Uploaded by Михаил Погорелый

Біохімія гормонів

advertisement
Біохімія гормонів
Загальна характеристика
гормонів
Гормони – це речовини різної
хімічної природи, які забеспечують
взаємодію клітин, тканин та органів
між собою та
зовнішнім
середовищем
через
регуляцію
активності генів та ферментів
Властивості гормонів
• Дистанційність (для істинних гормонів)
• Висока фізіологічна активність
• Короткий час життя (швидке руйнування у
тканинах)
• Наявність клітин – ”мішеней”
• Безперервний синтез у залозах
Класифікація гормонів
1. За хімічною природою
2. За місцем синтезу
3. За кінцевим ефектом дії
4. За молекулярними механізмами дії
Класифікація гормонів
I. За хімічною природою:
1. Похідні амінокислот :
а) гормони щитоподібної залози
тироніни Т3, Т4
б) гормони мозкової частини наднирників
адреналін, норадреналін
в) гормон епіфізу мелатонін
г) нейромедіатори серотонін, дофамін,
гістамін
Класифікація гормонів
I. За хімічною природою:
2. Пептиди та білки:
а) гормони гіпоталамуса ліберини та статини
(релізінг-фактори)
б) гормони гіпофіза тропні гормони,
окситоцин, вазопресин
в) гормон щитотоподібної залози кальцитонін
г) гормон паращитовидної залози
паратгормон
д) гормони підшлункової залози
інсулін, глюкагон
Класифікація гормонів
I. За хімічною природою:
3. Стероїдні гормони (похідні холестерола):
а) гормони статевих залоз: жіночі
(естрогени) та чоловічі (андрогени) статеві
гормони
б) гормони кори наднирників (кортикостероиди):
глюкокортикоїди (кортизол),
мінералокортикоїди (альдостерон)
в) похідні вітаміну Д3 1,25 (ОН)2Д3
Класифікація гормонів
I.
За хімічною природою:
4. Похідні арахідонової кислоти (ейкозаноїди)
а) простагландини;
б) простацикліни;
в) лейкотрієни;
г) тромбоксани
Класифікація гормонів
II. За місцем синтезу:
1. Гіпоталамус – релізинг-фактори (ліберини
та статини)
2. Гіпофіз – тропіни, окситоцин, вазопресин
3. Епіфіз – мелатонін
4. Щитоподібна залоза – кальцитонін та
тироніни (трийодтиронін, тетрайодтиронін)
Класифікація гормонів
II. За місцем синтезу:
5. Паращитовидна залоза – паратгормон
6. Підшлункова залоза – інсулін, глюкагон
7. Наднирники
кіркова частина - кортикостероїди
(глюкокортикоїди, мінералокортикоїди)
мозкова частина - катехоламіни
(адреналін, норадреналін)
8. Статеві залози – статеві гормони
Класифікація гормонів
III. За кінцевим ефектом дії:
1. Діють на інші ендокринні залози, активують
або інгібують виробництво інших гормонів;
2. Регулюють основний обмін клітин (обмін
вуглеводів, амінокислот та ліпідів)
3. Регулюють ріст та развиток клітин
4. Регулюють водно-сольовий обмін
5. Регулють обмін фосфора та кальція
6. Регулюють процеси дозрівання та
розмноження організму
Класифікація гормонів
IV. За молекулярним механізмом дії:
Всі гормони діють через рецептори
1. Через рецептори на поверхні клітини
(білки та пептиди, похідні амінокислот,
окрім тиронінів);
2. Через рецептори всередині клітини
(тироніни, стероїдні гормони)
Механізми дії гормонів
1. Стимуляція синтезу певних ферменів шляхом
активації генів (через рецептори всередині
клітини)
2. Активація або інгібування ферментів через
вторинні месенжери (через рецептори на
поверхні клітин)
3. Вибіркове надходження в клітину певних
метаболітів (через рецептори на поверхні клітини)
Синтез гормонів білковопептидної природи
1. Як всі білки, синтезуються на рибосомах на
основі інформації, переписаної з ДНК на
матричну РНК.
2. Синтезуються в неактивній формі
препрогормонів або прогормонов.
3. Активується шляхом часткового протеоліза
(відщеплення частини амінокислот).
Синтез гормонів білковопептидної природи
Інактивація гормонів
1. Гормони - дуже активні речовини, тому вони
синтезуються при необхідності і руйнуються
(інактивуюються) відразу після закінчення дії
сигналу.
2. Білково-пептидні гормони інактивуються
шляхом повного протеолізу.
3. Гормони - похідні амінокислот руйнуються
шляхом
мікросомального
окислення
і
дезамінування
4. Стероїдні гормони інактивуються шляхом
мікросомального окислення
.
Ієрархія гормонів
Зовнішні та внутрішні
сигнали
Гіпоталамус
ЦНС
Гіпофіз
Клітинімішені
Периферичні
ендокрині залози
Етапи мембранного механізму дії гормонів
амінокислотної та білкової природи
гормон (адреналін) – первинний месенджер
КРОВ
рецептори клітин-мішеней: іонотропні
метаботропні
тирозинкіназні
G-білки трансдуктори
клітинна мембрана
внутрішньоклітинні ферменти:
аденілатциклаза, гуанілатциклаза,
фосфоліпаза С
вторинні месенджери,
вторинні посередники
або “посланці”
ферментипротеїнкінази
цАМФ, цГМФ, Са+2/КМ
ІТФ (інозитолтрифосфат)
ДАГ (диацилгліцерол)
“невеликі молекули”: NO,СО,
активні форми кисню, Н2S
А,С,G
фосфорильовані виконавчі, або
ефекторні білки-ферменти
біологічні ефекти дії гормону:
зміна швидкості метаболізму
Рецептори
Іонотропні – поєднують функції рецептора та
іонного каналу. Активуються іонами, гормонами,
нейромедіаторами. Їх приєднання відкриває іонний
канал і викликає іонні струми. Передача сигналу –
найшвидша - за секунди.
Метаботропні - типові до дії білкових гормонів. В
комплексі з G-білком сприяють утворенню вторинних
месенджерів. Передача сигналу - за хвилини.
Тирозинкіназні – одночасно виконують функції
рецептора, трансдуктора і фермента. Це рецептори
до інсуліну
G-білки-трансдуктори
1. Активатори аденілатциклази і синтезу
цАМФ (адреналін, глюкагон, паратгормон);
2. Інгібітори аденілатциклази та активатори
фосфодиестерази. Знижують рівень цАМФ
(соматостатин, простагландини,ангіотензинІІ);
3.Активатори фосфоліпази С (вазопресин);
4. Активатори ГТФ-ази (родини онкобілків).
Вторинні месенджери
це речовини, сигнальні молекули, які
 синтезуються в клітині-мішені під
впливом білкових гормонів, або зростає
(Са+2) їх концентрація;
 та активують ланцюг ферментів, котрі
здійснюють специфічні, остаточні
біохімічні реакції в клітині;
Представники вторинних месенджирів
1. Циклічний аденозинмонофосфат цАМФ:
 Синтезується аденілатциклазою з АТФ;
 Сигнал передається через G-білок;
 Основна функція - активація гормонзалежних
ферментів - фосфопротеїнкіназ А;
 Фосфопротеїнкінази А активують виконавчі
ферменти;
 Через цАМФ реалізують свої ефекти адреналін,
глюкагон, тропні гормони гіпофізу та ін.
Представники вторинних месенджирів
2. Циклічний гуанозинмонофосфат цГМФ:
 Синтезується гуанілатциклазою з ГТФ;
 Сигнал передається без участі G-білків;
 Активує протеїнкінази G, котрі
фосфорилюють білки, які транспортують іони
хлору, розслабляють гладенькі м’язи судин і
серця;
 Через цГМФ реалізують свої ефекти:
Nа-уретичний гормон; токсини кишкових
бактерій та ін.
Представники вторинних месенджирів
3. Кальцій-кальмодулін (Са+2/КМ)
 структура: білок кальмодулін + 4 іони Са+2;
 функція: активація внутрішньоклітинних
ферментів протеїнкіназ С,
 протеїнкінази С фосфорилюють виконавчі
кальційзалежні ферменти: фосфодиестерази,
фосфорилази, протеїнкінази, фосфоліпаза А2;
 через Са+2/КМ реалізують свої ефекти
гормони: кальцитонін, паратгормон,
нейромедіатори
 регулює біологічні процеси: скорочення мязів,
мікротрубочок, рухливість клітин, активність
ліполітичних ферментів
Представники вторинних месенджирів
4.Інозитолтрифосфат (ІТФ)
5. Диацилгліцерол (ДАГ)
 ІТФ активує фосфоліпазу С, яка стимулює вихід
Са+2 в цитозоль і активацію протеїнкіназ;
 ДАГ проявляє активність через протеїнкіназу С,
регулює активність факторів росту, проліферації
клітин.
Через них реалізують свої ефекти гормони:
вазопресин, окситоцин, ангіотензин та ін.
Представники вторинних
месенджирів
6. “Невеликі” молекули: активні форми кисню
вільні
радикали,
“посередники”
міжклітинних
сигналів, ініціатори апоптозу.






О2- – (СОР) супероксидний радикал;
Н2О2 - пероксид водню;
ОСl- – гіпохлорит-іон;
NO - нітроген монооксид;
СО - карбон монооксид;
СО - карбон монооксид
Механізми дії гормонів
Через рецептори на поверхні клітини
Аденілатциклазна система
Передає сигнал від гормона, який не може проникнути
всередину клітини, на внутрішньоклітинні ферменти.
Гормон (глюкагон) зв’язується з рецептором. Рецептор
передає сигнал на G-белок. G-белок передає сигнал
ферменту аденілатциклазу. Вона каталізує синтез цАМФ,
який активує фермент протеїнкіназу.
Протеїнкіназа фосфорилює ферменти.
Аденілатциклазна система
1. Гормон
2. Рецептор
3. G-білок
4. Аденілатциклаза
Фосфорилювання ферментів
змінює їх активність.
Одні ферменти стають активними,
а інші - неактивними.
Механізми дії гормонів
Через рецептори всередині клітини
Через рецептори всередині клітини (в цитоплазмі або в
ядрі) передається сигнал від гормона, який може
проникнути всередину клітини, на гени.
Гормон (стероїдний або тиреоїдний) проникає через
мембрану, зв’язується з рецептором в цитоплазмі.
Комплекс рецептора з гормоном проникає в ядро. В ядрі
комплекс зв’язується з певним геном та стимулює
синтез мРНК.
мРНК виходить в цитоплазму і в рибосомах на мРНК
синтезується відповідний фермент.
Клітинна мембрана
Рецептори
Ядерна мембрана
Гистони
РНК-полімераза
Білок
Структурний ген
Транскріпція
Транслокація
Стероїд
Модифікація
Зв'язування
Вихід в цитоплазму
Субодиниці
рибосоми
Змінена
функція
клітни
Синтезований
білок
Полісоми
Трансляція
Тиреоїдні гормони
1. Хімічна природа – похідне амінокислоти тирозину
2. Місце синтезу - тиреоцити щитоподібної залози
3. Активація - частковий протеоліз
4. Молекулярні механізми дії - через рецептори всередині
клітини (в ядрі і в мітохондріях)
5. Інактивація - мікросомальне окислення в печінці,
дезамінування та дейодування
6. Кінцевий ефект - посилення споживання кисню і
загального обміну
Сигнал
Гіпоталамус
(тироліберин)
Гіпофіз
(тиреотропін)
Щитоподібна
залоза
(Т3,Т4)
Розпад вуглеводів та
ліпідів
Посилення синтезу
білка
Тиреоїдні гормони
7. Біохімічні основи дії:
а) активує роботу ланцюга переносу електронів,
ЦТК, розпад вуглеводів і ліпідів
б) прискорює синтез соматотропіну - гормону
росту, який підсилює синтез білків
в) забезпечує зростання, розвиток,
диференціювання тканин
8. Гіпотиріоз – дефіцит тиреоїдних гормонів
(зниження основного обміну і температури тіла)
У дітей - затримка росту, непропорційний
розвиток тіла, глибоке порушення психіки і
розумового розвитку.
У дорослих - мікседема (слизовий набряк),
ендемічний зоб (розростання сполучної тканини
щитоподібної залози).
Набряклість обумовлена надмірним накопиченням
глікозаміногліканів і води!!
Гіпертиріоз - Базедова хвороба (хвороба Гревса,
дифузний токсичний зоб).
Щитоподібна залоза збільшена, швидкість синтезу
йодтиронінів підвищена.
Концентрація йодтиронінів в крові - в 2-5 разів
вище норми - тиреотоксикоз
(Підвищена температура тіла, підвищений апетит
з одночасною втратою ваги, м'язова слабкість).
Тиреоїдні гормони
Тиреотропін (ТТГ) Норма: 0,4-4 мЕд/л
 Підвищення – розвиток гипотиріозу, зниження – гипертиріоз
Т4 вільний Норма: 9-22 пмоль/л
 Зниження: гипотиріоз, дефицит йоду, голодування, різка втрата ваги, важкі
фізичні навантаження, вагітність;
Т3 Норма: 2,6-5,7 пмоль/л
 Підвищення: різні види тиреотоксикозу,
Антитіла до тиреопироксидази (заміщення гідрогену при С3 та С5 на йод в
тирозині) Норма: до 50 років – менш ніж 35 МЕ/мл;
більше 50 років - менш ніж 85 МЕ/мл
• Підвищення: аутоімунний тиреоидит.
Глюкагон
1. Хімічна природа - поліпептид
2. Місце синтезу - α-клітини підшлункової залози
3. Молекулярні механізми дії - через рецептори
на поверхні клітин (аденілатціклазна система)
4. Активація - шляхом часткового протеолізу з
проглюкагона.
5. Інактивація - шляхом повного протеолізу
6. Кінцевий ефект - підвищується концентрація
глюкози, жирних кислот і гліцерину в крові
(контрінсулярний гормон).
Глюкагон
7. Активує розпад глікогену в печінці (через
активацію глікогенфосфорилази), гальмує синтез
глікогену (через інактивацію глікогенсинтази)
8. Підсилює синтез глюкози (глюконеогенез) в
печінці (через активацію основних ферментів –
ФЕП-карбоксикінази, фруктозо-1,6-дифосфатази,
глюкозо-6-фосфатази)
9. Активує розпад ліпідів у жировій тканині
(активуючі ТАГ-ліпазу шляхом фосфорилювання)
Глюкагон: механізм дії
1.Глюкагон
Мембрана
клітини
2.Рецептор
3.G-білок
4.Аденілатциклаза
Неактивна
протеїнкіназа
Активна протеїнкіназа
Глюкагон
1. Фосфорилювання
глікогенфосфорилази
призводить до її активації. Тому під дією
глюкагону йде розпад глікогену.
2. Фосфорилювання глікогенсінтази призводить
до її інактивації. Тому під дією глюкагону
гальмується синтез глікогену.
3. Фосфорилювання ТАГ-ліпази сприяє
активації. Це стимулює розпад ліпідів
її
ІнсулІн
1. Хімічна природа - білок
2. Місце синтезу - β-клітини підшлункової залози
3. Молекулярні механізми дії - через рецептори на
поверхні клітин (тирозинкіназний рецептор)
4. Інактивація - шляхом повного протеолізу
5. Кінцевий ефект - знижується концентрація
глюкози в крові, посилюється синтез ТАГ в
жировій тканині і в печінці, підвищується синтез
білків.
Білкова будова інсуліну
Рецептор інсуліна
- тирозинкіназа
•
Інсуліновий рецептор –
тирозинова протеїнкіназа,
яка фосфорилює білки за
ОН-групами тирозину.
•
Він складається з двох α- і
двох β субодиниць,
з’єднаних між собою
дисульфідними зв’язками
та нековалентними
взаємодіями
Рецептор інсуліна - тирозинкіназа
β-Субодиниці пронизують мембранний бішар, вони не беруть
участі в зв’язуванні інсуліну, але на їх внутрішньоклітинних
доменах знаходиться каталітичний центр тирозинової
протеїнкінази.
Приєднання інсуліну до α-субодиниць активує фермент, для
якого субстратом слугують самі β -субодиниці, тобто відбувається
їх трансфосфорилування (одна β-субодиниця фосфорилує іншу)
за кількома тирозиновими залишками.
Це, своєю чергою, призводить до зміни субстратної
специфічності тирозинової протеїнкінази, вона набуває здатності
фосфорилувати інші транспортні білки , в тому числі транспортер
глюкози та фосфопротеїнфосфатазу, що призводить до їхньої
активації
Рецептор інсуліна - тирозинкіназа
1.Інсулін
Мембрана
клітини
Фосфоди
естераза
Протеїн
фосфатаза
Дефосфорилювання білків
2.Частина
рецептора на
поверхні клітини
3. Частина
рецептора
всередині мембрани
4. Часина
рецептора
всередині клітини
Рецептор інсуліна - тирозинкіназа
1. Фосфорилює ферменти та змінює їх активність.
2. Активує ферменти фосфодиестеразу та
протеінфосфатазу.
3. Фосфодиестераза руйнує цАМФ та зупиняє
роботу аденилатциклазної системи.
4. Протеїнфосфатаза дефосфорилює ферменти та
змінює їх активність.
Інсулін
1.Глюкагон
2.Рецептор
3.G-білок
Фосфодиестераза
4.Аденилатциклаза
Неактивна
протеїнкіназа
Активна протеїнкіназа
5.Рецептор
інсуліна
6.Інсулін
Інсулін
Вплив на вуглеводний обмін
1. Посилюється надходження глюкози в клітину,
тому що стимулює вбудовування білківпереносників глюкози в мембрану клітини.
2. Активує гліколіз (через посилення синтезу
основних
ферментів
глюкокінази,
фосфофруктокінази, пируваткінази), пригнічує
глюконеогенез
3. Активує синтез глікогену (через активацію
гликогенсинтази), інгибує розпад глікогена
(через інактивацію гликогенфосфорилази)
4. Активує пентозофосфатний шлях.
Інсулін зв'язується зі своїм рецептором (1), внаслідок чого
розпочинається каскад активації різних білків (2). Зокрема:
переносник Glut-4 транслокується до плазматичної мембрани і
транспортує глюкозу до цитозолю (3), розпочинається синтез
глікогену (4), гліколіз (5) та синтез жирних кислот (6).
Інсулін
Вплив на ліпідний обмін
1. Активує синтез жирних кислот (за рахунок
активації синтезу ацетил-КоА з ПВК и НАДФН2 в
пентозофосфатному шляху)
2. Активує синтез гліцерину (за рахунок активації
синтеза ДОАФ, з якого може синтезуватися
гліцерин)
3. Активує синтез триацилгліцеринів (за рахунок
активації синтеза жирних кислот, гліцерина та АТФ)
4. Інгібує розпад ліпідів (за рахунок пригничення
активності ТАГ-ліпази)
Інсулін
Вплив на білковий обмін
1. Підсилює транспорт амінокислот всередину
клітин.
2. Активує синтез різних РНК - рибосомних і
матричних
3. Активує синтез білків на рибосомах
(глюкокінази, фосфофруктокінази, ПВК-кінази).
Цукровий діабет
Нестача інсуліну або рецепторів до нього призводить до
стійкого підвищення концентрації глюкози в крові. В
результаті розвивається захворювання - цукровий діабет.
Типи цукрового діабету:
 інсулінозалежний - виникає в результаті руйнування βклітин підшлункової залози (мало синтезується інсуліну)
 інсулінонезалежний - виникає в результаті порушення
передачі сигналу від інсуліну через рецептор в клітку.
Обмін вуглеводів при ЦД
Знижується кількість білка - переносника глюкози GluT4 на
поверхні клітин - гальмується поглинання глюкози тканинами.
Гальмується активність ключових ферментів гліколізу і ПФШ.
Знижується аеробний катаболізм глюкози
Підсилюється глікогеноліз і гальмується глікогенез, утворюється
вільна глюкоза, яка надходить у кров.
Активуються ферменти глюконеогенезу, що також сприяє
підвищенню рівня глікемії.
Результатом всіх вищевказаних змін є розвиток гіперглікемії.
При підвищенні концентрації глюкози в крові до 8-10 ммоль/л (нирковий
поріг) починається глюкозурія. Це викликає осмотичний діурез - у хворого
розвивається поліурія (до 8-12 л/добу)
Ліпідний обмін при ЦД
Підсилюється ліполіз в жировій тканині. Вільні жирні кислоти
(ВЖК) виходять в кров, де їх вміст вищий за норму.
Надмірна кількість ВЖК надходить у печінку, тому при ЦД всіх
типів розвивається стеатоз (жирова інфільтрація печінки).
Знижується активність ліпопротеїнліпази, що може
причиною
розвитку
гіперліпопротеїнемії
І
(гіперхіломікронемія) і гіперліпопротеїнемії V типу.
стати
типу
Зміни в ліпідному обміні сприяють підсиленню кетогенезу і
зниженню утилізації кетонових тіл у позапечінкових тканинах. У
результаті спостерігається розвиток кетонемії, кетонурії і
кетоацидозу.
Обмін білків при ЦД
При ЦД знижується синтез білків, підсилюється
їх катаболізм з використанням амінокислот, як
субстратів для синтезу глюкози.
Це призводить до негативного азотистого
балансу, підсилення екскреції сечовини,
розвитку гіпераміноацидурії і гіперазотурії.
Гормони наднирників
• Мозковий шар – катехоламіни (дофамін,
норадреналін, адреналін)
• Корковий шар - кортикостероїди
(глюкокортикоїди - кортизол та
мінералокортикоїди - альдостерон)
Синтез катехоламінів
Синтез катехоламінів відбувається в цитоплазмі і гранулах
клітин мозкового шару надниркових залоз
У гранулах відбувається також запасання катехоламінів в
комплексі з АТФ в співвідношенні 4: 1
Секреція гормонів з гранул відбувається шляхом екзоцитозу.
У плазмі крові катехоламіни утворюють неміцний комплекс з
альбуміном.
Т1 / 2 катехоламінів - 10-30 с.
Основна частина катехоламінів швидко метаболізується в
різних тканинах за участю специфічних ферментів.
Катехоламіни
Дофамін-βгидроксилаза
Фенілетаноламін-
Адреналін
1. Хімічна природа – похідне
амінокислоти
тирозину
2. Місце синтезу - мозкова речовина надниркових
залоз
3. Молекулярні механізми дії - через рецептори
на поверхні клітин (аденілатціклазну систему)
4. Інактивація - мікросомальне окислення в
печінці та кон’югація з
5. Кінцевий ефект - підвищується концентрація
глюкози, жирних кислот і гліцерину в крові
(контрінсулярний гормон).
Сигнал
Гипоталамус
(ліберин)
Гипофиз
(адренокортикотропин)
Наднирники
(адреналін)
Синтез ферментів
глюконеогенезу
Распад глікогена та
ліпідів
Адреналін – гормон стресу
6. Активує
розпад глікогену (фосфорилює
глікогенфосфорилазу)
синтез глюкози в печінці (активує
ферменти глюконеогенеза)
розпад ліпідів у жировій тканині
(фосфорилює ТАГ-ліпазу)
7. Пригнічує
синтез глікогену (фосфорилює
глікогенсинтазу)
гліколіз (інгібує гексокіназу,
фосфофруктокіназу та ПВК-кіназу)
синтез ліпідів
Адреналін
Механізм дії залежить від рецептора
1. Аденілатциклазна система
β1- и β2-адренорецептори α2-адренорецептори
активується
інгібується
2. Фосфатидил-інозитольна система
α1-адренорецептори
активується
Фосфатидил-інозитольна система
α-субодиниця
G-білку
Внітришньоклітинні депо
Са²⁺ (ендоплазматичний
ретикулум)
Інозитолтри
фосфат
Підвищення концентрації
Са²⁺ (в цитоплазмі
Взаємодія Са²⁺ з кальмодуліном
анексіном, тропоніном
Поліненасичена
жирна кислота
Фосфорилювання білків в
присутності йонів Са²⁺
Ейкозаноїди
Адреналін
Глікоген
фосфорілаза
(неактивна)
Са²⁺-кальмодулін
Киназафосфорілази
(активна)
Глікоген
фосфорілаза
(активна)
Адреналін
Кінцевий ефект залежить від:
1. Переваги типу рецепторів на клітині
2. Концентрації гормона в крові
В жировій тканині:
при низьких концентраціях адреналіна більш
активні α2-адренорецептори
при підвищених концентраціях (стрес) –
β-адренорецептори.
Глюкокортикоїди
Кортизол, кортизон,
гидрокортизон
Головний глюкокортикоїд в
організмі людини - кортизол
Синтез кортикостероїдів
Глюкокортикоїди: Кортизол
1. Хімічна природа - похідне холестерину
2. Місце синтезу - коркова речовина
надниркових залоз
3. Кінцевий ефект - підвищення концентрації
глюкози в крові
4. Молекулярні механізми дії - через рецептори
всередині клітини
5. Інактивація - мікросомальне окислення
6. Стимулює глюконеогенез з амінокислот
Патологія
Гіперфункція
• Пухлина мозкової речовини надниркових
залоз - феохромоцитома.
• Діагностують лише після прояви гіпертензії і
лікують видаленням пухлини.
Зменшення глюкози в крові
Гипоталамус
(кортикотропінліберин)
Гипофиз
(кортикотропін)
Наднирники
(кортизол)
Синтез ферментів
глюконеогенеза
Інгібування синтеза
білків м'язів
Вплив на обмін речовин
- посилення катаболізму білків в тканинахмішенях, що призводить до збільшення
концентрації амінокислот в крові;
- стимуляція транспорта АК в печінку (субстратів
глюконеогенеза);
- стимуляції глюконеогенеза за допомогою
збільшення синтезу фосфоенолпіруват карбоксікінази і синтезу амінотрансфераз, що
забезпечують використання вуглеводного скелета
амінокислот;
- стимуляція ліполіза в жировій тканині завдяки
підвищенню синтеза ТАГ-ліпази.
Патологія
Гіпофункція
Первинна - хвороба Аддісона (бронзова хвороба)
внаслідок туберкульозу наднирників або аутоімунного
процесу
Характеризується гіпоглікемією, гіпотензією,
гіпонатріємією і гіперкаліємією
Клінічні прояви: спостерігається анорексія і зниження
ваги, слабкість, посилення пігментації шкіри і слизових
Причина гіперпігментації - підвищення продукції ПОМК попередника АКТГ і меланоцітстімулірующего гормону.
Вторинна - дефіцит АКТГ - ознаки ті ж, але немає
пігментації
Патологія
Гіперфункція - хвороба Іценко-Кушинга (пухлина гіпофіза або
надниркових залоз)
Біохімічні показники:
Зниження толерантності до глюкози, глюкозурія, підвищення
катаболізму білків і підвищення залишкового азоту крові,
Остеопороз і посилення втрат кальцію і фосфатів з кісткової
тканини, гіпернатріємія, гіпертензія, гіпокаліємія, що
обумовлені зниженням мінералокортикоїдів
Порушення синтезу колагену і глікозаміногліканів
Клінічні
прояви: виразкова хвороба шлунка та
дванадцятипалої кишки, гіпертонія завдяки активації ренінангіотензинової системи.
Регуляція рівня глюкози в
крові
1. Глюкоза – основне джерело енергії для більшості
тканин, а для мозку – єдиний.
2. Для постійного постачання клітин глюкозою її
концентрація в крові повинна підтримуватися на
одному рівні.
3. В нормі рівень глюкози в крові становить – 3,3 – 5,5
ммоль/л
4. Підвищення концентрації глюкози в крові вище
норми– гіперглюкоземія, зниження концентрації
глюкози в крові нижче норми - гіпоглюкоземія
Регуляція вмісту глюкози в
крові
4. При перевищенні норми в 2 рази нирки не можуть
реабсорбіровать всю глюкозу з вторинної сечі, глюкоза
виходить з організму - спостерігається глюкозурія. Така
концентрація глюкози називається нирковим порогом.
5. Регулюють рівень глюкози в крові такі основні
гормони:
Інсулін – знижує рівень глюкози
Глюкагон – підвищує рівень глюкози
Адреналін – підвищує рівень глюкози
Кортизол – підвищує рівень глюкози
Регуляція вмісту глюкози
крові
інсулін
адреналін
кортизол
глюкагон
глікоген
глюкоза
глюконеогенез
адреналін
глюкагон
інсулін
Інсулін – знижує рівень глюкози
Активує
Інгібує
гліколіз
глюконеогенез
синтез гликогена
распад глікогена
пентозофосфатний шлях
2. Глюкагон – підвищує рівень глюкози
Активує
Інгібує
глюконеогенез
гліколіз
распад глікогена
синтез глікогена
3. Адреналін – підвищує рівень глюкози
Активує
Інгібує
глюконеогенез
гліколіз
распад глікогена
синтез глікогена
4. Кортизол – підвищує рівень глюкози
Активує
Інгібує
глюконеогенез з АК
синтез білку в м'язах
Дякую за увагу!
Download