«Розробка технологічної конструкції на основі використання уніфікованих конструктивних елементів»
advertisement
1 КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ ФАКУЛЬТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ, СЕРВІСУ ТА МОДИ КАФЕДРА ЕРГОНОМІКИ І ПРОЕКТУВАННЯ ОДЯГУ Пояснювальна записка до магістерської дипломної роботи ( проекту) магістра (освітньо-кваліфікаційний рівень) на тему: «Розробка технологічної конструкції на основі використання уніфікованих конструктивних елементів» Виконав: студент V курсу, групи ШМК - 09 Спеціальності: 8.05160202 Конструювання та технології швейних виробів (шифр і назва спеціальності) Шкляр А.В. (прізвище та ініціали) Керівник: Зубкова Л.І. (прізвище та ініціали) Рецензент:Баранова Т.М. (прізвище та ініціали) Київ – 2014 року 2 КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ Інститут, факультет Технологій, сервісу та моди Кафедра Ергономіки і проектування одягу Освітньо-кваліфікаційний рівень Магістр Спеціальність 8.05160202 «Конструювання та технології швейних виробів» ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри __________________ _______________________________ “____” _________________20___року З А В Д А Н Н Я НА МАГІСТЕРСЬКУ ДИПЛОМНУ РОБОТУ ( ПРОЕКТ) СТУДЕНТУ Шкляр Анні Володимирівні. 1. Тема проекту (роботи) Розробка технологічної конструкції на основі використання уніфікованих конструктивних елементів. керівник проекту (роботи) ЗУБКОВА Людмила Іванівна, к.т.н., професор, декан факультету технологій, сервісу та моди. затверджені наказом вищого навчального закладу від “___”__________20__року №___ 2. Строк подання студентом проекту (роботи) 3. Вихідні дані до проекту (роботи) верхній жіночий одяг 4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити) 1. Вступ 2. Аналіз процесу розробки технологічної конструкції та впливу уніфікації на підвищення рівня технологічності . 3. Дослідження процесу розробки технологічної конструкції на підприємстві 4. Розробка рекомендацій для проектування технологічних конструкцій за рахунок використання уніфікованих деталей та вузлів одягу для підприємства 5. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях. 6. Охорона праці 7. Загальні висновки 8. Список використаної літератури 5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) 6. Консультанти розділів роботи ( проекту) Розділ Прізвище, ініціали та посада консультанта Підпис, дата завдання завдання видав прийняв Розділ 1 Зубкова Л.І. Розділ2 Зубкова Л.І. Розділ 3 Зубкова Л.І. Розділ з охорони праці Плахута В.В. 7. Дата видачі завдання___________________________________________________ 3 КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН № з/п Строк виконання етапів роботи Назва етапів дипломного роботи (проекту) 1 Вступ 2 Розділ 1 17.02- 14.03 3 Розділ2 17.03-11.04 4 Розділ 3 14.04-09.05 5 Розділ 4 12.05-19.05 6 Висновки 20.05-24.05 7 Оформлення магістерської роботи (чистовий варіант) 26.05-27.05 8 Підготовування реферату іноземною мовою 28.05-30.05 9 Здача магістерської роботи на кафедру для рецензування (за 14 днів до захисту) 4.06 10 Перевірка магістерської роботи на наявність ознак плагіату (за 10 днів до захисту) 20.06 11 Подання роботи у відділ магістратури для перевірки виконання додатку до індивідуального навчального плану (за 10 днів до захисту) 9.06-11.06 12 4.02 – 16.02 Подання роботи на затвердження завідувачу кафедри (за 7 днів до захисту) 12.06 Студент _________ __________ Керівник проекту (роботи) _________ _________ Керівник відділу магістратури _________ __________ ( підпис ) ( підпис ) ( підпис ) (прізвище та ініціали) (прізвище та ініціали) (прізвище та ініціали) Примітка З підписом керівника і студента З підписом керівника і студента З підписом керівника і студента З підписом керівника і студента З підписом керівника, студента та консультанта З підписом керівника та студента З підписом керівника та студента З підписом керівника та студента З підписом керівника, студента та консультантів З підписом керівника, студента, консультантів та рецензента З підписом керівника, студента та консультантів З підписом завідувача кафедри, керівника, студента, консультантів, керівника відділу моніторингу та керівника відділу магістратури 4 АНОТАЦІЯ У дипломній роботі розглядаються питання технологічності та економічності конструкцій одягу, значення поняття «технологічність», принципи підвищення ступеня технологічності конструкції одягу, суть та значення стандартизації та уніфікації швейних виробів, відпрацювання конструкцій на технологічність. Робота рекомендована для студентів, викладачів, науковців, редакторів, лекторів, журналістів. Ключові слова: технологічність, стандартизація, уніфікація, конструкція одягу, відпрацювання конструкцій. АННОТАЦИЯ В дипломной работе рассматриваются вопросы технологичности и экономичности конструкций одежды, значение понятия «технологичность», принципы повышения степени технологичности конструкции одежды, суть и значение стандартизации и унификации швейных изделий, отработка конструкций на технологичность. Работа рекомендована для студентов, преподавателей, ученых, редакторов, лекторов, журналистов. Ключевые слова: технологичность, стандартизация, унификация, конструкция одежды, отработка конструкций. ANNOTATION In a research paper addresses the technological and cost structures clothing meaning of "adaptability" Principles higher degree of technological design clothes, nature and importance of standardization and unification of garments, working designs for manufacturability. The work is recommended for students, educators, researchers, editors, lecturers and journalists. Keywords: technological, standardization, unification, design clothes, working designs. 5 ЗМІСТ РОЗДІЛ 1 1.1 1.2 1.3 РОЗДІЛ 2 2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 РОЗДІЛ 3 РОЗДІЛ 4 Вступ АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ Аналіз нормативної документації щодо розробки технологічних конструкцій Поняття стандартизації та уніфікації Аналіз методів відпрацювання конструкцій на технологічність Висновки ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВІ Планування експерименту та вибір інструменту дослідження Розробка методу вибору уніфікованих конструктивних елементів та послідовність робіт з врахуванням їх при проектуванні технологічних конструкції Аналіз процесу технологічної конструкції жіночого демісезонного пальта з використанням уніфікованих деталей та вузлів на підприємстві ТОВ «Вайсе – Стиль» Аналіз напрямку моди жіночого демісезонного пальта Розробка параметричного ряду уніфікованих конструктивних елементів жіночого демісезонного пальта Висновки РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦІЙ ДЛЯ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ ЗА РАХУНОК ВИКОРИСТАННЯ УНІФІКОВАНИХ ДЕТАЛЕЙ ТА ВУЗЛІВ ОДЯГУ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВА Особливості технологічної конструкції жіночого демісезонного пальта що розроблялось на підприємстві Висновки ОХОРОНА ПРАЦІ Висновки Загальні висновки Список використаної літератури Додаток А Додаток Б Додаток В Додаток Г Додаток Д Додаток Е Додаток Ж Додаток З 6 8 8 20 43 56 57 57 60 63 67 79 83 84 84 93 107 109 111 116 117 120 122 125 132 135 147 6 ВСТУП Актуальність теми. Актуальним та необхідним для швейної промисловості є дослідження раціональних, так званих технологічних конструкцій одягу, створення уніфікованих конструктивних елементів, які дозволяють при їх виробництві використовувати найбільш продуктивне обладнання, збільшувати об'єми продукції при малій кількості працюючих. Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка технологічних конструкцій на основі використання уніфікованих конструктивних елементів з урахуванням конструкторсько-технологічної підготовки швейного виробництва. Уніфікація конструктивних елементів передбачає застосування принципу конструктивного наслідування. У виріб нової конструкції вводяться деталі й вузли, які застосовуються в інших конструкціях. Таким чином забезпечується використання однакових деталей, вузлів і напівфабрикатів для виробництва продукції різного призначення. Завданням дослідження є аналітичне обґрунтування (серії)сімейства моделей та: аналіз нормативної документації, поняття стандартизації щодо розробки технологічних конструкцій; аналіз виробів;дослідження методів та уніфікації відпрацювання швейних конструкцій на технологічність;аналіз використання уніфікованих деталей на підприємстві; розробити пропозиції для підприємства, що до використання уніфікованих деталей жіночого верхнього одягу. Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процес проектування технологічних конструкцій жіночого верхнього одягу та існуюча в умовах підприємств технологія їх відпрацювання на технологічність на стадіях конструкторської та технологічної підготовки. Предмет дослідження є розробка уніфікованих деталей жіночого верхнього одягу. 7 Практична цінність роботи. На основі даних, отриманих в умовах виробництва, розроблені альбоми уніфікованих деталей, які необхідно врахувати для підвищення якості готових виробів та скорочення витрат часу на підготовку конструкторської та технологічно документації на виріб. 8 РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ 1.1. Аналіз нормативної документації щодо розробки технологічних і уніфікованих конструкцій Одним з найважливіших показників, що визначають рівень якості одягу, є технологічність. Вона залежить від таких чинників, як конструктивна і технологічна спадкоємність моделей, типізація, уніфікація і стандартизація елементів конструкції виробів, удосконалення конструкції і ін. Технологічність конструкції Трудомісткість Ремонтопридатність Матеріалоємкість Технічне обслуговування Раціональність матеріального складу конструкції Відповідність збірних з'єднань зручності складання технічного обслуговування і ремонту Функціональна раціональність Відповідність геометричних форм деталей прийнятим методам формоутворення Відповідність матеріалів і заготовок геометричній формі деталі Технологічна раціональність Повторюваність конструктивних рішень Втілення основних функцій у виробі Наступність конструктивних рішень Конструктивна раціональність Експлуатаційна Раціональність функціонального складу конструкції Виробнича Витрати на технічне обслуговування і ремонт Схема 1.1.1 – Класифікація технологічності конструкції Технологічність конструкції виробу - це сукупність властивостей конструкції виробу, що проявляються в можливості оптимальних витрат 9 праці, засобів, матеріалів і часу при підготовці виробництва, виготовленні, експлуатації і ремонті [3]. Технологічність конструкції – це таке конструктивне рішення деталей, вузлів і виробу в цілому, яке дозволяє при мінімальних витратах на конструкторську і технологічну підготовку використовувати найбільш прогресивні методи виготовлення одягу при раціональних формах організації виробництва. В результаті цього забезпечується висока продуктивність праці при використанні прогресивного обладнання. До важливих технічних показників такої конструкції відносяться: коефіцієнт уніфікації виробу і деталей; коефіцієнт стандартизації виробу і деталей; питома матеріаломіст- Рівень технологічної конструкції Трудомісткість виготовлення виробу Трудомісткість ТПП Трудомісткість КПП Матеріаломісткість виробу по площі лекал Ступінь використання матеріалів Матеріаломісткість виробу Трудомісткість виготовлення виробу Виробнича технологічність Прохресивність конструкції Ступінь технічного оснащення Ступінь вживаності паралельно-послідовних методів обробки Придатність до відновлення (ремонту, перелицюванню Ступінь вживаності нових раціональних матеріалів Придатність до хім. чищення, прання, прасування Експлуатаційна технологічність Мінімальна кількість деталей і з'єднань 5-й рівень 4-й рівень 3-й рівень 2-й рівень кість виробу (витрата матеріалу); коефіцієнт використовування матеріалу. Схема 1.1.2 –Рівень технологічної Технологічнаконструкції конструкція - це та, яка найкращим чином відповідає вимогам, визначеним функціональним призначенням, і може бути виконана 10 на сучасному устаткуванні із застосуванням найдосконаліших технологічних методів. Для того щоб розробити базові показники для визначення технологічності розроблена ціла система стандартів. До цієї системи стандартів відносяться три категорії: ГОСТ - державні стандарти; ОСТ - галузеві стандарти; СТП - стандарти підприємства. Державні стандарти обов'язкові для застосування в усіх галузях економіки, якщо продукція галузі відповідає найменуванню стандарту. Стандарти галузі обов'язкові для усіх підприємств і організацій галузі, в нашому випадку для підприємств і організацій легкої промисловості. У ОСТІ, що відноситься до швейних виробів, викладаються нормативнотехнічні умови на виготовлення різних швейних виробів Стандарти підприємства обов'язкові тільки для безперечного підприємства. Вони розробляються на основі ГОСТ і ОСТ службами підприємства і затверджуються його керівництвом. За наявності ГОСТ, ОСТ, СТП, що містять основні технічні вимоги до групи виробів одного асортименту, розробляються також технічні описи (ТЕ) для конкретних моделей (групи моделей) відповідно до ОСТУ 17-01-002 – 2002 [4]. Під час проектування верхнього жіночого одягу в Україні використовують такі нормативні документи як: ДСТУ ГОСТ 25295:2005. Одяг верхній пальтово – костюмного асортименту. Загальні технічні умови; ГОСТ 2.105-95. Единая система конструкторской документации. Общие требования к текстовым документам [1]. При розкрої тканин і оформленні технічної документації застосовують ГОСТ і ОСТ, що містить дані сучасної розмірної типології, термінології, контролю якості і так далі. 11 До переліку ЄСТПВ входить п'ять діючих стандартів із сорока, що були розроблені на перших етапах запровадження. ГОСТ 14.004-83 Технологическая подготовка производства. Термины и определения основных понятий. ГОСТ 14.201-83 Обеспечение технологичности конструкции изделий. Общие требования. ГОСТ 14.205-83 Технологичность конструкции изделий. Термины и определения. ГОСТ 14.206-73 Технологический контроль конструкторской документации. Типова технічна документація (ТТД) по конструюванню і технології виготовлення швейних виробів включає: ГОСТ 17916 — 86 «Фигуры женские типовые. Размерные признаки для проектирования одежды»; ОСТ 17-352-85 «Унифицированные параметры накладных деталей одежды»; ОСТ 17-744-78 «Детали обтачные унифицированные верхней одежды»; ОСТ 17-745-78 «Основные параметры унифицированных вытачек»; Ступінь технологічності виробу визначається об’ємом його випуску і типом виробництва (одиничне, серійне, масове). «Український класифікатор нормативних документів» (ДК 004-2003); «Міждержавний класифікатор стандартів» МК (ИСО/ИНФКО МКС) 001-96 [21], одяг, у тому числі й зі шкіри, належить до швейної промисловості; розділ 2 «Нормативні посилання», національного стандарту, де наведено стандарти, що регламентують: п. 3 ГОСТ 17037, до «швейних виробів» відносять вироби, виготовлені в умовах швейного виробництва з усіх видів матеріалів, призначених для виготовлення одягу та білизняних виробів; міждержавні і національні стандарти, що стосуються швейних виробів та регламентують вимоги до матеріалів, (див. нормативні посилання в ДСТУ 12 ГОСТ 31293:2009). У міждержавному та національному стандартах наявне неузгодження щодо визначення термінів, що стосуються вікових інтервалів таких статевовікових груп дітей: ясельної групи, дошкільної групи, молодшої шкільної групи, старшої шкільної групи. У національному стандарті [12] немає визначень таких видів одягу, як півпальто (п. 41 ДСТУ 2027), анорак, блузон, блуза (п. 44 ДСТУ 2027), блейзер (п. 45 ДСТУ 2027), спенсер, болеро (п. 46 ДСТУ 2027); сарафан (п. 49 ДСТУ 2027), бермуди (п. 66 ДСТУ 2027), а також не наведені такі, терміни та визначення, як: одяг-напівфабрикат, побутовий, спеціальний і санітарний одяг, одяг масового пошиву й виготовлений за індивідуальним замовленням, верхня сорочка, встановлені, відповідно до [11]. У національному стандарті [12] не розподілено комплекти одягу за статевовіковою ознакою; не наведено конструктивні рішення щодо переду, пілочки, спинки та рукава [17]. У міждержавному [11] стандарті трактування терміна «напівпальто» (п. 43) є узагальненим без зазначення чітких обмежень щодо довжини виробу, придатних до встановлення його різновиду. У нормативних посиланнях, відповідно до редакційних змін до розділу 2 ДСТУ ГОСТ 31293:2009 [13], відсутня інформація стосовно заміни в Україні ГОСТ 1875-83 на ДСТУ 3115-95, що поширюється на шкіри хромового дублювання для швейних виробів [22]. Аналізуючи подані вище стандарти, в сучасному процесі виробництва одягу можна використати такі показники як: трудомісткість виготовлення виробу, питома матеріаломісткість виробу, технологічна собівартість виробу, питома трудомісткість виготовлення виробу, коефіцієнт уніфікації конструктивних елементів; застосувати характеристику понять: технологічна підготовка виробництва, задачі ТПВ, технологічний маршрут, забезпечення технологічності конструкції, послідовність та зміст робіт по забезпеченню технологічності конструкції, стадії розробки КД [5]. Основні принципи підвищення ступеня технологічності конструкції 13 одягу представлені в схемі 1.1.3. Застосування точного крою, що виключає необхідність в операціях уточнення деталей Використання уніфікованої технології Заміну ручних способів обробки машинними з нитковим і безниткового (клейовим і зварним) кріпленням деталей Забезпечення конструктивної та технологічної наступності за рахунок застосування уніфікованих деталей і вузлів Застосування суцільно кроєних деталей, що виключають зайві шви і дозволяють створити малоопераційних технологію їх виготовлення Скорочення або повне виключення внутрішньопроцесної примусової волого-теплової обробки (спрасування, відтягування) Основні принципи підвищення ступеня технологічності конструкції одягу Схема1.1.3Основні принципи підвищення ступеня технологічності конструкції одягу Отже, неузгодженість термінології та (або) її відсутність у нормативних документах є передумовою протиріч, що можуть виникнути через неоднозначне трактування одних і тих же понять, які стосуються вирішення конфліктної ситуації. За рахунок розробленої системи стандартів ГОСТ і ОСТ і нормативнотехнічних умов ми можемо визначати конструктивні і технологічні спадкоємності моделей, які залежать від типізації, уніфікації і стандартизації елементів конструкції виробів. На сучасному етапі проектування використовується метод випереджувальної стандартизації. Це означає, що стандартизація повинна бути проведена на самих ранніх стадіях розробки моделей одягу. В цьому разі перед уніфікацією повинен бути зроблений аналіз усіх пропозицій моди з 14 ціллю виявлення найбільш характерних по формі, покрою, раціональних по конструкції та технології рішень. Розробку випереджувальної уніфікації конструкцій швейних виробів розділяють на чотири етапи: На етапі підготовки опрацьовують інформацію з маркетингових досліджень. На другому етапі здійснюють вибір об'єктів уніфікації. Третій етап передбачає безпосередню уніфікацію. Четвертий етап передбачає впровадження випереджувальної уніфікації. Технологічність - це властивість конструкції вузлів і деталей виробу, при якому забезпечуються їх високі технічні та експлуатаційні характеристики з мінімальними витратами суспільно-корисної праці на їх виготовлення. Відпрацювання на технологічність конструкцій виробів (ТКВ), вузлів та деталей виробу є одним з найважливіших етапів технологічної підготовки виробництва. В якості доказу можна навести той факт, що за рахунок покращання технологічності конструкції виробу можна зменшити трудомісткість складання на 8…12%, а інколи і на 20%, та собівартість виготовлення на 5…10% [1]. Інженерно-розрахунковий метод оцінювання ТКВ являє собою сукупність прийомів, за допомогою яких розробник конструкції визначає і розрахунковим шляхом співставляє чисельні значення показника ТКВ проектованого виробу K з відповідним показником конструкції виробу Kб, який прийнятий в якості бази для порівняння. Результатом кількісного оцінювання ТКВ із використанням інженернорозрахункових методів оцінювання є формування цільової функції Z і алгоритму забезпечення ТКВ, що придатні для ухвалення рішень по вдосконаленню конструкції виробу. Найбільш поширені методи абсолютного, відносного і різницевого оцінювання ТКВ, тобто, оцінювання, яке виконується за результатами обчислення наступних показників: 15 абсолютного показника ТКВ: порівняльного показника (рівня) ТКВ: різницевих показників ТКВ: Цільова функція забезпечення ТКВ для даних випадків її кількісного оцінювання відповідно має наступний вигляд: Якісне оцінювання ТКВ засновано на інженерно-візуальних методах оцінювання і проводиться за окремими конструктивними і технологічними ознаками для досягнення високого рівня ТКВ. Воно, як правило, передує кількісному оцінюванню, але цілком сумісно з ним на всіх стадіях проектування. Якісному оцінюванню може бути піддано одне виконання виробу або сукупність його виконань. Якісне оцінювання одного конструктивного виконання виробу («добре-погано», «допустимо-недопустимо», тощо) проводиться на підставі аналізу його відповідності основним вимогам до виробничої, експлуатаційної і ремонтної ТКВ. При порівнянні варіантів конструктивних виконань виробу в процесі проектування якісне оцінювання («краще-гірше», тощо) часто дозволяє вибрати кращий варіант виконання або встановити доцільність витрат часу на визначення чисельних значень показників ТКВ для всіх варіантів, що порівнюються. Інженерно-візуальний метод оцінювання ТКВ є сукупністю прийомів, за допомогою яких розробник конструкції візуально оцінює конструктивні і технологічні ознаки виробу. 16 Різновидами інженерно-візуальних методів оцінювання ТКВ можуть бути різноманітні методи, які засновані на використанні інформації, що отримується в результаті сприйнять органів чуття, наприклад, на стадії розробки конструкторської документації дослідного зразка або серійного виробництва. Ці методи широко використовуються для оцінювання якості продукції. Рис. 1.1.1. Кількісні показники технологічності (за ГОСТ 14.201-83) В окремих випадках для якісного опису конструктивних і технологічних ознак виробу можуть бути застосовані шкала інтенсивності цих ознак і, отже, перехід до їхнього кількісного оцінювання за допомогою введення балів. У 1973 році в рамках Єдиної системи технологічної підготовки виробництва були рекомендовані 35 різних показників. У 1983 році державні стандарти цієї групи були уточнені. ГОСТ 14.201-83 [3] на даний момент рекомендує 11 основних кількісних показників (рис. 1). Для достатньо глибокого аналізу технологічності конструкції виробу і для розробки на його основі засобів з її подальшого вдосконалення абсолютні показники необхідні, але недостатні [8], до того ж, деякі з них можливо визначити тільки після остаточного виготовлення виробу. Тому при 17 технологічній підготовці виробництва доволі часто використовуються допоміжні відносні показники технологічності [8]. До них відносяться: 1) коефіцієнт використання: де Nзд - кількість запозичених деталей від інших конструкцій у штуках; Nнд - кількість найменувань деталей у штуках; Nнсд - кількість нормалізованих і стандартизованих найменувань деталей у штуках. 2) коефіцієнт нормалізації: де Nнсд - кількість нормалізованих і стандартизованих найменувань деталей у штуках; Nнд - кількість найменувань деталей у штуках. 3) коефіцієнт повторюваності: де Nнд - кількість найменувань деталей у штуках. Nд - загальна кількість деталей у штуках; Рис. 1.1.2. Значення коефіцієнту використання 18 Рис. 1.1.3. Значення коефіцієнту нормалізації Використання зазначених вище коефіцієнтів використання, нормалізації і повторюваності розглянемо на прикладі структурного розподілу деталей, який наведено у [2, 9]. На рис. 1.1.2- 1.1.4 наведено графіки значень коефіцієнтів qвик, qн та qпов. Рис. 1.1.4. Значення коефіцієнту повторюваності 19 В більшості випадків у якості показників ТКВ пропонуються трудомісткість, матеріаломісткість, собівартість виготовлення і різні технічні показники, що віднесені стандартом до додаткових технічних показників. Стандартом встановлено, що для оцінки ТКВ повинна використовуватися мінімальна, але достатня для характеристики конструкції кількість показників ТКВ. Остаточно конкретну номенклатуру показників повинна встановлювати галузь. Для підвищення технологічності конструкції швейних виробів застосовують наступні принципи: конструктивний створення спосіб просторової форми виробу; проектування одягу з використанням суцільнокроєних деталей; використання уніфікованих деталей та вузлів; використання Рис. 1.1.5 - Способи зменшення вологотеплової обробки одягу уніфікованої технологічної обробки виробу; застосування конструктивно точного крою. Прийоми забезпечення першого принципу проілюстровані на рис. 1.1.5. Прикладами є переведення кута спрасування у виточки спинки та пілочки (рис. 1.1.5, а, б), рельєфи (рис. 1.1.5, в), заміна посадки по окату рукава на виточку (рис. 1.1.5, г), на верхній шов (рис. 1.1.5, д), зміна конфігурації зрізів рукава Рис. 1.1.6 - Варіанти суцільнокроєних деталей одягу 20 (рис.1.1.5, е, ж), введення ліктьової виточки (рис. 1.1.5, й), змінювання контуру нижнього коміра (рис. 1.1.5, к, л). У рукавах використовують по окату замість посадки виточки, верхні шви; для зменшення відтягування переднього зрізу збільшують прогин на 1см по лінії ліктя. На таку саму величину відводять ліктьовий зріз для збереження ширини. Для зменшення посадки по ліктьовому зрізу збільшують нахил нижньої частини у верхній точці ліктьового зрізу на 1-2 см. На таку ж величину відводять верхню точку ліктьового зрізу верхньої частини рукава. У нижньому комірі для зменшення відтягування розводять по лінії середини по зрізу відльоту на 0,3 см вліво та вправо. Одним з основних критеріїв у цьому випадку повинна бути економічна доцільність використання суцільнокроєних деталей, яка визначається витратами матеріалу на виріб (рис. 1.1.6). Однією з важливих умов забезпечення технологічності конструкції є стандартизація процесу виробництва. Стандартизація – це встановлення і використання певних правил з метою впорядкування діяльності у якійсь області. Вона сприяє досягненню оптимальної економії при дотриманні умов експлуатації виробу і вимог безпеки. 1.2 Поняття стандартизації та уніфікації Об'єктивний хід виробництва вимагає, з одного боку, частої зміни номенклатури продукції, що виготовляється, а з іншого — поглиблення спеціалізації виробництва з метою отримання більш дешевої продукції. Виникає суперечність: сучасне виробництво вимагає зростання різноманітності застосовуваних знарядь праці, а спеціалізоване виробництво, навпаки, — їх однорідності. Надання можливості створювати справді різнорідну продукцію з однорідних елементів дасть змогу фактично вирішити цю суперечність. Важливу роль у розв'язанні цієї проблеми відіграють стандартизація та уніфікація. 21 Стандартизація — це процес встановлення й застосування обов'язкових правил, норм і вимог до продукції, сировини, матеріалів, методів проектування й виробництва що забезпечує право споживача на придбання товарів належної якості за прийнятну ціну, а також право на безпеку і комфортність праці. Елементи і категорії системи стандартизації Об'єкти стандартизації Продукція Послуги Принципи стандартизації Методи стандартизації Види стандартів Уніфікація Основоположне Повторювальність Варіантність Конструкторська Процеси Системність Взаємозамінність Схема 1.1.4 - Елементи і категорії системи стандартизації Технологічна Агрегатування На продукцію, послуги На процеси На методи контролю,ви пробуван-ня, аналізу, вимірів Стандарти науково – технічних і інженерних груп Схема1.1.5- Об'єкти комплексної стандартизації Категорії нормативних документів по стандартизації Міжнародні стандарти Державні стандарти Галузеві стандарти Технічні умови Стандарти підприємства 22 Для вирішення проблеми підвищення якості продукції слід не тільки визначити оптимальні показники якості кінцевої продукції, але й пов'язати їх з усім комплексом факторів, які впливають на якість виробу. Це можливо лише за умови здійснення комплексної стандартизації. Методи стандартизації Оптимізація Агрегатування Селекція Типізація Симплифікація Систематизація Класифікація Уніфікація Схема 1.1.6 – Методи стандартизації Сьогодні виробництва неможливо без проектувати урахування вироби стандартизації, яка для промислового лежить в основі проектування й опирається на гармонію і єдність предметного світу. Стиль в мистецтві також не може бути сприйнятий без поняття стандарту, тому що в межах будь-якого стилю існують стабільні елементи, завдяки яким відбувається фіксація певних рис, що характеризують його. Стандартизація є найважливішим засобом забезпечення та стимулювання процесу суспільного виробництва, тільки естетично повноцінні сучасні елементи виробу дозволяють створити певний стиль і єдність в одязі. У цьому випадку, стандарт з технічної категорії, переходить у категорію естетичну [3]. Блискучий приклад відбору елементів для стандартизації являє собою жіночий одяг. При створенні якого виходять з етнічного та антропологічного типу людей, що проживають в даній місцевості, естетичних ідеалів, умов виробництва, розмірів шматка тканини. 23 Стандартизація Розроблення оптимального рішення Наданнярішенню нормативного характеру Уніфікація Розроблення НТД із стандартизації Запозичення Визначення рівня управління Обмеження Типізація Визначення технічного аспекту Схема 1.1.7 - Взаємозв'язок методів стандартизації Розмір одягу визначається відповідно до розмірних ознак типових фігур чоловіків і жінок по ГОСТ Р 52774-2007винесено у додаток А. При цьому відмічено, що всі деталі крою при різних комбінаціях в одязі зберігають геометричну подобу, що надзвичайно важливо для економного використання тканини [9]. Таким чином, з одного боку, стандарт-це жорстка система зв'язків уніфікованих вузлів і деталей, з іншого-гнучка система, що складається з набору певних функціональних вузлів і деталей, неодмінною умовою якої є варіантність використання їх, без втрати образності вироби. Отже, стандартизація забезпечує взаємозв'язок усіх сторін виготовлення й споживання продукції з метою забезпечення потреб споживачів за оптимальних виробничих витрат. Уніфікація — це приведення різних видів продукції і засобів її виробництва до раціонально мінімальних типорозмірів і форм із метою запобігання невиправданій різноманітності виробів однакового призначення й приведення їх до можливо одноманітного способу виготовлення. 24 Уніфікація — це комплексний процес, який починає діяти від етапу конструювання до створення готового продукту і його експлуатації. Основна мета уніфікації — це подолання багатотиповості складових виробів однакового призначення й приведення їх до можливої однотипності способів виготовлення. Уніфікація передбачає застосування принципу конструктивного наслідування. У виріб нової конструкції вводяться деталі й вузли, які застосовуються в інших конструкціях. Таким чином забезпечується використання однакових деталей, вузлів і напівфабрикатів для виробництва продукції різного призначення. Застосування загальних конструктивно-організаційних рішень дозволяє створювати на загальній (єдиній) основі різні модифікації виробів. На жаль, створена за радянських часів на деяких підприємствах замкнута система самозабезпечення призвела до багатономенклатурності виробництва. Випуск деталей і напівфабрикатів дублювався підприємствами різних галузей. Так, у швейній промисловості багато видів продукції за умови впровадження уніфікації і стандартизації могли б виготовлятися в більшій кількості на сучасному спеціалізованому обладнанні, а фактично виготовлялися на універсальному обладнанні й невеликими партіями. Недостатньо використовувалися можливості уніфікації виробів на основі застосування базових моделей (БНК), однотипних вузлів і деталей, агрегування, типізації технологічних процесів тощо [8]. Застосування уніфікації і стандартизації веде до концентрації виробництва однорідної продукції на швейних підприємствах, що забезпечує зростання виробництва, краще використання виробничих потужностей, ресурсів, а відтак — збільшення прибутку. Найпоширеніший і ефективний метод стандартизації, який передбачає приведення об'єктів до однотипності на основі встановлення раціонального числа їх різновидів це уніфікація. Мета, форми, види, показники та призначення уніфікації детальніше описані у додатку Б. В умовах ринкової економіки одним із найважливіших завдань є зміна 25 структури підприємств шляхом усунення їх від виробництва для власних потреб продукції загальногалузевого призначення та організації її випуску на спеціалізованих підприємствах. Створення спеціалізованих підприємств — це не тільки шлях вдосконалення безпосередньо самого процесу виробництва, а й зміна у виробничих взаємозв'язках. Збільшення кількості споживачів, а відтак і технічних вимог до продукції, яка виготовляється на одному підприємстві, ставлення до неї як до готової продукції, що дає прибуток, неминуче тягне за собою підвищення її якості і, як наслідок, не тільки до зростання прибутку, але й до підвищення конкурентоспроможності продукції даного підприємства [6]. Однією з умов поточного виробництва є стандартизація конструкцій одягу. Стандартизація дозволяє уникнути багатьох невиробничих витрат при проектуванні та виробництві одягу. Вона захищає інтереси споживачів, тому що є процесом відбору та стійкого закріплення кращих конструктивних рішень. Особливо зросла роль стандартизації при використанні у промисловості високомеханізованих технологічних ліній, де використовуються автомати та напівавтомати з програмно-обчислювальним управлінням. Найбільш успішно використовується стандартизація при виробництві спеціального та відомчого одягу. При виробництві повсякденного одягу ширше використовується уніфікація, типізація та інші методи стандартизації. Уніфікація чоловічого одягу є найбільш яскравим прикладом класичної фіксованої уніфікації з усіма особливостями, які є ознаками класичної уніфікації:відбором конструктивних та закріпленням елементів та їх найбільш багаторазовим часто зустрічаємих використанням при проектуванні нових моделей, що обумовлено високою стабільністю форм чоловічого одягу та їх невеликою різноманітністю. Уніфікація жіночого одягу до 1970 р. виконувалась на загальних принципах. Це було пов'язано з довготривалим використанням напівприлеглого силуету та вшивного класичного рукава. Але потім форми 26 та покрої значно ускладнилися. Динаміка довжин виробів викликала динаміку об'ємів. З'явилися нові матеріали. Все це стало причиною зниження рівня уніфікації. На сучасному етапі проектування використовується метод випереджаючої стандартизації. Це означає, що стандартизація повинна бути проведена на самих ранніх стадіях розробки моделей одягу. В цьому разі перед уніфікацією повинен бути зроблений аналіз усіх пропозицій моди з ціллю виявлення найбільш характерних по формі, покрою, раціональних по конструкції та технології рішень [9]. Відібрані пропозиції повинні бути закріплені як уніфіковані. Об'єктами уніфікації можуть бути: основні формоутворюючі деталі (спинка, пілочка, передня та задня половинки спідниці тощо); додаткові формоутворюючі деталі (коміри, рукава, капюшони тощо); функціонально-декоративні деталі (накладні кишені, клапани прорізних кишень,планки застібок, пояси тощо); декоративні деталі (пати, погони, хлястики, оборки тощо); функціонально-декоративні вузли (кишені, застібки, шлиці, манжети тощо); допоміжні деталі конструкцій (обшивки, підзори, мішковини, деталі докладу тощо); деталі підкладки; конструктивні лінії основних та додаткових формоутворюючих деталей (лінії плечей, пройми, бічні, горловини, окату рукава тощо); конструктивно-декоративні лінії та декоративні лінії, які утворюються краями деталей, петлями, строчками тощо); елементи конструкції (величини прибавок на шви, упрацювання, обрізку,утворення канту тощо); технологія виготовлення; елементи оздоблення. 27 Об'єкт уніфікації визначає і принцип підходу до рішення задачі стандартизації. Для уніфікації з'єднань, вузлів, прибавок на шви може бути використаний принцип подібності обладнання, технології, можливості спеціального та автоматичного обладнання виконувати різні операції. Для уніфікації конструктивних ліній, деталей докладу та підкладки можна використати принцип уніфікації по частоті зустрічаємості, тобто прийняти за основу ті деталі або лінії, які зустрічаються найбільш часто. Уніфікація формоутворюючих деталей, функціонально-декоративних та декоративних деталей повинна виконуватися з урахуванням інтервалу естетичної(зорової) різниці, а починається вона з уніфікації форм, найбільш характерних для даного періоду моди. Уніфіковані форми, їх членування визначають з урахуванням ергономічності одягу, технологічності конструкції, напрямку моди та властивостей матеріалів. По лініям сумісності усі деталі повинні бути відпрацьовані. Застосування випереджаючої стандартизації повинно впроваджуватися на стадії розробки промислових колекцій моделей одягу для однорідних за конструктивно-технологічними та гігієнічними властивостями моделей одягу [9]. Розробка моделей з використанням уніфікованих деталей здійснюється з дотриманням основних принципів і положень методу комбінаторики і взаємозамінюваності. Кожна знову створена модель повинна мати шість вісім відмінностей в деталях. Створюючи нову модель, конструктор-модельєр повинен підібрати і скомпонувати у виробі деталі заданої форми з урахуванням призначення виробу, матеріалу, антропометричних даних і психологічних особливостей споживача. 28 Уніфіковані деталі кишень жіночих виробів показані на мал. 1.1.7, а-г. Уніфіковані розміри цих деталей дані в таблиці. 1.1.1 - 1.1.4. У таблиці. 1.1.5 - 1.1.7 приведені уніфіковані розміри кишень в готовому виді для типових виробів чоловічого, жіночого і дитячого одягу. Рисунок. 1.1.7 - Уніфіковані деталі кишень: а - клапан прорізної кишені жіночого пальта; б - накладна кишеня жіночого жакету; у - деталь підкладки бічної кишені з відрізним боком жіночих брюк; г - суцільнокроєна деталь підкладки бічної кишені жіночих брюк. Таблиця 1.1.1 - Уніфіковані розміри клапана прорізної кишені жіночого пальта Позначення параметру L В h R1 R2 а1 а2 Одиниця виміру См См См См См Градус Градус 88...96 Група розмірів 100... 108 112...128 0,3 7,5 0,3 0,3 1,5 1,5 1,5 29 Таблиця 1.1.2 - Уніфіковані розміри накладної кишені жіночого жакета Позначення Одиниця Група розмірів параметру виміру 88...96 100... 108 112...128 А См 22,2 22,2 22,2 Б См В См Ш См г См 1,3 1,3 1,3 к2 См 4,5 4,5 4,5 Д См 1,1 1,1 1,1 Е См 13,5 13,5 13,5 Таблиця 1.1.3 - Уніфіковані розміри деталі підкладки бічної кишені з відрізним боком жіночих брюк Позначення Одиниця Група розмірів параметру виміру 88...96 100... 108 112...128 А См Б См 15,5 15,5 15,5 В См 20,5 Г См 1,8 1,8 1,8 Д См 16,5 Е См К См 6,8 6,8 6,8 Ж См 5,25 5,5 З См 1,1 2,1 3,1 И См 3,25 4,5 К См 0,5 0,5 0,5 Таблиця 1.1.4 - Уніфіковані розміри суцільнокроєної деталі підкладки бічної кишені жіночих брюк Позначення Одиниця Група розмірів параметру виміру 88...96 100... 108 112...128 А См 36,3 37,3 38,3 Б См 15,6 15,6 15,6 В См 14,2 14,4 Г См 2,7 2,7 2,7 Д См Е См 4,6 4,6 4,6 К См 4,6 4,6 4,6 Ж См 15,6 15,6 15,6 З См 4,9 5,1 5,3 И См К См 0,4 0,4 0,4 Л См 0,3 0,3 0,3 30 Таблиця 1.1.5 - Розміри кишень в готовому виді для поясних виробів 1 Різниця між суміжними розмірами Розмір по 0ш Різниця між суміжними розмірами Брюки Брюки Найменування виміру Брюки жіночого одягу і одягу для дівчаток Різниця між суміжними розмірами 2 3 4 5 6 7 Кишеня до брюк (у бічному шві) Довжина входу 0,3 0,5 13,5 0,5 Глибина від нижнього 0,3 10,3 0,5 0,5 кінця до шва сточування підкладки Ширина на рівні 0,3 0,5 12,5 0,5 нижнього кінця Кишеня прорізна в рамку (вертикальний і похилий на передній половинці брюк) Довжина входу 0,3 0,5 12,5 0,5 Глибина від нижнього 0,3 0,5 10,5 0,5 кінця до шва сточування підкладки Ширина на рівні 0,3 0,5 12,5 0,5 нижнього кінця Кишеня прорізна в рамку (горизонтальний на передній половинці) Довжина входу 0,3 0,5 11,5 0,5 Глибина від лінії входу 0,3 0,5 11,5 0,5 до згину підкладки Кишеня прорізна на задній половинці брюк Довжина входу 0,3 0,5 10,5 0,5 Глибина від лінії входу 0,3 13,5 0,5 0,5 до згину підкладки Кишеня верхня прорізна (у рамку, з листочкою) для жилету — — — — Довжина входу 0,3 — — — — Глибина 0,3 Кишеня нижня прорізна (у рамку, з листочкою) для жилету — — — — Довжина входу 11,5 0,3 — — — Глибина Залежить від — довжини жилету 31 1 3 Пальто 2 Розмір по 0гш Різниця між Різниця між Різниця між суміжними суміжними суміжними розмірами розмірами розмірами 4 5 6 7 8 Накладна кишеня 0,3 0,5 14,5 0,5 Пальто Пальто Найменування виміру Жакет Таблиця 1.1.6 - Розміри кишень в готовому виді для плечових виробів жіночого одягу і одягу для дівчаток, см Довжина посередині Ширина вгорі 0,3 0,5 13,5 Ширина внизу 0,3 0,5 14,5 Кишеня бічна прорізна з горизонтальним входом Довжина входу 0,3 13,5 0,5 Глибина 18,5 0,3 15,5 0,5 Кишеня бічна прорізна з вертикальним входом Довжина входу 0,3 0,5 12,5 Глибина 0,3 0,5 9,5 Ширина 14,5 15,5 0,3 11,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 Примітка. Нижній край підкладки кишені не повинен опускатися нижче зрізу підгину по лінії низу. Ширина підкладки кишені з вертикальним входом може змінюватися залежно від розташування прорізу кишені, але повинна забезпечувати вільний вхід руки в кишеню. Передній зріз підкладки кишені повинен заходити за внутрішнім зрізом підборту не більше ніж на 1,5см. Основною ознакою якості є ступінь наближення реального виробу до його розрахункового чи номінального прототипу. Цей ступінь наближення називають точністю. За міру точності приймають величини відхилень реальних розмірів виробів від їх теоретичних значень, тому по всіх показниках якості встановлюються допустимі відхилення. Від призначеної точності залежить технологія, вид устаткування, що використовується, економічні характеристики, методи контролю, продуктивність праці тощо. Тому найбільш бажаним є самий великий допуск, при якому якість виробу зберігається [14]. Показники визначаються: ефективності технологічної підготовки виробництва 32 а)коефіцієнт уніфікації виробу: Ky = Nyн/N3aг, де Nyн- номенклатура уніфікованих деталей у виробі; N3aг- загальна номенклатура деталей у виробі; б)коефіцієнт стандартизації виробу: Кст= Ncт/Nзаг де NCT- номенклатура стандартних деталей у виробі, ДСТ, СТП; в)коефіцієнт наступності виробу: Кн= Nз/Nзаг, де N3 - номенклатура деталей, запозичених з раніше освоєних виробів; г)узагальнений показник технологічності: Kкнп=(Nyн+Nct+N3)/Nзаг=KCT+Ky+KH. Рівень уніфікації виробів або їх складових частин визначається за допомогою системи показників, із яких обов'язковим є коефіцієнт застосування на рівні типорозмірів. Під коефіцієнтом застосування розуміють відношення кількості запозичених, купованих і стандартизованих типорозмірів до загальної кількості типорозмірів виробу. Коефіцієнт застосування по типорозмірах КТзс розраховується за формулою, %: КТзс = (п–п0) / п = 100 де п– загальна кількість типорозмірів виробу; п0–кількість оригінальних типорозмірів. До оригінальних належать складові частини, розроблені для одного виробу. Для зростання використовують виробництва уніфіковані лекала у галузі які швейної побудовані промисловості з стандартними припусками. Використовуючи типову технічну документацію по конструюванню, технологій виготовлення, організації виробництва та праці, основним і прикладним матеріалам, застосовують під час виготовлення жіночих пальто для побудови лекал. -М.:ЦНИИТЭИлегпром, 1983.320с. Перелік нормативно – технічної документації яку використовують на виробництві надано у додатку В. 33 Побудова лекал підборта залежить від виду застібки виробу з відкритими бортами (рис. 1.1.8, а), доверху (рис. 1.1.8, б), встик, зміщена (рис. 1.1.8, в), центральна (рис. 1.1.8, г) і т.д.), особливостей технологічної обробки підборта (пришивний, суцільно кроєний з пілочкою або частково суцільнокроєний), особливостей матеріалу (у виробах з тонких прозорих матеріалів підборт проектують мінімальної ширини, його внутрішній зріз повинен заходити за петлю на 1...2см). Лекало підборта будують за лекалом пілочки верху з припусками(Табл. 1.1.7). У виробах з вшивнимиі суцільнокроєними рукавами верхній зріз підборта доходить до плечової лінії пілочки. У виробах з рукавами покрою реглан верхній зріз підборта може доходити до лінії з'єднання пілочки з рукавом або до плечової лінії, що переходить у верхню лінію рукава. Ширина підборта може змінюватися в залежності від ширини борту і розташування петель. У виробах з центральною застібкою на рівні нижньої петлі внутрішній край підборта повинен заходити за кінець петлі на 3,5...4см. Для правильного з'єднання підборта з підкладкою на внутрішньому зрізі ставлять контрольні надсічки: відстань від першої надсічки до плечового зрізу 11...12см, друга надсічка знаходиться на лінії грудей, третя - на лінії талії, четверта - на лінії стегон. Зовнішній край підборта у виробах з тканини в смужку з невеликими лацканами будують по прямій лінії, поєднуючи верхній кут лацкана з низом борту. У виробах з великими лацканами (пальто і жакет) підборт роблять відрізним нижче першої петлі на 3...4см [13]. Напрямок нитки основи у верхній частині відрізного підборта паралельно зовнішньому краю лацкана, в нижній частині – паралельно зовнішньому краю підборта. У виробах з застібкою доверху підборт будують суцільнокроєний з пілочкою. У виробах з відкритими лацканами підборт нижче першої петлі може складатися з частин з припуском на шов 1см.Ширина суцільнокроєнного підборта дорівнює ширині підборта з частин. Напрямок нитки основи в суцільно кроєному підборті збігаєтьсяз напрямом нитки основи на деталі пілочки. 34 У виробах з коміром суцільнокроєним з підбортом розміри підборта аналогічні підборту для виробів з відкритими лацканами. Якщо комір ззаду без шва, підборт для пальто і жакета відрізний нижче першої петлі на 3...4см. У виробах зі швом посередині коміра часткова нитка проходить паралельно зовнішньому краю підборта на ділянці нижче лінії талії. У виробах без шва посередині коміра - паралельно середині коміра поперек деталі. Рисунок1.1.8 - Лекала підборту: а - для виробу з відкритими бортами; б - для виробу із застібкою доверху; вдля виробу зі зміщеною застібкою; г - для виробу з центральною застібкою Таблица 1.1.7 - Величина припусків для побудови лекала підборту, см. Найменування припуску Вид виробу жакет Пальто 1 2 3 Вироби з відкритими лацканами На посадку в точці уступу лацкана 0,5 0,5 На посадку в кутку лацкана у виробах: з камвольних тканин 0,5...0,6 0,5...0,6 з тканин середньої товщини 1,2 1,2 з драпу і грубосуконних тканин 1,2... 1,4 1,2... 1,4 На рівні першої петлі і нижче Зріз підборту співпадає з краєм борту На відведення вліво вершини горловини 1 1 підборту від вершини горловини пілочки По плечовому зрізу у виробах: з втачными і суцільнокроєними рукавами 2...3 3...4 35 Продовження таблиці 1.1.7 1 з рукавами крою реглан На рівні глибини пройми у виробах: з центральною застібкою зі зміщеною застібкою На 10... 12 см до низу у виробах: з центральною застібкою зі зміщеною застібкою По лінії низу (заходить за лінію подгибки) 2 3 3... 4 3,5... 4,5 11...12 12... 13 13... 14 14... 15 8 9 3 9 10 4 Виробу із застібкою доверху На посадку в точці уступу і по верхньому краю борту На посадку по краю борту 0,5 0,5 Співпадає з пілочкою Вироби з нижнім коміром суцільнокроєним з підбортом По лінії відльоту коміра на обгинання і кант По відльоту коміра в кінцях у виробах: з камвольних тканин з тканин середньої товщини з драпу і грубосуконних тканин По лінії вшивання до середини коміру По лінії вшивання на рівні плечового зрізу 0,5 0,5 0,8...1 1...1,2 1,2...1,4 0,3...0,5 1 0,8...1 1...1,2 1,2...1,4 0,3...0,5 1 Жіночі вироби з відкритими лацканами На посадку в точці уступу і в кутку лацкана у виробах: з тканин з штучними і синтетичними 0,3...0,5 0,3...0,5 волокнами з камвольних тканин 0,5...0,8 0,5...0,8 з тканин середньої товщини 0,8...1,2 0,8...1,2 з драпу і грубосуконних тканин 1,2...1,5 1,2...1,5 На рівні першої петлі і нижче Зріз підборту співпадає з краєм борту На відведення вершини горловини під 1 1 борти ліворуч від вершини горловини пілочки По плечовому зрізу у виробах з вшив-ними 4 4 і суцільнокроєними рукавами По плечовому зрізу і лінії ушивання рукава 3 3 у виробах з рукавами крою реглан На рівні глибини пройми у виробах: з центральною застібкою 12..13 15...16 зі зміщеною застібкою 13..14 16...17 На рівні лінії талії у виробах: з центральною застібкою 10...11 13... 14 зі зміщеною застібкою 11...12 14... 15 На 10... 12 см до низу у виробах: 36 Продовження таблиці 1.1.7 1 2 3 з центральною застібкою зі зміщеною застібкою 8 9 10 11 Довжина підборта дорівнює довжині пілочки з припуском на підгин низу. Напрямок нитки основи паралельно зовнішньому краю підборта на ділянці від першої петлі до низу. Лекала деталей верхнього коміра будують за лекалами деталей нижнього коміра з урахуванням технологічних припусків по лінії відльоту і кінцях, по лінії вшивання коміра в горловину (Рис. 1.1.9). Рисунок 1.1.9 - Лекала і припуски для верхнього коміра При побудові лекал деталей кишень насамперед враховуються особливості моделі, які визначають не тільки розміри кишень і кількість деталей, але і місце їх розташування на деталях вироби. Наприклад, накладна кишеня може розташовуватися посередині переду - кишені «кенгуру» (рис. 1.1.10, а), розміри його,форма та оформлення ділянок входу в кишеню 37 можуть бути різні. Накладні кишені не завжди бувають плоскими. Для створення об'ємної форми використовують збірку по одному або декільком зрізах (рис. 1.1.10, б); суцільнокроєні бічні грані (рис. 1.1.10, в); пришивний бічні грані (рис. 1.1.10, г) і т.д. Щоб підвищити технологічність конструкції і поліпшити якість швейного виробу, деякі деталі кишень (обшивки, підзор і т.д.) проектують суцільнокроєними з основними деталями, при цьому розміри деталей залишаються стандартними. Довжина накладної кишені більше його ширини на 1...2см. Напрямок нитки основи збігається з напрямком нитки основина пілочці. Ширина внизу більше ширини вгорі на 1см. Припуски на підгин: верхнього зрізу - 4см, бічних і нижнього зрізів - 0,5...1см [15]. Напрямок нитки основи на листочку прорізного кармана з листочкою збігається з напрямком нитки основина пілочці. Довжина листочки з настрочними кінцями перевищує довжину входу в кишеню на 0,5...0,7см з кожного боку на обшивання,а довжина листочки з вшивними кінцями - на 1,5...2см з кожної сторони. Якщо ширина листочки горизонтальної прорізної кишені менше 4см, то ширина обшивки суцільно кроєної з листочкою 6см в готовому вигляді. Напрямок нитки основи обшивки збігається з напрямком нитки основи на пілочці. Довжина обшивки перевищує довжину входу в кишеню на 4см. Ширина підзору5...7смв залежності від ширини листочки. Напрямок нитки основи збігається з напрямком нитки основи на пілочці. Довжина підзору перевищує довжину входу в кишеню на 4см. Якщо ширина листочки прорізної кишені з вертикальним входом менше 3см, то ширина обшивки суцільнокроєної з листочкою 4...5см, а довжина її дорівнює довжині підкладки кишені. Довжина підзору також дорівнює довжині підкладки кишені [16]. Напрямок нитки основи деталей прорізної кишені в рамку йде вздовж деталі. При обробці кишені двома обшивками ширина обшивки: верхньої 3,5см, нижньої - 5см. Ширина підзору становить 8см. Довжина підзору прорізної кишені з вертикальним входом в рамку дорівнює довжині 38 передньої обшивки. Рисунок 1.1.10 - Накладні кишені:а - кишеня "кенгуру"; б - кишеня об'ємна із складанням; в - кишеня об'ємна з суцільнокроєними бічними гранями: г - кишеня об'ємна з пришивною бічною гранню Напрямок нитки основи в гладкофарбованих тканинах йде уздовж деталі, в тканинах з малюнком збігається з напрямком нитки основина пілочці. Нитка основи на клапані прорізної кишені з клапаном збігається з ниткою основи на пілочці. Довжина клапана перевищує довжину входу в кишеню на 0,5...0,7см з кожного боку на обшивання і кант. Припуск на обшивання і кант по ширині складає 0,5...0,7см, на пришивання клапана 1см. Нитка основи обшивки йде вздовж деталі, ширина обшивки становить 5см.Нитка основи підзору може йти уздовж або поперек деталі, ширина підзору - 7см. Рисунок 1.1.11 - Кишені, розташовані в рельєфі і на вшивній деталі 39 Фігурний вхід в кишеню, розташований в рельєфі (мал. 1.1.11), обробляють підкройною обшивкою шириною 5см. Напрям нитки основи обшивки співпадає з напрямом нитки основи на пілочці. Підзор суцільнокроєний з бічною частиною пілочки, ширина підзора складає 7см. Якщо кишеня, розташована в рельєфі, має вертикальний вхід, обшивку будують суцільнокроєною з передньою частиною пілочки шириною 4см. Підзор в цьому випадку також суцільнокроєний з бічною частиною пілочки, ширина підзора складає 5см. Прорізна кишеня з похилим входом (з листочкой, в рамку, з клапаном). Будують як кишеню з горизонтальним входом. Нахил деталей відповідає нахилу прорізу кишені. Розміри деталей манжети рукава визначаються моделлю. Пришивна манжета довгого рукава може бути замкнутою (без застібки), її довжина визначається по формулі Д = Озап + Позап, де Позап = 4...6см. Якщо манжета проектується із застібкою, її довжина визначається по тій же формулі, але надбавка до кола зап'ястка складає 1...2см і додатково дається припуск на обробку застібки манжети (2...3см). Якщо висота манжети не перевищує 6см, деталь проектується у вигляді прямокутника (мал. 1.1.12,а). Якщо висота пришивної манжети рукава перевищує 6см, її конструкція повинна забезпечувати розширення до верхнього зрізу - лінії пришивання до рукава (мал. 1.1.12,б). Відкладна манжета може бути із закотом і застібатися на запонку. Довжину рукава скорочують з урахуванням напуску. Шлицю для обробки застібки рукава розташовують, як правило, в області ліктьового перекату або по моделі. Для матеріалів що обсипаються або розпускаються шлицю рукава рекомендується розміщувати в нижній ділянці шва рукава. Розміри відкладної манжети визначаються розмірами рукава. Довжина верхнього зрізу манжети повинна перевищувати розмір ділянки рукава, розташованого під нею, на 0,1...0,5см (мал. 1.1.12,в). Відкладна манжета може бути суцільнокроєною з рукавом, якщо рукав одношовний. 40 Рисунок 1.1.12 Пришивні манжети: а - манжета помірної висоти; 6 - висока манжета; в - відкладна манжета Побудова лекал деталей підкладки При виготовленні одягу за індивідуальними замовленнями розкрій підкладки по лекалах деталей виконують після примірки,де остаточно уточнюють особливості моделі. Побудова та уточнення лекал деталей підкладки виконують по лекалах деталей верху вироби (рис. 1.1.13, 1.1.14) з припусками на шви і вільного облягання, зазначеними в табл. 1.1.8. При побудові лекал деталей підкладки необхідно дотримуватися наступних правил: в тканинах з малюнком підкладку спинки розкроюють без шва; розхил плечової виточки на лекалі підкладки дорівнює розхилу виточки на лекалі деталей верху;довжину плечової лінії пілочки і спинки уточнюють;нагрудну виточку на лекалі підкладки направляють від плечового зрізу, розхил її зменшують порівняно з деталлю верху на 1см, а довжину - на 1,5см; нагрудна виточка на лекалі підкладки може бути переведена в горизонтальну лінію від лінії з'єднання підкладки і підборта, або замінена складкою;розкрій підкладки може виконуватися по деталям верху виробу, тоді на рівні розташування виточок тканину підкладки закладають в складки, що дорівнює розхилу виточок на деталі верху;для точного з'єднання деталей на підкладці пілочки і спинки по боковому зрізу ставлять контрольні знаки, що відповідають знакам на деталях верху; контрольні знаки по бортовому зрізу намічають перед з'єднанням підкладки з виробом, одночасно намічають положення бортової кишені: верхній край бортової кишені розташовують 41 нижче лінії талії на 5...6см;по лінії низу ширина відлітної підкладки пальто менше,ніж ширина верху виробу: у прямих виробах на 1,5...2см,в розширених донизу виробах - на 3см, у виробах з великим кльошем - на 0,5 кльошу; ширина пришивної підкладки дорівнює ширині верху виробу за лінії низу;для точного з'єднання зрізів рукава ставлять контрольні знаки з урахуванням посадки верхньої половинки рукава по ліктьовому зрізу [17]. Таблиця 1.1.8 - Величина припусків для лекал деталей підкладки жіночих виробів з вшивними рукавами, см Найменування припуску Жакет 1 По лінії горловини До середньої лінії спинки на шов і складку: вгорі внизу По плечовій лінії: у вищій точці горловини у вищій точці пройми По лінії пройми До бічної лінії: вгорі внизу Від лінії низу вниз По плечовій лінії: у вищій точці горловини у вищій точці пройми По лінії пройми: у вузькому місці у нижній частині пройми До бічної лінії: вгорі внизу Від лінії низу вниз По зрізу борту: по плечовій лінії на рівні лінії грудей 2 Спинка 2 Вид виробу пальто літнє, демісезонне 3 пальто зимове 4 2 2 2,3 2 2,3 2 2,3 2 2 2,5 2 2 2,5 2 2,5 3 2,5 2 0,5 Не менше 1 Пілочка 2 0,5 Не менше 5 2,5 1 Не менше 6 2,5 2,5 2,5 2,5 3 3 2 2 2 2 2,2 2 2 0,5 Не менше 1 2 0,5 Не менше 5 2,5 1 Не менше 6 2 2 2 2 2 2 42 Продовження таблиці 1.1.8 1 по лінії низу Верхня половинка рукава До окату верхньої частини рукава До передньої лінії вгорі: вправо вгору До передньої лінії внизу управо До ліктьової лінії вгорі: вліво вгору До ліктьової лінії внизу вліво За лінію низу рукава Нижня половинка рукава До верхнього зрізу До передньої лінії вгорі: вправо вгору До переднього зрізу по лінії подгибки низу управо До ліктьової лінії вгорі: вліво вгору До ліктьового зрізу по лінії підгибки низу вліво За лінію низу рукава 2 1,5 3 1,5 4 1,5 2 2 2,5 1,5 4,5 1 1,5 4,5 1 1,5 5 1 1,5 5 1 2 1,5 5 1 2 1,5 5,5 1 2 4,5 4,5 5 1,5 4,5 1 1,5 4,5 1 1,5 5 1 1,5 5 1 1,5 5 1 1,5 5,5 1 2 2 2 Рисунок 1.1.13 - Лекала підкладки для виробу з вшивними рукавами 43 Рисунок 1.1.14 Лекала підкладки для виробу зрукавами крою реглан кількість швів, При оформленні лекал підкладки проектують мінімальну замінюючи деякі з них виточками. Отже у багатьох випадках уніфікація завершується розробкою заводських, галузевих, державних чи міжнародних стандартів. Застосування уніфікації веде до концентрації виробництва однорідної продукції на підприємствах об'єднання, що забезпечує зростання виробництва, краще використання виробничих потужностей, ресурсів, підвищення ефективності виробництва, знижує номенклатуру деталей та вузлів, спрощує і здешевлює виріб у цілому. 1.3 Аналіз методів відпрацювання конструкцій на технологічність Безперервне удосконалення конструкції виробу обумовлюється його призначенням та умовами експлуатації. Конструкція повинна бути найменш трудомісткою та матеріаломісткою, технологічною при виготовленні, надійною і зручною при експлуатації. Технологічність конструкції характеризується сукупністю оптимальних витрат праці, засобів, матеріальних ресурсів і часу в процесі технічної підготовки виробництва та виготовлення виробу. Ці показники оцінюються у порівнянні з існуючими однотипними конструкціями виробу. Технологічна конструкція відрізняється від існуючої показниками, мінімальними трудо високими експлуатаційними - і матеріаломісткістю, а також 44 собівартістю. У свою чергу, показники технологічності суттєво залежать від технологічного процесу виробництва, їх обробки деталей. Із сукупності варіантів технологічного процесу з економічних позицій необхідно вибрати такий, який забезпечував задані показники в якісному та кількісному відношеннях і точність деталей і виробу в цілому. Зміна обсягу випуску виробів і типу виробництва вимагає переходу технологічного процесу виготовлення деталей. У зв’язку з цим технологічна конструкція виробу для одного обсягу виробництва може бути нетехнологічною для іншого. Залежно від обсягу виробництва вибирають найбільш економічний технологічний процес. Отже, технологічність конструкції є важливим показником її якості. Відпрацювання конструкції виробу на технологічність передбачає вирішення комплексу заходів з метою забезпечення її рівня за регламентованими показниками. Відпрацювання спрямоване на більш повне використання конструкторських і технологічних можливостей, а також підвищення техніко-економічних показників виробництва. Вона здійснюється безперервно, починаючи з проектування виробу і продовжуючи при підготовці виробництва та наступного випуску виробу. Технологічність конструкції вирішується за наступними напрямками: виробничому, що визначається щодо виготовлення виробу; транспортуванні й зберіганні; ремонтному – зручності й простоти ремонту. Таким чином, відпрацювання конструкції на технологічність полягає в конструктивних та технологічних рішеннях. Конструктивне відпрацювання припускає наступне: спрощення компоновки та розчленування виробу на окремі складові частини з метою полегшення монтажу і регулювання; забезпечення незалежного складання одиниць виробу; скорочення числа та спрощення форми деталей; максимальну уніфікацію застосованих конструкційних деталей і використання технологічних вузлів; 45 обґрунтований вибір моделей, простановку розмірів, а також установлення допусків на розміри, що забезпечують найбільш економічні витрати на матеріали; встановлення раціональних припусків і прибавок; стандартизацію і уніфікацію деталей одягу що підвищують серійності і спрощують виробничий процес; зручність регулювання конструкції; Технологічне відпрацювання конструкції включає в себе і забезпечує: спадкоємність засвоєних виробництвом конструктивних технологічних рішень; застосування високопродуктивних автоматизованих і автоматичних технологічних процесів обробки та складання із забезпеченням заданої точності та якості виготовлення; мінімальна витрата матеріалів на виготовлення; застосування сучасних методів і засобів контролю якості виробів. Експлуатаційне відпрацювання повинно забезпечувати експлуатаційну надійність виробу, зручність його в процесі експлуатації, зниження трудомісткості й вартості обробки. При вирішенні задач із підвищення технологічності конструкції виробу, або деталі керуються наступними положеннями. Технологічна конструкція дає можливість використовувати високопродуктивні й ефективні технологічні процеси. Впровадження цих процесів пов’язано з великими витратами, вони ефективні тільки при масовому випуску виробів відпрацьованої конструкції. Перехід від меншого випуску до більшого вимагає зміни конструкції і, у крайньому разі до корінної її переробки. Оцінка технологічності конструкції здійснюється за базовим показником, що приймається за вихідний при порівнянні і вказаному в технологічному завданні на розробку конструкції. Відпрацювання конструкції здійснюється для виробу в цілому, тому що підвищення технологічності окремих елементів не дає належних результатів. У вирішенні поставлених завдань суттєву роль відіграє конструктивна 46 спадкоємність і уніфікація виробу. Під конструктивною спадкоємністю розуміють такий напрямок у конструюванні виробів, коли вони одного або різного призначення є різновидом однієї конструкції, що прийнята за основу, і утворюють конструктивно нормалізований ряд. У цьому випадку конструюванню підлягають тільки елементи, зміна яких диктується установленими технічними умовами на проектований виріб. Інколи буває достатньо внести тільки зміни в сполучення вузлів або деталей. Необхідність отримання вірних економічних оцінок швейних виробів на ранніх етапах їх проектування та освоєння стає все більш актуальною в умовах швидкої зміни моди. На етапі розробки ескізу можуть бути оцінені наступні показники технологічності та економічності: кількість міжлекальних відходів, сумарна (загальна) площа лекал деталей виробу, ціна, собівартість, рентабельність, витрата матеріалів на одиницю виробу [17]. У зв'язку з тим, що практично будь-який з цих показників залежить від великої кількості факторів, прогнозування може відбуватися з використанням регресійних рівнянь. Ці математичні моделі описують зв'язок залежної перемінної (наприклад: кількість міжлекальних відходів) з незалежними (наприклад: розширенням по низу моделі, силуетом, видом матеріалу тощо). Такий зв'язок залежної та незалежних перемінних відбувається з використанням функцій регресії, яка має загальний вигляд: Y=f(х 1 ...,х к ,β 0 ,β 1 ..,β к ) де Y - залежна перемінна; х1, …. . х к - незалежні перемінні, які значимо впливають на Y; β 0 ,β 1 ..,β к - параметри рівняння, які характеризують зв'язок між Y та х 1 ...,х к Статистична обробка даних дозволила отримати рівняння, які визначають залежність показників кількості міжлекальних витрат Вн (%), площі лекал виробу Sлек(м2) та витрати матеріалів верха на одиницю виробу М (м ). Розрахунки виконуються з урахуванням наступних факторів: 47 Х1=1, якщо в моделі рукава вшивні, 0 - в іншому випадку; Х2=1, якщо рукава реглан, напівреглан, комбіновані (вшивний рукав з регланом), 0 - в іншому випадку; Х3=1, якщо рукава цільнокроєні, комбіновані (вшивний чи реглан з цільнокроєним), 0 - в іншому випадку; Х4 = довжина рукава, см; Х5 = розширення по низу моделі, см; Х6= 1, якщо силует виробу прилеглий чи напівприлеглий, 0 - в іншому випадку; Х7=1, якщо силует виробу прямий, 0 - в іншому випадку; Х8=1, якщо силует виробу трапеція, 0 - в іншому випадку; Х9=1, якщо виріб відрізний по лінії талії, 0 - в іншому випадку; Х10 = число внутрішніх та накладних кишень в моделі (з тканини верху); Х11 = 1, при наявності в моделі деталі зав'язки, банта, 0 - в іншому випадку; Х12 =1, при наявності в моделі деталей волана чи зборок, 0 - в іншому випадку; Х13 =1, при наявності в моделі підборту чи планки, 0 - в іншому випадку; Х14 =1, при наявності в моделі рюшей, бейок, 0 - в іншому випадку; Х15 = 1, при наявності в моделі поясу, 0 - в іншому випадку; Х16 = довжина моделі, см; Х17 = обхват грудей третій, см; Х18 =1, при настиланні "лицем донизу" чи "лицем догори" (наприклад, при наявності в моделі парних несиметричних деталей), 0 - в іншому випадку; Х19 = (/Х5/+10) при використанні тканин з малюнком та фактурою, потребуючих одного напрямку деталей в розкладці, 0 - в іншому випадку; Х20 = площа клітини тканини (для тканин з малюнком в клітинку (при необхідності підгонки деталей по малюнку), см, 0 - в іншому випадку; Х21 = 1, якщо використовується матеріал з малюнком в клітинку, площа якої більша, або дорівнює 1 см2 (при необхідності підгонки деталей по малюнку), 0 - в іншому випадку; 48 Х22 = ширина смуги матеріалу (для матеріалу з малюнком в смугу (при необхідності підгону деталей по малюнку), см, 0 - в іншому випадку. Вказані вище фактори увійшли в наступні регресийні рівняння, за якими виконується розрахунок: Вн= 15,5 - 1,3 Х1- 1,7 X2+ 0,03 /Х5/ + 1,6Х6 - 2,1Х9 - 0,3Х10 - 0,6Х11 + 0,8Х12 -0,6Х14 + Х18 + 0,05Х19 + 0,07Х20 - 0,0001Х220 + 2,3Х21 + 0,66Х22 - 0,013Х222 Рівняння дає можливість оцінити кількість міжлекальних випадів у двокомплектній розкладці лекал деталей одягу. Припускається, що застосовані матеріали мають ширину 120 см і більше. Знак "/ /" при факторі Х 5 означає, що береться абсолютна величина цього фактору, тому що виріб може не тільки розширятися, але і завужуватися. Sлек = - 0,84 - 0,06Х3 + 0,004Х4 + 0,008Х5 - 0,08Х7 + 0,24Х8 + 0,03Х10 + 0,2Х11 + 0,12Х12+0,08Х13+0,05Х14+0,1Х15+0,017Х16+0,01Х17 М = Sлек /(1-0,01 Вн) Абсолютний показник матеріалоємності для деталей підкладки і докладу визначається за формулою: Регресійні рівняння дозволяють виявити величини Вн, Sлек та М з похибкою, яка в загальному випадку оцінюється величиною МS: МS/Вн/=2%, МS/S лек/=0,17м2, МS/М/=0,19м2. Помилка може бути істотною при використанні наступних факторів: асиметрична застібка, косий середній шов спинки, асиметричний підріз спідниці, використання матеріалу з складним рисунком, потребуючим підгонки тощо. Далі виконується аналіз отриманих прогнозованих значень показників технологічності та визначається найбільш технологічне технічне рішення. Працемісткість виконання швів в залежності від характеру ліній членування та їх кількості оцінюється за коефіцієнтом працемісткості Кпр. 49 Також аналізується складність виконання швів, їх міцність в залежності від використання двогольчатих машин, закріплення зрізів кромками, оздоблюючими строчками тощо. Кпр=1,2·n1+2,4· n2 +3,6·n3 де1,2; 2,4; 3,6 - коефіцієнти, які характеризують складність виконання швів в залежності від кривизни зрізів; n1,n2 , n3 - кількість швів кожного виду. Експлуатаційна технологічність оцінюється як зручність при використанні виробів, прасуванні, догляду за ними. Далі розраховуються показники, які пов’язані з уніфікацією та працемісткістю: Ку.д. - коефіцієнт уніфікації деталей Ку.д.=Ду/Д, де Ду - кількість уніфікованих деталей, Д - загальна кількість деталей Ку.в.- коефіцієнт уніфікації вузлів Ку.в. = Ву/В, де Ву - кількість уніфікованих вузлів, В - загальна кількість вузлів у виробі [17]. Для розрахунку Ку.в. та Ку.д. необхідно дати перелік уніфікованих деталей та вузлів по моделям. Ступінь технологічності визначається обсягом випуску і типом виробництва (одиничне, серійне або масове). Відпрацювання конструкції на технологічність рекомендується проводити на всіх стадіях проектування. Виріб при відпрацюванні конструкції на технологічність розглядають як систему, що включає рівні: деталь - складальна одиниця - комплекс – комплект [5]. Такий системний підхід до відпрацювання конструкції на технологічність забезпечує незалежну паралельну збірку, скорочує цикл загальної збірки виробу, покращує умови збирання і контролю по складових частинах вироби і дає можливість застосування типових технологічних процесів для виготовлення складальних одиниць. 50 Вимоги до технологічності конструкції складальних одиниць і деталей: - складальна одиниця повинна поділятися на раціональне число складових частин з урахуванням принципу агрегатування; - конструкція складальної одиниці повинна забезпечувати її компонування з уніфікованих складових частин; - види використовуваних сполук, їх конструкція і розташування повинні забезпечувати можливість механізації та автоматизації складальних робіт; - конструкція складальної одиниці повинна передбачати базову складову частину. Наприклад, поличка є базовою деталлю, щодо якої орієнтують всі інші деталі, що входять в цю складальну одиницю - відрізний бочок, бортову прокладку, підборта, деталі кишень і т.п.; - конструкція деталі повинна складатися з уніфікованих конструктивних елементів або бути уніфікованою в цілому (наприклад, у пілочці піджака можуть бути уніфіковані окремі конструктивні лінії – пройма, плечові і бокові зрізи), в той час як борти і лацкани можуть змінюватися залежно від моделі; деталі рукава, відрізного бочка, спинка та інші деталі можуть бути уніфіковані в цілому); - методи виготовлення повинні забезпечувати одночасність (паралельність) обробки декількох деталей або складальних одиниць; - форма контурних ліній з'єднуються деталей повинна забезпечувати їх повну спряженість, необхідну для автоматизації операцій складання; - конструкція деталей і вузлів повинна забезпечувати отримання об'ємної форми вироби сучасними методами однопроцессного формування без примусової волого-теплової обробки (спрасування, відтягування); - конструкція деталей і вузлів повинна забезпечувати застосування типових технологічних процесів для їх виготовлення. Для оцінки ступеня технологічності конструкцій одягу використовують комплексний показник виробничої технологічності і груповий показник експлуатаційної технологічності. 51 У свою чергу комплексний показник виробничої технологічності конструкції одягу прогресивністю визначається конструкції, трьома трудомісткістю груповими показниками: виготовлення виробу і матеріаломісткістю виробу. Прогресивність конструкції характеризується мінімальною кількістю деталей і з'єднань, застосувння нових раціональних матеріалів, паралельно послідовних методів обробки та складання виробу, а також ступенем технічного оснащення (механізації та автоматизації). Для зниження трудомісткості й вартості обробки технологічних конструкцій є якість розкладки лекал,яка забезпечує мінімальні витрати матеріалів на виготовлення виробів. При розкладці лекал закрійник повинен враховувати особливості моделі і матеріалу, розмір фігури, вид розкладки,розташування лекал в розкладці і величину міжлекальних втрат. Особливості моделі визначають кількість, розміри і конфігурацію деталей (лекал). Чим більше лекал в комплекті, тим вище економічність розкладки. На економічність розкладки впливають ширина, характеристика лицьової поверхні і вид матеріалів. Зниження між лекальних втрат забезпечує раціональна ширина тканини для конкретної моделі одягу. Раціональною для розкрою виробів пальтово-костюмного асортименту вважають ширину - 140, 142, 150, 160см, для жіночих виробів платтєвосорочкового асортименту - 120, 130, 140см, для виготовлення одягу з бавовняних і шовкових тканин - 70, 80, 90, 100см. Найменший відсоток міжлекальних втрат отримують при виготовленні одягу з гладкофарбованих тканин і полотен, так як в розкладках лекала розташовують в різних напрямках по довжині [9]. Виконання розкладок на ворсових матеріалах і з направленим малюнком всі лекала розташовують в одному напрямку, що викликає збільшення міжлекальних втрат на 3...3,5%. Матеріали з симетричним малюнком (смужка, клітина і т.д.) вимагають додаткового припуску для підгонки малюнка і обмежують допустимі відхилення від напрямку нитки основи 52 тканини, і це викликає збільшення міжлекальних втрат на 2...5%. Вид розкладки визначається кількістю комплектів лекал. Розкладка може бути одиночною з напівкомплекту лекал одного виробу, одного комплекту лекал, двох полукомплектів лекал (Рис. 1.1.15) різних розмірів або ростів та комбінованої з півтора і більше комплектів лекал. Зі збільшенням числа комплектів лекал в розкладці її економічність підвищується, тому при серійному та дрібносерійному виробництві перевага віддається комбінованій розкладці. При виробництві одягу за індивідуальними замовленнями розкрій виробів виконується, як правило, по одиночній розкладці з використанням напівкомплекту лекал. Такий спосіб має свої переваги, а саме: скорочується обсяг лекального господарства і трудомісткість виконання обмілки (замальовки) лекал на тканини; при розкрої матеріалів в настилі можуть бути розташовані лицем до лиця, лицем вниз і взгин. Розташування полотен лицем до лиця дозволяє забезпечити комплектність крою при будь-якому розташуванні лекал. Розташування полотен лицем вниз застосовують зазвичай при наявності в комплекті непарних і асиметричних деталей. Складання полотна взгин (уздовж посередині полотна) застосовується тільки при використанні напівкомплекту лекал. При розкрої складних моделей використовують комбінований спосіб: парні деталі розкроюють взгин, а непарні або деталі по косій-лицем вниз. Рисунок 1.1.15 - Розкладка двох комплектів лекал 53 Типові схеми розкладок лекал є обов'язковим нормативно-технічним документом в розкрійному цеху при масовому виробництві одягу, їх застосування дозволяє ефективно використовувати матеріали і скоротити час на розкладку деталей і розкрій виробів. Розташування лекал в розкладці впливає на величину міжлекальних втрат. Додаток Г. Таблиця 1.1.9 – Галузеві норми розходу матеріалів на жіночий одяг Виріб 1 Сукня прямого або напівприлеглого силуету з довгими вшивними рукавами Сукня прямого або напівприлеглого силуету з довгими рукавами крою реглан Сукня прилеглого силуету відрізне по лінії талії з довгими рукавами сорочкового покрою, спідниця – пряма Сорочка прямого силуету з довгими вшивними рукавами, з застібкою і відкладним коміром Сорочка прямого силуету з довгими вшивними рукавами, з застібкою і відкладним коміром Халат прямого або напівприлеглого силуету з короткими вшивними рукавами Ширина Розмірні групи по Огш Довжина матеріалу виробу см. 84…88 92…96 100…104 108…112 см. 2 3 4 5 6 7 105 1,77 1,78 1,8 1,82 142 108 1,82 1,83 1,85 1,87 111 1,87 1,88 1,9 1,92 105 2,39 2,41 2,41 2,98 100 108 2,45 2,47 2,48 3,06 111 2,51 2,53 2,55 3,14 105 2,18 2,4 2,43 2,46 142 108 2,23 2,47 2,5 2,53 111 2,28 2,54 2,57 2,6 105 2,96 3,07 3,13 3,2 100 108 3 3,17 3,23 3,3 111 3,04 3,27 3,38 3,45 105 1,83 1,84 1,86 142 108 1,88 1,89 1,91 111 1,93 1,94 1,95 105 2,53 2,59 2,63 100 108 2,59 2,65 2,7 111 2,65 2,71 2,77 58 1,39 1,42 1,52 1,6 142 60 1,42 1,45 1,55 1,63 62 1,45 1,48 1,58 1,66 58 2 2,05 2,11 2,18 100 60 2,05 2,1 2,15 2,21 62 2,1 2,14 2,19 2,24 58 1,11 1,12 1,21 1,3 142 60 1,14 1,15 1,24 1,33 62 1,17 1,18 1,27 1,35 58 1,44 1,56 1,69 1,76 100 60 1,49 1,61 1,73 1,79 62 1,54 1,73 1,77 1,82 105 1,84 1,95 1,98 2,12 142 108 1,89 2,01 2,04 2,18 111 1,94 2,07 2,1 2,24 105 2,62 2,69 2,69 2,87 100 108 2,69 2,76 2,76 2,94 111 2,76 2,83 2,83 3,01 54 Продовження таблиці 1.1.9 1 Спідниця пряма 2 142 100 Спідниця з чотирьох клинців, розширена до низу 142 100 Брюки класичної форми 142 90 Пальто напівприлеглого силуету з вшивними рукавами, центральною застібкою і відкладним коміром 152 Пальто прямого або напівприлеглого силуету з рукавами крою реглан, центральною застібкою і відкладним коміром 152 Костюм (жакет) прямого або напівприлеглого силуету з з вшивними рукавами, спідниця – пряма з складкою 152 Костюм (жакет) прямого або напівприлеглого силуету з з вшивними рукавами, брюки – з паском без манжет 152 142 142 142 142 3 66 70 74 66 70 74 63 71 79 63 71 79 97 105 113 97 105 113 101 110 119 101 110 119 101 110 119 101 110 119 55/61 61/67 67/73 55/61 61/67 67/73 55/95 61/107 65/115 55/95 61/107 65/115 4 0,78 0,82 0,86 1,54 1,62 1,7 1,3 1,38 1,46 1,49 1,57 1,65 1,72 1,9 1,98 2,09 2,25 2,41 2,07 2,25 2,43 2,22 2,4 2,58 1,94 2,09 2,24 2,01 2,18 2,36 1,92 2,1 2,28 1,97 2,15 2,33 2,31 2,55 2,79 2,36 2,6 2,84 5 0,82 0,86 0,9 1,54 1,62 1,7 0,38 1,47 1,55 1,49 1,57 1,65 1,79 1,95 2,11 2,15 2,31 2,47 2,17 2,35 2,53 2,22 2,4 2,58 1,94 2,09 2,24 2,13 2,3 2,48 1,97 2,15 2,33 2 2,18 2,36 2,36 2,6 2,84 2,44 2,68 2,92 6 0,86 0,9 0,94 1,54 1,62 1,7 0,47 1,55 1,63 1,49 1,57 1,65 1,83 1,99 2,13 2,33 2,49 2,65 2,22 2,4 2,58 2,27 2,45 2,63 2,03 2,2 2,38 2,17 2,34 2,52 2,05 2,23 2,41 2,12 2,3 2,48 2,48 2,72 2,96 2,63 2,87 3,11 7 0,86 0,9 0,94 1,54 1,62 1,7 0,49 1,57 1,65 1,51 1,59 1,67 2,3 2,5 2,65 2,27 2,45 2,63 2,12 2,3 2,48 2,27 2,44 2,62 2,14 2,32 2,5 2,24 2,42 2,6 2,58 2,82 3,06 2,82 3,06 3,3 55 Таблиця 1.1.10 – Приблизний розрахунок розходу матеріалів на жіночий одяг Виріб Пальто прямого або напівприлеглого силуету з невеликим розширенням Пальто з розширенням по лінії низу 142 Спідниця пряма або з невеликим розширенням 142 Розмірні групи по Огп 84…96 100…112 3 4 Довжина виробу + Дві довжини виробу + + Довжина рукава + 4 + Довжина рукава + 4 Дві довжини виробу + Дві довжини виробу + + Довжина рукава Дві довжини рукава +4 Дві довжини виробу + Дві довжини виробу + + Довжина рукава + 4 + Довжина рукава + 4 Дві довжини виробу + Дві довжини виробу + + Довжина рукава + 4 Дві довжини рукава +4 Довжина виробу + 20 Дві довжини виробу + + 30см Дві довжини виробу + Дві довжини виробу + + 30см + 30см Дві довжини виробу + Дві довжини виробу + + 20см + 20см Дві довжини виробу + Дві довжини виробу + + 30см + 30см Довжина виробу + Дві довжини виробу + + Довжина рукава + 50 + Довжина рукава + 50 Дві довжини виробу + Дві довжини виробу + + Довжина рукава + 50 Дві довжини рукава + 50см Довжина виробу + 20 Довжина виробу + 20 Довжина виробу + 20 Дві довжини виробу + + 20см Довжина виробу + Дві довжини виробу + + Довжина рукава + 40 + Довжина рукава + 60 Дві довжини виробу + Дві довжини виробу + + Довжина рукава + 40 Дві довжини рукава + 40см Дві довжини виробу + Дві довжини виробу + + Довжина рукава + Довжина рукава + 40 (2,6…3м) (3…3,4м) Дві довжини виробу + Дві довжини виробу + + Довжина рукава + 40 Дві довжини рукава + (3…3,4м) 40см (3,6…4м) Довжина виробу + 20 Довжина виробу + 20 110 Довжина виробу + 40 142 Дві довжини виробу + + 20см Дві довжини виробу + + 20см Довжина виробу + 20 1 Сукня прямого силуету Ширина матеріалу, см 2 142 110 Сукня прилеглого або напівприлеглого силуету з розширенням по лінії низу 142 Сукня прямого силуету без рукавів або сарафан 142 110 110 Сукня прилеглого або напівприлеглого силуету з розширенням по лінії низу без рукавів Сорочка 142 110 142 110 Сорочка без рукавів (топ) 142 110 Жакет 142 110 Спідниця з кльошом або з складками 142 110 Брюки 142 Дві довжини виробу + + 20см Дві довжини виробу + + 20см Дві довжини виробу + + 20см Довжина виробу + 50 56 Отже конструктивна спадкоємність і уніфікація виробів відіграють важливу роль у вирішенні поставлених завдань по підвищенню технологічності, економічності та надійності в експлуатації виробів. Технологічність конструкції є важливим показником її якості. Висновки За рахунок розробленої системи стандартів ГОСТ і ОСТ і нормативнотехнічних умов проаналізовано нормативну документацію, яка може бути використана при розробці конструкцій жіночого одягу,проведено тлумачення поняття «технологічність конструкції» за різними посібниками, розглянуті вимоги та фактори для проектування технологічних конструкції, поданий перелік показників технологічності. Основна увага приділяється стандартизації та уніфікації конструкцій жіночого одягу. Розглянуті об’єкти національної стандартизації, методи стандартизації, напрями уніфікації швейних виробів, проаналізована економічна ефективність від впровадження уніфікованих і стандартизованих технологічних конструкцій швейних виробів, досліджено роботи підприємств щодо розробки уніфікованих деталей виробів. Розглянуті наступні питання: уніфікація лекал деталей підкладки,кишень, коміру та манжет конструкції жіночого верхнього одягу. Виконаний аналіз методів технологічність розкладки лекал. відпрацювання конструкцій на 57 РОЗДІЛ 2 Дослідження процесу розробки технологічної конструкції на підприємстві Принципи підвищення технологічності конструкції швейних виробівна підприємстві - використання розміро - зростових стандартів; - дотримання стандартів до матеріалів, до асортименту і вимог до одягу; - дотримання стандартів до методів обробки та на уніфікацію продукції; - дотримання стандартів до якості виробу; - можливість впровадження уніфікованих технологій. Основними методами стандартизації є: типізація та уніфікація. Для ведення стандартизації конструкцій необхідно для початку виділити їх типи,а потім розробити на них уніфіковані конструкції. Особливістю конструкцій є можливість як повної так і часткової уніфікації. Уніфікація конструкцій виробів є основним, найбільш споживаним і дієвим методом стандартизації, що має на головній меті зменшення різноманіття існуючих видів, типів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення. Вона полягає в приведенні різноманітних форм деталей і вузлів усередині кожного типу до розумної одноманітності без збитку для якості, зовнішнього вигляду виробів і інтересів споживачів. При цьому використовується як повна (для похідних деталей), так і часткова уніфікація (для основних деталей) [24]. 2.1 Планування експерименту та вибір інструменту дослідження Планування експерименту — процедура вибору інструментів та умов проведення дослідів, необхідних та достатніх для вирішення задачі досліджень із заданою точністю. При плануванні експерименту необхідно вибрати необхідні інструменти для проведення дослідження; створити необхідні умови для проведення дослідження; розробити методику і програму для проведення дослідження. Інструментом дослідження є уніфіковані конструктивні елементи. 58 Стандартизація відіграє роль певного регулятора, який дозволяє привести стихійне різноманіття асортименту виробів до доцільних для конкретних умов і заданого проміжку часу. Одним із методів стандартизації, за допомогою якого можна значно підвищити якість і серійність виготовлення стандартизованих об'єктів і на цій базі організувати високоефективне виробництво, є уніфікація. Уніфікація – розробка оптимальних варіантів конструкцій виділених типів, котрі виключають зайве і не вигідне їх різноманіття. Її розрізняють на: Модифікаційна уніфікація – це різниця між базовою моделлю виробу і її конструктивним рішенням, які виконані на базовій основі моделі. Повна уніфікація можлива в довільних деталях: деталях карманів, прокладок і т.п. Часткова уніфікація застосовується для основних деталей: пілочок, спинок, рукавів. За рівнем застосування в конструкціях моделей серії розрізняють часткову, повну і комплексну уніфікацію. Наприклад: можуть бути уніфіковані основні зрізи, що визначають форму і баланс виробу на фігурі: пройма, плечові, бічні і нижні зрізи. Зрізи горловини і борту можуть змінюватись, що забезпечує модельне різноманіття виробів з однієї конструктивної основи [25]. Деталі, вузли, які підпорядковані основному розміру виробу, уніфікуються частково; деталі і вузли, які не підпорядковані основному розміру, уніфікуються повністю. Комплексно уніфікують вироби, які входять у конструктивно-уніфікований ряд. Для побутового одягу рівень уніфікації в межах параметричного ряду деталей і вузлів для одиничної моделі не перевищує 15-20 %. У межах конструктивно-уніфікованого ряду серії моделей він уже складає 60-80 %. Особливо ефективна уніфікація на основі параметричних і конструктивно-уніфікованих дрібносерійного виробництва. рядів в умовах 59 Застосування різноманітних матеріалів і різне використання стандартних деталей (рис. 4) дозволяють створити не схожі між собою моделі, загальне число яких за ознакою конструктивної різноманітності досягає понад півтори тисячі. Регламентоване запозичення уніфікованих чи стандартних вузлів у різних галузях промисловості реалізується у вигляді базового методу проектування (БМП), при якому розробка моделей ряду здійснюється на основі єдиного, раніше визначеного технологічного конструктивно- рішення у вигляді базової конструкції. Структура робіт при БМП наведена на рис. 2.1.1. Стандартні конструктивні основи використовують для виготовлення жіночого верхнього одягу. Рис. 2.1.1 - Використання стандартних деталей (а) та силуетів (б) для отримання різноманіття моделей (в) 60 Рис. 2.1.2 - Модуль кокетки спинки 2.2 Розробка методу вибору уніфікованих конструктивних елементів та послідовність робіт з врахуванням їх при проектуванні технологічних конструкції Як зазначено, уніфікації підлягають конструкції, які мають перспективне використання в часі. Крім того, уніфікації підлягають типові деталі, конструктивні параметри яких визначені на основі вирішення задачі оптимізації. Зокрема, опорні ділянки поверхні типових фігур і одягу у вигляді манекенів, а також розгортках опорних ділянок одягу різних видів одягу, які характеризують основу конструкції, можуть бути стандартизовані і використовуватись протягом 12—15 років так само, як і розмірні стандарти. Термін їхнього використання довготривалий [24]. На основі типізації конструкцій на підприємстві розробляють вихідні модельні конструкції, які відтворюють раціональну форму домінуючих силуетів для певного періоду і можуть бути базовою основою для розробки серії моделей (рис. 2.1.3). Тривалість використання базових силуетних основ - 3-5 років, що свідчить про середньотривалий термін використання. Короткотривалий термін (2-3 роки) передбачає створення каталогів похідних оздоблювальних деталей, які не залежать від параметрів конструктивної основи. Оновлення цих каталогів здійснюється постійно, відповідно до тенденцій моди. Вони можуть бути представлені як агрегати вузлів у складальних одиницях виробу [26]. 61 Створення різноманітних моделей на основі уніфікованих деталей виконують наступними способами: 1. Підбір і компонування різноманітних деталей відповідно до призначення моделі (рис. 2.1.3). 2. Змінювання розташування похідних або оздоблювальних деталей (рис. 2.1.4). 3.Застосування допоміжних лекал з різною конфігурацією для підрізання горловини, відльоту коміра, зовнішнього зрізу кишені тощо. 4.Змінювання технологічного оброблення деталі: м'які складки, драпірування, виточки по лінії вшивання коміра у горловину і форми кінця коміра. Незначні, нічим не оправдані різниці в конструкції і розмірах однотипних деталей, які не впливають на зовнішній вид виробу, сильно ускладнюють роботу експериментального і розкрійного цехів швейної фабрики по підготовці нових моделей до запуску у виробництво, а в швейний цех не дозволяють не тільки автоматизувати виробництво, але і використовувати засоби малої механізації. Ці недоліки зникають з повною уніфікацією деталей. Рис. 2.1.3 - Система моделей з уніфікованих деталей 62 Рис. 2.1.4 - Моделі, які створені з уніфікованих оздоблювальних деталей Уніфікація конструкцій одягу складається в наведенні різноманітних форм деталей та вузлів всередені кожного типу до однотипності без збитків для якості, зовнішнього виду і інтересів споживачів. Уніфікації підлягають як основні деталі, так і дрібні, особливо деталі, які не впливають на зовнішній вид виробу (обшивки, мішковина, клапани, листочки і т.д.) Уніфікація можлива не тільки деталей одягу, але і об'ємної форми виробу по типам. Уніфікація об'ємної форми буде сприяти механізації волого – теплової обробки виробів, уніфікації подушок пресів для формоутворення об'ємних деталей (пілочок жакетів, пальто, задніх половинок брюк і ін.) і пароповітряних манекенів для формування готових виробів [19]. Одночасно з уніфікацією форм деталей, нормалізацією і стандартизацією їх розмірів вирішуються питання уніфікації методів обробки. Удосконалення конструкції ряду деталей і вузлів одягу виготовляється за рахунок зайвих швів (по краю борта, коміра, переднього шва рукава і т.д.), спрощення форми окремих деталей. Без збитку для якості, зовнішнього виду виробів і інтересів споживачів конструктор вибирає більш раціональне конструктивне рішення того або іншого вузла або вироба в цілому, використовуючи стандартні деталі і т.д., 63 що дозволить механізувати і автоматизувати технологічні процеси. При відборі і затвердженні нових моделей одягу на швейній фабриці враховуються можливості виготовлення в одному потоці виробів різного крою, а також конструктивна і технологічна відповідність при заміні одних моделей іншими. Деталь виробу являється неподільною структурною одиницею одягу які поділяють на основні та виробничі. Конструктивно – декоративні деталі рекомендують називати відповідно до їх призначення і розташування. Для підвищення однозначності до терміну можно добавити виявлення приналежності до деталі або оброблюючого зрізу. Різновиди деталей виробу винесено у додаток Д та Е. 2.3 Аналіз процесу технологічної конструкції жіночого демісезонного пальта з використанням уніфікованих деталей та вузлів на підприємстві ТОВ «Вайсе – Стиль» Проаналізувавши напрямок моди на сьогоднішній день,виробництвом було обрано самі раціональні прийоми конструктивних і технологічних рішень сучасних уніфікованих деталей та вузлів одягу. Проектна підготовка виробництва (ППВ) полягає у проведенні наступних видів робіт, що виконуються спеціальною групою висококваліфікованих фахівців під керівництвом головного конструктора у проектних організаціях: - проектування базових конструкцій (БК); - проектування типових конструкцій (ТБК); - проектування конструктивно-декоративних елементів (КДЕ); - підготовка каталогів уніфікованих елементів (деталей та вузлів); - підготовка схем побудови похідних деталей; - підготовка схем градації лекал. 64 Уніфікація – розробка оптимальних варіантів конструкцій виділених типів, котрі виключають зайве і не вигідне їх різноманіття. За рівнем застосування в конструкціях моделей серії розрізняють часткову, повну і комплексну уніфікацію (рис.2.1.1). Модифікаційна уніфікація – це різниця між базовою моделлю виробу і її конструктивним рішенням, які виконані на базовій основі моделі. Повна уніфікація можлива в довільних деталях: деталях кишень, прокладок і т.п. Часткова уніфікація застосовується для основних деталей: пілочок, спинок, рукавів. Рис. 2.1.4 - Структурна схема конструктивної уніфікації серії моделей швейного виробу Деталі, вузли, які підпорядковані основному розміру виробу, уніфікуються частково; деталі і вузли, які не підпорядковані основному розміру, уніфікуються повністю. Комплексно уніфікують вироби, які входять у конструктивно – уніфікований ряд. Для побутового одягу рівень уніфікації в межах параметричного ряду деталей і вузлів для одиничної моделі не перевищує 15-20%. У межах конструктивно – уніфікованого ряду серії 65 моделей він уже складає 60-80%. Особливо ефективна уніфікація на основі параметричних і конструктивно-уніфікованих рядів в умовах дрібносерійного виробництва. Застосування різноманітних матеріалів і різне використання стандартних деталей дозволяють створити не схожі між собою моделі, загальне число яких за ознакою конструктивної різноманітності досягає понад півтори тисячі. Розробка моделі технологічної конструкції піджака чоловічого передбачає зниження трудомісткості обробки без погіршення якості за рахунок наступних дій: - виконання монтажу вузлів пальто без використання допоміжних обкрейдувальни робіт (чіткий крій виробів); - використання машинних методів обробки замість ручних; - скорочення операцій формування деталей за рахунок зміни їх конструкції; - скорочення операцій внутрішньопроцесної волого – теплової обробки; - використання на базі єдиної конструктивної основи уніфікованих деталей та вузлів одягу; - використання раціональних конструкцій прокладкових, прикладних і допоміжніх деталей та вузлів. При створенні технологічної конструкції пальто на швейній фабриці були змінені раніше прийняті методи обробки. Приклади подані нижче в на рис. 2.1.5, 2.1.6. 66 Рис. 2.1.5 - Обробка підборта Рис. 2.1.6 - Обробка прорізної кишені з клапаном та однією обшивкою На виробництві виготовляють три види лекал: лекала-оригінали, розробляють на основі конструкції зразка виробу базисного розміру; лекала-еталони, розробляють на основі лекал-оригіналів для усіх рекомендованих ростів і розмірів, перевіряють по табелю заходів, не рідше ніж один раз в квартал і використовують для періодичної перевірки робочих лекал; робочі лекала, використовують у виробництві для виконання розкладок, перевірки точності крою і так далі, розробляють по лекалахеталонах. Робочі лекала, що знаходяться у виробництві, перевіряють не рідше ніж один раз в місяць по лекалах-еталонах і табелю заходів. Допустимі відхилення не повинні перевищувати ±0,1 см по кожному зрізу. По робочих лекалах виконують розкрій деталей верху з основних матеріалів, деталей підкладки і деталей прокладки. Робочі лекала поділяють 67 на основні - лекала деталей з основних матеріалів (спинка, поличка, рукав, нижній комір, переднє і заднє полотнища спідниці, передня і задня половинки брюк, пояс спідниці і брюк і так далі); похідні - лекала деталей з основних матеріалів (верхній комір, підборт, деталі кишень і так далі), лекала деталей підкладки і лекала деталей з матеріалів прокладки (бортові прокладення, долевики і так далі). Похідні лекала розробляють по основних лекалах; допоміжні (підсобні) - лекала для додаткового нанесення місць розташування конструктивних елементів (ліній). Допоміжні лекала розробляють по основних і похідних лекалах. Робочий комплект лекал містить лекала основних і дрібних деталей. Від точності лекал залежить якість швейного виробу [21]. Лекала які виробляють на виробництві подано у додаток Ж. 2.4 Аналіз напрямку моди жіночого демісезонного пальта Серед усього різноманіття одягу, яке тільки можливо собі уявити, існує один предмет гардероба, який раз за разом ми одягаємо, не звертаючи уваги, наскільки він модний. Це звичайне жіноче пальто. Його носять прохолодною осінню, морозною зимою, сльотавої весною. Пальто може змінюватися, але його суть завжди залишиться незмінною. А змінюється мода, яка стосується цього предмета одягу, дуже швидко. При цьому дуже часто залишаються без змін основні деталі [29]. Як і завжди, класичні варіанти пальто користуються заслуженою популярністю незалежно орієнтуються на від модних тенденцій. Тут в основному англійські моделі, заслужено користуються суворою і консервативною славою. Відміряний з перевіреною часом точністю, строгий прямий або ж приталений варіанти силуету завжди є у продажу. Однак через улюблених дизайнерами квітів у цих варіантах такі пальто носити повсякденно непрактично. Два протилежні напрямки - пальто кардигани, не мають застібок, і навпаки,гротескні і необов'язкові застібки на пальто також 68 мають право на існування і непогано продаються. До того ж такі застібки і ґудзики дозволяють дешево і сердито оновити ваше пальто, досить змінити їх і додати новий комір замість старого. Можна навіть прибрати комір назавжди, використовуючи широкий шарф, і, прибравши ґудзики,взяти пояс і ваше пальто як нове, причому має зовсім інший стиль. Якщо вам потрібне щось особливе, можна звернути погляд на перевірені рішення інших країн, як, наприклад, пончо - традиційний одяг в Латинській Америці. По суті, звичайна накидка широкого крою без рукавів чудово підходить людям, які віддають перевагу спортивному способу життя. Де завжди є можливість вибору, так це в матеріалах, що використовуються у створенні пальто. Сувора твідова тканина, елегантний крій з кашеміру, витончені вовняні рішення, усі ці варіанти знаходять своїх шанувальників. Для любителів оригінального, що шукають родзинку в одязі, підійдешкіра у поєднанні з будь- якою іншою тканиною. Також заслуговують згадки пальто - перевертні , пальто з підкладкою, яка часто буває зроблена з іншого матеріалу, ніж саме пальто. Досить вивернути його навиворіт і ви отримуєте ще одне пальто, вже з іншою ідеєю виконання. Пальто у англійському стилі. Найбільш виграшний варіант на всі часикласичне пальто. У ньому прекрасно все - лаконічність дизайну, строгість оздоблення та геометрія ліній. У ньому можна з’явитися на самому претензійному заході найбільш вимогливій модниці і не прогадати. Воно підходить всім без поправок на вік, статус і особливості фігури [27]. Пальто в стилі гранж. Заперечення моди як такої також є… модою. Гранж, який був неймовірно актуальний в 90-хроках минулого сторіччя, знову очолює модні тенденції. Не поєднувані поєднання- сполуки гламуру з брутальністю, грубої шкіри з прозорим мереживом або гаражного пилу з офісним лоском народжують незвичайні витвори, що хочеться «приміряти на себе». Пальто з середньовіччя. Ретро джерелом для натхнення дизайнерів Високої моди в 2014 році є епоха Середньовіччя. Вишукані пальто ніби 69 зійшли зі зйомок історичного фільму переносять нас під склепіння готичних церков, в тінь кріпосних стін або на вузькі вулички середньовічних міст. Важкі тканини, візуально наближені до домотканих матерій, об’ємні капюшони і спадаючі багатошарові складки утворюють елегантної краси варіанти жіночого пальто. Пальто в стилі РIN-up. Легковажні життєрадісні моделі пальто родом з повоєнних 40-х років- ще один тренд осінньо-зимової моди. Зворушлива «клітка», а також акцент на спокусливому дівочому таборі не залишать нікого байдужим. Пальто в стилі 60-х років. Коротке пальто прямого або А- подібного силуету молодіжної моди далеких 60-х років знову в тренді. Слабкий комір або дворядна застібка, неодмінні супутники цього стилю, прикрашають пальто багатьох колекцій. Відрізняється екстравагантністю дизайнерського рішення бренду Moschino- присутність емблем на пальто,виглядає дуже оригінально! Пальто в стилі 70-х років. Приталений силует, витончений запах, акцентована ремінцем талія і довжина міді- всі ці елементи характеризують жіночу моду 70-х років двадцятого століття. Згідно з прогнозами стилістів захоплення цим стилем буде актуально для пальто ще не один сезон. Модні позиції пальто. Крім стильового рішення пальто, індивідуальність може підкреслити фасон виробу. І хоча підбирати його рекомендується більше звертаючи увагу на особливості фігури, ніж на моду, можна залишитися у виграші, якщо робити ставку на самі трендові позиції цієї осені. Пальто - Кейп. Об’ємні накидки з «проблемними рукавами » зав’язаними спереду або прорізами замість них завоювали жіночу любов ще в минулому сезоні. Виконані в різних кольорах з хутра, твіду або шкіри вони присутні в колекціях JasonWu іBurberry. Романтично і стильно, що можна ще сказати? Приталені пальта з ремінцем. Рішення для модниць бажаючих вигідно подати достоїнства своєї фігури. На відміну від моделей минулих сезонів, 70 більшість пальто прикрашає не вузький ремінь або дуже широкий, а середньої ширини з досить скромною пряжкою. Акцент поставлений дизайнерами на принади жіночих форм, а не на аксесуарах. Двобортне пальто. Актуальний штрих рішення пальто 2014 - двобортна застібка з шістьма або чотирма великими ґудзиками. Родзинка даного пальто в тому, що колір тканини виробу і ґудзиків різко контрастує. Двобортні пальто дизайнери варіюють в декількох силуетах: у прямому, приталеному або трапецієподібні. Об’ємне пальто з округлими плечима. Дане пальто створює ілюзію наряду «з чужого плеча». Жіночності такий наряд точно не додасть, а от неординарності образу — запросто! Перебільшений об’єм і округлі плечі стали хітом колекцій Chanel, Celine, JilSander, Carven, NarciscoRodriguez, Mary Katrantzou. Вечірнє пальто. Нове віяння в світі моди. Розкішний туалет, який за своєю неперевершеності може посперечатися з найкрасивішою вечірньою сукнею. Його декоративні прикраси багатоликі(вишивка, металеві деталі, аплікація, паєтки, хутро, мереживо, пір’я страуса), фасони вигадливі, а текстури різноманітні. Вечірнє пальто вражає шиком у зібраннях L.WrenScott,Marchesa, Carolina Herrera, Marc Jacobs і Alberta Ferretti. Парка. Дуже широко, на модних подіумах сезону осінь-весна 2014 року, представлені парки, які сформували стійкий модний напрям в стилі жіночого верхнього одягу. Хоча парка різновид спортивного одягу, однак модниці та стильні жінки тут же почали втілювати її в життя, вибираючи за смаком фасон пальто і відповідний колір. Парка дуже зручний і з усіх боків практичний одяг. Правда парку важкувато поєднувати з елегантною сукнею і стильними чобітьми на шпильці, однак у багатьох життєвих ситуаціях такий одяг просто незамінний. Пальто - кімоно. Стильне жіноче пальто- кімоно - це дуже модна і елегантна модель жіночого пальто, яка щойно увійшла в моду в сезоні осіньвесна 2014 року. Основна характерність стилю пальто-кімоно - це широкі 71 рукави, відсутність ґудзиків та наявність гарного пояса. На багатьох всесвітніх модних подіумах пропонувалися різні варіації жіночого пальто кімоно, коли від нього до класичного жіночого пальто переходило кілька основних, характерних для кімоно деталей. У сезоні 2014 року в моді чорні пальто- кімоно, коричневі, сині та білі. Шкіряне пальто. Протягом ряду років шкіряне пальто залишається популярним і актуальним, таке враження, що шкіра ніколи не вийде з моди. Проте дизайнери постійно працюють над модними напрямками для виробів зі шкіри та з кожним сезоном пропонують для модниць абсолютно нові стилі і фасони шкіряного пальто. У новому сезоні, осінь-весна 2014 року, в моді залишилися шкіряні пальта класичного стилю і чорного кольору, а так само запропоновані шкіряні пальта бежевих кольорів, смарагдові і вишневі шкіряні пальта. В'язане пальто. В'язане пальто - це дуже затишний приємний і завжди модний одяг для стильної жінки, воно залишається актуальним і в сезоні зима весна 2014 року. Стильні модниці з гарним смаком і вмінням красиво одягатися, дуже часто в'язане пальто носять не тільки як виключно верхній одяг, а й, як кардигани, одягають під верхній одяг. Пальто з принтами. Пальто з принтами в сезоні зима-весна 2014 року, це модна й актуальна модель пальто. У сезоні, жінкам запропоновано вибирати стильне пальто з будь- яким принтом, від вже усталеного леопардового або тигрячого, до квіткового футуристичного і актуального зміїного принта. Загалом, в цьому сезоні в моді все, що видасть ваша фантазія. Пальто на блискавці. Дуже добре виглядає пальто на блискавці. Всі модельєри і модні дизайнери, не змовляючись, запропонували жінкам у сезоні 2014 чималу кількість моделей пальто взагалі позбавлені ґудзиків, вважаючи, що так буде практичніше і зручніше. Пальто на блискавці - це нова актуальна модна тенденція зима-весна 2014 року, запропоновано, так само, звернути увагу на парки на блискавці. 72 Багатошарові образи. Якщо рік тому більшість дизайнерів ще не приховували симпатій до мінімалізму, то восени 2014 років зміцнюється абсолютно протилежний тренд. І ім’я йому - багатошаровість. Суть тенденції зводиться до того, що потрібно за один раз зуміти надіти на себе якомога більше самих різномастих речей, причому так, щоб вони хоч якось гармонували одна з одною. У моді 2014 вітаються предмети верхнього одягу з асиметричними деталями крою - наприклад, півпальто від DKNY, спереду укорочене майже до талії, а ззаду прикриває ноги. Воно якраз дозволяє показати всі «нижні шари». Поєднуючи непоєднуване. Ще одна виразна тенденція - комбінування, вона обов’язково буде в моді восени 2014. Вона логічно пов’язана з попередньою, оскільки в її основі теж лежить еклектичність. Дизайнери закликають нас носити пальто і плаття, зшиті з фрагментів різних тканин. Ця техніка чимось нагадує знаменитий «печворк», лише в даному випадку ставка зроблена на досить крупний формат. При комбінуванні відбувається«гра» не лише на контрастах забарвлень, але і на різниці фактур. Зокрема втілюється у в’язаному платті з текстильними вставками і хутряними рукавами. Флористичний декор на верхньому одязі. Актуальною модною ознакою сезону осінь-весна 2014 можна рахувати і флористичний декор на верхньому одязі. Він є аплікаціями або вишивкою на квіткову або «листопадну» тему. Так, область кишень і застібки рясно прикрашають однотонною ручною вишивкою, що змальовує аплікації з рослинним орнаментом «прижилися» на куртці з натурального хутра і просторому демісезонному півпальті. Виходячи з напрямку моди 2014 року щодо уніфікації накладних кишень були запропоновані ескізні варіантижіночих демісезонних пальт. 73 74 75 76 77 78 79 2.5 Розробка параметричного ряду уніфікованих конструктивних елементів жіночого демісезонного пальта Для сучасної промисловості властива широка, постійно зростаюча номенклатура вироблених товарів. Розвиток народного господарства приводить до подальшого збільшення типів і типорозмірів виробів, що пов'язано зі створенням нових видів продукції та потребою у широкому розвитку механізації й автоматизації виробництва. У ряді випадків має місце випуск надмірно великої номенклатури виробів, що схожі за призначенням і незначно відрізняються конструктивним виконанням і розмірами. Це знижує серійність виробництва продукції, ускладнює уніфікацію виробів, гальмує розвиток спеціалізації виробництва, подовжує термін опанування нової техніки, збільшує виробничі витрати. Тенденція щодо збільшення кількості типів і типорозмірів виробів виникає через неузгодженість різних виробництв та дослідних організацій, що здійснюють розробку схожих виробів. Упорядкування номенклатури і кількості типорозмірів виробів є одним із найважливіших завдань стандартизації [28]. Основою для раціонального скорочення номенклатури і кількості типорозмірів виробленої продукції є розробка параметричних стандартів. Створення параметричних стандартів один із важливих напрямів стандартизації. Ці стандарти встановлюють параметри і розміри найбільш раціональних видів, типів і типорозмірів одягу. Створення та використання виробів буде найбільш успішним у тому випадку, коли їх параметри Рисунок 2.1.4 – Параметричний ряд кишень для жіночого демісезонного пальто 80 будуть погоджені між собою. Узгодження різних параметрів і розмірів методом параметричної стандартизації дає змогу ув'язати між собою різні галузі промисловості, що призведе до великого економічного ефекту у масштабах усього народного господарства країни. Сутність параметричної стандартизації полягає у тому, що параметри і розміри виробів встановлюють не довільно, а дотримуються визначених, чітко обґрунтованих рядів переважних чисел, що підпорядковані певній математичній закономірності. Переважними називають числа, що рекомендовано вибирати переважно перед усіма іншими для визначення величин параметрів при створенні виробів, конструюванні, розрахунках, стандартизації та уніфікації [23]. На виробництві дотримуючись розмірів уніфікованих деталей верху жіночого демісезонного пальто був встановлений параметричний ряд кишень. Таблиця 2.1.4- Розміри уніфікованих деталей верху жіночого пальта 81 Продовження таблиці 2.1.4 82 У рекомендаціях було запропоновано звести велику різноманітність нахилів прорізу кишені пальто до трьох видів для бічних кишень (горизонтальний, похилий з кутом нахилу 100° і кутами нахилу 70 і 80°) і двом видам верхніх прорізних і накладних кишень з кутами нахилу 105 і 95°. В результаті прийняте наступне угрупування розмірів і ростів для технічного розмноження лекал за видами кишень: кишені бічні прорізні (пальто)-розміри 44-50, 52-56, 58-62; кишені накладні верхні і бічні (пальто) - розміри 44-46, 48-50, 52-56; кишені верхні прорізні (пальто) і кишені внутрішні на підкладці (пальто) – розміри 44-46, 48-50, 52-56 і 58-62. Всесоюзним заочним інститутом текстильної та легкої промисловості (ВЗІТЛП) були розроблені пропозиції щодо міжтипової уніфікації деталей кишень, виходячи з інтервалу зорової байдужості [12]. У цих пропозиціях: встановлено можливі кути нахилу прорізу кишені в діапазоні від вертикального (0°) до горизонтального (90°) положення лінії: 0,5; 15; 20; 45; 60; 70; 75; 85; 90°; прийняті угрупування розмірів залежно від довжини прорізу кишень, яка вказана в табл. 1.1.12; дані рекомендації пов'язувати довжину прорізу вертикальних кишень з довжиною виробу для збереження загальної пропорційності та пропорцій в моделі; проведено аналіз і встановлено, що мішковина, обшивки та підзори не залежить від конструкції прорізного кишені і можуть бути однаковими для кишень в рамку, з лісточкою і клапаном. Таблиця 2.1.5 – Довжини прорізів кишень по групах розмірів виробів [15] Кишеня Бічна прорізна Накладна Верхня прорізна Накладна Довжина прорізів, см 44-46 48-50 15,5 15,5 17 17,5 10 10,5 12,5 13 52-56 16,5 18 11 13,5 58-62 17,5 11,5 - 83 Висновок: Отже для підвищення технологічності конструкції швейних виробівна підприємстві застосовують наступні принципи: конструктивний спосіб створення просторової форми виробу; проектування одягу з використанням суцільнокроєних деталей; використання уніфікованих деталей та вузлів; використання уніфікованої технологічної обробки виробу та застосування конструктивно точного крою які передбачають зниження трудомісткості обробки без погіршення якості. 84 РОЗДІЛ 3. Розробка рекомендацій для проектування технологічних конструкцій за рахунок використання уніфікованих деталей та вузлів одягу для підприємства Одяг є складним об'єктом проектування внаслідок великої різноманітності кроїв і частої зміни моди. Інтенсифікувати процес проектування нових моделей одягу неможливо, якщо кожну нову модель (модельну конструкцію - МК) розглядати як індивідуальну, проектовану і таку, що виготовляється наново. Тому вже тривалий часна підприємстві при проектуванні нових моделей одягу користуються даними про базові і технологічні конструкції. Принципово різних технологічних базових конструкцій одягу, визначених поняттям "крій", значно менше, ніж моделей. Багато моделей одягу не мають істотних відмінностей в конструкції основних деталей, крою. Вони відрізняються один від одного лише модельними особливостями (формою і шириною бортів і лацканів, формою застібки, кишенями, різноманітністю обробних деталей і так далі). Це дозволяє розробляти велике число технологічних конструкцій одягу на основі обмеженого числа типових базових конструкцій. Оскільки зміна типових базових конструкцій відбувається рідко і поступово (впродовж декількох років), ними можна користуватися при конструюванні нових моделей одягу досить тривалий час (1,5…2роки). Використання при розробці нових моделей одягу типових базових конструкцій і технологічних конструкцій дозволило приділити більше уваги якості естетичного оформлення моделі, у декілька разів скоротити витрати часу на проектування, створити передумови для економії матеріалів, вдосконалення і уніфікації технологічної обробки [16]. Процес проектування з використанням технологічних конструкцій включає наступні види робіт: аналіз моделей-аналогів і проведення технологічності конструкцій одягу; 85 конструювання деталей технологічної конструкції одягу на базові розмірозроста в кожній розмірно-повнотній групі; уніфікація конструкцій деталей в заданих розмірах і зростах; розробка конструкцій деталей нових моделей на основі типової конструкції; розробка креслень лекал і технічної документації на нові моделі. Для виділення технологічних конструкцій одягу того або іншого виду необхідно проаналізувати велике число моделей-аналогів і конструкційаналогів одягу за номінальними і кількісними ознаками (званою основою ділення). Номінальні ознаки характеризують: зовнішній вигляд виробу; силует; покрій рукава; вид застібки; характер розчленування основних деталей і так далі. В результаті виявляються варіанти конструкцій, що найчастіше зустрічаються, і розробляються класифікатори конструктивної побудови виробів і їх деталей [14]. Особливості технологічної конструкції жіночого демісезонного пальто, що розроблялась на підприємстві Підприємство розробило технологічну конструкцію жіночого пальто. Розробка моделі пальто технологічної конструкції передбачає зниження трудомісткості обробки без погіршення якості за рахунок наступних дій: виконання зборки вузлів пальто без використання допоміжних осноровочних і намілочних робіт (передбачен чіткий крій виробів); використання машинних методів обробки замість ручних; скорочення операцій формування деталей за рахунок зміни їх конструкції; скорочення операцій внутріпроцесної волого – теплової обробки; 86 використання на базі єдиної конструктивної основи уніфікованих деталей та вузлів одягу, а також створення сімейства моделей; використання раціональних конструкцій прокладкових, прикладних і допоміжніх деталей та вузлів. При створенні технологічної конструкції пальто на швейній фабриці були змінені раніше прийняті методи обробки. Зміни в конструкції пілочки дали можливість ліквідувати спрасування пілочок в області грудей, обрізку зрізів борту, лацкана і низу пальто; в конструкції коміру – підрізку підборту і коміру, відтягування коміру по стійці; в конструкції рукава – ліквідувати відтягування верхніх половинок по передньому зрізу, підрізання низу рукава; в конструкції спинки – знизити затрату часу на формування спинки і обробку шлиці [9]. Конструкція підкладки дає можливість робити вшивання рукавів у відкриту пройму, що скорочує затрати часу на зборку підкладки. Особливості побудови креслення пілочки і спинки. У конструкції спинки із середнім швом кут спрасування переводять у середній зріз спинки. В результаті точка, яка відповідає сьомому шийному хребту, зміщується вправо від вертикальної лінії середини спинки на 1,8см (замість 0,5см). Плечова точка спини зміщується у бік пройми і спускається на величину закритого кута спрасування. Нова лінія плечового зрізу повинна пересікатись з лінією плечового зрізу типової конструкції, розташованої на відстані ⅓ довжини плечового зрізу від плечової точки, щоб збереглась зміна довжини спинки до талії. У виробах без середнього шва кут спрасування переводять у виточки з плечового зрізу. Об'ємна форма пілочки в області грудей створюється кутом спрасування, величина якого залежить від силуету, властивостей матеріалу і моделі. В сучасних конструкціях кут спрасування пілочки декілька збільшений, при необхідності його можна декілька зменшити. Якщо закрити кут спрасування по борту і проймі, то відбудеться зміщення усих точок у низ. Кінець плечового зрізу опускається на величину закритого кута спрасування 87 по проймі пілочки. Лінія плечового зрізу технологічної конструкції доторкнеться лінії плечового зрізу типової конструкції, яка розташована на відстані ⅓ довжини плечового зрізу від пройми. Така форма плечового зрізу дозволяє зберегти зміну довжини талії з переду [7]. Побудова шлиці на кресленні спинки. Обробка шлиці у виробах технологічних конструкцій відбуваються без посадки її на кромку. Вірне положення шлиці у готовому вигляді забезпечується конструктивними змінами, які вносять в конструкціюшлиці і спинки по середньому зрізу. Побудова креслення коміру. Побудова креслення верхнього коміру відбувається по кресленню нижнього коміра з припусками на обробку. Величини припусків залежать від товщини тканини і методів обробки. При побудові креслення підборта лінію раскепа на рівні внутрішнього зрізу підборту зміщують у низ від шва вшивання нижнього коміру. Побудова креслення рукава. Створення конструкції рукава, яка забезпечувалаб необхідну форму без волого – теплової обробки, являється загальною відміною рукава пальто технологічної конструкції від існуючих типових. Така форма рукава досягається конструкцією, показаною на рисунку. Щоб зберігти ширину рукава на лінії ліктя зріз роблять більш вільним. Особливості побудови креслення підкладки. Креслення деталей підкладки будують по кресленням деталей верху виробу (пілочок, спинки, рукавів). Загальною особливістю побудови креслення підкладки технологічної конструкції являється відсутність припусків на осноровку підкладки і її підгонки по верху виробу у процесі виготовлення. Форми і розміри деталей підкладки залежать від процента усадки тканини верху і підкладки. Технічне розмноження лекал технологічної конструкції. Розмноження лекал деталей жіночого пальта технологічної конструкції призводять по схемам, представленим на рисунку. Стрілками показано напрям між розмірних прирощень, а цифрами – їх величина. Вирішуючи питання уніфікації методів обробки механізують і автоматизують технологічні процеси. 88 Лекала технологічної конструкції для виготовлення жіночого пальто подано у додатку З. Прибавки: Пг = 14 Пст = 17 Поп = 14 Величина посадки по окату рукава: Ппос = 1 Величина посадки по ділянкам: Ппос1 = 0,1 Ппос2 = 0,1 Ппос3 = 0,3 Ппос4 = 0,3 Ппос5 = 0,2 Креслення спинки, пілочки, коміру та рукава жіночого пальто технологічних конструкцій (170 – 100 – 108) Число кількісних ознак (конструктивних параметрів основних деталей) може бути досить велике (15...30). Завдання дослідження однорідності 89 конструкції складніше. Для її вирішення використовуються методи багатовимірного аналізу (головних компонентів і кластер-аналіза) із застосуванням обчислювальної техніки. В результаті використання цих методів виділяються групи (кластери) конструкцій, в межах кожного кластера об'єднуються конструкції, що мають схожі значення параметрів. Моделювання одягу за принципом типових уніфікованих деталей (елементів) доцільно здійснювати серіями (сімействами), що дозволить використати усі переваги типового проектування і принцип випереджаючої стандартизації на основі застосування засобів обчислювальної техніки [6]. Сімейство моделей - моделі одяг одного виду і призначення, розроблені на одній конструктивній основі в межах цього комплекту основних деталей: пілочок, спинок, рукавів в зв'язаних вузлах (місцях з'єднань) при максимальній різноманітності зовнішнього вигляду виробів за рахунок різних декоративних елементів, фурнітури, довжини і форми нижньої частини рукавів, деталей. Проектування сімейств моделей на одній конструктивній основі дозволяє здійснювати конструктивну і технологічну спадкоємність моделей, яка полягає в тому, що при проектуванні кожної моделі застосовуються деталі і вузли, використані при виготовленні попередніх моделей (вже освоєні у виробництві). При проектуванні сімейств моделей, на одній конструктивній основі, було запропоновано ряд уніфікованих кишень. 90 Естетична виразність уніфікованих кишень досягається такими засобами: використанням різних по фактурі, колірному рішенню, малюнку тканин для основних деталей і комплектуючих обробних матеріалів, фурнітури; конструктивними засобами, що включають модифікування базової типової конструкції, отримання модельно-конструкторських комбінацій, насичення моделей конструктивно-декоративними елементами; різноманітністю технологічної обробки, яка забезпечує широкий діапазон різних обробок, декоративних рядків і швів. При використанні цих засобів пропонується широка різноманість моделей при незначній зміні конструкції уніфікованих кишень. Найбільша ефективність досягається при використанні взаємозамінних за технологічними параметрами накладних або знімних декоративних деталей (відлітні кокетки, пелерини, баски, коміри, пояси і так далі), а також при застосуванні конструктивно-декоративних елементів, що обробляються на поверхні основної деталі і не вимагають зміни її конструктивної форми (клапани, листочки, обшивання, накладні кишені, шлевки, погони, пати, обробні планки і так далі) [3]. 91 Методи оцінки рівня уніфікації модельних конструкцій серії На підприємстві при проектуванні серії моделей за принципом поєднання типових уніфікованих деталей, перш за все забезпечують повне геометричне і функціональне взаємозамінювання. Взаємозамінювання - це властивість незалежно виготовлених деталей займати своє місце у виробі без додаткового механічного чи ручного оброблення [21]. Для більш ефективного використання уніфікації при проектуванні одягу виконується кількісна оцінка рівня уніфікації. Рівень конструктивного наслідування складових частин окремих модельних конструкцій і модельних конструкцій серії показників якості одягу характеризують трьома одиничними кількісними показниками: коефіцієнтом використання (уніфікації) складових частин, коефіцієнтом повторення складових частин, коефіцієнтом повторення конструктивних елементів у типорозмірному ряді модельних конструкцій серії; коефіцієнт використання складових частин характеризує ступінь насичення виробу уніфікованими складовими частинами; коефіцієнт використання розраховують для кожної моделі серії, а потім визначають середнє значення коефіцієнта для всієї серії. Одяг масового виробництва утворює типорозмірний (параметричний) ряд. Коефіцієнт повторення конструктивних елементів у типорозмірному ряді характеризує ступінь уніфікації форми і розмірів конструктивних елементів (наприклад, деталей кишень) у одязі різних розмірів, зростів і повнот. Така поелементна уніфікація має велике значення для механізації і автоматизації оброблення найбільш трудомістких вузлів одягу, зменшення витрат на переналагодження устаткування [28]. Таким чином, уніфікація деталей одягу доцільна, якщо забезпечує тривалий час їхнього використання у нових моделях одягу. Для цього розробляють концепцію проектування моделей одягу у вигляді промислової колекції, яка базується на основних принципах 92 випереджувальної уніфікації. Принцип уніфікації та формалізації деталей є одним з показників рівня технологічності. У верхньому одязі уніфікують деталі кишень, прокладки, манжетів, комірів. Для цього використовують каталоги уніфікованих деталей. Прикладами таких каталогів є друга частина типової конструкторсько-технологічної документації на жіночі пальта, жакети, штани, жіночі та дитячі сорочки, де нормалізовані за групами розмірів типові варіанти кишень. Уніфікована виготовленні технологія виробу з передбачає максимальним однотипність використанням конструкції засобів у малої механізації. Прикладами такої уніфікації є закріплення краю борта в чистий край, пришивання манжетів з одночасним обметуванням. Уніфікація конструкції та технології забезпечує типізацію технологічних процесів. Наприклад, уніфіковані прокладки можуть вирізатися методом штампування з авансовим розкроєм. У технології виготовлення забезпечується спеціалізація робочих місць на стабільних деталях та вузлах [24]. Використання точного крою покращує показники матеріаломісткості на 2-3 %. Підвищення технологічності за рахунок використання точного крою досягається на етапі розробки лекал, де обґрунтовують значення технологічних припусків, виключаючи операції підрізання, а також перевіряють змонтованість зрізів за рахунок спрямлення чи однотипності конфігурації за рахунок прийомів уніфікації зрізів. Висновок: Підприємство розробляє нові вироби, здійснює науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи за рахунок використання принципів уніфікації та формалізації деталей які є одним з показників рівня технологічності. У результаті раціоналізаторської роботи щодо уніфікації для забезпечення конкурентоспроможності нової продукції було запропоновано каталог уніфікованих деталей та вузлів одягу для сімейства моделей. 93 4 РОЗДІЛ з охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях Вступ Згідно із Законом України «Про охорону праці» служба охорони праці створюється роботодавцем організаційно-технічних, для організації санітарно-гігієнічних, виконання правових, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці. Роботу служби охорони праці спрямовано на створення здорових і безпечних умов праці, на збереження життя та здоров’я працівників у процесі виконання ними трудових обов’язків. Перш за все слід розуміти, що служба охорони праці на підприємстві повинна забезпечити виконання вимог чинного законодавства України з питань охорони праці, а також забезпечити нормативно-правовими актами з охорони праці, що діють у межах підприємства, посібниками, навчальними матеріалами з цих питань; організовувати роботу кабінету з охорони праці, наради, семінари та інші заходи з цих питань. Однією з найважливіших функцій, які покладені на службу охорони праці, є участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Також фахівці з охорони праці беруть участь у складанні санітарно-гігієнічної характеристики робочих місць працівників, які проходять обстеження щодо профзахворювань; у проведенні внутрішнього аудиту охорони праці та атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці; у складанні списків професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов’язкові попередні та періодичні медичні огляди; в організації навчання з питань охорони праці та роботи комісії з перевірки знань з цих питань. В даній роботі ми аналізуємо робоче місце швеї швейного цеху на підприємстві ТОВ «Вайсе - Стиль». Підприємство знаходиться з адресою: м. Черкаси, вул. Чехова, 72. 94 4.1 Аналіз умов праці Швейне виробництво характеризується впливом комплексу несприятливих факторів: шуму, мікрокліматичних умов – підвищеної температури і високої відносної вологості повітря, несприятливої робочої пози (сидяча робота, вимушені нахили тулуба), напруженості зорового аналізатора, впливом шкідливих хімічних речовин, пилу. Виміри та гігієнічну оцінку шуму, вібрації, параметрів мікроклімату виробничих приміщень (температура, відносна вологість, швидкість руху повітря), напруженість електричних і магнітних складових діапазону радіочастот, промислової частоти і напруженість електростатичного поля, а також шкідливих хімічних речовин, концентрації пилу у повітрі робочої зони проводиться на ТОВ «Вайсе - Стиль» у відповідності з вимогами діючої нормативної документації. Важкість та напруженість оцінювали за Гігієнічною класифікацією праці (2011). 4.1.1 Мікроклімат виробничих приміщень Параметри мікроклімату справляють безпосередній вплив на теплове самопочуття людини і його працездатність. Мікроклімат робочих місць у швейному цеху, у теплий період року може здійснюватись успішно при оптимальній температурі – 19 – 22° С (припустима – 20 – 24° С), при відносній вологості – 40 – 60% (припустима – не більш 75%) і при відносній нерухомості повітря (швидкість руху повітря не більш 0,1 м/с). Але мікроклімат в більшість випадків у теплий період року має високу відносну вологість (60 – 80%) і підвищену температуру повітря (26,2 – 29,0°С), що пов’язано з наявністю джерел тепла і водяної пари (термооздоблювальні агрегати, паро-манекени, парогенератори та праски), що необхідні для технологічної обробки тканин при виготовленні одягу. В холодний період року серед несприятливих параметрів мікроклімату переважає висока відносна вологість повітря (75 – 95 %). Незалежно від природних факторів для підтримки в швейному цехові 95 оптимальних значень температури, вологості, чистоти і швидкості руху повітря, у холодний час року використовується водяне опалення. У теплий час року при виявленні надлишкового тепла і вологи, застосовують місцеві відсмоктувачі, примусові – витяжки, вентиляційні установки. Для роздачі припливного повітря в приміщенні і видалення витяжного повітря на ТОВ «Вайсе – Стиль» встановлені установки з утилізацією тепла витяжного повітряна базі моноблочного припливно-витяжного автономного кондиціонера. Рис.1.1.1Основні елементи системи кондиціонування повітря для приміщення ТОВ «Вайсе – Стиль» Аналізуючи умови праці швеї, робоче місцевідноситься до середніх фізик-них робіт, але характеризується напруженою працею. Вологість, швидкість руху повітря та температура у приміщенні відповідає гігієнічним 96 та технологічним вимогам виходячи з оптимальних та допустимих норм мікроклімату в робочій зоні. 4.1.2 Організація робочого місця Робоче місце – це місце безпосереднього виконання технологічної операції. Воно має бути організовано таким чином, щоб забезпечувався максимум комфорту і безпеки роботи виконавця. Робоче місце включає в себе стіл з встановленим на ньому обладнанням, інструментів і пристроїв, стілець, зону зберігання напівфабрикату до і після виконання операції. Для оптимальної відповідність висоти робочої столу пози і сидячи стільця потрібно: дотримувати антропометричними даними працюючого; забезпечити необхідну відстань між робочою поверхнею столу і сидінням. Для зменшення напруження м'язів нижніх кінцівок швачок рекомендується використовувати підставку для ніг. Для зняття м'язового напруження робочого при випрямленій і злегка зігнутому положенні корпусу у стільця повинна бути спинка. Передній край педалі швейної машини повинен знаходитися на висоті 220 мм від підлоги, кут нахилу педалі 20°. Геометричні розміри швейного цеху (АГП) складає 18м х 24м = 432м2 та 36 робочих місць. Відстань між машинами дорівнює 1 м. При виготовленні одягу норма площі на одне робоче місце людини складає S = 6 м2 (не менше 7м2). Приміщення має 7 вікон: висотою (d) – 1,5 м, і шириною (с) – 2,2 м, розташованих на одній стіні. Організацію робочого місця, оснащення його інструментами та допоміжними пристроями здійснюють згідно з вимогами типових проектів організації робочого місця відповідної професії та ГОСТ 12.2.061-81. Аналізуючи організацію робочого місця, швеї, можна зробити висновок що проходи між рядами робочих місць та загальна площа кожного робітника відповідає вимогам виходячи з оптимальних та допустимих норм. 97 4.1.3 Шкідливі речовини в повітрі робочої зони На швейному підприємстві повітря робочої зони забруднюється шкідливими речовинами, які утворюються в результаті технологічного процесу, розкрою тканини, виготовлення виробів або містяться в сировині, напівфабрикатах, фурнітурі і відходах виробництва. Ці речовини потрапляють у повітря у вигляді пилу, газів або пари. Концентрації пилу і шкідливих хімічних речовин, що виділяються при зшиванні тканин та їх дублюванні клейовими прокладками (поліестер, поліамід, поліефір, віскоза, поліуретан), у більшості випадків, при працюючій системі вентиляції виробничих приміщень, не перевищують допустимих концентрацій. 4.1.4 Освітлення Особливі вимоги до рівня освітлення виникають у швейному і розкрійному цехах. Більшість операцій, які виконуються в цих цехах, це роботи, що характеризуються високим ступенем точності і вимагають напруги зору протягом всієї робочої зміни. В швейному цеху всі роботи потребують значної напруги зору, тому приміщення мають змішане освітлення. Для штучного освітлення застосовуються люмінесцентні лампи ЛБ і місцеве, яке освітлює тільки робоче місце. На робочих місцях, обладнаних системою місцевого освітлення, біля голови працюючих реєструються рівні теплового випромінювання до 20 – 28 Вт/м2, на рівні рук – 10 – 12 Вт/м2. Природне освітлення створюється в швейному цеху крізь великі вікна. Нормування штучного освітлення робиться по СНиП 23-05-95, які задають мінімальне значення освітленості на робочому місці. При високій мірі точності виконуваної зорової роботи найменший раз заходів об'єкту відмінності = 0,30,5 мм. Розряд зорової роботи - III. Освітленість при штучному світлі комбіноване - 750 лк. При роботі в нічний період часу і особливо взимку, освітлення не відповідає вимогам. 98 Правильно обрана система освітлення (нормоване значення КПО і коефіцієнт природного освітлення) має велике значення у зниженні виробничого травматизму, створює нормальні умови для роботи органів зору, підвищує працездатність. На організм людини і зокрема на органи зору впливає не тільки освітленість, але і колір предметів, що оточують робочого: устаткування, стін, стелі, робочої поверхні столу. Розрізняють холодні і теплі тони, заспокійливі або такі що збуджують нервову систему. 4.1.5 Шум, вібрація, ультразвук, інфразвук Основними джерелами шуму та вібрації на швейному підприємстві є швейні машини та підвісна лінія. Робота на швейних машинах, вимагає значної напруги зору й уваги. Шум моторів досягає – 72дБ (припустима – 64 – 80дБ) при високочастотному шумовому спектрі. Одночасно виникає вібрація (52 — 72Гц і амплітуди 0,11 — 0,16мм) робочих поверхонь і сидінь швачок з вертикальним зсувом стола. Рівні шуму і вібрації робочих місць не перевищують допустимих значень. За часовими характеристиками – шум постійний. За природою шум механічний, викликаний вібрацією швейних машин. По СНиП II - 12-77 "Захист від шуму" в Гост 12.1.029-80 (СТЭВ 1928-79) засоби і методи захисту від шуму підрозділяються на методи колективного і індивідуального захисту. У виробничих умовах можливий вплив низькочастотного ультразвуку на працюючих як через повітря, так і при безпосередньому контакті з рідким або твердим середовищем зі збудженими коливаннями. Контактна дія спостерігається при утримуванні інструмента чи оброблюваної деталі. Розрізняють короткочасну та періодичну контактну дію. Інфразвукові складові, як правило, присутні у спектрі шуму, який генерується промисловими установками і транспортними засобами. Рівень інфразвукового тиску на робочих місцях операторів цехового устаткування становить 78–90 дБ. 99 Проте тенденція до збільшення потужності й габаритних розмірів машин і механізмів може призвести у найближчому майбутньому до істотного підвищення рівнів промислового інфразвуку. Вже зараз є джерела, які генерують рівень інфразвуку близько 95–150 дБ. 4.1.6 Виробничі випромінювання Дуже серйозний небезпечний виробничий фактор – електромагнітні випромінювання, які дають двигуни, кабелі, освітлювальні прилади, лампи галогенні. Шум моторів двигуна досягає 76-88 дБ при високочастотному шумовому спектрі. Одночасно виникає вібрація (52-72 Гц і амплітуди 0,11 0,16 мм) робочих поверхонь і сидінь швей. До найбільш небезпечних виробничих випромінювань слід віднести такі: іонізуючі, ультрафіолетові і лазерні випромінювання. Обладнання зі значним теплоутворенням повинно забезпечуватись пристроями, які обмежують виділення конвекційного і променевого тепла в робоче приміщення (герметизація, теплоізоляція, екранування, відведення тепла тощо) згідно з вимогами ДСТУ 2894-94 «Пристрої екранувальні для захисту від інфрачервоного випромінювання, Параметри та загальні технічні вимоги». При цьому поверхня ізоляції не повинна перевищувати 43˚С згідно з ДСТУ ЕN 13202-2002. 4.1.7 Небезпека ураження електричним струмом Зважаючи на той факт що робоче місце розташоване в швейному цеху з небезпекою ураження людини електричним струмом, на ТОВ «Вайсе-Стиль» передбачені міри електробезпеки. Система організаційно-технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливих впливів електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної електрики. Порушення вимог електробезпеки призводить до електротравм. Тому у швейному цеху розташований рубильник, ізольоване обладнання та виносне заземлення. 100 Звідки відповідно можна до зробити правил висновок устрою що електричних установок, у відношенні небезпеки поразки від електричного струму, приміщення швейного цеху відноситься до категорії помешкань без підвищеної небезпеки. Рис.4.1.2 Виносне заземлення: 1 — заземлювачі; 2 — заземлювальні провідники; 3 — устаткування. 4.2 Розробка заходів з охорони праці 4.2.1 Нормалізація повітря робочої зони Для підтримки мікроклімату на необхідному рівні ТОВ «Вайсе – Стиль» використовують сучасний кондиціонер PanasonicCS-E12MKD / CU-E12MKD (інверторна настінна спліт система з одним внутрішнім блоком Delux). - Кондиціонер сканує простір, розпізнає активність людей і домашніх тварин що знаходяться в ньому і вибирає енергозберігаючий режим на основі отриманих даних. - Система e-ion генерує негативні іони, які вловлюють частинки пилу, а також бактерії і спори цвілі. Еко-технологія - обладнанню ECONAVI автоматично дозволяє розпізнавати свій операційний режим і вибирати енергозберігаючі функції. - Режим безшумної роботи Quiet. - Новий датчик Patrol Sensor допомагає автоматично оцінити стан системи. - Режим м'якого осушення Soft Dry. - Режим м'якого сухого охолодження Mild Dry Cooling допомагає усунути швидке зниження вологості в кімнаті при збереженні заданої температури. Це ідеальний режим для сну. Рисунок 4.1.3 – Зовнішній вигляд кондиціонера Panasonic CS-E12MKD / CU-E12MKD 101 - Функція усунення неприємних запахів. - Теплообмінник Blue Fin з оригінальним антикорозійним покриттям з збільшеним втричі терміном служби. - Функція самодіагностики і гарантована надійність. - 24-годинний таймер включення/вимикання з установкою в реальному масштабі часу. - 5 років гарантії на компресор. - Бездротовий пульт дистанційного керування з РК-дисплеєм. Технічні характеристики кондиціонера Panasonic CS-E12MKD / CUE12MKD: Тип - настінна спліт система; Максимальна довжина комунікацій - 15м; Основні режими - охолодження / обігрів; Потужність в режимі охолодження - 2500Вт; Потужність в режимі обігріву - 4400Вт; Споживана потужність при обігріві - 1090Вт; Споживана потужність при охолодженні - 905Вт; Режим припливної вентиляції – немає; Додаткові режими - автоматичний режим, самодіагностика несправностей; Габарити: внутрішнього блоку спліт-системи (ШхВхГ) - 87x29x20,4см; зовнішнього блоку спліт-системи (ШхВхГ) - 78x54x28,9см; Рівень шуму внутрішнього блоку (мін/макс) - 21дБ / 42дБ; Тип хладагента - R 410A; Фаза – однофазний; Фільтри тонкого очищення повітря – немає; Регулювання швидкості обертання вентилятора – є; Інші функції та особливості - дезодоруючий фільтр, генератор аніонів, Можливість регулювання напряму повітряного потоку, 102 Функція збереження налаштувань, теплий пуск; Площа, що обслуговується - 35кв.м; Мінімальна темп. для експлуатації кондиціонера в режимі обігріву - 5С Як висновок, можна говорити про те, що обраний кондиціонер здатний забезпечити підтримку нормованих значень температури повітря в теплий період року та створити комфортне середовище для продуктивної праці в робочій зоні швейного цеху підприємства, має ефективність очищення від 80 до 99% та низький рівень шуму. При використанні цієї системи кондиціонування концентрація пилу була знижена в 6 разів, перед викидом в атмосферу. 4.2.2 Виробниче освітлення У виробничому приміщенні швейного цеху застосовують люмінесцентні лампи білого світла - ЛБ. Вони найбільш економні та дають світло теплих тонів. Лампи ЛТБ застосовують в приміщенні для відпочинку,а на робочому місті швеї застосовують світильники. Для живлення світильників загального і місцевого стаціонарного освітлення використовують напругу 220В, при розміщені на висоті 3м. На ТОВ «Вайсе–Стиль» крім загального освітлення також використовується: аварійне, евакуаційне, охоронне та чергове. Аварійне освітлення має автономне джерело струму, що гарантує не менше 10% робочого освітлення, але не менше як 2лк всередині приміщення. Евакуаційне освітлення проектується для забезпечення евакуації людей при аварійному вимкненні робочого освітлення. Мінімальна освітленість у цьому випадку 0,5лк, а на відкритих майданчиках 0,2лк. Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території фабрики, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість 0,5 лк на рівні землі. Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому використовується частина штучного освітлення. 103 Аналізуючи виробниче освітлення у приміщенні швейного цеху ТОВ «Вайсе - стиль», було запропоновано штучне освітлення люмінісцентними лампами ЛБ у вигляді загального і комбінованого освітлення, які мають великий строк викорис-тання не менше 10000год. потужністю 200Вт. При використанні люмінісцентних ламп ЛБ була знижена загальна кількість електроенергії у 6 разів. Таким чином, для створення комфортних умов праці, запобігання втомленості очей і запобіганню професійним захворюванням, на ТОВ «Вайсе – Стиль» було запропоноване освітлення люмінісцентними лампами ЛБ на кожному робочому місці, рівномірне і постійне, яке не створює тіней, не засліплює, зменшує до мінімуму стробоскопічний ефект, дотримує необхідний контраст об'єктів, забезпечується правильно підібраними світильниками. Передбачені заходи для обмеження осліплюючої дії вікон, прямих сонячних променів з метою виключення на робочих поверхнях яскравих і темних плям та засвічування. 4.2.3 Захист від виробничого шуму та вібрацій Джерелом шуму в даному підприємстві являється система вентиляції, швейні машини та підвісна лінія. Рівень звуку на підприємстві ТОВ «Вайсе – Стиль» 72 дБА (не перевищує 80 дБА). Встановлюють гранично допустимі рівні звукових тисків у приміщеннях виробництва. На швейному підприємстві вид вібрації – технічна. Вібрація у нашому випадку передається від швейної машини на руки швеї. За способом передачі на людину вібрація відноситься до локальної. Час дії вібрації не повинно складати більш 65% робочого часу. Аналізуючи виробниче приміщенні, було запропоновано створити багатошарову звукоізолюючу конструкцію, в якій чергуються "жорсткі" (гіпсокартон та гіпсоволокно) і "м'які" (звукопоглинаючі) шари. При використанні така панель з невеликими втратами площі дозволить понизити рівень шуму на 10-13дБ. Механізм дії у нього простий: звук відбивається від "твердих" шарів і тоне в "м'яких". А для того щоб знизити рівень вібрації використовують гумові килимки. 104 4.2.4 Захист від електромагнітних полів і лазерних випромінювань Для зменшення вібрації відповідно до вимог ДСН 3.3.6.039-99 головки швейних машин необхідно встановлювати на еластичних прокладках, прикріплених до промислового стола, на педалях повинні бути прикріплені гумові килимки. Для захисту працівників від впливу електромагнітних полів від електродвигуна на промислові столи через гумові шайби-вставки повинні бути встановлені спеціальні екрани. Під ніжки промстолів повинні підкладатись прокладки з вібропоглинаючого матеріалу. 4.2.5 Захист від іонізуючих випромінювань Основні принципи радіаційної безпеки полягають в неперевищення встановленого основної дозової межі, виключення будь-якого необгрунтованого опромінення та зниженні дози випромінювання до можливо низького рівня. Для визначення індивідуальних доз опромінення персоналу необхідно систематично проводити радіаційний (дозиметричний) контроль, обсяг якого залежить від характеру роботи з радіоактивними речовинами. При проведенні робіт з джерелами іонізуючих випромінювань небезпечна зона повинна бути обмежена попереджувальними написами. До засобів індивідуального захисту від іонізуючих випромінювань відноситься спецодяг – халати, комбінезони, напівкомбінезони і шапочки, виготовлені з бавовняної тканини. Засоби індивідуального захисту працівників мають відповідати вимогам ГОСТ 12.4.011-89 «ССБТ. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация» та вимогам безпеки для даного технологічного процесу або виду робіт за наявності небезпечних та шкідливих чинників. 4.2.6 Електробезпека Швейний цех за ступенем небезпеки ураження людей електричним 105 струмом відноситься до особливо небезпечних приміщень. Основними причинами ураження електричним струмом являються: випадкове доторкання до струмоведучих частин обладнання, які опинились під напругою в результаті пошкодження ізоляції, а також ураження кроковою напругою та електродугою. Для захисту людей від ураження електричним струмом на прийняті наступні міри:захисне відключення електроустановок; подвійна ізоляція струмоведучих частин; використання малих напруг для живлення електроінструментів; захисні засоби для персоналу (діелектричні рукавички, резинові килимки, інструменти з ізолюючими ручками); проводиться періодичний огляд пошкоджень ізоляції; регулярне проведення інструктажу і розміщення наглядного матеріалу. 4.3 Пожежна безпека Організація пожежної охорони швейної фабрики «Вайсе - Стиль» проводиться з широким залученням робочих, працівників, що служать і інженерно-технічних, шляхом організації добровільних пожежних дружин (ДПД) і бойових розрахунків в цехах, відділах і інших допоміжних підрозділах. Основними причинами виникнення пожеж є: необережне поводження з вогнем, незадовільний стан електротехнічних пристроїв і недотримання правил їх експлуатації, несправність опалювальних пристроїв і порушення правил пожежної безпеки при їх експлуатації. В задачі протипожежної профілактики входять: постачання засобами гасіння пожежі (вогнегасники, пожежні крани та ін.), звільнення коридорів, сходових кліток від захаращення, оперативне відкриття дверей – пожежних виходів, вміст в постійній готовності пожежних кранів, наявність планів евакуації людей при пожежі, а також нумерація сходових кліток, поверхів, входів і виходів. Пожежну небезпеку представляють вентиляційні установки і системи, тому що по повітропроводах можуть переміщатися горючі 106 речовини й суміші горючих газів, пар, пилу, які при наявності теплового джерела можуть загорятися й навіть вибухати. При цьому пожежа може поширитися по системі на весь будинок. Аналізуючи робоче місце у швейному цеху було запропоновано засоби вогнетушіння, який застосовував би обслуговуючий персонал для ліквідації пожежі до прибуття викликаної пожежної частини. Для гасіння пожеж на фабриці пропонується вуглекислий вогнегасник (ОХП – 10). Слід зазначити і такі прості засоби вогнетушіння, як сухий пісок і азбестова або грубововняна тканина. 4.4 Розрахунок тепло-надходження в приміщення 1) Тепло-надходження від сонячної радіації залежать від площі та розташування вікон: Q1 S В Q В , де S В – площа вікна, м2, Q В – тепло-надходження через вікна, яке для південної орієнтації становить 260 Вт/м2. Q1 S В Q В 2 3 260 1560 Вт , Враховуючи те, що на вікнах встановлені жалюзі, які забезпечують регулювання природного освітлення в приміщенні, необхідно отриманий результат Q1 поділити на коефіцієнт 1,4. 1560 Q1 1114 Вт . 1,4 2) Тепло-надходження через зовнішню стіну: Q2 S S В Q C , де S – площа зовнішньої стіни, м2, S В – площа вікна, м2, Q C – тепло-надходження від стіни, яке для південної орієнтації становить 28 Вт/м2. Q2 S S В Q C 3 4 2 3 28 6 28 168 Вт . 3) Тепло-надходження від штучного освітлення розраховуються з врахуванням того, що лабораторія обладнана 4 світильниками OKN-236, кожен з яких має 2 люмінесцентні лампи типу TLD, потужністю 36 × 2 Вт. N n P , k де k – коефіцієнт для люмінесцентних ламп ( k 1,16 ), N – кількість світильників, n – кількість ламп, Q3 P – потужність лампи, Вт. 107 4 2 36 288 248 Вт . 1,16 1,16 Тепло-надходження від штучного освітлення менші за тепло-надходження від сонячної радіації, тому вони не враховуються при подальших розрахунках. 4) Теплоємність повітря: Q3 Q4 V VМ k , де V – об’єм приміщення, м , VМ – об’єм, який займають меблі, м3, k – для офісного приміщення складає 6 Вт/м3. 3 Q4 31.5 10 6 129 Вт . 5) Тепло-надходження від людей. Враховуючи, що працівник займається легкою роботою в сидячому положенні: Q 5 130 Вт . 6) Тепло-надходження від техніки: Швейна машинка (1 шт.) – Q 6 500 500 Вт . Обметувальна машинка (1 шт.) – Q7 400 Вт . Загальне тепло-надходження: Q заг Qзаг Q1 Q2 Q4 Q5 Q6 Q7 , 1114 168 129 130 500 400 2441 Вт . Висновок Під час написання розділу магістерської роботи було розглянуто та проаналізовано основні принципи для створення сприятливих умов праці та безпеки охорони праці на підприємстві ТОВ «Вайсе - Стиль». Було проаналізовано відповідні фактори, котрі безпосередньо є основними і впливають на робочий процес людини в цілому, а саме: мікроклімат виробничих приміщень; організація робочого місця; шкідливі речовини в повітрі робочої зони; освітлення; шум, вібрація, ультразвук, інфразвук; виробничі випромінювання; небезпека ураження електричним струмом. В даній роботі проводився розрахунок природного освітлення швейного цеху, який відповідає нормам. Для покращення безпеки та умов праці, були запропоновані наступні пропозиції: 108 - для нормалізація повітря робочої зони, середовища підприємства встановити додаткові настінні кондиціонери, мульти – спліт системи PanasonicCU-3E18JBE; - для покращення зорового сприйняття використати підвісні світильники з лампами – світлорозсіювачами; - застосовувати запобіжних заходів у захисті від шуму – покрити стіни звукопоглинальними матеріалами та проти вібрації використовувати гумові килимки; - виконання запобіжних заходів у захисті від іонізуючих випромінювань, використовувати засоби індивідуального захисту, тобто спецодяг від іонізуючих випромінювань; - для покращення пожежної безпеки були запропоновані для встановлення порошкові вогнегасники. На ТОВ «Вайсе - Стиль» слід передбачити заходи з охорони праці щодо запобігання появи нещасних випадків. Слід регулярно проводити: консультації з питань охорони праці; роз'яснення щодо правил експлуатації нового та вже використовуваного обладнання; періодичні перевірки знань працівників. Проведення заходів профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, своєчасне їх виявлення, розробка і реалізація з роботодавцем і профспілками підприємства заходів, які направлені на покращення умов охорони праці, включаючи заходи зниження професійного ризику. 109 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ Проаналізовано нормативну документацію, яка може бути використана при розробці конструкцій жіночого одягу,проведено тлумачення поняття «технологічність конструкції» за різними посібниками, розглянуті вимоги та фактори для проектування технологічних конструкції, поданий перелік показників технологічності. Розглянуті об’єкти національної стандартизації, методи стандартизації, напрями уніфікації швейних виробів, проаналізована економічна ефективність від впровадження уніфікованих і стандартизованих деталей, досліджено роботи підприємств та інститутів щодо розробки уніфікованих деталей виробів. Розглянуті наступні питання: уніфікація основних контурів деталей конструкції жіночого верхнього одягу, етапи уніфікації, уніфікація форм, уніфікація ліній, уніфікація вузлів, кодування деталей. Виконаний аналіз методів відпрацювання конструкцій на технологічність. Виконаний аналіз уніфікації на підприємстві. Уніфікація продукції, раціонально зменшуючи число її різновидів, супроводжується її типізацією шляхом комбінування (сполучення) окремих найбільш вдалих конструктивних рішень, що містяться у сукупності виробів, які уніфікуються. У швейній галузі має переважний розвиток внутрішньотипова уніфікація, яка проводиться на основі параметричного ряду однотипних виробів, та модифікаційна уніфікація на базі конструктивно-уніфікованого ряду виробів. Запропоновано оновити склад уніфікованих деталей. Розроблено альбом уніфікованих деталей та вузлів для впровадження їх на виробництві. Запропоновані методи удосконалення документації з урахуванням автоматизації уніфікованої конструкторських документації буде робіт. Створення сприяти і оперативному виробництвом, поліпшенню якості виготовлення виробів. впровадження управлінню 110 В розділі охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях зроблено аналіз шкідливих та небезпечних факторів, які впливають на робітників. Виявилось, що всі фактори на підприємстві в межах норми. Проводиться обов’язкова перевірка безпеки робочих місць. інструктажі з охорони праці та пожежної безпеки. Вчасно проводяться 111 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Славінська А. Л. Побудова лекал деталей одягу різного асортименту: [навчальний посібник] / А.Л. Славінська. – [3-є вид. випр. і доп.]. – Хмельницький: ХНУ, 2007. – 173 с. 2. Славінська А. Л. Застосування методів типового проектування в інтенсифікації процесів КПВ швейних виробів / А. Л. Славінська // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2005. – № 11 [93]. – С. 104 – 108. 3. Славінська А. Л. Методи типового проектування одягу: [навчальний посібник] / А. Л. Славінська. – Хмельницький: ХНУ, 2008. – 159 с. 4. Вир Л. Э. Принципы разработки системы распознавания конструкций одежды / Л. Э. Вир, Т. В. Медведева // Швейная промышленность. – 1998. – №6. – С. 27 – 28. 5. Лабораторный практикум по конструированию одежды с элементами САПР / [Е. Б. Коблякова, А. И. Мартынова, Г. С. Ивлева и др.]; под ред. Е. Б. Кобляковой. – [2-е изд.]. – М.: Легпромбытиздат, 1992. – 320 с. 6. Медведева Т. В. Художественное конструирование одежды: [учебное пособие] / Т. В. Медведева. – М.: Форум: ИМФРА – М, 2005. – 48 с. 7. Славінська А. Л. Обґрунтування можливостей уніфікації основних конструктивних параметрів класичних чоловічих штанів / А. Л. Славінська, А. В. Либа // Вісник Хмельницького національного університету. – 2007. – № 5. – С. 209 – 213. 8. Славінська А. Л. Застосування методу розмірного аналізу для типізації конструкції чоловічих штанів / А.Л. Славінська, С. С. Матвійчук // Науковий Вісник Мукачівського технологічного інституту. –2007. – № 4. – С. 63 – 68. 9. Изделия швейные. Методы контроля качества: ГОСТ 4103 – 82. – [Действителен от 1998 – 01–07]. – М.: Издательство стандартов, 1983. – 30 с. 10. Система разработки и постановки продукции на производство. Продукция легкой промышленности. Основные положения: ГОСТ 15.007 – 88. – [Действителен от 1989 – 01– 01]. – М.: 112 Издательство стандартов, 1988. – 9 с. 11. Гмурман В. Е. Теория вероятностей и математическая статистика: [учебное пособие для вузов] / В. Е. Гмурман. – [9-е изд. стереотипное]. – М.: Высшая школа, 2003. – 479 с. 12. Тихомиров В. Б. Планирование и анализ эксперимента (при проведении исследований в легкой итекстильной промышленности) / В. Б Тихомиров. – М.: Легкая индустрия, 1974. – 262 с. 13. Справочник по математике для экономистов / [Барбаумов В. Е., Ермаков В. И., Кривенцова Н. Н. и др.]; под ред. В. И. Ермакова. – М.: Высшая школа, 1987. – 336 с. 14. Стандартна система визначення розмірів одягу: ДСТУ ISO / TR 10652: 2001. – [чинний від 2002 – 01– 01]. – К.: Держстандарт України, 2001. – 82 с. – (Національний стандарт України). 15. Славінська А. Л. Структура розмірів одягу для чоловіків в гармонізованій класифікації типових фігур / А. Л. Славінська // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2000. – №1. – С. 35 – 40.__ 16. Гибкие производственные системы, промышленные роботы, робототехнические комплексы: В 14 кн.: Кн. 13. В.Н. Давыгора. ГПС для сборочных работ. Практ. пособие/ Под ред. Б.И. Черпакова. — М.: Высш. шк., 1989. — 110 с. 17. Давыдовский А.С., Дунаев П.Ф. Технологичность конструкции станков. — М.: Машгиз, 1955. — 316 с. 18. ГОСТ 14.201-83 Обеспечение технологичности конструкции изделий. Общие требования 19. ГОСТ Р 51033-97 Показатели эксплуатационной и ремонтной технологичности строительных машин. 20. Бородачев Н.А. Анализ качества и точности производства. — М.: Машгиз, 1946. — 367 с. 21. Ананьев С.Л., Елизаветин М.А., Жих В.А., Поляк С.М. и др. Технологичность конструкций. Библиотека конструктора/ 113 Под ред. Ананьева С.Л., Купровича В.П. — М.: Машиностроение, 1969. — 424 с. 22. Проблемы развития технологии машиностроения/ Под ред. Э.А. Сателя. — М.: Машиностроение, 1967. — 592 с. 23. Казанский В.А. Технологичность конструкции турбин и турбомашин. — М.: Машгиз, 1950. — 222 с. 24. Лапковський С.В., Солдатова М.О. Кількісна оцінка технологічності. Materiály VII Mezinárodní vĕdecko-praktická konference “Zprávy vĕdecké ideje — 2011”. Dil 20. Technické vĕdy. Praha. Publishing House „Education and Science” s.r.o. — 2011. Str. 27 — 29. 25. Коблякова Е.Б., Ивлева Г.С., Романов В.Е. и др. Конструирование одежды с элементами САПР: Учебн. для вузов /- 4-е изд., М.: Легпромбытиздат, 1988.- 256-284 стр. 26. Справочник молодого швейника. /Под ред. А.Т. Труханова. М.: Высшая школа, 1993. – 71-105 стр. 27. Коблякова Е.Б., Савостицкий А.В., Ивлева Г.С., и др. Основы конструирования одежды. М.: Легкая индустрия, 1980. – 301-319 стр. 28. Методи типового проектування одягу: Навчальний посібник / А.Л.Славінська.- Хмельницький: ХНУ, 2008.-159с. 29. Плехнова Н.И. Типизация технологических процессов в тяжелом машиностроении / ПлехноваН.И. – М. : Машиностроение, 1975. – 128 с 30. Кирбеников Б.А. Техническое нормирование труда на предприятиях бытового обслуживания / Кирбеников Б.А. – М., 1977.-167с. 31. ДНАОП 0.03-1.65-79 Санітарні правила робота з джерелами невикористаного рентгенівського випромінювання №1960-79. 32. ДНАОП 0.03-1.77-90 Санітарні правила роботи з джерелами низькоенергетичного рентгенівського випромінювання № 5170-90. 33. ДНАОП 0.03-3.30-96 Державні стандартні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань. 114 34. ГОСТ 12.1.006-84 ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля (СТ СЭВ 5801 -86). 35. ГОСТ 12.1.031-81 ССБТ. Лазеры. Методы дозиметрического контроля лазерного излучения. 36. ГОСТ 12.1.040-83 ССБТ. Лазерная безопасность. Общие положения. 37. ГОСТ 111.045-84 ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля. 38. ГОСТ 12.2.006-87 ССБТ. Безопасность аппаратуры электронной сетевой и сходных с ней устройств, предназначеных для бытового и аналогичного общего применения. Общие требования и методы испытаний. 39. ГОСТ 12.2.091-94 ССБТ. Требования безопасности для показывающих и регистрирующих электроизмерительных приборов и вспомогательных частей к ним. 40. ГОСТ 12.1.038-82 ССБТ. Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжений прикосновения и токов. 41. ГОСТ 12.1.013-78 ССБТ. Строительство. Электробезопасность. Общие требования. 42. ГОСТ 12.1.030-81 ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление. 43. ГОСТ 12.2.025-76 ССБТ. Изделия медицинской техники. Электробезопасность. Общие технические требования и методы испытаний. 44. ДНАОП 0.00-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів. 45. ДНАОП 0.00-1.29-97 Правила захисту від статичної електрики. 46. ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень. - Київ, 2000. 47. ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.- М., 1988. 115 48. ДНАОП 003-3.06-80 Санітарно-гігієнічні норми допустимих рівнів іонізації повітря виробничих та громадських приміщень №2152-80 -М., 1980 49. Справочник по охране труда на промышленных предприятиях. К.Н. Ткачук, Д. Ф. Иванчук, Р. В. Сабарно и др.-К.: Техника, 1991. -286 с. 50. ГОСТ 12.1.007-76 ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности. 51. СНиП 23-05-95 Строительные нормы и правила. Естественное и искусственное освещение.-М., 1995. 52. Справочная книга по светотехнике / под ред. Ю. Б. Айзенберг М.:Энергоатомиздат, 1985. - 485 с. 53. ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - М., 1983. 54. ДСН 3.3.6.037-99 Санггарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку. - Київ, 2000. 55. ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації.- Київ, 2000. 56. ДНАОП 0.03-3.14-85 Санггарні норми допустимих рівнів шуму на робочих місцях №3223-85.-М, 1985. 116 ДОДАТОК А Розмірні ознаки Таблиця відповідності европейських розмірів жінки 1 2 3 Загальні розмірні ознаки типових жіночих фігур Розміри жіночих пальто 117 ДОДАТОК Б Уніфіка́ція (від лат. unus — один, лат. facio — роблю; об'єднання) — найпоширеніший і ефективний метод стандартизації, який передбачає приведення об'єктів до однотипності на основі встановлення раціонального числа їх різновидів. Уніфікація сприяє розвиткові спеціалізації виробництва, комплексної механізації та автоматизації. Уніфікація полягає у виборі оптимальної кількості або в раціональному скороченні числа типів, видів, параметрів і розмірів об'єктів однакового чи близького функційного призначення. Уніфікація спрямована на зменшення числа різновидів об'єктів шляхом комбінування двох і більше їх характеристик. Уніфікація виробів супроводжується виявленням оптимальних конструкторсько-технологічних рішень та типізацією шляхом комбінування (поєднанням) найбільш вдалих конструкторсько-технологічних рішень. Мета уніфікації — усунення невиправданого різноманіття виробів однакового призначення і різнотипності їх складових частин і деталей, приведення до можливої одноманітності способів їх виготовлення, збирання, випробувань, обслуговування тощо. Уніфікація — важливий напрям в розвитку сучасної техніки, комплексний процес, що охоплює питання проектування, технологій, контролю і експлуатації одягу. Види уніфікації. В залежності від сфери проведення робіт з уніфікації розрізняють міжгалузеву уніфікацію, що проводиться в масштабі кількох галузей промисловості, галузеву і заводську, що проводиться в рамках одного підприємства. В промисловості існують такі види уніфікації продукції: - модифікаційна – уніфікація між базовою моделлю виробу і конструктивними модифікаціями, які виконані на основі базової моделі; - внутрітипова (розмірно-конструктивна) — уніфікація між однотипними виробами, що мають різні параметри; - міжтипова — елементи продукції, що відрізняються конструкцією, але подібні за основними параметрами; 118 - загальна — схожа за призначенням продукція, що не має конструктивно-технологічної подібності. Уніфікація може бути повною і неповною. При повній уніфікації здійснюється уніфікація всіх елементів запроектованого або існуючого виробу, при неповній — тільки частини елементів. Повна уніфікація передбачає уніфікацію форми, розмірів та матеріалів. Якщо повна уніфікація неможлива, — проводять неповну, наприклад, уніфікують форму деталі, але не уніфікують розміри і матеріали деталі, а також складальні одиниці (вузли), якщо вони виконують близькі за характером функції. Форми уніфікації. Початковим кроком уніфікації виробів є їх типізація — розробка і встановлення типових конструкцій, що містять загальні для низки виробів (або їх складових частин) конструктивні параметри, у тому числі перспективні, котрі враховують останні досягнення науки і техніки. Уніфікації технологічних процесів передує розробка технології виробництва однотипних деталей або складання однотипних складових частин чи цілих виробів певної класифікаційної групи. Різновид уніфікації — симпліфікація, що полягає в зменшенні кількості типів або видів виробів до числа, достатнього, щоб задовольнити існуючі потреби. На відміну від уніфікації, до об'єктів симпліфікаії не вносяться технічні удосконалення. Наступною формою уніфікації є агрегатування, яке полягає у створенні складних технічних виробів на базі уніфікованих елементів (агрегатів, вузлів, деталей певного чи будь-якого функціонального призначення), що мають багатопланове використання. Основною метою проведення агрегатування є: розширення галузей застосування виробів універсального призначення шляхом створення умов для швидкої заміни її основних робочих частин і перетворення на виріб спеціального призначення; розширення номенклатури і технічних можливостей виробів, що випускаються шляхом виробництва робочих частин різного призначення; забезпечення можливості компону- 119 вання виробів різного функціонального призначення з уніфікованих елементів. В процесі уніфікації реалізується принцип конструктивної спадкоємності: у вироби нової конструкції в максимальній мірі вводять деталі і вузли, що вже застосовувалися в інших конструкціях, по можливості з максимальним числом однакових параметрів (особливо базових і приєднувальних розмірів), що забезпечують взаємозамінюваність і багатократне використання вже перевірених конструкцій. Взаємозамінність полягає у властивості окремо виготовлених деталей, вузлів, агрегатів без доробки забезпечувати комплектування машин, приладів і виконувати запрограмовані функції, не порушуючи при цьому технічних вимог до виробу в цілому. Взаємозамінність досягається за рахунок виготовлення деталей з заданою точністю геометричних, параметричних або схематичних параметрів, що впливають на споживчі властивості. Показники уніфікації. Рівень уніфікації визначається за допомогою системи показників, з яких обов'язковим (у деяких країнах) є коефіцієнт використання уніфікованих складових на рівні типорозмірів. Під коефіцієнтом уніфікації розуміють відношення кількості запозичених, покупних і стандартизованих складових (деталей, вузлів) до загальної кількості компонентів, з яких складається виріб. Значення уніфікації. Уніфікація дає можливість зменшити обсяг конструкторських робіт і період проектування, скоротити терміни створення нового устаткування, понизити вартість освоєння нових виробів, знизити собівартість виробництва, підвищити серійність та рівень механізації і автоматизації виробничих процесів. При уніфікації підвищуються якість продукції, її надійність і довговічність завдяки ретельнішому відпрацюванню технологічності конструкції виробів і технології їх виготовлення. 120 ДОДАТОК В Перелік нормативно – технічної документації на виробництві Вид документації Дата затвердження Мінлегпромом СССР 1 2 1. Типовая техническая документация по конструированию, технологии изготовления, организации производства и труда, основным и прикладным материалам, применяемым при изготовлении: мужских и детских сорочек 18.02.81 женских пальто 07.07.81 мужских пальто 02.04.81 детских пальто 07.07.81 мужских костюмов 07.05.81 женского и детского легкого платья 08.07.81 корсетных изделий 10.11.80 2. Типовая технологическая документация на поток 29.12.78 по изготовлению женского пальто на утепленной стеганой подкладке 3. Типовая технологическая документация на изготов21.03.79 лениешвейных изделий из искусственного меха и в комбинации сморозостойкой искусственной кожей, велюром одежным, спилком и другим материалом 4. Типовая технологическая документация 29.07.82 накомплексно-механизированный поток по производствушкольной формы для мальчиков 5. Типовая технологическая документация на поток 13.06.78 поизготовлению женских плащей из смесовых тканей 6. Типовая технологическая документация на поток 13.07.78 поизготовлению курток детских из капроновой ткани 7. Типовая технологическая документация на 13.07.78 изготовлениебелья для новорожденных и детей ясельного возраста 8. Типовая технологическая документация по 14.06.83 производству костюмов для мальчиков 9. Типовая технологическая документация на поток 16.08.78 по изготовлению костюмов из шерстяных тканей для мальчиков дошкольного возраста 10. Типовая технологическая документация 27.09.79 накомплексно-механизированный поток по производству брюк мужских и детских типа джинсов 121 1 11. Типовая технологическая документация накомплексно-механизированный поток по производству брюк мужских хлопчатобумажных 12. Технологические цепочки на изготовление женских и мужских курток (штормовок, ветровок) из капроновых тканей с пленочным покрытием 13. Типовая технологическая документация на комплексно-механизированный поток по производству кепи из шерстяных тканей 14. Типовая технологическая документация на комплексно-механизированные потоки по производствуголовных уборов из искусственного меха 15. Типовая технологическая документация на комплексно-механизированные потоки по производствуголовных уборов из хлопчатобумажных тканей 16. Приказ Минлегпрома СССР N 331 "О дополнительных мерах по улучшению качества спецодежды, тканей для ее изготовления и спецобуви" (даны типовые технологическиепроцессы изготовления костюмов, комбинезонов и халатовхлопчатобумажных, костюмов и плащей брезентовых,костюмов водонепроницаемых из винилискожи-Т) 17. Типовая технологическая документация поизготовлению курток спортивно-бытовых 2 29.06.79 16.08.78 17.07.80 29.12.80 29.12.80 14.07.78 24.03.83 122 ДОДАТОК Г У типових схемах для жіночого одягу виділяють наступні положення пілочки і спинки: спинку середнім зрізом розташовують уздовж кромки матеріалу,пілочку серединою деталі (краєм борту) - вздовж згину матеріалу, при зміні довжини виробу на 1см довжина розкладки змінюється на 1см. Якщо виріб з рукавом і допускається розташуваннядеталей в різних напрямках, окатрукава поміщають міжплечовими лініями спинки і пілочки (рис. 1.1.16,а);спинку без шва посередині і перед серединою деталі розташовуютьуздовж згинів матеріалу, при цьому деталі поміщаються в одну ширину (рис. 1.1.16, б). Такий вид розкладки застосовується тількипри виготовленні одягу за індивідуальними замовленнями;спинку без шва і пілочку серединою деталі розташовують уздовжзгину матеріалу, проте ширина матеріалу не дозволяє розміститидеталі в одну ширину і розташування деталей в різних напрямках не допускається (рис. 1.1.17,а), тоді при зміні довжини виробу на 1см довжина розкладки змінюється на 2см;спинку середнім зрізом розташовують уздовж крайки матеріалу,пілочку серединою деталі - уздовж згину матеріалу; якщо допускаєтьсярозташування деталей в різних напрямках, необхіднознайти найбільш економічний варіант розкладки (рис. 1.1.17, б). В цьому випадку при зміні довжини виробу на 1см довжина розкладки змінюється на 2 см. Рисунок 1.1.16 - Схема розташування основних деталей в розкладці із згином матеріалу:а - розташування деталей у різних напрямах; б розташування деталей в одну ширину. 123 Рисунок 1.1.17 - Схема розташування основних деталей в розкладці із згином вузького матеріалу: а - розташування деталей в одному напрямі; б економічний варіант розкладки. Перелік діючої нормативно – технічної документації для виробничих відходів матеріалів (затверджений Мінлегпромом СССР до 01.01.86) Вид документації Дата затвердження Мінлегпромом СССР 1 2 1. Инструкция по нормированию расхода материалов 23.02.81 вмассовом производстве швейных изделий 2. Отраслевые нормы расхода основных и вспомога27.12.79 тельныхматериалов на бытовые швейные изделия 3. Отраслевые нормы расхода основных и вспомога09.11.81 тельныхматериалов на рабочую и специальную одежду 4. Временные отраслевые нормативы межлекальных 29.03.82 отходовв раскладках лекал деталей подкладки на мужскую, женскую и детскую одежду 5. Отраслевые нормативы межлекальных отходов 21.01.85 враскладках лекал деталей на мужскую, женскую и детскуюодежду (Приказ N 28) 6. Временные отраслевые нормативы межлекальных 02.09.83 отходовв раскладках лекал деталей ватина на мужскую, женскую идетскую одежду 7. Отраслевые нормативы межлекальных отходов 31.05.83 враскладках лекал деталей на сорочки верхние мужские и для мальчиков 124 1 8. Временные отраслевые нормативы площадей лекалдеталей и межлекальных потерь на корсетные изделия из всех видов тканей 9. Временные отраслевые нормативы межлекальных потерь в раскладках лекал деталей на белье для новорожденных идетей ясельного возраста 10. Отраслевые нормативы площадей лекал деталей имежлекальных потерь на сорочки ночные женские и длядевочек 11. Инструкция по подготовке к раскрою трикотажних полотен на предприятиях швейной промышленности 12. Временные отраслевые нормативы межлекальныхотходов в раскладках лекал деталей головных уборов 13. Методические указания по подготовке, раскрою,нормированию расхода и особенностям обработки изделийиз одежных натуральных кож, велюра и спилка 14. Отраслевые нормативы межлекальных потерь прираскрое натуральных кож, велюра и спилка 15. Приказ N 501 "О мерах по улучшению использованиятканей и материалов в швейной промышленности" 16. Инструкция по сбору, сортировке, учету, хранению, нормированию и использованию производственных отходовматериалов на швейных предприятиях 17. Отраслевые нормы расхода ткани на одеяла стеганыешелковые 18. Отраслевые нормы расхода ткани на одеяла стеганыехлопчатобумажные 19. Отраслевые нормы расхода ткани на белье постельное 2 05.12.80 26.12.80 17.09.82 28.12.82 18.03.82 06.08.79 10.02.81 28.12.79 17.03.80 19.04.83 02.09.83 29.11.83 125 ДОДАТОК Д Деталь виробу являється неподільною структурною одиницею одягу які поділяють на основні та виробничі. До основних відносяться деталі, які утворюють єдину поверхню зовнішньої форми одягу для покриття різних частин тіла. На кресленні конструкції основні деталі продовжують один одного в площині креслення. В плечовому одязі основними деталями являються спинка та її частини, пілочка (перед) та її частини, рукав та його частини, нижній комір. В поясному одязі основними деталями являються передня і задня частини брюк (спідниці). До виробничих відносяться деталі, параметри яких розроблені з урахуванням форми основних деталей. До виробничих деталей з основного матеріалу відноситься підборт, верхній комір і декоративно – конструктивні деталі. Декоративно – конструктивні деталі виконують естетичну і утилітарну функцію і служать для декорування і створення єдиного художнього образу. На кресленні конструкції декоративно – конструктивні деталі розташовують на основних деталях. До виробничих також відносяться деталі з підкового і прокладкового матеріалів. Структура вузла розглядається по слоям, а в кожному слої аналізують членування вузла на деталі. Покривний слой формують основні та декоративно – конструктивні деталі зовнішнього (лицьового) слою одягу з основних і оздоблювальних матеріалів. Підкладковий слой утворюють виробничі деталі внутрішнього (виворітнього) слою одягу з підкладкового і основного матеріалів. Каркасний слой складають виробничі деталі з прокладкових матеріалів, які створюють проміжків слой. Кожна деталь розташована відносно основної деталі певним чином у відповідності з її призначенням: надання стійкості, підтримка об'ємно – просторової форми, збереження зрізів і ділянок деталей 126 від розтягування, підвищення каркасності країв і ділянок, підвищення стійкості до витирання та ін. Утеплюючий слой представляють виробничі деталі з утеплюючи матеріалів. Слой розташован між каркасними і підкладковими слоями і призначен для підвищення тепло захистних властивостей одягу. Деталі кожного слою характеризують назвою, ескізом, технологічним кресленням конструкції або конструктивно – топографічною схемою, напрямком розкрою, способами формоутворенням. Назву деталі формують в залежності від наступних факторів: розташування деталі на ділянках поверхні фігури; розташування деталі відносно конструктивних ліній; форму внутрішніх ліній членування; співвідношення площі деталі і вузла, отриманих після їх членування. Назви деталі, яка утворює вузол пілочки, залежить від присутності з переду прокольної наскрізної лінії членування. Деталь без наскрізного зрізу має назву перед, а з наскрізним розрізом – пілочка. До назви деталі, яка утворює вузол спинки, можуть добавляти назву, яка охарактеризовує присутність або відсутність середнього шва: в першому випадку – спинка цілісно викроєна, у другому випадку – спинка з середнім швом. Не рекомендується використовувати назву спинка без середнього шва. При прокольному і відносному рівномірному членуванні вузла пілочки (спинки) рельєфом, який проходить через центр груді (центр лопаток) утворюється центральна і бокова частини пілочок (спинки). Якщо в одязі крім рельєфу є друга допоміжна повздовжня лінія членування, яка зміщена від центру груді (або лопаток) до середньої лінії і починається у горловини, то деталь, розташована між лініями членування, має назву середня частина пілочки (або середня частина спинки). Як видно назви деталей вузла змінюються при збільшенні числа ліній членування. При фігурному рельєфі, який не доходить до лінії низу, від деталі відрізняється менша частина. При формуванні її назви використовують три 127 виявлення: перше вказує на розташування, друге називає частину відрізною, а третє вказує на приналежність до деталі. При цьому назва основної деталі залишається незмінною. Наприклад фігурний рельєф із пройми пілочки до бокового шва розділяє вузол пілочки на дві деталі: бокова підрізна частина пілочки і пілочка. Термінологія заміняє раніше використану назву підрізний бочок пілочки. Деталь, яка виявляється лініями членування, які проходять поблизу вертикальних ліній, які торкаються пройми, мають назву відрізний бочок. Відрізний бочок покриває бокову поверхню тулуба. Якщо відрізний бочок розділен боковим швом, то назва конкретизує по приналежності деталі до вузла: відрізний бочок спинки і (або) відрізний бочок спинки. Похила лінія членування, яка проходить від поперечного шва на лінії талії до повздовжнього бокового шва (тобто похило розташування між лініями внутрішнього членування), утворює підрізний бочок, при цьому назву основної деталі не змінюють. Конструктивно лінія підрізного бочка зачасту співпадає з лінією входу в бокову кишеню. Поперечне членування вузла приводить к утворенню верхньої, середньої і нижньої частей. Наприклад при поперечному і відносно рівномірному членуванні основних деталей двома горизонтальними або похило – фігурними лініями (по лінії глибини форми і лінії талії) утворюються верхня, середня і нижня частина пілочки (спинки, відрізного бочка). Вузька продольна деталь, призначена для обробки краю і розміщення елементів застібки, має назву планка. Кокеткой називають відрізну деталь, розташовану в опорній зоні одягу і отриману при поперечному або похилому членуванні основної деталі. Площа відсіченої деталі значно менша основної деталі (менше одной треті), тому назва основної деталі не змінюється. До назви кокетки, крім виявлення приналежності до основної деталі, наприклад, кокетка пілочки (спинки), кокетка передньої (задньої) частей 128 спідниці (брюк), можна добавляти значення її розташування і (або) конфігурації: плечова, талієва, похила, горизонтальна, фігурна, овальна і т.д. Декоративна деталь пілочки або оброблений вузол, який кріпеться до виробу як пришивна або накладна деталь постійною строчкою або являється з'ємною деталлю з можливістю тимчасового кріплення, має назву вставка. Декоративна деталь плечового одягу у виді з'ємної нагрудної вставки пілочки, яка має самостійне функціональне призначення, має назву манішка. На рисунку 1 показані варіанти членування деталей пілочки, а в таблиці 3 наведені назви деталей, які утворились в результаті членування пілочки. Рисунок 1 – Варіанти внутрішнього членування пілочки горизонтальними, похилими (а) і продольними (б) лініями. 129 Таблиця 1 – Деталі пілочки Деталь Варіант розташування ліній внутрішнього членування 1 2 Горизонтальні і похильні лінії внутрішнього членування Кокетка пілочки + пілочка 1-3; 1-4; 3-12; 4-12 Плечова кокетка пілочки + пілочка 1-0 Фігурнакокетка пілочки + пілочка 1-01-1 Кокетка пілочки у горловини + пілочка 1-2 Кокетка пілочки у пройми + пілочка 2-3 Овальна кокетка пілочки + пілочка 2-12 Верхня частина + нижня частина пілочки 5-11; 6-11 Верхня + середня + нижня частини 4-12 + 5-11; 4-12 + 6-10; пілочки 3-11 + 6-10; 3-11 + 7-11; 3-11 + 6-11; 5-11 + 6-10 і т.д. Кокетка пілочки + верхня + середня + 3-12 + 5-11 + 6-10; нижня частини пілочки 4-12 + 5-11 + 6-10; 1-3 + 5-11 + 6-10; 1-3 + 3-11 + 6-11; 1-4 + 5-11 + 7-10 і т.д. Пілочка + нижня частина пілочки 6-10; 7-11 Повздовжні лінії внутрішнього членування Пілочка + відрізний бочок 13-16; 3-17 Пілочка + відрізний бочок пілочки + 3-17 + 13-16 відрізний бочок спинки Центральна + бокова частина пілочки 1-8; 2-8; 3-8 Пілочка + вставка пілочки 1-12; 1-10; 12-10 Пілочка + передня відрізна частина 1-11; 2-10; 1-7 пілочки Пілочка +бокова відрізна частина 0-5; 0-6; 2-5; 2-6 пілочки (або відрізний бочок) Верхня + нижня частини пілочки 1-5; 1-6 Планка пілочки + центральна частина + 19-20 + 2-8 бокова частина пілочки Передня + центральна + бокова частини 1-18 + 2-8 + 3-17 + 13-16 пілочки + відрізний бочок Назви деталей вузла рукава виявляють по назві поверхні руки або рукава, яку дана деталь покриває. До виявлення верхня, нижня, передня, задня добавляють слово деталь (частина) рукава. Ця термінологія заміняє устарівшу назву половинка рукава, використовувати в теперішній час не рекомендується. 130 У методиці ЕМКО РЕВ рекомендується заміна деяких позначень деталей і ліній членування (швів) рукава, вхідна термінологія указана в дужках. Слід відмітити, що заміна не завжди відповідає вимогам сквозного інформаційного забезпечення. Продольне членування вузла ліктьовим (заднім) і переднім швами утворює верхню і нижню деталі (частини) рукава. Продольне членування вузла верхнім (зовнішнім) і нижнім (внутрішнім) швами, орієнтованими по зовнішній і внутрішній поверхні руки, призводять к утворенню передньої і задньої деталей (частин) рукава. Для назви деталей, зріза і шва рукава, розташованих на верхніх і нижніх боках вузла, правомірно використовувати традиційні визначення – верхня деталь, верхній зріз і нижня деталь, нижній зріз, оскільки характеристика «зовнішній і внутрішній» для зрізу або шва має подвійний задум: перший – по розташуванню по слоям матеріалу, другий – по відношенню до поверхні руки. Аналогічно і виявлення ліктьова (ліктьовий) краще відображає принцип орієнтації на ділянці поверхні руки, чим виявлення задній. Крім того, виявлення універсально для назви деталі, виточки, шва і згину рукава. Поперечне членування на двох рівнях призводить до утворення частин на відповідних деталях рукава – верхньої, середньої і нижньої частей. Для однозначності назв деталей, утворених при поперечному членуванні, використовують два терміни, наприклад, верхня частина верхньої деталі рукава і нижня частина верхньої деталі, а при продольном членуванні рукава необхідно використовувати один термін – деталь рукава. Слід уважно відноситись до терміну «частина»: не плутати верхню частину, отриману за рахунок поперечного членування, з верхньою деталлю рукава, отриману за рахунок прокольного членування. Посилююча накладка в області ліктя на деталь рукава,розташована з лицьового боку, має назву налокітник. 131 Допоміжна деталь у формі клину, ромбу, прямокутника, вшиваємо в бокові шви плечового одягу і (або) в нижні (внутрішні) шви рукава і які мають функціональне призначення підвищення ступені трикутника або динамічної відповідності, мають назву ластовиця. Допоміжна деталь у вигляді трапеції, яка використовується у якості надставки до деталей і діюча в їх формоутворенні, мають назву клин. Допоміжна деталь у вигляді трикутника, прямокутника або трапеції, яка використовується у якості надставки до деталей і не діюча в формоутворенні, а використана для підвищення технологічності при розкрої, має назву надставка. Назви деталей вузла коміру виявляють по відношенню до лінії згину і розташуванню відносно поверхні зовнішньої форми: нижній комір – при розташуванні деталі на внутрішній поверхні, верхній комір – на зовнішній поверхні одягу, стійка верхнього або нижнього коміру – до лінії згину коміру, відліт верхнього або нижнього коміру – від лінії згину до плечової поверхні стану. Якщо комір не має відкладної частини, то використовують термін нижній комір – стійка або верхній комір – стійка. Назва деталей вузла капюшону виявляють по його розташуванню на поверхні голови: капюшон (для вузла без внутрішнього членування), бокова частина капюшона (для вузла з середнім швом), середня частина капюшона (для деталі, яка проходить від середини потилиці до горловини), передня частина і задня частина капюшона (для деталей, які покривають передню і затилочну частини голови). Із зазначеного вище видно, що технологічність являється важливим показником при виготовленні одягу в умовах масового виробництва. 132 ДОДАТОК Е Конструктивно – декоративні деталі рекомендують називати відповідно до їх призначення і розташування. Для підвищення однозначності до стандартизованого терміну з визначеннями ГОСТ 22977-89 можна добавити виявлення приналежність до деталі або обробляємого зрізу. Баска – оздоблювальна деталь, яка закриває поясну частину фігури нижче лінії талії і приєднується до ліфу або паску по лінії талії (може бути з'ємним). Бейка - оздоблювальна деталь із складеної полоски тканини, яка вшивається між деталями і настрочується на них. Бритель – функціональна деталь у вигляді полоси, розташована на плечі і яка служить для підтримки одягу без рукавів. Вішалка – функціональна деталь у вигляді вузької полоси з текстильного або іншого матеріалу, призначена для підвішування одягу. Зазвичай прикріплена з боку підкладкового слою, рідше з боку основного. Волан – оздоблювальна деталь у формі овала або спіралі, прокольний зріз якого закріплений у шві. Жабо – декоративна деталь із мережива або оздоблювальної тканини, викроєна у вигляді кола або полоси і закріплена по горловині і (або) середньої лінії пілочки. Кант - оздоблювальна деталь із вузької полоски матеріалу, закріплена в зшивному або обшивному шві. Клапан – деталь з вільними нижнім і боковим краями, призначена для оформлення і прикриття входу в кишеню або застібки пілочки, наприклад, клапан бокової кишені пілочки. Верхню частину називають клапан, нижню частину – підкладка клапана (незалежно від виду тканини, із якого він виготовляється). Останній термін замінює скорочене застарілу назву «підклапан». Клапан – планку для прикриття центральної застібки на тасьму – блискавку називають вітрозахисним клапаном. 133 Листочка - деталь з вільними верхнім краєм, який перекриває лінію пришивання, призначена для оформлення входу в кишеню, наприклад, листочка нагрудної кишені пілочки. Може мати різноманітну конфігурацію (прямокутну, овальну, фігурну). Бокові сторони листочки можуть бути настрочними або вшивними. Внутрішня частина листочки може бути відрізною, її називають підкладка листочки. Якщо її виконують суцільновикроєною з основного матеріалу, то використовують термін листочка цілісно викроєна з підкладкой листочки. Манжета – деталь або сукупність деталей, призначених для оформлення нижнього краю рукава або брюк. До назви можуть добавлять спосіб з'єднання: пришивна, нашивна, цілісно викроєна або з'ємна. Зовнішній бік манжети має аналогічну назву – манжета, внутрішня частина – підкладка манжети. Напівпасок – деталь одягу у вигляді полоси, розташована навколо тулуба і яка слугує для регулювання ступеня прилягання одягу. Оборка – оздоблювальна деталь у вигляді полоски, зібрана з одного боку в зборку або складку і прикріплена зібраним краєм до одягу. Обшивка – деталь призначена для обробки крайових зрізів або розрізів яка повторює конфігурацію оброблювальної дільниці. До назви обшивки для обробки несквозних розрізів добавляють характеристику її координації відносно розрізу – верхня або нижня. Можна використовувати уточнення по місцю розташування, наприклад, внутрішня або декоративна (тобто зовнішня). До назви обшивки добавляють назву зрізу, наприклад обшивка горловини пілочки, або її призначення, наприклад обшивка застібки. Пасок – деталь одягу у вигляді довгої полоси, розташована навколо тулуба і яка слугує для регулювання ступеня прилягання одягу. Внутрішня частина паску може бути відрізною або суцільновикроєною. Її називають підкладкою паску і виконують з основного або прикладних матеріалів. Пата – накладна декоративна деталь вузла, яка слугує для регулювання розмірів деталі і має задане положення: одним кінцем вшита в шов, а іншим 134 прикріплена до деталі. До визначення добавляють назву деталі, на якій вона розташована, наприклад пата рукава, пата спинки. Пелерина – декоративна деталь одягу у вигляді короткої плечової накидки, з'єднана з одягом по горловині або з'ємна. Петля – функціональний або оздоблювальний елемент застібки, який виконується з основного або оздоблювального матеріалу. Погон – деталь для оформлення плечової області у вигляді невеликої полоси, один кінець якої вшитий в шов горловини або пройми, а інший прикріплений за допомогою декоративних засобів до основної деталі. Рулік – оздоблювальна деталь з косої стрічки матеріалу з підігнутими у середину продольними зрізами. Рюш – оздоблювальна деталь у вигляді полоски, зібрана по середині в зборку або складку і нашита на основну деталь. Хлястик – накладна деталь стану у вигляді короткої полоси, яка слугує для регулювання ступені прилягання одягу по лінії талії, бокові зрізи обшивні або закріплені у шві. Шльовка – накладна деталь у вигляді вузької полоски яка слугує для підтримки паску, ременя, погон, може бути використана у якості декору.
