Загрузил Alexander Rugayn

Стаття-1 Формалізація і нормування НТК-Евпатория-2006

Реклама
ФОРМАЛІЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ НАВЧАЛЬНИХ
ВИДАНЬ
Бєльська О.А., Ругайн О.В.
Як об'єкти формалізації і нормування в даній публікації розглядаються
електронні програмні засоби підтримки навчального процесу (електронні
навчальні видання - ЕНВ) для системи середньої і вищої професійної освіти.
Для більш повного розуміння виконуваної операції дамо визначення її
термінологічним інструментам. Формалізація передбачає подання деякої
області знання чи її окремих компонентів у вигляді сукупності кінцевої системи
понять і зв'язків між ними. Іншими словами, формалізація – це структурнознаковий опис досліджуваного об'єкта. Нормування визначається як визнане
встановлення міри кількісних і якісних характеристик об'єкта.
Таким чином, процес формалізації і нормування обраної області знань,
зводиться до виявлення структури понять і термінів, що характеризують
інформаційну достатність даної області, визначенню відносин між ними і
встановленню міри кількісних і якісних характеристик об'єктів, процесів і явищ
цієї області знань.
Формалізація і нормування ЕНВ передбачає досягнення їх максимальної
освітньої ефективності. З усього різноманіття ЕНВ виділимо наступний
формальний ряд: електронні підручники (ЕП); електронні задачники (ЕЗ);
електронні тренажери (ЕТ); автоматизовані навчальні системи (АНС); експертні
навчальні системи (ЕНС); інтелектуальні навчальні системи (ІНС).
Освітньою основою всіх перерахованих ЕНВ служить ЕП. Одиницею
структурної формалізації ЕП є навчальний модуль (НМ), тобто визначений
обсяг навчальної інформації, необхідної для виконання конкретного виду
професійної діяльності на заданому рівні (бакалавр, магістр).
Як правило, НМ складається з наступних компонентів: формулювання
навчальної мети; перелік необхідних наочних посібників; перелік суміжних
навчальних елементів; міждисциплінарні зв'язки; теоретичний матеріал у
вигляді текстів лекцій НМ; методичні рекомендації з вивчення теоретичного
матеріалу; матеріали і методичні вказівки до практичних і лабораторних занять
для відпрацьовування навичок і умінь, що відносяться до даного модуля;
контрольні (перевірочні) роботи різних типів для навчання й інспекторських
цілей; завдання на типові розрахунки і курсові проекти (роботи); програмні
засоби для виконання типових розрахунків і курсових проектів.
Формалізація перелічених вище компонентів НМ дозволяє визначити в
ньому наступні структурні елементи:

інформаційний блок, у якому міститься теоретичний матеріал, що
підлягає вивченню, структурований на навчальні елементи (НЕ), і методичні
вказівки по його засвоєнню і передачі;
2

практичний блок, що містить банк типових, комплексних і
ситуаційних задач з комплектом схем орієнтовної основи дій (ООД) різних
типів, опису лабораторних і практичних робіт, методичні рекомендації;

контролюючий блок, що містить вхідні і вихідні контрольні тести і
завдання різних рівнів складності, а також методичні вказівки щодо проведення
контролю;

методичний блок, що містить рекомендації щодо проведення занять
з описом конкретних методик, якщо студент працює у взаємодії з педагогом, і
комплект ООД при самостійній роботі.
Формалізація змістовної частини інформаційного блоку НМ може бути
проведена в графічному виді з нумерацією НЕ відповідно до алгоритму
побудови і вивчення даного НМ [1]. Алгоритм побудови НМ представлений у
таблиці 1.
Таблиця 1
Алгоритм побудови навчального модуля
Крок Зміст
и
1.
Формулювання цілей навчання.
2.
Визначення базової підготовки через вхідний контроль, тобто
встановлення рівня навченості.
3.
Конструювання змісту пізнавальної частини НМ на основі логічної
структури курсу.
3.1. Виявлення НЕ модуля.
3.2. Виявлення зв'язків між НЕ.
3.3. Визначення рівнів засвоєння НЕ модуля.
3.4. Визначення усвідомленості засвоєння НЕ модуля через формування
системи тестових і контрольних завдань.
3.5. Розробка системи методів навчання.
4.
Конструювання змісту операційної частини на основі логічної
структури професійних умінь.
4.1. Виявлення загальнавчальних і спеціальних навчальних умінь і
навичок. Їхня систематизація.
4.2. Формування мотиваційної структури дій.
4.3. Формування системи ООД і комплектів ООД.
4.4. Підбір системи навчальних завдань для формування системи
виконавських дій.
4.5. Формування системи коригувальних дій.
4.6. Формування системи контрольних дій.
4.7. Вибір методів навчання і технічних засобів навчання (ТЗН).
5.
Врахування специфіки навчання в залежності від режиму роботи
3
5.1.
5.2.
5.3.
6.
студента.
Складання пояснень і завдань до навчальних текстів з врахуванням
бар'єрів розуміння для роботи студентів у режимі «Робота під
керівництвом модуля».
Формування системи видів самостійних завдань.
Формування системи комп'ютерного контролю.
Оформлення НМ у пакет на основі принципів конструювання:
модульності; візуалізації; врахування рівня навченості.
Статус НМ як основного елемента ЕНВ вимагає відповідної формалізації
навчальних завдань, що входять до його складу. Завдання, як відомо,
підрозділяються на репродуктивні, пошукові і творчі. Репродуктивні завдання
завжди повинні передувати завданням творчого характеру. Ефективність
виконання навчальних завдань усіх перерахованих видів залежить від ступеня
самостійності і ступеня складності навчальної діяльності студента.
Традиційно в залежності від ступеня самостійності студента, завдання
поділяються на класні (аудиторні) і домашні (самостійні).
У системі вузівського навчання розробка навчальних завдань у першу
чергу повинна враховувати ознаку «ступінь складності діяльності»: типові
задачі; комплексні задачі; ситуаційні чи проблемні задачі.
Завершується формалізація НМ формуванням комплекту контрольних
завдань, що дозволяють встановити рівень сформованості самостійних дій
студентів.
Технологія модульного навчання (ТМН) є основою кредитної модульнорейтингової освітньої системи. Така система сприяє більш ефективній
формалізації ЕНВ при їхньому конструюванні, оскільки в ній за замовчуванням
закладені принципи формалізації. Крім того, ТМН полегшує реалізацію ряду
вимог по нормуванню кількісних і якісних характеристик в ЕНВ, що
проектуються.
У першу чергу, виконується нормування ЕНВ за нормами навчального
часу, відведеного на дисципліну навчальним планом, як по НМ, так і по видах
занять. Потім нормуються бальні критерії оцінки засвоєння знань, придбання
умінь і навичок. Нормування охоплює вхідний контроль; потоковий контроль
(по видах занять); оцінку курсових робіт і проектів, домашніх завдань;
модульний контроль; заліки; іспити й ін. При розробці тестових модулів
виконується нормування обсягу і якості контрольних питань і завдань,
нормування інтервалів часу, що відводяться студенту, на обмірковування і
відповідь на кожне питання, на виконання кожного завдання, а також на весь
період контрольного опитування, заліку чи іспиту. Можливі й інші види
нормування ЕНВ (за методичними вимогами до глибини й обсягу пророблення
кожного НЕ, вимоги до графічних, анімаційних і відео ілюстрацій і т.д.).
4
Набір методичних вимог до ЕНВ включає як мінімум:
 відповідність змісту ЕНВ Державному освітньому стандарту чи
професійній освітній програмі по даній дисципліні для конкретного напрямку
підготовки чи спеціальності;
 відповідність
ЕНВ заявленому типу (електронний підручник,
лабораторний практикум, тест-програма, ін.) і формі навчання (під
керівництвом викладача, самостійне вивчення);
 відповідність сучасних концепцій навчання можливостям їхньої
комп'ютерної реалізації для конкретної дисципліни;
 наявність в ЕНВ конструктивних розділів для учня (мети, задачі,
структури посібника і способи роботи з ним) і викладача (опис можливостей,
наданих посібником, способів роботи з ним, вимог до рівня підготовки учня і
викладача);
 наявність інструкції до роботи з ЕНВ;
 дружність і інтуїтивність інтерфейсу (стандартність використовуваної
термінології, зрозумілість абревіатур і мнемоніки, ясний механізм внутрішньої і
зовнішньої навігації);
 чітке представлення змісту і структури ЕНВ;
 дотримання вимог до дизайну;
 ефективність використання можливостей комп'ютера й обчислювальної
мережі.
Дані методичні вимоги є загальними для всіх ЕНВ.
ЕНВ, так само як і традиційні навчальні видання, повинні відповідати
системі дидактичних вимог, психолого-педагогічних, техніко-технологічних,
естетичних і ергономічних вимог. Ці вимоги можна розділити на дві основні
групи: вимоги, інваріантні щодо рівня освіти, що мають відношення до всіх
ЕНВ і специфічні вимоги, пропоновані до ЕНВ для загальної середньої, вищої
професійної, додаткової освіти, а також для навчання людей з обмеженими
можливостями.
Дидактичні вимоги до ЕНВ, що відносяться до числа вимог першої групи,
аналогічні традиційним вимогам, пропонованим до звичайних освітніх видань.
Вони містять у собі наступні вимоги: науковості і доступності навчання;
забезпечення проблемності, наочності і свідомості навчання; самостійності й
активізації діяльності учня; систематичності і послідовності навчання;
міцності засвоєння знань; єдності освітніх, розвиваючих і виховних функцій
навчання.
Крім традиційних дидактичних вимог, до ЕНВ висуваються специфічні
дидактичні
вимоги,
обумовлені
використанням
переваг
сучасних
інформаційних і телекомунікаційних технологій у створенні і функціонуванні
ЕНВ. Перелічимо їх: вимога адаптивності, що має на увазі пристосовність ЕНВ
до індивідуальних можливостей студента; вимога інтерактивності навчання;
вимога реалізації можливостей комп'ютерної візуалізації навчальної інформації
5
ЕНВ; вимога розвитку інтелектуального потенціалу студента, при роботі з
ЕНВ; вимога системності і структурно-функціональної формалізації подання
навчального матеріалу в ЕНВ; вимога забезпечення повноти (цілісності) і
безперервності дидактичного циклу навчання в ЕНВ в межах одного сеансу
роботи з інформаційною і комунікаційною технікою.
Вимоги щодо збереження здоров'я, вимоги ергономічного характеру, що
пред'являються до розробки і використання ЕНВ, повинні відповідати
гігієнічним вимогам і санітарним нормам роботи з електронно-обчислювальною
технікою (ЕОМ). Для нормування ЕНВ за цими критеріями велике значення
мають вимоги до режиму праці і відпочинку при роботі з персональними ЕОМ
(ПЕОМ). ЕНВ повинні бути розроблені таким чином, щоб одноразова тривалість
їхнього безупинного функціонування не перевищувала санітарних норм роботи
з обчислювальною технікою.
У середньому і вищому спеціальному навчальному закладах тривалість
роботи на ПЕОМ під час навчальних занять (при дотриманні гігієнічних вимог
щодо умов і організації робочих місць) повинна складати:
 для учнів першого курсу – не більш 30 хвилин на день;
 для учнів другого і третього курсів – не більш 1 години на день при
здвоєних уроках: 30 хвилин на першому уроці і 30 хвилин на другому з
інтервалом у роботі ПЕОМ не менш 20 хвилин, включаючи перерву, пояснення,
опитування учнів і т.ін.;
 для учнів третього і наступного курсів тривалість навчальних занять з
ПЕОМ допускається збільшити до 3 академічних годин із сумарним часом
безпосередньої роботи на ПЕОМ не більш 50% від загального часу навчальних
занять.
Відповідність ЕНВ віковим особливостям учнів і санітарним нормам
роботи з обчислювальною технікою є однією з основних умов ефективності
ЕНВ. Невідповідність цим вимогам приведе чи до не сприйняття частини
інформації учнями (у випадку з вимогами вікових особливостей), чи до
погіршення здоров'я (санітарно-гігієнічні вимоги).
На прикінці відзначимо, що нормуванню та формалізації в обов'язковому
порядку повинні також піддаватися облікові атрибути (вихідні відомості) ЕНВ
[2].
ЛІТЕРАТУРА
1. Лаврентьев Г.В., Лаврентьева М.Б. Инновационные обучающие
технологии в профессиональной подготовке специалистов. - Барнаул:
Издательство Алтайского государственного университета, 2002. - 156 с.
2. ГОСТ 7.83-200. Межгосударственный стандарт СИБИД. Электронные
издания. Основные виды и выходные сведения. Дата введения 2002.07.01.
Скачать