Місток в минуле – чи Енергоміст майбутнє? Маневрування та робота АЕС на знижених рівнях потужності – це сліпий ризик та не безпечна “економічна” доцільність лобіювання відновлюваних джерел енергії, спрямована на знищення останнього та найбільш економічно вигідного енергетичного форпосту - АЕС України задля інтервенції атомної електроенергії з АЕС РФ й втрату самостійного економічного розвитку та нашої незалежності. Теза перша: Міністерство енергетики –це не сліпий інструмент РФ в гібридної війні проти НАЕК “Енергоатом” і України. Теза друга: Росія не може пояснити - чому якість ТВС-А низька. Заявлені характеристики російського палива -не найкращі, тому що воно втрачає газову щільність при циклічних навантаженнях, при чому більш частіше це явище має місце на енергоблоках з незмішаним паливом, ніж на ЮУ АЕС де використовується змішане ядерне паливо російської та американської технології. Оголошення через міністерство необхідності впровадження добового регулювання потужності (ДРП) - не є чимось винятковім для АЕС України, реактори розрахованi на таку динамiку перехiдних процесiв. Це звичайний режим, навіть при відсутності автоматичного регулювання на інших енергоблоках, тому що є. навчений та відповідно ліцензований оператор реактору, який здатен виконувати такi дiї в будь який час, так як навчений до готовий до більш складних операцій і перехідних процесів. Варiант впровадження ДРП на ХАЕС-2 – це рух до управління нейтронним, тепловим та йодно-ксеноновим полем реактору в автоматичному режимі – без експлуатаційних порушень, без втрати ефективності управління і збереження структурної цілісності оболонок ядерного палива. Однак підґрунтя впровадження ДРП на ХАЭС-2 – дещо інше. Це таке собі гібридне використання подарованої РФ збруї від троянського коня, якою прив’яжуть енергоблок ХАЕС-2 тільки до енергосистеми України, щоб не займатися синхроннім приєднанням електричної частини ХАЕС-2 до енергосистеми Європи. Тому спроба чиновників почати ДРП – це надання можливості для Росії пояснити тепер чому російське паливо пошкоджується, та ще й бути спокійним, що найстрашніше для них – входження України в енергетичний ринок Європи знову вдалось заблокувати. От такі собі енергетичні Нідерланди з міністерських крісел. При цьому – я не сумніваюсь, що росіяни віддають належне нашому високому професіоналізму в експлуатації АЕС, Однак пересічних громадян, політиків і європейців будуть вводити в оману і на всіх інформаційних перехрестях з піною верещати про те, що ми – українці, не спроможні навіть регулювати звичайні для атомника речі і тому нас чекає нова чорнобильська катастрофа, та й не тільки на ЮУ АЕС і ЗАЕС - з американським паливом, а й поблизу кордонів з центральною Європою. До цього слід прислухатися відповідним та патріотичним структурам, зробивши належні висновки з питань безпеки, виключаючи з переліку партнерів, гостей, інспекцій, підрядників, підприємств- постачальників, їх клонів та перевертнів серед українських та європейських компаній, постачальників обладнання та послуг для НАЕК “Енергоатом” та АЕС України . Тому що російська присутність на АЕС це ресурс РФ для збереження впливу на НАЕК “Енергоатом з яким ми в нинішній системі координат не маємо підстав не розглядати як гібридний варіант політико-економічної війни проти незалежності та стабільності України та спроби підриву найважливішої ланки в економічно-енергетичному потенціалі України. Теза третя: Нагальна потреба -мати свій атомний енергоблок в енергосистемі України, який буцімто щось може регулювати і покривати витрати тепловиків, а насправді - це такий собі спосіб не приєднуватися до енергомосту з Європою. Запровадити вставку постійного струму, тобто повернутися до первинного плану РФ – це блокувати можливість і самофінансування енергоблоків. Це така помста за відлучення РФ від будівництва енергоблоків, тому не дадуть будувати самотужки західні - більш безпечні і енергоблоки, аби ще на 50 років нас закувати в ВВЕрію. Теза четверта: не дати НАЕК “Енергоатом” діяти з такими міжнародними фінансовими установами, де неможливо просто так – кому завгодно, заарештовувати рахунки, аби не дати НАЕК “Енергоатом” можливості жити без «простягнутої руки» За таких умов змусити президента компанії брати кредити в «правильних» банках на зарплату, ядерне паливо, будівництво нових атомних енергоблоків, щоб було не до розвитку України. Наприклад, будівництво та найскоріше введення центрального сховища відпрацьованого ядерного палива припинить щорічний потік речовин ВЯП у Росію, які країна-агресор може використовувати проти Світу як елементи для нової атомної та термоядерної тактичної зброї високої точності з начинкою із242Am та 252Cf. Тому ДРП - троянський кінь РФ, а його громадська легалізація через різноманітні круглі столи - це забовтування та окозамилювання реальних проблем. Тому маневрування – це несліпе виштовхування нас з приєднання до всього Світу – сліпими та випадковими для нас людьми. Насправді активізація маневрування - це елемент гібридного стримування та економічної війни РФ проти атомної енергетики України, як останнього форпосту енергетичної незалежності України. В продовження обговорення теми причин введення міністерством розпорядження про запровадження режиму ДРП, хотілося б висловити свою точку зору як професіонала та думки як громадянина й патріота України. Мені наразі цілком зрозуміло: навряд чи хто наважиться вводити це добове регулювання, вже з огляду на те, що російське паливо і так має купу недоліків, а ще й його додаткове пошкодження буде постійним брендом. Бо зважаючи на російську підступність можна припустити що РФ з цього може навіть отримати певну вигоду, пояснивши таким чином, що її паливо пошкоджується тільки від того, що у «хохлів» впровадили ДРП. I лейтмотив пояснень РФ буде наступним: навіть за найкращих в світі ТВС - А, із задекларованою можливістю працювати в режимі ДРП, з підвищеним циклічним навантаженням, “хохли” елементарно не додержуються вимог технологічного регламенту. Вже очевидно для усіх, що саме заради недопущення синхронізації об'єднання енергосистем ОЕС України та європейської енергосистеми, була розіграна російська гібридна "многоходовочка". Її обґрунтуванням може стати на довгі роки стратегія "впровадження - без впровадження" добового регулювання, тому саме ХАЕС-2 i була для цього вибрана на кшталт жертовного ягняти, адже стала на шляху РФ, як тільки патріотично налаштований діючий президент НАЕК "Енергоатом" почав діяти в інтересах Батьківщини, плануючи синхронне об'єднання першої АЕС з енергосистемою Польщі. Важливість цього проекту надвисока для України, і наразі нічого, крім РФ, нам не заважає планово впроваджувати ДРП, наприклад, на ЗАЕС, де більше можливостей та потреб енергосистеми. В деталях, це виглядає так: 1) Українська енергосистема (ОЕС України) працює зараз синхронно з енергосистемою Росії і відокремлена від європейської енергосистеми. Саме з енергосистеми РФ диспетчер НЕК “Укренерго” очікує отримати аварійну допомогу у випадку виникнення форсмажорної ситуації. Саме енергосистема РФ забезпечує регулювання частоти в електромережі нашої країни і тільки з енергосистемою РФ (та її сателітами) ми можемо обмінюватись електроенергією (крім “острову Бурштинської ТЕС” – західної частини української енергосистеми, яка ще з початку 2000-х відокремлена від ОЕС України та успішно працює синхронно з енергосистемами європейських забезпечуючи більшу частину українського експорту електроенергії). країн ENTSO-E, 2) Надійність роботи енергосистеми, що є запорукою енергетичної безпеки країни, в значній мірі забезпечується за рахунок саме синхронної роботи з енергосистемами інших країн – простіше кажучи, чим об’єднання енергосистем більше і чим більше зв’язків між ними – тим надійніше. ОЕС України знаходиться посередині – між європейським об’єднанням ENTSO-E та об’єднанням енергосистем країн СНД. Порівняємо ці два об’єднання: ENTSO-E а) більше (у 2,5 рази), б) потужніше (у 3,5 рази), в) працює за сучасними технологічними стандартами і вимогами безпеки, г) з Європою у нас в 1,8 рази більша пропускна спроможність міждержавних електричних мереж. 3) Встановлена потужність електростанцій України 54,6 ГВт. Використовується – 25,5 ГВт (до війни, в холодні зими споживання було до 30 ГВт). Профіцит потужності складає приблизно 20-25 ГВт. Це втричі більше ніж, наприклад, встановлена потужність енергосистеми Угорщини чи Словаччини. Таким чином, майже половина генеруючих потужностей України не задіяна, і за роки незалежності практично втрачена. Чому так сталося? – Причина очевидна: внутрішній ринок споживання скоротився, а енергосистеми країн Східної Європи, куди традиційно постачалася електроенергія з ОЕС України, в середині 90-х від нас від’єднались. Вони працюють синхронно з ENTSO-E, а ОЕС України залишилась і продовжує працювати синхронно с ЄЕС Росії, яка має достатньо своїх потужностей і фактично є нашим конкурентом у питанні експорту електроенергії… Можливий ринок збуту для української електроенергії знаходиться в Європі. І тільки цей ринок може відновити деградовані потужності українських електростанцій. Можливі інвестиції і сучасні технології, необхідні вже не для модернізації, а задля порятунку (!) галузі прийдуть в українську енергетику тільки якщо ОЕС України буде працювати синхронно з європейською енергосистемою і кожна українська електростанція буде частиною європейського енергоринку. 4) - Наразі можна виділити декілька умов синхронної роботи з ENTSO-E: сучасні високотехнологічні стандарти роботи енергетичного обладнання, якість та надійність енергозабезпечення споживачів, високі вимоги до безпеки та надійності. І інтеграція енергосистеми України до загальноєвропейської енергосистеми – це не просто технічний крок, не банальне включення вимкнених зараз міждержавних ліній електропередачі на західному кордоні. Це насамперед модернізація ОЕС України, і як її логічне продовження - перехід на європейські стандарти і підвищення конкурентоспроможності галузі. 5) Дехто вважає, що інтеграція України до Європейського співтовариства – це політичні заяви. Але ж насправді - це інтеграція ринків і технічної інфраструктури. А енергетика – це базова галузь економіки країни і перспективи європейської інтеграції України безпосередньо пов’язані з перспективами інтеграції енергосистем України і ЄС. Приклад всіх без виключення країн Східної Європи та Балтії показує, що відбувається саме так і ніяк інакше. 6) Зважаючи на ці очевидні аргументи, завдання інтегрувати українську енергосистему до європейської визначено практично у всіх ключових державних документах за часів всіх, без виключення, Президентів України. Друге діло, що реалізація цих євроінтеграційних завдань відбувалась у різні періоди по різному… Реальних кроків насправді було зроблено не так багато, але вони мали своє важливе місце в цьому нелегкому процесі: це період 20052006 років, коли Україна нарешті подала заявку на приєднання до ENTSO-E та запущений у 2014 році ключовий проект спільного дослідження можливості синхронізації енергосистем України і Молдови з ENTSO-E. Саме від позитивних результатів цього дослідження будуть залежати перспективи інтеграції української енергосистеми до європейської. 7) Вставка постійного струму (ВПС), яку хоче будувати Мінпаливенерго на кордоні з ЄС - це локальне технічне рішення. Воно дозволяє обмінюватись електроенергією в обмежених обсягах між енергосистемами, що працюють окремо (не синхронно). Така собі хвірточка у паркані, ключі від якої знаходяться у того, хто її побудував… Тобто картина така: а) ми залишаємося відокремлені від європейської енергосистеми, б) продовжуємо працювати синхронно з ЄЕС Росії, в) а з європейською енергосистемою обмінюємося електроенергією через ВПС по одній лінії електропередачі. Існуючі приклади ВПС в Європі – одна на кордоні між Росією та Фінляндією, через яку РФ експортує електроенергію в Європу, а також підводні кабелі постійного струму, що з’єднують енергосистеми, розділені морем. Чи хочемо ми продовжувати жити за парканом разом з північним сусідом, відокремлені від потенційних ринків збуту для українських виробників електроенергії, сучасних технологій та інвестицій, без реформ, використовуючи застарілі стандарти та неефективне обладнання в енергетиці? Якщо так, тоді, мабуть, треба викреслити два десятки років роботи українських енергетиків, витрачених на модернізацію енергоблоків та інфраструктури електричних мереж до стандартів ЄС, забути про 14 років успішної синхронної роботи “Бурштинського енергоострівця” з ENTSO-E і колосальну дипломатичну роботу, що дозволила започаткувати проект синхронізації енергосистеми України за умов шаленого опору з боку РФ… Це можливо тільки за умови синхронізації енергосистеми України з європейськими енергосистемами ENTSO-E. Це неможливо у разі, якщо енергосистеми України і ЄС не будуть синхронізовані. Синхронізація енергосистем України і ЄС не відбудеться у разі початку проектів будівництва ВПС – тому що це альтернативні варіанти, які не мають економічного та технічного сенсу при одночасній реалізації. Або синхронізація енергосистем і спільний ринок, або паркан і маленька хвірточка. Установка вставки - це очевидний ідіотизм як в технічному плані, так і з точки зору зради інтересів України з метою увічнення її залежності від Росії. Пояснювати чому - це все одно, що доводити, що біле - це біле людям, які прекрасно розуміючи що вони роблять, витріщивши очі називають біле чорним. Те, що вони роблять, має досить чітку, хоча може й не для всіх приємну на слух, назву: масштабна політико - економічна диверсія проти інтеграції України в ЄС, з широким лобіюванням інтересів РФ. При цьому очевидно, що вони йдуть на це цілком свідомо, і, прикриваючись словами "Об'єднання енергосистеми України з ЄС" насправді намагаються відгородитися від ЄС високим парканом, з вузенькою хвірточкою, доступ до якої самі і контролюватимуть разом зі своїми російськими господарями. Наприклад, одна з російських "могоходовочек", що її на всіх рівнях пропонував один "російсько-підданий", мріючи зайняти посаду президента НАЕК "Енергоатом".Цей опус сучасного російського троня - наведу мовою оригіналу: “Предложение по одному из вопросов повестки встречи. Структура проекта организации экспорта электроэнергии, производимой на АЭС Украины с использованием давальческого топлива Цель проекта Организация экспорта 45 млрд. кВт/час в год, строительство вставок постоянного тока между Украиной и ЕС и реконструкция высоковольтных линий электропередач на АЭС Украины. Первые три года (необходимые для строительства вставок постоянного тока и реконструкции высоковольтных ЛЭП) продажа электроэнергии осуществляется в Российскую Федерацию, последующие 17 лет - в страны ЕС. Участникипроекта Электрисити де Франс – экспортер электроэнергии СП УКТВС - оператор проекта в Украине TENEX (JSCT Tehsnabexsport) – поставщик ТВЭЛов (Российская Федерация) НАЭК Энергоатом (Украина) – переработчик давальческих ТВЭЛов Описаниепроекта 1. Участники проекта создают совместное предприятие (СП) со Швейцарским банком (далее - SPV) под своим управлением. Участники ЭРУ Электрисити де Франс, украинская сторона, российская сторона, менеджмент проекта в равных долях. Предполагаемая оплата услуг по управлению - 2%. (Можно рассматривать создание СП в любой юридической форме, т.к. главными являются две опции - регистрация в ЕС и льготное налогообложение) 2. СП поручает УКТВС от своего имени осуществить закупку ТВЭЛов производства Российской Федерации для переработки на укранских АЭС в размере годовой потребности. Полученная электроэнергия распределяется следующим образом: 45% - СП, но не менее 45 млрд. кВт/час в год; 55% - НАЭК Энергоатом - оплата за процессинг. 3. УКТВС от имени и по поручению осуществляет закупку ТВЭЛов, передачу их в переработку в НАЭК Энергоатом и передачу полученной электроэнергии РАР – граница Украины 4. СП продает электроэнергию Электрисити де Франс, которое в первые три года после запуска проекта продает электроэнергию Российскую Федерацию; покупателями электроэнергии в Российской Федерации являются Интерао и ЕСН групп (предварительные переговоры проведены). 5. После параллельного осуществления второйчасти проекта (строительство вставок постоянного тока и реконструкции линий электропередач от АЭС Украины до границы Украина ЕС) - 17 лет - в страны ЕС. 6. Электрисити де Франс с помощью СП или друго й аналогично созданной структуры осуществляет на основе концессии реконструкцию линий электропередач от Украинских АЭС до границы Украины с ЕС и строительство вставок постоянного тока для организации перетока 4550 млрд. кВт/час в год. Затраты на реконструкцию, а также вставки постоянного тока являются собственностью концессионера либо, по окончанию проекта, подлежат выкупу у концессионера государством Украина. Результаты проекта 1. Высокая доходность - чистый доход за один кВт/час составляет 4 евроцентов в первые три года ( израсчета 3 рубля за кВт/час), в последующие 17 лет - 5 евроцентов. 2. В течении 20 лет, но не более 50 лет СП будет являться совладельцем высоковольтны хлиний электропередач от украинских АЭС в страны ЕС и вставок постоянного тока на территории ЕС.” Очевидно, що на найвищому міністерському рівні безсовісним чином лобіюються інтереси Росії і блокуються будь-які спроби інтеграції нашої енергосистеми з ЄС, і в цій ситуації ми нічого не зможемо зробити, з огляду на обмеженість можливостей наших польських партнерів і відсутність справжніх механізмів впливу на результат керівництва НАЕК "Енергоатом". Єдина можливість - це байпасувати весь цей баласт. Для цього вся лінія Жешув повинна бути передана на баланс НАЕК "Енергоатом" як невід'ємна частина майнового комплексу ХАЕС. НАЕК "Енергоатом" повинен отримати прямі повноваження управляти стратегією і тактикою розвитку атомної енергетики без втручання сюди (не кажучи вже про пряме підпорядкування, як зараз) лобістів - тепловиків / вугільників, і, звичайно,Росії. Будь це окремий Мінатомпром, або просто Главк / НАЕК в прямому підпорядкуванні Кабміну, чи перевертень з чотирьох експлуатуючих організацій, такий собі “незалежний” гібрид майданчиків АЕС , з ними нам не по дорозі. А поки ми їм рапортуємо - ми не зможемо реалізувати жодного проекту, який суперечить їхнім шкурним інтересам агентів впливу, та розпорядженням кураторів РФ. Для прозорості проекту енергомосту, є нагальна потреба, з жорстким контролем повної відсутності будь-яких російських слідів, а також їхніх європейських перевертнів з російськими грошима, рівно як i консультантів з РФ чи тих, хто може похвалитися російським минулим. Це захистить проект як від російського впливу через діючих керівників міністерства, так i через агентів впливу, які має РФ всередині керівництва НАЕК Енергоатом, а також кураторів з периметру токсичного харчового ланцюжка, і створить підґрунтя та сприятливі умови найскорішої реалізації проекту - до повної енергонезалежностівід велико-духовного сусіда та його майбутнього. Беручи до уваги викладені вище факти, ми розуміємо, чому саме РФ не заспокоюється, та через керівників нашого міністерства, буде завжди намагатися усувати проукраїнського президента НАЕК "Енергоатом" з посади: i щоб американське паливо не впроваджувати i щоб з комунальної квартири не випускати. А впоратися з російським вектором розвитку НАЕК зможе тільки "професіонал" - підлеглий і вірний душею і серцем до РФ, готовий віддати з тарифу НАЕК "Енергоатом" гроші на російську вставку постійного струму замість повноцінної синхронізації з європейською енергосистемою. В недолугих намаганнях менеджерів вбачаються меседжі РФ: ображати РФ – небезпечно; РФ не вибачить за майбутні збитки з ядерного палива та ВЯП; “русский мир” не згодиться з незалежністю енергосистеми України; Росія буде використовувати весь потенціал гібридного впливу на всі гілки влади та енергетичної промисловості України, це боротьба за виживання “русского мира”. Особливо актуально –це сьогодні, тому що РФ задіє всі свої можливості впливу, щоб не дозволити Україні самостійно визначати стратегії розвитку, а також зробити її містком для свого майбутнього, використовуючи можливості транспорту своєї електроенергії з Білоруської АЕС через енергетичні містки як на Заході України, так і на її Півдні. Ми здатні самостійно і на свій розсуд відновити енергетичний міст с ПівденноУкраїнської АЕС на Румунію по ЛЕП “Ісакча”, як і ЛЕП на Заході України, тільки синхронним підключенням енергоблоків ХАЕС-2 и ПУ АЕС-3 до з європейськими енергосистемами ENTSO-E, враховуючи значний профіцит електроенергії АЕС України в 15-20 млрд. квт. час на рік, який ми зовсім не використовуємо, а це не менше 600 000 € чи більше третини вартості всієї електроенергії від АЕС України за рік. Ми ж мріємо за життя та бачимо, що це є початок кінця комунальній державі.. Це є те в що ми дійсно віримо, тому що Віра наша має величезну творчу силу-зокрема здатність ставити все на свої місця… Georgiy Balakan
