Порівняльно-культурологічна етнопедагогіка. Програма навчальної дисципліни

3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Г.С. СКОВОРОДИ
К.А. Юр’єва
ПОРІВНЯЛЬНО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНА ЕТНОПЕДАГОГІКА
Програма навчальної дисципліни
Харків
Видавнича група «Основа»
2007
4
УДК 37.013.74
ББК 74.580.22р30
Ю 85
Рецензенти:
Євдокимов В.І. – доктор педагогічних наук, професор, членкореспондент АПН України, перший проректор ХНПУ імені Г.С. Сковороди
Рега О.С. – кандидат педагогічних наук, доцент, директор Педагогічного
інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника
Ю 85
Юр’єва К.А.
Порівняльно-культурологічна етнопедагогіка: Програма навчальної
дисципліни. – Харків: ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 2007. – 30 с.
Затверджено редакційно-видавничою радою Харківського національного
педагогічного університету імені Г.С.Сковороди
Протокол № 7 від 04.06.2007 р.
УДК 37.013.74
ББК 74.580.22р30
© Харківський
національний
педагогічний
університет
імені Г.С.Сковороди, 2007
© Юр’єва К.А., 2007
5
ПОРІВНЯЛЬНО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНА ЕТНОПЕДАГОГІКА
1 . П РО ГР АМ А Н АВ Ч АЛЬ Н О Ї ДИ СЦ И П Л І Н И
1.1. СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
«ПОРІВНЯЛЬНО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНА ЕТНОПЕДАГОГІКА»
Курс
Підготовка
бакалаврів
Кількість кредитів,
відповідних ECTS:
1,5
Модулів:
3 (МІ – аудиторна
робота, МІІ –
індивідуальна
робота, МІІІ –
самостійна робота)
Змістових модулів: 2
Загальна кількість
годин: 54
Напрям, спеціальність,
освітньокваліфікаційний рівень
Шифр та назва напряму:
0101 Педагогічна освіта
Шифр та назва
спеціальності: 6.010102
Початкова освіта
Освітньо-кваліфікаційний
рівень: бакалавр
Характеристика
навчальної дисципліни
За вибором
Рік підготовки: 2
Лекції (теоретична
підготовка): 14 годин
Семінари (практичні):
20 годин
Самостійна робота: 8
годин (опрацювання
лекційного матеріалу,
аналіз наукових джерел,
конспектування
рекомендованої
літератури, підготовка
рефератів, добір
матеріалу для дискусій,
добір матеріалу та
виконання творчих
робіт, педагогічний
аналіз зразків фольклору
та творів художньої
літератури).
Індивідуальна робота:
12 годин
(консультування
студентів при
підготовці рефератів,
домашніх письмових
робіт, дискусій, в ході
самостійного аналізу
різноманітних
етнопедагогічних
феноменів).
Форма контролю: залік
6
ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Предметом навчальної дисципліни є порівняльно-культурологічна
етнопедагогіка як розділ науки, що вивчає народну педагогіку та її специфіку у
традиційних культурах різних етносів. У свою чергу народна педагогіка – це
емпіричні педагогічні знання і досвід народних мас у галузі виховання і
навчання.
СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ КУРСУ
Індивідуальну
роботу
Самостійну
роботу
Семінарські та
практичні заняття
Тема
Лекції
Кількість годин, відведених
на:
Змістовий модуль І. Етнолого-антропологічні основи порівняльнокультурологічної етнопедагогіки
Тема 1. Порівняльно-культурологічна
етнопедагогіка в системі наукового
2
2
1
1
знання
Тема 2. Мета народної педагогіки
2
2
1
1
Тема 3. Образ дитини в традиційних
культурах
Тема 4. Сім’я, рід, громадськість як
інститути виховання та соціалізації
2
2
1
1
2
2
1
1
Змістовий модуль ІІ. Порівняльно-культурологічна етнопедагогіка в
освітній практиці
Тема 5. Загальнолюдське та
етноспецифічне в народній педагогіці
2
6
4
2
Тема 6. Вивчення і розвиток ідей
народної педагогіки в дослідженнях
українських вчених та сучасній освітній
практиці
Усього: 54 години
4
6
4
2
14
20
12
8
7
1.2. ЗМІСТ ТЕМ КУРСУ
Змістовий модуль І. ЕТНОЛОГО-АНТРОПОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ПОРІВНЯЛЬНО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ ЕТНОПЕДАГОГІКИ
Тема 1. ПОРІВНЯЛЬНО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНА ЕТНОПЕДАГОГІКА В
СИСТЕМІ НАУКОВОГО ЗНАННЯ
Історія людства як історія співіснування етносів. Демократизація
суспільного життя та активізація процесів національного відродження. Сучасна
етнокультурна ситуація в Україні. Етнічний склад населення України за даними
перепису 2001 року.
Понятійно-термінологічний
апарат
порівняльно-культурологічної
етнопедагогіки. Терміни і поняття етнос, культура, традиція; традиційна
культура; народна педагогіка; етнопедагогіка. Визначальні риси етносу.
Мова, міфологія, вірування, фольклор, звичаєво-побутова культура як
джерелознавча база порівняльно-культурологічної етнопедагогіки. Історикоетнографічні,
культурантропологічні,
соціально-психологічні
витоки
порівняльно-культурологічної
етнопедагогіки.
Внесок
О. Потебні,
М. Костомарова, М. Миклухо-Маклая, Д. Овсянико-Куликовського, Г. Шпета,
М. Грушевського, Д. Чижевського, Ф. Вовка, В. Гумбольдта, М. Лацаруса,
Х. Штейнталя, В. Вундта, Ф. Боаса, М. Мід, Р. Бенедікт, Г. Виноградова,
Г. Волкова, І. Кона в становлення і розвиток етнопедагогіки.
Порівняльно-культурологічна етнопедагогіка в системі підготовки
майбутніх педагогічних працівників початкових ланок освіти. Об’єкт, предмет,
завдання порівняльно-культурологічної етнопедагогіки як науки та навчальної
дисципліни.
Рекомендована література
Основна:
1. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку
української державності // Інформаційний збірник МОН України. – 2000. – №
22. – С. 7-21.
2. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті. – К.: Шкільний
світ, 2001. – 24 с.
3. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: Навч. посібник. – К.: Сфера, 1999.
– С. 51-61; 134-146.
4. Сухомлинська О.В. Деякі питання етимології педагогічного знання // Шлях
освіти. – 2001. – № 1. – С. 2-7.
5. Сухомлинська О. Етнопедагогіка – засіб полікультурного виховання //
Український оглядач. – 1994. – № 8. – С. 1-3.
8
6. Юр’єва К.А. Сучасні підходи до визначення основних понять етнопедагогіки
// Проблеми становлення інноваційних підходів в сучасній освіті / За заг. ред.
Г.Є.Гребенюка. – Харків: Стиль Іздат, 2004. – 236 с. – С. 130-140.
7. Юр’єва К.А. Етнопедагогіка як навчальна дисципліна: проблеми та
перспективи // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник
наукових праць / За заг. ред. проф. В.І. Євдокимова і проф. О.М. Микитюка. –
Харків: ХДПУ, 2001. – Вип. 15. – С. 154-162.
Додаткова:
1. Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. – М., 1983. – 135 с.
2. Бромлей Ю.В., Подольный Р.Г. Человечество – это народы. – М.: Мысль, 1990.
– С. 16-31.
3. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – С. 120.
4. Леонова А.О. Етнокультурна політика України: Монографія / Ін-т підвищення
кваліфікації працівників культури – К.: ІПК ПК, 1998. – 228 с. – С. 3-54.
5. Лурье С.В. Историческая этнология: Учеб. пособие для вузов. – М.: Аспект
Пресс, 1997. – 448 с. – С. 48-60, 108-110.
6. Пірен М.І. Етнополітичні процеси в сучасній Україні: Навч. посібник / Укр.
акад. держ. управління при Президентові України. – К.: УАДУ, 1999. – С. 818; 66-69.
7. Чапко Е.Е. Этнопедагогика сегодня // Магистр-S. – 1995. – № 3. – С. 74-83.
8. Юрій М.Т. Етногенез та менталітет українського народу. – К.: Таксон, 1997. –
С. 9-35.
Тема 2. МЕТА НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ
Етнічні ознаки на рівні побутової свідомості (риси зовнішності, мова,
традиції, стереотипи поведінки). Етнос як біосоціальний феномен. Механізми
самовідтворення етносу. Етнізація підростаючих поколінь як мета народної
педагогіки.
Етнічна свідомість та етнічна самосвідомість. Концепція громадянського
виховання про формування етнічної самосвідомості. Сучасні наукові погляди на
співвідношення етнічної та національної самосвідомості. Структура та етапи
формування національної самосвідомості особистості.
Національний характер і менталітет. Етнічні стереотипи, їх адаптивна
роль в житті людини. Негативний афективний заряд етнічних упереджень і
забобонів. Шляхи запобігання виникненню етнічних упереджень і забобонів.
Народна дипломатія.
Рекомендована література
Основна:
1. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку
української державності // Інформаційний збірник МОН України. – 2000. – №
22. – С. 7-21.
9
2. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті. – К.: Шкільний
світ, 2001. – 24 с.
3. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: Навч. посібник. – К.: Сфера, 1999.
– С. 61-64; 81-91.
Додаткова:
1. Баронин А.С. Этническая психология. – Киев: Тандем, 2000. – С. 130-204.
2. Кукушин В.С., Столяренко Л.Д. Этнопедагогика и этнопсихология. – Ростовна Дону: Феникс, 2000. – С. 134-150; 186-233.
3. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология. – М.: ИП РАН, Академический Проект;
Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – С. 135-142; 241-250.
4. Юрій М.Т. Етногенез та менталітет українського народу. – К.: Таксон, 1997. –
С. 127-146.
Тема 3. ОБРАЗ ДИТИНИ В ТРАДИЦІЙНИХ КУЛЬТУРАХ
Традиційні уявлення про механізм народження і становлення людини.
Уявлення про життєвий цикл та його етапи. Різноманітність підходів до
вікової періодизації становлення і розвитку особистості в традиційних
культурах. Вікові категорії.
Образ і нормативний статус дитини в традиційних етнічних культурах.
Символічні межі вікової періодизації: обряди переходу, ініціації,
нормативні критерії зрілості; їхня етнічна та соціокультурна варіативність.
Рекомендована література
Основна:
1. Балушок В.Г. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян / Ін-т
мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України. – Львів, НьюЙорк: Коць, 1999. – 215 с. – С. 6-121.
2. Кон И.С. Ребенок и общество: (Историко-этнографическая перспектива). – М.:
Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1988. – С. 65109; 110-165.
3. Стельмахович М.Г. Народне дитинознавство. – К., 1991. – 48 с. – С. 12-38.
Додаткова:
1. Побірченко Н.С. Пора дитинства в етнографічній спадщині членів
українських Громад (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). – К.: Наук. світ,
2000. – С. 19-53.
2. Сивачук Н. Дитина у світогляді українського народу // Початкова школа. –
2000. – № 5. – С. 49-52.
3. Этнография детства. Традиционные методы воспитания детей у народов
Австралии, Океании и Индонезии. – М.: Наука. Издательская фирма
«Восточная литература», 1992. – С. 5-16; 85-119.
10
Тема 4. СІМ’Я, РІД, ГРОМАДСЬКІСТЬ ЯК ІНСТИТУТИ
ВИХОВАННЯ ТА СОЦІАЛІЗАЦІЇ
Батьківство як етнокультурне явище. Системи спорідненості.
Види культурної трансмісії. Виховання та соціалізація. Еволюція змісту,
методів і форм соціалізації та виховання.
Сім’я як інститут виховання та соціалізації. Типи сім’ї. Диференціація
батьківських і материнських ролей у традиційних етнічних культурах. Родинне
виховання – серцевина народної педагогіки. Емоційний тонус ставлення батьків
до дітей.
Інші агенти і форми соціалізації: вигодовування, адопція, аталицтво,
кумівство тощо.
Спеціалізовані інститути соціалізації: вікові групи, таємні товариства,
наставництво, школи та інші.
Рекомендована література
Основна:
1. Кон И.С. Ребенок и общество: (Историко-этнографическая перспектива). – М.:
Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1988. – С. 664; 133-165; 211-242.
2. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. – К.:
ІСДО, 1996. – С. 10-153.
3. Юр’єва К.А. Сучасні підходи до визначення основних понять етнопедагогіки
// Проблеми становлення інноваційних підходів в сучасній освіті / За заг. ред.
Г.Є. Гребенюка. – Харків: Стиль Іздат, 2004. – С. 130-140.
Додаткова:
1. Демоз Ллойд. Психоистория. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000. – С. 83-85.
2. Кукушин В.С., Столяренко Л.Д. Этнопедагогика и этнопсихология. – Ростовна Дону: Феникс, 2000. – С. 171-180.
3. Мид М. Культура и мир детства: Избранные произведения / Сост. и
послесловие И.С. Кона. – М.: Главная редакция восточной литературы
издательства «Наука», 1988. – С. 48-59; 147-171; 259-274.
4. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология. – М.: ИП РАН, Академический Проект;
Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – С. 102-128.
5. Этнография детства. Традиционные методы воспитания детей у народов
Австралии, Океании и Индонезии. – М.: Наука. Издательская фирма
«Восточная литература», 1992. – С. 5-13; 85-119.
11
Змістовий модуль ІІ. ПОРІВНЯЛЬНО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНА
ЕТНОПЕДАГОГІКА В ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ
Тема 5. ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ ТА ЕТНОСПЕЦИФІЧНЕ
В НАРОДНІЙ ПЕДАГОГІЦІ
Завдання виховання як відображення народного ідеалу людини.
Множинність етноваріативних уявлень про ідеальну людину.
Фактори народного виховання: мова, природа, праця, релігія.
Універсальні
принципи
народної
педагогіки:
гуманізм,
природовідповідність, культуровідповідність, життєвість змісту і форм
організації, систематичність, послідовність.
Інваріантні методи виховання і навчання в народній педагогіці.
Класифікація методів виховання в народній педагогіці: методи набуття досвіду
поведінки; методи формування свідомості; методи стимулювання та корекції
поведінки. Методи народної дидактики: наочні, словесні, практичні; ігрова група
методів.
Універсальні засоби виховання та навчання в народній педагогіці:
фольклор, звичаї і традиції, ігри та іграшки, декоративно-прикладне мистецтво.
Біогеографічна
та
суспільно-історична
обумовленість
етнічної
варіативності змісту народного виховання в традиційних культурах. Специфіка
застосування універсальних методів і засобів морального, розумового,
трудового, фізичного, естетичного, статевого виховання у відповідності з
етнокультурними відмінностями його змісту. Етноспецифічні методи і засоби
навчання та виховання. Етнофункціональний підхід у вихованні.
Рекомендована література
Основна:
1. Волков Г.Н. Этнопедагогика: [Учеб. для сред и высш. пед. учеб. заведений]. –
М.: Academia, 2000. – 168 с. – С. 62-153.
2. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: Навч. посібник. – К.: Сфера, 1999.
– 407 с. – С. 185-261.
3. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. – К.: Рад. школа, 1985. – 312 с.
4. Сявавко Є.І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. – К., 1974.
– 153 с. – С. 49-111.
5. Юр’єва К.А. Сучасні підходи до визначення основних понять етнопедагогіки
// Проблеми становлення інноваційних підходів в сучасній освіті / За заг. ред.
Г.Є. Гребенюка. – Харків: Стиль Іздат, 2004. – С. 130-140.
Додаткова:
1. Домбровський С.В. Використання народознавства у педагогічній діяльності
учителя початкових класів. – Івано-Франківськ, 1996. – 83 с. – С. 6-68.
12
2. Измайлов А.Э. Народная педагогика: Педагогические воззрения народов
Средней Азии и Казахстана. – М.: Педагогика, 1991. – 256 с. – С. 79-107, 138150.
3. Кукушин В.С., Столяренко Л.Д. Этнопедагогика и этнопсихология. – Ростовна Дону: Феникс, 2000. – 443 с. – С. 241-400.
4. Мид М. Культура и мир детства: Избранные произведения / Сост. и
послесловие И.С. Кона. – М.: Главная редакция восточной литературы
издательства «Наука», 1988. – 429 с. – С. 99-111, 174-189, 204-215, 252-273.
5. «Мир детства» в традиционной культуре народов СССР: Сб. науч. тр./ Гос.
Музей этнографии народов СССР. – Л.: ГМЭ народов СССР, 1991. – Ч. 1 –
93 с. – С. 5-26, 36-43, 52-58, 68-77.
6. Народна мудрість вчить, як на світі жить: Навчально-методичний посібник з
народознавства / (За ред. Ю.О. Грицая, Я.І. Журецького). – Миколаїв: МФ
НаУКМА, 1998. – 92 с. – С. 5-13, 78-86.
7. Сухарев А.В. Этнофункциональный подход к проблемам психопрофилактики
и воспитания // Вопросы психологии. – 1996. – №4. – С. 81-92.
8. Этнография детства. Традиционные формы воспитания детей и подростков у
народов Восточной и Юго-Восточной Азии. / Отв. ред. И.С. Кон. АН СССР.
Ин-т этнографии им. Н.Н.Миклухо-Маклая. – М.: Наука. Главная редакция
восточной литературы, 1983. – 232 с. – С. 51-147.
9. Этнография детства. Традиционные формы воспитания детей и подростков у
народов Передней и Южной Азии. / Отв. ред. И.С. Кон. АН СССР. Ин-т
этнографии им. Н.Н. Миклухо-Маклая. – М.: Наука. Главная редакция
восточной литературы, 1983. – 192 с. – С. 23-67.
10. Этнография детства. Традиционные методы воспитания детей у народов
Австралии, Океании и Индонезии. – М.: Наука. Издательская фирма
«Восточная литература», 1992. – 191 с. – С. 5-153.
Тема 6. ВИВЧЕННЯ І РОЗВИТОК ІДЕЙ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ В
ДОСЛІДЖЕННЯХ УКРАЇНСЬКИХ ВЧЕНИХ ТА СУЧАСНІЙ ОСВІТНІЙ
ПРАКТИЦІ
Основні напрями розвитку порівняльно-культурологічної етнопедагогіки
в Україні:
 етнолого-антропологічний (В. Антонович, В. Верховинець, М. Драгоманов,
Н. Заглада, П. Іванов, Д. Лепкий, Й. Лепкий, М. Максимович, М. Маркевич,
А. Метлинський, Л. Онищук, І. Франко, П. Чубинський та інші);
 теоретико-педагогічний
(Х. Алчевська,
Г. Врецьона,
Б. Грінченко,
О. Духнович,
О. Партицький,
С. Русова,
М. Стельмахович,
В. Сухомлинський, І. Ющишин та інші);
 обґрунтування шляхів і засобів введення народнопедагогічних матеріалів у
навчально-виховний процес національної школи (В. Зелюк, П. Ігнатенко,
13
Т. Мацейків, Ю. Руденко, З. Сергійчук, Н. Соломко, В. Струманський,
Є. Сявавко, Т. Тхоржевська, З. Фрайчак та інші ).
Методи порівняльно-культурологічних етнопедагогічних досліджень.
Метод включеного спостереження (стаціонарно чи в експедиціях). Особливості
застосування технічних засобів. Анкетне опитування, інтерв’ю як методи
етнопедагогічного дослідження. Вивчення автентичних етнографічних
матеріалів. Порівняльно-історичний (крос-культурний) метод.
Виховання дітей і юнацтва на морально-духовних, господарських,
героїко-патріотичних традиціях українського народу в родинному, шкільному і
позашкільному вихованні – один із найважливіших чинників поліпшення
навчально-виховного процесу, роботи національної системи освіти і виховання.
Відродження козацько-лицарських традицій виховання дітей і молоді в
роки незалежності України. Ідеї козацької педагогіки в діяльності Українського
козацтва, створеного в 1991 р. Створення Всеукраїнського доброчинного фонду
лицарського виховання ім. П. Сагайдачного (1995). Діяльність дитячих і
юнацьких молодіжних організацій «Джура», «Січ», «Дивоцвіт» та інших, які
виховують підростаючі покоління на традиціях українського козацтва.
Перші кроки в справі державної підтримки виховних традицій
українського козацтва. Указ Президента України «Про відродження історикокультурних та господарських традицій Українського козацтва» від 4 січня
1995 р. Система заходів щодо виконання указу Президента України.
Впровадження ідей і положень указу в багатогранний навчально-виховний
процес сім’ї, школи, в соціальну практику.
Посвята учнів у козачата, джури і молоді козаки. Становлення науково
обґрунтованих систем виховання дітей і юнацтва на козацько-лицарських
традиціях в школах України.
Організація спільної роботи школи, сім’ї та громадськості на ідеях
народної педагогіки: напрями, зміст і форми діяльності. Досвід роботи
національно-культурних товариств з формування етнічної самосвідомості та
громадянського виховання дітей та юнацтва. Психолого-педагогічна просвіта
батьків учнів за народними традиціями.
Рекомендована література
Основна:
1. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку
української державності // Інформаційний збірник МОН України. – 2000. – №
22. – С. 7-21.
2. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті. – К.: Шкільний
світ, 2001. – 24 с.
3. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: Навч. посібник. – К.: Сфера, 1999.
– 408 с. – С. 26-50, 149-184.
4. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. – К.: Рад. школа, 1985. – 312 с.
14
5. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. – К.:
ІСДО, 1996. – 288 с. – С. 223-277.
6. Сухомлинська О.В. Деякі питання етимології педагогічного знання // Шлях
освіти. – 2001. – № 1. – С. 2-7.
7. Сухомлинська О. Етнопедагогіка – засіб полікультурного виховання //
Український оглядач. – 1994. – № 8. – С. 1-3.
8. Сявавко Є. Етнопедагогіка: сучасний стан дослідження // Науковометодичний вісник. – Львів, 1995. – № 3. – С. 39-52.
9. Юр’єва К.А. Сучасні підходи до визначення основних понять етнопедагогіки
// Проблеми становлення інноваційних підходів в сучасній освіті / За заг. ред.
Г.Є. Гребенюка. – Харків: Стиль Іздат, 2004. – С. 130-140.
Додаткова:
1. Дем’янюк Т.Д. Зміст та методика народознавчої роботи в сучасній школі. – К.:
ІСДО, 1996. – 108 с. – С. 4-23.
2. Домбровський С.В. Використання народознавства у педагогічній діяльності
учителя початкових класів. – Івано-Франківськ, 1996. – 83 с. – С. 71-81.
3. Костів В.І. Народнопедагогічні ідеї минулого у формуванні сучасного
сім’янина: Книга для вчителя. – Івано-Франківськ, 1996. – 196 с. – С. 163-171,
174-193.
4. Побірченко Н.С. Пора дитинства в етнографічній спадщині членів
українських Громад (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). – К.: Наук. світ,
2000. – 199 с. – С. 4-96.
5. Стельмахович М.Г. Застосування ідей української етнопедагогіки в роботі
вчителя початкових класів. // Початкова школа. – 1994. – № 12. – С. 4-7.
6. Філіпчук Г.Г. Українська етнокультура у змісті національної загальної та
педагогічної освіти. – Чернівці: «Прут», 1996. – 322 с. – С. 7-35.
7. Чапко Е.Е. Этнопедагогика сегодня // Магистр-S. – 1995. – № 3. – С. 74-83.
2 . Н АВ Ч АЛ ЬН О - М Е Т О ДИ Ч Н Е З АБ ЕЗП Е Ч Е Н Н Я
ДИ С Ц И П Л ІН И
2.1. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ
Національна доктрина розвитку освіти наголошує на тому, що мета
державної освітньої політики полягає у «створенні умов для розвитку
особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні
покоління людей, здатних … оберігати й примножувати цінності національної
культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну,
незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід’ємну складову
європейської та світової спільноти»1. Водночас серед пріоритетів
1
Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті. – К.: Шкільний світ, 2001. – С. 2.
15
громадянського виховання відзначається розвиток у молодого покоління
шанобливого ставлення до історії та культури всіх корінних народів і
національних меншин, які проживають в Україні, формування культури
міжетнічних відносин2. Освіта також «реалізує право національних меншин на
… збереження й розвиток етнокультури, її підтримку та захист державою» 3.
Таким чином, перед системою освіти стоїть складне завдання:
збалансувати, гармонійно поєднати формування у молодих людей етнічної
ідентичності, відтворення менталітету рідного етносу, з одного боку, із
вихованням патріотизму, ідентифікації з народом української держави,
українською політичною нацією – з іншого. Це й зумовлює необхідність
ознайомлення студентів вищих педагогічних навчальних закладів з
особливостями культури народів, що проживають в Україні, а також підготовки
майбутніх учителів до роботи в поліетнічних учнівських колективах.
Україна є багатоетнічною державою. Згідно даних перепису населення
2001 року, її громадянами є представники 134 етносів, а на території однієї лише
Харківської області мешкають представники 111 народів.
Такий
багатонаціональний склад населення надає широкий простір для проведення
роботи з національного, громадянського виховання, полікультурної освіти.
М ет о ю викладання курсу порівняльно-культурологічної етнопедагогіки
є підготовка майбутніх учителів початкових класів до роботи в поліетнічних
учнівських колективах з урахуванням етнокультурних особливостей менталітету
представників різних народів, що проживають в Україні.
Вивчення курсу порівняльно-культурологічної етнопедагогіки сприятиме
формуванню у майбутніх учителів полікультурного мислення, відкритості для
різних поглядів і цінностей, толерантного ставлення до етнокультурного,
релігійного, мовного вибору кожної особистості.
У свою чергу, тільки сприйнятливий до культурного плюралізму вчитель
зможе забезпечити повноцінне громадянське виховання школярів –
представників різних етносів. Для цього необхідно збалансувати, гармонійно
поєднати формування у молодих людей етнічної самосвідомості, відтворення
менталітету етносу, з одного боку, і виховання патріотизму, національної
ідентичності, ототожнення себе з народом української держави, з іншого.
Ефективними полікультурна освіта та громадянське виховання в
поліетнічних дитячих колективах може бути лише за умов урахування вчителем
особливостей менталітету кожного народу, застосування специфічних засобів і
прийомів народної педагогіки, запобігання виникненню в колективі
непорозумінь на міжетнічному ґрунті.
Провідним при розробці концепції і програми курсу був порівняльнокультурологічний підхід, що поєднує дві дослідницькі стратегії: крос-культурну
та історичну. Крос-культурна стратегія в етнопедагогіці полягає у співставленні,
2
3
Там само. – С. 3.
Там само. – С. 5.
16
порівнянні традиційних педагогічних уявлень і досвіду різних етносів, що
живуть в один і той самий час. У межах історичної стратегії розглядаються
традиційні педагогічні феномени, притаманні одному й тому самому етносу на
різних етапах його існування.
Зміст курсу порівняльно-культурологічної етнопедагогіки для студентів
факультетів початкового навчання базується на таких основних положеннях:
Порівняльно-культурологічна етнопедагогіка – це розділ науки, розділ
науки, що вивчає народну педагогіку та її специфіку у традиційних культурах
різних етносів. Народна педагогіка – це емпіричні педагогічні знання і досвід
народних мас у галузі виховання і навчання.
Завданнями порівняльно-культурологічної етнопедагогіки є:
 теоретичне осмислення етнічної специфіки досвіду народного виховання і
навчання;
 пошук шляхів використання прогресивних надбань народної педагогіки в
сучасних умовах.
Метою народної педагогіки на рівні суспільства є самовідтворення етносу
в нових поколіннях. На рівні особистості – забезпечення становлення члена
етносу в результаті засвоєння здобутків національної культури тобто етнізація.
За вда нням и
вивчення
курсу
порівняльно-культурологічної
етнопедагогіки є:
 формування у студентів міжкультурної толерантності, позитивної мотивації
до здійснення полікультурної освіти дітей;
 озброєння майбутніх педагогічних працівників початкової освіти знаннями
про традиційні педагогічні погляди й досвід різних етносів;
 вироблення у студентів умінь доцільно застосовувати в педагогічному
процесі ефективні етноваріативні методи й засоби народної педагогіки.
М ет о дика викл а да нн я курсу передбачає:
 покладення в основу навчального процесу матеріалів з народної педагогіки
різних етносів, що мешкають в Україні та за її межами, з активним
залученням ілюстративно-дидактичного матеріалу;
 зіставлення, поєднання, сполучення етнопедагогічних знань зі змістом
суміжних дисциплін – теорії виховання й дидактики, культурології та
етнографії, психології й соціології, політології та культурології, історії та
релігієзнавства;
 екстраполяцію науково-теоретичної інформації на життєвий досвід
студентів, введення набутих знань у практичний обіг для вирішення
актуальних питань педагогічної діяльності;
 застосування проблемно-пошукових методів навчання, орієнтацію на
інтеркультурний діалог, самостійне наукове дослідження різноманітних
народнопедагогічних феноменів.
Програма курсу порівняльно-культурологічної етнопедагогіки, поряд з
набуттям теоретичних знань стосовно педагогічних ідей і поглядів різних
народів, що мешкають в Україні, передбачає також знайомство студентів з їх
17
специфічною практикою родинного виховання у ході педагогічної практики та в
позааудиторний час. Набуттю майбутніми вчителями організаційнопедагогічних і дослідницьких умінь сприятимуть різноманітні форми роботи,
серед яких відвідання недільних шкіл, бесіди з батьками учнів, участь у
проведенні уроків і фестивалів дружби, що їх організують численні національнокультурні товариства тощо.
Засвоєння курсу порівняльно-культурологічної етнопедагогіки передбачає
змістовну самостійну навчальну та пошукову роботу студентів. Основними
формами самостійної роботи студентів є опрацювання лекційного матеріалу,
аналіз наукових джерел, конспектування рекомендованої літератури, підготовка
рефератів, добір матеріалу для дискусій, добір матеріалу та виконання творчих
робіт, педагогічний аналіз зразків фольклору та творів художньої літератури.
Методика
викладання
курсу
порівняльно-культурологічної
етнопедагогіки передбачає індивідуальну роботу викладача зі студентами, що
полягає в консультуванні студентів при підготовці рефератів, домашніх
письмових робіт, дискусій, у ході самостійного аналізу різноманітних
етнопедагогічних феноменів.
Курс порівняльно-культурологічної етнопедагогіки розрахований на
контингент студентів, які здобувають базову вищу педагогічну освіту. Він має
міжпредметні зв’язки з загальною педагогікою, теорією виховання, дидактикою;
загальною, віковою та соціальною психологією; історією України та
народознавством;
соціологією
і
політологією,
культурологією
та
релігієзнавством. У свою чергу, курс порівняльно-культурологічної
етнопедагогіки забезпечує вивчення методики виховної роботи в національній
школі, педагогіки дитинства, методик викладання дисциплін курсу початкової
школи, методики викладання психолого-педагогічних дисциплін у вищих
навчальних закладах.
У
результаті
вивчення
курсу
порівняльно-культурологічної
етнопедагогіки студенти повинні отримати чіткі уявлення про:
 сучасну етнокультурну ситуацію в Україні;
 провідні сучасні теорії етногенезу;
 зв’язок етнопедагогіки з історією, етнографією, антропологією, соціальною
психологією, етнопсихологією;
 типологію та механізми виникнення етнічних стереотипів. Основні шляхи
запобігання виникненню етнічних упереджень і забобонів;
 прийоми народної дипломатії.
Підсумком успішного засвоєння курсу порівняльно-культурологічної
етнопедагогіки мають стати наукові знання студентів про:
 визначальні риси етносу;
 етимологію термінів, зміст і співвідношення понять етнос, нація, культура,
традиція, традиційна культура, народна педагогіка, етнопедагогіка,
національна (етнічна) самосвідомість, етнічна ідентичність;
18
 основні положення Концепції громадянського виховання про національну
самосвідомість, її структуру та педагогічні умови формування;
 вікову періодизацію становлення і розвитку особистості в народній
педагогіці різних етносів;
 функції сім’ї, роду, громадськості як інститутів соціалізації та виховання;
 фактори становлення особистості в народній педагогіці;
 завдання та зміст виховання в народній педагогіці як відображення
етноспецифічного ідеалу людини;
 принципи, методи, засоби виховання та навчання в народній педагогіці
різних етносів;
 основні етапи розвитку етнопедагогіки в Україні. Методи етнопедагогічних
досліджень;
 основні етапи становлення науково обґрунтованих систем виховання
підростаючого покоління на козацько-лицарських традиціях в Україні;
 напрями, зміст, форми спільної роботи школи, сім’ї, громадськості на ідеях
народної педагогіки.
Теоретичні знання студентів з курсу порівняльно-культурологічної
етнопедагогіки мають реалізуватися на практиці через систему професійних
у м інь :
 здійснювати полікультурну освіту та громадянське виховання в поліетнічних
дитячих колективах, сполучаючи виховання рис громадянина української
держави з формуванням етнічної самосвідомості представників різних
народів;
 проектувати становлення особистості кожної дитини, враховуючи
етнокультурні особливості її соціального оточення;
 з метою формування національної самосвідомості вихованців на основі
спостережень, бесід з дітьми та їхніми батьками, вивчення продуктів дитячої
творчості виявляти рівень сформованості у дітей етнічної ідентичності та її
напрям, коректувати його у відповідності з бажанням родини;
 у ході систематичного залучення дітей до духовної та матеріальної
спадщини людства гармонійно та доцільно поєднувати застосування
науковопедагогічних і народних методів і прийомів, ефективних засобів
формування етнічної самосвідомості особистості;
 педагогічно доцільно використовувати в навчально-виховному процесі
етноваріативні народнопедагогічні засоби з метою полікультурної освіти;
 запобігати виникненню в дитячому середовищі непорозумінь на етнічному
ґрунті, використовуючи специфічні засоби народної дипломатії;
 з метою підвищення ефективності співпраці навчального закладу та сім’ї у
ході спостережень, бесід, анкетування батьків учнів визначати типологію
внутрішньосімейних стосунків та стилі взаємовідносин батьків з дітьми з
урахуванням етнокультурної специфіки;
19
 організаційно та методично забезпечувати ефективність взаємодії
навчального закладу, сім’ї та громадськості в полікультурній освіті дітей;
 з метою оптимізації полікультурної освіти підростаючого покоління
організовувати ознайомлення дітей з традиціями і звичаями народів, що
мешкають в Україні, залучаючи до цієї роботи представників громадських
організацій національних меншин та батьків учнів.
2.2. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ
Тема 1. ПОРІВНЯЛЬНО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНА ЕТНОПЕДАГОГІКА В
СИСТЕМІ НАУКОВОГО ЗНАННЯ (2 години)
Теми рефератів
1. Провідні теоретичні концепції етногенезу.
2. Виховання і навчання як основні категорії народної педагогіки (етимологія
термінів і співвідношення понять).
Рекомендована література
Основна:
1. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку
української державності // Інформаційний збірник МОН України. – 2000. – №
22. – С. 7-21.
2. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті. – К.: Шкільний
світ, 2001. – 24 с.
3. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: Навч. посібник. – К.: Сфера, 1999.
– С. 51-61; 134-146.
4. Сухомлинська О.В. Деякі питання етимології педагогічного знання // Шлях
освіти. – 2001. – № 1. – С. 2-7.
5. Сухомлинська О. Етнопедагогіка – засіб полікультурного виховання //
Український оглядач. – 1994. – № 8. – С. 1-3.
6. Юр’єва К.А. Сучасні підходи до визначення основних понять етнопедагогіки
// Проблеми становлення інноваційних підходів в сучасній освіті / За заг. ред.
Г.Є. Гребенюка. – Харків: Стиль Іздат, 2004. – С. 130-140.
7. Юр’єва К.А. Етнопедагогіка як навчальна дисципліна: проблеми та
перспективи. // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник
наукових праць / За заг. ред. проф. В.І. Євдокимова і проф. О.М. Микитюка. –
Харків: ХДПУ, 2001. – Вип. 15. – С. 154-162.
Додаткова:
1. Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. – М., 1983. – 135 с.
2. Бромлей Ю.В., Подольный Р.Г. Человечество – это народы. – М.: Мысль, 1990.
– С. 16-31.
3. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – С. 120.
4. Леонова А.О. Етнокультурна політика України: Монографія / Ін-т підвищення
кваліфікації працівників культури – К.: ІПК ПК, 1998. – 228 с. – С. 3-54.
20
5. Лурье С.В. Историческая этнология: Учеб. пособие для вузов. – М.: Аспект
Пресс, 1997. – 448 с. – С. 48-60, 108-110.
6. Пірен М.І. Етнополітичні процеси в сучасній Україні: Навч. Посібник / Укр.
акад. держ. управління при Президентові України. – К.: УАДУ, 1999. – С. 818; 66-69.
7. Чапко Е.Е. Этнопедагогика сегодня // Магистр-S. – 1995. – № 3. – С. 74-83.
8. Юрій М.Т. Етногенез та менталітет українського народу. – К.: Таксон, 1997. –
С. 9-35.
Тема 2. МЕТА НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ (2 години)
Питання для обговорення
1. Чим відрізняються точки зору психології та педагогіки на структуру
етнічної самосвідомості особистості?
2. «Український національний характер»: міфи і реальність.
3. Що таке менталітет?
Практичні завдання
1. Виконайте асоціативний тест та побудуйте модифіковану шкалу
соціальної дистанції для практичного ознайомлення з методиками
виявлення елементів етнічних стереотипів у свідомості різних груп
населення.
2. Запропонуйте форми роботи та конкретні заходи, спрямовані на виховання
елементів етнічної ідентичності дитини – етнічного українця
(представника однієї з національних меншин) в умовах початкової школи.
3. На основі тексту лекції сформулюйте умови запобігання виникненню у
свідомості молодших школярів елементів негативних етнічних
стереотипів.
Рекомендована література
Основна:
1. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку
української державності // Інформаційний збірник МОН України. – 2000. – №
22. – С. 7-21.
2. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті. – К.: Шкільний
світ, 2001. – 24 с.
3. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: Навч. посібник. – К.: Сфера, 1999.
– С. 61-64; 81-91.
Додаткова:
1. Баронин А.С. Этническая психология. – Киев: Тандем, 2000. – С. 130-204.
2. Кукушин В.С., Столяренко Л.Д. Этнопедагогика и этнопсихология. – Ростовна Дону: Феникс, 2000. – С. 134-150; 186-233.
3. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология. – М.: ИП РАН, Академический Проект;
Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – С. 135-142; 241-250.
21
4. Юрій М.Т. Етногенез та менталітет українського народу. – К.: Таксон, 1997. –
С. 127-146.
Тема 3. ОБРАЗ ДИТИНИ В ТРАДИЦІЙНИХ КУЛЬТУРАХ (2 години)
Теми рефератів
1. Українське народне дитинознавство у дослідженнях вітчизняних вчених.
2. Традиційні родильні звичаї та обряди українців.
3. Українське народне дитинознавство про вікову періодизацію становлення і
розвитку особистості.
4. Вікова періодизація становлення і розвитку особистості в різних етнічних
культурах.
Практичні завдання
1. Наведіть приклади обрядів переходу та елементів ініціаційних ритуалів у
житті сучасного суспільства.
Рекомендована література
Основна:
1. Балушок В.Г. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян. / Ін-т
мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України. – Львів, НьюЙорк: Коць, 1999. – 215 с. – С. 6-121.
2. Кон И.С. Ребенок и общество: (Историко-этнографическая перспектива). – М.:
Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1988. – С. 65109; 110-165.
3. Стельмахович М.Г. Народне дитинознавство. – К., 1991. – 48 с. – С. 12-38.
Додаткова:
1. Побірченко Н.С. Пора дитинства в етнографічній спадщині членів
українських Громад (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). – К.: Наук. світ,
2000. – С. 19-53.
2. Сивачук Н. Дитина у світогляді українського народу // Початкова школа. –
2000. – № 5. – С. 49-52.
3. Этнография детства. Традиционные методы воспитания детей у народов
Австралии, Океании и Индонезии. – М.: Наука. Издательская фирма
«Восточная литература», 1992. – С. 5-16; 85-119.
Тема 4. СІМ’Я, РІД, ГРОМАДСЬКІСТЬ ЯК ІНСТИТУТИ ВИХОВАННЯ ТА
СОЦІАЛІЗАЦІЇ (2 години)
Теми рефератів
1. Українці про сім’ю, рід, родинне виховання.
2. Еволюція стилів виховання (за Л. Демозом).
22
Питання для обговорення
1. Який зміст вкладається в поняття соціалізація, виховання, етнізація? Як
вони співвідносяться між собою?
2. «Батьків не обирають»?
Рекомендована література
Основна:
1. Кон И.С. Ребенок и общество: (Историко-этнографическая перспектива). – М.:
Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1988. – С. 664; 133-165; 211-242.
2. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. – К.:
ІСДО, 1996. – С. 10-153.
3. Юр’єва К.А. Сучасні підходи до визначення основних понять етнопедагогіки
// Проблеми становлення інноваційних підходів в сучасній освіті / За заг. ред.
Г.Є. Гребенюка. – Харків: Стиль Іздат, 2004. – С. 130-140.
Додаткова:
1. Демоз Ллойд. Психоистория. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000. – С. 83-85.
2. Кукушин В.С., Столяренко Л.Д. Этнопедагогика и этнопсихология. – Ростовна Дону: Феникс, 2000. – С. 171-180.
3. Мид М. Культура и мир детства: Избранные произведения / Сост. и
послесловие И.С. Кона. – М.: Главная редакция восточной литературы
издательства «Наука», 1988. – С. 48-59; 147-171; 259-274.
4. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология. – М.: ИП РАН, Академический Проект;
Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – С. 102-128.
5. Этнография детства. Традиционные методы воспитания детей у народов
Австралии, Океании и Индонезии. – М.: Наука. Издательская фирма
«Восточная литература», 1992. – С. 5-13; 85-119.
Тема 5. ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ ТА ЕТНОСПЕЦИФІЧНЕ В НАРОДНІЙ
ПЕДАГОГІЦІ (6 годин)
Теми рефератів
1. Етноконфесійні особливості народного виховання.
2. Основні педагогічні ідеї народних казок.
3. Форми роботи з казкою (малими жанрами фольклору, народним
декоративно-прикладним мистецтвом) у початковій школі.
4. Філософсько-педагогічна
концепція
казки
«Ріпка»
(«Колобок»,
«Рукавичка»).
Питання для обговорення
1. У чому полягає педагогічне значення народної обрядовості (народної
медицини)?
23
Практичні завдання
1. Порівняйте народні та сучасні наукові рекомендації щодо фізичного
(розумового, мовленнєвого) виховання дитини.
2. Продовжіть розпочатий Г. Волковим перелік питань до казки «Ріпка».
3. Проаналізуйте виховні і соціалізувальні функції зафіксованих під час
педагогічної практики зразків усної дитячої традиції: лічилок, дражнилок,
мирилок, страшилок.
4. Наведіть приклади впливу народної педагогіки на ваше власне
становлення: виховні впливи членів сім’ї, соціалізуючі ситуації тощо.
Рекомендована література
Основна:
1. Волков Г.Н. Этнопедагогика: [Учеб. для сред и высш. пед. учеб. заведений]. –
М.: Academia, 2000. – 168 с. – С. 62-153.
2. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: Навч. посібник. – К.: Сфера, 1999.
– 407 с. – С. 185-261.
3. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. – К.: Рад. школа, 1985. – 312 с.
4. Сявавко Є.І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. – К., 1974.
– 153 с. – С. 49-111.
5. Юр’єва К.А. Сучасні підходи до визначення основних понять етнопедагогіки
// Проблеми становлення інноваційних підходів в сучасній освіті / За заг. ред.
Г.Є. Гребенюка. – Харків: Стиль Іздат, 2004. – С. 130-140.
Додаткова:
1. Домбровський С.В. Використання народознавства у педагогічній діяльності
учителя початкових класів. – Івано-Франківськ, 1996. – 83 с. – С. 6-68.
2. Измайлов А.Э. Народная педагогика: Педагогические воззрения народов
Средней Азии и Казахстана. – М.: Педагогика, 1991. – 256 с. – С. 79-107, 138150.
3. Кукушин В.С., Столяренко Л.Д. Этнопедагогика и этнопсихология. – Ростовна Дону: Феникс, 2000. – 443 с. – С. 241-400.
4. Мид М. Культура и мир детства: Избранные произведения / Сост. и
послесловие И.С. Кона. – М.: Главная редакция восточной литературы
издательства «Наука», 1988. – 429 с. – С. 99-111, 174-189, 204-215, 252-273.
5. «Мир детства» в традиционной культуре народов СССР: Сб. науч. тр./ Гос.
Музей этнографии народов СССР. – Л.: ГМЭ народов СССР, 1991. – Ч. 1 –
93 с. – 5-26, 36-43, 52-58, 68-77.
6. Народна мудрість вчить, як на світі жить: Навчально-методичний посібник з
народознавства / (За ред. Ю.О. Грицая, Я.І. Журецького). – Миколаїв: МФ
НаУКМА, 1998. – 92 с. – С. 5-13, 78-86.
7. Сухарев А.В. Этнофункциональный подход к проблемам психопрофилактики
и воспитания // Вопросы психологии. – 1996. – № 4. – С. 81-92.
8. Этнография детства. Традиционные формы воспитания детей и подростков у
народов Восточной и Юго-Восточной Азии / Отв. ред. И.С. Кон. АН СССР.
24
Ин-т этнографии им. Н.Н. Миклухо-Маклая. – М.: Наука. Главная редакция
восточной литературы, 1983. – 232 с. – С. 51-147.
9. Этнография детства. Традиционные формы воспитания детей и подростков у
народов Передней и Южной Азии / Отв. ред. И.С. Кон. АН СССР. Ин-т
этнографии им. Н.Н. Миклухо-Маклая. – М.: Наука. Главная редакция
восточной литературы, 1983. – 192 с. – С. 23-67.
10. Этнография детства. Традиционные методы воспитания детей у народов
Австралии, Океании и Индонезии. – М.: Наука. Издательская фирма
«Восточная литература», 1992. – 191 с. – С. 5-153.
Тема 6. ВИВЧЕННЯ І РОЗВИТОК ІДЕЙ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ В
ДОСЛІДЖЕННЯХ УКРАЇНСЬКИХ ВЧЕНИХ ТА СУЧАСНІЙ ОСВІТНІЙ
ПРАКТИЦІ (6 годин)
Теми рефератів
1. Козацько-лицарські традиції у змісті військово-патріотичного виховання
підростаючого покоління.
2. Діяльність шкіл національних меншин у Харківському регіоні.
3. Дитячі та юнацькі громадські організації національних меншин у нашому
регіоні.
Практичні завдання
1. Складіть картотеку позакласних виховних заходів для ознайомлення
молодших з культурою етносів, що мешкають у вашому регіоні.
2. Проаналізуйте особливості змісту, форм і засобів громадянського
виховання в одній із шкіл національних меншин.
3. Розробіть анкету (програму інтерв’ю) для батьків учнів школи
національної меншини у контексті етнопедагогічного дослідження.
Рекомендована література
Основна:
1. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку
української державності // Інформаційний збірник МОН України. – 2000. – №
22. – С. 7-21.
2. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті. – К.: Шкільний
світ, 2001. – 24 с.
3. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: Навч. посібник. – К.: Сфера, 1999.
– 408 с. – С. 26-50, 149-184.
4. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. – К.: Рад. школа, 1985. – 312 с.
5. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. – К.:
ІСДО, 1996. – 288 с. – С. 223-277.
6. Сухомлинська О.В. Деякі питання етимології педагогічного знання // Шлях
освіти. – 2001. – № 1. – С. 2-7.
25
7. Сухомлинська О. Етнопедагогіка – засіб полікультурного виховання //
Український оглядач. – 1994. – № 8. – С. 1-3.
8. Сявавко Є. Етнопедагогіка: сучасний стан дослідження // Науковометодичний вісник. – Львів, 1995. – № 3. – С. 39-52.
9. Юр’єва К.А. Сучасні підходи до визначення основних понять етнопедагогіки
// Проблеми становлення інноваційних підходів в сучасній освіті / За заг. ред.
Г.Є. Гребенюка. – Харків: Стиль Іздат, 2004. – С. 130-140.
Додаткова:
1. Дем’янюк Т.Д. Зміст та методика народознавчої роботи в сучасній школі. – К.:
ІСДО, 1996. – 108 с. – С. 4-23.
2. Домбровський С.В. Використання народознавства у педагогічній діяльності
учителя початкових класів. – Івано-Франківськ, 1996. – 83 с. – С. 71-81.
3. Костів В.І. Народнопедагогічні ідеї минулого у формуванні сучасного
сім’янина: Книга для вчителя. – Івано-Франківськ, 1996. – 196 с. – С. 163-171,
174-193.
4. Побірченко Н.С. Пора дитинства в етнографічній спадщині членів
українських Громад (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). – К.: Наук. світ,
2000. – 199 с. – С. 4-96.
5. Стельмахович М.Г. Застосування ідей української етнопедагогіки в роботі
вчителя початкових класів // Початкова школа. – 1994. – № 12. – С. 4-7.
6. Філіпчук Г.Г. Українська етнокультура у змісті національної загальної та
педагогічної освіти. – Чернівці: «Прут», 1996. – 322 с. – С. 7-35.
7. Чапко Е.Е. Этнопедагогика сегодня // Магистр-S. – 1995. – № 3. – С. 74-83.
2.3. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
До теми 1:
1. Питання, що виносяться на самостійне опрацювання (1 година)
1. Етнічний склад населення регіону проживання студентів (за даними
перепису 2001 року).
2. Висвітлення питань полікультурної освіти та захисту прав національних
меншин у Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті,
Концепції громадянського виховання в умовах розвитку української
державності.
До теми 2:
1. Питання, що виносяться на самостійне опрацювання (1 година)
1. Структура етнічної самосвідомості особистості з точки зору
етнопсихології.
2. Родинна етноконфліктологія.
26
До теми 3:
1. Питання, що виносяться на самостійне опрацювання (1 година)
1. Українське народне дитинознавство.
2. Родильна обрядовість у традиційних етнічних культурах.
До теми 4:
1. Питання, що виносяться на самостійне опрацювання (1 година)
1. Дітність української сім’ї. Сучасна демографічна ситуація в Україні.
2. Українська родинна педагогіка.
До теми 5:
1. Питання, що виносяться на самостійне опрацювання (2 години)
1. Рідна мова як фактор формування етнічної ідентичності.
2. Народні засоби фізичного та психічного розвитку дитини перших років
життя.
3. Народна гра як засіб психічного розвитку дитини.
4. Психолого-педагогічне значення народної обрядовості.
2. Практичні завдання (4 години)
1. Порівняйте уявлення різних етносів про досконалу людину як виховний
ідеал.
2. Проілюструйте прислів’ями і приказками принципи народної педагогіки.
3. На конкретних прикладах розкрийте здатність народної гри бути засобом
розвитку в дитини: а) уяви; б) розумових дій; в) уявлень про систему
соціальних норм і цінностей.
4. На конкретних прикладах покажіть, яким чином народна обрядовість
сприяє моральному вихованню дитини.
5. Розробіть сценарій Свята Казки для молодших школярів.
6. Доберіть приклади відображення в художній літературі практики народної
педагогіки та виконайте педагогічний аналіз наведених прикладів.
До теми 6:
1. Питання, що виносяться на самостійне опрацювання (2 години)
1. Народне дитинознавство в етнографічній спадщині членів українських
Громад.
2. Внесок видатних українських освітян (Х. Алчевська, Г. Врецьона,
Б. Грінченко, О. Духнович, О. Партицький, С. Русова, М. Стельмахович,
В. Сухомлинський, І. Ющишин та інші) у становлення етнопедагогіки як
галузі педагогічних знань.
3. Нормативно-законодавча база відродження козацько-лицарських традицій
в Україні.
2. Практичні завдання (2 години)
1. Розробіть сценарій свята «Козацькі розваги» для молодших школярів.
27
2. Доберіть прислів’я і приказки (загадки) різних народів про дружбу (працю,
природу, людину) та проаналізуйте етнічні особливості їхніх образнохудожніх засобів.
3. Складіть перспективний план роботи на навчальний рік з психологопедагогічної просвіти батьків молодших школярів за народними
традиціями.
4. Розробіть план-конспект заняття в лекторії для батьків за
етнопедагогічною тематикою.
2.4. ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ СТУДЕНТІВ
Методика оцінювання навчальних досягнень студентів включає
використання поточного опитування в ході практичних (семінарських) занять,
проведення поточних експрес-тестів, самостійних письмових робіт, оцінювання
виступів студентів у ході дискусій, оцінювання підготовлених рефератів.
Навчальні досягнення студентів з усіх видів виконуваних робіт
(теоретична підготовка, практична робота, науково-дослідна робота) оцінюються
кількісно – визначається рейтинг.
Вивчення
курсу
порівняльно-культурологічної
етнопедагогіки
завершується складанням заліку. Залік виставляється при сумарному рейтингу
за всі види робіт 33-100 балів. Підсумкова (загальна) оцінка з курсу порівняльнокультурологічної етнопедагогіки є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних
студентом за окремі оцінювані форми навчальної діяльності: за результатами
виконання поточних експрес-тестів, поточного опитування в ході практичних
(семінарських) занять, поточних самостійних письмових робіт, виступів
студентів у ході дискусій, підготовлених рефератів. До загальної (підсумкової)
оцінки навчальних досягнень студента може додаватись рейтингова оцінка
(бали) за участь у студентських наукових конференціях, олімпіадах, конкурсах
студентських наукових робіт тощо.
Приклад оцінювання навчальних досягнень (визначення рейтингу)
студента
Вид навчальної роботи
Максимальна
кількість балів
1
2
Виконання поточного експрес-тесту
Відповідь при поточному опитуванні на практичному
(семінарському) занятті
Виконання домашньої самостійної письмової роботи
Виконання аудиторної самостійної письмової роботи
Участь у дискусії в ході семінарського заняття
5
12
12
7
5
28
1
2
Виступ з доповіддю на семінарському занятті
Підготовка реферату
Виступ з повідомленням на студентській науковій
конференції
факультету
університету
міській
всеукраїнській
Участь у студентській олімпіаді:
факультетській
університетській
всеукраїнській
Підготовка наукової роботи до участі в конкурсі
факультетському
університетському
міському
всеукраїнському
15
20
20
25
30
35
15
25
30
25
30
40
50
2.5. ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ І ДИПЛОМНИХ РОБІТ
Студенти можуть обирати теми з порівняльно-культурологічної
етнопедагогіки при написанні курсових робіт з педагогіки та виконанні
дипломних досліджень. Пропонується така орієнтовна тематика курсових і
дипломних робіт:
1. Моральне виховання молодших школярів за народними традиціями.
2. Розумове виховання молодших школярів за народними традиціями.
3. Фізичне виховання молодших школярів за народними традиціями.
4. Трудове виховання молодших школярів за народними традиціями.
5. Естетичне виховання молодших школярів за народними традиціями.
6. Екологічне виховання молодших школярів за народними традиціями.
7. Український фольклор у моральному вихованні молодших школярів.
8. Український фольклор у розумовому вихованні молодших школярів.
9. Народнопедагогічні засоби морального виховання молодших школярів.
10. Народнопедагогічні засоби трудового виховання молодших школярів.
11. Народнопедагогічні засоби розумового виховання молодших школярів.
12. Народнопедагогічні засоби фізичного виховання молодших школярів.
13. Народнопедагогічні засоби естетичного виховання молодших школярів.
14. Народнопедагогічні засоби екологічного виховання молодших школярів.
15. Етнопедагогічні засади виховної системи В. Сухомлинського.
16. Етнопедагогічні засади дидактичної системи В. Сухомлинського.
29
17. Етнопедагогічні ідеї у спадщині В. Верховинця.
18. Етнопедагогічна спадщина Н. Заглади.
19. Етнопедагогічна спадщина П. Іванова.
20. Етнопедагогічна спадщина Г. Виноградова.
21. Етнопедагогічна спадщина Г. Волкова.
22. Етнопедагогічна спадщина М. Стельмаховича.
23. Етнопедагогічні дослідження в різних регіонах України.
24. Народна іграшка в національному вихованні молодших школярів.
25. Народнопедагогічний досвід статевого виховання молодших школярів.
26. Народне дитинознавство в дослідженнях українських вчених.
27. Психолого-педагогічна просвіта батьків молодших школярів за народними
традиціями.
28. Методи етнопедагогічних досліджень.
29. Дитячий фольклор: сучасний стан дослідження.
30. Становлення та розвиток порівняльно-культурологічної етнопедагогіки в
Україні.
31. Досвід народної педагогіки в громадянському вихованні молодших школярів.
32. Досвід народної педагогіки в полікультурній освіті молодших школярів.
33. Етнографія дитинства в дослідженнях вітчизняних вчених.
34. Етнографія дитинства в дослідженнях зарубіжних вчених.
35. Народнопедагогічні погляди і досвід у художній літературі.
3 . Р ЕКО М ЕН ДО В АН А ЛІ Т ЕР А ТУ РА
Основна література
1. Балушок В.Г. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян / Ін-т
мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України. – Львів, НьюЙорк: Коць, 1999. – 215 с.
2. Волков Г.Н. Этнопедагогика: [Учеб. для сред и высш. пед. учеб. заведений]. –
М.: Academia, 2000. – 168 с.
3. Кон И.С. Ребенок и общество: (Историко-этнографическая перспектива). –
М.: Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1988. –
270 с.
4. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку
української державності // Інформаційний збірник МОН України. – 2000. –
№ 22. – С. 7-21.
5. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті. – К.:
Шкільний світ, 2001. – 24 с.
6. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: Навч. посібник. – К.: Сфера,
1999. – 407 с.
7. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. – К.: Рад. школа, 1985. – 312 с.
30
8. Стельмахович М.Г. Народне дитинознавство. – К., 1991. – 48 с.
9. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. – К.:
ІСДО, 1996. – 286 с.
10. Сухомлинська О.В. Деякі питання етимології педагогічного знання // Шлях
освіти. – 2001. – № 1. – С. 2-7.
11. Сухомлинська О. Етнопедагогіка – засіб полікультурного виховання //
Український оглядач. – 1994. – № 8. – С. 1-3.
12. Сявавко Є. Етнопедагогіка: сучасний стан дослідження // Науковометодичний вісник. – Львів, 1995. – № 3. – С. 39-52.
13. Сявавко Є.І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. – К., 1974.
– 153 с.
14. Юр’єва К.А. Сучасні підходи до визначення основних понять етнопедагогіки
// Проблеми становлення інноваційних підходів в сучасній освіті / За заг. ред.
Г.Є. Гребенюка. – Харків: Стиль Іздат, 2004. – С. 130-140.
15. Юр’єва К.А. Етнопедагогіка як навчальна дисципліна: проблеми та
перспективи // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник
наукових праць / За заг. ред. проф. В.І. Євдокимова і проф. О.М. Микитюка. –
Харків: ХДПУ, 2001. – Вип. 15. – С. 154-162.
Додаткова література
1. Баронин А.С. Этническая психология. – Киев: Тандем, 2000. – 264 с.
2. Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. – М., 1983. – 135 с.
3. Бромлей Ю.В., Подольный Р.Г. Человечество – это народы. – М.: Мысль,
1990. – 391 с.
4. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
5. Дем’янюк Т.Д. Зміст та методика народознавчої роботи в сучасній школі. –
К.: ІСДО, 1996. – 108 с.
6. Демоз Ллойд. Психоистория. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 509 с.
7. Домбровський С.В. Використання народознавства у педагогічній діяльності
учителя початкових класів. – Івано-Франківськ, 1996. – 82 с.
8. Измайлов А.Э. Народная педагогика: Педагогические воззрения народов
Средней Азии и Казахстана. – М.: Педагогика, 1991. – 256 с.
9. Костів В.І. Народнопедагогічні ідеї минулого у формуванні сучасного
сім’янина: Книга для вчителя. – Івано-Франківськ, 1996. – 196 с.
10. Кукушин В.С., Столяренко Л.Д. Этнопедагогика и этнопсихология. – Ростовна Дону: Феникс, 2000. – 443 с.
11. Леонова А.О. Етнокультурна політика України: Монографія / Ін-т
підвищення кваліфікації працівників культури. – К.: ІПК ПК, 1998. – 228 с.
12. Лурье С.В. Историческая этнология: Учеб. Пособие для вузов. – М.: Аспект
Пресс, 1997. – 448 с.
31
13. Мид М. Культура и мир детства: Избранные произведения / Сост. и
послесловие И.С. Кона. – М.: Главная редакция восточной литературы
издательства «Наука», 1988. – 429 с.
14. «Мир детства» в традиционной культуре народов СССР: Сб. науч. тр./ Гос.
музей этнографии народов СССР. – Л.: ГМЭ народов СССР, 1991. – 93 с.
15. Народна мудрість вчить, як на світі жить: Навчально-методичний посібник з
народознавства / (За ред. Ю.О. Грицая, Я.І. Журецького). – Миколаїв: МФ
НаУКМА, 1998. – 90 с.
16. Пірен М.І. Етнополітичні процеси в сучасній Україні: Навч. посібник / Укр.
акад. держ. управління при Президентові України. – К.: УАДУ, 1999. – 204 с.
17. Побірченко Н.С. Пора дитинства в етнографічній спадщині членів
українських Громад ( друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). – К.: Наук. світ,
2000. – 200 с.
18. Сивачук Н. Дитина у світогляді українського народу // Початкова школа. –
2000. – № 5. – С. 49-52.
19. Стельмахович М.Г. Застосування ідей української етнопедагогіки в роботі
вчителя початкових класів // Початкова школа. – 1994. –№ 12. – С. 4-7.
20. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология. – М.: ИП РАН, Академический Проект;
Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 320 с.
21. Сухарев А.В. Этнофункциональный подход к проблемам психопрофилактики
и воспитания // Вопросы психологии. – 1996. – № 4. – С. 81-92.
22. Філіпчук Г.Г. Українська етнокультура у змісті національної загальної та
педагогічної освіти. – Чернівці: Прут, 1996. – 322 с.
23. Чапко Е.Е. Этнопедагогика сегодня // Магистр-S. – 1995. – № 3. – С. 74-83.
24. Этнография детства. Традиционные формы воспитания детей и подростков у
народов Восточной и Юго-Восточной Азии / Отв.ред. И.С. Кон. АН СССР.
Ин-т этнографии им. Н.Н. Миклухо-Маклая. – М.: Наука. Главная редакция
восточной литературы, 1983. – 232 с.
25. Этнография детства. Традиционные формы воспитания детей и подростков у
народов Передней и Южной Азии. / Отв. ред. И.С. Кон. АН СССР. Ин-т
этнографии им. Н.Н. Миклухо-Маклая. – М.: Наука. Главная редакция
восточной литературы, 1983. – 192 с.
26. Этнография детства. Традиционные методы воспитания детей у народов
Австралии, Океании и Индонезии. – М.: Наука. Издательская фирма
«Восточная литература», 1992. – 191 с.
27. Юрій М.Т. Етногенез та менталітет українського народу. – К.: Таксон, 1997. –
238 с.
32
ЗМІСТ
1. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
3
1.1. Структура програми навчальної дисципліни «Порівняльнокультурологічна етнопедагогіка»
3
1.2. Зміст тем курсу
5
2. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
12
2.1. Методичні рекомендації до викладання дисципліни
12
2.2. Плани семінарських (практичних) занять
17
2.3 Завдання для самостійної роботи
23
2.4 Оцінювання навчальних досягнень студентів
25
2.5 Орієнтовна тематика курсових і дипломних робіт
26
3. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
27
33
Навчальне видання
ЮР’ЄВА Катерина Анатоліївна
ПОРІВНЯЛЬНО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНА ЕТНОПЕДАГОГІКА
Програма навчальної дисципліни
Відповідальний за випуск: В.І. Євдокимов
Головний редактор К.Ю. Голобородько
Редактор О.О. Маленко
Технічний редактор О.В. Лєбєдєва
Коректор О.М. Журенко
Видано за кошти автора
Підписано до друку 22.06.2007 р. Формат 60х84/16. Папір офсетний.
Гарнітура Times New Roman. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 1,5.
Обл.-вид. арк. 1,6. Тираж 300 прим. Зам. №
Ціна договірна
Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С. Сковороди
м. Харків, вул. Артема, 29
Надруковано в друкарні СПД ФО Косинський А.В.
м. Харків, вул. Лермонтовська, 27
ТОВ «Видавнича група „Основа”». Свідоцтво ДК № 1179 від 27.12.02 р.
61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 66.
Тел. (057) 731-96-33, 717-99-30
e-mail: office@osnova.com.ua
www.osnova.com.ua