкова тра­ цільно вж ивати разом зі слизисти­
рова груша;
ва, жовчинець лікарський, гра- ми відварами, щоб уникнути под­
разнень ш лунка і кишок. В офіциавокадо
ціола, благодатка;
нальній медицині А. л. входить
Persea атетїсапа —
авран лекарственный
до
мікстури
за
прописом
вічнозелена плодова тропічна рос­ Gratiola officinalis —
М. Н. Здренко.
лина родини лаврових. Дерево до
20 м заввишки. Листки цілокраї,
видовж енояйцевидні або еліпсоїд­
ні, 10—20 см завдовж ки і 3—
10 см завширш ки. Квітки дрібні,
двостатеві, зеленаво-ж овті, зібра­
ні в невелику волоть або напівзонтик. П лід — м'ясиста кістянка;
формою і розміром схож ий на
грушу.
Поширення. Батьківщ ина — Ц ент­
ральна Америка, південна частина
М ексіки. В СРСР — у культурі
(Чорноморське узб ереж ж я Кав­
казу).
Сировина. Як дієтичний і л іку ­
вальний продукт вживаю ть плоди.
В народній медицині, крім цього,
використовую ть листя і ш кірку
плодів.
Хімічний склад. До складу пло­
дів входять ж ири (до ЗО % ), білки
(1,5—4 % ), вітаміни (А, В,, Be, РР,
К, пантотенова кислота), невели­
ка кількість цукрів, солі калію,
натрію, фосфору, заліза, кальцію
тощо. Листки містять абакатин,
який за якостями і дією п ере­
вищ ує алкал оїд теобромін.
Використання. Плоди використо­
вують свіж ими, в салатах, к ре­
мах, пюре, супах, для приготу­
вання бутербродів і виготовлення
морозива; їх консервую ть і зам о­
рож ую ть. Корисно вживати плоди
при анемії, атеросклерозі, ц ук ро­
вому діабеті, гіпертонії, при за­
хворю ваннях ш лунково-киш ково­
го тракту, особливо при гастри­
тах зі зниж еною кислотністю
ш лункового соку. М ’якуш плодів
використовую ть і для виготовлен­
ня косметичних кремів. Відвар
листя і ш кірку плодів викори­
стовую ть як глистогінний засіб
і при лікуванні ентеритів. У Ф ран­
ції на основі олії авокадо створено
препарат, яким лікую ть екземи,
склеродермію , артрози, ураж ення
м іж зубної тканини
багаторічна трав'яниста рослина
родини ранникових. Стебло пря­
ме, біля основи червоно-ф іолето­
ве, на верхівці чотиригранне, 15—
20 см заввишки. Листки сидячі,
супротивні, ланцетні, крапчастозалозисті; нижні — тупі, м айж е
цілокраї, реш та — пилчасті, гост­
рі. Квітки пазушні, одиничні, дво­
статеві, неправильні, білі. П лід —
коробочка. Цвіте у червні — ве­
ресні.
Поширення. Росте на вологих мі­
сцях, на луках, по берегах річок
по всій території України.
Заготівля і зберігання. Заготов­
ляю ть надземну частину рослини
(Herba gratiolae) незадовго до
цвітіння або коріння — восени.
Сушать на горищі або під нам е­
том. Зберігаю ть у сухих примі­
щеннях. Строк придатності —
З роки. Аптеками рослина не від­
пускається.
Хімічний склад. Трава А. л. мі­
стить близько 0,3 % глікозидів
(граціолінін, граціотоксин, граціозид, граціолін), сапоніни, гіркоти,
смолисті речовини, кислоти (бетулінову, граціолінову, дубильну,
яблучну і жирні).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати А. л. д і­
ють на серце подібно до д ії на­
перстянки великоквіт ковоі. Вони
мають сечогінні, проносні, глисто­
гінні та дермотонічні властиво­
сті. В народній медицині рослину
використовую ть при серцевій не­
достатності, що супроводиться
асцитом, при жовтяниці, хворо­
бах печінки, запорах, глистяній
інвазії (аскаридами), хронічних
захворю ваннях ш кіри (свербець,
короста, трофічна виразка, екзе­
ма, різні рани, висипання, лишай),
для лікування забитих місць, з
метою посилення пологової діял ь­
ності та при відсутності м енструа­
Лікарські формк і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чай ­
на лож ка на 1 склянку води) п'ють
по 1 столовій лож ці через 2—3 го­
дини як серцевий засіб і при ж овтяни­
ці; відвар трави (половина чайної л о ж ­
ки на 1 склянку води) вживають по
1 чайній лож ці через 15—20 хв як
глистогінний засіб; відвар коріння (2—
7 г на 360 мл води) п'ють по столовій
лож ці на прийом як проносний засіб;
настій трави і коріння (по 2 г на 200 мл
води) приймають по столовій лож ці
З—4 рази на день як сечогінний засіб.
ЗОВНІШНЬО — компреси з настою тра­
ви (2 чайні лож ки на 1 склянку окро­
пу); мазь із соку рослини, змішаного
з жировою основою у співвідношенні
1 :1 ; свіж у потовчену траву приклада­
ють до забитих місць. Авран — отруйна
рослина! Вживати тільки за порадою
і під наглядом лікаря.
27
АГАВА АМЕРИКАНСЬКА
агава американская
Agave americana —
АГАЛИК-ТРАВА ГІРСЬКА
букашник горный
Jasione m ontana —
багаторічна трав'яниста рослина
родини агавових. Стебло укороче­
не, біля основи має розетку видов­
жених м ’ясистих листків з ш ипу­
ватим краєм. Квітки двостатеві,
зеленаво-ж овті, на високому квіт­
коносі, в багатоквітковій волоті.
Плід — коробочка. Цвіте на 15—
ЗО році життя, після чого вся
надземна частина відмирає, а з
кореневищ а утворю ю ться нові п а­
гони.
Поширення. Батьківщ ина — Пів­
денна Америка. В СРСР вирощ у­
ють як кімнатну та оранж ерейну
декоративну рослину, а на Крим­
ськом у та К авказькому узб ереж ­
ж ях Чорного м оря — у відкрито­
му грунті.
Сировина. Використовують листя,
сік і порош ок з висуш еного лис­
тя. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Л истки містять
стероїдні сапоніни. Серцевина
ниж ньої частини квітконоса бага­
та на цукри.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. За фарм акологічною
дією А. а. схож а на алое дерево­
видне. Її використовую ть як зне­
зараж ую чий, протизапальний, бо­
летамувальний, ж арозн иж уваль­
ний та відхаркувальний засіб.
Цілі листки, попередньо очищені
від ш кірки, прикладаю ть до ран
і наривів, використовую ть при іш і­
асі, ревматизмі та інших захворю ­
ваннях суглобів. Свіжий сік, на­
стій або порош ок рекомендую ть
при захворю ваннях легень, ш лун­
ково-киш кового тракту (гастрити,
коліти), при захворю ваннях печін­
ки, при жовтяниці.
дворічна трав'яниста м'якош орсткоопуш ена рослина родини дзво­
никових. Стебло прямостояче,
просте або розгалуж ене, 15—
100 см заввишки. Листки чергові,
цілісні; нижні — видовж еноклиновидні, виїмчасті, верхні — л і­
нійно-довгасті, тупі. Квітки д в о ­
статеві, правильні, голубі, зібрані
густими верхівковими головками.
П лід — коробочка. Цвіте у черв­
ні — серпні.
Пош ирення. Росте в соснових л і­
сах, на піщаних місцях у лісових
та лісостепових районах.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава містить
флавоноїди, інулін.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання.
Експериментально
з ’ясовано, що рослина виявляє
гемостатичну дію. В народній м е­
дицині настій трави вж иваю ть при
головних болях, запамороченні,
безсонні, болях у ш лунку, при ж і­
ночих захворю ваннях та як сеч о­
гінний засіб. У відварі трави к у ­
пають дистрофічних дітей.
Лікарські форми і застосування. Сві­
жий сік п’ють по 20 крапель на сто­
лову л о ж ку води тричі на день до їди.
Настій подрібненого свіж ого листя
(50 г на 1 склянку води кім натної тем­
ператури, настоюють 6 годин, процід­
жують) приймають по 1 столовій лож ці
тричі на день до їди. Порошок з листя
вживають по 0,2—0,5 г тричі на день
до їди. При ш лункових хворобах (особ­
ливо при диспепсії) суміш 1—5 чайних
лож ечок соку агави і 1 столової лож ки
відвару п о л и н у гіркого розводять у 0,5 л
кип'яченої води і п'ю ть ПО І столовій
лож ці тричі на день.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова л о ж ­
ка сировини на 200 мл окропу, настою­
ють ЗО хв) по 1 столовій лож ці 3—
4 рази на день.
28
8
АГРУС ЗВИЧАЙНИЙ
крыжовник обыкновенный
Grossularia reclinata —
Хімічний склад. Плоди агрусу АДОКСА МУСКУСНА,
м істять 6— 10 % цукрів (ф рукто­ пижмачка;
за, глюкоза, сахароза), до 2,3% адокса мускусная
багаторічна рослина родини аг­ органічних кислот (переважно A doxa moschatellina —
русових. Кущ заввишки 60— лимонна і яблучна), близько багаторічна трав'яниста рослина
150 см з колючими пагонами. Л и­ 1 % пектинових речовин, близько родини адоксових, 5— 15 см зав­
стки 3—5-лопатеві( зубчасті. Квіт­ 2 % клітковини, аскорбінову кис­ вишки; має мускусний запах.
ки сидячі, з зеленуватими, чер­ л оту (25—ЗО м г% ), каротин (0,2 Прикореневі листки (1—3) двічівонуватими
або
пурпуровими м г% ), вітамін Е (0,56 м г% ), трійчастоскладні, довгочереш копелюстками, одиничні або в 2— ф олієву кислоту, ф енольні спо­ ві; стеблових листків два, вони
3-квіткових китицях. П лоди (не­ луки (катехіни, лейкоантоціани, трійчасті, розміщ ені супротивно
справж ня ягода) округлі або ви­ антоціани, флавоноли, фенольні біля середини квітконосного стеб­
довж ені, забарвлені в білий, ж ов­ кислоти), сполуки калію, заліза, ла. Квітки дрібні, правильні,
тий, рожевий, червоний або чор­ йоду, міді, марганцю, ф тору та двостатеві, ж овтаво-зелені, в го­
ний колір. Цвіте у травні — черв­ цинку.
ловчастих суцвіттях на верхівці
Фармакологічні властивості і ви­ стебла. П лід — кістянка. Цвіте
ні.
Поширення. Вирощують у садах користання. В народній медицині у квітні — травні.
агрус використовую ть як віта­ Поширення. Росте в листяних
в усіх районах України.
Заготівля і зберігання. З зелених мінний, сечогінний, ж овчогінний лісах, по чагарниках майже по
і напівстиглих ягід виготовляють та послаблю ючий засіб, як засіб, всій території України, крім Пів­
компоти та варення, із стиглих — що нормалізує артеріальний тиск, денного Степу.
соки, вина, мармелад, начинку протидіє новоутворенням.
Сировина. Використовують к о ­
для цукерок тощо. Ягоди можна Корисно вживати агрус при ате­ ріння, яке заготовляю ть восени.
росклерозі, крововиливах, п о в 'я­ Рослина неоф іцинальна.
сушити або маринувати.
заних із зниженням міцності Хімічний склад. Трава містить
кровоносних капілярів, при гіпер­ дубильні речовини, кавову і р-к у ­
тонії, анемії, послабленні д іял ь­ марову кислоти, 6-лактон; у к о ­
ності ш лунково-киш кового т р ак ­ ренях є еф ірна олія.
ту, при хронічних запорах, захво­ Фармакологічні властивості і ви­
рюваннях нирок і сечового м іхура. користання. Ефірна олія А. м.
При поруш енні обміну речовин виявляє спазмолітичну дію. На­
і ож ирінні реком ендується вж и­ стій коріння має антимікробні
вати протягом 3—4 тиж нів багато та ранозагою вальні властивості
ягід агрусу з одночасним обм е­ і застосовується зовнішньо у ви­
женням калорійності їж і.
гляді компресів і обмивань при
ПРОТИПОКАЗАНО вживати аг­ лікуванні гнійних ран.
рус при виразковій хворобі ш лун­ Лікарські форми 1 застосування.
ка і дванадцятипалої киш ки в ста­ ЗОВНІШНЬО — настій (20 г подріб­
дії загострення, при ентеритах неного коріння на 200 мл окропу,
і колітах, що супроводяться про­ настоюють кілька годин у термосі,
проціджують) для компресів і обми­
носом.
вань.
29
9___________________
АЇР ТРОСТИНОВИЙ,
лепеха звичайна, татарське зіл­
ля, ірниця, шуварник, сашина,
гавір;
аир болотны й
Acorus calamus —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ароїдних. К ореневищ е
товсте, циліндричне, звивисте,
ж овтаво-зелене, вкрите зверху по
спіралі темними широкими лист­
ковими рубцями, розташ оване
горизонтально, майж е на поверх­
ні. Стебло прямостояче, нерозгалуж ене, сплюснуте, з одного
боку ж олобкувате, з другого —
гостроребристе, 80— 125 см зав­
вишки. Листки мечовидні. Квітки
дрібні, зеленаво-ж овті, двоста­
теві, зібрані в початок. Плід —
ш кіряста червона ягода. Цвіте
у травні — липні.
Поширення. Росте майже по всій
території України по берегах
річок і водойм, на болотах і бо
лотистих луках, по днищах балок.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовують сушені і свіж і коре­
невища (Rhizoma Calami). Для
сушіння кореневищ а викопують
восени і рано навесні, миють,
пров'ялю ю ть на відкритому по­
вітрі, розрізаю ть на куски 15—
20 см і суш ать у суш арках при
температурі 25—30°. Сухої сиро­
вини виходить 22—23 % . Сиро­
вина гігроскопічна, тому її слід
зберігати в сухому місці в за­
критій тарі. Строк придатно­
сті — 3 роки. Сировина відпускає­
ться аптеками.
Хімічний склад. Кореневище А. т.
містить еф ірну олію (до 5 % ),
гіркий глікозид акорин, аскорбі­
нову кислоту (150 м г% ), дубиль­
ні речовини, крохмаль, смоли
тощо. До складу еф ірної олії
входять а-пінен, а-камфен, а-кам
фора, спирти борнеол, евгенол
метилевгенол, циклічні сескві­
терпени та їхні похідні тощо.
Фармакологічні властивості н ви­
користання. А їр проявляє тоні­
зуючі, протизапальні, знеболю ­
ючі, відхаркувальні, ж овчогінні,
антибактеріальні та дезин ф іку­
ючі властивості. Наявні біологіч­
но активні речовини збудж ую ть
закінчення смакових рецепторів
посилюють реф лекторне виділен
ня ш лункового соку, збільш ую ть
кількість соляної кислоти в ньому
(малі дози А. т. дію ть про­
тилеж но), активізую ть ж овчови­
дільну функцію печінки, підви­
щують тонус ж овчного міхура
і збільш ують діурез.
ВНУТРІШНЬО препарати А. т
призначаю ть при неспецифічних
поруш еннях ф ункції травного
тракту (розлад травлення і сек ­
реції шлунка, ахілія, запалення
кишок, киш кові коліки, м етео­
ризм), як загальнозміцнюючий
засіб (при фізичному переван­
таж енні, після тяж ких хвороб
і операцій, у похилому віці).
В гінекології А. т. використо­
вують при гіпом енструальном у
синдромі, вторинній аменореї на
грунті недостатньої ф ункції яєч ­
ників, при ослабленні лібідо
і патологічному перебігу к л і­
максу. Народна медицина, крім
цього, реком ендує вживати А. т.
при істерії, неврастенії, судоро­
гах (судомі), асциті, бронхіті,
бронхопневмонії, плевриті, від­
сутності апетиту, млявому трав­
ленні, запаленні та виразці ш лун­
ка, блюванні, діареї, хворобах
ж овчних шляхів, нирковокам 'яній
хворобі, нерегулярних м енструа­
ціях, як засіб, що посилює ста­
теву активність. Сік кореневищ а
вживали для посилення зору,
поліпш ення пам ’яті і слуху та
щоб позбутися звички до куріння.
ЗОВНІШНЬО А. т. використову­
ють при полисінні, для полоскан­
ня при неприємному запаху з
рота, стоматиті, для промивання
гнійних ран і виразок, для сприн­
цювань при кольпітах. Ванни
з кореневищ А. т. призначають
при рахіті й золотусі у дітей,
гострій та хронічній формах
артриту, спричинених поруш ен­
ням обміну речовин, при хворо­
бах ж іночих статевих органів.
Кореневища А. т. входять до скл а­
ду м ікстури М. Н. Здренко,
ш лун к о ви х чаїв, таблеток в ікал і­
ну та вікаїру, які вживаю ть при
виразковій хворобі ш лунка і
дванадцятипалої киш ки та гіпе­
рацидному гастриті. Ефірну олію
А. т. використовую ть у сто­
м атології при лікуванні пародон­
тозу, при виготовленні зубних
паст і препарату оліметину, який
призначаю ть при ни рковокам 'я­
ній та ж овчнокам 'яній хворобах.
У литовській народній медицині
кореневищ ами А. т. в поєднанні
з ялівцем звичайним, копитняком
європейським , звіробоєм звичай­
ним, чебрецем звичайним і км и ­
ном звичайним лікую ть ракові
захворю вання ш лунково-киш ко­
вого тракту.
Мисливці й туристи вживаю ть
молоді соковиті м ’які частини
А. т. як смачну і корисну їж у,
що зміцнює ясна й запобігає
псуванню зубів.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій сухих корене­
вищ (10 г сировини на 200 мл окропу)
по чверті склянки 3—4 рази на день
за 30 хвилин до їди; настойку сухих
кореневищ (готують у співвідношенні
1 : 5 на 40 % -ному спирті або горілці) по
половині чайної лож ки 3 рази на
день до їди; сік (свіже кореневище
подрібнюють, видавлюють під пресом,
процідж ую ть через марлю, розводять
20 % -ним спиртом або горілкою у
співвіднош енні 1:1) по 1 чайній
лож ці 2—3 рази на день до їди
протягом 2—3 місяців; суміш трави
золототисячника малого, тирличу жов­
того, сухих кореневищ А. т., листя
бобівника трилистого, трави по ли ну
звичайного, шкірки мандарина, 40 % ного спирту у співвідношенні 3 :4 :
3 : 2: 2: 2 :8 4 готують як настойку і
приймають по 1—4 краплі на цукрі
при печії, гострому гастриті з силь­
ним больовим синдромом.
ЗОВНІШНЬО — настій сухих корене­
вищ для спринцювань (ЗО г сировини
на 1 л окропу) застосовують 2 рази
на день — зранку і ввечері; настій
сухих кореневищ (1 чайна лож ка
на 300 мл окропу, настоюють 2 години,
процідж ую ть) застосовують теплим для
полоскання ротової порожнини; настій
сухих кореневищ (З столові лож ки
на 0,5 л оцту) щовечора втирають
у волосисту частину голови при швид­
кому випаданні волосся і полисінні.
зо
АЙВА ДОВГАСТА,
квітове дерево, пигва звичай­
на, бедрянка цареградська;
айва продолговатая
Cydonia oblonga —
невелике дерево родини розових
підродини яблуневих. Молоді па­
гони ш ерстисто-повстисті. Листки
короткочереш кові, яйцевидні або
овальні, темно-зелені, зісподу сіруватоповстисті. Квітки великі,
двостатеві, 5-пелюсткові, білі або
блідо-рож еві, одиничні, на кін ­
цях бокових гілочок. П лід —
я б л ук о кулястої або груш овидної
форми, лимонно-ж овте, кислосолодке, терпке. Цвіте у травні —
червні.
П ош ирення. Походить з Кавказу
і Середньої Азії. На Україні
є м айж е по всій території рес­
публіки, але більш е її в півден­
них та південно-західних рай­
онах, вирощ ують як плодову
рослину.
Сировина. Плоди (Fructus cydoniae) вживаю ть у свіж ом у і п ере­
робленом у вигляді. Насіння (Se­
men cydoniae oblongae) вико­
ристовую ть для одерж ання слизу
(M ucilago cydoniae). Аптеки си ­
ровину не відпускають. Листя
айви використовую ть у косметиці.
Хімічний склад. Плоди А. д.
містять 10— 12 мг% аскорбіно­
вої кислоти, 0,1 — 1,8% дубиль­
них речовин, близько 0,3 % п ек ­
тинових речовин, 5 % органічних
кислот (яблучна, лимонна, винна),
5,3— 12,1 % цукрів (переважно
фруктоза), сполуки заліза і міді,
еф ірну олію тощо. Насіння А. д.
вкрите білястою плівкою, яка на
20 % складається із слизистих
речовин.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Плоди А. д. вияв­
ляють в'яж учу, кровоспинну, с е ­
чогінну та антисептичну дію.
Наявність у плодах значної к іл ь­
кості заліза і пектинових речовин
зумовлю є використання їх при
недокрів'ї, захворю ваннях ш лун­
ково-киш кового тракту, що су­
проводяться проносами і крово­
течами. Використовують айву і як
сечогінний засіб при захворю ван­
нях серцево-судинної системи.
Інстиляція (закапування) свіж ого
соку в сечовивідний канал за­
тримує менструацію . Протерті
варені плоди використовую ть при
хворобах печінки і як протиблювотний засіб. Відвар із
свіж их або сухих плодів вж и ва­
ють при відсутності апетиту,
кровохарканні та маткових к ро­
вотечах. О держ аний з насіння
слиз — ефективний протизапаль­
ний і пом 'якш увальний засіб
при запаленнях дихальних і трав­
них органів та шкіри. Відвар
листя використовую ть для ф арбу­
вання волосся при передчасному
посивінні.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — слиз із насіння (5 г
цілого, не подрібненого, насіння на
100 мл окропу, настоюють і періо­
дично збовтують 10— 15 хв, процід­
ж ую ть без відж имання насіння) по
1 столовій лож ці 3—4 рази на день;
відвар суш ених плодів (10 г плодів
на 100 мл окропу) по 1 столовій
лож ці перед їдою.
ЗОВНІШ НЬО— слиз із насіння (5 г
насіння на 100 мл окропу) застосо­
вують для полоскання при ангіні
та як косметичний засіб (при опіках
і трісканні шкіри), в поєднанні з ін ­
шими лікарськими рослинами — при
догляді за сухою шкірою обличчя.
АЙЛАНТ НАЙВИЩИЙ,
китайський ясен, токсикодендрон високий;
айлант высочайший
Ailanthus altissima —
листопадне дерево родини си­
марубових, до 20 м заввишки.
Крона розлога, молоді гілки опу­
шені, темно-ж овті. Листки чер­
гові, непарноперисті, 60—80 см
завдовжки, з 13—25 видовженояйцевидними листочками. Квітки
5-пелюсткові, дрібні, одно- або
двостатеві,
зеленувато-білуваті,
зібрані в довгу верхівкову волоть
до ЗО см завдовжки. П лід —
яскраво-червоно-коричнева кр и ­
латка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. П оходить з Китаю.
На Україні, переваж но в півден­
них районах, розводять у садах
і парках як декоративну рослину.
Сировина. Використовують кору,
листя, квітки і плоди. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Кора А. н. м іс­
тить дубильні речовини (до 12 % ),
сапоніни, алкалоїди, стерини, л ак ­
тон симарубін, кумариновий гетерозид, гіркі речовини, до складу
яких входить айлантин.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Препарати А. н. вияв­
ляють вираж ену антимікробну
і протизапальну дію. Настойку
сухих стиглих плодів А. н. раніше
використовували при виготов­
ленні препарату ангінолю (ехінор), який призначали при л і­
куванні ангін. У народній меди­
цині кору і листя використо­
вують як засіб проти стьож ко­
вих глистів і дизентерії, а пло­
ди — при геморої та як засіб,
що регулю є менструації. Листя,
крім того, вваж ається еф ектив­
ним засобом при лейшманіозі.
В гомеопатії квітки, молоду кору
і свіж і пагони використовую ть
при скарлатині й диф терії, а
плоди — при нирковокам'яній і
ж овчнокам 'яній хворобах та як
протираковий засіб.
31
12
13______________
АЙСТРА АЛЬПІЙСЬКА
астра альпийская
A ster alpinus —
АЙСТРА СТЕПОВА,
іванок;
астра европейская
багаторічна трав'яниста рослина A ster amellus —
родини айстрових (складноцві­
тих). Стебло коротковолосисте,
5—20 см заввишки. Листки ці­
лісні, чергові: прикореневі при
основі — звуж ені в череш ок; стеб­
лові — зменш ені, сидячі. Кошик
один, ду ж е рідко їх буває два,
3,5—5 см в діаметрі. Крайові
квітки язичкові, фіолетові, сере­
динні — трубчасті, ж овті. П лід —
сім 'янка з чубком із волосків.
Цвіте у липні — серпні.
Пош ирення. Рідкісна рослина з р о ­
зірваним ареалом (занесена до
Ч ервоної книги У країнської РСР).
Трапляється тільки у високогір'ї
Карпат у кількох пунктах на сухих
вапнякових скелях.
Сировина. Використовують с у ­
цвіття і траву. Р ослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини м істять сапоніни. Крім цього,
в кореневищ ах знайдено кум а­
рини, а в траві — флавоноїди.
Використання. В тібетській меди­
цині відвар трави реком енду­
ється при золотусі, екземі, т у ­
беркульозних лімф аденітах, каш ­
лі й ломоті в кістках, а відвар
суцвіть використовую ть як від­
харкувальний засіб, а також при
ш лунково-киш кових захворю ван­
нях і деяких хворобах шкіри.
багаторічна трав'яниста розсіяноопуш ена рослина родини айстро­
вих (складноцвітих). Стебло пря­
мостояче, розгалуж ен е лиш е в с у ­
цвітті, 25—60 см заввишки. Лист­
ки чергові, сидячі, цілісні, еліп­
тичні або лопатевидні. Квітки
зібрані в кош ики: крайові —
маточкові, язичкові, світло- або
темно-голубі; серединні — дво­
статеві, трубчасті, ж овті. Л источ­
ки обгортки — по краю з чер­
воною плівчастою облямівкою.
Кош ики схож і на щиток або на
волоть. П лід — сім 'янка з чубком.
Цвіте у липні — серпні.
Пош ирення. Росте на степових
схилах, кам'янистих і вапнякових
місцях, узліссях, по чагарниках
у лісових та лісостепових райо­
нах південно-західної частини
республіки.
Сировина. Використовують с у ­
цвіття (кошики), збираю ть їх на
початку цвітіння рослини. Р осли­
на неоф іцинальна.
Хімічний склад. Суцвіття містять
сапоніни та алкалоїди. Деякі
автори сумніваються, що в росли­
ні є алкалоїди.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Рослині притаманні
відхаркувальні властивості. В на­
родній медицині цю рослину
використовую ть для лікування
туберкульозу легень, захворю ­
вань ш лунково-киш кового тракту
і шкіри.
^ f Ш)
14__________________
АКОНІТ ВОЛОТИСТИЙ
аконит метельчатый
Aconitum paniculatum —
багаторічна трав'яниста рбслина
родини ж овтецевих. К орені п о­
товщені. Стебло вгорі залозистоопущене, 50— 170 см заввишки.
Листки чергові, глибоко 5—7роздільні.
Квітки
зигоморфні
(див. Зигом орф на квітка), голубі
або темно-голубі, зібрані в просту
або розгалуж ен у китицю. Плід
збірний, з листянок. Цвіте у лип­
ні — серпні.
Пош ирення. Трапляється й Кар­
патах і на П рикарпатті в лісах і на
узліссях.
Використовується в народній м е­
дицині нарівні з аконітом джунгарським. С мертельно отруйна
рослина!
32
15
3,4 % ), органічні кислоти, кум а­
АКОНІТ ГАЙОВИЙ —
багаторічна трав'яниста рослина рини (0,3% ), крохмаль. До скл а­
ду
алкалоїдів входять аконітин
родини ж овтецевих. Те саме,
(0,6 % ), аконіф ін, ацетилзонгорин,
що й аконіт дібровний.
ацетилзонгорамін, ацетилнапелін,
зонгорин, зонгйрамін, ізоболдин,
караколін, караколідин, неолін,
АКОНІТ
ДЖУНГАРСЬКИЙ, норзонгорин, напелін, феніл-0нафтиламін. У надземних ор­
аконіт каракольський;
ганах виявлено алкалоїди, ф л а­
аконит джунгарский
воноїди, аскорбінову кислоту т о ­
A conitum soongaricum, сино­ що.
нім — A. karakolicum —
Фармакологічні властивості і ви­
багаторічна трав'яниста рослина користання. А. д. виявляє вираж е­
родини ж овтецевих. К ореневищ е ну болетам увальну дію. Виявлено
складається з великих конусовид- й антимікробні та протипухлин­
них коренебульб, що зрослися ні властивості рослини. Зовніш ­
в чотковидний ланцю ж ок. Стебло ньо у вигляді мазі або внут­
пряме, голе або у верхній части­ ріш ньо у вигляді настойки А. д.
ні опушене, 70— 130 см зав­ використовую ть як болетам уваль­
вишки. Листки череш кові, голі, ний засіб при ревматизмі, нев­
пальчасторОздільні, округло-сер­ ралгіях, мігрені, зубному болю
цевидні. Квітки зигоморфні, си­ та при інших захворюваннях.
ньо-фіолетові, зібрані в китицю. У народній медицині А. д. ви­
П лід — збірний, з 3 листянок. користовую ть і при туберкульозі
Цвіте у липні — серпні.
легень, при простудних захворю ­
Поширення. Росте в альпійському ваннях та ішіасі. Відоме також
поясі на схилах і по берегах річок використання його при злоякіс­
у горах Тянь-Ш аню; поблизу озера них новоутвореннях (внутрішньо
Іссик-Куль.
і зовнішньо).
Заготівля і зберігання. Використо­ Лікарські форми і застосування. За­
вують коренебульби (Tuber Асо- стосовують А. д. у вигляді настойки
n iti),зібрані восени. З 4 кг сирих під наглядом лікаря і під його осо­
відповідальність. За даними
коренебульб одерж ую ть 1 кг бисту
болгарських учених, терапевтична доза
сухих. У народній медицині, крім аконітину, як найтоксичнішого ал ка­
цього, використовую ть
траву л оїду,—0,02—0,03 мг 2—3 рази на добу.
(Herba A coniti), заготовлену до При заготівлі, зберіганні й вико­
цвітіння рослини. Суш ать сирови­ ристанні А. д. (як і інших аконітів)
ну в затінку: на горищах або під слід пам'ятати, що це смертельно
отруйна рослина! При перших озна­
наметами. Зберігаю ть у добре ках
отруєння (відчуття оніміння язика,
провітрю ваних приміщ еннях.
лиця і всього тіла, печіння в грудях
Рослина неоф іцинальна.
і животі, нудота, блювання) необхідно
Хімічний склад. К оренебульби негайно викликати швидку допомогу,
А. д. м істять алкалоїди (1.2= а потерпілому надати перш у допомогу.
16
1 7
АКОНІТ ДІБРОВНИЙ,
аконіт гайовий;
аконит противоядный
A conitum nemorosum,
нім — A. anthora —
сино­
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. К орені ве­
ретеноподібно потовщені. Стебло
прямостояче, просте, короткоопушене, 40— 100 см заввишки.
Листки багаторазово пальчасторозсічені, частки ланцетні або широколанцетні. Квітки зигом орф ­
ні (див. Зигом орф на квітка), ж ов­
ті, в щ ільних китицях. П лід —
збірний, з опуш ених листянок.
Цвіте у червні — липні.
Поширення. Трапляється на Л і­
вобереж ж і в Л ісостепу і на
півночі Степу в лісах, по чагар­
никах, на узліссях.
Використовується в народній м е­
дицині нарівні з аконітом джунгарським. Вваж ається й проти­
малярійним та антигельмінтним
засобом. П репарати А. д. вияв­
ляю ть гіпертензивну та протиаритмічну дію, а також мають
антитоксичні властивості при от­
руєннях аконітом дж унгарським.
Смертельно отруйна рослина!
18
АКОНІТ КАРАКОЛЬСЬКИЙ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. Те саме,
що й аконіт дж унгарський.
33
1 9
21
АКОНІТ СТРОКАТИЙ,
аконіт стрункий;
аконит пёстрый
багаторічна трав'яниста рослина A conitum
variegatum,
родини ж овтецевих. К орені рі- нім — A. gracile —
АКОНІТ МАЛЕНЬКИЙ
аконит низкий
A conitum nanum —
повидно потовщені. Стебло пря­
мостояче, у верхній частині воло­
систе, ЗО—40 см заввишки. Листки
яйцевидно-округлі, глибоко 5—7роздільні, частки сегментів вузьколанцетні або лінійні, часточки
їхні вузьколінійні. Квітки зи го­
морфні, ф іолетові або голубі,
в простому або трохи розгалу­
ж еном у суцвітті — короткій вер­
хівковій небагатоквітковій китиці.
П лід — збірний, з голих листянок.
Цвіте у липні — серпні.
Поширення. Трапляється в К ар­
патах на гірських луках і к а­
м'янистих схилах.
Використовується в народній ме­
дицині нарівні з аконітом джунгарським. Смертельно отруйна
рослина!
20
АКОНІТ МІЦНИЙ
аконит крепкий
A conitum firm um —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. К орені ріповидно потовщ ені. Стебло прям о­
стояче, здебільш ого просте, голе,
75— 125 см заввишки. Листки ч е ­
решкові, пальчастороздільні, ок­
руглі, з ш ирококлиновидно-ромбічними сегментами. Квітки зиго­
морфні (див. Зигом орф на квітка),
18—25 мм завдовжки, темноф іолетові, в розгалуж еноволотистих суцвіттях. П лід — збірний,
з листянок. Ц віте у липні —
серпні.
Пош ирення. Трапляється в К ар­
патах на гірських луках і кам 'я­
нистих схилах.
В икористовується в народній м е­
дицині нарівні з аконітом джунгарським. Смертельно отруйна
рослина!
ь
л
23
АКТЕЯ КОЛОСИСТА,
бож е тіло, злі ягоди;
воронец колосовидный
сино­ Actaea spicata —
багаторічна трав’яниста рослина
родини ж овтецевих, з багато­
головим кореневищ ем, з непри­
ємним запахом. Стебло пряме,
розгалуж ене, гладеньке або слабоопуш ене, біля основи — з бу­
рими лусками, ЗО—80 см заввиш ­
ки. Листки чергові, череш ко­
ві, двічі трійчастоперисті. Квітки
дрібні, правильні, 4—6-пелюсткові, білі, у китицевидному с у ­
цвітті. П лід — довгаста чорна яго­
да. Цвіте у травні — червні.
Пош ирення. Росте на вододілах
та схилах річкових долин, у т і­
нистих ш ироколистяних лісах у
лісових районах Л ісостепу і в К ар­
патах.
Сировина. Н ародна медицина ви­
користовує корені, надзем ну час­
тину і плоди. Рослина н еоф іци­
нальна.
Хімічний склад. А. к. потребує
дальш ого вивчення. Рослина міс­
тить алкалоїди. В коренях і п ло­
дах знайдено сапоніни, трансаконітову кислоту; в плодах і на­
АКОНІТ СТРУНКИЙ —
багаторічна трав'яниста рослина сінні — речовини з подразню валь­
родини ж овтецевих. Те саме, ною і наркотичною дією; в на­
сінні є ж ирна олія; в листках —
що й аконіт строкатий.
аскорбінова кислота.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати А. к. вияв­
ляю ть гіпотензивну, седативну
і протималярійну дію. У вітчизня­
ній і зарубіж н ій народній меди­
цині корені А. к. використовую ть
для лікування ревматизму, базедової хвороби, астми і малярії,
при укусах отруйних змій, а також
як седативний, проносний та
блювотний засіб; надземну части­
ну — при мігрені, носових крово­
течах, при деяких психічних
і при венеричних захворю ваннях
та епілепсії; ягоди — при пору­
шенні обм іну речовин, при го­
ловних болях, артриті й анемії.
В народній медицині Сибіру траву
і ягоди А. к. використовую ть
для лікування задавненого раку
ш лунка.
В гомеопатії використовую ть к о ­
рені і зрідка траву: при астмі,
ревматизмі, захворю ваннях ш кі­
ри, запаленні м 'язів та як заспо­
кійливий засіб.
А. к. — отруйна рослина (особ­
ливо плоди)! Сік рослини спри­
чинює на ш кірі пухирці і навіть
виразки. При отруєнні потерп і­
лом у необхідно подати перш у
д опом огу і викликати лікаря.
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. К орені ріповидно потовщені. Стебло голе,
з м айж е горизонтально відхи­
леними гілочками, 60— 150 см
заввишки. Листки пальчасто 5—
7-розсічені. Квітки голубі або
синюваті, в розлогій
китиці.
П лід — збірний, з голих або слабоопуш ених листянок. Ц віте у лип­
ні — серпні.
Пош ирення. Трапляється в Карпа­
тах і в західних районах Л ісо­
степу в лісах і по чагарниках.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Аконіт дж унгарський,
але використовується ця рослина
лиш е в народній медицині. Смер­
тельно отруйна рослина!
22
34
АКТИНІДІЯ ГОСТРА
актинидия острая
Actinidia arguta —
АКТИНІДІЯ КОЛОМІКТА
актинидия коломикта
A ctinidia kolom ikta —
багаторічна рослина родини актинідієвих. Виткий кущ -ліана до
15 м завдовж ки. М олоді зкорковілі пагони мають багато со­
чевичок. Листки чергові, цілісні,
на коротких голих череш ках,
ш кірясті, видовж ено-овальні або
еліптичні, з верхівкою, звуж еною
в короткий гострячок. Квітки
правильні, 5-пелюсткові, білі, за ­
пашні, Д В О -, інколи — однодомні
або полігамні, в пазуш них не­
багатоквіткових щ итковидних с у ­
цвіттях. П лід — ягода зеленого
кольору, різної форми (здебіль­
шого кулясто-еліптична), з соко­
витим ароматним м'якуш ем, 25—
ЗО мм завдовжки. Цвіте у липні.
Поширення. В СРСР дико росте
на Д алеком у Сході. На Україні
здебільш ого в ботанічних садах
та на присадибних ділянках р оз­
водять як плодоягідну рослину.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують плоди. Зберігаю ть їх зам о­
рож еними або висушеними.
Хімічний склад. Плоди А. г.
містять 400—900 мг % (за іншими
дж ерелами — 80—100 мг % ) ас­
корбінової кислоти, цукри, о р ­
ганічні кислоти, мікроелементи,
мінеральні солі тощо. В листі
і стеблах виявлено значну к іл ь­
кість флавоноїдів і сапонінів.
Використання. Ягоди А. г. вико­
ристовую ть майж е так само, як
і ягоди актинідії коломікти. У віт­
чизняній і зарубіж ній народній
медицині ягоди А. г. вживаю ть
як болетамувальний, відхарку­
вальний, послаблю ючий і глисто­
гінний засіб, при поруш енні об­
міну речовин, захворю ванні л е ­
гень і бронхів, при гастралгії,
гіпо- і авітам інозі вітаміну С,
недокрів'ї, при різних захворю ­
ваннях, що супроводяться к ро­
вотечами, а також як загальнозміцнюючий засіб після ін ф ек ­
ційних захворю вань і операцій,
при фізичній і розумовій п е­
ревтомі. Свіжий сік плодів А. г.,
розведений водою, добре вга­
мовує спрагу. Вживають ягоди
свіж ими і переробленими.
дводом на рослина родини актинідієвих. Виткий кущ -ліана до
10 м завдовжки, підіймається
по деревах або стелиться по зем ­
лі. Пагони червоно-коричневі.
Листки чергові, цілісні, овальні,
з серцевидною основою, іноді
витягнуті у вістря, двічі тонко гостропилчасті. Квітки правильні,
5-пелюсткові, білі або рож еві,
ароматні: чоловічі — у 2—5-квіткових щ итковидних суцвіттях,
зрідка одиничні; ж іночі — оди­
ничні. П лід — ягода, зеленого к о ­
льору, еліптичної форми, з соко­
витим ароматним м'якуш ем, до
2 см завдовж ки і 1 см у діаметрі.
Цвіте у липні.
Поширення. В СРСР дико росте
на Д алеком у Сході. На Україні
розводять як декоратийну і п ло­
доягідну рослину.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують плоди. О скільки достиглі
плоди ш видко псуються, їх для
тимчасового зберігання і транс­
портування збираю ть недозріли­
ми. Ягоди добре зберігаю ться
зам орож ені і висушені.
Хімічний склад. У плодах А. к. б а ­
гато аскорбінової кислоти (813—
1400 м г% ), є цукри (4,2—9,8% ),
органічні кислоти, дубильні, п е к ­
тинові і барвні речовини тощо.
В листках знайдено ф лавон ої­
ди, лактони, сліди сапонінів;
у коренях — алкалоїди (0,03 % ).
Ф лавоноїди (катехіни) є й у д е ­
ревині і пагонах.
Використання. Ягоди А. к. вико­
ристовую ть як протицинготний,
глистогінний, кровоспинний (зо­
крема, при маткових кровотечах)
і болетам увальний засіб, при л і­
куванні
туберкульозу
легень,
бронхіальної астми, коклю ш у та
карієсу зубів. Корисно вживати
ягоди А. . к. при ослабленні
і виснаж енні організму внаслідок
перенесення інфекційних захво­
рювань і операцій, при ф ізич­
ній і розумовій перевтомі, гострих
і хронічних хворобах ш лунка
і киш ечника. Вживають ягоди
А. к. свіж і і перероблені на
варення, повидло, мармелад, пас­
тилу тощо.
35
26__________________
28
АКТИНІДІЯ ПОЛІГАМНА
актинидия полигамная
Actinidia polygama —
АЛІГАТОРОВА ГРУША —
багаторічна рослина родини актинідієвих. Виткий кущ -ліана не­
великих або середніх розмірів.
Листки чергові, цілісні, зубчасті,
при основі — від притуплених до
загострених. Квітки правильні, 5пелю сткові, одиничні, рідше по
2—3, в пазухах середніх лист­
ків молодих пагонів, близько
2,5 см у діаметрі. П лід — ягода
з конічним гострим носиком.
Цвіте у липні.
Поширення. В СРСР дико росте
на Далекому Сході.
Сировина. Використовують плоди,
надземну частину та корені. П ло­
ди малоїстівні, бо гіркуваті, пе­
кучі на смак і спричинюють
легкий опік слизової оболонки
ротової порож нини.
Хімічний склад. У свіж их плодах
є 1000— 1500 мг % (за іншими
дж ерелам и — 100 мг % ) аскорбі­
нової кислоти, 8,3 мг % каротину,
130 мг% вітаміну Р, алкалоїди
(у недозрілих плодах). Листки
містять кумарини, монотерпени
актинідин і метабілактон. У на­
сінні є ж ирна олія (6,9% ), до
складу якої входять пальм ітино­
ва, стеаринова, арахідонова, м ас­
ляна, лінолева і ліноленова кис­
лоти.
Використання. В науковій м едици­
ні Японії використовую ть екст­
ракт плодів і коренів під назвою
полігамол. Цей екстракт виявляє
27
sM Ш щ ш
wp
і *'VJfm
лЕЩн ж
загальнозміцню ю чу і сечогінну
дію і застосовується у вигляді
ін'єкцій 0,3 % -ного розчину для
посилення серцевої діяльності.
Використовують А. п. і в народ­
ній медицині: в Японії настій
плодів або сухих пагонів вико­
ристовую ть при запамороченні,
люмбагр, ревматизмі, паралічі
та гонореї; свіж і плоди їдять
для вгамування спраги, а листя
вживаю ть у їж у разом із соєвим
соусом; у Китаї порош ок плодів
разом з продуктами перегонки
коріння використовую ть як бол е­
тамувальний засіб при кольках,
болях у ж ивоті і в попереку;
в Китаї та Японії ванни з пло­
дів і гал використовую ть як
засіб проти запорів і для з і­
грівання тіла при ознобі та
простуді.
г
ш
В
І
27
*
І
29
АЛОЕ ДЕРЕВОВИДНЕ,
столітник;
алоэ древовидное
A loe arborescens —
багаторічна вічнозелена рослина
родини лілійних. Стебло дере­
в'янисте, кільчасте. Листки чер­
гові, мечовидно-видовж ені, м 'яси­
сті, з восковим нальотом і ш ипу­
ватим краєм. Квітки оранжеві,
зібрані в китицю. П лід — ко р о ­
бочка.
Поширення. Батьківщ ина А. д. —
Південна А фрика. В СРСР виро­
щують у відкритому грунті (Гру­
зія, Середня Азія) і як кімнатну
та оранж ерейну декоративну рос­
лину.
АКТИНІДІЯ ПУРПУРОВА
Сировина. Використовують розви­
актинидия пурпурная
нені листки і сік з них.
Actinidia purpurea —
Хімічний склад. Сік А. д. м іс­
багаторічна рослина родини ак- тить антраглікозиди (алоїн, нататинідієвих. Виткий кущ -ліана 8— лоїн, рабарберон, гомонаталоїн),
10 м завдовжки. Листки чергові, антрахінони емодин і хризофацілісні, зверху темно-зелені, зни­ нол, смолисті речовини, ф ер ­
зу — ясно-зелені, голі або опу­ менти і вітаміни; є сліди ефірних
шені вздовж центральної ж илки. олій.
Квітки дводомні, правильні, 5-пе­ Фармакологічні властивості і ви­
люсткові, білі, одиничні. П лід — користання. П репарати А. д. вияв­
ягода пурпурового кольору, з но­ ляю ть проносну, протизапальну,
сиком, від яйцевидної до ви­ ранозагою вальну, бактерицидну
довж еної форми з соковитим і ж овчогінну дію, вони поліп­
м'якуш ем, 2—2,5 см завдовжки. шують апетит, підвищ ую ть імуноЦвіте у липні.
резистентність організму. Свіжий
Поширення. Походить з Китаю. сік А. д. використовую ть як
В СРСР вирощ ую ть у ботанічних послаблю ючий та ж овчогінний за ­
садах як декоративну і плодо­ сіб, при ентероколіті, гастроен­
ягідну рослину.
териті та хронічном у гастриті
Заготівля і зберігання — як у стат­ зі зниж еною кислотністю, зака­
тях АктигЛдія гостра і Акти­ пую ть у ніс при гострому риніті
нідія коломікта.
(по 5—8 крапель), для підвищ ення
Хімічний склад. Плоди містять стійкості організму до інф екцій­
аскорбінову кислоту (85,8— 112,0 них захворювань, для лікування
мг % ), цукри (4,4—7,6 % ), каротин опіків, гнійних ран, лиш аїв і тро­
(0,06—0,10 мг % ), катехіни (20,0— фічних виразок. Компреси з соком
26,2 м г% ), антоціани (37,2— 125,0 А. д. призначаю ть при тубер­
мг % ) тощо.
кульозі шкіри, вовчанці, пром ене­
Використання. Плоди А. п. вико­ вому дерм атиті голови, епітеліористовую ть так, як і плоди акти­ мі. Тампони, змочені соком алое,
нідії гострої та актинідії коло- вводять у піхву при ерозії шийки
мікти. Сік із ягід А. п. — д о б ­ матки. Подрібненими листкам и
рий замінник апельсинового соку. з соком лікую ть пародонтоз.
Сік або свіж і плоди А. п. Цілі листки, попередньо очищені
цілюще впливають на роботу від шкірки, прикладаю ть до м озо­
киш ечника, особливо у дітей. лів. Л інім ент алое використову­
Для приготування з плодів А. п. ють для проф ілактики і лікування
ж еле, в яком у довго зберігається ураж ень ш кіри при променевій
аскорбінова кислота, свіж і ягоди терапії. Сироп алое з залізом
перетираю ть з цукровим піском (стимулятор кровотворення) п о ­
у пропорції 2 :3 за вагою. Збе­ казаний при гіпохромній анемії,
рігаю ть при тем пературі не вищій після виснаж ливих хвороб або
за 15°. Для задоволення добової інтоксикації. Рідкий екстракт А. д.
потреби в вітаміні С досить для ін'єкц ій використовую ть при
10— 15 г такого желе.
лікуванні хвороб очей (блефарит,
кон'ю нктивіт, кератит, ірит тощо),
хронічного
гастриту,
виразки
ш лунка і дванадцятипалої кишки,
f іЦ
JMI *
'■ili Я
вічнозелена тропічна рослина р о ­
дини лаврових. Те саме, що й
авокадо.
36
ЗО
бронхіальної астми, гінекологіч­ АЛТЕЯ ВІРМЕНСЬКА
них захворювань.
алтей армянский
Лікарські ф орм а 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — сік алое
(Succus
А1оёз) по чайній лож ці 2—3 рази на
день за ЗО хв до їди; рідкий екстракт
алое (Extractum А1оёв fluidum) по
чайній лож ці 3 рази на день; сироп
алое з залізом (Sirupus Aloes cum
Ferro) по половині — 1 чайній лож ці
в чверті склянки води 3 рази на
день протягом 15—ЗО днів. У народ­
ній медицині суміш соку свіж ого
листя алое, свинячого смальцю (або
гусячого жиру), коров’ячого масла,
меду і порошку какао у співвідно­
шенні 3 : 20 : 20 : 20 : 20 використовують
при туберкульозі легень і виразці
ш лунка (столову лож ку суміш і роз­
водять у склянці гарячого молока
і випивають за 2 рази за день).
ПІДШ КІРНО — екстракт алое рідкий
для ін 'єк ц ій ^Extractum A loes fluidum
pro injectionibus) щодня по 1 мл
15—50 днів (дітям до 5 років —
0,2—0,3 мл, старшим — 0,5 мл).
ЗОВНІШНЬО — сік або лінімент А. д.
(Linimentum Aloes) наносять тонким
шаром на ураж ену поверхню 2—3 рази
на добу і накривають марлевою сер­
веткою.
Послаблюючі препарати з А. д. ПРО­
ТИПОКАЗАНО вж ивати в останні
місяці вагітності, при гемороїдальних
і маткових кровотечах, при запаленнях
печінки, нирок та сечового міхура.
Althaea armeniaca —
багаторічна трав'яниста м 'якоповстиста рослина родини м альво­
вих. Стебло прямостояче, 60—
150 см заввишки. Листки пальчастоп'ятироздільні, гострозубчасті,
з видовж енояйцевидними частка­
ми. Квітки двостатеві, правиль­
ні, 5-пелюсткові, рож ево-ф іолетові, у волотевидно-китицевид­
ному суцвітті. Квітконіжки за
довж иною такі, як листки, у п а­
зухах яких вони сидять, або тро­
хи довші за них. П лід — зб ір­
ний, з багатьох плодиків-сім 'янок, розміщ ених кільцем. Цвіте
у травні — вересні.
Поширення. Т рапляється на Приазов'ї та в Криму на зволож ених
місцях, пісках, черепаш никах.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Алтея лікарська.
31
АЛТЕЯ КОНОПЛЕВИДНА
алтей коноплёвый
Althaea cannabina —
багаторічна трав'яниста опуш ена
ш орстка рослина родини м альво­
вих. Стебло прямостояче, галу­
зисте, 60— 150 см заввишки. Лист­
ки чергові,
довгочереш кові,
пальчасто-5-розсічені, з вузьколанцетними
частками;
верхні
листки розсічені на 3 вузькі дов­
гасті загострені, по краю нерівновеликопилчасті частки. Квітки
правильні, двостатеві, одиничні
або по 2 в пазухах листків, на
довгих ніж ках; пелюстки рож еві,
біля основи — темно-червоні, в
2—3 рази довші за чаш ечку.
П лід — з численних, розміщ ених
кільцем плодиків-сім'янок.
Цвіте у червні — вересні.
Поширення. А лтея коноплевидна
трапляється на луках, по чагарни­
ках, на кам 'янистих схилах та
вапнякових відслоненнях у пе­
редгірних і гірських районах та на
П івденному березі Криму, в Степу
і в південних районах Лісостепу.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Алтея лікарська.
37
33__________________
32
АЛТЕЯ Л ІК А РС ЬКА
проскурняк, гордовля, папурник, слизник;
алтей лекарственный
Althaea oificinalis —
багаторічна повстистоопуш ена, з
міцним розгалуж еним ко р ен е­
вищем і м'ясистими довгими к о­
ренями рослина родини маль­
вових, заввишки до 1,5 м. Стебел
багато, вони прямостоячі, прості
або у верхній частині галузисті.
Листки чергові, череш кові, яйце­
видні або видовж енояйцевидні,
трохи лопатеві, по краю заруб­
часто-зубчасті. Квітки двостате­
ві, правильні, в китицевидно-во­
лотевидних суцвіттях. Віночок
блідо-рож евий. П лід — багатосім'янка. Цвіте у серпні — ве­
ресні.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України на вологих луках
по берегах річок, стариць, озер
і ставків, по чагарниках, на забо­
лочених та солонцюватих місцях.
Заготівля і зберігання. Заготов­
ляю ть корені (Radix A lthaeae) д в о ­
річного і старш ого віку рослин
восени після відмирання надзем ­
ної частини. Корені ш видко ми­
ють холодною водою, підсуш у­
ють, знімаю ть кору і, розрізавш и
вздовж на 2—4 частини, швидко
суш ать під наметом або в суш ар­
ках при тем пературі ЗО—35°.
Зберігаю ть у сухих (сировина
дуж е гігроскопічна), добре п ро­
вітрюваних приміщ еннях. Строк
придатності — 3 роки. В деяких
зарубіж них країнах заготовляю ть
і листя (перед цвітінням), і квітки
(під час цвітіння).
Хімічний склад. Корені А. л.
містять слиз (бл. 35 % ), крохм аль
(37 % ), цукор (8 % ), аспарагін
(2 % ), бетаїн (4 % ), ж ирну олію
(1,7% ), пектини (16% ). Листя
і квітки містять незначну кіл ь­
кість слизу і еф ірн ої олії, в плодах
є ж ирна олія (12 % ).
того, використовую ть внутріш ньо
при лікуванні екземи і псоріазу.
В народній медицині відвар ко­
ріння А. л. внутріш ньо вж ива­
ють при запаленні сечового м іху­
ра, болісному мимовільному се­
човиділенні, диспепсії у дітей,
запальних процесах у нирках;
зовніш ньо — для полоскання ро­
тової порож нини, горла, проми­
вання очей при запаленні повік,
для клізм при діареї, а також
як протизапальний і пом 'якш у­
вальний засіб у вигляді припарок.
Відвар коріння А. л. у молоці
використовую ть при туберкульозі
легень.
Авіценна
пропонував
відвар з коріння, листя і насіння
А. л. як пом 'якш увальний засіб
при плевритах, каменях у сечо­
вому м іхурі і навіть при пухли­
нах. Коріння А. л. використовую ть
для приготування пілю льної маси
та як слизистий продукт у дієтич­
ному харчуванні. В зарубіж ній
практиці при лікуванні захворю ­
вань горла, легень і травного
тракту нарівні з коренями вико­
ристовую ть і листя та квітки
А. л. Корінь А. л. входить до
складу гр уд н и х чаїв.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар коренів (6 г
або 2 столові лож ки коренів на 200 мл
окропу) п'ю ть гарячим по половині
чи третині склянки 3—4 рази на день
після їди; настій коренів холодний
(6,5 г коренів на 100 мл води кім нат­
ної температури, настоюють 1 годину)
по 1 столовій лож ці через кожні
2 години; настій коренів гарячий
(1 столова лож ка коренів на 200 мл
води кім натної температури, настою­
ють 4 години, кип'ятять 6—7 хвилин,
охолоджують) п’ють теплим по 2 сто­
лові лож ки 3—4 рази на день. З готових
препаратів застосовують: сухий екс­
тракт алтейного кореня (Extractum A l­
thaeae siccum); рідкий екстракт ал­
тейного кореня (Extractum A lthaeae
fluidum); мукалтин (M ucaltinum) по
1—2 таблетки 2—3 рази на день;
сироп алтейний (Syrupus Althaeae)
використовують для поліпш ення сма­
кових якостей м ікстур та як обволі­
Фармакологічні властивості і ви­ каючий засіб (дітям дають по 1 чай­
користання. П репарати А. л. вияв­ ній лож ці через кож ні 2 години
ляю ть протизапальну, пом 'якш у­ при простудних захворюваннях).
вальну, відхаркувальну та захис­
ну обволікаю чу дію на слизову
оболонку ш лунка, сприяють три ­
валіш ому впливові призначуваних
разом з ними інших лікарських
речовин, уповільнюючи всм окту­
вання їх. У науковій і народ­
ній медицині А. л. приймають
всередину у вигляді відвару
або холодного настою коріння
при захворю ваннях органів ди хан­
ня (хронічні бронхіти, трахеїти,
ларингіти, бронхопневмонії, брон­
хіальна астма, коклюш) та шлунково-киш кового тракту (катараль­
ні стани стравохода, гастрити,
ентероколіти, виразкова хвороба
ш лунка і дванадцятипалої кишки,
особливо супроводж увана про­
носами). Настій і екстракт, крім
«а*
А М БРО ЗІЯ
П ОЛИН ОЛИСТА
амброзия полыннолистная
Am brosia artemisiifolia —
однорічна трав'яниста рослина
родини складноцвітих (айстро­
вих) з густим щетинистим опу­
шенням. Стебло прям остояче, р о з­
галуж ене, трохи борозенчасте,
до 250 см заввишки. Листки (4—
15 см завдовж ки) зверху зелені,
голі, зісподу — сіро-зелені, опу­
шені; верхні — чергові, сидячі,
перистороздільні; нижні супро­
тивні, череш кові, двічіперистороздільні. К ош ики одностатеві:
тичинкові, з ж овтими квітками,
зібрані по 8— 15 у колосовидне
суцвіття; маточкові, з квітками
без оцвітини,— по 1—3 у пазу­
хах верхніх листків або біля ос­
нови тичинкових суцвіть. П лід —
сім'янка.
Цвіте
у „ серпні —
ж овтні.
Поширення. Випадково завезена
3 Америки. П ош ирилася на півдні
України і на Закарпатті, на око­
лицях Києва, Х аркова й Ч ерні­
гова. Злісний карантинний б у­
р'ян. Росте в посівах різних
культур, а так ож по ш ляхах
і берегах річок, на залізничних
насипах, засмічених місцях тощо.
Сировина. Використовують над­
зем ну частину і пилок.
Хімічний склад. У надземній
частині є ефірна олія, до складу
якої входять цинерол і камфора.
Насіння м істить понад 18 % при­
датної для вж ивання олії.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Пилок А. п. виявляє
надзвичайно високу алергенну
дію. Попадання пилку на слизову
оболонку носа або на кон'ю н кти­
ву очей спричинює сінну про­
пасницю. Для захворю вання д о ­
сить 40—50, а інколи навіть
З—5 зерен пилку. Препаратами
з пилку А. п. (екстракти, таб­
летки) проводять лікування амброзійного та соняш никового полінозів. У народній медицині
надземну частину А. п. вико­
ристовую ть при гіпертонії та як
протилихом анковий засіб.
38
34
35__________________
АМ І ВЕЛИКА
амми большая
A m m i maius —
АМ І ЗУБНА,
кела;
амми зубная
A m m i visnaga —
Лікарські форми і застосування. А мі­
фурин (Ammifurinum) — комплект, що
складається з таблеток по 0,02 г та
з 0,3 % -ного розчину. При вітиліго
дворічна (в культурі — одн оріч­ й полисінні приймають всередину по
на) трав'яни ста рослина родини 1 таблетці 3—4 рази на день до їди
селерових (зонтичних), 100— 120 за 4—3—2 і 1 годину до ультра­
фіолетового опромінювання
(УФО).
см заввишки. Стебло прямостояче, Одночасно
з прийманням таблеток
порож нисте, галузисте. Листки ураж ені ділянки шкіри за 1 годину
складноперисторозсічені. Суцвіт­ до УФО змащую ть 0,3 % -ним розчином
тя — складний
зонтик.
Квітки аміфурину. Опроміню вання починають
дрібні, білі, 5-пелюсткові, дво­ з 1—2 хв і поступово доводять
до 15—20 хв. Загальна доза на курс
статеві. П лід — д восім ’янка.
Пош ирення. В диком у стані по­ лікування, який триває 3—3,5 місяця
складається з 4—5 циклів з пе­
ш ирена здебільш ого в Середзем­ ірервами
в 2—3 тиж ні — 250—300 табле­
ном ор'ї. В СРСР — у культурі ток. Дітям курс лікування зменш ується
(Краснодарський край, нечасто — вдвоє або втроє залеж н о від віку.
на півдні України). На Півден­ При псоріазі приймаю ть всередину
ному у зб ереж ж і Криму трапляє­ по одній — півтори таблетки за 2 годи­
ни до УФО і одночасно за 1 годину
ться як здичавіла. Цвіте у лип­ до
змащ ую ть ураж ен і ділянки
ні — серпні, плоди достигають 0,3 %УФО
-ним розчином. На курс л ік у ­
у серпні — вересні.
вання, що триває 1 рік, необхідно
Заготівля і зберігання. Заготов­ 300—400 таблеток і 50—80 опромінень.
ляю ть плоди (Fructus Ammi m ajo- Протягом одного циклу проводять
ris), які достигаю ть у серпні — 10—20 втирань та опромінень.
вересні. П лоди підсуш ую ть під ПРОТИПОКАЗАНО застосовувати ам і­
при туберкульозі шкіри, захво­
наметом або на відкритому по­ фурин
рюваннях крові, печінки, нирок і
вітрі, розстилаю чи їх на брезен­ серцево-судинної та центральної нер­
тах тонким ш аром (3—5 см) вової систем, а також дітям до 5 років.
і періодично перегортаю чи. Збе­
рігаю ть у сухих, добре провіт­
рюваних приміщ еннях. Строк при­
датності — до 4 років.
Хімічний склад. Плоди А. в.
містять ф урокум арини з групи
псоралену (ізопімпінелін, бергап­
тен, ксантотоксин, імператорин,
ізоімператорин, мармезин, мармезинін) та з групи ангеліцину
(ізобергаптен). У траві А. в.
є ті самі сполуки, щ о й у плодах,
але в менш их кількостях.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Л ікувальні власти­
вості А. в. відомі давно. Уже
в 13 столітті арабські лікарі
застосовували екстракти з цієї
рослини для лікування лейкодер­
ми. Але побічні явища, які при
цьому виникали, наприклад, за­
палення нирок, печінки тощо,
обм еж ували використання рос­
лини. В СРСР з насіння А. в.
виробляю ть препарат аміфурин
з порівняно невисокою гострою
токсичністю , відсутністю місцевоподразню вальних властивостей і
суттєвого впливу на артеріальний
тиск, діяльність серця, частоту
і ритм дихання. До складу аміфурину входять ф урокум арини бер­
гаптен, ксантотоксин та ізопім ­
пінелін. П репарат виявляє ф о ­
тосенсибілізую чу дію та невисоку
спазм олітичну активність і в по­
єднанні з дозованим ул ьтраф іо­
летовим опроміню ванням (УФО)
використовується для лікування
вітиліго, псоріазу, гніздового і
тотального полисіння. При л ік у ­
ванні полисіння аміф урин за
своєю активністю переверш ує за ­
рубіж ний препарат меладинін.
Висока терапевтична еф ектив­
ність спостерігається при лікуван­
ні полисіння ш ляхом ком бінуван­
ня ам іф урину з прополісом.
дворічна (в культурі — одноріч­
на) трав'яниста рослина родини
селерових (зонтичних), до 100 см
заввишки. Стебло прямостояче,
галузисте, трохи борозенчасте.
Листки чергові, піхвові, складно­
перисторозсічені. Квітки двоста­
теві, дрібні, білі, 5-пелюсткові,
з неприємним запахом, зібрані
в складний зонтик. П лід — д во ­
сім'янка. Ц віте у червні — липні.
Плоди достигаю ть у серпні —
вересні.
Пош ирення. В СРСР у диком у
стані трапляється на Закавказзі.
Поодинокі місцезнаходж ення ві­
домі й на П ередкавказзі. На
Україні, у південних районах,—
у культурі.
Заготівля і зберігання. Заготов­
ляю ть плоди (Fructus Ammi Visnagae) разом з половою у верес­
ні — ж овтні. Суш ать у сухому,
добре провітрю ваному приміщ ен-
39
36
ні, розстилаю чи їх тонким шаром,
часто перегортаючи. Зберігаю ть
у мішках, у сухих, добре п ро­
вітрюваних приміщ еннях. Строк
придатності — до 3 років.
Хімічний склад. Кількісний і
якісний склад діючих речовин
А. з. залеж ить значною мірою
від умов вирощ ування. Вся рос­
лина містить похідні фуранохромону (келін, віснагін, келінін, аміол, келінол, віснаміол,
віснадин та інші) і флавоноїди.
Крім цього, в плодах міститься
понад 20 % ж ирної олії, є еф ірна
олія. Основна дію ча речовина
А. з. — келін.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Плоди А. з. здавна
використовую ть у народній м е­
дицині Єгипту і країн Близь­
кого Сходу як ефективний за­
сіб при лікуванні нирковокам ’я ­
ної хвороби, ф арм акологічна а к ­
тивність А. з. зумовлена сумою
біологічно активних спазм олі­
тичних речовин. Окремі скл адо­
ві, наприклад, віснамін, виявля­
ють і фотосенсибілізую чу та се­
дативну дію. В СРСР з плодів
А. з. виготовляю ть препарати
келін та авісан. Келін призна­
чають при атеросклеротичном у
кардіосклерозі, хронічній коро­
нарній недостатності, спазмах ки­
ш ечника і шлунка, а також при
стенокардії та бронхіальній астмі
у між приступові періоди. Келін
входить до складу препаратів
вікаліну, келатрину та келіверину. Авісан реком ендується при
спазмах сечовивідних
шляхів,
для кращ ого відходж ення сечо­
вих каменів, при ниркових к о­
ліках, а також як засіб, що
полегш ує катетеризацію сечово­
дів.
Лікарські форми 1 застосування. Ке­
лін (Khellinum) випускають у таблет­
ках по 0,02 г. Застосовую ть ВНУ­
ТРІШНЬО по 1—2 таблетки 3 рази
на день після їди. Курс лікування —
15—ЗО днів.
Келін ПРОТИПОКАЗАНИЙ при ви­
раж еній недостатності кровообігу.
Авісан (Avisanum) випускають у таб­
летках по 0,05 г. Приймають всере­
дину по 1—2 таблетки 3—4 рази
в день після їди. Курс лікування —
1—3 тижні.
АМОРФА КУЩОВА
аморфа кустарниковая
Am orpha fruticosa —
листопадний кущ з родини б о­
бових, до 3 м заввишки. Кора
бура або темно-сіра. Листки н е­
парноперисті, з 8— 12 пар оваль­
них або м айж е ланцетних, зі­
споду сірувато-зелених листоч­
ків. Квітки дрібні, неправильні,
зібрані у верхівкові густі кити­
ці. В іночок
темно-фіолетовий.
П лід — біб. Цвіте у червні, липні.
Поширення. Походить з П івніч­
ної Америки. В УРСР розводять
у всіх районах, особливо на
півдні, в садах і парках як
декоративну рослину; трапляєть­
ся й у здичавілому стані.
Заготівля і зберігання. Заготов­
ляю ть плоди (Fructus A m orphae
fruticosae)
у
серпні — ж овтні.
Суш ать на відкритому повітрі
або під наметами з доброю венти­
ляцією, розстилаю чи тонким ш а­
ром. Зберігаю ть у паперових
міш ках у сухих, добре про­
вітрюваних приміщ еннях. Строк
придатності — до 5 років.
Хімічний склад. Насіння А. к.
містить ротеноїдний
глікозид
аморфін. Його знайдено і в лист­
ках та молодих пагонах.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Аморфін має к ар ­
діотонічну властивість, діє заспо­
кійливо, виявляє позитивну інотропну та тонотропну і негатив­
ну хронотропну дію на сер­
це. Створений на основі аморф іну препарат ф рутицин вико­
ристовували як седативний засіб
при вегетативних неврозах, н е­
врозах серцево-судинної систе­
ми та при пароксизмальній т а ­
хікардії.
Лікарські форми і застосування. Ф ру­
тицин (Fruticinum) випускали у таб­
летках по 0,05 г. Застосовували все­
редину по 1 таблетці 2—3 рази на
день після їди. Якщо побічних явищ
немає, дозу можна збільшити до 2
таблеток. Курс лікування — 20—ЗО днів
з перервами на 3 дні через кож ні
10 днів. Ф рутицин вилучено з но­
менклатури лікарських засобів у зв 'я з­
ку з наявністю ефективніш их п ре­
паратів і відсутністю достатньої кіль­
кості сировини.
АНАБАЗИС
БЕЗЛИСТИЙ —
сукулентний напівкущ родини
лободових. Те саме, що й
іжанник безлистий.
40
38
39
41
АНАКАМПТИС
ПІРАМІДАЛЬНИЙ,
зозулинець гостроверхий;
анакамптис
пирамидальный
Anacamptis pyramidalis —
АНГЕЛЬСЬКЕ ЗІЛЛЯ —
АНДРОМЕДА
БАГАТОЛИСТА,
безплідниця;
андромеда многолистная
Androm eda polifolia —
багаторічна трав’яниста росли­
на родини зозулинцевих (орхід­
них). Кореневі б ульби цілісні,
кулясті. Листки чергові, вузьколанцетні, до верхівки стебла по­
ступово зменш ую ться в розмірі.
К вітконосне стебло (до 40 см
заввишки) закінчується густим
пірамідальним суцвіттям з дуж е
зигоморфними двостатевими п ур­
пурово-червоними квітками з тон ­
кою звислою ш поркою 13— 14 мм
завдовжки. Плід — коробочка.
Цвіте у червні — липні.
Поширення. Рідкісна рослина (за­
несена до Червоної книги Укра­
їнської РСР). Трапляється в Кри­
му, Західному Лісостепу, на Розточчі-О піллі та Прикарпатті.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть бульбокорені, які зби­
рають одразу після цвітіння рос­
лини. Заготовляю ть лиш е моло­
ді дочірні бульби, старі відки­
дають. Зібрані бульби добре м и­
ють, на 4—5 хв занурю ю ть в
окріп, а після цього суш ать на
відкритому повітрі, під наметом
або в суш арці при тем пературі
50—55 °. О держ ана таким чином
сировина називається «бульби
салеп» (Tubera salep). З 10 кг
сирих бульб одерж ую ть 1 кг
сухих. Зберігаю ть у сухих, добре
провітрю ваних
приміщ еннях.
Строк придатності — 6 років. А п­
теки салеп не відпускають.
Хімічний склад.
Бульбокорені
містять сли з (5 0 % ), крохмаль
(27 % ), декстрин, пентозани, са­
харозу тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Салеп — добрий об ­
волікаю чий і протизапальний за ­
сіб. Його призначаю ть при за­
паленні органів травлення (колі­
ти, гастрити, виразка ш лунка),
при проносах, дизентерії, отруєн­
ні різними токсичними речови­
нами, при хронічних і гострих
бронхітах.
Л ікарські форми і застосування. С лиз
fM ucilago Salep): 2 г порош ку са ­
лепу ошпарюють 200 мл окропу,
збовтують 10— 15 хвилин і приймають
по 1 чайній або десертній лож ці
2—3 рази на день. Приготовлений
слиз зберігають у холодильнику.
багаторічна трав'яниста залозис­
то-пухнаста рослина родини а й ­
стрових (складноцвітих). Те са­
ме, що й арніка гірська.
40
АНГЛІЙСЬКИЙ
ШПИНАТ —
багаторічна трав'яниста к орен е­
вищна рослина родини гречкових.
Те саме, що й щ авель шпинат­
ний.
вічнозелений кущик родини ве­
ресових, 15—ЗО см заввишки.
Стебло сланке, мало розгалу­
ж ене, з висхідними гілочками.
Листки довгасто-ланцетні або л і­
нійно-ланцетні, з
загорнутими
вниз суцільними краями, зверху
блискучі, зелені, знизу — синюва­
то-білуваті
від воскової
по­
волоки. Квітки звисаючі, в щ итко­
видних китицях, з глечиковидним, рож евим, усередині опу­
шеним віночком . П лід — ко р о ­
бочка. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте на Поліссі,
Росточчі-Опіллі, П рикарпатті і
зрідка в Карпатах у сосно'вих,
рідше дубово-соснових лісах на
торфових та оліготрофних сф аг­
нових (у горах) болотах, на во­
логих місцях.
Сировина. Використовують тра­
ву, зібрану під час цвітіння рос­
лини. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава А. б.
містить дубильні речовини, глі­
козид андромедотоксин, барв­
ники тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати А. б. ви­
являють наркотичну, в ’яж учу і
місцевоподразню вальну дію.
ВНУТРІШНЬО настій трави А. б.
використовую ть від кашлю, при
туберкульозі легень, ревматизмі,
проносі, запорі, безсонні, при
ж іночих хворобах;
ЗОВНІШ ­
НЬО — як ранозагою вальний
засіб.
Лікарські форми 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО настій трави (1 столова
лож ка на склянку окропу) по 1—2
столові лож ки тричі на день.
Рослина отруйна!
41
42_____________ __
43__________________ 44
;
А НЕМ ОНА ДІБРОВНА
А НЕМ ОНА ЖОВТЕЦЕВА,
ветреница дубравная
Anem one nemorosa —
ж аб'яче зілля;
ветреница лютиковая
багаторічна кореневищ на трав 'я­ A nem one ranunculoides —
ниста рослина родини ж овте­
цевих. Стебло прямостояче, розсіянопритиснутоопуш ене,
10— '
25 см заввишки. Прикореневих
листків немає або, рідше, є лише
один. Стеблові листки короткочереш кові, зібрані по 3 в кільце.
Квітки середніх розмірів (20—
ЗО мм у діаметрі), білі, блідо-ро­
жеві, інколи лілові, здебільш ого
з 6 пелюсток. П лід — сім'янка.
Ц віте у квітні — травні.
Пош ирення. Росте в ш ироколис­
тяних лісах, на узліссях, галя­
винах на Західном у Поліссі та
в Лісостепу.
Сировина. Збираю ть траву (стеб­
ла, листя, квітки) під час цвітін­
ня рослини. Рослина неоф іци­
нальна.
Хімічний склад. Н адземна час­
тина рослини м істить сапоніни,
протоанемонін і хелідонову к и с­
лоту.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. В народній меди­
цині препарати А. д. ВНУТРІШ­
НЬО у вигляді настою викорис­
товую ть для лікування зл ояк іс­
них новоутворень, серцевих за ­
хворювань, запалення легень, га­
рячки, при болях у ш лунку, як
абортивний засіб; ЗОВНІШНЬО —
при ревматизмі, подагрі, як ан­
тимікробний засіб при лікуван ­
ні дерматозів.
Рослина отруйна! Використову­
вати треба дуж е обереж но.
У гомеопатії А. д. вж иваю ть як
седативний, потогінний та д іу р е ­
тичний засіб.
42
багаторічна кореневищ на тр ав 'я­
ниста рослина родини ж овтец е­
вих. Стебло прям остояче, голе,
10—ЗО см заввишки. П рикорене­
вих листків немає або є один
на довгом у череш ку. Стеблові
листки м айж е сидячі, зібрані по
З в кільце, пальчастотричірозсічені на
видовж еноланцетні
частки. Квітки на довгих квітко­
ніжках, ж овті. П лід — сім'янка.
Цвіте у березні — травні.
Пош ирення. Росте в ш ироколис­
тяних та мішаних лісах, у л ісо ­
вих, лісостепових та північних
степових районах України.
Сировина. Використовують лис­
тя і меншою мірою корені. Рос­
лина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Уся рослина
містить кам ф ору і глікозид р а ­
нункулін.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати А. ж.
мають наркотичні, болетам уваль­
ні, антиспазматичні, кровоспин­
ні, сечогінні та анти бактеріаль­
ні властивості. Раніше з А. ж.
одерж ували анемонін, який ви­
користовували при астмі, коклю ­
ші, рахіті та при маткових кро­
вотечах. У народній медицині
настій з листя А. ж. використо­
вую ть для лікування паралічів,
подагри, водянки, пізніх мен­
струацій, застарілого сифілісу,
ш лункових кольок і ж овтяниці,
при серцебитті та як засіб, що
посилює діяльність нирок і л е ­
гень.
ЗОВНІШНЬО настій з листя А. ж.
застосовую ть при ревматизмі, зо ­
лотусі, головному й зубному
болях. Соком з коріння лікую ть
бородавки.
Рослина отруйна! Використання
потребує обереж ності.
-----
АНЕМ О НА ЛІСОВА
ветреница лесная
Anem one sylvestris —
багаторічна кореневищ на трав'я
ниста рослина родини ж овтец е­
вих. Стебло прямостояче, у верх­
ній частині м айж е білоповстисте, 15—ЗО см заввишки. Листки
довгочереш кові, прикореневі, 5роздільні, густоопуш ені. Квітки
великі (ЗО—70 мм у діаметрі),
одиничні, здебільш ого з 5 пе­
люсток, білі. П лід — сім'янка.
Ц віте у травні — червні.
Пош ирення. Росте в ш ироколис­
тяних і міш аних лісах, на л ісо ­
вих луках, узліссях, по чагарни­
ках, на схилах у лісостепових
і північних степових районах
України.
С ировина. Використовують над­
земну частину. Рослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. У надземній
частині рослини виявлено сапо­
ніни, протоанем онін, аскорбіно­
ву кислоту, флавоноїди, органіч­
ні кислоти, сліди алкалоїдів. С а­
поніни і протоанем онін є й у к о ­
ренях.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати А . л. ви­
являю ть антисептичні, протиза­
пальні, болетамувальні, потогін­
ні та сечогінні властивості. В на­
родній медицині відвар трави
вж ивали при погірш анні зору
і слуху, при головному й зубно­
м у болях, коклюші, хворобах
горла, простудних захворю ван­
нях, пропасниці, при захворю ­
ваннях
ш лунково-киш кового
тракту, затримці менструацій, го­
нореї, білях, імпотенції, паралі­
чі тощо.
ЗОВНІШ НЬО траву А. л. вико­
ристовували при сверблячці, за­
хворю ваннях ш кіри й сиф ілісі та
при ревматизмі. Квітки при кла­
дали до наривів для прискорен­
ня їхнього визрівання.
Рослина отруйна! Використання
потребує обереж ності.
42
А Н ІС ЗВИЧАЙНИЙ,
ганус;
анис обыкновенный
Anisum vulgare —
однорічна трав'яниста опуш ена
рослина родини селерових (зон­
тичних). Стебло борозенчасте,
вгорі розгалуж ене, 25—60 см
заввишки. Листки троякі: ниж ­
ні — довгочереш кові,
цілісні,
округло-нирковидні, глибокопилчасті; серединні — прості, перис­
ті, верхні — тричіперисторозсічені. Квітки 5-пелюсткові, дрібні,
білі, в складних зонтиках. П лід —
двосім 'янка. Цвіте у червні, липні.
Пош ирення. П оходить з М алої
Азії. На Україні, переваж но в л і­
состеповій зоні, вирощ ую ть як
еф іроолійну рослину.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть плоди (Fructus Anisi).
Коли дозріє половина плодів,
рослини скош ують, досуш ую ть
у снопах або валках, обм оло­
чую ть і очищають від домішок.
Зберігаю ть у сухому прохолод­
ному приміщ енні. Строк при­
датності — д о 3 років. Плоди
відпускаю ться аптеками.
Хімічний склад. Плоди А. з.
містять ж ирну олію, білкові ре­
човини, фурокумарини і близь­
ко 6 % еф ірної олії, до складу
якої входить анетол (80—90 % ),
метилхавікол (10% ),
анісовий
альдегід, анісовий кетон і ані­
сова кислота.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Препарати А. з. ма­
ють відхаркувальні, протизапаль­
ні, антиспастичні, сечогінні та
бактерицидні властивості. Вони
проявляю ть терапевтичний ефект
при запальних захворю ваннях ор­
ганів дихання (ларингіти, трахе­
їти, бронхіти, бронхопневмонії),
при бронхіальній астмі, бронхоектатичній хворобі, коклюші
у дітей, гангрені легень, хво­
робах травного тракту (ентерит,
ентероколіт, метеоризм). В аку­
ш ерстві й гінекології препара­
ти А. з. призначаю ть при б о ­
лісних менструаціях, для сти­
мулю вання пологової діяльності
та секреції молока у матерівгодувальниць. Плоди А. з. вхо­
дять до складу грудного елікси­
ру (Elexir pectorale), грудного
чаю і ш лун ко во го чаю.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО— настій плодів (1—2
чайні лож ки на 200 мл окропу)
по чверті склянки 3— 4 рази на день
за ЗО хв до їди; настойку плодів
(20 г на 100 мл 40 % -ного спирту або
горілки) по 20—30 крапель 2—3 рази
на день; анісову олію (Oleum Anisi)
по 1—5 крапель на грудочку цукру
2— 3 рази на день як відхаркуваль­
ний засіб при катарах верхніх дихаль­
них ш ляхів та бронхоекгазах; краплі
нашатирно-анісові
(Liquor
ammonii
anisatus) по 5— 10 крапель на грудоч­
ку цукру (дітям по 1 краплі на кож ен
рік життя) 3—4 рази на день як від­
харкувальний засіб; настойку опійнобензойну
(Tinctura
Opii
benzoiса) по 20—40 крапель (для дітей по
1 краплі на кож ен рік життя) на. прийом
при кашлі та як відхаркувальний засіб.
ЗОВНІШНЬО — мазь
(взяті
порівну
порошок насіння А. з. порошок коріння
чемериці білої змішують зі свиня­
чим смальцем у співвідношенні 1:2)
як засіб проти гнид і вошей (вико­
ристовувати мазь треба з великою
обережністю, бо
біла
чемериця —
д у ж е отруйна рослина).
АПЕЛЬСИН
апельси н
Citrus sinensis —
вічнозелене дерево роду цитрус
родини рутових. Листки ш кіряс­
ті, цілісні, зчленовані з череш ­
ками. Квітки правильні, білі,
одиничні або в малоквіткових
щ итках. П лід — пом еранець, к у ­
лястий або овальний, від яснож овтого до м айж е червоного за­
барвлення, соковитий.
Пош ирення. П оходить з П івден­
но-Східної Азії. В СРСР виро­
щ ують на чорном орськом у узб е­
р еж ж і К авказу як плодову рос­
лину.
Сировина. Як лікувальний і про­
філактичний засіб використову­
ють свіж і плоди і сік із них.
Хімічний склад. Плоди містять
цукри (6—8 % ), лимонну кисло­
ту (1—2 % ), каротин, аскорбі­
нову кислоту (65 мг % ), тіамін,
рибофлавін, біофлавоноїди, п ек ­
тинові речовини та сполуки каль­
цію, ф осф ору і калію.
Використання. Апельсин — полі­
вітамінний засіб. Вживають при
гіпо- та авітамінозах, подагрі,
гіпертонії, атеросклерозі, при за ­
хворю ваннях печінки. А пельси­
новий сік зб удж ує апетит, добре
там ує спрагу при підвищ еній
тем пературі тіла, поліпш ує трав­
лення. Особливо корисно вж и ва­
ти його при гіпосекреторних
гастритах, слабому ж овчовиді­
ленні, схильності до спастичних
запорів.
ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати сік
при виразковій хворобі ш лун­
ка і при гастриті з підвищ еною
кислотністю ш лункового соку.
Ш кірку плодів у народній м е­
дицині використовували як жаротам увальний і кровоспинний
засіб, при маткових кровотечах
і надмірних менструаціях.
43
49
47
АПТЕЧНА СКОРОСПІЛКА — Хімічний склад.
АРАЛІЯ МАНЬЧЖУРСЬКА —
ранньовесняна багаторічна, рід­
ше однорічна трав’яниста росли­
на родини первоцвітих. Те саме,
що й первоцвіт весняний.
листопадний колючий кущ або
невелике дерево родини ар ал іє­
вих. Те саме, що й аралія висока.
48
АРАЛІЯ ВИСОКА,
аралія маньчжурська;
аралия высокая
A ialia elata,
синонім — А.
mandshurica —
листопадний, дуж е колючий кущ
або невеличке дерево родини
аралієвих. Стовбур прямий, 1,5 —
5 м заввишки. Листки великі
(40—80 см), двічіперистоскладні,
довгочереш кові, зібрані в кільце
на верхівці стовбура. Квітки
дрібні, двостатеві, правильні, зе­
ленаві, зібрані у довгі (до 45 см)
густі волоті. П лід — соковита, си­
ньо-чорна кістянка. В умовах
Києва цвіте у липні.
Поширення. В дикому
стані
росте на Д алекому Сході. На
У країні проходить випробуван­
ня як інтродуцент у ботанічних
садах і дендропарках.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть корені завтовш ки 2—
4 см, відібрані восени або рано
навесні з рослин 5— 15-річного
віку. Викопані корені старанно
очищають від землі, розрізаю ть
на куски 10— 12 см завдовж ки
(товсті розщеплюють) і сушать
під наметом, у провітрюваних
приміщ еннях або в суш арках при
тем пературі не вищій за 60 °.
Зберігаю ть у сухих приміщеннях.
Строк придатності — 2 роки.
Корені А. в.
містять тритерпенові сапоніни
(аралозиди А, В, і С), еф ірну
олію, смолисті речовини, к а­
медь, білки, крохмаль, вуглево­
ди та алкалоїд аралін.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Д ослідж енням и вста­
новлено стимулюючий вплив пре­
паратів А. в. на центральну
нервову систему, їхні кардіото­
нічну, антистресорну, антиокси­
дантну, гонадотропну та гіпоклікем ічну властивості. П репарати
А. в. поліпш ують загальний стан
хворих, стимулю ю ть обмін ре­
човин, покращ ую ть апетит, під­
вищ ують розум ову й фізичну
працездатність. їх використову­
ють після контузій мозку, при
різноманітних астенічних та д е­
пресивних станах організму, при
гіпотонічній хворобі, нейроцир­
куляторній дистонії за гіпото­
нічним і кардіальним типами,
при початкових стадіях атеро­
склерозу, імпотенції, при д е­
яких функціональних поруш еннях
нервової системи (особливо та­
ких, що виникли в результаті
тривалої розум ової та фізичної
перевтоми), як реабілітаційний
засіб після тяж ких хронічних
та інф екційних захворювань.
Лікарські ф о р м і і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку кореня (у
співвіднош енні 1:5, на 70 % -ному спир­
ті) по ЗО—40 крапель 2—3 рази на
день; сапарал (Saparalum) по 1 таб­
летці (0,05 г) 2—3 рази на день (зран­
ку і вдень) після їди.
ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати препара­
ти А. в. при епілепсії, гіперкінезах,
підвищ еній нервовій збудливості, без­
сонні, гіпертонії, перед сном. Не­
безпечним є й передозовування їх.
50
АРАЛІЯ СЕРЦЕВИДНА,
аралія Шмідта;
аралия сердцевидная
Aralia cordata, синонім — А.
schmidtii —
багаторічна трав'яниста рослина
родини аралієвих. Стебло про­
сте, голе, 1,5—2 м заввишки. К о­
реневищ е товсте, м 'ясисте, аро­
матне. Листки двічітрійчастоперистоскладні,
довгочереш кові.
Квітки дрібні, зеленувато- або
ж овтувато-білі, двостатеві й ти ­
чинкові, зібрані у верхівкове
волотевидне суцвіття, що скл а­
дається з багатьох зонтиків. Ін ­
коли в пазухах верхніх листків
утворю ю ться додаткові, частіш е
одиничні зонтики. П лоди ягодо­
подібні, м'ясисті, чорні, 3—4 мм
у діаметрі. Цвіте у липні*— ве­
ресні.
Поширення. В дикому стані рос­
те на Д алеком у Сході (південні
Курильські острови, Сахалін). На
Україні є в ботанічних садах
і на дослідних станціях, у окре­
мих аматорів як інтродукована
рослина.
Заготівля і зберігання — як у
статті А ралія висока.
Хімічний склад. Корені А. с.
містять тритерпенові сапоніни —
аралозиди А, В і С, близькі за
хімічним складом до панаксозидів женьш еня. Серед них пе­
реваж ає аралозид А. Крім цього,
в коренях є кумарини, ефірна
олія (2 % ) тощо.
Використання. Настойку коренів
А. с. використовую ть нарівні
з настойкою коренів аралії ви­
сокої за тими самими показан­
нями, ці настойки м айж е не р із­
няться за активністю. Разом з тим
токсичність настойки А. с. значно
ниж ча порівняно з настойкою
аралії високої.
ПРОТИПОКАЗАННЯ такі самі,
як і для настойки аралії висо­
кої.
АРАЛІЯ ШМІДТА —
багаторічна трав'яниста росли­
на родини аралієвих. Те саме,
що й аралія серцевидна.
44
52
АРНІКА ГІРСЬКА,
ангельське зілля, баранка, скусівник гірський, трава бараня,
чарник;
арника горная
A m ica montana —
кових кровотечах (після поло­
гів, викиднів, абортів), при сте­
нокардії, міокардитах, гіперто­
нічній хворобі, кардеосклерозі,
після мозкових крововиливів для
швидшого відновлення ф ункц іо­
нального стану центральної нер­
вової системи, при нічному мимо­
вільному сечовиділенні. В поєд­
нанні з іншими лікарськими
рослинами А. г. рекомендую ть
хворим на гепатит, холецистит
та холангіт. Зовніш ньо (у ви­
гляді примочок, компресів т о ­
що) настойку і настій квіток
А. г. призначаю ть для л ікуван ­
ня забитих місць, гематом, гно­
ячкових захворю вань шкіри, тро­
фічних виразок, опіків і відм о­
рож ень, при болю у м'язах, при
переломах кісток, вивихах с у ­
глобів, герпесі, ф урункульозі т о ­
що.
багаторічна трав'яниста зал ози ­
сто-пухнаста рослина родини ай­
стрових (складноцвітих). Стебло
прямостояче, 15— 80 см заввиш ­
ки, при основі — з розеткою з
4 овальних або довгасто-оваль­
них листків. Стеблові листки
сидячі, супротивні, довгасті або
ланцетні. Квітки оранж еві, в оди­
ничних кош иках на верхівці стеб­
ла і гілок: крайові — язичкові,
маточкові; серединні — трубчас­
ті, двостатеві. П лід — сім'янка.
Цвіте у червні — серпні.
Поширення. Трапляється в Кар­
патах, зрідка — в Ж итомирській
області на луках, узліссях, по Лікарські формж 1 застосування.
чагарниках, у гірських лісах. ВНУТРІШНЬО — настій квіткових ко­
шиків (10 г на 200 мл окропу) по 1 сто­
Рослина потребує ОХОРОНИ!
Заготівля і зберігання. Викори­
стовую ть квіткові кош ики (Flores
Агпісае). Збираю ть на початку
цвітіння рослини (коли язичкові
квітки спрямовані вгору), зріза­
ючи так, щоб залиш ок к вітко­
носа не перевищ ував 1 см. Су­
ш ать у суш арні при тем пературі
55—60 ° або під наметом чи на
горищі з наступним досуш уван­
ням у печі, щоб знищити яйця
комах. С ухої сировини вихо­
дить 20—22 % . Строк придат­
ності — 2 роки. Сировина відпус­
кається аптеками.
XIвсіяний склад. У кош иках А. г.
виявлено арніцин (близько 4 % ),
еф ірну олію (0,016% ), кароти­
ноїди, флавоноїди, арніфолін, цинарин, дубильні речовини, іну­
лін, холін, слиз, органічні ки сл о­
ти (молочну, ф умарову, яблучну),
аскорбінову кислоту (21 м г% ),
смолисті речовини.
Фармакологічні властивості І ви­
користання. Препарати А. г. ма­
ють кровоспинні, ж овчогінні, протисклеротичні, подразню вальні та
бактеріостатичні властивості. Во­
ни здатні усувати запори, зу ­
мовлені атонією товстої кишки,
посилю вати скорочення матки,
розш иряти мозкові судини, т о ­
нізую че й стимулююче впливати
на центральну нервову систему.
У великих дозах препарати А. г.
дію ть заспокійливо. Внутрішньо
препарати А. г. використовую ть
як еф ективні засоби при м ат­
ловій лож ці 3 рази на день після їди,
на молоці; настойку (у співвіднош ен­
ні 1:10, на 70 % -ному спирті) — по
ЗО—40 крапель 2—3 рази на ‘день до
їди, на воді або на молоці; настій
суміші квіток А. г., нагідок лік а р ­
ських, бобівника трилистого і вербени
лікарської у співвіднош енні 1:2:1,5:1
(2 столові лож ки на 300 мл окропу
настоюють у термосі 10—12 годин)
по чверті склянки тричі на день
перед їдою при гепатиті, холецисти­
ті та холангіті.
ЗОВНІШНЬО — настій або розведену
в 5— 10 частинах води настойку у ви­
гляді компресів, примочок тощо.
П ередозування препаратів А. г. спри­
чинює отруєння!
53__________________
АРОНІЯ ЧОРНОПЛОДА —
листопадний густий кущ родини
розових. Те саме, що й горобина
чорноплода.
/
45
54__________________ 55__________________
АРТИШОК ПОСІВНИЙ
артишок посевной
Cynara scolym us —
АРУМ ПЛЯМИСТИЙ
аронник пятнистый
A rum maculatum —
багаторічна трав'яниста росли­
на родини айстрових (складно­
цвітих). Стебло прямостояче, гіл­
лясте, сіро-зелене, 0,5— 1,5 (2) м
заввишки. Листки великі, перисторозсічені, іноді прості, знизу
опушені. Квітки сині або синьоф іолетові, зібрані у великі, до
25 см у діаметрі, кош ики. П лід —
сім'янка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Походить із С еред­
земном ор'я. На Україні виро­
щують як овочеву рослину у від­
критому (в південних районах)
і закритому (у північних райо­
нах) грунті.
Сировина. Спож иваю ть (відва­
реними або консервованими) зі­
брані до цвітіння кошики.
Хімічний склад. Кошики А. п.
містять білок (3 % ), вуглеводи
(10— 15% ), аскорбінову кислоту,
вітаміни В, і В2, каротин, іну­
лін та фенольну сполуку цинарин. У листках виявлено групу
біологічно активних фенолокислот (кавова, хлорогенова, неохлорогенова, коф еїлхінна).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Наявність цинарину зумовлює протисклеротичну,
ж овчогінну та сечогінну актив­
ність А. п. Подібні властивості
мають і фенолокислоти. Вони
активізую ть утворення
жовчі,
підвищ ують діурез, збільш ую ть
кількість сечовини, що виво­
диться з організму, регулюють
ф ункцію щ итовидної залози. Ви­
користовую ть А. п. у вигляді са­
латів або відварюють. Його ре­
комендую ть вживати при захво­
рюваннях печінки, при діабеті
й атеросклерозі, людям похило­
го віку, а також при отруєнні
опіумом. Відвар кош иків А. п.
використовую ть при запорах і
захворю ваннях печінки.
багаторічна трав'яниста однодом ­
на рослина родини ароїдних.
Корені бульбовидні, потовщені.
Листки прикореневі, довгочереш ­
кові, серцевидні, цілокраї, темноплямисті. Квітконосне стебло
(ЗО—40 см заввишки) закін чу­
ється початком з дрібними од­
ностатевими квітками:
ж іночі
квітки розміщ ені при його осно­
ві, чоловічі — над ними. П оча­
ток обгорнутий при основі ве­
ликим коричневим або жовтим
покривалом. П лід — червона яго­
да. Цвіте у травні.
Поширення. Росте по букових
лісах у західних районах У краї­
ни.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товують свіж і або висуш ені буль­
бовидно потовщені корені (Ra­
dix A ri m aculati). Заготовляю ть
восени або навесні до розвит­
ку листя. Очищені корені звільня­
ють від кори, розрізаю ть і су­
ш ать на відкритому повітрі або
в суш арці при тем пературі 40 °.
З 8 кг сирих коренів о д ерж у­
ють 1 кг сухих. Зберігаю ть у с у ­
хих провітрю ваних приміщ еннях.
Свіжі бульби (корені) зберіга­
ють у підвальному приміщ енні
в ящ иках з вологим піском. Рос­
лина неоф іцинальна.
Хімічний склад. До складу бульб
входять крохм аль (70% ), сапо­
ніни, аронін (0,10 % ) тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медици­
ні А. п. використовую ть як ‘бо­
летамувальний, протизапальний
та відхаркувальний засіб. Настій
бульб приймають всередину при
ревматизмі, невралгіях, катараль­
них станах верхніх дихальних
ш ляхів, хронічних
бронхітах,
бронхіальній астмі, гастритах з
підвищ еною кислотністю ш лунко­
вого соку, захворю ваннях печін­
ки, при наявності каменів і піску
в нирках і сечовому міхурі та
при геморої. В перш ій половині
вагітності настій А. п. вживаю ть
як протиблю вотний засіб. Зов­
нішньо використовую ть настойку
бульб при ревматизмі, подагрі
та геморої.
Лікарські форми 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій бульб (1 чай­
ну лож ку подрібнених свіж их або
сухих бульб на 1 склянку холодної
води, настоюють 8 годин, п роцідж у­
ють і випивають за день за 3—4 рази);
відвар бульб (у співвіднош енні 2,5:
: 100,0) по 10—15 крапель тричі на
день.
ЗОВНІШНЬО — настойку подрібнених
бульб (10 г на 100 г горілки).
У свіж ому вигляді всі частини росли­
ни дуж е отруйні! Висушена або зва­
рена рослина не отруйна.
46
56__________________ 57__________________ 58
АСТРАГАЛ ДАТСЬКИЙ
астрагал датский
Astragalus danicus —
багаторічна трав'яниста рослина
родини бобових. Стебло леж аче
або висхідне, розгалуж ене, 10—
40 см заввишки. Листки чергові,
непарноперисті, з 15—25 довгас­
то-овальними листочками. Квіт­
ки зигоморфні (див. Зигоморфна
квітка), м айж е сидячі, пурпуро­
во-фіолетові, в головчастих к и ­
тицях. П лід — біб. Цвіте у черв­
ні — липні.
Поширення. Т рапляється пере­
важ но в східній частині Л ісосте­
пу на полях, степових схилах,
сухих луках, лісових галявинах
і узліссях.
Сировина. Використовують тра­
ву, зібрану під час цвітіння
рослини. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Л истки А. д.
містять кумарини (0,13 % ), аскор­
бінову кислоту (220 м г% ), ф л а ­
воноїди і сапоніни.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати А. д. м а­
ють тонізую чі властивості й ви­
користовую ться в народній м е­
дицині при гіпертонії, головно­
му болі, ж іночих хворобах, від
надсади, як засіб, що знімає
втому.
Л ікарські форми і застосування. Нас­
тій трави (2 столові лож ки на 300 мл
охолодж еної перекип'яченої води, на­
стоюють 4 години) по 50 мл 3—4 рази
на день.
АСТРАГАЛ ШЕРСТИСТОКВІТ­
КОВИЙ,
бож і ручки, котики, котячий
астрагал сладколистный
горох, перелет, перелет поль­
Astragalus glycyphyllos —
багаторічна трав'яниста гола або ський, солодке зілля;
негустобілуватоопуш ена рослина астрагал шерстистоцветковый
родини бобових. Стебло висхідне, Astragalus dasyanthus —
АСТРАГАЛ
солодколйстий
розгалуж ене, 45—90 см заввиш ­
ки. Листки чергові, непарнопе­
ристі, з 4—7 пар довгастоеліптичних, зісподу волосистих лис­
точків. Квітки зеленаво-ж овті,
в коротких густих
китицях.
Плід — біб. Цвіте у червні —
серпні.
Поширення. Т рапляється по всій
території України у мішаних
лісах, на узліссях, полях, по ча­
гарниках.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть траву (Herba A stragali
glycyphylli), зібрану під час утво­
рення плодів. Зрізаю ть на ви­
соті 5—7 см від поверхні грун­
ту. Суш ать траву під наметом
або в добре провітрю ваних при­
міщ еннях, час від часу перевер­
таючи. Сухої сировини виходить
25 % . Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. А. с. м істить
гліциризин, аспарагін, гіркі й д у ­
бильні речовини, сліди алкал о­
їдів, сапоніни, ф лавоноїди тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. За ф арм акологічни­
ми властивостями А. с. майж е
не відрізняється від астрагалу
шерстистоквіткового. В зар у б іж ­
ній науковій медицині А. с. ви­
користовується як сечогінний за ­
сіб. У народній вітчизняній і за ­
рубіж ній медицині А. с. р е­
комендується при катарах верх­
ніх дихальних шляхів, при ш лун­
ково-киш кових розладах, кри­
вавому проносі, захворю ваннях
нирок та сечових шляхів, при
каменях нирок, наш кірних ви­
сипах, сифілісі, ішіасі, білях,
болісних і нерегулярних мен­
струаціях, при опущ енні матки,
для прискорення пологів і ви­
ділення посліду, підвищ ення се ­
креції молока у матерів-годувальниць.
Лікарські форми і застосування. Від­
вар трави (20 г на 200 мл окропу) по
2—3 столові лож ки 3 рази на день.
багаторічна трав'яниста рослина
родини бобових. М ає довге во­
лохате опуш ення. Стебла прямі
або висхідні, 10—ЗО см заввиш ­
ки. Листки чергові, непарнопе­
ристі, з 13— 18 парами видовж енояйцевидних або овальних лис­
точків. Квітки зигоморфні, б л і­
до-ж овті, в густих головчастих
китицях на верхівках довгих
квітконосів. П лід — біб. Цвіте у
червні — серпні.
Поширення. Зникаю ча рослина
(занесена до Ч ервоної книги
У країнської РСР). Трапляється
на степових схилах у Л ісостепу
і дуж е рідко — на півночі Степу.
Заготівля 1 зберігання. Викори­
стовую ть траву (Herba A strag a­
li
dasyanthii),
зібрану
під
час масового цвітіння. Зрізаю ть
на висоті 5—7 см від поверхні
грунту. Суш ать траву під нам е­
том або в добре провітрюваних
приміщ еннях, час від часу пере­
мішуючи. Сухої сировини вихо­
дить 20 % Аптеками не відпус­
кається.
Хімічний склад. Трава А. ш.
м істить гліциризин, флавоноїди
(кверцетин, кемпферол), поліса­
хариди (арабін, басорин), крох­
маль, барвники, органічні кисло­
ти, тритерпенові сапоніни, слиз
та сполуки заліза, кальцію, алю ­
мінію, ф осф ору, магнію, натрію,
барію, кремнію, стронцію, мо­
лібдену, ванадію і марганцю.
Фармакологічні властивості І ви­
користання. П репарати А. ш.
виявляю ть седативну, гіпотен­
зивну та кардіотонічну дію. Вони
підвищ ую ть діурез, поліпш ую ть
функціональну діяльність печін­
ки, позитивно впливають на про­
цес зсідання крові.
47
59
В науковій медицині настій А. ш. АСТРАНЦІЯ ВЕЛИКА
призначаю ть при гіпертонії 1-го астранция крупная
і 2-го ступенів, хронічній коро­ Astrantia major —
нарній недостатності (стенокар­
дії), при недостатності серцевосудинної системи, для лікуван ­
ня хронічних і гострих глом еру­
лонефритів. О собливо еф ектив­
ним є застосування препаратів
А. ш. в початковій стадії цих
хвороб, при схильності до на­
бряків і переваж анні збудливих
процесів у нервовій системі.
Ширше використовую ть А. ш.
в народній медицині. Його в ж и ­
вають ще як блювотний, к рово­
спинний, сечогінний та потогін­
ний засіб, для зняття набряків
різного походж ення, при зол о­
тусі, ревматичних болях у су­
глобах, кривавому проносі, ви­
падінні матки.
Зерна А. ш. й інших видів
астрагалу використовую ть для
приготування кави.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (10 г
на 200 мл окропу) по 2—3 столові
лож ки 2—3 рази на день протягом
З—4 тиж нів. РЕКТАЛЬНО — 50—75 мл
настою на клізму, 1—2 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — ванни і примочки з
настою, порошок для присипання ран.
60
БАБИНІ ЗУБИ —
однорічна трав'яниста ж о рстк о­
волосиста рослина родини паробагаторічна трав’яниста росли­ листових. Те саме, що й якірці
на родини селерових (зонтич­ сланкі.
них). Стебло прямостояче, вгорі
розгалуж ене, 40—80 см заввиш ­
ки. Листки пальчастороздільні,
глибокоп'ятирозсічені з видовж е- БАВОВНА —
но-обернено-яйцевидними,
зде­ багаторічна (в умовах кул ьту­
більш ого двічі-тричі надрізани­ ри — однорічна) ж орстковолосис­
ми великопилчастими частками, та рослина (кущ) родини м аль­
які закінчую ться щетинкою. Квіт­ вових. Те саме, що й бавовник
ки дрібні, білувато-рож еві, в шорсткий.________________________
простих зонтиках, оточених ве­
ликими блідо-рож евими листоч­
ками обгорточки. П лід — д во сі­
м'янка. Цвіте у червні — липні. БАВОВНИК ШОРСТКИЙ,
Поширення. Росте в лісах К ар­ бавовна, бамба;
пат, Західного Полісся та З ах ід ­ хлопчатник мохнатый
ного Л ісостепу.
Gossypium hirsutum —
Сировина. Використовують тра­ багаторічна (в умовах культу­
ву і коріння. Рослина неоф іци- ри — однорічна) ж орстковолосис­
нальна.
та рослина (кущ ) родини маль­
Хімічний склад. Діючі речовини вових. Стебло пряме, гілчасте,
вивчено слабо. За деякими д а ­ біля основи здерев'яніле, 1— 1,5 м
ними, які потребую ть перевір­ заввишки. Листки чергові, довки, в рослині є алкалоїди.
гочереш кові, 3—5-лопатеві, з три­
Властивості. Всі частини рослини, кутно-яйцевидними загостреними
особливо коріння, мають про­ лопатями. Квітки одиничні, 5-пеносні властивості.
люсткові, кремові, з червонува­
то-пурпуровим відтінком. Плід —
багатонасінна коробочка. Насіни­
ни — з довгими одноклітинними
волосками. Цвіте у липні — ве-
61______________ .
62
48
63
Пош ирення. Вирощ ується в рес­
публіках С ередньої А зії і За­
кавказзя як цінна прядивна куль­
тура. На У країні культивую ть
у крайніх південних районах та
в Криму.
Сировина. Використовують на­
сіння і кору коріння (Cortex
Gossypii
radicis),
заготовлену
після того, як зібрано бавовну
(волокно). З волокна одерж ую ть
гігроскопічну вату (Gossypium
hygroscopicum ).
Кора
коріння
аптеками не відпускається.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини м істять великий набір б іо ­
логічно активних речовин: у к о ­
рінні є госипол, дубильні речо­
вини, аскорбінова кислота, ві­
тамін К, триметиламін, ефірна
олія; насіння містить госипол,
госипін, пігмент госипурпурин,
ж ирну олію, високоякісний б і­
лок; у квітках є ф лавоноїди (5 % ),
лимонна (5—7 % ) і яблучна (3—
4 % ) кислоти. К аротиноїди і к а ­
техіни є в усіх частинах рослини.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Виділені із квіток
Б. ш. ф лавоноїди виявляють капілярозміцню вальну дію, зн иж у­
ють артеріальний тиск і тонус
коронарних судин. П репарати з
кори коріння (рідкий екстракт
або відвар) виявляють вираж ену
кровоспинну дію й застосовую ть­
ся при внутріш ніх і маткових
кровотечах. З коріння
одер­
ж ую ть препарат госипол (Gossypolum ), який використовую ть
при герпетичному кератиті, псо­
ріазі, звичайному, пухирчастому
та оперізую чом у лиш аях. Виявле­
но й протипухлинну дію госиполу.
У зв 'язк у з цим, рекомендується
пероральне застосування
його
хворими на рак ш лунка в після­
операційний період. Бавовнико­
ву олію (Oleum Gossypolii) вико­
ристовую ть у медицині нарівні
з соняш никовою і кунж утовою .
Крім того, вона є цінним дієтич­
ним продуктом і реком ендується
до вж ивання хворим на атеро­
склероз. * Листя Б. ш. служ ить
сировиною для одерж ання л и ­
монної кислоти.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар кори (2 чайні
лож ки сухої подрібненої кори на 1
склянку окропу) по третині склянки
З—4 рази на день; рідкий екстракт
кори по ЗО—40 крапель 2—3 рази на
день.
БАГАТОНІЖКА ЗВИЧАЙНА, ляну, гексойну, лаврову, янтар­
ну та аскорбінову кислоти, месолодиця лісова;
тилсаліцилат, крохм аль, каучук,
многоножка обыкновенная
сліди еф ірн ої олії.
Polypodium vulgare —
Ф армакологічні властивості і ви­
багаторічна зимую ча папороть
родини багатоніж кових, заввиш ­
ки 20—ЗО см. Має повзуче, с о ­
лодке на смак кореневищ е 0,5—
1 см у діаметрі, з двома рядами
прямих, ш кірястих, перистороздільних,
видовж еноланцетних
листків з лінійно-ланцетними, ці­
локраїм и або іноді трохи зубча­
стими часткам и і з черешками,
коротш ими за пластинку. Соруси на листках відкриті, округ­
лі, розміщ ені на сегментах двома
рядами по боках середньої ж и л ­
ки. Спори утворю ю ться в липні.
Пош ирення. Т рапляється спора­
дично м айж е по всій території
України на скелях та біля осно­
ви дерев у лісах.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть кореневищ а (Rhizoma
P olypodii
v u lg aris),
за го ­
товлені восени або рано навесні.
Кореневищ а очищають від надзем ­
ної частини і корінців, миють, р о з­
різаю ть на куски 10— 12 см зав­
довж ки і суш ать під наметом,
в опалюваних приміщ еннях або
в суш арці при тем пературі до
40 °С. С ухої сировини виходить
25 %. Зберігаю ть у сухих про­
вітрюваних приміщ еннях. Р осли­
на неоф іцинальна.
Хімічний склад. Кореневищ а Б. з.
містять дубильні речовини (2,5—
3,7 % ), глікозиди поліподин і самамбаїн, сапоніни, ситостерин,
кавову, яблучну, лимонну, мас­
користання. П репарати Б. з. ма­
ють відхаркувальні, пом 'якш у­
вальні, болетам увальні, потогін­
ні, ж овчогінні, сечогінні, крово­
спинні та глистогінні властивос­
ті. В народній медицині препа­
рати з кореневищ Б. з. застосо­
вують при бронхіальних ката­
рах, астмі, відсутності апетиту,
диспепсії, гастриті, метеоризмі,
при хворобах печінки, селезінки
та сечового міхура, нефриті,
маткових кровотечах та як абор­
тивний засіб. Як болезаспокійли­
вий засіб Б. з. використовую ть
при подагрі й лом оті в суглобах.
Зовніш ньо Б. з. використовую ть
при вивихах, поліпах у носовій
порож нині, прикладаю ть до за ­
битих місць.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій кореневищ (1
столова лож ка подрібнених корене­
вищ на 500 мл окропу) по третині —
половині склянки 4 рази на день;
порошок кореневищ а по 1 чайній
лож ці 3—4 рази на день; настій по­
рошку: 3 чайні лож ки порошку коре­
невища заливаю ть склянкою холод­
ної води на 8 годин, процідж ую ть;
сировину повторно заливають склян­
кою окропу на 15 хв, процідж ую ть;
одерж ані настої змішують і випива­
ють за день у кілька прийомів.
49
64
БАГНО ЗВИЧАЙНЕ
б агул ьн и к болотны й
Ledum palustre —
вічнозелений розгалуж ений к у ­
щ ик родини вересових, 50— 120 см
заввишки. М олоді гілки рудуватоповстистоопуш ені. Листки ш кі­
рясті, чергові, короткочереш кові, прості, цілісні, лінійні, з за­
горнутими краями; зверху тем ­
но-зелені, голі, зісподу — пов­
стисті. Квітки двостатеві, пра­
вильні, білі або ж овтаво-білі,
у верхівкових
зонтиковидних
щ итках, на довгих тонких іржавобілоповстяних клейких квітко­
ніжках. П лід — довгаста поникла
коробочка. Цвіте у травні —
липні.
Пош ирення. Росте розсіяно на
Поліссі, зрідка — на П рикарпат­
ті і в К арпатах у сирих і заболо­
чених соснових, рідш е — дубовососнових лісах, на торфових
болотах.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть траву (Herba Ledi p a ­
lustris). Збираю ть однорічні па­
гони під час дозрівання плодів.
Суш ать під наметом або в су­
ш арках при температурі до 40 °С.
Зберігаю ть у сухому прохолод­
ному приміщ енні. Строк при­
датності —2—3 роки. Сировина
відпускається аптеками.
Хімічний склад. Трава Б. з.
містить глікозид арбутин, ф л а­
воноїди, дубильні речовини, еф ір­
ну олію (до 7,5 % ). До складу
олії входять сесквітерпеноїди л е ­
дол і палюстрол, цимол, гераніл­
ацетат та інші.
65
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. П репарати трави Б. з.
мають спазмолітичні, відхарку­
вальні, потогінні, сечогінні, де­
зинфікую чі, подразні, засп окій­
ливі та наркотичні властивості,
розш ирюють судини і зниж ую ть
кров'яний тиск. Внутрішньо у
вигляді настою Б. з. признача­
ють як відхаркувальний і проти­
каш левий засіб при гострих і
хронічних бронхітах, трахеїтах,
ларингітах, коклюші, при спастич­
них ентероколітах. Дає ефект
використання Б. з. при брон­
хіальній астмі. В гінекологічній
практиці Б. з. використовую ть
як засіб, що підвищ ує тонус м ат­
ки. В зарубіж н ій і вітчизняній
народній медицині, крім того,
настій Б. з. вживаю ть при тубер­
кульозі легень, ревматизмі, по­
дагрі, діабеті, дизентерії, скро­
ф ульозі, екземі і висипах на тілі.
Зовніш ньо настій трави Б. з. в и ­
користовую ть при укусах к о ­
мах, набряках, відморож еннях,
для лікування забитих місць,
колотих і рваних ран, для по­
силення циркуляції крові в паль­
цях при занімінні (ендартеріїті)
тощо. Екстракт або відвар в олії
закапую ть у ніс при грипі та ри­
ніті. Хворим на бронхіальну аст­
му реком ендується
невелику
кількість трави Б. з. тримати в
спальному приміщенні. Викорис­
товують траву Б. з. і як інсекти­
цидний засіб.
Ф армацевтична промисловість з
трави Б. з. виготовляє препарат
ледол, а з олії — гваязулен.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­
лові лож ки на 200 мл окропу) п ’ють
теплим по чверті склянки 2—3 рази
на день; суміш трави Б. з., під білу
звичайного і коріння алтеї лікарської
у співвіднош енні 1:2:2 готують як
настій (2 чайні лож ки суміші на 200 мл
окропу) і вживають як відхаркуваль­
ний засіб по півсклянки 3—4 рази на
день; настій (25 г.трави Б. з. і 15 г тра­
ви к ропиви жалкої на 1 л окропу) по
півсклянки 5—6 раз на день при брон­
хіальній астмі та як профілактичний
засіб при коклюші і грипі.
ЗОВНІШНЬО — напар (1 частина сві­
ж их квіток і трави Б. з. на 9 частин
оливкової або соняш никової олії, на­
стоюють 12 годин у духовці) зака­
пують у ніс при грипі та риніті і вти­
рають у болючі місця при ревматич­
ному артриті; мазь (подрібнена трава
Б. з., коріння чем ериці б ілої і роз­
топлене несолоне свиняче сало у спів­
відношенні 1:1:3, настоюють 12 го­
дин у теплій духовці) втирають у
ш кіру при ревматизмі, ломоті, ко­
рості і вошивості.
Б. з.— д у ж е отруйна рослина! Необ­
хідно дотримуватися обережності при
заготівлі і не допускати передозу­
вань при застосуванні.
БА Д А Н ТОВСТОЛИСТИЙ
бадан толстолистный
Вегдепіа crassifolia —
багаторічна трав’яниста рослина
родини лом икаменевих. М ає тов­
сте повзуче циліндричне ко р ен е­
вищ е до 1 м завдовж ки. Стебло
(квітконосна стрілка) безлисте,
до 50 см заввишки. Листки ш кі­
рясті, блискучі, довгочереш кові,
цілісні, округлі, зимую чі, до
35 см завдовж ки, в прикореневій
розетці. Квітки правильні, двоста­
теві, дзвіночковидні, лілово-червоні, в щ ільному верхівковом у волотисто-щ итковидном у суцвітті.
П лід — коробочка. Ц віте у трав­
ні — червні.
П ош ирення. П оходить з Алтаю.
На Україні вирощ ується п ерев аж ­
но в ботанічних садах.
Заготівля і зберігання. Використо­
вую ть кореневищ а (Rhizoma Вегgeniae), зібрані в липні — серпні,
їх миють, ріж уть на куски до
20 см, попередньо пров'ялю ю ть
і досуш ую ть на відкритом у повіт­
рі протягом 3 тижнів. Зберігаю ть
у добре провітрю ваних приміщ ен­
нях. Строк придатності — 4 роки.
Аптеками не відпускається.
Хімічний склад. Корені й корен е­
вища м істять дубильні речовини
(15—28 % ), цукри, вільні полі­
феноли, глікозид бергенін, к рох­
маль. У листі виявлено дубильні
речовини, глікозид арбутин (10—
20 % ), вільний гідрохінон (2—
4 % ).
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати Б. т. вияв-
65
50
66
ляють кровоспинну, протизапаль­
ну, бактерицидну і в’яж учу дію.
Вони зумовлюють поверхневе
ущ ільнення тканин, пригнічення
секреції залоз, зменш ення болю,
прискорюють частоту серцевих
скорочень, зниж ую ть артеріаль­
ний тиск, зміцнюють стінки кап і­
лярів, справляю ть місцеву суди­
нозвуж увальну дію, проявляю ть
активність по віднош енню до
дизентерійної і черевнотиф озної
паличок. П репарати Б. т. призна­
чають при неінфекційних колітах
і ентероколітах, а в комбінації
з сульф анілам ідам и й анти біо­
тиками — при дизентерії. В гі­
некології Б. т. застосовую ть при
надмірних менструаціях і крово­
течах після абортів, геморагічних
метропатіях, фіброміомі матки;
зовніш ньо — для лікування ерозії
шийки матки. В стоматологічній
практиці Б. т. використовую ть
у вигляді полоскань при сто­
матитах і гінгівітах. У народній
медицині настій кореневищ і к о ­
ріння п'ю ть і при хворобах горла
та ротової порожнини, при шлунково-киш кових
захворюваннях,
лихоманці й головному болі.
Зовніш ньо порош ок кореневищ
Б. т. використовую ть як проти­
запальний засіб і для приси­
пання ран. Д обре вимочені к о ­
реневища Б. т. придатні в їжу,
а з сухого листя готують чагирський, або монгольський, чай, що
має тонізую чі властивості й по­
ліпш ує обмін речовин в орга­
нізмі.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — рідкий екстракт (3 сто­
лові лож ки подрібненої сировини зава­
рюють склянкою окропу, кип'ятять
на малому вогні до випарювання
половини початкового об'єму, проці­
джують) по 30 крапель 2—3 рази на
день; відвар кореневищ (10 г сировини
на 200 мл окропу) по 1—2 столові
лож ки 3 рази на день перед їдою.
ЗОВНІШНЬО — розчин для спринцю­
вань, який готують розведенням 1 сто­
лової лож ки рідкого екстракту в
1 л теплої води (зразу після сприн­
цювання роблять на 10— 15 хв п іх­
вову ванночку з рідкого екстракту),
курс лікування — 2 тиж ні; розчин для
полоскань ротової порожнини (10 мл
рідкого екстракту на 90 мл дистильо­
ваної води).
БАКЛАЖАН
баклажан
Solanum melongena —
баклаж ан ів зумовлю ю ть їхню цін­
ність у лікувальном у й дієтичному
харчуванні. Вони особливо к о ­
одно- або багаторічна трав’яниста рисні людям похилого віку, їх
рослина
родини
пасльонових. рекомендовано для проф ілактики
Стебло стояче, розгалуж ене. Л ис­ й лікування атеросклерозу та по­
тки прості, чергові, зелені або дагри, хворим на серцево-судинні
синьо-ф іолетові. Квітки великі, захворювання, особливо при на­
фіолетові, іноді білі, розташ овані бряках, пов'язаних з ослабленням
в пазухах листків поодиноко, роботи серця, при захворюванні
рідш е — в китицях (по 2—5). печінки.
П лід — фіолетова циліндрична,
округла, грушовидна або яйце­
видна ягода, яка досягає ваги
БАМ БА —
0,5— 1 кг.
Поширення. П оходить з Індії багаторічна (в умовах культури —
ж орстковолосиста
та Індокитаю. На Україні широко однорічна)
вирощ ується як овочева культура. рослина {кущ) родини м альво­
Заготівля і зберігання. Баклаж ани вих. Те саме, що й бавовник
збираю ть біологічно недозрілими, шорсткий.
коли насіння ще в молочній
стиглості (через 20—40 днів після
зав'язі). їх сушать, солять, мари­
нують, зам орож ую ть, консерву­ БАРАНКА —
ють, вживаю ть у ж ареном у й багаторічна трав'яниста залозис­
відвареном у вигляді. Свіжими їх то-пухнаста рослина родини ай­
мож на зберігати лиш е кілька днів стрових (складноцвітих). Те саме,
у холодильнику.
що й арніка гірська.
Хімічний склад. Плоди містять
10—12 % сухих речовин, 2,5—4 %
цукру, 0,5 % пектинових речовин,
0,6— 1,4 % білка, вітаміни С, В,, БАРАНЧИКИ —
В2 і РР, провітамін А (каротин), багаторічна,
рідш е — однорічна
мінеральні солі калію, кальцію,
ф осф ору і заліза, гірку речовину трав'яниста рослина родини первоцвітих. Те саме, що й пер во ­
мелонген (соланін).
Фармакологічні властивості і ви­ цвіт весняний.
користання. При споживанні бак ­
лаж анів зниж ується рівень холе­
стерину в крові, в стінках судин,
у печінці і нирках, збільш ується
виділення з сечею уратів. Сполуки
калію поліпш ують роботу серця,
сприяю ть видаленню з організму
надлиш ків води. Ці властивості
67
68_______________
69
51
70_________________
БАРБАРИС ЗВИЧАЙНИЙ,
71__________________
нетичній формі), гепатиті, гепа­ БАРВІН О К М АЛИЙ,
ж овчнокам 'яній
квасниця, кислянка, кисле де­ тохолециститі,
хворобі, не ускладненій ж овтя­
рево, кислич звичайний;
ницею. Ефективним є викорис­
барбарис обыкновенный
тання барбарису при запальних
Berberis vulgaris —
гіллястий листопадний колючий
кущ родини барбарисових, зав­
вишки 1,2—2,5 м. Молоді пагони
ж овтуваті або ж овтувато-червоні.
Листки чергові, цілісні, обернено­
яйцевидні, по краю гостропилчасто-зубчасті. Квітки правильні,
двостатеві, 6-пелюсткові, жовті,
в пониклих пазуш них китицях.
П лід — яскраво-червона
довгастоеліптична кисла ягода. Цвіте
у травні — червні.
П ош ирення. Росте розсіяно по
всій території УРСР на узліссях,
по чагарниках, на кам 'янистих
та гірських схилах, у підліску
хвойних та мішаних лісів. Ш ироко
вирощ ується як декоративна рос­
лина.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують корені (не товщі за б см),
кору, листя і плоди. Корені заго­
товляю ть навесні (до початку
розпускання бруньок) або восени
(після достигання плодів), обтру­
шують від землі, відрізую ть п о­
чорнілі й гнилі частини, розру­
бують на куски по 10—20 см
завдовж ки, розщ еплю ють і сушать
у добре провітрю ваних приміщ ен­
нях, під наметом або в суш ар­
ках при температурі 45—50 °С.
Кору заготовляю ть рано навесні,
листя — одразу після цвітіння
рослини. Сушать на горищах під
залізним дахом або під наме­
том з доброю вентиляцією, роз­
стеляю чи шаром у 3—5 см і
періодично перегортаючи. Гото­
ву сировину зберігаю ть у добре
провітрю ваних
приміщеннях.
Строк придатності — 3 роки. Л ис­
тя Б. з. (Folium Berberidis) від­
пускаю ться аптеками.
Хімічний склад. Усі органи Б. з.
містять дубильні речовини, е ф ір ­
ну олію, алкалоїди (берберин —
головний алкалоїд, оксиберберин,
пальматин, тетрагідропальматин,
барбамін, оксианкантин, ятрори­
цин, колумбамін, магнофлорин,
ізотетрандин) та ін. Вміст бербе­
рину в корінні досягає 1,5 %.
У плодах — 3,5—6 % органічних
кислот (яблучна, лимонна, винна
та інші), є цукри (до 7,7 % ),
пектин (0,4—0,6 % ), аскорбінова
кислота (20—55 мг% ), дубильні
речовини, барвники, флавоноїди
(катехіни, лейкоантоціани, а н то­
ціани, флавоноли), фенолокислоти. Плоди і листя містять і
лю теїн та вітамін К,.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Препарати Б. з. ви­
являють седативну, протизапаль­
ну, ж овчогінну та сечогінну дію.
Як ж овчогінний засіб барбарис
використовую ть при дискінезії
ж овчних ш ляхів (при гіперкі-
процесах у сечових органах (гломеролота пієлонефрит, гем ора­
гічний цистит). В акуш ерськогінекологічній практиці настой­
ку з листя і коріння барбарису
застосовую ть при атонічних кро­
вотечах у післяпологовий період,
при ендометриті, кровотечах у
клім актеричний період. У на­
родній медицині, крім того, від ­
вар кори і коріння використову­
ють при малярії, плевриті, т у ­
беркульозі, нирковокам 'яній хво­
робі, набряках, подагрі, ревм а­
тизмі, люмбаго; настойку листя —
при хворобах печінки і при
малярійному збільш енні селезін­
ки; відвар квіток — при захво­
рюваннях серця і при малярії.
Сік з плодів барбарису використо­
вую ть як ж овчогінний, як такий,
що поліпш ує кровообіг, та як
легкий, послаблю ючий засіб. Він
добре тамує спрагу, зб удж ує
апетит, зниж ує тем пературу тіла.
Корисно вж ивати сік і при
запаленні легень, при гарячці
та кашлі.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку
листя (у
співвідношенні 1:5, на 40 % -ному спир­
ті) по ЗО—40 крапель 2—3 рази на день
2—3 тиж н і; настій листя (1 столова
лож ка на склянку окропу) по 1 сто­
ловій лож ці 3—4 рази на день; сві­
ж ий сік плодів по 1—2 столовій
лож ці на день; берберину бісульфат
(Berberini bisulfas) по 1—2 таблетки
З рази на день 2—4 тижні.
ПРОТИПОКАЗАНО вживати препара­
ти барбарису при вагітності і в після­
пологовий період при затримці в матці
оболонок і частин дитячого місця.
могильник, хрещатий барвінок;
барвинок малый
Vinea minor —
вічнозелений п івкущ и к родини
барвінкових. Стебла сланкі, по
вузлах укоріню ю ться, ЗО—60 см
завдовж ки. Квітучі гілочки прям о­
стоячі. Листки ш кірясті, еліптич­
ні, цілокраї. Квітки правильні,
двостатеві, великі, ф іолетово-си­
ні, одиничні, розташ овані в пазу­
хах листків. П лід збірний з двох
листянок. Ц віте у травні.
Пош ирення. Росте на Україні
в південних лісових і л ісостепо­
вих та в північних степових
районах, у передгір'ях Криму
і К арпат у букових, грабових, д у ­
бових і соснових лісах, серед
кущів.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть траву (Herba Vineae
m inoris). Заготовляю ть у травні—
червні. Суш ать під наметами,
на горищах або в суш арках при
тем пературі 40—50 °С. С ухої си­
ровини виходить 40 % . Збері­
гають у сухих, добре провітрю ­
ваних приміщ еннях. Строк при­
датності — 2 роки. А птеками не
відпускається.
Хімічний склад. Трава Б. м.
містить алкалоїди (0,3—0,4 %),
гіркі речовини, аскорбінову кис­
лоту (900 мг % ), урсолову кисло­
ту, каротин (близько 8 мг %),
ф лавоноїди тощо. До складу а л к а ­
лоїдів входять вінкамін, вінкамідин, віноксин, вінцин, вінцезин,
вінкам інорпін та ін. З квіток
виділено флавоноїдний глікозид
робінін. У коренях знайдено ку­
марин.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
Б. м. виявляю ть гіпотензивну,
в'яж учу, протим ікробну, протиза­
пальну та кровоспинну дію. Вони
зниж ую ть артеріальний тиск, роз­
ширюють венозні судини серця
і судини головного мозку, роз­
слаблю ю ть м ускулатуру тонкого
киш ечника, стимулюють скоро­
чення матки. З трави Б. м.
виготовляю ть препарати вінкапан
(Vincapanum) і девінкан (Devinсап), які призначаю ть при гіпер­
тонії, спазмах судин головного
мозку, неврогенній тахікардії та
при інших вегетативних неврозах.
Д евінкан призначаю ть і при мігре­
ні. Кумарини Б. м. виявляють
протипухлинну активність. У на­
родній медицині траву Б. м.
використовую ть при гіпертонії,
мігрені, зубном у болі, скорбуті,
кровотечі ясен, при неприємному
запаху з рота, при хворобах
горла, туберкульозі й емф іземі
легень, дизен терії, діареї, білях,
маткових і киш кових кровотечах,
статевій слабості, неплідності, при
екзем і та інших ш кірних хворо­
бах. Напар квіток вживається,
52
72
щоб надати ш кірі м'якості, елас­
тичності й матовості. Ш ироко
використовується рослина і в го­
меопатії.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави з квітка­
ми (20 г сировини варять на малому
п олум’ї у 250 мл горілки) — по 8 кра­
пель уранці й увечері 4 дні вж ива­
ють при статевій слабкості (після
дводенної перерви лікування повто­
рюють); настій листя (столова лож ка
сировини на склянку окропу) по тре­
тині склянки тричі на день при
гіпертонії; відвар (ЗО г трави з квіт­
ками на 350 мл окропу) по п ів­
склянки тричі на день при внутріш ­
ніх кровотечах; відвар (суміш 4 г тра­
ви Б. м. і 2 г кореня живокосту
лікарського на 0,5 л води) по 1 склян­
ці вранці і ввечері при внутріш ніх
кровотечах.
ЗОВНІШНЬО — відвар (1 столова л о ж ­
ка трави на склянку окропу) для
обмивання ран, виразок та при дер­
матиті, що супроводиться свербежем.
Рослина отруйна!
БАРВІНОК ПРЯМИЙ,
барвинок прямой
Vinea erecta —
багаторічна трав'яниста корен е­
вищна рослина родини барвін ко­
вих. Стебла прямостоячі, числен­
ні, 15—50 см заввишки, утворю ­
ють куртини. Листки супротивні,
сидячі, еліптичні, інколи яйце­
видні або округлі, ш кірясті, голі
або слабо опушені. Квітки білі
або блідо-голубі, поодинокі, в п а­
зухах листків. П лід — з 2 листя­
нок. Цвіте у квітні — травні.
Поширення. Ендем С ередньої Азії.
Росте на північно-східних, півден­
них і південно-східних схилах
гір.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть корені і кореневищ а,
які заготовляю ть протягом усього
періоду вегетації. Після викопу­
вання їх очищають, ріж уть на к у ­
сочки по 2—3 см завдовжки,
розкладаю ть ш аром 5—7 см і су ­
шать, перевертаю чи протягом дня
З—4 рази. Зберігаю ть у сухому,
добре провітрю ваному приміщ ен­
ні. Аптеками не відпускаю ться.
Хімічний склад. Коріння Б. п.
містить до З % алкалоїдів, у тому
числі вінкамін, резерпін, скім іа­
нін та інші.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. О держ ані з Б. п.
препарати ервамін і вінсулін сти­
мулюють м ускулатуру матки й ви­
користовую ться для зупинки піс­
ляпологових кровотеч. Вінсулін
ефективний і як гіпотензивний
засіб. Як матковий засіб запропо­
новано виннокам 'яну сіль вінка­
м іну під назвою вінкаметрин.
Д озволено до застосування препа­
рат барвінкан гідрохлорид, який
являє собою хлористоводневу сіль
вінкаміну, виділеного з Б. п.
Цей препарат у терапевтичних
дозах подібно до стрихніну або
секуреніну збудж ує центральну
нервову систему і, насамперед,
підвищ ує реф лекторну збудли­
вість спинного мозку. Барвінкан
гідрохлорид призначається при
астенії, млявих паралічах, неври­
ті, неврастенії, периферичних па­
резах, при ослабленні серцевої
діяльності та при імпотенції. П ре­
парат приймають і як тонізую чий
засіб при загальній слабості після
перенесених виснаж ливих хво­
роб.
73
53
73__________________ 74__________________ 76_______ __________
БАРВІНОК РОЖЕВИЙ,
катарантус рожевий;
барвинок розовый
Catharanthus roseus —
багаторічний вічнозелений напів­
кущ родини барвінкових. Стебло
циліндричне, голе, прямостояче
або сланке, ЗО—60 см заввишки.
Листки короткочереш кові, ви­
довж ені, блискучі, супротивні,
з добре виявленим ж илкуванням.
Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, рож еві або білі, зібрані
по 2—4 на верхівках пагонів.
Плід — з 2 листянок. В умовах
А дж арської АРСР цвіте з трав­
ня — червня до осені.
Поширення. П оходить з Індоне­
зії. В СРСР — в оранжерейній
культурі як декоративна рослина.
На Чорноморському узбереж ж і
Кавказу вирощ ується у відкрито­
му грунті як однорічна культура
Сировина. В медичній пром исло­
вості використовую ть надземну
частину рослини. Заготовляю ть
у фазі масового цвітіння, коли
в листі відмічено максимальний
вміст алкалоїдів. Аптеками не
відпускається.
Хімічний склад. З трави Б. р.
виділено понад 60 алкалоїдів,
які належ ать до групи індольних. Серед них: вінбластин, вінкристин, лейрозин, леі^розидин,
лейрозивін, ровідин та інші.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. А лкалоїди Б. р. вияв­
ляють протипухлинну, антибакте­
ріальну й гіпотензивну актив­
ність. В онкологічній практиці
застосовую ть два протипухлинні
препарати: вінбластин і вінкристин. У зарубіж ній народній меди­
цині Б. р. використовую ть при
гіпертонії, діабеті, кровотечах,
для лікування і очищення ран,
а у вигляді полоскань — при
цинзі й зубному болі. Свіжий сік
рослини використовували при
укусах ос.
БАРВІНОК ТРАВ'ЯНИСТИЙ
барвинок травянистый
Vinea herbacea —
багаторічна трав'яниста рослина
родини барвінкових. П агони слан­
кі або висхідні, не вкорінюються,
до 100 см завдовжки. Листки
округло-яйцевидні або яйцевидні,
по краях дрібновійчасті, зверху
опушені,
на зиму
опадають.
Квітки пазушні, двостатеві, він о ­
чок ф іолетово-голубий, до 18 мм
у діаметрі. Плід — з 2 листянок.
Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте в лісах, пере­
важ но байрачних, по узліссях,
лісових галявинах, по чагарниках,
на полях у Л ісостепу й Степу,
в передгір'ях і на Південному бе­
резі Криму.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час і після цві­
тіння рослини. Рослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. Трава Б. т.
містить алкалоїди гербацеїн, гербалін, вінканін, вінкамін, резерпінін, скіміанін, акуаміцин та ф л а ­
воноїди.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Препарати виявляють
гіпотензивну й гіпоглікем ічну
дію. Особливо цінним є те, що
в цьому барвінку, крім алкалоїдів,
які мають гіпотензивну власти­
вість, є й рутин. П риродне поєд­
нання цих речовин робить росли­
ну особливо перспективною, бо
лікування гіпертонії проводиться
часто гіпотензивними препарата­
ми разом з рутином. У народ­
ній медицині настій трави Б. т.
використовую ть при лікуванні
гнійних ран і сверблячих дер­
матитів, а відвар — при діабеті.
Настойку коріння на горілці
використовую ть
при
виразці
шлунка.
Лікарські форми і застосування.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (столова
лож ка сухої трави на склянку окропу,
настоюють ЗО хв) для обмивання
Лікарські форми і застосування. Він­ і примочок. Рослина отруйна!
бластин (Vinblastinum, V incaleucoblastine) застосовують внутрішньовенно
при генералізованих формах лім ф о­
гранулематозу, лімфо- і ретикулосар­
комі та при хоріонепітеліомі матки; БДЖОЛИНА ТРАВА —
ПРОТИПОКАЗАНИЙ при лейкопенії.
Вінкристин (Vincristinum, Oncovin) за ­ еф іроолійна і медоносна рослина
стосовують внутріш ньовенно в ком­ родини губоцвітих. Те саме, що й
плексній терапії гострого лейкозу, м еліса лікарська.
при лімфосаркомі, саркомі Юїнга.
Розевін (Rosevinum) — вітчизняний ана­
лог вінбластину.
БЕДРИНЕЦЬ ВЕЛИКИЙ,
снітка;
бедренец большой
Pimpinella major —
багаторічна трав'яниста гола ко­
реневищ на рослина родини сел е­
рових (зонтичних). Стебло пряме,
гостроребристе, порож нисте, при
основі під час цвітіння рослини —
з бічними розеткам и листків,
40— 100 см заввишки. Листки перисторозсічені, з яйцевидними,
великопилчастим и
частками.
Квітки дрібні, білі, 5-пелюсткові,
в складних зонтиках, що мають
8— 10 променів. П лід — д восім 'ян­
ка. Цвіте у липні — вересні.
П ош ирення. Трапляється в л ісо­
вих і лісостепових правобереж них
районах, у Карпатах на лісових
галявинах, по чагарниках і на
луках.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують корені з кореневищ ами,
які заготовляю ть восени або рано
навесні. Викопані корені миють
холодною водою і суш ать на від­
критому повітрі або в протопле­
ному приміщенні. Сухої сировини
виходить 20 %. Рослина і неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. У кореневищ ах
і корінні є еф ірна олія, пімпі­
нелін, дубильні речовини, смоли,
крохмаль, цукор тощо.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. В народній меди­
цині препарати Б. в. використо­
вують як гемостатичний, седатив­
ний, болетамувальний та відхар­
кувальний засіб. Вони заспокій­
ливо дію ть на нервову систему,
нормалізую ть роботу серця.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій коріння (1 сто­
лова лож ка подрібненого коріння на
400 мл окропу) по півсклянки 3—4 рази
на день; настойку коріння (у спів­
відношенні 1:10, на 70 % -ному спирті,
настоюють 7 днів) по 15—20 крапель
З—4 рази на день.
54
77
БЕДРИНЕЦЬ ЛОМИКАМЕНЕ­
ВИЙ,
дрібчасте зіллячко, козлики;
бедренец камнеломковый
Pimpinella saxifraga —
багаторічна трав'яниста гола або
короткопухнаста
кореневищ на
рослина родини селерових (зон­
тичних). К ореневищ е багатоголо­
ве, гіллясте. Стебло пряме, тон ­
коребристе, розгалуж ене, ш три­
ховане, з виповненою серединою,
25—60 см заввишки. П рикоре­
неві й нижні стеблові листки
довгочереш кові перисторозсічені
або перисті; серединні стеблові —
перистороздільні, з округло-яй­
цевидними, тупими, зубчастими,
надрізаними або роздільними сег­
ментами; верхні — у вигляді пі­
хов, без пластинок. Квітки дрібні,
білі або рож евуваті, 5-пелю ст­
кові, в складних зонтиках. П лід —
двосім 'янка. Цвіте у червні —
серпні.
Поширення. Росте розсіяно по
всій території України у міш а­
них лісах, на узліссях, сухих
луках, схилах, у чагарниках.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть коріння (Radix Pimpinellae saxifragae), яке заготов­
ляю ть восени або рано навесні.
Корені миють водою і суш ать
на відкритому повітрі або в теп­
лому приміщ енні. Сухої сировини
виходить 20 % . Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Коріння Б. л.
містить еф ірну олію (0,3—0,5 % ),
умбеліф ерон, пімпінелін, ізопімпінелін, бергаптен, ізобергаптен,
сапоніни, дубильні й смолисті
речовини, цукри, органічні кисло­
ти тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина входить до
ф арм акопей багатьох країн світу.
В СРСР використовується лише
в народній медицині. Галенові
препарати Б. л. виявляють спаз­
молітичну, протизапальну та се ­
чогінну дію. Вони сприяють нор­
м алізації ф ункціонування трав­
ного тракту, збудж ую ть видільну
функцію ш лункових залоз, мають
відхаркувальні та протикаш льові
властивості. В травниках 16 ст.
Б. л. згадується як засіб, який
застосовували для профілактики
і лікування чуми, холери і раку,
при захворю ваннях матки. Настій
або настойку кореневищ а з к о ­
рінням використовую ть як від­
харкувальний засіб при катарі
верхніх дихальних ш ляхів, при
ларингітах, трахеїтах, бронхіті,
запаленні легень, бронхіальній
астмі та коклюші. Ефективним є
використання Б. л. при сольових
діатезах, нирковокам'яній хворо­
бі, захворю ваннях печінки, хро­
нічному гастриті зі зниж еною кис­
лотністю , атонії киш ечника, м ете­
оризмі, набряках та подагрі.
Зовніш ньо у вигляді полоскань
препарати Б. л. застосовую ть при
ангіні, ларингіті, скарлатині. Сві­
жий сік рослини з успіхом
використовується для знебарвлю ­
вання пігментних плям. П оро­
шок кореневищ додаю ть до зуб­
них паст і порош ків. Н апровесні
з молодих прикореневих листків
Б. л. готують свіж і салати, які
включають до л ікувально-п роф і­
лактичного харчового раціону.
Л ікарські форм а 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку коріння і
кореневищ (у співвіднош енні 1:10,
на 70 % -ному спирті, настоюють у
закритому посуді 7 днів) по 15—20 кра­
пель 3—4 рази на день; відвар коріння
1 кореневищ (1 столова лож ка на
2 склянки окропу) по півсклянки
З—4 рази на день (можна з медом).
3 Б. л. готують вітамінний весняний
салат: пошатковане листя Б. л. (40г),
редиску (10 г) та цибулю (40 г) за­
правити сметаною або майонезом (40 г),
зверху покласти кусочки одного ва­
реного яйця.
7 8
БЕДРЯНКА ЦАРЕГРАДСЬКА —
невелике дерево підродини яблу­
невих родини розових. Те саме, що
й айва довгаста.
79
БЕЗПЛІДНИЦЯ —
вічнозелений к ущ и к родини вере­
сових. Те саме, що й андромеда
багатолиста.
55
80_________________
БЕЗСМЕРТКИ ОДНОРІЧНІ
сухоцвет однолетний
Xeranthemum annuum —
однорічна трав'яниста притиснутосіроповстиста рослина родини
айстрових (складноцвітих). Стеб­
ло прямостояче, розгалуж ене, 20—
70 см заввишки. Листки чергові,
вузьколанцетні, цілісні. Квітки
в одиничних кош иках на верхів­
ках стебел та гілок. Крайові
квітки маточкові, безплідні; сере­
динні — трубчасті,
двостатеві,
плідні. П лід — сім 'янка з зубчи­
ком з 5 плівок. Цвіте у червні —
вересні.
Поширення. Росте на полях, біля
доріг, на схилах і відслоненнях
у Степу і в Криму, зрідка —
на півдні Л ісостепу.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують траву, яку збираю ть під
час цвітіння рослини. Сушать під
наметом або на горищі з доб­
рою вентиляцією. Строк придат­
ності — 3 роки. А птеками сирови­
на не відпускається.
Хімічний склад. Б. о. слабо ви­
вчено. Відомо, що рослина м іс­
тить флавони.
81
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Б. о. використовую ть
у народній медицині. Вони мають
жовчогінні, кровоспинні та седа­
тивні властивості, сприяють під­
вищенню секреції ш лунка. Б. з.
використовували при серцевих,
ш лункових і нервових захворю ­
ваннях, при холециститі, зубно­
му болі, маткових кровотечах,
болісних менструаціях. Б. о. вико­
ристовую ть як окремо, так і в
поєднанні з іншими лікарськими
рослинами. Рослина входить до
складу мікстури за прописом
М. Н. Здренко.
Л ікарські форми 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — з суміші трави з в і­
робою звичайного, деревію звичайн о­
го, золототисячника малого, Б. о.,
подорож ника великого з корінням
по 20 г кож ного і трави хвоща
польового 10— 15 г готують як настій
(З столові лож ки суміші на 1 л
окропу, настоюють ЗО хв) і п'ю ть по
півсклянки тричі на день при ви­
разковій хворобі шлунка; настій кві­
ток Б. о. (10—20 г квіток на 2
склянки окропу) по третині склянки
тричі на день при маткових і інших
кровотечах; настій (15 г трави Б. о.
і 10 г хвоща польового на 1 л окропу,
настоюють ЗО хв) по 50 г тричі на день
при болісних менструаціях.
БЕЛАДОННА ЗВИЧАЙНА,
красавка, сонник, отруйниця;
красавка обыкновенная
Atropa belladonna —
багаторічна трав'яниста рослина
родини пасльонових. Має товсте,
багатоголове кореневищ е. Стебло
пряме, заввишки 60—200 см, тов­
сте, соковите, вгорі вилоподібно
розгалуж ене, залозисто-пухнате.
Листки короткочереш кові, яйц е­
видні або яйцевидно-еліптичні,
загострені, цілокраї, в нижній ч ас­
тині стебла чергові, на квітко­
носних пагонах — зближ ені по­
парно, один з них більший. Квіт­
ки одиничні, великі, пониклі, к о ­
ричнево-ф іолетові або червонобурі, розміщ ені в пазухах л и ст­
ків. П лід — куляста чорна яго­
да. Цвіте у червні — серпні.
Поширення. Трапляється в лісах
Карпат, на Прикарпатті, Розточчі-Опіллі, в Криму. Вирощ ується.
Заготівля і зберігання. Для м е­
дичних цілей заготовляю ть листя
(Folium Belladonnae) і корені (Ra­
dix Belladonnae). Збираю ть листя
під час цвітіння рослини. Після
попереднього пров'ялю вання його
суш ать на горищі, під наметом
або в суш арках при тем пературі
ЗО—40 °С. Сухої сировини вихо­
дить 14— 16 % . Корені копають
восени або навесні. їх миють
у холодній воді, розрізаю ть на
куски завдовж ки до 23 см (тов­
сті розщеплюють) і суш ать під
наметом або в протоплених при­
міщеннях. Строк придатності с у ­
хої сировини Б. з.— 2 роки.
5Ъ
82
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини містять тропанові алкалоїди:
атропін, гіосціамін, скополамін
та інші. М аксимальний вміст
алкалоїдів виявлено в листках
у фазі бутонізації і цвітіння
рослини, в коренях — у кінці
вегетаційного періоду. Окрім ал ­
калоїдів, у листках знайдено
глікозид метилескулін; і в лист­
ках і в коренях виявлено с ко ­
полетин.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Ф армакологічні вла­
стивості Б. з. зумовлені головним
чином алкалоїдом атропіном. Рос­
лина виявляє протиспазматичну
та болетам увальну дію, знижує
секрецію слинних, ш лункових і
потових залоз, розш ирює зіниці
очей, паралізує акомодацію, при
спазм ах бронхів зумовлю є роз­
ш ирення їх, ослаблює перисталь­
тику киш ок, прискорю є ритм сер­
ця. Атропін призначається як
спазм олітик при бронхіальній аст­
мі, виразковій хворобі ш лунка і
дванадцятипалої кишки, пілороспазмі, хронічному гіперацидно­
му гастриті, спазмах киш ечника,
при печінкових і ниркових колі­
ках. Його застосовую ть при бра­
дикардії вагусного походження,
атріовентрикулярній блокаді, при
стенокардії, інфаркті міокарда.
Препарати Б. з. рекомендую ться
при ф ункціональних розладах ве­
гетативної
нервової
системи,
алергічних захворю ваннях, без­
сонні, підвищ еній збудливості,
неврогенному поруш енні менст­
руації, туберкульозі легень для
зменш ення виснажливого потіння,
при геморої, для лікування хво­
роби П аркінсона і паркінсонізму
різного походж ення. Атропін ви­
користовую ть і в очній практиці
для лікування й діагностичних ц і­
лей (ірити, іридоцикліти, керати­
ти, увеїти). Як протиотруту його
використовую ть при
отруєнні
морфіном, карбохоліном, м уска­
рином, пілокарпіном, прозерином,
фізостигліном та іншими речови­
нами, а також при отруєнні
грибами. В народній медицині
відвар коріння застосовували при
подагрі, ревматизмі, невралгії, як
зовніш ній болетамувальний за­
сіб.
Лікарські форма 1 застосування.
С віжий сік рослини по 5— 10 крапель
2—3 рази на день; порошок із листя
по 0,01—0,02 г 2—3 рази на день.
З готових аптечних препаратів засто­
совують: сухнй екстракт беладонни
(Extractum Belladonnae siccum) по 0,01 —
0,02 г як спазмолітичний засіб; настой­
к у беладонни (Tinctura Belladonnae)
по 5— 10 крапель 2—3 рази на день;
бекарбон (Веса rbonum) по 1 таблетці
2—3 рази на день при спазм ах ки­
шечника і підвищеній кислотності
ш лункового соку; бесалол (Besalolum) по 1 таблетці 2—3 рази на
день при захворю ваннях шлунковокишкового тракту як спазмолітичний
і
антисептичний
засіб;
таблетки
шлункові (Tabulettae Stom achicae) по
одній 2—3 рази на день при захво­
рюваннях шлунка, що супроводяться
болями; Зеленіна краплі (Guttae Zelenini) по 20—25 крапель 2—3 рази на
день при неврозах серця, що супро­
водяться брадикардією ; белоїд (Belloid) по 1 драж е 3—6 раз на добу
кілька днів при ф ункціональних роз­
ладах вегетативної нервової системи
з погіршанням кровообігу, при алер­
гічних захворю ваннях, безсонні, підви­
щеній збудливості, неврогенному пору­
шенні менструацій і потенції, в комп­
лексній терапії при ендокринних захво­
рюваннях (гіпертиреозі), виснаж ливому
потінні у хворих на туберкульоз,
при хворобах серця; акліман (Acliman)
по 1 драж е 2—3 рази на день при
вегетативних дистоніях, клімактерич­
них розладах; атропіну сульф ат (Atropini sulfas) приймають всередину у ви­
гляді порошків, пілюль і розчинів —
найбільша разова доза 0,001 г, добо­
ва — 0,003 г; скополаміну гідробромід
(Scopolamini
hydrobromidum)
по
0,00025—0,0005 г 2—3 рази на день до
їди або підш кірно 0,5— 1 мл 0,05 % -ного
розчину 1—2 рази на день як седатив­
ний, активний периферичний і цен­
тральний м-холінлітичний засіб у пси­
хіатрії, при паркінсонізмі, приготу­
ванні до наркозу, морській хворобі,
в офтальмології і для розширення з і­
ниць; беластезин (Bellasthesinum) по
1 таблетці 2—3 рази на день при
гастритах, спазмах кишечника; солутан
(Solutan) по 10—30 крапель 3 рази
на день після їди при бронхіальній
астмі і бронхітах; бепасал (Bepasalum)
по 1 таблетці 2—3 рази на день при
захворю ваннях
ш лунково-кишкового
тракту; беласпон (Bellasponum) по 1 таб­
летці 2—3 рази на день при підви­
щеній подразливості, безсонні, клімак­
теричних неврозах, вегетоневрозах і
дистоніях; белатамінал (Bellataminalum)
по 1 таблетці 2—3 рази на день при
підвищеній подразливості, безсонні,
клімактеричних неврозах, нейродермі­
тах і вегетативних дистоніях; белалгін
(Bellalginum) по 1 таблетці як спаз­
молітичний, анацидний і анальгезуючий засіб при захворю ваннях шлунково-кишкового тракту, що супроводяться
підвищенням кислотності і спазмами
гладенької мускулатури; белазон (Веіlason) по 3—4 драж е на день з посту­
повим збільш енням дози до 16 драж е
на добу при паркінсонізмі як засіб,
що знімає м'язове напруж ення, зм ен­
шує тремтіння; корбелу (Corbella) по
1 таблетці перед сном при паркін­
сонізмі; анузол (Anusolum) по 1 свічці
в пряму кишку на ніч при геморої
і тріщинах заднього проходу; бетіол
(Bethiolum) по 1 свічці в пряму кишку
на ніч при геморої і тріщинах заднього
проходу; суміш протиастматичну (Spe­
cies antiastm aticae) у вигляді цигарок
при бронхіальній астмі.
ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати препарати
з Б. з. вагітним, матерям-годувальницям, при глаукомі та при різних орга­
нічних змінах з боку серцево-судинної
системи.
Б. з. — смертельно отруйна рослина.
Заготівля, переробка, зберігання і засто­
сування потребую ть виконання засте­
реж них заходів. При перших ознаках
отруєння (почервоніння обличчя, запа­
морочення, розш ирення зіниць, зни­
ж ення потовідділення, прискорення
пульсу) треба негайно викликати л іка­
ря, а потерпілому надати перш у до­
помогу.
БЕРЁЗА БІЛА —
однодомне д ерево або великий
кущ родини березових. Те саме,
що й береза пухнаста.
83__________________
БЕРЁЗА БОРОДАВЧАСТА,
береза повисла;
береза бородавчатая
Betula pendula, синонім — В.
verrucosa —
однодомне дерево родини березо­
вих, 10—20 м заввишки. Кора
гладенька, біла, у старих дерев
при основі стовбура — чорно-сіра,
глибоко
тріщ инувата.
Крона
аж урна, з пониклими гілками. М о­
лоді пагони голі, з полиском,
червоно-бурі, густо вкриті смо­
листими бородавочками. Листки
чергові, довгочереш кові, трикут­
но-ромбічні, двопилчасті, з клино­
видною основою, голі. Квітки —
в одностатевих сережках: тичин­
кові — на кінцях гілок, довгі,
зібрані по 2—3; маточкові — на
вкорочених бічних гілочках, 2—
З см завдовжки, зелені, спрям о­
вані вгору. Плід — горішок. Ц ві­
те у квітні — травні.
Поширення. Росте в лісових і л і­
состепових районах, у Степу —
по долинах річок, утворюючи
чисті й змішані з іншими поро­
дами насадж ення. Розводять у са­
дах і парках.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть бруньки (Gemmae Be­
tulae), молоде листя (Folium Be­
tulae) і сік весняного «плачу».
Інколи
використовую ть
кору.
Бруньки заготовляю ть рано навес­
ні, в період їхнього набрякання,
листя — у квітні — травні, коли
воно ще запаш не й клейке. Брунь­
ки, що розкрилися, і старе листя
втрачаю ть свої лікувальні власти­
вості. Суш ать бруньки і листя
на відкритому повітрі під наметом
або в суш арках при тем перату­
рі 25—ЗО °С. Готову сировину зб е ­
рігаю ть у сухому приміщ енні
з доброю вентиляцією. Строк при­
датності — 2 роки. Бруньки від­
пускаю ться аптеками. Сік беруть
рано навесні, до розпускання
листя.
Хімічний склад. Кора, бруньки
і листки містять еф ірну олію,
сапоніни, дубильні речовини, см о­
ли, аскорбінову й нікотинову
кислоти тощо. Д о складу ефірної
олії входять бетулен, бетулол,
бетуленова кислота, нафталі ,
барвники та інші сполуки. Окрім
цього, в бруньках і листках є
флавоноїди, каротин і гіперозид.
В березовому соку є цукри (2 % ),
дубильні й ароматичні речовини,
яблучна кислота, сполуки заліза,
кальцію і магнію.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати Б. б. про­
являю ть сечогінні, жовчогінні,
57
протиспазматичні, протизапальні,
ранозагою вальні, антивірусні, антифунгальні, глистогінні й протипаразитарні властивості. Вони р е ­
гулюють обмін речовин, функцію
травного тракту й ж іночих стате­
вих органів. Березовий сік вияв­
ляє й загальнозміцню ю чу дію.
Галенові препарати бруньок і
листя вживаю ть при гіпо- й аві­
тамінозі, при набряках (особливо
серцевого походж ення), атеріосклерозі, виразці шлунка, при хро­
нічних хворобах нирок і запа­
леннях сечового міхура, нирко­
вокам 'яній хворобі, як протиспастичний (при спазмах киш ок та
інших гладеньком 'язових органів),
ж овчогінний (у комплексній тера­
пії захворю вань печінки) та як
відхаркувальний (при ларингітах,
бронхітах і трахеїтах)
засіб.
83
Настій листя використовую ть і
при легких ф орм ах холециститу
і холецистоангіохоліту, при аль­
бумінурії, сечокислом у діатезі, як
загальнозміцню ю чий засіб і як
засіб, що виявляє дерм отонічну
дію при вуграх, інфекційних гриб­
кових тріщ инах куточків рота,
мокнучій екземі.
Березовий сік виявляє сечогінну
й відхаркувальну дію, сприяє
виведенню з організму ш кідливих
речовин, допом агає при серце­
вих набряках. Його використову­
ють у ком плексній терапії при
нирковокам'яній хворобі, як за ­
гальнозміцнюючий та кровоочис­
ний засіб при втратах крові,
поруш енні обміну речовин, при
хворобах шкіри, дихальних ш ля­
хів і при хворобах, що супрово­
дяться високою температурою
тіла.
Ефективним є використання пре­
паратів Б. б. в акуш ерсько-гінекологічній практиці:
настій
листя вживаю ть при гіпоменструальному синдромі, при набряках
вагітних, неф ропатії, клім акте­
ричних неврозах; відвар бру­
ньок — при неф ропатії; настойку
листя і березовий сік — як за ­
гальнозміцню ю чий засіб при ане­
мії в післяпологовий період і при
клімактеричних неврозах.
При зовніш ньому застосуванні
препарати Б. б. ш ироко викори­
стовую ть у дерм атології й кос­
метиці, при невралгічних оолях,
міозитах, артритах, ревматизмі,
хронічних гнійних ранах, тро ф іч ­
них виразках, пролеж нях, саднах
тощо.
У народній медицині препарати
з листя і бруньок використовую ть
при бронхіті, гіперацидному га­
стриті та виразковій хворобі
ш лунка і дванадцятипалої кишки,
при ж овчнокам 'яній і нирково­
кам 'яній
хворобах,
набряках
і подагрі. Відвар або настойка
бруньок, крім того, вваж аю ться
ефективними засобами при хро­
нічній діареї та глистяній інва­
зії (аскаридами і гостриками).
Препарати з бруньок і листя,
а також свіж ий березовий сік
вживаю ть у народі в усіх випад­
ках, коли необхідне загальне оздо­
ровлення й поліпш ення обміну
речовин в організмі. Використання
березових віників у парильнях
лазень вваж ається корисним при
болях у суглобах, подагрі й ра­
дикулітах, а так о ж при п ростуд­
них і ш кірних захворюваннях.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 чайні
лож ки на 200 мл окропу, настоюють
ЗО хв, охолодж ують, фільтрую ть і дода­
ють на кінчику н ож а питної соди) по
50 мл 3—4 рази на день перед їдою;
настойку бруньок (у співвіднош енні
1 : 5, на 90 % -ному спирті) по 1 чай­
ній або столовій лож ці на прийом
як ж овчогінний і сечогінний засіб;
відвар бруньок (10 г на 200 мл окро­
пу) по 1 столовій лож ці 3—4 рази на
день; настій бруньок (10 г або половина
столової лож ки, на 200 мл окропу)
п'ю ть теплим по половині — третині
склянки 2—3 рази на день за 10—
15 хв до їди як сечогінний і ж овчо­
гінний засіб та при мікозах; свіж ий
березовий сік (Succus Betulae) по
1 склянці 2—3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО: березовий дьоготь (Ріх
liquida Betulae) у вигляді 10—30*% -них
мазей або лініментів при паразитарних
і грибкових захворю ваннях шкіри,
екземі, лишаях, виразці гомілки; мазь
Вишневського для лікування ран, вира­
зок і пролеж нів; мазь Вількінсона
для лікування корости і грибкових
захворю вань шкіри; карболен (Carbolenum) по 1—2 таблетки 3—4 рази на день
при метеоризмі, колітах, підвищеній
кислотності шлункового соку або 20—
ЗО г на прийом у вигляді водної с у с ­
п е н зії при отруєнні важ кими металами,
алкалоїдами, при харчових інтоксикаціях (ковбасні отрути, гриби); настойку
бруньок (у співвіднош енні 1 :5 , на
90 % -ному спирті) для розтирань і
компресів; свіж ий березовий сік для
вмивань, щоб вивести вугрі й пігментні
плями та для ком пресів при екземі.
НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ вж ивати настої
й відвари бруньок Б. б. при ф ункціо­
нальній недостатності нирок і ж інкам
у період вагітності.
84__________________
БЕРЁЗА ДН ІП РОВСЬКА
берёза днепровская
Betula borysthenica —
однодомне дерево родини б ерезо­
вих, заввиш ки 10—20 м. М олоді
гілочки вкриті смолистими боро­
давочками, ледве опушені. Листки
чергові, довгочереш кові, яйце­
видно-ромбічні, м айж е голі, іноді
ледве опуш ені по ж илках або з
бородавочками в кутах м іж ними.
Квітки одностатеві, зібрані в п о­
вислі тичинкові й м аточкові се ­
режки; маточкові — на короткоопуш ених ніж ках, 5— 10 мм зав­
довж ки, при плодах — 17—ЗО мм
завдовж ки. П лід — горіш ок. Цвіте
у квітні — травні.
Пош ирення. Трапляється в Степу
(в пониззях рік Д ніпра і Бугу)
на пісках.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Береза бородавчаста.
58
85
87
88
БЕРЕЗА НИЗЬКА
берёза низкая
Betula humilis —
БЕРЕЗА ПУХНАСТА,
БЕРЕЗКА ПОЛЬОВА,
берізка, оплітка, повійка;
береза біла;
вьюнок полевой
берёза пушистая
однодомний кущ родини бере­ Betula pubescens, синонім — Convolvulus arvensis —
зових, заввишки 1—2,5 м. М олоді В.
багаторічна трав'яниста
витка
alba —
гілочки вкриті смолистими б оро­
давочкам и й рідкими короткими
волосками. Листки чергові, короткочереш кові,
серцевидні
або
овальні, по краю зубчасті. Квітки
одностатеві, зібрані в прямостоячі
тичинкові й маточкові сереж ки;
маточкові — при плодах довгасто-яйцевидні або овальні, 12—
15 мм завдовжки, 5—7 мм зав­
ширшки, на коротких ніж ках,
з двома листками при основі.
П лід — горішок. Цвіте у травні.
Поширення. Трапляється розсіяно
на Поліссі й дуж е рідко — в
П равобереж ному Л ісостепу на
сфагнових болотах.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Береза бородавчаста.
86
БЕРЁЗА ПОВЙСЛА —
однодомне дерево родини бер езо ­
вих. Те саме, що й береза б о ­
родавчаста.
однодомне дерево або великий
кущ родини березових, до 20 м
заввишки. Гілки крони спрямова­
ні вгору. М олоді гілочки — без
смолистих бородавочок, густодрібноопуш ені,
червоно-бурі.
Листки чергові, довгочереш кові,
яйцевидні або ромбічні, з клино­
видною основою або при основі
заокруглені, по краях гострозубчасті, молоді — густоопуш ені,
зрослі опушені тільки зісподу.
Квітки одностатеві, зібрані в по­
вислі тичинкові та маточкові се­
режки. П лід — горіш ок. Цвіте у
квітні — травні.
Поширення. Трапляється в л ісо­
вих районах, зрідка — в лісосте­
пових і дуж е рідко — в Степу на
болотах, у сирих лісах, на узліс­
сях, по долинах річок.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властивос­
ті і використання, лікарські ф о р ­
ми і застосування — усе так, як
у статті Береза бородавчаста.
рослина родини березкових. Стеб­
ло довге, тонке, ребристе, голе,
ЗО— 100 см завдовж ки. Листки
чергові, довгочереш кові, яйцевид­
но-еліптичні або видовж ені, біля
основи
стріловидні,
цілокраї.
Квітки правильні, одиничні або по
2—3 в пазухах листків. Віночок
лійковидно-дзвониковидний, ро­
ж евий або білий. П лід — ко р о ­
бочка. Цвіте у травні - серпні.
59
89
Поширення. Росте по всій тер и ­
торії України як бур'ян на полях,
на городах, біля доріг, на засм і­
чених місцях.
Заготівля і зберігання. У вітчиз­
няній народній медицині викорис­
товую ть свіж у траву, заготовлену
під час цвітіння рослини (вва­
ж ається, що в сухому вигляді
вона втрачає свої властивості).
В зарубіж ній народній медицині,
зокрема болгарській, траву су ­
шать. С ухої сировини виходить
20 % . Зберігаю ть у сухому
приміщ енні, яке добре провітрю є­
ться. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Уся рослина
містить глікозид конвольвулін,
надземна частина — аскорбінову
кислоту,
каротин,
токоф ерол,
флавоноїди, сапоніни, смолисті
глікозиди (0,3—5 % ), протеолі­
тичні ферменти й гіркі речовини.
В насінні є алкалоїди.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати Б. п. ма­
ють послаблюючі, кровоспинні,
анестезую чі і протизапальні влас­
тивості. Ф армакологічними д о ­
слідж еннями доведено також , що
галенові препарати Б. п. виявля­
ють гіпотензивну активність. Тра­
ву або сік Б. п. використовую ть
у вітчизняній і зарубіж ній на­
родній медицині при катарах верх­
ніх дихальних шляхів, ларингітах,
бронхітах, бронхіальній астмі, т у ­
беркульозі легень, гастритах, хво­
робах печінки, білях, висипах,
сифілісі та гарячкових захворю ­
ваннях. Насіння використовується
як потогінний засіб, листя — як
сечогінний, кореневищ е — як п о­
слаблюючий і при безсонні, квіт­
ки — при запамороченні й запа­
ленні верхніх дихальних шляхів.
С віж у траву, її сік або порош ок
сухої трави використовую ть як
болетамувальний, ранозагою валь­
ний і кровоспинний засіб. Порош ­
ком трави посипали рани й забиті
місця. С віж е подрібнене листя ви­
користовували при укусах змій.
Відвар листя або кореневищ засто­
совували при корості, лишаях,
гнійничкових захворю ваннях ш кі­
ри. Б. п. вж ивається в гомеопа­
тії й ветеринарії.
Л ікарські форми і s a c m y t a n i .
ВНУТРІШНЬО — настойку свіж ої трави
або квіток Б. п. (у співвідношенні 1 : 5,
на 70 % -ному спирті) по половяні —
одній чайній лож ці на день як по­
слаблюючий і сечогінний засіб; настій
свіж ої трави (1 столова лож ка на склян­
ку окропу) по півсклянки на день за
кілька прийомів; настій сухої трави
(1 столова лож ка на 400 мл окропу,
настоюють і годину) по чверті склянки
тричі на день.
ЗОВНІШНЬО — столову лож ку настой­
ки свіж ої трави (2 частини трави на
4 частини 70 % -ного спирту, настоюють
15 днів): розводять у половині склян­
ки перекип'яченої води і використо­
вують для ком пресів і обмивання
ран.
БЕРЕЗОВИЙ ГРИБ,
чага, рак берези;
берёзовый гриб
Inonotus oblyquus —
багаторічний паразитичний гриб
родини гіменохетових. Розвива­
ється на стовбурах берези у ви­
гляді чорних ж овноподібних, з
д уж е поритою й потрісканою по­
верхнею наростів, які досягають
5—40 см у діаметрі й маси 3—
5 кг. Внутрішня тканина нароста
дуж е тверда, темно-коричнева, з
білими прож илкам и. Ф орма пло­
дового тіла гриба округла або
овальна. За сприятливих умов ріст
Б. г. мож е тривати 10— 15 років.
Поширення. Розвивається на ж и ­
вих дорослих стовбурах берези,
рідше — вільхи, горобини, в'яза,
клена. Трапляється поодиноко по
всій території помірної зони Пів­
нічної півкулі.
Заготівля і зберігання. Заготовля­
ють гриб протягом усього року,
збиваючи нарости сокирою. За ак ­
тивністю деяку перевагу мають
гриби, зібрані восени або навесні.
Від збитих наростів відокрем лю ­
ють деревину і трухлявий луб.
Гриб подрібнюють на куски 5—
6 см завбільш ки і суш ать у при­
міщенні, яке добре провітрю єть­
ся, на горищі, під наметом або в
суш арці при тем пературі 50—
60 °С. Висушену сировину зб е­
рігають у сухих приміщ еннях.
Строк придатності — 2 роки. Си­
ровина (Fungus Betulinus) відпу­
скається аптеками.
Хімічний склад. У плодовому тілі
Б. г. м істяться водорозчинні піг­
менти, що утворюють хром оген­
ний поліфенолкарбоновий ком п­
лекс, агарацинова кислота, смоли,
до 12 % золи, багатої на м арга­
нець.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Препарати Б. г. вико­
ристовую ть як активні біогенні
стимулятори, що підвищ ують за ­
хисні сили організму, стимулюють
центральну нервову та нейро-гуморальну системи організму, по­
ліпш ую ть обмін речовин, віднов­
люють активність загальмованих
ф ерментних систем, регулюють
діяльність серцево-судинної і ди­
хальної системи, дію ть як загальнозміцнюючий засіб. їх викори­
стовую ть як симптоматичний за ­
сіб, що поліпш ує стан хворих
з задавненим злоякісним проце­
сом, при гастритах, виразковій
хворобі, при променевій лей ко­
пенії та для запобігання розвит­
кові пром еневої лейкопенії при
променевій терапії.
89
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій березового гри­
ба (Infusum Inonotus obliquus): гриб
обмивають водою, замочую ть у ки п'яче­
ній воді так, щоб усе тіло гриба було
занурене у воду, настоюють 4—5 годин.
Розмочений гриб подрібнюють і зали­
вають підігрітою до 50 °С водою
у співвіднош енні 1 : 5 (за об’ємом),
використовуючи для цього і ту ^оду,
яка лиш илася від першого замочування.
Після 48-годинного настоювання ріди­
ну процідж ую ть, осад віджимаю ть і
одерж аний настій розводять водою до
початкового об'єму. Настій зберігається
З—4 дні. П 'ють по 3 склянки на добу
невеличкими порціями за ЗО хв до їди
(доза для дорослих). При пухлинах
органів малого таза додатково призна­
чають теплі лікувальні мікроклізми
(50— 100 мл) на ніч. Для хворих, яким
протипоказано введення в організм ве­
ликої кількості рідини, готують настій
подвійної міцності (2 об'ємні частини
гриба на 5 частин води).
Бефунгін (Befunginum) — напівгустий
екстракт Б. г.: 2 чайні лож ки препарату
розводять у 150 мл теплої кип'яченої
води і приймають по 1 столовій лож ці
З рази на день за 30 хв до їди.
Б. г. у таблетках призначають по 1 таб­
летці 4 рази на день за 30 хв до їди.
Л ікування препаратами Б. г. проводять
курсами по 3—5 місяців з перервою
між ними 7— 10 днів. Хворим при
цьому призначаю ть переваж но молоч­
но-рослинну дієту, м 'ясо та ж ири об­
межують, а гострі і пряні приправи,
копченості, ковбаси і консерви вилу­
чають з раціону зовсім. Вводити внут­
ріш ньовенно глюкозу і пеніцилін-3
(антагоніст гриба) забороняється!
60
90
94
БЕРІЗКА —
БИЛЙНЕЦЬ КОМАРИНИЙ,
багаторічна трав'яниста
витка билинець довгорогий;
рослина родини березкових. Те кокушник длиннорогий
саме, що й березка польова.
Gymnadenia conopsea —
БЕШЙЗНИК —
багаторічна трав'яниста корен е­
вищна рослина родини лілійних.
Те саме, що й вороняче око з в и ­
чайне.
БИЛИНЕЦЬ
ДОВГОРОГИЙ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини зозулинцевих (орхідних).
Те саме, що й билинець ком ари­
ний.
БИЛИНЕЦЬ ЗАПАШНИЙ
кокушник душистый
Gymnadenia odoratissima —
багаторічна трав'яниста рослина
родини зозулинцевих (орхідних).
Кореневі б ульби пальчастороздільні. Листки чергові, вузьколанцетні, до верхівки стебла п о ­
ступово зменш ую ться в розмірі,
переходять у приквітки. К вітко­
носне стебло закінчується густим
колосовидним суцвіттям з дуж е
зигоморфними двостатевими лілово-пурпуровим и квітками з ци­
ліндричною тупою ш поркою і з за ­
пахом ванілі. П лід — коробочка.
Цвіте у червні — липні.
Поширення. Зникаюча рослина
(занесена до Ч ервоної книги У к­
раїнської РСР). Трапляється дуж е
рідко в Лісостепу, на Поліссі,
Опіллі, в Карпатах.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад та лікарські форми і за ­
стосування — усе так, як у статті
Анакамптис пірам ідальний; ф ар­
макологічні властивості і викори­
стання — як у статті Билинець
комариний.
багаторічна трав'яниста рослина
родини зозулинцевих (орхідних).
Кореневі бу льби пальчастороз
дільні. Листки чергові, ланцетні
або лінідно-ланцетні, до верхівки
стебла поступово зменш ую ться
в розмірі, переходять у приквіт­
ки. Квітконосне стебло (25—60 см
заввишки) закін чується щільним
колосовидним суцвіттям з дуж е
зигоморфними двостатевими лілово-пурпуровими квіткам и з нитковидною шпоркою. П лід — ко р о ­
бочка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Рідкісна рослина (за­
несена до Ч ервоної книги Укра­
їнської РСР). Трапляється в гір­
ськом у Криму, на Закарпатті, в
К арпатах і на П рикарпатті, зрідка
на Росточчі-Опіллі, на Поліссі та
в Л ісостепу.
Про заготівлю і зберігання та про
хімічний склад дивіться у статті
Анакамптис пірамідальний.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Препарат з Б. к.—
салеп — добрий обволікаючий,
протизапальний і загальнозміцню ючий засіб. Він переш кодж ає
всмоктуванню ш кідливих речовин
з ш лунково-киш кового тракту. Як
обволікаю чий і протизапальний
засіб салеп призначаю ть при гост­
рих і хронічних захворю ваннях
дихальних ш ляхів, при запаленні
ш лунково-киш кового тракту. Ефе­
ктивним є використання сал е­
пу при бронхітах, гастроентери­
тах, колітах і виразковій хворобі.
С лиз салепу п'ю ть при отруєнні,
щоб затримати всмоктування от­
рути. Застосовую ть у вигляді сли­
зу перорально і в клізмах. Д ійо­
вим засобом вваж ається салеп при
загальному виснаж енні організму,
зумовленому тривалими к ровоте­
чами, фізичною і розумовою п е­
ревтомою, туберкульозом та ін.
Настій старих бульб вваж ається
абортивним засобом, а траву з мо­
лодими бульбам и рекомендую ть
при неплідності. Листки при кла­
даю ть до наривів. Насіння Б. к.
використовувалось при епілепсії.
Про лікарські форми і застосу­
вання див. у статті Анакамптис
пірамідальний.
61
95
97
БІЛА АКАЦІЯ —
БІЛОГОЛОВНИК —
медоносна, декоративна, фітомеліоративна, кормова і барвна р о ­
слина родини бобових. Те саме,
що й робінія звичайна.
багаторічна трав'яниста розсіяноопуш ена рослина родини айстро­
вих (складноцвітих). Те саме, що
й деревій звичайний.
96__________________
БІЛОЗІР БОЛОТНИЙ,
маточник білий, мудник, цар­
ські очі;
белозор болотный
гриб родини болетових. Ш апинка Parnassia palustris —
БІЛИЙ ГРИБ,
боровик;
белый гриб
Boletus edulis —
спочатку півкуляста, згодом опуклорозпростерта, 3— 15 (25) см у
діаметрі, тонкозм орш кувата; під
дубами — кольору горіха, під сос­
нами — п урп урово-коричню вата.
Нижня частина ш апинки пориста,
спочатку білувата, потім ж овтавозеленава. Н іж ка товста, зовні
білувато-сітчаста; у молодого гри­
ба — бочкоподібна, згодом — ци­
ліндрична. М ’якуш щільний, б і­
лий, з приємним запахом і смаком,
при розлам уванні його колір не
змінюється.
Поширення. Росте у листяних і
хвойних лісах по всій території
УРСР.
Заготівля і зберігання. Збирають
Б. г. з червня до пізньої осені.
Використовують свіжими, про за ­
пас сушать, солять, маринують.
Відразу після збирання гриби очи­
щають від піску та листя, відок­
ремлюють ніжки, великі шапинки
розрізаю ть на частини і, не миючи,
суш ать нанизаними на нитці в за ­
тінку на протягу, на горищі або
в суш арці при температурі 60—
70°. Ніжки, які набули під час с у ­
шіння темного кольору, відкида­
ють, бо спож ивання їх призво­
дить до ш лунково-киш кових за­
хворювань. З тих самих причин
недопустиме висушування й зіп­
сованих грибів.
Хімічний склад. У сирих грибах
є білки та інші речовини, що міс­
тять азот (5,39 % ), жири (0,40 % ),
цукри та інші вуглеводи (2,72 % ),
фібрин (1,01 % ), алкалоїд герцинін, зола (0,95 % ), ароматичні ре­
човини тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. З плодового тіла Б. г.
виділено речовини, які мають т о ­
нізуючі й протипухлинні власти­
вості. В народній медицині е к ­
страктом із плодових тіл Б. г. зм а­
щують обморож ені частини тіла
для прискорення їхнього загою ­
вання. Корисно вживати Б. г. при
стенокардії, для підвищ ення ж и т­
тєздатності організму.
багаторічна трав'яниста корен е­
вищна рослина родини білозерових. Стебло прямостояче, просте,
ребристе, 8—40 см заввишки.
Стебловий листок один, глибокосерцевидний,
стеблообгортний.
П рикореневих листків багато, во­
ни довгочереш кові, овальні, з сер­
цевидною основою. Квітки оди­
ничні, правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, білі з темними ж илками.
П лід — коробочка. Цвіте у лип­
ні — серпні.
Поширення. Росте на вологих л у ­
ках, по болотах, берегах річок
і озер на Поліссі, рідше — в Л ісо­
степу.
Хімічний склад. Трава м істить са­
поніни, гіркоти, дубильні речови­
ни (3,6—7,2 % ), флавоноїди.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини.
Рослина неоф іцинальна.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Б. б. поліпш ує серцево-судинну діяльність, засп окій­
ливо діє на нервову систему,
виявляє в'яж учу, сечогінну, кро­
воспинну й ранозагою вальну дію.
Настій трави і коріння вживаю ть
при серцево-судинних* захворю ­
ваннях, які пов'язані з неврозами,
а також при захворю ваннях пе­
чінки, ш лунково-киш кового тр ак ­
ту, при кровотечах, кровохарканні
та епілепсії. Відвар квіток вико­
ристовую ть і при гонореї, а відвар
насіння — при каш лі та хворобах
очей.
Лікарські формн і застосування. Настій
трави (1 чайна лож ка на півтори склян­
ки окропу, настоюють до охолодження,
проціджують) по 1 столовій лож ці три ­
чі на день. Рослина отруйна!
БІЛОЛОЗ —
дводомна рослина родини вербо­
вих. Те саме, що й верба трити­
чинкова.
62
100
БІО ТА СХІДНА
101
БІСДЕРЕВО —
104
БЛЕКОТА ЧЕСЬКА,
би ота во сточн ая
тр ав ’яниста
отруйна
рослина блекота бліда;
Biota orientalis —
родини пасльонових. Те саме, белена чешская
однодомна рослина родини кипа­ що й дурм ан звичайний.
H yoscyam us bohemicus, сино­
рисових. Дерево 5— 10 м заввишки
нім — H. pallidus —
або кущ . Крона яйцевидна, скл а­
однорічна трав'яниста опуш ена
дається з багатьох плоских паго­
рослина
родини
пасльонових.
нів («пластин»), розташ ованих у БЛА ГО ДА ТКА —
Стебло прямостояче, просте, 20—
вертикальній площині. Листки багаторічна трав'яниста росли­ 60 см заввишки. Листки чергові,
лусковидні, ясно-зелені, яйцевид- на родини ранникових. Те саме, прості: нижні — череш кові, вино-ромбічні, до 1 мм завдовжки.
довж енояйцевидні або яйцевидні,
Шишки 10— 15 мм завдовжки, з що й авран лікарський.
виїмчасто-перистолопатеві; стеб­
6—8 супротивними, на верш ку
лові — сидячі, напівстеблообгортгачковидними лусками, спрям о­
ні, видовж еноланцетні або видоввані вгору; незрілі — голубуватож енояйцевидні,
виїм часто-зуб­
зелені, дозрілі — сухі, здебільш о­ БЛЕКОТА Б Л ІД А —
часті. Квітки двостатеві, мають
го червонувато-коричневі. Цвіте однорічна трав'яниста опуш ена зрослопелю стковий, ш ироколійрослина родини пасльонових. Те
у березні — квітні.
ковидний, брудно-ж овтий, без
Пош ирення. Походить з Китаю. саме, що й блекота чеська.
пурпурових ж илок віночок, зібра­
На Україні вирощ ують у ботаніч­
ні в облистнені завійки. П лід —
них садах і парках як декора­
глечиковидна коробочка. Ц віте у
тивну рослину.
травні — вересні.
Сировина. Використовують ядро
Пош ирення. Т рапляється зрідка
насіння і листя. Рослина неофів Л ісостепу (на півдні) і в Степу
цинальна.
як бур'ян у посівах.
Хімічний склад. Листя містить
Заготівля і зберігання, хімічний
еф ірну олію (0,12 % ), пініпікрин,
склад, фарм акологічні властиво­
пілен, пінін, туїн, дубильні речо­
сті і використання, лікарські
вини, смолу. У ядрі насіння є ж и р­
ф орм и і застосування — усе так,
на олія.
як у статті Блекота чорна.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. П репарати з листя
Б. с. маю ть в'яж уч і і кровоспинні
властивості. їх використовую ть
у народній медицині при бронхі­
альній астмі, кровохарканні, при
киш кових і маткових кровотечах.
Ефірна олія рослини (особливо
складова її частина хінокітіол)
проявляє антифунгальні власти­
вості. Ядро насіння вж иваю ть як
зміцнюю чий і тонізую чий засіб
та як відхаркувальний засіб при
бронхіті.
102
103
105
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — порош ок листя або
ядер насіння відповідно по 3—6 і 6 г
на 1 прийом.
ЗОВНІШНЬО — 10 % -ну настойку листя
в колодії для зм ащ увань ш кіри при
червоному вовчаку (як фотозахисний
засіб).
63
106
105
БЛЕКОТА ЧОРНА,
Б. ч. входить до складу астм ато­
зубовик, люльник, німиця, со­ л у — порош ку для куріння від
астми.
бачий мак;
Л ікарські форми і застосування.
белена чёрная
ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 чайна
H yoscyamus niger —
л ож ка листя на 0,5 л окропу, настоюють
дворічна трав'яниста опушена
рослина
родини
пасльонових.
Стебло прямостояче, розгал уж е­
не, 20—60 см заввишки. Листки
чергові, прості: нижні — довго­
череш кові, видовж енояйцевидні,
виїмчасто-перистонадрізані; верх­
ні — сидячі, напівстеблообгортні,
яйцевидні,
виїмчасто-зубчасті.
Квітки двостатеві, мають зрослопелюстковий,
ш ироколійковидний, брудно-ж овтий, із сіткою
пурпурових ж илок віночок, зібра­
ні в облистнені завійки. П лід —
глечиковидна коробочка. Цвіте у
травні — вересні.
Пош ирення. Росте по всій тери то­
рії України як бур'ян на засм іче­
них місцях, пустирищах, вигонах,
поблизу жител. Вирощується.
Заготівля і зберігання. Д ля виго­
товлення ліків використовую ть
листя (Folium H yoscyam i). З рос­
лин перш ого року ж иття листки
збираю ть у серпні — вересні, з
рослин другого року ж иття — під
час цвітіння. Суш ать листя на го­
рищі або під наметом. У сушарці
кращ е сушити попередньо п ро­
в'ялене листя. С ухої сировини ви­
ходить 16— 18 % . Строк придат­
ності — 2 роки.
Хімічний склад. Листя Б. ч. м іс­
тить 0,10 % алкалоїдів (гіосціа­
мін, атропін, скополамін), гліко­
зиди (гіосципікрин, гіосцерин, гіо ­
сцирезин), дубильні речовини.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Ф ізіологічну дію Б. ч.
зумовлюють тропанові алкалоїди.
Вони гальмують секрецію сліз,
слини, слизу, ш лункового соку,
зменш ую ть спазми гладенької
мускулатури киш ечника, жовчоі сечовивідних шляхів, бронхів,
виявляю ть седативну дію (особ­
ливо скополамін). Внутрішньо
Б. ч. використовую ть як протиспазматичний, болетамувальний
і заспокійливий засіб при за ­
хворюваннях ш лунково-киш ково­
го тракту, зовніш ньо — як анесте­
зуючий засіб при невралгіях,
міозитах, артралгіях. У гінеколо­
гічній практиці препарати Б. ч.
призначаю ть при дисменореї, ва­
гінізмі, для зменш ення болісних
спазмів гладеньких мускулів ший­
ки матки, прямої кишки, сечови­
пускального к ан алу і піхви. В на­
родній медицині Б. ч. викори­
стовую ть при дизентерії, віттовій
хворобі (трясучці), судомистому
блюванні, подразню ю чому спа­
стичному
каш лі,
хронічному
бронхіті, бронхіальній астмі, спаз­
мах ш лунка і киш ечника, істерії,
безсонні, утрудненому сечовиді­
ленні, болісних місячних та при
клімактеричних скаргах. Листя
1 годину, процідж ую ть) по 1 столо­
вій лож ці 3 рази на день; екстракт
блекоти сухий (Extractum Hyoscyami
sicceum) по 0,02—0,05 г на прийом;
настойку листя (15 г на 100 мл спирту
або горілки) по 2 краплі на столову
лож ку води 3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — олію блекоти (Oleum
hyoscyam i) для натирань при подагрі,
ревматичному, м'язовому і невралгіч­
ному болю, а також у вигляді піхвових
тампонів при вагінізмі.
ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати препарати
Б. ч. при вагітності. Б. ч.— смертельно
отруйна рослина. Заготівля, переробка,
зберігання і застосування потребують
виконання застереж них заходів. При
перших ознаках отруєння (почервонін­
ня обличчя, запаморочення, розш ирен­
ня зіниць, зн иж ен ня потовиділення,
прискорення пульсу) треба негайно ви­
кликати лікаря, а потерпілому надати
перш у допомогу.
БЛОШНИЦЯ ПРОСТЕРТА
блошница обыкновенная
Pulicaria vulgaris, синонім —
Р. prostrata —
однорічна трав'яниста сіруватош ерстистоповстиста рослингТ ро­
дини айстрових (складноцвітих).
Стебло прям остояче або висхідне,
дуж е розгалуж ене, 15—ЗО (45) см
заввишки. Листки цілісні: ниж ­
ні — довгасті, звуж ені в короткий
череш ок; середні і верхні — сидя­
чі, видовж енояйцевидні, при ос­
нові округлі. Квітки ж овті, в б а­
гатоквіткових, одиничних кош и­
ках: крайові — короткоязичкові,
маточкові, плідні; серединні —
трубчасті, двостатеві або тичин­
кові. П лід — сім 'янка, з чубком.
Цвіте у червні — вересні.
П ош ирення. Росте по всій тери­
торії У країни на вологих луках,
на берегах річок, по днищ у балок,
на вигонах та інших вологих м іс­
цях, переваж но піщаних.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад рослини слабо ви­
вчено. Трава містить лактони,
сліди сапонінів; у коренях є поліацетиленові сполуки (тридекаен-пентаїн, тридека-дієн-тетраїн,
діа-цетокси-тридека-дієн-триї н).
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Трава з коренем про­
являє сечогінні властивості. В на­
родній медицині настій трави
ВНУТРІШНЬО використовували
при запорі, дизентерії, альбум іну­
рії. ЗОВНІШ НЬО настій трави
у вигляді клізм і ванночок засто­
совували при геморої, у вигляді
припарок — при зубном у болю.
Настій трави використовували й
для купання слабких дітей. Росли­
на має інсектицидні властивості
і використовується для окурювання приміщ ень для боротьби з
клопами, блохами, мухами і кома­
рами (ці властивості рослини
потребую ть перевірки).
64
БОБИ
бобы
Vicia faba —
однорічна трав'яниста рослина
родини бобових. Стебло прям о­
стояче, м алорозгалуж ене, голе,
чотиригранне, 20— 160 см заввиш ­
ки. Листки парноперисті, з 4—6 ве­
ликих (4—8 см завдовжки), еліп­
тичних або видовж ених, трохи
м'ясистих листочків. Квітки зиго­
морфні (див. Зигоморф на квітка),
двостатеві, по 2—4 в коротеньких
китицях; віночок білий з чорними
оксамитними плямами на криль­
цях. П лід — біб. Цвіте у червні —
липні.
Пош ирення. Походить з С еред­
ньої Азії. На Україні вирощ ую ть
як кормову і зернову бобову рос­
лину.
Сировина. Використовують зелене
і стигле насіння у вигляді різних
страв, але найкращ е — у вигляді
пюре. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Насіння Б. міс­
тить білок (до 35 % ), незамінні
амінокислоти (аргінін, гістидин,
метіонін, лізин та інші), вуглево­
ди, органічні кислоти, ліпіди
тощо.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
Б. використовую ть як в'яж учий
і протизапальний засіб. Пюре Б.
корисно вж ивати при проносі, ди ­
зентерії та при інших киш кових
захворюваннях, як засіб від н у­
доти і кашлю. Як зовніш ній засіб
зварені в молоці або воді й р о з­
терті Б. прикладаю ть до наривів
і шкіри, ураж еної запальними
процесами. Як косметичний засіб
(для обмивання обличчя) викори­
стовую ть настій або відвар кві­
ток Б.
ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати Б.
при подагрі, гострих нефритах, за­
гостренні
запальних
процесів
ш лунка і киш ечника, при хроніч­
ній недостатності кровообігу.
БОБІВНИК ТРИЛИСТИЙ,
жаб'ячі огірочки, трилисник,
водяний трифоль, трифолія;
вахта трёхлистная
M enyanthes trifoliata —
багаторічна трав'яниста болотна
рослина родини бобівникових.
М ає довге повзуче кореневищ е
1,5 см в діаметрі. Листки чергові,
довгочереш кові, розташ овані бі­
ля основи довгого, безлистого
квітконосного стебла заввишки
15—ЗО см. Квітки правильні, зрос­
лопелю сткові, блідо-рож еві або
білі, у китицях на верхівці стебла.
П лід — коробочка. Цвіте у тр ав ­
ні — червні.
Пош ирення. Росте розсіяно по всій
території України на болотах, за ­
болочених луках, у вільшняках.
Заготівля і зберігання. Використо­
вую ть листя (Folium M enyanthidis,
Folium T rifolii fibrini), заготовле­
не під час і після цвітіння росли­
ни. Л истя зрізаю ть біля сам ої
пластинки. Залиш ки череш ків не
повинні перевищ увати 3 см. Після
попереднього пров'ялю вання на
відкритому повітрі їх досуш ую ть
на горищі, під наметом або в с у ­
ш арці при тем пературі 50—60°.
С ухої сировини виходить 16—
18 % . Стрбк придатності — 2 роки.
Сировина відпускається аптека­
ми.
Х імічний склад. Листя Б. т. м іс­
тить гіркі глікозиди, логанін, сверозид і фоліаментин, флавоноїдні
сполуки, дубильні речовини (3 % ),
сліди алкалоїдів, йод.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. В науковій медицині
Б. т. використовую ть як засіб, що
зб удж ує апетит, поліпш ує трав­
лення, посилює перистальтику
ш лунка і киш ечника, стимулює
виділення ж овчі, виявляє проти­
запальну і послаблю ю чу дію. Б. т.
входить до складу складної гіркої
настойки, апетитного чаю, жов­
чогінного чаю та заспокійливого
чаю. У народній медицині, крім
того, Б. т. використовую ть для
усунення згаги і метеоризму, при
гарячці, ревматизмі, як протиглис­
ний засіб та як допоміж ний засіб
при туберкульозі й після перене­
сених виснаж ливих захворювань.
Зовнішньо відвар листя Б. т. вико­
65
113_________________
ристовую ть як антисептичний за ­
сіб для промивання виразок і ран,
що повільно загоюються, та у ви­
гляді ванн при різних захворю ван­
нях шкіри. В акуш ерській практи­
ці настій листя Б. т призначають
при ранніх токсикозах вагітності
як протиблю вотний засіб та при
слинотечі.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (10 г на
200 мл окропу) по половині — третині
склянки 3 рази на день за ЗО хв до іди;
порошок листя по 1,0—2,0 г на прийом'
З—4 рази на день перед їдою; суміш
листя Б. т. і м'яти перцевої, кореня
валеріани лікарської та дягелю л/карського у співвіднош енні 2 : 3 : 2,5 : 2,5
готують як настій (1 столову лож ку
суміші на 200 мл окропу, настоюють
30 хв) і п ’ють по півсклянки двічі на
день при нервовому збудж енні суміш
листя Б. т., суцвіть нагідок лікарських,
трави чистотілу звичайного та суцвіть
ромашки лікарської у співвідношенні
3 : 2 : 1,5 : 1 готують як настій (2 столові
лож ки суміші на 200 мл окропу, к и ­
п'ятять 3—5 хв, настоюють 1 годину)
і п'ю ть по півсклянки вранці і ввечері
через 1 годину після їди при хроніч­
ному гепатиті та гепатохолециститі.
ЗОВНІШНЬО застосовують розведений
у півтора раза настій з листя Б. т.
(10 мл розведеного настою на 200 мл
води) для клізм при хронічних запорах.
БОЖЕ ТІЛО —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. Те саме, щ о й
актея колосиста.
114_________________
БОЖІ РУЧКИ —
трав'яниста, рідше півкущ ова і к у ­
щова рослина родини бобових. Те
саме, що й астрагал шерстистоквітковий.
Т Ї5
БОЛИГОЛОВ
свистуля;
плямистий,
б о л и го л о в ПЯТНИСТЫЙ
Conium maculatum —
дворічна трав'яниста, майж е гола
рослина родини селерових (зон­
тичних). Стебло прямостояче, д у ­
ж е розгалуж ене, борозенчасте,
порожнисте, часто сизе, знизу з
червоно-бурими плямами, 50—
200 см заввишки. Листки з п о р о ж ­
нистим черешком, ш ирокотрикутні, 2—3-перисті, з перистонадрізаними або роздільними довга­
стими частками. Квітки дрібні,
білі, в зонтиках; зонтики утво­
рюють волотисто-щ итковидне су ­
цвіття. П лід — двосім'янка. Цвіте
у травні — вересні.
БОБЧУК —
Поширення. Росте по всій тери­
декоративний раноквітую чий кущ торії України на лісових галяви­
родини розових. Те саме, що й нах, луках, засмічених місцях.
м игдаль степовий.
Сировина. Використовують траву
(Herba Conii m aculati), зібрану на
109
110
БО ДЯК —
трав'яниста отруйна рослина р о ­
дини пасльонових. Те саме, що й
дурм ан звичайний.
111
БОЖА КРІВЦЯ —
багаторічна лікарська рослина ро­
дини звіробійних. Те саме, що й
звіробій звичайний.
112
БОЖДЁРЕВО —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ранникових. Те саме, що й
авран лікарський.
початку цвітіння рослини, і не­
стигле насіння разом із зонти­
ками. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. У насінні й траві
Б. п. є алкалоїди коніїн, метилконіїн, у-коніцеїн, конгідрин і
псевдоконгідрин. У листках, крім
того, виявлено алкалоїди (0,1 %),
ефірну олію (0,08 % ), кавову кис­
лоту, а в квітках — кверцетин
і кемпферол.
Ф армакологічні властивості І ви­
користання. В народній медицині
Б. п. вживають як болетам уваль­
ний, протисудомний і кровоспин­
ний засіб, для лікування раку
молочної залози й фіброміоми
матки, для регуляції м енструаль­
ного циклу, при недокрів'ї, судомистому кашлі, сильних болях
у ш лунку і киш ечнику, при за­
порах, затримці сечі, полюціях.
Зовнішньо використовую ть при
ревматизмі й подагрі. В гом еопа­
тії Б. п. використовую ть при діенцефальних явищах та як засіб, що
сприяє розсмоктуванню добро­
якісних пухлин.
Лікарські формв 1 застосування.
Настойку (беруть за об’ємом 2 частини
суміші листя і насіння на 4 частини
90 % -ного спирту, настоюють 15 днів,
проціджують) по 2 краплі на 1 столову
лож ку води не більш е як 5 раз на день.
Рослина смертельно отруйна! При пер­
ших ознаках отруєння (сильна сла­
бість, нудота, блювання, пронос, па­
діння температури тіла) необхідно
негайно викликати лікаря, а потерпі­
лому надати першу допомогу.
66
116
122
121
БОРКОНЬ —
БОРЩІВНИК
дворічна трав'яниста рослина ро­ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ
дини бобових. Те саме, що й б у р ­ борщевик европейский
к у н лікарський.
117_________________
БОРОВИК —
гриб родини болетових. Те саме,
що й білий гриб.
118_________________
БОРОВЙЦЯ —
медоносна кущ ова рослина роди­
ни вересових. Те саме, що й ч ор­
ниця звичайна.
119_________________
БОРОШЕНЬ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини розових. Те саме, що й
гадю чник в'язолистий.
120________________
БОРЩЕВІ ЛОПУЦЬКИ —
Heracleum sphondylium
—
дво- або багаторічна трав'яниста
ж орстковолосиста рослина ро­
дини селерових (зонтичних). Має
товстий, м'ясистий, багатоголо­
вий, зовні жовтий, усередині —
білий корінь. Стебла прямостоячі,
порож нисті, ребристі, слабо роз­
галуж ені, 50— 120 см заввишки.
Листки тричірозсічені, з округлояйцевидними, рідш е яйцевидноланцетними, лопатевими або перистороздільними й нерівнозубчастими сегментами; нижні —
довгочереш кові, верхні — майж е
сидячі, зі здутими піхвами. Квіти
білі або червонуваті, в складних
зонтиках. Крайові пелюстки в зон­
тиках збільш ені. П лід — двосі­
м'янка. Цвіте у червні — серпні.
Поширення. Росте в К арпатах на
луках, по чагарниках.
Заготівля, зберігання, хімічний
склад, фармакологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
дворічна трав'яниста ж орстк о­ як у статті Борщ івник сибірський.
волосиста рослина родини сел е­
рових (зонтичних). Те саме, що й
борщ івник сибірський .
БОРЩІВНИК
СИБІРСЬКИЙ,
борщеві лопуцьки, щербач си­
бірський;
борщевик сибирский
Heracleum sibiricum
—
дворічна тр ав ’яниста ж орстково­
лосиста рослина родини сел еро­
вих (зонтичних). М ає товстий ве­
ретеновидний, розгалуж ений, зов­
ні ж овтий, усередині — білий к о ­
рінь. Стебло прямостояче, порож ­
нисте, ребристе, угорі голе, роз­
галуж ене, 50— 150 см заввишки.
Листки перисторозсічені, тричі­
розсічені або роздільні, з 3—7 ве­
ликими ш ирокояйцевидними сег­
ментами; нижні — довгочереш ко­
ві, верхні — м айж е сидячі, зі зду­
тими піхвами. Квітки зеленавож овті, в Складних зонтиках. К ра­
йові пелюстки в зонтиках однакові
з іншими. Плід — двосім янка.
Ц віте у червні — серпні.
Поширення. Росте розсіяно по всій
території України у мішаних і
листяних лісах, на луках, берегах
річок та біля доріг як бур'ян.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують KopiHb(Radix H eraclei) і лис-
67
123
тя (Folia H eraclei). Листя заготов­
ляю ть під час цвітіння. Сушать
під наметом або в приміщенні,
яке добре провітрю ється. Сухої
сировини виходить 18 %. Корені
копаю ть восени або навесні. їх
миють, розрізаю ть на куски 10—
15 см завдовж ки, суш ать на від­
критому повітрі або в протоп­
леному приміщенні. Сухої сиро­
вини виходить 20 % . Готову про­
дукцію зберігаю ть у сухих при­
міщеннях. Рослина неоф іциналь­
на.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини (в різних кількостях) міс­
тять еф ірну олію, фурокумарини,
кумарини, глютамін, аргінін, галатон і аробан. У 100 г свіж ого
листя міститься 12,6 мг заліза,
0,58 мг нікелю, 1,2 мг міді, 2,6 мг
марганцю, 1,9 мг титану, 2,8 мг
бору.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Настій або відвар к о ­
ренів Б. с. використовую ть як
спазмолітичний засіб і як засіб,
що зб удж ує апетит. Ці препарати
рекомендую ть при поруш енні
травлення, проносах, дизентерії,
катарі ш лунка і киш ечника та при
епілепсії. Зовніш ньо відвар коре­
нів використовую ть при корості,
захворю ваннях шкіри, пухлинах.
Розпарене листя прикладаю ть у
вигляді знеболюючих припарок
при^ревматичних болях. При спас­
тичних болях та істерії викори­
стовую ть насіння. Н-октиловий
сиіірт, який одерж ую ть з насіння
Б. с., використовую ть у парфюмерній промисловості, він вхо­
дить до складу препарату октиліну, що застосовується при л іку ­
ванні трихомонадного кольпіту.
М олоде недорозвинене листя і
стебла вживаю ть у їж у: готують
вітамінні салати, начинку для пи­
ріж ків, зелений борщ, юшку тощо.
Для вживання взимку листя со­
лять, квасять, сушать.
і до початку цвітіння рослини або
декоративна трав'яниста рослина восени гіісля плодонош ення. Су­
родини фіалкових. Те саме, що й ш ать під наметом або на горищі,
часто переміш ую чи. Сухої сиро­
фіалка триколірна.
вини виходить 10 %. Строк при­
датності — 3 роки. Сировина (Fo­
lium Vitis idaeae) відпускається
аптеками.
БРІОФІЛЮМ
Хімічний склад. Листки Б. містять
ДАЙГРЕМ ОНТ А —
фенольні глікозиди арбутин (до
багаторічна трав'яниста
суку- 9 % ), м етиларбутин і м елам псо­
лентна рослина родини товсто­ рин, гідрохінон, дубильні речови­
листих. Те саме, що й каланхое ни (до 10% ), фенолокислоти, ф л а­
Дайгремонта.
воноїди, урсолову, хінну, винну,
елагову і галову кислоти та інші
сполуки. Ягоди містять цукри
(3,8—8,7 % ), каротині (до 0,12
БРУСНИЦЯ
мг% ), аскорбінову кислоту (8—
брусника
20 мг%), рибоф лавін (0,13 мг%),
флавоноїди (400 мг% ), органічні
Vaccinium vitis-idaea —
вічнозелений кущ ик родини брус­ кислоти (1,7—2,1 % ), ф енолокис­
ничних. Має довге повзуче к оре­ лоти, пектини (0,2—0,3 % ), д у ­
невище. Стебло прямостояче, га­ бильні речовини, барвники, арбу­
лузисте, 8—25 см заввишки. Лист­ тин, сполуки марганцю тощо.
ки чергові, оберненояйцевидні або Фармакологічні властивості і ви­
еліптичні, блискучі, ш кірясті, з користання. Препарати Б. здатні
загнутими краями, зісподу — з підвищ увати діурез, зниж увати
темними залозками. Квітки пра­ кількість цукру в крові. Вони
вильні, з біло-рож евим або р о ж е­ мають антисептичні, в'яж учі, ж ов­
вим дзвоникуватим віночком , у чогінні й солерозчинні власти­
верхівкових китицях. П лід — ок­ вості. Настій або відвар листя Б.
ругла яскраво-червона ягода. Цві­ використовую ть при хворобах
те у травні — червні. Плоди д о ­ печінки, пієлонефриті, циститі,
нирковокам 'яній хворобі, гострих
стигають у липні — серпні.
Поширення. Росте на Поліссі, в та хронічних запальних процесах
Карпатах, зрідка — на півночі Л і­ у сечовивідній системі, нічному
состепу у хвойних і мішаних нетриманні сечі, гастроентеритах,
гнильних проносах, метеоризмі,
лісах.
Заготівля і зберігання. Використо­ хронічних запорах, подагрі, осте­
вують листя і плоди. Листя за­ охондрозі, легких ф орм ах цукро­
готовляю ть одразу як зійде сніг
БРАТКИ ТРИКОЛІРНІ —
124_________________
125_________________
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар (чайна лож ка
коріння на склянку окропу) по столо­
вій лож ці тричі на день; настій 5 чай­
них лож ок коріння на 2 склянках хо­
лодної води (настоюють 8 годин) ви­
пивають за день.
З профілактичною метою рекоменду­
ються вітамінні салати: відварене за
З—5 хв листя Б. с. подрібнюють, пере­
мішують з подрібненою цибулею, кла­
дуть на кусочки вареної картоплі, зап ­
равляють олією і спеціями (на 100 г
листя Б. с. беруть 50 г цибулі, 100 г
картоплі, 10— 15 г олії, сіль, спеції);
молоді стебла та черешКи листків Б. с.
очищають від шкірки, подрібнюють, до­
дають подрібненої цибулі і тертого
хрону, солять, перемішують, заправ­
ляють сметаною і спеціями (на 200 г
стебел і черешків Б. с. беруть 50 г
цибулі, 20 г сметани, сіль, оцет).
125
68
вого діабету, а також при ревм а­
тоїдних та інфекційних неспеци­
ф ічних артритах. Ягоди викори­
стовую ть при туберкульозі ле­
гень, катарі ш лунка з недостат­
ньою кислотністю, нирковока­
м'яній хворобі й ревматизмі, як
вітамінний, протискорбутний та
протигнильний засіб. Вживають
ягоди свіжими, кваш еними і ва­
реними. Відвар ягід добре гамує
спрагу при гарячці. Сік п'ю ть при
підвищ енні кров'яного тиску. В
акуш ерсько-гінекологічній прак­
тиці настій або відвар листя Б.
використовую ть при набряках і
неф ропатії вагітних, а ягоди —
при неврозах у клім актеричний
період, анем ії вагітних та при сеп­
тичних захворю ваннях у післяп о­
логовий період.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар листя (2 столо­
ві лож ки на склянку окропу) по по­
ловині — третині склянки 2—3 рази на
день; суміш ягід і листя Б. та трави
звіробою звичайного у співвідношенні
1 : 1 : 1 готують як настій (1 столову
лож ку суміш і на склянку окропу,
кип'ятити 10 хв, настоювати 1 годину,
процідити) і п'ю ть по півсклянки 5 раз
на день, починаючи з 4-ї години, при
нічному нетриманні сечі.
ЗОВНІШНЬО — сік у вигляді примочок
і зрошень при лікуванні лиш аїв і ко­
рости.
126________________
БУДЯК ж о в т о ц в і т и й —
трав'яниста
рослина
родини
складноцвітих. Те саме, що й жов­
тозілля звичайне.
127_________________
БУЗИНА СМЕРДЮЧА —
багаторічна трав'яниста рослина
родини жимолостевих. Те саме,
що й бузина трав'яниста.
БУЗИНА ТРАВ'ЯНИСТА,
бузина смердюча;
бузина травянистая
Sambucus ebulus —
багаторічна трав'яниста рослина
родини жимолостевих. Стебло
пряме, борозенчасте, р озгал уж е­
не, 60— 150 см заввишки. Листки
з ланцетними прилистками, с у ­
противні, непарноперисті, з 5—
9 видовж еноланцетними пилча­
стими листочками. Квітки двоста­
теві, правильні, дрібні, зовні р о ­
ж еві, всередині — білі, зібрані в
щ итковидну волоть з трьома го­
ловними гілочками. П лід — чорна
кістянка. Цвіте у червні — липні.
Плоди достигаю ть у серпні — ве­
ресні.
Пош ирення. Росте розсіяно по всій
території України на лісових ви­
рубках, берегах водойм, засм іче­
них місцях.
Заготівля і зберігання. Викори­
стовую ть коріння (Radix Sambuci
ebuli), заготовлене восени або н а­
весні. Викопані корені очищають
від землі, миють, розрізаю ть на
куски по 10— 12 см завдовжки,
розщ еплюють, пров'ялю ю ть кіл ь­
ка днів на сонці і досуш ую ть у
протопленому приміщ енні. Сухої
сировини виходить 20 % . Збері­
гають у сухих провітрю ваних при­
міщеннях. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. У коренях Б. т.
знайдено сапоніни, дубильні й гір­
кі речовини. Плоди містять цукри
(глю козу і фруктозу), органічні
кислоти (яблучну, винну і оцтову),
дубильні речовини, барвники, ас ­
корбінову кислоту (25 мг% ), не­
відомий глікозид.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати Б. т. ви­
являю ть діуретичну, протидіабетичну і антимікотичну дію. Як
сечогінний засіб Б. т. використо­
вують при запаленні нирок (гло­
мерулонефриті,
пієлонефриті,
неф ролітіазі), асциті, спричине­
ному захворю ванням нирок, при
випоті в черевну порож нину
і серцеву сумку (ексудативному
перикардиті). Ефективним є вж и­
вання Б. т. (окремо або в поєд­
нанні з іншими лікарським и рос­
линами) при різних хворобах се­
чового м іхура та при діабеті.
Зовніш ньо препарати Б. т. вико­
ристовую ться в дерм атології.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар (2 чайні лож ки
на склянку окропу) по 1 столовій
лож ці тричі на день: настойку (20 г
коріння на 100 мл горілки) по 30 кра­
пель тричі на день; з суміші квіток
гадю чника в' язолистого і волош ки
синьої, коріння Б. т., трави спориш у
звичайного і хвоща польового, стовп­
чиків к у к у р у д зи звичайної, листя м уч­
ниці звичайної та бруньок берези
бородавчастої у співвіднош енні 10 : 1 :
1,5 : 1 : 1 : 1,5 : 1,5 : 1,5 готують настій
(4 столові лож ки настоюють 12 годин
на 1 л води, кип'ятять 5 хв) і теплим
п'ю ть його по півсклянки 4 рази на
день через ЗО хв після їди при набря­
ках, поліартриті та подагрі.
ЗОВНІШНЬО — настій коріння вико­
ристовую ть для місцевих ванночок при
грибкових захворю ваннях нігтів і при
дерматитах від укусів павуків.
Рослина отруйна! П ередозування не­
безпечне.
129
69
129
130_____________________
БУЗИНА ЧЕРВОНА,
калинка;
бузина красная
Sambucus racem osa
—
листопадний кущ родини ж им о­
лостевих, заввишки 2—4 м. Гілки
з буруватою серцевиною. Листки
супротивні, непарноперисті, з 5—
7 яйцевидно-ланцетними, пилчас­
тими листочками. Квітки двоста­
теві, правильні, дрібні, зелен ува­
то-ж овті, всі на ніж ках, зібрані
в яйцевидну, щ ільну, спрямовану
вгору волоть. П лід — червона к іс ­
тянка. Цвіте у травні — червні,
плоди достигаю ть у серпні — ве­
ресні.
Поширення. Росте в лісах, чагар­
никах, на скелях у Карпатах, на
Прикарпатті, рідш е на Західном у
Поліссі та в Лісостепу. На півдні
республіки вирощ ують як дек ора­
тивну рослину.
Сировина. Використовують квіт­
ки. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Квітки Б. ч. міс­
тять флавоновий глікозид рутин,
дубильні речовини, цукри (глюко­
зу і фруктозу), сліди еф ірної олії.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
квітки Б. ч. використовую ть як
потогінний, проносний та проти­
запальний засіб. Листя і кора ви­
являють проносну і блювотну дію.
Водний теплий настій і спиртову
настойку квіток використовую ть
як потогінний засіб при простуд­
них захворю ваннях, бронхіальній
астмі та ін. хворобах дихальних
шляхів, при головному болі, рев­
матизмі. Кисіль із плодів вико­
ристовую ть як проносний засіб.
Зовнішньо відвар квіток викори­
стовують при ангінах і запальних
процесах ротової порож нини (у
вигляді полоскань).
Рослина проявляє інсектицидну
та ф ітонцидну активність, у зв ’яз­
ку з чим настій листя використо­
вують у боротьбі проти ш кідни­
ків.
БУЗИНА ЧОРНА
бузина чёрная
Sambucus nigra
—
гіллястий, 3—6 м заввишки кущ
родини ж имолостевих. Пагони
сіро-зелені, з ж овтуватими соче­
вичками і білою серцевиною.
Листки супротивні, непарнопери­
сті, з 5—7 видовж ено-яйцевидними загостреними гостропилчастими листочками. Квітки дрібні,
правильні, двостатеві, кремовобілі, у щ итковидних суцвіттях
з 5 головними гілочками. Плід —
чорно-фіолетова куляста кістян­
ка. Цвіте у травні — червні. Плоди
достигають у серпні — вересні.
Поширення. Т рапляється м айж е
по всій території України у лісах
по чагарниках, на лісових пору­
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО— настій сухих квіток
бах, частіш е здичавіло. П одекуди
(0,5 чайної лож ки сировини на склянку
розводять як декоративну р о с ­
окропу, настоюють 10— 15 хв) по п ів­ лину.
склянки двічі на день; п'ють повільно,
Заготівля і зберігання. Використо­
ковтками.
ЗОВНІШНЬО — відвар сухих квіток вують кору, квітки, листя, плоди
і коріння. Квітки збираю ть під час
(1 столова лож ка сировини на склянку
окропу, кип'ятять 5 хв) для полоскань цвітіння, зрізую чи все суцвіття.
ротової порожнини при запальних Суш ать під наметом з доброю
процесах; використовують теплим.
вентиляцією (при повільному с у ­
шінні віночки квіток буріють) або
в суш арці при тем пературі 40°.
Після висихання квітки відділя­
ють від щитків. Сухої сировини
виходить 18—20 % . Строк придат­
ності — 3 роки. Квітки (Flores
Sambuci) відпускаю ться аптеками.
Кору знімають навесні, плоди —
у період повної стиглості. Сушать
у печах або суш арках при тем пе­
ратурі 60—65°. Сухих плодів ви­
ходить 15 % ; строк придатності —
6 місяців. Листя заготовляю ть під
час цвітіння рослини. Спочатку
його пров'ялю ю ть на сонці, а по­
тім досуш ую ть у затінку. Сухої
сировини виходить 20 % . Коріння
копають після дозрівання плодів.
Його миють, розрізую ть на куски
і суш ать на сонці або в протоп­
лених приміщ еннях. Сухої сиро­
вини виходить 25 % .
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини містять великий набір біоло­
гічно активних речовин: корін­
ня — сапоніни, дубильні й гіркі
речовини; кора — еф ірну олію,
холін, фітостерин, цукри, орга­
нічні кислоти, пектинові й д у ­
бильні речовини; квітки — ефірну
олію (0,025—0,03 % ), глікозиди
самбунігрин і рутин, слиз, д у ­
бильні речовини, холін, цукри,
органічні кислоти (кавову, вал е р ’янову, яблучну, оцтову), ф іт о ­
стерин; листя — самбунігрин, а л ­
калоїд коніїн і сонгвінарин, е ф ір ­
ну олію, смоли, вітамін С (280
мг% ), каротин (14—50 мг%); у
плодах є цукри, органічні ки с­
лоти (винна, оцтова, валеріанова,
лимонна), каротин, аскорбінова
кислота (10—15 мг% ), самбуцин,
рутин, хризантемін, дубильні р е ­
човини, барвники, тирозин, сліди
еф ірних олій.
70
131
Фармакологічні властивості і ви­ БУЗОК ЗВИЧАЙНИЙ
користання. Ф армакологічна дія с и р е н ь обыкновенная
різних частин рослини не одна­ Syringa vulgaris —
кова і залеж ить від кількісного
та якісного складу біологічно
активних речовин. Сечогінні вла­
стивості мають усі частини рос­
лини; потогінні й протизапаль­
ні — кора, листя, квітки, п л о­
ди. Плоди, а у великих дозах і
кора та коріння, мають послаблю ­
ючі властивості. Квіткам, крім т о ­
го, властива болетам увальна дія.
П репарати Б. ч. широко викори­
стовую ться і в науковій, і в народ­
ній медицині. Настій квіток р е­
ком ендується науковою медици­
ною як потогінний засіб при за­
паленні дихальних шляхів, грипі,
бронхіті, ларингіті, захворю ван­
нях нирок і сечового міхура, при
невралгії. Завдяки сечогінним вла­
стивостям препарати Б. ч. еф ек­
тивні при лікуванні хронічної
ниркової недостатності. В гінеко­
логічній практиці настій квіток
використовую ть внутріш ньо і для
спринцювань та ванночок при
запальних захворю ваннях піхви.
Квітки бузини входять до складу
потогінних, пом'якш увальних і
послаблю ючих зборів, а також до
зборів для спринцювань і клізм о­
чок. Нарівні з квітками у народ­
ній медицині використовую ть к о ­
ріння, кору, листя і ягоди рослини.
Так, настій квіток і листя або від­
вар кори вживаю ть при захворю ­
ваннях дихальних шляхів, запорі,
геморої, як ж овчогінний засіб,
при подагрі, артриті, анемії, ож и­
рінні, хронічних хворобах ш кіри
(зокрема, при псоріазі). Відвари
коріння і кори використовую ть
і при діабеті, хворобах нирок і
набряках. Свіжі ягоди вживаю ть
при ревматизмі і невралгіях. Із
сушених ягід готую ть киселі, які
вживаю ть як послаблю ючий засіб.
Настій суш ених ягід сприяє випо­
рож ненню киш ечника, поліпш ує
ж овчовиділення, посилює діурез.
Препарати Б. ч. використовую ть
і у вигляді полоскань та примочок
при ангіні, запаленні ротової по­
рож нини й горла, при хворобах
вух і очей, подагрі, утворенні ге­
мороїдальних вузлів. Ванни з від­
вару коріння й квіток вваж аю ться
ефективним засобом при ревм а­
тоїдному й подагричному п о­
ліартриті.»
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій квіток або лис­
тя (1 столова лож ка на 200 мл окропу)
п’ють тепЛим по половині — третині
склянки 2—3 рази на день; відвар кори
або коріння (10 г сухої подрібненої си­
ровини на 200 мл окропу) по столовій
лож ці 3 рази на день або один раз на
ніч як Послаблюючий засіб; настій с у ­
шених плодів (столова лож ка сировини
на 200 мл окропу) по чверті склянки
З—4 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — настій квіток (30 г кві­
ток заливають 500 мл окропу, настою­
ють 20 хв) для спринцювань, ванночок
і мікроклізмочок.
листопадний кущ родини масли­
нових, заввиш ки 2—5 м. Листки
цілокраї, супротивні, яйцевидні,
при основі серцевидні. Квітки дво­
статеві, з ліловим, рідш е білим
трубчастим віночком , зібрані у во­
лоть. П лід — коробочка. Цвіте у
травні.
Поширення. Походить з Балканського півострова. На Україні ш иро­
ко вирощ ують як декоративну
рослину.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують квітки і листя. Квітки заго­
товляють на початку цвітіння,
звільняю чи їх від суцвіть, і сушать
спочатку на сонці, а потім досу­
шують під наметом. С ухої сиро­
вини виходить 12 % . Листя зби­
рають під час цвітіння рослини.
Сушать під наметом або в провіт­
рюваному приміщенні. Сухого
листя виходить 16 % . Готову сиро­
вину зберігаю ть у сухому примі­
щенні. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Квітки містять
еф ірну олію, фарнезол, сиринго­
пікрин, фенол, глікозид сирингін.
У листках є сирингін, гіркі речо­
вини, аскорбінова кислота (до
200 мг% ).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати Б. з. вико­
ристовую ть як потогінний та апе­
титний засіб. їх вживаю ть при
бронхітах, бронхіальній астмі, к о ­
клюші, набряках ниркового по­
ходж ення. Н астойку квіток вико­
ристовую ть при ревматизмі, нев­
ралгії, ревм атоїдном у поліартри­
ті, артралгії, виразці шлунка,
задишці. Чай із квіток п’ють при
епілепсії. Свіже подрібнене лис­
тя прикладаю ть до виразок і ран
для ш видшого загоювання.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (10 г на
200 мл окропу, настоюють 8 годин) по
1 столовій лож ці тричі на день; суміш
квіток Б. з., трави деревію звичайного
і квіткових кошиків пижма звичайного
у співвіднош енні 2 : 2 : 1 готують як
настій (1 столова лож ка суміші на 1—
1,5 склянки окропу, настоюють 8 годин)
і п'ють по чверті склянки тричі на
день при простудних захворюваннях;
настойку квіток (чверть склянки квіток
на склянку горілки) по 50 крапель тричі
на день при ревматизмі.
ЗОВНІШНЬО — мазь (1 частина порош ­
к у листя або бруньок на 4 частини ва­
зеліну чи вершкового масла) втирають
при невралгії й артралгії.
Рослина отруйна!
71
32
;ук лісовий
133
>ук лесной
agus sylva tica
—
днодомне дерево родини букоих, заввишки 20—40 м. Має висоопідняту яйцевидну крон у і кооновидний стовбур, вкритий глаенькою сірою корою. Листки кооткочереш кові, чергові, яйцеидні або еліптичні, цілокраї, по
раю війчасті; зверху — темноелені, блискучі, зісподу — світлііі. Квітки одностатеві: тичинкоі — в багатоквіткових головчасих суцвіттях, маточкові — зібраі по 2—4. П лід — горіх. Цвіте
квітні — травні. Плоди достига­
т ь у вересні — жовтні,
[оширення. Росте на Закарпатті,
[рикарпатті, Розточчі-Опіллі, в
ахідном у Лісостепу, де утворює
исті або мішані лісові масиви.
Сировина. Використовують дереину і горіхи, які збираю ть у пеіод повної стиглості.
Мімічний склад. Очищене ядро
□ріхів містить ж ирну олію (40—
7 %), азотисті речовини (23—
0 % ), крохмаль, цукри, кліткоину (3,7 % ), дубильні речовини,
окоферол (150 мг%), органічні
кислоти (яблучну і лимонну), до
4 % золи, алкалоїд фагін, який
при нагріванні руйнується. В дере­
вині виявлено етиленгваякол, циклопентанон, лігроцеринову кисло­
ту, феноли (гваякол, крезол та
інші).
Використання. Горіхи ш ироко ви­
користовую ть у харчуванні. їх
споживаю ть сирими або підсм а­
женими, переробляю ть на борош ­
но, яке йде на виготовлення
різних кондитерських виробів, со­
лодощ ів та сурогату кави, а в су­
міші з пшеничним борош ном —
на млинці, печиво, тістечка, олад­
ки тощо. Холодним пресуванням
з горіхів одерж ую ть високоякісну
букову олію, що легко засвою є­
ться організмом і успіш но за ­
мінює прованську, горіхову, м а­
кову або мигдалеву олії при кон­
сервуванні, приготуванні різних
страв, у кондитерському вироб­
ництві й хлібопеченні.
З деревини сухою перегонкою
добуваю ть буковий дьоготь, який
іде на виготовлення лікарського
препарату креозоту з сильно ви­
раж еними антисептичними та антипаразитарними властивостями.
Його використовували ВНУТРІШ­
НЬО при туберкульозі легень, а в
ветеринарії — проти стьож кових
глистів; ЗОВНІШНЬО — як крово­
спинний і дезинф ікую чий засіб
у стом атології та ветеринарії.
БУКВИЦЯ ЛІКАРСЬКА
буквица лекарственная
Betonica officinalis
—
багаторічна ж орстковолосиста ро­
слина родини губоцвітих. Стеб­
ло прямостояче, просте або малорозгалуж ене, 20—80 см заввишки.
Листки супротивні, прості, видов­
ж енояйцевидні, зарубчасті, тупі,
біля основи серцевидні; при коре­
неві — в розетці, довгочереш кові,
стеблові — сидячі. Квітки зиго­
морфні (див. Зигом орф на квітка),
пурпурові, зібрані в зближ ені
кільця, що утворюють щ ільне ко­
лосовидне суцвіття. П лід — з 4
горіш ків. Цвіте у червні — ве­
ресні.
Поширення. Росте майж е по всій
території України у мішаних
лісах, на галявинах, узліссях, л у ­
ках, у чагарниках.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують траву (Herba Betonicae
officinalis), зібрану під час цвітін­
ня рослини. Зрізаю ть верхівки
рослини завдовж ки ЗО см. Беруть
і прикореневі листки. Суш ать під
наметом або в приміщ енні з доб­
рою вентиляцією. Сухої сировини
виходить 25 % . Зберігаю ть у су­
хих, провітрю ваних приміщ еннях.
Рослина неоф іцинальна.
72
Х імічний склад. Трава Б. л. м іс­
тить дубильні речовини (близько
15% ), стахідрин (1 % ), бетоніцин,
турицин, холін, сапоніни, смоли­
сті речовини, органічні кислоти,
каротиноїди, сліди еф ірної олії
тощо.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Рослина виявляє про­
тизапальну, жовлогінну, сечогін­
ну, послаблю ючу, седативну та
знеболю ю чу дію, регулює а р тер і­
альний тиск, посилює кровообіг,
поліпш ує травлення і обмін р е ­
човин. Використання Б. л. є е ф ек ­
тивним при хронічному глом еру­
лонеф риті й пієлонефриті з яви­
щ ами гіпертензії. У народній м е­
дицині Б. л. використовую ть при
трахеїті, туберкульозі легень, що
супроводиться інтенсивним виді­
ленням харкотиння, при стійкому
каш лі з гнійним харкотинням,
астмі, коклюші, ш лунково-киш ко­
вих захворюваннях, зокрем а при
гіперацидному гастриті, діареї,
ж овтяниці, гепатиті, запальних
процесах у сечовйвідних органах,
при гіпертонічній хворобі, нерво­
вих захворюваннях, епілепсії, об­
літерую чом у ендартеріїті нижніх
кінцівок, при подагрі та поліарт­
риті.
Зовніш ньо Б. л. використовую ть
при золотусі, варикозному р оз­
ш иренні вен з виразками, раку
ш кіри, пітливості ніг, для загоєн­
ня ран.
134
135
БУРКУН БІЛИЙ
донник белый
M elilotus albus —
БУРКУН ВИСОКИЙ
д о н н и к рослый
M elilotus altissimus —
дворічна, рідш е однорічна т р ав 'я­
ниста рослина родини бобових.
Стебло прямостояче, розгалуж е­
не, 50—200 см заввишки. Листки
трійчасті. Л источки гостропилчасті; у нижніх листків — ром бо­
видно-яйцевидні, у верхніх — видовж еноланцетні. Бокових ж илок
на листочках 14— 16 пар. П ри­
листки шиловидні, цілісні, рід­
ше — надрізані. Квітки двостатеві,
зигоморфні, дрібні, білі, у багато­
квіткових
пазуш них
китицях.
П лід — біб. Цвіте у травні —
липні.
Пош ирення. Росте по всій тери­
торії України на схилах, узліссях,
луках, по забур'янених місцях.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фарм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Б уркун лікарський.
дворічна трав'яниста рослина ро­
дини бобових. Стебло прям остоя­
че, розгалуж ене, 50— 150 см зав ­
вишки. Листки трійчасті. Л источ­
ки вирізано-зубчасті; у нижніх
листків — оберненояйцевидні, у
верхніх — довгасті. Бокових ж и ­
лок на листочках 14—16 пар. П ри­
листки шиловидні, цілісні (у н и ж ­
ніх листків — зубчасті). Квітки
двостатеві, зигоморфні, дрібні,
золотисто-ж овті, у багатоквітко­
вих пазуш них китицях. Плід —
біб. Цвіте у червні.— серпні.
Поширення. Трапляється зрідка
біля Вінниці, К ам'янця-П одільського, Х а р к о в а — на луках, во­
логих місцях, при берегах.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські ф ор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Б уркун лікарський.______
136_________________
БУРКУН ЖОВТИЙ —
дворічна трав'яниста рослина р о ­
дини бобових. Те саме, що й б у р ­
кун лікарський.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2—3 сто­
лові лож ки трави на склянку окропу)
по столовій ложці 3—4 рази на день;
порошок трави по 1—3 г 3— 4 рази на
день; настій трави (2 столові лож ки
на склянку окропу, додають 2 столові
лож ки портвейну, кип'ятять 5 хв, а по­
тім ще напарюють 20 хв) по 2 столові
лож ки зранку і ввечері при кровотечі
легень,
ЗОВНІШНЬО — ванни (500 г трави об­
шпарюють 5 л окропу) при пітливості
ніг; припарки з відвару коріння Б. л.
при раку шкіри; відвар трави для п р и ­
мочок і обмивань при золотусі, вари­
козних розширеннях вен з виразками,
для загою вання ран.
134
135
74
140
139
(288 мг % ), магнію (40—45 мг % ),
заліза (1400 мкг/100 г), міді (140
мкг/100 г), ванадію, бору, йоду,
Beta vulgaris —
дворічна овочева коренеплідна марганцю, кобальту, літію, м оліб­
дену,
рубідію, ф тору і цинку.
рослина родини лободових. У 1-й
рік ж иття утворює розетку вели­ Фармакологічні властивості і ви­
ких череш кових листків і потов­ користання. Сік Б. з. виявляє
щений м'ясистий корінь різної спазмолітичну, діуретичну і проформи (плоский, округлий, оваль- тисклеротичну дію. Він стим у­
но-видовжений,
циліндричний, лює гемопоез, ш лункову секрецію
конічний) і забарвлення. На 2-й і перистальтику киш ечника, за ­
рік висадж ені у грунт коренепло­ тримує розвиток мікроорганізм ів
ди розвиваю ть прямі, гіллясті, у киш ечнику, сприяє виведенню
облистнені квітконосні стебла. холестерину, підвищ ує міцність
Квітки двостатеві, по кілька вкупі. кровоносних капілярів, розслаб­
Плоди зростаються, утворюючи лює спазми судин, виявляє проти­
пухлинні властивості, регулює
суп лід д я (клубочки).
Поширення. Культивую ть у всіх обмін речовин в організмі, пози­
тивно
впливає на ф ункції статевих
районах України як овочеву рос­
залоз, поліпш ує зір. Відомі й про­
лину.
Сировина. Використовують коре­ тизапальні та ранозагою вальні
властивості соку Б. з. Вживання
неплоди і листя.
Хімічний склад. Л ікувальне зна­ Б. з. є ефективним при спастич­
чення столових буряків зум овле­ них колітах, атеросклерозі, тирео­
не наявністю в них багатьох токсикозі, аритміях, гіпертонічній
фізіологічно активних речовин у хворобі, захворю ваннях печінки,
кількостях, що мають лікувально- атонії киш ечника, хронічних за ­
проф ілактичне зн ач ен н я,У столо­ порах. Сирий і кваш ений буряк —
вих буряках є цукри (сахароза, ефективний засіб при лікуванні
глюкоза, ф руктоза), органічні кис­ цинги. Ф армацевтична пром исло­
лоти (щавлева, яблучна, лимонна), вість випускає препарат ацидин
пектини (1,2 % ), білок (1,7 % ), б е­ (Acidin — pepsinum), що сприяє
таїн, каротин (0,01 мг% ), аскорбі­ перетравлю ванню їж і в ш лунку.
форми 1 застосування.
нова кислота (5— 15 мг% ), вітамін Лікарські
ВНУТРІШНЬО — сік Б. з. в рівних
В, (0,02 мг% ), вітамін В2 (0,04 співвідношеннях з соком редьки і мор­
мг% ), барвники та сполуки калію кви п'ю ть по 1 столовій лож ці тричі на
БУРЯК ЗВИЧАЙНИЙ
свекла обыкновенная
БУЯХИ,
гонобобель, лохина;
голубика
Vaccinium uliginosum
—
листопадний ду ж е розгалуж ений
кущ ик родини брусницевих. Стеб­
ло прямостояче, округле. Листки
цілокраї, ланцетні або обернено­
яйцевидні, зісподу сизо-зелені, з
дуж е виступаю чими ж илками.
Квітки правильні, з яйцевидноглечиковидним білим або р о ж е­
вим віночком , по 1—2 у пазухах
листків. Плід — синя, з сизуватою
поволокою ягода. Цвітуть у травні-червні. Плоди достигаю ть у
липні.
Поширення. Ростуть розсіяно на
півночі П равобереж ного П оліс­
ся, подекуди у південній частині
Полісся, в Карпатах у заболо­
чених соснових і мішаних лісах,
на торфових болотах.
Заготівля і зберігання. В икористо­
вують листя, зібране під час цві­
тіння рослини і ягоди. Ягоди вико­
ристовую ть свіж им и або суш ени­
ми. Суш ать ягоди у печах або
суш арках при тем пературі 40—
55°. Зберігаю ть у сухих про­
холодних приміщ еннях. Строк
придатності —2 роки. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Ягоди Б. м істять
вуглеводи (5,3—6,8 % ), вітаміни
С (до 28 мг% ), РР, каротин, лим он­
день при залізодефіцитних анеміях; ну, яблучну, щ авлеву і бензойну
сік Б. з. з медом (у співвідношенні кислоти, пектини (0,5— 0,6 % ), д у­
1:1) або журавлиновим соком (2:1)
п'ють при гіпертонії, спазмах су­ бильні речовини, барвники, спо­
дин, а також як послаблюючий та луки заліза і марганцю тощо. В
заспокійливий засіб; при гіпертонії листках знайдено дубильні речо­
сік Б. з. п'ють по 1 склянці 3 рази вини, ф лавоноїди (гіперозид, грай­
на день 4 дні підряд; сік Б. з. по пів­ анотоксин, кверцетин-3-галактосклянки натщ есерце п’ють як послаб­ зид), безазотисті екстрактивні ре­
люючий засіб; салат з варених буряків
вж иваю ть натщесерце для одерж ання човини (29,6—56,2 %).
послаблюючого ефекту; свіж ий буряко­
вий сік п ’ють по півсклянки 3—4 рази
на день при ракових захворюваннях.
ЗОВНІШНЬО — свіж онатертий
буряк
прикладають до ран, а сік закапую ть
у ніс при нежиті.
ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати буряк у
великих кількостях при нирковокам'я­
ній хворобі (насамперед при оксалурії) та інших поруш еннях обміну
речовин.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Ягодам властива про­
тизапальна, ж арозн иж увальн а й
загальнозміцню ю ча дія. їх вико­
ристовую ть як протицинготний,
послаблю ючий і глистогінний за ­
сіб, при поруш еннях обміну р е ­
човин, гарячці, в комплексном у
лікуванні деяких видів анемій.
З ягід приготовляю ть соки, ком по­
ти, варення, вина, джеми, ж еле та
муси. Відвар листя Б. використо­
вують при діабеті, хворобах серця
і недокрів'ї та як проносний за­
сіб.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар листя (10 г на
200 мл окропу) по півсклянки тричі
на день; відвар суш ених ягід (20 г на
200 мл окропу) по півсклянки тричі
на день як в'яж учий засіб при про­
носах, ентеритах і гастритах.
73
137
БУРКУН ЗУБЧАСТИЙ
донник зубчатый
M elilotus dentatus
—
дворічна трав'яниста рослина р о ­
дини бобових. Стебло прям о­
стояче, розгалуж ене, ЗО—90 см
заввишки. Листки трійчасті. Л ис­
точки дрібнозубчасті; у ниж ніх
листків — видовж еноеліптичні, у
верхніх — довгасто-лінійні. Б око­
вих ж илок на листочках 18—40
пар. Прилистки серединних стеб­
лових листків надрізанозубчасті.
Квітки двостатеві, зигоморфні,
дрібні, ясно-ж овті, у багатоквіт­
кових пазуш них китицях. П лід —
біб. Цвіте у липні — серпні.
Поширення. Трапляється в л ісо ­
степових і степових районах У к­
раїни на солончаках, солонцю ва­
тих ф у н тах .
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — ус^ так, як у
статті Б ур кун лікарський.
БУРКУН ЛІКАРСЬКИЙ,
варгун, борконь, буркун жов­
тий, липка;
донник лекарственный
M elilotus officinalis
—
дворічна трав'яниста рослина р о ­
дини бобових. Стебло прям остоя­
че, розгалуж ене, голе або вгорі
розсіяноволосисте, ЗО— 100 см зав­
вишки. Листки трійчасті. Л источ­
ки дрібнозубчасті; у ниж ніх лист­
ків — оберненояйцевидні, у верх­
ніх — видовж еноланцетні.
П ри­
листки ш иловидні, цілісні. Квітки
двостатеві, зигом орфні (див. З и ­
гоморфна квітка), дрібні, ж овті,
у багатоквіткових пазуш них ки ­
тицях. П лід — біб. Цвіте у черв­
ні — серпні.
Поширення. Росте по всій тери ­
торії України на лісових галяви­
нах, узліссях, на схилах балок, бі­
ля доріг та канав, як бур'ян
у садах.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують траву, зібрану під час цві­
тіння рослини. Зрізаю ть верхівки
довж иною ЗО см і бокові пагони.
Суш ать на сонці або під наметом.
Суху траву обмолочую ть і просі­
вають через дротяне сито, щоб
відділити товсті стебла. С ухої си­
ровини вихбдить 25—28 % . Строк
придатності —2 роки. А птеки си­
ровину не відпускають.
Хімічний склад. Трава Б. л.
містить кумарин (0,4—0,9 % ), м е­
лілотин, кум арову і мелілотову
кислоти, глікозид мелілотозид,
похідні пурину, ж ироподібні р е­
човини (4,3 %), білок (17,6 % ),
еф ірну олію (0,01 % ).
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Препарати Б. л. м а­
ють відхаркувальні, пом 'якш у­
вальні, седативні, болетамувальні,
вітрогінні
та антикоагулю ю чі
властивості. Вони посилюють кро­
вообіг, сприяють зменш енню на­
бряків і усуненню запальних п ро­
цесів. Б. л. використовую ть для
виготовлення зеленого витяж ного
пластиру, при стенокардії й тром ­
бозі коронарних судин, як протисудомний засіб, входить до складу
лікарських рослин, що
застосовую ться при бронхіті, ту­
беркульозі легень, болях у ш лун­
ку, набряках та ревматизмі. В на­
родній медицині, крім того, Б. л.
використовую ть при каш лі, мігре­
ні, безсонні, гіпертонії, кл ім акте­
ричних розладах, хворобах яєчни­
ків, як засіб, що стимулю є «виді­
лення м олока у м атерів-годувальниць.
У болгарській народній медицині
Б. л. п'ю ть при герпесі, ф урун ку­
лах та тріщ инах заднього про­
ходу.
У вітчизняній і зарубіж н ій народ­
ній медицині препарати Б. л. ши­
роко використовую ть і як зовніш ­
ній засіб: припарки або ком пре­
си — для розм 'якш ення та роз­
смоктування затверділостей, аб­
сцесів, недозрілих ф урункулів,
набряків, при герпесі й тріщ инах
заднього проходу; мазь — для роз­
тирань після простуди і при порі­
зах.
З профілактичною метою вико­
ристовую ть Б. л. і як харчову
рослину: молоде свіж е листяч­
ко — для приготування супів, окрошок, салатів; суміш сухого лис­
тя й суцвіть — як заправку в супи,
салати і компоти.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові
лож ки трави на 200 мл окропу) по
половині-третині склянки 2—3 рази
на день; настій трави (1 столова лож ка
на 300 мл окропу, настоюють 2 години)
п ’ють теплим по півсклянки тричі на
день при фурункулах, герпесі, т р і­
щинах заднього проходу; суміш квіток
Б. л. і п ід білу звичайного, трави
золототисячника малого у співвідно­
шенні 1:1:1 готують як напар (1 столова
лож ка суміші на 1 склянку окропу,
настоюють 10 хв) і п'ю ть по третині
склянки 6 раз на день протягом 3—4
тиж н ів при захворю ваннях яєчників,
з умовою повного утрим ання від стате­
вих зносин на період лікування.
ЗОВНІШНЬО — настій квіток на олії
(1:10) для прискорення «визрівання»
(наривання) фурункулів; компреси або
прим очки з обпареного окропом листяч­
ка й квіток або з настою (2 столові
лож ки трави на 500 мл окропу, настою­
ють 20 хв) при ф урункулах і тріщинах
заднього проходу та як розсмоктувальний засіб при запаленні грудних залоз,
опухах суглобів, спричинених ревма­
тизмом, при наривах, що не дозрівають;
2 столові лож ки суміші трави Б. л.,
листя мальви лісової я алтеї лікарської,
квіток ромашки лікарської та насіння
л ьо н у звичайного (у співвіднош ен­
ні 1:1:1:1:1) проварюють у 50 мл води
і застосовую ть для примочок і припа­
рок при герпесі.
Вітамінні салатн: відварену картоплю
нарізую ть кусочками, посипають под­
рібненою цибулею і буркуном, заправ­
ляють олією або сметаною (на 200 г
картоплі беруть 25 г молодого листяч­
ка Б. л., 25 г зеленої цибулі, 20 г олії
або сметани); тонко порізані свіж і
огірки посипають подрібненою цибу­
лею і буркуном, прикраш ають кусочка­
ми яйця і заправляю ть сметаною або
майонезом (на 50 г огірків беруть
25 г молодого листячка Б. л., 25 г
зеленої цибулі, чверть яйця, 20 г смета­
ни або майонезу).
75
141
143
145
ВАЛЕРІАНА
БЛИСКУЧА —
багаторічна трав'яниста росли­
на родини валеріанових. Те
саме, що й валеріана волзька.
ВАЛЕРІАНА ВИСОКА —
багаторічна трав'яниста росли­
на родини валеріанових. Те
саме, що й валеріана лік а р ­
ВАЛЕРІАНА ВУЗЬКОЛИСТА—
багаторічна трав'яниста росли­
на родини валеріанових. Те
саме, що й валеріана пагор-
ська.
бова.
144
146
142
ВАЛЕРІАНА БУЗИНОЛЙСТА
валериана бузинолистная
ВАЛЕРІАНА ВОЛЗЬКА,
Valeriana sam buciiolia, сино­ валеріана блискуча;
нім — V. excelsa —
валериана волжская
багаторінна трав'яниста рослина Valeriana w olgensis, синоніми:
родини валеріанових. К о рен еви­ V. nitida, V. tanaitica —
ще — з надземними пагонами, які
вкорінюються на кінці. Стебло
прямостояче, ребристе, голе, 60—
150 см заввишки. Листки непарноперисторозсічені; стеблові — з
4—5 парами ш ироколанцетних або
ланцетних бокових
листочків,
прикореневі — з 1—3 парами ве­
ликих ш ирокоовальних листочків,
які по краях великозубчасті, голі
або зісподу по ж илках — з р оз­
киданими короткими щетинками.
Квітки двостатеві, неправильні,
дрібні, рож еві, в щ итковидному
суцвітті. Плід — сім'янка. Цвіте у
червні — липні.
Поширення. Т рапляється в К арпа­
тах по берегах річок, на вологих
місцях, затінених скелях.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Валеріана лікарська.
багаторічна трав'яниста рослина
родини валеріанових. К ореневищ е
без пагонів; корені бурі, тоненькі,
близько 1 мм в діаметрі. Стебла
прямостоячі, одиничні, голі, 40—
100 (130) см заввишки, інколи з
червоно-бурим антоціановим від­
тінком. Листки супротивні, непарноперисторозсічені;
прикорене­
ві — з 3—5 (зрідка — з 6—7) па­
рами листочків, нижні й середин­
ні — з 6—7 (зрідка — з 4—8) пара­
ми листочків. Листочки зісподу
по ж илках — з короткими притис­
нутими щ етинками або без них,
видовж еноланцетні, по краю зуб­
часті. Квітки двостатеві, непра­
вильні, дрібні, білі або блідорож еві, зібрані в міцне, плоске,
з одною або, рідше, з 2—3 парами
пазуш них бокових півзонтиків
щ итковидне суцвіття. П лід —
сім'янка. Ц віте у червні — липні.
Поширення. Росте в Карпатах,
на Розточчі-О піллі, Поліссі, в
Л ісостепу й Степу на заплавних
луках, на узліссях заплавних лі-
ВАЛЕРІАНА ГРОССГЁЙМА
валериана Гроссгейма
Valeriana grossheim ii
—
багаторічна трав'яниста рослина
родини валеріанових. К ореневи­
ще — без пагонів; корені чорнобурі, близько 2 мм у діаметрі.
Стебло пряме, борозенчасте, 100—
150 см заввишки. Листки супро­
тивні, непарноперисті; прикоре­
неві й нижні стеблові — з 7— 10
парами листочків. Л источки зіспо­
ду більш -менш довговідлегловолосисті або короткощ етинистош ерстисті. Квітки двостатеві, н е­
правильні, дрібні, лілуваті, в дуж е
розгалуж еному, з дуговидними гі­
лочкам и (до 15 см завдовжки)
щ итковидному суцвітті. Плід —
сім'янка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Трапляється в Криму
по чагарниках і на узліссях.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Валеріана лікарська.
76
147
В А Л Е Р ІА Н А Л ІК А Р С Ь К А ,
валеріана висока;
валериана лекарственная
Valeriana ofiicinalis, синонім —
V. exaltata —
багаторічна трав'яниста рослина
родини валеріанових. М ає вер­
тикальне коротке к о р е н е в и щ е , від
якого відходить багато додатко­
вих
ко ре нів .
Ст ебл о
40— 100
(200) см заввишки, прямостояче,
циліндричне, борозенчасте, п о ­
рожнисте,
голе або
опушене,
в верхній частині розгалуж ене.
Листки
супротивні, непарноперисторозсічені, з ланцетовидними
сегментами; нижні — черешкові, з
4— 5 парами сегментів, стеблові —
сидячі, з 6— 8 (11) парами сегм ен­
тів. Край сегментів пильчастий,
рідше — цілісний. Квітки двоста­
теві, неправильні, дрібні, б іл і або
ясно-рожеві, зібрані у щитковид­
ні півзонтики на верхівці стебла
і в пазухах верхніх листків.
П л і д — сім'янка.
Цвіте у черв­
ні — липні.
Поширення. Росте майже по всій
території України на заболочених
низинах, суход ільн и х луках, по
берегах річок і боліт, у заливних
лісах, на трав'яних і торфових
заплавних болотах, серед чагар­
ників, на степових схилах, лучних
і різнотравних степах. Рослина
культивується.
Заготівля і зберігання. Використо­
вую ть кореневище з коренями
(Rhizoma cum radicibus V aleria­
nae). Збирають восени після д о ­
зрівання плодів або рано навесні.
Викопані кореневища звільняють
від надземної частини, товсті р оз­
щ еплюю ть на 2— 4 частини і швид­
ко миють холодн ою водою. С п о­
чатку сировину розкладають на
відкритому повітрі шаром 15 см
для попереднього пров'ялювання
протягом одного — двох днів. П о ­
тім її суш ать під наметами, роз­
кладаючи тонким шаром (до 5—
7 см), або в сушарці при тем пера­
турі 35°. С у х о ї сировини виходить
25 % . Строк придатності — 3 роки.
Сировина відпускається аптеками.
Хімічний склад. Кореневищ е і
корені містять еф ірну о лію (0,5—
2 % ), вільні ізовалеріанову к и сло­
ту і борнеол, ефіри б о р н ео лу з
кислотами (масляною, мураши­
ною, оцтовою та іншими), терпеноїди (камфен, лимонен, миртенол, пінен, терпинеол тощ о), алка­
ло їд и валерин і хатинін (у свіжій
сировині), алк а лоїд актинідин (у
вигляді гідр ок сиф ен ілетилової с о ­
л і), глікозид валерид, дуби льн і
речовини та цукри. Головною
складовою частиною еф ірної о лії
є складний ефір спирту бор н ео лу
й ізовалеріанової кислоти.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Препарати В. л. змен­
шують збуд ли вість і підвищують
ф ункціональну діяльн ість цент­
ральної нервової системи, р егу­
лю ю ть серцеву діяльність, зн иж у­
ють артеріальний тиск, проявля­
ють спазм олітичну й слаб у ж ов­
чогінну дію, підсилю ю ть секре­
цію залоз травного тракту. Най­
частіше препарати В. л. викорис­
товую ть як засоби, що заспокій­
ливо дію ть на нервову систему
й покращують діяльн ість серцевосудинної системи, а саме: при
станах
надмірного
нервового
збудження, істер ії та епілепсії,
при відчуттях тривоги, розум овій
перевтомі, мігренеподібних го ло в ­
них болях, безсонні (зум овленом у
нервовим напруженням або на­
в'язливими думками), вегетонев­
розах і неврозах серцево-судинної
системи, для профілактики й л і ­
кування стенокардії та гіпертонії
в початковій стадії. Ефективним
є використання В. л. і при підви­
щеній ф ункції щ итовидної залози,
для зняття спазмів і посилення
секреції
залозистого
апарата
ш лунково-киш кового тракту, а та­
кож як засобу, що посилює ж ов­
човиділення. В акуш ерсько-гіне­
к ологічн ій практиці препарати В.
призначають як заспокійливий
засіб при клімактеричних невро­
зах, при токсикозах вагітних і п о ­
рушенні у них серцевої д ія ль н о ­
сті. У народній медицині В. л. ви­
користовую ть при нервовому зб у ­
дженні, іпохондрії, істерії, е п ілеп ­
сії, мігрені, ф ізичному або нерво-
147
77
148
вому перевантаж енні, при болях
у ділянці серця, як вітрогінний,
протиглисний засіб і як засіб, що
сприяє травленню. Рослина вхо­
дить до складу заспокійливого
чаю, ш лун кового чаю і вітро­
гінного чаю.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО— настій кореневища з
корінням (20 г або 2,5 столові ложки,
на 200 мл окропу) по 2—3 столові
лож ки 3—4 рази на день через ЗО хв
після їди; холодний настій подрібне­
них кореневищ з корінням (2 чайні
лож ки на 1 склянку холодної води,
настоюють 12 годин) по третині склян­
ки 3 рази на день; порошок кореневищ
з корінням по 1—3 г на прийом;
настойку (у співвідношенні 1:5, на
70 % -ному спирті) по 20—30 крапель
З—4 рази на день; екстракт валеріани
густий (Extractum V alerianae spissum)
по Г—2 таблетки на прийом; корвалол
(Corvalolum) по 15—ЗО крапель 2—3 ра­
зи на день при неврозах з підви­
щеною збудливістю, нерізко виражених
спазмах коронарних судин, тахікардії,
безсонні, при гіпертонічній хворобі
в початковій стадії, спазмах кишеч­
ника (при тахікардії й спазмах судин
разову дозу можна збільшувати до 40—
45 крапель); валокормід (Valocormidum)
по 10—20 крапель 2—3 рази на день
при серцево-судинних неврозах, що су ­
проводяться брадикардією ; краплі кам­
форно-валеріанові (Guttae V alerianae
cum Camphora) по 15—20 крапель
З рази на день при серцево-судинних
неврозах; відвар 1—3 чайних лож ок
суміпіі взятих порівну коріння В. л.
1 листя меліси лікарської на 1 склянці
окропу (добова доза) п ’ють при кро­
пив'янці; суміш кореневищ з корінням
В. л. шишок хм елю звичайного, листя
бобівника трилистого і м'яти перцевог
у співвідношенні 1:1:2:2 готують як
настій (1 столова лож ка суміші на
2 склянки окропу, настоюють ЗО хв,
проціджують) і приймають по півсклян­
ки 2 рази на день як жовчогінний
засіб.
ЗОВНІШНЬО — ванни з відвару коріння
В. л. (жменя сировини на 1 л води)
при епілепсії у дітей (протягом 15 хв,
через день, перед сном); ванни для
дорослих з відвару суміші взятих
порівну квіток нагідок лікарських і
ромашки лікарської, коріння В. л., трави
чебрецю звичайного і ш авлії лікарсь­
кої (пригорща суміші на 2 л води,
варять 30 хв і додають до повної
ванни) приймають двічі на тиж день
при функціональних захворюваннях
нервової системи, при явищах пере­
втоми, надмірній дратівливості, ради­
куліті, тромбофлебіті, гіпертонічній
хворобі, та гіпотензії. Найбільший те­
рапевтичний ефект при використанні
галенових препаратів В. л. досягається
при систематичному й тривалому за ­
стосуванні їх. Разом з тим слід пам’я ­
тати, що тривале вж ивання їх і
передозування мож уть спричинити від­
чуття пригніченості загального стану,
головний біль, сонливість, нудоту, при­
гнічення процесу травлення, поруш ен­
ня діяльності серця. Але ці побічні
явища зникаю ть при зменшенні дози
або тимчасовому припиненні лікування.
ВАЛЕРІАНА
ПАГОНОНОСНА —
багаторічна трав'яниста рослина
родини валеріанових. Те саме,
що й валеріана пагорбова.
149_________________
ВАЛЕРІАНА ПАГОРБОВА,
валеріана пагононосна,
валеріана вузьколиста;
валериана холмовая
Valeriana collina, синоніми:
V. angustifolia, V. stoloniiera —
багаторічна трав'яниста рослина
родини валеріанових. К орен еви­
ще — з довгими підземними паго­
нами. Стебло прямостбяче, оди­
ничне, ребристе, голе, біля осно­
ви трохи шорстке. Листки с у ­
противні,
непарноперисторозсічені; стеблові — з 6— 11 парами
листочків. Квітки двостатеві, не­
правильні, дрібні, білі або блідорож еві, у щитковидних суцвіттях.
П лід — сім'янка. Цвіте у травні —
червні.
Поширення. Трапляється розсіяне
майж е по всій території У краї­
ни у лісах, на узліссях, на луках.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Валеріана лікарська.
150
ВАЛЕРІАНА РОСІЙСЬКА
валериана русская
Valeriana rossica —
багаторічна трав'яниста рослина
родини валеріанових. Має пряме,
вертикальне, рідш е косе к о р ен е­
вищ е без пагонів. Стебло пряме,
борозенчасте, голе, при основі
шерстисте, 70—160 см заввишки.
Листки непарноперисті, супро­
тивні, зісподу голі або з дуж е
короткими рідкими щетиновидними ш ипиками; стеблові — з 6— 10
парами вузьколанцетних, часті­
ше — цілокраїх листочків. Квітки
двостатеві, неправильні, дрібні,
білі або блідо-рож еві, в щ итковид­
ному пухком у або досить міц­
ному суцвітті. П лід — с ім ’янка.
Ц віте у червні — липні.
Поширення. Росте в Л івоб ереж ­
ному Л ісостепу на полях, по ч а­
гарниках, на суходільних луках.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Валеріана лікарська.
78
153
151
ВАРГУН —
дворічна трав'яниста рослина р о ­
дини бобових. Те саме, що й
б у р к у н лікарський.
ВАСИЛЬКИ СПРАВЖНІ
базилик обыкновенный
Ocimum basilicum —
однорічна трав'яниста рослина р о ­
дини губоцвітих. Трава і квітки
мають сильний приємний аромат.
Стебло пряме, галузисте, чоти­
ригранне, 15—50 см заввишки.
Листки супротивні, череш кові,
яйцевидно-ромбічні, м айж е голі;
верхівкові — лілуваті, волосисті.
Квітки неправильні, з білим або
рож евим віночком , зібрані в кити­
цевидне суцвіття. Плід — з 4 го ­
ріш ків. Цвіте рослина в черв­
ні — липні.
Поширення. П оходять васильки з
Південної Азії. На Україні к ульти­
вуються як еф іроолійна рос­
лина.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть траву (Herba Ocimi
basilici), зібрану під час цвітін­
ня рослини. Зрізую ть усю надзем ­
ну масу на висоті 8— 10 см від
поверхні землі. На рослині від­
ростаю ть нові пагони, які також
мож на заготовляти. Суш ать під
наметом або в приміщ енні з х о ­
рошою вентиляцією. Сухої сиро­
вини виходить 16% . Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава рослини
м істить ефірну олію, глікозиди,
сапоніни, рутин, каротин тощо.
До складу еф ірної олії входять метилхавікол, цинеол, оцимен, 1-ліналоол, евгенол і камфора.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати В. с. мають
болетамувальні,
протисудомні,
спазмолітичні та бактерицидні
властивості. Рослину використо­
вують як тонізую чий засіб при ас­
тенії, ослабленні ф ункції дихання,
поруш енні кровообігу, пригніче­
ному стані центральної нервової
системи. Вітчизняна і зар у б іж ­
на народна медицина рекомендує
В. с. при епілепсії, головному
болю, блюванні, простудних за ­
хворю ваннях верхніх дихальних
шляхів, при ш лункових і киш ­
кових коліках, запаленні нирок,
сечового міхура й сечовивідних
каналів, як засіб, що посилює
апетит,
поліпш ує
травлення,
сприяє секреції молока у матерів-годувальниць. Як зовніш ній
засіб В. с. використовую ть у д ер ­
м атології й косметиці. С віж е або
сухе листя рослини вж иваю ть як
приправу.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2
столові лож ки заливаю ть поло­
виною літра окропу, настоюють
до охолодж ення) по півсклянки
2—3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (го­
тують, як у попередньом у про­
писі) для полоскань і компресів
при афтозі, гінгівітах, стоматитах,
екземі й алергічних дерм ати­
тах; свіж ий сік рослини для за к а ­
пувань при гнійному запаленні
середнього вуха.
ВЕДМЕЖЕ ВУХО —
дво- або однорічна трав'яниста
повстистоопущ ена рослина роди­
ни ранникових. Те саме, що й
дивина ведмежа.
154
ВЕДМЕЖИНА —
кущ ова рослина родини розо­
вих. Те саме, що й ожина несійська.
155
ВЕЛИКОГОЛОВНИК
САФЛОРОВИДНИЙ,
левзея, мараловий корінь, маралова трава, оленячий корінь,
оленяча трава, рапонтикум;
левзея сафлоровидная
Rhaponticum carthamoides, си­
нонім — Leuzea carthamoides —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Стебло 40— 100 см заввишки,
просте, прямостояче, тонкореб­
ристе, павутинисте. Листки чер­
гові, еліптичні, глибокоперисто-
79
156
розсічені, загострені; нижні — ч е ­
решкові, зубчасті; серединні та
верхівкові — сидячі, дрібн озуб­
часті або цілокраї. Квітки дрібні,
ф іолетово-лілові
або
рож еві,
трубчасті, п'ятичленні, двостате­
ві, зібрані в одиничні верхівкові
коиіики. П лід — сім'янка. Цвіте
у липні — серпні.
Поширення. Ендемічна рослина
гір південного Сибіру і Східно­
го Казахстану. На Україні — в
культурі.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть кореневищ а з кореням и
(Rhizoma et radix Rhapontici),
заготовлені восени або навесні.
Викопані кореневищ а з коренями
обтруш ую ть від землі, швидко
промивають холодною водою і су­
ш ать на сонці або в протоплених
приміщ еннях. Товсті кореневищ а
розрізаю ть уздовж . Готову сиро­
вину зберігаю ть у міш ках у сухих
приміщ еннях. Строк придатнос­
ті — 3 роки. А птеками сировина
не відпускається.
Хімічний склад. У кореневищ ах
і коренях є алкалоїди, інулін,
ефірна олія, смоли, дубильні
речовини (близько 5 % ), ретинол,
аскорбінова
кислота
(близько
0,1 % ), солі фосфору.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
В. с. тонізую ть і стимулюють
центральну нервову систему при
фізичній перевтомі, загальній сла­
бості, поганому апетиті, зниж еній
працездатності й пригніченому
стані, поліпш ую ть роботу серця,
позитивно впливають на артері­
альний тиск, виявляю ть помітну
пробудж ую чу дію в разі прий­
няття снотворних препаратів. П ре­
парати В. с. підвищ ую ть загальну
працездатність. Найбільш ий те­
рапевтичний еф ект спостерігаєть­
ся у хворих зі скаргами на підви­
щену втомлюваність, поганий на­
стрій, зниж ений апетит, дратів­
ливість, головний біль, поганий
сон, послаблення статевої актив­
ності, а також у хворих з вегетосудинними поруш еннями. В гіне­
кологічній практиці препарати
В. с. призначаю ть при фізичній
стомлюваності, зниж еній праце­
здатності та астенодепресивному
стані в клімактеричний період.
Лікарські форми і застосування.
Екстракт В. с. рідкий (Extractum Leuzeae
fluidum) по 20—30 крапель 2—3 рази на
день перед їдою; настій кореневищ і ко­
ріння (3 столові лож ки подрібненої си­
ровини на 1 л води, настоюють 3 годи­
ни, проціджують) По 1 столовій лож ці
З рази на день перед їдою.
ВЕРБА БІЛА,
лоза;
ива белая
Salix alba —
дводомна рослина родини вербо­
вих. Д ерево заввишки 20—ЗО м.
М олоді гілки на кінцях сріблястопухнасті, старі — голі, бурі. Лист­
ки цілісні, чергові, ланцетні або
ш ироколанцетні, загострені, пил­
часті, 5— 12 см завдовж ки і 1—3 см
завширш ки;
молоді — притиснутоопуш ені, з обох боків білосріблясті, дорослі — біло-срібля­
сті з обох боків або зверху, зіспо­
ду опуш ені вздовж центральної
жилки, зверху — голі. Квітки од­
ностатеві, в тичинкових і м аточ­
кових сережках; тичинкові — ци­
ліндричні, 7 см завдовж ки і 1 см
в діаметрі, ж овті, маточкові —
тонкі, зелені. П риквіткові луски
бліді. П лід — коробочка. Цвіте у
квітні — травні, після появи листя.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України (крім високогір'я
Карпат) по заплавах річок, на
вологих луках, у вологих лісах.
Ш ироко культивую ть як декора­
тивну й ф ітом еліоративну рос­
лину.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують кору, зібрану в період
сокоруху з 3—4-річних гілок. С у­
шать на відкритому повітрі або в
приміщ енні, яке добре провітрю є­
ться. Сухої сировини виходить
33 % . Рослина неоф іцинальна
Хімічний склад. Кора В. б. містить
дубильні речовини (близько 12 % ),
флавоноїди, ф лавонові глікози­
ди (2,5—3 %).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Відвар кори В. б.
має анальгетичні, заспокійливі,
протизапальні,
ж арозниж ую чі,
потогінні, протималярійні, анти­
септичні, кровоспинні, ранозагою ­
вальні, в'яж уч і й протиглисні
властивості. Його вживаю ть при
головному болю, невралгії, різних
формах неврозу, ревматизмі, п о ­
дагрі, простудних хворобах, м ал я­
рії, нестравленні їж і у ш лунку,
запальних явищ ах у ш лунку та
кишках, ж овтяниці, хворобах се­
лезінки і печінки (коли вони пе­
ревантаж ені великими дозами
токсинів), проносах, запаленнях
сечових шляхів, при гінекологіч­
них та інфекційних хворобах,
Шлункових, киш кових, маткових
та інших кровотечах. Зовніш ньо
відвар кори використовую ть для
полоскань (при стоматиті, гінгі­
віті, пародонтозі, ангіні, зап ал ь­
них процесах ротової порож нини
і горла), для нож них ванн (при
гіпергідрозі, флебіті, варикозному
розш иренні вен, слабкості м 'язів
ніг після тяж ких хвороб) та для
обмивання ран і виразок.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар кори (15 г на
200 мл окропу) по 1 столовій лож ці
тричі на день; настій кори (1 чайна
л ож ка на 200 мл окропу, настоюють
до охолодж ення, процідж ую ть) по 1
столовій лож ці 4—5 разів на день;
порошок кори по 0,5— 1 г наніч.
ЗОВНІШНЬО — настій для ванн (1* чай­
на лож ка порошку кори на 400 мл
холодної води, настоюють 8 годин,
процідж ую ть) при гіпергідрозі; міцний
відвар кори для полоскань, промивання
ран та нож них ванн.
80
157
ВЕРБА ГОСТРОЛИСТА,
шелюга;
ива остролистная
Salix acutifolia —
дводомна рослина родини вербо­
вих. Д ерево або кущ до 5 м
заввишки. Кора червона або ж ов­
та. Листки цілісні, чергові, лан­
цетні, видовж ено-загострені, за ­
лозисто-пилчасті, голі^зверху зе­
лені, знизу — сизуваті, 6— 15 см
завдовж ки. Квітки одностатеві,
в сидячих, яйцевидних, товстих
сріблястоволосистих сереж ках до
3,5 см завдовж ки. П лід — коро­
бочка. Цвіте у березні — квітні,
задовго до появи листя.
Поширення. Росте майж е по всій
Україні (крім< Карпат і Криму)
по берегах річок і водойм, на при­
річкових піщаних терасах. К уль­
тивують як ф ітом еліоративну й
декоративну рослину.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Верба біла.
158
159
ВЕРБА КОЗЯЧА
ива козья
Salix caprea —
ВЕРБА ЛАМКА
ива ломкая
Salix fragilis —
дводомна рослина родини вербо­
вих. Високий кущ або дерево
5— 10 м заввишки. Гілки товсті,
розлогі, сіроопуш ені або бурі, з
великими голими брунькам и. Д е­
ревина під корою червоніюча,
без валиків. Листки чергові, ці­
лісні, ш ирокояйцевидні, майже
круглясті, рідше ланцетні, нерівномірнозарубчасті, зверху голі,
темно-зелені,
знизу — сіро­
повстисті, з д уж е виступаючими
6—9 бічними парами ж илок.
Квітки одностатеві, в товстих
сереж ках; чоловічі сереж ки сидя­
чі, яйцевидні, завдовж ки до 6 см,
ж іночі — циліндричні, 10 см зав­
довж ки, на ніж ках. Плід — ко р о ­
бочка. Цвіте у квітні, до появи
листя.
Поширення. Росте в лісах, на уз­
ліссях, серед чагарників м айж е
по всій території України, але
частіш е в північних районах.
дводомна рослина родини вербо­
вих. Д ерево 15—20 м заввишки.
Кора блискуча, стара легко зн і­
мається пластинами. Гілки при
основі ламкі, часто ламаю ться од
вітру. Листки цілісні, чергові,
вузькояйцевидно-ланцетні,
6—
15 см завдовж ки, видовж енозагострені, з косою верхівкою,
н е р ів н о м ір н о зал о зи сто -зу б ч асті,
голі або зм олоду трохи опуш ені
і трохи клейкі. Квітки односта­
теві, в сереж ках; приквіткові
луски ж овтуваті, майж е голі.
П лід — коробочка. Цвіте у квіт­
ні — травні.
Поширення. Росте на берегах
річок, у плавнях по всій терито­
рії України, часто її розводять
поблизу ж итла, біля гребель.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті І використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
Заготівля і зберігання, хімічний статті Верба біла.
склад, фармакологічні власти-
81
160
161
ВЕРБА ПОПЕЛЯСТА
ива пепельная
Salix cinerea —
ВЕРБА ПРУТОВИДНА
ива прутьевидная
Salix viminalis, синонім —
дводомна рослина родини вербо­ S. rossica —
вих. Сірий, густоопуш ений кущ
З—6 м заввишки. Деревина під
корою — з частими валиками до
15—ЗО мм завдовж ки. Листки
чергові, дуж е опушені, зверху сі­
рувато-зелені, зісподу — сіруватоповстисті, 4— 12 см завдовжки,
видовж еноланцетні або видовж енояйцевидні, короткозагострені,
пилчасті або м айж е цілокраї, з
дуж е виступаючими 10— 16 пара­
ми бічних ж илок. Квітки одно­
статеві, в великих, без сріб лясто­
го опуш ення сережках. П лід —
коробочка. Цвіте у березні —
квітні, до появи листя.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України (крім високогір'я
Карпат) на болотах, вологих л у ­
ках, у вологих лісах. Вирощують
як ф ітом еліоративну рослину.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Верба біла.
дводомна рослина родини вербо­
вих. К ущ або дерево 3—5 м зав­
вишки. Гілки прямостоячі, пруто­
видні. М олоді пагони сіруватоопушені, іноді голі. Листки чергові,
6—20 см завдовжки, зверху темнозелені, зісподу — білош овковисті,
загострені, цілокраї, з загорнути­
ми краями або виїм часто-зубчасті,
з дуж е випнутою знизу ж овтою
головною ж илкою. Квітки одно­
статеві, в товстих, пухнастих,
майже сидячих сереж ках; при­
квіткові луски двоколірні. П лід —
коробочка. Цвіте у березні — квіт­
ні, після розпускання листя.
Поширення. Росте по берегах
річок та озер на Поліссі, зрідка
на Прикарпатті, дуж е рідко —
в Л ісостепу і Степу. Вирощують
як фітом еліоративну рослину.
Заготівля І зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Верба біла.
162_________________
163
ВЕРБА П'ЯТИТИЧИНКОВА,
верболіз;
ива пятитычинковая
Salix pentandra —
дводомна рослина родини вербо­
вих. Кущ або невелике дерево до
15 м заввишки. Гілки голі, ж ов­
тувато-оливкові або м айж е чорні,
блискучі. Кора — без поволоки, на
внутріш ньому боці — біло-зелена
або червонувата. М олоді гілочки,
а так о ж листки під час розп ускан­
ня клейкі. Листки цілісні, черго­
ві, ш кірясті, голі, яйцевидно-ланцетні, довгозагострені, густозалозисто-пилчасті, 5—13 см завдовж ­
ки. Квітки одностатеві, в довгих,
товстих, циліндричних сереж ках,
що залиш аю ться на рослині цілу
зиму; приквіткові луски ж овтаві.
П лід — коробочка. Цвіте у черв­
ні — липні, значно пізніш е р оз­
пускання листя і пізніш е за інші
види верб.
Поширення. Росте по .всій тери­
торії України (крім високогір'я
Карпат і Криму) на болотах, во­
логих луках, у вологих лісах, по
берегах річок.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так, як у
статті Верба біла.
ВЕРБА ПУРПУРОВА
ива пурпурная
Salix purpurea, синонім-S. cae­ 164
si folia —
дводомна рослина родини вербо­ ВЕРБА ТРИТИЧИНКОВА,
вих. Тонкогіллястий кущ до 4 м білолоз;
заввишки. Кора зовні ж овта з ива трёхтычинковая
синьою поволокою, зсередини — Salix triandra —
дводомна рослина родини вербо­
вих. Високий кущ , рідш е — дер е­
во, заввиш ки до 5 м. Листки чер­
гові, цілісні, з двома залозкам и
при основі пластинки, ланцетні
або видовж еноланцетні, к оротк о­
загострені, в основі круглясті, 3—
8 см завдовж ки, по краю —
залозисто-пилчасті, голі. Квітки
одностатеві, в малоквіткових, т о ­
неньких сережках; приквіткові
луски ж овтаві. П лід — коробочка.
Ц віте у квітні — травні, після
появи листя.
Поширення. Росте по берегах р і­
чок
і озер, на болотах і вологих
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­ луках по всій території України.
лимонно-жовта. Листки 3— 10 см
завдовжки, супротивні, ланцетні,
вгорі трохи ширші, голі, сизі,
цілокраї
або
гостропильчасті
вгорі. Квітки одностатеві, в ци­
ліндричних, тоненьких, сіруватих
сережках; п и ляки і прийм очки
червоні. П лід — коробочка. Цвіте
у березні — квітні, до появи лис­
точків або м айж е одночасно з
ними.
Поширення. Росте біля водойм,
канав, на приморських і прирічко­
вих пісках, у плавнях по всій
території України.
ті і використання, лікарські форми Заготівля і зберігання, хімічний
і застосування — усе так, як у склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські
статті Верба біла.
форми і застосування — усе так,
як у статті Верба біла.
82
165
166
ВЕРБЕНА Л ІК А Р С Ь К А ,
суха нехворощ;
вербена лекарственная
або марлі. Зберігаю ть у паперо­ ВЕРБЁЦЬ —
вих мішках або дерев'яних ящиках багаторічна майже гола трав'я­
у с у х о м у приміщенні. Рослина ниста, з прямим, дуж е р озга лу ж е ­
неофіцинальна.
ним стеблом рослина родини б о ­
V e ib e n a officinalis —
В. л. бових. Те саме, що й солодка гола.
багаторічна трав'яниста, шорстко- Хімічний склад. Трава
містить
вербеналін,
вербенін,
а
л
­
опушена рослина родини вербено­
вих. Стебло чотиригранне, прямо­ калоїди, слиз, гірку речовину,
167
стояче або висхідне, 25— 100 см таніни, еф ірну олію , багато с и л і­
цієвої
кислоти.
заввишки, зд ебільш ого р о зга лу ­
ВЕРБОЗІЛЛЯ ЗВИЧАЙНЕ
жене. Листки 2— 10 см завдовж­ Фармакологічні властивості і ви­ вербейник обыкновенный
ки, короткочереш кові, яйцевидно- користання. Препарати В. л. ви­ L y s im a ch ia v u lg a r is —
довгасті або довгасті, перистонад- являють жовчогінну, протиалер- багаторічна трав'яниста рослина
різані, серединні — перистонадрі- гічну й тон ізую ч у дію. В народній родини первоцвітних. К ор ен еви ­
зані або трироздільні, з нерівно- медицині В. л. використовують ще повзуче, з довгими підземними
зарубчастими частками, верхні — як зовнішній засіб від чиряків пагонами. Стебло просте або р оз­
сидячі, довгасті, перистонадрізані. (ф урункулів), висипів на тілі, при галуж ене, 150— 200 см заввишки,
Квітки двостатеві, зр ослоп елю ст­ зо л о т ус і й різних виразках. Вну­ прямостояче, тупочотиригранне,
кові, неправильні, у довгих к о л о ­ тріш ньо настій трави п'ю ть при залозисто-волосисте. Листки с у ­
совидних суцвіттях. В ін очок лій ­ виснаженні, кволості, недокрів'ї, противні, короткочереш кові, виковидний, ясно-ліловий. П лоди — м ізерних місячних та при хворо­ довж еноланцетні або яйцевид­
горіш ки. Цвіте у квітні — жовтні. бах печінки й селезінки, при но-ланцетні, ц ілокраї, по 3— 4 у
Поширення. Росте по всій тери­ жовтяниці, розладах травлення, кільцях. Квітки двостатеві, пра­
т о р ії України на забур'янених бронхітах, для очищення крові вильні, в густих пірамідальномісцях, узбіччях ш ляхів та на в о ­ при висипах на тілі, а також при волотистих
суцвіттях.
В іночок
атеросклерозі і тромбозах.
ло ги х пісках.
п'ятироздільний, 20— 23 мм у діа­
Заготівля і зберігання. Викорис­ Лікарські форми і застосування.
яскраво-жовтий. П лід —
В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій листя (1 чайна метрі,
товую ть траву, зібрану під час цві­ лож к а ли стя на 1 склян ку окропу, на­ коробочка.
Ц віте
у
червні —
тіння рослини. Сушать у теплих, стою ю ть 10 хв) по 1 склянці на день, липні.
добре провітрюваних приміщ ен­ ковтками; настій трави (1 столова л о ж ­ Поширення. Росте на вологих
нях або на горищі, розстилаючи ка трави на 1 склянку окропу, настояти місцях, серед чагарників, на б о л о ­
тонким шаром на чистому папері до вихолонення) по 1 столов ій лож ц і тах, по берегах річок та озер по
З— 4 рази на день.
всій тери торії України.
Заготівля і зберігання. Використо­
вую ть траву, зібрану під час
цвітіння рослини. Сушать, р оз­
стеливши тонким шаром на від-,
критому повітрі у затінку або на
горищі. Зберігаю ть у паперових
мішках. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. В. з. містить
дуб и льн і речовини, сапоніни, ас­
корбінову к и сло ту (в листках —
до 1150 м г % ;
у квітках — до
880 мг% ).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Настій трави В. з.
має бактерицидні, протистоцидні,
в'яж учі й протизапальні власти­
вості. Галенові препарати В. з.
застосовую ть як в'яжучий засіб
при проносах, гастриті, різних
кровотечах, жовтяниці, судомі,
загальній слабості та цинзі і як
засіб, що прискорює загоювання
ран.
Лікарські форми і застосування.
В Н У Т Р ІШ Н Ь О — настій трави В. з. (1
столова лож к а на 1 склянку окропу,
настою ють 2— 3 години) по 2 столові
ло ж к и 3— 4 рази на день.
ЗО В Н ІШ Н ЬО — настій трави для по­
лоскань при м олочни ці і стоматиті;
припарки до забитих м ісць і пухлин,
при артритах і венеричних захворю ­
ваннях.
83
168
ВЕРБОЗІЛЛЯ ЛУЧНЕ
вербейник монеточный
Lysimachia nummularia —
багаторічна трав'яниста росли­
на родини первоцвітих. Стебло
повзуче, у вузлах місцями у к о р і­
нюється, ЗО—50 см завдовжки.
Листки супротивні, короткочерешкові, округло-овальні, ц іл о­
краї. Квітки двостатеві, пра­
вильні, одиничні, у пазухах лист­
ків. В іночок п'ятироздільний, ж ов­
тий, з темними крапками і рисоч­
ками. П лід — коробочка. Цвіте
у червні — серпні.
Поширення. Росте по всій тери ­
торії України на луках, у міш аних
і листяних лісах, на галявинах,
по берегах річок, у чагарниках.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так, як у
статті В ербозілля звичайне.
169
ВЕРБОЛІЗ —
лісових і в північних лісостепових
дводомна рослина родини вербо­ районах.
вих. Те саме, що й верба п'яти­ Заготівля і зберігання. Використо­
вують надземну частину рослини,
тичинкова.
зібрану під час цвітіння. Суш ать
у затінку на відкритому повітрі
або на горищі. Зберігаю ть у су­
хому приміщ енні. Р ос ли нсь неоф і­
ВЕРЕС ЗВИЧАЙНИЙ
цинальна.
вереск обыкновенный
Хімічний склад. У надземній час­
Calluna vulgaris —
тині рослини м істяться дубиль­
вічнозелений сланкий р озгал уж е­ ні речовини, глікозиди арбутин
ний кущ и к родини вересових, і ериколін, флавоноїди, кверцетзаввиш ки ЗО— 100 см. Листки рин, сапоніни, алкалоїд ерикодидрібні, сидячі, супротивні, тупі, нін, смола, камеді, органічні
при основі стріловидні, черепи- кислоти (фумарова, лимонна), к а­
часто розміщ ені в 4 ряди. Квітки ротин, сполуки калію, кальцію,
правильні, двостатеві, дрібні, з натрію і ф осф ору тощо.
дзвониковидним ліловим, лілово- Фармакологічні властивості і ви­
рож евим, часом білим, віночком користання. П репарати В. з. мають
в однобоких довгих китицях. сечогінні, потогінні, в'яж учі, про­
П лід — коробочка. Цвіте у лип­ тизапальні й дезинф ікую чі влас­
ні — вересні.
тивості,
збудж ую ть
видільну
Поширення. Росте в соснових, ф ункцію ш лункових залоз, а у ве­
рідше — в дубово-соснових лісах, ликих дозах дію ть наркотично.
по вогкуватих місцях, у горах Народний досвід свідчить і про
на узліссях, на полонинах у седативну дію В. з. Водний настій
трави вживаю ть при урологічних
захворю ваннях (цистит, проста­
тит, камені нирок, запалення
ниркових мисок, ниркові коліки,
хронічний пієлонефрит, уратурія), для лікування хвороб печін­
ки і ж овчних ш ляхів та як за ­
сіб, що допомагає при подагрі,
поліартриті, ревм атизмі й розла­
дах нервової системи. Зовніш ньо
у вигляді ванн або примочок В. з.
використовую ть при ревматизмі,
рахіті, висипах і виразках на тілі,
екземі, алергії та опіках і як рано­
загою вальний засіб.
170
Лікарські формн І застосування.
ВНУТРІШНЬО — 2 чайні лож ки трави
В. з. заварюють як чай у 400 мл окропу
і випивають за день ковтками; відвар
трави (1 столова лож ка на півтори
склянки окропу) по півсклянки тричі
на день; суміш трави В. з., собачої
кропиви звичайної і сухоцвіт у багново­
го, коріння валеріани лікарської у
співвіднош енні 4 ; 3 : 3 : 1 готують як
напар (1 столова лож ка суміші на 2
склянки окропу, настоюють у термосі
10—12 годин) і п ’ють по 1 столовій
лож ці 4—5 раз на день при неврастенії,
безсонні й відчутті страху.
ЗОВНІШНЬО — прим очки і ванни з від­
вару.
84
171_________________ 172_________________ 173_________________
ВЕРОНІКА ДІБРОВНА
вероника дубравная
Veronica chamaedrys —
ВЕРОНІКА ДОВГОЛИСТА
вероника длиннолистная
Veronica longi folia —
багаторічна 'трав'яниста корен е­
вищна рослина родини раннико­
вих. Стебло висхідне, з 2 супро­
тивними рядами волосків, просте,
рідш е-— розгалуж ене, 15—40 см
заввишки. Листки супротивні, к о ­
роткочереш кові або сидячі, округло-яйцевидні, тупуваті, зарубчастопилчасті. Квітки двостатеві,
неправильні, в небагатоквіткових
парних китицях. Віночок чотирироздільний,
яскраво-голубий,
з темними жилками. Плід — к о ­
робочка. Цвіте у квітні — серпні.
Поширення. Росте по всій терито­
рії України на лісових галявинах,
узліссях, суходільних луках, у
степу і на полях.
багаторічна трав’яниста сіруватопухнаста рослина родини ран­
никових. Стебло пряме або вис­
хідне, голе або короткоопуш ене, 20—ЗО см заввишки. Листки
супротивні, череш кові, видовж ено-пірамідальної форми, двоякогостропилчасті. Квітки двостатеві,
неправильні, в густих китицях
(одна верхівкова і кілька боко­
вих). Віночок чотирироздільний,
інтенсивно-синій. Плід — ко р о ­
бочка. Цвіте у липні — серпні.
Поширення. Росте на вологих л у ­
ках, біля берегів річок і серед
чагарників м айж е по всій терито­
рії України, крім крайнього півдня
і Криму.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так, як
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
у статті Вероніка лікарська.
як у статті Вероніка лікарська.
ВЕРОНІКА КОЛОСИСТА
вероника колосистая
Veronika spicata —
багаторічна трав'яниста залозисто-опуш ена рослина родини ран ­
никових. Стебло висхідне, просте
або на верхівці розгалуж ене, 15—
ЗО см заввишки. Листки супротив­
ні, іноді верхні — чергові, л а н ­
цетні або лінійні, цілокраї, череш ­
кові або сидячі. Квітки двостатеві,
неправильні, яскраво-голубі або
ф іолетові, іноді білі, у верхівко­
вих густих китицях. Плід — ко р о ­
бочка. Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Т рапляється в сосно­
вих і мішаних лісах, на узліссях,
галявинах, на пісках, у полях по
всій території України, але на
півдні — рідше.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські ф ор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Вероніка лікарська.
85
174_________________
ВЕРОНІКА ЛІКАРСЬКА
вероника лекарственная
Veronika officinalis —
багаторічна
ш орстко-пухнаста
кореневищ на трав'яниста рослина
родини ранникових. Стебло л е ж а ­
че, розгалуж ене, з висхідними
верхівками, 15—ЗО см заввишки,
у вузлах укоріню ється. Листки
прості, супротивні, оберненояйце­
видні або еліптичні, звуж ен і в
короткий череш ок, зарубчасті,
біля основи цілокраї. Квітки дво­
статеві, неправильні, блідо-лілові
або голубі, в густих бічних ки ­
тицях,
розміщ ених
у
пазусі
одного з супротивних листків.
П лід — коробочка. Цвіте у черв­
ні — серпні.
Пош ирення. Росте в соснових і
міш аних лісах, на вирубках, га­
лявинах і узліссях на Поліссі,
в Л ісостепу і зрідка — на пів­
ночі Степу.
Заготівля і зберігання. Використо­
вую ть траву (Herba V eronicae
officinalis), зібрану під час цві­
тіння рослини. Суш ать під нам е­
том або в сухом у провітрю ваному
приміщ енні. З 5 кг сирої трави
одерж ую ть 1 кг сухої. Зберігаю ть
у сухому приміщ енні. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава В. л. м іс­
тить глікозиди аукубін і вероніцин, сапоніни, еф ірну олію, дуби­
льні й гіркі речовини, органічні
кислоти (яблучну, лимонну і
молочну), вітамін С (230 м г% ),
ф лавоноїди тощо.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати В. л. ви­
являю ть анальгетичну, протиспазм атичну та протизапальну
дію. їм притаманні кровоспинні,
антитоксичні, фунгіцидні, д еп ура­
тивні, відхаркувальні та раноза­
гоювальні властивості. В народ­
ній медицині В. л. вживаю ть при
простудних захворюваннях, каш ­
лі, ангіні, астмі, бронхіті й т у ­
беркульозі легень, при зн иж ено­
му апетиті, виразці ш лунка, п р о ­
носах, при хворобах печінки, се­
лезінки, нирок і сечового міхура,
при безсонні, нервовому висна­
ж енні, ревматизмі, ломоті та внут­
ріш ніх кровотечах, у к лім актерич­
ному періоді, від укусів гадюк та
скаж ених тварин. Особливо еф ек ­
тивне використання В. л. при за­
хворю ваннях ш кіри (висипи, е к ­
земи, піодерм ії, різні види свер­
біння, грибкові ураж ення тощо).
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави В. л.
(10 г на 200 мл окропу) по п ів­
склянки тричі на день за 1 годину
до їди; суміш трави В. л. ф іалки
триколірної та череди трироздільної
у співвідношенні 1 : 1 : 1 готують як
настій (3 чайні лож ки на 200 мл
окропу) і п’ють по 4 склянки на день
через 1 годину після їди при висипах
на шкірі, екземі, скрофульозі, грибко­
вих ураж еннях, піодермії.
ЗОВНІШНЬО — настій або відвар тра­
ви (20 г на 200 мл окропу) для обми­
вань і місцевих ванн при різних хво­
робах шкіри: вуграх, гнояках, свербля­
чих висипах, грибкових захворюваннях,
пораненнях, опіках тощо; настій сві­
ж озібран ої трави В. л. на рослин­
ній олії (настоюють 10 днів у спів­
відношенні 1 : 1 ) використовують при
опіках, ф урункулах і гнійних ранах.
175_________________
ВЕРОНІКА ПЛЮЩОЛЙСТА
вероника плющелистная
Veronica hederiiolia —
однорічна трав'яниста, розсіяноволосиста рослина родини ранни­
кових. Стебло леж аче або підве­
дене, при основі д уж е розгалу­
ж ене, 10—ЗО см заввишки, з дов­
гими боковими пагонами. Листки
округлі, череш кові, при основі
трохи серцевидні, спереду — з 3—
5 (7) зарубчастими лопатями.
Квітки неправильні, двостатеві, л і­
луваті або сині, одиничні, у пазу­
хах листків; віночок коротш ий за
чаш ечку. П лід — коробочка. Ц ві­
те у квітні — червні.
Пош ирення. Росте на лісових
галявинах серед чагарників, у са­
дах, на полях м айж е по всій тери­
торії України.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні власти­
вості і використання, лікарські
ф орм и і застосування — усе так,
як у статті Вероніка лікарська.
ВЕСЁЛКА ЗВИЧАЙНА,
панна;
весёлка обыкновенная
Phallus im pudicus —
гриб родини веселкових. Плодове
тіло в м олодом у віці яйцевидне,
вкрите білою оболонкою , яка зго­
дом розривається, утворю ю чи п іх­
ву. З піхви піднімається вгору по­
рож ниста, з губчастими стінками
н іж ка 10—ЗО см заввиш ки і 3—5
см завтовш ки. На верхівці ніж ки
міститься ребриста наперсткоподібна ш апинка, вкрита зел ен у­
ватим, з запахом падла слизом,
що м істить спори.
Пош ирення. Т рапляється по всій
території України в багатих на
гумус листяних лісах, у садах, по
чагарниках.
Сировина. Збираю ть плодове тіло
гриба з червня до ж овтня.
Хімічний склад не вивчено.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. У вітчизняній н ароде
ній медицині настойку із свіжих
або висуш ених плодових тіл В. з.
використовую ть при болях у
ш лунку, подагрі, захворю ваннях
нирок, для промивання ран, які
довго не гояться. М олоді плоди
В. з. їстівні. П рож арені в жирі,
вони за смаком схож і на рибу.
86
177
180
ВЕСНІВКА —
ранньовесняна багаторічна, рід­
ше — однорічна трав'яниста рос­
лина родини первоцвітих. Те са­
ме, що й первоцвіт весняний.
178_________________
ВЕСНЯНИХ
ЛІКАРСЬКИЙ —
ранньовесняна багаторічна, рід ­
ше — однорічна трав'яниста рос­
лина родини первоцвітих. Те са­
ме, що й первоцвіт весняний.
179_________________
ВИНОГРАД КУЛЬТУРНИЙ
виноград культурный
V itis vin iiera —
лазячий кущ родини виноградових
з товстим стовбуром і довгими
галузистими вусиками на гілках.
Листки чергові, черешкові, округ­
лі або п'ятикутні, глибоко 3—
5(7)-лопатеві, рідше цілісні. Квіт­
ки двостатеві, рідше — одностате­
ві, або функціонально маточкові,
зібрані в китицевидні суцвіття.
П лід — м 'ясиста соковита ягода,
різної форми і забарвлення (від
ж овто-зеленого до чорно-ф іолето­
вого). Ягоди зібрані в грона.
Цвіте у травні — червні.
Поширення. Вирощують майже
по всій території України, а най­
більш е у степових і лісостепових
районах, на Закарпатті, та в
Криму.
Сировина. Використовують сти­
глі ягоди і листая. Єдиної думки
щ одо строків заготівлі листя не­
має: за одними дж ерелами, його
треба заготовляти у травні, за
іншими — у жовтні, причому пе­
ревагу віддають листкам, які при
відмиранні набувають червоного
кольору. В науковій медицині
листя не використовується.
Хімічний склад. Ягоди містять
глю козу (до 20 % ),
сахарозу
(5,5 %), органічні кислоти, ду­
бильні речовини (3,4 % ), аміно­
кислоти, флавоноїди, антоціани,
ароматичні речовини, стерини (ер­
гостерин, ситостерин, а-ситостерин), катехін, епікатехін, галокатехін, аскорбінову кислоту, ві­
таміни групи В, С ,, РР, провітамін
А (каротин), сполуки калію, каль­
цію, заліза і фосф ору та інші
речовини. В листках є цукри,
органічні кислоти, інозит, ду ­
бильні речовини, кверцетин, к а ­
ротин, холін, бетаїн тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Плоди В. к. ви­
користовую ть у науковій і на­
родній медицині. Вони виявляють
різносторонню дію на організм
лю ди ни — за га л ь н о з м іц н ю ю ч у ,
сечогінну, послабляю чу і ж овчо­
гінну. При вживанні їх посилю є­
ться обмін речовин, підвищ уєть­
ся апетит, поліпш ується кровообіг
і кровотворення, зниж ується к ро­
в'яний тиск, зменш ується кислот­
ність ш лункового соку. Викорис­
тання ягід ефективне при не­
докрів'ї, кахексії, виснаженні нер­
вової системи, хронічних брон­
хітах, емфіземі легень, хворобах
печінки, при спастичних і ато­
нічних запорах, нефритах і нир­
ковокам ’яній хворобі та при ге­
морої. Корисним вваж ається вж и­
вання свіж их плодів В. к. у
початковій стадії туберкульозу
легень. Відвар суш ених плодів
п'ють для полегш ення відхарку­
вання, а настій листя — при гіпер­
тонічній хворобі.
Лікарські форми І застосування.
ВНУТРІШНЬО — свіж і ягоди натщ есер­
це за півтори-дві години до їди тричі
на день протягом 4—6 тиж нів, почина­
ючи з 1 кг і поступово збільшуючи
кількість до 2—3 кг на добу; відвар
(100 г сушених ягід на 200 мл окропу,
кип'ятять 10 хв) по половині — тре­
тині склянки 3—4 рази на день; по­
рошок сухого листя по 1—2 г на при­
йом тричі на день при маткових крово­
течах.
ЗОВНІШНЬО — настій листя для по­
лоскань (при ангінах) і примочок (при
захворюваннях шкіри); порошок листя
нюхають при кровотечах з носа; по­
дрібнене свіж е листя прикладають до
гнійних ран і виразок. Вживання пло­
дів В. к. ПРОТИПОКАЗАНО при ц ук­
ровому діабеті, ож ирінні, виразковій
хворобі, серцевій недостатності з на­
бряками й гіпертонією, при уремічному
стані, колітах, що супроводяться про­
носом, та при хронічних нагноювальних процесах у легенях. Перед л іку ­
ванням свіж ими ягодами або консер­
вованим соком лікую ть зуби, а в період
лікування — обмежують
вж ивання
інших фруктів і овочів, жирного
м'яса, молока, пива, спиртних напоїв
і мінеральної води. Сумісне вживання
їх посилює процеси бродіння і може
спричинити розлад ф ункції кишечника.
ВИШНЯ ЗВИЧАЙНА
вишня обыкновенная
Cerasus vulgaris —
дерево родини розових заввишки
2,5—6 м. Листки голі, блискучі,
без залозок на череш ках, еліп­
тичні або яйцевидні, короткозагострені, пилчасті. Квітки великі,
двостатеві, правильні, 5-пелюст­
кові, білі, в зонтиковидних або
гроновидних суцвіттях. П лід —
соковита тем но-червона кістянка.
Цвіте у квітні — травні.
Поширення. Походить з Балканського півострова. На Україні ши­
роко вирощують як плодове д е­
рево.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть плодоніж ки, плоди,
молоді пагони, коріння і листя.
Сировину заготовляю ть у різні
строки: гілки і листя — у травні;
коріння — навесні або восени;
плодоніж ки збираю ть разом із
стиглими плодами. П лодоніж ки
йдуть на експорт. Сушать їх у
затінку на відкритому повітрі
або в суш арках при температурі
60—70°. Сухої сировини виходить
40 % . Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Усі частини рос­
лини маю ть чималий набір ф ізіо ­
логічно активних речовин у кіль­
костях, що мають лікувальнопрофілактичне значення. Листки
містять лимонну кислоту, дубиль­
ні речовини, кверцетин, кумарин,
камедин і амигдалін; кора — д у ­
бильні речовини, лимонну кисло­
ту, глікозиди (фускофлобафен,
руброф лобафен), барвники; пло­
ди — антоціани, цукри, дубильні,
пектинові і барвні речовини, ас­
корбінову кислоту, вітаміни В, РР,
ф олієву кислоту, інозит, понад
10 органічних кислот, сполуки
міді і заліза, в йонній ф ор­
мі — сполуки калію, магнію тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П лодоніж ки мають
87
181
сечогінні та в'яж уч і властивості,
їх використовую ть при нирково­
кам 'яній хворобі, захворюванні
суглобів, при набряках і проносах.
Плоди виявляють відхаркувальну,
послаблюючу, діуретичну й анти­
септичну дію, поліпш ую ть апетит
і травлення, тамую ть спрагу при
гарячці. Водні настої плодів вияв­
ляють заспокійливу й протисудомну дію. Свіжі, або у вигляді
настоїв, плоди В. з. використо­
вують при запаленні дихальних
шляхів, для зменш ення бродіння в
киш ечнику, як загальнозміцнюючий засіб при анем ії та як послаб­
ляючий засіб при запорах. Плоди
з молоком даю ть позитивні на­
слідки при вж иванні хворими на
артрит. З плодів готують сироп
(Siripus Cerasi), який додаю ть до
різних ліків для покращ ення їх ­
нього смаку. Відвар молодих па­
гонів вживаю ть при діареї, х р о ­
нічних колітах і в комплексному
лікуванні атонії киш ечника, а від­
вар свіж ого листя у молоці —
при жовтянці. Спиртову настойку
або водний екстракт коріння вико­
ристовую ть для лікування виразки
ш лунка. При зовніш ніх к ровоте­
чах (уш кодж ення ш кіри і слизо­
вих оболонок, носові кровотечі)
прикладаю ть свіж е потовчене
листя або тампони з нього.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій плодоніж ок (1
чайна лож ка сухих подрібнених плодо­
н іж ок на 200 мл окропу) по 1 столовій
лож ці 3—4 рази на день; відвар ЗО г
сухих подрібнених плодоніж ок в 1 Г
окропу, до якого додають півсклянки
вишневого або малинового соку, випи­
ваю ть за день при подагрі, що супро­
водиться уратурією .
ВІДКАСНИК
БЕЗСТЁБЛИЙ
колючник бесстебельный
Carlina acaulis —
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Стебла поодинокі, здебіль­
шого вкорочені й непомітні. Лист­
ки зібрані в прикореневій розетці,
ж орсткі, по краях вкриті колю ч­
ками, перисторозсічені або перистороздільні. Квітки ж овтуваті,
у великих (7— 12 см у діаметрі) к о ­
ш иках. П лід — сім 'янка. Цвіте у
серпні — вересні.
Поширення. Росте на гірських л у ­
ках у субальпійськом у та альпій­
ськом у поясах Карпат.
Заготівля і зберігання. З л ік у ­
вальною метою використовую ть
заготовлені восени корені. їх ми­
ють, розрізую ть на куски (товсті
розщ еплюють) і висуш ую ть на від­
критом у повітрі або в протопле­
них приміщ еннях. Зберігаю ть у
сухих, добре провітрю ваних при­
міщеннях. Рослина неоф іциналь­
на.
Хімічний склад. Корінь відкасника м істить дубильні й смолисті
речовини, інулін (12— 18 % ), бар­
вники, еф ірну олію (1—2 % ) та
цукор.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати відкасника безстеблого використовую ть як
відхаркувальний, проносний, по­
тогінний та сечогінний засіб при
ниркових
набряках,
затримці
менструацій, при простудних за­
хворю ваннях сечових органів та
нирок, при катарах легень. Вико­
ристовую ть їх як засіб, щ о зб уд­
ж ує апетит. Ефірна олія діє бак ­
терицидно. Настій порош ку коре­
ня В. б. на вині виганяє солітера.
Відваром підвищ еної міцності об­
мивають рани, які погано гояться,
лікую ть лиш аї та інші хвороби
шкіри.
Лікарські форма і застосування.
ВНУТРІШНЬО — 250 мл відвару (15—
ЗО г сировини на 500 мл окропу) випи­
вають протягом дня невеликими п орці­
ями.
ЗОВНІШНЬО — відвар (50 г на 500 мл
окропу) для промивань і примочок.
88
182
184
ВІЛЬХА БІЛА —
ВІЛЬХА СІРА,
однодомна рослина родини вільха біла;
березових. Те саме, що й вільха ольха серая
сіра.
Alnus incana —
183
ВІЛЬХА КЛЕЙКА,
вільха чорна;
ольха клейкая
A ln u s g lu tin o s a —
однодомна рослина родини б е­
резових. Дерево з яйцевидною
або циліндричною кроною , 10—
20 м заввишки. М олоді пагони три­
гранні, голі, червонувато-бурі,
клейкі. Б руньки клейкі, на ніж ках.
Листки округлі або оберненояйце­
видні, з округленою або виїм ­
частою верхівкою і широкою
клиновидною основою, голі, моло­
д і — ду ж е клейкі. Тичинкові се­
режки
видовж ено-циліндричні,
по 3—5 у суцвітті, повислі; м аточ­
кові — яйцевидні, на довгих н іж ­
ках. П лід — однонасінний горі­
шок. Ц віте у квітні. П лоди д о ­
зріваю ть у вересні — ж овтні.
Пош ирення. Росте по всій терито­
рії України біля дж ерел, по бере­
гах річок, на болотах, у вологих
лісах.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фарм акологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Вільха сіра.
однодомна рослина родини бере­
зових. Дерево 5— 15 м заввишки
або кущ . Молоді гілки опушені,
неклейкі. Листки яйцевидно-еліп­
тичні або яйцевидно-округлі, з
округлою або серцевидною осно­
вою,
гострою
верхівкою,
по
краю — двопилчасті;
молоді —
густо опуш ені з обох боків,
розвинуті — зверху
гладенькі,
знизу опушені, сірі. М аточкові с е ­
режки — по 3—8 на спільній
гілочці, за винятком кінцевої,
сидячі. П лід — однонасінний го ­
ріш ок. Цвіте у квітні. Плоди д о ­
зріваю ть у вересні — ж овтні.
Пош ирення. Трапляється на З а ­
карпатті, в Карпатах, на П рикар­
патті, Поліссі і зрідка в П равобе­
реж ном у Л ісостепу на заболоче­
них узліссях, на болотах, біля бе­
регів річок.
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть ш ишечки (Fructus Alni),
м олоду ко р у і свіж е листя. Ши­
ш ечки збираю ть восени і взимку.
Суш ать під наметом, на горищі
або в суш арках при температурі
50 — 60°. С ухої сировини вихо­
дить 40% . Строк придатності —
4 роки. ШипЛчки відпускаю ться
аптеками. В народній медицині
використовую ть і кору молодих
гілок (C ortex Alni) та листя
(Folia Alni), яке використовую ть
свіжим. Кору заготовляю ть на­
весні. Суха кора зберігається, не
втрачаю чи лікувальних власти­
востей, 4 роки.
Х імічний склад. Ш ишечки містять
дубильні речовини (в том у числі
до 2,5% таніну), вільну галову
кислоту і ф лавоноїди; листки —
гіперозид, кверцитрин, органічні
кислоти; кора — дубильні речо­
вини і тритерпеноїди.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. С упліддя вільхи ма­
ють в'яж учі, дезинфікую чі, проти­
запальні, десенсибілізую чі й к ро­
воспинні властивості. В науковій
медицині настій або настойку су­
плідь використовую ть при ш лун­
ково-киш кових хворобах (енте­
рити, диспепсії, ентероколіти,
хронічні коліти, дизентерія, ви­
разкова хвороба ш лунка і дванад­
цятипалої кишки), ревматичному
поліартриті й простудних захво­
рюваннях. У гінекологічній п р ак­
тиці настій кори або суплідь вико­
ристовую ть при маткових крово­
течах різного походж ення, ф ібро­
міомі матки з гемарогічним синд­
ромом на фоні запальних захво­
рювань статевих органів. У народ­
ній медицині використовую ть і
листя та к ору рослин. Внутрішньо
відвар листя вживаю ть як пото­
гінний засіб при простудних
захворю ваннях, малярії, подагрі
й поліартриті.
Зовніш ньо настій кори або свіж о ­
го листя використовую ть для по­
лоскань і примочок при л іку­
ванні запалень горла, ран і вира­
зок. Д ля зняття відчуття втоми в
ногах після тривалої ходьби прий­
маю ть ванни з відвару листя.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку (1 частина
суплідь на 5 частин горілки) по
25—ЗО крапель 3 рази на день (го­
тову настойку продаю ть аптеки); су ­
хий екстракт суплідь вільхи (Extractum
fructuum Alni) по 0,5— 0,6 г 3—6 раз
на день; настій суплідь (10 г на 200 мл
окропу) по 1/2— 1/3 склянки 2—3 рази
на день; відвар кори (15 г на 200 мл
окропу) по 1 столовій лож ці 3—4 рази
на день.
89
ВІСКАРІЯ КЛЕЙКА —
Ф армакологічні властивості і ви­
ВІЛЬХА ЧОРНА —
однодомна рослина родини бере­ багаторічна трав'яниста рослина користання. Рідкий екстракт В. є.
зових. Те саме, що й вільха клейка. родини гвоздикових. Те саме, зменш ує артеріальну і венозну
гіпоксію при експериментальному
що й віскарія звичайна.
тиреотоксикозі, нормалізує ос­
новні показники річного скл а­
ду крові, зменш ує вагу щ итовид­
ВІСКАРІЯ з в и ч а й н а ,
ВОВКОНІГ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ної залози і послаблю є зобогенвіскарія клейка;
ний еф ект. У народній медицині
зю зн и к е в р о п е й с к и й
смолка обыкновенная
В. є. використовую ть як засп окій­
Viscaria vulgaris, синоніми: Lycopus europaeus —
ливий, кровоспинний і протипроV. viscosa, Lichnis viscaria, L. багаторічна трав'яниста рослина носний засіб та від малярії. Настій
родини губоцвітих. Стебло бо­ трави вваж ається добрим засобом
viscosa —
багаторічна трав'яниста рослина розенчасте, прямостояче, просте у боротьбі з приступами т яж к о ­
родини гвоздикових. Стебла голі, або розгалуж ене, ЗО— 120 см зав­ го серцебиття, при базедовій хво­
прямостоячі, ЗО—80 см заввишки, вишки. Листки короткочереш ко­ робі, поруш еннях ритм у серця
прості або вгорі трохи розгалу­ ві, яйцевидно-ланцетні або лан ­ (екстрасистолії) та при м атко­
ж ені, з клейкими верхніми межи­ цетні, по краю великозубчасті; вих кровотечах. Відвар трави з
вузлям и. Листки голі, біля основи нижні та серединні — біля основи кореневищ ем у китайській меди­
війчасті, гострі; прикореневі — в розсічені. Квітки зигом орфні (див. цині використовую ть як сечогін­
розетці, оберненоланцетні, зву­ Зигоморф на квітка), зібрані у не* ний засіб при набряках, а також
ж ені в черешок] стеблові — сидя­ справж ні кільця, щ о розміщ ені в при поруш еннях м енструацій і при
чі, вузьколанцетні до лінійних. пазухах серединних і верхніх ф урункульозі.
Квітки правильні, двостатеві, у ки­ листків; віночок дзвониковидний, Лікарські формн і застосування.
тицевидних суцвіттях; пелюстки 4-лопатевий, білий, з червоними ВНУТРІШНЬО — настій трави (20—40 г
малинові, рідко білі, з виїмчастою плямами. П лід — горіш ок. Цвіте сировини на 200 мл окропу) по полови­
ні — третині склянки 3 рази на день.
пластинкою і двома великими у липні — вересні.
придаткам и при основі. П лід — Пош ирення. Росте по всій терито­
коробочка. Ц віте у травні — рії У країни на болотах, заплавних
луках, по берегах водойм, у
липні.
Сировина. Використовують траву, вільш няках.
зібрану під час цвітіння рослини. Заготівля І зберігання. Викорис­
товують траву. Її збираю ть під
Рослина неоф іцинальна.
Х імічний склад ще не вивчено. час цвітіння рослини, суш ать під
Ф армакологічні властивості і ви­ залізним дахом з доброю венти­
користання. В. з. використовую ть ляцією або в суш арках при тем ­
як кровоспинний і відхаркуваль­ пературі 40°. Зберігаю ть у сухих
ний засіб при легеневих хворобах, приміщ еннях. Рослина неоф іци­
незрозумілих і маткових кро­ нальна.
вотечах, інколи — при тривалій Хімічний склад. Рослина м істить
ж овтяниці й при хворобах нирок. глікозид лікопін (найбільш е йо­
Напаром трави миють забруднені г о — в листках), гіркоти, кавову
рани, компреси накладаю ть на та урсолову кислоти і смоли.
чиряки, нариви, виразки і на
місця, ураж ені коростою.
186_________________
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар трави (20 г си ­
ровини на 200 мл окропу) по 1 столовій
лож ці 3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — напар трави (40 г сиро­
вини на 1 л окропу, настоюють у тер­
мосі 8— 10 годин) для обмивань і ком п­
ресів.
188_________________
90
189
191
ВОВЧЕ ЛИКО —
вують усю рослину. Кореневищ а
кущ ова рослина родини тим е­ викопую ть рано навесні або восе­
лейових. Те саме, що й вовч і ни, чистять від землі, миють і с у ­
ш ать на відкритому повітрі. Траву
ягоди зви чайн і.
збираю ть у період повного цвітін­
ня рослини. Зберігаю ть у сухих
приміщ еннях. Р ослина н ео ф іц и ­
190_________________
ВОВЧЕ ТІЛО БОЛОТНЕ
сабельник болотный
Comarum palustre—
нальна.
Хімічний склад. Уся рослина м іс­
тить дубильні речовини. В траві
виявлено флавоноїди, органічні
багаторічна трав'яниста коротко­ кислоти, смоли, еф ірну олію та
волосиста рослина родини розо­ барвник.
вих. М ає довге повзуче розгалу­ Фармакологічні властивості і ви­
ж ене к о р ен еви щ е. Стебла висхід­ користання. В народній медицині
ні, 20—70 см заввишки. Листки препарати з кореневищ викорис­
чергові; нижні — непарноперисті, товую ть як ж арозниж увальний,
з 2 (3) парами бічних листоч­ в ’яж учий, болетамувальний і к р о ­
ків, верхні — трійчасті. Л источки воспинний засіб при ревматизмі,
довгасті, пилчастозубчасті, сидя­ кровотечах і розладах травлення.
чі, зверху зелені, зісподу сіропов­ П репарати з трави використову­
стисті. Квітки п ^ізи л ьн і, двоста­ ють як ранозагою вальні й проти­
теві, 5-пелюсткові, темно-червоні, запальні засоби; відвар усієї
зібрані на кінці стебла в щ итко­ рослини — при гострих зубних
видне суцвіття. П лід — збірний, болях, виразкових кровотечах
з голих сім 'янок. Цвіте у травні — ясен, при туберкульозі легень,
липні.
захворю ваннях горла (ангінах),
Поширення. Росте на болотах і поруш еному обміні речовин та
вологих місцях лісової і л ісосте­ при маткових кровотечах. П одріб­
пової частин УРСР (зрідка — в нену свіж у траву прикладаю ть до
Степу по долинах річок).
гнійних ран, пухлин на тілі та
Заготівля і зберігання. Використо­ гемороїдальних вузлів для р оз­
смоктування їх.
Лікарські форма і застосування.
ВНУТРІШНЬО — склянку відвару (20 г
подрібненого кореневищ а або трави на
200 мл окропу, настоюють 1—2 години,
охолодж ую ть і процідж ую ть) випи­
вають за день невеликими ковтками.
ЗОВНІШНЬО — 2—3 столові лож ки
сухої травн обливають окропом, загор­
тають у марлю і гарячою прикладають
до хворого місця.
ВОВЧИЙ ЗУБ —
однорічна або багаторічна т р ав 'я ­
ниста, рідш е напівчагарникова і
чагарникова рослина родини зо н ­
тичних. Те саме, що й л аскавец ь
золотистий.
192_________________
ВОВЧІ ЯГОДИ ЗВИЧАЙНІ,
вовче лико;
волчник обыкновенный
Daphne mezereum —
кущ родини тимелейових, заввиш ­
ки 40—120 см. К ора ж овтавосіра; молоді гілки притиснутопухнасті, з бурими бородавочка­
ми. Листки чергові, скупчені на
кінцях гілочок, оберненояйце­
видно-ланцетні, 3—8 см завдовж ­
ки і 1,5—2 см завширш ки. Квітки
двостатеві, сидячі, скупчені в па­
зухах торіш ніх листків по 3—5,
рож еві, запаш ні, з'являю ться до
розпускання листя. П лід — к іс ­
тянка червоного кольору. Цвіте у
квітні — травні.
Поширення. Трапляється на П о­
ліссі, в Карпатах, у П равобе­
реж ном у Л ісостепу, дуж е рідко —
в Л івобереж ном у Л ісостепу в
листяних і мішаних лісах. Росте
поодиноко; потребує ОХОРОНИ.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують кору гілок та плоди. Кору
заготовляю ть навесні під час
сокоруху, плоди — восени, в пе­
ріод повно! стиглості. Зберігаю ть
сировину В. я. з. окремо від
іншої сировини, бо ця рослина
отруйна.
В. я. з.— росл и н а н еоф іц и н ал ьн а .
Хімічний склад. Кора і насіння
містять оксикумарин дафнін, смо-
91
193
колючий
листу отруйну речовину мезерин, вовчуг
умбеліферон, дафнетин і ф енол­ стальник колючий
карбонову кислоту. В насінні є Ononis spinosa —
й невелика кількість алкалоїдів. багаторічна трав'яниста рослина
Фармакологічні властивості і ви­ родини бобових. Стебла ЗО—65 см
користання. В народній медицині заввишки, при основі висхідні
препарати В. л. з. використовую ть або прямостоячі, м еж ивузля з од­
як болетамувальний, протина- ного боку волохаті, рідш е — к р у ­
ривний і відтяж ний засоби, при гом опуш ені; бокові пагони — з
сильних невралгічних і ревм а­ колю чками, здебільш ого парними.
тичних болях, радикуліті, д іате­ Листки чергові: ниж ні — трійчас­
зах, подагрі й паралічах, при зол о­ ті, верхні — з одним листочком;
тусі й водянці, пухлинах горла і листочки видовж еноовальні, застравоходу, наривах. Свіжі або ви­ лозисто-опуш ені. Квітки двоста­
суш ені плоди інколи приймають теві, неправильні, одиничні, роз­
внутріш ньо (один плід на день) міщені в пазухах листків на вер­
при поганому апетиті, втомі, від хівках гілок, іноді утворю ю ть не­
атеросклерозу. Значно рідше рос­ багатоквіткове верхівкове воло­
лину використовую ть при п ро­ тевидне суцвіття; В І Н О Ч О К ростудних захворю ваннях, при т у ­ жевий. П лід — біб. Цвіте у черв­
беркульозі, дизентерії, ж овтусі ні — серпні.
та від паралічу язика (настойку Поширення. Трапляється в захід­
кори деякий час потримати в роті). ній частині П олісся на піщ а­
Настойка з кори і плодів — добрий них берегах річок, на схилах та
інсектицид.
біля доріг.
Лікарські формн І застосування.
Сировина. Використовують коре­
ВНУТРІШНЬО — відвар
подрібненої невище, листя і квітки. К ореневи­
корн (20 г на 200 мл окропу, випарювати ща заготовляю ть восени або на­
до половини) по 1—2 краплі 3 рази на
день; настойку кори (1 г на 64 мл спир­ весні до появи листків, листя й
ту) по 1—2 краплі 3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — настойку 1 частини (за
об'ємом) кори і порізаних на кусочки
гілочок з квітками на 3 частинах горілки
для натирань при невралгічних і рев­
матичних болях; мазь (1 частина н а­
стойки на 2 частини вазеліну чи коро­
в'ячого масла) для натирань.
Рослина смертельно отруйна!
Заготовляти, зберігати і використову­
вати рослину треба з додерж анням за ­
ходів обережності. При перших ознаках
отруєння необхідно викликати лікаря,
а потерпілому надати перш у допомогу.
квітки — під час цвітіння рос­
лини. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Рослина м істить
дубильні
речовини,
глікозиди
ононін і псевдоононін, ононід,
онопсин, органічні кислоти та їхні
солі, ж ирну та еф ірн у олії, ф іто­
стерин онокол, слиз, смоли, ц^кор
та крохмаль.
Фармакологічні властивості 1 ви­
користання. П репарати В. к. мають
сечогінні, потогінні, кам енерозчинні й дезинф ікую чі властивості,
регулкцоть обмін речовин. Вжи­
вають їх у вигляді чаю або від­
вару при запальних процесах
у нирках і сечовому міхурі, при
поруш еннях обміну сечової кис­
лоти, для розчинення каменів і
піску в нирках і сечовивідних
ш ляхах, для пож вавлення діяль­
ності залоз внутріш ньої секреції
і очищ ення крові при ф у р у н к у ­
лах і висипах на тілі та як крово­
спинний засіб.
Лікарські формн 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — чай з листя та кві­
ток (1 чайна лож ка суміші на 200
мл окропу) пити по 1 склянці на день
малими порціями; відвар кореневищ
(1 столова лож ка подрібнених коре­
невищ на 500 мл окропу) по півсклянки
З—4 рази на день.
92
194_________________ 195
ВОВЧУГ п о л ь о в и й
стальник пашенный
Ononis arvensis, синонім — О.
intermedia —
багаторічна трав'яниста рослина
родини бобових. Стебла ЗО—80 см
заввишки, прямостоячі, опуш е­
ні, гілки часом закінчую ться к о ­
лючками. Листки чергові, трій час­
ті, лиш е верхні прості; листочки
видовж еноеліптичні; овальні або
еліптичні, гострозубчасті, залозисто-опуш ені. Квітки двостатеві,
неправильні, розміщ ені звичайно
по дві в пазухах листків і утворю ­
ють довгі волотевидні суцвіття; в і­
ночок рож евий або білуватий.
П лід — біб. Ц віте у червні —
серпні.
Пош ирення. Росте по всій терито­
рії України на луках, трав'яни с­
тих схилах, по тальвегах балок.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують корені, заготовлені восени
(ж овтень — листопад). їх миють
холодною водою, опісля сушать
спочатку на свіж ом у повітрі, а по­
тім на горищі або в суш арках при
тем пературі 40—45 °С. С ухої си­
ровини виходить 30—32 % . Збері­
гають у сухих приміщ еннях. Строк
придатності — 2 роки. Сировина
відпускається аптеками.
Хімічний склад. У коренях вияв­
лено дубильні речовини, гліко­
зиди ізоф лавонової природи (ононін, ононід), тритерпеновий сапо­
нін, оноцерол, тетрациклічний
тритерпеновий спирт оноцерин,
смоли, лимонну кислоту, крох­
маль та еф ірну олію.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
В. п. виявляю ть сечогінні, послаб­
люючі, кровоспинні, протизапаль­
ні, гіпотензивні і кардіотонічні
властивості, зменш ують проник­
ність і лам кість капілярів, підви­
щ ують тонус і зниж ую ть пери­
стальтику киш ечника. В науковій
медицині В. п. призначаю ть при
гем орої, хронічних запорах, тр і­
щинах заднього проходу, запален­
нях сечового м іхура і нирок, нир­
ковокам 'яній хворобі, при м атко­
вих кровотечах різного поход­
ж ення (особливо в клім актерич­
ний період) та при подагрі. Крім
цього, в народній медицині В. п.
використовую ть як засіб, що
активізує дію залоз внутріш ньої
секреції, поліпш ує обмін речовин
при ф урункульозі й висипах
на тілі, при радикуліті й епілеп­
сії. Використовують його і як зов­
нішній засіб при хворобах шкіри.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар коріння (ЗО г
сировини на 1 л окропу) по 50 мл 3 р а­
зи на день перед їдою протягом 2—4
тиж нів (після кож них трьох днів роб­
лять одноденну перерву); настойку ко­
ріння (у співвіднош енні 1 : 5, на 70 % ному спирті) по 50—60 крапель 3 рази
на день як послаблюючий засіб.
ЗОВНІШНЬО — гарячі ванни або п р и ­
мочки з відвару коріння (30 г на 1 л
окропу, випарюють наполовину).
ВОДЯНИЙ ПЕРЕЦЬ —
тах, зрідка — в соснових лісах.
однорічна трав'яниста рослина Сировина. Використовують усю
родини гречкових. Те саме, що й надземну частину рослини (зрізу­
гірчак перцевий.
ють під час цвітіння і на початку
плодоутворення) і плоди (в період
їхньої повної стиглості). Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Усі частини рос­
ВОДЯНИЙ ТРИФОЛЬ —
багаторічна трав’яниста болотна лини містять великий набір біоло­
рослина родини бобівникових. Те гічно активних речовин: облистнені пагони — андромедотоксин,
саме, що й боб івник трилистий.
дубильні
речовини,
ф лавоїди
(46&~т*мг % ), урсолову кислоту;
листки — елагову і кавову кисло­
ти, кверцетин, ціанідин, кем п­
ВОДЯНКА ЧОРНА,
ферол, ізокверцитрин, рутин і
голубець;*
каротин;
плоди — аскорбінову
водяника чёрная
кислоту (9—47 мг % ), антоціани
і флавоноїди.
Empetrum nigrum —
вічнозелений, ду ж е галузистий Ф арм акологічні властивості і ви­
користання.
В народній медицині
сланкий кущ ик родини водянко­
вих,,20—60 см завдовж ки. Листки настій або відвар облистнених
чергові, 3—5 мм завдовж ки і пагонів використовую ть при го­
близько 1 мм завширш ки, видов- ловному болі, нервових захво­
ж ено-еліптичні, ш кірясті, з загор­ рюваннях, епілепсії, паралічах,
нутими наспід краями. Квітки од­ як засіб, що заспокою є і знімає
ностатеві, дрібні, темно-червоні, втому, та як в'яж уч и й засіб при
одиничні в пазухах листків побли­ цинзі і проносі. П ротиспазматичзу верхівки гілочок. П лід — ч о р ­ ну дію і вплив препаратів В. ч. на
на ягодоподібна кістянка. Цвіте центральну нервову систему під­
експериментально.
у травні — червні. Плоди дости­ твердж ено
Плоди використовую ть свіж ими
гають у серпні.
Пош ирення. Трапляється в Карпа­ або у вигляді відварів як проти­
тах на субальпійських та альпій­ цинготний і сечогінний засоби.
ських луках, на торфових боло­
196_________________
197_________________
93
200
198
ВОЛОВИК ЛІКАРСЬКИЙ,
вологлід, серпоріз;
анхуза лекарственная
Anchusa officinalis —
дворічна щ етинистоволоса росли­
на родини ш ортколистих. Стебло
прямостояче, ЗО—90 см заввишки,
замолоду просте, пізніш е — дуж е
розгалуж ене, з пониклими після
цвітіння гілками. Листки чергові,
прості, лінійно-ланцетні, ціло­
краї: верхні — сидячі, нижні —
звуж ені в крилатий череш ок. Квіт­
ки двостатеві, правильні, у завій­
ках; віночок лійковидно-колесовидний, спочатку фіолетовий, піз­
ніше — синій.
П лід — горішок.
Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте майж е по всій
території У країни на полях, біля
доріг, на забур'янених місцях.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. В. л. містить ал­
калоїди циноглосин і холін, глюкоалкалоїд консолідин, алантоїн,
барвники і слиз. У насінні є ж ирна
олія.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В. л. виявляє п ом 'як ­
ш увальну, сечогінну, потогінну
та кровоочисну дію. Виділений з
рослини алантоїн у складі мазі
використовували при повільному
загоюванні ран і виразок, а у ви­
гляді колоїдного розчину — при
лікуванні виразки ш лунка і д ва­
надцятипалої киїйки. В народній
медицині воловик використову­
ють як засіб від кашлю, при
запаленні нирок, при грипі та зуб­
ному болі.
ВОЛОШКА ЛУЧНА
василёк луговой
Centaurea jacea —
багаторічна трав'яниста ш орстка
рослина родини айстрових (склад­
ноцвітих). Стебло прямостояче,
біля основи трохи висхідне, 30—
100 см заввишки. Листки чергові,
цілісні, від еліптичних до яйцевидно-ланцетних, гоструваті або
короткозагострені. Квітки ліловопурпурові, рідко — білі, в кош и­
к а х , розміщ ених по 1—2 на кінцях
стебла й гілок; крайові квітки
Лікарські формн 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — суху подрібнену тра­ лійковидні, неплідні, серединні —
ву заварюють як чай і п'ють по п ів­ трубчасті, двостатеві. П лід —
склянки 3 рази на день.
сім'янка. Цвіте у червні — вересні.
Рослина отруйна.
Поширення. Росте розсіяно в л ісо­
вих, лісостепових і степових
(переваж но на Л івобереж ж і) р а ­
йонах на луках, лісових галяви­
нах, по узліссях і чагарниках. Іно­
дворічна
щ етинистоволосиста ді культивую ть як декоративну
рослина родини ш орстколистих. рослину.
Те саме, що й воловик лік а р ­ Сировина. Використовують траву
ський.
або окремо кошики, заготовлені
під час цвітіння рослини. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава містить
дубильні речовини, ксантоглікозид центаурин, до 120 мг % аскор­
бінової кислоти (в листках).
199
вологлід —
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має сеч о­
гінні, ж овчогінні, протизапальні
та знеболюючі властивості. Настій
трави п'ю ть при хворобах серця,
головних і ш лункових болях,
ж овтяниці, водянці, затримці мен­
струацій. Як зовніш ній засіб нас­
тій кош иків використовую ть для
ванн при ревматизм і й для купан­
ня дітей при діатезі, для обми­
вань і примочок при екземах.
Розпарену траву прикладаю ть до
тіла при болях, розтягу м 'язів і
сухож илків.
Лікарські форми 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні
лож ки трави на 200 мл окропу, на­
стоюють 2 години) по 1 столовій ложці
З—4 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — свіж у траву В. л. обли­
вають окропом, загортають у марлю
і прикладають до ураж ених місць.
94
201
ВОЛОШКА СИНЯ
василёк синий
Centaurea cyanus —
одно- або дворічна трав'яниста
рослина родини айстрових (склад­
ноцвітих). Стебло 25—50 см зав­
вишки, прямостояче, від середини
розгалуж ене, клочкувато-павутинисте. Н ижні й серединні стебло­
ві листки ліровиднорозсічені, видовж ено-оберненоланцетні, ціло­
краї,
віддаленодрібнозубчасті,
верхні — переваж но лінійні. Квіт­
ки — в одиничних кош иках на
кінцях стебел та пазуш них гі­
лочок: крайові квітки збільш е­
ні, лійковидні, сині, голубі, лілово-рож еві або білі, неплідні;
серединні — ф іолетові, двостате­
ві. П лід — сім 'янка. Ц віте у черв­
ні — липні.
Пош ирення. Росте по всій тери­
торії України в посівах ярих та
озимих культур, на тр ав ’янистих
і забур’янених місцях.
202
Заготівля і зберігання. Викорис­
товую ть лише крайові квітки (Flo­
res cyani), зібрані в період їхнього
повного цвітіння. Зібрану сиро­
вину треба негайно сушити, бо при
повільном у суш інні пелюстки
втрачаю ть колір і стаю ть непри­
датними до вживання. Суш ать на
горищі, в приміщ еннях, які добре
провітрюються, в суш арках при
тем пературі 40—50 °, а в сонячну
погоду — на відкритому повітрі.
С ухої сировини виходить 20 %.
Зберігаю ть у сухому приміщ енні
не більш е як 1 рік. Сировина від­
пускається аптеками.
Хімічний склад. Квітки містять
глікозиди ціанарин, центаурин і
цикорин, антоціани пеларгонін і
ціанідин, ф лавоноїди лютеолін,
астрагалін, кемпферол, апіїн, космозіїн, кверцетин і рутин, барвник
ціанін, сапоніни, смолисті й п ек ­
тинові речовини, алкалоїди, а с ­
корбінову кислоту, каротин та м і­
неральні солі.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати В. с. ма­
ють сечогінні, протизапальні, д е ­
зинф ікую чі й ж овчогінні власти­
вості, поліпш ую ть ф ункції трав­
лення. Препарати добре діють
при захворю ванні нирок і сечови­
відних ш ляхів (нирковокам'яна
хвороба, пієліт, уретрит, цистит,
нефроз), печінки і жовчовивідних
ш ляхів, при кон'ю нктивіті, бл еф а­
риті та гемералопії. У народній
медицині, окрім цього, В. с. вико­
ристовую ть при набряках і ж ов­
тяниці та як ж арозниж ую чий засіб
при простуді. Н астої і лосьйони з
кош иків В. с. ш ироко використо­
вую ться в дерм атології й косм е­
тиці.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій пелюсток (1
столова лож ка пелю сток на склянку ок­
ропу) п ’ють теплим по 1 столовій
лож ці 3 рази на день; 4 столові лож ки
суміші пелюсток В. с., приймочок ку­
курудзи, трави остудника голого та
хвоща польового, кореня б узи н и трав'я­
нистої, листя м учни ц і звичайної і бе­
резових бруньок (у співвідношенні
1 : 1 : 1 : 0,5 : 1,5 : 1,5 : 1,5) заливають
на ніч 1 л холодної води, вранці ки п'я­
тять 5—7 хв, процідж ую ть і п'ю ть по
1 склянці 5 раз на день при затримці
сечі внаслідок запальних процесів у се­
чостатевих органах.
ЗОВНІШНЬО — настій пелюсток (1 сто­
лова лож ка пелюсток на 1 склянку
окропу) для примочок при захворю ­
ванні очей; настій подрібнених коши­
ків В. с. (1 столова лож ка кошиків
на 400 мл суміші окропу і оцту, взятих
порівну, настоюють ЗО хв, охолод­
жую ть) для миття голови, щоб сти­
мулювати ріст волосся, і при лупі
(щовечора протягом 15—20 днів), для
втирання при дифузному випаданні
волосся і круговій пліш ивості (відпо­
відно по 1 та по 2—3 втирання щодня);
лосьйон (50 г свіж их кошиків на 0,5 л
окропу, настоюють 1 годину) для про­
тирання обличчя при надмірній ж ирнос­
ті шкіри (H ypersteatosis cutis).
ВОРОНЕЦЬ —
багаторічна трав'яниста, кущ ова
або напівкущ ова з ш ишковидно
потовщ еними кореням и рослина
родини півонієвих. Те саме, що й
півонія вузьколиста.
203
ВОРОНЯЧЕ ОКО ЗВИЧАЙНЕ,
бешизник, хрест-трава, хреща­
те зілля;
вороний глаз четырёхлистный
Paris quadrifolia —
багаторічна трав'яниста корен е­
вищна рослина родини лілійних.
Стебло прямостояче, нерозгалуж ене, одиничне, 10—ЗО см зав­
вишки. Листки прості, еліптич­
ні або оберненояйцевидні, сидячі,
розміщ ені кільцем на верхівці
стебла. Квітка одна, на верхівці
стебла. П лід — ягода. Ц віте у
травні.
П ош ирення. Росте в листяних і
міш аних лісах на Поліссі, в Л ісо­
степу і Карпатах.
Сировина. Використовують траву,
заготовлену під час цвітіння рос­
лини. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад слабо вивчено.
Відомо, що рослина м істить гл і­
козиди парадин і паристифін.
Використання. В народній меди­
цині настойку трави В. о. з. вико­
ристовую ть при невралгії, мігрені,
ларингіті, туберкульозі легень,
203
95
асциті й поруш енні обміну речо­
вин, що супроводиться н абряка­
ми, та як засіб, що збудж ує апетит
і посилює перистальтику кишок.
У гомеопатії свіж ий сік рослини
вж иваю ть при
захворю ваннях
очей, головном у болі, запам оро­
ченні голови, струсі мозку, під­
вищ еній сонливості, бронхітах
і ревматизмі.
Рослина ду ж е отруйна! Викорис­
тання її потребує особливої обе­
реж ності. При отруєнні необхідно
негайно викликати ш видку доп о­
могу, а потерпілом у надати перш у
д о п о м о гу .'
204
В'ЯЗ ГЛАДЕНЬКИЙ
ильм гладкий
Ulmus laevis; синонім — U. реdunculata —
дерево родини в'язових заввишки
15—ЗО м. М ає товстий стовбур,
вкритий буро-коричневою корою.
Крона ш ирокоциліндрична, вгорі
заокруглена; гілки спрямовані
вгору під гострим кутом. М олоді
пагони опуш ені, блискучі, черво­
нувато-бурі. Листки чергові, дво­
рядні, цілісні, яйцевидні або
овальні, з нерівнобоко-серцевид­
ною основою, пилчасті; зверху го­
лі, зісподу — опушені. Квітки д в о ­
статеві, неправильні, з простою
дзвониковидною
коричнюватою
8-лопатевою оцвітиною, у густих
бічних пучках. П лід — крилатка,
з густовійчастим краєм крила.
Ц віте у квітні — червні.
Пош ирення. Росте розсіяно по
всій території України в ш ироко­
листяних лісах.
Сировина. Використовують кору,
заготовлену навесні, і листя.
Рослина неоф іцинальна.
Х імічний склад. Л истки м істять
азотисті (15,9% ) і безазотисті
(43,9 % ) речовини, сирий ж ир
(2,9 % ), сиру клітковину (8,6 % ),
каротин (285,8 мг % ), аскорбінову
кислоту (225 мг % ) тощо; в корі є
дубильні речовини.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має крово­
спинні й протизапальні власти­
вості. В народній медицині відвар
кори всередину вживаю ть при
водянці, хронічному ревматизмі,
як протипростудний засіб; зовніш ­
ньо — як протизапальний засіб.
Настій листя використовували при
білях.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар кори (20 г на
200 мл окропу) по 1 столовій лож ці
З—4 рази на день; суміш кори в'яза
і верби козячої, бр ун ьо к берези боро­
давчастої у співвіднош енні 1 : 1 : 1
готують як відвар (4 чайні лож ки суміші
на 200 мл окропу) і п'ю ть по 1 сто­
ловій лож ці тричі на день при гарячці.
ЗОВНІШНЬО — відвар кори (20 : 200)
для примочок при опіках.
В'ЯЗІЛЬ БАРВИСТИЙ,
кучерявий горошок;
вязель пёстрый
Coronilla varia —
багаторічна трав'яниста гола або
щ етинистоволоса рослина родини
бобових, заввиш ки ЗО— 100 см.
Стебло борозенчасте, л еж аче або
висхідне, порож нисте, розгалу­
жене. Листки непарноперисті, з
5— 12 пар овальних або довгастих
листочків. Квітки двостатеві, н е­
правильні, рож еві, білі або ф іоле­
тові, у пазуш них зонтиковидних
суцвіттях, на довгих квітконосах.
П лід — біб. Цвіте у травні — ве­
ресні.
П ош ирення. Росте по всій терито­
рії України на лісових луках,
узліссях, галявинах, серед чагар­
ників, на схилах.
Сировина. Використовують траву
і насіння. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Насіння містить
глікозиди (коронізид, коронілін),
вуглевод стахіозу, ж ирну олію,
насичені ж ирні кислоти, сечову
кислоту; у траві є коронілін, псевдокумарин, дубильні речовини,
аскорбінова кислота (27,5 мг % )
і каротин (2,6— 10,6 мг % ).
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Виділений з насіння
глікозид коронізид має х арак тер­
ну для серцевих глікозидів карді­
отонічну дію. В народній медицині
В. б. використовую ть при набря­
ках, як серцевий і сечогінний за­
сіб та як засіб від кривавого
проносу. Зовніш ньо свіж е потов­
чене листя використовую ть при
порізах як кровоспинний засіб.
Рослина отруйна!
96
206
ГАВІР —
ки (2—5 пар) ш ирокояйцевидбагаторічна трав'яниста рослина ні, надрізанопилчасті, зісподу біродини ароїдних. Те саме, щ о й аїр лоповстисті. Квітки дрібні, дво­
статеві, правильні, 5-пелюсткові
тростиновий.
(рідко 6-пелюсткові), ж овтавобілі, запашні, в густом у волотис­
тому суцвітті. Пелюстки — з дов­
гим нігтиком. П лід — листянка.
ГАВ'ЯЗЬ —
багаторічна, здебільш ого жорст- Цвіте у червні — липні.
коопуш ена рослина родини ш ор­ Пош ирення. Росте по всій тери­
стколистих. Те саме, що й живо­ торії України (на півдні трапля­
ється рідше) на вологих луках, бе­
кіст лікарський.
регах річок і болотах, у заболо­
чених лісах.
Заготівля і зберігання — усе так,
як у статті Гадю чник шестипелю­
ГАДЮЧНИК В'ЯЗОЛИСТИЙ,
стковий. Рослина неоф іцинальна.
спірея в'язолиста, таволга в'я­ Хімічний склад. Трава м істить д у ­
золиста, борошень;
бильні речовини, барвники, са ­
лабазник вязолистный
ліцилову та аскорбінову кислоти,
глікозиди
гаультерин і спіреїн.
Filipendula ulmaria, синонім
У всіх частинах рослини є мети­
Spiraea ulmaria —
багаторічна трав'яниста рослина лово-саліцилова еф ірна олія.
родини розових. Має повзуче Ф армакологічні властивості і ви­
дерев'янисте кореневищ е
без користання. Рослина має пото­
бульб. Стебло 50—200 см зав­ гінні, сечогінні, протизапальні,
вишки, прямостояче, нерозгалу- анальгетичні та протиревматичні
ж ене, облистнене. Листки пере- властивості. Внутрішньо у вигляді
ривчасто-перисті; бокові листоч­ настоїв чи відварів трави або к о­
ріння (коріння активніш е за дією)
Г. в. використовую ть як потогін­
ний засіб при грипі й підвищ е­
207_________________
208_________________
ній тем пературі, подагрі, ревм а­
тизмі, істеричних
припадках,
сильних болях у ш лунку і кишках,
щ о супроводяться запаленнями,
при геморої, як сечогінний засіб
при хворобах сечового міхура
і нирок та як загальнозміцню ю чий
засіб при катарі верхніх ди халь­
них ш ляхів. Ефективним є вж и­
вання препаратів Г. в. всередину
і при лікуванні захворю вань ш кі­
ри. Настій трави, крім того, іноді
використовую ть при головному
болі, задиш ці, серцевих хворобах,
діареї, ди зентерії та як проти­
глисний засіб. Зовніш ньо препа­
рати Г. в. (сік, відвари, мазі) вико­
ристовую ть при лікуванні ран,
виразок і ф урункулів, при білях
і укусах зм ій або скаж ен их тва­
рин. Д ля проф ілактичних цілей
рослину використовую ть і в хар­
чуванні: м олоде листя, пагони та
коріння — для заправки
супів,
борщ ів і салатів; квітки — як за­
варку до чаю (суміш сухих квіток
Г. в. і пелю сток шипшини у спів­
віднош енні 10 : 1).
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна
л ож ка сухої подрібненої трави на
склянку окропу) випити за день рів­
ними порціями; відвар (5 г сухого по­
дрібненого коріння на 200 мл окропу)
по 1 столовій лож ці 3—4 рази на день;
4 лож ки суміш і квіток Г. в., листя м уч­
н и ц і звичайної, трави остудника голо­
го, хвоща польового і спориш у звичай­
ного, кукурудзяних приймочок, луш ­
пиння квасолі, кореня бузини трав'я­
нистої, березових бруньок і пелюсток
волош ки синьої у співвіднош енні 1 : 1,5
: 1 : 1 : 1 : 1,5 : 1,5 : 1,5 : 1,5 : 1 з вечо­
ра заливають 1 л сирої води, вранці
ки п ’ятять 5— 10 хв, напарюють ЗО хв,
процідж ую ть і випивають теплим про­
тягом дня за 6—7 прийомів при запаль­
них процесах у сечових органах, набря­
ках, поліартриті й подагрі; 6 столових
лож ок суміші квіток Г. в., трави кропиви
дводом ної або кропиви жалкої і звіро­
бою звичайного у співвіднош енні 1: 1 : 1
напарюють у термосі, процідж ую ть і
випивають протягом дня за 4—5 при­
йомів при сильних болях у шлунку.
ЗОВНІШНЬО — мазь (порошок коріння
Г. в. і вершкове масло у співвіднош ен­
ні 1 : 5 або порошок коріння Г. в., вазе­
лін і ланолін у співвіднош енні 1 : 2 : 1
за об'ємом) для зм азувань ураж е­
них місць при запальних дерматозах
і для розтирань при ревматизмі; суміш
коріння Г. в. і гірчака зміїного у співвід­
ношенні 1 : 1 готують як відвар (40 г
суміш і на 2 л окропу) для промивання
гнійних ран, для спринцювань при
білях, для клізм при проносах та для
примочок до ран, виразок, ф істул і
97
209
ГАДЮЧНИК ЗВИЧАЙНИЙ,
гадючник шестипелюстковий;
лабазник шестилепестный
Filipendula vulgaris, синонім
F. hexapetala —
багаторічна трав'яниста рослина
родини розових. Має тонке к о р е­
невищ е з веретеновидними або
майж е кулястими бульбами. Стеб­
ло ЗО—80 см заввишки, прям о­
стояче, нерозгалуж ене, облистнене. Листки переривчасто-перисторозсічені; бокові листочки ви­
довж ені, глибоконадрізані. Стеб­
лові листки чергові, з великими
прилистками. Квітки дрібні, дво­
статеві, правильні, 6-пелюсткові,
білі, іноді рож еві, в кінцевій ба­
гатоквітковій щитовидній волоті.
Плід — листянка. Цвіте у черв­
ні — липні.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України (крім Карпат).
Заготівля і ' зберігання. Викори­
стовую ть траву, зібрану під час
цвітіння рослини і кореневищ а
з коренями, які заготовляю ть
восени (вересень — ж овтень) або
рано навесні (квітень). Викопані
кореневищ а і корені миють х о ­
лодною водою, розрізаю ть на кус­
ки (10— 15 см) і суш ать під наме­
том або на горищі. Строк при­
датності — 3 роки. Аптеки сиро­
вину не відпускають.
Хімічний склад. Усі частини р о ­
слини містять дубильні речовини
(14—36 % ) і глікозид гаультерин
(близько 0,03 % ). В коренях, крім
цього, є крохмаль, а в траві —
аскорбінова кислота, ефірна олія
і флавонова сполука гіперин.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати Г. з. мають
в'яж учі, сечогінні, потогінні, де­
зинфікую чі та кровоспинні влас­
тивості. Корені рослини входять
до складу мікстури М. Здренко,
яку вж иваю ть при папіломатозі
сечового міхура, анацидному га­
стриті, виразці ш лунку та гемо­
рої. У вигляді настоїв або відварів
Г. з. використовую ть при запа­
леннях слизових оболонок шлунково-киш кового тракту, нирок
і сечовивідних шляхів, при не­
ф ролітіазі, подагрі, ревматизмі,
епілепсії, серцевій недостатнос­
ті з декомпенсацією , геморої,
маткових кровотечах, білях і за­
хворюваннях ш кіри (свербіння).
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій бульбокоренів
(1 столова лож ка подрібнених бульбо­
коренів на 200 мл окропу, нагрівають
на водяній бані 10 хв, настоюють 2 го­
дини) по 1 столовій лож ці 4 рази на
день; настій трави з квітками (1 столо­
ва лож ка подрібненої сировини на 0,5 л
окропу, настоюють у термосі одну ніч)
по чверті склянки 4 рази на день;
настойку (1:10, на ЗО % -ному спирті
або горілці) по ЗО мл тричі на день
при гастритах і гінекологічних захво­
рюваннях.
ЗОВНІШНЬО — відвар (10 г коренів на
1 л води) для обмивань.
210
ГАДЮЧНИК
ШЕСТИПЕЛЮСТКОВИЙ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини розових. Те саме, що й га­
дю чник звичайний.
2П
ГАМАМЁЛ1С ВІРГІНСЬКИЙ,
горіх відьмин, зимоцвіт, ча­
рівна ліщина;
гамамелис виргинский
Hamamelis virginiana —
невелике (до 7 м заввишки) дерево
або кущ родини гамамелідових.
Загальним виглядом рослина схо­
ж а на ліщину. Стовбур викривле­
ний, гілки вилчасто розгалуж ені;
кора коричнева, гладенька. Лист­
ки чергові, яйцевидні, короткоче­
решкові, при основі нерівнобокі,
по краю виїм часто-зубчасті, з
рано опадаючими прилистками.
Квітки
правильні,
двостатеві,
чотиричленні, зібрані пучками
в пазухах листків; чашолистки
ясно-ж овтаво-коричневі, зовні по­
встисті, до 3 мм завдовжки;
пелюстки
ясно-жовті,
лінійні,
1,5—2 см завдовж ки. П лід —
коробочка. Цвіте у вересні —
жовтні, коли починає опадати
листя. Плоди дозріваю ть наступ­
ної осені.
Поширення. Походить з П івнічної
Америки. На території України
гамамеліс віргінський вирощ ують
у ботанічних садах і парках
як декоративну рослину.
Заготівля і зОерігання. Д ля виго­
товлення ліків використовую ть
листя (Folium Ham am elidis) і кору
(Cortex Ham am elidis), які збира­
ють восени. Листя суш ать у про­
вітрюваних приміщ еннях, час від
часу переміш уючи. Кору суш ать
просто неба, навіть на сонці, або
в сушарці при тем пературі до 50°.
Частину сировини використову­
ють свіж ою для виготовлення
екстрактів і гомеопатичних пре­
паратів. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Листя рослини
містить 3 % р-гамамелітаніну —
специфічної дубильної речовини
глікозидного характеру та інших
танідів, 12 % дигалол-гексози,
холін (0,2 % ), сапонін, сескві­
терпен, леукодельф інін, леукоціанідин, віск, фітостерин, галусову та хінну кислоти, іонон,
гамамелін, гамамелідин, гамамелозу, похідні кверцетину, кем п­
феролу і мірицетину, 0,5 % еф ір ­
ної олії, в якій є сафрол та ефіри.
В корі є 1—3 % гамам елітаніну та
інших дубильних речовин, дигалол-гексоза,
ф лобафени,
ж ир
(0,6 % ), ефірна олія (0,5 % ) і гама­
мелін (16 % ).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Препарати з листя
і кори Г. в. проявляю ть в'яж учу,
бактеріостатичну і судинозву­
ж увальну дію. їх використо­
вують при варикозном у розш ирен­
ні вен, геморої, ф лебітах, для л іку ­
вання ран і при травматичних
уш кодж еннях ш кіри (в останньо­
му випадку Г. в. є повноцінним за ­
мінником арніки гірської), .для
зупинення носових і внутріш ­
ніх кровотеч. При тих самих по­
казниках, а також при емф ізем і
легень препарати Г. в. викорис­
товую ть у гомеопатії. Росли­
на оф іцинальна в США і більш ості
європейських країн,
де
вхо­
дить до складу багатьох препара­
тів, у тому числі косметичних.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар (10 г кори і ли­
стя, взятих порівну, на 200 мл окро­
пу, варити 2 хвилини) п’ють щодня по
1 склянці ковтками при флебітах.
Передозування спричинює зниж ення
артеріального тиску, олігурію, при­
скорене дихання, непрохідність кишеч­
ника.
ЗОВНІШНЬО — відвар кори і листя
(готують, як у попередньому прописі)
для компресів при травматичних уш код­
ж еннях шкіри; порошок кори Г. в.
застосовую ть як присипку при догляді
за немовлятами та від сонячних опіків.
98
212
ГАНУС —
ву
(0,5
мг% )
кислоти,
віта­
однорічна трав'яниста опушена мін Вб (0,13 мг% ), рибофлавін,
значну
к ількість
м і­
рослина родини селерових (зон­ тіамін,
речовин
(калій —
тичних). Те саме, що й аніс з в и ­ неральних
170
мг%
,
залізо
—
100,
м
ідь
—
180,
чайний.
фтор — 86, цинк — 240 мкг/100 г,
кальцій, фосфор). Д о складу на­
213_____________________ сіння
входять
жирна
олія
(бли зько 20 % ), ф ітостерин к укур ­
ГАРБУЗ ЗВИЧАЙНИЙ,
бітол, смолисті речовини, орга­
гарбуз столовий, кабак;
нічні кислоти, вітаміни групи В,
тыква обыкновенная
аскорбінова кислота.
Cucurbita p epo —
Фармакологічні властивості і ви­
насіння
однорічна однодомна трав'яниста користання. Гарбузове
сланка рослина родини гар б узо ­ виявляє гельм ін тогін ну дію і ви­
вих. Ст еб л о шорсткоопуш ене, ши­ користовується як засіб проти
пувате, лазяче, з розгалуж еним и стьож кових і круглих глистів.
вусиками, 3— 10 м завдовжки. За активністю воно поступається
Листки великі, серцевидні, шор- д р іо п т ер и с у ч о л о в і ч о м у , але має
сткоопуш ені, 5-лопатеві; лопаті перевагу в тому, що не виявляє
гострі, відокремлені одна від од­ токсичного впливу на організм,
ної виразними тупими виїмками. і том у його можна призначати д і­
Квітки одностатеві, одиничні, па­ тям, хворим п охи лого віку і вагіт­
зушні;
віночок
п'ятир озділь­ ним. Лікування гарбузовим на­
ний, жовтогарячий. Квітконіжки сінням, щ об позбутися стьож к о­
тичинкових
квіток
тупоп'яти- вих глистів, має свої о со б ли ­
гранні. П л і д ягодоподібний, вели­ вості. За 2 дні до його початку
кий, кулястий або видовжений. н еобхідно щоранку ставити к л із­
Цвіте протягом червня — серпня. му, а напередодні увечері прий­
Поширення. Д ико росте в троп іч­ няти сольове проносне. Н аступ­
ній Америці. На Україні вирощ у­ ного дня натщесерце вживають
ють як харчову та корм ову к у л ь ­ приготовлені з гарбузового на­
тури.
сіння ліки. П еред вживанням
Заготівля і зберігання. В науко­ насіння очищають від лушпиння,
вій медицині використовують на­ слідкую чи за тим, щоб сіро-зелена
сіння (Seminis Cucurbitae d eco r­ шкірочка залишалася на насінні,
ticati), в народній — м ’якуш плода розтирають у ступці з водою або
і п л о д о н і ж к и . Насіння відпускає­ м олоком до утворення кашки, д о ­
ться аптеками. Заготовляють- й о ­ дають півсклянки цукру, м еду або
го із зріли х плодів. Строк при­ варення і споживаюсь леж ачи
датності насіння — один рік.
протягом двох годин невеличкими
Хімічний склад. П лоди містять порціями (для доросли х потрібно
цукри (глю коза, фруктоза, са­ 300 г насіння, дітям віком 3— 4 р о­
хароза), органічні кислоти (пе­ ки — 75 г,
дітям
5— 7 років —
реважно яблучна), каротин (до 100 г, 8— 10 р о к ів — 150 г, 10—
6 мг% ), аскорбінову (8— 20 мг% ), 15 років — 200— 250 г). Ч ерез 3—
ф олієву (14 мкг/100 г), пантотенову (0,4 м г% ) та нікотино­
4 години після прийому остан­
ньої порції приймають проносне,
а через півгодини обов'язково
ставлять клізм у. У поєднанні з ін­
шим*: лікарськими рослинами і
конопляним сім'ям гарбузове на­
сіння використовується в народ­
ній медицині при захворюваннях
нирок і сечовивідних
шляхів,
зокрема, при появі крові в сечі,
а також при затримці сечі вна­
с лідок спазматичних явищ. Вико­
ристовую ть гарбузове насіння і
як сечогінний засіб (їдять 2— З
склянки насіння за день). М 'якуш
гарбуза використовують як с еч о ­
гінний, жовчогінний та п о сла блю ­
ючий засіб. Вживання м'якуша
(сирого по 0,5 кг, вареного або
печеного по 1,5— 2 кг за день)
показане при хронічних запорах,
хворобах серця, щ о супроводять­
ся набряками, подагрі, хрон іч­
них формах пієлонеф риту і х о л е ­
циститу, при хронічних колітах
і ентероколітах у стадії нер ізк о­
го загострення. С і к з м'якуша
гарбуза п'ю ть при блю ванні у ва­
гітних, він заспокоює, покращує
сон. Зовнішньо м'якуш викори­
стовую ть при опіках, для л ік у ­
вання екзем та запальних вогнищ
на шкірі, як фітотерапевтичний
засіб у косметиці. Відвар гар бу­
зових черешків (хвостиків) має
діуретичн у здатність і реком ен­
дується при ниркових та серц е­
вих захворюваннях з набряками,
при гіпертонічній хворобі, п ор у­
шенні обм ін у речовин. Відваром
гарбузових квіток лік ую ть гнійні
рани.
Лікарські формн і застосування.
В Н У Т Р ІШ Н Ь О — очищ ене сире н асін ­
ня
з
с ір о -зелен о ю
ш кірочкою
для
д егельм інтації та п роф ілак тики різних
стьож кових глистів і як сечогінний
засіб (способи застосування і дози
99
214
див. у розділі «Ф армакологічні влас­
тивості і використання»); сік м'якуш а
по 2 столові лож ки три рази на день
як сечогінний засіб або по 1 склянці
З рази на день при хворобах печінки
1 нирок; відвар череш ків (20 г на 400 мл
окропу) по півсклянки 4 рази на день;
2 склянки суміші насіння Г. з. і коно­
пляного сім'я, взятих порівну, готують
як ем ульсію на трьох склянках окропу
(розтирають у ступці і при постійному
переміш уванні доливають окріп, про­
ціджують) і випивають за день рівними
порціями; 4 столові лож ки суміші гар­
бузового насіння (20 г), конопляного
сім ’я (20 г), листя ожини сизої (20 г),
квіток ли п и серцелистої (20 г), бузи ни
чорної (20 г), ромашки лікарської (10 г),
трави звіробою звичайного (20 г) і на­
сіння льо н у звичайного (20 г) заварю ­
ють 0,5 л окропу, настоюють одну
годину і випивають за день за 4 при­
йоми.
ЗОВНІШНЬО — м'якуш накладають на
ураж ені ділянки шкіри; маска на
обличчя при сухості шкіри (H yposteatosis cutis): 2 столові лож ки вареного
м’якуша Г. з. старанно змішують
3 1 столовою лож кою оливкової або
мигдальної олії і одерж ану суміш на­
носять на обличчя; через 20 хвилин
змивають теплою водою, а потім од­
разу ж холодною.
216
ГВОЗДИКА
ДЕЛЬТОВИДНА
однорічна однодомна трав'яниста гвоздика дельтовидная
сланка рослина родини гарбузо­ Dianthus deltoides —
ГАРБУЗ СТОЛОВИЙ —
вих. Те саме, що й гарбуз з в и ­ багаторічна сизувата або зелена
чайний.
трав'яниста рослина родини гво­
здикових. Має тонке повзуче
кореневищ е, яке утворює* дер­
нинки з квітконосних і неплід­
них пагонів. Стебло висхідне, з
ГАРМАЛА ЗВИЧАЙНА,
коротким ш орстким опуш енням,
могильник степовий;
10—40 см заввишки. Листки су­
гармала обыкновенная
противні, по краях і середній
Peganum harmala —
ж илці ш орстковолосисті, тупі;
багаторічна трав'яниста гола ро­ н и ж н і — д о в г а с т о л о п а т к о в и д н і,
слина родини паролистових. Має верхні — лінійні. Квітки правиль­
міцне багатоголове кореневищ е. ні, двостатеві, одиничні, рідше —
Стебла розкидисті, борозенчас­ по дві — три, 5-пелю сткові. П е­
ті, 20—70 см заввишки. Листки люстки зубчасті, червоні, з кіль­
глибоко 3—5-роздільні, з цілісни­ цем пурпурових плям. П лід —
ми або двічі-тричіроздільними коробочка. Цвіте у червні —
лінійними загостреними частка­ вересні.
ми. Квітки двостатеві, правильні, Поширення. Росте по всій тери то­
жовтаві, одиничні, на товстува­ рії України в мішаних лісах,
тих ніж ках, супротивних лист­ на луках, лісових галявинах і у з­
кам. П лід — коробочка. Цвіте у ліссях.
травні — липні.
Поширення. Росте на степах, т о ­ Сировина. Використовують тра­
локах і забур'янених місцях у С те­ ву, зібрану під час цвітіння рос­
лини. Рослина неоф іцинальна.
пу (на Присивашш і і в Криму).
склад. Рослина містить
Сировина. Використовують траву, Хімічний
зібрану під час цвітіння рослини, сапоніни, кумарини, флавоноїди,
аскорбінову кислоту, сліди ал к а­
і насіння. Аптеки сировину не лоїдів.
відпускають.
Фармакологічні властивості і виХімічний склад. Усі частини рос­ користання.Рослина
має крово­
лини містять алкалоїди, до скл а­
ду яких входять гармалін, гармін спинні, знеболюючі й протиза­
пальні
властивості.
Використо­
і пеганін. У насінні, крім цього,
є ж ирна олія (до 14,25 % ), барв­ вують при маткових і гем орої­
дальних кровотечах, при ревм а­
ники та інші речовини.
тизмі та алергії.
215_________________
Фармакологічні властивості і ви­
формн І застосування.
користання. А лкалоїд гармін у Лікарські
вигляді хлористоводневої солі ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 сто­
лова лож ка трави на 200 мл окропу)
використовували для лікування по столовій лож ці 3 рази на день.
наслідків епідемічного енцеф а­
літу, при паркінсонізмі. А лкало­
їд пеганін має гіпотензивні й
ж овчогінні властивості, а також
властивості, які тонізую ть сер­
цеву діяльність. П репарат п е­
ганін гідрохлорид дозволено як
антихолінестеразний засіб при
міопатії й міастенії, а також
як послаблю ючий засіб при запо­
рах і атонії киш ечника. В народній
медицині препаратами з трави
Г. з. лікую ть простуду, малярію,
неврастенію, епілептичні припад­
ки, безсоння, хвороби ж ін очої
статевої сф ери та різні р озл а­
ди ш лунково-киш кового тракту.
Ванни з трави Г. з. реком ендую ть
при ревматизмі, корості та інших
захворю ваннях шкіри. Насіння
використовую ть як потогінний
1 антигельмінтний засіб.
Лікарські формн 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — насіння по 10— 15 н а­
сінин 2—3 рази на день; чайну лож ку
сухої подрібненої трави заварюють
2 склянками окропу і п ’ють по столо­
вій лож ці 3 рази на день.
100
217
218
ГВОЗДИКА РІЗНОБАРВНА
гвоздика разноцветная
Dianthus versicolor —
ГЕМОРОЙНА ТРАВА —
являють в 'яж уч у дію. В народній
однорічна трав'яниста темно-зе- медицині їх використовую ть при
лена рослина родини гречкових. легеневих кровотечах, гастритах
і хронічних ентероколітах, при
багаторічна трав'яниста опушена Те саме, що й гірчак шорсткий.
дизентерії та розладах травлен­
рослина родини гвоздикових. Сте­
ня, які супроводяться прон оса­
бла численні, висхідні, 20—50 см
ми. Відварами трави полощ уть
заввишки. Листки супротивні, лігорло при ангінах, промивають
нійнЬ-ланцетні,
цілокраї,
2— ГЕРАНЬ БОЛОТНА
гнійні рани.
7 мм завширшки. Квітки правиль­ герань болотная
Лікарські форми і застосування. На­
ні, двостатеві, розміщені по­ Geronium palustre —
стій трави (2 чайні лож ки сухої трави
одинці на верхівках стебла та багаторічна трав'яниста росли­ на 2 склянки холодної води, настою­
його гілок, 5-пелюсткові; п е ­ на родини геранієвих. Стебло 40— ють 8 годин) по 1 столовій (дітям —
люстки зубчасті, зісподу зеле­ 70 см заввишки, прямостояче, по 1 чайній) лож ці кож ні 2 години;
наві, зверху рож ево-пурпурові. вкрите ж орсткими відхиленими настойку трави (у співвіднош енні 1:10,
горілці) по 20 крапель при болях
П лід — коробочка. Цвіте у черв­ простими волосками. Листки п 'я ­ на
у серці.
ні — серпні.
тикутні: нижні — в прикореневій
Пош ирення. За даними, які по­ розетці,
пальчасто-5-7-роздільтребую ть перевірки, трапляється ні; верхні — трироздільні. Квітки
в північних районах Ворошилов- правильні, двостатеві, 5-пелюстградської області на степах і к а­ кові, фіолетово-червоні, рідше — ГЕРАНЬ
м'янистих схилах.
пурпурові, в пазуш них зонтиках. ВЕЛИКОКОРЕНЕВЙЩНА
Сировина. Використовують траву, Плід сухий, розпадається на 5 од­ герань крупнокорневищная
заготовлену під час цвітіння нонасінних часток. Цвіте у лип­ Geranium macrorrhizum —
рослини. Рослина неоф іцинальна. ні — вересні.
багаторічна трав'яниста кошлаХімічний склад. Трава Г. р. мі­ Поширення. Т рапляється в л ісо ­ тозалозиста, з сильним приємним
стить
сапоніни
і
ал кал о ї­ вих районах і зрідка — на півно­ запахом рослина родини гераніє­
ди (0,07 % ).
чі Л ісостепу на болотах і во­ вих. Стебло прямостояче, 20—
Ф арм акологічні властивості і ви­ логих луках.
40 см заввишки, вгорі розгалу­
користання. Рослина проявляє Сировина. Використовують тра­ жене. К ореневищ е довге і міцне,
кровоспинні, спазмолітичні, зн е­ ву, зібрану під час цвітіння рос­ до 1 см завтовш ки, горизонталь­
болюючі, протизапальні, анти­ лини. Рослина неоф іцинальна.
не, розташ оване близько до п о­
токсичні, в'яж учі та сечогінні Хімічний склад. Трава Г. б. мі­ верхні грунту, вкрите залиш ками
властивості. Найчастіш е її вико­ стить дубильні речовини та ас­ тогорічних листків. П рикорене­
ристовую ть як засіб, що підвищує корбінову кислоту.
ві листки довгочереш кові, в р о ­
тонус матки, регулю є місячні, Ф армакологічні властивості і ви­ зетці,
пальчасто-5—7-роздільні;
зупиняє маткові, гемороїдальні користання. Препарати Г. б. ви­ верхні — сидячі, супротивні, трий інші внутріш ні кровотечі, та як
абортивний засіб. Інколи її вико­
ристовували при проносах, про­
студі (як потогінний засіб), ^при
укусах скаж ених тварин, а також
при епілепсії, еклампсії та інших
судомах.
219
220
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШ НЬО— настій трави (1 столо­
ва лож ка подрібненої трави на 200 мл
окропу, настоюють 2 години) по 1 сто­
ловій лож ці тричі на день; рідкий
екстракт (25 г трави на 200 мл окропу,
ви їарюють наполовину) по 1 чайній
лож ці тричі на день; настій трави
на прованській олії (у співвідношенні
1:10, настоюють 8 днів, віджимають)
по 5— 10 крапель тричі на день.
101
роздільні. Квітки правильні, д во­
статеві 5-пелюсткові, зібрані по
2 на довгих квітконосах; п е лю ­
стки 13— 15 мм завдовжки, р о ж е ­
во-фіолетові, криваво-червоні або
блідо-рож еві, тичинки в 2—2,5
рази довші за чаш ечку. Плід —
коробочка, що розпадається на
5 однонасінних часток. Цвіте
у червні — липні.
Пош ирення. Рослина трап л яєть­
ся зрідка на кам 'янистих місцях
у передгір'ях та в гірськом у п о ­
ясі Карпат. Подекуди вирощують
як декоративну запаш ну росли­
ну, іноді вона дичавіє (Крим,
М олдавія).
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовую ть
свіж е листя (Folia G eranii macrorrhizi) і кореневищ а (Rhizoma
Geranii m acrorrhizi). Листя заго­
товляю ть під час цвітіння росли­
ни (зрізую ть усю надземну ч а ­
стину, а потім обривають листя).
О дночасно з травою мож на зб и ­
рати й кореневищ а, які також
використовую ть свіж ими (сухі
йдуть для фарбування вовни
в коричневий колір). Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Листя містить
ф лавоноїди, флобафени, до 0,1 %
еф ірної олії, в складі якої є сексвітерпенові вуглеводи, кетони
і спирти, зокрема, гермакрол (50—
67 % ), борнеол, гераніол, карвакрол, цитронелол, терпінолен,
цимол, куркум ен і селінен. У всіх
частинах рослини є дубильні
речовини (в корінні їх до 16 % ).
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Герань великокореневищна має в'яж учі властиво­
сті (танін), зниж ує тиск крові
(флобафени), впливає на роботу
серця (флавоноїди). В народній
медицині рослину використову­
ють при ш лункових розладах
і діареї, а зовніш ньо — для ванн
при епілепсії, припливі крові
до голови, при паралічу лицьово­
го нерва і болях у попереку, для
компресів при катаракті, запаль­
них захворю ваннях шкіри та ва­
рикозному розш иренні вен. Сві­
ж е подрібнене листя приклада­
ють на рани й варикозні вени.
Ефірну олію різнобічно викори­
стовую ть у парфю мерній про­
мисловості.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку з свіжого
листя (3 столові лож ки сировини
на 100 г спирту, настоюють 3 доби
в темному місці) п’ють по 20 крапель
у лож ці води вранці натщ есерце і вве­
чері перед сном при підвищеному
кров'яному тиску; 2 чайні лож ки по­
дрібнених свіж их кореневищ настою­
ють 8 годин на склянці холодної
кип'яченої води, процідж ую ть і випи­
вають за день рівними порціями
при діареї.
ЗОВНІШНЬО — холодний настій (мацерат) свіж их кореневищ (готують, як
у попередньому прописі) для ком ­
пресів.
ГЕРАНЬ КРИВАВО-ЧЕРВОНА
герань кровяно-красная
Geronium sanguineum —
багаторічна трав'яниста відстовбурченоволосиста рослина р о ­
дини геранієвих. Має товсте зде­
р ев'яніле кореневищ е. Стебло від
основи
розгалуж ене,
рідше —
просте, леж аче або висхідне,
25—50 см заввишки.
Листки
нирковидні або округлі, пальчастороздільні, з ш ироко надрі­
заними сегментами на 3 і більш е
лінійних часток. Квітки правиль­
ні, двостатеві, 5-пелюсткові, кри­
ваво-червоні, одиничні, на дов­
гих квітконіжках. Плід сухий,
розпадається на 5 однонасінних
часток.
Пош ирення. Росте в усіх лісових
і лісостепових районах, у гірсько­
му Криму, рідш е — в степових
районах по чагарниках, у лісах.
Заготівля і зберігання. Вико­
ристовую ть траву і корені. Траву
заготовляю ть під час цвітіння
рослини, корені — восени, після
дозрівання плодів. Сухих коре­
нів виходить 20 %. Зберігаю ть
готову сировину в сухих примі­
щеннях. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Н адземна частина
рослини містить аскорбінову кис­
лоту, каротин, гіркі і слизисті ре­
човини; корені — галову кислоту,
гераніїн (3 % ). У всіх частин ах
рослини знайдено дубильні й см о­
листі речовини.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Н аявність у росли­
ні дубильних речовин зумовлю є
її в'яж уч і й протизапальні власти­
вості, що робить ефективним ви­
користання Г. к. при запальних
захворюваннях киш ечника. Н а­
стій трави у вигляді полоскань
виявляє позитивну дію при запа­
леннях слизової оболонки верх­
ніх дихальних ш ляхів. Відвар к о ­
реневищ а з корінням використо­
вували в народній медицині як
протипухлинний засіб і в дер­
матології.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна
лож ка трави на 200 мл холодної води,
довести до кипіння, настояти в закритій
посудині 2 години) по 1 столовій ложці
через кож ні 2 години.
ЗОВНІШНЬО — настій трави застосо­
вують для полоскань; настій кореневищ
(2 чайні лож ки на 2 склянки холодної
води, настоюють 8 годин) — для ком пре­
сів при алергічних дерматитах; відвар
кореневищ (2 столові лож ки на 1 л окро­
пу, кип'ятять 10 хв, проціджують) за ­
стосовують теплим для примочок при
тріщинах заднього проходу (Fissura
ani).
102
222
223
224
ГЕРАНЬ ЛІСОВА
герань лесная
ГЕРАНЬ ЛУЧНА
герань луговая
ГЕРАНЬ РОБЕРТОВА
герань Роберта
Geronium sylvaticum —
Geronium pratense —
Geronium robertianum —
багаторічна трав'яниста опуш ена
рослина родини геранієвих. Має
товсте здерев'яніле кореневищ е.
Стебло прямостояче, вгорі щитковидно-розгалуж ене, ЗО—80 см
заввишки. Листки округло-нирковидні глибокороздільні: нижні
довгочереш кові, 7-роздільні, в
прикореневій розетці; серединні
й верхні — сидячі, відповідно 5і 3-роздільні, поділені на ром ­
бічні частки. Квітки правильні,
двостатеві, 5-пелюсткові, синьофіолетові, в щ итковидному с у ­
цвітті. Плід сухий, розпадається
на 5 однонасінних часток. Цвіте
у червні — серпні.
Пош ирення. Росте в усіх лісових
і лісостепових районах України на
луках, у лісах, по чагарниках.
Сировина. Використовують траву
і корені. Траву заготовляю ть під
час цвітіння рослини, корені —
восени або навесні. Рослина н е ­
офіцинальна.
Хімічний склад. Усі частини р о ­
слини містять дубильні речовини:
корені — 19—38 % , квітки — бли­
зько, 16,3 % . У листках є значна
кількість аскорбінової кислоти.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Екстракти Г. л. за­
леж но від дози здатні зб удж ува­
ти або пригнічувати центральну
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (2 чайні л о ж ­ нервову систему, зумовлю вати
ки сухої трави на 2 склянки холодної місцеве подразнення. В народній
води, настояти 8 годин, процідити) — медицині препарати Г. л. вико­
по 1—2 чайні лож ки кож ні 1—2 години.
ристовую ть при проносах, м атко­
вих кровотечах та епілепсії. Зов­
ніш ньо — настій або відвар вико­
ристовую ть для полоскань при
зубном у болі, для спринцювань
при гінекологічних хворобах, а
також для обмивань і компресів
при гнійничкових і виразкових
хворобах ш кіри та при екземах.
багаторічна трав'яниста рослина
родини геранієвих. Має верти­
кальне або косе, вгорі потовщ ене
кореневищ е. Стебло прямостояче,
вгорі розгалуж ене, відхиленозалозисто-волосисте, 25—60 см зав­
вишки. Листки округло-нирко­
видні, 5—7-роздільні, поділені на
ш ироко ромбічні частки, зверху
залозисто-опуш ені, зісподу опу­
шені лиш е по ж илках. Квітки пра­
вильні, двостатеві, 5-пелюсткові,
бузкові, в щ итковидному суцвітті,
зібрані по 2 на вилчасто розгалу­
ж ених квітконіжках. П лід сухий,
розпадається на 5 однонасінних
часток. Ц віте у травні — липні.
Пош ирення Трапляється в л ісо ­
вих районах і зрідка — на півночі
Л ісостепу з лісах серед кущів
і на луках.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини.
Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. У надземній
частині виявлено дубильні речо­
вини й алкалоїди.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
Г. л. використовую ть як в'яж учий
засіб при проносах, дизентерії,
гострих і хронічних ентероколі­
тах.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар (ЗО г коре­
нів або 5 столових лож ок трави
на 200—300 мл окропу) по 1 столовій
лож ці через 1—2 години при простих
і кривавих проносах, післяпологових
кровотечах, надмірних місячних; сік
свіж ої трави по 20—ЗО к рапель через
2—3 години при кровохарканні, матко­
вих і гемороїдальних кровотечах.
ЗОВНІШНЬО — відвар трави або ко­
ренів підвищ еної концентрації для
полоскань, компресів і спринцювань;
порошок трави для зупинки кровотеч.
однорічна трав'яниста рослина
родини геранієвих. Стебло пря­
мостояче, розгалуж ене, разом з
череш ками листків відстовбурчено-залозисто-волосисте,
при
основі — здебільш ого червонясте.
Листки 5-кутні, п ’ятірні або трій­
часті з вузькими глибокоперисторозсіченими
частками. Квітки
правильні, двостатеві, 5-пелю ст­
кові, у двоквіткових пазуш них
зонтиках. Пелюстки рож ево-червоні, часто з білуватими с м у ж ­
ками. П лід сухий, розпадається
на 5 однонасінних часток. Цвіте
у червні — вересні.
Пош ирення. Росте по всій тери­
торії України в мішаних лісах,
серед кущів.
Сировина. Використовують тра­
ву, зібрану під час цвітіння рос­
лини. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад, фарм акологічні
властивості і використання, л і­
карські форми і застосування —
усе так, як у статті Герань
криваво-червона.
103
225
226
227
ГИКАВКА СИВА
ГТБІСК ЇСТІВНИЙ
ГІНКГО ДВОЛОПАТЕВЕ
и к о т н и к сер ы й
бамия
Hibiscus esculentus —
гинкго двулопастный
Ginkgo biloba —
Berteroa incana —
дворічна сірувато-зелена від зір­
частих волосків рослина родини
хрестоцвітих. Стебло прям остоя­
че, розгалуж ене, 20—40 см зав­
вишки. Листки чергові, ланцетні,
цілокраї або рідкодрібнозубчасті; прикореневі — череш кові, сте­
блові —
сидячі. Квітки
дво­
статеві, правильні, білі, в довгих
гронах. Плід — стручечок. Цвіте
у травні — листопаді.
Пош ирення. Росте як б ур 'я н біля
ж ител, уздовж доріг, на полях
по всій території України.
Сировина. Використовують квіт­
ки або траву. Рослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад ще не вивчено.
Використання. В народній м еди­
цині траву Г. с. використовува­
ли при мігрені, гикавці, ядусі, б і­
лях, маткових кровотечах. Ванни
з відвару трави Г. с. вваж аю ть­
ся ефективним засобом від Схуд­
нення і судом у дітей у перші
2 роки ж иття (спазмофілія). При
проносі (особливо у дітей) р е ­
ком ендується вж ивати настій кві­
ток рослини.
однорічна трав'яниста рослина
родини мальвових. Стебло роз­
галуж ене, 1,5—2 м заввишки.
Листки довгочереш кові, серце­
видні, 3—7-лопатеві або пальчастороздільні з ш ирокоовальними
зубчастими частками. Квітки дво­
статеві, правильні, великі, оди­
ничні в пазухах листків; віночок
жовтий, при основі — з темною
плямою. П лід — коробочка, з 5—
11 гранями. Ц віте у липні —
серпні.
Поширення. Культивую ть на пів­
дні як харчову рослину.
Сировина. Споживаю ть (відваре­
ними або консервованими) моло­
ді (3—6-денні) зав'язі.
Хімічний склад. М олоді зав'язі
містять значну кількість білків,
слиз, аскорбінову кислоту (до
45 мг% ), каротин, вітаміни гру­
пи В.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має сечогін­
ні властивості. П лоди Г. ї.— цін­
ний дієтичний продукт для хворих
на гастрит і виразкову хворобу
ш лунка й дванадцятипалої кишки,
Лікарські формн і застосування. На­ їх їдять вареними або смаженими,
стій (1—2 столові лож ки квіток на використовую ть для приготування
1 склянку окропу) по 1 столовій лож ці супів і соусів, сушать, зам оро­
через кож ні 2 години.
жують, консервують.
листопадна голонасінна рослина
родини гінкгових. Дводомне д е­
рево до 25 м заввишки, релікт тре­
тинного періоду. Д осягає віку
1000 років. Листки довгочере­
шкові, ш кірясті, віялоподібні, з
віялоподібним ж илкуванням, з
однією або кільком а виїмками
по краю. Чоловічі квітки сереж ковидні, з численними тичинками;
ж іночі — на довгих ніж ках, р о з­
галуж ених на кінці на дві або
більш е гілочки, які закінчую ться
насінним зачатком. Н асіння кістянковидне, схож е на ж овту сли­
ву, з м'ясистою оболонкою . Цвіте
у травні.
Пош ирення. П оходить з Китаю.
Культивую ть у ботанічних садах і
парках як декоративну рослину.
Заготівля і зберігання. З л іку в ал ь­
ною метою використовую ть л и ­
стя і плоди. Л истя (Folia Ginkgo
bilobae) збираю ть протягом усьо­
го вегетаційного періоду і на­
віть восени. П ісля перших мо­
розів збираю ть опале насіння
(Fructus Ginkgo), ядро відок­
ремлюють від м 'ясистої оболонки
(має неприємний запах — наяв­
ність м асляної кислоти), пром ива­
ють і суш ать на реш етах при кім ­
натній тем пературі. Рослина н е о ­
фіцинальна.
Хімічний склад. Л истя містить
кемпферол, кверцетин, гінкгетин,
білобетин та інші флавоноїди;
аментоф лавон (біфлавоноїд), нонакозан, гексакозанол, пініт; ш и­
кімову, ліноленову, хінну та
гідрогінкголову кислоти; лактони,
терпени, катехіни, віск, крохмаль,
маннан, пентозан, 0-ситостерин,
ж ирну та еф ірну олії. В м 'ясистій
оболонці насіння є масляна, ва­
леріанова, пропіонова та гінкголова кислоти й деякі токсичні
104
228
речовини.
В самому
насінні
міститься до 13 % білка, 68 % к ро­
хмалю, 3 % ж ирної олії, крім того
є цукри, пентозан, аргінін, ситостерол, фітостерол, аспарагін, рафіноза, ксилан, каротин, гінкгетин, білобол та гінол. У деревині
є близько 2,5 % смоли, 5 % еф ірної
олії, до 0,5 % а-сезаміну.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. П репарати з листя
Г. д. виявляють спазмолітичну, с у ­
динорозш ирю вальну і б актеріо­
статичну дію. Експериментально й
клінічно підтверджено, що вони
прискорюють кровообіг у периф е­
ричній і мозковій ділянках і спри­
яють постачанню кисню д о них,
причому не виявляють ж одної по­
бічної дії, не впливають на
кров'яний тиск і частоту серце­
вих скорочень та дихальних актів.
Призначаю ть як активатор судин
при артеріосклеротичній ангіопатії, діабетичних уш кодж еннях
судин з загрозою гангрени, при
уш кодж еннях судин нікотином у
завзятих курців, при недостатньо­
му кровопостачанні мозку, хворо­
бі Рейно (спазми судин кінцівок),
а також при бронхіальній астмі.
Особливе значення препарати Г. д.
мають у геріатрії, бо їхня дія
починається повільно й довго
утрим ується. Інших препаратів
рослинного походж ення з такою
самою дією немає. Слід відзначи­
ти, що ці властивості листя Г. д.
в східній медицині відомі не були,
його використовували лише як
засіб від глистів та як репелент.
Ширше застосовувалося в китай­
ській традиційній медицині на­
сіння: його вживали від кашлю,
астми, туберкульозу легень (дію
підтвердж ено і клінічно), від за ­
порів і як седативний засіб,
зовніш ньо — від деяких хвороб
шкіри та як косметичний засіб
(настій в олії або вині). Сік
м 'ясистої оболонки вживали від
корости та лобкових вошей. Під­
см аж ене або варене насіння вж и­
вається в їж у, воно сприяє трав­
ленню, але спож ите у великій
кількості мож е спричинити отру­
єння. В Китаї сире насіння вва­
ж алося за протиотруту і як канцеростатик (експериментально не
підтвердж ено). Екстракт із сві­
ж ого листя Г. д. входить до складу
галенових препаратів тебоніну
(ФРН) та гінкору (Франція), які
в СРСР аптекам и не відпуска­
ються.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар (15 г сухого
листя на 200 мл води, варити 3 хвили­
ни, настоювати 10 хвилин), пити тричі
на день по третині склянки при скле­
розі судин мозку у людей похилого
віку і венозній недостатності ніг, вари­
козному розширенні вен та при геморої.
ГІРКОКАШТАН ЗВИЧАЙНИЙ, ючи тонким ш аром
к аш тан кінський
к аш тан конский
ный,
обы кновен ­
Aesculus hippocastanum —
високе (до 25 м заввишки) листо­
падне дерево родини гіркокаштанових. Листки супротивні, д о в ­
гочереш кові, пальчастоскладні, з
5—7 майж е сидячими листочками.
Квітки неправильні, білі, з черво­
ними плямочками, зібрані в п ря­
мостоячі, пірамідальні
волоті.
П лід — коробочка, вкрита вели­
кими шипами. Цвіте у травні.
Пош ирення. П оходить з Греції.
На території У країни розводять
у парках і садах як декоратив­
не дерево.
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовую ть
кору молодих гілок (Cortex A e s ­
culi hippocastani), листя (Folia
Aesculi hippocastani),
квітки
(Flores A esculi hippocastani) i
плоди (Fructus A esculi hip p o ­
castani). К ору збираю ть навесні,
розрізаю ть на куски і суш ать від­
разу після збирання на відкри­
тому повітрі або в приміщенні,
яке добре провітрю ється. Сухої
кори виходить 50 % . Квітки заго ­
товляю ть у травні. їх обш мор­
гують з грубого загального су ц ­
віття і суш ать у перший день
на сонці, а потім — під наметом
або в приміщ енні. С ухої си­
ровини виходить 16— 17 % . Листя
заготовляю ть під час цвітіння
рослини, зрізаю чи без череш ків.
Суш ать на вільному повітрі під
наметом або в приміщ енні, яке
добре провітрю ється, розстила-
228
(2—3 см).
С ухої сировини виходить 20—
22 % . Плоди збираю ть повністю
достиглими, коли вони почина­
ють падати. Суш ать їх під на­
метом або в добре провітрю ва­
ному приміщ енні при тем пера­
турі до 25°. С ухої сировини ви­
ходить 50 % . Зберігаю ть готову
продукцію в сухом у приміщенні.
Аптеки сировину не відпускають.
Плоди і листя експортую ться.
Хімічний склад. Насіння містить
кум аринові глікозиди ескулін і
фраксин, глікозиди кверцетину і
кем пферолу, тритерпеновий са­
понін есцин, ж ирну олію (5—7 % ),
білкові речовини (до 10 % ), кр о х ­
маль (до 50 % ), дубильні речовини
(близько 1 % ); у корі є ескулін,
фраксин, есцин, дубильні речо­
вини, цукри, аскорбінова кислота,
тіамін, філохінон; у листках —
глікозиди (3-монозиди кем п ф е­
ролу і кверцетину), каротиноїди
(лютеїн і віолаксантин), пектинові
речовини; квітки багаті на ф л а ­
воноїди (похідні кем пф еролу і
кверцетину), дубильні й пекти­
нові речовини та слиз.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Терапевтична дія пре­
паратів Г. з. зумовлена наявністю
в них ескуліну, ф раксину та ес­
цину, серед яких найбільш у б іо ­
логічну активність виявляє ес­
цин. Певне позитивне значення
маю ть і інші сполуки. Так, а к ­
тивність чистого есцину в 5 раз
нижча за активність есцину в су ­
міші з флавоноїдним комплексом
із Г. з. Серед галенових п р е ­
паратів, виготовлених з різних
частин рослини, найвищу актив­
105
ність (при відносно невисокій
гострій токсичності)
виявляє
спиртовий екстракт плодів. Екс­
периментально з'ясовано, що е к ­
стракт плодів Г. з. виявляє п р о ­
тизапальну і протинабрякову дію,
зменш ує в'язкість крові, має
капілярозміцню ю чі властивості,
зниж ує артеріальний тиск, нор­
малізує вміст холестерину і л е ­
цитину в крові, зменш ує ліпоїдоз
аорти і печінки. Доведено та­
кож вазотонічну, судинозвуж ую ­
чу і знеболюючу дію росли­
ни. У вітчизняній і зарубіж ній
медицині Г. з. використовую ть
для виготовлення препаратів, які
застосовую ть в основному при
різних судинних захворюваннях
та деяких інших хворобах. До
них належ ить беласкузин, вазотонін, веногал, веностазин, дес­
кузан, ескувазин, ескувіт, ескузан,
есфлазид, репарил, руфаесцин
та інші. В СРСР дозволено ви­
користовувати ескузан і есф ла­
зид. Галенові препарати Г. з.
широко використовую ться в на­
родній медицині: свіж овидавлений сік з квіток п'ють при варикоз­
ному розш иренні вен, тром б о­
флебіті, атеросклерозі та геморої;
сік квіток, законсервований спир­
том, настойку квіток або пло­
дів — при варикозном у розш и­
ренні вен і геморої; настій
кори — при тривалій діареї, м ал я­
рії, та при хронічних бронхітах
у курців; відвар ш кірки плодів —
при маткових кровотечах. У поєд­
нанні з іншими лікарськими рос­
линами Г. з. використовую ть
при гемороїдальних кровотечах,
варикозному дерматиті, подагрі,
артриті тощо. Як зовніш ній за ­
сіб використовую ть настій к о ­
ри, настойку плодів, настій шкіри
плодів та свіж е потерте листя.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — сік з квіток по 25—
ЗО крапель два рази на день; сік
з квіток, законсервований спиртом у
співвіднош енні 1:2, по 30—40 г три­
чі на день; настій кори (1 чайна
лож ка подрібненої сировини на 2 склян­
ки охолодж еної кип'яченої води, н а­
стоюють 8 годин, проціджують) по
30 мл 4 рази на день; настойку
(50 г квіток або плодів на 0,5 л
горілки) по 30—40 крапель 3—4 рази
на день; відвар шкірки плодів (5 г
подрібненої шкірки ,плодів на 200 мл
окропу, кип'ятити 15 хв) по столовій
лож ці 3 рази на день; суміш кори
(15 г), квіток липи серцелистої і
бузини чорної (по 45 г) готують
як настій (1 столова лож ка суміші
на 200 мл окропу) і п'ють по 1 склян­
ці 2 рази на день при артриті й
подагрі; столову лож ку суміші квіток
Г.з. і горобини звичайної (по 20 г)
та квіток арніки гірської (10 г) напа­
рюють 20 хв на 200 мл окропу і
п'ють по 1 склянці два рази на день
при гемороїдальних кровотечах; дві
столові лож ки суміш і плодів Г.з.,
кори берези пухнастої і кори дуба
звичайного (по 20 г), слані моху іс­
ландського і трави хвоща польового
(по 50 г), трави астрагалу солод­
колистого і коріння ожини сизої (по
100 г), коріння ревеню тангутського
і квіток цм ину піскового (по ЗО г)
варять 5 хв у 400 мл окропу, настою­
ють до охолодження, процідж ую ть і
п’ють по півсклянки 4 рази на день
при варикозному дерматиті (одночасно
корисно приймати місцеві ванни з від­
вару кореневищ дріоптерису ч олові­
чого).
ЗОВНІШНЬО — настій кори (50 г сиро­
вини на 1 л окропу, кип'ятять 15 хв,
настоюють 8 годин, проціджують) для
сидячих прохолодних ванн при гемо­
роїдальних кровотечах безпосередньо
після випорожнення (коли шишки
ще зовні) протягом 15 хвилин; відвар
кори (10 г кори на 200 мл окропу)
для холодних мікроклізмочок при ге­
мороїдальних кровотечах; відвар си­
ровини (15 г шкірки плодів на 250—
300 мл окропу, кип'ятять 10 хв)
для спринцю вання двічі на день при
маткових кровотечах у клімактеричний
період (за умови відсутності злоя­
кісних пухлин); настойку шкірки пло­
дів (40 г сировини на 1 л спирту) для
розтирань при ревматоїдному артриті;
свіж е подрібнене листя для припарок
або спиртову витяж ку з плодів (2 части­
ни плодів заливають 1 частиною го­
рілки і настоюють 15 днів) для зм а­
зувань при варикозному дерматиті.
ГІРЧАК ВУЗЛУВАТИЙ
горец узловатый,
Polygonum nodosum —
однорічна трав'яниста тем но-зе­
лена рослина родини гречкових.
Стебла підведені або висхідні,
розгалуж ені, 50— 100 см заввишки.
Листки майж е еліптичні або видовж еноланцетні, 2— 15 см зав­
довж ки і 0,1—5 см завширшки,
звуж ені в довгенький (до 3 см)
череш ок, при верхівці не відтяг­
нуті, зісподу — крап часто-залози­
сті, по середній ж илці та з кра­
їв — короткощ етинисті, зверху —
голі, без помітної плями. П іх­
ви листків (розтруби) 2—22 мм
завдовж ки, голі, з дуж е коротки ­
ми війками по краю. Квітки
двостатеві, правильні, у волоти­
стих суцвіттях на кінці стебла
та головних гілок; оцвітина блідо-рож ево-пурпурова або майже
біла, без залозок на спинці час­
ток. Плід — горішок. Цвіте у черв­
ні — вересні.
Пош ирення. Трапляється по вог­
ких луках, по берегах, нерід­
ко на м ілководді на північному
заході Полісся.
Заготівля і зберігання — усе так,
як у статті Гірчак почечуйний.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад ще не вивчено.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Цей гірчак викорис­
товується в народній медицині
на рівні з гірчаком почечуйним .
106
230
231
ГІРЧАК ЗЕМНОВОДНИЙ
горец земноводный,
Polygonum amphibium —
ГІРЧАК ЗМІЇНИЙ,
ракові шийки, змійовик;
горец змеиный,
багаторічна трав'яниста, з міц­ Polygonum bistorta —
ним розгалуж еним кореневищ ем
рослина родини гречкових. Іс ­
нує 2 форми; наземна — з пря­
мостоячим (15—50 см заввишки),
густо облистненим стеблом, опу­
шеним притиснутими щ етини­
стими волосками, з короткочереш ковими листками — і водя­
на — з плаваючими, р озгал уж е­
ними, довгими стеблами і довгочереш ковими
голими
листками.
Листки чергові, прості, від видовж еноеліптичних до лінійно-ланцетних. Квітки двостатеві, пра­
вильні, у безлистих густих ци­
ліндричних колосах на відокрем ­
лених квіткових пагонах; оцвітина
рож ева. П лід — горішок. Цвіте у
травні — червні.
Поширення. Росте майже по всій
території України (крім П олино­
вого Степу і Криму) у стоячій
і повільно текучій воді, по б о ­
лотах, озерах і берегах річок.
Заготівля і зберігання. Викори­
стовують кореневищ а, заготовле­
ні восени або навесні. Викопані
кореневищ а обтруш ую ть від зем ­
лі, звільняю ть від надземної час­
тини, миють холодною водою,
розрізаю ть на куски і суш ать
під наметами або на горищі. Ін к о ­
ли використовую ть листя, зібране
під час цвітіння рослини. Рос­
лина неоф іцинальна.
Хімічний склад слабо вивчено.
Всі частини рослини містять д у ­
бильні речовини (коріння — 18—
21,7% , листя 5— 10% ). У траві
відмічено близько 31 мг% аскор­
бінової кислоти.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має в'яж учі
й сечогінні властивості. Вико­
ристовується в народній м едици­
ні як сечогінний засіб при нир­
ковокам 'яній хворобі, а також
при подагрі, ревматизмі і як антиневралгічний засіб.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар
кореневища
(1 чайна лож ка свіж ого кореневища
з коренями на 300 мл окропу, варять
10 хв, настоюють 2 години) по пів­
склянки тричі на день; настій листя
(2 чайні лож ки сухого листя на 200 мл
окропу, настоюють 1 годину) по
півсклянки 3—4 рази на день.
багаторічна трав’яниста рослина
родини гречкових. Має дерев'ян и­
сте, змійовидновигнуте ко р е н е ви ­
ще. Стебло прямостояче, просте,
голе, ЗО— 100 см заввишки. П рико­
реневі та нижні стеблові листки —
з довгими крилатими черешками,
видовж еноланцетні або яйцевид­
но-ланцетні, при основі клиновид­
ні або серцевидні; верхні — си­
дячі, дрібні, вузькі. Квітки двоста­
теві, дрібні, блідорож еві, зібрані
на верхівці стебла в циліндричне
колосовидне суцвіття.
Плід —
тригранний горішок. Цвіте з кін­
ця травня До середини липня.
Поширення. Росте на болотах, л у ­
ках, лісових вологих галявинах
по всій території України.
Заготівля і зберігання. Д ля виго­
товлення ліків використовую ть
кореневищ а (Rhisoma B istortae),
які заготовляю ть одразу після
цвітіння рослини. їх викопують,
обтрушують, звільняю ть від сте­
бел і коріння, миють і суш ать
на сонці, в приміщ енні, яке добре
провітрю ється, або в суш арках
при тем пературі 50—60°. Сухої
сировини виходить 25 % . Строк
придатності — 6 років. Аптеки
сировину не відпускають.
Хімічний склад. Кореневище м і­
стить близько 25 % дубильних
речовин, вільну елагову і галову
кислоти, катехіни, оксим етилан­
трахінони, флавоноїди, крохм аль
(близько 26 % ), барвники та інші
речовини.
Фармакологічні властивості та
використання. Гірчак виявляє про­
тизапальну, в'яж учу, антибакте­
ріальну, кровоспинну та засп о­
кійливу дію. Є відомості, що
дубильні речовини гірчака м а­
ють протипухлинні властивості.
Галенові препарати з нього вико­
ристовую ть як в'яж учий засіб
при розладах киш ечника (само­
стійно або в поєднанні з інш и­
ми лікарським и рослинами), при
запаленні слизових оболонок і
хворобах сечового міхура. В на­
родній медицині рослину ви­
користовую ть при виразковій хво­
робі ш лунка і дванадцятипалої
кишки, проносах, дизентерії, при
каменях у ж овчному і сечо­
вому міхурах. Зовніш ньо ліки
з цієї рослини використовую ть
при запальних процесах слизової
оболонки ротової порож нини і
горла, при катаральном у стом а­
титі, гінгівіті, пародонтозі та ін­
ших захворю ваннях ротової по­
рожнини, для лікування екземи,,
застарілих ран і ф урункулів,
для спринцювань при білях у
ж інок. Кореневище гірчака вхо­
дить до складу ш л ун к о ви х чаїв,
використовується при виробни­
цтві препаратів таніальбіну і тансалу.
Лікарські
формн
і
застосування.
ВНУТРІШНЬО — порошок кореневищ
по 0,5— 1 г тричі на день при проносах
і дизентерії; відвар кореневищ (20 г
сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­
ловій лож ці 3—4 рази на день при
проносах, гострих і хронічних захворю ­
ваннях кишечника; відвар кореневищ
(20 г сировини на 1 л окропу) п'ють,
дотримуючи дієти без м'яса, солі, алко­
голю, риби і яєць по півсклянки тричі
на день при каменях у сечовому і ж о в­
чному міхурах; відвар суміші 5 г порош­
ку кореневищ гірчака і 1 чайної лож ки
насіння льо н у звичайного в 200 мл
окропу п'ють по 1 столовій лож ці через
кож ні 2 години при кровотечах внутріш ­
ніх органів.
ЗОВНІШНЬО — відвар кореневищ (20 г
сировини на 1 л окропу) для примочок,
промивань, полоскань і спринцювань;
мазь (свіжий сік кореневища!, змішаного
з смальцем у співвідношенні 1 : 2) для
лікування екземи. При тривалому вж и ­
ванні препарати гірчака спричинюють
запори.
107
232
233
ликих гемороїдальних кровоте­
ГІРЧАК ПЕРЦЕВИЙ,
водяний перець, собачий пе­ чах, при кровотечах з дрібних
судин і капілярів ш лунка й кишок.
рець;
Частіше їх використовую ть як
горец перечный
допоміж ний засіб у комплексній
Polygonum hydropiper —
терапії при маткових і внут­
ГІРЧАК ПОЧЕЧУЙНИЙ,
сорочі лапки;
горец почечуйный
Polygonum persicaria —
однорічна трав'яниста рослина
родини гречкових. Стебло пря­
мостояче, від основи розгалу­
ж ене, 20—70 см заввишки, над
осінь червоніє. Листки чергові, видовж еноланцетні, до обох країв
звуж ені, гострі або тупуваті, з
хвилястими цілісними краями;
піхви листків (розтруби) плів­
часті, червонуваті, з голим або
коротковійчастим краєм. Квітки
двостатеві, дрібні, по 2—3 в п уч­
ках, зібраних на верхівці стебла
й гілок у довгі звислі перерив­
часті колосовидні суцвіття; о ц ві­
тина рясно вкрита крапчастими
залозками, рож ева або зеленаворож ева, 4—5-роздільна. П лід —
горішок. Цвіте з липня
до
жовтня.
Поширення. Росте по берегах
річок, у канавах, на луках, у во­
логих лісах по всій території
України, крім Полинового Степу
і Криму.
Заготівля і зберігання. Д ля виго­
товлення ліків використовую ть
траву (Herba P olygoni hydropiperis), зібрану на початку цві­
тіння рослини. Зрізаю ть на ви­
соті 10— 15 см від землі. С у­
ш ать на відкритому повітрі в
затінку або на горищі, розсте­
ливши тонким шаром. С ухої
сировини виходить 20 % . Збе­
рігають у паперових мішках.
Строк придатності — 2 роки. А п­
теки відпускаю ть сировину.
Хімічний склад. Трава містить
глікозид полігопіперин, ф лаво­
ноїди (гіперозид, ізорамнетин,
кверцетин, кверцитрин, кем п ф е­
рол, рамнетин і рутин), аскорбі­
нову кислоту (до 200 мг% ), в і­
таміни К, Е і каротин, а - ситостерин, органічні кислоти (м ура­
шина, яблучна, оцтова, валеріа­
нова і галова), дубильні й см о­
листі речовини, еф ірну олію,
макро- і мікроелементи (залізо,
марганец, магній, титан, срібло
та інші).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
гірчака мають кровоспинну, зн е­
болюючу, протизапальну, засп о­
кійливу й антисептичну власти­
вості. Кровоспинна дія у них
поєднується зі здатністю стим у­
лювати скорочення м 'язів матки
подібно до такої здатності ріж­
ків, але у препаратів Г.п. ця
властивість виявляється значно
слабше. В науковій медицині п ре­
парати гірчака використовую ть
в основному як кровоспинний
засіб при м аткових кровотечах
на грунті гіпотонії матки в
результаті запалень, при поліменореї різного генезу, прй неве­
рішніх кровотечах. У поєднан­
ні з іншими лікарськими рослина­
ми Г.п. використовують при про­
носах та ентероколітах. Зовніш ­
ньо рослину використовую ть для
місцевих ванн при геморої, вуз­
луватій формі зобу, для л ік у ­
вання гнійних і гангренозних
ран, екземи, виразкц гомілки
тощо.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — екстракт гірчака пер­
цевого рідкий (Extractum Polygonii
hydropiperis fluidum ), по ЗО—40 кра­
пель 3—4 рази на день; настій
трави (20 г, або 2 столові лож ки
трави на 200 мл окропу) по третині
склянки 3—4 рази на день; настойку
трави (у співвідношенні 1:4, на го­
рілці) по ЗО—40 крапель 3—4 рази
на день; порошок висуш еної трави
по 1 г 2—3 рази на день; мазь (3 сто­
лові лож ки суміші трави гірчака пер­
цевого, квіток л ьо н к у звичайного і
кори дуба звичайного, взятих порівну,
настоюють, час від часу помішуючи,
на склянці розтопленого свинячого
сала протягом 12 годин, п роцідж у­
ють) для лікування гемороїдальних
гуль з болями і свербінням у зад­
ньому проході (добре змащений маззю
кусок марлі вводять у відхідник на
4—5 годин).
ЗОВНІШНЬО — свіж ий сік трави гірча­
ка для змащування виразки гоміл­
ки (1—2 рази на день); свіж у подріб­
нену траву прикладають до потили­
ці при неж иті або головному болі;
відвар трави (50 г трави на 400 мл
окропу) для обмивань ураж ених д і­
лянок шкіри; настій трави (повна
пригорща сухої або свіж ої трави на
2 л окропу, кип'ятять 15 хв, настою ­
ють 20 хв) для сидячих ванн три­
валістю 15 хв при геморої. ПРОТИ­
ПОКАЗАНО вживати препарати Г. п.
при гломерулонефриті.
однорічна трав'яниста рослина
родини гречкових. Стебло в ни ж ­
ній частині підведене або пря­
ме від основи, гіллясте, рідш е —
просте, ЗО— 100 см заввишки.
Листки ш ироколанцетні, посту­
пово загострені, з верхнього бо­
ку — з темно-коричневою плямою
або без неї. Л истки піхви (роз­
труби) вкриті щетинками, щ ільно
обхоплю ють стебло, по краю —
з довгими рясними війками. Квіт­
ки — в густих, недовгих колосках,
здебільш ого рож еві, рідш е — білі.
П лід — горіш ок. Цвіте з червня
до вересня.
Поширення. Росте по берегах
річок, на різних вологих місцях
по всій території України.
Заготівля і зберігання. Д ля ви­
готовлення ліків використовую ть
траву (Herba Polygoni persicaгіае), яку заготовляю ть у період
цвітіння рослини. Зрізаю ть вкриті
листям квітконосні стебла. П о­
ж овкле листя і грубі частини
стебла відкидають. Суш ать у
затінку на відкритому повітрі, в
добре провітрю ваних приміщ ен­
нях або в суш арках при тем пе­
ратурі 40—50°. С ухої сирови­
ни виходить 25—27 % . Строк
придатності — 2 роки. А птеки від­
пускаю ть сировину.
Хімічний склад. Трава містить
ф лавоноїди (авікулярин, гіперо­
зид, кверцитрин та інші), дубиль­
ні речовини (1,5% ), антраглікозиди, вітаміни (рутин, аскорбіно­
ва кислота), органічні кислоти,
0-ситостерин, слиз, флобафени,
еф ірну олію (0,05 % ), цукри тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина виявляє н іж ­
ну
232
послаблю ючу
(за
рахунок
108
234
активізації перистальтики кишеч­
ника), кровоспинну (за рахунок
підвищення зсідання та в'язкості
крові), сечогінну, протизапальну,
болетам увальн у та суд и н озв уж у­
вальну дію, тонізує м'язи матки,
посилює діяльн ість серця, ви­
являє гіпотензивний ефект. При
звуженні судин підвищення ар­
теріального тиску не спостеріга­
ється. Гал е но в і препарати Г.п.
використовують головним чином
при ускладн еном у кровотечею ге ­
морої,
особливо
у
хворих
з
атонічними запорами, при спаз­
матичних запорах. У гін е к о логіч ­
ній практиці їх призначають при
вагініті (як в'яж учий і дезин­
ф ікуючий засіб), при захворю ­
ваннях, пов'язаних з матковими
кровотечами
(гіпотонія
матки,
надмірні місячні тощ о). В народ­
ній медицині в ід вар трави вико­
ристовують для лікування ран,
виразок, лишаїв та висипів на
шкірі, ним полощ уть гор ло при
ангіні й ларингіті. С віж у потов­
чену траву прикладають до п о ­
тилиці при головном у болі. Д ля
лікування ран використовують і
свіжий сік рослини.
Лікарські форми і застосування.
В Н У Т Р ІШ Н Ь О — наст ій трави (дві сто­
лові л о ж к и трави на 200 мл окропу)
по 1 столовій л о ж ц і 3 рази на день;
н а ст о й к у трави (15 г на 200 мл го­
рілки )
по
ЗО— 40
крапель
2
рази
на день; суміш трави Г. п., з в і р о ­
бо ю з в и ч а й н о го і в о в ч у га п о л ь о в о го
(по 15 г ), листя п о д о р о ж н и к а в е л и к о г о
(10
г),
квіток
ром аш ки
л ік а р с ь к о ї
(10 г), трави х в о щ а п о л ь о в о г о і с у ­
х о ц віт у б а г н о в о г о (п о 10 г), кори к р у ­
ш и н и л а м к о ї (10 г) готують як настій
(10 г суміш і на 200 мл ок роп у) і
п'ють по третині склянки 3 рази на
день при геморої.
З О В Н ІШ Н Ь О — настій трави (1 столова
л о ж к а на 200 мл окропу) для о б ­
мивань,
п олоскань
і спринцю вань
(спринцю вання проводять 1— 2 рази на
день розчином, приготовленим ш ляхом
розведення 100 мл настою на 1 л
кип'я ченої води).
ГІРЧАК Ш ОРСТКИЙ,
геморойна трава;
горец шероховатый
Po lygon u m scabrum —
однорічна трав'яниста темно-зелена рослина родини гречкових.
Стебла ЗО— 60 см заввишки, прямі,
підведені або леж ачі, р озгалу ж е­
ні. Листки яйцевидно-ланцетні
або видовженоланцетні, к оротко­
черешкові, часто тупуваті, зіспо­
ду — з крапчастими залозками,
зверху — з чорною плямою у виг­
ляді півмісяця.
Піхви листків
часто трохи залозисті, по краю —
з дрібними війками. Квітки дво­
статеві, правильні, на помітних
квітконіжках, зібрані в к о л о со ­
видні суцвіття; оцвітина зелен а­
во-біла, зверху вкрита залозками.
Квітконоси густо вкриті ж о в ту­
ватими залозками. П л і д — г о р і ­
шок.
Цвіте у червні — жовтні.
Поширення. Росте на луках, як б у ­
р’ян на полях і на городах пе­
реважно в лісових районах У к р аї­
ни.
Заготівля і зберігання. Викори­
стовую ть траву, зібрану під час
цвітіння рослини. Суш ать під
наметом, на горищі або в при­
міщенні, яке добре провітрю єть­
ся. Зберігаю ть у с ух ом у місці.
235
ГІРЧИЦЯ Б ІЛ А
горчица белая
Sinapis alba —
однорічна трав'яниста ш орстко­
волосиста рослина родини ка­
пустяних
(хрестоцвітих). С т еб ­
л о прямостояче, вгорі галузисте,
30— 60 см заввишки. Листки з че­
решками, перисторозсічені, з надрізанозубчастими боковими част­
ками і більш ою верхньою част­
кою, що нерідко зливається з
боковими. Квітки правильні, дво­
статеві, 4-пелюсткові, жовті, з іб ­
рані в китиці. П л о д и — стручки
з шаблевидним носиком, лін ій ­
ні, циліндричні, хвилясто-горбочкуваті, відходять від стебла під
прямим кутом. Цвіте у червні —
липні.
Поширення. Росте як бур'ян у з ­
довж доріг, на полях і городах
по всій території України. Ін ­
коли вирощують як олій н у р ос­
лину.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властиво­
сті
і
використання,
лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Г ір ч иц я сарептська.
236
ГІРЧЙЦЯ С А Р Е П Т С ЬК А
Хімічний склад. Трава містить горчица сарептская
дуби льн і речовини (6 % ), окси­ Brassica juncea —
Р о с л и н а н е о ф іц и на л ь на .
метилантрахінон, галову кислоту,
листки — аскорбінову
кислоту
(до 260 мг % ).
Фарм акологічні властивості і ви­
користання.
Експериментально
доведено, що рослина виявляє
антибактеріальну активність по
відношенню до дизентерійної па­
лички Ф лекснера. В деяких зару­
біжних країнах Г. ш. використо­
вують у науковій медицині як
кровоспинний і послаблю ю чий за­
сіб при гем орої. У вітчизняній
народній медицині Г. ш. вико­
ристовують нарівні з гір ча к о м п о ­
чечуйним.
однорічна трав’яниста рослина р о ­
дини капустяних (хрестоцвітих).
С т еб л о пряме, розгалуж ене, голе,
20— 60 см заввишки. Листки на
ч е р еш к а х, зіспод у по ж илках —
з розсіяними жорсткими волоска­
ми; нижні — ліровидні, з довга­
стими боковими частками і б іл ь ­
шою овальною верхівкою, вер­
хні — ланцетні. Квітки правильні,
двостатеві, 4-пелюсткові, жовті,
зібрані в китицевидне суцвіт­
тя. П л о д и — стручки, майже ци­
ліндричні, з довгим носиком, від­
хилені від стебла. Цвіте у трав­
ні — червні.
Поширення. Розводиться і трап­
ляється здичавілою на забур'я н е­
них місцях у степовій і рідше —
в лісостеповій зонах.
Заготівля і зберігання. Д ля ви­
готовлення лік ів використовують
насіння (Semina Sinapis). Зби­
рають, коли дозрівають нижні
й серединні стручки. Рослина
в цей час набуває ж овтого к о л ь о ­
ру, а нижні листки опадають.
Зрізані рослини досуш ую ть у с н о ­
пиках, слідкую чи за тим, щоб
не пересохли і щоб не висипа­
лося насіння, а потім о б м о л о ­
чую ть і просівають на решето.
Зберігаю ть у сухих приміщеннях
з доброю вентиляцією. Аптеки
сировину не відпускають.
Хімічний склад. Насіння містить
ж ирну олію , білки, слиз і г л і­
козид синігрин, який під впли­
вом ф ерменту мирозину в при-
109
237
сутності води розкладається на
сульф ат калію, глю козу й гір­
чичну ефірну олію, яка є силь­
ним подразником шкіри. До скла­
ду ж ирної олії входять гліце­
риди ерукової, олеїнової, лінолевої, м іристинової та бегенової кислоти.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання.
Насіння
рослини
збудж ує апетит, посилює виділен­
ня ш лункового соку, має протиза­
пальні й антисептичні власти­
вості, воно входить до складу
ш лункового чаю, який вживають
для регулю вання діяльності шлунково-киш кового тракту. Насіння
Г. с. вживають і при запорі
та отруєнні опіумом (як блю вот­
не і проносне). М ісцеве засто ­
сування гірчичного порош ку (гір­
чичники, ванни, компреси, розти­
рання гірчичним спиртом тощо)
основується на спромож ності под­
разню вати ш кіру й зумовлювати,
таким чином, перерозподіл крові
(постачання оброблених гірчицею
ділянок шкіри кров'ю стає інтенсивнішим). Гірчичники викори­
стовую ть при простудних захво­
рюваннях, бронхітах, плевритах,
бронхопневмоніях, їх при клада­
ють до больових зон при неврал­
гіях і радикуліті. Д ля реф лектор­
ного впливу на функцію крово­
обігу (при гіпертонічних к ри ­
зах, загрозливому інсульті, сте­
нокардії) гірчичники прикладаю ть
на груди, потилицю, литкові м'язи,
на ділянку серця тощо. Гірчич­
ний спирт використовую ть для
розтирань при ревматизмі, ради­
куліті, невриті й простудних за­
хворю ваннях та для лікування
ознобиш ів (Perniones). Гірчичні
ванни (загальні або місцеві) прий­
маю ть при простудних захво­
рюваннях або для запобігання
їхньом у розвиткові (наприклад,
після сильного переохолодж ен­
ня).
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — насіння
вживають
натщ есерце по 10 насінин за 30 хв
до їди (щодня збільш уючи дозу, до­
водять її до 20 насінин); гірчичне
борошно вж иваю ть натщ есерце по
чверті чайної лож ечки за 30 хв
до їди (щодня збільшуючи дозу, дово­
дять її до повної чайної ложечки,
а щоб спричинити блювання й пронос
при отруєнні, борошно вж иваю ть по
1,5 г з перервами, поки не буде
досягнуто баж аних наслідків); настой­
ку гірчичного борошна на горілці (у
співвідношенні 1:10, настоюють 8 днів)
п'ю ть по 20—ЗО крапель перед їдою.
ЗОВНІШНЬО — гірчичний спирт для
розтирань і змазувань; гірчичники
на певні ділянки тіла, попередньо зм а­
щені рослинною олією (змочити теп ­
лою водою і прикласти до шкіри на
10—15 хв); гірчичні компреси (1 чайна
лож ка гірчичного порошку на склянку
теплої води) на 1— 10 хв при про­
студних захворю ваннях у дітей; ванни
загальні (200—500 г подрібненого насін­
ня або гірчичного борошна на одну
процедуру) тривалістю 20 хвилин;
ванни для ніг (кілька лож ок гірчич­
ного борошна на відро гарячої води);
2 столові лож ки суміш і потовченого
насіння Г. с. (40 г), квіток ромашки
лікарської (40 г), листя розм арину
справж нього (20 г) заливаю ть по­
ловиною літра холодної перекип'яченої
води, настоюють 20 хв, п роцідж у­
ють і використовую ть для ком пре­
сів і місцевих ванн для поліпшення
зрош ування кров'ю шкіри кінцівок;
2 столові лож ки суміші потовче­
ного насіння Г. с. (60 г) і листя иіавл іі лікарської (40 г) заливаю ть поло­
виною літра холодної перекип'яченої
води, настоюють 20 хв, процідж ую ть
і застосовують, як у попередньому
прописі.
ПРОТИПОКАЗАНО вж ивати насіння Г.
с. при запаленні нирок і туберкульозі
легень.
ГІРЧИЦЯ ЧОРНА
горчица чёрная
Brassica nigra,
napis nigra —
синонім
Si­
однорічна трав'яниста рослина ро­
дини капустяних (хрестоцвітих).
Стебло прямостояче, галузисте,
в ниж ній частині — разом з лист­
ками
розсіяноволосисте,
50—
150 см заввишки. Листки з ч е ­
решками, ліровидні, з великою
нерівномірною виїм часто-зубчас­
тою верхівковою часткою; верх­
ні листки цілокраї, ланцетні. Квіт­
ки правильні, двостатеві, 4-пелю сткові, зібрані в китицевид­
не суцвіття] пелюстки ясно-жовті,
оберненояйцевидні, 5—6 мм зав­
довж ки.
П лоди — стручки
(4гранні, притиснуті до стебла).
Цвіте протягом червня — серпня.
Пош ирення. Як дика або здичдвіла росте по всій території України
(крім К арпат і Криму) на за б у р 'я ­
нених місцях і по берегах річок.
Інколи її розводять.
Заготовля і зберігання, хімічний
склад, фарм акологічні властивос­
ті і використання, лікарські ф ор­
ми і застосування — усе так, як у
статті Гірчиця сарептська.
110
238
ГІСОП ЛІКАРСЬКИЙ
и ссо п о б ы к н о в е н н ы й
Hyssopus officinalis —
багаторічна трав'яниста дрібноопуш ена рослина родини губо­
цвітих. Стебла чотиригранні, під­
ведені, 20—50 см заввишки. Лист­
ки цілокраї, довголанцетні, до
8 мм завширш ки, до основи кли­
новидно звуж ені, без помітного
череш ка, крапчастозалозисті, з
трохи загорнутими на спідній
бік краями. Квітки неправильні,
двостатеві, яскраво-сині, іноді р о ­
жеві; суцвіття переривчастоколосовидне,
м айж е
однобічне.
П лід — з 4 горіш ків. Цвіте у черв­
ні — серпні.
Пош ирення. П оходить з П івден­
ної Європи. На Україні виро­
щують у садах і на городах
як еф іроолійну рослину. Дичавіє.
Заготівля і зберігання. Викори­
стовую ть траву (верхівки стебла
до 20 см завдовжки), зібрану під
час цвітіння рослини. Суш ать
під наметом або в приміщенні.
С ухої сировини виходить 20 %.
Зберігаю ть у сухому приміщ ен­
ні в мішках. Рослина неоф іци­
нальна.
238
239
Хімічний склад. Трава містить
еф ірну олію (0,6— 1 % ), ф лавон ої­
ди (0,9 % ), тритерпенові кисло­
ти (урсолова, олеанолова), д у ­
бильні й гіркі речовини, смоли,
камедь і барвники. До складу
еф ірної олії входять 1-пінокамфон, а-пінен, Р-пінен, камфен,
цинеол, 1-пінокамфеол, пінокамф еолацетат і сесквітерпени.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Рослина має анти­
септичні й спазмолітичні власти­
вості. В багатьох зарубіж них
країнах Г. л. використовую ть у
науковій медицині, в СРСР —
лише в народній. У вигляді н а ­
стою або настойки його в ж и ­
вають як відхаркувальний засіб
при хронічних катарах верхніх
дихальних ш ляхів (бронхіти, тр а ­
хеїти, ларингіти), при бронхіаль­
ній астмі, поганому травленні,
хронічних колітах, м етеоризмі й
запорах, як глистогінний засіб,
а також при анем ії, неврозах,
стенокардії, ревматизмі та гіпергідрозі. М ісцево Г. л. викорис­
товують при запаленні очей, при
стоматитах, охриплості голосу,
захворю ваннях глотки, для л іку ­
вання забитих місць, синців, ран
та екзем.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1—2 сто­
лові лож ки на 400 мл окропу, н а­
стоюють 1 годину, процідж ую ть) по
півсклянки 2—3 рази на день за
20 хв до їди (пити теплим); настой­
ку трави (20 г трави на 100—200 мл
горілки, настоюють 7 днів, п роцідж у­
ють) по 1 чайній лож ці 2—3 рази
на день.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (2 чайні
лож ки трави на 200 мл окропу,
настоюють ЗО хв) для полоскань, про­
мивань та компресів.
ГЛЕДИЧІЯ КАСПІЙСЬКА
гледи чия к асп и й ская
Gleditschia caspia —
невелике, 10— 12 м заввишки, од­
нодомне дерево родини бобових.
М ає великі нерозгалуж ені ко­
лючки. Листки непарноперисті
або двоперисті. Квітки дрібні,
одностатеві, зигом орфні (див. З и ­
гоморфна квітка), зеленкуваті,
в прикорочених пазуш них кити­
цях. Плід — біб. Цвіте у червні.
Пош ирення. П оходить з П івніч­
ної Америки. На Україні розво­
дять як декоративне дерево в са ­
дах і парках
Заготівля і зберігання, х ім іч­
ний склад, ф арм акологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Гледичія колю ча.
111
240
241
ГЛЕДИЧІЯ КОЛЮ ЧА
ГЛЕКОПАР —
гледичия обыкновенная
Gleditschia triacanthos —
багаторічна т р ав ’яниста з опуш е­
ним стеблом рослина родини
однодомне дерево родини бобо­ розових. Те саме, що й парило
звичайне.
вих, ЗО—40 м заввишки. Стов­
бур і гілки несуть міцні розгалу­
ж ені колю чки до 7 см завдовж ­
ки. Листки парноперисті і двоперисті; листочки видовж енолан- ГЛЕЧИКИ Ж О В Н ,
цетні. Квітки неправильні, одно­
статеві, блідо-ф іолетові або май­ латаття жовте, жовта водяна
ж е білі, в густих китицевид­ лілія;
них суцвіттях. П лід — біб. Цвіте кубышка жёлтая
у червні — липні, плодоносить у Nuphar lutea —
вересні — жовтні. Плоди зимують багаторічна водяна рослина роди­
ни лататтєвих. Має товсте пов­
на дереві.
Поширення. Походить з П івніч­ зуче кореневищ е, вкрите руб­
ної Америки. На Україні широко цями від череш ків. Листки пла­
розводять, культивую ть як д ек о ­ ваючі, ш кірясті, яйцевидно-овальні, цілокраї, з тригранними ч е ­
ративну рослину.
Сировина. Використовують луш ­ решками. Квітки одиничні, вели­
пиння плодів і молоде листя, кі, двостатеві; чашолистки пелюзібране в період розпускання. стковидні, зверху інтенсивно ж ов­
ті, зібрані дзвоником; пелюстки
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. У молодому л и ­ коротш і за чаш олистки, жовті.
сті міститься алкалоїд триакан- П лід ягодоподібний, гладенький.
тин (до 1 % ), аскорбінова кисло­ Цвіте у червні — липні.
та; в луш пинні плодів — антра- Поширення. Росте в стоячих і
глікозиди (2,6% ), дубильні речо­ повільно текучих водах по всій
Україні, крім Криму.
вини (3,1 % ), вітамін К.
Фармакологічні властивості і ви­ Заготівля і зберігання. Викори­
користання. А лкалоїд триакантин стовують кореневищ а, які заго­
виявляє спазмолітичну дію, роз­ товляю ть під час цвітіння росли­
ширює кровоносні судини, зни­ ни і восени, вириваючи їх баг­
ж ує кров'яний тиск. Вітчизняною рами, або руками, попередньо
фармацевтичною промисловістю підрізавш и нож ами. Після того
випускався препарат триакантин, як обріж уть листки, корені і
який використовували при гі­ гнилі частинки, кореневищ а ми­
пертонічній хворобі, бронхіаль­ ють, ріж уть тонкими (3—5 мм
ній астмі, виразковій хворобі завтовшки) пластинками, які в
ш лунка і дванадцятипалої кишки, свою чергу подрібнюють на к у ­
при спастичних колітах та хро­ сочки заьдовж ки 1— 1,5 см, р оз­
нічному холециститі. Останнім стилаю ть тонким шаром на па­
часом препарат знято з вироб­ пері або мішковині, пров'ялю ю ть
ництва. Галенові препарати луш ­ на сонці, а потім досуш ую ть
пиння плодів виявляю ть послаб­ під наметом, на горищі або в су­
ш арках при тем пературі до 60°.
люючу дію.
Сухої сировини виходить 8— 10 % .
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — подрібнене лушпиння Строк придатності — 2 роки. А п­
плодів заварюють як чай (10 г на теки сировину не відпускають.
200 мл окропу) і п ’ють по 1 сто­
ловій лож ці 3—4 рази на день при Хімічний склад. Кореневищ е м і­
стить алкалоїди (нуфаридин, тіохронічних запорах.
бінуфаридин, неотіобінуф аридин,
нуфлеїн), дубильні, смолисті й
гіркі речовини, цукри і крохмаль
(до 44 % )
242_________________
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Виготовлений з Г. ж.
препарат лю тенурин діє бакте­
ріостатично на
грампозитивні
мікроорганізми, ф унгістатично —
на патогенні гриби типу C an­
dida, виявляє протитрихомонадну активність, має сперматоцидні
властивості. Його призначаю ть
при отитах різного походж ення,
при гострих і хронічних три­
хомонадних урогенітальних за ­
хворюваннях, при лікуванні трихомонозів, ускладнених б актері­
альною і грибковою флорою, для
лікування захворю вань ш кіри й
слизових оболонок, спричинених
грампозитивними м ікроорганізм а­
ми і патогенними грибами типу
Candida, та як протизаплідний
засіб. У народній медицині від­
вар кореневищ Г. ж. п'ю ть при
запальних процесах
травного
тракту, ревматизмі, лихоманці, за ­
хворю ваннях шкіри, надмірних м і­
сячних, ім потенції та фригідності, а як зовніш ній засіб — для
спринцювання при гострих і хро­
нічних трихом онадних кольпітах,
ускладнених бактеріальною
і
грибковою флорою, та для за­
побігання вагітності. Борош но
з кореневищ Г. ж. використовуть як засіб боротьби проти
тарганів.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар кореневищ
(4 столові лож ки подрібнених коре­
невищ на 1 л окропу, кип’ятять 5—
7 хв, охолодж ую ть і процідж ую ть) по
1 столовій лож ці 3 рази на день
(перебільш ення дози відвару спри­
чинює блювання, пронос, тривалий
сон або навіть смерть
внаслідок
паралічу центральної нервової си­
стеми).
ЗОВНІШНЬО — відвар кореневищ (го­
тують, як у попередньому прописі)
для спринцювань. З готових аптеч­
них препаратів як зовніш ній засіб
застосовую ть лютенурин (Lutenurinum)
у вигляді 0,5 % лініменту, піхвових
кульок (по 0,003 г) і таблеток (по
0,003 г).
112
243
244
ГЛІД колючий,
ГЛІД
г л ід звичайний;
боярышник
боярышник колючий
Crataegus sanguinea —
невеличке (2— 5 м заввишки) де­
рево або к у щ родини розових.
На міцних пурпурово-коричневих
гілках розміщ ую ться прямі к о ­
лю чки 2,5— 5 см завдовжки. Лист ­
ки зверху
темно-зелені, зіспо­
ду
ясно-зелені, волосисті, від
оберненояйцевидних
до
широкоромбічних, неглибоко-3— 7-лопатеві або великозубчасті з пил­
частими лопатями. Квітки пра­
вильні, двостатеві, 5-пелюсткові,
блідо-пурпурові, в густих щитко­
видних суцвіттях ; тичинки — з
пурпуровими пиляками. П л о д и
яблуковидні, кулясті,
кривавочервоні, рідше — оранж ево-ж ов­
ті, з борошнистим м'якуш ем і
З— 4 кісточками. Цвіте у травні —
червні.
Поширення. В диком у стані росте
в
Сибіру
та
Середній
А зії.
На території України вирощують
як декоративну рослину.
Заготівля і зберігання. Викори­
стовують квітки і плоди. К віт­
ки (з листками або без них)
заготовляю ть на початку цвітін­
ня рослини, коли частина їх ще
не розкрилась. Суш ать у затін­
ку. С у х о ї сировини виходить
18— 20 % . Строк придатності —
один рік. П лоди збирають у пе­
ріод повного достигання. Сушать
при температурі 50— 60 °.С ухої
сировини виходить 40 % . Строк
придатності — 2 роки. Квітки і
плоди відпускають аптеки.
Хімічний склад. Квітки містять
гіперозид, кверцетин, вітексин,
сапонаретин, орієнтин, гомоорієнтин, рамнозиди вітексину, фе-
Crataegus
oxycantha,
сино­
нім С. laevigata —
деревце 2,5— 4 м заввишки або
ку щ
родини розових. Пазушні
колючки 1— 2 см завдовжки, часто
їх не буває. Листки яскравозелені, в обрисі оберненояйце­
видні, з клиновидною основою:
на плодоносних п а го н а х нижні
листки суц ільні й лише на вер­
хівці
зазублені,
решта — вгорі
трилопатеві, зарубчасто-зубчасті;
на неплідних пагонах — 3— 5-лопатеві, глибокорозсічені. Квітки
двостатеві, правильні, 2— 3 стов­
пчикові, 5-пелюсткові, б іл і або
ледве рожеві, зібрані по 6— 10 у
щитковидні суцвіття. П л о д и яблуковидні, майже кулясті, шар­
лахово-червоні, з 2 кісточками.
Цвіте у травні — червні.
Поширення. Дико росте в лісах
Закарпаття. По всій території
України розводять у садах і пар­
ках.
Заготівля і зберігання, хіміч­
ний склад, фармакологічні влас­
тивості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Г лі д к р и в а в о - ч е р в о ни й .
КРИВАВО-ЧЕРВОНИЙ нолоки слоти (кавова, х ло р о ге н о ­
кроваво-красный
ва), амійи (холін, ацетилхолін,
триметиламін). У плодах знай­
дено органічні кислоти, цукри,
сорбіт, пектинові речовини (1,9 —
6,1 % ), аскорбінову кислоту (18 —
100 м г % ) ,
р-каротин (0,4— 2,7
мг % ), вітамін К, ф енольні с п о л у ­
ки (антоціани — до 1200 м г % ,
лейкоантоціани — 400— 1500 мг % ,
катехіни, флавоноли, ф енолокислоти
тощ о),
кумарини
(0,7 —
3,4 % ), стерини, тритерпенові ки­
слоти (ур солову, олеан олову).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Г ал е но в і препарати
Г. к. - ч. виявляють кардіото­
нічну, спазмолітичну, гіпотензив­
ну, седативну та д е се н си б іл ізу­
ю чу дію. Глід здатний зб іл ь ш у ­
вати си лу серцевих скорочень,
регулювати кров'яний тиск (п ід­
вищений — знижує, знижений —
підвищ ує), зменшувати зб у д ли ­
вість нервової системи, зу м о ­
влювати глибокий, спокійний і
тривалий сон, не спричинюючи
після пробудж ення станів пси­
хічного пригнічення. С лід від­
значити, що направленість те­
рапевтичної д ії препаратів гло д у
залеж ить від дозування. Якщо
м алі дози впливають на серцеву
діяльн ість тонізую че, то великі
є чудовим спазмолітичним і се­
дативним засобом. Надто великі
дози, в 4— 5 разів більш і за
звичайно призначувані, спричи­
нюють зайву сонливість і спо­
вільнення пульсу. Препарати р ос­
лини малотоксичні, не мають
кумулятивних властивостей і не
спричинюють побічних явищ. їх
використовують при різних захво­
рюваннях серцевого м'яза, зокре­
ма, при коронаритах, які суп р о ­
водяться симптомами стенокар­
дії; при гіпертонічній хворобі,
особли во при склеротичній та ве­
гетативно-нервовій її формі; при
артеріосклерозі, нервово-психічном у збудж енні, запамороченнях;
при гостром у сугло б ов о м у ревма­
тизмі, а також при к лім акте­
ричному неврозі як засіб, що
зменшує
збудли вість
нервової
системи й усуває різні бо лісн і
симптоми, характерні для цього
періоду життя жінок. Квітки і
плоди Г. к.-ч. використовують
окремо або в поєднанні з ін ­
шими лікарськими рослинами. Пе-
113
245
ревагу слід надавати препара­
там, виготовленим з квіток рос­
лини (краще браги свіж і квіт­
ки), пам'ятаючи, що вони м ало­
ефективні при деком пенсації сер­
ця.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО— настойку квіток (на­
стоюють 10 г свіж их квіток на 100 мл
70 % -ного спирту або міцної горілки
протягом 14 днів, проціджують) по 15—
ЗО крапель у чарці води 3 рази на
день (коли використовують настойку
як седативний або десенсибілізую ­
чий засіб, дозу збільшують у 2—
З рази); настій квіток (5 г, або одна
столова ложка висушених квіток на
200 мл окропу) по півсклянки 2—
З рази на день; настойку плодів
(настоюють 10 г сухих подрібнених
плодів на 100 мл 70 % -ного спирту або
міцної горілки протягом 14 днів,
проціджують) по 30—40 крапель у
чарці води; настій плодів (15 г або
столова лож ка сухих подрібнених
плодів на 200 мл окропу) по по­
ловині або третині склянки 2—3 ра­
зи на день; екстракт плодів (25 г
подрібнених плодів на 100 мл окро­
пу, кип'ятити до зменшення об’єму на­
половину) по 40 крапель 3 рази на
день; одну столову лож ку з верхом
суміші квіток Г. к.-ч. (10 г), трави
собачої кропиви звичайної (20 г),
маренки запашної (20 г), листя ожи­
ни сизої (25 г) і трави сухоцвіту
багнового (15 г) настоюють 10 хв на
200 мл окропу і п'ю ть по 1 склян­
ці 3 рази на день при дратівливості,
істеричних припадках, клімактерії; од­
ну столову лож ку суміші квіток
та плодів Г. к.-ч., трави хвоща п ольо­
вого, омели білої, зубків часнику
(по 30 г), квіток арніки гірської
(10 г) і трави деревію звичайного (40 г)
настоюють на 200 мл окропу і п'ють
по чверті склянки 4 рази на день
при гіпертонічній хворобі; три столові
лож ки суміші квіток та листя Г. к.-ч.
(20 г), кореневищ з корінням валеріа­
ни лікарської (20 г), трави собачої
кропиви звичайної (20 г), чебрецю
звичайного (5 г), материнки звичайної
(5 г), листя меліси лікарської (10 г),
м'яти перцевої (5 г), шишок хм елю з в и ­
чайного (5 г), квіток лаванди колос­
кової (5 г), трави горицвіту весня­
ного (5 г) і листя конвалії звичайної
(5 г) настоюють до охолодж ення на
300 мл окропу і п'ють по півсклянки З
рази на день при серцевих неврозах
(збір використовується в болгарській
офіцинальній медицині); дві столові
лож ки суміші квіток і листя Г. к.-ч,.
(ЗО г), трави хвоща польового (15 г),
омели білої (ЗО г), квіток бузини
чорної (30 г), слані лам інарії ц у к р и ­
стої (5 г), листків меліси лікарсь­
кої (5 г), м'яти перцевої (5 г), трави
чаберу садового (5 г), собачої кро­
пиви звичайної (25 г), фіалки трико­
лірної (15 г), листя берези п у хн а ­
стої (15 г), кореневищ з корінням
валеріани лікарської (10 г) і трави
барвінку малого (15 г) заливають 250 мл
окропу, кип'ятять 5 хв, настоюють
до охолодження, процідж ую ть і випи­
вають протягом дня за 3 рази після
їди при гіпертонічній хворобі (збір
використовується в болгарській оф і­
цинальній медицині). З готових аптеч­
них препаратів використовують на­
стойку глоду (Tinctura Crataegi) — по
20—30 крапель, рідкий екстракт глоду
(Extractum C rataegi fluidum) — n o 20—
30 крапель 3—4 рази на день до
ЇДИ.
246
ГЛІД
КРИВОЧАШЕЧКОВИЙ глід КРИМСЬКИЙ
боярышник кривочашечковый боярышник крымский
Crataegus curvisepala, сино­ Crataegus taurica —
невеличке (1—3 м заввишки)
нім С. kyrtostyla —
дерево 1—4 м заввишки або кущ
родини розових. Гілки — з пазуш ­
ними колю чками до 1 см зав­
довж ки. Листки зісподу пом іт­
но світліш і, з розсіянокоротковолосистою, з країв волохатовійчастою пластинкою.
Нижні
листки плодоносних пагонів с у ­
цільні, наступні за ними неви­
разно трилопатеві, вище — з доб­
ре виявленими трьома лопатями,
а верхні — 5—7-лопатеві, широкояйцевидні до заокруглено-ромбічних. На неплідних пагонах
листки лопатеві до роздільних,
з дволопатевими нижніми сег­
ментами. Квітки правильні, дво­
статеві, одностовпчикові, 5-пелю­
сткові, блідо-рож еві або м айж е
білі, зібрані в складний щиток.
П лоди яблуковидні, видовж еноеліпсоїдні або м айж е циліндрич­
ні, трохи опушені, спочатку ж ов­
тувато-бурі, пізніш е — червону­
ваті, з одною кісточкою. Цвіте
у травні — червні.
Пош ирення. Росте на узліссях
по всій території України, крім
південно-степових районів; у Кри­
му — в горах.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, ф арм акологічні властиво­
сті і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Глід криваво-червоний.
деревце або кущ родини розо­
вих. Короткі бічні пагони зак ін ­
чую ться облистненими колю ч­
ками близько 1 см завдовжки.
Листки ш кірясті, двоколірні; на
плодоносних
пагонах — клино­
видні, на верхівці — великозубчасті або тричінадрізані, з оберне­
нояйцевидною або округлою пла­
стинкою, на неплідних пагонах —
5—7-роздільні, при основі не­
рідко розсічені, лопаті в них
ш ирокоовальні, по краю гострозубчасті. Квітки двостатеві, пра­
вильні, двостовпчикові, рідше одно-тристовпчикові, 5-пелюсткові,
блідо-рож еві, зібрані в багато­
квітковий зонтиковидний щиток
(гілочки суцвіття, квітконіжки,
гіпантії й чашолистки — з гу­
стим білим повстисто-павутинистим опуш енням). П лоди ябл ук о­
видні, винно-червоного ко л ьо ­
ру, у нижній частині виразно
п'ятигранні, з 1—2 (3) к істочк а­
ми. Цвіте у травні — червні.
Пош ирення. Росте серед чагар­
ників та на кам 'янистих схилах у
Криму.
Заготівля і зберігання, хім іч­
ний склад, ф арм акологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе гак,
як у статті Глід криваво-ч ер­
воний.
114
247
248
ГЛІД ОБМАНЛИВИЙ
боярышник обманчивый
Crataegus fallacina —
ГЛІД ОДНОМАТОЧКОВИЙ
ГЛІД П'ЯТИСТОВПЧИКОВИЙ,
боярышник
однопестичный глід чорноплодий;
Crataegus m onogyna —
боярышник пятипестичный
дерево 3—7 м заввиш ки або Crataegus pentagyna, синоні­
кущ родини розових. Має к ул я­
сту кр о н у з колю чими черво­ ми: С. melanocarpa, С. colchiнувато-коричневими гілками; к о ­ са —
кущ 2—5 м заввишки родини
розових. На гілках останнього
порядку розвинені пазуш ні к о ­
лючки 4—8 мм завдовжки. Лист­
ки дуж е цупкі, на час плодо­
нош ення ш кірясті; зверху зелені,
зісподу — сизуваті, по краю війчасто-волосисті; на плодоносних
пагонах 3—5-лопатеві, на не­
п л ід н и х — 5—7-лопатеві, з 4— 11
зубцями. Квітки правильні, д во­
статеві, 5-пелюсткові, одностовпчикові, блідо-рож еві або білі,
у складному ш ирокому щитку.
П лоди яблуковидні, дрібні, еліп­
соїдні або яйцевидно-еліпсоїдні, червонуваті, з 1 кісточкою .
Цвіте у травні.
Поширення. Росте в байрачних
дібровах, на узліссях та галя­
винах на півдні Л ісостепу та в
Степу У РСР (на П равобереж ­
ж і — рідко).
лючки близько 1 см завдовжки.
Листки знизу ясно-зелені, з вос­
ковою поволокою, зверху — темно-зелені, блискучі; на плодо­
носних пагонах нижні листки
оберненояйцевидні, зубчасті, вер­
хні — 3—5-роздільні, на неплід­
них — глибоко 5—8-роздільні, їх ­
ні лопаті по краю зубчасті.
Квітки правильні, двостатеві, одностовпчикові, 5-пелюсткові, білі,
зібрані складним щ итком. П лоди
яблуковидні, кулясті або широкоеліпсоїдні, коричнево-червоні, з 1 кісточкою. Цвіте у черв­
ні.
Поширення. Росте по всій тери­
торії України в підліску м і­
ш аних і листяних лісів, на у з­
Заготівля і зберігання, хімічний ліссях, лісових галявинах, на схи­
склад, фармакологічні власти­ лах берегів і балок, у бай­
вості і використання, лікарські рачних лісах.
форми і застосування — усе так, Заготівля і зберігання, хімічний
як у статті Глід криваво-чер­ склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські
воний.
форми і застосування — усе так,
статті Глід криваво-черво-
249
дерево 3—4 м заввиш ки або кущ
родини розових. М олоді пагони
волосисті, колю чки нечисленні,
близько 1 см завдовжки. Листки
ш ирокояйцевидні до яйцевиднотрикутних, ш кірясті, зверху зе ­
лені, зісподу — сіро-зелені, з обох
боків волосисті. Н ижні листки
плодоносних пагонів трилопатеві,
верхні — 5—7-лопатеві;
листки
неплідних пагонів 5—8-лопатеві,
з великими косо-яйцевидними
пилчастонадрізаним и прилистка­
ми. Квітки двостатеві, правильні,
З—5-стовпчикові,
5-пелюсткові
білуваті, в негустих густоопу­
шених щитках. П лоди яблуковид­
ні, короткоеліпсоїдні, чорні, з
сизою поволокою і червоним
м'якуш ем, з 3—5 кісточками.
Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте у світлих лісах
та на узліссях по всій тери ­
торії України.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так,
як у статті
воний.
Глід
криваво-чер­
115
250
ГЛІД СХІДНИЙ
боярышник восточный
Crataegus orientalis —
невелике, 1—2 м заввишки, д е ­
ревце або кущ родини розових.
Листки на дуж е коротеньких,
2—5 мм завдовжки, череш ках,
ш кірясті, від оберненояйцевидних
до заокруглено-ромбічних, ниж ­
ні глибоко трилопатеві, верх­
ні — м айж е до середньої жилки
5—7-роздільні, поділені на дов­
гасті, по краю зубчасті частки,
всі з обох боків сіруваті від густо­
го м'якого опушення. Квітки
правильні, двостатеві, 4—5-стовпчикові, 5-пелюсткові, білі, рід­
ше — рож еві, зібрані в ком пакт­
не, густобілоповстисте щ итко­
видне суцвіття. П лоди яблуковидні, кулясті, червонаво-оран­
жеві, з 4—5 кісточками. Цвіте у
червні — липні.
Поширення. Росте на сухих
кам'янистих схилах, по чагарни­
ках у Гірському Криму.
251
ГЛІД УКРАЇНСЬКИЙ
боярышник украинский
Crataegus ucrainica —
дерево 2—4 м заввишки або кущ
родини розових. Пазушні неплід­
ні пагони почасти перетворені на
улистнені колючки. Листки широкояйцевидні або ромбічні, крім
нижніх, 3—7-лопатеві, тонкош кірясті: листки плодоносних паго­
нів 5—7-лопатеві, надрізанозубчасті або пилчасті; листки неплід­
них пагонів більш і й глибше р оз­
січені. Квітки двостатеві, правиль­
ні, двостовпчикові, зрідка однотристовпчикові, 5-пелюсткові, ро­
ж еві або блідо-рож еві, зібрані
по 10—20 у рідкі щ итковидні с у ­
цвіття. П лоди яблуковидні, к у л я­
сті, темно-червоні, опушені, з 2 к і­
сточками. Цвіте у травні — червні.
Поширення. Росте в лісах та на
узліссях у лісових і північних
лісостепових районах України.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
Заготівля і зберігання, хімічний сті і використання, лікарські фор­
склад, фармакологічні власти­ ми і застосування — усе так, як
вості і використання, лікарські у статті Глід криваво-червоний.
форми і застосування — усе так,
як у статті Глід криваво-червоний
252
ГЛІД ЧОРНОПЛОДИЙ —
рослина родини розових. Те саме, що
глід п ятистовпчиковий.
253
ГЛІД ШАРЛАХОВИЙ
боярышник шарлаховий
Crataegus coccinea —
дерево 2—5 м заввишки або кущ
родини розових. Рослина з к о ­
лючками. Листки тонкі, ш ирокояйцевидні або яйцевидно-ромбічні, біля основи ш ирококлиновидні
або трохи серцевидні, 5—9-лопатеві або м айж е цілісні, по краю
подвійнозубчасті, зверху світлозелені, м айж е голі, зісподу — опу­
шені. Квітки двостатеві, правиль­
ні, 3—4-стовпчикові, 5-пелю стко­
ві, білі або рож еві, в негустих
щ итковидних суцвіттях. Плоди
яблуковидні, ш арлахово-червоні,
з борош нистим м'якуш ем. Цвіте
у травні — червні.
Поширення. Розводять у садах і
парках як декоративну рослину
по всій Україні.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні власти­
вості і використання, лікарські
форми і застосування — усе так,
як у статті Глід криваво-черво-
116
255
254
ГЛУХА КРОПИВА БІЛ А ,
мертва кропива;
яснотка белая
Lamium album —
багаторічна трав'яниста корен е­
вищна м 'якоопуш ена рослина р о ­
дини губоцвітих. Стебло чотири­
гранне, пряме, 15—50 см заввиш ­
ки. Листки супротивні, прості,
череш кові, яйцевидні, великопилчасті, з серцевидною основою й за ­
гостреною верхівкою. Квітки зи­
гоморф ні (див. Зигом орф на квіт­
ка), білі або блідо-ж овті, в гу­
стих кільцях. П лід — з 4 горіш ків.
Цвіте у травні — серпні.
Поширення. Росте розсіяно в за ­
хідних і правобереж них районах
України по чагарниках і засм іче­
них місцях.
Заготівля і зберігання. Збираю ть
віночки квіток, висмикую чи їх з
чаш ечок. Зібрані віночки негайно
суш ать під наметом або в примі­
щенні, розстеливш и тонким (2—
З см) ш аром на папері або тканині.
Важливо, щоб квітки зберегли б і­
лий колір. С ухої сировини ви­
ходить 16—20 % . Рідше викори­
стовую ть траву, яку заготовляю ть
під час цвітіння рослини. Рос­
лина неоф іцинальна.
Хімічний с к л а д і Квітки містять
дубильні речовини (до 10 % ), слиз,
сапоніни, еф ірну олію (0,5 % ), ал­
калоїд ламін, феноли (4,4% ),
цукор, аскорбінову кислоту. В
листках є слиз, каротин (14—
15 мг% ), аскорбінова кислота
(130 мг % ).
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Рослина використо­
вується в народній медицині як
кровоспинний, в ’яж учий, сечогін­
ний і відхаркувальний засіб та як
засіб, щ о регулює обмін речовин.
Внутрішньо препарати Г. к. б. вж и­
вають при носових, легеневих,
гем ороїдальних і маткових крово­
течах, при захворю ваннях ди халь­
них ш ляхів і горла, в разі гост­
рих і хронічних запальних п ро­
цесів у сечовивідних шляхах
(уретрит, цистит, пієлонефрит),
при гострому та хронічном у гло­
мерулонефриті,
диспепсичних
розладах і безсонні. Як окремо,
так і в поєднанні з іншими л ікар­
ськими рослинами Г. к. б. викори­
стовую ть для регулю вання мен­
струального циклу, при болісних
менструаціях і дисменореї. Як зов­
нішній засіб настій квіток Г. к. б.
використовую ть у дерматології
(алергічні
дерматити,
екзема,
свербіння, розтріскування шкіри,
геморой, ф урункули, виразки т о ­
що), при ангіні й кровоточивому
гінгівіті та при білях у жінок.
М ісцеве лікування проводять у
поєднанні з внутріш нім прийман­
ням настою квіток Г. к. б. для
посилення терапевтичного еф ек­
ту.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій квіток (1 столо­
ва лож ка квіток на 200 мл окропу, на­
стоюють до охолодження) по півсклян­
ки 3—4 рази на день; свіж ий сік рос­
лини (прокип'ячений на водяній бані)
по 2 столові лож ки тричі на день при
анемії, гепатиті та холециститі; одну
столову лож ку суміш і квіток Г. к. б.,
трави приворотня звичайного, трави
деревію звичайного і кореня валеріани
лікарської у співвіднош енні 5 :2 : 1 :2
на склянку окропу настоюють ЗО хв
1 п'ю ть по півсклянки 3—4 рази на
день для регулювання менструального
циклу; одну столову лож ку суміш і кві­
ток Г. к. б., трави приворотня звичай­
ного, квіток ромашки лікарської і тра­
ви гірчака перцевого у співвідношенні
2 : 2 : 2 : 4 на 300 мл окропу варять 15 хв
і п ’ю ть по 1—3 склянки на день при
болісних менструаціях і дисменореї.
ЗОВНІШНЬО — настій (4—5 чайних ло­
ж ок квіток на 200 мл окропу) для поло­
скань, обмивань, місцевих ванн, комп­
ресів та спринцювань.
ГН ІЗД О СОРОЧЕ —
трав'яниста ж орстковолосиста з
двічі або тричі перисторозсіченими листкам и рослина родини
селерових (зонтичних). Те саме,
що й м орква дика.
256
гнойовик
ЧОРНИ ЛЬН ИЙ
навозник серый
Copiinus atramentarius —
гриб родини копринових. Ша­
пинка 3—5 см у діаметрі, сіра
або сіро-коричнева, борозенчаста,
овальна, згодом дзвониковидна,
конусовиднорозпростерта, у цент­
рі — з коричневими або вохрянокоричневими притиснутими дріб­
ними лусками. Пластинки білі,
при достиганні гриба чорніють.
Н іж ка порож ниста. М 'якуш м оло­
дих плодових тіл білуватий, з при­
ємним запахом.
П ош ирення. Росте негустими пуч­
ками біля пеньків і стовбурів л и ­
стяних дерев, в удобрених садах,
на вигонах і поблизу доріг по всій
території України.
Сировина. Збираю ть молоді пло­
дові тіла у травні — листопаді. Ви­
користовую ть свіжими.
Хімічний склад. Плодове тіл о Г. ч.
містить білок, цукри, мінеральні
речовини, хім ічну речовину коприн тощо.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Використовую ть як
117
257
засіб, що спричинює відразу до
горілки. Коприн, що міститься в
плодових тілах гриба, зупиняє
в організмі людини розклад а л к о ­
голю на стадії ацетальдегіду, і це
спричинює отруєння, яке прояв­
ляється в сильній нудоті, про­
носі, серцебитті, сильному почер­
вонінні шкіри. Через кілька го ­
дин потерпілий одуж ує, але при
повторному вживанні горілки (на­
віть наступного дня) настає реци­
див отруєння з такими самими
симптомами. М олоді плодові тіла
Г. ч. м о ж н а . варити, смажити,
туш кувати, пам'ятаючи, що вж и­
вати їх разом з алкоголем не
можна.
258
ГОЛОВАТЕНЬ ЗВИЧАЙНИЙ
мордовник обыкновенный
Echinopsis ritro —
ГОЛОВАТЕНЬ КРУГЛОГОЛО­
ВИЙ
мордовник шароголовый
sphaerocephalus —
багаторічна трав'яниста білувато- Echinops
повстиста рослина родини айстро­
вих (складноцвітих). Стебло п ря­
мостояче, здебільш ого у верхній
частині розгалуж ене, ЗО—80 см
заввишки. Листки ланцетні, дв і­
чі перисторозсічені, з лан цет­
ними або лінійно-ланцетними,
пилчасто-колю чими
частками;
нижні — череш кові, верхні — си ­
дячі. Квітки двостатеві, трубчасті,
сині, в одноквіткових кош иках,
що утворю ю ть кулясті головки.
П лід — сім'янка. Цвіте у липні —
вересні.
Поширення. Росте на степових
та кам 'янистих схилах на півдні
Лісостепу, в Степу і в Криму.
Заготівля і зберігання. Використо­
вують насіння. Збираю ть під час
побуріння кошиків. Досуш ені к о ­
шики розбивають, а насіння відді­
ляють на віялках. Строк придат­
ності — 1 рік.
Хімічний склад. Насіння містить
алкалоїд ехінопсин (1,5—2 % ),
ж ирну олію (26—28 % ) тощо.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Виділений з насіння
алкалоїд ехінопсин зб удж ує цент­
ральну нервову систему, тонізує
діяльність серця, підвищ ує артері­
альний тиск, активізує периф е­
ричну нервову систему, підви­
щує тонус м 'язів судин, зменш ує
головний біль, втомленість, усу ­
ває загальну слабість, відновлює
сон і апетит. При збільш енні
дози препарат спричинює зн иж ен­
ня артеріального тиску, спричи­
нює судому. Препарат ехінопсин
(Echinopsini nitras) застосовували
при лікуванні різних неврологіч­
них і терапевтичних захворювань
(атрофія зорового нерва, парез
і параліч, поліом ієліт, радикуліт,
гіпотонія, м іопатія тощо). О стан­
нім часом препарат знято з вироб­
ництва. Разом з тим п род овж у­
ється розробка нових, доскон алі­
ших препаратів з насіння головатеню звичайного.
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Стебло пряме, вгорі розгал у­
жене, 50— 150 см заввишки. Лист­
ки зверху — з клейкими зал озка­
ми, зісподу — сіруватоповстисті;
с те б л о в і — я й ц ев и д н о -л ан ц ет н і,
перистороздільні, з видовж еними
або трикутно-ланцетними, зд е­
більш ого загостреними частками,
які закінчую ться шипиками. Квіт­
ки двостатеві, трубчасті, білува­
то-голубуваті, з темно-голубими
пиляками, в одноквіткових кош и­
ках, які утворю ю ть кулясті голов­
ки. П лід — сім'янка. Цвіте у черв­
ні — липні.
Поширення. Росте на узліссях, по
чагарниках, на схилах у Л ісо­
степу і в Степу.
Заготівля І зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так, як
у статті
Головатень звичайний.
118
259
ГОЛУБЕЦЬ —
вічнозелений дуж е галузистий
сланкий кущ ик родини водянко­
вих Те саме, що й водянка чорна.
260
ГОНОБОБЕЛЬ —
листопадний дуж е розгалуж ений
кущ ик родини брусничних. Те
саме, що й буяхи.
261
ГОРДОВЛЯ —
багаторічна трав'яниста рослина
родини мальвових. Те саме, що
й алтея лікарська.
262
ГОРЙЦВГГ ВЕСНЯНИЙ,
жовтоцвіт весняний, заячий
мак, купавник, польовий кріп,
стародубка, чорногірка;
горицвет весенний
A donis vernalis —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. Стебла чис­
ленні, голі або злегка опуш ені,
прості або розгалуж ені, 5—20 см
заввишки. Низові листки бурі,
лусковидні; серединні — сидячі,
тричіперисторозсічені, з вузьколінійними частками. Квітки великі
(4—5,5 см у діаметрі), правильні,
одиничні, на верхівках стебел і
гілок; пелюстки яскраво-ж овті,
видовж енояйцевидні, в кількості
12—20. П лід — сім'янка. Цвіте у
квітні — травні.
Поширення. Т рапляється на Ук­
раїні в лісостепових і степових
районах, у Криму (на яйлах),
зрідка — на півдні П олісся в сте­
пах, на схилах.
Заготівля і зберігання. З л ік у ­
вальною метою використовую ть
262
траву Г. в. (H erba A donidis v e rn a ­
lis), яку заготовляю ть від початку
цвітіння рослини і до осипання
плодів, тобто з травня до початку
липня. Найкращою є сировина,
зібрана під час цвітіння рослини.
Рослину зрізую ть на висоті 5—
10 см від землі, вилучаю ть п о­
бурілі частини і суш ать у с у ­
ш арках при тем пературі 40—50 °С,
в добру погоду — на відкритому
повітрі, під наметом або на го­
рищі. Сухої сировини виходить
19—20 % . Строк придатності —
до 1 року. Аптеки сировину не
відпускаю ть.
Хімічний склад. Трава містить
серцеві глікозиди, головними з
яких є адонітоксин, цимарин,
К-строфантин-p,
ацетиладонітоксин, адонітоксол та вернадигін.
Крім того, трава м істить геніни
(p-строфантидин, строфадогенін,
ацетил-строф адогенін та інші),
флавоноїди (адоніверніт, вітексин, гомоадоніверніт, ф ітостерин,
спирт адоніт тощо).
ну активність. Х арактер дії ци­
марину близький до строфантину,
але він має дуж че вираж ені к ум у­
лятивні властивості. Порівняно з
наперстянкою кумулятивні вла­
стивості глікозидів Г. в. значно
менші. Г. в. застосовується при
функціональних неврозах серця,
вегетодистонії, інфекційних за ­
хворюваннях, що проходять з ос­
лабленням серцевої діяльності,
при нервово-психічних хворобах,
ниркових захворю ваннях з яви­
щами недостатності серцево-су­
динної системи та при гострих
приступах глаукоми. Г. в.— давній
народний засіб лікування серце­
вих і ниркових захворю вань. Його
використовували при набряках
серцевого походж ення, як за­
спокійливий засіб при судомі,
кашлі, особливо при коклюші,
як болетамувальний засіб — при
ревматичних болях у суглобах і
м'язах. Г. в. застосовували й при
емф іземі, запаленні й туберкул ьо­
зі легень, при лихоманці, водян­
Фармакологічні властивості і ви­ ці, ж овтусі, тифі, грипі й скарл а­
користання. За характером дії тині, а у вигляді присипок — при
препарати Г. в. належ ать до групи пораненнях.
серцевих глікозидів і посідаю ть Лікарські форми і застосування.
пром іж не місце м іж строфантом ВНУТРІШНЬО — настій трави (4— 10 г
і наперстянкою . Г. в. має к ард іо­ трави на 200 мл окропу) 3—5 раз на
по 1 столовій лож ці дорослим і
тонічну дію, уповільню є ритм сер ­ день
по половині — одній чайній або десерт­
ця, подовж ує діастолу, посилює ній лож ці — дітям; екстракт горицвіту
систолу, збільш ує ударний об'єм сухий (Extractum A donidis vernalis) для
крові, помірно гальмує внутріш - приготування настою (4,0 : 200,0—6,0 :
ньосерцеву провідність. Дія Г. в. : 200,0) і таблеток; адонізид (Adoniнастає скоріш е, але вона к о ­ sidum) 2—3 рази на день по 20—40
дорослим, а дітям по стільки
ротш а і слабш а за дію ди гіта­ крапель
крапель, скільки їм років; адонізид
лісу. Препарати Г. в. показані при сухий (Adonisidum siccum) призна­
серцевій недостатності, яка с у ­ чають дорослим по 1 таблетці 2—4 рази
проводиться поруш енням провід­ на день; одну столову лож ку суміші
ності, бо дигіталіс у таких випад­ трави Г. в. (10 г), кореневища валеріани
ках м ож е спричинити явищ а сер ­ лікарської (20 г), трави собачої кро­
пиви п'ятилопатевої (ЗО г) і листя ме­
ц ев ою блоку. П репарати Г. в., ліси
лікарської (40 г) настоюють 10 хв
порівняно з іншими глікозидами, на склянці окропу і п'ють по чверті
мають дуж че виявлену седативну склянки вранці і ввечері при невро­
й діуретичну дію. Остання п о­ зах серця; одну столову лож ку суміші
в'язана зі вмістом у рослині ци­ трави Г. в. (40 г), листя м учниці з в и ­
марину, який має високу біол огіч­ чайної (50 г), бруньок берези п у х н а ­
стої (ЗО г) і трави хвоща польового
(20 г) заливаю ть 1 склянкою окропу,
парять у духовці 2 години, кип'ятять
на малому вогні 5— 10 хв і п ’ють щодня
по 1 столовій лож ці при набряках
ниркового походж ення, дотримуючись
безсольової дієти, постільного реж иму
і приймаючи через день теплі ванни.
Г. в. входить до складу кардіовалену
і мікстури Бехтерева. Препарати НЕ
РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ призначати хво­
рим на виразкову хворобу шлунка
і дванадцятипалої кишки, гастрит і
ентероколіт. При вж иванні їх мож уть
виникнути диспепсичні явища. Зваж а­
ючи на те, що Г. в.— сильнодіючий
засіб, вж ивати його треба під контро­
лем лікаря.
119
263
Г. в. маю ть протизапальні, рано­
невелике дерево або кущ родини загоювальні, в'яж уч і й глисто­
гамамелідових. Те саме, що й га- гінні властивості, вони здатні зни­
ж увати рівень цукру в крові,
мамеліс віргінський.
збудж увати апетит, поліпш увати
травлення і обмін речовин при
хворобах ш кіри. Внутрішньо на­
стій листя вживаю ть при зол о­
ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ,
тусі, атеросклерозі, гастроенте­
горіх грецький;
ритах, проносах і нерегулярних
орех грецкий
місячних, як загальнозміцню ю чий
Juglans regia —
засіб — при знесиленні, авітам і­
однодомна рослина родини горі­ нозах, скроф ульозі й рахіті, як
хових. М огутнє [10—25 (35) м допоміж ний засіб — при ц укро­
заввишки] дерево з розлогою к р о ­ вому діабеті, а також при ш кір­
ною і товстим гіллястим стовбу­ них захворюваннях, що виникли
ром, вкритим ясно-сірою поздовж - внаслідок поруш ення обміну р е ­
ньотріщ инуватою корою. Листки човин (хронічна екзема, подагра
великі, чергові, непарноперисті, з тощо). М ісцево настій або відвар
трьома — п'ятьм а парами видов- листя використовую ть для поло­
ж енояйцевидних,
загострених, скань при ангіні, стоматитах,
зверху голих, зісподу — по кутах гінгівітах, розпуш енні ясен, паро­
ж илок
волосистих листочків. донтозі й кандидозах, для сприн­
Квітки одностатеві; тичинкові — цювань при білях у ж інок, а також
у пониклих* рож ево-зелених се ­ для ванн і обмивань при п оліар­
реж ках, маточкові — верхівкові, триті, подагрі, рахіті, скроф ульозі
одиничні або зібрані по 2—3. й хворобах ш кіри (вугри, висипи,
П лід — несправж ня кістянка. Ц ві­ гнояки, лиш аї, екземи, ш кірний
те v квітні — травні, плоди дости­ туберкульоз). Так само вико­
гають у вересні.
ристовую ться й препарати, ви­
Пош ирення. В диком у стані росте готовлені з зелених оплоднів. Слід
в горах М алої Азії, на Кавказі лише пам 'ятати, що препарати з
і в Середній Азії. На території листя і оплоднів підвищ ують
України розводять як плодове згортання крові, а це деяким хво­
дерево.
рим протипоказано. Свіж е подріб­
Заготівля і зберігання. Для виго­ нене листя прикладаю ть до ран
товлення ліків використовую ть і виразок для прискорення їхн ьо­
листя (Folia Juglandis regiae), зе­
лені оплодні (Cortex Juglandis
regiae fructibus) і зелені, нестиглі
плоди. Збираю ть листочки, від­
щипуючи їх від центрального че­
решка, в суху погоду і після того,
як зникне роса, й відразу сушать,
розстилаю чи тонким шаром і час
від часу перегортаю чи. Почорнілі
листочки відкидають. Сухої сиро­
вини виходить 23—25 % . Оплодні
збираю ть при заготівлі плодів. їх
розрізаю ть навпіл і суш ать у теп­
лих приміщ еннях або в суш арках
при тем пературі ЗО—40°. С ухої
сировини виходить 20 % . Сухе
листя і оплодні експортують.
А птеки таку сировину не від­
пускають. Зелені, недостиглі пло­
ди збираю ть у період молочновоскової стиглості, коли внутріш ­
ня оболонка ще легко розрізаєть­
ся нож ем.
Хімічний склад. Листя і оплодні
містять
флавоноїди,
дубильні
речовини, алкалоїди, вітаміни В,,
Е, аскорбінову кислоту (до 3000
мг %) , каротин (понад ЗО мг %) ,
еф ірну олію (0,06 % ), кавову ки ­
слоту, м ікроелементи, а також
барвну речовину юглон (5-окси1,4-нафтохінон). Ядро горіхів має
52—78 % ж ирної олії, 9—20 % біл­
ка, 13—20% вуглеводів, дубиль­
ні й ароматичні речовини, ві­
таміни та сполуки заліза і к о ­
бальту.
ГОРІХ ВІДЬМИН —
264_________________
Фармакологічні властивості і ви­
користання. П репарати з листя
го загоювання. Часто листя Г. в.
використовую ть у поєднанні з ін ­
шими лікарським и рослинами.
Ядро горіхів реком ендується хво­
рим на атеросклероз, туб ерк у­
льоз легень, гепатит і інші за ­
хворю вання печінки. При .тубер­
кульозі легень корисно вж и ва­
ти горіхи з медом. Як дієтичний
продукт горіхи вживаю ть при гіпо- й авітамінозах, деф іциті солей
заліза і кобальту, після виснаж ­
ливих захворювань. При гіперто­
нії протягом 45 днів спож иваю ть
щ одня по 100 г ядра Г. в. з медом
або без нього. Хворим з підви­
щеною кислотністю ш лунково­
го соку реком ендується з'їдати
щодня по 25— 100 г зерен горіха.
Вживати горіхи в їж у ПРОТИ­
ПОКАЗАНО при хворобах киш еч­
ника. Л ікувальне значення мають
і лакуни («перегородки») горіхів.
Так, 20 % -на настойка лакун ви­
явилася ефективною при еутироїдній формі дифузного зобу й л ег­
кій формі тиреотоксикозу.
Лікарські форма і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (20 г листків
або оплоднів на 200 мл окропу) по
третині склянки 3 рази на день; на­
стойку (ЗО дрібно порізаних зелених
плодів на 1 л спирту або горілки, на­
стоюють на сонці 14 днів, відцідж у­
ють) по 1 чарці 3 рази на день при
нестравності та болях у шлунку й
кишках; настій на склянці окропу
1 столової лож ки суміші листя Г. в.,
120
265
кореня ло п уха справжнього, кореня
оману високого і трави звіробою з ви ­
чайного, взятих порівну, п'ю ть по 2—
З склянки на день при вуграх; 2 сто­
лові лож ки суміш і листя Г. в., коре­
нів лопуха справж нього і трави ф іал­
ки триколірної, взятих порівну, за ­
ливають половиною літра окропу, ва­
рять 5 хв, охолоджують, відцідж у­
ють і п'ю ть по півсклянки 4 рази на
день при вираж еному гнійному харак­
тері вугрів; при нічному потінні, при
туберкульозі варять 1 столову л о ж ­
ку суміші зелених оплоднів Г. в.,
листя ш авлії лікарської, коріння вале­
ріани лікарської (по 25 г) і трави хво ­
ща польового (50 г) в склянці води
протягом 15 хв і п’ють по 3 склян­
ки на день протягом 2—3 місяців; 1 чай ­
ну лож ку суміші листя Г. в. (20 г),
шишок хм елю звичайного і листя ш ав­
лії лікарської (по 40 г) заварюють склян­
кою окропу і п'ють по 2—3 склянки
на день при надмірному виділенні мо­
лока у жінок-годувальниць.
ЗОВНІШНЬО — відвар листя (3—5 сто­
лових лож ок листя на півлітра окро­
пу) для полоскань і спринцювань; 250 г
листя кип'ятять в і л води і додають
до ванни або використовують для об­
мивань; 2 столові лож ки суміш і л и ­
стя Г. в. (25 г), квіток ромашки лікар­
ської, листя шавлії лікарської (по 15 г),
кори дуба звичайного і квіток кала­
чиків лісо ви х (по 10 г) заварюють 1 л
окропу і використовують для сприн­
цювань, ванночок і піхвових тампон­
чиків при запальних захворю ваннях ж і­
ночих статевих органів, при білях; мазь
для лікування ран: 15 г порізаних лист­
ків на 100 г соняшникової олії, настою ­
ють 7 діб, кип'ятять на водяній бані
З години, двічі процідж ую ть через
марлю, знову кип'ятять 30 хв на водя­
ній бані, після чого додають 15 г ж ов­
того воску.
268
ГОРІХ ГРЕЦЬКИЙ —
ГОРЛЯНКА ЛАКСМАНА,
однодомна рослина родини горі­ косарське зілля;
хових. Те саме, що й горіх во­ живучка Лаксмана
лоський.
A juga laxmanii —
266
ГОРІШНИК —
кущова, рідше деревна рослина
родини березових. Те саме, що
й ліщ ина звичайна.
267
ГОРЛЯНКА ЖЕНЕВСЬКА
живучка женевская
A juga genevensis —
багаторічна трав'яниста рослина
родини губоцвітих. Стебло про­
сте, 10—40 см заввишки, рівном ір­
но опушене. П рикореневі листки
видовж еноеліптичні або майже
лопатчасті, короткочереш кові або
сидячі; верхівкові — трилопатеві,
сидячі, синюваті. Квітки непра­
вильні, сині, зрідка — рож еві або
білі, зібрані в кільця, що утво­
рюють рідкий колос. Плід — горі­
шок. Цвіте у квітні — червні.
Поширення. Росте по всій терито­
рії України (на півдні — рідко) на
сухих луках і степових схилах,
узліссях, по чагарниках, у лісах.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини.
Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад ще не вивчено.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
Г. ж. використовую ть як крово­
спинний, протизапальний і по­
м'якш увальний засіб. Настій трави
п ’ють при захворю ваннях легень,
при бронхіті, болях у грудях,
виразці ш лунка, проносах, захво­
рюваннях печінки і ж овчного м і­
хура, ж іночих захворю ваннях та
при ревматизмі.
Лікарські форми
багаторічна трав'яниста рослина
родини губоцвітих. Має потовщ е­
не гіллясте кореневищ е. Стебла
численні, прям остоячі або висхід­
ні, чотиригранні, волохато-во­
лосисті, 20—50 см заввишки. Лист­
ки супротивні, видовж ено- або
овальноеліптичні, 35—55 мм зав­
довж ки і 10— 15 (ЗО) мм зав ­
ширшки, сидячі, цілокраї, лише
на верхівці зрідка зарубчасті,
сіруваті, покриті притиснутими
волосками. Квітки неправильні,
одиничні або по дві в пазухах
листків;
віночок
ж овтуватобруднооливковий
з
темними
смуж ками. П лід — з чотирьох го­
ріш ків. Цвіте протягом травня —
червня.
Поширення. Т рапляється в л ісо ­
степових і північній частині с те ­
пових районів на степових схи­
лах, по степових чагарниках,
крейдяних і вапнякових відсло­
неннях.
Сировина. Для виготовлення ліків
використовую ть траву, зібрану
під час цвітіння рослини. Суш ать
у затінку на відкритому повітрі
або в приміщ енні, яке добре про­
вітрю ється. Строк придатності —
З роки. Аптеки сировину не від­
пускають.
Хімічний склад ще не вивчено.
Використання. Трава Г. л. є л і­
карською сировиною, яка вхо­
дить до складу суміш і для при­
готування м ікстури за прописом
М. Н. Здренко.
і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (6—8 г
сировини на 200 мл окропу, настою­
ють до охолодження) по 1 столовій л о ж ­
ці 5 раз на день.
268
121
270
269
ГОРЛЯНКА ПОВЗУЧА,
дівоча краса;
живучка ползучая
A juga reptans —
багаторічна трав'яниста рослина
родини губоцвітих. Має повзуче
кореневищ е і облистнені повзучі
пагони. Стебло 10—35 см заввиш ­
ки, прямостояче, одиничне, нерозгалуж ене, розсіяноволосисте л и ­
ше по двох протилеж них гранях,
поперемінно від м еж ивузля до
м еж ивузля. П рикореневі листки
череш кові,
оберненояйцевидні
або овальні; стеблові — сидячі,
зарубчасті. Квітки неправильні,
голубі, рідко рож еві або білі,
зібрані в кільця, що утворюють
верхівкове волотисте суцвіття.
Плід — горіш ок. Цвіте у травні —
червні.
Поширення. Росте в лісових р ай о­
нах, у Л ісостепу в мішаних і л и ­
стяних лісах, на луках, галяви­
нах, вирубках, серед чагарників.
Сировина. Використовують тра­
ву (H erba Ajugae) зібрану під час
цвітіння рослини. Рослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. Трава містить д у ­
бильні речовини, сліди алкалоїдів
і леткої олії.
Фармакологічні властивості і ви­ ГОРОБЕЙНИК ЛІКАРСЬКИЙ
користання. Рослина має кро­ воробейник лекарственный
воспинні, потогінні, протизапаль­
ні й антисептичні властивості.
Настій трави вживаю ть при про­
студі, ревматизмі, туберкульозі
легень, захворю ваннях ш лунка
(зокрема, при виразковій хво­
робі), проносах, ж овчнокам 'яній
хворобі, при запаленні придатків
матки, а також як протим алярій­
ний засіб і як засіб, що поліпш ує
обмін речовин. Зовніш ньо настій
трави Г. п. використовую ть при
опіках, виразках, ранах, захворю ­
ваннях ротової порож нини, при
ангіні та для миття голови при
випаданні волосся. Як зовніш ній
засіб використовую ть і свіж е по­
дрібнене листя або сік рослини.
Лікарські формн 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­
лові лож ки сировини на 200 мл окропу,
настоюють 2 години) по 1 столовій л о ж ­
ці 3—4 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — настій трави (5 столо­
вих лож ок трави на 1 л окропу, на­
стоюють 4 години).
Lithospermum officinale —
багаторічна трав'яниста ш ерстистоопуш ена рослина родини ш ор­
стколистих. Стебло прямостояче,
ЗО—60 см заввишки, розгал у ж е­
не. Листки чергові, прості, ‘ц іло­
краї, вузьколанцетні, без прилист­
ків. Квітки двостатеві, правиль­
ні, в улистнених завійках; ві­
ночок 4—6 мм завдовж ки, ж овта­
во-білий. П лід — горіш ок. Цвіте
у травні — червні.
Поширення. Росте по всій тери то­
рії України на сухих відкритих
місцях, на узліссях, по чагар­
никах і як бур'ян на полях, біля
доріг.
Заготівля і зберігання. В икористо­
вую ть траву (H erba L ithosperm i
officinalis), зібрану під час цві­
тіння рослини. Зрізую ть верхівки
рослини до ЗО см завдовж ки. С у­
ш ать під наметом або в примі­
щенні з доброю вентиляцією. С у­
хої сировини виходить 20 % . Збе­
рігаю ть у сухому місці. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Трава м істить а л ­
калоїди (до 0,1 % ), дубильні ре­
човини (до 7 % ), органічні к и ­
слоти (лимонна, яблучна, м але­
їнова, янтарна, фумарова) й аскор­
бінову кислоту.
Фармакологічні властивості і ви­
користання.
Експериментально
з'ясовано, що екстракти трави Г. л.
мають контрацептивні властиво­
сті. Існує думка, що рослина
здатна зниж увати ф ункцію щ ито­
видної залози. В народній м еди­
цині Г. л. вваж ається антисептич­
ним, протизапальним, ж овчогін­
ним і тонізую чим засобом. Росли­
ну використовували при загаль­
ній слабості, судомі, ж овтяниці,
кров'яних і простудних проносах,
при надмірних і болісних м енстру­
аціях, як знеболюючий засіб при
головних і ш лункових болях, для
знеболю вання перейм при пол о­
гах. Настій трави з насінням в ж и ­
вали при хронічних запорах і нир­
ковокам 'яній хворобі. Як зовніш ­
ній засіб рослину використову­
вали при стоматиті, молочниці,
для усунення поганого запаху з
рота і для загоєння ран. У вигля­
ді припарок Г. л. використовува­
ли при грижі, пухлинах і артри­
тах, прикладали до забитих місць.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­
ва лож ка сухої трави на 200 мл окро­
пу, настоюють 2 години) по 1—2 сто­
лові лож ки 3—4 рази на день; настойку
трави (2 столові лож ки свіж ої трави
на 200 мл горілки, настоюють 7 діб)
по 20 крапель з водою 3—4 рази на
день.
122
271
ГОРОБИНА ЗВИЧАЙНА
рябина обыкновенная
S o rb u s а и с и р а гіа —
дерево родини розових, заввишки
З— 15 /2 0 / м. Листки чергові, н е­
парноперисті, з 7— 15 довгастих
або видовж еноланцетних, п и лчас­
тих, зверху — матово-зелених, зі­
споду — сизих листочків. Квітки
двостатеві, правильні, 5-пелю ст­
кові, білі, в густому б агато­
квітковому щ итковидному суцвіт­
ті. П лід — яблуковидний, к ул яс­
тий, яскраво-червоний або оранж евочервоний. Цвіте у травні,
плоди достигаю ть у вересні.
Пош ирення. Росте в лісовій та л і­
состеповій зонах республіки в л і­
сах, по чагарниках, на схилах б а­
лок, вапняках, високих піскових
і кам 'янистих берегах річок. Ши­
роко вирощ ую ть як декоративну
рослину.
Заготівля і зберігання. З л ік у ­
вальною метою використовую ть
зрілі плоди (Fructus Sorbi aucuрагіае). В народній медицині ви­
користовую ть і квітки та, зрідка,
листя. Плоди збираю ть до н а­
стання приморозків. Тривале зб е­
рігання плодів у свіж ом у вигляді
мож ливе при тем пературі близь­
ко 0° і вологості повітря 80—
85 % . Д ля такого зберігання п л о ­
ди збираю ть разом з плодон іж ­
ками. П еред суш інням плоди
звільняю ть від плодоніж ок, а п о ­
тім суш ать у духовках або су ­
ш арках при тем пературі 60°, п о­
передньо пров'яливш и їх кілька
годин при тем пературі 40°. У до­
машніх умовах плоди суш ать у
затінених теплих приміщ еннях
з доброю вентиляцією, розсти ла­
ючи їх тонким ш аром і часто
переміш уючи. С ухої сировини ви­
ходить 22—23 % . Строк придат­
ності — 2 роки. Сухі плоди від­
пускаю ться аптеками.
Х імічний склад. Плоди гороби­
ни — полівітамінна сировина. Во­
ни м істять фенольні сполуки (ка­
техіни — 370 мг % , антоціани —
300— 1600 мг % , флавоноли — 20—
246 м г% ), каротин (3— 15 м г% ),
ф олієву кислоту (0,18—0,25 мг % ),
вітаміни С (40— 100 м г% ), В2
(0,05—0,07 м г% ), К (0,4 м г% ) і
Е (0,8—5,1 м г% ), органічні ки ­
слоти (яблучна, винна, янтарна,
щавлева, сорбінова, парасорбіно­
ва), цукри (5,9—8 % ), спирт сор­
біт, пектинові (0,3—0,5 % ) й ду­
бильні речовини, мінеральні солі
тощо. В листках знайдено значну
кількість вітам іну С (200—220
м г% ), каротиноїди й фенольні
сполуки, а в квітках — кверцетин3-глюкозид і кверцетин-3-софорозид.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Плоди горобини ви­
користовую ть насамперед як полі­
вітамінний засіб при авітамінозі.
Вони входять до складу вітамін­
ного чаю. Крім того, плоди мають
в 'яж уч у, послаблю ючу, сечогінну,
ж овчогінну, кровоспинну та ест­
рогенну дію. Є так ож дані про
те, що препарати з горобини
зменш ую ть кількість холестерину
в крові й ж ирів у печінці, що
робить їх корисними при о ж и ­
рінні (Obesitas). Вважається, що
сечогінні та послаблю ю чі вла­
стивості притаманні й препара­
там з квіток рослини. Настій, від­
вар або сік плодів вживаю ть при
розладах травлення, гепатиті, ге­
патохолециститі,
утрудненому
ж овчовиділенні, при кам енях у
нирках і сечовом у міхурі, при
явищ ах старечої атонії товстої й
тонкої киш ок, при дизентерії,
геморої, маткових кровотечах у
клім актеричний період, при зу ­
пинці м енструацій та як проти­
заплідний засіб. С віж і плоди го­
робини корисно вж ивати при
атеросклерозі, гіпертонії та нир­
ковокам 'яній хворобі.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — свіж ий сік по 50 мл
З—4 рази на день; відвар плодів (15 г
сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­
ловій лож ці 3—4 рази на день; на­
стойку із свіж их плодів (200 г подріб­
неної сировини на 1 л горілки, на­
стоюють 12 днів, процідж ую ть) по 1
чайній лож ці 3 рази на день при по­
руш еннях менструального циклу в кл і­
мактеричний період; сироп (1 кг соку
зрілих плодів варять з 600 г цукру) по
1 столовій лож ці 3 рази на день при
ож ирінні; настій молодих гілок (2 сто­
лові лож ки подрібненої сировини на
400 мл окропу, кип'ятять 5 хв, про­
цідж ую ть) по півсклянки 4 рази на
день при туберкульозі шкіри; чай з
листя (ЗО г сировини заварюють у З
склянках окропу) п'ю ть по 1 склянці
З рази на день при нирковокам'яній
і ж овчнокам 'яній хворобах, а також
при інших хворобах печінки; настій
квіток (2 столові лож ки сировини на
400 мл окропу, настоюють до о х о л о д і
ж ення) по півсклянки 3 рази на день.
Треба пам'ятати, що плоди Г. з. ПРО­
ТИПОКАЗАНІ при схильності до гіперкоагуляції крові.
123
272_________________
ГОРОБИНА ЧОРНОПЛОДА,
аронія чорноплода;
арония черноплодная
А гопіа теїапосатра
—
листопадний густий кущ родини
розових, заввишки 0,5—2 м. Лист­
ки чергові, череш кові, еліптичні
або оберненояйцевидні, загостре­
ні, по краю пилчасті, зверху темно-зелені,
зісподу — світліш і.
Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі або рож еві, в
щитковидних суцвіттях. П лід —
яблуковидний, кулястий, чорний,
соковитий, 6— 15 мм у діаметрі.
Цвіте у травні — червні. Плоди
достигаю ть у серпні — вересні.
Поширення. Походить з П івніч­
ної Америки. На території У краї­
ни вирощ ують як плодову, л і­
карську й декоративну рослину.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть плоди, які збира­
ють у вересні — жовтні. Викори­
стовую ть свіж ими або сушать.
Сушіння проводять на відкрито­
му повітрі або в суш арках при
тем пературі 40—50°. Сушені п ло­
ди відпускаю ть аптеки.
Хімічний склад. Плоди містять
5—6 % ф енольних сполук (фла­
воноїди і ф енолокислоти), до
2,5 % пектинових речовин, цукри
(4,6—9,4 % ), ф енолкарбонові ки­
слоти, ф олієву кислоту, рибо­
флавін, нікотинову кислоту, то ко ­
ферол, аскорбінову кислоту та
мікроелементи (йод — 5—6 м к г/
100 г, молібден, марганець, мідь,
бор, кобальт і інші).
Фармакологічні
властивості і
використання. Рослина має гіпо­
тензивні,
спазмолітичні,
проти­
запальні, капілярозміцню ю чі, се­
чогінні й ж овчогінні властивості.
Плоди або сік з них зумовлюють
гіпотензивну та спазмолітичну
дію як в умовах експерим енталь­
ної гіпертонії, так і у хворих на
гіпертонічну хворобу. Завдяки
вмістові в плодах ф енолкарбо­
нових кислот і йоду їх застосо­
вують у комплексній терапії
тиреотоксикозу. В клінічних та
експериментальних умовах вста­
новлено, що плоди горобини
виявляють помітний активізую ­
чий вплив на систему гемостазу,
тому їх застосовую ть при різно­
манітних патологічних зруш еннях
у системі згортання крові, зокре­
ма, при геморагічних діатезах,
капіляротоксикозах і кровотечах
різного походж ення. Ефективна
Г. ч. при атеросклерозі, цукрово­
му діабеті, гломерулонефритах,
променевих ураж еннях і алер­
гічних станах, при поруш еннях,
зумовлених застосуванням анти­
коагулянтів. Останнім часом з 'я ­
совано, що листя Г. ч. містить р е ­
човини, які мають здатність поліп­
ш увати роботу печінки, сприяти
утворенню й відтокові ж овчі.
Лікарські форма і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар плодів (20 г
сухих плодів на 200 мл окропу) по
півсклянки 3—4 рази на день; свіж і
плоди або сік приймають по 50— 100 г
тричі на день. Л ікування соком і пло­
дами Г. ч. ПРОТИПОКАЗАНЕ при
схильності до гіперкоагуляції крові,
при виразковій хворобі шлунка і два­
надцятипалої кишки та при гіпера­
цидному гастриті.
273
ГОРОХ посівний
горох посевной
Pisum sativum
—
однорічна трав'яниста гола рос­
лина родини бобових. Стебло
чотиригранне, порож нисте, роз­
простерте або лазяче, 50— 100 см
завдовж ки. Листки з 2—3 . пар
бокових листочків, закінчую ться
розгалуж еним и вуси ка м и ; листоч­
ки яйцевидні, цілокраї. Квітки
двостатеві, неправильні; віночок
білий, рідш е крила рож еві. П лід —
біб. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Походить з півден­
ної Європи. Ш ироко вирощ ують
як зернобобову рослину.
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини,
і насіння. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Насіння Г. п.
містить 26—27 % легкозасвою ва­
ного білка, багатого на незам ін­
ні амінокислоти (цистин, лізин,
триптофан, тирозин, метіонін та
інші), крохм аль (бл. 5 0 % ), ж ири
(0,6— 1,5% ), вітаміни А, В,, В2, Е,
РР і С, каротин, інозит, холін та
солі калію, ф осф ору і марганцю.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Рослина має сечо­
гінні та гіпоглікемічні властиво­
сті й використовується при нир­
ковокам 'яній хворобі й цукрово­
му діабеті. Зелений горош ок к о ­
рисно вж ивати хворим на анемію.
З потовченого на борош но зеле­
ного горош ку готую ть маски для
оздоровлення
ш кіри
обличчя.
П рипарки з горохового борош на
прикладаю ть до наривів і чиряків.
З сухого насіння приготовляю ть
супи і каш і; зелений горош ок вж и­
вають свіж им, консервую ть, зам о­
рож ую ть.
ПРОТИПОКАЗАНО
вж ивати горох при подагрі, гост­
рих нефритах, загостренні запаль­
них процесів ш лунка і киш еч­
ника, при хронічній недостатно­
сті кровообігу.
124
276
274
Хімічний склад. Трава м істить д у ­
дворічна трав'яниста рослина ро­ бильні й гіркі речовини, ф лаво­
дини хрестоцвітих. Те саме, що ноїди, смоли, ацетилхолін, каро­
тин, аскорбінову кислоту, віта­
й суріп и ц я звичайна.
мін К, цукри, органічні кислоти,
кальцій та мікроелементи.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Експериментальними
ГРАБЕЛЬКИ ЗВИЧАЙНІ,
й клінічними дослідж енням и з 'я ­
журавлині носики;
совано, що рослина має крово­
аистник цикутовый
спинні властивості. В народній
Erodium cicutarium —
медицині Г. з. використовую ть як
однорічна трав'яниста розсіяно- в'яж учий, протизапальний, бак ­
волосиста рослина родини гера­ терицидний, кровоспинний і за ­
нієвих. Стебло висхідне, 10— спокійливий засіб. Настій трави
50 см заввишки, від основи вж иваю ть при простуді, запаленні
розгалуж ене. Листки супротивні, легень, плевриті, стенокардії, с у ­
довгасті,
двічінепарноперисто- домі, захворю ваннях ш лунковорозсічені; ниж ні — у прикорене­ киш кового тракту, при внутріш ­
вій розетці. Квітки правильні, ніх і маткових кровотечах. Ви­
двостатеві, 5-пелюсткові, у 6—8- користовую ть його і для купання
квіткових зонтиках: пелюстки дітей при діатезі, для промивання
пурпурові, іноді з темними плям а­ ран і полоскань при хворобах
ми. П лід сухий, з 5 однонасін­ горла.
них часток, які при достиганні Лікарські формн і застосування.
плодів спірально скручую ться. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столо­
Цвіте у березні — серпні.
ва лож ка сухої трави на 300 мл окропу,
Пош ирення. Росте по всій тери­ настоюють ніч, проціджують) по 50 г
торії України у степах, на від­ 4 рази на день; настій трави (1 столова
ка сухої трави на 200 мл окропу,
слоненнях, як бур'ян на полях, лож
настоюють 15 хв, проціджують) по
городах і засмічених місцях.
2 столові лож ки 5—6 раз на день; на­
Сировина. Використовують тра­ стій трави (2 чайні лож ки сухої тра­
ву, яку збираю ть під час цвітіння ви на 200 мл холодної ки п'яченої води,
рослини. Рослина неоф іцинальна. настоюють 8 годин) по 2—3 столові
ГОРУШКА —
лож ки 3—4 рази на день.
ГРАВІЛАТ МІСЬКИЙ
гравилат го родской
Geum urbanum —
багаторічна трав'яниста рослина
родини розових. М ає багатоголо­
ве червонуватого кольору ко р е н е ­
вище, яке за смаком і запахом
схож е на гвоздику. Стебло прям о­
стояче, м 'яковолосисте, 40—60 см
заввишки. Прикореневі листки
ліровидноперисті,
стеблові —
трійчасті або трироздільні. Квітки
двостатеві, правильні, 5-пелю ст­
кові, яскраво-ж овті, в щ итковид­
них суцвіттях. П лід — збірний з
горіш ковидних сім 'янок. Ц віте у
червні — серпні.
Пош ирення. Росте по всій тери­
торії України на засмічених м іс­
цях, у світлих лісах, по чагарни­
ках.
Заготівля і зберігання. Використо­
вую ть траву (H erba Gei urbani)
і кореневищ а з коренями (Radix
Gei urbani). Траву заготовляю ть
під час цвітіння рослини, зр ізу ­
ючи верхівки рослин завдовж ки
ЗО см. У перший день зрізану си­
ровину пров'ялю ю ть на сонці, а
потім досуш ую ть під наметом, на
горищі або в приміщ енні, яке доб­
ре провітрю ється. Корені копаю ть
восени, коли достигнуть плоди.
Викопані корені миють і суш ать
на сонці, а при поганій погоді —
в протоплених приміщ еннях. Су­
хої трави виходить 22 % , корін­
ня — 25 % . Зберігаю ть готову си­
ровину в сухих приміщ еннях. Ро­
слина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Усі частини рос­
125
лини м істять дубильні речовини,
еф ірну олію і смоли. Крім того,
в коренях виявлено глікозид геїн,
а в траві — гіркі речовини, слиз
та інші сполуки.
277
278
ГРАВІЛАТ РІЧКОВИЙ
гравилат речной
ГРАНАТ —
Geum riva le
—
багаторічна трав'яниста рослина
родини розових. Має товсте пов­
Фармакологічні властивості і ви­ зуче кореневищ е бурого кольору.
користання. Галенові препарати Стебло прямостояче, відхиленоГ. м. маю ть протизапальні, від­
харкувальні, протиблювотні, ж ов­
чогінні, знеболюючі, седативні,
кровоспинні і ранозагою вальні
властивості. Раніше в науковій
медицині сухі кореневищ а з к о ­
рінням під назвою «гвоздичний
корінь» використовували як в 'я ­
ж учий і закріплюючий засіб при
ш лунково-киш кових розладах. Т е­
пер Г. м. використовую ть л и ­
ше в народній медицині. П репара­
ти кореневищ а з корінням р е к о ­
мендую ть при катарі шлунковокиш кового тракту (особливо при
такому, який супроводиться тем ­
пературою ), при поруш енні трав­
лення, метеоризмі, простих і кри-.
вавих проносах, дизентерії, киш ­
кових коліках, блюванні, при за­
хворю ваннях печінки і ж овчного
міхура, при каш лі з інтенсивним
виділенням мокротиння, астмі та
як засіб, що зменш ує потовиді­
лення при нічному потінні, поліп­
ш ує загальний стан організму при
знесиленні і заспокою є. Викори­
стовую ть рослину і як крово­
спинний засіб (при кровохаркан­
ні, маткових, гемороїдальних та
інших кровотечах). Як зовніш ній
засіб відвар коріння використо­
вують для полоскання рота при
ангіні, стоматиті й гінгівіті, для
ванн при рахіті й скроф ульозі
та при білях у ж інок. П репарати
трави даю ть дещ о слабш ий тера­
певтичний еф ект і використову­
ються в основному при проносах,
дизентерії, гарячці та як засп о­
кійливий засіб. До лікувальнопрофілактичного раціону корисно
вклю чати салати з молодого ли­
стя Г. м.
волосисте, червоно-буре,
25—
75 см заввишки. Листки з обох бо­
ків притиснутоволосисті; прико­
реневі — ліровидноперистороздільні, з великим верхівковим
нирковидним листочком і м а­
ленькими
округло-яйцевидними
боковими; стеблові — трирозділь­
ні. Квітки правильні, 5-пелюсткові, пониклі, блідо-ж овті, з оранж ево-червоними жилками, в щ ит­
ковидних суцвіттях. П лід — зб ір­
ний, з горіш ковидних сім 'янок.
Цвіте у травні — серпні.
Поширення. Росте розсіяно майж е
по всій території У країни на воло­
гих луках, заболочених місцях,
у вільш няках.
Заготівля і зберігання — як у
статті Гравілат м іський. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Корені містять
алкалоїди, дубильні речовини (до
23% ), барвник та еф ірну олію
(0,1 % ). В листках є каротин (до
137 мг % ) і аскорбінова кислота
(до 117 мг % ).
на день ковтками; відвар коріння
(1 чайна лож ка на 200 мл окропу, ва­
рять 10 хв) п'ють по 1—2 склянки на
день ковтками; порошок коріння по
1 г 3—4 рази на день з медом як від­
харкувальний засіб; рідкий екстракт
коріння (20—40 г подрібненої сирови­
ни на 300 мл окропу, варять до по­
ловинної кількості попереднього об'єму
рідини) по 1 столовій лож ці через 1/2—
1 годину при маткових кровотечах; на­
стойку коріння (1 : 10) по 1 столовій
лож ці 3 рази на день при кислих ка­
тарах шлунка, що супроводяться пе­
чією.
ЗОВНІШНЬО — олія (1 частину коріння
настоюють 14 днів на 2 частинах олії)
для змазування ясен, які кровоточать;
відвар коріння для полоскань і ванн.
Салат з молодого лнстя — молоде л и ­
стя Г. м. і зелену цибулю подрібнюють,
зверху кладуть кусочки яйця, солять
і поливають сметаною (на 50 г листя
Г. м. беруть 50 г зеленої цибулі, 1/2 яй­
ця, 20 г сметани та сіль).
Лікарські формн і застосування.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
Г. р. відомий як тонізуючий,
кровоспинний, в'яж учий, проти­
запальний, антисептичний, зне­
болюючий і слабкий снотвор­
ний засіб. Настій коренів і к оре­
невищ вживаю ть при проносі,
малярії, при м аткових і гем о­
роїдальних кровотечах, цинзі, м і­
грені, безсонні, укусах отруйних
змій, алергії, а також після т я ж ­
ких захворю вань як загальнозміцнюючий засіб. Зовніш ньо настій
коріння Г. р. використовую ть для
полоскання горла при ангіні,
а у вигляді ванн — при захворю ­
Лікарські форма і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна ваннях суглобів і м'язів. Свіж е
лож ка сировини на 200 мл окропу, на­ подрібнене кореневищ е при кла­
стоюють 10 хв) п'ю ть по 1—2 склянки дають до мозолів.
ВНУТРІШНЬО — настій (2 чайні лож ки
кореневищ з коренями на 1 склянку
окропу, настоюють 1 годину) по 1 сто­
ловій лож ці 3—4 рази на день до їди.
ЗОВНІШНЬО — настій (2 столові л ож ­
ки кореневищ з коренями на 2 склянки
окропу) для місцевих ванн, обмивань
і полоскань.
невелике (3—5 м заввишки) дере­
во або кущ родини гранатових.
Те саме, що й гранатник зви ча й ­
ний.
279
ГРАНАТНИК
ЗВИЧАЙНИЙ,
гранат;
гранат обыкновенный
Punica granatum
—
невелике (3—5 м заввишки) дере­
во або кущ родини гранатникових.
Гілки кутасті, часто — колючі.
Листки супротивні, короткочерешкові, ш кірясті, цілокраї, ви­
довж еноланцетні. Квітки правиль­
ні, одиничні або в пучках, яскравочервоні, рідко — білі або ж овта­
ві, 2—3 см в діаметрі. П лоди не­
справж ні, ягодоподібні, до 8
(18) см у діаметрі. Цвіте у трав­
ні — серпні. Плоди достигаю ть у
вересні — жовтні.
Поширення. П оходить із Закав­
каззя, М алої й Середньої Азії. На
Україні (в Південному Криму)
розводять як плодову та дек ора­
тивну рослини.
126
280
Сировина. З лікувальною метою ГРАЦІОЛА —
використовую ть кору рослини,
квітки, а також ш кірку і сік пло­
дів; придатна й кора коріння,
стовбура й гілок.
Хімічний склад. Кора містить
алкалоїди (пельт'єрин, ізопельт'єрин та інші); ш кірка плодів —
дубильні речовини (до 28% ),
урсолову кислоту (0,6% ); у соку
плодів є цукри (до 2 % ), орга­
нічні кислоти (переважно лим он­
на і яблучна), вітамін С і таніни;
у квітках — барвник пуніцин.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Препарати кори гра­
натника виявляю ть глистогінну
дію й використовую ться проти
стьож кових гельмінтів. Л ікування
препаратами
кори
потребує
спеціальної підготовки хворого
(див. Дріоптерис чоловічий) і п ро­
водиться обов'язково під на­
глядом лікаря для усунення т я ж ­
ких отруєнь. П ередозування пре­
паратів Г. з. спричинює подразнен­
ня ш лунково-киш кового тракту,
загальну слабість, запаморочення,
поруш ення зору (відомі випадки
повної його втрати), нудоту, блю­
вання й судому. Глистогінна дія
препаратів кори гранатника порів­
няно невисока й тому їх призна­
чають тим хворим, яким пре­
парати дріоптериса чоловічого
протипоказані. Ш кірка
плодів
служ ить сировиною для вироб­
ництва медичного таніну, а її
настій (так само, як і настій кві­
ток) використовується в народ­
ній медицині як в'яж учий засіб
при ш лунково-киш кових розл а­
дах. С віж і плоди або сік з них
реком ендується як загальнозміцнюючий засіб після виснаж ли­
вих інфекційних захворю вань або
операцій, при простуді тощо.
Сік плодів є надійним проти­
цинготним засобом, він зб удж ує
апетит, регулює діяльність шлунково-киш кового тракту, має сечо­
гінну, жовчогінну, знеболюючу,
протизапальну й антисептичну
властивості. Клінічні випробу­
вання свідчать про високу е ф ек ­
тивність соку при лікуванні опі­
ків (обпечені місця спочатку зм о­
чую ть розведеним 10— 15 % -ним
соком, а потім присипаю ть поро­
ш ком із ш кірки плодів).
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — при гельмінтозах 40—
50 г кори заливаю ть двома склянками
води, настоюють 6 годин, згущую ть до
половини, проціджують, охолодж ую ть
і випивають одерж ані 200 мл розчину
протягом однієї години ковтками, а
через ЗО хв після останньої порції
приймають проносне; настій (1 чайна
лож ка щ кірки плодів або квіток на
1 склянку окропу, настоюють 2 годи­
ни) по 1 столовій лож ці 3 рази на день;
сік п'ють по чверті склянки 4 рази на
день за 20 хв до їди.
багаторічна трав'яниста рослина
родини ранникових. Те саме, що
й авран ліка р ськи й .
281_________________
ГРЕЙПФРУТ,
пампельмус гроновидний;
грейпфрут
C itrus paradisi і —
вічнозелене дерево роду цитрус
родини рутових, заввишки до
15 м. Має компактну, добре облистнену крону. Листки великі,
ш кірясті, видовж ені, тупі або за ­
гострені, з крилатими череш ­
ками. Квітки білі, в китицях по
З—20 або одиничні в пазухах лист­
ків. П лоди ягодоподібні, жовті,
приплю снутокулясті, до 15 см у
діаметрі, одиничні або в гронах,
з соковитим великозернистим за ­
пашним м 'якуш ем ж овтого або
сірувато-зеленого, іноді рож евого
кольору. Цвіте у травні. Плоди
достигаю ть у листопаді — грудні.
Поширення. У диком у стані грейп­
ф рут невідомий. В СРСР виро­
щ ують у субтропічних районах.
Сировина. Спож иваю ть (свіжими
або консервованими) плоди, во­
ни добре зберігаю ться в свіж ом у
вигляді.
Хімічний склад. Плоди містять
(у 100 г їстівного продукту):
білок —0,7—0,9 г; ж ир —0,2—0,5 г;
ву гл е в о д и —9,8— 10,6 г; к л ітк о­
вину —0,3—0,5 г; м інеральні речо­
вини — натрій —2,0 мг, калій —
181,0 мг, к а л ь ц ій — 12,0—20,0 мг,
з а л із о —0,25—0,30 мг, ф осф ор —
15,0— 17,0 мг, м а г н ій —6,0 мг;
лимонну кислоту —5,3 г; р-каротин — 0,02 г; тіамін — 0,037—
0,053 мг; рибофлавін —0,031 —
0,045 мг; піридоксин —0,045 мг,
нікотинамід —0,23—0,30 мг; ас ­
корбінову кислоту —45,0 мг (в кож урі —265,0 мг). Для соку ці по­
казники дещ о нижчі. Н езначна
гіркота зумовлю ється наявністю
глікозиду нарингіну. Сорти з р о ­
зовим м 'якуш ем мають це забарв­
лення не від антоціанів, а від
пігментів пластид (каротину і л і­
копіну). К алорійність 100 г м 'я к о ­
ті —ЗО—40 ккал.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Плоди грейпфрута
мають антисклеротичні і тон ізу­
ючі властивості, збудж ую ть апе­
тит, поліпш ую ть травлення, п ід­
вищ ують діурез. їх реком ендую ть
вж ивати в дієтичном у харчуванні,
при гіпокінезії, авітамінозах, при
деяких захворю ваннях ш лунковокиш кового тракту, після виснаж ­
ливих інфекційних захворю вань
і операцій, при фізичній і р о зу ­
мовій перевтомі, у разі хронічних
інтоксикацій, гіпертонії і уратно­
го уролітіазу, при підвищ еній
температурі тіла та після п ере­
несеного інф аркту міокарда. Ви­
користовую ть грейпфрути свіж и ­
ми і переробленими (сік,4варення,
компоти тощо). П ротипоказано
вж ивати грейпфрути при зн ач ­
ному
підвищ енні
кислотності
ш лункового соку.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — свіж ий сік грейпфрута
по 150—300 г три рази на день до їди,
підсолоджуючи на смак медом або
цукром (хворим на діабет не підсоло­
дж увати!).
127
282
ГРЕЧКА ЗВИЧАЙНА
гречиха посевная
Fagopyrum sagittatum —
однорічна трав'яниста рослина р о ­
дини гречкових. Стебло ребристе,
прямостояче, розгалуж ене, голе,
червонувате, ЗО—70 см заввишки.
Листки червоні, стріловидно-трикутні; нижні — довгочереш кові,
верхні — майж е сидячі. Квітки
правильні, двостатеві, білі, блідорож еві, рож еві або червоні, в
щ итковидних суцвіттях. П лід —
горіш ок. Цвіте у липні.
Пош ирення. Походить з Індії. Ви­
рощ ую ть як круп'яну культуру
переваж но на Поліссі та в Л ісо­
степовій зоні України.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть насіння і траву
(квітки разом з верхніми листка­
ми). Траву, як сировину для ф ар­
мацевтичних заводів, збираю ть на
п очатку цвітіння гречки, коли в
рослині є найбільш е рутину. Для
виготовлення галенових препара­
тів використовую ть квітки. А п­
теки сировину не відпускають.
Х імічний склад. Гречані крупи м і­
стять до 20 % білків з високим
вмістом лізину і триптофану,
крохм аль (до 80 % ), цукор (0,3—
0 ,5 % ), органічні кислоти (яблуч­
на, лимонна та інші), вітаміни
(В,, В2, РР і Р), макро- і м ікро­
елем енти (залізо, кальцій, фос-
фор, мідь, цинк, бор, йод, нікель,
та кобальт). У траві гречки є б а­
гато (1,9—2,5 % ) рутину.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Гречані крупи — цін­
ний дієтичний продукт. П риготов­
лені з них страви корисні людині
будь-якого віку. Особливо корис­
ним є вживання страв з гречаних
крупів при ш лунково-киш кових
захворюваннях, недокрів'ї, роз­
ладах нервової системи, захворю ­
ваннях нирок. З трави Г. з. одер­
ж ую ть рутин, який використо­
вують для проф ілактики й л ік у ­
вання гіпо- й авітам інозу Р, при
захворюваннях, що супроводяться
поруш еннями проникності судин
(геморагічні діатези, к ап іл яро­
токсикози, крововиливи в сітківку
ока, гіпертонічна та променева
хвороби, гломерулонеф рит, рев­
матизм, септичний ендокардит
тощо). На основі рутину о держ у­
ють ряд інших препаратів (уру­
тин, рутамін, аскорутин та інші).
В народній медицині настій к в і­
ток (окремо або в поєднанні з ін­
шими лікарським и рослинами)
п’ють при каш лі. Д обре розтерте
й просіяне листя використовую ть
для присипання запрілостей у
дітей.
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — рутин (Rutinum) по
2 таблетки 2—3 рази на день, курс л іку­
вання — 5—6 тиж нів (ПРОТИПОКАЗА­
НО вживати вітамін Р при підвищ е­
ному зсіданні крові); настій (40 г
квіток на 1 л окропу) по 1 склянці
4—5 раз на день як відхаркувальний
засіб; 50 г суміші квіток Г. з., маку
дикого, п ід б ілу звичайного (по 10 г),
трави м едунки лікарської (10 г) і кві­
ток калачиків л іс о ви х (60 г) залива­
ють 1 л окропу, настоюють ні-ч і п'ють
по 1 склянці 5 раз на день при су ­
хому кашлі; 40 г суміші квіток Г. з.,
підбілу звичайного, бузи ни чорної,
л и п и серцелистої (по 20 г), квіток маку
дикого, дивини скіпетровидної, калачи­
ків лісових і трави медунки лікар­
ської (по ЗО г) заливаю ть 1 л окропу,
настоюють ніч, процідж ую ть і п'ють
по чверті склянки через 1 годину при
бронхіті з сухим виснаж ливим кашлем
ГРЙЖНИЦЯ
БАГАТОШЛЮБНА —
багаторічна розпростерта т р ав 'я ­
ниста зелена рослина родини гвоз­
дикових. Те саме, що остудник
багатошлюбний.
28 4
_
ГРИЖНИЦЯ ГОЛА —
багаторічна трав'яниста рослина
родини гвоздикових. Те саме, що
й остудник голий.
285
ГРИНДЁЛ1Я
РОЗЧЕПІРЕНА
гринделия растопыренная
Grindelia squarrosa —
дворічна трав'яни ста рослина р о ­
дини айстрових (складноцвітих).
Стебла прям остоячі або висхід­
ні, розгалуж ені, 50—60 см зав­
вишки. Листки довгасті, стеблооб­
гортні, цілісні, по краю дрібногостропилчасті. Квітки ж овті, в
кош иках, що утворю ю ть волоте­
видне або щ итковидне суцвіття;
крайові квітки язичкові, неплідні,
128
286
до 12 мм завдовжки; серединні —
трубчасті, двостатеві, з коротко5-зубчастим відгином. Кош ики —
до 3 см у діаметрі, з голою дуж е
клейкою багаторядною обгорт­
кою, листочки у якої — з розч е­
піреними кінчиками. П лід — сі­
м 'янка. Ц віте у червні — вересні.
Пош ирення. П оходить з П івніч­
ної Америки. На території У краї­
ни росте як бур'ян на пасовищах
і вздовж доріг у Харківській,
Дніпропетровській,
Кіровоград­
ській та М иколаївській областях;
поступово пош ирю ється і в інші
області.
Заготівля і зберігання. Д ля ви­
готовлення ліків використовую ть
надземну частину (H erba GrindeІіае) або лиш е кошики. Заготов­
ляю ть під час цвітіння рослини.
Зібрану сировину суш ать у п ро­
вітрю ваному приміщ енні, р о з­
кладаю чи її тоненьким шаром,
щоб не злипалася. Зберігаю ть у
бляш аних коробочках. Р ослина
неоф іцинальна (входила до сьо ­
мого видання Держ авної фарма­
копеї СРСР).
Хімічний склад. Н адземна частина
рослини містить 10— 12 % смоли,
до складу якої входять дитерпенові кислоти з групи лабдану
(гринделієва, гідроксигринделієва, оксогринделієва та епоксигринделієва), гіркоту гринделін
(алкалоїд), глікозиди, сапоніни
(2 % ), вуглеводи, гринделол (стероловий спирт з групи ф ітосте­
рину), ацетилові сполуки, органіч­
ні кислоти, флавоноїди, фітостерол, танін та сліди еф ірн ої олії,
в якій є борнеол і фенол.
Ф армакологічні властивості і ви­
користання. Гринделія розч еп іре­
на виявляє спазмолітичну, анти­
септичну,
відхаркувальну
та
протиалергічну дію. Вивчаються
антибластичні властивості росли­
ни. П репарати гринделії найеф ек­
тивніші при фарингіті, ларингіті,
трахеїті та бронхіті (особливо у
людей похилого віку і в дітей у
станах, коли у верхніх дихаль­
них ш ляхах збирається слиз, який
важ ко виводиться). Як д о п ом іж ­
ний засіб препарати гринделії ви­
користовую ть при емф ізем і л е ­
гень, силікозі та при каш лі у хво­
рих на туберкульоз легень. Рос­
лині властива й легка сечогінна
дія, у зв 'язку з чим її використо­
вують при запаленнях сечового
міхура. Раніше гринделію ви­
користовували при деяких роз­
ладах роботи серця, оскільки її
препарати зменш ую ть кількість
серцевих скорочень, підвищ ують
* артеріальний тиск, ліквідую ть
аритмію і больові відчуття в д і­
лянці серця, покращ ую ть сам о­
почуття. Зовніш ньо препарати
гринделії розчепіреної викори­
стовую ть як протиотруту при
ф ітодерм атозах, зумовлених д е­
якими рослинами (Ruta g ra v eo ­
lens, T oxicodendron radicans, P ri­
m ula obconica, Prim ula chinensis),
при алергічних висипах, іритах
і кон'ю нктивітах. Гринделія роз­
чепірена є офіцинальною росли­
ною в Великобританії, Ф ранції,
П ортугалії, Іспанії, Індії, США,
Венесуелі та Бразілії, де її вико­
ристовую ть для виготовлення р я ­
ду препаратів (Astm in, Kelastm in,
M elrosum , Colomba, Bronchicum).
Л ікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — порош ок із сухої тра­
ви приймають по 1—2 г зранку натщ е­
серце і ввечері перед сном при зап а­
ленні сечового міхура; настойку трави
(1 частина сировини на 5 частин 70 % ного спирту, настоюють 3 доби) п'ють
по 40—60 крапель на чарку води
З—6 раз на день при бронхіті.
ЗОВНІШ НЬО— для ком пресів вико­
ристовую ть настойку (готують, як у по­
передньому прописі, перед засто­
суванням розводять кип'яченою водою
у співвіднош енні 1 : 3). Слід пам'ятати,
що надмірне вж ивання (передозування)
препаратів гринделії мож е зумовити
гастрит та подразнення нирок і сечо­
вих шляхів. ПРОТИПОКАЗАНО вж и ­
вати препарати гринделії при гострих
запальних станах ш лунково-киш ково­
го тракту.
ГРИЦИКИ ЗВИЧАЙНІ,
калитник, мисочки, мішечки;
пастушья сумка
Capsella bursa-pastoris —
однорічна трав'яниста гола розсіяноопуш ена рослина родини к а­
пустяних (хрестоцвітих). Стебло
прямостояче, просте або розга­
луж ене, 10—50 см заввишки. Л и­
стки чергові; прикореневі — у р о ­
зетці, череш кові, перисторозсічені, розділені на трикутні зубчасті
частки; стеблові — сидячі, ціло­
краї, біля основи стріловидні і
стеблообгортні. Квітки двостате­
ві, правильні, дрібні, 4-пелюсткові, білі, у верхівкових китицях.
Плід — стручок. Цвіте у квітні —
вересні.
Пош ирення. Росте по всій тери­
торії України як бур'ян на полях,
біля доріг та поблизу ж ител.
Заготівля і зберігання. Д ля ви­
готовлення ліків використовую ть
траву (Herba Bursae pastoris), зі­
брану під час цвітіння рослини,
коли на ній починаю ть утворю ­
ватися нижні плоди. Доцільно
виривати рослини з коренем, який
потім обрізую ть, залиш аю чи при­
кореневу розетку листків (при
скош уванні розетки листків за ­
лиш аю ться невикористаними і си­
ровина буде ни ж чої якості). Су­
ш ать траву під наметом або на
горищі, поки стебла не стануть
ламкими. С ухої сировини ви­
ходить 20 % . Строк придатно­
сті — 3 роки. Сировина відпуска­
ється аптеками.
Хімічний склад. Трава м істить
флавоноїди (рутин, лю теолін-7рутинозид, лютеолін-7-глюкозид)
дубильні речовини, аміни (хо
лін, ацетилхолін, тирамін та інші)
сапоніни, органічні кислоти (фу
129
287
марова, лимонна, яблучна, винна),
аскорбінову кислоту, еф ірну олію
та сполуки калію. Наявність у
траві вітаміну К деякі автори
ставлять під сумнів.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
Г. з. виявляю ть вираж ену крово­
спинну дію, зниж ую ть кров'яний
тиск, посилюють м оторику ш лун­
ка і прискорюють перистальтику
киш ечника, стимулюють моторну
функцію матки. Листки рослини
проявляю ть високу фітонцидну
активність. В акуш ерстві й гіне­
кології препарати Г. з. використо­
вують при післяпологових крово­
течах, атонії матки, при трива­
лих і сильних місячних у клім ак­
теричний період. Ефективним є й
використання Г. з. при легене­
вих, ш лунково-киш кових і ни рко­
вих кровотечах. У народній меди­
цині, крім цього, настій трави
п'ють при хворобах печінки, пе­
чінкових коліках, діареї, хворобах
нирок і сечового міхура, при
нирковокам 'яній хворобі та га­
рячці. Траву Г. з. часто викори­
стовую ть у поєднанні з іншими
лікарським и рослинами. Так, при
ниркових кровотечах Г. з. корисно
поєднувати з травою хвощ а п о ль о ­
вого, а при маткових — з ка ­
лин ою звичайною або гірчаком
перцевим . До лікувально-проф ілактичного харчового раціону
вклю чаю ть салати з молодого
листя грициків.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (10 г
або 2 столові лож ки сировини на
200 мл окропу) по 1 столовій лож ці
4—5 раз на день після їди як крово­
спинний засіб; чотири столові ложки
суміші трави Г. з. і хвоща польового
(взятих порівну) заливать 3 склянка­
ми окропу, настоюють 2 години і п ’ють
по півсклянки тричі на день як крово­
спинний засіб; рідкий екстракт грици­
ків звичайних (Extractum Bursae pastoris
fluidum) по 20 крапель 3 рази на день
при атонії матки і маткових кровоте­
чах; одну столову лож ку суміші трави
Г. з. і спориш у звичайного (по 15 г),
трави ом ели білої (20 г) заливають
склянкою окропу, настоюють 30 хв,
процідж ую ть і п'ю ть щодня ввечері
при тривалих маткових кровотечах;
настій трави грициків (40—50 г на 1 л
окропу, настоюють 20—30 хв, процідж у­
ють) п'ю ть теплим по півсклянки тричі
на день за 1 годину до їди як ж овчо­
гінний засіб; настій трави (3 столові
лож ки сухої або свіж ої трави на 200 мл
окропу, настоюють 15 хв, проціджують)
п'ють по третині склянки тричі на день
як гіпотензивний засіб; сік свіж ої
рослини по 40—50 крапель на прийом
(вважається, що сік у всіх випадках
діє ефективніш е за настій); салат:
молоде листя грициків подрібнюють
і кладуть на кусочки огірків і помідо­
рів, накривають зверху круж альцями
вареного яйця і поливають вершками
(на 100 г листя Г. з. беруть 60 г помі­
дорів, 60 г огірків, 1 яйце, 40 г вершків
та сіль).
ЗОВН ІШ Н ЬО — настій грициків (10 г
трави на 200 мл окропу) для ком пре­
сів на забиті місця і садна.
гро м о ви к—
Поширення. Росте по всій терито­
одно-, дво- або багаторічна ж о р ­
стковолосиста трав'яниста росли­
на родини ш орстколистих. Те са­
ме, що й синяк звичайний.
рії України (крім крайнього Сте­
пу) в світлих і мішаних лісах, по
чагарниках, на узліссях. Часто
розводять у садах.
Заготівля і зберігання. Для виго­
товлення ліків використовую ть
плоди, які збираю ть після повно­
го достигання, коли вони пада­
ють самі або легко обтруш ую ть­
ся. Свіжими їх мож на використо­
вувати 2—3 місяці, зберігаю чи в
прохолодному приміщ енні. Про
запас плоди суш ать у суш арках,
попередньо при тем пературі 82—
84°, а потім — при 70°. Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Плоди містять
дубильні й пектинові речовини,
0,1—0,2% органічних кислот (яб­
лучна, лимонна та інші), аскор­
бінову кислоту (12—22 мг% ), к а ­
ротин, вітаміни В, і РР, цукри,
еф ірну олію та мінеральні солі.
288
ГРУДНИК —
багаторічна трав'яниста з опуш е­
ним стеблом рослина родини р о ­
зових. Те саме, що й парило зв и ­
чайне.
289
ГРУША ДЙКА —
велике (20—30 м заввишки) листо­
падне дерево родини розових.
Те саме, що й груш а звичайна.
290
ГРУША ЗВИЧАЙНА,
груша дика;
груша обыкновенная
Pyrus com m unis
—
велике (20—ЗО м заввишки) листо­
падне дерево родини розових. Має
бурувато-сірі, блискучі, часто з
укороченими колючими пагонами
гілки. Листки довгочереш кові,
чергові, овальні або майж е округ­
лі, по краю дрібнопилчасті; м о­
лоді — густоповстистоопуш ені,
старі — голі, тем но-зелені, блис­
кучі. Квітки правильні, двостатеві,
білі або блідо-рож еві, в щ итковид­
них суцвіттях. П лід несправж ній,
грушовидний або округлий, соко­
витий, з великою кількістю к а м 'я ­
нистих клітин у м'якуш і. Цвіте
з другої половини квітня до по­
чатку травня. Плоди достигаю ть
у вересні — ж овтні.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
свіж і плоди або виготовлену з них
наливку використовую ть як в 'я ­
ж учий засіб при розладах ш лун­
ка і киш ечника, відвар сушених
плодів вж иваю ть при каш лі, про­
носі, як ж арозниж увальний та
протигарйчковий засіб, а груш е­
вий сік — як сечогінний засіб при
нирковокам 'яній хворобі. С пож и­
вають плоди груші свіжими, суш е­
ними, печеними, вареними і ква­
шеними. їх переробляю ть на соки,
повидло і квас. С віж і плоди кра­
ще вж ивати після влеж ування, бо
при цьому зменш ується кількість
дубильних речовин, зниж ується
кислотність, а крохм аль частково
переходить у цукор.
130
291
292
ГРУША МАСЛИНКОЛИСТА,
кам'яничка;
груша лохолистная
Pyrus elaeagnifolia —
ГРУШАНКА КРУГЛОЛИСТА
грушанка круглолистная
Pyrola rotundifolia
—
багаторічна трав'яниста рослина
невелике (8— 12 м заввишки) д е ­ родини груш анкових. Стебло 10—
рево або великий кущ родини ро­ 40 см заввишки, тупогранчасте,
зових. Гілки часто з колючками, з 1—2 піхвовими листками. При­
в молодому віці густо опушені. кореневі листки в розетці, округ­
Листки оберненоовальні, ш ироко- лі, нерівнозазубрені, довгочереш ­
ланцетні або майж е лопатковидні, кові. Квітки правильні, широко4—8 см завдовж ки і 1,5—4 см зав­ дзвониковидні, у багатоквітковій
ширшки, цілокраї або лише на верхівковій китиці; віночок білий,
верхівці зарубчасто-зубчасті з іноді біло-рож евий. П лід — ко р о ­
обох боків білоповстисто-ш ерсти- бочка. Цвіте у червні — липні.
сті. Квітки правильні, двостатеві, Поширення. Росте розсіяно на П о­
білі з рож евим відтінком, зібрані ліссі, у Карпатах, на Прикарпатті,
в багатоквіткові щитковидні с у ц ­ зрідка — в Л ісостепу на вологих
віття. П лоди несправж ні, від луках, у соснових, мішаних і по­
кулястої до груш овидної форми, части листяних лісах, у горах.
ж овтаво-зелені, спочатку опуш е­ Сировина. Використовують траву,
ні, пізніш е — майж е голі. Цвіте в зібрану під час цвітіння рослини.
квітні — травні, плоди достигають Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. У листках росли­
у ж овтні — листопаді.
Поширення. Трапляється в Криму ни знайдено глікозиди арбутин і
на кам'янистих, вапнякових і гли­ емульсин, дубильні речовини (до
нистих схилах. Вирощують як фі- 18% ), сахарозу та аскорбінову
кислоту (60 мг% ).
томеліоративну рослину.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властиво­
сті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Груша звичайна.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Галенові препарати
Г. к. рекомендую ться .в народній
медицині як сечогінний, в'яж учий,
протиспазматичний, протизапаль­
ний і антисептичний засіб. їх ви­
користовую ть при катарах ш лун­
ково-киш кового тракту, хронічн о­
му запаленні нирок, сечового м і­
хура (з наявністю гною в сечі)
1 передм іхурової залози, при за­
пальних захворю ваннях ж іночої
статевої сфери, при водянці, спа­
стичних ш лунково-киш кових, го­
ловних і ревматичних болях, к ро­
вотечах (післяпологових, гем оро­
їдальних тощо), при діабеті й цин­
зі. Настоєм трави полощ уть р о ­
тову порож нину і горло при запа­
ленні, промиваю ть гнійні рани.
Для лікування ран, які довго не
гояться, використовую ть і свіж ий
сік рослини. В тібетській медицині
рослину використовували
при
хворобах печінки, туберкульозі
кісток та як ж арозниж ую чий за ­
сіб.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова л о ж ­
ка трави на 200 мл окропу, настоюють
2 години) по 1—2 столові лож ки 3 рази
на день; настойку (у співвіднош енні
1 : 10, на горілці) по 20—25 крапель
тричі на день.
ЗОВНІШНЬО — полоскання рота, горла,
промивання ран настоєм; на рани н а­
кладають свіж е потовчене листя.
131
293
295
298
ГУБАНЯ ЖОВТА —
ГУСЯТНИК —
ДАВНИК —
багаторічна трав'яниста рідкоопу- однорічна трав'яниста рослина з
шена рослина родини губоцвітих. прямостоячими або леж ачим и обТе саме, що й зел ен ч у к жовтий. листненими
стеблами
родини
гречкових. Те саме, що й спориш
звичайний.
294
ГУНЬБА СІННА
пажитник сенной
Trigonella foenum
296
graecum — ГУСЯЧА ЛАПКА —
однорічна трав'яниста рослина р о ­ багаторічна трав'яниста рослина
дини бобових. Стебло прям остоя­ родини розових. Те саме, що й
че, розсіяноопуш ене, 10—50 см перстач гусячий.
заввишки. Листки чергові, трій ча­
сті, з зубчастих листочків. Квітки
зигоморфні
(див.
Зигоморфна
квітка), по 1—2 в пазухах лист­ ГУТАПЁРЧОВЕ ДЕРЕВО —
ків; віночок блідо-ж овтий. П лід — дводомне листопадне дерево до
біб. Цвіте у червні.
20(30) м заввишки родини евкоПоширення. Походить із С еред­ мієвих. Те саме, що й евком ія
зем номор'я. На Україні розводять в' язолиста.
як кормову або еф іроолійну рос­
лину.
Сировина. Використовують насін­
ня (Sem en Foeni дгаесі). Рослина
неоф іцинальна.
Хімічний склад. Насіння містить
алкалоїд тригонелін (0,38% ), ні­
котинову кислоту (3,5— 18 мг% ),
сапоніни (діосгенін, тригогенін,
гітогенін), слиз (ЗО—38 % ), холін
(0,05 % ), рутин, гіркі речовини та
еф ірну олію (0,30 % ).
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Те саме, що й сідач ко н о п ­
левий.
299_________________
ДАЛМАТСЬКА РОМАШКА —
багаторічна трав'яниста рослина
родини складноцвітих. Те саме,
що й маруна цинераріє листа.
297_________________ 300_________________
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Насіння Г. с. вж и ва­
ють як тонізую чий засіб, який
зб удж ує апетит. Його признача­
ють при кахексії, захворю ваннях
легень, авітам інозі РР та як зов-,
ніш ній засіб при екземі.
Лікарські формн 1 застосування.
ВНУТРІШНЬО — 1 чайну лож ку роз­
тертого на порошок насіння заварю ють
склянкою окропу, настоюють 20 хв і
випивають за день.
ЗОВНІШНЬО — розтерте на порошок
насіння варять 10 хв у невеликій кіль­
кості води (до одерж ання кашки), пе­
реносять на тканину і прикладають до
хворого місця.
ДЕЛЬФІНІЙ СГГЧАСТОПЛОДий
живокость
сетчастопл одная
Delphinium dictyocarpum —
багаторічна трав'яниста рослина
родини ж овтецевих. Стебло пря­
ме, ребристе, 60— 100 см заввиш ­
ки. Листки чергові, череш кові,
округло-серцевидні,
пальчасто
розсічені на 5—7 ромбічних ча­
сток, голі, лише біля основи і на
ж илках є рідкі щ етинки. Квітки
неправильні, на тонких квітко­
ніжках, зібрані в густу багато­
квіткову китицю завдовж ки 20—
35 см; оцвітина проста, п ’ятичленна, віночковидна, синя або темносиня; верхній листочок оцвітини
з шпоркою. Пелюстки-нектарники
і пелю стковидні стам інодії голу­
бого або білуватого кольору.
П лід складається з 3 багатонасін­
них листянок. Ц віте у червні —
серпні.
Поширення. В диком у стані рос­
лина трапляється в горах на пів­
дні Західного С ибіру і Східного
К азахстану, на П івденному Уралі.
На У країні її культивую ть як л і­
карську рослину в радгоспах Сою злікроспрому.
Заготівля і зберігання. Д ля м е­
дичних потреб заготовляю ть траву
(Herba Delphinii), яка є сировиною
для виробництва препарату меліктину. Заготівлю проводять у фазі
бутонізації і початку цвітіння рос­
лини, зрізую чи верхню облистнену частину стебел. Суш ать траву
на сонці, але при суш інні в за ­
тінку або в суш арках одерж ую ть
сировину вищої якості. Зберіга­
ють її в групі сильнодію чої
сировини. Строк придатності — 2
роки. Д ельф іній сітчастоплодий —
отруйна рослина. Після роботи
з ним треба старанно мити руки.
Хімічний склад. Трава рослини
м істить‘0,34—1,23 %
алкалоїдів
(метиллікаконітин, дельсемін, антраноїллікоктонін,
дельпірин,
ельделін, ельделідин, ЛІКОКТОНІН,
диктіокарпін, делектин, ізоболдин, диктизин, диктіонін, N -метиллауротетанін, N -ацетилд ел ек­
тин, О -ацетилделектин), органіч­
ні кислоти та мінеральні солі.
Серед алкалоїдів переваж ає м е­
тиллікаконітин (до 0,65 % ).
132
301
303
ДЕРЕВІЙ ЗВИЧАЙНИЙ,
Фармакологічні властивості і ви­ ДЕНЬ-І-НІЧ —
користання. А лкалоїд метилліка- однорічна трав'яниста напівпара- білоголовник;
конітин, який є основною дію ­
чою речовиною дельфінію сітчастоплодого, має курареподібні
властивості і подібно до d -тубокурарину діє за конкурентним
типом. Він гальмує передачу
збудж ення з рухових нервів на
м'язи, блокує н-холінореактивні
системи скелетних м 'язів і веге­
тативних гангліїв. С келетні м'язи,
таким чином, лиш аю ться м ож ли­
вості взаємодіяти з ацетилхолі­
ном — медіатором нервового зб у­
дж ення, яке утворю ється в зак ін ­
ченнях рухових нервів. На відміну
від d -тубокурарину, який впли­
ває переваж но на н-холінореактивні системи скелетних м'язів,
метиллікаконітин сильніш е бло­
кує н-холінореактивні системи ве­
гетативних вузлів, внаслідок чого
значно зниж ується артеріальний
тиск. Крім гангліоблокую чої дії,
метиллікаконітин виявляє пригнічувальну дію на вищі відділи цен­
тральної нервової с и сте м и ,зо к р е ­
ма на субкортикальні центри м оз­
ку. П репарат меліктин (гідройодид м етиллікаконітину) еф ектив­
ний при різних неврологічних за ­
хворюваннях, що супроводяться
патологічно підвищеним м'язовим
тонусом (при ураж енні пірамі­
дальної системи) і при інших роз­
ладах рухових ф ункцій організму
(гіперкінези, каталепсія), п ов'яза­
них з патологією центральної нер­
вової системи (паркінсонізм, спа­
стичний травматичний параліч,
розсіяний склероз), а також у ви­
падках післяопераційних, травм а­
тичних та інфекційних ураж ень
спинного мозку. П репарат отруй­
ний! Л ікування треба проводити
тільки під наглядом лікаря. При
підвищ еній чутливості до меліктину або при передозуванні внут­
ріш ньовенно вводять антихолінестеразні речовини (прозерин,
галантамін Тощо), дак?ть кисень,
проводять ш тучне дихання.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — меліктин
(M ellictinum) по 1 таблетці 1—5 раз на день
(починають з 1 таблетки і поступово
доводять до 5 таблеток на день)
протягом. З—8 тиж нів з повторенням
курсу лікування після 3—4-місячної
перерви. ПРОТИПОКАЗАНО призна­
чати меліктин при міастенії й інших
захворюваннях, що супроводяться зни­
ж енням тонусу м'язів, при тяж ких
поруш еннях ф ункції печінки і нирок,
при декомпенсації серцевої діяльності.
зитна рослина родини раннико­ тысячелистник обыкновенный
вих. Те саме, що й перестріч г а ­ Achillea m illefolium —
йовий.
багаторічна трав'яниста розсіяноопуш ена рослина родини айстро­
вих (складноцвітих). Стебло п ря­
мостояче, 40— 100 см заввишки,
вгорі розгалуж ене, 'б іл я основи
ДЕРЕВІЙ БЛАГОРОДНИЙ
тысячелистник
благородный здерев'яніле. Листки ланцетні,
двічіперисторозсічені, з числен­
Achillea nobilis —
багаторічна трав'яниста сірувато- ними віддалено розміщ еними сег­
повстиста рослина родини айстро­ ментами; стриж ень листка (1 —
вих (складноцвітих). Має вкоро­ 2 мм завширш ки) крилатий, з кін ­
чене багатоголове, без повзучих цевими частками, без додаткових
пагонів кореневищ е. С гебла ЗО— бічних часток, лиш е іноді з оди­
50 см заввишки, прямостоячі, вго­ ничними зубцями у верхній час­
рі розгалуж ені, біля основи — тині. Квітки зібрані в кошики, що
здерев'янілі, виходять пучками по утворюють щ итковидне суцвіття;
З— 10. Листки двічіперисторозсі- крайові квітки язичкові, м аточко­
чені, видовж еноеліптичні; кінцеві ві, білі або рож евуваті; середин­
часточки листків лінійно-ланцет­ ні — трубчасті, двостатеві. Плід —
ні; стриж ень листка — з дод атко­ сім'янкЬ. Цвіте у червні — ве­
вими зубчастими часткам и між ресні.
сегментами. Квітки зібрані в дріб ­ Поширення. Деревій росте на л у ­
ні кошики, що утворюють склад­ ках, по узліссях, галявинах, біля
ний щиток', крайові квітки м аточ­ доріг по всій території України.
кові, язичкові, білі або ж овтаво- Заготівля і зберігання. Для ви­
білі, серединні — трубчасті, дво­ готовлення ліків використовую ть
статеві. Плід — сім'янка. Цвіте у траву (H erba M illefolii) і квітки
(Flores
M illefolii).
Заготівлю
червні — вересні.
Поширення. Росте на степах та на проводять від початку до сере­
сухих схилах на півдні П олісся дини цвітіння рослини. Зрізую ть
(зрідка), в Лісостепу, Степу та верхівки стебел завдовж ки 15 см,
а на нижній, грубій частині стеб­
в Криму.
Заготівля і зберігання, хімічний ла обривають листя. Заготовляю чи
склад, фармакологічні властиво­ квітки, зрізую ть лише суцвіття з
сті і використання, лікарські квітоносам и так, щоб довж ина
форми і застосування — усе так, квітоносів не перевищ увала 4 см.
Суш ать під наметами або на го­
як у статті Д е р е в і й звичайний.
рищі, розкладаю чи тонким (5—
7 см) ш аром і періодично пере­
вертаючи. С ухої сировини вихо­
дить ЗО—33 % . Строк придатно­
сті — 5 років. Сировина відпуска­
ється аптеками.
Хімічний склад. Трава містить
еф ірну олію (до 0,8 % ), ф л аво­
ноїди (лю теолін-7-глікозид, р у ­
тин), сесквітерпени (матрицин,
мілефолід, балханолід), дубильні
й гіркі речовини, ахілеїн, вітамін
302
133
К ( органічні кислоти (оцтова, м у ­
рашина, ізовалеріанова) та інші
речовини. До складу еф ірної олії
входять проазулен, а- і 0-пінени,
камф ора, борнеол, туйон, цинеол,
каріоф ілен тощо.
Ф арм акологічні властивості і ви­
користання. Комплекс хімічних
речовин, що є в рослині, забез­
печую ть їй багатосторонні т ер а ­
певтичні властивості. Насамперед,
галенові препарати Д. з. виявля­
ють еф ективну кровоспинну дію
й використовую ться при л егене­
вих, киш кових, гем ороїдальних і
носових кровотечах, при кровоте­
чах з ясен і ран, а також при мат­
кових кровотечах (при запальних
процесах, фібром іом ах, надм ір­
них місячних). Використовуючи
Д. з. як кровоспинний засіб, слід
надавати перевагу препаратам з
листя, бо квітки рослини такої
дії не виявляють. Поряд з цим
препарати Д. з. подразню ю ть за ­
кінчення смакових нервів і поси­
люють
секреторну
активність
шлунка, розш ирюють ж овчні про­
токи і збільш ую ть ж овчовиділен­
ня в дванадцятипалу киш ку, під­
вищують діурез, купірую ть спас­
тичний біль у киш ечнику, й це
зумовлює використання їх при
зниж еному апетиті, гіпоацидному
гастриті,
виразковій
хворобі
ш лунка і дванадцятипалої кишки,
виразкових спастичних колітах,
метеоризмі, при хворобах печін­
ки, нирок і сечового міхура. При
зовніш ньому використанні як кро
воспинного, протизапального, б а ­
ктерицидного та дерм атонічного
засобу препарати деревію зви­
чайного дають еф ект при гніздо­
вому облисінні (A lopecia areata),
надмірній ж ирності шкіри, вуг­
рах, геморої й герпесі, сприяють
загоюванню свіж их і нагноєних
ран, виразок, ф урункулів і л у ск а­
того лишаю, стимулю ю ть ріст в о ­
лосся. У народній медицині дере­
вій використовую ть ще ширше.
Крім усіх вищ езазначених випад­
ків, його вживаю ть всередину як
засіб, що регулює обмін речовин,
при запамороченні, нудоті, голов­
ному болі, безсонні, істерії, х л о ­
розі (бліда неміч), м алярії й т у ­
беркульозі легень, при проносах,
нирковокам'яній хворобі, нічному
нетриманні сечі, нічних полюціях
і білях, для регулю вання м енстру­
ацій і стимулювання виділення
молока у матерів-годувальниць та
як протиглисний засіб. С ам остій­
но траву деревію застосовую ть
рідко. Частіш е її використовую ть
у суміш і з іншими лікарськими
рослинами. Д еревій звичайний
входить до складу проносного
чаю, протигеморойного чаю, апе­
титних чаїв та ш лун к о ви х ча'ів.
До складу лікувально-п роф ілак­
тичного харчового раціону корис­
но вклю чати салати, приготовані
з доданням невеликої кількості
молодих листочків деревію зви­
чайного. Слід пам 'ятати, що над­
мірне й тривале вж ивання його
спричинює запам орочення та ви­
сипи на шкірі.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави (15 г,
або 2 столові лож ки сировини на
200 мл окропу) п'ють теплим по по­
ловині — третині склянки 2—3 рази
на день при гастритах, виразковій
хворобі та як кровоспинний засіб; е к ­
стракт деревію рідкий (Extractum M il­
lefolii fluidum) приймають по 40—50
крапель 3 рази на день; свіж ий сік
рослини, підсолоджений медом, вж и ­
вають по 1 чайній лож ці три рази на
день для збудж ення апетиту, покра­
щення обміну речовин, при гепато­
холециститах та гінекологічних хворо­
бах (метрорагії); настойку трави (ЗО г
303
сировини на 100 г горілки, настою ­
ють 7 днів) по 20 крапель 3 рази на
день перед їдою при дисменореї, сте­
нокардії, кишкових спазмах; суміш
0,15 г порош ку листя деревію зви­
чайного і 0,15 г порош ку листя кро­
пиви дводом ної приймають перед їдою
три рази на день як кровоспинний
і протизапальний засіб; дві столові
лож ки суміш і трави деревію зви ­
чайного, звіробою звичайного, зо ло ­
тотисячника малого, рутки лікарської,
трави і кореня цикорію звичайного
та листків подорож ника великого,
взятих порівну, варять 10 хвилин
у 2 склянках води, настоюють п ів­
години і п'ю ть по півсклянки три
рази на день за півгодини до їди про­
тягом 1—2 місяців при гіпоацидному
гастриті; дві столові лож ки суміші
трави деревію звичайного, кореневищ
аїру тростинового, бруньок берези по­
вислої та листя м учниці звичайної
у співвіднош енні 2: 1: 1 : 2 варять 5—7
хвилин у 500 мл води, настоюють
півгодини і випивають протягом дня
за 4,рази при запаленні сечового міхура;
салат: молоде листя деревію звичай­
ного витримують 1 хвилину в окропі,
подрібнюють, зміш ують з підготовле­
ними для салату капустою і цибулею,
солять і заправляю ть рослинною олією
(на 150 г кваш еної капусти беруть
25 г зеленої цибулі, 5 г листя дере­
вію, 10 г олії та сіль).
ЗОВНІШНЬО — настій трави (2 столові
лож ки сировини на 500 мл окропу, на­
стоюють одну годину) для обмивань,
примочок, компресів (при вуграх, для
лікування ран, виразок і ф урункулів),
місцевих ванн (при геморої, лускатому
лиш аї й корості) і для втирань (1 раз
на день для стимулю вання росту во­
лосся); настій квіткових кошиків (3 чай­
ні лож ки сировини на 200 мл окропу,
настоюють ЗО хвилин, процідж ую ть,
охолоджують) для компресів при над­
мірній ж ирності шкіри обличчя; три
чайні лож ки суміші квіткових кошиків
деревію звичайного, трави фіалки три­
колірної і шишок хм елю звичайного,
взятих порівну, заливаю ть склянкою
окропу, настоюють ЗО хвилин, проці­
дж ую ть, охолодж ую ть і застосовую ть
цей настій так, як у попередньому про­
писі; маска на обличчя при надмірній
ж ирності шкіри: настій квіткових ко­
шиків деревію звичайного (3 чайні л ож ­
ки на 200 мл окропу) зміш ують з по­
рошком сухого молока, крохмалем або
борошном і одерж ану кашку наносять
на обличчя, а через 15—20 хвилин зм и­
вають (так само мож на використовува­
ти і наведений вище настій суміші квіт­
кових кош иків деревію звичайного, тра­
ви фіалки триколірної і шишок хмелю
звичайного); суміш свіж орозтертої тра­
ви деревію звичайного з прованською
олією (у співвіднош енні 1 : 10) для зм а­
щування ураж ених ділянок шкіри (при
опіках, ф урункулах і туберкульозі ш кі­
ри) і для втирань (1 раз на день при
гніздовому облисінні).
134
304
305_________________ 306
ДЕРЕВІЙ ПАННОНСЬКИЙ
ДЕРЕВІЙ СТИСНУТИЙ
ДЕРЕВІЙ ХРЯЩУВАТИЙ
тысячелистник паннонский
тысячелистник сдавленный
A chillea stricta —
тысячелистник
хрящеватый
A chillea cartilaginea —
багаторічна трав'яниста розсіяноопуш ена довгими м 'яким и волос­
ками рослина родини айстрових
(складноцвітих). Стебла прям о­
стоячі, прості, 20—70 см заввиш ­
ки. Листки яйцевидно-довгасті,
З—25 см завдовж ки і 1,5 см зав ­
ширшки, тричіперисторозсічені;
кінцеві частки листків ланцетні,
0,3— 1 мм завширш ки. С триж ень
листка від середини або майж е
з основи — з пром іж ним и перистонадрізаними або цілісними ч а­
стками. Квітки зібрані в кош ики,
що утворюють стиснуте щ итко­
видне суцвіття; крайові язичкові
квітки маточкові, білі, середин­
ні — трубчасті, двостатеві. П лід —
сім'янка. Цвіте у липні — вересні.
Поширення. Трапляється на га­
лявинах у лісах на Закарпатті, в
Карпатах і на П рикарпатті.
багаторічна трав'яниста волосисто-опуш ена рослина родини ай­
стрових (складноцвітих). Стебла
прямостоячі, розгалуж ені, 50—
150 см заввишки. Листки чергові,
цілісні, ланцетовидні, по краю двічіпилчастозубчасті, до 12 мм зав­
ширшки. Квітки — в кош иках, які
утворю ю ть щ итковидне суцвіття;
крайові — язичкові, маточкові, бі­
лі; серединні — трубчасті, двоста­
теві. П лід — сім'янка. Цвіте у лип­
ні — вересні.
Поширення. Т рапляється на Захід­
ному Поліссі на вологих луках,
по чагарниках, біля берегів річок
1 озер.
Сировина. Використовують суц­
віття (кошики), зібрані під час
цвітіння рослини. Рослина неоф і­
цинальна.
Хімічний склад. Рослина містить
еф ірну олію, гіркі й дубильні ре­
човини. До складу еф ірн ої олії
входять азулен, пінен, борнеол та
інші речовини.
Achillea раппопіса —
багаторічна трав'яниста волохатоповстиста (особливо в молодому
віці) рослина родини айстрових
(складноцвітих). Стебла прям о­
стоячі, прості, ЗО—80 см заввиш ­
ки, часто трохи рож ево-ф іолетові.
Листки лінійно-ланцетні, тричіперисторозсічені, листкові частки
зближ ені; нижні листки череш ко­
ві, решта — сидячі, при основі —
з вушками. Кінцеві частки листків
ланцетні або лінійно-ланцетні, до
0,5—0,6 мм завширшки. Квітки зіб­
рані в дрібні кош ики, що утворю ­
ють негусті щитки; крайові квітки
маточкові, язичкові, білі, ж овтаві
або рож евуваті, серединні — тр у ­
бчасті, двостатеві. Плід — сім 'ян­
ка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Росте на відкритих
місцях, схилах і галявинах по
всій території України, крім Гір­
ського Криму.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські форми
і застосування — усе так, як у
статті Д еревій звичайний.
Заготівля і зберігання, хімічний
склад, фармакологічні властивос­
ті і використання, лікарські фор­
ми і застосування — усе так, як
у статті Д еревій звичайний.
Фармакологічні властивості і ви­
користання. В народній медицині
Д. х. використовую ть як протиза­
пальний засіб та як засіб, що збу­
дж ує апетит. Н астоєм рослини л і­
кую ть рани, запальні процеси в ро­
товій порож нині тощо.
Лікарські формн і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій кошиків (1 сто­
лова лож ка кошиків на 300 мл окропу,
настоюють 2 години, процідж ую ть) по
2 столові лож ки через кож ні 2 години.
ЗОВНІШНЬО — настій кошиків (готу­
ють, як у попередньому прописі) для
полоскань і примочок.
135
307
308
309_________________
ДЕРЕВІЙ ЦІЛОАЙСТИЙ
ДЕРЕВІЙ ЩЕТИНИСТИЙ
ДЕРЕН СПРАВЖНІЙ
щетинистый кизил;
тысячелистник цельнолистный тысячелистник
кизил обыкновенный
A chillea setacea —
A chillea ptarmica —
багаторічна трав'яниста відлегловолохато-повстиста рослина роди­
ни айстрових (складноцвітих).
Стебла прямостоячі, прості, ЗО—
60 см заввишки. Листки лінійні
або вузьколанцетні; прикорене­
ві — короткочереш кові, всі інші —
сидячі. Серединні стеблові листки
4—6 см завдовж ки і 0,8— 1,2 см
завширшки, двічі перисто розсі­
чені на вузькі нитковидні частки;
сегменти першого порядку розта­
шовані по центральній ж илці на
віддалі 2,2—4 мм. Кінцеві частки
листків щ етиновидно-лінійні, бли­
зько 0,2 мм завширшки. Квітки
зібрані в дрібні кош ики, що утво­
рюють щиток; крайові маточкові
квітки язичкові, білі або трохи
жовтаві,
серединні — трубчасті,
двостатеві; язички крайових к ві­
ток 0,9— 1,5 мм завдовж ки і 1—
2 мм завширш ки, з трьома неве­
личкими тупими частками на вер­
хівці. П л ід — сім ’янка. Цвіте у
травні — вересні.
Поширення. Росте на степах, сухо­
дільних луках, біля доріг по всій
території України, але найбільш е
Фармакологічні властивості і ви­ його в Степу і в Криму.
користання. Рослина відома в на­ Заготівля і зберігання, хімічний
родній медицині як кровоспинний, склад, фармакологічні властивос­
ранозагою вальний та знеболю ю ­ ті і використання, лікарські фор­
чий засіб. її використовували при мн і застосування — усе так, як
виразковій хворобі шлунка, при у статті Д еревій звичайний.
туберкульозі легень, геморої, м ат­
кових кровотечах, зубному болі,
для загоювання ран і виразок.
багаторічна трав'яниста рослина
родини айстрових (складноцві­
тих). Стебла одиничні, прям остоя­
чі, розгалуж ені, біля основи зде­
рев'янілі, 30— 120 см заввишки.
Листки цілісні, голі або слабоопуш ені, сидячі, вузьколанцетні,
двічіпилчасті, до 6 мм завширшки.
Квітки зібрані в кош ики, що ут­
ворюють негустий щиток; крайові
квітки (їх 8— 14) язичкові, м аточ­
кові, білі, серединні — трубчасті,
двостатеві. П лід — сім'янка. Цвіте
у липні — вересні.
Поширення. Росте на вологих л у ­
ках, по берегах річок і водойм
на Прикарпатті і зрідка на П оліс­
сі (в західній частині).
Сировина. Використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини.
Зрізаю ть верхівки стебел (без зде­
рев'янілих частин). Суш ать під на­
метом або на горищі. Рослина н е ­
офіцинальна.
Хімічний склад. Кошики містять
алкалоїд ахілін і еф ірну олію, до
складу якої входить стеароптен.
У листках є значна кількість (до
90 мг% ) аскорбінової кислоти.
Cornus mas —
кущ або невелике (до 8 м заввиш ­
ки) дерево родини деренових.
Листки прості, великі, яйцевидні
або ланцетні, цілісні, загострені.
Квітки ж овті, правильні, дрібні,
зібрані в зонтиковидні суцвіття.
П лід — циліндрична або груш о­
видна червона соковита кістянка.
Цвіте протягом березня — квітня,
до розпускання листя. Плоди д о ­
стигають у серпні — вересні.
Поширення. Росте в лісах, по ча­
гарниках у Криму, в західних л ісо ­
степових районах Карпат, на П ри­
карпатті й рідш е — в деяких ін­
ших областях України, зокрем а
в Ч еркаській і К іровоградській.
Сировина. З лікувальною метою
використовую ть листя, плоди і к о ­
ру. Рослина неоф іцинальна.
Хімічний склад. Плоди м істять до
10 % цукрів, 2—3,5 % органічних
кислот (яблучну, лимонну, янтар­
ну), близько 55 мг% аскорбінової
кислоти, еф ірну олію, пектинові
речовини; в корі є глікозид корнін і гіркоти. Всі частини рослини
містять дубильні речовини (в корі
і листках їх до 15 % ).
Фармакологічні властивості і ви­
користання. Цілющі властивості
дерену відомі давно. Ще Гіппократ
реком ендував відвар листя при
хворобах ш лунка. Відвар кори і
коріння вживали при малярії. Як
зовніш ній засіб кору використо­
вували при ф урункульозі. Плоди
й тепер ш ироко використовую ть
у народній медицині. С віж ими або
у вигляді відвару плоди дерену
вживаю ть як в'яж уч и й засіб при
проносах, для підвищ ення апети­
ту, при цинзі, а також як тон і­
зуючий і протигарячковий засіб.
С віж і плоди дерену корисно вж и ­
вати хворим на цукровий діабет
і особам, які маю ть до нього
схильність, бо сік плодів має зд ат­
ність зниж увати рівень цукру й
посилювати ферм ентативну сек ­
рецію підш лункової залози. П ло­
ди сушать, маринують, перероб­
ляю ть на варення, повидло, пас­
тилу і соки. На Кавказі з плодів
готують високовітамінний про­
дукт — лаваш. Для цього звільне­
ні від кісточок плоди варять до
одерж ання густої однорідної м а­
си, яку тонким ш аром розклада­
ють на дошці й висуш ую ть на
відкритому повітрі. О держ аний
концентрат м істить у собі до 40 %
цукру і багато вітамінів. У роки
перш ої світової війни лаваш вико­
ристовували в російській армії як
ефективний протицинготний за ­
сіб.
Лікарські форми і застосування. На­
стій плодів (5— 10 г сухих плодів на
склянку окропу) п'ю ть як чай при
проносах і ш лункових крововиливах.
136
310
ДЕРЖИДЕРЕВО
держ идерево
311
ЗВИЧАЙНЕ ДЗВОНИКИ СКУПЧЕНІ
обыкновенное колокольчик скученный
Paliurus spina-christi —
Campanula glomerata —
багаторічна трав'яниста гола або
розсіяном 'якоопуш ена
рослина
родини дзвоникових. Стебло пря­
мостояче, просте, тупогранчасте,
сірувато-зелене або червонувате,
25—80 см заввишки. Листки чер­
гові, цілісні; нижні — довгоче­
решкові, видовж енояйцевидні або
видовж еноланцетні, біля основи—
серцевидні або округлі, верхні
стеблові — сидячі,
яйцевидноланцетні, трохи стеблообгортні,
нерівномірнозарубчасто - пилчас­
ті. Квітки правильні, двостатеві,
зрослопелю сткові, сидячі, зібрані
в пазухах верхніх листків у вер­
хівкову головку, оточену біля ос­
нови яйцевидними листками; він о ­
чок дзвониковидний, фіолетовий,
на третину розділений на частки.
П лід — коробочка. Цвіте у черв­
ні — серпні.
Поширення. Росте по всій терито­
рії України на узліссях, у лісах,
по чагарниках, на суходільних л у ­
ках.
Сировина. Для виготовлення ліків
використовую ть траву, зібрану під
час цвітіння рослини. Рослина н е ­
офіцинальна.
Хімічний склад. Трава містить ал ­
калоїди, кверцетин, кемпферол,
кавову і кум арову кислоти, каро­
тин, аскорбінову кислоту. Н аяв­
ність у траві алкалоїдів деякі
Фармакологічні властивості і ви­ автори ставлять під