Національний заповідник “Софія Київська” Бібліотека Софії Київської СУГДЕЙСЬКИЙ ЗБІРНИК ВИП. 1 (VII) Серія заснована у 2004 р. Київ УДК 94(477.75) С89 С89 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). – Київ: видавництво «Горобець», 2018. – 373 c., іл. Перший (VII) випуск Сугдейського збірника продовжує засновану у 2004 р. серію наукових видань, що ґрунтуються на матеріалах міжнародної наукової конференції «Причорномор’я, Крим, Русь в історії та культурі», що регулярно проводилась Національним заповідником «Софія Київська» на базі його відділу – музею «Судацька фортеця». На сьогодні, через анексію Криму Російською Федерацією, музей вилучено з підпорядкування Міністерства культури України та оперативного управління Національного заповідника «Софія Київська». Однак заповідник продовжує традицію започаткованих ним наукових форумів, збираючи їх на території свого музейного комплексу в м. Києві. В свою чергу, збірник продовжує публікацію робіт, присвячених історії та археології давнього та середньовічного Криму. В статтях розглядаються торгівельні, етнічні та культурні звʼязки між Кримом, Руссю, Європою, Причорноморʼям та Візантією, оприлюднюються результати археологічних, джерелознавчих та історіографічних досліджень. Відповідальна за випуск: Н.М. Куковальська – генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська», дійсний член Української академії архітектури, заслужений працівник культури України Відповідальний секретар: О.В. Джанов – старший науковий співробітник Національного заповідника «Софія Київська» Редакційна колегія: Н.М. Нікітенко – д.і.н., професор; В.В. Корнієнко – д.і.н.; О.А. Однороженко – д.і.н.; Д.В. Степовик – д.мистецтвознавства, професор; О.А. Алфьоров – к.і.н.; Д.С. Гордієнко – к.і.н.; І.Є. Марголіна – к.і.н.; І.А. Нетудихаткін – к.і.н. Рецензенти: д.і.н., професор В.І. Ульяновський д.мистецтвознавства А.О. Пучков Рекомендовано до друку Вченою радою Національного заповідника «Софія Київська»; протокол № 6 від 04.09.2018 р. НЗ “Софія Київська”, 2018 р. Гордієнко Д.С. Національний заповідник “Софія Київська” (Україна) КРИМ ТА КРИМСЬКІ ПАМ’ЯТКИ У НАУКОВО-ПУБЛІЦИСТИЧНІЙ СПАДЩИНІ ВОЛОДИМИРА СІЧИНСЬКОГО В історію української науки та культури ХХ ст. Володимир Січинський (1894–1962) увійшов як багатогранна особистість – архітектор, графік, педагог, біографіст, історик мистецтва та власне історик української культури. Його перу належить понад 800 друкованих праць1. Важливе місце в доробку вченого займало й історичне краєзнавство, в галузі якого В. Січинський охопив фактично всю етнографічну територію України, включаючи Кримський півострів. Як зауважують дослідники, своїми працями В. Січинський “заклав демократичні засади в регіональних дослідженнях на противагу радянському краєзнавству”2. Однак ім’я вченого донедавна було відоме лише в колах західних науковців та вчених з української еміграції та діаспори. Лише на початку 1990-х рр. з відновленням державної незалежності України ім’я В. Січинського почало повертатись в Україну. Історіографічні дослідження творчості Січинського розпочалися з перВолодимир Січинський ших публікацій вченого і на сьогодні вони самі вже стали предметом окремого наукового осмислення3. Враховуючи великий науковий та мистецький доробок, громадську позицію вченого, в українській гуманітаристиці навіть виробився окремий напрямок – січинськознавство, фундатором якого вважається закор1 2 3 Див.: Володимир Січинський: бібліогр. покажчик / Уклад. С. П. Костюк. Львів, 1996. 122 с. Баженов Л.В., Логвіна В.Л. Володимир Січинський (1894–1962 рр.). Життя, діяльність, творчість в ім’я України. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2009. С. 111, 146. Баженов Л.В. Творчість Володимира Січинського в зарубіжній та українській історіографії // Володимир Січинський – історик, мистецтвознавець, архітектор, педагог України і української діаспори (До 110-річчя видатного українського вченого): Збірник наукових праць за підсумками Міжнародного наукового симпозіуму. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2005. С. 3–11. 3 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 донний академік НАН України, голова НТШ у Словаччині, професор Пряшівського університету М. Мушинка4. Проте попри значну увагу в українській гуманітаристиці до доробку Січинського, низка питань його наукової біографії залишається не розкритими, серед них і доробок науковця з кримознавства, де маємо лише поодинокі згадки про відповідні публікації вченого (про Херсон5, праці “Крим; історичний нарис” та “Ранні християнські храми українського Причорномор’я” 6, “Ротонда в Херсонесі з 600 р.”7 та інші). Л. Баженов та В. Логвіна дуже стисло подають підхід В. Січинського розглядати античну архітектуру Південної України як перший етап розвитку української мурованої архітектури8. Лише архітектурна складова кримознавчої спадщини науковця була окремо стисло розглянена у мой попередній статті9. Таким чином, можна констатувати, що зазначений аспект творчості В. Січинського майже не висвітлений в українській гуманітаристиці, і це при тому, що кримські теми потрапили до дослідницького поля науковця уже з перших його публікацій. Як мистецтвознавець В. Січинський формувався цілковито під впливом К. Широцького10, якого вчений до кінця життя уважав своїм Баженов Л.В. Творчість Володимира Січинського… С. 7. Мушинка М.І. Володимир Січинський і Чехословаччина (1919–1945) // Володимир Січинський – історик, мистецтвознавець, архітектор, педагог України і української діаспори (До 110-річчя видатного українського вченого): Збірник наукових праць за підсумками Міжнародного наукового симпозіуму. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2005. С. 30; Скрипник І. Сенсаційна книга та її творець // Володимир Січинський та Україна. Матеріали Міжнародної конференції. К.: Абрис, 1996. С. 137; Баженов Л.В., Логвіна В.Л. Володимир Січинський (1894–1962 рр.)… С. 101. 6 Логвіна В.Л. Володимир Січинський – дослідник середньовічної історії України // Володимир Січинський – історик, мистецтвознавець, архітектор, педагог України і української діаспори (До 110-річчя видатного українського вченого): Збірник наукових праць за підсумками Міжнародного наукового симпозіуму. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2005. С. 40; Баженов Л.В., Логвіна В.Л. Володимир Січинський (1894–1962 рр.)… С. 97, 111. 7 Ульяновська С.В., Ульяновський В.І. Володимир Січинський // Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / Упор. С.В. Ульяновська; Вст. ст. І.М. Дзюби; Перед. слово М. Антоновича; Додатки С.В. Ульяновської, В.І. Ульяновського. К.: Либідь, 1993. С. 576; Баженов Л.В., Логвіна В.Л. Володимир Січинський (1894–1962 рр.)… С. 129. 8 Баженов Л.В., Логвіна В.Л. Володимир Січинський (1894–1962 рр.)… С. 132– 133. 9 Гордієнко Д.С. Архітектурні пам’ятки Криму в дослідженнях Володимира Січинського // Стародавнє Причорномор’я. Випуск XI / Голов. ред. І.В. Нємченко. Одеса: ОНУ ім. І.І. Мечнікова, 2016. С. 143–152. 10 Див.: Іваневич Л.А. Їх єднала одна мета (Володимир Січинський і Кость Широцький) // Володимир Січинський – історик, мистецтвознавець, архітектор, педагог України і української діаспори (До 110-річчя видатного українського вченого): Збірник наукових праць за підсумками Міжнарод4 5 4 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського учителем, концепції якого повністю сприйняв і розвивав у своїх працях11. У часи навчання Січинського в Інституті цивільних інженерів у Петербурзі там діяв нелегальний український університет “Наша школа”, лектором в якому з історії українського мистецтва був К. Широцький, а одним зі слухачів – В. Січинський, хоча знайомими вони були ще з Кам’янця-Подільського, в якому паралельно з навчанням у середній технічній школі Січинський слухав курси із мистецтвознавства у місцевій мистецько-промисловій школі”12. У студентські роки за допомогою К. Широцького В. Січинський підготував два альбоми світлин архітектурних пам’яток України13, що й визначило магістральний напрям наукових студій дослідника в майбутньому. Фактично, у дослідженні історії української культури та мистецтва Січинський розвинув та доповнив ідеї Широцького. Відтак, є цілком прийнятним висновок Л. Іваневич, що наукові напрацювання обох вчених “в своїй більшості співпадають” 14. Однак, В. Ульяновський, підсумовуючи свій короткий нарис про вченого, наголосив, що “Володимир Січинський став унікальним явищем української культури ХХ століття. Своїми архітектурними спорудами, проектами і особливо фундаментальними мистецтвознавчими працями він показав світові велич української культури і мистецтва, високий рівень розвитку українського народу, його значний внесок у світову культуру. Усією своєю діяльністю він переконливо доводив справедливість власних слів: «Українська культура як вияв творчого духу, умілости й ментальности українського народу займає осібне місце в культурі Європи та своєю оригінальністю народного стилю вносить особливі цінності у вселюдську культурну скарбницю»” 15. Проте основний пласт наукового спадку В. Січинського відповідає здобутій спеціальності у Петроградському інституті цивільних інженерів, який він закінчив у 1917 р. з золотою медаллю. По закінного наукового симпозіуму. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2005. С. 73–79; Трембіцька Л. Кость Широцький та Володимир Січинський дослідникимистецтвознавці // Хмельниччина: минуле, сучасне, майбутнє / Мат. обласної наук.-практ. конференції, приуроченої 65-й річниці утворення Хмельницької області. Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. С. 252–257. 11 Див.: Січинський В. Кость Широцький (Спомини з нагоди шестих роковин смерти) // Стара Україна. 1925. № 25. С. 157–159; Іваневич Л.А. Їх єднала одна мета… С. 74; Баженов Л.В., Логвіна В.Л. Володимир Січинський (1894–1962 рр.)… С. 35. 12 Мушинка М. Місце Володимира Січинського в історії української науки та культури // Володимир Січинський та Україна. Матеріали Міжнародної конференції. К.: Абрис, 1996. С. 28. 13 Баженов Л.В., Логвіна В.Л. Володимир Січинський (1894–1962 рр.)… С. 35– 36. 14 Іваневич Л.А. Їх єднала одна мета… С. 73. 15 Ульяновська С.В., Ульяновський В.І. Володимир Січинський. С. 576. 5 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 ченню Інституту молодий інженер був направлений у Київ, де він став одним з перших співробітників Архітектурного інституту 16. Відтак, як наголосила Н. Шумада, “українська архітектура – лейтмотивний напрям досліджень Січинського, але геокультура його праць виявляє виразну тенденцію до розширення як локальних меж, так і тематичних обширів. У них уже йдеться не про одну географічну точку або регіон, а про цілу Україну” 17. Так, уже в одній з перших праць “Архітектура старокнязівської доби” (Прага, 1926) В. Січинський виходить за традиційні географічні рамки так званих руських князівств і до дослідження долучає кримський регіон. На думку дослідника, “мистецтво кожної країни, в яких умовах воно не розвивалося, є лише продовженням попередніх досягнень, один короткий етап для послідуючої доби”18. Ідея тяглості, дослідження “еволюції розвитку мистецьких форм і змісту творів” в історії українського мистецтва, зокрема архітектури, як зауважував В. Січинський, були одними з основних дослідницьких завдань науковця протягом 35-ти років творчої діяльності19. Добою, що передувала середньовічній в історії української архітектури, була антична та ранньохристиянська доба. “Ще передісторичні часи українських земель вказують нам на особливе значіння рік і Чорного моря, що були природніми шляхами з’єднання окремих родів та племен і сприяли свобідним зносинам з іншими народами, з іншими великими культурами Сходу” 20. Певним чином випереджав свій час і сумнів науковця щодо коректності терміна “грецькі колонії” щодо ранньосередньовічного періоду: “чи вони дійсно були чисто грецькими – велике питання. Ми вже знаємо, що навіть в добу свого «розцвіту» ці грецькі міста зазнали великих впливів скитських. А назва «грецькі» переходила традиційно від покоління до покоління. Відомо, наприклад, що на Україні ще у XVIII столітті кращі зразки чисто українських церков називали «грецькими» і будову їх приписували «грекам»” 21. У розвиток теми, дослідник зазначає, що греки і римляни контролювали лише міста та вузьку прибережну зону і ніколи не поширювали свою владу на весь Кримський півострів22. На сьогодні ця теза не може бути прийнята, однак В. Січинському вона була потрібна, щоб пов’язати Крим і материкову Україну. Такою сполучною ланкою виступили скити, які засеМушинка М. Місце Володимира Січинського в історії української науки та культури. С. 28–29. 17 Шумада Н. Народознавчий аспект наукового доробку Володимира Січинського // Володимир Січинський та Україна. Матеріали Міжнародної конференції. К.: Абрис, 1996. С. 109. 18 Січинський В. Архітектура старокнязівської доби. Прага, 1926. С. 5. 19 Січинський В. Історія українського мистецтва. Т. I: Архітектура. НьюЙорк, 1956. С. 5. 20 Січинський В. Архітектура старокнязівської доби. С. 6. 21 Січинський В. Архітектура старокнязівської доби. С. 7–8; Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 29. 22 Січинський В. Крим. Історичний нарис. Нью-Йорк, 1954. С. 6. 16 6 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського ляли як Крим, так і більшу частину материкової України. Зі свого боку, “скити і сармати швидко переймали грецькі зразки мистецтва і культури”23. Таким чином цілісність культурного простору не порушувалась. Важливим внеском В. Січинського в українське архітектурознавство є вироблення ним першої схеми історії української архітектури. Вперше цілісно вона була представлена у відповідній статті чеською та французькою мовами у спеціальному, присвяченому українській архітектурі, випуску часопису “Uměni Slovanu – L’art Slave” (ч. 4, Брно, 1924)24, українською мовою – у відповідній лекції “Українська архітектура” курсу “Українська культура” за редакцією Д. Антоновича25. У дальших своїх працях дослідник поглиблював і розвивав цю схему, яка, таким чином, у досконалому, завершеному вигляді була представлена в головній праці В. Січинського, своєрідній вершині його архітектурознавчого доробку, двотомнику “Історія українського мистецтва. Архітектура”, виданому Науковим товариством ім. Шевченка в Америці разом з Українською вільною академією наук у США за сприяння Східноєвропейського фонду (Нью-Йорк, 1956). В історії українського архітектурознавства це була перша синтетична праця про історію української архітектури. Прикметно, що “Історія українського мистецтва” В. Січинського зумовила “контрзаходи” совєтського керівництва з видання “Історії українського мистецтва” у шести томах за редакцією М. Бажана, що вийшли в УРСР у 1966–1968 рр. В. Січинському ж належить і кілька статей з історії української архітектури загальної частини “Енциклопедії українознавства”, серед них і стаття “Архітектура грецького Причорномор’я”26. Таким чином саме пам’ятки Криму, які поділаються автором на античні та старохристиянські, й визначають у концепції В. Січинського першу добу в історії української архітектури. Виїхавши ще юнаком на вимушену еміграцію по окупації України російськими більшовиками, майже все наукове життя В. Січинського пройшло за межами України, спершу в Чехословаччині, по Другій світовій війні – у США. Таким чином наукова біографія дослідника поділяється на два періоди: міжвоєнний (чехословацький) та повоєнний (американський). Ще у 1919 р. В. Січинський брав участь в організації виїзду М. Грушевського закордон з Кам’янця-Подільського. З того часу, з Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 6. Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 7. 25 Січинський В. Українська архітектура // Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / Упор. С.В. Ульяновська; Вст. ст. І.М. Дзюби; Перед. слово М. Антоновича; Додатки С.В. Ульяновської, В.І. Ульяновського. К.: Либідь, 1993. С. 241–273. 26 Січинський В. Архітектура грецького Причорномор’я // Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Перевидання в Україні. К., 1995. С. 801– 802. Фактично, окрім “Княжої доби” (автор – О. Повстенко) В. Січинський представляє всю історію української архітектури. 23 24 7 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 особистого знайомства, науковець повністю підтримав схему Грушевського і послідовно її розвивав у своїх працях, насамперед у мистецтвознавчій складовій27. Як згадувала донька В. Січинського Оксана, “тато у своїй праці завше підкреслював національне і політичне значіння ідеї нашої соборної державності, звертаючи в цім напрямі увагу на поодинокі українські землі. В цім вбачав нашу велику силу”28. Зі свого боку й М. Грушевський підтримував свого, на той час ще молодого, колегу, публікуючи його праці у виданнях ВУАН29. Серед цих праць була і стаття “Ротонди на Україні”30, що містила й кримознавчі сюжети. Перед тим відповідний реферат “Ротонди на Україні” В. Січинського як позаштатного співробітника був зачитаний на засіданні Історичної секції ВУАН у 1929 р.31. При цьому на означення політичної та історичної належності Криму, навіть у совєтських виданнях В. Січинський уживав термін “український Крим”. Варто відмітити й те, що ці публікації оплачувались, тим самим Грушевський підтримував Січинського і матеріально, що для останнього було дуже важливо в умовах злиденного життя української міжвоєнної еміграції32. Перебування в еміграції ставило перед українськими науковцями як відповідні перешкоди, так і нові завдання. Вся складність полягала в доступі до джерел, більшість з яких залишилась у бібліота архівосховищах України, відтак перед еміграцією постало завдання пошуку в європейських книго- та архівозбірнях матеріалів, що стосувалися б української минувшини. Саме з цієї причини, а також з потреби вироблення навчальної літератури для українського студентства постала праця В. Січинського “Чужинці про Україну. Вибір описів подорожей по Україні та писань чужинців про Україну за десять століть”, над якою дослідник працював близько десяти років і вже перше видання якої 1938 р. стало помітною подією в житті украБаженов Л.В., Логвіна В.Л. Володимир Січинський (1894–1962 рр.)… С. 99. Оксана Січинська-Шандор // Володимир Січинський та Україна. Матеріали Міжнародної конференції. К.: Абрис, 1996. С. 22. 29 Баженов Л.В. Творчість Володимира Січинського… С. 4; Мацько В. Січинський і Грушевський // Майбуття. 1997. № 8. С. 4; Логвіна В.Л. М. С. Грушевський, Є. Й. Сіцінський та В. Ю. Січинський: перехрестя долі // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2003. Т. 3. С. 180. 30 Січинський В. Ротонди на Україні // Науковий збірник за рік 1929 / Записки Історичної секції Української Академії Наук, раніш Українського наукового товариства в Київі / Під ред. акад. М. Грушевського. Т. 32. К., 1929. С. 62–91. 31 Трембіцький А. Родина Сіцінських-Січинських та Українське історичнофілологічне товариство в Празі (1923–1945 рр.) // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: Історичні науки. – Вип. 11 / Відп. ред.: І. Пасічник, Л. Винар, ред. А. Атаманенко. Острог: РВВ Національного університету “Острозька академія”, 2008. С. 308. 32 Мушинка М.І. Володимир Січинський і Чехословаччина (1919–1945)… С. 29. 27 28 8 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського їнської еміграції33. На сьогодні стало вже хрестоматійним визнання першого біографа Січинського І. Кейвана, що “Січинський заслуговував признання як визначний науковець-дослідник та пропагатор українського імені хоч би написав тільки цей один твір” 34. Над доповненням цієї праці новими матеріалами дослідник працював до кінця життя, книга викликала низку рецензій 35 і витримала 7 видань у діаспорі та кілька разів була перевидана в Україні, починаючи з 1991 р. Розуміючи історію України на всьому обширі її території, частина матеріалів книги присвячена Криму та кримським пам’яткам. Уже в першому розділі “Арабські письменники IX–Х ст.” побіжно згадується і Причорномор’я36. При цьому дослідник приєднується до ототожнення Танії (Аль Джайгані) з Тмутараканню37. Безпосередньо ж Крим згадується в описі подорожі посла французького короля Луї IX Вільгельма Рубруквіса з Брабанта, який 1252 р. рухався з Царгорода через Крим і Перекоп до монголів. “Він описує, що на березі Криму від Судака до Херсонеса (Керсови) було тоді 40 укріплених міст і що майже в кожному розмовляли іншою мовою. Дивували його на берегах Криму великі солені озера, звідки сіль йшла на ціле побережжя Чорного моря. Переїжджаючи через Перекоп, подорожник зауважує, що за перекопом на рівнині раніш жили Кумани і володіли вони цілою країною, доки на них не напали Татари і так утискали їх, що більша частина цього народу повмирала з голоду і з’їджена тими, що залишилися живими. У кінці липня 1252 р. В. Рубруквіс доїхав до Танаїса (Дону), котрий показався послу такої самої ширини як Сена в Парижі. На лівому березі був гарний ліс, а на правому боці було шатро, де жили Русини, які за наказом Батия і за нагороду від нього, мали перевозити через ріку купців і мандрівників”, при цьому під русинами дослідник має на увазі саме українців38. З об’єктивних причин – перебування в Європі, найбільшу частку матеріалу, зібраного В. Січинським, складають повідомлення європейських авторів. У пізньому середньовіччі європейський контекст історії України визначався входженням більшості українських земель до Великого князівства Литовського та історією генуезьких факторій у південній Україні, у тому числі в Криму. Відтак звертаючись до повідомлень іноземців про Україну XV–XVI ст. В. Січинський відміБаженов Л.В. Творчість Володимира Січинського… С. 5; Логвіна В.Л. Володимир Січинський – дослідник середньовічної історії України… С. 38. 34 Кейван І. Володимир Січинський: архітект, мистець-графік, мистецтвознавець, дослідник. Торонто: Вид-во “Євшан-зілля”, 1957. С. 5. 35 Андрусяк М. Рец. на книгу: Січинський В. Чужинці про Україну // Сьогочасне і минуле. 1939. Кн. 4. С. 315–316; Крип’якевич І. Рец. на книгу: Січинський В. Чужинці про Україну. – 2-е вип. вид. // Наші дні. 1942. № 12. С. 13–14 та інші. 36 Січинський В. Чужинці про Україну. К.: Довіра, 1992. С. 13–14, 17–18. 37 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 14. 38 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 32, 35. 33 9 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 чає, що їх авторами були “переважно італійці, що взагалі багато подорожували по світі, і які мали спеціяльні зв’язки з нашим чорноморським побережжям, де було багато ґенуезьких і венецьких купців та цілі їхні кольонії. Здебільшого ці подорожники переїздили через Крим і причорноморськими землями і лише частково через центральну Україну”39. Дослідник побіжно згадує перебування посла західноєвропейських держав Жільбера де-Лянуа на початку XV ст. у Криму (в Кафі)40, однак на кримських сюжетах венеційця Йосафата Барбаро, який “перший з мандрівників познайомив Европу з землями поміж Каспійським і Чорним морем”, зупиняється детальніше. Попри те, що “Й. Барбаро описує найбільше життя, побут і військо татар, які володіли тоді Азовом”41, В. Січинський подає й досить розширений пасаж опису власне Криму: “Про Крим, який подорожник називає «острів Кафа», пише, що він з’єднується з суходолом вузькою шийкою, що називається Zuchale (очевидно йде мова про Перекоп)… Тут на шляху зустрічається сила солених озер, в яких сіль застигає сама собою. На самому острові передовсім відкривається глядачу Куманія, що має назву від Куманів, а потім сама Кафа (раніш була Хозарія). Не зайве зауважити, що ще і досі міра, яку уживають в Тані та інших сусідніх краях, зберігла назву хозарської міри… Рівнина острова Кафи належить Татарам… Татари володіють двома, не надто зрештою важними, укріпленнями, а саме: Solgathi, котре місцеве населення називає Chirmio [місто Крим], с. т. кріпостю і Cherchiarde, що на татарській мові значить – сорок міст. Берегом Забакського [Азовського] моря перше зустрічається місто Chert [Керч], відоме в нас під назвою Босфора Кимерійського, а потім Кафа, Soldadia, Grusui, Sarsona і Calamita. Правдоподібно тут мова про міста Кафу-Теодосію, Судак, Гурзуф, Херсонес-Корсунь і кол. Каламіту (поміж Симферополем і Бахчисараєм) на березі Альми”42. У методиці подання матеріалу вагоме місце В. Січинський приділяв порівняльному методу, коли українські повідомлення порівнювались, а то й протиставлялись описам інших, особливо суміжних з Україною земель43. Відтак подаючи опис Й. Барбаро кавказького узбережжя Чорного моря і наголошуючи на бідності країни, в оцінці зазначеного подорожника, Січинський для посилення контрасту наголошує, що за повідомленням Барбаро, “навіть сіль привозять туди з Кафи”44. Іншим венеційцем, повідомлення якого про Крим наводить В. Січинський, був Амвросій Контаріні, який у ролі посла Венеційської республіки 1473 р. переїздив через Україну у подорожі до Персії. Січинський В. Чужинці про Україну. С. 36. Січинський В. Чужинці про Україну. С. 36. 41 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 37. 42 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 38. 43 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 10. 44 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 39. 39 40 10 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського Вперше кримські сюжети у Контаріні з’являються в описі прибуття до Києва, який “лежить на кордоні Татарії”: “Сюди з’їздиться сила купців з Горішньої Руси (Rossia alta) з ріжними футрами, що їх вони караванами спроваджують до «Кафи»; але ці каравани, подібно вівцям дуже часто заражені на напади татар”45. З Києва до Криму посол добирався разом з литовським посланцем до кримського хана в супроводі спершу литовського загону в 1200 чоловік, а від Черкас – татарського загону. Привертає увагу описаний епізод зупинки на нічліг, коли до Контаріні підійшла група татар і “почувши від перекладача, що я ґенуезець, вони зараз почали частувати мене кислим молоком” 46. Опис Кафи у Контаріні дуже лаконічний, принаймні в тому матеріалі, який подає В. Січинський: “Дня 26 [травня 1474 р.], ще досвіта, рушили ми далі і коло вечірні прибули до міста Кафи, дякуючи всесильному Богу, що врятував нас від стількох небезпек. Зупинившись коло одної церкви, я негайно післав мого перекладача для розшуку нашого консула, котрий зараз же прислав до мене свого брата з проханням, щоби я дожидався до вечора і потім нишком пробрався до його мешкання. В призначену годину з’явився я до його дому і був принятий незвичайно привітно… Я не можу тут сказати нічого особливого про місто Кафу, бо через цілий час мого перебування в ньому, майже нікуди не виходив з дому, боячись, щоби мене не пізнали, а тому скажу про нього тільки те, що мені пощастило бачити самому, або почути від інших. Це місто лежить на березі Чорного моря (mare maggiore), провадить значну торговлю, населене мешканцями усіх знаних нам країн і славне своїм багатством”47. При цьому підвищену обережність Контаріні В. Січинський пояснює метою поїздки посла до перського шаха, який мав намовити останнього на війну з Османською імперією. Опосередковані кримські повідомлення містяться у регістрах “Записок” С. Герберштайна (1486–1566). Так, у них згадується про антимосковський союз Евстахія Дашкевича з кримським ханом МахметҐіреєм, також про присутність татар на Люблінських ярмарках, опис деяких міст Криму тощо48. Михалон Литвин описуючи переважно Київ і Київщину, згадує про активні торговельні відносини Середньої Наддніпрянщини з Кримом: “Київ переповнений чужоземним крамом, бо ж нема шляху більш знаного, як старовинна, бита і добре відома дорога, що веде з Чорноморського порту – міста Кафи [Теодосія], через ворота Таврики, на таванський перевіз на Дніпрі, а звідти до Києва; по цьому шляху спроваджують з Азії, Персії, Індії, Арабії і Сирії на північ до Московії, ПскоСічинський В. Чужинці про Україну. С. 41. Січинський В. Чужинці про Україну. С. 43. 47 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 43–44. 48 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 46–47. 45 46 11 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 ва, Новгорода, Швеції і Данії цілий східний крам, як – дорогоцінне каміння, шовк і шовкову тканину (матерії), ладан, парфуму (пахучі олії), шафран, перець та інше коріння. По цьому шляху йдуть і чужоземні купці – цілими караванами (валками)… Раніш збирали мито з тих караван на переправі через Дніпро у Тавані, а тепер мито збирають у Києві”49. Згадує Литвин і про доставку в Київ солі з “таврійських лиманів, де навантаження сіллю цілого корабля коштує 10 стріл” 50. Вагому інформацію про Крим містять спогади домініканського ченця Жана де Люка, який “коло 1625 р. мандрував по Криму, побережжі Чорного й Озівського моря, Кубані аж по Кавказ”. Безпосередньо Криму з поданого Січинським матеріалу стосується такий пасаж: “Про Крим і Чорноморські степи зустрічаємо тут цінні відомости про підсоння, природу, фльору і фавну. Наприклад, говорячи про перекопських татар каже: «Татари обробляють лани рабами, сіють пшеницю і збирають у великій кількости мед… Є там дуже добрі пасовиська, багато худоби, коров, овець, коней, великих двохгорбних верблюдів і сила дичини. Пожива там така дешева, що за 11/2 десятка яєць платять апсид [дрібна турецька монета], або 2 лярди (майже 1 гріш), а за курку – два су [дрібна француз. монета – 5 сантимів]… Понад береги у прибережних озерах ловлять неймовірну кількість риб, так що вона дешевша від м’яса. Фунт кавяру коштує тільки два су. Ловлять ще осетрів, яких називають «марона», вагою часами більше 80 фун. і коштує цент (коло 3 крб.). З овочів коло берегів ростуть грушки, ябка, сливки, вишні і горіхи, а степи, за винятком берегів рік, зовсім позбавлені дерев. Сіль, яку вони вживають, осідає у прибережних соляних озерах. Добувають її без труднощів, при чім кожному вільно брати її стільки, скільки потребує. Добувають багато земляного масла, котре ми називаємо кремінним [очевидно мова йде про нафту коло Керченської протоки]. Тюліпани, які вони називають «лаль», в них на луках найбільш звичайні цвіти. Диких звірів зовсім нема, впрочім, водиться багато зайців, котрих ловлять за поміччю дуже добрих гончих місцевих псів. Ловлять птицю також за поміччю соколів, які прилітають з Абхазії. Вино, правду кажучи, дуже дороге, так само як і оливкове масло”51. Проте неодноразово в багатьох подорожніх згадуються і військові набіги татар52, що на той час було досить частим явищем. Подібно, – саме як противники татар згадуються запорожці53, хоча не оминули увагою іноземні подорожники й союзних відносин між козаками та Січинський В. Чужинці про Україну. С. 50. Січинський В. Чужинці про Україну. С. 49. 51 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 64–65. 52 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 50, 53, 57 53 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 59, 66, 74, 95–96. 49 50 12 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського татарами, про що пише й В. Січинський54, відмічаючи й повідомлення данського посла Ю. Юста про союзні дії гетьмана Пилипа Орлика та кримських татар під Білою Церквою в 1711 р.55. Прикметним є описаний з листа семигородського воєводи Стефана епізод прибуття до гетьмана Хмельницького московського посольства в часі Московсько-шведської війни (1656–1658 рр.), коли на запитання посла, чи бажає гетьман замирення Москви зі Швецією, відповідь Хмельницького була рішучою і однозначною: “цар мусить замиритися і нагородити шкоди вчинені в краях (шведського короля), в Лівонії й Інфлянтах, бо коли вони не замиряться, (гетьман) разом з татарами і турками воюватиме Москву”56. Подібно наприкінці XVIII ст. член французького конвенту Ґаран де Кульон висловлював сподівання, що настане час, коли українські козаки разом з кримськими та кубанськими татарами скинуть ненависне московське ярмо і “змінять обличчя Росії”57. Мирне співіснування запорозьких козаків і кримських татар В. Січинський показує на прикладі повідомлень російського академіка Гільденштедта, який упродовж 1771–1774 рр. перебував в українському Причорномор’ї. Так, описуючи Запорожські Вольності, автор відмітив, що “коли околиці Таганрогу були ще пустелею, запорожці за певний податок, який брали вівцями, дозволяли кримським татарам переходити через Кальміус з худобою, котру вони і пасли літом на цілому просторі до Самбека, звідки вони в осени верталися на Крим”58. Описуючи торгівлю Ніжина (1774 р.), Гільденштедт відмічає, що в ньому можна зустріти найрізноманітніших купців, серед них і кримських татар, позаяк “тут головний торговельний пункт поміж Росією з одного боку, Кримом, Молдавією, Валахією, Туреччиною, Данціґом і Ляйпціґом – з другого”, при цьому до “Криму вивозять грубе полотно, футра; звідтам привозять сіль, сапян, смушки, горіхи, риж і вино”, а на ніжинський ярмарок 1–14 жовтня татари приганяють коні та іншу худобу59. Згадуються кримськотатарські купці, що привозили солену чорноморську рибу на слобідські ярмарки, і в повідомленнях В. Зуєва (кінець XVIII ст.)60. Й серед інших записів подорожників, поданих В. Січинським, присутні часто побіжні та поодинокі згадки про Крим і татар61. Повідомлення місячника “Europäische Fama” про відправку Мазепи, що був ще на службі у польського короля, послом до кримського хана з метою укладення союзного договору, по поверненні з якого, як Січинський В. Чужинці про Україну. С. 95, 104, 106, 108, 118. Січинський В. Чужинці про Україну. С. 148. 56 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 106. 57 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 172. 58 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 165. 59 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 166. 60 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 179. 61 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 118, 129. 54 55 13 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 відомо, Мазепа остаточно й перейшов на українську службу 62. Серед інших текстів згадується й про переселення українців у Крим на початку XIX ст.63 Тематично дещо окремо стоять повідомлення анонімного автора (1775 р.), за припущенням В. Січинського французького посла при російському уряді Дюрана, де подається ономастична інформація щодо назв “Україна” та “Окраїна”: “Треба відріжняти між Україною, яку ґеоґрафи називають також землею Козаків, й украйною або окраїною, про яку тут говориться. Перша (земля Козаків) лежить поміж Польщею і Росією, є територія дуже плодюча, орошується кількома великими річками. Окраїна (L’ocraina) ж навпаки, є земля вся покрита лісом, майже не оброблена, населена татарами, які платять данину і не мають ні міст, ні містечок. Вона (Окраїна) лежить поміж південною Московією (Moscovie Méridionale) і Малою Тартарією”. Отже нема сумніву, що автор тут пише про землю – Окраїну, що займає простір з частини сучасної Вороніжчини, Харківщини і Курщини…”64. Коротко кримські сюжети містяться в повідомленнях, наведених з книги французького маршала Мармона, який у своїх подорожах протягом 1830-х рр. відвідав Україну та зокрема Крим 65. До Криму подорожник рухався з Одеси на царській яхті. “В Севастополі звертає увагу на нові корабельні доки, що тоді якраз будувалися” 66. “Описуючи Теодосію, Мармон каже, що там була «бавовняна фабрика, заложена французом Клярі, що походив з Марселі». Про Керч пише передовсім, що тут «рибальство, дає надзвичайні користи: кожний рік воно дає два мільйони оселедців і безконечну кількість осятрин. Цю рибу солять голяндським способом і вивозять до середини імперії, або законом. Два мільйони пудів чистої соли, з озер Анутського і Черуфського, вивозять до Південної Росії. У прекрасних каменоломах здобувають чудовий камінь, котрий вивозять до ріжних міст». Крім того, тут зроблені головні маґазини для товарів, які привозять з цілого побережжя Озівського моря, а звідси везуть вже далі великими кораблями. Кількість кораблів, що приходять до Керчі, досягає 400 на рік. Описуючи баль у Керчі пише: «Зі всіх приємностей, якими нас оточували, я був особливо зворушений козацькою піснею: найбільш прекрасні голоси співали сумні, мелянхолійні пісні, наповнені солодкою мельодією». Оглядав також керченський музей старовини, де були викопані річі грецької доби”67. “Побувавши в Козлові (Євпаторія) на Криму, згадує про лікувальне болото в Сарці, в котрому є «багато содової солекислої соли і досить Січинський В. Чужинці про Україну. С. 128. Січинський В. Чужинці про Україну. С. 177. 64 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 170. 65 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 201. 66 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 203. 67 Січинський В. Чужинці про Україну. С. 203. 62 63 14 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського велика кількість сіри і желіза. Недалеко міста в одному з численних маєтків Воронцова, була фарма смушок, які «неправдиво називають астраханськими». Смушки продаються по 5 карб. за кусень». Відвідавши Перекоп з околицею, Мармон досить докладно описує здобування соли з солених озер, якої буває до 10 міл. пудів річно” 68. Згадує В. Січинський про подорож по Україні та Криму німецького поета Фрідріха Боденштедта (1819–1892)69, однак якихось кримських сюжетів з творів поета не наводить. Неоднозначно українська еміграції сприйняла події 1954 р. Натомість на переконання В. Січинського, “приєднуючи Крим до УССР, Совєтський уряд повернув Україні невід’ємну складову частину її державно-політичної незалежності”70. Обґрунтуванню цієї тези була присвячена окрема брошура дослідника “Крим. Історичний нарис” (Нью-Йорк, 1954), в якій цілком традиційно Січинський окреслює Крим як “ключ від Чорного моря” і вже в 1954 р. зазначає, що повернення Криму Україні є наслідком міжнаціональних відносин в СССР, а ще більше зумовить ці відносини в майбутньому 71. В. Січинський майстер короткого нарису. Найяскравішим прикладом і є брошура “Крим. Історичний нарис”, в якій на 31 сторінці дослідник зміг подати багатотисячолітню історію Криму, згуртувавши кримські смисли в українській історії різних періодів. З найдавнішого часу дослідник згадує про відносини Криму з Єгиптом та Малою Азією, більш детально описує грецькі колонії, насамперед Херсонес та Пантікапей. Проте античний період історії Криму також дає В. Січинському можливість спопуляризувати свою теорією про роксолан як пращурів сучасних українців. Дослідник стверджує, що в Криму, як і на решті території України проживали роксолани, підтвердження чому знаходить у Стработа, а також у матеріалах неапольського склепу, розкопаного 1946 р., розпис якого “незвичайно нагадує сучасні українські розписи хат”, а “типи людей виразно не грецькі і не римські, а власне автохтонні, отже роксолянські”72. Щодо самого етноніма “роксоляни”, В. Січинський пристає до думки, що він означає “білі аляни”. У свою чергу, “аляни згадуються вже в I ст. по Хр. античними письменниками Плінієм Другим і Тацитом. За відомостями Аміяна Марцеліна з IV стол., аляни споряджали напади на грецькі кольонії Боспорського царства, головно на Фанаґорію, Кіппи та інші міста Січинський В. Чужинці про Україну. С. 204. Січинський В. Чужинці про Україну. С. 215. 70 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 31. 71 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 31. 72 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 8. Також: Січинський В. Україна і середземноморський простір // Наш Крим = Our Crimea = Bizim Qırımımız. Вип. II: Збірка статей за матеріалами Другої Міжнародної наукової конференції “Крим в історії України”, присвяченої 160-й річниці капітуляції Росії у Кримській війні 1853–1856 рр. / Ред. кол. Г. Папакін (голова); за ред. Д. Гордієнка та В. Корнієнка. К., 2016. С. 126. 68 69 15 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Тавриди. В III стол. по Хр. аляни заложили нові міста Сугдей (за нашими літописами Сурож, тепер Судак) і Ардавда (тепер Теодосія), що стали важливими пристанями-базами алян під час нападів гунів, а згодом в IX стол. під час нападів мадярських і печенізьких кочовників”73. Пише дослідник і про розгром алян та роксолян гунами в 375 р., однак відмічає, що “аляни згадуються в історичних документах на Криму ще в XIV стол., коли там були «Алянські парохії»”74. Мапа Криму. Малюнок В. Січинського Цілком у рамках концепцій М. Грушевського В. Січинський стверджує античний Крим як невід’ємну складову української історії. Так, згадуючи грецькі колонії в Криму, науковець зазначає, що “історія тих колоній вказує, що стосунки з землями на північ від Чорного моря були остільки інтенсивні та живі, що не залишається сумніву, що ціла територія жила спільним життям, при чім та спільність була позначена ще задовго до грецької колонізації” 75. У 1950-ті роки О. Домбровський запровадив термін “антична Україна”76, йому суголосний і підхід В. Січинського про поширення християнства на українських землях, яке дослідник цілком слушно починає зі прийняття нової релігії “грецькими колоніями” північного Причорномор’я77. Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 8–9. Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 12. 75 Січинський В. Архітектура старокнязівської доби. С. 6. 76 Див.: Домбровський О. Антична Україна жде своїх співців // Київ. 1950. Ч. 3. С. 169–170 та інші. 77 Січинський В. Архітектура старокнязівської доби. С. 6. 73 74 16 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського Цілком слушно входження Криму до складу Візантії В. Січинський відносить до VI ст.78 Однак, як і щодо античного періоду, дослідник зазначає поширення влади імперії лише на прибережні міста, “корабельні бази в Херсонесі, Керчі, Сугдею і кількох менших на півдні”. Натомість внутрішній Крим і далі заселяли племена алян та роксолян, що у своїй політиці тяжіли до Києва79. З іншого боку, “для Київської, староукраїнської держави, очевидно, було дуже важне мати постійний зв’язок торговельний і політичний з Кримом, як природнім продовженням своєї території. Зокрема велике значення для Києва мали пристані Козлов (Євпаторія), Корсунь (Херсонес), Сурож (Судак), Кірчев, або Корчево (Керч). Сурож була особливо зручна для малих кораблів і мала інтенсивний корабельний зв’язок з Трапезундом на Анатолійському побережжі Малої Азії. Знова важливий суходільний шлях лучив Сурож з Києвом через Олешки. В другій половині XIII стол. центр торговлі з Сурожу зосередився в Кафі (Теодосії)”80. Побіжно згадує В. Січинський і про італійські колонії / факторії в Криму, спершу венеціанців, згодом – генуезців. При цьому слушно зазначає, що “вплив ґенуезців сягав далеко до корінної України”81. Магометанська мечеть в Євпаторії, 1552 р. Малюнок В. Січинського Пор.: Зубарь В.М., Хворостяный А.И. От язычества к христианству. Начальный этап проникновения и утверждения христианства на юге Украины (вторая половина III – первая половина VI в.). К.: Институт археологии НАН Украины, 2000. С. 3, 43. 79 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 12. 80 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 13–14. 81 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 14. 78 17 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 В. Січинський після М. Грушевського був одним з перших дослідників, хто намагався переосмислити місце і роль Кримського Ханату в історії України. Традиційно Ханат зображувався як антагоніст України. Натомість Січинський показує й елементи та сюжети співпраці та взаємовпливу. Так, говорячи про розквіт “магометанського” храмового будівництва і мистецтва загалом, дослідник відмічає, що “в архітектурі Криму дуже помітні візантійські зразки та ренесансові і бароккові впливи, що приходили до Криму головно з України. (Мечеті в Євпаторії 1552 р., Теодосії, Бахчисараї 1740 р., Бахчисарайська палата, дерев’яні будинки)”82. Окрім мистецьких взаємовпливів, активно розвивалась між Кримським Ханатом та козацькою Україною торгівля, особливо транзитна, коли з Криму через українські материкові землі йшли до Європи східні товари, а з Європи, знову ж через Україну і Крим, – європейські товари на східні ринки. Не оминає дослідник і воєнні простистояння, походи кримців проти України, з яких похід 1482 р. на Київ відбувся “за намовою Москви”, а також походи українських козаків проти Криму. Проте зазначає й військові союзи козаків та кримців, спрямовані проти Туреччини, Москви чи Польщі83. Так, “за доби Б. Хмельницького особливо інтересне порозуміння кримського хана з Б. Хмельницьким проти Москви, про що свідчить лист гетьмана 1651 р. до кримського калги зі згодою спільно іти проти Москви. Блискуча перемога гетьмана Виговського над московським військом під Конотопом 1659 р. була за підтримкою татар, хоч і з невеликими їх силами”84. Однак вже гетьман Іван Мазепа, за В. Січинським, змінює політику союзу на здобуття виходу Гетьманщини на узбережжя Чорного моря. Висновок досить дискусійний, враховуючи військовий союз гетьмана з Кримом у роки Північної Війни, особливо після полтавської катастрофи. Важко погодитись і з тезою дослідника, що “здобуття українського Причорномор’я і Криму в кінці XVIII стол. було заслугою головно українського війська, тоді як московські частини йшли переважно по слідах українських козаків”85. З ліквідацією Гетьманщини (1764 р.) та Запорізької Січі (1775 р.) говорити про українське військо не доводиться. Всі наступні “козацькі” формування, хоча й складалися переважно з українців, однак були частинами російського війська. З першою анексією Криму Росією 1783 р., “перші кораблі, в «Ахтіярській» затоці коло Херсонесу, як першої військової бази російської імперії, складалися виключно з Дніпрової і Озівської флотилії під керівництвом запорожців. В 1789 р. Чорноморська фльота в Севастополі, що складалася з 4 великих та більшої кількости менших кораблів, теж обслуговувалася бувшими запорожцями” 86. З колишніх запоСічинський В. Крим. Історичний нарис. С. 15. Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 15–17. 84 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 17. 85 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 18. 86 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 19. 82 83 18 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського рожців, за даними В. Січинського, були й майстри та ремісники корабельного будівництва на корабельних доках Севастополя 87. Подібну картину змальовує дослідник і щодо дальшого періоду: “Протягом цілого XIX і початку ХХ стол. матроси, підстаршини і технічна обслуга Чорноморської фльоти складалася у великій більшости з українців”. Більш того, “у Чорноморській військовій фльоті були навіть таємні українські гуртки, що плекали національну свідомість і українські державницькі традиції поміж матросами і підстаршинами фльоти. Навіть назви військових кораблів за царських часів залишалися ще давні українські, як «Гайдамака», «Запорожець», «Україна», «Кубань»”88. Тому не випадково, “коли з повстанням у 19[17] році Української Народної Республіки, Чорноморська військова фльота в Севастополі, дня 29-го квітня 1918 року, підняла український державний прапор – цей день став для українців невмирущим символом їх відвічних прагнень та світлим заповітом, імперативом для майбутности”89. Цю дату, як День Українського моря, щорічно відзначала еміграція. В. Січинський брав безпосередню участь у цих заходах та відгукувався публіцистичними працями, як, наприклад, оглядом української преси про зазначене святкування на сторінках американської “Свободи”90. Проте з захопленням Криму Росією розпочався і процес активного засвоєння й заселення південної України, зокрема Криму російськими дворянами та селянами. Однак попри те, що російський уряд “заселював порожні степи чужинцями, все-таки природня кольонізація Причорномор’я і Криму українцями в кінці XVIII і поч. XIX стол. була дуже інтенсивна”91. Якщо анексію Криму Росією В. Січинський відносить до 1783 р., то період російської окупації Криму виводить від 1796 р., “коли від селян було відібрано землю і роздано московським «дворянам». Ціле населення закріпачено і жорстоко експльоатовано”. При цьому “при обсаджуванні Криму московськими частинами війська, було пророблено таку руїну всіх міст і всіх пам’яток архітектури і мистецтва, які перевищують погроми всіх кочовиків разом, що переходили через Крим”92. Російський окупаційний режим у Криму дослідник зображує й через ставлення російської адміністрації до корінного, кримськотатарського населення: “В 1833 році, за наказом «Таврического» губернатора від татарського населення Криму було відібрано і спалено всі старовинні рукописи, записи і рукописні книги. Обмеження, Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 22. Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 24. 89 Січинський В. Україна і середземноморський простір. С. 133. 90 Січинський В. День українського моря в українській пресі // Свобода (НьюЙорк). 1953. № 75. С. 5. 91 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 19. Пор.: Полонська Н. Заселення південної України в середині XVIII ст. (1734–1775 р.) // Чорноморський збірник. Варшава, 1944. 92 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 20. 87 88 19 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 переслідування і нищення татарських шкіл, освітніх і культурних товариств та інституцій – це окрема сторінка історії російської адміністрації в Криму, повна нечуваного варварства” 93. Таким чином, дослідник приходить до висновку про докорінну зміну етнічної карти Криму внаслідок такої політики окупаційної адміністрації, коли більшість корінного населення виїхали за межі Криму, а на їх місце були заселені, примусово і добровільно, представники найрізноманітніших народів, як російської імперії, так і з-за кордону. Українську ж колонізацію Криму дослідник розглядає у контексті заселення цілої степової України, “з якою Крим все був у тісному контакті та творив природнє і господарське продовження української території”. В. Січинський наголошує, що на противагу офіційній, керованій з центру колонізації, заселення українським селянством степового Криму наприкінці XVIII та в XIX ст. “було дуже інтенсивне і переводилося мирним шляхом, без ніякої допомоги, а скорше з перешкодами з боку російської адміністрації”94. Таким чином, “протягом XIX стол. степова частина Криму опинилася переважно в руках українського селянства”. Однак “російська адміністрація записувала українців, звичайно, як «русские» і тому офіційна російська статистика подавала фальшивий образ населення Криму”95. Відтак Кримську війну В. Січинський розглядає як спробу Туреччини відновити свій протекторат над Кримом. “При тім, зовсім не бралось на увагу інтереси і стремління місцевого населення Криму і України, тільки коаліція мала на увазі здобути вільний торговельний доступ до Криму”96. Проте, на сьогодні встановлено, що саме в колах союзників було порушено питання відродження української державності97. Та попри капітуляцію Росії у війні у 1856 р., Крим залишився в складі імперії і “Росія мала можливість далі провадити безоглядне винищування татар та русифікацію Криму”98. Цілком слушно дослідник пов’язує Кримську війну з появою “Київської козаччини” – широкого соціального руху, спрямованого проти кріпацтва та на відновлення козацького війська, за В. Січинським, відродження традиції ворожості до Російської імперії99. У подібному – проукраїнському ключі подає В. Січинським і події революції 1905 р. на Чорноморському флоті: “одвертий виступ проти російського царського уряду був саме на тих військових кораблях Севастополя, де екіпаж був у переважаючій більшости з українців”. Натомість вірними царському уряду залишилася та частина флоту, Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 21. Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 23. 95 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 23–24. 96 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 22. 97 Див.: Handelsman M. Ukraińska polityka ks. Adama Czartoryskiego przed Wojna Krymska / Prace Ukraińskiego Instytutu Naukowego. T. XXXV. Warszawa, 1937. 175 s. 98 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 23. 99 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 22. 93 94 20 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського “яка була обсаджена у значній частині москалями”, і саме ця частина флоту потопила революцію в крові. Не був переможений лише панцерник “Потьомкін”, тому що “комендантом цього революційного корабля був свідомий українець, підстаршина фльоти Дерев’янко, а вів корабель військовий інженер, теж свідомий українець, Ол. Коваленко. Власне, на «Потьомкіну» був одинокий українець-старшина і він став фактичним капітаном корабля”100. Для покоління української еміграції міжвоєнного періоду ключовою подією української історії була Українська революція 1917– 1923 рр., військова поразка якої й зумовила появу самої цієї еміграції в країнах Європи. Значну увагу подіям Революції, її кримським сюжетам присвячує й В. Січинський. Дослідник зазначає, що “вже в березні 1917 р. почала діяти «Чорноморська Генеральна Рада», що складалася з українців-старшин, підстаршин, і матросів військової фльоти з осідком у Севастополі, і які перед тим гуртувалися в українських таємних організаціях «Кобзар»”101. Ставлення до кримського питання в діячів Української революції було неоднозначним. Лише поступово, еволюційно приходило усвідомлення Криму як невід’ємної складової України. Більшовицький переворот у Петрограді, перша війна більшовицької Росії проти УНР стали каталізаторами активізації чорноморської політики уряду УНР. “Десятого квітня 1918 р. Запоріжська дивізія під проводом полк. Болбочана вирушила в похід на Крим. Інша група українських військ була під проводом полк. Натієва. Незважаючи на сильний опір большевиків, що складалися з московських частин, українська дивізія з боєм пробилася через Старий Запорізький Шлях по лінії МелітопольСиваш і дня 29 квітня обсадила Джанкой та стала під Симферополем. Місцеве населення радо вітало українське військо, а місцеве самоврядування признало українську владу, про що була спеціяльна постанова. Обсадження Криму українським військом стало сигналом для військової фльоти в Севастополі. В той же день 29 квітня 1918 року о год. 4 пополуд[ні] ціла військова фльота в Севастополі урочисто підняла прапор Української Народної Республіки і тим прилучилась до української держави. Цей акт відбувся без ніяких інцидентів, навпаки з великим піднесеним настроєм і пієтизмом матросів і цілого екіпажу фльоти. Проголошення перебрання влади на Україні гетьманом Павлом Скоропадським прийняла Чорноморська фльота на другий день так само в повній дисципліні і порядку. Нарешті у вересні 1918 р. український уряд з представниками Криму – татарами, німецькими кольоністами і українцями – підписав умову про прилучення Криму до України, з забезпеченням Криму внутрішньої автономії”102. Одним з перших в українській гуманітаристиці В. Січинський вписує кримськотатарський політичний рух в історію України, зокреСічинський В. Крим. Історичний нарис. С. 25. Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 26. 102 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 27–28. 100 101 21 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 ма Української революції, зазначивши серед іншого й участь окремої кримськотатарської делегації в роботі організованого Центрального Радою “З’їзду Народів”, що відбувся в серпні 1917 р. у Києві103. Коротко дослідник згадує і про діяльність уряду Сейдамета, зокрема на еміграції104. Згадує В. Січинський і про депортацію кримських татар 1944 р., коли “Москва майже зовсім знищила і виселила татар з Криму, ніби за їх прихильність до німців”105. Недалекоглядна політика Антанти, спрямована на збереження єдиної і неподільної Росії, війна України на три фронти: проти Польщі, білої та червоної Росії, призвели до встановлення спершу білої, згодом червоної влади в Криму. При цьому, як зазначає В. Січинський, “Англія і Франція, підтримуючи російські монархічні війська Денікіна і Врангеля, та не враховуючи інтересів місцевого населення та України, робили ту саму помилку, як у війнах 1736 і 1854 рр.”106. Період другої російської окупації Криму, за В. Січинським, “знаменує собою скріплення російського становища на Чорному морі, дальше переслідування автономістичного руху, посилення московської людности в Криму і нарешті підупад хліборобства в степовому Криму. Між іншим московський уряд кілька разів переводив «виміну» матросів, перекидаючи українців до Балтійської і Тихоокеанської фльоти та обсаджуючи Чорноморську фльоту московськими матросами, головно, з Балтійської та Біломорської фльоти” 107. В історії культури ще М. Грушевський висловив тезу, що грецькі колонії були вікном в Європу, в культурний світ для України 108. Цю тезу розвинув В. Січинський: “Грецькі колонії були взагалі тими осередками, через які йшли впливи інших культур Сходу, а починаючи з кількох десятиліть перед Христом – римські”109. Ця теза йшла в руслі дискусій у наукових колах української еміграції щодо приналежності України до Сходу, Заходу чи культур перехідного, порубіжного типу110. Очевидно, дослідник пристає до останньої позиції і вважає українську культуру синтезною, що сприйняла пливи як Заходу, так і Сходу: “нове мистецтво, – пише про початки християнського храмоСічинський В. Крим. Історичний нарис. С. 26–27. Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 28, 30. 105 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 31. 106 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 29. 107 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 30. 108 Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П.С. Сохань (голова) та ін. К.: Наукова думка, 1994. Т. 1. С. 83. 109 Січинський В. Архітектура старокнязівської доби. С. 6; Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 3. 110 Див.: Гордієнко Д. “Україна між Сходом і Заходом” в осмисленні української еміграції ХХ століття // Україна між Польщею та Росією: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 330-ї річниці Вічного миру (1686) і 350-ї річниці Андрусівського перемир’я (1667) (23 грудня 2016 р., м. Київ) / Упоряд. Є.М. Луняк. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2016. С. 231–244. 103 104 22 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського будівництва в центральній Україні В. Січинський, – витворене на берегах Чорного моря ще перед офіційним прийняттям християнства, починає інтенсивно розповсюджуватися по всіх українських землях. Не був це вплив виключно чорноморських міст, сюди проточувалися впливи сусідніх країв, як Вірменія і Грузія зі сходу, можливо через Тмутаракань (Лашкарев, Шміт), і з заходу – центральної Европи, що почала вже витворювати осібний стиль романський з великою домішкою мистецтва тої самої культури Сходу – візантійської”111. Однак з часом дослідник головний акцент ставить на середземноморському контексті. При цьому автор наголошує, що завдяки поширенню в Південній Україні грецьких колоній, “Україна, без порівняння значно раніш від своїх ближчих і дальших сусідів, мала можливість черпати свої знання та уміння з перводжерела античної культури та тим увійти на світанку свого історичного життя до сфери південних европейських огнищ мистецтва, зв’язаних з областю Середземного моря”. І тут же додає: “Не є випадком, що грецька культура мала доступ до українських земель значно скорше, ніж до середньої чи навіть західньої Европи”112. Ця теза зумовлена умовами холодної війни, коли Захід, Європа чітко відмежовувались від Совєтського Союзу, який перебував строго за завісою. Українській еміграції важливо було показати Україну частиною західного світу, тому Січинський і наголошує на ранішому засвоєнню Україною античного спадку, базової складової європейської цивілізації. Відтак, “ця приналежність до великої античної культури, яка дала основу для цілого розвитку европейського мистецтва, була домінантна для українського мистецтва послідуючих часів”113. Так, говорячи про початок мурованої архітектури в українських середньовічних, так званих руських князівствах дослідник зазначає, що й “тут знову відограють визначну ролю старі культурні осередки українських земель – «грецькі колонії» і найперше Херсонес”114. Таким чином, у концепції Січинського античні пам’ятки південної України насамперед “незвичайно важливі для ґенези української архітектури старокняжої доби”115. При цьому самі пам’ятки архітектури Криму Січинський вивчає за працею англійського дослідника Е. Міннса. Тим самим для сучасного українського кримознавства являють інтерес лише деякі помічення та інтерпретації автора. Так, у рамках підходу взаємовпливу культур, щодо пам’яток Криму, то в них, у візії Січинського, “починаючи з VII ст. помітні впливи йонські, які в деяких місцевостях тривають аж до доби геліністичної, поруч з тим у V столітті приходять також впливи атенські, а IV–III століттях – геліністичні”. З іншого боку, грецькі впливи з античних колоній Січинський В. Архітектура старокнязівської доби. С. 8–9. Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 13. 113 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 13. 114 Січинський В. Архітектура старокнязівської доби. С. 7. 115 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 14. 111 112 23 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Північного Причорномор’я “розходилися далеко поза межі самих колоній – від Чорного моря до середньої України, на цілу Київщину, Поділля, а навіть Галичину”. Як приклад, дослідник наводить скитські пам’ятки, серед яких “скитські могили з дерев’яними накриттями і з довгими коридорами – шахтами, що наподоблювали грецькі муровані гробівці. Все це доводить, що античні пам’ятки на Причорномор’ї особливо важливі для ґенези українського будівництва” 116. На 20–30-ті роки ХХ ст. у світовому архітектурознавстві припадає період становлення та активного розвитку нового дослідницького напрямку – урбаністики117. В українському архітектурознавстві фундатором цього напрямку виступив В. Січинський. Вже у міжвоєнний період дослідник створив цілу низку нарисів, присвячених різним містам України, – Чернігову, Полтаві, Потиличу тощо, і серед них Херсонесу118. Після війни в поле зору дослідника потрапили й давні поселення приазовського краю, зокрема й хазарський Саркел 119. Саме цей регіон у ранньохристиянську добу був посередником у контактах, зокрема мистецьких, давніх грецьких та ранньосередньовічних центрів у Криму, Тмутаракані, на Кавказі і в Малій Азії з центральною Україною. Однак основний шлях у центральну Україну йшов безпосередньо з Криму через Перекоп120. У своїх дослідженнях В. Січинський називає Херсонес “Українськими Помпеями”121. Насамперед, коротко подається історія античного міста, при цьому наголошується, що саме через грецькі колонії вже “на світанку нашого історичного життя” “наші землі мали зв’язок з цілим світом”122. Значний економічний розвиток міста дослідник вбачає у розвитку торгівлі і саме “з українських родючих земель Херсонес одержував збіжжя, прядиво, льон та різні харчі, в обмін на вино та промислові вироби, які привозили кораблями головно з корінної Греції та з Малої Азії”123. При цьому для української продукції Херсонес був перевалочним пунктом, звідки вона йшла далі до корінної Греції. Відтак, за В. Січинським, “цілий добробут і висока культура греків, залежала в першій мірі від українського хліба” 124. Щодо архітектурного вигляду міста, В. Січинський лаконічно зазначає, що “у VIII ст. Херсонес був дуже рано впорядкований, мав прості вулиці, водотяги, Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 15. Див.: Пучков А. Нарис історії архітектурознавства. К.: Фенікс, 2013. С. 131–136. 118 Січинський В. Херсонес – Корсунь // Життя і знання. 1939. № 2. С. 41–43. Також: Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 4. 119 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 24. 120 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 25. 121 Січинський В. Херсонес – Корсунь. С. 43. 122 Січинський В. Херсонес – Корсунь. С. 41; Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 4. 123 Січинський В. Херсонес – Корсунь. С. 41. 124 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 6. 116 117 24 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського каналізацію тощо”125. У пізнішій праці дослідник розширить архітектурну картину міста, зазначивши, що “головна вулиця проходила попри Акрополь і закінчувалася великою базилікою (будинок суду) над морем. В місті були прекрасні храми, вівтарі, пританся (будинок уряду), монументи і пам’ятники визначним громадянам” 126. Значним торговим центром В. Січинський визнає Херсонес і в період пізнього середньовіччя, хоча він “і мав сильне суперництво таких міст, як Судак і Теодосія”127. Зазначає дослідник і тісні взаємини середньовічного ХерсонаКорсуня з “староукраїнською державою”, що найраніше задокументовано в договорі Ігоря з Греками, а з часу Корсунського походу Володимира стають особливо активними. “Наскільки доля Херсонесу була зв’язана із староукраїнською державою над Дніпром, свідчать дальші історичні події, як, наприклад, військова допомога кн. Всеволода херсонесцям проти візантійського цісаря Михайла Дуки, здобуття Херсонесу українським військом у роках 1015 і 1095”. Відтак В. Січинський приходить до висновку, “що населення Херсонесу складалося не тільки з греків, але також із славян, серед котрих перше місце, як кажуть, займали українці”128. Занепад міста дослідник відносить на XIV–XV ст. Відтак подає виписку з подорожника Мартина Бронєвського, за яким на 1578 р. в місті не було вже жодних мешканців, однак у водотягах була ще дуже чиста вода, а в будинках і вежах “незвичайне мистецтво й розкіш”129. Окрім Херсонеса, з грецьких античних міст в “Історії українського мистецтва” окремо дослідник виділив Ольвію, Танаїс, а з кримських – Пантікапею130 – “ключ Озівського моря”131. З окремих архітектурних пам’яток Криму античного періоду В. Січинський досліджує гробівці та житлові будинки. Античні гробівці (саркофаги) дослідник поділяє на три типи: 1) “викопані в землі і присипані високими «могилами»”; 2) скельні гробівці та 3) “окремо стоячі гробівці з кам’яними стінами і перекриттями”. При цьому “найбільше інтересні ті останні своєю формою і конструктивними засобами”132. Цей інтерес полягає у ступінчастому перекритті і таку саму форму перекриття “мають найбільш архаїчні дерев’яні церкви на Україні так званого бойківського типу, що були поширені на цілій українській території в найстарших об’єктах” і “хоч конструктивні засади дерев’яних будов є відмінні, все-таки подані аналогії є досить Січинський В. Херсонес – Корсунь. С. 41. Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 4. 127 Січинський В. Херсонес – Корсунь. С. 42. 128 Січинський В. Херсонес – Корсунь. С. 42. 129 Січинський В. Херсонес – Корсунь. С. 42. 130 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 16; Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 5–6. 131 Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 5. 132 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 17. 125 126 25 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 проречисті”133, – підсумовує В. Січинський. Науковець намагається провести ґенезу архітектурних форм гробівців. Зазначене перекриття належить до найстарішого типу (як приклад Куль-Обська могила); наступний етап складають гробівці з півовальним перекриттям (гробівець з Горгіппії). Щодо цього типу В. Січинський зазначає, що “це вже величезне технічне досягнення, просто виняткове для тих часів, абсолютно не знане в сусідніх до України країнах. Уміння перекривати півкольне склепіння при помочі клинуватого каміння не було поширене в самій Греції, а відоме лише в Александрії та на Україні і це яскраво свідчить про високий культурний стан на українських землях в античні часи”134. Український контекст В. Січинський проводить і в розписі гробівців. Так, згадуючи розпис гробівця, відкритого 1946 р. в Неаполі поблизу Сімферополя, дослідник відмічає, що “цей розпис часів геленістичних, фактично належить добі роксолян. Отже цей розпис незвичайно подібний своїм способом і мотивами до українських селянських розписів хат. … Типи людей та їх одяг виразно не грецький і не римський, а власне автохтонний, зовсім подібний до роксолянського”135. Під “роксолянами” В. Січинський впевнено розумів давніх українців, і навіть відстоював думку, що першою назвою України й була “Роксолянія”136. “Цікавий матеріял до ґенези українського мистецтва” досліднику дають саркофаги, особливо їхні розписи, в яких “мимоволі напрошується порівняння української народньої орнаментики і козацьких гафтів”, архітектурні фрагменти і деталі, що свідчать про малоазійський вплив і значний відступ від класичних грецьких зразків і наближення до “архітектурних деталей старокняжої доби української архітектури”137. Подібну відмінність архітектурних форм грецьких колоній Південної України з власне грецькими пам’ятками В. Січинський прослідковує і в житловому будівництві. Дослідник наголошує, що хоча загалом розташування приміщень і відповідає грецькому перестилю, однак є подібнішим до етруського атріума 138. Ця теза потрібна В. Січинському, щоб провести з’єднувальну ланку між власне етруським та гуцульським житловим будівництвом, подібність між якими відмічав науковець139. Дослідник додає, “що походження етрусків остаточно не з’ясоване та існує припущення, що вони прийшли до Італії з Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 17. Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 18. 135 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 18. 136 Див.: Січинський В. Назва України. Авґсбург, 1948. 43 с. 137 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 18. 138 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 19. 139 Див.: Січинський В. Етруський дім і гуцульський оседок. Прага, 1930. 15 с. Пор.: Чепелик В.В. Бесіди про українську архітектуру / За заг. ред. А.О. Пучкова. К.: Фенікс, 2013. С. 39. 133 134 26 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського Малої Азії в VIII стол., або взагалі з південного Сходу”. Відтак, “ця комбінація і злиття типу етруського і грецького дому, що помітне на теренах південної України в добу грецьких колоній, є дуже цікаве та поучаюче для ґенези українського хатнього будівництва” 140. У проукраїнському дусі В. Січинський розглядає й римський період в історії Криму. На думку дослідника, романізація південної України була поверховою, натомість у цей час на Чорноморському узбережжі посилюється місцевий елемент – роксолянський при повному збереженні і розвитку елліністичних традицій. Натомість у дрібних металевих виробах та в архітектурній орнаментиці на римський час прослідковуються східні впливи141. Цілком суголосним сучасній історіографії є висновок В. Січинського щодо наслідків для Криму великого переселення народів, насамперед руху гуннів. На часи В. Січинського був поширений погляд, що гунська навала змела все на своєму шляху, зокрема суттєвого спустошення та руйнування зазнали й кримські міста. Натомість український дослідник наголошує, що “ті руйнації, які вони вчинили, все таки не були такі страшні, як це описували сучасники”, і в грецьких містах “і надалі животіло культурне життя, залишалися певні мистецькі надбання і культурні традиції. Тому не дивно, що в перші часи поширення християнства на українських землях, християнство прийшло саме в ці осередки – в ті самі «грецькі колонії»”142, насамперед у Херсонес наприкінці I ст.143. Власне сакральна, церковна архітектура – мурована та дерев’яна і є основним напрямком як архітектурознавчих досліджень, так і практичної діяльності В. Січинського-архітектора. Щодо дискусійного питання хронології поширення християнства в Криму, дослідник досить обережно притримується позиції про початок його поширення у III ст., хоча тут же припускає можливість посунути хронологічну межу на II ст.144 На той же час відносить дослідник і проникнення християнства на материкову Україну з Мезії та з Криму. На період раннього середньовіччя припадає й час складання етнічної карти середньовічного Криму. Суголосно В. Січинський на цей період відносить послаблення грецького, натомість посилення місцевого, автохтонного елементу, що прибував з півночі. На думку науковця цими прибульцями були алани та роксолани, відтак, у його концепції, етнічні праукраїнці. Таким чином, “в VI–VIII стол. цей староукраїнський елемент вже міцно оселював Чорноморське і Озівське побережжя, Крим і Кубань. І коли Володимир Великий здобув Херсонес, як Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 19. Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 19. 142 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 19; Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 10. 143 Січинський В. Херсонес – Корсунь. С. 41. 144 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 20. Пор.: Зубарь В.М., Хворостяный А.И. От язычества к христианству… С. 134–136. 140 141 27 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 пише літопис, мовляв, через «зраду», то це власне проречисто свідчить, що той староукраїнський, слов’янський елемент в Херсонесі був уже дуже міцний!”145 Перші християнські споруди на українських землях В. Січинський відносить до IV ст. На сьогодні це досить дискусійний висновок, як і категорична теза науковця, що “таких найстарших пам’яток монументального старохристиянського будівництва зовсім не мають не тільки сусідні до України краї, але ціла середня і західня Европа, де подібні будови з’являються щойно в VIII стол. Навіть в самому Царгороді монументальне будівництво християнських храмів починається пізніше. Все це свідчить про високий культурний рівень наших земель, зрілих для приняття світогляду і нових мистецьких досягнень християнської античности”146. Головним містом середньовічного Криму був Херсонес/Херсон. Природно, що з нього залишилась і найбільша кількість пам’яток/ залишків церковної християнської архітектури, що “мають першорядне значіння також для ґенези української старокняжої доби та тісно зв’язані з розцвітом староукраїнської державности” 147. В. Січинському були відомі 27 пам’яток храмової архітектури Херсона, що були споруджені переважно зі вторинного матеріалу античних будов, “з яких барили навіть цілі колони, капітелі, орнаменти та інші «поганські» декоративні частини”. На сьогодні встановлено, що переважна більшість храмів Херсона мала базиліакальний план, перший архітектурний тип християнських храмів148. Натомість В. Січинський на перший план висуває будови “центрального заложення, в вигляді так званого грецького, себто рівнораменного хреста”, які, на його думку, були першим типом храмів у Херсоні. Намагається дослідник дати й богословсько-етичне тлумачення центрального типу. Саме такі храми, на його думку, “свідчать про бажання будувати храми світлі, просторі і воздушні, як прозоре, ясне і радісне було українське небо та ціла українська природа”. Це саме той тип будов, “де форми вишукано-прості, ясні, зрозумілі, одверті, з одною повисною віссю симетрії, де відчувається повторна ритміка чотирьох крил будови, орієнтованих на чотири сторони світу, що створює настрій рівности і рівновартости всіх людей перед вищою істотою, вищою ідеєю. Центр уваги тут і ціле спрямування не на вівтар, як в будовах базилікальних, але на центр, на середину будови, вгору, в недосяжну і вічно незбагану височіньпросторінь”149. Джерелом поширення такого типу будов у Криму Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 20. Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 20. Див. також: Січинський В. Ранні християнські храми українського Причорномор’я // Календар доброго пастиря 1952 р. Нью-Йорк, 1951. С. 84–86. 147 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 20. 148 Див.: Лосицький Ю.Г. Про візантійські базиліки Херсонеса // Археологія. 1991. № 2. С. 83–98. 149 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 20. 145 146 28 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського В. Січинський називає Малу Азію, зокрема Сирію, однак підтримує й розвиває думку Й. Стржиговського, “що саме Україну належить вважати джерелом центральних будов у вигляді рівнораменного хреста”150. Дещо менше уваги В. Січинський приділяє базилікам Херсона, хоча слушно й зазначає, що це був найпоширеніший тип церковних споруд. Як і будови центрального типу, ґенезу базилік дослідник виводить з Малої Азії – з Сирії. Цілком природно, основна увага В. Січинського звернена до т. зв. Уварівської базиліки, яку дослідник впевнено визначає як катедру. Згадує дослідник і поширений у Херсоні тип купольних базилік, який називає перехідним типом151. І саме цей тип церков, за В. Січинським, “відомий в українській архітектурі старокняжої доби X–XIII стол., при чім тип будов найбільш поширений і найбільш характеристичний для України”152. Пряму вказівку на Херсонес як джерело архітектурного типу київських церков дослідник вбачає в постійному поклику літописця на Херсонес у контексті спорудження Десятинної церкви в Києві153. З пам’яток Керчі особливу увагу В. Січинського привернула церква Івана Предтечі, якій він присвячує окремі місця у синтетичних працях154 і окреме монографічне дослідження155. Дослідник зазначає її “новий посередній тип”, досконалість конструкції і приходить до висновку, що “цей досконалий спосіб будівельної техніки зі склепіннями і банями, що дає всередині багато вільного простору і світла, приходить на українське Причорномор’я дуже рано і значно Церква св. Івана Предтечі в Керчі, VIII ст. Малюнок В. Січинського скорше, ніж в середній і західСічинський В. Історія українського мистецтва… С. 22. Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 23. 152 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 25, також див.: с. 30; Січинський В. Херсонес – Корсунь. С. 43. 153 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 31. 154 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 23. 155 Січинський В. Церква з VIII віку в Керчі // Шлях (Філадельфія). 1951. № 4. Те саме: Січинський В. Пам’ятки української архітектури. Филадельфія, 1952. С. 12–14. 150 151 29 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 ній Европі. Свідчить він про візантійську умілість, що йшла на Україну через Сирію і Малу Азію. Найбільше подібні до керченської будови дві церкви в Трапезунді на Анатолійському побережжі Чорного моря, а саме церква св. Ганни VI–VII стол. і т. зв. Накхин-Джамі – турецька мечеть, перероблена з християнської церкви” 156. Іншими особливими рисами церкви є більш рання, ніж у Західній Європі (епоха готики), поява гостролучних форм ніш, однак найбільша її цінність у тому, “що всі склепіння зберіглися з часів заложення будови, себто вони стоять, так само як і ціла будова, непорушних повних 1200 років!”157. І саме ця церква, – наголошує В. Січинський, – “дає повчаючий приклад високого будівельного мистецтва, коли дух перемагає над матерією і підпорядковує матеріял своїм задумам. Таке вражіння має глядач, особливо всередині будови, де фізичні закони матерії не тяжать і не пригнічують людини”158. – Висновок людини, яка ніколи не була ні в церкві св. Івана Предтечі в Керчі, ні взагалі в Криму. Не зупиняється детальніше дослідник і на дискусійному питанні датування церкви Івана Предтечі159, яку впевнено відносить до VIII ст.160. Єдиною підставою такого датування називає знайдений 1840 р. Мурзакевичем напис на колоні про поховання в церкві Киріяка, сина Юрія, у 752 р.161 З пам’яток Керчі дослідник виводить паралелі до архітектурних елементів церков середньовічного Києва, Чернігова, Овруча та Галича162. Так, з церквою св. Миколи в Керчі (VIII ст.) порівнюється Спаський собор у Чернігові163, а з церквою св. Івана Предтечі – П’ятницька церква164. І саме керченську церкву Івана Предтечі В. Січинський Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 23; Січинський В. Пам’ятки української архітектури. С. 12. 157 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 24; Січинський В. Пам’ятки української архітектури. С. 13–14. 158 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 24; Січинський В. Пам’ятки української архітектури. С. 14. 159 Датування пам’ятки в науковій літературі має широкий діапазон: від VIII до XIV ст. Див.: Макарова Т.И. Археологические данные для датировки церкви Иоанна Предтечи в Керчи // Советская археология. 1982. № 4. С. 91; Никитенко М.М. К проблеме датировки церкви Иоанна Предтечи в Керчи // Сугдея, Сурож, Солдая в истории и культуре Руси-Украины. Мат. науч. конф. (16–22 сентября). К.; Судак: Академперіодика, 2002. С. 198. 160 Січинський В. Пам’ятки української архітектури. С. 12; Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 23. Такого ж датування притримується й український дослідник М. Нікітенко: Никитенко М.М. К проблеме датировки церкви Иоанна Предтечи… С. 200. 161 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 23; Січинський В. Пам’ятки української архітектури. С. 13. 162 Січинський В. Пам’ятки української архітектури. С. 14. 163 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 33. 164 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 42. 156 30 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського проголошує первовзором української архітектури: “ця будова була справді предтечею українського будівництва” 165. Особливої уваги з кримських пам’яток, на думку В. Січинського, заслуговує і т. зв. Партенітська базиліка поблизу Гурзуфа. Проте сам дослідник її подає винятково за вторинними джерелами166. Окрему увагу В. Січинський приділяє ротондам, яким присвятив і окремі, монографічні дослідження167. Серед них – три ротонди з Херсона. Перша з них – це ротонда 600-го року, “одна з найбільш інтересних будов Херсонесу”, відкрита в 1877 р. заходами Одеського товариства історії та старожитностей. В. Січинський пристає на точку зору, що це був баптистерій при головному храмі Херсона. Датує її 600-м роком за англійським дослідником Е. Міннсом, який, у свою чергу, так її датував завдяки знахідці найпізПлан ротонди в Херсонесі, 600 р. нішої монети в рурі ротонди під Кресленик В. Січинського час археологічних досліджень 1901 р., що датувалась 602 роком. Особлива цінність ротонди, на думку В. Січинського, визначається її оригінальним планом, високою технікою виконання та, головне, своєю ранньою датою: “давніших, подібних будов ні на Сході, ні на Заході Европи не знайдено” 168. При цьому дослідник зазначає, що така форма будови у вигляді “жирового асу” в середньовіччі хоча й зустрічається у Царгороді, Вірменії, церквах Західної та Центральної Європи, однак всі ці будови новіші за херсонеську ротонду. Спростовує В. Січинський і думку віденського мистецтвознавця Стржиговського, який убачав східні впливи в архітектурі ротонди. На жаль, сам В. Січинський чітко не вказав про її зразки чи оригінальний характер, хоча притримувався очевидно останнього варіанту. Друга ротонда – подібна до ротонди 600-го року, однак на той час вона була майже не досліджена. Третя ротонда, відкрита 1909 р., датована більш широко VI-м століттям. Кримські ротонди стали джерелом поширення подібного типу будов на материковій Україні, зокрема у Києві та Володимирі Січинський В. Пам’ятки української архітектури. С. 14. Репников Н. Партенитская базилика кон. VIII в. // Известия императорской археологической комиссии. Санкт-Петербург, 1909. Вып. 32. С. 69–140. 167 Січинський В. Ротонда в Херсонесі з 600 р. // Шлях (Філадельфія). 1951. № 2. Те саме: Січинський В. Пам’ятки української архітектури. С. 9–11. 168 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 22; Січинський В. Пам’ятки української архітектури. С. 9–11. 165 166 31 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Волинському. Таку ґенезу цього архітектурного типу, В. Січинський підкріплює дослідженнями чеських науковців К. Менделя та Ф. Заплеталя, за якими, чеські та інші ротонди Дунайського регіону джерелом архітектурного типу мають візантійські зразки, зокрема ротонди Києва та київського Вишгорода 169. Херсонеське джерело, за припущенням В. Січинського, має й ротонда XII ст. на Вавелі у Кракові170. Як ротонди, так і кримські базиліки, у концепції В. Січинського, стали джерелом архітектурних типів у князівській Україні. Зокрема, говорячи про “базиліку в базиліці”, дослідник порівнює її з базилікою з Абобського городища в Болгарії, “що свідчить про інші течії будівельного мистецтва”, окрім малоазійського та константинопольського, і зазначає, що ця пам’ятка важлива для порівняння з Десятинною церквою в Києві171. Подібно пряму паралель проводить В. Січинський і між малими церквами та каплицями Херсона та центральної України, зокрема Переяслава, Чернігова, Старогородка, Білгородки та Галича172. Власне архітектура старокнязівської доби X–XIII ст. – періоду “повного державного життя” є “світлим розвитком української архітектури”173. На переконання В. Січинського, повноцінний розвиток мистецтва можливий лише в умовах державного життя нації. Тому лейтмотивом архітектурознавчих праць вченого є дослідження, присвячені українській архітектурі козацької та старокняжої доби. Однак, “для ґенези розвитку архітектури старокняжої доби, очевидно, першорядне значіння мають попередні епохи – архітектура антична і старохристиянська південних українських земель. Нове мистецтво, витворене на берегах Чорного моря, ще далеко перед офіційним приняттям християнства кн. Володимиром Великим у Києві, почало інтенсивно розповсюджуватися по всіх українських землях” 174. Таким чином усі хиби попередніх теорій ґенези української середньовічної архітектури, у візії В. Січинського, й зумовлювались поганим знанням дослідниками старохристиянської архітектури українського Причорномор’я175. З іншого боку, дослідник зазначає, що “значіння пам’яток архітектури раннього християнства Херсонесу і цілого українського побережжя Чорного моря, для розвитку мистецтва і культури цілої Европи, величезне. Вони вказують на важливі світоглядні і мистецькі течії, що широкою хвилею йшли на Україну з Причорномор’я, які в свою чергу були зв’язані з культурною областю Середземного моря”176. Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 22; Січинський В. Пам’ятки української архітектури. С. 11. 170 Січинський В. Пам’ятки української архітектури. С. 11. 171 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 23, 31. 172 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 23. 173 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 29. 174 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 29. 175 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 29. 176 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 25. 169 32 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського ХХ ст. у західному мистецтвознавстві та музейництві позначене активною пам’яткоохоронною діяльністю. Прискіпливу увагу до стану збереження пам’яток в України звертала й українська еміграція. Ця тема перебувала і в полі зору В. Січинського. Так, говорячи про кримські пам’ятки античного часу, науковець наголошує на їх руйнуванні російським окупантом: “Можна без перебільшення сказати, що всі ті найстарші монументальні пам’ятки архітектури на українських землях так не знищив час двох і пів тисячної історії, як «гуманітарна» доба XIX століття російської імперії. Ні навала кочівничих народів II– III століть по Хр., ні руйнація татар і турків, ні зуб часу більше двох тисяч років – всі разом не зробили стільки шкод, як безглузда «праця» російських гробокопателів та так звана «охорона старовини» російських урядів лише потягом кількох десятиліть XIX століття”177. Таку ж ситуацію зазначає науковець і щодо збереженості пам’яток старохристиянської архітектури в Криму. Відмітивши досить добру збереженість цих пам’яток на початок XIX ст., В. Січинський наголошує, що “розкопи та неувага російських урядів понищили протягом XIX століття більше, як ціла тисячолітня історія «руїн». Московські «ревнителі православія» замість того, щоби оберігати ці найстарші святині християнства від руїни часу, «відновляли» храми в той спосіб, що будували зовсім нові «візантійські» церкви з матеріялу… старохристиянських храмів IV–VIII століть! І так загинули назавжди неоцінимі пам’ятки архітектури, одинокі на цілому просторі Европи (за виключенням невеликого пасма південної Европи)” 178. Саме така доля спіткала віднайдену 1877 р. ротонду-баптистерій при головному храмі Херсона. Як зазначає В. Січинський, на кінець XIX ст. “ротонда зберігалася ще до висоти вікон, а східня стіна з вівтарною апсидою досягала 4 метрів і мала три збережені вікна з півокруглими луками. Розмір будови досить великий, коло 13,5×12 метрів, так що більше нагадує церкву, ніж каплицю… При дослідах 1877 р. у східній апсиді були ще три цілі вікна, завершені півкольним склепінням, з півдня – двері теж з півкольним склепінням… Мури ротонди всередині були облицьовані мармуром, в головній східній апсиді ще були помітні сліди мозаїки, а в південній апсиді – рештки фресок з орнаментом і фрагментами фігур”. Однак вже на часи В. Січинського від тієї цілої будови “не залишилося ані сліду, через безглузду «розбудову», хаотичні розкопи і недбальство російської адміністрації”. Та найбільшого лиха пам’ятка зазнала від ініціатив російських церковних кіл: “В кінці XIX стол. в офіційних колах повстав проект будови в Херсонесі церкви св. Василя, щоб таким чином увіковічнити його велич та закріпити в пам’яті нащадків його героїчний чин здобуття Херсонесу. За цю «церкву Володимира», де вел[икий] князь охрестився, російські археологи означили руїни одної хрещатої церкви в середині міста… Але під час будування нової 177 178 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 14. Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 19–20. 33 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 церкви.., не тільки розібрали до щенту цю стару «церкву Володимира», але багато інших цінних пам’яток старохристиянської архітектури і поміж ними дорогоцінну ротонду 600 року! З матеріялу тих ранньохристиянських храмів власне побудовано новий «собор» у псевдо-візантійському стилі. Згодом Бертьє Деляґард слушно довів, що коли Володимир Великий дійсно хрестився в Херсонесі, то власне в цій баптистерії 600 року, яку новітні російські археологи розібрали для безвартісної нової «церкви Володимира»!”179 Така ж трагічна доля спіткала ще одну ротонду, вперше відкриту 1894 р. біля 12-ї батареї. “Тоді зберігалися стіни до висоти 2 метрів, а над дверима був навіть лук. Але вже зараз по відкриттю будови, надземні частини були зруйновані, бо вони, мовляв, заважали отій знаменитій гарматній батерії ч. 12. Вдруге розкопували ротонду в 1906 році, але вже в 1908 році російське військове міністерство наказало знова зруйнувати ще збережені частини і засипати все землею. Наново досліджувано будову в 1909 р., але в той час залишалися лише фундаменти” 180. Зупиняється дослідник і на вивезенні вже розкопаних пам’яток з України до російських музеїв, що можна поширити на все ХХ і початок XXI ст.181 Зокрема, у контексті опису Уварівської базиліки, В. Січинський відмічає, що під час дослідження базиліки “було знайдено багато решток античної архітектури, як матеріял для християнської будови, чудесні мозаїки і рештки фресок”, які були “пограбовані і вивезені до петербурзького «Ермітажу»” 182. Не маючи змоги досліджувати рештки архітектурних пам’яток на місці, на ґрунті, окрім власне праць з історії архітектури, В. Січинський залучає й описи подорожніх кінця XVIII – початку XIX ст. для реконструкції стану збереження архітектурних пам’яток Криму, зокрема Херсонеса. Відтак і на основі цих описів дослідник приходить до впевненого висновку, що в кінці XVIII ст. “бувші грецькі колонії знаходилися ще в імпозантних руїнах, з цілими оборонними мурами і значними рештками античних домів, храмів та інших будов” 183. Зазначає науковець і пограбування кримських гробівців (склепів), коли навіть при розкопках “різні аматори відкривання «скарбів» і поважніші дослідники найбільше цікавилися дорогоцінностями, або в кращому разі займалися розписами стін, тоді як на архітектуру не звертали уваги і здебільшого взагалі не розумілися на архітектурі” 184. Та найбільшу руйнацію з яскраво вираженим політичним контекстом дослідник вбачає в руйнуванні пам’яток Херсонеса одразу по Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 21; Січинський В. Херсонес – Корсунь. С. 43; Січинський В. Пам’ятки української архітектури. С. 10–11. 180 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 22. 181 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 14. 182 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 23; Січинський В. Херсонес – Корсунь. С. 43. 183 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 14–15. 184 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 17. 179 34 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського першій російській окупації Криму: “Коли російські війська під проводом Потьомкіна (1730–1791) здобули 1783 р. Крим, то мури міста в багатьох місцях були ще зовсім цілі, мали прекрасну міську браму, дві вежі, як це стверджує мандрівник Палляс. Та з приходом москалів почалася найстрашніша, безприкладна руйнація міста, якої Херсонес не бачив у своїй 21/2 тисячній історії! Москалі, маючи хоробливий нахил руйнувати старе, щоб, мовляв, «на руїнах старого – будувати нове», почали розбирати не тільки дорогоцінні мури грецьких і старохристиянських часів, але навіть викопували фундаменти будов, щоб із цих матеріялів будувати тандитні доми нового Севастополя, що відтоді став підставою російської чорноморської військової фльоти. Згаданий чужинець Палляс писав 1793 р.: «Усе в Херсонесі зруйновано, перекопано і повалено», при чому не зроблено ні одного рисунку з забраних і поруйнованих домів і святинь!” 185 Подібну картину у 1812 р. описував англійський подорожник, профессор Кембриджського університету Е.Д. Кларк: “Руїни Херсонесу були ще тривалі і були ще скрізь навіть двері будов… Але як прийшли росіяни, все було відразу здемальовано”. В. Січинський підкреслює, що “Кларк на власні очі бачив, як москалі закладали міни під античні храми, гаками розтягали мармурові бльоки каменя, роблячи це систематично на наказ згори! Про Бахчисарай пише: «росіяни задовольнили свою варварську насолоду руйнування, знищили цілковито цю столицю». В Керчі «зрівняли з землею 500 будівель», замість того спромоглися побудувати «коло тридцяти вбогих бараків»…” 186. Одним з вагомих науковий здобутків В. Січинського є осмислення України в контексті середземноморського культурного простору. На початку 1950-х років з ініціативи Пан-Американської Української конфедерації при Середземноморській академії в Римі було засновано Українську секцію, до складу якої увійшов В. Січинський, П. Біланюк, В. Іванис та ін.187 В офіційному науковому збірнику Академії В. Січинський опублікував статтю “Україна і середземноморський простір” (Рим, 1951) 188, яку президент Академії Дж. Алліанта під час офіційних відвідин Білого дому в 1952 році вручив президенту Трумену (США). Таким чином ця праця В. Січинського справляла вплив на формування “українського питання” в політиці Білого дому в повоєнний період189. Січинський В. Херсонес – Корсунь. С. 42. Січинський В. Крим. Історичний нарис. С. 20. 187 Мушинка М. Володимир Січинський і русини-українці Східної Словаччини. Пряшів, 1995. С. 55–56. 188 L’Ucraina e il mondo Mediterraneo // Europa. 1951. V. 10–11. Українською мовою вперше опублікована в газеті “Свобода” (Нью-Йорк, 1952. № 26, 27, 29, 30). Перевидано в Україні в часописі “Наш Крим” (2016. Вип. II) – далі цитується за цим виданням. 189 Баженов Л.В., Логвіна В.Л. Володимир Січинський (1894–1962 рр.)… С. 54, 74–75. 185 186 35 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Вже на початку статті дослідник наголошує, що вже саме географічне розташування України “природно спрямовувало господарські, політичні та культурні інтереси цієї країни в бік Чорного моря і Середземної области”190. Власне північну межу Чорного моря В. Січинський називає природною межею української етнографічної території. Відмічає дослідник і той факт, що більшість річок України, насамперед головна з них – Дніпро, належать до басейну Чорного моря. Більшість цих річок є судноплавними і закінчуються вони такими важливими портами, як Акерман (Білгород), Одеса, Миколаїв, Херсон, Таганрог та Ростов. Серед інших важливих українських чорноморських портів В. Січинський називає Севастополь, Євпаторію, Керч, а також Новоросійськ та Туапсе 191. Тим самим окреслює південні межі етнографічної української території. Україну як складову частину середземноморського культурного простору Січинський виводить з давніх часів. Щодо Трипільської культури дослідник вживає й поширену на той час її назву – Передмікенська чи Передегейська, відповідно з переміщенням населення якої на південь, на Балкани й постала Егейська, Мікенська культура192. Проте, говорячи про грецькі колонії на півдні України, дослідник зазначає, що на той час “ціла територія” України “жила спільним життям” з середземноморським світом, “при чім ця спільність була позначена… ще задовго до грецької колонізації. Різні племена, що заселювали тоді українські землі на північ від чорноморських колоній і що звичайно фігурують під об’єднуючими назвами скитів в VII–VI ст., сарматів у IV–III ст., алянів і роксолян у II–I ст., швидко переймали грецькі зразки. Одначе ці згадані племена в свою чергу впливали на життя і побут грецьких колоністів, про що свідчить не тільки побут греків, але і самі вироби з місцевими ознаками скитськими чи то роксолянськими”193. Для В. Січинського середземноморський ареал був не лише зоною культурного впливу на Україну, а й політичного, державотворчого: “Безсумнівно, що Понтійський державний і культурний осередок мав вплив також на зародження Київської держави. Між іншим і державний знак Київської держави часів Володимира і його нащадків – так званий тризуб – ґенетично зв’язаний з монетою з Прієни (М[ала] Азія) IV–III ст. до Хр., та знаками на монетах Понтійської держави II–III стол. по Хр.”194 Тим самим дослідник категорично заперечує норманську теорію, як і заперечує визначальний вплив скандинавів на державогенез Київської Русі. В. Січинський наголошує, що для України визначальним був південний, середземноморський світ, а не скандиСічинський В. Україна і середземноморський простір. С. 124. Січинський В. Україна і середземноморський простір. С. 124. 192 Січинський В. Україна і середземноморський простір. С. 125; Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 13. 193 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 14. 194 Січинський В. Україна і середземноморський простір. С. 126. 190 191 36 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського навська північ. “Власне вся історія і пам’ятки духової і матеріяльної культури Київської Держави Х–XIII стол. блискуче доводять цю господарську і політичну спрямованість до Середземноморського простору”195, – підсумовує дослідник. Пряму спадковість між античним Кримом та Середньовічною Україною В. Січинський проводить і на прикладі Тмутараканського князівства. Так, згадуючи про Мстислава Хороброго, дослідник наголошує, що перший його стіл був у “Тмутаракані на Кубані, де були найстарші осередки «Меотської Руси», на місці давнішої т. зв. Понтійської держави в Криму і на Тамані”. Цілком слушно В. Січинський зазначає значення регіону у поширенні християнства в Україні: “Християнство почало там поширюватися вже в III–IV стол., а в IX стол. на Тамані було загально розповсюджене. Звідтіль власне поширилося на цілу Україну. За найновішими археологічними дослідами виходить, що ще починаючи з VI стол., а особливо в VIII–IX стол., ціле Приозів’я було досить міцно заселене староукраїнським, хліборобським елементом та творило таким чином безперервний зв’язок Тмутаракані з цілим Лівобережжям”196. Власне Керченську протоку дослідник називає “морською брамою”, “через яку широкою хвилею йшли культурні і мистецькі впливи з Півдня на цілу Україну” 197. По монгольській навалі, Україна черпала середземноморські культурні впливи з Італії та Далмації. З іншого духовного центру – г. Атос в Україну приходили впливи Візантійського ренесансу. І навіть унійну боротьбу в Україну дослідник розглядає як один “з виявів ґравітації України до південної, Середземноморської культурної области”198. Відтак зовсім інакше, ніж традиційно, В. Січинський пояснює зародження запорожського козацтва. У його концепції воно постало не як “забороло”, “щит” супроти кримської чи турецької загрози, а з потреби виходу до Чорного моря, як фактор офензиви. І лише коли “збільшувалася супремація Москви, то українська політика супроти татарського Криму і Туреччини змінялася в бік торговельного і військового порозуміння”199. Кримська тематика була і в інших, загальніших та спеціальних працях В. Січинського. Наприклад, серед опублікованих у “Записках НТШ” за 1935 р. п’яти маловідомих мап України XVII–XVIII ст., була мапа Чорного моря 1683 р. німецького видання “Cyaneae”200. У статті “Грецька і римська кераміка на Україні” дослідник описує кераміку з грецьких колоній “на побережжі Чорного моря”, очевидно маючи на Січинський В. Україна і середземноморський простір. С. 127. Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 32. 197 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 33. 198 Січинський В. Україна і середземноморський простір. С. 129. 199 Січинський В. Україна і середземноморський простір. С. 130. 200 Січинський В. Нові знаходи старих мап (карт) України XVII–XVIII ст. // Праці Географічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Львів, 1935. Вип. 1. С. 119–128. 195 196 37 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 увазі передусім узбережжя Криму, хоча прямо називає лише “керченські вази”, що “розходилися далеко на північ українських земель” і мали “великий вплив на розвиток кераміки на Україні, особливо щодо форми”201. Безпосередньо історії та культури Криму стосується стаття В. Січинського “Іван Айвазовський (1817–1900)”202. Дослідник наголошує, що “славний маляр-мариніст, світового значення, Іван Айвазовський, був «анектований» російським мистецтвом, хоч ні своєю національністю, ні місцем народження, ні тематикою не був зв’язаний з Московщиною”. Зазначивши, що художник народився в Теодосії в Криму у вірменській родині, автор тут же відмічає, що батько Айвазовського переїхав до Теодосії з Галичини. Український контекст бачить В. Січинський і в творчості художника. Так, “у початках своєї мистецької діяльності І. Айвазовський малював український степ, тонко відчуваючи його поезію і велич”, окрім того “прекрасно віддає митець також синю далечінь обрію та глибоку блакить українського неба”. Проте і як мариніст, “незрівнянний співець Чорного моря, І. Айвазовський прекрасно відчув поезію і стихійну велич українського моря”!203 Варто зазначити й те, що В. Січинський переважно сам ілюстрував власні видання, і серед його графічних творів, ілюстрацій присутні і кримські пам’ятки, насамперед пам’ятки архітектури. Насамкінець варто зазначити, що В. Січинський постійно наголошував на потребі дослідження пам’яток архітектури на ґрунті, безпосередньо на об’єктах. Проте перебування на еміграції, будучи одним з 50 “найнебезпечніших” совєтських ворогів 204, якому в’їзд в окуповану більшовиками Україну був заборонений, дослідник змушений був творити більші синтетичні праці, а інколи й окремі монографічні праці винятково на вторинному матеріалі, до того ж обмеженому, на літературі, наявній у книгосховищах Заходу. Деяку інформацію наукового, зокрема археологічного змісту українська еміграція отримувала й через нелегальні канали з України, як про те пише сам В. Січинський205, однак джерел бракувало катастрофічно. Вагомою заслугою В. Січинського є вивчення минулого України у всій його цілісності. Як зазначають дослідники, “його етнологічні праці наскрізно пронизані ідеєю єдиного національного менталітету і культури народу всіх історико-етнографічних земель і країв України, як головного чинника побудови незалежної соборної держави на великому територіальному просторі”206, зокрема в Криму. Січинський В. Грецька і римська кераміка на Україні // Нова хата. Двотижневий журнал для плекання домашньої культури. Ч. 3. 1 лютня 1936. С. 1. 202 Січинський В. Іван Айвазовський (1817–1900) // Свобода (Нью-Йорк). 1956. № 127. С. 4. 203 Січинський В. Іван Айвазовський... С. 4. 204 Баженов Л.В., Логвіна В.Л. Володимир Січинський (1894–1962 рр.)… С. 145. 205 Січинський В. Історія українського мистецтва… С. 24. 206 Баженов Л.В., Логвіна В.Л. Володимир Січинський (1894–1962 рр.)… С. 146–147. 201 38 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського В. Січинський був одним з перших українських дослідників, хто чітко вписав Крим у схему історії та культури України. До ХХ ст. в українській історіографії Крим як правило виступав зовнішнім фактором, насамперед антагоністом козацької України. М. Грушевський був першим, хто чітко вписав Крим та кримські сюжети у свою схему “Історії України-Руси”, і лише в другій половині ХХ ст. кримознавство стає невід’ємною складовою історіографії історії України, що найповніше і найґрунтовніше відображено в працях О. Домбровського207 та М. Аркаса208. Однак саме науково-популярний характер більшості праць В. Січинського сприяв знайомству з Кримом найширших кіл української еміграції та західної громадськості. Науковець був майстром стислого викладу, що майстерно міг передати короткими штрихами цілі палітри української культури. Безумовно, на сьогодні, з суто наукової точки зору, багато тез та ідей В. Січинського потребують ґрунтовнішої доказової бази, проте вони оригінальні і провокативні, а їх перевірка чи розвиток неминуче дасть нові оригінальні знахідки та результати у вивченні історії та культури Криму. Неабиякою заслугою В. Січинського є вироблення цілісної схеми історії української архітектури, перший етап розвитку якої науковець відносить до архітектури грецьких колоній Південної України. На сьогодні ця схема вже прийнята в українському архітектурознавстві209, однак сприйнята вона механічо, без внутрішньої цілісності Січинського. Одним з перших в українській гуманітаристиці В. Січинський сприйняв цивілізаційний підхід ствердивши Україну частиною середземноморського цивілізаційного простору. Це питання для української еміграції виходило за межі суто наукових, історіософських осмислень. В умовах холодної війни воно набувало політичного змісту. Українські науковці були покликані подати західному світу Україну як частину Заходу, а не Сходу, до якого на той час належав Совєтський Союз. Своєю статтею “Україна і середземноморський простір” дослідник і виконував зокрема і це політичне завдання, при цьому саме Крим був містком, що упродовж віків поєднував Україну з середземноморським світом. Як український вчений-патріот В. Січинський до кінця не прийняв жодного іншого громадянства, залишаючись громадянином УНР210, і саме він творив смисли українського Криму. Див.: Домбровський О. Студії з ранньої історії України. Збірник праць. Львів; Нью-Йорк, 1998. С. 27–298. – Розділ “Рання історія України”, та інші праці. 208 Аркас М. Історія Північної Чорноморщини. Т. 1. Від найдавніших часів до початків формування Київської держави. Торонто: Гомін України, 1969. 351 с. 209 Див.: Історія української архітектури / А.С. Асєєв, В.В. Вечерський, О.М. Годованюк та ін.; за ред. В.І. Тимофієнка. К.: Техніка, 2003. 472 с. 210 Баженов Л.В., Логвіна В.Л. Володимир Січинський (1894–1962 рр.)… С. 84, 145. 207 39 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Література Андрусяк М. Рец. на книгу: Січинський В. Чужинці про Україну // Сьогочасне і минуле. 1939. Кн. 4. С. 315–316. Аркас М. Історія Північної Чорноморщини. Т. 1. Від найдавніших часів до початків формування Київської держави. Торонто: Гомін України, 1969. 351 с. Баженов Л.В., Логвіна В.Л. Володимир Січинський (1894–1962 рр.). Життя, діяльність, творчість в ім’я України. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2009. 236 с. Баженов Л.В. Творчість Володимира Січинського в зарубіжній та українській історіографії // Володимир Січинський – історик, мистецтвознавець, архітектор, педагог України і української діаспори (До 110-річчя видатного українського вченого): Збірник наукових праць за підсумками Міжнародного наукового симпозіуму. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2005. С. 3–11. Володимир Січинський: бібліогр. покажчик / Уклад. С. П. Костюк. Львів, 1996. 122 с. Гордієнко Д. “Україна між Сходом і Заходом” в осмисленні української еміграції ХХ століття // Україна між Польщею та Росією: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, приуроченої до 330-ї річниці Вічного миру (1686) і 350-ї річниці Андрусівського перемир’я (1667) (23 грудня 2016 р., м. Київ) / Упоряд. Є.М. Луняк. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2016. С. 231–244. Гордієнко Д.С. Архітектурні пам’ятки Криму в дослідженнях Володимира Січинського // Стародавнє Причорномор’я. Випуск XI / Голов. ред. І. В. Нємченко. Одеса: ОНУ ім. І.І. Мечнікова, 2016. С. 143–152. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. – К.: Наукова думка, 1994. Т. 1. 736 с. Домбровський О. Антична Україна жде своїх співців // Київ. 1950. Ч. 3. С. 169–170. Домбровський О. Студії з ранньої історії України. Збірник праць. Львів; Нью-Йорк, 1998. 536 с. Зубарь В.М., Хворостяный А.И. От язычества к христианству. Начальный этап проникновения и утверждения христианства на юге Украины (вторая половина III – первая половина VI в.). К.: Институт археологии НАН Украины, 2000. 179 с. 68 илл. Іваневич Л.А. Їх єднала одна мета (Володимир Січинський і Кость Широцький) // Володимир Січинський – історик, мистецтвознавець, архітектор, педагог України і української діаспори (До 110-річчя видатного українського вченого): Збірник наукових праць за підсумками Міжнародного наукового симпозіуму. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2005. С. 73–79. 40 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського Історія української архітектури / А.С. Асєєв, В.В. Вечерський, О.М. Годованюк та ін.; за ред. В.І. Тимофієнка. К.: Техніка, 2003. 472 с. Кейван І. Володимир Січинський: архітект, мистець-графік, мистецтвознавець, дослідник. Торонто: Вид-во “Євшан-зілля”, 1957. 80 с. Крип’якевич І. Рец. на книгу: Січинський В. Чужинці про Україну. – 2-е вип. вид. // Наші дні. 1942. № 12. С. 13–14. Логвіна В.Л. М. С. Грушевський, Є. Й. Сіцінський та В. Ю. Січинський: перехрестя долі // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2003. Т. 3. С. 178–183. Логвіна В.Л. Володимир Січинський – дослідник середньовічної історії України // Володимир Січинський – історик, мистецтвознавець, архітектор, педагог України і української діаспори (До 110-річчя видатного українського вченого): Збірник наукових праць за підсумками Міжнародного наукового симпозіуму. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2005. С. 36–43. Лосицький Ю.Г. Про візантійські базиліки Херсонеса // Археологія. 1991. № 2. С. 83–98. Макарова Т.И. Археологические данные для датировки церкви Иоанна Предтечи в Керчи // Советская археология. 1982. № 4. С. 91–106. Мацько В. Січинський і Грушевський // Майбуття. 1997. № 8. С. 4. Мушинка М. Місце Володимира Січинського в історії української науки та культури // Володимир Січинський та Україна. Матеріали Міжнародної конференції. К.: Абрис, 1996. С. 27–44. Мушинка М. Володимир Січинський і русини-українці Східної Словаччини. Пряшів, 1995. С. 55–56. Мушинка М.І. Володимир Січинський і Чехословаччина (1919–1945) // Володимир Січинський – історик, мистецтвознавець, архітектор, педагог України і української діаспори (До 110-річчя видатного українського вченого): Збірник наукових праць за підсумками Міжнародного наукового симпозіуму. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2005. С. 26–35. Никитенко М.М. К проблеме датировки церкви Иоанна Предтечи в Керчи // Сугдея, Сурож, Солдая в истории и культуре РусиУкраины. Мат. науч. конф. (16–22 сентября). К.; Судак: Академперіодика, 2002. С. 198–200. Оксана Січинська-Шандор // Володимир Січинський та Україна. Матеріали Міжнародної конференції. К.: Абрис, 1996. С. 22–26. Полонська Н. Заселення південної України в середині XVIII ст. (1734– 1775 р.) // Чорноморський збірник. Варшава, 1944. Пучков А. Нарис історії архітектурознавства. К.: Фенікс, 2013. 200 с. 41 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Репников Н. Партенитская базилика кон. VIII в. // Известия императорской археологической комиссии. Санкт-Петербург, 1909. Вып. 32. С. 69–140. Січинський В. Архітектура грецького Причорномор’я // Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Перевидання в Україні. К., 1995. С. 801–802. Січинський В. Архітектура старокнязівської доби. Прага, 1926. 76 с. Січинський В. Грецька і римська кераміка на Україні // Нова хата. Двотижневий журнал для плекання домашньої культури. Ч. 3. 1 лютня 1936. С. 1. Січинський В. День українського моря в українській пресі // Свобода (Нью-Йорк). 1953. № 75. С. 5. Січинський В. Етруський дім і гуцульський оседок. Прага, 1930. 15 с. Січинський В. Іван Айвазовський (1817–1900) // Свобода (Нью-Йорк). 1956. № 127. С. 4. Січинський В. Історія українського мистецтва. Т. I: Архітектура. Нью-Йорк, 1956. 180 с. Січинський В. Кость Широцький (Спомини з нагоди шестих роковин смерти) // Стара Україна. 1925. № 25. С. 157–159. Січинський В. Крим. Історичний нарис. Нью-Йорк: Організація Оборони Чотирьох Свобід України, 1954. 31 с. Січинський В. Назва України. Авґсбург, 1948. 43 с. Січинський В. Нові знаходи старих мап (карт) України XVII–XVIII ст. // Праці Географічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Львів, 1935. Вип. 1. С. 119–128. Січинський В. Пам’ятки української архітектури. Филадельфія: Вид-во Америка, 1952. 65 с. Січинський В. Ранні християнські храми українського Причорномор’я // Календар доброго пастиря 1952 р. Нью-Йорк, 1951. С. 84–86. Січинський В. Ротонда в Херсонесі з 600 р. // Шлях (Філадельфія). 1951. № 2. Січинський В. Ротонди на Україні // Науковий збірник за рік 1929 / Записки Історичної секції Української Академії Наук, раніш Українського наукового товариства в Київі / Під ред. акад. М. Грушевського. Т. 32. К., 1929. С. 62–91. Січинський В. Україна і середземноморський простір // Наш Крим = Our Crimea = Bizim Qırımımız. Вип. II: Збірка статей за матеріалами Другої Міжнародної наукової конференції “Крим в історії України”, присвяченої 160-й річниці капітуляції Росії у Кримській війні 1853–1856 рр. / Ред. кол. Г. Папакін (голова); за ред. Д. Гордієнка та В. Корнієнка. К., 2016. С. 124–133. 42 Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині В. Січинського Січинський В. Україна і середземноморський простір // Свобода (Нью-Йорк). 1952. № 26, 27, 29, 30. Січинський В. Українська архітектура // Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / Упор. С.В. Ульяновська; Вст. ст. І.М. Дзюби; Перед. слово М. Антоновича; Додатки С.В. Ульяновської, В.І. Ульяновського. – К.: Либідь, 1993. – С. 241–273. Січинський В. Херсонес – Корсунь // Життя і знання. 1939. № 2. С. 41–43. Січинський В. Церква з VIII віку в Керчі // Шлях (Філадельфія). 1951. № 4. Січинський В. Чужинці про Україну. К.: Довіра, 1992. 254 с. Скрипник І. Сенсаційна книга та її творець // Володимир Січинський та Україна. Матеріали Міжнародної конференції. К.: Абрис, 1996. С. 133–139. Трембіцька Л. Кость Широцький та Володимир Січинський дослідники-мистецтвознавці // Хмельниччина: минуле, сучасне, майбутнє / Мат. обласної наук.-практ. конференції, приуроченої 65-й річниці утворення Хмельницької області. Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. С. 252–257. Трембіцький А. Родина Сіцінських-Січинських та Українське історично-філологічне товариство в Празі (1923–1945 рр.) // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: Історичні науки. Вип. 11 / Відп. ред.: І. Пасічник, Л. Винар, ред. А. Атаманенко. Острог: РВВ Національного університету “Острозька академія”, 2008. С. 301–326. Ульяновська С.В., Ульяновський В.І. Володимир Січинський // Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / Упор. С.В. Ульяновська; Вст. ст. І.М. Дзюби; Перед. слово М. Антоновича; Додатки С.В. Ульяновської, В.І. Ульяновського. К.: Либідь, 1993. С. 571–576. Чепелик В.В. Бесіди про українську архітектуру / За заг. ред. А.О. Пучкова. К.: Фенікс, 2013. 228 с. Шумада Н. Народознавчий аспект наукового доробку Володимира Січинського // Володимир Січинський та Україна. Матеріали Міжнародної конференції. К.: Абрис, 1996. С. 108–119. Handelsman M. Ukraińska polityka ks. Adama Czartoryskiego przed Wojna Krymska // Prace Ukraińskiego Instytutu Naukowego. T. XXXV. Warszawa, 1937. 175 s. Sicinski V. L’Ucraina e il mondo Mediterraneo // Europa. 1951. V. 10–11. 43 Джанов А.В Національний заповідник “Софія Київська” (Україна КАФФА И КРЫМ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ XIV в. (преимущественно по данным книг массарии Каффы) Бухгалтерские книги казначейства (массарии) Каффы в настоящее время уже, пожалуй, не нуждаются в особом представлении в качестве важнейших источников по истории Крыма и Восточной Европы второй половины XIV – третьей четверти XV вв.1 Их данные успешно использовали историки уже в XIX в. В частности, на них в своих исследованиях опирался Микеле Джузеппе Канале. Им был составлен краткий обзор собрания бухгалтерских книг Каффы, сохранившегося в фонде банка св. Георгия в Генуе 2. В 1896 г. румынский историк и общественный деятель Николае Йорга издал выписки из книг массарии Каффы за 1374–1447 гг. 3 Эта публикация была далеко не полной, а скорее обзорной. Издатель, очевидно, ставил целью возбудить интерес к этому источнику, содержавшему уникальные исторические подробности. Особый интерес для исследователей представляли данные по истории княжества Феодоро и конфронтации его с генуэзцами в первой половине XV в. Часть неизвестных ранее сведений по истории княжества из книг массарии Каффы были самостоятельно обнаружены и опубликованы Николае Банеску в виде цитат 4. На протяжении XX – начала XXI вв. книги массарии Каффы служили источником, прежде всего, по просопографии и экономической жизни5 генуэзских торговых факторий в бассейне Черного моря. Лишь в начале нынешнего столетия значение их как источников, подробно освещающих политическую и социальную жизнь региона во второй половине XIV–XV вв., начало раскрываться в более 1 2 3 4 5 Карпов С.П. Древняя Русь и Причерноморье в XIII–XV вв. Результаты новых архивных изысканий // Вестник Российской академии наук. 2013. Т. 83. № 6. С. 508–511. Canale M.G. Della Crimea del suo commercio e dei suoi dominatori dalle origini fino di nostri. Vol. II. Genova. 1855. P. 347–349. Iorga N. Notes et extraits pour servir à l'histoire des Croisades au XVe siècle // Revue de l'Orient latin. T. IV. 1896. Paris. P. 25–118; Переиздание в: Iorga N. Notes et extraits pour servir à l'histoire des Croisades au XVe siècle. Т. I. Paris. 1899. P. 1–94. Bănescu N. Contribution a l’histoire de la seigneurie de Theodoro–Mangoup en Crimee // Byzantinische Zeitschrift. T. 35. 1936. P. 20–37. Balard M. La Romanie Génoise (XIIe – début du XVe siécle). T. I–II // Atti della Società Ligure di Storia Patria. Nuova Serie – Vol. XVIII (XCII) – Fasc. I, II // Bibliothèque des écoles françaises d’Athènes et de Rome. Fasc. 235. Genova– Rome. 1978. 1008 p. (Нумерация страниц сквозная); Карпов С.П. Работорговля в Южном Причерноморье в первой половине XV в. (преимущественно по данным массарий Каффы) // Византийский временник. Т. 46. 1986. 139–145, и др. 44 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. полном объеме6. Например, на основании данных бухгалтерских книг были выяснены перипетии борьбы за ханский трон в Крыму в 1386–877, 1421–14278, 1466 гг. 9 Эти исследования стали без преувеличения эпохальным прорывом в изучении истории Золотой Орды и Крымского ханства. К сожалению, пока никто из исследователей не взял на себя труд по публикации книг массарии Каффы в полном объеме. Хотя, однажды, была предпринята попытка составления электронной базы данных для книги массарии 1381 г., но она, к сожалению, осталась недоступна широкому кругу исследователей10. Данная ситуация, почти в полной мере, компенсируется наличием в свободном доступе цифровых фотокопий книг массарии Каффы за 1374–1375, 1381–1382, 1424– 1426 гг. К первой из них составлен и издан многоуровневый указатель, включающий не только ономастический материал, но и бытовую лексику11. Фотокопии трех казначейских книг массарии Каффы были размещены на сайте МГУ им. М.В. Ломоносова еще в начале нынешнего века12. Публикация в сети Интернет этих важнейших исторических источников стала возможной благодаря стараниям руководителя Научно–исследовательской Лаборатории по изучению стран Причерноморья и Византии в средние века при Историческом факультете МГУ – заведующего кафедрой истории средних веков МГУ профессора С.П. Карпова и сотрудника Лаборатории – д.и.н. А.Л. Пономарева13. Несмотря на то, что на основании данных этих документов уже написан ряд работ, потенциал источника раскрыт далеко не полностью. Несомненно, данные книг массарии Каффы, при вниматель- Пономарев А.Л. Население и топография Каффы по данным бухгалтерской книги массарии – казначейства за 1381–1382 гг. // Причерноморье в Средние века. В. 4. 2000. Москва–Санкт–Петербург: Алетейя. С. 317–442. 7 Пономарев А.Л. «Солхатская война» и «император» Бек Булат // Золотоордынское наследие. В. 2. 2011. С. 18–21. 8 Пономарев А.Л. Первые ханы Крыма: хронология смуты 1420–х годов в счетах генуэзского казначейства Каффы // Золотоордынское обозрение. № 2. 2013. С. 158–190. 9 Пономарев А.Л. Крымское ханство и консулат Каффы в 1466 г. (870/871 г.х.): Власть и деньги // Причерноморье в средние века. В. 9. Санкт– Петербург–Москва: Алетейя. 2015. С. 64–72. 10 Пономарев А.Л. Население и топография... C. 338–341. 11 Пономарев А.Л. Путеводитель по рукописи массарии Каффы 1374 г. // Причерноморье в средние века. В. 6. 2005. Москва–Санкт–Петербург: Алетейя. С. 43–138 12 http://www.hist.msu.ru/ER/English/digimg.htm (27.07.2018). 13 Описание манускриптов см. на сайте Archivio di Stato Genova: http://www.lacasadisangiorgio.it/main.php?do=scheda&ricerca=0&idscheda=39 21&page= (27.07.2018). http://www.lacasadisangiorgio.it/main.php?do=scheda&ricerca=0&idscheda=39 22&page= (27.07.2018). 6 45 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 ном исследовании, позволят прояснить многие вопросы, политической и экономической истории Крыма во второй половине XIV–XV вв. Книга массарии Каффы является сводным бухгалтерским документом, предназначенным для оперативного анализа доходов и расходов казначейства в пределах финансового года 14. Книга велась по принципу двойной бухгалтерии, в соответствии с которым одна финансовая операция в дебете счета агента дублируется в кредите контрагента операции, и наоборот. Наиболее ранним сохранившимся образцом применения этой системы является книга массарии Генуи 1340 г.15 Манускрипт книги массарии 1374 г. разделен на две части. В первой из них помещены счета, расчет по которым производился в ходячей монете – аспрах. Второй раздел содержит счета, в которых бухгалтеры оперировали условными счетными единицами, эквивалентными платежным серебряным слитками – сомам. В книге массарии 1381 г. после традиционных двух частей помещен раздел со счетами публичного займа казначейства. В первом и втором разделах, счета структурированы по алфавитно–хронологическому принципу, а в последнем – исключительно в хронологическом порядке. Кроме того, каждый счет разделен на две части: дебетовую и кредитовую. В 1381 г. дебет и кредит размещались на одной странице, в отличие от книги массарии 1374 г., где дебет располагался на левой стороне разворота книги, а кредит – на правой. Благодаря двойной записи, применявшейся в подобных финансовых документах и наличию прямых ссылок на корреспондирующие счета в виде указания на соответствующий лист, а часто, и на титул счета или строки, в книге удобно ориентироваться. Обязательное наличие корреспондирующего счета позволяет восстановить дефектную запись, перепроверить написание имени финансового агента, контрагента или топонима, а также восстановить сокращенную скрибой массарии информацию, сопутствующую счету, и представляющую интерес для историка. Почти весь объем книги занят счетами финансовых партнеров казначейства: самой коммуны Каффы, официалов, банкиров, частных лиц и так далее. Объем средств, имевшихся в распоряжении самой массарии Каффы, присутствует в ее собственных счетах. В книге мас14 15 Подробнее об особенностях ведения бухгалтерских книг в Каффе и Генуе, а также детальная характеристика этого типа источников см.: Пономарев А.Л. Население и топография... С. 319–335; Сидиропуло О.А. Как учитывали деньги массарии Генуэзской коммуны в 1340 г. // Незалежний аудитор. № 8. 2014. Київ. C. 72–85. Там же приведена подробная библиография вопроса. Кутер М. И., Гурская М. М., Сидиропуло О. А. Бухгалтерская книга Генуэзской коммуны за 1340 г.: начальный етап исследования // Международный бухгалтерский учет. 2011. № 44. С. 60–66; № 45. С. 54–59; Кутер М. И., Гурская М. М., Сидиропуло О. А. Бухгалтерская книга Генуэзской коммуны за 1340 г.: новые результаты исследования // Международный бухгалтерский учет. 2012. № 34. С. 54–64; № 37. С. 61–68. 46 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. сарии 1374 г. начальный баланс массарии формально отсутствует. Расчет должников и кредиторов в начале финансового года был сразу разнесен по личным счетам. Большее значение имеет финальный баланс казначейства, озаглавленный в 1375 г. Ratio debitorum [MC 1374 f 150v–153r; 325v–327r], а в 1382 г. – Massaria assignata [MC 1381 f 136r–139r; 356v–359r]. Финальный баланс имеет отсылки к многочисленным счетам книги, где фиксировалась информация о долгах казначейства и наоборот, на момент закрытия книги. По четыре личных счета коммуны Каффы (Comuna Caffe) в обеих книгах массарий за 1374 и 1381 гг., содержащих список регулярных и нерегулярных расходов и доходов самой коммуны за год, приведены соответственно в «аспровых» и «сомовых» разделах книги. В бухгалтерских записях, на которые есть ссылки в счете коммуны, содержится важная историческая информация. Наибольший интерес представляют счета, озаглавленные Expense et avarie diverse. Например, в них зафиксированы расходы на посольства, прием послов и важных гостей, подарки соседним властителям, снаряжение военных кораблей для войны или охраны побережья. Именно они привлекали и продолжают привлекать внимание историков. А.Л. Пономарев, детально изучивший структуру этих документов, писал, что книгу массарии можно было бы назвать и дневником и летописью поселения16. Однако не следует забывать о прямом предназначении документа – контролировать баланс состояния денежных средств самого казначейства. Поэтому сложно ожидать от данного источника хронографической точности и подробных описаний событий. Такая задача при составлении книги вовсе не ставилась. Датой открытия счета не всегда можно точно датировать событие, которое так или иначе было отражено в его тексте. Большее значение имеет относительная хронология цепочки счетов. Непонимание специфики источника может привести к неверным историческим выводам. Так, датировка 17–м марта 1381 г. счета о возмещении стоимости соколов, украденных в Солдайе, послам императора и Мамая (Avaria facta per Ayna et Coia Berdi messayguos domini Imperatoris et Mamay de avibus falconibus captis tempore retroactis in Soldaya) вовсе не означает, что это произошло 17 марта и все упомянутые персонажи были к тому времени живы [MC 1381 f 3r]. Окончание дебетовой записи – debet nobis pro dicta massaria assignata per dictos dominum Bernabonem et socium (т.е. указание на передачу этого незакрытого счета массариями прежней администрации – Bernabonus Ricius et Theramus de Pichenoto17 чиновникам, приступив16 17 Пономарев А.Л. Население и топография... С. 324. Имя этого компаньона экс–массария Бернабоно Рицио в книге массарии 1381 всегда скрыто под словом socius, хотя его собственные счета в книге присутствуют. Указание на исполнении им должности массария в 1380 г. есть у Oderico G.L. Lettere ligustiche ossia osservazioni critiche sullo stato geografico della Liguria fino ai tempi di Ottone il Grande con le memore 47 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 шим к обязанностям 11 марта 1381 г.), а также ссылка на начальный баланс массарии, говорит о том, что данные расходы случились в бытность прежней администрации. Они не были погашены массарией Каффы к 17–му марта 1381 г., т.е. к моменту окончательного сведения финального баланса книги массарии 1380 г. и формирования начального баланса новой массарии. Таким образом, делать далеко идущие выводы на основании бухгалтерских книг следует только после тщательного анализа взаимоотношений счетов в книге. Кроме того, следует всегда иметь в виду, что мы имеем дело именно с книгой массарии, для которой коммуна Каффы является таким же финансовым партнером, как и некий армянин Астеллано – десятник из сотни венгра Франциско (Astellanus ermineus capud decenus centanarii Francisci ungari). Поэтому, пытаясь разобраться с реальным движением средств, следует обязательно проследить цепочку движения их к счету коммуны или обратно. Автор настоящей работы предпринял попытку транскрипции наиболее важных частей книг массарии Каффы 1374 и 1381 г. Текст транскрипции приведен в приложении. В ходе изложения материала делаются ссылки на соответствующие листы книг в квадратных скобках. По ним можно свериться с предложенной транскрипцией и, в случае необходимости, откорректировать ее по цифровым фотокопиями рукописей на сайте МГУ18. Территориальная экспансия в Южном Крыму и внешняя политика генуэзской Каффы 1365–1387 гг. Надо полагать, что изначально, после известных привилегий византийского императора Михаила VIII Палеолога (1259–1282) в 1261 г.19, генуэзцы обосновались в Крыму, в Солдайе. В 1274 г. здесь трудился генуэзский нотарий Федерико Пьяццалунга 20. Внимание генуэзцев к Солдайе определялось их практическим интересом в торговле рабами между Золотой Ордой и Египтом21. Для мамлюкского storiche di Caffa, ed altre luoghi della Crimea posseduti un tempo da Genovesi. Bassano. 1792. Р. 162. 18 http://www.hist.msu.ru/ER/English/digimg.htm (28.08.2018). 19 Dölger F. Regesten der Kaiserurkunden des Oströmischen Reiches von 565– 1453. Tl. 3: Regesten von 1204 – 1282 // Corpus der griechischen Urkunden des Mittelalters und der neueren Zeit. Reihe A: Regesten. Abt. 1. München. 1932. P. 36–38; Скржинская Е.Ч. Генуэзцы в Константинополе в XIV в. // Византийский временник. № 1. 1947. С. 215–234; I libri iurium della Repubblica di Genova. I. Parte 4 / a cura di S. Dellacasa // Fonti per la storia della Liguria. XI. 1998. P. 271–285, № 749; Balard M. 1261. Genova nel mondo: il trattato di Ninfeo Gênes et la mer // Quaderni della Società Ligure di Storia Patria. 3. Genova. P. 529–549. 20 Bratianu G.I. Recherches sur le commerce génois dans la mer Noire au XIIIe siècle. Paris: Geuthner. 1929. Р. 307–309, № VII–IX. 21 Amitai R. Diplomacy and the Slave Trade in the Eastern Mediterranean: A Re– examination of the Mamluk–Byzantine–Genoese Triangle in the late thirteenth century in Light of the Existing Early Correspondence // Oriente Moderno. 88. 48 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Египта, который был основным потребителем рабов из Дешт–и–Кипчака, Солдайя (Сугдея, Сугдак, Судак) был основным торговым парнером в Черном море. Из всех пристаней Черного моря только Судак удостоился быть упомянутым в 1281 г. в договоре между султаном Египта и византийским императором 22. Однако, нахождение генуэзцев в Солдайе, т.е. на чужой территории, к тому же в тесном соседстве со своими конкурентами – венецианцами, обосновавшимися здесь, очевидно еще в 1205 г. 23, видимо, вызывало у генуэзцев определенный дискомфорт. К тому же, работорговля была далеко не приоритетным направлением коммерческой деятельности генуэзцев в Черном море. Все это заставило их искать более выгодную модель колониального эмпория в Крыму, где они бы играли руководящую роль, и не были бы зависимы от чуждых им приоритетов. Так появилась Каффа, основанная всего в 50 км восточнее Солдайи. Каффа развилась из небольшой автономной торговой фактории, возникшей очевидно лишь после 1275 г. на месте античной Феодосии24. В 1281 г. колония, видимо, уже обладала всем необходимым минимумом административных институтов, а во главе ее стоял консул 25. Поначалу Каффа испытала ряд взлетов и падений (окупация венецианским флотом в 1296–1297 гг.26, нападение войск джучида Ногая в конце 1298 г.27 и № 2: Les relations diplomatiques entre le Monde musulman et l'Occident latin (XIIe–XVIe Siècle). 2008. Р. 349–368. 22 Holt P.M. Early Mamluk diplomacy (1260–1290). Treaties of Baybars and Qalāwūn with christian rulers // Islamic history and civilization. Vol. 12. Leiden–New York–Köln: Brill, 1995. P. 122–128. 23 Morozzo della Rocca R., Lombardo A. Documenti del commercio veneziano nei secoli XI – XIII. Vol. 1–2. Torino. 1940. P. 478–479; Thiriet F. La Romanie vénitienne au Moyen Âge. Le développement et l'exploitation du domaine colonial vénitien (XIIe–XVe siècles) // Bibliothèque des Écoles françaises d'Athènes et de Rome. Fasc. 193. P. 100. 24 Balard M. La Romanie Génoise... Р. 118; Balard M. Les Genois en Crimée aux XIIIe–XIVe. // APXEION ПONTOY. T. 35. 1979. P. 204–205 = Balard M. Les Genois en Crimée aux XIIIe–XIVe siècles // Gênes et la mer Genova e il mare // Quaderni della Società Ligure di Storia Patria. 3. 2017. P. 771–772; Балар М. Генуэзцы и Золотая Орда // Золотая Орда в мировой истории. Казань. 2016. С. 599; Карпов С.П. Генуэзские и венецианские фактории в Крыму // История Крыма / Под ред. А.В. Юрасова. Москва: Кучково поле. 2017. С. 318–322. 25 Bratianu G.I. Actes des notaires génois de Péra et de Caffa de la fin du treizième siècle (1281–1290). Bucarest. 1927. P. 79, № 12. 26 Promis V. Continuazione della Cronaca di Iacopo da Varagine dal 1297 al 1332 // Atti della Societa Ligure di Storia Patria. Т. X. 1874. Р. 498; Andreae Danduli. Chronicon Venetum // Rerum italicarum scriptores. T. 12. Mediolani. 1728. Col. 406–407; Marino Sanuto. Vite Duchi di Venezia // Rerum italicarum scriptores. T. 22. Mediolani. 1733. Col. 578–579; Andrea Navagiero. Storia della respublica veneziana // Rerum italicarum scriptores. T. 23. Mediolani. 1733. Col. 1009. 49 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 вынужденный уход генуэзцев из Каффы между 1309–1312 гг.28 под натиском войск хана Токты (1291–1312)). Ко второй четверти XIV в. Каффа стала одним из крупнейших торговых центров в Черноморском бассейне. Параллельно с торговой активностью в Каффе, возникали пока еще немногочисленные торговые эмпории генуэзцев в устье Дуная, Дона, Черноморского побережья Болгарии, Западного Кавказа и Понтийского побережья Малой Азии. В первой половине XIV в. «татарское» направление экономической экспансии генуэзцев оставалось одним из наиболее приоритетных. Однако «кризис Таны» 1343 г.29 и временное закрытие прямого торгового сообщения с государством джучидов показали инфраструктурную эфемерность генуэзских торговых факторий. Изолированные пункты были чрезвычайно уязвимыми для войск все еще сильного в военном отношении джучидского императора, который, к тому же, имел сильное желание организовать самостоятельную морскую навигацию в Черном море, построив Чембало, Каламите и других портах Готии, видимо не без посторонней помощи, настоящий флот из 30 галей 30. Осуществлению этого беспрецедентного в истории Золотой Орды «морского проекта» смогли помешать лишь умелые действия генуэзцев, организовавших вооруженную охрану всего морского побережья от Каффы до Херсона. Реалии многолетней перманентной осады Каффы войсками хана Джанибека (1342–1357) в 1344–1349 гг. заставили генуэзцев Каффы искать альтернативные источники поддержания жизнедеятельности города. Одним из возможных выходов 27 28 29 30 О Каффе в связи с этими событиями упоминает Рукн ад–дин Байбарс. См: в: Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. Т. 1: Извлечения из сочинений арабских // История Казахстана в арабских источниках. Т. I. Алматы: Дайк–Пресс. 2005. С. 101. У Ибн Халдуна тот же сюжет с пропуском Каффы. См. в: Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов... Т. 1... С. 272–273. У ал–Муфаддала рассказ о расправе над Судаком в то же время в Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов... Т. 1... С. 153; то же у Ибн ал–Давадари. См. в: Муминов У.А. Извлечения из сочинений XII–XVI веков // История Казахстана в арабских источниках. Т. III. Алматы: Дайк–Пресс. 2006. С. 96; то же у ал–Юнини в: Li Guo. Early Mamluk Syrian Historiography: Al–Yunini’s Dhayl Mir'at al–Zaman. Т. I. Leiden: E. J. Brill. 1998. Р. 127–128. Promis V. Continuazione della... Р. 500–501. ан–Нувайри в: Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов... Т. 1... С. 131–132. Карпов С.П. Итальянские морские республики и Золотая Орда. Кризис 1343–1349 гг. // Причерноморье в средние века. В. IХ. Санкт–Петербург– Москва: Алетейя. 2015. С. 7–63; Карпов C.П. Тана – колыбель Кризиса середины XIV века // Stratum plus (Pax Mongolica и европейские потрясения XIII–XIV веков) № 6. 2016. С. 203–212. Morozzo Della Rocca R. Notizie da Cafa // Studi in onore di A. Fanfani. Vol. 3. Medioevo. Milano, 1962. P. 282: Imperator facit fieri ad Cibanum, ad Calamitam et per Gotiam galleas XXX vel circha...; Ciociltan V. The Mongols and the Black Sea trade in the thirteenth and fourteenth centuries / transl. S. Willcocks. Leiden–Boston: Brill. 2012. P. 210. 50 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. для них была территориальная экспансия вдоль побережья Черного моря и, прежде всего, в Крыму. Укрепленные замки на побережье могли обеспечить безопасность морского сообщения и не допустить конкурентов, стремившихся занять место генуэзцев в процессе товарообмена на торговых маршрутах между восточноевропейскими степями, и, с другой стороны, странами Средиземноморья, Ближнего Востока и Европы. Кроме того, дефицит продовольствия, который в случае военной напряженности всегда преследовал Каффу, можно было бы покрыть частично за счет сельскохозяйственных угодий, примыкавших к побережью. Практическим примером для генуэзцев была Лигурия, сходная по климату, рельефу и другим природным характеристикам с большей частью Южного побережья Крыма. Надо сказать, что территориальная экспансия в Крыму была одним из элементов далеко идущей политической перспективы, направленной на недопущения к самостоятельным экономическим контактам с государством Джучидов (imperium Gazariae) своих торговых конкурентов. Таковыми являлись, прежде всего, венецианцы. Генуэзцам удавалось с переменным успехом держать оборону до 1333 г., когда венецианцы смогли основать свою факторию в Тане 31. Генуэзцы, еще очевидно в ходе конфликта с Золотой Ордой, начавшегося в Тане в 1343 г., предприняли первую попытку расширить свое присутствие на Крымском полуострове, выйдя за пределы крепостных стен Каффы, и заняв Чембало. Самый ранний генуэзский нотариальный инструмент был составлен в Чембало в церкви Св. Марии (publico instrumento scripto in Cimbalo, in ecclesia Sancte Marie de Insula) в 1341 г.32 В период перманентной осады Каффы в 1344– 1349 гг. именно Чембало служило источником поставок продовольствия для осажденного города, а также частично взяло на себя функции рынка для генуэзских коммерсантов, ввиду формального запрета генуэзцам Каффы торговать непосредственно с Солхатом 33. Каким образом генуэзцам удалось легитимизировать свою власть над Чембало, не известно. В 1347–49 гг. граждане Каффы обратились с петицией к генуэзскому дожу Джованни да Мурта с просьбой назначить главу города34. В последующие пятнадцать лет о попытках расширения генуэзской сферы влияния на полуострове нет никаких известий в источниках. 31 Карпов С.П. Возникновение Таны // Средневековый Понт. Lampter: Edwin Mellen Press. 2001. С. 343–362 Balbi G., Raiteri S. Notai Genovesi in Oltremare. Atti rogati a Caffa e a Licostomo (sec. XIV) // Collana storica dell'Oltremare Ligure. II // Collana storica di fonti e studi diretta da Geo Pistarino. 14. Bordighera–Genova. 1973. Р. 112. 33 Morozzo Della Rocca R. Notizie da Cafa... P. 270. 34 Petti Balbi G. Cafa e Pera a metà del Trecento // Revue des études sud–est européennes. 1978. T. XVI, N 2. P. 217–228 = Petti Balbi G. Una città e il suo mare: Genova nel Medioevo. Bologna, 1991. P. 172–185. 32 51 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Сепаратные попытки венецианцев возродить свою торговлю с Золотой Ордой в Тане 35, Солдайе36, Калитре37, и даже в 20 км от Каффы – в Провато38 не оставляли генуэзцам другого выбора. Это было только делом времени. 19–м июля 1365 г. датирована запись о захвате генуэзцами Солдайи в генуэзской хронике Георгио Стелы. Занятие Солдайи произвел консул Каффы, доктор юриспруденции Бартоломео де Якобо: Eodem Anno die XVIIII Julii capta fuit Civitas Soldaja per Januenses, existente Consule Caffae Facondo Rectore, Bartholomaeo de Jacop Legista Januae Cive 39. О том же сообщает памятная запись на полях греческого служебного евангелия из Крыма: παρέλαβαν τὸ κάστρον τῆς Σουγδαίας ἡ καφατενῆ τοῦ ἔτους ςωογ’40. В памятной записи от 15 августа 1365 г. на полях армянского лекционария, переписанного в Каффе, содержится та же информация: ...Завершил эту (книгу) в лето армянское 814, августа 15, в патриаршество владыки Месровпа, архиепископство тэр Степаноса, в царствование Костандианоса, в славном городе Кафа, у подножия Святой Троицы, которая есть начало всего сущего, в горькие и трудные времена. В этот год сюда явился Антихрист [Neṙn] и разрушитель из рода исмаелитского, которого зовут Чалибэг. Мечом изрубил он народ христианский, и всю окрестную страну держал в ужасе и содрогании, день и ночь. Но, как и было предсказано владыкой Нерсесом, в тот же год, по Провидению Господнему, в город прибыл начальствовать консул [ganjaulaus] из доблестного народа ромайского [hṙomayakan]. По приказу ромайцев [hṙomayecʻikʻ], с Божьей Помощью, взял он город Сухда [Судак] и захватил все, что там было, изрубил всех исмаелитов и евреев, которые есть враги креста Христова и христиан, а имущество отобрал...41 Автор приписки предваряет известие о взятии Судака Mas–Latrie L. Privilèges commerciaux accordés à la république de Venise par les princes de Crimée et les empereurs mongols du Kiptchak // Bibliothèque de l'école des chartes. T. 29. 1868. Р. 593–595. 36 Mas–Latrie L. Privilèges commerciaux... Р. 592. 37 Mas–Latrie L. Privilèges commerciaux... Р. 592. 38 Mas–Latrie L. Privilèges commerciaux... Р. 590–592. 39 Georgii Stellae. Annales Genuenses // Rerum italicarum scriptores. T. 17. Mediolani. 1730. Col. 1098; Oderico G. L. Lettere ligustiche... P. 131. То же место в переводе Агостино Джустиниани: Et questo anno fendo console in Caffa Bartholomeo di Giacob dottor di lege, fu pigliata per Genoesi in Tartaria la sitta nominata Soldaia. См.: Giustiniani A. Castigatissimi annali con la loro copiosa tauola della eccelsa & illustrissima republi. di Genoa, da fideli & approuati scrittori, per el reuerendo monsignore Agostino Giustiniano genoese vescouo di Nebio accuratamente racolti. Genova. 1637. Carta 137v. 40 Чернухiн Є. Грецькі рукописи у зібраннях Києва. Київ–Вашингтон. 2000. C. 41. 41 Sanjian A.K. Colophons of Armenian Manuscripts, 1301–1480. A Source for Middle Eastern History. // Harvard Armenian Texts and Studies. 2. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. 1969. Р. 94, 1365, № 2; Саргсян Т.Э. Свод армянских памятных записей, относящихся к Крыму и 35 52 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. рассказом о каких–то военных действиях Чалибека в окрестностях Каффы (предместьях?). Т.Э. Саргсян вполне обоснованно отождествила Чалибека с правителем Солхата и адресатом египетского двора с 766 г.х. (10 окт. 1363 – 27 сент. 1364 г.) Ходжой–Алибеком сыном Исы и внуком Тулук–Тимура (Άlī Bek b.Άysa b.Tuluk–Timur)42. Судя по данным этой армянской заметки в первой половине 1365 г. правитель Солхата – Ходжа–Алибек был занят какими–то междоусобными стычками с противниками, что привело к гибели христианского населения окрестностей Каффы (не обязательно ближайших). В это время генуэзцам удалось подчинить юго–восточное побережье Крыма к западу от Каффы с Солдайей и ее сельской округой, о которой мы знаем из более поздних источников, что в ее состав входили восемнадцать казалий. Источники не дают возможности выяснить детали событий, связанных с захватом генуэзцами Судака и его округи в июле 1365 г. Однако, не подлежит сомнению, что они воспользовались ослаблени- 42 сопредельным регионам. (XIV–XV вв.) / Отв. ред. В. Е. Григорьянц. Симферополь: СОНАТ. 2010. С. 158, № 76. Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов... T. 1... C. 257–259; Фаверо Д.М. Венецианские источники по истории Золотой Орды: новые перспективы изучения // Золотоордынское обозрение. Вып.1. 2016. С. 43. Вопреки приведенной в египетских источниках дате начала переписки с Коджа– Алибеком, одни исследователи считают, что правителем Солхата в 1357– 1365 гг. непрерывно был Тимур–Кутлуг, другие – инак Кутлу–Буга отец Элиас–Бея, заключившего в 1381 г. договор с генуэзцами. Это невольное заблуждение, видимо, имеет своим источником, внешне путаное, указание канцеляриста египетского двора Эль–Мухибби о том, что Коджа–Алибек стал правителем Солхата после Зейн–эд–Дина Рамазана, упомянутого в источниках между 1351 и 1356 гг. Еще один правитель Солхата – Тимур– Кутлуг упомянут в ярлыке хана Джанибека 1358 г. венецианцам. Он являлся, очевидно, сыном того же Тоглук–Тимура. Поэтому на правление Коджа–Алибека исследователи отводили краткий период между 1356 и 1358 гг. Указание египетских канцеляристов на начало переписки с ним в 765 г.х. исследователи, к сожалению, пропустили. Надуманное противоречие можно объяснить тем, что в промежуток между 1351 г. и 1364 г. переписка между египетским двором и Золотой Ордой не велась вовсе. О пребывании Тимур–Кутлуга на должности правителя Солхата в Каире могли, попросту, не знать. Во всяком случае, о переписке между Золотой Ордой и Египтом в этот промежуток времени нет никаких сведений (исключая обмен посольствами после взятия Джанибеком Табриза в 1357 г.). Тимур–Кутлуг оставался на посту, возможно, до середины 1364 г. (См. надпись 1364 г. с упоминанием некоего господина Тимура в надгробной надписи из с. Лаки), когда его сменил другой крымский монгольский правитель Коджа–Алибек, бежавший в 1365 г. из Солхата, при приближении Мамая. См.: Мыц В.Л. Кафа и Феодоро в XV веке. Контакты и конфликты. Симферополь: Универсум. 2009. C. 38–43; Крамаровский М.Г. Человек средневековой улицы. Золотая Орда. Византия. Италия. СПб.: Евразия. 2011. C. 219–220; Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов... T. 1... С. 259; Mas–Latrie L. Privilèges commerciaux... Р. 590–592. 53 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 ем власти правителя Солхата в период междоусобной борьбы за центральную власть в улусе Джучи. Долгое время лидером в этой борьбе в западной части улуса Джучи был беклярибек Мамай, менявший претендентов на джучидский престол Сарая по своей воле43. Правитель Солхата Ходжа–Алибек в 1365 г., видимо, придерживался ориентации на одного из альтернативных претендентов из числа многочисленных потомков Джучи и, в конце концов, потерпел поражение. Через месяц после захвата Судака генуэзцами – 23 августа 1365 г., как сообщает еще одна армянская памятная запись в богослужебной рукописи крымского происхождения, в Крыму появились войска Мамая: Написана эта (книга) в городе Крым, в Земляных жилищах верхних, в лето 814, месяца августа 23, в (пору) многогласного возмущения, ибо вся страна от Кеча [Kecʻ] до Сарукьармана [Sarukʻarman] собралась здесь – люди и скот, а Мамай в Карасу с бесчисленными татарами, и сей город пребывает в смятении и содрогании; и (только) Сам Предстоятель знает (что нас ожидает), Который для всех Господь и Попечитель, Который Благословен вовеки!44 С теми же событиями связана еще одна памятная запись на другом листе того же лекционария, сообщающая о захвате города Крым (Солхата) и бегстве его предводителя – князя: Скорбь и война объяли все пределы города Крым, ибо повелитель – князь его не смог противостоять, будучи побежден, бежал, и (нападавшие) присоединили к войску около 2000 мужей 45 и, забрав вместе с припасами оружия, увели на (в?) Mōl46. Финал противостояния правителя Солхата Ходжа–Алибека и Мамая до конца не ясен. Генуэзцам Каффы пришлось скорректировать свои политические предпочтения в новых условиях. Сохранить свои недавно приобретенные территории в Южном Крыму, они могли, лишь приняв сторону Мамая и признав его ставленика на ордынский престол – хана 43 44 45 46 Греков Б.Д., Якубовский А.Ю. Золотая Орда и ее падение. Москва–Ленинград: АН СССР. 1950. С. 275–294; Сафаргалиев М. Г. Распад Золотой Орды. Саранск. 1960. С. 116–136; Spuler B. Die Golden Horde. Die Mongolen in Rußland 1223–1502. Weisbaden: Otto Harrassowitz. 1965. P. 112–121; Федоров–Давыдов Г.А. Общественный строй Золотой Орды. Москва: Издательство Московского университета. 1973. С. 150–143; Миргалиев И. М. Политическая история Золотой Орды периода правления Токтамыш– хана. Казань: Алма–Лит. 2003. С. 29–43; Измайлов И. «Великая замятня» // История татар. Т. 3: Улус Джучи (Золотая Орда). XIII – середина XV в. Казань. 2009. С. 695–705. Sanjian A.K. Colophons of Armenian ... Р. 93, 1365, № 1; Саргсян Т.Э. Свод армянских... С. 158, № 77. В английском переводе этой заметки стоит: and [the invaders] killed some 2000 of his men. Sanjian A.K. Colophons of Armenian ... Р. 94, 1365, № 1. Sanjian A.K. Colophons of Armenian ... Р. 94, 1365, № 1; Саргсян Т.Э. Свод армянских... С. 159, № 77. Последнее слово объяснить сложно. Во всяком случае, связывать его с латинским molem или лигурийским molo –‘мол’, как это предположила Т.Э. Саргсян, сомнительно. Возможно, здесь скрыт какой–то неизвестный сейчас топоним. 54 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Абдуллаха (1363–1370) в качестве верховного сюзерена. Какова была реакция беклярибека на отторжение Судака от империи – не известно, но с большой долей вероятности можно предполагать, что эти территориальные приобретения генуэзцев Мамаю пришлось признать. Видимо, уже во второй половине 1365 г. или в первой половине 1366 г., между генуэзцами Каффы, которых представлял консул Бартоломео де Якобо, и представителем ордынского хана – Кутлуг–Бугой, которого впоследствии можно будет увидеть на высших должностях в Солхате и правом крыле Орды, был подписан мирный договор. На это есть прямое указание в тексте другого генуэзско–татарского трактата от 12 августа 1387 г. 47 Следует уточнить, что точная дата подписания именно этого договора не сохранилась. В документе есть только указание на год «тысяча триста» и имя консула Каффы – Бартоломео де Йакобо, заключившего договор со стороны коммуны Генуи в Каффе. О том, что он занимал должность консула Каффы в 1365 г. доподлинно известно из официальной хроники Генуи48. Контекст самого договора, несомненно, каким–то образом затрагивал вопрос о территориальных приобретениях генуэзцев в Южном Крыму, произошедших в июле 1365 г. Подробностей политических событий в Крыму в промежутке между августом 1365 и осенью 1374 гг. мы не знаем. Исключение составляют смутные известия в памятных записях армянских писцов Крыма о царившей в Золотой Орде междоусобице 49 и сообщение египетского историка Ибн–Халдуна о потере Мамаем столичного Сарая и удаления его в Крым в 776 г.х. (1374–1375 гг.)50, видимо, вместе со своим новым ставленником – ханом Мухаммедом–Булаком (1370–1380). В отношенях Каффы и соседнего Солхата тоже было не все спокойно. В книге массарии 1374 г. сохранилась запись о ежегодной выплате Николао Спинула 10 сомов за солхатскую победу (pro franchixia dicti Nicolai quos habere debet omni anno causa vitoreo Sorchati sommos X) [MC 1374 f 182v]. Ясно, что генуэзцы Каффы не раз ввязывались в вооруженные авантюры в Крыму уже до 1374 г. Строить какие либо теоретические схемы без источников – дело не благодарное.ю по этому воздержимся от интерпетации этого единичного факта. Basso E. Il “bellum de Sorcati” ed I trattati del 1380–87 tra Genova e l’Orda d’Oro // Studi Genuesi. Nuova serie. Vol 8 (1990). Cenova. 1991. Переиздано в: Basso E. Genova: un impero sul mare // Collana di studii italo–iberici. Vol. 20. Calgari. 1994. Р. 278. 48 Можно конечно предположить, что Бартоломео де Якобо мог занять ту же должность повторно, поскольку из каффийских консулов с 1366 по 1373 г. нам известен только Тедесио де Флиско (1369 г.). См.: Balard M. La Romanie Génoise... Р. 902. Хотя, конкретная дата подписания этого договора особого значения в нашем случае не имеет. 49 Саргсян Т.Э. Свод армянских... С. 166, 171. 50 Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов... T. 1... С. 277. 47 55 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 ***** В самой ранней из сохранившихся книг массарии Каффы за 1374–75 гг. достаточно подробно отображены сведения о внешнеполитической деятельности генуэзской администрации Каффы в этот период. 11 октября Юлиано де Кастро, прибывший накануне из Генуи, вступил в должность консула Каффы, сменив на посту Аймоно де Гримальди. Массарию возглавили Матео Катанео и Йохане де Кариньяно. 12 октября 1375 г. был подбит итоговый баланс казначейства, и прежняя администрация сложила полномочия. Политическая жизнь Каффы в 1374–1375 гг. заметно отличается от бурной и активной деятельности, зафиксированной более поздними книгами массарии, например в 1381–1382 или 1386–1387 гг. И, тем не менее, она была достаточно активной. Перед 3 ноября 1374 г. в Каффу прибывает посланник (nuntius) господина Солхата. Имя господина Солхата упомянуто в нашей книге массарии всего один раз. Звали его – Аджи–Макомет (Agimachomet) [MC 1374 f 8v]. Посланник консула Каффы – некий Франчино – принимает своего татарского коллегу и организовывает ему угощение (convivium sive pasto), на что было истрачено 384 аспра. Солхатскому посланнику было вручено 4 пика красного сукна (pannum virmillium), стоимостью 200 аспров [MC 1374 f 6v]. 8 ноября 1374 г. из каффийской апотеки Антония специария было выдано в качестве продовольственного содержания 25 либр конфект Хачатуру – титанусу канлюков Каффы [MC 1374 f 6v]. 24–м ноября помечена запись, согласно которой двум посредникам: Георгио Спиньо и Петро Чеба были выданы 100 аспров, предназначавшихся неким неназваным по имени лицам, возвратившимся из ханской ставки. Указанная сумма была ими истрачена на угощение Мамая. По всей видимости, это только часть суммы. [MC 1374 f 6v]. 11 декабря распоряжением консула Каффы в Зихию для заготовки хлеба (in Zichia) был направлен оргузий [MC 1374 f 7r]. 18 декабря для организации обычного пиршества (pro faciendo convivium consuetum) в Каффу прибывает посланник самого Мамая. Это обычное пиршество, видимо должно было состояться 25 декабря, на Рождество, когда в Каффе проходили празднества со многими приглашенными лицами. Нунцию были выданы в качестве подарка (?) штука камлота и камки. На приезжего посланника была истрачена сумма несколько более скромная (105 аспров), чем на посланника из соседнего Солхата. Видимо в Солхате были лучше осведомлены о богатствах Каффы и, имели свои «рычаги давления» для получения более дорогих подарков, в отличие от татарина, прибывшего издалека, преодолевшего, возможно, сотни миль. 20 декабря 157 аспров было выделено специарию Антонио, в качестве содержания и платы музыкантам, прибывших на пиршество Мамая (sonatoribus qui venerunt ad convivium domini Mamay) [MC 1374 f 7r]. Детали расходов на пиршество Мамая и остальные празднества в книге массарии 1374 г. подробно не расписаны, поскольку они могли входить в состав тех 56 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. 500 аспров, которые консул мог тратить ежемесячно, не предоставляя отчета за них, как это было прописано в статутах51. Но факт остается фактом: в декабре 1374 на Рождественских празднествах или в канун их в Каффе присутствовал беклярибек Мамай. Татарская компания находилась в Каффе, видимо, достаточно долго. 10–м января помечена запись о выдаче в подарок трех одеяний (pro tribus vestibus) все тому же нунцию Мамая. В этот раз истраченная сумма оказалась более щедрой – 600 аспров. Нужно сказать, что обычно одеяния, которыми по случаю Рождества одаривались служащие администрации коммуны Каффы, стоили несколько меньше – от 100 до 150 аспров. 27 января уже нового 1375 г. Петро Чеба получает 142 аспра для исполнения поручений в каком–то пункте под названием Четин (in Iheti(n)e вар. чтения: Джетин, Кетин). Послан туда он был к господину Кxеркxара (Вариант транскрипции: Черчар –Кырк–Ер?) и истратил на поездку 142 аспра [MC 1374 f 7v]. 12 февраля тот же Петро Чеба отправляется с каким–то поручением в Солхат, взяв подорожные в сумме 45 аспров [MC 1374 f 7v]. В промежуток между этими поездками – 6 февраля в Каффу прибывает какой–то татарин по имени Ходжа–Иса (Coiaisso), на содержание которого было ассигновано 100 аспров [MC 1374 f 7v]. 25 апреля каффийским банкиром Лукиано Литурфи были ассигнованы 714 аспров тому же Перо Чебо, который в компании Ачио де Мари и Рафаэле де Трави, отправился в Солхат, чтобы посетить тело жены императора (ad vixitandum corpus cuiusdam domine de imperao in Sorcati). Часть денег была выплачена в качестве содержания господину Солхата Аджи–Макомету [MC 1374 f 8v]. Что имел в виду скриба массарии Каффы, изъяснившись таким образом, совершенно не понятно. Была ли жива в тот момент жена императора? Все же, учитывая восточные обычаи, можно предполагать, что это было все же скорее именно прощание с телом знатной особы, которое могло растянуться в этом случае, как минимум, на несколько дней. 1 июня 1375 г. некий Йофредо Сальваиго получает оплату за вино, предназначенное в подарок господину киличею, то есть послу, когда он отправился в Орду (сopa domino calaihi sive ambaxatori quando ivit in l’Ordo) в 60 аспров. К вину прилагались и сладости, выданные Антонио специарием [MC 1374 f 55v]. В книге массарии сохранились два счета собственно расходов этого посольства: один в «аспровом», другой в «сомовом» разделе книги [MC 1374 f 14v, 15r, 184v, 185r]. Эти расходы персонифицированы титулом: Посольство, отправленное в Орду к господину импера51 Юргевич В. Устав для генуэзских колоний на Черном море // Записки Одесского Общества Истории и Древностей. В. 5. 1863. Одесса. С. 667. § 2; Vigna A. Codice diplomatico delle colonie Tauro–Liguri (1453–1475). T. II. Рarte II // Atti Societa Ligure Storia Patria. Vol. VII. Parte II. Genova. 1879. P. 594. § 63.См. также МС 1381 f 63r: ...asperis quingentis qui conceduntur quolibet mense consulibus Caffe pro expensis per eos factis... 57 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 тору татар и Мамаю, в котором послом есть господин Рафаэле де Трави (Ambaxiata missa in l’Ordo ad dominum imperatorem tartarorum et Mamai de qua est ambaxator Raffael de Travi). Даты открытия счетов – 6 и 9 июня, но большая часть расходных строк датирована июлем и началом августа, что говорит о том, что сбор средств на осуществление посольства растянулся и товары, необходимые для осуществления миссии, выдавались продавцами под залог долговых обязательств. Счета включают расходы на оплату жалования главному послу – Рафаэле де Трави в размере 25 сомов (курс аспра к сому в 1374 гг. составлял от 140 до 149 с половиной аспра [МС 1374 f 11v]). На оплату необходимого количества коней тот же Рафаэле получил еще 4 сома. В состав посольства оказался включен и Петро Чеба, которому в качестве жалования, а также на наем коня, было выделено 9 сомов. К посольству было прикомандировано неизвестное число оргузиев и закуплена бочка вина, на что в сумме было истрачено 7 сомов 11 саджио и 6 каратов. Кроме того, на нужды дипломатической миссии, а именно на хлеб, вино, конфекты, сукно, камлот, данги и все другие расходы было выделено еще 12640 аспров. Оставшуюся часть счетов занимает перечень тканей, закупленных для подарков (поминков = эксений), которые послам предстояло раздать в орде хану, Мамаю и иным достойным людям. Табл. 1. Перечень тканей закуплених для посольства из Каффа в одду летом 1375 г. Наименование Ед. изм. К–во Цена clamelot (камлот) camocat (камлот) peсcia 4 pannus de blavo claro (ярко голубая ткань) pichus 24 47 asp. clamelot (камлот) 2 tella (полотно) более 1 blavum pro capana (голубая [ткань] для шатра) peccia 1 285 asp. pannus de Florentia (флорентийская ткань) pichus 28 tella subtille (полотно тонкое) pichus 167 clamelot (камлот) peсcia 1 2 somm. pannus virmillio53 (красная ткань) pichus 12 Сумма 42,11,0652 somm. < 09,22,07 somm. 1128 asp. 287 asp. 285 asp. 2650 asp. Запятые в таблице не соответствуют разделительной запятой десятичной системы счисления, а отделяют основную счетную единицу от пониженной. Например, сом от саджио, а саджио от каратов. 53 Для обозначения красного цвета тканей в книге массарии применяется несколько терминов: virmilli, grana, cremexi. На Ближнем Востоке и в Европе с древности известны несколько разновидностей красной краски, получаемой из женских особей насекомых – мокриц нескольких видов, распространенных в различных ареалах. На Востоке была более известна т.н. Араратская кошениль (Porphyrophora hamelii), паразитирующая преимущественно на корнях злаковых растений. В древности ее назвали персидским словом kermes (арабско–персидское qirmiz )ق رمز. Тело самок араратской кошенили содержит карминовую кислоту. Учитывая дороговизну красных тканей окрашенных краской cremexi по сравнению, например с grana, можно предполагать, что она была импортной, доставлялась с Ближнего Востока и изготавливалась 52 58 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Счет сохранил имя получателя одной из позиций, состоящей из камлота и полотна – Кара–Болох (влиятельное лицо в ставке хана). Кроме того, к 4 рулонам камки прилагались 7 застежек (fibii). Из всего списка следует выделить голубое сукно, предназначенное для шатра (blavum pro capana). Планировалось ли вручить эту ткань кому–то в Орде – неизвестно. Зато из приходной статьи счета выясняется, что сукно возвратилось с посольством обратно в Каффу, и было продано новому владельцу за ту же цену. Вообще, в приходной колонке обеих счетов содержится список остатков снаряжения (certis rebus reversis) и именно из араратской кошенили. Считается, что латинская форма наименования красной краски grana является калькой с греческого слова κόκκος – ‘зерно в плодах’, ‘семя в плодах’, хотя в латыни присутствует звукоподражательный термин coccum. См.: Aprosio S. Vocabolario Ligure storico – bibliografico sec. X–XX. Parte prima – Latino. Vol. I (A–L). Savona. 2001. P. 435. Grana – так называли коконы другого вида мокриц (Kermes vermilio, Kermes illicis, Coccus illicis или Дубовая кошениль), паразитирующих преимущественно на вечнозеленых дубах в Средиземноморском регионе. Название свое они получили из–за их внешнего сходства коконов с паразитами внутри с плодами. Тела самок этого вида содержат кермесовую кислоту, которая с глубокой древности использовалась для окрашивания тканей (ср. греч. κόκκινος –‘багряный’, ‘красный’). Происхождение третьего термина означавшего ткань, окрашенную в красный цвет – virmilli (vermilion), для нас остается загадкой. Слово происходит от латинского vermiculus –‘червь’, ‘кошениль’ и должен был, по идее, означать все того же средиземноморского дубового паразита. Но с XIII в. этим термином стали обозначать красный цвет вообще и красный пигмент в живописных красках – киноварь. В таком значении термин применял Франческо Пеголотти – vermiglione cioe cinabro. См.: Pegolotti F.B. La pratica della mercatura / ed. A. Evans// Mediaeval Academy of America. No. 24. Cambridge, Mass, 1936. P. 26, 70, 77, 109, 123, 138, 179, 37. Возможно, этот термин означал кошениль восточноевропейского происхождения – польскую (Porphyrophora polonica). Исходя из контекста, мы склонны полагать, что в книгах массарии Каффы термин virmilli применен в качестве прилагательного –‘красный’ исключительно для тканей. Таким образом, налицо терминологиическая путаница, которая присутствует и сейчас и существовала в древности. О происхождении терминов см: Ященко Р.В., Амбарцумян А.А. О проблеме кармина с точки зрения энтомолога и филолога // Tethys Entomological Research. First issue. Almaty. 1999, pp. 47–58; Lorger S. Kermes, crvac – i još neka crvena bojila // Anali Dubrovnik. 49. 2011. P.27–76. Кроме указанного терминологического разнообразия в определении цвета материи, в книгах мамссарии Каффы присутствует еще один термин – scarlata (scarlatina, scarlatum, scarletum), который традиционно переводится как ‘дорогостоящая красная ткань’, к тому же окрашенная все тем же дубовым паразитом. См.: Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Т. III: Муза–Сят. Москва: Прогресс. 1987. С. 634. Однако как показывают примеры, приведенные Серджио Апрозио, цвет скарлата мог быть весьма разнообразным. См: Aprosio S. Vocabolario Ligure storico – bibliografico sec. X–XX. Parte prima – Latino. Vol. II (M–X). Savona. 2002. P. 302. 59 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 тканей, не розданных в ходе дипломатической мисссии, и в, последствие, проданных для возмещения трат. Кондуиты по счетам посольства были подбиты 3 сентября 1375 г. к концу полномочий массарии. На осуществление миссии в ставку хана и Мамая оказалось истрачено 17004 аспра, а также 94 сома 33 саджио и 8 каратов (что в пересчете на аспры составляет ориентировочно 14718 аспров). Итоговая сумма составляет 31726 аспров. Через месяц после отбытия послов, 10 июля тот же Йофредо Сальваиго получает 35 аспров за вино, купленное по поводу возвращения посла из орды в Каффу [MC 1374 f 55r]. К вину, как и в случае отъезда, прилагались и сладости, выданные Антонио специарием [MC 1374 f 55v]. Таким образом, дорога в ставку хана и Мамая и обратно растянулась на месяц. Во время отсутствия послов 28 июня переводчик коммуны – Йохане де Рицио отправляется к господину Солхата, истратив на хлеб, конфекты, вино и некоторые другие издержки 629 аспров [MC 1374 f 55r]. Почти одновременно с посольством в орду отправляется еще одна дипмиссия в Севастополис 54 (Сухум) в Абхазии [MC 1374 f 15v, 16r, 184v, 185r]. Два счета посольства содержат записи, датированные с 23 июля по 11 августа. 3 сентября потраченные на посольство средства были списаны в счете каммуны Каффы. Послом был Сирето де Ромео. За свои труды он получил достаточно скромное вознаграждение в 200 аспров. Кроме того, на возможные расходы ему было выдано еще 1000 аспров и 15 сомов. Похоже, что товарищем Сирето де Ромео был Лодиссио Санвилиано, получивший также сумму в 200 аспров. Главного посла нарядили в роскошное одеяние, сшитое из 8-ми пиков скарлатовой ткани, которые обошлись казне в 1083 аспра. В дорогу посольство захватило мальвазию, стоимостью 108 аспров, и бочку вина, стоимостью 1 сом и 31 саджио. Для перевозки послов был зафрахтован панфилий Якобо Соларио, а командовал судном в путешествии, видимо, Кармадино де Тедане. Всего на дорожные расходы было потрачено 50 сомов. Первая полоаина суммы была оплачена 4 августа, а вторая – 3 сентября, видимо, уже после возвращения. При организации плавания прибегли к услугам маклера (цензария) – Якобо Пастура, которому было выплачено 60 аспров. 54 Нужно отметить, что генуэзкая администрация в Савастополисе, по данным книги массарии Каффы 1381 г., насчитывала всего лишь одного оффициала. В 1373 г. должность консула Севастополиса исполнял Benisse Dragi [MC 1374 f 211v]. В 1379-1381 г. - исполнял Anthonius de Lazario. За исполнение обязанностей консула ему полагалось 40 сомов в год, за исполнения должности скрибы – 16 сомов, за исполнение должности плачерия (порученца) – 4 сома. Кроме того на аренду дома он получал 5 сомов. В год ему оплачивалось из казны 2 бочки вина, по 1 сому за каждую [MC 1381 f 411v]. 60 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. 3 июля на ежегодные конные скачки в день свв. Гервасия и Протасия (день памяти 19 июня) в Солдайю прибывает сын господина Солхата, не названный по имени55. Важному гостю был подарен рулон камлота стоимостью 160 аспров, а консул Солдайи 56 устроил в его честь пиршество (convivium), истратив на это ни много ни мало 595 аспров [MC 1374 f 55r]. 28 июля Петро Чеба, уже возвратившийся из посольства в орду, вновь посещает Солхат. Ему на содержание ассигнуются 130 аспров. На следующий день в Солхат отправляется Франциско де Джибелето по случаю смерти какого–то умершего там священника (40 аспров) [MC 1374 f 55r]. 3 августа все тому же Петро Чеба ассигнуются 924 аспра на организацию угощения дочери господина Солхата. В мероприятии также приняли участие: викарий консула Каффы и некоторые добрые мужи, прибывшие по этому поводу в Солхат. 22 августа Петро Чеба были ассигнованы еще 70 аспров на расходы в Солхате, а 23 августа Йохане Рицио получил 40 аспров за доставку всего необходимого для пиршества в Солхате (res pro convivio) [MC 1374 f 56v]. Посольства в орду и Солхат, а также прибытие посланников из степи предполагало аккумуляцию в курии Каффы к августу 1374 г. какого–то количества документации, написанной уйгурским и арабским письмом (certas scripturas que erant in literis ugoreschis et saracheneschis). За внесение их во входящие регистры коммуны Каффы (pro registrando) и, вероятно, перевод на латынь или лигурийский диалект, 23 августа нотарию Йохану Перосело было ассигновано 10 сомов [MC 1374 f 183r]. Величина суммы подчеркивает значение этой работы и, вероятно, ее объем. В оставшийся период 1375 г. следов активной политической деятельности на страницах книги массарии Каффы не наблюдается. Жизнь черноморской фактории протекала спокойно, и даже рутинно. Велось строительство: цистерн, водопроводов, крепостных стен в Каффе и Солдайе; ремонтировались постройки, заготавливалось продовольствие и бревна для весел. ***** Считается, что новые территории в Южном Крыму, захваченные еще в 1365 г., генуэзцам удавалось удерживать с трудом. Договоры между генуэзцами и правителями Солхата 1380 и 1381 гг., отсылая в неопределенное прошлое, упоминают, что Мамай отобрал восемнадцать казалий, принадлежавших Солдайе (queli dixoto Casai, li quay eran de Sodaya quando lo comun preyse Sodaya, possa Mamay segno per 55 56 В книге массарии 1381 г. упоминается Sic Assani filio quondam Agimacomet de Sorchati..., Agimacomet olim dominus de Sorchati debet nobis pro Sic Assam [MC 1381 f 11v, 243r, 245v, 277v]. В это время должность консула Солдайи исполнял Лодисио де Мотальдо (Lodisio de Montaldo) [MC 1374 f 332v]. 61 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 forza li preise)57. Что послужило причиной для такого решения Мамая, и каков был механизм его исполнения не совсем понятно, но явно прокламативные формулировки из текста договоров с обвинениями в адрес Мамая не стоит воспринимать слишком уж буквально. Без каких–либо аргументов историки датируют потерю генуэзцами казалий Солдайи 1375 г.58 Мало того, иногда встречаются предположения о том, что вместе с казалиями татары возвратили себе и Солдайю59. Это, конечно же, не верно, поскольку книга массарии Каффы в течение 1374–1375 гг. 74 раза упоминает Солдайю, в связи с различными финансовыми операциями казначейства. В этих записях 7 раз упомянуты консулы и 11 раз – массарии Солдайи60. На листах 159v–161r находится расчет выплаты жалования социям и другим степендиатам Солдайи за 1374–1375 гг. Также имеется запись о строительстве в Солдайе цистерны и церкви, а также тратах на ткань для городских штандартов [MC 1374 f 7v]. Есть в книге массарии Каффы 1374 г. и красноречивые упоминания казалий Готии и Солдайи. 4 ноября 1374 г. Йоханне де Бургаро вместе с Антонио де Акурсу был отправлен с инспекцией в Готию. По дороге они посетили Лусту, Партениту, Горзови и Яллиту, где в их распоряжение были переданы средства в размере 1791 аспра, полученные генуэзскими консулами этих местечек за штрафы [MC 1374 f 5v]. Наличие консулов в четырех ключевых прибрежных портовых пунктах Готии в 1374 г., конечно же, говорит о том, что они были заняты генуэзцами хотя бы за некоторое время до того. Видимо, произошло это одновременно с захватом Солдайи еще в 1365 г. О времени подчинения остальных 10 казалий Готии, известных по данным книги массарии Каффы 1381 г., ничего неизвестно. 5 декабря 1375 г. уже упомянутый инспектор Готии (vixitator Gotie) Антонио де Акурсу [MC 1374 f 256v] из денег, полученных в Готии, возместил 100 аспров за кувшин вина народу Партениты [MC 1374 f 148v]. Судя по сумме, равнявшейся месячному жалованию рядового служащего коммуны или моряка, кувшин был не маленький. 9 декабря 1374 г. помечена запись о тратах на вино во время поездки Стефано Чигала в Солдайю и какое–то местечко под названием Silia, за которым, возможно, скрывается название казалии de lo Sille (Tasilli) [MC 1374 f 6v]. 24 марта 1375 г. массарии Каффы ассигнуют Йоханне де Бургаро 638 аспров на объезд казалий Солдайи [MC 1374 f 8r]. Судя по всему, никаких доходов от казалий Готии и Солдайи, кроме штрафов в четырех местечках Готии, массария коммуны Каффы в 1374–1375 гг. не получала. Это не может быть свидетельством того, что генуэзцы не контролировали сельские поселения дистрикта Солдайи и Готии. Desimoni C. Trattato dei genovesi col chan dei tartari nel 1380–1381 scritto in lingua volgare // Archivio storico italiano. Vol. XX. 1887. Torino. Р. 163. 58 Balard M. La Romanie Génoise... Р. 161. 59 Крамаровский М.Г. Человек средневековой... С. 224. 60 Пономарев А.Л. Путеводитель по рукописи... С. 71, 101, 127] 57 62 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Вполне возможно, что налоговые поступления с сельскохозяйственных территорий предназначались для трат местной генуэзской администрации в Солдайе и Готии, и по этой причине не были отражены в книге массарии Каффы 1374 г.61 ***** Прежде размеренная жизнь торгового города к началу 1380–х гг. становится более насыщенной событиями. К счастью, книга массарии Каффы, начатая 17 марта 1381 г., сохранила ряд записей о тратах прежней администрации, которую возглавлял консул Йанноно де Боско, сдавший полномочия 11 марта 1381 г. Эти расходы оказались, по каким–то причинам, не погашенными прежними массариями. Видимо, массарии не смогли изыскать средств на их погашение. В начале июня 1381 г. их вписали в книгу следующей массарии [MC 1381 f 62v (аспровый), f 293r (сомовый)]62. Так в книге массарии Каффы 1381 г. отсутствуют полностью данные о выплатах социям Чембало, хотя мы их можем обнаружить и в книге 1374 г. и последующих сохранившихся книгах, например 1424 и 1441 г. Это конечно не говорит о том, что генуэзцы в 1381 г. потеряли контроль над Чембало. На страницах книги массарии 1381 г. мы встречаем имя массария Чембало – Якобо де Палацио [MC 1381 f 106r, 324v.], а также массу упоминаний самой крепости. По всей видимости, в этот период администрация и служащие Чембало финансировались не массарией Каффы, а из другого источника. Этот пример показывает, что отсутствие записей о налоговых поступлениях с казалий Готии и Солдайи в книге 1374 г. можно объяснить, помимо всего прочего, перераспределением финансирования между массарией Каффы и массариями других административных центров Черноморья. 62 На то, что записи, внесенные в этот счет, относятся к предыдущему году, указывает следующее. Этот счет помещен между обычными счетами Expense et avarie diverse comunis Caffe, но озаглавлен иначе: Expense facte tempore massarie domini Bernabonis Ricii et socii consulatis domini Ianoni de Bosco. Полномочия Йанонно де Боско завершились 11 марта 1381 г. В обычных счетах еxpense et avarie записи фиксировались хронологически последовательно. Так в предыдущем счете на f 62r присутствуют записи, датированные с 30 марта по 26 июня 1381 г., а в следующем на f 63r – с 26 июня по 5 сентября того же года. В нашем же счете записи не всегда последовательно датированы. Первая относится к 22 мая, следующая – к 4 мая, а затем следуют записи вплоть до 4 декабря, после чего внесена запись от 30 мая. Дата открытия счета (22 мая) совпадает по времени с появлением записи в счете expense et auarie на f 62r о расходах прежнего консула Каффы – Йанонно де Боско, возмещение которых было санкционировано действующим консулом Иваниссио де Мари. Вероятно, одновременно с этим были выявлены и иные неоплаченные расходы, случившиеся при прежней администрации, почему и был открыт особый счет на f 62v, куда эти расходы и были внесены. На это указывают и значительные временные промежутки между датами отдельных записей. 61 63 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 2 мая 1380 г. в Солхате некоему господину Элиасбею вручается (presentatis in Sorchati domino de Liaboy)63 3 рулона красной ткани различных оттенков общей стоимостью 8 сомов 33 саджио и 18 каратов 4 мая 1380 г. один из господ Солхата Чаркас (alius Iharchasso dominus Sorchati) пирует в Каффе в саду титануса канлюков Хачатура. По случаю пиршества властями Каффы в подарок было поставлено 4 с половиной митры вина, стоимостью 44 аспров. 27 мая Йоханне де Камулио отправился по делам коммуны в Солхат к другому господину Солхата по имени Сарчи (occaxione eundi pro negociis comunis in Sorchati ad dominum Sarihi alius dominum Sorchati)64. В Солхате ему пришлось взять коня у сарацина Хаджи– 63 64 Здесь вполне возможно произошло механическое искажение топонима или имени. Сначала имя было внесено в книгу массарии 1380 г., затем перенесено в книгу 1381 г., с которой была снята копия, отправленная в Геную, и с которой мы и имеем сейчас дело. Возможно, под невнятным de Liaboy скрывается вполне уместное здесь имя Элиас–бея (Eliasbey)? Если рассматривать слово Liaboy как топоним, то начальное L можно рассматривать как часть личного артикля lo. В таком случае его можно читать как Iaboy, а варианты транскрипции могут выглядеть так: Йабой, Джабу и т.д., что также выгядит невнятно и не находит рационального объяснения. Надо отметить, что это слово встречается еще раз в нашей книги массарии. 3 марта 1382 г. инак Кутлуг–Буга назван господином Йабоя (Джабоя) (Ayna Cotolboga domino de l’Iaboy). Однако еще ранее Кутлуг–Буга уже носит титул господина Солхата [MC 1381 f 67v]. Мы все–таки склоняемся к тому, чтобы читать в этом месте domino Eliasbey. К этому нас подталкивает подобная ситуация с искажением топонима Illice, который в рукописи массарии 1381 г. часто превращался в Illia. Например, в имени Costa de Illice [МС 1381 42r, 131v]. Если в фразе Ayna Cotolboga domino de l’Iaboy после имени Кутлуг–Буги поставить запятую или союз «и», то смысл ее меняется (Ayna Cotolboga domino et domino Eliasbey > Ayna Cotolboga domino ~ .d.Eliasbey > Ayna Cotolboga domino de l’Iaboy). Не до конца ясный текст записи от 20 июня 1381 г.в книге массарии относит срок правления Сарчи ко времени после господства Мамая: anni preteriti et presentis videlicet a districtionem [?] domini Mamay usque ad adventum dominationis domini Sarihi tunc domini Sorchati [MC 1381 f 165v]. По всей видимости, здесь подразумевается прошедший 1380 или даже 1379 гг., хотя контекст, вроде бы, и указывает именно на 1380 и на 1381 гг. (anni preteriti et presentis). 1379 и 1380 более вероятны, поскольку счет озаглавлен именами коллекторов императорского коммеркия Раффаэле де Фачио и Йоханне Узузмари, а договоры ноября 1380 и февраля 1381 гг. постановляли, что императорский коммеркий должен взимается в Солхате только императорским коммеркиарием, а в Каффе титанусом канлюков. Таким образом, сбор его генуэзскими гражданами мог производиться только до подписания первого договора от 28 ноября 1380 г. К тому же, несмотря на то, что господин Солхата – Сарчи назван tunc dominus, после февраля 1381 г. он не мог занимать эту должность, поскольку в течение всего следующего за тем года господином Солхата являлся 64 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Мамета взамен павшего (quo decessit), стоимость которого в 100 аспров, компенсировала массария. Из приведенных записей мы узнаем имена двух господ Солхата: Чаркаса и Сарчи, занимавших должности в мае 1380 г. Кто из них какую должность занимал, мы не знаем. Возможны три варианта: даруга крымского тумена, эмир или бей Солхата и коммеркиарий 65. Прежний господин Солхата Аджи–Макомет, известный по книге масссссарии 1374 г., к маю 1380 г. уже, видимо, умер. В книге массарии 1381 г. он упоминается уже исключительно как бывший или покойный господин Солхата66. В общем–то, в нашем случае, не особо важно, кто в мае 1380 г. из этих лиц занимал высшую должность в Солхате. Подробностей событий, произошедших в Крыму в мае–ноябре 1380 г., мы не знаем. Тем не менее, хорошо известно, что этот год ознаменовался завершением карьеры и жизни ханского беклярибека 65 66 Эллиас–бей. Контекст упоминания господина Сарчи в связи с императорским коммеркием, дает основание предполагать, что он мог занимать должность императорского коммеркиария Солхата. Распространенное среди исследователей понимание титула dominus Sorchati в качестве верховного правителя Крымского улуса и одновременно даруги Солхата не совсем верно См. Крамаровский М.Г. Человек средневековой... С. 313. Протокольный контекст генуэзско–татарских договоров 1380, 1381 и 1387 г. различает лиц, занимавших эти должности, каждого по отдельности (Magnifici et potente viri domini Oglan Sounihi bey Cotolbogha bey dominus solcatensis et brachii recti Imperii Gazarie et Boia bey daroga...). К такому выводу подталкивают и данные книги массарии 1381 г. Имя Элиас–Бея в ранге господина Солхата книга массарии упоминает с 17 марта 1381 г. и до марта 1382 г. [MC 1381 f 66v, 293r]. С июля 1381 г. ежемесячно также упоминается коммеркиарий Солхата Сайто (Sayto comerihario et daroga in Sorchati domine imperatores tartarorum) [MC 1381 f 62r, 63r, 64r]. В течении 1381 г. имя даруги Солхата в записях книги массарии не встречается. С января 1382 г. даругой Солхата величается инак Кутлуг–Буга отец Элиас–Бея (dominus Cotolboga darroga, Ina Cotolboga daroga Sorchati) [MC 1381 f 65v]. 4 марта 1382 г. инака Кутлуг– Бугу, сменившего на должности своего сына, скриба массарии Каффы титулует уже господином Солхата (Cotolboga dominus Sorchati). Как новоизбранному повелителю Солхата не позднее 5 марта 1382 г. генуэзцы преподносят ему эксению (euxenia ad Inat Cotolboga) [MC 1381 f 67v]. Очевидно, одновременно с этим коммеркиарием Солхата на место Сайто был утвержден Ростан Кугнато (Rostan Cugnato comeriharius Sorchati). 24 апреля 1382 г. массария вновь выдает средства на подарок, преподнесенный уже бывшему господину Солхата Элиас–Бею (dominus Eliasbey de Sorchati) [MC 1381 f 67v]. Как мы наглядно видим, высшими должностными лицами в Солхате были: господин Солхата, даруга и ханский коммеркиарий Солхата. Возможно, одно лицо могло совмещать несколько должностей. Во второй половине 1381 г. книга массарии Каффы упоминает Сик–Ассана (=Шейх–Асан?) сына покойного Хаджи–Махомета (Sic Assani filio quondam Agimacomet domine Sorchati) [MC 1381 f 11v, 243r, 277v]. 65 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 и главы племени кийятов – Мамая. Причиной тому была его конфронтация с новым претендентом на ханский престол из КокОрды – Тохтамышем, впервые заявившем о своих претензиях еще в 1376 г.67 Столкновение закончились победой Тохтамыша и гибелью Мамая, видимо еще осенью 1380 г. Пространная редакция «Повести о Куликовской битве» в древнерусских летописях сообщает о том, что после поражения войск Мамая в сражении с силами московского князя Димитрия Ивановича в первой половине сентября 1380 г., он был предан своими вельможами, перешедшими на сторону Тохтамыша, и вынужден был искать защиты у генуэзцев в Каффе, где был ими же убит 68. Однако, вся эта история с убийством Мамая в Каффе выглядит чересчур фантастической и не находит подтверждений в параллельных источниках. В настоящее время общепризнанным считается, что пространная редакция «Повести» была составлена на основании краткой редакции спустя более чем полвека после событий 1380 г. В первой половине XV в. краткая редакция обросла заимствованиями из других, по большей части легендарных, источников69. В краткой редакции этой повести, представленной в Рогожском летописце, составленном в 1396 г., упоминания Каффы нет70. Так, что факт убийства Мамая в Каффе вполне может оказаться историографическим мифом, как и мифическое участие генуэзцев в Куликовской битве на стороне татар Мамая.71 Хотя в самой возможности политически мотивированного убийства, санкционированного властями Каффы, не приходится сомневаться. А. Стелло вслед за Н. Йорга обратила внимание на наличие в книге массарии 1381 г. записи о расходах на устранение 67 Егоров В.Л. Историческая география Золотой Орды в XIII–XIV вв. Москва: Наука. 1985. С. 64 Миргалиев И.М. Политическая история... С. 43–46. 68 «Царь Тохтамыш побѣди Мамая и прогна его. Мамаевы же князи сшедше с коней своих и биша челом царю Тохтамышю и даша ему правду по своеи вѣрѣ и яшася за него, а Мамая оставиша поругана. Мамай же то видевъ, и скоро побежа съ своими единомысленики. Царь же Тахтамышь посла за ними въ погоню воа своа. Мамай же, гонимъ сый, и бѣгаа предъ Тахтамышевыма гонители, и прибѣжа близъ града; Кафы и съслася с кафинци по докончанию и по опасу, дабы его прияли, на избавление, дондеже избудет от всѣх гонящих его. И повелѣша ему. И прибѣже Мамай в Кафу съ множеством имѣниа, злата и сребра. Кафинци же, свѣщавшеся, и сътвориша над ним облесть и ту от них убьень бысть. И тако бысть конець Мамаю» в: Новгородская четвертая летопись // ПСРЛ. Т. IV: Издание 3–е. М.: Языки русской культуры. 2000. С. 324–325] 69 Салмина М.А. Повесть о Куликовской битве летописная // Словарь книжников и книжности Древней Руси. В. 2 (вторая половина XIV–XVI в.). Часть 2 (Л–Я) / Отв. ред. Д.С. Лихачев. Ленинград: Наука, ленинградское отделение. 1989. С. 244. 70 Рогожский летописец. Тверской сборник // ПСРЛ. Т. ХV: Издание 3–е. М.: Языки русской культуры. 2000. Ст. 141. 71 Почекаев Р.Ю. Мамай. История антигероя в истории. СПБ.: Евразия, 2010. С. 121-131. 66 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. врагов Элиас–Бея сарацина72. Об этом 20 ноября 1380 г. была сделана запись в регистре курии Каффы. На основании этой записи через полгода – 3 июля 1381 г. исполнителю миссии – Теофилакто Сеньорита, с одобрения высших лиц администрации Каффы, было ассигновано щедрое вознаграждение в 50 (!) сомов [MC 1381 f 292r]. Правда, большую часть суммы – 40 сомов он получил на руки еще при прежней администрации [MC 1381 f 420v]. Причину появления в русских летописях сюжета с убийством Мамая в Каффе трудно объяснить. Бытование в московском княжестве всевозможных легенд, связанных с Крымом и Каффой, в основном, относится к XVI в. Причину их появления пока объяснить не представляется возможным. Возможно, это может быть связано с обоснованием в Москве выходцев из Крыма, например, Головиных– Ховриных, и появившихся в связи с этим генеалогических легенд. До 1474 г. контакты Москвы с Крымом не выходили за рамки перманентных торговых отношений. В любом случае, казначейская книга Каффы 1381 г. не дает ни одного намека на какие–либо факты, хоть как–то связанные с Куликовской битвой или смертью Мамая, и тем более с участием генуэзцев в этих событиях физически или финансово. В источниках восточного происхождения сохранились свои версии гибели Мамая. Среднеазиатский знаток джучидской древности Утемиш–Хаджи (XVI в.) в целом вторит краткой редакции древнерусских летописей и говорит о сражении войск Тохтамыша и Мамая и последующем убийстве его73. Совершенно оригинальный сюжет приведен у крымского историка XVIII в. Абд ал–Гаффара Кырыми, согласно которому Мамай был предательски убит сторонником Тохтамыша – Урик–Тимуром (основателем крымской ветви рода Ширин) в своей ставке на Нижнем Днепре74. Несмотря на позднюю дату произведения Абд ал–Гаффара, к его сведениям следует относиться с особым вниманием. Известно, что он являлся прямым потомком кийяского бея Мамая75, и в его роду могли храниться семейные предания о славном предке76. Iorga N. Notes et extraits... Т.І... Р. 17; Stello A. Grenzerfahrung. Interaktion und Kooperation... Р. 98. 73 Утемиш–хаджи. Кара таварих / Транскрипция И.М. Миргалеева, Э.Г. Сайфетдиновой, З.Т. Хафизова; перевод на русский язык И.М.Миргалеева, Э.Г. Сайфетдиновой; общая и научная редакция И.М. Миргалеева. Казань: Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ, 2017. С. 58. 74 Миргалеев И.М. «Черный человек» Мамай // Мамай. Опыт историографической антологии. Сборник научных трудов / Под ред. В.В. Трепавлова, И.М. Миргалеева. Казань: Изд–во «Фэн» АН РТ. 2010. С. 189–193; Акчурин М. Начальная генеалогия ширинских князей // Золотоордынское наследие. В. 2. Материалы конференции / отв. ред. и сост. И.М. Миргалеев. Казань: Фолиант. 2011. С. 191–202. 75 Сейтягьяев Н.С. Ученый из Карасу Абдульгаффар Кырыми и его историческое сочинение (История, проблемы и перспективы изучения) // Мир 72 67 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 К осени 1380 г. пост правителя Солхата уже точно занимал господин Чаркас или Зих (Iharcasio, Zicho), имя которого фигурирует еще в записи книги массарии от мая 1380 г. с условным титулом господин Солхата. Именно с ним 28 ноября 1380 г. генуэзцы составили первый из сохранившихся договоров о передаче им из состава империи Газарии (улуса Джучи, Золотой Орды) Солдайи, а также казалий Готии и Солдайи. Исследователи второй пловины XIX в. предполагали, что он так и не был подписан самим Чаркасом 77. Однако, в тексте его лигурийского перевода на это не обнаруживается даже намека. По всей видимости, Чаркас стоял на стороне альтернативного претендента на ордынский престол, отличного от Мухаммеда–Булака, которого поддерживал Мамай, и Тохтамыша. В заключительной части договора 1380 г. среди лиц, удостоверивших договор с татарской стороны, значится некий Хошхельди Омар– Ходжа – посол императора Конак–Бея (Coscheldi Omar Coia messo de 76 77 Бекира Чобан–заде: Сборник материалов I Крымской международной тюркологической конференции. Белогорск (Карасубазар) 23 – 25 мая 2012 г. / Сост. А.Р. Эмиров. Симферополь: НАТА. 2013. С. 232–234. М. Балар предполагал, что смерть Мамая наступила между мартом и ноябрем 1381 г., однако этот вывод французского исследователя на поверку оказывается не верным (См.: Balard M. La Romanie Génoise... Р. 457–458.). В своей аргументации он опирался на датировку последнего упоминания имени Мамая в счете массарии о возмещении стоимости охотничьих соколов украденных в Солдайе Инаку и Ходжа–Берды – посланникам императора татарского и Мамая от 17 марта 1381 г. [MC 1381 f 3r, 228r], а также счета посольства в ставку, не названного по имени, императора татар во главе с Конрадо де Гоаско и Христофоро де Круче от 12 ноября 1381 г. [MC 1381 f 278r]. Однако, как мы уже показали, даты открытия счетов в книге массарии не всегда надежны, особенно ранние, относящиеся ко времени открытия самой книги. Они и вовсе часто перечисляют лишь старые долги перед казначейством, причем, иногда, весьма отдаленные во времени (См. например, случай с Лодисио де Флиско и Габриеле де Инноченти в книге массарии 1374 г. задолжавших при прежней администрации Каффы. См.: Пономарев А.Л. Путеводитель по рукописи... С. 45). Смутные подозрения возникают и из–за того, что значительные средства, истраченные по этому счету, в 3921 аспр и 45 сомов, 27 саджио, 12 каратов, перенесенные из книги предыдущей администрации, так и не были списаны (бюджетно обеспечены) к моменту закрытия книги массарии 11 июня 1382 г. Может быть для списания таких значительных средств, истраченных на подобные дипломатические действия, требовалось одобрение верховных властей Генуи? Или это следствие катастрофического дефицита средств в казне Каффы? Скорее второе. Подобным же образом не были списаны и не были помещены в графу расходов собственного счета коммуны Каффы, средства на осенне–зимнее посольство 1381 г. к императору. Остаток их также был перенесен в начальный баланс новой массарии 11 июня 1382 г., хотя посольство уже в начале года вернулось обратно. Колли Л.П. Извлечение из сочинения Вильгельма Гейда: «История торговли Востока в средние века» // Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии. № 52. 1915. С. 127. 68 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. lo Imperao Conach Bey)78. Имя этого хана не известно из других источников79. Как бы там ни было, уже в конце зимы 1381 г. титул господина Солхата переходит к другому лицу. Возможно, в отстранении Чаркаса свою роль сыграла поддержка им противников Тохтамыша, который уже достаточно прочно утвердился в качестве хана в Поволжье и Причерноморских степях. 24 февраля 1381 г. был подписан очередной договор между генуэзцами и новым господином Солхата Элиас–Беем сыном Кутлуг–Буги (Ellias segno fìio de Inach Cototoloboga)80. Единственное существенное различие в текстах договоров 1380 и 1381 гг. касалось казалий Готии. В более раннем варианте сказано, что коммуне Генуи передается Готия с ее землями, водами и людьми, которые суть христиане, от Чембало до Солдайи (Semeieyvementi la Gotia cum li soi casay e cum lo so povo, li quay sun cristiayn, da lo Cembaro fim in Sodaia)81. В договоре 1381 г. упоминание о христианах опущено. ***** С момента вступления в должности новых администраторов Каффы – 11 марта 1381 г., благодаря записям в книге массарии мы имеем более подробные сведения о политической жизни города. Консулом стал Иваниссио де Мари, его викарием – Антонио Христиании, массариями и провизорами – Гаспале де Гримальди и Гуирардо Леардо. Еще до 17 марта 1381 г. в Каффу были присланы в дар 16 коней от императора татар Таны и ханских господ, которые, как и предписывали статуты82. были проданы на публичных торгах в течение нескольких месяцев [MC 1381 f 61v]. Надо полагать, что под императором Таны подразумевается джучид Тохтамыш. Как правило, посылка коней соседним властителям со стороны татарских властей происходила лишь по особо важным поводам (до второй половины XV в.)83. Этот обычай был обязательным в случае вступления в должность или восшествия на ханский престол. Или только Омар–Ходжа. Полный список лиц удостоверивших договор без знаков препинания, расставленных К. Десимони: Testemonnii Achboga bey fiio de Allexandro bey Toholus bey fio de Cachiimas bey Molana Mocharran messo de lo Segno Coscheldi Omar Coia messo de lo Imperao Conach Bey. Questi testemonnii sotescrili mi Sich Assani scrivan e o scrito in te lo paraxo de lo Segno cum comandamento de lo segno Zicho. См.: Desimoni C. Trattato dei genovesi... Р. 164–165. 79 Пономарев А.Л. Первые ханы... С. 173. 80 Desimoni C. Trattato dei genovesi... Р. 162. 81 Desimoni C. Trattato dei genovesi... Р. 163–164. 82 Юргевич В. Устав для генуэзских... С. 647. § 10; Vigna A. Codice diplomatico... P. 583. § 10. 83 В Скарбовой книге Великого княжества литовского почти каждое прибытие посольства от ханов и их вельмож сопровождалось присылкой коня и ответной посылкой девятины (новены). См.: Довнар–Запольский М. 78 69 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 С 23 по 30 марта 1381 г. книга массарии упоминает нунция императора Таны, прибывшего в Каффу, возможно, с лошадьми, подаренными самим императором и его баронами. Нунцию было выделено 24 аспра содержания и подарены кусок камлота и рубаха (camicicia) общей стоимостью 68 аспров. Видимо, с доставкой этого табуна была связана сумма в 333 аспров, истраченная прежним консулом Каффы – Йанноно де Боско на подарки многим послам, прибывшим из разных мест. Списание суммы было произведено только 22 мая 1381 г. [MC 1381 f 62r]. 6 апреля переводчику Каффы – Йохане Рицио компенсируют его издержки во время посещения Солхата по делам коммуны [MC 1381 f 62r]. 27 апреля нунцию некоего Бегичи–бея вручают рулон камлота стоимостью 76 аспров [MC 1381 f 62r]. 30 апреля в Каффу прибывает титанус канлюков Хачатур, которого администрация одаривает вином и сладостями на 98 аспров [MC 1381 f 62r]. 6 и 8 мая некоему Хаджи погонщику – сарацину из Ликостомо оплачивают труды по доставке одного письма из Ликостомо от генуэзского консула Конрадо Донато и двух писем из Буды от Якобо Бланко и Лодизио де Овидиис. Видимо, в компании с ним был и некий сириец погонщик Абрам. 12 мая Хаджи стал собираться обратно в Ликостомо с ответными письмами консула Каффы [MC 1381 f 62r]. 26 июня переводчик Йохане Рицио одаривает двух нунциев императора Таны двумя рулонами сукна и двумя рулонами полотна, а также выплачивает содержание нунцию коммеркиария Солхата Алут– Сайида (uni nuntio domini Alut Sait comerihario) [MC 1381 f 62r]. 3 июля прибывает нунций господина округи Илличе – Ак–Буги. В обратном направлении с письмами отправляется оргузий [MC 1381 f 63r]. 22 августа патроном галеи коммуны Космаелем де Монтальдо вновь были доставлены письма из Илличе, предназначенные консулу Каффы [MC 1381 f 63r]. 11 июня с титулом императорского коммеркиария в книге массарии фигурирует уже некто Сайто (Saito). Бартоломео Грилло и Литовские упоминки татарским ордам. Скарбовая книга Метрики Литовской 1502–1509 гг. // Известия Таврической ученой архивной комиссии. № 28. 1898. С. 1–91 (Есть также отдельное издание). Слово новена происходит от числительного девять (novem). Так называли подарок, состоящий из девяти даров. См.: Барбаро и Контарини о России / Пер. Е.Ч. Скржинской. Москва. 1971. С. 141–142. В записи книги массарии Каффы 1422 г. сказано, что новену следует по обычаю делать беям всегда, когда их заново утверждают + MCCCCXXII die XVI decembris exenium factum et presentatum domino de Surchati nuper misso per dominum imperatorem ut moris est semper fieri dominis quando venerunt de novo videlicet de una novena...[МС f 66r]. См.: Пономарев А.Л. Первые ханы... С. 174. Видимо, регулярные посылки коней ханами и их вельможами в начале XVI в. были формой вымогательства более богатых девятикратных подарков у двора Великого княжества литовского, и было некоторым нарушением традиционного этикета степняков. 70 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Рафаэле де Трави вручают ему и даруге Солхата пять одежд стоимостью 726 аспров. Кроме того, Сайто получает рулон камлота стоимостью 175 аспров, а также два кувшина трилийского вина, 4 валухов, одну с четвертью митру щербета в подарок. 32 пика полотна получают четверо пайзанов Сайто (datis IIII payzanis) [MC 1381 f 63r]. 8 августа, видимо из Синопа, прибывает нунций Ходжи–Тама – сына местного эмира Чобана. 22 августа из Илличе возвращается нунций с письмами консулу Каффы [MC 1381 f 63r]. 2 сентября получают оплату за труды оргузии Никита и Котлобуга, отвозившие письма в Илличе и обратно [MC 1381 f 63r]. 30 августа 1381 г. Каффу посещает господин Солхата Элиас–бей. В честь гостя был устроен пир, на который закупили: сладости, шафран, сахар, корицу, сальсу, щербет, вино, каплуны, говядину, соус, рис и дрова для приготовления. На все это было истрачено 2054 аспра. Отдельно была закуплена бочка греческого вина стоимостью 3 сома. Елиас–бей пробыл в Каффе, видимо, достаточно долго. За это время ему было преподнесено множество подарков, состоявших из тканей и меха, по своему разнообразию не уступавших тем, что были отосланы в 1375 г. императору и Мамаю. Приводим их список в таблице. Табл. 2. Перечень тканей подаренных господину Солхата Элиас–бею летом-осенью 1375 г. Наименование Ед. изм. К–во clamelot (камлот) peccia 4 camicicia (рубаха) 2 clamelot (камлот) peccia 5 camicicia (рубаха) 5 panno de Forentia, pro vestibus VI viridi pichus 24 et virmillii (ткань флорентийское для шести одежд зеленая и красная) penna de ventrium (мех брюшной) 1 velutum cremexi (алый бархат) peccia? 1 camocat (камка) peccia 2 Цена 36 asp. 75 asp. Сумма менее 540 asp. 72 asp. 375 asp. 194 asp. 1360 asp. 2 somm. 5,11,6 somm. 5,33,18 somm. 18 сентября 1381 г. в Каффу прибывает посол (messaigiios) некоего важного господина – солхатского сарацина Комарико (Comarico), приведший в подарок коня. Надо полагать, что господин Комарико занял какую–то должность, о чем и известил, подарив коня. Наверное, это, то самое лицо (Comaricii bey sarraceno Sorchati), которое получило 12 декабря от Марко Спинула содержание в 50 аспров [MC 1381 f 65v]. 6 октября вновь прибывает посланник из Илличе с письмами [MC 1381 f 64r]. 5 ноября вознаграждаются 453 аспрами оргузий Пауло де Туре со товарищем, отправленные с письмами в Илличе. По дороге туда или обратно они были ограблены людьми некоего господина Ато (qui depredati fuerunt ab hominibus de Ato) [MC 1381 f 65v]. Не позднее 28 октября господину Солхата Элиас–бею и коммеркиарию Сайто, засобиравшимся в ставку хана, были переданы 4 пика красной (pichis IIII scarlleti grane) и 4 пика фисташковой флорентийской ткани (pichis IIII Florentie festichini) общей 71 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 стоимостью 860 аспров. 7 ноября на те же цели были списаны издержки массарии Каффы за тринадцать с половиной митр трилийского вина (iarris tribus Trillie mitris XIII Z) стоимостью 162 аспра, а также по два рулона камлота и 2 рубахи общей стоимостью 280 аспров [MC 1381 f 64r]. Между тем, не позднее 7 ноября в Каффу прибывает господин Черчера, которому выплачивается содержание в 160 аспров (pro alaffa data domino de Chercheris) [MC 1381 f 64r]. Сборы важных господ из Солхата в ставку императора в конце октября – начале ноября 1381 г. маркируют и начало сборов аналогичного посольства из Каффы. Наверняка, это было первое посольство генуэзцев Каффы к Тохтамышу. Сведения об этом посольстве подлежат детальному анализу, по причине обилия информации, прежде всего финансового и бытового характера. ***** Информация о расходах посольства и источниках финансирования содержится в пяти счетах рукописи книги массарии Каффы (три в «аспровой» и два в «сомовой» части книги). Ранние счета (открыты в ноябре–декабре 1381 г.), озаглавленные по именам послов (Conradus de Goasco et Xpistoforus de Cruche ambaxatoris icturi ad presentia dominum .. imperatorem tartarorum), содержат в дебетовой части информацию о средствах, полученных ими на нужды посольства. Более поздние (открыты в феврале 1382 г.), озаглавлены уже титулом посольства (Ambaxata que ad presens ire debent ad dominum imperatorem tartarororum, de qua sunt ambaxatores Conradus de Goascho et Xpistoforus de Cruche). Они уже информируют о реальных расходах и приобретениях для фактического осуществления миссии (жалование, содержание, продовольствие, приобретение походных принадлежностей и средств перемещения, также расходы на дорогие подарки). Та же информация дублируется в расходной части собственно посольских счетов. Самый ранний из счетов (сомовый) под именным титулом послов открыт 12 ноября 1381 г. [MC 1381 f 272r.]. Записи в его дебете продолжались до 3 февраля 1382 г. [MC 1381 f 278r.]. Доходная часть содержит информацию о получении средств от частных лиц, различных оффициалов Каффы и одного из банкиров, сотрудничавших с массарией. 12 ноября 1381 г. счет начинается с двух записей о внесении на счет посольства средств, вырученных от продажи имущества, конфискованного у венецианцев, нарушивших запрет посещения Таны. Петро Октонегио передает послам коммуны 20 сомов из суммы, которую он должен был за 21 кантар и 31 ротуль воска84 [MC 1381 f 385v.]. Еще 20 сомов передает послам Иноффио де 84 Партия воска была в составе добычи захваченной генуэзцами Каффы на венецианском корабле на азовском побережье Крыма – в местности Арабат (in L’arbato). 72 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Путео85 из суммы, которую он был должен за 22 кантара и 79 ротулей, опять же, воска [MC 1381 f 324r.] 86. Следующая запись датирована 3 ноября (!). Она сообщает о перенаправлении в счет посольства средств в размере 24 сомов, имевшихся в распоряжении Йоханно Новелло и Антонио Дентуто – оффициалов, контролировавших соблюдение запрета на плаванье в Тану [MC 1381 f 277v.]87. 10 декабря датирована запись о передаче послам 50 сомов одним из двух казначеев Каффы – Гуирардо де Леардо88 [MC 1381 f 278r]. 149 сомов 22 саджио и 12 каратов были предоставлены послам банкиром Каффы – Абрано де Джентилле лишь 4 февраля 1382 г. [MC 1381 f 278r]. В итоге на счету оказалось 263 сома, 22 саджио и 12 каратов. 50 сомов из него были вынесены в еще один счет на той же странице ниже. Оба они так и не были погашены к окончанию полномочий массариев 11 июля 1382 г. и были внесены в дебет следующей массарии. В счете была допущена ошибка или описка в один саджио. Еще один «сомовый» счет уже под титулом посольства открыт 20 ноября [MC 1381 f 242v.]. В его дебет под тем же числом внесен расчет на содержания двух послов по 60 сомов на каждого, ассигнованных двумя каффийскими банкирами – Абрано де Джентилле и Лукиано де Литурффи по отдельности. Остальные дебетовые записи датированы от 4 февраля до 26 апреля 1382 г. Они содержат, в Inoffius de Putheo – в октябре 1374 г. нотарий коммуны Каффы [MC 1374 f 182 v., 280r.], 10.09.1379 – 20.04.1381 исполнял должность скрибы и массария Симиссо [MC 1381 f 406r.]. 86 Оба счета датированы 27 ноября 1381 г., тогда как счет посольства был открыт еще 12 ноября. Примечательно, что и «сомовый» счет по продаже венецианской добычи, в числе которой присутствовала партия воска, также был открыт 12 ноября. Это значит, что процесс сбора средств занял некоторый промежуток времени. Процесс финансирования практически никогда не предполагал банальной аккумуляции средств в кассе и извлечение их из нее же. Расчет в сомах – условной счетной единице, означает, что на деле процесс наличного или безналичного расчета на деле мог быть многоуровневым и осуществляться в различной валюте или вовсе без применения наличных денег, а например, с применением лишь долговых расписок и поручений. 87 Отсутствие отдельного счета по поводу реквизиции средств за нарушение запрета на плаванье в Тану может говорить о том, что деньги могли быть получены послами во время передвижения посольского эскорта где–то в районе Боспора (Керченского пролива) непосредственно у официалов, контролировавших его соблюдение на месте. Запрет на плавание в Тану был одним из условий Туринского договора, завершившего Кьоджскую войну в 1381 г. 88 Guirardus de Leardus civis Ianue. См.: Airaldi G. Studi e documenti su Genova e l'Oltremare // Collana Storica di Fonti e Studii. № 19. Genova. 1974. Р. 23,25. С этой суммой в 50 сомов, по всей видимости, у казначеев возникла проблема со списанием. Такая же сумма не была погашена, а была выведена (mutata) в отдельный счет – следующий за данным, на той же странице ниже, от 1 февраля 1382 г. Счет не был погашен. 85 73 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 основном, сведения о выплатах за всевозможные ткани, взятые послами для подарков и подношений. Кроме того здесь присутствуют записи о выплатах жалования оргузиям и переводчикам, сопровождавшим послов. Датировка большинства выплат началом февраля и расчет их в сомах свидетельствует, возможно, о том, что, по крайней мере, о части трат массариям стало известно (информация о них была внесена в книгу массарии) уже после исполнения их миссии и предоставления послами ведомости фактических расходов. 20 декабря 1381 г. датировано открытие еще одного, уже «аспрового» счета под титулом послов [MC 1381 f 45v]. В дебетовой части зафиксированы средства, отпущенные на расходы посольства. Наличные (расчет велся в аспрах) в дебет были получены от продажи драгоценностей, ранее принадлежавших покойному господину Солхата – Аджи–Махомету [MC 1381 f 11v] 89. По всей вероятности распродажа сокровищ была вызвана необходимостью выручить средства на организацию посольства. Всего из средств, вырученных от этой распродажи, было отпущено на нужды посольства 14 080 аспров. Остальная сумма в 7 100 аспров была перенесена в его дебет из сомового счета посольства и конвертирована по курсу 135 аспров за сомo [MC 1381 f 278r.]. Только 1 февраля был открыт последний «аспровый» счет, озаглавленный титулом Посольство к императору татар. Большинство записей в дебетовом разделе счета датированы началом февраля и только две последние – мартом и серединой апреля. В основном они касались материального обеспечения посольства, но включали и статьи о выплате жалования (soldo) оргузиям, покупке коней и подарков. Взаимоотношения и датировки всех четырех счетов позволяют ориентировочно проследить порядок финансирования этой миссии. 12 ноября и 10 декабря 1381 г. послы получили в свое распоряжение наличную сумму в 90 сомов. 20 ноября в счете посольства была осмечена сумма расходов на содержание послов в 120 сомов, что превышало фактически ассигнованную на тот момент сумму. Позднее 90, вероятно по ходу движения эскорта посольства, оффициалами, контролировавшими запрет на перемещение судов в сторону Таны, послам были переданы еще 24 сома. Произойти это могло в районе Керченского пролива (в Воспоро или Матрике). Вероятно, учитывая необходимость покрытия расходов, финансистами Каффы было принято решение передать в распоряжение послов средства, которые предполагалось получить при распродаже драгоценностей покойного господина Солхата Аджи–Махомета. Записи об этом в «аспровом» 89 90 Эти драгоценности (aurum et iocalita) после смерти Аджи–Махомета оказались в руках Авака – армянина из Солхата, возможно, за долги покойного. Несмотря на датировку этой записи счета 3 ноября, она помещена в счете послов после записи 20 ноября. Вероятно, ранняя датировка перекочевала в счет из собственного мануалетто этих официалов. 74 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. счете послов датированы временем от 20 ноября 1381 г. до 30 января 1382 г., когда посольство, очевидно, находилось в пути. Лишь с 1 февраля 1382 г. начинается активность в открытии новых записей в счетах и списание расходов. Это связано, очевидно, с тем, послы уже возвратились в Каффу, и предоставили отчет о тратах. 4 февраля для покрытия расходов каффийским банкиром Абрано де Джентилле послам было передано (или переведено) 149 с лишним сомов. В конце концов, к 11 июня 1382 г., когда заканчивались полномочия действующих массариев, и закрывалась книга массарии, в «сомовом» счете послов не списанными (не подтвержденными фактическими расходами) остались более 54 сомов. В свою очередь, списанная часть посольских счетов была давно уже перенесена преимущественно в дебет соответствующих счетов собственно посольства. Оба счета посольства к 11 июня оказались не погашены и полностью не списаны. Их расходная часть была зачислена в дебет счета новой массарии Каффы. Не списанная сумма этих счетов составила более 474 сомов и 22 926 аспров – сумма для бюджета крымской фактории значительная. Для объяснения этого, имеющихся материалов не достаточно. Можно лишь предположить, что для списания суммы, израсходованной именно на дипломатическую миссию, требовалась санкция вышестоящих властей в Генуе. М. Балар объяснил это банальным желанием действующих массариев переложить ответственность за поиск средств для покрытия этих расходов на своих преемников91, К тому же фактически же послам была выплачена (или же условно переведена на счет) сумма превышающая бюджет мероприятия. Опираясь на полный комплекс записей всех счетов, представляется возможным проследить подробности организации этой дипломатической миссии, и даже бытовые детали. Посольство, как уже было сказано, возглавляли Конрадо де Гоаско и Кристофоро де Круче. В течение 1381 г., судя по записям книги массарии Каффы, они исполняли обязанности официалов Готии. Конрадо де Гоаско был одним из тех, кто официально приводил к присяге жителей южнобережных казалий. Видимо опыт в исполнении деликатных политических поручений остановил внимание администрации Каффы именно на этих личностях. На расходы и личное содержание (pro expensa et provixione sue persone) каждому из них было выделено по 60 сомов. На другие расходы им было выдано 420 аспров Кроме послов в миссии участвовало два переводчика. Известно имя одного из них – переводчика коммуны Чембало – Иваниссио де Перссио92. За ним в Чембало был специально отряжен из Каффы 91 92 Balard M. La Romanie genoise... P. 396. В августе 1387 г. Ivanixius de Persio burgensis Caffe, interpetre curie Caffe значится в числе лиц засвидетельствовавших договор между генуэзцами и господином Солхата Кутлуг–Бугой. См.: Basso E. Genova: un impero... Р. 280. 75 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 специальный оргузий. Имя второго переводчика посольства в разбираемых нами счетах отсутствует. Из записей книги массарии Каффы 1381 г., а также регистра канцелярии Каффы 1381 г. известны имена еще пяти переводчиков, находившихся на генуэзской службе в Крыму в течение 1381–1382 гг.: Luchinus Calligeparii (вар.: Luchinus Calligepalii), Iohannes Ricius (вар.: Zoane Rizio), Raffetus Ceba (вар.: Raffus Ceba), Demerod Savasto, Filipus de Sancto Andrea (вар.: Philippus de Sancto Andrea). Из них последний – Филипо де Санкто Андреа [MC 1381 f 73v] вряд ли последовал бы в экспедицию, поскольку был переводчиком с греческого языка (scriba licteris grecis). Еще один – Демерод Савасто93, находившийся на службе в Солдайе, акже был, с большей вероятностью, толмачом с греческого. Два из трех оставшихся переводчиков – Лукино Каллигепари (или Каллигепали) и Йоханне Рицио, вероятно, остались на месте. Согласно записям в книге массарии Каффы в первой половине января 1382 г. они исполняли различные поручения в Каффе и Солхате [MC 1381 f 65v.]. С посольством мог отправиться Раффо Чеба, который и ранее принимал очень активное участие в сношениях с Солхатом. Переводчики в качестве платы за труды в составе посольства получили вместе 40 сомов. К посольству были прикомандированы 16 оргузиев. Между ними полагалось разделить 80 сомов (5 сомов каждому). Для их передвижения было нанято 16 повозок, при каждой из которых находился погонщик (ogogio = agogio от греческого ἀγωγεύς), на что было истрачено 12320 аспров (770 аспров на каждую повозку с погонщиком). В повозки запрягалось 45 лошадей, за наем которых было заплачено 420 аспров. Отдельно отмечена выплата 420 аспров 4–м оргузиям. Были ли они из числа упомянутых шестнадцати оргузиев или нет, из контекста источника не ясно. К эскорту был прикомандирован повар Иваниссио Рубео94, которому полагалось за работу всего лишь 2 с половиной сома. На нужды посольства было закуплено 2 кровати и еще две повозки со своими принадлежностями (pro duobus tapcana, carris duobus con suis furnimentis) в совокупности стоившие 974 аспра. Еще 93 94 Возможно, он происходил из семейства Демерод, занимавшего высокое положение в генуэзской Пере. См.: Ballard M. La société pérote aux XIVe et XVe siècles: autour des Demerode et des Draperio // Gênes et la mer (Genova e il mare). Genova. 2017. P. 469–480. Ivanissio Rubeo. Необходимо сказать, что латинское прилагательное rubeus буквально означает –‘красный’. В разговорной лексике оно было эквивалентно итальянскому – rosso (латинизированный вариант – russus). По этому в латинском языке книги массарии 1381 г. оно часто было эквивалентно прилагательному –‘руський’, ‘русский’. В рукописи оно употребляется для обозначения русских рабов и московского митрополита [MC 1381 f 66v, 272v]. В данном конкретном случае Rubeo, очевидно, является родовым именем (довольно распространенным). Aprosio S. Vocabolario Ligure... Parte prima. Vol. II... P. 266. 76 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. 392 аспра стоили две юрты со своими принадлежностями (pro duobus domibus tartareschis cum furnimentis earum). Предназначался ли этот двойной комплект (повозка, юрта и кровать) для нужд послов или для подарка кому–то, неизвестно, но, вероятнее всего первое. В кочевой ханской ставке послам нужно было иметь соответствующее их статусу жилище. Для посольства было закуплено продовольствие и кухонные принадлежности: хлеб, крупа, рис, каплуны и котел. Из ассортимента апотеки – сахар белый, сахар красный, специи, средство от расстройства желудка (casafistula), присыпка и какая–то мазь. Кроме упомянутых 45 лошадей были закуплены еще несколько. 2 коня обошлись казначейству в 420 аспров (210 аспров за одного). Еще 4 коня с необходимым снаряжением стоили массарии 12 сомов и 1 саджио (около 412 аспров за каждого). И наконец совсем особый случай с 2–мя конями, предназначенными в подарок императору (equorum duorum missorum domino imperatori) Они обошлись казначейству по 12 сомов каждый (ориентировочно 1644 аспра). Вероятно, именно для этих двух коней были приобретены две накидкиа (pro precio de sclavinis duabus pro coperiendo equos), которые стоили лишь 58 аспров. Для коней полагалось еще некое одеяние, для которого было накуплено красной, синей тафты и бокассина (taffeta cremexi cepta, taffeta celestrino, et bocassino) на 137 аспров (включая цену пошива). Остальной ассортимент подарков, как и ожидалось, составили разнообразные ткани. Для транспортировки тканей были куплены доски и упаковка (tabulis a clamelotis et sagardana rerum) общей стоимостью 10 саджио. Табл. 3. Перечень тканей закупленных для посольства в орду поздней осенью 1381 г. Наименование Ед. изм. К–во scarleta de Mediolano grani pichus 3 ([ткань] высшего качества красная де грана Миланская) de Mediolano virmilli ([ткань] pichus 4 красная Миланская) de Florentia festichini ([ткань] pichus 3 фисташковая флорентийская) panno de Florentia (ткань peccia 6 флорентийская) tella et fitiche (полотно и ?) pichus 1000 vollia (полотно для подкладки) pichus 16 clamelot (камлот) peccia 90 tella (полотно) pichus 500 scarllata de Florentia grani pichus 12 ([ткань] высшего качества красная грана Флорентийская) vellutum cremexi tapanati pichus 8 aurei (бархат красный кармазиновый с золотым узором) 77 Цена Сумма 400 asperos 410 asperos 52,16,00 sommos 20,22,12 sommos 00,16,00 sommos 07,22,12 sommos pro 10 58,00,00 sommos 05,33,18 sommos 12,00,00 sommos 13,12,14 sommos Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 de Florentia virmilli (ткань красная флорентийская) camocat Damaschini (камка дамаскская) camocat (камка) camocat cum auro (камка с золотым шитьем) camocat a flori (камка с орнаментом в виде цветов) camocat (камка) camocat (камка) peccia 1 08,12,14 sommos peccia 1 02,33,17 sommos peccia peccia 1 1 02,22,12 sommos 03,22,12 sommos peccia 1 02,11,06 sommos peccia peccia 3 2 07,20,00 sommos 03,22,12 sommos Анализ хронологии записей пяти рассмотренных счетов приводит к выводу, что посольство в ставку императора татар отправилось из Каффы не позднее средины ноября 1381 г. и к середине января 1382 г. уже прибыло обратно. Вероятно, оно двигалось параллельно эскорту господина Солхата, шедшему в том же направлении. По всей видимости, ставка хана находилась или на Северном Кавказе или в районе Таны, поскольку посольство двигалось через Воспоро (Керчь). ***** Тем временем, 3 декабря в Каффу прибывает некий Аким или Ахим – медик господина императора, которому вручают рулон камлота и три рубахи стоимостью 190 аспров. 12 декабря из Солхата прибывает Комаричи–бей95 (Comarici bey sarracenus Sorchati), которому на содержание было выделено 50 аспров [MC 1381 f 65v]. Перед 8 января следующего – 1382 г. целых три дня в Солхате (quando ivit Sorchati... de diebus III) находились с какой–то целью: переводчик коммуны Йохане Рицио, банкир Абрано де Дентилле и оргузий Антонио Дентуто. При этом на угощение коммеркиария Сайто (in confecto unio dato Sayto) и за их труды было заплачено 200 аспров. Вероятно уже после возвращения правителей Солхата и генуэзского посольства из орды, в Каффу с какими–то известиями (miso Caffam ad dominum consulem et consilium pro certis narrandis) прибывает еще один важный сарацин из Солхата – Ходжа–Азао (Coia Azao sarraceno de Sorchati)96, которого власти Каффы снабдили 80 аспрами содержания [MC 1381 f 65v]. В свою очередь, в обратном направлении – в Солхат, 13 января отправляется переводчик коммуны – Лукино де Калигепарии, который выдал 90 аспров содержания коммеркиарию Солхата – Сайто и кому–то еще [MC 1381 f 65v]. 15 января коммеркиарий Солхата лично прибывает в Каффу на пиршество с консулом, на 95 96 Посол Элиас–бея – Комарчи сын Ак–Баша (ambaxoy de Ellias bey Сomarihi fiio de Achbas) присутствует в списке свидетелей с татарской стороны в тексте генуэзско–татарского договора от 24 февраля 1381 г. См.: Desimoni C. Trattato dei genovesi... Р. 164. Видимо, та же личность присутствует в списке свидетелей с татарской стороны в тексте генуэзско–татарского договора от 24 февраля 1381 г. – Coia Asao fiio Achomet. См.: Desimoni C. Trattato dei genovesi... Р. 164. 78 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. содержание которого было выдано 20 аспров [MC 1381 f 65v]. Из записи от 29 января выясняется, что коммеркиарию Сайто, в этот приезд, было подарено по рулону камлота и камки, стоимостью 175 аспров [MC 1381 f 65v]. 20 января Рафо Чеба встречает в Каффе Али–бея – нунция даруги Солхата – Кутлуг–Буги, который привел коня от своего господина. По всей видимости, Кутлуг–Буга – отец господина Солхата – Элиас–бея – прибыл в Крым из ставки хана. Там он, очевидно, был назначен даругой Солхата (видимо, то же самое, что и даруга крымского тумена в ярлыках Менгли–Гирея). Нунцию были выданы рулон камлота и две рубахи общей стоимостью 123 аспра [MC 1381 f 65v]. В тот же день в Солхат отправились Георгио Спинула и банкир Лукиано де Литурфис. Они преподнесли там подарок некоей госпоже господина Кутлуг–Буги на 191 аспр (pro tenendo coppam et ultra pro largiendo certa dona domini Cotolboga darroga de Sorchati) [MC 1381 f 65v]. В тот же день все тот же Раффо Чеба передает через магистра медицины Рафаэле Ультрамарино сладости и вино (pro confectis et vino emptis pro tenendo coppam) коммеркиарию Сайто стоимостью 93 аспра [MC 1381 f 65v]. 23 января те же Георгио Спинула и банкир Лукиано де Литурфис дарят даруге Солхата инаку Кутлуг–Буге по рулону камки и камлота на 135 аспров97. 1 февраля 1382 г. в Каффу прибывает посланник господина Солхата [MC 1381 f 67r]. 3 февраля в Каффу на пиршество к консулу опять прибывает коммеркиарий Солхата Сайто. Ему вручают в подарок 3 пика дорогой миланской ткани стоимостью 375 аспров. Кроме того имеется запись о подарке коммеркиарию Сайто во время этого посещения еще одного рулона камки стоимостью более 2 сомов [MC 1381 f 294v]. 12 марта на имя Петро из Валенсии, уполномоченного организовать пир коммеркиария Сайто и консула, выписываются 1042 аспра. Деньги им были истрачены на каплунов, говядину, валухов, рис, хлеб, вино, мальвазию, вино трилийское, вино греческое и сладости [MC 1381 f 67v]. 20 февраля отмечена выдача 72 аспров содержания брату господина Солхата Булат–Бею (Olatbey) через переводчика коммуны – Лукино Калигепарии [MC 1381 f 67r]. 3 марта тот же Лукино Калигепарии отправляет корреспонденцию в ставку хана через Джистан (in Ihistano) [MC 1381 f 67r]. Тем же днем датирована запись о подарке господину Солхата Кутлуг–Буге рулона камлота стоимостью 150 аспров. В этой записи впервые Кутлуг–Буга назван господином Солхата [MC 1381 f 76v]. Смена верховного властителя в Солхате, видимо произошла в угоду принципа старшинства в роде. 5 марта власти Каффы одаривают некоего Уз–Дамира – барона императора татар и передают через него отрез камки инаку 97 Примечательно, что стоимость подарка самому Кутлуг–Буге практически равноценна подарку его нунцию чуть ранее. 79 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Кутлуг–Буге [MC 1381 f 67v]. 5 марта (возможно и раньше) генуэзское посольство, в составе которого находилось не менее 20 человек, прибывает и в Солхат [MC 1381 f 67v]. Во главе посольства стоят, видимо, Пауло Реца и Йоханне Хонесто. Туда же (один раз в компании с Йоханне де Камулио, другой – с Сорлеоне Пикамиллио) перед 8 марта дважды наведыался и Рафо 98 Чеба. За некоторое время до того (уточнено специально – die predicta... missis hiis diebus elapsis), Лукиано Литурфи и Марко Спинула передают даруге Солхата Кутлуг–Буге 4 пика миланской ткани стоимостью 400 аспров [MC 1381 f 66v]. 6 февраля, получив 40 аспров, в Солхат убывает переводчик – Лукино Калигепарии [MC 1381 f 66v]. 3 марта датирована запись о приобретении в подарок для Кутлуг–Буги рулона камлота, стоимостью 150 аспров [MC 1381 f 67v]. Перед 22 марта было подарено 7 пиков сукна фисташкового цвета господину Черчера и нунцию Ак–Буги из Илличе общей стоимостью 400 аспров [MC 1381 f 67v]. В последний день марта Кутлуг–Буге, отправлявшемуся к императору, было передано 4 пика красной ткани стоимостью 480 аспров [MC 1381 f 67v]. В тот же день в Каффу на встречу с консулом прибывает барон императора Уз– Дамир, которому вручается 4 рулона голубой ткани стоимостью 220 аспров [MC 1381 f 67v]. Переводчик коммуны Лукино Калигепарии передает содержание новому коммеркиарию Солхата – Рустаму Кугнато (Коньято?) [MC 1381 f 67v]. В тот же день Рафето Чеба вместе с Сорлеонео Пикамиллио посещают по делам коммуны Солхат [MC 1381 f 67v]. В последующие месяцы (апрель–июнь 1382 г.) активность контактов между Каффой и Солхатом заметно снижается. 26 апреля заплачено содержание нунцию Элиас–бея в 62 аспра. В тот же день, в Солхат, навестить возвратившегося из орды господина Солхата Кутлуг–Бугу, отправились Сирето де Ромео и Раффо Чеба. В подарок они везли рулон камки [MC 1381 f 295r]. 2 и 10 мая Солхат опять посещают Сирето де Ромео и Раффо Чеба, получившие из казначейства по 76 аспров [MC 1381 f 67r]. 20 мая Франциско де Джебеллето передает возвратившемуся из орды господину Солхата Кутлуг–Буге два рулона камлота и 16 пиков полотна [MC 1381 f 67r]. 2 и 3 июня 1382 г. датирована оплата подарков господину Солхата: трилийского вина и сладостей [MC 1381 f 67r]. 7 июня одежда стоимостью 200 аспров предоставляется Сайто, вероятно уже бывшему коммеркиарию [MC 1381 f 67r]. Приведенный нами перечень дипломатических действий администрации Каффы в 1374–1382 гг. можно было бы условно назвать «списком тканей и угощений». Такое наименование подчеркнуло бы значение текстиля в жизни Причесрноморья в позднем средневековье. 98 Рафо, Раффо, Раффето Чеба – видимо, одно и то же лицо. 80 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. ***** Две галеи Каффы, прибывшие 11 марта 1381 г. с новой администрацией привезли с собой весть об окончании Кьоджской войны между Генуей и Венецией. Члены семей моряков, не вернувшихся назад в Каффу, получили недополученное ими жалование и утешительную компенсацию по 200 аспров за каждого [MC 1381 f 88v, 189r]. Окончательный мир между Венецией и Генуей будет подписан только в августе 1381 г. в Турине. Согласно ему обе стороны обязывались соблюдать мораторий на плавание в Тану99. Этот запрет на заход в Азовское море генуэзцы воплощают в жизнь еще до получения известий о туринском соглашении из Генуи. Для контроля за проходом судов, в Керченском проливе в течение лета–осени 1381 г. администрация нанимает барку грека Антония Стеффаникио, которая базируется в Воспоро (Керчь). На судне находится шесть воинов (sex socii), которым выплачивается всего лишь 350 аспров в месяц на всех [MC 1381 f 7r]. С 27 июня по 27 сентября те же функции в Керченском проливе выполняла барка под патронажем Ангеллино Паллавичино [MC 1381 f 402r]. Ему удалось задержать три монерия, намеревавшихся нарушить запрет Таны. Один из монериев принадлежал Андреа Рецо. За арест этого монерия Ангеллино получил вознаграждение в 2 сома [MC 1381 f 293r], а Андреа Рецо был наказан за нарушение запрета Таны высоким штрафом в 150 сомов [MC 1381 f 272v]. В том же 1381 г. пролив контролировала бригантина под патронажем Антонио Рицио, труды которого обходились казначейству в один с четвертью сомов в месяц [MC 1381 f 277v]. Видимо поздней осенью та же бригантина под патронажем Йохане де Аламано отправилась в Перу, откуда возвратилась только к 10 февраля. После того патроном той же бригантины опять стал Антонио Рицио, отправившийся для охраны пути в Тану [MC 1381 f 67r]. 31 октября 1381 г. Перчивале де Порта внес за Йаното Безациа свыше пятнадцати сомов штрафа, наложенного на того за нарушение запрета Таны [MC 1381 f 272v]. 3 ноября официалы Йохане Новело и Антонио Дентутто передали послам коммуны, направлявшимся в ставку хана, 24 сома взятые с борта некоей сарацинской гриппареи, нарушившей все тот же запрет [MC f 277v]. Во второй половине августа была задержан монерий Бартоломео Финамори, перевозивший товары подданных хана (de naulis de certis raubis canlucorum) и, на который были избраны (ellectis super quoddam monerio) военные оффициалы100 Гуиллиермо де Валларосса Casati L.A. La guerra di Chioggia e la pace di Torino: Saggio storico con documenti inediti. Firenze. 1866. Р. 316–317: Qui Illustris Dominus Comes incontinenti in presentia dictarum partium dixit, disposuit et ordinavit, quod dicti Veneti ad dictum locum Tane accedere vel navigare non debeant neque possint per duos annos continuos proxime secuturos; quo tempore durante fuit actum inter dictas partes aliquos Januenses ad dictum locum Tane navigare non debere nec posse, sicut nec dicti Veneti facere possunt nec debent. 100 См.: MC f 293r: ...pro Bernabone Ricio et socio officialibus guerre. 99 81 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 и Бернабоне Рицио101. В казну были направлены 29 сомов, а также партия воска и шелка, стоимостью почти 38 сомов, находившиеся на монерии [MC 1381 f 272v]. В состав суммы были включены 1200 аспров, взятые Бартоломео у Йаркачио (Чаркасо?) – слуги Корхо (Киркора?) армянина. Также в связи с этим казна пополнилась на 2085 аспров. И в ее распоряжении оказались икра, какие–то одежды102 и иной конфискат (de caveale sclavinis et aliis diminutis) стоимостью 405 аспров [MС 1381 f 40r]. В процессе дела о конфискации участь Бартоломео Финаморе была несколько смягчена, и по совместному решению консула, консульского совета и оффиции монеты ему были возвращены 25 сомов [MC 1381 f 277v]. В зимний период, очевидно, навигация в Керченском проливе не осуществлялась. К концу зимы, 8 февраля сабарбарий Каффы Дексерино Беллиньяно выдает 429 аспров Антонио Ментоно, который с несколькими оргузиями отправился разыскивать несколько венецианских барок оказавшихся в регионе в нарушение запрета Таны (pro inueniendo certos venetos et barchas contrafacientem devetu Tane). Конечной точкой отряда, двигавшийся посуху на повозках, были Каркавоньо (пристань к юго–западу от м. Казантип)103 и Воспоро (ad lo Carcavogno et ad Vosporum). Опасения насчет присутствия венецианцев в Азовском море были не безосновательными. Перед 28 сентября в Джистано (in Ihistano) из Каффы были посланы около двадцати всадников с целью розыска прибывших туда венецианцев, очевидно на некоей венецианской гриппарее, сожженной ранее. 28 сентября Якобо Спинуло выплатил всадникам 400 аспров [MC 1381 f 64r]. Учитывая небольшую сумму оплаты (20 аспров на человека), скакать им пришлось не далеко 104. Судьба Массарий в 1380–1381 гг. Sclavinis abl. pl. – здесь подразумеваются отнюдь не рабы, как может показаться. Стомость больше соответствует именно длинным одеждам или накидкам – склавинам (sclavina nom. sing.). 103 Фоменко И.К. Номенклатура географических названий Причерноморья по морским картам XIII–XVII вв. // Причерноморье в средние века. В. 5. 2001. С. 59. 104 Топоним Ihistano, Cistano и производные от них варианты известны на мореходных картах XV–XVIII г. Он помещался в районе Перекопа или несколько западнее от него на северном берегу залива Сиваш. В нашем случае сумма выплат гонцам в Чистано мизерна, как и выплата нунцию, направленному туда же 3 марта 1382 г. (50 аспров, включая расходы переводчика Лукино Каллигепарии в Солхате) [MC 1381 f 67r]. Ihistano – Cistano возле Перекопа никак не подходит для данного контекста. Его следует искать в ближайших окрестностях Каффы на побережье. В договоре венецианцев с правителем Солхата Рамаданом от 1356 г. записано о разрешении венецианцам приставать в местечке Провато, которое по иному называется Читаде Нова (–‘новая крепость’ ‘новый город’): Et a nuy a parso lo meio chel vostro porto sia lo Provato che a nome Citade Nova. См.: Mas–Latrie L. Privilèges commerciaux... Р. 591. А.П. Григорьев считал Citade Nova переводом чего–то вроде Янги–Шехр (арабск. –‘новый город’). См.: 101 102 82 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. венецианцев, оказавшихся на свою беду в Джистано, не известна. Возможно, их товары были конфискованы не генуэзцами. 9 октября на имя Марко Спинула массарией был выделен 241 аспр. Марко в компании с банкиром Лукиано Литурффи истратили эти деньги для розыска венецианцев, появившихся в Солхате (pro requirendo venetos existentes in dicto locho Sorchati) [MC 1381 f 64r]. 14 октября переводчик коммуны – Лукино Калигепарии с тремя товарищами прибыли в Солхат для обсуждения с татарским правителем каких–то важных дел (occasione loquendo cum domino Sorchati pro certis negotiis tangentibus comuni) [MC 1381 f 64r]. Возможно, мероприятия по розыску венецианцев в Солхате были связаны со следующими событиями. В начале октября 1381 г. венецианские товары, принадлежавшие, судя по всему, венецианцу Марко Захария (Marcho Iacharia) были арестованы и направлены из местности Арбат 105 в Каффу. При Марко находилось еще два венецианца не названные по имени. Вся информация об этой добыче, доставшейся генуэзцам, содержится в трех счетах, два из которых озаглавлены титулом: Случившаяся распродажа некоторого вооружения и обмундирования, которые были захвачены в Арбате, и принадлежали венецианцам, которые были Григорьев А.П., Григорьев В.П. Коллекция золотоордынских документов XIV века из Венеции. Санкт–Петербург. 2002. С. 171–175. Где находится сама бухта Провато известно только ориентировочно. Несколько топонимов произносимых как Провата и Проватка сохранилось у восточной оконечности хребта Бююк–Янышар и в бухте между оконечностью этого хребта (мысом Кийик–Атлама) и мысом Св. Ильи. Только остатков города там не было обнаружено. Известно только небольшое позднесредневековое поселение, защищенное холмом со стороны моря в бухте Тихая и незначительные следы позднесредневекового культурного слоя в Двуякорной бухте (Проватка). См.: Бочаров С.Г. Заметки по исторической географии Генуэзской Газарии XIV—XV веков (Кампанья Каффы) // Диалог городской и степной культур на евразийском пространстве. Материалы Международной научной конференции, посвященной 80–летию со дня рождения Г.А. Федорова–Давыдова. Казань: ИИ АН РТ. 2011. С. 137–145; Бочаров С.Г. Венецианское присутствие в Крыму и якорная стоянка Провато в 1356— 1382 гг. // Артефакты власти // Stratum plus. № 6. 2015. Кишинев. 2015. С. 305–318; Бочаров С.Г. Венецианская якорная стоянка у мыса св. Иоанна в Восточном Крыму (конец XIV – первая половина XV вв.). // Исторический журнал: научные исследования. № 6. 2015. C. 700–708. Если изменить разрядку в тексте венецианско–татарского договора 1356 г., то может получиться иная форма топонима – Cita de Noua. Топоним в венецианской передаче Citano(ua) вполне может быть сопоставлен с генуэзским Ihi(s)tano. Выпадение s в этом топониме наблюдается в книге массарии 1374 г., где он, вероятно, присутствует в форме Ihetine [MC 1374 f 7v]. Идентичность этих трех топонимов мы не утверждаем, а лишь предполагаем, и приводим этот случай, как пример, для понимания сложности идентификации средневековой топонимики. 105 Нынешний Арабат в основании Арабатской стрелки. 83 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 проданы на публичных торгах, и еще один – Добыча, захваченная в Арбате, принадлежавшая венецианцам [MC 1391 f 45r, 48v, 393r]. Табл. 4. Перечень товаров конфискованных у венецианцев в Арабате осенью 1381 г. Наименование septa Leagie106 (щелк сырец из Лахиджана) septa Canorie et Sichi (щелк сырец из Карабаха и Чеки) septa Leagie et Mazandrani (щелк сырец из Лахиджана и Мазендарана) septa Leagie (щелк сырец из Лахиджана) septa Canurie et Leagie (щелк сырец из Карабаха и Лахиджана) septa Leagie et Sechi (щелк сырец из Лахиджана и Чеки) insenza (ладан или смола) ganoffanus (гвоздика) Ед. изм. libra et uncia107 Количество 172,6 Цена libris 2+1/2 a sommo 1 Сумма 69,00,00 sommos libra et uncia 110,7 libris 6+1/2 a sommo 1 28,30,12 sommos libra et uncia 250,2 libris 6 et unciis 8 a sommo 1 93,36,00 sommos libra et uncia 52,6 libra et uncia 135,4 libra 1 et unciis 5 a sommo 1 libris 2 et unciis 8 a sommo 1 21,32,12 sommos 121,42,08 sommos libra et uncia 55,7 libris 2 et unciis 11 a sommo 1 19,18,00 sommos rotulus 19+1/3 rotuli 4,04,12 pro cantaro 15+1/4 pro cantaro 15 pro cantaro 1 cantarium et rotulus ganoffanus (гвоздика) cantarium et rotulus ganoffanus (гвоздика) cantarium et rotulus nucem moscate cantarium et (мускатный орех) rotulus nucem moscate cantarium et (мускатный орех) rotulus brazille (древесина бразилле) cantarium et rotulus 2,31+1/2 rotuli 1,56+3·1/4 rotuli 0,18 2,67 1,57+1/3 rotuli 0,27+1/2 rotuli 1,15,02 sommos 35,00,16 sommos 23,23,01 sommos 15 pro cantaro 1 2,32,12 sommos 11,11,06 pro 30,01,12 cantaro 1 sommos 11 pro cantaro 1 17,13,20 et 10 pro cantaro sommos 1 20,00,00 pro 5,22,12 cantaro 1 sommos О происхождении шелка см.: Balard M. La Romanie genoise... P. 726; Теплякова А.Н. Текстиль в актах нотариуса Ламберто ди Самбучето (1289–1290, Каффа) // Труды Государственного Эрмитажа. Т. LXXX: Белградский сборник. К XXIII Международному конгрессу византинистов. Белград, Сербия, 22–27 августа 2016 года. СПб: Изд–во Гос. Эрмитажа. 2016. С. 175–183. 107 1 генуэзский кантар (около 47,65 кг.) равнялся по весу 150 либрам или 100 ротулям. 1 либра (около 316,75 г.) была равна 12 унциям, а в 1 ротуле содержалось 18 унций. 1,5 либры (1+1/2) соответствовали 1 ротулю или 18 унциям. О генуэзских мерах веса см.: Rocca P. Pesi e Misure antiche di Genova e del Genovesato. Genova. 1871; Pegolotti F.B. La pratica della… P. 23–24; Федоров–Давыдов Г.А. Денежно–весовые единицы Таны в начале XIV века (по данным Франческо Пеголотти) // Советская археология, № 3. 1958. С. 65–72. 106 84 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. piper (перец) cera (воск) cera (воск) cera (воск) cera (воск) subum (вид одежды) comanescha camocati (вид одежды из камки) pelicia muandi (мех) subum de ormacho et calderono rami (вид одежды из особого вида ткани и котел) subum panni viridis (вид одежды из зеленой ткани) savastina et sclavina (два особых вида одежды) clavatura et tacia argenta (замок и серебряная чаша) cloclearem argentum (серебряная ложка) culcerrus108 (поясной кинжал) terlic(i)um (ремизная ткань)109 cantarium et rotulus cantarium et rotulus cantarium et rotulus cantarium et rotulus cantarium et rotulus шт. шт. 8,02 2 1 37,27,04 sommos 40,18,00 sommos 42,21,18 sommos 36,21,12 sommos 38,44,18 sommos 209 asperos 60 asperos шт. шт. 3 1+1 147 asperos 137 asperos шт. 1 142 asperos шт. 1+1 27 asperos шт. 2+5 24,10 24,51 21,31 22,79 sagius et karatus (5 шт.) 31,12 4,27,04 pro cantaro 1 1,31,00 pro cantaro 1 1,33,00 pro cantaro 1 1,32,00 pro cantaro 1 1,32,00 pro cantaro 1 8 pro clavatura et 80 pro tacia 498 asperos 2+3·1/4 pro sagio 87 asperos шт. 1 440 asperos шт. 1 50 asperos Арестованное имущество, на основании мандата консула Иваниссио де Мари, было препровождено из Арбата в Каффу. Его сопровождало в качестве охраны некоторое количество всадников, на оплату услуг которых было истрачено 2660 аспров. За пределами счетов Rauba depredata in l'Arbato оказалась запись от 6 октября на имя Йакобо Спинула, истратившего на возниц, перевозивших конфискованные товары, 426 аспров [MC 1381 f 64 r]. Кроме того, караван с венецианскими товарами сопровождал Тапо (Tapo) – нунций и пайзан (payzan) некоего Балоама (Baloam), получивший в качестве вознаграждения 600 аспров. Прибывшее в Каффу имущество содержалось в специальных складах (magaseni). На обслуживание складов и услуги грузчиков (camali) было потрачено 64 аспра. Для проверки качества (tarezare) специй пришлось прибегнуть к услугам тарезатора (tarezatorem), которому было выплачено 50 аспров. В течение двух месяцев венецианец Марко Захария получил содержания (scoto) в общей сложности 172 аспра, а сопровождавшие его два венецианца – 108 109 См.: cultellus m. sing; cultera f. sing.; coltello m. sing. –‘поясной кинжал’. См.: terlicium –tela grossa a tre licci. 85 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 только 120 аспров на двоих. Конфискованные товары были тщательно оценены, при этом было выявлено превышение цены на один из видов шелка (septa Leagie) на один с половиной сом. Всего казна Каффы от этого мероприятия пополнилась на 652 сомов, 20 саджио и 3 карата, а также 760 аспров (~5 с половиною сомов). 7 января 1382 г. коммеркиарию Солхата – Сайто был выплачен коммеркий в размере 12–ти сомов. Как исчислялся процент коммеркия, выплаченного в пользу Сайто – неясно, но он составил менее 2% от суммы, внесенной в казначейство. Следует учитывать и расходы на саму транспортировку добычи и ее охрану, оплаченные из суммы, вырученной от продажи. Она составила, в общей, сложности 3666 аспров (~27 сомов). Мероприятие оказалось достаточно выгодным, но выглядит довольно подозрительным в плане законности, по отношению к партнерам из соседнего Солхата и, по отношению к собственному делопроизводству110. В 1381 г. генуэзцы, в общем, плодотворно осуществляли блокаду Азовского моря. Основной базой для этой блокады был городок Воспоро (Керчь) на европейском берегу Керченского пролива. По всей видимости, Воспоро не был в полной зависимости от Каффы, хотя там присутствовал генуэзский консул (03.06.1382. Anthonius Marocelli olim consul Vospori) [MC 1381 f 295r]111. Во всяком случае, книги масссарии Каффы не фиксируют никаких трат, связанных с Воспоро. Так, что приписывание авторства крепостных сооружений османской Керчи генуэзцам, на деле может оказаться историографическим мифом сродни таким же легендам о крепостях в Каменце-Подольском, Хотине, Сороках, Бендерах, Белгород-Днестровском и Килие112. Вызывает недоумение арифметическая ошибка в суммирования кредитной (правой) колонки счета на f 45r с недостачей в 980 аспров, что, в лучшем случае, можно объяснить пропуском переписчиком рукописи одной или нескольких строк. Удивляет также несоответствие сумм дебета и кредита в счете на f 48v на 511 аспров. Несуразным выглядит помещение суммы, переданной на счет коммуны Каффы, в кредитном (правом) столбце счета, вместо того, чтобы поместить ее, в соответствии с правилами ведения двойной бухгалтерии и логикой вообще, в дебетный (левый). Распродажа являлась, абстрактно, должником массарии. Потому все расходы, связанные с ней (в том числе деньги вырученные коммуной посредством нее (не массарией!)), должны были быть помещены в левом столбце, а все доходы от реальной распродажи товаров в правом. Этот порядок строго соблюден в двух остальных счетах распродажи на f 45r и f 393r, несмотря на присутствующие там арифметические ошибки. Объяснить это банальной халатностью или невнимательностью мы не можем. Реальный недостаток средств, учитывая ошибку в счете на f 45v, составляет 2500 аспров, а без нее – 1520, что также не мало. 111 В 1420 г. и ранее Керчь управляется ханским даругой. См.: Григорьев А.П. Золотоордынские ярлыки: поиск и интерпретация // Тюркологический сборник 2005. Москва. 2006. С. 120–124. 112 Бочаров С.Г. Фортификационные сооружения генуэзского Воспоро в XIV– XV вв. // Причерноморье в Средние века. В. IX. Санкт–Петербург: Алетейя. 110 86 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. ***** Несмотря на подобные экстраординарные доходы казначейства, финансы Каффы также как и метрополии, испытывали регулярный дефицит денежных средств. Дефицит заключался не столько в отсутствии достаточного количества наличных денег (монеты), сколько в превышении расходов над доходами коммуны. Финансовая ситуация в Каффе во второй половине XIV в. по сравнению с ситуацией в генуэзской Пере подробно проанализирована М. Баларом 113. Нет нужды повторять положения этого сравнения ввиду общедоступности книги114. Достаточно проиллюстрировать эти выводы счетами бюджета Каффы, помещенными на f 40r, 272v и 277v книги массарии 1381 г. Дефицит наличных средств, имевшихся в распоряжении администрации Каффы, было решено покрыть публичным займом под 10% годовых (Mutuum assignatum protectoribus de quo reddi omni anno alis qui mutuanerunt dicto mutuo decem pro centario). Таким образом, к маю 1382 г. удалось собрать внушительную сумму в 3784 сома [MC 1381 f 277v, 466v, 467r]. В течение финансового года массариям удавалось не раз пополнять казну неожиданным способом. Например, введя косвенный налог на перемещение товаров из Каффы в Ликостомо и обратно в размере 3% от стоимости груза [MC 1381 f 43r] или собирая беспрецедентный налог с подданных хана, проживавших в Каффе (cotumum factum super saracenis... ermineis de Sorchati... grecis canluchis de Sorchati... iudeis canluchis) [MC 1381 f 273r, 273v, 274r, 274v]. Кроме того, вероятно ввиду отсутствия наличных денег, соции Каффы и Солдайи получали жалование частично зерном (granum) или пшеном (milium) закупленным в Илличе 2015. С. 330–352. Единственным косвенным аргументом для отнесения постройки керченской крепости ко времени господства в Воспоро генуэзцев является сообщение турецкого путешественника XVII в. Эвлия Челеби о наличии в крепостной стене у ворот крепости вмонтированного рельефного изображения крылатого грифона и льва, которые С.Г. Бочаров интерпретировал как символические изображения евангелиста Марка. На деле, они вполне могли быть античными сполиями, такими же, как и те, что хранятся, например, в Феодосийском музее древностей. См.: Эвлия Челеби. Книга путешествий. Крым и сопредельные области Извлечения из сочинения турецкого путешественника XVII в. / Пер. Е.В. Бахревского. Симферополь: Доля. 2008. С. 172. В архитектурном отношении план Керченской крепости вполне соответствует типу мысового укрепления с цитаделью, который воплотили в полной мере фортификаторы Аккерманской (Белгород–Днестровской) и Килийской крепостей. Обе они приобрели свой окончательный вид в первой половине XVI в. См.: Şlapak M. Cetaţi medievale din Moldova (mijlocul secolui al XIV–lea – mijlocul secolului al XVI–lea). Chişenau: ARS. 2004. P. 127–130; Красножон А.В. Крепость Белгород (Аккерман) на Днестре: история строительства. Кишинев: Stratum plus. 2012. 412 c. 113 Balard M. La Romanie genoise... P. 392–430. 114 http://www.storiapatriagenova.it/Docs/Biblioteca_Digitale/SB/ 396b22c37e8bbc6c44c30828fc127900/5629dc800caa10b0ff0487ea18e4cdf9.pdf 87 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Уже было упомянуто, что осеннее посольство 1381 г. в орду финансировалось за счет распродажи средств покойного господина Солхата – Аджи–Макомета. Каким образом в руки генуэзской администрации попала половина семейного сокровища покойного татарского вельможи неизвестно. По всей видимости, Аджи–Макомет банально задолжал каффийской администрации, точно так же, как она была должна собственному бюджету. Сокровища оказались сначала в руках солхатского армянина Авака, который, вероятно, также был кредитором Аджи–Макомета. Половина драгоценностей была им передана администрации Каффы, которая распорядилась продать их на публичных торгах. Необходимо отметить, что указанный армянин Авак был довольно влиятельной фигурой в Каффе и Солхате. Именно он передает казначейству сборы (cotumum) с армянских подданных хана, проживавших в Каффе [MC 1381 273v]. Табл. 5. Перечень драгоценностей покойного господина Солхата Аджи-Макомета, проданных в Каффе на пкбличных торгах поздней осенью 1381 г. Наименование Вес corrigius aureus (пояс золотой) corrigius aureus (пояс золотой) dangi aurei (данги золотые) perlle grosse (жемчужины большие) perlle grosse veracie (жемчужины большие достойные) perlle grosse veracie (жемчужины большие достойные) perlle veracie (жемчужины достойные) balaxium115 pertuforatum (рубин просвеленный) perlle veracie (жемчужины достойные) balaxium grossum ligatum in auro (рубин большой в золотой оправе) anulli tres ferrei et aurei cum pomelis (три кольца золотых и железных с щитками) balaxium perforatum (рубин просверленный) cuba de cazadonia cum turchexiis 6 in auro et saffirius desligatus (чаша халцедоновая с бирюзой в золотой оправе и сапфир без оправы) turchexie 2 desligate et una ligata in auro, diamatem unus in auro et saffirius unus desligatus (два [камня] бирюзы неоправленные и один в золотой оправе и один сапфир без оправы) perlle (жемчужины) scollaregium cum uno barasso bono, perla una et 157 sagios 125 sagios 115 Кол– во 1 Цена 3658 asperos 20 24 asperos pro sagio 1 27 asperos pro sagio 1 27 asperos pro sagio 1 64 asperos pro perla 1 452 asperos et dimidiam 200 asperos 11 140 asperos 1540 asperos 1 429 67 4 7 3406 asperos 28531 asperos 4288 asperos 1810 asperos 400 asperos 140 asperos 1 310 asperos 2170 asperos 1 710 asperos 3 300 asperos 1 1598 asperos 2 260 asperos 5 150 asperos 105 16 asperos pro perlla 1 11 См.: balaxium n. sing. –‘balascio’, ‘gemma color rubino’. 88 Стоимость 1680 asperos 52 sommos Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. turcheyxia 1 cum suo auro, cuba una cum perlis 4 et barassete 3 perfurate in auro (ожерелье с добрым рубином, жемчужина и [камень] бирюзы со своим золотом, чаша с четырьмя жемчужинами и три просверленных рубинчика в золой оправе) brazalle aureum cum perlis 4, barassia duo et turchexie due (браслет золотой с четырьмя жемчужинами, два рубина и два [камня] бирюзы) 7,11,6 sommos Следует отметить, что драгоценный пояс из числа проданных сокровищ, стоимостью 3 658 (!) аспров, был выкуплен сыном покойного – Шейх–Ассаном (Sic Assam filius Acimacomet domini Sorcati). Видимо, ему было предоставлено преимущественное право выбрать из числа драгоценностей своего отца пояс, имевший, кроме всего прочего, видимо, и статусную ценность. Было бы интересно сравнить состав сокровищ Аджи–Макомета с составом близкого по времени «Симферопольского клада 1967 г.» и описями имущества каффийских богачей116. Информация о распродаже сосредоточена в двух счетах, озаглавленных титулом Aurum et iocalia que fuerunt quondam Agimacomet dominum Sorchati et que penes erant Ayvac ermineum de Sorchati videlicet dimidia earundem restata in comune [MC 1381 f 11]. ***** В отличие от книги массарии 1374 г., книга 1381 г. зафиксировала достаточно много информации о той части Готии, которая подчинялась генуэзцам. Книга массарии фиксирует названия 14 казалий региона. Все они расположены на Южном берегу Крыма от Фороса на западе до долины р. Улу–Узень (Мегапотамо) на востоке. С 28 января 1381 г. Готию охраняет генуэзский отряд, состоявший из 12 кавалеристов во главе с Георгио де Лорто [MC 1381 f 40r, 62r, 84v]. После подписания генуэзско–татарского договора в феврале 1381 г. численность его была увеличена до 32 человек [MC 1381 f 40r, 62r]. Для массарии Каффы соглашение 1381 г. называлось «пактом о Готии» (pacta Gotie) [MC 1381 f 294v]. Видимо, сразу же после подписания договора в Готию были отправлены Конрадо де Гоаско и Йакобо де Туре для приведения к покорности населения – канлюков [MC 1381 f 293r]. В поездке их сопровождал Филипо де Санкто–Андреа – каффийский скриба, писавший по–гречески (Filipus de Sancto Andrea... scriba licteris grecis) [MC 1381 f 73v]. Возможно, вместе с миссией Конрадо де Гоаско и Христофоро де Круче в Готию для приведения к присяге жителей казалий был направлен один из участников подписания договора 1381 г. скриба коммуны Каффы – Антонио Мазурро [MC 1381 f 292v]117. На нужды конного отряда во главе с Георгио де Лорто 22 июня 1381 г. было отправлено 30 модиев 116 Например: Airaldi G. Studi e documenti... P. 62–66. 117 Desimoni C. Trattato dei genovesi... Р. 165 89 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 ячменя и выплачено на содержание отряда 3092 аспра [MC 1381 f 62r, 84v]. Кроме того, вдоль побережья Готии, по крайней мере, в первой половине 1381 г. курсирует галея коммуны Каффы, вернувшаяся из Адриатики, патрон которой – Георгио Спинула получил в свое распоряжение часть средств, собранных здесь в качестве налогов, в казалиях Готии [MC 1381 f 279r, 279v]. В 1380–е гг. генуэзцам удается, вероятно, только силой удерживать прибрежные поселения Готии в своей власти. Главой администрации в генуэзской части Готии в 1381–1387 гг. являлся викарий морского побережья Готии. Должность викария Готии в 1381 г. исполнял Йоханне де Камулио (Iohannes de Camullio), который за некоторое время до того исполнял должность консула и кастеляна Солдайи [MC 1381 f 47r, 66r, 103v, 279r, 325r 329r]. Странно, но книга массарии 1381 г. не упоминает консулов Лусты, Партениты, Горзови и Яллиты, о присутствии которых в этих местечках известно из книги 1374 г. и статута 1449 г. Однако выводов из этого факта мы делать не будем. Надо полагать, что подчинение 14 казалий Готии генуэзцами, не вызвало особого энтузиазма у жителей самих казалий. Налоги за предыдущий 1380 г. удается собрать полностью только в 1381 г. Видимо не последнюю роль в этом скрытом сопротивлении генуэзцам мог играть и первый, известный нам по имени, господин Теодоро – Аффендичи (Affendize dominus de lo Teodoro)118, который, видимо, считал всю Готию своим достоянием «по праву». Его имя зафиксировано регистром курии Каффы за те же 1381–1382 гг. Горожанин Каффы – Николао де Гроппо в 1382 г. просит консула Каффы Иваниссио де Мари возобновить исполнение репрессалий против Аффендичи – господина Теодоро, его брата, племянников и родственников, как [самого] деспота упомянутого места, так и всех вышеперечисленных родственников, а также подданных упомянутого Афендичи (contra Affendizi, dominum de lo Teodoro, eius fratrem, nepotes et propinquos ac despoti predicti loci ac universos subdictos et homines dicti Afendizi), наложенных им же самим 18 сентября 1381 г. в его пользу119. С начала 1382 г. новым викарием в Готию был назначен Кароло де Гримальди (Carolus de Grimaldis vicarius nuper icturis in Gotia) [МС 1381 f 47v, 66v, 278v]. Оргузием при викарии Готии – Каролло де Гримальди состоял Франциско де Лорто [MC 1381 f 303v]. Книга массарии Каффы 1386 г. (велась с 24 июля 1386 до 1 сентября 1387) также упоминает викариев Готии (vicharius de Gotia). Тогда эту должAffendize является именем собственным, широко представленным в книге массарии 1381 г. и других. Оно является производным от тюркского термина эфенди –‘господин’, которое в свою очередь является производным от греческого αὐθέντης –‘самодержец’. См.: Смирнов В.Д. Крымское ханство... С. 238. 119 Airaldi G. Studi e documenti... P. 103–104. 118 90 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. ность исполнял Косма Грилло, которого сменил все тот же Йоханне де Камулио [MC 1386 f 373, 463]120. Капелланом при викарии Готии с 1 февраля 1381 гг. по 1 февраля 1382 г. состоял брат Бониффачио де Сурди из ордена миноритов (frater Boniffacius Surdis ordinis minorum capellanus vicarii Gotie) [MC 1381 f 302v, 303 v]121. Викарий Готии Йоханне де Камулио еще до 17 марта 1381 г. производит какие–то работы по укреплению фортификационных сооружений, а также устанавливает колокол в Горзови, стоимостью 22 сома и 12 саджио [MC 1381 f 292v]. Кроме того, на имя Христофоро де Круче в декабре 1381 г. массарией ассигнуются еще 3871 аспр на фортификационные работы в Готии [MC 1381 f 66r]. Кроме викария, книга массарии упоминает официалов Готии, функции которых, к сожалению, не уточнены. На всем протяжении 1381 и 1382 гг. одним из таких официалов был Христофоро де Круче, который еще в первой половине 1381 г. вместе с Конрадо ди Гоаско приводит жителей области к покорности, а осенью вместе с ним же отправляется с посольством в ставку хана [MC 1381 f 13v, 118r, 272v, 294v]. Во второй половине 1381 г. официалами Готии значатся бывший консул Солдайи Раффаэлле Ультрамарино122 и Инноффио де Путео, которые, очевидно временно, сменили здесь Христофоро де Круче, отлучившегося с посольством в Орду [MC 1381 f 294v]. Вместе с ними в поездку по Готии отправился переводчик с греческого языка – Филипо де Санкто–Андреа. Они объезжали вверенную им территорию в сопроMusso G. Note d'archivio sulla "Massaria" di Caffa // Studi Genuensi. Vol. V: 1964–65. 1968. Р. 86. 121 Позднее он был епископом Варны в Болгарии (reverendus in Xpisto pater et dominus frater Bonifacius de Surdis de Caffa electus et preconizatus episcopus Varnensis), а в 1393 г. был перемещен на кафедру Солдайи (ecclesia Soldanensis). Считается, что в 1400 г., очевидно уже после его смерти, на смену ему в Солдайю последовательно назначались титулярные епископы: Иоанн Гринлоу, Николай ди Роберти, Вильгельм Белькст. Хотя доподлинно известно, что епархией с 1400 по 1427 г. управлял армянин католик – Людовико ди Санкто–Петро (Ludovicus Armenus de Sanctopetro episcopus Soldayen). См.: Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 721; Eubel C. Hierarchia Catholica... P. 457; Loenertz R. La Société des Frères Pérégrinants. Etude sur l'Orient dominicain. Т. I. // Dissertationes historicae. Institutum historicum FF. Praedicatorum. Fasc. VII. Roma. 1937. Р. 120–121; Delacroix–Besnier C. Les Dominicains et la chrétienté... P. 127; Климанов Л. Г. Несколько сфрагистических памятников из Северного Причерноморья: находки последних лет // Сугдейский сборник. Київ. 2016. C. 269–272. 122 Магистр медицины (magister fixicus) Раффаеле Ультрамарино известен еще по книге массарии Каффы 1374 г [MC 1374 f 182r, 281r, 282r, 324v, 325r, 329v, 332v, 333r]. C 20 января 1379 г. по 22 июля 1380 г. он вновь состоял социем на службе коммуны Каффы [MC f 402r]. С 22 июля 1380 по 11 августа 1381 г. исполнял должность консула Солдайи. После окончания срока службы сдал полномочия новому консулу – Бартоломео Грилло [MC 1381 f 409v]. 91 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 вождении свиты, состоявшей из 4–х оргузиев, 3–х нунциев, а также погонщиков лошадей [MC 1381 f 64v, 65v]. Выдвинувшись из Каффы или Солдайи, без сомнения, сухим путем, они организовывают, по ходу дела, составление картулярия поступлений казалий коммуны Солдайи (in casalibus Soldaie occasione scribendo omnes vinum introytus dictorum casalium comunis) [MC 1381 f 293r]. Уже 3 декабря 1381 г. полный картулярий поступлений казалий Солдайи, Готии и Чембало, очевидно, на следующий 1382 год, был составлен и написан нотарием коммуны Каффы Гуиллиермо Раппало (cartularium introytus casalium Soldaye Gotie et Cimballi) [MC 1381 f 294v]. С начала 1382 г. в компании все того же Христофоро среди официалов Готии перечислены каффийские банкиры Абрано де Джентилле и Лукиано де Литурффи, а также Йакобо Спинула [MC 1381 f 279r, 179v]. Следует особо отметить то, что по данным книги массарии 1381 и 1386 гг. высшие административные должности в Готии в период ведения книги занимают бывшие главы администрации Солдайи. Это, очевидно, связано с общей границей обеих дистриктов и схожестью административной проблематики, в частности – необходимости примирения сельского населения, очевидно не очень довольного подчинению «латинянам». Порядок управления «приморской» Готией изменился лишь в первой половине XV в. Кроме четырех консулов, которых продолжают назначать в Лусту, Партениту, Горзови и Яллиту, в Готии присутствует военный предводитель – капитан. В 1429 г. должность исполнял Батиста де Гандино 123. Возможно, эта должность была введена в период военного конфликта между генуэзцами и князем Готии Алексеем в 1422–1423 гг. или сразу же после его окончания 124. Лишь в XV в. господам Теодоро удается частично восстановить свое господство над частью казалий прибрежной Готии за исключением, по крайней мере, четырех хорошо укрепленных замков: Яллиты, Горзови, Партиниты и Лусты, куда генуэзцы продолжали назначать консулов. ***** В 1383 г. консул Каффы Мелиадучи де Катанео приказал перевести на латынь оба текста договоров 1380 и 1381 г. Причиной этому, очевидно, была напряженность, возникшая в отношениях между генуэзцами Каффы и Солхатом. Возможно, предполагалось составить и заключить еще один договор–ярлык, который бы подтвердил их. Сделано ли это было, неизвестно. Причины напряженности объясняются известием одной армянской памятной записи, датированной 1383 г.: в лето 832, когда хан Полат ударил по Кафе и когда, уходя, и Святое Евангелие забрали в плен в Орабазар, в Экикез, я – Саргис и Ованэс, сын Меhраза, встретились там и выкупили святое Евангелие; всеми затратами обошлось мне и 123 124 Olivieri A. Carte e cronache... Р. 75; Canale M.G. Della Crimea... P. 306. Мыц В.Л. Каффа и Феодоро... С. 71–86. 92 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Ованэсу в 140 аспров, я долю Ованеса ему заплатил и Святое Евангелие стало моим в память о душе и плоти; в лето 833 принес в Трапизон и отдал в (церковь) Святой Богородицы Заступницы 125. Кто такой был хан Полат? В известных перечнях правителей улуса Джучи имя Пулад (Полад, Булат) встречается несколько раз. С Крымом имя хана Пулада источники связывают только в связи с событиями 1386 и 1392 гг., о чем буде сказано ниже. В следующем 1384 г. в Крыму опять было неспокойно: князья и тысячники убивают друг–друга... потому мы, одинаково невольные и разбредшиеся в чужие края, вновь будем ограблены... в миродержавие хана тачиков Тохтамыша...126 В 1386 г. армянский писец помещает в колофон изготовленной им рукописи пространный рассказ о событиях этого года в Каффе и Солдайе: год 835, покровитель (года) – Телец; в горькое время, в ханство Таухтайи (Tʻauhtayi) и при повелителе Крыма – Сайисалэ (Sayisale), который и, сам снявшись в поход, на Кафу пошел, на передовое укрепление внезапно (напал) и много беды принес, и много пленных взял, и награбленного вынес, и много монастырей и церквей разорил и сжег снаружи крепости, но внутри не смог. А затем отправился на Суγта (Судак) и вернулся побежденный, посрамленный и сломленный. И (напав) на многие другие окрестные села – до Хыпчага, включая и Йичэл (?), много нужды принес в страну. И многие из его воинов, пронзенные, погибли, были раздавлены под колесами, и многие другие изранены были...127 Имя господина Солхата – Сайисалэ из других источников не известно. Скрибы массарии Каффы 1382, 1386 и 1387 г. знают только одного господина Солхата – Кутлуг–Бугу. Хотя, в генуэзских источниках имеется значительная лакуна между 11 июля 1382 и 24 июля 1386 гг. Возможны два варианта объяснения. Либо в армянской памятной записи зафиксировано неизвестное нам прозвище Кутлуг– Буги, либо в ней фигурирует иной персонаж. Если слово Сайисалэ (Sayisale) воспринимать как имя, то ему трудно подобрать соотвеетствующий эквивалент из золотордынской ономастики. Из вариантов чтения можно рассматривать варианты – Сайид–Салех > Сайид– Сале, хотя вторая часть имени в золотоордынском ономастиконе не встречается, в отличие от варианта – Сайид–Али. Если же слово рассматривать как эпитет или название должности, то возможно толкование из персидского как сийас–и али –҅верховный правитель҆128. Следует отметить ассоциацию автором армянской записи имён Sanjian A.K. Colophons of Armenian ... Р. 100, 1383, № 1; Саргсян Т.Э. Свод армянских... С. 184, № 100. Мы намеренно привели полный текст заметки, чтобы включить параллельную датировку записи, для подтверждения хронологии этого важного исторического известия. 126 Саргсян Т.Э. Свод армянских... С. 186–187, № 102. 127 Kévorkian R.H., Ter–Stépanian A. Manuscrits arméniens de la Bibliothèque nationale de France. Paris. 1998. Col. 443–444; Саргсян Т.Э. Свод армянских... С. 188, № 103. 128 Благодарю за консультацию В.В. Трепавлова. 125 93 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Сайилсалэ и хана Таухтайи (Тохтамыша). В отличие от Сайисалэ, Кутлуг–Буга в 1386 г. ханом признавал иного джучида, о чем есть указание в следующей сохранившейся книге массарии Каффы за 1386–1387 гг. Кто же был виновником разгома войск Сайисалэ? Генуэзцы или татары из Солхата, принадлежавшие к соперничавшей партии? Последнее представляется более правдоподобным. ***** Книга массарии Каффы 1386 г. имеет почти в полтора раза больший объем, чем предшествующая книга 1381 г. – 657 листов. Она составлена в период консульства Йоханне ди Инноченти и массариев Николао де Марко и Алаоно де Вивальди129. Книгу начали вести 24 июля 1386 г. и закончили 1 сентября 1387 г. Данные книги массарии 1386–1387 г. опубликованы в виде немногочисленных извлечений– цитат Д. Муссо, М. Баларом, Е. Бассо, А. Стелло и А.Л. Пономаревым. Несмотря на малый объем опубликованного текста с ним все же можно работать. В этой книге, как и в предыдущей, оказался целый ряд счетов, оставшихся в наследство от предыдущей администрации. Один из них относится к оплате потраченных средств консулом Таны – Стефано де Аурия, который 7 мая 1386 г. отправил в ставку хана (орду) посланника для разрешения каких–то материальных проблем, появившихся у торговцев Таны, снабдив гонца 3029 аспрами130. Летом 1386 г. генуэзская Каффа вновь оказалась под угрозой нападения татарского войска. В одном из счетов массарии, датированном Описание рукописи: http://www.lacasadisangiorgio.it/main.php?do=scheda &ricerca=0&idscheda=3923&page= (27.06.2018). Заглавия: MCCCLXXXVI die XXIIII iullii. Cartularium massarie dominorum Nicolai de Marcho et Allaonis de Vivaldis massariorum Caffe anni predicti, existente consulle domino Iohanne de Innocentibus legum doctore et scriba ipsorum notarius infrascriptus. Ego Iohannes de Finario notarius et scriba predicte massarie scripsi contenta in predicto cartulario de mandato et voluntate supradictorum massariorum. MCCCLVXXXVIII die prima augusti. Exemplum cartularii massarie dominorum Nicolai de Marcho et Alaonis de Vivaldis massariorum et syndicum communis Caffe anni de MCCCLXXXVI, quod ego Inoffrius de Putheo notarius, pro variis et diversis negociis impeditus, per alium exemplari feci, licet per me vissum et correctum postea cum autentico presentis cartularii, una cum Nicolao de Monleone qui exemplavit presentem cartularium. Populus. Inoffrius de Putheo notarius et massarie Caffe scriba. 130 Comune Caffa debit nobis pro Stephano de Auria in CCCLIII et sunt pro rebus mercatoribus de Tana et sunt pro certis expenssis factis per dictum Stephanum conssullem in certis nonciis issis in Lordo ut apparet in quadam letera presentata nobis per quam tunc scripsserunt dominus consul Caffe et provissores et conssilium tunc scripsserunt eadem Stephano consulli MCCCLXXXVI die VII maii asperos de Tana III XXIIII ad racionem de asperis CXXXXI pro sommo I valent sommos XXI saggios XXII karatos XII [MC 1386 f 319v]. Пономарев А.Л. «Солхатская война»... С. 20. 129 94 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. 1 августа 1386 г., также оказались вписаны расходы предыдущей массарии в сумме 333 сома 37 саджио и 12 каратов. Из текста этой записи следует, что еще перед 24 июля 1386 г. эта огромная сумма была выплачена администрацией Каффы господину императору Бек–Булату и двум огланам, которые находились с ним в войске у Каффы, а также господину Солхата Кутлуг–Буге131. Таким образом, летом 1386 г. господин Солхата Кутлуг–Буга поддерживал джучидского императора по имени Бек–Булат. То есть, войско Бек– Булата и Кутлуг–Буги осаждало Каффу в первой половине 1386 г., а 333 сома были выкупом? Или они отбили атаку на Каффу Сайисале, известного нам из текста армянской памятной записи, и получили деньги в награду от властей Каффы? Пока не будет известен полный объем записей книги массарии Каффы 1386 г., разъяснить эту ситуацию не представляется возможным. Здесь надо вспомнить хана Полата, ударившего по Каффе еще в 1383 г. Имя его очень созвучно имени императора Бек–Булата, зафиксированого генуэзским источниками 1386 г., а значит, сепаратистские тенденции среди джучидских огланов в Крыму начались задолго до 1386 г. И мятежным огланом в 1383 и в 1386 г. был джучид Бек–Булат (Полат). Во время его первого мятежа в 1383 г., известного нам, генуэзцы стали спешно переводить с тюркского языка ярлыки, выданные им прежними господами Солхата в 1380–1381 гг. Очевидно, они рассчитывали получить подтверждение им у нового императора. Императора Бек–Булата исследователи, не без оснований, идентифицируют с Бек–Булатом, провозглашенным ханом еще один, и последний раз в 1391 г., после неудачной для Тохтамыша битвы с войсками Тимура на р. Кондурче132. Таким образом, данные армянской памятной записи 1383 г. и книги массарии 1386 г. свидетельствует о том, что Бек–Булат не единожды и даже не дважды становился императором в Крыму. Восточные источники, в свою очередь, свидетельствуют о том, что затем, после провозглашения ханом, точно так же «легко», Бек–Булат становился покорным власти Тохтамыша и участвовал в походах против эмира Тимура. Лишь в 794 г.х. (29 ноября 1391 – 16 ноября 1392 г.н.э.) Бек–Булат, защищавшийся от войск Тохтамыша в Крыму, был в последний раз низвержен и убит133. 01.08.1386 Dominus Becbolat Inperator et duo alio gollani cum eo in exercitu contra Caffa nec non Cotolbogha bey dominos de Sorcati debet nobis pro cartulario massarie precedente in CCXXXXI et eis in racione debitorum et creditorum in isto in CCCXXVIII in summa sommos CCCXXXIII karatos [sic!] XXXVII karatos XII nota ad infformacionem presentis debiti [MC 1386 f 312r]. Пономарев А.Л. «Солхатская война»... С.20. 132 Миргалиев И.М. К вопросу о Бек Булате – Бек Пуладе // Научный Татарстан. № 1/2. 2004. С. 145–149; Зайончковский Ю.В. Джучид Бек–Булат по данным письменных и нумизматических источников // Золотоордынское обозрение. Т. 4. № 3. 2016. С. 534–548. 133 С происхождением Бек–Булата не совсем все ясно. Восточные источники говорят лишь о том, что он был родственником Тохтамыша (потомком 131 95 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 В первой половине 1386 г. генуэзцам, видимо, удалось откупиться от опасных соседей из Солхата. Администрация Каффы в спешке пополняет в огромном количестве запасы вооружения. Одновременно предпринимаются попытки наладить отношения с Солхатом. 16 августа 1386 г. для подписания мирного договора в Солхат убывает посол Иваниссио де Перссио134. Исход этих переговоров не ясен. В конце года генуэзцы начинают налаживать контакты непосредственно со ставкой хана. В декабре 1386 г. они уже направляют посольство в орду во главе с Иваниссио де Джентилле 135. В данном случае, речь идет уже, по–видимому, о ставке хана Тохтамыша. 4 января 1387 г. два нунция были отправлены в Солхат136. Одновременно с этим ночью (!) были посланы два нунция на встречу с послами императора в округе Чаркине (Керкинитида?) 137. Нужно сказать, что по сведениям восточных источников, оглан Бек–Булат, провозглашенный ханом в первой половине 1386 г., зимой 1386–1387 гг. вместе с двенадцатью другими огланами был направлен ханом Тохтамышем в поход против войск эмира Тимура по направлению в Дербент, Ширван и Табриз 138. Каким образом ему удалось примириться с законным императором Тохтамышем в этот раз, остается загадкой для историков. Видимо, длительное отсутствие Тохтамыша в Причерноморских степях дало повод для выдвижения претендента на ханский престол джучидского государства, оставшегося без повелителя. В степи скиталось достаточное количество джучидских огланов, которые при поддержке местной племенной знати могли заявить свои претензии на престол. Такие случаи не Тука–Тимура?). Смутные подозрения внушает имя одного из родственников Кутлуг–Буги в записи книги массарии Каффы от 20 февраля 1381 г.: Olatbey fratri domini Sorchati [MC 1381 f 67r]. Вполне может так статься, что этот самый брат Кутлуг–Буги – Булат–Бей есть не кто иной, как провозглашенный несколько раз императором оглан Бек– Булат. В таком случае и сам Кутлуг–Буга мог происходить из рода Джучи? Утвердительно или отрицательно на этот вопрос мы пока ответить не можем. 134 16.08.1386 Expensse diversse facte per dominos Nicolaum de Marcho et Alaonum de Grimaldis debent nobis acipiente Icanoxio de Perssio et sunt pro expensis pro eundo in Sorcati pro tractare pacem et pro eo in Abrano de Gentille in VI asp. C. [MC 1386 f 90v]. Цит по: Stello A. Grenzerfahrung... P. 73 135 12.12.1386 ...Ivanixio Gentile... ivit Lordo pro facto communis... [MC 1386 f 94]. Musso G. Note d’archivio... P. 85. 136 04.01.1386 ...pro nunciis duobus qui ad presens vadunt in Sorcati... [MC 1386 f 95]. Musso G. Note d’archivio... P. 81. 137 04.01.1387 ...dedit duobus us nunciis issis de nocte avizando... se habet mesanghus imperatoris in contratibus Iharchini [MC 1386 f 94]. Musso G. Note d’archivio... P. 82. 138 Шараф ад–дин–Йазди в Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. Т. 2: Извлечения из персидских сочинений // История Казахстана в персидских источниках. Т. IV. Алматы: Дайк– Пресс. 2006. С. 296. 96 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. были редкостью в течение XV в. Подобное «выдвижение» совсем не обязательно приводило к убийству менее удачливого из претендентов (например, Довлат–Берди в 1425–1426 гг. и Кассима в 1441 и 1456 г. и др.). Юношеский максимализм, приводивший к вознесению на белом войлоке, в условиях отсутствия верховного правителя, видимо, прощался? Победителям приходилось считаться с предпочтениями племенной знати. Иначе воспринималось открытое или тайное сношение с врагами. Такие сношения в 1391 г. Бек–Булата с Тимуром, в конце концов, привело его к гибели в противостоянии с Тохтамышем. Хотя можно предположить, что хан Сарая – Тохтамыш признавал зависимую от Сарая джучидскую династию в Крыму, как за десятки лет до того в левом крыле улуса Джучи существовали джучидские династии в улусах Шибана и Орды. Для такого утверждения пока недостаточно фактов, есть только догадки. Созданная в Каффе военная оффиция (officia guerre) осуществляет мероприятия по защите Каффы, Солдайи и морского побережья. В Солдайе в 1386 г. была построена портовая башня и ворота рядом с ней139. 1 августа 1386 г. в сопровождении переводчика коммуны Демерода де Савасто было отправлено железо для оборудования ворот140. В первой половине августа 1386 г. администрация Каффы оплачивает большую партию вооружения, закупленную еще прежней администрацией ввиду военных действий, и продолжает закупки далее141. Особо активно ведутся дипломатические сношения с правителями Зихии142, Синопа143 и Монкастро144. В первом случае Skrzinska E. Inscriptiones latines des colonies génoises en Crimée: Theodosie, Soudak, Balaklava // Atti della societa Ligure di storia patria. T. V. 56. Genova. 1926. Р. 110, № 42. 140 ...pro ferro misso in Soldaia pro aptare quandam portum civitatis, missum per Demorde de Savasto, torcimanum dicti loci... [MC 1386 f 92v]. Musso G. Note d’archivio... P. 76. 141 15.08.1386 Die XV augusti. Astelli de veretonis ad numerum VI empti a Guillelmo Ogerii de Guano debet nobis pro Guillelmo predicto in CXXI et sunt pro precio predictorum ad racionem de asperis XXXX pro miliario asperos CCXXXX [MC 1386 f 15r]. Die primo augusti. Veretoni facti in Caffa ocauxione guerre debent nobis pro cartulario massarie precedente in CCI et de eo in racione debitorum et creditorum in isto in LXXIII asperos MDCXXIII [MC 1386 f 246r]. Пономарев А.Л. «Солхатская война»... С. 19. 142 16.07.1387 Item ea die pro Oberto [de Monelia ambaxiatore in Zichia] predicto in CLXXXXIII et sunt pro precio equi unius portati Teorto Bogha Zicho serenissimo domino de tomano ex deliberatione consulis conssillii officii guerre et monete asperos I [MC 1386 f 98r]. 25.06.1387 Bochaxini pecie 180 missi Zichiam per Obertum de Monellia pro dando dominis de Zichia pro comuni Caffa debet nobis pro Solaymano de Gibelleto in CXXVI asperos II CCXXXXI [MC 1386 f 41r]. Пономарев А.Л. «Солхатская война»... С. 19. 143 Andreas Ususmaris consul Sinoppi sine salario nuper ituris debet nobis [...] et sunt pro exenio finiendo[!] domino Sinoppi per ipsum dominum consulem ut 139 97 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 основной задачей дипломатических действий было обеспечение Каффы продовольствием145 в виду военной блокады города с суши. Несмотря ни на что, отношения между Каффой и Солхатом оставались напряженными. Генуэзцы прибегли к ряду нелицеприятных мер по отношению к татарским подданным. В сентябре 1386 г. власти Каффы конфисковали партию квасцов и хлопка, предназначенную для отправки в Солхат146. Война спровоцировала бегство подданных хана (canluchi) проживавших в Каффе. Их дома и имущество конфисковывают147 и продают за бесценок на публичных торгах148. Те moris est et pro quo prestitit fideiussionem[!] ut asseritur in actis Iohannis Balbi notarii et hoc de mandato dominorum consulis et Petri de Flischo altrius massarii de isto in CXXVIIII asperos II DLXXV [MC 1386 f 18r]. Stello A. Grenzerfahrung... P. 126. 144 02.05.1387 ...Illarius de Duria ambaxiator iturus Maocastro una cum Carollo de Orto... [MC 1386 f 316v, 324]. Musso G. Note d’archivio... P. 82, Papacostea Ş. La începuturile statului moldovenesc. Consideraţii pe marginea unui izvor necunoscut // Studii şi materiale de istorie medie. Vol. VI. 1973. P. 45. 14.07.1387 Item die XIIII augusti pro Bartholomeo Finamore et Luchino et sunt pro expensis factis pro unius brigantis qui portavit Carollum de Orto et Illarium de Duria Maocastro ambaxiatores euntes Constantino et Petro vayvoda occasione guerre de Sorcati ex deliberacione domini consulis et officii monetarum asperos II [MC 1386 f 99v, 316v]. Musso G. Note d’archivio... P. 82, Papacostea Ş., La începuturile statului... P. 45. 145 23.05.1387 Romanos filius Izuff de Caffa et qui ad presens moratur in Catayo in Zichia cognatus Michaellis Gally, qui ire debet Zichiam de mandato domini consulis et massarioruт pro incaparare granum... et pro eo tenetur et promisit Michael Gallus... in ligno Labona de Trapessonda [MC 1386 f 217v]. Musso G. Note d’archivio... P. 87. 146 01.09.1386 Res invente extra portas burghorum et que portate erant furtive in Sorcati... [MC 1386 f 214v]. Musso G. Note d’archivio... P. 78. 147 Racio rerum bonorum, mercium et alliorum saracenorum de Sorcati et imperii tartarorum... [MC 1386 f 447]. Musso G. Note d’archivio... P. 79. 07.02.1387 Res merces et bona in parte asignata massariis per officium supra rebus saracenorum... [MC 1386 f 284v]. Musso G. Note d’archivio... P. 91. 15.04.1387 ...pro racione rerum saracenorum et sunt quos... tam quam rerum... sunt rebellorum comunis... [MC 1386 f 321v]. Musso G. Note d’archivio... P. 91. 11.11.1386 Res, merces et bona asignata dominis Nicola De Marco et Allaoni de Vivaldis, massariis communis Caffa, per officium super factis saracenorum... [MC 1386 f 445v]. Musso G. Note d’archivio... P. 91. Res, bona, merces, in parte asignata massariis per officium supra rebus saracenorum et in parte inventa certorum camluchorum, sive aliquorum, qui iverunt in Sorcati... tempore guerre... [MC 1386 f 218]. Musso G. Note d’archivio... P. 91. Res, bona, merces, in parte asignata massariis per officium supra rebus saracenorum et in parte inventa certorum camluchorum, sive aliquorum, qui iverunt in Sorcati... tempore guerre... [MC 1386 f 218]. Musso G. Note d’archivio... P. 91. 148 8.01.1387 Martinus Cela habitator in burghis Caffa in contrata Zuechi sub centanario Callo Iane de Gibeleto debet nobis pro domo una poxita in contrata Zuechi cueret ab uno latere domus Christodori Gonarii ab allio latere domus 98 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. из купцов–сарацинов, кто не успел бежать в Солхат, содержатся под стражей в Каффе, а их имущество также распродается на торгах. В январе 1387 г. администрация платит 100 аспров двум неназванным лицам, за организацию поджога (fochus) в Солхате149. Кроме всего прочего, генуэзцы столкнулись с проблемами в приморской Готии. 28 марта 1387 г. были снаряжены четверо оргузиев для выкупа некоторых, и людей, находившихся в Готии 150. Для охраны Готии отправляется большая барка151. М. Балар считал прямым следствием этой конфронтации отправку в Готию галеи для наказания врагов (pro damnificando inimicos)152. С той же целью в мае 1387 г. в Готию была отряжена еще одна барка под патронажем Петро де Валенсия153. Генуэзская бригантина осенью 1386 и весной 1387 гг. патрулирует Керченский пролив 154. Еще одна бригантина на 10 скамей для гребцов была построена по случаю войны в Каффе 155. Порт Каффы охраняется специальными охранниками 156. Theodossi Schopelli domus Iacharie ermeny interpretre retro et ante via publica et sicut allii sunt confines et est illa domus que fuit Safer macelarii ermeney qui aufugit in Sorcati. Quam domus domini Nicolaus de Marcho et Allaonus de Vivaldis massarii vendiderunt eidem Martino tamquam plures ceteris offerenti pro se et heredibus suis salvo iure terratici precio et moneta precii et pro eo in racione domorum renditarum in CCCXXXII somum I [MC 1386 f 416r]. Stello A. Grenzerfahrung... P. 103–104. 149 23.01.1387 Item eadie acipiente Petro de Valencia de capsia in LXII et sunt pro duobus qui ire debent in Sorcati pro ponendo focho asperos C [MC 1386 f 94v]. Stello A. Grenzerfahrung... P. 98. 150 28.03.1387...pro redempcione certorum... et hominum existentium in Gotiam... [MC 1386 f 95]. Musso G. Note d’archivio... P. 86. 151 09.02.1387 di cuiusdam barche magne que ivit in Gotiam pro inxitare illos de Gotia [MC 1386 f 98]. Musso G. Note d’archivio... P. 96. 152 02.02.1387 ...in armando barcham imam, missam per galleam que, ad presens, erat in Gotia pro damnificando inimicos... [MC 1386 f 95v]. Balard M. La Romanie genoise... P. 161,. 153 23.05.1387 ...itura ad dampnificandum inimicos... [MC 1386 f 96v] Musso G. Note d’archivio... P. 96. 154 23.10.1386 Avarie facte in brigantino tempore domini Nicolai de Marcho et Alaoni de Vivaldis stando ad custodiam ocaxione guerre ad Vospolum pro Matrecha prout conssuetum est et prout deliberatum fuit per dominos consulem et massarios et conssulium et officium guerre debent nobis pro Leonardo de Innocentibus patrono dicti brigantini in CLVI et sunt pro stipendio marinariorum XXVIIII a diebus II augusti usque die XX presenti menssis ut atque in manualle Babilani Vacharii scripbe dicti visso iuramento dicti Leonardi et Babilani in summa computato schoto sociorum septem asperos IIII CCCCLXX [MC 1386 f 10r]. Stello A. Grenzerfahrung... P. 131. 155 16.04.1387 Bergantinum unum novum, de banchis decem, factum in Caffa, patronizatum per Fredericum de Vultabio... ex deliberacione domini consulis et consilli et officii guerre [MC 1386 f 40]. Musso G. Note d’archivio... P. 96. 156 16.04.1387 Custodes sex electi per dominimi consullem et massarios navigiorum existentium Schurio Caffa. pro salute gallearum et navigiorum comunis Caffa, occaxione guerre [MC 1386 f 62]. Musso G. Note d’archivio... P. 96. 99 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Зимой 1386–1387 гг. симпатии знати Солхата были явно не в пользу Каффы. Репрессивные меры, предринимаемые администрации Каффы по отношению к подданным хана в Каффе, и диверсии в Солхате не увеличивали числа сторонников. Весной 1387 г. воруженное нападение на Каффу повторилось. На этот раз в начале мая 1387 г. противники напали на передовые укрепления в районе башен квартала Вонитики на северной оконечности периметра внешней оборонительной стены Каффы. Атака нападавших была отбита. По этому поводу был устроен фейерверк, а жителями бурга на радостях было выпито две бочки вина157. Несколько месяцев спустя капитану Вонитики – Йоханне Гуеркио де Твирани пришлось ликвидировать повреждения, нанаесенные башням во время неудачного штурма в начале мая 1387 г.158 Скриба массарии предпочел не называть, кто конкретно напал на Каффу, лаконично называя их теми из Солхата (illi de Sorcati). Момент, видимо, был деликатный. 17 июня капитаном Вонитики был вновь устроен фейерверк по случаю победы уже в Солхате над известными скрибе массарии, но не нам, врагами159. Чья была победа – также не известно. Но, можно догадаться, что неназванным победителем был Кутлуг–Буга. Ориентировочно 27 июня по распоряжению консула, совета и оффиции монеты Каффы в два приема был выплачен эксений Кутлуг–Буге, находящемуся в войске, которое стояло у Солхата 160. Сумма выплат составила в первый раз 16, а во второй – 50 сомов. К эксению присовокуплены были сладости и специи, предназначенные лично для Кутлуг–Буги и для послов, направленных к нему в предместья 02.05.1387 Item ea die pro Antonio Medico et sunt pro expensis factis pro faciendo fieri faro pro victoria habita et pro eo Gaspalli Spinullam asperos XXXXIIII. Item ea die pro Petro de Monterubeo et sunt pro vino botis 2 dato et dispenssanto per burgho Caffa pro victoria habita et pro eo Gaspalli Spinulla in CXXIIII asperos CCCXVI. Item eadie pro faro fato super turibus ocauxione predicta asperos LXXIIII [MC 1386 f 95v]. Stello A. Grenzerfahrung... P. 102. 158 01.09.1387 Item die prima septembris pro Iohanne Guercio de Tuiranis in CLII et sunt pro certis expenssis factis in turibus de Voniticha die qua illi de Sorcati perliaverunt Caffa... asperos CX [MC 1386 f 99v]. 159 Item die XVII iunii pro Egidio de Recho in LXXXXI et sunt quos dedit Iohanni de Tuiranis capitaneo Vonitiche pro faro facto ad Voniticham quando habuimus victoriam cum illis de Sorcati asperos XXV [MC 1386 f 96v]. Пономарев А.Л. «Солхатская война»... С. 19. 160 Die XXVII iunii. Exenia duo missa in duobus vicibus domino Cotolboga Tartaro existente in exercitu cum Sorcati ex deliberacionem domini consullis conssillii et officii monete scriptum manu Anbroxii de Fiachonem notarii videlicet pro una de sommo XVI aliud de sommo L in LX debet nobis pro Antonio de Ihacharia speciario in V et sunt pro confectis specibus ut apparet in quadam eius apodixia asperos CCLXIII. Item ea die pro Antonio predicto et sunt pro conffectis captis pro Iohanem de Burghoro et socio ambaxiatores missi supradicto Cotolbogha asperos CCCXVI [MC 1386 f 97v]. Пономарев А.Л. «Солхатская война»... С. 18–19. 157 100 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Солхата для передачи эксения. Все это говорит о формальном примирении двух сторон. Примирение было не легким. Еще до передачи эксения стороны обменялись заложниками. Генуэзцы выслали в войско Кутлуг–Буги семерых пленников (capita). Кутлуг– Бугой же были присланы восемь человек с семьями и шестидесятью конями. Содержание всех заложников легло на плечи казначейства Каффы161. Видимо, именно по делу о выплате им содержания, 2 июля в Каффу прибывают послы Кутлуг–Буги162. Противостояние Кутлуг–Буги с неназванной третьей силой в июне 1387 г. было еще не окончательно завершено. Против этой силы Кутлуг–Буге и генуэзцам приходится действовать совместно. В июле генуэзцы поставляют галеты (pro bischoto) для капитана Андриото де Илличе, находящегося в войске, стоявшем под Солхатом 163. Еще 8 августа под Солхатом действуют генуэзские бомбарды, очевидно, присланные на подкрепление Кутлуг–Буге164. В тот момент, когда исход противостояния уже был ясен, 12 августа 1387 г. Кутлуг–Буга и генуэзцы Каффы подписывают договор, подтверждавший прежние права генуэзцев, и с обязательством татарской стороны чеканить достаточное количество ходячей монеты. С татарской стороны договор был подписан господином Солхата инаком Кутлуг–Бугой, даругой Бойя–Беем и неким Сунджи– Огланом. Кутлуг–Буга, подписывая договор с генуэзцами, уже имел на руках верительные грамоты хана Тохтамыша, а не мятежного Бек–Булата165. Право подписать договор с генуэзской стороны, было предоставлено Йанноно де Боско, который в 1380 и 1381 гг. уже участвовал в подобном мероприятии. Как представляется, прав был А.Л. Пономарев, назвав события «солхатской войны» 1386–1387 гг. гражданской войной между представителями различных партий, придерживавшихся разных претендентов на ханский престол. Одна из них оставалась преданной 02.08.1387 Item ea die pro Luchino Caligeparii torcimano et sunt quos habuit in duabus vicibus pro alaffa data ostaighis missis in Sorcati videlicet capitis VII asperos CCCL [MC 1386 f 97v]. 17.07.1387 Expensse facte in ostaighis octo cum famillia et equis LX pro salute nostrorum qui iverunt in exercitu cum Cotolbogha contra illos de Sorcati deliberacione domini conssullis conssillii et anbaxiatorum... incipiendo die XIIII iulii... asperos CCCCLXXX [MC 1386 f 99r]. Stello A. Grenzerfahrung... P. 101 162 02.07.1387 Item die II iulii pro Georgio de Calignano et sunt pro ordey modium capizie 12 dati per dictum Georgium ambaxiatoribus Cotolboga ad racionem de asperis LXXX per modium et pro eo Egidio de Recho in LXXXXVI asperos LX [MC 1386 f 96v]. Пономарев А.Л. «Солхатская война»... С. 19. 163 13.07.1386 ...pro bischoto... Andriotus de Illice capitaneus iturus cum exercitu in Sorcati [MC 1386 f 15]. Musso G. Note d’archivio... P. 79. 164 08.08.1387 Item ea die pro Quilicho [de Pontremulo] predicto in LXVI et sunt pro quos dedit Caspey pro tachis pro bonbardis operatis in Sorcati... asperos X [MC 1386 f 98r]. Пономарев А.Л. «Солхатская война»... С. 19. 165 См.: Basso E. Genova: un impero... Р. 280. 161 101 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 законному хану Тохтамышу, а другая, воспользовавшись отсутствием сюзерена по причине боевых действий против эмира Тимура в Средней Азии с непредсказуемым финалом, выдвинула в претенденты оглана Бек–Булата. Генуэзцам приходилось лавировать между опасностями, исходившим с той и другой стороны. В конце концов, бунт оглана Бек–Булата прекратился, а его сторонники возвратились в лагерь приверженцев победителя Мамая – Тохтамыша. Казалии Солдайи и Готии В первом историческом исследовании, посвященном истории пребывания генуэзцев в Крыму, Гаспаро Луиджи Одерико привел сведения о договоре между генуэзским консулом Каффы – Йанонно де Боско и господином Солхата – Элиас–Беем, по его сведениям, заключенном в 1380 г. Среди прочего, речь в нем шла о передаче господином Солхата великой коммуне Генуе восемнадцати казалий Солдайи, принадлежавших ей, и ранее силой отнятых Мамаем, а также Готии, с ее казалиями и христианским народом, от Чембало до Солдайи166. Во время пребывания генуэзского архива во Франции, французский филолог–востоковед Сильвестр де Саси разыскал договор 1380 г. и осуществил его первое научное издание 167. У издателя вызвало удивление то, что господином Солхата в нем значился некий Чаракас или Зих168, тогда как в публикации Одерико, вместо него упомянут Элиас–Бей. Опубликованный текст представлял собой перевод на латынь, а точнее, на разговорный лигурийский диалект с тюркского оригинала, написанного уйгурским алфавитом (lingua ugaresca). Как значилось в заглавии, перевод был сделан 28 июля 1383 г. по приказанию каффийского консула Мелиадучи Катанео, о чем сообщалось в предисловии. В 1855 г. Августино Оливьери издал текст того же договора по копии XVIII в., находившийся в тетради из библиотеки генуэзского университета, содержавшей различные выписки по истории Крыма в переводе на итальянский язык. Сверка текста позволяет сделать заключение, что именно эта дефектная копия в свое время и послужила источником публикации Одерико. В начале этого текста сторону Солхата представлял Элиас–Бей, но в конце упомянут уже господин Солхата Чаркас169. Эта неопределенная ситуация вызвала недоумение в научных кругах170. Загадка была окончательно Oderico G.L. Lettere ligustiche... Р. 180–181. Sacy S. Pieges diplomatiques tirees des archives de Republique de Genes // Notices et Extraits des manuscrits de la Bibliotheque du Roi et autres Bibliotheques. T. XI. 1827. Paris. P. 52–58. 168 Этот второй вариант имения, являвшимся калькой с имени Чаркас, С. Саси, ошибочно принял за титул – шейх. 166 167 Olivieri A. Carte e Cronache Manoscritte per la Storia Genovese Esistenti nella Biblioteca della R. Università Ligure. Genova. 1855. Р. 72–74. 170 Heyd G. Le Colonie Commerciali degli Italiani in Oriente nel Medio Evo. Vol. I // Nuova Collezione di Opere Storiche. Vol. VI. Venezia–Torino. 1866. Р. 120; 169 102 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. разрешена только тогда, когда заведующий генуэзским архивом Корнелио Десимони среди документов генуэзского архива, к тому времени уже возвращенного из Франции в Италию, обнаружил два договора, заключенных консулом Каффы Йанонно де Боско. Первый – с господином Солхата Чаркасом или Зихом от 28 ноября 1380 г. и второй – с господином Солхата Элиас–Беем сыном Кутлуг–Буги, от 24 февраля 1381 г. Текст их совпадает в большинстве деталей (хотя грамматика в деталях разнится), за исключением места проведения переговоров, имен участников и большинства свидетелей с обеих сторон, что и вызвало путаницу в прошлом 171. Стало ясно, что в архивной выписке из библиотеки Генуэзского университета из–за текстологической схожести двух документов были, видимо неумышленно, скомпилированы: начало текста договора 1381 и конец текста договора 1380 г. П.И.Кеппен попытался определить местоположение восемнадцати безымянных казалий Солдайи, о которых шла речь в договорах. Посетовав на то, что они не поименованы в договоре, он предложил искать их среди деревень Судакского кадылыка османской провинции Кефе хорошо известных по названиям. Нужно сказать, что историческая преемственность административно–территориальной структуры Крыма на протяжении всего средневековья была основой его концепции истории Крыма. Число деревень, приписанных к Судаку на момент аннексии Крыма Российской империей в 1783 г., составляло девятнадцать. Эта цифра, на его взгляд, практически совпадала с количеством казалий договора 1380 г. Для объяснения разницы в числе он предположил, что одна из деревень могла по каким–то причинам не существовать в момент подписания договора, например по причине пожара, уничтожившего её172. Однако, как и следовало ожидать, особой точностью такая реконструкция не могла отличаться. В 1855 г. Корнелио Десимони издал подробное описание средневекового атласа первой четверти XV в. «Атланте Таммар Луксоро». Соответственно, он уделил много внимания локализации топонимов, размещенных на листах атласа. В части, посвященной Южному Крыму, он привел в примечаниях списки топонимов этого региона, относящиеся к той же эпохе. Они происходили из картулярия массарии (казначейства) Каффы за 1381–82 гг. Некоторые из них присутствовали в атласе. В этом перечне был приведен отдельный список казалий дистрикта Солдайи, а также казалий, располагавшихся между дистриктами Чембало и Солдайи. Как теперь Смирнов В.Д. Крымское ханство под верховенством Отоманской Порты до начала XVIII века. СПб. 1887. С. 134–135. 171 Desimoni C. Trattato dei genovesi col chan dei tartari nel 1380–1381 scritto in lingua volgare // Archivio storico italiano. Vol. XX. 1887. Torino. Р. 161–165. 172 Кеппен П.И. О древностях южного берега Крыма и гор Таврических. С– Пб. 1837. С. 86. 103 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 выяснилось, среди них был случайно пропущен один пункт – Symeos. Еще два топонима: Арпат и Карагач были неверно транскрибированы (Carpati, Saragaihi или Garagaihi). Десимони, не без частичного успеха, первым попытался связать средневековые топонимы с современными географическими объектами173. Первым из отечественных исследователей на публикацию списков казалий Готии и Солдайи откликнулся Ф.К. Брун, посвятивший себя изучению исторической топографии античного и средневекового Причерноморья174. По созвучию с современной топонимикой он попытался локализовать большую часть упомянутых названий, но, по какой–то причине, пропустил два из них: Fonna и Megapotami. В дискуссию о местоположении казалий Солдайи вступила и М.А. Сосногорова–Славич – автор первого популярного путеводителя по Крыму175. Она предложила во многом справедливую идентификацию некоторых казалий Солдайи с известными ей заброшенными христианскими поселениями. В этих первых опытах исследователи практически не выходили за пределы прибрежной зоны к югу от главной гряды Крымских гор. В очередной раз к вопросу о местоположении казалий Готии и Солдайи обратился крымский историк А.Л. Бертье–Делагард, опубликовавший накануне занятия Крыма большевиками свою работу «Исследование некоторых недоуменных вопросов средневековья в Тавриде»176. Ему, как и предшественникам, удалось уверенно разместить на географической карте двенадцать из тринадцати известных ему казалий Готии и только половину из восемнадцати казалий Солдайи. Названия остальных, по его мнению, не находили однозначных топонимических созвучий на южном побережье Крыма в районе Судака. Столкнувшись с трудностями, он предложил довольно оригинальное решение вопроса. Среди опубликованных Амедео Винья документов, относящихся к тяжбе генуэзского консула Солдайи – Кристоферо де Нигро и влиятельного семейства де Гоаско, им было обнаружено упоминание названий трех казалий, которые отсутствовали в списке, приведенном Десимони. Он счел возможным, предпоDesimoni C. Nuovi studi sull'Atlante Luxoro // Atti della Società Ligure di Storia Patria, T. V. 1867. Genova. Р. 253–255. 174 Брун Ф. Рец.: Atlante idrografico del Medio Evo posseduto dal prof. Tammar Luxoro pubblicato a fac–simile ed annotato dai socii C. Desimoni e L.T. Belgrano; Nuovi studi sull'Atlante Luxoro pel socio Cornelio Desimoni // Записки Одесского Общества Истории и Древностей. Т. 8. 1872. Одесса. С. 293–294. 175 Славич М.А. Выписки из письма г–жи Славич профессору Бруну // Записки Одесского Общества Истории и Древностей. Т. 8. 1872. Одесса. С. 472–473; Караулов Г., Сосногорова М. Путеводитель по Крыму. Одесса. 1883. С. 205–211, 365–383. 176 Бертье–Делагард А.Л. Исследование некоторых недоуменных вопросов средневековья в Тавриде // Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии. № 7. 1920. Симферополь. С. 1–35. 173 104 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. ложить, что это были параллельные названия некоторых из тех казалий, для которых ему не удавалось найти топонимических соответствий. Таким образом, ему, казалось бы, удалось разрешить эту трудную задачу. Однако контекст источника, использованного им, ставит под сомнение построения ученого. В самом документе, на который опирался А.Л. Бертье–Делагард, эти три населенных пункта названы местечками казалий Татарии (...Ortolagam, Otaihi, Sartana et aliis locis casalibus Tartarie...) и к дистрикту Солдайи они имеют, видимо, весьма опосредованное отношение 177. Тем не менее, локализация А.Л. Бертье–Делагарда оставалась общепринятой до последнего времени. В своей фундаментальной работе по истории Крымской Готии А.А. Васильев, не знакомый со статьей А.Л. Бертье–Делагарда, также перечислил названия казалий Готии и Солдайи по списку Корнелио Десимони и, по примеру Ф.К. Бруна, пропустил казалии Fonna и Megapotami. Он в общих чертах принял локализацию, предложенную Ф.К. Бруном и М.А. Сосногоровой–Славич, с одной лишь поправкой по поводу казалии Сдаффо, почерпнутой им из работы Ф. Брауна 178. В западной историографии в связи с казалиями Солдайи и Готии сложилась необъяснимо курьезная ситуация. Описывая обстоятельства, связанные с подписанием генуэзско–татарских договоров 1380– 1381 гг., исследователи, как правило, говорят о передаче татарами Генуе Солдайи и восемнадцати казалий Готии, что объективно не соответствует содержанию источников179. Табл. 6. Варианты локализации казалий Солдайи. Серым выделены совпадения c сохранившейся топонимикой. MC 1381 Cozii Sancti Ivani Tarataxii Ф. Брун Козы Козы – Таракташ Козы дол. Куру–Узень дол. Ай–Ван А. Васильев Козы Топонимы Kozlu дол. Куру–Узень дол. Ай–Ван Таракташ Таракташ Taraqtaş Ворон Ворон Ворон Vorın Шелен Шелен Шелен Шелен Taşlu – Сотера ур. Ставлухар Эди–Эвлер Duvak дол. Канака дол. Канака дол. Канака – de lo Sille de la Canecha А. Бертье– Делагард Таракташ de lo Volli de lo Sdaffo М. Славич дол. Канака дол. Канака Vigna A. Codice diplomatico delle colonie Tauro–Liguri (1453–1475). T. II. Рarte II // Atti Societa Ligure Storia Patria. Vol. VII. Parte II. Genova. 1879. Р. 302. 178 Braun F. Die letzten Schicksale der Krimgoten. St. Petersburg. 1890. Р. 25; Vasiliev A. The Goths in the Crimea // Mediaeval Academy of America. No. 11. Cambridge, Mass. 1936. Р. 180–181. 179 Balard M. La Romanie génoise... Р. 151, 158, 160, 460; Basso Genova: un impero... Р. 99. 177 105 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 de l’Аrpati Арпат de lo Scuto Ускют de Bazalega de Buzult de Caraihoclac de lo Diauollo de lo Carlo Sancti Erigni de Caragaihi Арпат Ускют – Эль–Бузлы Арпат Арпат Ускют Ускют – Беш–Ев – Эль–Бузлы Токлук, Кутлак Токлук, Кутлак Каргалык Туак Туак ск. Деве–Таш – близ Кутлака Юкары–Тайган – Эль–Тиген Сары–Кая Paradixii – de lo Cheder – Ай–Серез Новый Свет – Сартана дол. Кара–Агач Орталан Чердаклы Arpadi Űsküt – – Эль–Бузлы – Токлук, Кутлак – Туак – близ Кутлака – Сары–Кая Новый Свет – г. Караул–Оба Aya–Yorın дол. Кара–Агач – г. Чедер В последнее время вновь стал оживать интерес к исторической топографии позднесредневекового Крыма180, но, к сожалению, методологические просчеты исследователей, не позволили приблизиться к приемлемому разрешению вопроса об идентификации казалий Готии и Солдайи. Среди казалий Готии, по необъяснимой причине, упорно продолжают игнорироваться две из них: Fonna и Megapotami, хотя если бы они были учтены, можно было бы избежать многих досадных ошибок, в частности, размещения на их месте казалий Солдайи. Еще одна казалия Готии – Symeos, как уже было сказано, и вовсе выпала из поля зрения, хотя в генуэзской принадлежности замка в нынешнем Симеизе никто, пожалуй, уже не сомневается 181. Топонимы из списка казалий Солдайи (зачастую даже неверно воспроизводимые) авторы от публикации к публикации перемещают по географической карте, ловко маневрируя между мнениями своих предшественников Бочаров С.Г. Заметки по исторической топографии генуэзской Газарии XIV–XV вв. Южный берег Крыма // «О древностях Южного берега Крыма и гор Таврических»: Сб. науч. трудов (по материалам конференции в честь 210–летия со дня роэдения Петра Ивановича Кеппена). Київ: ИД «Стилос», 2004. C. 186–204; Бочаров С.Г. Заметки по исторической географии генуэзской Газарии XIV–XV веков. Консульство солдайское // Античная древность и средние века. В. 36. 2005. Екатеринбург. С. 282–293; Захаров В.А. К вопросу о локализации генуэзских казалий // Материалы VI международной конференции "Актуальные вопросы истории, культуры и этнографии Юго– Восточного Крыма". Судак. 2014. С.136–140; Бочаров С.Г. Историческая география генуэзской Газарии 1275—1475 гг. // Диалог городской и степной культур на Евразийском пространстве. Историческая география Золотой Орды. Материалы Седьмой Международной конференции, посвящённой памяти Г.А. Фёдорова–Давыдова. Казань–Ялта–Кишинёв. 2016. С. 263–268; Чернов Э.А. Солдайское консульство к Судакский кадылык: Преемственность границ и населенных пунктов // Причерноморье. История, политика, культура. В. XXII (VII). Серия А. / Избранные материалы XIV всероссийской научной конференции «Лазаревские чтения». Севастополь. 2017. С. 136–153. 181 Бочаров С.Г. Заметки по исторической... 2004... С. 190. 180 106 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. или на основании сомнительных созвучий. Все это приводит к неверному пониманию самих по себе трудноразличимых историко–географических реалий позднеесредневекового Крыма. К сожалению, никто из исследователей так и не обратился к самому источнику, а пользуется уже дважды вторичной информацией из работы А.Л. Бертье– Делагарда или, что еще хуже, из рецензии Ф.К. Бруна, к тому же не всегда верно ими прочитанной. Сам А.Л. Бертье–Делагард сетовал на отсутствие публикации самого документа и, в связи с этим неясный исторический контекст. Надо сказать, что и транскрипция некоторых топонимов, приведенная К. Десимони, на поверку оказалась не вполне корректной. Среди разнообразных доходов коммуны Каффы, от штрафов с должностных или частных лиц, до коммеркия и различных габелл в книге массарии Каффы 1381 г., для нас представляют интерес те строки счетов коммуны Каффы, где упомянуты поступления казалий Солдайи и Готии (introytus casallium Gotie et Soldaye comunis Caffe). В них есть ссылки на два счета этих поступлений. Один из них от 24 сентября 1381 г. (в аспрах), а второй – от 11 июня 1382 г. (в сомах) [MC 1381 f 103v, 324v]. Поступления являлись существенной статьей доходов коммуны и составляли 81612 аспров, а также 665 сомов, 20 саджио и 12 каратов. Ссылки в каждом из разделов счетов позволяют проследить практически все цепочки связей в сложной финансовой жизни казначейства, коммуны Каффы и других генуэзских центров. В частности, в счетах поступлений содержатся ссылки на корреспондирующие счета каждой из четырнадцати казалий Готии в отдельности, а также на счет массария Солдайи Батиста де Зоалио сына покойного Готифредо (Batista de Zoalio quondam Gotifredo massarius Soldaye)182, который взимал подати с восемнадцати Готифредо де Зоалио в 1352 г. исполнял должность консула Каффы. Сохранилась три строительные закладные плиты с его именем из Каффы, связанные очевидно с постройкой церкви. См.: Oderico G.L. Lettere ligustiche... Р. 178, 179; Шмит Ф. Три генуэзских рельефа из Кафы (Феодосии) // Известия Императорской Археологической Комиссии. Т. 63. 1917. С. 23; Skrzinska E. Inscriptiones latines des colonies génoises en Crimée: Theodosie, Soudak, Balaklava // Atti della societa Ligure di storia patria. V. 56. Genova. 1926. Р. 40–46, № 4–6. В книге массарии 1381 г. фигурирует еще один Батиста де Зоалио сын покойного Андало, который исполнял должность массария Солдайи с 1 ноября 1380 г. по 22 марта 1381 г. [MC 1381 f 261v, 404r]. Чуть позднее – в 1389 г. он исполнял должность консула Солдайи. При нем были укреплены главные ворота города, на которых сохранилась строительная закладная плита с его именем. См.: Skrzinska E. Inscriptiones latines... Р. 112, № 44. Их родственник – Йоханне де Зоалио в 1374–75 гг. исполнял должность массария, а с 1 ноября 1380 по 1 сентября 1381 г. был мастером и социем (faber uno ex sociis) Солдайи [MC 1374 f 7v, 89v; MC 1381 f 329r, 406v]. Еще один представитель семьи – Гуиллиермо 17 марта 1381 г. назван бывшим кавалерием Солдайи (Guilliermus de Zoalio olim cavalerius Soldaye) [MC 1381 f 310v]. При археологических исследованиях в храме Святой Марии в Судаке была найдена надгробная 182 107 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 казалий Солдайи. Они помещены в соответствующих алфавитных разделах «аспровых» или «сомовых» счетов под буквами «C» и «B», с которых начинались титулы счетов: Cazalle (Casalle) и Batista. Отсутствие ссылок на иные счета в счете массария Солдайи, говорит, видимо, о том, что он лично взимал подати, наложенные на жителей вверенных коммуне Солдайи казалий. Во всяком случае, именно через его личный счет они поступили на счет поступлений. В отличие от дистрикта Солдайи сбор налогов в казалиях Готии еще не был формально закреплен и поручен конкретному должностному лицу. Особые счета каждой из казалий Готии содержат ссылки на счета различных лиц, которые были причастны к перемещению средств. Это позволяет проследить, через чье посредство они поступали, в конце концов, на счет коммуны и массарии Каффы. Как правило, наличные деньги не попадали непосредственно в казначейство, а в лучшем (крайне редком) случае они физически или формально (в виде долговых расписок) оказывались в распоряжении банкиров, сотрудничавших с ним. Фактически, наличные средства, чаще всего заранее, ассигновались массариями Каффы различным официалам и использовались ими для выполнения разнообразных поручений или в качестве платы за исполнение должностей. Восстановление цепочек взаимосвязанных счетов позволяет проследить последовательность движения средств непосредственно от плательщика. Приведем пример из счетов массария Солдайи – Батиста де Зоалио сына Готифредо и его предшественника – Батиста де Зоалио сына Андало (Batista de Zoalio quondam Andalo olim massarius Soldaye) [MC 1381 f 261v, 404r]. Финансовая история последнего в этой книге, как и у многих других персоналий гроссбуха, началась со счета от 17 марта 1381 г., куда были внесены его долги перед массарией в 676 аспров и коммуной Каффы в 506 аспров [MC 1381 f 25v]. Расход счета показывает, что почти половину суммы он передал в распоряжение нового массария Солдайи – Батиста де Зоалио сына Готифредо. Другим получателем оказался экс–консул Солдайи Николао де Бранкалеоно (Nicolao Brancaleonis olim consul Soldaye)183 [MC 1381 f 141v]. Остатки были перенесены в новый счет на его имя от 21 июня [MC 1381 f 26v]. В этом счете к сумме прибавлены 3052 аспра за 25 модиев пшеницы и 15 модиев ячменя, а также незначительные суммы, полученные от каффийских банкиров Абрано Джентилле и Лукиано Литурффи. Большая часть средств со плита с родовым гербом Зоалио Баранов І.А., Данилова Є.В. Генуезький надгробок з Судака 1384 р. // Археологія. № 2. 1991. Київ. С. 146 рис. 1. 183 С августа 1360 по апрель 1361 гг. Nicolaus Branchaleonus исполнял должность генуэзского консула в Кили–Ликостомо (consul Ianuensium in Chili). См: Balard M. Actes de Kilia du notaire Antonio di Ponzo 1360 // Gênes et l'Outre–Mer. T. 2. Paris. 1980., № 43, 45, 46, 47, 96; Pistarino G. A Chilia e Licostomo sulla foce del Danubio // I Gin dell’Oltremare // Civico istituto Colombiano. Studii e Testi. Serie storica. 11. Genova 1988. P. 257, 260. 108 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. счета была употреблена на выплаты социям Солдайи, а сам счет был закрыт тем же числом. В счете нового массария Солдайи – Батиста де Зоалио сына Готифредо от 21 июля, к сумме в 506 аспров, формально переданной184 ему предшественником и однофамильцем, прибавлены новые суммы [MC 1381 f 27r]. В приход счета вписаны: 207 аспров в качестве расходов на приобретение коня, выплаты за амбарио каждой из 18– ти казалий Солдайи со ссылкой на счет поступлений казалий Готии и Солдайи, а также налог на вино в пределах юрисдикции коммуны Солдайи, в размере 14354 аспров. Общая сумма, накопившаяся на счете, составила 40339 аспров. Расход счета тоже показательный. Оказалось, что еще 25 февраля 1381 г. 247 аспров были выплачены брату Андреа из ордена миноритов – архиепископу Солхата, получавшему содержание от казначейства Солдайи (dominus fratre Andreas archiepiscopus Surchatensis ordinis minorum provixionatus Soldaye)185. Судя по тому, что сумма в 506 аспров ассигнованная коммуной Каффы была вписана в счет старого массария, сдавшего полномочия еще 22 марта 1381 г. [MC 1381 f 404r], а затем оказалась неизменной в счете нового, эти средства доставил в Солдайю именно новый массарий прибывший к месту исполнения должности. Окончательная сдача бывшим массарием финансовой отчетности произошла видимо 21 июня. 185 Ранее он получал вспомоществование и от предыдущего массария [MC 1381 f 26v]. Брат Андрео был стипендиарием Солдайи еще в 1374–76 гг. [MC 1374 f 3v, 12v, 95r, 110r, 151r, 159v, 161r, 296v]. См.: Пономарев А.Л. Путеводитель по рукописи... С. 52. В книге массарии 1374 г. мы находим имена еще пяти provixionatis, получавших стипендию в казначействе Солдайи. См.: Пономарев А.Л. Путеводитель по рукописи... P. 116. Они, видимо, исполняли различные гражданские должности, отличные по функциям, от оргузиев, социев или привратников и т.д. В книге массарии Каффы 1381 г. среди таковых находится Петрос медик (Petros medicus provixionatus Soldaye) [MC 1381 f 161v.]. В книге массарии 1424 г. среди provisionati Soldaie мы находим трех, сменявших друг друга, капелланов кафедральной церкви Санкта–Мариа–де–Солдайя, мастера водопроводчика грека – Папа Константино (Papa Constantinus magister aquarum surrogates loco Ayacii), а также десяток других лиц [MC 1424 f 264r, 368v]. По–видимому, брат Андреа, кроме того, что являлся главой архиепископии Солхата, исполнял также должность духовного главы католиков Солдайи. Неизвестно когда была учреждена католическая кафедра Солдайи, но в 1374–1381 гг. она очевидно еще не существовала, поскольку мы находим постоянно пребывающего здесь архиепископа Солхата. Причину перемещения брата Андреа в Содайю (или частого ее посещения?) можно объяснить, во–первых, ничтожностью доходов, которые давали малочисленные католические приходы обеих городов. Кроме того, не следует забывать, что в неспокойные годы 1374–1382 г. (возможно и позднее), когда в Орде и Солхате происходили междоусобные стычки претендентов на ханский престол и их сторонников, архиепископу Солхата было куда безопаснее иметь в качестве своего постоянного местопребывания Солдайю, где он окормлял немногочисленных католиков города. Упоминание о нем содержится также в книге массарии 1386 г. [MC 1386 f 573]. См.: Musso G. 184 109 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Еще 15460 аспров, очевидно для удобства, были переведены на следующий счет Батиста ди Зоалио, датированный уже 25 февраля 1382 г. Толмачу Солдайи – Демероду Савасто (Demerod Savasto torcimano Soldaye) с того же счета ассигнуются 300 аспров [MC 1381 f 67r]. 3382 аспра были определены на охрану виноградников Солдайи. Остатки суммы в 20850 аспров, за расходование которых Батиста, видимо, так еще и не отчитался, массарии Каффы: Гаспале Гримальди и Гуирардо де Леардо лишь 11 июня 1382 г. перевели на дебетовый счет новых массариев Каффы – Гулиельмо Маруффо «со товарищем», при этом случайно или намеренно увеличив ее на 100 аспров [MC 1381 f 27r]186. Как наглядно видно, манипуляции со счетами в книге массарии Каффы происходили, исключительно, с целью упрощения и удобства проведения окончательного подсчета доходов и расходов массарии. Вся разница незакрытых к моменту окончания финансового года счетов записывалась в дебет и кредит собственного счета массарии Каффы. За запутанной судьбой различных счетов мы можем увидеть отголоски реальных событий, происходивших в генуэзских владениях в Крыму, хотя даты открытия счетов, чаще всего, не соответствуют времени самых событий в виде физической передачи денег от лица к лицу. Как правило, реальное событие, вроде внесения подати от казалий Солдайи или Готии, происходило раньше, чем о нем появлялась запись в книге массарии Каффы, куда сведения доставляли ответственные лица, либо при личном посещении города, либо через ревизоров, посещавших отдаленные территории, подконтNote d'archivio... P. 75. Даже намного позднее, в 1427 г. епископ Солдайи Людовико ди Санкто–Петро жаловался римскому папе Мартину V, что доходы его кафедры составляют лишь 46 флоринов в год. См.: Delacroix– Besnier C. Les Dominicains et la chrétienté grecque aux XIVe et XVe siècles // Collection de l'École française de Rome. № 237. Roma: École Française de Rome. 1997. P. 127. Думается, что финансовое положение архиепископа в Солхате было не более процветающим. Андреа – один из трех известных по имени епископов Солхата. После его смерти в 1396 г. на уже вакантную кафедру был назначен минорит Иоанн де Сауло, который не позднее 1398 был перемещен на кафедру Каффы. В Солхате его сменил доминиканец Бартоломео Вентура, который до этого, с 1391 г., был епископом Каффы и, видимо вступил в серьезный конфликт с администрацией, что послужило причиной перемещения. См.: Eubel C. Hierarchia Catholica Medii Aevi. T. I. Monasterii. 1913. P. 155, 469; Delacroix–Besnier C. Les Dominicains et la chrétienté... P. 114. А. Винья обнаружил в книге массарии Каффы за 1422 г. упоминание еще одного епископа Солхата. См.: Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 726. 186 Практика скрытого начисления процентов по кредитам, официально запрещенная церковью, успешно применялась в Западной Европе, что прослеживается в книге казначейства Генуи 1340 г. См.: Кутер М.И. Гурская М.М. Сидиропуло О.А. Бухгалтерская книга генуэзской коммуны за 1340 г.: начальный этап исследования (окончание следует) // Международный бухгалтерский учет № 44. 2011. С. 65. 110 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. рольные коммуне Каффы, чаще, с целью выплаты жалования служащим коммун. Как было уже сказано, операция по приему налогов от казалий Солдайи массарием Батиста де Зоалио, была сведена в упомянутом счете от 21 июня 1381 г. Очевидно, в это время массарий Солдайи отчитывался перед вышестоящим начальством Каффы о расходовании средств. Точные сроки взимания выплат с казалий Солдайи по данному документу восстановить невозможно. Очевидно, они фиксировались в личной книге массария или в картулярии поступлений казалий Солдайи, подобном тому, который был составлен в декабре 1381 г. нотарием коммуны Каффы Гуиллиермо Раппало (cartularius introytus casalium Soldaye Gotie et Cimballi) [MC 1381 f 294v]. Все они помечены 7 мая. Во всяком случае, мы имеем ориентировочную дату ante quem. Размеры выплат у казалий сильно разнятся. Суммы их варьируются от 4800 аспров у казалии Сдаффо (Sdaffo) и 4500 аспров у казалии Скуто (Scuto), до мизерной, в 72 аспра, у казалии Кхедер (Cheder). Очевидно, это свидетельствует о фактическом различии экономического потенциала казалий. Поступления из Готии вносили старейшины казалий – протосы (nom. sing.: proptus)187. Наличные деньги протосы, в отличие от дистрикта Солдайи, передавали в распоряжение различных должностных лиц. Ими могли быть посланники, послы, патроны галей коммуны, которым была вверена охрана морского побережья Готии, а также высшее должностное лицо области – викарий морского побережья Готии (vicarius ripperie marine Gotie). Эти лица предоставляли банкирам, сотрудничавшим с массарией (Abranus de Gentille и Lucianus Liturffis), в большинстве случаев, очевидно, лишь долговые расписки, а суммы записывались в приходную часть их счетов, с пометкой об их происхождении и изначальном предназначении. Самая простая операция по передаче налогов наблюдается в «аспровом» счете на 1500 и 1088 аспров казалий Мегапотамоса (Megapotami) и Орианды (Oriande). Здесь не наблюдается других посредников за исключением горожанина Каффы и переводчика с татарского языка (lingua ugaresca) – Лукино де Калигепарии Именно так, по видимому, следует раскрывать рукописное сокращения: ppt– (nom. sing.) и ppto (abl. sing.), хотя в одном случае тот же термин записано в форме proti (gen. sing.) [MC 1381 f 5r]. В более поздних генуэзских документах уполномоченный глава казалии называется protus, что соответствует греческому πρῶτος, обозначавшего старейшину или уполномоченного представителя селения или монастыря. См.: Юргевич В. Устав для генуэзских колоний на Черном море // Записки Одесского Общества Истории и Древностей. В. 5. 1863. Одесса. С. 775, 833; Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 414–415, 657; Антониадис–Бибику Э., Гийу А. Византийская и поствизантийская сельская община. Предварительные замечания // Византийский временник, Т. 49. 1988. М. С. 29, примеч. 25. 187 111 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 (Luchinus Caligeparii burgensis Caffe... uno ex torcimanis Caffe)188 и Йолбея Арниста (Iolbei Arnista). Последний, очевидно, исполнял должность протоса казалии Орианды [МС 1381 f 116r]. Дата открытия счета на имя каффийского банкира Лукиано де Литурффи, содержавшего сведения о первой из этих выплатах, – 17 марта 1381 г. (день начала финансового года) явно намекает, на то, что реальная история поступления средств в его дебет могла быть более сложной, а дата – более ранней. Кажущаяся простота и безпристрастность записей бухгалтерской книги зачастую оказывается обманчивой. Так в разделе ссуд обнаруживается запись от 3 мая 1381 г., в которой идет речь о кредите, полученном Йолбеем Арниста в размере 8 сомов [MC 1381 f 456r]. В пересчете на аспры, при курсе 136 аспров за 1 сом, выходит сумма в 1088 аспров, которая с разницей в один аспр совпадает с размером подати казалии Орианды, внесенной Йолбеем днем позже189. Казалия Ламбада (Lambada, Lambanda) через посредство Георгио и Паскуале – социев190 этой казалии (Georgio et Pasquale et socio de Lambade) вносит 2 мая 1381 г. налог в размере 27 сомов [MC 1381 f 273r, 339v]. При переводе средств на счет банкира Лукиано Литурфи имя Георгия было заменено именем Теодоро (Theodoro), который был, очевидно, протосом Ламбаде и сыном Паскуале – упомянутого выше соция [МС 1381 f 62r]. 18 марта 1381 г. на счету каффийского банкира Абрано Джентилле оказались 1650 аспров, очевидно, переданных через одного из переводчиков (uno ex torcimani) и посла коммуны – Горгибея Бассас (Башас?) (Gorgibei Baxas). Эта сумма, судя по всему, была передана ему Манолли – протосом казалии Фонна (Fonna). Следующий раз Горгибей внес такую же сумму на тот же счет 7 июня 1381 г. Лишь 2 июня 1382 г., когда массарии начали подготовку для Этот же Лукино Каллигепарий (Luchinus Calligeparii interprete comunis et curie Caffe) в 1383 был одним из толмачей, переводивших в Каффе на лигурийский диалект генуэзско–татарские договоры 1380 и 1381 гг. См.: Desimoni C. Trattato dei genovesi... Р. 162; Aprosio S. Vocabolario Ligure... Parte prima. Vol. I. Р. 199. 189 Видимо, в последствии жители казалий Готии стали злоупотреблять возможностью использования кредитных средств. Специальная глава, внесенная в Статут Каффы 1449 г. запрещает выдачу каких–либо кредитов общинам казалий и местечек Готии. См.: Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 628, § 350; Юргевич В. Устав для генуэзских... C. 726, гл. XXXV, § 1. 190 Мы намеренно взяли в кавычки слово «соции». В большинстве генуэзских документов этот термин обозначает различных наемных служащих коммуны, исполнявших административные и военно–полицейские функции (чаще наемных солдат). В отношении казалий этот термин редко применяется. По контексту некоторых документов можно понять, что под «социями» казалий следует понимать жителей самой казалии. Например: proto et socii caxale Marti Monasterii. См.: Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 414–415. 188 112 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. сведения баланса за прошедший финансовый год, вся сумма оказалась на счету этой казалии [MC 1381 f 5r, 6v, 40r]. Тот же Горгибей Бассас, по записи от 28 июня 1381 г., принял от казалии Лупикхи (Lupiche) 16 сомов, предназначенных к уплате податей. От протосов Люпикхи (Lupiche), Музакора (Muzacori) и Кхикхинеоса (Chichineo) получает подати и массарий Чембало – Якобо де Палацио (Iacobus de Palacio) – соответственно: 1650, 1500, 1726 аспров, по записи от 1–го мая 1382 г. [MC 1381 f 106r]. Еще один платеж от протоса Кхикхинеоса, в размере 5 сомов и 43 саджио, Якобо Палацио регистрирует, почему–то, на следующий день [MC 1381 f 279v, 324v]. На два платежа по каким–то причинам было разбито внесение подати в 26 сомов, 22 саджио и 12 каратов с казалии Фороса (Fori), которую протос – священник Николла (papa Nicolla) передает 15 февраля 1381 г. патрону галеи коммуны – Георгио де Спинула (Georgius de Spinula) [MC 1381 f 279r]. Тот же Георгио Спинула принимает 25 февраля сверх прежней платы еще 18 сомов от протоса казалии Орианды (Oriande) и 23 сома от протоса казалии Сюмеоса (Symeo) [MC 1381 f 41r, 279v, 320r]. Чуть позднее, 24 мая еще 10 сомов от казалии Сюмеоса оказываются в распоряжении у посла коммуны Каффы – Конрадо де Гоаско, который оказался в этом месте, видимо, возвращаясь вместе с Якобо де Туре и переводчиком с греческого Филиппо де Санкто–Андреа из поездки по Готии с целью приведения к покорности населения [MC 1381 f 293r]. Ситуации с выплатами налогов казалиями Готии в других случаях оказывались более сложными. 15 февраля 1381 г. 33 сома и 26 саджио податей от казалии Сикхиты (Sichite), переданных протосом – Йоханне де Фими (Iohanes de Fimi), оказались в распоряжении викария морского побережья Готии Йоханне де Камулио, а 6 сомов и 19 саджио – патрона галеи коммуны Георгио Спинула. И лишь 15 февраля 1382 г. на счет Рафетто де Чеба (Raffetus de Ceba) – еще одного из переводчиков коммуны Каффы (unus ex torcimani comunis Caffe) зачисляются подати в размере 28 сомов в качестве недоимок казалии еще за 1380 г. (Item eadie in Raffeto Ceba et sunt in callano anni de LXXX finite in kalendis ianuarii de LXXXI in CCCLXXXXII sommos XXVIII) [MC 1381 f 279r, 392r]. 15–м февраля 1381 г. датирован счет, по которому казалия Яллиты (Iallite), которую представлял, видимо уже бывший, протос – Kxимино из монастыря св. Теодора (Chimino de Theodoro manastarii), передает подати, вероятно, за прошлый год. Из них 77 сомов получил в свое распоряжение викарий Готии Йоханне де Камулио, а 33 сома – патрон галеи Георгио де Спинула. 28–м и 30–м апреля 1381 г. датированы еще две выплаты казалии Яллиты, через нового протоса Косту Дамоди (Costa Damodi), оказавшиеся на счету банкира Абрано де Джентилле, и составившие в сумме 11880 аспров [MC 1381 f 5v, 40v, 279r]. 113 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Подати казалии Лусты (Luste) за 1380 г., в размере 100 сомов, которые необходимо было внести до января 1381 г. (как показывает и случай с казалией Сикхиты), бывший протос казалии – Массери (Masseri), еще до начала финансового года, передал в распоряжении викария Готии. 22–м марта 1382 г. помечена выплата подати той же казалией в размере 11080 аспров, переданных через нового протоса – Василли сына Андреа (Vassilli de Andrea, Vasilli). Эта сумма попала на счет Оберто де Финарио (Obertus de Finario filius Francisci) и была конвертирована по курсу 138,5 аспров в 80 сомов [MC 1381 f 279r, 329r, 374v]. 17 февраля 1381 г. викарий Готии Йоханне де Камулио уже был должен массарии за часть подати от казалии Партиниты (Partinite) в 20 сомов и 11560 аспров, которые были конвертированы в 20 сомов по курсу 128 аспров за сом191. Еще 35 сомов подати Партиниты оказались в распоряжении патрона галеи Георгио де Спинула. 16 марта 1381 г. среди долговых обязательств перед массарией на счету банкира Лукиано де Литурффо находись 10 сомов, полученных от священника Константина (papa Constantino) – протоса казалии Партиниты, и еще 10 сомов той же казалии, полученных 4 апреля через посредство соция оффиции работорговли св. Антония – Якобо Пастура (Iacobus Pastura socius officiales capitum Sancti Anthonii) [MC 1381 f 47r, 101v, 272r, 279r, 324v, 329r]. 15 февраля 1381 г. подати казалии Горзови (Gorzovi)192, которую еще представлял протос Бартоломео де Стремезио (Bartholomeus de Stramezio), оказываются на счетах викария Готии – Йоханне де Камуллио (38 сомов) и патрона галеи Георгио де Спинула (12 сомов). 20 июля 1381 г. подати казалии, которую представлял уже новый протос Анатка сын Топти (Anaihe, Anacho, Anaticho filius Topiti)193. Различие в этом курсе и предыдущем не может не вызвать удивление. Неужели, всего лишь за один год с 1381 по 1382 г. аспр (джучидская серебряная монета) потерял около 7,5% своей стоимости? Или это манипуляция курсом для сокрытия получения процентов? А.Л. Пономарев был склонен объяснять этот феномен постепенным понижением реальной стоимости золотоордынской монеты в течении года. См: Пономарев А.Л. Эволюция денежных систем Причерноморья и Балкан в XIII–XV вв. / Диссертация на соискания степени доктора исторических наук. Москва. 2010. Р. 369, рис. 2.63. 192 Следует отказаться от ошибочной транскрипции в форме Gorzoni. На письме внутри слова буквы v (u) и n неотличимы друг от друга, точно также как и следуюшие друг за другом две ii, в случае, когда над ними не проставлены точки или черточки. Подобным же образом в изданиях «Устава генуэзских колоний 1449 г.» по вине переписчика, копировавшего текст для издания с рукописи, ойконим Lusta превратился в загадочную Lusca (consulatus Lusce), поскольку внутри слова литеры c и t также чаще всего неотличимы друг от друга. 193 Имя Анатка (Ἀνατκούς) известно по записям на полях т.н. «Сугдейского синаксаря», датированым между 1270 и 1380 гг. Соседство двух имен Anaticho и Topiti [MC 1381 f 4r] также встречается и в маргиналии 191 114 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. попали на счет Юлиано Скаффачиа (Iulianus Scaffacia) [MC 1381 f 274v, 279r, 331v]. Табл. 6. Основные налоги с казалий Солдайи и Готии в 1380–1381 гг. 1 Казалии Coxii Аспры 2000 2 Sancti Ivani 600 3 Tarataxii 600 4 de Volli 1800 5 de Sille 1800 6 de Sdaffo 4800 7 de Canecha 600 8 de Arpati 1700 9 de Scuto 4500 10 de Bezelega 1000 11 de Buzult 1000 12 de Caraihoclac 1100 13 de Diauollo 500 14 de Carlo 300 15 Sancti Erigni 1000 16 de Caragaihi 700 17 Paradixi 1200 18 de Cheder 72 19 Megapotami 1500 20 de Fonna 3300 21 Luste Сомы 180 Протосы Посредники Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Batista quondam Gotifredo de Zoalio massarius Soldaye Luchino Caligeparii torciman Manolli Gorgibey Baxas torciman Masseri olim proptus (100), Vasilli de Andrea Iohannes Camullio vicarius Gotie (100), Obertus de Finario filius Francisci (80) «Сугдейского синаксаря», датированной 1 июля 1304 помещен некролог некоего Анастасия–Анатки сына севаста Топти из Сугдеи (Ἀναστ(άσ)ιος Ἀνατκοῦ υἱοῦ τοῦ σε(βαστοῦ) Τοπτή), что говорит о широкой популярности этих двух имен в Крыму. См.: Νυσταζοπούλου Μ. Η εν τῃ Ταυρικῄ χερσονήσῳ πόλις Σουγδαία από του ΙΓ’ μέχρι του ΙΕ’ αιώνος // Δημοσιεύματα του Αρχαιολογικού Δελτίου. 7. Αθήνα 1965. Р. 129, № 117. В этой маргиналии, как и во многих других, приведены два имени: данное при рождении (условно «языческое») и крестильное, которые начинались с одного звука. В быту использовалось одно из этих имен. 115 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 22 Lambade 27 Theodoro Georgius et Pasquale socii de Lambade 23 Partinite 95 papa Constantino 24 Gorzovi 86 25 Sichite 68 Anaihe (36), Bartholomeus de Stramezio Iohanes de Fimi Iohannes Camullio vicarius Gotie, Iacobous Pasturo, Georgius Spinula patron galee (sommi) Iulianus Scaffacia, Iohannes Camullio vicarius Gotie 26 Iallite 11880 110 27 Oriande 1809 18 28 de Lupicha 2650 16 29 Muzacori 1500 30 de Chichineo 1826 31 de Symeo 32 Fori Chimino de Theodoro manastarii, Costa Damodi Iolbei Arnista (?) Iohannes Camullio vicarius Gotie, Raffetus de Ceba (28) Abranus de Gentille bancherius Georgius Spinula patron galee (sommi) Gorgibey Baxas torciman (sommi), Iacobus Palacio massarius Cembalo Iacobus Palacio massarius Cembalo 5, 43, Iacobus Palacio massarius Cembalo 33 Georgius Spinula patron galee, Conradus Goascho (10) 26, 22, 12 papa Nicolla Georgius Spinula patron galee Налоги казалий Солдайи промаркированы во всех 18–ти случаях термином ambarius. Очень заманчиво было бы возвести его к латинскому ambarrium – ограда, деревянный забор, палисад, деревянный частокол. Тогда получилась, казалось бы, удачная конструкция: Die VII madii in ambario cazalis Coxii in racione Batiste de Zoalio in XXVII asperos II – 7 мая [за то, что собрано] в границах казалии Коксии по счету Батиста ди Зоалио на странице 27 – 2 000 аспров. Такой перевод представляется неверным по следующим причинам. В расходе счета поступлений от казалий Солдайи и Готии от 24 сентября 1381 г. мы находим такую запись: Recepimus die XIIII augusti in ambario lini et melis сazalium Soldaye in racione Cuilici de Pontremulo in XXXXIII asperos VIIII [MC 1381 f 103v]. В дебете корреспондирующего счета от того же числа сообщается: Die XIIII augusti. Cuilicus de Pontremulo emptor introytus ambarii lini et melis cazalium Soldaye videlicet a Cozo usque Sdaffum ipsis locis comprehensis de racione introyto cazalium Gotie et Soldaye de CIII asperos VIIII [MC 1381 f 43r]. Выходит, что 14 августа. Квиликус Понтремуло – откупщик поступлений амбария льна и меда с казалий Солдайи, а именно, местечек ее, от Козо до Сдаффо находящихся, должен был массарии Каффы 9000 аспров. На основании данного контекста мы склоняемся к более логичному толкованию термина амбарио. Слово, по всей видимости, является латинской транскрипцией местного диалектного обозначения налога, который жители сельских 116 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. поселений платили хозяевам территории, в нашем случае – генуэзцам, а до передачи казалий Генуе – правителю Солхата. В джучидских ханских ярлыках XIV в. среди перечня налогов, от которых освобождается держатель ярлыка, упоминается «anbar haqï». А.П. Григорьев склонен видеть в этом особом амбарном сборе «налог с продуктов земледелия и животноводства, хранившихся в складских помещениях», хотя все же точного определения смысла этого термина пока нет194. Кроме того, становится ясно, что кроме обычного налога – ambario с казалий Солдайи взимался еще один вид налога – introytus ambarii lini et melis. И как мы покажем далее – это не последний вид доходов. Кроме перечисленных видов налогов, существенный доход приносила сдача в аренду виноградников – ambelliapatichus fructus vinearum (от ср. греч. ἀμπελόπακτον)195. Взимание арендной платы книгой массарии Каффы зафиксировано не для всех казалий. Сбор ее в казалии Сдаффо в 1381 г. передан был откупщику – Раффаэле Камуллио [MC 1381 f 103v]. Часть платы за аренду в сумме 105 аспров, очевидно за прошлый 1380 г., задолжал нотарий Паоло Вегио [MC 1381 f 103v, 159v]. Каффийский банкир Абрано Джентилле в том же году был откупщиком аренды, взимавшейся с местечек (не казалий!) Козо и Бокхолокхо (loco Cozo et de Bocholocho; вар.: lo Corso et de lo Bocholocho) [MC 1381 f 8v, 103v]196. Если поселение и казалия Козо нам хорошо известны по другим записям, то Бокхо или Бокхолокхо не поддается уверенной идентификации 197. Этот вид доходов давно известен по упоминаниям в Статуте Каффы 1449 г. исключительно в связи с Солдайей – ambelopaticus quod est super vineis, хотя значение термина, на момент первой публикации источника, оставалось неясным198. Статут предписывает оффиции попечения Солдайи использовать все средства, полученные от аренды Григорьев А. П. Монгольская дипломатика XIII–XV вв. (чингизидские жалованные грамоты). Ленинград: Изд–во Ленинградского университета. 1978. С. 86, 87, 127; Григорьев А. П. Золотоордынские ярлыки: поиск и интерпретация // Тюркологический сборник. 2005. Тюркские народы России и Великой степи. М. 2006. С. 93. 195 Balard M. The Greeks of Crimea under Genoese Rule in the XIVth and XVth Centuries // Dumbarton Oaks Papers. Vol. 49: Symposium on Byzantium and the Italians, 13th–15th Centuries. Cambrige, Massachusetts: Harvard University Press. 1995. P. 28; Trapp E., Hörandner W., Diethart I. Lexikon zur byzantinischen Gräzität, besonders des 9.–12. Iahrhunderts. Bd. 1: Α – Κ // Veröffentlichungen der Kommission für Byzantinistik, № VI/1–4. 2001. Wien. Р. 69. 196 Возможно и другое прочтение: loco Cozo et de Bocho locho, учитывая, что loco=locho=место, cеление. 197 Можно осторожно предположить, что под этим названием скрывается поселение или собственно виноградники в долине р. Бай–Буга в окрестностях Кафы (Феодосии). 198 Юргевич В. Устав для генуэзских... C. 780; Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 659. 194 117 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 виноградников, на свое усмотрение, то есть на пополнение запасов продовольствия и вооружения на случай войны. Следует также отметить факт сдачи в аренду неких виноградников, принадлежащих коммуне (Каффы?), Сорлеоне Пиккамиллиу (logerio de vineis quas tenet a comuni) [MC 1381 f 179r]. Доход коммуны Каффы за их аренду составил 12 000 аспров. Еще один налог, взимавшийся с сельскохозяйственных территорий, в счете Батиста ди Зоалио сына Готифредо назван «поступлениями с виноградников коммуны Солдайи» (introytus vinorum comunis Soldaye). К сожалению, соответствующий лист книги массарии Каффы (f 200) со счетом отсутствует, хотя имеется возможнось его рекоструировать, по перекрестным ссылкам в других счетах. Как показала практика, это бывает не бесполезным. Приведем эту реконструкцию. Табл. 7. Реконструкция счета вина, заготовленного в Солдайе осенью 1381 г., на листе 200 книги массарии Каффы Debet 11.06.1382 [Racione] vinorum cazalibus comunis Soldaye debet nobis pro vinis extractis de cazalibus de 48v asperos 8615 18.11.81 Item pro precio de equorum duorum pro Laurencio de Serra et Iacobo de Campis missi in Soldayam ad colligendum partem spectanti comuni de vineum de 117v asperos 512 18.11.1381 Item pro vegetibus centum pro ponere dicta vina de 117v asperos 1082 Item pro salario famulorum duorum, scoto ipsorum, pensione domus, prevenda equorum, ihaponorum et aliarum expensarum de 117v asperos 290 18.11.1381 Item pro certis expensis factis per ipsum Batistam de Zoalio in vendia numerando et custodiendo vineas Soldaye de 27r asperos 3382 Summa asperorum 13881 Credit 27.11.1381 Recepimis in precio unius equi empti nomine Batisti de Zoalio per Obertum de Finario asperos 207 07.05.1381 Item in introytu vinorum processorum de vineum Soldaye comunis in comune Caffe in 27r asperos 14354 Summa asperorum 14561 Сразу бросается в глаза, что в дебетной части мы пропустили одну или несколько строк трат по этому счету на 680 аспров. Как оказывается Introitus vinorum comunis Soldaie или cazalibus comunis Soldaie был собран еще в мае 1381 г. массарием Солдайи Батиста де Зоалио, видимо, параллельно со сбором амбария с жителей казалий 118 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. дистрикта. Следует отметить, что его величина была почти в два раза больше, чем стоила закупленная партия вина. Является ли он аналогом винных габелл, которые собирались отдельно [MC 1381 f 385r]? Собирался ли он только с жителей Солдайи, имевших виноградники вблизи города или же со всей сельскохозяйственной территории, подчиненной Солдайе? Этого мы не знаем. Зато становится понятным, что вся эта сумма была истрачена на закупку вина в пользу коммуны Каффы. В ноябре 1381 г. в Солдайю были направлены Лауренцио Сера и Якобо де Кампис c двумя слугами. Для их нужд было куплено два коня. В их задачи входила подготовка к вывозу в Каффу партии вина (vinis extrarctis de cazalibus Soldaie)199, для чего было закуплено 100 пустых бочек, стоимостью чуть более 10 аспров за каждую. Доставкой бочек морским путем в Солдайю (et sunt pro naulo de certis vegetibus portatis in Soldaia occasione vinorum comunis) был, очевидно, занят Теодоро из Ялиты, получивший из казначейства 95 аспров [МС 1381 f 64r]. Именно на закупку (заготовку?) вина было истрачено 8615 аспров. И эта сумма попала в дебетную (расходную для коммуны) часть счета коммуны Каффы. Очевидно, о судьбе этого вина можно было бы прочесть в бухгалтерской книге следующей массарии 1382– 1383 гг., сохранись она до наших дней [MC 1381 f 48v]. В нем мы должны бы были увидеть еще один «винный счет», где должен был, по идее, быть список лиц выкупивших его по частям у коммуны. В книгах массарии Каффы 1424 и 1441 гг. никаких дополнительных налогов кроме винной габеллы не наблюдается. Следует упомянуть и еще один вид дохода, поступившего в казну от оффициалов Солдайи: Recepimus... Item eadie in hominibus casalium tam forensibus quam subdictis in racione magistri Raffaelis in CXXX asperos II CCX [MC 1381 f 65r]. +MCCCLXXXII... Magister Raffael Ultramarinus... die XXVI octobris... Item eadie et sunt que ad manus ipsius pervenerunt et qui sibi dati fuerunt tam ab omnibus forenssibus cazalium quam ab subdictis comunis nostri videlicet pro angaria de racione dictorum expensarum de LXV asperos II CCX [MC 1381 f 130r]. Речь, в этих двух счетах, идет о налоге за проживание в казалиях и «в коммуне нашей» пришлого населения. Этот налог, судя по дальнейшему тексту, эквивалентен «повинности» (angaria). Слово angaria означает, как правило, повинность не финансовую, а физическую, например несение караульной службы или исполнение поручений. Не является ли эти выплаты выкупом от повинностей, наложенных на постоянных жителей? Возможно, пришлых людей было небезопасно привлекать к несению этих повинностей, и взамен их исполнения брали плату наличными деньгами, чтобы не вызвать В предыдущей публикации автор допустил грубую ошибку, транскрибировав слово vinis как uniis. См.: Джанов А.В. Казалии Солдайи и Готии по данным книг массарии Каффы // История и археология Крыма. В. V. Симферополь. 2017. С. 296. 199 119 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 возмущения постоянных жителей казалий и городов, которые сами были обязаны ее исполнять? К сожалению, наш источник утвердительного ответа не может дать. В отличие от казалий Солдайи, поступления, от которых в финальном балансе были обозначены термином ambarius, налоги от казалий Готии в счетах этих казалий отмечены лишь регулярным термином introytus. Некий загадочный термин все же обнаруживается в расходной части счетов казалий: Ламбады, Лусты и Сикиты: MCCCXXXII... Recepimus die II madii in Georgo et Pasqualis et socii de Lambade in cormaticho dicti cazalis in racione Luciani de Liturffis in CCCXXXVIIII sommos XXVII [MC 1381 f 273r], Recepimus die XVII februarii in Masseri olim propto et sunt in cormaticho anni de LXXX finiti in kalendis ianuarii de LXXXI in racione Iohannis de Camullio in CCCXXVIIII sommos C [MC 1381 f 279r], +MCCCLXXXII die XV februarii. Raffetus de Ceba debet nobis et sunt pro preterito anno de LXXX cormatichi cazallis Sichite de racione dicti casalis de CCLXXVIIII sommos XXVIII [MC 1381 f 392r]. Неизвестный в средневековой латыни термин cormatichus обнаруживается в тексте простагмы византийского императора Андроника III 1328 г. в перечне разнообразных налогов и податей в форме: τό κορμιατικόν. Толкование его затруднено. Петер Шрайнер склонен был видеть в нем налог на виноградники 200. В словаре средневекового греческого языка под редакцией Эриха Траппа происхождение термина гипотетически возводится к ὁ κορμός (– ‘пень’, ‘ствол’, ‘бревно’, ‘обрубок’, ‘шест’, ‘багор’, ‘весло’)201 и толкуется как налог на рубку деревьев202. От собственной интерпретации термина cormatichus следует отказаться, хотя хотелось бы видеть в нем местное обозначение основного налога, вроде ambario, который присутствует в налоговой ведомости казалий Солдайи. Трактовка данного термина в словаре Эриха Траппа пока наталкивает лишь на размышления и догадки. В этой связи следует напомнить, что казалии Готии были источником древесины для генуэзцев Каффы. В Готию и Чембало, видимо регулярно, отправлялись оффициалы для заготовки бревен, или точнее стволов (nom. sing.: astella – буквально: древко), использовавшихся для производства такого стратегического для генуэзцев расходного материала как весла (nom. sing.: reme) [MC 1374 f 8v]. Строевой лес активно расходовался Sreiner P. Ein Prostagma Andronikos' III. für die Monembasioten in Pegai (1328) und das gefälschte Chrysobull Andronikos' II. für die Monembasioten im byzantinischen Reich // Iahrbuch der österreichischen Byzantinistik. Bd. 27. 1978. P. 209; Trapp E., Hörandner W., Diethart I. Lexikon zur byzantinischen... Р. 884. 201 Словарь Софоклиса дает иное толкование – corpus, человеческое тело. См.: Sophocles E. A. Greek Lexicon of the Roman and Byzantine Periods (From B.C. 146 to A.D. 1100). Leipzig. 1914. Р. 682. 202 Считаю необходимым выразить признательность А.Ю. Виноградову за разъяснения по этому и многим другим поводам. 200 120 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. генуэзцами при обустройстве фортификационных укреплений Каффы и Солдайи. В частности среди расходов администрации Каффы в 1380–1381 г. в консулат Йанонно де Боско значатся траты на поставку бревен для строительства машикулей или частокола в Солдайю (pro aptando betreschas et corerios) [MC 1381 f 62v]. За труды по сбору корматихия протосы казалий Партениты, Яллиты, Ламбадии и Лусты были вознаграждены кто отрезом шерстяной ткани (una pecia clameloti), а кто уже готовой одеждой (una veste, una rauba) стоимостью от 50 до 100 аспров [MC 1381 f 62r, 103v]. Налагались на протосов казалий Готии и штрафы. Анатка сын Топти – протос Горзови еще в консулат Йанонно де Боско (до 11–го февраля 1381 г.) был оштрафован на 200 аспров, из которых к 11–му июня 1382 г. оставался должен 80 аспров [MC 1381 f 4r, 41r, 136r]. В консулат Иваниссио де Мари на 125 аспров был оштрафован и протос Сикхиты Константин – сын покойного Вассилли (Constantinus filius quondam Vassilli de Sichita). Деньги так и не были им внесены в кассу массарии до 11 июня 1382 г. [MC 1381 f 47v, 48r, 136v]. ***** Названия большинства казалий Готии и Солдайи имеют явные созвучия с топонимами Южного берега Крыма. Особенно это касается казалий Готии, которые в тринадцати из четырнадцати случаев имеют совпадения даже с современной географической номенклатурой. Перечислим их с запада на восток в направлении от Чембало– Балаклавы до Солдайи–Судака, с целью точнее определить границы дистриктов Готии и Солдайи. Casalle Fori (ошибочный вар.: Feri) связана с селением на месте современного пос. Форос. Casalle de Chichineo (ошибочный вар.: Chinicheo) связана с известным в османских источниках селением Keknos (селение Кикинеиз, современный пос. Оползневое)203. Книга массарии Каффы 1441 г. упоминает мастера по изготовлению стрел выходца из Кхикхинео – Анастасия (Anestaxius de Chichineo grecus magister veretonorum) [MC 1441 f 5v]. Casale de Symeo связана с известным в османских источниках селением Sembos (современный пос. Симеиз)204. Casalle de Lupicha (ошибочные вар.: Lupicho, Lupichi) связана с известным в османских источниках селением Alubka (современный пос. Алупка)205. В книге массарии Каффы 1386 г. упоминается Togogichie de Lupicha – один из четырех оргузиев, посланных в Готию в компании Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde Kefe 1475–1600 // Yayımlar Dairesi Başkanlığı Osmanlı eserleri dizisi 18 // T.C. Kültür Bakanliği Yayinlari. 2389. Ankara 2000. Р. 240–254. 204 Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 240–254. 205 Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 240–254. 203 121 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Baxi de Orto [MC 1386 f 136v, 312]206. Книга массарии Каффы 1441 г. упоминает Йоханеса из Лупикхи (Iohannes de Lupicha) [MC 1441 f 5v]. Cazalle Muzacori связана с известным в османских источниках селением Mishor (современный пос. Мисхор)207. Casalle Oriande связана с известным в османских источниках селением Aryende (современная Ореанда)208. Casale Iallite связана с греческим селением XIV в. ἡ Ἰαλίτα (ἡ Ἰαλίττα, османская Yalta, современный г. Ялта). Управление владением константинопольского патриарха в Яллите (ἡ πατριαρχικῆ χώρα τῆς Γιαλίτας) с 1371 г. было поручено митрополиту Сугдейскому. Перед 1384 г. права патриаршего экзарха уже принадлежали митрополиту Готии. В 1395 г. экзархом в Яллиту был направлен иеромонах Матфей из константинопольского монастыря Кюризу 209. К 1374 г. здесь уже было учреждено генуэзское консульство [MC 1374 f 5v, 31r]. В книге массарии 1381 г. консул Яллиты не упоминается. К 1449 г. в Яллиту вновь назначается консул, один из четырех в пределах Готии210. В книге массарии Кафы 1381 г. упомянут Йоханне Клаваричиа из Ялиты (Iohannes Clavaricia de Ialita), оштрафованный на 280 аспров [MC 1381 f 102r]. Casale Sichite связана с греческим селением XIV в. ἡ Συκήτα (османский Sikite, возможно, современный пос. Никита) 211. Casale de Gorzovi связана с известным в османских источниках селением Kurzuf (современный пос. Гурзуф)212. К 1374 г. здесь уже было учреждено генуэзское консульство [MC 1374 f 5v, 31r]. В книге массарии 1381 г. консул Горзови не упоминается. К 1449 г. в Горзови снова назначается консул213. Musso G. Note d'archivio... Р. 86. Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 240–254. 208 Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 240–254. 209 Mikloshich F., Müller J. Acta et Diplomata graeca medii aevi. T. I. Vindobonnae. T. I. 1860. P. 577, № 317; Mikloshich F., Müller J. Acta et Diplomata graeca medii aevi. T. II. Vindobonnae. 1862. P. 67–68, 74–75, 249, № 367, 371, 492; Антонин (архимандрит Капустин). Древние акты Константинопольского патриархата, относящиеся к Новороссийскому краю. // Записки Одесского общества истории и древностей. Т. 6. Одесса. 1867. С. 460, 466, № 367, 371; Darrouzes J. Les regestes des actes du Patriarcat de Constantinople. Vol. I. Fasc. 5 (1310–1376). Paris. 1977. P. 527–528, № 2624; Darrouzes J. Les regestes des actes du Patriarcat de Constantinople. Vol. I. Fasc. 6 (1377–1410). Paris. 1979. P. 86–87, 99–100, 268–269, № 2779, 2797, 3003; Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 240–254. 210 Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 598. 211 Mikloshich F., Müller J. Acta et Diplomata... T. II... P. 67–68, 148–150, № 367, 419; Антонин. Древние акты... C. 460, 468, № 367, 419; Darrouzes J. Les regestes... Vol. I. Fasc. 6... P. 86–7, 169–170, № 2779, 2880; Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 240–254. 212 Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 240–254. 213 Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 598. 206 207 122 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. К весне 1381 г. в Горзови генуэзцами уже был заново отстроен старый византийский замок, известный в трактате Прокопия Кесарийского второй половины VI в. как замок в Гозувитах (Γορζουβῖται). Византийский и генузский замок на скале Дженевез– Кайя в Гурзуфе исследовался в 1956–66 гг. О.И. Домбровским214. Йоханне де Камулио, в бытность его викарием Готии был, передан небольшой215 колокол стоимостью более 22 саджио, предназначенный для Горзови [MC 1381 f 292v]. Очевидно, замок в Горзови являлся основной резиденцией викария Готии. Выходец из Горзови – Теодоро де Зангари (Theodoro Zangari de Gorzovi) был нанят на галею коммуны под командованием Космаэле Грилло [MC 1381 f 89r]216. Он был женат на женщине, очевидно крымского происхождения по имени Курмелик (Curmelic uxor dicti Theodori). Еще один выходец из Горзови – Лео де Вассолло (Leo de Gorzovi de Vassollo) в 1380 г. нанялся на ту же галею коммуны, перешедшую под командование Паоло Реца, и которая была отправлена на помощь основным генуэзским силам в войне с венецианцами. Во время похода он умер и был, видимо, похоронен на острове Арба в Адриатическом море (defonto in Arbi). Часть его жалования была передана его жене Мароте [MC 1381 f 117v]. Casale de Partinita связана с греческим селением XIV в. ἡ Παρθενίτα и селением османского периода Bartinet (современный пос. Партенит)217. К 1374 г. здесь уже было учреждено генуэзское консульство [MC 1374 f 5v, 31r]. В книге массарии 1381 г. консул Партениты не упоминается. К 1449 г. в Партениту вновь назначается консул218. На западноевропейских портоланах конца XII–XVI вв. на участке побережья между Лустой и Горзови помещен топоним Pagropolli или Pangropolli219. Не ясно соответствует ли он селению Partinita. Casale Lambade (ошибочные вар.: Lambadia, Lambanda, Lambarda) связана с греческим селением XIV в. ἡ Λαμπάδος и с одним из селений османского периода Lampad–ı büzük ve küçük (современный пос. Малый Маяк)220. Домбровский О.И. Средневековые поселения и «исары» крымского южнобережья // Феодальная Таврика. Киев: Наукова думка. 1974. С. 8–13. 215 Для сравнения – весной 1382 г. для Солдайи был куплен колокол стоимостью в 6 сомов [MC 1381 f 295r]. 216 Небезынтересно, что фамилия Зангари – определенно калабрийского происхождения. См: Alinei M., Benozzo F. Dizionario etimologico–semantico dei cognomi italiani. Savona: PM edizioni. 2017. P. 72. 217 Mikloshich F., Müller J. Acta et Diplomata... T. II... P. 67–68, 148–150, № 367, 419; Антонин. Древние акты... C. 460, 468, № 367, 419; Darrouzes J. Les regestes... Vol. I. Fasc. 6... P. 86–7, 169–170, № 2779, 2880; Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 240–254. 218 Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 598. 219 Фоменко И.К. Номенклатура географических... С. 59. 220 Mikloshich F., Müller J. Acta et Diplomata... T. II... P. 67–68, 148–150, № 367, 419; Антонин. Древние акты... C. 460, 468, № 367, 419; Darrouzes J. Les 214 123 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Casale Luste связана с греческим селением XIV в. ἡ Ἀλούστα и селением османского периода Aluşta (современный г. Алушта) на месте возведенного во время правления византийского императора Юстиниана I (527–565 гг.) замка называемого Алустон (Ἀλούστον)221. К 1374 г. здесь уже было учреждено генуэзское консульство [MC 1374 f 5v, 31r]. В книге массарии 1381 г. упоминания консула Лусты нет. Книга массарии Каффы 1386 г. упоминает замок Лусты (сastrum Luste), а среди социев Лусты, видимо направленных в разгар «Солхатской войны» против восставших жителей Приморской Готии, упомянут Pietro Rossano [МС 1386 f 435]222. Археологические исследования византийского замка Лусты, многократно перестроенного генуэзцами, были проведены в 1980–90–х. гг.223 В 1422 г. в разгар войны, которую вели генуэзцы Каффы с господином Теодоро Алексеем, генуэзские власти выделяют средства на доставку туда продовольствия 224. Книга массарии Каффы 1423 г. упоминает выходцев из Лусты: Sottira Iachoichi de Lusta habitator in Soldaia orguxius Caffe [MC 1423 f 217r, 299v]225 и Papa Costa de Lusta [MC 1423 f 225r]226. В книге массарии Каффы 1424 г. речь идет о поставке 5 бочек вина из Лусты [MC 1424 f 54v]227. Книга массарии Каффы 1441 г. упоминает некоего господина Лусты – Бердибека (Berdibeh, Berdibec), который презентовал генуэзской коммуне в Каффе коня стоимостью 350 аспров, возможно, по случаю своего вступления в должность228. К 1449 г. в Лусту вновь regestes... Vol. I. Fasc. 6... Р. 86–7, 169–170, № 2779, 2880; Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 240–254. 221 Mikloshich F., Müller J. Acta et Diplomata... T. II... P. 67–68, 148–150, № 367, 419; Антонин. Древние акты... C. 460, 468, № 367, 419 Darrouzes J. Les regestes... Vol. I. Fasc. 6... P. 86–7, 169–170, № 2779, 2880; Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 240–254. 222 Musso G. Note d'archivio... Р. 73. 223 Мыц В. Л. Кафа и Феодоро... P. 289–344. 224 MCCCCXXII die XXVI octobris. Expense facte et fiende in guerra [cum] domino de lo Tedoro occaxione loci Luste... Item die VIIII novembris pro... qui portavit certos homines promissos in Luste loco... asperos XLV. См.: Iorga N. Notes et extraits... P. 28. 225 Khvalkov E. The Colonies of Genoa in the Black Sea Region: Evolution and Transformation // Routledge research in medieval studies. Т. 11. New York: Routledge. 2018. Р. 457. 226 Khvalkov E. The Colonies of Genoa... Р. 474. 227 22.11.1425 Comuna Ianue in Caffa... Recepimus... Item eadie in Iohanne de Sancto Donato in restitucione per eum facta occaxione vegetum quinque vini de Lusta etc. in CXVI asperos DVIII. 228 +MCCCCXXXXI die XIII marcii Antonius de Alciatis debet nobis... Item die XXVIIII marcii pro equo uno presentato per Berdibec dominum Luste eidem vendutis et seu retentis per salutatio de occaxione pro comune Ianue in Caffe de XXXXII [MC 1441 f 2v]; Recepimus MCCCCXXXXI die XXVIIII marcii in equo uno presentato per Berdibeh de Luste et de eo in Antonio de Alciatio de II asperos CCCL [MC 1441 f 42r]. 124 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. назначается консул229. В документе от 5 мая 1460 г. вновь упомянут господин Лусты – Бердибек (Berdibech). Он должен был организовать встречу хана Хаджи–Гирея и господина Зихии – Биберди (Biberdi) в Воспоро (Керчи). В последний момент Биберди отказался, за что разгневанный Хаджи–Гирей приказал казнить господина Лусты с согласия его брата господина Готии – Кхечиби (Cheyhibi). На место Биберди был утвержден один из его сыновей230. Таким образом, господин Лусты был местным феодоритским феодалом, иногда из числа родственников господина Теодоро. Его присутствие не исключало назначения в Лусту генуэзского консула. Характер взаимоотношений господ Лусты и генуэзцев не вполне ясен. В документах 1474 г., касающихся разбирательства консула Солдайи Кристоферо де Нигро с феодалами де Гоаско упоминается господин Лусты – Дер–Биберди (Derbiberdi dominus Luste), также каким–то образом связанный с князьями Готии231. Говорит ли это о возможной потере генуэзцами контроля над Лустой к этому времени, опять же, не до конца ясно. Вероятно в Лусте в XV в. как и в других населенных пунктах Приморской Готии соблюдался феодоритсяко– генуэзский кондоминиум, характер которого пока не удается определить. Casalle de Fonna (unus ex casalibus Gotie) связана с греческим селением XIV в. ἡ Φούνα (‘дымящаяся’ ?)232. Этот топоним имел условную тюркскую кальку – Демирчи (кр.–тат. demirci –‘кузнец’), применявшуюся параллельно с греческим вариантом и в Крыму и в Приазовье, куда выходцы из этого селения попали после переселения 1778 г.233 В османских источниках селение называлось Demürcü (современное с. Лучистое у западного подножья г. Демиржди) 234. Видимо, к 20–м гг. XV в. Фонна вновь перешла во владение князей Готии. Здесь на окраине поселения был отстроен небольшой замок, который менее чем за 50 лет три раза перестраивался. Последний раз реконструкция была произведена в 1459 г., о чем свидетельствует надпись на закладной строительной плите из стены донжона замка235. Видимо, казалия Фонны была в составе тех 10–ти казалий Готии, оказавшихся во владении господина Лусты – Дербиберди, о чем упомянуто в документах, касающихся разбирательства о злоупотреблениях бывшего консула Каффы Батиста Джустиниано в Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 598. Assini A. Una “filza” ritrovata. La riscoperta di importanti documenti genovesi su Costantinopoli e il Mar Nero // Romània Orientale. 12. Roma. 1999. Р. 12. 231 Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 319, 412. 232 Mikloshich F., Müller J. Acta et Diplomata... T. II... P. 67–68, 148–150, № 367, 419; Антонин. Древние акты... C. 460, 468, № 367, 419; Darrouzes J. Les regestes... Vol. I. Fasc. 6... P. 86–7, 169–170, № 2779, 2880. 233 Бертье–Делагард А.Л. Исследование некоторых... C. 6–11. 234 Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 240–254. 235 Кирилко В.П. Крепостной ансамбль Фуны (1423–1475 гг.). Київ: ИД «Стилос». 2005; Мыц В.Л. Каффа и Феодоро... C. 394–401. 229 230 125 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 1474 г. (quia casalles X daffi novissime acquisiti sunt per Derbiberdi domini Luste)236. Casalle de Megapotami – как и в случае с Фуной этот греческий ойконим также имел тюркскую кальку – Улу–Узень (Ulu Özen), применявшуюся параллельно с ново–греческой формой τό Μεγαποτάμι237 и в Крыму и в Приазовье, куда христиане – выходцы из этого селения попали после переселения 1778 г.238 В османских источниках оно называлось Ulu Üzen (современное с. Генеральское)239. В книге массарии Каффы 1424 г. мы находим имя соция Солдайи – Афендичи из Мегапотами (Afendici de Megapotami) [MC 1424 f 12r]. Таким образом, как об этом говорил еще А.Л. Бертье–Делагард, казалии морского побережья Готии, подчинявшегося в 1381 г. генуэзцам, располагались на отрезке Южного берега Крыма от Фороса до долины реки Улу–Узень (греч. Мегапотами), где находилась одноименная казалия, включительно. Сразу бросается в глаза, что среди казалий Готии отсутствуют названия многих селений, которые, несомненно, существовали в этот период в прибрежной зоне Южного Крыма. Некоторые из них присутствуют в более ранних византийских документах и в более поздних османских налоговых ведомостях. В районе Мегапотами (Улу–Узеня) не учтены селения: Микропотами (Кючюк–Узень) и Ксеропотами (Куру–Узень). В районе Фонны и Лусты не учтены селения: Шума, Корбеклы и Чолмекчи (Гончарное), присутствующие в османских дефтерах с 1520 г. В окрестностях Партенита мы не наблюдаем селений Дегерменкой и Куркулет, которые в XVI в. составляли его особую часть или квартал (mahalle). Та же самая ситуация наблюдается и в районе Яллиты. В XVI в. к Ялте были приписаны кварталы (mahalle): Дере–Кой, Аутка, Марсанда, которые, по сути, представляли собой отдельные поселения. В районе генуэзского Сюмеоса нет селения Лимена, зафиксированного османскими дефтерами XVI в.240 К этому списку можно прибавить массу или исчезнувших, или обезлюдевших к османскому периоду мелких поселений, известных, исключительно, по археологическим данным. К последней четверти XVIII в. часть из них вновь возрождается на Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 412. В отличие от классической формы – ὁ Μεγαποταμός. В разговорном языке конечная безударная не произносилась также как и в русской транскрипции XIX в. – Мегапотам. 238 Бертье–Делагард А.Л. Исследование некоторых... C. 6–11. 239 Бертье–Делагард А.Л. Исследование некоторых... C. 11; Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 240–254; Jankowski H. A Historical–Etimological Dictionary of Pre–Russian Habitation Names of the Crimea // Handbook of Oriental Studies. Section 8: Central Asia / Ed. by D. Sinor and N. di Cosmo. Vol. 15. Leiden–Boston: Brill. 2006. P. 1108–1109. 240 Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 240–254. 236 237 126 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. старых местах241. Как будет показано ниже, подобная ситуация наблюдается и в дистрикте Солдайи. Отдельно о казалиях Солдайи в книге массарии Каффы 1381 г. сказано, что они расположены между казалией Козо и Сдаффо: ...cazalium Soldaye videlicet a Cozo usque Sdaffum ipsis locis comprehenssis... [MC 1381 f 43r]242. Еще Бертье–Делагардом было замечено, что начальная часть списка казалий Солдайи перечисляет селения в районе Судака с востока на запад. Казалия Козо находится на крайнем востоке дистрикта Солдайи. Тогда казалию Сдаффо следует искать непосредственно к востоку от крайней восточной казалии Готии – Мегапотами. В списке казалий Солдайи Сдаффо помещена между Шиле–Шеленом и Канека–Канака. Перечислим казалии Солдайи в том порядке, в котором они приведены в счете поступлений. Cazale Coxii (вар.: de Cozo) несомненно, связана селением Козы или Коз (в османских документах Kozlu, сейчас пос. Солнечная Долина) в 12 км к востоку от Солдайи. Крымско–татарское qoz, и турецекое koz означает –‘орех’, ‘грецкий орех’243. Хотя имелся ряд попыток этот этимологизировать его от крымско–татарского qɪz – ‘девушка’ или köz(ü) –‘глаз’. Диалектное написание nom. sing. Cozi или его латинизированная форма –Coxi могло вполне соответствовать тюркской притяжательной форме qozɪ. Это крайний восточный пункт дистрикта генуэзской Солдайи. До наших дней в центре села сохранилась позднесредневековая однонефная греческая церковь св. Илии и строительные остатки позднесредневекового периода в северной части современного села. Кроме того, в долине р. Коз известно еще несколько позднесредневековых поселений244. Выходцы из Коз – Сава и Георгио (Sava de Cozo; Georgio de lo Cozo) в течение 1380–81 гг. служили на галее под патронажем Космаэле Грилло. Выплаты по 200 аспров за каждого из них получили мать одного из них и жена другого (Fimia eius matre; Melicha eius uxor) [MC 1381 f 88v, 89r]. Cazale Sancti Ivani (вар. транскрипции: Sancti Iuani) – топоним видимо греческого происхождения. Форма его, судя по грамматическому контексту, – gen. sing. Он представляет собой, как на первый взгляд кажется, точную латинскую кальку с греческого Ἅγιος Ἰωάννης –Святой Иоанн. Однако, его латинский эквивалент – Лашков Ф. Камеральное описание Крыма 1784 г. // Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии. № 6. 1888. C. 41–42, 57. 242 Хотя по контексту не совсем ясно все ли 18 казалий помещаются между этими двумя казалиями или только часть из них? Число казалий Солдайи в этой записи не указано! 243 Jankowski H. A Historical–Etimological... P. 884–885. 244 Майко В.В., Джанов А.В. Археологические памятники Судакского региона Республики Крым. 2015. Симферополь: Ариал. С. 128–131. 241 127 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 личное имя Iohannes как и сокращенная греческая его форма Iane было хорошо известно скрибе массарии. Но их скриба не применил. Ему было прекрасно знаком другой вариант, видимо того же имени – Ivanus, бытовавшего в Каффе [MC 1381 f 100r]. Для писца оно вовсе не соответствовало имени одного из свв. Иоаннов, иначе бы он написал: casale Sancti Iohannis. Однако в рукописи мы читаем: casale Sancti Ivani. Именно с именем Ivanus скриба массарии ассоциировал название этой казалии. Начальное Sanctus (gen. sing.: Sancti), определенно, было переводом греческого слова Ай (Ἅγιος или Ἁγία), точно также как в рукописи книги массарии названия всех греческих и армянских храмов Каффы сопровождались прилагательным Sancti. Трудностей с переводом скриба не мог испытывать. Курия Каффы и других городов никогда не ощущала дефицита в переводчиках с греческого и армянского. В латинизированной форме номинатив топонима произносился Санктус–Иванус (Sanctus Ivanus), а в греческом разговорном мог выглядеть как Ай–Иван, что при беглом произношении без сомнения звучало: Ай–Ван. Как справедливо указал А.Л. Бертье–Делагард, этот пункт мог находиться в верховьях балки Ай–Ван в 10 км к северо–востоку от Судака у восточного подножья хребта Таракташ. Это единственный топоним в регионе с подобным звучанием. Археологическими разведками 1995 и 1999 гг. здесь обследовано сельское поселение и могильник X–XV вв. Если направляться от селения Коз на запад, то следующим известным нам средневековым населенным пунктом является именно поселение в балке Ай–Ван. В 2016 г. на противоположной (южной) стороне долины у подножья горы Килиса– Кайя был открыт и раскопан храм греческого монастыря второй половины XIII–XIV вв. По сведениям первой половины XIX в. в этом районе находились развалины греческого монастыря св. Иоанна Златоуста245. Cazale Tarataxii. Без всяких сомнений, этот топоним соответствует селению Таракташ (сейчас пос. Дачное), которое находится дальше на запад по дороге, идущей из Коз через долину Ай–Ван. Топоним тюркского происхождения taraq–taş –‘каменый гребень’. В классической латыни не было аналога тюркской фонеме «ş». Напротив, в средневековом разговорном языке эта фонема получила весьма широкое распространение (в графическом выражении – «sc» перед «i» и «е»). Часто этот звук развивался из интервокального «ks» (=«х»)246. В нашем случае, можно предположить, что скриба массарии Каффы выполнил обратную транскрипцию ойконима на латинский язык из диалектной записи массария Солдайи, заменив «sc» на «x». Применение буквосочетания «sc» в диалектных текстах в Майко В.В., Джанов А.В. Археологические памятники... С. 71, 132. Сергиевский М.В. Введение в романское языкознание. Москва. 1954. C. 178; Patora G. Lineamenti di grammatica storica dell’italiano. Bologna: Società editrice il Mulino. 2002. P. 73. 245 246 128 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. XIV в. было уже широко распространено. Переводческая практика XIV в. знает варианты транскрибирования восточной лексики и в частности звука «ş». Так в Codex Cumanicus для его передачи на письме в подавляющем большинстве случаев использовалась литера «s»247. Интервокальная «x» в средневековой латыни часто применялась там, где в диалектных текстах должна была стоять одиночная или удвоенная «s» или «z» (Coxio = Cozo, Ivanixio = Ivanissio, paraxo = palazzo, cazalle = caxalle). Не выглядит удивительным и выпадение «с» в сочетании с «t» в интервокальном положении, особенно принимая во внимание возможность обратной конвертации из диалектной записи в латинизированную графическую форму. Тем более «с» должно было воспроизводить глухую кыпчакскую «q» Переход «ct» в «tt» в разговорной латыни фиксируется уже с императорского периода. К тому же на письме «готическим минускулом» обе буквы в средине слова часто выписывались практически идентично. В современном итальянском языке латинское интервокальное звукосочетание «ct», как и «pt», в большинстве случаев редуцировалось в «tt» или «t» (auctor>autore, octo>otto, tractatus>trattato)248. Так что, диалектная запись ойконима в любой из возможных форм написания: Taractasci, Tarattasci, Taractasi, Tarattasi, Taratasci, Taratassi или Taratasi вполне могло стать источником для латинизированного Tara(c)taxi и соответствовать тюркской притяжательной форме – Taraqtașɪ. В 1995 г. на северной окраине посёлка зафиксировано несколько позднесредневековых христианских погребений в плитовых могилах, что доказывает наличие на этом месте христианского поселения, существовавшего уже в генуэзскую эпоху249. Cazalle de lo Volli (вар. транскрипции: Uolli). А.Л. Бертье– Делагард считал, что под этим названием скрывается село Ворон (вар.: Ворын, Вэрын, в османских дефтерах XVI в.: Vorın). Несовпадение среднего согласного, казалось бы, не должно пугать. В лигурийском диалекте фонетически «l» было видимо, неотличимо от «r», что особенно бросается в глаза в ономастике. Для примера, второе название города Эски–Крым (современный г. Старый Крым) – Solchat генуэзцы записывали как Sorchat или Surchat, имя Gaspare – очень часто как Gaspale, paraxo = palazzo и т.д. Однако случаев усиления согласной второй буквой в таких случаях не наблюдается. Поэтому возможность метаморфозы «Ворын» в «Volli» выглядит недостаточно аргументированной, хотя и возможной. Cazalis de lo Sille (в генуэзских документах 1459 и 1474 г.: Taxilli, Tasili, Tasilli, Tassili). Ещё по мнению А.Л. Бертье–Делагарда, Csaba Göncöl. The Graphemes /š/ and /ŋ/ in the Religious Texts of the CODEX CUMANICUS // Acta Orientalia Vilnensia. № 13. 2016 . Р. 35–43. 248 Сергиевский М.В. Введение в романское... C. 143. 249 Майко В.В., Джанов А.В. Археологические памятники... С. 70. 247 129 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 эта казалия локализуется в долине реки Шелен250, в которой располагались селения Шелен (в османских дефтерах XVI в.: Taşlu, сейчас с. Громовка) и Капсихор (сейчас с. Морское), населённые ещё в конце XVIII в. греками–христианами. Под тем же именем известен замок генуэзских феодалов де Гоаско (сейчас развалины замка Чобан–Кулле) в нескольких километрах западнее Капсихора, с которым исследователи связывают казалию Тасилли в отличие от старой казалии Силе в Шелене251. Cazale de lo Sdaffo (К. Десимони привел ошибочную транскрипцию: Osdaffo, вместо правильной: de lo Sdaffo). А.Л. Бертье–Делагард предложил искать эту казалию в балке Ставлухар, в нескольких километрах к северо–западу от села Искут (сейчас с. Приветное). Происхождение топонима он связывал с греческим ὁ στάβλος –конюшня (полная форма, по его мнению, τὸ στάβλου χωρίον (конюшенная деревня))252. Такая интерпретация все же выглядит достаточно сомнительной. Существует ещё один гипотетичный вариант этимологии генуэзского Sdaffo в качестве местного до–греческого (индоевропейского) топонимического реликта, который локализовали на месте современного с. Семидворье (бывшее тюрк. Еди–Евлер – ‘семь дворов’). Однако селение Еди–Евлер находилось в географической зоне казалий Готии между Мегапотами, Фонной и Лустой253. От этой локализации наверное, следует полностью отказаться. В 1381 г. массарий Солдайи получил от казалии Сдаффо в качестве налога – амбарио 4800 аспров. Кроме того, от откупщика – Раффаэле де Камулио254 согласно записи казначейской книги от 24 сентября 1381 г. было получено еще 9000 аспров в качестве платы за сдачу в аренду виноградников, находящихся в Сдаффо. В результате общая сумма податей принятых от этой казалии оказалась огромной. Многие из казалий Солдайи давали налога не более шестисот аспров, а в случае с казалией Кхедер и того меньше – 78. Размеры земельных угодий казалии Сдаффо должны были быть достаточно велики, чтобы приносить такой доход. Взглянув на карту, легко заметить, что между известными казалиями Солдайи и Готии остается неучтенной обширнейшая долина, где, по крайней мере, с первой половины XVI в. существовало селение Тувак или Туак, (в османских дефтерах XVI Бертье–Делагард А.Л. Исследование некоторых... C 25. Кирилко В.П., Мыц В.Л. Укрепление Чобан–Куле (по материалам раскопок 1992–1993 гг.) // «О древностях Южного берега и гор Таврических»: Сб. науч. тр. по мат. конф. в честь 210–летия со дня рождения П.И. Кеппена. Київ: ИД «Стилос». 2004. С. 222; Майко В.В., Джанов А.В. Археологические памятники... С. 92, 97. 252 Бертье–Делагард А.Л. Недоуменные вопросы... C. 23–24. 253 Трубачев О. Н. Indoarica в Северном Причерноморье. Реконструкция реликтов языка. Этимологический словарь. М.: Наука. 1999. C. 161. 254 Очевидно, родственника викария Готии в 1381 г. – Йоханне де Камулио. 250 251 130 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. в. Duvak), населенная в то время христианами (современное с. Рыбачье). Не эта ли местность скрывается под именем Сдаффо? Подобная локализация представляется более правдоподобной по сравнению с вариантами размещения этой значительной казалии рядом с также немаленькой казалией lo Scuto и уж, тем более, в окружении казалий Готии – в местности Еди–Евлер. Как представляется, этимологически правдоподобно производить лигурийское Sdaffo от греч. Στάφος < εἰς Τάφος (могила, склеп, курган). Хотя, учитывая разнообразие лингвистических интерпретаций местных топонимов выходцами из Средиземноморья, мы намеренно отказываемся от однозначных и чрезвычайно зыбких этимологиических интерпретаций, оставляя это право специалистам по палеотопонимике255. Cazale de la Canecha. Следуя мнению М. Сосногоровой–Славич и А.Л. Бертье–Делагарда, эта казалия находилась в устье пересыхающей речки, носящей до наших дней название Канакской балки в 14 км западнее от с. Морское. В генуэзском документе 1474 г. также упоминается «казалия канлюков, называемая Канака» (caxalle canlucorum vocata Canaca)256. М. Сосногорова утверждала, что в получасе ходьбы или двух–трех верстах от моря в балке Канака во второй половине XIX в. были хорошо различимы развалины поселения и церкви в его пределах 257. Cazale de l’Arpati (вар.: Aparti). К. Десимони ошибочно транскрибировал это название как Carpati. Несмотря на это, сложностей с идентификацией топонима не было – это название явно созвучно имени селения Арпат (османский Arpadi, сейчас с. Зеленогорье), находящегося в 8 км к северо–востоку от Искута. Cazale de lo Scuto (вар.: Scuti) несомненно, связана с селением Ускут (вар.: Искут, в османских документах Üsküt, сейчас с. Приветное) в средней части Ускутской долины. Необходимо отметить, что пункт Scuti с XIII в. встречается на средневековых итальянских картах на побережье между Солдайей и Лустой, что соответствует географическому положению Ускута258. Дальше в ведомости шли названия, которые гораздо сложнее разместить на географической карте. Cazale de Bezelega (вар.: Bezalega). А.Л. Бертье–Делагард видел в латинской транскрипции Bezelega современный ему населённый пункт Беш–Эв (вар. Беш–Эвлер) на северном склоне Крымских гор (в районе современного с. Поворотное Белогорского района) 259. Бушаков В.А. Лексичний склад історичної топонімії Криму. Київ. 2003. C. 222; Jankowski H. A Historical–Etimological... P. 1097–1098. 256 Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 415. 257 Славич М.А. Выписки из письма... C. 472; Караулов Г. Сосногорова М. Путеводитель по Крыму... C. 212–213; Бертье–Делагард А.Л. Исследование некоторых... C 25–26. 258 Фоменко И.К. Номенклатура географических... C. 60. 259 Бертье–Делагард А.Л. Исследование некоторых... C. 26. 255 131 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Cazale de Busult. Ф.К. Брун и А.Л. Бертье–Делагард склонны были идентифицировать эту казалию с селением Эль–Бузлы (современное с. Переваловка) на северном склоне Крымских гор 260. С таким же успехом (все же меньшим – из–за отсутствия «l») в Busult можно было видеть и искаженное название средневекового селения Бай–Су (поблизости современного с. Красноселовка Белогорского района). Мы воздержимся от какой–либо локализации этих двух казалий. Cazale de Caraihoclac Расшифровка этой латинской транскрипции вызвала у исследователей определённые трудности. М. Сосногоровой–Славич виделась в этом названии местность Кеарлы– Бурун в окрестностях селения Кутлак (современное с. Весёлое в 5 км к западу от Судака), но А. Бертье–Делагард выяснил, что название Кеарлы–Бурун на российских картах, которыми пользовалась М. Сосногорова, является опиской или дефектом печати, а на его месте должно стоять Исарлы–Бурун. Для Caraihoclac ему казалось более созвучным название села и горы Каргалык (Воронья) (сейчас в южной части с. Грушевка, бывш. Суук–Сала)261. Однако объяснить превращение тюркск. qarga –‘ворона’ в лат. Cara объяснить трудно. Первая часть топонима Caraihoclac, как нам кажется, явно соответствует общетюркскому qara –‘чёрный’ (–ная, –ное). Хотя, имеет право на существование и иной вариант ее транскрипции: qala, qale – ‘крепость’. Более сложной для расшифровки представляется вторая часть ойконима –ihoclac, которую, на первый взгляд, невозможно идентифицировать ни с тюркскими, ни с греческими топонимами региона. К настоящему времени стало ясно, что буквосочетание «ih» в генуэзской латыни, особенно при передаче генуэзскими писцами инородной ономастики, обозначает звук «ч» или близкий к нему тюркский «дж» (реже «к» или «х»). В массарии Каффы 1381 г. (и не только) очень часто встречаются случаи замены привычного и грамматически верного написания слова «commerchium» или «comercium» в форме «comerihium»262. Кроме того, как мы уже отметили, в средневековом лигурийском диалекте, из–за близости звукового эквивалента, при воспроизведении имен собственных не было устойчивых правил применения при письме букв «l» и «r»263. По этой причине они были взаимозаменяемы, особенно при передаче инородной несловарной ономастики. В результате, мы получаем две возможные транскрипции: Qara–Çoqlaq, Qara–Çoqraq. В первом случае, вторая часть ойконима оказывается практически непереводимым набором морфем. Так, что вполне правдоподобно должно выглядеть прочтение латинской транскрипции Caraihoclac Бертье–Делагард А.Л. Исследование некоторых... C. 26. Бертье–Делагард А.Л. Исследование некоторых... C. 26–27. 262 Пономарев А.Л. Население и топография... С. 346–348. 263 Пономарев А.Л. Население и топография... С. 348. 260 261 132 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. как тюркского Qara–Çoqraq –‘чёрный источник’ или же – Qala–Çoqraq –‘крепостной источник’. В крымской топонимике наблюдается особенность называть «чёрным» источник, который изливается из гротов и пещер. Например: карстовый источник Кара–Чокрак близ с. Межгорье (бывш. Боксан), а также источник и селение Кара–Су–Баши – «исток чёрной воды» (современное с. Карасёвка, Белогорского района). К сожалению, ни одного соответствующего ойконима в юго–восточной части Горного Крыма пока не известно. Из топонимов связанных с крепостным источником, насколько нам известно, в Крыму соответствует только один – Чобан–Кале–Чокрак у замка Чобан–Куле. Однако этот топоним явно позднего происхождения, и не может соответствовать названию казалии Caraihoclac в книге массарии 1381 г., поскольку строительство замка Тассили (совр. Чобан–Куле) началось лишь после 1460 г.264 При нынешнем состоянии базы историических и топонимических источников от попыток локализовать этот пункт следует отказаться. Cazale de lo Diavollo (вар. транскрипции: Diauollo, Dianollo). Этот топоним чаще всего воспринимался как латинская калька от тюркского «шайтан». Исследователи часто идентифицировали его с селением Туак (современное с. Рыбачье). В окрестностях его, согласно местной легенде, в пещере Фул или Фулунун–Коба обитает шайтан. Еще один вариант локализации – в урочище Шайтан–Дере в нескольких километрах к западу от Солдайи. Пытались его локализовать даже в выжженной солнцем местности Копсель. Может так оказаться, что топоним не имеет никакого отношения ни к шайтану, ни к дьяволу (лат. diabolus), хотя сходная итальянская диалектная форма (diavollo, diau, diav, diavoro) фиксируется уже в XIV в. Варианты транскрипции оставляют широкое поле для интерпретаций. Он может происходить, например от греческого ὁ δίαυλος (–‘двойной пробег’, ‘прилив–отлив’, ‘возвращение’, ‘теснина’, ‘пролив’), δαβούλι (–‘барабан’), ντα(β)ούλι (–‘маленький барабан’), что соответствует тюркскому –davul265. Хотя эти варианты могут оказаться излишними, и латинизированное Diavollo было калькой с огузского топонима Dağ–Elli, чему соответствовала кыпчакская форма Tav–Elli (Тавель – ‘горная (лесная) деревня’)266. А.Л. Бертье–Делагард воздержался от точного определения местоположения, увидев лишь отдаленное созвучие с названием скалы Деве–Таш у селения Суук– Су (современное с. Лесное) и, транскрибировав его как Деве–Элли. Cazale de lo Carlo. Эту казалию большинство исследователей хотят видеть на месте селения Кутлак (современное с. Веселое), хотя сходство двух ойконимов заключается лишь в двух неравнозначных по значению звуках. А.Л. Бертье–Делагард от этого варианта отказался и вышел из затруднения, приписав ей второе имя, прочитанное Assini A. Una “filza” ritrovata... Р. 26. Бушаков В.А. Лексичний склад... С. 71, 89. 266 Jankowski H. A Historical–Etimological... P. 381–382. 264 265 133 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 им в генуэзских документах 1474 г. – Otaihi. По его мнению, название Otaihi соответствовало селению Юкары–Тайган поблизости Карасубазара (современный г. Белогорск)267. Carlo в таком случае должно было быть латинской калькой первой части топонима – Юкары, что тоже выглядит не совсем верным с точки зрения фонетики. Как мы уже указывали, буквосочетание «ih» в лигурийской латыни соответствует звуку «ч», «дж». В таком случае ойконим Otaihi следует транскрибировать как Отаджи, Таджи, Отачи или Тачи. В Крыму есть топонимы, созвучные генуэзскому Carlo – это: Карлы–Кая в Белогорском районе, родник Карлы–Ичи и заброшенное селение Карло или Карлы в Бахчисарайском районе, но к дистрикту генуэзской Солдайи они географически не имеют никакого отношения. Этот ойконим сложно локализовать, если его прилагать только к сохранившимся населенным пунктам. Если попробовать связать его с каким–либо заброшенным средневековым поселением, как в случае с Sancti Ivani, то это может принести удачу. У западного подножия горного массива Караул–Оба существовало довольно значительное поселение XIII–XV вв.268 Как и многие другие варианты локализации, сопоставление Carlo и Караул–Оба имеет право на существование. Во всяком случае, оно более приемлемо, чем вариант Carlo(–Otaihi) = Юкары(–Тайган). Возможно, что из казалии Карло происходил некий Anfreonus de Carlo, засвидетельствовавший наложение штрафа на протоса Горзови – Анатку сына Топти [MC 1381 f 4r]. Cazale Sancti Erigni. Для писца слово Erigni вовсе не соответствовало латинскому женскому имени Ирина (Irena), восходящему к греческому Εἰρήνη. Хотя, как может сразу показаться, созвучие достаточно близкое. Это имя в сочетании с начальным ἡ κυρία несколько раз встречается в рукописи книги массарии Каффы 1381 г.: Ihera Erigni papadia [MC 1381 f 102r, 40v и т.д.]. Но имя собственное в этой конструкции соответствовало именительному падежу женского рода греческого оригинала и представляет собой лишь латинскую транскрипцию греческого оригинала. В случае же с cazale Sancti Erigni имя собственное Erigni стоящее в родительном падеже имеет окончание мужского (!) рода –i, как и прилагательное Sanctus. Это было бы, наверное, невозможно, если бы оно соответствовало женскому имени Ирина (Εἰρήνη). В этом случае мы бы прочли: cazale Sanctae Erignae или, что более правдоподобно: cazale Sancte Erigne – казалия святой Ирины. Но мы читаем в рукописи буквально: «казалия святого Эриньи» или «Эриния». Таким образом, к святой Ирине топоним вряд ли имеет отношения 269. Еще Бертье–Делагард А.Л. Исследование некоторых... C. 29–30. Майко В.В., Джанов А.В. Археологические памятники... С. 43–44 269 И это несмотря на то, что скриба придал ему все черты женского имени Erigni. 267 268 134 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. А.Л. Бертье–Делагард отметил, что о существовании в Крыму, каких либо следов культа св. Ирины или какой–либо церкви, посвященной одной из святых Ирин ничего не известно 270. Начальное Sanctus (gen. sing.: Sancti), очевидно, как и в случае с casale Sancti Ivani, было переводом с греческого слова Ай (Ἅγιος, но не Ἅγία). М. Сосногорова–Славич почему–то идентифицировала эту казалию с хорошо известными еще П.И. Кеппену развалинами средневекового поселения, церкви и даже укрепления у г. Эль–Тиген к северу от селения Коз (современный пос. Солнечная Долина) 271. А.Л. Бертье–Делагард справедливо отказался от этого варианта и предложил свой, не менее сомнительный. Для решения загадки он вновь допустил, что казалия Sancti Erigni имела второе название – Sartana, приведенное солдайским консулом Кристоферо де Нигро в документах 1474 г. Оно соответствовало селению Сартана (современное с. Алексеевка Белогорского р–на). Как и в предыдущем случае, использование источника 1474 г. кажется не совсем корректным, так что эта локализация выглядит недоказанной. В османских налоговых ведомостях 1520 и 1542 гг. среди селений каза Сугдак (Судакского кадылыка) присутствует селение Ayayorin272. Первый издатель топонимических данных из этих дефтеров – Ж. Вайнштейн, в попытках подобрать для него подходящий ойконим, осторожно транскрибировал его со староосманского языка как Ayaseres, что соответствовало селению Ай–Серез (современное с. Междуречье), но поставил после транскрипции знак вопроса273. Османская транскрипция – Ayayorin имеет очень большое фонетическое сходство с лигурийской (с обязательной заменой латинского Sanctus на греческое Ай), так что мы бы поставили между ними знак равенства. Как ни странно, созвучный топоним сохранился в окрестностях селения Ай– Серез (современное с. Междуречье), название которого казалось Ж. Вайнштейну более подходящим для османского Ayayorin. К востоку от села возвышается величественная скала Ай–Йорын–Буруну. В подобной форме (Ай–Йорын), насколько нам известно, топоним больше нигде в Крыму не встречается. Возможно, но вовсе не обязательно, его следует перевести как –‘утес святого Георгия’. Следует учитывать, что любой топоним в разных языковых и культурных средах неоднократно переосмысливался семантически и далее приобретал новые фонетические формы. Возможно такое же переосмысление подвигло массария Солдайи написать Sancti Erigni вместо Ай–Йорын. Добавление дополнительной буквы «g» перед «n» в интервокальном положении для смягчения звука «n» было обычной практикой и Бертье–Делагард А.Л. Исследование некоторых... C. 28. Майко В.В., Джанов А.В. Археологические памятники... С. 131–132. 272 Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 262–263. 273 Veinstein G. La population du sud de la Crimee au debut de la domination ottomane // Memorial Omer Lutfi Barkan // Bibliotheque de l’Institutut francais d’etudes anatoliennes d’Istanbul. Vol. XXVIII. 1980. P. 244. 270 271 135 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 сохраняется в итальянском языке до настоящего времени. Кроме приведенных аргументов в возможном тождестве этих двух форм, следует признать, что вполне возможно форма nom. sing. нашего латинского топонима могла выглядеть как Sanctus Erign (=Ай– Йеринь), что очень созвучно османскому Aya Yorin (=Айя–Йорин). В том, что поселение на месте современного с. Междуречье существовало в позднем средневековье, не приходится сомневаться274. Похожий топоним в несколько ином произношении – Ай–Йорги известен и в районе самого Судака. Так называется высокая гора к северо–востоку от Судака – Ай–Георгий. На ее склоне известны развалины церкви или монастыря, посвященного св. Георгию, а под ее юго–западным склоном в XIII–XV вв., а может быть и позднее, существовало небольшое поселение275. Cazale de Caragaihi. Это название было приведено Корнелио Десимони в ошибочной транскрипции – Saragaihi. В таком виде топоним перекочевывал из работы в работу. Как и в случае с Caraihoclac буквосочетание «ih» в этом топониме следует читать как «ч». Тогда он должен читаться – Карагачи. Еще А.Л. Бертье– Делагард, на наш взгляд совершенно справедливо, локализовал эту казалию в урочище Карагач на северной окраине современного Судака. В этой местности в урочище Монастырлер зафиксированы следы поселения, а также церкви или монастыря XIV–XV вв.276 Из документов, касающихся тяжбы консула Солдайи Кристоферо де Нигро и братьев де Гоаско 1474 г., известна «казалия, называемая Карагачи, поблизости Солдайи, про которую говорят, что она канлюкская» (casalle vocatum Caragaihi in confìnibus Soldaie quod dicitur esse canlucorum)277. Из тех же документов известно, что несколько построек в Карагачи были возведены незадолго до 1474 г. Была там и уже полуразрушенная к тому времени церковь. Часть из этих построек принадлежала жителям Солдайи. В них они поселяялись только на время сельскохозяйственных работ. Лишь в двух из них постоянно проживали две женщины 278. Из тех же документов известно, что в Солдайе жили выходцы из Карагачи, которые имели в Майко В.В., Джанов А.В. Археологические памятники... С. 87. Майко В.В., Джанов А.В. Археологические памятники... С. 152–154. 276 Майко В.В., Джанов А.В. Археологические памятники... С. 147. 277 Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 387. Очевидно новые владельцы казалии – семейство Гоаско утверждали, что казалия Карагачи канлюкская и они имеют юридическое право управлять ею. Дальнейшее разбирательство должно было подтвердить, что она входила в юрисдикцию Солдайского консула. Бывшие жители казалии, переселившись в Солдайю и приобрев дома в городе, должны были платить подати и исполнять повинности, положенные им как гражданам города. Их отказ платить эти подати, по наущению Гоаско, со ссылкой на то, что они подданные господ казалии Карагачи и стал одной из причин конфликта между консулом Солдайи и братьями де Гоаско. 278 Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 300–323. 274 275 136 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. городе двенадцать домов. Некоторые из бывших жителей казалии переселились в Солдайю за сорок лет до того. Таким образом, обезлюдела она лишь в первой половине XV в. В 1381 г. от Карагачи был внесен налог в размере 700 аспров. В настоящее время очень сложно без дополнительных источников понять динамику возникновения и угасания тех или иных поселений. Тем не менее, очевидно, что и в 1381 и в 1474 гг. казалия Карагачи представляла собой малонаселенную сельскохозяйственную местность. Cazale Paradixi. Предлагались различные варианты локализации этой казалии. Некоторые из исследователей связывали ее с местностью Новый Свет (пос. Новый Свет), где в XIX в. возникло имение «Парадиз». Имеется также несколько неожиданная гипотетичная локализация ее на месте селения Токлук (современное с. Богатовка) в нескольких километрах к западу от Козо. Все они выглядят не очень убедительно. А.Л. Бертье–Делагард также не нашел топонимической параллели этой казалии. Воспользовавшись опять же документами 1474 г., он связал ее с казалией Татарии Ortalagam – селением Орталан (современное с. Земляничное Белогорского района). Недалеко от него в селении Топлы (вар.: Топти, Топты, современное с. Тополевка) сохранилась армянская церковь Сурп–Урпат (святой девы Пятницы)279. Paradixi он посчитал искаженным написанием имени Параскева и посчитал, что именно так писец назвал казалию по имени этой армянской церкви. Такое объяснение не представляется возможным. Женское и мужское имя Параскева было одним из самых распространенных в Крыму в позднесредневековую эпоху (среди греков вплоть до XVIII в.)280. Его прекрасно знали и генуэзцы. Оно неоднократно встречается на страницах книги массарии Каффы 1381 г. (Paraschiva filius Sinodi (Sivodi?), Paraschiva quondam Calo Iane Castaneno, Paraschiva de Trapesondis, Paraschiva Iheracatom) и писца нельзя заподозрить в его искажении [MC 1381 f 156r, 156v, 159r, 382r, 385v]. В Каффе была и церковь св. Параскевы, упомянутая в книге массарии281. То есть, услышав название казалия св. Параскевы Саргсян Т.Э. Армянские средневековые церковные здания в селе Тополевка Автономной Республики Крым и их техническое состояние // Сугдейский сборник. В. VI. Київ. 2016. С. 443–451. Восточное христианство знает несколько святых с именем Параскева. В армянской церкви почитается коптская святая Параскева–Пятница из Александрии – сестра анахорета Кириака (Сурб Параскеве Урбат). Память ее отмечается 16 июня. См.: Bayan G. Le Synaxaire Arménien de Ter Israel (Mois de Margats) // Patrologia Orientalis. T. 21. Paris. 1930. P. 580–584. В православных святцах ее житие отсутствует. 280 Чернухін Є. Галенко О. Імена й прізвиська за матеріалами поминальників православних парафій греків Криму першої половини XVIII ст. // Записки історико–філологічного Товариства Андрія Білецького. Вип. 1. Київ, 1997. С. 35–36. 281 Пономарев А.Л. Население и топография... С. 114. 279 137 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 скриба наверняка бы написал casale Sancte Paraschive или, не поняв, что речь идет о святой: casale de Paraschiva, но не casale Paradixi (gen. sing. musc.!), даже учитывая, что топоним мог относиться именно к армянскому поселению или церкви. Армяне были одной из самых многочисленной этнической группой населения Каффы. В присутствии в Каффе людей, знавших одновременно армянский язык и латынь (или итальянский диалект), не приходится сомневаться, поскольку уже в 1340 г. была учреждена конгрегация братьев униатов Армении282. Таким образом, топоним Paradixi едва ли можно связывать с именем Параскева, а локализация А.Л. Бертье–Делагарда является необоснованной. Следует отметить, что книга массарии Каффы 1374 г. упоминает служащего (serviens) коммуны Каффы – Косту де Парадизо (Costa de Paradisso, de Paradisi, de Paradixi) [MC 1374 f 1v, 105r, 108r, 156v, 157r]. Сложно сказать был ли он выходцем из этой казалии или из какого–либо иного созвучного местечка в Средиземноморье. Книга массарии 1441 г. упоминает Йолбея Парагадичи (Iolbei Paragadici) [MC 1441 f 138v]. Это имя было весьма распространено в Крыму и не раз встречается в книгах массарии Каффы. В начале второй части имени, возможно, скрывается тюркский корень baraq –‘собака с длинной шерстью’ или borağan –‘шквальный ветер’. Помочь в разрешении вопроса о местонахождении казалии Paradixi эти данные пока не могут. Cazale de lo Cheder. А.Л. Бертье–Делагард считал, что это название соответствует селению Чердаклы на северном склоне Караби–Яйлы, с чем нельзя согласиться по целому ряду причин. Метаморфоза топонима Чердаклы или Чардаклы в Cheder, невозможна по причине того, что скриба массарии Каффы прекрасно был знаком с этим именем. А.Л. Пономарев заметил, что под именем Cheder (Chidir) скрывается мусульманское имя Хызр, которое в различных языковых ситуациях принимало формы Кедер, Кадыр, Кыдырь283. Изначально оно восходит к имени абстрактного коранического персонажа – святого El Khidr (El Khizr), которого в народной религии часто персонифицировали с ветхозаветным пророком Ильей (Khidr–Ilyās), и со св. Георгием284. В 1 км к северо–востоку от урочища Карагачи к северу от г. Судак по левому борту ручья Караджа находится скала Кадыр–Кая. На ее склонах сейчас действует карьер по добыче камня. Может быть, именно в этой местности располагалась казалия Cheder? Археологические обследования в этом районе никогда не проводились, поэтому и говорить о наличии или отсутствии здесь средневековых археологиDelacroix–Besnier C. Les Dominicains et la chrétienté... P. 107. Пономарев А.Л. Население и топография... С. 364. 284 Hasluck F.W. Christianity and Islam under the Sultans. T. I. Oxford: Clarendon Press. 1929. Р. 319–336. 282 283 138 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. ческих объектов сейчас не представляется возможным. Из–за близкого соседства казалий Cheder и Caragaihi в перечне все же следует рассматривать возможность такой локализации. К тому же она помещена в самом конце списка и, а это, возможно, говорит о том, что массарий Солдайи посетил ее в самом конце своего вояжа по казалиям. Судя по размеру внесенного в 1381 г. налога (72 аспра) – это была самая незначительная из казалий дистрикта Солдайи. Следует прибавить, что к югу от с. Солнечная Долина (бывш. Козы) сохранился еще один топоним, включающий имя святого Хызра: Кодырлы–Бурун, на южной оконечности которого в 750 м от берега моря, до 30–х гг. ХХ в. можно было еще различить развалины христианского храма285. Искать заброшенные поселения, имена которых известны по записям 1381 г., сопоставляя их с ономастикой карт, топонимические данные которых не старше конца XVIII в., дело не вполне благодарное. Случай с казалиями Карагачи и Санкти Ивани является лишь счастливой случайностью. Дальнейшие археологиические разведки и исследования, а, возможно, и открытие новых документальных источников принесет удачу в выяснении местоположения «неуловимых» казалий Солдайи. Кроме приведенных в книге массарии Каффы 1381 г. названий казалий Солдайи, в одном из генуэзских документов 1474 г., содержавшем показания солдайского консула Кристоферо де Нигро против бывшего консула Каффы Батиста Иустиниани (Джустиниани), есть упоминание еще одной казалии, отсутствующей в списках 1381 г., но находившейся поблизости Солдайи. А. Винья не смог полностью разобрать в рукописи ее название. Оно приведено в документе два раза и транскрибировано издателем в следующем виде: caxalle Marti Monater... и lo caxalle Marti Monest286. А.Л. Бертье–Делагард оставил вторую часть названия без внимания, первую же он посчитал переиначенным Arpati или Carpati, как оно было транскрибировано у Корнелио Десимони. Нам кажется, что скриба курии Каффы не мог настолько исказить топоним, бывший на слуху, даже принимая во внимание, что этот документ написан на латыни, сильно разбавленной итальянскими диалектизмами. Учитывая возможность сокращений на письме, видимо, вторую часть названия казалии Marti следует читать: monasterii. Наша догадка оказалась верна, поскольку название этой местности обнаруживается в книге массарии Каффы 1424 г. 24–м декабря отмечена выдача 180 аспров жалования стипендиарию Солдайи Косте Коджа–Минассу из Малте монастерии (Costa Coihaminasso de Malte monasterii provisionatus Soldaie) [MC 1424 f 364r]. В первой части названия произошла знакомая уже нам по многим примерам замена «r» на «l». И это тем более вероятно, поскольку на соседнем листе присутствует имя еще одного provixionati 285 286 Майко В.В., Джанов А.В. Археологические памятники... С. 130. Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 414–415. 139 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Солдайи Колафио сына покойного Фоки из Марте Монастерии (Colafio quodam Foca de Ma(r)te mon(aste)rio) [MC 1424 f 363r, 368v]. Буква «r» в средине слова Marte сокращена надстрочным обратным завитком, который на письме чаще всего служил знаком сокращенного «r» или заменял точку над предшествующей буве i. Небрежно поставленный, подобный значек мог подтолкнуть переписчика рукописи поставить в имени Ходжа–Минаса на его месте «l». Само по себе, слово Marti является обычным лигурийским диалектным сокращением имени святого Мартина287. К тому же имя личное стоит в генетиве. В таком случае, речь могла идти о некоей казалии, относившейся к монастырю св. Мартина? Здесь следует вспомнить протоса Яллиты – Кхимино из монастыря св. Теодора из книги массарии 1381 г., упомянутого чуть выше (Chimino de Theodoro manastarii). К сожалению, из письменных источников ничего не известно о существовании каких–либо иных монастырей в Судаке и его окрестностях, за исключением греческого монастыря «Богородицы Скутариотисы», рядом с которым, кстати, как раз находилось поселение288. Известно также о существовании армянского монастыря Гзлташ (на территории современного пос. Кизил–Таш)289. Археологическими исследованиями в окрестностях Судака открыто еще около десятка развалин, которые можно интерпретировать как остатки монастырей290. Рис. 1. Южное побережье Крыма во второй половине XIV в. Черным залиты идентифицированные населенные пункты Aprosio S. Vocabolario Ligure storico – bibliografico sec. X–XX. Parte seconda – Volgare e Dialetto (M–X). Savona. 2003. Р. 92. 288 Νυσταζοπούλου Μ. Η εν τῃ Ταυρικῄ χερσονήσῳ... Р. 128, № 106. 289 Саргсян Т.Э. Свод армянских памятных записей, относящихся к Крыму и сопредельным регионам. (XIV–XV вв.) / Отв. ред. В. Е. Григорьянц. Симферополь: СОНАТ. 2010. С. 38, 51, 169–170. 290 Майко В.В., Джанов А.В. Археологические памятники... С. 147–153. 287 140 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Автор отдает себе отчет, что все вышеизложенное является лишь предположением, однако путанность и малочисленность источников заставляет прибегать к такого рода объяснениям. Несмотря на это, имеются основания для некоторого доверия этим предположениям. В османских дефтерах 1520 и 1542 гг. среди деревень, приписанных к каза Сугдак (Судакскому кадылыку), присутствует селение Manastır, в котором было учтено 45 христианских семей 291. Еще в 1634 г. в нем проживало три семьи христиан, но к 1784 г. оно уже окончательно исчезло292. Среди археологических памятников в регионе Судака известно только одно поселение, непосредственно примыкающее к монастырю – у юго–восточного подножия горы Перчем в нескольких километрах к северу от Судакской крепости 293. Идентифицировать этот памятник с селением Manastır мы пока не станем, но уже сейчас можно окончательно отказаться от отождествления Marti monasterii с Arpati, предложенного А.Л. Бертье–Делагардом. Относительно этой казалии остается немаловажный вопрос: почему она отсутствует в налоговой ведомости 1381 г.? Из генуэзских документов известно, что генуэзские власти старались не усиливать налоговый и административный гнет в сельскохозяйственной округе, сверх того, что установлено обычаями татар (ultra consuetudines tartarorum)294. Шаткость власти в сельских поселениях заставляла генуэзскую администрацию действовать аккуратно, соблюдая традиции, сложившиеся на этих территориях до передачи их великой коммуне Генуи, когда они находились под властью монгольской династии правителей Крыма (tempore quorum tartarorum). По всей видимости, генуэзцы обязаны были также соблюдать принцип налогового иммунитета и неприкосновенности имущества священнослужителей, в нашем случае греческих, которым они, вероятно, обладали при татарах. Известно, что подобный иммунитет распространялся на личное имущество священнослужителей. Подпадали ли под него земельные владения, принадлежавшие церкви, и существовали ли подобные владения вообще в Крыму, сказать сложно. Пока можно лишь предположить, что именно по этой причине монастырская казалия Marti monasterii могла остаться вне списка сбора амбария массарием Солдайи в 1381 г. Напротив, в османской практике такой иммунитет отсутствовал, поэтому селение Манастыр в XVI в. вновь стало фигурировать в налоговых списках. Хотя все эти объяснения могут оказаться излишними, а казалия Марти монастерии действительно могла иметь второе параллельное название или вовсе не входить в состав дистрикта Солдайи, а находиться в некотором Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 261–262. Ефимов А.В. Греческое население Крыма в 15–18 веках // Греки в истории Крыма. Краткий биографический справочник. Симферополь: Таврия – Плюс. 2000. C. 287; Лашков Ф. Камеральное описание... С. 57. 293 Майко В.В., Джанов А.В. Археологические памятники... С. 148–150. 294 Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 318–319. 291 292 141 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 отдалении от нее, например в Кизилташе. Тем более, что имя выходца из Марти монастерии – Ходжа–Минаса больше похоже на армянское. Как и в регионе морского побережья Готии, в дистрикте Солдайи наблюдается, что число поселений, известных в регионе по данным археологических исследований, превышает количество казалий, зафиксированных документами. Так в районе Коз без сомнения существовали два поселения Токлук (османский Tokluk, современное с. Богатовка) и Копсель (османский Kopsut, в балке Копсель–Богаз) и еще одно у горы Эльтиген к северу от самого селения Коз. Между Таракташем и Вороном в средние века, несомненно, существовало поселение Кутлак (османский Kutlak, современное с. Веселое). В долине реки Шелен не учтен Капсихор (современное с. Морское). Кроме того, следует отметить хорошо известный археологический памятник XIII–XV вв. – поселение в устье р. Ворон (на западном склоне мыса Ай–Фока) 295. Между Капсихором и Ускютом поблизости замка семьи де Гоаско – Тасилли (современное урочище Чобан–Куле) разведано еще одно средневековое поселение (?) с храмом, которое исследователи замка связывают с казалией Тасилли 296. В таком случае, сам по себе напрашивается вывод о том, что в состав одной казалии могло входить несколько поселений. Османская администрация также столкнулась со сложившейся в предыдущий период традицией объединения нескольких поселений в один коллектив. Чиновники были вынуждены для практического удобства учета иногда разделять его на отдельные податные единицы – mahalle, которые были бы более уместны в городе, нежели в сельской местности. В качестве примера можно привести Ялту, которая включала четыре таких mahalle, а на самом деле отдельных поселения: 1. Yalta, 2. mahalle–i Dere tabi–i Yalta, 3. mahalle–i Havitka tabi–i Yalta, 4. mahalle–i Marsinde tabi–i Yalta (квартал такой–то часть Ялты)297. В некоторых случаях османские ведомости фиксируют полный состав одной податной единицы, состоявшей из нескольких поселений: Bartinet ma’a Gürgülât ve Degermanlu (Партенит и кварталы Куркулет и Дегерменский), Lambat–ı büzürk ve küçük, Mishor ma’a Aryende (Мисхор и квартал Ореанда), Karvis ma’a Sahnek, Koca Salası nâm–ı diğer Otar, Bıçkan nâm–ı diğer Çölmekçi, Albatu ma’a Ayatudor, Nehora nâm–ı diğer Kadılı298. В тех же османских налоговых ведомостях наблюдаются и практика налогообложения ненаселенных или обезлюдевших местностей, находящихся в ранге çiflitik: Taşlu и Çolmekçi299. Майко В.В., Джанов А.В. Археологические памятники... С. 96–97. Кирилко В.П., Мыц В.Л. Укрепление Чобан–Куле... С. 222. 297 Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 249. 298 Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 240, 246–247. 299 Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 263. 295 296 142 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Систему социальной организации сельского населения горного Крыма в виде «сообществ» нескольких селений предполагал В.Л. Мыц, подкрепивший свою гипотезу топонимическими наблююдениями300. По его мнению, система таких «сообществ» могла возникать по различным причинам, в каждом отдельном случае своим. Это мог быть рудимент феодальной или землевладельческой системы византийского периода или наследие военно–экономического районирования, сложившегося под воздействием монгольских традиций. Все же основными причинами возникновения «сообществ», видимо, все же являются генетические – разрастание основного поселения за счет выселков на периферию земельного участка, который был традициионно закреплен за ним. Конкретные причины возникновения такой организации, в каждом отдельном случае, уже вряд ли удастся выяснить. По всей видимости, генуэзцы, как впоследствии и османская администрация, застали уже сложившуюся структуру отдельных и объединенных поселений и к ним применили привычный латинский термин казалия. Более поздние книги массарии Каффы, за исключением книги 1424 г., для нас остаются недоступными. По неполным данным известно лишь, что в книге 1386 г. упомянуты казалии de lo Sdaffo, de lo Megapotami, de Fontie, de Sancti Johanis, Despiter (Despitra), Lombarda, Partinita, Ihalita, Lusta, Oraanda, Fori [MС 1386 f 51r, 317r]301. Десять из них нам уже знакомы, а название еще одной – Despiter (или Despitra) весьма созвучно с селением Haspetri, приписанным к каза Мангуп (Мангупский кадылык) провинции Кефе в османских дефтерах 1520 и 1442 гг. 302 Вполне возможно, что этот населенный пункт соответствовал гавани Iaspus, упомянутой в письме молдавского воеводы Стефана Великого к венгерскому королю от 20 июня 1475 г. Весной 1475 г. сюда с отрядом в 600 валахов прибыл княжич Александр – брат супруги Стефана Марии. С их помощью ему удалось захватить власть и стать господином Теодоро (Мангупа)303. 3 декабря 1381 г. нотарием коммуны Каффы Гуиллиермо Раппало был составлен полный картулярий поступлений казалий Солдайи, Готии и Чембало, очевидно, на следующий 1382 год (cartularium introytus casalium Soldaye Gotie et Cimballi) [MC 1381 f 294v]. Если названия казалий Готии и Солдайи нам известны, то названий казалий, подчиненных Чембало, к сожалению, мы не знаем. В Статуте Каффы 1449 г. вскользь упоминается топоним Мыц В.Л. Укрепления Таврики X–XV вв. Київ: Наукова думка. 1991. С. 118–119. 301 Musso G. Note d'archivio... P. 71; Balard M. La Romanie Génoise... Р. 160. За достоверность транскрипций ручаться нельзя. 302 Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde... Р. 239–240. 303 Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 479; Колли Л. Исторические документы о падении Кафы // Известия Таврической Ученой Архивной комиссии. № 45. Симферополь. 1911. С. 13. 300 143 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Кайто, находившийся вблизи Чембало (рыбаки Чембало ловят рыбу в море от Фанарио до Чембало и от Кайтона до Чембало304. Это место, видимо соответствует селению Хайто или Кайто (современное с. Тыловое Севастопольской админ. зоны) в 12,5 км к востоку от Балаклавы. В донесении, датированном 1456 г., бывший консул Чембало Андреа Сенестрари упоминает о нападении двух турецких фуст и захвате в плен 300 жителей селения Кайто, находящегося в пяти миллиариях от Чембало (et etiam in eo tempore venerunt quedam fuste turchorum in loco de Сaitum et acceperunt animas CCC in plus, qui locus prope est Сimballi miliaria quinque)305. Принадлежало ли это селение генуэзцам из данного контекста не ясно. Географический объект Фанарио (Fanario) по данным средневековых портоланов соответствовал мысу Херсонес. Находилось ли там какое либо поселение в тот период, неизвестно306. В доступной для нас книге массарии Каффы 1424 и 1441 гг. упоминаний о налогах, взимавшихся с казалий Готии и Солдайи, не удалось обнаружить. Связано это очевидно с тем, что сбор податей с сельскохозяйственных территорий и право их использования со временем (после 1382 г.) либо передается местным официалам Солдайи, Готии и Чембало, или унифицируется и входит в состав винной или какой–нибудь другой габеллы. В частности, согласно Статуту Каффы 1449 г. попечительный комитет Солдайи имел право самостоятельно расходовать средства, полученные от сбора ambelopaticum quod super vineis307, а значит и счета, содержавшие информацию об этих выплатах, должны были исчезнуть из бухгалтерских книг массарии Каффы308. ***** Как уже было сказано, в 1381 г. сельские поселения Готии населяли отнюдь не генуэзские граждане. Книга массарии Каффы много раз называет их: canluci. Этот термин в крымской латыни является латинской транскрипцией тюркского «ханлык» – ‘ханский’309. Юргевич В. Устав для генуэзских... C. 791; Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 666. 305 Vigna A. Codice diplomatico delle colonie Tauro–Liguri (1453–1475). Т. І. // Atti Societa Ligure Storia Patria. T. VI. Genova. 1868. Р. 652–653. Андреа Сенестрари почему–то назвал расстояние между Чембало и Кайто почти в два раза меньшее чем на самом деле, видимо, для того чтобы впечатлить респондентов. 306 Фоменко И.К. Номенклатура географических... С. 58. 307 Полностью, а не половина как сказано в переводе В.Н. Юргевича. 308 Юргевич В. Устав для генуэзских... C. 780; Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 659, § 517. 309 Н. Йорга и А.Л. Пономарев уже приводили запись из книги массарии 1381 г., где говорится о продаже коней, переданных в подарок татарским ханом Таны (Тохтамышем?) и остальными ханским вельможам, очевидно по случаю вступления их в должность (equi dati et presentati pro parte 304 144 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Канлюки на территории, подчиненной генуэзской администрации платят налог – кутюм в каффийское казначейство. К 1449 г. он назывался уже по–другому – cabella canlucorum310. В Каффе присутствует их юридический представитель – titanus canlucorum (titanus seu vicarius canlucorum)311. который и в 1374 и в 1381 г. носит армянское имя Caihador – Хачатур [MC 1374 f 6v, 36r, 36v, 55v, 109v; MC 1381 f 42v, 62r, 62v, 165v, 275r]. Хорошо известно, что население Каффы и других генуэзских городов Крыма делилось на три категории: civis, burgenses и habitator312. Люди время от времени проживавшие в городе, и не имевшие собственных домов, являлись членами последней категории – жителями. Прожив в городе один год и один день, житель мог претендовать на переход в более привилегированную категорию горожан – burgensis и получал соответствующие привилегии, заключавшиеся в праве участия в самоуправлении коммуны. Статут 1449 г. прямо запрещает титанусу канлюков вмешиваться в дела подобных людей, потому, что они уже являются генуэзскими подданными313. Приобретя дом, горожанин становился полноправным гражданином коммуны Каффы – civis. Так ли это было и в сельской местности? По всей вероятности так же. В документах 1474 г. как, уже было сказано, некоторые казалии, находившиеся в административной зоне Солдайи, называли «канлюкскими», в частности казалия Канака. По всей видимости, здесь речь шла не о переселении в нее жителей с территории Крымского ханства, а об использовании земельных угодий этой казалии выходцами с территории Крымского ханства, которые поселялись в ней только на время ведения сельскохозяйственных работ. Точно такая же ситуация наблюдалась и в казалии Карагачи, с тем отличием, что обработкой земли здесь кроме канлюков занимались горожане Солдайи, некогда жившие в этой казалии. Это говорит о постепенном запустении некоторых казалий в период господства в Солдайе генуэзцев (и по всей вероятности не только этих). Названия их исчезают из налоговых ведомостей уже в период подчинения османской администрации. Населяли казалии Солдайи и Готии преимущественно христиане греческого вероисповедания, на протяжении столетий не только контактировавшие с тюрками и другими народностями, но и подпитывавшиеся физически и генетически тюркским субстратом, за imperatoris tartarorum Tanaе et aliorum dominorum canlucorum) [MC 1381 f 61v]. Пономарев А.Л. Население и топография... С. 393. Здесь слово canlucus выступает именно в качестве прилагательного –‘ханский’. 310 Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 350. 311 Юргевич В. Устав для генуэзских... C. 763; Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 650. 312 Барабанов О. Н. Новые материалы о статусе burgenses генуэзской Каффы // Причерноморье в средние века. Т. 3. М. 1998. С. 117–125. 313 Юргевич В. Устав для генуэзских... C. 763; Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 650. 145 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 счет тюрок, обращенных или обратившихся в восточное христианство. Об этом говорят тюркские имена некоторых протосов – старейшин этих казалий. Записи казначейской книги 1381 г. сохранили их [См. табл. 2]. Надо сказать, что и среди имен жителей Судака известных по записям на полях Сугдейского синаксаря XIII–XIV вв. часто можно было встретить тюркские имена, сопровождавшиеся христианским крестильным именем, начинавшимся с того же звука, что и тюркское, данное очевидно при рождении. Эта традиция сохранялась у крымских греков вплоть до их переселения из Крыма в Приазовье в 1778 г. Тем не менее, греческий язык в Готии был разговорным. Для общения с жителями сельской местности, как и в Солдайе, генуэзцам был необходим переводчик, знавший греческий язык и грамоту. Среди имен жителей казалий Готии мы встречаем также и западные имена, вроде Паскулале – соция Ламбадии, Массери протоса Мегапотами, а также Лео – моряка из Горзови. Видимо европейцы уже понемногу освоились в некоторых казалиях и их привлекали к обеспечению безопасности генуэзских замков и администрации в Южном Крыму привлекались выходцы из Западной Европы. ***** Что же скрывается под термином казалия (casal, casale, casalle, cazalle, caxalle, casalie)? Исследователи, не вдаваясь в терминологические дебри, переводили его чаще всего как «поселение», что, казалось бы верно, но лишь отчасти. К этому их подвигало созвучие названий большинства из них с названиями населенных пунктов, сохранявших свои имена вплоть до 1948 г. Подход предсказуемый, но эта самая видимая интерпретация, как мы уже показали выше, не совсем соответствует действительности. Энциклопедические словари по истории Средних веков дают разнообразные толкования этого латинского термина в зависимости от регионов Западной Европы314. В классической латыни термин «казалия», который использовали римские землемеры (gromatici), означал нововозделанное земельное угодье – «новь». В Средние века основная (кадастровая) смысловая нагрузка термина не претерпела существенного изменения, однако утратила хронометрическую нагрузку. Изучая письменные источники, происходящие из различных регионов средневекового Запада, тяготеющим к Средиземноморью, исследователи приходят часто к противоречивым толкованиям сущности термина. Тем не мене они все сходятся во мнении, что термин «казалия» связан с поселением и относящейся к нему территорией. Часто казалия являлась территориальной единицей невысокого ранга, не имевшей приходской церкви и таким образом не Cuvillier J.P., Fumagalli V. Casale (casal, casalis) // Lexikon des Mittelalters. T. II. 1999. Р. 1539–1541. 314 146 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. включенной в церковно–административную иерархию 315. Для средневековой эпохи «казалия» было отчасти атавизмом, доставшимся от античной эпохи. Разрушение римской кадастровой системы привело к тому, что в нотариальной практике для обозначения крестьянских угодий использовалось множество терминов различного происхождения, как, например, в северо–восточной Италии, где различие между casale и fundis почти неуловимы316. Сходная ситуация наблюдается и в Тоскане, где к XI в. слово casale (мн. ч. casalia) также было одним из основных терминов, обозначавшим самостоятельную территориально–экономическую и поселенческую единицу в графстве, наряду с pieve – приходом. В пределах казалии и прихода упоминаются более мелкие поселенческие единицы – locus avocabulum и locus vocabulum – своеобразные кварталы или выселки. Терминологическое различие вовсе не подразумевает, что казалия обязательно меньше или больше по территории и населению, чем приход, хотя в редких случаях казалия представляет собой одну единственную ферму. С юридической точки зрения в отличие от прихода, казалия всего лишь не обладает церковно–административным статусом прихода. Различие это, вероятно, аналогично тому, которое было между: civitas – укрепленное поселение (город) с резиденцией епископа и castrum – укрепленное поселение без резиденции епископа. Возникновение казалии никак не было связано с админстративно–иерархической структурой, элементом которой являлся приход. Обстоятельства основания казалии к тому времени уже были или забыты, или связаны были с освоением пустоши «свободными поселенцами»317. В основе своей похожие черты отличают казалию от fundis в Равеннском экзархате318. Конкретный документальный контекст всегда предполагает наличие в пределах казалии участка обрабатываемой земли. В XII в. этот термин был очень распространен на Сицилии, где за всеми старыми мусульманскими поселениями, а, точнее, за земельными участками этих поселений, после норманнского завоевания подчиненных аббатству Монреале, закрепился термин casale, который был аналогом арабского rahal. При упоминании казалии в отчетах местной провинциальной администрации, ежегодно отправFrancovich R. The beginnings of Hilltop Villages in Early Medieval Tuscany // The Long morning of medieval Europe: new directions in early medieval studies / edited by Davis I.R., McCormick M. Aldershot: Ashgate Publishung Limited. 2008. P. 78–81. 316 Castagnetti A. Continuità e discontinuità nella terminologia e nella realtà organizzativa agraria: “fundus” e “casale” nei documenti ravennati altomedioevali // Medioevo rurale. Sulle tracce della civiltà contadina / a cura div. Fumagalli e G. Rossetti. Bologna. 1980. P. 201–219. 317 Wickham C.I. The Mountanians and the Sity. The Tuscan Appeninnes in the Early Middle Ages. New York: Oxford University Press. 1988 / Reprint: Oxford: Clarendon Press. 2002. Р. 174. 318 Castagnetti A. Continuità e discontinuità... Р. 201–219. 315 147 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 ляемой в Палермо, давалось полное описание границ земельного участка, относившегося к поселению 319. Казалии были присущи все черты традиционного сельского хозяйства с поликультурой и различными ремеслами, позволявшими вести автономное существование общины. После массовой эмиграции из Сицилии арабского населения в первой половине XIII в., земельный фонд обезлюдевших казалий был преобразован в монастырские латифундии, сдаваемые в аренду, получившие новое наименование – masseria (от лат. mansus – земельный участок). В связи с этим изменился характер хозяйствования, при котором предпочтение было отдано возделыванию зерновых (монокультура). Здесь терминологиическая смена была вызвана изменением статуса землевладения, превратившегося из общинного, хотя и зависимого от внешнего владельца, хозяйства в обычный, хотя и крупный, надел обрабатываемой земли, сдававшийся владельцем в аренду320. В южной Италии и Неаполитанском королевстве ситуация была подобной. Если в VIII в. казалией называли небольшие земельные владения, то с началом демографического всплеска в начале нормандского периода, связанного с массовым переселением сельского населения из других регионов Италии, термин казалия начинают получать новые неукрепленные сельские поселения, поначалу совсем крошечные. Впоследствии термин закрепился за каждым неукрепленным поселением и его земельным наделом. По сути казалией стал называться отдельный феод, вне зависимости от площади и количества населения. Единственным условием перехода его в ранг ступенью выше – в разряд castra, было наличие крепостных стен вокруг самого поселка. Как мы видим, первоначальный кадастровый смысл термина casale – ‘новь’ и здесь пережил «темные века» и не утратил своего изначального смысла 321. Понятие casalie в государствах крестоносцев в Святой земле также было единственным для обозначения подчиненного европейцам сельского поселения и его земельного участка, населенного или палестинцами или выходцами из Западной Европы. Каждая из казалий представляла собой отдельный феод322. Европейские завоеваMetcalfe A. The Muslims of medieval Italy // The New Edinburgh Islamic Surveys / Series Editor: Carole Hillenbrand. Edinburgh: Edinburgh University Press. 2009. Р. 267. 320 Bercher H., Courteaux A., Mouton J. Une abbaye latine dans la société musulmane: Monreale au XIIe siècle // Annales. Économies, Sociétés, Civilisations. 34 année, N. 3. 1979. Р. 525–547. А.Л. Пономарев также заметил особое значения термина casalie, отличное от понятия vicus, однако дал ему очень расплывчатое толкование на основании того же сицилийского материала. См.: Пономарев А.Л. Население и топография... С. 394. 321 Martin J.M. Settlement and Agrarian Economy // The Society of Norman Italy / edited by Loud G.A., Metcalfe A. Leiden–Boston–Koln: Brill. 2002. P. 30–31. 322 Boas A.J. Crusader Archaeology. The Material Culture of the Latin East. London–New York: Routladge. 2005. Р. 60. 319 148 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. тели на первых порах воспринимали сложившуюся до них поселенческую структуру без изменений. Поселения получили наименование «казалий» в понимании весьма близком к классическому. В Лигурии этот термин не получил особого распространения ввиду специфики региона, где предпосылки для развития продуктивного сельскохозяйственного производства отсутствовали по причине крайней скудности земельных ресурсов. Здесь словом «казалия» обозначали участок земли различных размеров, на котором находилось небольшое поселение, несколько или всего лишь один дом, и даже участок земли, предназначенный для строительства одного дома. Последнее значение опять же сближает его с класссическим значением слова323. Во всех приведенных примерах есть одно общее свойство: казалия является населенной местностью, имеющей определенные (устоявшиеся, традиционные или известные) границы земельного надела, вне зависимости от количества населения или числа поселений или построек. К его основанию администрация, чаще всего, не имеет никакого формального отношения, несмотря на часто зависимое положение по отношению к самой администрации. В кадастровом смысле казалия условно представляет собой «новь», в отличие, например от пожалования (дачи) и т.п. Связь термина casale с неукрепленным поселением и определенной территорией прослеживаемый в источниках не полежит сомнению. В средневековой урбанистической иерархии он, видимо, соотносился с нижней ступенью модели civitas–castrum– vicus, утвердившейся в каролингскую эпоху 324. В случае, когда речь шла именно о селении, мог применяться привычный термин vicus или locus. В генуэзских документах слово locus или lochus (место, местечко, населенный пункт) применяется для обозначения любого населенного пункта, а vicus только – для неукрепленного поселения. Однако чаще всего эти три термина (casale, vicus и locus) не означают одно и то же. При описании экономических отношений, в которых имеет значение количество обрабатываемой земли, всегда используется понятие casale, как в случаях сбора налогов с казалий Готии и Солдайи. В случае отсутствия смысловой связи с территорией, значение термина становится более расплывчатым. Так, Статутом Каффы 1449 г. предписывается не давать взаймы членам общин местечек и казалий Готии (comunitatibus locorum et cazalium Gotie)325. Если речь идет о происхождении человека или местоположения постройки, то равнозначно применялись все три термина. Но Aprosio S. Vocabolario Ligure... Parte prima. Vol. I (A–L)... P. 235. Reyerson K.L. Urbanism, Wester European // Dictionary of the Middle Ages / ed. Strayer J.R. Vol. 12. New York: Charles Scribner’s Sons. 1989. P. 312. 325 Vigna A. Codice diplomatico... T. II. Рarte II... P. 628, § 350; Юргевич В. Устав для генуэзских... C. 726, гл. XXXV, § 1. 323 324 149 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 казалия, все же нечто иное, чем просто поселение. Например: «в [счете] протоса казалии этого места Орианды» (in propto casalis dicti loci Oriande) [MC 1381 f 313v]. Или в обратном порядке: «за Анатхо протоса Горзови [действующего] от имени и от лица народа этого местечка [относящегося к] казалии Горзови» (pro Anatho propto Gorzovi nomine et vice populi dicti loci de casalle Gorzovi) [MC 1381 f 331v]. Эти два примера объясняют нам, почему в большинстве случаев с казалиями Готии и реже Солдайи в заголовках счетов, предполагавших номинатив, сами ойконимы поставлены в генитиве (casale Luste означает казалия Лусты, но не казалия Луста) или аблативе326. Большую часть из них скриба склонял по примеру первого склонения, предполагающего в номинативе окончание –а, которое до сих пор слышится в названиях населенных пунктов Южного Крыма, например: Фуна, Алушта, Никита, Ялта, Алупка, Ореанда. Список можно было продолжить за счет десятков топонимов, не упомянутых в книге массарии. Тогда становится понятно, почему на западноевропейских портоланах читается Lusta, но не Luste, как в заголовке счета (casale Luste). В сходной форме употреблены названия казалий Солдайи в ведомости Батиста де Зоалио, где большинство ойконимов сопровождались предлогом и определенным артиклем мужского рода – de lo, что предполагало постановку самого ойконима в аблатив. В случае с казалией Canecha, название которой подходило под первое склонение, скриба поставил определенный артикль женского рода de la. В списке Батиста де Зоалио было записано: pro ambario cazallis de la Canecha, хотя можно было написать и по–другому: pro ambario cazallis Caneche. Выражение означало буквально: за амбарий казалии Канеки (nom. sing.: Канека). В нашем случае de lo выполняло ту же смысловую функцию, что и dicti loci в случае с казалией Орианды. В случае же с Arpati скриба сократил артикль до одной согласной: l’Arpati, таким же образом, как и в названии крымского топонима Арабат: l’Arbati [MC 1381 f 393r]. Там, где писцу удавалось интуитивно установить для себя род ойконима, он ставил соответствующий артикль. Там же, где родовая принадлежность названия для него оставалась невнятной, артикль опускался. В пяти случаях скриба опустил даже указательное местоимение. Это были совсем уж непривычные для латыни формы вроде Coxii или Tarataxii, которым он прибавил в конце окончание генитива –i, по примеру второго и пятого склонений. Sancti Ivani и Sancti Erigni скриба так же предпочел поставить в родительном падеже второго склонения. Таким же образом massaria Caffe означает массария Каффы, но не массария Каффа (massaria Caffa); comune Caffe означает коммуна Каффы, но не коммуна Каффа (comune Caffa). 326 150 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Табл. 8. Падежные формы названий казалий Солдайи и Готии. (Курсивом приведены зафиксированные источниками варианты. Обычным шрифтом – реконструируемые. В круглых скобках приведены возможные варианты написания) Топонимы им. ед. Nom. sing Forus (Foros) Chichineus (Chichineos) Symeus (Symeos) Симеиз Lupicha Алупка Muzacor(us) Мисхор Orianda Ореанда Iallita Ялта Sichita Гурзуф Gorsovi Partinita Партенит Lambada Ламбат Алушта Lusta Fonna Фуна Megapotam Мегапотам Coxi = Coz Коз Sanctus Ivan(us) Ай–Ван Tara(с)taxi(us) Таракташ Volli Ворын Шелен Tasilli Туак, Тувак, Тюфек Sdaff(us) Canecha Канака Arpat Арпат Scut(us) Ускут Bazelega Форос Кикинеиз Gen. sing. Acc. sing Fori Chichinei Forum Chichineum de Foro de Chichineo Symei Lupiche [Lupichi, Lupicho] Muzacori Oriande Iallite [Iallito] Sichite Gorzovii Partinite Lambade Luste Fonne Megapotamii Coxii (Cozi) Sancti Ivani Tarataxii Vollii Tasilli Sdaffi Caneche Arpatis Scuti Bazelege Symeum Lupicham Muzacorum Oriandam Iallitam Sichitam de Symeo de Lupicha de Muzacoro de Orianda de Iallita [de Iallite] de Sichita de Gorzovi de Partinita de Lambada de Lusta de Fonna de Megapotami de Cozo (Coxio) de Sancto Ivano Tarataxio de lo Volli de lo Sille de lo Sdaffo de la Canecha de l’Arpati de lo Scuto de Bazelega de Busult de Caraihoclac de lo Diavollo de lo Carlo de Sancto Erigno de Caragaihi de Paradixio de lo Cheder Partenitam Lambadam Lustam Fonam Coxium = Cozum Sanctum Ivanum Tarataxium Tasilli Sdaffum Canecham Arpat Scutum Bazelegam Кара–Чокрак Караул–Оба Ай–Йорын Карагач Abl. sing. Diavoll(us) Diavolli Carl(us) Carli Sanctus Erign(us) Sancti Erigni Caragaih Caragaihis Paradixi(us) Paradixii Diavollum Carlum Sanctu Erignum Caragaih Paradixium Чедер Все вышесказанное опять подтверждает вывод А.Л. Пономарева о том, что казалия и само поселение – разные понятия, хотя и находящиеся друг с другом в определенной связи 327. Приведенные данные письменных источников, а также наблюдаемый археолого– топографический контекст, приводит нас к более–менее приемлемому толкованию понятия «казалия». Оно означает населенную или (очень редко) прежде населенную сельскохозяйственную (обрабатываемую) территорию с известными границами. В пределах казалии могло существовать одно или несколько поселений. Название казалия получала по основному или единственному населенному пункту, находящемуся на его территории, но вполне вероятны и исключения. В случае деградации казалии как в случае с Карагачи и, видимо, Канаки она, все же, не теряла своего ранга. Земельные владения обезлюдевшей казалии продолжают именоваться казалией. 327 Пономарев А.Л. Население и топография... С. 394. 151 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 ПРИЛОЖЕНИЕ 1 Книга массарии Каффы 1374 г. (МС 1374) Massaria Caffаe anno 1374 // Archivio di Stato di Genova. San Giorgio. Sala 34. № 590, 1225. № inventario 36816. № archivio provvisorio 18,59046. 1225. [1374] ff 5v, 6r Die IIII novembris Anthonius Acursu et Iohanes de Burgaro misi per Gotiam debent nobis pro Luciano de Liturfis in CV asperos I Item die V decembris pro racione condempnationum factarum in Gotia in XXXI et sunt quos habuerunt a consulle de Lusta asperos CCVI Item ea die pro dicta racione in XXXI et sunt quos habuerunt a consulle de Partinita asperos DCCLXXXXII Item ea die pro dicta racione in XXXI et sunt quos habuerunt a consulle de Gorzovi asperos DCCXX Item ea die pro dicta racione in XXXI et sunt quos habuerunt a consulle de Iallita asperos LXXIII Summa asperorum II DCCLXXXXI Recepimus die XXVIII novembris in Abrano de Teffelixio in X asperos DCCCC Item ea die in in Taytar orguxio in stipendia orguxiorum in sommis in CCCXXXII contractis in sagiis XVII asperos L Item die ea in Dimitrio orguxio in dicta stipendia pro dicta racione in XXXI ut supra asperos L Item die V decembris in restitutio unius vegetii vini populo Partinite facta in CXXXXVIIII asperos C Item ea die in Abrano de Teffelixio in X asperos DCXXVI Item ea die in avariis diversis in VII asperos I LXV Summa asperorum II DCCLXXXXI [1374] ff 6v, 7r Die XXV octobris Avarie diversse debent nobis acipiente Mechitar pintorri de Lucianno de Liturfis in CV et sunt pro faciendo pingeros libros comunis asperos XVII Item ea die acipiente Georgio candelerio de racione dicti Luciani in CV et sunt pro brandonis VIII datis ecclesiis per dominum consulem massarios et vicarium socios Francischum et Michaelem asperos CLXIII Item eadie acipiente Costa de Caffa de racione dicti Luciani in CV et sunt pro uno equo quod duxit dominus consul Soldaye asperos XXXX Item die VIII novembris Anthonio speciario de Luciano de Liturfis in CV et sunt pro confectionibus libras XXV consumatis in pasto Caiadoris et in 152 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. consule Soldaye et pro zucharo et aqua rosa saffrano et pro aliis diversis rebus videlicet cera libros atrementum et alia similia continetur in quadam apodixia visa et carculata per dominos massarios in summa asperos DCCLXV Item die VIIII novembris acipiente Anthonio Ravazollo de Luciano predicto in CV et sunt pro tabulis CCXXXI missis in Soldaya asperos CCC Item die XIIII novembris acipiente Costa de Cimballo patrono cuisdam monosii de Luciano de Liturfis in CV et sunt pro naulo certorum hominium mallefactorum missorum per conlulem Cimballi ad dominum consulem Caffe asperos CC Item die XV novembris acipiente Anthonio Ususmaris de Luciano predicto in CV et sunt328 pro una barcha missa ad quondam navigium occasione habenda nova asperos XXXX Item usque III novembris acipiente Franchino nuntio .. domini consulis de Luciano predicto in CV et sunt pro convivio329 sive pasto facto nuncio domini de Sorchati asperos CCCLXXXIII Item eadie acipiente Anthonio Acurso de Luciano predicto in CV et sunt pro panno virmilio piche IIII presentatis dicto nuntio asperos CC Item die XX novembris acipiente Paolo Vegio de racione Abrani de Teffelixio in V et sunt quos ipse dederat cuisdam orguxio qui venit de Soldaya asperos XX Item die XXIIII novembris acipiente Georgio de Spigno de Luciano de Liturfis in CVI et sunt quos dedit Petro Ceba qui dedit eos quibusdam qui venerunt de l’Ordo pro faciendo convivium de Mamay asperos C Item dei XXVII novembris acipiente Iohane candelerio de Abrano Tefelixio in X et sunt pro brandonis IIII offertis ecclesie Sancte Cataline per dominum consulem massarios et vicarium asperos LXX Item die XXVIII novembris pro Anthonio Ravazollo in V et sunt pro diversis avariis per ipsum factis tempore sui officii ut patet per quoddam scriptum dicti Anthonii vissum per dominum consulem massarios et vicarium asperos DCCC Item die XXVIII novembris acipiente Nicolo de Candia de Abrano de Tefelixio in X et sunt pro faciendo dorare unum Sanctum Georgium de ramo asperos L Item die V decembris pro domino consule de racione Abrani predicti in X et sunt pro anno toto ad racionem de asperis D in mense sicut moris est pro expensis asperos VI Item die VIIII decembris acipiente Stephano Cigalla de Luciano Liturfis in CVI et sunt pro vino dato pluribus vicibus pro itu Soldaye et Silia 330 asperos CXV Item die XI decembris acipiente Anthonio Mazuro notario de Luciano de Liturfis de CVI et sunt quos dictus Anthonius expendidit in iture Soldaye Вписано повторно et sunt. Зачеркнуто – sives. 330 Над топонимом стоит знак сокращения, возможно лишний. 328 329 153 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 de mandato dominorum massariorum quando iverunt ad dandum paga stipendiariorum Soldaye de mense ottubris asperos DCLXXXII Item eadie dicto Anthonio Mazuro acipiente de Luciano de Liturfis de CVI et sunt quos ipse Anthonius solvit cuidam orguxio misso in Zichia per dominum consulem et conscilium pro facto granum asperos C Item eadie acipiente Bernardo speciario de Luciano predicto de CVI et sunt pro uno cartulario pro exemplando cartularium domini Leoneli de Guisulfis et socii asperos C Item eadie acipiente Iohanne candelario de Abrano de Tefelixio de X et sunt pro IIII blandonis oblatis per dominum consulem massarios et vicarium ecclesie Sancti Nicolai asperos LXX Item die XIIII decembris acipiente Brancaleone Grillo de Abrano predicto in X et sunt pro panno de vestibus XVII sevientibus dato eisdem sicut moris est ad racionem de asperis CXV pro quolibus dictorum asperos I DCCCLXXXXVII Item eadie acipiente Francisco de Sancto Donato de Abrano predicto in X et sunt pro panno dato V placeriis videlicet piche XXXV ad racionem de asperis XXXIII pro picho sicut moris est asperos I CLV Item usque die V decembris pro Anthonio de Acursu et socio in VI et sunt pro avariis quas fecerunt quando iverunt in Gotia asperos I LXV Item die XV decembris acipiente Iohanne Novello draperio de Abrano de Tefelixio in X et sunt pro panno piche XXI dato trombatoribus ad racionem de asperis XXXI per picham sicut moris est asperos DCLI Item die XVI decembris acipiente Petro Ceba et Iohanne Ricio interperatores comunis Caffe de Luciano de Liturfis in CVI et sunt pro uno panno vestium eisdem dato sicut moris est asperos CCCC Item die XVIII decembris acipiente Ivanixio censario de racione Abrani de Tefelixio in X et sunt pro pecia una clamelloti et pro una camixia datis nuntio domini Mamay quando venit pro faciendo convivium consuetum asperos CV Item die XVIIII decembris pro Francisco de Marinis in LXX et sunt pro certis expensis per eum factis in iture Soldaye visis per dominos massarios asperos CCIIII Item die XX decembris acipiente domino Iohannne de Callignano de racione Abran de Tefelixio in X et sunt pro factures cuisdam vexillum mixi in Soldaia et faciendo fieri quondam quictacum comunis quos solvit dictus domunus Iohanes asperos XX Item eadie acipiente Anthonio speciario de Luciano Liturfis in CVI et sunt quos ipse concesserat Petro Ceba pro dando in alaffa et sonatoribus qui venerunt ad convivium domini Mamay asperos CLVII Item eadie acipiente officio mercancie de Luciano predicto in CVI et sunt pro faciendo aptare pondera comunis asperos LI Item usque decembris acipiente Bartholomeo de Goascho notario pro se et socio scriba curie domini consulis de Luciano Liturfis in CVI et sunt pro scoto sicut moris est asperos III Item die III ianuarii pro officio provixionis in CXXXVIIII et sunt quos expenderunt in diversis expensis per ipsos factes ut apparet per quoddam scriptum visum per dominos massarios asperos I 154 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item die VIII ianuarii acipiente Paulo Vegio notario de Luciano de Liturfis in CVII et sunt quos dedit Stephano Laloma pro oleo relorii pro mensibus IIII finitis in kalendis madii sicut moris est asperos L Recepimus die prima ianuarii in alia sua racione ante canbiata in VIII asperos XVIIII DCCCCL [1375] ff 7v, 8r Die prima ianuarii Avarie deversse debet nobis pro alia sua racione recto hic mutata de VII asperos XVIIII DCCCCLVII Item die VIIII ianuarii acipiente Baldasar Auriano de Luciano de Liturfis de CVII et sunt pro veleise et saia pro faciendo fieri quoddam vexillium pro Soldaia asperos XXXXIIII Item die X ianuarii acipiente Anthonio de Acursu de Luciano de Liturfis de CVII et sunt pro panno piche XII pro tribus vestibus datis nunciis domini Mamay quando factum fuit convivium asperos DC Item eadie acipiente Paulo de Gentilibus et socio officialibus missericordie de Abrano de Tefelixio de XI sicut moris est asperos D Item die XI ianuarii acipiente Iohane Pastio draperio de Luciano de Liturfis de CVII et sunt ad complementum de pano servientium videlicet de vestibus XVII asperos LVII Item eadie acipieto Benedicto de Murazana capitano ballistariorum de Abrano de Tefelixio de XI et sunt pro lumino nocturno sicut moris est pro toto anno asperos CXVI Item die XII ianuarii pro Iohane de Camulio sabarbario de LXXXVIII et sunt pro certis expensis per ipsum factis in diversis partitis ut patet per quoddam scriptum condictum per ipsum Iohanem et vissum per dominos massarios et qui scriptum est in curie asperos VI XXIIII Item die XV ianuarii acipiente Uberto de Finario de Luciano de Liturfis de CVII et sunt pro rotulis XXXI filati quos posuit in quadam agumena comunis publica quam non habuerat et que agumena nunc ponderat cantaris VI rotulis LI que est pensione officium provixionis asperos LVIII Item die XV ianuarii acipiente Anthonio de Acursu de Lucianno de Liturfis de CVII et sunt pro lignis cantaris CCC pro domino consule sicut moris est asperos DCCC Item die XVIIII ianuarii acipiente Cotrobey et socio orguxiis de Luciano de Liturfis de CVII et sunt qui fuerunt missi ad Cinballum asperos LXXII Item eadie acipiente Anthonio Mazuro notario de Luciano predicto de CVII et sunt pro expensis pro eius factis in cibo et potu et aliis necessariis pro venacione generalis ut moris est asperos I DCXXXX Item die XXVII ianuarii acipiente Petro Ceba de Luciano Liturfis de CVII et sunt pro expensis per eum factis quando fuit missum in Iheti(n)e domino Chercharum per dominum consulem et сonsilium asperos CXXXXII 155 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item die acipiente Nicolao de Panormi milliti domini consulis de Luciano de Liturfis de CVII et sunt pro tribus hominibus331 fustigatis asperos LXXV Item die VI februarii acipiente Paulo de Reza de Abrano de Tefelixio de XI et sunt quos prestavit Iohanni Ricio interpertatori pro alaffa de Coiaisso asperos C Item dieVII februarii acipiente Cotroboga orguxio et socio de Luciano de Liturfis de CLXXXVII et sunt pro iture Cimballi ad consulem pro comune Caffa asperos LXXXXVI Item die XII februarii acipiente Petro Ceba de Luciano predicto de CVII et sunt pro expensis per eum factis in Sorcati per dominum consulem asperos XXXXV Item die XII februarii acipiente Iohanne de Zualio massario Soldaye de Luciano de Liturfis de CVII et sunt pro expensis per ipsum factis et fiendis in Soldaia videlicet in ecclesia et in cisternna et in alii neccessariis asperos II Item die XVI februarii acipieno Georgio candelerio de Luciano de Liturfis de CVII et sunt pro quatuor brandonis oblatis ecclesie Sancte Agnete per dominum consulem massarios et vicarium asperos LXX Item die XVIII februarii acipiente duobus orguxiis missis in Cinballum per dominum consulem de Luciano predicto de CVII asperos LXXX Item die XVIII ianuarii acipiente Nicolao candellerio de Luciano de Liturfis de CVII et sunt pro brandonis IIII oblatis per dominum consulem massarios et vicarium ecclesie Sancti Anthonii asperos LXX Item die II marcii acipiente Anthonio de Acurso et sunt pro expensis per eum factis in vino confectis pro recipiendo forenses atempore ingressus domini consulis usque XXVII februarii de Abrano de Tefelixio in XI et hoc de mandato dicti domini consulis vigore cuisdam cedullam scriptam manu Iohanes Peroselli notarii die XXVII februarii et hoc deliberatum fuit in conscilio asperos I C Item die VIII marcii acipiente Iohane de Burgaro de Luciano de Liturfis in CVIII et sunt pro expensis per eum factis in itinere casalium Soldaie quando fuit missus pro commune et deliberatum fuit per conscilium et officium monete presente me notario asperos DCXXXVIII Item die XIIII marcii acipiente quodam orguxio misso in Cinballum de Luciano de Liturfis de XVIIII asperos XXXX Item die XXIIII marcii acipiente Nicolao de Panorni militi domini consulis de racione de Abrano de Tefelixio in XII et sunt pro duobus hominibus iustificatis ad penam corporalem asperos C Item die XXVII marcii acipiente quodam orguxio misso in Cinbali cum Marcho remorario occasione de remis de Luciano de Liturfis in CVIIII asperos XXXV Item eadie pro Iohane de Camulio sabarbario in LXXXVIII et sunt pro expensis factis per eum in aptando portas civitatis Caffe ut deliberatum fuit per dominum consulem et oficium monete presente me notario et ut 331 В оригинале – omibz (=omnibus). 156 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. patet in quodan scripto dicti Iohanes vissum per dominos massarios asperos I LXXIIII Item eadie pro dicto Iohane in LXXXVIII et sunt pro expensis factis per ipsum in faciendo venire aquam in cisterna ut patet per quoddam scriptum dicti Iohanis vissum per dominos massarios asperos DXXXVIIII Item eadie pro dicto Iohane in LXXXVIII et sunt pro certis expensis variis factis per ipsum ut patet in quodam eius scripto vissum per dominos massarios asperos I CXXXXI Item eadie acipiente Paulo Vegio de Luciano de Liturfis in CVIIII et sunt pro exenplando quoddam librum terraticorum veterum quia aliud ML valebat et hoc de voluntato dominorum massariorum asperos C Summa asperorum XXXVII DCXIII Recepimus die XXI februarii in domino consule et sunt quos sibi deberam ad racionem de asperis D in mensis pro toto anno pro avariis diversis ut moris in Abrano de Tefelixio in XI ipso domino consule in Scio ut apparet in carta VII asperos VI Item die XXX marcii in alia sua racione ante cambiata in VIIII in VIIII (sic!) asperos XXXI DCXIII [1375] ff 8v, 9r Die XXX marcii Avarie diverse debent nobis pro alia sua racione retre hic mutata in VIII asperos XXXI DCXIII Item die XXX marcii pro Symone de Valario in CLVIIII et sunt pro grano modio Z dato Anthonio Buzalla amore Dei de voluntato dominorum massariorum asperos LV Item eadie acipiente Georgio candellerio de Luciano de Liturfis in CVIIII et sunt pro tribus brandonis oblatis uni (?) misse nove per dominum consulemet massarios asperos XXXXVII Item die II aprillis acipiente Antonio de Acursu de racione Luciano de Liturfis in CVIIII et sunt pro expensis factis per dominum consulem in palacio videlicet pro vino confectis et aliis similibus pro recipiendo forenses ut deliberatum fuit in conscilio et per officium asperos CLXXXVIIII Item die III aprillis acipiente Benedicto de Campis de Abrano de Tefelixio in XII et sunt pro expensis per eum factis in eundo et veniendo de Cinballum occaxione reddendi racionem introytus vini et aliarum rerum Cinballi asperos LX Item die VI aprillis acipiente Dimitrio orguxio misso in Soldaia cum quanda littera de racione Luciano de Liturfis in VIIII asperos X Item eadie acipiente Neapoleone Ceba de racione Abrani de Tefelixio in XII et sunt pro expensis factis per Marchum remolarium et quendam orguxio cum equis tribus quando ivit in Gotia pro remis asperos CXVII Item die VIIII aprillis acipiente Leonine Veihia olim interpetator comunis Soldaie de racione Abrani de Tefelixio in XII et sunt pro uno panno vestium sicut moris est omnii anno asperos CCC 157 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item die XII aprillis acipiente Xpistofaro de Dominicho de racione Luciano de Liturfis in CVIIII et sunt pro naullo remorum LXXXV aportatum de Cimballo huc asperos CLXX Item eadie acipiente Anthonio Mazuro notario de racione Abrani de Teffelixio in XII et sunt pro pura cordelis claviset et duobus orguxiis mixis per dominum consulem et aliis diversis avariis visis per dominos massarios asperos C Item die XVI aprillis acipiente Nicolao fabro de racione Luciani de Liturfis in CX et sunt pro facturis de taciis duabus con osmadiis et omnia asperos XXV Item die XVII aprillis acipiente Nicolao militi domini consulis de racione Abrani de Tefelixio in XII et sut pro fustigando hominem unum et pro uno misso quod detulit quodam exeneum ad carnispluvium asperos XXXX Item die XVIIII aprillis acipiente Stephano Laloma de Luciano de Liturfis in CX et sunt pro aptando relorium asperos XII Item die XXI aprillis acipiente Iorda de Saullo notario qui venit de Illice qon litteris domini consulis racione Abrani de Tefelixio in XII asperos C Item die XXV aprilis pro Marcho remolario in CXXV et sunt pro expensis per eum factis in eundo et reddeundo de Gotia et pro aptare faciendoremis comunis asperos CCCCL Item eadie acipiente Petro Ceba de Luciano de Liturfis in CX et sunt pro expensis per eum factis in eundo ad vixitandum corpus cuiusdam domine de imperao in Sorcati cum domino Acio de Mari et Raffaele de Travi et pro alaffa data domino Agimachometis domino de Sorcati ut deliberatum fuit per dominum consulem consilium et officium monete presente me notario sicut moris est in asperos DCCXIIII Item Item die XXVIII aprilis acipiente Iohane de Zualio fabro de racione Luciani de Liturfis in CXI et sunt pro facturis de osmaldi II de taciis Caffe et Soldaie asperos XVI Item die XXX aprilis acipiente Francisco Furno et Iulliano Honesto officialibus officii mercantie de racione Luciano de Liturfis in CX sicut moris est D Item die II madii acipiente Stephano Laloma custodie relorii et sunt pro oleo dicti relorii pro mensibus IIII sicut moris est sunt in florenes septis de racioneAbrani de Tefelixio in XVI asperos L Item eadie acipiente Georgio candelerio de racione dicti Abrani in XVII et sunt pro tribus blandonis datis ecclesie Sancti Dominici in festo Beati Petro Martiris asperos LX Item die IIII madii pro officia provixionis in CXXXX et sunt pro faciendo traheria lapides ad turri de Stantalis ut deliberatum fuit per dominum consulem et conscilium et officium monete presente me notario asperos CC Item die VIIII madii acipiente Anthonio speciario de racione Abrani de Tefelixio in XVII et sunt pro certis expensis per (sic!) galea pro confectis medicinis et aliis necessariis et pro certis aliis expensis ut patet in quodam scripto dicti Anthonii vissum per dominos massarios et per me notarium in summa asperos DCCLXXXX Item die VIIII madii acipiente Francisco de Gibelleto et socio de racione Abrani de Tefelixio in XVII et sunt pro suis expensis pro iture usque ad Ihiplico ad inquerendum tria navigia que carigatrіs victualliam asperos LX 158 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item die XII madii acipiente Iohane de Camulio sabarbario de racione Abrani de Tefelixio in XVII et sunt pro certis expensis per eum factis videlicet pro vaxiis pro faciendo ponere unum bordonarium in turre de Angolo pro avariis factis in macello et certis aliis ut patet in quodam eius scripto vissi per dominos massarios et me notarium in summa asperos I CCCCLIIII Item die XIIII madii acipiente Georgio candellerio de racione Luciani de Liturfis in CX et sunt pro brandonis quatuor portatis ad procesionem per dominum consulem massarios et vicarium sicut moris est quando fit asperos CXV Item die XXII madii acipiente Tax orguxio de racione Luciani Liturfis in CX et sunt pro uno homine malefactoris que duxit ad dominum conslulem asperos XXV Item die XXIIII madii acipiente Iohane de Zuallio de Luciani de Liturfis in CXVI et sunt pro Sinan orguxio Soldaie pro danpno quod habuit de uno equo quando fuit in Cinballo per dominum consulem Soldaie asperos C Item die XXVI madii acipiente Iohane de Camulio sabarbario de racione Luciani de Liturfis in CXII et sunt pro lignaminio de stalis XXV pro ponte parvo asperos CCCCLXXV Item die XXVIIII madii acipiente Nicolao militi domini consulis de racione Luciani de Liturfis in CX et sunt pro uno homine iustixiato ad penam pedis et pro uno alio fustigato asperos LXXV Item die XXX madii acipiente Samuelle Cataneo de racione Luciani de Liturfis in CXII et sunt quos dictus Samuel mutuanerat comuni pro expensis factis in muro novo comunis tempore magistri Gabrieli asperos CCCIII Recepimus die XXVIIII madii in racione expensarum in LV canbiata asperos XXXVIII CCXXVII [1375] ff 12v, 13r Die XVIII aprilis dominus fratre Andrea ordidnis minorum debet nobis acipiente Simone fabro de racione Luciani de Liturfis in CX asperos C Recepimus die XXII madii in stipendia Soldaie in CLXI asperos C [1375] ff 14v, 15r Die VIIII iunii Ambaxiata missa in l’Ordo ad dominum imperatorem332 tartarorum et Mamai de qua est ambaxator dominus Raffael de Travi debet nobis acipiente Anthonio Mazuro notario de racione Luciane de Liturfis in CXII et sunt pro pannis de Florencia piche XXVIII et pro panno virmillio piche XII pro tella subtille piche CLXVII et pro pecia una clameloti per somum II que presentatis fuerunt ut moris est in summa asperos II DCL 332 Зачеркнуто ошибочно написанное – trapessondai. 159 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item die III iulii acipiente Domenico de Rappalo de racione Abrani de Tefelixio in XVII et sunt pro panno de blavo claro piche ad racionem de asperis XXXXVII pro picho presentatis asperos I CXXVIII Item die XII iullii pro Abrano Tefelixio in XVII et sunt pro expensis factis per dominum Calaihi computatis pannis confectis vinis tellis clamelotis dangi et omnibus aliis expensis factis occaxione dicte ambaxate ut patet in cartulario dicti Abrani in summa asperos XII DCXXXX Item eadie pro Raffaele de Travi in CL et sunt quos expenderat primo augusti333 quam fuerat asperos I CCL Item die XIIII iulii acipiente Amirbey ermineus de racione dicti Abrani in XVII et sunt pro clamelotis duobus et tellis presentatis Charabalocho ut moris est asperos CCLXXVII. Item die III augusti acipiente Caramadino de Tedano de racione dicti Abrani in CCCLX et sunt pro peccia blavi pro capana asperos CCLXXXV Recepimus die XII iulii in Iulliano Panzano emptore de piche LXII tellis et panni piche IIII quarta I venditis dicto Iulliano et sunt que reddiderunt de l’Ordo in racione Abrani de Teffelixio in XVII asperos CCCVIII Item die XVIII iullii in Petro Ceba emptore de piche IIII blavi in racione Luciani de Liturfis in CXIII asperos CLXIII Item die XXI augusti in Danilli Negrono in racione Luciani Liturfis in CXIIII et sunt in certis rebus reversis que venditus fuerunt sibi asperos DCCLV Item die III septembris in racione comunis Caffe in XXXVI asperos XVII III [1375] ff 15v, 16r +Die XVIIII iullii Ambaxata ad presens missa in Savastopoli et de qua est ambaxator Sireto de Romeo ut deliberationem fuit per dominum consulem debet nobis acipiento Laurentio Ganbono uno ex domicellis dicti Sireti de racione Abrani de Tefelixio in II et sunt pro eius stipendio asperos CC Item eadie acipiente Lodixio Sanviliano de dicta racione in II et sunt pro dicta causa asperos CC Item die IIII augusti acipiente Francisco de Sancto Donato de racione Abrani de Tefelixio in CCCLXI et sunt pro scarlato de borcella pichis VIII aceptato per dominum Siretum pro eius veste ad racionem de asperis CXXV pro picho in summa asperos I LXXXIII Item die VIII augusti acipiente Iacobo Pastura de racione Lucianio de Liturfis in CXIII et sunt pro censacio naulizationis panfilii asperos LX Item usque XXIIII iullii acipiente Sireto pro dicto de racione Luciani predicti in CXIII et sunt pro expensis fiendis in suo iture asperos I Item die XI augusti acipiente Obertho de Aquis de racione Luciani de Liturfis in CXIII et sunt pro marvaxia asperos CVIII 333 В оригинале – au–. 160 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Recepimus die III septembris in racione comunis Caffe in CLXXVI asperos II DCL [1375] ff 19v, 20r Die XV madii Bocaxini peciis XIII que inventis fuerunt non iurum per Iohannem de Zemignano colectorem tamoge et que venditis fuerunt in publica calega debent nobis pro racione comunis Caffe in XXXVI asperos CLXXXVI Recepimus die XV madii in Anthonio Noytorano emptor dictarum peciarum in XII asperos CXXXVI [1375] ff 35v, 36r +Die XXVIIII madii Comune Caffe debet nobis pro Archi de Sancto Iohane in XV asperos I Item die III septembris pro partite in CXXXXV asperos I DCLXXI Item eadie pro salariis Cinballi in CLXIIII asperos XXIII CLXXX Item eadie pro terraticis novis in CLXVIIII asperos I LXXXX Item eadie pro ambaxata de l’Ordo in XV asperos XVII III Item eadie pro custodibus nocturnis in XXXX asperos XXIII DCX Item eadie pro gallea comunis armata tempore domini Aymoni de Grimaldis in LXXXIII asperos LXIII DCCCLXIII Item eadie pro restitutione condenpnationibus in CXXXXVIIII asperos I DCCCCXXXXVIIII Item eadie pro servientibus comunis Caffe in CLVII asperos XIIII DCXXXVII Item pro stipendiis comunis Soldaie in CLXI asperos XXV DCCCC Item eadie pro salariis comunis Caffe in CLXII asperos XVI CCXIII Item eadie pro stipendiis placeriorum Caffe in CLXIIII asperos IIII CXX Item eadie pro dampno recepto de modii XXXVIII grani de racione dicti grani in LXXXI asperos DCCCVII Item eadie pro dampno recepto de grano de Mappa de racione dicti grani in LXXX asperos I CCLXXXV Recepimus die XXVII novembris in Paulo de Gentilibus et socio in CXXXXIIII qui fuerunt ministrales asperos CCCCL Item die VII decembris in Iohane de Camulio emptore domus sclavorum in LXXXX asperos VII D Item XI decembris in Abrano de Tefelixio in X asperos XXXX Item XIIII decembris in Iulliano Scaffacia in racione Luciani de Liturfis in CVI asperos CXXXXIIII Item die XXVIII decembris in Anthonio de Braida emptore introytus logie carceris in XIII asperos V D Item die prima ianuarii in introytu teraticorum veterum in LXXXXI asperos L Item eadie in introytu teraticorum in LXXXXI asperos XII CCCCXX 161 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item die XII ianuarii in Iohane Marihono in Luciano de Liturfis in CVII asperos XXIIII Item die XVIII ianuarii in Iohane Ihosollo in Luciano predicto in CVII asperos CCLXXXVIII Item die XVIII ianuarii in Anthoniot Ususmaris in Abrano de Tefelixio in XI asperos LX Item die predicta in stazia vini in CLV asperos VII CCCXXXIII Item die XII februarii in Anthonio de Lazaro et socio ministralibus in XIIII334 asperos CXIIII Item eadie in Iulliano Honesto et socio in LXXXVIIII asperos XI DCCCCXXXXVII Item die XV februarii in racione grani in LXXXI asperos I CCCXIII Item die XVIIII februarii in Vasili trapesonderio in CLXXIIII asperos CL Item die XVIII marcii in Cosmaele Grillo et socio ministralibus in XXX asperos CCXXXVIII Item die II madii in Iohane de Zemignano colectore tamoge in LXXXVII asperos III CCCLXXII Item die XXV madii in domino Caiadore titano in XXXVII asperos IIII Item eadie in introytu macellorum in LXXXXII asperos XVI Item die prima iunii in Petro de Mari et socio in CXXXXVI asperos VIII CLXXXVIII Item die VIII iunii in Luciano de Liturfis in CXII et sunt quos processerunt de una campana frata que vendita fuit asperos LXXXVI Item usque XV madii in bocaxino peciis335 XIIII in XX asperos CLXXXXVI Item die XIIII iullii in Uberto de Aquis in CXXXVIIII asperos I CCXXV Item die XVI augusti in Francisci de Marinis et socio officialibus capitum in LXXII asperos II DLXXXII Item die III septembris in introytu mortillis in LXXXXII asperos DCCCCLX Item die predicta in lucro processo de biscoto comunis in XX asperos CCX Item Carllo336 Spinulla et socio in XXXXI asperos CCLXX Item eadie in Gabriele de Vintimiglia in LXXVIIII asperos L Item eadie in Lodixio de Nigro et socio in CX asperos CCC Item eadie in Nicolla Sitara in CXXXII asperos CC Item eadie in Oberto de Aquis in CXXXVIIII asperos I CCXXV Item eadie in teraticis positis in bazalle in CLXVII asperos XXV Item eadie in condenpnationes in XXXII asperos XVI CCCXXXXII Item eadie in introytu domus ubi venduntur capita in LXXXXVI asperos IIII CXXXX Контр-счет в действительности находится на f 13v. Здесь видимо указание на номер разворота. 335 Возможно описка и должно быть – piche. 336 В оригинале – Rarllo или Karllo. 334 162 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie in teraticis bazallis ubi venduntur iarris in CLXVIIII asperos I LXXXX Item eadie in teraticis novus in XXXVI asperos I LXXXX Item eadie in lucro processo de certa quantitate grani comunis in racione dicti grani in LXXVIII asperos CCLXVIII Item die III septembris in alia eius racione ante XXXXII 337 asperos XXXVI VIII [1375] ff 41v, 42r Die III septembris Comune Caffe debet nobis pro alia eius racione retro in XXXVI asperos XXXVI VIII Item eadie pro expensis diversis in338 LVII asperos LXIIII CCCCXIII Item eadie pro alia racio comunis Caffe in CLXXVIII asperos CLII CCLXXXXII Recepimus die III septembris in racione debitorum in CLIII asperos CLXXXXV DCCLXXXII Item eadie in alia eius racione inferius in XXXXII asperos LXVI DCCCCXXXI Die III septembris Comune Caffe debet obis pro alia eius racione superius in XXXXII asperos LVI DCCCCCXXXI [1375] ff 54v, 55r Die XXVIIII madii Exspenssarum avarie et diversse debent nobis pro racione avariis hic mutata de VIIII asperos XXXVIII CCXXVI Item die XXX madii acipiente Iohane de Camullio sabarbario de racione Abrani de Tefelixio in XVII et sunt pro expensis factis in aptando galleotam ut patet in quodam scripto ipsius Iohannis visum per dominos massarios et me notarium in summa asperos I CLXXVII Item eadie acipiente dicto Iohane de dicta racione in XVII et sunt pro expensis per eum factis in aptando pontem parvum ut patet in dicto scripto visum etc. in summa et hoc fuit deliberatum in cinsilio presente me notario asperos I LXXV Item eadie acipiente dicto Iohane de dicta racione in XVII et sunt pro faciendo fieri quondan vexillium de arma domini ducis in summa asperos CCCVII 337 338 В рукописи ошибочно – XXXXIII. Зачеркнуто – XXXVII. 163 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item eadie acipiente dicto Iohane de dicta racione in XVII et sunt pro certis aliis avariis per eum factis ut patet in dicto scripto dicti Iohanis vissum per dominos massarios et me notarium CLXXVII Item eadie predicta acipiente Anthonio Mazuro de racione dicti Abrani in XVII et sunt quos expendit quando dominus Matheus ivit in Soldaia asperos D Item die prima aprilis339 acipiente Iofredo Salvaigo de racione Luciani de Liturfis in CXII et sunt pro vino de quo tenuta fuit сopa domino calaihi sive ambaxatori quando ivit in l’Ordo asperos LX Item eadie pro domino Lodixio de Montaldo consule Soldaie acipiente domino Marcho Cataneo de racione Abrani de Tefelixio in XVI et sunt avariis factis per eum in muris Soldaie et fiendis ut deliberatum fuit per dominum consulem et consilium et officiam monete presente me notario asperos II Item die III iunii acipiente Guirardo Leardo de racione Luciani de Liturfis in CXII et sunt pro expensis factis in palacio pro confectis et vino pro recipiendo forensis qui veniunt ad vixitandum dominum consulem et hoc de mandato dicti domini consulis vigore cuisdam apodixia scripta manu Anthonii Mazuro notarii die II presentis asperos CCLIIII Item die VI iunii acipiente340 Francisco remolario de racione Luciani de Liturfis in CXII et sunt pro suo laboris quando ivit in Gotia occaxione aptando remos comunis asperos C Item die VIIII iunii pro Luciano de Liturfis in CXII et sunt pro uno partita341 de speronis posita ad blavum ut moris est asperos XXV Item die XIII iunii acipiente Georgio Spinula de racione Luciani de Liturfis in CXII et sunt pro342 stalis XXXVII emptis a dicto Georgio pro aptando pontem asperos CCCLII Item die XIIII iunii acipiente Nicolao de Grimaldis militi domini consulis de racione Luciani de Liturfis in CXII et sunt pro una femina fustigata asperos XXV Item die XVIII iunii acipiente Iohane de Zuallio fabro de racione Luciani de Liturfis in CXII et sunt pro solvendo unium carrum qui portant socios Caffe in Soldaia quando debebatur curere blavum Soldaie asperos XXX Item die XX iunii acipiente Francisco remolario de racione Luciani de Liturfis in CXII et sunt quos sibi promixum pro eundo in Gotia ad aptandum remos comunis et ipse debet facere remos comunis343 exprimas ut est pactum asperos CC Item die XX iunii acipiente Anthonio de Acursu de racione Luciani de Liturfis in CXII et sunt pro panno duorum pallium caligatis positis ad blavum de Caffa et de Soldaia sicut moris est asperos C По всей видимости ошибка скрибы. Учитывая окружающие даты здесь должно стоять – prima iunii. 340 Два раза написано – acip– (= acipiente). 341 В оригинале par–. 342 Зачеркнуто ошибочно вписанное – scl, вместо – stalis. 343 Неразборчиво. 339 164 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item die XXIII iunii acipiente Matheo de Sancto Georgio de racione Abrani de Tefelixio in XII et sunt pro brandonis IIII portatis ad festum Corporis Xpisti ut moris ast asperos LXXXVIIII Item die XXIII iunii acipiente Iohane de Zualio fabro de racione Abrani de Tefelixio in XII et sunt quos solvit VIII carraterio qui detulerint socios de Caffa qui erant in Soldaia pro blavo asperos XX Item die XXVI iunii acipiente magistro Enrico balistrerio de racione dicti Abrani in XII et sunt pro uno balistro que posito fuit pro pueris ut moris est asperos C Item die XXVIII iunii acipiente Iohane de Ricio interpretatori de racione Luciani de Liturfis in CXIII et sunt pro panno confectis vino et certis aliis expensis per eum factis quando iverunt ad vixitandum dominum de Surchati ut patet in quodan scripto vissum per dominos massarios asperos DCLXXVIIII Item eadie acipiente Marcho Spinula pro officio merchantie de rcione dicti Luciani in XIII et sunt pro faciendo aptare lamas et pichos comunis asperos XXXV Item usque die XXIII iunii Stamati de Caffa de racione Luciani de Liturfis in CXII et sunt pro dampno de uno equo dicti Stamati qui missus fuerit in Soldaie pro comune asperos C Item die III iullii acipiente Iacobo speciario de racione Abrani de Tefelixio in XVII et sunt pro brandonis VIII videlicet IIII portatis ad festum Corporis Xpisti per scribas curie et me et IIII portatis ad festum Sanctorum Petrri et Pauli per dominum consule massarios et vicarium in summa asperos CLXIII Item die III iullii acipiente Gentille de Tefelixio de racione Abrani de Tefelixio in XVII et sunt pro una pecia clameloti presentata filio domini de Surcati quando ivit ad blavum Soldaie ut deliberatum per dominum consulem et conscilium et officium monete asperos CLX Item eadie pro domino consulle de Soldaia de racione dicti Abrani in XVII et sunt quos expendidit in convivio dicti filii domini Surcati quando ivit ad blavum ut fuit deliberatum ut supra asperos DLXXXXV Item eadie acipiente Rollandino de Franchanis de racione Luciani de Liturfis in CXIII et sunt pro uno instrumento cuisdam canbii quod ipse composuit pro Simisso asperos VI Item die VII iullii acipiente Iohanne de Zuallio massario Soldaie de racione Abrani de Tefelixio in XII et sunt pro faciendo explere quoddam murros Soldaie ut fuit asperos I Item die X iullii acipiente Ioffredo Salvaigo de racione Luciani de Liturfis in CXIII et sunt pro vino enpto (sic!) ab eo pro tenendo copam quando venit calaihi asperos XXXV Recepimus die XV iullii in alia sua racione mutata in LVI asperos XXXXVII DLXXXXVI 165 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 [1375] ff 55v, 56r Die XVI iullii Expense varie diverse comunis Caffe debent nobis pro alia eius racione retro hic mutata de LV asperos XXXXVII DLXXXXXVI Item die XVII iullii pro Stephano Cigalla et Petro de Valentia de racione Abrani de Tefelixio in XVII et sunt quos exspensi fuerunt ad pastum Caihadoris ut moris est ut continetur in cartulario dicti Abrani asperos IIII Item usque die X iullii Manfredo Octaviano de racione Abrani de Tefelixio in XVII et sunt quos ipse expenderat usque quod erat massarium in Soldaia quando domini Aymoni de Grimaldi veniebat in Caffa asperos CCCXXXX Item die XVII iullii acipiente Anthonio Mazuro notario de racione dicti Abrani in II et sunt quos dedit cuisdam orguxio miso in Iallita per dominum consul asperos XXXI Item eadie acipiente Anthonio speciario de racione Abrani predicti in II et sunt pro confectis portatis quando calaihi ivit et quando reversus fuit et pro papiro cera duobus cartulariis et aliis ut patet in quodan scripto dicti Anthonii visum per dominos massarios et me notarium in summa asperos CCCCLV Item die XVIII iullii acipiente Petro Ceba de racione Abrani de Tefelixio in II et sunt pro alaffa facte in Surcati asperos CXXX Item eadie acipiente Anthonio Mazuro notario de racione dicti Abrani in II et sunt quos exspendidit ad pastum Caihadoris et obliti fuerant scribere asperos L Item die XVIIII iullii acipiente Nicolao militi domini consulis de racione Luciani de Liturfis in CXIII et sunt pro uno homine fustigato asperos XXV Item die XVIIII iullii acipiente Xpistoforo de Dominico de racione Abrani de de Tefelixio in II et sunt pro naullo de remis CCXXII aportatis de Cinballo asperos CCCCL Item eadie acipiente Francisco de Gibeleto de racione Abrani de Tefelixio in II et sunt pro expensis factis in eundo in Surchati ad notificandum de uno papa qui mortuus duit veniendo asperos XXX Item die XXX iullii acipiente Mauricio Octaviano de racione Abrani de Tefelixio in II et sunt pro expensis factis in eundo et redeundo de Soldaia quando dominus Iohanne massarius ivit ad dandum pagam asperos DCCCLXXX Item eadie acipiente Iohane de Camulio de racione Luciani de Lirurfis in CXIII et sunt pro expensis per eum factis in festo Pentecostes et sequenti die ut patet in quodan scripto ipsius Ioannis vissum per dominos massarios in summa asperos DCCCXXIII Item die III augusti pro domino Iohanne de Calignano in LXXXXV et sunt pro dampno recepto de asperis XXXV quando ivit in Soldaia ad dandum pagam videlicet pro asperis falsis asperos XXXXII 166 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item die III augusti acipiente Anntonio de Acursu de racione Luciani de Liturfis in CXIII et sunt pro expensis variis factis per dominum consulem usque die XXIIII iullii videlicet in recipiendo forenses et hoc de mandato dicti domini consulis vigore cuisdan cedulla 344 scripta manu Iohannis Peroselli notarii die XXX iulli asperos CCCLV Item eadie acipiente Cosma de Ponte capitano burgorum de racione Luciani de Liturfis in CXIII et sunt pro tribus equis quando ivit in Soldaia asperos XVIII Item die IIII augusti acipiente Iohanne de Zualio de racione Abrani de Tefelixio in CCCLXI et sunt pro murando Soldaiam ut deliberatum fuit per dominum consulem et conscilium et officium monete presente me notario asperos I Item die IIII augusti pro Anthonio speciario de racione Abrani de Tefelixio in CCCLXI et sunt pro papiro incrosto cera pro scribis curie et pro certis confectis alibilibus345 aceptatis ab eius apothecha pro comune ut patet in quodan scripto visum per dominos massarios et me asperos CCLVIII Item eadie acipiente Petro Ceba de racione Luciani de Liturfis in CXIII et sunt pro expensis per eum factis quando dominus vicarius et certi boni viri iverunt in Surcati ad pastum filie domini de Surchati ut deliberatum fuit per dominum consulem et conscilium et officium monete asperos I DCCCLXXXIII Item item eadie acipiente dicto Petro de racione dicti Luciani in CIII et sunt pro expensis alias per ipsum factis in eundo in Sorcati asperos XXXX Item die VIII augusti (sic!) Item die VIII augusti acipiente Iacobo Spinulla et socio de racione Abrani de Tefelixio in CCCLXI et sunt pro censo de uno canbiu de sommis C et de stalla et razani in summa asperos XXXV Item die XI augusti acipiente Georgio candelerio de racione Abrani de Tefilixio in CCCLXI et sunt pro brandonis quatuor presentatis ad festum Sancti Dominici per dominum consulem massarios et vicarium asperos LXXVI Item eadie acipiente Agap candelerio de racione dicti Abrani in CCCLX et sunt pro brandonis quatuor oblatis ad festo Sancti Laurentii per dominum consulem massarios et vicarium sicut moris est asperos LXXVI Item die XVI augusti pro officio victualium in CXXXVIIII et sunt quos ipse expendiderunt tempore suo ut apparet in cartulario dicti officii scripto manu mei notarii tunc scriba dicti officii asperos II CCCCL Item usque iullii acipiente Mauricio Octaviano de Luciamo de Liturfis in CXIII et sunt quos expenderat quando ivimus ad dandum pagam Soldaie quia non fuerant scriptis propter oblivium346 asperos CC Item die XVII augusti acipiente Iohanne de Camullio de Luciani de Liturfis in CXIIII et sunt pro expensis factis in capella palacii ut deliberationem fuit per dominum consulem et conscilium et officium monete presente me notario asperos DCCCCLXXXXI Зачеркнуто – qu (=quam). В оригинале – al–. 346 В оригинале – oblivit–. 344 345 167 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Recepimus die III septembris in alia eius racione ante in LVII asperos LXII CCLVII [1375] ff 56v, 57r Die III septembris Expense debent nobis pro alia sua racione retro in LVI asperos LXII CCLVII Item die XVI augusti acipiente Iohanne de Camullio sabarbario de Luciani de Luiturfis in CXIIII et sunt pro certis expensis per eum factis pro comune videlicet pro aqua de cisterna pro uno homine qui custodivit galeotam pro naullo de certis remis et ceteres res aliis ut continetur in quodan scripto ipsius Iohanis vissum per dominos massarios et me notarium in summa asperos DCCCLXXXX Item die XXII augusti Petro Ceba acipiente de racione Luciani de Liturfis in CXIIII et sunt pro expensis per eum factis in Sorchati asperos LXX Item die XXIII augusti acipiente Iohanne Ricio de Luciani de Liturfis in CXIIII et sunt pro alafa facto cuidam de Surcati quando aportaverunt res pro convivio asperos XXXX Item die XXXI augusti acipiente Anthonio Mazuro de racione Abrani de Tefelixio in CCCLXI et sunt pro expensis factis per eum in quadam tazia generalli ut continetur in quodan scripto dicti Anthonii asperos DLXXXX Item die XXX augusti acipiente Anthonio de Acursu de Luciani de Liturfis in CXIIII et sunt pro expensis extraordinariis factis per dominum consulem in recipiendo forenses usque in dien presenten asperos CCLXXXVII Item die XXXI augusti acipiente Agapi candelerio de racione Luciani de Liturfis in CXIIII et sunt pro brandonis quatuor de tocheti ut presentatis ecclesie Sancte Marie asperos LXXXXVI Item eadie acipiente Anthonio speciario de racione Luciani de Liturfis in CXIIII et sunt pro apapiro incrosto cera et aliis datis scribis et viris (?) pro officio misericordie347 summa asperos LX Item die IIII septembris acipiemto Sthephano Laloma custode relogii et sunt pro oleo mensium quatuir finitorum in kalendis ianuarii proxima venture de racione Abrani de Tefelixio in CCCLXI asperos L Item die X septembris acipiente Paullo Vegio de Luciano de Liturfis in CXIIII et sunt quos expendidit in uno caramalle pureta incrosto et apapiro a die XII octobris cita asperos XVIIII Item usque prima septembris acipiente PauloVegio de Luciano de Liturfis in CXIIII et sunt pro duabus questionibus quas dessedit contra Francisci de Sancti Georgio et Neapolionis Ceba asperos L Summa asperos LXIIII CCCCXIII 347 В оригинале – mro. 168 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Recepimus die III septembris in racione comunis Caffe in XXXXII asperos LXIIII CCCCXIII [1375] ff 149v, 150r + Die II madii r Raffael de Travi callaihi sive ambaxator iturus in l’Ordo ad dominum imperatorem tartarorum et Mamai nuper ellectus per dominum consulem et conscilium debet nobis pro Abrano de Teffelixio in XVII asperos MCCL r Recepimus die XII iulii in ambaxata de L’Ordo in XV asperos MCCL [1374] ff 182v, 183r Die XVIIII octobris Avarie dieverse debent nobis acipiente Inoffio de Puteo notario de racione Luciani de Liturffis in CLXXX et sunt pro papiru risma media quod dederat sommos sagios XXII karatos XII Item die XXIIII octobris acipiente Paulo Vegio notario de racione dicti Luciani in CCLXXX et sunt pro presentis libro uno alio simili causa exemplandi sommos II Item die IIII novembris acipiente Xpistoforo de Cruce de racione Abranmi de Teffelissio in CLXXXII et sunt pro una risma apapiru sommos sagios XII Item die VI novembris pro Nicolao Spinulla de racione Luciani de Liturffis bancherio in CCLXXX acipiente Xpistoforo de Cruce et sunt pro franchixia dicti Nicolai quos habere debet omni anno causa vitoreo (sic!) Sorchati sommos X Item dio XIII novembri pro Rollandino de Franchanis in CCCXXV et sunt pro eius sallario cuisdam questionis que olim vertabatur inter comune Caffa et Anthonio de Salvatore tempore domini Imperialis de Savignonis et socii sommum I Item die XIIII novembris acipiente Matheo Spinula de Abrano de Teffelisio in CLXXXII et sunt pro caravaciis piche de XXXVIII pro faciendo coperire sive calavario coyratias sive lauricas comunis sommos X sagios X Item die XXIII ianuarii acipiente Steffano de Camilla placerio de Luciano de Liturffis bancherio de CCLXXXXI et sunt pro eius labore de vendendo calegam et introytum comunis ac moris est omnii anno sommos II Item die XXVI ianuarii acipiente Cosmaele de Oliva de Luciano predicto de CCLXXXI et sunt pro papiro rismis III sommum I Item die X marcii acipiente Paulo Vegio de Luciano de Liturffis bancherio de CCLXXXI et sunt pro faciendo fecit tacias duas pro comune videlicet pro Caffa et pro Soldaia ut moris est sommos II sagios XXII karatos XII 169 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item die XXX aprilis acipiente Abrano de Teffelisio de racione dicti Abrani in CLXXXVIIII et sunt pro una pena pro labore suo pro fruto comunis sommos II Item die XXIIII madii acipiente348 Iuliano Argento de racione Luciani de Liturffis in CCLXXXII et sunt pro Thoma Argento pro quadam franchixia ut patet per quodam inscriptionem sommum I sagios XXXIII karatos VIII Item eadie acipiente Paulo Vegio notario de racione Luciani de Liturffis in CCLXXXII et sunt pro exemplando cartularium domini Leonelis de Guisulfis et socii sommos V Item die XIIII iunii pro Nicolao Ulmo in CCCVI sommos V Item eadie acipiente dicto Nicolao de racione Luciani de Liturffis in CCLXXXII et sunt ad complimentum tocius pensionis cuisdam domus in qua habitant domini massarii videlicet usque die XII octobris proxima venture sommos VII sagios XXXVI Item die XVI iunii acipiente Anthonio Noytorano pro se et socio de racione Luciani de Liturffis in CCLXXXII et sunt pro certis scripturis factis pro me asperos (sic!) III Item die XXII iunii acipiente Nicolao de Albaro de racione Abrani de Teffelisio in CLXXXX et sunt pro pezia una panni ramati ramati (sic!) que posita fut ad bravum sive pallium sicud moris est sommos V Item die III iunii acipiente Gentille de Teffelis de racione Abrani de Teffelis in CLXXXX et sunt pro una pecia camocati posita ad blavium Soldaie sicud moris est sommos II sagios XI karatos VI Item die III iunii acipiente magistro Enrico balistrario de racione Abrani de Teffelisio in CLXXXXI et sunt pro uno balistro posito pro invenibus sommum I Item die VIII augusti acipiente Iohanni Botino de Luciano de Liturffis in CCLXXII et sunt pro una pena pro laboribus comunis sicud moris est ut continetur in alliis cartulariis sommos II sagios XXII karatos XX Item eadie acipiente Anthonio Mazuro notario de racione Luciani predicti in CCLXXXII et sunt pro certis expensis per eum factis de mandato dominorum massariorum et pro certis laboribus quos habuit in servitis comunis sommos IIII Item die XXIII augusti acipiente Iohanni Peroselo notario et socio de racione Luciani de Liturffis bancherio in CCLXXXIIII et sunt pro registrando certas scripturas que erant in literis ugoreschis et saracheneschis et in aliis diverssis ut fuit deliberatum per dominum consulem et consilium et officium monete presente me notario sommos X Item die IIII septembris pro domino Andrea de Falchonibus vicario domini consulis et sunt pro eius labore in consiliando ocaxione sindicamentorum ut moris est de racione Luciani de Liturffis in CCLXXXIIII sommos II Recepimus die III septembris in racione comunis Caffa in CCXII sommos LXXX sagios XXXV karatos XII 348 Зачеркнуто – Paulo Vegio noto (=Paulo Vegio notario). 170 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. [1375] ff 184v, 185r Die VI iunii Ambaxata missa ad presentis dominum imperatorem et Mamai de qua est ambaxator Raffael de Travi debet nobis acipiente Paulo de Gentilibus de Abrano de Taffelisio in CLXXXX et sunt pro clameloti empti a dicto Paulo pro presentando sommos XXXXII sagios XI karatos VI Item eadie pro Raffael de Travi in CCCXXVI et sunt pro suo salario sommos XXV Item die XV iunii acipiente Gentille de Teffelisio de racione Luciani de Liturffis in CCLXXXII et sunt pro camocati 349 peciis350 IIII de fibiis settem que presentatis debent ut moris est sommos VIIII sagios XXII karatos VII Item die XII iullii pro Abrano Teffelisio in CLXXXX et sunt quos habuerunt orguxi et pro una vegeta vini in summa sommos VII sagios XI karatos VI Item die usque XXIIII madii acipiente Petro Ceba de racione Abrani de Teffelisio in CLXXXX et sunt pro eius labore de eundo in l’Ordo consumptis equos sommos VIIII Item eadie acipiente Raffael de Travi de dicta racione in CLXXXX et sunt pro loge de equis sommos IIII Summa sommos LXXXXVII Recepimus die XII iullii in Manfredo de l’Orto pro una pecia camochati vendita sibi que reddiderunt de l’Ordo in racione Luciani Liturfffis in CCLXXXII sommos II sagios XI karatos VI Item die III septembris in racione comunis Caffa in CCXII 351 sommos LXXXXIIII sagios XXXIII karatos VIII Summa sommos LXXXXVII Die XXIII iullii Ambaxata missa ad presens in Savastopoli de qua est ambaxator Siretus de Romeo de racione Luciani de Liturffis bancheri in CCLXXXII et sunt pro expensis per eum fiendis sommos XV Item usque XVIIII iullii acipiente Manfredo de Avonda de racione dicti Luciani in CCLXXXII et sunt pro uno caratello vini sommum I sagios XXXI Item die IIII augusti acipiente Carmadino de Tedane de racione Abrani de Teffelisio in CLXXXXI et sunt in solucione nauli de panffilo Iacobi de Solarii que tulit de ambaxata sommos XXV Item die prima septembris acipiente dicti Carmadino de racione dicti Abrani in CLXXXXI et sunt pro dicta causa sommos XXV Summa sommorum LXVI sagiorum XXXI В оригинале – camocai. В оригинале – pez–. 351 Зачеркнут знак пяти десятков – L. 349 350 171 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Recepimus die III septembris in racione comunis Caffa in CCXII sommos LXVI sagios XXXI [1374] ff 211v, 212r Die VIIII septembris Comune Caffa debet nobis acipiente Anthonio deTerdona de Luciani de Liturffis in CCLXXX et sunt pro medio pro centenario de Savastopoli de MCCCLXIII (sic!) tempore Benisse Dragi quos sunt spectant de sommos LX de quibus habent lauddem in medio de Savastopoli per centenarium quod medium per centenarium recepit dictus Benisse olim consul Savastopoli de quibus sommos LX restat ad huc ad recepiendos sommos XI sagios VIIII sommos XII Item die XVI marcii acipiente Nicola Bassas de Luciano de Liturffis in CCLXXXI et sunt quos dederat pro mutuo tempore de Leonelli de Guisulfis et socio quod erat scriptum pro contro pro Ivanixio Samsi et non debebat sommos I Item XVIII aprilis acipiente Anthonio Tredona de racione Luciani de Liturffis in CCLXXXI et sunt ad complimentum de sommo LX quos sunt spectabant pro medio pro centenario de Savastopoli de MCCCLXXIII tempore Benise Dragi de quibus habent laudem in dicto medio pro centenario quod medium pro centenario recepit dictus Benisse olim consul de Savastopoli sommos XI sagios VIIII Item die XXII madii acipiente Rollando de Guizardo damfficato Savastopoli de racione Luciani de Liturffis in CCLXXXII et sunt ad complimentum de sommos VIIII sagios XXV karatos XII quos spectabant pro medio pro centenario de Savastopoli de MCCCLXXIII tempore Benise Dragi et de quibus habent laudem sunt dicto medio pro medium (sic!) per centenarium recepit dictus Benise olim consul de Savastopoli sommos V sagios VIII karatos II Item die XVI iunii acipiente Araono Pichamillio de racione Luciani de Liturffis in CCLXXXII et sunt quos habere debet ocaxione certorum hominium Cinbalo qui debent comuni pro una condempnatione de continuato de qua condempnatione eidem Araono spectat dimidia de omni eo et toto quod transigetur ut fuit pactum in cartulario ipsum et dominos massarios quia de dicta condempnatione comunis coat (sic!) noticia et ipse notifficavit hec fuit usque tempore domini Lodixi de Flischo sommos IIII Item die XX iullii acipiente Anthonio Cavalo de Luciano de Liturffis bancherio in CCLXXXII et sunt ad complimentum de sommis XXX quos sibi spectabant pro medio per centenario de Savastopoli de MCCCLXXIIII tempore Benisse Dragi de quibus habent laudem in dicto medio et quod medium recepit dictus Benisse olim consul de Savastopoli sommos XVI sagios XXIIII Item die III septembris pro ambaxata missa in l’Ordo in CLXXXV sommos LXXXXIIII sagios XXXIII karatos VIII 172 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie pro partita facta per dominos massarios in CCCXXI sommos VI sagios XXII karatos XII Item eadie pro restitutione condempnationum in CCCXXVII sommos XV Item eadie pro avariis diversis in CLXXXIII sommos LXXX sagios XXXV karatos XII Item eadie pro ambaxata de Savastopoli in CLXXXV sommos LXVI sagios XXXI Item eadie pro stipendiis sociorum Soldaie in CCCXXVIII sommos DCCXVI sagios XXIII karatos VIII Item eadie pro salariis comunis Caffa in CCCXXX sommos MXXX sagios XXXIII karatos III Item eadie pro stipendio orguxiorum de Caffa in CCCXXXII sommos CXXVI sagios XXII karatos II Item eadie pro stipendio capsorum balistrariorum capsiorum de Ianua (sic!)352 in CCCXXXIIII sommos XXXXIII sagios XVI karatos VI Item eadie pro balistrorum capsorum de Caffa et Soldaia in in (sic!) CCCXXX sommos XXVIIII sagios IIII karatos XII Item eadie pro stipendio balistrorum capsorum de Symisso in CCCXXXVI sommos353 LXV sagios XXXVIIII karatos XII Item eadie in stipendio balistrorum capsorum de Symasso in CCCXXXVII sommum I sagios XXII karatos II Item eadie in stipendio balistrorum de Caffa in CCCXXXXI sommos CCCCXXXI sagios XX karatos III Item aie III septembris in eius allia racione in CCXIII sommos III DCCCXXXII sagios XXXX karatos XX Summa sommorum VI DLXXXX sagiorum XXVI karatorum VII Recepimus die VII septembris in Georgio de Spigno in CCLVI sommos VI Item eadie in dicto Georgio in CCLVI sommos I Item usque III novembris in Danili Negrono i Racione Luciani de Liturffis in CCLXXX sommos sagios XXII karatos XII Item die XXIII novembris in Ivanixio Samsi in racione Astelani Marthixi in CLXXXVI sommos Item die XVIIII ianuarii in Nicolae de Campis coirazario in CCCVI sommos sagios XXXXII karatos XXII Item eadie in domino Matheo Cataneo in CCLXXXXVIII sommos I Item dieXXVIII marci in officie merchantie in racione Luciani de Lururffis in CCLXXXI sommos sagios XXII Item die VIIII madii in Iohanne speciario de fratre 354 Nicolao de l’Orto in racione Abrani de Teffelixio in CLXXXX et sut pro quadam forestacia facta per dominum Lodixium de Flischo infra solucionem dicte forestacie sommos VI В контр–счете – comunis Caffe in Soldaye. В оригинале – sa (=sagios). 354 В оригинале почти слитно – deffr со знаком сокращения. 352 353 173 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item die XXV madii in Iuliano Honesto et socio in CCLXIII sommos DCLXXXXIII sagios XXXXIIII karatos II Item eadie in introytu panorum in CLXIII sommos LXX Item die primo iullii in Petro de Mari et socioin CCCXXI sommos CCCCXIIII sagios VIII karatos VI Item die XVI augusti in Francisco de Marinis et socio officiallis capitum in CCXXXXVI sommos CLXI sagios XVII karatos XVIII Item die III septembris in condempnationibus factis per dominos Leonellum de Guisulfis et socium in CCVII sommos CCCCLVIII Item eadie in condempnationibus factis tempore domini Aynoni de Grimaldis in CCVIIII sommos XXXVI Item eadie in condempnationibus factis per dominum Iulianum de Castro consulem Caffe in CCX sommos XI Item eadie in condempnationibus factis per dominum Matheum Cataneum et socium sindicatores in CCX sommos LX Item eadie in Dorino Ususmaris in CCXXV sommos DCLXXXVIIII sagios III karatos IIII Item eadie in introytu comunis Caffa in CCLXVI355 sommos II LXXXXVI sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie in introytu undecim centenarii vini in CCLXVII sommos MDCCLXXXIII sagios XI karatos XXI Summa sommorum VI DLXXXX sagiorum XXVI karatorum VII [1375] ff 212v, 213r Die III septembris Comune Caffa debet nobis pro racione comunis Caffa in CCCLIIII sommos VI CCCLI sagios XII karatos IIII (sic!) Recepimus die III septembris in allia eius racione retro in CCXII sommos III DCCCXXXII sagios XXXX karatos XX Item eadie in racione debitorum in CCCXXVII356 sommos III CXXXIII sagios XXXXI karatos I [Summa sommorum VI DCCCCLXVI sagiorum XXXVI karatorum XXI] [1375] ff 325v, 326r Die XII madii Raffael de Travi callaihi sive ambaxator missus ad presentis in l’Ordo ad dominum imperatorem tartarorum et Mamai debet nobis ipse acipiente de racione Abrani de Teffelixio in CLXXXX sommos XXV Recepimus die VI iunii in suo sallario in racione ambaxate in CLXXXV sommos XXV 355 356 Знак десятки вписан позже. Знаки семерки вписаны позже. 174 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. ПРИЛОЖЕНИЕ 2 Книга массарии Каффы 1381 г. (MC 1381) Massaria Caffаe anno 1381 // Archivio di Stato di Genova. San Giorgio. Sala 34. № 590, 1226. № inventario 36817. № archivio provvisorio 18,59046. 1226. Titul Cartularium massarie Caffa milleniorum de MCCCLXXXI et MCCCXXXII existentibus tunc massariorum Gaspale de Grimaldis et Giurardo Leardo scriba cum eis Guillelmo de Rappallo Exemplatum de mandato egregiorum et nobilium virorum dominorum Petri Cacani consulis civitatis Caffa et Benedicti de Grimaldis unius ex provisoribus et massariis per me Bartholomeum de Compagnono quondam Anthonii proprie ab illo alio cartulario scripto manu dicti Guillelmi de Rappallo notarii ad literam prout inveni nihil addito vel diminuto nec substantia in aliquo mutata et tot partitas scripsi in una carta prout inveni et quod in aliquibus cartis inveni vissum erratum in dicto cartulario autentiqo et certis summas in aliquibus cartis non factas scripsi et exemplavi ac correcxi omnes partitas asperorum et sommorum bene et dilligenter in isto prout in illo scriptum erat f 3r. MCCCLXXXI die XVII marcii... Eadie Avaria facta per Ayna et Coia Berdi messayguos domini Imperatoris et Mamay de avibus falconibus captis tempore retroactis in Soldaya debet nobis pro dicta massaria assignata per dictos dominum Bernabonem et socium de CXXXI asperos III DCCCCXXI Recepimus eadie in dicta massaria assignata ut supra in CXXXVI asperos III DCCCCXXI f 3v +MCCCLXXXI die XVI marcii Arme empte pro galea comunis patronizata per Iohanne Fereihium debent nobis pro massaria assignata per dominum Bernabone Ricium et socium de CXXXI asperos II CCC Item die XXII marcii ultra predictas armas pro Costa Ceba placerio et sunt pro precio unius collarii unius coyracie et unius cervelerie de racione Abrani de Gentille de V asperos LV Item die XXIII marcii pro Nichita de Caffa et sunt pro precio unius coyracie de racione Abrani de V asperos XX Item eadie pro alia eius racione de IIII asperos CCCXVIIII Summa sperorum II DCLXXXXIIII Recepimus die X februarii in alia eorum racione in XIIII asperos II DCLXXXXIIII 175 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 f 4r +MCCCLXXXI die XVII madii Anaticho filius Topiti de Gorzovi debet nobis pro dicta massaria assignata per per dictos dominos Bernabonem Ricium et socium de CXXXI asperos LXXX et sunt pro una condempnacione Et pro eo Anfreono de Carlo Recepimus eadie [XI iunii MCCCLXXXII] in dicta massaria in CXXXVI asperos LXXX f 4r [1382] die XI iunii Aivac ermineus de Sorchati debet nobis pro comune Caffe de XXXX asperos I CCCXXXVIII Recepimus die XVII marcii in massaria assignata per dominum Bernabonem Ricii et socium in CXXXI asperos I CCCXXXVIII f 5r. + MCCCLXXXI... + Die XVIII marcii Abranus de Gentille bancherius debet nobis pro Gorgibey Baxas de racione Manolli proti pro cazalli Fonna de XXXX asperos I DCL ... Item XXVII aprilis pro Costo Damodi propto Ialito (sic!) in racione cazallis Ialite in XXXX asperos IX D… f 5v. + MCCCLXXXI... Die XXX aprilis Abranus de Gentille bancherius debet nobis… Item eadie pro Costa Damodi de racione casallis Iallite de XXXX asperos CCCLXXX… f 6v. +MCCCLXXXII... Abranus de Gentille bancherius debet nobis… Item die VII iunii pro Gorgibey Baxas de racione casallis de Fonna de XXXX asperos I DCL… f 7r +MCCCLXXXI… Die XXVI iunii Anthonio Steffanicius grecus patronus cuisdam barche misse in lo Vospo[ro] pro custodia ut navigi non vadant ad Tanam contra devetum factum et firmatum in Caffa de racione Luciani Liturffis de CXVI asperos DCCCC Et debet habere pro se et sociis sex conputatis barcha asperos CCCL in mense et incipit servire illa die qua de Caffa separavirt Item die XXX augusti pro Abrano de Gentille de VIII asperos CCCCL Summa asperorum I CCCL 176 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Recepimus die XI iunii in eius stipendio sociorum in racione comunis in XXX asperos I CCCL f 8v. +MCCCLXXXI… Abranus de Gentille bancherius debet nobis… Item die XXIIII septembris pro ipso Abrano proprio emptorre ambelliapatici fructus vinearum de lo Corso et de lo Bocholocho de racione introytus casalium Gotie et Soldaye in CIII asperos IIII… f 11v. MCCCLXXXI die Aurum et iocalia que fuerunt quondam Agimacomet dominum Sorchati et que penes erant Ayvac ermineum de Sorchati videlicet dimidia earundem restata 357 in comune Recepimus die XXVIIII358 novembris in Sic Assani filio dicti Agimacomet in precio unius corrigii aurei sagios CLVII ad racionem pro sagio I asperos XXIIII racione Abrani de Gentille in XI asperos III DCLVIII Item die V decembris in Paulo de Reza et sunt in precio unius corrigii aurei sagios CXXV ad racionem pro sagio I asperos XXVII quartam I in racione Luciani de Liturffis in CXVIII asperos III CCCC VI Item die X decembris in Abrano de Gentille et sunt pro dangis359 aureis360 ad numero CCCCXXVIIII ad racionem pro sagio I asperos XXVII quartam I in summa in racione ipsius Abrani in XI asperos XXVIII DXXXI Item die XX decembris in Alnardo Forte de Neapolli et sunt in precio de perllis grossis ad numero LXVII ad racionem pro361 perlla asperos LXIIII valent in racione ipsius Alnardi in XII asperos IIII CCLXXXVIII Item die VIII ianuarii in Raffaele de Facio et sunt in precio de perllis IIII veracis grossis in CLXVII asperos I DCCCX Item die X ianuarii in Petro de Clappa et sunt in precio de perllis viginti veracis ad racionem pro362 perlla asperos CC pro qualibet in racione Conradi de Goascho et socii in XXXXV asperos IIII Item eadie in Raffaele de Facio et sunt in precio de perllis veracis XI et balaxio uno pertuforato conputato pro una perlla ad racionem pro perlla asperos CXXXX in racione dictorum Conradi et socii in XXXXV asperos I DCLXXX В оригинале – restatata. После числа следует ошибочно вписанное, но не зачеркнутое абреввиатура названия месяца – nob (=novembris). 359 В оригинале – dangш, без знака сокращения. 360 В оригинале – aei (=aurei). 361 В оригинале абреввиатура – per. 362 В оригинале абреввиатура – per. 357 358 177 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item eadie in Alnardo Rocha et sunt pro perllis veracis VII ad racionem pro perlla asperos CCCX in racione dictorum Conradi et socii in XXXXV asperos II CLXX Item eadie in Raffaele de Facio et sunt pro precio unius balaxii grossi talis qualis ligati in auro in racione dictorum Conradi et socii in XXXXV asperos DCCX Item eadie in Anderea Italiano et sunt pro precio de anullis tribus ferrei et aurei cum pomelis tribus aureis de racione dictorum Conradi et socii in XXXXV asperos CCC Item die XX ianuarii pro Arnaldo Rocha et sunt pro precio unius balaxii perforati venditi per sommos XI sagios XXXIII racionem a asperis in racione de Andrioti de Illice in XIII asperos I DLXXXXVIII Item usque die X ianuarii in Marcho Spinula et sunt pro una cuba de cazadonia cum turchexiis VI in auro de racione dicti Marchi in CXXXXV asperos CCLX Item die XXX aprilis in Oberto Vegio et sunt pro precio de turchexiis363 II desligatis et una ligata in auro diamate uno in auro et saffirio uno desligato in summa in racione Dexerini de Belignano in LVII asperos CL Item die XVIIII madii in Paulo de Reza et sunt pro precio de perllis CV ad racionem pro364 perlla una asperos XVI et quas emit usque Sanctum Festum Nativitatis Domini de racione Dexerini de Bellignano in LVII asperos I DCLXXX f 13v. +MCCCLXXXII... Die primo februarii Ambaxata que ad presens ire debet ad dominum imperatorem tartarororum de qua sunt ambaxatores Conradus de Goascho et Xpistoforus365 debet nobis pro ipsis Conrado et socio, et sunt pro ogogio de carrateriis XVI366 conputatis eorum carris et equibus de XXXXV asperos XII CCCXX Item eadie pro dictis Conrado et Xpistoforo pro duobus tapcana carris duobus con suis furnimentis et expensis de XXXXV asperos DCCCCLXXIIII Item eadie pro dictis Conrado et socio pro furnimento compagne ipsorum sociorum cum eis deputatorum videlicet pro pane pisto rizo calderones ihaponis et aliis de XXXXV asperos III DCLXXV Item eadie pro dictis Conrado et socio pro duobus domibus tartareschis cum furnimentis earum de XXXXV asperos CCCLXXXII Item eadie pro dictis Conrado et socio et sunt pro zucharo albo, et rozato, speciis casafistulla, farro inguento et aliis de XXXXV asperos I DLXXXX Item eadie pro dictis Conrado et socio et sunt pro certis expensis minutis videlicet pro colta de vegetibus IIII vini pro faticha unius orguxii missi in Зачеркнуто – gossis trbz (=grossis tribus). В оригинале аббревиатура – per. 365 Зачеркнута аббревиатура – pro. 366 В оригинале кроме первого знака десятки неразборчиво с зачеркиваниями – X–ci–ipi. Раскрытие по контр–счету на f 45v. 363 364 178 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Cymballo pro Ivanixio de Perssio pro tarezare et acimatura pannos et pro duabus carabiis in summa in XXXXV asperos CCCXIII Item eadie pro dictis Conrado et socio et sunt pro expensis de orguxiis IIII comunis euntibus cum ipsis Conrado et socio de XXXXV asperos DCCC Item eadie pro dictis Conrado et socio et sunt pro certis expensis minutis de XXXXVI asperos CCCCLXV Item eadie pro dictis Conrado et socio et sunt pro precio de duobus equibus de XXXXV asperos CCCCXX Item die IIII februarii pro Precivale de Porta et sunt pro pichis IIII scarleti grane de Mediolano de ipsius racione CLX367 aspperos CCCC Item eadie pro Iohanne Novello et sunt pro pichis VIII videlicet pichis IIII festechini de Florentia et pichis IIII virmillii de Mediolano de racione ipsius Iohannis de CV asperos CCCCX Item die VI februarii pro dicto Iohanne et sunt pro pichis XII virmillii de Mediolano pro duabus vestibus pro equis ad racionem de asperis XXXXVI pro picho de racione dicti Iohannis de CV asperos DLII Item die VII februarii pro Anthonio speciario et sunt pro confectis pro tenendo coppam ambaxatoribus quando recesserunt de Caffa pro eundo in suo viagio de racione dicti Anthonii XIIII videlicet libris XVI asperos CCXXIIII Item die VIII februarii pro Manfredo Strozolla et sunt pro censaria de certis pannis camocatis, tellis et aliis, de racione Abrani de Gentille de XIII asperos CV Item die III marcii pro Precivale de Porta pro precio de sclavinis duabus pro coperiendo equos duos de racione dicti Precivalis de CLX asperos LVIII Item die XV aprilis pro Soser cellario et sunt pro taffeta cremexi cepta taffeta celestrino et bocassino consumptis in vestibus equorum duorum missorum domino imperatori et ultra pro factis368 ipsarum vestium de racione Abrano de Gentille de XV asperos CXXXVIII Summa asperorum XXII DCCCCXXVI Recepimus die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio in CXXXVI asperos XXII DCCCCXXVI f 14r MCCCLXXXII... Die VIIII februarii Arme que erant in comune aptate de novo et certe alie empte per Dexerinum de Billignano et sunt pro canavacio pichos CCLXXVII pro coperire coyracias CXVII asperos DCXXXX et agutis XXXX pro dictis asperos CCC sunt in summa de racione de LVII asperos DCCCCLXX Item eadie pro369 corrigiis pro dictis pichos DCCXXXI adperos DCL pro sugiis asperos CCXX et pro magistris coyraciarum pro iornata eorum pro ihavando Зачеркнута последняя лишняя цифра – V. В оригинале – factшs и знак сокращения в конце. 369 Зачеркнуто – coyraciis. 367 368 179 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 dictas et alias asperos DCXVI in summa de ipsius Dexerini racione de LVII asperos I CCCCLXXXVI Item eadie pro cerveleriis LIIII emptis per dictum Dexerinum de ipsius racione de LVII asperos DCCVII Item eadie pro colloris XXXVIII emptis de racione ipsius Dexerini de LVII asperos CCCCLXXXV Item eadie pro coyraciis XXXIII emptis de racione dicti Dexerini de LVII asperos DCLVIIII Item eadie pro alia eorum racione de III asperos II DCLXXXXIIII Summa asperorum VII I Recepimus die XI iunii in massaria assignata370 per dominum Gaspalem de Grimaldis et sucium domino Guilliermo Maruffo et socio in CXXXVI asperos VII I f 25v. MCCCLXXXI die XVII marcii… Eadie Batista de Zoalio massarius Soldaye debet nobis pro dicta massaria assignata per dictos dominum Bernabonem et socium de CXXXI asperos DCLXXVI Item die XI iunii pro comune Caffa (sic!) de XXXX asperos DVI Summa asperorum I CLXXXII Recepimus371 die XVI iunii in Batista de Zoalio quondam Gotifredi in XXVII asperos DVI Item eadie in Nicolao Brancaleono in CXXXXI asperos DLXXXXII Item die XX iullii in alia eius racione in isto in XXVI asperos LXXXIIII Summa asperorum I CLXXXII f 26v. +MCCCLXXXI... Die XXI iunii Batista de Zoalio debet nobis pro alia eius racione in XXVI infra asperos II DCCCVIII Recepimus die XVII marcii in massaria assignata per dominum Bernabonem Ricium et socium in CXXXI asperos I DXXV Item die XIII madii in Dimitri serviente in CLVI asperos CXXXVII Item eadie in Canachi de Aqua in XXXXI asperos CXXXVII Item eadie in fratre Andrea in LXXIIII asperos CCCVII Item eadie in Symone de Como in CLXXVI asperos CCCXIII Item die XXI iunii in Scravino Octaviano in CLXXV asperos CXXXI 370 Зачеркнуто – uts in CXXXVI (=ut supra in CXXXVI). Зачеркнут текст, ошибочно переписанный из предыдущего счета – eadie in dicta massaria. 371 180 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie in Papasolli placerio in CLVIIII asperos XXVIII Item eadie in Vesconte Branchaleono in CLXXXXVIIII asperos LXXXI Item eadie in Georgio Patratio in LXXXV asperos LIIII Item eadie in Costa placerio in XXXVIIII asperos XIIIII Item eadie in Andrea Goterio in V asperos XXVII Item eadie in Xpistodoro Garoihario in XXXVIIII asperos LIIII Summa asperorum II DCCCVIII... Die XXI iunii Batista de Zoalio olim massarius Soldaye debet nobis pro grani modiis XXV et ordei modiis XV de racione Iohannis de Draperiis de C asperos III LII Item die XXVI iunii pro Luciano de Liturffis de CXVI asperos CCC Item die XX iullii pro alia eius racione de XXV asperos LXXXIIII Item die predicta pro Abrano de Gentille de isto in VIII asperos CCXXVII Summa asperorum III DCLXIII Recepimus die XXI iunii in alia eius racione supra in XXVI asperos II DCCCVIII Item eadie in Nicola fornario in CXXXXII asperos LIIII Item eadie in Georgio ferrario in LXXXVII asperos XXXXII Item eadie in Michaele Salvaigo in CXXVIII asperos LIIII Item eadie in Iane nacharato in CI asperos XXVII Item eadie in Theodoro Plachine372 in CLXXXXI asperos LXXXXII Item eadie in Sava orguxio in CLXXVI asperos LXXXXII Item eadie in Vassilli tornatore in CC asperos XXVII Item eadie in Georgio serviente in LXXXVII asperos XXVII Item eadie in Tiranos trombeta in CLXXXXI asperos XXVII Item eadie in Canachi de Aqua in XXXXI asperos LIIII Item eadie in Ambachu orguxio in VI asperos XXXVIII Item die XVII iulii in Georgio de Castelliono in racione Vassilli tornatori in CC asperos CLIII Item eadie in Laurentio Perrella in racione sua sommorum et sunt in sommo I sagiis X karatis XVI contractis a asperis CXXXVI a sommo I in CCCXXXXII asperos CLXVIII Summa summarum asperorum III DCLXIII f 27r. +MCCLXXXI die XXI iunii Batista de Zoalio quondam Gotifredo massarius Soldaye debet nobis pro Batista de Zoalio de XXV asperos DVI Item die XVIIII novembris pro precio unius equi empti nomine suo per Obertum de Finario de racione vinorum de CC asperos CCVII Item die VII madii pro ambario cazallis Coxii de racione introytus cazallium Gothie de CIII asperos II 372 Nom. sing. – Plachino. 181 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item die VII madii pro ambario cazallis Sancti Ivani de racione dicti introytus de CIII asperos DC Item eadie pro ambario cazalis Tarataxii de racione dicti introytus de CIII asperos DC Item eadie pro ambario cazallis de lo Volli de racione dicti introytus de CIII asperos I DCCC Item eadie pro ambario cazalis de lo Sille de racione dicti introytus de CIII asperos I DCCC Item eadie pro ambario cazalis de lo Sdaffo de racione dicti introytus de CIII asperos IIII DCCC Item eadie pro ambario cazalis de la Canecha de racione dicti introytus de CIII asperos DC Item eadie pro ambario cazalis de l’Aparti de racione dicti introytus de CIII asperos I DCC Item eadie pro ambario cazalis de lo Scuto de racione dicti introytus de CIII asperos IIII D Item eadie pro ambario cazalis de Bezelega de racione dicti introytus de CIII asperos I Item eadie pro ambario cazalis de Buzult de racione dicti introytus de CIII asperos I Item eadie pro ambario cazalis de Caraihoclac de racione dicti introytus de CIII asperos I C Item eadie pro ambario cazalis de lo Diauollo de racione dicti introytus de CIII asperos D Item eadie pro ambario cazalis de lo Carlo de racione dicti introytus de CIII asperos CCC Item eadie pro ambario cazalis Sancti Erigni de racione dicti introytus de CIII asperos I Item eadie pro ambario cazalis de Caragaihi de racione dicti introytus de CIII asperos DCC Item eadie pro ambario cazalis Paradixii de racione dicti introytus de CIII asperos I CC Item eadie pro ambario cazalis de lo Cheder de racione dicti introytus de CIII asperos LXXII Item eadie pro introytu vinorum processorum de vineum Soldaye comunis de racione vinorum de CC asperos XIIII CCCLIIII Summa asperorum XXXX CCCXXXVIIII Recepimus die XXV februarii in domino fratre Andrea ordinis minorum in LXXIIII asperos CCXXXXVII Item die predicta in alia eius racione mutata in XXVII asperos XV CCCCLX Item die XXVI februarii in Demerode de Savasto in racione expensarum diversarum in LXVII asperos CCC Item die VII madii in certis expensis factis per ipsum in vendia numerando et custodiendo vineas Soldaye in racione vinorum in CC asperos III CCCLXXXII 182 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio in CXXXVI asperos XX DCCC L Summa asperorum XXXX CCCXXXVIIII f 27v. + MCCCLXXXI… Die XXV septembris Batista de Zoalio massarius Soldaye debet nobis pro Ansermo de Cargenti de isto de racione Dexerino de Bellignano de LVI asperos V LXXXXII Item die VI octobris pro Oberto de Finario de isto de CL asperos XX Summa asperorum V CXII Recepimus die XXVIII septembris in alia eius racione sommorum et sunt in sommis XXXVII sagiis XXVI karatis VII contractis a sommo I asperos CXXXVI in CCLXII asperos V CXII… Die XXV februari Batista de Zoalio Gotifredi massarius Soldaye debet nobis pro alia eius racione de XXVII asperos XV CCCCLX Recepimus die XXVII novembris in domino Ivanixio de Mari in racione callege de certis rebus venetorum in XXXXV asperos II DCLX Item die IIII decembris in Nicolao de Luna in racione Xpistodori Garoiharii in XXXXV asperos DLV373 Item die V decembris in Dimitri de Goascho ipso deffentis in racione 374 Iacobi de Palacio sommorum et sunt in sommis XXXX contractis a sommo I asperos CXXXV in CCCXXXII asperos V CCCC Item eadie in stipendio de marinariis XIII solutis per dominos massarios in racione gallee comunis patronizate per Cosmaellem de Montaldo in LXXXVII asperos III DCCCXXXX Item eadie in Nichita porterio Soldaye in CXXXXIII asperos DV Item die VII decembris in Iohanne de Papia uno ex sociis Caffa et pro eo in racione sommorum stipendii sociorum Caffe et sunt pro sommis XII contractis a asperis CXXXVI a sommo I in CCCCX asperos I DCXXXII Item MCCCLXXXII die XIIII ianuarii in Martino de Cramadino in CXXXIIII asperos DCCCLXVIII Summa asperorum XV CCCCLX f 40r. +MCCCLXXXII die II iunii Casalle de Fonna unus ex casalibus Gotie debet nobis pro introytu casalium Gotie de CIII asperos III CCC 373 374 Зачеркнут неправильно вписаная цифра – XXXX. Зачеркнута абреввиатура sͦr– (=sommorum). 183 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Recepimus die XVIII marcii [MCCCLXXXI] in Manolli propto in racione Abrani de Gentille in V asperos I DCL Item die VII iunii [MCCCLXXXI] in Gorgibei Baxas in racione Abrani de Gentille in VI asperos I DCL Summa asperorum III CCC Die XXVIIII aprilis Comune Caffe debet nobis pro stipendio hominum equitum XII ex iliis XXXII missis cum Georgio de Lorto pro custodia Gotie de mense ianuarii videlicet pro stipendio eorum de mense uno incepto die XXVIII ianuarii et finito die XXVIII februarii ad racionem de asperis CL in mense pro quolibus in summa de racione ipsius Georgii de LXXXIIII asperos I DCCC Item eadie pro Georgio de Lorto et sunt pro eius stipendio ea quam capud hominium XXXII missorum in dicto loco Gotie pro diebus XI inceptis die XXVIII februarii et finitis die XI marcii ad racionem de sommis IIII in mense racionem a asperis pervenit pro dictis diebus XI asperos CLXXXXII et ultra pro hominibus XX qui steterunt et ultra alios dies XI inceptis et finitis ut supra prout dictus Georgius ad racionem de asperis CL in mense pervenit asperos I C summa in summa de racione ipsius Georgii de LXXXIIII asperos I CCLXXXXII Item die X decembris pro Georgio de Portuvenere olim marinario gallee comunis patronizate per Lodisium de Montaldo et sunt pro eius stipendio mensium sex inceptorum die XI madii et finitorum die XI novembris de LXXX qua die dicta gallea passa fuit naufragium in Symisso ad racionem de asperis C in mense pervenit sibi mensis acipiente Lodisio de Portuvenere de racione Abrani de Gentille de XI asperos DC Item die XI iunii pro Anthonio Steffanucio [greco patrono] et sunt quas servivit in quandam barcha missa in lo Vosporo pro custodia Tane [ut navigii vadant ad Tanam contra venetorum factum et firmatum in Caffa] de ipsius racione de VII asperos I CCCL Item eadie pro barcha una de XXV asperos I CCCCVII Item eadie pro custodibus XXXX in XXXXIIII asperos XXV DCCLXXIII Item eadie pro expensis diversis in LXVIII asperos LXXVII CCCLXXIII Item eadie pro gallea patronizata per Iohannem Fereihium de LXXXXII asperos CXVIIII DCCCLXXIII375 Item eadie pro Iolbey soldato in C asperos CCC Recepimus die IIII aprilis in Raffaele de Marcho in precio unius gallee vetere in CXVI asperos I CCC Item die XXII madii in cantaro XXIIII biscoti in racione Dexerini de Bellignano in LV asperos DCLXXII Item die XXI iunii in Batista de Zoalio in racione Nicolai Branchaleonis in CXXXXI asperos II CCXXXXVII Item die ultima iulii in precio de certis lignaminibus in racione restat Raffaelis de Camullio in CLXVI asperos DLXVI 375 Зачеркнут лишний знак десятка. 184 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item die XXI augusti in Guilliermo de Vallarosa et Bernabone Ricio ellectis super quoddam monerio Bartholomei Finamoris contrafacento deveto Tane et sunt quos exigerunt de naulis de certis raubis canlucorum in racione Abrani de Gentille in VIII in quibus computati fuit asperos I CC habuit pro dicto Bartholomeo a Iarchacio famulo de Corcho ermineo asperos II LXXXV Item die XXIIII septembris in dictis Guilliermo et Bernabone et sunt qui processerunt de caveale sclavinis et aliis diminutis certis avariis factis pro ipsos de racione Abrani de Gentille in VIII asperos CCCCV376 Item eadie pro Oberto Spinula et socio olim ministris et sunt qui processerunt de parte spectanti comuni de condempnacionibus de racione Abrani de Gentille in VIII asperos CCCXXXXVII Item die XII novembris in Manfredo Strozolla et socio ministris et sunt quos extrasit de ministraria videlicet pro parte spectanti comuni in racione Luciani de Liturffis in CXVIII asperos CC Item die XX novembris in Petro Iudice olim uno ex ministris et sunt quos extrasit de ministraria videlicet pro parte spectanti comuni et sunt pro sommo I sagiis XIII karatis VIII contractis a asperis CXXXVII a sommo I in racione sommorum dicti Petri in CCCLXXXIIII asperos CLXXVII Item die VIII februarii in Georgio Noytorano olim ministro et sunt pro parte spectanti de condempnacionibus factis per ipsum et socium comuni in racione Abrani de Gentille in XIII asperos CLXX Item eadie in Nicolao Anthonio Scvarzaficho et sunt pro parte spectanti comuni de condempnacionibus factis per ipsum tanquam ministrus de ipsius Nicolai Anthonii in CXXXXIII asperos CLXXVII Item die XI iunii in Ayvac ermineo [de Sorchati] in IIII asperos I CCCXXXVIII Item eadie in Batista de Zoalio in XXV asperos DVI Item eadie in comerihio imperii Gazarie in XXXXII asperos IIII XV Item eadie in comerihio importo [super mensibus delactis et importatis de Licostomo in Caffa idem Caffa in Licostomo] in XXXXIII asperos I CCCCLXXXVI Item eadie in condempnationibus in XXXXVII asperos XXVI CCCCLXXIII Item eadie in callega facta et contracta in XXXXVIII asperos DCCLX Item eadie in equis dactis in LXI asperos II DLXXX Item eadie in Iohanne Roystroppo in CII asperos IIII DXXXXV Item eadie in introytu cazallium [Soldaye et] Gotie in CIII asperos LXXXI DCXII Item eadie introytu cabellarum comunis in CIIII asperos LXXII CCCXXV f 40v. + MCCCLXXXII die II iunii Casalle de Megapotami debet nobis pro introytu cazallium Gotie de CIII asperos I D 376 В контр–счете указана иная сумма – CCCCVI. 185 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Recepimus die XVII marcii in Luchino Caligeparii in racione Abrani de Gentille in CXVI asperos I D Die II Iunii Casalle Iallite de quo est ad presens proptus Costa Damodi debet nobis pro introytu cazalium Gotie de CIII asperos XI DCCCLXXX Recepimus die XXVII aprilis in Costa Damodi in racione Abrani de Gentille in V asperos XI D Item die XXX aprilis in Abrano de Gentille in V et sunt ad complementum de asperis XI DCCCLXXX pro sommis LXXXX asperos CCCLXXX Summa asperorum XI DCCCLXXX f 41r. + MCCCLXXXI... Die II iunii Casalle Oriandie debet nobis pro introytu cazalium Gotie de CIII asperos I LXXXVIIII Recepimus die IIII madii in Iolbei Arnista in racione Luciani de Liturffis in CXVI asperos I LXXXVIIII f 42r. MCCCLXXXI... + die VII iunii Custodes XXXX noturni murorum civitatis Caffe debent nobis pro Oberto tornerio et sunt pro eius stipendio mensis unius et dierum XII inceptis die XVIII marcii de LXXXI377 et finitorum die primo madii ad racionem de asperis LX in mense et qua die fuit scaporatus de racione Luciani de Liturffis de CXVI asperos LXXXIIII Item die XXIIII septembris pro Paulo de Novaria uno ex dictis custodibus et sunt pro eius stipendio mensium VII inceptorum die XI marcii et finitorum die XI octobris de LXXXI ad racionem de asperis LX in mense de racione Luciani de Liturffis de CXVII asperos CCCCXX Item die VII octobris pro Theodoro de Rappalo uno ex dictis custodibus et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de asperis LX in mense de ipsius racione de CLXXXXI asperos DCLX Item eadie pro Anthonio de Flischo uno ex dictis custodibus et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finitorum ut supra ad dictam racionem de ipsius racione de VII asperos DCLX Item eadie pro Savasto sartor et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finitorum ut supra ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de VIII asperos CCCCXXXX 377 Зачеркнуто – die pͦ ma (=die primo madii). 186 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie pro Theodorino sartor uno ex dictis custodibus et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finitorum ut supra ad racionem de asperis LX in mense de racione Abrani de Gentille de VIII asperos DCLX Item eadie pro Calo Iane Ercherio378 et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finitorum ut supra videlicet pro mense uno ad racionem de asperis LX in mense et pro mensibus X ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de VIII asperos CCCCLX Item eadie pro Georgio sartor et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finiendorum ut supra ad racionem de asperis LXXX in mense de ipsius racione in LXXXIIII asperos DCCCLXXX Item eadie pro Iohanne de Bono et sunt pro eius stipendio mensium quinque et dierum XII inceptorum die XVIII aprilis et finitorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CCXV Item eadie pro Alexio cellario et sunt pro eius stipendio mensium undecim inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum die primo octobris de LXXXI ad racionem de asperis LX in mense in summa de racione Abrani de Gentille de X asperos DCLX Item eadie pro Nicolao de Mazo et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finitorum ut supra ad racionem de asperis LX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos DCLX Item eadie pro Iohanne de Lorto et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finitorum ut supra ad racionem de asperis XXXX in mense de ipsius racione de379 CI asperos CCCCXXXX Item eadie pro Costa camallo et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finitorum ut supra ad racionem de asperis XXXX in mense de ipsius racione de XXXVIIII asperos CCCCXXXX Item eadie pro Iohanne barberio et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finitorum ut supra ad dictam racionem de ipsius racione de C asperos CCCCXXXX Summa summarum asperorum VII CXVIIII Recepimus die VI actobris in alia eorum racione in XXXXIII asperos VII CXVIIII f 42v. +MCCCLXXXI… Die IIII septembris Comerihium Imperii Gazarie collectum in Caffa per Raffaelem de Facio et Iohannem Ususmaris debet nobis pro racione sommorum domini Caihadoris titani et sunt pro sommis C contractis a sommo I asperos CXXXV de CCLXXV asperos XIII D Item eadie XI iunii pro comune Caffa de XXXX asperos IIII XV 378 379 Aprosio S.: ercher sing. m. -arciere. Зачеркнуто – XXXVIIII. 187 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Recepimus die XX iunii in dicto Raffaele de Facio et socio in CLXV asperos XVII DXV Summa asperorum XVII DXV f 43r. MCCCXXXI... Die XIIII augusti Cuilicus de Pontremulo emptor introytus ambarii lini et melis cazalium Soldaye videlicent a Cozo usque Sdaffum ipsis locis comprehensis de racione introytus cazalium Gotie et Soldaye de CIII asperos VIIII Recepimus die XII novembris in Iuliano Scafacia in racione Abrani de Gentille in XI asperos IIII Item die XXI novembris in Abrano de Gentille in XI asperos I CCC Item die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio in CXXXVI asperos III DCC Summa asperorum VIIII die XI iunii [1382] Comerihium impositum super mensibus delactis et portatis de Licostomo in Caffa et de Caffa in Licostomo ad racionem de tribuz pro centanario debet nobis pro comune Caffe de XXXX asperos CCCCLXXXVI Recepimus die IIII septembris in Guirardo Leardo et Gaspale Vignollo in racione Abrani de Gentille380 in VIII asperos DXXXXVIII Item die XXVI septembris in Luchi Ihozorio in racione Luciani de Liturffis in CXVII asperos XXXV Item eadie in Dexerino de Bellignano et sunt pro Nicolao de Paxano in racione dicti Luciani in CXVII asperos LXXXVII Item die III decembris in Andriotto de Illice et sunt pro comerihio columne panfilli Nicolai de Illice racionem a sommis LXXXX in racione sommorum Abrani de Gentille et sunt in sommis III sagiis XVIII contractis a sommo I asperos CXXXVI in CCXXXXI asperos CCCXXVI Item die V marcii in Georgio Noytolano et sunt pro Francisco de Terdona pro certis rebus dellactis in panfillo Luchi Ihozorii in racione Nicolai de Luna in CXXXXII asperos CCCCXXXV Item die XXIIII maracii in Anthonio de Braya et sunt pro certis rebus delactis in panfillo Luchi Ihozorii in XI asperos XXXXV Summa asperorum I CCCCLXXXVI 380 Зачеркнута аббревиатура – de. 188 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. f 43v. MCCCLXXXI die VII octobris Custodes XXXX noturni debent nobis pro alia eorum racione de XXXXII asperos VII CXVIIII Item eadie pro Savasto Inperio et sunt pro eius stipendio mensium sex et dierum X inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum die X madii de LXXXI et fuit scaporatus ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CCLIII Item eadie pro Macram Caramella et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum in kalendis novembris de LXXX [et finitorum] in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de asperis LX in mense 381 de ipsius racione de CXXVIII asperos DCLX Item eadie pro Xpistiano de Bellignano et sunt pro eius stipendio mensium quinque cum dimidio inceptorum die XV aprilis et finitorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de asperis LX in mense de racione de Abrani de Gentille in X asperos CCCXXX Item eadie pro Magrabi tubator et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum in kalendis octobris 382 de LXXXI 383 ad racionem de asperis XXXX in mense de ipsius racione de CXXVIII asperos CCCCXXXX Item eadie pro Calo Iane Corteyze 384 et sunt pro eius stipendio mensium quinque et dierum XVIII inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum die XVIII aprilis de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de ipsius racione de XXXX asperos CCXXIIII Item eadie pro Georgio botario et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum die primo octobris de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CCCCXXXX Item eadie pro Martino de Tiba et sunt pro eius stipendio mensium quinque inceptorum die primo madii et finitorum die primo octobris de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CC Item eadie pro Dominico cellario et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum die primo octobris de LXXXI ad racionem de asperis LX in mense de ipsius [racione] de LX asperos DCLX Item eadie pro Martino de Capriata et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finitorum ut supra ad racionem de asperis C in mense de ipsius racione de CXXX asperos I C Зачеркнута аббревиатура – pro. В оригинале ошибочно – nov– (=novembris). 383 Зачеркнут лишний знак единицы – I. 384 Aprosio S.: corteise agg. -cortese, munifico. 381 382 189 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item eadie pro Matheo de Monleone et sunt pro eius stipendio mensium trium cum dimidio inceptorum die XV iunii et finitorum die primo385 octobris de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CXXXX Item die VIIII octobris pro Bachi Caramella et sunt pro eius stipendio mensium undecim inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum die primo octobris de LXXXI ad racionem de asperis LX in mense de ipsius racione de XXVI asperos DCLX Item eadie pro Gentille Iurgiano et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finitorum ut supra ad racionem de asperis XXXX in mense de ipsius racione de LXXXV asperos CCCCXXXX Item eadie pro Anestaxio magistro axie et sunt pro eius stipendio mensium sex inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum die primo madii de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de asperis XXXX in mense de ipsius racione de IIII asperos CCXXXX Item eadie pro Ivanixio de Caffa et sunt pro eius stipendio mensium sex et dierum decem inceptorum XX marcii et finitorum die primo novembris de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CCLIII Item eadie pro Nicolla de Scandar386 et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum die primo novembris de LXXX et finitorum die primo octobris de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CCCCXXXX Item eadie pro Costa Ihapellino et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finitorum ut supra ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CCCCXXXX Item eadie pro Laurentio Panzano et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finitorum ut supra ad racionem de asperis LXXX in mense de de racione Abrani de Gentille de X asperos DCCCLXXX Summa summarum asperorum XIIII DCCCCXVIIII Recepimus die VIIII octobris in alia eorum racione in XXXXIIII asperos XIIII DCCCCXVIIII f 44r. +MCCCLXXXI die VIIII octobris Custodes noturni XXXX debent nobis pro alia eorum racione de XXXXIII asperos XIIII DCCCCXVIIII Item eadie pro Demerode capellerio et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum die primo novembris de LXXX et finitorum die primo octobris de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de ipsius racione in LVI asperos CCCCXXXX Зачеркнуто – novembr d lxxxi (=novembris de LXXXI). В оригинале – Sandar. Вторая часть имени восстанавливается по контр– счету. 385 386 190 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie pro Bartholomeo callegario et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finitorum ut supra ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CCCCXXXX Item eadie Vassilli zolacha et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finitorum ut supra ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CCCCXXXX Item eadie pro Ianoto de Castro Arquato et sunt pro eius stipendio mensium387 quinque et dierum X inceptorum die XX aprilis et finitorum die primo octobris de LXXXI ad racionem de asperis LX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CCCXX Item eadie pro Ivanixio Iurgiano et sunt pro eius stipendio mensium sex inceptorum in kalendis novembris et finitorum in kalendis madii de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CCXXXX Item eadie pro Dimitri de Andrionicho et sunt pro eius stipendio mensium duorum et dierum XVIII inceptorum die XII iulii et finitorum die primo octobris de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CII Item eadie pro Nicolla de Sancto Nicolao et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CCCCXXXX Item eadie pro Costa fornario et sunt pro eius stipendio mensium sex et dierum XVII finitorum die primo octobris de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CCLXII Item eadie pro Iohanne de Rebiano sunt pro eius stipendio mensium undecim inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum in kalendis388 octobris de LXXXI ad racionem de asperis LX in mense de ipsius racione de CIIII asperos DCLX Item eadie pro Symisseto nacharato et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finitorum ut supra ad dictam racionem de ipsius racione de CLXXV asperos DCLX Item eadie pro Cavacal Iurgiano et sunt pro eius stipendio mensium quinque inceptorum die primo madii et finitorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CC Item eadie pro Argono Revenderolio et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum in kalendis 389 octobris de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de ipsius racione de IIII asperos CCCCXXXX Item eadie pro Guilliermo Ogerii de Goano et sunt pro eius stipendio tanquam porterius mensium VII inceptorum in kalendis marcii et Зачеркнуто – XI. Зачеркнуто – no (=novembris). 389 Зачеркнуто – no (=novembris). 387 388 191 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 finitorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de asperis LX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CCCCXX Item eadie pro Anthonio balistario et sunt pro eius stipendio mensium VII inceptorum et finitorum ut supra ad eandem racionem de racione dicti Abrani de Gentille de X asperos CCCCXX Item eadie pro Francisco de Sancto Francisco et sunt pro eius stipendio mensium quinque inceptorum in kalendis madii et finitorum in kalendis octobris de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos CC Item eadie pro Nicolao de Sancto Petro et sunt pro eius stipendio mensis unius incepti die X madii et finitorum die X iunii de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de asperis XXXX in mense de Racione Abrani de Gentille de X asperos XXXX Item eadie pro Lodisio cellario et sunt pro eius stipendio mensium octo inceptorum die primo novembris et finitorum die primo iullii de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de asperis LX in mense 390 videlicet de mensibus VII et de mensibus II asperis XXXX de ipsius racione de CXVI asperos CCCCXXXX Item eadie pro Georgio Corigniano et sunt pro eius stipendio mensium sex inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum die primo madii de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de ipsius racione de LXXXVI asperos CCXXXX Item eadie pro Michalli magistro axie et sunt pro eius stipendio mensium VII et dierum XXII inceptorum in kalendis novembris et finitorum die XXII iunii qua die fuit scaporatus ad racionem de asperis XXXX in mense de racione ipsius de CXXVIII asperos CCCVIIII Item eadie pro Matheo Picenino et sunt pro eius stipendio mensium duorum et dierum X inceptorum in kalendis novembris de LXXXI et finitorum die XI ianuarii de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de asperis XXXX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos LXXXXIII Summa summarum asperorum XXI DCCXXV Recepimus die VIIII octobris in alia eorum racione in XXXXIIII asperos XXI DCCXXV f 44v. MCCCLXXXI die VIIII octobris Custodes XXXX noturni debent nobis pro alia eorum racione de XXXXIIII asperos XXI DCCXXV Item eadie pro Manolli tubatorre et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de asperis C in mense de ipsius racione de CXXVIII asperos I C 390 Зачеркнуто – d rac– (=de racione). 192 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie pro Fracisco tubatorre et sunt pro eius stipendio mensium undecim inceptorum et finitorum ut supra ad racionem de asperis LX in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos DCLX Item XXV octobris pro391 Michali zolacha et sunt pro eius stipendio mensium II et dierum XXI inceptorum die VIIII februarii et finitorum primo madii de LXXXI ad racionem de asperis XXXX in mense de ipsius racione de CXXVIIII asperos CVIII Item die XXVIII octobris pro Georgio nacharato et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de asperis LX in mense de ipsius racione de LXXXIIII asperos DCLX Item die XIII ianuarii de LXXXII pro Geronimo de Salucio olim uno ex dictis custodibus et sunt pro eius stipendio mensium IIII inceptorum in kalendis decembris de LXXX et finitorum in kalendis aprilis de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de asperis LX in mense de racione ipsius de LXXXIIII392 asperos CCXXXX Item die XXI madii pro Iohanne de Bono uno ex dictis custodibus et sunt pro eius stipendio mensium octo inceptorum in kalendis octobris de LXXX et finitorum in kalendis iunii de LXXXII ad racionem de asperis XXXX in mense acipiente Anthonio de Therdona de racione Abrani de Gentille de X asperos CCCXX Item eadie pro Guilliermo Ogerii de Goano porterio et sunt pro eius provixione mensium octo inceptorum in kalendis octobris de LXXXI et finitorum in kalendis iunii de LXXXII ad racionem de asperis LX in mense de ipsius racione de LXXXXI asperos CCCCLXXX Item eadie pro Anthonio balistario custode et sunt pro eius393 stipendio mensium octo inceptorum et finitorum ut supra ad eandem racionem de racione dicti Guilliermi de LXXXXI asperos CCCCLXXX Summa asperorum XXV DCCLXXIII Recepimus die XI iunii in commune Caffa in XXXX asperos XXV DCCLXXIII f 45r MCCCCLXXXI die VII novembris Callega facta de certiss armixiis et mandiariis talibus qualibus depredatis394 in l’Arbato que erant venetorum venditis in publica callega debet nobis pro Neapoliono Luciano et sunt quos receperunt debebat a domino Marcho Iacharia veneto et hoc de mandato domini consulis Caffe de ipsius Neapolionis racione de CXXXXII asperos LII Зачеркнуто – Coiha. Зачеркнут лишний знак сотни: С. 393 Зачеркнуто – salario. 394 Зачеркнуто лишнее in. 391 392 193 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item usque die VII octobris pro Tapo nuntio Baloam et sunt quos habuit pro ipsius via tanquam paysano qui asociabat venetos predictos de racione Abrani de Gentille de X asperos DC Item XXX octobris pro Pasqualino Spa et sunt quos habuit pro dando illis duobus venetis incarceretis de uno mense de racione Luciani de Liturffis de CXVII asperos CXX Item dieXIIII novembris pro Iacobo Spinula et sunt pro penssione magaseni in quo steterunt bona que fuerunt venetorum et ultra pro camalis de racione Abrani de Gentille de XI asperos LXIIII Item die XVI novembris pro Neapoliono Luciano et sunt pro scoto mensium duorum Marchi Iacharie veneti de racione Abrani de Gentille de XI asperos CXX Item die XXVII novembris pro domino Ivanixio de Mari et sunt quos habuit pro destribuendo intra certos homines equestribus qui iverunt in l’Arbato occasione detinendi et capiendi merces venetorum et quas duxerunt in Caffa acipiento dicto domino Ivanixio nomino de racione Batiste de Zoalio de XXVII asperos II DCLX Item die IIII decembris pro Raffaele de Nayno et sunt pro tarezario specias de racione Abrani de Gentille de XI asperos L Summa asperorum III DCLXVI Recepimus die XXXIIII octobris in Ganino de Camilla pro precio duobus subis in LXXXVIIII asperos CCVIIII Item eadie in Cagacino de Valentia pro una comanescha camocati in CXXXVIIII asperos LX Item eadie in magistro Raffaele Ultramarino pro tribus peliciis muandis de capsia et capsiam unam in CXXX asperos CXXXXVII Item in Anthonio de Mentono pro uno subo de ormacho et calderono rami in V asperos CXXXVII Item eadie in Calo Iane barberio pro uno subo panni viridis in XXXXV asperos CXXXXII Item eadie in Iohanne Vayrollo pro una savastina et una sclavina in LXXXVIIII asperos XXVII Item eadie in magistro Enrico ballistario pro clavaturis II asperos VIII et taciis VI argentis in CXXX asperos CCCCLXXXXVIII Item die XXVII novembris in Laurentio de Serra in precio de cloclearis395 quinque [argenti] sagios XXXI karatos XII ad racionem de asperis III et quarta III a sagio I de racione dicti Lauurencii et socii in CXVII asperos LXXXVII Item dieXXVIII novembris in Benedicto Vulpe et sunt quos exigunt 396 a callega predicta in racione Dexerini de Bellignano in LVI asperos I XXXVIII Item die XXX ianuarii in Paulo Reza pro uno cerlico in racione Abrani de Gentille de XIII asperos L 395 396 См.: coclearem m/n. sing., coclearium n. sing. В оригинале – exigшt. 194 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item die II iunii in alia eius racione in XXXXVIII asperos I CCLXXI Summa asperorum III DCLXVI f 45v. MCCCLXXXI die V decembris Christoforus de Cruche et socius officiales Gotie debet nobis pro Luciano Liturffis de CXVIII asperos DCXXI Item die XII decembris pro alia eorum racione sommorum et sunt pro sommis XXV contractis a asperis CXXX a sommo I de CCLXXII asperos III CCL Summa asperorum III DCCCLXXI Recepimus die XII decembris in certis expensisis factis per ipsos in racione expensarum diversarum factarum in fortiliciis Gotie in LXVI asperos III DCCCLXXI Die XX decembris Conradus de Goasco et Xpistoforus de Cruche ambaxatores icturi ad presentia dominum ..397 imperatorem398 tartarorum debet nobis pro Alnardo Forte de Neapoli de XII asperos III DCLXXXVIII Item eadie pro Xpistoforo de Cruche de XXXVII asperos I XXXII Item MCCCLXXXII die X ianuarii pro Petro de Clappa de racione auri et iocalium de XI asperos IIII Item eadie pro Raffaele de Facio de racione auri et iocalium de XI asperos I DCLXXX Item eadie pro Alnardo Rocha de racione auri et iocalium de XI asperos II CLXX Item eadie pro Raffaele de Facio de racione auri et iocalium de XI asperos DCCCX Item eadie pro Andrea Italiano de racione auri et iocalium de XI asperos CCC Item die XXX ianuarii pro Iacobo Pastura de racione auri et iocalium de XI asperos CCC Item die primo februarii pro alia eorum racione sommorum et399 sunt pro sommis LX contractis a sommo I asperos CXXXV de isto in de CCLXXVIII asperos VIII C Summa asperorum XXII LXXX Recepimus die primo februarii in ogogio de curris XVI cum eorum carrateris et suis equis in racione ambaxate in XIII asperos XII CCCXX Item eadie in precio de duobus tapcana, curris duobus, et suis furnimentis et expensis in racione ambaxate in XIII asperos DCCCCLXXIIII Две точки поставлены, очевидно, вместо имени. В оригинале ошибочно – imperatoris. 399 Зачеркнута ошибочно вписанная строка – Summa asperos XXII LXXX. 397 398 195 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item eadie in precio de domibus duabus tartareschis cum eorum furnimentis in racione dicte ambaxate in XIII asperos CCCCLXXXII Item eadie in precio de furnimentis compagne eorum videlicet pane pisto rizo calderonis ihaponis et aliis expensis in racione dicte ambaxate in XIII asperos III DCLXXV Item eadie in expensis de confectis zucharo speciis casafistulla farro inguento et aliis in racione dicte ambaxate in XIII asperos I DLXXXX Item eadie in certis expensis minutis in racione dicte ambaxate in XIII asperos CCCXIII Item eadie in expensis de orguxiorum IIII comunis in racione dicte ambaxate in XIII asperos DCCC Item eadie in precio de equis duobus in racione dicte ambaxate in XIII asperos CCCCXX Item eadie in alia eorum racione mutata in XXXXVI asperos I DVI Summa asperorum XXII LXXX f 46v. MCCCLXXII die primo februarii Conradus de Goasco et Cristoforus de Cruche ambaxatoris nuper icturi ad dominum ..400 imperatorem tartarorum debet nobis pro alia eorum racione de XXXXV asperos I DVI Item die XI iunii pro massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio de CXXXVI asperos DCCXIII Summa asperorum II CCXVIIII Recepimus die primo februarii in Iohanne Ricio in racione Iohannis Novelli in CV asperos I Item eadie in certis expensis factis per ipsos in racione ambaxate in XIII asperos CCCCLXV Item die IIII februarii in Abrano de Gentille in XIII asperos DCCLIIII Summa asperorum II CCXVIIII 47r. MCCCLXXXII die XV februarii Casalle Partinite de quo ad presens est proptus papa Constantinus debet nobis pro alia eius racione sommorum et sunt pro sommis XX contractis a sommo I asperos CXXVIII de isto in CCLXXII asperos II D LX Recepimus die XV februarii in papa Constantino in racione Iohannis de Camullio in CI et sunt pro sommis XX de vetero asperos II D LX... Die II iunii Cazalle Lupichi de quo est ad presens proptus [оставлено пустое место для имени] debet nobis pro introytu cazallium Gotie de CIII asperos II DCL 400 Две точки поставлены, очевидно, вместо имени. 196 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Recepimus die primo madii in propto dicti cazalis in racione Iacobi de Palacio in CVI asperos II DCL Die II iunii Cazalle Muzacori de quo est ad presens proptus [оставлено пустое место для имени] debet nobis pro introytu casalium Gotie de CIII asperos I D Recepimus die primo madii in propto dicti cazallis in racione Iacobi de Palacio in CVI asperos I D Die II iunii Cazalle Chinicheo de quo est ad presens proptus [оставлено пустое место для имени] debet nobis pro introytu casallium Gotie de CIII asperos I DCCCXXVI Recepimus die primo madii in propto dicti cazalis in racione Iacobi de Palacio in CVI asperos I DCCCXXVI f 48v. +MCCCLXXXII die II iunii Callega facta de certis armixiis et mundiariis talibus qualibus depredatis in l’Aybato que erant venetorum debet pro alia eius racione de XXXXV asperos I CCLXXI (sic!) Recepimus die II iunii in precio unius bonis in racione Iohannis Botini in CVII asperos LXXI Item usque die VII madii in precio unius culcerri401 et aliis in racione Abrani de Gentille in XV asperos CCCCXXXX Item die XI iunii in comune Caffa in XXXX asperos DCCLX Summa asperorum I DCCLXXI Die XI iunii Comune Caffa debet nobis pro lanceis duodenis XXV de CXIIII asperos II CCCLXXXVII Item eadie pro Luchino de Alba et sunt quos aliis servivit in muris Сaffe tanquam custos de ipsius racione de CXV asperos CCCXX Item eadie pro expensis factis tempore massarie domini Bernabonis Ricii et socii in LXII asperos IIII DCCCLXV Item eadie pro Oberto de Finario et sunt pro dampno monete in CLI asperos XII Item eadie pannum empto de CLVI asperos V LXXVI Item eadie pallei in CLVI asperos CCLXXXIII Item eadie pro Paraschiva quondam Castonano 402 et sunt pro modia CL calcine de CLVIIII asperos DCCCC Item eadie pro placeriis de CLX asperos III DCLXXVIIII Item eadie pro restitutionibus de CLXVI asperos III CLXXVIIII 401 402 См.: cultellus m. sing; cultera f. sing.; coltello m. sing. –нож, кинжал. Calo Iano de Castaneno. 197 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item eadie pro stipendio orguxiorum [et aliorum Soldaye] de CLXXVII asperos XXVII DCLXVIII Item eadie pro servientibus de CLXXVIII asperos XIIII DCCXII Item eadie pro salariis diversis de CLXXX asperos XIIII CCCCIIII Item eadie pro Elliano de Marinis et sunt pro uno cupo et cervelleria una [et uno colario] habitis pro gallea Iohannis Fereihii de LXVIII asperos LXXX o403 Recepimus die XI iunii in alia eius racione in [оставлено пустое место] asperos [оставлено пустое место] Item eadie in massaria assignata per dominum Bernabonem Ricii et socium in CXXXIII asperos CCCXXXXVIII DCCCXXVI Item eadie in Oberto Spinula in CXXXXVIIII asperos CCC Item eadie in officio capitum in CLI asperos XXIII DLXXXV Item eadie in terraticus comunis in CLXXXX asperos VI XXXX Item eadie in vestibus datis in CLXXXXVIIII asperos XVII Item eadie in vinis extrarctis de cazalibus in CC asperos VIII DCXV f 61v. [+MCCCLXXXI] Die XVIII iulii o Equi dati et presentati pro parte imperatoris tartarorum Tane et aliorum dominorum canlucorum debent nobis pro Steffano de Camilla pro uno equo sibi scripto bis errori de LXXIIII asperos CX Item die XI iunii pro comune Caffa de XXXX asperos II DLXXX Summa apserorum II DCLXXXX Recepimus die XXVII marcii in Luciano de Liturffis in precio de equis duobus in racione ipsius in CXVI asperos CCCCL Item die III aprilis in Manuele Catanio in precio unius equi in racione Abrani de Gentille in V asperos CXXXX Item die XVIII iulli in precio unius equi et sunt in sagiis XXXXI karatis XII contractis a sommo I asperos CXXXV in racione sommorum Iacobi de Turre in CCCXXVIII asperos CXXV Item eadie in precio equis duobus de racione Asermi de Cargenti in VI asperos CCCCXI o Item die predicta in precio unius equi aliis empti per Steffanum de Camilla in racione ipsius Steffani in CLXXIIII asperos CX Item eadie in precio unius equi venditi Petro de Valencia in racione Lodisii Marracii in CXV asperos CL Item die VIII iullii in Oberto de Finario pro precio unius equi venditi Rubaldo Bazaihi iam sunt plures dues in racione Luciani de Liturffis in404 CXVI asperos LXX 403 Знак в виде подченкнутой «о» обозначает ошибочно вписанную строку. 404 Зачеркнуто – CLX 198 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie in precio unius alii equi in racione Soser cellarii in CLXXV asperos LXX Item die XXVII augusti in Neapoliono Luciano in precio unius equi in racione Soser cellario in CLXXV asperos CCCXXXX Item die ultima augusti in Beytrame de Sancto Salvatoro quos processerunt de uno equo de racione Nicolai de Illice 405 in CXXXXII asperos C Item die II novembris in Raffaele de Camullio in precio unius equi in ipsius racione in CLXVII asperos CLXXX Item die XII novembris in quodam tartaro precio unius equi de racione ipsius Luciani de Liturffis in CXVIII asperos LXXVII Item die XXI novembris in Steffano Toxino in precio unius equi in racione Dexerini de Belignano in LVI asperos LXXXXI Item die XVII decembris in precio unius equi in racione sommorum Ansermi de Cargenti et sunt pro sommo I contracto a asperis in CCXXXXIII asperos CXXXVI Item die XI ianuarii in Taytac orguxio et sunt pro uno equo sibi dato pro restitutione unius alii equi ipsius Taytac mortui in servicio comunis in racione expensarum diversarum in LXI asperos CC Item die XXVI marcii in Nichita orguxio et sunt pro precio unius equi albi in racione sommorum ipsius Nichite et sunt pro sommo I in (sic!) asperos CXXXX Summa apserorum II DCLXXXX406 f 62r. MCCCLXXXI die XXX marcii Expense et auarie diverse comunis Caffe debent nobis pro papa Constantino pro parte Partinite et sunt quos sibi dati fuerunt tanquam proptus dicti loci pro ipsius faticha pro exigendo cormaticham dicti cazallis pro una pecia clameloti de racione Luciani de Liturffis de CXVI asperos C Item die XXIII marcii pro Iohanne Ricio torcimano et sunt quos solvit alaffa uni nuntio domini imperatoris Tane de racione Abrani de Gentille de V asperos XXIIII Item die XXX marcii pro Guiraldo Fodrato et sunt pro precio unius clameloti et unius camicicie datis uni nuntio 407 domini imperatoris Tane de racione Abrani Gentille de V asperos LXVIII Item die VI aprilis pro Iohanne Ricio torcimano et sunt pro certis expensis factis per ipsum in quondam itinero de Sorchati nomine comunis et in quibus cоmputati sunt asperos CC pro eius veste [data pro Festo] Nativitatis Domini elapsi de racione Abrani de Gentille de V asperos CCCCXXIII В оригинале ошибочно – Illia. В личном счете на f 142r – Nicolaus de Illice. Сумма, возможно ошибочно, занижена на 5 аспров. 407 Зачеркнуто ошибочно вписанное окончание – i, которое почти слилось со следующим за ним правильным – d (=domini). 405 406 199 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item die VIII aprilis pro Bartholomeo Grillo et socio officialibus misericordie et sunt quos habuerunt pro festo Pasque pro extrahendo catinis carceratis et carceribus ut moris est de racione Abrani de Gentille de V asperos D Item die XXII aprilis, pro Nicolao de Turre et sunt pro precio unius clameloti dati uni nuntio sororis Begiihibei de racione Abrani de Gentille de V asperos LX Item eadie pro Brancha de Podio olim sabarbario et sunt pro certis expensis factis per ipsum depositis penes nos ut continetur in quodam eius manualeto de ipsius Branche racione de XXVI asperos IIII CXXXXVIIII Item die XXVII aprilis pro Oberto de Monellia et sunt quos dedit uni orguxio misso in lo Vosporo pro negociis comunis de racione Luciani de Liturffis de CXVI asperos XXV Item eadie pro Astellano ermineo et sunt pro precio unius pecie clameloti date uni nuntio Begiihibei de racione Abrani de Gentille de V asperos LXXVI Item die XXX aprilis pro Oberto de Finario et sunt quos expendidit in vino confectis pro tenendo coppa domino Caihadori quando Caffa venit de racione Abrani de Gentille de V asperos LXXXXVIII Item eadie pro Costa Damodi propto Iallito et sunt quos habuit ex gratia pro una pecia clameloti cum ipse solvit cormatichum cazallis Iallito de racione Abrani de Gentille de V asperos C Item eadie IIII madii pro Theodoro fillio Pasquali propto Lambadie et sunt quos habuit pro una veste cum solvit cormatichum dicti cazalis de racione Luciani de Liturffis de CXVI asperos XXXX Item die VI madii pro Agii carrerio cum duobus aliis nunciis missis in Caffa cum litteris domino consuli massariis et consilio videlicet duo 408 ex ipsis missi fuerunt de versus Licostomom a domino Conrado Donato consule et unum missum de versus Budam per Iacobum Blanchum et Lodisium de Ovigiis de racione Luciani de Liturffis de CXVI asperos CL Item die VIIII madii pro dicto Agi et socio missis de versus Licostomom per dictum dominum Conradum consulem et sunt ad complementum de asperis CLXXX quos debebant habere de racione Luciani de Liturffis de CXVI asperos LXXX Item die VIIII madii pro Theodoro de Rappalo uno ex custodibus murorum Caffe et sunt pro olleo consumpto in turre herologii pro mensibus IIII inceptis in kalendis madii de LXXXI 409 et finiti die primo septembris de LXXXI de racione Luciani de Liturffis de CXVI asperos L Item die XIII madii pro Agii correrio et socio missis in Licostomo pro licteris pro ipsorum faticha de racione Abrani de Gentille de V asperos L Item die XXIIII madii pro Abramo suriano correrio et sunt ad complementum de asperis C quos habuit ex gratia de adventu facto per ipsum de versus Budam cum licteris missis410 domino .. consuli Caffe de racione Abrani de Gentille de VI asperos L В оригинале – duobз (=duobus). Последние две литеры зачеркнуты. В оригинале указан ошибочно 1380 г. – LXXX. 410 Зачеркнута аббревиатура – per. 408 409 200 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie pro Agi sarraceno de Licostomo et socio et sunt quos habuerunt ad complemetum de asperis C occasione bestente que eis fieri fecimus in occasione videndi si neccesse esset de mictendo licteras ac nova in Licostomo de racione Abrani de Gentille de VI asperos L Item die XXVIIII madii pro Oddino barbero olim barberio gallee comunis patronizate per Paulum de Reza et sunt ad complementum de medicinis pro toto viagio veneciato de racione Abrani de Gentille de VI asperos I CCCC Item usque die XXII madii pro domino Iannono de Boscho olim consule Caffe et sunt pro expensa extraordinaria pro tenendo coppa certis messagiis et aliis canluchis quam pluribus et diversis vicibus pro diebus viginti de mandato domini Iuvanixii de Mari consulis Caffe scripto manu Luchinii de Levanto de racione Luciani de Liturffis de CXVI asperos CCCXXXIII Item die V iunii pro Nicolao de Sancto Iohanne filio Achi et sunt quos habuit omnii anno pro venire faciendo aquam in logia ponderis videlicet pro anno uno incepto die XI aprilis de LXXXI et finite die XI aprilis de LXXXII de racione Abrani de Gentille de VI asperos I Item usque die XXXI madii pro Emitar ermineo et sunt pro unius aque empti ab ipso et que venire fecerunt in stagnono de racione Luciani de liturffis de CXVI asperos CCCC Item die XX iunii pro ordei modii XXX missorum in Gotia pro illis equis illorum hominum qui iverunt cum Georgio de Lorto misso pro custodia dicte Gotie pro mense uno et diebus et quod dictis hominibus datum fuit ut eis promissum fuerat pro equis eorum de racione Raffaelis de Facio et socii in CLXV asperos DCCCCCLXXXX Item die XXVI iunii pro Iohanne Ricio et sunt pro precio de clamelotis duobus et tellis II datis duobus nunciis domini Imperatoris Tane et pro alaffa data uni nuntio domini Alut Sait comerihario et daroga Sorchati de racione Abrani Gentille de VI asperos CCLXXXXVIIII Summa asperorum X CCCCXV Recepimus die XXVI iunii in alia eius racione in LXIII asperos X CCCCXV f 62v. MCCCLXXXI... Die XXII madii Expense facte tempore massarie domini Bernabonis Ricii et socii consulatus domini Ianoni de Bosco debent nobis pro Gentille de Astelladino et sunt pro precio de peciis duabus clameloti asperos CLXXXX tella et tifica piche XXIIII ad racionem pro picho asperos III asperos LXXII pro peciis tribus aliis clameloti asperos CCXXXX pro tella piche XXVIII ad racionem pro picho asperos V asperos CXXXX et pro pichis XII telle ad racionem pro picho asperos III Z asperos XXXXII sunt in summa de racione ipsius Gentillis de LXXXV asperos DCLXXXIIII Item die III madii pro Cosmaele de Oliva et sunt quos expendidit in certis lignaminibus iornata magistrorum axie mazachani et aliis pro aptando turri Sancti Anthonii et que expensa visa et carculata fuit per summam dictos massarios de racione ipsius Cosmaelis de XXXVIII asperos DXVIII 201 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item die IIII madii pro Costa de Vultro et sunt pro mitriis IIII Z vini de quibus tenerunt coppa alius Iharchasso domino Sorchati quando venit ad viridarium Caihadoris titani de racione Luciani de Liturffis de CXVI asperos XXXXV Item die XVII madii pro Agimamet sarraceno et sunt pro emenda unius equi capti per Iohannem de Camulio occaxione eundi pro negociis comunis in Sorchati ad dominum Sarihi alius dominum Sorchati et quo decessit de racione Abrani Gentille de CV asperos C Item die XXIIII augusti pro Lodisio Marracio et sunt pro precio de rezanis XXXXIII consignatis Brancho de Podio et de quibus laboratus fuit ponte Sancti Antonii et ponte macelli ad racionem pro quolibet ... rezano asperos VI in summa de racione ipsius Lodisii de CXV asperos CCLVIII Item die IIII decembris pro Anthonio de Mentono et sunt quos aliis expendidit in conducendo in Caffa gripparea Symonis de Sigero 411 de Cymballo in Caffa videlicet pro soldo marinariorum et compagna de racione ipsius Anthonii de IIII asperos DCCCCV Item eadie pro Luchino de Levanto [burgensis Caffa] et sunt quos aliis expendidit tanquam sabarbarius in quandam galleota comunis videlicet in lignaminibus iornate magistrorum axie et calafactorum de CXIIII asperos I CC Item die XXX madii pro Obertho de Aquis et sunt pro razanis missis in Soldaia per Brancham de Podio pro aptando betreschas et corerios dicti loci asperos D pro razanis pro panizata pro Caihadoro pro galeota missa in Symisso asperos CCXXXXII et pro certis lignis missis Peyra asperos CCLX et ultra pro vino pro palleo pro fillo a vella captis per dictum Brancham et pro certis asperis datis Anthonio de Mentono et aliis missis pro negociis comunis in lo Vosporo et alibus asperos DXIII de racione dicti Oberthi de CXXXXVIIII asperos I DXV Summa summarum asperorum IIII DCCCLXV Recepimus die XI iunii in comune Caffa in XXXXVIII asperos IIII DCCCLXV f 63r. MCCCLXXXI die XXVI iunii Expense et avarie diverse comunis Caffe debent nobis pro alia eorum racione in LXII asperos X CCCCXV Item eadie pro Nicolao de Ulmo et sunt pro pensione cuisdam magaseni in quo stant reme et alia lignamina comunis pro anno uno et diebus III finitis die VI iunii de MCCCLXXXI de racione Luciani de Liturffis de CXVI asperos CCVIIII Item die II iulii pro Marcho Spinula et sunt pro firato cantariis XVIII unziis XXIIII neto empto in tribus partitis ad racionem pro singulo cantaro asperos LXXXX de racione Abrani de Gentille de VI asperos I DCXXXVII 411 Восстановление гадательное. В оригинале – Sigro–. 202 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item die III iulii pro Adano de Ponte et sunt quos solvit orguxio missis in Illice cum licteris pro negociis comunis de racione Luciani de Liturffis de CXVI asperos L Item eadie dicto Adano et sunt quos solvit uni nuntio domini Acboga domini contractibus Illicis de racionem dicti Luciani de CXVI asperos LXX Item die IIII aprilis pro Adano de Ponte cavalerio domini Ivanixii de Mari et sunt quos habuit pro fustigare facte inter homines et mulueas ad numerum X videlicet de quolibus asperos XXV ut moris est de racione Luciani de Liturffis de CXVI asperos CCL Item die XI iulii pro Francisco de Gentille et sunt pro vestibus quinque datis et presentatis pro parte comunis per Bartholomeum Grillum Raffaelem de Travi et Lucianum de Liturffis Sayto et socius (sic!) comerihiario et daroga in Sorchati domini imperatoris tartarorum de racione Abrani de Gentille de VI asperos DCCXVI Item eadie pro Ivanixio censario venditore clamelotorum et sunt pro una pecia clameloti presentata per super dictos dicto Sayto de racione Abrani de VI asperos CLXXV Item eadie pro Dexerino de Bellignano et sunt pro iarris duabus Trellie castronis IIII serbeto mitrio I quarta I missis parte comunis per super dictos per vices duas pro tenendo coppa super dicto Sayto de racione Abrani de VI asperos CCCXXXVII Item eadie Amisarchis Baxas et sunt pro piche XXXII telle presentatis et datis IIII payzanis dicti Sayti er super dictos de racione Abrani de Gentille de VI asperos C Item die XVII iullii pro domino Ivanixio de Mari consule Caffe et sunt pro expensis factis per ipsum dominum consulem in412 mensibus IIII preteritis inceptis die XI marcii de LXXXI et finitis XI iunii mensis presentis et sunt ex illis asperis quingentis qui conceduntur quolibet mense consulibus Caffe pro expensis per eos factis de racione Abrani de Gentille de VI asperos II Et hoc de mandato consulis et consilii vigorre apodixia scripta die XII iulii de LXXXI manu Anthonii de Levanto notarii Item die XXIIII iulii pro Iohanne Ricio torcimano et sunt quos habuit pro certis expensis factis per ipsum in inquirendo certis materialis factoris in Sorchati de racione Abrani de Gentille de VIII asperos CCVII Item die ultima iulii pro Raffaele de Camulio et sunt pro precio de quarta VII asperos LVII bacharai IIII asperos XVI rodda de popa dupla asperos XXV straza de parameixi asperos XXX rodda de popa carenoza de bacharai IIII asperos XXXVI et que legamina consumpta fuerit in galeis comunis patronizate per Georgium Spinula et Cosmaelem de Montaldo in summa de racione ipsius Raffaelis de CLXVII asperos CLXIIII Item die413 XXII augusti pro Gaspale de Vignollo et sunt quos solvit pro uno nuntio misso de Illiice in Caffa cum litteris domini consulis per Cosmaelem de Montaldo de racione Luciani de Liturffis de CXVI asperos CXXXII 412 413 Зачеркнуто – rebus IIII. Зачеркнуто – pa a… (=prima augusti). 203 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item usque die XIII iulii per Georgio censario et sunt quos habuit pro capiendo sclavum unum qui interfecit dominum suum et hoc ex promixi sibi facta et qui sclavus fuit suspenssus et atanaiat– (sic!) de racione Abrani de Gentille de VIII asperos D Item die VIII augusti pro Lucino Calligeparii et sunt quos solvit pro alafa de uno nuntio misso in Caffa domino consuli per dominum Coihitam filium Ihobani de racione dicti Abrani de VIII asperos C Item die II septembris pro Nichita et Cotolboga orguxiis et sunt pro eorum faticha de eundo et redenundo de Illice414 cum litteris spectantibus (sic!) comunis415 de racione Luciani de Liturffis de CXVI asperos C Item die IIII septembris pro Anthonio speciario et sunt pro apapiru cartularrio et cera habuitis per curiam domini consulis de racione dicti Anthonii de VIIII asperos CXXXX Item die IIII septembris pro Theodoro de Rappalo uno ex custodibus murorom Caffe et sunt pro oleo consumpto in turre horologii pro mensibus IIII inceptis die prima septembris et finiendis in kalendis ianuarii de LXXXII de racione Abrani de Gentille de VIII asperos L Item die V septembris pro Anpromo de Cargenti et sunt pro cepi (sic!) cantaros XIII Z conputatis expensis factis in ipso empto in Sorcati per ipsum Anpromum quod consumptum fuit in galeis duabus comunis videlicet una patronisata per Georgium Spinula et aliam per Cosmaele de Montaldo de racione dicti Anpromi de VI asperos II CCCC Summa asperorum XVIIII DCLII Recepimus die V septembris in alia eius racione in LXIIII asperos XVIIII DCLII f 63v. +MCCCLXXXI die XXX augusti Expense facte in adventu Eliasbey domini Sorchati quando Caffa venit debent nobis pro Mirano mercatoro et sunt pro precio de peciis IIII clamellotorum datis ipsi domino et certis aliis qui secum venerunt de racione Luciani de Liturffis de CXVI asperos DXXXX Item die IIII septembris pro Anthonio speciario et sunt pro confectis, safrano, zucharo, canella, salsa, et selbeto, consumptis in pasto facto dicto domino Eliasbei ut ordinate continetur in quodam scripto deposito penes nos de racione dicti Anthonii de VIIII asperos DCCCXX Item eadie pro Filipo de Sancto Francisco censario et sunt pro precio de camiciciis duabus datis dicto domino Eliasbey ultra socio ipsius de racione Abrani de Gentille de VIII asperos LXXII Item die XVI septembris pro Miglidicio clameloterio ermineo catolico et sunt pro precio de peciis quinque de clamelotis ad racionem pro singula pecia asperos LXXV de racione Abrani de Gentille de VIIII asperos CCCLXXV 414 415 В оригинале ошибочно – Illia. В оригинале – coi (=comuni). Очевидно, описка переписчика. 204 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item die VIIII octobris pro Bagado censario et sunt pro precio de camiciciis quinque datis ut supra de racione Abrani de Gentille de X asperos CLXXXXIIII Item die XXVIII octobris pro Iohanne Novello draperio et sunt pro vestibus VI piches XXIIII panni de Florentia videlicet viridi virmillii in summa de racione Abrani de Gentille de XI asperos I CCCLX Item XXVII novembris pro Petro de Valentia et sunt quos expendidit in prandis facto dicto domino Eliasbey videlicet vino gallinis carnibus pane lignis rizo et aliis ut ordinate continetur in quodam scripto dicte racionis deposito penes nos de racione dicti Petri de CLVIIII asperos I CXXXIIII Summa asperorum IIII CCCCLXXXXV Recepimus die XXX madii de LXXXII in racione expensarum diversarum in LXVII asperos IIII CCCCLXXXXV f 64r. MCCCLXXXI die V septembris Expense et avarie diverse comunis Caffe debent nobis pro alia eorum in racione de LXIII asperos XVIIII DCLII Item eadie pro Georgio candelerio et sunt pro brandonis decem Sancte Marie videlicet pro festo de diebus XXV martii et pro una missa de XXI aprilis in dicta ecclesia in summa tocheti XXXXI quarta I ad racionem pro tocheto asperos IIII de racione ipsius Georgii de LXXXVIIII asperos CLXV Item eadie pro dicto Georgio et sunt pro aliis brandonis novem tocheti XXXVII416 videlicet pro una missa nova in ecclesia Sancti Francisci die XXVI madii et pro festo Corporis Xpisti ad racionem pro tocheto asperos IIII de racione ipsius Georgii de LXXXVIIII asperos CXXXXVIII Item eadie pro dicto Georgio et sunt pro brandonis VIII tocheti XXXII Z ad racionem pro tocheto asperos IIII videlicet pro festo Sanctorum Petro et Pauli et de XXX iunii pro una missa nova in ecclesia Sancti Dominici de racione ipsius Georgii de LXXXVIIII asperos CXXXX Item die XVIII septembris pro Adano de Ponte et sunt quos solvit pro alaffa uni messaigiios nomine Comarico qui presentavit equum unium conputato asperos VIII datis duobus orguxios de racione Luciani de Liturffis de CXVII asperos LXIIII Item die XVIIII417 septembris in Iohanne de Vayrollo et sunt quos expendidit in camallis magistris muratoribus et aliis pro aptando stagnonum in quo ibat de alio stagnono parvo vitiperium (?) de ipsius racione de LXXXXVIIII asperos CXI Item die VI octobris pro Iacobo Spinula et certis carrateriis et aliis et sunt quos habuerunt et pro ipsorum faticha et expensa pro rebus depredatis venetorum de racione Pauli de Reza de CLVIII asperos CCCCXXVI 416 417 Зачеркнут лишний знак десятки. Зачекнуто ошибочно вписанное – decembr (=decembris). 205 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item eadie pro quondam nuntio misso de Illice in Caffa cum litteris de Licostomo tangentibus comuni de racione Oberti de Finaro de CL asperos CXXXXV Item eadie pro Iohanni Caramella et sunt pro cantariis CCCC ligarum comunis pro focho mercatorum de racione Abrani de Gentille de VIII asperos CCCCL Item die VII octobris pro Anthonio Ricio olim patrono brigantini pro custodia Tanae et sunt quos expendidit in conducendo Bartholomeum Blachium et Marchum capsiarium venerabiles patronos de duabus segnis in Caffa et pro emenda de uno equo mortuo et aliis expensis factis per ipsum nomine comunis de racione Luciani de Liturffis de CXVII asperos CCCCXXVI Item die VIIII octobris pro Marcho Spinula et sunt quos expendidit in eundo Sorchati et redeundo unaa (?) cum Luciano de Liturffis qui iverant pro requirendo venetos existentes in dicto locho Sorchati de racione Abrani de Gentille de X asperos CCXXXI Item die XIIII octobris pro Luchino Caligeparii et sunt quos habuit pro certis expensis factis per ipsum in eundo et redeundo de Sorchati cum sociis tribus occasione loquendo cum domino Sorchati pro certis negotiis tangentibus comuni de racione Luciani de Liturffis de CXVII asperos XXXII Item die XX octobris pro Cuilico de Pontremullo et sunt pro precio de pichis VIII telle yffitiche datis iam sunt plures dies per Raffaelem de Travi et Bartholomeem Grillum nomine domino Elliasbei domino Sorchati de racione ipsius Cuilici de XXXX asperos XXXX Item die XXVIII octobris pro Ioanne Novello et sunt pro pichis IIII scarlleti grane et pichis IIII Florentie festichini datis domino Elliasbei et Sayto comerihiario in suo recessu quod ad presens faciunt in l’Ordo ad dominum Imperatorem de racione Abrani de gentille de X asperos DCCCLX Item die VII novembris pro Iohanne Ricio torcimano et sunt pro alaffa data domino de Chercheris de racione Luciani de Liturffis de CXVII asperos CLX Item eadie pro Neapoliono Luciano et sunt pro precio de iarris tribus Trillie mitris418 XIII Z presentatis domini Sorchati et Sayto comerihiario in suo recessu quod ad presens fecerunt in l’Ordo in racione ipsius Neapoliono de CXXXXII asperos CLXII Item eadie pro Astellano clameloterio et sunt pro precio de clamelotis peciis II et camiciciis II datis ut supra dicto domino Sorchati et Sayto comerihario de racione Abrani de Gentille de X asperos CCLXXX Item eadie pro Adano de Ponte cavallerio domini consulis et sunt pro suspendi facerunt hominem unum feminam unam fustigare hominis duos et crevaro occulum uni alio homini in summa de racione Abrani de racione Abrani de Gentille de X asperos CLXXV Item usque die XXVIII septembris pro Iacobo Spinula et sunt quos solvit hominibus circha viginti equestribus qui iverunt in Ihistano occasione inveniendi certis venetos qui esse debebant in dicto locho in quo locho combusserunt quandam grippaream venetorum de racione Luciani de Liturffis de CXVII asperos CCCC 418 В рукописи – mitrie. 206 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item die VIII octobris pro Theodoro Ialita et sunt pro naulo de certis vegetibus portatis in Soldaia occasione vinorum comunis de racione Luciani de Liturffis de CXVII asperos LXXXXV Summa summarum asperorum XXIIII CLII Recepimus die XII novembris in alia eus racione in LXV asperos XXIIII CLII f 64v. MCCCLXXXI die XXIII octobris Expense facte pro ictinere fiendo per totam Gotiam per dominum magistrum Raffaelem Ultramarinum et Innoffium de Putheo vixitatores et sindicatores officialium dicte Gotie debent nobis pro Syreto de Romeo et sunt pro precio unius equi de racione Abrani de Gentille de X asperos CCCC Item eadie pro Luchino Calligeparii et sunt pro precio unius alii equii de racione dicti Abrani de X asperos CCCC Summa asperorum DCCC Recepimus die XXIII ianuarii in Raffaele domesticho et sunt pro precio unius equi qui fuerat Lucini Calligeparii in racione fratrum minorum in LXXIIII asperos CCCC Item die XI iunii in racione expensarum diversarum in LXVIII asperos CCCC Summa asperorum DCCC f 65r. MCCCLXXXI die Expense facte pro Soldaya per magistrum Raffaelem Ultramarino olim consulem Soldaye videlicet in faciendo pecium unum de muro de passibus LXXII in longitudine et in una turre magna debent nobis et sunt pro iornata magistrorum muratorum, camallis lignis pro fornaxia carris de arena preciis et aliis in summa ut ordinate continetur in quodam manuale dictarum expensarum deposito penes nos per dictum magistrum Raffaelem Ultramarinum de ipsius magistri Raffaelis Ultramarini racione de isto CXXX asperos XI CCCCLXVII Recepimus die XX octobris in introytu condempnationum factarum per ipsum magistrum Raffaelem tanquam consulem Soldaye in summa in racione magistri Raffaelis in CXXX asperos I CCCCVII Item eadie in una caza in racione dicti magistri Raffaelis in CXXX asperos CL Item eadie in hominibus casalium tam forensibus quam subdictis in racione magistri Raffaelis in CXXX asperos II CCX Item die XI iunii in racione expensarum diversarum in LX asperos VII DCC Summa asperorum XI CCCCLXVIII 207 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 f 65v. MCCCLXXXI XII novembris Expense et avarie diverse debent nobis pro alia eius racione de LXIIII asperos XXIIII CLII Item usque die V novembris pro Paulo de Turre [orguxio] et socio aliis missis in Illiсе419 cum litteris pro negociis comunis et qui depredati fuerunt ab hominibus de Ato et sunt pro eorum medea et mersede fatiche eorum per se de racione Luciani de Liturffis de CXVII asperos CCCCLIII Item die XXVII novembris pro Ptero de Vallentia et sunt quos aliis expendidit quando domini massarii iverunt Soldayam pro dando pagham sociis et aliis stipendiariis dicti loci videlicet pro diebus quinque videlicet pro pano vino galetinis carnibus ochis ordeo feno ihaponis et aliis ut ordinate continetur in quondam scripto deposito penes nos de racione dicti Petri de CLX asperos DCXXV Item die IIII decembris pro Amisarchis filio Croh et sunt pro precio unius clameloti et camiciciarum trium dactis Achim medico domini Imperatoris et duobus paizanis qui erant in eius societate de racione Abrani de Gentille de XI asperos CLXXXX Item die V decembris pro Manuele Marruffo de Coronato capitano murorum Caffe et sunt pro candellis occasione scaraguaitandi pro anno uno incepto die XI marcii et finito die XI marcii de LXXXII de racione Abrani de Gentille de XI asperos CCC Item die XII decembris pro Marcho Spinula et sunt quos dedit Comaricii bey sarraceno Sorchati pro alaffa de racione Abrani de Gentille de XI asperos L Item die XXIII decembris pro magistro Raffaele Ultramarino et socio missis per Gotiam usque ad Cymbalum occasione vixitandi dicta locha et sunt pro certis expensis factis per ipsos in diebus XXIIII videlicent pro scoto ipsorum orguxiorum IIII nuntiorum III in prevenda equorum agogio equorum precio unius equi Soldaye dati orguxiis predictis et asperos CC datis Filipo de Sancto Andrea ut apparet in quodam scripto ipsarum expensarum deposito penes nos in summa de racione dictorum magistri Raffaelis et socii de CXXX asp. III CLXXIIII Item MCCCLXXXII die VIII ianuarii pro Manfredo de Avundo et sunt quos solvit pro alaffa Coia Azao sarraceno de Sorchati miso Caffa ad dominum consulem et consilium pro certis narrandis de racione ipsius Manfredo et socii oficialium de CXXXIII asperos LXXX Item die XI ianuarii pro Marcho Spinula et sociis offizialibus misserocordie qt sunt quos habuerunt de deliberationem domini consulis et consilii et oficii monete de racione Abrani de Gentille de XI asperos D Item die XI ianuarii pro Taytac orguxio pro uno equo sibi dato pro restitucio unius alii equi ipsius Taytac mortui in servicioo comunis de racione equorum de LXI asperos CCVI Item die XIII ianuarii pro Luchino Caligerparii et sunt quos aliis dedit et solvit videlicet pro alaffa data Sayto comerihiario Sorchati asperos 419 В оригинале ошибочно – Illia. 208 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. LXXXX et pro certis expensis factis et per ipsum pro comune in eundo et redeundo de Sorchati asperos XXXVI summa in summa de racione ipsius Luchini de CXVIII asperos CXX Item die XIIII ianuarii pro Luchino Calligeparii uno ex torcimanis Caffe et sunt pro una veste eidem data ut moris est pro Festo Nativitatis Domini presentis de racione Oberti de Aquis de CXXXXVIIII asperos CC Item die XX ianuarii pro Raffo Ceba et sunt pro precio unius pecie clamelloti et camiciciarum duarum dactarum uni nuntio nomine Alibei domini Cotolboga qui presentavit equum unum de racione Abrani de Gentille de XI asperos CXXIII Item eadie pro Georgio Spinula et Luciano de Liturffis et sunt quos expendiderunt in eundo et redeundo in Sorchati pro tenendo coppam et et ultra pro largiendo certa dona domini Cotolboga darroga de Sorchati de racione Abrani de Gentille de XI asperos CLXXXXI Item eadie pro Reffeto Ceba uno ex torcimanis Caffe et sunt pro una veste eidem data ut moris est pro Festo Nativitatis Domini elapso de racione Abrani de Gentille de XI asperos CC Item eadie pro dicto Raffeto et sunt pro confectis et vino emptis pro tenendo coppam Sayto comerihiaro videlicet per magistrum Raffaelem Ultramarinum et socio de racione Abrani de Gentille de XI asperos LXXXXII Item die XXIII ianuarii pro Ihirmanolli de Savastia et sunt pro precio unius camicicie et unius clameloti presentatarum per Lucianum de Liturffis et Georgium Spinulam Ina Cotolboga daroga de Sorchati de racione Abrani de Gentille de XIII asperos CXXXV Item die XXVIII ianuarii pro Iohanne Ricio torcimano et sunt pro una veste eidem data ut moris est pro Festo Nativitatis Domine elapso de ipsius racione de CIIII asperos CC Item die usque die VIII420 ianuarii pro Iohanne Ricio et sunt quos expendidit quando ivit Sorchati cum Abrano de Gentille et Anthonio Dentuto videlicet in confecto unio dato Sayto et ultra pro scoto ipsorum de diebus III de racione Abrani de Gentille d XIII asperos CC Item die XV ianuarii pro dicto Iohanne et sunt pro alaffa data dicto Sayto quando venit in Caffa de racione dicti Abrani de XIII asperos CC Item die XXVIIII ianuarii pro Filipo de Sancto Francisco censario et sunt pro precio de pecia una clameloti et camiciciis II datis dicto Sayto quando venit in Caffa ad prandum cum domine consule de racion Abrani de Gentille de XIII asperos CLXXV Summa asperorum XXXI DLXVI Recepimus die XXX ianuarii in alia eius racione in LXVI asperos XXXI DLXVI 420 Перед числом зачекнут занак двух десятков – ХХ. 209 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 f 66r. MCCCLXXXI die XII deсembrii Expense facto pro fortiliciis Gotie per Cristoforum de Cruce et socios officiales Gotie debent nobis pro dictis Cristoforo et sociis et sunt pro certis expensis factis et per ipsos ut ordinate continetur in cartulario Luciani de Liturffis in racione dicti Xpistiforo et sociorum de racione dicti Xpistofori de XXXXV asperos III DCCCLXXI Recepimus die XI iunii in racione expense diverse in LXVIII asperos III DCCCLXXI f 66v. MCCCLXXXII… Die XXX ianuarii Expense et avarie diverse debent nobis pro alia eius racione de LXV asperos XXXI DLXVI Item eadie pro Asilbec ferrario et sunt pro cagollis sex ferri pro focho palacii duorum massariorum et pro certis ferramentis positis in dicto palacio de racione Abrani de Gentille de XIII asperos CLXVIIII Item die IIII februarii pro Precivale de Porta et sunt pro pichis III scarlleti grane de Mediolano datis primo die Sayto quando venit in Caffa ad prandendo cum domino .. consule de racione Precivalis de CLX asperos CCCLXXV Item die predicta pro dicto Precivale et sunt pro piche IIII scarlleti grane de Mediolano missis hiis diebus elapsis per Lucianum de Liturffis et Marchum Spinulam Ina Cotolboga daroga de Sorchati de racione ipsius Precivalis de CLX asperos CCCC Item die VI februarii pro Luchino Calligeparii et sunt quos expendidit in duabus vicibus Sorchati pro negotiis comunis de racione Abrani de Gentille de XIII asperos XXXI Item de VII februarii pro Anthonio speciario et sunt pro confectis zucharo vino Trillie habite pro tenendo coppam de mense septembris preteriti mitropolita Rosio quando recessit de Caffa de racione ipsius Anthonii de XIIII asperos LXXXIII Item eadie pro confectis et speciis finis pro tenendo coppam domino Elie quando recessit de Sorchati pro eundo l’Ordo de racione dicti Anthonii de XIIII asperos CXXXXIIII Item eadie pro confectis libris VIII pro tenendo Ayna Cotolboga quando aplicvit Sorchati de racione dicti Anthonii de XIIII asperos CXII Item eadie pro confectis libris VIII pro tenendo coppam Carolo de Grimaldis vicario Gotie in suo recessu de racione dicti421 Anthonii de XIIII asperos CXII Item eade pro cartulariis pro curia domini consulis cum appapiru et coperta una de cartulario presentis massarie de racione dicti Anthonii de XIIII asperos CL 421 Зачеркнуто – Abrani. 210 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie pro dicto Anthonio speciario et sunt pro confectis libris XII pro Festo Nativitatis Domini elapso pro palacio domini consulis surfano et sanitro missi in Soldaye pro cancello tella pro palaciis domini consulis et massariorum et pro confectis missis pro tenendo coppa Ayna Cotolboga in summa de racione dicti Anthonii de XIIII asperos DCCCLXXX Item die VIII februarii pro Nicolao Anthonio Squarzaficho et sunt pro censario de certe millio et pro uno partito eid dato in cabella tamoge de ipsius Nicolai Anthonii de CXXXX asperos LXXV Item die VIII februarii pro Dexerino de Bellignano sabarbario comunis et sunt quos solvit pro brandonis422 LXVIII tochetis CCLXXX datis diversis ecclesiis et ultra consumptis in Festo Nativitatis Domini et in capella Sancti Georgii palacii consulis processionibus et aliis in summa de racione dicti Dexerini de423 XLVI videlicet a die XXIII aprilis usque die II februarii de LXXXII anni presentis asperos I CXVI Item eadie dicto Dexerino et sunt quos solvit pro palleis videlicet Caffe Soldaye et Cimbali pro callegis predictis424 tribus confectis vino casrtonis pane et aliis in summa de racione dicti Dexerini in de LVI asperos DCCCLXXXXVIII Item eadie pro dicto Dexerino et sunt pro vino Trеllie et confectis consumptis in festo Sancti Georgii in vigillia Sancti Iohannis in tenendo coppam Eliasbey domini Sorchati quando venit ad prandium cum domino .. consule et in Festo Nativitatis Domini et ultra pro tenendo coppam vicario Gotie in suo reccessu et in reccessu ambaxiatoris domini imperatoris in summa de racione dicti Dexerini de isto in LVI425 asperos CCCCLXXVIIII Item eadie pro dicto Dexerino et sunt pro uno scantalle ad armam domini .. ducis et pro aptarre et renovare per duas vices scantalle comunis in summa de racione dicti Dexerini de LVI426 asperos DCLXII Item eadie pro dicto Dexerino et sunt quos solvit presbyteris grecis in Festo Pasce Resuresionis preterito et in die Pifanie (sic!) et in vigillia eiusdem de racione dicti Dexerini de LVI asperos CLXXXIIII Item eadie pro dicto Dexerino et sunt pro aptarre portas palacii domini consulis et ultra pro una porta nova dicti palacii pro teracia in summa de racione dicti Dexerini d LVI asperos CV Item eadie uno clameloto et una camicicia datis de mense madii preteriti uni nuntio de Acboga de racione dicti Dexerini de LVI asperos CX Item eadie pro dicto Dexerino et sunt pro bordonario uno tabullis agutis et iornata magistrorum axie pro aptando turre que est inferius turrim de Xpisto de racione dicti Dexerini de LVI asperos CCCLV Summa summarum asperorum XXXVII DCCCCLXXVIIII Recepimus die VIII februarii in alia eius racione in LXVII asperos XXXVII DCCCCLXXVIIII Зачеркнуто – toch– (=tochetis). Зачеркнута ошибочно вписанная цифра – V. 424 В оригинале pr со знаком сокращения. 425 Зачеркнут лишний знак единицы. 426 Зачеркнут лишний знак единицы. 422 423 211 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 f 67r. MCCCLXXXII die VIII februarii Expense et avarie diverse comunis debent nobis pro alia eorum racione de LXVI asperos XXXVII DCCCCLXXVIIII Item die VIIII februarii pro Dexerino de Bellignano sabarbario et sunt quos expendidit et solvit pro mictendo427 Anthonium de Mentono cum certis orguxiis ad lo Carcavogno et ad Vosporum pro inveniendo certos venetos et barchas contrafacientem devetu Tane videlicet carnis vino pano ordeo carrateris curris et aliis in summa de racion dicti Dexerini de LVI asperos CCCCXXVIIII Item eadie dicto Dexerino et sunt quos solvit Addano de Ponte cavallerio domini .. consulis pro certis expensis factis in curris et aliis pro strasinando hominium et actanmando de racione ipsius Dexerini de LVI asperos CXXX Item eadie dicto Dexerino et sunt quos expendidit in aptando turres tres videlicet Sancte Marie turris rotonde et alia in qua est millium videlicet magistrorum axie et aliis de racione dicti Dexerini de LVI asperos CCCCLXXXXVIIII Item eadie pro dicti Dexerini et sunt428 pro aptarre turris duas videlicet illa de Xpisto et illa Bissannis videlicet pro lignaminum tabullis agutis iornata magistrorum axie et aliis de racione dicti Dexerini de LVI asperos CCXVII Item eadie pro dicto Dexerino et sunt pro aptarre macellum et ponte extra macellum videlicet pro pillo lignamine agutis iornata magistrorum axie et camallis in summa de racione dicti Dexerini de LVI asperos DLXXXIII Item eadie pro dicto Dexerino et sunt pro certis expensis minutis factis in aportando certas portas murorum marine camallis et pro certis nuntiis missis pro negociis comunis in Cimballo Gotia et aliis diversis locis ut in eius manuale continetur de racione dicti Dexerini de LVI asperos DCCCLXXXXV Item eadie pro dicto Dexerino et sunt pro Francisco remolario misso Gotiam pro cernere astellas remorum comunis estace elapsa de racione dicti Dexerini de LVI asperos CXXV Item eadie dicto Dexerino et sunt pro stroppis429 DXXXX et pro cepo pro dictis cantare I de racione dicti Dexerini de LVI asperos CLXVII Item eadie dicto Dexerino et sunt pro parai L de reme de racione dicti Dexerini de LXVI asperos CCXXV Item eadie pro dicto Dexerino et sunt pro capsiis XXXV pro veretonis de racione dicti Dexerini de LVI asperos CXXXX Item eadie pro dicto Dexerino et sunt pro duobus ferris positis in duobus caminis palacii domini consulis et uno calderono pro predictis 430 quod est in sabarbaria comunis de racione dicti Dexerini de LVII asperos CLXXXX Должно быть – mittendo. Зачеркнуто – quos. 429 В оригинале – sroppis. 430 В оригинале почти слитно – p pit–. 427 428 212 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie pro dicto Dexerino et sunt pro aptarre scalam domini consulis videlicet pro rezanis quairai de ruverri tabulis agutis pillo iornata magistrorum et camalis dicti Dexerini d LVII asperos CCLVIII Item eadie dicto Dexerino et sunt pro coperiendo tectum palacii domini consulis domini cavalerii et pondus sociorum de racione dicti Dexerini de LVII asperos CLXXXXII Item die X februarii pro dicto Dexerino et sunt quos expendidit pro quondam brigantino misso in Peyra patronizato per Iohanne de Alamano de anno elapso de mense iunii431 preteriti videlicet pro aconza de dicto brigantino pro soldo marinarum XV et compagna eorum et aliis pro mense uno de ipsius Dexerini racione de LVII asperos II DCCCCXXXXIII Item eadie dicto Dexerino et sunt quos expendidit pro dicto brigantino misso postea in Tana pro custodia et patronizato per Anthonium Ricium pro furnimento compagne et soldo marinarum XVII pro mense uno et diebus octo de racione dicti Dexerino de LVII asperos II DCCLXXXXVI Item die usque XXVIII ianuarii pro Manfredo Avundo et sunt quos solvit pro alaffa Artom Binat432 de racione Abrani de Gentille de XIII asperos LX Item die primo februarii pro Iohane Ricio et sunt pro alaffa data uni nuntio domini Sorchati de racione Abrani de Gentille de XIII asperos XXXVII Item eadie pro Ivanixio de Perssio et sunt quos habuerunt pro expensa facta per ipsum de veniendo de Cimballo in Caffa pro ire cum calaihi sive ambaxiatoribus videlicet pro agogio de curris de racione Abrani de Gentille de XIII asperos CL Item eadie XX februarii pro Luchino Calligeparii et sunt pro alaffa data Olatbey fratri domini Sorchati de racione Abrani de Gentille in XIIII asperos LXXII433 Item die XXVI februarii pro Demerod de Savasto torcimano Soldaye et sunt pro una veste eid data in Festo Nativitatis Domini anni presentis ut moris est de racione Batiste de Zoalio de XXVII asperos CCC Item die XXVII februarii pro Theodoro de Rappalo uno ex custudibus murorum Caffe et sunt pro oleo horologii turris de Xpisto et sunt pro mensibus IIII inceptis die primo ianuarii de LXXXII finiendorum in kalendis madii de racione Abrani de Gentille de XIIII asperos L Item die III marcii pro Lucino de Calligeparii et sunt quos solvit uni nuntio qui apportavit quandam litteram in Ihistano ambaxatoribus euntibus ad dominem imperatorem et ultra pro certis expensis factis per ipsum Luchinum in eundo Sorchati cum quatuor pro negociis comunis de racione Pauli de Reza de CLXI asperos L Summa asperorum XXXXVIII CCCCLXXXVII Recepimus die V marcii in alia eius racione in LXVII asperos XXXXVIII CCCCLXXXVII В оригинале – px vent– (=proxima venture). Зачеркнуто только – vent–. В оригинале – bшat или – bшac со знаком сокращения над b. 433 В контр–счету указана сумма в LXXXII аспров. 431 432 213 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 f 67v. MCCCLXXXII die V marcii Expense et avarie diverse debent nobis pro alia eorum racion de LXVII asperos XXXXVIII CCCCLXXXVII Item eadie pro Melecxa Baxas434 ermineo et sunt435 pro una pecia clameloti et una camicicia data Usdamino barono imperatoris tartarorum asperos CXXII computata una alia camicicia missa cum aliis euxeniis ad Inat Cotolboga asperos XXXVI summa in summa de racione Abrani de Gentille de XIIII asperos CLVIII Item eadie pro Paulo de Reza et Iuliano Honesto et sunt pro certis expensis factis per eos cum hominibus XX qui cum eis iverunt ad dominum de Sorchati de racione Abrani de Gentille de XIIII asperos CCXI Item die VIII marcii pro436 Raffo Ceba et sunt quos expendit in duabus vicibus in eundo Sorchati pro negociis comunis videlicet una vice cum Iohanne de Camullio et Sorleone Picamillio et alia cum Iohanne Imperiale et Guilielmo Valarossa videlicet in scoto ipsorum agogio equorum et carris et provenda ipsorum in summa de racione Abrani de Gentille de XIIII437 asperos CCXXVIII Item die XIII marcii pro438 Petro de Valentia posito super faciendo pastum Sayto comerihiario quando Caffa venit ad prandedum cum domino consule et sunt pro certis expensis factis in dicto pasto videlicet pro galinis carnibus castratinis carnibus de manza rizo ochis pane fructis vino marvaxie vino Trellie vino greco confectis et aliis ut ordinate in quodam scripto deposito penes nos de racione ipsius Petri de CLX asperos I XXXXII Item usque die III martii pro Melicxa Baxas et sunt pro una pecia clameloti dacta et presentata Cotolboga domino Sorchati de racione Abrani de Gentille de XIIII asperos CL Item die XXII martii pro Francisco de Gentille et sunt pro pichis VIII panni viridis festichini dactis hiis diebus elapsis uni domine de Chercheri et alia uni nuntio de Acboga de racione dicti Francisci de LXXIIII asperos CCCC Item ultra marcii pro Iohanne Novello et sunt pro pichis IIII scarlleti de grana Ayna Cotolboga domino de Liaboy in suo recessu quando ivit ad dominem imperatorem de racione ipsius Iohannis de CVI asperos CCCCLXXX Item eadie pro dicto Iohanne et sunt pro pichis IIII bravi439 clari dactis ad Usdamur quando venit in Caffa ad videndo dominem .. consulem de ipsius Iohannis racione de CVI asperos CCXX Item die predicta pro domino Ivanixio de Mari consule Caffe et sunt pro expensis extroordinariis facte per ipsum in confectionibus et bailis440 et 434 435 Зачеркнуто – et sunt. Зачеркнуто – quos. 436 Зачеркнута первая литера абреввиатуры – asp (=asperos) вставленна не на том месте. 438 В оригинале стоит аббревиатура – quod, которая очертаниями похожа на первею литеру предлога – pro. 439 =blavii. 437 214 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. potibus pro mensibus octo inceptis die XI iulii de LXXXI finitis die XI marcii de LXXXII ad racionem de asperis D in mense ut habere debet vigore regulate de racione Abrani Gentille in XV pro plus de dicta quantitate non spendidit dicto tempore asperos III CCLXXVI Item eadie pro dicto Ivanixio de Mari et sunt quos expendidit pro pinctura Sancti Georgii et pro aptando caminum palacii de racione dicti Abrani de Gentille d XV asperos DCCXXXV Item eadie pro Francisco de Gibelleto scriba littere ugoresche et sunt pro eius veste eidem data in Festo Nativitatis Domini elapso ut moris est de racione Abrani de Gentille de XV asperos CC Item eadie pro Raffo Ceba et sunt quos expendidit in eundo in Sorchati cum Sorleono Piccamillio et Abrano de Gentille pro negociis comunis de racione dicti Abrani de XV asperos LXXVI Item eadie pro Luchino Calligeparii et sunt quos solvit pro alaffa data Rostano Cugnato comerihiario de Sorchati de racione Abrani Gentille de XV asperos LXVII Item eadie usque die XVIII marcii pro quondam nuntio qui venit de verssus Licostomo cum litteris tangentibus comuni de racione Abrani de Gentille de XV asperos L Item die XV aprilis pro magistro Raffaele Ultramarino et socio officialibus miserecordie et sunt quos habuerunt ut moris est de racione Abrani de Gentille de XV asperos D Item die XVIIII aprilis pro Theodoro de Rappallo uno ex custodibus murorum Caffe et sunt pro oleo turris de Xpisto mensium IIII inceptorum die primo madii et finiendorum die primo septembris de LXXXII de racione Guirardi Leardi de LXXXXII asperos L Item die XXVI aprilis pro Luchino Calligeparii et sunt quos dedit pro alaffa uni nuntio domini Eliasbey de Sorchati de racione Abrani de Gentille de XV asperos LX Item die XXX aprilis pro Adano de Ponte cavallerio et sunt habuit pro incidi factorum uni homini de racione Abrani de Gentille de XV asperos L Item die II madii pro Syreto et socio et sunt quos expendiderunt in eundo Sorchati ad dominum dicti loci pro negociis comunis de racione Abrani de Gentille de XV asperos LXXXVI Item die X madii pro Raffo Ceba et sunt quos expendidit in eundo Sorchati cum Anthonio Noytorano et sociis missis ad dominum Sorchati pro negociis comunis de racion Abrani de Gentille de XV asperos LXXVI Item die XX madii pro Gentille de Astelladino et sunt pro peciis duabus clamelotorum et pichis XVI tellarum dactis et presentatis pro parte comunis domino Sorchati per Syretum de Romeo quando dictus dominus venit de verssus l’Ordo de racione Abrani de Gentille de XV asperos CCXXXXIIII Item die XXI madii pro Francisco de Gibelleto et sunt quos habuerunt pro ipsius expensa de eundo Sorchati pro negotiis comunis de racione Abrani de Gentille de XV asperos XX 440 В оригинале– baiis со знаком сокращения. 215 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item die III madii pro Iuliano Argento et sunt quos expendidit in aptando stagnonum comunis de racione Abrani de Gentille de XV asperos CXXXV Item eadie in racione expensarum factarum in adventu Elliasbey in LXIII asperos IIII CCCCLXXXXV Summa summarum asperorum LXI CCCCLXXXXVI Recepimus die XXX madii in alia eius racione LXVIII asperos LXI CCCCLXXXXVI f 68r. MCCCLXXXII die XXX madii Expense et avarie diverse debent nobis pro alia eorum racione de LXVII asperos LXI CCCCLXXXXVI Item eadie pro Guilliermo de Rappallo notario et sunt pro pensione domus in qua stetit pro mensibus XX441 finitis die XI iunii ad racionem de asperis CCC in anno de racione Oberti de Aquis de CXXXXVIII asperos D Item eadie pro Anthonio de Xpistianis et sunt quos expendidit in laborantius factis per eum in camera ipsius palacii ipsius comunis de racione dicti Anthonii de XVII asperos CCCCXIII Item die II iunii pro Lanzaroto Cigalla et sunt pro precio de iarris duabus Trillie videlicet una pro palleo alia pro tenendo coppam domino Sorchati de racione ipsius de CXVIII asperos LXXXXV Item eadie pro Manfredo de Lorto et sunt quos habuit faticha ipsius et scoto ipsius in lo Mapa locho Zichie pro faciendo victualia nomine comunis et in loco stetit per menses tres de racione ipsius de CXXVIIII asperos II Item die IIII iunii pro Anthonio speciario et sunt pro confectis portatis per Ianus Imperialem et Guilliermum de Vallarossa missis in Sorchati ad dominum dicti loci pro negociis comunis pro appapiru dato notario curie et pro certis quadernis additis in cartulario massarie in summa de racione ipsus Anthonii de isto in XVII asperos CCCLXIIII Item eadie Francisco de Sancto Georgio et sunt pro cartulariis undecim curie domini Ivanisii de Mari et pro atremento et apapiru dicte curie acipiente notario de racione dicte Francisci de LXXIIII asperos CCCXXXIII Item die VII iunii Francisco de Gentille et sunt pro una veste data Sayto comerihiario Sorchati de racione Abrani de Gentille de XVII asperos CC Item die XI iunii pro expensis factis442 pro itinere fiendo per totam Gotiam LXIII asperos CCCC Item eadie pro expensis factis pro Soldaye in LXV asperos VII DCC Item eadie pro expensis factis pro fortiliciis [Gotie] de LXVI asperos III DCCCLXXI Summa asperorum LXXVII CCCLXXIII Recepimus die XI iunii in comune Caffa in XXXX asperos LXXVII CCCLXXIII 441 442 В оригинале – XV. Зачеркнуто – in Soldaye in LXV. 216 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. f 74r. MCCCLXXXI die X madii Dominus frater Andreas archiepiscopus Surchatensis ordinis minorum provixionatus Soldaye debet nobis pro Anthonio Mazurro de VI asperos CCCVIII Item die XIII madii pro Batista de Zoalio de XXVI asperos CCCVI Item die XIII madii pro Nicolo de Luna de racione Abrani de Gentille de VIII asperos I XXXVI Summa asperorum I DCL Recepimus die VIII septembris in eius stipendio in racione stipendii orguxiorum et aliorum Soldaye in CLXXVII asperos I DCL f 84v. MCCCLXXXI die XVII marcii... Eadie Georgius de Lorto missus Gotiam cum certis hominibus equestribus debet nobis pro dicta massaria assignata per dictos dominum Bernabonem et socium de CXXXII asperos I DCCC Item die XXVIIII aprilis pro Iohanne de Camullio vicario ripperie Gotie de verssus marinam de CI asperos D Item eadie pro Abrano de Gentille de V asperos DCCLXXXXII Summa asperorum III LXXXXII Recepimus die XXVIIII aprilis in stipendio hominium equitum XII in racione comunis in XXXX asperos I DCCC Item eadie in eius stipendio et hominium viginti equitum pro diebus undecim ultra dictum mense in racione comunis in XXXX asperos I CCLXXXXII Summa asperorum III LXXXXII f 101v. + MCCCLXXXII die XV februarii Iohannes de Camullio vicarius marine Gotie debet nobis pro papa Constantino propto Partinite de racione cazalis Partenite de XXXXVII asperos II DLX Item die XI iunii pro massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio in CXXXVII asperos D Summa asperorum III LX Recepimus die XXVIIII aprilis in Georgio de Lorto in LXXXIIII asperos D Item MCCCLXXXII die XV februarii in alia eius racione sociorum et sunt in sommis XX contractis asperos CXXVIII in CCCXXVIIII asperos II DLX Summa asperorum III LX 217 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 f 103v. MCCCLXXXI... + Die XXIIII septembris Introitus casallium Gotie et Soldaye comunis Caffe debet nobis pro Paulo Vegio et sunt uno partito facto in ambelliapaticho fructus vinearum de lo Sdaffo de CLVIIII asperos CV Item die XI aprilis pro Vassili de propto Luste et sunt quos habuit usque die XXII marcii pro una rauba eidem data ex gratia de racione Oberti de Finaro de CL asperos C Item die XI iunii pro commune Caffa in XXXX asperos LXXXI DCXII Summa asperorum LXXXI DCCCXVII Recepimus die XIIII augusti in ambario lini et melis cazalium Soldaye in racione Cuilici de Pontremulo in XXXXIII asperos VIIII Item die XXIIII septembris in ambelliapaticho fructus vinearum de lo Sdaffo in racione Raffaelis de Camulio in CLXVI asperos VIII DCCC Item eadie in ambelliapaticho fructus vinearum de loco Cozo et de Bocholocho in racione Abrani de Gentille in VIII asperos III Item die XXVIIII februarii in logerio de vineis quas tenet Sorleonum Piccamillium in racione dicti Sorleoni in CLXXVIIII asperos XII Item die VII madii in ambario cazalis Coxii in racione Batiste de Zoalio in XXVII asperos II Item eadie in ambario cazalis Sancti Ivani in racione dicti Batiste in XXVII asperos DC Item eadie in ambario cazalis Tarataxii in racione dicti Batiste in XXVII asperos DC Item eadie in ambario cazalis de lo Volli in racione dicti Batiste in XXVII asperos I DCCC Item eadie in ambario cazalis de lo Sille in racione dicti Batiste in XXVII asperos I DCCC Item eadie in ambario cazalis de lo Sdaffo in racione dicti Batiste in XXVII asperos IIII DCCC Item eadie in ambario cazalis de la Canecha in racione dicti Batiste in XXVII asperos DC Item eadie in ambario cazalis de l’Arpati in racione dicti Batiste in XXVII asperos I DCC Item eadie in ambario cazalis de lo Scuto in racione dicti Batiste in XXVII asperos IIII D Item eadie in ambario cazalis de Bezalega in racione dicti Batiste in XXVII asperos I Item eadie in ambario cazalis de Buzult in racione dicti Batiste in XXVII asperos I Item eadie in ambario cazalis de Caraihoclac in racione dicti Batiste in XXVII asperos I C Item eadie in ambario cazalis de lo Diauollo in racione dicti Batiste in XXVII asperos D 218 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie in ambario cazalis de lo Carlo in racione dicti Batiste in XXVII asperos CCC Item eadie in ambario cazalis Sancti Erigni in racione dicti Batiste in XXVII asperos I Item eadie in ambario cazalis Garagaihi (sic!) in racione dicti Batiste in XXVII asperos DCC Item eadie in ambario cazalis Paradixii in racione dicti Batiste in XXVII asperos I CC Item eadie in ambario cazalis de lo Cheder in racione dicti Batiste in XXVII asperos LXXII Item die II iunii in casale de Fonna in XXXX asperos III CCC Item eadie in casale de Megapotami in XXXX asperos I D Item eadie in casalle Ialite in XXXX asperos XI DCCCLXXX Item eadie in cazalle Oriande in XXXXI asperos I LXXXVIIII Item eadie in cazalle Lupicho in XXXXVII asperos II DCL Item eadie in cazalle Muzacori in XXXXVII asperos I D Item eadie in cazalle Chinicheo in XXXXVII asperos I DCCCXXVI Summa asperorum LXXXI DCCCXVII f 106r. MCCCLXXXII die primo marcii Iacobus de Palacio massarius pro comune in Cymballo debet nobis et sunt quos habuit a propto Lupiche de racione casalis Lupuche de XXXXVII asperos II DCL Item die pro propto Muzacori de racione cazalis Muzacori de XXXXVII asperos I D Item die pro propto Chinicheo de racione cazalis Chinicheo de XXXXVII asperos I DCCXXVI Summa asperorum V DCCCCLXXVI Recepimus die primo marcii in domino Guirardo Leardo et sunt quos ipse Iacobo dederat in Cimballo Anthonio de Vallentaii in racione Abrani de Gentille in XIIII asperos III DCCL Item die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio in CXXXVII asperos II CCXXVI Summa asperorum V DCCCCLXXVI f 116r. + MCCCLXXXI die XVII marcii Lucianus de Liturffis bancherius debet nobis... Item eadie pro Luchino Caligeparii in cazalle de Megapotami de XXXX asperos I D... die IIII madii... Item pro Iolbei Arnisita in racione cazalis Oriade (sic!) de XXXXI asperos I LXXXVIIII... 219 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Recepimus die XXX marcii in papa Constantino propto Partenite in racione expensarum diversarum in LXII asperos C... f 117v. +MCCCLXXXI... Die primo octobris Laurencius de Serra et443 Iacobus de Campis missi in Soldayam ad colligendum partem spectanti comuni de vineum de racione Luciani de Liturffis de CXVII asperos I Item die III octobris pro Abrano de Gentille de X asperos I Item die XXVII novembris pro dicto Laurentio et sunt pro precio de cloclearis444 quinque argenti sagiis XXXI karatis XII ad racionem de asperos II quartas III pro sagio I de racione callege de XXXXV asperos LXXXVII Summa asperorum II LXXXVII Recepimus die XVIIII novembris in precio de equorum II pro eis in racione vinorum cazalium Soldaye in CC asperos DXII Item eadie in precio vegetibus centum emptis pro ponere dicta vina in racione dictorum vinorum in CC asperos I LXXXII Item eadie in salario famulorum duorum, scoto ipsorum penssione domus prevenda equorum ihaponorum et aliarum expensarum in racione dictorum vinorum in CC asperos CCLXXXX Item die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Maruffo et socio in CXXXVII asperos CCIII Summa asperorum II LXXXVII... Die V decembris quondam445 Leo de Gorzovi de Vassollo defonto in Arbi olim marinario galee comunis patronizate per Paulum de Reza debet nobis pro Marota uxore eius de racione dicti Pauli de Reza de CLVIII asperos DLXXXXVIIII Item die XXIIII decembris et sunt quos ipse quondam recepit in Gulfo a dicto Paulo ut in libro galee continetur de racione dicti Pauli de CLVIII asperos DCXI Summa asperorum I CCX Recepimus die III decembris in complemento sui stipendii in racione gallee comunis patronizate per Paulum de Reza in LXXXIII asperos I CCX f 118r. MCCCLXXII die VIIII ianuarii Lucianus de Liturffis et Iacobus Spinula et Xpistoforus de Cruce officiales Gotie debent nobis pro Manfredo de Avundo et socio de CXXXIIII asperos III Зачеркнут – et soc– miss– (=socius missi). =coclearis. 445 Перед титулом счета на поле пометка 9 со знаком сокращения (=quondam). 443 444 220 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Recepimus die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio in CXXXVII asperos III f 130 r Die XXIIII octobris Magister Raffael de Ultramarino debet nobis pro peliciis446 tribus muandis et capsia una de racione calege de XXXV asperos CXXXXVII Item die XXVI octobris pro condempnacionibus factis per ipsum tanquam consulem Soldaye et que pervenerunt ad manus ipsius de racione expensarum factarum per ipsum in LXV asperos I CCCCVII Item eadie et sunt quos recepit pro facere caça generale in Soldaya et quos expendidit im muris Soldaye in racione dictarum expensarum in LXV Item eadie et sunt quos447 ad manus ipsius pervenerunt et qui sibi dati fuerunt tam ab omnibus forensibus cazalium quam ab subdictis comunis nostri videlicet per angariam de racione dictarum expensarum de LXV asperos II CCX Item die XXI novembris pro alia eius racione sommorum et sunt in sommis LXXV sagiis XXXXIII contractis a sommo I asperos CXXVII et quos expendidit tam sunt menses quam plures elapsi de isto de 448 asperos VIIII DCXXXXVI Summa asperorum XIII DLX Recepimus XXIII augusti in alia eius racione in CXXVIII asperos I DCCXXXXVII Item eadie in Michaele Salvaygo in CXXVIII asperos XXII Item eadie in Georgio ferrario in LXXXVII asperos CXV Item eadie in Tiranos trombeta in CLXXXXI asperos CXXXII Item eadie in Paganino de Paxano in CLVIII asperos LXXVI Item die XXVI octobris in certis expensis factis per ipsum in racione expensarum factarum pro Soldaya in LXV asperos XI CCCCLXVIII Summa asperorum XIII DLX f 130v +MCCCLXXXI die XI iunii Millium emptum in Illice per Bernabonem Pegollum et missum in Caffa debet nobis pro massaria assignata per Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio de CXXXVIII asperos XVII XXXXII =pellicia. Зачеркнуто recepit. 448 Оставлено пустое место для номера листа. 446 447 221 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Recepimus die XVIII septembris in Gebriele Aynono et sunt pro precio de modiiis XXXXVIIII et quartis III ad racionem pro modio asperos XXXVI in racione Luciani de Liturffis in CXVII asperos I DCCLXXXXI Item eadie in precio [modiis] CCCCXXXVII Z milli ad racionem de asperis XXXIIII pro modio in racione Francisci de Albinga in LXXVIII asperos XIIII DCCCLXXV Item die XX octobris in Calo Iane fabro et sunt in precio de modiis449 XIII Z milli in racione Bartholomei Pegolli in XXVII asperos CCCXVI Item die XX novembris in andrea Italiano et sunt pro Petro Buroiengo et sunt in precio de modiiis II milli in Abrano de Gentille in XI asperos LX Summa asperorum XVII XXXXII... die XXV octobris Magister Raffael Ultramarino et Innoffius de Putheo sindicatores missi per totam Gotiam debent nobis pro Abrano de Gentille de X asperos II Item die XXVIII octobris pro Anthonio Macia de racione Abrani de Gentille de X asperos CCC Item eadie pro Filipo de Sancto Andrea de racione Abrani de Gentille de X asperos CC Item die VIII ianuarii pro Inniffio de Putheo et sunt pro sommis IIII sagiis XXXXIII contractis a asperis CXXXVI a sommo I de racione sommorum dicti Inoffii de CCCXXIIII [asperos] DLXXIIII Summa asperrorum III CLXXIIII Recepimus die XXIII decembris in certis expensis factis per ipsos in racioine expensarum diversarum in LXV asperos III CLXXIIII f 150v. +MCCCLXXXI die VI septembris Obertus de Finario filius Francisci debet nobis pro Cristoforo de Cruce de XXXXIII asperos IIII DCCCL Item eadie pro dicto Cristoforo de isto de XXXXIII asperos II Item eadie pro Alnardo Rocha de VIIII asperos XIII DCC Item die VI octobris pro Abrano de Gentille de VIII asperos XXXII Summa asperorum XX DLXXXII Recepimus... die XI aprilis… Item die in Vassilli propto Luste in racione introytus cazalium Gotie in CIII asperos C… 449 Зачеркнут ошибочно вписанный знак половины – Z. 222 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. f 156r MCCCLXXXI die XVII marcii… Eadie Pellei positi in die Pentacostei et die sequenti ut moris est debent nobis pro dicta massaria assignata per dictos dominum Bernabonem et socium de CXXXIII asperos CCLXXXIII Recepimus eadie450 in comune Caffa in XXXXVIII asperos CCLXXXIII Eadie Palacium quod ad presens fabricantur et construitur in logia comunis debet nobis pro dicta massaria assignata per dictos dominum Bernabonem et socium de CXXXIII asperos XXX DCCCCXXXI Item MCCCLXXXII die X februarii pro Dexerino de Bellignano et sunt pro tabulis columpnis razanis bordonaretis, quairai et aliis lignaminibus dicti palacii de racione dicti Dexerinide LVII ut apparet in manuale depositis asperos IIII CCCLXXXVIIII Item eadie pro dicto Dexerino et sunt pro lapidibus pro facerre cortigium, portarium et focias nececessariorum dicti palacii ut in manuale deposito penes nos continetur de racione dicti Dexerini de LVII asperos I CCCLXXX Item eadie pro dicto Dexerino et sunt pro diversis ferramentis videlicet agutis mapis grecis de ferro a cacellis plombio et aliis ut continetur in dicto manuale deposito penes nos de racione dicti Dexerini de LVII asperos I DCCCLXXXXIIII Item eadiepro dicto Dexerino et sunt pro certis clavatius et clavibus dicti palaciiut continetur in dicto manualede racione dicti Dexerini asperos CLXXXVIII Item eadie pro dicto et suntpro iornata de mazachanis magistrorum axiecamalis macaroliisportatoribus aque et aliis conmulibus in summa ut continetur in dicto manuale de racione dicti Dexerini de LVII asperosVIIII DCCLXXI Summa asperorum XXXXVIII DLIII Recepimus eadie451 in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Maruffo et socio in CXXXVIII asperos XXXXVIII DLIII f 159v. +MCCCLXXXI... Die XXV septembris Paulo Vegius notarius debet nobis pro una condempnacione de eo facta per dominem Ivanixiem de Mari consulem Caffe ut continetur in 450 451 Die XI iunii MCCCLXXXII. Die XI iunii MCCCLXXXII. 223 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 cartulario condempnationum Nicolai de Bellignano notarii dicta die de racione condepnacionum de XXXXI asperos CCC Et pro eo Bartholomeus de Sancto Vlaxio notarius Recepimus. die XXIIII septembris in quondam partito facto ipsius Paulo in racione introytus cazalium Soldaye in CIII asperos CV Item die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio in CXXXVIII asperos CLXXXXV Summa asperorum CCC f 165v. MCCCLXXXI die XX iunii. Raffael de Facio et Iohannes Ususmaris collectores comerihii canlucorum [collectum in Caffa] anni preteriti et presentis videlicet a districtionem [?] domini Mamay usque ad adventum dominationis domini Sarihi tunc domini Sorchati et sunt quos exserunt de dicto comerihio neto deditis certis expensis ac dedita VII pars spectanti domini452 Caihador de racione comerihii imperii de XXXXII asperos XVII DXV Recepimus die III aprilis in Luciano de Liturffis in CXVI asperos II DCXXXVIII Item die IIII aprilis in Abrano de Gentille in V asperos I CCCXXXVI Item die XX iunii in Manfredo de Lorto in CXXVIIII asperos X Item eadie in grano modio XXXI Z consignato per ipsos Raffaelem Vachario et socios in racione grani in LXXXVII asperos II DLI Item eadie in ordei modio XXX missi in Gotia in racione expensarum diversarum in LXII asperos DCCCCLXXXX Summa asperorum XVII DXV f 167r. MCCCLXXXI die XXIIII septembris Raffael de Camullio emptor introytus ambelliapatici fructus vinearum de lo Sdaffo de racione introytus cazalium Gotie et Soldaye de CIII asperos VIII DCCC Item die II novembris pro precio unius equi de racione equorum de LX asperos CLXXX Summa summarum asperorum VIII DCCCCLXXX Recepimus die VIIII octobris in Nicolao Anthonio Squarzaffico in racione Abrani de Gentille in X asperos II Item die XII novembris in Luciano de Liturffis in CXVIII asperos II Item die XI decembris in Abrano de Gentille in XI asperos I C Item eadie in Luciano de Liturffis in CXVIII asperos I Item die XXIII decembris in Oberto Spinula in racione Dexerini de Bellignano in LVI asperos CCCCVIII Item die XIII ianuarii in Dexerino de Bellignano in LVI asperos DCCCC 452 В оригинале – dno (=domino). 224 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio in CXXXVIII asperos I DLXXII Summa summarum asperorum VIII DCCCCLXXX f 177r. +MCCCLXXXI die XXVIIII madii Stipendium orguxiorum et aliorum stipendiariorum Soldaye debent nobis pro Andrea Millio et sunt pro eius stipendio mensium IIII et dierum XVIII inceptorum die X novembris de LXXX et finitorum die XXVIII marcii de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de asperis LX in mense in summa de racione Abrani de Gentille de VI asperos CCLXXVI Item die VIII septembris pro Sava uno ex orguxiis Soldaye et sunt pro eius stipendio mensium undecim inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de asperis II in anno de ipsius racione de CLXXVI asperos I DCCCXXXIII Item eadie pro Scravino Octaviano uno ex dictis orguxiis et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finiendorum ut supra ad eandem racionem de ipsius racione de CLXXV asperos I DCCCXXXIII Item eadie pro Iacobo Ultramarino uno ex servientibus Soldaye et sunt pro eius stipendio mensium decem et dierum quindecim inceptorum453 die XV novembris et finiendorum die primo octobris de LXXXI ad racionem de asperis L in mense de ipsius racione de CIIII asperos DXXV Item die predicta pro Meglidicio Corso uno ex dictis servientibus et sunt pro eius stipendio mensium decem condimidio inceptorum et finiendorum ut supra ad eandem racionem de ipsius racione de CXXX asperos DXXV Item eadie pro Anestaxio454 Ardolla uno ex dictis servientibus et sunt pro eius stipendio mensium455 X condimidio inceptorum et finiendorum ut supra ad eandem racionem de ipsius racionem de VIIII asperos DXXV Item eadie pro Theodoro Plachino uno ex orguxiis Soldaye et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de asperis II in anno de ipsius racione de CLXXXXI asperos I DCCCXXXIII Item eadie pro domino fratre Andrea ordinis minorum et sunt pro eius stipendio mensium XI incepto die primo novembris de LXXX456 et finiendorum die primo octobris de LXXXI ad racionem de asperis CL in mense de ipsius racione de LXXIIII asperos I DCL Item eadie pro Michaele de Salvaigo porterio et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de asperis C in mense de ipsius racione de CXXVIII asperos I C Зачеркнуто – et fin (=et finitorum). Зачеркнуто – soldato 455 Зачеркнуто – undecim. 456 В рукописи – LXXXI. 453 454 225 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item eadie pro Dimitri serviente et sunt pro eius stipendio mensium VIIII et dierum X inceptos ut supra et finiendorum die XI augusti de LXXXI457 qua die fuit scaporatus ad racionem de asperis LXVII in mense de ipsius racione de LVI asperos DCXXV Item eadie pro Georgio uno ex dictis servientibus et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de asperis LXVII in mense de ipsius racione de LXXXVII asperos DCCXXXVII Item eadie pro Vassilli tornatore serviente et sunt pro eius stipendio mensium X inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finiendorum die primo septembris de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de asperis LXVII in mense de ipsius racione de CC asperos DCLII Item eadie pro Andrea Goterio placerio et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de asperis C in mense de ipsius racione de V asperos I C Item eadie pro Ellia Caramella et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finiendorum ut supra ad racionem de asperis LXXX in mense de racione Oberti Finario de CL asperos DCCCLXXX Item eadie pro Nichita porterio et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finiendorum ut supra ad racionem de asperis C in mense de ipsius racione de CXXXXI asperos I C Item eadie pro Iane nacharato et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finiendorum ut supra ad eandem de racionem de ipsius racione de CI asperos I C Item eadie pro Tiranos trombeta et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finiendorum ut supra ad eandem de racionem de ipsius racione de CLXXXXI asperos I C Item eadie pro Canachi de Aqua et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finiendorum ut supra ad racionem de asperis LX in mense de ipsius racione de XXXXI asperos DCLX Item eadie pro Sambachi porterio et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finiendorum ut supra ad racionem de asperis C in mense de ipsius racione de CLXXV asperos I C Item eadie pro Symone de Como murator et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finiendorum ut supra ad eandem racionem de racione ipsius de CLXXVI asperos I C Item eadie pro Georgio ferrario et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finiendorum ut supra ad racionem de asperis LX in458 mense de racione ipsius de LXXXVII asperos DCLX Item eadie pro Ambachu orguxio et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finiendorum ut supra ad racionem de asperis II in anno de ipsius racione in VI asperos I DCCCXXXIII 457 458 Зачеркнуто – de. В рукописи – лишнее in. 226 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie pro Nicolla porterio et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finiendorum ut supra ad racionem de asperis C in mense de ipsius racione de CXXXXI asperos I C Item eadie pro Costa placerio et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finiendorum ut supra ad eandem racionem de ipsius Coste racione de XXXVIIII asperos I C Item eadie pro Georgio Patracio et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum et finiendorum ut supra ad racionem de asperis CXXX in mense de ipsius de LXXXV asperos I CCCCLXXXXVI Item eadie pro Thoma de Olliva de Soldaye serviente et sunt pro eius stipendio mensis unius incepti die primo septembris et finiendi ut supra ad racionem Oberti de Finario de isto de CL asperos LXVII Item die XVI septembris pro Iohanne famulo Nicolai de Luna capitanei Soldaye et sunt pro eius stipendio mensium duodecim459 inceptorum die X augustii de LXXXI et finiendorum die XI augustii de LXXXII ad racionem de asperis XXXX in mense occasione portandi lanternam de racione Abrani de Gentille de VIII asperos CCCCLXXX Item die XXV septembris pro Petros medico et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum die prima novembris de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de asperis LX in mense de ipsius racione de isto de CLVIII asperos DCLX Summa summarum (sic!) XXVII DCLXVIII Recepimus die XI iunii in comune Caffa in XXXXVIII asperos XXVII DCLXVIII f 177v. +MCCCLXXXI... Die XX iunii Salaria diversa comunis Caffe debent nobis pro domino Musso de Goasconibus de Papia iurisperito et sunt pro eius salario mensium quinque et dierum XX inceptorum die XXII septembris de LXXX et finiendorum die XI marcii de LXXXI ad racionem de asperis IIII D in anno de ipsius domini Musso racione de CXXVIII asperos II CXXV Item die XXVII iunii pro Lodixio Mauracio460 olim capitaneo burgorum et sunt pro eius salario pro se et eius comittina cum eo deputatio de mensibus quinque inceptorum die primo novembris de LXXX et finitorum die primo aprilis de LXXXI ad racionem de asperis461 II CCCC in anno de ipsius Lodixii racione de CXV asperos I Item die XX iulii pro fratribus minoribus ordinis Sancti Francisci et sunt eorum salario de celebrando missus in capella Sancti Georgii palacii residentie domini consulis annorum trium inceptorum in kalendis augusti de LXXVIII et Зачеркнуто – et dierum undecim. См.: Corominas J. Onomasticon Cataloniae: L–N. Curial Edicions Catalanes, 1989. P. 216. 461 Зачеркнуто – СССС. 459 460 227 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 finitorum die primo augusti de LXXXI ad racionem de asperis LX in mense in summa de racione ipsorum fratrum in LXXIII asperos II CLC Item die XVIIII augusti pro Iacobo Spinula capitaneo burgorum Caffe et sunt pro eius salario mensium sex inceptorum in kalendis aprilis de LXXXI et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI proxima venturi ad racionem de asperis CC in mense in summa de ipsius racione de isto de CIIII asperos I CC Item die III octtobris pro Steffano de Cramadino nuncio presentis massarie et sunt pro eius salario anni unius incepti in kalendis finitorum in kalendis septembris de LXXXI ad racionem de asperis C in mense de ipsius racione de CLXXIIII asperos I CC Item die XI octobris pro Iacobo Spinula olim capitaneo burgorum Caffe et sunt pro eius stipendio dierum octo inceptorum die primo octobris et finitorum die VIIII dicti mensis quadie consignavit officio Bede Ususmaris462 ad racionem de asperis CC in mense de racione Abrani de Gentille de X asperos L Item die VIII ianuarii de LXXXII pro Bartholomeo Bucca nuncio officii provixionis et sunt pro eius salario mensium VII inceptorum in kalendis iunii et finitorum in kalendis ianuarii de LXXXII ad racionem de asperis XV in mense de racione Manfredi de Avundo et socii de CXXXIIII asperos CV Item die primo aprilis pro Steffano de Camilla olim cintraco et sunt pro eius salario mensium novem et dierum XX tanquam nuncio officiorum provixionis et mercantie inceptorum die primo septembris de LXXX et finitorum die XXII iunii de LXXXI qua die de hoc secullo decessit videlicet pro quolibet officio asperos asperos LX in mense pervenit asperos CXX sunt in summa de racione ipsius Steffani de CLXXVIIII asperos I CLXIIII Summa summarum asperorum VIIII IIII Recepimus die XVII aprilis in alia eius racione mutata in CLXXX asperos VIIII IIII f 179r. MCCCLXXXI die XXVIIII februarii Sorleonus Piccamillius debet nobis pro logerio de vineis quas tenet a comuni pro anno elapso de LXXXI de racione introytus cazalium Gotie et Soldaie de CIII asperos XII Recepimus die XXVIIII octobris in Laurentio Conte in racione Luciani de Liturffis in CXVII asperos V DCCCLXIIII Item die XXVIIII ianuarii in Nicolao de Luna in CXXXXII asperos II Item die primo februarii in Ambacu orguxio in racione Abrani de Gentille in XIII asperos I Item die XXVIIII februarii in Abrano de Gentille in XIIII asperos DCCCC Item eadie in Abrano de Gentille in XIIII asperos DCCCC Item die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo in CXXXVIII asperos I CCCXXXVI Summa asperorum XII 462 На f. 180r. он же назван – Beda de Mari.. 228 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. f 180r. +MCCCLXXXII... Die XVII aprilis Salaria diversa comunis Caffe debent nobis pro alia eorum racione de CLXXVII asperos VIIII IIII Item eadie pro Beda de Mari olim capitaneo burgorum Caffe et sunt pro eius salario et pro mensium sex inceptorum die VIII octobris et finitorum die VIII aprilis de LXXXII qua die consignavit officium dicti capitaneati Manfredo de Avundo ad racionem de asperis CC in summa de racione ipsius Bede de isto de XXVIII asperos I CC Item eadie pro Steffano de Cramadino nuncio presentis massarie et sunt pro eius stipendio anni unius incepti die XXII iuni et finiti die XXII iunii de LXXXII de racione ipsius Steffani de CLXXVIIII asperos I CC Item die XI iunii pro Luchino de Levanto et socio et sunt pro eius salario anni unius incepti die XI marcii et finiti die XI marcii de LXXXII ad racionem de asperis III in anno videlicet pro consiliis cancellarie domini consulis de ipsorum Luchini et socio 463 de CXVII asperos III Summa asperorum XIIII CCCCIIII Recepimus die XI iunii in comune Caffa in XXXXVIII asperos XIIII CCCCIIII f 226v +MCCCLXXXII... Die XVII marcii... Eadie Arme delate de Ianua in Caffa et empte per dominum Thedesium Cibo olim consulem Caffa videlicet coyraciis CL paveses CL cerveleriis CL et capsiis veretorum CL assignatis Petro de Clappa sabarbario debent nobis pro massaria assignata per dominum Bernabonem Ricii et sucium de CCXXVI sommos CXXXIIII sagios XXXIIII karatos XII Item die XIIII augusti pro alia racione armaturarum ante de CCCXXXXV sommos V Item eadie pro armis delatis per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium massarios videlicet coyratis LXXXV collariis LXXXV et cerveleriis LXXXV emptis in Peyra diversis preciis videlicet pro perperis CCCLXV karatis VI racionem a perperis XII karatis XII a sommo I de racione cambii de CCLXXIIII sommos XXVIIII sagios X Summa sommorum CCLXVIII sagios XXXXIIII karatos XII Recepimus die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Maruffo et socio in CCC sommos CCLXVIII sagios XXXXIIII karatos XII 463 В оригинале – socior– (=sociorum). 229 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 f 228r. +MCCCLXXXI die XVII marcii Avaria facta per Aynam et Coiabardi mesaiguos domini .. imperatoris et Mamai missos in Caffa pro requirendo emendeam de avibus falconibus captis in Soldaya vel precium debet nobis pro massaria assignata per dominum Bernabonem Riciu et socium de CCCXXXX sommos XXXXV sagios XXXVII karatos XII Recepimus die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio in CCCLVI sommos XXXXV sagios XXXVII karatos XII f 230v +MCCCLXXXI... die XXVIII novembris Ayvach ermineus de Sorchati debet nobis pro comune Ianue in Caffa de CCLXXVII sommos CL Recepimus die XVII marcii in massaria assignata per dominum Bernabonem Ricium et socium in CCCXXXXV sommos CL f 231r +MCCCLXXXI die XIIII marcii Abranus de Gentille bancherius debet nobis pro Conrado de Goascho et pro eo de racione casalis Symeo de CCLXXII sommos X... f 242v. +MCCCLXXXI die XX novembris Ambaxata que ad presentis ire debet ad dominum imperatorem tartarorum de qua sunt ambaxadores dominus Conradus de Goasco et Cristoforus de Cruche debet nobis pro dicto domino Cristoforo et sunt pro expensa et provixione sue persone de racione Abrani de Gentille de CCXXXXII sommos LX Item eadie pro dicto domino Conrado de Goasco et sunt pro expensa et provixione sue persone ut supra de racione Luciani de Liturffis de CCCXXXXIII sommos LX Item die IIII februarii pro Iuliano Argento et sunt pro precio de peciis VI pannorum de Florentia precio pro qualibus pecia sommos VIIII diminutis taliter et scurcixiis dictorum sommum I sagios XXVIIII restat neto de racione dicti Iuliani de CCCXXIIII sommos LII sagios XVI Item eadie pro dicto Iuliano et sunt pro precio de pichis mille tellarum et fitiche precio de sommis XX sagiis XXII karatis XII pro milliaro computatus volliis pichis XVI sagios VIII valent in summa de racione dicti Iuliani CCCXXIIII sommos XX sagios XXX karatos XII Item eadie pro dicto Iuliano pro precio de clamelotis peciis LXXX ad racionem pro decena sommos VII sagios XI karatos VI de racione dicti Iuliani de CCCXXIIII sommos LVIII Item eadie pro dicto Iuliano et sunt pro precio de pichis D tellarrum crude ad racionem pro milliario sommos XI sagios XXII karatos XII de racione dicti Iuliani de CCCXXIIII sommos V sagios XXXIII karatos XVIII 230 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie et sunt usque primo februarii pro soldo de orguxiis XVI videlicet pro quolibet sommos V de eundo et redeundo de racione Conradi de Goasco et Xpistofori de Cruche de CCLXXVIII sommos LXXX Item eadie pro torcimanis duobus et sunt pro eorum faticha et expensa de eundo in dicta ambaxata cum dictis Conrado et socio de racione dictorum Conradi et socii de CCLXXVIII sommos XXX Item eadie pro Iohanne de Turrillia et sunt pro precio de vegetibus IIII vini greci de racione dictorum Conradi et socii de CCLXXVIII sommos XII sagios XXI karatos XII Item eadie pro Ivanixio Rubeo coquo cum dictis ambaxata pro eius salario de racione dictorum Conradi et socii de CCLXXVIII sommos II sagios XXII karatos XII Item eadie pro Abrano de Gentille et sunt pro precio unius equi de racione dictorum Conradi et socii de CCLXXVIII sommos XII Item eadie pro dictis Conrado de Goasco et socio et sunt pro precio de equis IIII quos cum eis ducunt de racione ipsorum de CCLXXVIII sommos XII sagios I Item die IIII februarii pro Iohanne Novello et sunt pro scarllata grane de Florentia pichis XII de ipsius racione de CCCXXIIII sommos XII Item eadie pro Carmadino de Todano et sunt pro pichis VIII velluti cremexi tapanati aurei de ipsius racione de CCLXXVIII sommos XIII sagios XXII karatos XII Item die X februarii pro Marcho Spinula et sunt pro una pecia virmilli de Florentia de racione ipsius de CCCLV sommos VIII sagios XII karatos XIIII Item eadie pro domino ..464 consule et sunt pro precio unius equi de racione Marchi Spinule de CCCLV sommos XII Item die XXVI februarii pro Iuliano Argento et sunt pro tabulis a clamelotis et sagardana rerum emptarum a dicto Iuliano de racione ipsius Iuliani de CCCXXIIII sommos sagios X Item die XXVII februarii pro Anthonio Noytorano et sunt pro una pecia camocati damaschini de racione Abrani de Gentille de CCXXXXIIII sommos II sagios XXXIII karatos XVII Item die XXVIII februarii pro Cosmael de Montaldo et sunt pro una pecia camocati de racione Abrani de Gentille de CCXXXXIIII sommos II sagios XXII karatos XII Item die XV marcii pro Amisarchis Catolicho Carchanaihi et sunt pro una pecia camocati laborati cum auro de ipsius Amisarchis racione de CCXXXXIIII sommos III sagios XXII karatos XII Item die XXII marcii pro Ambet ermineo et sunt pro uno camocato a flori de racione Abrani de Gentille de CCXXXXV sommos II sagios XI karatos VI Item die XXVI aprilis pro Francisco de Camazarino et sunt pro peciis tribus camocatorum de racione Abrani de Gentille de CCXXXXV sommos VII sagios XX 464 В оригинале поставлено две точки вместо имени. 231 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item eadie pro Scandar de Teffelix et sunt pro peciis duabus camocatorum de racione Abrani de Gentille de CCXXXXV sommos III sagios XXII karatos XII Summa sommorum CCCCLXXIII sagios XXXII karatos XX Recepimus die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio in CCCLVI sommos CCCCLXXIII sagios XXXII karatos XX f 243r +MCCCLXXXII die XI iunii Aurum et Iochallia que fuerunt quondam Agimacomet domini Sorchati et que penes erant Ayvach ermineum de Sorchati videlicet dimidia earundem restata in comunne debent465 nobis pro comune Caffe de CCLXXVII sommos LVIIII sagios XI karatos VI Recepimus die X decembris in Alnardo Rocha et sunt in precio unius scollaregii cum uno barasso bono perla una et turcheyxe una cum suo auro cube unius cum perlis IIII et barasseta III perfuratis in auro in summa in racione Lucianio de Liturffis in CCCXXXXIII sommos LII Item eadie in Marcho Spinula et sunt in precio unius brazalle auri cum perlis IIII barassis duobus et turchexiis466 duabus in racione ipsius Marchi in CCCLV sommos VIII sagios XI karatos VI Summa sommorum LVIIII sagiorum XI karatorum VI f 245v MCCCLXXXII die XI iunii... Eadie Agimacomet olim dominus de Sorchati debet nobis pro Sic Assam eius filio de racione Abrani de Gentille de CCXXXXV sommos XXII sagios XXII karatos XII Recepimus die XI iunii in comune Caffa in isto in CCLXXVII sommos XXII sagios XXII karatos XII f 272r. + MCCCXXXII... Die II iunii Casalle de Symeo debet nobis pro introytu casalium Gotie de CCCXXIIII sommos X Recepimus die XIIII marcii in Conrado de Goascho in racione Abrani de Gentille de CCXXXI sommos X Die II iunii Casalle de Partinita debet nobis pro introytu casalium Gotie de CCCXXIIII sommos XXXX В оригинале – debet. См.: turchexia sing. f. –‘бирюза’; turchesius agg. –‘бирюзовый’ (из бирюзы, цвета биоюзы). 465 466 232 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Recepimus die XVI marcii in papa Constantino in racione Luciani de Liturffis in CCCXXXVIIII sommos X Item die IIII aprilis in Iacobo Pastura in racione dicti Luciani in CCCXXXVIIII sommos X Item MCCCXXXII die XV februarii in alia eius racione asprorum et sunt pro asperis II DLX contractis a sommo I asperos CXXVIII in XXXXVII sommos XX Summa sommorum XXXX f 272v. +MCCCLXXXI die XI aprilis Cristoforus de Cruce et socius officiales Gotie debent nobis proLuciano de Liturffis de CCCXXXVIIII sommos XXV Recepimus die XII decembris in alia eius racione asperorum et sunt in asperis III CCL contractis a sommo I asperos CXXX in insto in XXXXV sommos XXV... Die primo madii Comune Caffe debet nobis pro Georgio de Portuffino et sunt pro eius stipendio quos servivit in gallea comunis patronizata per Iohannem Fereihium de racione ipsius Georgii de CCCXII sommos sagios XXXVII karatos XII Item die VI iunii pro Michaele Gallo olim subcomito gallee comunis patronizate aliis per Franciscum Sachonum subrogatum loco Lanfranchi Ihote et sunt pro mensibus II cum dimidio ad racionem de sommis II in mense de ipsius racione de CCCXXXXVIII sommos V Item die III iulii pro Raffaele Rodde olim uno ex sociis Symisso et sunt pro eius stipendio de mensibus IIII servitis in Symisso anni de MCCCXXVIII die XVIII decembris usque die XVIII aprilis de LXXVIIII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius Raffaelis de CCCLXXXXI sommos V Item die XV iulii pro Symone Panzano et sunt pro naulo de Peyra in Caffa de capitibus XXXII rubeorum et que capita levare promixeramus in gallea comunis patronizata per Iohannem Fereihium ad complementum de capitis LXXII de quibus habuimus (?) sommos LXXII467 et levare non potuimus de racione Abrani de Gentille de CCXXXVI sommos X sagios XXX Item die VI augusti pro Anthonio Marocello et sunt pro eius soldo sive stipendio tanquam socius cuiusdam galeote et gallee comunis patronizate per Iohannem Fereihium videlicet pro mense uno servito in dicta galeota et pro mensibus duobus servitis in dicta gallea ad racionem de sommis II in mense in summa pro menesibus tribus de ipsius Anthonii racione de CCXXVIII sommos VI Item die XI iunii pro alia eius racione de CCLXXVII sommos I DLXXI sagios II karatos XI Summa sommorum I DLXXXXVIII sagios XXIIII karatos XXIII 467 Последние два знака единиц добавлены позднее. 233 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Recepimus die VI iunii in Bartholomeo Pezono in racione Angellini de Savignono in CCXXVII sommum I sagios VIIII Item die XX468 iunii in Fredericho Astaguerra in racione Abrani de Gentille in CCXXXV et sunt in comerihio de sclavis duobus venditis in Synopi sommos II Item die II iulii in lo mitropolita rubeo in naullo suo et familie sue qui venerunt in gallea comunis Iohannis Fereihii in racione Francisci Sachoni in CCCI sommos LXX Item die XIII augusti in cambio469 capto in Peyra in CCLXXIIII sommos sagios VIII karatos XII Item die XXI augusti in Guilliermo de Vallarosa et Bernabone Ricio ellectis super quodam monerio Bartholomei Finamoris et quos 470 processerunt de naullis in racione Abrani de Gentille in CCXXXVII sommos XXVIIII Item die XXIIII septembris in dictis Guilliermo et Bernabone qui processerunt ex certa septa et cera ipsius Bartholomei Finamoris in racione Abrani de Gentille in CCXXXX471 sommos XXXVII sagios XXXXIIII karatos XV Item die XXV octobris in Andrea de Rezo et sunt pro una condempnacione de eo facta per dominum consulem et massarios et consilium ex gracia eo quia contrafecit in devetu Tanam in racione Abrani de Gentille in CCXXXX sommos CL sagio Item die XXXI octobris in Precivale de Porta et sunt quos solvit pro Ianoto Bezacia pro una condempnacione de eo facta occasione deveti Tanam in quo contrafecit in racione Abrani de Gentille in CCXXXX472 sommos XV sagios XXX Item die XI iunii in condempnacionibus in CCLXXIII sommos CCLXVI Item eadie in condempnacionibus in CCLXXIII sommos XXVII Item eadie in cotumo facto super sarracenis in CCLXXIII sommos DCCCCLXXXXVIIII sagios XXII karatos XX Summa sommorum I DLXXXXVIII sagios XXIIII karatos XXIII f 273r. MCCCXXXII die II iunii Casalle Lambade debet nobis pro introytu casalium Gotie de CCCXXIIII sommos XXVII Recepimus die II madii in Georgio et Pasqualis et sociis de Lambade in cormaticho dicti cazalis in racione Luciani de Liturffis in CCCXXXVIIII sommos XXVII… Зачеркнуто – iul (=iulii). Зачеркнуто – facto. 470 В оригинале – qui. 471 Зачеркнута лишняя единица в конце – I. 472 Зачеркнута лишняя единица в конце – I. 468 469 234 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. die XI iunii… Eadie Cotumum factum super saracenis debet nobis pro commune Caffe de CCLXXII sommos DCCCCLXXXXVIIII sagios XXII karatos XX Recepimus die X madii in Luciano de Lirurffis in CCCXXXVIIII sommos LXXXVII Item die primo iullii in Abrano de Gentille in CCXXXV sommos DCLXXXXVIII Item dieXX iullii in Bernabone Ricio in isto in CCLXI sommos VI sagios X karatos X Item usque die XII iullii in473 Anthonio de Mentono in racione Luciani de Liturffis in CCCXXXXI sommos VI sagios X karatos X Item die III septembris in Amirmacomet in racione Abrani de Gentille in CCXXXVII sommos II sagios II Item usque X madii de LIIII in Marcho Spinula in racione domini Ivanixii de Mari in CCCXXIIII sommos CC Summa sommorum DCCCCLXXXXVIIII sagiorum XXII karatorum XX f 273v +MCCCLXXXI... die XI iunii [1382] Cotumum factum super ermineis de Sorchati debet nobis pro comune Caffa de CCLXXVII sommos DCCXXXXVIIII sagios X karatos XII Recepimus die XX madii in Aynat ermineo de Sorchati in racione Luciani de Liturffis in CCCXXXVIIII sommos CCCCLXXXIIII Item die XIII iunii in dicto Ayvac in racione Luciani de Liturffis in CCCXXXXI sommos XVII Item in Aynac ermineo et socio in racione Abrani de Gentille in CCXXXV sommos CCXXXIII sagio X karatos XII Item die XXXI marcii in Domino Ivanixio de Mari et sunt quos habuerat a Coia Ayvac in racione Abrani de Gentille in CCXXXXV sommos XV Summa sommorum DCCXXXXVIIII sagio X karatos XII f 274r +MCCCLXXXI... die XI iunii [1382] Cotumum factum super grecis canluchis de Sorchati debet nobis pro comune Caffa de CCLXXVII sommos CLXXV Recepimus die prima iullii in Asilbei greco et sociis de Sorchati in CCXXXI sommos CLXXV 473 Зачеркнуто ошибочно вписанное – restituc– (=restitucione). 235 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 f 274v. +MCCCLXXXII die XI iunii Cotumum factum super iudeis nluchis de Sorchati debet nobis pro comune Caffa de CCLXXVIII sommos LXXV Recepimus die primo iullii in Saymarc iudeo et socio in CCCCIII sommos LXXV Die II iunii Casalle Gorzovi de quo est proptus Anacho debet nobis pro introytu casalium Gotie de CCCXXIIII sommos XXXVI Recepimus die XX iulii in Iuliano Scaffacia in CCCXXXI sommos XXXVI Die II iunii Casalle de Lupicha debet nobis pro introytu casallium Gotie de CCCXXIIII sommos XVI Recepimus die XXVIIII iullii in Gorgibei Baxas in CCCXIII sommos XVI f 277v. +MCCCLXXXII... Die XIII septembris [1381] Comune Caffe debet nobis pro Bartholomeo Finamore et sunt quos ei restituti fuerunt de illa condempnacione de eo facta pro devetu Tane ut deliberatum fuit per dominum consulem consilium et officium monete de racione Abrani de Gentille de CCXXXX sommos XXV Item die XXVIII novembris pro Sic Assani filio quondam Agimacomet de Sorchati et quos Lucianus de Liturffis eidem Sic Assani promiserat nomine comunis de racione Abrani de Gentille de CCXXXXI 474 sommos LXXV Item eadie pro Anthonio de Xpistianis vicario domini consulis Caffe et sunt quos habuit ut moris est consulendo super sindicamentis officialium veterum de racione Abrani de Gentille de CCXXXXI sommos II Item die XI iunii pro Agi Macomet de CCXXXX sommos XXII sagios IIII karatos XII Item eadie pro expensis factis tempore massarie domini Bernabonis Ricii et socii in CCLXXXXIII sommos X sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro expensis et avariis diversis in CCLXXXXV sommos CCCLXI sagios karatos XXI Item eadie pro gallea imposita et imponenda de CCCXIIII sommos CXXXIIII sagios XXII karatos XII Item eadie pro gallea comunis patronizata per Iohanem Fereihium de CCCXVII sommos DXXXVIII sagios XXXIII Item eadie pro pallei [Caffe Soldaye Cymballi] de CCCLXXXIIII sommos VI sagios XVII karatos XXI 474 Зачеркнута лишняя единица в конце – I. 236 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie pro pallei [Caffe] de CCCLXXXVI sommos II sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro restitucionibus de CCCLXXXXII sommos LVI sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro stipendio sociorum et aliorum Samastri de CCCCIII sommos LXVI sagios karatos VIIII Item eadie pro stipendio sociorum Cimballi de CCCCV sommum I sagios XXXVIIII karatos VIIII Item eadie pro stipendio sociorum et aliorum Symisso de CCCCVI sommos I XXXXIII sagios I karatos III Item eadie pro stipendio orguxiorum de CCCCVII sommos CVI sagios XVIII karatos XVIII Item eadie pro stipendio sociorum Caffe de CCCCX sommos DLXVIII sagios XXVII karatos VI Item eadie pro salariis diversis de CCCCXI sommos DCCCCLXXXXVI sagios XVIIII karatos XV Item eadie pro stipendio sociorum Soldaye de CCCCXII sommos I CCXXVI sagios XXXXI karatos X Item eadie pro stipendio sociorum Caffe de CCCCXII sommos XXXXIIII sagios XXVII Recepimus die XXVIII novembris in Ayvach ermineo de Sorchati in CCXXX sommos CL Item die III novembris Iohanne Novello et Anthonio Dentuto et sunt quo receperunt nomine comunis a quodam sarraceno pro expensis factis in certis suis mercimoniis que erant in quadam gripparea capta qua iverat contra devetum Tane de racione Conradi de Goasco et socii in CCLXXVII sommos XXIIII Item die VI martii in Michaele de Nervio in CCCLV sommos III Item die XI475 iunii in auro et iochalibus in CCLXXXXIII sommos LVIIII sagios XI karatos VI Item eadie in cotumo facto super ermineum in CCLXXIII sommos DCCXXXXVIIII sagios X karatos XII Item eadie in cotumo facto super grecis in CCLXXIIII sommos CLXXV Item eadie in alia euis racione in CCLXXII sommos I DLXXI sagios II karatos XI Item eadie in cotumo facto super iudeis in CCLXXIIII sommos LXXV Item eadie in comerihio imposito in CCLXXXX sommos LXXX Item eadie in introytibus cazalium Gotie in CCCXXIIII sommos DCLXV sagios XX karatos XII Item eadie in introytibus cabellarum comunis in CCCXXXII sommos CCCXXXV sagios XI karatos VI Item eadie in introytibus cabellarum comunis in CCCXXXV sommos I DCCCLXXXXI 475 Зачеркнута лишняя единица в конце – I 237 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item eadie Iohanne de Draperiis in CCCXXXVI sommum I sagios VII karatos IIII Item eadie in introytibus cabellarum comunis in CCCXXXVI sommos I CCCLXXI sagios XXII karatos XII Item eadie in officio capitum in CCCLXXIIII sommos I CXXV sagios XXVII karatos XIIII Item eadie in Raffaele de Facio et socio in CCCLXXXXII sommos XXXV Item eadie in rauba depredata [in l’Arbato quae fuit venetorum] in CCCLXXXXIII sommos DCLII sagios XX karatos III Item in victualibus in CCCCXXVIII sommos IIII sagios XX karatos III Item eadie in mutuo assignato in CCCCLXVII sommos III DCCLXXXIII f 278r. +MCCCLXXXII... Die XII novembris Conradus de Goascho et Xpistoforus de Cruche ambaxatores ictum ad dominum .. imperatorem tartarorum debent nobis pro Petro de Octonegio de CCCLXXXV sommos XX Item eadie pro Inoffio Putheo de isto de CCCXXIIII sommos XX Item die III novembris pro Iohanne Novello et Anthonio Dentuto officialibus et sociis de racione comunis de isto de CCLXXVII476 sommos XXIIII Item die X decembris pro Guirardo Leardo de isto de CCCXVIIII sommos L Item die IIII februarii pro Abrano de Gentille de CCXXXXII sommos CXXXXVIIII sagios XXII karatos XII Summa sommorum CCLXIII sagios XXII karatos XII Recepimus die primo februarii in alia eorum racione asperorum et sunt in asperis VIII C contractis a sommo I asperos CXXXV in XXXXV sommos LX Item eaie in soldo de orguxiis XVI in racione ambaxate in CCXXXXII sommos LXXX Item eadie in mercede et faticha de torcimanis duobus in racione dicte ambaxate in CCXXXXII sommos XXX Item eadie in Iohanne de Turrillia in precio de vegetibus quatuor vini greci in racione dicte ambaxate in CCXXXXII sommos XII sagios XXI karatos XII Item eadie in Ivanixio Rubeo coquo in racione ambaxate predicte in CCXXXXII sommos II sagios XXII karatos XII Item eadie in Abrano de Gentille in precio unius equi in racione dicte ambaxate in isto in CCXXXXII sommos XII Item eadie in precio de equis IIII in racione dicte ambaxate in CCXXXXII sommos XII sagios I Item eadie in alia eorum racione mutata infra in CCLXXVIII sommos L Item die XI iunii in massaria assignata per dominem Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guillielmo Marruffo et socio in CCCLVII sommos IIII sagios XXI karatos XII Summa sommorum CCLXIII sagios XXII karatos XII 476 В оригинале ошибочно – CCLXXVI. 238 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Die primo februarii Conradus de Goascho et Xpistoforus de Cruche ambaxatores ictum ad dominum .. imperatorem tartarorum debent nobis pro alia eorum racione supra in CCLXXVIII et sunt quos cum eis portant pro expensis fiendis sommos L Recepimus eadie in dicta massaria in CCCLVII sommos L f 279r. +MCCCLXXXII die II iunii Casale Gorzovi de quo est ad presens Bartholomeus de Stramezio debet nobis pro introytu cabellarum comunis de CCCXXIIII sommos L Recepimus die XV februarii in Iohanne de Camullio in CCCXXVIIII solucionem Bartholomeo propto sommos XXXVIII Item die in Georgio Spinula in CCCXV sommos XII Summa sommorum L Die II iunii Casale Iallite de quo ad presens est proptus Chimino de Theodoro manastarii debet nobis pro introytu casalium Gotie de CCCXXIIII sommos CX Recepimus die XV februarii in Chimino propto in racione Iohannis Camullio in CCCXXVIIII sommos LXXVII Item die in dicto Chimino in racione Georgii Spinula in CCCXV sommos XXXIII Summa sommorum CX Die II iunii Casale Partinite de quo est ad presens proptus papa Constantino debet nobis pro introytu casalium Gotie de CCCXXIIII sommos LV Recepimus die XV februarii in papa Constantino in racione Iohannis de Camullio in CCXXVIIII sommos XX Item eadie in dicto papa Constantino in racione Georgii Spinula in CCCXV sommos XXXV Summa sommorum LV Die II iunii Casale Feri de quo est proptus papa Nicolla debet nobis pro introytu casalium Gotie de CCCXXIIII sommos XXVI sagios XXII karatos XII Recepimus die XV februarii in papa Nicolla propto pro anno primo infra solucionem in racione Georgii Spinula in CCCXV sommos VI sagios XXII karatos XII Item ea die in papa Nicolla predicto propto in racione dicti Georgii in CCCXV sommos XX Summa sommorum XXVI sagios XXII karatos XII 239 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Die II iunii Casalle Sichite de quo est ad presens proptus Iohanne de Fimi debet nobis pro introytu casalium Gotie de CCCXXIIII sommos LXVIII Recepimus die XV februarii in Iohanne de Fimi in racione Iohannis de Camullio in CCCXXVIIII sommos XXXIII sagios XXVI Item eadie in Georgis Spinula in CCCXV sommos VI sagios XVIIII Item eadie in Raffeto Ceba et sunt in callano anni de LXXX finita in kalendis ianuarii de MLXXXI in CCCLXXXXII sommos XXVIII Summa sommorum LXVIII Die II iunii Casale Luste de quo est presens proptus Vassilli de Andrea debet nobis pro introytu casalium Gotie de CCCXXIIII sommos CLXXX Recepimus die XVII februarii in Masseri olim propto et sunt in cormaticho anni de LXXX finiti in kalendis ianuarii de LXXXI in racione Iohannis de Camullio in CCCXXVIIII sommos C Item die XXII marcii in asperos XI LXXX racione a sommo I asperos CXXXVIII Z in racione Oberti de Finario in CCCLXXIIII solventum Vassilli propto dicti cazalis sommos LXXX Summa sommorum CLXXX f 279v. + MCCCLXXXII... Die II iunii Casale Oriande de quo est ad presens proptus [оставлено место для имени] debet nobis pro introytu casalium Gotie de CCCXXIIII sommos XVIII Recepimus die XXV februarii in propto dicti casalis Oriande in racione Georgii Spinula in CCCXX ad complementum sommos XVIII Die II iunii Casale de Symeo de quo est presens proptus [оставлено место для имени] debet nobis pro introytu casalium Gotie de CCCXXIIII sommos XXIII Recepimus die XXV februarii in propto Symeo in racione Georgii Spinula in CCCXX ad complementum sommos XXIII Die II iunii Casale Chichineo de quo est ad presens proptus [оставлено место для имени]477 debet nobis pro introytu casalium Gotie de CCCXXIIII sommos V sagios XXXXIII 477 Зачеркнуто повторно вписанное – ppt– (=poptus). 240 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Recepimus die primo marcii in propto casalis de Chichineo in racione Iacobe Palacio in CCCXXIIII sommos V sagios XXXXIII f 292v. +MCCCLXXXI... Die XXVII marcii Expense et avarie diverse comunis Caffe debent nobis pro Ivanixio bronzaro et sunt pro precio unius campane misse in Gorzovi domino Iohanni de Camullio vicario pro ponendo in fortilicia ponenda in dicto loco de racione Luciani de Liturffis de CCCXXXVIIII sommos sagios XXII karatos XII Item die VI aprilis pro Angello de Sorba et sunt pro repentagio478 nauli totius coche ipsius facti pro Peyra tempore consulatus domini Iannoni de Boscho de racione Abrani de Gentille de CCXXXI sommos XXXXII Item usque die XVII marcii pro Manfredo Screzolla et sunt pro una securitate facta de sommis LXX missis per Bartholomeum Pegollum in Illice occasione emenda nomine comunis millium et quam securitatas facta fuit super panfillo Segurani Boge in quo ivit dictis Bartholomeus de racione Luciani de Liturfis de CCCXXXVIII sommos IIII sagios XVIIII Item die XX madii pro Anthonio Mazurro notario et sunt quos habuit pro ipsius faticha et mercede de componendo instrumenta ad etiam de dacitis factis de Gotia et aliis locis datis comuni per dominum de Sorchati ac per alios habentes bayliam a domino imperatore tartarorum et in quibus instrumentis sunt computata instrumentis et fiducia facta per homines casilibus (sic!) Gotie comuni et ultra pro ipsus faticha de eundo in Sorchati per plures vices ac per totam Gotiam usque ad Cimballum de racione Abrani de Gentille de CCXXXIII sommos XV Item usque die XIIII madii pro Luciano de Liturffis et sunt quos habuit pro Iacobo Brancho et quos ipse Iacobo solvit uni nuncio misso de verssus Leo in Caffa per ipsum cum licteris domino consuli ut ei commissione fuerat per dominum Iannonum de Boscho et eius consilium de racione Luciani de Liturffis de CCCXXXVIIII et sunt pro sommis XVIIII de Rossia sommos XII sagios XXX Item die XXI iunii pro Ugolino de Raynaldo et sunt pro pensione cuisdam domus qua habitaverunt massarii elapsi videlicet pro anno uno incepto MCCCLXXVIIII in kalendis novembris et finito in kalendis novembris de LXXX ad racionem ipsius Ugolini de CCCCXXVIII sommos XIIII Item die XVI iunii pro Lucho Ihosorio patrono cuiusdam panfulli et sunt habuit pro dampno et interesse de quandam mora et decenimento eidem facto per dominum consulem massarios et consilium de racione Abrani de Gentille de CCXXXV sommos VIII Item die primo iulii pro Clemente de Langascho et sunt pro eius faticha de veniendo in Caffa cum litteris domini .. ducis missus per dominum Iohanem de Innocentibus de Buda ut deliberatum fuit per dominum consulem massarios et consilium et officium monete de racione ipsius Clementis de CCLXXII sommos III 478 Ит. repentagio –‘опастность’, ‘риск’. 241 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item die III iulii pro Teoffillato Segnorita et sunt quos habere debet pro eius mercede et faticha de interficere Ellias sarracenum de Sorchati inimicum hominum et comunitatis ac tocius universitatis Caffe et hoc ex deliberacione domini consullis Caffe massariorum et consilii ac officii de moneta scripta manu Gabrieli de Bernardo notarii et scribe curie Caffe MCCCLXXX die XX novembris de racione ipsius Theoffilati de CCCCXX sommos L Summa summarum sommorum CL sagiorum XXVI karatorum XII Recepimus die VIII augusti in alia eorum racione mutata in CCLXXXXIII sommos CL sagios XXVI karatos XII f 293r. +MCCCLXXXI die II madii Expense facte tempore massarie dominorum Bernabonis Ricii et socii consulati domini479 Iannoni de Bosco consulis Caffe debent nobis pro Gentille de Astelladino et sunt pro precio de peciis duabus cremexi de duobus coloribus sommos V sagios XXXIII karatos XVIII et pro una cremexi sommos II dactis et presentatis in Sorchati domino de Liaboy480 sunt in summa de racione ipsius Gentille de CCCXIIII sommos VIII sagios XXXIII karatos XVIII Item die XVI augusti pro Filipo de Sancto Anderea et quos habuit usque die XXIII ianuarii et sunt pro euis faticha de eundo per totam Gotiam usque Cimballo cum Conrado de Goasco et Iacobo de Turre qui iverunt pro ducendo ad gratiam omnes qui soliti erant esse canluchi pro ianuenses de racione Iohannis de Draperiis et socii de CCCXXVIIII sommos II Summa sommorum X sagiorum XXXIII karatorum XVIII Recepimus die XI iunii in comune Caffa in CCLXXVII sommos X sagios XXXIII karatos XVIII Die VIII augusti Expense et avarie diverse debent nobis pro alia eorum racione in CCLXXXXII sommos CL sagios XXVI karatos XII Item eadie pro Paulo Reza et sunt pro precio de risinis VI quarta I apapiru de racione ipsius Pauli d CCCLXXXIIII sommos II Item die XIIII augusti pro Lodisio de Sancto Ambroxio et sunt quos habuit pro eius faticha et mercede de scribendum mutuum unum factum per Guilielmum de Vallarossa et socium de racione ipsius Lodixii de isto de CCCXXXX sommos IIII Item eadie canavaciis pichis CCCI ichois pro coyraciis et aliis ut ordinate continetur in racion cambii capti in Peyra in CCLXXIIII sommos X sagios VIIII Item die XXI augusti pro Lodixio de Sancto Ambroxio et sunt pro eius faticha de scribendo mutuum unum factum per Iulianum Italianum et socium de racione ipsius Lodixii de CCCXXXX sommos II Зачеркнуто Ivanixio de Mari. Очевидно, в оригинале, с которого была переписана эта копия, было неразборчиво написано Eliabey. 479 480 242 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item die XXVII augusti pro Dominico de Gibelleto scriba banchi Abrani de Gentille et sunt pro eius faticha de scribendo raciones comunis pro una penna que habere debet in Festo Nativitatis Domini de LXXXII ut moris est de racione Abrani de Gentille de CCXXXVII sommos II Item die XXX augusti pro Nicolao de Turre et sunt pro fustis LX pro balistis missis hiis diebus elapssis in Licostomo super galee comunis patronizate per Cosmaele de Montaldo de racione ipsius Nicolai de CCCXV sommo I sagios II Item eadie pro Bernabone Ricio et socio officialibus guerre et sunt certis salariis solutis per ipsos ac pro certis expensis ut continetur in cartulario banchi Luciani de Liturffis de racione ipsius Bernabonis de CCLX sommos VIIII sagios XV karatos XVI Item die V septembris pro Ansermo de Cargenti et sunt pro eius faticha et mercede de exigendo pro comune a certis debitoribus debentibus comuni et ultra pro exigendo a certis mutuaris debentibus comuni pro eorum mutuo et de quibus ei promissum fuit in sagiis sommos II pro cento exigit in summa sommorum D et plus de quibus eidem Ansermo pervenit de ipsius racione de CCXXX sommos X Item die XXIIII septembris pro Angellino Pillavicino et sunt pro certis expensis factis per ipsium in conducendo monerias duos captos in contractibus Vospori qui contrafecerant deveto Tane de ipsius Angellini racione de CCXXXV pro asperis CCXXXVIII sommum I sagios XXXIIII Item die XXVI septembris pro dicto Angellino et sunt quos habuit ex gracia de capta facta per ipsum de quondam monerio patronizato per Andrea de Rezo de racione Luciani de Liturffis de CCCXXXXIII sommos II Item die VI octobris pro magistro Enrico ballistario et sunt pro precio unius balisti positi ut moris est pro ianuensis ab annis XII usque in viginti de racione Luciani de Liturffis de CCCXXXXIII sommum I Item die XXIII octobris pro Augustino Ricio et sunt quos solvit uni nuntio iam sunt plures dies qui venit de verssus Licostomi cum letteris tangentibus comuni de racione Luciani de Liturffis de CCCXXXXIII sommum I Item die XXVI octobrii pro magistro Raffaele Ultramarino et sunt quos habuit pro ipsius faticha et itinerete de eundo in casalibus Soldaie occasione scribendo omnes vineorum introytus dictorum casalium comunis de ipsius racione de CCCLI sommos VII Ut deliberatum fuit per dominum consulem massarios et consilium ac per officium monete Summa summarum sommorum CCII sagiorum XXXXII karatorum IIII Recepimus die V novembris in alia eorum racione mutata in CCLXXXXIIII sommos CCII sagios XXXXII karatos IIII f 294r. +MCCCLXXXI die XXX augusti Expense facte pro adventu domini Elliasbey domini Surchati facte per ipsum in Caffa debent nobis pro Anthonio de Sancto Dominico pelipario et sunt pro precio unius penne ventrium eidem 243 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 domino Elliasbei dactis et presentatis de racione Abrani de Gentille de CCXXXVII sommos II Item die II septembris pro Bernabone Ricio et sunt pro precio unius veluti cremexi dacti ipsi domino Elliasbei de ipsius Bernabonis racione de CCLXI sommos V sagios XI karatos VI Item die IIII septembris pro Marcho Spinula et sunt pro vino greco bota una sommos III et alliis expensis sagios XI in summa de racione Abrani de Gentille de CCXXXVII sommos III sagios XI Item die XX octobris pro Emimadino de Camazarino et sunt pro precio de camocatis peciis II dactis ultras de racione ipsius Emimadinii de CCLXXXXIIII sommos V sagios XXXIII karatos XVIII Summa sommorum XVI sagiorum XI Recepimus die XI iunii in comune Caffa in sommos XVI sagios XI f 294v. MCCCLXXXI die VI novembris Expense et avarie diverse debent nobis pro alia eius racione de CCLXXXX sommos CCIII sagios XXXXIII karatos IIII Item eadie pro Iohanne Fereihio et sunt quos solvit Coia Comaricio sarraceno de Sorchati quos sibi promixi fuerunt tempore consulatus domini Ianoni de Boscho consulis Caffe occasione tractandi pacta Gotie cum domino Elliasbey domino Sorchati vigore deliberacionis consulis et consilii ac officii de moneta de racione Abrani de Gentille de CCXXXX sommos X Item die VII novembris pro Iohanne de Alamano et sunt quos habuit pro ipsius faticha et mercede de eundo in Peyra pro habendo nova et redeundo in Caffa in quondam brigantino de racione Abrani de Gentille de CCXXXX sommos XV Item usque die XXVIIII octobris pro Anthonio Macia et sunt quos habuit pro ipsius faticha de eundo per totam Gotiam cum magistro Raffaele Ultramarino et Inoffio de Putheo missis ad vixitandum dictam Gotiam de racione Abrani de Gentille de CCXXXX sommos III Item die XII novembris pro Iohanne Aliata nuper misso ad ad (sic!) domino .. Atao quondam domini Ihopani pro negotiis tractandis comunis et sunt pro ipsius orguxiorum deputatorum cum ea et ultra pro euxeniis dandis ipsi domino Attao de racione Abrani de Gentille de CCXXXXI sommos XXV Item eadie pro Cramadino de Thodano et sunt quos solvit uni nuntio misso de Buda in Caffa cum littere videlicet per Lodixium de Oniliis de mense madii preteriti et sunt pro florenis XXVII aureis in summa de racione Abrani de Gentille CCXXXXI sommos IIII sagios XXXIII karatos VIII Item die III decembris pro Guilielmo de Rappalo notario et sunt quos habuit pro scribendo et componendo cartularium introytuum casalium Soldaye Gotie et Cimballi de racione Luciani de Liturffis de CCCXXXXIII sommos IIII Item eadie pro Anthonio Ricio olim patrono unius brigantinii et sunt pro eius stipendio et sociorum VII cum eo deputatorum et ultra pro scoto ipsorum pro 244 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. mense uno et quatra I quo steterunt ad custodia Tane de racione ipsius Anthonii de CCXXXVIII sommos XVIIII sagios V karatos XV Item die VIIII decembris pro Iohanne Boteno scriba banchi Luciani de Liturffis et sunt pro eius faticha de scribendo raciones comunis ut moris est pro una penna pro Festo Nativitatis ut moris est de racione Luciani de Liturffis de CCCXXXXIII sommos II Item die VI februari pro Cramadino de Thodano et sunt pro una pecia camocati dati Sayto comerihiario Sorchati hiis diebus elapsis quando venit Caffa ad prandendum cum domino consule de ipsius Cramadini racione de CCLXXVIII sommos II sagios XI karatos VI Item die VIII februarii pro Dexerini de Bellignano et sunt pro taciis duabus cum usmaldis pro ballistrariis Caffe et Soldaye sagios CXXXII karatos XII computatis avariis ipsorum in summa de racione Dexerini de Bellignano de CCLXXXIIII sommos II sagios XXXXII karatos XII Item die XXVI februarii pro Abrano de Gentille et sunt pro anullo unius balassii in auro eid dacto occasione certorum negociorum receptorum nomine comunis ab ipso Abrano videlicet in peccunia mirata ex mutuo videlicet pro expendiendo galeas comunis que venerunt de Gulfo et ambaxata missa in l’Ordo ad dominum Imperatorem tartarorum ut clare apparet in racione banchi ipsius Abrani et de qua quantitatas dictum comune valde indigerunt pro dicto anullo ex gratia de presentis racione de CCXXXXIII sommos VI Item die XXVIII februarii pro domino Musso de Guasconibus de Papia improperito et sunt quos habuit in solucione de consulendo quoes ad presentis motas et monerdas contra comune acipiente Iohanne Novello de racione Abrani de Gentille de CCXXXXIII sommos IIII Item eadie pro Anthonio Macia notario et sunt pro ipsus faticha de scribendo mutuum unum de racione Ianus Imperialis de CCCCLXIII sommos II Item die II aprilis pro Dominico de Gibelleto scriba banchi Abrani de Gentille et sunt pro eius faticha de scribendo raciones comunis ut moris est pro una penna pro Festo Nativitatis Domini de LXXXIII (sic!) ut moris de racione Abrani de Gentille de CCXXXXV sommos II Summa summarum sommorum CCCVI sagiorum karatorum XXI Recepimus die XIIII aprilis in alia eorum racion in CCLXXXXV sommos CCCVI sagios karatos XXI f 295r. +MCCCLXXXII... Die XIIII aprilis Expense et avaria diverse debent nobis pro alia eius racione de CCLXXXXIIII sommos CCVI sagios karatos XXI Item eadie pro Dominico de Castelliono et sunt quos habuit pro una campana empta pro Soldaye de racione Abrani de Gentille de CCXXXXV sommos VI Item die XXI aprilis pro Nicolao de Bellignano notario et sociis et sunt pro eorum faticha et mercede de scribendo processus sindicamentorum officialium veterum annorum duorum condimidio et ultra pro ceris 245 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 scripturis factis pro negociis comunis de racione ipsorum Nicolai et sociorum de CCCLXVII sommos XXV Item die III iunii pro Nicolao predicto et sociis et sunt pro faticha et mercede certarum scripturarum factarum per ipsos in curia pro comune et ultra pro scripturis sindicamentorum Anthonii Marocelli olim consulis Vospori et ultra pro certis instructis quitacionum et donacionum factis comuni de racione dictorum Nicolai et sociorum de CCCLXVII sommos X Item usque die XXVI aprilis pro Ambet iurgiano et sunt pro una pecia camocati presentata pro parte comunis per Siretum de Romeo et socium missos ad dominum Sorchati quando venit de verssus l’Ordo de racione Abrani de Gentille de CCXXXXV sommos III Item die XVII madii pro Iohanne de Compagnono et sunt pro una tacia argenti posita pro ballistrariis ut moris est que tacia dictus Iohannes vincit de racione Abrani de Gentille de CCXXXXV sommum I sagios XXXV Item die II iunii pro Dexerino de Bellignano et sunt quos habuit pro eius faticha ut deliberatum fuit per dominum consulem massarios et consilium de exigendo circha quantitatis sommorum centum quinquaginta in asperis et sommis et de quibus habere debebat ad racionem de sommis V pro cento de ipsus racione de isto de CCLXXXVI sommos V Item eadie pro Oberto de Finario et sunt pro expensa et prebenda equorum comunis facta toto tempore massarie dominum Gaspalis de Grimaldis et socii videlicet asperos CCC racionem a sommo I asperos CXXXVIII de racione ipsius Oberti de CCCLXXIII sommos II sagios VIII Item die XI iunii pro Beytrame de Sancto Salvatore cintraco et sunt pro eius faticha de incantando cabellas comunis ut moris de anno elapso finiti in Festo Nativitatis Domini de racione ipsius de CCLXII sommos II Summa summarum sommorum CCLXI sagiorum karatorum XXI Recepimus die XI iunii in comune Caffa in CCLXXVII sommos CCLXI sagios karatos XXI f 302r. +MCCCLXXXI die XVII marcii Frater Bonifacius Surdis ordinis minorum missus Gotiam cum domino Iohanne Camullio vicario tocius Gotie debet nobis pro massaria assignata per dominum Bernabonem Ricium et socium de CCCXXXXV sommos I Item die XIIII madii pro Abrano de Gentille de isto de CCXXXII sommos II Et incipit die primo februarii de LXXXI ad racionem de sommis VI in anno Item die II septembris pro Luciano de Liturffis de CCCXXXXII sommos III Summa sommorum VI Recepimus die II septembris in eius salario in racione salariorum diversorum in CCCCII sommos VI 246 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. f 313v. + MCCCXXXI... Die XXVIII iulii Gorgibei Baxas debet nobis pro Abrano de Gentille de CCXXXVI sommos VIII sagios karatos VI Item ea die pro cazalle de Lupicha de CCLXXIIII sommos XVI Summa sommorum XXIIII sagiorum karatorum VI Recepimus die XVII marcii in massaria assignata per dominum Bernabonem Ricium socium in CCCXXXXVI in eius mutuo sommos XXIIII sagios karatos VI f 320r. + MCCCXXXII... Die XXV februarii Georgius Spinula patronus gallee comunis debet nobis pro alia eus racione de CCCXV sommos CCCLXX sagios XVIIII Item ea die pro [оставлено место для имени] propto Oriande de racione casalis dicti loci Oriande de CCLXXX sommos XVIII Item ea die pro [оставлено место для имени] propto casalis Symeo de racione dicti casalis Symeo de CCLXXX sommos XXIII Summa sommorum CCCCXI sagios XVIIII... f 324v. +MCCCLXXXII die XI iunii Introytus casalium Gotie videlicet a Soldaya usque Cymballum ipsis locis comprehenssis debet nobis pro comune Caffa de CCLXXVII sommos DCLXV sagios XX karatos XII Recepimus die II iunii in casale Symeo in CCLXXII sommos X Item eadie in casalle de Partinita in CCLXXII sommos XXXX Item eadie in casale Lambade in CCLXXIII sommos XXVII Item eadie in casale de Gorzovi in CCLXXIIII sommos XXXVI Item eadie in casale de Lupicha in CCLXXIIII sommos XVI Item eadie in casale de Gorzovi in CCLXXVIIII sommos L Item eadie in casale de Iallite in CCLXXVIIII sommos CX Item eadie in casale Partinite in CCLXXVIIII sommos LV Item eadie in casale Fori in CCLXXVIIII sommos XXVI sagios XXII karatos XII Item eadie in casale Sichite in CCLXXVIIII sommos LXVIII Item eadie in casale Luste in CCLXXVIIII sommos CLXXX Item eadie in casalle Oriande in CCLXXX sommos XVIII Item eadie in casalle de Symeo in CCLXXX sommos XXIII Item eadie in casalle de Chichineo in CCLXXX sommos V sagios XXXXIII Summa sommorum DCLXV sagios XX karatos XII 247 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Die primo marcii Iacobus de Palacio massarius Cimballi debet nobis pro alia eius racione de CCCXXXII sommos CXXV sagios XXXVI Item eadie pro propto casalis de Chichineo in racione dicti casalis de CCLXXVIIII sommos V sagios XXXXIII Summa sommorum CXXXI sagiorum XXXIIII Recepimus die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio in CCCLVII sommos CXXXI sagios XXXIIII f 329r. +MCCCLXXXI... Die XVII marcii Iohannes de Camullio vicarius ripperie marine Gotie debet nobis pro massaria assignata per dominum Bernabonem Ricium et socii de CCCXXXXVI sommos XXX Item die XXI novembris pro Luciano de Liturffis de CCCXXXXIII sommos L Item die XV februarii pro Bartholomeo de Stramezio propto Gorzovi de racione casalis predicti de CCLXXVIIII sommos XXXVIII Item eadie pro Chimino propto Iallite de racione casalis Iallite de CCLXXVIIII sommos LXXVII Item eadie pro papa Constantino propto Partinite de481 racione dicti casalis Partinite de CCLXXVIIII sommos XX Item die XV februarii pro alia eius racione asperorum et sunt pro asperis II DLX contractis a sommo asperos CXXVIII de CI sommos XX Item eadie pro Iohanne de Fimi propto Sichite de racione cazalis Sichite de CCLXXVIIII sommos XXXIII sagios XXVI Item die XVII februarii pro Masseri de racione cazalis Luste de CCLXXVIIII sommos C Summa summarum sommorum CCCLXVIII sagiorum XXVI Recepimus die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio in CCCLVIII sommos CCCLXVIII sagios XXVI f 331v. +MCCCLXXXI... Die XX iulii Iulianus Scaffacia debet nobis pro Anacho propto Gorzovi nomine et vice populi dicti loci de casalle Gorzovi de CCCLIIII sommos XXXVI Recepimus die XVII marcii in massaria assignata per dominum Bernabone de Ricii et socium in CCCXXXXVI sommos XXXVI 481 Зачеркнут ошибочно вписанный номер разворота – CCLXXVIIII. 248 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. f 339v. +MCCCLXXXI die XVI marcii Lucianus de Liturffis bancherius debet nobis pro papa Constantino pro casale de Partinita de CCLXXII sommos X... Item die IIII aprilis pro Iacobo Pastura et sunt pro papa Constantino pro cazale de Partinita de CCLIIII sommos X... Item die II madii pro Theodoro et Pasquale de Lambanda et socio de racione cazalis Lambade de CCLXXIII sommos XXVII… f 374v. +MCCCLXXXII die XXII marcii Obertus de Finaro filius Francisci debet nobis pro Vassili propto Luste et sunt pro asperis XI LXXX de racione casalis Luste de CCLXXXVIIII sommos LXXX Recepimus die XI aprilis in alia eius racione asperorum et sunt in asperis XI LXXX contractis a sommo I asperos CXXXVIII Z in CL sommos LXXX f 384r [MCCCLXXXII] Die XXVIIII madii Pallei qui positi debent in Caffa in die Pentecostei et diebus sequentibus et in Soldaya tam pro equis quam pro barchis debent nobis pro Benedicto Bono et sunt pro una pecia camocati pro palleo Caffe de racione Luciani de Liturfis de CCCXXXXVIIII Item die XVII ianuarii pro Petro de Savastia et sunt pro precio de peciis duabus camocati videlicet una pro paleo Soldaye alio pro paleo Cymballi de racione Abrani de Gentille de CCXXXV sommos XXX sagios XVI karatos XXI Summa sommorum VI sagiorum XVII karatorum XXI Recipimus die XI iunii in comune Caffa in CCLXXVII sommos VI sagios XVII karatos XXI f 386r MCCCLXXXII... Die XXIIII madii Pallei qui positi in die Pentecostei et diebus sequentibus in Caffa et Soldaya tam pro equis quam pro barchis debent nobis pro Petros Iurgano pro precio unius pecie camocati pro paleo Caffe de racione Abrani de Gentille de CCXXXXV sommos sagios XXXIIII karatos XVIII Recipimus die XI iunii in comune Caffa in CCLXXVII sommos II sagios XXIIII karatos XVIII 249 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 f 392r. +MCCCLXXXII die XV februarii Raffetus de Ceba debet nobis et sunt pro preterito anno de LXXX cormatici cazallis Sichite de racione dicti casalis de CCLXXVIIII sommos XXVIII Recepimus die XVII marcii in massaria assignata per dominum Bernabonum Ricii et socium in CCCXXXXVII sommos XX Item die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio in CCCLVIIII sommos VIII Summa sommorum XXVIIII f 393r +MCCCLXXXI die XII novembris Rauba depredata in l’Arbato que fuit venetorum debet nobis pro Caramadino de Thodano et sunt pro emenda eidem facta de libris VIII unciis VIII septe Leagie matatis482 II inventis incixe per medium de racione Abrani de Gentille de CCXXXX sommum I sagios XXII karatos XII Item MCCCLXXXII die VII ianuarii pro Sayto sarraceno comerihiario Sorchati et sunt pro comerihio dicte raube de CCCCX sommos XII Item die VII ianuarii pro comune Caffa de CCLXXVII sommos DCLII sagios XX karatos III Summa sommorum DCLXV sagiorum XXXXII karatorum XV Recepimus die XI octobris in precio de libris CLXXII unciis VI septe Leagie neto ad racionem de libris II Z a sommo I in racione Precivalis de Porta in CCCLXXXV sommos LXVIIII Item eadie in precio septe Canorie et Sichi libris CI et unciis VII neto ad racionem de libris III et unciis VI Z a sommo I in racione Cramadini de Thodano in CCLXXVI sommos XXVIII sagios XXX karatos XII Item eadie in precio septe Leagie et Mazandrani libris CCL et unciis II neto ad racionem de libris II et unciis VII a sommo I de racione dicti Carmadini in isto in CCLXXVI sommos LXXXXIII sagios XXXVI Item die XIIII octobris in precio septe Leagie libris LII et unciis VI neto ad racionem de libris [II]483 et unciis V a sommo I emptis per Raffaelem de Facio et solvit Anthonio Dentuto de racione Abrani de Gentille in CCXXXX sommos XXI sagios XXXII karatos XII Item eadie in precio ganoffanorum carabiam unam (sic!) cantariis II rotulis XXXXI carabia rotulis VIIII Z restat neto cantariis II rotulis XXXI Z ad racionem de sommis XV et quarta media in Iuliano Honesto in racione Luciani de Liturffiss in CCCXXXXIII sommos XXXV sagios karatos XVI 482 483 От mataza sing. f. –‘моток’. В оригинале цифры пропущены. 250 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie in precio unius carabie nucem moscate cantariis II rotulis LXVII neto diminutis omnibus carabiis ad racionem pro cantaro sommos XI sagios XI karatos VI de racione Innoffio de Putheo in CCCXXIII sommos XXX sagios I karatos XII Item eadie in precio unius carabie ganoffanorum cantariis I rotulis LVI et quartis III diminutis omnibus carabiis ad racionem pro cantaro sommos XV de racione dicti Innoffii de Putheo in CCCXXIII sommos XXIII sagios XXIII karatos I Item die XXVIIII octobris in precio de rotulis XXX Z brazille bruto carabiam rotulis III restat neto rotulis XXVII Z ad racionem pro cantaro sommos XX in Anthonio de Levanto et pro eo in Abrano de Gentille in CCXXXX sommos V sagios XXII karatos XII Item die XXXI octobris in Raffaele de Facio et sunt in precio de pondis IIII piperis cantaris VIII rotulis VII carabbia rotilis V restat neto cantaris VIII rotulis II ad racionem pro cantaro I sommos IIII sagios XXXI valent in racione Luciani de Liturffis in CCCXXXXIII sommos XXXVII sagios XXVII karatos IIII Item eadie in Iuliano Honesto et sunt pro precio de cera panariis 484 XII et sachetum unum frachtum et integrum cantaris XXIIII rotulis X ad racionem pro cantaro I sommum I sagios XXXI de quibus diminutis pro uno partito sibi facto sagiis XII karatis XII restat de racione Abrani de Gentille in CCXXXX sommos XXXX sagios XVIIII Item eadie in Elliano de Marinis et sunt pro cera panariis485 X cantaris XXIIII rotulis LI pro sommo I sagio XXXIII pro cantaro I in racione Abrani de Gentille in CCXXXX sommos XXXXII sagios XXI karatos XVIII Item eadie in Cramadino de Thodano et sunt pro uno fradello septe Canurie et Leagie libris CCCXXXX unciis IIII carabia libris V restat libris CCCXXXV unciis IIII neto ad racionem de libris II unciis VIIII a sommo I in racione Abrani de Gentile in CCXXXX sommos CXXI sagios XXXXII karatos VIII Item eadie in dicto Cramadino pro septa Leagia et Sechi assetis XIIII in uno fangoto libris LVI unciis VII carabia restat neto libris LV uncis VII ad racionem libris II unciis XII et ultra pro una asseta de stoppa septe sagios XV karatos XII valent de racione dicti Abrani in CCXXXX sommos XVIIII sagios XVIII Item die XXVII novembris in Petro Octonegio et sunt in precio de cantaris XXI rotulis XXXII cere ad racionem pro cantaro I sommum I sagios XXXII de ipsius Petri de CCCLXXXV sommos XXXVI sagios XXI karatis XII Item eadie in Innoffio de Putheo et sunt in precio de cantaris XXII rotulis LXXVIIII cere ad racionem pro cantaro sommum I sagios XXXII de ipsius Innoffii racione de CCCXXIIII sommos XXXVIII sagios XXXXIIII karatis XVIII 484 485 В оригинале – pan–. В оригинале – pan–. 251 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item die X februarii et sunt usque VI octobris in Marcho Spinula et sunt in precio nucem moscate cantariis II rotulis VIII ad racionem pro cantaro sommos XI carabia pro carabia rotulis XXXV et ultra X pro centenario restat neto cantaris I rotulis LVII et terciam I in racione ipsius Marchi in CCCLIIII sommos XVII sagios XIII karatos XX Item eadie et sunt usque die VI oactobris in Paulo de Reza et sunt pro uno sacheto parvo ganoffanorum rotulis XVIIII carabia rotulo I restat neto in racione Marchi Spinula in CCCLX sommos II sagios XXXII karatos XII Item eadie usque et sunt usque dicta dieVI octobris in Marcho Spinula pro sacheto uno parvo insenze rotulis XXXI et tercia II carabia rotulis II restat neto rotulis XXVIIII et tercia ad racionem de sommis IIII sagiis IIII karatis XII pro cantaro de racione ipsius Marchi de CCCLV sommum I sagios XV karatis II Summa summorum sommorum DCLXV sagiorum XXXXII laratorum XV f 400v. +MCCCLXXXI die XVII marcii Symon de Vallario cavallerius Soldaye debet nobis pro massaria assignata per dominum Bernabonem Ricii et socium de CCCXXXXVII sommos XIII sagios XI Incipit servire in kalendis septembris de MCCCLXXX ad racionem de sommis XVIII in anno Item die XXI iunii pro grano qantaris XX asperos LIIII ordeo modia Z asperos XXV sommos asperos LXXVIIII valent de racione Batiste de Zoalio de CCLXI sommos sagios XXVII karatos VIII Item die X iulii pro Obertho Spinula de racione Abrani de Gentille de CCXXXVI sommos II Summa sommorum XV sagiorum XXXVIII karatorum VIIII Recepimus die XI iunii in massaria assignata per dominum Gaspalem de Grimaldis et socium domino Guilliermo Marruffo et socio in CCCLVIIII sommos XV sagios XXXVIII karatos VIIII f 402r. +MCCCLXXXI die VI aprilis Salaria diversa de comune Caffe debent nobis pro Brancha de Podio olim sabarbario comunis Caffe et sunt pro eius salario mensium sex et dierum X iceptorum die XI octobris de LXXX et finitorum in dicta die XX aprilis ad racionem de sommis XVIII in anno in summa de ipsius Branchi de CCLVIIII sommos VIIII sagios XXII karatos XII Item die XXVIIII aprilis pro Paulo Vegio et sunt pro eius salario tanquam nuncio486 officii provixionis mensium XV inceptorum die XXIIII septembris de LXXVIIII et finitorum die XXIIII decembris LXXX487 ad racionem de sommis В рукописи неразборчиво, но судя по сумме жалования именно эта должность. 487 В рукописи неразборчиво. 486 252 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. VI in anno... in summa de racione ipsius Pauli de CCCLXXXII sommos VII sagios XXII karatos XII Item die VI madii pro Lucino Calligeparii torcimano et sunt pro eius salario annorum duorum et mensium sex inceptorum CCCLXXVIII die primo novembris et finitorum die primo madii de LXXXI mensis presentis ad racionem de sommis XV in anno in quibus conputatus est mense uno et diebus ad racionem XVIII488 in anno pervenit in summa de racione ipsius Lucini de CCCXXXVIII sommos XXXVII sagios XXXVIIII karatos VIIII Item die VI madii pro domino Iannono de Boscho olim consule Caffe et sunt pro eius salario mensium V et dierum XX inceptorum die XXII septembris et finitorum die XI marcii de LXXXI qua die dictum officium consulatus consignavit domino Ivanixio de Mari videlicet ad racionem de sommis CCCL in anno pervenit in summa de racione ipsius domini Iannoni de CCCXXVII sommos CLXV sagios XII karatos XII Item die V iunii pro Anthonio Unino comito comunis et sunt pro eius salario de tempore quo stetit in terra pro mensibus V et diebus XII inceptis die XVIII decembris de LXXX et finiti in kalendis iunii de LXXXI ad racionem de sommis II in mense de ipsius Anthonii racione de CCXXXIIII sommos X sagios XXXVI Item die XXVII iunii pro Lodixio Marratio olim capitaneo burgorum et sunt pro eius salario tamoge camocatorum pannorum septe aliorum mensium V inceptorum die primo novembris LXXX et finitorum die primo aprilis de LXXXI ad racionem de sommis XII in anno de ipsius racione de CCCXXXVIIII sommos V Item die XVIIII augusti pro Iacobo Spinula olim officiale ponderis sarracenorum et sunt pro eius salario mensium septem inceptorum kalendis novembris de LXXX et finitorum in kalendis iunnii de LXXXI qua die dictum officium consignavit Oberto de Finario ad racionem de sommis XII in anno in summa de racione ipsius Iacobi de CCCXXXI sommos VII Item die II septembris pro fratre Bonifacio Surdo ordinis minorum et sunt pro eius salario anni unius incepti MCCCLXXXI die primo februarii et finiendi die primo februarii de LXXXII proxime venturi ad racionem de sommis VI in anno de presentis racione de CCCII sommos VI Item die XXIIII septembris pro Angellino Pillavicino olim patrono cuisdam barche misse in lo Vosporo pro custodia navigiorum enucleatum et venientium in Tana et de Tana mensium trium inceptorum die XXVII iunii et finiendorum die XXVII septembris de LXXXI ad racionem de sommis II in mense de ipsius racione de CCXXXV sommos VI Item die XXV septembris pro Iohanne Ricio torcimano et sunt pro salario ipsius annnorum trium inceptorum die XVIIII septembris de LXXVIII et finiendorum die XXVIIII septembris de LXXI ad racionem de sommis XV in anno in summa de ipsius racione de CCCXXVII sommos XXXXV Item die XVI octobris pro Oberto de Finario filio Francisci et sunt pro eius stipendio tanquam officialis ponderis saracenorum anni unius incepti 488 В рукописи неразборчиво. 253 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 MCCCLXXXI die primo iunii et finiendi die primo iunii de LXXXII de racione Abrani de Gentille de CCXXXX sommos XII Item die XXVI octobris pro magistro Raffaelle Ultramarine fixico et sunt pro eius salario et provixione anni unius et mensium sex et dierum duorum inceptorum die XX ianuarii de LXXVIIII et finitorum die XXII iulii de LXXX qua die in officio consulatus Soldaye intravit videlicet ad racionem de sommis XXIIII in anno in summa de ipsius racione de CCCXXXXVIII sommos XXXVI sagios VI Item die XI decembris pro Guilliermo de Rappalo notario et sunt pro eius salario ani unius incepti MCCCLXXXI die XI martii et finiendi die XI martii de LXXXII proxima venture videlicet pro salario scribanie sommos XXIIII et pro salario officii capitum sommos VI et pro salario obvencionibus (?) et omnibus de scribendo cartularium unum ut supra est sommos VI in summa de ipsius racione de CCCXVI sommo XXXVI Item eadie pro domino Gaspale de Grimaldis uno ex dictis massariis et sunt pro eius salario anni unius incepti et finiendi ut supra de ipsius racione de CCCXVIII sommos XXXXV Item eadie pro domino Guirardo Leardo uno ex dictis massariis et sunt pro eius salario anni unius incepti et finiendi ut supra de ipsius racione de CCCXVIII sommos XXXXV Item MCCCLXXXII die XIII ianuarii pro Andrioto de Illice olim scriba officii mercantie et sunt pro eius stipendio anni unius incepti MCCCLXXX die XXVII et finiti die XXVII octobris de LXXXI ad racionem de sommo Z in mense de racioe Abrani de Gentille de CCXXXXI sommos VI Item die XIIII ianuarii pro Domenico de Gibelleto olim officiale super ferris navigiorum et sunt pro eius salario anni unius inceptorum die XII octobris de LXXX et finitorum die XII octobris de LXXXI ad racionem de sommis VI in anno in summa de racione Abrani de Gentille de CCXXXXI sommos VI Summa sommorum CCCCLXXXVI sagiorum XXX karatorum XXI Recepimus die XX iunii in restitutione salarie capti per Bernabone Ricii de mensibus VI et diebus X in ipsius Bernabonis racione in CCLX sommos XXIII sagios XXXIII karatos XVIII Item die XV novembris in Manfredi Avundo et sunt quos restituit pro salario capto per Theramum Pichenotum de mensibus V et diebus X in racione Abrani de Gentille in CCXXXXI sommos XXIII sagios XXXIII karatos XVIII Item die XXI februarii in alia eius racione mutata in CCCCXI sommos CCCCXXXVIII sagios XXV karatos VIIII Summa sommorum CCCCLXXXVI sagiorum XXX karatorum XXI f 402v. +MCCCLXXXI die XXVII aprilis Stipendium sociorum et aliorum stipendiariorum Soldaye debent nobis pro Bellengerio Catalano et sunt pro eius stipendio mensium trium inceptorum die XXVIII489 decembris et finitorum die XXVIII marcii de LXXXI 489 Зачеркнуто – sept (=septembris). 254 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius Bellengerii racione de CCLVIIII sommos III sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro Iohanne de Ponzolla et sunt pro eius stipendio mensium octo et dierum XXVIII inceptorum in kalendis iulii de LXXX et finitorum die XXVIII marcii de LXXXI preteriti qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos XI sagios VII karatos XII de quibus diminuimus pro mense uno et diebus VIII quo stetit scaporatus sommum I sagios XXVI karatos VI restat de racione ipsius Iohannis de CCCXXVIII sommos VIIII sagios XXVI karatos VI Item die XXVIIII aprilis pro Petro Gonsales de Sibillia et sunt pro eius stipendio mensium octo et dierum XX inceptorum in kalendis iulii de LXXX et finitorum die XX marcii de LXXXI preteriti qua ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos X sagios XXXXII karatos XII de quibus diminuimus pro mense uno et diebus VIII quo stetit scaporatus sommo I sagios XXVI karatos VI restat de ipsius Petri racione de CCCLXXXIII sommos VIIII sagios XVI karatos VI Item die XXX aprilis pro Petro Iudice et sunt pro eius stipendio mensium VIIII et dierum XVIII inceptorum die XII iulii de LXXX et finiendorum die primo madii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione ipsius Petri de CCCLXXXI sommos XII Item die primo madii pro Theramo de Romeo et sunt pro eius stipendio mensium sex [et dierum] V inceptorum die XXV octobris de LXXX et finitorum hodie primo madii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense in summa de racione ipsius Therami de CCCCXX sommos VII sagios XXXI karatos XXI Item eadie pro Iohanne de Cremona et sunt pro eius stipendio mensium IIII et dierum XXVIII inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum die XXVIII marcii de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius Iohannis racione de CCCXXXI sommos VI sagios VII karatos XII Item eadie pro Lanfrancho Taburono et sunt pro eius stipendio mensium quatuor et die XXVIII inceptorum et finitorum ut supra qua die fuit scaporatus ad dictam racionem de ipsius Lanfranchi racione de CCCXXXX sommos VI sagios VII karatos XII Item eadie pro Iohanne Castagna et sunt pro eius stipendio mensium quatuor et dierum XXVIII inceptorum et finitorum ut supra qua die fuit scaporatus ad dictam racionem de ipsius Iohannis racione de de CCCXXXII sommos VI sagios VII karatos XII Item pro Georgio de Portufino et sunt pro eius stipendio mensium octo et dierum XXV inceptorum die III iulii de LXXX et finitorum die XXVIII marcii de LXXXI et in qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius Georgii racione de CCCXII sommos XI sagios I karatos XXI Item eadie pro Marino de Cramadino et sunt pro eius stipendio mensium IIII et dierum XXVIII inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum die 255 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 XXVIII marcii de LXXXI preteriti qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius Martini racione de CCCL sommos VI sagios VII karatos XII Item die primo madii pro Iuliano Coyrolla et sunt pro eius stipendio mensium XX duorum inceptorum in kalendis iulii de LXXVIIII et finitorum hodie primo madii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos XXVII sagios XXII karatos XII de quibus diminuimus pro iornata non servitis pro mensibus IIII sommos V restat habere de ipsius Iuliani racione de CCCXXXII sommos XXII sagios XXII karatos XII Item eadie pro Nicolao de Noella et sunt pro eius stipendio mensium viginti duorum inceptorum et finitorum ut supra ad dictorum racionem et de quibus diminuimus ut supra pro iornata falitur ut supra restat habere de ipsius racione de CCCLXV sommos XXII sagios XXII karatos XII Item eadie pro Michaele Mazurro et sunt pro eius stipendio mensium viginti duorum iceptorum et finitorum ut supra ad dictam racionem et de quibus diminuimus ut supra pro iornata falitur ut supra restat de ipsius racione de CCCLI sommos XXII sagios XXII karatos XII Item eadie pro Anthonio de Cexano et sunt pro eius stipendio mensium viginti duorum inceptorum et finitorum ut supra ad dictam racionem et de quibus diminuimus pro iornata non servitis ut supra restat habere de ipsius racione de CCXXXI sommos XXII sagios XXII karatos XII Item die II madii pro Enrico Bracho et sunt pro eius stipendio mensium octo et dierum XXVIII inceptorum in kalendis iulii de LXXX et finitorum die XXVIII marcii ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos XI sagios VII karatos XII de quibus diminuimus sagios XXVIII karatos III pro diebus XV de quibus habuit pagam in Peira de racione ipsius Enrice de CCLXXXXII sommos X sagios XXIIII karatos VIIII Item die IIII madii pro Raffaele de Campolongo et sunt pro eius stipendio mensium decem inceptorum die primo iulii de LXXX et finitorum die primo madii mensis presentis de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos XII sagios XXII karatos XII de quibus diminiumus pro iornata non servitis et ultra de mense medio de quo habuit pagam in Peyra sommos II sagios VIIII karatos VIIII restat habere de ipsius racione de CCCLXXXXI sommos X sagios XIII karatos III Item eadie pro Iohanne de Barbaryrollia de Quarto et sunt pro eius stipendio mensium X inceptorum die primo iulii et finitorum die primo madii mensis presentis de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos XII sagios XXII karatos XII de quibus diminiumus pro iornata non servitis et de mense medio de quo habuit pagam in Peyra sommos II sagios VIII karatos VIIII restat habere de ipsius Iohannis racione de CCCXXVII sommos X sagios XIII karatos III Item die VII madii pro Anthonio Cardinalis de Bavari et sunt pro eius stipendio mensium viginti et dierum undecim inceptorum in kalendis iulii de LXXVIIII et finitorum die XI marcii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos XXV sagios XX karatos XV de quibus 256 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. diminuimus pro iornata non servitis pro mensibus IIII sommos V restat habere de ipsius Anthonii racione de CCXXXII sommos XX sagios XX karatos XV Summa summarum sommarum CCXVIIII sagiorum XXXI karatorum VI Recepimus die VIIII madii in alia eius racione mutata in CCCCIIII sommos CCXVIIII sagios XXXI karatos VI f 403r. MCCCLXXXI die XXX (?) aprilis Stipendium sociorum et aliorum Samastri debent nobis pro Iohanne de Monleone et sunt pro eius stipendio mensium viginti unius inceptorum in kalendis augusti de LXXVIIII et finitorum in kalendis madii de LXXXI videlicet pro mensibus XVIIII et diebus XII ad racionem de sommo I sagiis XXII karatis XII in mense et pro mense uno et diebus XVIII ad racionem de sommo I in mense de quibus diminuimus pro iornata non servitis mense uno et diebus XXIII ad racionem de sommo I sagiis XXII karatis XII sunt in summa de racione ipsius Iohannis de CCCXX sommos XXVIII sagios I karatos XII Item die II madii pro Anthonio Sapsi et sunt pro eius stipendio pro mensium XIIII et dierum septem inceptorum die primo augusti de LXXVIIII et finito die VII octobris de LXXX qua die fuit staporus videlicet de mensibus [XIII]490 et diebus [VII] ad racionem de sommo I sagiis XXII karatis XII in mense et pro mense uno ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI pervenit in summa de ipsius Anthonii racione de CCXXVII sommos XXI sagios IIII karatos XII Item die V iunii pro Iohanne de Zucharello et sunt pro eius stipendio mensium undecim condimidio inceptorum die XI madii de LXXVIII et finitorum die XXVII aprilis de LXXVIIII qua die ascendit in galea comunis patronisata per Paulum de Reza ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCXXVI sommos XIIII sagios XVI karatos XXI Item die XXX octobris pro Nicolla Nostracti olim socio Samastri et sunt pro eius stipendio mensium duorum inceptorum die V augusti et finitorum die V octobris de LXXX qua die fuit staporus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense acipiente Ianus Imperiale de ipsius Nicolle voluntate vigore apodixiam scripte in Samastro manu Conradi de Rogeriis de Serravalle scribe dicti loci Samastri de CCCLXXX die V augusti et qui Ianus promixit ipsos restitueris in cau... ab ipso Nicolla habere non deberet de racione Abrani de Gentille de CCXXXX sommos II sagios XXII karatos XII Summa sommorum LXVI sagiorum karatorum VIIII Recepimus die XI iunii in comune Caffa in CCLXXVII sommos LXVI sagios karatos VIIII Цифра не вписана, хотя для нее оставлено пустое место, как и для числа дней. 490 257 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 f 403v. MCCCLXXXI… Die VII madii Stipendium sociorum et aliorum provixionatorum Caffe debent nobis pro Anthonio Ihaparino uno ex sociis et provixionatis dicti loci et sunt pro eius stipendio seu provixione anni unius incepti MCCCLXXVIII491 die primo octobris ad racionem de sommis III in mense et finiti MCCCLXXVIIII die primo octobris in summa de ipsius Anthonio racione de CCXXVII sommos XXXVI Item die XI madii pro Michaele Gallo comito comunis Caffe et sunt pro eius salario et provixione anni unius et dierum XXVIII inceptorum die II aprilis de LXXX et finitorum die primo madii de LXXXI ad racionem de sommis II in mense in summa de ipsius racione de CCCXXXXVIII sommos XXV sagios XXXVIIII Item eadie pro Odino barberio et sunt pro eius stipendio annorum trium inceptorum die primo madii de LXXVIII et finitorum die primo madii de LXXXI ad videlicet pro mensibus XVII quibus stetit in terra ad racionem de sommo I in mense et pro mensibus XVIIII quibus stetit in galea ad racionem de sommo I sagiis XII karatis VI in mense pervenit in summa XXXX sagios XXXIII karatos XVIII de quibus diminuimus pro iornata non servitis pro mensibus III sommos IIII restat habere in summa de ipsius Odini racione de CCCLXXII sommos XXXVI sagios XXXIII karatos XVIII Item die XVII madii pro Marcho remolario de Recho et sunt pro eius stipendio anni trium inceptorum in kalendis madii de LXXVIII et finitorum in kalendis madii de LXXXI ad racionem de sommis XVIII in anno pervenit sommos LIIII de quibus diminuimus pro mensibus IIII sommos VI de quibus habuit pagam in Clogia de mensibus duobus et pro aliis mensibus duobus non servitis restat habere de ipsius racione de CCCXXXXVIII sommos XXXXVIII Item die XX madii pro Angelo de Zignacullo et sunt pro eius stipendio et provixione annorum duorum mensium septem et dierum IIII inceptorum MCCCLXXVIII die primo februarii et finitorum die IIII septembris de LXXX quadie de hoc secullo transmigavit ad racionem de sommis III in mense pervenit sommos LXXXXIII sagios XVIII de quibus diminuimus iornata non servitis de mensibus duobus sommos VI restat habere de ipsius racione de CCXXVII sommos LXXXVII sagios XVIII Item die V iunii pro Iacobo Romano uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensis unius et dimidii incepti MCCCLXXXI die XI marcii et finitorum die XXVII aprilis ad racionem de sommo I in mense de racione Abrani de Gentille de CCXXXVII sommum I sagios XXII karatos XII Item die VII iunii pro Luciano Cerexia uno ex provixionatis Caffe et sunt pro eius stipendio seu provixione mensium X inceptorum in kalendis augusti de LXXX et finitorum in kalendis iunii de LXXXI ad racionem de sommis III in mense pervenit sommos XXVII de quibus diminuimus pro iornata non servitis de mense uno et diebus VIII et ultra mense medio de quo habuit pagam in 491 Зачеркнута лишняя единица – I. 258 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Peyra in summa sommorum V sagios XIII karatos XII restat de ipsius racione de CCCXXXVIII sommos XXIIII sagios XXXI karatos XII Item die XXVII iunii pro Clemente de Langascho olim uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium undecim et dierum XXV inceptorum die XV aprilis de LXXVIII et finitorum die X aprilisde LXXVIIII qua die ascendit pro scriba gallee comunis patronizata per Cosmaelem Grillum ad racionem de sommo I in mense in summa de ipsius racione de CCLXX sommos XI sagios XXXVII karatos XII Item die XXIIII iulii pro Andrea Farcho uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium trium et dierum IIII inceptorum die XI martii et finitorum die XV iunii de LXXXI pretereti ad racionem de sommo I in mense et fuit scaporatus de racione Abrani de Gentille de CCXXXVI sommos XXX sagios VI Item die VI augusti pro Anthonio Ihaparino et sunt pro eius stipendio et provixione mensium XVIIII inceptorum die prmio octobris de LXXVIIII et finitorum die primo madii de LXXXI ad racionem de sommis III in mense pervenit sommos LVII de quibus diminuimus pro iornata non servitis videlicet in Gulfo et in Peyra pro mensibus IIII sommos XII restat de ipsius Anthonii racione de CCXXXII soo XXXXV Summa summarum sommorum CCCXX sagiorum VIII karatorum XII Recepimus die VIII septembris in alia eius racione in CCCCX sommos CCCXX sagios VIII karatos XII f 404r. +MCCCLXXXI die VIIII madii Stipendium sociorum et aliorum Soldaye debent nobis pro alia eius racione CCCCII sommos CCXVIIII sagios XXXI karatos VI Item eadie pro Symone de Saxello uno ex sociis Soldaye et sunt pro eius stipendio mensium VIII dierum VII inceptorum die XXI iulii de LXXX et finitorum die XXVIII marcii de LXXXI et in qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit de presentis de ipsius racione de CCCC sommos X sagios XIII karatos III Item die V madii pro Michaele Vegio de Monelia et sunt pro eius stipendio mensium octo et dierum III inceptorum die XVIII augusti de LXXX et finitorum die primo madii presentis mensis de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCXXXXVIIII sommos X sagios XXII karatos XII Item die XI (?) madii pro Domenico Tarigus uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium viginti duorum inceptorum die primo iulii de LXXVIIII et finitorum die primo madii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos XXVII sagios XXII karatos VII de quibus diminuimus pro iornata non servitis pro mensibus sommos V restat habere de ipsius racione de CCLXXXIIII sommos XXII sagios XXII karatos XII Item XIII madii pro Benedicto de Alamano et sunt pro eius stipendio mensium sex inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum die 259 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 primo madii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de CCLX sommos VII sagios XXII karatos XII Item die XV madii pro Iacobo de Zucharello uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium IIII dierum XXVIII inceptorum die primo novembris et finitorum die XVIII marcii de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione ipsius Iacobi de CCCXXVIII sommos VI sagios VII karatos XII Item die XX madii pro Michellino de Branceleone uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium XVI inceptorum in kalendis iulii de LXXVIIII et finitorum die primo novembris de LXXX ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI pervenit sommos XX de quibus diminuimus iornata non servitis pro mensibus duobus sommos II sagios XXII karatos XII restat de ipsius racione de CCCLII sommos XVII sagios XXII karatos XII Item die XXI madii pro Thoma de Sancto Vlaxio uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio de mensium XXIII et dierum V inceptorum die X aprilis de LXXVIII et finitorum die XV marcii de LXXX videlicet pro mensibus ... ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos XXVII sagios XXXXIII karatos III de quibus diminuimus pro iornata non sevitis pro mensibus duobus sommos II sagios XXII karatos XII restat de ipsius racione ad recipiendum de CCCCXX sommos XXV sagios XX karatos XV Item die XXII madii pro Iohanne de Romeo uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium duorum inceptorum die XV marcii et finitorum die XV madii de LXXXI qua die factus fuit scriba gallee comunis patronizate per Georgium Spinula de racione Abrani de Gentille de CCXXXIII sommos II sagios XXII karatos XII Item die XXIIII madii pro Iacobo de Valentia uno et sunt pro eius stipendio mensium viginti et dierum X inceptorum in kalendis iulii de LXXVIIII et finitorum die X marcii de LXXXI preteriti ad racionem de sommo I sagiis XXII karatis XII de quibus diminuimus pro mensibus IIII non servitis sommos V restat habere de ipsius racion de CCCII sommos XX sagios XVIII karatos XVIII Item die XXV madii pro Batista de Zoalio olim massario Soldaye et sunt pro eius salario mensium quatuor et dierum XXII inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum die XXII marcii de LXXXI qua die consignavit dictum officium massarie Batiste de Zoalio quondam Gotifredo ad racionem de sommis II in mense in summa de ipsius racione de CCLVIIII sommos VIIII sagios XXI Item eadie Iohanne famulo dicti Batiste loco unius socio et sunt pro eius stipendio mensium IIII inceptorum et finitorum ut supra ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit de racione ipsius Batiste de Zoalio de CCLXI sommos V sagios XXXXI karatos VI Item die V iunii pro Oberto Tarigo olim uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium octo et dierum XI inceptorum in kalendis madii de LXXVIII et finitorum die XII decembris de LXXVIII qua die de hoc seculo transmigravit in Symisso ut regulavit Innofius de Putheo massarius Symisso et qua Obertus erat de socio galee comunis olim patronizata per 260 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Lodixium de Montaldo et habebat pro eius stipendio ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense in summa de ipsius Oberti racione de CCCLXXII sommos X sagios XX karatos XV Item die VI iunii pro Marcho de Canto uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium VII inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum in kalendis iunii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCLII sommos VIII sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro Manuele de Viniano492 uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium VII inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum in kalendis iunii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCL sommos VIII sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro Iohanino de Mantoa uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium V et dierum II inceptorum die XXVIII decembris et finitorum in kalendis iunii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCXXXII sommos VI sagios XV Item eadie pro Anthonio de Candia uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium septem inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum in kalendis iunii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCXXXI sommos VIII sagios XXXIII karatos XVIII Item die X iunii pro Thoma de Camullio uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium sex et decem et dierum sex inceptorum die IIII novembris de LXXVIIII et finitorum die XI marcii de LXXXI qua die dicta gallea comunis patronizata per Iohannem Fereihium Caffa aplicit ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos XX sagios XI karatos VI de quibus diminuimus pro iornata non solvit et de mense medio de quo habuit pagam in Peyra sommos II sagios VIIII karatos VIIII restat de ipsius racione de CCCCXX sommos XVIII sagios I karatos XXI Summa sommorum CCCCXVIII sagiorum XXXXIIII karatorum XVIII Recepumus die X iunii in alia eius racione mutata in CCCCVI sommos CCCCXVIII sagios XXXXIIII karatos XVIII f 404v. +MCCCLXXXI die XIIII madii Stipendium sociorum et aliorum Symisso debent nobis pro Gabriele Cibo uno ex sociis dicti loci et sunt pro eius stipendio mensium quatuordecim et dierum XXV inceptorum die primo ianuarii de LXXX et finitorum die XXV marcii de LXXXI qua fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius Gabriele racione de CCCXII sommos XVIII sagios XXIIII karatos VIIII 492 Возможен вариант – Umiano. 261 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item eadie pro Andrea de Ricobono uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium octo et dierum XX inceptorum die III iulii de LXXX et finitorum die XXV madii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense in summa de ipsius Andrea racione de CCXXVIII sommos X sagios XXXVI Item die XVI madii pro Iohane de Pelegrino et sunt pro eius stipendio mensium XIIII et dierum XX inceptorum die X aprilis de LXXVIII et finitorum die primo iulii de LXXVIIII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense dedutus493 sommum I pro mensibus IIII servitis ad stipendiarium Caffe de ipsius Iohannis racione de CCCXXVI sommos XVII sagios XV Item die XXVIII madii pro Iuliano de Rappalo uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium X inceptorum die XXVmadii de LXXX et finitorum die XXV marcii de LXXXI qua die fuit staporus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit de ipsius racione de CCCXXVIIII sommos XII sagios XXII karatos XII Item eadie pro Iohanne de Novis uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium XVI et dierum V inceptorum die XX novembris de LXXVIIII et finitorum die XXV marcii de LXXXI qua die fuit staporus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit de ipsius racione de CCCXXVII sommos XX sagios VIIII karatos VIIII Item eadie pro Michaele Mangino uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium XXX et dierum XVI inceptorum die VIIII septembris de LXXVIII et finitorum die XXV marcii de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCLII sommos XXXVII sagios XXXXII karatos XII Item eadie pro Nichita de Auria uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium XVI et diebus XV videlicet pro mensibus V et diebus XX inceptorum die X novembris de LXXVIII et finitorum die ultra aprilis de LXXVIIII et fuit scaporatus et ultra pro mensibus X et diebus XXV inceptorum die primo madii de LXXX et finitorum die XXV marcii de LXXXI in summa de omnibus mensibus XVI et diebus XV ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit de ipsius racione de CCCLXV sommos XX sagios XXVIII karatos III Item eadie pro Nicolao fabro uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium octo et dierum XXI inceptorum die III iulii de LXXX et finitorum die XXV marcii de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit de ipsius racione de CCCLXIII sommos X sagios XXXVIIII karatos VIIII Item eadie pro Lodixio de Furneto uno ex dictis et sunt pro eius stipendio mensium VII et dierum XXV inceptorum die XVI iulii de LXXX et finitorum die XI marcii de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos VIIII sagios XXXV karatos XIIII de quibus diminuimus pro iornata non servitis et de mense medio quo habuit 493 Грамматически было бы верно – deductus. 262 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. pagam in Peyra sommos II sagios VIIII karatos VIIII restat habere de ipsius Lodixii racione de CCCXXXX sommos VII sagios XXVI karatos V Item die XXVIII madii pro magistro Roffino barberio olim uno ex sociis Symisso et sunt pro eius stipendio mensium IIII inceptorum die XVIII iunii de LXVIII et finitorum die VIIII novembis dicti millioni ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense qua die fuit scaporatus de racione Inoffii de Putheo de CCCXXVII sommos V sagios XXXVIIII Item eadie pro Anthonio Natono uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium XX sex et dierum sex inceptorum die V iunii de LXXVIII et finitorum die XI augusti de LXXX ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione Inoffii de Putheo de CCCXXVII sommos XXXII sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro Brancha de Podio olim uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium sex condimidio inceptorum die XV octobris de LXXVIII et finitorum in kalendis marcii de LXXVIIII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense qua die fuit scaporatus de racione Innofii de Putheo de CCCXXVII sommos VIII sagios V karatos XV Item eadie pro Bartholomeo de Almano uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium viginti octo et dierum XX unius inceptorum die XIII aprilis de LXXVIII et finitorum die IIII septembris de LXXX ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit de racione Innofii de Putheo de CCCXXVII sommos XXXV sagios XXXVIIII karatos VIIII Item eadie pro Anthonio Spinula uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio annum trium et mensis medii inceptorum die XII decembris de LXXVII et finitorum die XXVII decembris de LXXX ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit de ipsius racione de CCXXVI sommos XXXXV sagios XXVIII karatos III Item eadie pro Nicolao de Rappalo uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium XXX unius et dierum X inceptorum die primo augusti de LXXVIII et finitorum die X marcii de LXXXI qua die galea comunis patronizata per Paulum de Reza Caffa aplicvit et fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit de ipsius racione de CCCLXV sommos XXXVIIII sagios VII karatos XV Item eadie pro Nocolao de Candia uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium XXX duorum et dierum decem inceptorum in kalendis iulii de LXXVIII et finitorum die XI marcii de LXXXI qua die galea comunis Caffa aplicuit ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense et fuit scaporatus racione de CCCLXV sommos XXXX sagios XVIII karatos XVIII Item eadie pro Martino de Callignano et sunt pro eius stipendio mensium undecim et dierum XIII inceptorum die XXII iulii de LXXVIII et finitorum die V iulii de LXXVIIII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione Innofii de Putheo de CCCXXVII sommos XIIII sagios XVIIII Item eadie pro Odino de Ceva uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium octo et dierum XXVIII inceptorum die III augusti de LXXVIII et finitorum die primo madii de LXXVIIII ad racionem de sommo I sagiis XI 263 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 karatis VI in mense de racione Innofii de Putheo de CCCXXVII sommos XI sagios VII karatos VI Summa summarum sommorum CCCLXXXVIIII sagiorum XXXVI karatorum XX Recepimus die XXVIIII madii in alia eius racione in CCCCV sommos CCCLXXXVIIII sagios XXXVI karatos XX f 405r. +MCCCLXXXI die XV madii Stipendium sociorum et aliorum stipendiariorum Cymballi debent nobis pro Symone Ususmaris et sunt pro eius stipendio mensium unius condimidio incepti die I aprilis et finitorum hodie die XV madii ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius Symonis racione de CCCCIII sommum I sagios XXXVIIII karatos VIIII Item eadie pro Iohanne Cabella uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium decem octo inceptorum in kalendis aprilis de LXXVIII et finitorum in kalendis octobris de LXXVIIII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de de CCCXXVI sommos XXII sagios XXII karatos XII Item eadie pro Symone de Putheo uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium triginta unius et dierum XII inceptorum in kalendis augusti de LXXVIII et finitorum die XII februarii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione ipsius Symonis de CCCLXXXXVIIII sommos XXXVIIII sagios XI karatos VI Item eadie pro Anthonio de Ferraria uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium decem inceptorum die XIIII augusti de LXXVIII et finitorum die primo iulii de LXXVIIII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCXXVII sommos XIII sagios VII karatos XXI Summa sommorum LXXVI sagiorum XXXVI Recepimus die XXVIIII madii in Iohanne Cabella Symone de Putheo et Anthonio de Ferraria in stipendiis eorum et pro eis in racione stipendii sociorum de Symisso in CCCCVI et quos scripsi error sommos LXXIII sagios XXXXI karatos XV in dicto stipendio Cymballi et scribi debebat in dicto stipendio Symisso et Item die XI iunii in Comune Caffa in CCLXXVII sommum I sagios XXXVIIII karatos VIIII Summa sommorum LXXVI sagiorum XXXVI f 405v. +MCCCLXXXI die XV madii... Die XXVIII madii Stipendium sociorum et aliorum Symisso debent nobis pro alia eius racione mutata de CCCCIIII sommos CCCLXXXVIIII sagios XXXVI karatos XX 264 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie pro Nicolao Cerexia uno ex sociis dicti loci et sunt pro eius stipendio mensium tredecim et dierum XVIIII inceptorum die XXII madii de LXXVIII et finitorum die X iulii de LXXVIIII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione Innofii de Putheo de CCCXXVII sommos XVII sagios I karatos VI Item eadie pro Dominico Tarigo494 uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium quatuordecim inceptorum in kalendis madii de LXXVIII et finitorum in kalendis iulii de LXXVIIII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione Inofii de Putheo de CCCXXVII sommos XVII sagios XXII karatos XII Item eadie pro Anthonio de Ast uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium undecim et dei unius inceptorum die VIIII augusti de LXXVIII et finitorumm die X iulii de LXXVIIII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione Innofii de Putheo de CCCXXVII sommos XIII sagios XXXV karatos XII Item eadie pro Steffano Gogna uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium triginta quinque inceptorum die X octobris de LXXVIII et finitorum die X septembris de LXXXI proxima venture ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCCI sommos XXXXIII sagios XXXIIII Item eadie pro Steffano de Cordova olim uno ex dictis sociis et sunt ad coplectum sui stipendii usquam die III iunii de LXXVIII qua die decessit de racione Inoffii de Putheo de CCCXXVII sommum I sagios II Item eadie pro Michaele de Illice uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium vigitni quinque et dierum X inceptorum die II iulii de LXXVIII et finitorum die XII495 augusti de LXXX ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione Innoffii de Putheo de CCCXXVII sommos XXXI sagios XXX karatos VI Item eadie pro Constantino de Groto et sunt pro eius stipendio mensium octo inceptorum die X iulii de LXXX et finitorum die XXV marcii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI sommos X sagios XXVIII karatos III Item eadie pro Francisco Burnengo et sunt pro eius stipendio mensium sexdecim et dierum sex inceptorum die III octobris de LXXVIII et finitorum die VIIII februarii de LXXX ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione Innoffii de Putheo de CCCXXVII soo XX sagios XI karatos VI Item eadie pro Raffaele de Campolongo et sunt pro eius stipendio mensium XI496 et dierum duorum inceptorum die XXVII iulii de LXXVIII et finitorum die XXVIIII iunii de LXXVIIII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI sommos X sagios XXVIII karatos III in mense de racione Inoffii de Putheo de CCCXXVII sommos XIII sagios XXXVII karatos XVIII В другом месте, видимо, ошибочно – Tarino. Зачеркнуто – de. 496 Зачеркнуто – duor– (=duorum). 494 495 265 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item eadie pro Miglidicio tornerio et sunt pro eius stipendio mensium viginnti quinque et dierum XXV inceptorumm die V augusti de LXXVIII et finitorum in kalendis octobris de LXXX ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione Innofii de Putheo de CCCXXVII sommos XXXVIII sagios XXXIIII Item eadie pro Anthonio de Pervecho497 et sunt pro eius stipendio mensium tredecim et dierum trium inceptorum die Vi iunii de LXXVIII et finitorum die VIIII iulii de LXXVIIII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI sommos X sagios XXVIII karatos III in mense de racione Inoffii de Putheo de CCCXXVII sommos XVI sagios XVI karatos XII Summa summarum sommorum DCXIIII sagiorum XVIIII karatorum XXIII Recepimus die XXVIII madii in alia eius racione in CCCCVI sommos DCXIIII sagios XVIIII karatos XXIII f 406r. +MCCCLXXXI die XXVIII madii Stipendium sociorum et aliorum Symisso debent nobis pro alia eius racione de CCCCV sommos DCXIIII sagios XVIIII karatos XXIII Item eadie pro Illo Durante uno ex sociis dicti loci et sunt pro eius stipendio anni unius incepti MCCCLXXVIII498 die primo madii et finiti die primo madii de LXXVIIII qua die fuit scaporatus et aplicuit in galea comunis patronizata per Paulum de Reza ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense499 de racione ipsius Illi de CCCXXVI sommos XV Item eadie pro Iohanne de Bobio uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium XVII et dierum V inceptorum die X aprilis de LXXVIII et finitorum die XV septembris de LXXVIIII qua die decessit ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de quibus diminuimus sommos II500 sagios XXII karatos XII pro tempore servito in Caffa ad racionem de sommo I in mense de ipsius Iohannis racione de CCCXXVI sommos XVIIII sagios XXXXIII karatos III Item eadie pro Pasquale de Gazalli et sunt pro eius stipendio mensium octo et dierum sex inceptorum in kalendis decembris de LXXVIIII et finitorum die VI augusti de LXXX ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius Pasqualis racione de CCCLXXXI sommos X sagios XI karatos VI Item eadie pro Iacobo Spinula quondam Gureni et sunt pro eius stipendio mensium triginta unius et dierum XII inceptorum die III augusti de LXXXVIII et finitorum die XXV marcii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius Iacobi racione de CCCXXVI sommos XXXVIIII sagios XXX Возможен вариант – Pernecho. Зачеркнута лишняя единица – I, и следовавшая за ней фраза – qua die fuit scaporatus. 499 Зачеркнуто лишнее – in mense. 500 Четко видны только две единицы – II. Перепроверить расчет по контр– счетам не представляется возможным. 497 498 266 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie pro Francisco Manestarcho et sunt pro eius stipendio mensium XI et dierum XI inceptorum die XIIII aprilis de LXXX501 et finitorum die XXV marcii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCII sommos XIIII sagios VII karatos XII Item eadie pro Theodorino de Camilla uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium IIII inceptorum die XV aprilis de LXXXI et finitorum die XV augusti de LXXX ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione Innofii de Putheo de CCCXXVII sommos V Item eadie pro Bernabo Litardo olim capitaneo Symisso sociis et sunt pro eius stipendio mensium pro se et eius famulo loco unius socii videlicet pro se ad racionem de sommis XXIIII in anno et pro famulo ad racionem de sommis XV in anno pro mensibus IIII et diebus VIIII inceptorum die XV novembris de LXXX et finitorum die XXIIII marcii de LXXXI qua die consignavit dictum officiam capitaneati Gaspali Marocello de ipsius Bernabonis racione de CCLXI sommos XIII sagios XXXXIII karatos XXI Item eadie pro Martino Vayrollo uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium IIII inceptorum die VIIII novembris et finitorum die XXIIII marcii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione Anthonii Noytorani de CCXXXIII sommos V sagios XXVIII karatos III Item eadie pro Iohanne Cabella Symon de Putheo et Anthonio de Ferrara pro stipendio eorum scripto error in stipendio sociorum Cymballo de racione stipendii sociorum et aliorum Cymbali de CCCCV et in dicta racione stipendii Cymbali scripta est ordinabantur racionibus dictorum trium sommos LXXIIII sagios XXXXI karatos XV Item XXVIIII madii pro magistro Bernardo Montono uno ex provixionatis Symisso et sunt pro eius stipendio mensium trium et dierum XXVI inceptorum die X madii de LXXX et finitorum die VI septembris de LXXX ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione ipsius de CCCXXXXVIII sommos IIII sagios XXXVIII karatos II Item die predicta pro Innoffio de Putheo olim scriba et massario et ultra pro stipendio eius famulo nomine Anthonius de Como et sunt pro eius salario videlicet pro massaria mensium triginta et dierum XV inceptorum die X septembris de LXXVIII er finitorum die XXV marcii de LXXXI ad racionem de sommis XXIIII in anno pervenit sommos LXI pro salario scribane pro mensibus triginta uno et diebus X inceptorum die X septembris de LXXVIII et finitorum die XX aprilis de LXXXI ad racionem de sommis XV in anno pervenit sommos XXXVIIII sagios VII karatos XII et pro stipendio dicti Anthonii eius famuli ultra Georgii de Fontanegio subrogati loco dicti Anthonii in summa pro mensibus XXXI et diebus X inceptis die X septembris de LXXVIII et finitis die XX aprilis de LXXXI ad dictam racionem de sommis XV in anno pervenit sommos XXXVIIII sagios VII karatos XII supra ut in summa de racione ipsius Inoffii de isto de CCCXXXIIII sommos CXXXVIIII sagios XV Et qua salaria eidem Inoffio solvimus vigore lictera ducalis scripti manu Georgii de Clavaro notarius et tunc cancellarii im MCCCLXXVIII die XX marcii 501 В оригинале ошибочно – LXXXI. 267 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item die V iunii pro Georgio Ravazolla uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium X inceptorum die III iulii de LXXX et finitorum die IIII madii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCXIII sommos XII sagios XXII karatos XII Item eadie pro Steffano de Sancto Martino uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium viginti quinque et dierum viginti septem inceptorum die XV madii de LXXVIII et finitorum die XII iulii de LXXX ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit de ipsius racione de CCCLXXXXVIIII sommos XXXI sagios XXXVIIII karatos XI Item die XXX iulii pro Raffaele Rode olim uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium XIIII et dierum XXV inceptorum die primo ianuarii de LXXX et finitorum die XXV marcii de LXXXI ad racionem de sommis XV in anno de racione ipsius Raffaelis de CCCLXXXXI sommos XVIII sagios XXIIII karatos VIIII Item die XXIIII septembris pro Domenico de lo Levanto et sunt pro eius stipendio mensium sex et dierum decem inceptorum die XV septembris de LXXX et finiendi die XXV marcii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCLXXXIII sommos VII sagios XXXXI karatos VI Item die XI iunii pro Donato de Clavaro olim scriba dicti loci et sunt pro eius salario anni unius incepti MCCCLXXVII die XXII septembris et finiti de MCCCLXXVIII die XXII septembris de racione ipsius Donati de CCLXXXIII sommos XV Summa summarum sommorum I XXXXIII sagiorum I karatorum III Recepimus die XI iunii in comunne Caffe in CCLXXVII sommos I XXXXIII sagios XI karatos III f 406v. +MCCCLXXXI die X iunii Stipendium sociorum et aliorum Soldaye debent nobis pro alia eius racione de CCCCIIII sommos CCCCXVIII sagios XXXXIIII karatos XVIII Item eadie pro Iohanne Marchexacio et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum in kalendis iulii de LXXX et finitorum in kalendis iunii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos XIII sagios XXXIII karatos XVIII de quibus diminuimus pro mense medio de quo habuit pagam in Peyra et de quibus diminuimus pro iornata non servitis in summa sommorum II sagios VIIII karatos VIIII restat de ipsius racione de CCCXXVIII sommos XI sagios XXIIII karatos VIIII Item die XI iunii pro Benedicto de Bavari uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium XI inceptorum in kalendis iulii de LXXX et finitorum in kalendis iunii502 de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos XIII sagios XXXIII karatos XVIII de quibus diminuimus videlicet pro mense medio de quibus habuit pagam in Peyra et ultra de diebus XX quibus stetit scaporatus in dicto 502 В рукописи – iulii. 268 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. loco Peyra et de mense uno quo stetit scaporatus in Soldaya in summa de mensibus II et diebus V sommos II sagios XXXI karatos VI restat de ipsius racione de CCLVIIII sommos XI sagios II karatos XII Item die XII iunii pro Iohanne de Saxello uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium VII inceptorum die VI octobris de LXXX et finitorum die primo iunii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos VIIII sagios XXXIII karatos XVIII de quibus diminuimus de tempore non servito in Peyra de mensibus II sommos II sagios XXII karatos XII restat de ipsius pacione de CCCXXXIIII sommos VII sagios XI karatos VI Item die primo iulii pro magistro Luchino Giuliano olim uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium V et dierum XX inceptorum in kalendis iulii de LXXX et finitorum die XX decembris qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos VI sagios IIII de quibus diminuimus pro mense medio de quo habuit pagam in Peyra sagios XXVIII karatos VI restat de ipsius racione de CCCXXXXVIII sommos VI sagios XX karatos XVIII Item eadie pro Franco Veihia olim uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium octo inceptorum in kalendis iulii de LXXX et finitorum in kalendis marcii de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos X de quibus diminuimus pro iornata non servitis et ultra de mense medio de quo habuit pagam in Peyra in summa sommorum II sagios VIIII karatos VIII restat habere de ipsius racione de CCCI sommos VII sagios XXXV karatos XV Item die XX iulii pro Iacobo de Cargenti olim uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium septem et dierum XX inceptorum in kalendis iulii de LXXX et finitorum die XX februarii de LXXXI qua die decessit ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos VIIII sagios XXVI karatos VI de quibus diminuimus de mense medio de quibus habuit pagam in Peyra ultra pro iornata non servitis de mense uno et diebus octo in summa sommorum II sagios XVI karatos XXI restat de ipsius racione de CCCXXVIII503 sommos VII sagios XVI karatos XXI Item die XXVII iulii pro Symone de Vignanego uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio tanquam unus sociis galee comunis patronizate per Cosmaelem Grillum computatus tempore quo stetit in galea comunis patronizata per Paulum Reza et ultra tempore quo stetit in Iadra pro custodia carceratorum in summa pro mensibus XXII inceptorum in kalendis iulii de LXXVIIII et finitorum in kalendis madii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos XXVII sagios XXII karatos XII de quibus diminuimus pro iornata non servitis de mensibus IIII sommos V restat de ipsius Symonis racione de CCCCVII sommos XXII sagios XXII karatos XII Item die VIII augusti pro Iohanne de Marcho uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium viginti sex inceptorum in kalendis iulii de LXXVIIII et finitorum in kalendis septembris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit sommos XXXII sagios XXII karatos XII de 503 В рукописи – CCCXXIIII. 269 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 quibus diminuimus pro mesibus VII sommos VIII sagios XXXIII karatos XVIII videlicet pro mensibus duobus de quibus habuit pagam in Clogia a Steffano Cataneo et floreni III Z receptis per ipsium a Cosmaele Grillo et ultra de mensibus IIII pro iornata non servitis restat de ipsius Iohannis racione de CCCXXXV sommos XXIII sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro Iohanne de Zoalio uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium decem inceptorum in kalendis novembreis de LXXX et finiendorum in kalendis septembris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCXXVIIII sommos XII sagios XXII karatos XII Item die XIII augusti pro Thoma de Olliva olim capitaneo et sunt pro eius stipendio mensium XIII et dierum VII inceptorum die III iulii de LXXX et finitorum die XI augusti de LXXXI qua die consignavit officiam capitaneati Nicolao de Luna videlicet pro sociis de diebus XVIIII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI et pro cavalerio pro mense uno et diebus XX ad racionem de sommo I sagiis XXII karatos XII in mense et pro capitaneo pro mensibus X et diebus XXVIII ad racionem de sommis II in mense in summa de ipsius Thome racione de CCCCXXII sommos XXV sagios VII karatos XII Item die XVII augusti pro Anthonio balistario uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium XIIII inceptorum in kalendis iulii de LXXX et finitorum in kalendis septembris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XXI karatis XII in mense pervenit sommos XXI de quibus diminuimus pro mense medio de quo habuit pagam in Peyra et ultra de mense uno et diebus octo pro iornata non servitis in summa sommorum II sagios XXXVIIII karatos VI restat de ipsius racione de CCXXVII sommos XVIII sagios V karatos XVIII Item die XXII augusti pro Michaele de Follia uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium decem inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finiendorum in kalendis septembris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius Michaelis racione de CCCLIII sommos XII sagios XXII karatos XII Summa summarum sommorum DLXXXV sagiorum karatorum VIIII Recepimus die XXX augusti in alia eius racione in CCCCVIII sommos DLXXXV sagios karatos VIIII f 407v. +MCCCLXXXI die XXVIIII iulii Stipendium orguxiorum deputatorum domino consule Caffe debent nobis pro Corsolli uno ex orguxiis et sunt pro eius provixione mensium IIII inceptorum in kalendis decembris de LXXX et finitorum in kalendis aprilis de LXXXI ad racionem de sagiis XXII karatis XII in mense in summa de racione Luciani de Liturffis de CCCXXXXI sommos II Item die XXVII augusti pro Iacobo de Turre et sunt pro eius stipendio orguxiorum suorum trium mensium X inceptorum in kalendis decembris de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI videlicet pro quolibet pro mensibus VII ad racionem de sagiis XXXIII karatis XVIII in mense et pro mensibus III pro quolibet sommum I in mense et habere debent omnium 270 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. mense in kalendis octobris sommum I pro quolibet pervenit in summa de racione dicti Iacobi de CCCXXXI sommos XXIIII sagios XXXIII karatos XVIII Item die XIIII octobris pro Cotolbei orguxio et sunt pro eius stipendio mensium X inceptorum in kalendis decembris de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI videlicet pro mensibus V ad racionem de sagiis XXXIII karatis XVIII in mense et pro aliis mensibus V ad racionem de sommo I in mense de ipsius Cotolbei de isto CCLXXIII sommos VIII sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro Taytar orguxio et sunt pro eius stipendio mensium decem inceptorum et finiendorum ut supra ad dictam racionem in omnibus ut supra de ipsius racione de CCCCXXI sommos VIII sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro Dimitri orguxio et sunt pro eius stipendio mensium decem inceptorum et finiendorum ut supra ad dictam racionem in omnibus ut supra de ipsius racione de CCLXXXIIII sommos VIII sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro Corssolli orguxio et sunt pro eius stipendio mensium sex inceptorum in kalendis aprilis et finitorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sagiis XXII karatis XII in mense de racione Pauli de Reza de CCCLXXXIII sommos III Item eadie pro Nichita uno ex dictis orguxiis et sunt pro eius stipendio mensium X inceptorum in kalendis decembrii de LXXX et finitorum in kalendis octobris de LXXXI videlicet pro mensibus quinque ad racionem de sagiis XXXIII karatis XVIII in mense et pro mensibus V ad racionem de sommo I in mense de ipsius racione de CCCLXIIII sommos VIII sagios XXXIII karatos XVIII Item die XVII octobris pro Theofillato Segnorita capud orguxiorum Caffe et sunt pro eius stipendio et provixione mensium X et dierum X inceptorum die XX novembris de LXXX et finitorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommis II in mense de ipsius racione de CCCCXXII sommos XX sagios XXX Item MCCCLXXXII die XIII ianuarii pro Anthonio de Mentono loco unius ex orguxiis et sunt pro eius stipendio mensium viginti unius inceptorum die XII aprilis LXXX et finitorum die XII ianuarii de LXXXI ad racionem de sommo I in mense de ipsius racione de CCXXVIII sommos XXI Summa sommorum CVI sagiorum XVIII karatorum XVIII Recepimus die XI iunii in comune Caffa in CCLXXVII sommos CVI sagios XVIII karatos XVIII f 408r. +MCCCLXXXI... XXX augusti Stipendium sociorum et aliorum stipendiariorum Soldaye debent nobis pro alia eius racione deisto de CCCCVI sommos DLXXXV sagios karatos VIIII Item eadie pro Nicollino de Cremona uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium undecim inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI 271 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 karatis VI in mense de ipsius Nicolini de CCCLXVI sommos XIII sagios XXXIII karatos XVIII Item die V septembris pro Cosmael de Olliva uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio undecim mensium inceptorum die primo novembris de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense in summa de ipsius racione de CCLXXVIII sommos XIII sagios XXXIII karatos XVIII Item die VIII septembris pro Xristodoro Garoiharo uno ex provixionatis Soldaye et sunt pro eius provixione mensium undecim inceptorum die primo novembris de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommo I in mense in summa de ipsius racione de CCLXXVI sommos XI Item eadie pro Iohane de Taiollo [dicto] Cotelato uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium octo et dierum octo finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCXXII sommos X sagios XV Item eadie pro Nicolao de Luna uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium quinque inceptorum die XI marcii de LXXXI e finiendorum die VI augusti dicti millii ad racionem de sommo I Z in mense de ipsius racione de CCCLXV sommos VII sagios XXII karatos XII Item die VIII septembris pro Anthonio de Sancto Stefano et sunt pro eius stipendio mensium XV inceptorum in kalendis iulii de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione in CCXXVIII sommos XVIII sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro Laurentio Petrella et sunt pro eius stipendio mensium undecim inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit de ipsius racione de CCCXXXXII sommos XIII sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro Symone de Vignanego et sunt pro eius stipendio mensium quinque inceptorum in kalendis madii de LXXXI et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense pervenit de ipsius racione de CCCCVII sommos VI sagios XI karatos VI Item eadie pro Dominico Fabro et sunt pro eius stipendio mensium undecim inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCLXXXV sommos XIII sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro Paganinno de Paxano uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium undecim inceptorum et finiendorum ut supra ad eandem racionem de ipsius racione de CCCLXXXV sommos XIII sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro Michael de Follia uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensis unius incepti in kalendis septembris de LXXXI et finiendi in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommo I in mense de ipsius racione de CCCLIII sommum I sagios XI karatos VI 272 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item eadie pro Thoma Dente provixionato et sunt pro eius stipendio mensium VIIII et dierum X inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finiendorum die XI augusti de LXXXI qua die intravit pro cavalerio in Soldaya ad racionem de sommis VII Z in 504 anno de ipsius racione CCCCXXII sommos V sagios XXXVII karatos XII Item eadie pro Vescunte Branchaleono et sunt pro eius stipendio mensium undecim inceptorum kalendis novembris de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCCXXVIIII sommos XIII sagios XXXXIII karatos XVIII Item eadie pro papa Fedoli de Symisso loco unius socii et sunt pro eius stipendio anni unius incepti die primo octobris de LXXX et finiendi die primo octobris de LXXXI de ipsius racione de CCCLXXXI sommos XV Item eadie pro Iuliano Manente provixionato et sunt pro eius stipendio mensium septem condimidio inceptorum die XV februarii et finiendorum die primo octobris de LXXXI ad racionem de sommis VII Z in anno de racione Oberti de Finario de CCCLXXIIII sommos IIII sagios XII karatos XXII Item eadie pro Georgio de Castelliono provixionato et sunt pro eius stipendio mensium undecim inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommis VII Z in anno de ipsius racione CCCXIII sommos VI sagios XXXVIIII karatos VIIII Item eadie pro Samuel Cataneo uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium XI et dierum X inceptorum die XVIIII octobris et finiendorum die primo octobris de LXXXI ad racionem de sommis XVIII in anno de ipsius racione CCCC sommos XVII Summa summarum sommorum DCCLXXI sagiorum XXVIII karatorum X Recepimus die VIII septembris in alia eius racione mutata in CCCCVIIII sommos DCCLXXI sagios XXVIII karatos X f 409r. +MCCCLXXXI die VIII septembris Stipendium sociorum et aliorum Soldaye debent nobis pro alia eius racione mutata de CCCCVIII sommos DCCLXXI sagios XXVIII karatos X Item eadie pro Petro sartor uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium VIIII et dierum XXVI inceptorum die IIII decembris de LXXX505 et finiendorum die V octobris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCLXXXIIII 506 sommos XII sagios XV507 Item eadie pro Bernabono Durante et sunt pro eius stipendio mensium undecim inceptorum die primo novembris de LXXX et finiendorum die Зачеркнуто – mense. В рукописи – LXXXI. 506 Между знаками сотен и десятков зачеркнуто – XXVIII. 507 Зачеркнуто – karati XVIII. 504 505 273 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 primo octobris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCLVIIII sommos XIII sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro Iacobo capsiario et sunt pro eius stipendio mensium undecim inceptorum die primo novembris et finiendorum die primo octobris de LXXXI ad eandem racionem de ipsius racione CCCXXVIIII sommos XIII sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro Iohanne de Marcho et sunt pro eius stipendio mensis unius incepti die primo septembri et finiendi die primo octobris de racione Oberti de Finario de CCCLXXIIII sommum I sagios XI karatos VI Item die XXVI septembris pro Anthonio Marocello uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium trium et dierum octo inceptorum die XVIII iunii de LXXXI et finitorum hodie die XXVI septembris ad racionem de sommis XVIII in anno in summa de racione Luciani de Liturffis de CCCXXXXIII sommos IIII sagios XXXX karatos XII Item die II octobris pro Iohanne de Candia olim uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium octo et dierum XXIII inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finiendorum die XXIII iulii de LXXXI qua die decessit de hoc secullo ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCXXX sommos X sagios XXXXIII karatos VI Summa sommorum DCCCXXVIII sagiorum XXV karatorum XXII Recepimus die VIII septembris in alia eius racione mutata in CCCCVIIII sommos DCCCXXVIII sagios XXV karatos XXII f 409v. +MCCCLXXXI die VIII septembris Stipendium sociorum et aliorum Soldaye debent nobis pro alia eius racione de CCCCVIIII sommos DCCCXXVIII sagios XXV karatos IIII Item eadie pro Iohanne de Servaraco tornerio et sunt pro eius stipendio mensium quinque inceptorum die primo madii et finiendorum die primo octobris de de LXXXI ad racionem de sommo I in mense de racione Oberti de Finario de CCCLXXIIII sommos V Item eadie pro Demerode de Savasto torcimano et sunt pro eius stipendio mensium XX duorum inceptorum in kalendis decembris de LXXVIIII et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommis XV in anno de ipsius racione de CCLXXIII sommos XXVII sagios XXII karatos XII Item die XXIIII septembris pro Domenico Basso et sunt pro eius stipendio mensium sex et dierum XVIIII inceptorum die XI marcii et finitorum die primo octobris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense videlicet pro mense uno et diebus XVIIII quibus servivit in Caffa ad racionem de sommo I et de aliis mensibus V ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI ut supra de ipsius racione de CCLXXXIIII sommos VII sagios XXXX 274 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Item die XXV octobris pro magistro Raffaele Ultramarino olim consule Soldaye et sunt pro eius salario anni unius et dierum XVIIII inceptorum die XXII iulii de LXXX et finitorum die XI augusti de LXXXI qua dictum officium consulatus consignavit Bartholomeo Grillo ad racionem de sommis LX in anno in summa de ipsius magistri Raffaele racione de CCCXXXXVIIII sommos LXIII sagios VII karatos XII Item eadie pro Iacobo famulo dicti magistri Raffaelis loco unius socius et sunt pro eius stipendio mensium duodecim et dierum XVIIII inceptorum et finitorum ut supra ad racionem de sommis XV in anno de racione magistri Raffaeli de CCCXXXXVIIII sommos XV sagios XXXV karatos XV Item die XII novembris pro Iohanne de Saxelo uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium quinque et dierum decem inceptorum in kalendis iunii de LXXXI et finitorum die XI novembris508 mensis presentis videlicet pro mensibus IIII et diebus XXV quibus stetit in galea comunis patronizata per Cosmaelem de Montaldo ad racionem de sommo I sagiis XXII karatis XII in mense et diebus XV ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCXXXIIII sommos VII sagios XXXVIIII karatos VIIII Item die XX novembris pro Petro Iudice et sunt pro eius stipendio mensium trium inceptorum i kalendis madii de LXXXI et finitorum in kalendis augusti de LXXXI qua die fuit staporus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCLXXXIIII sommos III sagios XXXIII karatos XVIII Item die XX novembris pro Synod de Soldaya famulo Thoma de Olliva olim capitanei loco unius socii et sunt pro eius stipendio mensium decem et dierum XXVIII inceptorum die III iulii de LXXX et finitorum die primo iunii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione Thoma de Olliva de CCCCXXII sommos XIII sagios III Item die III decembris pro Iohanne de Levanto uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium octo et dierum IIII inceptorum die XI marcii et fiitorum die XV novebris de LXXXI videlicet de mense uno servito in Caffa ad racionem de sommo I in mense et de mensibus VII et diebus IIII in Soldaya ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCXXXII509 sommos VIIII sagios XXXX karatos XVIII Item MCCCLXXXI die X ianuarii pro Oppecino de Sovreiexia uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium decem et dierum decem inceptorum die primo marcii et finitorum hodie die X ianuarii de LXXXII qua die fuit staporus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense videlicet mensibus quinque et diebus XVII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense et pro mensibus IIII et diebus XXIII quibus stetit in galea comunis patronizata per Cosmaelem de Montaldo ad racionem de sommis II in mense pervenit in summa de ipsius racione de CCCLXXIII sommos XVI sagios XXII karatos III Item eadie pro Georgio de Casteliono olim uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium duorum et dierum octo inceptorum in kalendis octobris et 508 509 Зачеркнуто – de LXXXII. В рукописи описка – CCCXXXXII. 275 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 finitorum die VIII decmebris de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de sommis VII sagiis XXII karatis XII in anno in summa de ipsius Georgii racione de CCCXX sommum I sagios XVIII karatos XVIII Item die XX ianuarii pro Sorleono Piccamullio et sunt pro eius provixione anni unius incepti die XI septembris de LXXX et finiti die XI septembris de LXXXI de ipsius Sorleonis racione de CCCLXXXXVIIII sommos XVIII Item die VI februarii pro Paganino de Paxano et sunt pro eius stipendio mensium quatuor et dierum sex inceptorum in kalendis octobris de LXXXI et finitorum hodie die VI februarii de LXXXII qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCLXXXVI sommos V sagios XI karatos VI Item die XXVI februarii pro Michaele de Folia uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium duorum inceptorum in kalendis octobris et finitorum die VIII decembris de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatos VI in mense de racione Anthonii Ricii de CCXXXXIIII sommos II sagios XXXVII karatos XII Item die XIII marcii pro Illo Durante uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium duorum et dierum XI inceptorumm die XI marcii et finitorum die XXII madii de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatos VI in mense de ipsius racione in CCCXXXIII sommos II sagios XXXXIII karatos III510 Summa summarum sommorum I XXX sagiorum III karatorum IIII Recepimus die XIIII marcii in alia eius racione mutata in CCCCXII sommos I XXX sagios III karatos IIII f 410r. +MCCCLXXXI die VIII septembris Stipendium sociorum511 Caffe debet nobis pro alia eius racione de CCCCIII sommos CCCXX sagios VIII karatos XII Item eadie pro Ansermo de Cargenti uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio anni unius et mensium decem incepti in kalendis decembris de LXXVIIII et finiti in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommo I in mense de ipsius racione de CCXXX sommos XXII Item die XXIIII septembris pro Odino barberio et sunt pro eius stipendio mensium V inceptorum in kalendis madii de LXXXI et finiendorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommo I in mense de racione Luciani de Liturffis de CCCXXXXIII sommos V Item die IIII octobris pro Guilliermo Ogerii de Goano uno ex provixionatis Caffe et sunt pro eius stipendio mensium septem inceptorum in kalendis marcii et finitorum in kalendis octobris de LXXXI ad racionem de sommo I in mense de ipsius racione de CCCXVI sommos VII Item die VII decembris pro Iohanne de Papia uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio anni unius incepti die XI marcii de LXXXI et finiendi die XI 510 511 Зачеркнут лишний знак единицы –I. Зачеркнуто – et aliorum. 276 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. marcii de LXXXII ad racionem de sommo I in mense in summa de racione asperorum Batiste de Zoalio et sunt pro asperis I DCXXII contractis a sommis I asperos CXXXVI de XXVII sommos XII Item die XIIII ianuarii pro Martino de Cramadino uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium sex et dierum XI inceptorum die XI marcii de LXXXI et finitorum die XXII septembris de LXXXI ad racionem de sommo I in mense in summa de racione asperorum ipsius Martini et sunt pro asperis DCCCLXVIII contractis a sommo I asperos CXXXVI de CXXXIIII sommos VI sagios XVII Item die XV ianuarii pro Ansermo de Cargenti uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium trium et dierum XX inceptorum in kalendis octobris de LXXXI et finitorum die XX ianuarii de LXXXII mensis presentis qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I in mense de ipsius racione de CCXXXXIII sommos III sagios XXX Item die VIII februarii pro Gotifredo de Bellignano et sunt pro eius salario mensium duorum inceptorum in kalendis marcii de LXXXI et finitorum in kalendis madii dicti anni ad racionem de sommo I in mense de racione Dexerini de Bellignano de CCLXXXIIII sommos II Item die VIII marcii pro Anthonio Cardinalis de Bavari et sunt pro eius stipendio mensium duorum et dierum XI inceptorum die XI marcii et finitorum die XXII madii ad racionem de sommo I in mense de ipsius racione de CCXXXII sommos II sagios XVI karatos XII Item eadie pro Bernabone de Bozollo et sunt pro eius stipendio mensium duorum et dierum XI incepturum et finitorum ut supra ad eandem racionem de ipsius Bernabonis racione de CCLX sommos II sagios XVI karatos XII Item die XIIII marcii pro magistro Enrico ballistario et sunt pro eius stipendio mensium XVII inceptorum in kalendis novembris de LXXX et finitorum in kalendis aprilis de LXXXII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense in summa de racione ipsius magistri Enrici de CCCXXXXVIIII sommos XXI sagios XI karatos VI Item die XII aprilis pro Martino de Cramadino uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium quinqiem et dierum XVIIII inceptorum die XXII septembris de LXXXI et finitorum die XI marcii de LXXXII ad racionem de sommo I in mense in summa de 512 racione asperorum Oberti de Finario et sunt pro asperis DCCLXXVII contractis a sommo I asperos CXXXVIII de racione dictorum asperorum dicti Oberti de CL sommos V sagios XXVIII Item die XVIIII aprilis pro Andriolo Farcho uno ex dixtis sociis et sunt pro eius stipendio mensium sex et dierum XV inceptorum die primo octobris et finitorum die XV aprilis mensis presentis qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I in mense in summa de ipsius racione de CCXXXXIII sommos VI sagios XXII karatos XII Item die XXX aprilis pro Michaele Gallo comito loco unius [ex] sociis et sunt pro eius stipendio mensium duodecim inceptorum die primo madii 512 Зачеркнуто – ipsius. 277 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 de LXXXI et finitorum die primo madii de LXXXII ad racionem de sommis II in mense de ipsius racione de CCCLIII sommos XXIIII Item die XXX aprilis pro Iohanne de Romeo olim uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium trium et dierum XVII inceptorum die XIII decembris et finitorum die primo aprilis de LXXXII qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I in mense de racione ipsius de CCCXXXIII sommos III sagios XXV karatos XII Item II madii pro Domenico de Riva olim uno ex dixtis sociis et sunt pro eius stipendio mensium IIII et dierum XXII inceptorum die VIII novembris et finitorum die primo aprilis de LXXXII qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I in mense de ipsius racione de CCLXXXIIII sommos IIII sagios XXXIII Item die XVIIII madii pro Luciano Cerexia uno ex dictis sociis et sunt pro eius provixione anni unius incepti in kalendis iunii et finiendi in kalendis iunii de LXXXII ad racionem de sommis III in mense in summa de ipsius racione de CCCXXXXI sommos XXXVI Item die XX madii pro Angello de Savignono et sunt pro eius stipendio mensium sex et dierum XXI inceptorum die VIII513 novembris et finiendorum in kalendis iunii de LXXXII ad racionem de sommo I in mense in summa de ipsius racione de CCXXXXVI sommos VI sagios XXXI karatos XII Item die XXIIII madii pro Iohannio de Mantoa uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio et sunt pro eius stipendio mensium sex et dierum XXI inceptorum die VIII novembris et finiendorum in kalendis iunii de LXXXII ad racionem de sommo I in mense de ipsius racione de CCCXXXIIII sommos VI sagios XXXI karatos XII Item eadie pro Marcho remollario et sunt pro eius stipendio mensium tredecim inceptorum die primo madii et finiendorum in kalendis iunii de LXXXII ad racionem de sommo I514 sagiis XXII karatis XII de ipsius racione de CCCLII sommos XVIIII sagios XXII karatos XII Item eadie pro Iohanne de Monleone uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium sex et dierum XXI inceptorum die VIII novembris et finiendorum in kalendis iunii de LXXXII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione Abrani de Gentille de CCXXXXV sommos VI sagios XXXI karatos VII Item die XXVIII madii pro Anthonio Ihapparino et sunt pro eius provixione mensium tredecim inceptorum die primo madii et finiendorum in kalendis iunii de LXXXII ad racionem de515 sommis III in mense de presentis Anthonii racione de CCXXXIII sommos XXXVIIII Item eadie pro pro Anthonio de Ast defonto olim uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium V et dierum XI inceptorum die VIII novembris et finiendorum die XX aprilis qua die de hoc secullo decessit ad racionem de sommo I in mense acipiente Angelo de Savignono eius fideyo comissario de CCXXXXVI sommos V sagios XVI karatos XII Зачеркнуто – XX. Зачеркнуто – in mense. 515 Зачеркнута отдельно стоящая a. 513 514 278 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Summa summarum sommorum DLXVIII sagiorum XXVII karatorum VI Recepimus die XI iunii in comune Caffa in CCLXXVII sommos DLXVIII sagios XXVII karatos VI f 410v MCCCLXXXII die VII ianuarii Sayto sarraceno comeriharius in Sorchati debet nobis pro Iohanne Marihone et sunt pro Palpacheder sarraceno de Tana et sunt pro asperis MCC contractis a sommo I asperos CXXXVI de racione asperorum Abrani de Gentille de XXI sommos VIII sagios XXXVII Item die IIII februarii pro Maihimam eius nuntio de eius mandato de racione Abrani de Gentille de CCXXXXII sommos III sagios VIII Summa sommorum XII Recepimus die VII ianuarii in rauba depredata in l’Arbato pro comerihio dicte raube in CCCLXXXXIII sommos XII f 411v. +MCCCLXXXII die XXI februarii Salaria diversa comunis Caffe debent nobis pro alia eorum racione de CCCCII sommos CCCCXXXVIII sagios XXV karatos VIIII Item eadie pro Lodixio de Sancto Theodoro et sunt ad complectum sui salarii tanquam scriba officii provixionis anii unius finiti die XVI decembris de LXXXI preteriti de racione Abrani de Gentille de CCXXXXIIII sommos IIII sagios XXII karatos XII Item die III iunii pro Dexerino de Bellignano sabarbario et sunt pro eius salario anni unius mensium duorum et dierum novem inceptorum die XX aprilis de LXXX et finiendorum de primo iulii de LXXXII ad racionem de sommis XVIII in anno in summa de ipsius racione de CCLXXXIIII sommos XXI sagios XX karatos VI Item die ea pro Inoffio de Putheo olim scriba officii mercantie et sunt pro eius salario mensium octo inceptorum die XV octobris et finiendorum die XV516 iunii de LXXXII ad racionem de sommis VI in anno in summa de racione dicti Inoffii de CCCXXIIII sommos IIII Item eadie pro Guilliermo de Rappalo notario [et] scriba presentis massarie et sunt pro eius salario mensium trium et dierum XVIIII inceptorum die XI marcii et finiendorum in kalendis iulii de LXXXII conputatus die XVIIII pro cassando presentis cartularium videlicet pro scribania ad racionem de sommis XXIIII in anno valent de racione dicti Guilliermi de CCCXVI sommos VIIII sagios IIII Item eadie pro domino Gaspale de Grimaldis uno ex dictis massariis et sunt pro eius salario mensium trium inceptorum die XI madii et finiendorum die XI iunii de LXXXII ad racionem de sommis XXXXV in anno de ipsius racione de CCCXXI sommos XI sagios XI karatos VI 516 Зачеркнуто – oct– (=octobris). 279 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Item eadie pro domino Guirardo Leardo uno ex dictis massariis et sunt pro eius salario mensium trium inceptorum et finiendorum ut supra ad eandem racionem de ipsius racione de CCCXVIIII sommos XI sagios XI karatos VI Item eadie pro Anthonio de Lazario olim consule Savastopolli et sunt pro eius salario anni unius mensium sex et dierum unidecim inceptorum die XV novembris de LXXVIIII et finitorum die XXII madii de LXXX qua die consignavit dictum officum videlicet pro eius salario ad racionem de sommis XXXX in anno pervenit sommos LXI sagios IIII pro salario eius scribe ad racionem de sommis XVI in anno pervenit sommos XXIIII sagios XXI pro salario placerii ad racionem de sommis IIII in anno pervenit sommos VI sagios V pensione domus ad racionem de sommis IIII in anno pervenit sommos VI 517 sagios V et pro vino bote II in anno pro sommo I pro bota sommos III sunt in summa de racione dicti Anthonii de isto de CCXXVIII sommos C sagios XXXV Item die XI iunii pro Anthonio unio comito comunis et sunt pro eius soldo de terra518 mensium quinque et dierum XXII inceptorum in kalendis novembris de LXXXI et finitorum in kalendis marcii de LXXXII ad racionem de sommis II in mense de ipsius racione de CCXXXIIII sommos XI sagios XXI Item eadie pro domino Anthonio de Xpistianis olim vicario consulati domini Ivanixii de Mari et sunt pro eius salario anni unius incepti die XI marcii et finiti die XI marcii de LXXXII ad racionem519 de asperis IIII D in anno racionem a sommo I asperos CXXXII de CCXXXI sommos XXXIIII sagios IIII Item die XI iunii pro domino Ivanixio de Mari olim consule Caffe et sunt pro eius salario anni unius incepti die XI marcii de LXXXI et finiti die XI marcii de LXXXII de ipsius racione de CCCXXIII sommos CCCL Summa summarum sommorum DCCCCLXXXXVI sagiorum XVIIII karatorum XV Recepimus die XI iunii in comune Caffa in CCLXXVII sommos DCCCCLXXXXVI sagios XVIIII karatos XV f 412r. +MCCCLXXXII... Die XIIII marcii Stipendium sociorum et aliorum Soldaye debent nobis pro alia eius racione de CCCCVIIII sommos I XXX sagios III karatos IIII Item eadie pro Marcho de Caneto uno ex olim sociis et sunt pro eius stipendio mensium decem et dierum XV inceptorum in kalendis iunii de LXXXI et В рукописи ошибочно – IIII. Данная поправка согласуется с итоговой суммой. 518 Это слово в рукописи написано неразборчиво из–за растекшихся чернил. Очевидно, что здесь должно стоят именно terra. Эта запись фиксирует жалование комита галеи комунны Каффы в период с середины ноября до второй половины марта, когда навигация в Черном море не осуществлялась и команда галеи находилась на суше. 519 Зачеркнуто – sͦ (sommis). 517 280 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. finitorum die XV marcii de LXXXII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCLII sommos XI sagios XXXVIIII karatos VIIII Item die XXVIII aprilis pro Berthono Durante olim uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium duorum et dierum septem inceptorum die primo octobris et finitorum die VII decembris de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense in summa de racione Symonis de Olliva de CCCCVII sommos II sagios XXXV karatos XV Item die V madii pro Anthonio de Sancto Salvatore de Ast uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium XIIII et dierum XV inceptorum die XV marcii de LXXXI et finiendorum die primo iunii de LXXXII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione Batista de Zoalio de CCLXI sommos XVIII sagios V karatos XV Item die XVII madii pro Filipo de Filipio uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium novem et dierum VI inceptorum die XXIII augusti et finiendorum die primo iunii de LXXXII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense in summa de ipsius racione de CCCIII sommos XI sagios XXII karatos XII Item eadie pro Angelino de Alamania et sunt pro eius stipendio mensium quatuordecim et dierum XVIIII inceptorum die XI marcii et finiendorum in kalendis iunii de LXXXII videlicet de mense uno et diebus XVIIII servitis in Caffa ad racionem de sommo I mense et de mensibus XIII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense in summa de ipsius Angelini racione de CCXXXVI sommos XVII sagios XXXVIIII karatos XVIII Item eadie pro Iacharia de Apocha soldatus et sunt pro eius stipendio mensium sex et dierum viginti unius inceptorum die VIII novembris et finiendorum in kalendis iunii de LXXXII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense in summa de ipsius racion de CCCXXXV sommos VIII sagios XVI karatos XXI Item die XXIII madii pro Nicolao de Sancto Sistro et sunt pro eius stipendio mensium quatuordecim et dierum XVIII iceptorum die XI marcii et finiendorum in kalendis iunii de LXXXII videlicet pro mensibus IIII et diebus XXIII servitis in galea comunis patronisata per Cosmaelem de Montaldo ad racionem de sommo I sagiis XXII karatis XII in mense et pro mensibus VIIII et diebus XXV servitis in Soldaya ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense in summa de ipsius Nicolai racione de CCLXV sommos XVIIII sagios XVIIII karatos III Item die XXIIII madii pro Iohanino de Mantoa uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium quinque et dierum octo inceptorum in kalendis iunii et finitorum die VIII novembris de LXXXI ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCXXXIIII sommos VI sagios XXVI karatos VI Item die XVIIII madii pro Iohanne Rocha uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium XIIII et dierum XV inceptorum die XV marcii de LXXXI et finiendorum die primo iunii de LXXXII ad racionem de sommis XV in anno in 281 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 summa de racione Nicolai de Luna de CCCLXV sommos XVIII sagios V 520 karatos XV Item die XXX madii pro Iohanne Castagna uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium sex et dierum XXI inceptorum die VIII novembris et finiendorum in kalendis iunii de LXXXII ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de racione Abrani de Gentille de CCXXXXV sommos VIII sagios XVI karatos XXI Item eadie pro Anthonio de Cexano uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium sex et dierum XXI inceptorum et finiendorum ut supra ad dictam racionem de racione Abrani de Gentille de CCXXXXV sommos VIII sagios XVI karatos XXI Item eadie pro Gabriele de Bernardo notario et scriba comune Soldaye et sunt pro eius salario mensium XV inceptorum die primo aprilis et finiendorum die primo iulii de LXXXII ad racionem de sommis XV in anno de ipsius racione de CCCXXI sommos XVIII sagios XXXIII karatos XVIII Item eadie pro Francisco Mazurro uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium XIIII et dierum VI inceptorum die XXIIII aprilis et finiendorum in kalendis iunii de LXXXII ad racionem de sommis XV in anno de ipsius Francisci racione de CCCIII sommos XVII sagios XXXIII Item eadie pro Anthonio Cimamoris olim porterio Soldaye et sunt pro eius stipendio mensium XI et dierum XI inceptorum die XVIIII octobris de LXXX et finitorum die XXX septembris de LXXXI ad racionem de sommis XXIIII in anno de ipsius racione de CCXXXI sommos XXII sagios XXXIII Item eadie pro Petro Rezo sartor uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium duorum et [dierum] septem inceptorum die primo octobris et finitorum die VIII decembris de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCCLXXXVI sommos II sagios XXXVI Item eadie pro Anthonio Buzalla olim uno ex dictis sociis et sunt pro eius stipendio mensium duorum et dierum XXIII inceptorum in kalendis madii de LXXXI et finitorum die XXIIII iulii de LXXXI qua die fuit scaporatus ad racionem de sommo I sagiis XI karatis VI in mense de ipsius racione de CCXXXIIII sommos III sagios XVIII Summa summarum sommorum I CCXXVI sagiorum XXXXI karatorum X Recepimus die XI iunii in comune Caffa in CCLXXVII sommos I CCXXVI sagios XXXXI karatos X f 412v. +MCCCLXXXII... Die III iunii Stipendium sociorum Caffe debent nobis pro Dexerino de Bellignano et sunt pro eius stipendio mensium XIIII et dierum XVIIII inceptorum die XI 520 Зачеркнут лишний знак десятки – Х. 282 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. marcii et finiendorum in kalendis iulii deLXXXII ad racionem de sommo I in mense in summa de ipsius racione de CCLXXXIIII sommos XV sagios XXVII Item eadie pro Martino de Cramadino et sunt pro eius stipendio mensium trium inceptorum die XI marcii et finiendorum die XI iunii de LXXXII de racione domini Guirardi Leardi de CCCXXI sommos III Item eadie pro Enrico de Ast et sunt pro eius stipendio mensium trium inceptorum et finiendorum ut supra de racione domini Gaspale de Grimaldi de CCCXXI sommos III Item eadie pro Obertho de Finario et sunt pro eius stipendio mensium XV inceptorum die XI marcii de LXXXI et finitorum de XI iunii de LXXXII ad racionem de sommis XII in anno de ipsius racione de CCLXXIII sommos XV Item eadie pro Guilliermo Ogerii de Goano et sunt pro eius provixione mensium octo inceptorum in kalendis octobris de LXXXI et finitorum in kalendis iunii de LXXXII ad racionem de sommis XII in anno de ipsius racione de CCCXXI sommos VIII Summa sommorum XXXXIIII sagiorum XXVII Recepimus die XI iunii in comune Caffa in CCLXXVII sommos XXXXIIII sagios XXVII 283 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Рис. 2. Титул книги массарии Каффы 1374 г. Рис. 3. Титул книги массарии Каффы 1381 г. 284 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Рис. 4. Лист 5 об. (f 5v) книги массарии Каффы 1374 г. с дебетом счета на имя Антонио Акурсу и Йоханно Бургаро от 4 ноября 1374 г., где упоминуты консулы четырех казалий Готии. 285 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Рис. 5. Лист 6 лиц. (f 6r) книги массарии Каффы 1374 г. с кредитом счета на имя Антонио Акурсу и Йоханно Бургаро, где упоминута казалия Партениты (начат 28 ноября 1374 г.). 286 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Рис. 6. Лист 6 об. (f 6v) книги массарии Каффы 1374 г. с дебетом счета Разнообразных непредусмотренных расходов (Avarie diverse) (записи с 25 октября по 11 декабря 1374 г.). 287 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Рис. 7. Лист 7 лиц. (f 7r) книги массарии Каффы 1374 г. с окончанием дебета и кредитом счета Разнообразных непредусмотренных расходов (Avarie diverse) (записи с 11 декабря 1374 г. по 8 января 1375 г.). 288 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Рис. 8. Лист 27 лиц. (f 27r) книги массарии Каффы 1381 г. с личным счетом массария Солдайи – Батиста де Зоалио сына покойного Готифредо (дебет и кредит), где перечислены названия казалий Солдайи (начат 3 июня 1381 г.). 289 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Рис. 9. Лист 103 об. (f 103v) книги массарии Каффы 1381 г. с «аспровым» счетом Налоговых поступлений казалий Готии и Солдайи (начат 24 сентября 1381 г.). 290 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Рис. 10. Лист 324 об. (f 324v) книги массарии Каффы 1381 г. с «сомовым» счетом Налоговых поступлений казалий Готии, а именно от Солдайеи до Чембало (11 июня 1381 г.). 291 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Архивные материалы 1) Massaria Caffae 1374 (12 ottobre 1374 – 3 settembre 1375) // Archivio di Stato di Genova. San Giorgio. Sala 34. № 590, 1225. № inventario 36816. № archivio provvisorio 18,59046. 1225. 2) Massaria Caffae 1381 (17 marzo 1381 – 11 giugno 1382) // Archivio di Stato di Genova. San Giorgio. Sala 34. № 590, 1226. № inventario 36817. № archivio provvisorio 18,59046. 1226. 3) Massaria Caffae 1386 (24 luglio 1386 all’1 settembre 1387) // Archivio di Stato di Genova. San Giorgio. Sala 34. № 590, 1226 bis. № inventario 36818. № archivio provvisorio 18,59046 12261. 4) Massaria Caffae 1424 (9 ottobre 1424 – 22 agosto 1426) // Archivio di Stato di Genova. San Giorgio. Sala 34. № 590, 1232; 1262; 1264. Рукопись разобрана на части, которые переплетены в три разных кодекса. а) № inventario 36821. № archivio provvisorio 18,59046 1232. 00 sub b (Fascc, n. 1 (cc. rv 510, 122–143, 527), n. 2 (cc. rv 194–215), n.10 (cc.rv 248–257) e n. 4 (cc. rv 289–312)); b) № inventario 36826. № archivio provvisorio 18,59046 1264. 00 sub a (Fascc. n. 3 (cc. rv 1–24), n. 4 (cc. rv 27–46), n. 6 (cc. rv 51–54, 67–70), n. 5 (cc. rv 76–93), n. 7 (cc. rv 146–167), n. 6 (cc. rv 172, 178, 179–182, 189), n. 8 (cc. rv 225–232, 243–245, 247, 258, 260–262), n. 9 Cc. rv 363–382), n. 8 (cc. rv 392–393, 400–401), n. 10 (cc. rv 411–430), n. 11 (cc. rv 437–452), n. 12 (cc. rv 461–478)); c) № inventario 36827. № archivio provvisorio 18,59046 1262. 00 sub a (Fasc. n. 1 (cc. rv 266–287)). 5) Massaria Caffae 1441 (13 marzo 1441 – 8 luglio 1442, 13 marzo 1441 – 10 maggio 1443.) // Archivio di Stato di Genova. San Giorgio. Sala 34. № 590, 1233. № inventario 36829. № archivio provvisorio 18,59046 1233. В кодексе присутствует только 332 листов (cc. rv 1–48, 97–240, 313–384, 386–407, 409–454). 32 листа, извлеченные из рукописи переплетены вне всякого порядка в другие кодексы. Литература Акчурин М. Начальная генеалогия ширинских князей // Золотоордынское наследие. Вып. 2. Материалы конференции / отв. ред. и сост. И.М. Миргалеев. Казань: Фолиант. 2011. С. 191–202. Антониадис–Бибику Э., Гийу А. Византийская и поствизантийская сельская община. Предварительные замечания // Византийский временник, Т. 49. 1988. Москва. С. 24–39. Антонин (архимандрит Капустин). Древние акты Константинопольского патриархата, относящиеся к Новороссийскому краю. // Записки Одесского общества истории и древностей. Т. 6. Одесса. 1867. С. 445–473. Балар М. Генуэзцы и Золотая Орда // Золотая Орда в мировой истории. Казань. 2016. С. 598–608. 292 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Барабанов О.Н. Новые материалы о статусе burgenses генуэзской Каффы // Причерноморье в средние века. Т. 3. Москва. 1998. С. 117–125. Баранов І.А., Данилова Є.В. Генуезький надгробок з Судака 1384 р. // Археологія. № 2, 1991. Київ. С. 142–148. Барбаро и Контарини о России / Пер. Е.Ч. Скржинской. Москва. 1971. 276 c. Березин И.И. Ханские ярлыки. Ч. I: Ярлык Тохтамыш–хана к Ягайлу. Казань 1850. 72 c. Бертье–Делагард А.Л. Исследование некоторых недоуменных вопросов средневековья в Тавриде // ИТУАК. № 7. 1920. Симферополь. С. 1–35. Брун Ф. Рец.: Atlante idrografico del Medio Evo posseduto dal prof. Tammar Luxoro pubblicato a fac–simile ed annotato dai socii C. Desimoni e L.T. Belgrano; Nuovi studi sull'Atlante Luxoro pel socio Cornelio Desimoni // Записки Одесского Общества Истории и Древностей. Т. 8. 1872. Одесса. С. 290–300. Бочаров С.Г. Заметки по исторической топографии генуэзской Газарии XIV–XV вв. Южный берег Крыма // «О древностях Южного берега Крыма и гор Таврических»: Сб. науч. трудов (по материалам конференции в честь 210–летия со дня роэдения Петра Ивановича Кеппена). Київ: ИД Стилос, 2004. C. 186–204. Бочаров С.Г. Заметки по исторической географии генуэзской Газарии XIV–XV веков. Консульство солдайское // Античная древность и средние века. Вып. 36. 2005. Екатеринбург. С. 282– 293 Бочаров С.Г. Заметки по исторической географии Генуэзской Газарии XIV—XV веков (Кампанья Каффы) // Диалог городской и степной культур на евразийском пространстве. Материалы Международной научной конференции, посвященной 80–летию со дня рождения Г.А. Федорова–Давыдова. Казань: ИИ АН РТ. 2011. С. 137–145. Бочаров С.Г. Венецианское присутствие в Крыму и якорная стоянка Провато в 1356—1382 гг. // Артефакты власти // Stratum plus. № 6. 2015. Кишинев. 2015. С. 305–318. Бочаров С.Г. Венецианская якорная стоянка у мыса св. Иоанна в Восточном Крыму (конец XIV – первая половина XV вв.). // Исторический журнал: научные исследования. № 6. 2015. C. 700–708. Бочаров С.Г. Фортификационные сооружения генуэзского Воспоро в XIV–XV вв. // Причерноморье в Средние века. Вып. IX. Санкт– Петербург: Алетейя. 2015. С. 330–352. Бочаров С.Г. Историческая география генуэзской Газарии 1275— 1475 гг. // Диалог городской и степной культур на Евразийском пространстве. Историческая география Золотой Орды. Материалы Седьмой Международной конференции, посвящённой памяти Г. А. Фёдорова–Давыдова. Казань–Ялта–Кишинёв. 2016. С. 263–268. 293 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Греков Б.Д., Якубовский А.Ю. Золотая Орда и ее падение. Москва– Ленинград: АН СССР. 1950. 480 p. Григорьев А.П. Монгольская дипломатика XIII–XVвв. (чингизидские жалованные грамоты). Ленинград: Изд–во Ленинградского университета. 1978. 140 с. Григорьев А.П., Григорьев В.П. Коллекция золотоордынских документов XIV века из Венеции. Санкт–Петербург. 2002. Григорьев А.П. Золотоордынские ярлыки: поиск и интерпретация // Тюркологический сборник. 2005. Тюркские народы России и Великой степи. Москва. 2006. с. 74–142. Довнар-Запольский М. Литовские упоминки татарским ордам. Скарбовая книга Метрики Литовской 1502–1509 гг. // Известия Таврической ученой архивной комиссии. № 28. 1898. С. 1–91. Домбровский О.И. Средневековые поселения и «исары» крымского южнобережья // Феодальная Таврика. Киев: Наукова думка. 1974. С. 5–56. Егоров В.Л. Историческая география Золотой Орды в XIII–XIV вв. Москва: Наука. 1985. 248 с. Ефимов А.В. Греческое население Крыма в 15–18 веках // Греки в истории Крыма. Краткий биографический справочник. Симферополь: Таврия – Плюс. 2000. C. 30–34, 282–291. Зайончковский Ю.В. Джучид Бек–Булат по данным письменных и нумизматических источников // Золотоордынское обозрение. Т. 4. № 3. 2016. С. 534–548. Захаров В.А. К вопросу о локализации генуэзских казалий //Материалы VI международной конференции "Актуальные вопросы истории, культуры и этнографии Юго–Восточного Крыма". Судак. 2014. С.136–140. Измайлов И. «Великая замятня» // История татар. Т. 3: Улус Джучи (Золотая Орда). XIII – середина XV в. Казань. 2009. С. 695–705. Карпов С.П. Работорговля в Южном Причерноморье в первой половине XV в. (преимущественно по данным массарий Каффы) // Византийский временник. Т. 46. 1986. 139–145. Карпов С.П. Возникновение Таны // Средневековый Понт. Lampter: Edwin Mellen Press. 2001. С. 343–362 Карпов С.П. Древняя Русь и Причерноморье в XIII–XV вв. Результаты новых архивных изысканий // Вестник Российской академии наук. 2013. Т. 83. № 6. С. 508–511. Карпов С.П. Итальянские морские республики и Золотая Орда. Кризис 1343–1349 гг. // Причерноморье в средние века. Вып. IХ. Санкт–Петербург–Москва: Алетейя. 2015. С. 7–63. Карпов C.П. Тана –колыбель Кризиса середины XIV века // Stratum plus (Pax Mongolica и европейские потрясения XIII–XIV веков) № 6. 2016. С. 203–212. 294 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Карпов С.П. Генуэзские и венецианские фактории в Крыму // История Крыма / Под ред. А.В. Юрасова. Москва: Кучково поле. 2017. С. Караулов Г., Сосногорова М. Путеводитель по Крыму. Одесса. 1883. 457 c. Кеппен П.И. О древностях южного берега Крыма и гор Таврических. С–Пб. 1837. 412 c. Кирилко В.П., Мыц В.Л. Укрепление Чобан–Куле (по материалам раскопок 1992–1993 гг.) // «О древностях Южного берега и гор Таврических»: Сб. науч. тр. по мат. конф. в честь 210–летия со дня рождения П.И. Кеппена. Київ: ИД «Стилос». 2004. С. 205–245 Кирилко В.П. Крепостной ансамбль Фуны (1423–1475 гг.). Київ: ИД «Стилос». 2005. 269 с. Климанов Л.Г. Несколько сфрагистических памятников из Северного Причерноморья: находки последних лет // Сугдейский сборник. Київ. 2016. с. 260–286. Колли Л.П. Исторические документы о падении Кафы // Известия Таврической Ученой Архивной комиссии. № 45. Симферополь. 1911. С. 1–18. Колли Л.П. Извлечение из сочинения Вильгельма Гейда: «История торговли Востока в средние века» // Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии. № 52. 1915. С. 68–185. Крамаровский М.Г. Человек средневековой улицы. Золотая Орда. Византия. Италия. СПб.: Евразия. 2011. 496 с. Красножон А.В. Крепость Белгород (Аккерман) на Днестре: история строительства. Кишинев: Stratum plus. 2012. 412 c. Кутер М.И. Гурская М.М. Сидиропуло О.А. Бухгалтерская книга генуэзской коммуны за 1340 г.: начальный этап исследования (окончание следует) // Международный бухгалтерский учет № 44. 2011. С. 60–66; № 45. С. 54–59. Кутер М.И., Гурская М.М., Сидиропуло О.А. Бухгалтерская книга Генуэзской коммуны за 1340 г.: новые результаты исследования // Международный бухгалтерский учет. 2012. № 34. С. 54–64; № 37. С. 61–68. Лашков Ф. Камеральное описание Крыма 1784 г. // Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии. № 6. 1888. с. 36–63 Майко В.В., Джанов А.В. Археологические памятники Судакского региона Республики Крым. Симферополь: Ариал. 2015. 448 c. Миргалиев И.М. Политическая история Золотой Орды периода правления Токтамыш–хана. Казань: Алма–Лит. 2003. 164 c. Миргалиев И.М. К вопросу о Бек Булате – Бек Пуладе // Научный Татарстан. № 1/2. 2004. С. 145–149. Миргалеев И.М. «Черный человек» Мамай // Мамай. Опыт историографической антологии. Сборник научных трудов / Под ред. В.В.Трепавлова, И.М.Миргалеева. Казань: Изд–во «Фэн» АН РТ. 2010. С. 183–197. 295 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Муминов У.А. Извлечения из сочинений XII–XVI веков // История Казахстана в арабских источниках. Т. III. Алматы: Дайк–Пресс. 2006. 272 c. Мыц В.Л. Укрепления Таврики X–XV вв. Київ: Наукова думка. 1991. 164 c. Мыц В.Л. Кафа и Феодоро в XV веке. Контакты и конфликты. Симферополь: Универсум. 2009. 528 с. Пономарев А.Л. Население и топография Каффы по данным бухгалтеской книги массарии – казначейства за 1381–1382 гг. // Причерноморье в Cредние века. Т. 4. 2000. Москва–Санкт– Петербург: Алетейя. С. 317–442. Пономарев А.Л. Эволюция денежных систем Причерноморья и Балкан в XIII–XV вв. / Диссертация на соискания степени доктора исторических наук. Москва. 2010. Пономарев А.Л. Путеводитель по рукописи массарии Каффы 1374 г. // Причерноморье в средние века. Т. 6. 2005. Москва–Санкт– Петербург: Алетейя. С. 43–138. Пономарев А.Л. «Солхатская война» и «император» Бек Булат // Золотоордынское нследие. Вып. 2. 2011. С. 18–21. Пономарев А.Л. Первые ханы Крыма: хронология смуты 1420–х годов в счетах генуэзского казначейства Каффы // Золотоордынское обозрение. № 2. 2013. С. 158–190. Пономарев А.Л. Крымское ханство и консулат Каффы в 1466 г. (870/871 г.х.): Власть и деньги // Причерноморье в средние века. Вып. 9. Санкт–Петербург–Москва: Алетейя. 2015. Почекаев Р.Ю. Мамай. История антигероя в истории. СПБ.: Евразия, 2010. - 286 с. ПСРЛ. Т. IV. Ч. 1, Издание 3–е. Новгородская четвертая летопись. Москва: Языки русской культуры. 2000. 728 c. ПСРЛ. Т. ХV, Издание 3–е. Рогожский летописец. Тверской сборник. Москва: Языки русской культуры. 2000. 432 c. Салмина М. А. Повесть о Куликовской битве летописная // Словарь книжников и книжности Древней Руси. Вып. 2 (вторая половина XIV–XVI в.). Часть 2 (Л–Я) / Отв. ред. Д.С. Лихачев. Ленинград: Наука, ленинградское отделение. 1989. С. 244–246. Саргсян Т. Э. Армянские средневековые церковные здания в селе Тополевка Автономной Республики Крым и их техническое состояние // Сугдейский сборник. Вып. VI. Київ. 2016. С. 425–457. Сафаргалиев М. Г. Распад Золотой Орды. Саранск. 1960. 278 c. Сейтягьяев Н.С. Ученый из Карасу Абдульгаффар Кырыми и его историческое сочинение (История, проблемы и перспективы изучения) // Мир Бекира Чобан–заде: Сборник материалов I Крымской международной тюркологической конференции. Белогорск (Карасубазар) 23 – 25 мая 2012 г. / Сост. А.Р. Эмиров. Симферополь: НАТА. 2013. С. 232–234. 296 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Сергиевский М.В. Введение в романское языкознание. Москва. 1954. 304 с. Сидиропуло О.А. Как учитывали деньги массари Генуэзской коммуны в 1340 г. // Незалежний аудитор. № 8. 2014. Київ. C. 72–85. Сказания и повести о Куликовской битве / Изд. подгот. Л.А. Дмитриев и О.П. Лихачева. Л.: Наука, ленинградское отделение. 1982. 422 с. Скржинская Е.Ч. Генуэзцы в Константинополе в XIV в. // Византийский временник. № 1. 1947. С. 215–234. Славич М.А. Выписки из письма г–жи Славич профессору Бруну // Записки Одесского Общества Истории и Древностей. Т. 8. 1872. Одесса. С. 472–473. Смирнов В.Д. Крымское ханство под верховенством Отоманской Порты до начала XVIII века. СПб., 1887. XXXV+770 c. Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. Т. 1 (Извлечения из сочинений арабских) // История Казахстана в арабских источниках. Т. I. Алматы: Дайк– Пресс. 2005. 712 с. Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. Т. 2 (Извлечения из персидских сочинений) // История Казахстана в персидских источниках. Т. IV. Алматы: Дайк–Пресс. 2006. 620 с. Трубачев О.Н. Indoarica в Северном Причерноморье. Реконструкция реликтов языка. Этимологический словарь. Москва: Наука. 1999. 320 c. Утемиш–хаджи. Кара таварих / Транскрипция И.М. Миргалеева, Э.Г. Сайфетдиновой, З.Т. Хафизова; перевод на русский язык И.М.Миргалеева, Э.Г. Сайфетдиновой; общая и научная редакция И.М. Миргалеева. Казань: Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ, 2017. 312 с. Фаверо Д.М. Венецианские источники по истории Золотой Орды: новые перспективы изучения // Золотоордынское обозрение. Вып.1. 2016. С. 39–54 Федоров–Давыдов Г.А. Денежно–весовые единицы Таны в начале XIV века (по данным Франческо Пеголотти) // Советская археология, № 3. 1958. С. 65–72. Федоров–Давыдов Г.А. Общественный строй Золотой Орды. Москва: Издательство Московского университета. 1973. 180 c. Фоменко И.К. Номенклатура географических названий Причерноморья по морским картам XIII–XVII вв. // Причерноморье в средние века. Вып. 5. 2001. С. 40–107. Чернов Э.А. Солдайское консульство к Судакский кадылык: Преемственность границ и населенных пунктов // Причерноморье. История, политика, культура. В. XXII (VII). Серия А. / Избранные материалы XIV всероссийской научной конференции «Лазаревские чтения». Севастополь. 2017. С. 136–153. 297 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Чернухін Є. Галенко О. Імена й прізвиська за матеріалами поминальників православних парафій греків Криму першої половини XVIII ст. // Записки історико–філологічного Товариства Андрія Білецького. Вип. 1. Київ, 1997. С. 32–45 Чернухiн Є. Грецькі рукописи у зібраннях Києва. Київ–Вашингтон. 2000. 384 с. Шабульдо Ф. М. Синьоводська битва 1362 p. у сучасній науковій інтерпретації // Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях / Наук. ред. Ф.М. Шабульдо. Київ. 2005. 172 с. Шмит Ф. Три генуэзских рельефа из Кафы (Феодосии) // Известия Императорской Археологической Комиссии. Т. 63. 1917. С. 22–30. Эвлия Челеби. Книга путешествий. Крым и сопредельные области Извлечения из сочинения турецкого путешественника XVII в). / Пер. Е.В. Бахревского. Симферополь: Доля. 2008. 272 с. Юргевич В. Устав для генуэзских колоний на Черном море // Записки Одесского Общества Истории и Древностей. Вып. 5. 1863. Одесса. С. 629–857. Ященко Р.В., Амбарцумян А.А. О проблеме кармина с точки зрения энтомолога и филолога // Tethys Entomological Research. First issue. Almaty. 1999, pp. 47–58 Airaldi G. Studi e documenti su Genova e l'Oltremare // Collana Storica di Fonti e Studii. № 19. Genova. 1974. 364 p. Alinei M., Benozzo F. Dizionario etimologico–semantico dei cognomi italiani Dizionario etimologico–semantico dei cognomi italiani. Savona: PM edizioni. 2017. 255 p. Amitai R. Diplomacy and the Slave Trade in the Eastern Mediterranean: A Re–examination of the Mamluk–Byzantine–Genoese Triangle in the late thirteenth century in Light of the Existing Early Correspondence // Oriente Moderno. 88. № 2: Les relations diplomatiques entre le Monde musulman et l'Occident latin (XIIe–XVIe Siècle). 2008. Р. 349–368. Andrea Navagiero. Storia della respublica veneziana // Rerum italicarum scriptores. T. 23. Mediolani. 1733. Andreae Danduli. Chronicon Venetum // Rerum italicarum scriptores. T. 12. Mediolani. 1728. Aprosio S. Vocabolario Ligure storico – bibliografico sec. X–XX. Parte prima – Latino. Vol. I (A–L). Savona. 2001. 512 р. Aprosio S. Vocabolario Ligure storico – bibliografico sec. X–XX. Parte prima – Latino. Vol. II (M–X). Savona. 2002. 464 р. Aprosio S. Vocabolario Ligure storico – bibliografico sec. X–XX. Parte seconda – Volgare e Dialetto. Vol. II (M–X). Savona. 2003. 666 р. Balard M. La Romanie Génoise (XIIe – début du XVe siécle). T. I–II // Atti della Società Ligure di Storia Patria. Nuova Serie – Vol. XVIII (XCII) – Fasc. I, II // Bibliothèque des écoles françaises d’Athènes et de Rome. Fasc. 235. Genova–Rome. 1978. 1008 p. (Нумерация страниц сквозная). 298 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Balard M. Les Genois en Crimée aux XIIIe–XIVe. // APXEION ПONTOY. T. 35. 1979. P. 201–217 = Balard M. Les Genois en Crimée aux XIIIe– XIVe siècles // Gênes et la mer (Genova e il mare) // Quaderni della Società Ligure di Storia Patria. 3. Genova. 2017. P. 769–782 Balard M. Actes de Kilia du notaire Antonio di Ponzo 1360 // Gênes et l'Outre–Mer. T. 2. Paris. 1980. 212 p. Balard M. The Greeks of Crimea under Genoese Rule in the XIVth and XVth Centuries // Dumbarton Oaks Papers. Vol. 49: Symposium on Byzantium and the Italians, 13th–15th Centuries. Cambrige, Massachusetts: Harvard University Press. 1995. P. 23–32 Balard M. La société pérote aux XIVe et XVe siècles: autour des Demerode et des Draperio // (Genova e il mare) // Quaderni della Società Ligure di Storia Patria. 3. Genova. 2017. P. 469–480. Balard M. 1261. Genova nel mondo: il trattato di Ninfeo Gênes et la mer // Quaderni della Società Ligure di Storia Patria. 3. Genova. P. 529– 549. Balbi G., Raiteri S. Notai Genovesi in Oltremare. Atti rogati a Caffa e a Licostomo (sec. XIV) // Collana storica dell'Oltremare Ligure. II // Collana storica di fonti e studi diretta da Geo Pistarino. 14. Bordighera–Genova. 1973. 238 р. Petti Balbi G. Cafa e Pera a metà del Trecento // Revue des études sud– est européennes. 1978. T. XVI, N 2. P. 217–228 = Petti Balbi G. Una città e il suo mare: Genova nel Medioevo. Bologna, 1991. P. 172–185. Bănescu N. Contribution a l’histoire de la seigneurie de Theodoro-Mangoup en Crimee // Byzantinische Zeitschrift. T. 35. 1936. Р. 20–37. Basso E. Il “bellum de Sorcati” ed I trattati del 1380–87 tra Genova e l’Orda d’Oro // Studi Genuesi. Nuova serie. Vol 8 (1990). Cenova. 1991. Р. 11–20. Переиздано в: Basso E. Genova: un impero sul mare // Collana di studii italo–iberici. Vol. 20. Calgari. 1994. Р. 97–108. Bayan G. Le Synaxaire Arménien de Ter Israel (Mois de Margats) // Patrologia Orientalis. T. 21. Paris. 1930. P. 539–678 Bercher H., Courteaux A., Mouton J. Une abbaye latine dans la société musulmane: Monreale au XIIe siècle // Annales. Économies, Sociétés, Civilisations. 34 année, N. 3. 1979. Р. 525–547. Benozzo F. Dizionario etimologico–semantico dei cognomi italiani. Savona: PM edizioni. 2017. Boas A. J. Crusader Archaeology. The Material Culture of the Latin East. London–New York: Routladge. 2005. 290 p. Bratianu G.I. Actes des notaires génois de Péra et de Caffa de la fin du treizième siècle (1281–1290). Bucarest. 1927. 380 р. Bratianu G. I. Recherches sur le commerce génois dans la mer Noire au XIIIe siècle. Paris: Geuthner. 1929. Braun F. Die letzten Schicksale der Krimgoten. St. Petersburg. 1890. 88 p. Canale M.G. Della Crimea del suo commercio e dei suoi dominatori dalle origini fino di nostri. Vol. II. Genova. 1855. 299 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Cappelli A. Dizionario di abbreviature latine ed italiane. Milano. 1912. LXVIII+529 p. Casati L.A. La guerra di Chioggia e la pace di Torino: Saggio storico con documenti inediti. Firenze. 1866. 436 р. Castagnetti A. Continuità e discontinuità nella terminologia e nella realtà organizzativa agraria: “fundus” e “casale” nei documenti ravennati altomedioevali // Medioevo rurale. Sulle tracce della civiltà contadina / a cura div. Fumagalli e G. Rossetti. Bologna. 1980. P. 201–219. Cuvillier J. P., Fumagalli V. Casale (casal, casalis) // Lexikon des Mittelalters. T. II. 1999. Р. 1539–1541. Darrouzes J. Les regestes des actes du Patriarcat de Constantinople. Vol. I. Fasc. 5 (1310–1376). Paris. 1977. 602 p. Darrouzes J. Les regestes des actes du Patriarcat de Constantinople. Vol. I. Fasc. 6 (1377–1410). Paris. 1979. 550 p. Delacroix–Besnier C. Les Dominicains et la chrétienté grecque aux XIVe et XVe siècles // Collection de l'École française de Rome. № 237. Roma: École Française de Rome. 1997. XIII+476 p. Desimoni C. Nuovi studi sull'Atlante Luxoro pel socio Cornelio Desimoni // Atti della Società Ligure di Storia Patria, T. V. 1867. Genova. Р. 169–271. Desimoni C. Trattato dei genovesi col chan dei tartari nel 1380–1381 scritto in lingua volgare // Archivio storico italiano. Vol. XX. 1887. Torino. Р. 161–165. Dölger F. Regesten der Kaiserurkunden des Oströmischen Reiches von 565–1453. Tl. 3: Regesten von 1204 – 1282 // Corpus der griechischen Urkunden des Mittelalters und der neueren Zeit. Reihe A: Regesten. Abt. 1. München. 1932. 78 p. Eubel C. Hierarchia Catholica Medii Aevi. T. I. Monasterii. 1913. VIII+560 p. Francovich R. The beginnings of Hilltop Villages in Early Medieval Tuscany // The Long morning of medieval Europe: new directions in early medieval studies / edited by Davis I.R., McCormick M. Aldershot: Ashgate Publishung Limited. 2008. P. 55–82. Georgii Stellae. Annales Genuenses // Rerum italicarum scriptores. T. 17. Mediolani. 1730. Giustiniani A. Castigatissimi annali con la loro copiosa tauola della eccelsa & illustrissima republi. di Genoa, da fideli & approuati scrittori, per el reuerendo monsignore Agostino Giustiniano genoese vescouo di Nebio accuratamente racolti. Genova. 1637. CCLXXXII car. Hasluck F.W. Christianity and Islam under the Sultans. T. I. Oxford: Clarendon Press. 1929. 360 р. Heyd G. Le Colonie Commerciali degli Italiani in Oriente nel Medio Evo. Vol. I // Nuova Collezione di Opere Storiche. Vol. VI. Venezia–Torino. 1866. XIV+486 p. 300 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Holt P.M. Early Mamluk diplomacy (1260–1290). Treaties of Baybars and Qalāwūn with christian rulers // Islamic history and civilization. Vol. 12. Leiden–New York–Köln: Brill, 1995. 164 p. I libri iurium della Repubblica di Genova. I. Parte 4 / a cura di S. Dellacasa // Fonti per la storia della Liguria. XI. 1998. 614 p. Iorga N. Notes et extraits pour servir à l'histoire des Croisades au XVe siècle // Revue de l'Orient latin. T. IV. 1896. Paris. P. 25–118. Переиздание в: Iorga N. Notes et extraits pour servir à l'histoire des Croisades au XVe siècle Т. I. Paris. 1899. P. 1–94. Jankowski H. A Historical–Etimological Dictionary of Pre–Russian Habitation Names of the Crimea // Handbook of Oriental Studies. Section 8: Central Asia. Ed. by D. Sinor and N. di Cosmo. Vol. 15. Leiden–Boston: Brill, 2006. 1233 p. + 4 maps. Kévorkian R.H., Ter–Stépanian A. Manuscrits arméniens de la Bibliothèque nationale de France. Paris. 1998. 1072 col. Li Guo. Early Mamluk Syrian Historiography: Al–Yunini’s Dhayl Mir'at al–Zaman. Т. I. Leiden: E. J. Brill. 1998. 608 p. Loenertz R. La Société des Frères Pérégrinants. Etude sur l'Orient dominicain. Т. I. // Dissertationes historicae. Institutum historicum FF. Praedicatorum. Fasc. VII. Roma, 1937, XIII+209 p. Lorger S. Kermes, crvac – i još neka crvena bojila // Anali Dubrovnik. 49. 2011. P.27–76 Marino Sanuto. Vite Duchi di Venezia // Rerum italicarum scriptores. T. 22. Mediolani. 1733. Martin J.M. Settlement and Agrarian Economy // The Society of Norman Italy / edited by Loud G.A., Metcalfe A. Leiden–Boston–Koln: Brill. 2002. P. 17–46 Mas–Latrie L. Privilèges commerciaux accordés à la république de Venise par les princes de Crimée et les empereurs mongols du Kiptchak // Bibliothèque de l'école des chartes. T. 29. 1868. P. 580–595. Metcalfe A. The Muslims of medieval Italy // The New Edinburgh Islamic Surveys / Series Editor: Carole Hillenbrand. Edinburgh: Edinburgh University Press. 2009. XXII+314 p. Mikloshich F., Müller J. Acta et Diplomata graeca medii aevi. T. I. Vindobonnae. 1860. 608 p. Mikloshich F., Müller J. Acta et Diplomata graeca medii aevi. T. II. Vindobonnae. 1862. 608 p. Morozzo della Rocca R., Lombardo A. Documenti del commercio veneziano nei secoli XI – XIII. Vol. 1–2. Torino. 1940. Morozzo Della Rocca R. Notizie da Cafa // Studi in onore di A. Fanfani. Vol. 3. Medioevo. Milano, 1962. P. 265–295. Musso G. Note d'archivio sulla "Massaria" di Caffa // Studi Genuensi. Vol. V: 1964–65. 1968. P. 62–98. Νυσταζοπούλου Μ. Η εν τῃ Ταυρικῄ χερσονήσῳ πόλις Σουγδαία από του ΙΓ’ μέχρι του ΙΕ’ αιώνος // Δημοσιεύματα του Αρχαιολογικού Δελτίου. 7. Αθήνα 1965. 301 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Oderico G.L. Lettere ligustiche ossia osservazioni critiche sullo stato geografico della Liguria fino ai tempi di Ottone il Grande con le memore storiche di Caffa, ed altre luoghi della Crimea posseduti un tempo da Genovesi. Bassano. 1792. XXII+216 p. Olivieri A. Carte e cronache manoscritte per la storia genovese esistenti nella biblioteca della r. università ligure. Genova. 1855. VIII+242 p. Öztürk Yücel. Osmanlı Hâkimiyetinde Kefe 1475–1600 // Yayımlar Dairesi Başkanlığı Osmanlı eserleri dizisi 18 // T.C. Kültür Bakanliği Yayinlari 2389. Ankara 2000. 570 р. Patora G. Lineamenti di grammatica storica dell’italiano. Bologna: Società editrice il Mulino. 2002. 210 p. Papacostea Ş. La începuturile statului moldovenesc. Consideraţii pe marginea unui izvor necunoscut // Studii şi materiale de istorie medie. Vol. VI. 1973. P. 43–60. Pegolotti F.B. La pratica della mercatura // ed. A. Evans// Mediaeval Academy of America. No. 24. Cambridge, Mass, 1936. LIV+444 p. Pistarino G.A Chilia e Licostomo sulla foce del Danubio // I Gin dell’Oltremare // Civico istituto Colombiano. Studii e Testi. Serie storica. 11. Genova 1988. P. 247–370. Reyerson K.L. Urbanism, Wester European // Dictionary of the Middle Ages / ed. Strayer J.R. Vol. 12. New York: Charles Scribner’s Sons. 1989. P. 311–320. Promis V. Continuazione della Cronaca di Iacopo da Varagine dal 1297 al 1332 // Atti della Societa Ligure di Storia Patria. Т. X. 1874. Р. 495–511. Rocca P. Pesi e Misure antiche di Genova e del Genovesato. Genova. 1871. 122 p. Sacy S. Pieges diplomatiques tirees des archives de Republique de Genes // Notices et Extraits des manuscrits de la Bibliotheque du Roi et autres Bibliotheques. T. XI. 1827. Paris. P. 1–96. Sanjian A.K. Colophons of Armenian Manuscripts, 1301–1480. A Source for Middle Eastern History // Harvard Armenian Texts and Studies. 2. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. 1969. 460 p. Schreiner P. Ein Prostagma Andronikos' III. für die Monembasioten in Pegai (1328) und das gefälschte Chrysobull Andronikos' II. für die Monembasioten im byzantinischen Reich // Iahrbuch der österreichischen Byzantinistik. Bd. 27. 1978. P. 203–228. Sophocles E.A. Greek Lexicon of the Roman and Byzantine Periods (From B.C. 146 to A.D. 1100). Leipzig. 1914. XVI+1188 p. Spuler B. Die Golden Horde. Die Mongolen in Rußland 1223–1502. Weisbaden: Otto Harrassowitz. 1965. 634 p. Stello A. Grenzerfahrung. Interaktion und Kooperation im spätmittelalterlichen Schwarzmeerraum. 2012. 252 p. Şlapak M. Cetaţi medievale din Moldova (mijlocul secolui al XIV–lea – mijlocul secolului al XVI–lea). Chişenau: ARS. 2004. 370 p. 302 Джанов А.В. Крым и Каффа во второй половине XIV в. Thiriet F. La Romanie vénitienne au Moyen Âge. Le développement et l'exploitation du domaine colonial vénitien (XIIe–XVe siècles) // Bibliothèque des Écoles françaises d'Athènes et de Rome. Fasc. 193. 472 p. Trapp E., Hörandner W., Diethart I. Lexikon zur byzantinischen Gräzität, besonders des 9.–12. Iahrhunderts. Bd. 1: Α – Κ // Veröffentlichungen der Kommission für Byzantinistik, № VI/1–4. 2001. Wien. 905 p. Vasiliev A. The Goths in the Crimea // Mediaeval Academy of America. №. 11. Cambridge, Mass. 1936. 292 p. Veinstein G. La population du sud de la Crimee au debut de la domination ottomane // Bibliotheque de l’Institutut francais d’etudes anatoliennes d’Istanbul. Vol. XXVIII: Memorial Omer Lutfi Barkan. 1980. P. 227–249. Vigna A. Codice diplomatico delle colonie Tauro–Liguri (1453–1475). Т. І: 1453–1459. // Atti Societa Ligure Storia Patria. T. VI. Genova. 1868. Vigna A. Codice diplomatico delle colonie Tauro–Liguri (1453–1475). T. II. Рarte II: 1473–1475 // Atti Societa Ligure Storia Patria. Vol. VII. Parte II. Genova. 1879. Wickham C.I. The Mountanians and the Sity. The Tuscan Appeninnes in the Early Middle Ages. New York: Oxford University Press. 1988 / Reprint: Oxford: Clarendon Press. 2002. XIV+468 p. 303 Patrick Donabédian Aix-Marseille University (France) CAN WE CALL “KHACHKAR” THE SUDAK CROSS-STONES? Reminder on the type of small mural khachkars, in the general typology of khachkars The type of relatively large stone plates with a cross – tree of life sculpted on them, called in Armenian “khachkar” (from “khach” = cross, and “k’ar” = stone), is a well-known form of Armenian art, emblematic for this country1. These monumental rectangular stelas stand isolated or in groups, often, but not always, in cemeteries. They are oriented like churches, so that one looks eastward when standing in front of their western, sculpted face (fig. 1). Fig 1. Maqravanq Monastery (Armenia, 13th c.). Two khachkars of 1259. 1 Petrossian H. Khachkar. Origin, function, iconography, semantics. Yerevan: Printinfo. 2008 (in Armenian). 304 Patrick Donabédian. Can we call “khachkar” the Sudak cross-stones? This position is particularly adapted to their most widespread function – which is not however the only one –, that of a funerary stela erected to the east of a tomb, above the place where the deceased's feet are. It is conceived in such a way that on the Last Judgment day, according to beliefs, rising before the cross, the believer may be turned eastward, whence shall salvation come, and whence every morning the sun spreads its light on the world. The scale of the khachkar phenomenon (several tens of thousands since the 9th century) and its popularity in Armenian environment are such that its typology has broadly diversified. It includes, besides the main category of khachkar as an isolated stela, several other types, such as khachkars-chapels (խաչքարամատուռ), khachkars embedded in a stone frame, in a wall (որմնափակ խաչքար), alignments of khachkars before a series of tombs, khachkars inserted in a row inside mausoleums, and sculptures with khachkar pattern carved in the rock. Finally, a "minor" type interests us here in particular, that of small mural khachkars, which has been created in Armenia at the same time as that of the tall standing khachkars, towards the end of the 9th century2. The little stone plates belonging to this last category also show the image of a cross, but they have smaller dimensions, and are intended to be inserted in the façades of churches or civil buildings. Thus, they are deprived of their own orientation. Sometimes they are deprived of inscriptions, and thus seem to convey only one message: the glorification of the cross, generally represented, as almost always in this branch of Armenian art, as a tree of life. But some examples suggest that anepigraphic khachkars may also express a prayer in memory of humble believers, simultaneously donors and deceased, who chose to remain anonymous. Such is probably the case in Tegher monastery (Armenia, 13th c.), where the western façade of the narthex is covered with both anepigraphic and inscribed small khachkars, all of them having roughly the same type and size (fig. 2). More often, inscriptions carved on the plates add a votive content – in which case, with some caution, the term ex-voto can be used –, or a commemorative one, which can be linked to a donation. Thus, these plates can contribute to enrich the scope and message of a religious or secular building. They may also allow the faithful to leave a record of their support to the building of a church or monastery, by placing a prayer in their memory and for the salvation of their soul, as close as possible to the sanctuary, that is on one of its façades3. 2 Donabédian P. Spécificité typologique des khatchkars diasporiques: les petites plaques à croix murales // Armenia between Byzantium and the Orient: Celebrating the Memory of Karen Yuzbashyan (1927–2009) // Series: Texts and Studies in Eastern Christianity / Edit. by C. Horn, B. Lourié, A. Ostrovsky, and B. Outtier. Leyden: Brill (forthcoming). 3 In Armenia, burial is strictly forbidden inside a church. This prohibition has probably been extended to the type of small mural cross-plates with, at least 305 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Fig. 2. Tegher Monastery (Armenia, 13th c.). Western facade of the narthex. The small mural khachkars, a category proper to diaspora communities In Armenia, the “minor” type of mural khachkars remains relatively “secondary” compared to the huge number of monumental khachkars and their very impressive “presence” in Armenia’s landscapes. On the contrary, in the communities of Armenian diaspora, this category can be considered as very characteristic, because it is almost exclusively the only one attested. Outside Armenia, examples of such kind of small, mural khachkars appear first in Cilicia and Jerusalem4, in the 12th c. (fig. 3). Later, this category spreads in various diaspora centers. Among them, New Julfa in Isfahan (382 plates with cross of the 17th-18thc. 5) and the Armenian settlements of the Crimean Peninsula (around 200 plates, from 14 th to 18th c.) distinguish themselves by the number of preserved pieces. All the examples preserved in Armenian colonies clearly demonstrate the specificity of the “diaspora type”, which is part of partly, a memorial / funeral content: in principle, such plates don’t appear inside the churches. 4 Khatchadourian H., Basmadjian M. L’art des khatchkars. Les pierres à croix arméniennes d’Ispahan et de Jérusalem. Paris: Geuthner. 2014. 5 Khatchadourian H., Basmadjian M. L’art des… P. 30-34, 102-103, 169-249, 334383, and passim. 306 Patrick Donabédian. Can we call “khachkar” the Sudak cross-stones? the “minor” one already identified in Armenia, but with some peculiarities: these are again small plates, which do not stand isolated, oriented towards the east, as they are mounted in the surface of walls and thus are deprived of proper orientation. But they are no longer in tufa, but often in marble, and sometimes in other, local, stones; they are usually thin, and their decoration, which presents mainly the same kind of cross – tree of life, often surrounded with vegetal and geometric ornament, is treated in a markedly simplified way. Fig. 3. Jerusalem, Armenian Patriarchate. Courtyard of St. James cathedral. Two small khachkars of 1441 and 1442. As in Armenia, along with their main and direct meaning – the glorification of the cross, the functions of the diaspora khachkars, as expressed by the inscriptions often engraved on them, may be diverse, funerary, commemorative, votive, memorial, almost always with a prayer in memory and for the salvation of the soul of the believers mentioned in them. The almost exclusive choice of such a modest form, in diaspora conditions, can be explained by several factors, such as: a reduction of material means, a loss of technical and artistic skills, the difficulty of erecting relatively high, isolated stelas, and perhaps the main reason – a wish of discretion, especially in Catholic or Muslim environment, where external signs of foreign cults could be undesirable, or even simply forbidden. 307 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Sugdeïa / Soldaïa / Sudak The important colony which the Armenians established from the end of the 13th c. onwards on the south shore of Crimea has left a rich artistic heritage which includes, as mentioned above, a relatively high number of cross plates, or cross-stones6. Only in Caffa / Theodosia, the Genoese administrative center of the peninsula in the 14 th-15th c. , there were more than a hundred of them (fig. 4) 7. But they are also found in other localities of the peninsula. Fig. 4. Caffa (Crimea). Sb. Sargis / St. Sergius church. Western facade of the narthex. Photo A. Dzhanov. In the port of Sugdeïa / Soldaïa / Sudak, where the Genoese built a large fortress and held it from 1365 to 1475, and where the sources bear the evidence of a relatively numerous Armenian presence 8, there are series of stones adorned with one or several 6 Grigoryan G. Corpus Inscriptionum Armenicarum. Liber VII: Ukraine, Moldavia. Yerevan: Gitut‘yun, 1996 (in Armenian). P. 20; Aïbabina E. The decorative stone carving of Caffa from the 14th-18th centuries. Simferopol: Sonat. 2001 (in Russian). P. 62-98, 146-150. 7 Gavrilova A. The khachkars from the funds of the Theodosia Regional Museum // The Second International Symposium on Armenian Art. Vol. III. 1978. Yerevan: Armenian Academy of Sciences. 1981. P. 95 -102, here p. 95. 8 Mik’ayelyan V. History of the Crimean Armenians. Yerevan: Hayastan. 1989 (in Armenian). P. 15-16, 31, 38-39 (an Armenian quarter, a church and a suburb are mentioned in medieval Sudak). P. 46 (two Armenian villages near Sudak). 308 Patrick Donabédian. Can we call “khachkar” the Sudak cross-stones? crosses. But these are rather different from the kind of “minor khachkars” usually sculpted in the Armenian colonies. The Sudak “cross-stones” are characterized by their “rusticity”, especially the “roughness” of their crosses, the extreme modesty of their ornamentation, and the almost total absence of vegetal motifs and of epigraphy 9. These stones are inserted here and there on the walls of the fortress towers 10. The material is almost the same as that of the walls: a beige-ocher sandstone, but, according to Alexander Dzhanov 11, with a genetic difference revealed by a larger number of inclusions. Despite their specificity, these sculptures have been attributed to the Armenians and called "khachkars" by the few researchers who paid attention to them 12. The purpose of this article is to attempt to take stock of this attribution, and, in fact, as the reader will very quickly understand, to confirm it. 1. Cross-stones on the Federico Astaguera tower, outside the fortress The most numerous plates or blocks with crosses are on an isolated tower built in 1386 by the Genoese consul Federico Astaguera, out of the fortress, above the port. About ten of them are inserted on each of the four façades of this tower, mainly on its upper part (fig. 5-6). There are also several pieces inside the building. This group of stones differs from the other plates with cross of the same site, by an even higher degree of "rusticity". The sculpture is extremely simple, one could even say primitive. The crosses jut out in a flat relief, slightly protruding, on a flat bottom, inside a rectangular frame drawn by a flat strip. P. 145-146. According to Heide and Helmut Buschhausen and Emma Korkhmazyan, a fragment of a portal frame decorated with a "Seljuk chain" comes from the Armenian church of Sudak. See: Buschhausen H., Korchmasjan E. Armenische Buchmalerei und Baukunst des Krim. Yerevan: Nairi. 2009. Pl. F10, fig. 26. As indicates Aïbabina E. The decorative stone... P. 159 and 245, pl. LIX/1, this sculpted fragment is inserted in the wall of a fountain, in Uyutnoye village, near Sudak. 9 Maïko V., Dzhanov A. Archaeological Monuments of the Sudak Region of Crimean Republic. Simferopol: Arial. 2015 (in Russian). P. 239. The author would like to thank Rafał Quirini-Popławski and Aleksandr Dzhanov for the up-to-date information they kindly gave him on the Sudak cross-stones. He is particularly grateful to A. Dzhanov for having generously shared with him his documentation. 11 Email of 03/05/2017. 10 12 Maïko V., Dzhanov A. Archaeological Monuments... loc. cit. For his part, Rafał Quirini-Popławski, in his recent work: Sztuka kolonii genueńskich w basenie Morza Czarnego (1261-1475). Krakow: Uniwersytet Jagielloński. 2017. P. 76, regarding the decoration of the plate on Pasquale Giudice’s tower (P. 75, fig. 68; see below), indicates that “it evokes Armenian khachkars”. 309 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Fig. 5. Sudak (Crimea). Federico Astaguera tower. South facade. Photo A. Dzhanov. Fig. 6. Sudak. Federico Astaguera tower. North facade. Photo A. Dzhanov. The crosses are of the "Latin" shape, i. e. slightly higher than wide. Most of them have slightly flared arms. They are almost deprived of ornaments (fig. 7-8). There are four types of crosses: 310 Patrick Donabédian. Can we call “khachkar” the Sudak cross-stones? A) Those with faintly flared arms and concave ends, with rather sharply pointed ends. B) Crosses with faintly flared arms, straight ends and a contour underlined by an incision. Often a thin, short shaft shows up under the lower arm, sometimes "fixed" on a large stepped stylobate. C) Crosses with medium flared arms, approaching the "Greek cross" (with almost equal arms), and whose points are provided with a single ball. Sometimes the lower arm "leans" on a stepped podium, and an incision marks the outline of the cross. D) Crosses with widely flared arms in the form of four triangles joined to the center, with or without stepped stylobate below the lower arm. Fig. 7. Sudak. Federico Astaguera tower. South facade. Detail. Photo A. Dzhanov. 311 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Fig. 8. Sudak. Federico Astaguera tower. North facade. Detail. Photo A. Dzhanov. These modest, rough blocks have been reused: they are obviously not in their original location. Vadim Maïko and Aleksandr Dzhanov believe that they come from a former Armenian church 13. They were inserted into the apparatus of the tower walls in an erratic, disorderly manner, and several seem to be reversed (top to bottom). On the same plate, inside one frame (often eroded), there is either a single cross, or two, three, four or five crosses aligned, side by side. On certain blocks with two crosses, these are shifted with respect to each other, as if the artisan had wanted to “merge” two different plates on a single block (fig. 8). There are also corner blocks which have a cross sculpted on each of the two visible faces14, which further complicates their interpretation and increases the mystery of their function. Others have been partly covered with cement. On a stone of the south façade with 13 Maïko V., Dzhanov A. Archaeological Monuments... P. 239. The authors write: “The builders could take such a quantity of blocks only from the ruins of a destroyed Armenian church. The fairly simple way of executing khachkars is characteristic of monuments of the early period of 13 th-first half of the 14th century”. It should be noted that the neighbouring chapel, traditionally called “church of the Holy Apostles”, and attributed without precise grounds to the Armenians by some authors, does not present any plate of this type. 14 This means that these blocks already had a corner position at their original location; unless there are crosses on all the four faces of what could be, in such a case, the base of a tetragonal stela, a type spread in Early Christian Armenia and Georgia. 312 Patrick Donabédian. Can we call “khachkar” the Sudak cross-stones? five crosses, two round medallions with a schematic daisy pattern (a rosette) and four "portions of fan" with three or four deployed rays are placed in the spaces between the crosses (fig. 7). The arrangement of these ornaments, especially of the triangular "fans", carries the deformed echo of some more elaborate plates from other towers of the same fortress, with a single framed cross (see below), of which the artist seems to have been inspired. The whole of the plates or blocks is chronologically and technically homogeneous, because the kinship between them is obvious, and crosses of two types can be assembled on the same block. The whole is closely related to the other cross-stones present on the site, although, as we will see below, the latter ones have a slightly more careful decoration and a little more developed ornamentation. All the plates (except the last two ones – see below) share another characteristic that seems enigmatic: they are anonymous, as they bear no inscription, depriving us of clear indications on their sponsors, authors, dating and function. 2. Plates on the towers of the fortress Several plates are inserted (reused) in the apparatus of the towers of the fortress proper. A) One of them, very close to those previously described, is on the Battista Zoagli gates of 1389 (fig. 9). Its cross is of the type with barely flared arms, whose tips are concave, and the outline is underlined by an incision. In the upper corners are housed two "portions of fan" with four furrows. Two rosette macaroons are placed on either side of the upper arm. Framed on three sides by a flat strip, this plate has lost its lower edge, probably cut when reinserted. Fig. 9. Sudak. Khachkar on Battista Zoagli gates. Photo A. Dzhanov. Fig. 10. Sudak. Khachkar on Pasquale Giudice tower. Photo A. Dzhanov. 313 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 B) The plate embedded in the Pasquale Giudice’s tower of 1392 is more elaborate (fig. 10). A cross like that of the previous plate, but without peripheral incision, is flanked, in the lower quadrants, by two small crosses. The latter are "placed" on a three- or four-degree podium, whereas the main cross does not have such a base. The rectangular frame of the sculpture is adorned by a braid with two large strands. On the lateral uprights, the braid has the appearance of a chain with rounded knots, while on the upper edge it has the shape of a succession of zigzags. The bottom edge no longer appears. Like the previous ones, these two plates are deprived of inscriptions. They raise the same questions about their authors and function. We mentioned above the opinion expressed by some scholars on the kinship of these plates with the khachkars, and even their identification with them. Indeed, all the elements present on them, although not exclusively proper to Armenian art, are very widespread on the khachkars of Armenia, as well as on their reduced avatars in the diaspora colonies, especially those of Caffa and the other localities of Crimea. Let us mention: the technique of very flat bas-relief, the design of the crosses, the evocation of Golgotha through the stepped podium under them, and through the two lateral crosses, the simplified evocation of the sun and the moon of the crucifixion figurations through the two medallions with a rosette, the angular fan-shaped ornament, and finally the chain and braid motif on the frame. The popularity of the fan-shaped ornament on the upper angles must be underlined. It is often used since the 11th c. and particularly frequent on tall khachkars of Armenia in the 14th-16th c.15 Analogous crosses with a very simple design and flat relief, with arms deprived of any ornamentation, or simply decorated by an incision along the contour, are observed on the wall khachkars of Jerusalem and Ispahan, especially in the17th-18th c.16 But at the same time, the extreme modesty of treatment of these sculptures and the absence of inscription fully justify a certain doubt as to their attribution to the Armenian community attested in Sudak in the Middle Ages. At least such a doubt was permitted until the discovery of Armenian inscriptions on two cross-stones. 3. Two cross-stones with Armenian inscription It is important to note that the two sculptures presented below are both substantially more sophisticated than the whole set studied above, and intrinsically linked to it. The plate of the Barnaba Franchi di Pagano tower An Armenian inscription was engraved on a plate fixed on the west wall of Barnaba di Franchi di Pagano’s tower (tower № 14), built in 1414. 15 Petrossian H., Khachkar. Origin... P. 194, fig. 275 (1456), P. 199, fig. 284, 285, P. 200, fig. 289 (16th c. ), P. 202, fig. 292 (1581), P. 348, fig. 465 (14th-15th c.). 16 Khatchadourian H., Basmadjian M., L’art des... several photos in the “Corpus iconographique”, P. 332-414. 314 Patrick Donabédian. Can we call “khachkar” the Sudak cross-stones? Placed on the upper edge of the stone, the inscription remained unnoticed until now, and unfortunately has almost totally disappeared during the last twenty years (fig. 11). Photographs taken at the end of last century reveal the presence of an Armenian inscription on the entire upper band of the stone, but they are not clear enough to enable a complete reading (fig. 12). They just let us guess, on the right half of the strip, the words ՀԱՅ[ՈՑ (?) ]ԹՎԱԿԱՆԻ[Ն (?)] (= in the year […] of the Armenian era). More recent photos (from the beginning of our century) show that the inscribed row is almost entirely erased (fig. 13). They allow us to read only some Armenian letters on the right end of the strip, belonging probably to the word ԹՎԱԿԱՆ. Fig. 11. Sudak. Khachkar on Barnaba di Franchi di Pagano tower. Photo A. Emanov (1998). Fig. 13. Sudak.Khachkar on Barnaba di Franchi di Pagano tower. Photo A. Dzhanov (2010). Fig. 12. Sudak. Khachkar on Barnaba di Franchi di Pagano tower. Detail. Photo A. Emanov (1998). The cross has moderately flared arms with concave ends, the tips of which bear three balls. These are the "buds" in the form of a triple 315 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 cluster common on the khachkars of Armenia since the 10 th-11th c. These trefoil extremities are brightened by the hole dug in the center of each circle. The upper arm of the cross is notched with a "Maltese cross" that evokes Early Christian Armenia and Georgia, not only by its design, but also by its incisive technique peculiar to popular woodcarving. As a complement to this "Maltese cross", two medallions are carved on either side of the upper arm, each of them occupied by a six-petal rosette. The slanting incisions which highlight these rosettes are also characteristic of woodcarving and refer again to the repertoire of the Early Christian period. With the central "Maltese cross", these two medallions form a three-medallion composition, presenting a cross flanked by two rosettes, common on the lintels, imposts and bases of Early Christian Armenia, and still popular in the 15th c. on khachkars of Armenia17 and, in a slightly different interpretation, of Jerusalem 18. At the same time, the two lateral medallions refer, as on the previous plates, to the sun and the moon on both sides of the crucifixions. The arms of the cross present an unusual feature: arcs protrude half way up their sides, a kind of “handles” which we shall find on the second piece examined below. It is probably a reinterpretation of the medallions containing the nomina sacra of the names Lord, God, Jesus, Christ, which are often "applied" on the arms of the crosses on Jerusalem khachkars of the 15th-16th c.19 In Jerusalem, these four medallions are larger than the arms, so they protrude on their sides (fig. 3). Here, only the prominences remain, underlined by the incision in the bowl which hollows their junction with the edges of the arms. The cross is preceded here by a broad shaft which "rests" on a stepped pedestal. It is flanked in the lower quadrants by two smaller crosses, with more sober treatment, also preceded by a strong pole on a podium. The lower band of the frame has been destroyed, but the initial height of the three "stylobates" can easily be discerned: four degrees under the central cross, and two degrees below the lateral crosses. The two lateral uprights of the frame are empty of any decoration; as for the upper band, it bore the inscription, now mainly erased. The four-spoke fan ornament, already mentioned elsewhere, here also fills the two upper corners, giving the whole a beautiful balance that makes this plate the most emblematic of the Sudak khachkars. 17 Petrossian H. Khachkar. Origin... P. 194, fig. 275 (1456), P. 197, fig. 280 (1420), P. 198, fig. 282 (15th c. ). 18 Khatchadourian H., Basmadjian M. L’art des... P. 382, JER-HCB006 (1440), P. 384, JER-HCB026. 19 Khatchadourian H., Basmadjian M. L’art des... P. 382, JER-HCB002 (1442), JER-HCB010 (1441) [the nomina sacra correspond to the words God, Holy, Mother of God], P. 394, JER-HTP004 (1523), P. 414, JER-THE040 (1590). On the Jerusalem plate n° JER-HCB036 of 1755 (p. 386), the medallions, marked with nomina sacra, have been modified in such a way that they form a large rounded clover at the end of each arm. 316 Patrick Donabédian. Can we call “khachkar” the Sudak cross-stones? The stela previously on tower n° 16 The second inscription is carved on a fragment of stela (fig. 14), which comes from tower n° 16, but is now kept in the Sudak fortress museum20. This inscription is preserved on only about half of the field it originally occupied and which covered practically the entire lower part of the stela, approximately its lower third. Today only the top three lines of the inscription are visible. The text is in carefully drawn large capitals. In each interval between the rows of letters runs a thin horizontal strip. As on the crosses of the upper register, the rows of characters and the intermediate strips are slightly prominent and not engraved in the stone, which betrays the attention paid to this text. We can suppose the initial existence of six or seven horizontal rows reserved for the inscription, the three or four lower rows having eroded, probably due to the friability of the sandstone. The relative length of this text, the care given to its sculpture, and the place reserved for it show the importance attached to this stela, which, as we shall see later, also distinguish other peculiarities. The text has been published,21 but a slightly amended version can be proposed here (the ligatures are shown by underlining them): 1. ԿԱՆԿՆԵՑԱՒ ՍԲ [ՍԲ = ՍՈՒՐԲ] 2. ԽԱՉՍ Ի ՅԻՇԱՏԱ3. Կ ԴԹԻ [ԴԹԻ = ԴԱՒԹԻ?] ՆՈՐՇԱՀԻՆ22 4. … […] with the following attempt of translation: «This holy cross was erected in memory of Dawit‘ (?), of [or for] Noršah» 23 […]. The preserved fragment is broken in such a way that the main cross is interrupted at half of its height or slightly lower. We can therefore imagine that the original height of the stela was greater than the present fragment by around a third. In other words, the proportions of the present stela were much slenderer than those of all the previous plates. 20 Maïko V., Dzhanov A. Archaeological Monuments... P. 321, 396, fig. 197/6. 21 Grigoryan 1996, P. 145, n° 384. We propose minor corrections concerning: A) the prefix “Ի” in “Ի ՅԻՇԱՏԱԿ”, which is attached by a ligature to the last letter “Ս”of the preceding word “ԽԱՉՍ” (in our copy, the ligature “-ՍԻ” is underlined, but “Ի” is shown separated from “ԽԱՉՍ” ) [Grigoryan had not seen it]; B) the hyphenation “ՅԻՇԱՏԱ / Կ ”; C) the letter “Հ” in the forename “ՆՈՐՇԱՀ” [Grigoryan read “Յ” instead of “Հ” ]. The reading of the third line, especially for the name “Dawit‘”, is uncertain. 23 Norshah is an Armeno-Persian forename attested in the 14th-17th centuries. See Ačaryan H. Dictionary of Armenian Names. T. 4. Yerevan: State University. 1948 (in Armenian). P. 86, sv. “Noršah”. 22 317 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Fig. 14. Sudak. Khachkar previously on tower n° 16, now in the Fortress Museum. Photo A. Dzhanov. 318 Patrick Donabédian. Can we call “khachkar” the Sudak cross-stones? The main cross and the two secondary ones on its sides belong to one of the types attested here: they have moderately flared arms, concave extremities, and rather sharp points. As shown by the lower arm of the central cross, the points are marked with the same clover or three-ball cluster as on the previous plate. One element attracts attention: the magnitude (height and width) of the four-stage podium that "carries" the central cross. Under the cross, the usual shaft is covered by a medallion containing a rosette / daisy with six almond-like petals or a six-branch star. Another element retains attention on the flanks of the lower arm of the central cross: two arched "handles", like the ones noted on the previous plate. What is still discernible on the top left of the fragment testifies that such "handles" also protruded on the other arms of the cross. The two small lateral crosses, properly placed in the lower quadrants, have the same shape as the central one, but without trefoil bunches at their points, without arches on their sides, and only with a small stem, partly eroded, under their lower arm. The rather broad flat strip which bordered the plates examined above is replaced here by a much thinner margin. This feature adds to all the previous traits - slender proportions, height of the lower register and quality of the letters design, height of the podium under the cross. . . - to underline the special care given to this work, without concealing however its relation to all the other Sudak cross-plates. Thus, one can note the specificity of the last two works, which, while forming part of the group of cross-stones of this site, are distinguished by their quality, obviously linked with the presence of an inscription. Moreover, the last stela seems more like an isolated khachkar, even of small size, than like a mural plate. 4. Fragment of a stela with cross (a “rustic” isolated khachkar?) in Sudak Before concluding this study, let us note the fragment of a stela with a cross, of beige limestone, preserved at Sudak (fig. 15). Initially high and narrow, this stone is reused, laid on its side, in the apparatus of a ruined Genoese church. It is inserted in the north wall of the remains of a bell tower, north of the chevet of the so-called Virgin Mary church. It is described by Vadim Maïko and Alexandr Dzhanov as “a tombstone. . . with a rough representation of a flowered cross” 24. In a frame formed by a flat strip and rounded at its top, on an empty, flat bottom, a cross is roughly sculpted, scarcely higher than large, with arms in broad triangles, deprived of any ornament (fig. 16). It is "fixed", by means of a thin shaft, on a "trunk" of uncertain design, from which "grow" two "atrophied" branches. A large space, above the cross, is left empty. The bottom of the stela is broken. Despite its almost primitive simplicity, the morphology (its rounded top) and proportions of the present stela, and its decoration with a vegetable cross suggest that it could be a very modest khachkar, initially 24 Maïko V., Dzhanov A. Archaeological Monuments... P. 331, 407, fig. 208/6. 319 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 erected. The dating is very difficult, but the rudeness of the treatment might suggest a late period, its "rustic" carving being not very far from that of the plates on the Federico Astaguera tower. Fig. 15. Sudak.Ruins of “Virgin Mary” church. Fragment of stela. Photo A. Dzhanov. The presence of such an (initially) standing khachkar should not surprise us. Indeed, a few examples, entirely or partly preserved, notably in St. Sergius church of Caffa (two 18 th c. khachkars – one of them dated 1761 –, anciently standing, now inserted into the western façade of the narthex (fig. 4))25, and in the Theodosia Museum, 26 as well as Minas Bzhshkiants’ evidence 27, confirm that, besides the numerous wall plates with crosses, the Armenian community of Caffa possessed monumental khachkars, standing as isolated stelas 28. It should also be remembered that the stela with inscription mentioned just above may also have been a khachkar initially erected. 25 These two pieces were obviously made on the model of the elongated stelas of the end of the 16th – the very beginning of the 17th c., in the cemetery of Julfa (Nakhichevan). 26 Aïbabina E. The decorative stone... P. 87-88, fig. 22. P. 90, 93, 214, pl. XXVIII, № 2. P. 98. P. 215, pl. XXIX. 27 Bzhshkiants M. Travel to Poland. (in armenian) Venice: Saint Lazarus. 1830]. P. 334. The author describes in Caffa, near the rampart, “a few large pedestals on which were fixed human-sized khachkars and inscribed stelae [?], which were transferred to Petersburg”. 28 The Caffa community is, to our knowledge, the only one, in the whole Armenian diaspora, which has preserved, at least through some examples, no longer visible in their original situation, the national tradition of monumental khachkars standing alone. 320 Patrick Donabédian. Can we call “khachkar” the Sudak cross-stones? Fig. 16. Sudak. Ruins of “Virgin Mary” church. Detail with a fragment of stela. Photo A. Dzhanov. Moreover, the still visible pieces and fragments of the Caffa tall khachkars date back to the modern period: such stelas were still created in Crimea in the 18th c. Their clumsy echo could be born from the hands of a very modest craftsman living in what remained of Soldaïa. 321 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Yes, we can certainly call them “khachkar” Despite the extreme simplicity of the many cross-stones preserved in Sudak and their atypical character, some archaeologists and art historians apply them the name “khachkar” and consider them as Armenian. Given the arguments already invoked: a) the relationship between these cross-stones and the khachkars of Armenia and of diaspora colonies, b) the presence of the above-mentioned inscriptions, c) the evidence of an Armenian population in Sugdeïa / Soldaïa / Sudak during the Middle Ages and the Modern period, this attribution can be considered quite justified. The anonymity of the overwhelming majority of Sudak khachkars remains enigmatic. But the modesty of their treatment can be explained by the role of model attributed to the best examples, probably produced for the most respected citizens, and provided with nominative inscriptions (fig. 12-15). For more humble members of the community, anonymous plates might well be sufficient to bear the memory and, more important, the prayer of the believers, as did, for example, the anepigraphic plates of Tegher monastery in Armenia (fig. 2), or the numerous simple crosses engraved without any identifying sign, on the façades of many Armenian monasteries 29, as well as on the inner walls of the Holy Sepulcher in Jerusalem 30. As for their dating, the Sudak khachkars could reasonably be located during the period most favorable to their creation, that of the Genoese presence on the south shore of Crimea, from the end of the 13th c. to the conquest of the peninsula by the Ottomans in 1475. This could have started before the Soldaïa fortress was built, at the end of the 14th and the beginning of the 15th c., because it is obvious that the cross-stones have nothing to do with the construction of the fortress). We have pointed out a series of parallels targeting the 14th-15th centuries (especially the 15th). But we know that, despite the ordeal of the Ottoman conquest, life did not stop for the Crimean Armenians at the end of the 15th century: the abundant production, in Caffa, of mural khachkars, and the erection of some larger isolated khachkars, dating from the 16th-18th centuries, as well as the copy of numerous manuscripts, often illuminated, particularly in the 17th c.31, clearly shows this. For the very "primitive" khachkars, especially, a late dating, from the end of the Middle Ages and the Modern period, cannot be ruled out. It is known, however, that in the 19th century there were no more Armenians on the site of Sudak: Minas Bzhshkiants attests it32. 29 Petrossian H. Khachkar. Origin... P. 70, fig. 65. 30 Khatchadourian H., Basmadjian M. L’art des... P. 404, JER-SEP005. Here the numerous anonymous crosses are just accompanied with a date (1721), in Armenian. 31 Buschhausen H., H., Korchmasjan E. Armenische Buchmalerei… P. 21, 3435, and passim. 32 Bzhshkiants M. Travel to… P. 318. 322 Patrick Donabédian. Can we call “khachkar” the Sudak cross-stones? Bibliography Ačaryan H. Dictionary of Armenian Names. Tome 4. Yerevan: State University. 1948 [Աճառյան Հ. Հայոց անձնանունների բառարան. հատոր Դ. Երևան: Պետական Համալսարան. 1948]. Aïbabina E. The decorative stone carving of Caffa from the 14th-18th centuries. Simferopol: Sonat. 2001 [Айбабина Е. Декоративная каменная резьба Каффы XIV-XVIII веков. Симферополь: Сонат. 2001]. Buschhausen H. und H, Korchmasjan E. Armenische Buchmalerei und Baukunst des Krim. Yerevan: Nairi. 2009. Bzhshkiants M. Travel to Poland. Venice: Saint Lazarus. 1830 [Բժշկեանց Մ. Ճանապարհորդութիւն ի Լեհաստան. Վենետիկ: Սուրբ Ղազար. 1830]. Donabédian P. Spécificité typologique des khatchkars diasporiques: les petites plaques à croix murales // Armenia between Byzantium and the Orient: Celebrating the Memory of Karen Yuzbashyan (1927–2009) // Series: Texts and Studies in Eastern Christianity / Edit. by C. Horn, B. Lourié, A. Ostrovsky, and B. Outtier. Leyden: Brill (forthcoming). Гаврилова А. Хачкары из фондов Феодосийского краеведческого музея [Gavrilova A. The khachkars from the funds of the Theodosia Regional Museum] // The Second International Symposium on Armenian Art. Volume III. 1978. Yerevan: Armenian Academy of Sciences. 1981. Grigoryan G. Corpus Inscriptionum Armenicarum. Liber VII: Ukraine, Moldavia. Yerevan: Gitut‘yun. 1996 [Գրիգորյան Գ. Դիվան հայ վիմագրության. Պրակ VII: Ուկրաինա, Մոլդովա, Երևան: Գիտություն. 1996 ]. Khatchadourian H., Basmadjian M. L’art des khatchkars. Les pierres à croix arméniennes d’Ispahan et de Jérusalem. Paris: Geuthner. 2014. Maïko V., Dzhanov A. Archaeological Monuments of the Sudak Region of Crimean Republic. Simferopol: Arial. 2015 [Майко В., Джанов А. Археологические памятники Судакского региона Республики Крым. Симферополь: Ариал. 2015]. Miqayelyan V. History of the Crimean Armenians. Yerevan: Hayastan. 1989 [Միքայելյան Վ. Ղրիմահայոց պատմություն. Երևան: Հայաստան. 1989]. Petrossian H. Khachkar. Origin, function, iconography, semantics. Yerevan: Printinfo. 2008 [Պետրոսյան Հ. Խաչքար. Ծագումը, գործառույթը, պատկերագրությունը, իմաստաբանությունը. Երևան: Փրինթինֆո. 2008.]. Quirini-Popławski R. Sztuka kolonii genueńskich w basenie Morza Czarnego (1261-1475). Krakow: Uniwersytet Jagielloński. 2017. 323 Rafał Hryszko Uniwersytet Jagielloński w Krakowie (Polska) TERRA LEOPOLIENSIA – AURIFONDINA IANUENSIUM (DZIAŁALNOŚĆ GOSPODARCZA GENUEŃCZYKÓW W ZIEMI LWOWSKIEJ W XV WIEKU*) Upadek Cesarstwa Łacińskiego w 1261 r., zbudowanego i funkcjonującego w oparciu o potęgę handlową Wenecji, stał się asumptem dla odwiecznego wroga i konkurenta Serenissimy – Republiki Genueńskiej do ożywienia aktywności gospodarczej w basenie Morza Czarnego. Już u schyłku XIII w. Genueńczycy utworzyli tu sieć placówek kolonialnych. Do najważniejszych z nich należały: Kaffa (dziś Feodosija), Soldaja (dziś Sudak) i Cembalo (dziś Balaklawa) na Półwyspie Krymskim, Tana (dziś Azow nad Donem) u ujścia Donu, Kilia i Licostomo nad Dunajem, Białogród nad Dniestrem, Trapezunt na północnych wybrzeżach Azji Mniejszej, jak też Pera– Galata w samym Konstantynopolu1. Już we wczesnej fazie swojego istnienia pośredniczyły one w sprowadzaniu do Europy towarów lewantyńskich (przyprawy korzenne, jedwab, bawełna, precjoza)2. Z drugiej strony kolonie * Niniejszy artykuł stanowi zmienioną wersję części rozprawy R. Hryszko, Januensis, ergo mercator? Działalność gospodarcza Genueńczyków w ziemi lwowskiej na tle kontaktów Polski z czarnomorskimi koloniami Genui w XV wieku. Kraków. 2012. 1 Kwestia początków genueńskiej obecności gospodarczej była przedmiotem licznych publikacji naukowych. Do najważniejszych należą m. in.: Lopez S. Storia delle colonie genovesi nel Mediterraneo. Bologna. 1938; Balard M. La Romanie génoise (XIIe – début du XVe siècle) // Atti della Società Ligure di Storia Patria. T. 18. Parts. I–II. Genova. 1978. 2 Pegolotti F.B. La pratica della mercatura / ed. A. Evans. Cambridge Mass. 1936. S. 21–23; Heyd W. L’histoire du commerce du Levant au Moyen Âge. T. 2. Paris. 1936. S. 176–177; Lopez R.S. L'extrême frontière du commerce de l'Europe médiévale // Le Moyen Âge. Vol. 69. 1963. S. 479–490; Bautier R.H. Les relations économiques des Occidentaux avec les pays d’Orient au Moyen Âge. Points de vue et documents // Sociétés et compagnies de commerce en Orient et dans l’Océan Indien. Actes du 8e colloque international d’histoire maritime. Beyrouth, 1966. Paris. 1970. S. 315– 316; Balard M. Precursori di Cristoforo Colombo: I Genovesi in Estremo Oriente nel XIV secolo // Atti del convegno internazionale di studi colombiani. Genova. 1974. S. 149–161; idem, Gênes et la mer Noire (XIIIe–XVe siècle) // Revue historique. T. 270. 1983. S. 31–40; idem, La Romanie génoise.... S. 136, 202–204, 684–686; Ashtor E. Il volume del commercio levantino di Genova nel secondo Trecento // Civico Istituto Colombiano. Studi e Testi. P. 2 // Serie storica a cura di G. Pistarino, Saggi e documenti. T. 1. Genova. 1978. S. 391–432; Lopez R.S. In quibuscumque mondi partibus // Miscellanea di storia italiana e mediterranea per Nino Lamboglia, Genova 1978. S. 345–354; Karpov S.P. О tоrgоvych privilеgijach mоrskich rеspublik v Trapеzundskоj Impеrii // Vizantijskij Vremennik. T. 51. 1990. S. 23–31; Starokadomskaja M.K. Solchat i Kaffa v XIII–XIV veka // Feodal’naja Tavrika. Matierialy po istorii i archeologii Kryma. Kiev. 1974. S. 171-173. W pierwszej poł. XIV w. kontakty z Dalekim Wschodem uległy osłabieniu, a w drugiej części tego 324 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… Genui nad Morzem czarnym stały się ważnymi rynkami handlu towarami wytwarzanymi w samym basenie czarnomorskim lub sprowadzanymi z ziem sąsiadujących bezpośrednio z Pontem. Możemy je podzielić na cztery grupy: 1) produkty rolniczej proweniencji (zboże, wino); 2) artykuły pochodzenia leśnego (skóry zwierząt futerkowych, miód, wosk, drewno); 3) towary pozyskiwane z wód przybrzeżnych lub u ujścia rzek (ryby, kawior); 4) surowce mineralne wydobywane z ziemi (głównie sól, ałun, miedź, cyna, żelazo i inne). Osobne miejsce zajmował handel miejscowymi niewolnikami3. Sprzyjająca sytuacja geopolityczna i gospodarcza w regionie, będąca pochodną względnej stabilizacji w rozległym imperium mongolskim (pax mongolica), trwająca do ok. poł. XIV w., pozwoliła kupcom z Genui na konsekwentne poszerzanie działalności handlowej na obszarach Europy południowo-wschodniej bardziej oddalonych od regionu Pontu. Prowadzony przez nich handel towarami lewantyńskimi i surowcami pochodzenia naturalnego zataczał coraz szersze kręgi na terenach pomiędzy Dnieprem a Dunajem i przyczynił się do powstania nowych szlaków wymiany międzynarodowej towarów zmierzających lądem zarówno do metropolii, jak i na zachód kontynentu. W kręgu wymiany handlowej prowadzonej przez kolonie czarnomorskie znalazły się również ziemie polskie. W XIV w. działalność nielicznych Genueńczyków koncentrowała się w stolicy kraju, tj. w Krakowie, i jego okolicach. W następnym stuleciu ich aktywność ogniskowała się we Lwowie i na obszarze ziemi lwowskiej. Otwarcie Polski na region czarnomorski w wyniku unii polsko-litewskiej sprawiło, że u schyłku XIV w. punkt ciężkości działalności kupców z Genui przesunął się bardziej na wschód i w XV w. skoncentrował na ziemi lwowskiej. Celem niniejszego artykułu będzie charakterystyka działalności kupców genueńskich przebywających w Polsce w XV w. (do 1475 r.)4. Analiza tego stulecia poważnemu ograniczeniu, zob. Pistarino G. Genova medievale fra Oriente e Occidente // Rivista Storica Italiana. T. 81. 1969. S. 45–73; Chiappa Mauri M.L. Il commercio occidentale di Genova nel XIV secolo // Nuova Rivista storica. T. 57. 1973. S. 571–612; Kedar B.Z. Mercanti in crisi: Venezia e Genova. Roma. 1981; Quirini-Popławska D. Włoski handel czarnomorskimi niewolnikami w późnym średniowieczu. Kraków. 2002. S. 77–89. 3 Problem handlu regionalnego kolonii genueńskich nad Morzem Czarnym w drugiej poł. XIV w. i XV w., z uwzględnieniem kierunków wymiany, został omówiony w pracy: Hryszko R. Z Genui nad Morze Czarne. Z kart genueńskiej obecności gospodarczej na północno-zachodnich wybrzeżach Morza Czarnego u schyłku średniowiecza. Kraków. 2004. S. 203–268; charakterystyka poszczególnych towarów konsumpcyjnych pochodzenia czarnomorskiego została przedstawiona w artykule: idem, Genoese Colonies in the Black Sea Region. Their Role in the Transfer of Regional Products in the Late middle Ages // Ten Centuries of Byzantine Trade (the 5th–15th centuries). Collection of Scientific Papers. Kyiv. 2012. S. 177–189. 4 Zasadniczą podstawę źródłową do niniejszej analizy stanowią: Akta Grodzkie i Ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z Archiwum tzw. Bernardyńskiego we Lwowie (dalej: AGZ) / wyd. A. Czołowski. T. 2, 4–6, 9–15, 17–19. Lwów. 1870–1906, oraz: Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta (dalej: AGZ) / 325 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 zagadnienia służy poszukiwaniu odpowiedzi na pytanie o rolę Genueńczyków w różnych dziedzinach gospodarki późnośredniowiecznej Polski. W literaturze naukowej problematyka działalności kupców genueńskich na ziemi lwowskiej w XV w. nie znalazła jeszcze całościowego opracowania. Niniejsze kwestie pojawiały się przede wszystkim w pracach historyków polskich starszego pokolenia, najczęściej w kontekście rozważań o działalności Włochów w późnośredniowiecznej Polsce (Jan Ptaśnik5) bądź charakterystyki handlu późnośredniowiecznej Polski (Stanisław Kutrzeba6, Łucja Charewiczowa7). Na szczególną uwagę zasługuje również dorobek Mariana Małowista8. Z nowszych publikacji polskich uczonych wiele istotnych informacji przynoszą prace Danuty Quirini-Popławskiej, naświetlające związki Polski z koloniami czarnomorskimi Genui w drugiej poł. XV w.9 Problem aktywności Genueńczyków we Lwowie i w ziemi lwowskiej był również przedmiotem badań piszącego te słowa. Ich wyniki zostały opublikowane w odrębnych rozprawach w języku polskim10. wyd. A. Czołowski. T. 1: Najstarsza księga miejska, 1382–1389. Lwów. 1892; T. 2: Księga przychodów i rozchodów miasta, 1404–1414. Lwów. 1896; T. 3: Księga przychodów i rozchodów miasta, 1414–1426. Lwów. 1905; T. 4: Księga ławnicza miejska, 1444–1448. Lwów 1921, jak też szereg pojedynczych źródeł, których pełny opis bibliograficzny znajduje się w kolejnych przypisach. 5 Ptaśnik J. Z dziejów kultury włoskiego Krakowa // Rocznik Krakowski. T. 9. 1907. S. 1–148; idem, Miasta i mieszczaństwo w dawnej Polsce. Kraków. 1949; idem, Kultura włoska wieków średnich w Polsce. Warszawa. 1956. 6 Kutrzeba S. Handel Krakowa w wiekach średnich na tle stosunków handlowych Polski. Kraków. 1903; idem, Handel Polski ze Wschodem w wiekach średnich. Kraków. 1913. 7 Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego Lwowa. Lwów. 1925. 8 Małowist M. Kaffa – kolonia genueńska na Krymie i problem wschodni w latach 1453–1475. Warszawa. 1947; idem, Bałtyk i Morze Czarne w handlu średniowiecznym // Jantar. T. 1. Z. 2. 1937. S. 72–73; idem, Uwagi o roli kapitału kupieckiego w Europie Wschodniej w późnym średniowieczu // Przegląd Historyczny. T. 56. 1965. S. 220–231; idem, Wschód a Zachód Europy w XIII–XVI wieku. Konfrontacja struktur społeczno-gospodarczych. Warszawa. 1973. 9 Quirini-Popławska D. Z powiązań Polski z Kaffą, kolonią genueńską na Krymie w drugiej połowie XV wieku // Cracovia, Polonia, Europa. Studia z dziejów średniowiecza ofiarowane prof. Jerzemu Wyrozumskiemu w 65. rocznicę urodzin i 40–lecie pracy naukowej. Kraków. 1995. S. 557–563; eadem, La parabola di Caffa. Le vicende di una colonia genovese al crocevia di importanti traffici fra i paesi occidentali, l’Europa centrale e il Levante // Prometeo. 1997. S. 86–93; eadem, Włoski handel…; eadem, Hryszko R. Rola włoskich żupników w Polsce w XIV i XV wieku // Kazimierz – sławny i z czynów Wielki / red. M. Starzyński. Kraków. 2011. S. 61–77. 10 Hryszko R. Cristoforo z San Remo – próba portretu genueńskiego kupca // Studia Historyczne. T. 42. Z. 3 (166). 1999. S. 331–347. 326 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… Osobne miejsce zajmują publikacje historyków obcych, zarówno starszego, jak młodszego pokolenia (m.in. Armando Sapori, J.W. Niemann, N. F. Kotlar, E. Nadel-Golobič, Natalia Tsariova i in.), koncentrujących swoją uwagę zarówno na historii gospodarczej Lwowa oraz problemie aktywności cudzoziemców na obszarze dzisiejszej zachodniej Ukrainy11. Zdaniem współczesnych historyków trudno określić, nawet w przybliżeniu, kiedy zostały nawiązane kontakty między placówkami genueńskimi na Krymie a Polską. Wiadomo jednak, że już u schyłku XIII w. przejeżdżali przez ziemie polskie kupcy z Prus podążający do Włodzimierza na Wołyniu lub powracający stamtąd. Celem tych podróży była wymiana towarów zachodnioeuropejskich na produkty dalekowschodnie. Być może już wówczas kupcy docierali do kolonii genueńskich nad Morzem Czarnym i Azowskim. Prawdopodobnie było też odwrotnie – kupcy z kolonii odwiedzali Włodzimierz, aby tutaj sprzedać jedwab, przyprawy korzenne i inne produkty wschodnie, a nabyć sukno flandryjskie sprowadzane przez wspomnianych kupców pruskich lub tutejszych mieszkańców 12. Ze względu na niedostatek danych źródłowych nie można stwierdzić, jak bardzo rozwinięte były kontakty tego ośrodka z Kaffą. Nie wiemy także, jakimi drogami kupcy z kolonii czarnomorskich przybywali do Włodzimierza, dostarczając tu towary lewantyńskie. Można przypuszczać, że przybywali tutaj z dobrze sobie znanego Kijowa 13. O stosunkowo wczesnym zainteresowaniu kupców genueńskich tym miastem świadczy fakt, że już w 1245 r., a więc przed powstaniem sieci kolonialnej Genui nad Morzem Czarnym, spotykamy w Kijowie grupę 11 Sapori A. Gl’Italiani in Polonia nel Medioevo // Archivio Storico Italiano. Vol. 83. 1925. S. 125–155; Niemann J.W. Der Handel der Stadt Lemberg // Mittelalter, Die Burg. Vierteljahreschrift des Institut für Deutsche Ostarbeit Krakau. Jhg. 2. H. 4. 1941. S. 69–92; Kotlar N.F. Levantijskaâ torgovlâ L’vova XIV–XV vv. po numizmatičeskim dannym // Numizmatika i epigrafika. T. 6. S. 135–148; Nadel–Golobič E. Armenians and Jews in Medieval Lvov. Their Role in Oriental Trade 1400–1600 // Cahiers du Monde russe e soviétique. T. XX (3– 4), juillet–décembre. 1979. S. 345–388; Tsariova N. Le tracce italiane negli archivi di Leopoli // Umanesimo latino in Ukraina. Conferenza interazionale. Leopoli, 8 giugno 2002. Leopoli. 2002. S. 79–85; Ìstorìâ L'vova u tr'oh tomah. T. 1. 1256–1772 / red. Â. Ìsaêvič et al. Lvov. 2002. 12 Kutrzeba S. Handel Polski…. S. 16, 56; Małowist M. Kaffa – kolonia... S. 64– 65; idem, Bałtyk i Morze Czarne…. S. 72–73; Leitgeber J. Z dziejów handlu i kupiectwa poznańskiego za dawnej RP. T. 1. Poznań. 1929. S. 290; Lewicki S. Prawo składu w Polsce. Lwów. 1910. S. 107; Ptaśnik J. Z dziejów kultury…. S. 73–74. 13 Małowist M. Kaffa – kolonia... S. 64–65, 75; Wyrozumski J. Handel Krakowa ze Wschodem w średniowieczu // Rocznik Krakowski. T. 50. 1980. S. 60; QuiriniPopławska D. Z powiązań…. S. 548; Samsonowicz H. Przemiany osi drożnych w Polsce późnego średniowiecza // Przegląd Historyczny. T. 64. 1973. S. 698– 700; Kutrzeba S. Handel Polski…. S. 23. 327 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Genueńczyków prowadzących interesy handlowe obok kupców wrocławskich i weneckich 14. W miarę upływu lat zaczęło się zmniejszać znaczenie tych ośrodków jako punktów handlu dalekowschodniego. Oś wymiany towarowej przesunęła się bardziej ku południowi, przez co ok. poł. XIV w. Włodzimierz utracił swe dotychczasowe znaczenie handlowe na rzecz sąsiedniego Lwowa15. Wtedy też droga biegnąca z Kijowa do Włodzimierza ustąpiła pierwszeństwa tzw. drodze tatarskiej (via tartarica), która prowadziła z Kaffy i Tany wzdłuż Bohu, przez Bracław i Kamieniec Podolski, do Lwowa (Z wybrzeży czarnomorskich do Lwowa prowadziła również tzw. droga mołdawska, która jako szlak handlowy uzyskała olbrzymie znaczenie w XV w. 16). Dzięki umiejętnej polityce 14 Spotkania dwóch światów. Stolica Apostolska a świat mongolski w połowie XIII wieku: relacje powstałe w związku z misją Jana di Piano Carpiniego do Mongołów / pod red. J. Strzelczyka. Poznań. 1993. S. 175; Heyd W. L’histoire du commerce... T. 1. S. 297, 319–320; Quirini-Popławska D. Z powiązań…. S. 548; Pascu Ş. La storiografia romena ed i genovesi nel Mar Nero // Colocviul Româno-Italian. Genovezii la Marea Neagră în secolele XIII–XIV. Bucureşti, 25–28 martie 1975 / sub îngrijirea acad. Ş. Pascu. Bucureşti. 1977. S. 47. 15 Lwów pojawia się na mapie katalońskiej Angelina Dulcerta z 1339 r. jako wyraźnie zaznaczone civitat de Leo. Zamieszczona obok niej dodatkowa adnotacja wyjaśnia, że przybywali tutaj kupcy ze Wschodu, po czym kierowali się dalej wodami „morza niemieckiego” do Flandrii: Kutrzeba S. Handel Polski... S. 24; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 122; idem, Z dziejów kultury…. S. 32.; Brătianu G.I. Recherches sur Vicina et Cetatea–Albă. Cluj. 1935. S. 78, 123; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 32; Giurescu C.C. Les Génois au Bas–Danube aux XIIIe et XIVe siècles // Colocviul Româno-Italian. Genovezii la Marea Neagră în secolele XIII–XIV. Bucureşti, 25–28 martie 1975 / sub îngrijirea acad. Ş. Pascu. Bucureşti. 1977. S. 52; Łoziński W. Patrycjat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. Lwów. 1890. S. 36–37. Historyk niemiecki Wilhelm Heyd w oparciu o ten przekaz stwierdził, że już w poł. XIV w. kupcy genueńscy przybywali do Lwowa, skąd udawali się nad Bałtyk, dalej zaś drogą morską przeprawiali się do Flandrii: Heyd W. L’histoire du commerce... T. 2. S. 338; a także: Jaworski F. Lwów za Jagiełły // Biblioteka Lwowska. T. 10–12. Lwów. 1910. S. 6–7, 11; Koczy L. Handel Poznania do połowy wieku XVI. Poznań. 1930. S. 13–14, 40; Bogucka M., Samsonowicz H. Dzieje miast i mieszczaństwa w Polsce przedrozbiorowej. Wrocław. 1986. S. 47. Pogląd W. Heyda został zakwestionowany przez Stanisława Kutrzebę i opierającego się na jego badaniach – M. Małowista. Wskazali oni na brak jakichkolwiek informacji o obecności na obszarze flandryjskim kupców z kolonii czarnomorskich, przemierzających uprzednio ziemie polskie z Południa na Północ. Według nich można stwierdzić jedynie fakt transportu tym szlakiem produktów lewantyńskich. Działalność kupców z kolonii czarnomorskich Genueńczyków, Ormian i Żydów napotkała w tym czasie na poważną barierę w postaci lwowskiego prawa składu: Małowist M. Kaffa - kolonia... S. 67; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 108. 16 Punktem węzłowym dróg łączących krymską Kaffę z Europą Zachodnią, poprzez Kilię i Białogród, był ośrodek w Suczawie, który swój rozwój 328 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… Kazimierza Wielkiego zainicjowanej przyłączeniem Rusi Halickiej do Polski, Lwów dobrze skomunikowany z wybrzeżami Morza Czarnego, uzyskało rychło dominujące znaczenie jako główny ośrodek handlu na ziemiach polskich17. Powyższe względy sprawiły, że do stolicy Rusi zaczęli docierać przybysze czarnomorskich kolonii Genui. gospodarczy i stanowisko stolicy Mołdawii zawdzięczał pomyślnej sytuacji geopolitycznej. Suczawa posiadała połączenie z Białogrodem poprzez Lapuşnei i Jassy, z Kilią zaś – przez Berład i Jassy. Przecinały się tu ponadto szlaki wiodące na wschód do Benderu i na południe do Braiły, a także − przez Rymnik i Tîrgovişte − do Konstantynopola (Stambułu). Dla kupców genueńskich z Krymu największe znaczenie w XV w., a szczególnie w jego drugiej połowie, posiadały linie komunikacyjne pomiędzy Białogrodem i Kilią a Suczawą. Stąd rozchodziły się szlaki wiodące na ziemie polskie lub bezpośrednio na zachód poprzez Siedmiogród i Węgry. Zmierzający do Polski kupcy mieli do wyboru kilka dróg. Jedna z nich prowadziła na Seret i Czerniowce do Śniatynia, a stamtąd – przez Kołomyję i Halicz – do Lwowa. Można tu było też dotrzeć, jadąc szlakiem Dorohoju–Chocim–Kamieniec Podolski. O znaczeniu politycznym i gospodarczym szlaku mołdawskiego, m. in. Documente privitoare la istoria românilor / ed. E. Hurmuzaki. Vol. 1. P. 2. Bucureşti. 1890. S. 295– 296, 315–316; Dąbrowski J. Il Mar Nero nei rapporti fra Polonia e Italia nel medioevo // La Pologne au VIe Congres des sciences historiques. Oslo, 1928. Warszawa–Lwów. 1930. S. 47–48; Małowist M. Kaffa - kolonia... S. 60; Brătianu G.I. Recherches sur Vicina... S. 122–123; Koczy L. Dzieje handlu polskiego przed rozbiorami. Lwów. 1939. S. 31–36; Czamańska I. Mołdawia i Wołoszczyzna wobec Polski, Węgier i Turcji w XIV i XV wieku. Poznań. 1995. S. 55–56; Papacostea Ş. La Moldavie – État tributaire de l’Empire ottaman au XVe siecle le cadre international des rapports établis en 1455–1456 // Revue Roumaine d’Histoire. T. 13. №3. 1974. S. 452; idem, Caffa et la Moldavie face à l’expansion ottoman // Colocviul Româno-Italian. Genovezii la Marea Neagră în secolele XIII–XIV. Bucureşti, 25–28 martie 1975 / sub îngrljirea acad. Ş. Pascu. Bucureşti. 1977. S. 141–142; Spieralski Z. Awantury mołdawskie. Warszawa. 1967. S. 20–21. 17 Kodeks dyplomatyczny miasta Krakowa / wyd. A. Prochaska. T. 3. Kraków. 1892. Dok. № 54, 58, 83, 102, 104, 108; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 56–57; idem, Handel Krakowa... S. 108; Małowist M. Kaffa – kolonia... S. 65; idem, Uwagi o roli... S. 223; idem, Wschód a Zachód... S. 153–154; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 89; Niemann J.W. Der Handel... S. 69–70; Samsonowicz H. Przemiany osi drożnych... S. 701–702; Wyrozumski J. Handel Krakowa... S. 60; Papacostea Ş. Caffa et la Moldavie... S. 141–142. O handlu Lwowa w wiekach średnich patrz też: Kotlar N. F. Levantijskaâ torgovlâ... S. 135–148; Ìstorìâ L’vova.... S. 148–153. W roku 1343, w okresie największego zaostrzenia konfliktu, władze Genui zorganizowały specjalne poselstwo dla położenia mu kresu. Przed rozpoczęciem rokowań władze Republiki skierowały do chana tatarskiego posłańców, których zadaniem było zapewnienie bezpieczeństwa posłom. Kurierzy ci ze względu na konieczność szybkiej podróży udali się z Genui na Krym szlakiem lądowym, prowadzącym przez Lwów, nie zaś uczęszczanym powszechnie szlakiem morskim: Kutrzeba S. Handel Polski... S. 57, 94, 113–114; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 122; idem, Z dziejów kultury... S. 74; Brătianu G.I. Recherches sur Vicina... S. 76–78, 123; Heyd W. L’histoire 329 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Pierwszymi potwierdzonymi źródłowo przedstawicielami kolonii genueńskich na Krymie, którzy docierali do Lwowa, byli nie Genueńczycy, lecz kupcy ormiańscy, wykazujący w dziedzinie handlu wschodniego dużą ruchliwość. Pierwsza wzmianka o Ormianach z Kaffy prowadzących interesy handlowe we Lwowie pochodzi z przełomu lat pięćdziesiątych i sześćdziesiątych XIV stulecia. W latach 1356–1363 wybudowano we Lwowie katedrę ormiańską, której fundatorami byli bogaci kupcy z Kaffy: Jakub – syn Szachinszacha i Panos – syn Abrahama. Głównym architektem wzniesionej świątyni był Dorchi, być może Genueńczyk z Kaffy18. Wpisy do ksiąg miejskich zaświadczają o mieszkającym we Lwowie w latach siedemdziesiątych XIV w. zamożnym Ormianinie – Tayczadinie z Kaffy, który dostarczał na miejscowy rynek towary lewantyńskie. Na podstawie zachowanego zapisu testamentowego z 1376 r. wiemy również, że kupiec ten posiadał we Lwowie skład towarów wschodnich, a wśród nich: pieprz (37 kamieni), pół kamienia gałki muszkatołowej, perły wartości trzech wiardunków, a także 3 funty „szlachetnego” i 5 funtów „pospolitego” jedwabiu. Ponadto – u kupca Hodży Mansura w Kaffie miał zdeponowany kapitał w wysokości 40 grzywien. Prowadząc handel towarami wschodnimi, Tayczadin dorobił się sporego majątku, którego część przeznaczył licznej rodzinie do podziału. Resztę zaś ofiarował na rzecz miejscowych kościołów lwowskich oraz jednej ze świątyń w samej Kaffie. Było to możliwe dzięki jego wcześniejszemu przejściu na katolicyzm, co − jak można sądzić − przyczyniło się do uzyskania obywatelstwa lwowskiego19. du commerce... T. 2. S. 193; Wyrozumski J. Handel Krakowa…. S. 60; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 51–52; Brătianu G.I. La Mer Noire plaque tournante du trafic international à la fin du Moyen Âge // Revue Historique Sud-Est Européenes. T. 21. 1944. S. 62–63; Kutrzeba S. Handel Krakowa... S. 108–109; Samsonowicz H. Przemiany osi drożnych... S. 702–703; Hartleb K. Lwów na szlaku czarnomorsko-bałtyckim // Przegląd Krajoznawczy. T. 2. 1938. S. 59; Lewicki S. Targi lwowskie XIV–XIX wiek. Lwów. 1921. S. 42; Małowist M. Uwagi o roli... S. 123, 124–125; Jaworski F. Lwów za Jagiełły... S. 6; Małowist M. Wschód a Zachód... S. 84; Nadel–Golobič E. Armenians and Jews... S. 355–357; Ìstorìâ L’vova... S. 88–89; Qurini-Popławska D. Włoski handel... S. 211–212. 18 Zakrzewska-Dubasowa M. Ormianie w dawnej Polsce. Lublin. 1982. S. 16–19, 21–22, 185–186; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 100; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 90–91; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 49; Lwów i Ziemia Czerwieńska / oprac. K. Maleczyński et al. Lwów. 1938. S. 67; Niemann J.W. Der Handel... S. 70. 19 AGZ. T. 2. Dok. № 22; Pomniki. T. 1. Dok. № 571; Trajdos T.M. Kościół katolicki na ziemiach ruskich Korony i Litwy za panowania Władysława Jagiełły (1386–1434). T. 1. Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk–Łódź. 1983. S. 50–51. S. 50, przyp. 67, S. 177, przyp. 35. S. 200; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 58; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 89–90, 122; idem, Z dziejów kultury…. S. 57–58; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 55; Niemann J.W. Der Handel... S. 70; Podhorodecki L. Dzieje Lwowa. Lwów. 1992. S. 25. 330 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… Obok Tayczadina przybyli do Lwowa także i inni przedstawiciele kupiectwa kaffeńskiego. Dla przykładu: w 1386 r. spotykamy w księgach grodzkich wpisy o działalności Lazara (Armenusa de Caffa!), prowadzącego wymianę handlową z przedstawicielami miejscowych Ormian lwowskich, którym dostarczał jedwabiu. Dwa lata później Ormianie Iwanis i Amyr zeznali, że nie uregulowali jeszcze należności na rzecz wspomnianego Lazara za 4,5 kamienia surowego jedwabiu. U schyłku zaś XIV w. pojawiają się coraz liczniejsze wzmianki o kontaktach pomiędzy Lwowem a koloniami czarnomorskimi, dotyczą jednak tylko kupców ormiańskich, którzy w stolicy Rusi Czerwonej mieli silną gminę (jej odrębność została potwierdzona przez przywileje królewskie). Ci ostatni, utrzymując stałe kontakty ze swymi pobratymcami mieszkającymi w Kaffie, prowadzili ożywioną działalność handlową, której rozmiarami czuli się zagrożeni kupcy lwowscy. Pomimo przejściowych zakazów prowadzenia handlu drogą tatarską Ormianie rozwinęli w stuleciu następnym wielką aktywność w handlu wschodnim Polski20. Dzięki nim docierały do Lwowa cenne tkaniny wschodnie; wśród nich kamchy, czyli tkaniny ozdobne, przetykane złotem, używane do wyrobu szat liturgicznych i monarszych, różnego rodzaju i gatunku tkaniny jedwabne, kobierce, opony, wyroby skórzane, a wśród nich ozdobne siodła i zaprzęgi, kamienie szlachetne, perły oraz przyprawy korzenne. Spora część sprowadzanych towarów przybywała tutaj na specjalne zamówienie rady miejskiej z przeznaczeniem dla dworu królewskiego, reszta trafiała do rąk miejscowych kupców ormiańskich i polskich21. Rozmaitość towarów, zorganizowana wymiana handlowa i rosnące zapotrzebowanie lwowskich odbiorców na produkty wschodnie stanowią świadectwo stały się czynnikami, który przyciągnęły do Lwowa również rodowitych Genueńczyków. Pierwszym z nich, o którym wiemy, że przybył z Kaffy na wschodnie tereny Polski z początkiem XV stulecia, był Francesco de Cantello, zaopatrzony w listy polecające władz kolonialnych (cum litteris recommendatoriis de Caffa). Podobnie jak innych przybyszów z kolonii czarnomorskich: Ormian i Żydów, sprowadził go na nasze ziemie handel towarami korzennymi, dostarczający sporych dochodów. Prowadzone przez Francesca de Cantello korzystne interesy i zawarte na miejscu znajomości skłoniły go do osiedlenia się na stałe we Lwowie. Zdobyta uprzednio pozycja w handlu zjednała mu przychylność miejscowego kupiectwa, dzięki czemu uzyskał obywatelstwo lwowskie w 1409 r. Wiele 20 AGZ. T. 3. Dok. № 5, 29, 31, 41, 42, 45; Pomniki. T. 1. Dok. № 571. T. 2. Dok. № 165, 182. T. 3. Dok. № 180; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 58; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 55. 21 Pomniki. T. 2. Dok. № 54, 83, 117; T. 3. S. 10, 41, 65, 102, 115; T. 4. Dok. № 37a, 679, 827, 1112, 1137, 1346, 2508; AGZ. T. 7. Dok. № 107; T. 14. Dok. № 1458; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 55–56; Małowist M. Bałtyk.... S. 72; Niemann J.W. Der Handel... S. 70–71; Koczy L. Dzieje handlu…. S. 44. 331 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 wskazuje na to, że był znaną postacią w handlu wschodnim; prowadził interesy na bardzo szeroką skalę. Zdaje się o tym świadczyć fakt, że kiedy rada lwowska miała dostarczyć królowi towary wschodniej proweniencji (rok 1413 i 1414), zwróciła się właśnie do niego z prośbą o odpowiednie dostawy. Jak można sądzić, nie było to sprawą czystego przypadku, lecz dowodem na rozległe koneksje de Cantello z miejscowymi notablami. Posiadał on również własny dom na rynku lwowskim, od miasta zaś wydzierżawił piwnicę na skład win sprowadzanych ze Wschodu. Swoją działalność handlową kontynuował również na przełomie drugiego i trzeciego dziesięciolecia XV w. Zachowane źródła nic nie mówią o dacie jego śmierci lub ewentualnego wyjazdu ze Lwowa. Ostatnie wzmianki o nim, pochodzące z roku 1425, zachowały się i zostały opublikowane przez A. Czołowskiego w Księdze przychodów i rozchodów miasta Lwowa z lat 1414–1426. Po tej dacie nie występuje już w aktach grodzkich 22. Przez następnych kilkanaście lat nie spotykamy żadnego Genueńczyka prowadzącego interesy we Lwowie lub przebywającego podówczas na obszarze ziemi lwowskiej. Wymiana handlowa pomiędzy stolicą Rusi a koloniami czarnomorskimi była kontynuowana przez kupców ormiańskich i żydowskich. Więcej informacji o tych ostatnich pochodzi dopiero z przeł. 1439 i 1440 r. Żydzi z Kaffy, podobnie jak Ormianie, utrzymywali bliższe kontakty handlowe ze swoją społecznością mieszkającą we Lwowie. Niekiedy dochodziło pomiędzy nimi do sporów o należności płatnicze, dzięki czemu zachowała się nieco większa liczba wzmianek o ich działalności. I tak, przez cały rok 1439 Żyd Calef z Kaffy dostarczał do Lwowa swoje towary o łącznej wartości 2000 grzywien, nie uiszczając jednak należnego cła we lwowskiej komorze celnej ówczesnemu poborcy Szachnie – również Żydowi. Urzędnik, zniecierpliwiony nieuregulowaną w terminie płatnością, wytoczył sprawę swojemu ziomkowi. Sąd, po rozpatrzeniu racji obu stron, nakazał Calefowi wyrównanie długu w ciągu trzech miesięcy, w postaci 50 grzywien, co stanowiło, według obowiązujących stawek celnych, 2,5% wartości przewożonych towarów. Żydzi owi toczyli również spory o inne długi i nieuregulowane poręczenia majątkowe 23. 22 Pomniki. T. 2. Dok. № 225, 331, 332; T. 3. № 28, 60, 191, 341; Album Civium Leopoliensium: rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 / wyd. A. Janeczek. T. I. Warszawa. 2005. S. 8. № 85; Huberta L. Listy Genueńczyków do Kazimierza Jagiellończyka z Kaffy // Pamiętnik historyczny. T. 1. Warszawa. 1861. S. 3; Dubiecki M. Kaffa, osada genueńska i jej stosunek do Polski w XV wieku // Obrazy i studia historyczne. Seria 2. Warszawa. 1899. S. 8; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 56; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 91; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 4; Lewicki S. Targi lwowskie... S. 15; Pistarino G. Genova medievale... S. 57; Tsariova N. Le tracce italiane... S. 79–80. 23 AGZ. T. 14. Dok. № 93, 95, 119, 141, 142, 161; Pomniki. T. 2. Dok. № 165, 182; T. 3. Dok. № 180; T. 4. Dok. № 9, 889, 1282a, 1388, 1446, 1448, 1451; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 43, 57; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 80; Bałaban M. Żydzi lwowscy na przełomie XVI i XVII wieku. Lwów 1906. S. 391–393; Horn M. Działalność gospodarcza Żydów polskich w 332 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… O większym, a chronologicznie wcześniejszym, zaangażowaniu Ormian i Żydów (w mniejszym zaś stopniu kupców greckich) w handel wschodni Polski zadecydował fakt posiadania przez nich stosunkowo niewielkich środków uniemożliwiających podjęcie skutecznej rywalizacji z kapitałem genueńskim. Zdaniem M. Małowista ów fakt w znacznej mierze zadecydował o skierowaniu aktywności rzeczonych kupców na kraje ościenne. Niemałą rolę odegrały w tym więzy etniczne i obecność licznych współplemieńców, w kręgu których przybysze z kolonii prowadzili swoje interesy handlowe. Skłaniało to niekiedy kupców ormiańskich i żydowskich do przesiedlenia się na stałe do miast polskich24. Obecność kupców ormiańskich i żydowskich, przybywających na przeł. XIV i XV w. do Lwowa w interesach, musiała zwrócić uwagę Genueńczyków z kolonii czarnomorskich na możliwości zysków, jakie otwierały przed nimi południowo-wschodnie ziemie Królestwa Polskiego. Pierwszą większą grupę rodowitych Genueńczyków spotykamy dopiero w latach 1440–1441. Prowadzili oni wówczas liczne procesy (najczęściej o nieuregulowane długi) między sobą oraz z miejscowymi kupcami. Może to świadczyć, że przybywali znacznie wcześniej do Lwowa, gdyż jeszcze w latach trzydziestych, i zdążyli już poznać miejscowe stosunki gospodarcze. Godny podkreślenia jest fakt, że nie działali tutaj w pojedynkę, lecz większą grupą, z czego można też wnioskować o tym, iż znali miejscowe stosunki25. Przykładowo, w drugiej poł. 1440 r. przed sądem grodzkim we Lwowie toczyła się sprawa Girolama de Olmerio (Hieronimus de Olmerio) de Janua i niejakiego Grzegorza określanego mianem Hungarus, prawdopodobnie kupca, który był winny Genueńczykowi 215 florenów węgierskich. Przedmiotem sporu była forma wyrównania wierzytelności. Zniecierpliwiony długim czekaniem Girolamo zajął pewną ilość towarów (między innymi płótna) należącego do Grzegorza jako ekwiwalent należności. Zasekwestrowany towar, jak się później okazało, miał prawdopodobnie wyższą wartość niż kwota należnego długu. Z tego też względu kupiec genueński został zobowiązany do uregulowania powstałych różnic na szkodę Grzegorza. Jako poręczyciel Genueńczyka występuje niejaki Paulus Italicus – prawdopodobnie chodzi tu o innego kupca genueńskiego Paola de Grimaldi, którego spotykamy w podobnej roli w innym procesie (o którym mowa będzie dalej). Za Paola zaś poręczył inny mieszczanin lwowski o imieniu Dropau26. średniowieczu na tle rozwoju osadnictwa // Biuletyn Żydowskiego Instytutu Historycznego. T. 34. № 2–3 (126–127). 1983. S. 80–81; Ptaśnik J. Żydzi w Polsce wieków średnich // Przegląd Warszawski. T. 2. №1. 1922. S. 231; Nadel– Golobič E. Armenians and Jews... S. 372. 23 Małowist M. Kaffa – kolonia... S. 63. 24 Małowist M. Kaffa – kolonia... S. 63. 25 AGZ. T. 14. Dok. № 49, 141, 142, 161. 26 AGZ. T. 14. Dok. № 49, 63, 97, 99, 100, 101, 115, 140. 333 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Sam Girolamo występował również jako poręczyciel Klemensa z Wiślicy w 1440 r., oświadczając, że ten ostatni stawi się w sądzie w oznaczonym terminie. W przypadku zaś niedopełnienia tej czynności przez pozwanego, Girolamo zostanie pociągnięty do odpowiedzialności 27. W styczniu kolejnego roku wspomniany kupiec procesował się z grupą Ormian o nieuregulowane przez nich należności płatnicze. Przed sądem stawił się jako świadek Giragos Surannyk, kupiec sukienniczy (textor) z Kaczurbeju (dzisiejszej Odessy)28. Te nieliczne wpisy do ksiąg grodzkich pozwalają nam domniemywać, iż owy Giragos Surannyk utrzymywał szerokie kontakty handlowe z kupcami polskimi (np. z Wiślicy), przedstawicielami kupiectwa obcego (Gregorius Hungarus) oraz z bliższymi sobie Ormianami. W prowadzeniu interesów handlowych dostarczał często towary na kredyt, stąd też prowadził liczne procesy o niezapłacone w terminie należności. Udokumentowana działalność Girolama na obszarze Polski obejmuje trzy lata − 1440–1442. W trakcie jednego z procesów kupiec powołał się na swój wcześniejszy pobyt na ziemiach polskich, stąd możemy sądzić, że jego obecność w Polsce nie była sporadyczna i wykraczała poza wskazany okres 29. Trudno jednak powiedzieć, czy mieszkał w Polsce na stałe. Girolamo de Olmerio nie był jedynym kupcem genueńskim, który prowadził swoje interesy na ziemiach polskich. Imiona pozostałych możemy poznać również dzięki sporom o długi. Na przeł. maja i lipca 1441 r. przed sądem grodzkim w Gródku toczyła się sprawa między Girolamem de Olmerio a innym Genueńczykiem − Pietrem Messopero o sumę 287 dukatów tureckich. Jako poręczyciel Girolama wymieniony został Paolo de Grimaldi. Ten ostatni występował jako pełnomocnik Girolama, co zaświadcza wpis dokonany w październiku 1442 r. do księgi ławniczej z lat 1440–1448 (verus et legitimus procurator ad exigendum, repetendum et quietandum omnia debita concredita). Być może pełnił też rolę pośrednika lub agenta handlowego działającego w imieniu Girolama30. We wspomnianych uprzednio sporach, jaki toczyli ze sobą Calef z Kaffy i Szachno, celnik lwowski, (w lutym i marcu 1441 r.) wspomniany jest Angelo Lercario (Angelo de Lercario, Angelus Italicus), który otrzymał od Kalefa kwotę 100 kóp groszy praskich jako sumę poręczycielską za Szachnę. Wtedy też Genueńczyk został pozwany do sądu z powodu nieuregulowanego wynagrodzenia za nieznane nam bliżej usługi, jakie oddał mu niejaki Piotr, określany w zapisie (podobnie jak pozwany) terminem hospes, co może sugerować, że chodzi tu o 27 AGZ. T. 14. Dok. № 21. 28 AGZ. T. 14. Dok. № 183, 187, 255. 29 AGZ. T. 14. Dok. № 49. 30 AGZ. T. 14. Dok. № 275, 301; Pomniki. T. 4. Dok. № 666; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 92; Sapori A. Gl’Italiani in Polonia... S. 138. 334 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… wspomnianego uprzednio Pietra Messopero, który wiosną 1441 r. przebywał we Lwowie31. Znacznie ciekawsza sprawa, dostarczająca więcej szczegółów o działających we Lwowie Genueńczykach, weszła na wokandę tutejszego sądu grodzkiego w marcu 1445 r. Kupiec lwowski Mikołaj Zindrych, prowadzący swe interesy w Mołdawii, zawarł kontrakt z Angelem de Lercario na dostawę towarów o łącznej wartości 800 florenów (być może ryb) z Gałaczu nad Dunajem. Po dostarczeniu Włochowi tych towarów nie otrzymał na czas zapłaty, przez co pozwał go do sądu. Podobnie jak w poprzednich procesach na rzecz Genueńczyka świadczyli jego pobratymcy: Cristoforo z San Remo, celnik lwowski (o którym szerzej w następnym rozdziale), Pietro Messopero oraz bliżej nieokreślony Karulus de Buzelo (Carlo di Bocello?)32. Angelo Lercario rozwinął w Polsce szeroką działalność. Prowadził tu nie tylko własne interesy, lecz występował również w imieniu innych kupców genueńskich w roli ich przedstawiciela. Nie obywało się to bez przeszkód: w 1446 r. przewożone przez niego towary zostały zatrzymane we Lwowie z bliżej nieznanych nam powodów. Wówczas to poszkodowani kupcy z Chios zwrócili się do doży genueńskiego z prośbą o interwencję u króla Polski. Nie wiemy jednak, jaki ostateczny obrót przybrała ta sprawa33. Jak wskazują zachowane źródła, zabór przewożonego przez Genueńczyków mienia nie należał do rzadkości. W 1442 r. Filip, kupiec genueński, transportował pieprz z kolonii naddunajskich przez obszary mołdawskie w kierunku Lwowa, zaś jego wspólnik Jakub – kufy ciężkiego wina, tj. małmazji. Wspomnianym kupcom towarzyszyło kilku służących, a może nawet inna grupa kupców. Prowadzone przez nich wozy załadowane towarem zostały im nieoczekiwanie zagarnięte w Kołomyi przez Eliasza, współrządcę hospodara mołdawskiego Stefana II (1435–1443). Po przybyciu do Lwowa poszkodowani dokonali wpisu do ksiąg miejskich o poniesionych stratach 34. Podobna przygoda spotkała rok później innego Genueńczyka – Bartolomea Battistę Frago, działającego na obszarze ziemi lwowskiej w imieniu Cristofora Frago, przebywającego podówczas we Lwowie. Ów 31 AGZ. T. 14. Dok. № 141, 142, 161; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 57. 32 AGZ. T. 14. Dok. № 1340; Pomniki. T. 4. Dok. № 1446, 1448, 1451; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 55, 73, 81; Nistor J. Die auswärtigen Handelsbeziehungen der Moldau im XIV, XV und XVI Jahrhundert. Gotha. 1911. S. 31; Pomniki. T. 4. Dok. № 6, 1286a, 1338, 1346, 1338, 1346, 1448, 1451; Niemann J.W. Der Handel... S. 70; Qurini-Popławska D. Włoski handel.... S. 212. 33 Heers J. Genova nel’400. Milano. 1991. S. 237; Quirini-Popławska D. Z powiązań.... S. 549. 34 Pomniki. T. 4. Dok. № 841a; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 72–73; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 92. 335 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Bartolomeo, określany mianem pisarza, wraz ze sporym transportem sukna wyszedł ze Lwowa w kierunku ziem mołdawskich. Na postoju w Śniatyniu został napadnięty i doszczętnie ograbiony przez Michała Mużyłłę – starostę kołomyjskiego i śniatyńskiego. Poszkodowany Bartolomeo wniósł skargę do ksiąg grodzkich, powiadamiając zarazem swojego zwierzchnika o utracie towarów, wśród których znajdowały się postawy sukna flandryjskiego i angielskiego, sukna gorszej jakości, a także centum stamina de Czwelych, a ponadto – gladium Thataricum in valore viginti florenorum Turcorum, item arcum cum aliis attinenciis, item camisiam, item instrumentum quoddam preparativum equorum in valore unius floreni Hungarici et alia plura que non recordatur 35. Zdaniem J. Nistora był to znaczny transport jak na ówczesne czasy36. Poszkodowani kupcy nie doczekali się chyba wymierzenia sprawiedliwości, a poniesione straty nie zostały w należyty sposób zrekompensowane, przynajmniej źródła nic o tym nie mówią. Fakty te nie zniechęciły Genueńczyków, którzy w dalszym ciągu trudnili się handlem materiałami. Świadczy o tym wydarzenie podane przez Ł. Charewiczową, a zaczerpnięte z konsulariów lwowskich. Tamtejszy kupiec Kasper Ormianin przywiózł do Suczawy materiały przeznaczone na sprzedaż. Zbył je (jeden tarlink, w którym było 20 postawów sukna o różnych kolorach) kupcowi z Kaffy określanemu nazwiskiem Frago – nie wiadomo: Cristoforowi czy Bartolomeowi. Gdy sukno okazało się towarem zleżałym i dziurawym, naczelny celnik suczawski i rajcy miejscy kazali je spalić, ale rozkaz ten nie został wykonany na prośbę właściciela i innych kupców. Frago przyjął ten towar. Jako zadośćuczynienie za niską jakość wspomniany Kasper miał obniżyć cenę do kwoty 64 florenów. Ł. Charewiczowa nie podaje jednak, kiedy miało miejsce to wydarzenie37. W połowie lat 40. XV w. w życie gospodarcze ziemi lwowskiej aktywnie włączył się wspomniany uprzednio Pietro Messopero. Pod koniec grudnia 1444 r. zasiadał w składzie sędziowskim podczas odbywających się wówczas roczków sądowych we Lwowie38. Nie zaniedbywał przy tym interesów handlowych, pozostając w stosunkach z Żydem Szachną, ówczesnym dzierżawcą cła gródeckiego, i mieszkającym w ziemi lwowskiej Genueńczykiem Cristoforem Guardia z San Remo. Ten ostatni był również jednym z sędziów, którzy rozpatrywali sprawę sądową Piotra, można więc przypuszczać, że jego obecność nie była przypadkowa39. Pietro Messopero, zwany z polska Massopiórem lub Miszoperem, musiał być znaczniejszą osobą. W zachowanych dokumentach bywa też 35 AGZ. T. 14. Dok. № 744, 745; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 73. 36 Nistor J. Die auswärtigen... S. 31. 37 Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 81. 38 AGZ. T. 14. Dok. № 430. 39 AGZ. T. 14. Dok. № 498, 1406, 1411, 1412, 1435, 1436. 336 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… określany mianem Petrus Messopero de Ansaldo, haeres Licostomi, consul Francorum, co wskazuje na bliższe związki z Licostomo – genueńskim ośrodkiem nad Morzem Czarnym, znajdującym się w bezpośrednim sąsiedztwie Kilii40. Zajmowane przez Włocha stanowisko nadawało mu niewątpliwie odpowiednią rangę, mogło też stanowić spore źródło zysków, czerpanych nie tylko z działalności handlowej. Faktem jest, że musiał on dysponować znaczniejszym kapitałem, skoro udzielił pożyczki księciu mścisławskiemu Jerzemu Lingwenowiczowi, który nie śpieszył się jednak z jej zwrotem. Dług został uregulowany dopiero po kilku latach (w 1469 r.) przez jego spadkobiercę – syna Iwana, na rzecz córki zmarłego już Pietra Messopero – Anastazji, która jeszcze przez kilka lat (do 1475 r.) dochodziła swoich praw do należnych jej wierzytelności pozostawionych przez swego ojca41. W latach pięćdziesiątych i sześćdziesiątych XV stulecia również i inni Genueńczycy prowadzili działalność handlową na ziemiach Polski, o czym świadczą zapiski w księgach miejskich. W styczniu 1451 r. we Lwowie pojawił się Giuliano de Landasco (Julianus Italicus de Landaschko), przywożąc do stolicy Rusi Czerwonej decyzję metropolity greckiego z Konstantynopola w sprawie rozwodowej Ormianina Cristka, określanego jako advocatus Armenorum de Leopoli, z niejaką Bielką − również narodowości ormiańskiej. O samym Genueńczyku nie posiadamy więcej informacji. Nie wiemy również, jaki był prawdziwy powód jego przybycia do Lwowa: przekazanie tylko listów patriarchy, czy może działalność handlowa?42 Niecałe dwa lata później spotykamy w aktach grodzkich Giuliano Gebeleto z Kaffy (Julianus Gebeleto de Caffa), którego nazwisko pisarze sądowi spolszczyli na Dziubolek. Genueńczyk znał chyba miejscowe 40 AGZ. T. 14. Dok. № 301, 1340, 1411, 1412, 1436; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 93; Sapori A. Gl’Italiani in Polonia... S. 138–139; Górka O. Białogród i Kilja, a wyprawa r. 1497 // Sprawozdania z posiedzeń Towarzystwa Naukowego Warszawskiego. Wydział 2. T. 25. Warszawa. 1932. S. 4. W. Łoziński błędnie określa Pietra Messopero jako Wenecjanina, zob. Łoziński W. Patrycjat i mieszczaństwo... S. 126. Szerzej o funkcjonowaniu kolonii genueńskiej w Licostomo w odniesieniu do schyłku XIX w.: Hryszko R. Genueński rynek Licostomo nad Dunajem w latach siedemdziesiątych i osiemdziesiątych XIV wieku w świetle akt notarialnych Domenico da Carignano i Oberto Grassi da Voltri // Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego. T. 1248 // Prace Historyczne. Z. 128. 2001. S. 59–69. O działalności Genueńczyków w Licostomo i Kilii, zob. m.in. Iliescu O. Contributions à l’histoire des colonies génoises en Romanie aux XIIIe–XVe siècles // Revue Roumaine d’Histoire. T. 28. №1–2. 1989. S. 25–52; idem, De nouveau sur Kilia et Licostomo // Revue Roumaine d’Histoire. T. 33. №1–2. 1994. S. 159–167. 41 AGZ. T. 14. Dok. № 1340, 1406, 2872. T. 15. Dok. № 3565; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 93, 102, przyp. 35; Łoziński S. Patrycjat i mieszczaństwo... S. 126; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 63; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 56; Sapori A. Gl’Italiani in Polonia... S. 139. 42 AGZ. T. 14. Dok. № 2409; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 100. 337 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 środowisko kupieckie. Zdaje się za tym przemawiać fakt, że wzorem swych genueńskich poprzedników zasiadał w składzie sędziów miejskich43. W czasie swego pobytu we Lwowie udzielił również pożyczki w kwocie 2000 florenów Teodorykowi Buczackiemu, generalnemu staroście podolskiemu. Ten jednak, z nieznanych nam powodów, nie chciał zwrócić pożyczonej kwoty, co skłoniło Giuliana do wejścia na drogę sądową. Pozywając go, niewiele uzyskał w samym Lwowie, gdyż niebawem udał się do króla przebywającego na początku 1453 r. w Trokach na Litwie. Kazimierz Jagiellończyk, rozpatrzywszy przedstawione argumenty w tej sprawie, nakazał staroście zwrot długu. Polecił przy tym Giuliana (który wskutek niewyjaśnionych bliżej wypadków nad Morzem Czarnym doznał poważnych strat majątkowych) szczególnej opiece Andrzeja Odrowąża, wojewody ruskiego44. Zasądzony Teodoryk Buczacki musiał zignorować wyrok królewski, gdyż problem zwrotu długu przeciągał się jeszcze przez dwa lata. W tym czasie dług wzrósł (z nieznanych nam powodów) do kwoty 3200 florenów, a do sprawy została również wciągnięta żona starosty – Katarzyna Buczacka. Ostatecznie, po kilku latach sporów, doszło do ugody pomiędzy stronami, głównie dzięki pośrednictwu wojewody ruskiego. Teodoryk Buczacki zobowiązał się do spłaty należnych kwot i wynagrodzenia poniesionych strat na rzecz Juliana. W zastaw zaś sumy dłużnej przekazał Genueńczykowi część swoich dóbr45. Sprawa zakończyła się ostatecznie w 1463 r., kiedy to Julian otrzymawszy zapewne całość kwoty, zwrócił listy dłużne synowi starosty Michałowi, ówczesnemu staroście kamienieckiemu46. Giuliano Gebeleto utrzymywał także kontakty z lwowskimi Genueńczykami, głównie z braćmi Cristoforem i Domenikiem z San Remo, Antoniem de Valetariis oraz z bliżej nieokreślonym Giovannim, prawdopodobnie Genueńczykiem z Kaffy. W sprawach handlowych udawał się też wielokrotnie do Mołdawii, prowadząc swe interesy handlowe w stołecznej Suczawie47. Stąd przyjeżdżał do Lwowa na początku lat 43 AGZ. T. 14. Dok. № 1089. 44 AGZ. T. 10. Dok. № 103. T. 14. Dok. № 2749; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 100–101. 45 Wśród zastawionych wsi znajdowały się: Barysz, Bertniki, Bobrowniki, Burhrabienica, Cielielów, Czechów, Czerlenica, Dobrowody, Grzegorzów, Hybin, Jagielnica, Korościatyn, Kostkowca, Kośmierzyn, Lackie, Łuka, Monasterzyska, Niezgolcze, Nowosiedlce, Szutromienic, Szwejków, Wieliczanów, Wojnicz, Woziłów, Zadarów i Zaleszczyki; zob. AGZ. T. 14. Dok. № 3218. 46 AGZ. T. 14. Dok. № 1089, 3125, 3165, 3218, 3219, 3263. T. 15, 308, 317, 318; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 101–102; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 63–64; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 56–57. 47 AGZ. T. 14. Dok. № 3027, 3030; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 102 oraz przyp. 35; Ganchou T. La fraterna societas des crétois Nikolaos et Géôrgios Pôlos (Polo) entre Constantinople et Moncastro: affaires, dévotion et humanisme // Thesarismata. Bollettino dell’Istituto Ellenico di Studi Bizantini e Postbizantini. T. 39–40. 2009–2010. S. 221-222. Dok. № 8. 338 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… pięćdziesiątych Dorino Cattaneo (Dorinus Cathenius), pełniący w następnym dziesięcioleciu urzędy skarbnika i głównego celnika w Suczawie. W roku 1453 kupiec ten pojawił się w składzie sędziowskim obok innych Genueńczyków podczas roczków sądowych we Lwowie. W latach sześćdziesiątych kupcy lwowscy, prowadzący działalność handlową na obszarze Mołdawii, chcąc pozyskać jego przychylność, złożyli mu bliżej nieokreślony podarunek, notując ten fakt w księgach miejskich48. Zachowane wpisy do ksiąg grodzkich (wykorzystane przez historyków przedwojennych – S. Kutrzebę i Ł. Charewiczową) pozwalają poznać imiona innych kupców genueńskich przybywających wielokrotnie na ziemie polskie. W latach 1466–1467 możemy stwierdzić obecność we Lwowie kupca o imieniu Agostino (Augustinus Italicus), który poręczał swoim majątkiem za innego Włocha – Wawrzyńca, żupnika gródeckiego, dłużnego Cristoforowi z San Remo 70 kóp groszy 49. Na podstawie przedstawionych tu wiadomości źródłowych możemy stwierdzić, że rozwijane kontakty handlowe pomiędzy koloniami czarnomorskimi a Lwowem w poł. XV w. były niezwykle ożywione, a perspektywa zysków ściągnęła do południowo-wschodniej Polski również samych Genueńczyków. Ci ostatni zajmowali się przeważnie dostarczaniem towarów, głównie do samej stolicy województwa ruskiego. O pobycie ich w innych miastach tego obszaru źródła milczą. Niewątpliwie na przeszkodzie stała polityka władz miejskich Lwowa zazdrośnie strzegących uprzywilejowanej pozycji gospodarczej stolicy Rusi, wyrażonej m.in. przez miejscowe prawo składu50. 48 AGZ. T. 14. Dok. № 1089; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... s.75; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 93 oraz przyp. 10; Nistor J. Die auswärtigen... S. 38, 193; Ganchou T. La fraterna societas... Dok. № 8. S. 221–222. S. Kutrzeba podaje, że „w 1464 roku przebywa we Lwowie u boku Accursia de Carignano Antoni syn Rafała centuriona wicekomesa [?] z Genui”, zob. Kutrzeba S. Handel Polski... S. 63–64. Z braku dostatecznej liczby źródeł trudno jednak stwierdzić, czy chodzi tu o Antoniego de Valetariis (prezentowanego w 3. rozdziale), czy o jakiegoś innego kupca genueńskiego o imieniu Antoni. 49 AGZ. T. 15. Dok. № 318. 50 Zdaniem Jerzego Wyrozumskiego Lwów wyrobił sobie to prawo na drodze zwyczajowej, prawdopodobnie ok. poł. XIV w., a egzekwował je do 1380 r. w formie bezwzględnej, zmuszając przybyłych tu kupców do zupełnego wyzbycia się przywiezionych towarów. W rzeczonym roku prawo to uległo ograniczeniu do czternastu dni w wyniku sporu z Krakowem. Praktyka późniejszego okresu wykazała, że również po tej dacie Lwów próbował, z różnym skutkiem, egzekwować prawo składu w formie bezwzględnej: Z punktu widzenia przybywających do Lwowa obcych kupców, prawo składu było zdecydowanie niekorzystne, gdyż stanowiło poważne uszczuplenie ich dochodów czerpanych ze swobodnej wymiany handlowej. Nie wykluczało to możliwości podejmowania prób obejścia prawa, jednakowoż rozmiary tego zjawiska nie są nam znane. Stąd mając na uwadze wzmiankowane ograniczenia handlowe, przybywający na ziemie polskie kupcy z kolonii czarnomorskich osiedlali się w newralgicznych punktach handlowych królestwa: w wieku XIV w Krakowie, a od 339 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Nie wiemy czy i w jakim stopniu kupcy z Genui działający we Lwowie na początku lat 40. XV w. starali się minimalizować skutki niekorzystnego dla siebie ograniczenia działalności gospodarczej. Choć skala zjawiska nie jest nam znana, sam fakt obchodzenia lwowskiego prawa składu przez cudzoziemców wydaje się całkiem realny. Świadczy o tym m.in. treść kolejnego przywileju, jaki kupcy lwowscy wystarali się u Władysława Warneńczyka w 1444 r.51 Dokument został wymierzony w kupców przybywających do Lwowa de transmarinis partibus, a więc w równej mierze dotyczył Genueńczyków, Ormian i Żydów. Przywilej nakazywał im, aby ze swoim towarem nie ośmielali się chodzić ultra depositum Leopoliense, po sprzedaniu go w całości we Lwowie i zaopatrzeniu się na miejscu w nowy towar wywozili go transmare, a nie zbywali na terenie księstw naddunajskich. W przypadku zaś przekroczenia tych zakazów niestosujący się do nich kupcy mieli być pociągnięci do odpowiedzialności karnej52. Bez wątpienia powyższe przepisy były niekorzystne dla obcych kupców, w tym Genueńczyków, gdyż ograniczały swobodne handlu. Dopiero zbliżenie polityczne Kaffy i Polski na początku lat 60. XV w. uczyniło wyłom w tym stanie prawnym, lecz − jak zobaczymy dalej − miało to bardzo ograniczony zasięg. Zanim to nastąpiło niektórzy z Genueńczyków, wzorem swoich pobratymców działających w Krakowie i okolicach w XIV w., zaczęli się osiedlać we Lwowie lub okolicach. Jak wspomniano powyżej pierwszym źródłowo potwierdzonym Genueńczykiem, który związał się na stałe z Lwowem był Francesco de Cantello. Nie dysponujemy jasnymi informacjami czy wymienieni powyżej kupcy aktywni na południowo-wschodnich obszarach Polski osiedlali się tu czasowo lub na stale. Takich wątpliwości nie ma w przypadku dwóch obywateli Republiki Genueńskiej: wzmiankowanego Cristoforo Guardia z San Remo i Giuliana de Valetariis z rodzinami, oraz Barnaba de Negronio i Lorenzo Lomellino 53. schyłku tego stulecia już tylko we Lwowie. Przyjęcie miejscowego obywatelstwa umożliwiało im prowadzenie swobodnej wymiany towarowej w kierunku wschodnim i zachodnim, przy korzystaniu z przywilejów przysługujących miejscowemu kupiectwu: AGZ. T. III. S. 61–62, 148–149, 188–189; Privìleï mìsta L’vova (XIV–XVIII st.) / uporjad. M. Kapral’ // L’vìvs’kì istoričnì pam’âtki. T. 1. L’vìv. 1998. №8, 44–45; №9. S. 46–47; №17. S. 58–60; Wyrozumski J. Dzieje Krakowa. Kraków do końca wieków średnich. T. 1. Kraków. 1992. S. 376–377; idem, Handel Krakowa.... S. 61–62; S. Lewicki, Targi lwowskie... S. 12; idem, Prawo składu... S. 108–109; Małowist M. Kaffa – kolonia... S. 60–61; Mroczko M. Lwów. Zarys dziejów i zabytki. Gdańsk. 1992. S. 8–9. 51 Wyrozumski J. Handel Krakowa... S. 64, 118–119; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 41; Lewicki S. Targi lwowskie.... S. 16–17, 29; Nistor J. Die auswärtigen... S. 185; Ptaśnik J. Miasta i mieszczaństwo... S. 135; Podhorodecki L. Dzieje Lwowa... S. 37; Mroczko M. Lwów... S. 7. 52 AGZ. T. 5. Dok. № 104. 53 Należy stwierdzić, że w wielu przypadkach napotykamy na spore trudności w jednoznacznym stwierdzeniu, czy dany kupiec związał się na dłuższy okres z 340 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… Wśród kupców genueńskich zamieszkujących południowo-wschodnie obszary Rzeczypospolitej w XV w. najbardziej znaną postacią w ówczesnym świecie handlowym był Cristoforo Guardia z San Remo. Najwcześniejsze wzmianki źródłowe o jego działalności pochodzą ze schyłku lat 30. XV w. Jak wykazała D. Quirini-Popławska, Cristoforo z San Remo przed przybyciem do Lwowa osiedlił się w Kaffie i trudnił się handlem niewolnikami. Co więcej niniejszy proceder mógł uprawiać również po przybyciu do Polski54. Kupiec ten należał do grona nielicznych przybyszów genueńskich, którzy pozostali w Polsce na stałe i zaangażowali się w działalność gospodarczą wykraczającą poza sferę handlu. Możemy przypuszczać, że podobnie jak innych kupców z kolonii czarnomorskich, sprowadziły go do Polski cele handlowe (handel niewolnikami?). Zachowane informacje nie pozwalają nam na jednoznaczne wskazanie, kiedy przybył na ziemie polskie i zamieszkał na stałe we Lwowie. W Aktach Grodzkich i Ziemskich występuje bowiem po raz pierwszy w listopadzie 1443 r. Pełnił wtedy urząd celnika lwowskiego i współpracował z nieznanym nam bliżej Genticą de Gentilibus, prawdopodobnie jak sam Cristoforo – cudzoziemcem, być może również Genueńczyka55. Jak można domniemywać, pełniony urząd celnika stał się dla Cristofora przyczyną pomówień i oskarżeń ze strony niektórych Ormian działających z namowy nieprzychylnych Cristoforowi osób, które dążyły do wciągnięcia go w bliżej niewyjaśnioną sprawę Bursy (ut dicentur et nominarentur de Bursa). Oświadczenia Ormian w konfrontacji z wyjaśnieniami Cristofora okazały się nieprawdziwe, a zagrożeni uwięzieniem fałszywi oskarżyciele, po przyznaniu się do winy, zostali wypuszczeni na wolność dzięki poręczeniu przedstawionemu przez Genueńczyka56. Zajście to pozwala nam wnioskować, że Cristoforo Guardia z San Remo był już wtedy związany z miejscowym środowiskiem i cieszył się w jakąś miejscowością (np. Lwowem), tzn. czy przebywał w niej, nabył nieruchomości, ożenił się itp. Fakt ten rodzi spore kłopoty i niejasności w stosunku do wielu kupców przedstawionych już w poprzednim rozdziale. Trudności tych nie ma jednak w przypadku nielicznych osób, które rozwijały na ziemiach polskich szeroką działalność handlową i wiązały się z miejscową ludnością poprzez małżeństwa. Zachowane źródła mówią o nich w sposób jednoznaczny jako o osiedleńcach wiążących swe życie z Polską. 54 Najwcześniejsze chronologicznie wzmianki dotyczące Cristoforo Guardia z San Remo pochodzą z 1437 r. Jak wskazuje wspomniana autorka, Cristoforo po przybyciu do Polski zakupił niewolnika od nijakiego Stefana z Góry za 10 grzywien: Quirini-Popławska D. Włoski handel... S. 215. Brak jednak innych wzmianek o dalszej działalności Cristoforo na niwie handlu niewolnikami. 55 Losy Cristoforo z San Remo zostały omówione w odrębnym artykule, którego treść jest zbieżna z zawartością niniejszego rozdziału, zob. Hryszko R. Cristoforo z San Remo... S. 331–347. 56 AGZ. T. 14. Dok. № 896, 898; Sapori A. Gl’Italiani in Polonia... S. 139. 341 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 nim sporym autorytetem. Przyczyniły się do tego również nawiązane uprzednio kontakty handlowe z kupiectwem lwowskim. To za jego pośrednictwem Cristoforo rozpoczął też współpracę z kupcami z innych miast, utrzymując zarazem więzi z własnymi rodakami przybywającymi podówczas do Lwowa57. Dzięki temu rozwinął ożywioną działalność handlową pomiędzy różnymi ośrodkami Królestwa a Genuą i jej koloniami nad Morzem Czarnym. Zachowane źródła zaświadczają, że kupiec ten organizował dostawy towarów wschodnich dla polskich odbiorców, nabywając u nich produkty krajowe. I tak, w styczniu 1446 r. sprzedał Piotrowi Kreczmarowi z Krakowa cenne tkaniny wschodnie w różnych gatunkach. W zamian za te towary Kreczmar zobowiązał się dostarczyć Cristoforowi płótno gorlickie wartości 1264 florenów58. Prowadził również interesy handlowe z innym Kreczmarem – Augustynem z Kamieńca59. Zawiązane w ten sposób kontakty handlowe z kupcami krakowskimi Cristoforo z San Remo utrzymywał również w późniejszym okresie. W lutym 1451 r. przybył do Cristofora mieszczanin krakowski, który dostarczył Włochowi listy królewskie biorące go w obronę w jednym ze sporów pieniężnych zaistniałych prawdopodobnie z tytułu pełnionych przez Genueńczyka funkcji celnika lwowskiego60. Rok później wniósł sprawę przeciwko niemu kupiec Piotr z Krakowa (być może wzmiankowany uprzednio Piotr Kreczmar). Do rozprawy nie doszło; pozywający nie stawił się w sądzie, co może wskazywać na fakt, że kupcy prowadzący interesy handlowe doprowadzili do obopólnej zgody61. W 1456 r. Cristoforo prowadził przed obliczem królewskim spór o kwotę 2000 florenów z mieszczanami krakowskimi – braćmi Stanisławem i Jerzym Morsztynami62. Cristoforo z San Remo dbał również o stałe dostawy towarów kolonialnych do Lwowa za pośrednictwem swoich rodaków przybywających tutaj z placówek czarnomorskich. W październiku 1448 r. kupiec genueński Konrad de Portu miał dostarczyć Cristoforowi ducenta canthuaria aluni – 19 beczek, 57 AGZ. T. 14. Dok. № 1340, 698, 590. 58 Cristoforo sprzedał Kreczmarowi 87 łokci aksamitu, w tym pozłacanego z pierwszej beli – 31 łokci po 11 florenów – w sumie 341 florenów; zaś z drugiej beli – 56 łokci po 10 florenów – w sumie 560 florenów; następnie 17 łokci zielonego aksamitu po 3 floreny – w sumie 51 florenów oraz jedwabiu o niewyjaśnionych bliżej nazwach: cofftiros i samakuky 11 długości po 19 florenów – w sumie 209 florenów, czy 22 długości sepei po 4 floreny – w sumie 88 florenów. Łączna wartość towarów sprzedanych przez Cristoforo wynosiła 1249 florenów. AGZ. T. 14. Dok. № 1583; Pomniki. T. 2. Dok. № 1728, 1729; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 60. 59 AGZ. T. 14. Dok. № 2124. 60 AGZ. T. 14. Dok. № 2394; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 60; Niemann J.W. Der Handel... S. 71. 61 AGZ. T. 14. Dok. № 2581. 62 Matricularium Regni Poloniae Summaria / ed. T. Wierzbowski. T. 1. Warszawa. 1907 (dalej: MRPS). T. 1. Dok. № 266. 342 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… czyli 800 kamieni o wartości 800 kóp groszy. Zamówiony towar nie dotarł w całości do odbiorcy, przez co Genueńczyk został narażony na poważne straty. Możemy sądzić, że Conrado de Portu był stałym dostawcą towarów wschodnich z przeznaczeniem dla Cristofora (lub też kupcem utrzymującym z nim bliższe kontakty handlowe). Conrado jest powtórnie wzmiankowany jako dostawca towarów w styczniu 1449 r.63. Pod koniec lat czterdziestych Cristoforo z San Remo utrzymywał także kontakty z innymi kupcami genueńskimi, np. Antoniem – prawdopodobnie chodzi o Antoniego de Valetariis (o którym mowa będzie dalej). Na początku kolejnego dziesięciolecia prowadził zaś interesy handlowe z Genueńczykiem Barnabą de Negronio, u którego w kwietniu 1455 r. nabył m.in. jedwabne tkaniny, kamchy i inne towary na ogólną sumę 1100 florenów. Nie zaniedbywał przy tym kontaktów z miejscowym kupiectwem lwowskim, co potwierdzają liczne spory, których przedmiotem były nieuregulowane w terminie płatności za dostarczone towary. Można również przypuszczać, że udzielał pożyczek pieniężnych miejscowej szlachcie, która zalegała z ich spłatą64. Zaangażowanie w działalność handlową stanowiło dla Cristofora ważne źródło dopływu kapitałów, które stale pomnażał dzięki zyskownym inwestycjom. Jak już stwierdzono, w 1443 r. dzierżawił cło lwowskie do spółki z bogatym mieszczaninem Mikołajem Stradowskim. W zamian za czerpanie dochodów z działalności celnej dzierżawcy byli zobowiązani do stałego wnoszenia opłat na rzecz skarbu królewskiego. W przypadku cła lwowskiego suma ta wynosiła 900 grzywien (płatnych co kwartał w kwocie 225 grzywien) przy jednoczesnych dostawach materiałów, w tym tafty (stamine materiae dictae kafthyr)65. W 1448 r. obaj wspólnicy przejęli także cło gródeckie. Działalność Cristofora w rzeczonej dziedzinie spotkała się z uznaniem ze strony króla, który stosownie wynagradzał oddanego sobie urzędnika. Na początku sierpnia 1448 r. Kazimierz Jagiellończyk nadał Genueńczykowi wsie: Małe i Wielkie Lubienie w powiecie gródeckim iure perpetuo. Miesiąc później nadanie to zostało rozszerzone i sprecyzowane: Cristoforo otrzymał te wsie wraz z przyległymi do nich przysiółkami i tamtejszym sołtystwem66. W ten sposób Cristoforo był pierwszym Genueńczykiem, który w dowód zasług dla dworu królewskiego otrzymał w dziedziczne użytkowanie majątek ziemski67. Objęcie na własność dóbr ziemskich pozwoliło Cristoforowi na zbliżenie do środowiska szlachty. Nie zawsze jednak jego osoba spotykała się z 63 AGZ. T. 14. Dok. № 2127, 2128, 2181; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 59, 60; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 92; Niemann J.W. Der Handel... S. 70. 64 AGZ. T. 14. Dok. № 3319; Niemann J.W. Der Handel... S. 71. 65 MRPS. T. 1. Dok. № 100; AGZ. T. 14. Dok. № 3324, 3438. T. 15. Dok. № 2820, 2821, 2837; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 59–60. 66 MRPS. T. 1. Dok. № 40; AGZ. T. 10. Dok. № 96. 67 Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 99. 343 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 przychylnym przyjęciem, niekiedy dochodziło do zadrażnień. Taka sytuacja miała miejsce w 1450 r., kiedy to pochodzący z bliżej nieokreślonej miejscowości Sczuczenossi szlachcic imieniem Jary z nieznanych nam powodów poczynił pewne szkody w majątku Genueńczyka (lyczowal siano i slad przez łąki Lenkowe wzdłuż całej drogi). Poszkodowany w ten sposób Włoch wniósł skargę do grodu, stwierdzając, że wspomniany szlachcic spowodował znaczne straty, a siano uległo całkowitemu zniszczeniu. Ostatecznie obie strony zdecydowały się na ugodę: straty miały zostać wyrównane68. Podobna sytuacja miała miejsce w lipcu 1452 r., kiedy to szlachcic Aleksander z Michałowicz bardzo rozpanoszył się w majątku Lubienie i zabrał sobie 22 woły o wartości 40 grzywien69. W obu przypadkach nie znamy prawdziwej przyczyny postępowania miejscowej szlachty. Być może kierowała nią zawiść wobec bogatego sąsiada, którego szlachectwo mogło być w jej środowisku negowane. Prawdopodobne jest również, że Cristoforo zwlekał długo ze spłatą jakiegoś wcześniejszego długu, wobec czego szlachta sama wymierzyła mu sprawiedliwość, zajmując jego majątek na poczet nieuregulowanych wierzytelności70. Cristoforo prowadził także spory (w lipcu 1452 r.) z tamtejszymi chłopami: Iwanem, Mynkiem i Massejem. Ustalał z nimi warunki przejścia do innej wsi: żądał wywiązania się przez nich z powinności, tudzież znalezienia następców, którzy objęliby pozostawioną w Lubieniu zagrodę. Na poczet wynagrodzenia poniesionych strat z tytułu odejścia tych chłopów Cristoforo zajął pewną ilość należącej do nich trzody. Uczynił to jednak niezgodnie z prawem, dając asumpt do wszczęcia sporu z Janem Gołąbkiem z Zimnej Wody – nowym właścicielem wspomnianych kmieci71. Cristoforo z San Remo musiał jednak znajdować upodobanie w działalności gospodarczej na roli, bowiem kilkanaście lat później (w styczniu 1463 r.) rozszerzył swoje dziedzictwo, wykupując z rąk szlachcica ruskiego Słabosza kilka innych wsi, mianowicie: Kiernicę, Miłkowice i Czerlany w powiecie gródeckim oraz wieś Kąty w powiecie jaworowskim. Na zakup tych wsi (wraz z sołtystwami) Cristoforo otrzymał specjalne pozwolenie królewskie (pro huiusmodi serviciis et meritis reddere consolatu), ze wskazaniem, że powiększony w ten sposób majątek ziemski Genueńczyka ma przejść po jego śmierci na rzecz jego spadkobierców72. 68 AGZ. T. 14. Dok. № 2306, 2336, 2351, 2369. 69 AGZ. T. 14. Dok. № 2656, 2660, 2661, 2662, 2664. 70 AGZ. T. 14. Dok. № 1804, 1834, 2139, 2306, 2388, 2402, 2598, 2608, 2615, 2620, 2655, 2663, 2723, 2730, 2820, 2821, 2837. 71 AGZ. T. 14. Dok. № 2544, 2617, 2620–2625, 2631, 2634, 2644, 2646, 2655, 2663, 2665, 2723, 2730. 72 AGZ. T. 9. Dok. № 65; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 99. 344 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… Dobra ziemskie stanowiły dla Cristofora korzystną lokatę kapitału, z drugiej zaś strony – umocniły jego pozycję w środowisku szlacheckim. We wzmiankowanych tu sporach z miejscową szlachtą występował on jak równy z równym. W aktach grodzkich i ziemskich lwowskich oraz gródeckich począwszy od pierwszego wpisu (z listopada 1443 r.) przez szereg następnych lat był określany jako nobilis, co potwierdzić może przynależność do stanu szlacheckiego. Nie wiemy jednak, czy przybył do Polski jako „szlachetny”, czy swoje szlachectwo uzyskał na miejscu. Wiadomo, że używał herbu „Nałęcz” na oznaczenie własnych towarów, co wskazywałoby na uprzednie przyjęcie do miejscowego rodu szlacheckiego73. Z drugiej strony, znacznie częściej bywał określany w Aktach Grodzkich i Ziemskich jako Christoforus, haeres de Lubyenie (po raz pierwszy 24 lipca 1450 r., ostatni raz 13 grudnia 1466 r.), a nie według innych tytułów, wskazujących na jego pochodzenie (Ithalicus, Januensis) lub sprawowane urzędy (theolonator, zupparius)74. Cristoforo z San Remo brał także aktywny udział w życiu politycznym ziemi lwowskiej. Wielokrotnie był powoływany do składu sędziowskiego zarówno w samym Lwowie, jak i sąsiednim Gródku podczas tamtejszych roczków sądowych. W tej roli widzimy go po raz pierwszy w lipcu 1445 r., ostatni zaś raz – w lutym 1454 r. Nie przesądza to faktu, że zarówno przed, jak i po tym okresie mógł być powoływany do tej funkcji. Świadczy to, że był osobą wiarygodną, cieszącą się publicznym zaufaniem75. Lata pięćdziesiąte były dla Cristofora okresem wzmożonej aktywności w innej dziedzinie gospodarki – w górnictwie solnym. Już od 1448 r. razem ze swoim wspólnikiem Mikołajem Stradowskim dzierżawił żupy drohobyckie. Od marca 1454 r., tym razem do spółki z Włochem Giulianem de Valetariis (do którego jeszcze wrócimy), wydzierżawił od króla na trzy lata żupy zarówno drohobyckie, jak i przemyskie, a obok nich także pobór cła lwowskiego i gródeckiego 76. Żupy ruskie były najbogatszymi słonymi źródłami na południowowschodnich ziemiach Rzeczypospolitej. I tak: na obszarze ziemi przemyskiej sól wydobywano z solanek starej soli w Kotowie, Nahujowicach, Drohobyczu, Modryczu, Kopcu, Solcu, Truskawcu, Stanille, Ułuczu i Stebniku77. Obok nich wydobywano sól w ziemi 73 AGZ. T. 14. Dok. № 3319; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 60; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 98–99. 74 AGZ. T. 14. Dok. № 789; T. 15. Dok. № 414, 3379. 75 AGZ. T. 14. Dok. № 498, 590, 677, 697, 889, 951, 1217; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 63; idem, Stanowisko prawne Żydów w Polsce // Przewodnik Naukowy i Literacki. T. 29. 1901. S. 1149–1150. 76 AGZ. T. 9. Dok. № 58. 77 Maślankiewicz K. Z dziejów górnictwa solnego w Polsce. Warszawa. 1963. S. 240; Jodłowski A. Eksploatacja soli na terenie Małopolski w pradziejach i we wczesnym średniowieczu // Studia i materiały do dziejów żup solnych w Polsce. T. 4. Wieliczka. 1971. S. 63–67; Bukowski W. Objęcie w dzierżawę żup 345 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 lwowskiej (w Dolinie) i w ziemi sanockiej (w Tyrawie Solnej). Żupy te podlegały bezpośrednio władzy królewskiej. Obok wymienionych żup królewskich, tworzących wydzierżawiany kompleks nazywany ekonomią żupną, pozostałe wchodziły w skład starostw: halickiego (w Kałuszu Wieleśniczu), samborskiego (w Jasienicy i Baszawie), śniatyńskiego (w Kossowie) i kołomyjskiego78. Ponadto na obszarze województwa ruskiego wydobywano sól w żupach prywatnych, m.in. w Pistyniu i Utropie pod Kołomyją79. Na czele żup ruskich stał żupnik, który pełnił swoją funkcję z ramienia królewskiego jako ich administrator. Częściej jednak żupy te (podobnie jak kopalnie wielicko-bocheńskie) były oddawane w dzierżawę prywatnym przedsiębiorcom (jednym z nich był właśnie Cristoforo z San Remo). Mieli oni prawo swobodnej eksploatacji pod warunkiem nieprowadzenia gospodarki rabunkowej. Zakres ich kompetencji, tj. praw i obowiązków, określała umowa dzierżawy, jaką król zawierał z daną osobą. Umowa ta obok wyznaczenia stawek czynszu nakładała również na dzierżawców–żupników obowiązek utrzymania powierzonych sobie kopalń w dobrym stanie, jak i dokonywania na bieżąco niezbędnych napraw80. Do poł. XV w. dzierżawa żup ruskich była przeważnie połączona z administracją żup wielicko-bocheńskich, tworząc w ten sposób jednolitą całość organizacyjną. W dokumencie dzierżawy wystawionym na rzecz Cristofora z San Remo i Giuliana de Valetariis żupy ruskie pojawiają się po raz pierwszy jako odrębna jednostka ekonomiczna, niezależna odtąd pod względem organizacyjnym od salin wielicko-bocheńskich. Obok żupników krakowskich pojawiają się więc samodzielni żupnicy ruscy, którymi byli przybysze z Genui. Mimo iż od 1462 r. na krótki czas zarząd nad żupami krakowskimi i ruskimi na nowo znalazł się w jednym ręku (Jana Morsztyna), żupy drohobyckoprzemyskie zaczęły od poł. XV w. funkcjonować samodzielnie 81. krakowskich i ruskich przez Mikołaja Serafina w latach 1434–1437. Przyczynek do dziejow gospodarczych Polski w XV w. // Annales Academiae Paedagogicae Cracoviensis. Folia 21 // Studia Historica. № 3. 2004. S. 110–112. 78 AGZ. T. 12. Dok. № 291, 1817a, 2855, 3072, 3497, 3517, 3576. T. 17. Dok. № 592; Dąbkowski P. Stosunki gospodarcze w ziemi halickiej w XV wieku // Pamiętnik Historyczno-Prawny. T. 3. Z. 4. Lwów. 1927. S. 28–29; Dicker J. Górnictwo na Rusi Halickiej // Rocznik Przemyski. T. 5. 1924. S. 13–15; Maślankiwiecz K. Z dziejów górnictwa... S. 240; Zarys dziejów górnictwa na ziemiach polskich / pod red. J. Pazdura. Katowice. 1966. S. 116–117; Rybarski R. Handel i polityka handlowa Polski w XVI stuleciu. T. 1. Poznań. 1929. S. 132–133. 79 Maślankiwiecz K. Z dziejów górnictwa... S. 240–241; Dicker J. Górnictwo na Rusi... S. 15; Windakiewicz E. Pogląd na warzelnictwo i przemysł solny w Polsce. Kraków. 1932. S. 2–3. 80 AGZ. T. 9. Dok. № 58; T. 17. Dok. № 592; Dicker J. Górnictwo na Rusi... S. 8–9. 81 Łabęcki H. Spisy chronologiczne dawnych żupników w Polsce // Biblioteka Warszawska. T. 1. 1859. S. 814; Maślankiwiecz K. Z dziejów górnictwa... S. 241; Dicker J. Górnictwo na Rusi... S. 24–26; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 96. 346 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… Saliny ruskie przynosiły jednak znacznie mniejsze dochody na rzecz skarbu królewskiego niż żupy krakowskie. Dokładna analiza dokumentu, w którym król wydzierżawił Julianowi żupy ruskie, pozwala poznać wartość czerpanego z nich rocznego dochodu. Dzierżawcy żup przemyskich zostali zobowiązani do rocznej opłaty w postaci 2000 grzywien, a ponadto dostaw: 12 kamieni pieprzu i kamienia szafranu. Dzierżawa zaś żup drohobyckich wraz z cłem gródeckim przynosiła skarbowi 1400 grzywien. Dodajmy, że obaj Włosi otrzymali w dzierżawę cło lwowskie w zamian za wpłatę 900 grzywien i jednorazowego podatku rocznego w kwocie 500 grzywien82. Razem (jak wskazuje J. Ptaśnik) dawało to 4350 grzywien dochodu. Kwota ta przewyższała dwukrotnie wpływy do skarbu królewskiego z tytułu ówczesnej dzierżawy kopalń olkusko-chęcińskich, lecz stanowiła tylko czwartą część sumy, jaką dostarczały żupy krakowskie (wynosiła ona ponad 17000 grzywien)83. W przypadku wzmiankowanych Genueńczyków dzierżawa żup ruskich, ze względu na podejmowane przez nich inwestycje i pewną modernizację, przynosiła gospodarce polskiej znaczne korzyści. Dzięki ich zaangażowaniu, w szczególności zaś Cristofora z San Remo, udało się zmniejszyć rozmiary niekorzystnych dla skarbu polskiego dostaw soli z terenów państwa zakonnego na sąsiednie ziemie, zwłaszcza na obszar Mazowsza i Wielkopolski. Przyczyna tego stanu rzeczy tkwiła w złej organizacji transportu soli z obszarów Małopolski. Problem był na tyle poważny, że polska sól prawie wcale nie docierała na ziemie Mazowsza i Wielkopolski. W tej sytuacji sól pruska zdobyła przewagę na tamtejszym rynku84. Aktywność kapitału genueńskiego pozwoliła zmienić tę sytuację. Dzięki Cristoforowi, który udowodnił nie tylko swój talent kupiecki obywatela morskiej republiki handlowej, lecz także zmysł organizacyjny, liczba zamówień na dostawy soli do Kujaw, Wielkopolski i Mazowsza stale rosła. W dzierżawionych przez Genueńczyka warzelniach wydobywano spore ilości soli, którą następnie spławiano na tratwach Sanem i Wisłą do licznych odbiorców w Brześciu Kujawskim, Płocku, Dobrzyniu i Bydgoszczy. Zorganizowany w ten sposób handel solą (przy współudziale Giuliana de Valetariis) zataczał coraz szersze kręgi – sól ruska docierała także poza terytorium Królestwa, do Torunia, gdzie odbierał ją jeden z przedstawicieli krakowskiej rodziny Sweidniczerów – Jerzy, syn znanego kupca Jana85. W 1455 r. Cristoforo miał spłacić solą dług (w wysokości 1735 florenów) zaciągnięty u Jana Czyżowskiego kasztelana i starosty krakowskiego. Genueńczyk zobowiązał się przy tym dostarczyć ową sól − na własny koszt i ryzyko − z Ujścia koło Sandomierza do Dobrzynia i Bydgoszczy, gdzie miał ją sprzedać 86. W tym samym roku dostarczył 82 AGZ. T. 9. Dok. № 58. 83 Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 96. 84 Lewicki S. Prawo składu.... S. 48; Dicker J. Górnictwo na Rusi... S. 20–21. 85 AGZ. T. 14. Dok. № 3319; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 61; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 96–98; Niemann J.W. Der Handel... S. 71. 86 AGZ. T. 14. Dok. № 3319. 347 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 również Piotrowi z Szamotuł, kasztelanowi poznańskiemu, sól za 1100 florenów, która miała być sprzedana na targach mazowieckich i kujawskich87. Po upływie terminu dzierżawy żup drohobyckich i przemyskich w 1457 r. Cristoforo, wówczas już sam, dzierżawił saliny drohobyckie z których wydobywał sól jeszcze w 1463 r. 88 Dwa lata później dzierżawcami żup drohobyckich byli już Aynolf Tedaldi i Giuliano de Valetariis89, zaś żupy przemyskie zostały przejęte przez Morsztynów – zamożną rodzinę kupiecką z Krakowa90. Drugim, obok dzierżawy żup solnych, niezwykle dochodowym przedsięwzięciem była dzierżawa ceł. Celnicy, zobowiązani do okresowych wpłat ściśle określonych kwot na rzecz skarbu królewskiego, pobierali cła według określonych stawek celnych 91. System dzierżawy stwarzał możliwości sporych nadużyć, dzięki czemu dzierżawca dorabiał się w krótkim czasie sporego majątku. Stąd też w celu ich zapobieżenia określano odgórnie zakres kompetencji dzierżawcy: item ne prefati Christoforus et Iulianus Italici theolonatores in suis iuribus alique perferant detrimenta seu fraudes decernimus licere eis in locis ubi thelonea exigere soliti sunt, mercatores proliciscentes cum curribus oneratis, si et in quantum ipsorum relacioni simplici fidem dare nolverint, currus predictos aperire et videre si ipsorum assertio cum se subiecta oculis concordabit92. Z drugiej strony król przyznawał dzierżawcom szeroką swobodę w wykonywaniu ich obowiązków (exigendi, recipiendi et arrestandi plenam damus et omnimoda concedimus facultatem). Obydwaj dzierżawcy mieli więc prawo zatrzymywania wszystkich kupców przewożących towary podlegające ocleniu, z wyjątkiem tych, którzy posiadali specjalne przywileje królewskie, jak na przykład kupcy krakowscy. Celnicy mogli zatrzymywać tych, którzy próbowaliby obejść komory celne, i odebrania im przewożonych towarów. Wreszcie mieli nie dopuszczać do prób przemytu, a w razie stwierdzenia tego procederu winni byli odbierać przemycane towary93. Obydwaj Genueńczycy wspólnie dzierżawili cło lwowskie prze okres trzech lat (1457–1459). Zaś z początkiem lat sześćdziesiątych (1461– 1463) Cristoforo dzierżawił cło lwowskie samodzielnie 94. 87 AGZ. T. 6. Dok. № 58; Kutrzeba S. Handel Polski…, op. cit.. S. 61; idem, Handel Krakowa.... S. 133; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 98. 88 AGZ. T. 6. Dok. № 50. T. 19. Dok. № 2800. 89 AGZ. T. 15. Dok. № 220. 90 MRPS. T. 1. Dok. № 518, 605; AGZ. T. 17. Dok. № 80. 91 Kutrzeba S. Taryfy celne i polityka celna w XIII–XV wieku // Ekonomista. T. 2. 1902. S. 189–211; Wyrozumska B. Drogi na ziemi krakowskiej do końca XVI wieku. Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk. 1977. 19–37. 92 AGZ. T. 9. Dok. № 58. 93 AGZ. T. 9. Dok. № 58. 94 AGZ. T. 6. Dok. № 43, 50. T. 9. Dok. № 45; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 60– 61; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 98. 348 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… Mimo zaangażowania w różne dziedziny gospodarki − w dzierżawę ceł i żup solnych − Cristoforo nie zaniedbywał handlu, czyli głównego zajęcia wszystkich Genueńczyków przybywających do Polski w XV w. Działalność handlową prowadził przez znany nam okres pobytu w Polsce, aż do swej śmierci na przełomie 1466 i 1467 r. Zaangażował w nią swoją rodzinę – ojca i brata (braci?) oraz kilku współpracowników czuwających nad bezpiecznym transportem towarów na trasach Lwów–Genua i Lwów–Kaffa. Korzystał przy tym z przywileju królewskiego, który otrzymał w 1454 r. z rąk Kazimierza Jagiellończyka. Serwitoriat ów zapewniał całkowitą wolność od ceł i podatków zarówno jemu, jak i jego współpracownikom (contulimus et dedimus tali condicjone, ut per et infra Regnum nostrum thelonea aut alias exacciones quascumque ab eo seu factoribus eius a rebus seu mercibus ipsius quibusvis nulla presumeres exigere recione aut recipere usque tempore vite sue)95. Dzięki uzyskanym w ten sposób udogodnieniom Genueńczyk mógł prowadzić swobodną działalność handlową z pominięciem ograniczeń celnych i przymusu drożnego. Fakt ten pozwalał mu na utrzymywanie stałych kontaktów z przedstawicielami kupiectwa polskiego w różnych miastach. Już na początku udokumentowanego okresu jego działalności w Polsce (tj. na początku lat czterdziestych) zaznaczona jest obecność u jego boku kupca lwowskiego Mikołaja ze Stradowa, z którym w latach 1443– 1452 dzierżawił cło lwowskie, a od 1448 r. również żupy drohobyckie i cło gródeckie. Mikołaj ze Stradowa był również pełnomocnikiem Cristofora w procesach sądowych96. Jak możemy przypuszczać, Lwowianin ten umożliwił Genueńczykowi nawiązanie szerokich kontaktów z kupcami polskimi i rozeznanie w miejscowych warunkach. Cristoforo handlował również z przybywającymi do Lwowa kupcami genueńskimi. Niektórzy z nich pełnili rolę stałych agentów handlowych działających w imieniu Genueńczyka. Nie zawsze jednak możemy mieć całkowitą pewność, że poznani z imienia ziomkowie Cristofora pracowali dla niego w charakterze pośredników handlowych przez dłuższy czas. Takich wątpliwości nie mamy jednak w przypadku Accursiusa de Carignano. Osoba ta pojawia się w źródłach kilkakrotnie, zawsze jako przedstawiciel Cristofora z San Remo. W 1463 r., podczas pobytu tego ostatniego we Wrocławiu, w związku z rozmowami z legatem papieskim Hieronimem Lando, wspomniany Accursius otrzymał od Cristofora 262 skóry sobolowe, od jego brata Domenico 222, z przeznaczeniem dla ich ojca Pelegrina mieszkającego w rodzinnej Genui (pro tantis dandi patri suo in Janua domino Pelegrino). Świadkiem przekazania był wzmiankowany w poprzednim rozdziale Julian Gebeleto. Podobnie w następnym roku − Accursius miał dostarczyć do Genui około 300 skór sobolowych (300 95 AGZ. T. 6. Dok. № 56; T. 10. Dok. № 106; T. 14. Dok. № 2868; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 60; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 96. 96 AGZ. T. 14. Dok. № 1804. 349 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 sabellos minus 5 vel 6 sabellis at afferendum et apportandum eosdem parte dicti Christophori patri ipsius Christophori in Janua)97. Te krótkie wzmianki podane przez Jana Ptaśnika, a zaczerpnięte z konsulariów lwowskich, pozwalają stwierdzić, że Cristoforo z San Remo prowadził swoje interesy, pozostając w stałym kontakcie handlowym z ojcem w Genui, który był odbiorcą towarów przysyłanych przez syna z Północy98. Handel futrami odgrywał dla rodziny z San Remo ważną rolę. Cristoforo, mieszkający w ziemi lwowskiej, zaopatrywał się w nie u miejscowych kuśnierzy i garbarzy. Niekiedy zalegał z opłatami za dostarczone sobie skóry, co stawało się przyczyną wytaczania mu procesów sądowych. Najdłuższy z nich trwał blisko trzy lata (1463–1466) i przyczynił się do uszczuplenia stanu majątkowego Genueńczyka. Cristoforo i jego brat Domenico (o którym później) dość długo opierali się przed uregulowaniem należności na rzecz mieszczanina lwowskiego Stanisława Stenczela trudniącego się wyrobem i sprzedażą skór zwierzęcych. Sprawa była na tyle poważna, a pozwani tak oporni w uregulowaniu długów, że mieszczanin lwowski odwołał się do samego króla99. Władca ze swej strony wystosował specjalne upomnienie do braci z San Remo, nakazując im niezwłoczne wyrównanie wierzytelności za dostarczony towar (pro duabus pelliceis agnellinis et pro duabus subducturiis alias za dwoye futro królykowe, pro duabus pelliceis aspergellinis una ventrina et alia dorsiva). Niewiele to pomogło, bo spór toczył się dalej, a poszkodowany Lwowianin doprowadził do urzędowego zajęcia części majątku Cristofora100. Ten ostatni cieszył się stałym poparciem i uznaniem ze strony króla, który korzystając z doświadczenia Genueńczyka i posiadanych przezeń znajomości w gronie genueńskich współziomków, zaangażował go również w sferę działalności dyplomatycznej. Latem 1463 r. Cristoforo z San Remo został włączony w skład delegacji polskiej do rozmów, które odbywały się podówczas we Wrocławiu z legatem papieskim Hieronimem Lando w sprawie pokoju z Krzyżakami. Mimo iż same pertraktacje nie przyniosły dla strony polskiej pożądanego efektu, to ich skutkiem stały się obustronne deklaracje regulujące wzajemne stosunki. W redakcji dokumentu polskiego ważną rolę 97 AGZ. T. 6. Dok. № 53; Drabina J. Działalność dyplomatyczna legata papieskiego Hieronima Lando w Polsce w latach 1459–1463 // Acta Universitatis Vratislaviensis. T. 126 // Historia. № XIX. Wrocław. 1970. S. 159–162; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 69, przyp. 4; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 100, przyp. 29; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 56; Niemann J.W. Der Handel... S. 73. 98 AGZ. T. 6. Dok. № 53; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 63–64; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 100, przyp. 20; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 52. 99 AGZ. T. 14. Dok. № 3219, 3220, 3321, 3222, 3223, 3224. AGZ. T. 14. Dok. № 3284, 3285, 3286, 3308, 3309, 3310, 3314, 3315, 3329, 3330, 3331. 100 350 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… odegrał sam Cristoforo, który sformułował i sprecyzował żądania polskie, a także własnoręcznie spisał – pełnił więc urząd sekretarza strony polskiej 101. Zachowane dokumenty zaświadczają, że Cristoforo z San Remo był człowiekiem stosunkowo zamożnym, a posiadany kapitał lokował w posiadłościach ziemskich, dzierżawie ceł i żup solnych. W swojej działalności korzystał z nawiązanych koneksji, co niewątpliwie ułatwiało mu kontakty z miejscowym środowiskiem szlachecko-mieszczańskim. Mimo iż stosunki te układały się różnie dla Cristofora, nie przynosiły mu chyba większych szkód materialnych. Na początku lat sześćdziesiątych nastąpiła jednak poważna zmiana sytuacji finansowej Genueńczyka: Cristoforo wpadł w poważne długi, które stopniowo doprowadziły go do utraty posiadanego majątku, a w konsekwencji przyczyniły się zapewne do jego śmierci. Nie wiemy, jakie były przyczyny tego stanu rzeczy: czy wydarzyło się coś nieoczekiwanego, czy Genueńczyk stracił nagle łaskę królewską, czy może prowadzone przez niego interesy nieoczekiwanie zaczęły przynosić spore straty? Przedstawione tu fakty dotyczące jego osoby podważają raczej te przypuszczenia. Pewne światło na to zagadnienie może rzucić jednak treść dokumentu królewskiego z 3 grudnia 1462 r. Król nakazywał w nim Genueńczykowi, aby pobierał opłaty celne tylko od strony sprzedającej, jak też pod groźbą sankcji karnych zaniechał poboru cła od mieszczan krakowskich posiadających specjalne zwolnienia potwierdzone odrębnymi przywilejami. Władca powoływał się przy tym na liczne skargi zarówno urzędników ziemskich i mieszczan lwowskich, jak i samych kupców krakowskich102. Na podstawie treści niniejszego dokumentu możemy więc przypuszczać, że Cristoforo, podobnie jak inni dzierżawcy ceł, nie przestrzegał obowiązujących norm prawnych, a tym samym być może dopuścił się sporych nadużyć. Prawdopodobnie więc w związku z tym wydane zostało królewskie napomnienie, a poszkodowani kupcy, jak się zdaje, wkroczyli na drogę sądową, co w dalszej konsekwencji zapoczątkowało okres poważnych kłopotów finansowych Genueńczyka i doprowadziło do przejęcia części posiadanych przez niego wsi. Przy okazji dowiadujemy się, że oprócz wymienionego uprzednio majątku ziemskiego Cristoforo posiadał także kilka wsi w powiecie lwowskim, a wśród nich Kuropatniki, Ceniów i Budyłów, które w październiku 1465 r. przekazał Codex epistolaris saeculi decimi quinti. T. 1 / ed. A. Sokołowski, J. Szujski // Monumenta Medii Aevi Historica. T. 3. Kraków. 1876. S. 221–223. Dok. № 193: Oratorum regis Poloniae proposito... Ego Christoforus de Sancto Romulo, miles Januensis et supparius Russiae etc. nomine meo et magnifici marschalci Regni Poloniae et venerabilis domini Jacobi Sedech, canonici Sandomiriensis, decretorum doctoris, collegarum meorum, serenissimi dominis oratorum praesentem petitionem hanc... manu priopria scripsi; Drabina J. Działalność dyplomatyczna... S. 159–162; Biskup M. Trzynastoletnia wojna z Zakonem Krzyżackim (1454–1466). Warszawa. 1966. S. 638–641; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 188. 101 102 AGZ. T. 6. Dok. № 50. 351 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 jako zastaw na poczet niespłaconych długów Mikołajowi Czornbergowi 103. Mieszczanin ten przejął od Cristofora także Małe Lubienie, część Bielik z młynem i karczmą oraz kilka innych osad, niewymienionych z nazwy 104. Na zastawy te wyraziła zgodę wzmiankowana tu po raz pierwszy żona Cristofora – Elżbieta (Elizabeth de Pyrschnycza). Kłopoty finansowe Cristofora musiały być na tyle poważne, że skłoniły go i jego żonę do spieniężenia posiadanego majątku: w październiku 1465 r. Elżbieta sprzedała Janowi Chodorowskiemu część zabudowań gospodarczych należących do niej, a znajdujących się w jednej z posiadanych przez nią wsi. Uzyskane w ten sposób pieniądze pozwoliły pokryć długi Cristofora zaciągnięte u wspomnianego Mikołaja Czorberga, który ponadto uzyskał od wierzyciela zwrot listów dłużnych wystawionych przez jego zmarłego brata Jana105. W listopadzie 1465 r. Cristoforo spłacał długi zniecierpliwionym wierzycielom, czynił to jednak dość opornie, skoro Rafał z Jarosławia, ówczesny kasztelan lwowski, stale go ponaglał106. Również kolejny rok nie był pomyślny dla Genueńczyka. Jesienią 1466 r. wierzyciele dokonali kolejnych zajęć w majątkach Cristofora: tym razem w Małym i Wielkim Lubieniu107. Liczne spory, stopniowa utrata majątku, niecierpliwi wierzyciele, wreszcie rosnące problemy finansowe przyśpieszyły śmierć przedsiębiorczego Genueńczyka. Cristoforo z San Remo zmarł na przełomie grudnia i stycznia 1466/1467 r., bowiem w połowie stycznia 1467 r. jego brat Domenico pisał o nim już jako o zmarłym108. Żona Cristofora Elżbieta i córka Dorota objęły po nim część pozostałego majątku. Reszta zaś przypadła w udziale Domenikowi, który podobnie jak Cristoforo, osiadł w ziemi lwowskiej 109. Cristoforo z San Remo dzięki swej rozległej działalności handlowej i poważnemu zaangażowaniu w różne dziedziny gospodarki należał do najbardziej znanych obcych przedsiębiorców działających w Polsce w drugiej poł. XV stulecia. Swoją aktywność handlową zdyskontował, dorabiając się sporego majątku. Niewątpliwie był postacią nietuzinkową wśród kupców genueńskich, którzy przybyli do Polski, skoro otrzymał od króla przywilej wolnego handlu na obszarze Królestwa. Musiał zapewne cieszyć się również zaufaniem monarchy, gdyż został przez niego wyznaczony do misji dyplomatycznej. Należałoby domniemywać, że względy króla nie były bezinteresowne − Genueńczyk, podobnie jak inni 103 AGZ. T. 15. Dok. № 262. 104 AGZ. T. 15. Dok. № 263. 105 AGZ. T. 15. Dok. № 264, 265, 266. 106 AGZ. T. 15. Dok. № 268. AGZ. T. 15. Dok. № 358, 361, 370, 373, 381, 383, 384, 392, 394, 395, 400, 402, 413, 414. 107 108 AGZ. T. 15. Dok. № 414, 423, 3379. 109 AGZ. T. 19. Dok. № 2875. 352 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… jego ziomkowie, odgrywał niepoślednią rolę w życiu gospodarczym ówczesnej Rzeczypospolitej. Pośredniczył w handlu międzynarodowym, rozwinął również działalność handlową wewnątrz Królestwa, przyczyniając się m.in. do ograniczenia roli dostawców soli pruskiej na rynki Mazowsza i Wielkopolski. Dzięki zachowanym zapisom umieszczonym w Aktach Grodzkich i Ziemskich można także poznać imiona innych członków rodziny Cristoforo Guardii z San Remo. 21 lutego 1454 r. w składzie sędziowskim sądu lwowskiego zasiadał w większym gronie Genueńczyków Raffaele z San Remo, jednakże występuje on w aktach tylko jeden raz. Więcej wzmianek o nim nie ma, stąd więc trudno określić, w jakim stopniu pokrewieństwa pozostawał ze znanym nam Cristoforem. Na marginesie można dodać, że w wymienionym składzie występuje również Vincenzo Cristoforo z San Remo, który zdaniem J. Ptaśnika jest naszym Cristoforem. Rodzi się jednak pytanie, dlaczego ten jeden jedyny raz użył dwuczłonowego imienia, tym bardziej że zasiadał u boku krewniaka, którego również spotykamy tylko raz. Czyżby tylko ten jeden raz przedstawił się dwoma imionami? A może jest to kolejny przedstawiciel rodziny z San Remo? Z braku danych źródłowych pytania te pozostają bez odpowiedzi110. W innym zaś przypadku nie mamy wątpliwości. W 1463 r. poznajemy wspomnianego uprzednio Domenika z San Remo, który z całą pewnością był bratem Cristofora. Być może przybył do Polski (nie wiadomo jednak kiedy) z polecenia ich ojca Pelegrina. Blisko współpracował z bratem, zwłaszcza gdy Cristoforo przeżywał kłopoty finansowe. W chwilach, gdy chcieli pewne informacje zachować tylko dla siebie, porozumiewali się po włosku111. Domenico po śmierci brata odziedziczył sporą część majątku Cristofora (ocaloną przed wierzycielami); przejął zarazem pozostawione przez niego długi. W tej sytuacji wierzyciele zwrócili się do niego z żądaniem zwrotu należnych im kwot. Domenico przystał na to, godząc się na kolejne zajęcia (intromissiones) w nieruchomościach należących do zmarłego brata112. Po śmierci Cristofora Domenico stopniowo wyrównywał długi pozostawione przez brata. Spłacał je nie tylko kwotami pieniężnymi czy przekazywanymi w zastaw nieruchomościami, lecz także drogimi naczyniami (duos ciphos argentos unius pondelis marce argenti et tres lothos deauratos). Fakt ten może po raz kolejny świadczyć, że zmarły Cristoforo był człowiekiem zamożnym: posiadał nie tylko szereg nieruchomości, zarobione pieniądze lokował także w drogocennych przedmiotach113. Nie wiemy, kiedy Domenico spłacił wszystkie pozostawione przez brata długi. Faktem jest, że osiadł w Polsce na stałe i od początku lat 110 AGZ. T. 14. Dok. № 1089. 111 AGZ. T. 15. Dok. № 3329, 3330. 112 AGZ. T. 14. Dok. № 3495; T. 15. Dok. № 423, 1107; T. 19. Dok. № 2849, 2850. 113 AGZ. T. 15. Dok. № 477. T. 18. Dok. № 25, 26, 33. 353 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 siedemdziesiątych rozwinął samodzielną działalność handlową, a wzorem innych Genueńczyków zaangażował się w dzierżawę ceł i żup solnych. Wiadomo ponadto, że Domenico dzierżawił żupy w Jasienicy i Baszawie (należące do starostwa samborskiego) oraz inne niewymienione z nazwy, a także cło w Samborze i Bloszewie. Z uzyskanych z tego tytułu dochodów został zobowiązany przez Jana Odrowąża, ówczesnego podchorążego sandomierskiego i kasztelana samborskiego, do spłaty dzierżawy w ciągu trzech lat. Wpis z Akt Grodzkich i Ziemskich określa zarazem sposób uregulowania należności. W pierwszym roku dzierżawy Domenico miał wydobyć sól wartości 120 grzywien, z czego połowę mógł zachować dla siebie, resztę zaś oddać miał kasztelanowi. W drugim roku dzierżawy powinien był uzyskać dochód w wysokości 150 grzywien, z czego zatrzymywał 60, w trzecim zaś – jeśli obydwie strony wyrażą na to zgodę − Odrowąż miał przekazać Domenikowi cały dochód. Jednocześnie dokument stwierdza, że na odnowę żup i mostów kasztelan ma wyłożyć dwa denary, Domenico zaś trzeciego exceptis tamen avene stacionis regalis et aliis iuribus regalibus pro stacione regali concernentibus 114. Akta Grodzkie i Ziemskie przez kolejnych kilkanaście lat nie zaznaczają jego obecności. Piszą o nim dopiero w roku 1483 (Dominicus Italicus nunc moram agens in Grodek), kiedy to prowadził wymianę handlową z Wołoszczyzną. W tym bowiem roku kupiec wołoski Michał Rymer pozostawił Domenikowi u ławnika lwowskiego skóry sobolowe i inny, nieznany nam bliżej towar na ogólną sumę 1500 dukatów węgierskich. Zapis ten, wydobyty przez J. Ptaśnika z Libri resignationum 1473–1476, po raz kolejny może wskazywać na pewną specjalizację w handlu rodziny z San Remo, dla której skóry sobolowe stanowiły jeden z najczęściej wywożonych towarów z Polski. Wspomniany autor słusznie stwierdza, że posiadamy stosunkowo mało informacji o osobie Domenika, choć i te zachowane pozwalają nam na wyciągnięcie pewnych wniosków115. W drugiej poł. XV w. w ziemi lwowskiej osiedlili się również przedstawiciele innej rodziny genueńskiej – de Valetariis. Jednym z nich był poznany uprzednio Giuliano. Pojawił się on po raz pierwszy w dokumentach źródłowych z marca 1454 r., kiedy to otrzymał od króla (wespół z Cristoforem) żupy drohobyckie i przemyskie oraz cło lwowskie i gródeckie116. Opierając się na tym fakcie, można przypuszczać, że przybył do Polski we wcześniejszym okresie, i to nie sam, lecz z bratem Antoniem, którego rok wcześniej wymieniono we wspominanym wcześniej składzie sędziowskim. Sam zaś Giuliano zaangażował się na trwałe w dzierżawę żup, przyczyniając się tym samym do sukcesów Cristofora i zaskarbiając sobie łaskę królewską 117. Po upływie trzyletniego okresu dzierżawy dowiadujemy się, że w 1465 r. dzierżawił 114 AGZ. T. XVII. Dok. № 592. 115 Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 99–100, przyp. 28. 116 Por. AGZ. T. 9. Dok. № 58. 117 AGZ. T. 14. Dok. № 1217. 354 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… żupy drohobyckie, cło lwowskie i gródeckie, tym razem z Aynolfem Tedaldi, członkiem jednej z najzamożniejszych rodzin królewskich, spokrewnionej z Medyceuszami 118. Obaj, z nieznanych nam bliżej przyczyn, przekazali część dzierżawionych kopalń w inne ręce (prawdopodobnie pod zastaw zaciągniętych długów). Taka sytuacja miała miejsce w przypadku Urszuli, wdowy po mieszczaninie krakowskim Janie Weberze, która otrzymała od obu cudzoziemców dokument dzierżawy sporządzony na podstawie obowiązujących norm. Z tego też tytułu posiadała pewną sumę pieniędzy, którą zdeponowała w szkatule. Pieniądze te z nieznanych nam powodów przywłaszczyli sobie Giuliano wraz z Aynolfem, prawdopodobnie podczas zorganizowanego przez nich najazdu na posiadłość Urszuli (quia vos superequitando violente in octodecim nobilibus vobis similibus super tenutam ipsius Ursule videlicet zuppam Drohob., quam tenutam Ursula a vobis habet in possessione)119. Poszkodowana mieszczka wniosła skargę do sądu. Na podstawie wydanego wyroku obaj cudzoziemcy zostali zobowiązani do wyrównania spowodowanych szkód. Nie podporządkowali się jednak tym poleceniom i sprawa ciągnęła się dalej. Sąd ponownie zlecił zwrot pieniędzy, tym razem na drodze zajęcia części majątku należącego do pozwanych. W toku procesu spotykamy także brata Giuliana – Antonia de Valetariis jako współoskarżonego o dokonanie wspomnianego zajazdu. Nie wiemy, jaki finał miała ta sprawa. Pozostają dla nas zagadką także dalsze losy Giuliana. Prawdopodobnie zmarł w połowie roku 1467, bowiem zapiska z konsulariów lwowskich z 4 czerwca tego roku (przytoczona przez Jana Ptaśnika) mówi o Giulianie jako o zmarłym. Praw do majątku po nim dochodził na drodze sądowej brat Antonio 120. Informacje o Antoniu de Valetariis są jeszcze skromniejsze od tych, które dotyczyły osoby Giuliana. Poza wzmianką z 1453 r. brak jakichkolwiek innych informacji potwierdzających jego obecność w ziemi lwowskiej. Dopiero na początku lat sześćdziesiątych występuje on w charakterze wspólnika wspomnianego już Aynolfa, wieloletniego dzierżawcy żup ruskich. Prawdopodobnie razem z nim, przy współudziale brata Giuliana, Antonio angażował się w działalność górniczą, zapewne uczestniczył również w handlu wschodnim. Pewne przesłanki pozwalają nam przypuszczać, że osiadł w Polsce na stałe. W jednym z nielicznych pozwów sądowych dotyczących jego osoby (z 1470 r.) występuje jako Antonius scultetus de Valetheriis – pełnił więc urząd wójta (burmistrza? sołtysa?). Brak jednak adnotacji, z jaką miejscowością (lub też miejscowościami) był związany. Jego dalsze losy również pozostają nieznane121. AGZ. T. 14. Dok. № 223; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 102–103; idem, Z dziejów kultury... S. 72; Dicker J. Górnictwo na Rusi... S. 25. 118 119 AGZ. T. 15. Dok. № 220. AGZ. T. 15. Dok. № 220–236, 242–247, 252–254, 258–260, 3313; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 102, przyp. 34. S. 105; Sapori A. Gl’Italiani in Polonia... S. 139. 120 121 AGZ. T. 14. Dok. № 1217; T. 15. Dok. № 3162, 3514, 3561, 3562. 355 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Godnym podkreślenia jest fakt, że wzmiankowani członkowie genueńskiej rodziny de Valetariis występują w aktach ziemskich jako „szlachetni” (nobiles). Fakt ten może wskazywać, że albo na miejscu uzyskali szlachectwo, albo posiadany majątek czerpany z dzierżaw ceł i żup oraz działalności handlowej pozwolił im nabyć dobra ziemskie (prawdopodobnie za zgodą króla) 122. Kolejnym Genueńczykiem, który mieszkał w ziemi lwowskiej, był Barnaba de Negronio. Należał on do grona cudzoziemców, którzy pozostawili po sobie materialny ślad swojej obecności. W kwietniu 1455 r. sprzedał Cristoforowi z San Remo tkaniny jedwabne, kamchy i inne towary na ogólną sumę 1100 florenów. Towar ten był prawdopodobnie przeznaczony dla Piotra z Szamotuł. Na skutek nieznanych nam okoliczności nie dotarł jednak do adresata. Nie wiemy, co skłoniło Barnabę do tych transakcji. Być może konieczność zapłaty wysokiego cła na rzecz Cristofora (ówczesnego celnika lwowskiego), a może po prostu było to efektem porozumienia się dwóch przedsiębiorczych Genueńczyków123. O dalszej działalności handlowej Barnaby w Polsce nie posiadamy więcej informacji, Możemy sądzić, że zarobione pieniądze, wzorem innych Genueńczyków, lokował w majątkach ziemskich. Trudno powiedzieć, ile ich posiadał. Wiemy tylko o jednym, którym była wieś Pikułowice leżąca niedaleko Lwowa. Dowiadujemy się o tym z aktu przekazania tej wsi na utrzymanie ufundowanego przez siebie ołtarza w katedrze łacińskiej we Lwowie na początku 1464 r. Donacja została także potwierdzona przez samego króla, co stanowi dla nas świadectwo bliskich związków Genueńczyka ze stolicą województwa ruskiego – Lwowem. Pierwszym altarystą ufundowanego ołtarza został syn Barnaby – Grzegorz. Trzy lata później, w czerwcu 1467 r., Barnaba przekazał prawo patronatu nad tym ołtarzem radzie miejskiej we Lwowie. Latem zaś 1470 r. Grzegorz potwierdził nadanie ojcowskie, przekazując villam suam i ów ołtarz radzie miejskiej oraz kapitule lwowskiej. Możliwe więc, że Barnaba de Negronio już nie żył124. Niewiele też informacji posiadamy o innym Genueńczyku przebywającym w Polsce w drugiej połowie lat sześćdziesiątych – Lorenzu Lomellino. W Aktach Grodzkich i Ziemskich pojawia się on dwukrotnie: w kwietniu 1466 r., gdy mowa jest o niezapłaconej części długu na rzecz Cristofora z San Remo, i w maju tego roku, gdy wszelkie należności pomiędzy nimi zostały ostatecznie wyrównane. Tym razem występuje z tytułem podżupka gródeckiego (vicezupparius de Grodek)125. Na podstawie informacji zawartych w konsulariach lwowskich, a AGZ. T. 14. Dok. № 1217; T. 15. Dok. № 3162, 3514, 3561, 3562; Małecki A. Studya heraldyczne. T. II. Lwów. 1890. S. 241–242. 122 123 AGZ. T. 14. Dok. № 3319. AGZ. T. 2. Dok. № 99. T. 6. Dok. № 75. T. 15. Dok. № 3484; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 102, przyp. 34. 124 125 AGZ. T. 15. Dok. № 308, 318. 356 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… przytoczonych przez Ł. Charewiczową, wiemy ponadto, że Genueńczyk ów przybył do Lwowa z Pery, oraz że w 1467 r. z rąk Aynolfa Tedaldiego (po śmierci jego wspólnika Giuliana de Valetariis) przejął dzierżawę cła lwowskiego126. Można również przypuszczać, że zajmował się dzierżawą cła gródeckiego. Wskazuje na to fakt, iż żupy drohobyckie i cło gródeckie były wydzierżawiane łącznie (co widzieliśmy między innymi na podstawie przedstawionych wcześniej przykładów), a pełnomocnik żupnika drohobyckiego zarządzał cłem gródeckim, mając tytuł podżupka gródeckiego127. Warto w tym miejscu przypomnieć, że w latach 1463– 1467 urząd żupnika drohobyckiego pełnili Giuliano de Valetariis i Aynolf Tedaldi. Stąd możemy wnioskować, że wspomniany Lorenzo Lomellino utrzymywał również kontakty z innymi Genueńczykami i podobnie jak oni mógł angażować się w samodzielną działalność górniczą, choć źródła milczą na ten temat. Lorenzo był również krewnym konsula Kaffy Gerarda Lomellino, prawdopodobnie łączyły go też więzy krwi z innym przedstawicielem tej genueńskiej rodziny – kupcem o imieniu Gianotto, zajmującym się handlem niewolnikami (o czym niżej)128. Wielopłaszczyznowa działalność Genueńczyków na obszarach południowo-wschodniej Polski, znaczenie gospodarcze i komunikacyjne szlaków handlowych łączących wybrzeża czarnomorskie ze Lwowem, oraz pozycja monarchii Jagiellonów na arenie międzynarodowej, jak też fakt, ze Polska utrzymywała dobre kontakty z wrogami kolonii czarnomorskich Genui (zarówno z Chanatem Krymskim oraz Mołdawią, jak i Wielką Portą), co nie pozostawało bez znaczenia w obliczu agresji tureckiej w regionie, przygotowały również grunt pod zbliżenie Polski z placówkami czarnomorskimi Genui. Niewykluczone, że do wzajemnego zbliżenia przyczynili się również przebywający w Polsce Genueńczycy. Jak stwierdzono powyżej, niektórzy z nich utrzymywali bliskie stosunki z dworem królewskim, stąd można przypuszczać, że uzyskane tam koneksje wykorzystali też w sprawie mogącej zadecydować o dalszych losach faktorii genueńskich na Krymie. Faktem jest, że władze Kaffy, chcąc pozyskać przychylność króla, w jednym ze swoich listów nawiązały do istniejących powiązań ekonomicznych129. 126 Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 59, 85. 127 Dicker J. Górnictwo na Rusi... S. 24. AGZ. T. 15. Dok. № 308; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 105; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 59, 85; Quirini-Popławska D. Z powiązań.... S. 554, przyp. 18. 128 Niewykluczone, że do wzajemnego zbliżenia przyczynili się również przebywający w Polsce Genueńczycy. Niektórzy z nich utrzymywali bliskie stosunki z dworem królewskim, stąd można przypuszczać, że uzyskane tam koneksje wykorzystali też w sprawie mogącej zadecydować o dalszych losach faktorii genueńskich na Krymie. Faktem jest, że władze Kaffy, chcąc pozyskać przychylność króla, w jednym ze swoich listów nawiązały do istniejących zależności ekonomicznych: Hubert L. Listy Genueńczyków... S. 11–13; Małowist M. Kaffa – kolonia... S. 174–175; Quirini-Popławska D. Z powiązań.... S. 552–553. 129 357 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Niewykluczone, że strona genueńska, wobec narastającej presji tureckiej i ograniczenia komunikacji morskiej w regionie, chciała zabezpieczyć dla swoich obywateli swobodną i bezpieczną drogę lądową do metropolii130. Kazimierz Jagiellończyk, w odpowiedzi na pismo władz Kaffy z 2 kwietnia 1462 r., trzy miesiące później, 1 lipca we Włocławku król wydał dokument, w którym zaakceptował propozycję władz genueńskiej Gazarii i wyraził zgodę na zaliczenie miasta w poczet swych lenników. O fakcie tym władze kolonii zostały poinformowane jesienią 1462 r. Następstwem tych wydarzeń był kolejny dokument królewski mający zasadnicze znaczenie dla działalności genueńskiej we Lwowie i ziemi lwowskiej. W latach sześćdziesiątych Genueńczycy rozpoczęli energiczne starania o urzędowe potwierdzenie swego statusu, a zarazem o zapewnienie sobie możliwości swobodnego tranzytu towarów przez ziemie polskie, a zwłaszcza do metropolii. Podejmowane w tym kierunku działania rychło zostały uwieńczone sukcesem. 2 stycznia 1466 r. w Grodnie Kazimierz Jagiellończyk, przebywający podówczas na Litwie, wydał szeroki przywilej na rzecz mieszkańców Kaffy. Na podstawie tego dokumentu przybywający do polski kupcy uzyskali prawo prowadzenia swobodnej wymiany handlowej na terenie całego Królestwa, jak też per eadem dominia regni nostri cum rebus, mercibus, familiis obnoxiis, equis, curribus, et aliis bonis quibus cumque pro libito transeundi versus Januam aut alibi eundi131. Dokument ten dawał kupcom z Kaffy gwarancję bezpiecznego przebywania, zatrzymywania się i swobodnego prowadzenia interesów handlowych na obszarze całej Polski. Mogli odtąd bez żadnych ograniczeń przejeżdżać przez ziemie Królestwa wraz ze swą służbą i prowadzonymi przez siebie niewolnikami, przewożąc tranzytem towary zarówno do Genui, jak i w drodze powrotnej. Obowiązywało ich tylko każdorazowe uiszczanie opłaty celnej we Lwowie za przewożone towary według obowiązujących taryf oraz specjalna opłata, w wysokości jednego florena quolibet capite hominis obnoxii, czyli niewolników132. Za Vigna A. Codice diplomatico delle colonie tauro-liguri durante la signoria dell’Ufficio di San Giorgio (MCCCCLIII–MCCCCLXXV). T. 2. P. I: 1460–1472 // Atti della Società Ligure di Storia Patria. Vol. 7. P. I. Genova. 1871. Dok. № 545. S. 109–110; Małowist M. Kaffa – kolonia... S. 172, przyp. 120. 130 AGZ. T. 6. Dok. № 67; Documente privitoare... Vol. 2. P. 1. S. 171. Dok. № 151; Niemann J.W. Der Handel... S. 72. 131 Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 139; AGZ. T. 6. Dok. № 67; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 69–70; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 57–58; Nistor J. Die auswärtigen... S. 191; Małowist M. Kaffa – kolonia... S. 68; Quirini-Popławska D. Z powiązań.... S. 557; Wyrozumski J. Zagadnienie niewoli w późnym średniowieczu polskim // Społeczeństwo Polski średniowiecznej / zbiór studiów pod red. S. Kuczyńskiego. T. 2. Warszawa. 1982. S. 144–145. Interpretację tego dokumentu podaje: Hejnosz W. Zagadnienie niewoli na Rusi Czerwonej pod koniec średniowiecza w świetle stosunków prawnych Polski i krajów sąsiednich // Studia nad historią prawa polskiego im. O. Balzera. T. 14. Lwów. 1933. S. 163–165. O kontrowersjach związanych z ustaleniem początku okresu, w którym pojawiły się na ziemiach 132 358 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… M. Małowistem możemy sądzić, że przywilej posiadał dla Genueńczyków duże znaczenie. Umożliwiał im niczym nieograniczoną komunikację drogami lądowymi, a w pewnej mierze ograniczał też ujemne skutki zajęcia cieśnin czarnomorskich przez Turków Osmańskich. Z drugiej strony nie naruszał lwowskiego prawa składu, gdyż odnosił się jedynie do samych obywateli Genui przebywających czasowo w Kaffie, jak też osiadłych tam na stałe, lecz utrzymujących w dalszym ciągu kontakty handlowe z metropolią133. Z pewnością powyższy dokument znacząco ułatwił Genueńczykom prowadzenie działalności handlowej na ziemiach polskich. Skala tego zjawiska jest trudna do oszacowania. Zachowane wzmianki źródłowe z lat 70. XV w. dotyczą jedynie wąskiej grupy kupców z Genui i to przeważnie trudniących się tranzytem niewolników, co jak można sądzić, mogło mieć bezpośredni związek z wyżej wymienionym przywilejem. W 1472 r. do Lwowa przybył nijaki Russetto z Bergamo, obywatel kaffeński, prowadzący do Genui transport niewolnic. W oczekiwaniu na swego wspólnika, Francesca z Pawii, pożyczył on od mieszczanina lwowskiego Łukasza Lindnera sto florenów węgierskich z przeznaczeniem na utrzymanie niewolnic134. Wspomniany Russetto z Bergamo prawdopodobnie trudnił się zawodowo handlem „żywym towarem”, bowiem już niecałe dwa lata później, w poł. 1474 r., ponownie przybył do Lwowa, prowadząc transport niewolnic. Tym razem dostarczył je wzmiankowanemu powyżej, Gianotcie Lomellino (Lomellini), który prowadził interesy handlowe w mieście jako przedstawiciel większej grupy kupców genueńskich. Na podstawie okazanych radzie miejskiej pełnomocnictw wiemy, że był pełnomocnikiem kupców z Genui: Girolama de Sovranis, Agostina de Ferrariis, Pietra de Lercario, Girolama de Vivaldiis, Pietra Palavicini i innych135. polskich karawany niewolników prowadzonych przez Genueńczyków na zachód Europy, zob. Kutrzeba S. Handel Polski... S. 80; Hejnosz W. Zagadnienie niewoli... S. 192–193. 133 Małowist M. Kaffa – kolonia... S. 67. Kutrzeba S. Handel Polski... S. 72; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 58; Hejnosz W. Zagadnienie niewoli... S. 165–166; Małowist M. Kaffa – kolonia... S. 69; Nistor J. Die auswärtigen... S. 192; Łoziński W. Patrycjat i mieszczaństwo... S. 38; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 139; Niemann J.W. Der Handel... S. 73; Quirini-Popławska D. Włoski handel.... S. 217–218; eadem, Teodoros–Mangup – zapomniane państwo gockie na Krymie // Regiones Euxinum Spectantes. Stosunki kulturowe, etniczne i religijne na przestrzeni dziejów. Kraków. 2012. S. 176–177. 134 Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 76; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 58; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 72–73; Hejnosz W. Zagadnienie niewoli... S. 192; Quirini–Popławska D. Włoski handel... S. 218; eadem, Teodoros–Mangup... S. 177. O rodzie Lomellinich patrz też: Kamenaga–Anzai Y. The Family Consciousness in Medieval Genoa. The Case of the Lomellini // Mediterranean World. Mediterranean Studies. Vol. 19. 2008. S. 149–160. 135 359 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Swobodne przeprowadzenie transportu napotkało na pewne trudności, wyszło bowiem na jaw, że niektóre z niewolnic były chrześcijankami wyznania greckiego z Gruzji; inne – nawet katoliczkami de genere Getico. Jeśli bowiem w pierwszym przypadku godzono się powszechnie na niewolę, uznając wiarę grecką jako schizmatycką, to w drugim – uczynienie niewolnikiem stanowiło wyraźne przekroczenie oficjalnych zakazów kościelnych. W tej sytuacji Lomellino złożył przed radą miejską oświadczenie, że wymienione niewolnice zostają wyzwolone. Dokonał tego pod warunkiem, że oswobodzone kobiety udadzą się z Włochem do Genui i tam przez dwanaście lat będą służyć panom, którym zostaną oddane. Po upływie tego czasu będą wolne ab omni obnoxietate et illibertate prout ad hominem spectat quovismodo. Dodano ponadto zastrzeżenie, że w przypadku próby ucieczki akt ten utraci moc prawną. Genueńczyk zobowiązał się również, w imieniu własnym oraz swoich mocodawców, że dotrzyma układu sub ipoteca et obligacione omnium bonorum suorum et habendorum. Nie wiemy jednak, jaka była prawdziwa przyczyna wydania tego aktu. Zapis stwierdza, że w przeciwnym razie (bez wyzwolenia) prowadzone kobiety nie chciały udać się w dalszą drogę, choć jak można przypuszczać, nie było to zgodne z prawdą 136. Opisane zajście może stanowić dowód na fakt, że przepisy prawne nie znajdowały odzwierciedlenia w praktyce życia, gdyż genueńscy handlarze „żywym towarem” de facto nie respektowali istniejących zakazów, uprawiając bezkarnie swój proceder i czerpiąc z niego zyski137. Jak już stwierdzono, podróże szlakami lądowymi nie należały do bezpiecznych. Przemierzający je kupcy byli stale narażeni na napady i możliwość utraty przewożonego mienia. Taka sytuacja miała miejsce pod koniec 1474 r., kiedy to Angelo Squarzafico z Kaffy, zabrawszy ze sobą rozmaite towary oraz grupę czternastu niewolników z Krymu, podążał drogą przez Ruś, Polskę i Czechy w kierunku Genui. W trakcie podróży napadnięto go i zabito w okolicach Bańskiej Bystrzycy, a przewożone przez niego towary zostały zrabowane. W marcu 1475 r. władze Republiki Genueńskiej wystosowały w tej sprawie odpowiednie pisma do króla polskiego oraz władz miejskich Bystrzycy, domagając się od miejscowej rady zadośćuczynienia i odszkodowania za zabójstwo i obrabowanie swego obywatela. W celu wyjaśnienia zaistniałego zdarzenia na miejscu oraz przejęcia pozostawionych tam niewolników wysłany został z Genui wspomniany wcześniej Gianotto Lomellino, któremu wręczono listy Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 77; Hejnosz W. Zagadnienie niewoli... S. 193; Quirini–Popławska D. Włoski handel... S. 218; eadem, Teodoros–Mangup... S. 177. 136 Codex epistolaris Vitoldi magni ducis Lithuaniae 1376–1430 / wyd. A. Prochaska // Monumenta Medii Aevi Historica. T. 6. Kraków. 1882. Dok. № 1108; Hejnosz W. Zagadnienie niewoli... S. 166–171; Łoziński W. Patrycjat i mieszczaństwo... S. 38, przyp. 3; Ptaśnik J. Kultura włoska... S. 139–140; Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 58, 85; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 72–73; Niemann J.W. Der Handel... S. 74. 137 360 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… polecające i salvus conductus138. Nie wiadomo jednak, jak zakończyła się ta sprawa. Sam zaś Lomellino podróżował do Polski jeszcze kilkakrotnie, ostatni raz w 1478 r.139 Dla dopełnienia obrazu działalności genueńskiej w ziemi lwowskiej należy wspomnieć o dwóch Genueńczykach, których związek z handlem niewolnikami nie został potwierdzony. Pierwszym z nich był niejaki Augustinus Maruffus – być może tożsamy z poprzednio wzmiankowanym Augustynem. Zdaniem S. Kutrzeby wspomniany kupiec przybył znad Morza Czarnego do Lwowa w 1470 r. 140 Brak jednak innych wzmianego o jego działalności Zaświadczona jest również obecność we Lwowie w latach siedemdziesiątych Lukinusa z Kaffy, wymienionego wśród grupy kupców zalegających z opłatą celną w komorze lwowskiej. Występował on również jako poręczyciel Jakuba de Sancto Salvatore, prowadzącego spory pieniężne z przebywającym w Polsce krewnym Kallimacha – Aynolfem Tedaldi z Florencji141. Przedstawione fakty wskazują, że istniejące kontakty handlowe pomiędzy południowo-wschodnimi ziemiami Polski (ze Lwowem na czele) a koloniami czarnomorskimi Genui były w XV w. niezwykle ożywione i nasiliły się zwłaszcza od połowy tego stulecia. Trwały one niezmiennie aż do momentu upadku Kaffy w 1475 r. W omawianym okresie z placówek genueńskich do Polski przybywali kupcy ormiańscy i żydowscy prowadzący swe interesy głównie w gronie współplemieńców. W ślad za nimi podążyli sami Genueńczycy, którzy zainicjowali aktywną wymianę handlową, utrzymując stałe kontakty z miejscowym kupiectwem lwowskim. Przez swoją działalność upowszechniali nowe formy handlu,– sprzedaż na kredyt, instytucję przedstawiciela handlowego. Obecność kupców z Genui na rynkach południowo-wschodniej Polski przyczyniła się do rozbudzenia zainteresowania handlem wschodnim wśród polskich kupców, skłaniając niektórych z nich do osobistego udziału w wyprawach handlowych do kolonii pontyjskich leżących na obszarze Krymu i na przeciwległym wybrzeżu Morza Czarnego. Aby ułatwić prowadzone przez siebie transakcje handlowe, niektórzy Genueńczycy decydowali się na zamieszkanie w granicach Królestwa, najpierw w XIV w. w Krakowie, później – w omawianym czasie – głównie we Lwowie i jego okolicach (przy równoczesnym przyjmowaniu miejscowego obywatelstwa). Ich aktywność wykraczała daleko poza interesy handlowe, choć te w dalszym ciągu pozostawały głównym motorem ich działań. Nistor J. Die auswärtigen... S. 192; Quirini-Popławska D. Z powiązań…. S. 557; eadem, La parabola.... S. 92, eadem, Włoski handel.... S. 218; Małowist M. Kaffa – kolonia... S. 69, przyp. 228. 138 139 Quirini-Popławska D. Z powiązań... S. 557. 140 Kutrzeba S. Handel Polski... S. 64. Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego... S. 56–57; Kutrzeba S. Handel Polski... S. 63–64. 141 361 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Kupcy z Genui przybywający do Polski w XV w. trafnie ocenili najbardziej dochodowe źródła, które mimo iż wymagały sporych inwestycji kapitałowych, dawały możliwość stosunkowo szybkiego i znacznego zysku. Fakt ten stanowił ważny czynnik przyciągający wszystkich cudzoziemców, a w szczególności obywateli morskiej republiki kupieckiej, budujących swoją zamożność w oparciu o wszechstronną działalność gospodarczą. W pierwszym rzędzie należała do nich dzierżawa ceł i żup solnych. Na czasowe przejęcie kontroli nad tymi dochodami pozwalał kapitał uzyskany z prowadzonej na szeroką skalę działalności handlowej. Talent Genueńczyków i ich umiejętności kupieckie pozwalały na stałe pomnażanie posiadanego majątku. Otwierające się przed przedsiębiorczymi jednostkami możliwości gospodarcze w południowo-wschodnich województwach Polski skłoniły więc nielicznych Genueńczyków do pozostania tu na stałe i przyczyniły się do ich wejścia w miejscowe stosunki gospodarcze i społeczne. W tym gronie wyróżniającą się postacią był Cristoforo Guardia z San Remo. Wielorakie płaszczyzny jego aktywności stanowią dobitny przykład działalności kupca genueńskiego, który wyłamywał się z obiegowej średniowiecznej opinii, utożsamiającej mieszkańców Genui z działalnością li tylko kupiecką. W przypadku Cristofora z San Remo aktywność handlowa była początkiem zarówno kariery w innych sferach działalności gospodarczej, jak i awansu społecznego, czy też politycznego na obcej ziemi. Jak wskazano wcześniej, zgromadzone środki finansowe pozwoliły mu zarówno na inwestowanie w dzierżawę ceł i żup ruskich, jak też na kształtowanie, w pewnym stopniu, polskiej gospodarki solnej i zwalczanie obcej konkurencji. Nie bez znaczenia była również pozycja, jaką wyrobił sobie w kręgach dworskich, o czym świadczył nie tylko przywilej wolnego handlu na terenie królestwa, lecz również angaż do misji dyplomatycznej. W ten sposób zdobytą pozycję na niwie ekonomicznej dyskontował na innych płaszczyznach działalności. Sfery zaangażowania Cristoforo z San Remo i jego pobratymców na ziemiach polskich w XV w. poświadczają, że obiegowe średniowieczne powiedzenie łączące typowego Genueńczyka z działalnością kupiecką jest dalece niewystarczające. Omówione postaci dobitnie wskazują, że kapitał zgromadzony w wyniku prowadzenia działalności handlowej był odpowiednio inwestowany i pomnażany. W ten sposób przeciętni kupcy, niewybijający się w swoim środowisku, poza nim stawali się znaczącymi inwestorami, a ich działalność przynosiła korzyść zarówno skarbowi państwa, jak i im samym. Posiadany majątek, choć trudny do precyzyjnego oszacowania, pozwalał im na przejmowanie kontroli nad poborem cła w wybranych miejscach Królestwa Polskiego, a nade wszystko umożliwiał dostęp do zysków w jednej z najbardziej dochodowych sfer ekonomiki państwa – gospodarce solnej. Co więcej, niektórzy z tego grona przybyszów na trwałe wiązali się ze Lwowem bądź jego okolicami. Wrastali w miejscowe stosunki, wchodzili w związki małżeńskie z przedstawicielami tamtejszej ludności, nabywali dobra ziemskie, a wybijający się z tego grona uzyskiwali miejscowe obywatelstwo i byli przyjmowali do stanu szlacheckiego. 362 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… W ten sposób wielopłaszczyznowa działalność na terenach leżących z dala od genueńskiej ojczyzny sprawiała, że Genueńczycy wykraczali poza stereotypowy obraz średniowiecznego kupca. Będąc kupcami, zyskiwali szansę rozwoju zarówno na niwie zawodowej, jak i osobistej. Wykorzystując dogodne uwarunkowania gospodarcze, w tym wypadku panujące na ziemiach polskich, stawali się nie tylko znaczącymi inwestorami w sferze kapitałowej, lecz częścią miejscowego establishmentu z powiązaniami w najwyższych kręgach władzy. Takiej szansy z pewnością nie mieliby w rodzinnej metropolii. Stawali się tym samym rzecznikami stosunków kapitałowych nadchodzącej nowej epoki dziejów. Bibliografia Źródła Akta Grodzkie i Ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z Archiwum tzw. Bernardyńskiego we Lwowie / wyd. A. Czołowski. T. 2, 4–6, 9–15, 17–19, Lwów. 1869–1935. Album Civium Leopoliensium: rejestry przyjęć do prawa miejskiego we Lwowie, 1388–1783 / wyd. A. Janeczek. T. 1. Warszawa. 2005. Codex epistolaris saeculi decimi quinti. T. 1 / ed. A. Sokołowski, J. Szujski // Monumenta Medii Aevi Historica. T. 3. Kraków. 1876. Codex epistolaris Vitoldi magni ducis Lithuaniae 1376–1430 / wyd. A. Prochaska // Monumenta Medii Aevi Historica. T. 6. Kraków. 1882. Cotruglio B. Księga o sztuce handlu / tłumaczenie, wstęp i przypisy P. Wróbel i J. Bonarek. Kraków. 2007. Documente privitoare la istoria românilor / ed. E. Hurmuzaki. Vol. 1. P. 2. Bucureşti. 1890; Vol. 2. P. 1. Bucureşti 1891. Hubert L. Listy Genueńczyków do Kazimierza Jagiellończyka z Kaffy // Pamiętnik historyczny. T. 1. Warszawa. 1861. S. 3–13. Kodeks dyplomatyczny miasta Krakowa / wyd. A. Prochaska. T. 3. Kraków. 1892. Matricularium Regni Poloniae Summaria / ed. T. Wierzbowski. T. 1. Warszawa. 1907. Pegolotti F.B. La pratica della mercatura // ed. A. Evans// Mediaeval Academy of America. № 24. Cambridge, Mass, 1936. Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta / wyd. A. Czołowski. T. 1: Najstarsza księga miejska, 1382–1389. Lwów. 1892; T. 2: Księga przychodów i rozchodów miasta, 1404–1414. Lwów. 1896; T. 3: Księga przychodów i rozchodów miasta, 1414–1426. Lwów. 1905; T. 4. Księga ławnicza miejska, 1444–1448. Lwów. 1921. Privìleï mìsta L’vova (XIV–XVIII st.) / uporjad. M. Kapral’ // L’vìvs’kì istoričnì pam’âtki. T. 1. L’vìv. 1998. [Привілеї міста Львова (XIV -XVIII ст.) / упор. М. Капраль // Львівські історичні пам’ятки. Т. 1. Львів. 1998. Друге видання: 2010]. Spotkania dwóch światów. Stolica Apostolska a świat mongolski w połowie XIII wieku: relacje powstałe w związku z misją Jana di Piano Carpiniego do Mongołów / pod red. J. Strzelczyka. Poznań. 1993. Vigna A. Codice diplomatico delle colonie tauro-liguri durante la signoria dell’Ufficio di San Giorgio (MCCCCLIII–MCCCCLXXV). T. 2. P. I: 1460– 1472 // Atti della Società Ligure di Storia Patria. Vol. 7. P. I. Genova. 1871. 363 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Opracowania Ashtor E. Il volume del commercio levantino di Genova nel secondo Trecento // Civico Istituto Colombiano, Studi e Testi. P. 2 // Serie storica a cura di G. Pistarino. Saggi e documenti. T. 1. Genova. 1978. S. 391–432. Bałaban M. Żydzi lwowscy na przełomie XVI i XVII wieku. Lwów. 1906. Balard M. Precursori di Cristoforo Colombo: I Genovesi in Estremo Oriente nel XIV secolo // Atti del convegno internazionale di studi colombiani. Genova. 1974. S. 149–161. Balard M. La Romanie génoise (XIIe – début du XVe siècle). T. 1–2 // Atti della Società Ligure di Storia Patria. n. s. T. 18. Fasc. I, II. // Bibliothèque des écoles françaises d’Athènes et de Rome. Fasc. 235. Genova-Rome. 1978. Balard M. Gênes et la mer Noire (XIIIe–XVe siècle) // Revue historique. T. 270. 1983. S. 31–40. Bautier R.H. Les relations économiques des Occidentaux avec les pays d’Orient au Moyen Âge. Points de vue et documents // Sociétés et compagnies de commerce en Orient et dans l’Océan Indien. Actes du 8e colloque international d’histoire maritime, Beyrouth 1966. Paris. 1970. S. 263–331. Biskup M. Trzynastoletnia Warszawa. 1966. wojna z Zakonem Krzyżackim (1454–1466). Bogucka M., Samsonowicz H. Dzieje miast i mieszczaństwa przedrozbiorowej. Wrocław. 1986. w Polsce Brătianu G.I. La mer Noire plaque tournante du trafic international à la fin du Moyen Âge // Revue Historique Sud–Est Européenes. T. 21. 1944. S. 36–69. Brătianu G.I. Recherches sur Vicina et Cetatea–Albă. Cluj. 1935. Bukowski W. Objęcie w dzierżawę żup krakowskich i ruskich przez Mikołaja Serafina w latach 1434–1437. Przyczynek do dziejow gospodarczych Polski w XV w. // Annales Academiae Paedagogicae Cracoviensis. Folia 21 // Studia Historica. № 3. 2004. S. 103–125. Charewiczowa Ł. Handel średniowiecznego Lwowa. Lwów. 1925. Chiappa Mauri M.L. Il commercio occidentale di Genova nel XIV secolo // Nuova Rivista storica. T. 57. 1973. S. 571–612. Czamańska I. Mołdawia i Wołoszczyzna wobec Polski, Węgier i Turcji w XIV i XV wieku. Poznań. 1995. Dąbkowski P. Stosunki gospodarcze w ziemi halickiej w XV wieku // Pamiętnik Historyczno-Prawny. T. 3. Z. 4. 1927. Lwów. 1927. Dąbrowski J. Il Mar Nero nei rapporti fra Polonia e Italia nel medioevo // La Pologne au VIe Congres des sciences historiques, Oslo 1928. Warszawa– Lwów. 1930. Dicker J. Górnictwo na Rusi Halickiej // Rocznik Przemyski. T. 5. 1924. S. 1–28. Drabina J. Działalność dyplomatyczna legata papieskiego Hieronima Lando w Polsce w latach 1459–1463 // Acta Universitatis Vratislaviensis. T. 126. // Historia. № XIX. Wrocław. 1970. S. 149–169. Dubiecki M. Kaffa, osada genueńska i jej stosunek do Polski w XV wieku // Obrazy i studia historyczne. Seria 2. Warszawa. 1899. 364 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… Ganchou T. La fraterna societas des crétois Nikolaos et Géôrgios Pôlos (Polo) entre Constantinople et Moncastro: affaires, dévotion et humanisme // Thesarismata. Bollettino dell’Istituto Ellenico di Studi Bizantini e Postbizantini. T. 39–40. 2009–2010. Giurescu C.C. Les Génois au Bas–Danube aux XIIIe et XIVe siècles // Colocviul Româno-Italian. Genovezii la Marea Neagră în secolele XIII–XIV, Bucureşti 25–28 martie 1975 / sub îngrijirea acad. Ş. Pascu. Bucureşti. 1977. S. 47–61. Górka O. Białogród i Kilja, a wyprawa r. 1497 // Sprawozdania z posiedzeń Towarzystwa Naukowego Warszawskiego. Wydział 2. T. 25, Warszawa. 1932. S. 1–22. Hartleb K. Lwów na szlaku czarnomorsko-bałtyckim // Przegląd Krajoznawczy. T. 2. 1938. Heers J. Genova nel’400. Milano. 1991. Hejnosz W. Zagadnienie niewoli na Rusi Czerwonej pod koniec średniowiecza w świetle stosunków prawnych Polski i krajów sąsiednich // Studia nad historią prawa polskiego im. O. Balzera. T. 14. Lwów. 1933. S. 197-204 Heyd W. L’histoire du commerce du Levant au Moyen Âge. T. 1–2. Paris. 1936. Horn M. Działalność gospodarcza Żydów polskich w średniowieczu na tle rozwoju osadnictwa // Biuletyn Żydowskiego Instytutu Historycznego. T. 34. № 2–3 (126–127). 1983. S. 73-84. Hryszko R. Cristoforo z San Remo – próba portretu genueńskiego kupca // Studia Historyczne. T. 42. Z. 3 (166). 1999. S. 331–347. Hryszko R. Genueński rynek Licostomo nad Dunajem w latach siedemdziesiątych i osiemdziesiątych XIV wieku w świetle akt notarialnych Domenico da Carignano i Oberto Grassi da Voltri // Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego”. T. 1248, 2001 // Prace Historyczne”, z. 128. S. 59–69. Hryszko R. Z Genui nad Morze Czarne. Z kart genueńskiej obecności gospodarczej na północno-zachodnich wybrzeżach Morza Czarnego u schyłku średniowiecza. Kraków 2004. Hryszko R. Genoese Colonies in the Black Sea Region. Their Role in the Transfer of Regional Products in the Late middle Ages // Ten Centuries of Byzantine Trade (the 5th–15th centuries) // Bibliotheca VITA ANTIQUA. Collection of Scientific Papers. Kyiv. 2012. S. 177–189. [ //1000 років візантійської торгівлі (V-XV століття) // Бібліотека VITA ANTIQUA. Збірка наукових праць. Київ. 2012. C. 177-189]. Iliescu O. Contributions à l’histoire des colonies génoises en Romanie aux XIIIe– XVe siècles // Revue Roumaine d’Histoire. T. 28, 1989. № 1–2. S. 25–52. Iliescu O. De nouveau sur Kilia et Licostomo // Revue Roumaine d’Histoire. T. 33, 1994. № 1–2. S. 159–167. Ìstorìâ L’vova u tr’oh tomah. T. 1: 1256–1772 / red. Â. Ìsaêvič et al. L’vov. 2002. Jaworski F. Lwów za Jagiełły // Biblioteka Lwowska. T. 10–12. Lwów. 1910. Jodłowski A. Eksploatacja soli na terenie Małopolski w pradziejach i we wczesnym średniowieczu // Studia i materiały do dziejów żup solnych w Polsce. T. 4. Wieliczka. 1971. S. 63–67. Karpov S.P. О tоrgоvych privilеgijach mоrskich rеspublik v Trapеzundskоj Impеrii // Vizantijskij Vremennik. T. 51. 1990. S. 23–31. [Карпов С.П. О 365 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 торговых привилегиях итальянских морских республик в Трапезундской империи // Византийский временник. Т. 51. 1991. C.23-31]. Kedar B.Z. Mercanti in crisi: Venezia e Genova. Roma. 1981. Kamenaga–Anzai Y. The Family Consciousness in Medieval Genoa. The Case of the Lomellini // Mediterranean World. Mediterranean Studies. Vol. 19. 2008. S. 149–160. Koczy L. Handel Poznania do połowy wieku XVI. Poznań. 1930. Koczy L. Dzieje handlu polskiego przed rozbiorami. Lwów. 1939. Kotlar N.F. Levantijskaâ torgovlâ L’vova XIV–XV vv. po numizmatičeskim dannym // Numizmatika i epigrafika. T. 6. S. 135–148. [Котляр Н. Ф. Левантийская торговля Львова XIV–XV вв. по нумизматическим данным // Нумизматика и эпиграфика. Киев. 1966. С. 135-148]. Kutrzeba S. Stanowisko prawne Żydów w Polsce // Przewodnik Naukowy i Literacki. T. 29. 1901. S. 1107–1018, 1147–1156. Kutrzeba S. Taryfy celne i polityka celna w XIII–XV wieku // Ekonomista. T. 2. 1902. S. 33–48, 187–211. Kutrzeba S. Handel Krakowa w wiekach średnich na tle stosunków handlowych Polski. Kraków. 1903. Kutrzeba S. Handel Polski ze Wschodem w wiekach średnich. Kraków. 1913. Leitgeber J. Z dziejów handlu i kupiectwa poznańskiego za dawnej RP. T. 1. Poznań. 1929. Lewicki S. Prawo składu w Polsce. Lwów. 1910. Lewicki S. Targi lwowskie XIV–XIX wiek. Lwów. 1921. Lopez S. Storia delle colonie genovesi nel Mediterraneo. Bologna. 1938. Lopez R.S. L'extrême frontière du commerce de l'Europe médiévale // Le Moyen Âge. Vol. 69. 1963. S. 479–490. Articles reproduits dans: Su e giù per la storia di Genova // Collana storica di fonti e studi. № 20. Genova. 1975. S. 83-186. Lopez R.S. In quibuscumque mondi partibus // Miscellanea di storia italiana e mediterranea per Nino Lamboglia. Genova. 1978. S. 345–354. Łabęcki H. Spisy chronologiczne dawnych żupników w Polsce // Biblioteka Warszawska. T. 1. 1859. S. 807–831. Łoziński W. Patrycjat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. Lwów. 1890. Lwów i Ziemia Czerwieńska / oprac. K. Maleczyński, F. Podhorodecki. T. Mańkowski, M. Tyrowicz. Lwów. 1938. Małowist M. Bałtyk i Morze Czarne w handlu średniowiecznym // Jantar. T. 1. Z. 2. 1937. S. 72–73. Małowist M. Kaffa – kolonia genueńska na Krymie i problem wschodni w latach 1453–1475 // Prace Instytutu Historycznego Universytetu Warszawskiego. № II. Warszawa. 1947. Małowist M. Uwagi o roli kapitału kupieckiego w Europie Wschodniej w późnym średniowieczu // Przegląd Historyczny. T. 56. 1965. S. 220–231. Małowist M. Wschód a Zachód Europy w XIII–XVI wieku. Konfrontacja struktur społeczno-gospodarczych. Warszawa. 1973. Maślankiewicz K. Z dziejów górnictwa solnego w Polsce. Warszawa. 1963. 366 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium… Mroczko M. Lwów. Zarys dziejów i zabytki. Gdańsk. 1992. Nadel–Golobič E. Armenians and Jews in Medieval Lvov. Their Role in Oriental Trade 1400–1600 // Cahiers du Monde russe e soviétique. T. XX (3–4), juillet– décembre. 1979. S. 345–388. Niemann J.W. Der Handel der Stadt Lemberg im Mittelalter // Die Burg. Vierteljahreschrift des Institut für Deutsche Ostarbeit Krakau. Jhg. 2. H. 4. 1941. S. 69–92. Nistor J. Die auswärtigen Handelsbeziehungen der Moldau im XIV, XV und XVI Jahrhundert. Gotha 1911. Origone S. Bisanzio e Genova. Genova. 1992. Papacostea Ş. La Moldavie – État tributaire de l’Empire ottaman au XVe siecle le cadre international des rapports établis en 1455–1456 // Revue Roumaine d’Histoire. T. 13. № 3. 1974. S. 445–461. Papacostea Ş. Caffa et la Moldavie face à l’expansion ottoman // Colocviul RomânoItalian. Genovezii la Marea Neagră în secolele XIII–XIV, Bucureşti 25–28 martie 1975 / sub îngrljirea acad. Ş. Pascu. Bucureşti. 1977. S. 131–155. Papacostea Ş. La pénétration du commerce génois en Europe centrale: Maurocastrum (Moncastro) et la route moldave // Il Mar Nero. Annuario di archeologia e storia. T. 3. 1997/1998. Roma–Paris. 1999. S. 149–158. Pascu Ş. La storiografia romena ed i genovesi nel Mar Nero // Colocviul RomânoItalian. Genovezii la Marea Neagră în secolele XIII–XIV, Bucureşti 25–28 martie 1975 / sub îngrijirea acad. Ş. Pascu. Bucureşti. 1977. S. 35–46. Pistarino G. Genova medievale fra Oriente e Occidente // Rivista Storica Italiana. T. 81. 1969. S. 45–73. Podhorodecki L. Dzieje Lwowa. Warszawa. 1992. Ptaśnik J. Z dziejów kultury włoskiego Krakowa // Rocznik Krakowski. T. 9. 1907. S. 1–148. Ptaśnik J. Żydzi w Polsce wieków średnich // Przegląd Warszawski. T. 2. № 1. 1922. S. 215–237. Ptaśnik J. Miasta i mieszczaństwo w dawnej Polsce. Kraków. 1949. Ptaśnik J. Kultura włoska wieków średnich w Polsce. Warszawa. 1956. Quirini-Popławska D. Z powiązań Polski z Kaffą, kolonią genueńską na Krymie w drugiej połowie XV wieku // Cracovia, Polonia, Europa. Studia z dziejów średniowiecza ofiarowane prof. Jerzemu Wyrozumskiemu w 65. rocznicę urodzin i 40-lecie pracy naukowej. Kraków. 1995. S. 557–563. Quirini-Popławska D. La parabola di Caffa. Le vicende di una colonia genovese al crocevia di importanti traffici fra i paesi occidentali, l’Europa centrale e il Levante // Prometeo. 1997. S. 86–93. Quirini-Popławska D. Włoski handel czarnomorskimi niewolnikami w późnym średniowieczu. Kraków. 2002. Quirini-Popławska D., Hryszko R. Rola włoskich żupników w Polsce w XIV i XV wieku // Kazimierz – sławny i z czynów Wielki, red. M. Starzyński, Kraków 2011. S. 61–77. Quirini-Popławska D. Teodoros–Mangup – zapomniane państwo gockie na Krymie // Regiones Euxinum Spectantes. Stosunki kulturowe, etniczne i religijne na przestrzeni dziejów. Kraków. 2012. S. 149–186. 367 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Rybarski R. Handel i polityka handlowa Polski w XVI stuleciu. T. 1. Poznań. 1929. S. 132–133. Samsonowicz H. Przemiany osi drożnych w Polsce późnego średniowiecza // Przegląd Historyczny. T. 64. 1973. S. 697–716. Sapori A. Gl’Italiani in Polonia nel Medioevo // Archivio Storico Italiano. Vol. 83. 1925. S. 125–155. Spieralski Z. Awantury mołdawskie. Warszawa. 1967. Spotkania dwóch światów. Stolica Apostolska a świat mongolski w połowie XIII wieku: relacje powstałe w związku z misją Jana di Piano Carpiniego do Mongołów // pod red. J. Strzelczyka. Poznań. 1993. Starokadomskaja M.K. Solchat i Kaffa v XIII–XIV veka // Feodal’naja Tavrika. Matierialy po istorii i archeologii Kryma. Kiev. 1974. S. 162–173 [Старокадомская М.К. Солхат и Каффа в XIII—XIV вв. // Феодальная Таврика. Материалы по истории и археологии Крыма. Киев. 1974. С. 162– 173]. Trajdos T.M. Kościół katolicki na ziemiach ruskich Korony i Litwy za panowania Władysława Jagiełły (1386–1434). T. 1. Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk– Łódź. 1983. Tsariova N. Le tracce italiane negli archivi di Leopoli // Umanesimo latino in Ukraina. Conferenza interazionale, Leopoli, 8 giugno 2002. Leopoli. 2002. S. 79–85. Windakiewicz E. Pogląd na warzelnictwo i przemysł solny w Polsce. Kraków. 1932. Wyrozumska B. Drogi na ziemi krakowskiej do końca XVI wieku. Wrocław– Warszawa–Kraków–Gdańsk. 1977. Wyrozumski J. Handel Krakowa ze Wschodem w średniowieczu // Rocznik Krakowski. T. 50. 1980. S. 57–64. Wyrozumski J. Zagadnienie niewoli w późnym średniowieczu polskim // Społeczeństwo Polski średniowiecznej. Zbiór studiów // pod red. S. Kuczyńskiego. T. 2. Warszawa. 1982. S. 125–159. Wyrozumski J. Dzieje Krakowa. Kraków do końca wieków średnich. T. 1. Kraków. 1992. Zakrzewska-Dubasowa M. Ormianie w dawnej Polsce. Lublin. 1982. Zarys dziejów górnictwa na ziemiach polskich // pod red. J. Pazdura. Katowice. 1966. 368 ПАМʼЯТІ ОЛЕКСАНДРА МИХАЙЛОВИЧА ФАРБЕЯ Сумно, але це вже не перший випуск «Сугдейского збірника», який супроводжується некрологом. 13 квітня 2018 року пійшов з життя наш колега, товариш та співробітник - Олександр Михайлович Фарбей – історик, археолог, дослідник середньовічних старожитностей Криму. Олександр Михайлович народився в м. Києві 27 листопада 1954 р. Багато років він працював керівником військово-спортивного клуба ДТСААФ Київського Державного університету ім. Т.Г. Шевченка, в якому пізніше навчався на історичний факультеті. У 1992 р., закінчив навчання, до 1996 р. залишився на роботі в університеті на посаді наукового, потім – старшого наукового співробітника. З лютого 1997 р. по жовтень 2000 р. працював заступником директора Інституту археології НАН України. Ще в студентські роки він вперше потрапив до м. Судака, де спочатку брав участь в роботі підводного загону Судацької археологічної експедиції відділу античної та середньовічної археології Криму Інституту археології АН УРСР під керівництвом І.А. Баранова. Судацька фортеця з першої миті захопила його. Вже з наступного, 1987 р., він став незмінним керівником студентської археологічної практики Київського університету у Судаку. Багато поколінь випускників університету 1980-1990-х років з теплотою згадують саме його за ті незабутні літні місяці в Судацькій археологічній експедиції. 369 Сугдейський збірник. Вип. 1 (VII). 2018 Любов до Судака та його старожитностей сформували наукові та професійні інтереси Олександра Михайловича. В 2000 р. його прийняли на посаду завідувача музею «Судацька фортеця» – відділу Національного заповідника «Софія Київська». У 2004 р. Олександр Михайлович захистив кандидатську дисертацію за темою: «Проникнення та утвердження християнства в Криму в III – IX ст.». Працюючи керівником музею, Олександр Михайлович згуртував навколо себе дружній колектив, залучивши до співпраці наукових співробітників, знайомих йому з часів роботи у Судацькій археологічній експедиції. Але він завжди прагнув більш масштабної діяльності та співпраці з різноманітними науковими установами. Задля цього була започаткована Судацька міжнародна конференція (Причорномор’я, Крим, Русь в історії та культурі), яка з 2002 р. збирала на наукові форуми десятки, якщо не сотні науковців з України та з-за кордону. У зв’язку з цим він започаткував публікацію наукових праць конференції. Так з’явився «Сугдейський збірник», сьомий випуск якого він так і не побачив надрукованим. Він також приймав активну участь в підготовці до видання архівних матеріалів Є.Ч. Скржинської, присвячених Судацькій фортеці. У 2005 р. за його ініціативи була відроджена робота Судацької археологічної експедиції, яка вела дослідження на городищі середньовічного Судака та його окрузі. Протягом 1999-2009 рр. проводив самостійні археологічні дослідження, а також підводні дослідження на шельфі бухти Лімена-Кале (Фортечної бухти). Ці роботи знайшли відображення у низці наукових та науковопопулярних статей, путівників, альбомів, археологічних звітів. У 2013 р. він був вимушений піти з посади, але мріяв повернутися до роботи. У 2015 р. Олександр Фарбей переїхав до Києва та продовжив трудову діяльність у Національному заповіднику «Софія Київська». Останнім часом він працював на посаді завідувача відділу «Музей Андріївська церква». Олександр Михайлович залишив нас зовсім несподівано. Попереду були плани наукового співробітництва, виставок, видань і конференцій. Він був яскравою особистістю, мав харизматичний характер і почуття гумору, якого би вистачило на десятьох. Насправді від вважав себе нащадком кочівника – печеніга, мабуть саме тому, не міг всидіти довго на одному місці. Весь час прагнув подорожі, боявся, що не вистачить часу. У травні він збирався у подорож на Сіцілію. Але... 370 СПИСОК СКОРОЧЕНЬ АВУ АДСВ АИБ АИК АК Археологічні відкриття в Україні Античная древность и средние века Археология и история Боспора Археологические исследования в Крыму Археология Крыма АО Археологические открытия АС Археологический съезд БИ Боспорские исследования ВВ ВДИ Византийский временник Вестник древней истории ГА АРК ГИМ ГЭ ДБ Государственный архив Автономной Республики Крым Государственный исторический музей Государственный Эрмитаж Древности Боспора ЖМВД Журнал министерства внутренних дел ЖМНП ЗВОРАО ЗИФ Журнал министерства народного просвещения Записки Восточного отделения Российского археологического общества Записки исторического факультета (Одесса) ЗООИД ЗРАО ЗРВИ Записки Одесского общества истории и древностей Записки имп. Русского археологического общества Зборник Радова Византолошки Институт ИАК Известия Археологической комиссии ИРАИК ИТУАК ИФЖ КБН Известия русского императорского археологического института в Константинополе Известия Таврической ученой архивной комиссии Историко-филологический журнал, Ереван Корпус боспорских надписей КДА КИАМ Киевская духовная академия Керченский историко-археологический музей КСИА Краткие сообщения института археологии АН СССР КСИИМК Краткие сообщения культуры МАИАСК Материалы по археологии средневекового Крыма МАИЭТ МАР Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии Материалы по истории России МИА НА ИА НАНУ НА КФ ИА НАН У Материалы и исследования по археологии СССР Научный архив Института археологии НАН Украины Научный архив Крымского филиала Института археологии Национальной Академии наук Украины института 371 и истории материальной истории античного и Сугдейський збірник. Вип. 1( VII). 2018 НЗСК Національний заповідник “Софія Київська” (Київ) НЗХТ Национальный заповедник “Херсонес Таврический” НС Нумизматика и сфрагистика ОАК ПИФК Отчеты археологической комиссии Проблемы истории, филологии и культуры РА РКОКН АРК Российская археология Республиканский комитет по охране культурного наследия АР Крым СА Советская археология САИ Свод археологических источников СМОМПК СХМ ТГЭ Сборник материалов для описания местностей и племен Кавказа Сообщения Херсонесского музея. Севастополь Труды Государственного Эрмитажа ТМНО Труды Московского Нумизматического общества УГ ФКМ Українське гончарство Феодосийский краеведческий музей ХСб. Херсонесский сборник АН Archaelogia Hungarica CFHB Corpus fontium historiae Byzantinae NC Numismatic Circular ODB The Oxford Dictionary of Byzantium DOP Dumbarton Oaks Paper REB Revue des Études Byzance SBS Studies in Byzantine Sigillography 372 ЗМІСТ Гордієнко Д.С. Крим та кримські пам’ятки у науково-публіцистичній спадщині Володимира Січинського ....................................................................... 3 Джанов А.В. Каффа и Крым во второй половине XIV в. (преимущественно по данным книг массарии Каффы) ..................................................................... 44 Patrick Donabédian. Can we call “khachkar” the Sudakcross-stones? .............. 304 Rafał Hryszko. Terra Leopoliensia – aurifondina Ianuensium. Działalność gospodarcza Genueńczyków w ziemi lwowskiej w XV wieku ............................. 324 Памʼяті Олександра Михайловича Фарбея ..................................................... 369 СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ...................................................................................... 371 373 Наукове видання СУГДЕЙСЬКИЙ ЗБІРНИК Вип. 1 (VII) Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації: Серія КВ, № 23488-13328Р від 02.07.2018 р. Верстка, художнє оформлення, макет – О.В. Джанов Редагування, коректура – О.В. Джанов, О.А. Лясковська Підписано до друку 04.09.2018. Формат 70100/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Видавництво «Горобець», вул. Єсеніна, 24, м. Київ, 03170. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 2852 від 16.05.2007 р. Друк: «Майстер книг»
