Практичне заняття 10 Тема: Фізіологія вищої нервової діяльності Теоретичні передумови: 1. 2. 3. 4. 5. Фізіологічні основи поведінки. Перша сигнальна система. Друга сигнальна система Розвиток мови у людини. Пам'ять та увага, їх значення Працездатність Завдання: З'ясувати роль мови як другої сигнальної системи у людини. Визначити фізіологічні основи формування мови у віковому аспекті. Виявити тип пам’яті методом відтворення. Визначати об’єм короткочасної слухової пам’яті. Під поняттям «І сигнальна система» розуміють сукупність умовних і безумовних рефлексів (на базі яких вироблені умовні) – у відповідь на конкретні, безпосередні стимули (сигнали). Сигналами тут можуть служити будь-які індиферентні подразники – лампочки, дзвоники, доторкання, голоси, тощо – які здатні безпосередньо сприйматися сенсорними системами. І сигнальна система забезпечує пристосувальну поведінку на основі безпосереднього, конкретно-чуттєвого сприймання світу у вигляді відчуттів (відбиття окремих властивостей явища, предмету), сприймань (відбиття явища або предмету у цілому, на підставі аналітико-синтетичної діяльності кори великих півкуль, з встановленням зв’язків – асоціацій між структурами ЦНС, які обробляють інформацію) і уявлень (відбиття явищ або предметів після припинення їх безпосередньої дії, що потребує складної системної аналітико-синтетичної діяльності мозку зі створенням і утриманням складних ланцюгів асоціацій і з активацією механізмів пам’яті). Під поняттям «ІІ сигнальна система» розуміють сукупність умовних і безумовних рефлексів (на основі яких вони вироблені) – у відповідь на мовне вираження (сприйняття на слух, читання, позначення понять через цифри та символи тощо. Головний стимул у ІІ сигнальній системі – слово, або, за Павловим, «сигнал сигналів». ІІ система забезпечує пристосувальну поведінку на основі узагальненого, абстрагованого сприймання світу у вигляді понять (абстрагованих, узагальнених вербальних уявлень про окремі предмети і явища дійсності), суджень (зв’язування понять у відповідності з законами логіки і зазначення причинно-наслідувальних зв’язків між ними, виявлення схожості та розбіжностей, ієрархії окремих сторін вербалізованих явищ), умозаключень (висновків про найбільш суттєві сторони і зв’язки реальності, що витікають з суджень про неї). Розвиток мови у людини. Перші умовні рефлекси на конкретні умовні сигналі утворюються на 7 день після народження. С 1 по 3 місяць життя немовля інтонує свої крики, гукає, гомонить, повторює, а інколи й сам вимовляє склади. На 4-5 місяцях спостерігається лепет, схожий на слова, що однак будуються з однакових складів. К 8 місяцю і до 1 року 2 місяців мова дитина включає багато звукоунаслідувань і визначається як «лепетна мова» («мова няньок» - ляля, кука, піпі). Отже, на 10-12 місяць слово виділяється із комплексу інших подразників і стає “сигналом сигналів”, тобто поступово замінює весь комплекс. В інтервалі 1,5 – 2,5 років у дитини формуються двослівні речення (дай кука), словар дитини активно росте, з’являються питання – «як це називається?». Граматичні форми слова і речення починають появлятися приблизно з 2 років 4 місяців. З 2,5 до 3,5 років характерні словесне супроводження власних дій і словотворчість з використанням законів своєї мови. Наприкінці 3 року словниковий запас становить, як правило, близько 500-700 слів, а на 4,5,6 роках мовні функції значно вдосконалюються. До 5-7 років дитина, як правило, вже вміє вільно говорити рідною мовою. В лексиконі дітей з’являються абстрактні, понятійні позначення. Таким чином слово стає інтегратором першого порядку, а з часом воно значно віддаляється від конкретних сигналів, які замінює, і перетворюється на основу і спосіб абстрактного людського мислення. Словесна сигналізація, мова може розвиватися в процесі онтогенезу лише при спілкування з іншими людьми, без цього 2-а сигнальна система не розвивається. Функціональна асиметрія великих півкуль мозку У правші ліва півкуля мозку є головним нейронним субстратом письмової і усної мови, а також абстрагованого сприйняття світу і зв’язаних з цим поведінкових актів (ІІ сигнальна система). Права півкуля мозку у в таких випадках є головним нейронним субстратом безпосереднього сприйняття світу (І сигнальна система). Таке сприймання, зокрема, зорових, складних у просторовому відношенні, сигналів (наприклад, впізнання обличчя), звукових музикальних сигналів здійснюється правою півкулею більш успішно. Слід підкреслити, що якісна мова неможлива без участі проміжного мозку, особливо, таламусу. У правші ліва півкуля виконує роль „інтерпретатору причин”: аналізує сигнали, які виникають у різних зонах кори і підкорки з метою визначення їх причини, поки не буде досягнуто когнітивного консонансу – відношення і уявлення, на яких ґрунтувалися не реалізовані очікування змінюються і коректуються, щоб відповідати дійсності). Ураження лівої півкулі супроводжується розгальмовуванням і перезбудженням правої півкулі і навпаки. Прояви такого враження – виникнення „катастрофічних ідей” з глибокою депресією. При депресивних станах патологічно підвищена ЕЕГ-активність правої півкулі. Патології правої півкулі часто проявляються у байдужості або ейфорійному розгальмовуванні. При маніакальних станах патологічно збільшена ЕЕГ-активність лівої півкулі (розгальмовування „не задіяної” півкулі). Отже, має місце спеціалізація півкуль за переважним виконанням певних функцій – зокрема, функцій І і ІІ сигнальних систем. Увага та її властивості Увага — спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об'єкти або явища, які мають для людини певне значення при одночасному абстрагуванні від інших, в результаті чого вони відображаються повніше, чіткіше, глибше, ніж інші. Мимовільна увага — не пов'язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим зусиллям. Про мимовільну увагу говорять у тих випадках, коли увага людини залучається самим подразником. Фактори, що викликають мимовільну увагу: інтенсивність (сила) подразника новизна подразника контраст подразників відповідність внутрішньому станові організму (потребам) безпосередній інтерес: те, що цікаве, емоційно насичене, захоплююче, викликає тривале інтенсивне зосередження загальна спрямованість особистості Довільна увага має цілеспрямований характер і вимагає вольового зусилля. Цей вид уваги існує тільки в людини. Механізмом довільної уваги можна вважати принцип домінанти. Особливістю домінанти є те, що вона не тільки пригнічує нові осередки збудження, але й здатна залучати («притягати») до себе слабкі збудження і підсилюватися за їх рахунок. Післядовільна увага. Якщо в цілеспрямованій діяльності для особистості стають цікавими й значимими зміст і сам процес, а не тільки результат, як при довільному зосередженні, є підстава говорити про післядовільну увагу. Післядовільна увага характеризується тривалою високою зосередженістю, з нею обґрунтовано пов'язують найбільш інтенсивну й плідну розумову діяльність, високу продуктивність усіх видів праці. Увага людини має 5 основних властивостей: Стійкість уваги виявляється в здатності тривалий час утримуватися на будь-якому об'єкті, не відволікаючись і не послаблюючись. Стійкість залежить від складності завданнянаявності перешкодустановки й інтересуособливостей нервової системи Зосередженість (концентрація) — це утримання уваги на якому-небудь об'єкті. Здатність до переключення уваги — навмисне її переведення з одного об'єкта на інший, з одного виду діяльності на інший. Розподіл уваги полягає в здатності роззосередити увагу на значному просторі, паралельно виконувати кілька видів діяльності або робити кілька різних дій. Обсяг уваги — це така її характеристика, яка визначається кількістю інформації, здатної одночасно зберігатись у сфері підвищеної уваги (свідомості) людини. Кількісна характеристика середнього обсягу уваги людей: 7±2 слова за один погляд (0,2 секунди) . Оцінка уважності. Рівень стійкості та концентрації уваги вивчається методом «переплутаних ліній». На бланку з зображенням 25 переплутаних ліній необхідно простежити хід кожної лінії і в кінцевій її точці поставити той самий номер, який стоїть на початку. На виконання завдання дається 7 хв. Оцінка роботи здійснюється в балах від 1 до 9 (1 бал відповідає 7 правильно відстеженим лініям, 9 балів — 25 лініям). У виробничих умовах можна обмежити час виконання завдання 2 хв, а оцінку здійснювати за трибальною системою: п’ять правильно відстежених ліній — відмінно, чотири — добре, три — задовільно. Обсяг уваги вивчається методом «відшукування чисел». Працівник повинен переглянути бланк-таблицю з числами від 1 до 40, розміщеними у 25 клітках у довільному порядку, і записати у зростаючому порядку відсутні на бланку 15 чисел. Робота виконується протягом 1,5 хв. Враховуються продуктивність (правильно знайдені числа за цей час) і якість роботи (помилками є пропуск числа та неправильно записане число) як відношення правильно записаних чисел до 15. Знати: Вища нервова діяльність. Фізіологічні основи поведінки. Перша сигнальна система Друга сигнальна система Функціональна асиметрія великих півкуль Особливості формування мови у людини Пам'ять короткочасна та тривала Увага та її валстивості Особливості уваги та її переключення Вміти: Пояснювати роль мови як другої сигнальної системи у формуванні поведінкових реакцій людини. Визначати фізіологічні основи формування мови у віковому аспекті. Пояснювати фізіологічні основи типів ВНД за І.П. Павловим. Встановити розумову працездатність за допомогою буквених таблиць Анфімова. Виявити тип пам’яті методом відтворення. Поняття: Перша сигнальна система Друга сигнальна система Інстинкти, їх види Механізм виникнення біологічних потреб Механізм виникнення мотивацій, емоцій Література 1. Філімонов В.І. Фізіологія людини у питаннях та відповідях: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. — Вінниця: Нова книга, 2009. — 488 с. 2. Філімонов В.І. Фізіологія людини: Підручник для мед. ВНЗ І—ІІІ рівнів акред. — К.: Медицина, 2011 — 488 с.
