Загрузил Оксана Тижненко

Rozvyvaite movu

Реклама
Хмельницький обласний інститут
післядипломної педагогічної освіти
Відділ освіти, молоді та спорту
Волочиської міської ради
Методичний кабінет
Розвивайте мову,
рідну та чудову
м. Волочиськ
2018
Укладач: Ірина Володимирівна Барабанова, вчитель-логопед закладу
дошкільної освіти «Зірочка» м. Волочиськ.
Рецензент: Пуковська Людмила Броніславівна, вихователь-методист
закладу дошкільної освіти «Зірочка» м. Волочиськ.
Розвивайте мову, рідну та чудову. Навчально – методичний посібник /
І.В.Барабанова. – Волочиськ, 2018.
Книжка орієнтована на вирішення завдань мовленнєвого розвитку дітей
дошкільного віку. У ній ви знайдете поради, вправи та ігри для формування
правильної вимови звуків.
Даний посібник стане у пригоді не лише вихователям ЗДО та логопедам, а
й батькам. Може використовуватися під час індивідуальної та колективної
форми навчання.
2
Зміст
Поняття звукової культури мовлення………………………………………4
Розділ 1.
Вправи для розвитку артикуляційного апарата…………………………..9
Артикуляційна гімнастика ………………………………………………….10
Логоритмічні вправи для роботи з дітьми …………………………………11
Розділ 2.
Ігри та вправи з розвитку дихання ………………………………………..13
Вправи для розвитку мовленнєвого дихання ……………………………...14
Ігри, що розвивають мовне дихання ……………………………………….16
Ігри для розвитку мовного подиху …………………………………………17
Розділ 3.
Розповіді зі звуконаслідуванням ……………………………………………18
Розділ 4.
Дидактичні ігри для формування правильної вимови звуків …………..22
Ігри, що розвивають увагу і слухове сприйняття …………………………...23
Ігри, що розвивають силу голосу і темп мови …………………………....…24
Ігри, що сприяють розвитку розуміння мови …………………………….....25
Ігри, що формують правильну звуковимову ………………………….…......26
Ігри, що сприяють розумінню та формуванню граматичних конструкцій...29
Ігри, що сприяють розвитку доброзичливого мікроклімату в групі …….....31
Ігри з використанням узагальнюючих слів ………………………………….32
Ігри з використанням предметних і сюжетних картинок …………………..37
Ігри та вправи для сенсорного розвитку …………………………………….40
Ігри та вправи з предметами ………………………………………………….46
Вправи, що сприяють розвитку дрібної моторики ………………………….47
Ігри та вправи для подолання затинання …………………………………….48
Ігри для розвитку фонематичного слуху ………………………………….....48
Розділ 5.
Використання прийомів мнемотехніки в мовленнєвому розвитку
дошкільника ……………………………………………………………………52
Література ………………………………………………………………………90
3
Поняття звукової культури мовлення
Звукова культура мовлення — складова загальної мовленнєвої культури
людини. Становлення звукової культури мовлення відбувається в період раннього і
дошкільного віку. Звукова культура мовлення визначається як фонетично правильна і чиста
вимова звуків рідної мови; правильна вимова слів і фраз за допомогою наголосу, інтонації,
паузи і відповідного темпу, що відповідають нормам літературної вимови; чітка дикція,
розвинений фонематичний слух, правильне мовленнєве дихання, вміння контролювати силу
голосу; інтонаційна виразність мовлення.
Отже, поняття «звукова культура мовлення» — вельми складне і багатоаспектне. Воно
охоплює фонетичну правильність мовлення (сприймання і розрізнення фонем на слух,
артикуляцію звуків; звуко-вимову) і загальні мовленнєві навички (дикцію, темп і ритм
мовлення, тембр, силу голосу, наголос, дихання, орфоепічну правильність мовлення).
Звуки мовлення — це вимовно-слухові елементи, що відокремлюються у слові в
процесі його послідовного членування як мінімальні одиниці (далі неподільні) і займають
мінімальний відрізок часу.
Основним джерелом звуків мовлення є хвильові механічні коливання голосових
зв’язок, що перетворюються носовим і ротовим резонаторами у надглоткових порожнинах.
За акустичними ознаками звуки поділяють на тони й шуми. Тони виникають під час
періодичних коливань голосових зв’язок, а шуми — внаслідок неперіодичних
коливань. Голосні — це звуки, в основі яких лежить тон. Приголосні — звуки, в основі яких
лежить шум. З акустичного погляду звуки різняться за висотою, інтенсивністю і тривалістю.
Висота звука визначається частотою коливання голосових зв’язок за одиницю часу.
Чим менша кількість коливань, тим звук нижчий; чим більша кількість коливань, тим звук
вищий.
Інтенсивність звука залежить від амплітуди коливань голосових зв’язок: чим більша
амплітуда, тим інтенсивніший, тобто голосніший, звук.
Довгота звука визначається його протяжністю в часі, яка вимірюється тисячними
частками секунди.
Артикуляція звуків — це сукупність рухів і правильне положення мовних органів,
необхідних для утворення звука мови. Мовний акт, що забезпечує артикуляцію звуків,
здійснюється складною системою органів, в якій розрізняють периферичну і центральну
частини мовленнєвого апарату.
До органів артикуляції належать органи дихання, гортань і три надгортанні порожнини.
Мовні органи і центральна нервова система при звукоутворенні діють взаємозалежно. Під
час дихання струмінь повітря з легенів через трахею потрапляє в гортань. Тут він натрапляє
на перепону — тісно зімкнені голосові зв’язки, що являють собою два м’язи. Якщо з легенів
іде повітряний струмінь, а голосові зв’язки звужені й напружені, то зв’язки коливаються.
Внаслідок їх коливання утворюється музикальний звук — тон. Тон потрібний для вимови
голосних і дзвінких приголосних. Якщо голосові зв’язки розімкнені, повітряний струмінь
вільно проходить через гортань і не зачіпає їх. У такому положенні вимовляються глухі
приголосні, оскільки повітряний струмінь не потрапляє в ротову порожнину.
Носова порожнина відокремлюється від ротової твердим піднебінням. Носова і ротова
порожнина — резонатори. Носовий резонатор посилює звуки певної частоти, вони
резонують у певній порожнині.
Тон, який виробляють голосові зв’язки, складається з коливань різної частоти.
Об’єднуючись, вони утворюють музикальний звук — тон. Резонатор певної форми може
посилювати один із складників і не посилювати інші.
Щоб ротова порожнина посилювала то один, то інший складник тону, треба міняти
форму резонатора, тобто рухати язик назад, вперед, піднімати вгору, опускати вниз. За
допомогою язика можна міняти форму ротового резонатора.
4
Органи мовлення залежно від їх участі в артикуляції звуків поділяють на дві групи: 1)
активні (голосові зв’язки, задня стінка глотки, язик, губи, увула (язичок)); 2) пасивні (зуби,
альвеоли, тверде піднебіння, м’яке піднебіння). Пасивні мовні органи нерухомі, вони
відіграють допоміжну роль у звукотворенні. В українській мові виділяють дві групи звуків
— голосні й приголосні.
Фонетична правильність мовлення певною мірою залежить і від дикції.
Дикція — це членороздільна вимова звуків, ступінь виразності вимови звуків та їх
сполучень, складів, слів за різних умов. За М. Фомичовою, дикція — це жвавість і
диференційованість рухів органів артикуляційного апарату, які забезпечують чітку, виразну
вимову кожного звука окремо, а також слів і фраз у цілому.
Дикція забезпечує чіткість вимови, сприяє доступному та правильному сприйманню
мовлення слухачами, тому має бути середньоголосною, достатньо енергійною, не млявою.
Отже, дикцію потрібно розвивати у дітей, адже від її сформованості залежить розуміння
мовлення.
Слід пам’ятати, що чітка дикція досягається автоматизованою координацією
психофізіологічних мовленнєвих центрів з органами мовлення, які забезпечують утворення
звуків. Вона відпрацьовується тільки шляхом розвитку моторики мовленнєво-рухового
апарату, правильної артикуляції та вимови звуків.
У процесі розвитку мовлення важливу роль відіграють зовнішні (фізичні рухи органів
мовлення) і внутрішні дії (інтелектуально-емоційні зусилля). Серед багатьох дій, які дитина
виконує під час мовленнєвого спілкування, виокремлюються ті, без яких орфоепічні навички
сформувати неможливо, наприклад: 1) вимова і слухання звукових одиниць (робота органів
мовлення — фізичні рухи м’язів мовленнєвого апарату, напруження органів слуху); 2)
розуміння мовних одиниць: співвідношення комплексів звуків (морфем, слів, речень) із
позамовною реальністю (робота фізіологічного апарату мислення); 3) оцінка виразності
мовлення (робота фізіологічного апарату емоційно-вольової сфери); 4) запам’ятовування
(робота пам’яті).
До загальних мовленнєвих навичок належить мовленнєве дихання, що подає повітря до
голосових зв’язок і всього мовленнєвого апарату. Правильне дихання забезпечує нормальне
звукоутворення, створює умови для підтримання відповідної гучності мовлення, пауз,
засобів інтонаційної виразності. Дихання — це ритмічне подання повітря, насиченого
киснем. Під час видиху повітряний струмінь забезпечує роботу мовленнєвого апарату.
Мовлення потребує достатньо сильного повітряного струменя, тому постановка дихання —
одна з умов правильного мовлення. Мовленнєве дихання здійснюють дихальні посмуговані
м’язи, які під час видиху забезпечують потрібні для артикуляції зміни швидкості руху
повітря, а також гладкі м’язи трахеобронхіального дерева, що регулюють кількість повітря
під час видиху. Спільна робота цих м’язів визначає зміни повітряного тиску в процесі
творення мовленнєвих звуків і складів. Одночасна їх дія дає змогу здійснювати
багатоступеневе регулювання аеродинамічних умов мовної фонації, оскільки об’єктом
регулювання є кількість повітря і сила його тиску.
Дихання може бути також немовленнєвим. Воно відбувається ритмічно: вдих, видих,
пауза. При цьому вдих дорівнює за тривалістю видиху, голосова щілина відкрита. Під час
мовленнєвого дихання вдих короткий, а видих — довгий. Вдихає людина через рот і ніс,
тому губи напіввідкриті. Мовленнєве дихання, у свою чергу, поділяють на:верхньогрудне (під час вдиху грудна клітка піднімається вгору за допомогою піднятого плечового
поясу, при цьому розширюється тільки верхня частина легенів); діафрагмальне (грудна
клітка розширюється донизу, плечі не піднімаються, опускається діафрагма); діафрагмальнонижньо-реберне, або змішане (опускається лише діафрагма, ребра відходять у боки, плечі не
піднімаються). Змішаний тип мовленнєвого дихання вважається найкращим.
Мовленнєве дихання — це вміння відтворювати короткий вдих і довгий ротовий видих,
що забезпечує тривалу й звучну вимову звуків мовлення, а також плавність і злиття вимови.
5
У дошкільників дихальні м’язи ще досить слабкі, легені малі за об’ємом, тому
мовленнєве дихання у них неглибоке, верхньогрудне, вдих переривчастий, шумний, з різким
підняттям плечей. Вони вдихають перед кожним словом, навіть посередині слова,
«ковтають» закінчення слів, невиразно читають вірші. Створюється враження, що дитина
захлинається. Потрібно навчити дитину правильного мовленнєвого дихання відповідно до її
віку. Так, видих у молодшій групі повинен дорівнювати часу, протягом якого дитина
вимовляє фразу у два-три слова, в середній — два- чотири, у старшій — чотири-п ять слів.
Тривалість паузи має відповідати рахуванню вихователя про себе «один, два» або словам
«досить — ще раз», «відпочинь, ще раз», після чого дитині пропонують знову зробити вдих.
Мовленнєве дихання потрібно виховувати в дошкільному віці, стежити, щоб діти
дихали спокійно, не піднімали плечей, не перевтомлювалися. Не можна пропонувати дитині
вдихати сильніше, інакше вона переходить на верхньогрудне дихання, піднімає плечі. Під
час дихання дитина повинна прийняти правильне положення: грудна клітка розгорнута,
плечі відведені назад, розслаблені, голова дещо піднята. Бажано, щоб дитина поєднувала
початок видиху з початком мовлення.
У творенні звуків важливу роль відіграє голос. Голос - це сукупність різноманітних за
висотою, силою, тембром звуків, які вимовляє людина. Голос є результатом складної
психофізіологічної діяльності мовця. У процесі мовлення голосу властиві такі риси —
звучність, сила, висота, темп, тембр, інтонація.
Сила голосу — це властивість голосу вимовляти звуки голосно, середньо, тихо,
пошепки. Силою голосу забезпечуються такі засоби виразності: словесний і фразовий
наголоси, можливість виділення деяких моментів фрази сильнішим голосом, чітка
артикуляція звуків. Основна умова звучності голосу — глибоке дихання і здорові голосові
зв’язки.
Висота голосу залежить як від будови голосових зв’язок, їхньої товщини і довжини, так
і від ступеня емоційного мовлення.
Тембр голосу — це якісне забарвлення його (дзвінкий, глухий). Крім основного тону ми
чуємо ще додаткові тони — обертони, що залежать від будови гортані, ротового та носового
резонаторів мовця. Вони створюють індивідуальний тембр та чистоту звучання голосу
людини
Важливим чинником звукової культури мовлення є тембр.Тембр мовлення досягається
шляхом зміни висоти тону, сили голосу в процесі вимови фрази або тексту.
Слід пам’ятати, що у дітей дошкільного віку досить специфічні властивості голосу.
Гортань у них значно коротша, ніж у дорослих, голосові зв’язки теж тонші й коротші, а
легені менші за об’ємом, тому голос у дітей може бути тихим, слабким, іноді крикливим,
зустрічаються й басисті, глухі, сиплі голоси, мовлення монотонне, оскільки відсутня
модуляція голосу. Дошкільники переважно різко, уривчасто вимовляють тверді приголосні,
наголошені голосні звуки, якщо вони стоять на початку слова («тверда атака звука»). Діти ще
не вміють злито вимовляти голосні, тому подекуди відсутня плавність мовлення.
Отже, голос дитини потрібно берегти, не дозволяти їй кричати (викликає
перенапруження голосових зв’язок), голосно розмовляти у холодну погоду, надзвичайно
голосно читати вірші на святкових ранках.
У дітей потрібно розвивати голос: виробляти вміння говорити тихо і голосно,
розмовляти низьким і більш високим голосом, а також середньої сили, не напружуватись,
уміти модулювати його, тобто підвищувати й знижувати. Це водночас сприятиме і
виразності дитячого мовлення.
Темп мовлення — це швидкість вимови елементів мовлення: звуків складів, слів;
швидкість протікання мовного потоку в часі, ЇЇ прискорення чи уповільнення, що зумовлює
ступінь її артикуляційної напруженості та слухової виразності.
Вихователю слід пам’ятати, що в дітей дошкільного віку у стані незначного збудження
чи підвищеної емоційності спостерігається схильність до швидкого темпу мовлення. У тих
6
сім’ях, де у батьків уже виробився швидкий темп мовлення, діти також привчаються до
нього.
Педагог не повинен допускати швидкого темпу мовлення, особливо у дітей молодшого
дошкільного віку, що дуже шкідливо для їхнього здоров’я. У дітей цього віку ще досить
слабкі м’язи, недостатньо розвинена моторика мовленнєво-рухового апарату, відсутня чітка
координованість артикуляційних рухів. Бажано не допускати швидкого темпу мовлення,
оскільки усе це призводить до затримки розвитку вікових особливостей мовлення, його
нечіткості.
Ритм мовлення — це рівномірне чергування складів, їх тривалості у часі. Порушення
ритму спостерігається при заїкуванні.
Наступною складовою звукової культури мовлення є фонематичний слух. За словами
М. Жинкіна, мова, що адресована слуху, це перший і останній мовний критерій. Те, чого не
чуємо, не розрізняємо і не сприймаємо на слух, випадає з ознаки звука як носія мовленнєвих
значень.
Фонематичний слух, який чітко сприймає звукову будову слова і протиставляє одні
фонеми іншим, забезпечується скроневими відділами лівої півкулі головного мозку. Ця зона
дає можливість виділити з мовленнєвого потоку смислорозрізнювальні фонематичні звукові
ознаки і є основним мозковим механізмом фонематичного слуху. Вона є головним
компонентом системи забезпечення звукової організації мовленнєвого акту. У разі
ушкодження цієї частини кори людина втрачає здатність сприймати і розрізняти звуки мови,
подібні фонеми (О. Лурія).
У науковій літературі вживається термін «фонематичний слух» і «фонематичне
сприйняття (сприймання)». Під фонематичним слухом учені розуміють здатність чути та
виділяти кожний окремий звук серед інших звуків слова, вміння аналізувати звукову форму
слова за допомогою їх внутрішнього промовляння, сприймання членороздільної вимови,
здатність розрізнювати й відтворювати усі звуки рідної мови співвідносно з фонетичною
системою мови.
Фонематичний слух є головним компонентом мовленнєвого слуху, який учені теж
визначають як психолінгвістичну здатність людини в процесі сприйняття мовлення
вловлювати і водночас сприймати у внутрішньому мовленні усі фонологічні засоби мови,
артикулюючи та інтонуючи мову, яку ми чуємо.
Розвиток мовленнєвого слуху передбачає розвиток у дітей здатності точно визначати
думки й почуття того, хто говорить, з усіма їх відтінками за допомогою таких елементів
мови, як наголос (складовий і логічний), пауза різної тривалості й характеру та
різноманітних видів мовленнєвої інтонації.
Компонентами мовленнєвого слуху є фізичний слух (здатність сприймати мовлення в
різних діапазонах гучності), звуковисотний слух у поєднанні з відчуттям тону (здатність
відчувати і сприймати в мові її мелодику і тон), відчуття ритму в поєднанні з відчуттям
темпу (здатність відчувати і сприймати в мові потрібний відповідно до ситуації темп і ритм),
фонематичний слух (здатність розрізнювати і сприймати усі звуки мови, співвідносячи їх з
фонетичною системою рідної мови).
Щодо фонематичного сприйняття, то існують також різні його визначення. Фонематичне сприйняття — це виокремлення звуків мови та встановлення звукової
структури слова як одиниці. У процесі формування фонематичного сприймання відбувається
перебудова первісного мовленнєвого слуху, оволодіння ним та використання з метою розв’язання нових завдань. Фонематичне сприйняття — це здатність сприймати на слух і точно
диференціювати усі звуки мови (фонеми), особливо подібні за звучанням. Недостатній
розвиток фонематичного сприйняття гальмує процес звуковідтворення у дітей, звуки
формуються із затримкою і часто спотворені, навіть ті, що вимовляються дітьми правильно.
Фонематичне сприйняття — це здатність визначати звуки в слові, їх послідовність і
кількість.
7
Виховання звукової культури мовлення залежить також від інтонаційної виразності. Є
звукові одиниці, які відіграють смислорозрізнювальну роль і реалізуються на ще більшому
відрізку мовленнєвого потоку (протягом цілого вислову), а саме: рух голосового тону за
висотою, який поєднується з певною зміною інтенсивності, темпом вимови окремих
складових мовленнєвих потоків звукових одиниць. Сукупність цих засобів у широкому
розумінні називається інтонацією (у вузькому розумінні інтонацією називають рух
голосового тону, що відіграє провідну, але не виняткову роль). Отже, інтонація — це
сукупність фонетичних засобів (компонентів): наголосу, мелодики, пауз, темпу і тембру. Всі
ці засоби пов’язані між собою, але їх співвідношення може змінюватися залежно від змісту,
мети, ситуації висловлювання.
Мовленнєва інтонація визначає емоційно-вольові стосунки людей у процесі
спілкування, розрізнює комунікативні типи та види речень, має стилістичне значення, є
однією з ознак правильної літературної вимови, має певні акустичні особливості: час і зміну
в часі, частоту коливань основного тону та інтенсивності; передає завершеність висловлюваної думки, сприймається як комунікативне спрямування запитання, вигук,
розповідь; має фізіологічні та психологічні закономірності. Крім того, інтонація є
обов’язковим структурним елементом речення,
Отже, інтонація — «серце і розум» розмовного мовлення. За допомогою інтонації ми
можемо передати сум, радість, співчуття, незадоволення, подив, гнів, завершена чи
незавершена думка. Інтонація навіть грубим словам може надати відтінку ласкавості, і
навпаки, ласкавим, лагідним фразам — грубості. Відомий англійський драматург Б. Шоу
писав, що є п’ятдесят способів сказати «так» і п’ятсот — «ні», і тільки один спосіб їх
написати.
До засобів інтонаційної виразності належать мелодійність мовлення (ніжність,
співучість, м’якість), темп, ритм, тембр (веселий, сумний, тривожний), фразовий і логічний
наголос (паузи між мовленнєвими відрізками, підвищення або зниження голосу залежно від
змісту вислову).
Уже в молодшій групі дітей потрібно вчити користуватися засобами інтонаційної
виразності, правильно передавати свої почуття і переживання у мовленні.
Умови виховання звукової культури мовлення у дітей засобами гри такі: розвиток на
різних етапах дитинства слухового й мовленнєво-рухового аналізаторів; розвиток
фонематичного слуху; охорона органів слуху, мовлення, носоглотки; правильне мовлення
оточуючих; змістовність життя дітей у дошкільному навчальному закладі; наявність
дидактичного матеріалу, активна мовленнєва практика дітей; спільна робота дошкільного
закладу і сім’ї у вихованні звукової культури мовлення.
8
Розділ 1
Вправи для розвитку артикуляційного апарата
Недоліки звуковимови можуть виникати внаслідок слабкості м”язів язика, губ або через
порушення координації рухів, що проявляється в невмінні виконувати язиком чи губами
точні цілеспрямовані рухи. Тому не слід чекати, а вже у дошкільному віці потрібно
проводити спеціальну артикуляційну гімнастику, яка спрямована на розвиток рухливості
мовних органів, чіткості та скоордтнованості їх рухів.
Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату,
відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для
правильної вимови звуків.
Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15
хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї
виконання всіх вправ під час одного заняття.
Перед початком роботи Вам необхідно показати дитині вправу та пояснити її
виконання. Для того, щоб дитини проявила цікавість до артикуляційної гімнастики, її слід
проводити в ігрові формі. Наприклад: "Язичок живе у своєму будиночку – ротику. Як і в
будь-якому будинку у ньому теж є свої дверцята – це губи і зуби. Подивись, як я можу
відчиняти і зачиняти дверцята у своєму будиночку, а тепер спробуй ти. Язичок дуже веселий
і любить перетворюватися на різні речі (вправи "Лопаточка”, "Чашечка”, "Голочка”,
"Трубочка”, "Гірка”). А ще він, як і всі діти любить гратися - гойдатися на гойдалці вгорувниз, вгору - вниз (вправа "Гойдалка”), грати в хованки (вправи "Змійка”, "Годинник”). Та,
мабуть, як і ти він великий ласун, любить поласувати чимось смачненьким (Вправа "Смачне
варення”). А як швидко він вміє скакати на конячці (Вправа "Конячка”)!”
Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше
обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.
Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної
гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить не
вірно, це може призвести до того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи.
Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час ви помітите, що рухи стали вже
менш напруженими та чіткими.
9
Артикуляційна гімнастика
Вправи:
1.„Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу.
Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.
2.„Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти "пяпя-пя”, неначе похлопувати свій "неслухняний язичок” верхньою губою.
3.„Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до
верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
4.„Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити
вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.
5.„Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів.
Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні
15 с.
6.„Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати
в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.
7.„Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч –
ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.
8.„Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно,
сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
9.„Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від
піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від
вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.
10.„Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа,
потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.
11.„Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик
у глиб рота. Повторити 10-15 разів.
12.„Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити
вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком
в повільному темпі 10-15 разів.
13.„Маляр”. Відкрити рот,погладити широким кінчиком язика піднебіння, роблячи
рухи вперед – назад.
14.,,Парканчик”.Усміхнутись так, щоб зуби були зімкнені і трохи оголені.
15.,,Хоботок”. Зімкнути губи і витягнути їх уперед.
16.,,Посмішка”. Утримувати кілька секунд губи в посмішці, старатися не показувати
зуби.
17.,,Індик”. Злегка відкрити рот, покласти широкий язик на верхню губу, рухати
широким переднім краєм язика по верхній губі вперед – назад, не відриваючи язик від губи,
ніби погладжуючи її. Спочатку рухи повільні, потім прискорити темп і додати голос, поки не
почується «бл-бл-бл».
18.,,Хованка”. Висунути широкий язик між зубами, а потім заховай його за нижні зуби.
10
Логоритмічні вправи для роботи з дітьми
Вправа 1. «Домашній двір».
Мета: розвиток рухливості органів артикуляції, співвіднесення рухів тіла з рухами
органів артикуляції.
Зміст.
Годинник будить нас уранці
Тік – так, тік – так.
Вставайте малята, годі вам спати.
(Діти виконують артикуляційну вправу ,,Годинник” і встають).
Підемо разом ми у двір і подивимось хто там вже прокинувся. Кожен двір
обгороджений парканом. Діти, покажемо яким міцним буває парканчик.
(Діти виконують артикуляційну вправу ,,Парканчик” і стають поряд, утворюючи
живий паркан).
Першим прокинувся півник і всіх розбудив. Щоб гарно співати, він вчився дзьоб
витягувати ,,хоботком”.
(Діти виконують артикуляційну вправу ,,Хоботок”).
Прокинувся і вийшов сусід півника – індик. Він поважно ходить і белькоче: бл – бл –
бл. Давайте і ми на мить станемо індиками.
(Діти ходять і виконують артикуляційну вправу ,,Індик”).
Біжить коник по поляні,
Цокаючи копитами:
Цок – цок – цок.
(Діти показують коника, цокаючи виконують вправу ,,Конячка”).
Ще багато є жителів у домашньому дворі, але нам вже час повертатися. Посміхніться їм
на прощання і рушаємо назад.
(Діти виконують артикуляційну вправу ,,Посмішка”).
Вправа 2. «Фокусник».
Мета: розвиток рухливості органів артикуляції.
Зміст.
До нас завітав фокусник із своєю чарівною скринькою. У нас також є чарівна скринька
– рот. Ми можемо навчитися фокусам у нього. Фокусник то витягує зі скриньки чарівні
предмети, то знову ховає. Давайте покажемо як він це робить.
(Діти виконують артикуляційну вправу ,,Хованка”).
Змахнув він паличкою вмить і витягнув лопаточку. Повторимо фокус?
(Діти повторюють артикуляційну вправу ,,Лопаточка”).
Заховав лопаточку: один, два, три і вона перетворилася на голочку.
(Діти виконують артикуляційну вправу ,,Голочка”).
Голочка упала, де її шукати? Накриємо чарівним плащем килимок з голочкою: один,
два, три і голочка перетворилася на трубочку.
(Діти виконують вправу ,,Трубочка”).
Ще багато фокусів можемо показати, але вже в наступний раз.
Вправа 3. «Прогулянка у ліс».
Мета: розвиток рухливості органів артикуляції, гармонійне поєднання рухів тіла з
рухами органів артикуляції.
Зміст.
Літо, літечко прийшло
люблять діточки тепло.
Але літом ми ще можемо зробити деякі запаси на зиму. Помандруємо у ліс. Хто це у
нас заховався за кущиком? Ви зрозумієте, відгадавши загадку.
В теплий дощик народився,
11
парасолькою накрився.
Може б з лісу пострибав,
якби другу ногу мав.
(Гриб).
Як ми можемо язиком показати гриб?
(Діти виконують артикуляційну вправу ,,Грибок”).
А тепер, виконуючи вправу, позбираємо гриби.
В лісі є багато ягід, з яких можна на зиму зварити смачне варення.
(Діти виконують артикуляційну вправу ,,Смачне варення”).
Варення добре смакує з чаєм. А з чого ми п’ємо чай? Покажемо язичком чашечку.
(Діти за логопедом виконують вправу ,,Чашечка”).
Ми добре попрацювали, повертаймося додому.
Вправа 4. «Що є хорошим, а що поганим».
Мета: розвиток рухливості органів артикуляції, співвіднесення рухів тіла з рухами
органів артикуляції.
Зміст.
Прослухавши віршик, вам потрібно буде вирішити, як поводитись добре, а як погано.
Дуже вправний хлопчик Саша.
Взявся мамі помагати –
стіни фарбою підфарбувати.
Щіточкою він вперед–назад
вправно управлявся
і з роботою швиденько
наш Сашко справлявся.
Покажемо з допомогою рук і язика, як Сашко фарбував стіни.
(Діти виконують артикуляційну вправу ,,Малярі”).
Микитка також хлопчик вправний,
але дуже вже лінивий.
Нічому не хоче він навчатись,
лише на гойдалці гойдатись.
Покажемо з допомогою рук і язика, як Микитка гойдається.
(Діти виконують артикуляційну вправу ,,Гойдалка”).
Вправа 5. ,,Звукові хвилі".
Мета. Змінювати силу голосу з опорою на зорово–рухові кординації.
Зміст.
Дитина малює або обводить по контуру кольоровим олівцем високі хвилі,
супроводжуючи рух наспівуванням любого голосного звука. Основною умовою виконання є
збільшення сили голосу при «спусканні з хвилі», зменшення сили голосу при «підйомі на
хвилю» і зупинка обведення хвилі при вдиху.
Вправа 6. «Великий і маленький годинник».
Мета. Співставляти ритмічні ряди на основі послідовності сильних і слабких ланок,
розвивати контроль за силою голосу.
Зміст.
Дитині пропонується викласти ряди великих та маленьких годинничків по зразку.
Потрібно буде співвідносити звуконаслідування з предметним образом (великий годинник
тікає голосно «тік–так», маленький годинничок тікає тихо «тік–так» ). Дитина нажимає
пальцем на кожен квадрат і озвучує.
12
Розділ 2
Ігри та вправи з розвитку дихання
Логопедична гра- Забий м'яч у ворота
Запропонуйте дитині подути на ватний чи поролоновий м'ячик, так, щоб він покотився
у ворота. Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.
Логопедична гра - Язичок - футболіст
Як і в попередній вправі, треба забити м'яч у ворота, але тепер із допомогою язика.
Дитина повинна усміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, ніби вимовляючи
звук [ф], дути на кінчик язика.
Логопедична гра - Літак
На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик
покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить
посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб «літак» полетів угору.
Логопедична гра -Пелюстки
Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки.
Запропонуйте дитині подути, щоб пелюстки злетіли з вашої долоні.
Логопедична гра - Кораблик.
Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пінопластовий кораблик та покладіть
його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря,
наче вимовляючи звук [ф], а потім переривчасто, наче вимовляючи звук [п-п-п-п].
13
Вправи для розвитку мовленнєвого дихання
Майже у всіх дітей, що заїкаються, порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної
роботи з усунення заїкання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху.
Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовленнєвого
дихання.
Кулька
Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а
потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі
не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух
живота контролюється рукою. Цю саму вправу повторити з подовженим видихом на звуки
(А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.
Задуй свічку
Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1—2 сек.) і довгий
безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку
(дути можна на пальчики).
Літак
Покладіть дитині на долоню маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з
ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла
ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.
Нюхаємо квіточку
Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати
дитині понюхати квітку, духи, фрукти.
Усі мовчать
Зробити вдих, а видихнути на звук [з], доторкнувшися вказівним пальцем до губ,
неначе попросити тиші.
Де дзвенить комарик?
Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить
довгий видих на звук [з-з-з-з].
Гарячий чай
У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом, а на видиху дує в чашечку,
вимовляючи пошепки [ф-ф-ф-ф], начебто студить гарячий чай.
Кораблик
Налийте в миску води, покладіть на воду паперовий кораблик і запропонуйте дитині
«допомогти» корабликові переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а
на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь,
тим далі попливе кораблик.
Конячка.
Мета. Розвиток артикуляційних навиків, мовленнєвого дихання. Підготовка до
постановки звука [р].
Зміст.
Діти діляться на «конячок» і, «наїзників».
14
Ось біжать без перепони.
Скакуни, веселі – коні.
І дзвенять підкови коників чудових.
Діти цокають (артикуляційна вправа ,,Конячка» ) і бігають по колу, зображуючи
коників і наїзників.
Вже конячки поскакали.
Зупинись, їм наказали.
За інструкцією логопеда діти роблять вдих через ніс і на видиху:тр – р – р. Потім діти
міняються ролями.
Льотчик.
Мета. Розвиток мовленнєвого дихання Підготовка до постановки звука [р].
Зміст.
Льотчики (діти) сидять на стільчиках.
Логопед: - Льотчики, до польоту готові?
Діти: - Готові!
Логопед: - Заведіть мотори!
«Льотчики» імітують заведення моторів, вимовляючи: ,,Др- др- др".
«Літають» по всій кімнаті зі звуком: р- р- р.
Логопед: - Льотчики на посадку.
Зашифрована пісня.
Мета. Регулювати темп мовнорухових координацій, збільшувати об’єм видихуваного
повітря, розвивати мовленнєве дихання, розрізняти звуки за звучанням.
Зміст.
Спробуємо вгадати зашифровану пісню. Кожен з вас наспіває мелодію з допомогою
складів [па – ба]. Інші спробують відгадати.
(Діти відгадують).
А тепер додамо до простого співу музику, яку ми будемо відстукувати у певному ритмі,
або плескати в долоні.
Рекомендації. Звуки можна брати різні, в залежності від теми, що вивчається.
Музиканти.
Мета. Узгоджувати ритм рухів з мовленнєвим ритмом, розвивати мовленнєве дихання.
Зміст.
Дитині пропонується промовляти ряд поєднаних складів. Склади зі звуком [а]
промовляються плескаючи в долоні, склади зі звуком [у] – відстукуючи по столу.
а) да – ду, да – ду, да – ду, да – ду;
б) да – да – ду, да – да – ду, да – да – ду;
в) ду – ду – да, ду – ду – да, ду – ду – да;
г) ду – да – ду, ду – да – ду, ду – да – ду.
Звукові доріжки.
Мета. Розвиток мовленнєвого дихання, співвіднесення мовленнєвого ритму із зорово–
руховими координаціями.
Зміст.
Дитині пропонується на видиху промовляти голосні звуки (склади), проводячи пальцем
по доріжці. Основною умовою є співвіднесення тривалості звучання з довжиною доріжки
(голос звучить, поки рухається рука по доріжці).
Танець вітру із хмаринками.
Мета. Вироблення сили, об’єму видихуваного повітря під час рухової координації.
15
Зміст.
Логопед пропонує одній дитині стати вітерцем, а іншим – хмаринками. Під повільну
мелодію «хмаринки» танцюють. «Вітерець» танцює біля них і намагається здути
якнайбільше «сніжинок».
(Сніжинками можуть слугувати клаптики вати чи інший підручний матеріал).
Мелодія зупиняється і підраховується кількість «сніжинок», що впали. Потім діти
міняються ролями і вітерцем стає інша дитина.
Ігри, що розвивають мовне дихання
Добре поставлене мовне дихання забезпечує правильну вимову звуків, слів і фраз. Для
того щоб навчитися вимовляти багато звуків, дитина повинна робити досить сильний вдих
через рот.
Нижче наведені вправи, в яких дитині в ігровій формі пропонується подути на різні
предмети. Такі ігри допоможуть дитині досягти плавного вдиху і швидше освоїти «важкі»
звуки, розвинути мовне дихання. Ці вправи корисні при порушенні плавності і темпу мови.
Кульбаба
Мета: Розвивати вміння тривало і плавно видихати повітря через рот, активізувати
м'язи губ.
Хід: Вправа проводиться на вулиці. Вихователь пропонує дитині зірвати відцвілу
кульбабу і подути на неї так, щоб злетіли всі пушинки. Дитина може зробити це, дунувши на
квітку 3 - 4 рази. Важливо стежити за правильністю видиху.
Сніжинки
Мета: Розвивати мовне дихання, формувати вміння робити плавний і тривалий видих
(не добираючи повітря).
Обладнання: Кілька пухких шматочків вати.
Хід: Вихователь показує шматочок вати і каже: «На вулиці падає сніжок. Там снігопад. Давайте влаштуємо снігопад в групі ». Потім кладе на долоньку дитині «сніжинку»
і показує, як треба дути. Потім дме дитина. Вправа виконується 2 - 3 рази.
Сніг, сніг крутиться,
Біла вся вулиця!
Зібралися ми в гурток,
Закрутилися, як сніжок.
(А. Барто)
Листопад
Мета: Вчити плавному, вільному видиху.
Обладнання: Вирізані з тонкого паперу жовті та червоні листочки.
Хід: Вихователь пояснює дитині, що восени з дерев опадає листя. Це явище називається
листопад. Пропонує влаштувати листопад в будинку. Дитина дме на листочки так, щоб вони
полетіли. Вправа повторюється 2 - 3 рази.
Чия пташка далі полетить
Мета: Виробляти тривалий, спрямований, плавний струмінь ротового видиху.
Активізувати м'язи губ.
Обладнання: Фігурки птахів, вирізаних з тонкого паперу і яскраво забарвлених.
Хід: Двох пташок садять на стіл біля самого краю на відстані 30см один від одного.
Двоє дітей сідають навпроти пташок. За сигналом «Пташки полетіли!», Діти починають дути
на фігурки птахів. Важливо стежити за тим, щоб діти не надували щоки, коли дмуть на
пташок, не повині сильно напружуватися.
Метелик, лети!
Мета: Виробляти тривалий безперервний ротовий видих.
16
Обладнання: 2 - 3 паперові яскраво забарвлені метелики (до кожного метелика
прив'язують нитку довжиною 50см і прикріплюють їх до шнура на відстані 30см один від
одного. Шнур натягують між двома стійками так, щоб метелики висіли на рівні особи
дитини.)
Хід: Вихователь пропонує дитині подути на метеликів так, щоб вони полетіли. Важливо
стежити, щоб дитина стояла прямо, при вдиху не піднімала плечі, дула на одному видиху, не
добираючи повітря, не надувала щоки, а губи злегка висувала вперед. Дути малюк повинен
не більше 10 секунд з паузами, щоб не закрутилася голова.
Кораблик
Хід: Вироблення тривалого, спрямованого, плавного ротового видиху. Активізувати
м'язи губ.
Обладнання: Таз з водою і паперові кораблики.
Хід: Таз з водою повинен стояти так, щоб дитині було зручно дути на кораблик.
Вихователь пояснює, що для того, щоб кораблик рухався, на нього потрібно дути плавно і
тривало.
Ігри для розвитку мовного подиху
Правильне мовне дихання забезпечує найкраще звучання голосу. Своєрідний вдих і
наступний плавний видих створюють умови для безперервного й плавного звучання мови,
для вільного ковзання голосу за висотою, для переходу від тихої мови до голосної і навпаки.
Жирафа й мишеня
Мета: формування мовного подиху й правильної звуковимови.
Хід гри:
Дитина стоїть випрямлено, потім встає на коліна, піднімає руки вгору, тягнеться й
дивиться на руки — вдих(«У жирафи зріст великий…»). Присідає, обхопивши руками коліна
й опустивши голову, — видих із вимовою звука ш-ш-ш («…А малий — у мишеняти»).
Потім дитина йде й одночасно вимовляє:
Мишеня й жирафа — друзі,
Пішли разом погуляти.
У жирафи зріст великий,
А малий — у мишеняти.
(Повторити 6—8 разів.)
Жабки - квакотушки (вік — 4 роки)
Мета: розвиток координації зорового, слухового й моторного аналізаторів,
формування правильного мовного подиху.
Матеріал: шнур, стільці.
Хід гри:
Посередині майданчика креслять велике коло або кладуть товстий шнур у формі кола.
Усередині кола— «болото». Група дітей розташовується по колу, інші сідають на стільці,
розставлені по один бік майданчика. Разом із дітьми, що сидять на стільцях, ведучий
декламує:
Розчепіривши зелені лапки,
Доріжкою стрибають жабки.
Ква-ква-ква,
Доріжкою стрибають жабки.
Ква-ква-ква.
Діти, що сидять по колу, підстрибують, зображуючи жаб. По закінченні вірша діти, що
сидять на стільцях, плескають у долоні (лякають «жаб»). «Жаби» стрибають у «болото»:
перестрибують через межу й сідають навпочіпки, вимовляючи «ква-ква» із глибоким
видихом.Наприкінці гри ведучий просить дітей потягнутися, підвести догори руки,
подивитися на них (вдих).
17
Розділ 3
Розповіді зі звуконаслідуванням
Рухливі ігри із звуконаслідуванням, словами, піснями вихователь використовує тоді,
коли діти вже вміють вимовляти важкі звуки, але звуковимова ще нестійка. Під час рухливих
ігор діти залюбки співають, імітують звуки машин, голоси тварин, птахів. Наприклад, у грі
«Хто тут живе?» три- і чотирирічні діти групами імітують квоктання курей, ґелґотання гусей,
гарчання собак; вихователь стежить за правильною артикуляцією.
Рухливі ігри зі словами та звуками для дітей старшого віку мають свої особливості.
Діти паралельно виконують два завдання: рухаються (ловлять, бігають, водять хоровод) і
промовляють слова, звуки, їхню увагу насамперед привертають рухи, а звуки вони
промовляють механічно, іноді й зовсім забуваючи про них. Бажано до початку гри показати
дітям як треба промовляти текст та закріпити його шляхом вправляння. Після такої
підготовчої роботи, роз’яснень і повторень діти, усвідомивши текст, можуть виразно
вимовити кожне слово чи звук гри (наприклад, у таких іграх, як «Гуси-лебеді», «Потяг», «У
ведмедя в бору», «Пташки і кіт», «Два Морози», «Мишоловка»).
Дітям старшого віку подобаються хороводні ігри («Галя по садочку ходила», «Калина»,
«Караван», «Бубон» та ін.), які варто проводити не лише під час музичних занять, а й на
прогулянках. У них діти спокійно рухаються, співають знайомі пісні. Рухливі ігри треба
проводите щодня, це сприяє систематичному вправлянню мовленнєво-рухового апарату,
мовленнєвого слуху та уваги дітей.
Розповідь на звуконаслідування відрізняється від інших видів роботи з розвитку
мовлення. Це спільна робота дітей і вихователя, якому належить провідна роль у передаванні
змісту. Імітаційні звуки, звукосполучення та слова промовляють діти всієї групи або
підгрупи (п’ять-шість дітей) або одна дитина. Під час розповіді, вихователь пропонує
вимовляти разом окремі частини тексту наприклад: «Корова: му-у-у! Молочка вам несу».
Розповіді зі звуконаслідуванням використовують переважно в молодшій і середній групах.
Тексти розповідей можуть бути авторські, дібрані з народних творів або складені самим
вихователем. За композицією та змістом вони мають відповідати дидактичним та психологопедагогічним вимогам: бути невеликими за розміром, з простим, але захоплюючим,
переважно веселим сюжетом, з великою кількістю імітаційних звуків, звукосполучень, слів,
які спонукали б дітей до активності.
18
З авторських та народних творів можна використати такі: «Поїдем, синочку, з тобою в
село» (українська народна пісенька), «Рукавичка» (українська народна казка; під час читання
її можна імітувати голоси тварин, що згадуються в ній); Г. Чубай «Тік і так», В. Коломієць
«Горобчик», О. Сенатович «Прогулянка д-д-д», «Веселий сміх», В. Заєць «Гав» та ін.
Методика проведення занять із молодшими дошкільниками така: вихователь
переповідає твір, по кілька разів промовляє звуки та звукосполучення, імітуючи голоси
птахів, тварин, звуки природи, сигнали машин. Діти мовчки слухають розповідь. Якщо деякі
з них починають промовляти звуки, звукосполучення самостійно, вихователь ставиться до
цього схвально і поглядом, посмішкою чи жестом заохочує до участі в розповіді. При
повторному розповіданні вихователь пропонує усім дітям або комусь одному «допомогти»
під час розповіді, промовляючи разом з нею, як шумлять дерева, співає півень, мукає корова,
гуде бджола, подає сигнал пароплав тощо. Наприклад:
Весела сім’я
Жили собі дідусь та бабуся. Не було в них нікого. Сумували вони. Та одного вечора
почули, що хтось стукає до них тихенько: «тук-тук-тук». Відчинила бабуся двері й чує: «Куку-рі-ку, ку-ку-рі-ку — пустіть мене переночувати». Бабуся й дідусь зраділи та й пустили
півника в курятник. Як ось знову хтось стукає ще голосніше: «тук-тук-тук», і почулося: «Муу-му-у». Це корова просилася переночувати. Пустили і її в корівник. Потім прийшла курочка
з курчатками і каже: «Кудах-тах-тах, кудах-тах-тах!-пустіть і мене». Пустили і її з курчатами.
Нагодували всіх, напоїли чистою водицею. Дуже сподобалось усім жити в бабусі й дідуся,
залишилися вони в них назавжди. Рано-вранці півник прокидався й співав: «Ку-ку-рі-ку, я
курочок стережу». А курочка: «Кудах-тах-тах, я несусь у кушах». А корова: «Му-у-му-у!
Молочка вам принесу». Ось так вони почали весело й дружно усі разом жити в дідуся та
бабусі.
Для бесіди зі старшими дошкільниками можна використати розповідь, складену самим
вихователем. Він добирає або придумує спеціальні тексти, в яких трапляються важкі звуки.
Ці розповіді складніші за змістом і більші за розміром. Діти можуть переказувати їх від
початку до кінця, частинами, а також за ролями. Вихователь бере на себе роль автора, а діти
поодинці чи невеликими групками промовляють слова, звукосполучення, звуки. Початок
заняття такий, як і при навчанні дітей переказуванню. На заняттях з розвитку мовлення дітей
навчають інтонаційно виразно передавати зміст думки, почуттів, переживань, виразно
розмовляти, відчувати вірші. Основний прийом навчання виразного мовлення — імітація,
наслідування мовлення вихователя.
Широко використовують ігрові вправи на вправляння дітей у виразному мовленні на
заняттях з розвитку мовлення та художньої літератури. Так, використовуючи різні театральні
прийоми, вихователь навчає дітей передавати образ дійових осіб за допомогою міміки,
жестів, постави. Треба вчити дітей голосом передавати настрій, стан того чи того героя
художнього твору. Для цього їм пропонують прочитати вірш радісно, весело або сумно;
поставити запитання від імені хитрої лисички, злого вовка, доброго крокодила Гени або
веселого Чсбурашки; виконати пісеньку від імені доброго або злого героя; зобразити, як вовк
розмовляє у лісі з Червоною Шапочкою, використовуючи інтонацію (лагідно чи улесливо,
грубо чи хвалькувато). Можна використовувати різні творчі завдання, які сприяли б пошуку
дітьми індивідуальних засобів виразності у передачі образів, персонажів, інтонації,
наприклад, підійти до свого товариша і попросити у нього іграшку так, щоб усі за інтонацією
могли зрозуміти, як саме він попросив: лагідно чи сердито, ввічливо чи грубо тощо.
Розвитку виразності мовлення дітей сприяють запитання вихователя при читанні й
аналізі художніх творів. Вони спрямовують увагу дітей на виразні засоби мовлення,
спонукають до інсценування. Наприклад: Який голос у Маші? З яким почуттям вона сказала
ці слова? Поясніть, що зараз переживає Маша? (Казка «Маша і Ведмідь».) Яким би голосом
ви передали слова Ведмедя? Як правильно розпочати розповідь: швидко чи повільно? Який
19
вірш, веселий чи сумний, чому? Щоб ви хотіли змінити у цьому оповіданні (казці)?
Пригадайте, який епізод в оповіданні вас найбільше вразив, схвилював?
Дітям порівняно важко дається виконання вправ на вираження почуттів у мовленні, а
саме: здивування, радість, урочистість, ніжність, гнів, жалібність, переляк та ін. Основними
прийомами для вправляння дітей у виконанні цих завдань є ігрові прийоми, наприклад,
вихователь читає вірш, а діти повторюють рядки вірша з яскраво вираженою інтонацією:
перша підгрупа - із запитальною, друга — з розповідною, третя — з окличною.
З метою навчання дітей виразного мовлення використовують спеціальні вправи,
виконуючи які, діти повинні промовити слово з різним емоційним навантаженням.
Наприклад, вихователь говорить:
«Діти, сьогодні до нас у групу прийшов новенький хлопчик. Як би ви про нього
сказали?» «Новенький». Потім він пропонує дітям сказати це слово з радістю, подивом,
сумом, байдуже. Дітям дається завдання промовити речення «Оксана малює олівцем» так,
щоб відповісти на запитання: хто саме малює олівцем? (наголос на слові Оксана)’, що робить
Оксана? (наголос на слові малює) чим малює Оксана? (наголос на слові олівцем).
Вихователь промовляє фразу «Дощ іде» і пропонує дітям здогадатись, зраділа вона
дощу чи, навпаки, схвильована. Важливою для вироблення різних відтінків голосу та
виразності мовлення є вправа «Мавпочки», Діти повторюють різні варіації сили голосу,
дикції, ритму, темпу, наголосу, інтонації.
Особливе місце у вихованні звукової культури мовлення дошкільників посідають малі
жанри фольклору. Дослідження з цього питання було проведено в Україні О. Трифоновою.
Народна поетична творчість є невичерпним джерелом виховання і навчання дітей
дошкільного віку. В ній відбито життя народу, його звичаї, обряди, саме через неї діти
засвоюють народну мову.
Одним із перших авторів підручника з педагогіки, в якому широко представлений
український фольклор, був О. Духнович. Особливу увагу привертають художні твори
вченого-педагога для дітей-дошкільнят, що були зібрані в окремий розділ «Маленьким
соколятам». У ньому автор подає байки, вірші, які відіграють не лише виховну, пізнавальну,
а й повчальну роль. На переконання О. Духновича, фольклор вже починає впливати на дітей
наймолодшого віку. З перших днів дитина чує голос матері, яка наспівує їй колисанки.
Колисанки — народні пісні, що співаються, коли заколисують, присипляють дітей.
Колискові пісні зачаровують малят своєю простотою, ніжністю, красою рідного слова. Вони
розвивають слух та відчуття рідної мови, її мелодики, збагачують дітей пестливою лексикою.
Характерними елементами колисанок є специфічні приспіви, ритмічні повтори певних
слів чи звуків, використання епітетів, порівнянь, метафор, звуконаслідувань. Колисанки
передаються словами, що сповнені материнської любові та ніжності, тому вони створюють
особливу емоційну насиченість пісень і тим самим привертають увагу дітей до звучання
рідної мови.
Дитячі забавлянки — це надзвичайно вдала форма спілкування дітей з дорослими, що
сприяють розвитку дрібних м’язів руки, активізації їхньої рухливості.
Забавлянки (утішки) — це коротенькі пісеньки або віршики, поєднані зі своєрідними
вправами і покликані зміцнювати дитину фізично, підтримувати радісний, бадьорий настрій,
Забавлянки існують для дітей різного віку. Для найменших, які тільки починають сидіти, у
народі складено забавлянки з похитуванням, підкиданням дитини на коліні або одній нозі
(«Ой чук, чук, чук», «Гойда, гойда, гойдала»). Для немовлят - утішки-ігри з пальцями
(«Печу, печу хлібчик», «Сорока-ворона»). Для дітей, які опанували рідну мову,
пропонуються забавлянки-діалоги («Зайчику, зайчику»).
Вік, на який припадають забавлянки, утішки, — сенситивний для мовленнєвого
розвитку малюків. Саме тому функція забавлянок — не лише розважати малюка, а й
розвивати його мовлення, активізувати процес засвоєння звуків рідної мови дитиною
дошкільного віку.
20
Забавлянки насичені різноманітними повторами, звуконаслідувальними словами, тому
вони так легко запам’ятовуються дітьми. Звукові повтори створюють особливу наспівність
забавлянок, що є дуже важливим для зазначеного жанру, оскільки для немовлят зміст і
значення слів не завжди зрозумілі. Вони сприймають мелодійний, ритмічний, звуковий
малюнок твору.
Повторюваність у поєднанні зі змінами ритмічного образу, жести та інтонація сприяють
зосередженню дитячої уваги на таких творах і допомагають їх духовному, інтелектуальному,
мовленнєвому розвитку. Крім того, бездоганність художньої форми забавлянок насамперед
забезпечується багатою звуковою гамою, де звукові повтори підкреслюють наспівність.
Алітерації та асонанси зумовлюють милозвучність, поглиблюють знайомство дітей з
навколишнім
світом,
допомагають
естетично
його
сприймати,
розвивають
звуконаслідування.
З кожною новою утішкою малюки знайомляться з радістю, вони із задоволенням
слухають народну мову, відчувають віршований ритм, багатство відтінків слів. Саме читання
забавлянок створює умови для емоційного контакту з дітьми. Навчально-виховна мета
забавлянок - розвивати мовленнєву активність дитини, тренувати пам’ять, логіку, мислення.
Отже, розігрування забавлянок з дітьми — це надзвичайно важливий момент зародження у
дитини інтересу і любові до рідної мови. Вони виховують у дошкільнят почуття ритму,
розвивають активне мовлення, сприяють розвитку фонематичного слуху.
Серед дитячого фольклору найпоширенішими є заклички, примовки, лічилки, мирилки.
Замовляння (заклички) — здебільшого віршовані формули, дуже давні за походженням
і пов’язані з вірою у чудодійну силу слів, якими «темні» люди прагнули вплинути на
стихійні сили природи чи суспільне оточення. У народі побутують господарські, громадські,
лікувальні, приворотні замовляння. Заклички супроводжуються виконанням певних рухів,
жестів. Це впливає на розвиток мовлення, вдосконалення звуковимови.
Примовка — жартівливий, здебільшого римований вислів, що ним розпочинається чи
закінчується казка; дотепне зауваження, що вплітається у розповідь чи текст твору; якась
фраза чи віршик, що розповідається під час дитячої гри тощо. Ці фольклорні твори
(примовки та заклички) не лише виховують у дитини бережливе ставлення до рослинного і
тваринного світу, а й розвивають у неї мовленнєву активність,тренують артикуляційний
апарат, розвивають інтонаційні здібності дошкільнят.
Лічилки — це віршовані, ритмізовані тексти, які використовуються дітьми для поділу
гравців на групи чи визначення їхньої ролі або послідовності участі у грі. Використання
лічилок є стимулом для розгортання словесної творчості дітей, розкриття їхніх лінгвістичних
здібностей і мовних обдаровань. У звуковому оформленні лічилок може бути поставлений
наголос на вимові певного звука з метою тренування артикуляції і вироблення певних
орфоепічних навичок.
Мирилки — це вид дитячого фольклору. Діти використовують їх під час розв’язання
сварки чи суперечки. Застосування мирилок у дошкільному закладі сприяє активізації
словника дитини, вдосконалює її мовлення, тренує мовленнєвий апарат, водночас вони
виконують і певну виховну функцію.
Використання в комплексі усіх видів фольклору закріплює у дітей звуковимову, тренує
мовленнєвий апарат, удосконалює мовлення, збагачує словник дітей образними
виразами.Ознайомлення дітей з малими жанрами фольклору відбувається на заняттях з
художньої літератури.
21
Розділ 4
Дидактичні ігри для формування правильної вимови звуків
Для успішного розвитку дітей важливо, щоб вони з дитинства придбали життєво
необхідні відомості про оточуючі їх предмети і явища. На другому році життя, коли діти
вільно пересуваються, вони постійно стикаються з різними предметами, їм потрібно мати
деякі уявлення про властивості і призначення цих предметів, про те, як з ними слід
поводитися. Це, перш за все, іграшки та деякі предмети домашнього ужитку. Всі ці враження
мають велике значення для розумового розвитку дитини і формування його
промови,виховання почуттів.
Багато відомостей про навколишній світ діти набувають ,практично, в побуті, в грі. Але,
надані самим собі діти можуть і не отримати необхідних для їх розвитку відомостей або ж у
них будуть складатися неправильні уявлення. Тому і в ранньому дитинстві, як і в наступні
дошкільні роки, необхідно керувати процесом сприйняття дитиною оточуючих його явищ.
Направляючий вплив педагога, насамперед, виражається у відборі виховно-цінних і разом з
тим доступних і цікавих для дітей явищ.
Другий рік життя - відповідальний період так само і в мовному розвитку дітей. У цьому
віці у дитини відбувається розвиток розуміння мови дорослих, здібності наслідувати їй,
формування власної активної мови, яка стає засобом спілкування його з дорослими.
22
Для формування активної мови необхідно розвивати у дітей здатність слухати мову
дорослого (обов'язково чути і прислухатися до вимовлених слів) і наслідувати часто чутими
словами і звукосполучень, уміння відповідати на питання доступними, раніше засвоєними
словами, а не діями.
Для своєчасного розвитку активної мови дітей вихователь повинен спонукати кожну
дитину якомога частіше звертатися до оточуючих його дорослих, намагаючись при цьому,
щоб він користувався засвоєними раніше словами і опановував вимові нових.
В умовах колективного виховання розвиток мовлення дітей і знайомство їх з
навколишнім здійснюється в повсякденному спілкуванні з дорослими, на спеціальних
заняттях і за допомогою дидактичних ігор та вправ поза занять.
Ігри, що розвивають увагу і слухове сприйняття
З самого народження дитину оточує безліч звуків: шум вітру та дощу, шелест листя,
гавкіт собак, сигнали машин, музика, мова людей і т.д. Але всі ці слухові враження
сприймаються малюком неусвідомлено, зливаючись з іншими, більш важливими для нього
сигналами. Дитина поки що не вміє управляти своїм слухом, часом просто не помічає звуків,
не може порівнювати і оцінювати їх за гучністю, силою, тембром.
Уміння зосередитися на звуці - дуже важлива особливість людини. Без неї не можна
навчитися чути і розуміти мову, основний засіб спілкування.
Для того, щоб дитина навчилася чисто і ясно вимовляти звуки, чітко вимовляти слова,
правильно користуватися голосом (говорити виразно, там, де необхідно, змінювати гучність і
швидкість мовлення), вона повина навчитися напружувати слух, вловлювати і розрізняти
звуки. Ця здатність не виникає сама собою, навіть якщо в дитини гострий слух від природи.
Її потрібно розвивати з перших років життя. Найкраще робити це в грі.
Мета ігор, наведених нижче, - відкрити для малюка особливий світ звуків, зробити їх
привабливими і значущими, що говорять про щось важливе. Вслухаючись у слова, граючи з
ними, дитина формує свій слух, покращує дикцію, намагаючись наблизити звучання у своїй
промові до того, що він чує від оточуючих. У цих іграх дитина вчиться розрізняти
«звучання» знайомих предметів, голоси тварин, птахів і людей. Це вимагає від дитини не
тільки активного сприйняття, але і добрій пам'яті, розвинутого мислення та елементарного
музичного слуху.
ХТО ЩО ПОЧУЄ?
Мета: Розвивати слухову увагу, поповнювати активний словник, розвивати фразову
мову.
Обладнання: Ширма, дзвіночок, бубон, молоточок, «пісенька», барабан і т.п.
Хід: Вихователь за ширмою по черзі видає звуки вище перерахованими предметами і
пропонує дітям відгадати, яким предметом зроблений звук. Звуки повинні бути ясними і
контрастними, щоб дитина могла їх вгадати.
ВГАДАЙ, ЩО РОБИТИ
Мета: Розвивати уміння переключати слухову увагу. Розвивати координацію рухів,
вміння співвідносити свої дії зі звучанням бубна.
Обладнання: Бубен, два прапорці.
Хід: У дитини в руках два прапорці. Якщо вихователь голосно дзвенить у бубон, малюк
піднімає прапорці вгору і махає ними, а якщо бубон звучить тихо - опускає прапорці вниз.
Важливо стежити за правильною поставою дітей і точним виконанням рухів. Чергувати
гучне і тихе звучання бубна потрібно не більше 4 раза, щоб дитина могла легко виконувати
вправу.
23
ХТО УВАЖНИЙ?
Мета: Розвивати гостроту слуху, вміння правильно сприймати словесну інструкцію
незалежно від сили голосу, яким її вимовляють.
Обладнання: Лялька, іграшковий ведмедик, машинка.
Хід: Вихователь сидить біля столу, на якому лежать іграшки. Дитина перебуває на
відстані 2 - 3 метрів від нього. Вихователь попереджає дитину: «Я буду говорити пошепки,
тому сидіти треба тихо, щоб було чутно. Будь уважнішим! »Потім каже:
- Візьми ведмедика й посади в машину.
- Візьми ведмедика з машини.
- Посади в машину ляльку.
- Покатай ляльку на машині.
Дитина повинна почути, зрозуміти і виконати ці доручення. Завдання потрібно давати
короткі й прості, а вимовляти їх тихо, але дуже чітко.
СОНЦЕ АБО ДОЩИК?
Мета: Розвивати уміння переключати слухову увагу, виконувати дії згідно різного
звучання бубна.
Обладнання: Бубен, картинки із зображенням прогулянки дітей при яскравому сонці і
тікають від дощу.
Хід: Вихователь говорить: «Зараз ми підемо на прогулянку. Дощу немає, світить
сонечко. Ти гуляй, а я буду дзвеніти бубном. Якщо почнеться дощ, я буду в бубон стукати, а
ти, почувши стукіт, біжи до хати. Слухай уважно, коли бубон дзвенить, а коли я буду
стукати у нього ». Можна повторювати гру, міняючи звучання бубна 3 - 4 рази.
ДЕ ПОДЗВОНИТИ?
Мета: Розвивати спрямованість слухової уваги, уміння визначати напрямок звуку,
орієнтуватися в просторі.
Обладнання: Дзвоник.
Хід: Дитина закриває очі, а вихователь тихо стає в стороні від нього (ліворуч, праворуч,
ззаду) і дзвенить у дзвіночок. Дитина, не відкриваючи очі, повина вказати напрямок, звідки
доноситися звук. Якщо малюк помиляється, то відгадує ще раз. Гру повторюють 4 - 5 разів.
Необхідно стежити, щоб дитина не відкривала очі. Вказуючи напрямок звуку, вона повина
повернутися обличчям до того місця, звідки чути звук. Дзвонити треба не дуже голосно.
ВГАДАЙ, НА ЧОМУ ГРАТИ
Мета: Розвивати стійку слухову увагу, вміння розрізняти інструменти на слух за їх
звучанням.
Обладнання: Барабан, бубон, сопілка та ін
Хід: Вихователь по черзі показує дитині музичні інструменти, уточнює їх назви і
знайомить з їх звучанням. Коли вихователь переконається, що малюк засвоїв назву і
запам'ятав звучання інструментів, іграшки прибирає за ширму. Вихователь повторює там гру
на різних інструментах, а малюк по звуку намагається вгадати, «чия пісенька чутна».
Ігри, що розвивають силу голосу і темп мови
Виховання звукової культури мовлення у дитини даного віку направлено на розвиток у
нього слухового сприйняття, засвоєння і закріплення правильної звуковимови.
Голосовий апарат малюка ще недостатньо зміцнів. Дитина не завжди може правильно
ним користуватися, часто говорить тихо, пошепки або навпаки крикливо. Тому для розвитку
голосу необхідно проводити ігри, в яких одні й ті ж звуки або слова треба вимовляти з
різною гучністю.
Для того, щоб мова малюка була виразною, яскравою і барвистою, щоб він міг говорити
як швидко, так і повільно, його необхідно навчити користуватися помірним темпом
24
мовлення. Це корисно не тільки для розвитку голосу, але і для формування гарного слуху,
вміння сприймати ритм і швидкість вимовляння звуків.
ГОЛОСНО - ТИХО
Мета: Розвивати вміння змінювати силу голосу: говорити то голосно, то тихо.
Обладнання: Велика і маленька собачки або інші іграшки.
Хід: Вихователь показує двох песиків і каже: «Велика собачка гавкає голосно:« Гав-гав
». Як гавкає велика собачка? (Дитина повторює голосно). А маленька собачка гавкає тихо:
«Гав-гав». Як гавкає маленька собачка? (Дитина повторює тихо) ».
ПОГРАЙТЕ З НАМИ
Мета: Виробляти вміння користуватися гучним голосом.
Обладнання: Іграшкові ведмедик, зайчик, лисиця або інші звірі.
Хід: На відстані 2 - 3 метрів від малюка вихователь розставляє іграшки і каже:
«Ведмедику, зайчику і лисичці нудно сидіти одним. Покличемо їх грати разом з нами. Щоб
вони почули нас, кликати треба голосно, ось так: «Ведмедику, йди!». Малюк разом з
вихователем кличе ведмедика, зайчика і лисичку і грають з ними. Важливо стежити за тим,
щоб дитина кликала іграшки голосно, але не кричала.
НЕ РОЗБУДИ ЛЯЛЬКУ
Мета: Розвивати вміння користуватися тихим голосом.
Обладнання: Лялька з очима, що закриваються, ліжечко з постільними речами, дрібні
іграшки (кубик, м'ячик, машинка тощо), коробка для іграшок.
Хід: Вихователь каже, показуючи на ліжечко зі сплячою лялькою: «Катя багато гуляла,
втомилася, пообідала і заснула. А нам треба прибрати іграшки, але дуже тихо, щоб не
розбудити Катю. Скажи мені тихо, яку іграшку треба прибрати в коробку ». Дитина тихо
називає іграшку. Важливо стежити, щоб малюк говорив тихо, але не шепотів.
ДМЕ ВІТЕР
Мета: Розвивати вміння в залежності від ситуації користуватися гучним або тихим
голосом.
Обладнання: 2 картинки, на одній з яких зображено легкий вітерець, що гойдає квіти, а
на іншій - сильний вітер, що гойдає дерева.
Хід: Вихователь показує дитині картинку із зображенням вітерцю і каже: «Влітку ми
пішли на прогулянку в ліс. Дує легкий вітерець і колише травичку і квіточки. Він дме тихотихо, ось так: «у-у-у» (звук вимовляється тихо і довгостроково) ». Потім показує картинку з
зображенням сильного вітру і каже: «Раптом подув сильний вітер, він голосно загудів« у-у-у
»(звук вимовляється голосно і довго)». Малюк повторює за вихователем, як дме легкий
вітерець і як гуде сильний вітер. Важливо стежити, щоб, повторюючи за ним, дитина
дотримувала ту ж силу голосу.
Ігри, що сприяють розвитку розуміння мови
У першому півріччі другого року життя особлива увага приділяється формуванню
розуміння мови дорослого. У цей період малюк поповнює словник назвами навколишніх
предметів і дій з ними, опановуючи смисловою стороною мови. Особливу роль відіграє
почуттєвий досвід, отриманий при безпосередньому контакті з предметами побуту,
іграшками, у спільних діях з дорослими і т.п. Дитина починає розуміти, на що спрямовані
зусилля дорослого, котрий знайомить його з навколишнім світом. Він чує назви предметів,
характеристику їх властивостей (колір, форма, величина, положення в просторі, маса,
кількість, співвідношення частин), дій з ними, а також результативності останніх і багато
іншого. Проте перевести в активну мову велику кількість інформації дитині поки не
вдається.
25
У другому півріччі другого року життя діти більш диференційовано знайомляться з
навколишнім, в результаті чого у них вдосконалюється і розвивається розуміння мови. У цей
період дитину необхідно вчити розуміти назви як знайомих йому раніше, так і малознайомих
предметів, розрізняти їх якості, стану і призначення. Необхідно вчити дітей розуміти
розповіді дорослого про речі і події, пов'язані з їх особистим досвідом, не супроводжувані
показом предметів, картинок, дій. Наприклад, розповісти і залучити в процес розповідання
самих дітей про те, що вони бачили, коли гуляли (собаку, пташку, машину).
Мета пропонованих нижче ігор: продовжувати розвивати розуміючу мова, вчити
виконувати нескладні і двох-трьох складні інструкції, орієнтуватися в просторі.
ПРИНЕСИ ІГРАШКИ
Обладнання: 4-5 іграшок (машина, м'яч, пірамідка, лялька, книжка і т.п.).
Хід: На столі або килимі розставлені іграшки. Вихователь просить дитину принести,
наприклад, машинку. Якщо він помиляється, вихователь вказує на потрібний предмет. Потім
питає, що це. Малюк відповідає. Або: «Це машина. Повтори ». Дитина називає предмет або
використовує предмети-заступники: «бі-бі». Гра повторюється.
ЗНАЙДИ І ПРИНЕСИ
Обладнання: Іграшки і предмети, що знаходяться на своїх місцях у груповій кімнаті.
Хід: Гра проводиться, як попередня, але з тією різницею, що дитині пропонується
самому знайти зазначену іграшку чи предмет у групі.
ДОРУЧЕННЯ
Хід: Вихователь просить дитину виконати нескладну інструкцію. Наприклад: «Уклади
ляльку спати», «покачати ведмедика», «Кинь м'яч у кошик» і т.д. Якщо малюк не
справляється, то вихователь допомагає йому, по ходу гри коментуючи свої дії і дії дитини.
Після кожного доручення вихователь задає питання: «Що ти зробив?»
ПОКЛАДИ НА МІСЦЕ
Хід: Вихователь пропонує дитині покласти на місце іграшки. Він говорить: «Що це?
(Машина). Де повинна стояти машина? (На полиці). Постав машину на полицю ». Або: «Що
це? (Лялька). Де повинна сидіти лялька? (На ліжку). Посади ляльку на ліжко »і т.п. Після
цього вихователь підкреслює, що в групі порядок, всі іграшки знаходяться на своїх місцях.
Ігри, що формують правильну звуковимову
Спілкування дитини з дорослими і однолітками найбільш успішно здійснюється тоді,
коли дитина виразно і чисто вимовляє слова. Нечітка або неправильна вимова слів може бути
причиною їх нерозуміння.
Неправильна вимова окремих груп звуків у молодшому дошкільному віці цілком
закономірно і виправдано фізіологічними особливостями формування дитячої мови. Але для
того, щоб створити сприятливі умови для правильної вимови всіх звуків, чистої й виразної
вимови слів, потрібно проводити спеціальні ігри і заняття. Закріплення правильної вимови
звуків здійснюється шляхом багаторазового вимовляння слів, насичених цими звуками.
Для закріплення правильної звуковимови добре використовувати спеціальні пісеньки,
вірші, потішки, в яких звучать наслідування голосам тварин, птахів, звуків відомих дитині
предметів (молотка, годин і т.д.). Уміння правильно вимовляти звуки - найважливіша умова
гарної дикції. Використовуючи різні ігри та вправи, вихователь вчить дитину чітко
вимовляти слова. Він просить вимовити слова так, щоб були чутні всі звуки. Але спочатку
слова вимовляє дорослий в злегка сповільненому темпі, діти повторюють, потім швидкість
вимови збільшується; вельми ефективно і вимова слів пошепки - для цього потрібна
артикуляція звуків.
26
ПІСНЯ - ПІСЕНЬКА
Мета: Закріплювати правильну звуковимову. Розвивати мовний слух і мовну
активність, вміння вимовляти звуки і звукосполучення по наслідуванню.
Обладнання: Велика лялька, півень, кішка, качка, ведмідь, жаба.
Хід: Вихователь супроводжує свою розповідь показом іграшок-персонажів; чітко
вимовляє звуконаслідування і домагається цього від дитини при відповідях на питання за
оповіданням.
Заспівала дівчинка пісеньку,
Співала, співала і доспівала.
- Тепер ти, півник, співай!
- Ку-ка-рі-ку! - Проспівав півник.
- Ти заспівай, мурка!
- Няв-няв, - заспівала кішка.
- Твоя черга, качечка!
- Кря-кря-кря, - затягла качечка!
- А ти, Мишко?
- Ряв-ряв-ряв, - загарчав ведмідь.
- Ти, жаба, заспівай
- Квак-квак-квак, - проквакала жаба.
- А ти, лялька, заспіваєш?
- Ма-ма, ма-ма!
Солодка пісенька!
(Г. Гербова)
В кінці розповіді дитині ставлять питання: «Як співає кішечка? Як співає Мишко? ».
КУРОЧКА І КУРЧАТА
Мета: Розвивати звуконаслідування, орієнтування у просторі.
Обладнання: Шапочки курочки і курчат (за кількістю дітей)
Хід: Вихователь зображує курочку, а діти курчат. «Курочка» з «курчатами» ходять по
галявини і «клюють зернятка» (стукають пальцями об підлогу).
Вийшла курочка гуляти,
Свіжої травички пощипати,
А за нею діточки,
Жовті курчаточки.
Ко-ко-ко та ко-ко-ко,
Не ходіть далеко,
Лапками гребіть,
Зернята глядіть!
(Т. Волгіна)
Важливо домагатися, щоб діти підмовляли за вихователем, чітко вимовляли
звукосполучення «ко-ко-ко».
ГАВ-ГАВ
Мета: Закріплювати вимову звуків по наслідуванню.
Обладнання: Картинки з зображенням цуценя, коня, теля, курча, козеня.
Хід: Вихователь супроводжує читання вірша показом картинок із зображенням тварин і
птахів.
«Гав! Гав! »- На зорі,
«Гав! Гав! »- На дворі.
На дворі щеня бігало,
А у стайні кінь заіржав.
Він сердився: «Ти чого
27
Спати заважаєш? І-го-го! »
І сказало теля: «Му!»
Спати заважає він йому.
І сказало курча: «Пі!
Ти, щеня, ще поспи!»
А козеня: «Ме!» Та «Ме!»,
«Подрімати не дали мені».
А щеня все «Гав!» Та «Гав!»,
У нього весела вдача!
І веселий цей удав
Називається «Гав - гав!»
(За Т. Волгіної)
Важливо домагатися, щоб діти чітко вимовляли звукосполучення, наслідуючи голосам
тварин.
У ПТАШНИКУ
Мета: Та ж
Обладнання: Картинки з зображенням качечок, гусей, індика, голубів, курочок,
півника.
Хід: Вихователь супроводжує читання вірша показом картинок.
Наші качечки з ранку:
- Кря-кря-кря!
- Кря-кря-кря!
Наші гуси біля ставка:
- Га-га-га!
- Га-га-га!
А індик серед двору:
- Бла-бла-бла!
- Бла-бла-бла!
Наші гуленьки вгорі:
- Грру-грру-грру!
- Грру-грру-грру!
Наші курочки у вікно:
- Ко-ко-ко!
- Ко-ко-ко!
А як Петя-півник
Рано-рано вранці
Нам заспіває «Ку-ку-рі-ку!»
«Як кричить качечки?» - Запитує вихователь. Малюк відповідає на це та інші питання
про всі птахів. Так він уточнює і закріплює вимову звуків.
КАП - КАП – КАП
Мета: Розвивати голосовий апарат, виробляти вміння вимовляти звуконаслідування
голосно і тихо.
Обладнання: Картинка з зображенням дощу.
Хід: Вихователь показує картинку і каже: «Дощик пішов. Спочатку закапав тихо: «капкап-кап» (дитина тихо повторює), потім застукав сильніше: «кап-кап-кап» (дитина повторює
голосніше) «кап-кап-кап». Знову тихо капає дощик і перестав!». У кінці гри вихователь читає
потішку:
Дощик, дощик,
Кап-кап-кап!
Мокрі доріжки.
28
Нам не можна йти гуляти –
Ми промочим ніжки.
Дитина разом з дорослим повторює звуконаслідування «кап-кап-кап».
Ігри, що сприяють розумінню та формуванню
граматичних конструкцій
Своєчасне формування граматичного ладу мови дитини є найважливішою умовою його
повноцінного мовного і загального психічного розвитку, оскільки мова і мовлення
виконують провідну функцію у розвитку мислення і мовного спілкування, у плануванні та
організації діяльності дитини, самоорганізації поведінки, у формуванні соціальних зв'язків.
Граматичний лад в процесі становлення мови засвоюється дітьми самостійно, завдяки
наслідуванню мови оточуючих. При цьому важливу роль грають сприятливі умови
виховання, достатній рівень розвитку словника, фонематичного слуху, наявність активної
мовної практики, стан нервової системи дитини. При формуванні граматично правильного
мовлення необхідно, перш за все, виховати у дітей уміння спостерігати за промовою,
формувати навички спілкування, домогтися диференційованого сприйняття мови.
Дидактичні ігри та вправи з граматичним змістом є важливим засобом стимулювання
мовних ігор дітей, їх пошукової активності в сфері граматики.
ОЛИНІ ПОМІЧНИКИ
Мета: Вчити утворювати форми множини дієслів, зменшувально-пестливі форми
іменників.
Обладнання: Лялька.
Хід: Вихователь говорить дітям, що до них у гості прийшла лялька Оля зі своїми
помічниками і пропонує відгадати, як вони називаються і що допомагають Олі робити. Потім
вихователь показує, як лялька моргає і питає: «Що це у Олі? Це очі, Олині помічники. Що
вони роблять? (Дивляться, моргають, відкриваються, закриваються, мружаться). А як їх
назвати ласкаво? (Вічка) ». Аналогічно розглядаються Ноги, руки, вуха і т.д. Після цього
вихователь читає дітям вірш Кіргановой Є. Г. «Олині помічники», спонукаючи дітей
додавати слово в кінці кожного четвертого рядка:
Оля весело біжить
До річки по доріжці,
А для цього потрібні
Нашій Олі ... (ніжки).
Оля ягідки бере
По дві, по три штучки.
А для цього потрібні
Нашій Олі ... (ручки).
Оля ядерця гризе,
Падають шкарлупки.
А для цього потрібні
Нашій Олі ... (зубки).
Оля дивиться на кота,
На картинці нічка,
А для цього потрібні
Нашій Олі ... (вічка).
29
СХОВАЙ М’ЯЧИК
Мета: Формувати у дітей навички розуміння прийменникових конструкцій.
Обладнання: М’яч.
Хід: Вихователь пропонує дитині виконати дії з м'ячем за його вказівкою: «Поклади
м'яч на стілець, під стілець, за стілець, біля стільця» і т.д. При цьому вихователь запитує
малюка, куди він поклав м'яч, активізуючи словник по темі.
ХТО ДЕ ЗАХОВАНИЙ?
Мета: Сформувати розуміння деяких прийменників, активізувати мову.
Обладнання: Іграшкова кішечка або собачка.
Хід: Вихователь ховає кішку на стілець, під ліжко, за двері, біля шафи і т.д. і просить
дитину знайти її. Після того, як дитина знаходить іграшку, вихователь запитує: «Куди
сховалася кішечка? (Під стіл). Правильно. Кішечка під столом ». Вихователь виділяє привід
голосом, потім пропонує малюкові самому заховати іграшку, а сам шукає її, активізуючи
мову дитини питанням: «Куди ти сховав кішечку?».
Безречевому малюку вихователь пропонує заховати іграшку в яке-небудь місце. Після
того, як він виконає інструкцію, вихователь розповідає, де іграшка, виділяючи привід
голосом.
ДЕ МАШИНА?
Мета: Вчити дітей розуміти прийменникові конструкції.
Обладнання: Сюжетні картинки із зображенням машини в різних місцях.
Хід: Вихователь розкладає картинки перед дітьми, потім просить показати картинку з
зображенням машини за деревом, біля будинку, на мосту і т.д. Активізує мову малюка
питанням: «Де машина?».
ДЕ ЗАЙЧИК?
Мета: та ж
Обладнання: Іграшкові дерева, хатинка, пеньок, зайчик.
Хід: Вихователь пропонує дитині заховати зайчика за дерево, за будиночок, за пень.
Потім питає, куди він сховав зайчика, тим самим, активізуючи словник малюка по темі.
ДРУЗІ
Мета: Формувати у дітей навички утворення іменників зі зменшено-пестливими
суфіксами.
Обладнання: Картинки з зображенням тварин різних за розміром (велика собака маленька собачка і т.п.)
Хід: Вихователь розкладає на столі малюнки із зображенням маленьких за розміром
тварин, собі ж залишає зображення великих за розміром тварин. Потім показує дітям
картинку, наприклад, собаки і каже: «Собаці сумно. Вона одна. Давайте допоможемо собаці
знайти друга ». Дитина шукає відповідну картинку із зображенням іншого собаки. Далі,
вихователь звертає увагу дитини на те, що у великої собаки друг - маленька собачка, і
просить малюка повторити (собачка). Якщо дитина не може, вихователь допомагає йому. Гра
продовжується до тих пір, поки всі тварини не знайдуть собі друзів.
НАЗВИ ЛАСКАВО
Мета: Вчити утворювати іменники зі зменшено-пестливими суфіксами.
Обладнання: Картинки з зображенням предметів з будь-якої серії (посуд, меблі,
тварини, транспорт і ін), в залежності від того, іменники якої теми необхідно закріпити.
Хід: Вихователь показує дитині картинку із зображенням предмета з серії, наприклад,
«транспорт» і запитує що це (машина). Потім просить дитину назвати машину ласкаво
(машинка). Гра повторюється з картинками літака, вантажівки, паровоза і т.д.
30
ОДИН – БАГАТО
Мета: Формувати у дітей уміння та навички утворення множини іменників.
Обладнання: Картинки з зображенням одного і декількох однакових предметів однієї
серії. Це можуть бути тварини, іграшки, посуд, меблі, одяг і т.д.
Хід: Вихователь показує дітям картинку з зображенням, наприклад, кішки і каже: «Хто
це? (Кішка). Кішці сумно, давайте знайдемо їй друзів ». Дитина шукає картинку з
зображенням декількох кішок. Вихователь питає, хто намальований на цій картинці,
спонукаючи дітей вживати іменники множини (кішки). Або: «Що це? (Машина). А де ще
машини?».
Картинки підбираються в залежності від того, іменники якої теми необхідно закріпити.
Також можна робити акцент на кількість іграшок, зображених на картинці: Один - багато.
ХТО ЧИМ ХАРЧУЄТЬСЯ?
Мета: Закріпити правильне вживання іменників в орудному відмінку.
Обладнання: Картинки або іграшки, що зображують зайця, ведмедя, кішку, собаку;
картинки із зображенням морквини, ягоди, молока, кісточки або справжні продукти.
Хід: Вихователь показує дитині картинку або іграшку, наприклад, ведмедя й каже: «Хто
це? (Ведмідь). Покажи, чим харчується ведмідь, (дитина показує ягоду або картинку з її
зображенням). Правильно, ведмідь харчується ягодою. Повтори ». Гра триває.
ХТО ЩО ЇСТЬ?
Мета: Закріпити правильне вживання іменників у знахідному відмінку, активізувати у
мові дитини дієслова «їсть», «гризе», «хлепче».
Обладнання: те саме.
Хід: той же, тільки замість орудного відмінка, іменники вживаються у знахідному
відмінку. Наприклад: ведмідь їсть ягоду, заєць гризе капусту, кішка хлепче молоко, собака
гризе кісточку.
Ігри, що сприяють розвитку доброзичливого
мікроклімату в групі
Мета цих ігор: Вчити дітей знаходити, показувати і, по-можливості, вимовляти імена
однолітків і співробітників групи, виховувати дружелюбність і бажання грати один з одним.
Розвивати товариськість і хороші взаємини з оточуючими людьми. Викликати позитивні
емоції.
ПОКАЖИ, КОГО НАЗВАЛИ
Хід: Діти сидять на килимі або просто грають. Вихователь питає у малюка: «Де
Світлана? (Ліза, Ілля і т.д.) ». Дитина вказує на того, кого назвали. Вихователь просить
малюка повторити: «Це Світлана. Скажи - Світлана ». Гра повторюється.
ХТО ЦЕ?
Хід: Вихователь просить дитину назвати своє ім'я; сказати, як звати того чи іншого
малюка. Якщо дитина не може, вихователь допомагає йому і просить малюка повторити. У
ході гри вихователь обов'язково супроводжує сою мова жестами, доторкаючись долонею до
того, чиє ім'я потрібно назвати.
ЗРОБИ ЯК Я
Хід: Вихователь говорить малюкові: «Я взяла Микиту за руку. Зроби як я ».
Домагається, щоб малюк повторив прохання, роблячи акцент на те, що це Микита. Або: «Я
обіймаю Діану, вона хороша дівчинка. Зроби як я »,« Я дала машинку Альоші. Зроби як я »і
т.п.
31
ДАВАЙТЕ ПОЗНАЙОМИМОСЯ
Обладнання: Іграшковий гномик або інша іграшка, м'яч.
Хід: Вихователь говорить: «До нас у гості прийшов гномик (діти його розглядають).
Давайте з ним познайомимося і назвемо йому наші імена ». Діти разом з вихователем
сідають на килим у гурток, гномик стоїть в середині. Вихователь катає м'яч кожній дитині і
каже, називаючи ім'я кожного, наприклад: «Альоша з нами в групі». Діти по-можливості
повторюють.
ГУРТОК
Обладнання: Іграшковий гномик або інша іграшка.
Хід: Вихователь каже: «Давайте покажемо гномику, як ми любимо один одного». Діти
разом з вихователем стає в коло, беруться за руки. Одна дитина стає в центр кола.
Вихователь показує дитині, що стоїть в колі: «Ми любимо тебе, Руслано!», Тісно звужуючи
гурток на коло дівчинки (діти, по-можливості, повторюють). Потім у центр кола стає інша
дитина і гра повторюється.
ПАРОВОЗИК
Хід: Вихователь пропонує дітям покататися на поїзді, каже: «паровозиком буде Ілля, а
ми всі - вагончиками. Вагончики, вставайте за паровозиком ». Діти стають один за одним і
пересуваються по групі, вимовляючи ім'я хлопчика, що йде попереду: «Ілля, Ілля, Ілля ...».
Потім паровозиком призначається інша дитина і гра повторюється.
МИ ГАРНІ
Хід: Діти сидять на килимі. Вихователь каже їм, які вони хороші і пропонує погладити
себе. Діти гладять собі ручки, ніжки, животик, щічки, вимовляючи при цьому: «Ми хороші,
ми хороші ...». Цю вправу можна використовувати як релаксацію під час занять або інших
видів діяльності.
ГОЛОЧКА І НИТОЧКА
Хід: Вихователь каже, що вона буде голочкою, а діти - ниточкою. Діти стають один за
одним за вихователем і пересуваються по групі, повторюючи всі його рухи, поки «ниточка»
не заплутується в тісний клубок (діти тісно притискаються до вихователя).
ПІРАМІДА ЛЮБОВІ
Хід: Діти стають у тісне коло і по черзі кладуть ручки одна на іншу (будують піраміду).
У той момент, коли дитина поклала свою ручку на руку вихователя, вихователь каже: «Ми
любимо тебе, Вова!». Потім, зверху ручку кладе інша дитина, вихователь каже: «Ми любимо
тебе, Денис!» І т.д. Коли «піраміда любові» побудована, вихователь пропонує дітям закрити
очі і відчути, які теплі у них ручки. Потім піраміда починає рости і ставати велика привелика
(діти піднімають складені одна на одну руки вгору).
Ігри з використанням узагальнюючих слів
Загальна мета для всіх ігор цього розділу - вчити дітей розуміти узагальнюючі слова і
використовувати їх у своїй промові. Важливо, граючи в ці ігри, робити акцент на
узагальнюючі слова: «Все це меблі (посуд, одяг і т.д.). Покажи де меблі (посуд, одяг і т.д.).
Скажи - меблі (посуд, одяг і т.д.)». Або: «Що це? Скажи одним словом (тварини, овочі,
фрукти тощо)».
Крім наведених нижче ігор з цією ж метою можна використовувати предметні
картинки.
32
Одяг
УКЛАВШИ ЛЯЛЬКУ СПАТИ
Мета: Ознайомити дітей з предметами одягу та її деталями.
Обладнання: Лялька з комплектом одягу, лялькове ліжечко.
Хід: Вихователь пропонує дитині покласти ляльку спати. Дитина роздягає ляльку,
вихователь коментує його дії: «Спочатку треба зняти плаття і повісити його на спинку
стільця. Щоб зняти плаття, треба розстебнути гудзики »і т.д. По ходу гри вихователь
повинен активізувати мову дитини, задаючи навідні запитання: «Що треба розстебнути на
сукні?». Якщо малюк не може відповісти, вихователь відповідає сам.
ЛЯЛЬКА ПРОКИНУЛАСЯ
Мета: Уточнити назви лялькового одягу, її деталей, кольору.
Обладнання: Лялька на ліжечку, комплект її одягу.
Хід: Вихователь демонструє дитині ляльку, яка спить на ліжечку. Потім він пояснює,
що лялька прокинулася і її потрібно одягнути. Дитина одягає ляльку, а вихователь
супроводжує його дії промовою: «Одягнемо ляльці маєчку. Маєчка чиста, вона білого
кольору ». Потім вихователь задає питання: «Що ти одягаєш ляльці? Якого кольору маєчка?»
І т.п.
ПАПЕРОВА ЛЯЛЬКА
Мета: Активізувати словник по темі.
Обладнання: Картонна лялька, набір паперової одягу.
Хід: Вихователь пропонує дитині одягнути ляльку для різних ситуацій (на прогулянку,
на свято, в дитячий сад і т.д.). Дитина одягає ляльку, наприклад, на прогулянку. Вихователь
описує одяг ляльки: «Надягнемо ляльці синє пальто. У пальто є комір, рукава, кишені.
Застібається воно на гудзики ». Активізуючи мову малюка, вихователь запитує: «Де у пальто
рукава? Скажи, що ти показав? »І т.п.
Посуд
ДО ЛЯЛЬОК ПРИЙШЛИ ГОСТІ
Мета: Ознайомити дітей з назвою посуду, її кольором, формою, призначенням.
Обладнання: Лялькова посудка, стіл, лялька і зайчик.
Хід: Вихователь пояснює дитині, що до ляльки прийшли гості (ведмедик і зайчик), тому
потрібно накрити на стіл до чаю, дає малюкові доручення: «Постав хлібницю на середину
столу. Поруч постав чашки з блюдцями і поклади чайні ложки ». Під час виконання завдання
вихователь активізує мову дітей, ставлячи запитання: «що ти робиш? Якого кольору чашка?
Що можна пити з чашки? »І т.п. Якщо малюк не може, вихователь сам відповідає на
запитання.
ПРИГОСТИ ЛЯЛЬОК ЧАЄМ
Мета: Закріпити назву предметів посуду, її величини.
Обладнання: Два набора лялькового посуду і дві ляльки, різко контрастних за
величиною.
Хід: Вихователь каже, що до дітей у гості прийшла лялька зі своєю донькою і пропонує
дітям пригостити їх чаєм: «Давайте накриємо на стіл . Лялька-мама - велика. Вона буде пити
чай з великої чашки, а лялька-дочка - маленька. Вона буде пити чай з маленької чашки ».
Потім вихователь пропонує дитині розставити чашки і роздати ложечки відповідно
величиною ляльок, що сидять за столом. Важливо стежити за правильністю виконання
завдання, при необхідності, допомагати дитині, коментуючи свої і його дії; активізувати
словник за допомогою навідних запитань.
33
ПРИГОСТИ ВЕДМЕДІВ ЧАЄМ
Мета: Та ж
Обладнання: Три набора посуди різної величини, картинка з казки «Три ведмеді» або
три іграшкових ведмедя, різко контрастних за величиною.
Хід: Проводиться так само, як і попередня гра, але з використанням посуду трьох різних
величин.
ПОМИЙ ПОСУДУ
Мета: Розширити словник по темі, активізувати словник.
Обладнання: Таз з водою або іграшкова мийка, лялькова посуда.
Хід: Вихователь пояснює дитині, що після сніданку треба помити посуд. Він починає
мити посуд, розповідаючи, що посуда була брудна, а тепер вона чиста. Потім пропонує
дитині підключитися до гри. Важливо спонукати малюка називати предмети посуду, дії
(мити, сушити).
Меблі
В ГОСТЯХ У ЛЯЛЬКИ
Мета: Уточнювати назву предметів меблів, її призначення.
Обладнання: Лялькові меблі, лялька.
Хід: Вихователь пропонує піти до ляльки в гості. У ляльки в будинку різні меблі.
Вихователь разом з дітьми розглядає їх, визначають, з чого вони зроблені; уточнюють колір
меблів і їх призначення. Вихователь активізує мову дітей, задаючи йому питання: «Покажи,
де стілець? Для чого він потрібен? »І т.п.
ЗАПРОСИЛИ МИШКА У ГОСТІ
Мета: Та ж.
Обладнання: Іграшкова меблі, ведмежа.
Хід: Вихователь говорить дітям, що до них у гості прийшов Мишко і пропонує показати
йому ігровий куточок: «Це кухня. Тут пічка, мийка, стіл, стільці, шафа для посуду »і т.п.
Потім просить дитину: «Скажи, що це? (Стілець). Для чого він потрібен? (Щоб на ньому
сидіти) тощо».
У ЛЯЛЬКИ БУДИНКИ
Мета: Закріпити назву предметів меблів, її величини.
Обладнання: Дві ляльки, два стільці і два ліжечка, різко контрастні за величиною.
Хід: Вихователь пропонує дітям піти в гості до ляльок, звертає увагу дітей, що одна
лялька велика, а інша - маленька. Вихователь разом з дітьми розглядає ляльковий куточок:
«Меблі тут великі і маленькі. На великому ліжку спить велика лялька, на маленькому ліжку
спить маленька лялька. На великому стільці сидить велика лялька, на маленькому - маленька.
І т.д.». Потім питає дитину: «Що це? (Стілець). Він який? (Великий). Яка лялька сидить на
цьому стільці? (Велика). Посади ляльок на свої стільці »і т.п.
Транспорт
ЧУДЕСНИЙ МІШЕЧОК
Мета: Уточнити і активізувати словник по темі.
Обладнання: Іграшкові автобус, вантажівка, легкова машина, літак, кораблик в
мішечку.
Хід: Вихователь по одній дістає машини з мішка. Разом з дитиною розглядає і
обговорює зовнішній вигляд машини (вантажівки, автобуси і т.д.), колір, матеріал,
призначення. Уточнюється назва частин машини, їх забарвлення і форма.
34
ПОКАТАТИ В МАШИНІ ІГРАШКИ
Мета: Активізувати мову по темі, уточнити розуміння деяких прийменників.
Обладнання: Велика вантажна машина, іграшкові пасажири - лялька, ведмедик і ін
Хід: Вихователь пропонує дитині покатати в машині іграшки. Уточнюється назва
частин машини, їх колір і форма. Дитина садить «пасажирів» і катає їх. Вихователь ставить
запитання: «Хто їде в машині? Що робить лялька? Що робить машина? ». Потім він просить
повозити машину біля столу, біля шафи, за дверима і т.д.
ДАЙ ЩО СКАЖУ
Мета: Закріпити назву транспорту, активізувати словник.
Обладнання: Іграшкові автобус, вантажівка, легкова машина, літак, кораблик.
Хід: Іграшки стоять на столі або килимі. Дитина перебуває на відстані 1-2 метрів від
стола. Вихователь просить малюка: «Принеси автобус (літак, вантажівка і т.д.)». Якщо
малюк не може, то вихователь уточнює: «Він червоного кольору, стоїть близько літака» або
просто вказує на потрібну іграшку. Потім ставить запитання, уточнюючи, що принесла
дитина, якого кольору автобус, його величина; розглядають частини автобуса. Гра
повторюється.
Іграшки
ЩО ЗА ІГРАШКА
Мета: Уточнити і активізувати словник по темі
Обладнання: Улюблені іграшки дітей в мішечку.
Хід: Дивитися гру «Чудесний мішечок»
ЧОГО НЕ СТАЛО?
Мета: Розвивати зорову увагу і пам'ять, активізувати словник.
Обладнання: Іграшки
Хід: Вихователь виставляє на столі 4 іграшки. Дитина називає їх. Потім дитина
закриває очі, вихователь ховає 1 іграшку. Дитина повинна відгадати, якої іграшки не стало.
Гру повторюють 3-4 рази.
Овочі та фрукти
ДІЗНАЙСЯ І НАЗВИ
Мета: Закріпити назву овочів і фруктів, їх колір і форми.
Обладнання: Натуральні овочі або муляжі в мішечку.
Хід: На столі лежать овочі та фрукти. Вихователь пропонує дитині взяти, наприклад,
морквину. Малюк виконує прохання, називає овоч і відповідає на запитання вихователя про
його колір і форму.
ЩО В КОШИКУ ЛЕЖИТЬ?
Мета: Закріпити назву овочів і фруктів; їх колір, форму і смакові якості.
Обладнання: Натуральні та готові до вживання морква, помідор, огірок, яблуко,
апельсин, груша або інші.
Хід: Вихователь по одному дістає з кошика овочі і фрукти та описує їх, наприклад: «Це
яблуко. Воно кругле, червоне. Яблуко солодке, соковите, смачне. Його можна їсти ». Дитина,
з допомогою питань вихователя, повторює розповідь про яблуко, потім пробує його на смак.
В САДУ ЧИ, У ГОРОДІ?
Мета: Вчити групувати овочі та фрукти, закріпити їх назви.
Обладнання: фланелеграф або магнітна дошка з зображеннями дерева і грядки,
площинні фігурки яблука, апельсина, груші, картоплі, капусти, цибуля або інших.
35
Хід: Вихователь пояснює, що яблука, груші і апельсини - смачні, солодкі. Це - фрукти.
Фрукти ростуть на дереві. Картопля, капуста, цибуля не солодкі, але дуже корисні. Це овочі. Овочі ростуть на грядці. Потім пропонує дитині фрукти помістити на дереві, а овочі на
грядці. Малюк виконує завдання, а вихователь активізує його промову за допомогою
запитань: «Що це? (Яблуко). Яблуко - це фрукт. Повтори. Де ростуть фрукти? (На дереві)».
КУХАРІ
Мета: Та ж
Обладнання: Теж, що і в попередній грі, тільки на фланелеграфі - зображення банки зпід компоту і каструля.
Хід: Вихователь показує дітям овочі та фрукти. Вони разом розглядають їх, згадують
якості овочів і фруктів. Потім вихователь розповідає дітям, що з фруктів можна приготувати
смачні варення або компот, а з овочів варять смачний суп і пропонує приготувати ці страви.
Для цього потрібно фрукти помістити в банку, а овочі - в каструлю. Малюк виконує
завдання, а вихователь активізує його промову за допомогою запитань: «Що це? (Яблуко).
Яблуко - це фрукт. Повтори. З фруктів готують компот і варення. Куди ти покладеш фрукт?
(В банку) »і т.п.
Тварини
ДАВАЙ ПОЗНАЙОМИМОСЯ
Мета: Уточнювати і розширювати словник дитини по темі.
Обладнання: Іграшки, що зображують дикі або домашні тварини в мішку.
Хід: Вихователь показує дитині мішечок і пропонує подивитися, що в ньому лежить.
Дитина по одній дістає іграшки і розглядає їх. Вихователь активізує мову дітей питаннями.
Наприклад: «Хто це? (Собачка). Які частини тіла у неї є? Покажи хвіст, вуха, спинку, голову.
Як кричить собачка? І т.д. ». Якщо малюк не може відповісти, вихователь допомагає йому.
Гра триває.
ХТО ТАК КРИЧИТЬ?
Мета: Навчити дітей дізнаватися тварин по звуконаслідування, закріпити й
активізувати словник по темі.
Обладнання: Іграшки або картинки домашніх тварин.
Хід: Діти сидять за столом або на килимі, перед ними - іграшки або картинки домашніх
тварин. Вихователь пропонує їм дізнатися, хто так кричить. Наприклад: «Хто кричить«
мяу»? Правильно, кішка ». Потім вихователь пропонує дитині знайти іграшку кішку або
картинку з її зображенням. Гра триває.
ХТО ДЕ ЖИВЕ?
Мета: Вчити дітей групувати тварин на дикі і домашні, активізувати словник по темі.
Обладнання: Іграшки диких і домашніх тварин, будиночок і дерево.
Хід: Діти сидять біля столу, на якому розставлені іграшки тварин, а трохи подалі будиночок і дерево. Вихователь просить дітей назвати тварин, потім питає: «Де живе кішка?
(В будинку). Правильно. Постав кішку біля будинку. Де живе зайчик? (В лісі). Правильно.
Постав зайчика біля дерева »і т.д. Коли всі тварини розгрупувати, вихователь каже:
«Тварини, які живуть в будинку, називаються домашніми тваринами. Які це тварини?
(Домашні). Назвіть домашніх тварин (діти називають тварин, які стоять біля будиночка) ». Те
ж вихователь говорить про диких тварин.
Цю гру можна проводити з використанням наочних картинок. Гра проводиться з метою
закріпити знання про диких і домашніх тварин, отриманих на занятті.
36
Ігри з використанням предметних і сюжетних картинок
Вже в кінці першого року дитина тягнеться до барвистої картинки, радіючи
зображенню. Малюк не відразу відрізняє реальний предмет від його зображення на картинці.
Він відноситься до малюнка як до іграшки, до речі, намагаючись взяти намальований м'ячик,
вкусити яблуко. За допомогою дорослого малюк поступово встановлює зв'язок між
предметом, його графічним зображенням і відповідною назвою. Це важливо для розвитку
мислення, для формування перших загальних уявлень.
Зображення допомагає закріпленню уявлень дітей про предмети. Під керівництвом
вихователя з допомогою картинки здійснюється більш розчленоване, детальне сприйняття
якостей предмета (форма, величина, колір та ін) і його стану. Тим самим розгляд картин
сприяє розвитку більш стійкого, зосередженої уваги.
Картини викликають у дитини радісні емоції, за допомогою картини збагачується
словник малюка. Від дорослих вона дізнається назву предметів, дій, якостей, поступово
починає сама активно називати зображене, відповідати на запитання. Використання
малюнків для розвитку мовлення дитини має навіть деяку перевагу перед іграшкою. Діти,
розглядаючи картинку, охоче говорять, в той час, як іграшкою їм, перш за все, хочеться
пограти, а не розповідати про неї. Картинки, завдяки своїй образності, барвистості є цінним
засобом виховання художнього смаку. Картинки для маленьких повинні бути барвистими і
добре виконаними в художньому відношенні.
Ось деякі ігри з використанням картинок.
Предметні картинки
Робота з картинками будується на основі принципів від простого до складного і від
приватного до загального. Спочатку дітям пропонуються зображення тих предметів, які
найбільш часто зустрічаються в їх повсякденному житті, з якими вони діють у різних
ситуаціях і бачать їх у різних поєднаннях. Це, перш за все зображення окремих предметів
одягу, посуду, меблів, іграшок, предметів домашнього ужитку, тварин (що живуть поруч) та
ін. Далі зображення підбираються як серії узагальнень: «Одяг», «Меблі», «Посуд»,
«Тварини» і т.п.
Нижче наводяться приклади ігор з предметними картинками.
Мета таких ігор - виробляти у дітей уявлення про величину, колір, різних станах
предметів; збагачувати словник назвами якостей, дій; вчити вимовляти короткі речення.
ПОСУД ДЛЯ ЛЯЛЬКИ
Мета: Вчити дітей знаходити знайомі предмети посуду на картинках за словесною
вказівкою, дати уявлення про їх використання, активізувати словник.
Обладнання: Набір предметних картинок з серії «Посуд», лялька.
Хід: Вихователь каже, що лялька буде обідати і пропонує дітям підібрати картинки із
зображенням тих предметів посуду, які знадобляться ляльці для того, щоб поїсти, наприклад,
суп. Дитина вказує на картинки із зображенням тарілки і ложки. Вихователь активізує мову
дитини, ставлячи запитання: «Що намальовано на картинці? (Тарілка й ложка). Для чого
потрібні тарілка й ложка? (Щоб їсти суп) і т.д.
ХТО З НАМИ ПОРУЧ ЖИВЕ
Мета: Вчити впізнавати, показувати і називати тварин і птахів, зображених на
картинках.
Обладнання: Набір предметних картинок з серії «Домашні тварини та птахи».
Хід: Вихователь задає питання по змісту предметних картинок, а діти на них
відповідають, наприклад: «Хто ж тут намальований? Так, Півник Золотий гребінець. А як він
37
кричить? Ку-ка-рі-ку! »І т.д. «Покажи, де намальована собачка. Правильно. А як кричить
собачка? гав-гав! »І т.п.
ЩО КУПИЛИ НА БАЗАРІ?
Мета: Продовжувати знайомити дітей з назвами овочів, вчити співвідносити і
порівнювати предмети з їх зображеннями на картинках.
Обладнання: Набір предметних картинок з серії «Овочі», натуральні овочі або їх
муляжі.
Хід: Вихователь показує, наприклад ,головку капусти і питає у дітей: «Що це?
(Капуста). Капуста кругла, зеленого кольору. Покажи, де намальована капуста? (Дитина
показує картинку і називає те, що на ній зображено) ». Потім гра повторюється з
використанням іншого овочу.
ЩО У САДУ ЗРОСТАЄ?
Мета: Продовжувати знайомити дітей з назвами фруктів, вчити співвідносити і
порівнювати предмети з їх зображеннями на картинках.
Обладнання: Набір предметних картинок з серії «Фрукти», натуральні фрукти або їх
муляжі.
Хід: Гра проводиться так само, як і попередня.
Ігри «Що купили на базарі?» І «Що в саду росте?» Можна проводити просто
з використанням предметних картинок, без використання муляжів. Тоді мета цих ігор буде
така - вчити дізнаватися, показувати називати овочі та фрукти, зображених на картинках.
Хід цих ігор наступний: Вихователь задає питання по змісту предметних картинок, а
діти на них відповідають, наприклад: «Що тут намальовано? Так, яблуко. Яблуко кругле,
червоного кольору. Повтори ». Або: «Покажи, де намальовано яблуко. Правильно. Яке
яблуко? (Дитина відповідає сама або з допомогою вихователя) »і т.п.
Парні картинки
Мета: Вчити дітей знаходити дві ідентичні картинки серед безлічі (10-15)
запропонованих, активізувати словник.
Обладнання: Набори предметних картинок: «Одяг», «Посуд», «Меблі», «Транспорт»,
«Іграшки» і т.д. (По дві штуки), дві ляльки.
Хід: Вихователь показує дітям ляльки, каже, що вони сестрички і пропонує обом
подарувати по іграшці. Діти вибирають дві картинки із зображенням іграшок з усіх
запропонованих. Потім, вихователь говорить, що ляльки хочуть погуляти, і пропонує
допомогти лялькам знайти свій одяг. Діти вибирають дві картинки із зображенням предметів
одягу і т.д. При цьому вихователь спонукає дітей відповідати на запитання, активізуючи їх
мову: «Що це? Для чого це потрібно? Якого кольору? І т.п. ».
Так само в цій грі можна використовувати комплексні картинки. На одній такій
картинці зображені, наприклад, кілька предметів посуду, меблів, одягу і т.д.
НА ЧОМУ МИ ЇЗДИМО?
Мета: Вчити дітей впізнавати знайомі транспортні засоби, позначати їх словами.
Обладнання: Предметні картинки «Транспорт».
Хід: Вихователь показує дітям ту чи іншу картинку і питає, що на ній намальовано.
Діти відповідають самі або за допомогою вихователя. Потім вихователь пропонує розглянути
картинку і зазначає, якого кольору, наприклад, машина, разом з дітьми називає її частини і
т.д. Гра повторюється.
Гру «На чому ми їздимо?» Можна проводити з використанням художнього слова. Тоді
мета цієї гри буде така - навчити дітей дізнаватися і показувати транспортні засоби на слух.
38
Хід: Вихователь читає дітям вірш, потім питає про що в ньому говориться і просить
дитину знайти картинку з зображенням цього транспорту
ПАРОВОЗ
Загудів паровоз
І вагончики повіз.
Чу-чу, чу-чу!
Я далеко укачу!
(Т. Волгіна)
ЛІТАК
Літак побудуємо самі,
Понесемо над лісами.
Понесемо над лісами,
А потім повернемося до мами.
(А. Барто)
ЛОТО
Мета: Вчити впізнавати і називати зображені на картинках предмети, не залежно від їх
кольору або величини; узагальнювати їх за призначенням і використанню.
Обладнання: Набори предметних картинок: «Одяг», «Посуд», «Меблі», «Транспорт»,
Хід: Вихователь показує дітям картинку, на якій зображено, наприклад, тарілка і каже:
«Що це? (Діти відповідають). Правильно. Тарілка - це предмет посуду. Де ще намальована
посуда? ». Діти, самостійно або з допомогою вихователя, шукають і показують потрібні
картинки і називають, що на них намальовано. Далі, вихователь показує дітям картинку, на
якій зображений, наприклад, автомобіль і гра повторюється.
«Іграшки» і т.д. (Число картинок з кожної серії повинна відповідати кількості дітей).
КОГО МИ ЗУСТРІЛИ У ЛІСІ?
Мета: Вчити впізнавати, показувати і називати тварин, зображених на картинках.
Обладнання: предметні картинки із серії «Дикі тварини».
Хід: Вихователь задає питання по змісту предметних картинок, а діти на них
відповідають, наприклад: «Хто тут намальований? Так, зайчик. Зайчик сірого кольору, у
нього довгі вушка. Якого кольору зайчик? Які у нього вушка? »І т.п.
КІМНАТА ДЛЯ ЛЯЛЬКИ
Мета: Вчити впізнавати, показувати і називати предмети меблів, зображені на
картинках і позначати їх словами.
Обладнання: предметні картинки із серії «Меблі», лялька.
Хід: Вихователь показує дітям ляльку і каже: «На чому лялька буде спати? Так, на
ліжечку. Покажи, де намальована ліжечко? (Дитина показує потрібну картинку). Що на ній
намальовано? (Ліжечко). Для чого потрібне ліжечко? (Щоб на ньому спати) »і т.д.
Гру «Кімната для ляльки» можна проводити, використовуючи не тільки предметні
картинки, а й іграшкові меблі. Тоді мета цієї гри буде така - знайомити дітей з назвами
предметів меблів, вчити співвідносити і порівнювати предмети з їх зображеннями на
картинках. Хід цих ігор наступний: Вихователь показує дітям ляльковий куточок і говорить,
що це кімната ляльки. Потім запитує в дітей: «Що це? (Стілець). На стільці лялька сидить.
Покажи, де намальований стілець? (Дитина показує картинку і називає те, що на ній
зображено). Для чого потрібен стілець? (Щоб на ньому сидіти) ». Потім гра повторюється з
використанням іншого предмету меблів.
39
Сюжетні картинки
На заняттях з сюжетними картинками діти другого року життя набувають вміння
акуратно користуватися картинками, уважно розглядати зображення, накопичують словник.
Це дає можливість в подальшому вдосконалювати сприйняття і мову дітей. Заняття з
сюжетними картинками проводяться одночасно з 3 - 4 дітьми. Картинку кладуть на стіл чи
зміцнюють на стійкій підставці. Дітей садять біля столу навпроти картинки.
Мета таких ігор: навчити дітей розуміти життєво близький сюжет, зображений на
картинці; розвивати вміння слухати пояснення, коротку розповідь вихователя, розширювати
словник, вчити розповідати про зображення на картинці.
МАМА КУПАЛА ДИТИНУ
Мета: Вправляти дітей в назві слів: купатися, ванна, рушник, поливати, витирати.
Обладнання: Картинка з зображенням ванни, в якій сидить маленький хлопчик, а мати
мочалкою тре йому спину.Хлопчик тягнеться до качки, що плаває в ванні. Недалеко стоїть
стілець, на спинці якого висить великий рушник.
Хід: Вихователь показує картинку і дає дітям можливість розглянути її. Потім каже:
«Це мама. Мама купає синочка Петю. Петя любить купатися. «Куп-хлюп, куп-хлюп», говорить Петя. Як говорить Петя? Діана, покажи ванну. У ванні тепла вода. Мама тре
мочалкою Петі спину. А що це у Петі? Качка плаває у ванні, велика, жовта качка. Вимиє
мама Петю. А що це висить на стільці? Великий рушник. Мама буде витирати Петю. Петя
чистенький тепер ».
ХЛОПЧИК ГРАЄТЬСЯ ІЗ СОБАКАМИ
Мета: Вправляти дітей в назві слів: собака, квіти, сидить, дивиться, дає, грає.
Обладнання: Картинка з зображенням зеленої галявини. На галявині ростуть квіти.
Хлопчик показує собаці цукор. Собака сидить на задніх лапах. Маленька дівчинка з
цікавістю дивиться на хлопчика і собаку. Близько дівчинки лежить іграшкова собака.
Хід: Вихователь розповідає: «Це хлопчик Петя і його сестричка Катя. Вони гуляють на
галявині. Катя сидить на траві. Ось трава. На галявині ростуть квіти. Покажи, Денис, квіти.
Собачка Жучка грає з дітьми. Петя дає їй цукор: «На, Жучка! На! На! ». Як Петя кличе
собаку? Собака стоїть на задніх лапах і просить цукор ». Після цього вихователь просить
дітей показати на картинці хлопчика, дівчинку, собаку, іграшкову собачку, траву, квіти,
запитує: «Як хлопчик кличе собаку? Що хлопчик дає собаці? Де сидить дівчинка?».
Всі питання вихователя до дітей носять підказуючий характер.
Ось приблизний перелік сюжетних картинок, які можна використовувати для
розглядання з дітьми: «Хлопчик з сопілкою», «Голуб летить», «Автобус везе людей»,
«Кішка грає м'ячем», «Коза їсть траву», «Лялька сидить у ванні», «Діти грають у
групі», «Свято ялинки в дитячому садку», «Діти годують курку і курчат», «Мишка
спить у ліжечку», «Діти гуляють в парку», «Діти на прогулянці в дитячому саду» і т.д.
ІГРИ І ВПРАВИ ДЛЯ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ
Сенсорний розвиток дитини - це розвиток його сприйняття і формування уявлень про
зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величину, положення в просторі, а так само
запаху, смаку і т.п. Значення сенсорного розвитку в ранньому та дошкільному дитинстві
важко переоцінити. Саме цей вік найбільш сприятливий для вдосконалення діяльності
органів чуття, нагромадження уявлень про навколишній світ.
Сенсорний розвиток, з одного боку, становить фундамент загального розумового
розвитку дитини, з іншого боку, має самостійне значення, тому що повноцінне сприйняття
необхідно і для успішного навчання дитини в дитячому саду, у школі, і для багатьох видів
праці.
40
У кожному віці перед сенсорним вихованням стоять свої завдання, формується певна
ланка сенсорної культури.
На другому-третьому році життя завдання сенсорного виховання істотно
ускладнюються. Хоча дитина раннього віку ще не готова до засвоєння сенсорних еталонів, у
нього починають накопичуватися знання про колір, форму, величину і інші властивостяі
предметів. Важливо, щоб ці подання були досить різноманітними. А це означає, що дитину
слід знайомити з усіма основними різновидами властивостей - шістьма кольорами спектра
(блакитний колір слід виключити, тому що діти погано відрізняють його від синього), білим і
чорним кольором, з такими формами, як коло, квадрат, овал , прямокутник.
Знайомлячи дітей з різними властивостями предметів, не слід добиватися
запам'ятовування та вживання їх назв. Головне, щоб дитина вміла враховувати властивості
предметів під час дій з ними.
Щоб привернути увагу дитини раннього віку до властивостей предметів, виробити
стійкі уявлення про ці властивості, доцільно організувати такі дії з предметами, при яких для
отримання потрібного результату потрібно зіставити предмети за формою, величиною,
встановити їх збіг або розбіжність. Таке зіставлення спочатку діти не можуть виконати
зорово. Тому їм пропонують накладати предмети один на одного, порівнюючи кольору. Від
зовнішніх прийомів зіставлення діти поступово переходять до зіставлення на-віч. Це дає їм
можливість встановлювати тотожність і відмінність за зовнішніми властивостями і між
такими предметами, які не можна накласти один на одного або прикласти впритул
(наприклад, між об'ємними предметами).
Основні завдання у сенсорному вихованні дітей другого-третього року життя:
навчитися виділяти колір, форму та величину як особливі ознаки предметів, накопичувати
уявлення про основні різновиди кольору і форми і про відношення між двома предметами за
величиною.
Ігри для дітей раннього віку запропоновані за ступенем зростаючих труднощів, що
відповідає програмі дитячого саду.
Ігри, включені в цей розділ, допоможуть дитині отримати цілісне уявлення про предмет
(величина, форма, колір). Їх можна використовувати як у вільній діяльності дітей, так і на
заняттях.
Величина
ВЕЛИКІ І МАЛЕНЬКІ
Мета: Навчити дитину чергувати предмети за величиною.
Обладнання: Чотири великих і маленьких намистини (приблизно 2 і 1см) однакового
кольору. Шнур або м'який дріт, лялька й кошик.
Хід: Вихователь показує дитині гарну ляльку, говорить, що лялька прийшла до малюка
в гості і принесла щось у кошичку. Потім вихователь садить ляльку на стіл і, виймаючи з
кошика коробочку, показує дитині, що там лежать великі і маленькі намистини і нитка.
Сказавши, що лялька попросила малюка зробити для неї гарні намиста, вихователь
звертає увагу дитини на те, що намиста можна нанизувати по-різному. Спочатку вихователь
сам показує, як треба збирати намиста, а потім пропонує зробити це дитині. Важливо почати
чергування з великої намистини, тому що якщо чергувати намиста навпаки, тобто спочатку
брати маленьку, потім більшу, дитині буде важко впоратися із завданням, тому що його в
першу чергу приваблюють великі намистини. Потім ляльці показують, яке вийшло намисто.
ВЕЛИКИЙ ТА МАЛИЙ М’ЯЧІ
Мета: Вчити розрізняти предмети за величиною і вибирати їх за словесною вказівкою.
Обладнання: Великі й маленькі м'ячі, довільно перемішані.
Хід: Вихователь стоїть на відстані 3 - 5м від дитини і просить принести йому великий
м'яч. Якщо дитина помиляється, вихователь пояснює і показує різницю, даючи маляті
потримати великий і маленький м'ячі. Рукою дитини вихователь обводить по окружності
41
великого і маленького м'яча, говорячи при цьому, це «великий» чи «маленький» м'яч. Гра
повторюється.
ДОРУЧЕННЯ
Мета: Вчити дітей розрізняти і називати іграшки, а також виділяти їх розмір;
розвивати слухове сприйняття, вдосконалювати розуміння мови.
Обладнання: Великі й маленькі собачки, машинки, коробочки, м'ячі, чашки, кубики,
мотрійка.
Хід: Вихователь показує дитині іграшки і предмети , пропонує назвати їх, відзначаючи
їх розмір. Потім дає малюкові наступні завдання:
- Велику собаку напій чаєм з великої чашки, а маленьку - з маленької;
- Покатай мотрійку у великій машині;
- Постав маленьку собаку біля мотрійки;
- Побудуй для великої собачки будиночок з великих кубиків, а для маленької - з
маленьких;
- Візьми маленьку собачку і посади її на килим;
- Візьми велику собаку і посади її у велику коробку;
- Збери маленькі кубики в маленьку коробку, а великі - на велику й т.п.
Якщо дитина помиляється, собачка або мотрійка показують своє незадоволення
(гарчить або відвертається).
ПРИГОСТИ ЗАЙЧИКА
Мета: Вчити дітей групувати предмети за величиною.
Обладнання: Іграшковий заєць, велике і маленьке відерце, по п'ять великих і маленьких
муляжів морквин на підносі.
Хід: Вихователь показує зайця, пропонує дітям його розглянути, погладити. Потім
каже, що зайчик просить дітей допомогти йому зібрати морквину і показує тацю з морквою,
роблячи акцент на те, що морквина велика і маленька. Далі вихователь каже, що велику
морквину потрібно класти у велике цебро, а маленьку морквину у маленьке відерце. Діти
виконують завдання, зайчик дякує їм за допомогу.
За таким же принципом можна групувати і інші великі та маленькі предмети в різні за
величиною ємності. Наприклад, граючи в наступні ігри «Допоможи ляльці зібрати
кубики», «Поклади м'ячі в кошики», «Постав машини в гараж» і т.д.
ЛЯЛЬКИ ЗАБЛУКАЛИ
Мета: Та ж.
Обладнання: Кілька великих і маленьких ляльок, великий і маленький будиночок.
Хід: На столах або килимі в різних сторонах стоять іграшкові будиночки. Навпроти, на
невеликій відстані сидять ляльки. Вихователь показує дітям ляльки. Разом з дітьми розглядає
їх, зазначає, що ляльки великі і маленькі. Потім каже, що ляльки заблукали і пропонує
допомогти лялькам знайти свій будиночок, пояснюючи, що великі ляльки живуть у великому
будиночку, а маленькі ляльки живуть в маленькому будиночку. Діти виконують завдання,
ляльки дякують їм за допомогу.
З тією ж метою, як і попередня гра можна проводити наступні ігри: «Покатати
ведмедиків на машинах», «Пригости собачок кісточкою», «Збери квіти» і т.д. Ігри
проводяться так само, як і попередня, але з використанням іншого відповідного обладнання.
Так само для навчання дітей співвідносити предмети за величиною, можна
використовувати предметні картинки. Наприклад, в іграх «Посади пташок у свої гнізда», «З
якого дерева листочок?», «На якій квітці сидять метелики?» Тощо, дітям пропонується
співвіднести дві картинки із зображенням великих або маленьких предметів. Наприклад: у
велике гніздо посадити великого птаха, а в маленьке - маленьку птицю і т.п.
42
Форма
ЯКОЇ ЦЕ ФОРМИ
Мета: Навчити дитину чергувати предмети за формою
Обладнання: На чотирьох круглих і квадратних глиняних намистини однакового
кольору (діаметр 2см). Шнур або м'який дріт, лялька й кошик.
Хід: Проводиться так само, як гра «Великі і маленькі» з тією лише різницею, що на
нитку по черзі нанизують круглі і квадратні намистини. Вихователь пропонує дитині
помацати руками кожну намистину на нитці, фіксуючи на цьому увагу дитини і
примовляючи: «Кулька, кубик...».
КОЛО, КВАДРАТ
Мета: Вчити групувати предмети за формою.
Обладнання: По п'ять картонних кіл і квадратів одного кольору.
Хід: Вихователь показує дітям геометричні фігури, довільно перемішані на столі. Потім
каже: «Ось це - коло, ось це - квадрат. Коло я покладу на круглу тарілочку, а квадрат - на
квадратну тарілочку ». Далі вихователь пропонує дітям розкласти фігури по своїх місцях і
активізує мову дітей питаннями: «Що це? (Коло). А це? (Квадрат) і т.п. ».
ЧАРІВНА КОРОБОЧКА
Мета: Вчити дітей проштовхувати геометричні форми у відповідні отвори.
Обладнання: Коробки з отворами круглої і квадратної форми і відповідні їм за
розміром кубики і кульки.
Хід: Вихователь показує дітям коробочки з «віконцями» і говорить, що в них можна
проштовхнути кульки і кубики. Потім обводить пальцем круглий отвір, відзначаючи, що
воно кругле, що у нього немає куточків, і проштовхує в нього кульку. Те ж саме робить і з
квадратним отвором, відзначаючи, що воно квадратне і у нього є куточки і проштовхує в
нього кубик. Далі, завдання виконують діти. При кожному проштовхуванні, вихователь
здивовано-захопленим тоном вигукує: «Ой, немає кульки! Ой, немає кубика! », Тим самим,
стимулюючи дитину продовжувати гру і викликаючи позитивні емоції.
Також цю гру можна використовувати і для закріплення величини предметів,
роблячи в коробках великі і маленькі отвори різних однорідних геометричних форм. Можна
додавати отвори і інших геометричних форм, наприклад - трикутні, прямокутні і т.д.
ЗАШТОПАТИ ШТАНЦІ
Мета: Вчити дітей вставляти предмети даної форми у відповідні отвори.
Обладнання: картонні зображення вовка (мотрійки, ляльки тощо) з отворами круглої,
квадратної і трикутної форми на штанцях і відповідно ним кола, квадрати і трикутники,
такого ж кольору, як і штанці.
Хід: Вихователь показує дітям вовка і звертає їхню увагу на те, що у вовка діряві
штанці. Потім вихователь показує дітям геометричні фігури - латочки і пропонує допомогти
вовку заштопати штанці. Діти виконують завдання, вовк дякує їм.
Цю гру можна проводити з ускладненням, наприклад - «заштопати» у мотрійок
сарафани різного кольору різними великими і маленькими геометричними формами
відповідних кольорів.
ВЕСЕЛІ ЧОЛОВІЧКИ
Мета: Вчити дітей групувати предмети за формою
Обладнання: Вирізані з картону круг, квадрат, трикутник, прямокутник - будиночки і
ці ж геометричні форми маленького розміру - чоловічки.
Хід: Вихователь разом з дітьми розглядає довільно що лежать на столі маленькі
геометричні фігури, говорить, що це - веселі чоловічки. Потім показує, наприклад, коло і
каже: «Цього чоловічка звуть коло. Як звуть чоловічка? (Коло). Покажіть, яких ще
43
чоловічків звуть коло? (Діти показують кола) ». Так само діти показують і інші геометричні
фігури. Вихователь каже, що чоловічки заблукали, і пропонує дітям допомогти чоловічкам
знайти свої будиночки. Потім пояснює, що чоловічки-кола живуть у круглому будинку
(кладе чоловічка на велике коло), чоловічки-квадрати живуть в квадратному будинку (кладе
чоловічка на великий квадрат) і т.д. Далі діти виконують завдання самостійно.
Цю гру проводять спочатку з використанням двох геометричних форм, потім - трьох і
далі чотирьох. На перших етапах фігури-чоловічки однакового розміру і кольору,
ускладнюючи гру можна використовувати «чоловічків» різного розміру, а потім і кольору.
Колір
КУРОЧКА І КУРЧАТА
Мета: Звернути увагу дитини на те, що колір є ознакою різних предметів і може
служити для їхнього позначення.
Обладнання: Коробка з мозаїкою, де вміщено шість елементів жовтого кольору і один
білого.
Хід: Вихователь показує дітям іграшки: біла курочка, а за нею жовті курчата (або
картинку). Потім - білий елемент мозаїки і каже: «Це у нас буде курочка. Вона білого
кольору ». Демонструє жовтий елемент мозаїки і пояснює: «Жовтого кольору будуть
курчатка». В отвір панелі вихователь білу мозаїку, ще раз нагадуючи, що курочка буде
такого білого кольору, і поміщає слідом за білою мозаїкою одну жовту, кажучи, що такого
кольору курчата. Потім дає дитині коробку з мозаїкою і пропонує знайти ще одне курчатко і
помістити його слідом за мамою-курочкою. Після того, як усі курчата будуть знайдені і
розміщено «низкою», позаду курочки, дитина повторює завдання самостійно.
ЯЛИНКИ І ГРИБОЧКИ
Мета: Навчити дитину чергувати предмети за кольором.
Обладнання: Коробка з мозаїкою, де вміщено по десять елементів зеленого і червоного
кольору.
Хід: Вихователь показує дітям мозаїку і пояснює, що ялинки бувають зеленого кольору,
та розміщує на панелі ялиночку - елемент зеленого кольору. Показує елемент червоної
мозаїки, пояснює, що такого червоного кольору бувають грибочки. Розмістивши у себе на
панелі ялинку, грибочок, ялинку, грибочок, вихователь пропонує дитині продовжити ряд
ялинок і грибків.
Гру проводять як закріплення після відповідного заняття.
З тією ж метою, як і попередня гра можна проводити наступні ігри: «Гуси з
гусенятами» - використовують мозаїку білого (гусак) і жовтого (гусеня) кольору;
«Будиночки та прапорці» - використовують мозаїку білого (будиночок) і червоного
(прапорець) кольору. У грі «Будиночки та прапорці» елемент червоного кольору розміщують
над елементом білого кольору.
РІЗНОКОЛЬОРОВІ БУСИ
Мета: Та ж.
Обладнання: По чотири білих і червоних намистини (можуть використовуватися й інші
кольори) у коробці, шнур або м'який дріт.
Хід: Проводиться так само, як гра «Великі і маленькі» з тією лише різницею, що на
нитку по черзі нанизують білу і червону намистини. Основою для успішного чергування
інших колірних поєднань є саме білий, добре знайомий колір, який часто згадується у побуті
(білий сніг, білі руки і т.д.).
ДОПОМОЖИ МОТРІЙЦІ ЗНАЙТИ СВОЇ ІГРАШКИ
Мета: Закріпити у дітей уміння групувати однорідні і співвідносити різнорідні
предмети за кольором.
44
Обладнання: Малюнок з мотрійками, намистини і палички різних кольорів.
Хід: Вихователь по черзі показує дітям мотрійки, одягнених у сукні чотирьох основних
кольорів і каже, що у кожної мотрійки є свої іграшки: м'ячики і палички, але вони все
переплутали. Потім пропонує допомогти мотрійці знайти свої іграшки. Вихователь показує
одну з мотрійок і пропонує вибрати намистини такого ж кольору, як у неї плаття. Після того
як дитина вибере всі намистини і покладе їх поряд з мотрійкою, йому пропонується так само
вибрати палички.
ПРИГОСТИ ВЕДМЕДЯ ЯГОДАМИ
Мета: Вчити дітей вибирати предмети даного кольору з декількох запропонованих,
розвивати координацію рук і дрібну моторику пальців.
Обладнання: Коробка з мозаїкою, де вміщено десять елементів червоного кольору і по
п'ять елементів жовтого і зеленого кольору.
Хід: Вихователь показує дітям ведмедя і розглядає його разом з дітьми. Потім пропонує
дітям пригостити його ягодою, роблячи акцент на те, що ведмедик любить тільки стиглу
ягоду червоного кольору. Далі, вихователь бере з коробки елемент мозаїки червоного
кольору (ягідку), вставляє її в панель і пропонує дітям теж збирати ягоди, стежачи за тим,
щоб діти брали тільки стиглі ягоди червоного кольору. Коли всі червоні ягоди зібрані в
«кошик», ведмідь дякує дітей.
З тією ж метою, як і попередня гра можна проводити наступні ігри: «Знайди сонечко»,
«Посади травичку», «хмарки на небі» і т.п., з тією лише різницею, що дитині пропонується
вибрати відповідно елементи жовтого, зеленого і синього кольору з декількох
запропонованих.
ПОСТАВИТИ БУКЕТ КВІТІВ У ВАЗУ
Мета: Вчити дітей групувати предмети за кольором.
Обладнання: Чотири вази жовтого, червоного, зеленого і синього кольорів, зроблених
із пластикових пляшок, паперові квіти тих же розквітом.
Хід: Вихователь показує дітям квіти, які лежать на столі або килимі довільно
перемішані, і пропонує зібрати з них букети і поставити у вази. Потім, вихователь бере,
наприклад, червона квітка і ставить її у вазу червоного кольору, роблячи акцент на те, що
квітка такого ж кольору, як і ваза. Те ж саме вихователь проробляє і з квітами інших
кольорів. Далі збирати букети пропонується дітям.
РІЗНОКОЛЬОРОВІ КУЛІ
Мета: Вчити дітей співвідносити предмети за кольором.
Обладнання: Картка із вертикально наклеєними на ній різнокольоровими смужками «ниточками» паралельно і на деякій відстані один від одного, Вирізані з картону кулі тих же
кольорів.
Хід: Вихователь показує дітям кулі та пропонує прив'язати до них ниточки, щоб кулі не
полетіли. Потім бере кулю, наприклад, жовтого кольору і прикладає її до жовтої смужки «ниточці» жовтого кольору. Далі завдання виконують діти.
Цю гру можна проводити з іншим обладнанням: різнокольорові картки-«книжки» з
вирізаними «віконцями» - кулями, картки-вкладиші таких же кольорів. Тоді хід буде таким:
вихователь показує дітям картки з кулями і пропонує дітям зафарбувати ці кулі відповідним
кольором, попередньо показуючи як це зробити.
ПІДБЕРИ ЧАШКУ ДО БЛЮДЦЯ
Мета: Та ж.
Обладнання: Вирізані з картону чашки й блюдця різних кольорів.
45
Хід: Вихователь показує дітям блюдця і пропонує поставити на них чашки і уточнює,
що у кожного блюдця є своя чашка такого ж кольору. Потім вихователь показує, як це
потрібно робити. Далі завдання виконують діти.
РУКАВИЧКА
Мета: Та ж
Обладнання: Вирізані з картону кілька пар різнобарвних рукавиць, ляльки.
Хід: Вихователь говорить дітям, що ляльки зібралися на прогулянку, але не можуть
знайти свої рукавиці, тому що рукавиці переплуталися. Потім вихователь бере одну
рукавицю (наприклад, червону), запитує у дитини, якого вона кольору і пропонує малюкові
знайти таку ж червону рукавичку. Дитина виконує завдання і гра продовжується.
МАГАЗИН ІГРАШОК
Мета: Вчити дітей групувати предмети за кольором.
Обладнання: Картка з намальованими на ній одна над іншою горизонтальними
смугами, на невеликій відстані один від одного; вирізані з картону силуети різнокольорових
іграшок (м'яч, літак, машина, кегля і т.п.)
Хід: Вихователь пропонує пограти в магазин, але для цього потрібно розставити
іграшки на полиці. Потім пропонує малюкові взяти одну іграшку і поставити її на полицю
(картку), уточнюючи її колір. Далі вихователь пропонує дитині поставити на цю полицю
іграшки такого ж кольору. Коли завдання виконано, то гра продовжується з іграшкою іншого
кольору.
Так само можна використовувати різнокольорові полки, а дитині запропонувати
розставити на них іграшки відповідним кольором.
Ігри та вправи з предметами
У вихованні дітей раннього віку дуже важливим є збагачення і вдосконалення
чуттєвого досвіду в процесі діяльності. Характерною для цієї вікової ступені діяльністю є
діяльність предметна. Її називають провідною не тільки тому, що вона переважає, але й тому,
що має виняткове значення для формування важливих якостей дитячої психіки.
У процесі діяльності в дітей розвивається мислення, кмітливість, виховується
зосередженість, уміння спокійно, не відволікаючись, займатися протягом деякого часу
якоюсь одною справою.
Предметна діяльність має важливе значення і для сенсорного розвитку дитини. Діючи з
предметами, вона пізнає їх якості та властивості, знайомиться з формою, величиною,
кольором, просторовими співвідношеннями. У процесі дій з предметами у дітей другого року
життя розвиваються якості навченості: зосередженість погляду на предметі, загальмованість
рухів, збереження певної пози, емоційна налаштованість.
Дії з такими предметами, як дидактичні іграшки, завжди ставлять перед дитиною
розумову задачу, вона намагається добитися результату - зібрати башточку, скласти мотрійку
і т.п. Так, поволі формується цілеспрямованість. Деякі дидактичні іграшки для виконання
ігрової задачі вимагають певної послідовності дій і відбору деталей.
Предметні дії розвивають координацію і узгодження рухів обох рук дитини, ведуть до
утворення зв'язків у роботі очей (часто вуха) і рук, забезпечують оволодіння простором.
Мета запропонованих нижче ігор та вправ з дидактичними іграшками: розвивати у
дітей координацію рук і дрібну моторику пальців, сприяти закріпленню якостей предметів
(величина, форма, колір).
ЗБЕРИ ПІРАМІДКУ
Обладнання: Пірамідка, що складається з 4-5 кілець, що убувають по величині.
Хід: Вихователь показує дитині пірамідку,і допомагає розібрати її. Разом з малюком
вихователь розглядає колечка, відзначаючи їх форму і колір і роблячи акцент на їх величину.
46
Потім вихователь пропонує дитині зібрати пірамідку. Він пояснює, що спочатку потрібно
вибрати найбільше колечко і надіти його на стрижень (малюк виконує завдання). Далі
вихователь пропонує зробити те ж саме з колечками до тих пір, поки пірамідка не буде
зібрано. Надалі дитині надається можливість самостійно маніпулювати з пірамідкою,
намагаючись зібрати її правильно.
Можна збирати різні пірамідки в залежності від того, які цілі переслідуються.
Наприклад: піраміда, що складається з кілець одного розміру або кольору; з кубиків, кульок,
призм одного або різного розміру і кольору; з предметів зростаючих за величиною і т.д.
ЗБЕРИ НАМИСТО
Обладнання: Будь-які предмети з отворами для нанизування різної величина, форми і
кольору, шнур або м'який дріт.
Хід: Вихователь пропонує дитині зібрати намисто, нанизуючи їх на шнур. Показує, як
це потрібно робити і пропонує малюкові продовжити. Якщо дитина не може, вихователь
допомагає йому.
Можна збирати різні намиста в залежності від того, які цілі переслідуються. Наприклад:
намисто, що складаються з кульок і кубиків різного розміру і кольору; з котушок від ниток,
колечок, пробочок з отворами різних кольорів і розмірів і т.д.
ПОБУДУЙ БАШНЮ
Обладнання: Кубики різного кольору і розміру.
Хід: Вихователь пропонує дитині побудувати башню, накладаючи кубики один на один
і зводячи споруду вгору.
Цю гру можна проводити різними способами залежно від того, які цілі переслідуються.
Наприклад: побудувати башточку з кубиків одного кольору і різного розміру; з великих або
маленьких кубиків різного кольору; з великих або маленьких кубиків одного кольору і т.д.
Вправи, що сприяють розвитку дрібної моторики
ПРИЩІПКИ
Можна використовувати такі вправи з прищіпками: «Їжачок», «Ялинка», «Сонечко» до силуетів їжачка, ялинки, сонечка, зроблених з картону, діти причіпляють колючки і
промінчики. Для закріплення кольору можна використовувати різнокольорові силуети і
відповідні їм за кольором прищіпки.
ПРОБОЧКИ
Можна використовувати такі вправи з пробками: «Квіточки», «Жучок» - діти
розкручують і закручують пробки від пластикових пляшок до їх горлечка - серединки квітів
або цятки на спині жука. Для закріплення кольору прикручують різнокольорові пробки до
відповідного за кольором горлечка.
ЗАСТІБКИ
Можна використовувати такі вправи із застібками: «Застебни чобітки», «Зав'яжи
сорочку», «Приший гудзик» і т.д. - Діти вдягають шнурок в отвори. Так само
використовуються різні килимки, подушечки, на яких нашиті гудзики, липучки, блискавки,
гачки, кнопки і т.п., з якими маніпулюють діти.
КРУПА
На крупі можна малювати, шукати в ній будь-які предмети, пересипати її з однієї
ємності в іншу пучками або кулачками і т.д. Так само можна використовувати наступні
вправи: «Нагодуємо пташку» - діти пучками розсипають крупу на годівницю для птиці,
47
«Допоможи Попелюшці» - діти сортують, наприклад горох і квасолю, «Збери намисто» діти по одній горошині збирають горох або квасолю в посудину з вузькою шийкою.
РІЗНОКОЛЬОРОВІ СНІЖИНКИ (вік — 4 роки)
Мета: розвиток координації та дрібної моторики рук, вплив на центри мовлення,
формування акуратності.
Матеріал: фломастери, білий папір, ножиці.
Хід гри:
Ведучий показує, як виготовити сніжинки з аркушів паперу, прорізуючи їх. Після того
як діти зроблять багато сніжинок, він говорить, що вони вийшли хоч і різні, але
однокольорові. Тут прийшли друзі-фломастери й подарували сніжинкам різнокольорові
сукні. Ведучий просить дітей розфарбувати сніжинки. Оскільки сніжинки виходять
ажурними, необхідно, щоб папір був міцним.
Рухи із зафарбовування впливають на розвиток дрібної моторики рук.
Ігри та вправи для подолання затинання
При затинанні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо
навчити дитину м'язового розслаблення під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть
дитині розслабитися.
ДОПОМОЖЕМО МАМІ
Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни.
Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей та «упустити» розслаблені руки у
вихідне положення.
CТРУСИМО ВОДИЧКУ З РУК
Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити
голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою
спочатку в одну сторону, потім в іншу. Повільно покачати розслабленими руками з боків
тулуба назад.
КУЛАЧКИ СИЛАЧІ
Пальці рук під рахунок до 5 із силою стиснути в кулачки, на рахунок 5 розтиснути,
струснувши кисті рук, до того ж, зосередити увагу дитини на тому, як пальчикам приємно
відпочивати.
Ігри для розвитку фонематичного слуху у дітей
Відсутність повноцінного фонематичного сприймання затримує формування
звуковимови дітей, не дає змоги повною мірою засвоїти словниковий запас та граматичну
будову мови, що гальмує розвиток зв’язного мовлення взагалі. Це означає, що усунення
дефектів мовлення неможливе без спеціальної корекції фонематичного сприймання.
Зрозуміло, що без вміння чітко диференціювати фонеми рідної мови не опанувати навичок
звукового аналізу та синтезу, не засвоїти грамоти. Отже, успішне навчання письма та
читання також передбачає обов’язковий розвиток фонематичного сприймання, який
починається з найперших кроків логопедичної роботи та умовно поділяється на шість
етапів:
1.Упізнання немовленнєвих звуків.
2.Розрізнення однакових слів, фраз, звукокомплексів та звуків за висотою, силою і
тембром голосу.
3.Розрізнення слів, близьких за звуковим складом.
4.Диференціація складів.
5.Диференціація звуків.
6.Навчання навичок елементарного звукового аналізу.
48
На першому етапі у процесі спеціальних ігор та вправ у дітей розвивається здатність
упізнавати та розрізняти не мовленнєві звуки. Всі ці завдання також сприяють розвитку
слухової уваги та слухової пам’яті. Запропонуйте дитині послухати звуки за вікном: що
шумить, що гуде. Яка тварина кричить. Також можна уважно послухати та визначити, які
звуки чути з коридору, залу, кабінету, пральні. У грі «Відшукай» логопед ховає за спиною
дитини іграшку, і за допомогою сили звучання бубна дитина шукає захований предмет. Для
цієї гри можна використати брязкальце, дзвіночок, сопілку або просто плескати в долоні.
Потрібно, щоб сила звуку змінювалася поступово від гучних до тихих або навпаки.
У грі «Великий – маленький» можна використовувати дві іграшки різного розміру.
Логопед ставить на стіл двох зайчиків, пояснює та показує, як грає великий зайчик (голосно),
а як маленький (тихо). Потім за ширмою відтворює то тихі, то гучні удари в барабан. Діти
повинні показати, який зайчик зараз заграв.
Можна запропонувати гру з декількома предметами, що звучать. Дитина має
запам’ятати звук кожного предмета та після відтворення його за ширмою – показати.
Кількість предметів може збільшуватися від 3 до 5.
На другому етапі діти вчаться розрізняти однакові слова, звукокомплекси та звуки,
орієнтуючись на різну висоту, силу та тембр голосу. Доцільно використовувати ігри: «Хто
кличе?», «Хто кричить?», «Близько – далеко», «Матуся – дитинча», «Чиє дитинча
заблукало?», «Сумний – веселий».
На третьому етапі діти вчаться розрізняти слова, близькі за звуковим складом. У грі
«Зупинимо Незнайка» логопед показує дітям картинку, голосно та чітко називає: «Хата».
Потім пояснює: «Я буду Незнайком, який називає картинку то правильно, то неправильно.
Коли Незнайко помилятиметься, ви плескайте у долоньки (дзвоніть у дзвоники, показуйте
червоні кружечки, махайте прапорцями). Логопед говорить: «Хата – вата –дата – хата – тата
– гата – хата». Спочатку логопед добирає слова легкі за звуковим складом, а потім складніші.
У грі «Незвичайний потяг» логопед виставляє на фланелеграфі у віконця потягу
картинки, дуже близькі за своїм звучанням, наприклад: «рак – лак – мак», «суп – зуб – дуб»,
просить дітей відтворити їх. Потім картинки віддають дитині, логопед називає дві або три
картинки у певній послідовності. Дитина має розставити їх у відповідному порядку у
віконцях потягу.
На четвертому етапі діти вже готові до того, щоб розрізняти склади. Починати можна з
гри «Скажи, що зайве». Логопед називає складовий рял, наприклад: на – на – па. Дитина
має назвати зайвий склад. Потім складові ряди ускладнюють таким чином: на – но – на; ка –
ка – га – ка.
У грі «Пильнуй» логопед викликає дитину-ведучого та говорить їй на вушко певний
склад, наприклад, па. Дитина вголос повторює його. Логопед називає за дитиною той самий
або протилежний склад. Це повинно вийти приблизно так: па – па, па – ба. Діти повинні
після кожної пари складів, які говорять ведуча та логопед, визначити, однакові склади було
названо чи різні. Для цього логопед пропонує підняти прапорці, якщо склади різні.
На п’ятому етапі дітей навчають розрізняти фонеми рідної мови. Причому розпочинати
треба з диференціації голосних звуків. Логопед роздає картинки-символи з зображенням
поїзда (у), дівчинки (а), коника (і). Потім почергово вимовляє ці звуки, спочатку подовжено:
а-а-а, у-у-у, і-і-і. Почувши названий звук, діти піднімають відповідну картинку-символ.
Згодом діти навчаються аналізувати ряд із 2. 3, 4 голосних звуків. Після ознайомлення
на заняттях із голосними звуками та засвоєння відповідних символів можна проводити ігри
на аналіз сполучень із двох, трьох, а потім і чотирьох звуків.
ГРА «ЩО СПІВАЮТЬ СЕСТРИЧКИ?»
Мета: навчити аналізувати сполучення з 2-3 голосних.
Логопед викладає по 2, а потім по 3 символи в ряд (ляльки в сукнях певного кольору –
Ася, Уля, Оля), пропонує дітям заспівати пісеньки сестричок: (а-у), (і – о) тощо. Логопед
запитує: «Скільки сестричок співало?» (Дві). Які звуки співали сестрички? (Ася – а, Уля – у).
49
Який перший звук? Який другий? Скільки звуків усього почули?» Таким чином
відпрацьовуються ряди з трьох, чотирьох голосних звуків.
ГРА «ДОПОМОЖИ ЛЯЛЬЦІ ЗНАЙТИ СВОЮ КУЛЬКУ»
Мета: вчити співвідносити звук із зоровим символом, аналізувати ряди з двох-трьох
голосних.
Логопед виставляє по одній, дві, три ляльки, а діти повинні називати відповідні звуки.
Після цього «знаходиться» кулька, яку ставлять біля відповідної ляльки. Діти рахують
кількість звуків, називають та визначають їхню послідовність.
ГРА «СКЛАДЕМО РЯДОК»
Мета: навчити аналізувати та відтворювати звукосполучення в певному порядку.
У дитини на столі лежать кружечки всіх кольорів – це символи звуків [а], [у], [і], [о], [е].
Логопед виставляє сполучення спочатку із двох, потім трьох, потім чотирьох голосних
звуків. Діти повинні на слух визначити кількість та послідовність звуків і викласти на столі в
рядок відповідні кружечки. Далі логопед запитує: «Скільки звуків я сказала? Назви їх. Який
перший звук? Другий? Третій? Який останній? Що вийде, якщо поєднати звуки [а] та [о]?
Що вийде, якщо перший звук [і], другий [а], третій [е]? При цьому логопед вимагає від дітей
вимовляти звукові ряди голосних плавно, злито.
ГРА «ЩО В КОГО?»
Мета: розвивати фонематичне сприймання.
Логопед роздає дітям картинки. Далі запитує: «у кого кит, а в кого кіт? У кого голка, у
кого галка?
ГРА «СЕМАФОР»
Мета: розвивати фонематичне сприймання.
Логопед читає уривок з казки, навмисно промовляючи деякі слова неправильно. Діти
піднімають червоний «семафор» тоді, коли чують неправильно вимовлені слова.
Ішов дід лісом та й загубив рукавичку.
От біжить миска, побачила рукавичку та й каже: «Тут я буду шити!»
Коли це шапка плигає та й питає: «А хто тут живе?»
Миска: А ти хто?
Шапка: Пусти й мене шити.
Миска: Іди.
ГРА «ЗАКІНЧИ СЛОВО»
Мета: розвивати фонематичний аналіз.
1. Логопед читає вірш. Недочитуючи в окремих словах останній звук. Його хором
називають діти.
Біг у лісі сірий зайчи…
Сірий зайчи…-побігайчи…
Взяв собі горобе… писану торбину,
Та й подався навпрост… полем у долину.
2. Логопед читає речення, не називаючи останній звук у слові. Діти піднімають картку з
відповідною буквою.
- Виріс у лісі білий гри…
- Петро хворіє на гри…
- У собаки гострий зу…
- На сніданок у нас су…
- У траві сховався ву…
- Розлили на столі ту…
50
- Скільки у дворі калю…
- Сірників, малий, не ру…
Дані ігри та ігрові вправи сприяють розвитку в дітей слухової уваги та пам’яті,
допомагають виробленню акустичних диференціювань, удосконалюють фонематичні
уявлення та готують до подальшої роботи над звуковим аналізом слова.
ГРА «ЗВУКИ ПО КОЛУ»
Мета: розвиток фонематичного слуху, розпізнавання звуків у контексті слова й
визначення їхнього місця в назві предмета.
Матеріал: коробка з маленькими предметами або картками із зображеними на них
предметами, які розташовані так, щоб при називанні в них чувся звук, що відпрацьовується;
килимок, 6 коробок: 3 — зелені, З — сині.
Хід гри:
У грі беруть участь кілька дітей. Діти сидять по колу. У центрі кола на килимі лежить
коробка з предметами й 6 коробок (зелені — для м’яких звуків, сині — для твердих). На
коробках наклеєні букви: п — початок слова, с — середина слова, к — кінець слова.
Діти по черзі входять у коло й вибирають у коробці одну з іграшок (карток). Потім, на
прохання ведучого, кожний із дітей підводиться, чітко вимовляє назву своєї іграшки (картки
із зображенням предмета) і визначає, де він чує звук, який назвав ведучий: наприкінці, у
середині, на початку слова. Після цього визначає його м’якість або твердість і кладе іграшку
(картку) до відповідної коробки.
Діти схвалюють або коректують почутий варіант.
ГРА «ПОЧАТОК, СЕРЕДИНА, КІНЕЦЬ»
Мета: розвиток фонематичного слуху — навчити дітей розпізнавати звуки й виділяти
їх, визначати місце звука в назві предмета.
Матеріал: коробка з різними маленькими предметами, у назві яких чується один зі
звуків (наприклад, «м» — і тоді в коробці лежать замок, гном, марка тощо). Коробка
розділена на три частини (п — початок слова, с — середина, к — кінець). У міру засвоєння
гри предмети замінюються картинками.
Хід гри:
Дитина бере з коробки один із предметів, називає його вголос і визначає, де вона чує
звук «м»: на початку, у середині або наприкінці слова. Потім кладе цей предмет до
відповідного відділення коробки. При цьому дитина може й не знати букв, що символізують
звуки.
ГРА«ВЕСЕЛИЙПА ПУЖКА»
Мета: розвиток звуко-фонематического аналізу, формування почуття ритму, розвиток
здатності звуконаслідування.
Хід гри:
Ведучий промовляє складові ряди з відстукуванням або відплескуванням кожного
складу.
Дитині говорять: «Ти — веселий папужка, а папужки повторюють кожне слово. Чи
зможеш ти повторити за мною та відстукати ребром долоні кожне слово? Будь уважний».
Дитина й ведучий сидять одне проти одного за столом. За командою дитина починає
відстукувати й повторювати склади:
а) однакові — ра-ра-ра;
б) зі зміною темпу (повільно — швидко) — ра-ра-ра-ра — ра-ра-ра-ра — ра-ра-ра —
ра-ра-ра; ра-ра-ра-ра;
в) із нарощуванням ряду — па — па-па — па-па-па — папа па¬па — па-па-па-па-па.
Необхідно стежити за досягненням координації голосу й рухів.
51
Розділ 5.
Використання прийомів мнемотехніки в мовленнєвому розвитку
дошкільника
Мнемотехніка – система різних прийомів, що полегшують запам’ятовування і
збільшують обсяг пам’яті шляхом утворення додаткових асоціацій.
Основний «секрет» мнемотехніки дуже простий, дитина подумки шукає взаємозв’язок, і
в подальшому, пригадуючи за одним з образів цієї асоціації, мозок відтворює всі раніше
з’єднані образи.
Зміст мнемотехніки – це часткове зображення персонажів, явищ природи, дій шляхом
виділення головних смислових ланок. Аналізуючи новий матеріал, дитина (під
керівництвом) дорослого учиться самостійності, посидючості, візуально сприймає план своїх
дій. У неї підвищується почуття зацікавленості та відповідальності, з’являється
задоволеність результатами своєї праці, удосконалюються такі психічні процеси, як пам’ять,
увага, мислення, що позитивно позначається на результативності корекційної роботи.
Діти люблять слухати і розповідати вірші. Часто заучування віршів у дітей з
мовленнєвими порушеннями викликає великі труднощі. Для того, щоб полегшити процес
запам’ятовування, я використовую мнемотехніку. Діти легко запам’ятовують картинку, а
потім пригадують слова, відтворюють їх послідовність. Мета віршованої мнемотехніки –
автоматизувати звук у зв’язному мовленні; полегшити запам’ятовування вірша на звук.
52
[л], [л`]
Ловили мишу лисенята,
За нею бігали весь день,
Але спіймав цю мишу тато:
Спритніший лис був за дітей.
53
Хитра лиска полювала:
Мишкам клопіт завдавала,
Зайчика в гаю ловила,
До курника ходила,
В очереті вчатувала
Качечку, що задрімала.
54
Прилетів лелека в ліс,
Звірам він дітей приніс:
Левеня – левиці,
Лисеня – лисиці
Лебедям – лебеденя,
Ну, а білці – білченя.
55
[р], [р`]
Дві курочки – чубатурочки
До млина носили
Два півники, два півники
Горох молотили
Цап меле, цап меле
Коза насипає, а маленьке козенятко
На скрипочці грає.
56
Учепився реп`яшок
За ведмежий кожушок
І кричить, щоб чули всі:
- Я катаюсь на таксі.
57
Рак ранесенько проснувся,
В черевички гарні взувся
І без тата і без мами
Прогулявся між корчами
Срібна рибка пропливала
Вона рака не впізнала
Рак розсердився, розгубився
І додому повернувся.
58
Ромашки рвати ми ходили
Над річкою в рясній траві
І раптом равлика зустріли
Із ріжками на голові.
59
Задньоязикові звуки
Я зайчика зустріла
Сидів він на пеньку.
Була б його спіймала,
Зозуля і злякала : ку-ку-ку
60
Корова й кінь коло куща
Картали клятого кліща:
Кусав би краще кажанів,
Качок, курей та кабанів.
61
Хом`ячок наш захворів –
Хтось холодним напоїв.
Хом`ячкові нудно в ліжку,
Ходить в гості сіра мишка.
62
-
Коло хати нахабна муха
Хапала бичка за вуха
То за носа, то за хвіст,
Мала бо до того хист
Отака бичку халепа:
Не чіпай бичка, причепа!
63
Вийшов Гришка на доріжку,
На доріжці сидить кішка.
Взяв з доріжки Гришка кішку,
Щоб впіймала кішка мишку.
64
Дві ґави зранку гасали по ґанку .
Ґави просили на ґанку сніданку.
Песик гавкає: гав-гав
Траба гнати з ґанку ґав.
65
Шиплячі звуки
Шматок сальця шукає мишка,
В нашій шафі шарудить
Як шугоне на мишку кішка !
А мишка – шусть в шпарку вмить.
66
Мишка раз прийшла до кішки,
Уклонилась кішці в ніжки,
Кішці – смішки
Мишці і нітрішки.
67
Шпак шпачисі каже гнівно:
-Шершнів бачу у шпаківні!
Швидше шибеників гнати,
Шпаченят обороняти!
68
Косить в лузі журавель конюшину та щавель.
А журавлики малі
узялися за граблі.
Хоч журавка і не косить,
так джерельну воду носить,
Носить воду,
щоб косилося як слід.
ще й обід,
69
Жуки дзижчать в садочку літом
По стежці жаба – плиг та плиг
Жоржини квітнуть жовтим цвітом,
Кружляють бджоли біля них.
70
Журавель шукає броду, -
Жабенятко – скік у воду.
Жук до жаби : - “жу – жу – жу
Журавлеві розкажу!”
71
Сім дочок сіроочок
Вишивають сім сорочок
72
В чаплі чорні чоботи
Чапля живе в добробуті.
73
Літає бджілка з квітки на квітку,
Тяжко працює бджілка у літку,
Літає бджілка в садочку і в полі
Буде у бджілки меду доволі.
74
Виглядає джілка з хати
- У дзвіночку добре спати
Цей дзвіночок , як намет
Тільки дощ – як кулемет.
75
Щодуху мчить голодна щука,
Щелепи клацають страшні.
Лящам знайома хижа злюка ,
Тому ховаються на дні.
76
Не дощ іде – періщить злива,
Щенятко вимокло, як хлющ,
А щиглик, щебетун щасливий,
Щебече, пурхнувши на кущ.
77
Йотовані звуки
Їде віз по дорозі,
Їздовий спить на возі.
Їжак згорнувся в клубок,
Їжить голки на візок.
78
Є у кішки кошеня,
Є в собаки цуценя,
Є в зозуленьки дубок,
А у мами є синок.
79
-
Єнот навчав синка єнота
є в лісі річка і болото.
Є мисливець – він полює
Єгер є – він ліс пильнує.
80
Єноти вивели гуляти
своє єдине дитинча
За їх сім`єю вовк зубатий
Єхидно стежить з-за куща.
81
Раз-2-3-4-5
Я рахую слоненят
Коли вони тихо пройдуть,
Я врешті зумію заснуть.
Як очі закрию, то бачу крізь сон,
Як тихо і важно до мене йде слон
І цілую нічку в чудовому сні
Я верхи катаюсь на добрім слоні.
82
Киця прокидається,
Лапками вмивається.
Квітка прокидається –
Росами вмивається,
Ну, а ми з сестрицею
Вмиваємося водицею.
83
Свистячі звуки
Сонце гріє, аж пече,
З сома сьомий піт тече.
Радить сому сонний кит:
- Покупатись, соме слід.
84
Сорока пісеньку стрекоче
і сорочки синочку строче,
А син сидить біля майстрині
І сорочки складає в скрині.
85
Зима морозяна надворі,
Замети білі на землі
Зоріють в небі ясні зорі,
Заснули зайчики малі.
86
Зіна в зарості пішла,
Зіна зайчика знайшла.
Заховала у корзинку,
Зверху кинула хустинку.
Зайчик хитрий був, як лис
З – під хустинки втік у ліс.
87
Летів горобець,
Сів на хлівець,
Як вийшов стрілець
То й то утік горобець
88
Дзьобнув хлібця горобець, -
Дзьоб обтер об стовбурець
Барабольки подзьобав, -
По бруківці пострибав.
89
ЛІТЕРАТУРА
Антипова А.М. Тембр (качество голоса) как лингвистическая категорія // Ритмическая и
интонационная организация текста. – Вып.. 196. –М., 1982. –с.79-91.
Аркин Е.А. Ребенок в дошкольные годы / Под ред. А.В.Запорожца и В.Д.Давидовча. –
М.: Просвещение, 1963. – 444с.
Бельтюхов В.И. Об усвоении детьми звуков речи. –М.: Просвещение, 1964 – 91 с.
Бельтюхов В.И. Программа овладения детьми произношения звуков речи к вопросу о
соотношении социальных и биологических факторов // Вопросы психологии. – 1979. - №4. –
с.66-78.
Блинов И.Я. Выразительное чтение и культура устной речи. –М.: Учпедгид, 1946. – 200
с.
Богородицький В.А. Лекции по общему языковедению. – Казань: Типо-литография
императорского ун-та, 1911. – 248 с.
Богуш А.М. Методика навчання української мови в дошкільних закладах. – К.: Вища
школа, 1993. – 325 с.
Богуш А.М. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку: Програма та
методичні рекомендації. –К.: ІЗИН, 1997. – 112 с.
Водовозов Е.Н. Умственное и нравственное развитие детей от первого проявления
сознания до школьного возраста. – 4-е изд. – С.-Петербург, 1891. – 392 с.
Выготский Л.С. Собр. соч.: в 6-ти Т. / Педагогика. –М., 1984. –Т.4: Детская психология.
– 432 с.
Гвоздев А.Н. Вопрос изучения детской речи. – М.: АПН РСФСР 1961. – 471с.
Гвоздев А.Н. От первых слов до первого класса: дневник научных наблюдений. –
Саратов: СГУ, 1981. – 323 с.
Генинг М.Г. Герман Н.А. Воспитание у дошкольников правильной речи: Пособие для
воспитателей дет. Садов. – Чебоксары: Чувашское книжное изд-во, 1966. – 152 с.
Дурова Н.В. Формирование фонематического восприятия у детей 5-го года жизни в
детском саду: Авторед. канд. пед. Наук. – М., 1984. – 24 с.
Жинкин Н.И. Механизмы речи. –М.: Учпедгид, 1958. – 489 с.
Жильцов О.Л. Виховання правильної звуковимови у дітей старшого дошкільного віку. –
К.: Рад. школа, 1971. – 160 с.
Карпова С.Н., Колобова И.Н. Особенности ориентировки на слово у детей. – М.: МГУ,
1978. – 165 с.
Левицький В.В. Семантика и фонетика: Пособие подготовления по материале
экспериментальных исс-й. Черновцы, 1973 – 103 с.
Лещенко О.М. Методика навчання рідної мови і граматики. – К.: Вища школа, 1972. –
238 с.
Максанов А.И. Развития речевого голоса у дошкольников // Дошкольное воспитание. –
1988. - №1, с. 31-38.
Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. –К.: МГЛУ, 1990. – 28с.
Ожогов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57000 сл. / Под ред. Н.Ю.Шведовой. – М.:
Рус. из., 1987 – 791 с.
Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика: Пробний підручник для гімназій
гуманітарного профілю. –К.: Вежа, 1994. – 240 с.
Рау Ф.Ф., Рожденствеская В.И. Смешивание звуков речи у детей. –М.: Просвещение,
1972. – 108 с.
Реформаторский А.А. Введение в языковедение. Учеб. для филолог. фак-в пед. ин-ов: 4е изд., исп.дан. – М.: Просвещение, 1967 – 542 с.
Русова С.Ф. Дошкільне виховання. – Екатеринослав, 1918 – 162 с.
Савельева Н.Л. Виховання культури мови у дітей дошкільного віку. – К.: Знання, 1966 –
23 с.
90
Словник лінгвістичних термінів / Уклад. Є.В.Кротевич, Н.С.Родзевич. – К.: АПН УРСР,
1957 – 236 с.
Соловьева О.И. Методика развития речи и обучение родному языку в детском саду. –
М.: Просвещение, 1966 – 176 с.
Тихеева Е.И. Развитие речи детей (раннего и дошкольного возраста), 3-е изд. испр. дан.
– М.: Просвещение, 1961. – 216 с.
Тоцьгеа Н.І. Голосні фонеми української літературної мови –К.: Вид-во Київ. ін-ту,
1973 – 192 с.
91
Для нотаток
92
Скачать