1.Право,як історичне явище. Причини виникнення права. Виникнення права — це складний і багатоаспектний процес. Різноманітність теорій, які намагаються пояснити характер змін у соціальному житті при переході від природного до державно-правового стану суспільства, умови і причини виникнення права, обумовлена суттєвими розбіжностями у світогляді авторів теорій, різним розумінням самої сутності і призначення права, виливом відповідної історичної епохи, відсутністю і неможливістю абсолютного знання з даної проблеми. Але всі концепції мають певну пізнавальну цінність і сприяють відновленню більш достовірної картини генезису права. Розглянемо деякі з них. - За теологічною теорією (Ф. Аквінський, Ж. Марітен, XII ст.) право було створено Богом і дароване людині через пророка чи правителя. Воно виражає волю Бога, вищий розум, добро і справедливість. Фома Аквінський підкреслював, що світ заснований на ієрархії форм (божественної, духовної, матеріальної), на чолі якої стоїть Бог. Підпорядкування існує і в системі законів — вічних, природних, людських, божественних. Теологічна теорія відповідала релігійній ідеології, яка панувала в епоху середньовіччя, виправдовувала дії правителів, оскільки право є божест-в.енним за природою і не може бути результатом волі і бажань людей. Раціональні дослідження питань про походження права обмежувались рамками віри. Представники теорії природного права (Конфуцій, Арісто-тель, М. Т. Цицерон, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо та ін., XVII-XVIII ст.) вважали, що природне право на відміну від позитивного (встановленого з волі держави) виникає як закон доброчесності, як право справедливого розуму. Природне право належить людині від народження, однак будь-які закони (навіть закони природи) потребують гарантій. Тому люди відмовились від можливості самостійно захищати свої права і домовились утворити державу, яка має право видавати закони і супроводжувати їх санкціями. В теорії природного права домінує антропологічне пояснення причин виникнення права. Вона дозволяла оцінювати чинне право з позицій справедливості і розумності, закликала до його змін у разі невідповідності природним правам, але висновки стосовно вічності права у зв'язку з обумовленістю його природою людини не можна вважати науково обґрунтованими. Історична школа (Г. Гюго, К. Савіньї, Г. Пухта, XIX ст.) відстоювала тезу про те, що право виникає спонтанно, як мова народу. Воно виростає з національного духу, народної свідомості і набуває специфічного характеру, притаманного тільки певному народові в найбільш ранній період його історії. Тому право виключає всі фактори випадкового, повільного походження. Законодавча діяльність — заключна стадія утворення права, законодавці тільки виражають у юридичній формі те, що диктує народний дух. Право не має універсального характеру, його інститути слід вивчати в контексті конкретного часу, місця, особливостей національного духу того чи іншого народу. Прихильники історичної школи права правильно стверджували, що право — об'єктивне історичне явище, обумовлене етнокультурними факторами, і водночас вони перебільшували значення суспільної свідомості, відхиляли абстрактні методи оцінки права, не давали однозначної відповіді на питання про те, що слід розуміти під «народним духом», який проявляється у звичаях. - Психологічна теорія (Л. Петражицький, Т. Тард, XIX ст.) пов'язувала витоки права з різними проявами людської психіки (індивідуальної або колективної). Серед них — потреба у впокоренні, почуття наслідування, бажання і вірування, вольові імпульси, пристосування як спосіб вирішення соціальних суперечностей і т. ін. Л. Петражицький, зокрема, зводив право до правових емоцій імперативно-атрибутивного характеру. Правові переживання він поділяв на два види: переживання позитивного права (уявлення про те, що норма — результат зовнішнього рішення) і переживання інтуїтивного, автономного права, не пов'язаного з позитивним. Інтуїтивне право — абсолютне, а позитивне — відносне. Законодавство є тільки «проекцією» правових переживань, «фантазмом» психіки. Віддаючи перевагу в процесі виникнення права психологічним чинникам, ця теорія не враховувала впливу на нього інших об'єктивних факторів. Проте слід визнати позитивний внесок психологічної теорії у вчення про формування правосвідомості. - Марксистська теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, XIX ст.) спиралася на історико-матеріалістичне вчення про суспільство і суспільний розвиток. Генезис права пов'язувався з класовою боротьбою. Панівний у суспільстві клас змінює звичаї на свою користь, пристосовує їх до своїх потреб, а в разі необхідності цілеспрямовано створює нові закони, в яких виражається його воля. Право є знаряддям створення жорстких рамок діяльності для пригніченого класу. Як і інші форми свідомості, воно виникає і розвивається відповідно до змін в економічній структурі суспільства. Саме спосіб виробництва матеріальних благ детермінує загальний характер політичного, правового, соціального, духовного життя людини. Оцінюючи цю теорію, слід наголосити, що дійсно економічні фактори зіграли значну роль у походженні права, але вони не є єдиною причиною, яка породила правові явища в історії людства. Крім того, в праві часто-густо виражена не тільки воля панівного класу, а й загальна воля людей, які живуть у суспільсті. Теорія примирення (Г. Берман, Е. Аннерс) пояснювала походження права необхідністю упорядкування відносин між родами. Вона виходила з того, що в розв'язанні конфліктів між родами було зацікавлене все первісне суспільство. Договори про примирення спочатку в усній, символічній формі укладалися з допомогою народних зборів, ради старійшин. З часом такі договори через повторення ситуацій однорідного характеру поступово переросли в правила, юридичні норми (право примирення). Ця теорія, хоча й заснована на історичних фактах, але є однобічною, оскільки право виникло не тільки для примирення родів, а й для регулювання різних сторін життєдіяльності суспільства, захисту особистих і загальних інтересів його членів. Причини виникнення права. 1.Потреби економічних відносин, що склалися при наявності приватної власності,поділу праці,товарного виробництва і обороту необхідності закріплення економічного статусу товаровласників,забезпечення для них стійких і гарантованих економічних зв’язків.,умов для економічної самостійності. 2.Необхідність пдтримувати стабільність і порядок у суспільстві в умовах поглиблення та загострення соціальних протирічь та конфліктів. 3.Організація публічної влади відокремленої від населення та здатної санкціонувати звичаї,встановлювати юридичні норми і забезпечувати втілення їх у життя. 4.Перетворення людини на відносно самостійного індивіда. 2.Доктрина природнього права. Вчення про природу і соціальне призначення права надзвичайно різноманітні,цей плюралізм вчень визначаються такими причинами : 1.Складністю явища права. 2.Відсутність єдиної світоглядної основи. 3.Неоднорідність соціальної структури суспільства і свідомість. Тобто,кожна історична епоха відпрацювала своє розуміння права. Умовно існують основні напрямки і школи,які можна об*єднати у 4 групи: 1.Доктрина природнього права. 2.Нормативний підхід до визначення права. 3.Соціологічний підхід до розуміння права. 4.Психологічна теорія права. На сьогоднішній день ідеї і погляди різних напрямів широко співіснують і поєднуються в ситуації для пошуку нового. Доктрина природнього права(філософія права) вихідна форма-права людини . Джерела цієї теорії виходять в Ароистотеля. Суть цієї доктрини полягає в тому,що права людині дається від народження і природи,що це право має бути захищене державою. Позитивні риси:. 1.Виступає,як оціносна категорія-право згідно з цією теорієї має відповідати правовим цінностям і законодавець має орієнтуватися на ці умови. 2.Використає проти використання владою закону в корисних цілях. 3.Право і закон не утотожнюються. 4.Поставлено акцент на свободі, захисті від свавілля,зокрема,збоку влади(право надається від народження). 5.Держава має охороняти і захищати це право. 3.Співвідношення системи права і системи законодавства. Між системою права і системою законодавства є відмінності ,які спостерігаються в структурних елемнтах,змісті,обсязі: 1.Система права є невидимою,оскільки відображають внутрішню будову права,а система законодавства слугає видимою зовнішньою формою. 2.Система права представляє собою сукупність правових норм. Система законодавства сукупністю НПА. 3.В системі права норми права логічно розподілені, а в системі законодавства НПА об*єднані за галузями законодавства ,які поділені на інститути законодавства. 4.Система права складається із галузей права які мають предмет і метод правового правового регулювання ,а система з виключної галузі законодавства, у якій відсутній метод регулювання, а предмет-не завжди однорідний. 5.Система права-має галузеву горизонтальну будову .Система законодавства-горизонтальну(галузеву) і вертикальну (ієрархічну). 6.Первинним елементом системи права-норма права. Система законодавства-стаття закону. 7.Структурні елементи системи законодавства НПА-як правило мають назву,глави,розділи статтей включають в себе преамбули мети,принципи,а структурні елементи системи права-не мають зовнішніх реквізитів. 4.Ознаки,які відрізняють норми права від норм поведінки у первісному суспільстві. Норми поведінки первісного суспільства: За способ винекнення: виникало поступово в процесі суспільно життя. За вольовою спрямованістю норм:виражають волю роду або племені. За формою зовнішнього вираження:знаходиться у свідомості людей, існують у неписаній формі. За часом набрання чинності:виникають і відмирають поступово. За способом забезпечення виконання:здійснюються внаслідок традицій,у разі порушень примус виходить від роду. Норми права: За способ винекнення: встановлюється державою. За вольовою спрямованістю норм:виражають державну волю. За формою зовнішнього вираження:знаходять зовнішнє вираження у письмових правових актах. За часом набрання чинності:набирають силу чи припиняють дію в суворому встановленному порядку офіційним шлюхом. За способом забезпечення виконання:здійснюються примусовою силою держави. 5.Нормативний підхід до вивчення права(юридичний позитивізм). Позитивістський (нормативний) підхід до праворозуміння орієнтується на належність права до нормативних систем суспільства та його залежність від держави. При цьому виявляються ознаки, притаманні соціальним нормам взагалі (моралі, релігії, звичаям, праву тощо) та своєрідні властивості права, що відрізняють його від інших соціальних норм і які здебільшого пов'язані з волею держави. У цьому випадку право переважно розглядається як система загальнообов'язкових, формально визначених норм, що відбивають державним чином організовану волю народу, гарантуються і охороняються державою, виступають регулятором суспільних відносин. Вихідною формою є норма права . «Право має цінність,тому що є нормою»-Ганс Кельзен. При такому підході утотожнюється право і закон. Разом з тим нормативне праворозуміння орієнтується на такі властивості права,які формально визначають точність,однозначність і правове регулювання. Позитивні риси: 1.Юридично розроблені важливі правові поняття і конструкційні прийоми,які застосовуються в юридичній практиці. 2.Утвердження принципу верховенства закону в системі. 3.Кельман вперше зробив висновок,що суддя не може відмовити в правосудді. Якщо норма відсутня,то вона має бути виведена логічним шляхом із існуючим норм. Тобто право-це логічно замкнута система,з якого можна вивести будь-яке рішення. 6.Структура норми права. Структура норми права-це внутрішня будова норми права,яка має свій вираз в поділі на складові елементи,що пов*язані між собою. Три елементи норми права, у єдності, відображають саму природу норми: Гіпотеза (припущення) - частина норми, що вказує, за яких умов, обставин суб'єкти права мають здійснювати свої права та обов'язки, визначені в диспозиції цієї норми. Гіпотеза забезпечує дію норми, надає їй руху. Диспозиція (розпорядження) - частина норми, що визначає права та обов'язки суб'єктів права за наявності умов, обставин, передбачених в гіпотезі, формулює саме правило поведінки - дозволене (необхідне) або заборонене (неприпустиме). Це серцевина правової норми, що задає модель поведінки. Санкція (стягнення) - частина норми, що вказує на несприятливі наслідки, включаючи заходи примусу, які можуть настати при порушенні диспозиції норми права39. Санкція забезпечує здійснення диспозиції норми права. 7.Норми моралі і норми права: їхній зв*язок і взаємодія. Мораль - система норм і принципів, які виникають із потреби узгодження інтересів індивідів один з одним і суспільством (класом, соціальною групою, державою), спрямовані на регулювання поведінки людей відповідно 1. Норми права створюються з урахуванням норм до понять добра і зла і підтримуються особистими моралі, переконаннями, формально (офіційно) визначена міра справедливості, і традиціями, вихованням, силою громадської думки. що панують у суспільстві, виступають як тому право в широкому розумінні є моральним явищем. Наприклад, заборона убивства - це насамперед Мораль має історичний характер, але за всіх часів моральна заборона, а потім уже правова. Законом критерієм моральних норм виступають категорії добра, передбачена кримінальна відповідальність за наклеп, зла, чесності, порядності, совісті. Вона охоплює майже давання неправдивих показань, підробку документів, всі сфери життя - економіку, політику, право та ін. За шахрайство, які у своїй основі мають неправду як допомогою моралі узгоджується поведінка особи з аморальне явище. Або конституційна норма (ст. 63 інтересами суспільства, долаються суперечності між Конституції України), відповідно до якої особа не несе ними, спілкування. відповідальності за відмову давати показання або У багатьох випадках правові норми як би виростали з пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, є моральних принципів. насамперед моральною нормою. регулюється міжособистісне Дотримання норм права є моральний обов'язок 2. Норми права змінюються і розвиваються під громадянина, який визначається моральною і правовою впливом норм моралі. Наприклад, зміна ставлення до культурою суспільства. комерційної діяльності зажадала юридичного закріплення, оскільки норма, що забороняє комерційну Правда, жодне суспільство в історії розвитку людства діяльність в Україні, морально відпала. не до-сягло гармонії права і моралі. 3. Норми права скасовуються у разі невідповідності Спільне у норм права і норм моралі полягає у тому, що вони: вимогам норм моралі, яка панує в суспільстві. Наприклад, смертна кара в Україні. 1) діють у єдиному полі соціальних зв'язків, тобто є соціальними нормами; 8.Соціологічний підхід до розуміння права. 2) переслідують спільну мету - встановлення і підтримання порядку в суспільстві; Він виник одночасно в Сша та колишній А-У (на території 3) мають однакове функціональне призначення - України в Чернівцях) Амрик.:Джон Паунд Рос .:Муромець. впливати на поведінку людей, регулювати їх відносини, формувати масштаби (еталони, стандарти) поведінки; Вихідною формою права є правовідносини. Право виступає,як 4) адресовані до всіх або до великої групи людей, тобто є правилами поведінки загального характеру; порядок суспільних відносин,який проявляється в діях,в поведінці людей. При такому підході правом визначають його функцію реалізації «дії» в життя в уже сторених і створювальних суспільних 5) мають єдину духовну природу, єдиний ціннісний відносинах,а не його створення у формі НПА. стрижень - справедливість. Навіть у класовій державі норми права були вираженням справедливості, на якій У книзі представника соціалогічної теорії Ерліха грунтуються норми моралі. Останні, у свою чергу, були «Основи соц. права «(1913) обумовлено,що центр обумовлені матеріальним і тяжіння у розвитку права знаходиться не в законодавстві а духовним розвитком суспільства в суспільстві. Стверждує ,що є живе право-це фактичні відносини суспільних об*єднань. Ця конституція стверджує про Взаємодія норм права і норм моралі в процесі правотворчості: те,що держава склалося не в створює,а відкриває реальному право,що житті. Завдання законодавців: ваідшукати право і зафіксувати в законі, що веде до заперечення свободи,волі і - офіційною - здійснюється від імені компетентних законодавців,їх волюнтаризм (суб*єктивізм) та суб*єкт державних органів (наприклад, "Відомості Верховної свавілля. Ради України"); неофіційною 9.Систематизація нормативно-правових актів: поняття, форми. науковими і здійснюється - навчальними видавництвами, закладами, практичними органами, окремими спеціалістами. Систематизація нормативно-правових актів - це Консолідація - спосіб (форма) систематизації, який діяльність, пов'язана з упорядкуванням і удосконаленням полягає в об'єднанні кількох нормативно-правових актів, законодавчих що діють в одній і тій самій сфері суспільних відносин, в та інших нормативно-правових актів, зведення їх у єдину внутрішньо узгоджену систему. єдиний нормативно-правовий акт, як правило, без зміни змісту. Інакше: консолідація виражається в підготовці і Здійснювати систематизацію нормативно-правових актів необхідно для: прийнятті укрупнених актів на основі об'єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання. - усунення суперечностей між нормативними актами; Вона використовується там, де відсутня можливість кодифи-кації; є уніфікацією нормативних актів; усуває їх - підвищення якості та ефективності законодавства; численність; позбавляє їх надмірної роздробленості; сприяє Розрізняють три способи (форми) систематизації нормативно-правових актів'. об'єднанню загальних положень поточної правотворчості в родинні групи; є проміжною ланкою між поточною правотворчістю і кодификацією. - кодификацію; 10.Класифікація соціальних норм за критеріями. - інкорпорацію; Соціальні норми — правила поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в - консолідацію. суспільстві в зв'язку з проявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу. Технічною передумовою систематизації письмове є облік фіксування трьох способів нормативних виданих актів, (форм) тобто Сутністю соціальних норм є не просто правила, тому нормативно-правових що правила існують і в несоціальних утвореннях, таких, актів (у спеціальних часописах, на картках, у комп'ютері). скажімо, як математика, граматика, техніка та ін. (технічні норми), Кодифікація - спосіб (форма) систематизації а правила чітко вираженого соціального характеру. законодавчих актів, який полягає в їх удосконаленні через зміну змісту (переробку і узгодження) юридичних норм, пов'язаних загальним предметом Ознаки соціальних норм: правового регулювання, і об'єднання у новий єдиний нормативноправовий акт. 1. Правила (масштаби, зразки, моделі) поведінки регулятивного характеру — соціально-вольові норми, що історично склалися або цілеспрямовано встановлені. Інкорпорація законодавства, - спосіб який (форма) полягає у систематизації зовнішньому впорядкуванні (розташуванні в тому чи іншому порядку) вже наявних нормативних актів без зміни змісту норм права, які містяться в них. Інкорпорація може бути: Вони спрямовують поведінку людей відповідно до закладеної в нормі ідеальної моделі суспільних відносин, вносять однаковість у регулювання суспільних відносин і формують безупинно діючий механізм типових масштабів поведінки; 2. Правила поведінки загального характеру, тобто такі, що не мають конкретного адресата. Вони розраховані на те, щоб спрямовувати поведінку людей у • корпоративні норми (корпорація — лат. corporatio рамках відносин даного виду; вступають у дію щораз, — співтовариство, об'єднання), тобто правила поведінки, коли виникають відповідні суспільні відносини; які регулюють відносини усередині різних недержавних організацій (громадських — некомерційних і комерційних) 3. Правила поведінки наказового характеру — загальнообов'язкові. Вони встановлюють між їх членами. заборони, дають еталони поведінки; Соціальні норми утворюють єдину систему. Норми права співвідносяться із соціальними як частина з цілим, 4. Правила поведінки, які забезпечуються певними засобами внутрішнім впливу на поведінку переконанням, людей суспільним (звичкою, оскільки вони — важлива, але не одна лише форма регулювання суспільних відносин. впливом, державним примусом). 11. Предмет і метод правового регулювання: поняття, особливості, їх співвідношення. Слід зазначити, що соціальні норми виникають у процесі історичного розвитку і, концентруючи досягнення Поділ системи права на галузі ґрунтується на певних людства в організації суспільного життя, передаються з критеріях. Такими критеріями є предмет (матеріальний покоління в покоління, тобто є спадкоємними. критерій) і метод (юридичний критерій) правового регулювання. Класифікувати соціальні норми можна за різними критеріями. Поділ системи права на галузі базується на певних критеріях. Види соціальних норм за сферами дії: 1.Предмет правового регулювання(що?)-це сукупність якісно однорідних суспільних відносин урегульованих — економічні: регулюють суспільні відносини в сфері правовими нормами. економіки, тобто пов'язані з взаємодією форм власності, з виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних благ; 2.Предмет вказує на яку групу суспільних відносин спрямований впив норми права.(предмет адміністративного права є управлінськими відносинами; - політичні: регулюють відносини між класами, трудового права-трудові вдносини.) націями, народностями; пов'язані з їх участю в боротьбі за державну владу взаємовідносинами та у держави з її здійсненні, іншими із Метод правового регулювання: елементами політичної системи; Сукупність прийомів і способів ,засобів правового діяння на суспільні відносини(як?) • релігійні: регулюють відносини в сфері релігії та між різними релігіями, специфічні культові дії, засновані на вірі в існування Бога; Є 2 методи : 1. Імперативний- строгообов*язковий,побудований на владі і підкоренні на відновленні субординації(метод вертикалі) • екологічні: регулюють відносини в сфері охорони навколишнього середовища та ін. 2.Диспозитивний-автономний,побудований на юридичній рівності суб*єктів,погодження сторін (метод Види соціальних норм за регулятивними горизонтальний). особливостями: 12. Форми (способи) викладу норм права в • норми моралі; • норми-звичаї; статтях нормативно-правових актів. За повнотою викладу нормативно-правових • норми права; (способи): актів норм права в розрізняють статтях форми — повну (пряму), Виходячи з форм викладу правових норм у статтях нормативно-правових актів їх класифікують як повні, — відсильну, відсильні, блан-кетні. — бланкетну. Форми (способи) викладу норм права в статтях нормативно-правових актів за рівнем узагальнення: — Повна У статті містяться всі необхідні елементи норми права без посилань до інших статей. Наприклад, у ст. 99 казуїстична індивідуалізованими - зміст норми поняттями, розкривається через певні факти, випадки, ознаки та ін.; Житлового кодексу України зазначено: у разі припинення дії договору наймання житлового приміщення (одночасно припиняється дія договору піднаймання), піднаймач і - абстрактна - зміст норми розкривається через загальні, абстрактні, не індивідуалізовані поняття. члени його сім'ї (а також тимчасові мешканці) зобов'язані негайно звільнити приміщення, що займають. У разі 13. Поняття, ознаки і види соціальних норм. відмови вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що погрожують обвалом, - в Всі види норм (норма — це певне правило) можна умовно поділити на дві групи: адміністративному порядку. — Відсильна — соціальні; У статті містяться не всі елементи норми права, але — технічні. є посилання до інших статей цього акта, якщо є недостатні відомості. Наприклад, ст. 138 "Оголошення Технічні норми регулюють діяльність людини, розшуку обвинуваченого" Кримінально-процесуального пов'язану з використанням природних ресурсів (норми кодексу України говорить: Якщо місце перебування витрати палива, електроенергії, води та ін.) і знарядь особи, щодо якого винесена постанова про притягнення праці. Соціальні норми регулюють відносини людей один його у справі як звинувачуваного, не встановлено, з одним, слідчий оголошує розшук. За наявності підстав, передбачених у ст. 155 цього Кодексу, слідчий може Соціальні норми — правила поведінки загального вибрати у відношенні до розшукуваного обвинуваченого характеру, що складаються у відносинах між людьми в запобіжний захід у вигляді утримання під вартою. суспільстві в зв'язку з проявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу. — Бланкетна Сутністю соціальних норм є не просто правила, тому У статті міститься посилання не на якесь конкретне що правила існують і в несоціальних утвореннях, таких, нормативне розпорядження даного закону, а на інший скажімо, як математика, граматика, техніка та ін. (технічні нормативний акт. Такого роду стаття є "бланком", що норми), заповнюється характеру. іншим законом, джерелом права. а правила чітко вираженого соціального Наприклад, у ст. 2 Закону України "Про заставу" зазначається: відносини застави, не передбачені цим Ознаки соціальних норм: законом, регулюються іншими актами законодавства України. Якими актами? Про це в ст. 2 конкретно не сказано, і у загальний "бланкетний" спосіб передбачена можливість регулювання заставних відносин іншими актами законодавства України. 1. Правила (масштаби, зразки, моделі) поведінки регулятивного характеру — соціально-вольові норми, що історично склалися або цілеспрямовано встановлені. Вони спрямовують поведінку людей відповідно до закладеної в нормі ідеальної моделі суспільних відносин, вносять однаковість у регулювання суспільних відносин і формують безупинно діючий механізм типових • норми моралі; масштабів поведінки; • норми-звичаї; 2. Правила поведінки загального характеру, тобто такі, що не мають конкретного адресата. Вони • норми права; розраховані на те, щоб спрямовувати поведінку людей у рамках відносин даного виду; вступають у дію щораз, • корпоративні норми (корпорація — лат. corporatio — співтовариство, об'єднання), тобто правила поведінки, коли виникають відповідні суспільні відносини; які регулюють відносини усередині різних недержавних 3. Правила поведінки наказового характеру — загальнообов'язкові. Вони встановлюють заборони, організацій (громадських — некомерційних і комерційних) між їх членами. дають еталони поведінки; Соціальні норми утворюють єдину систему. Норми 4. Правила поведінки, які забезпечуються певними засобами внутрішнім впливу на поведінку переконанням, людей суспільним права співвідносяться із соціальними як частина з цілим, (звичкою, оскільки вони — важлива, але не одна лише форма впливом, регулювання суспільних відносин. державним примусом). Норми моралі, норми-звичаї, корпоративні й інші Слід зазначити, що соціальні норми виникають у норми взаємодіють із принципами і нормами права, процесі історичного розвитку і, концентруючи досягнення знаходять у них одну з необхідних форм свого існування людства в організації суспільного життя, передаються з (наприклад, покоління в покоління, тобто є спадкоємними. Великодня стали правовими). Класифікувати соціальні норми можна за різними 14. релігійні Основні норми галузі святкування права, їх Різдва, коротка характеристика. критеріями. Найважливішим елементом системи права є галузь Види соціальних норм за сферами дії: права. — економічні: регулюють суспільні відносини в сфері економіки, тобто пов'язані з взаємодією форм власності, Галузь права-це відносно самостійна сукупність з виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних норм,яка регулює якісно-однорідну сферу суспільних благ; відносин і має специфічний метод правового регулювання. - політичні: регулюють відносини між класами, націями, народностями; пов'язані з їх участю в боротьбі за державну владу взаємовідносинами та у держави з її здійсненні, іншими із елементами Конституційна галузь права-це система норм,які закріплюють основи суспільного і державного ладу,форму правління державного устрою,правового статусу особистості тощо. політичної системи; • релігійні: регулюють відносини в сфері релігії та між Адміністративне право-система правових норм, які різними релігіями, специфічні культові дії, засновані на регулюють управлінські відносини в сфкрі здійснення вірі в існування Бога; виконання влади розпорядчої діяльності. • екологічні: регулюють відносини в сфері охорони Цивільне право - система правових норм, які регулюють майнові і особисті немайнові відносини, що навколишнього середовища та ін. укладаються між фізичними та юридичними особами як Види соціальних особливостями: норм за регулятивними рівноправними. Кримінальне право - система правових норм, які 15. Аналогія закону і аналогія права. охороняють від злочинних посягань на права і свободи людини і громадянина, конституційний лад, усі види власності тощо, установлюючи міру кримінальної В літературі існує дві позиції стосовно питання, хто має право застосовувати аналогію. Одні стверджують, що тільки суд, а інші — що й інші державні органи. В відповідальності за їх вчинення. першу чергу це залежить від того, як це питання Міжнародне право - система правових норм, які вирішується законодавством. регулюють публічні взаємовідносини між державами (міжнародне публічне право) або приватні правові відносини між громадянами різних країн та їх об'єднань (міжнародне приватне право). За субординацією в правовому регулюванні розрізняють: Матеріальні галузі права (матеріальне право) - прямо регулюють суспільні відносини. До них належать конституційне (державне), цивільне, адміністративне, кримінальне та ін. право. Процесуальні галузі права (процесуальне право) визначають процедуру реалізації матеріального права і є похідними від нього. Адміністративно-процесуальне право - система норм права, яка регулює порядок здійснення і розгляду адміністративно-правових справ, тобто таких, що складаються в сфері державного управління. Цивільне процесуальне право - система норм права, яка регулює порядок розгляду і вирішення судом цивільних справ, а також порядок виконання судових рішень. Кримінально-процесуальне право - система норм права, яка регулює порядок діяльності правоохоронних органів і судів у зв'язку з розкриттям злочинів, розслідуванням кримінальних справ, їхнім розглядом у суді й винесенням вироку. Трудове право - система юридичних норм, що регулюють відносини, засновані на угоді між працівником і роботодавцем про особисте виконання працівником за оплату роботи з певної спеціальності, кваліфікації або посади, а також безпосередньо пов'язані з трудовими. відносини, Це означає, що суд може застосовувати аналогію закону і права. Усунення прогалин у праві шляхом аналогії є казуальним і не є правовим прецедентом. Аналогія закону — вирішення конкретної справи на основі норми права, яка розрахована на регулювання подібних суспільних відносин, близьких за значенням і характером. Використання аналогії закону передбачає застосування окремої, конкретної норми нормативноправового акта. В цьому випадку не можна ототожнювати аналогію закону і застосування нормативного акта, оскільки нормативний акт поєднує багато норм права. Ці норми можуть мати різний зміст, регулювати різні правовідносини і виключати аналогію. З таких же причин неможливе застосування за аналогією закону цілого комплексу норм, що входять у правовий інститут. Особливим варіантом застосування за аналогією є субсидіарне застосування права. Це застосування правових норм одного інституту або галузей права до відносин, що регулюються іншим інститутом або іншою галуззю. Вони здебільшого передбачені законом. Є випадки субсидіарного застосування, які законом не передбачені. Вони засновані на системності права, обумовлені розподілом його на галузі, підгалузі та інститути, зв'язках між ними. Наприклад, сімейне право раніше було підгалуззю цивільного права. Теоретичною основою субсидіарного застосування є система суспільних відносин, заснована на зв'язку між ними. Необхідність такого застосування виникає тоді, коли для тієї чи іншої норми права з'являється додатковий об'єкт (предмет) регулювання. Отже, субсидіарне застосування — це аналогія закону, але вже більш високого рівня. Аналогія права — вирішення конкретної справи за наявності прогалини у законодавстві і відсутності аналогічної правової норми, виходячи із принципів права в цілому або принципів галузі чи інституту цієї галузі права. Мова перш за все йде про такі принципи права, як справедливість, гуманізм, рівність перед законом та ін. Подібні принципи закріплюються в Конституції України та інших законах. Аналогія закону і аналогія права — виняткові засоби у праві, вони вимагають дотримання низки відповідних умов, які забезпечують правильне їх застосування. Тому для того, щоб використовувати аналогію права, необхідно: по-перше, встановити, що конкретна життєва ситуація має юридичний характер і вимагає правового вирішення; по-друге, переконатися, що у законодавстві відсутня конкретна правова норма, покликана регулювати подібні випадки; по-третє, відшукати в законодавстві норму, що регулює подібний випадок, і на її основі вирішити справу (аналогія закону), а при відсутності такої спертися на загальний принцип права і на його основі вирішити справу (аналогія права); по-четверте, в рішенні щодо справи дати мотивоване пояснення причин застосування до конкретного випадку аналогії закону чи аналогії права. Властиво, цим забезпечується можливість перевірки правильності вирішення справи. Таким чином, застосування права за аналогією — це не самовільне вирішення справи. Прийняття рішення здійснюється відповідно до державної волі, яка виражена у правовій системі в цілому або в окремих нормах права, що регулюють подібні відносини. Шляхом аналогії правозастосовний орган прогалину в праві не усуває, а лише переборює. Прогалина може бути усунена тільки компетентним нормотворчим органом. Інститут аналогії має обмежене застосування у праві. Застосування аналогії недопустиме в кримінальному та адміністративному праві, оскільки діє непорушний принцип — «немає правопорушення без вказівки на це в законі», що служить гарантією захисту особи. В інших галузях права аналогія допускається, а в таких, як цивільне й цивільно-процесуальне право, вона прямо передбачена. Таким чином, держава і право є взаємодіючими та взаємопов*язані. Право пов*язує державу,а держава сприяє функціонуванню права. 17. Корпоративні співвідношення. Роль у забезпеченні права: 1.Держава забезпечує саме буття та існування права. 2.Сприяє розвитку права. 3.Завдяки державі формується право. 4.Забезпечує реалізацію права. 5.Держава надає праву юридичної форми. 6.Здійснює ідеологічну підтримку права. 7.Держава визначає юридичну потребу у регулюванні тих чи інших суспільних відносин. 8.Забезпечую охорону права та пануючих правових вілносин. Право в діяльності держави: 1.Закріплює основи конституційного ладу: (форму правління, державний устрій, засоби здійснення державного режиму) 2. Формує і закріплює структуру держави, органів їх повноваження, характер зв*язків, компетенцій. 3. Право є здійсненням державної політики. 4. Визначає межі втручання держави в особисте життя. 5.Закрпілює правові та інші методи державного керівництва ,контролю,форми, межі державного примусу. і норми права ,їх До корпоративних норм належать: - норми, Ідо містяться у документах некомерційних, недержавних корпорацій - громадських об'єднань (партій, профспілок, добровільних товариств, що грунтуються на членстві); - норми, що містяться у документах комерційних корпорацій, насамперед тих, що створюються для підприємницької діяльності (господарських товариств повних, командитних, акціонерних товариств - відкритих, закритих тощо). Корпоративні встановлені 16.Співвідношення держави і права. Сьогодні існує плюралізм думок щодо поглядів на співвідношення держави і права. Сформульовані 2 основні протиправні теоритичні позиції по цій проблемі. 1.Естатично-тоталітарна(держава вища і важливіша права). Вона створює право і використовує його,як інструмент своєї політики. 2.Ліберальна концепція(базується на природньо-правовій теорії, відповідно до якої право вище і важливіше держави. норми в норми правила - корпорації поведінки, (підприємстві, які установі, організації) для регулювання відносин між людьми, спрямовані на досягнення цілей її функціонування і виражені в її статутах, положеннях, рішеннях. Якщо соціальна норма - це правило (зразок) поведінки, яке виражається у ставленні однієї людини до іншої, то корпоративна норма - правило поведінки, встановлене організацією визначаються обсяг, для своїх членів. Нею характер, межа можливого і дозволеного в їх поведінці. В комерційних корпораціях це норми внутрішньоорганізаційного (внутрішньофирмового) права. Корпоративні норми комерційних організацій розробляються органами управління цих організацій, регулюють відносини між співробітниками корпорації і кредиторами, адресуються робітниками їх членам корпорації (фундаторам, і клієнтами, акціонерам, робочим, службовцям тощо). Хоча вони діють усередині певної організації, як і норми громадських некомерційних об'єднань, між ними є відмінності. Спільне у корпоративних норм і норм права полягає у тому, що вони: — регулюють типові ситуації або вид відносин, а не окремий випадок чи конкретні суспільні відносини; — мають багаторазове використання, тобто розраховані на багатократне повторення; праці, заохочення робітників, порядок застосування заходів відповідальності тощо), тобто трудові і організаційно-управлінські. — мають однаковий неперсоніфікований характер, тобто застосовуються відразу до багатьох, поіменно не вказаних осіб; Юридичне значення корпоративних норм полягає насамперед у тому, що вони визначають правосуб'єктність корпорації. У разі 'їх порушення є — викладаються у письмових актах, прийнятих в офіційно встановленому органами порядку (державними уповноваженими органами, з'їздами, конференціями, зборами громадських об'єднань та ін.). можливість звернутися до компетентних правоохоронних органів. Так, при порушенні положень установчих документів акціонерного товариства, наприклад, про порядок розподілу прибутку, зацікавлений суб'єкт може оскаржити ухвалене рішення у судовому порядку. Відмінності між корпоративними нормами і нормами права 18. Поняття і ознаки норми права. Корпоративні норми Норма права - це загальнообов'язкове, формальновизначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), Норми права встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи 1) встановлюються від імені конкретного об'єднання і справедливості відповідно до суспільних, групових та громадян і виражають волю (інтерес) цього об'єднання; індивідуальних 2) обов'язкові тільки для членів цього об'єднання, тобто забезпечується всіма заходами державного впливу, аж мають точну кількісну визначеність; 3) забезпечуються до примусу. інтересів (волі) населення країни, передбаченими внутрішніми організаційними заходами, аж до виключення з членів об'єднання; щодо Ознаки норми права такі ж, що й права в цілому, але забезпечення їх державою, то воно може бути тільки норма не має такої ознаки, як системність, оскільки вона опосередкованим; 4) не повинні суперечити нормам регулює групу певних суспільних відносин і лише в права, санкціям, встановленим у нормативно-правових сукупності з іншими, узгодженими з нею нормами актах; 5) є додатковими стосовно норм права, виданим складає систему права. державою. Оскільки ознаки права вже наводилися, перелічимо 1) встановлюються від імені держави і виражають специфічні ознаки норми права: волю всього народу (через поєднання громадських, групових і особистих інтересів); 2) обов'язкові для всіх громадян держави, тобто не мають кількісної 1. Правило поведінки регулятивного характеру норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші визначеності; 3) забезпечуються, крім інших способів, соціальні державним відносини, поведінку людей; є модель (зразок, еталон, примусом; корпоративних норм; 4) не 5) є залежать основними від змісту стосовно процеси масштаб) і зв'язки; регульованих впливає на суспільних суспільні відносин. корпоративних норм; формулюють загальнообов'язкові (у Регулятивність норми права підкреслює її дія, "роботу", тому числі для корпорації) санкції. яка повинна призвести до певного результату. Корпоративні норми організацій, 2. Загальнообов'язкове правило поведінки - норма включаючи підприємницькі) слід розглядати як норми, що права виходить від держави, повинна сприйматися як заповнюють прогалини в нормативній системі права і керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо мають доцільності. субсидіарний (норми всіх (допоміжний) характер. Корпоративними нормами повинні регулю3. Правило поведінки загального характеру - норма ватися лише ті відносини, що зачіпають основи життя колективу (використання фінансів, встановлення умов права має загальний (без зазначення конкретного адресата - неперсоні-фікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства). 4. Формально-визначене правило представницько-зобов'язуючого характеру поведінки — норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, молоді люди мають право на навчання, обов'язок інших - забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права. 5. Правило встановленому поведінки, порядку, - прийняте норма права в суворо видається уповноваженими на те суб'єктами в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності. 6. Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу, - держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосовує способи переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права. 19.Сутність і соціальне призначення права. Вчення про природу і соціальне призначення права надзвичайно різноманітні,цей плюралізм вчень визначаються такими причинами : 1.Складністю явища права. 2.Відсутність єдиної світоглядної основи. 3.Неоднорідність соціальної структури суспільства і свідомість. Тобто,кожна історична епоха відпрацювала своє розуміння права. Умовно існують основні напрямки і школи,які можна об*єднати у 4 групи: 1.Доктрина природнього права.( Вчення про природу і соціальне призначення права надзвичайно різноманітні,цей плюралізм вчень визначаються такими причинами : 1.Складністю явища права. 2.Відсутність єдиної світоглядної основи. 3.Неоднорідність соціальної структури суспільства і свідомість. Тобто,кожна історична епоха відпрацювала своє розуміння права. Умовно існують основні напрямки і школи,які можна об*єднати у 4 групи: 1.Доктрина природнього права. 2.Нормативний підхід до визначення права. 3.Соціологічний підхід до розуміння права. 4.Психологічна теорія права. На сьогоднішній день ідеї і погляди різних напрямів широко співіснують і поєднуються в ситуації для пошуку нового. Доктрина природнього права(філософія права) вихідна форма-права людини . Джерела цієї теорії виходять в Ароистотеля. Суть цієї доктрини полягає в тому,що права людині дається від народження і природи,що це право має бути захищене державою. Позитивні риси:. 1.Виступає,як оціносна категорія-право згідно з цією теорієї має відповідати правовим цінностям і законодавець має орієнтуватися на ці умови. 2.Використає проти використання владою закону в корисних цілях. 3.Право і закон не утотожнюються. 4.Поставлено акцент на свободі, захисті від свавілля,зокрема,збоку влади(право надається від народження). 5.Держава має охороняти і захищати це право.) 2.Нормативний підхід до визначення права.( Вихідною формою є норма права . «Право має цінність,тому що є нормою»-Ганс Кельзен. При такому підході утотожнюється право і закон. Разом з тим нормативне праворозуміння орієнтується на такі властивості права,які формально визначають точність,однозначність і правове регулювання. Позитивні риси: 1.Юридично розроблені важливі правові поняття і конструкційні прийоми,які застосовуються в юридичній практиці. 2.Утвердження принципу верховенства закону в системі. 3.Кельман вперше зробив висновок,що суддя не може відмовити в правосудді. Якщо норма відсутня,то вона має бути виведена логічним шляхом із існуючим норм. Тобто право-це логічно замкнута система,з якого можна вивести будь-яке рішення.) 3.Соціологічний підхід до розуміння права.( Він виник одночасно в Сша та колишній А-У (на території України в Чернівцях) Амрик.:Джон Паунд Рос .:Муромець. Вихідною формою права є правовідносини. Право виступає,як порядок суспільних відносин,який проявляється в діях,в поведінці людей. При такому підході правом визначають його функцію реалізації «дії» в життя в уже сторених і створювальних суспільних відносинах,а не його створення у формі НПА. У книзі представника соціалогічної теорії Ерліха «Основи соц. права «(1913) обумовлено,що центр тяжіння у розвитку права знаходиться не в законодавстві а в суспільстві. Стверждує ,що є живе право-це фактичні відносини суспільних об*єднань. Ця конституція стверджує про те,що держава не створює,а відкриває право,що склалося в реальному житті. Завдання законодавців: ваідшукати право і зафіксувати в хаконі,що веде до заперечення свободи,волі і законодавців,їх волюнтаризм(суб*єктивізм) та суб*єкт свавілля.) 4.Психологічна теорія права.(Представник:Петражицький, виник в Росії. Суть полягає в тому,що право-результат імперативноатрибутивного переживання і що істина,сутність права корениться в людській психіці. Існує право у психіці позитивне і надпозитивне) 21.Поняття прогалин в праві,причини їх подолання. В цих напрямках вчень призначення,особливе про право значення і його приділяється ідеалістичним поглядам суть яких полягає в тому,що людина є мірою всіх речей і ідеї правлять світом. Але інші школи,які відстоюють теорію матеріального права. Консепсії, теорії,школи,визначають,як філософське право, в основі вважається якої вихідними держава,тобто право у для праворозумінні цих шкіл-це продукт державного впливу,для підтримки порядку у суспільстві. Всі напрямки склалися нещодавно-останнє століття. В чистому вигляді кинституція не існує і межі між ними розмиті. На сьогоднішній день ідеї і погляди різних напрямків широко співіснують і поєднуються для пошуку нового. 20. Поняття, основні ознаки і структура системи права. Система права-це суспільних складається об*єктивно відносин,внутрішня із обумовлена структура взаємопов*язаних система права,яка норм,логічно розподілених за галузями,інститутами,підгалузями. Ознаки: 1.Обумовленість реально існуючої системи суспільних відносин. 2.Органічна цілісність,єдність і взаємозв*язок норм,а не їх випадковий набір. 3.Структурна багатоманітність-система права складається з неоднакових по змісту і обсязі структурних елементів. Структура-це спосіб зв*язку елементів системи що забезпечують хх функціонування і стабільність. Структурні елементи системи права: 1. Норми права, інститут права, підгалузь права, галузь права. Прогалини у праві — це повна чи часткова відсутність у чинному законодавстві необхідних юридичних норм. У процесі аналізу наявності прогалин у праві повинні бути враховані два основних фактори: 1) фактичні обставини повинні знаходитись у сфері правового регулювання; 2) відсутність у законодавстві норми права, яка б регулювала дані фактичні обставини. У юридичній літературі виділяють об'єктивні та суб'єктивні причини існування прогалин у праві: — неврегульованість тих суспільних відносин, які потребують правового регулювання; — поява нових суспільних відносин; — технічні прорахунки законодавця у процесі підготовки нормативно-правових актів. Прогалини у праві можуть бути усунені шляхом їх ліквідації чи подолання. Усунення прогалин має місце у процесі правотворчої діяльності шляхом прийняття нових норм права. Подолання прогалин можливе у процесі правозастосовчого процесу за допомогою застосування аналогії. Розрізняють аналогію права та аналогію закону. Аналогія закону — рішення конкретної юридичної справи на основі правової норми, розрахованої не на даний, а на подібний випадок. Аналогія закону дає можливість вирішувати конкретну життєву ситуацію при відсутності норми, яка її безпосередньо регламентує, на основі іншої норми цієї ж або іншої галузі права, яка регулює аналогічні чи близькі за змістом відносини. У процесі застосування аналогії закону має бути дотримано ряд вимог: 1) спочатку потрібно визначити, що ситуація, яка потребує вирішення має юридичний характер та повинна бути розв'язана за допомогою правових засобів; 2) необхідно переконатись, що у законодавстві відсутня норма, яка безпосередньо може регулювати даний випадок та на основі якої можна вирішити справу; 3) визначити норму права, яка регулює аналогічні випадки, та на її основі вирішити справу; 4) дати мотивоване обґрунтування причин застосування аналогії саме у даному конкретному випадку. Застосування аналогії закону повинно здійснюватись з дотриманням певних принципів: 1) Законності, тобто прийняття рішення повинно здійснюватись у межах повноважень органу правозастосування, за процедурою, встановленою законом, та у передбаченій законом формі. 2) Обгрунтованості — даний принцип вимагає застосування аналогії закону лише на основі знань про об'єктивно істинні юридичні факти, які передбачені гіпотезою норми права. 3) Доцільності — потрібно вибрати саме ту норму, яка найефективнішим та найоптимальнішим способом дасть можливість досягти мети правового регулювання. Застосування аналогії закону не є способом довільного вирішення справи. Прийняття рішення здійснюється відповідно до державної волі, яка відображена як у правовій системі в цілому, так і в окремих правових нормах, що регламентують аналогічні відносини. За допомогою аналогії закону органи правозастосування не ліквідують прогалини у праві, а лише їх долають. Інститут аналогії закону не застосовується в адміністративному та кримінальному праві. Аналогія права — це вирішення конкретної юридичної справи на основі загальних принципів права (справедливості, рівності перед законом та судом тощо). Даним шляхом можливо ліквідувати прогалини у праві за умови відсутності норми права, яка б регулювала даний вид суспільних відносин, чи аналогічні випадки у всіх суміжних галузях права. Зворотний вплив права на економіку відбувається у три основні способи: 22. Взаємозв’язок права з державою, політикою і - право закріплює сформовані економічні відносини, економікою. гарантує їх стабільність (право як закріплювач); Роль у забезпеченні права: 1.Держава забезпечує саме буття та існування права. 2.Сприяє розвитку права. 3.Завдяки державі формується право. 4.Забезпечує реалізацію права. 5.Держава надає праву юридичної форми. 6.Здійснює ідеологічну підтримку права. 7.Держава визначає юридичну потребу у регулюванні тих чи інших суспільних відносин. 8.Забезпечую охорону права та пануючих правових вілносин. Право в діяльності держави: 1.Закріплює основи конституційного ладу: (форму правління, державний устрій, засоби здійснення державного режиму) 2. Формує і закріплює структуру держави, органів їх повноваження, характер зв*язків, компетенцій. 3. Право є здійсненням державної політики. 4. Визначає межі втручання держави в особисте життя. 5.Закрпілює правові та інші методи державного керівництва ,контролю,форми, межі державного примусу. Право "живе" в оточенні різних соціальних явищ, які впливають на нього, але й вони відчувають його вплив. - право стимулює створення і розвиток нових економічних відносин, якщо для цього є відповідні умови (право як стимулятор); - право підтримує і охороняє існуючі економічні відносини, особливо такі, що знов виникли (право як охоронець). Отже, визначаючись економікою, право справляє зворотний вплив на економіку - або сприяє розвитку економіки, прискорює її, або гальмує поступальний рух уперед. Гальмування відбувається в тому разі, коли економічні вимоги в праві відбиваються в перекрученому вигляді. Радянське законодавство, на жаль, протягом кількох десятиліть установлювало такі методи правового регулювання і закріплювало таку структуру управління народним господарством, що перешкоджали розвитку ринкових відносин, підривали економічні стимули трудової діяльності. Та й у сучасній Україні право нерідко ставить бар'єри на шляху економічного розвитку (приміром, у податковій сфері, конфлікти в котрій часто приводять людей до арбітражного суду). До таких явищ належать економіка і політика. Політика: Яким є співвідношення права і економіки ? Політика Економіка - одна зі сторін матеріального прийняття і право закону тісно взаємозалежні. (законодавчий процес) Процес також є виробництва в широкому значенні цього поняття, друга політичним сторона - соціальна сфера суспільства, що забезпечує справедливості існування здійснюються соціальними групами, класами, народами Взаємодія і відтворення цих сторін фізичного життя матеріальних людини. відносин є за своїм та характером. свободи, Принципи закладені в праві, (нація- об'єктивною основою формування права. ми), а процес їх реалізації в будь-якому випадку Економіка впливає на право або безпосередньо, або набуває політичного характеру. Наприклад, політичний опосередкованим шляхом - через державу, політику, характер правосвідомість та ін. Безпосередній вплив економіки на самовизначення у формі Автономної Республіки в складі право проявляється в праві держави розпоряджатися України або прийняття нової Конституції Автономної засобами виробництва, які знаходяться в її власності. Республіки Найтиповішим є опосередкований вплив економіки на справедливості та свободи вірно відбиваються в політиці право. Це виявляється у визначенні державою розміру і згодом одержують законодавче закріплення, можна податків, мінімуму заробітної плати, строку відпустки, сказати, що політика відповідає праву. Якщо політика встановлення правил екологічної і технічної безпеки та спотворює принципи справедливості та свободи, то ін. відповідною праву вона не стає й існує у формі має Крим рішення у населення 1998 р. Криму Якщо про принципи довільного законодавства. Актуально звучать нині слова 2.Склад. Правові норми і принципи. Іммануїла Канта: "... усій політиці слід преклонити коліна перед правом...". 3.Режими функціонування правової системи. Право залежить від політики: 4.Юридичні — будь-які інтереси людей перед тим, як стати правом, мають політикою бути опосередковані (діяльністю законодавчих установи,практика,система права та законодавства. державною та 5. Правова: освіта,свідомість,ідеологія. інших правотворчих органів держави); Можна виділити 5 підсиситем функціонування пр. — політика в праві формується у вигляді формально системи: закріплених прав та обов'язків. Політичні вимоги стають 1.Інституційна- правом лише в тій мірі, у якій вони закріплені в системі загальнообов'язкових норм, що охороняються державою. Політика залежить від права, яке є 2.Нормативна-правові засобом вираження політики, її реалізації, гарантом пропаганди суб’єктивний склад,як системноутворювальний фактор всієї пр. системи. норми і принципи які регулюють відносини між суб’єктами права. на користь визначеної політики. 3.Ідеологічна-праворозуміння людиною її правової свідомості та культури. Право впливає на політику: - конституційно закріплює політичний 4.Функціональна-Правотворчість, лад суспільства, механізм дії політичної системи (поділ правове виховання,юридична практика. влади, політичний плюралізм, статус партій, виборче 5.Комунікативна- інтеграційні зв’язки всіх відсистем право та ін.), політичні права та свободи громадян; функціонування правової системи суспільства вцілому. - робить легітимними політичні рішення і органи 24. Спеціалізовані норми права, причини їх державної влади, що забезпечує їм підтримку населення (у тому числі не допускає протидії владі у разі прийняття створення та види. непопулярних рішень), визначає межі та можливості Спеціалізовані норми права(не типові)-в них відсутні діяльності як опозиції, так і правлячих структур; ті чи інші властивості,ознаки,об’єктивно присутні класичні - гарантує (охороняє і захищає) політичні права і моделі,норми права. свободи громадян, забезпечує механізм їх реалізації. Ознаки: 1. 23. Правова система, її структура. Мають субординаційний тобто,допоміжний,допомагають Правова система-це сукупність або комплекс основній характернормі права,ндати закінченості і повноту. взаємопов’язаних юридичних засобів призначених для регулювання суспільних відносин,а також юридичні явища,які виникають внаслідок регулювання. Структура пр. системи –це стійка єдність елементів правової системи, їх зв’язок та сукупність. 2.Самі не регулюють суспільні відносини,так як класифікують в якості додаткових. 3. Вбирають нові регулятивні якості в своєму захисті так як регулюють нову групу суспільних зв’язків. Елементи правової сиситеми: Причини створення: 1.Суб’єкти права (фізичні,юридичні особи) 1.Необхідність в законодавстві обхватити нові види суспільних відносин через створення і оправдану на практиці систему правового регулювання та можливість 3. У формальному розумінні-це форма зовнішнього їх вираження і закріплених правових норм,що діють у викладення в повному обсязі без яких-небудь протирічь з раніше прийнятими нормами. певній формі-форма права. 2.Впевненність законодавця в доцільності розвивати Джерело права-це способи зовнішнього вираженя і ,розширювати діючі норми права,шлюхом внесення в них закріплених норм права,що виходять від держави і мають змін і доповнень,та не розробляти принципово нові загальнообов’язкове значення. норми. Види джерела (форми) права: Схема розробки спеціалізованих норм: 1. Правовий звичай. 1.Ідея-норма-відношення. Це історично обумовлене написане стійке правило 2. Відношення-ідея-норма поведінки людей,яке санкціонується і забезпечується Види спеціалізованих норм: державою.Особливість правового звичаю є те,що держава санкціонує лише ті звичаї,що не супересать її 1.Норми основи(загально закріплюючі)-первинні політиці. основи в узагальнюючому вигляді,що виражають певні елементи регульованих відносин(норми загальної 2.Правовий (судовий,адміністративний) прецедент. частини кримінального права) Правовий Установчі норми(норми,принципи0-ст.3 КУ. прецедент-це рішення компетентного державного органу щодо конкретної юридичної справи, якому надається формальна обов’язковість при Прогностичні норми(норми,цілі)-ст.1 КУ вирішенні справи у майбутньому. Декларативні норми(норми,оголошення) Судовий прецедент визначає основні джерела права в країнах Норми дефініції(визначення) так званої системи.Судді Прецеденти 25. Поняття форми (джерела) права, їх види. Правовий англосаксонської правової правотворчою функцією. наділені тісно взаємодіють прецедент містить із законодавством. норму поведінки,яка регулює суспільні відносини,що неврегульовані НПА. Право як цілісне явище соціальної дійсності,має певні форми свого виразу.Розрізняють зовнішню і 3.Нормативно-правовий договір. внутрішню форми права,у першому випадку розуміють – внутрішню стрктуру права,в другому-джерела права. Це пиьмова угода ,в якій правила поведінки загальоного характеру встановлюються за взаємною згодою 2-х і Разом із терміном форма права,використовують джерело права-вони тісно пов’язані,але не співпадають. Термін джерело права,розглядають у таких більше суб’єктів правовох відносин і забезпечені державою. Ознаки: значеннях: 1.в матеріальному розумінні-уе суспільні відносини,які 1.це документ який закріплює волевиявлення сторін з обумовлені розвитком та змістом права. приводу прав і обов’язків. 2.В ідеологічному розумінні - це виражена в офіційній 2. суб’єктом договору завжди є суб’єкт публічно-правових формі сукупність юридичний ідей, поглядів, теорій під відносин. впливом яких утворюється і функціонує право. 3. змістом договору є норма права,що виникає у Класифікація інститутів права: результаті згоди сторін і регулювання взаємних інтересів суб’єктів договору. 1.За сферою розповсюдження(за складом): Договори,як джерело права,можуть належати до різних А)галузеві («інститут спадкування») галузей права,проте не можуть бути застосовані у всіх формах суспільних відносин,та в процесі регулювання Б)міжгалузеві(«інститут приватної власності») відносн між фізичними особами. 2.За функціональністю: 4. Нормативно-правовий акст А) регулятивні Це офіційно письмовий документ,прийнятий у встановленому законі порядку ,закріплюює правила Б) охоронні(кримінальної відповідальності) поведінки загального харктеру. 3.За субординацією правового регулювання: Ознаки: А) матеріальні(«підряду») 1.Містяь загальні приписи,які поширюються на певний Б) процесуальні(«порушення кримінальних справ») вид суспільних відносин. Підгалузь 2.Приймаються правотворчими суб’єктами. права-це система однорідних відносно пов’язаних інститутів певної галузі права (фінансове: 3.Ухвалюються суб’єктами правотворчості у формах та банківське і податкове; екологічне: горне,лісне,аодне). інше. 27.Види норм права за критеріями. Особливістю даних норм є те,що вони не встановлюються рішенням органів держави, а виникають у результаті багаторазового застосування протягом Норми права можна класифікувати на види за певними критеріями: століть,закріплюють людський досвід у свідомості людей 1.За предметом правового регулювання(за галузями і входть у звичку. права): конституційне,фінансове право. 26.Поняття підгалузі права і інституту права. 2.За методом правового регулювання: (а) імперативніЯкщо система права складаються із галузей ,то галузі прямо вказують правила поведінки. складаються із підгалузей та інститутів. Інститут права-це система відносно відокремлених від Б)диспозитивні-надають свободи вибору поведінки) інших і пов’язаних між собою правовими нормами,які регулюють певну групу однорідних суспільних відносин. 3.За характером впливу на особистість( а) заохочувальні(премії) 1.галузь конституційного права-(«інститут громадянства» Б) або «інститут виборчого права») рекомендаційні(встановлювати 2. галузь цивільного права-(інститути: бажану поведінку суб’єктів) відшкодування,шкоди,спадкування) 4.За Призначення інституту групи,забезпечити ругулювання. права єдине –в відносно межах своєї закінченні субординацією правового регулювання: (а) матеріальні(фактичні зв’язки)-норма яка є первинним регулятором суспільних відносин.Містить правило,на основі якого можливе вирішення справ по суті.) 1.Необхідність в законодавстві обхватити нові види Б)процесуальні(юридичні зв’язки)-норма яка встановлює суспільних відносин через створення і оправдану на оптимальний практиці систему правового регулювання та можливість порядок норм застосування,містить правило на основі якого можливе вирішення справи по їх суті. протирічь з раніше прийнятими нормами. 5.За суб’єктом правотворчості : (а) законодавчі органи,глави держави. викладення в повному обсязі без яких-небудь 2.Впевненність законодавця в доцільності розвивати ,розширювати діючі норми права,шлюхом внесення в них змін і доповнень,та не розробляти принципово нові 6. За дією в просторі: (А) місцеві. Б) загальні норми. 7. За дією в часі: (А) постійні. Б) тимчасові . Схема розробки спеціалізованих норм: 8.За колом осіб: А) загальні-поширюються на все 1.Ідея-норма-відношення. населення. Б) спеціальні-певне коло осіб. В) виключні. 2. Відношення-ідея-норма 9. За фкнкціональною направленістю : А) регулятивні Б) Види спеціалізованих норм: охоронні. 1.Норми основи(загально закріплюючі)-первинні Регулятивні норми права за характером приписів які основи в узагальнюючому вигляді,що виражають певні містяться в них бувають: елементи регульованих відносин(норми загальної частини кримінального права) А)норми дозволу-можливість здійснення певних дій. Установчі норми(норми,принципи0-ст.3 КУ. Б)норми зобов’язання-певні обов’язки. Прогностичні норми(норми,цілі)-ст.1 КУ В)норми заборони-необхідність стримуватится від здійснення дій певного роду. Декларативні норми(норми,оголошення) Від класичний норм потрібно відрізняти спеціалізовані Норми дефініції(визначення) норми права(не типові). 28.Загальна Спеціалізовані норми права(не типові)-в них відсутні характеристика юридичних (спеціальних) джерел права. ті чи інші властивості,ознаки,об’єктивно присутні класичні моделі,норми права. Юридичні джерела (форми) права-вихідні від держави або Ознаки: 1. Мають визначені нею офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права,які надають їм субординаційний тобто,допоміжний,допомагають основній характер- юридичного,загальнообов’язкового значення. нормі права,ндати закінченості і повноту. 2.Самі не регулюють суспільні відносини,так як Юридичні джерела права: 1.Нормативно-правовий акт. класифікують в якості додаткових. 2.Правовий прецедент 3. Вбирають нові регулятивні якості в своєму захисті так як регулюють нову групу суспільних зв’язків. Причини створення: 3.Нормативно-правовий договір. 4.Правовий звичай 5.Правова доктрина Структура системи законодавства-це внутрішня організація упорядкованих НПА,яка має вираз у їх 6.Релігійно-правова норма узгодженні та поділі на галузі і інститути законодавства. 7.Міжнародний правовий акт Структури СЗ можна класифікувати за такими .1. Нормативно-правовий акт-офіційний акт-документ компетентних органів,що містять права,забезпечені державою. 2.Правовий критеріями: норми 1.Предмет правового регулювання(галезева ознака) прецедент-акт-документ,що містить нові нрми права в результаті вирішення конкретної юридичної 2.За юридичною силою актів(субординаційна ознака_ справи-судові або адміністративні органи. 3.Особливості 3.Нормативно-правовий договір-спільний акт- форми державного устрою(організвційна ознака). документ,що містить нові норми-права,які встановлені за взаємною домовленістю між правотворчими суб’єктами із Структура СЗ: метою врегулювання певної життєвої ситуації. 1.Галузеве-містить норми однієї галузі 4. Правовий звичай-акт-документ,що містить норми- права,предметом регулювання якої є певна сфера звичаї,які санкціоновані державою і забезпечені нею. суспільних відносн,яка вимагає юридично- однорідних прийомів дій. 5.Правова доктрина-акт-документ,що концептуально оформлені вченими з метою правові удосконалення ідеї, містить розроблені законодавства,які визнані державою. 2.Спеціальне-містить норми,підгалузі права,предметом регулювання якої є група або сукупність груп , яка вимагає юридично-однорідних прийомів дій. 6.Релігійно-правова церковний канон норма-акт-документ,що або іншу релігійну містить норму,яка санкціонується державою. 3.Комплексне-містить норми декількох галузей права регулює різні види суспільних відносин які складають відносно самостійну сферу суспільних 7.Міжнародно-правовий або кількох акт-спільний держав,що містять акт-документ,2-х норми права відносин,вимагають різних способів дій. про встановлення,зміну або припинення прав і обов’язків у 30.Відмінності норм процесуального права від різних відносинах між ними. норм матеріального права. 29.Поняття системи законодавства, її структура. За субординацією в правовому регулюванні розрізняють: Система законодавства-це система всіх упорядкованих певним чином НПА даної країни,а також міжнародних -матеріальні галузі права-прямо регулюють суспільні договорів ратифікованих парламентом. відносини. Первинним елементом СЗ-стаття закону. Саме поняття -процесуальні галузі права-визначають процедуру З. можна розглядати у вузькому і широкому значенні. реалізації матеріального права і похідні від нього. 1. 2. У вузькому розглядають як акти законодавчих Процесуальні галузі права мають свій предмет органів(закони,постанови парламенту) правового регулювання і він відрізняється від 2.У широкому-це акти законодавчих органів і матеріального. Ними є організаційні відносини ,які підзаконні акти(акти органів управління) формуються в результаті діяльності вповноважених суб’єктів правового застосування норм матеріального права. Форми процесуального права не можна ототожнювати з процедурними нормами матеріального права, хоч і ті й інші є процедурними за характером. Процедурні норми матеріального права є необхідною умовою реалізації низки матеріальних регулятивних норм і зв'язків та існують майже в усіх його галузях. Вони невіддільні від усієї іншої системи норм матеріальних галузей права і регламентують порядок реалізації норм права завдяки такій її особливій формі, як застосування норми права відповідними державними органами. Кожна матеріальнопроцедурна норма пов'язана з відповідним регулятивним відношенням і є обов'язковою умовою його нормальної реалізації. Зміст матеріально-процедурної норми визначається змістом "своїх" основних матеріальних регулятивних правовідносин і не може бути використаний для здійснення "чужих". Наприклад, матеріальні норми, об'єднані в інститут виборчого права, не можуть бути використані для процедури обміну житлових приміщень. Щоб запобігти плутанині між процедурними нормами матеріального права і нормами процесуального права, необхідно чітко усвідомити існуючу між ними різницю: процедурні норми матеріального права регламентують оперативно-виконавчу форму застосування права, в той час як норми процесуального права регламентують правозахисну форму застосування права. Основною відмінною ознакою є те, що оперативно-виконавча форма застосування права спрямована на безпосередню реалізацію права (державна реєстрація прав на охорону права інтелектуальної власності), а правозахисна спрямована на розв'язання справ про правопорушення, на відновлення або компенсацію порушених прав.
