Іван Бунін Виконав студент групи ЕУ-110 Кожухар Євген Бунін Іван Олексійович Біографія • Іван Бунін народився 22 жовтня 1870 року в Воронежі. Через три з половиною роки сім'я переїхала в фамільний маєток Бутирки в Орловській губернії. Тут, «в великій польовій тиші», хлопчик познайомився з народним фольклором. Вдень він працював разом з селянами в полі, а по вечорам залишався з ними послухати народні казки і перекази. З часу переїзду почався творчий шлях Буніна. Тут у вісім років він склав свій перший вірш. Юний письменник наслідував у своїй манері то Олександру Пушкіну, то Михайлу Лермонтову. Біографія • У 1881 році сім'я Буніна переїхала в садибу Озерки. В цьому ж році Іван Бунін вступив в Єлецьку чоловічу гімназію. • Бунін провчився в гімназії трохи більше чотирьох років: взимку 1886 року, після канікул, він не повернувся на заняття. Удома він ще більше захопився літературою. У 1887 році в петербурзькій газеті «Батьківщина» Бунін опублікував свої вірші - «Над могилою С.Я. Надсона » і « Сільський жебрак », а трохи пізніше – розповіді «Два мандрівника » і « Нефедка ». У своїй творчості він постійно звертався до дитячих спогадів. Біографія • У 1889 році Іван Бунін переїхав в Орел, в центральну Росію • Іван Бунін багато подорожував і вчив в зарубіжних поїздках іноземні мови. Так письменник став перекладати вірші. Паралельно він продовжував писати сам: в 1898 році випустив поетичну збірку «Під відкритим небом», через три роки - збірка віршів «Листопад». Біографія • У 1905 році вибухнула перша російська революція, країну охопили руйнівні селянські бунти. Літератор не підтримував, те що відбувається. У 1909 році Академія наук присудила Івану Буніну Пушкінську премію за третій том Зібрання творів і переклад драми-містерії «Каїн» Джорджа Байрона. Незабаром після цього літератор отримав звання почесного академіка по розряду красного письменства, а в 1912 році став почесним членом Товариства любителів російської словесності. Нобелівська премія з літератури • У 1933 році Іван Бунін завершив найвизначніший твір зарубіжного періоду творчості - роман «Життя Арсеньєва». Саме за нього в цьому ж році Буніну присудили Нобелівську премію з літератури. Ім'я автора стало всесвітньо відомим, але слава його була затьмарена тим, що в Радянській Росії це досягнення замовчувалося, а його твори не друкували. • Отримані від Шведської академії кошти не зробили Буніна багатим. Значну частину премії він віддав нужденним. Останні роки життя і смерть Буніна • Друга світова війна застала Буніна у французькому місті Грас. До того моменту гроші від Нобелівської премії закінчилися, і сім'ї доводилося жити впроголодь. Війна примирила письменника з ненависним йому більшовицьким режимом. Все пішло на другий план, на перший же вийшла батьківщина. Бунін купив карту світу і відзначав на ній хід військових дій, про який читав в газетах. Останні роки життя і смерть Буніна • У травні 1945 року Бунін прибули до Парижа, де зустріли день перемоги над фашистською Німеччиною. Тут же в 1946 році вони дізналися про своє поновлення в громадянстві СРСР і навіть хотіли повернутися. Але після Постанови «Про журнали« Звезда» і «Ленінград » 1946, в якому Центральний комітет СРСР розкритикував творчість Михайла Зощенка та Анни Ахматової, літератор передумав повертатися. • Іван Бунін помер в Парижі 8 листопада 1953 року. Поховали письменника на кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа.
