Загрузил Юлия Юрьевна Злыдар

Физиология высшей нервной деятельности

Реклама
Практичне заняття 10
Тема: Фізіологія вищої нервової діяльності
Теоретичні передумови:
1.
2.
3.
4.
5.




Фізіологічні основи поведінки. Перша сигнальна система.
Друга сигнальна система
Розвиток мови у людини.
Пам'ять та увага, їх значення
Працездатність
Завдання:
З'ясувати роль мови як другої сигнальної системи у людини.
Визначити фізіологічні основи формування мови у віковому аспекті.
Виявити тип пам’яті методом відтворення.
Визначати об’єм короткочасної слухової пам’яті.
Під поняттям «І сигнальна система» розуміють сукупність умовних і
безумовних рефлексів (на базі яких вироблені умовні) – у відповідь на
конкретні, безпосередні стимули (сигнали). Сигналами тут можуть служити
будь-які індиферентні подразники – лампочки, дзвоники, доторкання, голоси,
тощо – які здатні безпосередньо сприйматися сенсорними системами. І
сигнальна система забезпечує пристосувальну поведінку на основі
безпосереднього, конкретно-чуттєвого сприймання світу у вигляді
відчуттів (відбиття окремих властивостей явища, предмету), сприймань
(відбиття явища або предмету у цілому, на підставі аналітико-синтетичної
діяльності кори великих півкуль, з встановленням зв’язків – асоціацій між
структурами ЦНС, які обробляють інформацію) і уявлень (відбиття явищ
або предметів після припинення їх безпосередньої дії, що потребує складної
системної аналітико-синтетичної діяльності мозку зі створенням і
утриманням складних ланцюгів асоціацій і з активацією механізмів пам’яті).
Під поняттям «ІІ сигнальна система» розуміють сукупність умовних і
безумовних рефлексів (на основі яких вони вироблені) – у відповідь на мовне
вираження (сприйняття на слух, читання, позначення понять через цифри та
символи тощо. Головний стимул у ІІ сигнальній системі – слово, або, за
Павловим, «сигнал сигналів». ІІ система забезпечує пристосувальну
поведінку на основі узагальненого, абстрагованого сприймання світу у
вигляді понять (абстрагованих, узагальнених вербальних уявлень про окремі
предмети і явища дійсності), суджень (зв’язування понять у відповідності з
законами логіки і зазначення причинно-наслідувальних зв’язків між ними,
виявлення схожості та розбіжностей, ієрархії окремих сторін вербалізованих
явищ), умозаключень (висновків про найбільш суттєві сторони і зв’язки
реальності, що витікають з суджень про неї).
Розвиток мови у людини.
Перші умовні рефлекси на конкретні умовні сигналі утворюються на 7
день після народження. С 1 по 3 місяць життя немовля інтонує свої крики,
гукає, гомонить, повторює, а інколи й сам вимовляє склади. На 4-5 місяцях
спостерігається лепет, схожий на слова, що однак будуються з однакових
складів. К 8 місяцю і до 1 року 2 місяців мова дитина включає багато звукоунаслідувань і визначається як «лепетна мова» («мова няньок» - ляля, кука,
піпі). Отже, на 10-12 місяць слово виділяється із комплексу інших
подразників і стає “сигналом сигналів”, тобто поступово замінює весь
комплекс. В інтервалі 1,5 – 2,5 років у дитини формуються двослівні речення
(дай кука), словар дитини активно росте, з’являються питання – «як це
називається?». Граматичні форми слова і речення починають появлятися
приблизно з 2 років 4 місяців. З 2,5 до 3,5 років характерні словесне
супроводження власних дій і словотворчість з використанням законів своєї
мови. Наприкінці 3 року словниковий запас становить, як правило, близько
500-700 слів, а на 4,5,6 роках мовні функції значно вдосконалюються. До 5-7
років дитина, як правило, вже вміє вільно говорити рідною мовою. В
лексиконі дітей з’являються абстрактні, понятійні позначення. Таким чином
слово стає інтегратором першого порядку, а з часом воно значно віддаляється
від конкретних сигналів, які замінює, і перетворюється на основу і спосіб
абстрактного людського мислення. Словесна сигналізація, мова може
розвиватися в процесі онтогенезу лише при спілкування з іншими людьми,
без цього 2-а сигнальна система не розвивається.
Функціональна асиметрія великих півкуль мозку
У правші ліва півкуля мозку є головним нейронним субстратом
письмової і усної мови, а також абстрагованого сприйняття світу і зв’язаних з
цим поведінкових актів (ІІ сигнальна система). Права півкуля мозку у в
таких випадках є головним нейронним субстратом безпосереднього
сприйняття світу (І сигнальна система). Таке сприймання, зокрема, зорових,
складних у просторовому відношенні, сигналів (наприклад, впізнання
обличчя), звукових музикальних сигналів здійснюється правою півкулею
більш успішно. Слід підкреслити, що якісна мова неможлива без участі
проміжного мозку, особливо, таламусу.
У правші ліва півкуля виконує роль „інтерпретатору причин”:
аналізує сигнали, які виникають у різних зонах кори і підкорки з метою
визначення їх причини, поки не буде досягнуто когнітивного консонансу –
відношення і уявлення, на яких ґрунтувалися не реалізовані очікування
змінюються і коректуються, щоб відповідати дійсності).
Ураження лівої півкулі супроводжується розгальмовуванням і
перезбудженням правої півкулі і навпаки. Прояви такого враження –
виникнення „катастрофічних ідей” з глибокою депресією. При депресивних
станах патологічно підвищена ЕЕГ-активність правої півкулі.
Патології правої півкулі часто проявляються у байдужості або
ейфорійному розгальмовуванні. При маніакальних станах патологічно
збільшена ЕЕГ-активність лівої півкулі (розгальмовування „не задіяної”
півкулі).
Отже, має місце спеціалізація півкуль за переважним виконанням
певних функцій – зокрема, функцій І і ІІ сигнальних систем.
Увага та її властивості
Увага — спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у
певний момент на об'єкти або явища, які мають для людини певне значення
при одночасному абстрагуванні від інших, в результаті чого вони
відображаються повніше, чіткіше, глибше, ніж інші.
Мимовільна увага — не пов'язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим
зусиллям. Про мимовільну увагу говорять у тих випадках, коли увага людини
залучається самим подразником. Фактори, що викликають мимовільну
увагу:
 інтенсивність (сила) подразника
 новизна подразника
 контраст подразників
 відповідність внутрішньому станові організму (потребам)
 безпосередній інтерес: те, що цікаве, емоційно насичене, захоплююче,
викликає тривале інтенсивне зосередження
 загальна спрямованість особистості
Довільна увага має цілеспрямований характер і вимагає вольового зусилля.
Цей вид уваги існує тільки в людини. Механізмом довільної уваги можна
вважати принцип домінанти. Особливістю домінанти є те, що вона не
тільки пригнічує нові осередки збудження, але й здатна залучати
(«притягати») до себе слабкі збудження і підсилюватися за їх рахунок.
Післядовільна увага. Якщо в цілеспрямованій діяльності для особистості
стають цікавими й значимими зміст і сам процес, а не тільки результат, як
при довільному зосередженні, є підстава говорити про післядовільну увагу.
Післядовільна увага характеризується тривалою високою зосередженістю, з
нею обґрунтовано пов'язують найбільш інтенсивну й плідну розумову
діяльність, високу продуктивність усіх видів праці.
Увага людини має 5 основних властивостей:
 Стійкість уваги виявляється в здатності тривалий час утримуватися на
будь-якому об'єкті, не відволікаючись і не послаблюючись. Стійкість
залежить від складності завданнянаявності перешкодустановки й
інтересуособливостей нервової системи
 Зосередженість (концентрація) — це утримання уваги на якому-небудь
об'єкті.
 Здатність до переключення уваги — навмисне її переведення з одного
об'єкта на інший, з одного виду діяльності на інший.
 Розподіл уваги полягає в здатності роззосередити увагу на значному
просторі, паралельно виконувати кілька видів діяльності або робити
кілька різних дій.
 Обсяг уваги — це така її характеристика, яка визначається кількістю
інформації, здатної одночасно зберігатись у сфері підвищеної уваги
(свідомості) людини. Кількісна характеристика середнього обсягу уваги
людей: 7±2 слова за один погляд (0,2 секунди) .
Оцінка уважності. Рівень стійкості та концентрації уваги вивчається
методом «переплутаних ліній». На бланку з зображенням 25 переплутаних
ліній необхідно простежити хід кожної лінії і в кінцевій її точці поставити
той самий номер, який стоїть на початку. На виконання завдання дається 7
хв. Оцінка роботи здійснюється в балах від 1 до 9 (1 бал відповідає 7
правильно відстеженим лініям, 9 балів — 25 лініям). У виробничих умовах
можна обмежити час виконання завдання 2 хв, а оцінку здійснювати за
трибальною системою: п’ять правильно відстежених ліній — відмінно,
чотири — добре, три — задовільно.
Обсяг уваги вивчається методом «відшукування чисел». Працівник
повинен переглянути бланк-таблицю з числами від 1 до 40, розміщеними у 25
клітках у довільному порядку, і записати у зростаючому порядку відсутні на
бланку 15 чисел. Робота виконується протягом 1,5 хв. Враховуються
продуктивність (правильно знайдені числа за цей час) і якість роботи
(помилками є пропуск числа та неправильно записане число) як відношення
правильно записаних чисел до 15.
Знати:














Вища нервова діяльність.
Фізіологічні основи поведінки.
Перша сигнальна система
Друга сигнальна система
Функціональна асиметрія великих півкуль
Особливості формування мови у людини
Пам'ять короткочасна та тривала
Увага та її валстивості
Особливості уваги та її переключення
Вміти:
Пояснювати роль мови як другої сигнальної системи у формуванні
поведінкових реакцій людини.
Визначати фізіологічні основи формування мови у віковому аспекті.
Пояснювати фізіологічні основи типів ВНД за І.П. Павловим.
Встановити розумову працездатність за допомогою буквених таблиць
Анфімова.
Виявити тип пам’яті методом відтворення.
Поняття:





Перша сигнальна система
Друга сигнальна система
Інстинкти, їх види
Механізм виникнення біологічних потреб
Механізм виникнення мотивацій, емоцій
Література
1. Філімонов В.І. Фізіологія людини у питаннях та відповідях: Посібник
для студентів вищих навчальних закладів. — Вінниця: Нова книга,
2009. — 488 с.
2. Філімонов В.І. Фізіологія людини: Підручник для мед. ВНЗ І—ІІІ рівнів
акред. — К.: Медицина, 2011 — 488 с.
Скачать