Uploaded by scpmn

Охорона-праці-в-хірургії

advertisement
Зміст лекційного матеріалу
«Охорона праці в хірургії».
1 розділ.
Загальні положення.
Закон поширюється на всі підприємства, установи та організації
незалежно від форм власності та виду їх діяльності.
Крім цього закону в Україні чинні Кодекс законів про працю,
нормативні акти, правила міжнародного договору.
Власник підприємства несе повну відповідальність за створення для
працівників безпечних і нешкідливих умов праці та зобов’язаний
повністю відшкодувати шкоду особам, які потерпіли від нещасних
випадків на виробництві і професійних захворювань.
Закон регламентує міжнародне співробітництво в галузі охорони праці,
використання світового досвіду щодо поліпшення умов і підвищення
безпеки праці.
Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють на
підприємствах України, мають такі самі права на охорону праці, як і
громадяни України.
2 розділ.
Гарантії прав громадян на охорону праці
При укладанні трудового договору власник підприємства повинен
проінформувати громадянина про умови праці на виробництві під
розписку.
Працівник має право відмовитися від дорученої йому роботи, якщо
створилась небезпечна ситуація. У цьому випадку за працівником
зберігається середній заробіток.
Всі працівники підлягають обов’язковому страхуванню власником від
нещасних випадків і професійних захворювань шляхом відрахування
щомісячно коштів у фонд соціального страхування;
Законом визначається: працівники, які зайняті на роботах з важкими та
шкідливими умовами праці забезпечуються лікувально-профілактичним
харчуванням. Для цих груп працівників робочий час може бути
скороченим, підвищена оплата праці та інше.
Працівники, які працюють на роботах із шкідливими та небезпечними
умовами праці, забезпечуються спецодягом, спецвзуттям, миючими
засобами за рахунок підприємства.
Власник підприємства зобов’язаний відшкодувати повний розмір
втраченого заробітку працівником внаслідок заподіяння шкоди здоров’ю, а
також витрати на лікування відповідно до медичного висновку. За
працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на
виробництві або професійним захворюванням зберігається місце роботи
(посада) та середня заробітна плата на весь період аж до відновлення
працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалідами.
Забороняється застосовувати працю жінок на важких роботах і на
роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці. Перелік зазначених
робіт затверджений Міністерством охорони здоров’я України за
погодженням з Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.
Забороняється застосовувати працю неповнолітніх (до 18 років) на
важких, підземних і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами
праці. Перелік цих робіт, а також граничні норми підіймання і переміщення
важких речей неповнолітніми затверджений Міністерством охорони здоров’я
України за погодженням з Державним комітетом України з нагляду за
охороною праці. Неповнолітні приймаються на роботу лише після
попереднього медичного огляду.
Підприємства, на яких працюють інваліди, зобов’язані створювати для
них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної
експертизи.
3 розділ
Організація охорони праці на виробництві
Власник зобов’язаний створити на підприємстві службу охорони праці
та призначити посадових осіб, які забезпечували б вирішення
конкретних питань з охорони праці. Типове положення про службу
охорони праці затверджено Державним комітетом України з нагляду за
охороною праці.
Кожний працівник зобов’язаний знати і виконувати вимоги
нормативних актів про охорону праці, додержуватись зобов’язань щодо
охорони праці, передбачених трудовим договором чи угодою;
Власник зобов’язаний організовувати проведення попереднього і
періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах,
роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, а також щорічний
медичний огляд для осіб віком до 21 року. Власник має право усунути
працівника від роботи без збереження заробітної плати за ухилення від
медичного огляду;
При прийнятті на роботу всі працівники проходять інструктаж
(навчання) з питань охорони праці згідно з типовим Положенням,
затвердженим Державним комітетом України з нагляду за охороною
праці. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктажу і
перевірки знань з охорони праці, забороняється;
Фінансування охорони праці здійснюється власником, працівник не
несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці. На підприємствах, в
галузях і на державному рівні у встановленому Кабінетом Міністрів
України порядку створюються фонди охорони праці, кошти цих фондів
не підлягають оподаткуванню;
Власник повинен організовувати розслідування та облік нещасних
випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до Положення
Державного комітету України.
Власник зобов’язаний інформувати працівників про стан охорони
праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та
про заходи, яких вжито для їх усунення і забезпечення на підприємстві
умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.
Для поліпшення охорони праці можуть створюватися асоціації,
товариства, фонди та інші добровільні об’єднання громадян.
4 розділ
Стимулювання охорони праці
За активну участь та ініціативу працівників у здійсненні заходів щодо
охорони праці застосовуються заохочення, які передбачаються колективним
договором чи угодою.
За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання
розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань
безпеки, гігієни праці і виробничого середовища підприємства,
організації, установи можуть притягатися органами державного нагляду
за охороною праці до сплати штрафу.
5 розділ
Державні, галузеві та міжгалузеві нормативні акти про охорону праці
Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці –
це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким
надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання. Прийняття,
перегляд чи їх скасування здійснюються органами державного нагляду за
охороною праці у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці є
також обов’язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторіях,
цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання
молоді.
6 розділ
Державне управління охороною праці
Кабінет Міністрі в України:
визначає функції міністерств з питань охорони праці;
затверджує національну програму щодо поліпшення стану безпеки,
гігієни праці і виробничого середовища;
–
визначає порядок створення і використання фондів охорони праці.
–
–
Державний комітет з нагляду за охороною праці:
—
здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні;
—
розробляє національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища і контролює її виконання;
—
координує роботу міністерств, відомств, місцевої державної
адміністрації та об’єднань підприємств у галузі безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища;
—
опрацьовує і переглядає систему показників, умов і безпеки праці;
Міністерство праці України:
—
—
—
здійснює державну експертизу умов праці;
визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестацій
робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону
праці;
бере участь у розробці нормативних актів про охорону праці.
Інші міністерства та центральні органи державної виконавчої
влади:
—
здійснюють єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;
—
розробляють і реалізують комплексні заходи та здійснюють методичне
керівництво діяльністю підприємств щодо поліпшення безпеки, гігієни
праці і виробничого середовища в галузі;
—
фінансують витрати на опрацювання і перегляд нормативних актів про
охорону праці;
—
організовують навчання і перевірку знань з охорони праці керівниками і
спеціалістами галузі;
—
створюють при необхідності професійні воєнізовані аварійно-рятувальні
формування;
—
здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці.
Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних
депутатів (у межах відповідної території):
—
забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
—
формують заходи з питань безпеки, гігієни праці і виробничого
середовища, що мають міжгалузеве значення;
—
здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону
праці.
7 розділ
Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
· Державний комітет України з нагляду за охороною праці;
· Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;
· Органи державного пожежного нагляду, управління пожежної
охорони Міністерства внутрішніх справ України;
· Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби
Міністерства охорони здоров’я України;
Вищий нагляд за додержанням і належним застосуванням законів про
охорону праці здійснюється Генеральним Прокурором України і
підпорядкованими йому прокуратурами.
Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці мають
право:
· безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні
підприємства;
· надсилати керівникам підприємств та іншим посадовим особам
розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі
охорони праці;
· зупиняти експлуатацію підприємств, цехів, дільниць до усунення
порушень вимог щодо охорони праці;
· притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у
порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону
праці.
8 розділ
Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону
праці
Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору
Умови трудового договору не можуть містити положень, що
суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони
праці.
Під час укладання трудового договору роботодавець повинен
проінформувати працівника під розписку про умови праці та про
наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих
факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та
про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах
відповідно до законодавства і колективного договору.
Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним
висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт
підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору,
допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної
експертизи.
Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому
державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності.
Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів,
машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан
засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються
працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати
вимогам законодавства.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо
створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я
або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи
довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього
керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за
необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці
підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є,
або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо
професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також
страхового експерта з охорони праці.
За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї
статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній
заробіток.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним
бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону
праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У
цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі,
передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного
заробітку.
Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного
висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен
перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у
медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий
день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої
професії відповідно до законодавства.
На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці,
окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду
за охороною праці чи службою охорони праці за працівником
зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.
Стаття 7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та
шкідливі умови праці
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами
праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним
харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами,
газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви
санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого
часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у
підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в
порядку, визначеному законодавством.
У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується
грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного
харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на
умовах, передбачених колективним договором.
Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за
колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові
пільги і компенсації, не передбачені законодавством.
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору
роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати
працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій,
з урахуванням тих, що надаються йому додатково.
Стаття 8. Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами
індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також
роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими
метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за
встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші
засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні
засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з
ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені
трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання,
комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту
відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та
колективного договору.
У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника
роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі
придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального
захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти
роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах,
передбачених колективним договором.
Згідно з колективним договором роботодавець може додатково,
понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби
індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника
вимагають їх застосування.
Стаття 10. Охорона праці жінок
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на
роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних
роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт,
пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також
залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких
перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку
важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці,
граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що
затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі
охорони здоров'я.
Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину,
регулюється законодавством.
Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх
Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких
роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці,
на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні
дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує
встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких
робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних
норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються
центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.
Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього
медичного огляду.
Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх
професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або
небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке
затверджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за
охороною праці.
Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого
часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються
законом.
Стаття 12. Охорона праці інвалідів
Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані
створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медикосоціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації,
вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають
специфічним особливостям цієї категорії працівників.
У випадках, передбачених законодавством, роботодавець
зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і
працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.
Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час
можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить
рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.
Стаття 14. Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативноправових актів з охорони праці
Працівник зобов'язаний :
· дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я
оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час
перебування на території підприємства;
· знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони
праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням
та іншими засобами виробництва, користуватися засобами
колективного та індивідуального захисту;
· проходити у встановленому законодавством порядку попередні та
періодичні медичні огляди.
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення
зазначених вимог.
Стаття 15. Служба охорони праці на підприємстві
На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб
роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового
положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади
з питань нагляду за охороною праці.
На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції
служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва
особи, які мають відповідну підготовку.
На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для
виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні
спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо
роботодавцю.
Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і
заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів
основних виробничо-технічних служб.
Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень
охорони праці мають право :
· видавати керівникам структурних підрозділів підприємства
обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних
недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і
пояснення з питань охорони праці;
· вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли
передбачених законодавством медичного огляду, навчання,
інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних
робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з
охорони праці;
· зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів,
устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які
створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;
· надсилати роботодавцю подання про притягнення до
відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони
праці.
Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише
роботодавець.
Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі
ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці
фізичною особою.
Стаття 17. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій
Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування
та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу)
і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів
працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими
чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у
професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду
осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів
у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення
відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться
відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть
відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного
висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення
медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади
в галузі охорони здоров'я.
Роботодавець має право в установленому законом порядку
притягнути працівника, який ухиляється від проходження
обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а
також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження
заробітної плати.
Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок
позачерговий медичний огляд працівників :
· за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його
здоров'я пов'язане з умовами праці;
· за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє
йому виконувати свої трудові обов'язки.
За час проходження медичного огляду за працівниками
зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.
Стаття 18. Навчання з питань охорони праці
Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні
проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань
охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від
нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.
Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там,
де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за
рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань
відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.
Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується
центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного
ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на
три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань
охорони праці за участю профспілок.
Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з
питань охорони праці визначається типовим положенням, що
затверджується центральним органом виконавчої влади з нагляду за
охороною праці.
Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові
особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з
охорони праці.
У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб,
незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний
строк пройти повторне навчання і перевірку знань.
Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення
кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей
виробництва відповідних об'єктів економіки забезпечуються
центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки в усіх
навчальних закладах за програмами, погодженими із центральним
органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Стаття 19. Фінансування охорони праці
Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.
Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання
загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення
стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших
державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам
та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими
джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і
місцевих бюджетах.
Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб,
які відповідно до законодавства використовують найману працю,
витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від
фонду оплати праці за попередній рік.
На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати
на охорону праці передбачаються в державному або місцевих
бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати
праці.
Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат
юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства
використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів
та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 43. Штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які
відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових
осіб та працівників
За порушення законодавства про охорону праці та невиконання
приписів (розпоряджень) посадових осіб органів виконавчої влади з
нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно
до законодавства використовують найману працю, притягаються
органами виконавчої влади з нагляду за охороною праці до сплати
штрафу в порядку, встановленому законом. Сплата штрафу не звільняє
юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства
використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у
визначені строки.
Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти
відсотків середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік
юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства
використовує найману працю.
За порушення вимог, передбачених частинами третьою і четвертою
статті 19 цього Закону, юридична чи фізична особа, яка відповідно до
законодавства використовує найману працю, сплачує штраф із
розрахунку 25 відсотків від різниці між розрахунковою мінімальною
сумою витрат на охорону праці у звітному періоді та фактичною сумою
цих витрат за такий період.
Несплата або неповна сплата юридичними чи фізичними особами,
які відповідно до законодавства використовують найману працю,
штрафу тягне за собою нарахування пені на несплачену суму штрафу
(його частини) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки
Національного банку України, що діяла в період такої несплати, за
кожен день прострочення.
Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних чи
фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують
найману працю, посадових осіб і працівників, визначених цією статтею,
зараховуються до Державного бюджету України.
Притягнення до відповідальності посадових осіб і працівників за
порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони
праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні
правопорушення.
Стаття 44. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці
За порушення законів та інших нормативно-правових актів про
охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів
державного нагляду за охороною праці, а також представників
профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до
дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної
відповідальності згідно із законом.
2. Інструкція
з охорони праці для лікаря та медичної сестри
хірургічного профілю
I. Загальні положення
1.1. До роботи лікаря та медичної сестри допускаються особи, які
досягли 18 років, мають відповідний диплом та висновок медичної комісії.
1.2. Лікар та медична сестра повинні пройти ввідний інструктаж з
охорони праці, інструктаж на робочому місці та пам'ятати, що при
переведенні з одного відділення до іншого (навіть тимчасово) адміністрація
повинна проінструктувати.
Повторний інструктаж проводиться 1 раз у 3 місяці.
1.3. Лікар та медсестра повинні бути забезпечені санітарно-гігієнічним
одягом, засобами індивідуального захисту (рукавички, маски та інш.).
1.4. Медичний персонал повинен виконувати:
- «Правила внутрішнього трудового розпорядку міської лікарні»;
- правила пожежної безпеки, техніки безпеки та електробезпеки;
- вимоги інструкції з охорони праці.
1.5. Про кожний нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом
медичний персонал повинен доповісти керівнику відділення. Керівник
відділення повинен надати першу медичну допомогу постраждалому,
проінформувати про нещасний випадок керівника лікарні та інженера з
охорони праці.
1.6. Лікар та медсестра хірургічного профілю несе особисту
відповідальність за зберігання свого життя та здоров`я, а також оточуючих їх
людей згідно чинного законодавства.
1.7. Згідно з «Правилами внутрішнього трудового розпорядку міської
лікарні» та чинного законодавства забороняється вживати алкогольні напої
та знаходитись в нетверезому стані та наркотичному сп`янінні у відділеннях
та на території міської лікарні.
2. Техніка безпеки перед початком роботи
2.1. Перевдягтися у спец. одяг, виключити ковзке взуття, високі
каблуки.
2.2. Вішати особистий одяг та спец. одяг у різних шафах.
2.3. Волосся цілком закрити ковпаком або косинкою, манжети рукавів
халату зав'язати або застібнути.
2.4. Не зашпилювати голками та булавками спец. одяг, не тримати у
кишенях скляні та інші гострі предмети та які б'ються.
2.5. При огляді обладнання перевірити:
- наявність та справність заземлення,
- справність обладнання.
2.6. Оглянути інструменти та пересвідчитися у його справності.
2.7. Вимагати від адміністрації вилучення та заміни непридатного мед.
інструменту.
3. Техніка безпеки під час роботи
3.1. Перед початком та закінченням огляду людини та виконанням
процедур відповідно до розкладу дня, а також перед прийманням їжі,
обов'язково мити руки милом та дезінфікувати їх.
3.2. У випадку отримання у процесі роботи травм шкіри рук мед
.інструментом (голки, скальпелі та ін.), опіків обробити рану, змастивши її
будь-яким антисептичною речовиною та накласти пов'язку:
- при попаданні матеріалу на слизову оболонку ока - ретельно промити
око розчином риванолу 1:1000 або розчином фурациліну 0,02 %, 0,25 %
розчином марганцевокислого калію,
- при попаданні матеріалу на слизову порожнини роту - прополоскати
ріт 2-3 % розчином борної кислоти.
3.3. При проведенні дезинфекції мед. інструменту одягати маску та
рукавички .
3.4. Під час приймання хворих при епід. обстановці (грип та ін.)
додержуватися масочного режиму.
3.5. Вказівки заходів безпеки:
3.5.1. Забороняється користуватися відкритими електронагрівальними
приладами (електрокип'ятильники, електрокаміни, плити з відкритою
спіраллю та ін.).
3.5.2. Забороняється користуватися праскою з порушенням ізоляції,
несправною вилкою, розеткою.
3.5.3. Забороняється використовувати як заземлення опалювальні
батареї.
3.5.4. Забороняється підвішувати оголені дроти на цвяхах,
застосовувати дроти з пошкодженою ізоляцією.
3.6. Пересуватися на території лікарні, додержуючись правил охорони
праці та безпеки руху.
4. Техніка безпеки після закінчення роботи
4.1. Прибрати робоче місце.
4.2. Зняти спец. одяг та повісити у шафу.
4.3. Вимкнути світло, воду.
4.4. Доложити керівництву про виконані роботи.
5. Техніка безпеки у аварійних ситуаціях
5.1. У випадку аварії необхідно негайно перервати роботу до усунення
аварійної ситуації.
5.2. Помітивши будь-яку небезпеку: оголений дріт, витік кисню та ін.,
потрібно попередити оточуючих, повідомити адміністрацію.
5.3. Про кожний нещасний випадок, пов'язаний з роботою, травмами
виробничого характеру постраждалий або свідок випадку, негайно потрібно
повідомити свого керівника. Він повинен організувати першу мед. допомогу
постраждалому та його доставку до лікарні. Повідомити гол. лікаря, інженера
з ОП та профспілковий комітет про те, що сталося. Зберегти обстановку на
робочому місці та стан обладнання таким, якім воно було в момент випадку,
якщо воно не загрожує здоров'ю та життю оточуючих працівників та не
приведе до аварії.
5.4. ПРИ АВАРІЯХ ТА НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ ДЗВОНИТИ ЗА
ТЕЛЕФОНАМИ:
Пожежна охорона
М іл і ці я
Швидка допомога
–
–
–
101
102
103
Аварійна міськгазу
–
104
6. Техніка протипожежної безпеки
6.1. Медичний персонал повинен знати та додержуватися правил з
протипожежної безпеки.
6.2. На робочому місці повинні бути засоби пожежегасіння.
6.3. Медичний персонал зобов'язаний знати правила поведінки у
пожеженебезпечних місцях та порядок використання первинних засобів
пожежегасіння.
6.4. Не загромаджувати робоче місце стружками, тирсою, щоб
уникнути займання.
6.5. Не користуйтеся відкритим вогнем для обігрівання, застосовуйте
для цього олійні, водяні або електрорадіатори, що відповідають усім
протипожежним вимогам.
6.6. Дотримуйся чистоти і порядку на робочому місці.
6.7. Не пали на робочому місці, а тільки в спеціально відведених
місцях, обладнаних засобами пожежегасіння.
7. Надання першої допомоги
7.1. Ніколи не відмовляй у допомозі постраждалому і не вважай його
безнадійним за відсутністю у нього ознак життя : дихання, пульсу,
серцебиття. Тільки лікар може вирішити питання про даремність подальших
зусиль з оживлення постраждалого.
7.2. При поразці електрострумом:
7.2.1. Надаючи допомогу, передусім вимкни ту частину
електрообладнання, якої торкається постраждалий.
7.2.2. Якщо постраждалий знаходиться на висоті, застосуй заходи, що
забезпечують його безпеку у випадку після відключення струму.
7.2.3. Для відділення постраждалого від струмоведучих дротів
користуйся сухим одягом, дошкою або яким-небудь сухим предметом, що не
проводять електрострум. Категорично забороняється користуватися
металевими або вогкими предметами.
7.2.4. Відділяючи постраждалого від струмоведучих частин, дій по
можливості однією рукою.
7.2.5. Коли постраждалого тяжко відділити від струмоведучих частин,
перерубай дріт сокирою з сухим дерев'яним держаком або іншим предметом,
що ізолює.
7.3. При переломах і вивихах:
7.3.1. При переломах і вивихах, основна задача - забезпечити
спокійний, найбільш зручний і непорушний стан - положення пошкоджених
кінцівок. Перша допомога - наклади шину. До місця пошкодження поклади
холодний предмет.
7.4. При засміченні очей:
7.4.1. Не дозволяється виймати предмет, що влучив, руками, сірником,
брудною хусткою. Не можна також терти засмічене око.
7.4.2. При пораненні ока потрібно терміново накласти пов’язку і
відправити постраждалого до лікаря.
7.5. Штучне дихання "рот в рот" або "рот в ніс":
7.5.1. Постраждалого слід покласти на спину, розкрити йому рот і після
вилучення з роту сторонніх предметів вкласти в нього трубку, при цьому
необхідно стежити, щоб язик постраждалого не закинувся назад і не закрив
дихальних шляхів. Для того щоб розкрити гортань, слід запрокинути голову
постраждалому назад, підклавши під потилицю одну руку, а іншою рукою
натиснути на лоб постраждалого так, щоб підборіддя виявилося на одній лінії
з шиєю. При вдуванні виявляючий допомогу щільно притискає свій рот до
роту постраждалого, водночас намагаючись затиснути йому ніс. Після цього
рятівник відкидається назад і робить новий вдих. У малих дітей повітря
вдувають водночас "рот в ніс", охоплюючи своїм ротом і рот і ніс
постраждалого. Вдувати повітря до роту або в ніс можна тільки через марлю,
серветку або носову хустку, стежачи за тим, щоб при кожному вдуванні
відбувалося достатнє розширення грудної клітки постраждалого. У цьому
випадку вдування повітря слід виробляти водночас з початком власного
вдиху постраждалого.
ЗАПАМ’ЯТАЙ!
За порушення інструкції ти несеш відповідальність у
дисциплінарному та юридичному порядку. Виконуй інструкції з
охорони праці - цим ти охороняєш себе та люде й від нещасних
випадків та аварій.
3. Основи техніки безпеки під час роботи з медичною
апаратурою.
Якість та своєчасність надання медичної допомоги населенню залежить
від стану медичної техніки, яка є знаряддям праці більшості категорій
медичного персоналу і без якої вони не в змозі виконувати свою роботу на
сучасному професійному рівні. Розвиток медичної техніки забезпечує
вирішення найважливіших завдань охорони здоров'я, ефективності медичної
допомоги населенню і є вирішальним фактором прогресу медицини та
охорони здоров'я, і має високу соціальну значимість.
Залежно від видів і конструкції медичної апаратури, способів її
застосування й обслуговування, типів приміщень де вона експлуатується,
можливі різні шкідливі й небезпечні виробничі впливи на обслуговуючий
персонал. До них ставляться поразки електричним струмом, підвищені рівні
іонізуючих, електромагнітних, ультрафіолетових, інфрачервоних,
ультразвукових, відбитих і неуважних лазерних випромінювань у робочих
зонах, висока або низька температура поверхонь апаратури, вибухо- і
пожежонебезпека, підвищений рівень шуму й вібрації на робочому місці,
небезпека механічних ушкоджень, шкідливі хімічні й біологічні впливи й ін.
Основою техніки безпеки при роботі з медичною апаратурою є
постійна підтримка її в справному технічному стані, дотримання правил
застосування, пристрою електроустановок для харчування електромедичної
апаратури, а також загальних і галузевих правил експлуатації приладів і
апаратів.
Широке застосування в установах охорони здоров'я апаратури й
електроустаткування створює небезпека поразки електричним струмом.
Основними причинами поразки електричним струмом є випадкові дотики без
захисних засобів до струмоведучих частин, що перебуває під напругою, або
дотик до металевих частин, що виявились під сітковою напругою внаслідок
ушкодження ізоляції, захисних і блокувальних пристроїв, а також порушення
правил технічної експлуатації електроустановок і правил техніки безпеки.
Для усунення цього приймаються міри конструктивного, технічного й
організаційного характеру. Конструктивні заходи: неприступність для
обслуговуючого персоналу струмоведучих частин, наявність блокувань для
відключення апарата від електроживлення при його розкритті, сигналізації,
що свідчить про те, що апарат включений, захисного заземлення доступних
металевих частин виробів медичної техніки, що мають тільки основну
ізоляцію, подвійної або посиленої ізоляції мережного ланцюга, що виключає
поява небезпечного для людини напруги мережі на доступні для дотику
металевих частинах апарата. Передбачається також виготовлення виробів
(ендоскопи, офтальмоскопи й ін.), харчування яких здійснюється від
ізольованого джерела змінного струму напругою не більше 24 В або
постійного струму напругою 50 В, що не мають інших ланцюгів з більше
високою напругою.
Для забезпечення електробезпечності проводять періодичний контроль
і огляд технічного стану електромедичної апаратури, перевіряють
електромонтаж, електроізоляцію й засоби захисту. У ході періодичного й
післяремонтного контролю перевіряють цілісність всіх кожухів, захисних
кришок, ізоляції мережного шнура й проводів, що приєднуються до пацієнта,
основні технічні характеристики апарата, кріплення проводів і деталей
апарата, вимірюють струми витоку, опір ізоляції мережного ланцюга від
корпуса й від ланцюга пацієнта, опір ланцюга захисного заземлення. У
процесі експлуатації встаткування можливе забруднення шляхів витоку й
повітряних зазорів, які необхідно періодично очищати.
При регулюванні електромедичної апаратури, що перебуває під
мережним або більше високою напругою, необхідно користуватися
інструментами з ізольованими рукоятками, працювати, коштуючи на
діелектричному гумовому килимку, у діелектричних рукавичках, в одязі з
довгими рукавами й ін. У приміщеннях, де експлуатується електромедична
апаратура й при її настроюванні під напругою металеві труби водопроводу,
опалення, труби, по яких подаються використовувані в медицині гази, і інші
заземлені провідні конструкції повинні бути недоступні для дотику,
наприклад захищені дерев'яними щитами. У приміщеннях, де медичний
персонал і пацієнти можуть безпосередньо контактувати з харчується від
мережі електромедичної апаратурою, наприклад в операційних, палатах
інтенсивної терапії, повинна застосовуватися система вирівнювання
потенціалів металевих конструкцій: корпуса електромедичної апаратури,
металеві трубопроводи, операційні й інструментальні столи повинні бути
з'єднані із захисним заземленням за допомогою ізольованих мідних
провідників перетином не менш 4 мм.
Інтенсивність електромагнітного поля в робочій зоні персоналу, що
обслуговує апарати для мікрохвильової терапії, не повинна перевищувати
гранично припустимі величини. Забороняється перебування персоналу в зоні
випромінювання апаратів, що генерують сантиметрові й дециметрові хвилі.
Експлуатація таких апаратів з дистанційним розташуванням випромінювачів
дозволяється лише в спеціально виділених приміщеннях або в кабінетах, що
екранують.
Рефлектори ртутно-кварцових і бактерицидних облучателів у
проміжках між лікувальними процедурами повинні бути закриті наявних на
них заслінками або щільними матер'яними "спідницями", що надягаються на
краї рефлектора облучателя.
Обслуговуючий персонал повинен користуватися закритими захисними
окулярами зі світлофільтрами.
Для захисту рук шкідливого впливу ультразвуку при проведенні
підводних ультразвукових процедур медсестра повинна працювати в
матер'яних рукавичках, поверх яких одягнуті гумові рукавички. При
розміщенні й експлуатації лазерних медичних установок передбачаються
заходи щодо зниження енергетичної освітленості на робочих місцях до
припустимих рівнів і по запобіганню поразки персоналу прямим лазерним
променем. Забороняється дивитися назустріч первинному або дзеркально
відбитому променю, а також уздовж променя при візуальному наведенні
променя на мішень. Необхідно використовувати захисні окуляри, коли є
ймовірність поразки око прямим, відбитим або неуважним лазерним
випромінюванням.
Небезпека вибуху й пожежі може виникнути при роботі зі
стерилізаційним встаткуванням, що працює під тиском (автоклави, балони з
киснем і іншими газами), барокамер, апаратів для інгаляційного наркозу й
деяких видів лабораторного устаткування при порушенні персоналом
спеціальних вимог безпеки. Парові стерилізатори (автоклави) повинні
піддаватися періодичним оглядам і гідравлічним випробуванням підвищеним
тиском, зазначеним у технічній документації, а також після ремонту із
застосуванням зварювання або пайки й в інших випадках, коли можливе
руйнування зварених швів. При установці й користуванні балонами з киснем
або іншими газами необхідно керуватися правилами пристрою й безпеки
експлуатації посудин, що працюють під тиском. Для запобігання вибухів і
пожеж в операційні при використанні газоподібних засобів для наркозу, що
утворять із повітрям і киснем легко займистої суміші, необхідно виключити
джерела запалення: іскри електричні, електростатичні й ударні походження,
відкритий вогонь, теплові прояви хімічних реакцій (розкладання ефіру під
дією сонячних променів), влучення жирів і масел на шляху минаючі під
тиском кисню. Застосування в операційних ізольованої системи
електричного харчування з постійним контролем її ізоляції, пристрій
антистатичних підлог і ефективної вентиляції (десятикратний обмін повітря в
годину), заземлення електромедичної апаратури дозволяють підвищити
рівень вибухонебезпеки. Пожежа в барокамері може виникнути в результаті
загоряння кисню від джерел запалення (розряд статичної електрики, іскріння
внаслідок поганих контактів в електропроводці й ін.). Для запобігання
пожежі необхідно усунути джерела запалення, підтримувати відносну
вологість газового середовища усередині барокамери не нижче 65%,
заземлити хворого в барокамері, пульт керування й корпус барокамери.
Приміщення, де розміщені барокамери, повинні бути оснащені меблями з
негорючих матеріалів; у них забороняється застосування відкритого вогню й
паління.
Система організаційних заходів щодо техніки безпеки включає
своєчасний інструктаж і навчання медичного й технічного персоналу
безпечним прийомам роботи, правильну організацію робочого місця й
режиму праці, застосування захисних засобів, нагляд під час роботи, допуск
до самостійної роботи з медичною технікою тільки спеціально навченого
персоналу не молодше 18 років, придатного по стані здоров'я й кваліфікації
(атестованого) до здійснення експлуатації, монтажу, технічного
обслуговування й ремонту медичної техніки, призначення відповідальних по
техніці безпеки, розробку програми періодичних оглядів і технічних
випробувань електромедичної апаратури й електричних установок,
застосування попереджувальних написів і знаків.
4. Охорона праці в галузі.
Навчання та інструктаж працівників з охорони праці
Питання здоров'я медичної сестри та її безпеку на робочому місці в даний час
набули особливого значення. Кілька років тому в науковій літературі з'явився
такий термін, як «безпечна лікарняна середовище». Безпечна лікарняна
середовище - це ідеально сформована лікарняна середовище, не завдає шкоди
всім учасникам лікувального процесу. Рекомендації щодо створення
безпечної лікарняній середовища:
• Дотримуватись вимог, викладені в наказах і нормативних документах з
охорони праці та забезпечення професійної безпеки в установах охорони
здоров'я.
• Забезпечувати ефективний контроль за впливом шкідливих і небезпечних
виробничих факторів на робочих місцях.
• Проводити вивчення причин професійної захворюваності сестринського
персоналу.
• Запровадити нові форми організації праці сестринського персоналу, що
дозволяють ефективно використовувати їх творчий потенціал, раціонально
використовувати робочий час, зменшити частку некваліфікованої праці, чітко
розподілити відповідальність між усіма членами колективу та інші.
• До порядку техучеб і сестринських конференцій різного рівня включати
навчання з питань професійної безпеки, психогігієни, методик релаксації.
• Проводити заходи, спрямовані на оздоровлення медичного персоналу:
створення кімнат відпочинку, психологічного розвантаження, формування
груп здоров'я.
• Створення психологічного комфорту в колективі, тобто коли
взаємовідносини з колегами визначаються загальною метою, довірою і
взаємодопомогою, є умови для професійного зростання, правильно
налагоджена система матеріального і морального заохочення.
Основні шкідливі виробничі фактори умов праці
На працюючих в установах охорони здоров'я впливають ті ж фактори, що і в
будь-якій іншій галузі промисловості - захворюваність, умови та характер
праці і т.д. Однак на медичний персонал більш ніж в інших галузях,
впливають особливості професійної діяльності. Праця медичних працівників
складно порівнювати з працею інших фахівців. Медики відчувають велику
інтелектуальне навантаження, несуть відповідальність за життя і здоров'я
інших людей, щодня вступають контакт з великою різноманітністю людських
характерів, ця професія вимагає термінового прийняття рішень,
самодисципліни, уміння зберігати високу працездатність в екстремальних
умовах, високою стрес-й завадостійкості. Нерідко лікувально-діагностичні,
реанімаційні заходи, оперативні втручання проводяться в нічний час, що
значно ускладнює працю медичного персоналу.
Деякі групи медичних працівників у процесі професійної діяльності можуть
піддаватися впливу багатьох факторів, небезпечних для здоров'я. Серед
фізичних факторів, які можуть істотно вплинути на стан здоров'я медичного
персоналу, одне з перших місць посідає іонізуюче випромінювання. У нашій
країні десятки тисяч медичних працівників професійно пов'язані з впливом
цього чинника. У діагностичних і лікувальних маніпуляціях під контролем
рентгенівського випромінювання поряд з рентгенологами беруть участь
хірурги, анестезіологи, травматологи, реаніматологи та середній медичний
персонал. Рівні опромінення на робочих місцях цих фахівців, а також дози
рентгенівського випромінювання, які вони отримують, в окремих випадках
перевищують дози, одержувані рентгенологами і лаборантами. Великого
поширення в медицині отримали прилади й устаткування, генеруючі
неіонізуючі випромінювання та ультразвук. Вони широко застосовуються в
фізіотерапевтичній практиці, хірургії та офтальмології при використанні
лазерів, в процесі ультразвукової діагностики у пацієнтів хірургічних,
гінекологічних та акушерських відділень. Праця багатьох медичних
працівників пов'язаний з напруженням зору, тому дотримання вимог до
освітлення робочих приміщень та робочих місць персоналу є важливим
елементом раціональної організації праці. Співвідношення загального та
місцевого освітлення відіграє велику роль у попередженні втоми і
виключення розладів зору, пов'язаних з надмірно яскравим світлом.
Використання в якості додаткового освітлення волоконної оптики
призводить до виникнення проблем, пов'язаних з нестабільністю роботи
обладнання і можливістю перетворення світла в тепло безпосередньо в
освітлюваних тканинах. Також для медперсоналу достатньо високий ризик
інфікування вірусними гепатитами, ВІЛ інфекцією. Сестринський персонал
відчуває великі інтелектуальні та психологічні навантаження, щодня
стикаючись з різноманітністю людських характерів, з проявом болю,
стражданнями.
Хімічні шкідливості. Дезінфектанти. Лікарські препарати. Фізичні
фактори
Основні професійні шкідливості можуть бути за своєю природою: хімічними,
фізичними, біологічними, нервово-емоційними і ергономічними. Сприяють
виникненню захворювань підвищена чутливість організму працівника,
відсутність або неефективність засобів індивідуального захисту, контакт з
інфікованими пацієнтами, недосконалість інструментарію та обладнання.
Медичний персонал піддається дії безлічі фізичних факторів, до яких
відносяться (вібрація, шум, ультразвук, електромагнітне і ультрафіолетове
випромінювання тощо), хімічних факторів (лікарські препарати,
дезінфектанти, антисептики, пломбувальні матеріали та ін.) Більшу частину
роботи доводиться виконувати, використовуючи технічні засоби, тому
висока можливість травматизму. Контакт персоналу з потенційно
небезпечними хімічними речовинами, що використовуються в установах
охорони здоров'я, може становити небезпеку для здоров'я. Серед цих речовин
найбільш важливу роль відіграють інгаляційні анестетики, які можуть бути
присутніми в повітрі не тільки операційних, а й приміщень для вступного
наркозу, реанімаційних палат, пологових залів та кабінетів хірургічної
стоматології. Однією з особливостей професійної діяльності медичних
працівників багатьох спеціальностей є контакт з інфікованими пацієнтами.
Так, туберкульоз як захворювання, характерне для медичних працівників
протитуберкульозних закладів, описаний у багатьох країнах.
Висновок
Завдання покладені на медичну сестру, роблять її роботу надзвичайно
багатогранною і дуже складною. У зв'язку з цим, посилюється вплив цілого
ряду несприятливих професійних чинників, пов'язаних з умовами і
характером праці сестринського персоналу, які негативно впливають на стан
його здоров'я, приводячи до виникнення захворювань, втрати працездатності,
інвалідності, а в ряді випадків-і до безпосередньої загрози життю . Однією з
неодмінних умов трудової діяльності є здатність людини зрозуміти і
контролювати умови своєї праці. Негативним моментом є той факт, що
багато медичних працівників сестринського ланки, часто займаються
самолікуванням, не звертаються своєчасно до лікаря, що призводить до
хронізації хвороби та нерідко до її некурабельних. Медичний працівник у
першу чергу повинен служити для пацієнта прикладом у ставленні до свого
здоров'я.
5. Інструкція з профілактики внутрішньолікарняного та
професійного зараження ВІЛ-інфекцією
В умовах стрімкого розповсюдження ВІЛ-інфекції серед
населення кожен, хто звертається за медичною допомогою, повинен
розглядатися як потенційний носій вірусу імунодефіциту людини.
Відповідно
кожне
робоче
місце
медичного
працівника
забезпечується
засобами
попередження
передачі
вірусу
імунодефіциту людини від можливого вірусоносія або хворого на
СНІД іншим пацієнтам, медичному і технічному персоналу.
1. Загальні положення
1.1. Контроль за безпекою щодо ВІЛ-інфікування медичних
працівників під час виконання ними професійних обов'язків
покладається на режимну комісію лікувально-профілактичного
закладу, склад якої затверджується відповідним наказом головного
лікаря.
1.2. Робочі місця лікувально-профілактичних медичних закладів
забезпечуються інструктивно-методичними документами, аптечками
для проведення термінової профілактики при аварійних ситуаціях
(додаток 1), необхідним набором медичного інструментарію для
одноразового використання, дезінфекційними засобами для
проведення знезараження.
1.3. Медичний інструментарій, а також посуд, білизна, апарати
та ін. забруднені кров'ю, біологічними рідинами за винятком сечі,
слини, випорожнення у зв'язку з невеликою кількістю вірусів, що
практично унеможливлює інфікування (надалі - біологічні рідини),
та речі, які забруднені слизом, відразу після використання
підлягають дезінфекції згідно з вимогами нормативної документації.
Режим знезараження аналогічний тим, які використовуються для
профілактики зараження вірусними гепатитами.
2. Профілактика при наданні медичної допомоги хворим, роботі
з біоматеріалом
2.1. Медичні працівники зобов'язані бути обережними під час
проведення маніпуляцій з ріжучим та колючим інструментом
(голками, скальпелями, ножицями і т. ін.).
Для уникнення поранень після використання шприців голки з
них не знімають до дезінфекції. Перед занурюванням шприца з
голкою в дезрозчин виймають тільки поршень.
Бригади швидкої та невідкладної допомоги для збору
використаних шприців забезпечуються ємкістю з матеріалу, який не
проколюється.
2.2.
З
метою
уникнення
поранень
забороняється
використовувати для взяття крові та інших біологічних рідин скляні
предмети з відбитими краями.
2.3. При маніпуляціях, які супроводжуються порушенням
цілісності шкіри і слизових оболонок, при розтині трупів, проведенні
лабораторних досліджень, обробці інструментарію і білизни,
прибиранні і т. ін. медичні працівники та технічний персонал
користуються засобами індивідуального захисту (хірургічними
халатами, гумовими рукавичками, масками, а в разі потреби захисним екраном, непромокальними фартухами, нарукавниками,
окулярами). Ці дії дають змогу уникнути контакту шкіри та слизових
оболонок працівника з кров'ю, тканинами, біологічними рідинами
пацієнтів.
Перед надіванням гумових рукавичок шкіру біля нігтей слід
обробити 5 % - ним спиртовим розчином йоду.
2.4. Медичні працівники з травмами, ранами на руках,
ексудативними ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити
лейкопластирем або гумовими рукавичками, звільняються на період
захворювання від безпосереднього медичного обслуговування
хворих і контакту з предметами догляду за ними.
2.5. Усі маніпуляції з кров'ю і сироватками в лабораторіях
виконуються за допомогою гумових груш, автоматичних піпеток,
дозаторів.
2.6. Будь-які ємкості з кров'ю, іншими біологічними рідинами*,
біоматеріалами (тканинами, шматочками органів тощо) відразу на
місці взяття щільно закриваються гумовими або пластмасовими
корками.
2.7. У лікувальних закладах для забезпечення знезараження при
випадковому витіканні рідини кров та інші біоматеріали
транспортуються в штативах, покладених в контейнери, бікси або
пенали, на дно яких укладається чотиришарова суха серветка.
2.8. Транспортування проб крові та інших біоматеріалів з
лікувальних закладів до лабораторій, які розташовані за межами цих
закладів, здійснюється тільки в контейнерах (біксах, пеналах), що
унеможливлює випадкове або навмисне відкриття кришок під час їх
перевезення (замок, пломбування, заклеювання місць з'єднання
лейкопластирем). Ці контейнери після розвантаження обробляють
дезрозчинами. Оптимальною є доставка в сумках-холодильниках.
2.9. Не допускається транспортування проб крові та інших
біоматеріалів у картонних коробках, дерев'яних ящиках,
поліетиленових пакетах.
2.10. Не допускається вкладання бланків направлень або іншої
документації в контейнер чи бікс.
3. Профілактика при пораненнях, контактах з кров'ю,
біологічними рідинами та біоматеріалами ВІЛ-інфікованого чи
хворого на СНІД пацієнта
Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок, медперсоналу
забруднення їх біоматеріалом пацієнтів під час надання їм медичної
допомоги кваліфікується як можливий контакт з матеріалом, який
містить ВІЛ.
3.1. Якщо контакт з кров'ю, біологічними рідинами чи
біоматеріалами супроводжувався порушенням цілісності шкіри
(уколом, порізом), то потерпілий повинен:
зняти рукавички робочою поверхнею усередину;
видавити кров із рани;
ушкоджене місце обробити одним із дезінфектантів (70 %-ним
розчином етилового спирту, 5 %-ною настоянкою йоду при порізах,
3 %-ним перекисом водню);
ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім
протерти їх 70 %-ним розчином етилового спирту;
на рану накласти пластир, надіти напальчник;
при потребі продовжувати роботу одягти нові гумові рукавички;
терміново повідомити керівництво лікувально-профілактичного
закладу про аварію для її реєстрації та проведення екстреної
профілактики ВІЛ-інфекції.
3.2. У разі забруднення кров'ю, біологічними рідинами,
біоматеріалами без ушкодження шкіри:
обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70 %-ним
розчином етилового спирту, 3 %-ним розчином перекису водню, 3%ним розчином хлораміну);
промити водою з милом і вдруге обробити спиртом.
3.3. У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу
на слизові оболонки:
ротової порожнини - прополоскати 70 %-ним розчином
етилового спирту;
порожнини носа - закапати 30 %-ним розчином альбуциду;
очі - промити водою (чистими руками), закапати 30 %-ним
розчином альбуциду.
Для обробки носа і очей можна використовувати 0,05 %-ний
розчин перманганату калію.
3.4. Для зниження вірогідності професійного зараження ВІЛінфекцією:
при підготовці до проведення маніпуляцій ВІЛ-інфікованому
медичний персонал повинен переконатися в цілісності складу
аптечки;
здійснювати маніпуляції в присутності іншого спеціаліста, який
може в разі розриву гумової рукавички чи порізу продовжити
виконання медичної маніпуляції;
не терти руками слизові оболонки.
У разі попадання крові, біологічних рідин, біоматеріалу на
халат, одяг:
одяг зняти і замочити в одному з дезрозчинів;
шкіру рук та інших ділянок тіла при їх забрудненні через одяг
протерти 70 %-ним розчином етилового спирту, а потім промити
водою з милом і повторно протерти спиртом;
забруднене взуття дворазово протерти ганчіркою, змоченою у
розчині одного з дезінфекційних засобів.
4. Реєстрація аварій, нагляд за потерпілими та заходи до
попередження професійного зараження
4.1. В усіх лікувально-профілактичних закладах ведеться форма
108-0 "Журнал реєстрації аварій при наданні медичної допомоги
ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом"
Відповідальність за ведення вказаного журналу та обов'язок
проводити співбесіди з медперсоналом про загрозу інфікування
покладають на голову режимної комісії.
Заповнення вищезазначеної форми облікової звітності.
Аварією слід вважати уколи, порізи, забруднення слизових та
шкірних покривів кров'ю та іншими біологічними рідинами.
Реєстрація аварій проводиться у встановленому порядку за
добровільною згодою потерпілого.
Облікова форма заповнюється розбірливо завідувачами
відділення або лабораторією. Відповідальність за її ведення
покладається особисто на головного лікаря лікувальнопрофілактичного закладу.
1. Порядковий номер.
2. Дата та час аварії заповнюються словами, указати години і
хвилини.
3. Характер аварії (ушкодження, укол, поріз, попадання
біоматеріалу на шкіру, слизові оболонки, одяг та інші).
4. Робота, яка виконувалася під час аварії.
5. Прізвище, ім'я, по батькові потерпілого заповнюється на
підставі паспортних даних.
6. Джерело зараження, вид матеріалу, що інфікує (кров та її
продукти, амніотична рідина чи інші біологічні рідини).
7. Особистий код чи прізвище, ім'я та по батькові особи (за її
згодою), якій належав цей біологічний матеріал.
Ці відомості підписуються завідувачем відділення (лабораторії)
або іншою уповноваженою особою, а також головою (членом)
режимної комісії.
Журнал підписується головою режимної комісії 1 раз на місяць
з зазначенням дати.
4.2. Після проведення в установленому порядку реєстрації аварії
потерпілому пропонують (за його згодою) пройти обстеження на
наявність антитіл до ВІЛ. Уперше кров для тестування за кодом 115
(медичний контакт) відбирається безпосередньо після аварії, але не
пізніше 5-ти днів після неї. Позитивний результат свідчить про те,
що працівник був інфікований ВІЛ раніше і аварія не є причиною
зараження.
Якщо результат негативний, то наступне тестування має
проводитися через 3, 6 місяців і далі - через рік.
4.3. Якщо профаварія мала місце під час роботи з біоматеріалом,
про який заздалегідь було відомо, що він інфікований ВІЛ, то
потерпілому співробітнику на період нагляду за ним забороняється
здавати донорську кров (тканини, органи), і проводиться екстрена
профілактика, тобто приймання антиретровірусних лікарських
засобів (за згодою потерпілого). Це бажано зробити якнайшвидше,
але не пізніше 24 - 36 годин після факту пошкодження.
4.4. У разі виявлення у медичного працівника ВІЛ-інфекції на
підставі форми облікової звітності N 108-0 надалі визнання
захворювання професійним здійснюється в порядку, установленому
чинним законодавством.
4.5. Наявність та ведення журналів реєстрації аварій і
обстеження потерпілих медичних працівників контролюється
органами охорони здоров'я та територіальними санітарноепідеміологічними станціями.
4.6. Результати обстеження медичних працівників є
конфіденційними.
6. Правила техніки безпеки під час роботи з
інфікованим матеріалом та його знезараження. Засоби
захисту персоналу під час роботи з ВІЛ-інфікованими
пацієнтами.
Післяконтактна профілактика ВІЛ-інфекції
В Україні нині спостерігають епідемію СНІДу. Через це кожен
медичний працівник під час виконання професійних обов’язків може
мати справу з ВІЛ-інфікованими хворими. Виникають логічні
запитання: «Що робити, якщо відбувся контакт з біологічними
рідинами ВІЛ-інфікованого хворого? Яких заходів треба вжити?
Якою повинна бути тактика медичного працівника? Куди звертатися
за консультативною допомогою. Недотримання медпрацівниками
правил безпеки, відсутність відповідної документації та необхідних
знань щодо порядку дій з профілактики ВІЛ-інфекціі приводить до
виникнення аварійних ситуацій на робочому місці
Контакти, пов’язані з ризиком інфікування ВІЛ на робочому
місці (небезпечний контакт):
• ушкодження шкіри інструментом, що міг бути інфікований
(наприклад укол голкою чи поріз гострим інструментом);
• контакт слизових оболонок або ушкоджених шкірних покривів
із тканинами, кров’ю й іншими біологічними рідинами інфікованого;
• тривалий (кілька хвилин і більше) або великий за площею
контакт неушкодженої шкіри з тканинами, кров’ю й іншими
біологічними рідинами інфікованого.
До групи високого професійного ризику інфікування ВІЛ
належать медичні працівники, які безпосередньо надають медичну
допомогу ВІЛ-інфікованим під час виконання інвазивних
маніпуляцій, та працівники діагностичних лабораторій, які
здійснюють дослідження крові, біологічних рідин та іншого
біоматеріалу, що містять ВІЛ.
Заходи безпеки під час роботи з ВІЛ-інфікованим матеріалом
можна розділити на універсальні й індивідуальні.
Універсальні заходи безпеки Потрібно вживати універсальних
запобіжних заходів під час контакту на робочому місці з кров’ю та
іншими біологічними рідинами, зокрема зі: • спермою; •
вагінальними виділеннями; • будь-якою рідиною з видимою
домішкою крові;
• культурами або середовищами, що містять ВІЛ, у разі
контакту з якими були зареєстровані випадки інфікування ВІЛ. А
також: • синовіальною; • цереброспінальною; • плевральною; •
перитонеальною; • перикардіальною; • амніотичною рідинами, для
яких ступінь небезпеки щодо передачі ВІЛ поки що не встановлено.
Універсальні запобіжні заходи не стосуються: • калових мас; •
виділень з носа; • мокротиння; • поту; • слізної рідини; • сечі; •
блювоти; • слини (за винятком стоматологічних маніпуляцій, під час
яких до слини часто домішується кров).
Універсальних запобіжних заходів варто дотримуватися в разі
контакту з будь-якими людськими тканинами чи органами, крім
неушкодженої шкіри і патологоанатомічних зразків, фіксованих
спеціальними розчинами; під час роботи з тканинами й органами
експериментальних тварин, заражених інфекційними збудниками,
що передаються з кров’ю, а також з будь-якою біологічною рідиною.
Усі медичні заклади і всі особи, що стикаються з ризиком
інфікування на робочому місці, повинні дотримуватися цих правил.
Намагайтеся запобігти інфікуванню збудниками, що
передаються з кров’ю, уникаючи:
• випадкових травм інфікованими голками або іншими гострими
інструментами;
• контакту слизової оболонки ротової порожнини, очей чи носа,
ушкоджених ділянок шкіри (порізи, подряпини, дерматит, вугрі) з
інфікованою кров’ю та іншими біологічними рідинами;
• доторкання до забрудненої інфікованим матеріалом поверхні;
• торкання ділянки ушкодженої шкіри чи слизових оболонок
очей, носа або рота. Під час виконання професійних обов’язків
необхідно дотримуватися техніки безпеки, зокрема використовувати
на робочому місці різні засоби захисту та захисні пристосування:
• використовувати пристосування, за допомогою яких можна
ізолювати предмети, що є джерелом інфекцій, які передаються з
кров’ю (наприклад міцні герметичні контейнери для гострих
інструментів, які розташовують поруч з місцем їх використання і
вчасно замінюють, щоб запобігти їх переповненню), чи виключити
зіткнення з ними під час маніпуляцій (наприклад використовувати
безпечні голки і безголкові системи для внутрішньовенних інфузій);
• удосконалити правила техніки безпеки для медичних
працівників (наприклад заборонити надягати ковпачки на
використані голки, згинати чи ламати їх тощо);
• використовувати індивідуальні засоби захисту, в тому числі
рукавички, непромокальні халати, засоби захисту обличчя й очей
(захисні екрани, окуляри).
Технічні засоби захисту та дотримання техніки безпеки За
допомогою технічних засобів захисту (наприклад контейнерів для
утилізації гострих інструментів) ізолюють предмети, що становлять
небезпеку як джерела інфекції, чи виключають зіткнення з
інфікованими інструментами в процесі лікувально-діагностичних
маніпуляцій. Вони належать до першої лінії захисту від інфікування
на робочому місці. Дотримання правил техніки безпеки під час
виконання професійних обов’язків також знижує ризик інфікування.
Роботодавець повинен забезпечити своїх працівників засобами
захисту й інформувати їх про правила техніки безпеки, але
відповідальність за використання захисних засобів і дотримання
правил техніки безпеки цілком лежить на самих працівниках.
Для того щоб запобігти зараженню збудниками, що
передаються з кров’ю, медичний працівник повинен
дотримуватися таких запобіжних заходів:
• усі використані одноразові матеріали варто розміщувати в
вологонепроникні контейнери, що закриваються;
• необхідно звести до мінімуму контакт із забрудненою
білизною, розміщуюючи її в марковані мішки або контейнери.
Вологу білизну варто перевозити в непромокальних мішках або
контейнерах.
Крім того, не можна: • їсти, курити, накладати макіяж,
знімати (надягати) контактні лінзи на робочому місці, де ймовірний
контакт з інфікованою кров’ю або іншими біологічними рідинами;
• зберігати їжу і напої в холодильниках або інших місцях, де
зберігаються зразки крові й інших потенційно інфікованих
біологічних рідин;
• насмоктувати у піпетки кров та інші потенційно інфіковані
біологічні рідини ротом;
• піднімати руками осколки скла, що можуть бути забруднені
біологічними рідинами;
• надягати ковпачок на використані голки, згинати чи ламати,
переміщати використані голки й інші використані колючі чи різальні
інструменти, якщо можна цього не робити чи це не обумовлено
необхідністю проведення медичної маніпуляції;
• вручну відкривати чи спорожняти, мити багаторазові
контейнери для колючих і різальних інструментів.
Індивідуальні засоби захисту Якщо небезпека інфікування на
робочому місці після впровадження загальних технічних засобів
захисту і правил техніки безпеки зберігається, то роботодавець
зобов’язаний безкоштовно надати своїм працівникам індивідуальні
засоби захисту. Ці засоби потрібно зберігати в легкодоступному
місці.
Рукавички Дуже важливо, щоб медичний працівник завжди
надягав рукавички (включаючи рукавички з особливих матеріалів,
якщо у медичного працівника алергія на матеріал, з якого зроблені
звичайні медичні рукавички) перед контактом із кров’ю й іншими
потенційно небезпечними біологічними рідинами або забрудненими
ними поверхнями.
Не можна використовувати одноразові рукавички повторно або
ушкоджені багаторазові рукавички. Не варто використовувати
зволожувачі на вазеліновій основі, оскільки вони ушкоджують
латекс, з якого зроблено рукавички.
Халати, захисний одяг для персоналу лабораторій В умовах
небезпеки інфікування на робочому місці необхідно на
повсякденний одяг надягати медичний. Надягати хірургічні ковпаки
чи шапочки, бахіли на взуття або спеціальні черевики варто в тому
випадку, якщо можливе потрапляння великої кількості крові й інших
потенційно небезпечних біологічних рідин на голову або ноги.
Захисні екрани для обличчя, маски, захисні окуляри для
очей Надягайте захисні екрани, що прикривають обличчя до
підборіддя, чи маски в поєднанні із захисними окулярами для очей з
бічними щитками у всіх випадках, коли існує небезпека появи
бризок крові й інших потенційно небезпечних біологічних рідин під
час маніпуляцій. Носіння звичайних окулярів не забезпечує
достатнього рівня захисту від інфекційних збудників, що
передаються з кров’ю. У разі правильного використання засобів
індивідуального захисту вони захищають робочий і звичайний одяг,
нижню білизну, а також шкірні покриви, слизові оболонки очей, рота
від забруднення чи контакту з кров’ю й іншими потенційно
небезпечними біологічними рідинами. Якщо захисний одяг
просякнув кров’ю або іншими потенційно небезпечними
біологічними рідинами, його варто якнайшвидше зняти. Промити
ділянки шкіри, на яких відбувся контакт з кров’ю під захисним
одягом, водою з милом. Перед тим як залишити робоче місце,
потрібно зняти всі індивідуальні засоби захисту та помістити їх у
виділену для цього тару. За очищення, прання, ремонт, заміну й
утилізацію використаних індивідуальних засобів захисту несе
відповідальність роботодавець.
Характер медичного контакту має різний імовірний ступінь
інфікування:
• після контакту рани з ВІЛ-інфікованою кров’ю імовірність
інфікування ВІЛ становить у середньому 0,3%;
• після потрапляння ВІЛ-інфікованої крові на неушкоджені
слизові оболонки імовірність інфікування ВІЛ становить приблизно
0,09%;
• після контакту неушкодженої шкіри з ВІЛ-інфікованою
кров’ю або з іншими біологічними рідинами, що містять вірус,
імовірність інфікування ВІЛ не встановлено.
Безпеку медичних працівників під час виконання ними
професійних обов’язків контролює режимна комісія лікувальнопрофілактичного закладу. Робочі місця лікувально-профілактичних
закладів забезпечуються аптечками для проведення термінової
профілактики в разі аварійних ситуацій, необхідним набором
медичного інструментарію для одноразового використання,
дезінфекційними засобами для проведення знезараження.
Медичний інструментарій, а також посуд, білизна, апарати та
інші забруднені кров’ю, біологічними рідинами речі (за винятком
сечі, слини, випорожнень у зв’язку з невеликою кількістю вірусів,
що практично унеможливлює інфікування (надалі – біологічні
рідини), а також речі, які забруднені слизом, відразу після
використання підлягають дезінфекції згідно з вимогами нормативної
документації. Режим знезараження аналогічний такому, який
використовують для профілактики зараження вірусними гепатитами
Вміст аптечки, якою укомплектовують кожний підрозділ
лікувально-профілактичного закладу, для надання термінової
медичної допомоги медичним працівникам і технічному
персоналу лікувально-профілактичних закладів
• напальчники, із розрахунку 1-2 на кожного працівника; •
лейкопластир, 1 котушка; • ножиці, 1 шт.; • перманганат калію у
наважках по 0,05, 3 шт.; • ємність для розведення перманганату
калію з маркуванням на 1 л; • спирт етиловий 70%, 50 мл; • тюбиккрапельниця з 30% розчином альбуциду, 1-2 шт.; • 5% спиртовий
розчин йоду; • 3% розчин перекису водню; • рукавички гумові, 3
пари; • наважки деззасобів: • хлорамін 30,0; • хлорцин 30,0 (по 3 шт.
кожної (зберігати окремо); • ємність для розведення деззасобів, 1 шт.
Засоби профілактики під час надання медичної допомоги
хворим і під час роботи з біоматеріалом
Медичні працівники зобов’язані бути обережними під час
проведення маніпуляцій з різальним і колючим інструментом
(голками, скальпелями, ножицями та ін.). Для уникнення поранень
після використання шприців голки з них не знімають до дезінфекції.
Перед занурюванням шприца з голкою в дезрозчин виймають тільки
поршень. Бригади швидкої та невідкладної допомоги для збору
використаних шприців забезпечують ємністю з матеріалу, який не
проколюється. Для уникнення поранень забороняють
використовувати для взяття крові та інших біологічних рідин скляні
предмети з відбитими краями. Під час маніпуляцій, які
супроводжуються порушенням цілісності шкіри та слизових
оболонок, під час розтину трупів, проведення лабораторних
досліджень, оброблення інструментарію та білизни, прибирання
тощо медичні працівники та технічний персонал повинні
використовувати засоби індивідуального захисту (хірургічні халати,
гумові рукавички, маски, а в разі потреби – захисні екрани,
непромокальні фартухи, нарукавники, окуляри).
Ці дії дають змогу уникнути контакту шкіри та слизових
оболонок працівника з кров’ю, тканинами, біологічними рідинами
пацієнтів. Перед надяганням гумових рукавичок шкіру біля нігтів
потрібно обробити 5% спиртовим розчином йоду. Медичних
працівників з травмами, ранами на руках, ексудативними
ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкопластирем або
гумовими рукавичками, звільняють на період захворювання від
безпосереднього медичного обслуговування хворих і контакту з
предметами догляду за ними. Усі маніпуляції з кров’ю та
сироватками в лабораторіях виконують за допомогою гумових груш,
автоматичних піпеток, дозаторів. Будь-які ємності з кров’ю, іншими
біологічними рідинами, біоматеріалами (тканинами, шматочками
органів тощо) відразу на місці взяття щільно закриваються гумовими
або пластиковими корками.
У лікувальних закладах для забезпечення знезараження в разі
випадкового витікання рідини кров та інші біоматеріали
транспортують у штативах, які розташовані в контейнерах, біксах
або пеналах, на дно яких укладають чотиришарову суху серветку.
Транспортування проб крові та інших біоматеріалів з лікувальних
закладів до лабораторій, які розташовані за межами цих закладів,
здійснюють тільки в контейнерах (біксах, пеналах), що
унеможливлює випадкове або навмисне відкриття кришок під час їх
перевезення (замок, пломбування, заклеювання місць з’єднання
лейкопластирем). Ці контейнери після розвантаження обробляють
дезрозчинами. Оптимальною є доставка в сумках-холодильниках. Не
допускається транспортування проб крові та інших біоматеріалів у
картонних коробках, дерев’яних ящиках, поліетиленових пакетах. Не
допускається вкладання бланків направлень або іншої документації в
контейнер чи бікс.
Профілактика під час поранень, контактів з кров’ю,
біологічними рідинами та біоматеріалами ВІЛ-інфікованого чи
хворого на СНІД пацієнта.
Будь-яке ушкодження шкіри, слизових оболонок медперсоналу,
забруднення їх біоматеріалом пацієнтів під час надання допомоги
кваліфікують як можливий контакт з матеріалом, який містить ВІЛ.
Якщо контакт з кров’ю, біологічними рідинами чи
біоматеріалами супроводжувався порушенням цілісності шкіри
(уколом, порізом), потерпілий повинен:
• зняти рукавички робочою поверхнею усередину;
• видавити кров із рани;
• обробити ушкоджене місце одним із дезінфектантів (70%
розчином етилового спирту, 5% настойкою йоду при порізах, 3%
перекисом водню);
• ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім
протерти їх 70% розчином етилового спирту;
• на рану накласти пластир, надягнути напальчник;
• за потреби продовжувати роботу, вдягнувши нові гумові
рукавички;
• терміново повідомити керівництво лікувальнопрофілактичного закладу про аварію для її реєстрації та проведення
екстреної профілактики ВІЛ-інфекції.
У разі забруднення кров’ю, біологічними рідинами,
біоматеріалами без ушкодження шкіри: • обробити місце
забруднення одним із дезінфектантів (70% розчином етилового
спирту, 3% розчином перекису водню, 3% розчином хлораміну); •
промити водою з милом і вдруге обробити спиртом.
У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу на
слизові оболонки: • ротової порожнини – прополоскати 70%
розчином етилового спирту; • порожнини носа – закапати
30%розчиномальбуциду;
• очей – промити водою (чистими руками), закапати 30% розчином
альбуциду. Для оброблення носа й очей можна використовувати
0,05% розчин перманганату калію.
Для зниження вірогідності професійного зараження ВІЛінфекцією:• під час підготовки до проведення маніпуляцій ВІЛінфікованому медичний персонал повинен переконатися в цілісності
складу аптечки; • здійснювати маніпуляції в присутності іншого
спеціаліста, який може в разі розриву гумової рукавички чи порізу
продовжити виконання медичної маніпуляції; • не терти руками
слизові оболонки.
У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу на
халат, одяг:
• одяг зняти і замочити в одному з дезрозчинів; • шкіру рук та
інших ділянок тіла в разі їх забруднення через одяг протерти 70%
розчином етилового спирту, а потім промити водою з милом і
повторно протерти спиртом; • забруднене взуття дворазово протерти
ганчіркою, змоченою в розчині одного з дезінфекційних засобів.
Реєстрація аварій, спостереження за потерпілими та заходи
щодо запобігання професійному зараженню
В усіх лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ) ведеться
форма 108-01/0 «Журнал реєстрації аварій при наданні медичної
допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим
матеріалом».Аварією слід вважати уколи, порізи, забруднення
слизових оболонок і шкірних покривів кров’ю та іншими
біологічними рідинами. Реєстрацію аварій проводять у
встановленому порядку за добровільної згоди потерпілого. Облікову
форму заповнюють завідувачі відділень ЛПЗ.
Порядок заповнення вищезазначеної форми облікової
звітності:
1. Порядковий номер. 2. Дата та час аварії (зазначають
прописом, з указанням годин і хвилин). 3. Характер аварії
(ушкодження, укол, поріз, потрапляння біоматеріалу на шкіру,
слизові оболонки, одяг та ін.). 4. Робота, яку виконували під час
аварії. 5. Прізвище, ім’я, по батькові потерпілого (на підставі
паспортних даних). 6. Джерело зараження, вид матеріалу, що інфікує
(кров та її продукти, амніотична рідина чи інші біологічні рідини). 7.
Особистий код чи прізвище, ім’я та по батькові особи (за її згоди),
якій належав цей біологічний матеріал.
Ці відомості підписує завідувач відділення, а також голова
режимної комісії. Після проведення в установленому порядку
реєстрації аварії потерпілому пропонують (за його згоди) пройти
обстеження на наявність антитіл до ВІЛ. Уперше кров для
тестування за кодом відбирають безпосередньо після аварії, але не
пізніше ніж через 72 год. Позитивний результат свідчить про те, що
працівник був інфікований ВІЛ раніше і аварія не є причиною
зараження. Якщо результат негативний, то наступне тестування
проводять через 1, 3, 6 міс і через рік .Якщо профаварія мала місце
під час роботи з біоматеріалом, про який заздалегідь було відомо, що
він інфікований ВІЛ, то потерпілому співробітнику на період
спостереження за ним забороняють здавати донорську кров
(тканини, органи) і проводять екстрену профілактику, тобто
призначають антиретровірусні лікарські засоби (за згоди
потерпілого). Це бажано зробити якнайшвидше, але не пізніше ніж
через 72 год після факту ушкодження. Результати обстеження
медичних працівників є конфіденційними. До початку призначення
післяконтактної профілактики (ПКП) антиретровірусними
препаратами необхідно обстежити потерпілого медичного
працівника на наявність у нього антитіл до ВІЛ за добровільної
згоди згідно з чинним законодавством. Медпрацівник повинен
заповнити форму № 503-1/0 (інформована згода на проходження
тесту на ВІЛ) Кров пацієнта, з яким відбувся медичний контакт,
також необхідно протестувати на наявність антитіл до ВІЛ (згідно з
наказом № 415 МОЗ України, кров обстежують за добровільної
згоди, у зв’язку з цим заповнюють форму № 503-1/0) Фахівці Центру
СНІДу аналізують аварійну ситуацію, характер ушкождення,
терміни, результати тестування крові медпрацівника та пацієнта і
лише після цього приймають рішення про доцільність призначення
ПКП. У разі призначення ПКП потерпілий заповнює бланк
інформованої згоди на проведення ПКП антиретровірусними
препаратами. За наявності показань, ПКП необхідно почати якомога
раніше, але не пізніше ніж через 72 год від моменту виникнення
аварійної ситуації
Тактика ведення медичних працівників після контакту,
сполучного з ризиком інфікування ВІЛ, на робочому місці
Медичному працівнику після контакту, сполучного з ризиком
інфікування ВІЛ, рекомендується:
• утримання від статевих актів або використання презервативів,
щоб запобігти можливому подальшому поширенню інфекції; • не
бути донором крові і її похідних, а також сперми або органів; •
припинити годування груддю на період хіміопрофілактики. Оскільки
схеми хіміопрофілактики досить складні і застосування
антиретровірусних препаратів може супроводжуватися розвитком
побічних ефектів, потерпілий медичний працівник повинен
перебувати під спостереженням фахівця з ВІЛ-інфекції.
Протягом першого місяця після контакту, сполучного з ризиком
інфікування ВІЛ, медичний працівник повинен щотижня відвідувати
лікаря. Під час відвідувань оцінюють рівень дотримання режиму
ПКП, розвиток побічних ефектів антиретровірусної терапії, зміни
самопочуття й емоційного стану за період після попереднього
обстеження. У разі виявлення будь-яких психологічних проблем
рекомендують консультацію психолога. Після проведення курсу
ПКП потерпілий медичний працівник перебуває на диспансерному
обліку в Міському центрі СНІДу протягом року та періодично,
згідно з нормативною документацією, здає кров для виявлення
антитіл до ВІЛ. У приймальному відділенні КМЦ СНІДу цілодобово
чергує лікар, у якого можна завжди отримати професійну
консультацію з ВІЛ-інфекції, аварійної ситуації та вирішити питання
щодо призначення ПКП у кожному конкретному випадку. У разі
відмови медпрацівника від запропонованої ПКП він письмово
засвідчує цей факт. Під час звернення з приводу аварійної ситуації
медпрацівник повинен мати при собі паспорт або документ, який
засвідчує особистість.
Найпоширенішими помилками під час звернення до КМЦ
СНІДу з приводу аварійної ситуації були: • відсутність або невірно
оформлена медична документація; • звернення пізніше 72 год від
моменту аварії; • відсутність крові пацієнта, з якою відбувся
медичний контакт, для спрямування встановленого зразка на
тестування крові пацієнта на виявлення антитіл до ВІЛ; • відсутність
акту реєстрації аварії. Враховуючи, що медичні працівники
припускаються багатьох помилок у питаннях ПКП, та спираючись на
наш практичний досвід, ми пропонуємо алгоритм дій медичного
працівника в разі виникнення аварійної ситуації.
Алгоритм дій медичних працівників у разі виникнення
аварійної ситуації на робочому місці під час виконання
професійних обов’язків
1. Виконати профілактичні заходи, згідно з наказом МОЗ
України № 120 від 25.05.2000 р. «Про вдосконалення організації
медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД» і наказом ГУОЗ
м. Києва № 550 від 14.11.2001 р. «Про профілактику
внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛінфекцією».
2. Негайно повідомити адміністрацію лікарні, зав. відділенням,
старшу медичну сестру відділення про аварійну ситуацію.
3. Зареєструвати аварію в журналі, форма № 108-01/0
«Журнал реєстрації аварії при наданні медичної допомоги ВІЛінфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом».
4. Оформити акт аварії (зразок додається).
5. Набрати кров пацієнта для тестування на антитіла до ВІЛ
за його добровільної згоди. Пацієнт заповнює форму № 503-1/0
(згода на проходження тесту на ВІЛ-інфекцію), та роблять
відмітку в історії хвороби.
6. Кров пацієнта з направленням встановленого зразка
доставляють тільки в лабораторію КМЦ СНІДу для тестування на
антитіла до ВІЛ.
7. Потерпілий медичний працівник з направленням, актом
аварії, паспортом повинен з’явитися в перші 72 год після аварійної
ситуації до КМЦ СНІДу, в амбулаторне-поліклінічне відділення
КМЦ СНІДу до лікаря-дерматолога або інфекціоніста для
консультування.
8. У вихідні та святкові дні можна звертатися до чергового
лікаря приймального відділення КМЦ СНІДу.
Акт реєстрації аварійної ситуації заповнюють згідно з графами
«Журналу реєстрації аварії при наданні медичної допомоги ВІЛінфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом», форма №10801/0.
Наказ № 408 «Про заходи щодо зниження захворюваності на
вірусний гепатит у країні». Згідно з цим наказом головні державні санітарні
лікарі зобов’язані суворо контролювати дотримання в лікувальнопрофілактичних закладах протиепідемічного режиму, режимів дезінфекції,
передстерилізаційного очищення й стерилізації медичних інструментів.
Гепатит С
Профілактика.
Обстеження медичного персоналу (ч/з кожні 6 міс.), що має контакт з
кров’ю та іншими біологічними речовинами на носійство імуномаркерів
вірусного гепатиту.
Використання одноразового інструментарію. Дотримання вимог щодо
обробки
стерилізації медичних інструментів багаторазового використання.
Недопускання до донорства осіб, що перехворіли на гепатит, що мають
захворювання печінки, чи протягом останніх 6 міс. одержували препарати
крові чи були в тісних стосунках з хворими на гепатит.
Download